Книга третья

Для мене недостатньо тієї величини книг, яка складається мною при тлумаченні пророка Ісаї, де опущення чогось є шкодою для розуміння. Тому в кожній із книг, які означають лише перелік та послідовність їх, я помістив лише дуже короткі передмови. А тебе, незаймана Христова Євстохія, прошу допомогти мені молитвами в поясненні дуже важкого видіння, в якому споглядаються: Бог всемогутній у своїй величі і два серафима, що стоять навкруги Його і вигукують: Святий, Святий, Святий Господь Саваот: Сповни вся земля слави Його (Іс. 6:3 Похитнувшись і приголомшений надвір храму, і дім Юдейський, що наповнився мороком помилки; і пророк, що говорить, що він, порівняно з божественною славою, має нечисті уста, і живе посеред блюзнірствуючого народу, який голосом безбожності одностайно кричав: розіпни, розіпни Його, і: не імами царя тільки кесаря ​​(Ів. 19:6, 15); і один із серафимів, посланий до Ісаї, щоб, взявши кліщами з жертівника палаюче вугілля, очистити їм уста пророка, а щоб народ залишився нечистим. Отже, третя книга на Ісаю починається так: Гол. VI. Ст. 1. У рік, коли помер цар Озія, бачив я Господа, що сидів на престолі високому і звеличеному. Надписом першого видіння про Юду та Єрусалим вказано, що Ісая пророкував при чотирьох царях, тобто, при Озії, Йоафамі, Ахазі та Єзекії. Отже, померлому Озії, при якому висловлено все те, що ми вище виклали, успадкував син його Йоатам, який царював шістнадцять років, створив праве перед Господом і побудував високу браму храму (2Пар. 27:1–3). У його царювання Ісая бачив Господа, що сидів на престолі високому і звеличеному, в позначенні царственної гідності. І те, що було під Ним, наповнювало храм, або, як Феодотіон та Симмах перевели: і те, що було під ногами Його, наповнювало храм, замість чого LXX перевели: і дім сповнений слави Його. Знаю, що коли я, близько тридцяти років тому, був у Константинополі, і у промовистого Григорія Назіанзена, в той час єпископа цього міста, навчався дослідженню Святих Писань: то, для випробування свого слабкого розуму і підкоряючись наполяганню друзів, я продиктував короткий і на скорботі. Тому я відсилаю читача до цієї книги, а зараз прошу його задовольнитись коротким поясненням. Священна історія розповідає, що Озія, за присвоєння собі недозволеного йому священства, був уражений проказою (2Пар. 26:16–21); після його смерті, у храмі, ним опоганеному, споглядає Господь. З цього вбачаємо, що, поки царює в нас прокажений цар, ми не можемо бачити Господа, що царює в Своєму величі, і знати обряди святої Трійці. Тому й у Виході, після того як помер Фараон, що пригнічував Ізраїлю глиною, соломою та цеглою, народ, що не міг за його життя кричати до Господа, заволав до Нього (Вих. 1:13, 14, Вих. 2:23). І Єзекіїль, по смерті нечестивого князя Фалтії, сина Венеєва, падає на обличчя своє і голосним голосом волає до Господа (Єз. 11:13). І прекрасно, за єврейським текстом, не сам Господь, Якого престол є небо, а земля - ​​підніжжя ніг Його (Іс. 66:1), і про Яке в іншому місці читаємо: Господь у храмі святому Своїм, Господь на небесі престол Його (Пс. 10:3, 4), не сам Господь; але те, що було під ногами Його, сповнювало храм. Хто ж цей видимий Господь, - це ми повніше дізнаємося у Євангеліста Іоанна і в Діяннях Апостольських, з яких Іван каже: ця промова Ісая, коли виді славу Його, і говорила про Нього (Ів. 12:41), розуміючи, без сумніву, Христа. Ще: Павло в Діяннях Апостольських, де він у Римі проповідує Юдеям, каже: добре Дух Святий глагола Ісаєм пророком до отців наших, говорячи: йди до людей цих і рци: слухом почуєте, і не матимете розуміти, і бачите, бо побачите, і не їх. тяжко чуючи, і очі свої сміші, хай не як побачать очима, і вухами почують, і серцем зрозуміють, і звернуться, і зцілю їх (Дії 28:25–27). Син видно був у царській величі, а Дух Святий говорив, за спільною величчю та єдністю істоти. Хтось запитає, яким чином пророк тепер каже, що він бачив Господа, і не взагалі каже – Господа, а Господа Саваота, як він сам нижче свідчить, – коли Євангеліст Іван сказав: Бога ніхто ні в якому вигляді (Ін. 1:18), і Бог каже Мойсеєві: не можиш бачити обличчя Мого: не бо уз. 33:20)? На це відповімо, що на божество не тільки Отця, а й Сина і Духа Святого, оскільки в Трійці одна природа, можуть дивитись не очі плоті, але очі розуму, про які сам Спаситель каже: блаженні чисти серцем: бо тії Бога побачать (Мт. 5:8). Читаємо, що Господь в образі людини був бачим Авраамом (Бут. 18), і що з Яковом боровся як людина Той, Хто був Бог, від чого і саме місце названо було Яковом Фануїл, тобто, вид Божий: бо побачив, каже він, Бога лицем до лиця, і врятуйся душа моя (3). І Єзекіїль бачив Господа в людському образі, що сидів на херувимах: від стегон Його і нижче був ніби вогонь, а те, що вище, мало вигляд електро (Єз. 1:26, 27). Отже Бог за своєю природою невидимий, але буває бачимо людьми так, як зволить. Ст. 2–3. Серафими стояли на ньому, шість крил у одного, і шість крил у іншого: двома закривали його обличчя, і двома закривали ноги Його, і двома літали. І кликали вони один до одного, і казали: «Свят, Свят, Свят Господь воинств! Вся земля сповнена слави Його! Перекладене нами, згідно з іншими перекладачами і з єврейським оригіналом, в якому написано memmallo, тобто ἐπάνω αὑτοῦ, що латиною означає: super illud (на ньому), LXX переклали: окрест Його, так що серафими зображуються стоять не на храмі. Також там, де ми сказали, що один із серафимів закривав обличчя і ноги Його, при чому мається на увазі: Бога, в єврейському стоїть phanau і reglau, що може бути перекладено: і його і своє, так що, за двозначністю єврейської мови, можна сказати, що серафими закривали обличчя та ноги Божі, і У сімдесят дев'ятому псалмі читаємо: сиди на херувимах (які нашою мовою означають: безліч знання) з'явись (Пс. 79:2). З цього випливає, що Господь на зразок візника відкрито сидить на херувимах. Не пам'ятаю, щоб десь окрім цього місця я читав у канонічних Писаннях про серафим, про які йдеться, що вони стоять на храмі, або довкола Господа; отже, помиляються ті, які в молитвах зазвичай кажуть: хто сидить на херувимах і серафимах, чого Писання не навчило. Слово ж seraphim означає: εμπρησταί, що ми можемо перекласти: займисті, або спалюють, що читається в іншому місці: твори ангели свої духи, і слуги свої полум'я вогненний (Пс. 103:4). Тому й апостол Павло в посланні до Євреїв, якого латиняни, звичайно, не приймають, каже: чи не всі суть служінні духа, в служіння посилаються за тих, хто хоче наслідувати спасіння (Євр. 1:14)? І Даниїл, коли зображував Господа в величі царюючого, додав: Тисяча тисяч служах Йому, і теми перед ним Йому (Дан. 7:10). Отже, на херувимах Господь є видимим: на серафимах же частково є видимим, частково закривається, бо вони закривають обличчя та ноги Його; тому що ми не можемо знати і того, що минуло, що було раніше світу, і майбутнього, що буде після миру; але споглядаємо тільки середнє те, що сталося в шість днів. І не дивно так думають про серафим, коли і апостоли відкривають Спасителя для віруючих, і закривають для невіруючих (2Кор. 4:2–4), і коли перед ковчегом заповіту була завіса (Вих. 40:3). Говориться також, що вони мають і крила, через швидкість і рух усюди, або тому що вони завжди перебувають у горному світі. Бо й сказане про вітри: ходи на крилу вітреню (Пс. 103:3) показує не те, щоб вітри, байками поетів і вільності живописців, справді мали крила, а свідчить про швидкість їхнього руху всюди. І кожен з них має по шість крил, тому що ми знаємо лише про влаштування миру та сьогодення. А тим, що волають один до одного або, згідно з Євреями, цей до цього, тобто, один до одного, вони взаємно збуджують себе до хвалення Господа, і кажуть: Свят, Свят, Свят, Господь воинств, щоб показати в єдиному Божестві таїнство Трійці, і засвідчити, що не храм юдейський, як раніше, славив Твого, але вся земля на себе єство людське і зійти на землю. І Мойсеєві, коли він, через поклоніння тільцеві, благав Господа пощадити грішний народ, Господь відповів: милостивий їм ємь за словесом твоїм: але живу Аз, і повсякчас живе ім'я Моє, і наповнить слава Господня всю землю (Числ. 14:20, 21). І сімдесят перший псалом співає: виповниться слави Його вся земля (Пс. 71:19). Тому й ангели волали до пастирів: слава у вишних Богові, і на землі мир, у людях благовоління (Лк. 2:14). Отже, хтось нечестиво розуміє під двома серафимами Сина і Духа Святого; тоді як ми за Євангелістом Іваном і апостолом Павлом вчимо, що Син Божий був бачимо в царській величі, а Дух Святий говорив. Деякі з Латинян під двома серафимами розуміють старий і новий завіти, які говорять тільки про теперішній вік. Тому, кажуть вони, серафими і мають шість крил, і закривають обличчя і ноги Божі, і ревно висловлюють свідчення істини, і все, що вони волають, показує обряди Трійці. І вони дивуються один до одного, що Господь Саваот, будучи образом Бога Отця, прийняв образ раба, і впокорив Себе навіть до смерті, смерті ж хресної (Филип. 2:6–8), і що не небесне тільки, як і раніше, а й земне пізнає Його. Ст. 4. І верхні поперечини дверних стовпів захиталися від голосу, що вигукує, і дім наповнився димом. Коли при вигуку серафимів і проповідуванні ними по всій землі таїнства Трійці, увесь всесвіт дізнався про страждання Господа Спасителя, то одразу похитнулося, чи руйнувалося, надвір храму, і всі стовпи його впали, на виконання загрози Спасителя, що каже: Ось ваш дім. І яке чудове розташування думок! Після того, як земля наповнилася славою Господа Саваота, юдейський храм наповнився темрявою незнання, і мороком, і димом, що шкідливий для глав. Або димом вказується спалення храму. Бо спочатку проповідано було Євангеліє Спасителя в усьому світі, а потім, через сорок два роки після страждання Господнього, Єрусалим узятий і храм спалений. Іудеї думають, що дим, що наповнив храм, означає фіміам, тобто куріння, і через нього – наїття Божественної слави. Ст. 5. І сказав я: Горе мені, що я мовчав, бо я чоловік нечистий устами, і мешкаю серед народу, що має нечисті уста: і я бачив на власні очі Царя, Господа військ. І Авраам, після того як побачив Господа і почув голос Його, говорить про себе, що він земля і попіл (Бут. 18:27), і Ісая, по LXX тлумачам, свідчить про себе, що він засмутився, не внаслідок інших провин, а тому що мав нечисті уста. Щаслива совість, яка згрішила тільки в слові, і не з власної вини, а внаслідок співжиття з народом, що має нечисті уста, з яким вона дуже часто змушена була говорити. Звідси виявляється, що шкідливо жити з грішниками, бо торкайся смолі очорниться (Сир. 13:1). Але оскільки в єврейській читаємо: горе мені, що я мовчав, то пророк оплакує себе, тому що він не виявився гідним славословити Господа Саваофа, разом із серафимами, під якими ми розуміємо ангельські сили. Не наважився ж він хвалити Господа тому, що мав нечисті уста; а мав нечисті уста, бо жив разом із грішним народом. Або, так треба розуміти: оскільки я мовчав і не викривав сміливо нечестивого царя Озію, то тому уста мої нечисті, і я не дерзаю оспівувати, разом з ангелами, хвали Господеві, щоб мені не було сказано: ну ти повідаєш виправдання Моя, і заперечуєш. )? Бо не похвала червона в устах грішника (Сир. 15:9). Говоримо ж це не тому, щоб ми вчили, що Ісая справді був такий, але тому що він сам, по смиренності, маючи нечисті тільки уста, визнає себе недостойним славословити Господа. Ст. 6–7. І прилетів до мене один із серафимів, і в руці його камінчик, який він приніс кліщами з жертівника, і доторкнувся до уст моїх, і сказав: Ось я торкнувся цим уст твоїх, і забереться твоє беззаконня, і гріх твій очиститься. Один із серафимів, який означає: займистий, прилетів, або посланий був, очистити нечисті уста пророка і випалити їх нечистоту вугіллям, що горить, або камінцем, принесеним з жертовника. Багато хто думає, що було два серафими, бо волав один до одного; але й більш численні можуть волати один до одного, і видання LXX, які переклали: серафими стояли окрест Його, скоріше розуміє дуже багатьох, а якби говорилося про двох, то вони сказали б не окрест, а по обидва боки. Це відповідає і безлічі ангелів, призначених на служіння Богу, і seraphim є множина, а єдине – seraph, як cherubim і cherub. Що жертовник, під яким перебувають душі мучеників, бачиться на небі, про це і Іоанн каже в Апокаліпсисі ( Апок. 6:9); камінчик же, який одними LXX переведений: ἀνθpαξ, тобто карбункул, може означати не вугілля, що згасло або горить, як багато хто думає, а ἄνθpακα, тобто камінь карбункул, званий вогненним за подібністю його кольору з полум'ям. З цього розуміємо, що жертовник Божий повний карбункулів, тобто розпечених камінців і вугілля, що очищає гріхи. Тому ми читаємо написане про Бога: вугілля загорілося від Нього ( Пс. 17:9 ), і про самого Господа говориться, що Він є вогонь поїдає ( Втор. 4:24 . Євр. 12:29 ), і Спаситель в Євангелії говорить: вогню прийдеш брехні на2. Духом Святим і вогнем (Мт. 3:11). Бо когось діло, яке є, вогонь спокусить ( 1Кор. 3:13 ), і той, хто має врятуватися, спасеться так, як би він пройшов через вогонь ( 1Кор. 3:15 ). І то треба помітити, що в Єремії, якому сказано: перш ніж Мені творити тя в утробі, пізнай тя, і перш ніж вийти тобі з ложесвячених тя (Єр. 1: 5), оскільки він не мав нечистих уст, але тільки сказав: не вем глаголати, як отрок свь ес ес. торкнувся уст його, і сказав: Сідах словеса Моя в уста твоя (ст. 9); а до Ісаї, який сказав: я чоловік нечистий устами, і серед народу, що має нечисті уста, я живу (Іс. 6:5), не рука Божа простягається, а посилається від Бога, або летить з власної волі, серафим, тому що він приставлений до цього служіння, - і в руці своїй він, кліщем, а за Акілом і Сіммахом, що слідували єврейському тексту, кліщами, тобто malcaim, щоб торкнутися цим вуст його і очистити колишні гріхи. Простирається ж і від Бога і від серафима рука, – щоб пророк, бачачи член свого тіла, не боявся стороннього дотику. Деякі з наших думають, що кліщі, якими береться камінчик, є два завіти, що з'єднуються між собою єдністю Духа Святого. оскільки ж Господь уявляється тим, хто сидить і сидить у храмі, і дім наповнився димом, як юдеї думають, фіміама; то відповідно до цього згадуються і кліщі, що становлять, як читаємо, належність священицького служіння (Вих. 37). Ст. 8. І почув я голос Господа, що каже: Кого мені послати? І хто піде для нас? І я сказав: Ось я, пішли мене. Замість перекладеного і нами і всіма іншими перекладачами: для Нас, що єврейською lanu, не знаю, чого бажаючи, LXX поставили: до народу цього, чого в єврейському зовсім немає. Коли ж від Божого лиця говориться: для Нас, то це має розуміти в тому сенсі, в якому і в Бутті говориться: створимо людину за образом нашим і за подобою (Бут. 1:26), щоб показати таїнство Трійці. Бо як ми читаємо в Євангелії, коли Господь каже: «Аз і Отець єдина єсма» (Ін. 10:30), і єдино відносимо до істоти, а єсма – на відмінність осіб: так, коли Господь наказує, то наказує Трійця. Господь не каже, кому Він наказує йти, але надає це власним бажанням слухачів, щоб отримувала нагороду вільна воля. І пророк каже, що він піде, не за нерозсудливістю та зарозумілістю зарозумілості, а за сміливістю, бо уста його очищені, і беззаконня віднято, і гріх загладжений. Тому й Мойсей, котрому Господь сказав: і нині прийди, нехай послю тебе до Фараона, царя єгипетського (Вих. 3:10), а він відповів: молюся Ти Господи, вибери могутня іншого, його ж послідуй, або, як в єврейському читається, «пішли, кого маєш послати» (Вих. 4:13), відповів так не зневажливо, а з упокорення, бо навчений всієї мудрості Єгипетської нічого. І Ісая пропонує себе на служіння не за своєю заслугою, а за благодаттю Господа, якою він очищений. Інші ж думають, що Ісая тому запропонував себе, що думав, що народу буде віщувати сприятливе; але, як він почув: іди, скажи народові цьому: вухами почуєте, і не зрозумієте, і бачачи побачите, і не пізнаєте (Іс. 6: 9), то згодом, коли голос Господа говорить йому: зойк (Іс. 40: 6), він не відразу кричить, а запитує: а питає? І Єремія, якому було сказано: Візьми чашу, нехай напої всі язики до них Аз після (Єр. 25:15), охоче взявши чашу покарань, щоб піднести її ворожим народам, щоб вони пили, вивергали блювоту, і падали, після того як почув: відповів: спокусив мене, Господи, і преподобний єсм (Єр. 20:7). Це тлумачення Євреїв. А ми говоримо, що пропозиція себе Господеві для посольства була справою не гордості, а покори. Ст. 9–10. І сказав Він: Іди, і скажи цьому народові: Слухайте слухайте, і не розумійте, і зором дивіться, і не впізнайте. Осліпи серце цього народу, і загороди вуха його, і заплющи очі його, щоб він якось не побачив очима своїми, і не почув вухами, і не зрозумів серцем, і не навернувся, і не зцілив. LXX так переклали це місце, як євангеліст Лука привів оно в Діях Апостольських: незгодні існують один до одного, (без сумніву Юдеї), відхождаху, рішу Павлу дієслово єдиний: як добре Дух Святий глагола Ісаєм пророком до отця нашого, говорячи: Почуєте, і не матимете розуміти, і те, що бачите побачите, і не матимете бачити, бо серце людей цих одітело, і вуха тяжко чуючи, і очі свої сміші, нехай не побачать очима, і вухами почують, і серцем зрозуміють, і звернуться (2). В який же час виповнилося це пророцтво, про це сам апостол Павло говорить у подальших словах: відомо нехай буде вам, бо мовою послася спасіння Боже, ці і почують (Дії 28:28). Тому в тих же Діяннях Апостольських і читаємо ми, що Павло і Варнава сказали Юдеям, які не хотіли вірити: вам краще говорити слово Боже: а ніж відкинете, і недостойні творіть самі собі вічному животу, це звертаємося в мови (Дії 6). Так бо заповідь нам Господь: покладеш Тебе на світло мовою, щоб бути Тобі на спасіння навіть до останніх землі (Дії 13:47. Іс. 49:6). Таким чином, пояснення цього місця по LXX легко, що пророк Ісая, за наказом Господа, передбачає, що зробить народ. Але в єврейському тексті є труднощі: яким чином сам Бог наказує народу, щоб він слухом слухав, і не розумів, і бачачи бачив, і не пізнавав, і яким чином наводиться потім пророк, що промовляє, і благаючи Господа, каже: засліпи серце народу цього, і загороди вуха його, і заплющи очі не, вухами, і не зрозумів серцем, і не навернувся, і не зцілив (Іс. 6:10)? І спочатку має бути вирішене наступне питання, яке може бути запропоноване нам: чому апостол Павло, змагаючись з Євреями, навів це місце не за єврейським текстом, про правильність якого він знав, а по LXX? Стародавні церковні дослідники кажуть, що євангеліст Лука був дуже обізнаний у лікарському мистецтві, і краще знав грецьку літературу, ніж єврейську. Тому і мова його як в Євангелії, так і в Діях Апостольських, тобто в обох книгах його, особливо прикрашена і висловлюється світським красномовством, і він більше користується грецькими книгами, ніж єврейськими. Матвій же та Іоанн, з яких один єврейською, а інший грецькою мовою написали євангелія, наводять свідчення з єврейської, як наприклад: від Єгипту поклик Сина Мого (Ос. 11:1. Мт. 2:15); і: як Назорей наречеться (Мф. 11:23); і: річки від утроби його спливуть води живі (Ін. 7:38); і: дивляться нань, що його прободоша (Зах. 12:10. Ін. 19:37), та інші подібні до них. Справжність послання Павла до Євреїв тому й заперечують, що він, пишучи до Євреїв, користується свідченнями, яких у єврейських книгах немає. Якщо хтось скаже, що єврейські книги потім були спотворені юдеями, то нехай вислухає, що відповідає на це запитання Оріген у восьмій книзі тлумачень на Ісаю; – що Господь і апостоли, які викривали книжників і фарисеїв у інших злочинах, ніколи не промовчали б про цей злочин, який був найбільшим. Якщо ж хтось скаже, що єврейські книги були спотворені після приходу Господа і проповіді апостолів, то я не можу втриматися від сміху при думці, що Спаситель, і євангелісти, і апостоли наводили свідчення так, як згодом мали їх спотворити юдеї. Про дане ж місце має сказати те, що ми даремно вдається до перекладу LXX, щоб не здавалося богохульним, що стоїть в єврейському тексті: слухом слухайте, і не розумійте, і дивіться видіння, і не дізнавайтеся, коли подібні свідчення ми знаходимо і у LXX тлумачів, як наприклад, відоме в І, говорячи: показати на тобі силу Мою» (Вих. 9:16). Якщо ж Він сам поставив, і запеклий серце Фараона, щоб він не вірував, і якщо про інших говориться: дасть їм Бог дух розчулення, очі не бачити, і вуха не чути (Рим. 11:8), і в Псалмах: нехай буде трапеза їх перед ними в мережу, і на відплату і в спокусі, нехай хребет їхній вину сляці (Пс. 68:23, 24): то винні не ті, які не бачать, а Той, Хто дав такі очі, щоб не бачити. Відтак і без того свідчення, яке ми тепер намагаємося з'ясувати, це питання залишається в церквах, і або разом з ним будуть вирішені інші питання, або разом з іншими і це питання залишиться нерозв'язним. Це місце блаженний апостол Павло повніше пояснює Римлянам, і ми даремно працювали б, якби те, на що він ужив майже ціле послання, захотіли обійняти коротким словом. Бо він після багато чого каже: зачини Бог усіх на опір, нехай усіх помилує (Рим. 11:32), і дивуючись таємницям Господнім, додає: о глибина багатства та премудрості та розуму Божого! Бо не випробувані Його судові, і не досліджений шлях Його (Рим. 11:33); і знову, міркуючи про невіру Юдеїв, каже: їжа згрішить, нехай відпаде; нехай не буде, але тих падінням порятунок мовою, в що подразнити їх (Рим. 11:11). І трохи згодом: якщо ж відкладення їх, примирення світу: що прийняття, хіба життя з мертвих (Рим. 11:15)? І знову: не бо хочу вас не вести таємниці сея, браття, нехай не будете про себе мудрі, бо засліплення від частини Ізраїля буде, коли виконання мов увійде, і так весь Ізраїль спасеться (Рим. 11:25, 26). І трохи згодом: за благовіщенням бо порази вас заради, за обранням же кохані батьком заради: нерозкаяна бо дарування і звання Боже. Як же й ви, каже, іноді противитеся Богові, нині ж помилуванні були б цим супротивом: також і ці нині опираючись вашої милості, та й ті помилуванні будуть. Бо Бог затвори всіх на опір, і всіх помилує (Рим. 11:28–32). Отже, не жорстокість, а Боже милосердя в тому, що один народ гине, щоб усі народи були врятовані, що частина юдеїв не бачить, щоб увесь світ прозрів. Тому й сам Господь в Євангелі таємницю сліпого від народження, що одержав очі, зводить до алегоричного змісту, і каже: на суд Аз у цей світ прийде, хай не бачачі бачать, і бачачі сліпі будуть (Ів. 9:39), і Симеон в іншому місці говорить: се лежить Сей. ). Отже, за їхньої сліпоті, ми бачимо; при їхньому падінні, ми повстаємо. Пророк, розуміючи це, дещо інакше каже: О Господи! Ти наказуєш мені говорити до народу юдейського, щоб він чув і не розумів Спасителя, і бачив Його і не пізнавав; якщо Ти бажаєш, щоб наказ Твій сповнився, і щоб цілий світ був спасенний, виконання чого і я бажаю, то Ти засліпи серце, і загороди вуха, і заплющи очі цього народу, щоб він не розумів, щоб він не чув, щоб він не бачив. Бо коли вони побачать, і обернуться, і зрозуміють, і зцілятимуться; то цілий світ не отримає зцілення. З цього вбачаємо, що як би не був тяжкий гріх, але якщо хтось звертається, то він може бути зцілений. Але разом з тим і те має розуміти, що вони, через велику злочинність, визнані недостойними навіть покаяння, коли сам Господь говорить Єрусалиму: колькрати захотіли зібрати чада твоя, як збирає кокош пташеня своє під крилом, і не захочете (Мф. 23:37). Ст. 11–13. І сказав я: Доки Господи? І Він сказав: Доки не спорожніють міста, залишаючись без мешканців, і дому без людей, і доки ця земля не залишиться порожньою. І Господь вилучить людей, і решту розмножиться серед землі. І десята частина ще залишиться на ній, і знову буде спустошена, як теревінф, і як дуб, що втратив свої жолуді; насіння святе буде усталеним у ній. Коли Господь сказав: Іди, і скажи цьому народові: Нехай він слухає і не чує, і нехай він дивиться і не бачить, а тому нехай не чує і не бачить, тому що він не зрозуміє слів Господа, і не пізнає діл Його, і що він погладшав, і поширив, і забув Творця:2 на це, турбуючись про свій народ, запитує: доки, Господи, триватиме цей вирок, щоб слухаючи народ не чув, і дивлячись не бачив? Господь відповів йому: Доки він не почує, і не побачить, і матиме засліплене серце, доки міста Юдейські, під час війни Веспасіана і Тита, не будуть зовсім зруйновані, так що навіть не збережеться їхнє колишнє ім'я, і будинки, якщо якісь і залишаться, не будуть без мешканця, і земля ця не навернеться. полону не розсіється по всій земній кулі, і не розмножиться, але не в Юдеї, як і раніше, а серед усіх народів. Щодо того, що я говорю: розмножиться, то таке нещастя вцілілого народу, що порівняно з колишньою його численністю ледве залишиться десята частина. І тоді як і в самій юдейській землі буде малолюдство, (бо це місце можна розуміти двояко: що і на всій земній кулі ледве залишиться десята частина цього народу, і в самій Юдеї ледве збережеться мала частина його), цей залишок знову буде розорений, коли, через близько п'ятдесяти років, прийде Адріан і зовсім вона прийде. теревінфу і дубу, що втратив жолуді. Нарешті, після останнього спустошення, навіть публічно було вивішено закони, якими заборонено було юдеям входити в землю, з якої вони були вигнані. Коли ж деякі з Юдеїв увірують у Христа, і здійсниться те, що ми вище читали: якщо не б Господь Саваот залишив нам насіння, бо Содома бо були бихом, і як Гоморру уподібнилися бихом (Іс. 1: 9); те, коли, за Апостолом, залишок врятується (Рим. 9:27), це буде насінням святим, і від паростка апостолів розмножаться всі церкви. Сказаного нами: насіння святе буде те, що встоїть у ній, або за Акіле: насіння святе буде паросток її, у LXX тлумачів немає, але це додано Орігеном з єврейського тексту та видання Феодотіона. У церковних списках говориться, що коли ввійде повна кількість язичників, тоді весь Ізраїль спасеться (Рим. 11:25, 26), і здійсниться навіть у цьому слово Господа, що говорить: Я вб'ю, і життя створю: вражу, і Я зцілю (Втор. 32:39). Розділ VII. Ст. 1–2. І було в дні Ахаза, сина Йотама, сина Озіїна, Юдиного царя: Расин, цар Сирійський, і Факей, син Ромеліїн, цар Ізраїльський пішли на Єрусалим, щоб воювати проти нього, і не змогли завоювати його. І сповістили Давидового дому, говорячи: Сирія змовилася з Єфремом. І захиталося серце його та серце народу його, як дерева лісів хитаються від вітру. Озія, він і Азарія, цар Юдейський, царював у Єрусалимі п'ятдесят два роки (4Цар. 15:1, 2 ; 2Пар. 26:1–3 ). В останній час Ісая бачив те, що докладно розглянуто в колишній нашій промові. Відразу, після його смерті та воцаріння замість нього сина його Йоатама, царя праведного, пророк бачив Господа Спасителя, в Його царській величі, що сповіщав про засліплення юдейського народу і знищення, при Веспасіані та Адріані, Єрусалиму та інших міст, і про те, яким чином. Третім царем був син Йоатама нечестивий Ахаз (4Цар. 16. 2Пар. 28), що замкнув двері храму, і в долині Бенганномової поклонявся Ваалам, і присвятив сина свого ідолам. Він був настільки безбожний, що зніс мідний жертовник, зроблений Соломоном, і поставив у храмі Божому жертовник ідольський, креслення якого отримав із Дамаска. Тому він справедливо залишився був Господньою допомогою, і Расін, цар Сирійський, тобто Арамейський, і Факей, син Ромеліїн, цар Ізраїльський у Самарії, повстали проти нього і пішли на Єрусалим, щоб завоювати той (там же). У книзі Паралипоменон читаємо, що Расін, цар Дамаска, перемігши Ахаза, відвів багатьох із Юдеї в Дамаск, і що Факей, син Ромеліїн, цар десяти колін, що називалися Ізраїлем, що царював у Самарії, убив одного дня з Юди сто двадцять тисяч людей войовничих, і дві. здобиччю відвів полоненими до Самарії (2 Пар. 28:5–8). Про цю поразку пророк тепер мовчить, а говорить про другу війну, коли вони, маючи досвід своєї хоробрості і перемоги, захоплені безліччю здобичі, знову приходять до Юдеї і бажають завоювати Єрусалим, але не змогли, тому що йому допоміг Господь, щоб з приводу милосердя, за яким Він освоїв що має народитися від Діви. Коли дім Давидів, тобто дім царський, почув про це, тобто про те, що Сирія та Єфрем, Расин і Факей, з'єднавши війська, йдуть: то жахнувся і злякався, і як цар, так і народ до того затремтіли, що можна було б подумати, що це листя дерев, хитаючи пориви. У таємничому розумінні пояснення не важко, - що воювали в царювання нечестивого царя Ахаза цар Арама (який означає: високий і піднесений, на позначення зарозумілості язичницької мудрості), і Факей, син Ромеліїн, що був також, за пророком Осієм, з племени Єфремова, з якого з Єфремового племени, з якого з Єфремового племени Вефіле та Дані (3Цар. 12:28, 29) і відкинув народ Божий від дому Давидового, зображають собою єретиків, що змовилися між собою для поневолення Церкви. Коли почують про це дім Давидів, про який ми читаємо в Єзекіїля, що він буде поставлений добрим пастирем (Єз. 34), і народ його, що щиро вірує в Господа, то затремтять. І тому затремтять вони, що уподібнюються не плодоносним деревам, але безплідному лісі. Що єретики та язичники ратують проти дому Давидового одними й тими ж мечами вигадок і діалектичного мистецтва, в цьому ні в кого немає сумніву, так що розніглася між собою, у нападі на Церкву, вони згодні, подібно до того, як Ірод і Пилат, що ворогували між собою, дружно з'єднуються. Ст. 3–9. І сказав Господь Ісаї: Вийди ти й залишишся Ясув, син твій, на зустріч Ахазу, до кінця водопроводу верхньої ставки, на дорозі до поля Білильніцького, і скажи йому: Дивись і будь спокійний, не бійся, і серце твоє нехай не лякається від двох кінців цих димлячих голів, і димлячих голів, і димлячих голів. сина Ромеліїна, бо Сирія, Єфрем і син Ромеліїн прийняли дуже злий намір проти тебе, говорячи: Зійдемо до Юди, і порушимо його, і відкинемо його до себе, і поставимо серед його царем сина Тавеїлова. Господь Бог так говорить: цей намір не відбудеться і не збудеться, але глава Сирії Дамаск, і глава Дамаска Расін; а ще шістдесят п'ять років і Єфрем перестане бути народом. І голова Єфрема - Самарія, і глава Самарії - син Ромеліїн. Якщо не повірите, то не будете. Син Ісаї Ясус, що значить залишений і звертається, в образ народу юдейського, що має бути звільненим рук двох царів, отримує наказ вийти разом з батьком, і зустріти Ахаза, царя Юдейського, на місці водопроводу верхнього ставка, на дорозі до поля Бєлильничого, де при Езеї згодом, стояв Рапсак і, за наказом Сеннахериба, царя Асирійського, ганьбив народ Божий (Іс. 36), на яке місце вийшли послані Єзекією начальники міста, про які ми читаємо в книзі Царств (4Цар. 18). І наказується, за милосердям Господа, Ахазу, хоч і безбожному цареві, щоб він дотримувався спокою, і не боявся, і щоб серце його не жахалося, думаючи, що він зазнає подібного до того, що раніше зазнав. Двома ж кінцями головнею, тобто обгорілих полів, що димляться, Він називає Расина, царя Сирії, і Факея, сина Ромеліїна, царя Самарії, тому що при них скінчилося царство Сирії, тобто Дамаска, і царство Самарії, тобто десяти колін, що називалися й іншим ім'ям - Єфрем. Бо написано, що Фелгаффелласар, цар Асирійський, за царя Ахаза, зійшов у Дамаск, і зруйнував його, і мешканців його переселив до Кірени, а Расіна вбив (4Цар. 16:7– 9 ); і що Осія, син Іли, склав змову проти Факея, сина Ромеліїна, і вразив і вбив його, і царював замість нього над Ізраїлем дев'ять років (4Цар. 15:30, 17:1); І прийшов Салманасар, цар асирійський, і тримав в облозі Самарію, що нині називається Севастою, три роки, і в дев'ятий рік царювання Осії, взяв її, і ув'язнив Осію в темницю, і переселив до Ассиріян Ізраїлевих, і поселив їх в Алах, і в Алаї. Сімдесят перевели в горах Мідійських (4Цар. 17:3–6). Бо хоч ці два нечестиві царя прийняли намір зійти до Юди, область якого лежала в горах, і збудити його того, хто спочиває, і як би сплячого, і підпорядкувати його своїй владі, і поставити над ним царем сина Тавеїла, що означає: добрий Бог, на позначення цього іменем або людини, або ідола. головою Сирійських міст буде Дамаск, і в самій столиці Дамаск царюватиме Расін. Далі Він каже: у Єфрема заради Єровоама, сина Наватового, що перший царював з Єфремлян, головою буде Самарія, тобто царський дім у місті Самарії, і головою Самарії буде син Ромеліїн, тобто Факей; але після шістдесяти п'яти років царство десяти колін, тобто народ Єфремова, перестане існувати. Якщо ми не досліджуємо цього з особливою ретельністю, воно виявиться неспроможним. Бо Осія зацарював над Самарією в чотирнадцятий рік царювання Ахаза, сина Йотамового, над Юдиним коліном, і, в дев'ятий рік свого правління, був узятий у полон ( 4Цар. 17:1–6 ). Царював же над Юдою Ахаз шістнадцять років ( 4Цар. 16:2 ), і по смерті його, на сьомий рік свого правління Осія був обложений, а в дев'ятий був узятий у полон, Самарія зруйнована, і весь народ був переселений до Мідянів, так що, якщо ми захочемо скласти разом шістнадцять, то будемо, і ми будемо скласти разом шістнадцять. або багато, двадцять чотири роки; де ж візьмуться ті шістдесят п'ять років, про які говориться, що впродовж їхнього царства Ізраїльського скінчиться? Тому євреї так пояснюють це місце, що Амос, що почав пророкувати при Озії, коли й Ісая почав своє пророцтво, перший пророкував проти Ізраїлю, говорячи: Ізраїль же полонений відведеться від землі своєї ( Амос. 7:11, 17 ), і що напис його пророче дні Озії, царя юдейського, за два роки до землетрусу, який, на їхню думку, трапився в той час, коли Озія, що увійшли до храму Божого, привласнив собі священство, і земля захиталася, і попіл жертівника розсипався, і сам цар уражений був проказою (2Пар. 26:1). Думають вони, що, коли це сталося, був двадцять п'ятий рік царювання Озії, решти років якого було двадцять сім, бо Озія царював п'ятдесят два роки (2Пар. 26:3; 4Цар. 15:2); після нього царював син його Йотам шістнадцять років (4Цар. 15:33), і син останнього Ахаз також шістнадцять років (4Цар. 16:2); після Ахаза царював Єзекія, в шостий рік правління якого була взята Самарія (4 Цар. 18:10), і таким чином, на їхню думку, складеться в сукупності шістдесят п'ять років. Коли Господь пророкував це через пророка, то й Ахаз та народ не повірили, що це буде. Тому долучається: якщо не повірите, то не перебуватимете, як Сіммах переклав, тобто і ви не перебуватимете в своєму царстві, але будете відведені в полон, терплячи покарання від тих, невіру яких ви наслідували. Або, по LXX: не зрозумієте; і сенс такий: оскільки тому, що сказане Господом справдиться, ви не вірите, то не будете мати розуміння. В історичному сенсі ми з'ясували це. У початому ж нами сенсі алегоричному слід звернути увагу на те, що Ісаї наказується, що вийшли зі свого місця перебування, зустріти нечестивого царя не на початку водопроводу, а в останніх частинах верхнього ставка, що був на полі Білильнич, де вимивалася бруд і нечистоти. Бо хоч Ахаз царював над Юдою, проте, оскільки був нечестивий, то знаходився в останніх частинах верхньої ставка. Отже, Бог виявляє милосердя не стільки цареві, якого Він визнавав негідним спасіння, скільки народу Своєму. А двома хвостами, що димляться головнею, як ми сказали вище, називає мудрість світську і мову єретичну; кінець їх є спалення і вони даремно змовилися вийти проти Юди і як недбалого і сплячого взяти його в полон, зв'язати своїми помилками і поставити над ним царем сина Тавеїлова, тобто доброго Бога. Бо той і інший ворог думає, що в нього істина, що в нього найкраще вчення. І єретик Маркіон думає, що Христос є сином доброго Бога, тобто іншого, а не правосудного Бога пророків, Якого він називає кровожерливим, жорстоким і суддею. Коли вони кажуть так, Господь загрожує їм, що не встоїть їхню пораду, що тепер, тимчасово, поки стоїть цей світ, то що є від світу панує в своїх межах і в містах своїх; коли ж настане час кончини, тобто виповниться шістдесят п'ять років і коли як предмети світу створені в шість днів, так і все, що стосується п'яти почуттів, отримає кінець: тоді відкриється все, в майбутнє виконання чого не вірують язичники і єретики і з невіри не розуміють того, що сповіщає. Ст. 10–11. І говорив Господь до Ахазу, говорячи: Проси собі знамення у Господа, Бога твого, в глибину пекла, або в висоту вгорі. Той самий, Хто раніше говорив через пророка Ахазу: дивись і будь спокійний, не бійся і ін., коли він не вірував і тому не розумів, говорить Ахазу, щоб принаймні злякавшись сили Господньої він прийняв те, що говориться. Бо тобі, каже, здається неможливим, щоб наймогутніші царства незабаром припинили своє існування, і щоб ти з народом своїм звільнився від великої небезпеки: то проси собі знамення, проси не в ідолів, помилки яких ти тримаєшся, а у Господа Бога твого, що обіцяєш собі, чи, чи з висоти. Тоді як так переклали лише LXX, інші, згідно з єврейським, переклали виразніше: з глибини пекла. Таким чином, як глибина означає пекло, так під висотою ми повинні розуміти небеса вгорі, щоб мати знамення від глибини, або з висоти, ти повірив, що здійсниться сказане Мною. Чи хочеш, говорити, щоб розсілася земля і відкрилася велика зяюча прірва пекла, що знаходиться, як то кажуть, у надрах землі, чи, щоб відкрилися небеса? І те, й інше ставиться до прообразу смерті і вознесіння Господа: зойдий, Той є і всходивий (Еф. 4:10), і в апостола читаємо: нехай не скажеш у серці твоїм: хто зійде на небо; або Христа звести. Або хто скинеться у прірву; або Христа від мертвих звести (Рим. 10:4, 6, 7); і в іншому місці, міркуючи про Христа, каже: нехай можете розуміти з усіма святими, що широта і довгота і глибина і висота: розумійте ж успішну розум любов Христову (Еф. 3:18). Це – наскільки стосується розуміння таємничого. В іншому ж сенсі: і Мойсей отримав знаки від землі, про які в Псалмах читаємо: посла знамення і чудеса посеред тобі, Єгипті (Пс. 134: 9), - жаб, сарану, скніп і пісних мух, а з неба град, вогонь і триденну пітьму. Думаю, що і Єзекія, коли сонце повернулося на десять ступенів, отримав знамення з неба (4Цар. 20), так само як Ісус Навин у Гаваоні та Гайялоні, коли зупинилися сонце та місяць (Іс. Н. гл. 10). Багато хто думає, що Саул отримав знамення від землі і від глибини пекла, коли, як йому здавалося, чарами та чарівним мистецтвом він викликав Самуїла (1Цар. 28). І пророк Йона дав і отримав знак від пекла, коли був позбавлений від безодні – від глибини і від щелеп смерті (Іон. 2). У чиїхось тлумаченнях я читав алегорично натягнуте пояснення цього місця, де тлумач під глибиною і висотою розуміє ἀισϑητὰ і νοητὰ, що ми можемо перекласти словами чуттєве і розумне, з яких одне відноситься до почуттів, інше до розуму; під дівою ж розуміє душу, яка не пошкоджена жодною свідомістю гріха і може народити від себе Еммануїла, з нами Бога, тобто властиве Слово Боже. Але ми куштуємо не варене м'ясо ягня, а випечене (Вих. 12), яке б могло висушувати в нас всі мокротиння пожадливості, щоб ми не принижували таїнства віри нашої мудруючи більше, ніж скільки слід мудрувати. Ст. 12. І сказав Ахаз: Не проситиму, і не буду спокушати Господа. Не через смиренність, а через гордість він не хоче просити у Господа знамення. Бо хоча написано у Повторенні Закону: нехай не спокуси Господа Бога твого (Вт. 6:16), і хоча це свідчення привів Спаситель проти диявола (Мт. 4): однак отримавши наказ просити, він з покори повинен був виконати наказане, особливо коли і Гедеон і Маное просили і отримали. За двозначністю єврейської мови, в якій написано ulo anasse adonai, що все однаково переклали: не спокушатиму Господа, можна читати: не піднесу Господа. Бо знав безбожний цар, що якби він попросив знамення, то й отримав би його, і прославився б Господь. Тому, як шанувальник ідолів, що ставив жертовники на всіх перехрестях, на горах і в тінистих гаях і замість Левітів, що мав жерців, він не хоче просити наказаного йому знамення. Ст. 13. І сказав: Послухайте ж, дім Давидів! Хіба мало вам докучати людям, що ви докучаєте і Богові моєму? Хто це сказав: Послухайте ж, дім Давидів? Не Бог, що вище говорив Ахазу: проси собі знамення у Господа твого, а пророк, як видно з подальших слів: що докучаєте і Богові моєму. І сенс такий: оскільки ви не тільки переслідуєте пророків і нехтуєте словами їх, але й опираєтеся визначенню притаманного або наказуючого Бога, так що утруднюєте Його, Який в іншому місці сказав: «Я втомився терпіти»: то за це Господь зробить те, що слідує далі. Замість праці і досадження, як переклали Акила і Сіммах, LXX і Феодотіон перевели боротьба, тобто суперечність і змагання, оскільки норовливі не схиляють шею для служіння Господу, але тоді як Він хоче зцілити їх рани, відкидають лікування. Потрібно помітити й те, що коли Ахаз, цар безбожний, не захотів просити знамення, то пророча мова звертається до дому Давидового, тобто до царського роду, про який ми вище читали: «І сповістили це дому Давидового кажучи: змовилися Сирія і Єфрем» (Іс. 7). Ст. 14. Тому Господь дасть вам знамення. Ось діва зачне і народить, і назвеш ім'я Йому Еммануїл. Не багаторазово і різноманітно, за апостолом Павлом, буде говорити Бог (Євр. 1), і не буде, за іншим пророком, через пророків вживати притчі (Ос. 12:10); але Той, Хто раніше говорив через інших, скаже Сам: «ось Я» (нижче гл. 58), про що і наречена благала в Пісні Пісень: нехай лобе Мене від лобзання уст своїх (П. П. 1, 2). Бо Господь сил, Той, Який є Цар слави, Він Сам зійде в утробу девицьку, і ввійде і вийде через східні ворота завжди ув'язнені (Єз. 44), про які Гавриїл говорить Діві: Дух Святий знайде на тебе і сила Вишнього осяє тебе: тим же і народжується. ), і в Приповістях: премудрість створить собі дім (Припов. 9:1). Коли ж говориться: дасть Господь Сам вам знамення, то воно має бути новим і дивним. Якщо ж народжує молода дівчина чи юначка, як хочуть Юдеї, а не діва, то яким чином це може бути названо знаменням, коли це ім'я є ім'я віку, а не ім'я непорочності? І справді, щоб посперечатися з Юдеями, і в наполегливому змаганні не дати їм приводу сміятися з нашого невігластва, дівчина по-єврейськи називається bethula; в цьому ж місці цього слова не поставлено, а замість нього поставлено alma, що крім LXX всі переклали молода дівчина (adolescentula). Але alma у Євреїв є слово двозначне, бо означає і молода дівчина і потаємна, тобто ἀπόκρηφοϛ. Тому і в написі Псалма десятого, де в єврейському поставлено alamoth, інші перекладачі переклали про юність, а LXX переклали про таємниці. І в книзі Буття читаємо, що там, де Реввека називається alma (Бут. 24), Акіла перекладав не молода дівиця і не юнак, а сокровенна. І дружина Сунамітянка, втративши сина, коли припала до ніг Єлисея та Гієзій забороняв їй, то почув від пророка: залиши ю, бо душа її болюча в ній, і Господь укриє від Мене (4Цар. 4:27); замість слів укри від Мене в єврейському написано: eelim memmenni. Отже, словом alma позначається як отроковиця чи дівиця, але з посиленням – діва потаємна і таємна, що ніколи не з'являлася поглядам чоловічим, але з великою старанністю охоронялася батьками. І мовою Фінікійською, яка, кажуть, походить від основ єврейських, діва у власному розумінні називається alma. І щоб дати привід юдеям посміятися, і нашою мовою alma означає свята. Євреї використовують слова багатьох мов; так наприклад, у Пісні Пісень (3, 9) φορεῖον, тобто носилки зробив собі Соломон, це слово з грецької так читаємо і єврейською. Також слово nugae (дурниця) і mensura (міра) євреї виражають так само і тими самими звуками. І наскільки я пригадую, мені здається, я ніколи не читав, щоб alma вживалося у відношенні до жінки заміжньої, а тільки до такої, яка є діва, і не лише діва, а й діва дуже молода, у роках ранньої юності. І vetula може означати діву, але ця діва (alma, про яку йдеться тут) знаходилася в роках підліткових, хоча вона є діва, - не дівчинка, яка ще не могла б пізнати чоловіка, але вже здатна до шлюбу. І у Повторенні Закону (22, 25 і слід.) під ім'ям отроковиці і дівчинки розуміється діва. А коли, каже, на полі знайде чоловік заручену діву, і буде насилований з нею, вбийте чоловіка одного, що був з нею, а юнакові нікчемно створіть, бо немає діві гріха смертного. Якби хто повстав на ближнього свого, і вбив би душу його, так це діло: ніж на селі знайдете ю, кричи юначка заручена, і не хай допомагай їй. І в книзі Царств читаємо, що знайшли юницю дівчину на ім'я Авісаг і ввели до царя, щоб вона спала з ним і зігрівала його, і юначка була надзвичайно красива і служила йому, і цар не пізнав її. Подальше: і назвеш ім'я Йому Еммануїл і LXX і троє інших переклали однаково, замість чого у Матвія написано нарекуть, чого в єврейському немає. Отже, дім Давидів, той Отрок, що народиться від діви, тепер назветься тобою Еммануїл, тобто з нами Бог. Бо звільнившись від двох ворожих тобі царів, ти насправді переконаєшся, що Бог перебуває з тобою, і Той, Хто згодом назветься Ісусом, тобто Спасителем, тому що Він врятує весь рід людський, тепер назветься тобою ім'ям Еммануїла. Слово carathi, яке все переклали наречеш, може бути зрозуміле і як нарече, - що, тобто сама Діва, яка зачне і народить, нарече Христа цим ім'ям. З особливою ретельністю слід зауважити, що в багатьох свідченнях, запозичених євангелістами або апостолами з книг стародавніх, вони трималися не буквального вираження, а сенсу. Тому й у справжньому місці замість зачне Матвій поставив у утробі прийме і замість назвеш – назвуть. Євреї думають, що це пророкується про Єзекію, сина Ахаза, що в його царювання буде взята Самарія, чого зовсім не можна довести. Бо Ахаз, син Йотама, царював над Юдою та Єрусалимом шістнадцять років (4Цар. 16); йому успадкував у царствуванні син його Єзекія двадцять і п'ять років від народження, і царював над Юдою та Єрусалимом двадцять дев'ять років. Яким чином, визнаючи, що це пророцтво було Ахазу в перший рік його царювання, яким чином йдеться про зачаття та народження Єзекії, коли в той час, коли Ахаз почав царювати, Єзекія був уже дев'ять років? Хіба тільки вони скажуть, що шостим роком царювання Єзекії, в який взято Самарію, позначається дитинство його, але дитинство не віку, а царювання. Але як це натягнуто та штучно, очевидно і для дурнів. Дехто з наших стверджує, що пророк Ісая мав двох синів Ясува та Еммануїла, і що Еммануїл був народжений від дружини його пророчиці, на образ Господа Спасителя, так що перший син Ясув, що означає залишений або навернений, означає юдейський народ, залишений і згодом має звернутися; другий же, тобто Еммануїл або з нами Бог означає покликання язичників після того, як Слово тіло було і всілися в нас. Ст. 15. Масло і мед буде їсти, щоб розуміти відкидати погане і обирати добре. Натомість LXX переклали: перш ніж розуміти, подальшого ж слова мати волю в єврейському немає. Сенс такий: дім Давидів! Ти, якому словом Божим наказується називати, тобто закликати під час небезпеки ім'я Еммануїла, тобто з нами Бога, не дивуйся новини події, якщо Діва народить Бога, що має таку могутність, що маючи народитися через багато часу, нині по молитві до Нього визволяє; бо Він той, хто був Авраамові і говорив із Мойсеєм. Скажу й інше дивніше, щоб ти не думав, що Він народиться в примарі: Він вживатиме їжу дітей, буде їсти масло і молоко, і хоча через багато століть євангеліст свідчить про Нього: отроча ж прославивши премудрості і віком і благодаттю у Бога і людей (Лк. 2:40, 52 ), що говориться в доказ істинності тіла людського: однак, ще повитий пеленами і харчуючись маслом і медом, Він розрізнятиме добре і худе, і відкидаючи погане буде обирати добре, буде відкидати або обирати не тому, що буде вибирати з них, а тому що ми будемо розуміти, що дитинство тіла людського не завдавало шкоди Божественної мудрості. Тому про Нього, що лежить у яслах, ангели сповіщають пастирів і Йому поклоняються волхви, що прийшли зі сходу. Їх звичайно має визнавати обраними, а Ірод, книжники і фарисеї, навпаки, відкидаються, бо через одне Немовля вони вбили багато тисяч дітей (Мф. 2). С. 16. Бо перш ніж це немовля буде розуміти відкидати погане і обирати добре, земля та, якою ти лякаєшся, буде залишена обома царями її. Самарія була взята Ассиріянами у шостий рік царювання Єзекії, тобто на тридцять першому році від народження його. Отже, якщо той, хто має народитися, або від діви, як ми думаємо, або від молодої дівчини, як хочуть Юдеї, буде їсти молоко і мед і буде такий малий, що буде не в змозі відрізняти погане від доброго, і земля Сирії та Самарії буде спустошена Ассиріянами, перш ніж він вийде з дитячого віку: то нехай дадуть відповідь Євреї, і нехай дадуть відповідь Євреї, і нехай відповість Євреї Єзекії, якому було тридцять один рік і яким чином він видається таким малолітнім, що їсть молоко і мед і не знає, подібно до Ніневійських дітей, ні лівої руки ні правої, тобто ні поганого ні доброго? Що стосується Єммануїла, що означає з нами Бог, це буде легко для розуміння, що за таємничим знаменуванням, внаслідок покликання імені Його, земля Сирії та Самарії буде спустошена чудовими силами Ассиріян, і дім Давидів позбудеться двох царів, яких боявся, т. е. Ст. 17. Наведе Господь на тебе, і на народ твій, і на дім батька твого дні, які не приходили від днів відокремлення Єфрема та Юди, з асирійським царем. Місце це має читати із перестановкою слів. Ми, дотримуючись єврейського тексту, витлумачили його так: дім Давидів! Прислухайся до слів Моїх, що земля Сирії та Самарії буде залишена обома царями, яких ти дуже лякаєшся: наведе Господь на тебе, і на дім батька твого Давида дні, яких ніколи не було в тебе з тих пір, як відокремилися десять колін від двох і стали мати царство в Самарії, - наведе ті дні, з тим, і він. руйнує їх, і ти за силою перебування з тобою Еммануїла, позбавишся їх. Це місце LXX перевели так: наведе Господь на тебе, і на народ твій, і на дім батька твого дні, які ще не приходили з того дня, як взяв Єфрем від Юди царя вавилонського. Який це має сенс, ми зрозуміти не можемо, хіба що може бути можна сказати те, що Єфрем т. е. Самарія, безліччю гріхів своїх перш за все на себе привернула натиск Ассиріян. Інакше: два царі, Расин і Факей, які тепер беруть в облогу тебе і прагнуть спустошити, скоро будуть розтрощені, а для твого спустошення прийде пора тоді, коли, чого ти ніколи не чекав і ніколи не боявся, прийде цар Асирійський. Цим розуміє, що дому Давидову слід боятися не Сирії та Самарії, а Ассиріян. Від справжнього, отже, лиха звільняє, а загрожує майбутнім. Ст. 18–19. І буде в той день, Господь повищить муху, що на краю Єгипетських річок, і бджолі, що в землі Асирійській: і прийдуть, оні, і сядуть усі на потоках долин і в розселях скель, і по всіх чагарниках і в усіх свердловинах. Коли буде спустошена країна двох царів, Дамаск і Самарія, якою ти тепер побоюєшся і лякаєшся, тоді Господь наведе на тебе, дім Юдин і на народ твій дні, яких ти ніколи не бачив раніше, і царя Асирійського. Тож ти даремно лякаєшся сьогодення, тремтиш напівспалених і вогню, що зовсім не мають; бо знай, що Господь покличе свистом своїм мух Єгипту та річок його, чим безсумнівно, позначаються сім каналів Нілу, і бджолу, що в землі Ассирійській. Єгиптян називає мухами через нечистоту ідолопоклонства і невойовничості народу, а Ассиріян називає бджолою, тому що в той час їхнє царство було наймогутнішим і найвійнолюбнішим, або ж тому, що майже вся Ассирійська та Перська країна вживала стріли. Отож вони всі прийдуть і займуть землю твою на потоках долин, і в розселинах скель, і в усіх чагарниках та свердловинах та на лісових деревах. Говориться це метафорично, щоб одного разу вжите порівняння Єгиптян і Ассиріян з мухами і бджолами витримати і в іншому. Прочитаємо книги Царств і Параліпоменон, і ми знайдемо, що святий цар Йосія був убитий Єгиптянами, і народ Ізраїльський підпорядкований владі царя Єгипетського (4Цар. 23; 2Пар. 35), так що він поставив їм царя. І через небагато часу прийшов Навуходоносор з безліччю ратників, і взявши Єрусалим і розглянувши інші міста юдеї, спалив храм і поселив в Юдеї жителів асирійських (4Цар. 24). Ст. 20. Того дня Господь знаходить бритвою найнятою, тими, що по той бік річки, царем Асирійським, голову та волосся на ногах, і бороду всю. Дехто думає, що це пророкується про Ассиріян, які протягом тисячі трьох сотень років, перш ніж підкорили Єрусалим, володіли царством Азії, Єгипту та Лівії, – що вони будуть переможені Мідянами та Персами, і царство їх буде зруйноване. Інші ж гадають, що Єгиптяни будуть розбиті за рікою Євфратом. А ми найнятою за плату бритвою визнаємо самого царя Ассирійського, якого як месника народу грішному, Бог називає у Єремії навіть голубом своїм (Єр. 23) І у видінні на Тир (Єз. 28, 29), так як Навуходоносор дуже багато вжив зусиль при будівництві, втекли на кораблях, він був позбавлений винагороди, то за витрати і праці його віддали йому Єгипет. Отже цією гострою бритвою, що живуть за рікою Євфратом, тобто. царем Асирійським, Господь набуде з Юдеї все волосся всього тіла від голови і до ніг, і красиву бороду, яка служить ознакою мужності, - знаходить так, що не залишиться в ній нічого сильного, нічого красивого, і чоловіки будуть женоподібними, або краще, будуть подібні до безчесних жінок. Ст. 21–25. І буде в день той, годуватиме людина корову та двох овець, і з достатку молока буде їсти олію; бо олію та мед будеш їсти кожен, хто залишиться в цій землі. І буде в той день на кожному місці, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібняків, буде тернина і колючий чагарник. Зі стрілем і луком ходитимуть туди; бо колючі чагарники та тернина будуть по всій землі. І на жодну з гір, що розчищалися борозенцем, не прийде, боячись терну та колючих чагарників; і буде в пасовищі волів і в потоптанні худоби. Після руйнування Єрусалима, відведення народу в полон і спалення храму, Навузардан начальник війська, якого LXX називають архімагіром, залишив у країні небагатьох з народу і до того ж бідних, для обробки виноградників та полів. І Годолія, залишений начальником над ними з царського роду, переконує їх і каже: не бійтеся приходу Халдеїв: сидіть на землі, і працюйте цареві Вавилонському, і добро буде вам (4Цар. 23:24). Отже, того дня, тобто. в той час, коли всі багатства юдеїв будуть перенесені до Халдею, буде таке занедбаність у землі юдейській і буде така неймовірна бідність, що матимуть не гурти волів і отари овець, як звичайно мали раніше, а рідкісний житель буде в змозі годувати одну корову і двох овець, не для ріллі, а для про ріллі, а для хліба для продовольства та всіх творів землі, вони харчуватимуться молоком, олією та диким медом. Слова: по достатку молока буде їсти олію означають те, що земля за нечисленністю хліборобів буде родючою і буде зручніша для пасовищ. У той час, за нечисленністю людей, при запустінні виноградників, про яких через страх ворогів зовсім не дбатиме, буде такий недолік у вині, що одну виноградну лозу ледве можна буде купити за срібний сикль. Бо вся земля обернеться в тернину та колючий чагарник і буде такий жах при повсюдному спустошенні, що без лука і стріл ніхто не посміє вийти на своє поле і все, залишивши рівнини, втечуть у гори, і там, огороджуючи недоступністю місцевості, тільки руками не будуть копати твердих гор, ні плів ні з плів, ні руками копатимуть ні гори. Тому, оскільки в горах мало хто оброблятиме землю, то жителі володітимуть бідним життям. Інші ж місцевості будуть залишені для пасовищ, і ніким не охороняються, тупцюватимуть нерозумними тваринами. О якби ми не знали, що це зазвичай буває після завоювання! Але тепер значна частина Римського світу схожа на давню Юдею; і ми не думаємо, щоб це сталося без гніву Божого; за забуття про Себе Він мстить не через Ассиріян і Халдєєв, а через диких і колись невідомих нам народів, яких і обличчя і мова страшні і які, віддаючи перевагу чоловікам жіночі і обриті обличчя, спритно вражають спини бородачею, що біжать перед ними 17 . Пам'ятаю, я читав щодо цих місць дуже велике і заплутане алегоричне тлумачення, – що все пояснене нами історично виповнилося духовно на Юдеях, що мають ледве одну корову і дві вівці, тобто чистих тварин, так що харчуються не твердою їжею, а молоком дитинства і їдять меду, що веселить серце людини, а всі справи їх звертаються в колючий чагарник, так що вони уражаються противниками, що вражають у таємниці правих серцем (Пс. 10); що надмірно трудящіся над Св. Писанням якщо коли й захочуть мудрувати про щось дуже високе і знаходити в Писанні щось таємниче, то тим не менш вони не приносять плодів вчення, а наповнюються терниною і колючим чагарником, які народяться в руках нетверезого: а по землі їх і вченні, а по землі їх і вченні не дбає, і тварини нерозумні». Розділ VIII. Ст. 1–4. І сказав Господь до мене: Візьми собі великий свиток, і напиши в ньому стилем людським: «Швидко виноси здобич, скоро розкрадай». І я запросив до себе свідків вірних: Урію священика та Захарію, сина Варахії, і приступив Я до пророчиці, і вона зачала та народила сина. І сказав Господь до мене: Назви ім'я: Поспіши, винеси здобич, поспіш грабіж. Бо перш ніж дитина вмітиме назвати батька свого та матір свою, забереться сила Дамаскова та здобичі Самарії перед царем Асирійським. Замість сувій великий LXX переклали новий і великий і замість того, хто стоїть у єврейському, я запросив до себе вірних свідків поставили: бо він (полон) настав, і свідками зроби мені вірних людей, а замість Урію священика поставили тільки Урію, інше ж подібно. Спочатку пророк був посланий до Ахаза (Іс. 7), щоб передбачити йому те, що наведено Писанням; і коли він не хотів слухати, то сам Господь каже Ахазу і наказує йому просити собі знамення у глибину або у висоту. Коли ж він відповів: Не проситиму і не спокушатиму Господа, то, залишивши царя нечестивого, слова Божі звертаються до дому Давидового, і дається обітниця про Діву, що має народити Сина, ім'я якого Еммануїл, тобто з нами Бог. Якщо часто будуть закликати Його, то Самарія та Сирія будуть розтрощені, і розтрощені царем Асирійським, який згодом підкорить і самого Юду, так що вся земля Юдейська обернеться до пустелі. Отже, знову іншим чином зображується народження дівою. І сказав Господь пророкові, щоб не народові; проголошував він про таємницю нового народження, а написав про нього в тому великому свитку, про який ми тепер читаємо, і що дивніше цього, наказує Божі таємниці обійняти словами людськими і стилем, яким зазвичай пишуть люди. Що це таке, що пишеться стилем людським? Що народився Отрок незабаром віднесе здобичі і скоро розкраде, тобто, далі не терплячи царства диявола, пошле не ангелів, не пророків, а Сам зійде на спасіння своїх створінь. Отже пророк виконує наказане і запрошує до себе двох вірних свідків: Урію священика, який є вчитель Закону, як каже Малахія: усні ієреї збережуть розум, і закону стягнуть з уст його: бо ангел Господа Вседержителя є ( Мал. 2:7 ), і Захарія, який не був пророком. Читаємо, що за царювання Ахаза був у храмі Господньому священик Урія (4Цар. 16), якому Ахаз наказав зробити жертовник, подібний до жертовника в Дамаску; а книга Днів оповідає ( 2Пар. 29 ), що Єзекія, син Ахаза, стяг Господа за днів Захарії навченого в страху Божому. Ісая ж показав себе гідним духа пророчого і надав себе пророчиці, тобто Духу Святому, який єврейською мовою називається в роді жіночому rua, по тому написаному: приступіть до Господа і просвітитеся (Пс. 32:6). Отож від Духа Святого зачатий Господь. І хоча слово людське не може пояснити таємниць Різдва Його, однак Гавриїл самій Діві зачала говорить: Дух Святий знайде на тебе і сила Вишнього осінить тебе: тим же і свято, що народжується, наречеться Син Божий (Лк. 1:35). Деякі під пророчицею розуміють Святу Марію, яка безсумнівно була пророкуючою, бо сама вона говорить в Євангелії: оце відтепер ублажать мене всі роди: бо створи мені велич Сильний і ін. (Лк. 1:48, 49). Ісаї наказується, щоб те дитя, яке раніше називалося Еммануїлом, він тепер назвав поспішай, неси здобичі, поспішай розкрадати. Бо, зійшовши на висоту, Він полонив полон і взяв дари для людей (Пс. 67; Ефес. 4:8). І перш ніж Він прийме тіло людське і по дитинству назве Бога Отцем, а Марію матерію, забереться сила Дамаскова та здобичі Самарійські царем Асирійським, так що ще не народившись, Він врятує народ Свій, дім Давидів, одним зверненням до Нього. Урія означає світло Господнє, Захарія – пам'ять Господня, а Варахія – благословення Господнє. Цими свідками засвідчується Різдво Христове; бо Він Сам, за Євангелією, двом учням, що йшли до Еммауса, почавши від Мойсея та пророків, розкрив, що про Нього пророкувало все. У сенсі алегоричній, у душі незайманій і не заплямованій ніякою поганою гріха, слово Боже, зачате від Духа Святого, скоро віднімає здобичі у неприємних сил і змушує все служити собі, і оскільки нині (людина облагодаткована) частково бачить і частково пророкуватиме небесний Єрусалим своєю матір'ю, перебуваючи ще в дитинстві і в скоєнні, він переможе силу Дамаскову, тобто вчення мудрості світської і відніме здобичі Самарійські, які єретики викрали у Церкви, говорячи: яка нам частина в Давиді; і нема нам спадщини в сині Єсеєвому ( 3Цар. 12:16 ), забери в присутності самого асирійського царя - диявола, який не в змозі допомогти їм. І таких синів не тільки народжує Марія віщунка Приснодєва, але й святі дружини народжують патріархів, як Сара, яка означає ἄρχονσα, тобто начальницька, і Ревекка, яка нашою мовою означає терпіння. Cт. 5–8. І продовжував Господь говорити до мене ще, кажучи: За те, що народ цей знехтував водами Силоама тече тихо, і більше побажав Расина та сина Ромелії, за це ось наведе Господь на них води річки сильні та багато, царя асирійського та всю славу його; і підійметься він над усіма джерелами його, і потече вище всіх берегів його. І пройде по Юдеї наповнюючи, і переходячи дійде навіть до шиї, і простягання крил його виконає широту землі Твоєї, Еммануїл. Вище говорив, що віднімуться сила Дамаскова та здобичі Самарійські перед лицем асирійського царя, і що два царі при нашесті Ассиріян будуть взяті в полон; Тепер Бог говорить пророкові звичайним способом Писань: зіставляє Єрусалимський потік Силоам із величезною річкою Асирійською і каже, що вона наповнить своїми хвилями всю Ізраїльську землю, вийде з берегів русла і прямує з такою силою, що зайнявши землю десяти колін, досягне Юдеї і досягне Юдеї. Цим означає близький полон; бо хоч тоді юдея не була завойована, але були завойовані всі міста двох колін і залишився один Єрусалим, врятований неймовірною милістю Божою. Далі, силу царя Ассирійського і незліченного війська його, зображену під образом повені річки, тепер показує за допомогою іншого порівняння, що своїми крилами, тобто вождями і нескінченним безліччю, вона покриє землю Еммануїла, тобто захищає її Бога, але проте не оволодіє нею вірш ставиться не власним ім'ям, як у Євреїв, а перекладі, тобто з нами Бог). А що потік Сілоам знаходиться при підошві гори Сіонської і що він не завжди наповнений водою, а закипає у відомі години і дні і з великим шумом проходить через нерівності грунту і западини твердої гори, - в цьому не можемо сумніватися, особливо ми, що живуть у цій галузі. Сенс же такий: оскільки народ десяти колін більше хотів підкоритися Расіну та сину Ромелії, тобто. царям Дамаска та Самарії, ніж роду Давидову, що отримав царство за Моїм визначенням: то Я примушу його бути в рабстві не у тих царів, яких він прийняв, а у царя Ассирійського, сила якого при зайнятті землі Самарійської порівнюється з повінню річки. І робиться звернення до Еммануїла, тобто до властивого Бога, що цар Асирійський піднявся на стільки, що намагався оволодіти і Його землею, юдеєм. У сенсі таємничому, всякий єретик, який покличе на допомогу собі мудрість світську і захоче опанувати Єрусалимом, тобто Церквою, залишаючи води потоку Силоама (Ін. 9), який означає посланий і який тече в життя вічне, буде відданий вождю Ассирійському. сягне глибини гріхів. Бо він настільки гордовитий, що зухвало показати Спасителеві всі царства землі і сказати: «Всі вони віддані мені» (Лк. 4). Він намагатиметься проникнути й у Юду, тобто. у дім сповідання і часто через недбалих у церкві доходитиме до шиї, прагнучи задушити віруючих у Христа, і простягне крила свої, наповнюючи всю область Еммануїла, але не в змозі опанувати її, бо Юда має притаманного Бога. В Євангелії від Іоанна (гл. 9) читаємо, що Господь сліпого від народження, очі якого Він помазав брудом, зданим із Своєї плюнування, послав до вод Силоама, якими, промивши бруд, сліпий позбавився від сліпоти і отримав для очей ясний зір: це, після велич невіруючого може бути зцілена не інакше як якщо темрява колишньої помилки буде прогнана вченням вод Христових, тихо течучих без тріску та шуму слів. Читається у LXX: і обійде будь-яку стіну вашу і забере в Юдеї людину, яка могла б підняти голову або що-небудь зробити в єврейській ні, і в грецьких кодексах проколото крученим рожном 18 . Ст. 9–10. Збирайтесь, народи, але ви переможені; прислухайтеся до всіх віддалених країн: озброюйтеся, але ви переможені; підперезайтеся, але ви переможені; складайте пораду, але вона розориться; кажіть слово, але воно не відбудеться, бо з нами Бог. Замість збирайтеся або слабшайте, як переклали інші, LXX поставили розумійте, бо єврейське слово rou , через схожість літер реш і далет, читали do u . Отже, народи Самарії та Сирії, зрозумійте, що ви безсилі й слабкі, і нічого не можете зробити проти Єрусалиму міста Божого, коли перебуває з ним Еммануїл, і не тільки ви, сусідні з ним, але й усяка віддалена земля нехай розуміє це; бо хоч ви зберете військо і перепережуєтеся для битви, і кількість тих, хто облягає, буде більшою за обложених, проте не одного разу, а й знову скажу вам: ви будете переможені. І якою б ви не задумали пораду проти Єрусалима, він зруйнується. І хоч вище ви сказали: підемо на Юду і обуримо спокій його і поставимо царем над ним сина Тавеїлова, але хоч і кажіть ви слово це, проте воно не збудеться, бо з нами Бог, тобто Еммануїл. Можемо користуватися цим свідченням і проти язичників під час гоніння, що хоча вони здаються сильними і перемагають нас в особі занепалих, однак перемагаються в особі тих, що пролили кров за Христа, і що після гонінь відновлюється в церквах мир і всі поради язичників проти Еммануїла розоряються, бо з нами. І ті, хто чинить опір істині, з користю для себе дізнаються, що врешті-решт вони будуть переможені розумними підставами, щоб вони не намагалися перемагати брехнею, тому що щоб вони не говорили, неправе не зможе подолати правого. Ст. 11–15. І так сказав мені Господь і як міцною рукою Він навчив мене, щоб я не йшов шляхом цього народу, говорячи: Не кажіть: Це змова. бо все, що говорить цей народ, є змова, і страху його не боїтеся і не лякайтеся. Господа воїнств Того освятіть; Він страх ваш і Він тремтить ваш, і Він буде вам освяченням, каменем спотикання і каменем спокуси для двох домів Ізраїля, мережею і падінням для мешканців Єрусалиму, і споткнуться з них дуже багато і впадуть, і розіб'ються і заплутаються в мережі, і будуть уловлені». LXX це місце перевели так: так говорить Господь: міцною рукою відступили від шляху стежки народу цього, говорячи: Нехай не кажуть: «Це тяжке», бо все, що каже народ цей, тяжко: страху ж його не бійтеся і не бентежтеся. Господа сил Того освятіть, і Той буде страх твій, і якщо на Нього будеш уповати, Він буде тобі в освячення, і не спіткнетеся, як камінь спотикання і як камінь падіння. А дім Якова буде в мережі та в долині для тих, що сидять у Єрусалимі; тому ослабнуть у них багато хто й упаде, і зруйнується, і наблизиться, і буде спійманий. Наступне за тим: люди у фортеці – має бути відзначено обілом. Оскільки єврейський текст і Вульгата багатьом відрізняються між собою, то я навів те й інше читання. Спочатку слід поговорити про єврейську. Так сказав мені Господь. Той, Який заради добрих діл і благодаті отриманої мною заради добрих діл, або Той, Який міцною рукою Своєю наставив мене, наставив мене, щоб я не ходив шляхом цього народу і не слідував тій самій помилці, або Той, Який примусив мене відступити від найгіршого шляху народу цього, Він на увазі те, що все, що говорить народ цей проти Мене, є змова, і, за Сіммахом, (який переклав ἄνταpσιν), що він повстав на мене як бунтівник. Ти ж, пророке, і ті, що з тобою, не бійтеся підступних задумів народу, а бійтеся Господа, і Він нехай буде страхом вашим. Бо початок премудрості страх Господній (Припов. 1:7; Пс. 110:9). Він буде віруючим освяченням, а невіруючих, тобто. для двох будинків Юди та Ізраїлю каменем спотикання та каменем спокуси; особливо ж Він буде мережею та падінням для мешканців Єрусалиму, і про Нього спотикаються дуже багато, і впадуть і розіб'ються і, заплутавшись у кайданах гріхів своїх, будуть відведені в полон. Під двома будинками Назареї (які так приймають Христа, що не залишають виконання старозавітного закону), розуміють два прізвища Шаммаї та Гіллела, від яких походять книжники та Фарисеї, школу яких прийняв Акіба, якого вважають учителем прозеліта Акіли, а після нього Меїр, Заеманеем. і за тим Телфон, а потім Йосип Галілейський, і до полону Єрусалимського Йозу. Отже, Шаммаї та Гіллел з'явилися в Юдеї не задовго до народження Господа, з яких перший означає марнотратник, а другий – нечистий, бо своїми переказами та своїми δευτερώσειϛ вони марнували та оскверняли заповіді Закону. Вони й суть два будинки, які не прийняли Спасителя, Який став для них падінням і спокусою. По LXX: рукою міцною противився народ волі Божій і каже, що все заповідане Господом тяжко, по тому, що читається в Євангелії: жорстоко є це слово: хто може його послухати (Ін. 6:10). Тому наказується їм слухати Господа і Його одного боятися. Бо якщо вони будуть сподіватися на Нього, Він буде їм освяченням і вони не спіткнуться як камінь спокуси і як камінь падіння. З цього місця і апостол запозичує свідчення, що Христос для Юдеїв був спокусою, а для язичників безумством (1Кор. гл. 1:23), і ще: Ізраїль ганяючи закон правди, в закон правди не збагнення: заради чого; зане не від віри, а від діл закону: бо спотикаєшся про камінь спотикання, як же писано: оце гадаю в Сіоні камінь спотикання, і камінь спокуси: і всякий віруй в Онь не посоромиться (Рим. 9:31, 33). Отже, ті, котрі не прийняли Еммануїла, але для яких Він став каменем спотикання та каменем спокуси, будуть розтрощені та відведені в полон. Слова ж: а дім Якова в мережі та долині буде для тих, хто сидить в Єрусалимі, означають те, що вони не будуть жити в горах і мешкати на висотах Писань, але завжди мудруватимуть низинне, додаючи гріхи до гріхів і огортаючись мережами пороків. Ст. 16–17. Зав'яжи свідчення, закарбуй закон у Моїх учнях, і я чекатиму на Господа, що приховав лице Своє від дому Яковлєвого, і чаятиму Його. Це слова Господа, що говорить пророку; бо, говорить для двох Ізраїлевих домів, Господь став каменем спотикання і каменем спокуси, і вони не захотіли прийняти посланого до них Еммануїла: то зав'яжи свідчення старого завіту і передай їх учням Моїм, хто прийняв Євангеліє, тобто апостолам або мужам апостольським. Або: закон і пророцтва до Івана у них зав'язані (Мф. 11) укладені та запечатані, так що читаного вони не розуміють (бо замість слова учні за взаємністю єврейського виразу можемо перекладати і вчення). Тому пророк відповів: бо з приходом Євангелія закон у юдеїв укладений і зображений і Ти наказуєш його відкрити не юдеям, а язичникам: то тому я чекатиму Еммануїла, про пришестя якого даєш обітницю, про яку Ти вище сказав, що Він має бути страхом нашим, тре; і я буду чаяти Господа, що сховав лице Своє від дому Яковлєва, тобто. від юдеїв, бо вони не захотіли прийняти Його. LXX це місце переклали так: тоді будуть виявлені ті, які відображаються, щоб не вчитися закону. Це має такий сенс: коли багато хто впаде, будуть розтрощені і спіткнуться об камінь спотикання і про камінь спокуси, тоді з'являться в народі зображені, щоб не вчитися їм закону Мойсеєву, а коритися заповідям євангельським. Ст. 18. Ось я і діти мої, яких дав мені Господь у знамення та чуда в Ізраїлі від Господа воїнств, що мешкає на горі Сіоні. Наказав мені Господь, каже, щоб я зав'язав свідчення у юдеїв, передав закон учням Його і запечатав, бо Він сховав лице Своє від дому Яковлєвого: тому я буду чаяти і чекатиму Господа мого, і не тільки я, але й діти, яких дав мені Господь, тобто пророки та сини пророки та сини, інші пророки та сини. народжені (Ін. 1:13), про яких і апостол каже: чадця моя ними ж ще хворобую, коли уявиться Христос у вас (Гал. 4:19). Діти ж ці, тобто пророки, дано в знамення і чудеса для Ізраїлю, по тому читаному у Єзекіїля: і буде вам Єзекіїль у диво (Єз. 24:24), І у Захарії святі мужі та учні пророків називаються τερατοσκόποι. пророки завжди були знаменням майбутнього (Зах. 3:8). Це з тлумачення буквального. Блаженний же апостол у посланні, яке пишеться до Євреїв, (хоча латинський звичай не приймає його в числі канонічних писань) вчить, що це свідчення має бути розуміється від імені Господа Спасителя: її ж за провини не соромиться братію нарицати їх, говорячи: провіщу ім'я Твоє. І ще: Я надіюсь нань: і ще: ось я і діти, які дав мені Бог. Бо діти долучилися до плоті й крові, і тій щиро прилучися до тих самих страждань (Євр 2:11–14 ). А яким чином ці діти були в знамення і диво для премудрості і гордості юдеїв, вчить той самий апостол, говорячи, що Господь Спаситель вибрав нерозумне і немічного світу, щоб осоромити премудрих і сильних (1Кор. 1). Тому і Спаситель говорив апостолам: якщо не зверніться і будете як діти, не ввійдете в царство небесне (Мт. 18:5). Дитиною ж робиться той проповідник нового Євангелія, який відкладає стару людину, що тліє в пожадливих чарівних, і одягається в нового, що оновлюється в розумі за образом Творця. А що Господь воїнств живе на горі Сіоні, про це той же апостол пише: приступите до Сіонської гори і до граду Бога живого Єрусалиму небесного (Євр. 12:22). Тому я дивуюсь, що хтось із наших під цими дітьми розуміє двох синів Ісаї, народжених від зачаття дружини пророчиці, тобто Ясува та Еммануїла, з яких перший передбачив відкидання народу древнього, а другий – прийняття язичників. Той, хто приймає цю думку, послідовно повинен буде визнати, що і пророк Осія дійсно мав дружину блудницю. Ст. 19–22. І коли скажуть вам: Запитайте у визволителів померлих і у віщунів тих, що шепочуть при чаклунствах своїх, тоді відповідайте їм: невже не в Бога свого запитує народ, а запитує про живих у мертвих? До закону більше і свідчення. Якщо вони не скажуть за цим словом, то не буде в них ранкового світла. Він пройде повз неї (тобто землі); вона впаде й закриче, і коли закриче, то буде сердитись, і зневажатиме царя свого та Бога свого. І гляне вгору й подивиться на землю, і ось лихо й морок, розслаблення, скорбота та темрява, що переслідує; і не в змозі вирватися з тісноти своєї. Якщо, як думають Юдеї, слова: Ось я і діти мої, яких дав мені Господь на знак і диво в Ізраїлі, суть слова пророка Ісаї, то думатиме, що й подальші слова говорить він же учням своїм. Коли, каже, мови та народи, про які вище читалося: збирайтеся народи, але ви переможені, скажуть вам: навіщо ви хочете слухати пророків, навіщо зваблюєтеся словами Ісаї і думаєте, що він знає майбутнє? Спитайте краще у викликачів померлих і у провісників шепочуть при чаклунствах своїх, (замість чого LXX перевели: від землі тих, що говорять, від утроби виголошують, бо хто від землі, той і говорить від землі (Ів. 3:31) і той у кого бог чрево і слава в соромі його (6). чрева), – тоді ви кажете їм у відповідь: невже не в Бога свого запитує народ, а про живих запитує у мертвих? Якщо ви, каже, за розмаїттям ідолів ваших (бо ви маєте не одного, а багатьох богів) звертаєтеся до тих, яких вважаєте богами, і питаєте про живих у мертвих або у зображень померлих людей: то чи не тим більше ми маємо слухати Бога нашого, що говорить через пророків? Таким чином, він навчає учнів і додає: до закону більше і до свідчення. Якщо в чомусь, каже, сумніваєтеся, то знайте написане: язиці ці, їх же ти наслідиш, ці чарівництва та волхвування послухають: тобі ж не так дасть Господь Бог твій. Пророка від братії твоєї, як мене, поставить тобі Господь, Бог твій, того послухайте (Втор. 18:14, 15). Тому, якщо хочете знати сумнівне, переважно звертайтеся до закону і свідчень Писань. Якщо ж ваше зібрання не захоче звертатися до Слова Божого, то воно не матиме світла істини, а обертатиметься в омані та темряві. Світло пройде повз ваші збори чи землю, і ви падете й пограєте, і коли закричите, то будете злитися, за тим написаним: якщо не насититься, поспішать (Пс. 58:16); І будете хулити Бога, царя вашого, і під час лих будете дивитися вгору на небо, і вниз на землю: і ось лихо і темрява, розслаблення в колінах, сором в розумі і морок в очах, і ви не будете в змозі вирватися з цього лиха. Це стосовно єврейського. Але, як ми вище сказали, якщо від імені Христа говориться: ось Я і діти Мої, яких дав Мені Бог, то й це говорить Він апостолам і віруючим з язичників, які прийняли Його Євангеліє. Якщо скажуть, каже, ваші батьки, яких ви залишили: запитайте черевомовців, (їх ми розуміємо під віщунами, і такою черевомовницею була і служниця, про яку читаємо в Діях Апостольських (гол. 16) і яка була джерелом доходів для панів своїх), - чревомовців, які говорять від землі, тому що при викликанні душ обіцяють робити з себе волхвів, і запитайте чарівників інших пологів: то знайте, що кожен народ звертається до своїх богів і про добробут живих запитує про мертвих, а вам Бог дав на допомогу, а вам Бог дав на допомогу. що обманює своїх шанувальників, не таке як наше, яке без жодної плати пропонується від закону. Тому LXX переклали: не як слово це, зань же не років дари давати. Бо туні, каже, приємні, туні дасте (Мт. 10:8). Прийде ж на невіруючих найжорстокіший голод, голод не хліба та не спрага води, а голод слухання слова Божого. І коли ви пограєте, то будете злитися і зневажатимете князя вашого і батьківські перекази, тобто диявола і стародавні помилки. Говорить же це тим, що терпітимуть голод істини; Вони будуть дивитись на небо вгору, і на землю вниз, і будуть у соромі, у темряві та скорботі, так що не бачитимуть доти, доки самі не повернуться до Господа. Місця ці вимагають тлумачення. Але ми соромимося писати великі книги, щоб не втомити читачів. Ми лише частково торкнулися цих місць із перекладу LXX, який значно відрізняється від єврейської. Назареї ж місце це пояснюють так: коли скажуть вам книжники і фарисеї, щоб ви слухали їх, що роблять все заради обжерливості і подібно до чарівників, що шепочуть свої наговори: то ви повинні відповідати їм так: не дивно якщо ви слідуєте своїм переказам, коли кожен народ звертається до своїх ідолів; тому і ми не повинні у вас мертвих запитувати про живих: Бог дав нам закон і свідчення Писань, яким якщо ви не захочете слідувати, то не будете мати світла, але постійно пригнічуватиме вас морок, який пройде по землі вашій і вченню, так що, коли спокушені вами побачать що вони будуть в омані і терплять голод і терплять голод вас, яких вважали ніби богами та царями своїми, і даремно дивитимуться вони на небо та землю, коли вони постійно перебувають у пітьмі і не можуть звільнитися від ваших підступів. Гол. IX. Ст. 1–2. Спочатку полегшена була земля Завулонова і земля Неффалимова, а останнім часом обтяжений приморський шлях, країна Зайорданська Галілея язичницька. Народ, що ходить у темряві, побачив світло велике; тим, хто живе в країні тіні, смертне світло засяяло їм. LXX: Це перш випий, скоро зроби ти, країна Завулонова, земля Неффалимова та інші, що знаходяться при морі за Йорданом, Галилея язичницька. Народ, що ходив у темряві, побачив світло велике, і вам, що живуть у країні і тіні смертній, світло засяє вам. Ми представили обидва видання, оскільки свідчення вживане і наведене євангелістом Матвієм, представили, щоб було видно і різницю і подібність у перекладі. І насамперед слід зауважити, що це свідчення євангеліст Матвій навів не за LXX-ти, а за єврейським текстом. Бо слово Євангельське каже: Ісус же, почувши, що Іван відданий був, відійде до Галілеї. І покинув Назарет, прийшовши всілися до Капернауму в помор'я, в межах Завулоних і Нефталимлих: нехай збудеться промовлене Ісаєм пророком, що промовляє: земля Завулоня, і земля Нефталимля, шлях моря обій половині Йордану, Галілея язик, люди сидячі в темряві, і сиділи в світлі, і побачили. возсія ім. Оттолі почато Ісус проповідати, і говорити: покайтеся, наближися царство небесне (Мт. 4:13 і сл.). І Євангеліст Іоанн оповідає, що Ісус, бувши запрошений з учнями своїми на шлюб у Кані Галлілейській, створив там перше диво, перетворивши воду на вино: се сотвори початок знаменням Ісус у Кані Галілействі і яви славу свою: і віруючи в Нього учні. Тому в LXX і говориться: це перш випий, скоро зроби ти, земля Завулонова і земля Неффалімова: земля Завулонова і земля Неффалимова перша побачила чудеса Христові, так що перша скуштувала пиття віри та земля, яка перша бачила Господа, що творить знамення. Щодо єврейського тексту, висловлюється, що перш за все ця земля була полегшена від тяжкості гріхів, оскільки в областях цих двох колін Спаситель насамперед проповідував Євангеліє. Тому і в псалмі 67 говориться: благословіть Господа від джерело Ізраїлевих. Тамо Веніамін наймолодший у думці, князі Юдови владики їх, князі Завулоні, князі Неффалімлі (Пс. 67:27, 28); бо в цих колінах були селища, з яких увірували вожді наші апостоли. Веніамін наймолодший у думці - це апостол Павло, який і в іншому місці говорив: якщо бо зумихомся, Богові (2Кор. 5:13). І повірили вони, за Сіммахом, скоро, так що, почувши слова: прийде по мені, і створю ви ловця людиною (Мт. 4:19), одразу залишили і батька, і човен. Останнім часом обтяжена віра їхня, - при завзятості помилок дуже багатьох з Юдеїв. Морем же тут називається Генісаретське озеро, яке утворюється від впадання в нього Йордану, і на березі якого лежать Капернауї, Тіверіада, Віфсаїда і Хоразін. У цій області Господь перебував найбільше, так що народ, що сидів або ходив у темряві, бачив світло, і не малий, як світло інших пророків, але великий, як світло Того, Який говорить в Євангелії: Я світло світові (Ін. 8:12). І тим, хто жив у країні тіні, смертне світло засяяло їм. Між смертю і тінню смертною відмінність, гадаю, те, що смерть є доля тих, котрі зі справами смертними відійшли в пекло, бо душа, що грішить, та помре (Єзек. 18:20); а тінь смерті – доля тих, що живуть у гріхах ще не відійшли з цього життя, бо вони можуть, якщо захочуть, покаятися. Замість Галілея язичницька Акіла поставив ϑῖναϛ язичників, Сіммах – межі язичницькі; під словом ϑῖναϛ ми розуміємо піщані наноси на річкових чи морських берегах. Віруючі в Христа Євреї це місце пояснюють так: спочатку були завойовані Ассиріянами і відведені в ворожу землю ці два коліна Завулонове та Неффалимове і спустошена Галілея (4Цар. 15), про яку тепер пророк говорить, що вона полегшена, тому що вона зазнала гріхів народу; згодом були відведені в полон не тільки два коліна, а й інші, що жили за Йорданом і в Самарії (4Цар. 17 і 18). Тепер же, кажуть вони, Писання висловлює те, що країна, народ якої перший відведений був у полон і почав служити Вавилонцям і яка раніше перебувала в темряві помилки, ця країна побачила перше світло проповіді Христової і з неї євангелія була розсіяна по всіх народах. Назареї, думку яких я уявляв вище, місце це намагаються пояснювати так: коли прийшов Христос і засяяла Його проповідь, то земля Завулонова і земля Нефталимова перша звільнилася від помилок книжників і фарисеїв і скинула з виї своєї вельми тяжке ярмо переказів Юдейських, а згодом був, апостолів, проповідь була обтяжена, тобто. примножена, і Євангеліє Христове осяяло межі язичників і весь шлях моря, і таким чином, весь світ, що раніше ходив або сидів у пітьмі і пов'язаний узами ідолопоклонства і смерті, побачив ясне світло Євангелія. Ст. 2–4. Ти примножив народ, але не збільшив радості; вони зрадіють перед Тобою, як радіють під час жнив, як веселяться переможці по здобиччю, коли ділять захоплене. Бо ярмо його тяжкості й жезл його рамен, і тростину катувальника його Ти розтрощив, як у день Мадіама. Бо всяка здобич, взята з насильством і з шумом, і одяг, обагрітий кров'ю, будуть віддані на спалення та в їжу вогню. LXX: Більшість людей Ти вивів у радості; і звеселяться перед Тобою, як зазвичай веселяться під час жнив і як веселяться ті, що розділяють здобич. Бо знято ярмо, що лежало на них, і жезло з шиї їх. Бо палиця катувальників сокрушиться, як у день Мадіама. Бо всякий одяг, зібраний хитрощами, і одяг промінений віддадуть і забажають бути спаленими вогнем. У темних місцях ми наводимо обидва видання, щоб ретельний читач знав, скільки Вульгата відрізняється від інших видань і від єврейського тексту. Робиться звернення до самого світу, що з'явився народу, що жив у темряві, тобто. до Господа Спасителя, і говориться до Нього: Ти помножив народ, виконав усі народи знання про Тебе; але не збільшив радості - згідно зі словом апостола, який говорив, що для нього безперервний сум про братів його Ізраїльтян (Рим. 9). І Йона засмучується, що Ніневітяни врятувалися, тоді як гарбуз, або cicelon, засохла. І Сам Господь говорить в Євангелії: Нехай посланий тільки до вівців загиблим дому Ізраїля (Мт. 15:24), і під час страждання: Отче Мій, якщо можливо їсти, нехай мимо йде від Мене чаша ця (Мт. 26:39). Місце це має такий сенс: якщо можливо, щоб безліч язичників повірили без смерті Юдеїв, то Я зрікаюся страждань; якщо ж вони мають бути засліплені, щоб прозріли всі народи, то нехай буде, Отче, твоя воля. Отже, коли прийде Христос і рід Християнський буде зібраний від усіх народів, тоді апостоли будуть радіти, як жителі під час жнив, про яких Господь говорив: жнива багато, а робітників мало (Мт. 9:37), і як веселяться переможці, що розділяють взяту здобич; бо коли міцний буде взятий і пов'язаний, то весь дім його розкрадається і розділяється видобуток його (Мт. 5:12, 29). Ти ж Господи Спасителеві, ярмо його тяжкості, тобто диявола, який першим тріумфував у світі, що царював над усіма народами, що виї всіх пригнічував найтяжчим ярмом рабства і який гріхи спонукав приносити ніби якусь данину собі, - Ти, Господи Спасителеві, зняв з їхніх рамен і їх він і він, і він їх і служити Собі, – визволив без всякого війська і без пролиття крові, несподіваним ударом, подібно до того, як колись за Гедеона Ти дарував народу Ізраїльському перемогу над Мадіанітянами (Суд. 7). Бо як одяг, обігрітий людською кров'ю не може бути вимитий, але просочений кров'ю спалюється вогнем, так що плями винищуються з закривавленим одягом: так і насильницький видобуток диявола, його хвилювання і пристрасті, якими він підкорив собі рід людський, призначені для геєни вогненної. LXX позначають, що увірували не всі, а деяка частина народу, хоча замість поставленого ними: більшу частину людей Ти вивів у радості, інші перевели Ти збільшив; і тоді як в іншому LXX утримують той же зміст, вони додають, що диявол віддасть одяг, зібраний підступністю і одяг, промінений, тобто що диявол душі наші, позбавлені їм допомоги Божої, віддасть з колишніми прикрасами їх, віддасть не тільки він, але й надали б його де, але і служителі його загинути в полум'ї, аніж втратити видобуток. Ст. 6. Бо Немовля народилося нам, Син дано нам; і було панування на раменах Його, і наречеться ім'я Йому Чудовий, Радник, Бог, Міцний, Батько майбутнього віку, Князь світу. Помножиться панування Його, і миру Його не буде кінця на престолі Давида та в царстві його, щоб зміцнити його і утвердити в суді та правді від сьогодення й до віку. Ревнощі Господа воїнств зробить це. LXX : Бо Немовля народилося нам, Син дано нам, Якого панування було на рамках Його: і називається ім'я Його великої поради ангел. Бо приведу мир на князів і здоров'я Його: велике володарювання Його, і миру немає межі на престолі Давида і на царстві Його, щоб виправити Його і допомогти йому в суді та правді від тепер і до віку. Ревнощі Господа Саваота зробить це. Отже, диявол та вся його насильницька здобич, якою він пригнічував рід людський і додавав кров до крові, будуть на спалення та на їжу вогню вічному; бо народилося нам від Діви Немовля, про Яке вище було сказано: перш ніж немовля буде розуміти відкидати худе і обирати добре (Іс. 7:16 ), і потім при народженні пророчиці: перш ніж дитина буде вміти назвати батька свого та матір свою (Іс. 8:4). Отже, той самий Немовля, який народився від Діви і називається Еммануїлом, тобто з нами Бог, і який народився від пророчиці, тобто від Духа Святого, і названий поспіши, неси здобичі, поспішай розкрадати, - тепер називається багатьма іменами. І хоча сказаним вище, саме словом Еммануїл, тобто з нами Бог, показав, що Він є Бог; Однак тепер каже, що владарювання Його було на раменах Його, - що або Він Сам понесе хрест Свій, або під раменами вказуючи силу м'яза, за словом того ж Ісаї: і відкриє Господь м'яз Свою святу перед усіма язиками (Іс. 52:10), і ще: Господи, хто вірує слуху нашому (5) і? Отже, після цих двох імен, Він називатиметься шістьма іншими іменами: Чудовий, Радник, Бог, Міцний, Батько майбутнього віку, Князь світу. Ці імена не повинні бути з'єднані по два, щоб читати: чудовий Радник, Бог міцний, але Чудовий, що по-єврейськи phele, має читати окремо, і Радник, по-єврейськи ides, окремо, Бог, по-єврейськи El, окремо. І в подальших місцях, де читаємо: «Бо Ти є Бог, а ми не знали» і ще «Я є Бог і немає іншого крім Мене» (Іс. 45:5) і в багатьох подібних цим місцях, замість того, що латиною називається Deus, в єврейському стоїть El. Подальше слово Міцний єврейською gibbor; тому і в тому місці, де той же пророк говорить: «Ізраїль сподіватиметься на Бога Святого в істині, і залишок Якова на Бога міцного, замість «Бога міцного» в єврейському поставлено El gibbor. Що Він є батьком майбутнього віку і воскресіння, це виконується в нашому покликанні; а що сказав апостолам: мир Мій залишаю вам (Ін. 14:2), є князь миру, в цьому не засумніється той, хто за апостолом Павлом прочитає, що Спаситель є наш світ. Вважаю, що LXX, залякавшись цієї величі імен, не наважилися сказати про немовля, що Він прямо буде названий Богом, але замість цих шести імен поставили, чого в єврейській немає, великої поради ангел, і приведу мир на князів і здоров'я Його. Це, мені здається, має такий сенс: великої поради ангел є Той, Який сповістив нам, що Ізраїль на якийсь час буде знехтуваний і язичники врятуються і Який дав світ князям Своїм, апостолам і чоловікам апостольським, і залишив віруючим здоров'я Свого вчення. А що далі слідує: помножиться влада Його і світу Його не буде кінця, замість чого LXX перевели велике володарювання Його, то ми повинні знати, що єврейське слово mesra LXX і тут і вище переклали словом ἀpχὴ, тобто володарювання, замість чого ми вище поставили: principatum, а тут imperium. Акіла ж, введений в оману двозначністю слова переклав μέτpον, тобто mensura (захід), яка по-єврейськи і латиною позначається однаковою назвою. У великій владі Спасителя і світі Його, якому не буде кінця, не сумніватиметься той, хто прочитає в Псалмах: проси від Мене, і дам тебе язики надбання твоє і здобуття твоє кінці землі (Пс. 2:8) і ще: засяє в днях його правда і безліч світу, 7. тобто до закінчення століття. А панування і влада Його буде над престолом і царством Давида, зруйнованим після вавилонського полону, - щоб утвердити його і зміцнити, і щоб навчити, що панування це вічне - хай не здасться марним обітниця Божа - від часу втілення і до віку. Ревнощі ж, тобто змагання Господнє, зробила це тому, що вони самі викликали Його на ревнощі тими, які не були богами, і тому і Він викликав їх на ревнощі народом, який не був народом (Втор. 32:21). Пророцтво про Еммануїла і немовля, що народжується від Діви, почате з того місця, де говориться Ахазу: проси собі знамення від Господа Бога твого, закінчене цим віршем, в якому говориться: ревність Господа воїнств зробить це. Перейдемо тепер до іншого. Зрозуміло Оріген. Див. Лист до Паммахію та Океану. Твори. Бл. Єр. У російську. Переклад кн. 2, стор. 365. Бл. Ієронім розуміє Готов, що голили бороду. Тобто зазначено обілом, як зайве. Вам може бути цікаво: