Правило 128
Проти єресі Пелагія. Про анафему тим, які стверджують, що не належить говорити про відсутність гріхів лише за смиренномудрістю, а не за істиною.
Угодно було: кожному, хто визнає і скаже, що слова святого апостола Іоанна якщо говоримо, що не маємо гріха, обманюємо самих себе, і істини немає в нас (1Ів.1:8) треба розуміти таким чином: ми не повинні говорити «у нас немає гріха» по смиренності, а не тому, що це і так. Адже апостол продовжує і додає наступне: Якщо сповідуємо наші гріхи, то Він, будучи вірним і праведним, простить нам гріхи наші і очистить нас від усякої неправди (1Ів.1: 9). Тут цілком ясно показано, що це йдеться не тільки про смиренність, а й про істину. Адже апостол міг би сказати: Якщо говоримо, що не маємо гріха, себе підносимо і смирення немає в нас, але сказавши обманюємо самих себе, і істини немає в нас, він ясно показав: той, хто говорить, що в ньому немає гріха, не говорить істини, але бреше.
Грецький первотвір
Ὁμοίως ἤρεσεν, ἵνα ὅπερ εἶπεν ὁ Ἅγιος Ἰωάννης ὁ Ἀπόστολος· Ἐὰν εἴπωμεν, ὅτι ἁμαρτίαν οὐκ ἔχομεν, ἑαυτοὺς ἀπατῶμεν, καὶ ἀλήθεια ἐν ἡμῖν οὐκ ἔστιν, ὁστισδήποτε οὕτω παραληπτέον νομίσῃ, ὡς εἰπεῖν διὰ ταπεινοφροσύνην μὴ ὀφείλειν λέγεσθαι ἡμᾶς μὴ ἔχειν ἁμαρτίαν, οὐχ ὅτι ἀληθῶς οὕτως ἐστίν, ἀνάθεμα εἴη· Ἐὰν δὲ ὁμολογήσωμεν τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν, πιστός ἐστι καὶ δίκαιος, ὅστις ἀφήσει ἡμῖν τὰς ἁμαρτίας, καὶ καθαρίσει ἡμᾶς ἀπὸ πάσης ἀδικίας· ἔνθα πάνυ δεδήλωται τοῦτο μὴ μόνον ταπεινοφρόνως, ἀλλ᾽ ἔτι μὴν ἀληθῶς λέγεσθαι. Ἠδύνατο γὰρ ὁ Ἀπόστολος εἰπεῖν, ἐὰν εἴπωμεν, οὐκ ἔχομεν ἁμαρτίαν, ἑαυτοὺς ἐξυψοῦμεν, καὶ ταπεινοφροσύνη ἐν ἡμῖν οὐκ ἔστιν· ἀλλ᾽ εἰπών, ὅτι ἑαυτοὺς ἀπατῶμεν, καὶ ἀλήθεια ἐν ἡμῖν οὐκ ἔστι, πάνυ ἀπέδειξε τὸν λέγοντα ἑαυτὸν μὴ ἔχειν ἁμαρτίαν, μὴ ἀληθεύειν, ἀλλὰ ψεύδεσθαι.[1]
Паралельні місця
IIIВс.1Карф.109113115116