Книга четырнадцатая

Господь, що призирає на землю, - і вона трясеться, що торкається гор, - і вони будуть димитися (Пс. 103:32), який говорить у пісні Повторення Закону: Я вб'ю, і жити сотворю, вражу, і Я зцілю (Втор. 32:39), і частою хворобою: еси, і в землю відійди (Бут. 3:19), і при забутті про властиве людині становище Він часто робить нагадування мені, щоб я знав, що я людина і старець і близький до смерті, про який пишеться: пощо пишається земля і попіл (Сир. 10:9). Тому, вразивши мене раптовою хворобою, Він зцілив з неймовірною швидкістю, щоб швидше залякати, ніж вразити, і більше виправити, ніж покарати. Отже, знаючи, від кого залежить все те, чим я живу, і що заради того може бути відстрочується моя смерть, щоб я закінчив розпочату працю, присвячену пророкам, я цілком віддаюся цьому занять, і ніби поставлений на якійсь високій вежі, споглядаю, не без стогнання і скорботи, бурі і круш, бурі і круш. майбутньому, і тремтячи не перед славою та толками людськими, а перед судом Божим. Ти ж, незаймана Христова Євстохія, що допомагала хворому твоїми молитвами, також і для того, хто зцілявся, випрошуй благодать Христову, щоб з тим же духом, з яким пророки сповіщали майбутнє, я міг увійти в їхню хмару і морок і пізнати слово Боже, яке слухається вухами і не навчися плоті, а що розуміти, коли годиться слово (Іс. 50:4). Це свідчення є початок чотирнадцятої книги на Ісаю, яку я тепер бажаю викласти. Глава L. Ст. 4–7. Господь дав мені язик майстерний, щоб я міг підтримувати стомленого словом. Вранці він пробуджує, вранці пробуджує вухо, щоб я слухав [Його], як вчителя. Господь Бог відкрив мені вухо: я не суперечу, не відступив назад. Тіло моє я дав б'ючим і ланіти мій терзає. Обличчя мого я не відвертав від тих, що лаялися і обпльовували. Господь Бог (у вульгаті додано: Мій) помічник мій; тому я не осоромлений, тому я тримав обличчя моє, як камінь дуже твердий, і знаю, що не буду осоромлений. LXX: Господь дає мені мову навчання, щоб я знав, коли маю говорити слово. Він поставив мене вранці; приклавши мені вухо, щоб чути; і навчання Господнє відкриває мої вуха. Я ж не відмовляюся і не суперечу. Хребет мій я віддав на бичування і ланіти мої на задушення. Обличчя ж мого я не відвертав від сорому заплювань. І Господь помічник мій; тому я не осоромлений, але тримав своє обличчя як твердий камінь, і знатиму, що не буду осоромлений. Іудеї, відокремлюючи це місце від попереднього, хочуть відносити його до лиця Ісаї, ніби він каже, що він отримав слово від Господа, як підтримати знемоглий і блукаючий народ і покликати до спасіння, і подібно дітям, що навчаються в ранкові години, вислуховує від Духа Святого те, що мусив говорити, і він говорив, і він говорив, кого послю і хто піде до цих людей? то відповідав: ось аз есмь, посли мене (Іс. 6: 8) І так як він сказав: почуєте слово Господнє, князі Содомстії, прислухайтеся до закону Божого, люди Гоморрстії (Іс. 1:10), то зазнав стільки лих, що був підданий не тільки образам. Однак він, до усвідомлення того, що це наказується йому Богом, не залякався, але згідно з тим, що говориться Єзекіїлю: «Ось я зробив обличчя твоє міцнішим, ніж обличчя їх, і чоло твоє твердішим, ніж чоло їх, як алмаз і кремінь Я вчинив твій». нападу. Так кажуть ті, які всіляко намагаються знищити пророцтва про Христа і через хибне тлумачення надати їм збоченого сенсу, начебто якщо і це написано про Ісаю, то можна знищити інші свідчення про Христа, які такі зрозумілі, що ясне світло від себе проливають на очі всіх. Таким чином, і це також має відносити до обличчя Господа, яким було закінчено і попередню книгу, що за домобудівництвом втілення він був навчений і отримав мову навчання, щоб знати, коли має говорити, коли мовчати. Далі, що мовчав під час страждання, говорить тепер у всьому світі через апостолів і мужів апостольських. І багато знання потрібно для того, щоб давати товаришам по службі їжу в належний час і застосовуватися до осіб слухачів. Тому і апостол Павло тим, котрі не мали довіри до пророків, говорить свідченнями з їхніх авторів: як неції від ваших поетів рекоша: цього і рід есми (Дії 17:28), вказуючи на Арата, і ще з коміка: тлять звичаї благи бесіди злі (1). 15:33), і геометричним віршем Епіменіда: критяни по суті брехливі, злі звірі, утроби пусті (Тит. 1:12). Хоча у перекладі [ці слова] не утримують метричного порядку та заходів; але треба знати, що грецькою мовою вони мають форму віршів. Дедал же це тому, що отримав мову навчання, щоб знати, коли сказати слово. Йому за благодаттю дано вухо, якого він не мав за природою, щоб ми знали, що маємо розуміти вуха не тілесні, а духовні, про які і Господь говорив у Євангелії: маючи вуха чути, нехай чує (Лк. 8:8). Це знання і навчення відкрило вуха Його, щоб передав ведення Отця нам той, хто не суперечив Йому, але був слухняний навіть до смерті, і смерті хрещеної (Фил. 2), так що віддав тіло або хребет свій на рани, і груди Божі в багатьох вражали удари і не відвернув Він ланів своїх. Це без сумніву Він зазнав від слуги первосвященика, так що один перед одним лаявся над Ним і юдейський народ. Підданий биття і заплювання, Він не соромився, але як ягня було ведено на заклання і подібно до вівці перед стригом не відкривав уст своїх. А що Син, внаслідок таїнства втілення, слухав від Отця те, що говорити, це докладніше ми дізнаємося з Євангелія, в якому Він сам каже: Послав мене Отець, той мені заповідь дасть, що річку і що возглаголю (Ів. 12:49). І ще: як чую, суджу (Ін. 5:30). ст. 8–9. Близький виправдовуючий мені. Хто сперечається (вульгата: буде сперечатися) зі Мною? станемо разом. Хто мій противник? Хай підійде до Мене. Ось Господь, Бог помічник Мій: Хто засудить Мене? Ось усі, як одяг, зотліють; міль поїсти їх. LXX: Той, хто близький, виправдовує Мене: Хто судиться зі Мною, і разом протистане Мені? І хто вступить у позов проти Мене? Нехай наблизиться до Мене. Ось Господь помічник Мій: Хто вразить Мене? Ось усі ви як одяг занепадете і ніби моль поїсти вас. Якщо хто вважає Мене справедливо присудженим у хресті, говорить Він, що вчинив якийсь гріх, той нехай протистане Мені. Хто судиться зі Мною, щоб бути переможеним не могутністю Моїй величі, а розумом? Судиться ж хто з Господом не владою царською, але порівнянням чеснот, як і апостоли судять дванадцять колін ізраїлевих, і ніневитяни та цариця савська – народ юдейський. У цьому сенсі і до Єрусалиму говориться: «виправдана Содома тобою» (Єз. 16). Отже, оскільки ніхто не може виправдатися перед Господом, то всі як одяг занепадають (Пс. 101). А що старіє, те близько до смерті. І, каже, як моль поїсти їх , тобто свідомість гріхів і заздрість до спасеним язичникам, про що в кінці цієї книги говориться: черв'як їх не помере ( Іс. 66:24 ), і у Міхея проти розбещених князів: відберу благая їх, як моя поя (я). 7:4). І в Приповістях: моль кістям серце чуттєве (Припов. 14:30). Замість молі Сіммах справжньому місці переклав: іржа, Акіла: черв'як. ст. 10. Хто з вас боїться Господа, слухається голосу раба Його? Хто ходить у темряві і не має світла, нехай сподівається на ім'я Господа і нехай утверджується в своєму Богові. LXX : Хто з вас боїться Господа, той нехай слухається голосу хлопця Його: ті, що ходять у темряві, не мають світла. Ви покладаєтеся на ім'я Господа і стверджуєтесь у Богові. Ви бичували Мене, заплювали Мене; однак Я закликаю своїх переслідувачів до покаяння. Бо Я не хочу смерті грішного народу, а щоб тільки він звернувся і був живий (Єз. 33), і кажу: хто серед вас боїться Господа і слухається голосу Раба чи Отрока, тобто Сина Його, з яких одне властиво сприйнятому тілу, а інше природі. І ми не повинні вважати маловажним страх Господній, за тим, що говориться в Притчах: початок премудрості страх Господній (Прип. 9:10). Досконала любов виганяє страх, бо в страху є мука. А хто боїться, той не має досконалого кохання. Але тут страх приймається в сенсі боязкості і εὐλαβεία (побоювання), про яке і в іншому місці читаємо: «блаженний, хто всього боїться» внаслідок εὐλαβεία, тобто внаслідок побоювання, яких зазвичай називають богобоязливими. Бо Господь охороняє їхню дорогу і оберігає шлях богобоязливих. Про цей страх написано: «страх Господній все перевершує» (Сир. 25:14), і в іншому місці: немає позбавлення тим, хто бояться Його (Пс. 33:10). Тільки після багатьох ступенів чеснот досягають до такого роду страху Господнього. Бо слово божественне говорить від імені вчителя і батька, що дає настанову учневі та синові: коли мудрість покликай і розуму даси голос твій і коли знайдеш її, як срібла і як скарби випробував ю: тоді зрозумієш страх Господній і знання Боже 2). Це є той страх, який дотримується невинними, цнотливими та чистими душі святих, про який говориться: страх Господній чистий перебувай у віки віку (Пс. 18:10). До нього умовляють нас божественні вислови: побойтеся Господа і дайте Йому славу ( Апок. 14:7). Отже, хто так боїться Господа, той нехай слухається голосу раба чи юнака Його, що ходив у темряві і не мав світла, що не мав ні виду, ні слави, але в подобі гріховної плоті прийняв образ раба, щоб перемогти гріх у плоті. Про нього говориться, що він сподівається на ім'я Господа і стверджується на своєму Богові, щоб все людське і тлінне зміцнити і підтримати божественною величчю. Це – за єврейським текстом. По Сімдесяти ж говориться про грішників, які не захотіли коритися голосу сина Його, і ходять у темряві помилки, і тому не мають світла. Бо не може бути, щоб у розбещену душу проникла мудрість. Вони не пізнали і не зрозуміли і тому ходять у темряві. Бо вони не виконували діл та заповідей Господніх, і не сіяли в себе правди, і не робили збору з виноградної лози, щоб запалити в себе світло знання. Бо хто хоче мудрості, той нехай дотримується заповідей, і Господь дає її йому. Тому і до Бога говориться: «Заповіді Твої світло» (Припов. гл. 6), і в іншому місці: заповідь Господня світла, що просвітлює очі (Пс. 18: 9). І заповідається безбожним, щоб надіялися на Господа і, залишивши гріхи, утверджувалися і спиралися на допомогу Його. Ст. 11. Ось усі ви, що запалюють огонь, підперезані полум'ям, ходіть у світлі вогню вашого і в полум'ї, що спалили ви; від руки Моєї це було вам, з стражданнями заснете. LXX : Ось ви запалюєте вогонь і підсилюєте полум'я; ходіть у світлі вогню вашого та в полум'ї, що спалили ви. Для Мене це було вам. З сумом заснете. Ніщо не допомагає сповіщення, і після злочинів немає надії на порятунок. Усі ухилилися, всі стали непотрібними (Пс. 13), всі запалюють собі вогонь і підсилюють полум'я. Бо всі мають у собі сіно, дрова, солому, тернину та дзиґи та кукіль, які будуть віддані вічному вогню. Тому і в Приповістях написано: у багатьох дерев росте вогонь (Припов. 27:20). Коли ж малий вогонь охоплює багато речовини, скільки спустошить велике полум'я? Також у посланні, яке визнається за послання до Євреїв, йдеться про землю, яка, виробляючи тернину і дзиги, непридатна і близька до прокляття, а кінцем його служить спалення (Євр. 6:8). Отож ті котрі переперезані та оточені полум'ям і підсилюють вогонь у себе, закликаються до спасіння, і говориться до них: Ходіть у світлі вогню вашого і в полум'ї, що спалили вами, щоб через кару і покарання ви пізнали силу Божу і повернулися до спасіння. Це означає спустошення юдейського народу, через яке вони були віддані римлянам і несуть ярмо рабства досі. Бо все це було від руки Христової і з жалем і стражданнями засинатимуть, бо ні через благодіяння, ні через муки вони не хотіли прийняти Сина Божого. Тому каже їм: Ідіть у вогонь вічний, уготований дияволові та аггелом Його (Мт. 25:41). Це теж, що й апостол каже: осягне ж на них гнів до кінця (1Сол. 2:16). Цим відділом ми навчаємося, що кожен, дивлячись за якістю гріха, запалює собі вогонь і як з тих, хто перебуває на одному і тому ж місці і, якщо можна так сказати, на ложі, одні бувають здоровими, а інші піддаються гарячковому жару, за різницею мокротиння і слизу відчуваючи різні муки: так гріхах і в беззаконні, про яке написано: розгориться як вогонь беззаконня і як тріскот сухий поїде буде вогнем (Іс. 9:18). Розділ LI. ст. 1–3. Послухайте Мене, хто прагне правди і шукає Господа. Погляньте на скелю, з якої ви посічені, і на нутро рову, від якого ви відокремлені. Погляньте на Авраама, батька вашого, і на Сару, що вас породила: бо Я покликав його одного, і благословив його, і розмножив його. Так Господь втішить Сіон, і втішить усі руїни його, і зробить степ його, як місце розваги, і пустелю його, як сад Господа. Радість та веселість буде в ньому, славослів'я та голос хвали. LXX : Послухайте тих, хто прагне правди і шукає Господа. Погляньте на твердий камінь, який ви посікли, і на поглиблення рову, який ви викопали. Погляньте на Авраама, батька вашого, і на Сару, що вас породила: бо він був один, і Я покликав його, і благословив його, і полюбив нею, і розмножив його: і тебе, Сіоне, Я втішу тепер. І Я втішив усі пустелі його, як рай, те, що на заході, як рай Господній: радість і веселість знайдуть у ньому, сповідання і голос хвали, Тим часом як засинають у постійній скорботі і смутку ті, котрі запалили собі вогонь і зробили дуже сильне полум'я, ви, що прагнуть до правди. віруючих через апостолів), погляньте на скелю, тобто на Авраама, батька вашого, з якого ви посічені, і на нутро рову, від якого ви були відокремлені, тобто на Сару, що вас породила. І зверніть увагу на те, що хоч він був сто одного року і мав безплідну жінку, проте Я розмножив синів його, як зірки небесні, так що чисельність перевищувала численність. Отже, якщо від однієї людини народилося стільки тисяч народу, то чому може бути важким для Мене відновити руїни Сіону та пустелі його перетворити на рай насолоди та на сад Господній, насаджений Богом в Едемі на схід, і щоб були в ньому замість різних дерев радість та веселість, сповідання та голос хвали? Іудеї відносять це до часів Зоровавеля, оскільки після спустошення Вавилону відновлено Сіон, і збудовано храм і відновлено колишнє богослужіння. Але як вище говориться Сіону: принесуть синів твоїх на руках, і дочок твоїх доставлять на плечах, і будуть царі живильниками твоїми і цариці годувальницями твоїми (Іс. 49: 22–23), і: ось одні прийдуть здалеку, і ось одні з півночі і моря2, а ось одні з півночі і моря2, а ось одні з півночі і моря, а 2 одні з півночі й моря, а інші одні з півночі й моря. скаже: тісно для мене місце; дай мені місце, щоб я міг жити (там же ст. 20), що виключає обмеженість тих часів і, як відомо, не виповнилося щодо земного Єрусалиму: так і тут Господь говорить тим, хто прагне правди, згідно з тим, що в іншому місці говориться: знайди миру і пожени і (пс. 3:1). 12:13). І вони шукають Господа, з колишнього укладаючи про сьогодення: оскільки набагато важче вже сталося, то безсумнівно збудеться і те, що обіцяється. Далі, по сімдесят, говориться переслідуючим правду, щоб вони дивилися на вельми тверду скелю, яку вони вирубали, і глибину рову, який вони викопали, тобто на Господа Спасителя, про якого апостол говорить: камінь же був Христос (1Кор. 10:4). І в іншому місці написано: постави на камені ноги мої (Пс. 39:3). І спати: на камінь піднесе мене (Пс. 26:5). Бо списом пронизали бік Його, з якого вийшла кров та вода, і викопали руки та ноги Його, за словами самого Господа Спасителя: викоп рукі Мої та ноги Мої, обрахувавши всі кості Мої (Пс. 21:17). Посіченим каменем можемо ми назвати труну Спасителя, в якій Він був похований, і повставши від мертвих, породив незліченних синів. І названий Авраамом, тобто Батьком багатьох народів. Подібно до того і Сара, насамперед безплідна, означає Церкву, що називається під іншим ім'ям Сіоном, яку втішив Господь і перетворив пустелі її на рай. Бо багато чада порожніші, ніж ті, що мають чоловіка (Іс. 54:1). А слова: те, що на заході, Я ​​зроблю раєм Господнім або садом Божим, означають те, що тим, хто сидить у темряві та смертній сіни, з'явилося раптове світло. Замість раю, що ми переклали через розвагу, в єврейському стоїть eden, про який написано на початку Буття. І то треба зауважити, що на Сіоні, який порівнюється з раєм Божим, не повинно бути нічого іншого, крім радості та веселощів, сповідання та голосу хвали, щоб те, що на небесах робитимуть святі з ангелами Божими, робилося також і на землі через невпинне хвалу Господа. ст. 4–5. Прислухайтеся до Мене, народе Мій, і коліно ( tribus ) Моє, послухайте Мене: бо від Мене станеться закон і суд Мій спочиватиме на світ народів. Близький праведний Мій: вийшов Спаситель Мій, і м'язи Мої судитимуть народи. На Мене острови будуть надіятися і на м'язі Моїм утверджуватись. LXX : Послухайте Мене, послухайте Мене, народе Мій, і царі прислухайтеся до Мене, бо закон від Мене станеться і суд Мій у світ племен. Скоро наближається правда Моя і, як світло, зійде спасіння Моє: і на м'яз Мою надіються племена. На Мене острови будуть надіятися, і на м'яз Мою надіятись. У єврейському говориться один раз: прислухайтеся, по сімдесят два рази: послухайте Мене, послухайте Мене, щоб навчити нас, що ми повинні слухати і тілесними вухами, і духовним почуттям. І закликається безліч племен, тобто народ Божий, уважно слухати те, що говориться, про що Захарія каже: вдадуться мови до Господа і будуть Йому в люди (Захар. 2:11). Або, як деякі вважають, народом називаються залишки з віруючих в Ізраїлі, а коліном (tribus) або племенами (gentes) – увірували з маси язичників (nationum), як Мойсей каже язичникам у пісні Повторення Закону: звеселіться язи́ци з людми3 (4). Замість коліна (tribus), як ми переклали, Феодотіон переклав рід (genus), Сіммах плем'я (gens), Сімдесят царі. Бо ми й коліно, і плем'я, і ​​рід Господній царський і священик, яким був і Авраам, названий царем, та інші святі, про яких написано: Не торкайтеся, помазаним Моїм (Пс. 104:15). Що ж наказується слухати? Бо від Мене станеться закон і суд Мій у світ народів чи племен. Тут вказується на духовний закон Євангелія, який походить із Сіону, а не той, який колись був дано Мойсеєві на Синаї; і суд Мій станеться у світ племен, через що Він вирішив і визначив урятувати всі племена. А щоб ми не думали, що після довгого часу станеться обіцяне Ним; Він приєднує: близький праведний Мій або [близька] правда. Бо Христа Отець зробив для нас премудрістю і викупленням (1Кор. 1), святістю та правдою і всім тим, що носить найменування чесноти. І чудово говориться, що станеться правда, щоб не одне плем'я, але весь світ урятувався. А що Спасителем або спасінням, що називається по-єврейськи Ісус, іменується Син Божий, посланий від Отця, це сказав Симеон, тримаючи Отрока на руках своїх: нині відпускаєш раба Твого, Владико, бо бачите очі мої спасіння Твоє, що від усіх людей приготував світло. 2:29–32). Наступне ж далі: і м'язи Мої будуть судити народи або по Сімдесяти: і на м'яз Мою будуть сподіватися племена означає або те, що всі будуть судимі Його силою, або те, що всі народи увірують у Христа, який є м'язом і силою Божою. І в іншому місці говориться: Твій м'яз з силою: нехай зміцниться рука Твоя і піднесеться правиця Твоя (Пс. 88:14), і ще: заспійте Господеві пісню нову: врятує Його правиця Його і м'яз святий Його (Пс. 97:1). Бо правиця і м'яз Господній є той, хто врятував для Себе раніше загиблих, щоб ніхто не загинув з тих, яких дав Йому Батько (Іван. гл. 17). А що островами називаються або душі святих, що утверджувалися при переслідуваннях з боку цього світу на міцній вірі в Бога, або численні церкви з язичників, це ми часто викладали. І як під м'язом Господнім [ми розуміємо] Спасителя, так під м'язами Його, які будуть судити народи, ми можемо розуміти всіх святих, через яких Бог судитиме світ. Ст. 6. Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля зітліє, як одяг, і мешканці її, як і вона, загинуть; а Моє спасіння буде вічним, і правда Моя не перестане. LXX. Підніміть ваші очі до неба, і подивіться на землю вниз, бо небо затверджене як дим. Земля ж занепадає як одяг, і жителі її, як і вона, помруть. А Моє спасіння буде вічним, і правда Моя не перестане. Це теж, що Господь говорить в Євангелії: небо і земля мимо йде, словеса Моя не мимо ідуть (Мф. 24:35). І Давид у псалмі співає: на початку ти, Господи, землю заснував, і діла руку Твою є небеса. Та загинуть, Ти ж перебуваєш і вся як риза обітшають, і як одежу звіші я, і зміняться (Пс. 101:26–27). З цього видно, що смерть небес означає не знищення, а зміна на краще. Про них говориться: «буде небо нове і земля нова, які Я зроблю тими, що перебувають перед Моїм лицем». Бо якщо про святих написано 55: «Усі ми помремо, але не всі змінимося» (1Кор. 15) і в написах чотирьох псалмів читається: про змінювані: то скільки більше слід визнати це щодо неба і сонця і зірок, коли місяць отримає світло від сонця, і сонце буде сяяти в сім разів більшим світлом? Тому і все створіння сукупно стоїть і мучиться, чекаючи на одкровення синів Божих, щоб змінитися на краще (Рим. 8). І не тільки душі людей, які безсмертні, а й тіла зміняться, прийнявши славу природи. Підбадьорить цього тліного зодягнися в нетління і мертвого цього зодягнись у безсмертя (1Кор. 15:53). Коли ж небо занепаде і земля, а отже те, що обіймається навколо неба, і люди, що живуть на землі, помруть, як і вона, не для знищення свого, але для винищення колишньої нікчеми та відновлення майбутньої слави, коли праведниці просвітяться як сонце (Мф. 13:43). Деякі смерть і занепад розуміють у сенсі знищення і смерті, по тому, що ми читаємо в соборному посланні: нинішня небеса і земля тим самим словом вогню блюдома (2Петр. 3:7), і ще: стихії опалювані розтаються (там же, ст. 10). Така ж думка філософів світських, що все, видиме нами, загине від вогню. Тому й апостол каже: переходить образ світу цього, що не дивиться нам видимих, але невидимих: бо видима тимчасова, невидима ж вічна (1Кор. 7:31; 2Кор. 4:18). Щось подібне пише і апостол Іоанн: світ переходить і хіть його (1Ів. 2:17). І в єврейському тексті говориться: небеса зникнуть як дим, або за Акілом і Сіммахом: зменшаться до знищення і, подібно до солі, розкладуться і випаруються, з яких перший сказав ἡλίσϑησαν, другий ἁλίσουσιν, що, очевидно, походить від розкладання. Натомість Сімдесят, – не розумію, з якою метою, – [переклали]: небо затверджено як дим: бо якщо твердість розуміється в сенсі фортеці, то як можна порівнювати з димом те, що твердо? Хіба може бути можемо ми сказати, що вся твердість і сила і міцність небес порівнюється у вітром порожнім і димом, що розкладається в повітря, за Екклезіастом: суєта суєтностей і всіляка суєта (Екл. 1:2). І то треба сказати, що коли небо і земля мимоідуть і занепадають, то внаслідок цього її жителі, як і вона, помруть і загинуть, хоча ми знаємо, що душі вічні і що тіла воскреснуть. Звідси ясно, що небо і земля не винищуються і знищуються, але змінюються на краще. ст. 7–8. Послухайте Мене, що знають правду, народ (вульгата додає Мій): Закон Мій у їхньому серці. Не бійтеся ганьби від людей, і хуління їх не бойтесь. Бо як одяг з'їсти їх черв'як, і як хвилю з'їсти їхню міль. А спасіння Моє перебуватиме на віки, і правда Моя в роди пологів. LXX : Послухайте Мене, хто знає суд, народ Мій, у якого закон Мій у їхньому серці. Не бійтеся ганьби від людей і наругу їх не підкоряйтеся. Бо як одяг буде знищений, часом і як хвиля буде з'їдена міллю. А правда Моя перебуватиме на віки, і спасіння Моє в роди пологів. Хто вище сказав: Від Мене станеться закон і суд Мій у світ народів, той тепер говорить до тих же, що знають суд Його і мають закон Його в серцях своїх, щоб усе чинили правосудно і мали закон, що обіцяє Господь через Єремію, говорячи: Заповідаю заповіт новий, не за завітом, якого заповідав Отець їхній, але заповіт я, а я їх, на серцях їх напишу Я, і буду їм у Бога, і ті будуть Мі в люди (Єреї. 31:31–33) щоб вони жили не за буквою, а за духом, відновлюючи закон природний у серцях своїх, про який пише і апостол : їжа бо язи́ки , не мають закону, єством законна творять, ці закону не мають, самі собі суть закон, що вчиняють законне. ). На цей закон вказується в псалмі: уста праведного повчаться премудрості, і мову його виголошує суд. Закон Бога його в серці його і не запнуться стопи його (Пс. 36:30–31). І так як дух пророчий знав, що буде багато гонінь на віруючих, то умовляє їх до мужності або скоріше до зневаги тих, котрі їх переслідуватимуть. Це і Господь говорить в Євангелії: не вбойтесь від тих, що вбивають тіло, а душі не можуть вбити, бойтесь більше того, хто може і душу і тіло погубити в геєнні (Мт. 10:28). І в іншому місці: радійте, коли речуть всякий злий дієслово на ви бреху (там же, 5, 11). Бо як одяг винищується черв'яком чи часом і як хвиля з'їдається міллю, так все ганьба з боку гонителів перейде разом із гонителями. Тому й апостоли раділи, що удостоїлися зазнати безчестя заради Христа (Дії 5). Раділи ж тому, що спасіння і правда Господня, що обіцяла їм перемогу і нагороду, тобто Господь і Спаситель, перебуває на віки, або в обох пологах колишнього та наступного народу, що прийшли пришестя того, про яке вище говориться: близький праведний Мій; вийшов Спаситель Мій (ст. 4). ст. 9–11. Устань, повстань, зодягнись у фортецю, м'яз Господній! Повстань, як у давні дні, в вічні пологи. Чи не ти вразила сильного, вразила дракона? Чи не ти висушила море, воду великої безодні, проклавши дорогу по глибині морській, щоб пройшли врятовані? І тепер повернуться викуплені Господам і прийдуть на Сіон із хвалами; і радість вічна над їхніми головами; вони матимуть радість та веселість; печаль і зітхання втечуть. LXX : Повстань, повстань ÷ Єрусалим ⁑ і одягнись міцністю м'яза твого. Повстань, як на початку дня, як вічний рід. Чи не ти вразила широту, розтрощила дракона? Чи не ти зробила море порожнім, багато води в безодні, зробивши глибину морською дорогою для проходження врятованим і викупленим? Бо вони будуть повернуті Господом, і прийдуть на Сіон з радістю та веселістю вічною. Бо на голові їхня хвала, і веселість опанує їх; хвороба, смуток та зітхання віддаляться. Ім'я Єрусалима, яке додано тут Сімдесятьма, немає в єврейському тексті, і воно не поставлене ніким із трьох перекладачів; тому воно має бути спереду позначено обілом, і наступний відділ повинен бути пов'язаний з попередньою думкою. Господь умовляв віруючих у Нього, говорячи: Не боїтеся ганьби від людей, і лихослів'я їх не бойтесь, і обіцяв на допомогу їм своє спасіння і правду вічну, яка є не інакша, як Христос, м'яз Господній, якою вище Він сказав: і на м'яз Мою будуть сподіватися племена. Тому народ говорить до м'яза Господнього і молить його про пришестя і просить обіцяної допомоги кажучи: повстань, повстань, зодягнися у фортецю, м'яз Господній. Повстань, як у давні дні, і яви всю силу Твою, щоб ти, що визволяв Своїх святих протягом багатьох століть від небезпек, також і нас захистив Своєю силою. Бо Ти вбив гордого, вбив дракона, тобто єгипетського царя фараона, який і в Єзекіїля називається великим драконом (Єз. 29). Ти висушив Чорне море, щоб через дуже сильні води та глибину морську пройшов Твій народ і втік від єгиптян, що переслідували. Тож Ти, що зробив це, також викуплених і позбавлених Твоєю кров'ю поверни в Сіон і в небесний Єрусалим або до Церкви, яку Ти приготував Собі Своєю кров'ю і перебуваючи в якій вони будуть радіти вічною радістю і скажуть: Господи, бо зброєю благовоління вінчав5. Бо вони матимуть радість і веселощі, щоб видалити смуток і зітхання. Це за єврейським текстом. По Сімдесяти ж Єрусалим, тобто грішна душа, закликається одягнутися в міцність м'яза свого і засвоїти колишні справи, якою вона була перед падінням, коли жила в дні і світлі. Бо ти, каже, минула широку і широку дорогу, що веде до смерті, і зруйнувала дракона, змія, що звивається, про який і в Псалмах читається: Ти стер голови зміїв у воді (Пс. 73:13). Згадай про колишню міцність твою, коли ти зневажала море цього віку і робила його порожнім і прокладала шлях серед хвиль. Тому й апостол Петро пройшов через море віку цього до Господа, і як ходив через віру, так почав потопати через невіру, якби правиця Господня не підтримала його. Таким чином, як колишня перемога була досягнута за допомогою Господа, так і тим, хто звернувся після покаяння, і тим, хто уважає [оному]: їжа падаяй не встає, каже Господь (Єреї. 8:4) і: вернетеся, сини, що повертаються, і зцілю ваші руйнування (2:3). і на висоту і вищий ступінь чеснот з радістю та веселістю вічною, і покладе на голову їхню хвалу та веселість. Бо очі мудрого в голові його, - і вони будуть мати цей вінець і прикриватися цією діадемою, щоб постійно радіти і хвалити Господа за те, що скорбота, смуток та зітхання змінилися на радість. ст. 12–16. Я, Я сам вас втішу. Хто ти, що злякався чоловіка смертного й сина людського, що висохне як сіно, і забув про Господа Творця твого, що розтягнув небеса й заснував землю, і безперестанку, весь день боявся люті того, хто гнобив тебе й готовий був винищити? Де тепер лють утискача? Незабаром прийде прийде на відкривання, і не вигубить до знищення, і не вичерпається хліб його. Я ж Господь, Бог твій, що обурює море, так що здіймаються хвилі його: Господь воинств ім'я Моє. Я вклав слова Мої в уста твої і тіні руки Моєї покрив тебе, щоб ти насадив небеса і заснував землю і сказав Сіону: Ти народ Мій. LXX: Я, Я сам втішаю тебе. Знай, чим ти був, і злякався чоловіка смертного й сина людського, які, як трава, висохли, і забув ти про Бога, Творця твого, що створив небо і заснував землю, і безперестанку, повсякчас боявся люті твого утискача, як він задумав винищити тебе; і тепер де лють гнобителя твого? Бо коли ти будеш спасенний, то Він не стане, і не перебуватиме ※ і не вб'є в знемогу, і не збідніє хліб Його ⁑ тому що Я Бог твій, що обурює море і змушує шуміти хвилі його: Господь Саваот ім'я Мені. Вкладу слова Мої в уста твої, і покрию тебе тінню Моєї руки, якою Я створив небо і заснував землю; і скаже Він Сіонові: Ти народ Мій! Народ віруючих благав М'язу Господню, яка сама є Божа сила і Божа премудрість ( 1Кор. 1:24 ), щоб Вона повстала і подала їм допомогу, і щоб, під час ратування Її за святих, вони, видаляючи печаль і зітхання, мали радість і веселість. Отож, або М'яз Господній, або Сам Господь відповів: Я, Я, і не через пророків, але Сам вас втішу, Бог щедрот і Батько всілякої втіхи. Дивуюся, яким чином ви, коли Я вище говорив: не бійтеся ганьби від людей, і хуління їх не бойтесь (Вірш. 7), боялися люті гонителів, і не знали, що вони, які, подібно до сіна, раптово висихають і гинуть, смертні. І, звичайно, в той час, коли їх боявся, ти забув Господа, Творця свого. Бо якби пам'ятання про Мене завжди перебувало у твоєму серці, то ніколи б ти не боявся людей, які повинні звернутися в порох. І кого ти забув? Бога, який на неймовірній силі повісив небеса і на непохитному оплоті заснував землю. І боявся ти супротивників своїх не короткочасно, що могло бути тобі частково вибачено, але безперервно і цілий день, так що коли ти мав світло віри, тобою володіла темрява страху і того, що думав, що ти загинеш. Отже, де тепер гордість гонителів? Де мирська могутність, з якою вони лютували проти тебе шаленими вустами? Скоро прийде Син Мій, що прийде і зневажає ногами супротивників твоїх, щоб прокласти тобі шлях до перемоги, або щоб отворити пекло, не для того, щоб умертвити тих, хто перебуває в ньому до винищення, але щоб побажати врятувати тих, хто звернувся. Нарешті хліб Його, що тлумачиться, при схваленні євангелії; у сенсі вчення, ніколи не збідніє, але завжди буде відкрито бажаючим для харчування. І разом з тим робить звернення до Сина, щодо якого обіцяє, що Він незабаром прийде, і про хліб якого говорить, що він неперестає, тому що Він є, по домобудівництву сприйнятої плоті, Господь Бог Його, що обурює море і піднімає хвилі його, щоб проти рабів Його здіймалася гордість гонителів для того, щоб вона знову. І каже, що Він вклав слова Свої в уста Його, бо все, що говорить Син, є слова Отця, і що тінню руки Своєї покрив Його, і що Він покритий для того, щоб насадити нові небеса, і заснувати нову землю, і сказати Сіону, тобто Церкві: Ти народ Мій. Отже Сіон не що інше, як народ Божий. Симмах в тому місці, де ми сказали: скоро прийде прийдешній для відкривання, і не вигубить до знищення, так переклав: скоро пекло відкриється, і не помре в стиління, мається на увазі Христос, який у п'ятнадцятому псалмі говорить: не залиши душу Мою в пеклі, нижче даси Преподобному Твоїм. І в тому місці, де ми за єврейським текстом і Акіле переклали: Я вклав слова Мої в уста Твої, і тінню руки Моєї покрив Тебе, щоб Ти насадив небеса, і заснував землю, і сказав Сіонові: Ти народ Мій, він так переклав: покладу слова Мої, в Твої руки, і покрию на Твої, і покрию. заснував землю, і нехай скажу Сіонові: Ти народ Мій! По LXX це говориться кожній душі віруючих, тому що вона, будучи створена за образом і подобою Божою, не знала своєї гідності, але боялася людини і сина людського, який тільки може вбити тіло, і не знала, що вона безсмертна, і не говорила з пророком: Господь моя освіта і спальник; Господь оборонець живота мого, від кого злякаюся (Пс. 26:1)? І знову: Господь мені помічник, і не лякаюся, що зробить мені людина: Господь мені помічник, і я подивлюся на вороги моя (Пс. 117: 6, 7). А що таке є людина, це в іншому вірші показується: на Бога уповах, не боюсь, що створить мені плоть (Пс. 55:5). Тому й нині говориться: ти злякалася чоловіка смертного та сина людського, які, як сіно, висохли, бо всяка плоть сіно, і кожна слава її як колір сіна (Іс. 40:6), і, залякавшись влади судді, забула, що покровителем твоїм був Той, Хто сотворив не Той, Хто сотворив, які носять образ пренебесного, і ту землю, що примножує посів Господа. А те, що вище говориться: і не вб'є в знемогу, і не збідніє хліб Його, додано за виданням Феодотіона з єврейського тексту. Він обурює море і змушує шуміти хвилі його; Йому і в Псалмах співається: Ти володарюєш державою морською: обурення ж хвиль нею Ти приборкаєш (Пс. 88:10). І в Єремії написано: Чи не вбояться мене, промовив Господь, чи від мого лиця не соромитеся, що поклали пісок межу морю, заповідь вічну, і не перевершить його (Єр. 5:22)? Обурювалися моря тоді, коли невід Господа витягував безліч риб (Мт. 13:47). І вклав Господь слова Свої в уста віруючого, і тінню руки Своєї накрив його. Він і в Євангелії каже: коли ви зраджуєтесь, не турбуйтеся, як або що ви кажете: дасться вам в ту годину, що возголите. Бо не ви будете говорити, але Дух Отця вашого глаголю в вас (Мт. 10:19, 20). І в іншому місці каже праведникові: Розшири уста твоя, і виконаю я (Пс. 80:11). І знову: відверни уста твої для слова Божого: бо Господь дасть дієслово благовістим силою багатою (Пс. 67:12). Тому внутрішньому чоловікові Єремії Бог, торкнувшись уст його, каже: сі дах словеса Моя в уста твоя (Єр. 1:9). Він міг співати з Псалмоспівцем: вклади в уста моя пісню нову, спів нашому Богові (Пс. 39:4). Хто ж зробив усе це, якщо не Господь і Спаситель, що створив небо і землю, і каже Сіонові: Ти народ Мій (що пристойно власне Церкві, зібраної з язичників), і в Осії обіцяє віруючим, кажучи: річку не людом Моїм: люди наші їсти ви: і ті речуть: 2 ? Вірш. 17–19. Збудься, підведися, повстань, Єрусалиме, що випив із руки Господа чашу гніву Його: що випив до дна чаші сп'яніння і осушив до покидьків. Нема кому підтримати його з усіх синів, яких він народив, і нема кому взяти його за руку з усіх синів, яких він виховав. Два зустріли тебе: хто буде журитися за тебе? Спустошення і винищування, і голод і меч: Хто тебе втішить? LXX : Повстань, повстань, підведися, Єрусалиме, що випив з руки Господа чашу люті Його. Бо чашу падіння, фіал люті ти випив і спорожнив: і не було кому втішити тебе з усіх синів твоїх, яких ти породив, і не було кому взяти тебе за руку з усіх синів твоїх, яких ти підніс. Ці два огидні тобі: хто сумуватиме з тобою? падіння та винищування, голод та меч: хто втішить тебе? Я часто вчив, що Єрусалим і Сіон є містом, що має дві назви (δυώυνμον), з яких Сіоном, що означає піднесене місце, називається фортеця, тому що знаходиться на горі: решта ж міста називається Єрусалимом , що називався перш Євусом і Салімве , який зречення, кажучи при стражданні Господа: Візьми, Візьми, розіпни Його: не імами царя, тільки Кесаря (Ів. 19:15), повстав, і приніс покаяння, і через лиха полону відчув, чим він образив свого Творця. Лікарі відчуває нудоту в шлунку зазвичай дають найгірше протиотруту, від смаку назва, для того, щоб він виблискував шкідливе мокротиння і міг приймати в шлунок печені і варені страви, яким безліч мокрот перешкоджало перетравлюватися. Тому й Єрусалим, що пив із чаші люті Господа та з Фіала (ϰόνδυ) Його, із чаші, яку Сіммах перевів посудиною для розчинення вина (craterem), і яку, за книгою Буття, Йосип наказав приховати в мішку брата Веніямина (Побут. 44), отримує наказ повстати від сп'яніння, тому що він випив, і спорожнив, і осушив її до покидьків, що три перекладачі показали одним словом: ἐξεστράγγισας (вицідив все до краплі). Це є та чаша, про яку в Псалмах читаємо: чаша в руці Господні вина нерозчинена виконав розчинення, і ухили від сея в цю: обож дрожи його не вичерпайся, спиють всі грішні землі (Пс. 74:9). Про неї і в Єремії Бог каже: Візьми чашу вина нерозчиненого від руки Моєї, нехай напоїш усі язики, до яких Я послю тя. І спиють, і виблюють, і охоплюють від лиця меча, якого Аз послю серед них (Єр. 25:15. 16). І сказавши про піднесення її іншим народам, і Єрусалиму, і містам юдейським, пророк додає: так сказав Господь сил, Бог Ізраїлів: Пийте і впивайтеся, і виблюйте, і впадіть, і не встаньте від лиця меча, якого Аз послю серед вас (Єр. 25:27) І слід зауважити, що ця чаша люті Господа є меч Його, що посилається серед грішників. При цьому народжується питання: яким чином після пиття, сп'яніння, і блювання і падіння, в Єремії говориться, що Єрусалим не може повстати, а тепер через Ісаю говорить йому: піднімися, повстань, повстань, Єрусалим. Це дозволяється так: доки хтось п'є чашу, і п'янить, і взує, і блює, і падає, він не може повстати, бо ще не випив чаші Господньої, і не дійшов до покидьків, щоб осушити її до дна. Тепер же говорить Єрусалиму про минулий час: що випив з руки Господа чашу люті Його, а не п'є. І разом з цим слід звернути увагу на те, що в Юдеї з того часу не було ні пророка, ні апостола, який би втішив його, і взяв би його за руку і підняв би лежачого, з цього видно, що це говориться після останнього полону: інакше він, як розповідає історія, у Вавилоні та після Вавилона мав Єз. Що ж стосується того, що він каже: два зустріли тебе , або два ці противні тобі : хто буде скорботи про тебе , і замість двох наводить чотири: спустошення і винищення, голод і меч, то подібне до цього співається в Псалтирі: єдиною глагола Бог, двоє це чух: зане влада Божа, і Твоя його, як Господи, Пс. 61:12, 13). Бо і там одного разу говорить Бог, що Він всемогутній, а два чує Пророк, що всемогутність Його перемагає в тій і іншій частині, так що Він і тим, хто кається, виявляє милосердя, і тих, що перебувають у гріху, заслуговує на заслужені покарання. Тому і в іншому місці Єрусалим зустріли двоє, з яких кожне має пару. Бо за падінням чи спустошенням слідує винищення: за голодом і мечем – смерть. Можемо це за таємничим змістом розуміти і про душу-грішницю, яка, не бажаючи пити чашу люті Господньої, говорить у псалмі: Господи, нехай не люттю Твою викриви мене, нижче гнівом Твоїм покараєш мене (Пс. 6:2). Але якби вона випила оцю, то добре для неї відчути свої покарання і почути Господа, що говорить: коли гнів Моєї люті мине, знову зцілю (Іс. 7: 4). І в іншому місці: ця каже Господь: їжа падаяй не встає (Єр. 8:4)? Вірш. 20. Сини твої повалені, спали на чолі всіх вулиць, як сірка в сетях, сповнені гніву Господа, зневажання Бога твого. LXX: Сини твої бідні і сплячі на чолі всіх шляхів: як буряки напівзварені, сповнені люті Господа і знемагають від Господа Бога. Замість буряків напівзварених інші перекладачі переклали: спіймана і перебуває в тенетах сірча , яка по-єврейськи називається tho , якийсь рід тварини, що водиться в пустелі, в книзі Левіт і Повторення Закону вважається між чистими тваринами. Це LXX прийняли за слово thov et h, яким сирською мовою називається буряк. Від цієї назви перейдемо до змісту. Сини твої, як сарна, уловлена ​​тінетами мисливців, спали на перехрестях і вулицях, і, вважаючи голі члени на голу землю, власними лихами свідчили про гнів Господа і про припинення Бога свого. Потім, по Сімдесяти: які не захочуть мати духовних багатств у кожному слові, і пізнанні, і добрих справах (1Кор. 1:5, Кл. 1:9). 10), але будуть бідняками, що не витримують погроз, ті будуть мешкати не в будинках, що споруджуються чеснотами, але при засадах шляхів, і при кончині торкаючись всього і залишаючи все. Про них справедливо говориться, що вони сплять тим сном, про який пишеться: заснувши сном своїм, і нікчемно знайшовши (Пс. 75:6). Цим сном приспав їх асирійський цар. І уподібнюються вони бурякам напівзвареним, які є рід овочів дуже дешевих і тендітних. Про ці овочі, я думаю, говориться воно в Псалмах: не ревнуй лукавним, нижче завиди творить беззаконня. Зане як трава незабаром поспішають, і як зілля злака скоро відпадуть (Пс. 36:1. 2). Бо це є їжа знемагаючих (Рим. 14:2). Хто одного разу назавжди став невіруючим, той називається буряком сирим. Хто ж, майбутній задоволений простою вірою, без міркування та істини догматів робить справи справедливості, той може бути названий буряком звареним. А хто, далі, вдається посередині між пороками і чеснотами і з двояким серцем приступає до служіння Богу, той вельми справедливо називається буряком напівзвареним. Такому і в Апокаліпсисі Іоанна Бог каже: «О якби ти був холодний, чи гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з Моїх уст» ( Апок. 3:15. 16 ). Які теплі і сплять, ті сповнені люті Господньої і вони розслаблені або знемагають через Господа Бога: не тому, щоб Господь, який смерті не вчини, ні веселиться про смерть живих (Прем. Солом. 1:13), був причиною розслаблення їхнього, але для того, щоб грішили в законі (2). гнів Божий для тих, хто порушує його (Рим. 4:15). Вірш. 21–23. Тож вислухай це, бідний і п'яний не від вина. Так говорить Владика твій, Господь і Бог твій, що ратував за народ Свій: Ось Я взяв із руки твоєї чашу сп'яніння, дно чаші гніву Мого: ти вже більше не питимеш її. І вкладу її в руку тих, що принижували тебе, і говорили до душі твоєї: «Нагнися, щоб ми пройшли», і зробив ти тіло своє ніби землею і як вулицею для тих, що проходять. LXX: Тому вислухай, принижений та п'яний не від вина. Так говорить Господь Бог, що судить народ Свій: Ось Я взяв із руки твоєї чашу падіння, фіал (ϰόνδυ) люті Моєї, і вже більше не питимеш її. І подам її в руки тих, що несправедливо пригнічували і принижували тебе, і казали душі твоїй: «Нахилися, щоб ми пройшли»; і зробив ти середнє твоє рівним землі для тих, що проходять зовні. О Єрусалиме, якому я сказав: Збудися, збудься, повстань, і принеси покаяння! Оскільки ти випив з руки Господа чашу люті Його, і осушив її до покидьків, і сини твої, розпорошені по всій земній кулі та відведені бранцями, лежали на вулицях та перехрестях доріг: то знай, що ти бідний і принижений і п'яний не від вина, а від люті Господньої. Тому якщо принесеш покаяння і піднявшись повстанеш, то знай, що чаша сп'яніння і падіння, або, за Сіммахом і Феодотіоном, муки і занепокоєння, повинна бути взята з руки твоєї, і фіалу (ϰόνδυ), замість якого і в цьому місці Сіммах перевів посудину для розчинення переданий противникам твоїм, які говорили душі твоїй: «Нагнися, щоб ми пройшли», і коли вони це говорили, ти з власної волі нагнувся, і зробив тіло, або хребет, або, по Сімдесяте середнє і вию твою, як би землею для тих, що проходять зовні. Це могло бути сказано з історії у тому сенсі, що Єрусалим, якби захотів піднятися і повстати, то не пив би чаші люті Господньої, і не терпів би вже того, що раніше зазнав. Але щоб ми прийшли по сімдесятникам у духовному розумінні, говориться душі, приниженій пороками і захопленою пристрастями, щоб знала, що вона має суддю Господа і що про все вона дасть звіт. Якщо ж вона зміниться на краще, то чаша падіння буде взята з рук її, і посуд для розчинення люті Господньої, що містив у собі покарання, про яке і Єзекіїль говорить Єрусалиму: чашу сестри твоєї [Самарії] випіши глибоку і широку, рясна до вчинення піянства (3). які його принижували. Немає сумніву, що розуміє супротивна влада, яка говорила душі його: «Нагнися, щоб ми пройшли». При цьому слід також зауважити, що вони не нагинали її, і не робили насильства, щоб вона, що стояла раніше прямо, нахилилася на землю, але надали її власному свавіллю. Вона ж з власної волі підставила шию або хребет, або все тіло своє, не зсередини, але ззовні, тим, що її зневажали. Подібне до цього читаємо і в Євангелії (Лк. 13:11–13 ), – що вісімнадцять років сатана викривляв жінку, яку Господь випрямив до колишнього стану, щоб вона могла сказати: звівши очі мої в гори, звідки ж прийде допомога моя (Пс. 120:1); і: до Тебе звів очі мої, що живе на небі (Пс. 122:1). Глав. LII. – Вірш. 1. Повстань, повстань, зодягнися в силу твою, Сіоне! зодягнися в одяг слави твоєї, Єрусалиме, місто Святого! бо вже не буде проходити через тебе необрізаний і нечистий. LXX : Устань, повстань, ÷ Сіоне, ⁑ зодягнися в силу твою, Сіоне, і зодягнися в славу твою, Єрусалиме, місто святе! вже не буде проходити через тебе необрізаний і нечистий. Знову і в цьому місці назва «Сіон», як вище (Іс. 51:9), додана Сімдесятьма і тому проколота списом [обілом]. Отже, кому вище (Іс. 51:17) сказав: Збудься, підведися, повстань, Єрусалиме, тому ж тепер говорить: Повстань, повстань, одягнися в силу твою, Сіон . А що є Сіон, це наступний вірш показує: Зодягнися в одяг слави твоєї, Єрусалиме . Це ми сказали, щоб довести, що Єрусалим і Сіон становлять одне місто. І наказується йому зняти з себе жалобний одяг і одягнутися в той, що він мав, перш ніж випив із руки Господньої чашу люті. І називається він містом святилища (бо це означає codes) через храм, який у ньому був побудований, або Святого, через ведення Бога, або святим, тому що тільки він один на всій землі отримав закон. Тому і після воскресіння Спасителя тіла померлих з'явилися у святому місті (Мф. 27:53). Але як би топи було, він, через богохульство і накладання рук на Господа (Мф. 27), не міг бути святим. А що обіцяється, що, якщо він повстане після падіння і зодягнеться в силу і славу свою, вже не буде проходити через нього необрізаний і нечистий, це означає те, що і апостол Павло говорить: яке причастя правді до беззаконня; або якесь спілкування світла по темі; така ж згода Христові з Веліаром; або яка частина поверну з невірним; або яке складання церкви Божої з ідоли (2Кор. 6:14, 15)? Все це, згідно з початим нами поясненням, може бути застосовано і до стану душі, оскільки якби вона через покаяння отримала знову колишню силу, то називалася б житлом Святого, і стала б храмом Божим, і не проходив би через неї необрізаний і нечистий помисл (λογισμὀ). Про які помисли сказано: Від таємних моїх очисти мене, і від чужих пощади раба Твого: якщо не володіють мною, тоді буду непорочним, і очищусь від гріха велика (Пс. 18:13, 14). Все ж, що обіцяється Сіонові та Єрусалиму, говориться не каменям та праху та попелу його, в тому сенсі, що він буде відновлений у колишній стан, як юдеї марять, але народу Єрусалимському, що побив пророків, і побив камінням посланих до нього (Мф. 23:37). Він, що впав при стражданні Христа, повстав при воскресінні Його, коли багато тисяч з юдеїв увірували, і залишок врятувався. Теж можемо сказати і про Церкву, яка є видінням і висота світу. Якщо вона впаде в брехню, наказується їй вийти з неї і сприйняти прикраси колишньої віри. А якщо вона повстане, то обіцяються їй нагороди святості та помірності, так що не проходитиме через неї необрізаний і нечистий. Це може стосуватися не обрізання і необрізання плоті, але нечистості чи чистоти справ, так що необрізаними і нечистими ми називаємо тих, які служать тілесному задоволенню і пожадливості. Нарешті обрізаним тілом, а не духом, каже Єремія: Всі язи́ки не обрізані тілом, а весь Ізраїлів дім не обрізані є серцем своїм (Єр. 9:26). І блаженний апостол, розмірковуючи про дівоцтво і стриманість і шлюб, вставив у середині: чи в обрізанні хто покликаний бути; нехай не творить собі необрізання: чи в необрізанні хто покликаний бути; нехай не обрізується (1Кор. 7:18). Він, як мені здається, говорить іншими словами таке: чи неодруженим хто покликаний і повірив, нехай не одружується; чи має, навпаки, дружину повірив у Христа, нехай не розлучається. Цю думку він утримує по відношенню не тільки до обрізання і необрізання, але й до свободи і рабства, так що вільними називає дів і утримуються від шлюбу, а рабами тих, які віддавали б належне дружинам. Бо не в нашій владі після обрізання зробити собі необрізання, подібно до тих, про яких у книзі Маккавейської розповідається, що вони створивши собі необрізання (1Мак. 1:15), що говориться про синів, що народжуються, а не про батьків. Або хто покликаний вільним, той більш раб Христовий (1Кор. 7:12), тому що в хрещенні Христовому немає ніякої різниці між юдеєм і язичником, елліном і варваром, чоловіком і жінкою, вільним і рабом (Рим. 10:12, Гал. 3:28, Кл. 3:11). Вірш. 2, 3. Отряхнись від праху; піднімися, сядь, Єрусалиме! дозволь узи твоїй виї, полонена дочка Сіона! Бо так говорить Господь: даром ви були продані, і без срібла будете викуплені. LXX: Обтруш прах і повстань, Єрусалиме! дозволь узи твоїй виї, полонена дочка Сіона! Бо так говорить Господь: даром ви були продані, і без грошей будете викуплені. Що мова пророка звертається не до Єрусалиму, тобто до руїн каміння та праху та попелу його, але до народу, що живе в ньому, і що через зніженість духа він називається дочкою, це показує наступний вірш, в якому каже: дозволь узи ши твоїй, полонена дочка Сіона! Бо справді народ юдейський, що носить досі ярмо Навуходоносора і стягнутий вервіями гріхів і богохульств своїх, є бранець, який даром проданий і нічого не зробив гідного, за що міг би бути викуплений. Йому й вище говориться: оце гріхами вашими продастеся, і беззаконь заради ваших відпустив матір вашу (Іс. 50:1). І є причини, чому вони продані, чому відкинуті. Тому, каже, що прийде, і не бяше людину: кличу, і не бе послухає (Іс. 50:2). З цього видно, що тому вони віддані омані і демонам, що не послухали Вопиючого: Прийдіть до Мене всі, хто трудиться і обтяжений (Мф. 11:28). Викуплені ж будуть ті, що захочуть увірувати, не сріблом і грошима, а дорогою кров'ю Христа, щоб вони почули через апостолів: благодать вам і мир (Рим. 1:7). Бо не за заслуги, а через благодать і віру в Христа ми примирені з Богом. Говориться також і душі, яка, будучи забруднена брудом пороків, втратила білизну колишнього життя, щоб вона з апостолами (Мф. 10:14) відтрясла порох, що пристав до ніг її. Бо не могло бути, щоб та, що, впавши додолу, підклала вию свою під тих, що проходять зовні, і з'єднала середнє з землею, і сказала: змирися в перст душа моя, прилпе землі утроба моя (Пс. 43:26 ), не прийняла образ перстного, від якого відвернув апос перстнаго, і одягнемося і в образ небесного (1Кор. 15:49). Тому ті, що існують у плоті, Богові догодити не можуть (Рим. 8:8 ), не тому, щоб засуджувалась природа плоті, Творець якої - Бог, і в якій дуже багато хто догодив Богові і царює з Христом, але тому, щоб відкинуті були справи плоті, про які той же апостол каже: я ж плотяний єсмь, проданий під гріх (Рим. 7:14). Нарешті він каже таким людям: де в вас заздрості і завзяття і чвари, чи не плотстві їсте, і по людині ходите (1Кор. 3:3)? і, навпаки, святим: ви ж несете в тілі: ніж Дух Божий живе у вас (Рим. 8:9). Отож обтрушується порох, про який написано: їжа сповіститься Тобі перст, або сповістить правду Твою (Пс. 29:10), щоб дозволилися пута виї паш, і щоб ми не почули: жила залізна вия твоя (Іс. 48:4), але з нареченою удостоїлись як горлиці, вия твоя як моністи (Пісн. Пісн. 1:9), і знову: покладеш зап'ястя на руці твої, і гривню на шею твою (Єз. 16:11); щоб звільнившись від тяжкого тягаря і сприймаючи колишні прикраси, ми перестали бути бранцями, будучи викуплені Тим, що прийшов проповідати полоненим відпущення (Лк. 4:18 ), і про яке написано: Цей збудує град Мій, і полон людей Моїх поверне, не за винагороду, ні за даром (Ісаї. 45:13). Згідно з цим змістом і апостол Петро каже: ведуче, бо не зруйнованим сріблом чи золотом позбавитеся суєтного вашого житія батьки відданого, але чесною кров'ю як ягня непорочна і пречиста Христа ( 1Петр. 1:18 ). Вірш. 4–6. Бо так говорить Господь Бог: До Єгипту сходив народ Мій на початку, щоб там бути поселенцем: і Ассур без жодної причини ганив його. І що є тут у Мене? говорить Господь. Бо взятий народ Мій задарма: володарі його беззаконно чинять, говорить Господь, і невпинно, цілий день ім'я Моє хулиться. Тому народ Мій пізнає ім'я Моє того дня: бо Я – Той, що говорив: Ось Я. LXX: Бо так говорить Господь: до Єгипту сходив народ Мій перш, щоб мандрувати там: і до ассиріян насильно вони були відведені; і тепер навіщо буде тут? говорить Господь. Так як узятий народ Мій задарма, то дивуйтесь і кричите. Так говорить Господь: Заради вас завжди Моє ім'я хуліться у язичників. Тому пізнає народ Мій ім'я Моє того дня: бо Я Той, що говорив; ось Я. Викриває народ юдейський і пророкує майбутнє, що він за своєю волею, за Якова, сходив до єгиптян, і, під час потреби і голоду, мандрував у землі Гесем (Бут. 47); потім переніс ганьбу від ассиріян, яких нічим не образив, і переселений до Вавилону внаслідок полону, (4Цар. 17:23). Тому додає: і тепер що в Мене є тут? говорить Господь. Сенс же є наступний: Я не маю нічого іншого, заради чого перебував би в цій країні, з якої народ Мій узятий задарма, і проданий гріхами своїми, і, як сірка, уловлений мережами, чи військами римлян, чи мережами диявола, якими був обплутаний утримується досі. А щоб вони це зазнавали, беззаконно надійшли володарі та вчителі їх, які будуть, за Симмахом і Феодотіоном, волати, по Акілі, плакати, коли будуть віддані мукам. Бо вони суть ті, що навстили проти Спасителя народ, щоб він зголосним голосом кричав: Візьми, Візьми, розіпни Його (Ін. 19:15). Про них і раніше вже сказав: Сам Господь на суд прийде зі старійшини людей і з князі їх: ви ж пощо запалюєте виноград Мій, і пограбування убогого в ваших домів (Іс. 3:14)? Тому, за сімдесят, каже їм: Заради вас завжди Моє ім'я хуліться у язичників. І треба знати, що слів у язичників немає в єврейському тексті, а просто: ім'я Моє невпинно хулиться, щоб мав на увазі: у синагогах ваших: вони вдень і вночі хулять Спасителя, і, під ім'ям, як часто я говорив, Назарян, тричі на день вимовляють прокляття. Отже, коли вони ганьблять і проклинають Господа, народ Його, про який часто вже було говорено, тобто народ християнський, дізнається ім'я Того, що має прийти в ім'я Отця, і дізнається тому, що Він, що говорив перед пророками, особисто навчатиме народи. По Сімдесяти Бог каже Ізраїлю, що він добровільно зійшов до Єгипту, як Мойсей у Повторенні Закону каже: у сімдесятих і п'яти душах знижуючи батьки твої до Єгипту (Втор. 10:22), а ассиріянами вони, як бранців, насильно були відведені. Тому говорить їм: і тепер навіщо ви тут? Що робите на землі юдейській ви, що підняли, побивши пророків, руки на Сина Божого? Або, принаймні, ангельській владі та предстоятелям храму-ангелам Бог каже: Що тут ви робите? чому не залишаєте богохульствуючого народу? Бо й Йосип (Древн. Юд. кн. VI гл. 12) розповідає, що, коли раптово відчинилися і самі собою розчинилися двері храму, які ледве могли зачиняти багато людей, зі святилища храму пролунав голос тих, що говорять: «перейдемо з цих сідниць». При цьому маємо звернути увагу на власне значення слів, бо не сказали: відійдемо, але перейдемо до народу з язичників. Тому і завіса храму зверху до низу роздерлася надвоє (Мт. 27:51), так що всі релігійні обряди юдеїв відкрилися, і в цей час виповнилося те, що в цього самого пророка говориться: від Сіону вийде закон, і слово Господнє з Єрусалиму: і судити буде посередині (2). Мих. Бо в усю землю вийде мовлення їхнє, і в кінці всесвіти глаголи їх (Пс. 18:5). І на кожному місці Богові приноситься фіміам і чиста жертва (Мал. 1:11), оскільки виповнилося пророче слово: згадатимуться, і звернуться до Господа всі кінці землі, і поклоняться перед Ним вся батьківщина язик: бо Господнє є царство, і Той має мови (Пс. 21:2). Тому говориться начальникам юдейським: дивуйтеся, і кричите, тому що ви служите причиною падіння народу. За таємничим змістом можемо сказати те, що сходить до Єгипту віку цього народ Божий за власною волею тоді, коли любить більше задоволення, ніж Бога, і не слухає його пророчого: горе тим, хто сходить до Єгипту заради допомоги (Іс. 31:1). Коли він оскверниться пороками і мешкатиме на місці вод і річок, що не має сухості, властивої непорочності: тоді насильно буде відданий ассирійцям, щоб вони панували над ним, – [ассиріянам], які потім звинуватить і викривлять його у гріху. Бо вони є і вороги, і месники, про яких говорить Ізраїлю: і тепер що тобі та дороги єгипетській, що пити воду Геонську: і що тобі та шляхи асирійському, щоб пієш воду річкову (Єр. 2:18). Отож, хто зійшов до Єгипту, і з піднесеного Єрусалиму спав до нижчого, і, йдучи до Єрихону, інший Єгипет, отримав багато ран від розбійників: Тому говориться: І тепер що маєте тут? навіщо вдаєте, що ви на землі і в Церкві Божій, ви, які через пристрасть і всякого роду побажання зійшли в Єгипет, і перебуваєте при владі ассиріян і полонені ними, і повинні більше кричати, ніж плакати, бо через ваші пороки і гріхи лихим? Їм у Єзекіїля говориться: ви опоганили ім'я Моє у язичників (Єз. 3: 20). І як в Євангелії Господь говорить учням: так нехай просвітиться ваше світло перед людьми, як нехай бачать ваша добра справа, і прославлять Отця вашого, що на небесах (Мт. 5:16): так, навпаки, коли ми зробили погані діла, заради нас Боже хулиться у язичників. Тому хто має пізнання імені Бога, і не знає, що він створений за образом і подобою Його: той перебуватиме у світлі і перебуватиме серед дня, про який зрадів Авраам, коли побачив його (Ів. 8:56); про котрого і святий Давид говорить: цього дня, якого створи Господь, зрадіємо і звеселімося в він (Пс. 117:24). Бо ті, що просвітили себе світлом пізнання і мають вічне світло, обіцяне віруючим: буде Господь тобі світло вічне (Іс. 60:20 ), в дні благородно ходять ( Рим. 13:13 ), і суть сини світла і дня ( 1Сол. 5:5 ), і пізнають Того, який говорить Мойсеєві: так промови сином Ізраїлевим: Цей посла мене (вихід. 3:14): Він Він, та в них. Вірш. 7, 8. Такі прекрасні на горах ноги, що сповіщає і проповідує світ, і провіщає добре: проповідує спасіння, і промовляє до Сіону: «Запанує Бог твій». Голос твоїх охоронців: вони підняли голос: разом возвеличать, бо оком до ока побачать, коли Господь наверне Сіон. LXX: Як ὥρα на горах: так ноги благовістного слухання світу, що благовістить добре, бо чутним Я зроблю спасіння Моє, кажучи: Сіоне! запанує Бог твій. Голос тих, що охороняють тебе, піднісся, і голосом разом зрадіють, бо очі до очей побачать, коли Господь помилує Сіон. Послідовно про Того, Хто вище сказав: Я – Той, що говорив: ось Я, пророк тепер свідчить, що Він проповідуватиме Євангеліє на горах, тобто на апостолах, про які написано: наближитесь горам вічним (Мих. 2:9 за LXX), і яких вчення є просвітою Божою. Тому до Нього в Псалмах говориться: просвічуєш Ти дивно від вічних гір (Пс. 75:5). Він сповіщав і проповідував світ далеким, тобто язичникам, і близьким, тобто юдеям, примиряючи мир з Богом (Ефес. 2:16. 17). Про Нього, під ім'ям Соломона, у псалмі співається: засяє в днях Його правда і безліч світу, аж поки відійде місяць (Пс. 71:7). І в цього самого пророка про Немовля, що народилося нам, і про Сина, даного нам, якого начальство на рамі Його, і який наречеться великої поради Ангелом, між іншим говориться: і світу Його немає межі (Іс. 9: 7). Бо Він, який утихомирив кров'ю хреста Свого все на небі та на землі, є мир наш (Ефес. 2:14). Він сказав апостолам: мир залишаю вам, мир Мій даю вам (Ів. 14:27). І сповістив Він нам блага, не ті, які філософами називаються байдужими, але ті, що воістину суть блага, даровані Отцем, хто просить у Нього (Мф. 7:11), тобто всі дари Святого Духа. Нарешті інший Євангеліст у тому самому місці пише: наскільки Батько, що з небес, дасть Духа Святого просячим у Нього (Лк. 11:13)? Він сповістив усім ті блага, які Господь обіцяє віруючим: послухайте Мене, і знесете блага, і насолодиться в благих душа ваша (Іс. 55:2), і не тільки добра, але й спасіння, яке дав Він, що промовляє Сіону, тобто Церкви: запанує Бог твій. Тому й апостол каже святим: нехай не царює гріх у вашому мертвому тілі, у що послухати його в похотях його (Рим. 6:12), а про грішників пише, говорить: царствена смерть від Адама навіть до Мойсея (Рим. 5:14). Наступне ж потім: голос охоронців твоїх, або вартових твоїх, означає апостолів, про яких і в іншому місці Бог говорить Церкві: на стінах твоїх приставних варти, що до кінця не змовкнуть, що згадує Господа (Іс. 62: 6), - вартових, які піднесуть голос, проповідуючи про високе. Тому говорить їм: на гору високу взойди, благовіствуй Сіону, піднеси фортецею голос твій, благовіствуй Єрусалиму (Іс. 40:9). Вони однаковим голосом вихвалять і очима до очей побачать Бога, що [очима до очей] тобто апостол називає: віч-на-віч (1Кор. 13:12); як і Святий співає: очі мої вийну до Господа (Пс. 24:15), і: до Тебе звів очі мої, що живе на небесі (Пс. 122:1), і Господь відповідно віддасть йому: бо очі Господні на праведні, і вуха Його в молитву їх (Пс. 6). Те, що Сімдесят перевели: як ὥρα на горах: так ноги благовістного чуння світу та ін., Павло, слідуючи змісту єврейського оригіналу, приводить у посланні до Римлян: коли червоні ноги благовіствують світ, благовістя блага (Рим. 10:15), даючи розум. ), щоб вони були чистими і прекрасними для проповідування, і розійшлися по всьому всесвіту, і коротким вченням про Христа наповнили світ. Ὥρα ж, тобто годину, згідно з Сімдесятьма і двозначністю грецької мови, означає або час, або красу. Якщо час, то йому буде відповідати: під час приємно послухати тобі, і в день спасіння допоможи ти (Іс. 49:8). Тому апостол додає: цей час сприятливий: сьогодні день спасіння (2Кор. 6:2). Бо в сприятливий час, коли всі ухилилися, стали однаково непотрібними, коли не було добро, не було навіть жодного (Пс. 13:3), Він за всіх пролив кров, щоб за всіх скуштувати смерть, тому що всі згрішили, і позбавлені слави Божої (Рим. 3:23). Якщо ж ми будемо розуміти під цим (ὥρα) красу, то [цьому буде відповідати те], що в псалмі читається: красен добротою більше синів людських (Пс. 44:3). Бо що краще, щоб доброта раба стала добротою Бога, і сиділа і царювала з Христом на небесах? Словом ὥρα, внаслідок повноти грецької мови, може називатися піклування і турбота, відповідно до того, що Святий говорить: помножи мене в душі моєю силою Твоєю (Пс. 137:3). Замість помножиш мене в грецькому тексті говориться: πολυωρήσεις με, що означає: вшануєш мене гідним багатого піклування і турботливості. І в іншому місці: по висоті Твоєї ἐπολυώρησας сини людські ( Пс. 11:9 ), що іншими словами по-грецьки говориться: πολλῆς ὠρας, τοῦτ’ ἔστι, φροντίδ багато піклування, тобто дбайливості]. Але це зайве; і краще слід розуміти прекрасні ноги Христа і апостолів, що, крім сімдесятників, усе подібним чином переклали, оскільки Павло схвалює їхній переклад. Вірш. 9, 10. Радійте та хваліть разом, пустині Єрусалима! Бо Господь утішив народ Свій: викупив Єрусалим. Приготував Господь святий м'яз Свою перед очима всіх народів: і побачать усі кінці землі спасіння нашого Бога. LXX: Хай веселяться разом пустелі Єрусалиму, бо Господь помилував його, і Єрусалим визволив. Відкриє Господь м'яз святий свій перед усіма народами. І побачать усі кінці землі спасіння нашого Бога. Після відведення в полон народу юдейського і спалення міста або було мало, або зовсім не було жодного мешканця в Єрусалимі. Але після того, як те, що говорило раніше в особі пророків і колишнє на початку у Бога Бог-Слово мешкало з нами і стало плоттю (Ів. 1:1, 14), пустелі Єрусалима була відновлена; і прийшов Той, про якого написано: Цей збудує град Мій, і полон людей Моїх поверне (Іс. 45:13), щоб він не був оплакуваний Єремією: як сивий єдиний град, помножений людами; Бути як вдовиця, помножена на язицеж (Плач. Єрем. 1:1), але щоб слухав Давида, що співає: позавчасно повернути Господеві полон Сіон, бихом як втішення (Пс. 125:1), і через трохи: бихом веселиться3. А щоб ми знали, що це говориться не про народ юдейський, а про всіх, що мають через апостолів увірувати в Господа, він вважає і каже: Той, що втішив його, або помилував його, і який визволив чи викупив його, Сам приготував чи відкрив святий м'яз Свою перед усіма народами: і побачать усі кінці. З цього випливає, що після створення через апостолів духовного Єрусалима, тобто Церкви, залишеної юдеями, м'яз Господа відкривається всім народам, і всі кінці землі бачать спасіння Його. Це двояко розуміється. Бо або Отець відкриває м'яз Свою всім народам, або Син відкриває силу Свою. Про Нього написано: бо сила від Нього сходила, і зціляла вся (Лк. 6:19), і знову: Я бо чух силу, що вийшла з Мене (Лк. 8:46), яка зцілила кровоточиву. А що Син Божий називається правицею і м'язом Отця, на це є багато свідчень, з яких наведемо небагато: врятує Йому Його правиця, і М'яз святий Нею (Пс. 97:1). І в іншому місці: на М'яз Мою мови надіятися будуть (Іс. 51:5). Про неї Яків каже: Той сподівання мов (Побут. 49:10 ), і вісімдесят восьмий псалом: Твоя М'яз з силою (Ст. 14), Цією М'язом Господь вивів народ Ізраїльський із єгипетської землі. Про Него першому з апостолів (Мт. 10:2) говорить: блаженний Ти Симоні, вар Йона, бо плоть і кров не яви тобі, але Отець Мій, що на небесах (Мт. 16:17). І апостол Павло про себе каже: коли благоволій Бог, обравши мене від утроби матері моєї, явити Сина Свого в мені (Гал. 1:15. 16). А що з усіма народами він з'єднав усі межі землі, що мають побачити спасіння Боже, це вказує на те, що і в іншому місці говориться: зверніться до Мене, і спасетесь, що від краю земного (Іс. 45:22); і через Єремію: до Тебе язи́ки прийдуть від останніх землі (Єр. 16:19); і знову: потягнуться і звернуться до Господа вся батьківщина мова: бо Господнє є царство, і Той має мови (Пс. 21:28. 29); так що не тільки різні народи порізно, але й усі країни світу по відношенню до Христа передвіщаються як ті, що мають увірувати, відповідно до того, що Він Сам говорить: і провіститься це Євангеліє царства по всій всесвіті, і тоді прийде кончина (Мф. 24:14). Інші під краями і кінцями землі хочуть розуміти тих, які, стаючи не на середині землі, а на крайніх межах її на зразок коліс, залишають низовину, і поспішають до піднесеного. Вірш. 11, 12. Відійдіть, відійдіть, вийдіть звідти, до опоганеного не торкайтеся: вийдіть із середовища його, очистіться, що несуть посуд Господній. Бо ви не в сум'ятті вийдете, і не втече поспішайте, бо поперед вас піде Господь, і збере вас Бог Ізраїлів. LXX : Вийдіть, відійдіть, вийдіть звідти, і до нечистого не торкайтеся: вийдіть із середовища його, відокремтеся, що носять посуд Господній: бо не з сум'яттям вийдете, і не з втечею підете, але піде попереду вас Господь і збирає вас Бог Ізраїлів. І це юдеї намагаються так пояснити: вийдіть із Вавилону, і залиште їх ідолів. Вийдіть із середовища його, і судини, віднесені, після взяття Єрусалима, Навуходоносором (4Цар. 25), віднесіть після звільнення Кіром бранців при Зоровавелі та Ездрі (1Ездр. гл. 1), до храму; І не так вийдіть із Вавилону, як раніше з сум'яттям і страхом втікали ви з Єгипту, але з миром і за волею царя перського та мідійського, в якому відкрилася воля Господа, що захистив і зібрав вас. Інші сказане нами про Вавилон тлумачать по відношенню до римської держави, що все це здійсниться при приході Христа, який має звільнити їх. Ми ж, що чули вище: як прекрасні на горах ноги, що сповіщає і проповідує світ, і: відкриє Господь м'яз Свою перед усіма народами: і побачать всі кінці землі врятуєте Бога нашого, розуміємо це по відношенню не до юдеїв, а до лику апостолів і всіх святих. Їм наказується, щоб вони пішли з Єрусалиму, і проповідували Євангеліє в усьому світі, за словом Господа Спасителя: бо йшли навчіть всі мови, що хрестять їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа (Мф. 28:19); щоб ті, що носять судини Господні, не перебували з богохульствующими юдеями, на побиття яких готується римське військо, але залишили осквернених, і відокремилися від них і очистилися. Бо вони суть храм Духа Святого (1Кор. 3:16) і посуд великого дому золоті та срібні (2 Тим. 2:20). Такий був апостол Павло, який називається посудом вибраним (Деан. 9:15), бо він приготував себе в посуд дорогоцінний і придатний на служіння Богу. Або принаймні має сказати те, що судини Господні є духовною всезброєю Божою. Про нього і апостол Павло говорив: зодягніться у вся зброя Божа (Ефес. 6:11), і одна за одною перераховує: броню правди, і щит віри, і шолом спасіння, і меч духовний, який є слово Боже. До цього додає пояс істини та ноги, взуті у приготування Євангелії світу (Ефес. 6:14–17). І в іншому місці: відкладемо справи темна, і одягнемося в зброю світла (Рим. 13:12). Далі слід: не в сум'ятті вийдете, і не втече поспішіть. Бо не як переможені, а як переможці, вони пішли з Єрусалиму, щоб вони, які, щодня проповідуючи в храмі Євангеліє Боже, підкорили вірі в Христа багато тисяч юдеїв, підкорили Його євангелію та мир. Бо попереду тих, що йшли, вони мали Господа, Бога Ізраїля, що збирав їх, тобто робив із всесвіту одну череду, щоб виповнилося те, що Господь в Євангелії говорить Отцеві: дай, щоб як Я і Ти єдино так і вони в Нас були єдині (Ін. 17:21 ): щоб одним і тим же почуттям і одною і тією ж думкою вони, залишивши суперечливі і протилежні пороки один одному, переймали єдину і одну тільки чесноту. Бо пороки і пристрасті не супроводжують себе взаємно: що говориться про чесноти, в яких немає ні надмірностей (ὑπερβολαὶ), ні недоліків (ἐλλείψεις), тобто ні більше, ні менше, але все помірковано. У пороках все протилежно, як боязкість зухвалості, забобони невір'ю, марнотратство скупості. Вірш. 13–15. Ось зрозуміє раб Мій, підійметься, і піднесеться, і буде дуже високий. Як багато здивувалися про Тебе: такий неславний буде між чоловіками вид Його, і образ Його між синами людськими! Він окропить багато народів: перед Ним загородять царі уста свої, бо ті, що не говорили про Нього, побачили, і ті, що не чули, побачили. LXX: Ось зрозуміє мій Отрок, і звеличиться, і дуже прославиться. Як здивуються про Тебе багато людей: так знеславиться людьми твій вид, і слава Твоя синами людськими: так здивуються народи багато про Нього, і загородять царі уста свої. бо ті, котрим не було сповіщено про Нього, побачать, і ті, що не чули, зрозуміють. Щоб у читачах не залишалося жодного сумніву щодо того, хто сказав: Я Той, що говорив: ось Я прийшов, і який святий м'яз Господній, відкритий всім народам, всемогутній Бог Отець ясно вчить: ось зрозуміє Раб Мій або Отрок Мій, про відмінність чого ми вище сказали. Зрозуміє ж, не як Слово і Премудрість Божа, а як Раб і Хлопець. Він, будучи образом Божим, благоволив прийняти образ раба, бувши слухняним Батькові навіть до смерті, і смерті хресної. Тому Він підніс Його, і дав Йому ім'я вище за всяке ім'я (Филип. 2:6–9). Він говорить у псалмі: «Благословлю Господа, що зрозумів мене» (Пс. 15:7); і про Нього Давид співає: створив небеса розумом (Пс. 135:5). Бо Він є премудрість і розум, - Він, процвітавши, як юнак, у віці і премудрості (Лк. 2:52), про якого говорить і Петро: Бог батько наших прослави Отрока Свого Ісуса, якого ви зрадите, і відкиньтеся Його перед лицем Пилатовим, суджу про нього пустити. 3:13, 14 ), про яке, як ми показали, і вище написано: Я свідок, говорить Господь Бог, і Мій Отрок, що його вибрав (Іс. 43:10). Про Нього здивуються дуже багато людей, коли побачать Його знамення. Але з того часу великим дивом буде те, що неславний буде між людьми вид Його: не тому, щоб означав мерзенність образу, а п'ятому, що Він прийде в приниженні та бідності. Він, будучи багатий, заради нас став бідним (2Кор. 8:9), і сказав віруючим: навчіться від Мене, бо лагідний єсмь і смирений серцем (Мф. 11:29). Про Нього і Климент, чоловік апостольський, що керував після Петра римською церквою, пише до Коринтян: Скипетр Божий Господь Ісус Христос прийшов не в марнославстві гордості, хоча для Нього все можливо, але в смиренні, настільки, що будучи заушений служителем первосвященика, відповів: добре, що Мене бієші (Ів. 18:19–23), маючи більше дванадцяти легіонів ангелів, які корилися Його помахам (Мт. 26:53). Він окропить багато народів, очищаючи їх кров'ю Своєю, і в хрещенні посвячуючи на служіння Богу. Перед Ним загородять уста свої царі та князі віку, вся премудрість яких повалена проповіддю хреста; а ті, що не мали Закону та пророків, і яким не було сповіщено про Нього, самі побачать та зрозуміють. Про них говорить і Спаситель: блаженні, що не бачили, і вірували (Ін. 20:29). Через порівняння з ними ганьбиться жорстокість юдеїв, які, бачачи і чуючи, виконали на собі пророцтво Ісаї, що каже: слухом почуєте, і не зрозумієте: і бачачи побачите, і не побачите. Бо серце людей одібіле, і вухами своїми тяжко чуючи (Іс. 6:9. 10). Розділ LIII. Вірш. 1–4. Хто повірив слуху нашому, і м'яз Господній кому відкрився? І зійде як лозняк перед Ним, і як корінь із землі спраглий: немає виду в Нього, ані краси: і ми бачили Його, і не було виду: а ми хотіли Його. Зневаженого і останнього з чоловіків, чоловіка скорбот і знаючого неміч; як би потаємне обличчя Його, і зневажливо: тому ми не звертали уваги на Нього. Істинно немочі наші Він узяв на Себе, і хвороби наші поніс: а ми вважали Його ніби прокаженим, і ураженим, і приниженим від Бога. LXX: Господи, хто повірив слуху нашому, і м'яз Господній кому відкрився? Сповістили ми як дитя перед Ним: як корінь у землі спраглий. Нема виду в Нього й слави, і ми бачили Його, і не мав виду й краси: але Його вигляд нечесний і принижений перед синами людськими. Людина в виразці і знаюча носити неміч, тому що відвернулося лице Його, і було зневажливо і не звертало на себе уваги. Він гріхи наші носить, і за нас страждає, а ми думали, що Він перебуває в хворобі, і в виразці, і в нарузі. Після слів Отця, в яких Він сповістив світові про майбутнє пришестя Сина Свого, і перш спокуса хреста, про який мав намір сказати: неславний буде вид Його, і образ Його перед синами людськими, він послав славу воскресіння: піднесеться і вознесеться, і буде дуже високий, щоб хрестному прослався: відповідає, що Він виконав обов'язок і, наскільки було можливим для Нього, сповістив усім м'яз і силу Його. Словами ж: хто повірив слуху нашому, і м'яз Господній кому відкрився, дає розуміти нечисленність віруючих з юдеїв. А в наступному потім: зійде як лозняк перед Ним, замість чого LXX переклали: сповістили ми як дитя перед Ним, замість лозняк Сіммах переклав: галузь, щоб показати, що сприйнятий людина, що сталася з незайманого черева. Про Нього додає: як корінь із землі спраглий. Замість спраглих Акила переклав: непрохідною, щоб показати перевагу дівства, - що без всякого людського насіння Він походить від землі, що була раніше непрохідною. Він є Той, про який і вище ми читала: вийде жезло з корені Єссея, і колір від кореня його зійде (Іс. 11:1), [що сказано для того], щоб дати розуміти народження і сходження Його у світі. Якщо ж Він не мав вигляду та слави; але образ Його був неславний і принижений перед синами людськими, або як стоїть у єврейському: погорджений і останній з чоловіків: то яким чином у Псалмах говориться: підпережи меч Твій по стегну Твоєму, Сильні, красою Твоєю і добротою Твоєю (Пс. 44:4)? Це легко дозволяється. Поганим і нерівним був Він, коли висів на хресті, і, ставши за нас клятвою (Гал. 3:13), носив наші гріхи, і говорив Отцеві: Боже Мій, Боже Мій, Ти мене залишив (Мф. 27:46). Славним же і прекрасним на вигляд був Він, коли при стражданні Його земля потряслася, камені розсілися (Мт. 27:51), і, після видалення сонця, стихії злякалися вічної ночі (Лк. 23:44. 45). Про Нього і наречена в Пісні Пісень говорить: брат мій білий і чермен, обраний від того (Пісн. Пісн. 5:10). Біл Він повнотою і чистотою чеснот, чермен у стражданні, про яке потім ми читатимемо: хто цей прийшов від Едома, червлені ризи його від Восора (Іс. 63:1); обраний від того для воскресіння, щоб Він, будучи народженим перш за всяку тварюку (Кол. 1:15), став первістком з мертвих (Ст. 18). А приєднане їм: людина в хворобі і знаючи носити неміч, або чоловіка скорбот і знає неміч, вказує на істинне людське тіло і на істинну людську душу Того, хто, знаючи носити немочі, подолав божеством усі ті. І потаємне обличчя Його і зневажливо, щоб людським тілом було приховано божественну могутність. Про Нього вище сказано: Ти Бог потаємний, а ми не знали (Іс. 45:15). Хто істинно поніс наші немочі і гріхи, і за нас страждає: Той не уявно, тобто το δοϰεῖν, як давня і нова брехня припускають, але істинно був розіп'ятий. Він істинно страждав, кажучи в Євангелії: скорботна є душа Моя до смерті (Мт. 26:38), і: нині душа Моя обуритися (Ів. 12:27). А ми думали, що Він - нечистий, або в хворобі, як переклали Сімдесят, замість чого Акила і Сіммах поставили: прокажений, Феодотіон: бичований, що в інших словах, за властивістю єврейської мови, розуміється під проказою, згідно написаному в псалмі: і біч не наблиз. ). Сенс же такий: ми думали, що Він за свої гріхи був вражений Богом, Він, принижений і розп'ятий з розбійниками заради нас. Разом з тим, що Сіммах переклав: ἐν ἁφῆ ὄντα, тобто в проказі , Акіла поставив: ἁφημένον, тобто прокаженого , що багато хто, не розуміючи, вважають за означає: залишеного , а інші читають: ϰαϑή На початку відділу, в якому по Сімдесяти говориться: Господи, хто повірив слуху нашому: і м'яз Господній кому відкрився, яким свідченням і апостол Павло користується в посланні до Римлян (гл. 10), пояснюючи оно по відношенню до страждання Господнього, [слова] Господи в єврейському, говориться. Вірш. 5–7. Він же поранений був за наші беззаконня, скорботний був за наші злочини. Покарання нашого світу на Ньому, і раною Його ми зцілилися. Усі ми, як вівці, блукали, кожен на своєму шляху спокусився: і Господь поклав на Нього беззаконня всіх нас. Він був принесений, бо Сам захотів, і не відкривав Своїх уст. LXX: Він же був поранений за наші гріхи, і знесилений був за наші беззаконня. Покарання світу нашого на Ньому: Його раною ми зцілилися. Усі ми, як вівці, блукали, людина на своєму шляху блукала. І Господь віддав Його за наші беззаконня, і Він заради наруги не відкривав уст Вірш. Ми, каже, думали, що Він є чоловіком скорбот, або, за сімдесят, перебуває в хворобі, і вражений Богом і терпить за власні гріхи. Він не поранений був за беззаконня наші, – Він, що говорить у псалмі: викоп рукі Мої та ногі Мої (Пс. 21:17), – щоб Своєю раною лікувати наші рани, і скорботний чи знесилений був за злочини наші, щоб, ставши за нас клятвою. 3:13 ): бо проклята кожна людина, що висить на дереві ( Втор. 21:23 . Гал. 3:13 ). Тому покарання світу нашого на Ньому. Бо те, що ми за наші злочини мали потерпіти, Він за нас зазнав, умиротворивши кров'ю хреста Свого і земне та небесне (Кол. 1:20). Бо Він є мир наш, що зробив з обох одне, і що стояла посеред перешкоди, ворожнечу, що зруйнував плоттю Своєю (Ефес. 2:14), і раною Його ми зцілилися. З цього випливає, що як тіло бичоване і змучене носило знаки несправедливості в рубцях і рані: так і душа істинно страждала за нас, щоб не визнавалася у Христі частково істина і брехня (Рим. гл. 3). Всі ми, каже, як вівці блукали, і мали потребу в милосерді Божому, кажучи в псалмі: заблудих як овча загибле (Пс. 118:176), яке в євангельській притчі назад було принесене на раменах доброго і турботливого Пастиря (5). А хто ці вівці, це свідчить наступний вірш. Людина на шляху своєму блукав, або кожен на шляху своєму спокусився, щоб слідувати власному оману, і, залишивши правий шлях, по-різному думати про Розіп'ятого. Господь же поклав на Нього баззаконня всіх нас, або віддав Його за наші гріхи, щоб те, чого ми по слабкості сил не могли понести, поніс за нас Той, що був принесений, тому що Сам схотів. Бо не за потребою, але добровільно перетерпів Він хрест, як каже Він у Євангелії: чашу, яку дасть Мені Батько, чи не їм пити її (Ін. 18:11)? І Петру, який спокушався ім'ям хреста, знаючи таїнства, і тремтячи властивим людині страхом, сказав: йди за Мною, сатано, спокуса Мі єси: бо не мислиш, що суть Божа, а людська (Мт. 16:23). В іншому випадку Він, що міг вказати і передбачити зрадника, і що говорив апостолам: всі ви спокуситеся про Мене в цю ніч (Мт. 26:31), якщо б не з власної волі був принесений, міг відхилити посланих до Нього, до яких безтрепетно пішов на зустріч, і добровільно: 4 . )? Вони відразу ж упали назад (Ін. 18:6); бо не могли переносити голоси Бога у Його присутності. І чудово додав: і не відкривав уст Своїх, - Він, не захотівши відповідати Пилату, який говорив: чи не говориш мені (Ін. 19:10), або, по сімдесят, зганьблений, не відкривав уст Своїх; або ж, за Симмахом і Феодотіоном, чуючи, не відкривав уст Своїх. Вірш. 7–10. Як вівця на заклання буде ведено, і як ягня перед стригом оніміє і не відкриє уст Своїх. Він був узятий від тісноти і від суду. Рід Його хто пояснить? бо був відкинутий від землі тих, що живуть: за злочин Мого народу Він убив їх. І дасть безбожних за поховання, і багатого за смерть Свою, бо беззаконня не зробив, і обману її було в устах Його. І Господь захотів зруйнувати Його хворобу. LXX: Як вівця для принесення в жертву Він був ведений, і як ягня перед стригучим безгласним, так не відкривав уст Своїх. У приниженні суд Його було взято. Рід Його хто пояснить? Бо життя Його вземлеться від землі. Від беззаконня народу Мого був ведений на смерть; і дам найгірших за поховання Його і багатих за смерть Його. Бо не зробив, ані беззаконня, ані обману устами Своїми, і Господь хоче очистити Його від виразки. Коли згадуваний у Діях Апостольських (гол. 8) євнух цариці Кандакії їхав на колісниці, і, читаючи, не розумів цього свідчення: то, після пояснення його Філіпом щодо страждання імені Спасителя, він зрозумів його, і відразу хрестившись у кров Агнця (Рим. 6:3), про якого читав, удостоївся називатися чоловіком, і посланий був апостолом народу ефіопському. Отже, представлений Пилату, бо Сам захотів, і не відповідав, щоб засудженим за нас зійти на хрест, Він, як вівця, був ведений на заклання, і, як ягня перед стригом, був безгласний. Бо пасха пасхи за нас пожерли б Христос ( 1Кор. 5:7 ), на якого Іван Хреститель вказував, кажучи: Ось Агнець Божий, вземляй гріхи світу (Ін. 1:29). Він і в Апокаліпсисі євангеліста Іоанна часто називається Агнцем закланим ( Апок. 5:6. 12 ). Він про Себе Самому говорить у Єремії: Я ж, як огня незлобиве ведене на заколення, не розумієш (Єр. 11:19). Бо Він, що не знав гріха, став для нас жертвою за гріх (2Кор. 5:21). І як ягня, коли ведеться для принесення в жертву, не чинить опір: так Він постраждав добровільно, щоб поламати того, хто мав державу смерті (Євр. 2:14), змиривши Себе навіть до смерті, і смерті хресної (Фил. 2:8). Це є той Агнець, в образ якого заколовся ягня, своєю кров'ю, помазаною на одвірках дверей, що тікав губителя Єгипту (Вихід. 12); - той Агнець, який нас не тільки викупив кров'ю Своєю, але й покрив хвилею, щоб Своєю одежею зігріти нас, змерзлих від холоду зневіри, і щоб ми слухали Апостола, що нам каже: Єлиці в Христа хреститеся, в Христа вдягаєтеся ( Гал. 3:27 Ісус Христом (Рим. 13:14). А наступне потім: від тісноти і від суду був узятий, або, як LXI перевели, в приниженні суд Його був узятий, означає те, що після напасті і суду Він підійшов до Батька переможцем, або що Суддя всіх не знайшов справедливого суду, але без усякої провини, був засуджений через обурення юдеїв і за голосом Пилата. Тому пророк дивується, що Бог усіх віддав Себе на страждання. Про Нього Павло каже: коли бо бувши розуміли, не будучи Господа слави розіп'яли (1Кор. 2:8). Далі слідує: рід Його хто пояснить? Це двояко розуміється: бо це має бути розуміється або по відношенню до божества Його, тому що таїнств божественного народження, про яке Він Сам говорить у Приповістях: перш за все пагорбів народжує Мене (Припов. 8:25 ), неможливо знати, тому що в іншому місці читаємо: хто розум розум Господній: чи хто радник Йому бути (Рим. 11:34)? тобто ніхто; або по відношенню до народження від Діви, тому що воно важко може бути пояснено. Внаслідок цього, коли Марії сказано було Ангелом: зачнеш у утробі, і народиш Сина, вона відповіла: як буде це, де чоловіка не знаю? Ангел знову сказав їй: Дух Святий знайде на тебе, і сила Вишнього осінить тебе (Лк. 1:31, 34, 35), так що тільки Ангел, або Євангеліст говорять про таїнства цього народження, про яке дуже рідко розповідається, згідно з ним: хто мудрий і зрозуміє1. )? Якщо ж розсудливий читач після безмовного роздуму відповість: як же написано: ніхто не знає Сина, тільки Батько: ні Отця хто знає, тільки Син, і йому ще воліє Син відкрити (Мт. 11:27)? а хто знає Отця і Сина, той у всякому разі може пояснити і таїнство народження: то нехай вислухає, що інше знати, і інше пояснювати, тому що ми часто того, що сприймаємо розумом, не можемо промовити словом. Тому й таїнство божественного народження святі, перебуваючи в тілі, можуть більше знати вірою, ніж пояснювати. З іншого боку, і Апостол, захоплений до третього неба і до раю, чув слова, яких людська мова не в змозі вимовити (2Кор. 12:1–4). Але і Дух клопочеться за нас невимовними зітханнями (Рим. 8:26). Отже життя Того, якого рід чи ніхто, чи рідкісний може пояснити, взяте від землі, щоб Він жив не на землі, а на небі. Або ж Він був відкинутий від землі живих, щоб виповнилося щодо Його те, що написано в Апокаліпсисі Івана: Я перший і останній, - Я, який жив і помер: і ось живу на віки ( Апок. 1:18 ), щоб Він, після життя, яке вів на землі, померши для землі, був живий для небес. А приєднане: за злочин народу Мого Від вразив їх, або, по LXX, від беззаконь народу мою ведений був на смерть, має двоякий сенс. Бо чи переслідувачів і злочинців з народу Свого Він вразив Своєю смертю: або, через тяжкість гріхів народу, який завжди вважав Своїм власним, був ведений на смерть, щоб Своєю смертю повернути їх до життя. Він дав безбожних за поховання Своє, і багатого за смерть Свою; або найгірших за поховання Його, і багатих за смерть Його: даючи розуміти той та інший народ, так що безбожні й найгірші, що раніше не мали пізнання про Бога, вказують на безліч поган; а багаті, у яких були Заповіт і Закон і пророки (Рим. 9:4), вказують на народ юдейський. Отже, Господь постраждав і був похований для того, щоб з того й іншого народу зібрати Собі Церкву. Або має сказати те, що книжників, і фарисеїв і саддукеїв, священиків і первосвящеників, які раніше панували над народом, і рясніли надмірними багатствами, Бог, після страждання Господнього, віддав римлянам, і піддав вічному рабству. Той, за поховання і смерть якого безбожні та багаті були віддані, беззаконня не зробив, і обману не знайшлося в устах Його. Цього зовсім неможливо розуміти по відношенню до когось із людей, щоб ні ділом, ні словом він не згрішив, тим часом як Писання говорить: хто чистий буде від скверни ніхто, а й один день життя його на землі (Іов. 14:4. 5), і: всі ми як вівці блукали, кожен на шляху своєму. до того, хто гріхи наші поніс, і за нас страждає, і поранений був за беззаконня наші, і зганьблений був за злочини наші, виразкою якого ми зцілилися. Про Нього й перший з апостолів Петро, говорячи це свідчення, каже: на це бо й звані бисте, зане й Христос постраждав за пасом, нам залиши образ, та й слідуємо за стопами Його: Що гріха не вчини, ні знайдете лестощів у устох Його: Хто докоряє проти не докоряє2. ). Але Господь захотів очистити Його від виразки, яку отримав Він, пронизаний списом воїна (Ін. 19:34), або скрушити Його хворобою і раною, про що і Сам Він говорив: зане його Ти вразив Ти, тії погнаша (Пс. 68:27). І через Захарію Бог каже: вражу пастиря, і розтечуться вівці стада (Зах. 13:7). Отже, щоб Він постраждав, було справою не потреби, але волі Отця та Його власної, якому (Отцеві) Він говорив: що створити волю Твою, Боже Мій, захотів (Пс. 39:9). Про це й вище ми читали: принесено було, бо Сам схотів. Вірш. 10, 11. Якщо покладе душу Свою за гріх, то побачить насіння довговічне, і воля Господня буде виконуватись рукою Його. За те, що душа Його потрудиться, побачить і насититься: веденням Своїм виправдає Він, Праведник, рабів Моїх багатьох, і беззаконня їх Сам понесе. LXX: Якщо дасте за гріх, то душа ваша побачить насіння довговічне: і хоче Господь визволити від скорботи душу Його, показати Йому світло, і утворити розум, виправдати Праведника, який добре служить багатьом: і гріхи їх Сам понесе. За єврейським текстом сенс такий: якщо Той, кого Господь схотів зруйнувати, чи очистити, покладе за гріх душу Свою, то побачить насіння довговічне, посіяне Ним на добрій землі. Про Нього в Євангелії написано: Іде сіяти, нехай сіє (Мт. 13:3); і знову: уподібнися до царства небесного людині, що сіяла добре насіння на селі своєму (Ст. 24). І воля Господня буде виконуватися рукою Його, щоб те, чого б Отець не схотів, було виконано чеснотами Його, що каже Отцеві: Я дотримайся їх в ім'я Твоє: що їх дав Ти Мені, збережи, і ніхто ж від них ногибі, тільки син загиблий (Ів. 17:12). Насіння ж побачить Він вічне, і воля Отця буде виконуватися рукою Його тому, що довгий час була в праці душа Його, яка не знаходила спокою у юдеїв, і говорила в Євангелії: лисиці язви муть, і птахи небесні гнізда: Син же людський не мати де! Пророка: Я трудився, терплячи (Іс. 1:14). Отже, оскільки Він працював, то побачить, що у всьому всесвіті з'являються Церкви, і насититься їх вірою. Тому, коли опівдні, під час сонячної спеки, Він, який жадібний і спраглий, сидів у криниці Яковлєва (Ін. 4), то не схотів скористатися купленими брашнами, бо вже наситився вірою Самарянки і міста Сихема, що виходив до Нього. Відповідно до цього сенсу Він говорив між вісьмома блаженствами: блаженні голодний і спраглий правди (Мф. 5:6). Веденням Своїм, тобто вченням, Він, Праведник, який не зробив гріха, і в устах якого не знайшлося обману, і Раб Отця, що прийняв образ раба і служив волі Господа, виправдає багатьох з усього всесвіту віруючих. І беззаконня їх Сам понесе, - беззаконня, яких вони не могли понести, і яких тяжкістю були пригнічені. По Сімдесяти так говориться: о ви, за гріхи яких Син Божий був ведений на смерть, ви, які, будучи найгіршими та багатими злом, дано були за поховання та смерть Його! якщо ви захочете принести покаяння, і за гріхи свої вознести жертву приємну Богові, дух скрушений: то душа ваша побачить довгострокове насіння, Самого Господа Спасителя. Про Нього у вісімдесят восьмому псалмі співається: насіння його на віки буде, і престол його як сонце передо Мною (Ст. 37); і знову: покладу на віки віку насіння його, і престол його як дні неба (Ст. 30). Це іншими словами Гавриїл каже Діві: Ось зачнеш у утробі, і народиш Того, що наречеться Сином Всевишнього. І дасть Йому Господь Бог престол Давида, батька Його, і зацарює над домом Якововим на віки: і царству Його не буде кінця (Лк. 1:31–33). Бо Господь хоче визволити від скорботи душу Того, що говорив: скорботна є душа Моя до смерті (Мт. 26:38), щоб ганьба хреста помірялася славою воскресіння. І показати Йому світло, щоб Він побачив, що всі через Нього освітлені. І утворити розумом, мається на увазі Його, щоб на Нього зійшов дух премудрості і розуму (Іс. 11:2). І виправдати Праведника, який добре служив багатьом; бо Він прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб послужити (Мт. 20:28), біля ніг Петра (Ін. гл. 13) омиваючи гріхи всіх апостолів. Він з'явився в тілі, виправдався в дусі (1Тим. 3:16). Про Нього та Юда зрадник сповідує: згрішив, зрадивши кров неповинну (Мф. 27:4). І дружина Пілата: нікчемне тобі і Праведникові тому: бо мною постраждай сьогодні в сні Його заради (Мт. 27:19). І слід зауважити, що Він виправдався не в тому сенсі, щоб з беззаконника став праведником. Але як праведник, Він виправдовується не так, щоб почав бути тим, чим не був; але щоб тим, чим був, був явлений усім. Він, Праведник, за неправедників постраждав, щоб усіх нас привести до Бога (1 Петр. 3:18). Про Нього говориться юдеям: ви ж Святого і Праведного відкидаєтеся, і просите чоловіка вбивцю дати вам (Дії 3:14). І гріхи, каже, їх Сам понесе, як недуги хворих лікар, якого потребують не здорові, але хворі (Лк. 5:31). Вірш. 12. Тому приділю Йому дуже багатьох, і розділить видобуток сильних: тому що віддав на смерть душу Свою, і до лиходіїв був зарахований: і Сам гріхи багатьох поніс і за злочинців клопотав. LXX: Тому Він матиме багатьма, і розділить видобуток сильних: бо заплямована була смертю душа Його, і до беззаконників був зарахований, і Він гріхи багатьох прийняв на Себе, і за беззаконня їхнє було віддано. Являє причини, чому після страждання Христос отримає багато нагород. Тому що, каже, Він постраждав, і зробив усе те, що в попередніх словах описано, і беззаконня багатьох Сам поніс: тому приділю Йому дуже багатьох, щоб, замість частини Господньої - Якова і спадкового наділу Його - Ізраїлю (Втор. 32: 9), увірували в Нього приходять з схід. Авраамом, Ісааком та Яковом (Мт. 8:11), по виконанні написаного: проси від Мене, і дам Ти язики надбання Твоє та здобуття Твоє кінці землі (Пс. 2:8). Про Нього й у того самого пророка читається: буде корінь Єссея, і підійди влидіти язики, на Того язики надіятися будуть (Іс. 11:10). Ці ж дуже багато колись мали сильні, і під виглядом ослиці та осля мали багатьох панів, яким сказали апостоли: Господь нею вимагає (Мф. 21:3). Вони були сильні, перш ніж Христос сприйняв тіло людське, і, перемігши сильного, розкрав його дім. Тому видобуток сильних Він віддав апостолам своїм, і розділив між ними так, що Петро, Яків та Іван стали начальниками обрізаного народу, а Павло і Варнава були послані до язичників, був відокремлені місцями, а не духом, і під керуванням єдиного Господа боролися в різних загонах, щоб за допомогою перемоги через перемоги перемогти в перегонах, щоб перемогти в різних загонах, щоб через перемоги перемогти в перемозі, і через перемоги, і через перемоги, і за перемоги, за допомогою перемоги. до Спасителя. Тому ті, які для задоволення богохульствующего Порфирія стверджують, що домобудівне змагання між Петром і Павлом (Діян. 15 ) було насправді сваркою і суперечкою, і стверджують, що релігійні обряди старого закону повинні бути дотримані в Церкві Христовій племенем увіруючого Ізраїлю, ті повинні чекати і золотого тисячолітнього Єрусалима, щоб приносити жертви і обрізуватися, щоб у суботу сидіти, спати, спати, спати ображає Бога. Це ми сказали з приводу того, що тепер пророкується: і розділить видобуток сильних (Іс. 53:12), згідно з написаним в іншому місці: зовні розрізняє Небесний царі на ній (Пс. 67:15), і знову: Цар сил коханого, заради краси дому розділіть кори. Нарешті про апостола Павла, який був із коліна Веніяминова, за єврейським текстом говориться: Веніамін хижий вовк: вранці буде їсти ловитву, і ввечері ділитиме видобуток (Бут. 49:27). Про них (апостолів) і раніше ми вже сказали: звеселяться перед Тобою, як ті, що веселяться в жнива, і як веселяться ділить користі (Іс. 9: 3), розділяючи між собою церкви Христові у всьому всесвіті. Тому Він, що прийшов проповідувати полоненим відпущення, і той, хто повернув полон, полонений перед дияволом і демонами, і віддав його в дар людям, як віруючим, отримає дуже багато народів, бо Він віддав на смерть душу Свою, і був зарахований до лиходіїв чи беззаконників. Бо якщо апостол Його для тих, що були без закону, був ніби без закону; хоча не був без закону, але був під законом Христовим ( 1Кор. 9:21 ): то чому й Христу не бути зараховано до беззаконних, щоб беззаконних викупити від гріха, і для всіх зробитись усім, щоб усіх спасти? Бо наші гріхи Він поніс на тілі Своїм ( 1Петр. 2:24 ), прибивши їх до дерева хреста, щоб знищити рукопис, зроблений нами для диявола та ангелів його, - рукопис, написаний руками душі, тобто справами її. Про них апостол Павло каже: і вас мертвих існуючих у гріхах і в похотях плоті співоживив їсти з Христом, дарувавши нам усі гріхи: винищивши що на нас рукопис, що бе супротивно нам, і то взятий від середи, прицвівши на хресті: здійнявши початки, зведе з початку і влади, ефес. Під беззаконниками ж, до яких Він був зарахований, євангеліст Марк розуміє розбійників, коли пише: і з Ним розіп'яте два розбійники, єдиного праворуч, і єдиного ошуюю Його. І збудеться писання, що каже: і з беззаконними стався (Мк. 15:27, 28). Це і в більш глибокому сенсі можна розуміти, згідно зі словами Господа про Себе Самого: привменен бих з низхідними в рів: бих як людина без допомоги, в мертвих свобод (Пс. 87:5, 6). Бо Він воістину був причетний до грішників і беззаконників, щоб зійти в пекло, яке в багатьох місцях Писання називається ровом, і звільнити в'язнів у в'язниці. Він був відданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого (Рим. 4:25). І був Він настільки милостивий, що за злочинців, чи краще, за гонителів Своїх молився на хресті, і говорив: Отче, відпусти їм: бо не ведуть що творять (Лк. 23:34). Щодо читання цього місця огляд. лист блаж. Ієроніма до Мінервія та Олександра (Твор. бл. Ієроніма в рус. перекл. ч. 3. стор. 110 і дав). Вам може бути цікаво: