Книга пятая

Багато років минуло з того часу, коли на прохання чоловіка блаженної пам'яті єпископа Амабілія написати тлумачення на десять видінь Ісаї, внаслідок скрутних обставин того часу, я коротко виклав свої думки про кожного з них, роз'яснюючи, як він просив, лише історичний сенс. Тепер тобі, працьовита Євстохія, я змушений написати тлумачення на всього пророка, і твоїми молитвами я вже дійшов до Вавилону, який є предметом першого з вищезгаданих десяти видінь. Мені здалося зайвим як знову повторювати те саме, так і висловлювати неоднакові думки з одного і того ж предмета. Тому п'ятою книгою на Ісаю буде та, яка колись була видана окремо, а по закінченні її, з шостої книги ми почнемо тлумачення алегоричні, і за такої ж молитви твоєї до Господа, будемо прагнути висот духовного розуміння. Я диктую це, а не пишу, і в міру швидкості руки переписувачів, скоро біжить і моя мова. Бо ми хочемо не того, щоб хвалилося наше, а того, щоб зрозуміли вислови пророка, і не красномовство виставляємо на показ, а шукаємо знання Писань. Почнемо ж із Вавилону». Розділ XIII. Ст. 1. Тягар Вавилону, який бачив Ісая, син Амосів. Єврейське слово messa може бути зрозуміле і тягар, і тяжкість. І скрізь, де воно надіслано, мова сповнена погроз. Тому я дивуюся, що LXX тлумачів у сумному предметі надумали поставити бачення; але про це – в іншому місці. Тепер продовжимо розпочате. Вавилон був столицею Халдеїв; цар його Навуходоносор, перемігши всі народи до Ефіопії, між іншим спустошив і Юдею, і після тривалої облоги Єрусалиму, взяв його в одинадцятий рік царювання Седекії, і взявши в полон, його самого відвів до Антіохії, яка тоді називалася очима від очей, і вбивши синів. Седекії, і засліпивши посадив його в клітку і привіз до Вавилону як звіра на виконання пророцтва Єремії, який говорив: «Ти ввійдеш до Вавилону, але не побачиш його» (Єр. 34; 39; 52) 22 . Таким чином, на втіху народу юдейського, передбачається падіння Вавилону, - що як при навали Халдеїв зруйнована Ніневія, столиця Ассиріян, яких царі Фул, Феглафаласар і Салманасар взяли десять колін: так і Вавилон, що гордиться проти Господа, буде зруйнований навалою Мідян. Ст. 2. На горі похмурій підніміть прапор, піднесіть голос, підніміть руку. Під горою похмурою чи темною, що єврейською nesphe, розумій Вавилон, через гордість. Гори похмурі, що віддають перевагу печалі й мороку, це ті, про яких Єремія сказав: дайте Господеві Богові вашому славу, перш навіть не спотикаються ноги ваші до темних тем (Єр. 13:16). Наказується або ангелам або яким би там не було Божим служителям, щоб за Божою пошаною вони, піднявши руку як глашатаї, передвіщали прийдешній полон Вавилону. Ст. 3–4. І нехай увійдуть у ворота вожді: Я наказав Священим Моїм і покликав сильних Моїх у гніві Моїм, що тріумфують у славі Моїй. Князів і велетнів, по LXX тлумачам, Євсевій пояснює у значенні сил ангельських та найгірших демонів, посланих для руйнування Вавилону; ми ж, слідуючи історичному сенсу, говоримо, що це Мідяни. Про них у подальших словах Писання свідчить ясніше, кажучи: «Ось Я підніму на них Мідян, які не шукатимуть срібла і не захочуть золота» (Іс. 13:17). І не дивно, якщо Мідян називає освяченими для руйнування Вавилону, коли через Єремію та самого Навуходоносора, бо він служив Його волі, руйнуючи зрадницький Єрусалим, назвав рабом Своїм та голубом. Далі словами: сильних Моїх і тріумфуючих у славі Моїй показує, що вони зруйнували могутність такого високого царства не самотужки, а гнівом Божим. Ст. 4–5. Голос безлічі в горах, як від багатолюдних народів: голос шуму царів народів, що зібралися разом. Господь військ віддав наказ бойовому війську, що прийшов із землі віддаленої, від краю неба. Господь і посуд гніву Його, щоб поламати всю землю. Зображується нашестя Мідян і Персів: що приєднавши до себе багато допоміжних військ і напередодні воїнства їхнього Господа, вони йдуть на спустошення Вавилону, щоб знищити всю землю, – не в тому сенсі, що вони спустошать увесь світ, а всю землю Вавилона та Халдеїв. Бо така особливість Святого Письма, що під всією землею воно означає землю тієї області, про яку йдеться, не розуміючи чого деякі натягують це в сенсі руйнування всіх країн. Ст. 6. Вигукуйте, бо близький день Господній: він прийде як спустошлива сила від Господа. Робиться звернення до народу Єврейського, щоб він з криком оплакував прийдешнє лихо і не сумнівався у падінні міста, коли спустошителем приходить Господь. Ст. 11. І Я відвідаю за зло миру і безбожних за їхнє беззаконня; і покладу кінець зарозумілості невірних і впокорю гордість сильних. З цього місця і з попереднього, де написано, що сонце потьмяніє при сході своєму, місяць покриється мороком і зірки не даватимуть світла і що буде відвідане беззаконня всього світу, деякі думають, що це передбачається не про руйнування Вавилону, а про смерть світу; але без сумніву, за попереднім, і під світом, який єврейською називається thebel, а грецькою οἰκουμένη, має розуміти Вавилон. Бо οἰκουμένη нашою мовою означає населена, І Вавилон називається населеним за великою множиною жителів, так що де колись була незліченна безліч народу, там буде занедбаність і оселя звірів. Ст. 18. Але стрілами вб'ють немовлят, не пощадять плоду утроби, і над дітьми не змилосердиться око їхнє. Будуть умертвляти немовлята, рани яких будуть не менше їхніх тіл; утроби вагітних жінок будуть розсікані і виймані з них немовлята, і лютий переможець вбиватиме дітей, що притиснулися до сосків. Ст. 19. І той славний між царствами Вавилон, знаменитий у зарозумілості Халдеїв, буде зруйнований, як зруйнував Господь Содом та Гоморру; не заселиться навіть до кінця і не буде відновлено у пологи пологів. Ми чули про Мідян, чули про Вавилон, чули про місто знамените у зарозумілості Халдеїв; але ми не хочемо розуміти того, що було, а намагаємося почути те, чого не було. Говоримо це не тому, щоб ми засуджували алегоричне розуміння, але тому, що тлумачення духовне має відповідати історичному перебігу подій, не знаючи чого багато хто блукає в Писанні, як схиблені. Отже, пророцтво над Вавилоном сповнюється до сьогодення, і як зруйнував Бог Содом і Гоморру, так і Вавилон, по руйнуванні, не буде заселений на віки. Бо замість нього (Перси та Мідяни) зробили знамениті міста Перські Селевкію та Ктезіфонт. Гол. XIV. Ст. 1. Незабаром прийде час його, і дні його не продовжаться. Каже, що настає час, коли його візьмуть вороги. Бо після взяття Єрусалима минуло небагато часу, як Вавилон був спустошений Мідянами та Персами. Бо Господь помилує Господа, і ще вибере з Ізраїля, і зробить, що вони заспокояться на своїй землі. Про це докладніше каже Софонія: Радуйся дочці Сіонова зело, проповідуй, дочки Єрусалимова, веселись і прикрашайся від щирого серця твого, дочки Єрусалимля. Відібраний Господь неправди твоя, визволив тебе з руки ворог твоїх (Соф. 3:14, 15). Позначає той час, коли Кір цар Перський дозволив народу повернутися до Єрусалиму. Читай книгу Ездри (1Ездр. 1), Аггея (гл. 1) і Захарію (гл. 1), коли при Зоровавелі та Ісусі священику великому, при Ездрі та Неємії, вівтар, храм і стіни міста були відновлені. Ст. 2. Прийде до них прихильник, і пристане до дому Якова, і візьмуть їхні народи, і приведуть їх на своє місце, і матиме їхній дім Ізраїлів на землі Господній рабами та рабинями; і візьмуть у полон тих, що їх полонили, і підкорять гнобителів своїх. Припускаємо, що з юдейським народом прийшло до Єрусалиму багато різних народів, увірувавши в Бога Ізраїлевого і залишивши помилку ідольську. А що вони були повернені за вказівкою царя і отримали дари та кошти на будівництво храму, у цьому немає жодного сумніву. Сенс цього місця представляє мабуть тільки ту скруту, яким чином Ізраїль на землі Господній володітиме колишніми своїми переможцями, підпорядкує своїх гнобителів і матиме їх рабами та рабинями, – якщо тільки ми не повинні тут синекдохічно розуміти частину замість цілого, – що згодом юдеї будуть так благословляти, що й будуть благоденствувати. народів. Можна розуміти це і стосовно часів Ассуїра (Есф. 9; Юд. 13), коли, за умертвінням Олоферна, вороже військо Ізраїлем було розбите. Що я тримаюсь літери і подібно до змійого перст, це справа твого бажання, який хотів чути тільки історичне тлумачення. Ст. 3. І буде в той день, коли Господь дасть тобі спокій від праці твоєї та від потрясіння твого і від рабства твого тяжкого, якому раніше ти був поневолений був, ти вимовиш притчу ту проти царя вавилонського і скажеш. Мова звертається до Ізраїля, що коли він повернеться до Єрусалиму і скине ярмо рабства, то згадає про колишню могутність Навуходоносора і славу Вавилона і жалібно оплакуватиме його, бо він дійде до такого лиха, що навіть ворогам своїм здаватиметься гідним жалю. у храмі, де містяться законоположення Божі, і на ребрах півночі, тобто в Єрусалимі, бо написано: гори Сіонські ребра північні (Пс. 47:3). І для гордості його недостатньо було бажати небесного, але він дійшов до такого божевілля, що засвоїв собі богоподібність. Ст. 15. Але ти будеш скинутий у пекло, у пекло безодні. Який говорив у гордості: на небо піду я, буду подібний до Всевишнього, скидається не тільки в пекло, але і в останню безодню. Бо це означає пекло безодні, натомість у Євангелії читаємо про темряву непроглядну, де плач і скрегіт зубів (Лк. 13:28). Ст. 16–17. Ті, що побачать тебе, нахилиться до тебе і будуть вдивлятися в тебе (зрозуміло, кажучи): невже це той чоловік, що коливав землю, що потрясав царства, що зробив мир пустелею і зруйнував міста його, в'язням його не відчиняв в'язниці? І це голос тих, що радіють і дивуються, яким чином спустошитель всього і сам піддався спустошенню. Словами ж: в'язням його не відчиняв в'язниці виражається сила жорстокості та суворості, що й в'язнів він тримав у в'язниці і для нещасних недостатньо було одних зв'язків, а їх оточувала ще й страшна темрява. Ст. 18–19. Усі царі народів, всі спочили з честю, кожен чоловік у домі своєму. А ти викинутий з гробниці своєї, як гілка марна, осквернений і кинутий з тими, що вбиті мечем і зійшли в основу безодні; як труп гниючий, ти не матимеш спільноти з ними навіть у похованні. Євреї передають таку розповідь: Евілмеродах, спочатку колишній царем, коли його батько Навуходоносор протягом семи років жив серед звірів, після того як цей знову став царем, до смерті батька разом з Йоакимом царем юдейським був ув'язнений; по смерті ж батька, коли він знову вступив на престол, але не був визнаваний сановниками, що боялися, чи не живий Навуходоносор, якого видавали померлим, він щоб засвідчити в смерті батька, відкрив гробницю і витягнув труп його багром та мотузками. Сенс такий: тоді як усі вбиті тобою поховані, ти один лежатимеш непохованим. А інші це місце пояснюють так: всі душі в пеклі отримають якесь заспокоєння, ти тільки мучишся в темряві непроглядної. Ст. 20. Бо ти розбив землю свою, убив народ свій. Що хочуть сказати LXX тлумачів, що поставили: бо ти зруйнував землю Мою і вбив народ Мій, у цьому немає жодного сумніву, бо Навуходоносор зруйнував юдейську землю і погубив народ Ізраїльський. За єврейським текстом зміст незручний, яким чином він розорив землю свою і вбив народ свій, хіба що, можливо, слід приймати в тому сенсі, що ти в кінець погубив тих, яких Бог дав тобі для виправлення. Або інакше: стародавнє асирійське царство від багатої гордості твоєї і підношення проти Бога шиї твоєї зовсім зруйноване. Бо якби ти чинив смиренно і знав міру свою, то Ассирія та Вавилон досі зберігали б царство своє. Або так: ти був такий жорстокий по відношенню до інших, що в люті своїй гнобив і підпорядковані тобі народи. Ст. 21. Не назветься на вік насіння безбожних. Приготуйте синів його до вбивства за беззаконня їхніх батьків. вони не повстануть і не успадкують землю і не наповнять обличчя всесвіту містами. Всі історичні звістки згідно передають, що після того як після вбивства Валтасара, онука Навуходоносора, на Халдейське царство вступив Дарій, то потім уже ніхто з роду Навуходоносора не був царем. Отже, Писання передбачає те, що Вавилон прийде в таке спустошення, що навіть із царського роду нікого не залишиться, а за нечестя батька буде винищено все потомство його. А замість перекладеного нами в останній частині вірша: і не наповнять обличчя всесвіту містами в єврейському замість міст стоїть arim, що ми можемо перекласти і ворогами, так що сенс такий: ніхто з насіння твого не повстане ворогом, бажаючи повернути собі царство. А який сенс має це місце по Сімдесяти тлумачам, що поставили: насіння зле, приготуй синів своїх на вбивство за гріхи батька твого, щоб вони не повстали, дивуюся. Ст. 22–23. І встану на них, говорить Господь військ, і винищу ім'я Вавилону, і решту, і син, і рід, говорить Господь. І зроблю його володінням їжака та водяним болотом, і кошторис його, мітлою змітаючи, говорить Господь військ. Геродот і багато інших грецьких істориків говорять, що Вавилон був дуже великий, і розташований на долині квадратом, від одного кута стін до іншого мав шістнадцять тисяч кроків, тобто в колі шістдесят чотири тисячі кроків. А фортецею або капітолієм цього міста служить вежа, побудована після потопу, яка у висоту має, кажуть, чотири тисячі кроків, і з боків помалу звужується, щоб тягар верхніх частин зручніше тримався на ширших підставах. Вони описують тамтешні мармурові храми, золоті статуї, вулиці блискучі камінням і золотом, і багато іншого, що видається майже неймовірним. Ми сказали все це, щоб показати, що при гніві Божому всяка велич є прах і подібно до попелу і попелу. Якби можна було увійти туди варварським народам і подивитися на останні сліди такого великого міста, то ми побачили б володіння їжака і водяні болота, побачили б що істинно виповнилося оспівуване нині голосом Ісаї: кошторис його, мітлою змітаючи, бо за винятком цегляних стін, які для укладання в них усі звіряться в них. Ст. 24–25. Господь присягнув військам, говорячи: Чи не так буде, як Я подумав, і чи так станеться, як Я розподілив розумом, щоб розтрощити Ассиріянина в землі Моїй і в горах Моїх розтоптати його? І зніметься з них ярмо його, і тягар його з їхніх рамен візьметься. Повертається до сьогодення, тобто до Сеннахериба царя Ассирійського, який спустошив Самарію та Юдею, і виключаючи Єрусалима, зруйнував у колі його всі; і з близьким поєднує те, що має відбутися через довгий час, щоб послабити страх перед наступаючим. Так як слухачі могли сказати: ми в даний час терпимо облогу, а він обіцяє те, що настане через багато століть, то порядок пророцтва такий: хоча через дуже багато років Вавилон буде зруйнований і весь розсадник племені Ассирійського і Халдейського загине зовсім, однак, щоб ви не боялися наступу полону, Господь Його визначення не хибне, і те, що Він поклав у своєму розумі, не буває марно. Ст. 26–27. Така ухвала, яку Я постановив про всю землю, і ось рука простягнена на всі народи. Бо Господь воїнства визначив, і хто зможе скасувати це? І рука Його простягнена, і хто відверне її? Дехто думає, що в цьому місці пророкується про всю землю взагалі і що спустошення Вавилону та держави Ассирійського є прообраз смерті світу. Не суперечимо їм, якщо знаємо, що у власному розумінні тут позначається вся Ассірійська земля і вказуються всі народи союзні з царем Ассирійським. Все ж таки, що визначено Господом, не може бути зупинено жодною силою, і простягнуту, підготовлену до поразки, руку Його ніхто не може утримати. Ст. 28. У рік, коли помер цар Ахаз, був такий тягар. Читаємо, що на початку книги цього пророка вказані царі: Озія, Йоафам, Ахаз та Єзекія, з яких кожен слідував спадкоємно в прямій лінії спорідненості, і з яких про смерть Озії ми читали вище в словах Ісаї: у рік, в який помер цар Озія, я бачив Господа, що сидів на престол. З цього розуміємо, що і видіння Господа, що сидить, і те, що наказується пророкові, до того місця, де написано: як теревінф і як дуб, що розповсюджує гілки свої; насінням святим буде рід його, – все це пророкувалося за царя Йотама. Третім успадкував престол Ахаз син Йоафама, сина Озії царя Юдиного, Ахаз, при якому Расін цар Сирійський і Факей син Ромелії цар Ізраїльський виступили війною на Єрусалим і при якому сталося інше згадуване Писанням. Таким чином дізнаємося, що все, що знаходиться в середині між тим місцем і сьогоденням, яке ми тепер хочемо пояснювати, передбачено при Ахазі, після смерті якого успадковував четвертий престол, тобто. Ст. 31. Ридайте ворота, вий голосом місто! Повалена вся земля филистимська; бо з півночі дим прийде, і немає такого, хто б уникнув маси його. Говорить про ворота замість тих, що знаходяться у воротах, і про місто замість мешканців міста. Йдеться до міст филистимських, що вони повинні волати й ридати, бо йде Сеннахеріб і подібно до потоку спустошує все, бо за царя Єзекії прийшли Ассиріяни і між іншими народами спустошили і землю филистимську. Про них говорить Єремія: «Ось підіймуться води з півночі, і будуть, як потік, що розлився, і покриють землю і все, що наповнює її, місто та мешканців його» (Єр. 42:7). Бо Ассиріяни йдуть із півночі і походять від його войовничої спеки, поневолюючи Ніневію та інші народи. У той час, коли про це передвіщалося, піднімався вгору дим, тобто поширювалася поступово від одного народу до іншого поголоску, що і Фінікіяни та Філістиляни будуть підкорені. Розділ XV. Ст. 1. Тягар Моава; бо вночі спустошений Ар, Моав замовк; бо вночі зруйновано мур, Моав замовк. Про тягар і тяжкість нехай буде достатньо сказати один раз. Коротко наголошую лише на тому, що тягар завжди супроводжується сумним, а у баченні висловлюється або зараз же радісне, або після сумного радісне. Моав є Аравійська область, в якій був Валав син Веора (Числ. 22), що привів з Месопотамії віщуна Валаама, щоб він прокляв Ізраїлю, де народ і віддався служінню Веельфегору (там же гл. 25). Столиця цієї області є місто Ар, яке тепер зі з'єднання єврейського слова з грецьким називається Арсополіс, а не тому, як деякі думають, що це місто Ἄρεος, тобто Марса. А як він був знаменитий, про це свідчить Єремія, кажучи: «немає більше тріумфу в Моаві» і ще: «ти покладався на зміцнення твої і на скарби твої»; І ще: «Бород був родимий від юності своєї, і сидів на дріжджах своїх, і не переливався з посуду в посуд, і в переселення не ходив, і тому залишався смак його в ньому, і запах його не змінювався». І в іншому місці: «яким чином переломлений сильний жезл, тростина славна»? і трохи нижче: «чули ми про гордість Моава, він гордий надмірно. Зарозумілість, і гордість, і гордість, і піднесення серця його Я знаю, говорить Господь, і зухвалість його» (Єр. 48:2, 7, 11, 25, 29, 30). Отже, як проти Вавилону і филистимлян пророк передбачав, що вони пригнічуватимуть народ Юдейський, так тепер передбачається руйнування Моавітян, тобто Аравії Ассиріянами та Вавилонянами. Бо вони були спустошені тим і іншим народом у той час, коли Сеннахеріб відвів у полон Ізраїля, і коли Навуходоносор зруйнував Єрусалим (4Цар. 17 і 25). Бо Моав, з нагоди нашестя на Єфрема та Юду того й іншого ворога, радів, як каже Єремія: «Ударить рукою Моав у блювоті своїй, і сам буде посміянням. Чи не був у посміянні в тебе Ізраїль, ніби між злодіями ти впіймав його» (Єр. 68:26–28). Отже, за слова твої, які ти сказав проти нього, ти будеш відведений у полон. А слова: вночі спустошений Ар, Моав замовк становлять пристойний початок наруги, що спустошений був у темряві той, що від кровосмішення батька зачатий вночі; якщо тільки під ніччю ми не повинні розуміти сили жаху, і якщо не можна думати, що оскільки він сподівався на стіни, то був переможений хитрістю та підкопами. Я чув від одного Ареополітанця, що підтверджує і саме місто, що великим землетрусом, що був під час мого дитинства 23 , коли в усьому світі моря вийшли з берегів, тієї ж ночі впали стіни і цього міста. Ст. 2. Сходить дім та Дивон на висоти в плачі над Наво, і над Медовою Моав волатиме. Не нудьгуй, що я йду шляхом історії, бо ти сам хотів, щоб я робив це. Мається на увазі ж дім царський і місто Дивон, що сходять до ідолів, поставлених на піднесених місцях. Над Наво і над Медавою, знаменитими горами, волатиме вся область. Бо в Наво було капище ідола Хамоса, який іншим ім'ям називається Веєлфегор. На всіх головах його плеш, всяка борода буде обрита. У давніх обритня бороди і голови було виразом смутку. Отже, цим позначається велич суми, як і Єремія теж вигукує проти Моава: «у кожного голова гола, і всяка борода буде обрита; у всіх на руках подряпини, і на кожній спині веретище» (Єр. 68:37). Ст. 3. На перехрестях його перепоясуються веретищем; над покрівлями його та на вулицях його загальний крик перейде в ридання. Плач буде не приватний, але загальне лихо відгукнеться в публічних риданнях, і не будуть залишені в будинках ні матрони, ні діви, ні малий вік дітей, ні розслаблені ноги старих; лиха поневолення не розбиратимуть ні сором'язливості, ні слабкості. Ст. 4. Заволає Есевон та Елеала. Це імена міст Моавитської області, з яких Есевон був колись містом царя Амморейського, про яке той же Єремія говорить: «Вогонь вийшов з Есевону, і полум'я з-поміж Сеону» (Єр. 48:43). Єсевон же означає задум і тому Єремія, роблячи гру слів, каже: «проти Есевона задумали зле» (Єр. 48:1). До Іаци чути їхній голос. Місто Яца лежить при Мертвому морі, де знаходиться кордон Моавітської області. Отже це показує, що крики області будуть лунати до крайніх меж. Тому Єремія каже: «Від крику Есевона до Елеали та Яці здалеку голос свій» (Єр. 48:34). Крім того, озброєні Моава будуть волати, душа його буде волати собі. Єврейське слово eluse, яке Акіла переклав ἐξώμους озброєні і з високими плечима, а Сіммах підперезані, на думку деяких, означає не чоловіків, а назву міста, яке тепер називається Елуза і знаходиться в межах Моавітських. Можемо й те сказати, що впаде вся сила воїнів, і в усій країні будуть лунати взаємні ридання. Якщо ж eluse слід перекладати з плечами, що видалися, то цим дається нам той сенс, що при плачі всі будуть оголювати свої персі. Ст. 7. За величчю справи та відвідування їх; до річки верб поведуть їх. Замість верб в єврейському читаємо arabim, що може бути зрозуміле і Араби. А також може бути читане orbim, тобто місто, що лежить в їх межах, жителі якого, як кажуть багато хто, доставляли їжу Іллі, коли він був на горі Хорив 24 ; яке ім'я через двозначність перекладається і ворони і захід і рівні місця. Сенс же такий: відповідно до сили хвороби буде і відвідування. Відвідування тут розуміє не в сенсі лікування, а в сенсі покарання. Відвідаю, каже, жезлом їхнього беззаконня, і ранами неправди їх (Пс. 88:33). Під річкою верб розуміє річки Вавилонські, про які Давид говорить: на вербії посеред його повісихом органи наша (Пс. 136:2), або долину Аравії, через яку йде дорога в Ассирію. Ст. 8. Бо обійде крик усі межі Моава, аж до Агалліма завивання його, і до криниці Єлима крик його. Все це майже теж імена, які наводить і Єремія. Це міста та місцевості Моавітські, в яких зображується крик та нарікання полоненого народу. Ст. 9. Тому що води Дібона наповнились кров'ю. Там, де раніше, внаслідок зрошення полів і потоків, що всюди протікали, було достаток, там, через безліч убитих, тектимуть струмки крові. Бо Я покладу на Дібон придаток, лева на тих, що втекли з Моава і на тих, що залишилися в землі. Щоб хтось не подумав, що це помилка переписувача і бажаючи виправити помилку, не припустився її, (слід зауважити, що) одне і те саме місто пишеться і через букву m і через букву b, і з цих назв Дімон означає мовчання, а Дібон - поточний. Так як і те й інше ім'я можуть бути застосовані до цього місця внаслідок тихо поточних тутешніх вод, то це містечко й досі називається байдуже і Дімоном та Дібоном. Що ж до слів: Я покладу на Дібон придаток, які могли збуджувати здивування, то він у наступному вірші пояснив, що це таке, сказавши: лева на тих, хто втік з Моава і на тих, що залишилися в землі, – що й ті, що кинуться тікати, будуть винищені звірами. Втім, лева можна пояснювати і в метафоричному сенсі, в сенсі царя ворогів, що від його сили, як від лева, що рикає, ніхто не може втекти. Ст. 2. І буде як птах, що тікає, і пташенята, що летять із гнізда, так будуть дочки Моава біля переходу (або броду) Арнонського. Повертається до початого порядку: коли, каже, Я покладу для тих, хто тікає з Моава і для решти країни найлютішого лева, що зламає їхні члени та кістки, тоді вони в жаху розлетяться, і всі дочки, тобто села та міста Моавітські, перейдуть брід Арнонами, що складає кордон. Ставлячи й тут слово «перехід», позначає полон. Ст. 3–4. Увійди в обговорення, склич пораду; постав опівдні тінь твою як ніч, укрий тих, що біжать, не видай тих, що блукають. Житимуть у тебе вигнанці Мої: Моаве! Будь їм притулком від лиця спустошителя, бо покінчено порох, винищений окаянний, не стало того, що топтав землю. Замість окаянного в єврейському стоїть sod, що може бути зрозуміле і спустошувач. Говорить Моаву, щоб він шукав рятівної поради, і зібравши старійшин, склав нараду для свого спасіння. Чи хочеш, каже, врятуватися та удостоїтися милосердя Божого? При відкритій серед дня втечі народу Мого ти будь для нього ніби вночі й тінню, укрий тих, що біжать, і не видай тих, що блукають. І одразу пояснює, чому він сказав це: житимуть у тебе вигнанці Мої. Бо через спустошення Єрусалиму та всієї Юдеї, яка суміжна з Моавітянами, народ Мій переселиться до тебе. Будь же притулком для них і не бійся вторгнення спустошника, бо він як пил незабаром пройде, і спустошитель усієї землі, що зневажав її та підкоряв під ноги свої, зникне від віяння вітерцю. Деякі місце це погано тлумачать у відношенні до антихриста, так що думають, що святі в той час через сусідство міста Єрусалима з Арабами перейдуть до цих останніх, і що тепер їм наказується не видавати тих, хто вдається до них. Ст. 5. І приготується в милосерді престол і підійде на ньому в істині, у скинії Давидової судить і шукає правди і незабаром воздає за те, що право. Євреї це місце тлумачать так: по вигнанні асирійського царя царюватиме над Юдою Єзекія, чоловік правосудний, і зайнявши престол Давидів, буде судити в правді підлеглий йому народ. Інші розуміють про Христа. Коли буде покінчено порох антихриста й зруйнований спустошитель, що зневажав усю землю, тоді прийде цар Христос, що сидить у скинії Давидовій і в день суду віддасть усім у їхніх справах. І немає жодного сумніву, що цей відділ пророкує про Христа. Але ми можемо також розуміти і щодо першого пришестя і вказати це в скинії Церкви, – що споруджувані по всій землі Моавітської трофеї церков свідчать про владу Христа. Володарі народів вирубали його лози. Утримує розпочату метафору, показуючи, що царі народів, що спустошували Моава, спустошили всі селища та укріплені місця його. Вони дійшли до Язера, блукали пустелею; пагони його залишені, перейшли за море. Під лозами та пагонами розумій народ та втікачів його, а під переходом за море – відведення в полон до Вавилону, про який читатимемо нижче: тягар пустелі приморської. Ст. 9. Тому і я плакатиму плачем Язера про тебе, винограднику Савамський; упою тебе сльозою моєю, Есевон та Елеала. Голос пророка, що оплакує, і величчю сліз, що показує велику спустошення, і оплакує виноградник Язерський і Савамський, і Есевон і Елеалу, колись могутні міста, підрубані ножем царя Асирійського. Бо на час твого збирання винограду і на час твого жнива впав голос топчучих. Розумій, що виноградні ягоди, що топчуть, і в радості збирають виноград, це вороги, і те, що час полону настане в самий час радості. Ст. 10. І забереться радість і радість від Карміла. Це особливість Писань, що родюча і лісиста гора Карміл, що лежить поблизу Птолемаїди і на якій молився Ілля, служить образом родючості і достатку, і через це пророк позначає, що в найбагатших міст колись буде віднята всяка радість і родючість. І у виноградниках не буде веселитися і не радітиме, - мається на увазі колишній збирач винограду, тобто житель Моавітської області. Потім додає: Вина в точилі не топтатиме звиклий топтати; Я припинив голос тупцюючих. Під час збирання винограду веселий збирач не співатиме своєї кельми 25 , але всюди буде вороже спустошення і лунатиме кліки переможців. Ст. 11. Від того утробу моя стогнатиме про Моава як гуслі, і нутрощі мої про стіну з обоженої цегли. Що хтось не подумав, що плач пророка є виразом радості, якою він вітав би полон ворогів народу Ізраїльського, він каже, що він із глибоким і щирим сердечним сумом оплакує руйнування наймогутнішого колись міста. Ст. 12. І буде, хоч виявиться, що Моав до стомлення трудився на висотах своїх, і хоч він входитиме до святилищ своїх на моління, але ніщо не допоможе. Це лихо, коли не знаходять допомоги у тих, яких завжди шанували з благоговінням. Втратившись, каже, сил своїх по умертвіння воїнів своїх, ти підеш до ідолів, молитимешся в капищах, але не знайдеш допомоги у тих, яких спіткає однакове з тобою спустошення. Ст. 13. Ось слово, яке прорік Господь Моаву з того часу. З якого часу ти думаєш? Звичайно, коли був створений Моав і Господь сказав: «Моавитяни та Аммонії не увійдуть до церкви Божої» (Втор. 23:3). Або з того часу ми повинні розуміти в сенсі стародавнього часу, що Божественний вирок цей визначений здавна, не в тому сенсі, щоб Боже провіщення викликало причину спустошення, а в тому, що майбутнє спустошення було передвісно величі Божій. Ст. 14. І тепер сказав Господь, говорячи: У три роки, вважаючи роками найманцями, забереться слава Моава над усім народом багатьом, і він залишиться малим і незначним, аж ніяк не великим. Пророцтво це, як ми вище сказали, звернено на Моавітян після смерті Ахаза за царювання Єзекії, при якому десять колін були відведені в полон Сеннахерибом царем Ассирійським. Таким чином, як найманець очікує заходу сонячного або дні і ночі очікує закінчення роботи, щоб отримати встановлену плату, так і Моав, через три роки, при нашестя Ассиріян, буде зруйнований і мало хто залишиться в країні, щоб жити в зруйнованих містах і обробляти покинуті поля. Це може бути пояснюється і як пророцтво про полон Вавилонський, що після взяття Єрусалима і після трьох років Моав буде спустошений Халдеями, або що протягом трьох років не буде їм ніякого спокою. Розділ XVII. Ст. 1–3. Тягар Дамаска: Ось Дамаск перестане бути містом і буде як купа каміння в руїнах. Міста Ароєрські будуть покинуті для стад, і вони відпочиватимуть там і не буде кому лякати їх. І припиниться допомога для Єфрема, і царство від Дамаску, і залишок Сирії буде як слава Ізраїлевих синів, говорить Господь військ. Після Вавилона, филистимлян і Моава, мова звертається до Дамаска, тобто до Арама, який колись був царським містом і був першим по всій Сирії, поки ще не процвітали Антіохія, Лаодикія і Апамея, які, як відомо, посилилися після Олександра і Македонської династії. Отже, оскільки він завжди надавав допомогу десяти коліна проти Юди, як розповідає історія в книгах Царств і Параліпоменон, то каже, що мешканцям Дамаску загрожує близьке спустошення від Ассиріян, як каже цар Ассирійський: «я взяв Аравію і Дамаск і Самарію; бо як я взяв їх та всі царства, так візьму і тебе». І в книзі Царств читаємо: і вийде цар Ассирійський до Дамаску, і взяв його, і пресіли його в Кірену. 16:9 ), і вбив Расина, який був царем Дамаску, що він зазнав у царювання Єзекії в Єрусалимі. Ось, каже, Дамаск перестане бути містом; вже близький полон, - цар Ассирійський вже рушив своє військо. І він буде як купа каміння, руїнами, – так що стіни та сліди колишньої величі будуть видні лише у безлічі руїн. Міста Ароєрські будуть залишені для стад. Ароєр означає тамариск, яке дерево власне росте в пустелі і на солончаковому грунті, і через це позначається спустошення. Вони будуть відпочивати там, - мається на увазі стада, і не буде кому лякати їх. Бо буде таке запустіння, що навіть не буде боятися і прихованого ворога. І припиниться допомога для Єфрема: десять колін не матимуть у нього допомоги проти Юди. І царство від Дамаска: ἀπο κοινοῦ (у Вульгаті) мається на увазі припиниться. Коли ж каже, що припиняється чи перестає царство, то означає не спустошення назавжди, а лише те, що зараз Бог забирає у Дамаска його могутність, з якою він раніше царював над всією Сирією. І залишок Сирії буде як слава Ізраїлевих синів, говорить Господь військ. Подібно до того, каже, як під час нашестя асирійського царя розбиті десять колін і вся слава їх відведена в полон: так зміниться доля і тих небагатьох, які житимуть у Дамаску, – і вони матимуть славу союзного народу. Славу розумій тут іронічно, замість безслав'я. Все ж це збудеться, тому що сказав це Господь, слова якого не можуть бути марні. Деякі це пророцтво вважають тим же, яке читаємо в Єремії: розірветься Дамаск, оберніться на бігання, трепет осягнутий і, скорбота і хвороби одержавши його як народжуючу, і ще: і підпалю вогонь на стіні Дамаска, і попалить стіни Бенадаба (Єр. 47:29). Але слід знати, що Єремею зображується Вавилонський полон міста Дамаска, тобто небагатьох залишених у ньому асирійським царем; Ісая ж сповіщає близький полон від Ассиріян. Інші думають, що передбачається про полон Римський, коли і народ Юдейський був відведений у полон і Дамаск, яким керував Арета, зазнав подібного ж рабства, так що все, що написано на Дамаск, може бути віднесене до часу Христа і до таємниць апостолів. Ст. 4. І буде в той день, зменшиться слава Якова, і огрядне тіло його схудне. Коли, каже, Дамаск буде взятий і перестане бути містом, і увінчає його така слава, якою увінчала Ізраїля, тоді вся сила, тьмяніша плоть, і притулок Якова схудне, бо в нього не буде союзників, щоб спустошувати з ними Єрусалим. Ми вище читали, що піднявся Расин цар Сирії та Факей син Ромелії, цар Ізраїльський на Єрусалим війною і що дому Давидовому було сповіщено: змовилися Сирія з Єфремом, про яких пророк говорить Ахазу: не бійся і нехай не бояться серце твоє двох хвостів цих димячих голів і димячих голів. сина Ромеліїна, що Сирія, Єфрем та син Ромелії склали найгірший задум проти тебе. Ст. 5–6. І він буде як той, хто збирає на жниві решту, і рука його збиратиме колосся; і він буде як той, що шукає колосків у долині Рафаїмській. І залишиться в нього ніби кисть виноградна і як би дві чи три оливи при оббиванні оливкового дерева, або чотири чи п'ять плодів на верхівках його, говорить Господь, Бог Ізраїлів. Ті, котрі справжнє спустошення Дамаска відносять до царства Римського, стверджують, що це сказано про апостолів, - що як на полі або на деревах зазвичай залишається небагато колосків і маслин, так і залишок Ізраїлю врятується, особливо оскільки далі слідує: в день той уклониться людина до Творця свого і очі його звернуться. Дві маслини, і три, чотири і п'ять, вони тлумачать у сенсі чотирнадцяти апостолів, тобто дванадцяти, які були обрані, тринадцятого Якова, який називається братом Господнім, і апостола Павла, посуд вибраного (Дії 7). Ті ж, котрі думають, що сказане виповнилося за часів Ассиріян, хочуть розуміти те, що при Ассирійському полоні Дамаск не був зовсім знищений, але після переселення деяких в Кірену, інша частина хліборобів залишена в самій країні, частина, яка так само в згодом, при спустошенні Вавилонському, була істою. не був знову відновлений, під час пришестя Христа хоча був містом, але не таким могутнім як раніше. І сенс такий: у Дамаску залишиться людей так само мало, як звичайно мало залишається після жнив колосків, що за звичаєм збираються бідними на широкій і родючій долині Рафаїмської, або як мало на оливковому дереві залишається маслин не помічених збирачем їх. Ст. 7–8. Того дня вклониться людина до Творця свого, і очі його повернуться до Святого Ізраїля. І не схилиться до жертівників, що зробили руки його, і що зробили пальці його, і не будуть дивитись на гаї та капища. Думають, що це виповнилося за часів Христа, коли, після руйнування царства Дамаска, настало вічне царство Христове і ослаблена помилка ідолопоклонства. Прагнення тлумачів хоч і добре, але не дотримується історичної послідовності. Ми ж говоримо, що після руйнування Дамаска і відведення десяти колін в Ассирію, Ізраїльтяни, що залишилися з цих колін, внаслідок послання Єзекії, звернулися до Богошанування і прийшли в храм Єрусалимський, як розповідає розповідь книги Паралипоменон (2Пар. 30). Отже, по руйнуванні Дамаска, люди звернуться до Творця свого, тобто до Того, Хто створив їх, і очі їхні будуть звернені не на ідолів, яких вони зробили в Бет-Елі та Дані, а на Бога, зневажаючи капища та жертовники, які створили пальці їх. Ст. 9. У той день будуть міста сили його залишені як плуги та жнива, залишені Ізраїлевими синами, і земля буде порожня. Це говорить не проти Дамаска, а проти десяти колін, що називалися Ізраїлем, що як після прибуття з Єгипту народу Божого, всі народи, що населяли землю обітовану, в жаху від несподіваної навали залишили плуги, купи припасів і всі діла свої і шукали порятунку у втечі: так і земля Ізраїльська довго. Тому я дивуюся, що замість плугів і куп плодів Акіла надумався перекласти: черепиця і Емір, Сіммах ліс і Амір, LXX Аморреї та Євеї. Тільки один Феодотіон поставив єврейське слово: ars і Emir, що у Євреїв точніше читається: gores і Amir, тобто плуги та копи стислих хлібів. Ст. 10. Бо ти забув Бога твого Спасителя і не згадав про сильного помічника твого. Ти, Ізраїлю, потерпиш це, каже, за те, що залишив Бога Спасителя твого, Який визволив тебе з Єгипту, Який підкорив тобі ворожі народи, і за те, що ти не згадав про твого помічника. За це розведеш ти сад надійний і посадиш держак чужий. Це потрібно читати запитально та іронічно. Так як, каже, ти забув Бога Спасителя твого і не згадав про сильного помічника твого, то за це чи розведеш ти сад надійний і чи не будеш швидше садити держак чужий, який вирве ворог? Або так: синів моїх, що народжені від племені народу мого, ти заснував на землі для того, щоб зробити їх чужими та найгіршими. Ст. 11. У день насадження твого дикий виноград; вранці насіння твоє процвітає, а жнива в день спадщини буде відібрано, і ти будеш сильно сумувати. Ось, каже, які плоди отримаєш ти від твоїх праць: виноградна лоза твоя Сорік виродиться в дикий виноград; насіння твоє хоч під час зростання буде подавати надію, але коли досягне зрілості, то жнива будуть зібрані іншим. І ти тяжко сумуватимеш, коли втратиш те, на що сподівався і що вже майже тримав у руках. Ст. 12–14. Горе безлічі народів багатьох, як безліч моря, що шумить, і шум мас їх, як рев багатьох вод; заревуть народи як рев вод при повені; але Він погрозить йому, і той втече далеко, і буде підхоплений, як гірський пил вітром і як вихор під час бурі. Вечір - і ось сум'яття; ранок – і не буде його. Така доля тих, котрі спустошували нас, і жереб розбиваючих нас. Ті, котрі вищевикладене відносять до полонення Дамаска Римлянами, вони й слова: схилиться людина до Творця свого і очі його обернуться до Святого Ізраїлевого відносять до часів Христа та апостолів. Подальше: насадиш надійний сад і посадиш держак чужий; у день насадження твого дикий виноград вони також пояснюють щодо невіри юдеїв; цей же відділ, який ми тепер виклали, пояснюють у ставленні до язичників гонителям церкви, а далі: Він погрозить йому, і той втече далеко розуміють про диявола, алегоричним поясненням під спустошенням розуміючи спустошення гонителів і демонів. Ми ж тримаємось розпочатої послідовності, і історичний фундамент накриваємо історичним дахом. Горе, каже, усім народам, які воювали проти народу Мого, натиск яких був такий великий, що його можна порівняти з морськими хвилями. Але коли прийдуть вони з шаленством і наповнять землю Мою, тоді князь їхній Сеннахеріб внаслідок загрози Божої втече з неї і як порох підхоплений вітром розсіюється і як вихор крутиться вгору під час бурі, так і він, хоч підійде до Єрусалиму і осадить його, але буде вражений ангелом; настане ранок, і він побачить сильне військо своє винищеним. Такою буде доля тих, які спустошували нас. Пророк каже це або від імені народу, або сам приєднуючись до свого народу. Згодом ми читаємо: і бути вночі він, і сніде Ангел Господній, і вби від асирійського полку сто вісімдесят і п'ять тисяч. І встала ранок, і вся трупія мертва. І повстала, і відійде і повернеться Сеннахерим цар Асирійський, і посіли в Ніневію (4Цар. 19:35, 36). Розділ XVIII. Ст. 1. Горе землі – кімвалу крил, що по той бік Ефіопських. Єврейське слово: sel – sel, яке Сіммах перевів шум, Феодотіон – птахи, а ми – кімвал. Акіла переклав як дворазове повторення слова тінь, тому що має знати, що тінь по-єврейськи sel, а тут цей склад повторюється. Із цього ми можемо розуміти сказане. Горе землі, яка обіцяє допомогу під тінню крил своїх, і яка, тоді як Писання каже: живий у допомозі Вишнього, в даху Бога небесного оселиться (Пс. 90:1) (замість чого в єврейському написано: «в тіні Всевишнього буде жити на обітницю, і допоможе іншим, богоподібне.) Вказує ж або Єгипетське місто, але, яке тепер називається Олександрією, або Єгипет, на який Єрусалим завжди спирався, як на тендітну палицю, яка зламавшись проколює руку того, хто спирається. Як прекрасне це розташування думок: подібно до того, як у попередньому видінні мова пророча загрожувала Дамаску за те, що десять колін, які потребували милосердя Божого, шукали допомоги у нього; так і тепер пророкується спустошення Єгипту за те, що внаслідок його допомоги забували закликати Божу допомогу. Бо він і є земля, що знаходиться по той бік річок Ефіопських, тобто по той бік рукавів річки Нілу, який безсумнівно тече в Єгипет з Ефіопії. Єгипет може бути названий кімвалом крил через швидке дозрівання плодів, оскільки швидкий і стрімкий політ птахів видає звук подібний до звуку кімвалу. Деякі на підставі подальшого: яка посилає послів морем і папірусними суднами по водах, розуміють царство Римське і всі оповідання відносять до часів Веспасіана і Тита, якими був зруйнований Єрусалим. Але це не відповідає вірі нашій, щоб Господь загрожував царству Римському, навіщо воно винищило народ безбожний, і щоб Він говорив, що знову будуть принесені дари на гору Сіон, – хіба тільки, можливо, і це в духовному розумінні ми можемо приймати до Церкви. Ст. 2. Яка посилає послів морем і в папірусних суднах водами. Ідіть, вісники швидкі, до народу скинутого й роздертого, до народу страшного, після якого немає іншого, до народу, що чекає і зневаженого, річки якого розсікли землю його. У Євреїв і Єгипет, і Єгиптянин, і Єгиптяни називаються одним і тим самим словом Mesraim. Це слід помітити для того, щоб хтось не прив'язувався до слова, коли зустріне замість роду жіночого чоловічого, тобто замість землі - жителя її, тому що і тепер говориться: яка посилає послів по морю, тобто та країна Mesraim або той Єгиптянин, - в тому сенсі, що з Олександрії, яка тоді, як ми сказали судинах папірусних, тобто. у листах, або на кораблях, обіцяючи їм свою допомогу, говорили: йдіть незабаром до народу юдейського зруйнованого і роздертого навалою, до народу колись страшного, що знаходився під керуванням Божим, з яким по силі не можна порівнювати жодного іншого народу; до народу, який завжди чекав на допомогу Божу і який тим не менш зневажається людьми, землю якого спустошили річки, тобто різні царі. Інші ж думають, що робиться звернення до Господа, і що сенс такий: о Боже, Ти, Який посилаєш у море віки цього пророків і ніби посланнями, що відправляються за море, умовляючи народ наказуєш вісникам Твоїм: ідіть незабаром до народу Мого змученого й скинутого, до народу найсильнішого, до народу найсильнішого, до народу самого сильного. завжди чекав допомоги Божої і за величчю гріхів недостойний отримати те, чого він сподівається, якого землю спустошили царі різних народів, і т.д. Євсевій Кесарійський, обіцяючи в назві історичне тлумачення, блукає за різними сенсами, і читаючи його книги я знайшов у них зовсім інше, ніж що він обіцяв у назві. Бо тільки-но не вистачить у нього історії, він переходить до алегорії і так поєднує різнорідне, що я дивуюся, як він новою словесною майстерністю з'єднує в один склад камінь і залізо. Я коротко помітив це, щоб хтось не подумав, ніби я те, що говорю, запозичив з його джерел; бо він каже, що і в цьому відділі пророцтво спрямоване проти Юдеїв та Єрусалима, що вони на початку християнства до всіх народів посилали послання, щоб вони не приймали страждання Христового, і посилали до Ефіопії та країни західної, і весь світ наповнили посівом цього богохульства. Ст. 3. Усі ви мешканці всесвіту, що живуть на землі, коли буде піднято прапор у горах, побачите, і звук труби почуєте. Все, каже, ви навколишні народи, коли почуєте Мій наказ, як прапор піднятий на горах, і Моє визначення, що лунає подібно до звуку труби, тоді побачите, що Я наказав. Ст. 4. Бо так говорить Господь до мене: Я заспокоюся і дивитимусь з місця Мого. Що Господь сказав пророку? Наступне: доки не прийде певне Мною, Я спочиватиму в оселі Моїй, – у храмі, як думають Юдеї, на небесах, як думаємо ми; і дивитисяму, каже, який прийде кінець всього. Як ясне південне світло і як тумани роси в день жнив. Як протягом цілого дня найбільш ясний полудень, коли сонце блищить по середині неба і одно освітлює всю землю, і як у спеку і палючий спека, коли оголений житель знемагає від жару і задихається від важкої роботи, прохолода роси особливо приємна, якщо ранкова волога робить засохшую. Я спостерігатиму з житла Мого, прийде благодатним для всіх віруючих у Мене. Ст. 5–6. Бо перед жнивами він увесь відцвів і прозяб незрілий плід, і будуть обрізані гілки його ножами, і що лишиться, відсічеться й обрубається. І залишаться будуть разом птахам гірським та звірам земним, і ціле літо будуть на ньому птахи, і всі звірі земні зимуватимуть на ньому. Так як говорив про полудень і вище згадував про туман роси влітку і під час жнив і запозичив порівняння від землеробства, то зберігає це порівняння і в іншому, описуючи гордість Єгипту, спустошення народу його, і трупи по всій області, які будуть пожирати птахів. Бо як посіви, що виростають передчасно скоро гинуть і як рослини, що передчасно пускають нащадки, виявляються марними, так, каже, і Єгипетські народи, як марні гілки, будуть обрізані ножами і всі галузі їх будуть оголені. І щоб ти не думав, що він говорить про виноградник, а не про людей, метафору перетворює на історичну істину: і залишені будуть, каже, разом птахам гірським і звірам земним. Бо птахи та звірі пожирають не обрізані гілки дерев, а трупи. Докладніше читатимемо це у Єзекіїля, де він пророкує проти Фараона і проти Єгипту, і все це ми знайдемо там у вельми ясному зображенні (Єз. 29). Слова ж: ціле літо будуть на ньому птахи і всі звірі зимуватимуть на ньому або буквально позначають безліч убитих, або такою ж метафорою показують, що він буде спустошений усіма народами. Ст. 7. У той час буде принесений дар Господеві військ від народу скинутого та роздертого, від народу страшного, після якого не було іншого, від народу, що чекає, що чекає та зневаженого, річки якого розрізали землю його, на місце імені Господа військ, на гору Сіон. Після спустошення Єгипту та знищення його влади, Ізраїль не покладатиметься на тінь суєти його, але звернеться до Господа і дари свої принесе на гору Сіон, тобто до храму Божого, молячись Йому єдиному, Кого допомога є істинна і вічна. Ми розуміємо це здійсненим при Зоровавелі та Ісусі, Ездрі та Неємії. LXX, замість поставленого нами: чекає, чекає і замість написаного в єврейському: що сподівається, сподівається перевели навпроти ἀνέλπιστον, тобто не сподівається, і тому дали Євсевію привід думати, що це скоріше слід розуміти про язичників, які ніде, які скоріше слід розуміти про язичників, які, скоріше, слід розуміти про поган; ніж про Юдеїв, і що згодом ними будуть надіслані дари Церкви, яка поставлена на висоті, і будуть жертви духовні. Розділ XIX. Ст. 1. Тягар Єгипту. Ось Господь зійде на хмару легку, і ввійде до Єгипту, і потрясуться ідоли Єгипетські від лиця Його, і серце Єгипту виходить серед Його. Писання зазвичай до темного приєднувати ясне і те, що раніше виражено загадково, висловлювати ясними словами. Тому і в сьогоденні після загрози Єгипту: горе землі, що осіняє крилами, що знаходиться по той бік річок Ефіопських та іншого викладеного в пророчій промові, тепер робить сенс більш ясним і загрозу звертає прямо до Єгипту, – що не через ангелів, а Сам Господь прийде на хмарі легені, тобто. Єгипетські затремтять і вичерпує серце хоробрих і здійсниться пророцтво Єзекіїля: винищу статуї і скасую ідолів у Мемфісі (Єз. 30:13). Деякі все це пророцтво відносять до часів Спасителя, коли Він увійшов на хмару легку, тобто тіло людське, яке прийняв від Діви, не обтяжене ніяким насінням людського змішання, або що Він піднятий був хмарою легкою, тобто. тілом незайманим, і при вході Його затремтіли всі демони, і тоді сталося перше падіння демонів, що не могло перенести присутність Господа. Ст. 2. І я відновлю Єгиптян проти Єгипту, і буде битися чоловік проти брата свого та чоловік проти друга свого, місто проти міста та царство проти царства. Після вступу Господа до Єгипту, при руйнуванні наймогутнішого народу, першою перемогою Його буде розбрат Єгиптян проти Єгиптян і запекла міжусобна війна їхня, що очевидно виповнилося за часів Ассиріян та Навуходоносора, царя Вавилонського, коли одні були непорушні, а інші чинили опір. А що це передбачає про полон Вавилонський, то про це свідчить Єремія, говорячи: «Єгипет – красива і благородна телиця; погонич від півночі прийде до неї»; і ще: «Осоромлена дочка Єгипту і віддана в руки народу північного» (Єр. 46:20, 24). Єзекіїль, приєднуючись з рівним авторитетом пророцтва, каже: «покладу край багатолюдству Єгипту рукою Навуходоносора, царя вавилонського». І ще: «Зміцню м'язи царя Вавилонського, і дам Мій меч в руку його, і зламаю м'язи Фараона. І впізнають, що Я Господь, коли дам Мій меч у руку царя вавилонського, і він простягне його на землю єгипетську. І розпорошу Єгипет по народах» (Єз. 30:10, 24, 26). Якщо ж відносимо до часів Спасителя, то можемо привести те місце з Євангелія: не думайте, бо прийшов мир на землю, не прийшов мир, а меч. Бо прийдеш розлучити людину на батька свого, і дочку на матір свою, і наречену на свекруху свою. І порази людині домашні його (Мт. 10:34, 36). І знову в іншому місці: будуть розділені три на два і два на три. Розділиться батько на сина, мати на дочку і наречена на свекруху свою (Лк. 12:52, 58). Ст. 3. І розірветься дух Єгипту в його нутрощах, і пораду його Я скину. і будуть вони питати ідолів своїх, і віщунів, і чарівників, і ворожбитів. Коли в Єгипті почнеться міжусобиця, бо одні забажають підкоритися цареві Вавилонському, а інші не захочуть підхилити шею під ярмо його, або коли одні увірують у Христа, а інші опираються, то розірветься і роз'єднається дух Єгипту, коли не всі будуть бажати одного й того самого, і кожен. Тоді вони підуть до ідолів своїх і будуть питати у віщунів, ворожбитів, чарівників та знаючих у магії, від чого це сталося? Ст. 4. І віддам Єгипет в руку жорстоких володарів, і цар сильний пануватиме над ними, говорить Господь, Бог воинств. Дотримуємося двоякого розуміння, або стосовно часів Халдейських, коли Єгипет був завойований Навуходоносором, або стосовно Римської імперії, коли Август Цезар, перемігши Антонія і Клеопатру, підкорив Єгипет. Що Вавилонці були жорстокі, про це свідчить все Писання: вони не щадили дітей, проколювали їх своїми списами і не мали співчуття до вагітних; а що Римське царство було дуже сильно про це свідчить і книга Даниїла (гл. 7), зображуючи четвертого звіра, що має залізні зуби та пазурі. Ст. 5–7. І висохне вода в морі, і виснажиться і висушиться потік, і зникнуть річки, обміліють і висохнуть струмки насипів. Очерет і очерет зав'януть, оголиться русло річки від свого потоку, і всякий зрошений посів засохне, вигорить, і не буде його. Природно, що коли за гнівом Божим настане полон, то за обуренням його підуть лиха і на тих, хто образив Бога, повстануть разом усі стихії. Тому в іншого пророка (Єр. 12) написано, що не буде і птахів у повітрі та риб у воді, щоб позбавити людей всього необхідного. Говоримо це, якщо захочемо приймати слова пророка у сенсі пересихання річки Нілу та його рукавів. Якщо ж захочемо розуміти в переносному значенні, то під річкою розуміємо царство, під рукавами начальників його, а під зеленню, очеретом і папірусом усі природні блага Єгипту, що цими предметами зображуються твори Єгипту, якими Єгипет дуже багатий. Читатимемо Єзекіїля, де цар Фараон зображується великим драконом, що живе в річках і каже: «моя річка і я створив себе», і чує: «але Я покладу узду в щелепи твої і приліплю риб річок твоїх до луски твоїй, і витягну тебе з твоїх речей. лусить твою, і кину тебе в пустелі» (Єз. 29:3, 4). Щодо пришестя Христового все це має розуміти алегорично, відповідно до того, що ми читали вище: «пустелею зробить Господь Єгипетське море»; і ще: «пошле Господь руку Свою на річку єгипетську сильну і розіб'є її на сім долин, так що кожен перейде її у взутті», - що всяка помилка вод єгипетських і бісівські чари, якими вони спокушали підлеглі народи, будуть висушені пришестям Христовим. Слова ж: висохне вода в морі можемо розуміти і історично, що вони позначають не море велике, а озеро Мареотидське, оскільки Писання всі збори вод називає морями. Ці слова можуть бути розуміються і в сенсі гіперболи. Подальші слова: оголиться русло річки від джерела свого зображують, що висохне разом і річка і джерело. Ст. 8–10. І заплачуть рибалки, і заплакають всі, хто кидає уду в річку, і ті, що закидають сіті на воду, занепадуть. І будуть збентежені обробляючі льон, прядущі та ткачі полотна; і буде зрошуване його у в'яненні, все робили садки для лову риби. І це приймай у подвійному сенсі, - що після спустошення Єгипту, коли вся країна страждатиме від посухи, заплачуть рибалки і заплакають ті, що кидали уду в річку, робили сіті і неводи і плетені з очерету різні судини, тобто князі, особи царського роду і правителі; і що в пришестя Христове всі рибалки огидного роду, які всупереч апостольському вченню ловили людей на погибель і з нерозумною мудрістю плели сіті й мряки, щоб захопити в них загиблих, посоромлені, так що в єгипетській землі є не багато або зовсім немає таких рибалок. Це ми бачимо здійсненим на ділі, – що тут піднімаються переможні прапори церков та ідоли в усьому Єгипті впали. Ст. 11–13. Дурні князі Цоанські; мудрі радники Фараона дали пораду нерозумну. Як скажете ви Фараонові: Я син мудреців, син царів стародавніх? Де тепер твої мудреці? Нехай вони сповіщають тобі і покажуть, що Господь задумав війська на Єгипет. Дурні стали князі Цоанські, зів'яли князі Мемфіські; вони обдурили Єгипет – кут народів його. Що Цоан був столицею Єгипту, показує і Псалмоспівець, говорячи, що там Мойсей сотворив багато чудес, які описуються у Виході: сотвори чудеса в землі Єгипетств на полі Танеосі (Пс. 77:11). А що Мемфіс був відданий чародійству, то це й досі показують залишки колишньої помилки. Коротко зображується те, що з настанням Вавилонського спустошення, всі поради магів і хвалилися знанням майбутнього виявляться нерозумними, і що при приході Христовому все звернеться в ніщо, коли віщуни Єгипту не знайдуть поради, як розтрощити вчення Християнське. Це особливість Писань, що вугілля вони використовують у сенсі царської влади, оскільки вона з'єднує народи і як би найміцнішу основу цілого будинку. Тому і Христос, що з'єднує стіни двох народів, називається наріжним каменем (Ефес. 2). Слова ж: Як скажете ви Фараонові: Я син мудреців, син царів стародавніх вказують, що єгиптяни родоначальниками своїми представляють героїв і богів, Ороса, Ізіду, Озіріса і Тифона. Ст. 14–15. Господь замішав серед його дух кругообігу; і вони змусили Єгипет блукати в кожній справі його, як блукає п'яний і блювоту, що вивергає; і не буде в Єгипті діла, яку робила б голова і хвіст кривий і короткий. Спочатку скажемо про переклад, а потім подумаємо про те, що написано. Замість духу кругообігу можна перевести і дух помилки, а також замість перекладеного нами кривої і короткий можемо поставити згорблений і пустотливий, на позначення старого і дитини. Єврейське слово agmon при поспішності перекладу, ми, введені в оману двозначністю його, переклали короткий, тоді як Акіла виразніше переклав στρεβλοῦντα, тобто нічого не робить правильно, а все мінливо, в позначенні дитині. Отож, сенс такий: дурні стали князі Цоанські, і мудрі радники дали Фараонові пораду нерозумну, і зів'яли князі Мемфіса і ввели в оману Єгипет – кут народів тому, що Господь замішав у них дух омани та кругообігу, щоб вони не знали що говорити і ввели Єгипет в оману. Ст. 16–17. Того дня Єгипет буде як жінки, і затремтять і злякаються перед рухом руки Господа воїнств, яку Він спонукає на нього. І буде земля Юдина на радість для Єгипту: кожен, хто згадає про неї, затремтить від визначення Господа військ, яке Він постановив про нього. Думаю краще викрити навіть свою власну оману, ніж соромлячись зізнатися в похибці, залишатися в омані. У перекладеному мною: і буде земля Юдина у веселощі для Єгипту замість веселощів в Єврейському стоїть agga, що можна перекласти і веселощі (чому і Аггей перекладається словом веселий) і жах, що Акіла виразніше переклав словом γύρωσιν (обертання), коли хтось в жахіття і тремтіння ворога. Отже, якщо захочемо розуміти на добре, що спогад про Юду буде для Єгипту радістю, то справедливо можна перевести веселість; якщо ж, як я гадаю, слід перевести замість веселість жах, то ми повинні розуміти страх або жах, - те, що коли прийде Навуходоносор і у всіх людей сильних руки ослабнуть як у жінок, то навіть слово Іудея буде жахом для Єгипту, оскільки тоді як він бажає надавати Юдеї допомогу, сам він зазнав настільки. Стосовно до наших часів ніхто не сумнівається, що в порівнянні з християнами всі язичники суть ніби жінки, що мають нетверді думки, і все, що вони скажуть, звертається в дурість, що вони жахаються такого великого звернення народу і дивуються і розуміють руку Господню, і кожен з язичників сознає ідолопоклонства. Далі ті, що відносять пророцтво до пришестя Христового, визнають у п'яти містах або закон Господній, який насамперед був поясненням в Олександрії 26 , або п'ять чинів церкви – єпископів, пресвітерів, дияконів, вірних та оголошених; або – духовне розуміння закону, про який і апостол говорить: у церкві хочу п'ять словес розумом моїм глаголати, та й інші користую, ніж тми словес мовою (1Кор. 14:19) і що одне з п'яти міст буде називатися містом сонця, тобто правди, в дахах якого зцілення. Ст. 24–25. Того дня Ізраїль буде третім з Єгиптянином та Ассиріянином, буде благословення посеред землі, яку благословив Господь воинств, говорячи: Благословенний народ Мій у Єгипті, і справа рук Моїх в Ассирії; спадщина ж Моя Ізраїль. Розділ XX. Ст. 1–6. У рік, коли прийшов Тартам до Азоту, коли послав його Саргон, цар Асирійський, і воював проти Азота, і взяв його, тоді Господь сказав до Ісаї сина Амосового сина, говорячи: Іди, і зніми верету твою з стегон твоїх, і скинь сандалиї твої; і він зробив так, ходячи голим та босим. І сказав Господь: Як ходив раб Мій Ісая нагим та босим три роки, на вказівку та на знак про Єгипет та Ефіопію: так поведе цар Асирійський бранців з Єгипту та переселенців з Ефіопії, юнаків та старих, нагими та босими, з оголеними чреслами. І жахнуться, і засоромляться з Ефіопії, надії своєї, і з-за Єгипту, слави своєї. І скаже мешканець острова того дня той: Ось вони були надією нашою, до них ми вдалися по допомогу, щоб вони рятували нас від асирійського царя; і як ми зможемо врятуватися? Ми виклали весь зміст цього розділу, щоб усе розглянути частинами. Азот, званий єврейською Ezdod був найбільшим з п'яти міст Палестини; це місто взяв і оволодів ним Саргон цар Асирійський, званий сімома іменами, пославши для цього свого полководця на ім'я Тартама. Отже, в той час, коли було взято сусіднє місто, Ісаї наказується, знявши одяг з веретища (бо такий був одяг пророка народу, що оплакував гріхи), і взуття з ніг своїх, яке LXX називають калигами, ходити голим і босим, представляючи прообраз полону Єгиптян і Ефіоплян, які були. і оголеними стегнами служив для глядачів предметом огиди, так і весь Єгипет та Ефіопія при спустошенні Ассирійському будуть оголені, і в землі не залишиться зовсім нічого. І нехай не подумає хтось, що це суперечить вище благоденству, що обіцялося Єгиптянам, бо там пророкується про благоденство має наступити після лих, а тут говорять про майбутнє полон, коли цар Ассирійський, підкоривши Ізраїльтян, Дамаск і филистимлян, прямою дорогою на Ефіоплян. Щоб це комусь або не здалося сумнівним, уявимо свідчення самого Ісаї: і поверніться Рабсак, і знайдіть царя Ассирійська воююча на Ловну: бо почувши як відступи від Лахіса. І чуючи про Фарака царя Ефіопстем, говорячи: се іде виратовуватися з тобою (4Цар. 19:8, 9). І разом ми навчаємося послуху пророків, – що муж благородний (бо Євреї передають, що Ісая був тесть Манасії сина Єзекії, царя Юдейського) не посоромився ходити нагим, але не визнаючи нічого шановніших заповідей Божих, зняв веретище, і скинувши його був нагим, хоч і хоч, і хоч і нагимся, хоч і. Ст. 3–4. Від цього виповнились стегна мої печалі, борошно охопило мене, як борошно, що народжує; я впав почувши, зніяковів побачивши. Знехтувало моє серце, жахлива темрява охопила мене. Вавилон, мій коханий, став для мене дивом. Пророки темні від того, що в них змінюються дуже багато людей. Тому й тепер вводяться слова Ісаї, що в дусі пророчому оплакує Вавилон, бо прийдуть на нього такі великі лиха, що сам оповідає про них, пригнічений жахом, не може говорити; бачачи пролиття крові такої величезної кількості людей і рухливий співчуттям (бо він людина і говорить про людей), він тужить не менше жінки, яка зазвичай видає крики під час пологів, і в збентеженні і тремтінні, впавши на землю і з похмурими очима не знає що сказати. А замість того, що ми переклали: Вавилон, коханий мій у єврейському читається neseph esci, – те саме слово, яке на початку тягаря на Вавилон ми переклали: на горі похмурій, бо замість похмурої чи темної стоїть neseph. І власне це місто називається так внаслідок високої думки про себе і крайнього, піднесеного до неба, звелич. Бо раніше Кіра Перси були не відомі і вважалися такими, що не займають жодного місця між народами, а Мідяни завжди були дуже могутні. Цей один кучер, керував військом двох народів, прийшов на Вавилон, і той сторож, який був поставлений дивитись у далечінь, закричав як лев, або сам пророк називається левом. І так як від імені сторожа, який бачив Кіра, що наближається, це було сумнівно, то сам пророк викладає ясніше і каже: на підзорній вежі Господа я стою весь день, – говорить сповіщаючи про себе як про сторожа Господнього, який завжди, стоячи на ділі служіння і дні і ночі служить велінням Господа. Що ж закричав, як лев? Ось він іде, кучер, що сидить на колісниці двох вершників, – без сумніву вказується Кір. І сам лев, що кричав вище, відповів і сказав: упав, упав Вавилон, і всі статуї богів його розтрощені на землі. Бо при спустошенні керуючого двоконною колісницею Вавилон зруйнований назавжди і храм Бела, і всі ідоли повалені на порох. Подальшим же: молотьба моя та син гумна Мого робить звернення до Єрусалиму та до храму, розташованого на гумні Орни, і каже йому: о Єрусалиме та народі – син храму мого! Нехай не здається тобі неймовірним те, що сказав я, бо це слова не мої, про Господа та устами моїми висловлені Його слова. Дехто думає, але погано, що це говориться не Єрусалиму, а Вавилону, про якого вище сказано: Вавилон, мій коханий, став мені дивом і що сенс такий: ти, який розтрощив мене і сам будеш скорботний, - не за моїм словом, а за силою Божою, яка провіщає що тебе спіткає це. А що розуміли в цьому місці LXX тлумачів, коли замість лева, який по-єврейськи називається aria, переклали Урія, я не зовсім розумію, особливо коли згаданий вище священик Урія, який кличе до свідків, пишеться іншими літерами. Ст. 11–12. Тягар Думи. Кричить мені з Сеїру: сторож! Скільки ночі? Сторож! Скільки ночі? І сказав сторож: Наближається ранок, та ще ніч; якщо питаєте, то питайте, зверніться, приходьте. Замість Думи LXX ставлять Ідумею. Дума ж є не вся область Ідумея, а деяка частина її, що лежить на південь, і від Палестинського міста, званого нині Єлевферополем, вона стоять на двадцять тисяч (кроків); біля цього міста знаходяться гори Сеїр, що отримали ім'я від засновника його, бо Сеїр означає кудлатий і волохатий, яким був Ісав. Про цей народ докладніше ми говорили в книзі пророка Авдія, де необхідно було розкрити стародавню історію і представити в свідчення такі ж видіння Єзекіїля та Єремії і особливо пророцтво проти гори Сеїр (Єз. 25 і 35; Єр. 49), і воно з Міс про Ідум і Ізю і на Дум: на Ідум Ісмаїліте, Моав і Агаряни, Гевал і Аммон і Амалік (Пс. 59:10; Пс. 82:7, 8). І Амос каже: за три безбожності Ідумейські, і за чотири не огидні їх, ніж прогнавши брата свого мечем, - «і образив милосердя своє» ( Амос. 1:11 ), або, як переклав Сіммах, нутрощі свої, - що наважився воювати і вороже діяти проти родинних народів. Область ж Ісава була країни Думі, т. е. в горах Сеир. Думаємо, що, згідно з контекстом колишніх видінь, область ця, як головна, була завойована Ассиріянами, або Навуходоносором, і що вона, пам'ятаючи своє первісне походження, що вона отримала початок від роду Авраама та Ісаака, просила допомоги Божої і вимушена тяжкими обставинами благала про милі. Отож тепер Господь оповідає: той, хто перебуває в облозі в Сеїрі і оточений ворогами, просить Моєї допомоги і каже: о, сторож Ізраїля, Ти, Який охороняєш народ Твій постійною вартою і як би пильнуєш вночі, коли сплять вони, щоб не увірвався ворог, – від чого й нас походить від його насіння? Я, охоронець і сторож, про якого написано: не підрімає нижче, заснуй бережи Ізраїля (Пс. 120:4), відповідаю їм: наближається ранок для народу Мого, а для народу Ідумейського – ніч; їм Я дав світло, а вас залишу в темряві. Або так: після ночі з'являється світло. Ст. 13–17. Тягар на Аравію. У лісі надвечір заснете, на стежках Доданим. Зустріч, несіть воду спраглий; що живуть у землі півдня, з хлібами зустрічайте того, хто біжить, бо від лиця мечів вони побігли, від лиця меча оголеного, від лиця лука натягнутого, від лиця тяжкої битви, бо так говорить Господь до мене: ще в один рік, як у рік найманець, і відійметься вся слава Кідарова та решта числа стріл; бо Господь, Бог Ізраїлів, сказав так. Коли я розшукував і довго міркував про те, яка це Аравія, в якій звернена мова пророча, чи Моавитяни це, чи Аммонітяни, Ідумеяни та всі інші народи, які тепер називаються Арабами, - подальші слова в цьому ж самому видінні: відніметься вся слава Кідарова і залишок числа стрільців, доказ, що тут повинні розуміти Ізмаїльтяни. Книга Буття вчить, що від Ізмаїла походять Кідар та Агаряни, які неправильно називаються Сарацинами. Вони живуть по всій пустелі, і про них, думаю, говорить і поет: Баркейці, що широко кочують (Вірг. Енеїд. IV) і вище згадана книга: перед лицем всієї братії своє оселяється, так як величезна пустеля простягається від Індії до Мавританії та Атлантичного океану, що, я вважаю, позначає і назва у Єремії: «про Кідара і про царства Асорських, які вразив Наву. 49:28 ), і потім слідує: «Так говорить Господь: Вставайте та йдіть до Кідару, і спустошуйте синів сходу. Намети їхні та череди їхні візьмуть, покриви їх і все начиння та верблюдів візьмуть собі» (Ст. 29); і ще: «Бо Навуходоносор цар Вавилонський радився проти вас і склав проти вас задуми. Вставайте й ідіть до народу мирного й безтурботно живого, говорить Господь: ні дверей, ні замків немає в них, живуть поодинці. І будуть верблюди їх у розкраданні та безліч худоби худоби на здобич. І розсію їх по всіх вітрах, що стригове волосся на скронях; І зо всіх кордонів їхніх наведу загибель на них, говорить Господь. І буде Асор житлом драконів, пустелею на віки; не буде там жити людина і не мешкатиме в ній син людський» (Ст. 30-33). Слово arab, як ми вже часто говорили означає, я вечір і Аравія і ворон і рівнина та захід. А замість того, що ми згідно з LXX переклали: заснете можна перекласти: перебуватимете, або житимете, тобто ἀβλιϑήσεστε, що єврейською називається thalinu. Доданим же перекладається: родичі та близькі. Отже, юдеям, яким вдасться уникнути облоги Вавилонської і від спустошення всієї провінції перейти до сусідньої пустелі, тепер передбачається, що вони житимуть у пустелі Аравії на шляху, що веде до братів. І знову мова звертається до Ізмаїльтян і закликає їх до милосердя: біжіть і стомленим, що страждають від спраги братам, несіть на зустріч воду, бо така спека сонячна, що якщо ви не допоможете, то вони загинуть у пустелі, і несіть втікачам не тільки воду, а й хліб, щоб милосердя. І разом уявляє причину, чому він наказує це робити, кажучи: вони уникли меча Вавилонського, уникли луків Еламітських, уникли загрозливої ​​битви; не зневажайте нещасних, скоро настане і ваш полон. Бо як швидко минає рік найманця, який вважає всю свою працю короткочасною, коли досягне бажаної винагороди, так забереться від вас уся слава синів Кідарових, стріли ваші зруйнуються і залишиться небагато воїнів. Деякі думають, що словами: ще рік, і забереться вся слава Кідарова пророкується не вавилонський полон, про який говорить Єремія, а полон з боку Ассиріян, які через рік після спустошення юдеї розорили Сарацин на дуже широкому просторі. Крім того, те місце, де ми перевели: ви, що живете в землі півдня, з хлібами зустрічайте біжить і читали як би від лиця Божого в наказовому значенні, вони стверджують, що можна читати і так: ті, що живуть у землі півдня з хлібами зустріли біжить, так що сенс такий, що тоді як Бог сказав їм: зустрічні несіть спрагу, щоб їжею посилити спрагу. Розділ XXII. Тягар долини бачення. LXX, хоча цього немає в Єврейському, переклали ясніше: слово про долину Сіонську. Бо це місто є розсадником пророків, у ньому збудовано храм і було багато видінь Господніх. Отже, оскільки Сіон ставиться серед інших народів і вважається одним у числі дуже багатьох, то називається не горою, згідно з цим пророчим: підстави його на горах святих: любить Господь брама Сіон, більше всіх селищ Яковлих (Пс. 86:1, 2), а долиною, тому що він принижений. Те саме іншими словами говорить Єремія, коли він узяв наповнену вином чашу і давав її всім народам і нарешті подав Єрусалиму, щоб він пив і виригав блювоту і впав і божеволів, позначає, що і він буде спустошений Вавилонянами (Єр. 25), про що повніше передає оповідання книги. З цього розуміємо, що Бог є одно творець усіх і що Він все влаштовує судом однаковим, за тим, що Сам Він говорить через Амоса: Чи не як син Ефіопстії, ви їсте Мені сини Ізраїлеві; глаголет Господь. Що й з тобою, що і ти весь зійшов на покрівлі, місто галасливе, багатолюдне, місто радісне? Єврей говорив мені, що справжнє видіння відноситься не до того часу, коли Навуходоносор взяв Єрусалим і Седекію у кайданах і засліпленого відвів до Вавилону, а до часів Сеннахериба, коли первосвященик Совна зрадив більшу частину міста і залишилися тільки Сіон, тобто фортеця і храм і вельможі, - подібно до Риму, і вельможі. патриціїв та колір юнацтва. Ми ж можемо відносити це і до полона Вавилонського, хоча Євсевій все це відносить до Христового пришестя і думає, що це здійснилося за часів Веспасіана і Тита. Торкнемося ж зокрема, коротко намічаючи трояке пояснення. Що це з тобою? Що в тебе Сіон, що й ти весь зійшов на покрівлі? Коли каже і ти, то показує, що інші зійшли раніше. Невже й ти поставлений поряд з іншими народами, ти обложений ворогами і висхідний на покрівлю, сповнений криком і риданням нещасних жінок, колись царський народ? Ст. 4. Тому я сказав: відійдіть від мене, я гірко плакатиму; Не посилайтеся втішати мене в спустошенні дочки Мого народу. Коли при спустошенні Вавилону пророк у скорботному почутті плаче й каже: мука охопила мене, як мука породіллі, я впав, почувши, зніяковів побачивши; знемоглося серце моє, жахлива темрява охопила мене, Вавилон мій коханий став для мене дивом: чи не тим більше тепер при руйнуванні міста свого він не може втішитися нічим і цілком вдається до скорботи? Ст. 5. Бо день загибелі та зневажання та ридання Господу Богу вояків у долині видіння. Згідно з трояким розумінням представляє причину, чому сказав: відійдіть від мене, я гірко плакатиму - тому що зневажений Сіон і колись колишній горою видінь, тепер став юдолію плачу. Пробуючий стіну і відважний – на гору! І взяв Елам сагайдак, бачу колісницю вершника, і щит оголив стіну. Описується військо Вавилонське, що вступає в місто, захоплює храм і гордо виступає на чотириконних колісницях вулицями. І в єврейському чудово змальовується, що щит, що звичайно інше покриває, оголив позолочені карнизи і вкриті мармуровою інкрустацією стіни; Чудовий зміст цього той, що щит не покрив когось, а оголив, оскільки силою солдатів всі багатства були вириті. Якщо ж вказуються жителі Ассірійського міста Елама, що беруть участь у битві, то цього не можна відносити до часів Римської руйнації, якщо тільки ми не будемо все це пояснювати алегорично. Ст. 7–9. І будуть найкращі долини твої сповнені колісницями, і вершники поставлять свої приміщення у воротах. І підійметься покров Юдеї і побачиш того дня склад зброї в домі з лісу, і проломи в місті Давидовому побачиш, бо їх багато. Очевидно зображує полон, що був у одинадцятий рік царя Седекії, про якого і Єремія каже: ось Я скличу всі племена царств північних, говорить Господь, і прийдуть вони, і поставлять кожен престол свій при вході до брами Єрусалиму та навколо всіх стін його (Єр. 1:15). Щоб ми не думали, що це передбачено на словах, а не справдилося на ділі, той же Єремія сказав: «в одинадцятий рік Седекії четвертого місяця п'ятого дня місяця відчинено було місто, і увійшли всі князі царя Вавилонського і розташувалися в середній брамі» (Єр. 39:2). Таким чином, навколо міста Єрусалима було розташоване тоді незліченне військо, відкрито святе святих, арсенал, розташований у гаю, ворожим вторгненням був позбавлений захисників і через розбиті стіни ворог увійшов у всі частини. Ст. 10–11. І ви зібрали води нижньої ставки й відзначили будинки в Єрусалимі, і зруйнували будинки для зміцнення муру. І зробили ставок між двома мурами для вод старого ставка. А на того, хто зробив це, ви не подивилися, і того, хто зробив це, здалеку не бачили. Розповідає, як вони готували місто до облоги: води нижньої ставка, які могли бути перехоплені, перенесли до зміцнення, що перебувало вище, зруйнувавши будинки, будували стіни, і по окремих родинах вирахували який будинок скільки повинен мати води, зробили цистерну між двома стінами і відновили, для збереження води, старий ставок; але не зверталися до допомоги Божої, Який є творець міста і володар ставка. Іншими словами, він ніби висловив: ви стали більше сподіватися на людину, а не на Бога, Творця людини. Деякі в таємничому значенні під старим ставком розуміють тінь закону і кажуть, що між двома стінами, тобто. новим і старим завітом з переказів і заповідей побудований став фарисеїв, який не може утримувати води, і що вони не звернули погляду до Сина Божого і не повірили в пришестя Того, Якого не бачили здавна, бо вони завжди були не вірні заповідям Господа. Ст. 12–14. І покличе Господь Бог воинств того дня до плачу, і до ридання й остриження волосся, і до опоясування веретищем. І ось радість і веселість – вбивати волів і різати баранів, їсти м'ясо і пити вино: їстимемо і питимемо, бо завтра помремо. І відкрите у вухах моїх (слово) Господа військ: не буде відпущено вам це безбожність, говорить Господь Бог військ. Коли наставав полон і Єрусалим був у облозі, коли зброя, голод, спрага томили місто, то Єремія закликав народ до покаяння (Єр. 34), а царі та князі та жалюгідний народ всупереч цьому з відчаєм гинуть віддавалися бенкетам. А ніщо так не ображає Бога, як гордість, що звеличується після гріхів і розпущеність через розпач, про що Він говорить і через Амоса: за три безбожності і за чотири не відвернуся (Ам. 1:4), що задумав, і зробив зло і не покаявся в ньому, а крім того. Тому й тепер говориться: не буде відпущено вам це безбожність. Алегорично тлумачі думають, що передбачено це про страждання Христове, – що і після хреста Господа Спасителя Бог закликав нещасний народ до покаяння, а він, не дивлячись на це, вдався до відчаю та порочних задоволень; і початок цього видіння, де сказано: сповнене крику місто багатолюдне і радісне відносять до того часу, коли народ, збуджений фарисеями, одностайно кричав проти Ісуса: розіпни, розіпни Його: не імами царя тільки кесаря ​​(Ів. 19:6, 7). Свідчення це навів і апостол, пишучи до Коринтян про воскресіння: яка користь, якщо мертві не повстають; та ями та пієми, утре бо помремо (1Кор. 15:32). Ст. 15–25. Так говорить Господь Бог війська: Іди, увійди до того, що живе в скинії, до Совні, начальника храму, і скажи йому: Чого ти тут? Чи невже є хтось тут, що ти висік собі тут гробницю? Ти висік на пагорбі пам'ятник, ретельно (висік) у скелі житло собі. Ось Господь перекине тебе, як півень перекидається, і як легкий одяг, так підніме тебе. Вінча увінчає тебе бідою, як м'яч кине тебе в землю велику і широку; там помреш ти, і там будуть колесниці слави твоєї ганьбою для дому Господа твого. І вижену тебе з місця твого, і зі служіння твого скину тебе. І буде того дня, покличу раба Мого Еліякима, сина Хелкіїного. І одягну його в одежу твою, і поясом твоїм зміцню його, і владу твою дам у руку його; і буде він батьком для мешканців Єрусалиму та для дому Юдиного. І покладу ключ Давидового дому на рамі його, і відчинить він, і ніхто не заборона; заборона він, і ніхто не відчинить. І зміцню його, як цвях у місці твердому, і буде він престолом слави для дому батька свого. Це той Совна (як дехто думає) і той Елиаким, про яких той самий пророк говорив: «Послав асирійський цар з Лахісу до Єрусалиму Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставка, на дорозі поля білильничого. І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Совна писар, і Йоах, син Асафів, єпископ» (Іс. 36:2, 3). Отже, пророку наказується ввійти до первосвященика, який жив, по LXX, у притворі храму, а по Акілі в скинії, замість чого Феодотіон, слідуючи єврейському тексту, поставив: увійди до Соцена тому, що можна перевести до справедливого і праведного (щоб, не поївши до розуму, по протилежному). первосвященикові храму і скажи йому: Ти живеш у домі Божому, а про беззаконня твої кричить усе місто: навіщо ж ти безтурботний у злочинах своїх і начебто не боїшся полону? Навіщо ти висік собі в скелі гробницю і влаштував її так розкішно, щоб честолюбство супроводжувало тебе і по смерті? Він отримає ключ від дому Мого і носитиме його на раменах своїх і матиме владу виконувати всі обряди і як на цвяху, вбитому в стіну храму і затвердженому в найміцнішому місці висить все начиння священиків і левітів, все необхідне для жертвоприношень і музичні знаряддя від всякого роду, так увесь народ буде залежати. Слова ж: того дня зруйнується цвях затверджений у місці твердому, і зламається, і впаде, і загине, що висіло на ньому, бо Господь Бог сказав, багато хто відносить до Совни, що коли буде вбитий цвях – Еліяким, то раніше вбитий цвях упаде. Але оскільки далі слідує: і загине що висіло на ньому, чого за скидання Совни не сталося: то за нашим розумінням тут говориться те, що за скидання Совни отримав первосвященство Єлиаким, священицьке гідність якого припинилося з остаточним полоном. Ті, хто розуміють, у таємничому розумінні думають, що в первосвященстві Совни падає юдейське священство, а в спадкоємстві Єлиакима, що означає: Бог воскресаючий, вказуються таємниці богослужіння Євангельського, так що слова: в той день, говорить Господь воинств, скинеться цвях, затверджений у місці першого. Але ніхто не сумнівається, що в сенсі й історичному та алегоричному, оскільки сказав про цвях, то триває метафора щодо вішання на ньому судин різного роду, – що з ламанням одних будуть повішені на ньому інші. Розділ XXIII. Ст. 1. Тягар Тіра. Вигукуйте кораблі моря. Бо зруйнований будинок, звідки вони зазвичай приходили: із землі Кетім він відкритий їм. Змовкніть ви, що живуть на острові, Сідонська торгівля. Пророк Єзекіїль ясніше і повніше викладає і падіння Тира і причини цього падіння говорячи: «Сину людський! За те, що Тир сказав про Єрусалим: а! а! скрушено браму народів; він звернувся до мене; наповнюсь; він спустошений; за це так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Тире; і підійму на тебе багато народів, як підіймається хвилююче море, і розіб'ю стіни Тиру, і зруйную башти його, і викину з нього порох його» (Єз. 26:2–4). А які це народи багато хто, які наповнять Тир як хвилююче море, точно показує в подальших словах: «Ось Я приведу на Тир Навуходоносора царя вавилонського з півночі, царя царів, з конями, і з колісницями, і з вершниками, зі зборищем і народом великим. Дочок твоїх, що знаходяться в полі, він умертвить мечем, і оточить тебе облоговими вежами, і обведе навколо вал, і підніме проти тебе щит і присуне до стін твоїх стінобитні машини та тарани, і вежі твої зруйнує снарядами своїми», і інше. Бо і в іншому пророцтві, що споглядає проти Єгиптян, теж Писання каже: Сину людський! Навуходоносор, цар вавилонський, втомив військо своє великими роботами при Тирі; всі голови обплющували і всі плечі стерті; а ні йому ні війську його не дано винагороди від Тира» (Єз. 29:18). Цим показує, що військом Вавилонським протягом довгого часу був насипаний вал, так що те, що згодом зробив Олександр, який з'єднав острів з твердою землею, раніше за нього намагався зробити Навуходоносор (Quint. Curt. Lib. IV). І так, як проти Вавилону, филистимлян, Моава, Єгипту, Ідумеян ​​та Ізмаїльтян ми читали вище погрози Божої за те, що вони раділи полону народу Його, так і тепер складається пророцтво проти ворожого і радіючого руйнування Єрусалима Тира, - що і він буде зруйнований тим же ворогом. Прочитаємо історичні твори Греків і особливо тих, котрі описують війни асирійського народу, – і ми знайдемо там, що після полону Єрусалима були підкорені і филистимляни, і Араби, і Дамасці, і нарешті Єгиптяни. А що ці народи, і особливо Тир, завжди ворогували з Ізраїлем і раділи його смерті, про це говорить пророк Амос на початку своєї книги і коротко згадує про це Псалмоспівець, що оспівував хвали Богу: «Боже, хто уподібниться Тобі? Не промовчи і не утримуйся, Боже. Бо ось вороги Твої погомоніли, і ті, що ненавидять Тебе, підняли голову. На народ Твій склали підступний задум і радилися проти святих Твоїх. Сказали: Прийдіть, і винищимо їх з-поміж народу, і нехай не згадається більше ім'я Ізраїля. Бо радилися одностайно, разом з тобою разом уклали союз наметів Ідумеян, і Ізмаїльтяни, Моав і агаряни, і Аммон, і Амалик, чужинці з населяючими Тир» (Пс. 82:1–8). З усього цього ми навчаємося, що тягар Божого гніву прийшов на любодійний Тир, який тут зображується під виглядом блудниці, і в Єзекії під образом корабля (Єз. 26). Вигукуйте, каже, кораблі моря. Натомість у LXX читаємо Карфагена, а в єврейському стоїть Tharsis (Фарсіса), про що я говорив і в пророку Іоні, і в одному листі 27 . Але так як Карфаген є колонія Тірійців, то в справжньому місці під Фарсисом ми можемо розуміти не море взагалі, а й Карфаген, – що кораблі Тирійців не приходитимуть ні з Африки ні з землі Кетім, під якою деякі розуміють Кіпр, бо досі вони мають Кітій 28 , з якого походив і хоч і він походив, і з якого походив і хоч він походив, і з якого походить (книг) Маккавейських визнають Кетім за острови Італії та Македонії. Бо Писання згадує, що Олександр, цар Македонський, вийшов із землі Кетім. Не говорить несправедливого і називаючи Тир островом, бо тільки Навуходонасор чи Олександр згодом зробив його твердою землею, влаштувавши, з метою завоювання, багато насипів на дрібній частині моря. Вказує також і на торгівлю Сидона, згідно з наступним віршем, у якому каже: "Соромся, Сидон". Бо історія повідомляє, що Тир є колонією Сідону. Ст. 3. Ті, що перепливають море, наповнили тебе, на водах багатьох насіння Нілу, жнива річки плоди його. Що Тир любив торгівлю і був всесвітнім ринком, це і тепер доводять, і Єзекіїль описує в докладній промові. А що купці, привозячи товари, перепливають моря, у цьому ніхто не сумніватиметься, та й саме місто не стільки має багатств від землі, що належить його області, яка дуже вузька і обмежується межами Галілеї та Дамаска, скільки від підвезення на кораблях. Вся родючість Нілу та Єгипту прямує по сусідству в Тир. Замість Нілу, замість якого у Євреїв читаємо Sior, LXX та Феодотіон перевели купці; це слово означає каламутний, і тому воно означає також води Нілу, за свідченням Єремії: «що тобі та Єгипту, щоб пити води Геон» (Єр. 11:18), замість чого в єврейському стоїть C і op, тобто каламутні. Ст. 4. Соромся, Сидон; бо так сказало море, твердиня морська, говорячи: я не мучилася пологами і не народжувала та не виховувала юнаків і не вертала дівчат. Я сказав вище, що Тир є колонією Сидонян. Отже, слухай, матір, що всі разом моря шумлять проти дочки твоєї і деяким чином видають звук ті, які за природою не можуть говорити: даремно ми звозили багатства, даремно збирали в Тир коштовності з усього світу: це багате, це розкішне місто, яке славилося колись масою людей, в якому було багато людей юнаків, вулиці якого оголошувалися шумом від ігор дівчат, дітей, молодих жінок та чоловіків, тепер звернено до пустелі. А що робляться уособлення (προσωποποίαι) безсловесних предметів, це справа звичайна. Ст. 5. Коли буде почуто в Єгипті, то журитимуться, почувши про Тиру. Це ясно, що Єгиптяни, почувши про смерть могутнього сусіднього народу від довгострокової облоги, зрозуміють що і до них наближається смерть. Ст. 6. Переходьте через моря, волайте мешканці острова. Знову замість моря та Фарсіса LXX перевели Карфаген. Ми читаємо в історії Ассиріян, що обложені Тирійці, побачивши, що немає надії на порятунок, зійшли на кораблі і втекли в Карфаген або на інші острови Іонійського та Егейського моря. Тому і в Єзекіїля говориться: «Не дано винагороду йому та війську його від Тира» (Єз. 29:18); тому що всі багатства міста перенесені і всі знатні залишили його порожнім. Ст. 7. Чи не ваш він, який з давніх-давен пишався давниною своєю? Викриває Тир у гордості, - що він марнославився давниною свого заснування і не звертав погляди до Бога, але величаючись іменами предків, вважав себе вічним. Поведуть його ноги його до мандрівки вдалині. Говорить про тих, що залишились у місті і як бранці були відведені до Вавилону. Ст. 8. Хто визначив це Тиру, колись увінчаному! Знову читай Єзекіїля (Єз. 27), і з плачу князя його ти дізнаєшся, якою славою мав Тир. Називає його увінчаним, тому що як цар серед численних зборів людей піднімає голову свою, прикрашену діадемою, так і Тир, блискучий і видатний своїми багатствами, сяючий золотом, дорогоцінним камінням, шовком і пурпуром, вважався царем серед усіх народів. Якого купці – правителі, продавці його – знаменитості землі. Ми дивуємось тому, що посол Пірра сказав колись про місто Рим: «я бачив місто царів». Але набагато раніше тих часів описуються купці і торговці Тира як правителі і знаменитості, щоб через це показати важливість багатства, коли купець з Тиру за словами іншого може бути царем. Ст. 9. Господь воїнств визначив це, щоб скинути пиху всякої слави і довести всі знаменитості землі до безслав'я. Тому що вище за звичаєм запитувача сказав: Хто визначив це Тиру, колись увінчаному, так тепер сам відповідає: не нитки доль, як думають безумці, так випрядені і не колесо удачі так покотилося, але це сталося за визначенням Божим і за волею Його, що гордим противиться, смиренним. розуміє їхню долю, щоб через лиха вони пізнавали могутність Того, якого милосердя не хотіли зрозуміти через благодіяння. Ст. 10. Пройди через землю твою, як через річку, дочку моря: немає більше в тебе пояса. Як, каже, річка або, як виразніше стоїть у єврейській, струмок, – бо це означає ior, – легко переходить у брід: так і ти, відведена в полон, пройдеш через землю твою, дочку моря, або тому, що ти складаєш острів, або тому, що про тебе вище написано: сказала море, твердиня морська. А який сенс має додаток: немає більше пояса в тебе, це ясніше показує Сіммах: не буде в змозі більше протистояти, тобто ти не матимеш сил і не будеш підперезувати стегна свої для боротьби, щоб бути в сотсоянні йти проти ворогів. Ст. 11. Руку свою простягнув на море, привів царства в сум'яття. Хто простягнув руку? З самого змісту промови безсумнівно, що це Бог, про якого вище сказав: Господь воїнств визначив це, що скинути пиху всякої слави. Отже, простягнув руку свою на все море, позначаючи всіх людей і всі країни, і привів усі народи в сум'яття, між якими і ти, Тире, приведений у сум'яття, або на море, на якому власне розташований ти. Ст. 12. Господь дав наказ проти Ханаана, щоб розтрощити сильних його. Показує, яке це море, на яке Господь простяг руку свою, кажучи: дав наказ проти Ханаана. Бо Тир збудований у землі Ханаанській. Читай, Писання, і особливо Євангеліє (Мк. 7), де Сирофінікіянка, звана жінкою Хананеянкою, виходить із землі Ханаанської, просячи дочки. Але так як сказав: простягнув руку свою, то щоб ти не вважав Господа діючим за допомогою членів і тілесних відправлень, разом з тим додав: дав наказ, так що для Бога зробити значить наказати. Ст. 13. І сказав: Ти не хвалитимешся більше, терпляча ганьба дівчина, дочка Сидону; вставай і пливи до Кетима: там також не буде спокою тобі. Бог, який визначив скинути гордість усякої слави, який дав наказ проти Ханаана, щоб зруйнувати сильних його, Сам каже: ти не хвалитимешся більше і сподіватимешся на силу твою. Ти, дівчино, дочка Сидону, тобто колонія Сидонян, побіжиш на кораблях на острови західні або в Кіпр і в інші країни Македонії та Греції, але й там, маючи Бога проти себе, не зможеш знайти спокою. Інакше, кожен блукаючи і мандруючи землею і не маючи певного місця проживання, постійно перебуває у стисненні, вічно в скорботі. Ст. 13–14. Ось земля халдеїв; такого народу не було: Ассур заснував її для полону, відвели сильних його, зруйнували будинки його, привели його в руїни. Вигукуйте, кораблі моря, бо твердиня ваша зруйнована. Тому що вище сказав: поведуть його ноги його до мандрівки вдалині і ще: пройди через землю твою, як через річку, і тому що народонаселення Тиру було двоякого роду, - складалося з тих, що втекли і попливли в Кетім, і з тих, що залишилися в місті, то говорить до тих та інших. Про тих, що вбивали, вище сказав: Вставай і пливи до Кетима: там також не буде спокою тобі. Про тих, що залишилися і були відведені в полон, каже: ось мешканці землі Халдеїв, могутності якої раніше не мали жодні народи і яка заснована Ассиріянином, відвели сильних Тира. Вони зруйнували не тільки стіни, а й усі житла міста і перетворили його на руїни. Отже, оскільки одні втекли, а інші полонені, то кричите кораблі моря чи Карфагена, бо торгівля та колонія ваша загинула. Візьми в міркування разом і те, як він вихваляв Халдєєв. Не сказав: такого народу не буде більше, тому що царство Римлян сильніше і міцніше, але: раніше не було, - заперечуючи щодо колишнього раніше, допустив по відношенню до наступного. Ст. 15. І буде в той день, у забутті будеш, Тир, сімдесят літ, як час одного царя. Від цього місця і до кінця цього пророцтва проголошується сприятливе Тіру, що він повинен принести покаяння, що він знову буде відновлений, що руйнування Тиру триватиме лише сімдесят років, скільки тривало і запустіння храму Божого, так що за часом руйнування він буде подібний до того, кого він тішився. Що ж до сімдесяти років одного царя, то багато хто думає, що це говориться про Навуходоносора, так як протягом стількох років тривало царство асирійського народу в Єрусалимі. За іншими, це сказано взагалі, бо хто має довготривале царювання, той не може перейти за сімдесят років. Ст. 16. А після сімдесяти років із Тиром буде, як у пісні блудниці. Візьми цитру, ходи містом, блудниця, віддана забуттю, грай складно, співай багато пісень, щоб була пам'ять про тебе. Так як ти любодіяла з багатьма народами і колишні коханці зневажають тебе залишену, оголену і забруднену нечистотою полону, то подвійно пісні, ходи містом, оплакуй колишнє місце розпусти і омивай сльозами сліди колишньої помилки, щоб бути в змозі покликати на себе. Ст. 17. І буде по закінченні сімдесяти літ, відвідає Господь Тир і поверне його до товарів його, і знову буде любодіяти з усіма царствами земними по всьому всесвіту. У сенсі історичному, пам'ятники писемності Греків і Фінікіян згідно показують, що все це виповнилося, тому що після закінчення сімдесяти років місто відновлено, отримав колишню могутність і став вести торгівлю з усіма народами, що як я думаю, називається любодіянням тому, що як любодійний входить в дім розпусти і дає плату за люб, опановують всю красу міста, як блудниці. Ст. 18. І торгівля його та товари його будуть присвячені Господеві: не будуть приховані та складені в складах. Бо для тих, хто живе перед Господом, буде торгівля його, щоб вони їли до ситості й одягалися в міцну одежу. Ми ще не знаємо, щоб це виповнилося історично, якщо тільки не можна припустити, що після побудови Єрусалиму і відновлення Тиру ці міста були у взаємних дружніх стосунках і що Тирійці часто посилали дари в храм Божий, так як і в Ездри читаємо ( Неєм. 13:16 ), що він вигнав Тіру в Трійців, дозволив виходити в Тирійців. місто, а по одному товару можна укладати також і про інші. Іудеї відкладають свої порожні очікування до майбутнього часу, говорячи, що це має статися після антихриста протягом тисячі років. І не дивно, якщо так уявляють ті, які, знехтувавши істину Христову, мають прийняти зброю диявольську, антихриста, якщо навіть і християни юдейські стверджують, що тут йдеться про тисячолітнє блаженство. Що ж до мене, то як у видінні Вавилону під руйнуванням його я розумію виконання часів, і як вівтар Господа, поставлений в Єгипті після руйнування ідолів, відношу до часу Христа, і у видінні Моава визнаю престол Спасителя, поставлений на землі Його, і у видінні Дамаска і в усіх інших без вагання. я пояснюю стосовно часу християнського благоденства, бо коли воно влаштувалося і повернулося до колишнього стану, то й кожен купець повернувся до колишнього способу життя, увійшов у пристань свою, і товари та працю їхня стали присвячуватися Господу. Подивимося на побудовані в Тирі церкви Христові, звернемо увагу на багатство всіх їх, на те, що вони не відкладаються і не збираються в скарбниці, але даються тим, що живуть перед Господом, які служать вівтарю, беруть частку від вівтаря ( 1Кор. 9:13 ). Надають допомогу Тирійці не заради багатства, не для накопичення коштів священнослужителям, але для задоволення необхідних потреб життя, щоб маючи за Апостолом, їжу та одяг, вони задовольнялися цим (1Тим. 6:8). І зауваж: не сказав, що торгівля та товари Тирські, присвячені Господу, повинні бути віддані тим, хто живе в Єрусалимі, як думають Юдеї, але тим, що живуть перед лицем Господа, що служить Йому. Бо так і Господь ухвалив, щоб ті, хто проповідує Євангеліє, жили від Євангелії ( 1Кор. 9:14 ). Служити ж Господу і жити перед Його обличчям є властивість не місця, а заслуги. Досі видіння Ісаї або тягаря, які він наклав на відомі народи, ми пояснили, як ти бажав і як ми могли, історичним тлумаченням, намічаючи лише сліди єврейського оригіналу. Наступне за цим належить всім народам і смерті всього світу взагалі. Про це і ти не просив мене написати, і в мене, який ледве написав те, про що ти просив, не було дозвілля продиктувати зайве проти цього, про що не було прошено. Буквально такого місця Єремія не має; бл. Ієронім передає цими словами загальний зміст пророцтва Єремії. Зрозуміло, ймовірно, землетрус 344 року. Бл. Ієронім наводить тут не власну думку, а думку інших. Думка ця спростовується як поставлена ​​в 3 книзі Царств 17, 4. 6 (3Цар. 17:4,6). Словом םכדיע, яке завжди означає ворони, так і тим, що пророк Ілля отримував їжу від воронів не на горі Хорив, а при потоці Хораф. Келевма (κέλευμα, celeuma) – пісня збирачів винограду та моряків. Бл. Ієронім розуміє засновані насамперед Олександрії огласительные училища, де пояснювалося Св. Писання. І в книзі «Про знаменитих чоловіків», говорячи про Пантепа, бл. Ієронім зауважує, що в Олександрії завжди від часу євангеліста Марка були церковні вчителі. Вам може бути цікаво: