Правило 2
Якщо єпископ виправдовує свій перехід в іншу єпархію (див. попереднє Правило) уявним народним волевиявленням, то втрачає святе причастя навіть на смертному одрі.
Якщо ж хтось виявиться настільки божевільним або зухвалим, що надумає вибачати себе за такі справи, стверджуючи, що йому були доставлені листи від народу, то очевидно, що інші, небагато людей, будучи підкуплені винагородою і грошима, могли чинити в Церкві заколоти, нібито бажаючи мати його. Тому ми вважаємо, що такі хитрощі та хитрощі повинні рішуче карати, так щоб ніхто з таких і при кончині не удостоювався церковного спілкування навіть нарівні з мирянами.
Грецький первотвір
Ὅσιος ἐπίσκοπος εἶπεν· Εἰ δέ τις τοιοῦτος εὑρίσκοιτο μανιώδης ἢ τολμηρός, ὡς περὶ τῶν τοιούτων δόξαι τινὰ φέρειν παραίτησιν, διαβεβαιούμενον ἀπὸ τοῦ πλήθους ἑαυτὸν κεκομίσθαι γράμματα, δῆλόν ἐστιν, ὀλίγους τινὰς δεδυνῆσθαι, μισθῷ καὶ τιμήματι διαφθαρέντας, ἐν τῇ ἐκκλησίᾳ στασιάζειν, ὡς δῆθεν τὸν αὐτὸν ἔχειν ἐπίσκοπον ἀξιοῦντας. Καθάπαξ οὖν τὰς τοιαύτας ῥᾳδιουργίας καὶ τέχνας οὐ δεκτέας, ἀλλὰ μᾶλλον κολαστέας εἶναι νομίζω, ὥστε μηδένα τοιοῦτον μηδὲ ἐν τῷ τέλει λαϊκῆς γοῦν ἀξιοῦσθαι κοινωνίας. Εἰ τοίνυν ἀρέσκει ἡ γνώμη αὕτη, ἀποκρίνασθε. Ἀπεκρίναντο· Τὰ λεχθέντα ἤρεσεν.
Паралельні місця
Ап.14IВс.15IVВс.5Трул.20Антиох.13161821Сард.117Карф.48