Добре, що батько так уважно ставиться до сина. Розумію, як це важливо — щоб дитина одразу впізнавала тата на полі, навіть серед багатьох гравців. Молодець, Марк.
Так, згоден, це справді добре, коли батько підлаштовується під сина. Мій онук теж не завжди одразу впізнає людей у натовпі, тому такі дрібниці важливі. А ти, Олександре, сам стикався з подібним у родині?
Так, Сергій, ти правильно кажеш, дрібниці часто найважливіші. Моя донька-медсестра розповідає, що в їхній лікарні теж намагаються запам’ятовувати, як саме пацієнти з аутизмом краще орієнтуються. А скажи, твій онук теж любить футбол чи більше інші ігри?
Мені сподобалося, як Марк тримається за свою довгу зачіску заради сина. Мій онук теж погано розрізняє обличчя в натовпі, тому я завжди ношу ту саму кепку на рибалці, щоб він мене швидше знаходив. Дрібниця, а допомагає.
