Книга восемнадцатая

Вісімнадцята або краще остання книга на Ісаю присвячується імені твоєму, дочко Євстохія, і святій твоїй матері, Павли, щоб, на яких я дивився з однаковою повагою, тих вшанує однаковим спогадом, тим більше що і вона, коли жила, частина вимагала разом з тобою цієї праці, і тодішній чоловік переставав спонукати мене частими листами: а в мене однакова повага і до присутніх, і до відсутніх друзів, і до чоловіків, і до жінок, які спочивають у Христі, тобто любов до душ, а не до тіла. І невідомо мені як велика різноманітність думок між людьми. Я говорю не про таїнств Трійці, праве сповідання якої є незнання для знання, але про інші церковні догми, саме про воскресіння і стан душ і тіла людської, про обітниці майбутнього: як слід приймати їх і як має розуміти Одкровення Іоанна, яке, якщо розуміти буквально, то слід іудіяти, а якщо духовно, то будемо іудіяти, а якщо духовно, то будемо іудіяти, а якщо духовно, то будемо й діяти, а якщо духовно протиріччя з думками багатьох древніх, - латинян: Тертуліана, Вікторина. Лактанція, і греків, - щоб опустити інших, згадаю тільки про Іринею, єпископа Ліонського, проти якого красномовний чоловік Діонісій, єпископ олександрійської церкви, написав прекрасну книгу, осміюючи казку про тисячу років, і земний Єрусалим, прикрашений золотом, повної суботи, неправду обрізання, шлюби, народження, виховання дітей, насолода на бенкетах і поневолення всіх народів, і знову війни, війська і тріумфи та умертвлення переможених і смерть столітнього грішника. Аполлінарій відповів йому у двох книгах, за якими не тільки люди з його секти, але й дуже багато з наших дотримуються лише в цьому випадку, так що в своїй свідомості я вже бачу наперед, скільки потрібно збудити лють проти мене. Я не заздрю ​​їм, якщо вони так сильно люблять землю, що в Царстві Христа бажають земних [благословень] і після великої кількості їжі та [задовольнення] жадібності горла й живота шукають того, що під черевом. Про таких апостол Павло говорить: їжа — їжа для черева і їжа для черева, але Бог знищить і те, і те (1 Кор. 6, 13), і: Царство Боже — їжа й питво (Рим. 14, 16). And the Lord and Savior says: You are deceived, not knowing the Scriptures or the power of God. On the resurrection they will neither marry nor commit sex, but will be like angels in heaven (Matthew 22:29–39). Але кажучи це, я не заперечую істину тіл, щодо яких я визнаю, що вони воскреснуть нетлінними і безсмертними, так що вони змінять славу, але в основні властивості (substantram). Thus, we must walk the straight path, not deviating either to the left or to the right, that is, not following either Jewish or heretical error. З них одні, будучи плотяними, люблять тільки тіло, інші, забув благодіяння Божі, зрікаються володіння тим, що мав Христос і після народження і воскресіння. Бо коли апостоли шанували його духом (spiritum) або, за тією євангелією, яку читають назареї з євреїв, безтілесним, духом (daemonium), Він сказав їм: що збентеженні є і навіщо помисли входять у ваші серця? Бачите Мої руки та ноги Мої, бо сам Я є; осяжіть Мене й бачите, бо дух плоті й кості не матиме, бо Мене бачите заможного. І ця рік показує їм руку і ногу (Лк. 24:38–40). І потім Томі, хто сумнівається, Він сказав: принеси пальцю твою семо, і бачь руці Мої, і принеси руку твою і вклади в ребра Моя і не буди невірний, але вірний (Ін. 20:27). Нарешті для доказу дійсності тіла, Він, як пишеться, прийняв страви, які звелів дати і споруджену Ним з мертвих дочки начальника синагоги. І Лазар, для того, щоб воскресіння його не вважалося за привид, мав, як розповідається, трапезу зі Спасителем (Мк. 5, Лук. 13; Ін. 12). Це не тому, щоб ми їли і пили після воскресіння, як стверджують наші тисячники [хіліасти], і щоб безсмертні і нетлінні тіла потрібно було підтримувати харчуванням, інакше, де жебраки, там слідують і хвороби, де хвороби, там потрібна допомога лікаря, де лікарі, там часто й смерть, і знову на те, їжі стверджувалася віра у воскресіння. Щодо цього ми особливо застерігаємо і говоримо з особливою точністю, знаючи, що нам потрібно ходити серед змій та скорпіонів, які кусають і вражають таємно (Єз. 2). Про них і Еклезіаст каже: якщо вжалить змій у тиші, то не краще за нього той, хто таємно ганьбить (Еккл. 10:11), і батько його Давид: сидячи на брата твого наклеп ecu і на сина матері твоєї вважав ecu спокусу. Це створив ecu і замовчував, обурював ecu беззаконня, яке буду тобі подібне: викривлю тя і представлю перед лицем твоїм (Пс. 49:20–21), щоб ти дізнався, що сам маєш те, що засуджуєш в інших. Але якщо кому не правиться широкість тлумачень на пророків, той нехай відверто вислухає, що я сказав набагато менше, ніж [скільки] вимагає темрява предмета, і що кожен може з наших великих зробити для себе короткі тлумачення, які однак будуть недостатні для повного розуміння. Бо пророками викладається не проста історія ні радий подій, але всі [в них] повно загадковості і одне говорять слова, а інше полягає в думках, так що, що вважаєш рівно і безперешкодно поточне, це знову закривається темрявою наступного. Але нора закінчити пророчу книгу, при поясненні якої якщо я поширюватимуся більш звичайного, то це слід вибачити щодо останніх частин, які я не хотів розділяти, щоб не збільшувати числа книг. Розділ LXV. Ст. 1. Шукали Мене ті, що раніше Мене не питали, знайшли ті, що Мене не шукали. Я сказав: Ось Я, ось Я у народу, що не кликав імені Мого. LXX: Я відкрився тим, хто не шукає Мене; знайдений Мене, що не запитували Мене. Я сказав: Ось Я в народу, що не кликав імені Мого. На молитву народу, змішану зі скаргами, в якій він говорив: для чого Ти, Господи, попустив нам ухилитися з шляху Твого, запеклий серця наші, щоб ми не боялися Тебе (Іс. 63:17), відповідає, як стверджують юдеї, Бог Отець, а як ми доводимо, Господь і Спас, не більше бажаю покаяння грішника, ніж смерті (Єз. 2), і не відкидаю синів, що каються, якщо вони втім дотрималися гідності свого імені, так що навіть бажаю спасіння чужих. Бо котрі не шукали Мене і не могли сказати: Його ж писа Мойсей в законі та пророки, здобутим Ісусом (Ів. 1:45), тим самим Я явився, про яких і в іншому місці пророк свідчив: яким не звіститися про Нього, почують, і що не чуючи, зрозуміють (5). Але ви, день і ніч, що навчаються в законі Божому, марно хваляєтеся покаянням, діл якого ви не виконуєте. Тому євангеліст і апостоли, бажаючи підтвердити пришестя Господа свідченнями Старого Завіту, завжди говорили: нехай справдиться пророком (Мф. 1:22). Сотник не шукав Господа, але почув від Господа: ні в Ізраїлі частки віри знайшов (Лк. 7:9). Сирофінікійська жінка не знала вислову пророчих, і вихваляється словом Господа: о жінко, велика віра твоя (Мф. 15:28) Царедворець (regulus), який по-грецьки називається βασιλικός (Ін. 4:16 ), але якого ми від [ придворний (palatinus), знайшов зцілення як для сина, але й усього будинку свого. А що говориться по єврейському [тексту]: шукали Мене ті, які раніше не запитували Мене, це стосується тієї ж думки, що ті, котрі раніше не мали пізнання про Бога, згодом шукають Господа і пізнають Його через одкровення, який і Павлу відкрився, коли той переслідував церкву. 9), і апостолу Петру каже: блаженний ти, Симоне, вар Йона, бо плоть і кров не яви тобі, але Отець Мій, що на небесах (Мт. 16:17). Його шукав і Мойсей, що говорив Богу: коли знайшов благодать перед Тобою, яви ми Тобі Самого, нехай бачу Тебе (Вих. 33:13). Він духовно споглядав багатства, великі скарби єгипетських, чекаючи наруги Христа, коли бажав відплати в майбутньому і як би бачив невидимого Бога. Про Нього і в Псалмах читається: сподівання всіх кінців землі і тих, що існують у морі далеко (Пс. 64:6), і в Бутті: Той буде сподівання мов (Бут. 49:10). А наступне потім: Я сказав: ось Я у народу, що не закликав імені Мого, відповідає тієї думки: Сій посла мене до вас (Вих. 3:14). Він, будучи образом Божим, не вважав розкраданням бути рівним Богові та інше. (Флп. 2), але, закликаючи народи всього світу, один християнський народ зробив соименным Собі. ст. 2. Цілий день Я простягав руки Мої до народу невіруючого, що ходить шляхом недобрим, за своїми помислами. LXX: Цілий день Я простягав руки Мої до народу невіруючого і сварливого, який ходив не добрим шляхом, а за гріхами своїми. Коли апостол Павло писав римлянам, то, виклавши по відношенню до язичників вище сказане: Я відкрився тим, хто не запитував Мене, знайдений не шукали Мене, додав: в Ізраїлі ж говорить: Я простягав руки Мої до народу невіруючого і сварливого (Рим. 10). знамення вищі [сил] людини, то говорив: Цей не вижене біси, тільки про Веелзевула князя бідолашного (Мт. 12:24) і ще: самарянін Ти Ти, і біса імаши (Ін. 8:48), і знову: Ти, людина ця, твори собі. І в іншому місці: немає ця від Бога людина, бо суботу не зберігає (Ін. 9:16), і багато іншого, що довго було б приводити. Нарешті, коли Він на хресті простягав руки до народу невіруючого і говорив: Отче, відпусти їм, бо не ведуть, що творять (Лк. 23:34 ), то вони прямо говорили: на жаль, руйнуй церкву і трьома днями твори, нехай сниде нині з хреста, і віруємо в Нього. Інші спаси, чи не може спасти (Мт. 27:40–43)? Про це і Симеон, тримаючи на руках Немовля, пророкував: се лежить Сей на падіння і на повстання багатьом і на знак прорікаемо (Лк. 2:34). У Римі юдеї говорять Павлу: про секту цей відомо нам, бо всюди проти глаголемо є (Дії 28:22). Простягнені руки ми можемо розуміти і щодо щедрості Подавця, тому що Він ні в чому не відмовляє тим, хто просить, але одразу і просячому прокаженому дарував зцілення (Мт. 8), і сліпонароджений отримав прозріння (Ін. 9), і насичені тисячі пожадливого народу в пусті. Позначають простягнуті руки і благість Батька, який бажає взяти своїх дітей в обійми. А вони, навпаки, ходили шляхом недобрим і дотримувалися помислів своїх. Таким Господь говорить через пророка: відверни ногу твою від шляху зла (Прип. 4:27). Бо вони любили чужих і подібно до блудниці говорили: піду в слід похоті моїх (Ос. 2:5), І залишивши добрий шлях, що говорить в Євангелії: Я шлях (Ін. 14:6), ходили широким і просторим шляхом, що веде до смерті, і слідували помислам своїм, уникаючи яких, пророк молить Господа: від таємних моїх очисти мене і від чужих пощади раба Твого. Коли не володіють мною, тоді буду непорочним (Пс. 18:13–14). І апостол вчить, що ті, котрі не мають пізнання про Бога, віддаються хибному розуму, щоб робити непотреби (Рим. 1). Ми ж скажемо словом псалмоспівця: настави мене на шлях правий (Пс. 26:11). ст. 3. Народ, що постійно викликає Мене на гнів перед Моїм лицем: вони загартовують жертви в садах і роблять жертвопринесення на цеглинах. LXX: Народ цей засмучує Мене в обличчя: вони завжди приносять жертви в садах і спалюють фіміам на цеглині, що не існують. ⁑ Як говорить Господь: не сотвори собі кумира і всякої подоби, ялинка на небесах і ялинка на землі (Вих. 20:4), і через Мойсея докоряв тих, що чинили: прогнівавши Мене про богів чужих, і в гидотах своїх прегорччиша Мене. Пожрошуючи бісовому, а не Богу (Втор. 32:16), вони старанністю до гріха як би дратували і викликали Бога, не тільки робили те, що не було дозволено, але постійно і безперервно робили це, грішучи перед лицем Господа, перед очима якого все відкрито, або в храмі Його, приносячи жертви. А щоб не було жодного святотатства, вони приносили жертви в садах і курили ладан на цеглинах, з'єднуючи з ідолослужінням розпусту і з жертвопринесеннями хіть, і замість одного вівтаря, побудованого з необробленого каміння за законом Божим, вони обігріли кров'ю жертв обпалені і. Це сказано стосовно буквального значення; у духовному ж сенсі всякий єретик викликає Господа на гнів і хибними вченнями своїми приносить нечисті жертви, не постійні і не мають завжди залишатися, але, подібно до садів, що розквітають на короткий час, піклуючись про насолоди плоті. Такому говориться: всяка плоть сіно і всяка слава її як колір травний. Надто трава і колір відпаде; дієслово Господа, що проповідується в церквах, перебуває на віки (Іс. 40:6–8). Навут, що не бажав, щоб такі сади були зроблені з виноградника його, пролив кров за нечестивого царя Ахава (3Цар. 21). Бо ні з чим не годилося, щоб загинула батьківська спадщина і щоб, по вирубці виноградників, що приносять плід, що веселить серце людини, замість чеснот народжувалися овочі насолод і пороків. Є у греків справедливо прославлявся і вихвалявся вислів мудреця, який всі задоволення світла, блиск і розкіш світу, що швидко минає, називає садами Адоніса. Єретики роблять також посвячення на камінні, коли намагаються утвердити свої помилки і натягнуту брехню діалектичним мистецтвом і побудувати в належному порядку (in quadrum) і підкріпити, як кажуть, γραμμικαῖς ἀράγκοι [математичними доказами, які надаються], тобто пилу 66 . А що читається у сімдесятників: бісів, які не існують, і чого немає в єврейському, це слід розуміти в тому сенсі, що буквально і духовно не існують і бісів, які вже загинули від Бога, істинно існуючого, і секти єретиків, які не мають жодної істини, але переходять у подобу тіней і гинуть. Тому й Естер говорить до Господа: „Не віддай спадщини Твоїй тим, що не існують” (Есф. 4), і святий молиться в псалмі: ослаби мені, та й почию спершу навіть не від'їду, і кому не буду (Іс. 38:14). існувати, хоча він існує собі у покараннях. ст. 4–5. Вони живуть у трунах і сплять у капищах ідолів; вони їдять свиняче м'ясо та мерзенне варево в їхніх судинах; Вони кажуть: Вийшли від мене, не наближайся до мене, бо ти нечистий. LXX: Вони сплять у трунах і печерах заради сновидінь; вони їдять свиняче м'ясо та варево жертовне, мерзенні всі посудини їхні; вони кажуть: удалися від мене, не наближайся до мене, бо я чистий. Не було ніякого святотатства, яке опустив би народ Ізраїльський, який не тільки приносив жертви в садах і спалював ладан на цеглинах, але також сидів або жив у трунах і спав у капищах ідолів, де зазвичай лежали на постланних шкірах жертв, щоб у сновидіннях впізнавати буду. Це досі робить помилку язичників і багатьох інших у капищі Ескулапа, які [капища] суть не що інше, як труни померлих. Але вони не обмежувалися цим нечестям, але їли також м'ясо свиней, яке було заборонено законом, і вчорашнє варево, яке греки називають ἕωλον 67 , їдять жадібно. 12), яку наші називають belluа, – тварина, яка завжди слідує за трупами і харчується соком і гнійною кров'ю мертвих тіл. Проти тих, що мешкають у печерах, і Авакум говорив жалюгідним голосом: горе тому, хто напоює подруга свого, питтям каламутним і впіваючому, що нехай дивиться до їхніх печер (Авв. 2:15). Про цих печерах і Господь говорив: писано є: дім Отця Мого дім молитви наречеться, ви ж зробите і вертеп розбійником (Мф. 21:13), (Лк. 19:46), в яких ви занапащуєте душі зваблених, щоб вони не бачили в них тих видінь, про які той же Спасіння уподібнимося (Ос. 12:10). І інший до Нього каже: говорив Ти у видінні сином Твоїм (Пс. 88:20), але ви вірите в ті сни та видіння, в які Господь наказав не вірити. Вони харчуються м'ясом свиней, про яких говориться: не кидайте бісер ваших перед свинями (Мт. 7:6), і їдять мерзенне варево, заправлене в книгах їхнім єретичним мистецтвом. Усі судини їх нечисті, тобто як тіла, так вчення, і вони доходять до такого безумства, що всякого, хто не уподібниться до них, проклинають, як загиблого. Ст. 5–7. Вони будуть димом у люті Моїй, вогнем, що горить цілий день. Ось написано перед Моїм лицем: Не змовчу, але віддам, і віддам у надрі їхньому беззаконня ваше і разом беззаконня батьків ваших, говорить Господь, які приносили жертви на горах і на пагорбах поносили Мене, і спершу відміряю діло їх у надро їх. LXX: Це дим Моєї люті, вогонь горить у ньому в усі дні. Ось написано перед Моїм лицем: Не змовчу, але віддам, і віддам у надрі їхні гріхи їхні та батьків їхніх, говорить Господь, які спалювали куріння на горах і на пагорбах поносили Мене, віддам їхні діла в надро їх. Через справи ваші та неймовірну зарозумілість, так що ви, будучи нечистими шануєте чистих нечистими, ви будете димом, вогнем палаючим, що спалахнув від Моєї люті. Лють же, забуття, гнів, каяття в Богу ми так повинні розуміти, як ноги, руки, очі, вуха та інші члени, про яких говориться, що їх має безтілесний і невидимий Бог. Не в тому сенсі, що цим [душевним] хвилюванням наражається той, Хто знищує їх у нас даром Своєї благодаті, але під властивими нам словами ми повинні розуміти ставлення Бога до нас. Бо і гнів, що полягає в пристрасті до помсти, не так визначається в Богу, як у людях, – він має основу в наших пороках, а не в волі Божій: ми збираємо собі гнів у день гніву і одкровення праведного суду Божого (Рим. 2), щоб наші тернини, вовчки і кукіль, і дерева, принесені солому, побудовані нами на Павловій основі, винищувало мудре полум'я (1Кор. 3). Про цей вічний вогонь, ми читаємо і в пісні Мойсея: вогонь спалахнув від люті Моєї, розпалиться до пекла раннього; знести землю і жита її, попалить основи гір, і стріли Моя скінчать їх (Втор. 82:22). Сенс цього свідчення є тим, що постійно горить вогонь Божий і покарання для грішників і переслідує їх до пекла. Таким був і той одягнений у порфіру багатій в Євангелії, який мучився у вічних вогнях, тим часом як Лазар спочивав на лоні Авраамовому (Лк. 16). Також землю, тобто плоть нашу, і за народженням її, тобто побажання плоті, і підстави гір, що повстають на розум Божий, спалить цей же вогонь. Також і самі гори загинуть від Божих стріл, щоб вони, принижені через покарання, перестали бути горами. Ось, каже, написано перед Моїм лицем. Бо всі наші гріхи відкриті перед Божими очима і записані в тих книгах, про які у Даниїла ми читаємо: престоли поставлені і книги розкрилися (Дан. 7). Про них в іншому місці говориться: на землі нехай напишуться (Єр. 17:13). І не буде більше мовчати Той, який раніше сказав: мовчки, їжа і завжди замовчу, говорить Господь (Іс. 42:14). Але Він віддасть кожному за досконале їм у надрі його, тобто в схованці серця, щоб їх мучила їхня власна совість. Про неї і пророк Осія пророкує: впадуть князі їхнім мечем заради непокарання своєї мови (Ос. 7:16). Це є применшення їх у їхньому надрі, що походить із серця кожної [людини]. Щось подібне і в Приповістях пишеться: „беззаконним все віддається у лоні їх“ (Припов. 5). Це надро через верховенство (ἡγεμονικόν) душі називається за іншим ім'ям – главою: шляхи їх на голови їхніх дах (Єз. 9:10). І в іншому місці: обернеться хвороба нею на голову його і на верх його неправда його зниде (Пс. 7:17). Але буває й добре надро, яке насолоджуватиметься святою совісті, про яке псалмоспівець говорив: і молитва моя в надро моє повернеться (Пс. 34:13). Зрозуміло надро в сенсі прихильності до когось і любові, як колись звертається мова до чоловіка: "дружина, яка на лоні твоїм і до батька: "приведуть синів твоїх на лоні". Тому і всі ті, що мають Авраама батьком і удостоїлися уподібнитися до його чеснот, спочивають на лоні його (Лк. 16:22). Бо під батьками, беззаконня і гріхи яких тепер віддаються нам, ми не повинні розуміти тих, від насіння яких походять наші тіла. Також і Мойсей, сказавши, що гріхи батьків будуть віддані дітям до третього і четвертого покоління ненависним Бога (Вих. 20), пояснює свою думку, кажучи: синові нехай не помруть за гріхи батьків: кожний за свій гріх нехай помре (Втор. 24:16). Також Єзекіїль підтверджує ту ж думку, що вже не вживатиметься відоме прислів'я: отці отрути терпке, а зубом дітей їхньої оскому биша (Єз. 18:2), але буде оскомина тільки на зубах того, хто їв, і помре душа грішить і не понесе. Звідси ми робимо висновок, що слід розуміти в добрий чи протилежний бік тих батьків, до яких кожен приєднується після залишення справжнього життя. І приносив жертви на горах і пагорбах Ізраїль тоді, коли поставив золотих бичок у Бет-Елі та Дані. І він ганьбив Бога щодо заповідей Його, нехтуючи Його обрядами і надаючи богошанування ідолам: справи таких будуть віддані в їхній надрі. Також всякий єретик, що зневажає церковну простоту, приносить жертви на горах і ганьбить Бога, зневажаючи Його заповіді. ст. 8. Так говорить Господь: подібно до того, як коли знаходять зерно в виноградній китиці, то кажуть: Не загуби його, бо благословення в ньому: так зроблю Я заради Моїх рабів, щоб не загубити всього. LXX: Так говорить Господь: подібно до того, як коли знаходять ягоду в виноградній китиці і кажуть: не чіпай її, бо в ній благословення Боже; так зроблю Я заради Мого раба, щоб не погубити всіх. Господь сказав, що Ізраїль загине, що всі гріхи його відкриті перед Його поглядами, і що Він віддасть справи кожного в його надрі. Після цього наводить подібність і приклад порівняння, щоб навчити, що кожен загине через свій гріх і навіть при дуже великій кількості тих, хто грішить, один праведний не загине за провину всіх. Якщо хтось, каже, знайде у виноградній китиці та гроні, що не може визріти й приносив кислі плоди або зіпсований через будь-яку нестачу температури й ґрунту, одне незіпсоване зерно, що дає надію ще збільшитися і досягти звичайної зрілості, то каже іншому: не чіпай його, такого не будеш. безліч ягід тільки одна не була засохлою: так, каже, якщо з безлічі юдеїв, що ображають Бога, Я знайду небагатьох праведних, то врятую їх від смерті дуже багатьох. І це Я зроблю заради Моїх рабів: Авраама, Ісака та Якова, яким дано обітницю, або заради тих, що служать Мені серед дуже багатьох грішників. Щось подібне читаємо ми в Бутті, коли поступово від п'ятдесяти до десяти знаходяться праведники, щоб вони позбавили гріха місто (Бут. 18), і один праведний Лот зі своїми дочками виводиться із Содома (Бут. 19). Про це в соборному [catholica] 69 посланні (Пет. 2) пишеться, що його душа мучилася побачивши беззаконних справ і суд душі виражала в стані тіла. Також Енох один із дуже великої кількості грішників був узятий до Бога (Бут. 5). І Ноя з дітьми його не міг винищити потоп через ухилення всієї плоті від служіння Господу (Бут. 7). Також і Авраам був позбавлений вогню халдейського за дотримання віри (Бут. 11). З цією думкою згодні і слова Єремії, що говорить від Господа: «як теплоту в пустелі Я знайшов Ізраїля разом з убитими мечем» (Єр. 31). Бо, каже, коли весь світ, поранений мечами ідолослужіння, лежав бездиханим, Я знайшов Ізраїлю в Авраамі, що має теплоту віри, як лікар, який після битви, коли між трупами померлих помітить у комусь по ударах жив ознаки життя, докладає піклування до ран, щоб відновити здоров'я. Замість написаного: ὡς θερμόν, тобто як тепле латинський перекладач, введений в оману двозначністю слова, переклав вовчий боб, в чому грішать і багато хто з греків. Однак треба знати, що в єврейському замість теплоти написано thoda, що означає благодать, оскільки саме благодаттю Божою, а не за свої справи, був врятований Ізраїль. ст. 9–10. І виведу від Якова насіння та від Юди володаря гір Моїх, і успадкують його вибрані Мої, і раби Мої будуть жити там, і будуть рівнини дворами для стад та долина Ахор пристанищем для волів у народу Мого, що стягнув Мене. LXX: І виведу від Якова насіння та від Юди, і успадкує гору святу Мою, і успадкують обрані Мої, і раби Мої будуть жити там, і будуть у діброві двори для стад та долина Ахор місцем відпочинку для волів (armentorum) у народу Мого, що стягнув Мене. Кого вище назвав зерном у виноградному пензлі чи виноградною ягодою або ж (на думку багатьох) виноградним пензлем, того називає тепер насінням Якова та Юди, що має гори чи гору Його. Під насінням Якова та Юди дуже багато хто розуміє Христа, про якого в Бутті говориться: Юдо, тобі похвалять браття твоя та інше (Бут. 49:8). Бо для всякого безперечно, що Спаситель народився з племені Юди. Інші стверджують, що розуміються апостоли, про які часто говорили: залишок врятується ( Рим. 9:27 ), і: якщо не б Господь Саваот залишив нам насіння, бо Содома були дихом і як Гоморру уподібнилися бихом (Іс. 1:9). Вони отримали у володіння гору Господню, що говорять по свідомості Христа, що мешкає в них: приступіть до Сіонстей горі і до граду Бога живого, Єрусалиму небесного (Євр. 12:22), або гори Його, про які в Псалмах співається: гори окрест Його і Господь окрест людей Своїх (4). святих (Пс. 86:1). А володітимуть Сіоном обрані Господа, а житимуть у ньому раби Його. Про них у тій же книзі пишеться: насіння Авраамлі раби Його, сини Яківові обрані Його (Пс. 104:6). Отже, хто ще служить насінням, а не перетворився на сина, той є раб Господа, якому Він говорить у Євангелії (Ін. 8): Знаю, що ви насіння Авраамове, але ще не сини. Бо якби ви були насінням Авраамовим, то ви, звичайно, робили б діла Авраама. А хто син, той і вибраний Господа. Тому обраний володіє Єрусалимом, а раби живуть у ньому, і про різницю між синами і рабами говориться: не приємні духа роботи ще в страх, але духу синоположения (Рим. 8:15). І будуть, каже, рівнини або діброви дворами для стад. Замість рівнин у єврейському стоїть Saron. Вся країна навколо Лідди, Йоппії та Іамнії зручна для пасіння стад. Про це і в Діях Апостолів написано: „Ліси ж обернуться на подвір'я для овець”, згідно з тим, що співається в псалмі: голос Господній, що робить олені, і відкриє діброви (Пс. 28:9), або хащі лісів, щоб перестали ховатися в них розбійники і звірі [місцями] підступів і крові, перетворилися на церкви Господні і паслися там стада тим, Хто поклав душу за овець Своїх. Цей голос Господа, що чинить оленів і відкриває хащі лісів, кличе через Іоанна в пустелі: уже сокира при корені дерева лежить. Будь-яке дерево, що не чинить плоду добра, посікається і в вогонь вкидається (Мф. 3:10). І ще: всяка долина здійсниться (Лк. 3:5), про яку і тепер говориться: і долина Ахор місцем відпочинку для волів і [місцем] спокою для народу Мого, що стягнув Мене. ст. 11–12. А вас, що залишили Господа і забули гору святу Мою, які ставите стіл для долі і робите вилив на ньому, вас я відрахую для меча і всі ви падете через заклання. LXX: А вас, що залишили Мене і забули гору святу Мою, і приготуєте стіл для долі і наповнюєте для диявола питим, вас Я віддам мечу: всі ви падете через винищення. У місцях, що колись були лісовими та місцями сум'яття, у місцях язичників будуть двори для овець, тобто для Церкви з усього світу віруючих. А вас, народ ізраїльський, що залишили Господа і на гнів викликали Святого Ізраїлевого, що забули гору святу Його, про яку ми часто говорили, або Господа Спасителя, що є гора гір і святий усіх святих, або гору Сіон і місто Бога живого, Єрусалим небесний, що чините те й те, щоб Я виявити меча. Який це меч, про це скажемо згодом. Ви ставите, каже, стіл долі і робите поливання на ньому, або по сімдесят: ви готуєте стіл для долі і наповнюєте бісівську чашу або κέρασμα, що все однаково перевели, тобто розчинене питво. У всіх містах і особливо в Єгипті та в Олександрії є старий ідолопоклонницький звичай ставити в останній день їхнього року і останнього місяця стіл, наповнений різними стравами, і чашу, розчинену з медом, щоб передбачити родючість минулого чи наступного року. Робили це й ізраїльтяни, які шанували всіх надзвичайних ідолів і не на вівтарі, а на такого роду столі обливали жертви виливом. Замість перекладеного Сімдесятьма: біса в єврейському стоїть mе nni , що Сіммах переклав: без Мене , так що сенс буде наступний: ви готуєте стіл для долі і наповнюєте без Мене [чашу] питтям, щоб дати знати, що це робиться не для Нього, а для біса. Меч же, яким вони винищуються, розуміється у сенсі покарання. Бо не мечу відданий увесь народ ізраїльський, з якого ми бачимо багато тисяч розпорошеними по всьому світу, але покаранням і мукам полону і крайнього поневолення, згідно з тим, що в іншому місці говориться: «Від меча помруть усі грішники народу Мого», і в пісні Повторення Закону: упою стріли мої від крові Втор. Може здаватися неймовірним, що Господні стріли впояються кров'ю і що меч Його насичується тілом поранених. Про ці стріли, які щохвилини мучили Йова, він каже: стріли Господні в тілі моєму суть, їхня ж лють випиває кров мою, коли почну дієсловами, бодять мене (Йов. 6:4). Згідно з алегоричним змістом слід сказати, що всі, що залишають Церкву і забувають святу гору Божу і зраджують себе духам помилки і бісівським вченням, готують стіл для долі, думаючи, що ніщо не залежить від Бога, але все керується або перебігом зірок або різноманітною долею. Їх докоряє Павло говорячи: не можете трапезі Господньої причащатися і трапезі бісів, не можете чашу Господню пиши та чашу бісівську (1Кор. 10:20); бо вони будуть віддані вічним покаранням, так що ніхто з них не зможе уникнути вбивства і смерті. ст. 12. Бо Я кликав, і ви не відповідали, Я говорив, і ви не слухали, але робили зло в очах Моїх і обирали неугодне Мені. LXX: Бо Я кликав вас, і ви не слухали, Я говорив, і ви зневажали і чинили зло передо Мною і обирали неугодне Мені. Ви, каже, віддані мечу, тому що не тільки залишили Мене і забули Мене і розчиняли чашу для долі, але коли Я був Еммануїлом, тобто з нами Бог, про якого і Іван пише: Слово плоть бути і всілися в нас (Ін. 1:14), Я особисто кликав вас: зверніться до: 4, 4. прийдіть до Мене всі, хто трудиться і обтяжений (Мф. 11:28), але ви не хотіли відповідати. Я говорив притчами і все зробив, що мав робити, але ви не слухали Мене і навіть зневажали. Бо Я – Той, що й вище сказав: прийдеш, і не бяше людини, покликай, і не бе послухаючого (Іс. 50:2). Але для вас недостатньо було того безбожства, що ви зневажали Мене в моїй присутності і вбили посланого до вас спадкоємця, але ви робили зле перед очима Моїми і обирали неугодне Мені і хулили Сина Божого, вимагаючи собі Варавву розбійника, винного в людиногубстві й заколоті, і заблукати зі шляху Твого (Іс. 63:17). Бо якщо Мене не знали Мене і Мене не прикликали, Мене прийняли, то яких варт ви гідні, які не хотіли прийняти Мене, посланого до вас і говорив вам: Я прийшов тільки до вівців загиблих дому Ізраїля (Мт. 15:24), але ще й пригвоздили до кресту? Потрібно звернути увагу, яке значення мають слова: і обирали не угодне Мені або те, в чому є вола Сина Божого, що говорить в Євангелії: не кожен говори Мі: Господи, Господи, ввійде в царство небесне, але твори волю Отця Мого, що є на небесах (Мт. 7:2). Про неї і Сам Бог каже: що створити волю Твою захотів (Пс. 39:9). Це та воля, про яку і Сам Господь говорив: здобув Давида сина Єссеєва, чоловіка за серцем Моїм, що створить вся хотіння Моя (Дії 13:22). Тому і святий молиться і каже: Навчи мене творити волю Твою, бо Ти є Бог мій (Пс. 142:10). Бо все можна, але не все корисно (1Кор. 6). І про діви апостол каже, що він не має заповіді Господньої, проте бажає, щоб ми були такими, як і він (1Кор. 7). Цим він показує, що треба слідувати не поблажливості, а бажанню вчителя, і що ми повинні обирати те, що корисне, а не те, що дозволено, як воно щодо двоєшлюбності: хочу юним [вдовицям] посягати, чада народжувати, будинок будувати (1Тим. 5:4). І показує причини, чому він дозволяє це: бо деякі розпустилися в слід сатани (1Тим. 5. Отже другий шлюб не становить справжнього його бажання, яке втрачає значення через порівняння з перелюбом. ст. 13–14. Тому так говорить Господь Бог: Ось раби Мої будуть їсти, а ви голодуватимете. Ось раби Мої будуть пити, а ви будете прагнути. Ось раби Мої будуть веселитися, а ви будете в сорому. Ось раби Мої будуть вихваляти від серцевої радості, а ви кричатимете від серцевої скорботи і ридатимемо від скрухи духу. LXX: Тому так говорить Господь: Ось раби Мої будуть їсти, а ви голодуватимете. Ось раби Мої будуть пити, а ви будете прагнути. Ось раби Мої будуть радіти, а ви будете в сорому. Ось раби Мої будуть радіти від радості, а ви будете кричати від серцевої скорботи вашої і плакати від скрухи вашого духу. Не тільки впадете від меча ви, що залишили Господа і чинили зло в очах Його і не хотіли слухати Його в Його присутності, але побачите велику різницю між вами та народами язичницькими. Бо ті, що будуть Моїми рабами, будуть їсти та пити, веселитись і вихваляти від серцевої радості. А ви, навпаки, голодуватимете і жадатимете, будете в сорому й від серцевої скорботи й сокрушення духу ридатимете. Хіліасти вважають, що все це здійсниться протягом тисячі років, думаючи, що їжа і пиття означають царство Боже, і не розуміючи написаного: «старайтеся не про їжу гине, а про їжу життя та істини» (Ін. 6), і бажаючи їсти тіло Христове і плід дерева життя. Про це Спаситель каже: Я хліб, сходи з небес (Ів. 6:33–35), і Екклезіаст: відверни очі твої і насичуйся хліба (Припов. 20:13). І псалмоспівець каже: юний бих і не постарівся, і не бачиш праведника залишена, нижча за насіння його, просячи хліби. Весь день милує і взаємно дає праведний і насіння його на благословення буде (Пс. 36:25–26). Щодо цього хліба та духовної трапези [Спаситель] наставляв учнів: ви перебули зі Мною в Моїх напасників, та їсте на трапезі Отця Мого в царстві небесному (Лк. 22:28–30). Якщо ми будемо розуміти це у ставленні до простого хліба, то як зможемо пояснити це: не вб'є гладом Господь душу праведну (Припов. 10:3), і ще: звістка Господь шляху непорочних, і надбання їх у віки буде. Не посоромляться під час лютого і вдень глади насититься (Пс. 36:18–19). Бо скільки праведних помирає від переслідування, пригнічених голодом і злиднями, скільки праведних голодує, а безбожних сповнюється жорстокостями! Пиття ж має бути зрозуміле те, що черпається з джерел Ізраїлевих, яке хто питиме, той матиме в собі джерело води, що тече в життя вічне (Ін. 4). Його і Спаситель обіцяє пити в царстві Отця з учнями (Лк. 22); воно веселить серце людини (Пс. 103), так що питущі зможуть сказати: дав ти веселощі в серці моєму (Пс. 4: 8). Про цю їжу та пиття говориться у восьми блаженствах: блаженні пожадливі і спраглий правди (Мф. 5:6). І Мати Господня, наповнена Духом Святим, пророкувала: пожадаючі виконай благ, які раніше не мали їжі Господньої, і ті, що багатіють, відпусти марноти (Лк. 1:53), які дані за поховання Його і знехтували обітованого пророками. Про них в іншому місці псалмоспівець співає: багатстві збіднілих і закоханих, тобто народ юдейський, що шукає Господа, тобто натовп язичників, не позбудуться всякого блага (Пс. 33:11). І коли службовці Христу і віруючі в Нього будуть веселитися і хвалити Бога від серцевого тріумфу і радості, тоді ті будуть в соромі, бачачи, що інші зайняли їхнє місце, і будуть кричати від серцевої скорботи, виконуючи написане: ту буде плач і скрегіт зубом (Мф. 13:50), – коли а козли юдеїв та безбожних ошуюю, бо одні отримають вічні нагороди, інші – вічні муки. Скруху ж духу від серцевої скорботи потрібно розуміти щодо свідомості гріхів, згідно з написаним: зрозуміють оманливі духом сенс (Іс. 29:24), і: серце скрушено і смиренно, Боже, не принижуєш (Пс. 50). 12 І журиться дух, коли він звеличувався, що пишеться про царя, ворожого Ізраїлю: запеклий Господь дух його (Втор. 2:30), про царя вавилонського, коли звеличувалося серце його і запеклий дух, так що він з зарозумілістю говорив: цей Вавилон, його ж аз 4 . Ст. 15–16. І залишіть ваше ім'я для клятви вибраним Моїм, і вигубить тебе Господь Бог і назве рабів Своїх іншим ім'ям, яким хто благословенний на землі, буде благословлятися Богом, амінь, і хто клянеться на землі, буде присягатися [або клянеться] Богом, амінь. LXX: Бо ви залишите ім'я ваше для насичення Моїм обраним. А вас вигубить Господь, а служителі Мені назвуться новим ім'ям, яке благословлятиметься на землі, бо будуть благословляти Бога істинного, і ті, що клянуться на землі, будуть присягатися Богом істинним. Замість насичення, яке по-єврейськи називається sabaa, інші переклали клятва. Це слово має багато значень, і змінюється, дивлячись на відмінність наголосів. Бо воно означає і клятву, і насичення, і пересичення, і багатьох, і сім. Про це ми сказали в книзі Буття і в цій книзі, де сім дружин беруть одного чоловіка 70 . Потім, замість того, що LXX переклали істинний і що в єврейському називається амен, Акіла переклав: πεπιοτωμενώς, тобто вірю (fideliter). А що він каже, сенс цього наступний: коли інші займуть ваше місце, ім'я ваше буде присягою для обраних Моїх, так що вас будуть вважати за приклад погань і будуть зрікатися перенесення таких і присягатися так: нехай я не відчуватиму того, що випробував народ юдейський, або ім'я ваше буде пересиченням, що буде пересиченням, що буде пересиченням, ненависні нам і які дійшли до пересичення та огиди. Або, напевно, слід сказати, що вони залишають ім'я своє обраним Господа, щоб їхнє місце зайняв сонм язичників і щоб вони називалися синами Авраама та Ізраїлю. Про них Павло говорить: мир на них та на Ізраїлі Божі (Гал. 6:16). Бо не всі ті Ізраїль, які від ізраїльтян, і не всі діти Авраама, які від [його] насіння (Рим. 9), про яких говориться: коли діти Авраамля були швидкі, справи Авраамля робили (Ін. 8:39). А оскільки вони насіння Авраамове, але не діти, про відмінність яких ми вище сказали, то Іоанн Хреститель докоряє їх говорячи: не починайте говорити: отця імами Авраама, бо Бог може від каміння цього спорудити чада Аврааму (Мф. 3:9). Бо як можуть бути дітьми його ті, що говорили дереву й каменю: ти мене породив? А вас, каже, винищить Господь, щоб ви називалися не обрізанням (circumcisio), але зарізанням (concisio), щоб ви були позбавлені життя вічного, щоб ви не мали Того, що говорить: Я є живіт (Ів. 11:25). А рабів Своїх, каже, назве іншим чи новим ім'ям, яке прославлятиметься у всьому всесвіті. І буде благословлятися, так що хто буде названий цим ім'ям, той буде благословлятися про Господа і отримає знак істинного обрізання [або благословення], амінь, яким часто для підтвердження сказаного користується Господь в Євангелії: амінь, амінь кажу вам (Ів. 5:19). А ім'я нове чи інше є тільки те, що походить від імені Христового, щоб народ Божий не називався Яковлєвим, і Юдейським, і Ізраїлевим, і Єфремовим, і Йосиповим, а християнським. Бо кожен, хто буде присягатися на землі, буде присягатися не ідолами і хибними богами, а Богом, яка думка знову підтверджується знаком амінь. Далі, [сказане] у Сімдесяти, які замість амінь переклали: Бога істинного, в тому сенсі, що буде благословлятися істинний Бог і що клянуться на землі будуть присягатися істинним Богом, ми не відносимо, згідно з помилкою аріан, тільки до лиця Бога Отця, про якого написано: Нехай знають, еси, Ісусе Христе (Ін. 17:3), але до Сина, який і сам є істинний Бог, як говорить євангеліст Іван: Син Божий прийде, і дав нам розум, нехай пізнаємо істину і нехай будемо в істинному Сині Його, Ісусі Христі (1Ін. 5:2) Він є істинний Бог і життя вічне. Бо якщо Спаситель говорить про Себе: «Я є істина» (Ін. 1:6), то отже істинний Бог отримав ім'я від істини, так що Він називається Богом не за хибними богами, а за істинним Богом Отцем, і Сам є істинний Бог. Інакше, якби Він не був істинним, то був би подібний до ідола, що падає на голови тих, які її визнають Христа за істинного Бога. Нове ж ім'я це те, що пишеться Йому в Апокаліпсисі (Об'явл. 2:17) на камені, яке благословляється у всьому світі. Ст. 16–18. Тому що забуті колишні лиха і тому, що вони приховані від очей Моїх. Бо ось Я творю нові небеса, і нову землю, і колишні не будуть згадані і не прийдуть на серце. А ви будете радіти і веселитися на віки про те, що Я творю. LXX: Тому що буде забута колишня скорбота і не прийде на їхнє серце. Бо буде нове небо і нова земля, і колишні не будуть згадані, і не прийде на їхнє серце, але радість і веселість знайдуть на ній. Причиною веселості і сповідання Бога істинного є те, що за колишніми вічними лихами настане забуття, і вони не пам'ятатимуть ідолів і колишню оману, але прийдуть з мороку до світла, щоб насолоджуватися вічним блаженством. Бо будуть забуті колишні лиха не через забуття пам'яті, але внаслідок заміни їх благами, згідно з написаним: у день благих забуття злих (Сир. 11:25). І в іншому місці: озлоблення часом забиття творить солодощі (Сир. 11:27); тому що ті, що перебувають у бідах, не насолоджуються в душі колишніми задоволеннями з помилки Епікура. Втім можна й те сказати, що на новому небі та на новій землі згладжується всяке пам'ятання про колишній спосіб життя, щоб самий спогад про колишнє лихо не становив частину лих. Що стосується нового неба і нової землі, то ті, на думку яких все, видиме нами, гине, тлумачать їх свідченням Євангелія: небо і земля мимо йде (Мф. 24:35), і апостола Павла: бо тимчасова видима, невидима ж вічна (2Кор. 4:18). Потім ті, що нове вважають за зміну на краще, а не за знищення елементів, користуються цим прикладом: на початку Ти, Господи, землю заснував Ти, і діла руку Твою суть небеса. Та загинуть, Ти ж перебуваєш, і вся як риза обітшають, і як одежу звіши я, і зміняться (Пс. 101:26–27). Це ясно показує, що смерть і винищення означають повне знищення, а зміна на краще. Бо й те, що в іншому місці написано: буде світло місяця як світло сонця, і світло сонячне буде седмирицею (Іс. 30:26), означає не знищення колишнього, а зміна на краще. Щоб можна було зрозуміти це, наведемо приклади з нашого стану. Коли дитина виросте в юнака, і юнак, і юнак у чоловіка, і чоловік у старця, то він не гине в кожному віці. Бо залишається той самий [чоловік], який був раніше, але мало-помалу він змінюється і називається загиблим для колишнього віку. У цьому сенсі і апостол Павло говорив: бо переходить образ світу цього (1Кор 7:31). Розглянемо, що він сказав [словами]: переходить образ, а не істота. На це ж вказує і Петро: таїться їм це тим, хто хоче, бо небо беша спершу, і земля від води, і водою складена Божим словом. Тим самим тодішній світ водою потоплений загинув. А теперішня небеса і земля тим самим словом потаємна суть (2Пет. 3:5–7). У якому сенсі слід розуміти це, щодо цього він потім вчить: „нові ж небеса та нову землю бачимо і обітницю Його“ (2Пет. 3:13). Він не сказав: побачимо інші небеса та іншу землю, але колишні та старі, що змінилися на найкращі. Можемо ми й те сказати, що ті, хто звернувся від ідолослужіння і залишив колишню оману, бачать нові небеса і нову землю, не шануючи стихії і те, що народиться із землі, за богів. Тепер ми сповідуємо, що небо і земля – справи рук Божих, а в той час ми чинили божественне шанування рабам і тварюкам; в цьому сенсі і Давид співає: побачу небеса, діла твоїх перст ( Пс. 8:4 ), - не тому, що він не бачив небес у той час, коли говорив це, але тому, що через поступове піднесення чеснот і ведення майбутнього він бачить новими ті [небеса], які вже бачив старими (або старі). А що говориться наприкінці цього свідчення: які Я творю, це сімдесятьма опущено. ст. 18–19. Бо ось Я творю Єрусалим радістю та народ його радістю. І веселитимуся про Єрусалим і радітиму над народом Моїм. LXX: Бо ось Я роблю Єрусалим радістю і народ Мій радістю. І веселитимуся про Єрусалим і радітиму над народом Моїм. Ви, каже, повинні веселитися і радіти вічною радістю про творення нових небес і нової землі і зовсім не пам'ятати про колишнє, щоб унаслідок старого спогаду не з'явилася у вас якась скорбота. Бо не тільки нові небеса і нову землю, але також Єрусалим створю Я радістю і народ його радістю, без сумніву, для всієї землі, так як старий був радістю для одного народу, так новий буде радістю для всіх народів. Весело ж усіх і радість про місто і народ Божий будуть такі, що навіть Я, засновник його, веселитимуся і радітиму за Єрусалим і народ Мій, що буде їсти, і пити, і радіти, і веселитися в ньому, і який називатиметься новим ім'ям. ст. 19–20. І не почується в ньому більше голос плачучи, а голос крику. Не буде більше немовляти [має кілька] днів і старця, що не досягне повноти днів своїх. Бо юнак умиратиме сторічним, і грішник сто років буде проклинаний. LXX: І не почується в ньому більше голосу плачу і голосу крику. Бо не буде там неповнолітнього і старця, що не досягає повного часу свого. Бо буде (або є) немовля ста років і вмираючий грішник сто років буде проклинається. Бо не годиться було б, щоб у місті Єрусалимі та в народі Божому, що одержить вічне творіння веселощів і радості, ще чувся голос плачу і крику, коли зникнуть смуток, скорбота та стогнання. Бо протилежності неможливо знайти одночасно. І де радість і радість, що служить плодом Святого Духа, там не може залишатися плач і ридання, що пристойно плачуть і нарікають, і особливо крик, який Павло виганяє з Церкви віруючих, щоб, подібно до юдеїв, ми не кричали перед судом (Еф. 4). У такому місті не буде різного віку: немовляти і старця, малого і великого, що не досягають повних днів своїх, але як сини воскресіння, всі досягнуть чоловіка досконалого, в міру віку виконання Христового, щоб ні в кого не було ні нестачі, ні надлишку кількох років і щоб у той час, як один ще не мав перестати і не був тим, хто не має міцної сили, похилого віку, і всі досягнуть сотенного числа, яке мав Авраам, який у цьому віці отримав обітницю про сина Ісаака (Бут. 21). Немає необхідності дуже багато говорити про переваги цього числа, щоб міркування не було зайвим. Ми скажемо тільки те, що десять декад мають рівні бічні сторони і чотирикутні форми мають міцність. Також в обітницях за витрачене (або за знехтуване) нами Господь обіцяє нам стократне множення, і насіння, що падає на добру землю, насамперед має сторичне число дуже рясного плоду. Таким чином, коли в усіх буде один вік, і святий і грішник будуть удосконаленими через однакове воскресіння, і не відрізнятимуться один від одного за часом, але один буде залучатись до нагород, інший до покарань, і в тому полягатиме прокляття грішника, що в нетлінному тілі він зазнає вічних покарань. Також і те, що ми читаємо в Апокаліпсисі Іоанна (Об'явл. 20), що малі і великі постануть перед Суддею, означає різниці не віку, а заслуг. Бо малий, за словами Соломона, гідний є милості. Силнії ж силу будуть катувати (Прем. 6:7). З цією думкою згодні й слова Господа: раб, що веде волю пана свого і не створивши її бієн буде багато. Неведучий, створивши ж гідна раном, бієн буде мало (Лк. 12:47–48). Блаженніший апостол Павло, пояснюючи через Христа, що в ньому віщає, старе Писання, засвідчує, що патріарх Авраам був батьком не тільки обрізання, але й необрізання (Рим. 4), тобто що від нього народилися два народи, і той, який народився від нього за тілом, у столітньому віці піддається вічному прокляттю через Христа, що народився від племені Авраамового і на якого той народ наклав руки. Цьому образу навчають Євангелія (Мк. 5); (Мф. 9); (Лк. 8), в яких повідомляється, що тоді почала кровоточива хворіти, коли народилася дочка начальника синагоги, і що коли та була зцілена, ця відразу померла: в одне й те ж продовження років новий народ залишається в юності, а старий помирає від хвороби і проклинається 71 . Це ми пов'язали стосовно Сімдесяти Тлумачників, видання яких поширене у всьому світі, щоб не здавалося, що в найвідомішому місці ми шукаємо притулку в єврейській мові. Чи будемо ми відносити це у другому пришесті Спасителя після воскресіння, або до першого воскресіння, після хрищення, – [те й інше] не суперечить церковній вірі. Євреї стверджують, що це збудеться на землі в тисячолітньому царстві і що обіцяється така тривала тривалість майбутнього життя, що сто років нараховують для дитинства, а грішник помиратиме в сотий рік свого життя для того, щоб не міг користуватися заготовленими багатствами, але щоб дізнався, що він проклятий. Якщо це так, то де буде досконале блаженство, яке порушується і псується гріхом, і де гріх карається передчасною смертю? Ст. 21–22. І будуватимуть доми, і житимуть у них, і садитимуть виноградника, і плоди їхні. Бо не будуватимуть, щоб інший жив, не будуть садити, щоб інший їв. LXX [переклали] однаково. Щодо цих будинків у шістдесят восьмому псалмі пророча мова обіцяє кажучи: бо Бог врятує Сіона і збудуються гради юдеїстії і оселяться там, і наслідять, і насіння рабів Твоїх утримає, і ті, що люблять ім'я Твоє, вселяться в ньому. Все це юдеї розуміють буквально (carnaliter), у тому сенсі, що Єрусалим та міста юдейські будуть відновлені у колишньому стані. Якщо ми погодимося з ними, то нехай вони вислухають, що це обіцяється не тільки Єрусалиму, але й Содому, тому що Єзекіїль каже: „Повернеться Содома в колишній свій стан» (Єз. 16:65). володіти тими, хто їх збудував. Також і Яків, тому що він був простий або, як то кажуть по-грецьки, ἔπλαστος, тобто не лестощів, і не був таким, які засуджуються в посланні Петра, про які він говорить: у лихоцтві улесливими словеси вас вловлять (2Пет. 2:3). Тому вони жили в будинку, яким не міг мати Ісав, який знаходив задоволення у звірах та лісах. Такий дім описують і слова Спасителя в Євангелії: «Кожен, хто приходить до Мене і слухає слова Мої і виконує їх, подібний до чоловіка розсудливого, що збудував будинок на камені.» (Мф. 7:24). Йов, який, будучи багатий тілесно і духовно, був доведений до такої бідності, що сидів на купі сміття поза брамами міста (Іов. 2). кому будуть (Лк. 12:20)? Але не тільки, каже, вони будуватимуть доми й житимуть у них, але й садитимуть виноградники й самі їстиму їхню плоду, згідно з тим, що в Михея говориться: спочиває киїждо під лозою своєю і під смоковницею своєю, і не буде страшного (Мих. 4:4). Це той виноградник, який у Євангелії говорив: Я є лоза, ви ж народжені, і Отець Мій робітник є (Ів. 15:5). "Кожен, хто не приносить плоду, зрубується і кидається у вогонь" (Мт. 5). Плоди його будуть їсти й пити, і вони веселять серце людини, і наречені впоюють ними друзів, і щодня пити їх у царстві Божому. А спочиває під смоковницею і не боїться нічиїх підступів той, хто насолоджується насолодою Святого Духа і насичується плодами Його: любов'ю, радістю, миром, вірою, помірністю, довготерпінням. Про подібного роду насадника говориться: "хто насадить смоковницю, той буде їсти плід її" (Ам. 9). Хто буде будувати такі будинки і садити виноградники, про яких і апостол говорить: аз насадих, Аполлос напої, Бог же зрости (1Кор. 3:6), той буде їсти від плодів рук своїх (Пс. 127) і, пожинаючи про дух, буде від духу пожинати життя вічне і не піддаватиметься замиканням з боку диявола та служителів його. ст. 22–25. Бо як дні дерева будуть дні народу Мого, і не постаріють у вибраних Моїх діла їхніх рук. Не працюватимуть даремно й породжувати дітей на сум'яття, бо вони насіння благословенних від Господа та онуки їх із ними. І буде, перш ніж вони покличуть, Я уважатиму, і коли вони ще будуть говорити, Я почую (вульг. буду слухати). Вовк і ягня будуть пастися разом, і лев і віл будуть їсти солому і для змія порох буде їжею його. Вони не будуть завдавати шкоди і не вбиватимуть на всій святій горі Моїй, говорить Господь. LXX: Бо як дні дерева життя дні народу Мого. Діла рук своїх зроблять старими Мої обрані. Не працюватимуть даремно й породжувати синів на прокляття, бо вони насіння благословенних від Господа та онуки їх із ними. І буде, перш ніж вони покличуть, Я уважатиму, і коли вони ще будуть говорити, Я скажу: що? Тоді вовки та ягнята будуть пастися разом, а лев, як віл, їстиме солому і змій землю, як їжу. Вони не завдадуть шкоди і псування на святій горі Моїй, говорить Господь. Проживання і насадження праведних буде вічним, щоб дні життя народу Мого зрівнялися з днями дерева життя, про яке в Псалмах говориться: праведник акі фінік процвітає (Пс. 91:13), щодня тріумфуючи над противниками і носячи перед собою знамення перемоги. Якщо ж читаємо по Сімдесяти: дні дерева життя, які з єврейського передають більше сенсу, ніж слова, то ми можемо розуміти те дерево життя, яке було в раю. Щоб Адам не простягав руку свою до нього і не став жити, для цього він був вигнаний з раю (Бут. 3). Для охорони його був поставлений херувим, тобто безліч знання, і вогняний спис (framea), щоб охороняти шлях до дерева життя, щоб Адам, що ще не усвідомив своїх гріхів і не знав від своїх гріхів, не їв від нього і не помер смертю нерозкаяності, і відчаю і гордості. Що це за дерево життя, це ясніше викладає Соломон, який, міркуючи про премудрість Божу, каже: дерево живота є всім, хто її тримає, і тим, хто поклоняється на ній, як на Господа, тверда (Прип. 3:18 ) і, без сумніву, вказує на Слово Боже, яке Сама є шлях і премудрість і говорить про Себе: Я є живіт (Ів. 11:25 ) і про яку пророк співає: вся премудрістю створив Ти: наповнися земля тварю Твоя (Пс. 103:4) сила і Божа премудрість» ( 1Кор. 1:24 ). що стають старими справи тих, що дім, заснований на камені, перебуває по віки і які на підставі Христовій будували із золота, срібла, дорогоцінного каміння (1Кор. 3), і навпаки, діла тих гинуть, дім яких, заснований на піску, піддається раптовій бурі і які будували на підставі Христа, з дерев. щодня робить старими справи свої той, хто, забуваючи колишнє, прагне майбутнього? Тому кажуть: старий і новий заповіт, – не тому що старий знищується, а через те, що за новим не слідує інший. Стосовно єврейського тексту можна також сказати, що справи народу і віруючих у Христа є плодами апостолів, тобто обраних Божих, і зберігаються в їхніх скарбницях. Бо багато званих, а мало обраних (Мт. 20:16). Вони не працюватимуть даремно, як колись працювали юдеї, але будуть їсти від праць рук своїх. І не будуть народжувати в сум'ятті або в проклятті і, як у єврейському ясніше стоїть, εἰς ἀνυπαρξίαν, що на мові їх [євреїв] називається labala , тобто: щоб перестати бути і мати кінець свого існування, замість чого Акіла, Сімш і феїтіш підстави, але наслідували Нафанаїла, вихваленого словом Господа: ось воістину Ізраїльтянин, в ньому ж лестощі немає (Ін. 1:47), який шукав Христа на підставі свідчення писань і бажав визнати Христа [за пророкуваннями] пророків: від Назарета може що добробути (4). Сенс же такий: як ви приводите до мене з Галілеї та Назарета Месію, щодо якого, як я знаю, обітовано, що Він буде з Віфлеєму юдейського? Отож апостоли та мужі апостольські так народжуватимуть дітей, що будуть наставляти їх зі святих Писань, щоб вони не наслідували прокляття юдеїв, але говорили з пророком: від страху Твого, Господи, в утробі прияхом і болячком і родом (18). Бо про них було сказано: благословенна виродка утроби твоєї (Втор. 28:4). Такі діти Авраама, що роблять діла його, і в старозавітній історії називаються такими сини пророчі, яких і в новому завіті народжували апостоли: Павло – Тимофія, Луку та Тита та багатьох інших, Петро – євангеліста Марка та інші – інших, насіння яких благословляється і досі благословляється. Про них пророк каже: блаженний чоловік, бояйся Господа, у Його заповідях захопить зело. Сильно на землі буде насіння його, рід правих благословиться (Пс. 111:1-3). І в іншому місці: сини твої як новосадження олійна навколо трапези твоя. Це так благословиться людина, бояйся Господа (Пс. 127:4). Навпаки, про Юду зрадника і всіх подібних до нього говориться: Нехай будуть синові його три і дружина його вдова, що рушать, нехай переселяться синові його і запитають, нехай будуть вигнані з домів своїх (Пс. 108:9). Бо кінець поганого породження найгірший. Вони зачинають скорботу і народжують беззаконня. Про їхнє око написано: оце біль неправдою, зачатий хвороба і роди беззаконня (Пс. 7:15). Якщо ж це говориться про безбожних, то яким чином Самуїл, чоловік блаженний і праведний, породив дуже худих синів, які не ходили шляхом батька (1Цар. 8), і Давид, від насіння якого народився Христос, породив двох синів, Амнона та Авесалома, з яких один явився у 2. 13:28); (2Цар. 15:14); (2Цар. 10:11)? З усього цього ми навчаємося, що синів та онуків має розуміти згідно з тим, що ми сказали. Згідно з цим і Павло був у муках народження про дітей, доки не зобразиться в них Христос (Гал. 4), і народив Онисима у кайданах. Коли вони покличуть, то будуть почуті, і коли вони будуть говорити, Господь скаже: Ось Я. Все це ми бачимо навіть таким, що буквально здійснилося в Діях Апостолів. Бо не могли б у такий короткий час увірувати всі народи, якби чудесами знамен не була певним чином вирвана їхня віра. Бо коли говорили і кликали апостоли і мужі апостольські, Господь відповідав величчю знамень, так що Серна встала по молитві Петра (Дії 9), і отець Публія на острові Меліт, по молитвах Павла, зцілився від лихоманки і болю в животі, до хвороб, до хвороб. весь світ називав їх богами, що ходять серед людей. Тоді вовк і ягня паслися разом, – переслідувач Павло та учень Ананія (Дії 9). Це той вовк, про який написано: Веніамін вовк хижак, рано їсть видобуток і на вечір дасть їжу (Бут. 49:27), або, як в єврейському говориться: буде ділити видобуток, вчення якого було їжею для віруючих і який у всьому світі тріумфував над переможеними противниками. Агнцями ж повинні бути визнані всі ті, які в білому одязі йшли за Агнцем, куди б Він не пішов, яких Господь віддав Петру для пасіння, кажучи: Паси вівці Моя (Ів. 21:16). Також лев, як віл, буде їсти солому, коли мужі красномовні і колишні колись сильними у світі віддадуть себе простоті Писань, щоб не пастись на світському красномовстві, яке на кшталт меду каплет з вуст блудниці, але слідувати малозначності і солом історичного викладу, поки тривала праця і тривала праця. Про цю солому та пшеницю та Єремія каже: що плеви до пшениці? сказав Господь (Єр. 23:28). І заслуговує на увагу, що не віл перетворюється на лютого, але лев змінюється на лагідного. Також змій, який сторожив за п'ятою людини і в якого людина сторожила за головою, не буде харчуватися винищенням інших, але буде їсти землю чи порох, як хліб (Бут. 3). Або, можливо, так має розуміти, що диявол, який раніше харчувався смертю людей, буде поїдати тільки тих, які суть прах і земля: все це показує зміну злих на краще, які не будуть завдавати шкоди, залишивши колишню лють, не зовні, але на святій горі Господній, тобто в Церкві і в сповіданні Тії гори посічена без [сприяння] рук з гори, виросла у велику гору і наповнила всю землю (Дан. 2). У цьому місці спитаємо юдеїв і всіх, що ще їдять під християнським ім'ям солому, яка, відокремлена лопатою Господа від пшениці, віддається вітру та полум'ю: що слід розуміти під тим блаженством, що в тисячолітньому царстві і на горі Сіонській, у граді присутнього Христа, Єрусалими та в священі, змії та люди разом їдять і мають однаковий спосіб життя, і не завдають шкоди лише тим, котрі живуть на святій горі Господній? З цього всі ми укладаємо, що котрі будуть поза горою, ті будуть вбиті. Бо без вовків, левів, ведмедів, барсів і змій і без інших звірів буде весь всесвіт, і незмірні ліси і величезна єгипетська пустеля, яка рясніє отруйними тваринами і, відповідно до вищого добробуту, святе місто буде житлом не тільки людей, але й звірів і зм. 11 ), Вовк буде жити разом з ягняти, і барс з козеням, теля, і лев, і вівця з ведмедями разом будуть жити, і мале дитя керуватиме ними і немовля класти руку в нору (foramen) аспіда і вбиватиме змію (regulum) в гнізді. Причиною такого добробуту є те, що вся земля буде наповнена веденням Господа. Розділ LXVI. Ст. 1–2. Так говорить Господь: Небо сідло Моє і земля підніжжя ніг Моїх. Що це за дім, який ви збудуєте Мені, і що це за місце спокою Мого? Все це зробила рука Моя, і все це було, каже Господь. LXX [переклали] подібним чином. Щоб ми не розуміли Сіон під святою горою і не прикривали [всього] помилкою юдеїв, які вважають, що буде збудований Єрусалим і в ньому тілесно здійсниться все, обіцяне Господом, Він усуває в нас це припущення і представляє свідчення, яким скористався Стефан, перший мученик про Христа, проти запевнення і Соломон створить Йому храм, - без сумніву, Богу, - але Вишній не в рукотворених [церковах] живе, як пророк каже: небо Мені престол є, земля ж підніжжя ногама Моїма (Дії 7:48). І Павло в тій же книзі (Дії 17:24): Бог, сотворив мир і вся, що в ньому, не в рукотворених храмах живе. Бо якщо, як той, хто сидить на престолі і царює, небо служить престолом Його та землі підніжжям ніг Його; то як може полягати в невеликому місці Той, що наповнює все і в якому все? Тому й Мойсей каже: Не говори в серці своєму: Він далеко. Бо Бог на небо горе і на землі долу, і немає хіба Його інший Бог (Втор. 4:39). І псалмоспівець: Кому піду від Духа Твого і від лиця Твого каму біжу? Коли зійду на небо, Ти там єси, якщо зніду в пекло, там єси (Пс. 138:7-8). Згідно з ним і Єремія від Бога каже: Бог наближайся Аз ємь, а не Бої здалека. Коли ж хто відійде в таємних, і Я не бачу нею, Їжа небо і землю не Я наповнюю? (Єр. 23:23–24). Бо про Нього всі ми існуємо і рухаємося (Дії 17). Говорить же це, щоб викрити оману юдеїв, які думають, що невидимий і безтілесний і безмежний Бог може вміщатися в Єрусалимському храмі. Це ж докладніше заявляє і Соломон, будівник храму, у своїй молитві в Богу (3Цар. 8). А щоб ми не думали, що велич Божа має вимірюватися також небом і землею, в іншому місці ми читаємо про Нього: хто тримає небо п'ядію та землю жменьку (Іс. 40:12)? Цим показується, що Бог перебуває і ззовні і всередині, і всередину проникає, і оточується, тим часом як Він і не обійметься навколишнім престолом, і обіймає жменю та п'ядію. Він не тільки Творець неба і землі, а й невидимих ​​ангелів і архангелів, панування, влади та всіх людей, про яких апостол говорить: все це створила рука Божа (Кол. 1). Про неї і Йов і ​​псалмоспівець кажуть: Руці Твої сотворите мене і створите мене (Іов. 10:8); (Пс. 118:73). Бо вся Тема побуту і без Нього нікчемно бути (Ів. 1:8). Про Нього знову Іоаан каже: у світі бе і мир Тем бути (Ів. 1:10). Як Той сказав, і бувши, Той повелі, і створившись (Пс. 32:9). [Сюди ж відноситься] і те, на що Побутопис вказує таємничими словами: промови Бог і сотвори Бог (Бут. 1:6–7). Бо Словом Господнім небеса утвердилася, і Духом уст Його вся їхня сила (Пс. 32:6). І немає іншого місця Господнього спокою, крім того, яке пророк додає. Ст. 2–3. Але на кого Я подивлюся, якщо не на бідного й понівеченого духом і тремтячого перед словами Моїми? Загартовуючий вола подібний до того, хто вбиває людину, гартуючу дрібну худобу подібний до того, хто вбиває пса, що приносить дар подібний до того, хто приносить свинячу кров, робить спогад [через куріння] ладаном подібний до благословляючого ідола. LXX: І на кого дивлюся, якщо не на смиренного, і покійного, і тремтячого перед словами Моїми? ÷ Беззаконник же ⁑ гартує теля, подібний до того, хто вбиває чоловіка, що приносить жертву від стада подібний до того, хто вбиває пса, що робить приношення з борошна подібний до [приносить] свинячу кров, що дає ладан на спогад подібний до богохульника. Після знищення вівтаря і храму земного, побудованого людською рукою, справедливо скасовуються і жертви у юдеїв, щоб вони не могли сказати: ми не такі нерозумні, щоб думати, що Бог може обмежуватися місцем, але у відокремленому для жертвопринесення місці приносимо Богові жертви, передбачені законом. Отже Житель неба чи вірніше Творець всього, що говорить, що Він не має храму на землі, приймає замість храму людину смиренну і покійну і тремтить перед словами Його, згідно з цим [висловом] апостола: храм Божий є і Дух святий живе у вас. Коли хто храм Божий розбещує, розбещить цього Бог. Бо храм Божий святий є, що ви (1Кор. 3:16–17). Отже, хто смиренний і спокійний і тремтить перед Божими словами, на того дивиться Господь, і можна розуміти як сказане про нього те, що прорікається під лицем землі: земля побоявшись і промовчи, позаки стати на суд Богу (Пс. 75:9–10). Бо мешканці її, замість яких μετωνομικῶς (метонімічно) називається земля, беручи до уваги суд Божий, намагаються спокою від злих діл, і сидячи в домі, спочивають вічною суботою, щоб не рухатися до рабської справи гріха, як колись будівельники ніг свої вежі або вежі істини. Вони не слухали того, що говориться Каїну: згрішив ти, замовкни (Бут. 4:7), але [жили] згідно з Притчами Соломона (Бут. 33): «Той, хто слухає Бога, буде жити безпечно і буде спокійний від страху перед всяким злом». Смиренний і бідний і зламаний духом є той, про якого написано: блаженні жебраки духом, бо тих є царство небесне (Мт. 5:3). І в іншому місці: блажен розумівай на жебрака і убога (Пс. 40:1). І ще: Дух Господній на Мені. Його ж заради помаза Мя, благовістити жебракам посла Мя (Іс. 61:1). Наступного ж потім за виданням вульгати: беззаконник ж, в єврейському немає, але просто приєднується і говориться: гарт вола подібний до того, хто вбиває людину, що і в іншому місці написано: милості хочу, а не жертви, і відведення Божого, ніж цілопалення (Ос. 6:6). І Малахії [написано]: ця, яку ненавидь, чиніть, покриваєте сльозами вівтар Мій. Чи ще гідно придивитися на вашу жертву і прийняти приємно з рук ваших ( Мал. 2:13 )? Нехай слухають юдеї, що Бог шукає не жертв, а духа, що приносять. І гартована дрібна худоба подібна, каже, псу, що вбиває. Тому й через Мойсея написано: нехай не принесенні винагороди блудники нижче ціни песії в домі Бога твого (Втор. 23:18). І чудово зіставляються пес і блудниця, тому що та й інша істота хтива. І разом з тим ми повинні звернути увагу на те, що не сказано: «гарячий баран подібний до пса, що гартує», але каже: [подібний] пса, що вбиває. Це слово не додається до жертвоприношень, але до того, що умертвлюється недозволено. Той, хто приносить дар і жертву, подібний до свинячої крові, що забороняється також і Законом (Лев. 11); (Втор. 14), – такі жертви юдеїв. Приносить ладан подібний до богохульствуючого або благословляючого ідола. Може бути й наступний зміст: після Сина Мого, який прийшов лагідним і жебраком, сидячи на віслюку, Я не хочу м'яса, гидую жертв і жертовних жертв юдейських, відкидаю тіні Закону, тому що Мені приємна істина Євангелія. Якщо так говориться, що після світла Євангелія колишнє богошанування залишається в хмарі; то що дадуть відповідь ті віруючі з юдеїв, які думають, що вони без шкоди для себе можуть приносити тілесні жертви? ст. 3–4. Все вони обрали на своїх шляхах і душа їх знаходить задоволення в гидотах їх. Тому і Я виберу наруги їх і наведу на них те, чого вони боялися. Бо Я кликав, і не було відповідального, Я говорив, і вони не слухали, і робили зле в осередок Моїх і обирали те, що не до вподоби Мені. LXX: І вони вибрали шляхи свої, і гидоти свої забажала їхня душа: і Я виберу наруги їхні та гріхи їхні віддам їм. Бо Я кликав їх, і вони не слухалися, говорив, і вони не слухали. І робили зло передо Мною, і вибирали те, що не до вподоби Мені. Вони вибрали те, щоб заколоти вола, заколоти барана, вчиняти жертвопринесення, спалювати фіміам, що Бог вважає подібним до людського вбивства і приношення пса, і свинячої крові і наруги, і від їхньої волі залежало шанувати це, згідно з тим, що говорить через Язії. добрі» (Єз. 20). І ходили вони, каже, по шляхах своїх, а не по дорозі Господній. 14:6 ), і Господь набрав наруги або погань їх, які по-єврейськи називаються thalule , тобто ἐμπᾶκται поставляючи князів найгірших і також наводячи все зло їх або те, чого вони боялися. І вказує причину, чому вони віддані книжникам і Фарисеям – своїм поругателям, про яких перший псалом по єврейському (тексту) співає: „і на сідліще поругателей (illusorum) не сидів», яких Сімдесят називають губителями , якими були сини Ілля, сини диявола, замість. Бо , каже, Я кликав, і не било відповідального, Я говорив, і вони не слухали, і робили зло в очах Моїх і обирали те, що не до вподоби Мені . ) та інше, вони однаково [наведені]. У якому сенсі слід розуміти це свідчення, про це там сказано. ст. 5. Вислухайте слово Господа, що тремтять перед словом Його. Сказали брати ваші, що ненавидять вас, і відкинули за ім'я Моє: «Нехай прославить Себе Господь, і ми подивимося на вашу веселість». Але вони будуть осоромлені. LXX: Вислухайте слово Господа, що тремтять слова Його. Скажіть братам вашим, що ненавидять вас і гидують, щоб прославилося Господнє ім'я, щоб звеселити їх, і вони будуть осоромлені (або щоб вони були осоромлені) . Про яких вище сказав: на кого Я погляну, якщо не на смиренного, і покійного і тремтячого перед словами Моїми, тим заповідає, щоб відкинувши всі жертви юдеїв і знехтувавши всю зарозумілість книжників і Фарисеїв, перейшли до шанування того, Кого закликаючого вони не хотіли слухати, і зневажали і зневажали і. І Він не обмежується цими наказами, але дає їм заповідь євангелії, щоб вони любили ворогів своїх, благодійничали ненавидящим їх і молилися за переслідувачів своїх, і наслідували доброти Отця, який дає сонцю Своєму сходити над праведними і неправедними: бо бачачи ваші справи, каже, 5:16). Після загального змісту, зокрема заповідається апостолам і мужам апостольським, щоб любили юдеїв-переслідувачів своїх і тих, що гидують їх, вважали за братів, говорячи з Петром: «Вислухайте, мужі браття і отці» (Дії 2) і з апостолом Павлом: скорботи ми моєї, що суть Ізраїлю (Рим. 9:2–4). Прославляється ж ім'я Господнє тоді, коли люди бачать, що жорстокість переслідувачів журиться через наше довготерпіння і що ударна рука осоромлюється через підставу іншої щоки. Їм у євангелії заповідається: нехай просвітиться світло ваше перед людиною, бо нехай бачать ваша добра справа і прославлять Отця вашого, що на небесах (Мт. 5:16), і в Одкровенні Івана: побойтеся Бога і дайте Йому славу (Об'явл. 14:7). Також Павло пише до коринтян, закликаючи їх до помірності: прославіть Бога в ваших телесіх (1Кор. 6:20), і ще: якщо їсте, чи п'єте, вся на славу Божу творіть (1Кор. 10:31). Тому і Господь не злословив тих, що лихословили (1 Петр. 2), і молився за переслідувачів. Заповідуване ж їм: скажіть братам вашим не слід просто розуміти, інакше багато хто називає братами, і не зберігає любові в серці, про яких апостол пише: Бога сповідують віданні, а ділі відміщуться Його (Тит. 1:16). Про них і Господь говорив: не кожен, говори Мі: Господи, Господи, ввійде в царство небесне, але твори волю Отця Мого, що є на небесах (Мт. 7:21). У такому розумінні може стояти і той вислів: ніхто ж не може говорити Господа Ісуса, точку Духом Святим (1Кор. 12:3). Бо хоча єретики називають Ісуса Господом і багато хто при воскресінні будуть говорити: чи не в Твоє ім'я пророцтвом і Твоїм ім'ям сили багато сотворихом (Мф. 7:22), але Господь відповість їм: відступіть від Мене, не знаємо вас, робителі неправди (2). Отже заслуговує на схвалення, якщо говорять не на словах, які легкі, але прихильністю і справами. Звідси ми навчаємося, що один і той же Господь обох завітів, який заповідає, щоб ми, побачивши худобу ворога нашого падаючим під тягарем, не проходили повз, але підняли його з нею, і зустрівши вола чи осла заблуканого, повернули йому. Це по сімдесят. Потім за єврейським [текстом] сенс, на мою думку, такий: послухайте, апостоли, послухайте, учні Мої, що тремтять перед словом Господа: Я скажу, що говорили брати ваші, що ненавидять, і що відокремлюють вас, і вважають чужими не через лих ваших, а за Ім'я Моє, Ті, що говорять: відійшли від мене, бо ти нечистий. Що ж таким чином означають повідомлені їм їхні слова: нехай прославить Себе Господь і ми подивимося на вашу веселість? Сенс цього вірша такий: чому ви уявляєте нам Бога в приниженні, розіп'ятим, чоловіком скорбот і пізнавши хвороби? Ми хочемо бачити Його (як ви кажете) царюючим у Його величі, дивитимемося на Нього також на того, хто тріумфує в Своєї славі, але приниженого і знедоленого ми не можемо бачити. І одразу додає: але вони будуть осоромлені,— маються на увазі ті, які так говорять, які не розуміють обрядів Писань і в своїх бідах переживають могутність того, Кого зневажали через приниження. ст. 6. Голос шуму (вульг. народу) із міста, голос із храму, голос Господа, що віддає відплату ворогам Своїм. LXX замість шуму поставили крик, а інше – однаково. Ми хочемо знати, що це за осоромлення юдеїв, які казали: нехай прославить Себе Господь, щоб ми подивилися на вашу веселість і щоб ми не в порожніх обіцянках, але очима бачили торжество вашого Царя. Голос каже, кричачи з міста: без сумніву, вказує на Єрусалим, оточений римським військом і розділений усередині заколоту на три частини, коли один займав храм і володів усім, що раніше було священним, зовні борючись проти ворогів, а зсередини проти співгромадян. У той час і в місті і в храмі був чути крик як священиків і Левитів, так простого народу, і жінок і дітей, коли Господь відплатив відплату ворогам Своїм, виконуючи загрозу, з якою Він сказав: залишиться вам ваш дім порожній (Лк. 13:35), і оце пророцтво (7). храм ангели одноголосно сказали: „перейдемо з цих місць“. Про це не тільки Йосиф, автор іудейської історії, але за багато століть раніше псалмоспівець свідчить кажучи: бачиш беззаконня і суперечка в граді (Пс. 54:10), яке оточувало стіни нею весь день і всю ніч, щоб було зруйновано місто і щоб виповнилося воно пророцтво: Сіон яко нива Мих. Ст. 7–9. Ще не мучилася пологами, а народила. Перш ніж настали роди її, народила сина. Хто чув колись таке? Хто бачив подібне до цього? Чи не буде земля мучитися пологами в один день, чи мучитиметься пологами (вульг. народиться) разом і народ? Бо мучився пологами, і породив Сіон синів своїх. Чи ж Я, що робить інших народжуючими, Сам не народжуватиму? говорить Господь. Чи ж Я, даючи іншим народити, буду безплідним? говорить Господь, Бог твій. LXX: Перш ніж народити страждають пологами, перш ніж настав біль страждають пологами, уникла і народила сина. Хто чув таке і хто бачив таке? Чи мучилася пологами земля в один день, чи народився разом і народ? Бо захворів і породив Сіон своїх синів. Але Я дав це сподівання, і ти не згадав про Мене, каже Господь. Чи ж не Я зробив народжуючою і безплідною, говорить твій Бог. При проголошенні Єрусалиму і храму його кричемо, після облоги і руйнування, і коли вороги Христа, не захотівши прийняти Бога, як Царя, отримують вічні покарання за своє безбожність і наруги, зібрана в ім'я Господа Церква, про яку в псалмі говориться: людина народилася в ньому. перш ніж мучитися пологами, народила, перш ніж настали пологи і народила сина. Бо не протягом багато часу, як народ юдейський через Авраама, і Ісаака і Якова, а потім через дітей їх і онуків досягнув зростання, але негайно при євангельській проповіді весь світ зачав і захворів пологами і породив сина, якого Фараон і Ірод вчинили замах умертвити, Також Авраам та Ісаак мали синів, і Яків був батьком багатьох синів, він народив дочку, через яку зазнав неприємностей (Бут. 34). Якщо ж дочки Саліаадові отримують з волі Божої спадщину свого батька (Чис. Отже, породив Сіон, тобто залишки з Ізраїлю та віра віруючих апостолів, [родили] сина – Господа Спасителя, який разом з тим народився в усьому світі, чого ніхто не чув, чого не оповідає жодна історія чи чиєсь вчення, щоб у короткий час увірували всі народи і з усіх народів був один народ християнський, давня мімоїдоша: се биша нова ( 2Кор. 5:17 ), згідно з написаним в іншому місці: І поклоняться перед Ним вся батьківщина язик. Як Господнє є царство, і Той має мови (Пс. 21:28–29). Бо всі язи́ки, каже, еліки створив Ти, прийдуть і поклоняться перед Тобою і прославлять Твоє ім'я (Пс. 86:9). Про Нього Яків говорить: Той сподівання мов (Бут. 49:10). І псалмоспівець: надія всіх кінців землі (Пс. 61:6). І цей же Ісая, якого ми пояснюємо: буде корінь Іссеів, і повстали володарі язика, на Того мові надії будуть (Іс. 11:10), внаслідок виконання апостолами заповіданого: навчіть всі мови, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина і Святого. 21:19), щоб народився новий народ, про який і двадцять перший псалом співає: небеса сповіщають правду Його людом, що народиться тим, хто створив Господь (Пс. 21:32). І ще: люди зиждемії возвеличать Господа (Пс. 101:19). Народ же цей створений одного дня, який освітлюється сонцем правди, як говорить Писання: буде тобі Господь світло вічне (Іс. 60:19). Можемо ми слова: виникне народ разом. Бо мучився пологами і породив Сіон синів своїх відносити і до того часу, коли одного дня увірували три тисячі та п'ять тисяч із народу юдейського (Дії 2). У тій же книзі Дій Апостолів говориться також, що в Єрусалимі були з усіх народів під небесами, що чули, що говорять різними мовами, про великі справи Божі (Там же). Наступне потім по Сімдесяти: але Я дав це сподівання, і ти не згадав про Мене, говорить Господь. Чи не Я зробив народжуючим і безплідним, сказав Бог твій, ясніше викладається в єврейському [тексті], з яким згодні й інші перекладачі: невже Я, що робить інших народжуючими, не народжуватиму Сам? говорить Господь. Вже Я, даючи іншим народити, буду безплідним! Або порядок подій, можливо, зворотний: народжуюча стала безплідною і колись безплідною народила дуже багатьох, бо така воля Господня. Ст. 10–11. Веселіться з Єрусалимом і радійте про нього всі, хто його любить. Радійте з ним радістю всі, хто плаче про нього, щоб вам смоктати і насичуватися втіхи його від сосця, щоб доїти і рясно насолоджуватися всякого роду славою його. LXX: Веселись, Єрусалиме, і зберіться, всі, хто любить його. Радійте радістю всі, хто плаче про нього, щоб смоктати і насичуватися втіхи його від сосця, щоб смоктати насолодитися від входу слави його. Заповідається апостолам і мужам апостольським, які люблять обоє Єрусалима, і той, що впав при плачі та стогнанні їх, і той, що повстане, очікуваний ними з усім нетерпінням, щоб раділи разом з тим і в тому, що побудований з живого каміння, що котиться по землі і, подібно до колес херу, не з тих, що обернуться у вічний порох. Про них Господь говорив: амінь, амінь глаголю вам, не мати залишити камінь на камені... дóнже вся ця будуть (Мт. 24:2), (Мт. 24:34). Радійте, каже, разом з ним радістю всі, хто плаче за ним. Такі, як ми вище повідомляли, були Петро і Павло і всі очікували відкуплення Ізраїлевого, щоб смоктати і насичуватися втіхи його від сосця. Бо не може бути, щоб Сина, що народила, і була породіллею, не мала надлишку молока для виховання її народу і дітей, що разом народилися, щоб дати їм, не ослаблі й опалі, як раніше в Єгипті, але беззаконні і стоять з незайманою красою, - два сосця - Старого і Нового завіту. Про них наречений каже їй: добра соска твоя більше вина (Пісн. 1:1). Це були ті, про яких зокрема написано: блаженні, що плачуть; бо ті втішаться (Мт. 5:4). І то треба зауважити, що котрі ще немовлята, ті потребують молока втіхи і перебувають ще в смертному місці. Але які після молока втіхи досягли твердої їжі, ті рясно насолоджуються істиною і веденням всякого роду слави, що по-єврейськи називається ziz. Натомість LXX перевели вхід, Сіммах тук, Феодотіон безліч. Ст. 12. Бо так говорить Господь: Ось Я направлю до нього як річку миру і славу народів, як потік, що розлився, і будете харчуватися нею 72 . Від сосця (або до сосків) будуть носити вас і на колінах пестити вас. LXX: Бо так говорить Господь: Ось Я спрямую до них, як річку світу і як потік, що розлився, – славу народів. Дітей їх носитимуть на плечах і втішатимуть на колінах. Коли, по побудові Єрусалиму апостолами і після приведення його в колишній стан, сини і мешканці його будуть втішені сосцами і, внаслідок великої кількості молока, досягнуть насолоди істиною, через яку досягають слави Божої: тоді Господь направить до нього річку світу, про яку ми часто говорили: 4:4. річкова устремління радують град Божий ( Пс. 45:5 ), щоб, при пануванні миру над усім і після припинення воєн народів, про які Господь говорив: розточи мови, що хочуть лайкою ( Пс. 67:32 ), потік вчень Божих напаяв ниви віруючих. Тоді синів його чи дітей (як переклали LXX), носитимуть на плечах і вони на колінах отримають втіху, – на плечах, про яких і в колишньому пророцтві сказано і щодо яких Яків заклинає 73 сини свого Іссахара: підклади рамі свої на працю (Бут. 49:15). Бо потім і надзвичайною працею ми досягаємо великої кількості плодів. Тому і Сіону говориться через Єремію: «дам серце твоє на плечі твої» (Єр. 24), щоб з заповіданого він зрозумів Господа, наслідуючи того, про яке написано: початий Ісус творити і учима (Дії 1:1), щоб не була пусткою віра, але через діла. А що означають коліна і лоно, це й вище виклав я коротко, і тепер може дати нам знати це приклад Авраама, на лоні якого лежить Лазар і всі, хто приходить зі сходу і заходу, які ляжуть з Авраамом. Ісаком та Яковом (Лк. 16); (Мф. 8). Ст. 13–14. Як пестить когось або мати, так Я втішу вас і ви, будете втішені в Єрусалимі. Побачите, і зрадіє ваше серце, і кості ваші як трава виростуть, і буде пізнана рука Господня у рабів Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається. LXX замість рабів поставили бояться і замість ворогів – невіруючі, інше [переклали] однаково. Милосердю Творця стосовно своїх тварів ми навчаємося з прикладу матерів, які, годуючи дітей за коханням [до них] на колінах, перевершують будь-яку любов. Тому Бог, бажаючи показати, як Він любить створених Ним, каже: їжа забуде дружина, що (не) помилування виродку утроби своєї. Якщо ж і забуде цих вона, але Я не забуду тобі (Іс. 49:15). Цей сенс має й той євангельський [вислів], в якому Господь говорить до Єрусалиму: колькрати захотіли зборах чада твоя, як збирає кокош пташеня своє під крило своє, і не захоче (Мт. 23:37)? І Второзаконня, в якому говориться щось подібне: бо орел покриває гніздо Своє, простяг крило, прийняти їх, і підняти їх на раму своєю (Втор. 32:11). Ті, що писали про природу тварин, кажуть, що всім звірам, і великому і дрібному худобі та птахам вроджена любов до дітей і пташенят своїх, але найбільше кохання у орлів, які поміщають гнізда на високих і недоступних місцях, щоб змія не завдала шкоди пташенятам. Також знаходять між пташенятами його [орла] камінь аметист, який має силу над усіма отрутами. Якщо це вірно, то справедливо любов Бога до творінь Його порівнюється з [любовою] орлів, який всякого роду охороною захищає дітей Своїх, щоб дракон і стародавній змій, диявол і сатана не підкрався до нових дітей, щоб, ім'ям каменя, що покладається в основу Сіону, руйнувалися. Єрусалим же цей, в якому діти будуть втішатися матір'ю і пестять на колінах, є той, про який пише апостол: а вищий Єрусалим свобод є, що є мати всім нам (Гал. 4:26). Насичений молоком цієї втіхи він утішав інших, які мали потребу в словах його, говорячи: благословенний Бог, Отець щедрот і Бог усякі втіхи, втішай нас про всякі скорботи, бо помсти нам втішити ті, що існують у будь-якій скорботі втіхою, яким втішаємося самі від Бога (2). Коли вони втішаться, то буде сказано їм: і побачите, і зрадіє ваше серце, і кості ваші, як трава, виростуть, або зійдуть або за Симмах процвітуть (Ін. 16:22). Побачать, без сумніву, Бога, що служить істинною радістю. Про таких Господь говорив: блаженні чисті серцем, бо тиї Бога побачать (Мт. 5: 8). Бачення Його є досконала радість, що відбувається в серці, що має повну віру, і за нею слідує зростання кісток, про які ми вже раніше сказали. Якщо читач забув це, то нехай знову звернеться до колишнього тлумачення. Бо краще йому знову прочитати написане, аніж нам повторювати це. І буде відома, каже, рука Господня у ворогів Його і загрожуватиме невіруючим або ворогам Його. Рука ж розуміється або в сенсі могутності, тому що Бог все може виконати, що обіцяє, згідно з тим, що від імені Бога говорить Мойсей Фараонові: нині пустивши руку Мою, вражу тя, і люди твоя вмертвлю, і спожите від землі (Вих. 9:15). І ще він тому ж тирану: ось рука Господня буде на худоби Твоя (Вих. 9:3), про яку псалмоспівець говорив до Бога: рука Твоя язики потреби, і насадив я Ти (Пс. 43:3). Або, принаймні під рукою Господньою слід розуміти Христа, про якого і вище ми читали: рука Моя зроби ця вся (Іс. 41:20) Господь зробить це відомою рабам своїм і тим, хто боїться Його і буде загрожувати невіруючим і ворогам Своїм, одним обіцяючи нагороди, іншим покарання. При цьому слід звернути увагу на ту особливість слів, що Він не сказав: завдасть ворогам Своїм, але загрожуватиме, щоб, залякані загрозою, вони й самі звернулися до служіння Господу. ст. 15–16. Бо ось прийде Господь у вогні, і колісниці Його – як вихор, щоб віддати з люттю Свої гнів і хрещення Своє з полум'ям вогню. Бо з вогнем і мечем Своїм буде судитись Господь із усяким тілом [вульг. буде чинити суд над всякою плоттю], багато буде вражених Господом. LXX: Бо ось Господь, як огонь, прийде, і, як буря, колісниці Його, щоб віддати з люттю помсту Свою і зневажання в полум'ї вогню. Бо огнем Господа буде судима вся земля, і від меча Його впаде всяка плоть: багато буде вражених Господом. Рука Господня, яка буде відома рабам Його і тим, хто боїться Його, сама загрожує невіруючим або ворогам Його, що якщо вони її принесуть покаяння, то піддадуться наступному потім: бо ось, каже, прийде Господь у вогні, і колісниці Його – як вихор чи буря. Під ними ми повинні розуміти сили ангельські, коли прийде Господь по славі Отця з ангелами Своїми судити живих і мертвих: але не в тому сенсі, що Бог є вогонь, а в тому, що Він здається вогнем для тих, хто зазнає покарань. І хоча Мойсей сказав: Бог споживаєш вогонь ( Втор. 4:24) і це ж підтверджує апостол (Євр. 12:29), проте Спаситель, висловлюючи сутність Божества, каже: дух є Бог (Ів. 4:24). А між духом і вогнем, але буквальному (corporalem) розумінню багато різниці. Але якщо Він є вогонь чи дух, то чому Він називається тим, хто має очі, і вуха, і руки, і ноги, і черево та інші члени тіла, тоді як дух і вогонь не є їх? Отже Бог називається вогнем винищуючим тому, що винищує в нас всякий порок, - сіно, дрова, і солому і тернину, тобто турботи віку цього, принесені замість доброго насіння безплідною землею, про яку до Євреїв говориться: а терпіння, що зносить терня і вовчець, непотребна є і човна. 6:8). Про це вогні і Господь говорив в Євангелії: вогню прийдеш на землю (Лк. 12:49), і вище ми читали: розгориться як вогонь беззаконня і як тріскот сухий поїден буде вогнем (Іс. 9:18). Він [винищує] також і всі кукіль, який посіяв ворог людина, коли спав домоволодар (Мф. 13). Про це і в посланні Якова пишеться: малий вогонь коли великі речі спалює (Як. 3:5)! І в Притчах: у багатьох дерев росте вогонь (Притч. 26:2), хоча під тим, що служить притчею, можна розуміти й інше (Сир.28). Я вважаю, що цей вогонь був і мовами апостолів і всіх віруючих, коли вони говорили різними мовами і проганяли всю темряву помилки і просвітлювали серця тих, хто прийняв слово Господнє (Дії 2). Його ми могли б пояснити прикладами з Псалмів, в яких написано: Бог прийде, Бог наш, і не промовчить: вогонь перед Ним загориться, і окрест його буря зелна (Пс. 49:3–4 ). І в іншому місці: колісниця Божа темами тим, що тисячі гобзують (Пс. 67:18). Цими колісницями та конями був оточений Єлисей, яких хлопець його не міг бачити. Тому він каже: «відкрий, Господи, очі цьому хлопцеві, щоб він бачив». І після відкриття очей, каже, побачив він колісниці, і четверні та коней навколо» (4Цар. 6). На цій вогняній колісниці та Ілля був узятий на небо, коли Єлисей взивав: отче, отче, колісниця Ізраїля та кіннота його (2Цар. 2:12). Говориться ж усе це не тому, щоб Бог мав або колісниці, або четверні, або щоб возили Його швидкі коні, про Якого в іншому місці написано: ходи на крилу вітряну (Пс. 103:3), але як Він називається сидячим на престолі, коли посідає місце судді, так коли Він приходить для помсти, щоб в хвилі вразити що з тріумфом. Щодо гніву Господа, ми часто говорили, що він так повинен бути розуміємо, як забуття Його, каяття і скорбота та інші афекти, які не узгоджуються з величчю Божою. Таким чином і при цьому вогні і гніві, при цих колісницях і полум'ї вогню судитиметься всяка плоть або Сам Господь з тварями Своїми, щоб вирок здавався вимовленим не внаслідок могутності, а внаслідок справжнього суду, відповідно до того, що докладніше у Міхея і коротше в п'ятдесятому псалмі кажете, як перемогами будеш судитися (Пс. 50:6). Під мечем же, яким буде судима всяка плоть, важливо розуміти той, про який і раніше ми говорили, і тепер частково скажемо: "якщо не звернетеся, Він направить Свій меч" (Пс. 7). На цей меч, що карає грішну плоть і всякі пороки, скаржилися ізраїльтяни, коли він був дано в руки Фараона, і говорили Мойсеєві та Ааронові: Нехай бачить Бог і судить вам, то вогнусте дух наш перед Фараоном та перед рабами його, дати меч у руки його, убити нас (Вих. 5). Про цей меч і в Амоса написано: від меча померли всі грішники людей (Ам. 9:10), хоча звичайно є й інші покарання. Отже, що завдає ударів, і вражає, і катує, і мучить, все це називається в Писаннях мечем, яким мечем раняться або умертвляються не виконували Божої волі і, за втратою світла істини, що впали в темряву помилки. Про таких написано в Єремії: коли змінить єфіоплянин шкіру свою (Єр. 13:23) і в Софонії: "І ви, єфіопляни, будете поранені "або "умертвлені мечем Моїм" (Соф. 2). В якому сенсі слід розуміти весь зміст цього місця, це дуже докладно викладає апостол, коли пише римлянам: за жорстокістю ж твоїм і непокаянним серцем, збирається собі гнів у день гніву та одкровення праведного суду Божого. Хто віддасть комусь за ділом: овом бо за терпінням справи добра, слави і честі та нетління тим, хто шукає, живіт вічний, а що за завзятістю противляться бо правді, коряться ж неправді, лють і гнів. Скорбота і тіснота на всіх людей, що творять зле, а юдеїв раніше і поган (Рим. 2:5–9). ст. 17. Ті, що освячували і очищали себе в садах усередині [їх], позаду однієї 74 , що їли свиняче м'ясо, і гидоту і мишу, [всі] разом загинуть, говорить Господь. LXX: Ті, що освячують і очищають себе в садах і напередодні (liminibus), їдять свиняче м'ясо, і гидоти, і миша, [все] разом загинуть, говорить Господь . Симмах і Феодотіон так перевели це місце: ви, які освячуєте і очищаєте себе в садах один за одним між тими, які їдять свиняче м'ясо, і гидоту і мишу: всіх їх разом не буде, говорить Господь , бажаючи показати, що не ті їдять свиняче м'ясо, і гидота і миша, які осів звертаються разом із тими, хто їсть те, що заборонено. Викриває ж божественну промову народ юдейський чи, вірніше, книжників і Фарисеїв, яких і Господь викривав, кажучи: ви є виправдувально собі перед людьми, Бог же звістка серця ваша: бо що є в людях високо, гидота є перед Богом (Лк. 16:15). Тому Він докоряв їм і говорив: горе вам, книжниці та фарисеї лицеміри, бо очищаєте зовнішнє скляниці та страви, а всередині ви повні нечистоти (Мф. 23:25). І ще: сподобіться гробом поваленим, всередину ж повні кісток мертвих і всякої нечистоти (Мт. 23:27), які вусти своїми благословля, і серцем своїм кленях (Пс. 61:5), які говорили Богу мирні слова, і пом'якшали свої слова більше. ), Про які в вищій мірі справедливо було сказано: люди ці устами шанують Мене, серце ж їх далеко віддалено від Мене (Іс. 29:13). Бог же наказав через Мойсея, щоб той, хто вчинив гріх, посипався попелом рудої телиці і через інші способи очищення, через священнодійство і жертви повертався до храму, [але] знехтувавши цим, [іудеї] в місцях насолод або для задоволення, тобто в самих розкошах. куртин, думаючи омити себе від перелюбів і всіх мерзенних пожадливостей простими водами, до яких цілком справедливо може бути застосовано вираз: і „очищають себе від нічних оргій водою“ 75 . А щоб комусь або не здалося це невідповідним, то гидкі дії слід ясніше викладати для виправлення тих, які не соромляться робити те, про що соромно говорити, прив'язуючись до блудниць подібно до псів і чоловіки на чоловіках роблячи сором, одержуючи в собі відплату за гріх. Ті, що роблять це з волі і злочину подібні до тих, що їдять свиняче м'ясо і все, що забороняється Законом (Лев. 11) і миша (murem), яку ми називаємо щуром (glis) або згідно з [назвою] у східних провінціях μοωξοί (кротами), Таким чином і ті, які непотребства, роблять те, чого роблять, можливо, і язичники, однаково загинуть. Згідно з алегоричним змістом можемо сказати, що всі, хто більше любить насолоду, ніж люблячі Бога, освячують себе в садах і напередодні, бо не можуть увійти в обряди істини, і їдять їжу безбожності, не будучи святі тілом і духом, а не їдять плоть Ісуса і не п пияй Мою кров мати живіт вічний (Ів. 6:54). Бо пасха наша, Христос закланий за нас (1Кор. 5:7), який куштує не ззовні, але в одному домі та всередині [його]. Ст. 18–19. Але Я йду, щоб діла їх та їхні помисли зібрати разом з усіма народами та мовами, і вони прийдуть і побачать славу Мою. І покладу на них знамення і пошлю з тих, що врятувалися, до народів у морі, до Африки, до Лідії, до тих, що натягують цибулю, до Італії та Греції, на далекі острови, до тих, що не чули про Мене і не бачили слави Моєї. LXX: І Я знаю їхні діла та їхні помисли, і йду зібрати всі народи та всі мови, і прийдуть, і побачать славу Мою, і залишу на них знамення, і пошлю з тих, що врятувалися, до народів, до Фарсис і Фуд, і Луд, і Мосох, і до Того, і не до Греції, і на нехай. бачили слави Моєї. Перш ніж викласти, що означає перерахування багатьох народів, потрібно коротко сказати про різноманітність перекладу. Фарсисом єврейською мовою називається море і (як кажуть) країна в Індії, хоча Йосип, змінивши літеру, вважає, що замість Фарсиса називається Тарс, місто в Кілікії, в яке хотів вирушити Іона, коли втік з Йоппії (Іон. 1). Фудом же або Фулом [називаються] Лівійці і вся Африка до Мавританського моря, в якій тепер [є] річка, що називається Фудом, і вся навколишня країна називається Футською. А Лудом називають Лідійців, поселенці яких етруски, що тепер називаються тусками, що колись були дуже майстерними в метанні стріл, і тепер називаються натягують стрілу. Натомість у єврейському читається mosche сеseth, що всі, крім Сімдесяти, однаково переклали: натягують цибулю; Сімдесят поставили Μoσόχ, переклавши ім'ям замість дієслова. Якщо прийняти це, він вказує на каппадокійців, головним містом яких служить Мазака, що згодом отримала від Цезаря Августа назву Кесарії. Вони також і в Бутті (гл. 10), – не знаю, з якою метою, – останнього сина Арамова, тобто Дамаска сирійців, що називається Мес, переклали Μοδόχ, замість чого ми правильніше перекладаємо меонійці, Атубал або Фовел означає або Італію, або Іберію, тобто Іберію, тобто і тепер країна іспанська називається Кельтіберією. Про них чудово [каже] Лукан 76 : Кельти, що з'єднують ім'я галів з іберами, яких ми можемо назвати галоїспанцями. Греки ж, які єврейською називаються Яван, означають іонян. Слід також взяти до уваги те, що він переважно вказав східні народи, що [походять] від Яфета, одного з синів Ноя, хоча у Фарсії та Фуді згадав також імена Сіма та Хама, тобто Індії та Африки, щоб позначити весь світ. Таким чином іде Господь, щоб зібрати справи та помисли кожного. Звідси ми навчаємося, що не тільки справи, але й помисли будуть судимі в день суду, бо кожен, хто погляне на дружину, на кожну пожадливість її, уже любодійна з нею в серці своєму (Мт. 5:28), про які говориться: „тепер оточили їхні помисли їх“. Тоді Господь буде судити таємні [справи] людей за Євангелією Ісуса Христа, щоб підтвердилося на істинному суді те, що пише апостол: помислом, що засуджує або відповідає, в день, коли судить Бог таємна людиною (Рим. 2:15 ), щоб всі наші помисли, зібрані в один день, зазнали випробування з боку праведного Судді при звинуваченні нас нашому сумлінню або при виправданні за гріх: чи гріхів ми маємо більше, чи добрих діл, і чи старі вони, чи нові, загладжені вони як покаянням або відновилися в на їхню голову, і віддам їм за помисли їх» (Ос. 4), створюючи на єдиному серці їх, розумієш на всі їхні діла (Пс. 32:15). Про них і в іншому місці ми читаємо: Ти єдиний ваги серця людей (2Пар. 6:30). Бо ніхто не знає, що в людині, як дух людини, що живе в ньому (1Кор. 2:11). Тому й через Єремію Бог каже: Бог наближайся Аз, а не здалеку, говорить Господь. Якщо хтось утаїться в потаємних, і Аз не побачу (Єр. 23:23)? Тому до книжників і Фарисеїв говориться: ви є виправдувально собі перед людиною: Бог же віє серця ваші (Лк. 16:15) При цьому треба звернути увагу на те, що не сказав: Батько, згідно з хуленнями єретиків, щоб не здавався виключеним Син, але: Бог, що є спільне Отцеві і Сину. Бо на початку було Слово, і Слово було до Бога, і Бог було Слово. Себе виконай до Бога (Ів. 1:1–2). Про нього той же Іоанн пише: Сам же Ісус не вдаю Себе у віру їх, зане Сам ведяше вся: і як не вимога, нехай хто свідчить про людей: Сам Со ведяше, що бе в человеце (Ін. 2:24–25 ). 6:8). І в іншому місці: розумів же Ісус лукавство їх (Мт. 22:18). А щоб не було жодного сумніву, тому що єретики роблять викрутки щодо того, що Слово Боже кликало все, то в посланні, писаному в Євреїв, дуже докладно говориться: бо живе Слово Боже, і дієво, і гостріше більше всякого меча, обійду гостре і проходить навіть до розділення душ, і проходить навіть до поділу душ, і думкою серцевою. І немає створіння не явлено перед Ним, вся ж нага і оголошена перед очима Його, до Нього ж нам слово (Євр. 6:12–13). Але коли всі думки будуть зібрані разом, які звинувачують нас або захищають, тоді будуть виведені на середину також народи та мови разом зі своїми думками. Про мови ж ми читаємо, за Апостолом Павлом, як людських, а й ангельських ( 1Кор. 13) Цим дається зрозуміти, що всі тварюки будуть судимі Господом, не тільки на землі, але в повітрі та на небесах, згідно з тим, що Сам Він вище сказав: Уписавши меч Мій на небеса, і на землю спаде (Іс. 34:5). Прийдуть усе, щоб бачити славу Божу; і покладе на них знак, який на початку Єзекіїля вказується під значенням єврейської літери тав (Єз. 9). Хто буде зображений цим знаком, той уникне рук вражаючого. Це знамення було покладено і на одвірки будинків в Єгипті, коли при винищенні Єгипту один тільки Ізраїль залишився неушкодженим (Вих. 12). Про це знамення, яке не хотів отримати Ахаз, цар юдейський, пророк Ісая свідчить: задля цього дасть Господь Сам вам знамення: ось Діва в утробі зачне і народить (Іс. 7:14). Тому і пророк благає про обіцяне: сотвори зі мною знамення на благо (Пс. 85:17). І в іншому місці: дав Ти тим, хто боїться Тобі знамення, що втекти від лиця лука (Пс. 59:6). Його залишив нам, сходячи до Отця, Господь або поклав на наших чолах, щоб ми могли вільно сказати: знаменуючись на нас світло обличчя Твого, Господи (Пс. 4:7). Наступне потім: і пошлю з тих, що врятувалися, до народів, і перерахування кожного з них, мабуть, суперечить нашому поясненню. Бо якщо це говориться про день суду, то яким чином він знову повертається до першого пришестя Спасителя, коли апостоли прямують до народів і чують від Господа: ідучи навчіть всі мови, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа (Мт. 28:19). Це так дозволяється: передбачається день суду, або краще робиться загроза, щоб зі страху майбутнього покарання вони прийняли пришестя Спасителя і євангелію апостолів, які будуть послані наперед. І чудово сказав: І пошлю з тих, що врятувалися. Бо якби Господь не залишив нам насіння, то ми були б також, що Содом, і уподібнилися б до Гоморри (Іс. 1:9). І апостол каже: "залишок врятувався" (Рим. 9:27). Вони посилаються до народів у Фарсіс, і Фуд, і Луд, і Мосох, і Фовел, і в Грецію і на дуже багато островів, що знаходяться вдалині і не чули імені Господа і не бачили Його слави. Про них, стосовно історичного змісту, ми вище сказали. Тепер слід коротко сказати про таємниче значення. Фарсис означає пошук (exploratio) радості, щоб ми звертали увагу не на сьогодення, а на майбутнє і удостоїлися почути: "у малому ви були вірні: увійдіть в радість Господа вашого" (Мт. 25:21). Про це і апостол Петро пише: радійте радістю невимовною і прославленою (1Пет. 1:8), щоб ми вихваляли Бога, говорячи: наповнившись радістю уста наша і мова наша веселощів. Наступне ж далі Фуд означає виключення вуст, щоб ми, виключаючи всяку хулу, говорили те, що добре, і могли сказати: уста моя сповіщають правду Твою, Господи, весь день спасіння Твоє (Пс. 70:15): І ще: правду Твою не скрився в серці моєму, і 9. Також Луд нашою мовою перекладається користь, і Мосох - простягання (extensio) і Тубал або Фовел - залучений до печалі або звернений або ж - все: все це відповідає покликанню язичників, - щоб вони скористалися через сповідання своєї душі і, забувши раніше, простягалися до майбутнього. І нехай вони оплакують колишні гріхи і залучаються до смутку чи скорботи, що веде до життя. Бо блаженні ті, що плачуть, тому що вони сміються (Лк. 6:21). І нехай всі звернуться до Господа, щоб згодом досягти благодаті і пізнати сказане апостолом: слава, і честь і світ кожному, хто чинить добро, а юдеєві колись і елліну (Рим. 2:10). Бо Бог є [Бог] не тільки юдеїв, а й язичників. Те, що далі говориться: і островам далеким, які не чули імені Мого і не бачили слави Моєї, застосовно до тих, про яких ми читали вище: їм не звіститися про Нього, побачать, і що не чуючи, зрозуміють (Іс. 52:15). І ще: явлений бих, хто не шукає Мене, знайшовся не питаючим Мене. Рекох: се є мовою, що не закликала ім'я Мого (Іс. 65:1). А що острови означають чи то народи всього світу, чи то церкви, розсіяні по всьому світу, про це ми часто говорили. ст. 19–20. І вони звіщать у народів славу Мою і доставлять усіх братів ваших від усіх народів у дар Господеві на конях і на колісницях, і на ношах, і на мулах, і на возах, на святу гору Мою, до Єрусалиму, говорить Господь. LXX: І вони сповіщають у народів славу Мою, доставлять братів ваших від усіх народів у дар Господу, з конями та колісницями, на критих блискучих візках (lampenis) мулів із наметами (umbraculis) до святого міста Єрусалиму. Ті, що врятувалися і були послані до різних народів і до тих, що не чули спочатку і не бачили слави Господньої, сповіщають про неї всім народам і доставлять братів народу юдейського, залишок яких врятувався, в дар Господеві від усіх народів, або [доставлять] тих, котрі, знехтувавши помилку та ідолослужіння, знехтували з миру ідолослужіння, ізраїльського народу. До них пише і апостол Петро (1Пет. 1). А на конях, і на колісницях, і на ношах, і на мулах, і на візках. Замість возів, як переклав лише Симмах, якому ми тут пішли, Акила, Сімдесят і Феодотіон перевели мули. А де LXX поставили з наметами (cum umbraculis), які ми можемо переказати: приміщення для спання (dormitoria) або носільні крісла (basternae), інші однаково переклали: φορεία, що ми переводимо через різного роду знаряддя для пересування (vehicula); а де LXX і Феодотіон сказали криті блискучі візки (lampenae), замість яких Сіммах перевів ноші , Акіла поставив σκεπαστά, що також означає ноші, покриті шкірами. Це сказано щодо різниці перекладів. Під конями ж, і колісницями, і носилками, і мулами, і возами, і різного роду знаряддями пересування ми можемо розуміти ангельські війська, про які в іншому місці говориться до Бога: Усядеш на коні Твоя, і їдіння Твоє спасіння (Ав. 3:8). На цих конях, колісницях і четвернях (quadrigae) і Ілля був узятий на небо, і Єлисей показав юнакові, що не знав, що він оточується і охороняється ними (4Цар. 2). І бачив Захарія вночі: Ось Чоловік посідав на коня рудого, і Сей стояв між горами осінніми, і за Ним коні руді, і сірки, і строкаті, і білі. І рех каже: Що це Господи? І промовив до мене ангел, кажу в мені: я покажу, що суть ця. І відповів Чоловік, стоячи між горами, і промовив до мене: Це суть, що їх посла Господь обійти землю (Зах. 1:8–10). Також Іван в Одкровенні свідчить, що він бачив таке: бачиш небо відкрито, і се кінь білий і сиві на ньому називався вірним і правдивим, і правосудним і войовничим. Очі ж йому їсть як полум'я вогнене, і на главі Його вінці багато: ім'я ім'я написане, що ніхто не знає, тільки Він сам. І вбраний у ризу червлену кров'ю; і ганиться ім'я Його: Слово Боже. І воїнства небесна ідуть у слід Його на конях білих, одягнена в вісон білий і чистий. І з уст Його вийшла зброя гостро, і тим побить язики (Об'явл. 19:11–15). На рудому коні сидів, приймаючи людське тіло, Господь і Спаситель, якому говориться: Чому червлені ризи Твої? і: хто цей прийшов від Едома, червлені ризи Його від Восора (Іс. 63:1). І слідували за Ним коні різних кольорів, або багряні по муніцтву, або сірі (sturnini 77) по літанню, або строкаті по чеснотах або білі по цноті. А сидів Він на білому коні, коли після воскресіння прийняв безсмертне і нетлінне тіло. І всі, хто йшов за Ним, користувалися білими кіньми, тобто нетлінними і безсмертними тілами. Довго було б, якби ми захотіли з'ясувати те й інше свідчення; скажу тільки те, що різного роду знаряддя для пересування, за допомогою яких люди приводяться до віри, суть ангели або святі мужі, що з людей піднялися до ангельського стану (qui profecerunt ίn angelos) 78 . А що кожен з нас має ангелів, тому навчають багато Писань, до яких належить і той [вислів]: не зневажте єдиного від цих малих, бо ангели їх вину бачать особі Отця небесного (Мт. 18:10). І коли служниця Рода сповістила про апостола Петра, то інші думали, що це ангел його (Дії 2). Якщо ж це говориться про найменших, і про одну людину, то скільки більше слід так думати про всіх святих і особливо про апостолів, ангели яких щодня бачать обличчя Отця, згідно з цим написаним: оточує ангел Господній тих, хто боїться Його (Пс. 33:8). І Яків говорить про себе: ангел, що мене рятує (Бут. 48:16). Це вони сходять і сходять на Сина людського. Швидкі у вірі – пораються на конях, різноманітні по благодаті – на четвернях, які потребують втіхи – у критих ношах та наметах, щоб удостоїтися почути: за днів сонце не обпалить тобі, нижче за місяць ніч (Пс. 120:6). Мулов ж у Святому Письмі ми двояко розуміємо: або в сенсі безпліддя і помірності, на яких сиділи Давид і Соломон, з яких один у перекладі означає сильний рукою, інший - мирний, або в поганий бік, щодо яких говориться: не будіть як кінь і міск, яким був розставлений (9). Дойок (1Цар. 21). Під візами ж, замість яких Сімдесят, як ми вище сказали, переклали криті візки, інші просто - візки, повинні бути розуміються ті, про яких апостол каже: один одного тяготи носите (Гал. 6:2). Потім, під блискучими критими візками (lamрепае), слід розуміти сяючі тіла святих і душі, освічені вірою Господньою, яким можна сказати: ви є світлом світу (Мф. 3:14). Все ж це приготування прямує до того, щоб ми вступили в святий град Божий, або на святу гору Господню, в Єрусалим, але не в той, що вбиває пророків і камінням побиває посланих до нього, але в Єрусалим небесний, про якого ми часто говорили: а вищий Єрусалим свобод є (4). І ще: приступіть до Сіонстей горі та до граду Бога живого, Єрусалиму небесного (Євр. 12:22). Це ми можемо розуміти або щодо справжньої церкви, зібраної в усьому світі через апостолів, або щодо майбутньої, щоб виповнилося те, що пророкував апостол Духом Святим: захоплені будемо на хмарах на зустріч Господній на повітрі, і так завжди з Господом будемо (1Фес. 4:17). Іудеї і успадковані іудейська помилка евіоніти, що отримали внаслідок низького ступеня розуміння назву бідних 79 , і всі, що чекають тисячолітніх насолод, розуміють коней, і четверні, і колісниці, і носилки або носільні крісла, і спальні приміщення, і мула, і така, написано, - у тому саме сенсі, що при смерті світу, коли прийде Христос, щоб царювати в Єрусалимі і буде відновлений храм і стануть загартувати юдейські жертви, то повернуться з усього світу сини Ізраїлю, і не на конях, а на мумідійських мулах. Ті, хто мав сенаторську гідність і займав місце начальницьких, з [середовища] британців, іспанців, галлів і найвіддаленіших з людей моринів, і звідти, де поділяється дворогий Рейн, прибудуть на возах (carrucis), що зустрічаються всіма народами, які служать їм. ст. 20–21. Подібно до того, як Ізраїлеві сини приносять дар у чистій посудині в дім Господа. І братиму з них у священики та Левити, говорить Господь. LXX: Подібно до того, як Ізраїлеві сини приносять Мені свої жертви з псалмами в домі Господа. І братиму з них священиків і Левитів, говорить Господь. Ті, котрі будуть спрямовані, каже, до народів і сповіщають їм славу Мою, так принесуть братів ваших від усіх народів у дарунок Господеві з конями та колісницями, і носилками та мулами, і возами та різного роду знаряддями для пересування на святу гору до Єрусалиму, як Ізраїлеві сини, і доки я рушив. храмі, зазвичай приносили жертви з псалмами в домі Господньому. Або, як стоїть у єврейській і як усе згідно переклали, у чистій посудині, так як і досі в домі Божому, тобто в церкві, приносять Ізраїлеві сини, що подумки споглядають Бога, духовні жертви з плодами і чеснотами своєї душі в чистих судинах, тобто в святих тілах. Про них апостол пише: чи не знаєте, бо храм Божий є і Дух Святий живе у вас (1Кор. 3:16). І буду брати з них, каже, священиків і Левитів, говорить Господь, щоб ті, котрі врятувалися, проповідували народам. З них один говорив: так нехай нас нехтує людина, як слуг Христових і будівельників таємниць Божих (1Кор. 4:1). І євангеліст Лука каже: як віддавши нам, що спершу самовидці і слуги словесі (Лк. 1:2). Про них і вище ми читали: ви будете у Мене священиками Господніми (Іс. 61:6). Бо як внутрішньо є юдей той, хто обрізується за духом (Рим. 2), про якого написано: ми обрізання есми, що духом Богу служимо (Флп. 3:3), і приносимо духовні жертви, умилостивляя Бога, і здійснюємо псалмоспів духом і почуттям, так і жре народження, але порядок віри. Або, можливо, говорить не про апостолів і мужів апостольських, що стояли на чолі церков з народу юдейського, а про перераховані вище народи, - від моря, з Африки, з Лівії, з Каппадокії, з Італії, з Греції, з усіх островів, мешканці яких спочатку не чули Господа і не бачили в Господі, і не бачили в Господа, і не бачили. колишні хвостом були головою і колишні головою звернулися до хвоста. Ст. 22–23. Бо подібно до нових небес та нової землі, які Я зроблю тими, що стоять передо Мною, говорить Господь, стоятиме насіння ваше та ім'я ваше. І буде місяць із місяця, і субота з суботи: прийде всяке тіло, щоб поклонятися перед лицем Моїм, говорить Господь. LXX: Бо подібно до нового неба та нової землі, які Я зроблю тими, що перебувають передо Мною, говорить Господь, стоятиме насіння ваше та ім'я ваше. І буде місяць із місяця і субота з суботи: приходитиме всяке тіло, щоб поклонятися перед лицем Моїм в Єрусалимі Господеві. Коли каже: братиму з них у священики й Левити, то показує, що старе священство минуло, яке мало надаватися Левіїну [коліну], де було не обрання, а порядок природний і ряд сімейств, що сходить через нащадків. Бо по перенесенні священства необхідно було, щоб було перенесення і закону, і щоб обрання тяглося за тими, яким надається священство не по крові, а за заслугами і чеснотами, які прийдуть з островів народів і будуть провіщати славу Господню. І будуть доставлені на конях, і на колісницях, і на ношах, і на мулах, і на возах. Але як буде нове небо і нова земля, щоб не можна було сказати: небо і земля мимо йде (Мт. 24:35), і ще: «небо зійметься, як сувій, і спустошиться земля через нетління» (Об'явл. 6): так у всьому новому буде і новий народ Божий, як говорить Писання: давня мі. 5:17); (Іс. 43:18–19). І в іншому місці: якщо хтось у Христі, нова тварюка (2Кор. 5:17). Буде й народ новий, бо початок Христос, а потім ті, котрі Христові, у приході Його (1Кор. 15:23); і небо і земля нова, про які у восьми блаженствах говориться: блаженні жебраки духом, бо тих є царство небесне. Блаженні кротці, які наслідують землю (Мт. 5:3–5). Бо вся тварюка тепер підкорилася суєті в надії, заради того, хто її підкорив (Рим. 8). Звільняться ж від рабства тлінню, у славі чад Божих, ті, котрі з людей стануть чадами Його і будуть завжди стояти перед лицем Його, і ім'я яких буде вічно перебувати, щоб не змінив їх інший народ, що було з юдеями, але щоб вони перебували вічно. І буде , каже, місяць із місяця і субота з суботи , щоб з тілесних субот і місяців утворилися духовні втішні суботи, якої суботи дотримуються для народу Божого, і духовний місяць, коли місяць від першого пункту до останнього буде повним і буде текти своїм порядком, щоб утворити місяць, тобто початок нового місяця, - у них (греків) початок календ починається і закінчується не за течією сонця та різними ступенями тривалості місяців, а по кругообігу місяця починається і закінчується. Це той місяць, про який у хвалі справжнього Соломона говориться: і буде з сонцем і раніше місяця роду родів (Пс. 71:5). Вона в Пісні Пісень називається обраною: хто ця прониклива, як ранок, добра як місяць, обрана, як сонце збудливе здивування (Піс. 6:9). Фізики і ті, яких предметом занять служить вивчення того, що відноситься до неба, стверджують, що місяць не має свого світла, але висвітлюється променями сонця. Бо з того боку, з якого вона ближча до сонця, коло її завжди буває повним і не затьмарюється тінню землі, на що і поет вказав в одному невеликому вірші 80 : А також місяць її сходить, запозичуючи світло своє від брата. Якщо це вірно, то і ми можемо в переносному сенсі сказати, що церква, яка прибуває і убуває від світу і переслідувань і, бувши занурена в темряву спокус, знову отримує колишнє світло, має світло від Сонця правди і що цей сенс мають слова: і буде світло луні акі світло сонця (Іс. 30:2) як сонце, у царстві Отця їхнього. І за цими місяцями насіння Давидове, відновлене навіки, приходить на свята свої, про які святий у таємничій промові проголошував говорячи: помисли літа вічна, і повчалися (Пс. 76:6). Щодо суботи, що означає спокій, ми докладно говорили у пророцтві про пришестя євнухів (див. Толков. на 56). І тепер коротенько треба сказати, що ті приходять у новомісяччя і суботи, які, після закінчення шести днів, у які створено світ, поспішають до сьомого дня, тобто до суботи, в якій істинний спокій. Стосовно цих свят апостол Павло повчав віруючих, кажучи: бо син є законом прийдешніх благ (Євр. 10:1). І ще: так ніхто вже вас засуджує про їдіння або про пиття, або про частину свята, або про новомісяччя, або про суботи, що суть стін прийдешніх (Кол. 2:16). Якщо ж це передувало, як тінь і образ прийдешніх благ, то весь закон повинен бути розуміємо духовно, про який той самий апостол говорив: Віми, як закон духовний є (Рим. 7:14), таємниці якого і Давид хотів знати кажучи: відкрий очі мої, і зрозумію чудеса від закону Твого. Бо видиме тимчасово, а невидиме вічно (2Кор. 4:18). Короткий і побіжний огляд всього цього не є справою сьогодення. Бо якщо й очей не бачив, і вухо не чуло, і на серці людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його (1Кор. 9), то чи можлива для нас спроба представити опис усього закону, як [опис] всього світу на маленькій табличці? Щодо наступного потім: буде приходити всяке тіло, щоб поклонятися перед лицем Моїм в Єрусалимі потрібно знати, що в єврейському не написано: в Єрусалимі, щоб ми могли похитнути зарозумілість юдеїв, а тільки: перед лицем Моїм, щоб виповнилося слово Господа, що говорить в Євангелії. годину, коли ні в горі цій, ні в Єрусалиміх поклоніться Отцеві (Ів. 4:21). І ще: Дух є Бог і що кланяється Йому, духом і істиною гідний кланятися (Ів. 4:24). І той [вислів] апостола: на всякому місці воздеюще преподобні руки (1Тим. 2:8). Все ж тіло означає не народ юдейський, а весь рід людський, згідно з написаним вище: побачить всяке тіло спасіння Твоє (Іс. 40:5). І в Йоїля: виливаю від Духа Мого на всяке тіло, і прорічуть ваші сини та дочки ваші (Йоїл. 2:28). І у Захарії: нехай благоговіє всяке тіло від Господнього лиця ( Зах. 2:13 ). І в Псалмах: до Тебе всяка плоть прийде (Пс. 64:2). Це в інших словах говориться в іншому псалмі: вся язи́ци , що створив Ти, прийдуть і поклоняться перед Тобою і прославлять ім'я Твоє, Господи (Пс. 85:9). Місяць із місяця і субота з суботи, в які приходитиме всяка плоть на поклоніння Богу, смішно пояснюють хіліасти (χιλιαοταί), яких ми можемо назвати тисячниками, – що ті, котрі поблизу, будуть щосуботи приходити в Єрусалим, а далі, а ось далеко, і те, що є, – ті щороку, тобто за днів Пасхи чи Кущів, відповідно до того, що говориться у Захарії: і зійдуть на кожне літо поклонятися Царю, Господеві воїнств, і святкувати свято скінопігії (Зах. 14:16). А щоб більше доставити сміху слухачам, вони те, що пишеться в кінці книги того ж пророка: "і не буде більше жодного торговця в домі Господа воинств в той день" (Зах. 14:21), так пояснюють, що в тисячу років купці вже перестануть існувати, тому що все буде народитися в усіх місцях, що отже і ми не будемо. вимагатимуть від нас поля. Ст. 24. І будуть виходити, і побачать трупи людей, що відступили від Мене. Черв'як їх не помре, і вогонь їх не згасне. І погляд на них збуджуватиме огиду у всякій плоті. LXX [переклали] однаково. Будь-яка плоть, яка поклонятиметься перед Господом чи в небесному Єрусалимі, чи на кожному місці, на якому здіймаються чисті руки, виходитимуть, щоб бачити померлих людей, що відступили від Бога. Це можна розуміти або у відношенні до юдеїв, про яких сказано: синів Я породив і підніс, а вони відкинули Мене (Іс. 1:2), або ж у відношенні до всіх тих, котрі, маючи пізнання про Бога в серцях своїх, звернулися до суєти, щоб поклонятися більше створіння, ніж Творцю. Виходитимуть не з місця, але розумом. Бо й трупи померлих не можуть бути всередині разом із Господом. Але якщо всяке тіло буде поклонятися Господу і навпаки, трупи людей, що відступили від Господа, будуть віддані вічним вогням, то воскресіння буде простягатися на обидві частини істинної плоті. А черв'як, що не вмиратиме, і вогонь, що не згасне, дуже багатьма приймається за свідомість гріхів, що страждає на схильність до покарань, бо вони впали через свою провину і через [свій] гріх втратили блага обраних згідно з цими словами: я перебував у стражданні (4). ). І в Притчах: «міль для кісток – серце нерозумне» (Прип. 25). І ще під обілом: як молитва в ризі і черв'я в дереві, так печаль чоловікові шкодить серце (Припов. 25:21). Але тільки так, що вони не заперечують вічності мук 81 тих, що відпали і відкидають Бога, згідно зі словами Господа в Євангелії: йдіть у вогонь вічний, уготований дияволу та аггелом його (Мт. 25:41). І в іншому місці: зв'язавши йому руку і ногу, візьміть його і вкиньте в темряву огрядну: ту буде плач і скрегіт зубом (Мт. 22:13). Якщо ми чули про руки, і ноги, і темряву осторонь, що служить покаранням для очей тих, котрі її бачать світла Божого, і про плач, який також без сумніву має відношення до очей, і скрегіт зубів: то дивуюся, що деякі уявляють тіло повітряним і належним після воскресіння мало помалу. могутності, входив до апостолів при замкнених дверях (Ін. 20). Він і до воскресіння ходив легкою ходою морем і надав також апостолу Петру, щоб, що ходив через віру, потопав згодом через невір'я, якому було сказано: маловіре, що засумнівався (Мт. 14:31)? Також відповідно з черв'яком повинен бути розуміємо і вогонь, який доти спалюється, поки має матеріал для харчування ненажерливого полум'я. Таким чином якщо хтось має кукіль у своїй совісті, посіяні ворогом людиною в той час, як спав домоволодар, то і їх попалить вогонь, їх винищує полум'я (Мф. 13) І очам усіх святих представляться покарання тих, котрі замість золота, срібла та дорогоцінного каменю будували, на підставі Господній, із сіна, дров, соломи, - їжі вічного вогню. Потім, стверджують, що покарання колись закінчаться і що муки, хоча і після довгих часів, будуть мати межу, користуються такими свідченнями: коли виконання мов увійде, тоді весь Ізраїль спасеться (Рим. 11:25–26), І ще: зачини Бог всіх під гріхом, та всіх помилує (2); (Рим. 11:32). І в іншому місці святий каже: гнів Господній стерплю, бо згрішили Йому, аж поки виправдить прю мою, і створить суд мій і виведе мене на світ (Мих. 7:9). І знову: благословлю Тебе Господи, бо розгнівався на мене. Відвернув Ти лице Твоє від Мене і помилував мене (Іс. 9:1). Господь говорить також до грішника: «Коли пройде гнів Моєї люті, знову спасу». Це теж, що й в іншому місці говориться: якщо багато множини доброти Твоєї, Господи, юже приховав Ти, що боїться Тобі (Пс. 30:20). На все це вони вказують, бажаючи довести, що після мук і покарань будуть полегшення, які тепер приховані від тих, для яких корисний страх, щоб, боячись покарань, вони перестали грішити. Це ми повинні надати веденню одного Бога, від якого залежать не тільки помилування, але й муки, і який знає, кого, як і на який час засудити. Ми можемо сказати тільки те, що личить людській тлінності: Господи, нехай люттю Твою викриви мене, нижче гнівом Твоїм покараєш мене (Пс. 37:1). І як ми впевнені в тому, що муки диявола і всіх знедолених і безбожних, що говорили в серці своєму: Бог нема (Пс. 13:1), будуть вічними; так вважаємо, що вирок щодо грішників і хоча нечестивих, проте тих, що залишаються християнами, справи яких будуть випробувані та очищені за допомогою вогню (1Кор. 3), буде не суворий (moderata), але розчинений милосердям Судді. У давнину математики креслили геометричні фігури зазвичай на пилу і з цією метою покривали нею свої таблиці і тому під. предмети. Тут очевидно Вігілянцій. Так стоїть у Амвросі. рукописи, в інших рукописах стоїть canonica, хоча в інших місцях своїх творінь бл. Ієронім зазвичай називає сім апостольських послань соборними чи вселенськими (catholica). Див Толков. на IV розділ прор. Ісаї (Твор. бл. Ієроніма в рус. перекл. ч. 7, стор 75). У кровоточивій жінці та дочці начальника синагоги бл. Ієронім бачить образ юдеїв і язичників: коли юдеї були покликані до віри, язичники почали хворіти, а коли юдеї втратили віру, в якій були народжені, язичники зцілилися і прийшли до віри, і таким чином один народ заступав місце іншого. Власне: смоктати (sugetis). Можливо, сюди ж відносяться і наступні слова ab ubere , тобто від сосця . За Вікторієм слід читати interpretatur замість imprecatur , тобто: які пояснює Яків синові своєму, тлумачачи саме своє вираження: підклади рами у сенсі праці Ймовірно, очевидно божество жіночої статі, ідол якого стояв у середині присвяченого йому гаю. Власне: ті, що мають колір шпаків Ці слова не можна розуміти у сенсі перетворення людей на ангелів, що допускав Оріген. Бл. Ієронім у багатьох місцях спростовує цю оману Орігена і з особливою ясністю висловив свій погляд на цей предмет у листі до Феодори. Virgil. Georg. I, 396. gil. Georg. I, 396. Не означає, що сам бл. Ієронім відкидав вічність мук, як це видно з багатьох місць його творінь, і, зокрема, з тлумачення на Іс. 65 ст. 20, де він між іншим говорить: „у тому полягатиме прокляття грішника, що в нетлінному тілі він зазнаватиме вічних покарань” (Див. вище стор. 212). Вам може бути цікаво: