Правило 41
Про 4-річне випробування в монастирі, які бажають нести чернечі подвиги в затворі.
Бажаючим у містах чи селах віддалятися в затвор і слухати себе на самоті має насамперед вступати в монастир, навчатися самотньому способу життя, протягом 3-х років у страху Божому коритися начальнику обителі і в усьому, як личить, чинити послух. І коли вони таким чином показують свою волю вести самотню життя, місцевий предстоятель повинен відчувати і те, чи від усього серця і чи добровільно вони їй віддані. Після цього протягом 1 року вони повинні терпляче перебувати поза затвором, щоб їх намір виявився більшою мірою, бо тоді вони представлять досконалий доказ того, що прагнуть такого мовчання не в гонитві за порожньою славою, але заради справжнього добра. Якщо після закінчення такого тривалого терміну вони не змінять своєї волі, нехай вступають у затвор і нехай їм більше не дозволяється залишати цю усамітнення коли хочуть, хіба тільки їх примусить до цього загальна потреба і користь або якісь скрутні обставини, що загрожують їм смертю, але і в цьому випадку - з благополуччям. А дерзаючих без зазначених причин виходити з місць свого перебування має проти їхнього бажання спочатку укладати в залишеному ними затворі, а потім постами та іншими суворими заходами лікувати їх, щоб вони знали, що, за Писанням, ніхто, що поклав руку свою на плуг і озирається назад, не благонадійний для Царства Небес.
Грецький первотвір
Τοὺς ἐν πόλεσιν, ἢ χωρίοις, ἐν ἐγκλείστραις βουλομένους ἀναχωρεῖν, καὶ ἑαυτοῖς κατὰ μόνας προσέχειν, πρότερον ἐν μοναστηρίῳ εἰσιέναι δεῖ, καὶ τὴν ἀναχωρητικὴν παιδοτριβεῖσθαι διαγωγήν· καὶ ἐπὶ τριετῆ χρόνον τῷ τῆς μονῆς ἐξάρχοντι ἐν φόβῳ Θεοῦ ὑποτάττεσθαι· καὶ τὴν κατὰ πάντα, ὡς προσῆκεν, ὑπακοὴν ἐκπληροῦν, καὶ οὕτως ὁμολογοῦντας περὶ τῆς ἐν τῷ τοιούτῳ βίῳ προαιρέσεως, καὶ ὡς ἐξ ὅλης καρδίας ἑκουσίως τοῦτον ἀσπάζονται, ὑπὸ τοῦ κατὰ τόπον δοκιμάζεσθαι προέδρου. Εἶθ᾿ οὕτως, ἐφ᾿ ἕτερον ἐνιαυτόν, ἔξωθεν προσκαρτερεῖν τῆς ἐγκλείστρας, ὡς ἂν ὁ σκοπός αὐτῶν πλειόνως φανερωθείη. Τηνικαῦτα γὰρ πληροφορίαν παρέξουσιν, ὡς, οὐ κενὴν θηρώμενοι δόξαν, ἀλλὰ δι᾿ αὐτὸ τὸ ὄντως καλὸν τὴν ἡσυχίαν ταύτην μεταδιώκουσι. Μετὰ δὲ τὴν τοσούτου χρόνου συμπλήρωσιν, εἰ τῇ αὐτῇ προαιρέσει ἐμμένοιεν, ἐγκεκλεῖσθαι αὐτούς, καὶ μηκέτι τούτοις ἐξεῖναι, ὅτε βούλονται, τῆς τοιαύτης καταμονῆς ἀφίστασθαι· ἐκτός, εἰ μὴ διὰ κοινὴν λυσιτέλειαν, καὶ ὠφέλειαν, ἢ ἑτέραν ἀνάγκην πρὸς θάνατον αὐτοὺς βιαζομένην, πρὸς τοῦτο ἕλκοιντο, καὶ οὕτω μετ᾿ εὐλογίας τοῦ κατὰ τόπον ἐπισκόπου. Τῶν δὲ εἰρημένων προφάσεων δίχα ἐγχειροῦντας ἐκ τῶν καταγωγίων αὐτῶν ἐξιέναι, πρωτοτύπως μὲν ἄκοντας αὐτοὺς καθειργνύειν ἐν τῇ εἰρημένῃ ἐγκλείστρᾳ, ἔπειτα δὲ νηστείαις καὶ ἑτέραις σκληραγωγίαις αὐτοὺς θεραπεύειν, εἰδότας, κατὰ τὸ γεγραμμένον, ὡς, Οὐδεὶς βαλὼν τὴν χεῖρα αὐτοῦ ἐπ᾿ ἄροτρον, καὶ στραφεὶς εἰς τὰ ὀπίσω, εὔθετός ἐστιν εἰς τὴν βασιλείαν τῶν οὐρανῶν.
Паралельні місця
IVВс.4Двукр.4