Книга девятая

Зайняті різними неприємностями, ми диктуємо тлумачення пророка Ісаю з перервами. Тому, закінчивши восьму книгу, ми тепер, після невеликого проміжку часу, переходимо до дев'ятої: не без уїдливості та лайки заздрісників, які, не знаючи, що вони чують і що говорять, наважуються судити про те, чого не знають, і насамперед зневажають, аніж досліджують, ані вважають себе вченими, і вважають себе вченими. Зневажаючи їхнє недоброзичливість і балакуче бурчання, випросимо допомогу Божий і скажемо молінням Псалмоспівця: розтринь язики, що хочуть лайкою (Пс. 67:31). Бо місце Господнє у світі, що понад всякий розум (Филип. 4:7). Його хотів і пророк, вигукуючи: Господи Боже наш, мир дай нам, вся бо віддав нам (Іс. 26:12). Але нам пора вже запропонувати відділ Ісаї і з Мойсеєм увійти в хмару й морок, щоб погляд наш просяяв, і, по єврейському, обличчя було рогате, і щоб чути були й блищали громи та блискавки, яких ганебний народ не міг бачити. Розділ XXVIII. Ст. 1–4. Горе вінку гордості – п'яницям Єфрема, і опадаючому кольору слави захоплення його, що знаходилися на вершині вельми огрядної долини, хитаючись від вина. Ось сильний і міцний Господа, пак нищівний вихор стрімкості граду, як натиск багатьох вод, що розливаються і виверглися на велику землю. Ногами буде зневажений вінок гордості п'яниць Єфрема. І опадаючий колір слави захоплення його, що знаходиться на вершині долини туків, буде як дозріле передчасно осіннього дозрівання, на що коли наверне погляди той, хто побачив, одразу, як візьме в руку, проковтне його. LXX: Горе вінку образи, найманці Єфремові: колір, що падає зі слави на вершині гори огрядної, ви, які п'яні без вина. Ось сильна і жорстока лють Господа, як той, що мчить на похилість, що не має прикриття, град, який з силою падає вниз, як безліч вод, що відносить землю і прокладає собі шлях: руками й ногами буде зневажений вінок образи, найманці Єфремові. І колір, що спадає з надії слави на вершині високої гори, буде як передчасно дозріла смоква, що побачив яку забажає проковтнути її, перш ніж візьме в руку. Пояснимо спочатку стосовно історії, потім у алегоричному значенні і, нарешті, за пророчим прогнозом. Божественна мова говорить проти десяти колін, які царювали в Самарії, і від Єровоама, що був з Єфремового коліна, називалися Єфремом. І називає їх вінком гордості, тому що вони в порівнянні з двома колінами, які називалися Юдою, були кращими за числом і силою. Називає їх і п'яницями Єфремовими, бо вони не розуміють свого Творця, але замість Господа поклоняються золотим тельцям у Дані та Бет-Елу. Вони колись були в кольорі і славі Господа, коли керувалися Давидом і Соломоном і коли в дванадцяти колінах були поклонялися Богові в Єрусалимському храмі, які знаходилися на вершині вельми огрядної долини, що єврейською називається ge semanim. А розуміє місце, де був відданий Господь; на вершині цієї долини був розташований храм Господній. Вони захоплені вином помилки і безумства, яке приготував їм Єровоам. Тому Господь покарання їм погрожує тим, що як вихор з градом руйнує все, і натиск вод, що розливаються, забирає все, що б не трапилося йому на зустріч: так вони будуть винищені військом Ассірійським, а те, що залишиться, буде переселено в гори або міста Мідії. Порівнює ж з вінком із різних квітів славу десяти колін, яка матиме таку красу, що подібно до того, як якщо хтось ще до настання літа та осені, побачивши на дереві скоростиглий (πρόδρομον) смокву, одразу, як скоро взяв би в руку, проковтнув би її: так і коли ассиріян їх і зовсім нічого від колишнього народу не залишить у Самарії. Це коротко пояснено стосовно історії. Перейдемо до алегорії. Згідно з поясненням пророка Осії, в якому Єфрема, і Йосипа, і Самарію, і десять колін, що відокремилися від громади дванадцяти колін і залишили храм Господній, ми віднесли до єретиків: останні, хуля Господа, по правді, суть, відповідно до видання сімдесяти, вінок образи, і діла він образи, не слідують убогості манни і церковної смиренності; але перебувають на дуже огрядній горі, будучи п'яними без вина. Тому сильна і жорстока лють Господа, який має намір покарати їх, порівнюється зі стрімким градом, що спадає не на покрівлі, а на голови смертних, і з великими розливами вод, що несуть усе, що б не трапилося їм на зустріч. Цим вінком образи, найманцями Єфремівною називаються ті, які, за апостолом, поганого заради прибутку, (Тит. 1:11) відпали від кольору і надії і слави колишньої віри, і перебувають у гордості, і служать найсолодшішою їжею диявола, 8 ). Згідно з прогнозом, ми можемо сказати те, що вінком образи називає воно книжників фарисеїв, які хулили Господа, і названі найманцями Єфремовими від Юди, що походив з Єфремового племени і з селища того ж племени, Іскаріота, і продав Господа за гроші. Він (Господь), будучи воістину кольором апостольської слави, впав на вельми огрядній горі, про яку, як ми думаємо, сказано: «Їв і пив Яків, і наситився, і втучнішав, і противився коханий» (Втор. 32:15); або за єврейським текстом: на долині туків, тобто Gessemanim, в якій зазначено ім'я місця, де Юда зрадив Господа. Долиною ж огрядною чи туків, називається вона через родючість, і заради книжників і Фарисеїв, що взяли там Господа, про яких у псалмі написано: молодики хмари одержавши мене (Пс. 21:13). Ця долина туків, тобто Gessemanim, двічі називається в цьому відділі; і я дивуюся, яким чином LXX назвали її спершу горою огрядною, а потім горою високою. Упоен був зрадник не вином, але сріблолюбством і люттю аспідів невиліковною, і жебраком диявола, що увійшов до нього після шматка хліба (Ін. 13:27 ), і був повністю поглинений ним, бо молитва його звернулася до гріха (Пс. 108:7), і навіть каяття його не мало рятівного плоду (Мт. 27:3–5). Єврейське слово sacchore двозначно і означає або п'яних, або найманців. Тому і Issachar перекладається: є мзда, a sachar : μέθοσμα, тобто сп'яніння; та інші перекладачі переклали: п'яні, одні тільки LXX: найманці. Вірш. 5–8. Того дня Господь воинств буде вінцем слави і вінком захоплення для залишку народу Свого, і духом суду для того, хто сидить на судилищі, і фортецею для тих, що повертаються з війни, до воріт. Але й вони від вина не впізнали, і від сп'яніння заблукали; священик і пророк не впізнали від сп'яніння; поглинені вином, заблукали в сп'янінні, не впізнали Видячого, не впізнали суду, чи надзвичайно. Бо всі столи сповнені блювотиною та нечистотами, так що не було більше місця. LXX: Того дня Господь Саваот буде вінцем надії, пов'язаним із славою, для решти народу. Вони будуть залишені в дусі суду на суд і фортецю з забороною вбивати. Бо вони спокушені вином: блукають через сікери; священик і пророк збожеволіли від сікери; поглинені вином, завагалися: це є привид (φάσμα). Прокляття пожере це підприємство, бо це підприємство існує через сріблолюбство. Коли вся земля Самарії, тобто десяти колін, буде розорена повенею ассиріян, і вінок гордості п'яниць Єфрема буде зминутий ногами і поглинений на подобу передчасно дозрілої смокви: тоді сам Господь буде переможним вінцем залишку народу Ізраїльського, тобто двох колін, Юди та Вениа. сумніви, для Єзекії, царя Юдейського, і фортецею тих, які після спустошення всієї країни, повернувшись з битви, уклали себе в місті. Про це ми будемо читати у цього самого пророка (Ниж гол. 37), коли сто вісімдесят п'ять тисяч озброєних з ассирійського війська були винищені ангелом, що вражає. Але й вони, тобто Юда і Веніамін, упівані вином ідолопоклонства, і, знехтувавши богослужіння в храмі, стали почитати зображення демонів, і не пізнали бачачого Господа, який все розглядає. Бо всі їхні столи та все богослужіння наповнені блювотою та нечистотами, так що не тільки в храмі, а й на вершині гір, і в лісистих місцях вони наповнили всі гидотою ідолослужіння, і Господь не мав у них місця проживання. Це з'ясовано буквально. Потім щодо алегоричного значення підемо колишньому розумінню, але не залишимо недоторканними і LXX тлумачів. Бо поглинаючи пастію диявола єретиків, що піднялися на вельми огрядну гору гордості, Господь буде вінцем слави довжиною тих, що залишаються в Церкві і, порівняно з кількістю багатьох оманливих, малі числом. Буде ж у дусі суду на суді, бо Господь змиє нечистоти синів та дочок Сіону духом суду. А якщо хтось матиме на собі кров, то очиститься не духом суду, а вогнем спалення. І буде фортецею для народу і не допустить, щоб він був убиваний тими, що упоєні вином зміїв (Втор. 32:33), і заблукали через сікери. Часто ми говорили, що вино робиться з виноградних ягід, а сікера, яку Акіла власне перевів сп'янінням, є всякий напій, що може сп'яняти і засмучувати стан розуму, чи буде він зроблений з пшениці, чи з ячменю, чи з проса, із соку фруктів, з плоду пальм та з іншого якогось. Отож священики та пророки єретиків збожеволіли від сікери та поглинені вином, якими були Пріска та Максимілла та начальник їх Монтан, і не знали, що говорили. Вином упиваються тоді, коли погано розуміють і спотворюють Святе Письмо, а сикерою тоді, коли вживають для уловлення світську мудрість і мережі діалектики, які мають бути названі не стильно узами, скільки привидами (phasmata), тобто деякими тінями і образами, що швидко пропадають і знищуються. Прокляття осягне таке підприємство тих, хто не пишає придбання бути благочестя ( 1Тим. 6:5 ) і робить все з сріблолюбства. Про цей привид і апостол говорив: уважно духовим лестчим і вченням бісівським, в лицемірстві лжесловесник (1Тим 4:1, 2). Третє пояснення є те, що коли Господь скине книжників і фарисеїв і спільника їхнього Юду зрадника, який від початку був злодій, бо він носив скриньку з грішми для жебраків (Ін. 12:6, 13, 29): тоді Він буде надією і вінцем слави для тих, що будуть для них. Зрозуміло, безперечно, апостолів яких збереже для проповідування Євангелія і не допустить, щоб вони відразу пролили кров свою за Христа. Бо всі книжники та фарисеї, як священики, так і лжепророки, упівані вином і сикером, про які ми говорили вище. Але сіті та кови їх були ніщо, так як і сам Юда, який зрадив, зробив це через гроші, і священики, що підкупили грошима зрадника, зробили це через побоювання свого відкидання. Бо Він (Господь), зробивши бич із мотузок, вигнав із храму тих, що продавали волів і овець, і за Своєю владою перекинув лави голубів, що продавали, і столи міновщиків, сказавши їм: «Написано: дім Отця Мого домом молитви наречеться; а ви зробили його домом торгівлі, або вертепом розбійників» (Мт. 21:13. Ін. 2:16). У таємничому сенсі те місце єврейського тексту, в якому ми сказали: бо всі столи їх наповнені блювотиною і нечистотами, так що немає більше місця, може бути так застосоване до єретиків і до книжників і фарисеїв, що всі вчення і всі таїнства їх ми називаємо повними блювотини і нечистот, поки вони не пов'язані, того, щоб вони були життєдайними для всього тіла; але викидають із себе незварені і смердючі, так що Бог не знаходить у них жодного місця. Дивуюся, чому Феодотіон замість єврейського слова, званого cisoa, замість якого Акіла переклав блювотина нечистот, а Сіммах тільки блювотина, сказав ἐμετὸν δυσαλίας, тобто блювотину δυσαλίας, – я не міг знайти місця, не склав нової назви. Бо і в євреїв воно складне, тому що блювотина називається ci, а s o a означає: нечиста. Отже, все те, що виробляє нудоту і блювання, може бути назване δυσαλία. Ст. 9–13. Кого Він навчатиме знання, і кого зробить тим, хто розуміє почуте? Відібраних від грудного молока, відлучених від сосців: бо заповідай, знову заповідай; заповідай, знову заповідай; почекай, знову почекай; почекай, знову почекай; трохи там, трішки там. Бо іншою усною промовою та іншою мовою Він буде говорити тому народові, якому сказав: Це спокій Мій: дайте відпочинок стомленому, і це Моя втіха; але вони не хотіли слухати. І буде їм слово Господнє: Заповідай, знову заповідай; заповідай, знову заповідай; почекай, знову почекай; почекай, знову почекай; трохи там, трохи там, так що вони підуть і впадуть горілиць, і розіб'ються, і потраплять у мережу і будуть уловлені. LXX: Кому сповістимо лиха, і кому розповімо звістку? Тим, які відібрані від грудного молока, відлучені від сосця. Смутку на скорботу чекай; чекай надії на надію; ще мало, ще мало: через глузування губ, через іншу мову, яких будуть говорити народові цьому, що промовляють до них: це спокій голодний, і це скорбота; але вони не хотіли слухати. І буде їм слово Господнє: скорбота на скорбота: чекай, чекай; надія на надію ще мало, ще мало; так що вони підуть і впадуть горілиць, і розіб'ються, і впадуть у біду, і будуть полонені. Хто, каже, вартий вчення Господа, хто гідний слів Спасителя, що каже: Маючи вуха чути, нехай чує (Мт. 13:9), так щоб сприйняте вухами він зрозумів серцем? Хто такі вони, це показує наступний вірш: відібрані ом грудного молока, відлучені від сосця. Хто зовсім не харчується молоком дитинства, але вживає тверду їжу; хто відібрано від грудей з Ісааком, з приводу якої радості Авраам зробив великий бенкет (Побут. 21:8 ): ті гідні чути таїнства Господа і розуміти те, чого не знають захоплені і поглинені вином священик і пророк, які заблукали і не впізнали Того, Хто бачить, бо всі столи їх наповнені блювотою і нечистотами, які пророкам, що сповіщали про настання і погрожували, звичайно казали глузуючи: заповідай, знову заповідай; заповідай, знову заповідай, тобто наказуй, ​​наказуй, ​​наказуй, ​​що ми повинні робити. Вони, зловживаючи довготерпінням Бога, який зупиняв гнів, щоб виявити милосердя, від імені пророків, знущаючись зазвичай говорили також і це: почекай недовго, почекай трохи: нехай настане те майбутнє, яке ми пророкували. Все ж це говорилося в народі тому, що не вірили Божим словам. Але пророк одразу додає: Бог не буде говорити вам цими словами, щоб наказувати, що ви повинні робити, і щоб ви чекали того, що має наступити, але говоритиме вам у справжній люті. Він раніше говорив до народу: це спокій Мій, дайте відпочинок стомленому. Я довгий час працював, ні в кому не нашому заспокоєння: лисиці виразки імуть, і птахи небесні гнізда: Син же людський не мати, де голови підклонити (Мф. 8:20; Лук. 9:58). І це Моя втіха, щоб Я колись у вас заспокоївся. Вони не захотіли слухати і знехтували Мої умовляння. Тому через те, що вони, знущаючись, звичайно говорили пророкам: заповідай, знову заповідай; заповідай, знову заповідай: почекай, знову почекай; почекай, знову почекай; трохи там, трохи там, і осміювали Моє довготерпіння, думаючи, що Я погрожую тим, чого ніколи не маю наміру виконати, нехай дізнаються, що це здійсниться на ділі, – що вони підуть на смерть, і впадуть горілиць від невиліковного відомості членів (ὀπισϑοτόνῳ) апостолом: «забувши заднє, простягаємося вперед» (Фил. 3:13): але розіб'ються, і потраплять у мережу, і будуть полонені чи вавилонським чи римським військом. Замість сказаного нами: заповідай, знову заповідай; заповідай, знову заповідай: почекай, знову почекай; почекай, знову почекай: трохи там, трохи там, у єврейській так написано: sau lasau, sau l αsau; cau lacau, cau lacau: zer sam, zer sam; і цими словами, звичайно, користується найаморальніша брехня 35 перед усякими простаками і звабленими, щоб новиною слів навіяти страх, і саме тим, що хто впізнає ці слова і згадуватиме їх у сході їх, той без жодного сумніву перейде в царство небесне. У апостола читаємо: іншими язики, і усні іншими глаголю людем цим, і не так послухають Мене, каже Господь (1Кор. 14:21). Це, як на мене, взято за єврейським текстом із справжнього відділу. І взагалі щодо Старого Завіту (крім небагатьох свідчень, якими користується один Лука, який краще знав грецьку мову), ми помітили те, що скрізь, де щось говориться зі Старого Завіту, вони (апостоли) наводять воно не за сімдесят, але за єврейським текстом, не слідуючи ні. Сіммах, Феодотіон та LXX про це місце були різної думки; але оскільки говорити про всіх них довго, то ми коротко пробіжимо LXX Тлумачників, які читаються у церквах. Після відкидання народу юдейського, священиків і пророків, упоєних сикерою і заблуканих, і після того, як прокляття спіткало план їх, прийнятий ними заради сріблолюбства, кому звістимо скорботи, що мають бути за Христа? Кому звістимо лиха, за які готується вінець чеснот? Звичайно тим, які відібрані від грудного молока, відлучені від сосця; розуміє, поза сумнівом, апостолів. Скорботи на скорботу чекай. Говорить же зборам апостолів і всіх віруючих, щоб вони готували себе не до одного, а до багатьох лих, і щоб, зазнавши лих і пригнічені ними, вони таки сподівалися і мали надію на надію. І якщо сповільнить те, що обіцяно, вони нехай не втрачають віри, бо трохи й дуже небагато, і настане те, що обіцяно. Як скорбота терпіння робить, терпіння ж мистецтво, мистецтво ж надія: надія ж не посоромить (Рим. 5:3, 4). І це саме лихо посилиться усною ганьбою і хулами, в яких гонителі лютими устами шаленіють проти народу Божого. Потім, апостоли і мужі апостольські, звертаючись до народу юдейського, будуть говорити: це спокій для праведного правди і це скорбота і тіснота, що веде до життя. При цій проповіді їх, безбожні не хотіли слухати їх. Тому те, що говорилося народові Божому: скорботу терпи, скорботу терпи; чекай надії, чекай надії; ще трохи, ще трохи звертається в покарання тим, котрі не хотіли слухати слів Божих, так що вони перекинуться і впадуть горілиць, зазнають небезпеки облоги і смерті і будуть взяті в полон з нескінченними лихами. А що єврейське слово деа, яке переводять знання, одні Сімдесят перевели лиха, - то це очевидна помилка. Бо перша літера дале чи ріш відрізняються лише маленькою верхньою рисою; тому якщо читати деа , то означає знання , якщо rea , то значить злість , - не від злого, як протилежного до доброго, а від лиха. Ст. 14–15. Тому слухайте слово Господнє, мужі, що посміються, панують над народом Моїм, що в Єрусалимі. Бо ви сказали: Ми уклали союз зі смертю, і з волею зробили договір: коли буде проходити бій, що вражає, він не прийде на нас, тому що ми поклали брехню надією нашою, і брехнею прикрили себе. LXX: Тому слухайте слово Господнє, люди стиснуті і князі цього народу, що в Єрусалимі. Бо ви сказали: Ми уклали завіт із пеклом і зі смертю договір: якщо нападе буря, що проходить, вона не прийде на нас, тому що ми поклали брехню надією нашою і будемо прикриватися брехнею. Те, про що ми говорили вище, – що князі юдейські зазвичай з глузуванням говорили пророкам: заповідай, знову заповідай; почекай, знову почекай та інше тому подібне, що показується, що вони не вірили промовам пророків і зневажали пророцтва їх, - це ж показує і справжній відділ, чому вони і називаються чоловіками, що посміються . Це – книжники та фарисеї, які панують над народом Божим у Єрусалимі, яких LXX називають: чоловіками стиснутими та князями народи Єрусалимського. Бо не словами, а ділом вони говорили: ми, як і інші народи, ми уклали союз і договір з пеклом і зі смертю, одного разу завжди зневірилися в порятунку. Без сумніву полон прийде через довгий час, тому що ви кажете: «ще трохи, ще трохи, почекай, ще почекай». Отже, коли ми помремо, то ми не відчуватимемо бича полону. Бо одного разу ми завжди повірили брехні, тобто даремно сподівалися на Бога і закон Його. І прикрилися брехнею, бо через смерть уникли полоненого полону. Єврейське слово sot Акила і Симмах перевели бич, LXX - буря, також і chasab все переклали брехню, - на яку сподівалися іудеї і батько якої, за євангелістом Іваном, є диявол. Ст. 16–20. Тому так говорить Господь Бог: Ось Я покладу в основах Сіону камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, укріплений основою: хто увірує в нього, той не поспішатиме. І поставлю суд терезами, і правду мірилом, і град понищить надію брехні, і води потоплять притулок. І руйнується ваш союз із смертю, і договір ваш з велетеном не встоїть; коли пройде всепоражаючий бич, ви будете йому зневажено. Як скоро він проходитиме, він схопить вас, бо рано на світанку проходитиме він вдень і вночі, і тільки одне придушення дасть уявлення про чутки про нього. Тісна постіль, щоб інший розділив її, і коротка ковдра не може прикрити обох. LXX: Тому так говорить Господь: Ось Я покладу в основу Сіону камінь дорогоцінний, вибраний, наріжний, почесний в основу його, і хто повірить у нього, не посоромиться. І покладу суд на надію, а милість Мою на терезах, і даремно надіяються на брехню, що не піде через нас буря і не забере у нас заповіту зі смертю, і надія ваша на пекло не буде. Якщо буря, що йде, буде проходити, то будете їй у зневажанні; коли вона проходитиме, то візьме вас вранці, вранці вона проходитиме; вдень і вночі ваша надія буде найгірша. Навчіться слухати, ви, що перебувають у біді: ми не можемо боротися, ми слабкі, щоб зібратися. Я, каже, висловлював вам: Послухайте слова Господні, ви, мужі посміювані, або стиснуті князі народу Мого, і не укладайте союзу зі смертю і договору з преисподньою, ви, які знехтувавши заповідями Моїми, поклали брехню надією, ви, які з похвальбою або, краще, від. Тому щедрий і милостивий Господь, довготерпеливий і багатомилостивий каже, що проти волі нашої Він покладе в основи Сіону камінь обраний і випробуваний, дорогоцінний і наріжний, про який і апостол каже: як премудрий архітектон, основа покладених і ще: основи бо інакше ніхто (1Кор. 3:10–11). Цей камінь істинно і дворазово називається каменем, як і в книзі Левіт людина, людина називається двічі, - і каменем наріжним, тому що Він з'єднав народи обрізання та язичників, про який і в псалмі говориться: камінь, його ж не брехаючи основа, цей був на чільне місце (Пс. 2:1). А ті, хто тримає і муляри, це ті, котрі тепер називаються мужами посміваними і князями народу, що в Єрусалимі. Про це камені читаємо і в Даниїла, що він відтятий від гори без рук і наповнив всю землю (Дан. гл. 2), - у тому сенсі, що домобудівництво божественного насіння прийняло тіло людське, і жила в ньому повнота Божества тілесно. На цьому камені, який під іншим ім'ям називається скелею, Христос створив Церкву, і заснував, за єврейським текстом, на твердій основі, віруючий в яку не посоромиться або, по єврейському, не поспішатиме, щоб пришестя Христове не здавалося йому не швидким. Бо якщо воно, за Авакумом, і сповільнить, то ніхто не повинен впадати у відчай у ньому, бо Він неодмінно прийде і обітниці Збої виконає (Авв. гл. 2). І Бог обіцяє покласти Себе в Ньому судом правди: Батько ж не судить Нікому ж, але суд весь дасть Синові (Ів. 5:22), і правду чи милість покладе в Ньому мірою, щоб Він віддав кожному у ділах його, щоб правда і милість одна одною врівноважувалися, по ньому, по тому, сретостася, правда і світ поцілунку (Пс. 84:11). І надію, каже, вашу і брехню, тобто диявола, батька всякої брехні, вигубить град Моїх покарань. І притулок, під яким ви думали бути безпечними, зруйнує сильна буря і безліч вод, так що союз і договір, який ви мали зі смертю і з велетеном, тобто з дияволом, загине на віки. І бич або буря, про яку ви говорили: коли проходитиме всевражаючий бич, він не прийде на нас, - прийде, і ви будете йому в зневажанні, тобто потерпіть всі муки, про які ви в дусі відчаю думали, що не терпітимете їх. Буря ця завжди нападатиме на вас, – як у щасті, так і в нещасті ви відчуватимете гнів Божий, і люта смерть спустошить вас. Що сказати про покарання? Один страх покарань і жах мук виправить вас на спасіння і змусить зрозуміти ваші злодіяння. І коли ви будете пригнічені, тоді дізнаєтесь, що мої пророки говорили правду. Подальше: тісна постіль, щоб інший міг розділити її, і коротка ковдра не може прикрити обох має той зміст, який читаємо в апостола: не можете чашу Господню пити і чашу бісівську: не можете трапезі Господньої причащатися і трапезі бісів (1Кор. 10:20. 21 ), і без прав; або якесь спілкування світла до темряви; така ж згода Христові з Веліаром; або яка частина поверну з невірними; або яке складання Церкви Божої з ідоли (2Кор. 6:14, 15)? Говорить же під метафорою чоловіка цнотливого, що дружині перелюбної говорить: одна постіль не може поєднати мене і перелюбника з тобою, і коротка ковдра не може покрити разом і чоловіка, і перелюбника. Отже, про Єрусалим, якому і в Єзекіїля говориться під ім'ям дружини блудниці (Єз. 16:21) і який на початку книги Осії [Бог] називає блудницею та перелюбницею (Ос. 3), - О Єрусалиме! якщо ти хочеш прийти в Мої обійми, то кинь ідолів; якщо будеш служити ідолам, то не можеш мати Мене. Це – стосовно єврейського. А читане у LXX: навчитеся слухати, ви, що перебувають у біді: ми не можемо боротися, ми слабкі, щоб зібратися - який має сенс і як в'яжеться з попереднім, я зовсім не знаю. Хіба може бути мова Божественна звертається до князів народу і умовляє їх сподіватися на Бога, а не на смерть і пекло, і навчитися слухати пророкуванням пророків, а вони [князі] відповідають, що вони за слабкістю сил не можуть протистояти противним силам і збиратися разом разом з народом Божим. ст. 21–22 Бо Господь повстане, як на горі поділів, розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб створити справу Свою, чужу справу Його, щоб зробити справу Свою, далеко це від Нього. І тепер не насміхайтеся, - щоб якось не стягнулися міцніше пута ваші. Бо винищування та скорочення я почув від Господа Бога воїнств на всю землю. LXX: Господь повстане як гора безбожних, і буде в долині Гаваонській; з люттю здійснить справи Збої; справа гіркоти і лють Його вживеться як би чужими, і чужа гіркота Його. І ви не радійте, щоб не стали міцнішими пута ваші, бо про досконалі справи я чув від Господа Бога Саваота, які Він створить над усією землею. Господь обіцяв, що Він покладе в основах Сіону камінь дорогоцінний, щоб град знищив брехню і надію безбожних і щоб сильна буря зруйнувала союз зі смертю та договір з велетеном. Так як князі посміювані не захотіли прийняти цей камінь, то подібно до того, як колись проти іноплемінників, за царювання Давида, на горі поділів, яка по-єврейськи називалася pharasim, Господь розділив противників його, від чого і місце отримало назву, - і як у долині Гаваонській, під керуванням Ісуса: стане сонце прямо Гаваонові, і місяць прямо добра Елон (Іс. Нав. 10:12). І сонце зупинилося протягом одного дня і багато хто з іноплемінників загинув: так і протекання безбожних і посміваючих розгнівається Господь, щоб створити справу Свою. Але губити тих, кого створив, не є справа Господа, а це означає робити чуже, властиве більш жорстокості, ніж милосердя. І знову іншими словами повторює те саме: щоб зробити справу Свою. Карати грішників не є справа Його, але карати Йому, Спасителеві, є справа далека і чужа Йому. Отже, оскільки Господь повстане від довготерпіння Свого і не змилосердиться, як не змилосердився на горі Фаразим і на долині Гаваонській: то застерігаю вас, мужі посміювані, не смійтеся з пророків Моїх і не думайте, що не прийде передвіщуване ними, щоб, якщо ви будете продовжувати ваше тягарство. (Бо пленицями своїх гріхів хтось забрудниться; Припов. 5:22) або не прийшов до вас час полону. Бо те, що Господь відкладав на якийсь час, – пута, полон і покарання, або останній день суду – все це Він ось, ось виконає на ділі і вигубить і зробить у короткий час. Отож я, пророк, сповіщаю вам це, що я пізнав від Господа Бога всемогутнього, як те, що має відбутися над усією землею, – сповіщаю, щоб ви покаянням попередили грядущий гнів. По LXX говориться, що Сам Господь повстане, як гора безбожних, і буде в долині Гаваонській, щоб створити діла Свої, котрі всі є одна справа гіркоти, що не здається богохульною. Бо не каже, що Господь буде горою безбожних, але ніби горою, яка для безбожних і терплячих муки здається найтяжчою, подібно до того, як недбалий син та інший хворий вважають батька і лікаря жорстокими, якщо вони повертають їх до здоров'я ударами або лікарським припіканням. Господь повстане і буде на долині Гаваонській заради тих, котрі, перебуваючи внаслідок гріховності в низькому місці, за гордістю духа підносяться в гординю, – бо Гаваон означає пагорб, – щоб створити справи Свої, які є справи гіркоти, – коли змушується змінити Свою милість і замість солодкого. Тож ви, що мають колись потерпіти це, не радійте тепер тій радості, якою радів і багатий на бенкеті, одягнений у порфіру і зневажаючи бідняка Лазаря, - не радійте, щоб якось ваші пута не стали міцнішими. Бо те, що зробить Господь і справами виконає своє визначення, це я і чув, і все сповістив вам. У словах: над всією землею в сенсі історичному розумі межі Юдеї, а в сенсі алегоричній – всієї землі. ст. 28–29. Прислухайтесь до вух і послухайте голосу мого; будьте уважні, і вислухайте промову мою. Чи цілий день орач оратиме на посів, розпушуватиме і випалюватиме землю свою? Зрівнявши поверхню її, чи не сіятиме він чорнуху, розкидатиме кмин, розміщуватиме рядами пшеницю, ячмінь і просо, і дикий горох у межах своїх? І вчить його такому порядку Бог його; Він навчить його. Бо не будуть молотити чорнуху котками зубчастими, і колеса молотільні не ходитимуть по кмину; але палицею вибиватимуть чорнуху і кмин тростину; хліб же перетиратимуть. Але не на віки молотить молотити його, і молотильні колеса не розіруть його і зубцями своїми не розчавлять його. І це вийшло від Бога воїнств, щоб створити пораду дивну і звеличити правду. LXX: Ті, що слухають вуха, і послухайте мого голосу; будьте уважні і вислухайте мою мову. Чи цілий день оратиме орач, чи він готуватиме насіння перш, ніж приготувати землю? Чи не тоді, як зрівняє поверхню її, він сіятиме чорнуху, і кмин і потім сіятиме пшеницю, ячмінь і просо та полбу в межах твоїх, – і ти навчишся суду Божого й зрадієш? І боне з жорстокістю очищається, чорнуха та молотильні колеса не ходять по кмину; але чорнуха вибивається палицею і кмин смакує з хлібом. Бо не на віки Я прогніваюсь на вас, і голос гіркоти Моєї не зламає вас, і ці від Господа вийшли чудеса. Складіть пораду, піднесіть марну втіху. І тепер говорить тим же, яким вище говорив: слухайте слово Боже, мужі посміювані, що панують над народом Моїм, що в Єрусалимі, і наказує їм послухати голоси Його і ретельно слухати промови Його. Чи завжди, каже, землероб оратиме для посіву? Чи не розпушить він спершу землю, чи не прокладе сохою борозен, чи її розіб'є піднятих брил землі граблями і бороною, щоб, вирівнявши поверхню землі і розпушивши тверді перше поля, розкидати потім чорнуху або кмин, і сіяти пшеницю, ячмінь, просо і всякий зерновий хліб разом. Замість полби, що Греки називають ζέα, деякі розуміють дикий горох. І самого землероба, т. е. сіяча, природно вчить визначенню своєму сам Бог, і навчить його, яку обробку має давати відомому посіву. І коли нарешті настане час жнив, то чорнуха і кмин, – це найбільш м'яке насіння – вимолочують не молотильними залізними колесами, які подібно до пил катають кругом і пересувають але стиснутим снопам, але вибиваються палицею і тростиною, які в народі називаються ланцюгами (flagella). Хліб, тобто пшениця, з якої робиться хліб, перетирається залізними колесами і вся солома її подрібнюється в м'якіну. Однак молотиться і перетирається не завжди і не у будь-який час подрібнюється зубцями коліс, замість яких (зубців чи копит) у єврейському стоїть кіньми їх, щоб, сказавши про зубці чи копити коліс, утримати метафору і в іншому. Дехто думає, що згадкою про копити та коней вказується на табуни коней, які зазвичай виганяються на гумна для молотьби хліба. І це, тобто що чорнуха і кмин вибиваються палицею і тростиною, а пшениця, ячмінь і полба, або, можливо, просо перетираються залізними колесами, - не є вічне визначення Бога, Який у всьому виявляє чудову пораду Свою і в усьому показує велич правди. Це ми висловили παραφραστιϰῶς (перифразом), щоб легше можна було зрозуміти зміст, у якому йдеться про це. Різноманітно промишляє Бог про род людський – то карає, то милосердить, то навчить лихами, то охороняє від них, тобто то оре, то сіє, то пожинає дозрілі плоди і стислі молотить на гумнах і керує світом Своїм, як волить. Чорнуху і кмин, тобто. всіх язичників, які не отримали знання про Нього і не мали заповідей закону, виправляє жезлом і тростиною; пшеницю ж, тобто народ юдейський, покарає великими стратами. Бо комусь більше доручається, з того більше стягнеться. Раб, що веде волю пана свого і не створивши за волею його, бієн буде багато (Лука 12:47), і в іншому місці написано: сильні сильні катують (Прем. 6:7). Однак не каратиме їх вічно. Бо інша справа бути безбожною, а інша – грішником. Те, що ми витлумачили стосовно язичників і юдеїв, інші пояснюють щодо народу і священиків, – що в день суду неосвічений народ, як чорнуха і кмин, буде покараний жезлом і тростиною, а священики, що мали ключ знання, будуть мученими покараннями великими, і це буде за судом Господнім, і це буде за судом Господнім, так що від тих, що отримали більше і стягнеться більше. Замість перекладеного нами: чорнуха виплачуватиметься палицею і кмин тростину , LXX, – не знаю, що маючи на увазі, – переклали: а кмин смакує з хлібом . І давні грецькі тлумачі, пояснюючи єврейський текст, про ці слова промовчали, можливо тому, що не мали, що сказати. А там, де ми, стосовно єврейського, поставили: але не на віки молотить буде молотити його і колеса молотильні не розіруть його і зубцями своїми не роздавлять його, LXX стосовно не до літери, а до змісту переклали: бо Я не на віки розгніваюсь на вас, і голос гіркоти для Моїй грішників полегшення після мук і показуючи, що це, як чудесне та дивне, станеться від Господа. Тому грішникам, які згодом мають бути покарані, наказується скласти пораду і радіти втішенню своєму, не марному, як додано LXX, а просто втіху. Бо Бог ніколи не наказував би тішитися марною втіхою Своєю, яка б не приносила їм користі. Розділ XXIX. Ст. 1 і слід. Горе Аріїлу, Аріїлу, місту, яке завоював Давид. Доданий рік до року, свята відібрано. Я оточу валом Аріїл, і він буде скорботним і сумним, і буде в Мене, як Аріїл. І розкладусь, як навколо кулі, навколо тебе, і виведу окопи проти тебе, і розкладу укріплення для твоєї облоги. Будеш принижений, з землі будеш говорити, і з землі буде почутись мова твоя, і буде, як у череві, голос твій із землі, і мова твоя шепотітиме з землі. І буде, як дрібний пил, безліч тих, що пригнічують тебе і, як попіл, що розлітається, безліч тих, хто зміцнився, прошив тебе. І буде раптово, негайно: Господь військ відвідає громом, і землетрусом, і сильним голосом вихору, і бурі та полум'я вогню пожираючого. І буде, як мрії нічного видіння, безліч усіх народів, що воювали прошивши Аріїла, і всі, хто ополчився, і ті, хто осідав і зміцнився, прошив його. Як сниться голодному, і він їсть, але коли прокинеться, то худою буває душа його, і як сниться спраглий, і він п'є, але коли прокинеться, то стомлений все ще прагне і душа його буває худою: так буде з безліччю всіх народів, що воювали проти гори Сіону. LXX: Горе Аріїлу, Аріїлу місту, яке завоював Давид. Збирайте плоди, з року в рік їжте, бо ви будете їсти з Моавом, бо стесню Ариїл, і буде сила його та багатство його Мені, і оточу тебе, як Давид, і зроблю навколо тебе окоп, і поставлю навколо тебе вежі, і будуть принижені слова твої до землі, і на землю впадуть слова твої. І будеш, як у тих, що говорять із землі, голос твій і до землі ослабне голос твій. І буде, як пил від колеса, багатство безбожних, і як попел, що відноситься, безліч тих, що стиснули тебе: і буде це миттєво, раптово від Господа Саваота. Бо візит із громом і землетрусом і голосом великим, сильна буря і полум'я вогню, що пожирає. І буде, як у того, хто бачить сон уночі, багатство всіх народів, що ополчилися прошивши Аріїла, п усі, що воювали прошив Єрусалима, і всі, хто зібрався на нього, і стискували його. І будуть подібні до тих, що голодні та їдять уві сні, але коли пробудяться, то виявляється порожнім сон їхній, і подібні до того, хто прагне і п'є уві сні, і коли прокинеться, то все ще жадатиме, і душа його марно сподівалася: так буде з багатством усіх народів, що воювали проти Сіону. Замість перекладеного нами горе, в єврейському написано oi, яке у них [євреїв] іноді вживається у кличному відмінку, так що Аріїл не плакав би, але вигукував би, хоча в цьому місці воно має бути розуміється в сенсі плачу. Аріїл також означає лев Божий , і замість міста , що Акила переклав через πολίχνην, то ось містечко йди селеньице , в єврейському читають cariath , що власне означає поселення і мовою сирською називається cartha , звідки і лісове селище називається Cariath iarim. Нарешті і вище, де ми читали: як стало блудницею місто вірний Сіон (Іс. 1:21)? замість міста, пишеться cariath, тобто селище, що ми, для буквальної передачі перекладу Акіли, можемо перекласти через містечко. Отже, Аріїлом, тобто левом Божим, називається Єрусалим, що колись був дуже сильним, або, як вважають інші, храм і вівтар Божий, що були в Єрусалимі. Замість подальшого: який завоював Давид, що Сіммах перевів табір. Давида, і Феодотіон: обвідний окоп Давида в єврейському читається hana, що на думку вченого з євреїв означає житло. Отже, якщо будемо читати: який завоював Давид, то можемо віднести це до того часу, коли Давид узяв фортецю Сіон, при опорі сліпих і кульгавих, і Йоав перший зійшов з метою підкорення на висоти (1Пар. 11). Якщо ж за Сіммахом та Феодотіоном, то слід розуміти це в тому сенсі, що Давид відновив і зміцнив її. Прикладено рік до року або відібрано, як переклав Акила, і свята відібрано: бо після руйнування храму і припинення іудейського богослужіння всі святкування їх було скасовано. Господь каже також, що Він оточить Ариїл вавилонським військом, і що останній сумуватиме і засмучуватиметься, коли буде зруйнований ними. Потім, за первосвященика Ісуса, сина Йоседекова, і Зоровавела, сина Сала-Фіїля, Ездру та Неемії, коли пророкували Аггей та Захарія, він буде як Ариїл, бо матиме подобу стародавнього храму, але не матиме пишноти та прикрас. Також і вдруге Господь загрожує, що Він оточить Ариїл, зробить окопи проти нього і розташує укріплення для облоги його, і здійсниться те, що сам Він, оплакуючи Єрусалим, говорить в Євангелії: щоб ти розумів, що до світу твоєму; бо прийдуть дні на тебе і обкладуть твій ворог острог про тебе, і обложать тебе і ти будеш принижений до землі (Лк. 19:42. 43). І Єрусалим буде зневажати язичниками до виконання часу народів. Бо тепер пророк говорить також, але іншими словами, - що він принижений буде говорити з землі, з землі буде чути промову його, голос його з землі буде подібний до голосу черевомовника і буде шепотіти він з землі подібно до горобців, - щоб цими словами позначити νεϰυομαντείαν (викликання померлих, як чаклунів, які чують, і чаклунів, що викликають померлих) чаклунів, слабкі звуки тіней чи вірніше демонів. Потім замість черевомовця Акіла переклав чарівник, який по-єврейськи називається cheb, замість чого LXX перевели розмовляючі із землі. Цими словами показується, що руйнація храму продовжиться до смерті, що звернений у порох він більше не буде відновлювати. Але тебе, Аріїле, оточить настільки сильне римське військо, що воно буде подібне до незліченного пилу і попелу, що розлітається в повітрі. Тому з пилом і попелом він порівнює не слабкість тих, які воювали проти них, а чисельність, що дорівнює незліченним піскам. І це настане раптово і миттєво, так що серед світу почнуться несподівані війни при Нероні, і Господь воїнств відвідає Єрусалим громом, і землетрусом, і бурхливим вихрем, і полум'ям пожираючого вогню, чим означає спалення храму. Римляни ж, які після перемоги над юдеями та руйнування Єрусалима при Тіті та Веспасіані, принесли посуд, що був колись Божим, як здобич у Капітолій і приписали досконале ними своїй мужності та могутності богів, а не гніву Божому, будуть володіти всім багатством як би уві сні. І як голодний, коли спить, то йому сниться, що він їсть, і спраглий випиває річки глоткою, висохлою від спраги, а коли прокинеться, то більше посилюється спрага, збуджена примарним питтям: так багато всіх народів, які, перебуваючи в підпорядкуванні римської влади, воювали б проти гори Сіону, воювали проти гори Сіону, а проти гори Сіону, воювали проти гори Сіону, що вони залишать внаслідок передчасної смерті. У тому місці, де ми поставили: всі, що воювали і брали в облогу і зміцнилися прошив його, LXX переклали: і всі, які воювали прошив Єрусалима, чого в єврейському немає. Також на початку цього розділу, де ми сказали: доданий рік до року або відібраний, вони переклали: збирайте плоди або врожай від року до року; їжте, бо ви будете їсти з Моавом. Сенс же тут наступний: перш ніж настане сприятливий рік Господній проповіді Його або вірніше два роки, про які в пісні Авакума ми читаємо за єврейським текстом: «Серед двох часів буде пізнаний» (Аввак. 3:2), сійте зі сльозами, щоб пожинати з радістю (Пс. 125:15). В Євангелії Івана написано, що через три пасхи Господь прийшов до Єрусалиму, що становить два роки. Наступного ж: бо ви будете їсти з Моавом у єврейському немає. Щодо цього ми можемо сказати, що якщо вони не збиратимуть у себе плоди покаяння, то будуть їсти разом з тими, які на віки не увійдуть до Церкви Господньої. Інше в тому, в чому помічається різницю, ясно і легко пояснюється з того, що ми виклали. Знаю, що Аріїл, як я прочитав, переводять світло мій Божий; але це зовсім не те. Бо тут перший склад пишеться через алеф і реш, а світло, яке по-єврейськи називається or , має між алеф і реш букву вав, якої в справжньому імені немає. Все ж те, що тепер говориться проти Аріїла, відносять до єретиків, які вважають своє вчення за світло Боже і повинні бути підкорені істинним Давидом і всі святкування їх повинні бути знищені і справжня радість їх перетворитися на майбутню скорботу: Господь наказує їм принеси покаяння, щоб не почати їсти разом. Бо Він воюватиме проти Моава, і всю силу його та багатство оточить Своїм військом. І за допомогою веж, тобто вчителів Церкви, принизить на землі їхні слова; щоб не покладали на небо уста свої, але були приписані землі і говорили з землі і були ніби пилом, що підіймається колесом, і уподібнилося б усе багатство нечестивих найкоротшому моменту часу, коли Він відвідає їх у Своїй величі, сходячи в вихорі, бурі та вогні караючим, і зрозуміли, хитросплетені докази подібні до марно їдять і п'ють уві сні, – ті, що воювали проти Єрусалима, бачення світу, або проти Арила, лева дуже сильного, і нарешті проти гори Сіону, що стоїть на якій град Церкви не може сховатися. Ст. 9 і слід. Дивуйтесь і дивуйтеся, хитайтесь і вагайтеся; ви п'яні, але не від вина, хитаєтеся, але не від сп'яніння. Бо Господь навів на вас дух приспання: Він зімкне очі ваших пророків, і закриє князів ваших, що бачать видіння. І буде для вас всяке видіння як слова книги запечатаної, яку колись дадуть знаючому письмена, то скажуть: читай її, але він відповість: не можу, бо вона запечатана. І дадуть книгу тому, хто не знає письмен, і скажуть йому: Читай, але відповість: Я не знаю письмен. Замість духу приспання LXX переклали: скорбота, Феодотіон умовиступ, Акила: καταφορά, тобто міцний сон, який по-єврейськи називається thardema і який Бог навів, як каже Писання, на Адама (Бут. 2), коли з ребра від боку. Цим самим сном спав на кораблі Йона (Ів. 1:5). Все ж таки пророцтво після руйнування Єрусалима і храму, тобто Аріїла, спрямоване проти книжників і фарисеїв, які, маючи ключ знання, і самі не входять і не допускають інших, які бажають увійти. Їм заповідається, що вони від здивування і здивування, або лучите по LXX, від розслаблення всього тіла і умилостивлення будуть п'яні і будуть хитатися і вагатися, хитаючись не від вина і сікери, а від духу приспання чи руйнування Господнього, щоб, зрозумівши зло своє, принесли на них: пристрасть, коли унзе ми терн (Пс. 31:4). Тож знайте, книжники та фарисеї, що служать юдейськими князями, що Господь віддасть вам вашою відплатою. Бо ви, слухаючи Господа Спасителя, не хотіли зрозуміти, і заплющили очі ваші, щоб не бачити Його, і обтяжили вуха, щоб не чути. Тому і Він зімкне очі ваші, тобто пророків, через яких ви бачили знання Боже. Або зімкне очі вас і пророків, які служать вашими князями. Бо закон і пророки до Іоанна Хрестителя (Лк. 16:16), щоб, коли ви не бачитимете, бачили ті, про які свідчить нижченаведена мова: і в той день глухі почують слова книги і очі сліпих будуть бачити (ст. 18). Бо Господь прийшов на суд, щоб бачачі юдеї не бачили і щоб були сліпими, тобто народи язичницькі, бачили і споглядали Господа (Ів. 9:39). Тому не сказав прямо, що бачення всіх пророків буде запечатано всім читаючим; але буде запечатано, каже він, для вас, яким я тепер говорю, яким це провіщаю, або зімкне на віки очі ваших князів, які, по сімдесят, хвалилися, що вони бачили потаємне і таємне. І буде, каже він, для вас усе Святе Письмо ув'язненим і запечатаним, щоб ви, що приписують собі знання письмен закону і пророчих передвіщень і вдень і вночі вправляють невтомно вуста в книгах Писань, не розуміли того, що читаєте, як пишеться в Одкровенні Іоанна: хто є достоїн. 5:2)? І коли нікого не знайшлося, хто міг би зняти печатки, то, каже, він заплакав і нарешті удостоївся слів Божих до нього: не плачися, се переміг їсти лев, що цей від племени Іудового корінь Давидів, розгинати книгу і розв'язати печатку її (там же, ст. 5). Лев же від Юдиного племени є Господь Ісус Христос, який зняв печатки з книги, і не з одного власне з псалмів Давидових, як багато хто думає, але з усіх Писань, що служать писаннями одного Святого Духа і тому називаються однією книгою. Про неї Єзекіїль свідчить таємничою промовою, що вона списана всередині та зовні (Єз. 2:10), за змістом та літерою. Про це і Спаситель говорить у Псалмах: у главизні книжці писано про Мене ( Пс. 39:8 ), – не в книзі Єремії чи Ісаї, але в усьому Святому Письмі, яке називається однією книгою. Отже, як вчителі юдеїв до сьогодні не можуть читати і зняти печатки і розкрити обряди Писань, якщо даси цю книгу невченим людям, які з'їдаються своїми наставниками, то вони зізнаються, що вони не знають письмен і тому не можуть читати. Але з двох зол набагато менше - зізнатися в незнанні закону, ніж хвалитися мудрістю і не може знати те, що говориться. Ст. 13–14. І сказав Господь: Так як цей народ наближається устами своїми і прославляє Мене губами своїми, а серце його далеко від Мене, і шанували Мене заповіддю та вченням людським; Тому ось Я здивую народ цей дивом великим і дивним, бо загине мудрість мудреців його, і сховається розум розумних його. По LXX : І сказав Господь: Наближається до Мене цей народ устами своїми і шанує Мене губами своїми; А серце його далеко від Мене; даремно шанують Мене, навчаючи заповідей і вчень людських. Тому ось Я ще переселю цей народ, бо переселю їх і погублю мудрість мудреців і розум розумних сховаю. Це свідчення вжив Господь проти фарисеїв у Євангелії Матвія, говорячи: Почто і ви переступаєте заповідь Божу за переказ вашу (Мт. 15:3). І ще: лицеміри, добре пророцтво про вас Ісая, говорячи: наближаються Мені люди ці уста своїми, і усним шанують Мене; А їхнє серце віддалено від Мене. Усє ж шанують Мя, навчаючи вченням і заповідем людським (там же, ст. 6-9). При цьому маємо помітити те, про що ми часто нагадували, – що євангелісти та апостоли не переводили слово в слово і не дотримувалися авторитету LXX тлумачів, видання яких уже читалося на той час; але, як євреї і обізнані з Законом, вони, не змінюючи думок, користувалися своїми словами. Наближається ж народ юдейський устами та губами своїми до Бога тому, що він хвалиться шануванням єдиного Бога та відкиданням ідолів; але серце його далеко від Нього, бо він не приймає Господа Ісуса Христа. Бо хто не приймає Сина, той не приймає і Отця. Разом з тим ми повинні знати і те, як хтось може наближатися до Бога або бути далеко від Нього. Він і через Єремію каже: Бог наближайся до Аз, а не Бог здалека (Єр. 23:23). Наближаємося ж ми до Бога розумом, а не тілом, як і про Мойсея читаємо: «Наблизився Мойсей один до Бога, інші ж не наближалися» (Вих. 24:2). Бо він поклонявся Богові в дусі та істині і наближався до Нього думкою та духом. А ті, про яких пишеться, що вони від утроби звеличуються, навчаються від дитинства до старості і день і ніч навчаються закону Божого, не наближаються до Бога, тому що вони приймають перекази фарисеїв і книжників, що віддаляють їх від Бога, і уподібнюються обеленим трунам, що здаються назовні красивими, але. 23:27), – ті, що обрали Варавву і відкинули Господа. Тому Він загрожує, що не тільки переселить їх до Ассирії та Вавилону, але й розвіє по всьому світу. За єврейським текстом, Він каже, що Він збудить велике здивування в народі юдейському і зробить диво дивне, що Він згубить мудрість тих, які не прийняли Божу силу і Божу премудрість, і приховає і приховує розум розумних, тобто щоб вони не знайшли Того, Хто полягав у букві. З цього місця апостол Павло представив свідчення, коли писав коринтянам: загублю премудрість премудрих і розум розумних відкину (1Кор. 1:19 ), викладаючи іншими словами ту саму думку: не тому, щоб Бог був ворогом мудрості, батьком якої Він служить і через якого буває всяка мудрість у людях; але він привів це, приєднавши, як стоїть в єврейському, мудреців народу і розумних його, тобто народу юдейського. І справді, Бог здійснив велике диво в народі після приходу Господа Спасителя, що в один і той самий час і горів Єрусалим, і руйнувався храм, і знищувалося вчення вчителів, коли виповнилося вищесказане: Ось Володар Господь Саваот забере у Єрусалиму та в Юдеї сильного і міцного; велетня і чоловіка войовничого, суддю і пророка, і ворожка і старця, і п'ятдесятиначальника, і дивного радника, і мудрого будівельника і розумного слухача, і таке інше, що полягає в пророчій промові (Іс. 3:1–3). ст. 15–16. Горе вам, що замишляє в глибині, щоб сховати від Господа задум, діла яких у темряві та які кажуть: хто бачить нас і хто знає нас? Цей ваш задум мак же перетворений, ніби глина стала задумувати проти горщика і виріб сказав те, що зробив нею: ти не зробив мене, і твір сказав своєму майстру: ти не розумієш. LXX: Горе складникам задум у глибині, і будуть у мороці їхні діла, і вони кажуть: хто бачить нас? Хто дізнається про нас і про те, що ми робимо? Чи не визнають вас за глину горщика? Невже виріб може сказати тому, хто його зробив: ти не розумно зробив мене, чи твір своєму майстрові: ти не зробив мене? Ця мова Божа прямує тепер протікання тих же, про які вище сказав: загублю мудрість мудреців і розум розумних відкину або, як пише пророк, приховую, які мудрі в самих собі і розумні за власним поглядом. До них цілком справедливо можна відносити і слова: зникаючи випробування ( Пс. 63:7 ), тоді як про премудрість Божу написано: якщо хто буде і скоєний в синах людських, відсутньої Твоєї премудрості, ніщо інше ставиться (Прем. Сол. 9:6). Вони думають, що Бог не знає їхнього задуму, бо справи їхні перебувають у мороці, і кажуть: хто бачить нас і хто знає нас? Але так само говорять і мудреці цього віку, і вчителі єретиків, і юдейські фарисеї, що ніхто не розуміє їх, не пригадуючи того, що говориться до Бога: темрява не затьмариться від Тебе і ніч як день просвітиться; і: як тма її, так і світло її (Пс. 138:12). Спокушені цією помилкою Адам і Єва, чуючи звук від стоп Бога, що ходить у раю, зникли під деревом, в якому було пізнання добра і зла (Бут. 3: 8); також і Каїн, говорячи: якщо вижени мене сьогодні, від лиця Твого сховаюся (Бут. 4:14), внаслідок подібної ж нерозсудливості думав, що Бог не знатиме. Також через Амоса говориться про безбожних і грішників: коли зануряться від очей Моєї в глибинах морських: то й там накажу змієві, і погризе я ( Амос. 9:3 ). Тому хоча б хто-небудь був мудрий і мав сильний розум, але якщо він не має мудрості і знання Божого, то ми можемо сказати про нього: якщо не Господь збудує дім, марно трудячися, хто чинить: якщо не Господь збереже град, всує будь стрегій (Пс. 126:1). Зробимо уподібнення до цього: якщо Господь не допоможе допомоги знанню, то даремно працює той, хто вважає себе мудрим. Якщо Господь не буде охороняти серця нашої всякою вартою, то даремно не спить той, хто вважає за можливе зберегти його своїм старанням. Перетворений, каже він, цей ваш задум, якщо ви вважаєте того, що зробив незнаючим того, що він зробив, і Творця не знає свого творіння, подібно до того, якби глина і виріб сказав тому, хто зробив його і своєму майстрові: ти не зробив мене або ти не добре зробив мене і не розумієш свого твору. Це свідчення в інших словах наводить апостол у посланні до Римлян, де він міркує про глибину Божого розуму і бажає спростувати звинувачення з боку людей: про людське, ти хто проти відповідай Богові? Їжа каже будівлю тому, хто створив е: нащо мене створив еси тако? Чи не маємо влади скудник на брені, від того ж змішання сотворити, ов бо судина на честь, ов же не на честь? (Рим. 9:20–21). Щодо всього цього слід помітити те правило: євангелісти та апостоли без зміни думок перекладали з єврейської на грецьку, як їм здавалося потрібним. Ст. 17 і слід. Ще мало і через трохи, чи не звернеться Ліван у Карміл, і Карміл не почитатимуть лісом? І почують того дня глухі слова книги, і з темряви й темряви прозріють очі сліпих. І лагідні наповняться радістю про Господа, і бідні люди тріумфують про Святого Ізраїля, бо не стало того, хто перемагав. Знищений посмівався, і винищені ті, що дбали про неправду, схиляли людей грішити через слово, і ставили спотикання тому, хто викриває біля воріт і обманом відхиляли від правди. Нехай дадуть відповідь юдеї і визнають тільки просту історію, що шукають не плодів на дереві, а тільки листя і тіні слів, яке скоро досихає і гине: яким чином при приході Господа Спасителя (бо від часу Ісаї до домобудування втілення, порівняно з вічністю, коротка і невелика проміжок). в гору Карміл, яка по-єврейськи називається Chermel? Це та гора, що знаходиться на кордоні Палестини та фінікійської Птолемаїди, хота в Писаннях та інша гора називається Кармілом, на якій був Навал Кармільський (1Цар. 25), людина дурна і беззаконна, що мала дружину Авігею, по смерті чоловіка вийшла, бо вона вийшла за нього. вийти за Давида, не отримавши назви перелюбної жінки, якби вступила в шлюб із іншим чоловіком. Яким чином Карміл вважатимуть лісом і безплідними деревами? Якщо вони не спроможні сказати цього, то нехай слухають, що Ліван, що означає обітницю, відноситься до народу язичницького, який, омившись у Господі і очистившись від колишніх скверн, ставши цілком чистим і сходить, стверджується в особі Церкви на Спасителі; про нього і в Пісні Пісень говориться: хто ця висхідна убелена, і стверджувана про брата свого (Пісн. 8:5). Цей народ звертається також у Карміл, тобто в пізнання обрізання, щоб пізнати обряди духовного та істинного обрізання та зайняти місце народу іудейського; а ті, що не захотіли прийняти Христа, зізнаються за ліс та безплідні дерева, які не можуть разом із плодоносними деревами славити Господа. Коли ж Ліван зміниться на Карміл і Карміл на ліс; тоді ті, що раніше були глухими і не могли чути слів пророчої книги (про це ми вище сказали, що все Писання називається однією книгою за словами Екклезіаста: словеса мудрих, як остні і як цвях вонзено, що від складання данини побуту ом1 1); і говорити, і скаже їм Спаситель: еффата, що значить розвернися (Мк. 7:34). А те, що ми перевели: з темряви і мороку прозріть очі сліпих і пояснення чого легко, Акила, Феодотіон і Симмах перевели: темряву і мороку побачать очі сліпих, щоб показати, що народу язичницькому, який раніше був сліпим, розкриються таїнства Христові згідно з оними слонами: ). У тому самому псалмі про Бога написано: поклади тему за свою кров (ст. 12). Також у Приповістях читаємо: цих послухавши мудрий мудріший буде, а розумний будівництво знайде: зрозуміє ж притчу і темне слово, слова ж премудрих і ворожіння (Припов. 1:5. 6). Нарешті і Мойсей, для того щоб розуміти і бачити Бога, вступив у хмару і в морок (Вих. 20:21), про яке в псалмі говориться: морок під ногами Його (Пс. 17:11). Коли ж ті, що раніше були сліпими, або побачать усі обряди або з темряви й мороку піднімуть погляди, щоб бачити і щоб тим, хто сидить у темряві та смертній сіни, засяяло справжнє світло: тоді лагідні, про яких написано: блаженні кротці, як ті успадкують землю (Мф. 5:5), або покликавши і Господь почувши і (Пс. 33:7), і: судить жебракам людським і врятує сини убогих (Пс. 71:4), про що говориться до юдеїв: пораду жебрака посоромите (Пс. 13:6), сповняться радості про Господа, щоб хвилюватися. 10:17), і люди бідні або знедолені і зневажені людьми, які не мали раніше знання закону, тріумфуватиму про Святого Ізраїля, який говорить: будете святі, бо святий є Аз (Лев. 11:44). Все це тріумфування відбувається через те, що не стало переможеного, знищений посмівався або гордовитий і гордий, який говорив: силою і мудрістю я вчиню, знищу межі народів і зруйную їхню силу, який знущався над усіма, так що і святий говорив: лядвія моя наповнишся пору. І будуть винищені або знищені всі, хто дбає про неправду, через злої пильності яких не дрімає смерть, - ті, що схиляли весь рід людський до гріха через слово хули, щоб відкидати Слово Боже і покладати на небо уста свої. Позначає ж демонів, які, будучи самі непотрібними, примушували всіх людей грішити через слово, богохульствуя через різні вчення і, наскільки було їм можливо, ставили спотикання тому, хто викриває біля воріт і на суді, і відхиляли від правди того, що був при брамі дочки Сіона, перебуваючи над нею, і перебуваючи над брамою дочки Сіону, перебуваючи над брамою дочки Сіону, перебуваючи над ними. викриває біля воріт. Те, що ми відносимо до диявола і ангелів його, це назареї розуміють як сказане проти книжників і фарисеїв, у тому сенсі, що не стало [тлумачників переказів], які раніше знущалися над народом за допомогою лукавих переказів, і для пересичення простодушних пильнували вдень і ночі вони пильнували вдень і вночі, щоб пильнувати вдень і ніч відкинули Христа, Сина Божого. Ст. 22 і слід. Тому так говорить до дому Якова Господь, що викупив Авраама: тепер не засоромиться Яків, і обличчя його тепер не почервоніє; але коли побачить, що діти його, творіння рук Моїх, серед нього святять ім'я Моє, то святитимуть Святого Яковлєва і прославлятимуть Бога Ізраїлевого, і ті, хто блукає духом, пізнають розсудливість і норовливі навчаться закону. LXX : Тому так говорить Господь про дім Якова, що відокремив його від Авраама: тепер не засоромиться Яків і не змінить обличчя тепер, але коли побачить, що діти його є творіння Моє 36 ; то заради Мене святитимуть ім'я Моє і святитимуть Святого Яковлєва і бояться Бога Ізраїлевого, і ті, хто блукає духом, пізнають розсудливість, і норовливі навчаться послуху. наступне ж потім: ÷ та мови заїкаючі навчаться говорити світ ⁑ має бути відзначено попереду обілом. Коли почують, каже, глухі слова книги та очі сліпих прозріть, Ліван звернеться до Карміла і Карміла вважатимуть лісом, так що лагідні та бідні будуть радіти за Господа і не буде гордого й посміваючого; тоді засоромиться Яків, бо він тепер не соромиться. Вказує на часи Ісаї. І почервоніє обличчя його, щоб червоність і сором послужили причиною спасіння, особливо коли побачать, що їхні діти, тобто апостоли і апостоли, що походять від юдеїв, творять чесноти між народами Господніми і проповідують ім’я Христове людям і кажуть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє (Мт. 6). Бо освятять Святого, що прийшов від Якова, і будуть навчати про Бога Ізраїля між народами, щоб вони, залишивши ідолів, говорили: які фальшиві ідоли були у наших батьків, і серед них немає нікого, хто блукав дощем, і ті, що нині блукають духом, тоді матимуть пізнання Бога, і ті, що колись нарікали в пустелі на Господа, навчаться закону, якого раніше не знали. Бо якби вони прийняли Мойсея, то прийняли б Господа Ісуса Христа, бо Мойсей говорив про Нього. Значення перекладеного нами на початку розділу щодо єврейської мови: це те, що Господь, який колись викупив Авраама, сказав дому Якова, вивів його з Халдеї і ввів у землю обітовану (Бут. 11:31), чітко видно. Перекладене ж сімдесятьом: так говорить про дім Якова Господь, що відокремив його від Авраама, можна так розуміти, що Він відокремив книжників і фарисеїв, що хулили Господа, від Авраама, який побачив день Господній і зрадів (Ів. 8:56). Бо якби вони були дітьми Авраама, то робили б діла Авраамові. І апостол каже, що ті мають бути названі дітьми Авраама, які мають віру, подібну до Авраамової, тобто язичницькі народи, які не за ділами, але за вірою названі дітьми Авраамовими. Розділ XXX. Ст. 1 і слід. Горе синам непокірним, вам, які робите наради, але без Мене, снуєш тканину, але не за духом Моїм, щоб прикладати гріх до гріха, – які ходите, щоб зійти до Єгипту, і не запитали уст Моїх, сподіваючись на підкріплення себе силою Фараона і покладаючись на тінь Єгипту. І буде вам сила Фараона соромом і надія на тінь Єгипту безчестям. Бо будуть у Тані твої князі, і посли твої дійшли до Ганеса. Всі посоромлені через народ, який не міг бути корисним для них: не було від них ні допомоги, ні будь-якої користі, але сором і ганьба. LXX : Горе синам відступникам, говорить Господь. Ви робили нараду, але не через Мене, і договори не через дух Мій, щоб додавати гріхи до гріхів; що йдуть, щоб зійти до Єгипту, і ті, що не питали Мене, щоб отримати допомогу від Фараона та захист у єгиптян. Захист Фараона буде посоромлений вас і ганьбою для тих, хто сподівається на Єгипет. Бо в Тані князі, найгірші вісники. Даремно вони трудитимуться у народу, який буде марний для допомоги їм і послужить не на користь, а на сором і ганьбу. Після пророцтва проти Аріїла та іншого, що викладалося до цього місця в промові, тепер починається інше пророцтво, яке виявляється сповненим через сто п'ятдесят років, що протікали між Ісаїєю та Єремією. Бо передбачає ту історію, про яку ми читаємо в книзі Єремії (Єр. 41), що коли після руйнування Єрусалиму і відправлення всього багатства і князів до Вавилону, поставлений був начальником над тими, хто залишився в Єрусалимі, походив з царського роду Годолія, син Ахікамів; то після підступного умертвіння його разом із союзними халдеями всі військові начальники, і Йоанан, син Кареї, і Єхонія, син Озії, та решта народу від малого до великого прийшли до пророка Єремії і сказали йому: Нехай впаде наша молитва перед лицем твоїм, і помолися за нас до Господа. багатьох, як очі твої бачать. І нехай сповістить нам Господь Бог твій шлях, по ньому ж підемо, і слово, що створимо (Єр. 42:2–3). А коли через десять днів Єремія відповів їм Господнім словам: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Коли сядете сядете на землі цій, то буду чинити вас, а не зруйную, і насаджу вас, а не вирву, як престах від зла, що вчиню вам. Не злякається від царя вавилонського царя, якого ви боїтеся (там же, ст. 9:11). І трохи згодом: коли ж кажете ви: не сядемо на землі цій, і дасте ті ваше, щоб піти до Єгипту, і ввійдете там жити: меч, якого ви боїтеся, обрящете ви там, і глад, від якого ви побоювання матимете, ви осягнете в слід вас в Єгипет, і та. 13-16). Тоді горді люди відповіли, говорячи до Єремії: брехні, не послала до нас Господь Бог наш глаголати: не входьте до Єгипту жита тамо, але Варух, син Ніриїн, приголомшує тебе на нас, та нас вдаси в халдейстському руці заморити нас і перевести до Вавилону (2:3). Потім усі начальники, зібравши решту народу разом із дружинами та дітьми та дочками царя, не слухаючи голосу Господнього, пішли до Єгипту, взявши з собою Єремію та Варуха, і дійшли до Тафнасу, так що Єремія в присвяту майбутнього полону пророкував проти непокірного народу те, що містить. Таким чином те, що мало бути згодом, передбачається наперед, і відступниками і синами непокірними називаються ті, які, залишивши раду Божу, отриману через Єремію, пішли за своєю волею, і заснували тканину не за Духом Божим, що говорив їм устами Єремії. Про підставу ж тканини він сказав метафорично, щоб позначити хибний план, і це вони зробили, щоб збільшити колишні гріхи через гріх завзятості та гордості. Ті, що сходили, каже, до Єгипту і не запитали уст Моїх. Це не в тому сенсі, що вони не запитали, а в тому, що не хотіли слухати поради пророка, сподіваючись на підкріплення силою Фараона і покладаючись на захист чи тінь Єгипту. Замість сили Фараона, як двічі поставлено тут, в єврейському написано maoz . Як ми помітили в кінці видіння Данила (Дан. 11:38), під Богом maozim слід розуміти не Бога селища Модим, як марить Порфирій, але Бога сильного і міцного. Фараон же єгиптян має назву царської влади, і кожен називається особливим ім'ям, як Фараон Нехао і Фараон Вафр, подібно до того, як ми перед власними іменами царів ставимо: Цезар і Август. І буде, каже, вам сила Фараона соромом і надія на тінь Єгипту безчестям. Той же Єремія пише, що в Тафнісі, єгипетському місті, він заколив каміння при вході до дому Фараона, і сказав мужам юдейським: «Так говорить Господь військ, Бог Ізраїлів: Ось Я пошлю і візьму Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і поставив прес прес, і поставлю прес прес, ними. І ті, що прийшли, поб'є землю єгипетську: хто присуджений на смерть, смертю, хто в полон - полоненим і хто під меч - мечем; і запалить огонь у капищах богів єгипетських і спалить оні, а тих відведе в полон, і одягнеться в єгипетську землю, як пастух одягається в одежу свою, і вийде звідти спокійно» (Єр. 43:10–12). Бо після підкорення єгиптян полонені були і юдеї, що втекли до єгиптян. Наступне ж потім: будуть у Тані князі твої і посли твої дійшли до Ганеса слід читати з іронією і з особливою виразністю (ἑμφατιϰῶς) – у тому сенсі, що попри пораду Божу, вони послали князів своїх у Тан, місто єгипетське, де був палац палацу Фара. чудеса, як каже Псалмоспівець: поклади в Єгипті чудеса, на полі Танеосі (Пс. 77:43). Також і Ісая каже: Де тепер мудреці твої? Нехай вони сповіщають тобі і покажуть, що Господь задумав війська на Єгипет. Не стало князів Танських (Іс. 19:12–13), яких не стало, каже він, у той час, коли Господь увійшов до Єгипту на хмарі легені. Про місто Ганес ми не читаємо в іншому місці; але зі слів його: посли твої дійшли до Ганеса укладаємо, що це найвіддаленіше єгипетське місто, поблизу Ефіопії та Блемонії, замість чого LXX переклали: вісники найгірші даремно будуть трудитися, сподіваючись на народ єгипетський, який не міг бути корисним для них, але послужив до вічного позору. Деякі вважають, що це місце написано проти десяти колін у Самарії, тому що, вимагаючи єгиптян, вони були полонені ассиріянами. У алегоричному розумінні це всі ті, які, попри божественну релігію, повертаються до своєї блювотини і, втративши ім'я синів, називаються безсоромними псами, роблять наради, але не через Господа, і укладають союз, але не за духом Господнім, і докладають гріхи до гріхів, обернені вчення і спуститися в темряву єгипетську, шукаючи допомоги у Фараона, що царює в Єгипті, захист якого призводить до безчестя і ганьби вічної. Бо в Тані, тобто в заповіді зневаженої і знедоленої князі його, найгірші вісники, даремно трудилися у народу, який не міг бути корисним для них. Бо як порятунок учнів тішить святих вчителів, так смерть спокушених згубить їхніх родоначальників, що вдавалися до допомоги Єгипту. Тягар тварин півдня. Натомість у єврейському говориться: massa beemoth neger , що LXX переклали: видіння чотирилапих в пустелі . Попередній виклад, який ми дуже докладно зробили на підставі історії, служить поясненням справжнього місця, тому що, згідно з вживанням у пророків, тягар , тобто тягар і тяжкість мук і покарань, простягся не тільки на Вавилон і филистимлян, і на Моава, і Дамаск, і Єгипет, і до пустинного моря, і до пустинного моря. віддаленого Тиру, але також на тваринах півдня, яких LXX перевели: чотирилапі в пустелі. Розуміє ж коліно Юдине, яке, будучи розташоване в південній частині, межує з пустелею, і тих, котрі, зневажаючи пророцтво Єремії, не захотіли, після взяття Єрусалиму, жити в Юдеї, але через пустелю втекли до єгиптян. І справедливо вони називаються тваринами півдня, або чотирилапими в пустелі, тому що відкинули розум Божий і, зневажаючи Його наказ, бігли до ідолів єгипетських, маючи надію на Фараона, що спирається на якого подібний до того, хто спирається на очерет, що зламавшись ранить руку спираючого. Про подібного роду тварин говорили й сини Хореєві в псалмі: людина в честі ця не розумі, прикладися худобою безглуздою і уподібнися до них (Пс. 48:13). Наступне ж потім: цей шлях їх спокуса їм (ст. 14) справедливо можна розуміти щодо справжнього відділу, тому що шлях пустелею послужив до їхньої смерті. Знаю, я читав, що тварини півдня та чотирилапі в пустелі, тобто ті, які, залишивши межі Юдеї, бігли до темряви єгипетської, відносяться до духів злості піднебесних, і правителі цієї темряви – ті, що втратили все багатство і колишню силу через прихильність до Єгипту. Так він сказав. Ми ж, щоб алегорично пояснити і те, що ще не виклали, кажемо, що всі ті, які, залишивши Творця, віддалися мирським помилкам, суть чотириногі цього світу, від якого марно сподівалися отримати допомогу, коли залишили істинну допомогу Божу. Ст. 6–7. У землі пригнічення і тісноти левиця і лев: від них єхидна і аспід літаючий: що несуть на хребтах тварин свої багатства, і на горбі верблюдів скарби свої до народу, який не міг принести користі їм: Єгипет марно і даремно допомагатиме. LXX : У пригніченні та тісноті лев і левеня: звідти аспіди та породження аспідів літаючих, які несли на ослах та верблюдах багатства свої до народу, який не допоможе вам: єгиптяни марно та даремно допомагатимуть вам. Замість лев, в єврейському написано leis, і замість аспіда літаючого, що LXX переклали: породження аспідів літаючих, в єврейському говориться: ἐμπρηστής і літаючий, що ми можемо назвати спалюючим і що по-єврейськи називається saraph. Потім, у тому місці, де ми переклали: несучі на хребтах тварин, замість тварин все однаково переклали πώλους, тобто ослят. Земля ж пригнічення і тісноти означає велику пустелю, через яку залишок Єрусалимлян, разом з Іоананом, сином Кареєвим, і дочками царя Седекії, взявши все, що могли мати, втекли до Єгипту. [Під левом же й левенем розумій метафорично (μεταφοριϰῶς) Єрусалим та мешканців його, за словами Валаама в Числах: оце люди як левища встануть, і як лев піднесеться: не засне, і знесе лов, і знесе лов. 23:24). Також у Єзекіїля написано: Візьми плач на князя Ізраїлевого, і промови: нащо мати твоя левиця серед левів ночі, серед левів помножи левища своя (Єз. 19:1–2)? А щоб ми не думали, що Святе Письмо дійсно говорить про лева і левиця, воно говорить всупереч природі речей, - що від лева і левиці народилися єхідна і аспід літаючий або літаючі породження аспідів, тобто що від лихих батьків народилися гірші діти, про яких і є Євангелія. від майбутнього гніву (Мт. 3:7). І до землі Ізраїлевої говориться: ти є земля неодождимая, нижче дощ бути на тебе в день люті, його старійшини серед його як леви рикаюче, захоплююче захоплення, душі сильним насильством (Єз. 22:24–25). Ці породження єхідних або літаючих аспідів, тобто князі народу і все сонмище безбожних пішли до народу, який не міг принести, їм користі, за словами Єремії (Єр. 46:25–26 ), тому що Господь віддав Фараона Вафра, царя єгипетського, і в руку його, і в руки його, і в руки його, і в руки його, і в руки його, і в Єгипетського, і в руки його, і в Єгипетського, і в руки його, і в Єгипті. винищені мечем і голодом всі юдейські мужі, що були в єгипетській землі, так що євреї передають, що до завоювання Єгипту Навуходоносором Єремія і Варух внаслідок смерті уникли загрозливого полону. Хтось пояснив лева і левеня як небесний Єрусалим і зваблених мешканців його 38 , а літаючого аспіда, єхидн і породження аспідів - як того змія, що звивається, про якого ми вище читали (Іс. 14 і 27) і про якого Спаситель говорив в Еванш: (Лк. 10:18): він названий в Апокаліпсисі драконом і потягнув з собою на землю третину зірок, які внаслідок хибного рішення втратили колишнє багатство, залишивши його в Єгипті століття цього. Тому я закликав про нього: це тільки гордість, заспокойся. Не знаю, з якою метою LXX натомість переклали: звести це, тому що це ваша втіха марно. Далі Сіммах переклав: ταραχαὶ εἰσιν ϰατοιϰẽιν, тобто сум'яття, щоб жити . Єврейське слово reeb Акіла переклав ὅρημα, тобто напад і гордість, Сіммах сум'яття; Сімдесят марність, Феодотіон обширність; воно пишеться трьома літерами: реш, ге і бет і є те саме, що читається в Псалмах: згадаю Раав і Вавилона ведучим Мя (Пс. 86:4). Сенс же такий: оскільки марна допомога в єгиптян, то я наказав йому, тобто Єрусалиму, або закликав, що єгиптяни мають тільки назву царства і гордість без сили, і що Ізраїль повинен сидіти чи жити у своїй землі, а не шукати марно допомоги у слабких. Ст. 8. Тепер піди, і напиши їм на буку, ретельно накресли це в книзі: і буде в останній день на свідчення на віки. Євреї кажуть, що так як у пророках один дух і всі часи у Господа з'єднані, то Єремії заповідається, і це є заповідь Божа, щоб він пішов до Єгипту і написав їм на буку, тобто на дереві, що не гниє, або, як переклав Сіммах, ἐπὶ πτυχί. Що ж до слова їм, то це без сумніву іудеї. І він ретельно виклав у книзі, так що немає жодної скрути при читанні, щоб тоді, коли насправді здійсниться пророцтво, вони зрозуміли, що мова пророків істинна. Ясне ми коротко пробігаємо, щоб зупинитися на темнішому. ст. 9 і слід. Бо це народ, що викликає на гнів, і діти брехливі, діти, які не хочуть слухати закону Божого, які кажуть прозорливцям: не дивіться вперед, і провидцям: Не передбачайте ним істинного: говоріть нам приємне, передбачте нам хибне. Усуньте від мене шлях, відхиліть від мене дорогу: нехай відійде від нашого лиця Святий Ізраїлів. Очевидно, що викликали Господа на гнів ті, що не хотіли слухати слів Єремії (Єр. 43), які казали йому: перестань передбачати нам те, чого ми не хочемо: не забороняй нам йти до Єгипту і не передбачай того, що справедливе; але кажи те, що приємно нам, щоб ми вирушили до Єгипту, щоб прикласти гріхи до гріхів. Навіщо ти кажеш нам те, чого ми не бажаємо чути? Навіщо вказуєш шлях, яким ми не хочемо йти? Навіщо часто повторюєш нашому слуху: так говорить Господь Святий Ізраїлів? Нехай припиниться у нас це пророцтво. В алегоричному сенсі всі єретики називаються брехливими дітьми. Бо вони від нас відійшли, але не шалячи від нас (1Ів. 2:19). Вони не слухають вухами внутрішньої людини закон Божий, і кажуть вчителям церков: не передбачайте нам того, що справедливе, і не загрожуйте полум'ям геєни, але обіцяйте нам царство небесне, що після розкоші та насолоди відкриється нам рай. Навіщо ти вказуєш мені шлях Господній, яким я не хочу йти? Навіщо повторюєш ім'я Святого Ізраїля, яке не проникає всередину мого серця? Це говориться і до всіх недбалих членів Церкви, якщо вони відкидають суворість вчителів і схиляються до спокусників. ст. 12–14. Тому так говорить Господь Святий Ізраїлів: Тому що ви відкинули це слово і сподіваєтесь на неправду і хвилювання і спиралися на це; то беззаконня це буде для вас як тріщина, що загрожує падінням, що виявилася у високій стіні: бо раптово, коли не чекатимуть, настане руйнація її. І зруйнується, як руйнується глиняний посуд при дуже сильному розбиванні: і в уламках його не знайдеться черепка, щоб взяти їм вогню з вогнища або зачерпнути трохи води з водойми. Так як ви, каже, ви сказали: нехай відійде від нашого лиця Святий Ізраїлів або, як переклали Сімдесят: відніміть від нас слово Ізраїлеве ; то так говорить Господь Святий Ізраїлів і є всупереч їхньому бажанню, щоб вони пізнали Його, як того, хто карає, якого знехтували, коли Він умовляв їх. Ви покладалися на неправду і брехню єгиптян і спиралися на хвилювання їх чи на суперечку та гордість, як переклали Сіммах та Феодотіон; тому буде поставлено вам це беззаконня або гріх, так що ви будете подібні до стіни, що раптово падає, дуже сильного і завойованого міста, руйнація якого настане раптово, бо так перевели LXX. По єврейському ж сенс такий: як важко може бути виправлена ​​тріщина у дуже високій стіні, що супроводжувалася великою руйнацією, і отримати колишню красу; так настане вам несподіване руйнування. І, користуючись іншою подобою: як глиняний посуд, якщо він розбивається з дуже великою силою, так роздробляється на шматки, що від уламків ледве залишається невеликий черепок, щоб взяти вогню або почерпнути трохи води з поглиблення та водойми: так коли ви вирушите до Єгипту, то при переслідуванні вас Навуходоносором. Також єретики і всяке вчення, противне істині, сподіваються на неправду і брехню і нарікають, за сімдесят, проти Творця свого. Тому буде зруйноване місто безбожності їх, побудоване Каїном, і настане для нього раптова смерть, коли він буде взятий мужами церковними і так буде зруйнований і зруйнований, що в ньому не залишиться нічого, чим можна було б знову запалити вогонь і подати хоч трохи брудної води спраглим народам. ст. 15 і слід. Бо так говорить Господь Бог Святий Ізраїлів: Якщо обернетесь і будете в спокої, то спасетеся: в тиші та в надії сила вата; але ви не захотіли і сказали: ні, але ми втечемо на конях, за те й побіжіть, і сядемо на швидких, за те й ті, що переслідують вас, будуть швидкі. У числі тисячі людей побіжіть від страху перед одним і від страху перед п'ятьма. Сімдесят : Так говорить Господь Бог Святий Ізраїлів: Коли навернувшись, порятуєшся і пізнаєш, де ти був: тому що ти сподівався на марне, то марною стала фортеця ваша і ви не захотіли слухати, але сказали: на конях побіжимо, за те й побіжіть, і на легких вершниками буде. Тисяча побіжить при крику одного і при крику п'яти побіжить багато хто. Святий, каже він, про ім'я якого я вище промовчав, є сам Господь Бог, який вам говорить і через мене і через Єремію (Єр. 12 і 18): якщо покаєтеся і залишите або пороки або оману безбожного задуму, і залишитеся в Юдеї, боячись не нападу [або владі]. Залишайтеся в спокої і покладайтеся на Господа і майте сильну надію на Мої обітниці, ви, котрі, знехтувавши заповіді життя, сказали з відчаєм: не буде так, як говориш, але побіжимо на конях до єгиптян і вирушимо до них зі швидкістю та поспішністю. оскільки так ви пов'язали, то дійсно побіжіть і поспішно вирушите до Єгипту; але ще швидше будуть вавилоняни, які будуть переслідувати вас до самого Єгипту, і такий страх і жах оволодіє Єгиптом, що одному халдею не буде в змозі чинити опір тисяча єгиптян, і п'ятьом ворогам - безліч біжать, по тому, що читаємо у Второзаконні: дасть тебе Господь на ним, і сьомою дорогою побіжи від їхнього лиця і будеш розсіятися в усіх царствах земних (Втор. 28:25). В алегоричному значенні і за виданням Сімдесяти, божественна мова закликає всіх грішників і особливо єретиків до покаяння, тому що якщо вони, звернувшись від пороків, піднімуться, то врятуються, і тоді зрозуміють, де вони раніше були і що даремно сподівалися на марне. І тим часом, як він закликає їх до покаяння, вони, навпаки, сподіваються на лжевчителів і на невірний світ; бо не бажаючи слухати слів Божих, вони прагнуть єгиптян і радіють про швидкість тих, множити яких заборонив Господь (Втор. 17:16). Тому церковні мужі швидко будуть переслідувати їх, і голоси одного воїна або п'яти борців (це ми повинні відносити до розуму і до п'яти почуттів) не буде в змозі винести тисячу людей і безладний натовп людей, що біжать. Ст. 17. Поки не залишитеся, як щогла корабля на вершині гори і як прапор на пагорбі. Пише й Єремія, що після винищення тих, хто втік до Єгипту мечем і голодом, залишилися небагато, які повернулися до Юдеї (Єр. 46). І подібно до того, як після краху корабля і розпаду його зв'язків, залишається одне дерево, зване щоглою, і ставиться як знак на вершині гори або на високому пагорбі: так ледь залишаються один чи інший, як знак і сліди, щоб показати могутність Божу. І коли повернуться до землі юдейської, тоді впізнають усі ті, що залишилися з юдеїв, що вирушають тепер до землі юдейської, щоб жити там: чиї слова виконуються, мої чи їхні. Ст. 18. Тому чекає Господь, щоб помилувати вас, і тому Він підніметься, шкодуючи вас, бо Бог правосуддя Господь: блаженні всі, хто на Нього надіється. Велика милосердя Бога, що Він чекає нашого покаяння, і доки ми не звернемося від пороків, Він утримує сильну руку, щоб не бути примушеним до покарання. Милує ж і щадить для того, щоб піднялося Його милосердя і стала відомою всім благо Творця. Або, згідно з тим, що говориться в Євангелії: якщо Я буду піднесений, вся залучу до Себе (Ін. 12:32), Він тому підноситься на хрест, щоб пощадити всіх. Бо Він є Бог правосуддя, і блаженні всі, хто сподівається на Господа, що чекає їхнього навернення. А чиє і яке це звернення це покажуть наступні слова. ст. 19. Бо народ Сіону житиме в Єрусалимі. Іудеї відносять це за часів Кіра, коли народ повернувся з Вавилону до Юдеї під керівництвом Зоровавеля та первосвященика Ісуса. Ми ж, як уже часто говорили, відносимо всі обітниці, що виходять з меж того обмеженого часу, до пришестя Христового, коли колишній полонений і звільнений через страждання Господа народ став жити в Сіоні та Єрусалимі, і саме на сторожовій вежі та у баченні світу, тобто в церкві. А що стосується доповнення про святість, зроблену Сімдесятьма, які сказали: бо народ святий живе [або житиме] в Сіоні, то в пояснення цього ми можемо сказати, що в Сіоні ніхто не живе крім того, хто святий і хто слухає Господа, що говорить: будете святі, бо святий є Аз (Лев. 4:1). Ст. 20. Ти не завжди будеш плакати, Він милосердний помилує тебе: за голосом крику твого, одразу як тільки почує, відповість тобі. Коли ти вернешся в Сіон і будеш жити в Єрусалимі, то не будеш плакати, як раніше плакав, але плач твій звернеться на радість: блаженні плачуть, бо вони посміхаються (Лк. 6:11). І після того як ти покличеш і скажеш у Господу: покликай усім серцем моїм, почуй, мене, Господи, (Пс. 118:145), і ще: «я покликав, спаси мене, і буду зберігати заповіді Твої» (Пс. 118:146), і в іншому місці: «4, я, 7, 4, 7, 4, 7, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 4, 7, 4, 4. і голос твій буде гучним, що досягне небес: то одразу Господь відповість тобі, і ти будеш подібний до Мойсея, про якого написано: Мойсей говорив, Бог же відповів йому (Вих. 19:19). Ст. 21. І дасть вам Господь хліб мізерний і води небагато. Якщо ми віднесемо це до часів Зоровавеля, то пояснення буде легко, - що не буде при ньому досконалої радості за словами Давида: позавчасно поверни Господеві полон Сіон, як би втішені (Пс. 125:1): щоб вони отримали не повну і досконалу втіху, але подобу втіхи. Якщо ж до приходу Спасителя, то мізерний хліб і трохи води, за апостолом Павлом і цим самим пророком Ісаї, провіщає євангельську промову, яка, замість розлогих правил закону і заповідей, все узагальнила в одному слові: полюби щирого твого як сам собі (Мф. 2). Бо остаточне і скорочене слово зробив Господь на землі (Іс. 10:23). Ст. 22. І не дасть більше вчителю твоєму втекти від тебе, і очі твої будуть бачити наставника твого, і вуха твої будуть чути слово позаду того, хто говорить: Ось дорога, йдіть по ньому, ні праворуч, ні ліворуч. Сімдесят : І не наблизляться більше до тебе ті, хто тебе обманює, бо очі твої будуть бачити тих, хто тебе спокушає, і вуха твої будуть чути слова тих, що спокушають позаду тебе, які говорили: Ось шлях, йдіть по ньому чи праворуч чи ліворуч. Нині видання LXX багато в чому незгодне з єврейським. Тому спершу ми скажемо про видання вульгати і потім підемо порядку оригіналу. Коли зрозуміють і побачать очі серця істину і всією силою розуму пізнають тих, які раніше спокушали їх, і досвідченими словами зрозуміють слова ззаду тих, що обманюють, бо вони завжди поспішають спокушати сліпу частину тіла, за тим, що читаємо в Псалмі: зістріляти в мороці праві серцем (Пс. 10:2), привласнюючи собі владу вчити правому і лівому, тобто доброму і поганому, і бажаючи, щоб учні не досліджували розумно, але йшли б за вождями: тоді ті, які раніше спокушали, не зможуть приступити до них, після того, як помітять, що їх зрозуміли. Потім, за єврейським текстом, пояснення і легко і вірно. Бо коли Господь дасть віруючим хліб убогий і води небагато: то не дасть більше втекти від них учню людини знанню, але завжди очі його будуть бачити наставника свого, і вуха його будуть чути слово його, що ззаду говорить: Ось правий шлях, ходіть по ньому, ні праворуч, ні ліворуч, за ним, що в іншому місці, що в іншому місці, ліво, шляхом царським підемо (Числ. 20:17). Бо на тій та іншій стороні, що перевищує міру, становить ваду. І про праву сторону говориться: не буди правдивий вельми (Еккл. 7:17). Щодо лівих немає жодного сумніву, що вони містяться на боці козлищ і гинуть. Ст. 23. І оскверниш оклади викладених із срібла твого та оправу литого срібла твого, і окропиш їх як нечистість жінки, що має очищення; геть – скажеш цьому. Сімдесят: І оскверниш ідолів срібних і позолочених, роздробиш їх і розсієш як воду жінки, що має очищення, і як послід відкинеш їх. Коли ти зрозумієш істину і не наблизиться до тебе ті, хто тебе спокушає, по очі твої будуть бачити наставника твого і вуха твої завжди будуть чути: ось шлях, ходіть по ньому, ні направо, ні наліво: тоді ти зламаєш і розсієш всі помилки і ідолів і подоби істини, означає срібло, і за правилами мудрості, що виражає золото, і вважатимеш їх такими нечистими, що будеш порівнювати їх з нечистою кров'ю жінки під час очищення, що Сімдесят перевели іншими словами: воду жінки, що має очищення. Ст. 24. І дається дощ насіння твого повсюди на землі, де посієш, і хліб плодів землі буде дуже рясним і соковитим. LXX: Тоді буде дощ насіння землі твоєї, і хліб плодів землі твоєї буде рясним і соковитим. У книзі Царів написано ( 3Цар. 18 ), що після умертвіння лжепророків Іллію був дано дощ землі ізраїльській, і також хліб Єлисея і згодом Спасителя був дуже рясним і дуже соковитим і мав таку поживність, що їм наситилися багато тисяч людей (4). Так і в цьому місці, не раніше дасться дощ духовному насіння, як тільки після того, коли посріблені та позолочені ідоли будуть розбиті та визнані за гній. Бо якщо не залишать пороків, то не підуть чесноти. Ст. 25 . Пастиметься в день той ягня на обширному місці. І воли твої та ослята, що обробляють землю, будуть їсти мішково, на гумні провіяне. Сімдесят: І буде пастись твоя худоба в день той на місці огрядному і великому. Тільці ваші і воли, що обробляють землю, будуть їсти м'якину, змішану з провіяним ячменем. При великій кількості в усьому, при посланні небесного дощу і при тому хлібі, що сходить з неба і що йде від якого ніколи не заманеться, будуть пастися на дуже великому місці агнці, що йдуть за Агнцем, всюди, куди Він іде і завжди перебувають праворуч Його. Воли ж, тобто вожді стада, про які читаємо; сонм молодик у юницях людських (Пс. 67:31), і ослята, сидячи на яких Господь увійшов до Єрусалиму (Мф. 21:7) і які обробляють землю, будуть їсти з гумна те, що було провіяне, для того звичайно, щоб до їхньої їжі не приєдналося скільки-небудь м'яка. пшениці, сказав Господь (Єр. 23:28) і яка, за Євангелією, спалюється огнем невгасимим (Лк. 3:17). Потім, по Сімдесяти, худоба, яка ще не сповнилася розуму і мудрості і про яку говориться до одного Бога: аз скотен бих у тебе (Пс. 72:22), буде пастись на вельми огрядному і великому місці, яке не приносить терній і дзиґів, але, подібно до землі Ізраїлевої, тече молоком і медом. Тільці ж і воли, що обробляють землю, це апостоли і мужі апостольські, стосовно яких і апостол Павло пояснює написане: нехай не загородиш уст молотливого вола, і: їжа про волів радить Бог (1Кор. 9:9). Але він без сумніву говорить про тих, які обробляють землю свою і щодо яких він сказав: «Ви Божа нива, Божа будова» (1Кор. 3:9). Бо Отець є виноградар і Христос – виноградна лоза (Ін. 15:1). Вони будуть їсти м'яку, змішану з провіяним ячменем. Ми читаємо, що Ісаак посіяв ячмінь і був у чужинців і отримав плодів ячменю в сто разів. І Осія за гомер і півгоміра ячменю найняв жінку перелюбну (Ос. 3:1–2). Також Спаситель ячмінним хлібом наситив п'ять тисяч чоловіків (Ін. 6), які служили ще тілесним почуттям і дотримувалися Закону Мойсея. В іншому місці Він, переломивши сім хлібів Закону і розділивши на шматки, наситив чотири тисячі чоловіків пшеничними хлібами, відповідно до євангельського числа (Мт. 6). Такого роду народи їдять частково і м'якину, поки йдуть у чомусь букві, і проте через м'яку і ячмінь поступово досягають успіху, щоб перейти до пшениці. ст. 25. І будуть на кожній горі високій і на кожному пагорбі піднесеному струмки поточних вод у день знищення багатьох, коли впадуть вежі. У цьому місці винищення багатьох і руйнування веж юдеї відносять до могутності римської імперії, про що і апостол говорить: точку тримай нині нехай тримає довше від середовища буде (2Сол. 2:7). Бо в той час народ ізраїльський буде де таким блаженним, що не тільки долини та рівнини, але всі гори та пагорби зрошуватимуться поточними водами. Ми ж під горами і пагорбами розуміємо тих, що піднялися до висоти чеснот, які прагнуть і прагнуть правди (Мф. 5:6), яких Господь закликає пити. Бо хто питиме від води Його, не буде жадати на віки (Ін. 4). Тому й у псалмі читаємо: благословіть Господа від джерела Ізраїлевих (Пс. 67:27). І в Євангелії говориться, що у кожного, хто питиме від вод Ісуса, з утроби потечуть річки живої води (Ін. гл. 7). І до Бога святий говорить: бо в тебе джерело живота (Пс. 35:10), з якого виходить найчистіша річка, про яку знову Писання говорить: річкова устремління радують град Божий (Пс. 45:5). І в іншому місці: річка Божа наповнися вод (Пс. 64:1), тобто той, Хто говорить через Єремію: Мене залишиш, джерела води живі (Єр. 2:13). Буде ж це тоді, коли будуть винищені або загинуть дуже багато: бо багато суть звана, мало обраних (Мт. 20:16), і коли впадуть вежі, - або сили демонів, або ж всі горді і звеличуються і великі в світі цьому, про які і в Псалмах говориться: кедри ліванські: і повз ідох, і се не бе, і стяг його, і не знайдетеся місце його (Пс. 36:35–36). Побудувати такі вежі бажали ті, що рушили зі сходу, мови яких були змішані у Вавилоні (Бут. 11), і ті, на яких упала Силоамська вежа (Лк. 13:4). ст. 26. І буде світло місяця, як світло сонця, а світло сонця буде світліше в сім разів, як світло семи днів, того дня, коли Господь обв'яже рану народу Свого і зцілить виразку рани його. Сімдесят: І буде світло місяця, як світло сонця, а світло сонця буде світлішим за сім разів, того дня, коли зцілить Господь скруху народу Свого і вилікує біль рани твоєї. Дивуюся, яким чином у справжньому місці єврейські слова labana і hamma , які Акіла перекладає біла і жар і які означають місяць і сонце, вище теж LXX перевели цеглу і стіна , в тому місці, де написано: і почервоніє місяць і засоромиться сонце , замість Іс. 24:23), а тепер вони, слідуючи єврейському, перевели місяць і сонце. Тому я маю підозру, що спочатку не вони зробили помилку, а були спотворені поступово з вини переписувачів. Бо не може бути, щоб вище допустили похибку ті, які в цьому місці переклали ті самі слова правильно. Отож у день винищення багатьох, коли впадуть гордовиті та горді, а ті, що клали на небо уста свої, пізнають, що вони земля, буде світло місяця, як світло сонця: коли дасть Господь небо нове і землю нову і мине образ світу цього, так що місяць і сонце отримають нагороду за працю та дорогу. Бо тварюка з надією очікує одкровення синів Божих, так як і сама тварюча звільниться від рабства тлінню у свободу слави дітей Божих (Рим. 8:19, 21), хоча деякі, розуміючи під цим знаряддя світла, стверджують, що вони позбавлені почуття. Таким чином, місяць отримає світло сонця. І немає нічого дивного в такій думці про дуже світлу стихію, якою дано керування вночі, коли про святих також написано: праведниці просвітяться як сонце (Мф. 13:43). І сонце отримає все більший світ, як було світло семи днів, коли спочатку був створений світ (хоча сім днів Сімдесят не перевели), коли Господь обв'яже рану народу Свого або зцілить скруху народу Свого, коли виповниться воно написане: «Видалиться скорбота і смуток і зітхання» (Іс. 35:10 ): коли, після вступу повного числа язичників, врятується весь Ізраїль або коли настане помста за тих, душі яких під жертовником волають: доки не помстися нашій крові від тих, що живуть на землі ( Апок. 6:10 ). І це прийми до уваги, що не сказав – «коли зцілить розчарування народу Свого Ізраїля чи Яковлєва», але просто: «народу Свого», щоб означити всіх, хто служить Богу. Деякі відносять це місце і все, що полягає в цьому відділі обітниць, до небесного Єрусалиму і до звернення тих, хто живе в ньому, коли здійсниться воно написане: небо і земля мимо йде (Мт. 24:35). Інші відносять це до часів Іллі і кажуть, що це те саме, про що вище було написано: і будуть очі твої бачити наставника твого і вуха твої чути слово позаду того, хто говорить: тоді з гір і пагорбів, згідно з казками поетів про золотий вік Сатурна, потечуть струмки молока і потечуть струмки молока і потечуть струмки молока і потечуть струмки молока. Ті, хто приймає це, приймуть також, згідно з юдейською помилкою, казку про тисячолітнє земне царство Спасителя, не розуміючи того, що одкровення Іоанна під оболонкою літери містить потаємні обряди Церкви. Зрозуміло, ймовірно, єресь миколаїтів. За теперішнім грецьким текстом: коли побачать діти їхні діла Мої . Вам може бути цікаво: