Правило 15
Про заборону клірикам нехтувати церковним судом на догоду світському у церковних справах.
Догодно було: кожен, ким би він не був, з єпископів, чи пресвітерів, чи дияконів, чи кліриків, якщо проти нього порушено в Церкві справу про злочин чи справу цивільну і він, відмовившись від церковного суду, забажає виправдатися через світські суди, навіть якщо вирок буде винесений на його користь, власне місце тим не менш. Це у разі справи про злочин, а якщо справа цивільна – нехай він втратить те, що отримав перемогою у справі, якщо хоче утримати своє місце.
Грецький первотвір
Ὁμοίως ἤρεσεν, ἵνα ὁστισδήποτε τῶν ἐπισκόπων, ἢ πρεσβυτέρων, ἢ διακόνων, ἢ κληρικῶν, πράγματος αὐτῷ ἐκγληματικοῦ ἢ πολιτικοῦ ἐν τῇ ἐκκλησίᾳ κινουμένου, ἐὰν παραιτούμενος τὸ ἐκκλησιαστικὸν δικαστήριον, δημοσίοις θέλησῃ καθαρθῆναι δικαστηρίοις, κἂν ὑπὲρ αὐτοῦ ἡ ψῆφος ἐκφωνηθῇ, ὅμως τὸν ἴδιον τόπον ἀπολέσῃ· καὶ τοῦτο μὲν ἐπὶ τοῦ ἐγκληματικοῦ· ἐπὶ δὲ τοῦ πολιτικοῦ, ἀπολέσῃ, τὸ εἰς ὃ ἐνίκησεν, ἐὰν τὸν ἴδιον τόπον θέλησῃ κατέχειν.[1]