Правило 4
Про відлучення ченців, які самовільно залишили свій монастир та осіб, які прийняли їх.
Лукавий різними способами намагався покрити ганьбою шанований монаший образ і скористався для цього часом попередньої єресі. Монастирі, залишаючи свої монастирі через брехню, переходили одні в інші монастирі, а інші – в оселі мирських людей. Але те, що спонукало вважати чернецких блаженними, оскільки відбувалося тоді заради благочестя, тепер, перетворившись на нерозумний звичай, робить тих, хто надходить так гідними осміяння. Адже хоч нині благочестя поширилося всюди і Церква позбавлена спокус, але деякі ще й тепер, йдучи з власних монастирів і, немов нестримний потік, розливаючись і розтікаючись тут і там, наповнюють монастирі багатьма безладами, приносять у них разом з собою (??? руйнують і знищують святість послуху. Однак, припиняючи непостійність їхніх прагнень і непослух, святий Собор ухвалив: якщо якийсь монах, втікши зі свого монастиря, перейде в інший монастир або оселиться в мирському житлі, то й сам він, і той, хто прийняв його, повинні бути відлучені до тих пір, поки втік, що ви не повернеться в той монастир. Якщо ж єпископ побажає тих із ченців, про яких засвідчено, що вони відрізняються благочестям і святістю життя, перемістити в інший монастир заради його благоустрою або вважатиме за потрібне помістити їх у мирському домі заради спасіння тих, хто живе в ньому, або благоволіє призначити їм інше місце, це не робить винними ні тих, хто їх приймає.
Грецький первотвір
Πολυτρόπως ὁ πονηρὸς τοῦ μοναχικοῦ σχήματος τὸ σεβάσμιον ἐπονείδιστον θεῖναι κατηγωνίσατο καὶ πολλὴν εὗρεν εἰς τοῦτο συνδρομὴν τῆς προκατασχούσης αἱρέσεως τὸν καιρόν. Τὰς γὰρ ἰδίας μονὰς τῇ ἀνάγκη τῆς αἱρέσεως οἱ μονάζοντες καταλιμπάνοντες, οἱ μὲν εἰς ἑτέρας, οἱ δὲ εἰς κοσμικῶν ἀνδρῶν μετέπιπτον καταγώγια. Ἀλλὰ γάρ, ὅπερ αὐτοὺς δι᾿ εὐσέβειαν τότε πραττόμενον μακαριστοὺς ἀπέφαινεν, εἰς ἔθος ἄλογον μεταπεσόν, καταγελάστους παρίστησι. Πανταχοῦ γὰρ νῦν τῆς εὐσεβείας ἐξηπλωμένης καὶ σκανδάλων τῆς Ἐκκλησίας ἀπηλλαγμένης, ἔτι τινὲς τῶν οἰκείων μοναστηρίων ἀποφοιτῶντες καὶ καθάπερ τι ῥεῦμα δυσκάθεκτον ὧδε κἀκεῖσε μεταγγιζόμενοί τε καὶ μεταῤῥέοντες, πολλῆς μὲν πληροῦσι τῆς ἀκοσμίας τὰ μοναστήρια, πολλὴν δὲ τὴν ἀταξίαν ἑαυτοῖς συνεισκωμάζουσι καὶ τῆς ὑποταγῆς τὸ σεμνὸν διασπῶσί τε καὶ καταλυμαίνονται. Ἀλλὰ τούτων τὸ ἄστατον τῆς ὁρμῆς καὶ ἀνυπότακτον ἡ ἁγία σύνοδος ἀνακόπτουσα, ὥρισεν, ἵνα εἴ τις μοναχὸς τῆς ἰδίας ἀποδράσας μονῆς εἰς ἕτερον μεταπέσῃ μοναστήριον ἢ εἰς κοσμικὸν εἰσκωμάσῃ καταγώγιον, αὐτός τε καὶ ὁ τοῦτον ὑποδεξάμενος ἀφωρισμένος εἴη ἕως ἂν ὁ ἀποφυγὼν ἐπανέλθῃ, ἐξ ἧς κακῶς ἐξέπεσε μονῆς. Εἰ μέντοι γε ὁ ἐπίσκοπός τινας τῶν μοναχῶν, ἐπὶ εὐλαβείᾳ καὶ βίου σεμνότητι μαρτυρούμενους, εἰς ἕτερον μοναστήριον ἐπὶ καταστάσει τῆς μονῆς θελήσει μετακομίσαι ἢ καὶ εἰς κοσμικὴν οἰκίαν, ἐπὶ σωτηρίᾳ τῶν ἐνοικούντων, δοκιμάσει καταστῆσαι ἢ ἀλλαχόσε εὐδοκήσει ἐπιστῆσαι, τοῦτο οὔτε τοὺς ὑποδεχόμενους, οὔτε τοὺς μοναχοὺς ὑποδίκους ποιεῖ.
Паралельні місця
IVВс.423Трул.2341VIIВс.1321Карф.80Двукр.2