Правило 147
Про збереження кліриками таємниці сповіді, що виражається у позбавленні значення свідчення єпископа, у тому випадку, якщо він каже, що хтось сповідався йому в скоєному ним злочині, чого той не хоче визнати.
Про те, що єпископ, який відлучив когось незаконно за той гріх, який він сповідав наодинці, сам повинен бути позбавлений спілкування з боку інших єпископів до покаяння.
Догодно було: якщо єпископ скаже, що хтось наодинці сповідував свій злочин, а той заперечуватиме, нехай єпископ не звинувачує себе в образі того, що йому одному не довіряють. Якщо ж він скаже, що від збентеження своєї совісті не хоче бути у спілкуванні з заперечувачем, то поки відлученого не приймає у спілкування свій єпископ, нехай інші єпископи у спілкування з цим самим єпископом не вступають, щоб єпископ краще остерігався говорити проти будь-кого те, чого не може підтвердити докази перед іншими.
Грецький первотвір
Ὁμοίως ἤρεσεν, ἵνα, ἐάν ποτε ἐπίσκοπος λέγῃ τινὰ αὐτῷ μόνῳ τὸ ἴδιον ἔγκλημα ὁμολογῆσαι, καὶ ἐκεῖνος ἀρνῆται, μὴ λογίσηται ὁ ἐπίσκοπος εἰς ἰδίαν ὕβριν συντείνειν, ὅτι αὐτὸς μόνος οὐ πιστεύεται, εἰ καὶ τῷ σκινδαλμῷ τῆς ἰδίας συνειδήσεως λέγει μὴ θέλειν ἑαυτὸν κοινωνεῖν τῷ ἀρνουμένῳ.[1]
Паралельні місця
Ап.75Карф.131Ап.1216283275IВс.5VIIВс.4Антиох.420Сард.131415Карф.910112029132