Правило 14
Про порядок апеляцій вивержених дияконів та священиків на рішення свого єпископа.
Якщо єпископ виявиться гнівним (що в такому чоловікові не повинно мати місця) і, раптово обурившись на пресвітера чи диякона, захоче викинути того чи іншого з Церкви, потрібно подбати про те, щоб такого не одразу засуджували та позбавляли спілкування. Але нехай у виверганого буде право вдатися до єпископа митрополії тієї ж митрополитої області. Якщо ж єпископ митрополії відсутній, нехай він звертається до сусіднього єпископа і просить розглянути його справу з ретельністю, бо тих, хто просить, не повинно залишати без уваги. Але й той єпископ, який справедливо чи несправедливо позбавив його сану, повинен благодушно зносити те, що справа переглядається, і нехай буде його вирок або підтверджений, або виправлений. Відлучений від спілкування не повинен вимагати для себе спілкування до вирішення справи, доки всі обставини не будуть розглянуті уважно та з достовірністю. Якщо ж деякі з кліриків, зібравшись, побачать у відлученому зарозумілість і зарозумілість, то (оскільки не слід допускати зухвалість і несправедливу скаргу) вони повинні навчити його дуже суворими і строгими словами, щоб дотриматися покірності і послуху тому, хто наказує належне. Адже як єпископ повинен надавати служителям щиру любов і прихильність, так само й службовці повинні непритворно виконувати справи служіння єпископам.
Грецький первотвір
Ὅσιος ἐπίσκοπος εἶπεν· Τὸ δὲ πάντοτέ μὲ κινοῦν ἀποσιωπῆσαι οὐκ ὀφείλω. Εἴ τις ἐπίσκοπος ὀξύχολος εὑρίσκοιτο, ὅπερ οὐκ ὀφείλει ἐν τοιούτῳ ἀνδρὶ πολιτεύεσθαι, καὶ τραχέως ἀντικρὺ πρεσβυτέρου ἢ διακόνου κινηθείς, ἐκβαλεῖν ἐκκλησίας αὐτὸν ἐθελήσοι, προνοητέον ἐστὶ μὴ ἀθρόον τὸν τοιοῦτον κατακρίνεσθαι, καὶ τῆς κοινωνίας ἀποστερεῖσθαι. Πάντες ἐπίσκοποι εἰρήκασιν· Ὁ ἐκβαλλόμενος ἐχέτω ἐξουσίαν ἐπὶ τὸν ἐπίσκοπον τῆς μητροπόλεως τῆς αὐτῆς ἐπαρχίας καταφυγεῖν· εἰ δὲ ὁ τῆς μητροπόλεως ἄπεστιν, ἐπὶ τὸν πλησιόχωρον κατατρέχειν, καὶ ἀξιοῦν, ἵνα μετὰ ἀκριβείας αὐτοῦ ἐξετάζηται τὸ πρᾶγμα· οὐ γάρ χρὴ μὴ ὑπέχειν τὰς ἀκοὰς τοῖς ἀξιοῦσιν. Κἀκεῖνος δὲ ὁ ἐπίσκοπος, ὁ δικαίως ἢ ἀδίκως ἐκβαλών τὸν τοιοῦτον, γενναίως φέρειν ὀφείλει, ἵνα ἡ ἐξέτασις τοῦ πράγματος γένηται, καὶ ἢ κυρωθῇ αὐτοῦ ἡ ἀπόφασις, ἢ διορθώσεως τύχῃ. Πρὶν δὲ ἐπιμελῶς καὶ μετὰ πίστεως ἕκαστα ἐξετασθῇ, ὁ μὴ ἔχων τὴν κοινωνίαν πρὸ τῆς διαγνώσεως τοῦ πράγματος, ἑαυτῷ οὐκ ὀφείλει ἐκδικεῖν τὴν κοινωνίαν. Ἐὰν δέ, συνεληλυθότες τῶν κληρικῶν τινες, κατίδωσι τὴν ὑπεροψίαν καὶ τὴν ἀλαζονείαν αὐτοῦ, ἐπειδὴ οὐ προσῆκόν ἐστιν, ὕβριν, ἢ μέμψιν ἄδικον ὑπομένειν, πικροτέροις καὶ βαρυτέροις ῥήμασιν ἐπιστρέφειν τοῦτον ὀφείλουσιν, ἵνα τῷ τὰ πρέποντα κελεύοντι ὑπηρετῶνται, καὶ ὑπακούωσιν. Ὥσπερ γὰρ ὁ ἐπίσκοπος τοῖς ὑπηρέταις εἰλικρινῆ ὀφείλει τὴν ἀγάπην καὶ τὴν διάθεσιν παρέχειν, τὸν αὐτὸν τρόπον καὶ οἱ ὑποτεταγμένοι ἄδολα τοῖς ἐπισκόποις τὰ τῆς ὑπηρεσίας ἐκτελεῖν ὀφείλουσιν.
Паралельні місця
Ап.12162832IВс.5Антиох.420Сард.1315Карф.910112029132