У наведених нами спочатку словах Святішого Патріарха Алексія на Московських єпархіальних зборах 2003 року зазначалося, що лише приватна, домашня молитва допускається і завжди допускалася за нехрещених, але «за богослужінням ми згадуємо лише дітей Церкви, які долучилися до неї через Таїнство [5]. 24]. Цей поділ на церковну та приватну молитву є суттєвим.
Капітальну працю «Про поминання померлих за Статутом Православної Церкви» склав новомученик Афанасій (Сахаров), єпископ Ковровський. У розділі «Канон мученикові Уару про звільнення від муки в іновірстві померлих» він пише: «Давня Русь за всієї суворості свого ставлення до померлих, знаходила можливим молитися не тільки про звернення живих до істинної віри, а й про звільнення від мук у іновірії померлих. При цьому вона вдавалася до представництва святого мученика Уара. У старовинних канонах є спеціальний канон на цей випадок, зовсім відмінний від канону, що міститься в жовтневій Мінеї під 19 числом» [2, с. 202].
Однак цей розділ, так само як і розділи «Молитва про нехрещених і мертвонароджених немовлят» і «Молитва про самогубців», владика Опанас поміщає в розділі IV – «Поминання померлих на домашній молитві». Він справедливо пише: «На домашній молитві з благословення отця духовного може бути здійснено поминання навіть тих, кого не можна згадувати на церковному богослужінні». «Поминання померлих, за смиренням і за послух Святої Церкви, перенесене на нашу домашню келійну молитву, буде ціннішим в очах Божих і втішніше для померлих, ніж досконале в храмі, але з порушенням і зневагою до статутів Церквних» [2, с. 201, 205].
При цьому про статутне громадське богослужіння він зауважує: «Усі заупокійні наслідування точно визначені у своєму складі, точно призначено і час, коли вони можуть або не можуть бути здійснені. І цих встановлених Святою Церквою меж ніхто не має права порушувати» [2, с. 195].
Отже, в церковних зборах, очолюваних священиком чи єпископом, немає жодної можливості легально молитися за нехрещених (як і за неправославних і самогубців). Зазначимо, що в трактаті єпископа Афанасія розбирається як статутне богослужіння, так і служби по Требнику (послідування відспівування, панахиди). При цьому в перших трьох розділах жодних згадок про службу мученикові Уару немає. Примітно, що сам Владика пише на початку IV розділу: «Ми торкнулися всіх різноманітних випадків, коли Свята Церква дозволяє чи сама закликає, іноді посилено закликає молитися за померлих. Але всі досі перераховані випадки поминання померлих відбуваються з єреєм» [2, с. 195]. Отже, розглянуте нами чинопослідування бденної нестатутної служби мученикові Уару може бути визнано ні православним богослужбовим текстом, ні чином Православного Требника.
Про можливість приватного поминання в домашній молитві тих померлих, хто не може бути згаданий у церковних зборах, висловлювалися багато Святих Отців.
Преподобний Феодор Студит знаходив можливим за таких поминання лише таємне: «хіба що кожен у душі своїй молиться за таких і творить них милостиню» [13, з. 634].
Преподобний старець Лев Оптинський, не допускаючи церковної молитви за тих, хто помер поза Церквою (самогубців, нехрещених, єретиків), заповідав молитися за них келійно так: «Знайди, Господи, загиблу душу батька мого: якщо можливо, помилуй. Нерозслідувані долі Твої. Не постави мені в гріх цієї молитви, але нехай буде свята воля Твоя» [2, с. 204].
Преподобний старець Амвросій Оптинський писав одній черниці: «За церковними правилами поминати самогубця в церкві не слід, а сестра та рідні можуть молитися за нього келійно, як старець Леонід дозволив Павлу Тамбовцеву молитися за батька його. Випиши цю молитву... і дай її рідним нещасного. Нам відомо багато прикладів, що молитва, передана старцем Леонідом, багатьох заспокоювала і втішала і виявлялася дійсною перед Господом» [1, с. 106].
Наведені нами свідчення Святих Отців примушують, у повній згоді зі словом Святішого Патріарха Олексія II, ставити в нашій Церкві питання про скасування з річного богослужбового кола не передбаченої Типиконом нестатутної бденної служби мученикові Уару, яка суперечить канонічним церковним нормам.
Ймовірно, тільки канон мученику Уару (але, зрозуміло, не наслідування «Всенощного чування») можна в окремих випадках «деякі заради благословні провини» рекомендувати для домашньої келійної молитви за померлих неправославних родичів з обов'язковою забороною читати цей канон у православних.