Правило 143
Про заборону приймати скарги на кліриків від тих (кліриків та мирян), хто відлучений від церковного спілкування.
Всім було завгодно: оскільки в колишніх соборних постановах були ухвали про осіб, яких не можна допускати до звинувачення кліриків, але не було уточнено, яких саме осіб не допускати, то ми визначаємо, що до звинувачення за справедливістю не можна допускати того, хто, будучи позбавлений спілкування, досі перебуває в цьому відлученні, – кліриклі.
Грецький первотвір
Ἤρεσε τοίνυν πᾶσιν, ἐπειδὴ τοῖς ἀνωτέροις τῶν συνόδων ψηφίσμασι περὶ προσώπων κληρικῶν, τῶν ὀφειλόντων εἰς κατηγορίαν προσδεχθῆναι ὡρίσθη, καὶ οὐκ ἐπεξεργάσθη, ποῖα πρόσωπα μὴ προσδεχθῶσι, διὰ τοῦτο ὁρίζομεν τοῦτον ὀρθῶς πρὸς κατηγορίαν μὴ εἰσδέχεσθαι, ὅστις μετὰ τὸ ἀπὸ κοινωνίας γενέσθαι, ἐν αὐτῷ ἔτι τῷ ἀφορισμῷ ὑπάρχει, εἴτε κληρικὸς εἴη, εἴτε λαϊκὸς ὁ κατηγορῆσαι βουλόμενος.[1]
Паралельні місця
Ап.74IIВс.6IVВс.921Карф.81930129130