⁸ Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

⁹ і зʼясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом,

¹⁰ щоб обявилась тепер князївствам і силам на небесах через церкву усяка премудрість Божа,

¹¹ по вічньому постановленню, котре зробив у Христї Ісусї, Господї нашому,

¹² в котрому маємо сьміливість і приступ у надїї через віру Його.

¹³ Тим же благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша.

¹⁴ Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа,

¹⁵ від котрого всяке отцївство на небесах і на землї зветь ся,

¹⁶ щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку,

¹⁷ щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови,

¹⁸ могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота,

¹⁹ і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою.

²⁰ Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас.

²¹ Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.

²² Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.

²³ Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї.

²⁴ Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.

²⁵ Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми.

²⁶ А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам.

²⁷ Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.

²⁸ Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.

²⁹ Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер.

³⁰ Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної.

³¹ Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.

¹ Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,

² і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв.

³ І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.

⁴ І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим.

⁵ І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.

⁶ І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її.

⁷ Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.

⁸ І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.

⁹ І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз:

¹⁰ писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,

¹¹ і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю.

¹² І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого.

¹³ І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.

¹⁴ І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него,

¹⁵ І навчав Він по школах їх, славлений од усїх.

⁵ Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.

⁶ Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.

⁷ І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.

⁸ Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,

⁹ то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.

¹⁰ А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.

¹¹ Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.

¹² І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.

¹³ Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.

¹⁴ І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.

¹⁵ Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.

¹⁶ І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.

¹⁷ І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.

¹⁸ І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.

¹⁹ І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.

²⁰ І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.

²¹ І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.

²² Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.

²³ І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.

²⁴ Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:

²⁵ Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.

¹ Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранцї, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.

² Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.

³ Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.

⁴ Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.

⁵ І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.

⁶ Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,

⁷ а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.

⁸ Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.

⁹ Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.

¹⁰ Пійшли ж тодї ученики знов до себе.

¹¹ Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,

¹² і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.

¹³ І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.

¹⁴ І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.

¹⁵ Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму.

¹⁶ Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.

¹⁷ Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.

¹⁸ Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.

¹⁹ Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.

²⁰ І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тодї ученики, побачивши Господа.

²¹ Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.

²² І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.

²³ Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержять ся.

²⁴ Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.

²⁵ Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.

²⁶ А по восьми днях знов були в серединї ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.

²⁷ Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, і вложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.

²⁸ І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.

²⁹ Рече йому Ісус: Що видїв єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не видїли, та й вірували.

³⁰ Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.

³¹ Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.