Книга первая

Авв.1:2–3 : Доки, Господи, я волатиму, і Ти не почуєш, буду кричати до Тебе, зазнаючи насильства, і Ти не врятуєш? Чому Ти показав мені неправду і скорботу (Вульг.: Праця), дав бачити грабіжництво і неправду проти мене! LХХ: «Доки, Господи, я волатиму і Ти не вислухаєш? буду кричати до Тебе, зазнаючи насильства, і Ти не врятуєш? Чому ти показав мені праці та скорботи, дав бачити лиха та безбожність?» Згідно з буквальним значенням, пророк кричить проти Бога щодо того, чому Навуходоносор розорятиме храм і Юду, чому Єрусалим буде руйнований, хоча він – місто Боже. Чому пророк волає, але Бог не вислуховує його? Він волає до Господа, пригнічений Халдеями, але не отримує спасіння? Чому також пророк, або народ, від імені якого він говорить нині, дожив і доведений був до того, що побачив неправди своїх ворогів і свої страждання? Чому неправда здобула проти нього гору? Але він говорить це в муках душі, не знаючи, що золото очищається вогнем, і що три юнаки вийшли з вогняної печі набагато чистіше, ніж вони були раніше (Дан.3:94). Ми ж можемо це зрозуміти і взагалі в тому сенсі, що пророк голосно підносить свій скорботний на повний скарг голос, захоплюючись природним людським нетерпінням, бо бачить надмірну кількість грішників і переважну силу багатства в цьому світі, і синів грішників, як нову галузь їх юності і дочок. переповнені так, що з одних тече до інших; їх овець надмірно плідних, що розмножилися дорогами їхніми, та інше, що більш докладно описано у сто сорок третьому псалмі (12–15 вірші). Чому, о Господи, бачиш Ти цих зневажливих справедливість і мовчиш, коли безбожний зневажає того, хто справедливіший за нього; і робиш людей ніби рибами морськими і як би плазунами, що не мають вождя? Те саме ми читаємо і в псалмі сімдесят другом: «Ноги мої майже похитнулися, і майже засмутилися кроки мої» (Пс.72:2) та інше. І потім знову в тому ж псалмі: «Чи є знання на висоті, у Вишнього, бо ось грішники і багаті у віці теперішньому захопили багатства» (Пс.72:11–12) та інше до слів: "руки мої". Але так кажуть ті, які не знають недосліджених доль Божих (Рим.11:33) і глибини багатства премудрості та знання Його, тому що Бог бачить не так, як бачить людина. Людина споглядає тільки сьогодення, Бог знає майбутнє і вічне (1Цар.16:7). І людина ніби хвора в гарячковій спеці просить холодної води і каже лікарю: «Я сильно страждаю, ніби розп'ятий на хресті, я горю і задихаюсь; о лікарю! доки я кричатиму і ти не почуєш мене?» Але наймудріший і наймилостивіший лікар відповість йому: «Я знаю, у такий час маю дати тобі того, чого ти вимагаєш; тільки я не змилуюся над тобою, тому що така поблажливість до тебе є жорстокість, і твоє бажання вимагає цього на шкоду тобі». Так і Господь Бог наш, знаючи вагу і міру Свого милосердя, не вислуховує іноді кричущого, щоб випробувати його і ще більше спонукати його до того, щоб він просив, і таким чином ніби очищеного у вогні зробити його праведнішим і чистішим. Розуміючи ці випробування, як милосердя, що настає від Господа, апостол каже: «Не будемо слабшати у випробуваннях» (Еф.3:13), і у будь-який час благословляє Бога (Пс.33:2); він знає, що той, хто твердо перетерпить до кінця, буде врятований (Мф.10: 22) і прославляє [Бога] в працях і скорботах, і говорить з Єремією: «Скорботи і лиха я покличу». Подібно до того, як інша людина закликає Бога, цей святий чоловік і непереможний воїн бажає, щоб для вправи та випробування його настали страждання та скорботи. Авв.1:4 : І відбувався суд, і виникла ворожнеча найсильніша; тому був роздертий закон і суд не був доведений до кінця: бо нечестивий перемагає проти праведного, від чого і виходить суд огидний. LХХ: «Проти мене відбувається суд, і суддя отримує хабар; тому був роздертий закон і суд не був доведений до кінця: бо безбожний перемагає проти праведного, від чого виходить суд хибний» . До цього місця пророк чи народ каже Господу, що проти нього відбувався суд не за справедливістю, а за насильством, і рішення він отримав, що ні в чому не відповідає закону чи правді. Тому й сам суд не мав кінця свого; а кінець чи мета суду полягає в тому, щоб судити справедливо. А чому він наважується говорити так, це він показує в наступних словах, кажучи: Бо нечестивий Навуходоносор здобув гору проти праведного Юди (4Цар.24), і це причина, через яку, за словами його, суд не доведений до кінця: бо він був неправий і розбещений; чому і праведний цар Йосія буде вбитий царем Єгипетським (4Цар.23), а Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія будуть у рабстві (Дан.3); і буде володарем Вавилонський владика, а Валтасар, оточений непотребними жінками та наложницями своїми, буде пити вино з судин Божих (Дан.5). Так говорить пророк про стан справ у дні свого життя (бо ми прямуємо, – як ти одного разу висловив бажання, – простоті історичної розповіді). З іншого боку, згідно з змістом перекладу LХХ, тут йдеться про загальну скаргу святих людей до Бога, чому проти них відбувається суд несправедливий, і вони під час переслідувань проливають кров неповинну; і при цьому, але якщо вони коли-небудь постають перед судищем суддів свого часу, то суддя, отримавши подарунки, засуджує невинного та виправдовує винного. Це також може бути віднесено не тільки до суддів цього віку, але іноді навіть і до предстоятелів церков, - саме: що за подарунки вони розривають закон і не доводять суду до кінця, а безбожний отримує перевагу над праведним, так що на суді більше захищається гріх людини багатої, ніж правда бідного. Від цього і відбувається скарга, що суд буває збоченим. Але ми не повинні бентежитися несправедливістю такого порядку речей, бачачи, що і на початку Миру нечестивий Каїн убив праведного Авеля (Бут.4), і пізніше Ісав панував у домі батька, вигнавши з нього Якова (Бут.28), а Єгиптяни обтяжували нащадків Ізраїля; так само, як і Господь наш, проти Якого нині висловлюється скарга, був розіп'ятий Юдеями, а розбійника Варавва був відпущений на волю. Мені було б недостатньо цілого дня, якби я захотів обчислити, наскільки багато в цьому світі від переваги в силі безбожних відбувається гноблення для праведних. Авв.1:5 : Придивіться до народів, уважно дивіться, і ви здивуєтеся і будете здивовані, бо за ваших днів зроблено таке діло, якому ніхто не повірить, коли про нього буде розказано. LХХ: «Про насмішники! Уважно дивіться і спостерігайте, і вразіться чудесами, і розсійтеся, бо Я зроблю за днів ваших діло, якому ви не повірите, якщо хтось розповів би про нього» . Сіммах замість нашого перекладу слів: «бо за ваших днів зроблено таку справу» переклав: «бо за днів ваших буде така справа», решта однакова. Потім на початку уривка там, де в Єврейському написано rau baggoim ( ראנ בגוים ) і ми переклали: «Придивіться до народів», а LХХ вжили вираз: «О насмішники! уважно дивіться», крім Авілі, Сіммаха та Феодотіона, – які в перекладі згодні з нами, – у деякому іншому безіменному ( ἀνωνύμη ) виданні знаходяться слова: «дивіться, засуджувачі!» і ще в одному також без назви автора слова: «дивіться, відступники!» Отже, на вищенаведені скарги пророка, що шукає суду, і говорить: «Доки, Господи, я буду кликати і ти не вислухаєш», і інші слова до кінця цього вступу, наводяться слова Господа у відповідь, щоб він, пророк, придивився і побачив серед народів ту неправду, яка, на його думку, тільки та Ізраїль, як думав пророк, але й усі навколишні народи. І один тільки цей народ (Халдеї) після того буде таким могутнім і зробить такі спустошення, що якби хтось передбачив те, що має бути, то йому не повірили б внаслідок величезного лиха. Але й те, що висловили LХХ та інші перекладачі словами: уважно дивіться, «про насмішники!» або «заступники», або: «відступники», співпадає зі змістом слів цього місця, так що в цих словах викривається зухвалість і зневага до Бога людей, від імені яких пророк вигукував, їхнє сміливе повстання проти величі Божої, їхні безрозсудні промови, їхнє відступлення від них, наскільки це з них викриття Його в несправедливості. Отже, презирники, ви побачите і потім здивуєтеся, і всі свої скарги порахуєте за ніщо, коли побачите Мене чинним у ваші дні. Чи не скажете ви, можливо, тоді: Що ж принесе нам майбутнє? Це діяння буде таке велике, і так сильно відхиляє всі ваші звинувачення, що якщо хтось тепер і передбачив би те, що має бути, ви насилу знайдете в собі віру в його слова. А як саме буде це діяння, на це вказується в подальших словах. Авв.1:6–11 : Бо ось Я підійму халдеїв, народ жорстокий і нестримний, що ходить широтами землі, щоб захопити чужі поселення. Він вселяє страх і жах: від нього самого виходитиме суд його і тяжкий тягар. Коні його легші за барсів і швидше за вечірніх вовків і розсиплються всюди вершники його, бо коні його прибудуть здалеку: вони прилетять, як орел, що кидається на здобич. Усі вони прибудуть, щоб грабувати. Їхнє обличчя, як пекучий вітер, і збере він бранців, як пісок, і він тріумфуватиме над царями, і жорстокі правителі будуть посміховиськом йому. Сам він сміється з будь-якої фортеці: він оточить її валом і візьме її. Тоді зміниться дух його: він ходитиме навколо і журиться, - ця сила його є сила Бога його. LХХ: «Бо ось я споруджу халдеїв, народ жорстокий і нестримний, який ходить широтами землі, щоб опанувати селищами не своїми, він страшний і славний. Від нього самого виходитиме суд його і захоплення будуть йти від нього. І вискочать коні його швидше за рисів та вовків Аравійських, і сядуть на коней вершники його, і полетять на грабіж здалеку, і летітимуть, як орел, готовий пожерти. Прийде кінець безбожних, що чинять опір особам їхнім; і збере він бранців, як пісок, і сам посміюватиметься над царями, і жорстокі правителі будуть веселістю для нього; він посвариться над всякою твердинею і влаштує насип і візьме його. Тоді змінить дух свій і ходитиме навколо і смиренно говорить: Така міцність Бога мого» . Те, що я сказав вам: «Придивіться до народів, уважно дивіться і ви здивуєтеся і здивуєтеся, тому що за днів ваших здійсниться діяння, якому ніхто не повірить, коли про нього буде розказано», – це і є саме те, що описує наступна мова: Ось я збуду Навуходоносій і Х свідками фортеці якого та військової хоробрості є майже всі греки, які писали історію варварів. І справа його полягає не в тому, щоб обробляти землю плугом, а щоб жити мечем і грабунком і щоб захопити міста, що не належать йому. Але перш ніж він накладає руну, перш ніж він спрямовується у війні, він своїм виглядом наводить жах. А слова: «Від нього самого виходитиме суд його і тяжкий тягар», замість яких Сіммах переклав: «сам по собі судитиме і виходитиме за своїм власним рішенням», – ці слова слід розуміти або так, що він зі свого народу поставить князів, і що його влада і його меч не будуть охоронятися вартою з інших народів, або ж він зробив те, що він зробив, і що він зробив, і що він зробив, і що він зробить, що він зробить, і що він зробить вартою з інших народів; він так буде розгромлено, як і сам він розгромив інших. Його коні та вершники, які прийдуть здалеку, у швидкості переслідування та у спроможності до спустошення будуть згубнішими, ніж леопарди та вовки, що вибігають на видобуток вечорами. Справді, вовки при наближенні ночі бувають набагато лютішими, – як кажуть, – бо протягом цілого дня голод їх збуджує до викрадення видобутку. Отже, вершники полетять не для того, щоб битися, тому що ніщо не пручається їм, але для збільшення своєї швидкості подібно до орла, що прямує на видобуток, хоча всі птахи йому цілком піддаються. І як при подиху пекучого вітру засихає будь-яка зелень, так і перед лицем їх все скинеться в ніщо, і кількість бранців і видобутку буде така велика, що з деяким перебільшенням (per ὑπερβολήν ) може бути прирівняно до піску. А сам він, тобто. Навуходоносор, царюватиме у всесвіті, і тріумфуючи над царями пожене їх перед колесницею своєю, і насміхатиметься над ними, і бачитиме в них одну з розваг для себе: він буде такий могутній і гордий, що поверне перемогти саму природу і взяти силою війська свого міста, найміцніші. Бо він прийде до Тиру, і, зробивши насип у морі, з острова зробить острів і з землі приготує собі вхід до міста між хвилями моря. Тому він посміється з будь-якого зміцнення, оточить його валом і візьме його, тобто. зміцнення, або Тир; це ясно вказується і пророком Єзекіїлем, який говорить: «Навуходоносор, цар вавилонський, втомив своє військо великою роботою проти Тира. Кожна голова зробилася пліснява і всяке плече оголено. Але нагороди не дано йому, ані війську його під Тиром за роботи, в яких воно служило проти нього» (Єз.29:18). Але коли він влаштує насип і ніщо більше не перешкоджатиме його силам, тоді зміниться дух його до гордості, і думаючи, що він є Бог, спорудить собі золоте зображення у Вавилоні, і для поклоніння йому покличе всі народи. Але коли він це зробить, то зміниться на образ тварини і потім впаде, – натомість Акила і Симмах переклали χαὶ πλημμελήσει , тобто. «і матиме недоліки», – вираз, що походить від того, що vasam ( אִם ), що означає: «мати недолік» вжито замість: «перестане бути» тим, чим раніше був, – яка заміна звичайна у св. Писання. Це такий оборот, який є і в особливостях нашої мови, коли ми говоримо: «військо побите» замість «розбите» та «знищене», а також: «виноградник і поле згрішили» замість «виноград і плоди не мають зросту». А слова, що знаходяться в кінці уривка: «Ця сила його є сила Бога його», має читати в глузливому тоні (εἰονιχο῀ς) і зміст їх такий: «Це є сила його, яку дав йому Бел, бог його». До шанування цього бога він закликав усі народи найсуворішим наказом письмово під загрозою смерті. Так згідно з єврейським текстом; тепер перейдемо до LХХ, щоб представивши окремі думки, засвоїти їм переносний (таємничий) сенс. – «Ось Я споруджу Халдєєв, народ жорстокий і нестримний, який ходить широтами землі, щоб опанувати поселеннями не своїми». Бог загрожує презирцям і хулителям Провидіння Свого тим, що порушить Халдєєв, слово, що означає: «як демонів», тобто. позначає або злих ангелів, що служать гніву і люті Його і посилаються для муки, яку Він призначає грішникові, або ж душі людей безбожних, через які, або через яких Він жорстоко карає того, хто заслуговує на це. Ті самі Халдеї, народ жорстокий і нестримний, не щадять нікого і швидко виконують те, що їм наказано. І ходять вони по широті землі: «Бо широка і простора дорога, що веде до смерті» (Мф.7: 13); Цим шляхом ходив і той багатій, який, за словами Євангелія, одягався в пурпур (Лк.16:19), а також і ті, про яких сказано: «Сплять на ліжках зі слонової кістки і потопають у забавах на своїх ложах; їдять тільців, що харчуються молоком великої худоби і п'ють густе вино, і мазаються мазями найвищої якості» (Ам.6: 4, 6). Так як вони ходять широким шляхом, то і називаються широтою землі, що зневажається ногами Халдеїв. Вони не хотіли ходити вузьким і тісним шляхом, що веде до життя, і яким ходив апостол Павло, що віддає славу, або: славиться Богу у своїх стражданнях і утисках (1Кор.6:20). Але Халдеї ходять широтою землі, щоб опанувати поселеннями не своїми. Насправді, всяка розумна душа хоч через пороки і злочини стає вмістилищем Халдеїв, але за своєю природою вона є оселя Божа. І хоча в євангелії безбожний демон і каже: «Увійду в дім свій, з якого вийшов» (Мф.12:44), проте йому не повинно вірити, бо насправді жодна розумна душа не створена для того, щоб бути житлом демона. Випливають слова: «Він страшний і славний; від нього самого виходитиме суд його і захоплення будуть від нього». Халдей страшний через багато різних покарань, які він завдає презирцям Провидіння, славний же тому, що засвоює собі славу Божества. У людей недосвідчених і зневажають Бога він славиться своїми віщунами і хибними відповідями, а також зціленням хвороб, які заподіяв сам. Суд і покарання зневаженого Бога виходитиме від нього, тобто. від нього самого, або від Халдея. Бо за словами апостола, самі вони будуть покарані, щоб навчилися не богохульствовать (1Тим.1:3). Але той, хто принесе покаяння і звернеться до Бога, піде від Халдея, хоча б спочатку і був утриманий у його руках, і був серед його захоплень. Якщо ми коли-небудь побачимо, що хтось довгий час працював дияволу, а потім звернувся до бога, то ми виявимо таку людину: «Захоплення (видобуток) його пішло від нього». Бо ті, що принесуть покаяння і залишать демонів, яким вони, як коні підставляли свої спини для їзди, і зі швидкістю леопардів і вечірніх вовків скинуть своїх вершників і розіб'ють їх, а потім з вільним і полегшеним хребтом прийдуть для підняття Того, що лагідно і лагідно. ; Зах.9:9), - ті, як би поспішаючи здалеку і незадоволені бігом і нападом, полетять і прилетять, як орел, щоб насититися плоттю слова Божого і вгамує свій довготривалий голод. Бо в словах χαι ἐξιππάζονται οι ιππεῖς αὐτοῦ , які в LХХ перекладені: «і помчать на конях вершники його», Сіммах, згідно з вище викладеним вами змістом, переклав: «розсіються всадники. впадуть і розіб'ються об землю. Вовками Аравійськими, тобто. вечірніми чи західними по справедливості називаються ті, яким стало в тяжкість розбещене життя, і які, побувавши в темряві, з усією поспішністю залишають морок; коли ж вони залишать його і з готовністю поспішають до того, щоб вселяти плоть слова Божого, тоді настане кінець безбожним, тобто. Халдеям, які перешкоджали польоту тих, хто кається, щоб ці останні не звернулися до Бога свого. Коли ж нечестиві будуть знищені, і з рук їх будуть викинуті полонені, тоді слово Боже збере ніби пісок халдейського полону і буде веселитися над царями, а жорстокі правителі будуть радістю для нього, побачивши, що з приходом Спасителя скрушений колись могутній диявол і зруйноване словами його, тобі, якщо ти полеглий поклонишся мені» (Мф.4: 9). І справді розвагою для розсудливості та задоволенням для мудрості буває, коли дурість засмучується і колишня могутність жорстоких правителів буває переможена та скинута і виставлена ​​у смішному вигляді. Бо не один великий дракон був створений для того, щоб бути для Господа предметом торжества; він – початок творіння Божого, став причиною веселощів для ангелів. І не його тільки одного дав Бог, ніби горобця дитині, але й кожен, хто тільки буде жорстокий, і мати тиранічний дух, буде відданий на посміяння Божому слову. І сам він каже: «посміється з будь-якого зміцнення». А яке це інше зміцнення, як не те, про яке говорить апостол так: «Бо зброя воїнства нашого не тілесна, але могутня перед Богом до руйнування укріплень, що засмучує задуми і всяку висоту, що підноситься проти Бога» (2Кор.10:4–5). Отже, якщо є якісь сильні твердині або в промовах, що здаються такими, що мають звеличення чи велич, неприємну істину, або в будь-якій земній славі, багатстві і фортеці, які вихваляються у віці цьому, всі вони будуть повалені, і слово Боже посміється над кожною фортецею. І спорудить воно насипи і опанує його за допомогою насипів, як і всім земним, яким вона користується, показуючи перед усіма її неміцність тим, яким спочатку здавалося, що вона має певну подобу твердині. А коли це буде виконано, тоді дух навернеться і вже не буде карати так, як раніше карав, і проходячи повз грішників, проситиме за них і примирить їх з колишнім Господом їх; і в усьому цьому виявляється фортеця Господа нашого, яка, або Який, зробить такі великі справи. – Бачите, які важкі ці місця і противні історичній істині; і як те, що раніше ми витлумачили в буквальному сенсі стосовно Халдей, тепер у переносному значенні виявляється божественним милосердям і свободою, що звучить, для тих, які вислизнули від рук Халдеїв. Історія відрізняється строгою точності і не дає права до відхилення від її меж; зміст переносний (tropologia) цілком вільний і обмежений лише тими законами, які змушують слідувати розумінню благочестя, зв'язку мови і не допускати надто насильницьких натяжок у зіставленні предметів, протилежних між собою. Авв.1:12 : Хіба ж не Ти визначала, Господи, Бог мій, Святий мій? і хіба ми помремо? Господи! Ти для суду поставив його, і утвердив його міцним, щоб зробити знаряддям покарання. LХХ: «Чи не Ти від початку, Господи Боже мій, Святий мій? і ми не помремо? Господи на суд Ти поставив його, або для суду, і створив мене, щоб я викрив у навчанні його» . Симмах переклав ясно: «Хіба не Ти від початку, Господи Боже мій, святий мій, щоб ми не померли? Господи! Ти призначив його для покарання, і зробив його міцним для виправлення». – На скарги пророка в словах: «Доки, Господи, я вигукуватиму, і Ти не почуєш?». Бог відповів словами: «Придивіться до народів і уважно дивіться», і після цієї передмови показує: «Ось Я споруджу Халдєєв, народ жорстокий і нестримний» і потім після повного опису вже наприкінці згадує, – чи це про Навуходоносора, чи про диявола, – у таких висловах: «Тоді зміниться він: сила Бога його». Чуючи це і розуміючи це, або в тому сенсі, що Навуходоносор візьме гору над Юдою, або в тому, що диявол візьме гору над віруючими, щоб покарати їх і наприкінці самому покарати після покарання інших, – пророк відповідає Господу: «Хіба не Ти, Господи Боже мій, Святий мій, – і це не каже! Ти, Який створив вас від початку і милосердям Якого ми досі тримаємось. Бо я не знав, що вороги наші такі могутні, і не знав, що Навуходоносор чи диявол візьме гору над цим світом і над усіма народами. Перед його силами ніхто з нас не може встояти; але через милосердя Твого ми зобов'язані всім, і тим, що живемо, і тим, що ми не вбиті ним і не доведені до діянь смерті. Бо Ти, Господи, поставив його для суду, щоб він був і ворогом, і месником, і щоб через нього Ти покарав кожного, хто згрішить перед Тобою». Але оскільки ми раз під халдеями вже розуміли демонів, а під Навуходоносором – царя їхнього диявола, то тепер маємо коротко дати опис диявола та сили його, щоб показати, як справедливо каже пророк: «Господи! Ти для суду поставив його, і утвердив його фортецю, щоб зробити його знаряддям покарання». Проти людей невіруючих і зневажають Бога споруджується полчище демонів, жорстоких у покаранні і скрізь з'являються. Воно носиться по всіх широтах землі, щоб заволодіти тими людьми, в яких має жити Христос. Воно страшно і жахливо і з великими труднощами може бути переможеним будь-ким, і не раніше журиться, як тільки після того, коли прийде до виснаження, обтяжене безліччю гріхів і тяжкістю безбожності свого. Коні та вершники його, подібно до барсів і вовків, завжди будуть насичуватися кров'ю і жадібно шукатимуть здобичі; вони будуть прикидатися відсутніми, але швидко налетять здалеку, коли їх ніхто не чекатиме. Вони налетять подібно до орла, який, піднімаючись у висоту, хоче між зірками небесними влаштовувати своє гніздо і завжди кидається на видобуток. І в книзі пророка Єзекіїля під образом Навуходоносора та царя Єгипетського описується диявол. Немає жодного демона, який чинив би поблажливість: усі поспішно прямують на видобуток: перед лицем їх – пекучий вітер: на що б вони не подивилися, що б не потрапило їм на зустріч, – усі вони забажають спалити та занапастити. А серед полонених він буде царем всемогутнім, і багато їх він зі своїми супутниками збере звідусіль, як число морського піску, а сам буде тріумфувати над царями, і жорстокі правителі будуть для нього предметом забави. Бо він звабить своїми хитрощами багатьох святих, і підпорядкує своєму рабству і покарає тих, які думають про себе, що вони дуже тверді, що можуть безмежно керувати демонами і виганяти їх з тих тіл, якими вони заволоділи. А сам він - могутній, згуртувавши свої загони і зібравши військо з людей загиблих, буде сміятися над всяким укріпленням і постарається скинути все, що не буде міцним. Бо влаштує насип, тобто. оточить земними справами, і коли земля буде насипана, він легко візьме будь-яке укріплення. Але після такої великої перемоги його, зміниться його дух і піднесеться обличчя його навіть до неба і, споглядаючи Бога в собі, він буде злословити Творця свого. Коли ж він це зробить, скинеться, і падіння його покаже, який ступінь сили його і який обман в ідолах його, під образами яких він вимагав від людей пошанування самому собі. - Отже, чуючи, що цар світу цього буде такий великий і таких якостей, що збере бранців, як пісок морський, і тріумфуватиме над царями, і що жорстокі правителі будуть у посміянні в нього, і що він сміятиметься над всяким укріпленням, і спочатку влаштує насип, а потім візьме його; і що він дійде до такої міри гордості, що насмілиться протистати своєму Творцеві і зробити себе ніби Богом, – чуючи все це, пророк, – що насамперед зухвало закликав до Господа і згадував про те, що він, або його народ, або ті, від імені яких він говорив, праведні, – тепер виливає душу свою в словах Господа, і з слова Господнього, і з слова Господнього, і злий душу свою в словах кротості. Боже мій, святий мій! Те, що ми не вмираємо і не робимося бранцями такого ворога, є справою Твого милосердя. Бо ти, Господи, поставив його виконавцем покарання, і зробив його настільки міцним, що або ніхто, або лише рідкісний може протистояти його силі». Далі те, що в LХХ говориться в кінці: «І створив мене, щоб я викрив у навчанні його», може бути віднесено до обличчя пророка, так що сенс буде такий: Я ж для того натхненний, щоб, як пророка, викривати тих, хто вагається і навчати наказам Господа. Дехто думає, що це говориться про Господа, або від Господа, Який для того створений Батьком і прийняв тіло, щоб навчати людей наказом Бога Отця. Але наскільки це не згідно з попереднім текстом, і із загальним змістом уривка, це я надаю не так своєму суду, як суду читача. Авв.1:13–14 : Непорочні очі Твої, щоб Ти, або їм, не бачити зла, і дивитися на беззаконня Ти не можеш. Чому не дивишся Ти на тих, хто чинить беззаконня, і мовчиш, коли нечестивий поглинає того, хто більш його праведний, і робиш людей, як риб у морі, і як би плазунів, які не мають вождя? LХХ: «Непорочно око Твоє, щоб не бачити зла, і Ти не можеш дивитися на скорботу. Чому Ти дивишся на тих, що зневажають, і будеш мовчати, коли безбожний буде пожирати того, хто більш його праведний? Ти робиш людей, як рибами морськими, і як би плазунами, які не мають вождя» . Подібне до цього говорить Богові та Єремія: «Праведний... Ти, Господи, я відкрито сповідую це; проте я говоритиму до Тебе про правосуддя. Що означає те, що шлях безбожних благоуспішний, і процвітають усі ті, які віроломствуют і вчиняють злочини. Ти насадив їх, і вони пустили коріння: вони народили синів і принесли плід. Близький Ти до їхніх уст, але далекий від сердець (renibus – нирок) їх" (Єр.12: 1-2). У тому самому значенні і Авакум говорить: «Непорочні очі Твої, Господи» , і я знаю, як неохоче ти справедливо дивиться на злого і неправедного. дозволяєш Ти, щоб Вавилонці звеличувалися такою великою жорстокістю, і щоб праведний Ізраїль був пригнічений нечестивим Навуходоносором; І як риби, що не мають вождя і нерозумні тварини і безліч плазунів без керівництва Промислу поневоляється сильнішим, і той, хто перевершує фортецею, панує над іншим; так і між людьми, тваринами розумними, створеними за подобою Твоєю, не розум і не заслуги мають значення, а тілесні сили та нерозумна фортеця. Якщо ж ми захотіли б розуміти це взагалі щодо Провидіння, ніби пророк запитує так: «Чому диявол має таку силу у світі; і чому, коли Господь панує, іншому належить жорстокий уряд», то сенс буде такого роду, і з вищевикладеним це тлумачення може бути з'єднане так: Господи, Боже мій, святий мій! Я знаю, що під владою Твоїм та захистом Твоїм ми не помремо; знаю також, що Ти для того призначив ворога, щоб через нього, як через ката, тільки виправляти, а не вбивати грішників. Знаю я й те, що неправедний анітрохи не до вподоби Тобі, і що очі Твої чисті від усякої неправди і що Ти не можеш бачити страждань тих, що переможені несправедливістю. Однак я не можу знайти причини, чому неправедний Каїн вбиває праведного Авеля (Бут.4) і Ти мовчить? Чому під час лютування кита і поїдання всього їм ковтаються не тільки малі рибки, але навіть і Іона Твій (Іон.2). Чому безбожний перемагає, а праведний перемагається. Я говорю не те, що міг би знати, що перед лицем Твоїм виправдається будь-хто, і що він без гріха, і що я не маю знання про слабкість людську; але подібно до того, як Содом і Гоморра здаються праведними порівняно з Єрусалимом, і як митар в Євангелії виправданий більш порівняно з фарисеєм (Лк.18), так і той, хто мучиться від диявола, справді грішний; тим не менш він праведніший, ніж той, хто пригнічує його. Отже, чому немає ні міри, ні ваги для того, щоб визначити: якщо вже праведний зазнає пригнічення і поневолення, то поневірявся б він не безбожним, але тим, хто праведніший за нього? Я міг би сказати, що щось відбувається без Тебе, і що безбожний отримує таку велику силу проти Твоєї волі? але думати так, значить богохульствувати. Отже, якщо Ти Управитель і Господь Всесвіту, то необхідно, щоб Ти робив так, щоби без Тебе нічого не могло відбуватися. Але це говориться не тому, що сам пророк думає так, як вище він ясно висловився; але тому, що він у своєму обличчі виражає нетерпіння людське: це подібно до того, як і Апостола ми часто бачимо, що засвоює собі різні людські судження; і, наприклад, ось він каже: Я ж «бачу інший закон у членах своїх, що повстає проти закону розуму мого і полонить мене через закон гріха, який є в членах моїх» (Рим.7:23). І як би початківець він каже: «Браття, я не думаю, що я спіткав» (Флп.3: 13), «Бо ми частково пізнаємо і частково пророкуємо» (1Кор.13: 9); але потім він є ніби досконалим: «Отже наскільки ми досконалі, ми осягнемо це» (1Кор.13:10), Але, звичайно, говорити, що він пізнає тільки частково, і в той же час є досконалий, не повинно бути властивістю однієї й тієї ж людини. Також і його власні слова в посланні до Коринтян: «Браття, це ж я взяв за приклад у самому собі та Аполлосі заради вас, щоб ви від нас навчилися» (1Кор.4:6), ти не повинен випадково приймати ніби звичайні у Апостола, а лише як властиві людському способу доказу. В іншому випадку, яким чином Бог може поводитися з людьми, як би з морськими рибами, і як би з плазунами, які не мають вождя, коли ангели кожного окремо людини завжди (quotidie) бачать обличчя Отця, Який є на небесах (Мф.18:10), і коли «Ангел Господній ополчиться і Пс.33: 8). Отже, як стосовно людей Промисл Божий стосується кожного окремо, так і стосовно інших тварин ми повинні визнавати загальний розподіл, порядок і перебіг справ. Так, наприклад: Яким чином народжується безліч риб і живе у водах, яким чином плазуни та чотирилапі відбуваються на землі і якою харчуються їжею? Втім, нерозумно зводити величність Божу до того, що Він ніби в кожний окремий момент знає, скільки народилося комарів, чи стільки їх загинуло, чи кількість клопів, бліх і мошок на землі, скільки риб народжується у воді, і які з менших риб мають стати видобутком риб більших. Не будемо такими потворними читачами Бога, щоб зводити могутність Його на такий низький ступінь, і бути несправедливими в собі самим, стверджуючи, що Промисл щодо розумних абсолютно той самий, як і про нерозумних. Тому відома апокрифічна книга, в якій говориться, що ангел на ім'я Тир поставлений охороняти плазунів і що подібним чином для варти, або охорони, поставлені навмисне особливі ангели для риб і дерев, як і для всіх звірів. Авв.1:15–17 : Все він підняв на уді, потягнув його в сіті своїй і зібрав у неводі своєму: над цим він буде радіти та тріумфувати. Через це він буде жертвувати неводу своєму і священнодіяння – сіті своїй, бо через них стала огрядною частина його та розкішна їжа його. Отже, з цієї причини він розгорнув мережу свою, і не припиняє ніколи (Вульг.: не щадить) бити народи. LХХ: «Залишок він підняв на уді, і привернув його до своєї мережі і зібрав його в неводах своїх: тому він буде радіти і тріумфувати. Тому він принесе жертву [або: приніс] сіті своїй і зробить куріння неводу своєму, бо через них він утучнив частину свою, і вишукані його наїдки. Тому він розпростер свою мережу, і ніколи не припиняє бити народи» . Так як [пророк] вище вжив назву: «риби» в словах: «І зробиш людей, як риб морських і як би плазунів», або, як більш ясно говориться в Єврейському, remes (רםש), тобто. χινούμενον, саме все те, що може рухатися; то й у інших словах він вживає порівняння ( μεταφορὰν ) з рибами; так що подібно до того, як рибалок закидає уду, мережу і невід, щоб схопити сіткою те, що не міг зловити на уду, і оточити неводами те, що вислизнуло з сітки, і цар Вавилонський спустошить все, і весь рід людський зробить своєю здобиччю (Дан.3). Далі слова: «Він буде радіти й тріумфувати, приноситиме жертви неводу своєму і вчинятиме священнодіяння мережі своєї», відносяться в ідолу, якого він поставив на полі Дура [або: Дурам] і до зображення Бела, якому він, як би величезної мережі, приніс найогрядніші жертви, змушуючи поклонятися йому всі; це тому, що він думав, що через них, тобто. своїх ідолів він зміцнів, і набуває своєї долі, тобто. всі багатства, а деяких князів і навіть царів підкорив своїй владі, як великих риб, яких пророк і називає вишуканими наїдками. А оскільки одного разу він уже наситився рясним уловом риби і переповнив мережу свою. тобто. своє військо, він і припиняє вбивати народи, тобто. завжди воювати і підкоряти їх своєму ярма. - Потім відповідно Сімдесяти: нечестивий диявол (який пригнічує праведного і ставиться до людей як риб морських і спустошує все, як плазунів, що не мають вождя) закинув уду свою, не схожу на ту уду, якою апостол Петро спіймав першу рибу, що мала в пащі своєї статир; і спіймався на уду цю Адам, і диявол захопив його з раю своєю мережею, і обплутав його неводами своїми, тобто. різноманітними хитрощами та обманами. Тому він зрадіє і буде думати, що обмани його мають набагато більше значення, ніж заповіді Божі і тому він принесе жертву не у своїй (що означає промова збочена), але сіті своїй, тому що нею він уловив собі найогрядніші жертви. Але: «Через одну людину грішниками стало дуже багато» (Рим.5:19), і в Адамі ми всі померли (1Кор.15:22), і всі святі потім були вигнані нарівні з ним із раю. Тому і страви диявола чудові через те, що він, як каже Псалмоспівець, «будеш шукати у Бога їжі собі» (Пс.103:21), прагнучи подолати пророків і апостолів. А оскільки він від початку обдурив людину, то не перестає щодня вбивати весь людський рід. - Але це місце може бути зрозуміле і у відношенні до багаторазових збочених вчень єретиків, тому що і вони вудою своєю, неводом своїм і мережами своїми захоплюють дуже багатьох риб і багатьох плазунів, і потім вони тріумфують; і своє власне слово, яким вони зуміли обманювати і переконувати, вони шанують як Бога, але вони шанують його і [в той же час] обкрадають його, вони вживають у справу все своє мистецтво, яким, як вони знають, вони занапастили настільки багато жертв і обдурили таку велику кількість людей могутніх і святих, яких у справжній промові Писання. Тому подібно до хижих тварин, які завжди прагнуть раз скуштованої ними крові, вони розгортають свій невід, і постійним їх прагненням є те, щоб убити не трохи число, як на початку, але набагато більше. Той, хто побачить таку велику кількість єресей і збочених вчень, спіймане вудою, неводом і мережами диявола, не засумнівається в убивстві багатьох народів. Проте ціль їх захоплень – смерть. Авв.2:1 : На варту свою я стану і затверджу ступінь на зміцнення, і споглядатиму, щоб бачити, що буде сказано мені, і що я відповідатиму тому, хто викриває мене. LХХ: «На варту свою я стану і зійду на камінь і дивитимуся, щоб бачити, що буде сказано на мене, або, в мені, і що я відповідатиму на викриття моє» . Сіммах переклав більш ясно: «Як сторож я стоятиму на каланчі і стоятиму, як прикутий, і уважно дивитися, щоб бачити, що буде сказано мені і що я відповім і заперечу проти того, хто мене викриває». – Замість «зміцнення» і «каменю» – що Сіммах переклав словом: «прикутий» (inclusus, conclusus), – у Єврейському стоїть masur (םצזר), яке Феодотіон переклав «коло», Акіла та П'яте видання перекладають: «місце оточене циркулем». На перший виклик з боку пророка Господь відповів: «Придивіться до народів і дивіться, і дивуйтеся, і дивуйтеся» . У свою чергу пророк на це ніби в покаянні про сказане раніше, щоправда, пом'якшив своє запитання словами: «Господи Боже мій, святий мій! і ми не помремо» (Авв.1:5, 12); проте разом з повагою і прославленням Бога він наполегливо питав у Нього: «Твої очі непорочні для того, щоб не бачить зла, і дивитися на беззаконня Ти не можеш» (Авв.1:13). Чому не подивишся Ти на тих, хто чинить беззаконня, і мовчиш, коли безбожний поглинає того, хто більш праведний порівняно з ним. А в чому полягає поглинання праведного, це він вказав докладніше частинами: люди бувають, як риби морські і як плазуни; і всі тягнуться до смерті вудою, мережею та неводом, і немає кінця їхнього побиття. Отже, оскільки він пророк, він наполегливо запитує, але каже, що він сумнівається, щоб потім відповісти всім те, що йому відповісти: Він каже: «На сторожі своєї стану» , тобто. у захопленні Духом пророчим, і дивитимуся, що піде за тим після полону народу і після падіння міста та храму. Або ж інакше: «З усякою ретельністю я охоронятиму серце своє і стоятиму на камені – Христі; і цим, чи колом, чи зміцненням я буду огороджений, щоб на мене не міг кинутися рикаючий лев, і я побачу, що відповість мені Господь на друге запитання. А після того, як Він відповість мені і викриє мене за моє наполегливе запитання, я побачу, що маю і я зі свого боку відповідати йому». Він чудово і з дивовижним знанням описує людське нетерпіння, яке ми звикли мати у суперечках, тобто. спроби приготуватися відповідати, перш ніж противник заперечить нам і перш ніж ми дізнаємося, у чому він викриває нас. Звідки ясно, що відповідь є наслідком нерозумної основи, але прагнення словоспіву; тому що, якби відповідь була наслідком підстави, тоді той, хто сперечається, мав би чекати відповіді супротивника і потім уже дивитися: чи повинен він заперечувати, чи повинен погодитися з розумною відповіддю противника. З іншого боку з його вище наведених слів: «Щоб бачити, що буде сказано в мені» , слід зазначити і те, що пророче видіння і слово Боже було до пророка не зовнішнім, а внутрішнім способом і було звернено до внутрішньої людини. Тому й пророк Захарія каже: «І ангел, що говорив у мені» (Зах.1:9), і в Псалмах говориться: «Я почую, що скаже Господь у мені» (Пс.84:9). Авв.2:2–4 : І відповів мені Господь; і сказав: Запиши видіння і виразно розташуй його на скрижалях, щоб легко міг прочитати його той, хто пробігає злегка; бо видіння ще далеко і відкриється до кінця і не обдурить; якщо ж воно сповільнить, чекай на нього, бо те, що йде неодмінно прийде і не сповільнить. Ось той, хто не вірить: не буде його прямої душі в ньому самому. А праведник буде живий своєю вірою. LХХ: «І відповів до мене Господь і сказав: Запиши видіння і постав на виду на букову дошку, або на буковій дошці, щоб швидко перечитав той, хто читає його; бо бачення, чи бачення, ще не час; і станеться воно до кінця, і не дарма. Якщо його не буде, то почекай його терпляче, бо прийде майбутнє і не сповільнить. Якщо він відхилиться, то для душі Моєї не буде приємного в ньому. А праведник житиме від Моєї віри» . Замість «скрижали» і «букова дошка», що по-єврейськи виражається словом аlluoth (або: luth) (חלחות), Сіммах переклав: «сторінки книги». А там, де Сімдесят використали: «Праведник же буде живий від віри Моєї», всі інші переклали однаково: «житиме від віри своєї», що по-грецьки виражається словами: ο δίχαιος τῆ έαστοῦ πίστει ζήσει , і באםונתו ) що означає «у вірі своїй», якщо матиме в кінці букву «йод», а не «вау», як думали Сімдесят, і читатиметься: «baemunathi» ( באםונתי ), вони правильно переклали: «у вірі Моїй». Причиною справжньої помилки була схожість літер «йод» та «вау», які відрізняються між собою лише розміром. Чому зроблено це зауваження, це буде зрозуміло за таких міркувань. Відповідно до обітниці, яка була святій людині в книзі Ісаї і полягала в словах: «Ще ти будеш говорити, як Я скажу: Ось Я тут» (Іс.65:24), і нині також Господь відповідав пророку, і наказав йому записати видіння і розмістити, або, розподілити на дошках, тобто. записати якомога ясніше. Під цими дошками я розумію тих, про яких і апостол говорить у посланні до Коринтян: «Ви – наше послання, написане в наших серцях; воно впізнається та читається всіма людьми. Ви ясно засвідчили, бо ви—послання Христове, досконале чи засвідчене нами і написане не чорнилом, а Духом Бога живого, не на дошках кам'яних, а на плотських скрижалях серця» (2Кор.3:2–3). Те саме говорить і Соломон у притчах: «Опиши її на широті свого серця» (Припов.3:3). Писати ж наказується ясніше, щоб читач міг швидко пробігти, і щоб його швидкість чи бажання читати не стримувалося жодною перешкодою. Це він наказує тому, що бачення ще далеко і відноситься до певного часу. А коли настане кінець подій, тоді прийде і Він, і підтвердиться справжнє пророцтво через виконання на ділі. А якщо випадково внаслідок твоєї, читачу, нетерплячості і палкого бажання тобі здалося б, що обіцяне дещо сповільнило справдитися, то не зневіряйся в його наступі, але терпляче чекай: адже Я з тобою, Я обіцяючий і промовляючий: «Те, що йде, прийде і не сповільнить». Якщо ж хтось не вірить у цю Мою обіцянку і при Моїх словах: «Те, що йде прийде і не сповільнить», почне сумніватися і мовчазно виражати внутрішнє вагання, думаючи, що не прийде те, що сповільнило на час, той не догодить душі Моїй, подібно до того, як: «Новомісяця і субот». ). А те, що Бог назвав душею своєю, ми маємо відносити до Його розуму та помислів, так що сенс буде такий: він неугодний помислам Моїм. Але як же невгодний Мені той, хто, незважаючи на мою обіцянку, сумніватиметься в тому, що Я обіцяю, так навпаки, праведник, що повірить у мої обітниці, буде живий своєю вірою. Такими зрозумілими рисами описана картина цього уривка. Те, що він каже, є такого роду, що ми лише приєднаємо сюди переклад сімдесятників. Напиши в серці своєму, і подібно до того, як хлопчики, що засвоюють початкові складові частини листа, на буковій дошці вивчають криві лінії і вправляють тремтячу руку, і звикають до правильного листа за допомогою обдуманих вправ, і ти, що підносить голос від лиця свого серця і накрий на груди народу, говорю. Тому що бачення є те, що обіцяється, і що наказується описати, і описати так, щоб воно не закутувалося ніякою хмарою і не затьмарювалося ніякою загадковою двозначністю: непохитна надія повинна мати ясну для себе основу обітниці. Але, пророку! Я наказую не тому, що ти не знаєш (бо ти не був би пророком, якби не знав), а тому, що ти повинен написати якомога ясніше, щоб читач міг читати без перешкод і труднощів і навіть читати побіжно, – що Сімдесят переклали словами: ὁπως γινω’σων , т.е. «щоб швидко пробіг читаючий», – згідно з тим самим значенням, яке вживається в посланні до Тимофія в словах: Швидко прагне праведності, «благочестя, віри, любові, терпіння, лагідності» (1Тим.6:11) і в посланні до Римлян: «Ревнуя в гостинності». Коринтянам: «Прагніть любов» (1Кор.14:1). Саме видіння, про яке Я тобі сказав: «Запиши видіння і оголоси ясно на буковій дошці, щоб читач міг швидко прочитати», ще знаходиться в призначеному для нього часі, про який Спаситель говорить: «Під час зручне, або, прийняте, Я вислухав тебе і в день спасіння я допоміг тобі» (Іс.49:8) і станеться. каже: «Діти! година остання »(1Ін.2: 18). І недаремно прийде воно: бо воно врятує багатьох і разом із залишками народу Ізраїля збере безліч племен. Тому якщо виконання цього видіння трохи віддалиться і не згодне твоїми очікуваннями, про читач, – одержуючи наказ читати на буковій дошці та скрижалях, які написані пророком, – почнеться пізніше, то терпляче чекай на нього: бо те, що йде, прийде і не забариться. Якщо ж твоя віра вагатиметься, і ти думатимеш, що не станеться те, що Я обіцяю, строгим покаранням буде для тебе те, що ти будеш невгодний душі Моїй. А праведник, який вірить Моїм словам і не сумнівається у виконанні того, що Я обіцяю, матиме вічне життя. І ти не повинен поспішати в звинуваченні Мене в лицеприйнятті, коли Я вбиваю тебе чи творю його; бо той, хто живе від віри своєї, сам є причиною життя свого, як і ти, навпаки, став неугодний душі Моїй тому, що сам відхилив себе і не захотів вірити. – Очевидно, що тут ми маємо пророцтво про пришестя Христа. Звідси і запропоноване питання вирішується в тому сенсі, що доки Він не прийде, у світі пануватиме неправда, і суд не досягне до свого кінця, а істинний Навуходоносор захопить мережу своєю і неводом своїм людей, як малих риб, і розумна тварина, як би плазуна, яка не має вождя. Потім, нехай не подумає хтось, що у словах: «бо бачення ще далеко, і якщо воно далеко, почекай його», тобто. виконання бачення, я внаслідок непорозуміння вжив visus, – слово чоловічого роду і мало вживане латинською мовою, – замість visio, яке є родом жіночим. Це тому, що слово «hazon» ( הоין ), перекладене у Акіли ὁραμα τισμὸν , в єврейській мові роду чоловічого і означає «вбачений» (visus) і до кінця дотримується чоловіче відмінювання по відношенню до того ж «бачення», тобто. "баченому". А Сімдесят перекладаючи: «запиши видіння» (visionem) і після того кажучи: «якщо його не буде почекай його» (eum): «Бо той, хто йде прийде і не сповільнить: якщо ж він відступить, то негідний буде душі Моєї», спочатку перевели «видіння» словом жіночого роду, а воно, як ми сказали, з родом єврейського слова вони самі почали вживати чоловіче відмінювання в словах: «чекай його» і: «негідний буде душі Моїй»; але, звичайно, вони повинні були б відповідно до початкового перекладу слова: «бачення» і в інших місцях вжити жіночий рід: «чекай її, бо йде прийде; а якщо вона відвернеться, то неприємна буде душі Моїй». Це я сказав, щоб не здатися замовчуючим про те, що мені відомо. Втім, я знаю і те, що згідно з їхнім перекладом можна зрозуміти й так. Запиши видіння, в якому полягає обітниця про Христа, і зобрази ці слова пророцтва твого на буковій дошці чи скрижалях, або «сторінках», як переклав Сіммах, – саме: що у певний час, наприкінці світу прийде Син Мій, який врятує загиблих овець дому Ізраїлевого і приєднає до старих двох, галузі, які Єзекіїль, тобто. «сила Божа» тримає пророчою рукою з'єднаними разом і тими, хто приліплюється взаємно один до одного. Але, про пророк, або, про народ (від імені якого здавався сумнівним і пророк Мій), якщо Христос трохи віддалиться і здасться сповільнюючим, то почекай Його, бо прийде прийде і не сповільнить і інше, що ми вже виклали. А потім те, що Апостол у посланні до Римлян писав на підставі перекладу LХХ: «Праведник буде живий від віри Моєї» (Рим.1:17), а не на підставі Єврейського тексту, дуже зрозуміло: він писав Римлянам, які не знали мови єврейської, тому для нього не було потреби піклуватися про слова, коли сенс був. Зауваж, що в тих місцях, де сенс різний, і де інакше написано у LХХ, а інакше у Євреїв, він користувався лише тими свідченнями, які отримав від Гамаліїла, вчителя закону. Авв.2:5–8 : І як вино обманює того, хто п'є, так буде і людина гордовита, і не буде той прикрашатися, що розширив душу свою, як пекла; він ніби смерть, і не насититься. І збере до себе всі племена і зжене до себе всі народи. Хіба ж не всі вони будуть про нього говорити притчу і загадкові слова його: «Горе тому, хто множить багатство не своє. До якого часу збільшує він проти себе густий бруд? Хіба не повстануть раптово ті, що кусатимуть тебе; хіба не піднімуться терзаючі тебе і хіба не будеш ти для них предметом пограбування? Так як ти пограбував багато народів, то грабуватимуть тебе всі ті з народів, які залишаться, за кров людини і неправду землі, міста та всіх, хто в ньому живе. LXX: «Той же, хто зарозумілий і зневажає, і називається, нічого не доведе до кінця; хто ніби пекло розширив свою душу, і хто як смерть, той не насититься цілком. І збере до себе всі племена, і прийме до себе всі народи. Хіба всі ці не приймуть проти нього притчі і слів на міркування щодо нього, і не скажуть: «Горе тому, хто множить собі те, що не належить йому! доки він надмірно обтяжує свої ланцюги?» Бо раптово встануть ті, що кусають його, і будуть пильнувати вороги твої, і ти будеш їм для пограбування. Так як ти пограбував багато племен, то грабуватимуть тебе всі інші народи за кров людей і безбожність землі, міста та всіх мешканців його» . Тому що все це є обітниця про пришестя Христа або, як деяким завгодно думати, про закінчення бачення і виконання допомоги Божої; той, хто має вірувати приходу Його, буде живий від віри своєї, а той, хто буде невіруючим, буде неугодний душі Господа; а Навуходоносор, цар вавилонський, буде зваблений гордістю своєю. І як вино справляє на того, хто впивається таку дію, що коли він підніметься, то ні ноги його, ні думки не виконують своїх обов'язків, а швидкість думки приходить у розлад; так і людина гордовита не буде величатися, і не доведе свого бажання до виконання, і, як каже Сіммах, οὐχ εὐπορήσει , тобто. «буде в убогій» у всіх відносинах. Той, хто схожий на смерть і пекло, не насититься і не бачитиме кінця своєї жадібності, навіть коли підпорядкує під свою владу всі племена і всі народи. Хіба всі вони не скажуть проти нього звинувачень ( πρόβλημα ), порівнюючи його минулу велич із його падінням, коли він буде п'яний чашею Господньою і приспати цілим вином? Горе тому, хто, спустошуючи весь світ, не насичується пограбуваннями, і не перестає грабувати навіть голих, і при цьому так лютує, що роздирає їх і пригнічує себе тяжкістю беззаконь і видобутку, ніби найтяжчими кайданами. Звернімо водночас увагу і на те, як тонко він назвав густим брудом накопичені багатства. Хіба не раптово повстануть Мідяни та Перси, які при розграбуванні Вавилонського царства його першого вразять і потім розтерзають? І чи не стане Навуходоносор предметом їхнього пограбування, і спустошитель усього світу не буде предметом видобутку тих інших народів, які були в силах вислизнути від його руки та жорстокості? А це йому за кров людини, тобто. Юди, і через неправди землі, тобто. Ізраїлю, і міста, - чим без сумніву він позначає Єрусалим і взагалі весь народ, який у ньому живе. Розглянемо тепер і сімдесят. Все, що ми сказали про Вавилон і Навуходоносор, може бути віднесено до цього світу і до диявола, який по правді зарозумілий і величається, і думаючи, що він є щось таке, нічого не доведе, або не доводить до кінця, бо всяке зусилля його і всяка праця його буде заключати в собі загибель. Той, хто схожий на смерть і пекло, не насититься вбитими: він насолоджується, обманюючи всі народи і збираючи до себе всі племена. Коли ж вони побачать його скинутим у безодню, і кинутим у тартар, то, згадуючи виконання прочитаних ними в пророчих книгах притч і загадкових висловів ( αὶνιγματωδῶς ) і відносячи їх до нього, він одностайно кричать собі: Горе куріпці, що зібрала те, чого вона не зробила на світ! «Доки?» – це слово належить або тим, що звинувачують, або тим, хто показує день суду. «І обтяжуючи кайдани свої тяжкістю нескінченною». І це слово цілком прекрасне: оскільки він гордий і величавий (гордість ж виявляється у витягуванні шиї та піднятті голови), то ланцюг буде дуже важкий, так що зігне те, що було піднесено. І станеться це оскільки раптово піднімуться ті, які мучать його, тобто. або ангели, з якими, або яким, диявол буде відданий покаранню, або полонені ним, які потім принесуть покаяння і які повернувшись до прапора Христа, будуть терзати його, як про це говориться і в іншому місці: «Люди, що були в світі з тобою, влаштували тобі підступи» (Єр.38:22); а потім слідують слова: «І не спатимуть ті, які замишляють тобі підступи», тобто. ти будеш піддати нападам тих, яких ти раніше приспав і сп'янив, які спустошують царство твоє і повертають у військо Христове тих, що були твоїми бранцями. Бо ти зробив своєю здобиччю народи багато, і відібрав одежу та прикраси у народу юдейського, які Я дав йому: а тому всі інші народи, які не підкорили (або не підкорять) шеї своєї під владу твою, будуть грабувати тебе та оголювати тебе; це тому, що ти вбив дуже багато народів і пролив їхню кров. Але окрім цього на голову твою обернуться і причиною пограбування твого будуть і безбожність землі, тобто. землі Юди, і міста Єрусалиму, і всіх мешканців їх, що волали проти Творця Свого: «Розіпни, розіпни Його: кров Його на нас і на дітях наших» (Ів.19:6; Мф.27:25). Але ці слова можуть бути витлумачені також і щодо антихриста, який буде настільки гордий і гордовитий, що сяде в храмі Божому, уявляючи себе Богом; і як пекло і смерть він погубить і збере до себе таких багатьох, що, якби це було можливо, спокушатиме навіть обранців Божих (Мк.13:22). А збере він до себе всі племена і піддасть своєму спокусі всі народи. Але ті, які згодом побачать, що він убитий духом уст Христових, зрозуміють, що було істинно раніше про нього передбачене, і скажуть слова, які йдуть за цим у тексті, розуміючи їх у тому сенсі, в якому ми з'ясували їх у відношенні до диявола. А слова: «І будуть грабувати тебе всі інші народи за кров людей, за безбожність землі і міста і всіх тих, що на ній живуть» – ми будемо розуміти стосовно тих інших народів, які не послужили антихристові, і через які буде пограбований безбожний за безбожність, яку він поширив по всій землі, за спустошення. Церкви, і за переслідування всіх, що мешкали в ній. Наприкінці світу в Церкві спустошення буде настільки велике, а нечестя настільки згубне, внаслідок лютування антихриста, і внаслідок множення неправди багатьох, а любов охолоне в такій мірі (Мф.24:12), що Господь, що знаєш потаємні таємниці серця і знає, що ти маєш бути, сказав: «Не я прийде знайде на землі віру» (Лк.18: 8)? Згідно з словами Апостола Іоанна, який пише: «І як ви чули, що прийде антихрист, то ось тепер... багато антихристів» (1Ін.2:18), – з чого ми дізнаємося, що цей час останній, ми можемо також під гордими і величними розуміти всіх єретиків і всяке збочене учення, які зневажають простоту віри Церкви, тобто. тих, які нічого не доводять до кінця, а насолоджуються смертю багатьох, ми можемо і весь зміст уривку розташувати у відношенні до їх вчення: вони по істині помножили собі багатство не своє, і збираючи собі ніби густіший бруд і готуючи найтяжкі ланцюги, які захоплюють багато народів і людей. нечестя в церкві серед усіх, хто живе в ній. Інші народи, тобто. люди, що належать до церкви, але не були під дією їхнього спокуси, раптово повстануть, і ніби прокинуться від важкого сну і почнуть розтерзати їх, і влаштують їм підступи, і захоплять їх, як видобуток собі. Деякі думають, що слова: «Горе тим, які помножили собі багатство не своє», можна розуміти щодо багатих, які розширюють межі володінь і збирають собі те, що не належить людині, вважаючи це приналежністю її, і чого вони раптово будуть позбавлені. А що земне не належить людині, розумній тварині, це і Господь показує в словах: «Якщо ж у чужому ви не були вірні, то хто дасть вам те, що є ваше?». (Лк.16: 12), - і весь текст уривку ці тлумачі відносять до цього обличчя багатого. Але я не знаю, чи можуть вони утримати послідовність між питанням пророка та вирішенням його. Авв.2:9–11 : Горе тому, хто збирає дому своєму жадібність безбожну, щоб гніздо його було на високому місці, і хто думає звільнитися від рук зла. Збентеження ти задумав дому свого: ти побив багато народів і згрішив проти душі своєї. Бо камінь від стіни волатиме, і дерево у зв'язках будівлі відповідатиме. LХХ: «О, хто помножує жадобу безбожну в домі своєму, щоб покласти гніздо своє на високому місці і вислизнути від рук безбожних! ти задумав сум'яття дому своєму; Ти знищив багато народів, і згрішила душа твоя; Тому камінь зі стіни волатиме, і жук із дерева говоритиме таке» . І знову пророча мова звертається до того, хто накопичує злодіяння і не розуміє, що безліч багатств служить причиною смерті дому його; разом з тим під образом зарозумілості викривається те, що він на піднесених місцях влаштовує гніздо своє подібно до птахів, і думає собі, що він уникає від руки злого, тобто. ніколи не потрапить під владу ворогів, як і те, що поради гордості та величні думки мають кінцем своїм безслав'я. Ти побив багато народів і лютував проти душі своєї, вбиваючи інших і впився такою великою жорстокістю (або настільки) що, – якщо можна так висловитися, – каміння міста та дерева в огорожах, які ти скинув, кричатиме про твоє звірство. Це те саме, що в Євангелії і Господь говорить проти фарисеїв, що докоряють Його, за те, що Він не заборонив дітям кликати: «Осанна у вишніх синові Давидовому, благословенний, що прийде в ім'я Господа, Осанна у вишніх»; «Чи ви не читали, що написано» (Мф.21: 9, 16); «З вуст немовлят та немовлят ти здійснив хвалу? А якби вони мовчали, то камені кричать» (Пс.8:3). І хоча багато хто думає, що це місце треба розуміти так: «Якби Юдеї мовчали, за те безліч язичників сповідатиме Мене»; проте більш ясне і вірне розуміння в тому сенсі, що, хоч люди й замовкли б (або замовчать), і заздрісний язик не буде говорити про безліч значень Моїх, проте каміння це, підстави стін і складові будівель могли б проголосити велич Моє. А щоб це було зрозуміліше, представимо також кілька прикладів зі світської літератури. Крісп (Саллюстій) в історії каже: «Мешканці Сагунта дуже відомі своєю вірою та нещастями, своїми самогубствами та працями більш ніж багатствами, тому що в них свідчили про справи рук Карфагенян напівзруйновані стіни, позбавлені покрівель будинку та огорожі храмів, які були спалені». Подібне до цього говорить і Туллій Цицерон Цезарю про Маркелла: «Гароди цієї куріїда буде свідком Фідій (син Юпітера), – як мені здається, радісно поспішають віддати тобі подяку за те, що в нетривалому часі серед них буде повернуто значення їхніх предків курульним кріслам». Потім слова перекладені нами: «І дерево в зв'язках будівлі буде відповідати», замість яких Сімдесят переклали: «І жук з дерева буде говорити наступне», Сіммах зазвичай виклав більш зрозуміло словами: χαὶ συνδεσμὸς ὰποφθέγξεται αὐτὰ , тобто. "і дерев'яний зв'язок будівлі буде говорити про це". Також Феодотіон і П'яте видання переклали: χαὶ συνδενσμὸς ξύλου φθὲγξεται αὐτὰ , – який переклад згоден, як з перекладом Симмаха, так і з нашою, це тому, що в єврейському כסּּיס ), а воно означає «дерево», яке використовується для підтримки стін серед будівлі і у Греків зазвичай називається ίμάντωσις . Отже, в історичному сенсі пророче слово означає таке: каміння огорож, що зруйновано тобою і спалене дерево від них волатиме про твою жорстокість. Виключаючи п'ять відомих видань, тобто. Акіли. Сіммаха, Сімдесяти, Феодотіона і П'ятого видання, я відкрив ще два інші видання, в яких однаково написано: «Бо камінь в огорожі (або: з огорожі) буде кликати, як хробак шумить у дереві», а в іншому: «Бо камінь закриє з огорожі» (черв). Але й Акіла щось інше вживає, ніж ми, саме: χαὶ μαζα , тобто. "Шматок тіста від дерева буде відповідати". Будемо вживати в тлумаченні тексту Сімдесяти тлумачів будь-кому з цих значень; у них замість «Горе!» вжито: «О!» і мова спрямована або до диявола, або до антихриста, або до єретиків, які множать у себе скупість безбожну. А нечестивою ця скупість називається на відміну від скупості доброї, якою є скупість вчителя Церкви, який ніколи не насичується безліччю послідовників, і чим більше має послідовників, тим більше збуджується до дослідження віровчення. Отож, горе тому, що множить у себе скупість безбожну, щоб збирати в домі своєму збори розбещені, і влаштовує гніздо своє на висоті, щоб уникнути рук безбожних. Справді, адже і диявол, і антихрист, і єретики обіцяють, що ті, що приймають їхнє вчення, матимуть блаженство в царстві небесному і не зазнають вогню геєни. Але хоч вони це й обіцяли б, їхній намір не може прийти до виконання; і буде намір їх причиною сум'яття, а дім їхній (або дому) буде домом безчестя, після того, як те, що було обіцяно ними, в кінці світу з'явиться як брехливе, коли (або тоді) виявиться, що порада їхня була причиною сум'яття, а не спасіння. Як ми вже сказали, цей вчитель розбещення погубить багато народів, і чим більше він матиме їх у числі послідовників, тим більше він згрішить проти душі своєї. Потім основні камені цієї церкви і χάνθαρος, тобто. «жук» з дерева, заволають проти ненаситності гордовитого, тому що силою свого переконання він обдурив усі племена. Під камінням ми можемо розуміти грубі серця єретичним, які увірували вченням, а під жуком з дерева – кожного з розбещених вчителів, які говорять від утроби своєї, приймаючись через нечесну вигоду за проповідь про хрест. Бо черево - Бог їхній, і все роблять заради страв ті люди, які дбають про виверження, бо жук або хрущ є тварина посліду; вони приймають хрест тільки для того, щоб зміїними вустами проголошувати скупість і зарозумілість вчителя свого диявола. Якщо таким чином ти коли-небудь побачиш якогось із єретиків, які всупереч Церкві говорять деякі таємні і потаємні вчення, і віддаєш перевагу дому Христовому дім диявола, то ти повинен сказати: «Камінь з огорожі кричить і жук з дерева говорить». У свитку якогось письменника я прочитав, що під жуком розуміються єретики тому, що їхнє вчення може бути уподібнене посліду. Тому і Апостол каже, що він помилки старого вчення вважає за покидьки, тобто. за послід (Флп.3: 8). Це не тому, що Старий Закон, як думають Маніхеї, має вважатися покидьком у порівнянні з Євангелією (нечестиво було б стверджувати так, тому що це – Завіти Єдиного і того ж Бога), але тому, що вчення фарисеїв і заповіді людські та пізніші перекази євреїв (Deu terosis послідом. Я знаю, що один із братів наших під каменем, що кричить із огорожі, розумів Господа Спасителя, а під жуком, що говорить від дерева, розбійника, який ганьбив Господа; правда, що цього роду тлумачення благочестиве, проте я не бачу, яким способом його можна погодити з повним складом пророчої мови. Є також деякі, які думають, що жук, що говорить від дерева, може бути відносний також до обличчя Спасителя; але це є безбожним у вигляді самого розташування мови. Бо слова: «жук від дерева говоритиме це», розуміються над добру, а поганий бік, тобто. Він буде говорити про безбожну скнарість того, що множить біди проти дому свого, і про сум'яття диявола і про все інше, що передувало беззаконня і злочину його. А в словах Акіли: «І шматок тіста від дерева буде відповідати», слово «тісто» ми відносимо до того значення, яке Господь вжив у Євангелії: «Бережіться від закваски фарисеїв» (Мф.16: 11); а коли апостоли висловили сумнів і не знали, що це таке, Євангеліст пояснив словами: «Він же сказав це про вчення фарисеїв». Отже, вчення єретиків правильно розуміється тим, що відбувається як би з дерева, тому що вони не інакше можуть переконувати інших як тільки прикриваючи свою збоченість славою хресного дерева. Також і в словах, які перекладені нами: «Бо камінь з огорожі закричає, як черв'як шумить у дереві», або: «камінь від огорожі заволає і черв'як від дерева буде говорити це», деякі з наших пояснюють так, що ніби черв'як, що говорить з дерева, є той, що говорить у псалмі: « Пс.21: 7); до того ж особі вони відносять і птицю співаючу, яка каже: «Я зробився як одинокий горобець на покрівлі» (Пс.101: 7–8); та інше тощо. Авв.2:12–14 : Горе тому, хто влаштовує місто на крові та готує зміцнення на беззаконні; хіба це походить не від Господа воїнств? бо народи будуть нести велику працю в поті в чому і племена даремно, і дійдуть до виснаження: бо земля наповниться тим, що вони будуть пізнавати славу Господа, немов море водами, що покривають його. LХХ: «Горе тому, хто потроює місто на крові та готує зміцнення на беззаконні. Хіба це не від Господа Всемогутнього? І збідніли народи багато в огні, і багато племен були утиснені: бо наповниться земля тим, що пізнає славу Господа, як моря водою, що їх покриває» . Ніхто не буде сумніватися, що в буквальному сенсі пророча мова ще й тут говорить проти Навуходоносора, і гірко кричить над ним, тому що він влаштовує місто на крові і споруджує стіни його з руїн і смерті багатьох. Так як він зробить це для міста, яке влаштував на крові, то й почує він потім сказане від Господа; насправді, далі йдуть слова: «Хіба це», – тобто. те, що говориться, – виходить «не від Господа воїнств? Народи нестимуть працю у вогні, і племена – даремно», тобто. по спаленні Вавилону даремно трудитимуться народи і прагнутимуть нікчемних справ; і дійдуть до виснаження народи племені халдейського, так як земля наповниться пізнанням слави Господа, тобто. коли Вавилон буде скинутий, то для всіх стане очевидною могутність сили Божої, подібної до могутності вод, що покривають моря: слава Божа так наповнить увесь всесвіт, як води покривають нескінченну глибину моря. Таке буквальне, як ми сказали, сенс. – З іншого боку очевидно також, як і диявол, і антихрист, і збочені вчення єретиків влаштовують місто крові, тобто. церкву свою на смерті тих, яких обманюють, і готують укріплення на беззаконнях, говорячи неправди проти Бога, і високо піднімаючи обличчя своє. Коли вони це робитимуть, то ясно виявиться, що вони самі собою влаштовують місто на крові і готують його на беззаконнях. Бо далі йдуть слова: «Все це не від Господа Всемогутнього?» тобто. цей устрій не від Господа «воїнств» (sabaoth), яке ім'я LХХ перекладають словом: «Всемогутнього». Действительно, оскудеют народы многие, и хотя беcконечно многое количество племен будет увлечено их заблуждением, однако они или будут доведены до истощения, – что́ лучше обозначается словом δλιγοφύκησαν (стали малодушны), или же сократятся до крайней тесноты, и не могут войти в сравнение с множеством членов Церкви. Тому що вони знемагають у вогні (під чим зрозуміло або те, що вони були охоплені вогнем вождя їхнього диявола, або те, що вони спалені вогнем Господа, про яке Він говорить: «Вогонь прийшов Я звести на землю і хочу, щоб... він загорівся» (Лк.12:49)). покаяння і залишають розпочатий шлях свій, що й означає слово ὀλιγοφυκία – (малодушність), то наповниться вся вселенна славою Господа, коли, – під час проповіді Апостолів, – «по всій землі пройде мовлення їх» (Пс.18:5), як води, що покривають море. гіркота віку цього, якою напоялася земля, коли диявол посилав зверху дощ. відносити і до Єрусалиму, про якого св. Писання згадує (Мф.23:35), що в ньому від воріт до воріт пролита кров святих, а також і те, що говориться про страждання Господа: «Кров Його на нас і на дітях наших» (Мф.27:25); також і те, що до нього говорить Бог у книзі пророка Ісаї: «Коли ви піднесете руки до Мене, Я не почую вас, бо руки ваші наповнені кров'ю» (Іс.1:15). Згідно зі словами того ж пророка, на беззаконнях побудовано те місто, в якому справедливість ніби заснула. І побудова його не від Господа воїнств. Тому знемогли у вогні народи багато і багато племен доведені до безсилля в той час, коли місто було оточене військами Тита і Веспасіана, і вони, що з'явилися до урочистого дня пасхи, були ув'язнені в місті, як у в'язниці, і були знеможені від голоду і бідності, і до крайнього руйнування довела їх. А по розоренню міста кровей і фортеці неправд, по знищенні народів вогнем і по розсіянні племен, що прийшли до них на допомогу, то там, то тут, і які опустили стомлені руки, весь всесвіт наповнився славою Христовою і, ніби водами, увесь світ покрився проповіддю та вченням Його. Авв.2:15–17. Горе тому, що дає питво другові своєму, домішуючи жовч свою і сп'янюючи його, щоб побачити сором його. Він наповнився безчестям замість слави: пий також і ти і повалися у тяжкий сон; оточить тебе чаша правиці Божої та блювотина безслав'я над твоєю славою; бо беззаконня Лівану покриє тебе, і винищення робочої худоби (або тварин) буде лякати їх від крові людей, і беззаконня землі та міста та всіх тих, що в ньому живуть (або: людей). LХХ: «Горе тому, хто підносить ближньому своєму питво з бурхливим обуренням і сп'янює його, щоб подивитися в їхніх печерах. Насичення безчестя від (або замість) слави пий і ти: і похитнулися: обійде навколо тебе чаша правиці Господа. І зібралося безслав'я над славою твоєю, тому що безбожність Лівану покриє тебе, і нещастя звірів злякає тебе через кров людей і безбожність землі та міста та всіх тих, що в ньому живуть” . Симмах замість слів: «з бурхливим обуренням» переклав: χαἰ ἀφιὼν ἁχρίτως τὸν θυμὸν ἐαυτοῦ , тобто. «І безрозсудно даючи волю своєму гніву; Феодотіон – ἀπὸ κυσεώς σου , що означає: «від виливання свого»; П'яте видання – ἐξ ἀπροαδοχητου άνατροπῆς τῆς ὀργῆς σου , що означає: «від несподіваного вибуху гніву твого»; Акіла – ἐξ ἐπιτρέφεως κόλου σου , – що ми можемо перекласти: «від виливу люті чи жовчі твоєї». Ще одному виданні я знайшов: οὐαὶ τῶ ποτίζοντι τὸν ἑταῖρον αὐτοῦ ἀέλλην πετομένην , тобто. те, що нашою мовою означає: «Горе тому, хто дає другу своєму вихор, що летить». Але й у іншому місці ми читаємо такий переклад: «Горе тому, хто для пиття подає другові своєму», ἒχστασιν ὀκλουμένην , тобто. «Бурхливе божевілля». Це говоримо для того, щоб було відомо, що Єврейське слово «maspha» ( םססּּה ), перекладене у LХХ словом «обурення», настільки розбіжно перекладається у всіх виданнях. Отже, ще й ще робляться закиди Навуходоносорові за те, що він, забуваючи своє становище і ніби не знаючи, що він людина, підносить для пиття іншій людині жовч і гіркота; а під цією людиною ми можемо розуміти чи царя Юдеї, чи взагалі всіх людей; бо він сп'янив їх злодіяннями, щоб бачити всю наготу Седекії та всіх бранців. Сіммах і П'яте видання натомість переклали: «щоб бачити їхнє безслав'я». Усе це здається п'яним і знечещеним наготою людини тому, що Навуходоносор сп'янив їх чашею люті своєї і бачив усіх їх пограбованими в кінець і бранцями; а ті, які колись були славні, доведені до крайнього ступеня рабства, бо це й позначають слова: «Він виконаний безслав'ям замість слави», під ним розумітимемо або друга, або ближнього, або співучасника влади, який пив твою, Навуходоносор, чашу. Тому, як ти сп'янив вельми багатьох, пий також і ти від чаші гніву Господнього і повалися в тяжкий сон: ти будеш оточений покараннями правиці Господньої і з безчестям твоєї блювоти будеш викидати все, що ти поглинув, і від вищої слави своєї будеш доведений до крайніх лих. «Бо беззаконня Лівану покриє тебе», твоя гордість, руйнування храму та пограбування святилища пограбує та спустошить тебе. А оскільки одного разу пророк назвав гору Ліван, то під тим самим чином він розуміє жертви і священнодійства або безліч народів, які були побиті в Єрусалимі, порівнюючи їх з тваринами та звірами в словах: «І винищення тварин пригнічуватиме тебе». Витерпиш же ти все це тому, що зруйнував Юду, спустошив землю обітовану і місто Єрусалим, і всіх мешканців його. У Лідді я зійшовся з деяким з Євреїв, який вважався мудрецем у них і називався «знавець переказів» (δευτερώτης); він розповідав наступну шалену історію: Седекія, засліплений Навуходоносором в Равлаої, тобто. Антіохії, і зганьблений різними способами, був відведений у Вавилон (4Цар.25:7; Єр.39:7); у цьому місті, коли Навуходоносор у деякі дні бенкетував, то наказував давати Седекії питво, після прийняття якого у питущого відбувалося ослаблення шлунка; а потім раптово вводили його в збори бенкетів, і він унаслідок неможливості утримати біль шлунка осквернявся, - що нібито і позначають слова Писання: "Горе тому, хто дає питво другу своєму, домішуючи жовч свою і сп'янюючи, щоб бачити наготу його і безчестя замість слави", - саме тому, наймогутнішим. Тому і загрожує йому Бог тим, що і сам він питиме пиття такого ж роду і зазнає те, що зазнав Седекія. Як це смішно, ви знаєте навіть без моїх слів. Справді, якщо наступні слова: «Пий також і ти і повалися в тяжкий сон, і оточить тебе чаша правиці Господньої і блювотина безслав'я над славою твоєю» означають не чашу у власному розумінні, а лиха, які повинен випити Навуходоносор, то отже й чаша, піднесена для . а не в сенсі χαθαρτιόν (проносне), як вони думають. Якщо ж вони кажуть, що це неправильно, і що питво цього роду справді було приготовано, як я вже вище розповів, то і та чаша, яку питиме Навуходоносор, повинна бути розуміється в сенсі наповненої питвом для очищення шлунка ( χαθαρτιχῶ ), начебто Бог вояків і Господь. χαθαρτιχῶ і змусить його осквернитися своїми власними нечистотами. Це проти Єврейського переказу. – Перейдемо тепер до духовного змісту уривка. Горе тобі, диявол, або антихрист, або збочене вчення єретиків, тому що ти п'яніш ученнями своїми і каламутним питтям (або: п'яний, або скидаючи, або даєш) народи обдурені, і скидаєш віру їх, даючи їм пиття не від Силоама, але від і від річки Єгипетської, про яку Єремія говорить: «Що тобі та дороги Єгипту, щоб пити воду Геона» (Єр.2:18)? У Єврейському натомість написано sior ( שיהור ), тобто. "каламутну" або "брудну"; насправді, хоч ми віримо, що річки Єгипту випливали з раю, однак оскільки вони були зневажені ногами фараонів, то втратили свою чистоту і осквернені брудом Єгипетським звернулися в потоки, рятуючись від яких святий чоловік з радістю говорить: «Душі наша перейшла через бурхливий потік»3 (4). Але якби хтось протиставив потік Кораф, з якого пив Ілля (3Цар.8) та інший потік, з якого Господь пив на дорозі, – бо так написано: «З потоку на дорозі питиме» (Пс.109: 7), – то на це має сказати таке. Хто б не був у Єгипті і на шляху цього віку, той, - хоча б це був Мойсей і Аарон, або Єремія та Ілля - принаймні необхідно випити чашу випробувань Єгипту і пустелі; Тому й Господь, що й сприйняв тіло, щоб пити від потоку, у спогляданні Своєї величі говорить: «Отче... якщо можливо, нехай пройде повз Мене чаша ця» (Мф.26:39). Але потім бачачи Себе в Єгипті і знаючи, що не можуть бути очищені води, якщо Він Сам не питиме їх, Він каже: Але ж «не так, як Я хочу, але як Ти» (Мф.26:39). Це тому, що диявол розбещенням і каламутним питтям і деякими мінливими вченнями буде п'янити ближніх, тобто. тварин розумних і змусить їх обдурених їм дивитися в свої печери. Насправді догмати Церкви вільні: вони радіють денному яскравому світлу: «А ті, що п'ються, вночі впиваються» (1Сол.5:7), а п'яні їх ведуть їх не в обителі Господні, які не потемнюються жодною тінню покровів, але в печери. Бо вони зробили дім Отця Мого, – дім молитви, – вертепом розбійників (Мф.21:13), бо обіцяли повідомляти щось потаємне і посвятити в таємниці невідомі, відомі тільки єретикам, про що говорить і Ісая: «Всі справи рук своїх вони будуть приховувати, і в снові в Іс.2: 18-19). Тому не будемо входити в печери єретиків, не будемо ховатися там, де Саул зазвичай викладав бруд своїх навчань (1Цар.24:4). Навпаки, увійдемо у високу печеру гори Сина, де й Ілля бачив Господа ( 3Цар.19:11–13 ), де й Мойсей побачив тінь слави Його (Вих.33:20–23 ); також і Ісаї, вигукуючи про Господа, каже: Тут житиме Він у печері звеличеної (Іс.32:16, 22:16). Але якщо хтось і не має брудного пиття та єретичного вчення, однак, будучи учителем Церкви, все робить заради прибутку і продає голубів у храмі, тобто. дари Святого Духа, і покращує вільних овець на священичому сідлі; той хоч і не робить удома молитви вертепом розбійників, проте робить дім Батька домом торгівлі. - Потім наслідують слова: «Насичення безчестя пий і ти і подвигнись, - це означає: о диявол, про вчення розбещене, про єретик, що вважає себе золотою чашею, якою п'яніють усі племена, щоб бачити вертепи і таємниці твої, наповнися замість слави ситістю рук безслав'я, горщика; пий і ти від чаші Господа, про яку говориться в псалмі: «Чаша в руці Господа, наповнена змішанням чистого вина, і нахилив Він з неї на те (або те) однак густа волога її не вичерпалася» (Пс.74:9); відстань від первісної думки і не думай, що твердо і стійко те, на чому ти раніше думав стояти, тому що оточить тебе чаша правиці (чи правої) Господньої. Далі: оскільки ти підносив ближньому твоєму питво з бурхливим обуренням, то збереться безслав'я на тебе і на славу твою, яку спочатку ти, на думку твоїй, ніби мав: ти потерпиш усе це тому, що нещастя Лівану покриє тебе згідно з тим, що сказано в псалмі Пс.108: 7); бо гора Ліван грецькою мовою за своїм значенням ( ὀμώνυμος ) є ладан, а ладан є символ духовного фіміаму, тобто. богослужіння. І тому збочена молитва єретиків, яка не виправляється простотою Євангельською, обернеться їм у гріх, і їх покриє нечестя їхнього служіння Богові. Тому й йдуть далі слова: «І нещастя звірів злякає тебе через кров людей і безбожність землі, і міста і всіх, хто в ньому живе». А сенс такий: Коли ти побачиш у бідах і несучими покарання за свої помилки тих людей, яких ти обдурив, то ти будеш наляканий і послабшаєш. А щоб ти не подумав, що назвавши Ліван і звірів, я кажу не про диких звірів, а про людей, я скажу тобі ясно: Ти перетерпиш усе це, бо пролив кров багатьох людей, яких ти погубив перед Богом. Ти чинив безбожність на землі живих, на землі лагідних, і твоя безбожність поширювалася згубно навіть у царстві Господа, тобто. у Церкві Його; багатьох, що жили в ній, ти зробив учасниками нечестя свого. Це сказано по відношенню до обличчя єретиків. - Втім, якщо ми хочемо відносити це до антихриста, або - диявола, який діятиме в антихристі, то побачимо, що і він чашею своєю, якою бажатиме повалити вчення Христове, сп'янить дуже багатьох, так що вони сп'яніння увійдуть до його вертепів; але потім, коли настане кінець, він наповниться безчестям замість слави, якою він величався. А наповниться тому, що питиме чашу покарань і похитнеться, і не через слабкість у своєму лиходійстві, а через трепет і пізнє каяття. Бо оточить його чаша правиці Господа, що Господь і Спаситель, коли Він уб'є його духом уст Своїх і приходом Своїм. Тоді все безслав'я його, яке він зібрав собі помислами, діями і словами повстане над славою його, так що наскільки раніше він вважався славним, настільки потім він буде сповнений безслав'я. Бо він вимовляв хули на Бога, і нечестя, яке він чинив на Лівані, покриє його, і йому звинуватиться в шаленстві багатьох людей, в якому вони лютували проти Церкви Божої: він не буде в змозі підняти шею свою, але в жаху буде повалений на землю. Бо він убив багатьох людей і своїм нечестям спустошив увесь світ, тобто. церкву Христову та тих, що жили в ній. - Отже, повинно бути відомо, що і цей, щойно викладений нами уривок: "Горе тому, хто дає з бурхливим обуренням питво ближньому своєму", і колишні три, в яких сказано: "Горе тому, хто множить собі те, що не належить йому", і: "Горе тому, хто збирає дому своєму". місто на крові», і в історичному, і в переносному значенні однаково можуть бути зрозумілі або стосовно Навуходоносора, або стосовно диявола і антихриста, і єретиків. Авв.2:18 : До чого служить бовван, зроблений художником своїм, - це лите вигадливе зображення, і проте художник, що його створював, поклав надію на своє вигадування, хоча робив німе подобу чогось. LХХ: «До чого служить статуя, хоча вони створили її? Вони зробили лите зображення вигадане; і проте художник довіряє створеному ним вигадки, хоча виробляє німих ідолів» . Послідовно у відповідність до вищесказаного (або у вищесказаному) говориться про Навуходоносор, що він влаштував статую ідола Бела і поставив її на полі Дура, або, як написано в Єврейському, Дора, про який більш повно ми читаємо в книзі пророка Данила (Дан.3:1). Отже, Писання виражає здивування божевілля і дурості царя, оскільки він сам наказав влаштувати золоту статую і сам же, який змалював статую, вірить у те, що вигадав: втім, це ми можемо зрозуміти і взагалі проти всіх шанувальників ідолів. Але не будемо думати, що те, що вирізується і виплавляється є одне й те саме; бо під різьбленими зображеннями ми можемо розуміти зроблені з каміння і мармурів, а під литими розуміються ті, які з металів, які можуть розплавлятися і знову сплавлятися; такі, наприклад, золото, срібло, мідь, олово та свинець. Це сказано з тією метою, щоб ми могли знати, що в переносному значенні позначається різьбленим і литим зображенням. У Повторенні Закону ми читаємо: «Проклятий кожен, хто зробить або різьблене або лите зображення, справа рук художника, і поставить його в таємничому місці» (Втор.27:15). Я думаю, що різьблене і лите зображення – це збочені догмати, які становлять предмет шанування з боку тих, які їх вигадали. Ось подивися на Арія, що придумав собі різьбленого ідола тварюки і шанував своє власне вигадування. Подивися на Євномія, який вилив собі хибний образ і схиляв шию свою перед цим вилитим бовваном. Писання знаменно каже: "І поставить його в таємничому місці". Справді, адже вони мають і для нього свої власні шалені служіння, і деяким учням, як би досконалим, передають потаємні таємниці, брехня яких викривається відразу ж, як тільки вони виходять на світ. Отже, їх різьблені чи литі зображення не допомагають їм у жодному відношенні. Різьблене зображення, що стоїть у зв'язку з камінням, вбачається в тих навчаннях, безглуздість яких відкривається з першого погляду. Лите зображення виявляється там, де мабуть є деякі підстави премудрості цього світу, і де ідол утворюється, - як би з деякого золота, - з вчення філософів і за допомогою блискучого красномовства. Отже, вигадка художника анітрохи не допомагатиме йому; а німе і глухе зображення чогось не матиме можливості чути свого шанувальника. Якщо ти коли-небудь побачиш, що хтось не хоче вірувати істині і наполегливо продовжує стояти на початому ним заняття, хоча помилковість його навчань уже показана, то цілком до діла ти можеш сказати про нього: «Він покладає надію на боввана свого і створює німі або глухі зображення», бо слово χω Симмах, перекладаючи його словом ᾶλαλα , мабуть, розумів швидше німі, ніж глухі зображення. Нехай також нікого не бентежить та особливість мови ( ιδίωμα ) Писань, про яку ми неодноразово вже говорили, напр., у словах: «Хто вірний і розсудливий домоправитель» на твою думку (Лк.12: 42); також і в іншому місці: "Хто мудрий" і зрозуміє (або розуміє) це (Пс.106: 43), - особливість, що полягає в тому, що слова: "хто" і "що" вживаються замість "рідко", хоча з інших місць ми можемо довести, що ті ж слова вживаються замість слова: "неможливо"; напр.: «Хто розлучить нас від Христової любові: скорбота чи тіснота» (Рим.8:35) і т.д. Те саме й у справжньому уривку: «До чого служить бовван, зроблений художником своїм?» бо і в тому, і в іншому місці з'являється неможливість, як того, щоб скорбота чи тіснота розлучили любов Апостола від Христа, так і того, щоб в ідолах була якась користь. Авв.2:19–20 : Горе тому, хто каже дереву: прокинься, каменю мовчазному (або лежачому) – устань. Хіба він навчить... чогось? Ось він покритий золотом та сріблом, але немає дихання всередині його. Господь же в храмі святому Своїм: нехай мовчить вся земля від Його лиця. LХХ: «Горе тому, хто говорить дереву «не пильнуй і встань», а каменю: «Підніми»; він є вигадкою і є витвір із золота та срібла, але немає в ньому ніякого духу: Господь же у храмі святому Своїм, нехай злякається від лиця Його вся земля» . По-різному і ці слова можуть бути прийняті, як сказані або проти Навуходоносора, або проти всяких людей, які шанують ідолів. А описується тут помилка людська, що полягає в тому, що внаслідок блиску матеріалу шанують, як богів срібло, золото, дорогоцінне каміння і шовк, якими вкриті або огорнуті ідоли, оскільки художник справді зумів їм надати форму; але він не міг вкласти душі, яка пожвавлює частини тіла. Навпаки, про Господа говориться, що Він у храмі святому Своїм (Пс.10:4), але не в храмі, створеному руками, а чи на небесах, або ж у кожному зі святих, згідно з словом Апостола: «Хіба ви не знаєте, що ви є храмом Божим, і дух Божий мешкає у вас» (1Кор. 1:1). суть храм» Божий ( 1Кор.6:19 ), або ж у Сині, як Сей сам каже: «Батько перебуває в Мені, Сам чинить справи» (Ін.14: 10); а може бути весь світ, що складається з неба і землі і ув'язнений у колах небесних визнається домом Божим, звичайно, тому, що «дух внутрішньо живить» небо і землю, моря і весь всесвіт, «і думка, розлита по всіх складових частинах, приводить у рух всю масу і змішується з великим тілом» (Віргіл). Тому апостол і говорить з повною вірою: «Бо в Ньому ми живемо і рухаємося, і існуємо» (Дії 17:28). Тому, якщо хтось заперечить: «Як говориться, що духу немає в ідолах, коли при всіх бовванах присутні духи нечисті?» - Такий нехай дізнається просте слововживання св. Писання, за яким дух смертний рішуче ніколи не називається просто духом, але з якою-небудь добавкою, як напр., в наступному місці: «Вони спокушені духом розпусти» (Ос.4:12), і в Євангелії: «Коли ж дух нечистий вийшов з людини» (Лк.11:2). А де б не вживалося слово «дух» без будь-якої надбавки, самостійно, завжди воно розуміється на добрий бік, тобто. у відношенні до Духа Святого, таке, напр., місце у апостола: «Той, хто сіє в Дусі, від Духа і пожне життя вічне» (Гал.6:8) і в іншому місці: «Плід же Духа є любов, радість, мир» (Гал. 5, 22), або: «Ходіть Духом і ви не будете Гал.5:16). Ми говоримо не те, що Дух Святий не позначається ніколи словом «дух» з прибавкою, бо, насправді, Він називається і Духом Святим, і Духом первісним, і Духом правим, і Духом Бога і т.д.; але ми стверджуємо те, що Дух Святий позначається часто і одним лише словом, «дух» і з додатками; а дух злий завжди позначається в Писанні тільки з додатками. Але якби хтось із завзятістю захотів у цьому місці бачити духа злого, то на це можна сказати ще й те, що одне означають слова: «Немає ніякого духу в ньому», а інше – «Немає ніякого духу біля нього», бо він може бути при бовванах, хоча не може бути ніколи всередині них. Тому Акила знаменніше переклав Єврейський словами: «І духу його немає в його утробі», або: «в середині його». До того ж має бути відомо і те, що в деяких Єврейських сувоях не додано «ніякого», а читається просто «духа». Але якщо хтось, переконавшись моїм доказом, стане розуміти в цьому місці Св. Духа і запитає: чому ж, якщо тут говориться про Св. Духа, слово «дух» читається з додатком: «Немає ніякого духу в ньому», такий нехай знає, що під усяким духом розуміються різні благодатні дари Св. Духа, так що сенс цього дару не має ніякого Духа, так що сенс цього дару не має, ніякого сенсу цього дару, так що сенс цього дару, так що сенс цього дару, так що сенс цього дару, так що сенс цього дару, так що сенс цього дару, так що сенс цього дару, так що сенс цього дару, так що сенс цього дару не має ніякого духу в ньому, так що ніяк цього духу не може мати ніякого духу в такому дару не має такого дару Святого Духа, так що сенс цього дару не має ніякого духу в такому сенсі ніякого духу: сили». Це також краще розуміється і в переносному значенні, – саме, що ніякої благодаті св. Духа немає в усіх ідолах єретиків та їх вигадках; і хоча в них немає нічого рушійного та життєвого, проте вони, мабуть, мають образ божественності та принадність істинних догматів. А щоб не здатися такими, що приховують від читача те, що ми знаємо, скажемо також і те, що у Євреїв «дух» і «вітер» називаються одним і тим же словом: rua (רוה), і це слово розуміється зазвичай або як дух, або як вітер, відповідно до змісту місця. Так і в цьому випадку ми можемо розуміти дух або в сенсі вітру, тому що в ідолах ніщо не дихає, або в сенсі душі, тому що боввани - неживі. А що слово дух вживається у значенні душі, це ясно показує молитва Спасителя: «Отче, в руки Твої віддаю дух Мій» (Лк.23:46). А оскільки Ісус не міг вручити Отцеві ні духа злого (що навіть і помислити є нечестя!), ні Духа Святого, Який і сам є Бог, то зрадив ні що інше, як душу Свою, про яку сказав: «Сумна душа Моя навіть до смерті» (Мф.26:38; Мк.14: 4:4); від Мене: але з волі Своєї Я вважаю душу Мою, і знову добровільно приймаю її» (Ів.10:17–18). Вам може бути цікаво: