¹⁴ Чуючи ж Аврам, що його небожа зайнято в полонь, уворужив своїх сьвідомих кметїв, що породились у його в господї, три сотнї і восїмнайцятеро, та й двинув нагоньця до Дану.

¹⁵ І роздїливсь, він і його кметї, на купи, та й напав на їх у ночі і побив їх, і вганяв за ними аж до Хоби, що лежить на півнїч од Дамаска.

¹⁶ І вернув усе майно їх, і Лота, небожа свого, вернув і майно його, і жінок і кметї.

¹⁷ Вийшов же царь Содомський на зустріч йому, після того як вернувсь, подужавши Кедорлайомера й царів, що були з ним, на Саве-долину, се долина Царська.

¹⁸ А Мелхизедек, царь Салемський, винїс хлїб і вино; був же він сьвященник Бога вишнього.

¹⁹ І благословив його, і рече: Благословен ти, Авраме, від всевишнього Бога, Владики неба і землї!

²⁰ І благословен Бог всевишнїй, що подав тобі у руки ворогів твоїх запеклих! Аврам дав йому десятую часть із всього.

⁸ Behold, I have set the land before you: go in and possess the land which the LORD sware unto your fathers, Abraham, Isaac, and Jacob, to give unto them and to their seed after them.

⁹ And I spake unto you at that time, saying, I am not able to bear you myself alone:

¹⁰ The LORD your God hath multiplied you, and, behold, ye are this day as the stars of heaven for multitude.

¹¹ (The LORD God of your fathers make you a thousand times so many more as ye are, and bless you, as he hath promised you!)

¹⁵ So I took the chief of your tribes, wise men, and known, and made them heads over you, captains over thousands, and captains over hundreds, and captains over fifties, and captains over tens, and officers among your tribes.

¹⁶ And I charged your judges at that time, saying, Hear the causes between your brethren, and judge righteously between every man and his brother, and the stranger that is with him.

¹⁷ Ye shall not respect persons in judgment; but ye shall hear the small as well as the great; ye shall not be afraid of the face of man; for the judgment is God’s: and the cause that is too hard for you, bring it unto me, and I will hear it.

¹⁴ Поглянь, небо й небеса небес, земля і все, що на нїй, все від Господа, Бога твого, і все його.

¹⁵ Та до батьків твоїх прихилився Господь, і полюбив їх, і вибрав вас, їх насїннє з усїх народів, як се й бачимо.

¹⁶ Обрізуйте ж крайне тїло ваших сердець та й нехай не буде більше задубенїла шия ваша!

¹⁷ Бо Господь, Бог ваш, се Бог над богами і пан над панами великий, потужний і страшний Бог, що не вважає на лице чоловіка і не бере дарунків;

¹⁸ Він дає сиротинї і вдовицї, і милує приходня даючи йому хлїб і одїж.

¹⁹ Любіть же й ви приходня; бо самі ви були приходнями в Египецькій землї.

²⁰ Господа, Бога твого, мусиш боятись, йому служити меш і його держати мешся і його імям клясти мешся.

²¹ Він слава твоя, і Бог твій, що сотворив про тебе сї великі і страшні речі, що бачили їх очи твої.

¹ But the souls of the righteous are in the hand of God, and there shall no torment touch them.

² In the sight of the unwise they seemed to die: and their departure is taken for misery,

³ And their going from us to be utter destruction: but they are in peace.

⁴ For though they be punished in the sight of men, yet is their hope full of immortality.

⁵ And having been a little chastised, they shall be greatly rewarded: for God proved them, and found them worthy for himself.

⁶ As gold in the furnace hath he tried them, and received them as a burnt offering.

⁷ And in the time of their visitation they shall shine, and run to and fro like sparks among the stubble.

⁸ They shall judge the nations, and have dominion over the people, and their Lord shall reign for ever.

⁹ They that put their trust in him shall understand the truth: and such as be faithful in love shall abide with him: for grace and mercy is to his saints, and he hath care for his elect.

¹⁵ But the righteous live for evermore; their reward also is with the Lord, and the care of them is with the most High.

¹⁶ Therefore shall they receive a glorious kingdom, and a beautiful crown from the Lord’s hand: for with his right hand shall he cover them, and with his arm shall he protect them.

¹⁷ He shall take to him his jealousy for complete armour, and make the creature his weapon for the revenge of his enemies.

¹⁸ He shall put on righteousness as a breastplate, and true judgment instead of an helmet.

¹⁹ He shall take holiness for an invincible shield.

²⁰ His severe wrath shall he sharpen for a sword, and the world shall fight with him against the unwise.

²¹ Then shall the right aiming thunderbolts go abroad; and from the clouds, as from a well drawn bow, shall they fly to the mark.

²² And hailstones full of wrath shall be cast as out of a stone bow, and the water of the sea shall rage against them, and the floods shall cruelly drown them.

²³ Yea, a mighty wind shall stand up against them, and like a storm shall blow them away: thus iniquity shall lay waste the whole earth, and ill dealing shall overthrow the thrones of the mighty.

¹ Hear therefore, O ye kings, and understand; learn, ye that be judges of the ends of the earth.

² Give ear, ye that rule the people, and glory in the multitude of nations.

³ For power is given you of the Lord, and sovereignty from the Highest, who shall try your works, and search out your counsels.

⁷ But though the righteous be prevented with death, yet shall he be in rest.

⁸ For honourable age is not that which standeth in length of time, nor that is measured by number of years.

⁹ But wisdom is the gray hair unto men, and an unspotted life is old age.

¹⁰ He pleased God, and was beloved of him: so that living among sinners he was translated.

¹¹ Yea speedily was he taken away, lest that wickedness should alter his understanding, or deceit beguile his soul.

¹² For the bewitching of naughtiness doth obscure things that are honest; and the wandering of concupiscence doth undermine the simple mind.

¹³ He, being made perfect in a short time, fulfilled a long time:

¹⁴ For his soul pleased the Lord: therefore hasted he to take him away from among the wicked.

¹⁵ This the people saw, and understood it not, neither laid they up this in their minds, That his grace and mercy is with his saints, and that he hath respect unto his chosen.

¹ Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранцї, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.

² Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.

³ Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.

⁴ Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.

⁵ І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.

⁶ Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,

⁷ а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.

⁸ Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.

⁹ Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.

¹⁰ Пійшли ж тодї ученики знов до себе.

¹ Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.

² Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.

³ Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.

⁴ Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю.

⁵ Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,

⁶ щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.

⁷ Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.

⁷ Поминайте наставників ваших, що глаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх.

⁸ Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.

⁹ У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.

¹⁰ Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї.

¹¹ Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану.

¹² Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.

¹³ Тим же оце вийдїмо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.

¹⁴ Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо.

¹⁵ Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть „овощ уст‟, що визнають імя Його.

¹⁶ Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу.

²² А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра,

²³ тихість, вдержливість. На таких нема закону.

²⁴ А которі Христові, ті розпяли тїло з страстьми і хотїннєм.

²⁵ Коли духом живемо, духом і ходїмо.

²⁶ Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.

¹ Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним.

² Один одного тягарі носїть, і так сповняйте закон Христів.

²⁷ І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.

²⁸ І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.

²⁹ Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.

³⁰ І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.

³¹ Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.

³² Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.

³³ І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Нїколи не явилось такого в Ізраїлї.

³⁴ Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським.

³⁵ І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.

¹ Се глаголав Ісус, і зняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.

² Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічнє життє.

³ Се ж життє вічнє в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.

⁴ Я прославив Тебе на землї: дїло кінчав я, що дав єси менї робити.

⁵ А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, перш нїж сьвіту бути.

⁶ Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з сьвіта. Твої були вони, а Ти менї їх дав; і слово Твоє хоронили вони.

⁷ Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе.

⁸ Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справдї, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.

⁹ Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої.

¹⁰ І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них.

¹¹ І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми.

¹² Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.

¹³ Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.

¹⁷ і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,

¹⁸ і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.

¹⁹ І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.

²⁰ І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.

²¹ Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.

²² Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.

²³ Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.

¹ І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

² Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

³ і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

⁴ Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.

⁵ Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

⁶ а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

⁷ Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

⁸ Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

⁹ Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

¹⁰ І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

¹¹ Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;

¹² і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.

¹³ Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

¹⁴ Багато бо званих, мало ж вибраних.

¹⁵ Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

¹⁶ І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

¹⁷ Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

¹⁸ Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?

¹⁹ Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

²⁰ І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?

²¹ Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

²² І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

²³ Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

²⁴ говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.

²⁵ Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;

²⁶ так само й другий брат, і третїй, аж до семого.

²⁷ Опісля ж усїх умерла й жінка.

²⁸ Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.

²⁹ Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.

³⁰ Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

³¹ Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

³² Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

³³ І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

³⁴ Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

³⁵ І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

³⁶ Учителю, котора заповідь велика в законї?

³⁷ Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

³⁸ Се перва й велика заповідь.

³⁹ Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

⁴⁰ На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

⁴¹ Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

⁴² глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

⁴³ Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

⁴⁴ Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

⁴⁵ Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

⁴⁶ І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.