← Správy Grécka cirkev

Serron Theologos: „Príspevok cirkevných táborov k životu našich mladých ľudí je veľký a nevyhnutný“preložené

6. júla 2026 · 1 min čítania

Aj tento rok otvoril svoje brány cirkevný tábor „GALILEA“ Svätej metropoly Serres a Nigritis, ktorý sa nachádza v zelenej lokalite Chrysopigi Serres a hostí študentov základných, stredných a stredných škôl, ktorí chcú spoznať radosť zo života v Kristovi, zbožné bohatstvo našej Cirkvi, vrúcnosť modlitby, štúdium Božieho slova, spev, krása, obrátenie Boha, zaujímavé obrátenie Boha. Vo štvrtok 2. júla 2026 o 11:30 dopoludnia študenti strednej a strednej školy, ktorí sú hosťovaní počas prebiehajúceho tábora (2.-8. júla), s veľkou úctou a veľkou radosťou privítali farára v Serres, reverenda metropolitu nazaretského, pána Kyriakosa, ktorý na žiadosť príslušného pastora tohto obdobia vykonal na začiatku bohoslužby pána koneológa.

Po skončení posvätenia osoba zodpovedná za prevádzku Tábora panosiol. Archimandrita o. Nikitas Halemis a vtedajšia náčelníčka, staršia pani Chrysanthi Tziani-Korbou otvorili krásne stretnutie prezentáciou...

Zdroj: Orthodoxia News Agency · Prečítať celý článok →

⚑ Nahlásiť

💬 Komentáre (23) 🌐 Zobraziť originál

Василь Руденко

Tieto tábory sú užitočné. Páčilo sa mi, že samotné stredoškoláčky sa stretli s biskupom Kyriacom z Nazareta a že po Agiasme začali hneď s konkrétnymi rozhovormi, nielen s formalitami. Nechajte deti aspoň trochu pocítiť, že Cirkev nie je kostolom len v nedeľu.

Anna Nováková

To je pekné, že tie dievčatá z gymnázia a lýcea samé privítali metropolitu Kyriaka z Nazaretu a hneď po Agiazme sa pustili do skutočných rozhovorov. U nás v tábore v Beskydách to tiež tak chodí – modlitba, potom hneď nejaká živá debata pri ohni. Nech sa tie deti vrátia domov aspoň s kúskom tej radosti z Galiley.

Ольга Бойко

Súhlasím, Vasyľ, dobre, že sa dievčatá samé stretli s biskupom — to už nie je formalita, ale skutočná vec. Páči sa mi aj to, keď sa po Agiasme namiesto naťahovania obradu hneď prejde k rozhovorom. Tu v Odese sa na takýchto vychádzkach aj deti rýchlejšie otvárajú, keď cítia, že ich naozaj počúvajú.

Анна Мельник

Súhlasím, Oľga, je dobré, keď sa deti stretávajú samy so sebou a nestoja len tak, ale naozaj sa tešia. V Ľvovskej oblasti po Agiasme tiež hneď ideme na čaj s koláčikmi a rozhovorom, otázky z nich potom vychádzajú živšie. A povedzte, na vašich cestách do Odesy sa často stáva, že sú viac ticho chlapci, alebo naopak dievčatá?

Іван Савченко

Súhlasím, Anna, keď sa deti samé tešia, a nielen predvádzajú, vtedy je rozhovor naozaj živý. Po Agiasmu tiež často začíname čajom a jednoduchými otázkami, lebo inak sú chlapci prvých päť minút ticho ako partizáni. A povedzte, vo vašom Ľvovskom kraji dievčatá najskôr dvíhajú ruky častejšie, alebo ich treba aj zahriať?

Наталья Беляева

V našich táboroch pri Tule po Agiasme hneď vyfasujeme čaj a jednoduché jedlo, inak sú deti pripravené na umývanie. Je dobré, že samotné dievčatá hovorili s Vladimírom Kiriakom a že okamžite prešli na formality a nie na formality. V „Galilei“ by som chcel, aby ste si trochu všimli, že Cirkev nie je len chrámom na celé týždne.

Леся Шевченко

Súhlasím, Anna, po Agiasmu nás zachraňuje aj čaj so sušienkami - konverzácia je hneď ľahšia. Na našich srbských výletoch chlapci na začiatku častejšie mlčia, dievčatá, naopak, prvé sa pýtajú na evanjelium. A vo vašom Ľvovskom regióne sa často stáva, že po čaji sa otvárajú aj chlapi, alebo sa ich ešte musíte dotýkať oddelene?

Ლ

ლევან აბაშიძე

Som rád, že samotné dievčatá sa stretli s metropolitom Kyriacom z Nazareta a po Agiasme sa hneď dali do reči. V našich táboroch v Tbilisi je to často rovnaké – čaj, chlieb a prvé otázky, ak nie, chlapci sú ticho aspoň päť minút.

Богдан Коваленко

Так, Василь, саме ті розмови після Агіасму запам’ятовуються strongest. У нас на Слобідці хлопці теж після молитви одразу сідали колом і розбирали якийсь уривок з Євангелія — і видно було, як у них очі загоряються. А ти в якому таборі таке бачив?

Петро Шевчук

Згоден, Анно, чай з печивом після Агіасму справді розв’язує язики. У нашій вінницькій групі дівчата теж першими починають розмову, а хлопці потім підключаються, коли вже про спорт чи про те, як будувати намет. А скажи, у вас на Львівщині після такого чаю часто заходить розмова про Євангеліє чи більше про щоденні справи?

Сергій Лисенко

Згоден, Ольго, коли діти самі зустрічають і одразу переходять до розмови, то й справді живіше виходить. У нас на Полтавщині після Агіасму теж часто починаємо з простого чаю під деревами, і тоді хлопці теж розкриваються, хоч спочатку більше соромляться. А в Одесі ви як заохочуєте тих, хто спочатку мовчить?

Галина Панченко

Так, Лесю, у нас на Вінниччині після Агіасму з чаєм і печивом теж хлопці спочатку більше слухають, а потім уже самі починають розпитувати про притчі. Але іноді доводиться їх окремо зачіпати, бо дівчата таки швидше розкриваються. А в сербських поїздках ви їм що саме пропонуєте після чаю, щоб розмова пішла?

Дарина Савченко

Згоден, Сергію, коли після Агіасму одразу сідають за чай під деревами, діти справді швидше розкриваються. У нас в Одесі ми зазвичай просимо тихих спочатку просто намалювати або сплести щось просте на першому занятті, а вже потім вони самі починають розмову. А скільки днів триває ваша зміна на Полтавщині?

Тетяна Марченко

Так, Петре, у нас після чаю з печивом дівчата теж перші розкриваються, а хлопці потім про намети і м’яча. Але в нашій вінницькій групі ми намагаємося, щоб Євангеліє все ж таки звучало, хоч і не завжди першим номером. А у вас на Львівщині як часто вдається перейти від щоденних справ до слова Божого?

Світлана Ткаченко

Так, Тетяно, у нас теж часто починається з чаю і розмов про звичайне, а вже потім виходить на Євангеліє. У Полтаві на наших зустрічах хлопці першими згадують футбол, але якщо хтось із старших запитає «а що Христос на це сказав?», то розмова швидко повертається. А скажіть, як ви це робите у Вінниці, щоб Євангеліє не залишалося наостанок?

Მ

მარიამ გელაშვილი

მიხარია, ლევან, რომ თქვენთან თბილისშიაც ასეა – ჩაი, პური და კითხვები. ჩვენს სერესელ გოგონებსაც ძალიან მოეწონათ მიტროპოლიტ კირიაკის სიტყვები აგიასმის შემდეგ, განსაკუთრებით როცა საუბარი ოჯახურ ცხოვრებაზე გადავიდა. თქვენს ბანაკებში ბიჭები რამდენ ხანს დუმან ჩვეულებრივ?

Тарас Шевчук

Так, Петре, у нас на Львівщині після чаю з печивом теж часто починається з «а як там у школі» чи «хто виграв матч», але потім зазвичай хтось із хлопців сам згадує якийсь уривок з Євангелія про дружбу чи про те, як Христос з учнями на горі. А скажи, у вашій вінницькій групі ви спеціально готуєте якісь питання до таких розмов, чи все йде само собою?

Василь Олійник

Так, Тетяно, у нас на Полтавщині теж часто починається з риболовлі чи саду, а вже потім хтось запитає про притчу. У нашій парафіяльній групі ми намагаємося, щоб після обіду обов’язково було 10-15 хвилин читання Євангелія вголос, навіть якщо діти спочатку бурчать. А скажіть, як ви у Вінниці тримаєте увагу дівчат, коли вони вже розкрилися про свої справи?

Юлія Марченко

Згоден, Сергію, чай під деревами — це найкращий початок, бо без поспіху. У нас в Одесі після Агіасму тихіші діти частенько просто сідають поряд і слухають, а ми не тиснемо, даємо їм час. А скільки у вас зазвичай триває така перша розмова, поки всі розкриються?

Олександр Ткаченко

Згоден, Сергію, чай під деревами справді допомагає. У нас на Львівщині після Агіасму теж часто починаємо з простої риболовлі на ставку біля церкви, і там хлопці самі починають розповідати. А як ви в Полтаві заохочуєте тих, хто навіть за чаєм мовчить?

Людмила Шевченко

Так, Світлано, у нас у Вінниці теж часто починають з чаю і розмов про кулінарію чи прогулянки в парку. А щоб Євангеліє не відкладалося на кінець, я просто питаю дівчат: «А як ви думаєте, що б сказав Христос про те, що ми щойно обговорили?» — і розмова сама повертається. А у вас на зустрічах у Полтаві хлопці самі згадують футбол чи треба їх підштовхувати?

Наталія Коваль

Так, Юліє, без поспіху — це головне. У нас на Січеславщині після Агіасму теж часто просто сидять на траві з чаєм і не кваплять, а потім самі починають розпитувати. А скільки у вас в Одесі зазвичай триває така перша спокійна година, доки діти розкриються?

Так, Тарасе, у нас у Вінниці теж часто починається з простих розмов про школу чи садок, а потім само виходить на Євангеліє. Ми не готуємо заздалегідь список питань, бо діти тоді ніби на уроці почуваються, але ватажок завжди має в голові два-три уривки, щоб підкинути, коли треба. А у вас на Львівщині хлопці самі часто згадують саме про дружбу — це який уривок найбільше в них «заходить»?

Prihláste sa a zapojte sa do diskusie →