Про заходи та ваги

Трактат «Про заходи та ваги» написаний свт. Єпифанієм Кіпрським у 392 р. у Константинополі для одного перського священика і є коротким біблійним словником або довідковим посібником для тих, хто вивчає Писання. Твір складається з 3 елементів та 84 розділів. У 1-й частині (гл. 1-20) йдеться про канон Старого Завіту та його переклади, спеціальні текстологічні знаки, введені в «Гекзаплах» Орігена (гл. 7). У 2-й частині (гл. 21-60) йдеться про систему заходів і терезах, а також про біблійний канон (гл. 23). У 3-й частині (гл. 61-84) міститься топографія Святої Землі. * Назва твору грецькою мовою – Περ μέτρων κα σταθμῶν. * Назва твору латинською мовою – De mensuris et ponderibus. Розділ 1. Якщо хтось хоче знати вживані в Божественних Писаннях міри і ваги, той нехай не вважає тяжким прочитати нижченаведене їх тлумачення. І насамперед допитливій людині має знати, скільки пологів мови полягає у писаннях пророчих. Таких пологів десять такі: вчення, споглядання, умовляння, небезпеки, жалю, плач, молитви, оповідання, пророцтва. До тих же пророцтв належать такі знаки: 1 про відкидання найпершого народу; про відкидання закону плоті; про покликання язичників; + про Христа: про обітниці найпершого народу: про неясність у Божественних Писаннях; Гол. 2. Але оскільки деякі означили Писання наголосами 2 , то й про наголоси слід знати таке: гостре . Так точно міркувати має і про інші знаки, і перш за все про астериск . Де поставлений цей астериск 3 там він означає, що відоме слово знаходиться в єврейському тексті, знаходиться також у Акіла і Сіммаха, зрідка і у Феодотіона 4 ; а LXXII тлумача опустили це слово і не переклали його, тому що в цих місцях ті ж слова читаються два рази і більше. Про це сказати коротко, щоб з цього ти дізнався і про інше. На початку книги Буття знаходяться слова: уеєеї адам салосим саміф сану 5 , які можуть бути перекладені так, як і Акіла переклав: і прожив Адам дев'ятисотий рік і тридцятий рік свого життя. А LXXII тлумача, походячи з євреїв і з юних років ретельно навчені єврейською і разом грецькою мовою, не тільки переклали Писання з єврейської на грецьку, але й перекладаючи намагалися довести до ясності ті слова, які єврейською повторювалися. Тому, замість того, щоб у двох місцях вжити слово: рік, вони, вживши його в одному, пом'якшили шорсткість мови, що представлялася тут, сказавши: поживе ж Адам років дев'ять сотень і тридесять (Бут. 5:5; порівня. ст. 3). Таким чином, вони не пропустили нічого в словах оригіналу, але вони також внесли ясність у читання цього уривка, який не міг бути виражений на івриті так коротко, як це висловив тлумач LXXII, а саме: Адам жив дев'ятсот тридцять років, ні по-грецьки, як Акила переклав із зайвими словами, кажучи: Адам прожив дев'ятсотий рік і тридцятий рік свого життя. Бачиш, допитлива людина, якої гидоти він надає мові, не дбаючи про її ясність, а про точне повторення слова. Але декому здавалося, що те, чого не вистачало в перекладі тлумачів LXXII, було поповнено перекладами Акіли, Сіммаха та іншими. Однак LXXII не має цього недоліку. Навпаки, в Акіли є какофонія в надлишку слова, поставленого в двох місцях замість одного, тобто замість: роки, - рік і рік. Тому LXXII залишили лише в одному місці назву року. І навіть після цього ті, хто переглядав переклад Акили та публікував те, що залишилося перекладачами LXXII, вважали це непотрібним. Ориген же, що жив потім, у кожному місці відновив недостатнє слово і поставив над ним астериск, не тому, що треба було дошукуватися слова (бо слово було зайве), але для того, щоб юдеям і самарянам не залишити жодного приводу скаржитися на списки Божественних Писань, що в них немає в святих церквах, бо нема в святих церквах, бо нема в святих церквах, бо немає в святих церквах віри. Бо ці слова зайві, і повторюються, як ми знаємо з наведеного місця про Адама і його життя, так що з цього короткого прикладу ти можеш укласти і про інші слова, над якими поставлені астериски. Але щоб ти знав і те, чому над цими словами Оріген поставив саме астериски, я про це охоче скажу. Ти, слухачу, знаєш, що на тверді небесній є зірки, хоч їх і закривають хмари чи сонце; у думці про них він і винайшов, і поставив астериски 6; щоб ти уявляв, що слова, над якими поставлені астериски, знаходяться в єврейському тексті, як зірки на тверді небесній; але вкриті перекладом сімдесят два, як зірки покриваються хмарами. Ось основа астериску. Гол. 3. Знак же овела має таке пояснення. Він має зображення близьке до лінії, саме таке: . Овелом названий по атичному вживанню у значенні дротика; а в інших називається списом або списом. Ставиться він за тих слів Божественного Письма, які в LXXII тлумачів перебувають, а перекладах Акіли і Сіммаха немає. Бо LXXII тлумача від себе приєднали ці слова, але не даремно, а навпаки для користі. Приєднуючи їх до слів оригіналу, які не становили повної промови, вони розуміли, так що ми припускаємо, що вони навіть причетні були Духа Святого. У чому не було потреби, того вони не хотіли повторювати, а де перекладена грецькою мовою мова кульгала (була недостатня), там вони зробили додавання. Дивуватися цьому треба, і не ганьбити, а навпаки вихваляти, бо всякий благоговійний розуміє, що це сталося з волі Божої. Ці чоловіки, числом сімдесят два, з ранку до вечора були укладені в тридцять шість будиночків (кімнат), по два в кожному будиночку, на острові Фарос, що означає верхня земля проти Олександрії; а ввечері на тридцяти шести човниках переправлялися в палац Птоломея Філадельфа 7 , трапезували з ним і попарно лягали спати на тридцяти шести ліжках, щоб не похитнутися думкою від угоди з іншими, але перекласти так, як кожен сам думав. Названий зараз Птоломей, влаштувавши тридцять шість вищезгаданих будиночків на острові Фаросі, розділив кожен з них на двоє і уклав у кожен по двоє, як я сказав, а разом з ними уклав у кожен і по два юнаки для служіння та для приготування їжі; також і скорописців. І не в стінах будиночків влаштував віконні дверцята, а зверху в даху зробив отвори, які називають анафотидами 8 . Таким чином, проводячи час з ранку до вечора, замкнені на ключ, вони зробили переклад. Кожній парі тлумачів дана була для перекладу одна книга, як наприклад книга Буття світу - одній парі, Вихід синів Ізраїлевих - іншій парі, Левіт - третьої, наступна по порядку книга - четвертої і т. д. Таким чином перекладені були двадцять сім книг Старого Завіту відомих і розташованих у відомому порядку, лічені в числі два . Гол. 4. Євреї мають двадцять дві літери; п'ять із них подвоюються: каф, мем, нун, пе та алеф 10 . Подібним чином і книг вважається двадцять дві, а виявляється двадцять сім, тому що п'ять з них повинні бути розділені на двоє. Так саме книга Рут поєднується з книгою Суддів і вважається у євреїв однією книгою; перша книга Параліпоменон з'єднується з другою і вважається однією з нею книгу; перша книга Царств з'єднується з другою і зважає на неї за одну книгу; третя книга Царств з'єднується з четвертою і вважається однією з нею книгу. Так усі книги складаються в чотири п'ятикнижжя і понад те залишаються ще дві книги, розташовуючись у такому порядку: п'ять книг законопозитивних: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону. Це - П'ятикнижжя, в якому викладається весь закон. Потім йдуть п'ять книг, писаних віршами: книга Іова, Псалтир, Притчі Соломона, Еклезіаст, Пісня Пісней. Далі йде інше п'ятикнижжя, що складається з книг, званих одними: Писання, а іншими: Агіографи 11 , які суть: книга Ісуса Навина, Суддів разом з книгою Рут, Параліпоменон перша з другою, Царств перші дві та останні дві. Це – третя п'ятикнижжя. Четверте п'ятикнижжя становлять: дванадцять малих пророків, Ісая, Єремія, Єзекіїль та Даниїл. Це – пророче п'ятикнижжя. Залишаються ще дві книги: одна Ездри, яка вважається однією, та інша – Естер. Так цілком обчислено двадцять дві книги за кількістю двадцяти двох літер єврейських. Що ж до двох книг, поділених на вірші, саме книги Премудрості Соломонової, званої Панарет 12 і книги Премудрості Ісуса сина Сирахова, онука Ісуса, що написав цю книгу єврейською, яку онук його Ісус переклав на грецьку мову, то вони вживаються і корисні, але в число визнаних. Тому вони в ароні, тобто в ковчезі заповіту 13, не були поміщені. Гол. 5. Але нехай і то не приховано буде від тебе, добротолюбець, що євреї також і Псалтир розділили на п'ять книг, так що вона становить собою особливу п'ятикнижку. Саме першою книгою вважають вони Псалми від першого до сорокового; другою – від сорок першого до сімдесят першого; третьою – від сімдесят другого до вісімдесят восьмого; четвертою, – від вісімдесят дев'ятого до сто п'ятого; п'ятою, від сто шостого і до сто п'ятдесятого. Бо кожен із цих псалмів має наприкінці вислів: Благословенний Господь, буди буди. Євреї думали, що цими словами мала закінчуватися книга. Вони й справді перебувають наприкінці сорокового, сімдесят першого, вісімдесят восьмого та сто п'ятого псалмів; але наприкінці п'ятої (за їхнім рахунком) книги, замість слів: Благословенний Господь, буди буди, знаходяться слова: Будь-яке подих нехай хвалить Господа, алілуя 14 (Псал. 149:6). Отже, ці двадцять сім книг, які вважаються серед двадцяти двох (у євреїв), з Псалтирію і зараховуються до книги Єремії, - розумію Плач Єремії і Послання Варуха, хоча ці Послання і не знаходяться у євреїв, і до книги Єремії зараховуються тільки Плач, - перед Плачем; способом, який ми виклали вище. А потім перекладені першою парою передавались для вторинного перекладу іншою, перекладені іншою – третьою, і так далі, доки не перейшли через усі тридцять шість пар, як говорить переказ. До цих двадцяти двох приєднані і апокрифічні книги. Гол. 6. Коли ж вони закінчили переклад, Цар осів на високому престолі, і перед ним постали тридцять шість читців, що мали стільки ж екземплярів кожної книги, разом з іншим читцем, який мав єврейський оригінал книги. І коли один читець читав, а інші уважно стежили за читанням за своїми списками, то не було жодних розбіжностей. Така чудесна справа Божа дає ясно бачити, що ті мужі, тільки маючи дар Духа Святого, хоча були відокремлені один від одного, але були такими одностайними, що де в одного додано було слово, там воно виявлялося доданим і всіма; а де в одного зменшено, там і всі однаково зменшували. І що вони зменшили, в тому не було потреби, а що не зменшили, було потрібно. А щоб ясно було для тебе сказане, що вони перевели чудово по домобудівництву Божому і згідно з згодою від Святого Духа і що нічим не відрізнялися один від одного, я надам тобі в коротких словах доказ на це, щоб ти, дізнавшись і переконавшись, погодився з моїми словами. У сто сороковому псалмі по-єврейськи читається так: Адонаї, ялиця, каріон, ісмаел, ієввіта акол 15 , Що означає: Господи, покликай до Тебе, почуй мене: вонми голосу (ст. 1). Чи бачиш, як не повна мова. А LXXII тлумача, додавши вираз: моління мого, поповнили недостатнє і перевели: Господи покликай до Тебе, почуй мене: вонми голосу моління мого. І зауваж, як милозвучно оспівується псалом у цьому виправленому вигляді. Тому з цього короткого прикладу укладай і про інших подібних всюди, де б не зробили додатку тлумачі, тобто, що слова додані ними були добре, чи для з'ясування промови, чи для користі язичників, які мали бути приведеними до віри в Бога і до одержання спадщини життя вічного на основі Божих. Гол. 7. Таким чином добре зробив Оріген, поставивши значки і між іншим овів. О якби він та інше так само добре зробив! Він зіставив шість перекладів і єврейський текст на одній сторінці єврейськими ж літерами і промовами, а на іншій єврейські ж слова грецькими літерами у відповідному стовпці, щоб і не знаючі єврейських літер, за допомогою грецьких, могли розуміти силу єврейських висловів. Це так звані екзамени та октапли, в яких він зіставив дві сторінки єврейського тексту та шість перекладачів у паралельних рядах. І цим він приніс велику користь допитливим щодо всього доброго. І якби він не впав в оману в творах своїх, не завдав би образи собі і світу, почавши погано вчити про віру і погано пояснювати велику частину місць Писань! Але повернуся до пояснення щодо овела. Я сказав, що овелом називається спис; а це останнє є рід меча, корисного у битвах для винищення людей. І так, де в LXXII тлумачів вислів знаходиться, а в єврейському ні, там знаком овела, над ним поставленим, показується, що слово вилучається зі свого місця або тексту Писання, яке ніби вже не знаходиться в цьому місці Біблії. Ось що я вважав за потрібне сказати про астериск і овель. Гол. 8. Тепер треба сказати також про лімніску та іполімніску. Лімніск має таке зображення: . Він є знак, подібний до лінії, розташованої між двома точками, з яких одна поставлена ​​вгорі, а інша внизу. Кажуть, що він винайдений лікарями і від них отримав найменування, саме від хірургічних операцій над тілом, так як при цьому спочатку робляться два простих надрізу або уколу, а потім серед цих надрізів робиться розріз на всю довжину лінії по двох надрізах, так що тіло являє собою вид овела, утвореного шматком лляної матерії, в тонкому. І добре цей знак лікарями названий лімніском, так як корпія, що занурюється в мокре місце, буяє мокротою 16 . Тому і до висловів Божественного Письма доклав цей вид знака Оріген , щоб, коли ти в перекладі сімдесяти двох знайдеш вимову, що рідко зустрічається (з оригіналом), ні до попередніх незастосовне, ні з подібними йому висловами не згодне, то за двома крапками тлумачів. Називається ж це обопільним чи подібним. А щоб це було для тебе більш зрозумілим і наочним, то я і на це наведу приклад. Коли ти знайдеш, що в сімдесятому псалмі написано: уста моя сповіщають правду Твою (ст. 15), і: провіщають твої права (з єврейськ.) 17 ; і ще в сімдесят першому псалмі: і чесне ім'я Його перед Ним (ст. 14), замість чого стоїть: і чесне ім'я Його в очах Його 18 (і таких місць знайдеш багато): то в цьому немає нічого, що бракує або разногласього (з оригіналом), але це - те саме, не може бути виражене, так як ні те, що тільки по-різному виражено, так як ні те, що не по-різному виражено, так як ні інакше. Те й позначається лімніском, що так перекладається і виявляється той чи інший вислів лише в однієї або двох пар тлумачів. Ось що ми могли сказати про лімніску. Подібним чином зробимо пояснення і щодо іполімніску. Зображення цього знака таке: – . - Тобто проста лінія, що має вигляд овела, але з точкою, що знаходиться внизу. Де знайдеш такий знак, то знай, що це іполімніск. А сила його така: де ти знайдеш його поставленим над будь-яким висловом, там він означає, що воно висловлено тільки однією парою тлумачів, як то і показує одна точка, і що крім того воно взаємно і схоже на вислів, за яким стоїть. Ось що можна сказати про астериск, овель, лімніску та іполімніску. Гол. 9. Нам слід розповісти й історію всього згаданого. Бо корисно тобі знати, хто такий був кожен із перекладачів, звідки, коли і якого роду, а також і те, яка в нього була причина для перекладу. Найпершими перекладачами Божественного Письма з єврейської мови на грецьку були сімдесят два чоловіки, які зробили перший переклад при Птоломеї Філадельфі. Вони були обрані з дванадцяти колін Ізраїлевих, по шістьох чоловіків з кожного коліна, як передає Арістей у своєму творі 19 . Про них ми частково розповіли вище, коли говорили про астериски та овели та про інших перекладачів, тобто про Акіла, Сіммаха та інших. А тепер ми пояснимо й самі причини перекладу. Другий Птоломей, який царював в Олександрії після першого Птоломея (Лаги), прозваний Філадельфом, як сказано вище, був чоловік доброзичливий і допитливий. Влаштувавши в тому самому місті Олександра 20 бібліотеку, в тій частині міста, яка називається Врухієм 21 і яка в даний час в цьому місті є запустілою, він доручив завідування цією бібліотекою якомусь Димитрію Фалерейському 22, наказавши йому зібрати в неї книги зі всієї землі. Для цього він написав листи до багатьох царів і начальників областей, з наполегливим проханням не обтяжитися надсиланням книг, розуміючи твори поетів, оповідачів, риторів, софістів, лікарів, лікарів-софістів (вчених лікарів), істориків та інших. І тим часом як ця справа рухалася вперед, і книги звідусіль були збирані, одного дня цар запитав завідувача бібліотеки, скільки книг зібрано в бібліотеку. Бібліотекар відповідав цареві, що їх перебуває в ній уже близько п'ятдесяти чотирьох тисяч, вісімсот. Але я чув, додав він, що є і ще велика кількість їх у різних країнах світу: у ефіоплян, індійців, персів, еламітян, вавилонян, ассірійців і халдеїв, у римлян і фінікійців, у сирійців і латинян, що ще жили в Греції, ще не називалися тоді римлянами. також у єрусалимлян і тих, хто живе в юдеї, є Божественні книги пророків, які містять у собі вчення про Бога, про миротворення та про інші всякі загальнокорисні предмети. Так якщо завгодно твоїй величності, царю, послати і за ними, то напиши про це єрусалимським ученим, і вони надішлють тобі, щоб я і ці книги міг покласти в тій же бібліотеці твоїй. Тоді цар написав листа наступного змісту: Гол. 10. Цар Птоломей, що живе в Єрусалимі, з юдеїв бажає вітати 24 . Я влаштував бібліотеку і, зібравши багато книг у різних народів, розмістив їх у ній. Але почувши, що у вас є книги пророків, які навчають Бога і миротворення, я хотів би і їх приєднати до інших. Тому я й пишу вам, щоб ви надіслали їх до нас. Що я бажаю цього не заради цікавості, а заради честі мати їх, і не зі злим наміром, але за довірою та дружбою до вас звертаюся з проханням про них, це ви можете знати згадуючи мою колишню прихильність до вас. Згадайте, як багато бранців, взятих з вашої вітчизни і приведених у нашу батьківщину – Єгипет, я відпустив на волю і при цьому забезпечивши їх дорожніми запасами та оточуючи уважною турботливістю; але не тільки відпустив на волю, а й відпустив уражених хворобою зціленими та оголеними одягненими. І нині я посилаю до вас золоту трапезу, прикрашену дорогоцінним камінням, вагою в п'ятсот талантів 25 замість трапези, захопленої зі Святого храму Єрусалимського, а також дари і скарби для того ж храму. Про це кажу вам для того, щоб ви знали, що прошу ці книги з обітниці та благочестя. Таке надіслано було лист і разом із листом дари. Іудеї ж, охоче прийнявши лист і дари, виповнилися великої радості, негайно переписавши золотими єврейськими літерами раніше вже згадані мною книги двадцять дві канонічних і сімдесят дві апокрифічні 26 . Цар же, отримавши книги і розкривши їх, не міг прочитати, оскільки вони були написані єврейськими літерами і єврейською мовою. Тоді він змушений був написати їм інший лист і просити у них перекладачів, які могли б викласти йому ці книги замість єврейської грецькою мовою. Зміст листа був такий: Гол. 11. Цар Птоломей вчителям благочестя, які живуть в Єрусалимі, дуже бажає здравити. Яка може бути користь у скарбі потаємному, або в джерелі запечатаному? Таке саме мають значення і надіслані вами книги. Так як ми не можемо прочитати писань їх, то вони анітрохи не послужать нам на користь. Тому удостойте послати до нас перекладачів, які б точно знали мову єврейську та грецьку. Тоді вчителі євреїв, обравши, послали (до Єгипту) LXXII тлумача, подібно до того, як зробив колись Мойсей, коли зійшов на гору (Синай) за наказом Господнім, почувши сказане йому: Візьми з собою сімдесят чоловіків, і взойди на гору (Вих. 24:1). Але сам Мойсей, заради миру між колінами, щоб не вибирати з деяких по п'ятьох чоловіків, а з інших по шістьох і тим не збурити між колінами, розсудив краще взяти сімдесят два чоловіки і двох додати до зазначеного числа 27 . Так само й ті, як я сказав, послали стільки ж чоловіків, які й переклали Священні книги на острові, званому Фарос, згідно з вищесказаним мною. И таким образом Священные книги, быв переведены на греческий язык, положены были в первой библиотеке, построенной во Врухие. Later, another library appeared in Serapium 28 smaller than the first, which was named her daughter. Two hundred and fifty years later, it contained the translations of Aquila, Symmachus, Theodotion and other translators. гл. 12. After the first Ptolemy, the son of Lagov, who reigned for forty years, this same Ptolemy Philadelphus reigned for thirty-eight years, under whom the LXXII interpreter translated the Bible. After Philadelphus, Ptolemy Euergetes reigned for 24 years. После Евергета Птоломей Филопатор, царствовавший 21 год. After Philopator, Ptolemy Epiphanes, 22 years old. After him Ptolemy Philopator 29 years old, 34 years old. Then Ptolemy Philologos and Euergetes, 29 years old. Ptolemy Soter 30, 15 years old. Ptolemy, aka Alexas, 31, 12 years old. Ptolemy, brother of Alexander, overthrown from the throne by his own matter, 8 years old. Ptolemy Dionysus 32, 31 years old. Cleopatra, daughter of this Ptolemy, who cohabited with Antony, and was defeated by the Emperor Octavius, 32 years old. Таким чином, усіх разом років, від першого Птоломея, сина Лагова, до Клеопатри, виходить 306 33 . Від сьомого ж року (царювання) Птоломея Філадельфа, при якому цього року LXXII тлумача здійснили переклад Біблії, до Клеопатри, 249 років. І з нею припинилося царювання Лагідів, тобто Птоломеїв, які вели свій рід від Лага, який, влаштувавши в Олександрії іподром, назвав його Лаїєм. Гол. 13. Потім слідують імператори Римські, а саме. Август царював 56 років 34 . У 42-й рік його царювання народився за тілом Господь наш Ісус Христос. Тиверій – 23 роки. На сімнадцятому році його царювання Христос був розіп'ятий. Каій – 3 роки, 9 місяців та 29 днів. Клавдій – 13 років, 2 місяці та близько 2 днів. Нерон – 13 років, 7 місяців та 27 днів. Гальба – 7 місяців та 26 днів. Отон – 3 місяці та 5 днів. Вітелій – 18 місяців та 12 днів 35 . Веспасіан – 9 років, 7 місяців та 12 днів. Тіт – 2 роки, 2 місяці та 2 дні. У цей час відбулося спустошення Єрусалима, 65 років і через кілька днів після розп'яття Христа. Доміціан – 15 років та 5 місяців 36 . Нерва – 1 рік та 4 місяці 37 . Адріан – 21 рік. На дванадцятому році його царювання став відомим Акіла. І так від Августа до Адріана протікало 180 років, 4 місяці та близько 9 днів, так що від часу перекладу LXXII тлумачів до перекладача Акіли, або до 12-го року царювання Адріана – 430 років та 4 місяці. Гол. 14. Цей Адріан, уражений хворобою тіла, пославши за всією кількістю лікарів, що були в його царстві, вимагав від них зцілення тілу своєму. Коли ж вони, багато трудившись, нічого не допомогли йому, то були осміяні їм, так що він навіть написав докоряюче проти них послання, в якому звинувачував їхнє мистецтво, як нічого не зуміло зробити для лікування його хвороби. Тоді він вирушає в Єгипетську землю. Виїхавши з Риму, він вважав за потрібне оглянути всі міста, що були на шляху його проїзду: бо він був чоловік допитливий. Так проїжджає він через місто Антіохію, переїжджає через Келесирію та Фінікію і приїжджає до Палестини, інакше званої Юдеєю, через сорок сім років після спустошення Єрусалиму. В'їжджає в Єрусалим, місто славне, імените, яке було зруйноване Титом, сином Веспасіана на другому році його царювання. І знайшов Адріан усе це місто зруйнованим вщент, храм Божий зневаженим, за винятком небагатьох будівель і малої християнської церкви, в світлиці якої сходилися учні Спасителя, після того, як Він піднісся з гори Олеонської, Побудована була вона на частині гори Сіонської, залишившись після спустошення міста з частиною деяких з інших, синагогами, які одні стояли на Сіоні, як намети, і з яких одна залишилася до часу правителя Максимони 38 і царя Костянтина, як куща у винограді, згідно з написаним (Ісая 1:8). Адріан задумав відтворити місто, але не храм. І взявши Акілу, вищезгаданого перекладача, родом грека, тестя свого, що походив із Синопу Понтійського, поставив його там для спостереження за роботами по відтворенню міста, давши місту своє ім'я і титло царського імені. Як він іменувався Елієм Адріаном, і місто назвав Елією. Гол. 15. Таким чином Акила, проживаючи в Єрусалимі, бачив і те, що учні апостольських учнів відрізняються вірою і роблять великі ознаки зцілень та інших чудес. Бо, повернувшись із міста Пелли, вони перебували та навчали в Єрусалимі. Коли місто Єрусалим мало бути взяте Римлянами, то всі учні були попереджені від ангела про те, щоб виселитися з міста, яке мало загинути зовсім. Виселившись звідси, вони оселилися у вищезгаданій Пеллі, місті, що лежало по той бік Йордану, в межах Десятиградія 39 . А після спустошення Єрусалима, повернувшись до нього, вони, як я сказав, робили великі знаки. Акила, вражений цим у душі, увірував у християнство. А через деякий час, згідно з проханням своїм, отримав і печатку християнства 40 . Але в той же час він не відмовлявся і від колишнього заняття, тобто від того, щоб довіряти суєтному зорецтві. Щодня він спостерігав свій годинник народження і, викриваний вчителями і порицаемый за це, не виправлявся, але й навпаки заперечно протиставляв і посилено захищав неспроможне, тобто долю і міркування, що відносяться до неї. За це він був викинутий із Церкви, як непотрібний для порятунку член її. Засмучений цим у душі, як знечещений, він спалахує суєтною ревнощами і, зрікшись християнства і християнського життя, стає прозелітом юдейства і обрізується. При цьому він з найбільшою ревнощами віддався вивченню єврейської мови та єврейських букв. Навчившись йому досконало, він взявся за переклад Святого Письма, керуючись не правим розумом, але навмисною думкою – повалити деякі ясні вислови, спрямовуючи свої напади на переклад сімдесяти двох, щоб засвідчене в Писаннях про Христа передати інакше, заради прикриття свого сорому і захисту. Гол. 16. І таким чином це був другий переклад Святого Письма після закінчення тієї кількості часу, про який ми написали вище. Ми могли б сказати тобі, коханий, і про перероблені ним вислови, які служать викривленням проти нього, як перекладача. Але оскільки ми вище розмірковували вже про відмінність його перекладу з інших перекладів, то вважаємо поки що достатнім і сказане. Після цього Акіла та його перекладу царю Адріану наступником є ​​Антонін, прозваний Пієм, що означає Благочестивий, і царює 22 роки. Його наступником є ​​Каракалла, він же і Гета, який називався Марком Аврелієм Віром, і панує 7 років. У той же час царює і Лукий Аврелій Коммод, а також 7 років. Потім Пертінакс 6 місяців. За часів Півночі був деякий самарянин Сіммах, серед тих, які вважаються у самарян мудрецями. Знехтувавши любоначальством і не маючи успіху серед свого племені, він обурився на нього і перейшов у юдейство, прийнявши для цього вторинне обрізання. Не дивуйся цьому, слухачу; це буває. Як перехідники з юдейства в самарянство вдруге обрізуються, так і переходять із самарянства в юдейство. Але ще й цього найважче буває те, що навіть після обрізання стають необрізаними. За допомогою лікарського мистецтва, за допомогою так званого спуфістира 41, підтягнувши шкірку дітородних членів, зшивши її і обмазавши клейовими речовинами, вони знову роблять необрізання. Ти маєш, найдобролюбніший, і свідчення у Святого Апостола, в словах, які сказані так: чи в обрізанні хто покликаний би? нехай не творить собі необрізання: чи в необрізанні хто перебуває? нехай не обрізається (1Кор. 7:18). Кажуть, що це переказ демонського хитрощів веде свій початок від Ісава, брата Яковлєва, який винайшов його для зречення Бога і для знищення печатки батьків своїх. Тому, кажуть, і сказав Бог: зненавидь Ісава, Якова ж полюбив ( Малах. 1:2 ). І так цей Сіммах, склавши свій переклад для спростування перекладів, що були у самарян, зробив третій переклад. Гол. 17. Після нього і по стопах його в нетривалий час, саме в царювання другого Коммода, що царював після вищезгаданого Коммода Лукія Аврелія 13 років, хтось Феодотіон Понтійський, один з прихильників єресіарха Маркіона Синопського, також гніваючись за і обрізаний був і, навчившись єврейської мови та літер, видав свій переклад Священних книг. У більшості випадків його переклад погоджується з перекладом сімдесяти двох. Бо він набув великої навички від заняття цим перекладом. І так ти сам, найдобролюбніший, будь суддею того припущення, у кого більше має бути істина; у цих трьох, – розумію Акілу, Сіммаха та Феодотіона, які були не тотожні один з одним, але кожен відокремлювався від іншого і часом і місцем, хоча їх і не багато було, але тільки три, і однак вони не могли погодитися один з одним, – або у перших сімдесяти двох, які були і зробили переклад на один час і розподіл. Вони не мали згоди один з одним, але за навіюванням Святого Духа весь переклад зробили одноголосно, і де потрібна була прибавка заради ясності слова, там вони додавали, в повній згоді один з одним, хоча кожен з них і не знав, як перекладає інший; а де треба було викинути якесь слово, там вони також викидали, і знову згідно. Якби вони всі разом сиділи за перекладом, тоді радилися б один з одним щодо перекладу. (А оскільки цього не було, то) ясно, що істина на стороні сімдесяти двох, так що для кожного, з любов'ю до істини бажаючого приступити до дослідження про те, повинно бути видно, що вони були не тільки перекладачі, а частково і пророки. Бо чого не було потреби при перекладі, то вони опускали. Згодом дома цих слів Ориген і поставив астериски. Так і додане ними він не виключив, знаючи, що в цьому було ще більше потреби; але де знаходив щось із сказаного більше, там залишав овели, тільки означаючи овелом подібні місця для читання. Лимнисками ж подібно до цього означив він знайдене лише в однієї будь-якої або двох пар LXXII тлумачів, і при тому зрідка, при чому деякі висловлювання лише значенням не подібні (оригінал), але між собою подібні і мають ту ж саму силу. Як наприклад якби хтось замість: сказав, висловився б: прорік, або, замість: приходив, – прийшов. Ось що я написав тобі про чотири переклади. Гол. 18. Щодо п'ятого та шостого видання перекладів, то я не можу сказати, хто або звідки були перекладачі. Хіба тільки те можу сказати, що п'яте було знайдено прихованим у бочці в Єрихоні після гоніння царя Септимія Півночі за часів сина Северова, прозваного Каракалою, інакше Гети. Після Антоніна, прозваного Пієм, тобто Благочестивим, був наступний порядок спадкоємства імператорів, що царювали за часом: Після Антоніна Пія царював Марк Аврелій Антонін, він і Вер, 19 років. Після нього царював інший Коммод 13 років. У його час, як ми сказали, став відомим переклад Феодотіона, четвертого перекладача. Наступником цього Коммода був Пертінакс інший і царював 6 місяців 43 . Цьому останньому наступав Північ інший, що царював разом із сином своїм Антоніном 18 років. По смерті Півночі влада перейшла до сина його Антоніна, або інакше Гете, прозваного і Каракалою, який царював ще 7 років. У сьомий рік його царювання і знайдені були прихованими в бочках в Єрихоні книги п'ятого видання перекладу, разом з іншими єврейськими та грецькими книгами. Каракалле наступав Антонін інший, що царював 4 роки 44 . Після нього царював Олександр, син Мамеї, 13 років 45 . У середині часу його царювання знайдено було шосте видання, також прихованим у бочках у Нікополі поблизу Акціуму 46 . Після Олександра царював Максиміан 47,3 роки. Йому наступав Гордіан і царював 6 років. Після нього царював Пилип, 7 років 48 . Йому наступав Декій і царював 1 рік і 3 місяці. За часів Декія став відомим Оріген, що процвітав від часів Декія до Галла та Волусіана і далі. Під час гоніння, що було при Декії, прийняли мученицьку кончину: Вавила в Антіохії, Флавіан у Римі та Олександр, єпископ Єрусалимський у Кесарії. І сам Оріген, багато постраждавши, не досяг однакового мучеництва. Прийшовши в Кесарію Стратонову 50 і проживши незначний час у Єрусалимі, потім прибувши до Тир, двадцять вісім років, як кажуть, провів у житті подвижницької, і тоді взявся за тлумачення Писань. У цей час він склав свої екзамени зі зіставленням двох єврейських текстів і перекладів у паралельних стовпцях один проти одного, назвавши їх екзаплами, як про те мною вище докладно було сказано. Гол. 19. Коли ж він знайшов книги п'ятого та шостого видання (перекладів), про що ми сказали, то, не знаючи в той час, коли вони були знайдені, хто перекладав їх, приєднав їх по порядку до колишніх чотирьох і назвав одне з них П'ятим, позначивши п'ятою буквою число п'ять і тим вказавши на його назву. Так само і знайдене після нього, позначивши шостою буквою, назвав ім'ям Шостого перекладу. Але це зробив він не без деякого мистецтва, яке для деяких допитливих складає таємницю. У нього зустрічаються назви: тетрапли, екзамени, або октапли. Тетрапли суть чотири грецькі переклади, причому зіставляються переклади: Акіли, Сіммаха, сімдесяти двох і Феодотіона. А коли ці чотири стовпці зіставляються з двома єврейськими, тоді звуться екзапл. Якщо ж до того ж приєднуються ще по порядку п'ятий та шостий переклади, то називаються октаплами. Але деякі, переглядаючи самі книги і знаходячи два єврейські тексти поставленими на першому місці, а за ними переклад Акіли, після нього переклад Сіммаха і потім переклад сімдесяти двох, після яких поставлений переклад Феодотіона, а далі по порядку п'яте і шосте видання, думають, що першими перекладали Акіла і Сіммах, а потім сімдесят. А тим часом Оріген, знаючи, що видання перекладу LXXII є найточніше, поставив його в середині, щоб через те легше могло бути випробуване гідність інших перекладів, з того й іншого боку його розташованих. Це одне Оріген зробив з великою користю. Але щоб не залишити розпочатого порядку царювання імператорів Римських, ми приєднаємо до вищевикладеного спадкоємства інших імператорів зі свідченням того, скільки часу кожен із них царював. Гол. 20. Після Галла та Волусіана, вище згаданих, які царювали близько 2 років і 4 місяців, царювали Валеріан та Галієн близько 12 років 51 . На дев'ятому році їх царювання з'явився з Персії Манес. І водночас, вступивши у змагання з Архелаєм, єпископом Кархарським у Месопотамії, був переможений ним і таємно втік звідти. За тим, що прийшли в Діодоріду, селище Каркарської області і вступивши в змагання зі святим Трифоном пресвітером, остаточно осоромлений був ним. Тому народ хотів навіть камінням побити його; але його було позбавлено єпископом Архелаєм. Коли він повернувся в Персію, то з нього, за наказом царя Перського, здерла шкіра за допомогою гострої зброї у вигляді очерету. Так і скінчив він своє життя. Після Валеріана та Галієна царював Клавдій 1 рік та 9 місяців. Йому наступав Авреліан, і царював 5 років та 6 місяців 52 . Після нього царював Тацит 6 місяців. Потім царював Проб 6 років та 4 місяці. Після нього царював Кар, разом із дітьми своїми Каріном та Нумеріаном, 2 роки. Після них Діоклетіан, разом із Максиміаном та Костянтиєм, 13 років 53 . За них було сильне гоніння на християн, яке тривало цілих дванадцять років. Коли ж припинилося гоніння, Діоклетіан царював ще один рік і потім зрікся престолу. Максиміан же, зазнавши, за визначенням злого року, очної хвороби і загального тілесного страждання, добровільно вирвавши очі свої через біль, через те сам зазнав себе муками і таким чином скінчив життя своє, залишивши царювати Лікінія і Констанція. Коли померли ці останні, тоді наступником їх з'явився блаженний Костянтин, який царював 32 роки. Він, померши, залишив царство своїм дітям: Констансу, Констанцію і Костянтину. Після них царював Юліан; за тим Йовініан, Валентиніан Великий та Валент, брат його, та Граціан, син Валентиніана; потім Валентиніан молодший, син Валентиніана, брат Граціана і боголюбивий цар Феодосій. Нарешті Аркадій, син Феодосія та найславетніший Гонорій, брат його. Років їхнього царювання до консульства Аркадія II і Руфіна вважається 57. У їхнє консульство помер Валентиніан молодший, син Велентініана Великого, раптово задушений у палаці, як кажуть, у П'ятнадцятий день травня, за день до П'ятидесятниці, у день суботній; а в самий день П'ятидесятниці був винесений на поховання. За єгипетським числом тоді був місяць Пахона двадцять перший день, по грецькому двадцять третій день місяця Артемізія, а за римським – за сімнадцять днів до календ червневих 54 . Гол. 21. Досі ми пояснювали для всіх, найдобролюбніший, історію перекладачів Святого Письма, задовольняючись тим, що сказано вище. Тепер звертаємо думку до іншого, що обіцяли згідно з твоїм бажанням, людина Божа, тобто до пояснення того, що зустрічається в Божественних Писаннях щодо ваг, мір і чисел, чому кожне з цього називається і заради чого так називається, яка якість кожного, яка вага і яка сила. Серед заходів є кор , про яке згадується в Євангелії від Луки (16:7), де Спаситель похвалює розсудливого домоправителя, який боржникам своїм у боргових розписках замість великої кількості корів написав менше і замість великої кількості ватів олії означив менше (ст. 6). Імена заходів суть такі: лефек, гомор, ват, сам, модій, кав, хінік, ефа пшениці, жменя борошна, артава, три міри пшеничного борошна, три кошики круп'янистих хлібів, хутро вина, колаф, алавастр світу, чванець води, посуд олії, ксест, амфора, апорріма, савіфа, ін, хус, стамна золота, в якій було відкладено манну, марис, кіпр, конгіарій. Отже ім'я: кор взято з єврейської мови, якою називається: хор . Він містить у собі 30 модіїв; а хором називається від припущення купи, бо купа єврейською називається: харіа. Зібрані ж у купу тридцять модіїв становлять ношу верблюда 55 . Лефек ясно вказується в книзі пророка Осії, де говориться: наях собі лефеком ячменю, а в деяких списках: гомором ячменю (3:2), що означає те саме: бо і той і інший захід означає п'ятнадцять модіїв. Лефеком називається єврейською і означає: підйом, так як і юнакові можна підняти п'ятнадцять модіїв і покласти на осла. Те саме називається і гомором. Але гоморів є два: великий та малий. Великий рівномірний лефеку і складається також як останній із п'ятнадцяти модіїв, а малий із дванадцяти ватів 56 . І цей останній веде свою назву також від єврейського імені: віт, однакового з ім'ям судини, що містить в собі олію. Бо ват означає посудину для олії, що містить п'ятдесят ксестів, і вживається, як міра ємності на олійницях 57 . Мнасис або медімн, гадаю, можна виробляти від латинського: medium, що означає: середина 58 . Як міра, мнасис вживається у кіпрян та в інших народів і містить у собі десять модій пшениці чи ячменю. Модій у кіпрян складає сімнадцять ксестів, а медімн у тих же кіпрян різний. Саламінці або Костянтяни вважають медімн у п'ять модіїв, а Пафійці та Сицилійці вимірюють його в чотири модії з половиною 59 . Сатом називається міра, що по-єврейськи вживається в жіночому роді, а по-грецьки в середньому, бо говориться: σάτον, а не σάτος. Вона являє собою модій із надлишком, так що містить у собі повний модій і понад чверть модія. Єврейською мовою сата означає стягнення або підйом внаслідок того, що вимірник зазвичай бере міру і піднімає її 60 . А ім'я модія, що містить у собі двадцять два ксести, у євреїв вживається з великою ретельністю, не просто і не як станеться, але з великою ретельністю. Бо праведний модій, як зазвичай каже закон, вимірюваний був у міру святий. А свята міра є не що інше, як ті справи, які Бог створив у шість днів тижня 61 . Гол. 22. Першого дня Він створив вищі небеса, землю, води. З цих стихій утворюються: лід, град, іній та роса. За тим із службових духів перед лицем Його, йдуть: ангели, що йдуть лице Його, ангели слави, ангели вітрів, що дме, ангели хмар і мороку, снігу, граду та морозу; ангели шуму, громів, блискавок, холоду, спеки, зими, осені, весни та літа і всі духи, властиві творінням Його, що знаходяться на небесах і на землі. Далі - прірви: прірва підземна і прірва хаосу, і морок. Потім йдуть: вечір і ніч, світло дня та ранку. Ці сім найбільших діл створив Бог першого дня. На другий же день (Бог створив) твердь серед вод і поділ між водами, що над твердінням, і водами, що під твердиною на поверхні всієї землі. Це лише одне створив Бог другого дня. У третій день – моря, річки, джерела та озера, насіння посіву, проростання, дерева плодючі і безплідні та ліси. Ці чотири найбільші справи Бог створив у третій день. У четвертий день – сонце, місяць та зірки. Ці три великі справи створив Бог четвертого дня. У п'ятий день – китів великих, риб та інших плазунів у водах, птахів та крилатих. Ці три великі справи Бог створив у п'ятий день. У шостий день – звірів, худобу, що плазуні по землі та людині. Ці чотири великі справи Бог створив у шостий день. І було всіх створених від Бога у шість днів діл 22 62 . І закінчив Бог у шостий день усе, що було на небесах і на землі, у морях та безоднях, у світлі та в темряві та в усьому іншому. І спочив Бог від усіх діл своїх у сьомий день, і благословив його, і освятив його, і вказав на це через ангела Мойсеєві (пор. Бут. 1:1–2, 8 та Вих. 20:11). І від Адама до Якова вважається двадцять два родоначальники. І виберу собі, каже Бог, від насіння його люди обрані від усіх мов (Второз. 14:2). Глави ж поколінь, про які сказав Господь, є такі: Адам, Сиф, Енос, Енох, Арфаксад, Сала, Каїнан, Фалек, Малелеїл, Евер, Рагав, Яред, Серух, Нахор, Мафусал, Фара, Ламех, Ной, Авраам, Ісаак, Яків. Усіх пологів разом двадцять два. Двадцять дві літери у євреїв і відповідно до цього Священних книг вважається у них також 22, хоча їх і двадцять сім; але оскільки в них п'ять букв подвоюється, то виходить і їх двадцять сім, хоча це число і скорочується у 22; тому і Священних книг, хоч їх і 27, вважається у євреїв 22. Гол. 23. Перша з Священних книг є Берешит, яка називається: Буття світу. Друга: Еллешемот, що описує Вихід Ізраїлевих синів з Єгипту. Третя: Вайікра, яким найменуванням є книга Левіт. Потім Вайєдабер, яка є книга Числ; Елледеварім, Повторення Закону; Ієшуа, тобто книга Ісуса Навина; Йов, книга Йова; Шофетим, тобто книга Суддів; Рут, книга Рут; Сефер Тегіллім. Псалтир; Дивре гайям, перша книга Параліпоменон: Дівре гайям, друга книга Параліпоменон; Самуїл, перша книга Царств; Самуїл, друга книга Царств; Мелахім, тобто третя книга Царств; Мелахім, четверта книга царств; Мішле, книга Приповістей; Когелет, тобто еклезіаст; Шир гаширі, Пісня Пісень; Дафаріасара, дванадцять пророків; Ієшайя, Ісая пророк; Єремія, книга Єремії; Єзекіїль, книга Єзекіїля; Даниїл, книга Даниїла; Ездра, перша книга Ездри; Ездра, друга книга Ездри; Естер, книга Естер 63 . Ось ті двадцять сім книг, які обчислюються як 22, за кількістю літер, тому що п'ять букв подвоюються, як ми сказали вище. Є й інша мала книга, яка називається: Кінот, що означає Плач Єремії. Будучи зайвою серед тих, вона приєднується до книги Єремії. Це число 22 всюди знаходиться і в різних видах вбачається, а саме: у двадцяти двох справах, які Бог створив у шість днів миротворення; у двадцяти двох пологах від Адама до Якова; у двадцяти двох літерах від алеф до тав та у 22 книгах від книги Буття до книги Естер. Так і мірою у нас є модій, що складається з 22 ксестів. Він у євреїв називається моді, а у греків, заради визначеності, модія. Подібно до цього називають його і єгиптяни. Подібно до того й сирійці та араби кажуть: модія, що означає: сповідання. Бо сповнений модій сповідує, що він сповнений. Він також називається гномоном 64 . Гол. 24. Числом 22 справ Божих, створених від початку, 22 пологів до Якова, 22 книг до книги Естер і 22 літер, числом яких означений для нас закон і зображено вчення Боже, означає те, що від закону і таємниць, що містяться в ньому, засвідчений і відкритий для нас мій прийти Христос. Він, прийшовши на землю, в Євангелії і наповнив нам міру життя через модії, тобто сповідання, саме кожному, хто сповідав Його і отримав від Нього життя. За цим євреї і називають цей захід святим, тобто що складається з 22 ксестів, згідно з вищесказаним. Бо багато інших племен або приклали щось до цієї міри або зменшили від неї, тоді як у євреїв вона обчислена точно. І в римлян, завдяки щасливому випадку, є назва міри, з подібним закінченням: модій (modius), так само як у євреїв з першої літери: алеф починають вчити дитину. І у греків дієслово: ἀλφεῖν означає: шукати, досліджувати. Звідси зрозуміло, що альфа перенесена до грецької з єврейської 65 . Так і модій походить від єврейського слова, яке означає: сповідувати, як я говорив вище, і таке значення стосується самого вживання цього заходу. Бо якби хтось не наповнив її до верху, то не сповідала б вона, що сповнена. А коли її наповнять і зрівняють із краями, тоді вона сповідає, що сповнена. Кав – назва міри, що походить від тієї ж єврейської мови; вона становить четверту частину модія 66 . Хінік і ефа є те саме, тільки зване двома іменами. Цей захід містить у собі два ксести з невеликим 67 . Жменя борошна. Цей захід не скрутний для розуміння і всім відомий. Артава. Назва цього заходу єгипетська 68 . Вона містить у собі сімдесят два ксести і в такий спосіб укладає щось таємниче. Сімдесят два чоловіки будували вежу, коли від однієї мови розділені були сімдесят дві мови (порівн. Побут. 11 гл.). Звідси й названі вони були меропами через поділ мови 69 . Той самий захід містить і метрета, тобто виміряний посуд, якщо мати на увазі священну міру. Три заходи пшеничного борошна, з яких Авраам наказав Саррі виготовити ангелам хліби, що печуть у золі (Бут. 18:6). Кожен із цих заходів містить у собі гомор 70 . А гомор становив десяту частину великої міри, тобто артави, і містив у собі 7 1/3 ксестів 71 . Три кошики круп'янистих хлібів, в які зазвичай відкладалися ці хліби, що мали вигляд розрізаних на два хліби. Хутро вина становить міру сто п'ятдесят ксестів. Сат складається з 56 ксестів 72 . Алавастр світу є скляна з двома вушками бульбашка, що вміщає в собі фунт олії; мірою він у півксеста. Алавастром же названий за ламкістю 73 . Чванець води є міра в 12 ксестей води. Приготований для Іллі ( 3Цар. 19:6 ) чванець містив чотири ксести 74 . Посудина оливи, звана котилою, є мірою в полксеста, а називається так тому, що ксест розсікається 75 на дві частини. Виміряна чаша є міра, що становить шосту частину ксеста. Чаші ці Писання називає також медекоф. А цедилки, які ми називаємо також ситами, воно називає масмароф 76 . Обидва предмети називаються одним і тим же ім'ям, тому що мають одне і те ж вживання. Тривлій є посудина, за формою своєю схожа на страву, в якій подається приправа до страви (соус до смаженого), чому називається також і паропсис 77 . Мірою він у півксеста. А ксест Олександрійський містить у собі два фунти вагою олії. Апорріма 78 служить мірою в одних лише Фіванців і становить половину міри Саїтської того ж найменування. Справжній Саїтський захід містить у собі 22 ксеста. Савіфа. Це сирійське найменування і означає почерпало. У Аскалонців цей захід містить у собі 22 ксести. Ін. Великий ін містить у собі 18 ксестів; а ін священний 9 ксестів 79 . Хус звичайний містить 8 ксест, а так званий священний, 6 ксест, що становить дванадцяту частину метрети 80 . Талант - найбільша з усіх вагових заходів; якщо рахувати на фунти, він містить у собі 125 фунтів 81 . Шість лепт таланту дорівнюють семи асаріям; а сім лепт асаріїв становлять сто динаріїв 82 . Срібняк, як монета, карбувався з давніх-давен. Він викарбувався з асаріїв 83 . Говорять, що Авраам приніс зразок його до Хананейської землі. Сто двадцять п'яту частину таланту складає один літр (фунт); а літр містить у собі дванадцять унцій. Унція містить два статири. Статир становить половину унції і містить у собі дидрахму (дві драхми) 84 . Сикль, званий також і кондратом, становить четверту частину унції та половину статиру, що містить у собі дві драхми; бо унція містила 8 драхм 85 . Драхма була назвою ваги і мала ту ж вагу, що і сикль, скільки він важив під час остриження волосся Авесалома (2Цар. 14:26), маючи вагу в 125 сиклів. А це є унцією одного сикля, що була в два літри (фунта) з половиною 86 . Овол також значився між срібними монетами. Міру він мав також в одну унцію, якщо тільки робився не із срібла, а із заліза. Був і інший овол, який карбувався зі срібла. Тоді це була монета дуже мала, що становила 80 частину унції. Бо в книзі Левіт говориться: двадцять пенязі буде дидрахма (27:25). А що дідрахма є четвертою частиною унції, це ми вже пояснили 87 . Халки. Їх винайшли єгиптяни. Срібних халків карбується два види; але Олександрійці срібні халки називають мідними. За вагою халк становить осму частину унції, як і драхма 88 . Мна єврейською називається мане 89 . Італіанська міна містить сорок статирів, що становить 20 унцій або один літр (фунт) з половиною. Срібняків було багато зразків у різний час. Нумм вперше викарбуваний був Нумою, царем Римським 90 . Напівсрібний нумм древні називали дихрісом 91 ; а срібний є те, що римляни називають міліарісія, що означає: імператорський дар воїнам 92 . Діхріс також був срібний. Згодом його назвали фальшивим з тієї причини, що викарбуване на ньому зображення імператора, потім убитого, було згладжене з нього. З тих пір, де б не виявився дихріс, що носив зображення вбитого імператора, він називався фальшивим, або знечещеним. Фолліс, який називається також малим талантом, є подвійна монета: він складається з двох срібних, що містять у собі 208 динаріїв. Але фоліс, якщо його порівнювати з динаріями, як мідною, а не срібною монетою, становить дві малі (дві дрібні монети) 93 . Маріс є міра у два відра, що вживається у жителів Понтійських; а відро в них містить десять ксестів, так що кіпр складається з двадцяти ксестів олександрійських 94 . Кіпр у тих самих понтійських жителів служить мірою сухих предметів. Він містить у собі дві модії, або, за їхнім рахунком, п'ять хініків. А хінік у них містить у собі п'ять ксестів 95, так що кіпр складається з 20 ксестів; бо великий модій у них складається з 24 ксестів. Колаф є міра для рідких речовин у сирійців і становить півсата, а ксестів 25 96 . Конгіарій є також міра для рідких речовин, що вживається у євреїв. Цей захід згадується в хроніках Євсевія та інших хронографів. У цих хроніках говориться, що кожен із тодішніх імператорів із честолюбства для засвідчення своєї щедрості дарував народу грошей за конгіарієм, що означає: з'єднаний чи згуртований 97 . В одному з кодексів твору св. Єпіфанія, натомість знака, коштуватиме знак: Стародавні здебільшого писали великими літерами і без жодних подихів і наголосів. Про астериски і овелі у їх вживанні особливо часто говорять: блаж. Ієронім, Ісідор Пелусіот та ін. Про Акіла, Сіммаха і Феодотіона докладніше йдеться у св. Єпіфанія далі. Ці слова єврейські написані у св. Епіфанія грецькими літерами. Латинський перекладач зробив транскрипцію латинськими літерами. У єврейському оригіналі текст читається так: Астеріск і означає: зірочка; від άστήρ – зірка. Царював у Єгипті від 285 до 246 р. до Р. Х. Т. е. зверху пропускають світло. Подібну історію перекладу сімдесяти ми знаходимо у св. Іустина філософа в його «Повістуванні до язичників», також у юдеїв: Арістея, Філона та Йосипа Флавія. Різниця у цьому, що св. Іустин обчислює стільки ж будиночків, скільки було тлумачів, а іменовані юдейські письменники про будиночки нічого не згадують. Подвоєння простягається і інші літери, як у них ставиться знак (.) дагеш. З іншого боку, алеф не подвоїться. Книги, написані святими чоловіками. з єврейської і означає: ковчег. Див Вих. 25:22. 1Нав. 3:6 та ін. Алилуя (- хвалите Господа) поставлено в назві псалма. Сто п'ятдесятий псалом слов'янської Біблії був поза числом 150 псалмів єврейської Біблії. У теперішньому єврейському тексті ці слова читаються інакше, а саме так: Назва лімніску (λιμνισκος) св. Єпіфаній таким чином виробляє від λιμνάζειν – робитися болотом, рясніти стоячою водою тощо, тим часом як у лікарів це слово пишеться: λημνισκος що означає: вовняна пов'язка, а походить від ληνος – шерсть, хвиля, звідки? Можливо за часів св. Єпіфанія в єврейському оригіналі і стояло: правди Твоя; але в теперішніх виданнях його стоїть прямо: У єврейському оригіналі і поставлено: Св. Єпіфаній має на увазі лист невідомого олександрійського іудея, що ховається під ім'ям грека Арістея, до брата його Філократа, який передає історію перекладу LXX тлумачів. Текст цього листа можна побачити у творі Van – Dale, Super Aristea, pag. 231-333. Amstelaedami, 1705. Тобто в Олександрії, заснованій Олександром Македонським. Назва: Врухій (Βρουχείον) сталася внаслідок зміни слова: πυρουχείον (– житниця), яка була офіційною назвою цієї частини міста, де були склади хліба (запасні магазини). Дмитро Фалерейський – відомий державний чоловік та вчений IV–III ст. до Р. Хр. Той же Птоломей Філадельф заслав його потім на заслання у Верхній Єгипет, де він і помер, як то кажуть, від укусу отруйної змії. Див Плутархову біографію Димитрія Фалерейського. Так як самі греки тільки після падіння Західної Римської Імперії (у V ст. за Р. Хр.) стали називатися римлянами, то при цьому зрозуміло, ймовірно, римські поселенці, що жили в різних областях давньої Греції. У Арістея, а звідси у Йосипа Флавія та Євсевія Кесарійського лист Птоломея Філадельфа звернений не до юдеїв взагалі, а прямо до первосвященика Єлеазару. Талант золота у греків був цінністю вдесятеро дорожчий за талант срібла, який коштував близько 1500 рублів. 500 талантів золота, вжиті на трапезу, отже, коштували близько 7500000 рублів. Таке непомірно велике число апокрифічних книг, написаних начебто єврейською мовою, пояснюється числом тлумачів і може бути віднесено до деяких окремих священних книг і відділів книг, згідно з вищесказаним. У Біблії не знаходимо цього підтвердження. Тут, навпаки, говориться, що Мойсей і взяв, згідно з наказом Господнім, сімдесят чоловіків на гору (Вих. 24:9), а не сімдесят два. Серапіум був язичницький храм в Олександрії і при цьому храмі була бібліотека, яка, разом з храмом, була спалена під час війни при Юлії Цезарі, як свідчить Амміан Марцеллін. Правильніше було б сказати: Філометор, як він і значиться за хроніками Олександрійської та Євсевієвої. Так і в Кедріна. Інші ж історики називають його Олександром. Інакше званий Птоломеєм Авлетом, батько Клеопатри. Якщо так точно вести рахунок, то вийде, що царство Лагідів припинилося (з Клеопатрою) в 18 році до Р. Хр., А тим часом відомо, що Октавій переміг Антонія і Клеопатру не в 18-му, а в 30 г, до Р. Хр. Помилка сталася в рахунку років царювання Клеопатри, яких при цьому належить 32 замість 22, як належить у хроніках Олександрійської та Євсевієвої. Порівн. Якірне Слово, вище стор. 105 і прямуючи. 2-ге. Всі ці три імператори, тобто Гальба, Отон і Вітелій, як не довго царювали, не згадуються у св. Єпіфанія у Слові Якорному (див. стор. 105). Порівн. сказане вище, на стор. 105 і прямуючи. 4. Порівн. там же і прямуючи. 5. Чи не Максиміна, чи Максиміана, близьких до Костянтина за часом управління Римської імперії? Срав Матф. 4:25; Бер. 5:20; 7:31. Що Пелла. була з-поміж цих 10 міст, про це свідчать одноголосно всі давні письменники, тоді як щодо інших були розбіжності. Тобто обряди хрещення і миропомазання. Один із хірургічних інструментів, що вживаються при обрізанні. Порівн. сказане в Якірному Слові, вище, на стор. 106 і в прямуючи. 1. Порівн. там же і прямуючи. 2. У Якірному Слові згадується ще попередником його Макрін, який царював 1 рік. Там же і прямуючи. 3. Порівн. там же і прямуючи. 4. З багатьох міст того ж імені тут розуміється Нікополь, що знаходився в Акарнанії, між Епіром та Етолією. У Слові Якірному – Максимін. стор. 106. У Слові Якірному – 6 років. Див там же. У Слові Якірному – 1 рік. Див там же. Назва Кесарії Палестинської, на відміну інших міст того ж імені. Саме раніше вона і називалася: Ξτράτωνος πύργος (- військове зміцнення), про що див. Геогр. XVI, 758. У слові Якорному значиться один Галієн і число років царювання його належить 15. Див. вище стор. У Якірному слові -14 років. Порівн. стор. 106 і прямуючи. 5. Порівн. Якірне слово, стор. 106–107. Календами у Римлян називалося перше число кожного місяця. , являє собою міру для сипких та рідких речовин. Згадується, крім наведеного вище місця з Євангелія від Луки, в 3Цар. 4:22; 5:11; 2Пар. 2:10; Єзек. 45:14 та ін. Подібно до хомеру, він містить у собі 10 еф іди 30 сатів. Єврейська ж назва св. Єпіфаній, очевидно, лише за співзвуччю виробляє від талмудичного: що означає: гнойова купа. Див Buxtorfii, Lexic. chald. talm. et rabb. pag. 423. Ed. Fischeri. Lipsiae, 1875. , означає міру для сипких тіл, рівну півкору, і вживається тільки в цьому одному місці книги, пророка Осії. Але не означає: піднесення, як тлумачить св. Епіфаній, а вміщення. Потім не зовсім точно і вказівку на рівномірність лефека гомору. Гоморів справді є два. У єврейському вони і за накресленням розрізняються: ; в грецькому перекладі LXX вони передаються однаково словом: γόμορ. Перший (- хомер) дорівнює не лефеку, а кору, тобто двом лефекам, а останній (гомор) становить десяту частину ефи, тобто соту частину першого. Що стосується модія, то ця пізніша грецька назва, взята з латинського (modius), означає міру для сипучих тіл, дещо меншу за наш гарнец. Про великий гомор (хомер) див. Іса. 5:10; Єзек. 45:14 та ін, а про малого (гомору) в Вих. 16:36. І не малий гомор міг би вміщувати у собі 12 ватів, а скоріше великий. Ват (βάτος, βάθον), від євр. означає міру ємності для рідких або сипких тіл і як слово може бути вироблено, на думку св. Єпіфанія, від – дім, приміщення, напр. вмістище в дві сати зерен, як у 3Цар. 18:32. Відповідно до того, що гомор великий або кор складається з 10–12 ватів, ват складатиме 2–3 модії або 1,5–2 гарнці. Ні мнасист (μνασίς), ні медимн (μέδιμνος) не суть слова, що походять від латинського коріння, і якщо в назві: медімн є певний натяк на латинське: medium, то жодного натяку на це немає в назві: мнасіс. Ця остання є місцева (кіпрська) назва міри сипучих тіл, а медімн справедливіше виробляти від грецької: μέδω (звідки і латинська: modus) – керую, поміряю. За поясненням Ісіхія мнасис не дорівнює медимну, як тлумачить св. Епіфаній, а містить у собі два медимни. Сат в єврейському власне вживається як , але в халдейському дійсно є , як і вказує св. Епіфаній. Але за значенням назви заходи має визнати, що вона походить від арабського кореня означає не стягування або підйом, а прирізування, примірювання. Понад те, за вказівкою Йосипа Флавія (Древн. IX, 4, 5), сат містив у собі не 1¼, а 1½ модія. Власне ім'я модія не вживається у Святому Письмі ні в єврейському оригіналі ні в грецькому перекладі LXX. Однак не на одному лише іудейському переказі ґрунтуючись говорить св. Епіфаній про модію праведну і міру святу. У Второз. 25:15 читаємо: міра істинна і праведна нехай буде тобі. Слово: міра по-єврейськи: - Ефа; грецькою: μέτρον – міра взагалі, а в латинському переклад прямо: modius – модій. Порівн. також Лев. 19:36; Єзек. 45:10–12 та ін. У цьому випадку тільки не буде точності у співвідношенні цього заходу з іншими, вже зазначеними св. Епіфанієм заходами. За його поданням модій менше ефи втричі, чого не було насправді. У цьому тлумаченні біблійної історії миротворення безперечно багато стихій чисто – біблійних; але за те риси, що нагадують собою особливості рабинського тлумачення її, як це можна бачити з таргум, мідрашів та ін. У єврейських назвах різних священних книг св. Єпіфаній нерідко розголосить із теперішніми їхніми назвами; до деяких з цих назв він приєднує халдейський член: д, який зазвичай вживається у юдеїв у талмуді, мідрашах та ін. Очевидно, що те й інше св. Єпіфаній робив більше з слуху або керуючись такими працями, як праці Орігена, ніж за власним ґрунтовним знайомством з єврейською біблійною та рабинською мовою. Строго кажучи, модій, як найпізніше вироблена назва міри, нічого більше і не означав, як тільки міру. Виробництво слова ми вказали вище. Але подібно до того, як у грецькій та латинській, і в єврейській є з модієм деяке співзвуччя в словах, від яких виробляє його св. Батько. З одного боку тут є слово: - міра, хоча цей вимір більше до протязі відноситься, ніж до ємності; а з іншого – – знати) – знайомий (порівн. γνώμων св. Єпіфанія), – стверджувати, свідчити, відкрито визнавати) – свідчення. Що назва першої грецької літери: альфа перенесена з єврейської: алеф, це безсумнівно; але сама назва єврейська означає: бик (за схожістю накреслення букви з фігурою голови бика), а не шукати, досліджувати. , Див. 4 (Євр. 2) Цар. 6:25. Кав містив у собі 4 ксеста. Хінік містить у собі 4 ксеста, з тлумачення деяких учених; близько 1/3 осміни на нашу міру. Тут отже св. Єпіфаній говорить про інший хінік, що дорівнює ефі єврейській. Але й ефа була понад два ксести місткістю. Власне кажучи, назва цього заходу є перська, а не єгипетська і тільки пізніше перейшла до Єгипту, після завоювання останнього персами. Вона містила у собі близько 2-х четвериків. Μέροπες. Назва не зустрічається в грецькому перекладі LXX, а зустрічається у язичницьких поетів (Гомера, Гезіода, Есхіла та ін.). Св. Єпифаній продукує це слово від μέρος – частина, μερίξω – ділю і ὤφ – голос, слово, мова. Інші виробляють його від μερμαιρω – обмірковую і тому з'єднують із словом: μέροφ значення: мислячий, або від кореня μερ, що є в βροτός, μβροτός – смертний (лат. mortuus, наше мертве та ін.) того ж кореня У єврейському оригіналі Буття 18:6 означає не омер, а сат ( ), а з попереднього ми знаємо, що Сат і Гомор — це не одне й те саме. Сат становив третину ефи і тридцяту частину кора, а Омер (не гомер) становив соту частину кора. Тут знову нагадуємо читачам сказане вище про значення зазначених заходів. Порівняйте, як зазначено вище в примітках про sat. Власне, алебастром називали посудину зі спеціального прозорого каменю, призначену для зберігання ароматних композицій, про що див. Пліній у «Природі». схід. III, 3. Назва речовини, з якої його виготовляли, дійшла до нас під назвою алебастр. , що означає: колба. А чому саме для Іллі в приготованій чаші води мало бути лише чотири ксести, а не 12, це не зрозуміло зі Святого Письма. Κόπτεσθαι. Власне кажучи, κοτόλη взагалі – це щось поглиблене, видовбане, а не вирізане. Дивіться про це в примітці до стор. 41–43 частини V творів св. Епіфанія. Соусник, блюдо. Порівняйте Мат. 23:25. Апорріма насправді означає: відпрацьована рідина, посудина, що містить таку рідину. Строго кажучи, ін містить у собі 12 ксестів. Назва єврейська. Порівн. Лев. 23:13 ; Числ. 15:4 та ін. Звичайний хус містить у собі не більше 6 ксестів. Назва грецька, що походить від χέω – ллю. Порівн. Лев. 19:36; Йов. 31:24. Тут зрозуміло талант іудейський священний ( ), що містив у собі 3000 священних сиклів. Див Вих. 25:39 ; Есф. 3:9 та ін. Талант був рахуємо на вагу золота та срібла. Талант золота дорівнював нашим 20-30 тисяч рублів, а талант срібла 2-3 тисячам, оскільки сикль коштував від 80 к. до 1 р. на наші гроші. Ліпта є взагалі дрібна монета (Мар. 12:42; Лук. 12:59); Однак у цьому ймовірно очевидно мала частина будь-якої монети, а чи не певна монета, що становить 8-му частина асса . Чи не повинно читати: із 10 чи 12 асаріїв? Відповідно з наступним припустити 2 дидрахми або 4 драхми. Цілком можливо, що замість:δίδραχμα було написано δ᾽ δραχμάς (– 4 драхми). Сікль - єврейське слово ( ) і в LXX постійно передається словом: δίδραχμον. І оскільки драхма становила на наші гроші від 20 до 25 коп., то, мабуть, сикль був 40–50 коп. Однак інша справа сикль священний, який, згідно з вищесказаним, коштував на наші гроші від 80 к. до 1р. та інша справа сикль загальновживаний, народний, який був дешевшим від того. Драхма не могла мати однакової ваги із сиклем вже тому, що сикль містив у собі не одну драхму. Зрозуміло, що тут або непорозуміння чи помилка у позначенні ваг. Овол був також і мідний: він і мав міру однієї унції, за вагою; якщо ж такий овол мав значення монетної цінності, то становив 48 частину унції і 6 частину драхми. Але тоді і срібний овол мав таке саме відношення до унції та драхми. Пояснення св. Єпіфанія, що тоді він становив 80-ту частину унції, заснований на наведеному з книги Левіт тексті. Єврейський сикль, який у LXX позначений дідрахмою, становив, як ми помічали вище, майже вдвічі більше за дидрахму. І єврейське: гера, яке LXX передали оволом (пенязь), більше оволу на 1/5 частину. LXX передавали так єврейські монетні цінності, щоб не ускладнювати читачів точними обчисленнями на вживаних грецьких заходах; а св. Єпіфаній прийняв їх за точні вказівки цих цінностей. Мідний овол дорівнював нашим 4-6 копійкам. Халк або халкус (власне означає: мідний) становив 8 частину оволу. Див Pollux, X, 6. - Єзек. 45:12. Єврейська звичайна міна складалася з 60 шеклів; а священна (пор. 3Цар. 10:17 і 2Пар. 9:16) - зі 100 шеклів. Нумм був монетою, що дорівнює 3 оволам і вживався у дорян у Сицилії та Великої Греції. Див Pollux, IX, 6. Дихрісом він називався тому, що дорівнював двом (δύο) золотим (χρύσεος). Кедрін вважає, що міліарій вперше викарбуваний був Сципіоном; але це здогад не має собі історичної підстави. Він викарбуваний був набагато пізніше. Динарій була дрібна монета, яка у різний час мала різну цінність, причому так, що пізніше вона дорожче коштувала вдвічі, ніж раніше. Приблизно вона становила 10 частину драхми і відтак 2–5 копійок на наші гроші. Із цього приблизно можна судити і про цінність фолісу. Місткість марису в різні часи та в різних місцевостях також була різною. В останніх словах, судячи з ходу мови, замість: кіпр, потрібно читати: марис. Але сат, з яким при цьому порівнюється за розміром колаф, є міра для сипких, а не рідких речовин. Конгіарій – аж ніяк не єврейське за походженням слово, а латинське (від congius – конгій, міра для сипучих речовин), лише в християнський період увійшли, подібно до багатьох інших слів, в єврейську рабинську мову. Сам св. Епіфаній останніми словами вказує на те, що він називається: конгіарій від латинського кореня; але саме (не точно) від congerere - збирати, з'єднувати, за деяким підзвучання.