Тлумачення пророка Захарія

“Тлумачення пророка Захарії” (3 книги, 14 розділів) написане Бл. Ієроніма Стридонського в 406 р. У коментарі подано подвійний переклад - з єврейської та з грецької (Септуагінта) (за винятком тих місць, де текст повністю збігається). Блж. Єронім говорить про натхненність Святого Письма: «Закон був написаний натхненням Святого Духа» (розділ 4). Щодо вчення про Церкву, то тут бл. Ієронім виступає насамперед з позиції екзегета і лише потім з позиції догматика. Він звертається до Святого Письма, що містить символи та образи Церкви, називаючи її «Єрусалимом небесним» (розділ 12). При роботі блж. Ієронім використав тлумачення Дідіма Сліпого, написані на його прохання. *Назва твору латинською мовою — Commentarius in Zachariam prophetam. Три книги коментарів до пророка Захарії Екзюперію, єпископу Тулузи. Вже пізно восени брат наш, твій син, монах Сисиній вручив мені листа твого гідності. По прочитанні його я зрадів, що ти здоровий і пам'ятаєш про мене і про всіх братів, які служать Господеві в святих місцях, і в втісі яких ти здобуваєш собі друзів від багатства неправедного і приготуєш вічне житло, щоб сказати разом з Давидом: Які улюблені оселі Твої, Господи сил, у двори Господні (Пс.83: 2-3). Бо якщо горобець знаходить собі оселю, і горлиця - гніздо, в якому могла б покласти пташенят своїх (Пс.83:4), то чому тобі, первосвященику Господньому, і трудящомуся на краю світу в точилу, щоб роздавати спраглим народам вино крові Христової, не вигукнути з повним полюванням і моє полювання. Богу живому: блаженні, що мешкають у домі Твоєму (Пс.83:3,5). Я розумію, що в цій долині плачу, у місці, яке Господь присвятив бути ристалищем, щоб дати вінець переможцям, ти в серці своєму маєш ступеня сходження, і йдеш від чесноти до чесноти, і наслідуєш бідності Господа, щоб разом з Ним бути і багатим, і щоб у тебе Він був схильний до глави Свого, [Тобою], насичувався і одягався [у тебе], - а особливо [те], що горієш прагненням до читання Святих Писань. Так як я хотів би принести тобі в дар деякий твір свого незначного розуму, і оскільки почате тлумачення на дванадцять пророків наблизилося до кінця, то я не хотів уже припиняти розпочатої роботи, але так як і без тебе не мав наміру залишати [її], то і присвятив [її] головним чином твоє. І я радію, що найтемніша і найширша з дванадцяти книжок, – [книга] пророка Захарії, – буде предметом тлумачення в такий час, коли у тлумаченні не буде жодної перешкоди від поспішності того, що має повернутися. Але хочу я чи не хочу, я змушений складати те, що призначаю тобі, обриваючи тільки ночами придатний для того годинник. На цього пророка два томи написав Оріген від початку до третини книги. Також і Іполит видав тлумачення, і Дідим на моє прохання склав книги викладів, які разом із трьома іншими на пророка Осію присвятив (προςεφώνησεν) мені. Але все їхнє тлумачення було алегоричним і лише в трохи вони торкнулися історії. Отже, наслідуючи того домогосподаря, який зі скарбниці своєї виносить нове і старе (Мф.13: 52), і нареченій з книги Пісня Піснею, яка говорить: Брат мій улюблений нове разом зі старим я зберегла тобі ( Пес.7:14 ), до історії наших євреїв я присо піску (Мф.7:24–26), і покласти тверду основу, яку поклав великий творець Павло, як сам пише про себе (1Кор.3:10). Від твого прихильності залежатиме прийняти не нашу вченість, яка або нікчемна, або незначна, але наше щире побажання, щоб ти викликав нас до подальшого і спонукав нас до течії по широкому полю Писань. А якщо є такі, яким я раніше обіцяв тлумачення і цих, і інших сувоїв, то нехай вони пробачать мені надмірну любов до тебе і нехай написане мною тобі вважають написаним і для себе, бо: Любов поблажлива, любов не ревнує і не шукає свого (1Кор.13:4–5). Однак, час уже до того, щоб, вважаючи [основою] слова Захарії, ми надали вітрила тлумачення віянню Святого Духа. Зах.1:1. У восьмому місяці, на другий рік Дарія, було слово Господа до Захарії, сина Варахії, сина Аддо, пророка, що говорить. LXX: У восьмому місяці, другого року Дарія, було слово Господа до Захарії Варахіїпа, сина Аддо, пророка, що говорить . - У другий рік Дарія, сина Гістаспа, виповнився сімдесятий рік після руйнування храму, передбачений Єремією (Єр.25:11,29:10), про що свідчить сам Захарія в словах: Господи воїнств, доки не змилосердишся Ти над Єрусалимом і містами Юди, Зах.1: 12). І ніхто не сумнівається, що Кір, цар Перський, що розтрощив царство халдеїв, першого року царювання свого повернув до Юдеї з Вавилону близько п'ятдесяти тисяч чоловік; Він також повернув посудину, яку забрав Навуходоносор, і наказав у Єрусалимі відновити [або: будувати] храм, а правителями народу, що вернувся, поставив Зоровавеля, сина Салатіїлевого, і Ісуса, сина Йоседекова, священика великого. Отже після вбивства у Массагетів царицею їхньою Томірісою Кіра, який царював тридцять років, на царство вступив син його Камбіз, який мав після восьмирічного царювання наступниками двох братів магів; а після вбивства цих останніх народом у царі Персів, за рішенням семи пологів, було поставлено Дарія, сина Гістаспа. Другого року царювання цього останнього було слово Господнє до Аггея пророка і до Захарії, сина Варахії, сина Аддо. Щодо Аггея, ми вже говорили; необхідно сказати трохи щодо напису [книги] Захарії. Так як він – син Варахії, то питається: чому він називається [також] сином Аддо. І відповідно сказаному в книзі Паралипоменон не залишається сумніву в тому, що це не той Аддо, який був посланий до Єровоама, сина Навата (2Пар.12:15,13:21), при якому був зруйнований [або: повалений] вівтар і висохла рука царя, і по молитвам3. ). Отже, від першого року царя Кіра до другого року царя Дарія, сина Гістаспа, проходять [за розрахунком] сорок років, протягом яких збудований був тільки вівтар і закладено основи храму, тому що роботам перешкоджали сусідні породи в околиці і цар Перський Камбіз, який про цю справу зробив письмове розпір ), Фінікії та Самарії. Докладніше про це говорить книга Ездри. Але Аггей почав пророкувати в місяць шостий, першого дня того самого місяця; а Захарія - того ж року, але не того ж місяця, бо він пророкував через два місяці, у восьмий місяць року. Тому правильно серед дванадцяти пророків цей вважається одинадцятим, а той – десятим. Наслідком великої довіри до Бога, навіть надії на Нього і віри в Нього було те, що справа, що так довго залишається без руху внаслідок протидії царя і [сусідніх] народів, народ [іудейський] почав виконувати під впливом переконання [тільки] двох людей. Це ми надіслали [своєму тлумаченню] в історичному сенсі, як зазвичай робимо. А тепер потрібно коротко викласти в сенсі переносному [secundum ἀναγωγήν]. У євреїв восьмий місяць той, який називається mares Van (מרחשין), у єгиптян Атір (Athir), у нас листопад (November); він є початком зими. У цей час, внаслідок літніх спеків, що закінчилися, вся земля оголена від рослинності, тіла смертних стискаються, і не відбувається жодного свята за приписом закону. Бо написано, що тричі на рік кожна [чоловік] чоловічої статі має постати перед лицем Господа нашого (Вих.34:23). Перше свято є свято опрісноків – Фазе, яке у нас грецькою та латинською мовою називається Великдень. Другий - П'ятидесятниця, через сім тижнів, в який вперше приносяться хліби пропозиції з нових плодів. Третій – на місяць сьомий, – свято труб, умилостивлення та наметів, або влаштування кущів (σκηνοπηγίας), останній день якого називається днем ​​результату та кінцем [свята]. Отже, ще перебуваючи в полоні і під владою царя Персів, не відбудувавши храму і не поставивши стін і укріплень міста, народ отримує пророцтво над дні веселощів, але після веселощів. Але оскільки він пам'ятав про Господа і внаслідок пам'ятання мав благословення, а через благословення свідчення, то й посилається до нього Захарія, син Варахії, син Аддо. Захарія означає пам'ять про Господа, Варахія – благословення Господнє, а Аддо – свідчення Його. Отже звернемо увагу на те, що Слово Боже, що від початку від Бога Отця, прорекло до народу через пророка Захарію. Зах.1:2–4. Розгнівався Господь на ваших батьків гнівом, і ти скажи їм: Це говорить Господь військ: «Зверніться до Мене, говорить Господь військ, і Я звернуся до вас, говорить Господь військ. Не будьте подібні до батьків ваших, до яких кликали колишні пророки, що говорять». LXX: Розгнівався Господь на ваших батьків гнівом великим, і ти скажи до них: Це говорить Господь Всемогутній: «Зверніться до Мене, говорить Господь сил, і Я звернуся до вас, говорить Господь сил. І не будьте, як ваші батьки, до яких кликали колись колишні пророки, кажучи: Гнів Господа не означає обурення Того, Який гнівається, але заслуги і гріхи тих, проти яких гнівається Господь. Принаймні Господь ніколи не мстить у гніві, але гніває, щоб виправляти. Тому і молиться пророк у Псалмі: Господи, не викривай мене в люті Твоєї і не карай мене в гніві Твоїм (Пс.6:2). Також і в іншому місці читаємо ми: Покарай нас, Господи, не в люті Твоєї, а в милосерді (Єр.10:24). Отож, розгнівався Господь на батьків тих, котрі караються нині, не гнівом великим, як кажуть Сімдесят, а просто гнівом. Справді, якби Він розгнівався великим гнівом, то ніколи Він не закликав би тих, хто перебуває в полоні, до покаяння через Данила та Єзекіїля. І оскільки розгнівався на них, то до вас говорить Господь воїнств, - замість чого в єврейському вжито Саваоф [Sabaoth] ( שכוח ), яке у Сімдесяти перекладається то всемогутній, то сил, - і каже: «Зверніться до Мене, і Я звернуся до вас», відповідно до того, що читаємо. Цим словам протилежні: «Ви відступили від Мене, і Я відступив від вас» . А тих, що повернулися з Вавилону, він наставляє звернутися до Господа, щоб і Господь звернувся до них, і щоб діти не почали робити того, що робили батьки, до яких так само звертали пророки того часу. Необхідно зауважити, що в деяких віршах і коротких висловлюваннях у пророків Аггея і Захарії завжди додається: говорить Господь воїнств для того, щоб слухачі безперечно знали, що саме Господь є Той, Хто дає наказ всупереч владі царя і навколишніх ворожих народів, і збуджувалися. Зах.1:4. Це говорить Господь військ: «Зверніться від шляхів ваших злих та помислів ваших безбожних: і не почули, і не прямували до Мене», говорить Господь. LXX: Це говорить Господь всемогутній: «Зверніться від шляхів ваших безбожних і починів ваших злих; і не хотіли, щоб послухати Мене», говорить Господь. – [Справжня] думка залежить від попереднього, – вищесказаного, – і наступне має бути пристосовано до попереднього. Бо Захарія [ще] не говорить до народу, а тільки показує, що колись колишні пророки говорили до їхніх батьків, до чого вони вигукували, говорячи: Це говорить Господь військ: «Зверніться від шляхів ваших злих та помислів ваших безбожних» . Це вигукували Ісая, Осія, Йоїл, Амос, Єремія [саме] для того, щоб вони залишили шляхи злі і покинули помисли нечестиві, з якими грішили словом, ділом і помислом; і тим не менш вони не послухали наказів Господа через пророків і таким чином не звернули уваги аж ніяк не на пророків, але на Мене, говорить Господь, бо говорячим і зневаженим у пророках був Я. Зах.1:5–6. Де ваші батьки та пророки? Хіба вони житимуть вічно? Але слова Мої та визначення Мої, які Я наказав рабам Моїм пророкам, хіба не втримали ваших батьків. І звернулися вони, і сказали: «Як Господь подумав військо зробити нам [або: з нами] за шляхами нашими та нашими вигадками, [так] і зробив нам». LXX: Де ваші батьки та пророки? Хіба вони житимуть вічно? Але ви приймаєте слова Мої та визначення, які Я даю в Моїм Дусі рабам Моїм пророкам: вони утримали батьків ваших; І відповіли вони та й сказали: Як Господь Господь приготовив усемогутній зробити з нами за дорогами нашими та за починаннями нашими, так і зробив нам. – Де, каже Він, ваші батьки, які не почули і не попрямували до Мене? Де ваші пророки? Це має бути розуміється взагалі в сенсі деякого перебільшення( ἀπὸκοινοῦ ): де ваші батьки, і пророки ваші де? тобто лжепророки, бо про святих пророків Він ніколи не сказав би: хіба будуть вони жити вічно? Таким чином, коли і ті, що згрішили і не хотіли звернутися до Мене, і ті, що обдурили тих, що грішать помилковими обіцянками, забрані смертю, Мої слова, сказані через пророків Моїх, перебувають вічно: вони утримали батьків ваших і показали, що сказане Мною істинно. Ці батьки ваші, після смерті пророків Моїх, випробовуючи на собі виконання їхніх пророцтв про події, звернулися до покаяння і сказали: «Як Господь передбачив війська зробити з нами, так і віддав нам у справах і гріхах наших». Будемо читати про те, як Даниїл від свого обличчя та від імені народу сповідує перед Господом, що вони не хотіли слухати Господа і справедливо зазнали того, що з ними сталося (Дан.3:28–32). Зах.1:7. У двадцять четвертий день одинадцятого місяця Сабат: другого року Дарія було слово Господнє до Захарії, сина Варахії, сина Аддо, пророка, що говорить. LXX: У двадцять четвертий день на одинадцятий місяць, це місяць Сабат, другого року за Дарія, було слово Господа до Захарії Варахіїну, сина Аддо, пророка, що говорить. – Деякі замість одинадцятого місяця вважають дванадцятий і, тлумачачи двадцять четвертий день того ж місяця за допомогою арифметичних міркувань, намагаються побачити стійкий чотирикутник і число нерухоме для того, щоб бачити в написаному щось безперечне і непохитне. Ми ж скажемо, що того ж другого року царя Дарія, у третій місяць після першого видіння, тобто в одинадцятий після восьмого, званий у Євреїв Сабат (Sabat – שכט ) знову було слово Господнє до Захарії. Ми часто вказували, що друге число – число нечисте, що стосується союзу плоті, речей світу і матерії. Місяць же одинадцятий, званий Сабат, нашою мовою перекладається словом лоза (різьба), вселяє думка про суворість і виправлення, чому відповідають ті слова апостола: Чого хочете ви? Щоб я прийшов до вас із жезлом? (1Кор.4:21) або слова Псалмоспівця: Розга Твоя і жезл Твої, вони втішили мене (Пс.22:4). Цей місяць – найхолодніший зимовий час і називається у Єгиптян Месhir, у Македонян περίτιος, у Римлян Februalius (Лютий); а двадцять четвертий день місяця позначає найбільшу темряву ночі, за відсутності місячного світла з поступовим зростанням непроникного нічного мороку, що наводить жах. Тому цілком придатно, що ті, які ще були в полоні, і здебільшого ще перебували у вигнанні серед Мідян, Халдеїв та Ассиріян, у другий рік і у важкий час одинадцятого місяця та в двадцять четвертий день цього ж місяця, отримують видіння для юдейського народу, яке слідує далі: Зах.1:8–13. Бачив я вночі: і ось чоловік, що сходив на коня рудого і стояв між миртовими деревами, що були в поглибленні, а за ним коні руді, пегі та білі, і сказав я: Господи мій! Хто вони? І сказав мені ангел, який говорив у мені: Я покажу тобі, що це означає. І відповів чоловік, що стояв між миртами і сказав: Це ті, яких послав Господь, щоб вони обходили землю. І відповіли ангелові Господньому, що стояв між миртами, і сказали: «Ми обійшли землю, і ось уся земля, населена і перебуває у світі». І відповів ангел Господній і сказав: «Господи війська! Доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та містами Юди, на які Ти розгнівався. Ось уже сімдесятий рік». І відповів Господь ангелові, що говорив у мені, слова добрі, слова втішні. LXX: Бачив я вночі: і ось чоловік, що сходить на коня рудого, і він стояв між двома покритими тінню горами, а позаду його коні — руді, строкаті та білі. І сказав я: Господи, хто вони? І сказав мені ангел, який говорив у мені: Я покажу тобі, що це означає. І відповів чоловік, що стояв між горами, і сказав мені: Це ті, яких послав Господь, щоб обійти навколо землі. І відповіли вони ангелові Господньому, що стояв поміж гір, і сказали: Ми обійшли навколо всієї землі, і ось вся земля населена і перебуває в тиші. І відповів ангел Господній і сказав: Господи всемогутній! Доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом та містами Юди, на які Ти розгнівався! Ось [вже] сімдесятий рік?» І відповів Господь ангелові, що говорив у мені, слова добрі та втішні. – Спочатку міркуватимемо про історію. Я бачив, - кажуть, - вночі, - не вдень, як Мойсей, що бачив Бога віч-на-віч, і Ісая, який говорив: Я бачив Господа на престолі високому і звеличеному (Іс.6:1); це було ще до того, як народ відводиться в полон і зруйновані були храм та Єрусалим; а для народу, ще схильного до лиха рабства, [пророк] у темряві споглядає те, що бачить щодо нього. І ось чоловік, що сходить на коня рудого. Під ним Євреї розуміють Ангела Михаїла, який є месником за неправди та гріхи Ізраїлю. А те, що він стояв між миртами, що знаходяться в глибині [вони розуміють так]: під миртами хочуть бачити пророків та святих, що ходили серед полоненого народу та були в глибині; а за чоловіком, тобто. Михаїлом, слідували коні руді, строкаті і білі в поступовому, як гадають вони, порядку; так що білі позначають Мідян і Персів, тому що під їхньою владою полон припинився і відновлено храм; строкаті позначають Македонян, з яких одні були друзями, інші переслідувачами (про це говорить останнє бачення Данила (Дан.8) досить докладно); руді ж позначають царство жорстоких і кровожерливих римлян, яке занапастило народ і зруйнувало храм, - А інші, зберігаючи вказаний у Писанні порядок, під чоловіком, який сходив на коня рудого і під конями рудими, строкатими та білими розуміють чотири царства. Перше і друге - криваві царства Ассиріян і Халдєєв, з яких перші при Салманассарі відвели в полон десять колін; а другі підкорили Юду та Веніямина, спаливши Єрусалим і зруйнувавши храм. Під третіми і четвертими, тобто під строкатими і білими, на їхню думку, розуміються Мідяни і Перси, з яких одні були поблажливими, як Кір і Дарій, син Гістаспа, і Ассуер, якого Греки називають Артаксерксом, і при якому відбувається історія Есфірі; інші жорстокі, як Камбіз та інші. Отже, пророку, що бачить чоловіка, що сходить на коня рудого, і за ним коней рудих, строкатих і білих, але не знає, що саме він бачив і бажає знати зміст видіння свого і промовляє: «Хто вони, Господи», Ангел, що говорив у ньому, обіцяє; а оскільки він мовчить, то чоловік, що стояв між миртами, розповідає. Це суть царства, яким Господь наказав обійти довкола землі та підкорити її своїй владі. Потім ангели, які начальствовали над царствами і народами, приходять не до когось чи іншого, а до найсправжнішого Ангела Господнього, Який стояв між миртами; вони кажуть: Ми обійшли всю землю, і ось вся земля населена та спокійна. Сенс такий: Під нашою владою всі царства перебувають у безпеці та у світі, і жодні [з них] не зазнають пригнічення. Внаслідок такої відповіді ангел, що клопотав за Ізраїлю, отримує нагоду просити про народ і говорить Господу: «Оскільки вся земля знаходиться в спокої і світі, то чому, Господи, Ти не змилосердишся над Ізраїлем і містами Юди, коли час полону, згідно з призначенням Твоїм, цілком скінчився?» І відповідає Господь ангелові, що говорив у пророку, слова добрі, слова втіхи: благі про обітниці майбутнього, втішні – про потребу сьогодення. – Це буквальний сенс, щоб не здалося, що наші приховують те, чого ми навчилися викладачами іноземної мови. Втім, вчителі Церков під ніч, у яку виходить видіння, розуміють неясність таємничого видіння, бо Господь поклав морок покровом Своїм (Пс.17:12), і у Сімдесяти про Нього говориться: Безодня, як шати Його Його (Пс.103:6). А чоловік, що сходив на коня рудого, є Господь Спаситель, Який, приймаючи домобудування плоті нашої, чує в книзі пророка Ісаї: Чому червоний одяг твій (Іс.63:2). Той, Який тут полоненому народу показується, як червоний, в Одкровенні Іоанна описується, як одягнений у біле вбрання і що сидить на білому коні ( Апок.3:5,6:2 ). А сказане про те, що Він стояв між двома горами тінистими (хоча в Єврейському немає слова двома) розуміють у відношенні до старого і нового Заповіту (Instrumentum), який вважається вкритим густим листям, лісом і тінистими гаями, бо сенс його оповитий багатою таємничістю. Під миртовими деревами, які були в глибині, і серед яких описується Він вартим, розуміють ангельські сили, які служили Йому навіть у прийнятому Ним тілі. Звичайно, з іншого боку, під горами (викинемо слово, що не знаходиться в Писанні) взагалі і без вказівки певної кількості ми можемо розуміти дуже багатьох святих, - апостолів і мужів апостольських, - про яких говориться, як про вихід світу, [подібно коням, які були] руді, строкаті і білі. З цих чоловіків одні були увінчані мучеництвом і називаються червоні; інші, за розмаїттям знамень, у справах та вченні, називаються строкатими; треті прийняли нагороду за цноту, чистоту догматів та непорочність серця, яке бачить Бога. Потім пророк запитує того ж чоловіка й ангела, який стояв між миртовими деревами і говорив: Хто вони [або: що це] Господи мої, і Ангел, що говорив у ньому, тобто почуття пророче обіцяє показати [зміст того], що споглядається [або: споглядає] у видінні. І хоча він обіцяв, але відповідає [на запитання] не сам, а інший, що стояв між миртами, [який] і каже: Це ті, яких Господь послав, щоб вони обійшли навколо землі. Справді, апостоли були послані Господом, щоб наповнити весь світ проповіддю євангелії, і після здійснення цієї справи повернулися до Ангела Великої Ради, що стояв серед тих, що говорили разом з Апостолом: Ми єси Христове пахощі в тих, які рятуються і в тих, що гинуть (2Кор. 2). І сказали вони до нього: «Ми обійшли землю, виконали справу, яку призначено нам, і ось уся земля населена і перебуває в тиші, земля, що раніше була спустошена від Бога; вона спокійна від війн, від нападів із боку пороків та гріхів; бо вона прийняла спадщину Господа, що повертається до Отця і говорить: Мир Мій даю вам, мир Мон залишаю вам (Ін.14:27)». А те, що у видінні питається повне милосердя, тобто щоб з настанням сімдесятого року Господь змилосердився над Єрусалимом і містами Юди, приводить [нас] до такого розуміння: Перш ніж настає повний мир і суботування і виповнюється число семи десятків, тобто. що означає бачення світу, - тобто церква не отримає повної свободи, ні міста Юди, тобто душі, які вірують у Господа. Нарешті, Господь обіцяє в словах благих, в словах втіхи те, що нині ми бачимо почасти і почасти пророкуємо (1Кор.13:9), а коли настане досконале, тоді колишнє почасти припиниться, і ми звільнені від Вавилону віки цього будемо викликати: Пс.125: 1). Зах.1:14–16. І промовив до мене ангел, що говорив у мені: «Вигукуй, кажучи: Це говорить Господь військ: Я ревнував про Єрусалим і про Сіон ревністю великою, і великим гнівом розгнівався на народи багаті. Так як Я гнівався мало, вони збільшили зло». Тому так говорить Господь: Я звернуся до Єрусалиму багато в чому милосердя, і дім Мій буде створений у ньому, говорить Господь військ, і теслярський шнур пошириться над Єрусалимом. LXX: І сказав до мене ангел, який говорив у мені: «Вигукуй кажучи: Це говорить Господь всемогутній: Я ревнував про Єрусалим і Сіон ревністю великою, і великим гнівом Я гніваюсь на народи, які надто спрямовані. Тому що Я гнівався мало, вони особливо кинулися на зло. Тому так говорить Господь: Звернуся до Єрусалиму в милосерді, і дім Мій буде відновлено в ньому, говорить Господь всемогутній, і міра пошириться над Єрусалимом. – І тут знову знаходяться слова добрі, слова втіхи, які пророку наказується вигукнути: Господь ревнував про Єрусалим та Сіон ревністю великою. А той, хто ревнує, показує любов до тієї, яку ревнує, зовсім не кажучи так, як [говорив] через Єремію: Як зневажає дружина чоловіка, так зневажив Мене дім Ізраїля (Єр.3:20), якому через Єзекіїля Господь каже: Гніваючись, Я вже не буду гнівусь Єз.16:42). Отже, Той, що ревнував про Єрусалим і Сіон, – а це є одне й те саме місто, – нині гнівається на народи, багаті багатствами, яких раніше Він назвав рудими, строкатими та білими; бо Він присвятив їх для виправлення [інших], а вони поводилися жорстоко з відданими в їхні руки. - Він хотів, щоб син був виправлений дітоводом, а вони намагалися винищувати і карати його, як ворога. Сталося подібне до того, що говориться в Ісаї: Я віддав їх у руки твої; ти ж не виявила їм милосердя: старцю обтяжила тягар і сказала: «Буду пані навіки» (Іс.47:6). Ревнощі, як і гнів, розуміються відповідно до людського уявлення про пристрасть ( ἀνδρωποπάδως ). Але з цього місця [пророцтва] злословлячі Старий Завіт єретики з необхідністю переконуються в тому, що Бог, що гнівається, не бажає погубити тих, на яких гнівається, а тільки виправити їх. Таким чином, каже: Так як Я ревнував про Єрусалим ревністю великою і про Сіон, яких вороги пригнічували більше, ніж Я хотів, тому так говорить Господь: «Звернуся до Єрусалиму не з однією тільки милістю, але з багатьма милосердям, і дім Мій, і Він буде в ньому, і буде храм створений в храмі. і будівельний шнур пошириться над Єрусалимом. Під Єрусалимом і Сіоном, - [що означає] бачення або місце спостереження світу, - які думають не про війни цього століття, не про низинний і земний, а про мир і злагоду і висоту небесної, можна розуміти Церкву. Бог, що гнівається на неї за гріхи та пороки, і за поступове охолодження любові (Мф.24:12), зраджує її переслідуванням, щоб вона з'явилася, як чисте золото та срібло в горнилі. А вороги її, яким вона віддана, прагнучи занапастити її, наповнять Єрусалим кров'ю вбитих від воріт до брами. Після цього Господь, який обіцяє мир і милосердя, каже, що має знову відтворити її. І теслярський шнур або землемірна мотузка буде протягнута в ньому відповідно до певних заходів та правильного розташування окремих частин. А що це за канат, це показується в наступному розділі, де пророк каже: Я підняв очі мої і побачив: і ось чоловік, і в руці його землемірна мотузка (Зах.2:1). А храм Божий, який зруйнували противники, ми можемо бачити в гідному тілі Господа, про яке Він сам говорив: Зруйнуйте цей храм, і Я в три дні споруджу його (Ів.2:19). Воно було зруйноване в стражданнях, але відновлено у воскресінні, і стало насінням або зачатком усіх храмів, про які і Апостол каже: Ви є храм Божий і Дух Божий мешкає у вас (2Кор.6:16). Зах.1:17. Ще вигукуй, кажучи: Це говорить Господь військ: «Знову потечу мої міста благами; і знову втішить Господь Сіон, і знову обере Єрусалим». LXX: І сказав мені ангел, що говорив у мені: Це говорить Господь Всемогутній: «Знову приллються міста благами, і знову Господь змилосердиться над Сіоном, і знову обере Господь Єрусалим» . – Ангел, що раніше говорив пророкові: «Виклитай: Це говорить Господь воїнств», – тепер знову запрошує його, щоб він вигукував, – не силою голосу, а напругою думки, – і наказує вигукувати таке: Знову переповняться благами міста Мої, які ти нині бачиш опустошений; знову вони будуть рясніти в усьому, і в колишньому їхньому жалюгідному становищі втішить їх Господь справжніми благами, і обере Єрусалим, який трохи раніше Він відкидав. Якщо ми віднесемо це до Церкви, якій обіцяються справжні і вічні блага, то маємо думати, що це ті блага, про які ми читаємо написане: Побачиш блага Єрусалима (Пс.127:5) і в іншому місці: Якщо захочете і послухаєте Мене, будете їсти блага земні (Іс.1:1:1). піднесе тебе над благами землі. Чоловік мудрий, якому Господь відкрив потаємні таємниці премудрості Своєї, з надією очікує отримати ці блага в майбутньому і каже: Вірую, що побачу блага Господні на землі живих (Пс.26:13). Цими благами, як ми бачимо, і потекли рясно церкви Господні після полум'я найжорстокішого переслідування, яке вони зазнали від язичників і єретиків аріан, і - по відновленню світу, - Сіон був втішений, Єрусалим [знов] обраний, - Сіон і Єрусалим. Це ж ми можемо відносити і до Господнього храму, і до кожного з віруючих. Деякі відносять втіху Сіону і обрання Єрусалиму та інше, що проповідується всіма пророками в цьому роді, до небесного Єрусалиму, який після руйнування його пороками був відтворений чеснотами. Але краще тлумачити це стосовно Церкви. Зах.1:18–21. І підняв я очі свої і побачив: і ось чотири роги, і сказав я ангелові, що говорив у мені: Що це? І сказав він мені: Це роги, що розкидали Юду, Ізраїлю та Єрусалим. І показав мені Господь чотирьох робітників, і я сказав: Що ці йдуть робити? Він сказав мені, кажучи: «Ті суть роги, які розкидали Юду по одній людині, і жоден з них не підняв голови своєї, а ці [люди] прийшли поламати їх, щоб скинути роги народів, які підняли ріг на землю Юди, щоб розсіяти її. LXX: І підняв я очі свої, і побачив, і ось чотири роги, і сказав я ангелові, який говорив у мені: Що це, Господи? І сказав він мені: Це поги, що розсіяли Юду, Ізраїлю та Єрусалим. І показав мені Господь чотирьох робітників, і сказав я: Що ці йдуть робити? І сказав він: «Ті суть роги, що розсіяли Юду, і розтрощили Ізраїля, і жоден з них не підняв голови, а ці вийшли, щоб відточити їх у руках своїх. Чотири роги – це народи, які підняли ріг на землю Господа, щоб розсіяти її. – Чотири роги, які розкидали та розпорошили Юду, Ізраїлю та Єрусалим є чотири народи: Вавилоняни, Мідяни та Перси, Македоняни та Римляни. У цьому місці це показує Господь, запитаний від пророка, і дуже докладно пояснює Даниїл. Він назвав ці народи у поясненні видіння боввана, що мав золоту голову, срібні груди, мідяне черево та гомілки, а ноги залізні та глиняні (Дан.2:31–44). А в іншому видінні знову показав ті ж народи під іншим чином, під образом чотирьох звірів: лева, ведмедя, леопарда та іншого жахливого звіра, імені якого він не позначив; а що Мідяни і Перси після перемоги Кіра становили одне царство, в цьому не засумнівається [чи не сумнівається] той, хто читатиме і світські, і священні книги. І цілком правильно пророк замість царств ужив роги, тому що священне Писання має звичай царство позначати словом роги, як напр., наступне місце: І підніс ріг Христа Свого (Пс.148:14) та інше: І спорудив нам ріг спасіння в домі Давида юнака Свого (9). І про десять рогів, які мають царювати зрештою, свідчить той самий Даниїл пророк (Дан.7:7–20). Таким чином у той час, коли споглядали це бачення, царство Вавилонян вже пройшло, наступало царство Персів і Мідян і мали бути ще царство Македонян з Греками і царство Римлян. Що зробили Юді, Ізраїлю та Єрусалиму Вавилонці, Мідяни та Перси, Греки, тобто. Македоняни, і особливо за царювання Антіоха, на ім'я Єпіфана, при якому відбуваються події, описані в книгах Маккавейських, про це людина вчений знає. А що зазнали Ізраїльтяни після приходу Господа Спасителя, коли Єрусалим був оточений, про це спочатку пророкує Євангеліє (Лк.19:42–43), а потім дуже докладно викладає Йосип, народний письменник юдейської історії. Ось ці роги і розкидали і розсіяли Юду ніби по одній людині, так що ніхто з них, пригнічений тяжкістю лих, не міг підвести голови. А чотирьох робітників, або майстрів, яких Греки називають τέκτονας, пророк побачив не сам, але показав йому їх Господь, і пояснив, хто ці робітники, чи майстри; під ними ми розуміємо ангелів, які коряться могутності Господа, так що вони творять те, що погани зруйнували. Ті ж слова, які ми з Єврейського переклали: Прийшли вони поламати їх, тобто царства, Сімдесят переклали: Прийшли вони відточити [витончити] їх у руках своїх. І відточити їх має розуміти в сенсі розтрощити. І, звичайно, поламати, з тією метою, щоб усі вони зігнули ши свої під ярмо Христове, а не для того, щоб (як витлумачив хтось) вони стали гіршими, бо були відточені. Справді, якби ангели приходили для того, щоб злих робити гіршими, то їх мало б назвати не майстрами, тобто руйнівниками зла та творцями добра, а їх самих мало б визнати злими та руйнівниками. Слід зазначити також і те, що зазначені чотири роги язичників підняли проти народу Божого один ріг: бо вони царювали не одночасно, і не разом пригнічували Юду, але наступали один за одним: за Вавилонянами – Мідяни та Перси, після царства Персів – царство Македонян, а після царства Македон. Ми сказали про них, слідуючи порядку [подій] історії. - Слова пророка: Я підняв очі Свої повинні бути пристосовані до того духовного змісту, [який висловлений у словах]: Я звів очі мої в гори, звідки прийде допомога мені (Пс.120: 1), і: Зведіть очі ваші і подивіться на поля, бо вони вже побіліли для жнив (Ін. 4). Ісаї: Святий сказав: «Зведіть ваші очі і побачите, хто показав все це» (Іс.21:6). Тож необхідне зведення очей і духовне розуміння, щоб бачити ворожі сили, що підминають проти нас свій ріг, про які і Апостол каже: Боротьба у нас не проти плоті й крові, а проти начальств, проти влади, проти правителів цієї темряви теперішнього віку, проти духів злості в піднебесній (Еф.6:12). Христос приходом Своїм вразив цих чотирьох ворогів, які завжди боролися проти святих. Також і Псалмоспівець говорить про них: "Наступатимеш на аспіда і василіска, і зневажати ногами лева і змія" (Пс.90: 13). Під чотирма рогами, які повставали проти народу Божого, ми можемо розуміти також чотири пристрасті (πάδη), – слово, що в людей учених розуміється над буквальному значенні слова, тобто. страждання (passiones), але в сенсі обурення: скорбота та радість духу; [ці] дві відносяться до сьогодення; а [ще] дві – до майбутнього: страх і хіть; на них вказує і знаменитий поет: «Тому вони бояться, сильно бажають, сумують і радіють» (Енеїд. Вірг. VI.) Чотирьох робітників і, так би мовити, лікарів проти цих [обурень] та добрих будівельників пророк не бачить і не міг бачити сам собою без Божого одкровення; їх показує йому Бог; це чотири чесноти: розсудливість, справедливість, фортеця, помірність, про які вельми докладно міркує Туллій [Цицерон] у книгах «De officiis», складаючи особливу книгу для кожної з чотирьох чеснот. Таким чином, ті, що руйнують пороки і творять чесноти, а також і всі святі, які, володіючи цими засобами, завжди творять Церкву, повинні бути названі будівельниками або робітниками. Тому й апостол каже: Як мудрий будівельник, я поклав основу (1Кор.3:10). І Господь у гніві Своїм говорить, що Він вилучить із Єрусалиму чоловіка мудрого та будівельника (Іс.3:3). І сам Господь, Син Всемогутнього Бога і Творця [або: Творець] всього, називається сином будівельника. У тлумаченнях якогось я прочитав, що під чотирма робітниками розуміються чотири євангелісти, які мають відновити на первісному сідалищі пригніченого Ізраїлю, тобто споглядає Бога думка, і Юду, тобто покладається на Бога, і Єрусалим, т. е. залучили до порятунку людей, відірваних від церкви порочними народами (Vitiorum gentes). Зах.2:1–2. І підняв я очі свої, і побачив: і ось чоловік, а в руці нею землемірна мотузка. І сказав я: Куди ти йдеш? І він сказав мені: «Виміряти Єрусалим і бачити, як велить широта його, і як велика його довгота [або: висота його]». LXX: І підняв я очі свої, і побачив, і ось чоловік, а в руці його землемірна мотузка, і сказав я йому: Куди ти йдеш? І він сказав мені: «Розміряти Єрусалим і бачити, наскільки велика широта його, і як велика довгота його» . - Той, що піднявши свої очі раніше, бачив у чотирьох рогах сумне, нині знову піднімає очі, щоб побачити чоловіка, про якого написано: Ось чоловік, Схід ім'я Його (Зах.6: 12); про Якого і вище ми читаємо: І ось Чоловік, що сходить на коня рудого, і стояв Він між миртовими деревами, що були в глибині, або: між тінистими горами (Зах.1:8). Про Нього і Батько каже: Цей створив місто Мій (Євр.11:16), творець якого і влаштовувач є Бог. Його бачить і Єзекіїль, що тримає в руці канат і тростину за величиною з чоловічий лікоть, щоб виміряти Єрусалим, опис якого, тобто розміри широти і довготи робить той самий пророк таємничою мовою (Єз.40:5 і дав). Дехто вважає, що це частково здійснилося при Зорававілі, Ісусі, Єздрі та Неємії та інших вождях і царях, які керували народом Ізраїльським до приходу Господа Спасителя. Інші ж і особливо юдеї, – люди тілесні, що шукають тілесного, – тлумачать це стосовно тисячолітнього царювання. З наших же більшість відносять [це] до небесного Єрусалиму і кажуть, що він має бути знову відбудований, він, що був закинутою купою душ грішних. Під цим розуміються єретики. З іншого боку, під горою Сіон і матерію первородних і святих ми будемо розуміти Церкву, яка створена стражданнями і воскресінням Спасителя і щодня твориться тим, хто знає міру та заслуги кожного. Те, що ми сказали про Церкву, може бути прийняте і щодо душ віруючих, які щодня творяться Господом і споглядають світ Його, залишений Ним Апостолам. Зах.2:3–5. І ось ангел, що говорив у мені виходив, а інший ангел виходив на зустріч йому і говорив йому: «Біжи [і] скажи цьому юнакові: Без стіни буде населятися Єрусалим через безліч людей та худоби в середині його. І Я, каже Господь, буду йому муром огненним навколо [його] і буду в славі серед нього. LXX: І ось Ангел, який говорив у мені, стояв, і інший Ангел вийшов йому назустріч і говорив до нього, кажучи: "Біжи і скажи тому юнакові, кажучи: Єрусалим буде заселений плідним через безліч людей і худоби в ньому. І Я буду для нього, говорить Господь, стіною вогню навколо [його], і Я буду посеред нього для слави. - Ангелом, який говорив, у пророка і встав, або, як це читається на івриті, вийшов, бо це означає слово יעא, а під іншим ангелом, який вийшов і пішов йому назустріч, вони мають на увазі Гавриїла, який каже Михаїлу передати пророку, яка велика кількість людей і худоби, і яку силу будуть мати стіни Єрусалиму, які зараз зруйновані. відповідно до духовного значення, буде тлумачити все це стосовно Церкви, яка є без стіни, або, як переклали Сімдесят, κατάκαρπος, тобто буде наповнена безліччю всіляких плодів і матиме безліч людей і худоби, і Господь буде вогнем навколо неї і буде у славі посеред неї. Це те місто, про яке ми в іншому місці читаємо: Преславне сказано про тебе, град Божий (Пс.86:3) і знову: Великий Господь і велично хвалимо в граді Бога нашого, в горі святій Його (Пс.47:2). Хто живе в цьому [граді], може сказати: Я ж як плодоносна маслина в домі Божому (Пс.51:10), Господь керує мною і ні в чому не буде [у мене] нестачі; на місці пасовища, там Він помістив мене; на водах заспокоєння виховав мене (Пс.22:1–2). І буде населений Єрусалим від безлічі людей і худоби без стіни, або багатий на достаток усіх плодів. Дехто під людьми та худобами розуміє два народи, – юдеїв та язичників, бо ті, що ходили під Законом і звернулися до віри в Христа, названі людьми; а ми, внаслідок ідолослужіння, що ніби на відстані від Закону і в роз'єднанні з пророками, і ті, хто засвоїв [лише] страждання Його, повинні називатися худобами. Інші ж під людьми хочуть розуміти чоловіків розуму і наставлених у пізнанні Писань, а під худобами деяких віруючих у простоті, і стосовно них розуміють сказане: Господи, Ти спасеш людей і худоби (Пс.35:7). Ці худоби і ці одухотворені [чутки] чують голос Доброго Пастиря, пізнають Його і йдуть за Ним: Він сам є і Пастир, бо керує нами, і двері, бо через Нього ми вступаємо до Церкви і [приходимо] до Отця (Ін.10:3–11), і о о і [о. середині її, які раніше звільнилися від охолодження в собі любові, зігрілися і могли горіти духом. А вовків і найлютіших тварин, – (про які написано: Не віддай звірам душу, що на Тебе покладається (Пс.73:19) і плоди яких суть сіно, дрова, солома (1Кор.3:12) і які приносять тільки колючки та шипи), – винищити вогнем Своєму. І Той, Хто для ворогів – вогонь, що пожирає, для віруючих є слава серед них. А що Господь є стіна Єрусалиму, про це ми читаємо і в іншому місці: Гори навколо нього, і Господь навколо народу свого (Пс.124:2). Іудеї думають, що все це чуттєвим чином здійсниться за Помазаника (ἠ λειμμέν ῳ), Якого вони даремно чекають для себе; [Тоді] Єрусалим матиме такий великий добробут, що внаслідок безлічі людей і тварин не матиме стін; а стіною його буде захист самого Господа, і він насолоджуватиметься славою перебування Його серед себе. Зах.2:6–9. О! о, біжіть від землі північної, говорить Господь, бо по чотирьох вітрах неба Я розсіяв вас, говорить Господь. О Сіон, що мешкає у дочки Вавилона, встань. Бо так говорить Господь військ: За славою послав Він мене до народів, що грабували вас; бо хто торкається вас, торкається зіниці ока Його. Тому ось Я піднімаю Свою руку на них, і вони будуть здобиччю тих, що були в них у рабстві, і ви пізнаєте, що Господь військ послав мене. LXX: О! о, біжіть від землі північної, говорить Господь, бо від чотирьох вітрів небесних Я зберу вас, говорить Господь. Рятуйтесь у Сіон, що живе у дочки Вавилону. Бо це говорить Господь всемогутній: За славою послав Він мене до народів, що грабували вас, бо той, хто торкнувся вас, стосується як зіниці ока Його. Ось Я підніму руку свою на них, і вони будуть здобиччю тих, що були в їхньому рабстві, і ви пізнаєте, що Господь всемогутній послав мене. – Країни світла, – звані у греків κλίματα – розрізняються [тут] стосовно становища Єрусалиму та храму. Таким чином Ассирійці та Вавилонці, що вразили народ Божий, живуть у країні північній. Нарешті, в книзі Єремії (Єр.1:13–14) котел, (тобто місто Єрусалим), за словами Єзекіїля (Єз.24:3–4) підігрівається з боку північного. Отож ангел, що виходив на зустріч, ангелові пророцтвовавшему в Захарії, наказав говорити до юнака (кожна людська природа в порівнянні з ангельською гідністю називається отроцтвом, бо не ангели височіють до нашої природи, а ми – до природи ангельської) і сказати йому: Без стіни будуть населяти. інш. Нині те саме слово Господа звертається до тих, що мешкають на півночі: нехай зберуться від чотирьох країн, в яких вони були розпорошені по всьому світу і нехай повернуться до Сіону, що жили у Вавилоні. Або ж [можна розуміти] так: Ви, розсіяні по чотирьох країнах піднебесної, тікайте з північної землі і ти, о Сіоне, що нині мешкає в Вавилоні, біжи і звернися до колишнього житла. А вживання втретє О! при кличному відмінку позначає рішуче переконання до втечі, щоб вони знали, що не один раз, а набагато більше спонукаються до втечі. Ще має бути сказано при цьому і таке: Північний вітер є найжорстокішим, що робить серця мешканців країни його дуже жорсткими, і з півночі виходять лиха на всіх мешканців землі, і до нього, як каже цей пророк Захарія, прямують коні вороні, щоб зупинитися в країні Його (Зах.6:6). Також і той, що гордовито виголосив у книзі пророка Ісаї: Зійду на небо, вище зірок небесних поставлю престол мій, возсяду на горі найвищої, вище гір високих на Півночі (Іс.14:13), хвалиться тим, що має царство в країні найхолоднішою. В іншому місці ми читаємо: Ось дим походить від Півночі (Іс.14:31) і про тих, які далеко відступили від святого міста, говориться: Ось ці приходять здалеку від Півночі та від моря (Іс.49:12). І через Єремію Дух Святий, закликаючи тих, що перебувають у полоні, каже, щоб вони повернулися до Єрусалиму: Іди і ці слова Мої зверни до Півночі і скажи: Вернися до Мене, оселя Ізраїля, говорить Господь (Єр.3:12). Тож нам, що жили на півночі і втратили палке ревнощі до Господа, і розпорошені по всьому колу земному, і про які Євангеліє проповідує, що пошле Господь ангелів Своїх на чотири країни [або вітру] (Мк.13:27) і збере нас, що оберталися в пороках, і збереться в пороках, і збереться в пороках, і збере нас у пороках, [т.e.] Церква Господню, і твердо стояти на сторожі та на висоті її догматів, залишаючи низинне. Наступні потім слова: Це говорить Господь військ: за славою послав мене та ін., вводять [в пророкове слово] голос Спасителя, що говорить. Він, Бог всемогутній, каже, що посланий Отцем всемогутнім, не в тому, що Він всемогутній, а в тому, що Він посланий за славою. Так як Він був в образі Божому, то не вважав розкраданням того, що Він дорівнює Богу, але принижував Себе Самого, приймаючи образ раба, і був у покорі у Батька навіть до смерті і смерті хрещеної (Фил.2:6–8). Не дивно, що Христос називається всемогутнім, від імені Якого ми читаємо в Одкровенні Івана: Це говорить свідок вірний, початок творіння Божого, що є і був, і має прийти, Господь Бог всемогутній ( Апок.1:4–5 ). Також і те, що ми читаємо в псалмі двадцять третьому: Князі, підніміть браму вашу, і підніміться, брама вічна, і ввійде Цар слави (Пс.23:9), як і сказане іншими ангелами людям, які не знають таємниці прийняття плоті [хто є втілення]: Хто є? Сам Господь сил є Цар слави (Пс.23:10) відноситься до Христа, бо там, де ми читаємо Господь сил, в Єврейському написано sabaoth (עבאוח), що перекладається у LXX тлумачів словом: всемогутній. З цього ми розуміємо, що там, де про Христа говориться: Господь сил, має визнавати Його всемогутнім. Не повинно дивуватися з того, що всемогутнім називається Христос, Якому дана всяка влада на небі та на землі (Мф.28:18) і Який каже: Все, що належить Отцеві, є Моє (Ін.17:10). А якщо все, тобто Бог від Бога, Господь від Господа, Світло від Світла, то від Всемогутнього та Всемогутнього. Справді, не може бути, щоб була різна слава тих, природа яких одна. Отже, Він посланий за славою Божественної величності до народів, які пограбували народ Божий, щоб зробили його своєю здобиччю, самі стали здобиччю колишніх рабів своїх, і щоб увесь натовп колись рабами пізнав, що Його послав Бог всемогутній. У словах же: Хто стосується вас, стосується зіниці Його ока, дотик розумій у сенсі утиску і образи, згідно з тим, що читаємо: Не торкайтеся до помазаників Моїх і пророків Моїх не робіть зла (Пс.104: 15). Бо хто доторкнеться до святих Господніх, той ніби бажає потерпіти зіницю ока Його і позбавити Його ясного світла, про яке говориться в Євангелії: Ви є світлом світу (Мф.5: 14). А руку Свою підійме Господь, щоб потрясти ворожі народи і повернути народ Свій чи до Єрусалиму, чи до Церкви. У переносному значенні (juxta tropologiam); під ворожими народами розумій протидіючі сили, щодня підпорядковують своїй владі грішників і примушують їх раболепно служити собі. Зах.2:10–12. Радуйся і веселися, дочко Сіону, бо ось Я йду і мешкатиму серед тебе, говорить Господь і наблизиться до Господа того дня багато народів і будуть народом для Мене, і мешкатиму серед тебе, і ти дізнаєшся, що Господь військ послав мене до тебе. І буде володіти Господь Юдою, спадкою Своєю в землі освяченій, і знову вибере Єрусалим. LXX: Веселись і радуйся, дочко Сіону, бо ось Я йду і мешкатиму серед тебе, говорить Господь: і в той день прийдуть до Господа багато народів і будуть народом для Нього, і будуть мешкати серед тебе, і ти пізнаєш, що Господь всемогутній послав мене до тебе. І володітиме Господь Юдою, спадкою Своєю в землі святій, і знову вибере Єрусалим. – Ці слова також має розуміти, як сказані від Господнього лиця, бо Він закликає Свій народ, що повернувся в колишнє житло з полону, радіти і веселитися, бо прийде Сам Господь і буде мешкати серед нього і багато народів мають увірувати в Нього, про що говориться: Проси у Мене, і Я дам Тобі в спадщину Твою (8). і буде мешкати серед них учням, що говорить: Ось Я з вами сім у всі дні, до кінця світу (Мт.28:20). І буде Господь Юдою спадком Своїм, що покладається на Нього і віруючим імені Його, і буде володіти не в іншому якомусь місці, а в землі святій, під якою розуміється Церква і знову вибере Єрусалим, який передав на випробування через переслідування. Одні з юдеїв думають, що при Зоровавелі та Ісусі, Ездрі та Неємії це частково і здійснилося, особливо в обранні Єрусалиму і в володінні Юдою [від Господа]: саме два племени повернулися з вавилонського полону і називаються Юдою, а не Ізраїлем, що він [і : Інші ж [Юдеї] відносять це до майбутнього, [говорячи], що тоді народи увірують у Того, що посилається від Господа, і тоді Єрусалим має бути обраний, коли вже всі народи увірують у Господа Спасителя; а тепер ще не може бути обраний той, що майже зовсім зруйнований. Цілком згідно з істиною те, що дочка Сіону після полону закликається до радості; про це і в псалмі говориться: Коли Господь поверне полон народу Свого, зрадіє Яків і звеселяється Ізраїль (Пс.52:7). Зах.2:13. Хай змовчить всяке тіло перед Господнім лицем, бо Він повстав від Святого оселі Свого. LXX: Хай злякається всяке тіло перед Господнім лицем, бо Він повстав від хмар святих своїх. – Коли вищесказане збудеться так, і коли Господь візьме гору Юдою – наділом Своїм, і вибере Єрусалим; тоді нехай всякий рід людський злякається пришестя Господнього, бо Він повстав від святої оселі Своєї. А говориться про Господа, що Він встає і ніби прокидається від сну тоді, коли Він встає для помсти за народ Свій, як написано! Устань Господи, що спиш? (Пс.43: 24); або, як у LXX, що говорять: повстав від хмар святих Своїх, розумій патріархів, пророків і апостолів, яким Господь наказав не посилати дощу на Ізраїля. Це суть хмари, про які написано: І хмари нехай проливають правду (Іс.45: 8); дійсно, не ті чуттєві хмари, в яких згущується повітря, можуть проливати справедливість. У цих же хмарах і з цими хмарами, за словом Євангелія, Господь має прийти, як Сам говорить про Себе (Лк.21:27). І в пророка Ісаї читаємо, що Господь прийде до Єгипту в хмарі легені (Іс.19:1). Під Єгиптом розуміється світ, в якому Господь є тілом, що зійшов у тілі, що походить від дівочого черева і не обтяженого тягарем насіння чоловічого і гріхів. А що під всякою плоттю розуміється не взагалі тіло людей, тварин, птахів і риб, а виключно тіло людське, на це вказують наступні слова писання: Почуй молитву мою, до Тебе прийде всяка плоть (Пс.64:3). Бо не всяка плоть нерозумних тварин має прийти до Господа, але тільки та, яка сприйме дар Святого Духа, і про яку сказано: Виливаю від Духа Мого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та дочки ваші (Йоил.2:28). Зах.3:1–5. І показав мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього ангела. І сатана стояв з правого боку його, щоб протидіяти йому. І сказав Господь сатані: Нехай Господь заборонить тобі, о сатано, і нехай заборонить тобі Господь, що вибрав Єрусалим. Хіба не є він сажка, викинута з вогню?» А Ісус стояв одягнений у одяг заплямований і стояв перед лицем ангела, що відповідав і сказав тим, хто стояв перед лицем його, так: «Зніміть з нього одяг брудний». І сказав до нього: «Ось Я зняв з тебе неправду твою і вдягнув тебе в [одяги] змінні». І сказав: Покладіть на голову його чистий кидар, і поклали на голову його чистий кідар і одягли його в одяг. LXX: І показав мені Господь Ісуса, священика великого, що стояв перед лицем ангела Господнього, і диявол стояв праворуч його, щоб протидіяти йому. І сказав Господь дияволові: «Хай заборонить Господь тобі, о дияволе, нехай заборонить тобі Господь, що вибрав Єрусалим, Чи не є він, як сажка, викинута з вогню!» А Ісус був одягнений у одяг заплямований, і стояв перед лицем ангела, і відповів [Ангел] і сказав тим, хто стояв перед лицем його, кажучи: «Зніміть з нього одяг заплямований». І сказав йому: Ось Я зняв з тебе неправди твої; і надягніть на нього подир, і покладіть на голову його чистий кидар». І поклали на голову його кідар чистий і вдягнули його в одяг, – Перш ніж перейти до духовного розуміння цього місця, слід сказати в коротких, але точних словах про те, як юдеї міркують про нього. Під Ісусом, священиком великим, якого Греки називають ἀρχιερεύς, а Латиняни – pontifex, Євреї хочуть розуміти Ісуса, сина Йоседекова, який разом із Зоровавелем керував народом. З правого боку його стояв ворог (бо це означає слово satan), щоб противитися йому. І праворуч стояв він з правого боку, а не з лівого, тому що звинувачення проти Ісуса було не хибним: він разом з іншими одружився на чужинці, що дуже докладно описано в книзі Ездри і у пророка Малахії, які слідують за пророком Захарією (1Езд.10:18, Мал.2:1). І сказав Господь сатані, обвинувачеві та ворогові його, бо він є і ворог і месник і обвинувач братів своїх: Хай заборонить Господь тобі, Сатана і, подібно до того, як сказано: Пролив Господь дощ від Господа (Бут.19:24), каже: І нехай заборонить тобі Господь, що вибрав Єрусалим. Отже, якщо з усіх міст Юди нині обраний Єрусалим, і Господь не звинувачує його в гріхах, які він здійснив, чому ти намагаєшся викинути, як сажку, або як палаючий шматок дерева, Ісуса, який пішов з вавилонського полону, як напівспаленим? А слова: Ісус був одягнений у одяг брудні розуміються трояко: або у значенні недозволеного шлюбу, або у сенсі гріхів народу, або ж щодо нечистоти від полону. А ангел, перед лицем якого стояв Ісус, наказав іншим ангелам від Господа зняти з нього одяг брудний, про що ми вже сказали вище. Коли вони справою виконали наказ, той же ангел знову каже Ісусові: Ось я зняв з тебе неправду твою – його брудні шати, і наділ на тебе шати змінні, тобто дав тобі дружину Ізраїльтянку; Сімдесят замість цього переклали ποδήρη , що ми можемо перекласти словом: одяг спускається до п'ят і ступнів. А в наступних потім словах: Покладіть на голову його чистий кідар в Єврейському замість кідар читаємо saniph (עניף), що багатьма називається пов'язкою (mitra); і в цьому хочуть бачити гідність священства, саме: після зняття брудних шат він матиме непорочне священство. Так пояснюють це місце юдеї. – А наші міркують так, що священик великий є Той, Якому говориться: Ти священик у віки за чином Мелхиседековим (Пс.109: 4). А оскільки Його неможливо бачити пророку самому собою, то Господь і показує Його йому стоять перед лицем ангела Господнього, в якому хочуть бачити Ангела Великої Ради, не тому, що Він є і той і інший, або що в Сині ми визнаємо дві особи, але тому що Він один і той же, в якому, з одного боку, показується як би людина нечиста, перед Богом. А що це не Ісус, син Йоседека, це намагаються побачити у відсутності в цьому місці прибавки: син Йоседека, в той час, як в інших місцях, де йдеться безсумнівно про Ісуса, сина Йоседека, ім'я його завжди відзначається додаванням імені батька. Отже, Ісуса споглядає пророк, що стоїть і стоїть твердо в незмінному становищі, і Сатана стояв з правого боку, щоб протидіяти йому. Справді, Він був спокушений всіляко крім гріха (Євр.4:15) і в Євангелії до Нього приступає спокусник, всіляко намагаючись йти проти правого шляху та чеснот. Щодо наступних слів: Нехай заборонить Господь тобі, Сатана, і нехай заборонить тобі Господь, що вибрав Єрусалима, міркують так: Так як і Отець і Син є Господь, про що ми читаємо і в сто дев'ятому псалмі: Сказав Господь Господеві Моєму: «Сиди праворуч Мене», то [ Який каже, не міг заборонити, але тому, що внаслідок єдності природи нехай піде заборона і від Того, – Який каже, коли Інший заборонив. Бо хто бачить Сина, бачить і Отця (Ін.14:9); і Він є Той, Який обрав Єрусалим [тобто] Церква, що споглядає світ Господній. Під головною ж, викинутою з вогню, вельми правильно розумітиме Того, Хто хоч і був у Вавилоні, проте не був знищений вогнем Вавилону і не зазнав дії полум'я віку цього. Тому і Мойсей бачить у пустелі велике видіння: горів кущ і не згорав (Вих.3:2). Цей Ісус був одягнений у заплямований одяг; Він хоч і не створив гріха, але заради нас зробився гріхом, носить наші немочі, і болить за нас, і ми думали, що [це] Він страждає, зазнає ударів і переносить тягар. А Він був поранений за наші гріхи (Іс.53:4–5). І в Апостола читаємо: Христос викупив нас від прокляття Закону, бувши заради нас прокляттям (Гал.3:13). Цей і в двадцять першому Псалмі каже: Далеко від спасіння Мого слова гріхопадінь Моїх (Пс.21:2); і в шістдесят восьмому Псалмі: Боже, Ти знаєш безумство Моє і гріхопадіння мої не приховані від Тебе (Пс.68: 6). Вони і називаються взагалі одягом заплямованим і будуть зняті з Нього, коли Він згладить наші гріхи, так що внаслідок того, що Він був одягнений в одяг заплямовані, ми знову повставаючи в Ньому після хрещення, почуємо слова: Одяг мої нехай будуть завжди чисті (Еккл.9:8) і вся Церква: Омийтеся, будьте чисті (Іс.1:16). Про неї пророкується і в книзі Пісня Пісня: Хто це та убеленная, яка сходить? (Пісня 3:6). А над подиром (ποδήρην) розумій втілення Його, яке як земне і позначене поняттям нога (πούς). Кідар чистий на голові Його розглядай як сяйво Божественної величності. Таким чином один і той же споглядається і як людина, прикрашена одягом, що досягає до стоп ( ποδήρη ), і як Бог - кідаром. Зах.3:6–7. І Ангол Господній стояв; І засвідчив Ангол Господній Ісусові, говорячи: Так говорить Господь військ: «Якщо ти будеш ходити дорогами Моїми і стоятимеш на варті Моїй, то будеш також судити дім Мій і охоронятиме двори Мої, і Я дам тобі тих, що ходять із цих, що нині тут стоять». LXX: І Ангел Господній стояв, і засвідчив Ангел Господній Ісусові, кажучи: Так говорить Господь всемогутній: «Якщо ходитимеш дорогами Моїми і збережеш заповіді Мої, і ти будеш судити дім Мій, і якщо збережеш двір Мій, Я дам тобі тих, що звертаються серед тих, що стоять цих» . - Євреї, слідуючи раніше прийнятому порядку тлумачення, розуміють ці, сказані ангелом Господнім, слова щодо Ісуса, сина Йоседека в тому сенсі, що після зняття з нього брудних шат і відновлення в ньому гідності непорочного священства, йому дається наказ, - подібно до того, що написано: більше, щоб не було з тобою чогось гіршого (Ін.5:14), - і обіцяється йому нагорода: якщо він ходитиме дорогами Господніми і зберігатиме заповіді Господа, то і він сам буде суддею дому Його. тобто. постійно перебуватиме Його первосвящеником, і охоронятиме подвір'я Його та оселі Його; і дасть йому Господь з-поміж ангелів, які в той час стояли перед його лицем, таких, допомога яких буде йому сприяти і зберігати його від усякого хитрощі ворогів. – А за тлумаченням наших, які все це відносять до Господа Спасителя, все сказане ангелом Ісусу є скрутним для пояснення. Якщо Він ходитиме дорогами Господа і збереже заповіді Його, то й Сам буде суддею дому Його, і вартовим дворів Його, і дасть Йому Господь супутніх з тих, які мають бути перед Ним. Зах.3:8–9. Слухай, Ісусе, священик великий, ти та друзі твої, що живуть перед лицем твоїм, бо вони мужі пророкують. Ось Я приведу Сходового раба Мого, бо ось камінь, який Я дав перед лицем Ісуса; на одному камені є сім очей... LXX: Слухай же, Ісусе, священик великий, [ти] і ближні твої, що сидять перед лицем твоїм, бо вони – чоловіки τερατοςκόποι , тобто глядачі чудес, бо ось Я приведу раба Мого Схід, бо [є] камінь, що Я камінь, який Я. – Іудеї сильно наполягають, на тому, що наші [тлумачники] відповідно до зв'язку і послідовності промови в цьому місці повинні розуміти під священиком Ісусом швидше Ісуса сина Йоседекова, ніж Господа Спасителя. Справді, якщо мова звернена до Господа, і [якщо] до Христа говориться: Слухай, Ісусе, священик великий; то хто ж є той, про якого говориться: Ось Я приведу раба Мого Схід, який називається ще іншим ім'ям камінь, і який дано перед лицем Ісуса, і на ньому сім очей? Навпаки, наші наполегливо стверджують, що в іменах: Ісус, великий священик, Схід і камінь потрібно бачити найменування Христа в різних відносинах. Але дуже важко усвідомити, яким чином про Нього самого говориться Йому, як про [когось] інше. Таким чином, ті, що хочуть бачити [в цьому місці] Ісуса, сина Йоседекова, священика великого, під його друзями, які мешкають або сидять перед його обличчям і які пророкують, розуміють учнів його та пророків. Адже пророки поставлені на знак майбутнього. Отже, яке значення має те, що Ісус та друзі його спонукаються почути, [т. е. слова:] Наведу раба Мого Схід та ін.? Раніше Бог обіцяв Ісусові, синові Йоседековому, священикові великому, що якщо він ходитиме дорогами Його, і збереже заповіді Його, то судитиме над домом його і охоронятиме оселю Його, і Він дасть йому служителів - гідно рівних ангелам, а нині говорить йому про повне щастя, яке чинить тоді про повне щастя. про якого написано: Ось чоловік, Схід ім'я Йому (Зах.6:12), і в Малахії: Зійде серед [або без: серед] вас [або: вам], що боїться імені Мого, сонце правди, і зцілення в крилах Його (Мал.4:2) і в книзі Числ: 11 І станеться зірка:1. ). У Євангелії також дуже ясно читаємо про Христа: У яких відвідав нас Схід з висоти: щоб просвітити тих, хто сидить у темряві і тіні смертній, щоб спрямувати стопи наші на шлях світу (Лк.1:78–79). Цей Схід називається також і наріжним каменем (Еф.2:20), бо з'єднує два народи і пов'язує дві окремі огорожі в одне житло. Він для невіруючих є камінь спокуси, про який говориться в Псалмах: Камінь, який відкинули будівельники, цей [камінь] був на чільне місце. Від Господа було це (Пс.117:22–23). На цьому камені є сім очей, про які говорить Ісая: Відбудеться галузь від кореня Єссеєвого і колір виросте від кореня його, і спочиє на Ньому Дух Божий, дух премудрості та розуму, дух поради та фортеці, дух ведення та благочестя, і дух страху Божого виконає Його (Іс.11:1–3). Ті, що під священиком великим і друзями його хочуть розуміти Господа Спасителя, під чоловіками, що споглядають чудеса, і провісниками бачать апостолів [або: учнів], які споглядали Його таємничі знамення і з сьогодення пізнавали майбутнє; водночас у сліпонародженому зцілення очей (Ін.9) вони відносять до язичників, а в кровоточивій жінці (Мф.9:20–22) вбачають Церкву, звільнену від кривавих діянь. Наступні слова: Тому ось камінь, який Я дав перед лицем Ісуса, любителі історії розуміють про Христа, і кажуть, що після Ісуса, сина Йоседекова має прийти Христос. Бо бути перед Ісусом, тобто перед Його лицем і перед очима його [і значить] сповістити майбутнє; а називається Він каменем за силу і фортецю, якою руйнує всі царства; про цей камінь, як відірвався від гори без сприяння рук, ми читаємо і в Данила (Дан.2:34). Зах.3:9–10. ...Ось я виріжу зображення його, каже Господь воїнств, і знищу неправду землі оній одного дня. Того дня, каже Господь воїнств, покличе чоловік друга свого під виноград та під смоковницю. LXX: Ось Я викопаю рів, говорить Господь всемогутній, і торкнуся неправди землі оній щодня. Того дня, говорить Господь всемогутній, кожен покличе ближнього під виноградну лозу та під смоковницю. - Вище він сказав: Ось камінь, який Я дав перед лицем Ісуса; на одному камені є сім очей. Відповідно до цього і тепер продовжує зберігати порівняння [ μεταφοράν ], маючи на увазі камінь, і каже: Виріжу зображення його , або: Зображу зображення його ; бо те, що знаходиться в єврейському тексті: maphate phethee ( מפתה פתחה ) Акіла переклав словами: διαγλύψω ἄνοιγμα αὐτῆς , тобто виріжу кришку його; Сіммах і Феодотіон: Накреслюю зображення його . Сенс такий: Я зроблю, що цей Камінь буде поранений цвяхами на хресті та списом воїна і в стражданні Його знищу неправду землі в один день, про який написано: Цей день, який створив Господь, зрадіємо і звеселимося в той (Пс.117:24). Того дня страждання Христового чоловік, досконалий у Христі і з апостолами, що досяг вищого ступеня благовоління Господнього, покличе свого ближнього, тобто. віруючих з Юдеїв, або ж народи язичницькі під тінь виноградника, званого Сорік, - про Якого і в Євангелії говорить: Я є лоза (Ін.15: 1), і плід якого веселить серце людини, - і під смоковницю, [т. е.] найсолодші плоди Духа святого, щоб ті, що закликаються, спочили в тиші і, перемігши принадність миру і [припинивши] криваві битви, пізнали, що вони перебувають під владою Царя, ім'я Якого, – мир, – таємниче вказано в особі Соломона. Про це саме заспокоєння під виноградником і смоковницею говорить і пророк Міхей у словах: Того дня кожен покличе ближнього свого та брата свого під виноградну лозу і під смоковницю, і не буде страхітливого (Мих.4: 4). А в словах пророка з тлумачення Сімдесяти: Ось Я викопаю рів під ровом чи ритвиною ми можемо поримати поглиблення різця художника, бо все, що вирізується, також і виривається. Однак, якщо хтось не захотів би задовольнятися розумінням цього щодо каменю, а [хотів би думати], що тут полягає особливе значення і сенс, [такому] ми скажемо, що Бог всемогутній у день страждання Сина Свого або, - як думають Юдеї, - в останній день світу відкриє і виставить на середину справи кожна. Єдиного дня, і в цей день кожен із святих покличе друзів своїх і сподвижників своїх, які також святі, на заспокоєння і насолоду чеснотами своїми. Зах.4:1. І вернувся Ангол, що говорив у мені, і пробудив мене, як людину, що прокидається від сну. LXX: І повернувся Ангол, що говорив у мені, і розбудив мене, як людина прокидається від сну. - Куди ж віддалявся [Ангел], так що повертається, і особливо той, що говорив у пророку і не міг бути поза тим, у якому він говорив. Але треба вірити, що Божа допомога [або: Бог] і [допомога] ангелів Його залишає нас кожного разу, коли неміч людська надається власному її безсилля. Тому пророк, здивований дивовижним баченням, ніби зовсім втратив здатність думки і не міг бачити ясного світла істини: і ось він прокидається від минулого видіння, ніби від сну, щоб звернутися до іншого видіння і побачити те, чого не міг бачити заплющеними очима. Скажімо й інакше: у притчах Соломона є свідчення: Якщо сидітимеш, то будеш без страху, а якщо спатимеш, то заснеш солодко і не будеш боятися страху, що знаходиш на тебе, і безбожних, що спрямовуються на тебе (Прип.3:24–25). Хто засне цього роду сном і почує про себе те, що ми читаємо в написаному про Лазаря: Якщо спить, то буде здоровий (Ін.11:12), той може співати з нареченою: Я сплю, але серце моє не спить (Песн.5:2). Тож подивимося: для споглядання чого пророк встає ніби від сну? Зах.4:2–7. І сказав він мені: Що ти бачиш? І сказав я: «Я бачив, і ось світильник весь із золота, і лампада його на вершині його, і сім світильників його на ньому: сім і сім трубочок біля світильників, що були на вершині його. І дві маслини на ньому: одна з правого боку лампади, а інша з лівого боку її». І відповів я, і говорю до Ангола, що говорив у мені, так: Що це, пане мій? І відповів Ангол, що говорив у мені, і сказав мені: Хіба ти не знаєш, що це? І сказав я: Ні, пане мій. І відповів він мені і сказав так: «Це слово Господнє до Зоровавеля, що каже: Не в воинстві й не в силі, а в Моєму Дусі, говорить Господь військ: Хто ти, горо велика? перед лицем Зоровавеля [ти] - рівнина. І виведе він камінь первісний і порівняє благодать із благодаттю його». LXX: І сказав він мені: Що ти бачиш? І я сказав: «Я бачив і ось світильник увесь із золота та лампада на верху його, і сім світильників на ньому, і сім трубочок у світильників, що були на ньому. І ось дві маслини на ньому: одна з правого боку лампади, а інша з лівого». І спитав я й так, сказав Ангелу, який говорив у мені: Що це, Господи? І Ангел, який говорив у мені, сказав мені у відповідь: «Хіба ти не знаєш, що це?» І сказав я: «Ні, Господи». І відповів він, і сказав мені так: Це слово Господнє до Зоровавеля, що говорить: Не в силі великій і не в фортеці, а в Моєму Дусі, говорить Господь всемогутній. Хто ти, велика гора перед лицем Зоровавеля, щоб виправляти? І я зведу камінь спадщини, рівність благодаті його благодати» . - Ангел, що пробудив Захарію, як людину, яка встає від сну, запитує, що вона бачить, щоб, через запитання [пророка] через незнання його і перепитування про предмет видіння і через його слова: Що це, пане мій? , - Ми дізналися від нього: Це є слово Господнє до Зоровавеля: Не в воїнстві і не в силі, а в Моєму Дусі, говорить Господь . Отже, спочатку роз'яснимо, оглядаючи по порядку те, що думають про це Євреї, яких ми навчилися Старому Завіту; а потім через них як би за ступенями вступимо на вершину [або: у межі] Церкви. Під важким золотим свічником вони розуміють Закон (νόμον); а під лампадою, тобто полум'ям, що горить і світить на вершині свічника, Христа, Який є Глава Закону і просвічує весь світ. Сім світильників на свічнику є сім дарів благодаті Святого Духа, про які ми вище сказали, що на одному камені сім очей. Адже ніхто не сумнівається, що Закон написаний на навіювання Святого Духа. А сім трубочок, в яких полягає олія, що тече у світильники, що знаходяться на свічнику, вони хочуть розглядати як сходження з неба до людей цих дарів благодаті. А дві маслини на свічнику з правого та лівого боку, між якими сяє лампада, це – Закон і Пророки. Тому що пророк розповів своє бачення, не знаючи сенсу бачення, то й запитав ангела, що говорить у ньому, тобто освічений від Бога розум. Справді, це і є наш ангел, який розумним розумінням показує нам волю Божу і каже: Що це, Господи мій? Але ангел не роз'яснює видіння пророка, коли його запитали, і на його запитання дає нове запитання: «Хіба ти не знаєш, що це?». і отримавши у відповідь: «Не знаю», відповідає вже сам: Це слово Господа до Зоровавеля, що говорить: Не в воїнстві і не в силі, а в Моєму Дусі, говорить Господь. Отже, справжнім роз'ясненням видіння є слово Господнє, яке говорило: не в воїнстві і не в силі, а в Моєму Дусі. Не воїнством і не безліччю воїнів, а Духом Божим повернуто народ із полону і має бути далі повертаємо, а вороги мають бути переможені. А такі слова: Хто ти, гора велика? перед лицем Зоровавеля [ти] – рівнина розуміють у відношенні до диявола, що стояв праворуч від Ісуса, щоб протидіяти йому, і підносився перед Зоровавелем та юдейським народом. Але він звернений до рівнини і принижений, і лежить біля ніг Ізраїлю, бо Бог виведе камінь первісний, тобто. Ісуса Христа, Свого Сина, який завжди буде допомогою для народу Ізраїльського. І благодать Його, тобто каміння, в тих, яких Він вивів із полону, зрівняється з благодаттю Його, яку Він завжди виявляв до їхніх батьків. Таке тлумачення ми бачимо у Євреїв. А тепер розглянемо те, що викладено у тлумаченнях у чоловіків, які належать до Церкви. Золотий свічник із найчистішого золота вони розуміють у сенсі Церкви, яка у святих писаннях відшукує сенс і значення більш ніж слова. А що зрозуміло під золотом, це показують крила і пір'я голуба в шістдесят сьомому псалмі: вони сяяли блиском золота (Пс.67:14). Під лампадою вони також розуміють Христа, Який сяє у Церкві; Він сам про себе сказав: Ніхто не запалює світильника і постачає його під спудом [або: четвериком – зерновою мірою] (Мф.5: 15), тобто під мірилом Закону, але на свічнику, тобто на євангельській свободі, щоб він світив усім, хто перебуває в домі. Під сімома світильниками та їхніми трубочками, через які тече масло, вони також розуміють благодатні дари Духа Святого, через які Церква сприймає оливи милосердя Божого та всіх чеснот. Під двома маслинами на свічнику вони розуміють Мойсея та Іллю, які розмовляли з Господом на горі і показали, що Він має постраждати в Єрусалимі (Мт.17:3,12), бо кожен Закон і пророк проповідує про страждання Христове. Інші під двома маслинами з правого та з лівого боку розуміють Закон і Євангеліє, саме: Євангеліє з правого боку і Закон – з лівого, про що говориться в Пісні Пісень: Ліва рука Його під головою моєю, а права Його обіймає мене (Піс. 2:6). А під горою багато хто з наших розуміє диявола і антихриста, який насмілився стояти перед лицем Зоровавеля (від нього мав народитися Христос) і звеличуватися, і говорити в Євангелії: Все це передано мені, і я дам Тобі, якщо Ти, впавши, поклонишся мені (Мф.4:9). Господь, простягаючи його біля ніг Своїх і упокорюючи гордість його, і відкидаючи, каже: Відступи від мене, сатано, бо написано: Господеві Богу твоєму ти поклонятимешся і тому єдиному служитимеш (Мт.4:10 і Втор.6:13). У Євангелії вони вказують на приклад лунатика – [бешеного]; Коли апостоли не могли зцілити його, і питали, чому вони не могли зцілити його, то чують [від Господа]: Поправді кажу вам, якщо будете мати віру, як гірчичне зерно, і скажете горе сей: Перейди звідси, то вона перейде і не буде нічого для вас неможливого. Цей же рід виганяється лише молитвою і постом (Мт.17:19–21). У цьому місці під горою ясно з'являється диявол. Інші ж з неабиякою нерозсудливістю те, що очевидно говориться про диявола, відносять до Христа, який у святих писаннях дуже часто називається горою. Немає необхідності подавати приклади [цього], яких дуже багато. Втім, такі тлумачі вводяться в оману тим, що в сімдесятників написано: Хто ти, гора велика, перед лицем Зоровавеля, щоб виправляти? [вони думають], що гора ця перед Зоровавеля, тобто. що походить від потомства Зоровавеля, сама має виправити світ, і що до неї саме відноситься написане далі: Зведу камінь спадщини, про який сказано: Ти ecu що влаштовує спадщину Мою Мені (Пс.15: 5), і в іншому місці: Вибрав нам спадщину свою красу Якова, 4 і с. став уділом Господа та Ізраїль мірою спадщини Його (Пс.104:11). І в другому Псалмі: Господь сказав мені: Син Мій ecu ти: Я сьогодні Тебе породив. Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадок Твій (Пс.2:7–8). І зведе Господь камінь первісний, про який написано: На початку було Слово і Слово було в Бога, і Слово було Бог і: Все було через Нього, і без Нього не було нічого (Ів.1:1,3). А слова: Зрівняє благодать із благодаттю Його мають таке значення. Ми всі сприймаємо від повноти Його, і [одну] благодать замість [іншої] благодаті: благодать Закону замість благодаті Євангелія, так що однакову благодать і рівний дар отримують як віруючі від Ізраїлю, так і народи язичницькі. Тому і Гавриїл каже Марії: Ти знайшла благодать у Бога (Лк.1:30) і апостол Павло пише: Благодаттю ви врятовані через віру (Еф.2:8). І євангеліст Іоанн каже: Закон через Мойсея дано був, благодать ж і істина Ісусом Христом були (Ін.1:17). Зах.4:8–10. І було до мене слово Господнє, що казало: Руки Зоровавеля заснували цей дім і руки його закінчать його, і ви пізнаєте, що Господь військ послав мене до вас. Бо хто знехтував дні маловажливими? і зрадіють, і побачать у руці Зоровавеля олов'яний камінь. Ці сім очей суть [Вульг. без: суть] Господа, які оглядають всю землю. LXX: І було слово Господнє до мене, говорячи: Руки Зоровавеля заснували цей дім, і руки його докінчать його. І ти пізнаєш, що Господь всемогутній послав мене до тебе. Бо хто знехтував у дні маловажні? І зрадіють, і побачать у руці Зоровавеля олов'яний камінь. Ці сім очей є Господні, що оглядають всю землю. - Багато [про це] говориться як євреями, так і нашими. З цього ми представимо те, що подобається нам, досліджуючи велику частину і відкидаючи інше, щоб, дотримуючись історичної істини, з неї мати можливість пізнати Того, Хто передбачається через історію. Руки Зоровавеля, вождя юдеїв, що повернулися з Вавилону, поклали підстави храму, і руки його досягли до вершини його, виконуючи розпочате, і остаточно обробляючи те, що було започатковано. Ми читаємо у Ездри, що храм було розпочато і закінчено Зоровавелем (1Ездр.4 і 1Ездр.6). Пророк Захарія каже: «Коли над храмом, що ви влаштовуєтесь, ви побачите покладену вами покрівлю, тоді ви зрозумієте, що Господь мене послав [до вас], а те, що я сказав, сказано за Його наказом. Бо хто знехтував дні незначні? Хто вживається тут для позначення рідкісного подібно до того, як [у словах]: Хто, думаєш ти, вірний і розсудливий розпорядник? (Лк.12:42) і: Господи, хто мешкає в оселі Твоїй, і хто зійде на гору святу Твою (Пс.14:1). Отже, рідко хто зневажає незначні дні цього століття і ні в що ставить царську владу. Коли ми побачимо вельмож цього віку, блискучих золотом, сяючих пурпуром і дорогоцінними каміннями, що оточують себе військом, то скажемо в собі: «Хто, на твою думку, зневажає дні незначні». Ось тому Яків, усвідомлюючи короткочасність життя людського, каже: Малі і дуже нещасливі дні життя мого (Бут.47:9). Отже, ті, які будуть зневажати дні незначні (а відносить він це до царської влади, щоб переконати Зоровавеля та Ісуса, і народ, які будують храм Божий, анітрохи не боятися заборони противників, але слухати накази Господа), через презирство царського могутності, будуть мати радість і побачать допомогу і по фортеці називається каменем та каменем олов'яним. В Єврейському натомість написано abdil [або: abdel] ( הבריל ), тому що Він є стіна, сила і фортеця віруючих. Бо, як олово захищає від вогню інші метали, і тому що за своєю природою мідь і міцне залізо, якщо буває без олова, розпалюється і згоряє; так і вся сила людей і ангелів, якщо не має допомоги від Спасителя, є слабкою та легко руйнується. А той камінь, тобто купа, що у Євреїв виражається словом abdil, тобто олов'яний, має значення (ἐτυμολογεῖται) ἀποχωρίζων, тобто, що відокремлює, що вказує на відмінність; так що подібно до того, як олово роз'єднує між собою метали, змішані та підроблені через вогонь; так і Господь правдивий суддя і плавець (χωνευτής) від золота та срібла добрих діл відокремлює мідь та свинець пороків, щоб залишилося чисте золото та срібло. Цей відділник ( ἀποχωρίζων ) і роздільник описується в Євангелії іншими словами: Його лопата в руці Його, і очистить житницю Свою, і відділить м'яку від пшениці (Лк.3: 17); Він вигукує через Єремію: Що м'якіні до пшениці, говорить Господь (Єр.23:28). Багато хто з наших під руками Зоровавеля, який заснував будинок і закінчив його, розуміє Христа. Якщо ми це приймаємо, то маємо пояснити, що означає камінь олов'яний у руці Зоровавеля. Справді, чи не повинно ж у руці Христа бачити іншого Христа? Хоча деякі під олов'яним каменем і розуміють тіло Господа, яке не забруднене жодними пороками і називається не свинцем, а чистим оловом. А сім очей, які оглядають всю землю і про все міркують, це, як ми вище сказали, сім духів, а також і те, що немає нічого прихованого від Бога, Який знає про минуле, сьогодення і майбутнє і віддає кожному у справах його, особливо коли прийде в особі, що розділяє добрих від злих і в особі ). Зах.4:11–14. І відповів я й сказав йому: Що означають ці дві маслини на правій і на лівій стороні свічника? І вдруге відповів, і сказав йому. «Що означає дві гілки олійні, які знаходяться поблизу двох золотих ріжків, на яких чашечки із золота». І він сказав мені так: "Хіба ти не знаєш, що це?" І сказав я: «Не знаю, пане мій». І він сказав мені: «Це два сини помазання, які чекають на Владику всієї землі». LXX: І відповів я, і сказав йому: «Що означають ці дві маслини на правій та лівій стороні свічника? І вдруге спитав його й сказав йому: «Що означають дві гілки олійні, які знаходяться в ручках двох оконечників золотих, що наливають і відволікають золоті філіжанки». І сказав він мені: Хіба ти не знаєш, що це? І сказав я: Ні, Господи! І сказав він мені: «Це два сини огрядності, що йдуть Господу всієї землі» . – На питання пророка, що означають дві маслини, з яких одна стояла на правій стороні свічника, а інша на лівій, Господь чи ангел Господній не хотів відповідати йому. Пророк розуміє це і запитує вдруге: Що означають ці два олійні відростки, чи дні гілки олійні? Він питає про менше, бо не удостоївся почути більшого. А дві гілки знаходяться в ручках двох наконечників і завитків на кшталт дзьоба, які по-єврейськи називаються sinthoroth [або: sinthuroth] ( ענחרוח ), а по-грецьки μυξωτῆρες [ніздрі]; ці два μυξωτῆρες, на яких було два відростки, або дві олійні гілки, були із найчистішого золота. І коли пророк запитує і про дві гілки, і в свою чергу чує питання від ангела, чи знає він, що позначають дві гілки, і каже йому: Ні, Господи, то ангел Господній відповідає: Це суть два сини помазання, - як хотів Сіммах, або, - як переклав Акила, - ττυλπν - як передали Сімдесят, - πιότητος , тобто огрядності, або, - як витлумачив Феодотіон, - λαμπρότητος , тобто сяйва, - які чекають на Владику всієї землі. Про дві маслини, що були праворуч і ліворуч лампади, ми сказали вище. І тому пророк, який нині запитує про це, не удостоїться почути відповіді, тому що не зупиняється над раніше сказаним, або тому, що неясно висловлене там він хоче тут вислухати виразніше, або тому, що мовчанням ангела відкидається його завзятість, спрямована на те, щоб знати більше. Втім, Євреї стверджують, що він, питаючи про маслини, не почув нічого тому, що питав не так, як має бути (non bene), і не все, що мав знати. Нарешті, вже після він запитує більш повно і з додатком відростки або гілки маслин , про які раніше мовчав, - бо так він говорив: Що означають ці дві оливки , а тут запитує: Що означають ці дві гілки маслин , - це в переносному сенсі ( μεταφορικῶς ), і колосся в колючках, вони піднімаються вгору, прикриті якоюсь огорожею гілок і листя. Деякі з наших під двома маслинами розуміють Сина і Духа Святого, а під лампадою в середині Бога Отця. Але я не знаю, як це без богохульства можна приймати одного праворуч, а іншого ліворуч. Під гілками ж, або під відростками маслин розрізняють втілення Спасителя і уподібнення голубові Духа Святого, тому [ніби], що ми можемо не бачити [ціх] маслин у цілому вигляді, а лише деяку їх сторону, так що нам показані, так би мовити, найменші відростки; у втіленні Сина і явленні Святого Духа. Інші бачать у цьому два Завіти в тому сенсі, що в одному духовний зміст, а в іншому тілесний, і в тому, що не всі Євангеліє і не весь Закон ми можемо роз'яснити, і нині почасти пізнаємо і почасти пророкуємо (1Кор.13:9), але ще не можемо розуміти досконалого. Є й такі, що під двома гілками маслин, або двома відростками та синами огрядності чи сяйва розуміють священство і Закон, що дають радість всій землі. Інші – Еноха та Іллю, з яких один був богоугодний у необрізанні, а інший у обрізанні та обидва були живими взяті на небо (Бут.5:24 та 4Цар.2:11–12). Замість слів: блиск , ялин (помазання), огрядність і сяйво в Єврейському читаємо isaar ( יעהר ) подібно до того, як у псалмах ми читаємо написане про радість і блаженство святих: Вони упивалися від достатку , або від огрядності дому твого (Пс.3τ:9); [або: πιότητος ] означає швидше огрядність, ніж достаток. Ми виклали це, наскільки могли, і наскільки могли засвоїти наші [прихильники], які мають природний розум, коротко викладаючи різні думки і євреїв, і наших; а якщо хтось скаже щось краще, то й ми охоче приєднаємося до кращого. Зах.5:1–4. І звернувся я, і підняв очі свої, і побачив, і ось сувій, що летить. І сказав він мені: Що ти бачиш? І сказав я: «Я бачу свиток, що летить, довжина його двадцять ліктів, і ширина його десять ліктів». І сказав він мені: «Це прокляття, що виходить на обличчі всієї землі, бо кожен, хто краде, буде судитися, як написано, і кожен, хто присягається цим, буде так само судитися. Зведу це, каже Господь воинств, і прийде до дому крадучого і до дому, що клянеться в Моє ім'я хибно, і сповільнить серед дому його, і вигубить його і дерева його, і каміння його». LXX: І звернувся я і підняв очі свої, і побачив серп, що летить. І сказав він мені: Що ти бачиш? І сказав я: «Я бачив серп, що летить, довжина його двадцять і широта десять ліктів». І сказав він мені: Це прокляття, яке сходить на обличчі всієї землі. Бо кожен, хто краде, буде покараний ним до смерті, і кожен, хто дає хибну клятву, буде змучений ним до смерті. І зведу його, говорить Господь Всемогутній, і ввійде він до дому крадучого, і зупиниться в домі його та в домі того, хто клянеться ім'ям Моїм, і зупиниться в домі його, і вигубить його і дерева його, і каміння його. - Звернувшись, каже пророк, до іншого видіння, і, піднявши очі свої від веселого і радісного до сумного, я бачу летячий сувій, що по-єврейськи називається megella ( מגלח ), а в Акіла і Феодотіона перекладено διφθέρα [вироблена для κεφαλίς, тобто главка, згідно з тим, що написано в Псалмі: На чолі книги написано про мене (Пс.39: 8), або згідно Сімдесяти: серп, що летить (δρέπανον πετόμενον). Все бачене раніше – створення храму, пришестя Господа Спасителя та ін. – показувало визволення народу з Вавилону; тепер, щоб не почало звеличуватися серце його [т. е. пророка] з Апостолом, якому дається ангел Сатани, щоб ганьбити його (2Кор.12:7), і щоб він не звеличувався, пророк бачить сумне; це щоб марнославство, що виникло внаслідок споглядання благ, зменшилося через загрози можливих лих. Йому показується свиток, що летить, в якому описані гріхи всіх, щоб кожен отримав у справах своїх або благо, або зло, як говорить Данило: Поставлені престоли, і розкриті книги (Дан.7:10). Якщо ж ми приймемо слово серп, як переклали LXX, то для прикладу можемо взяти з Апокаліпсису Іоанна: І відповів ангел, і сказав йому, що сидів на коні: «Кинь найгостріший серп твій і обріж виноградник твій, бо дозріли грона його» ( Апок.14:18). У Второзаконні замість серпа ми читаємо стріли та меч: Напою стріли Мої кров'ю, і меч Мій пожере плоть (Втор.32:42). І оскільки Бог не пощадив грішних ангелів, які злочином своїм занапастили небесну оселю, то й говорить Сам через Ісаю: Упився меч Мій на небі (Іс.34:5). Справді, від меча загинуть усі грішні народи, але, звичайно, не від меча тілесного (бо й окрім меча є різні шляхи до смерті), а від меча духовного, яким будуть уражені ті, хто не створив покаяння; Таким загрожує псалмоспівець, що волає: Якщо ви не звернетеся, то Він потрясе мечем Своїм; Він напружив цибулю, приготував її і приготував у ній судини смерті (Пс.7:13–14). Також і у пророка Єремії читаємо: О меч Господа, доки будеш посікати? Доки не заспокоїшся? Вернися в піхви твої (Єр.47:6). Цей меч називається не тільки серпом, що посікає сіно, солому і тернину, але й сокирою дерев, що посікає тих, що не принесуть плодів гідних покаяння, і про яких Іоанн Хреститель вигукував: Ось сокира покладена біля кореня дерев: всяке дерево не буде приносити доброго. Мт.3:10). Той свиток, в якому описані гріхи всіх, або серп, що січе злочини всіх, посилається на виноградник Содомський: про нього написано: Вороги ваші божевільні: виноградник їхній від виноградника Содомлян, і син їхній від Гоморри. Ягода їхня – ягода жовчі, і грона гіркоти в них. Лють драконів вино їхнє та сказ аспіда невиліковне (Втор.32:31–33). Цей серп має двадцять ліктів завдовжки і десять завширшки; в тому числі радісне з'єднується з сумним, бо, адже, Господь вражає для того, щоб підняти, У числі двадцять, що складається з двох десятків, проголошується строгість і смуток; а в числі десять, тобто в одному десятку – поліпшення благополуччя. Таким чином через всі бичі та лиха Ізраїль отримує повчання. Разом з тим думають, що клятвопорушення і крадіжка – провини незначні, переконуватимемо в тому, що прокляття, що зображується під виглядом сувоя і серпа, зводиться на будинок крадучого і клятвопорушника і зупиниться в ньому, і винищить усі дерева та каміння його. Тому, якщо про те, що вважається незначним, - я говорю про крадіжку і клятвопорушення, - говориться з такою загрозою, то що скажемо ми про розпусту, перелюб, людиногубство, святотатство і всі злочини, які вказують Апостолом серед справ плоті (Гал.5:19-21). Я прочитав, що двадцять ліктів довжини і десять ширини відносяться до віку Господа Спасителя, тобто утворюють тридцять, бо Батько не судитиме нікого, але весь суд дасть Сину, і весь світ має бути судимий від Нього (Ін.5:21). Зах.5:5–8. І вийшов Ангол, що говорив у мені, і сказав мені: «Підніми свої очі і подивися, що це виходить?». І сказав я: Що це? І він сказав: «Це посуд виходить»; І сказав він: Це око їхнє по всій землі. І ось став носитися шматок свинцю [вагою в талант], і ось одна жінка, що сидить у середині судини. І сказав він: "Ця [жінка] є безбожність", і кинув він її в середину посудини і накинув на отвір його шматок свинцю. LXX: І вийшов ангел, який говорив у мені, і сказав мені: «Подивися очима своїми, і дивися, що це виходить?» І сказав я: Що це? І він сказав: «Це є міра, яка виходить». І сказав він: Це неправда їх по всій землі. І ось піднявся шматок свинцю, і ось одна жінка сиділа посеред заходу. І сказав він: «Ця [жінка] є беззаконня», і кинув він її серед міри та накинув камінь олов'яний на отвір її. - Виходив посудина, або міра і гасав у повітрі. А щоб ми не вагалися, яким власне ім'ям назвати її, сам ангел, що показав міру, або посудину, дає їй ім'я і каже – у Сімдесяти: Це неправда їх по всій землі, а у Євреїв: Це око, тобто показання всіх гріхів. І ось дружина сиділа серед судини або міри, що називається у Євреїв epha ( איפה ) і часто у LXX перекладається словом οἴφι [або: ephi]; і та сама жінка називалася: безбожність. І коли вони бачили це так, то раптом став носитися талант свинцю на кшталт каменю: він носився або власною силою, і за Божим наказом, або кимось іншим, чиє ім'я не назване. А той ангел, що говорив у пророку, і, виходячи з нього, показував йому все, схопив жінку, що називалася безбожністю, і швидко кинув усередину посудину [ту], яка раніше носилася вільно і, сидячи на посудині, була видна для всіх. А щоб вона якось не підняла голови знову і не стала насолоджуватися своїм нечестям і своєю неправдою, він накинув на отвір посудини шматок свинцю в талант вагою на зразок каменя, щоб укласти безбожність у середині, і щоб воно якимось чином не вирвалося. – У цьому [тлумаченні] ми накидали як би деякі тіні та риси майбутнього образу, щоб решту доповнити власними фарбами. Ангел, що говорив у пророку, виступив із нього, і, говорячи ніби збоку, наказав йому підняти свої очі і подивитися на гріхи народу Ізраїльського, зібрані разом у посудину, або міру, і досягли крайності злочину всіх; і це є око їх, що по-єврейськи називається словом enam (עינם) і пишеться через айн, йод, нун мем, або беззаконня їх. Якби це слово було написано через букву вау тоді, дійсно, воно читалося б onam [або: unam] (אוינם), як вважали LXX; ця помилка часто вкрадається в народне видання [Вульгату], так що літери вау та йод однакові на вигляд, але різні за розміром, читаються одна замість іншої. - Вище названий посуд, або міра, є око їх по всій землі, тобто показник гріхів, щоб пороки їх, що поширювалися окремо, розгорнулися перед очима всіх, зібрані в один [т. І ось гасав у повітрі шматок свинцю вагою в талант. Замість таланту свинцю в наступних словах ми читаємо камінь свинцевий. Талант [єврейською] називається chachar ( ככר ); [а] камінь - aben (אבן). Отож той самий, що є талант свинцю, є камінь свинцевий; висловлюючи це більш ясно, ми перевели купу або кулю зі свинцю, ніж позначається найбільша тяжкість гріхів. І на цій мірі, чи в посудині всіх гріховних діянь сиділо на середньому місці нечестя, яке іншим ім'ям ми можемо назвати ідолослужінням і запереченням Бога. Тому Спаситель і говорить юдеям: Ви виконали міру батьків ваших (Мт.23:32). Це безбожність, що сиділа на гріхах Ізраїлю, і хвалилася своїм злочином, прямує після того до Вавилону і пригнічується лихом полону; або - згідно з тлумаченням Феодотіона, - саме кидається в посудину і ховається, і приваблює на себе величезний тягар свинцю, так що має закриті уста і вже не може більше хвалитися. Може бути частково [витлумачено] і так, що воно пригнічується ангелом Божим, так що воно, яке раніше раділо в злочині, зімкнуло уста вічним мовчанням. Подальше ж читання [книги] показує: куди і ким ув'язнене безбожність було забрано. Зах.5:9–11. І підняв я очі свої, і побачив, і ось дві жінки, що виходять, і дух у їхніх крилах, і мали крила, немов крила шуліки, і підняли вони посуд між небом і землею. І сказав я до ангела, який говорив у мені: «Куди вони виносять посудину?». І сказав він мені: «Щоб улаштувався для нього дім у землі Сенаар, і він буде непорушно поставлений та затверджений на підставі своїй. LXX: І підняв я очі свої, і побачив, і ось дві жінки, що виходять, і дух у їхніх крилах, і самі вони мали крила, як крила удуда. І підняли вони міру між землею і небом. І сказав я ангелові, який говорив у мені: «Куди вони забирають міру?» І сказав він мені: Щоб побудувати їй дім у Вавилонській землі, і приготувати, і поставити її там на місці її. - Під двома виходять жінками Євреї розуміють царство Мідян та Македонян; той і другий народ пригнічували Вавилонян, і там нечестя їхнє влаштувало собі сідло собі. Це Євреї з мистецтвом вигадують для того, щоб не було застосоване до них сказане щодо них. Дійсно, під двома виходящими, безсумнівно з Юдеї, жінками має розуміти десять і два коліна, з яких перші були взяті в полон Ассиріянами, а другі халдеями. І в крилах їх був дух, т. е. влада диявола, про якого пишеться у Екклезіаста: Якщо дух має владу зійде на тебе не залишай місця твого (Еккл.10: 4). І в Євангелії ми читаємо про дух нечистий, що він, вигнаний з оселі своєї, обходить безводну сушу і повертається до свого старого житла з сімома іншими духами, лютішими за нього (Лк.11:24–26). Отже, ті жінки, схоплені цим духом, мов вітром, швидко носилися і мали крила. Єврейське слово asida ( הםירה ), перекладене у Акілі, Сіммаха та Феодотіона словом herodio (чапля) тільки LXX переклали словом удод [пустушка]. Під словом asida Євреї розуміють шуліка, – птаха найхижого, завжди нападаючу на свійських птахів. Що ж до чаплі, які писали про природу птахів визнають три види чапель: одні білі, інші – блискучі, треті – чорні. Останній вигляд найжорстокіший і кровожерливіший і в зіткненні [з іншими] нестримний, так що кров бризкає з очей. А удодом, ім'я якого, - ірира, - ми запозичували з грецької мови за подібністю імені, - бо вони називають його рора тому, що він любить людський послід [або: сідає на...], вони називають птаха сквернейшую, завжди проводить час над місцями поховання трупів, завжди [зустрічається]; з нього, кажуть, вона навіть робить гніздо, і годує своїх пташенят черв'ячками з посліду, що розкладається. Який із трьох птахів ти не захочеш розуміти під ім'ям asida, буде однаково застосований до тих жінок Юди та Ізраїлю, які за [свої] смердючі гріхи віддані у владу демонів та відведених у Вавилон. І вони забрали посудину, або міру, в якій перебувало ув'язненим безбожність, - при чому на верху була покладена купа свинцю, щоб вона не могла вийти; і цей величезний тягар усіх гріхів вони підняли в повітря між небом і землею. Розуміючи це, пророк не запитував [чи: не запитує] про те, хто ці жінки (бо це було відкрито духу пророчому), і що вони забирають, – про це йому було сказано раніше, – а [тільки про те], куди вони несуть. Нарешті, випливають слова: Я сказав ангелові, який говорив у мені: «Куди вони виносять посуд?» Той відповідає: «Щоб влаштували йому будинок у землі Сенаар» . Натомість Сімдесят перевели: у землі Вавилонській. Справді, Сенаар є долина Халдейська, в якій ті, що рушили зі Сходу і не могли встояти в служінні Богу, збудували вежу гордості (Бут.11:4), після чого місто те і названо Вавилоном, тобто змішання, тому що там були змішані і злиті мови всіх. Отже, нечестя ставиться тими жінками до Вавилону, щоб там влаштувати і твердо встановити житло йому, і поставити його на власній його основі, і назавжди зробити його нерухомим. Бо воістину у Вавилоні знаходиться житло безбожності, що згідно з історичним і таємним розумінням цього місця. Якщо ти захочеш під двома жінками розуміти народи: єретичний та юдейський (і той, і другий віддаляються від лиця Божого і носяться духом непостійним, і мають крила шуліки, чаплі чи удоду, поки вони невпинно неправдою накопичують багатства на кшталт куріпки (Йер.17:1) Церкви, і насолоджуються змаганнями і сварками, і захоплюють до смерті всіх, обдурених ними, і валяються в грязюці пожадливості і вічній нечистоті), то [побачиш, що] дві ті жінки піднімають найбільший тягар безбожності і влаштовують дім свій у змішанні, і твої, і там, і там, і там влаштовують дім свій у змішанні. єретичний та іудейський, [там] триває ідолослужіння, рабське поклоніння дереву та каменю. Зах.6:1–8. І звернувся я, і підняв очі свої, і побачив: І ось чотири колісниці, що виходять у середині двох гір, і гори – мідні гори. У першій колісниці – коні руді, у другій колісниці – коні вороні, у третій колісниці – коні білі, у четвертій колісниці – коні пігі та сильні. І відповів я, і сказав ангелові, що говорив у мені: Що це, мій пане? І відповів ангел, і сказав мені: Це чотири вітри [духу] небесних, які виходять, щоб стояти перед лицем Владики всієї землі. Та, в якій були вороні коні, виходила в землю Півночі, і [коні] білі вийшли слідом за ними, а пегі пішли до країни Півдня. А ті, що були найсильнішими, вийшли і прагнули йти та розійтися по всій землі. І сказав він: Ідіть і обійдіть землю. І обійшли вони землю. І він покликав мене, і сказав мені так: «Ось ті, що виходять у землю Півночі, дали заспокоїтися духу Мого в землі Північній». LXX: І повернувся я, і звів очі свої, і побачив: І ось чотири колісниці, що виходять із середини двох гір, і гори були гори мідні. У колісниці першій – коні руді, і в колісниці другій – коні вороні, і в колісниці третьій – коні білі, і в колісниці четвертій – коні строкаті, дуже рухливі. І відповів я, і сказав ангелові, який говорив у мені: Що це, Господи мій? І відповів ангел, що говорив у мені, і сказав: Це чотири вітри небесних, що виходять, щоб стати перед Господом всієї землі. Та [колесниця], в якій були коні вороні, виходила в землю Північну, і [коні] білі виходили за ними. І [коні] строкаті виходили в бік Південну. І [коні] швидко виходили й оглядалися, щоб обійти землю. І сказав він: Ідіть і обійдіть землю. І вигукнув він і сказав мені, кажучи: «Ось ті, що виходять до землі Північної, дали заспокоїтись люті Моїй у землі Північній. — Я перейшов, каже він, до іншого видіння, і підняв очі серця мого до вищого неба, і побачив чотири колісниці, що виходять із середини двох гір, які були мідні, тобто. непереборні і дуже міцні, яких не могла знищити жодна давнина. Тих, яких вище він назвав горами покритими миртами, чи тінистими, чи лісистими, тепер називаємо мідними. У колісниці першої були коні руді, тобто жорстокі та кровожерливі, жахливі [своєю] Вавилонською жорстокістю. У другій колісниці були коні вороні, тобто царство Мідян і Персів, тому що сидячи на двомісній колісниці і, виступаючи за указом царя Асуера, воно через сумного вісника принесло смерть усім юдеям. У третій колісниці – коні білі, тобто Македоняни, за царя яких Антіохе ми читаємо про перемогу Маккавеїв. У четвертій колісниці – коні строкаті, міцні. Справді, ми знаємо, що одні царі Римлян були милостиві до юдейського народу, якими: К. Цезар, Август і Клавдій; інші ж були страшними гонителями, як К. Калігула, Нерон, Веспасіан і Адріан. Замість слова сильні, перекладеного у Акіли κρατερούς; Сімдесят переклали φαρούς; [шпаків], в Єврейському написано amasim ( עמצים ). У деяких списках знаходиться слово πυ ῤῥ ούς [вогняно-червоних], так що поєднується різниця кольорів і [що змінювали одне інше] царств, бо слово πυ ῤῥ οί , тобто руді, по-єврейськи називаються не amasim, а ד . Отже, на запитання пророка, що означає споглядати їм, що говорив у ньому ангел відповідає, і розповідає йому, що це – чотири вітри небесних, (тобто чотири країни світу, звані у Греків κλίματα ), які чекають Господа і коряться волі [Його]. Насправді ті чотири царства, про які ми сказали, нічого не робили без волі Господньої. Коні вороні, що були в одній колісниці, каже він, вийшли в землю Північну. Як чудово опущена тут колісниця, в яку були впряжені коні руді, і описується [тільки] те, що зробили колісниці друга, третя та четверта, бо в той час, коли розповідає про це пророк, царство Вавилонян уже відійшло в минуле, і над усією Азією панували могутні Мідяни; за царя їхнього Дарія, на другий рік його, в одинадцятий [або: десятий] місяць, званий sabat ( שבט ), на двадцять четвертий день місяця, [пророк] споглядає все те, що ми виклали. І так: коні вороні, що були в одній колісниці, виходили в землю Півночі, щоб сила Мідійська розтрощила царство Халдеїв. Потрібно звернути увагу і на те, що κλίματα, тобто країни світла і кола [землі], позначаються у Писаннях відповідно до положення Єрусалиму та храму. Білі коні вийшли також за ними; це царі Македонські пішли слідами Мідян та Персів, щоб Халдєєв та Вавилон підпорядкувати своєму володарюванню. Четверті коні, т. е. швидко рухаються і строкаті, – натомість у Єврейському читається borodim ( ברדים ), – які називаються також іншим ім'ям amasim, тобто. міцні або сильні, вийшли в південну країну і швидко облетіли всю землю. І вигукує Ангол, що говорив у пророку, Римському царству: Ідіть, обійдіть землю, і обіжіть коло земне, і киньте до ніг своїх усі царства. І звернувшись до пророка, ясним голосом каже: Ось ті, що виходять у землю Півночі, дали заспокоїтись духу Мого в землі, в яку вони вирушили. Щодо цього дуже важкого місця мені передано від Євреїв, що Олександр і всі Македоняни, тобто коні білі, що вийшли після Мідян і Персів, які теж попрямували в землю Півночі, дали заспокоїтися духові пророчому в землі Північній тим, що виконали волю Божу щодо Мідян, і царство Мідян і Персів. Бо для пригноблених велика втіха в тому, коли вони знають, що вороги їх скоро загинуть. - Наскільки могли ми, і притому, як прийняли від інших, ми передаємо [або: передали] людям, досвідченим у розумінні нашої мови, зберігаючи історичну істину, і не пам'ятаючи, подібно до Єгипетського тлумачення, - ні чотиримісних колісниць Фараона, ні колісниць Вавилонських; бо треба дивитися не на місце, в якому щось написано, а на мету [або: значення] написаного. У таємничому ж значенні (juxta allegoriam) ми і в цьому місці прийматимемо те, що [раніше] сказали про чотири роги і про чотири кольори [коней]. У свитку якогось [письменника] я прочитав, що під чотирма колісницями, в яких були [випряжені] коні руді, вороні, білі, строкаті та міцні, має розуміти чотири Євангеліє та коней – Апостолів, які мають різну благодать відповідно до різниці кольорів [пророцтва]. З них одні руді від крові мучеництва, інші темні і вороні, як пізнають таїнства Христові, про які написано в Псалмах: Морок під ногами Його (Пс.17:10) і: Поклав морок покровом Своїм (Пс.17:12). Інші з них білі за благодаттю дівства. Треті – строкаті та сильні, як такі, що мають благодать зцілень та інших чеснот. Ці чотири колісниці або візки послані за напрямом чотирьох вітрів небесних, тобто по кінцях світу і по всьому світу, щоб виконати волю Божу. Після цього їм вказується від Ангела: Ідіть і обійдіть землю, і сійте слово Євангелія по всіх кінцях землі. А наступні потім слова: Ось ті, що вийшли в землю Північну дали заспокоїтися духу Мого в землі Північній, він пояснює так: Дух Господа або Ангела заспокоївся тоді, коли в землі Північній могутні царства диявола були підкорені проповіддю Апостольської; і це саме ті царства, які диявол показував Господу Спасителю на піднесеній горі, з хвастощами стверджуючи, що вони віддані йому (Мф.4: 8). Від темного ми переходимо до ще темнішого [або: темного] і разом з Мойсеєм вступаємо в хмару і морок (Вих.34:5). Безодня безодню закликає голосом водоспадів Божих (Пс.41: 8) і: кружляючи вихором, рухається вітер і повертається в кола свої (Еккл.1: 6); ми блукаємо як би заплутаними переходами і за допомогою нитки йдемо по недоступних зорах [caeca] дорогам Христовим. До цього важкого становища примушує передавач книги, що вже одягнув дорожню шапку [т. е. Сисіній]. – «Хто почав, той зробив половину» (Горац. I, лист 2.), тим більше ми, що пройшли вже третину шляху, повинні до поту попрацювати над рештою тієї самої справи, щоб не занапастити вже зробленого і не збільшити спраги читача незакінченою роботою. Отож, шановний Ексуперій, Батько [Papa] мій, перебуваючи вдалині від мене тілесно, будь при мені молитвами і випроси у Господа, щоб з лиця мого був знятий покрив Захарії, (що простягався [або висів] перед очима Мойсея (Вих.34:29–35 :7). виносити сяйва обличчя його) і щоб я також разом із Давидом міг сказати: Господь дасть слово благовіствуючим силою багатою. – Таким є початок другої книги пояснень на Захарію; ми складали їх настільки поспішно, що майже було часу для виправлень, поки брат Сисиній поспішає вирушити до Єгипту, щоб також і туди перенести почуття пахощів твоїх, посланих тобою братам, і щоб спраглих ниви були зрошувані не річкою Ефіопії, а ряснішими водами Галій. Зах.6:9–15. І було до мене слово Господа, яке казало: Візьми від переселення, від Голдаї, і від Товії, і від Ідая, і піди в той день, і ввійди до дому Йосії, сина Софонії, що прийшли з Вавилону. І візьми срібло та золото, і зроби вінці, і поклади на голову Ісуса сина Йоседекова, священика великого, і скажи йому так: Це говорить Господь військ: Ось Чоловік, Схід ім'я Його, і під ним народиться, і збудує храм Господа. І сам влаштує храм Господеві, і сам понесе славу, і сяде, і пануватиме на престолі своєму, і буде священиком на престолі, і порада миру буде між ними двома. І вінці будуть для Гелема та Товії, і Ідая, і Гена, сина Софонії, пам'ятником у храмі Господа. І ті, що знаходяться вдалині, прийдуть і будуть будувати в храмі Господньому, і ви дізнаєтеся, що Господь військ послав мене до вас. І це збудеться, якщо ви ретельно слухатимете голос Господа Бога вашого. LXX: І було слово Господнє до мене, що каже: Візьми те, що є від полону від князів, і від корисних його, і від тих, що пізнали його, і в той день увійди в дім Йосії, сина Софонії, що прийшов від Вавилону, і візьми срібло й золото, і зроби вінця, і зроби вінця, і священика великого, та й скажи до нього. Це говорить Господь Всемогутній: Ось Чоловік, Схід ім'я Його, і під ним народиться, і влаштує дім Господа, і сам прийме силу, і підійде, і буде панувати на престолі своєму; і буде священиком праворуч його, і порада миру буде між двома. А вінець буде для тих, що чекають і корисні його, і пізнають його, і в благодать синові Софонії, і для співу в домі Господа; і ті, що далеко від них, прийдуть і будуть улаштовувати в домі Господа. І ви пізнаєте, що Господь всемогутній послав мене до вас, і [так] буде, якщо ви будете ретельно слухати голос Господа Бога вашого . – Раз я припустив слухачам латинянам пропонувати таємниці Єврейського навчання і приховані настанови вчителів синагоги, такі, звичайно, які відповідають Писанням; тому в тлумаченні найтемніших місць мені необхідно провести історичні риси і таким чином виставити на вигляд [in medium] прийняте чоловіками церкви, надаючи свободі читача слідувати тому, що має бути визнано кращим. І насамперед має бути відновлено порядок читання, щоб сказане було очевидним відповідно до букви [тексту]. Прийми, каже, від Голдаї та від Товії, і Ідая, що прийшли з вавилонського полону, і візьми від них дари, що приносяться, срібло й золото, і ввійди в дім Йосії, сина Софонії, і там зроби вінці, різні за різницею срібла і золота, не один вінок, а два або більше, ), Т. е. вінці ( στέμματα ) є або двоїсте, або множина. А коли зробиш вінці, то покладеш їх на голову Ісуса, сина Йоседекова, священика великого, і скажеш йому: Це говорить Господь всемогутній: Ось Чоловік, ім'я Якого Схід, що по-єврейськи виражається словом sema ( צמה ), яке пишеться не через букву син. Тому Той, Хто називається Схід, тобто ἀνατολή, або ἀναφύη, або βλάστημα, тобто галузь, тому що безпосередньо зростає Сам по Собі, і з кореня Свого виросте подібно до насіння, - Той саме влаштує храм Господа. А коли відбудує його, то Сам понесе славу, тобто вінець другий, який називається по-єврейськи hod ( הוד ), [а по-грецьки:] або ἐπιδοξότης , або: εὐπρέπεια , або: ἀα εό , або: краса , або: чеснота , або: слава. Але вони думають, що ці слова стосуються Зоровавеля, який з приниженого і бранця несподівано висунувся на ступінь вождя, влаштував храм Господеві і сидить на троні Його, і панує подібно до князя. Але і первосвященик, – каже він, – Ісус, син Йоседека, сидить на священичому престолі, і однодумно й одностайно керуватимуть вони народом Божим. І буде мир між ними двома, тобто тим, що виходить з коліна царського, і тим, що від племени Левія; так що священство однаково з царством Божим управлятимуть народом; а ті вінці, які ти зробиш із золота та срібла, після покладання їх на голови Ісуса, сина Йоседекова та Зоровавеля, сина Салатіїлівого, ти присвятиш у храмі іменам тих, що принесли їх, тобто Гелему, Товії, Ідаю та Гену. Друге та третє з названих імен тотожні з тими, що зазначені вище. Перше змінено: замість Голдаї він ужив Гелем, а четверте, вище не назване, він додав, це – Ген, але про це ми говоритимемо після. – Після становища вінців у храмі Господа і після посвячення їх у вічне спогад, від усього кола земного і здалеку прийдуть народи і будуть упорядковуватись у храмі Моїм, кожен відповідно силам своїм. І тоді з наслідків справи і з успіху у всьому ви дізнаєтеся, що Господь послав мене, і що я все пророкував за Його наказом. Але це збудеться так, коли ви будете коритися наказам Господнім і створите заповіді Його. Голдаї означає: прохання у Господа, що грецькою більш знаменно виражається словами: λιτάνευσις Κυρίου [уклонене прохання у Господа]. Товія – добрий Господа. Ідайя – відомий перед Господом. Замість Голдаї ( הלדי – тепер він ужив Гелем ( חלם ), що означає сновидіння , і на четвертому місці приєднав: Ген ( חן ), тобто благодать . Євреї розповідають, що Ананія, Азарія та Мисаїл, повертаючись із полону, принесли золото і срібло, і дари храму, і вінці первосвященика та вождя, і що Ген, тобто. благодать, про яку пророк раніше не згадав, - саме Данило прийшов з даром: тому на місце Голдаї і поставлено Гелем, щоб значенням імені його, - сновидіння, - показати, що Данило і три юнаки в полоні дізналися таємничий сенс царського сновидіння. Адже Данило молився Господеві, взявши з собою трьох юнаків і досяг розуміння сновидіння (Дан.2:17–19). Так обрізання [т. е. Іудеї] намагається з'ясувати це місце відповідно до дійсних подій минулого. - А нам необхідно згідно з LXX тлумачам викласти те, що каже більшість наших [т. е. християн]. Візьми від полону і від князів і від корисних його, і від тих, що пізнали його, золото та срібло, і ввійшовши до дому Йосії, сина Софонії, що теж вернувся з Вавилону, зроби в ньому золоті та срібні вінці, які й поклали на голову Ісуса, сина Йоседекового. Полон Іудеїв, тобто віруючого народу Божого, суть пороки і гріхи. Той, хто почне каятися і сильно бажати колишнього Єрусалима, тобто Церкви Христової, залишає і залишає їх [т. е. гріхи] у Вавилоні. Це полон переносять і вожді бранців, і ті, що отримали користь від нього, тобто полонення (бо і вони були віддані заради користі своїй ангелу Сатани, на погублення плоті, щоб врятувався дух (1Кор.5: 5)), і ті, які дізналися, що воно, перенесене на золото, повинне звернутися на благо. приноситься тими, що сповідують Господа і почуттями, і словами; і робляться з золота та срібла вінці в домі Йосії, що означає спасенний і є син ἐπισκοπῆς Κυρίου , т. е. відвідання Господнього; , Бо й він повернувся з Вавилону. Покладаються ж вінці, або вінець, на Ісуса, сина Йоседекова, священика великого, тому що, коли ми вдосконалюємося і повертаємося на краще, Господь увінчується окремими чеснотами нашими: особливо, коли ми увінчані покаянням, Спаситель у кожному окремо отримує вінець відповідно до слів Апостола: А далі веду суддя: і не тільки мені, але й усім тим, хто любить пришестя Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа (2Тим.4:8). Тому від вінця правди отримав ім'я і Отець Господа та Спасителя; бо слово Йоседек означає Господь правди, тому що віддає кожному за ділами його. Про це вінець говорить і Яків у своєму посланні: Блаженний чоловік, який переносить спокусу, тому що, коли він буде випробуваний, отримає вінець життя, який обіцяв Бог тим, хто любить Його (Як.1:12). Пророк отримує і наказ, щоб, після покладання вінця, або вінців, на главу Ісуса, Сина Йоседека священика великого, він пророк звернувся до нього і сказав: Це говорить Господь: Ось Чоловік. Схід ім'я Його, і під Ним народиться, та інше. Ми не поділяємо Ісуса і не покладаємо в одній особі дві особи; однак [визнаємо], що той, хто називається Ісусом тому, що Він врятує світ, називається також Сходом, тому що під час днів його народилася правда. І в Псалмі співається: Істина походить від землі (Пс.84:12), тому що Народився наприкінці століть від Дівчинного утроба сказав: Я сім істина (Ів.14:6), і, як говориться в посланні Іоанна, настала остання година: Діти, нині остання година (1Ін. 2:2). язичницький, що стояв без жодної справи народ і послав до виноградника (Мт.20:6). З іншого боку, якщо Він за різницею найменувань є різним, то інша справа, що Він – пастир, інше – вівча, інше – ягня, інше – двері, інше – камінь (lapis) спотикання та скеля (petra) спокуси. Тож народиться Той, Який буде увінчаний нашими чеснотами і буде названий Схід. До Нього звертається мова Отець: Син Мій ecu Ти: Я нині Тебе породив (Пс.2:7), і під Його начальством повстане безліч віруючих, і створить [Він] Господній дім, – Церква, – і Сам прийме силу і честь, і досконалість, і славу, і сяде, і буде. Давидовому, – про яке і в Євангелії написано: І буде священик праворуч Його (Лк.1: 32) або, відповідно до Єврейського тексту, на престолі Його, бо Він є і Цар, і Первосвященик; і буде Він сидіти, як на царському, так і на священичому престолі, і порада миру буде між тим і іншим, так що ні царська могутність не утискатиме священицької гідності, ні священицької гідності царської влади, але те й інше буде у злагоді в славі єдиного Господа Ісуса. У книзі якогось я прочитав, що слова: І порада світу буде між двома (Зах.6:13) відносяться до Отця і Сина, бо [Син] прийшов виконати волю не Свою, але волю Батька і: Батько в Сині, а Син в Батьку (Ін.6:38,14:10–11). А знак слави вінець, – після увінчання Христа, – обіцяється тим, що чекають Його і розуміють користь колись [поколеного] полону свого, і пізнали всі таємниці Божі, так що перебувають у благодаті сина Софонії, тобто відвідування Господнього. І ті, що вигукували в Вавилоні: На річках Вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували про Сіон: на вербах серед нього ми повісили наші органи (Пс.136:1–2), після повернення до Єрусалиму, візьмуть псалом і тимпан і будуть співати в Церкві довгий час, внаслідок щирого каяття, прийдуть і кожним своїм успіхом у чесноті створять дім Господній; тоді всі одностайно визнають, що всемогутній Господь послав до них пророка. Але все обіцяне здійсниться в тому разі, якщо вони захочуть слухати Господа і, створивши покаяння, будуть твердими в добрих справах. Зах.7:1–7. І було четвертого року Дарія царя. Було слово Господнє до Захарії четвертого дня дев'ятого місяця, який є Каслев. І послали до дому Божого Сарасар та Рогоммелех, і мужі, що були з ним, для молитви перед Господнім лицем, щоб сказати священикам дому Господа військам і пророкам говорячи: «Невже мушу плакати мені на місяць п'ятий, чи я маю освячувати [його] як робив уже багато років»? І було до мене слово Господа військ, що казало: «Скажи всьому народові землі та священикам, кажучи: Коли ви постили і плакали в п'ятий та сьомий [місяці] в останні сімдесят років, то хіба для Мене ви постили? а коли ви їли та коли пили, то хіба не для себе ви їли та пили? Хіба немає слів, які говорив Господь у вуха [manu] колишніх пророків, коли Єрусалим був ще заселеним та багатим, як він, так і міста його [Вульг. без: його] навколо нього і був мешканий на південь і в низовинах? LXX: І було четвертого року за царя Дарія. Було слово Господнє до Захарії в четвертий день дев'ятого місяця, що є Каслев, і послав до Бет-Елу Сарасар та Арабессер цар, і мужі його, щоб запитати Господа, кажучи [так] священикам дому Господа всемогутнього та пророкам кажучи: «Тут у п'ятий місяць настало вже свято? І було до мене слово Господа сил, що казало: «Скажи всьому народові землі та священикам, кажучи [так]: Якщо ви постили та плакали в п'ятий та сьомий [місяці] ось уже сімдесят років, то хіба для Мене ви вчиняли піст? І якщо ви їсте чи п'єте, то чи не ви їсте та п'єте? Хіба не такі слова Мої, які говорив Господь устами [manibus] колишніх пророків, коли Єрусалим був мешканий і був рясним, і міста його на околиці, і гори, і долини були населені?» – У четвертий рік царя Дарія, дев'ятого місяця, що називається Каслев ( כםלו ), і четвертого дня того ж місяця, послали до Божого дому, тобто. до храму, який був відновлений Зоровавелем та Ісусом, Сарасар і Рогоммелех та інші, що були з ними, – це, як думають Євреї, були Перси, вожді царя Дарія, що бояться Бога, – щоб, почувши про побудову храму, запитати у священиків Господа і пророків: чи повинні вони згідно з прежне замінити горе на радість? Значення слів, що запитують таке: У п'ятий місяць, що називається у Римлян Липень, Єрусалим був скорботний Навуходоносором; Тому через розорення Єрусалиму ми постили і плакали, і постом і риданнями втішали горе своє. Тепер же, коли, як кажуть, храм уже відбудовано, і коли ми вже не бачимо причин для продовження колишньої печалі, просимо відповісти: чи маємо нам і тепер це робити, чи ми можемо замінити горе радістю. Разом з цим необхідно звернути увагу на те, що плач та піст називаються освяченням. Тому і в книзі Іоля пророка священикам заповідано, щоб вони освячували піст і проповідували зцілення (Йоил.2:15), бо піст і помірність зцілюють рани злочинця і освячують кожного зціленого. Після того, як вожді Персів через посланих виклали своє прохання, і посольство до священиків і пророків зробило свою справу, було слово Господнє до пророка, що наказує говорити народу та священикам те, що вони мають відповідати посланим. Коли ви постили і плакали в п'ятий і сьомий місяць, тобто в місяць взяття Єрусалиму і в місяць вбивства Годолії Ізмаїлом, протягом сімдесяти років від спустошення храму та руйнування Єрусалиму, то хіба для Мене була користь від того, що ви постили (44:25). І навпаки, коли ви їсте та п'єте, то хіба не для себе ви це робите? Бо Господь умилостивляється не цими, а добрими справами і виконанням з нашого боку Його заповідей, а їжа не робить нас угодними Богові. І якщо ми не їмо, то не будемо мати шкоди, і якщо будемо їсти, то не матимемо достатку. І хіба не такі були мої слова, які Я говорив, - коли стояв ще Єрусалим і [були] міста Юди, - вам вустами [in manibus] пророків Моїх, - коли Єрусалим був цілий, і міста Юди рясніли всім, і як нагірна країна, так і низинна були сповнені плодами і на низовині були наповнені плодами. А слова Господа, про які далі свідчить Писання, полягали в тому, що Йому завгодно, щоб був справжній суд, милосердя до ближніх, і щоб не зневажали вдови, сироти та прибульця, і не думали зла в своєму серці. Цього, каже Він, не хотіли вони робити і з закритими вухами зневажали Мої накази; Тому й прийшов великий гнів на Єрусалим. І як вони не хотіли слухати Мене, так і Я не почув їх; а тепер вони з такою точністю запитують: коли вони повинні постити і плакати, хоч Я раніше сказав через Ісаю: Не такий піст Я вибрав, говорить Господь, не для того, щоб людина принизила свою душу; але розірви всі узи неправди, дозволь зобов'язання насильницьких поруок, голодному від душі дай хліб твій. Якщо побачиш голого, покрий його, і бідолашного й незаможного притулку введи в хатину свою. Тоді вчасно заблищає твоє світло, і швидко станеться зцілення твоє (Іс.58:5–8). Слова, що знаходяться у Сімдесяти, послав із Вефіля Сарасар і Арабессер [або: Arbatfh sager] ніхто з наших не міг витлумачити, бо жодною підставою ніхто не міг пояснити, чому з Єврейського неправильно [male] перекладено. Справді, хто цей Сарасар чи Арабессер цар? або: який цар цар? або: в яку область та з якої області послав Бет-Ель? або: царем якого Бет-Елу міг бути Арабессер, - [Бетіла], який колись разом з Юдеєю був скинутий і в той час вже не називався Бет-Елі, тобто домом Божим, а Вефавеном, тобто домом ідола? Також і те, що слідує далі: Тут у п'ятий місяць настало освячення подібно до того, що вони робили вже протягом багатьох років, посилюються пояснювати так: Настало освячення це означає відновлення в той час судин, які були віднесені Навуходоносором. Пости п'ятого і сьомого намагалися віднести до п'ятого і сьомого дня тижня; але оскільки далі пост в десятий, який змушені віднести до місяця, то зовсім обійшли мовчанням те, що є пости в п'ятий, сьомий і десятий місяці. Тому ми задовольняємося початковим тлумаченням і не схилятимемося до помилкових спроб тлумачів [ або : нехтуватимемо помилковими спробами], які походять від помилки в перекладі. Зах.7:8–14 І було слово Господа до Захарії, що каже: Це говорить Господь з військом, говорячи: Судіть правдивим судом, і будьте кожен братові своєму милосердя та співчуття. І не злословте вдови, сироти, прибульця та бідного, і нехай не замишляє людина зла в серці своєму проти брата свого. І вони не захотіли слухати, і повернули плече в бік, і обтяжили вуха свої, щоб не слухати, і серце своє зробили, подібним до алмазу [або: як алмаз], щоб не слухати закону і слів, які Господь воинств послав у Дусі Своїм через уст, військ велике обурення. І сталося так: як Я взивав, а вони не чули, так і вони будуть вигукувати, і Я не почую, каже Господь військ. І Я розсіяв їх за царствами, яких вони не знають, і земля була спустошена ними, так що немає ні того, хто проходить, ні того, що повертається. і навернули вони землю бажану в пустиню. LXX: І було слово Господнє до Захарії, говорячи: Це говорить Господь Всемогутній говорячи: Судіть судом праведним і кожен нехай виявляє милосердя та співчуття братові своєму, і не пригнічуйте вдови, сироти та бідного, і кожен нехай не згадує злості брата свого в серці своєму, і вони не зминуть зо свого брата свого, і вони нехай вони не згадують злість брата свого, обтяжили вуха свої, щоб не чути, і серце своє зробили непокірним, щоб не дослухатися до закону Мого та слів Моїх, які посилав Господь всемогутній у Дусі Своїм через уста пророків Своїх. І був від Господа всемогутнього великий гнів. І буде: як Я розповім, а вони не слухали, так і вони вигукуватимуть, і Я не почую їх, говорить Господь всемогутній; і вижену їх у всі народи, яких вони не знали, і земля після них буде порожня від того, що ходить [по ній] і повертається, і навернули вони землю вибрану в пустелю. – Цього переважно Я хотів і про це дбав, а не пост у п'ятий та сьомий місяці від розпачу та смерті; але ви, не виконуючи цього, віддані полону. Судіть праведним судом, щоб не почути в псалмах: Доки ви судите неправдою і приймаєте обличчя грішників? Судіть сироту і вдовицю, виправдовуйте приниженого і бідного (Пс.81:2–3), щоб не сказав вам також і Ісая: Які виправдовують безбожного за подарунки і віднімають у правого, що належить йому (Іс.5:23); адже через вас Авакум дорікає Богові від імені пригноблених: Проти мене відбувається суд і суддя отримує [хабар]; тому розсіяний закон, і суд не дійшов до кінця, бо безбожний утискає бідного (Авв.1:3–4). І не будемо думати, що [це] нова заповідь Божа: колись через Мойсея Він наказав те саме: Ти будеш судити великого, як і малого; не дивися на обличчя і не роби милосердя бідним на суді: бо це суд Божий (Втор.1:17). Кожен також нехай виявляє милосердя та співчуття до брата свого. За суворим судом нехай слід поблажливість до всіх і переважно до братів, під якими ми розуміємо братів чи однокровних, чи єдиних за вірою з нами. Також і вдову і сироту, про яких нам сказано: Будь батьком сиротам і чоловіком матері їхньої, судячи сироту і виправдовуючи вдову. (Сир.4: 10). Не зазнайте утисків ні прибульця, ні бідного, бо першого принижує його переселення до чужих, а другого – його бідність. І нехай людина не замишляє в серці своєму зла проти брата свого, або, як читається у Сімдесяти: Нехай не згадує кожен у серці своєму злості брата свого. А під братом і ближнім ми повинні розуміти або весь рід людський, бо ми походять від одного з батьків, або тих, які є домашніми [ближніми] нам по вірі, відповідно до притчі Євангельської (Лк.10:6–7,30–37), яка дає розуміти, що ближній є не єдинокровний [тільки], А що гнів повинен припинитися перед заходом сонця, і що спогад про все зло, яке ми зазнали від інших, має згладитися, про це ми читаємо в багатьох місцях і переважно у того, хто говорить від імені Божого Єремії: І нехай не згадує кожен з вас злості ближнього в своєму серці. Хоча Я і наказав це, проте вони не хотіли слухати і повернули плече в бік [decedentem] або спину з презирством [contemnens], відкидаючи рухом тіла Мої накази. Адже насправді ми маємо звичай повертатися спиною, коли з зморщеним лобом і піднятим носом висловлюємо зневагу до тих, що вмовляють, як написано: Вони повернули до Мене спини, а не обличчя (Єр.2:27). І вуха свої, каже Він, обтяжили, щоб не чути, як глухі аспіди, що затикають свої вуха, щоб не чути голосу приборкувача та чарівника, мудрого приборкувача. Справді, вони обтяжили вуха свої, щоб не чути, і налаштували своє серце так, щоб воно не стверджувалося на законі Божому. Тому Ісая з погрозою каже їм: Обтяжилося серце народу цього, і вухами своїми вони ледве чули, і очі свої закрили, щоб не бачити очима своїми, і не чути вухами, і не слухати серця свого, і не звернутися, щоб Я зцілив їх (Іс.6:10;2 Дії.2:2). Наступні за тим по Єврейському тексту слова: І серце своє зробили подібно до алмазу [або: як алмаз] позначають серце кам'яне та твердість серця, бо вони не хотіли приймати слова Божі. Алмаз - найміцніший камінь, - єврейською Samir (שמיר); він настільки твердий, що розбиває всі метали, а сам не розбивається жоден. Тому у Греків він називається непереборним, [indomabilis]. Цим адамантом запекло серце Фараона, щоб не відпустити народу Божого (Вих.7:13 і дав.). І так як вони мали у себе запекле серце, або зробили його твердим, як алмаз, свавільно виявляючи твердість серця, щоб не слухати слів Божих, які Він посилав у Дусі Своїм, тобто у Святому Дусі, через уста стародавніх пророків, – Ісаї, Осії та інших, які мали і були, які були і були, які були, і які, які були; то проти великих гріхів велике було й обурення Боже, і справдилися слова Господа, Який віддає за заслуги (par pari), так що, як вони ходили перед Ним розбещено, так і Він відвернеться від них; Він не почує голоси тих, що волають до Нього, бо й вони, як глухі, зневажали слова Господа. Тому й розпорошує Він їх за всіма царствами, яких вони не знають, за царствами Асирійських і Халдеїв, Мідян і Персів та інших народів, які були підпорядковані їхній владі і по країнах яких вони розпорошені. Уся Юдея звернулася до пустелі, бо не мала жодного жителя і не було людини, що ходить нею і повертається. І вони звернули в пустелю ту землю, яка переважно перед усіма землями була медовим стільником і внаслідок надзвичайного достатку ніби текла медом та молоком. – Це ж ми можемо відносити і до тих, які, залишаючи Церкву, були вивержені з країни сповідання, оскільки не хотіли слухати Господа, повернулися до Нього плечем із завзятістю, обтяжили вуха свої і зробили серце своє подібним до незламного каменю, що не піддається дії. І обернувся проти них гнів Божий, і розпорошені вони по всіх царствах пороків, і спустошена їхня земля, [т. е.] або душа, або тіло, що не має Господа, що в них мешкає, і звертається в них Духа. І колись омріяна земля, що була житлом Трійці, звернулася до пустелі, до місця житла драконів. – Ми швидко пробігли те, що не є перешкодою [plana], щоб був час для докладних міркувань у темних місцях. Адже ми пишемо не широкі і блискучі міркування, в яких грає мова, розрахована на оплески, а тлумачення, призначення яких полягає в тому, щоб обходити очевидне і пояснювати темне. Зах.8:1–3. І було слово Господа воїнств, що казало: Це говорить Господь воїнств: Я ревнував про Сіон ревністю великою і з великим обуренням ревнував Я про нього. Це говорить Господь військ: Я звернувся до Сіону і мешкатиму посеред Єрусалиму, і буде покликаний Єрусалим місто істини і гора Господа військ, гора освячена. LXX: І було слово Господа Всемогутнього, що казало: Це говорить Господь Всемогутній: Я ревнував про Єрусалим і про Сіон ревністю великою, і лютістю великою ревнував про нього. Це говорить Господь Всемогутній: Звернуся до Сіону, і буду жити посеред Єрусалиму, і буде названий Єрусалим містом істинним, і гора Господа Всемогутнього горою святою. – Про те, що Господь прийме Єрусалим, тобто народ Ізраїльський, у пустелі ніби дружину, і його ідолослужіння, що лежить у крові, покриє одежею Своєю і вшанує любов'ю, як би чоловік жінку, більш повно ми дізнаємося в книзі Єзекіїля (Єз.16:6–12). Після цього він, наситившись найкращою пшеничною мукою, олією та медом, прикрасився прекрасною одежею і наділений щедрістю Мужа всякими прикрасами з дорогоцінного каміння, чинив перелюб з Ассиріянами та Халдеями і почув від Господа: Як жінка зневажає чоловіка свого, так і Мене. Але він був відданий полону і обдурений своїми коханцями, і позбавлений колишньої прикраси своєї; після того, як учинив непотребу (divaricavit pedes suos) з кожним мимохідцем і осквернився навіть до верху глави своєї, згадуючи про колишнє щастя своє, він зітхнувши каже: Повернуся до Мужа мого колишнього, бо тоді мені було краще, ніж тепер (Ос.2:7). А Він, [Господь], приймаючи його і знову з'єднуючись з ним, тепер каже: Я ревнував про Сіон ревністю великою і обуренням великим ревнував Я про нього, тому, якому раніше говорив: Не буду гніватися на тебе, і ревність Моя відступить від тебе (Єз.16:42). Наскільки багато раніше Я обурювався, тому що він був осквернений багатьма своїми коханцями і знечестив ложе Моє, - чому Я і віддав його його коханцям не як заміжню перелюбницю, а як непотрібну жінку, дешеву рабиню, що віддається на наругу в непотрібних будинках: настільки велику любов, покаяння і створив храм Мій, в якому Я мешкатиму серед нього. І назветься містом істини той, що раніше називався містом брехні, про що написано і в Ісаї: Істина заснула [або: задрімала] в ньому: а нині людиногубства (Іс.1:21). Назветься він і горою Господа всемогутнього, горою священною, бо на ній після відновлення храму споживаються жертви, і здійснюються за чином богослужбові дії. Це [сказано] згідно з історією. З іншого боку ні для кого не видається сумнівним, що Сіон і Єрусалим, - місце споглядання і бачення світу, - можна розуміти щодо думок віруючих, гніваючись на які внаслідок їх гріхів, Господь зраджує їх полоненню, щоб вони через зло і лиха пізнали Бога, якщо не пізнали Його через добро і благо. Коли ж вони покаються, Господь звернеться до Сіону і буде мешкати серед Єрусалиму, під якими треба розуміти одну й ту саму державу, або [одне й те саме] місто; і там, де раніше царювала брехня пороків і гріхів, після цього житиме істина – Христос. Гора ж Господа воїнств назветься горою святою, про яку говориться: Ті, що сподіваються на Господа, як гора Сіон (Пс.124:1), і: Великий Господь і гідний великої хвали в граді Бога нашого, в горі святої Своєї (Пс.47:2). Про неї вигукують Ісая та Міхей: В останній день буде уготована гора Господня на вершині гір і [буде] висока над пагорбами, і потечуть до неї всі народи і поспішать народи багато хто, і скажуть: «Ідіть, підемо на гору Господню, і до дому Бога Якова» (Іс.2:2). Про цю ж гору і про цей же град говорить і апостол Павло в міркуванні священною промовою: Ви приступили до гори Сіон, до граду Бога живого, Єрусалиму небесного і до багатьох тисяч ангелів, і до церкви первородних, написаних на небесах (Євр.12:22–23), – якщо в Безсумнівне свідчення (auctoritatem) Греків. Зах.8:4–5. Це говорить Господь військ: Ще мешкатимуть старці та стариці на вулицях Єрусалиму, і палиця чоловіка в руці його через безліч днів. І вулиці міста наповняться дітьми та юнаками, що грають на вулицях його. LXX: Це говорить Господь Всемогутній: Ще сидітимуть старці та стариці на вулицях Єрусалиму, кожен тримаючи в руці палицю свою від багатьох днів. І вулиці міста будуть наповнені юнаками та юнаками, що грають на вулицях його. – Коли Я звернуся до Сіону і мешкатиму в середовищі Єрусалиму, успіх у всіх справах, повний спокій і відпочинок від воєн будуть такими, що не залишиться жодного ворога, так що старечий вік людей обох статей досягатиме до останньої межі, і вони будуть підтримувати тремтливі члени за допомогою допомоги. Вулиці міста наповняться також граючими хлопчиками та дівчатками. А це зазвичай буває тоді, коли міста користуються безпекою та глибоким світом, так що радісний настрій міст супроводжується іграми та танцями [або: співом] веселого віку. Якщо ж ми віднесемо це до Церкви, про яку говориться: Славне сказано про тебе, місто Боже (Пс.86:3) і: Потік ріки розважає місто Боже. Всевишній освятив Свою оселю. Бог посеред нього, [він] не спонукається (Пс.45:5–6), то хто може сумніватися, що шляхи Церкви є чесноти, в яких Премудрість діє з довірою і проповідується на вершинах стін? Тому Псалмоспівець і вигукує до Господа: Заповідь Твоя надмірно широка (Пс.118: 96). Наречена, яка шукає Господа Спасителя на цих вулицях, говорить у книзі Пісня Пісень: Встану й обійду місто, на площі та на вулицях його, доки не знайду Того, Якого полюбила душа моя (Песн.3:2). Отже будуть мешкати або сидіти старці і стариці, про які написано (якщо, однак, завгодно комусь приймати [цю] книгу): Старість шанована не від безлічі днів і достойно шанована не за числом років (Прем.4:8), а старцями бувають по розсудливості людському, і старцями не розсудливі людські, і старцями бувають по розсудливості людському. Про це й Господь говорить Мойсеєві: Установи разом із собою сімдесят старців, про яких ти сам знаєш, що вони старці (Числ.11: 16); тому і до Авраама ніхто не називався старцем, про якого написано: Знемагаючи помер Авраам: наситився старостю доброю, [він] - старець і багаторічний (Бут.25: 8); бо слава старців - сиве волосся, про що говориться: Мудрість людини - сивина для нього (Прем.4:9). Через багатоліття вони будуть тримати палиці та палиці в руках своїх і скажуть учням: Чого хочете ви? Щоб я прийшов до вас із жезлом, або ж у дусі лагідності та поблажливості (1Кор.4:21)? Справді, той, хто на устах носить премудрість, той жезлом вражає нерозумного чоловіка [excordem – ἀκάρδιον ] – і навпаки: Хто щадить жезло своє, той ненавидить сина, [а] хто старанно виправляє [його], той любить (Прит.13). Але на вулицях Єрусалиму сидітимуть не тільки старці, а й стариці, про яких Павло апостольськими вустами говорить: Шануй тих вдовиць, які є по істині вдовиці (1Тим.5:3). І в іншому місці: Нехай обирається вдовиця не молодша шістдесяти років, що була дружиною одного чоловіка, що має свідчення щодо добрих діл: якщо вона виховала дітей, якщо приймала гостинно [мандрівників], якщо вмиває ноги святих, якщо служила [братам] зазнали лиха і старанно чинила всяке. Старі і старці цього роду сидітимуть на вулицях Єрусалиму і триматиме жезли в руках своїх і вулиці міста наповняться хлопчиками і дівчатками, що грають. Це суть ті юнаки та юнаки, старці та юнаки, яких Псалмоспівець запрошує співати Господеві, кажучи: Юнаки та діви, старці з юнаками нехай вихвалять Господнє ім'я (Пс.148:12–13). Також апостол і євангеліст Іван каже: Пишу вам, юнаки, бо вам відпускаються гріхи в ім'я Спасителя, пишу вам отці, бо ви пізнали Того, що є від початку і дав. (1Ін.2: 12,14). І потім: Послухайте, отроки, настанови батька, щоб пізнати розум (Прип.1: 8, 4). Про цих юнаків, дів і юнаків говорить і сорок четвертий псалом: Приведуться цареві діви слідом за нею (Пс.44:15), що згідно з написаним: Зраділи і веселилися дочки Юди в усіх судах Твоїх, Господи (Пс.96:8). Вони, почувши від Апостола: Радуйтесь! і знову кажу: радійте! (Фил.4: 4), радість душі висловлюють рухом тіла і в танці з притупанням ніг говорять з Давидом: Перед лицем Господа гратиму і танцювати (2Цар.6: 21). Зах.8:6. Це говорить Господь воїнств: Якщо [це] здаватиметься важко здійсненним в очах залишків цього народу в дні оні, то хіба це буде важко здійснити в очах Моїх? говорить Господь воїнств. LXX: Це говорить Господь Всемогутній: Якщо буде неможливим перед лицем решти цього народу в ці дні, то хіба буде це неможливим перед лицем Моїм? говорить Господь всемогутній. - До окремих слів і думок, в яких Ізраїлю обіцяється благополуччя і майже неймовірні за величчю [своєю] події, пророк приєднує: Це говорить Господь всемогутній, кажучи іншими словами [як би] так: «Хай не подумаєте, що обіцяне мною є моє і не відмовляйте, як Я, що відмовляйте, суть Божі». Вище Він сказав: стариці та старці сидітимуть на вулицях і внаслідок багаторічного життя спиратимуться руками на палиці; вулиці та площі будуть переповнені безліччю народу; отроки і юнаки ніби у святкові дні влаштовуватимуть веселі бенкети, Єрусалим буде відбудовано і відновлено в стан колишнього благополуччя. Залишкам народу, що повернулися з полону, це здалося неймовірним, оскільки вони бачили, що місто було майже знищене, стіни в руїнах, огорожі спалені, свідчуючи про руйнівність рук Вавилонян; тому пророк додає: Якщо вам тим, хто залишився від народу, що був у полоні, здається справою важкою чи неможливою те, що Я передбачаю, ніби під час відновлення Єрусалиму настане такий благополуччя, то хіба в очах Божих буде [це] неможливим чи важким, коли Він устами моїми говорить? Бо неможливе для людей можливе для Бога (Мт.19:26). Ми бачимо, що це здійснилося також у часи переслідувань на церквах Христових, коли жорстокість гонителів досягла настільки шаленства, що вони руйнували навіть місця наших зборів [храми], зраджували спаленню [наші] божественні книги; всі острови, рудники та в'язниці, були наповнені закутими в ланцюзі численними (gregibus) мучениками та сповідниками. Хто б повірив у той час, що Церкви знову будуть відновлені тими, що їх колись зруйнували; звичайно, це були не ті ж самі люди, але це та сама урядова влада, яка колись раніше разом з багатими сиділа [як би] в засідці (Пс.10:2) і як би за визначенням сенату намагалася згладити ім'я Христове, нині за кошти держави влаштовує церковні базиліки і зводить найвищі башти. покрівлі, але й покриваючи стіни плитками з різнокольорового мармуру, і благоговійно шануючи, як захист для римської держави, ті священні книги, які вона раніше зраджувала вогню, а тепер прикрашає золотом, пурпуром та різним коштовним камінням. Зах.8:7–8. Це говорить Господь військ: Ось Я врятую народ Мій від землі Сходу та від землі Заходу, і приведу їх, і будуть вони мешкати серед Єрусалиму. І будуть Мені народом, і Я буду Богом. LXX [переводять] подібним чином. – Одні з юдеїв кажуть, що це сталося після Зоровавеля та Неемії після побудови храму, влаштування стін міста та відновлення юдейського царства Маккавеями та іншими вождями, які керували юдеєю до часу Ірода. Інші кажуть, що це має здійснитися під владою Христа, на якого вони даремно чекають. Ми ж говоримо, що це здійснилося частково в той час, тобто після Зоровавеля і Неемії і - як би в образах і картинах, - попередило [той час] коли народ був повернений з полону і мешкав в Єрусалимі, і знову названий був народом Божим, і Бог - Богом їх, але вже не в ньому; але цілковито обітниця здійснилася на ділі під владою Господа Спасителя у Церкві, тобто. в істинному Єрусалимі, особливо слова: Ось Я врятую народ Мій від землі Сходу і від землі Заходу, про які і Господь говорить в Євангелії: Багато від Сходу і Заходу прийдуть і полягають у Царстві небесному з Авраамом, Ісааком і Яковом (Мф.8:11), а ще набагато: Господь виголосив і покликав землю. Від Сходу сонця до Заходу, від Сіону слава Його (Пс.49: 1-2). Бо від Сіону прийде Той, Хто має знищити й відвернути неправди від Якова, коли від Сходу та Заходу на кожному місці приноситься ім'я Господа кадіння та жертвопринесення чисте не в жертвах Старого Завіту, а в святості Євангельської чистоти; про це кадіння ми читаємо і в іншому місці: Нехай виправиться [направиться] молитва моя, як кадіння перед лицем Твоїм (Пс.140:2); а яке це кадіння, це показують такі слова: Вплив рук моїх, жертва вечірня. Дійсно, після того, як від кореня Єсеєва зріс Той, Який мав панувати над народами, і в Ньому сподівання народів (Рим.15:12), і від Сходу, і від Заходу увірували в Господа, як народ древній, так і новий, і було одне стадо: тоді всі народи були покликані до радості, тоді всі народи були покликані до радості, тоді всі народи були покликані до радості: язичники, з народом Його (Втор.32: 43; Рим.15: 10), відповідно тому, що написано в іншому місці: Згадають і звернуться до Господа всі кінці землі, і поклоняться перед лицем Його всі племена (familiae) язичників (Пс.21: 28). Наступні слова: В істині та правді означають те, що відійде тінь стародавнього закону, і прийде істина Євангелія не в праведності юдеїв, а в праведності християнській, бо Сам Господь є істина і правда, про що ми читаємо: Істина від землі сталася, і правда припала з неба (1). тому і в чотирнадцятому псалмі правда і істина називаються разом: Той, Хто ходить непорочно і чинить правду, говорить істину в серці своєму (Пс.14:2) Зах.8:9. Це говорить Господь військ: Нехай зміцняться руки ваші, ви, що чули в ці дні ці слова з уст пророків, того дня, коли був заснований дім Господа військ, щоб створити храм. LXX замість: Господь воїнств перекладають: Господь всемогутній; решта подібна - Після відновлення храму під керівництвом Зоровавеля та Ісуса (бо це все говориться в четвертий рік царя Дарія, в четвертий день дев'ятого місяця, званого Каслев, коли храм уже був відбудований) ті ж пророки Аггей і Захарія, переконували і народ, і вождів до побудови, нині побуж обіцянці, з повною вірою прийняли те, що їм обіцяється в майбутньому і зміцнили руки свої, анітрохи не боячись нападу Мідян та підступів охочих протидіяти їм навколишніх народів. Нехай зміцняться вони словами (per os) пророків, сказаними з дня заснування храму, до дня його повного закінчення, і нехай чують таке [за тим]. Ми коротко виклали історію, відносячи в духовному сенсі все сказане про Єрусалим і про храм до Церкви, в якій руки зміцнюються добрими справами і ґрунтується дім тоді, коли покладаються підстави віри, і влаштовується храм, коли збільшується безліч віруючих і проводить таке життя, що заслуговує на храм Божий. Зах.8:10. Бо до тих днів не було ні нагороди людям, ні нагороди тваринам, і не було спокою ні вхідному, ні вихідному внаслідок напастей; і Я припустив, щоб усі люди, кожен окремо, нападали на ближнього свого. LXX: Так як раніше днів тих нагорода людей не була на користь, і не було нагороди тваринам, і не було спокою ні вихідному, ні що входить від напастей, і пошлю Я людей, кожного на ближнього його. – Сімдесят усі віднесли до майбутнього часу, а краще [відносити] до минулого, як це є в Єврейському тексті, і правильність [послідовного] тлумачення підтвердить [це]. До заснування Божого дому та створення храму Господнього всяка праця ваша була марною. І як люди, так і робоча худоба в землеробстві, у торгівлі та різних роботах працювали безуспішно через марність зусиль: ззовні вороги, а вдома зрада обурювали мирне життя, і всюди припинилося правильне судочинство через часті воїни і домашні підступи між собою, коли брат не довіряв братові. Розуміючи те саме, пророк Аггей говорить іншими словами: І нині спрямуйте серця свої від дня цього назад, поки ще не був покладений камінь на камінь у храмі Господньому, коли ви приходили до копиці в двадцять четвериків, а було тільки десять, ви входили в точило, щоб вичавити п'ятдесят судин, а було двадцять. Я вразив вас вітром пекучим та жовтухою, і градом усі справи рук ваших, але не було серед вас такого, що звернувся б до Мене, говорить Господь ( Агг.2:16–17 ). Ці слова ми можемо відносити і до Церкви, і до кожного з віруючих. До заснування в нас Божого дому і створення храму Богу, і перш ніж ми почуємо від Апостола: Ви є храм Божий і Дух Божий живе в вас ( 1Кор.3:16 ), яку доброю справою ми не здавалися [або : здаємось] тими, що мають, чи розумні [з нас] звані люди, або про чоловіків і худоби (Пс.35:7), - воно не має нагороди у Бога, і бувають між нами війни та незгоди і всюди напасти без миру Христового, який Він залишив апостолам, відходячи до Отця (Ін.14:27), і виконується на нас слово Господнє: Мої вороги людині його. Бо кожен брат підступно ставить спотикання, і кожен друг виступає з підступами, і кожна людина знущається з брата свого, і не говорить істини: язик їх навчився говорити неправду (Єр.9:4). Тому, якщо ми звернемося до Христа і створимо храм Його, ми відразу почуємо голос того, хто кличе Апостола: Кожен отримає нагороду свою відповідно до справи своєї (1Кор.3:8). Зах.8:11–12. А тепер решткам народу цього Я робитиму не за подобою днів колишніх, говорить Господь військом: але насіння буде [насінням] світу. Виноград дасть плід свій, і земля дасть рослину свою, і небеса дадуть росу свою, і Я зроблю, що рештки цього народу будуть мати все це. LXX: А тепер залишкам цього народу Я зроблю не за подобою днів колишніх, говорить Господь всемогутній, але покажу світ. Виноград дасть свій плід, і земля дасть рослини свої, і небо дасть росу свою, і Я зроблю, що залишки народу Мого будуть мати все це. – Перш ніж були покладені підстави Божого дому, і був створений храм, не було нагороди людям і плати за роботу худоби, і внаслідок напастей і утисків не було спокою ні вхідним, ні тим, що виходять, і всі люди були в розбраті від ворожої ненависті. Нині ж, коли основи Божого дому покладено і храм влаштований. Я не буду вже чинити з тими, хто повернувся з Вавилону, як раніше, але всюди буде мир і радість; майбутній достаток винагородить їх за посуху і голод колишнього часу. Бо виноград дасть свій плід, і наповняться всі точила; земля покриється жнивами, що веселять погляди, і все стане рости від дощової вологи і нічної роси. Все це Я дам у володіння решткам народу Мого, бо основи Божого дому покладено, і храм відбудований. Те саме говорить і пророк про цей час, що говорив раніше: Я вразив вас вітром пекучим, і жовтяницею, і градом усі справи рук ваших, - після заснування храму: Спрямуйте серця свої від дня цього і на майбутнє від двадцять четвертого дня дев'ятого місяця: від дня, коли покладено підстави храму. Хіба ще немає насіння в паростку? І не дали ще кольору винограду та смоківниці, і гранітного дерева, і олійного дерева? Від того дня Я благословлю [їх] і знову спонукаю небо і землю ( Аг.2:18–19 ). Скажімо й інакше, слідуючи розпочатому тлумаченню щодо Церкви. Перш ніж будь-хто прийме віру Христову, і перш ніж будуть покладені в ньому підстави Духа Святого, ніхто не може почути: «За твою справу є нагорода». Чи буде він юдей, єретик, чи язичник, він не матиме нагороди за свою добру справу. Ми бачимо незайманих у єретиків, суворість у філософів і помірність юдеїв від різноманітних страв; і, однак, ми говоримо [чи: говориться], - відповідно до слів Аггея, - що вони їдять і не насичуються, п'ють, але не напиваються вдосталь, покриваються одягом, але не зігріваються, а той, хто скупчує зароблену, плату, кидає її в дірявий мішок (6). А після прийняття віри Христової, і ті й інші, що були грішниками в Церкві і внаслідок безлічі гріхів віддані полоненню світу цього і спалені вогнем Вавилонським, почули проповідь Господа: Дух Господа на Мені, тому Він помазав Мене: благовістити жебракам послав Мене, проповідувати пл розбитих серцем (Іс.61:1). і виповняться на них слова пророка Амоса: Поверну полон народу Мого Ізраїля і забудують міста спустошені, і Я посаджу їх (Ам.9:14); тоді, у ті дні, відродиться правда і безліч світу (Пс.70:7). Плід свій дасть Той Виноградник, Який говорить у Євангелії: Я є лоза, а ви гілки. Будь-яку гілку, що на Мені, Батько очищає, щоб вона принесла великі плоди (Ів.15:1–2; порівняно.Ін.15:5–8). А коли будуть очищені гілки його, тобто прутики та відростки, і сяючим поглядам подаватимуть надію на майбутні плоди, бо буде виконуватися написане: Квітучі лози дали запах (Песн.2:14); тоді Сонце правди пофарбує висючі пензлі, так що покладені в точило восьмого і вісімдесят третього псалма, що написуються словами: про точили, будуть зневажені стопою Господа, що виходить від Восора, щоб вилити вино, що веселить серце людини. Плід свій дасть також і земля, не суха і кам'яниста, і вкрита густим терном, але земля добра, що дає плід стократний, шістдесятикратний і тридцятикратний (Мф.13:8), так що ті, що сіяли в сльозах, радо пожнуть (Пс.125:5). Але й небеса дадуть росу свою, про що написано у вісімнадцятому псалмі: Небеса повідають про славу Божу, і твердь сповіщає про діла рук Його (Пс.18:2). Про ці небеса говориться в пісні Повторення Закону: Веселіться, небеса, з Ним (Втор.32: 43), тобто. з Господом Спасителем, [небеса] впізнані і зумовлені бути згідними з образом Сина Його (Рим.8:29), що говорить з Мойсеєм: Нехай очікується Моя мова, як дощ, і нехай зійдуть слова Мої, як роса (Втор.32:2). Справді, повстануть ті, що були мертвими в гріхах, і пробудяться ті, що лежали в побілілих могилах, наповнених кістками мертвих, і будуть радіти ті, що продовжують жити на землі; а яка причина радості, це показує така мова: Бо роса, що виходить від Тебе, є їхнє зцілення. І все це, тобто світ, плоди винограду і достаток земний, що збільшився від роси небесної, буде належати решткам народу Мого, про які говорить Ісая: Якби Господь Саваот не залишив нам насіння, то ми були б, як Содом, і стали б подібними до Гоморри (Іс.1:9). Насправді ж залишки врятувалися за обранням благодаті: не за ділами; інакше не було б благодаті. Зах.8:13–15. І буде: як [коли] ви були прокляттям у народів, дім Юди та дім Ізраїля, так [тепер] Я врятую, і ви будете благословенням: не бійтеся, нехай зміцняться руки ваші. Бо це говорить Господь військ: Як Я подумав перегорнути вас, коли до гніву спонукали Мене батьки ваші, говорить Господь, і Я не змилосердився: так, звернувшись у ці дні, Я подумав послати благословення Єрусалиму та дому Юди: Не бійтеся. LХХ: І буде: як ви були прокляттям між народами, дім Юди та дім Ізраїля, так Я врятую вас, і будете благословенням: майте тверду віру і зміцніться в серцях своїх, бо це говорить Господь всемогутній: Як Я подумав перегорнути вас, коли батьки ваші викликали Мене на гнів; Так приготувався Я і подумав у ці дні, щоб зробити добре для Єрусалиму та дому Юди: Майте тверду віру. – Після побудови храму Він обіцяє таке майбутнє, що подібно до того, як [перш] дім Юди та дім Ізраїлю, тобто два і десять колін, були між народами предметом прокльонів, глузливого свисту та приказок, подібно до цього, коли вони будуть врятовані та повернуті до Юдеї, вони будуть благословенням для всіх. Не бійтеся, каже, войовничих ворогів: вірте твердо в те, що обіцяне Господом через мене істинно. Хай зміцняться ваші руки, виконуйте розпочаті роботи. Причина зміцнення [для них] є божественна обітниця: Це говорить Господь Всемогутній, для Якого немає нічого неможливого, Який може виконати обіцяне. Подібно до того, як Я вирішив засмутити вас і зрадити полону, тому що батьки ваші викликали Мене на гнів, і Я не змилосердився, – що LXX переклали словами: οὐ μετενόησα , тобто не покаявся; на Єврейському це пишеться словами nlo naamathi (ולא נהמהי); Я не змилосердився, щоб через полон виправити вас і наставити через всякі випробування і покарання; подібно до цього нині Я вирішив послати благословення Єрусалиму та дому Юди. І слід помітити, що коли Він гнівається, дім Юди та дім Ізраїлю, тобто всі віддані полоненню дванадцять колін, є прокляттям у народів язичницьких; а після того, як Він вирішив послати благословення, робить це не Юді та Ізраїлю, тобто [не] дванадцяти колінам, – саме: Єрусалиму та Самарії, Ооллі та Ооліві, – а тільки решткам Ізраїлю в полоні, – Він посилає благословення до Єрусалиму, тільки до Єрусалиму, або: Твердо вірте, маючи на увазі те, що ми вже виклали вище. – А щодо Церкви та щодо кожного віруючого це місце можна розуміти в тому сенсі, що християни під час переслідувань для всіх навколишніх народів були предметом прокляття та насмішкуватих приказок, бо засмутили Господа свого; а після цього вони стануть благословенням, коли настане світ, і буде все це, тому що Господь, що раніше гнівався на Єрусалим, після милосердився над ним, тобто над баченням світу, і над Юдою, що означає сповідує віру в Господа. Також і окремі віруючі, які виганяються з Церкви і віддаються сатані на смерть плоті ( 1Кор.5:5 ), щоб навчитися не богохульствовать ( 1Тим.1:20 ), коли покаються, повернуться в колишній стан, побачать світ Божий і здобуть славу за своє сповідання. Щодо слів: Я не змилосердився, або: Я не покаявся єретики злословлять, ніби Бог або жорстокий, або мінливий, якщо Він то кається, то не кається. Бо якщо Він кається, то Він мінливий, а якщо не кається [т. е. не має жалю], то Він жорстокий. А покаявся Бог у тому, що помазав Саула на царство (1Цар.15:1–2). І щодо Ніневітян, яким Він через пророка сповістив: Ще три дні, і Ніневія буде зруйнована (Ів.3:4), і які покаялися, Він, за словами пророка, змінив рішення; але це не через брак ведення (mentis improvidae), а через мінливість тих, які роблять то добро, то зло. Якщо вони роблять зло, то Він посилає погрози, а якщо вони оплакують свої колишні гріхи, то Він виявляє милосердя: Бог, будучи одним і тим же, не змінюється і не може змінюватися; але коли люди замінюють злі справи на добрі, то і Він змінює своє визначення. Він і в книзі Буття каже: Зойк Содомлян і Гоморри помножився, і їх гріхи стали надмірно великі. Тому зійду подивитися: чи здійснюються [діяння] відповідно до крику, що доходить до Мене, чи ні, щоб Мені знати (Бут.18:20–21). Слова Його мають таке значення: Якщо вони упиратимуться в безумстві своєму, то покарання не відступить від грішників; якщо ж вони залишать своє шаленство, то будуть дуже гідні пізнання Мого: Бо Бог знає Своїх (2Тим.2:19), і до Галатів Апостол пише: Але тоді ті, хто не знає Бога (Гал.4:8). Але хоч Бог пізнав усіх, і ніщо з минулого, сьогодення та майбутнього не приховано від Нього, [однак] Він говорить в Євангелії, що не знає безбожних: Відступіть від Мене, що роблять неправду, Я не знаю вас (Лк.13:27). Отже, про пізнання Боже, розкаяння, гнів, обурення і всі внутрішні рухи ми повинні міркувати не з точки зору обмеженості, властивої людській мові, а в сенсі, що відповідає Божественної величі. Зах.8:16–17. Отож ось накази, які ви повинні виконувати: Говоріть правду кожен ближньому своєму; біля воріт ваших судіть істиною та судом миру; і не замишляйте зла кожен проти друга свого в серцях своїх; і не любіть помилкової клятви, бо все це Я ненавиджу, говорить Господь. LXX: Такі накази, які ви повинні виконувати: Говоріть істину кожен ближньому своєму, біля воріт ваших судіть істиною і судом мирним і праведним, і нехай не замишляє кожен зла ближньому в серці своєму, і не любіть помилкової клятви, бо все це Я ненавиджу, говорить Господь всемогутню. - Я обіцяв, що не за подобою днів колишніх робитиму залишкам народу, що був у полоні. І як Я вирішив засмутити їх, коли батьки їх спонукали Мене до гніву, і Я не змилосердився; Так тепер, звернувшись у ці дні, Я вирішив послати благословення Єрусалиму та дому Юди. Отже, щоб Моє рішення залишилося [незмінним] і обіцянка не була порожньою, виконуйте такі Мої накази: Говоріть правду ближнім своїм. Під ближнім ми повинні розуміти кожну людину, бо ми походять від одного з батьків. Інакше, якби під ближнім розумівся родич, то перед іноземцями та чужими можна було б брехати. Те ж саме говорить Апостол: Залишивши брехню, кажіть істину кожен ближньому своєму (Еф.4: 25). Істиною і судом світу судіть біля воріт ваших. У першому суді нехай буде істина і справедливість, а за тим слідує милосердя. Насправді, суд миру полягає в тому, щоб суддя мав намір примирити незгодних, відповідно до сказаного в Євангелії: Блаженні миротворці, бо вони назвуть сини Божі (Мф.5: 9). Наступні слова: біля воріт ваших знаходяться у співвідношенні з наступними пророчими словами: Ненавидять вони того, хто виправляє біля воріт, і погордували словом святим (Ам.5:10), і в іншому місці: Не зазнають збентеження, коли будуть говорити з ворогами своїми у воротах (Пс.126:5). Давид також судив біля воріт, коли Авесалом, обіцяючи істину на суді, влаштовував підступи батькові (2Цар.19: 8). Але питається, чому у Юдеїв місце суду було біля воріт? Судді засідали біля воріт для того, щоб не змушувати землеробів входити в місто і нести витрати, так що як городян, так і поселян судді вислуховували при вході та виході, а по закінченні розбору справи кожен негайно міг повертатися до місця свого проживання. І зла, каже, проти своїх ворогів не замишляйте в серцях своїх : слово raach ( רעה ), перекладене всіма однаково словом κακία , тобто злість, ми можемо розуміти двояко: у значенні зла і в значенні прикрості : [наприклад] у сенсі неприйнятність : Ам.3:6), і: Достатньо для кожного дня занепокоєння його (Мт.6:34); в значенні зла Бог каже через пророка Йону: Зойк їхнього злодіяння дійшов до Мене (Ів.1:2), і в Апостола читаємо: Сповнені всякою неправдою і злобою (Рим.1:29). Отож той, хто святий, не засмучує друга свого ні тим, ні іншим, і не замишляє зла в своєму серці. І хибної клятви, каже, не любіть, бо Господь наказав в Євангелії: Я ж кажу вам, щоб ви не клялися зовсім, але нехай буде слово ваше: Так, так! (est, est) Ні, ні! (Мф.5: 34–37). Дійсно, адже хто не буде присягатися, той ніколи не може порушити клятви; хто клянеться, той почує сказане в Писанні: Не вживай імені Господа Бога твого даремно (super re vana – у порожній справі) (Вих.20:7). Все це Я ненавиджу, каже Господь, чому відповідають і слова Малахії: І все, що Я ненавидів, ви робили (Мал.2:13, за перекладом LXX). У настановах, які мають відношення до життя і цілком зрозумілих, ми не повинні вбачати алегорії і, - за словами одного коміка, - не будемо працювати порожнім (Плавт. Мен. II, 1). Зах.8:18–19. І було слово Господа воїнств до мене, що говорило: Це говорить Господь воїнств: «Піст четвертого і піст п'ятого, і піст сьомого, і піст десятого буде дому Юди на радість і на веселість, і на преславні урочистості, тільки любите істину і мир. LXX: І було слово Господа всемогутнього до мене, що каже: Це говорить Господь всемогутній: Пост четвертий і піст п'ятий, і піст сьомий, і піст десятий будуть дому Юди на радість і веселість і свята добрі (бо єврейське tobim [?] має це значення, і радійте і любіть істину і мир. – На запропоноване раніше запитання через послів Оарасара і Рогоммелеха, чи повинні вони коститися і плакати в місяці п'ятий і сьомий, – як говориться в LXX, – або ж після побудови храму вони можуть закінчити піст і скасувати нарікання, – [на це запитання] пророк, після вказівки на середину мови на багато: Пост четвертого і пост п'ятого, і пост сьомого, і пост десятого (взагалі мається на увазі: місяця) для дому Юди та Єрусалиму звернеться у дні святкові та радість: Бог шукає тільки істини та світу – Щодо цього місця багато хто з наших говорить багато, незгодне між собою. Деякі, мовчки визнаючи темряву [його], обійшли його в тлумаченнях, ніби глибокий рів, правильно міркуючи, що краще нічого не сказати, ніж сказати мало. Отже, ми змушені вдатися до Євреїв, і шукати істини скоріше біля джерела, ніж у побічних потоках, особливо в тому випадку, коли йдеться не про якесь пророцтво про Христа, - при чому вони [Євреї] зазвичай відступають назад і істину прикривають брехнею, - але про те, щоб відкрити зв'язок з верою і відкрити зв'язок зі звіром. Під постом четвертого місяця, званого у латинян Липень, на сьомий і десятий день цього місяця, вони розуміють той піст, коли Мойсей, повертаючись з гори Синая кинув і розбив скрижалі Закону (Вих.32:19), і коли, - за словами Єремії, - були вперше зруйновані стіни. У п'ятий місяць, званий у латинян Август , в народі виник поділ і чвара внаслідок донесення шпигунів святої землі, і він отримав наказ не підніматися на гору, і [мав] протягом сорока років блукати, [рухаючись] до святої землі з великою шкодою, так що всі впали в пустині4 (2). Цього місяця, Навуходоносором (Єр.52:4), а через багато століть Тітом і Веспасіаном було зруйновано і спалено храм і взято місто Вефір, в яке втекло багато тисяч Юдеїв, і до безслав'я підданого гноблення народу зорано місце храму Туранія Руф; а в сьомий місяць, званий у нас Жовтень, як ми сказали вище, убитий Годолія і розпорошені залишки коліна Юди [зруйновані залишки] та Єрусалима (4Цар.25:10,11,25. Будемо читати глави Єр.39 та Єр.41). У десятий місяць, званий у нас Січень, – оскільки він є двері (janua) і початок року, – Єзекіїль, що був у полоні, і весь полонений народ дізналися, що в п'ятий місяць зруйнований храм, про що дуже докладно ми дізнаємося з цієї книги. Отже, ось і все, що говориться: «Знайте, що дні плачу і постів, які дотепер були для вас днями скорботи, повинні перетворитися для вас у дні радості, веселощів та урочистостей, бо Я вирішив послати благословення Єрусалиму та дому Юди, але тільки в тому випадку, якщо ви любитимете істину. В алегоричному сенсі (juxta ἀναγωγήν ) сенс такий: так як ми постимо тоді, коли віднімається у нас наречений (Лк.5:35), і ми не заслуговуємо на його присутність, то, коли Господь звернеться до нас і вирішить послати нам благословення, всякий смуток звернеться в радість зрадиться в радість через радість в вчення Його і через насичення хлібом небесним. Зах.8:20–22. Це говорить Господь вояків: Доки будуть приходити народи і мешкати в містах багатьох, і приступлять жителі один до одного, кажучи: «Ходімо і молитимемося перед лицем Господа і шукатимемо Господа війська». Піду і я; І прийдуть багато народів, і сильні племена, щоб шукати Господа війська в Єрусалимі, і молитися перед Господнім лицем. LXX: Це говорить Господь Всемогутній: Ще прийдуть багато народів і мешканців міст багатьох, і зійдуться ті, хто живе в містах в одне місто, говорячи: «Ходімо, щоб помолитися перед Господнім лицем і шукати лице Господа Всемогутнього». Піду і я; І прийдуть багато народів і численні племена, щоб шукати лиця Господа всемогутнього в Єрусалимі, і щоб молитися перед Господнім лицем. – Пости четвертого, п'ятого, сьомого та десятого місяців звернуться до урочистих (optimas) свят на увазі те, що міста Юдеї, що були раніше порожніми, будуть славними від безлічі жителів у них. І кожне місто прямує до іншого міста, і будуть вони взаємно переконувати себе й казати: «Оскільки протягом останніх сімдесяти років шляхи Сіону були в прикрості, бо не було людини, яка б ходила на свята, то всі ворота його порожні, і всі священики його зітхали зі смутком; а тепер, після настання світу, рушимо до Єрусалиму, в якому за заповіддю принесемо жертви, і нехай кожен чоловік з нас тричі на рік з'явиться перед Господнім лицем» (Вих.23:14–17). І коли один буде говорити іншому: «Підемо і помолимося перед Господнім лицем і шукатимемо Господа всемогутнього», то інше місто відповість: «Піду і я». У цей час підуть багато народів і племена незліченні і сильні, щоб принести жертви Господу в Єрусалимі і помолитися перед лицем Його. Бо Господь наближається до тих, які не спокушають Його, і показує лице Своє тим, які вірують (Прем.1:2) Хто бачив Сина, бачить і Отця (Ів.14:9), і Господь Спаситель є образ Бога невидимого, не в тому сенсі, що Син – бачимо, а Отець – бачимо, а Отець – невидимий, а Отець – невидимий. Батько: аж ніяк не був би Отцем, якби не мав Сина. Тому Сам [Господь] і говорить в Євангелії: Отче, Я відкрив ім'я Твоє людям (Ін.17:6). Те, що ми сказали про Єрусалим і Зоровавель або [про час] після Зоровавеля, більш правильно і безперечно ставиться до Христа і того Єрусалима, під яким розуміється Церква. А в такому разі [це місце має те значення], що з усіх кінців землі народи і племена будуть сходитися для принесення жертв у храмі Господа. Також і під час переслідування, – як ми вже й раніше коротко помітили, – вчителі і священики Церкви з відвагою втішали віруючих і полонених [християн] тим, що громади християн (παροικίαι) знову будуть відновлені, і знову настане повний спокій, і в церквах знову почнеться. Ми швидко пробігли те, що очевидно, щоб довше зупинитися над менш ясним. Зах.8:23. Це говорить Господь військ: У ті дні візьмуться десять людей чужинців з усяких мов і візьмуться за край одежі чоловіка Юдея, говорячи: Ми підемо з вами, бо ми чули, що з вами Господь. LXX: Це говорить Господь всемогутній: У ті дні десять чоловіків чужинців з усяких мов візьмуться і будуть триматися за край одягу чоловіка Юдея, говорячи: Ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Господь. – Дехто з Юдеїв каже, що це сталося за Зоровавеля і після Зоровавеля. Інші відносять це до майбутнього, коли, за їхніми очікуваннями, має прийти Христос. А ми з більшою правильністю і безперечно відносимо це до часу пришестя Господа Спасителя, коли Він народився від Діви Марії. При тому ж написано: Доки будуть приходити народи (Зах.8:20). Коли говориться доки, то це показує не теперішній час, час Зоровавеля та Ісуса, а майбутнє, коли прийдуть народи багато і племена могутні, щоб шукати Господа воїнств в Єрусалимі і молитися перед Господнім лицем. Тож у той час і в ті дні десять людей з різних язичних племен візьмуться за підлозі одного Юдея зі словами: Ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Господь. І в Ісаї ми читаємо: Візьмуться сім жінок за одного чоловіка, кажучи: Ми будемо їсти свій хліб і одягатись власним одягом, тільки нехай буде дано нам твоє ім'я; забери ганьбу від нас (Іс.4:1). Отже, звані там сім жінок є сім церков, число яких є і в Апостола Павла, бо він пише до семи церков: до Римлян, до Коринтян, до Галатів, до Ефесян, до Пилипійців, до Колосян, до Фессалонікійців. І за Апокаліпсисом Іоанна Господь входить підперезаним строкатим одягом, [або істиною] і найчистішим золотом серед семи світильників, тобто церков Ефеської, Смирнської, Пергамської, Фіатирської, Сардикійської, Філадельфійської, Лаодикійської. У пророка Захарії називаються тепер десять, яких [колись] шукав і Господь, щоб, якби знайшов [їх] у Содомі, Гоморрі, Адамі та Севоїмі, врятувати від смерті. Дійсно, літера J, якою починається ім'я Спасителя, не тільки у Греків, а й у Євреїв означає число десять. Ця таємнича мова показує, що всі, хто носить ім'я християн, прообразом яких є сім тисяч чоловіків, що залишилися, під час переслідування Єзавелі та втечі Іллі не схилили коліна перед Ваалом ( 3Цар.19:18 ), і які досягли міри віку чоловіка скоєного з усіх мов і племен, схопляться за підлогу. говориться і в Псалмах: Юда цар мій (Пс.59: 9) і: Юдо, тебе вихвалять брати твої, і потім: Не збідніє князь від Юди і вождь від стегон його, поки не прийде Той. Якому призначено, і Він буде очікуванням народів (Бут.49: 8, 10). Бо буде корінь Єссея і той, хто має повстати, щоб панувати над народами, на Нього сподіватимуться народи (Іс.11:10). І коли схоплять Його, то захочуть піти стопами Його, бо Бог з Ним. Втім, безсумнівно й те, що всякий віруючий від усіх мов і народів схопиться за чоловіка юдея, тобто за апостолів, що походять з юдеї, і скажуть: Ходімо з вами, бо ми чули через пророків і пізнали зі слів усіх писань, що Син Божий, Христос. – Де пророцтво вельми зрозуміле, і проголошується про Христа і Його апостолів і про віру всіх народів, ми не будемо робити більш широких досліджень. А що сім тисяч відноситься до Християнів, це видно і з того, що по-грецьки ἑπτάκεις χιλίους , і χριστειανούς за кількістю однакові: сума, що позначається літерами того й іншого слова, дорівнює тисячі дев'ятсот сорока одному. До таємничого значення цього числа відносять і притчу про десятьох дів в Євангелії (Мф.25:1–13), – під якими ми розуміємо дух і плоть, – якщо вони для лампад своїх приготують ялин добрих діл і подвоїть п'ятирічне число, [звернувши його] в десятеркове, так що (за ). З іншого боку і той, хто найкраще керуватиме почуттями тіла, у майбутньому отримає також десять міст, [т. е.] у подвійній кількості (Лк.19: 17,26). Зах.9:1. Час слова Господнього на землі Адрах і в Дамаску для заспокоєння його, бо око Господнє відкрите на всяку людину і на всі племена Ізраїля. LXX: Виконання слова Господнього на землі Адрах [або: Седрах] і в Дамаску, жертві його, бо Господь дивиться на людей і на всі Ізраїлеві племена – Все це видіння, або «тягар», або «тяжкість» як витлумачив Акіла, відноситься до покликання народів, або улаштування Церкви. І послідовний зміст цих слів такий: Виконання слова Господнього, страшного для грішників і лагідного по відношенню до праведників, – бо це значення має слово Adrach ( הדרה ), складене з двох цілих слів: з них ad означає строгий [гострий, страшний] і rach – ніжний, м'який; при цьому не повинно читати Sedrach, як це неправильно читають деякі. Є такі тлумачі, які під словом Адрах розуміють народ Юдейський, а під словом Дамаск – покликаних [в Церкву] язичників. Тому народ, або виконання слова Господнього відбувається на землі Адрах, над якою Господь виявив і Свою суворість і [Своє] милосердя, – суворість до тих, що не хотіли вірувати, а милосердя до тих, хто звернувся до Церкви разом з Апостолами; Дамаск належить Господеві через заспокоєння, як про це написано в Ісаї: І буде спокій Його честь (Іс.11:10, за текстом LXX), бо, перш ніж дитина зуміє розрізняти добро і зло і називати батька і матір, воно прийняло силу Дамаска і видобуток Самарії (4). Тому слово Дамаск нашою мовою і означає: хто п'є кров, або: кров власяниці; таким чином перше тлумачення означає: народ закривавлений, а друге означає те, що його жорстокість пов'язана з каяттю. А наступні за тим слова: Око Господа є око на [кожну] людину і на всі Ізраїлеві племена тлумачать так: Храм Божий має бути влаштований тим і іншим народом, тобто. землею Адрах і Дамаском, місцем заспокоєння його, тому що Господу належить кожен, хто дивиться на Бога і сподівається на Нього, як з язичників, так і з усіх колін Ізраїлю, або, як кажуть LXX, Бог однаково дивиться на всіх людей і на всі Ізраїлеві коліна. Скажімо й інакше: Тягар слова Господнього і величезний тягар на землі Адрах, а в Дамаску жертви Його та приношення, бо Господь безсторонньо дивиться і на віру поган, і на віроломство обрізаних, і однаково для всіх є Бог, на одних покладаючи велику тяжкість. Іудеї кажуть, що все це має здійснитися під час пришестя Христового, якого вони очікують собі останнім часом; І земля Адрах, і Дамаск, і Емат, і Тир, і Сидон, і Аскалон, і Газа, і Аккарон, і Азот, і филистимляни схилить ши свої перед наймогутнішим Царем і будуть служити Йому, як раби, під час перебування Його в Єрусалимі; і ніхто не наважиться підняти руку проти Ізраїлю після підкорення всіх навколишніх народів. Ми ж наполягаємо на тому, що все це духовно здійснилося в приході Господа і в Церкві Його. Зах.9:2–4. І також [не] Емат у межах його і Тир, і Сидон, бо вони зібрали собі премудрість у вельми великому степу. І влаштував Тир укріплення своє, і нагромадив срібла, як землі, і золота, як бруду вуличного. Ось Господь опанує його і поб'є силу його на морі, і він буде пожерти вогнем. LXX: Емат у межах його, Тир та Сидон, бо вони стали надто мудрими. І влаштував Тир укріплення своє, і зібрав срібло, як землю, і золото, як бруд на дорогах. Тому Господь опанує його і потрясе фортецю його на морі, і сам він буде знищений вогнем. – Емаф, що означає χόλος, тобто обурення, – є те саме місто, яке від Антіоха Єпіфана (Επιφανεῖ) отримало ім'я Єпіфанії і є нині місто Келесірії. Тож і це місто, і Тир, і Сидон будуть у межах Дамаска, або в межах землі Адрах, щоб вірувати в Господа та Спасителя, Якому сказано від Отця: Проси у Мене, і дам Тобі народи у спадщину Твою та на владу Твою межі землі (Пс.2:8). Дочки цього Тира, тобто душі віруючих у Христа, принесуть цареві дари, так що виповниться написане: Пошанують Його дочки Тира дарами (Пс.44:13). І коли буде влаштований град Божий, - Церква, - про який Псалмоспівець провіщає: Преславне сказано про тебе місто Боже (Пс.86:3), - відразу піде й інше: Ось чужорідні і Тир, і народ Ефіопський, вони народжені там (Пс.86: 4). Про сторонніх говориться в двох псалмах: Мені сторонні служать, або підкорені. Про Ефіоплян ми читаємо у пророка Софонії: Через річки Ефіопії, звідти будуть приносити дари мені (Соф.3:10), і в Псалмі: Ефіопія протре руки свої до Бога (Пс.67:32). чесноти [або: сили], які були у вас, то вони колись у лахмітті та попелі покаялися б (Мф.11:21). З-поміж дочок Тира та Сидону виступила на зустріч Господу Спасителеві та сирофінікійська хананеянка, – дочка якої страждала від демона (Мк.7:25–30), – і присвятила [Господу] початки віри Тирян та Сидонян, щоб ті, що не повірили через Ісуса Христа, тому що не повірили під час Ісуса Христа, побачили й увірували, і були володарями того блаженства, яке обіцяв Господь у словах: Блаженні, що не бачили й увірували (Ів.20:29). А Тир і Сидон, – з яких ім'я одного означає συνοχή, тобто тіснина, а іншого – θήρευμα, тобто. полювання, - настільки засвоїли мудрість, що своїми мудруваннями і діалектичними поєднаннями і тонкощами, - які укріплення, за словами Писання, Тир запропонував в загадку Соломонові, тобто цареві світу, - на кшталт пилу і бруду, що знаходиться на дорогах і площах речей, зібрав. золото, тобто спритність розумових здібностей, щоб володіти царством ідолослужіння, яке він зміцнив. Але проти цих укріплень Апостол каже: Зброя войовничого нашого не тілесна, але сильна Богом до руйнування твердинь, до повалення задумів і всякої звеличи, що повстає проти пізнання Божого (2Кор.10:4–5). І під образом Ніневії, – що означає прикрашена чи прекрасна (бо немає нічого прекраснішого за світ), – слово Боже прямує проти людей світу [сього]: І ти будеш п'яний і зневажаємо, і шукатимеш допомоги у ворога; всі укріплення твої будуть, як смоковниця з плодами своїми: якщо вони збиті, то впадуть до рота того, хто їсть. Отож Господь опанує Тира та Сидона, коли спочатку скине силу їх у солоному та найгіршому морі віку цього; а потім, щоб у них не залишилося нічого з [їх] колишньої мудрості, т. е. підноситься гордо дурості, внаслідок якої вони приготували собі слабкі укріплення і подібне бруду золото і срібло, Він очистить їх до повної чистоти вогнем, про яке Спаситель говорить в Євангелії: Я прийшов звести його. Лк.12:49), відповідно до цього в Євангелії від Марка написано: Кожен вогнем посолиться (Мк.9:49). Зах.9:5–8. І побачить Аскалон, і вбоїться, і Газа, і буде у великому горі, і Аккарон, бо посоромиться надія його, і загине цар від Гази, і Аскалон не буде мешкати; в Азоті сидітиме розлучник, і Я вражу гордість филистимлян, і вирву кров його з уст його та гидоти його з-поміж зубів його, і він сам залишиться у Бога нашого, і буде ніби вождь у Юди, а Аккарон буде, як Євусей, і оточу дім Мій з тих, що войдуть над ними, мучитель, бо Я бачив очима Своїми. LXX: Побачить Аскалон і вбоїться, і Газа, і буде скорботи багато, і Аккарон, бо Він посоромлений у надії своїй, і загине цар від Гази, і Аскалон не буде мешкати. І чужоземці будуть жити в Азоті, і я зруйную неправду чужинців, і видалю кров їхню від уст їх і гидоти їх із середини зубів їх, і будуть вони у Бога нашого, і будуть, як тисяцький ( χιλίαρχος ), тобто в. Євусею, і поставлю в домі Моїм піднесення, щоб ніхто не проходив крізь нього, або повертався, і вже не пройде більше над ними хижак чи загрозливий, бо тепер Я побачив очима Своїми. - Слово Аскалон означає: вогонь невідомий або: зважена, або: ваги; Газа означає: міцна або: влада; Аккарон - безплідний, або: вирваний з коренем, Азот - по-єврейськи esdod (אשדוד) - означає: вогонь, що народжує, або: вогонь дядька по батькові, або: вогонь соска; Євусей означає: зневажений ногами. Ми вказали значення імен, щоб коротко осягнути зміст [уривка]. Аскалон, Газа і Аккарон, бачачи, що Емат був у межах Дамаска, а Тир і Сидон, після поразки [всього] колишнього на околиці, і після того, як усяке сіно, дрова та солому їх Він підпалив вогнем, підпали під владу Господа, - і самі, залякані в боязні, скорі, наскорені. Нарешті, Аскалон, в якому колись був диявол, – вогонь невідомий, – і дійшов до краю і тяжкості гріхів, затремтів від страху, тому що в ньому не стало більше мешканців. І Газа дуже сумувала, каяючись у колишніх злочинах, – Газа, яка колись була сильною, міцною і непереборною, і сподівалася отримати собі царство всіх, – тому що цар і князі її, [т. е.] слово протидіє і влада ворога, втратив свою владу. Також і безплідний Аккарон, що не має дітей без закону і пізнання про Бога, був викорінений, щоб почути оце пророче слово: Звеселись, неплідна, що не народжує, голосно вигукни, що не мучилася пологами, тому що у залишених дітей набагато більше, ніж у чоловіка (Іс.54:1). А коли Аскалон і Газа, і Аккарон будуть залякані і будуть журитися - або тому, що не будуть мати мешканців, або тому, що втратять царя, або тому, що їхні колишні очікування будуть марними, - чужоземці сядуть в Азоті, де робить свою дію вогонь, що Він послав на землю, і про нього Лк.12: 49), бо Він сам здійснює хрещення Духом Святим і вогнем (Мт.3: 11); там є брат двоюрідний і дядько по батькові ( ἀδελφιδοῦς πατρὰδελφος ), до якого прагне наречена в книзі Пісня Пісень: там полум'я сосців і повних персей, про які ми читаємо в тій же книзі: Посеред сосців моїх,1 (1). Молоко я дав вам пити, а не їсти тверду їжу (1Кор.3:2). А замість перекладеного у нас відповідно тексту LXX: І чужоземці будуть мешкати в Азоті, в Єврейському читається: Буде мешкати або сидіти Manizer ( ממור ) в Азоті , замість чого ми вжили вираз: і сидітиме в Азоті розлучник . Під розлучником розумів Господа, який відокремить пшеницю від соломи (Мт.3:12), і добру рибу від лихої (Мф.13:48), а золото та срібло від бруду та ізгарі. Коли ж Він це зробить, то обіцяє й інше, що за тим: знищу образу чи гордість филистимлян: замість цього LXX переклали: чужоземців. Слово филистимляни нашою мовою означає: що припадають до келиха, тому що вони пили з чаші Вавилонської і від сп'яніння впали. Таким чином під час покликання язичників і пришестя Христового вони не матимуть гордості, але підуть за лагідним і смиренним Ісусом; і Він видаляє від уст їхню кров, [т. е.] слова блюзнерські, мерзенні, ідолослужіння та наїдки їх, приготовані для ідолів, з середини зубів їх, так що після відібрання всього цього, самі вони залишаться филистимлянами для Господа, тобто чужоземцями; і буде вождь у Юди, тобто у народу віруючого Господеві, і народ, що раніше був на чолі, залишиться позаду (vertatur in caudam), а останній, що був позаду, перейде на чолі; Акарон, колись безплідний і тому викорінений, буде як Євус, тобто. як Єрусалим, бо це місто називається трьома іменами: Євус, Салім і Єрусалим. І оточу, каже, дім Мій, тобто Церква, з тих, що войовничають Мені, тобто тих, які служать Мені в різних служіннях, і за наказом Моїм розходяться, всюди (hus illucque) йдучи і повертаючись. Або: Оточу дім Мій заступництвом Ангелів, про яких написано і в іншому місці: Ополчиться Ангел Господній навколо тих, хто боїться Його, і визволить їх (Пс.33:8), так що вже не буде нападника і повертається, тобто того, що задумує підступи народу Мого. І не пройде вже більше над ним хижак, про якого говорить Ісая: Перестав чинить насильство (Іс.14:4), або принаймні ἐξελαύνων , т. е. що веде геть і захоплює переможених в полон, бо очима Своїми видіти ми, якими святих народів та безпека церкви. Зах.9:9–10. Радуйся радше, дочко Сіону, святкуй, дочко Єрусалиму: Ось Цар твої йде до тебе праведний і Спаситель, Він бідний і сидить на ослиці та на молодому осля. І погублю колісниці від Єфрема, і коня від Єрусалиму, і розвіється цибуля військова, і провістить Він мир народам, і буде могутність Його від моря й до моря, і від річок до краю землі. LXX: Радуйся радо, дочко Сіону проповідуй, дочко Єрусалиму: Ось Цар твій прийде до тебе праведний і рятуючий, що сидить на в'яремному та молодому осля, і розсіє Він колесниці від Єфрема і коня від Єрусалиму, і розсіє цибулю від вояків, і безліч і мир і море та мир і безліч кінців землі. - Євангелісти пишуть, що це пророцтво сповнилося тоді, коли Господь увійшов до Єрусалиму, сидячи на ослі та молодому осля, і коли на зустріч Йому вийшов натовп дітей з пальмовими гілками, що вигукують: Благословен, що прийде в Ім'я Господнє: осанна у вишних (9). а коли фарисеї почали робити закиди, чому Він не втримав дітей, що вигукують, то Він відповідав: Хіба ви не читали: З вуст немовлят і немовлят Ти здійснив хвалу (Мф.21:16; Пс.8:3). Отож, нехай зрадіє Сіон і нехай тріумфує Єрусалим, - це одне я те саме місто, бо Сіон є фортецею Єрусалима, - бо прийде до нього Цар його, що обіцяний пророками всіх пророків, Праведний, Він же і Спаситель, тобто. Ісус, як це Ангел пояснив, благовістя Марії: І назветься Ісус, бо Він врятує народ Свій від гріхів їх (Мт.1:21). Також Він і бідний, або, як перевели LXX, лагідний, бо хоча Він і багатий, але заради нас зубожілий і говорить в Євангелії: Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем (Мф.11: 29); [Нарешті] Він сидить на ослі під'яремному, або молодому осля, тобто на чолі того й іншого народу, - обрізання і необрізання, - з яких перший носив на собі найтяжчий тягар Закону, як це написано в Діях Апостолів: Ні ми, ні батьки наші не могли понести тяжкого тягаря. Тому й Павло пише до Галатів, що бажали обрізуватись: Стійте і не утримуйте знову тягаря рабства (Гал.5:1). А молоде осля є безліч язичників, що не має на собі вуздечок Закону і не кероване ніким, але завжди ковзало і скидалося в глибокі прірви ідолослужіння, яке з сидінням над ним Господа [подібно до вершника] навчилося ходити, ступаючи правою дорогою. І розсію, каже, колісницю від Єфрема. До цього місця від Особи Бога Отця говориться, що загине вершник чи колісниця від Єфрема та кінь від Єрусалиму. І водночас у буквальному значенні йдеться таке. Не буде війн, бо все примирено з настанням і Різдвом Христовим. А потім, – відповідно до вищого розуміння, – Єфрем має відносити до безлічі єресей. Це слово перекладається словом καρποφορία тобто родючість , або достаток плодів , про що написано в LXXVII Псалмі: Сини Єфрема, що напружують лук і стріляючі в день лайки звернулися назад (Пс.77: 9). Про колісниці цього роду або вершників [чи: візників] ми читаємо: Ці на колісницях, а ці на конях, ми ж покличемо в ім'я Господа Бога нашого: вони пов'язані і впали, ми ж встали і стали прямо (Пс.19: 8-9). А кінь, що губиться від Єрусалиму, є той, про якого ми читаємо: Ненадійний кінь для спасіння (Пс.32:17). І у пророка Єремії люди, що віддавалися розкоші і плотським насолодам, чують: Вони стали передо Мною як коні, шалено прямуючи на жінок, кожен ірже на дружину іншого (Єр.5:8). Тому й закликаються вони до покаяння словами Псалмописця: Не будьте як кінь і коней, що не мають розуму (Пс.31:9). А коли погубить Господь колісницю від Єфрема та коня з Єрусалиму, які будуть звільнені від коней та колісниць цього роду, тоді вони самі будуть звернені на служіння Господеві, і зробляться Херувимами, і щодо них буде сказано: Колісниць Божих численні тисячі, тисячі радісних (Пс.6:7). Моя, кіннота Моя в колісницях Фараонових (Пес.1:8), і: Зійди на коней і сходження Твоє - спасіння (Авв.3:8). Розсіяний буде військовий лук, так що не викидатимуться вогняні стріли, які могли б вражати серця хтивих людей. І буде проголошено мир народам, про які написано: Він буде очікуванням народів (Бут.49:10), і знову: На нього будуть сподіватися народи (Іс.11:10), і: Влада Його від моря до моря і від річок до меж землі (Пс.31:8). Значення цього місця не повинно бути ослаблюваним алегоричними тлумаченнями: навпаки, має вірити, що все це здійснилося згідно з тим, що ми читаємо: Проси від Мене, і Я дам Тобі народи у спадщину Твою і на владу Твою кінці землі (Пс.2:8). У сімдесят першому псалмі також говориться від імені Соломона та істинного примирителя: І буде панувати від моря і до моря, і від річки до краю землі (Пс.71:8). Зах.9:11–12. Ти також у крові завіту Твого звільнив в'язнів Своїх від озера, в якому немає води: поверніться до зміцнення, в'язні надії: нині Я віддам тобі двічі те, що сповіщаю. LXX: І ти в крові твого заповіту визволив своїх в’язнів з озера, що не мало води: ви, в’язні збору, сидітимете в твердині, і я відплачу вам двічі за один день вашого блукання. - Після того, як пророк, тобто Сам Всемогутній Бог Отець, сповістив Сіону та Єрусалиму, що до них прийде Цар їхній, лагідний і підіймаючийся на ослі та осляті, і що влада Його буде від моря до моря і від рік аж до краю землі, - після цього Він звертається до Самого Христа, Якого благовіщають, і каже: Ти також у крові Твоїй. заповіт, або: заповіт визволив твоїх в'язнів з озера, в якому немає води. Це означає: у крові Своїх страждань Ти визволив Своїм милосердям тих, хто був ув’язнений у в’язниці пекла, де немає милосердя. Нарешті, після воскресіння Господа ті, які були зв’язані гріхами Адама, або, як дехто хоче, узами вродженого гріха (erroris inoliti) і смерті, воскресли з Господом і з’явилися у святому місті. Про цю кров Завіту і Сам Він говорить учням, показуючи на майбутні страждання: Прийміть і пийте від неї все: це чаша заповіту в крові Моїй (Мт.26:27–28). У прообраз цього озера без води, тобто в рів, був і Йосип кинутий братами (Бут.37:24–25) і Даниїл (Дан.6:16), і Єремія халдеями та юдейським народом (Єр.37:17–18,38:6). Також і Ванея під час снігу та холоду зійшов у рів, щоб там убити лева (2Цар.23:20). Ієремію ж занурюють не у воду озера, а в тин і бруд, так що він швидше міг потонути, ніж освіжитися, маючи спрагу. Тому в одному Псалмі пишеться: Я загруз у глибини глибини, і немає [для мене] опори (Пс.68:3). У цьому заглибленні пекла проводить час і той колись одягався в пурпур багач, багатомовний язик якого палав від вогню покарань так сильно, що він хотів освіжити його хоча б тільки дотиком змоченого у воду кінця пальця (Лк.16: 24). А з іншого боку слово звернене до тих, які були пов'язані і з милосердя Христового мають бути звільнені: «Зверніться до зміцнення, в'язні надії». Сенс такий: Ви, пов'язані нині і вмісти в жахливому безперервному ув'язненні пекла, чекаючи дозволу уз через пришестя Христове, зверніться до зміцнення, або будете сидіти в укріпленні, про яке написано: Фортеця для святого є страх Господній, щоб ви могли сказати: Будь мені Богом покровителем (3). ); про вас скаже також і пророк: Ось місто міцне, спасіння наше [Він] оберне в стіну та вал (Іс.31:1). А під цим зміцненням, звернутися до якого Бог переконує в'язнів, що сподіваються, або бранців Церкви, ми повинні розуміти ніщо інше, як райське житло, до якого першим увійшов розбійник з Господом (Лк.23:43); І ось через пророка Захарію вони закликаються до зміцнення, тому що вже з того часу Господь обіцяв, що за короткий час випробування вони отримають вічну нагороду, або як читається в LXX: За один день мандрівки твого Я віддам тобі дворазово. Справді, у порівнянні з вічністю все, що зазнається нами в світі, має назвати одним днем і не днем перебування, а днем мандрівки, бо ми, як і всі батьки наші, ніщо інше, як мандрівники і прибульці, бо короткочасне легке страждання наше в даний час виробляє в нас величезну споглядаємо не те, що мабуть, а те, що невидимо, бо видиме тимчасово, а невидиме вічне (2Кор.4:17–18). Зах.9:13. Бо Я напружив Собі Юду, як лук Я наповнив Єфрема, і порушу синів твоїх, Сіон, проти синів твоїх, Греція, і зроблю тебе як меч сильних. LXX: Бо Я напружив Собі тебе, Юда, як лук, виконав Єфрема, і порушу синів твоїх, Сіон, проти синів Грецьких і торкнуся тебе, як меча вояка. – Іудеї відносять це до часу Маккавеїв, які перемогли Македонян і очистили осквернений ідолослужінням храм через три з половиною роки. А наступні за тим слова: Як лук Я наповнив Єфрема позначають, на їхню думку, тих, які з десяти колін, званих Ізраїлем, прийшли під час Єзекії, і над якими, як відомо, царем був Йосія; але таким чином вони, як і раніше, інакше тлумачать свідчення, яке ми прояснили, і кажуть: Про Христа, пришестя Якого ми чекаємо [чи: чекали], Ти царюватимеш у всіх кінцях землі в крові завіту Твого, якою Ти придбав Єрусалим, зрошений кров'ю своєю,6 як говорить Іо, 6:8. Ти вступив у завіт із Авраамом у поділах тільця, барана та козеня (Бут.15:9), Ти звільнив народ Свій, Ізраїля, від полону та від піща Халдейської, де не було жодної поблажливості до нього; Тому й ви, Ізраїльтяни, що були в'язнями і надіялися на Господа, зверніться до укріпленого Єрусалиму, бо нині ви маєте обіцянку від Господа, що за короткочасні лиха полону ви отримаєте все в подвійній кількості, що, як відомо, отримав і Йов (Йов.42:10–2). У переносному значенні (juxta tropologiam) це місце може бути пояснено так: Напружується Юда в цибулі, коли Господь і Спаситель посилається у світ від Отця: Він Сам є і лук і стрілець і стріла. Наприклад, цибуля – у справжньому місці; Стрілець – у сорок четвертому псалмі: Стріли Твої, Сильний, дуже гострі (Пс.44: 6); якщо хтось ними поранений, каже: Я вражений любов'ю (Пісн.2:5), а Стріла є Сам Той, Який говорить через Ісаю: Він зробив Мене, як би вибрану стрілу, і в сагайдаку Своїм приховав Мене (Іс.49:2). Стріла вибрана є слово Боже; сагайдак, в якому ховається стріла, є домобудівництво втілення. Це виконує Єфрем, так що коли буде озброєний і готовий до війни, і сам разом з народами буде вражений стрілами Господа; перший народ, що розділив, – Єровоам, – був з його коліна (3Цар.12:19,25). Під цим треба розуміти єретиків, що більш повно показує Осія пророк (Ос.5 і Ос.6) і те, що ми сказали вище: Сини Єфрема, що напружують лук і стріляють у день війни звернулися назад (Пс.77:9). Бо коли Господь порушить синів Сіону, тобто. синів Церкви, тоді розбиті будуть і вчителі противних [Церкви] догматів, і всі твердження філософів, і всі докази язичників, тому що сам Господь є сильним мечем, про який говориться: Напережишся, Сильний, мечем Своїм по стегну Своєму, - величчю Своєю і виступай і красою Царюй, заради істини, і лагідності, і правди, і виведе Тебе чудово правиця Твоя (Пс.44:4–5). Цим мечем вражаються Ефіопляни, про яких написано: І ви, Ефіопляни, будете вражені мечем Моїм (Соф.2:12); після поразки їх мечем Христовим вони відкладуть темний колір і радісно будуть вигукувати: Буде слава Господа Бога нашого на нас (Пс.89:17) цього ж очікує собі і Давид після покаяння: Ти обмиєш мене, і я стану біліший за сніг (Пс.50:9). Це той меч, про який пише Апостол: Живе слово Боже і дієве, і може пронизувати більше, ніж всякий меч, і досягати до поділу душі і духу (Євр.4:12). Зах.9:14–15. І Господь Бог з'явиться над ними і, як блискавка, понесеться стріла Його, і Господь Бог загримить у сурму і виступить у вихорі полудня. Господь військ буде заступати їм, LXX: І Господь Бог з'явиться над ними, і, як блискавка, понесеться стріла Його, і Господь Бог всемогутній засурмить сурмою і вийде в русі страшного гніву Свого. Господь всемогутній захищатиме їх. – І це місце [Юдеї] відносять до часів Макавеїв, тому що, коли вони боролися проти Антіоха і здобули над ним верх, то поразка і перемога були справою Божою: Він, Сильний, виступав у битві і могутність Його була для переможених і ворогів подібним до блискавки: і по розсіянні ворог народ Іудейському. А ми все це відносимо до Господа Спасителя, про Якого вище скапано: Я напружив Собі Юду, як лук. Після напруження його і після побиття єретиків та язичників синами Сіону, явиться слава Господня і понесеться стріла Його, як блискавка; про цю блискавку ми читаємо й у Авакума. У блиску стріл Твоїх підуть і в сяйві блискавичного списа Твого (Авв.3:11). Ця блискавка і сяйво ще інакше називаються трубою і звуком, так що, коли зазвучить священний крик [або: звук], то той, хто раніше був глухий, скаже: Настанова Господня відкрила мені вуха, і дала мені вухо для слухання. А наступні слова: І виступить у вихорі полудня [або: Півдня], або: вийде в русі погрози своєї [треба розуміти так:] Він загрожує і говорить, що має послати покарання для того, щоб милосердитися над тими, хто кається. Нарешті додає ще слова: Господь всемогутній буде заступатися їм, тобто тим, яких перш залякав Своїми погрозами. Читатимемо історію Ніневітян. Зах.9:15–16. і вони будуть пожирати і закидати пращним камінням, і, напиваючись, будуть п'яні як вином, і наповняться, як великі чаші, і як ріг жертівника, і врятує їх Господь, Бог їх, в день той, як стадо народу Свого, бо каміння святе підійметься на землі Його. LXX: І поїдять їх, і закидають у пращових каменях, і будуть пити їхню кров, як вино, і наповнять, як великі посуди вівтар, і врятує їх Господь у той день, як овець народ Свій, бо каміння святе кататиметься по землі Його. – Замість того, що ми висловили словом: піднесуться , а в Єврейському написано methnosasoth ( מהנוססוה ), може бути перекладено: блукаючі , або ті, що біжать . Коли Господь заступатиме синам Сіону і засурмить, і виступить у вихорі проти їхніх ворогів, поразка Греків буде такою, що, – не кажучи вже про мечі, – вони будуть закидані купою каменів, що пускаються пращами, так що стануть здобиччю та предметом харчування для ворогів своїх. Тоді напиваючись, вони сп'яняться, як вином. Не ті, що побиті, будуть п'яні від крові своєї, але ті, що переможуть, будуть боротися з розпачом, немов у сп'яніння, і будуть угодні Богові як роги вівтаря та його вилив. Адже це й зрозуміло під великими судинами, якими на вівтар відбуваються виливи. І врятує їх Господь, як овець чи стадо народу Свого: бо він виступить проти Македонян, не як озброєне й навчене військове мистецтво військо, але виступить, як стадо, готове до смерті, і [тільки] за допомогою Божою переможе. І камені святі, які будуть схоплені (а камінням називає їх за тяжкість перенесених страждань і міцність душі) піднесуться з приниження свого і будуть славними на землі Його. Інакше: камені святі з роду священиків, розходячись по різних країнах, переможуть, бо Господь подасть їм [це]. Звернімо увагу і на таємничий зміст, тобто пояснимо пророцтво, що містить у собі багато неясного. Захищені Господом Своїм сини Сіону, переможуть своїх ворогів, під якими ми розуміємо синів Греції, і закидають їх пращним камінням, роблячи з ворогів своїх людей покірних, підпорядкованих дії погроз Писання, бо ніщо так не вражає, як приклад зі Святих Писань і свідчення, що виходить через камінь метального снаряда]. А читане у LXX: І будуть пити кров їх, як вино, в єврейському ми читаємо не так, але: Напиваючись вони сп'яняться як би від вина, щоб почути те, що говориться в книзі Пісня Пісень: Пийте, друзі, і впивайтесь (Песн.5: 1). І їхнє сп'яніння буде приємне як жертвопринесення на вівтарі; і роги, тобто кути вівтаря. Бог також врятує їх, як стадо народу Свого, тому що будуть котитися святі камені, які будуть настільки легкі і так прагнутимуть у висоту, що рукам будівельників не потрібно буде чекати їх: вони самі поспішають бути покладеними на підставі Христовій і триматися на наріжному камені, про що говорить і апостол Петро. священство святе, приносячи духовні жертви, угодні Богові (1Пет.2:5). Це ті камені, які будуть кричати, коли замовчить народ юдейський (Лк.19:40), і будуть звертатися на землі, поки будуть перебувати в тілі, бо земне житло обтяжує турботи про багато чого почуття (Прем.9:15), тому живий в тілі святий вигукує: Хто дасть мені Пс.54: 7); він, наскільки володіє собою, прагне і котиться, і піднімається у висоту, але його утримує тлінність плоті. А та земля, на якій обертаються камені, є та, про яку ми читаємо: Співайте Господу, вся земля (Пс.95:1) і: Вся земля нехай поклониться Тобі і нехай співає Тобі (Пс.65:4). Зах.9:17. Бо що є благо Його і що краса Його, як не хліб вибраних і вино, що запліднює юнаків. LXX: Бо якщо що добро і якщо, що добре від Нього, то пшениця юнакам і вино, пахуче для юнаків. – Кажуть, що Маккавеї здобудуть з Божою допомогою перемогу, бігаючи туди й сюди, для того, щоб після вигнання Македонян із землі Ізраїлю храм був очищений, заповіді Закону були дотримані, і вивчення Св. Письма плідно зрошувало юнаків, тобто народи, які вірували в віруючі в народ. Під хлібом вибраних, тобто. baurim ( בהורים ) вони хочуть розуміти не юнаків, як переклали Сімдесят, але обраних і навчених чоловіків, які заслужили їсти пшеницю, тобто закон Божий. Замість слова вино , - що по-єврейськи виражається словом thiros ( תירוש - Акила переклав οἰνίαν , що також може бути відносним до родючості виноградника. Такі думки юдеїв. Нарешті, ми під пшеницею вибраних, або юнаків, і під віном, вино, і вино для дів, розуміємо Господа Спасителя, Який каже в Євангелії: Якщо зерно пшениці, що падає в землю, буде мертве, то воно залишається самотнім; З цієї пшениці виходить той хліб, що сходить з неба, і який зміцнює серце людини (Пс.103:15). Цей хліб їдять ті, що міцні у Христі, і яким каже Євангеліст Іван: Пишу вам, юнаки, бо слово Боже у вас [або: нас] перебуває, і ви міцні, і перемогли лукавого (1Ів.2:14). Той, Хто є хлібом вибраних, або юнаком, є також і вино, що веселить серце людини; його п'ють і ті діви, які святі і тілом і духом, так що, впившись і радіючи, вони дотримуються Церкви і говориться їм; Приведуться для Царя діви слідом за нею, ближні її принесуться Тобі, принесуться у радості та радості (Пс.44:15–16). Справді, яким чином не матимуть радості ті, які, впившись від чаші Спасителя, перетворюються на дів і сміються говорити: Введіть мене в комору для вина, зміцніть мене запашними мазями (Пес.2:4). Вино це запашне, чому в тій же пісні говориться: Напоїш мене вином пахучим, рясною вологою гранат [або: синів] твоїх (Пес.5:1 і дав.). Цим вином напоєні ті, що йдуть за Агнцем всюди, куди Він не йде, одягнені в біле вбрання, тому що вони не осквернили себе з жінками, бо залишилися незайманими ( Апок.14:4 ). Зах.10:1–2. Просіть дощу у Господа під час пізніше, і Господь дасть хмару і пошле дощ хмарам тим, кожному траву на полі. Бо ідоли говорили марне, і провісники провіщали брехню, а сновидці розповідали порожнє і даремно умовляли: тому відведені вони, як череда, вони будуть засмучені, бо немає в них пастиря. LXX: Просіть від Господа дощу своєчасного раннього та пізнього; Господь виконає бажання і дасть їм холодний дощ, і кожному траву на полі: бо ті, що говорили, передвіщали лиха, а провісники повідомляли неправдиві видіння і неправдиві сни і робили порожні умовляння. Тому вони висохли, як вівці, і були засмучені, бо не було того, хто зцілив би їх. – Отже, тепер найчастіше передбачається благополуччя, обіцяне під час Макавеїв, коли камені святі були підняті над землею, і справи Ізраїлю пішли настільки успішно, що народи знову стали харчуватися пшеницею закону, і ваші діви впиватися вином Святого Духа. Втім, оскільки тепер уже останнім часом пророків, і світ наближається до кінця, а все передбачене вже наближається до свого виконання, то просіть від Господа, щоб Він дав вам пізній дощ, щоб прийшов обітований Христос і дав вам росу і хмари; в Єврейському замість цього написано azizim ( הויוים ), і я не знаю, з якою метою LXX переклали: бажання (phantasias т. е. забаганки), якщо тільки цим словом вони не хотіли образно вказати на велич благодаті і чудесність даного від Бога. Отже, Господь, що має дати хмари і посуху земну оросити дощем євангельського проповідування, Сам дасть віруючим дощ, і все наповниться достатком, так що народи після того, як увірують у Христа, зрозуміють, що шановане ними було суєтно. Іншими словами: сам Ізраїль, який колись тримався помилок ідолопоклонства, зрозуміє, що даремно шанував він ідолів і слухав брехливі передбачення ворожбитів і прислухався до сновидінь, вірити яким забороняє Святе Письмо (Втор.13: 1–3). І з цієї причини вони, як стадо відведені в полон, і оскільки Господь не був їхнім пастирем, вони багато постраждали, не маючи пізнання закону. Все це місце темне і збуджує сумніви, тому читач має надати нам поблажливість, якщо ми невірним кроком приступаємо до того, що має подвійне значення. Але в духовному розумінні ми можемо сказати, що Господь переконує віруючих у Христа, щоб вони просили наприкінці світу пізнього дощу, коли має бути дано повноту благодаті, і коли кожному на полі його зросте трава, так що всі вони можуть сказати: Господь пасе мене, і ні в чому не буде браку (Пс.22:1–2). Бо всі ідоли та ворожі, і сновидці говорили порожнє й даремно умовляли. Це говориться про єретиків, які хоча носять ім'я християн, але не розуміють ні того, про що говорять, ні того, що стверджують, і захоплюються духом помилки і вченнями демонів, що лицемірно говорять брехня, маючи спалену совість (1Тим.4:2), так що невіруючі захоплюються; тому вони й віддані сатані, на погублення плоті (1Кор.5:5), і відведені в полон царя Вавилонського і будуть страждати, бо не мають Христа своїм пастирем, хоча вони й мають нездійсненну надію на Нього. Зах.10:3–5. Проти пастирів спалахнув гнів Мій, і на козлів Я кинуся, бо Господь відвідає воєн стадо Своє, дім Юди, і поставить їх, як коня слави Своєї на війні. Від Нього – наріжний камінь, від нього – стовп, від нього – лук для битви, від нього походить кожен правитель разом. І будуть вони міцними на війні, щоб зневажати ворогів, як придорожній бруд, і воюватимуть, бо Господь із ними. LXX: На пастирів збудив Я гнів Свій, і на ягнят Я спрямуюсь, і відвідає Господь Бог всемогутній стадо Своє, дім Юди, і поставить їх на війні, як прекрасного коня Свого. Від нього Він подивився, від нього поставив, від нього лук лютий, [від нього] виходить кожен, хто виводить разом, і будуть вони, як воїни, що зневажають придорожній бруд у битві, і будуть приготовані, бо Господь із ними. – І це місце юдеї пояснюють двояко, бо одні думають, що все має здійснитися під час пришестя Христового, а інші стверджують, що це все вже сталося за часів Маккавеїв. Але тлумачення того, що обіцяє Господь таке: на пастирів, князів та священиків розгнівався Господь, і на козлів, і відвідав народ Свій згідно з тим, що написано: Народ Мій став чередом загиблим, пастирі викинули їх (Єр.50:6); таким чином за порок наставників будуть покарані учні, не за неправим судом судді, що карає синів за гріхи батьків, а тому, що коли вони грішили, народ разом з ними брав участь, схвалюючи їх; тоді саме й відвідав Господь козлів, чи огрядних ягнят і, – згідно з Сімдесяти, – зробив те, що вони висохнуть від посухи. А після цього відвідав Господь стадо Своє дім Юди, бо Він спорудив Юду Маккавея та інших з роду його проти вождів Антіоха і поставив їх у битві, як славного коня Свого, тобто тих, що походять від покоління його, бо вони довго гнобили Македонян. А наступні слова: Від нього наріжний камінь, від нього стовп, від нього військова цибуля, від неї походить кожен правитель разом, у переносному (μεταφορικῶς) розуміють так, що під наріжним каменем розуміють царську владу, тому що вона підтримує [або: підтримувала] стіни. Від нього, каже, і стовп, тобто священство. Читай Ісаю, у якого [сказано, що] Єліяким зміцнюється у храмі, як стовп (Іс.22:20–24). Від нього походить військова цибуля, [т е.] сильні для битв; від нього також і всі правителі разом, – чого єврейською висловлено словом noges ( ננש ) і Акилою перекладено словом εἰςπράσσων , яким позначається, що будуть між ними мужі не тільки сильні та добрі, а й інші, недостойні його роду. Дійсно, Юда Маккавей і всі, що були з його роду князями, були й наріжним каменем, бо вони з царською мастію керували народом, були й стовпом, бо самі були священиками, були й луком військовим, тому що були мужами хоробрими, так що не тільки керували строєм війська, а й у керуванні військом. А про наступні слова: від нього станеться кожен правитель разом, замість яких LXX переклали: від нього станеться кожен, хто виводить разом, ми можемо сказати і так: у війську не буде ніякого начальства, яке не розподілялося б за його волею. І будуть вони чоловіками дуже сильними, що зневажають Македонян у битві, як придорожній бруд; також будуть вони дуже сильними на війні, і боротимуться, бо Господь із ними. Наші тлумачі відносять це місце до часів гонінь, тому що за пороки священиків народ часто передається в руки ворогів. І проте після цього Господь всемогутній відвідає стадо своє, дім Юди, що устами і серцем (animo) сповідує Бога, і поставить їх на війні, як славного коня Свого, про якого святі говорять: Зійди на коней Своїх, і сходження Твоє спасіння (Авв.3:8). Сам буде і луком люті Господньої, про яку говорить: Напою стріли Мої кров'ю (Втор.32: 42), і знову: стріли Мої винищуть їх. Про цю цибулю і ці стріли ми читаємо в сьомому псалмі (Пс.7:13–14): Напруж лук Свій і приготував його, і в ньому приготував посуд смерті, стріли Свої зробив із полум'я. І увінчані в мучеництві, каже він, будуть зневажати противників своїх і будуть говорити: Господь просвіта моя і спасіння моє, кого я боятися? Господь захисник життя мого, перед ким я трепетатиму? Коли чинили проти мене ті злодії, щоб поїдати тіло моє, вороги мої, що мучили мене, то самі стали слабкими і впали. Якщо поставлять проти мене ополчення, не злякається моє серце; якщо збудеться проти мене війна, в Ньому я покладу свою надію (Пс.26:1–4). Тоді виповняться ті слова: Один із вас буде переслідувати тисячу, і два звернуть у втечу багато тисяч (Втор.32:30). Зах.10:6–7. І приймуть сум'яття вершники, і зміцню дім Юди, і врятую дім Йосипа, і оберну їх, бо зроблю милосердя до них. І будуть, як були, коли Я не покидав їх, бо Я Господь, Бог їхній, і почую їх. І будуть, як сильні Єфрема, і розвеселиться їхнє серце, як від вина, і побачать їхні сини, і зрадіє і розвеселиться серце їхнє про Господа. LXX: І збентежуться вершники, і зміцню дім Юди, і дім Йосипа врятую, і дам їм жити, бо Я полюбив їх; І будуть вони, як воїни Єфремові, і звеселяться серце їхнє, як від вина, і сини їх побачать і зрадіють, і розвеселиться серце їхнє про Господа. – І це місце відповідно до вищого розуміння вони пояснюють двояко: або в тому сенсі, що це вже сталося під час Маккавеїв, або в тому, що це має статися під час Христа в останнє століття. Але ось сенс цього місця: коли Юда буде поставлений, як славний кінь у битві, і потопче ворогів, як придорожній бруд, і здобуде верх, тому що Господь буде воювати з ним, тоді всякий вершник Греції впаде, а дім Юди та дім Ізраїля (бо називає його вже домом Йосипа, тобто). І поверну їх із полону, в якому вони були, і будуть, як тоді, коли Я ще не покидав їх, бо Я є Господь, Бог їхній, що вислухає їх моління. І Єфремляни, котрі нині перебувають у полоні, будуть потім звільнені і виявлять таку велику радість, що ти приймеш їх за тих, що перебувають у сп'яніння. Сини їх також побачать торжество батьків і зрадіють про Господа, за допомогою якого вони здобули перемогу. Досліджуватимемо минулі події, – саме, коли Юда та Ізраїль разом боролися проти Греків, або коли Єфрем повернувся з полону, коли, за словами Єзекіїля (Єз.37:16–21) два жезла, тобто Юда та Єфрем з'єдналися разом і були одним деревом. У переносному значенні це можна пояснити так: коли Господь всемогутній відвідає стадо Своє дім Юди, тоді прийдуть у сум'яття вершники, про яких написано: Співаємо Господеві, бо Він славно прославився: коня і вершника вкинув у море (Вих.15:1); про них співає і голос псалмоспівця: Від заборони Твого Боже Якова, задрімали ті, що сіли на коней (Пс.75:7). І лик святих співає згідно: Оці на колісницях і оці на конях, ми ж покличемо в ім'я Бога нашого; вони пов'язані і впали, а ми повстали і стали прямо (Пс.19:8–9). На цю кінноту покладав свою надію цар Єгипетський, але скинутий у море поринув у глибину, як свинець (Вих.15:10) і прикладом своїм навчив, що істинно є слово Писання: Ненадійний кінь для спасіння (Пс.32:17). Ці колісниці та цих вершників ми застосували вище до тлумачення чотирьох обурень. Якщо вони не управляються уздою гарного візника; то понесуться у прірву. Але є й інший візник, про нього каже Єлисей: Батьку, батьку! Колісниця Ізраїля, і візник його (4Цар.2:12). – Тоді, – каже Бог, – Він зміцнить дім Юди та дім Йосипа, так що розділені в царювання Єровоома (3Цар.12:16) з'єднаються під владою Христа, і буде одна череда та один Пастир. Юда ж і Йосип різними іменами вселяють одну й ту саму думку - про Спасителя, тому що і Йосип доставив хліб народові, що страждав від голоду (Бут.42:1 і дав), і Господь Своїм перебуванням на землі вгамував глад світу. І наверне їх, і змилосердиться над ними, і вони будуть, як були, перш ніж Він залишив їх. Усе це розумій у відношенні до гонінь; Тоді Господь почув Своїх рабів, коли всі приходили вже в розпач. І будуть, як сильні Єфремові, - вони, що раніше були слабкими і немічні, після цього стали міцними і гідними свого імені, бо слово Єфрем означає: достаток. І зрадіє їхнє серце, бо вони будуть пити вино, витоптане з виноградника Сорік. Також зрадіють і сини їхні, яким Апостол Павло говорить: Діти мої, яких я знову народжую в муках, доки не відобразиться в вас Христос (Гал.4:19), і Петро першим з апостолів (princeps apostolorum) каже: Як діти послуху, не зрозуміли1. І в Псалмі ми читаємо: Прийдіть, діти, послухайте мене, я навчу вас страху Господнього (Пс.33:12). Отож ці діти виграють і звеселяться, і їхнє серце зрадіє про Господа. Зах.10:8–10. Я свисну їм і зберу їх, бо Я викупив їх, і помножу їх так, як і колись вони були численні. І розпорошу їх між народами, і вони здалеку згадуватимуть про Мене, і житимуть із синами своїми, і повернуться, і виведу їх із єгипетського краю, і від Ассиріян зберу їх, і приведу їх у землю Ґілеад та Ліван, і не знайдеться місця для них. LXX: Я дам їм знак і прийму їх, бо викуплю їх, і збільшаться вони так, як були численні, і розсію їх серед народів, і здалеку вони будуть згадувати про Мене. Вони виховують дітей своїх і повернуться, і Я поверну їх із єгипетського краю, і прийму їх від Ассиріян, і введу їх у Ґілеадіт та Ліван, і жоден із них не буде відсутній. - Моїм знаком збори їх, - або під час володарювання Македонян або наприкінці світу, як ми раніше сказали, - вони, - каже, - матимуть свист, так що Свистом Своїм Я зберу їх і навчу їх тому, що Я - пастир. Бо Я викупив їх і звільнив їх від полону, простягши руку Свою. І Я, коли я помножив їх, помножу так, що їхнє розселення між народами здаватиметься не розсіянням, а діянням сіяча і, помноживши наче жнива синів і онуків своїх, вони будуть жити з синами своїми; І вернуться вони не тільки з єгипетського краю, а й з Ассирії, і з обох частин світу повернуться до Юдеї, до землі Ґілеад та до Лівану, якими володіли десять племен, що називалися домом Йосипа та Єфрема. – У переносному розумінні (secundum ἀναγωγήν ): Господь подає знак подібно до свисту тим, які раніше були в гріховному полоні і каже їм: Прийдіть до Мене, всі трудящі і обтяжені, і ви знайдете спокій душам вашим. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, що Я лагідний і смиренний серцем, бо ярмо Моє приємне і тягар Мій легкий (Мф.11:28–30). Що милосердніше порівняно з цим призовним знаком, який збирає розсіяний народ? А збираються вони, бо Господь викупив їх [і викупив] не тлінним сріблом і золотом від суєтного їхнього життя, але дорогою кров'ю ніби непорочного ягня Господа Ісуса (1Пет.1:18–19). Тому й каже в Псалмі (Пс.31: 7): Радість моя, визволи мене від оточуючих мене. І знову: Викупив мене Господи, Боже істини (Пс.30:6). І помножити [або: помножу] їх, як і раніше вони були численні, так що виповниться обіцяне Аврааму: Помножу його і благословлю його, і буде благословенний, так що буде батьком багатьох народів (Бут.17: 16). А під синами Авраама ми повинні розуміти не тих, про яких Господь каже: якби ви були діти Авраама, робили б справи батька вашого (Ін.8:39), але тих, про яких говорить Апостол: Ті, що від віри, це діти Авраама (Гал.3:7). Про це множення таємничими словами свідчить Ісая, кажучи: Малий обернеться в тисячі і менший – у великий народ (Іс.60:22). А множення і благословення дітей ми повинні розуміти не в тілесному значенні, бо в іншому випадку Ілля, Єлисей, Єремія та Іван Хреститель, більше Якого не було серед народжених дружинами (Мф.11: 11), позбавлені цього благословення; ми повинні розуміти те благословення, через яке закликається до віри безліч народів. Нарешті, йдуть слова: Розсіяю їх серед народів і здалеку згадуватимуть про Мене. Розпорошені між народами ті, що почули слова: Ідучи навчайте всі народи (Мф.28:19), і в іншому місці: Не ви Мене обрали, але Я вибрав вас і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і плід ваш буде вічно (Ін.15:16). І коли апостоли будуть розпорошені серед народів, тоді найвіддаленіші народи та племена будуть згадувати про Мене згідно з відомим про це пророчим словом: Згадають і звернуться до Господа всі межі землі, і вклоняться перед лицем Його всі племена народів. Бо царство належить Господеві, і Він пануватиме над народами (Пс.21:28–29). А слова: Здалеку згадають про Мене подібні до таких слів: Далеко перебувають, згадуйте про Господа, і Єрусалим нехай буде на серці вашому (Єр.51:50). Далеко було багато народів, але згадало про Бога, тому що ми всі походимо від одного родоначальника. І коли апостоли були розпорошені серед усіх народів, народи, що далеко живуть, згадають про Бога, житимуть із синами своїми, так що ті, що раніше вмирали в невірі, почнуть жити вірою. Це суть ті сини, яких апостол виховав у Євангелії, як він пише до Коринтян: Молоко Я дав вам пити (1Кор.3:2). І Петро пише відродженим віруючим у розсіянні: Не від насіння тлінного, але нетлінного через слово живого Бога і перебуває завжди народжені, як малі немовлята, щоб бажати розумного ссавця і зростати в ньому на спасіння (1Пет.1:23,2:2). До цих синів писав і євангеліст Іван: Діти бережіться від ідолів (1Ів.5:21). І поверну їх, – каже, – від єгипетського краю і від Ассиріян зберу їх, [т. е.] з єгипетської землі, в якій царював Фараон, який хвалько говорив: Мої суть річки, і я створив їх (Єз.29:3), і з землі Ассур, якою володів цар Асирійський, дуже гордий, який також говорив: Вище зірок небесних поставлю мій престол. Коли ж з темряви Єгипетської і від мук світу і від влади Ассирійця, що означає викриває і перемагає (бо він є одночасно і ворог і месник), Господь збере народи, то введе їх у землю Ґілеад та Ліван. Ґілеад нашою мовою перекладається словами свідчення переселення, коли ми від плотського переходимо до духовного, від частини – до цілого, коли залишаємо земне і переселяється до небесного. Ліван же означає λευκασμός, тобто вибілення. Отже ми наводимося з темряви Єгипетської, щоб після переходу та переселення від світу цього бути убеленными від Господа, і щоб про нас було сказано: Хто це та, що виходить убеленной (Песн.6:9). Інші ж відповідно до двоякого змісту грецького слова, за яким Ліваном називається і гора в Фінікії, і ладан, тепер розуміють ладан і з огляду на значення ладану думають, що Бог, по переселенні нашому від землі до неба, виконає в нас молитовне слово Спасителя: Отче, дай їм, щоб ми були в Нас2. ). Тому й у книзі Пісня Пісень наречена говорить нареченому: Пахощі одягу твого, як пахощі Лівану (Пес.4:11). І коли введе нас у землю Ґілеад та Ліван, то не знайдеться для нас [достатньо] місця, так що ми не будемо обмежуватись вузькими межами землі, але будемо насолоджуватися широтою [або: висотою] небес. Зах.10:11–12. І пройде бурхливим морем, і потрясе хвилі на морі, і обуряться всі глибини річки, і змириться гордість Асура, і відступить назад панування Єгипту. Зміцню їх про Господа, і в Ім'я Його будуть ходити, говорить Господь. LXX: І пройдуть вузьким морем і вразять хвилі на морі, і осушаться всі глибини річок, і припиняться всі образи від Ассиріян, і панування Єгипту припиниться. І зміцню їх у Господі, Богу їхньому, і прославляться в Ім'я Його, говорить Господь. – Євреї тлумачать, що полонений народ Іудейський Ассиріянами та Халдеями був переселений не тільки в землі Мідян та Персів, а й на Босфор та північні країни; а потім по Божому милосердю, що звернувся до нього, частково повернуто назад; ось це тепер і говориться: перейдуть вони вузьким морем, вузькою протокою Пропонтиди, що розділяє вузьким рукавом Халкідон і колишній Візантій. І потрясе, - кажуть, - Господь (ідучи перед народом Своїм) хвилі морські, і обуряться всі глибини річок, як було колись після осушення Йордану ( Нав.3:13,17 ), і тоді, коли народ перейшов через Червоне море (Вих.14:22). А коли народ буде звільнений від глибини полону та гірких лих, Асур буде підкорений, і влада Єгипту відступить від них, і зміцняться вони про Господа, і будуть ходити в Ім'я Його в землі Ізраїлю, говорить Господь. Це ми передали своєю мовою відповідно до того, як передано нам євреями, залишаючи достовірність розповіді на відповідальності тих, які розповідали. А ми, що носимо ім'я Християн, залишаємо вбиваючу букву і слідуємо життєдайному духу; порівнюючи духовне з духовним, ми вбачаємо тут не Босфор і нове осушення моря, або висохле русло Йордану, - розповіді євреїв про це нечувані, - а розуміємо гідне рабів Божих милосердя до них, коли Бог, передуючи нам і відкриваючи шлях, яке широко шириться для протоку або вузьке море. шлях, що веде до смерті, але вузький і тісний, що веде до життя (Мф.7: 13–14). Про це море ми читаємо і в Псалмі: Ті, що сходять у морі на кораблях, що роблять справи на водах багатьох, побачили справи Господні та чудеса Його в глибині (Пс.106:23–24). У це море цього віку, в якому число святих стиснуте і перебуває в випробуваннях, зійшли і Апостоли, а першим зійшов Христос, щоб звільнити нас з гірких безоднів (Мк.4:36–39). У це море кидається мережа Євангелія (Мф.13: 47), зіткана зі свідчень Святого Письма, щоб витягнути на волю (liberam auram) багато риби і людей, що занурилися в безодні світу цього, і щоб вони могли оспівувати хвали Богу. Це ті, що зійшли в морі і на кораблях Церкви роблять багато справ і споглядають чудеса Божі в глибинах премудрості і розуму Його, і в Святому Дусі, Який проникає навіть в глибини Божі (1Кор.2:10); Господь каже їм: Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей (Мт.4:19). Про цих ловців, що сходять у море і перебувають на кораблях, пророкує і Ісая: Полетять на кораблях іноплемінників і разом [з цим] захоплять море у видобуток [собі] (Іс.11:14). Бо в церквах, зібраних з-поміж народів язичницьких, апостоли ходили туди й сюди, щоб зробити здобиччю море і відібрати надбання змія, що царював у цьому морі, про яке написано: Це море велике й просторе: там плазуни, яким нема числа, тварини малі з великими; там плавають кораблі: той змій якого Ти створив, щоб глузувати з нього (Пс.103:25–26). Широко і просторо це море для великих і малих тварин, які живуть разом із змієм, і яким нема числа. А ті, що над морем і по самому морю літають на кораблях, почують від Спасителя: Ти пануватимеш над силою моря, рух хвиль його Ти приборкуєш (Пс.88:10). Коли ж вони пройдуть по морській протоці і потопчуть ногами своїми хвилі його, то прийдуть у замішання всі глибини річки, про яку написано: Який обернув море в сушу, по річці пройдуть ногою (Пс.65:6), так що припиниться образа, або змириться гордість Ассиріян, і влада Єгипту звільнені зміцняться про Господа і вигукуватимуть: Фортеця моя і спів мій Господь (Пс.117:14). І знову: Полюблю Тебе, Господи, фортеця моя (Пс.17:2), і разом з Єремією: Фортеця моя і допомога моя і притулок мій, Господи, Боже мій (Єр.16:19). Тому і апостол, в якому говорить Христос, вигукує: Все можу про те, що зміцнює мене (Фил.4: 13). І не тільки вони зміцняться про Господа, але й прославляться в Ньому і будуть говорити: У мене немає слави [іншої], крім [слави] хрестом Господа нашого Ісуса Христа, через який мені світ розіп'явся і я світові (Гал.6:14), і в іншому місці: Нехай хвалиться про Господа. похваляється премудрий премудрістю своєю, ні сильний силою своєю, ні багатий багатствами своїми, але той, що похваляється, нехай похваляється тим, що він розуміє і знає Господа і творить милість і суд посеред землі (Єр.9:23–24). Безсумнівно, що слова Єврейського тексту: І будуть ходити в ім'я Його має розуміти так, що християни будуть ходити в ім'я Христове, і що нове ім'я їх буде написано на камінцях, і під прикриттям гідністю такого великого імені вони будуть ходити з Господом, як ходив Енох і догодив Богові, і був переселений (4). Брат Сисіній так квапить мене вручити йому не зовсім оброблену, несправну працю, що, – не кажучи вже про виправлення, – я не маю можливості навіть перечитати її. Він поспішає до своєї справи, і тому ми робимо менше в нашій справі, так що вченість звертається ні в що, і все, що представляється нашому розуму, нам неможливо викласти майстерно опрацьованою промовою. Отже, прийми ці книги в необробленому вигляді не з моєї вини, а внаслідок поспішності того, хто передає їх тобі, бо він поспішає роздати святим твої гроші і не дозволяє нам вручити тобі наше багатство. Справді, як би природний розум не був гнучким і освіченим, і як би не лилася мова, що виробилася тривалою вправою, проте, якщо [книга] не буде ретельно оброблена рукою пишучого, в ній бувають помітні сліди недбальства: вона або рясніє надто квітчастими виразами, або ж розпливається від ізо збігу приголосних. Тому про Віргілія говорять, що він писав свої книги, ніби обчищаючи їх мовою, як ведмідь дитинчат, щоб вони були кращими і завжди утримувалися в пам'яті [народу], і вільною мовою доповнювали необхідні вимоги віршованого розміру. - Однак перейдемо до Лівану і до двох гілок, і трьох пастирів, вбитих в один місяць і тридцяти срібняків, за які куплено поле горщика для поховання мандрівників [іноземців] (Мф.27:7), і до судин нерозумного пастиря і до всього іншого, до кінця світу. Названі предмети пов'язані з такими обрядами, що ми потребуємо милосердя Божого і твоїх молитов, щоб рух наш не був затриманий якимось непорозумінням (errore) і не було ґрунтовної причини для закидів з боку злобажачів, які думають, що язик вони мають тільки для того, щоб терзати ближнього. втіха для себе в лайках. Зах.11:1–2. Відчиняй, Ліване, ворота свої і нехай пожере вогонь кедри твої. Ридай, ялина, бо впав кедр, бо й величні спустошені. Ридайте, дуби Васана, бо впав ліс міцний. LXX: Відчиняй, Ліване, ворота свої, і нехай вогонь пожере кедри твої. Нехай ридає сосна, бо впав кедр, бо вельможі розтрощені. Ридайте, дуби Васанітіди, бо скинутий ліс, що ряснів деревами. - Під Ліваном, до якого звернено промову пророка в словах: Відкрий, Ліван, ворота свої, безсумнівно, зрозуміло храм Юдейський, який був відновлений і остаточно влаштований Зоровавелем, а потім за словом пророка (canitur) повинен бути зруйнований Веспасіаном і Тітом. Оскільки храм названий Ліваном у переносному значенні ( μεταφορικῶς ), то й інших словах пророк зберігає той самий спосіб промови, позначаючи іменами кедрів, ялин, дубів Васана і багато деревами лісу князів, священиків і народ Юдейський. А Ліван відчинив свої ворота, щоб у них вступило Римське військо, і вогонь винищив кедри його; це означає або те, що все спустошено пожежею, або те, що вожді та князі народу були винищені під час нападу ворогів. Їли ридають, бо впав кедр, тобто голови народу і священики, які оплакують себе взаємно внаслідок свого руйнування. І те, що спочатку він висловив з деякою прихильністю, тепер висловлює більш ясно: Бо і величні спустошені. Я бажаю знати, шануй це за кедри Лівану, які спалені, що це за ялини, яким передбачається ридання, що це за сосни, яких Він скинув: Величні, – каже він, – спустошені. Ридайте, дуби Васана, - тобто безслав'я і сум'яття, бо ліс міцніший, - що на Єврейському виражено словом besor (בעוד), а в LXX перекладено: рясна деревами, - був вирубаний; тому що храм, який вважався непереборним за своєю фортеці, і відбудований різними царями та князями, а потім Іродом, був зруйнований вщент Римлянами. Деякі, не розуміючи сенсу цього місця, відносять назви: Ліван, ялинки, сосни, дуби Васана і ліс, багатий деревами і міцний до ворожих сил, які у пророка Єзекіїля названі іменами Асура та Фараона: Ось Асур, кедр на Лівані, гарний гілками і густою водою, густою листям, його, безодня піднімала його (Єз.31:3–4) та інше, що відноситься то до Асура, то до Фараона; думають, що це відноситься або до ворожих сил, або до деяких гордець і володарів, про яких ми читаємо і в Псалмі: Голос Господа, що руйнує кедри і зламає Господь кедри Лівану (Пс.28:5), і в іншому місці: День Господа воїнств на всякого кривдника і2. після народу: І на всякий високий кедр Лівану і на всяке дерево, дуб Васана (Іс.2: 13). Ці люди стверджують також, що про те ж Ліван пророкується так: Ліван впаде з високими . Але ми слідуватимемо колишньому тлумаченню, особливо через те, що й подальше відповідає зазначеному нами значенню. Зах.11:3. Голос ридання пастирів [лунає], бо спустошено їхнє величне, і рикання левів, бо спустошена гордість Йордану. LXX: Голос ридаючих пастирів [лунає], бо велич їхня стала тяжкою, і голос рикаючих левів, бо засмучений шум Йордану. – Ці слова також містять у собі частину попереднього уривка. Ті, яких він раніше назвав кедрами, ялинами, соснами та дубами Васана, – і потім роз'яснив, що це за дерева словами: Бо величні спустошені, тепер за допомогою іншого порівняння (μεταφορἀν) називаються пастирями, тобто головами та вчителями і в ті, які; вони повинні плакати і плакати, бо їх велич, зовнішня краса і блиск спустошені і знищені, саме храм, яким вони хвалилися. Потім каже: І ричання левів, [т. е.]: тих самих, яких він раніше назвав деревами, що підносяться, а потім пастирями, тепер називає левами. А оскільки він сказав про левів, то продовжуючи користуватися переносним змістом, він додає: Бо спустошена гордість Йордану, або шум і грім води, що скидається, який названий єврейською мовою gaon ( נאון ). І подібно до того, як висоту храму він, - відповідно становищу юдейської землі, - порівняв з висотою Лівану, - бо в землі обітованій немає нічого вище за Ліван, так само, як немає нічого більш лісистого і тінистого, - і з річкою Йорданом, найбільшою в Юдеї, береги якої служать місцем перебування для служіння пекучої спраги, близького сусідства пустелі та величезного протягу ненаселеної землі, місць, покритих очеретом та осокою. Тому устами пророка і говориться: Виходить лев від Йордану (Єр.4:7), щоб показати, що Навуходоносор вийшов проти Єрусалиму з поселень своїх, як лев із лігвища. Або інакше: звук рикання левів, бо спустошена гордість Йордану, [т. е. пророк] каже: крик старійшин, тому що зруйнований храм, звідки вони завжди чекали на допомогу і де колись виховувалися леви, [т. е. люди] справедливі, войовничі та могутні. Зах.11:4–5. Це говорить Господь, Бог мій: Паси овець заклання, яких убивали ті, яким вони належать, і не шкодували, а продавали їх, кажучи: Благословенний Господь, ми стали багатими, і пастухи їхні не щадили їх. LXX: Це говорить Господь всемогутній: Паси овець заклання, яких вони вбивали, і не висловлювали жалю; а ті, що їх продавали, говорили: Благословен Господь, і ми стали багатими, і пастухи їх анітрохи не страждали над ними. - Там, де пророцтво вельми зрозуміле, і сам переклад відновлює належний порядок минулих подій, тлумачення в переносному сенсі зайве, і немає потреби стверджувати, що є як добрі, так і погані пастирі, і що це стосується як новозавітного, так і старозавітного народу, тобто як і священиків, так і священиків. пресвітерам християнським; пастирі, що були недбалими і вводили в спокусу єдиного від малих, і суть ті, що пасуть овець заклання, не страждають над ними анітрохи, не журяться й не можуть сказати з Апостолом: Хто спокушається, а я не полум'янію? (2Кор.11: 29); вони продають народи, довірені їх опікою, про що написано: Які пожирають народ Мій, як хлібну їжу (Пс.52:5) і збагачуються через смерть інших, вихваляючи тих, що набувають надбання, і благословляють несправедливих. Інші хай пояснюють це місце, як хочуть; а ми будемо триматися того порядку пояснення, яке вже прийняли одного разу. Тому що Ліван відкрився, і кедри, і їли його спалені полум'ям, і крик пастирів пролунав, і рикання левів, бо вся краса та гордість Йордану спустошена та знищена; то Господь Бог мій і каже мені: «О пророке Захарію, до тебе звертається моя мова! Паси овець заклання, тобто нехай харчується і зростає той, який потім має бути вбитий ворогами». Цих овець та ці стада вбивали владики Римлян, які оволоділи ними з права перемоги над ними; вони не виявляли співчуття, або приносячи в жертву, не відчували скорботи, тобто не зазнали жодного лиха за таку жорстокість і продавали те, що зберігали не з милосердя, а заради вигоди. Будемо читати розповіді про минулі події та перекази юдеїв, що журяться про те, що в наметі Авраама, – де нині щороку відбувається знамените торжище, – після остаточного розгрому під час Адріана, багато тисяч народу були продані, а ті, які не могли бути продані, то переробили в Єгипет, переселені до Єгипту. час побиття повсталих народів. Таким чином Римляни є саме ті переможці і месники Божі, які вбивали, але не засмучувалися, продавали худобу і казали: Благословенний Господь, ми стали багатими. У цих словах їх полягає така думка: «Гріхами своїми юдеї образили [Бога]; тому ми гнобимо їх і робимося багатими, одержуючи плату за них». І не дивно, – каже, – коли вороги по праву переможців убивали худобу і не шкодували про неї, продавали її й хвалилися своїм злодіянням, бо й самі пастирі їх та вчителі не щадили їх, і з вини їхня череда була віддана вовкам. Зах.11:6–7. І я більше не шкодуватиму мешканців землі, каже Господь: Ось я віддам людей, кожного в руки ближнього його, і в руки царя його, і вони будуть вражати землю, і Я не вирву їх із їхніх рук, і тому буду пасти овець заклання, о бідні зі стада! LXX: І тому Я вже більше не шкодуватиму мешканців землі, говорить Господь. І ось Я віддам людей, кожного в руки ближнього його, і в руки царя його, і вони будуть поражати землю, і не вирву їх з руки їхньої, і буду пасти овець заклання в ханаанській землі. – Того, що LXX переклали в останньому уривку словами: І пастиму овець заклання в землі Ханаанській немає в Єврейському тексті, і не внесено цей вислів ні в який інший переклад. Отож, оскільки пастирі їх не щадили їх, і навіть самі насамперед пожирали народ Мій, то і Я не пощаджу більше мешканців юдейської землі, говорить Господь. Справді, [тут] йдеться про ту землю, про яку в нього говорилося вище, а не про все земне коло, як хотіли б Юдеї, які неправильно пояснюють це місце, щоб в іншому для себе сенсі витлумачити цей вирок суду Божого [над собою]. Бо після руйнування храму, – колишнього з вини їх, бо вони, маючи сорок два роки часу після страждань Господа, не хотіли покаятися, – Я споруджу, каже Він, кожну людину проти ближнього його, і вони знищать себе взаємним побиттям, або під час облоги храму, коли Римське військо оточить Єрусалим, і справді, і тоді Єрусалим оточить Єрусалим. незгоди, що народ буде поділено на три частини. Читатимемо Йосипа і сім книг про юдейське полон, і тоді побачимо, що це пророцтво справді виповнилося в минулих подіях. І вразять вони, – каже, – землю. Безперечно, що тут розуміються Римляни, бо вони розгромили всю землю та всі міста Юдеїв. І Я не вирву їх з руки тих. Слухай, Юдею, що спокушає себе пустими надіями і не слухає Господа, Який говорить неправдиво: Не вирву з їхньої руки, тому що полон твій у Римлян буде вічним. І буду пасти овець заклання, так що юдеї завжди будуть готуватися до смерті, тому що рішення суду Божого таке: О, ви бідні в стаді, тобто. праведники з Ізраїля, які увірували в Господа Ісуса і прийняли Сина Божого, послухайте, що говориться, і пізнайте таємницю, що міститься в наступному уривку. А те, що ми читаємо відповідно до тексту Сімдесяти: І буду пасти овець закланні в землі Ханаан, ми можемо розуміти так, що народ Юдейський, призначений до смерті, розпорошений по всій землі, тобто в землі Ханаан та в країнах язичницьких; і Господь буде пасти його та живити, щоб принести в жертву. Зах.11:7–9. І я взяв собі дві різки: одну Я назвав пристойність, а іншу – пута [або: землемірний канат] і пас череду. І вразив Я трьох пастирів за один місяць, і засмутилася душа Моя на них, бо їхня душа змінилася до Мене. І Я сказав: Я не пастиму вас: що вмирає, нехай вмирає, і що вбивається, нехай вбивається, і решта нехай пожирає, кожен плоть ближнього свого. LXX: І Я візьму собі дві різки: одну Я назвав благопристойність, а іншу землемірний канат, і пастиму овець. І загублю Я трьох пастирів за один місяць, і обтяжиться на них душа Моя, бо й їхні душі злимсь кричали на Мене. І сказав Я: Не буду їх пасти; що вмирає, нехай вмирає і що слабшає, нехай слабшає, а решта нехай пожирають, кожен плоть ближнього свого. - Вище він сказав: Тому бідні зі стада і, зробивши замовчування (facta ἀποσιωπίσει ), мав на увазі: зверніть увагу на те, що ворота Лівану відкриті, і дуби Васана, їли і кедри посічені, і потім додав загрозу: Більше Я вже не пощажу. Здається, що це говориться про одного юдейського народу, тому що побивши пророків, Юдеї підняли руку навіть на Сина Божого і в безумстві вигукували: Кров Його на нас і на дітях наших. (Мф.27:25). Нині Творець всього і Бог викладає таємниці світу свого і говорить, що Він мав дві різки, з яких одну Він назвав благопристойність [або: доброта], а іншу – пута, і що цими двома різками Він буде пасти пов'язане стадо: трьох пастирів вразить Він в один місяць, і засмутиться або буде обурюватися, або, – душа Моя; безперечно, що цим Він вказує на пастирів, яких Він вразив за один місяць. Він додає також і причину, чому Він так обурився на пастирів, що вразив їх в один місяць. Так як і їхня душа змінилася до Мене. Значення цього місця таке: Не в повноті свого серця вони полюбили Мене; і не полюбили пастирі - найманці Істинного Пастиря: Бо Пастир Добрий душу Свою вважає за овець Своїх (Ін.10:11). Тому й Я з обуренням промовив своє рішення, і сказав цим пастирям, яких вразив у гніві Моїм, або до решти народу, по побитті пастирів: Не буду пасти вас; але те, що обирає смерть, нехай вмирає за бажанням [своєму], і нехай вони пожирають один одного і терзають себе взаємним вбивством. Це ми сказали, роблячи простий переклад слів ( παραφραστικῶς ), щоб зрівняти шлях для подальшого пояснення. Творець і Пастир, голос Якого знають вівці, і за яким вони йдуть, узяв Собі дві різки, або дві σκυτάλας , тобто жезла, званих єврейською мовою macaloth ( מקלות ) щоб показати, що Він чинить подібно до пастирів. Один жезл Він назвав пристойність; [під цим розуміється час] при Ної, коли Бог своїм благословенням заступався роду людському, поки люди ще не осквернили відновлений світ своїми гріхами. І покликання всіх народів називається благопристойним і прекрасним тому, що немає нічого справедливішого, ніж те, що Батько всього світу однаково закликає всіх, яких породив однаковим чином. Інше жезло Він назвав узи [або: землемірна мотузка], [щоб показати той час], коли Всевишній поділяв народи і розсіяв синів Адама, тоді Він поклав межі народам за кількістю Ангелів Божих (Втор.32: 8); і народ Його Яків став частиною Господа, а Ізраїль – мірою спадщини Його (Втор.32: 9). І Я пас, – каже, – стадо [т. е. пас] або цього Ізраїлю, або разом із Ізраїлем увесь рід людський. І вразив, – каже, – трьох пастирів за один місяць. У тлумаченнях якогось я прочитав, що під пастирями, ураженими через обурення Господнє, розуміються священики, хибні пророки та царі Юдейські, і що після страждання Христового в один час уражено все, про що говорить Єремія: Священики не говорили: Де є Господь? Тримаючи закон, вони не пізнали Мене, і пастирі вірували проти Мене, і пророки провіщали в ім'я Ваала і дотримувалися ідолів (Єр.2:8). І не задовольняючись цим тлумаченням, зазначений тлумач хоче під трьома пастирями, ураженими в один місяць розуміти тих, які згрішили проти Отця і Сина, і Святого Духа. Справді, всі єретики грішать або до одного, або до двох, або до всіх трьох осіб Св. Трійці разом. Нехай цей тлумач стверджує, що йому заманелося, бо не повинно погано говорити про розуміння іншого. А нам здається, що три пастири, вражені в один місяць, є Мойсей, Аарон і Марія [Маріам]; з них Маріам померла в перший місяць, що називається nisan ( ניםן ), в пустелі Син: в тому ж місці і в той же місяць внаслідок води сперечання, Мойсей і Аарон були засуджені до того, щоб не ввійти в землю обітниці (Числ.20:10–13 ) смерть вироком божественного суду. І зневажила, – каже, – душа Моя на них, тобто на трьох пастирів, яких Я поставив на чолі стада Мого, бо й їхня душа змінилася щодо Мене, і вони не прославили Мене біля води суперечки. Якщо ми віднесемо останні слова до народу, тобто. що душа народу змінилася щодо Мене, тоді витлумачити треба так: Я тому обурився на них, що вони вагаючись між Мною та ідолами, повставали проти Мене різними способами. Тому в обуренні Своїм Я сказав Мойсеєві: Я не пастиму вас: залиши Мене, і Я розпорошу вас (Вих.32:10). А коли в гніві Він каже: Облиш Мене, цим Він закликає до прохання, і показує, що Він може бути і утриманий [від гніву]. Те, що вмирає, нехай вмирає; і що вбивається, нехай вбивається; нехай тіла всіх валяються в пустелі, і нехай люди ці в міжусобній боротьбі подібно до звірів наносять собі взаємно рани, і нехай не один не ввійде в землю обітниці. Деякі під цим розуміють дворазове покликання: покликання юдеїв і покликання поган, перше стосується Ізраїлю, а останнє Християн. Але оскільки покликання Християн було відкладено [на майбутнє], а юдеї зберігалися і виховувалися Богом, то вони й не були достатньо уважні [до Нього]. Зах.11:10–11. І взяв Я різку Мою, що називалася благопристойністю, і обрізав її, щоб зробити недійсним союз Мій, укладений з усіма народами, і він зроблений недійсним в день той і таким чином бідні зі стада, які пильнують передо Мною, пізнали, що це є слово Господнє. LXX: І візьму Я розгу Мою прекрасну і відкину її, щоб розорити заповіт Мій, який Я заповідав усім народам, і він буде розорений у той день, і пізнають Хананеї – вівці, що зберігаються для Мене, що це слово Господнє. – Після покликання Ізраїлю та взяття іншої різки, яка називається землемірний канат, узяв Господь різку першу, – [т. е.] всі народи землі, - різку, яка називалася прекрасна, і відрізав їх від служіння Собі, так як вони шанували ідолів і всі разом ухилилися і стали непотрібними (Пс.13:3). І показуючи ясніше, що таке різка, Він додав: Щоб зробити недійсним союз Мій, який Я уклав з усіма народами . Дійсно, як тільки Ізраїль був прийнятий, безліч язичників було відкинуто, і як тільки народилася дочка начальника синагоги, – про яку потім говориться в Євангелії, що дванадцять років захворіла і померла, – кровоточива (αἱμο ῤῥ οοῦσα) Мк.5:25–42; Мф.9:18–25). І звернений, – каже, – в ніщо союз Мій, до якого Я вступив з усіма народами. І бідні зі стада, тобто. народ Ізраїльський, що зберіг накази Мої, зрозуміли, що це слово Господнє, тобто що за волею Господа відкидаються народи, що відкидають Його, і приймається в особі Авраама віруючий Ізраїль. Замість перекладеного нами: І бідні зі стада таким чином пізнали, Сімдесят переклали: І пізнають Хананеї, - вівці, що дотримуються Мені, як і деякі інші переклали: Пізнає народ Юдейський, якому сказано: Насіння Ханаана, а не Юди (Дан.13:56), дотримався; з іншого боку, оскільки слово Хананеї означає: готові до приниження, то це означає, що пізнають Господа ті, які колись були приготовані [Богом] до приниження та залишені Ним. А чому Сімдесят замість перекладеного нами: Таким чином бідні зі стада переклали Хананеї, причина цілком зрозуміла: у Євреїв chen (כן) означає таким чином, і anie (עניי) - бідні; Сімдесят, зв'язуючи два слова в одне, замість таким чином бідні прочитали ім'я Ханаанського племені. Зах.11:12–13. І Я сказав їм: Якщо це добре в очах ваших, то принесіть Мою плату, а якщо ні, то заспокойтеся; і вони відважили плату Мою, тридцять срібняків. І сказав Господь до мене: Кинь їх у горнило, пристойна ціна, в яку Я оцінений ними. І я взяв тридцять срібняків і кинув їх до Господнього дому в горнило. LXX: І скажу Я їм: Якщо це добре перед вашим обличчям, то визначте плату Мою або відмовтеся, і вони визначили плату Мою в тридцять срібняків. І сказав Господь до мене: Відклади їх у горнило і розсудь: чи правильно оцінено, як Я оцінений за них? І я взяв тридцять срібняків і поклав їх до Господнього дому в горнило. – Коли бідні з Ізраїльського стада, що дотримуються наказів Моїх, дізнаються, що сказане є слово Господнє, і що сказане Мною істинно, він говорить їм, тобто до бідних зі стада: «Якщо Вам завгодно, бо ви – люди, і Я колись вчинив вас вільними і колись говорив у вас. Іс.1:19), то замість того, що Я відкинув увесь рід людський і вибрав вас Собі в навмисне стадо, і, будучи Творцем усіх, схотів малу міру, заплатіть Мені плату Мою, тобто дотримуйтесь Моїх заповідей. Якщо ж ви не хочете заплатити, і перед очима вашими не завгодно судити про ціну імені Мого, то відмовтеся відкрито і робіть, що хочете». Правда, що тоді вони відповідали Мойсеєві: Все, що говорить Господь, ми будемо робити (Вих.24:3). Але в кінці часів за те, що Я вибрав їх з-поміж народів і звільнив із залізної печі Єгипетської, вони відважили в плату Мою тридцять срібняків, даючи їх за кров Мою Юді зраднику (Мт.26:15). І сказав, – каже пророк, – Господь чи Сам Спаситель, якому належать перші слова, і Він свідчить, що Отець говорить до Нього, – сказав мені: Кинь його в горнило; в Єврейському замість останнього слова стоїть Joser ( יוער ), тобто πλαστήν , що ми можемо передати словами: скульптор і горщик . І сенс такий: Кинь ціну Мою до того горщика, який є Творцем і Ваятелем всього. І не сказав: віднеси, а кинь, щоб плата за Господа була зважена і оцінена самим Художником і Ваятелем. І в глузування ( εἰρωνικῶς ) ціну Свою, тобто ціну Божественної величності, – бачачи себе відданим за таку дешеву ціну, як тридцять срібняків, – Він називає пристойною: Пристойна, – каже, – ціна, в яку Я оцінений. Але це має бути виражене з глузуванням і зневагою того, хто говорить ще більш стисло: Народ Мій і колись бідні зі стада, і вибрані Мною в сини Мені судили, вживаючи покупну і продажну ціну! – І Я взяв, говорить Господь через пророка, як Мені було наказано Господом, тридцять срібняків, і не відклав, але кинув до дому Господа до скульптора. Я зробив так, що зрадник у домі Господа повернув їх священикам і фарисеям, причому сам зраджений зізнався: Згрішив я, продаючи кров праведну (Мт.27:4). І вони, оскільки це була ціна крові, не захотіли відкласти їх у корван (corbona) тобто в скарбницю (gazophylacio), а купили за них поле горщика для поховання мандрівників. Справді, ми всі, що були мандрівниками і прибульцями закону, після викуплення Його дорогою кров'ю поховаємось і заспокоюємось у домі Творця всіх та Художника. Замість скульптора і художника я раніше переклав statuarium, маючи на увазі двояке значення цього слова, яке означає і те, й інше. - Іудеї, пояснюючи цей уривок з деяким лукавством, під тридцятьма срібняками розуміють тридцять приписів закону, які закон наказує виконувати, а потім тридцять шість інших приписів про те, що забороняється в законі: їм начебто наказується, щоб вони срібло заповідей. Богу, бо вони не хотіли цього зробити, то були відкинуті. Я хотів тільки коротко показати, що вони думають, щоб [скоріше] перейти до подальшого; нудно розкривати до подробиць їхнє вельми широке пояснення. Зах.11:14. А іншу різку Мою, що називалася землемірний канат, Я обрізав, щоб розірвати братерство між Юдою і [Вульг. додає: між] Ізраїлем. LXX: І відкинув Я розгу іншу, що називалася землемірний канат, щоб розірвати заповіт між Юдою та Ізраїлем: - Пам'ятається мені (novi), що я і щодо цього місця читав дуже велике пояснення, або вірніше невимовну плутанину деякого письменника, що запозичує з слова пророка що пристосовує до вищенаведеного уривку все те, що можна думати про згоду між Юдою та Єфремом у духовному відношенні. А ми слідуватимемо раніше прийнятому нами порядку. Після того, як Господь оцінений був юдеями в тридцять срібняків, і був розіп'ятий, а ціну крові Його вони кинули на поховання народів, які відійшли від закону та наказів Господа, одразу Господь, не відкладаючи рішення Свого, каже: Я обрізав різку Мою другу; вона власне була Моєю, вона так була пов'язана зі Мною, що у пророка Єремії вона була названа перепоясуванням, поясом, або говорячи звичайною мовою, перев'яззю по стегнах. Ця друга різка, в іншому місці названа землемірною мотузкою і Моїм долею, кинута Мною для того, щоб розірвати союз, братство і злагоду, що була між Юдою та Ізраїлем, і розділити братів між собою; щоб серед апостолів і тих, що покаялися, знову було ім'я Юди та віруючих у Бога свого; Ізраїль же називатиметься Єфремом та Йосипом; [це – ті], які, перебуваючи в запеклому серці свого, говорили: Ми не маємо царя крім Кесаря ​​(Ін.19: 15). Тому Він не каже: Щоб зробити недійсним договір, або заповіт, який був у Мене з Юдою та Ізраїлем, – бо й досі він простягає руку тим, хто кається, – але каже, що з одного й того самого народу Він розділить між собою одних віруючих, а інших невіруючих: Не думайте, що Я прийшов звести на землю; не мир Я прийшов послати на землю, але меч, бо Я прийшов відокремити людину від батька Його, і [відновити] дочку проти матері її, і невістку проти свекрухи її, і вороги людині його домашні (Мт.10:34–36). Зах.11:15–17. І сказав мені Господь: Візьми собі посуд нерозумного пастиря; Бо ось Я збудую на землі пастиря, що не буде відвідувати залишеного, не шукатиме розпорошеного, і не зцілюватиме зруйнованого, і того, що варте, він не годуватиме, і поїсть плоть опасистих і відірве їх копита. О пастир! о ідол, що залишає стадо! меч на руку його і на праве око його, і праве око його, тьмяніючи, потемніє. LXX: І сказав Господь до мене: Ще візьми собі пастирські судини пастиря невмілого. Бо ось Я збудую пастиря на землі, що залишеного не відвідає, розсіяного не шукатиме, і скорботного не зцілятиме, і здорового не скеровуватиме, і поїсть тіло вибраних, і поламає їхні ноги. О пастирі суєтного! о [пастирі], що залишають овець! меч на руку його та на праве око його: рука його висохне в кінець, і праве око його зовсім засліпне. - Коли каже: Ще візьми собі судини пастиря нерозумного, то показує, що раніше Він узяв уже дві різки Собі одну, що називалася пристойність, іншу - землемірний канат. І тому що відкинув їх унаслідок їхньої пороку і гріха, а ми, - після розриву споріднених зв'язків між Юдою та Ізраїлем, - прищепилися до кореня доброї маслини, і сліпота частково вразила дім Ізраїля, доки не ввійде повнота язичників (Рим.11:25); то тепер пророку говориться, щоб він сповістив найважливіше пророцтво про пастиря нерозумного чи невмілого. Безсумнівно, що пастир нерозумний чи невмілий є Антихрист; про нього говориться, що він прийде наприкінці світу, і показується, яким він має прийти. А під судинами пастиря ми повинні розуміти відмітні знаки його та його вбрання: торбу, палицю, трубу та свисток. І як колись Ісая, щоб передбачити полон народу, ходить оголеним (Іс.20:2–4), а Єремія, іде в дім горщика, щоб шматками глини розбилася посудина, що була на кружалці і знову оброблюваного руками горщика, показати і загибель Ізраїля2; і як Єзекіїль, щоб показати руйнування Єрусалиму і втечу Седекії, і пригнічення, що чекає бранців, не тільки словами, а й поведінкою своєю, пробиває в стіні отвір і витягує [уламки] на своїх плечах (Єз.12:5–7); так нині Захарія набуває вигляду нерозумного, невмілого пастиря, щоб сповістити того, хто має прийти. Цей пастир повстане в Ізраїлі, тому що правдивий Пастир сказав: Я не буду вас пасти . Про цей же пастир пророкується під іншими іменами і у пророка Даниїла ( Дан.9:27 ) і в Євангелії ( Мк.13:14 ) і в посланні Павла до Фессалонікійців ( 2Фес.2 ), - [пророкується під ім'ям] гидоту запустіння про те, що він у собі, що він є; він же і у пророка Ісаї називається зарозумілість (sensus magnus). І прийшов він не для того, щоб уздоровити, а щоб погубити стадо Ізраїля. Дійсно, пастир добрий відвідує овець хворих, розшукує розсіяних, приносить відсталих, підтримує стомлених. Навпаки, поганий пастир робить усе навпаки, і пожирає плоть опасистих, відриває і розбиває копита овець та ягнят, щоб вони не ходили правильно. Іудеї прийняли цього пастиря, якого Господь уб'є духом уст Своїх і скасує приходом Своїм, так що ті, що не вірували істині, не врятуються, повірять брехні і будуть судимі, бо припали до неправди. – Після опису нечестивого, нерозумного, невмілого пастиря пророча мова звертається до самого пастиря: «О пастир, о ідоле!» Пастир такий злочинний, що називається не шанувальником ідолів, а сам отримує ім'я ідола, коли називає себе Богом і хоче собі поклоніння від усіх. Він залишив на розтерзання звірів ту череду, яку зберігав такий довгий час. Меч на руку його і фортецю, і на праве око його, яким він ніби так ясно проник у таємниці Божі, що бачив більше за всіх колишніх пророків, так що називав себе Божим Сином. А меч тут розуміє той, про який ми вже й вище сказали, і тепер скажемо частково; про нього говорить і Ісая: Упився меч Мій на небі (Іс.34: 5). І буде меч Господа на руку його і на праве око його для того, щоб сила його і вся зухвалість його мощі остаточно вичерпалася, і знання, яким він брехливо хвалився, покрилося вічною морокою. Зах.12:1–3. Тягар слова Господнього на Ізраїля: Сказав Господь, що простягає небо, що стверджує землю і утворює дух людини в ньому: Ось Я поставлю Єрусалим верхи сп'яніння для всіх навколишніх народів. Але Юда також буде в облозі проти Єрусалиму. І буде в той день, Я поставлю Єрусалим каменем тяжкості для всіх народів. Усі ті, що підняли [Вульг. піднімуть його, будуть роздерті від надриву, і будуть зібрані проти нього всі народи [Вульг. всі царства] землі. LXX: Пророцтво слова Господнього на Ізраїлі. Говорить Господь, що простягає небо, що стверджує землю і утворює дух людини в ньому: Ось Я поставлю Єрусалим, як косяки біля дверей, що рухаються для всіх навколишніх народів та в Юдеї. І буде облога навколо Єрусалиму; і буде в той день, Я поставлю Єрусалим каменем, що зневажають усі народи; кожен, хто зневажатиме його, лаятиметься над ним, і зберу проти нього всі народи землі. - Трійким чином пояснюється цей уривок книги пророка Захарії, починаючи від слів: Ось Я покладу Єрусалим межею сп'яніння для всіх навколишніх народів, до того місця, де говориться: О меч [спис - framea], піднімися проти пастиря Мого і проти однодумного зі Мною, говорить Господь воїн Зах.13: 7). Справді, одні з юдеїв думають, що це частково вже виповнилося протягом часу, починаючи від Зоровавеля і закінчуючи К. Помпеєм, який з Римлян першими взяв Юдею і храм, про що пише Йосип [Флавій]. А інші думають, що це має здійснитися наприкінці світу, коли буде відновлено храм: нещасний юдейський народ очікує собі цього з помазанцем своїм (ὴλειμμένψ suo), якого ми вище вже бачили в особі пастиря нерозумного. А треті, тобто ми, що носять ім'я Христове, стверджуємо, що це щодня до кінця світу виконується і має виконуватися в Церкві. Але щоб не збільшувати викладом окремих думок розміри книги, уявляючи, що одні говорять так, інші розуміють так, а ми розуміємо так, ми представили [коротко] три тлумачення, щоб розумний читач з різних способів тлумачення зрозумів, що до чого має пристосувати. Отже Господь, що простяг небо, як шкіру, і утвердив землю великою купою, і утворив дух людини в ньому, є водночас Творцем усіх душ, так що Він з двох сутностей – тіла та душі, утворив одну живу істоту (animal). Що стосується духу, то він часто вживається в сенсі душі, так напр: Отче, в руки Твої віддаю дух Мій (Лк.23: 46), І: Відбереш дух їх, і їх не буде, і в порох свій вони повернуться (Пс.103: 29). Отже, Творець Всесвіту і Господь свідчить про Себе, що він зробить Єрусалим верхи сп'яніння для всіх навколишніх народів, так що той, хто досягне його, вп'ється і скинеться, або ж на нього обрушиться та сама вершина, якою він торкнувся. Але і Юда під час облоги Єрусалима, був узятий народами і входячи в спілкування з ними, [або в їх суспільство] сам буде змушений брати участь в оподаткуванні своєї столиці. З іншого боку, Господь зробить Єрусалим для всіх не тільки верхи сп'яніння, а й важким каменем; якщо хтось захоче підняти його, то надірве сили свої (concisione lacerabitur). Насправді проти Єрусалима зберуться всі царства земні. Є звичай у містах Палестини, і донині по всіх містах Юдеї зберігається стародавній звичай: у селах, містах і замках класти круглі дуже великої ваги каміння, над якими юнаки мають звичай вправлятися, піднімаючи їх відповідно силам: одна до колін, інші – до плечей, інші – до пояса, інші – до пояса, інші. У Афонській фортеці, біля зображення Мінерви, я бачив мідну кулю величезної ваги; цю кулю через слабкість тіла [свого] ​​я ледве міг зрушити. І коли питав, яке призначення його (quidnam sibi vellet), то від жителів міста отримав відповідь, що над цією громадою випробовується сила борців, і ніхто не виходить на змагання, перш ніж піднімаючи камінь, не дізнається: хто з ким може зрівнятися. Отже, сенс такий: Я поставлю Єрусалим для всіх народів ніби дуже важкий камінь для піднесення. Щоправда, вони підійматимуть його і спустошуватимуть, кому скільки під силу; але при необхідності під час підняття і напруги цей дуже важкий камінь залишає деякий розрив і рубець у тілах, що піднімають. Стосовно Церкви це можна витлумачити так. Усі гонителі, що повставали проти Божого дому, вп'ються з чаші його, яку підносить всім народам пророк Єремія, щоб вони пили, пилися, падали, виблискували і божеволіли (Єр.25:27). Я знаю, що під час гонінь багато хто з наших був змушений боротися проти Церкви; але той, хто захотів би підняти цей тягар, щоправда, підніме його і, внаслідок гніву Божого, яким Він виправляє грішників, триматиме в руках своїх; але за те й сам не залишиться безкарним: сам він буде вражений Божим мечем. Замість каменя тяжкості, який ми за своїм розумом використали для перекладу, Сімдесят переклали: Камінь, зневажений усіма народами; кожен, хто зневажатиме його (камінь, або Єрусалим) лаятиметься [над ним]; зміст цього місця цілком зрозумілий; двояким способом має бути зневажаний Єрусалим: і ворожими народами, і гонителями, і повинен бути він предметом наруги з волі тих, хто над ним лається. Втім, вищезгадане значення має вважатися більш відповідним істині. Ми виклали зокрема коротко, щоб, нарешті, досягти своєї мети і не збентежувати душу читача, як таємничістю предметів, так і розтягнутістю мови. Зах.12:4. Того дня, каже Господь, Я вражу всякого коня заціпенінням і кожного вершника до безумства, і на дім Юди відкрию очі Мої та всякого коня народів вражу сліпотою. LXX: Того дня, говорить Господь Всемогутній, Я вражу всякого коня заціпенінням, і вершника його безумством; а на Юдиний дім відкрию очі Мої, і всіх коней народів вражу сліпотою. - У той час, - це ж і означає слово день, - коли Єрусалим буде обложений так, що навіть Юда буде змушений брати участь в облозі його, і в тілесному і в духовному сенсі Господь вразить заціпенінням кінноту всіх ворожих народів, так що заціпеніють всі, що побачать, що вони уражені, а вершники їх під гні, Юди, що змушує зробити щось проти своєї столиці (metropolin) відкриє Господь очі Свої, щоб змилосердитися над ними і зробити їх гідними обличчя (aspectu) Свого, і просвітить [їх] світлом очей Своїх; а всіх коней у народів вразить вічною сліпотою. Яких коней у духовному розумінні слід розуміти, про це ми сказали вище: Ненадійний кінь для спасіння (Пс.32:17) і: Ці на колісницях і ці на конях (Пс.19:8) та інше, тому подібне. Також і вершники їх, тобто. - як ми сказали, - демони або хибні вчителі, всі заціпеніють і стануть шаленими, так що змушені будуть зізнатися у повному незнанні (nihil sapere). Дуже густий морок, подібний до колишнього [в Єгипті], коли були вражені смертю первістки Єгиптян (Вих.11), Пригнічуватиме їх. А над домом Юди, тобто над народом, що сповідує Бога, погненим під гнітом гоніння і переможеним у жаху до того, що він є серед гонителів, відкриє Господь очі Свої, щоб побачити багатьох, що кажуть Йому: Поглянь на мене і помилуй мене (Пс.118:1) світлом вічним (Іс.60: 19). Ось і є поразка від найтяжчого каменя, яким Господь загрожує ворогам Своїм, які намагалися підняти і потрясти Єрусалим. Зах.12:5. І будуть говорити вожді Юди в серці своєму: Нехай зміцняться для мене мешканці Єрусалиму в Господі військ, Богові їхньому. LXX. І будуть говорити начальники загонів, тобто тисячники ( οἱ χιλίαρχοι ), Юди в серцях своїх: Ми знайдемо собі тих, що живуть в Єрусалимі, в Господі всемогутньому, їхньому Богові. - Коли Господь відкриє очі Свої на Юду і вразить сліпотою всіх коней у народів, тоді вожді Юди, - про що вище сказано в словах: Але й Юда буде брати участь в облозі проти Єрусалиму, - висловлять побажання в серцях своїх, - бо не наважаться говорити вільно [і відкрито], - разом із ворогами, тріумфував свою перемогу разом із співгромадянами своїми. Замість перекладеного нами: Нехай зміцняться для мене , а Сімдесятьма: Знайдемо собі ( εὐρήσομεν ἑαυτοῖς ), в Єврейському є emsa li ( אמעה לי ), перекладене у Акіли: καρτέρη А сенс місця такий: Тисяченачальники, начальники загонів, вожді Юди будуть бажати і висловлять задушевну думку в глибокій схованці душі своєї про те, щоб Бог зміцнив мешканців Єрусалиму в Господі, Богові Своїм, і щоб вони перемогли ворогів своїх. У таємничому значенні вожді і начальники загонів є апостоли і всі апостольські мужі і вчителі, які стояли на чолі воїнства Христового, що хотіли знайти собі не когось іншого, а тільки тих, які живуть в Єрусалимі, тобто баченні світу, і які живуть у Господі всемогутньому. Серед цих вождів був апостол Павло, який знайшов Тита і Тимофія, Луку і Сільвана, також Петро, ​​який виховав Марка, написателя Євангелія [або: в Євангелії], та інші апостоли, що наповнювали весь світ своїм вченням і настановами, щоб мати учнями мешканців Єрусалиму. Зах.12:6–7. Того дня Я зроблю вождів Юди, як пекти вогненну між дровами, і як світильник вогненний серед сіна; і будуть вони пожирати праворуч і ліворуч усі народи на околиці, і Єрусалим знову буде мешкати на своєму місці, в Єрусалимі. І врятує Господь намети Юди, як на початку, щоб дім Давидів та слава мешканців Єрусалиму не звеличилася над Юдою. LXX: Того дня Я зроблю Юдиних начальників як голову, що горить між дровами, і як палаюче сіно серед стебел, і будуть вони пожирати праворуч і ліворуч усі народи Господні в околиці, і Єрусалим буде жити в самому собі; І врятує Господь намети Юди, як на початку, щоб не звеличилася слава дому Давидового, і звеличення мешканців Єрусалиму над Юдою. - Коли вожді Юди скажуть у серцях своїх: зміцни мені, Господи, обложених в Єрусалимі, щоб вони переможені через свою слабкість, здобули гору за допомогою Твоєї: тоді Я, Господь всемогутній, Бог їх, зроблю вождів Юди, як пекти вогненну серед вогню, і як палаючий фалку з'єдналися вдаваною дружбою. І будуть вони пожирати праворуч і ліворуч, і винищуть усі народи на околиці, щоб Єрусалим знову жив на місці своєму і вже не боявся ворожих набігів. Ми ж, надаючи суду Божому безсумнівність виконання подій і [витлумачення їх] святим Божим, які отримали від Бога дух премудрості та істини, скажімо, що під час гонінь проти церкви вожді та начальники Християнського народу (nominis), про які ми сказали вище, коли Господь поверне світ Єрусалиму і вожді] будуть як вогненна піч серед дерева, щоб пожирати дерева, що не приносять плодів і як палаюче вугілля серед соломи, щоб зраджувати вогню все те, що [подібно до м'якині] не має зерна і легко відноситься всяким вітром вчення. І будуть, каже він, вожді Юди і начальники пожирати праворуч і ліворуч не хотіли йти середнім шляхом і не знали, що крайності (ὑπερβολάς) є зло; тому народ Господній обіцяє не ухилятися ні праворуч, ні ліворуч, але йти шляхом правим (Числ.20:17). Шлях правий є крайня поміркованість, що з греків виражається словом φειδωλία (ощадливість); шлях лівий це розкіш, а шлях середній і правий це – стриманість. Отже, всі, хто перебуває на правій стороні, це ті, яким говориться: Не будь надто праведним (Еккл.7:16); а на лівій ті, що чують: Шляхи ліві – дороги розбещені (Прип.4:28); пожираючий вогонь винищить [їх]; а після знищення ворогів та зникнення їх, Єрусалиме, тобто Церква, знову отримає колишню славу, і буде у своєму становищі; а намети Юди врятуються; збори християн будуть поширені по всьому світу; з них ніби з наметів і наметів ми хочемо йти до того дому, який не створено руками, і до небесного Єрусалиму. Тому ж житла народу і всіх, хто носить ім'я Християн і зарахованих до простого народу, отримають колишній світ, після того, як владики церков будуть обложені й тікатимуть, щоб вчителі та наставники не уявляли, що світ повернувся до церков через їхнє вчення і мудрість, а вірили, що внаслідок допомоги від Господа. Зах.12:8. Того дня Господь буде заступати жителям Єрусалиму, і буде спіткнувся між ними, як Давид і дім Давида, як Божий дім, як ангел Господа перед лицем їх. LXX: І буде в той день, Господь заступатиме мешканцям Єрусалиму і той, хто в день той буде не міцний між ними, буде, як Давид і дім Давида, як дім Божий і ангел Господа перед лицем їх. - Після здобутої Юдою перемоги і після відновлення Господом наметів у їх первісний стан, щоб царський дім уже анітрохи не величався перед народом, в той день того часу Господь, - за допомогою якого Юда направо і наліво буде пожирати ворогів, - буде заступатися обложеним в Єрусалимі, і все зміниться в таке дім, а той, хто був із дому царського, буде ніби з дому Божого, тобто ніби ангельського чину, вісник Господа перед лицем тих, які в той час будуть знову врятовані. У переносному сенсі це означає: Господь буде заступатися тим, хто перебуває в Церкві, коли настане світ після найжорстокішого гоніння, коли [Церква-Єрусалим] прикраситься тим, що виражається в значенні його імені: адже Єрусалим означає: бачення світу. І войовничі в ім'я церкви й сповідаючі Господа під час гоніння будуть настільки блаженні, що той, хто здавався меншим і як людина, що виявила слабкість у якомусь гріху чи славі, буде поставлена ​​серед вчителів; а вчителі, що зберегли свою гідність, будуть як би дім Божий, і як би ангел Господній, бо ми, призначені жити на землі і по-різному трудяться в поті чола свого, працюємо всіляко для того, щоб перетворитися на здобуття ангельських почестей. Зах.12:9–10. І буде в той день, Я стурбуюсь розтрощити всі народи, що прямують проти Єрусалима, і вилию на дім Давидів і мешканців Єрусалиму Духа благодаті і молитов. LXX: І буде в той день, Я заклопочуся видалити всі народи, що прямують проти Єрусалиму і вилию на дім Давида і на мешканців Єрусалиму Духа благодаті та милосердя. – У той день, коли Господь буде заступати жителям Єрусалиму, Він перейметься поламати всі народи, які прямують проти Єрусалиму. Але руйнує Він їх не на смерть, а на піднесення, щоб вони перестали ворогувати проти Єрусалиму і почали бути серед мешканців Єрусалиму; дійсно, якщо Він з нічого створив усе, то, звичайно, створив не для того, щоб занапастити, а щоб сотворене спаслося за Його милосердям. Тому й у [книзі] Премудрості, що приписується Соломонові (якщо однак завгодно кому приймати цю книгу) ми знаходимо слова: Він створив, щоб усе було, і народження світу рятівні, і не буде для них отрути смертоносної. (Прем.1: 14). Справді, як Господь прийшов, щоб стягнути загибле, і врятував рід людський, так і народи Він погубить тільки в тому відношенні, в якому вони були ворожими народами. Потім слід: «Вилию на дім Давида та на мешканців Єрусалиму Духа благодаті та милосердя». Про цю благодать писав і Павло: Благодать Божа вилилася в серця наші [чи: ваші] через Духа Святого, даного нам (Рим.5:5) І в вищезгаданому свитку [Премудрості] є місце: Що є на небі, хто [це] досліджує, якби не те, що Ти дав Премудрість і по Тиму дав Премудрість і по Тиму дав Премудрість і по Тиму дав Премудрість і виправилися шляхи тих, хто живе на землі, і люди навчилися того, що завгодно Тобі (Прем.9:16–18). І через Ісаю Бог каже: Я дав Духа Мого над тобою (Іс.42:1), і знову Писання згадує про те саме: Я дав Духа Мого на нього (там же). Слово вилив дає уявлення про широту, як це очевидно з того, що ми сказали: Благодать Божа вилилася в серцях ваших . І в іншому місці від лиця Божого говориться: "Вилию від Духа мого на всяке тіло" (Йол.2:28). А Хто цей Дух благодаті, про це говорить той же Апостол до Євреїв: Наскільки тяжчому покаранню на вашу думку, підлягає той, хто зневажає Сина Божого, і кров завіту, якою освячений, вважає опоганеною, і завдає безчестя Духу благодаті (Євр.10:29)! Тому дари благодаті Святого Духа називаються різними. І в привітанні Апостол каже: Благодать вам і мир нехай помножиться (1Пет.1:2), так що після того, як Він пробачив нам гріхи наші, настав і мир за Його милосердям. Іудеї вказують на те, що це частково вже відбулося, а повніше здійсниться наприкінці світу. А ми думаємо і стверджуємо, що після приходу Ісуса Христа це відбувається щодня. Зах.12:10. І подивіться на Мене, якого пронизали і гірко оплакуватимуть його, мов єдинородного, і скорботитимуть над ним, як завжди сумують за смертю первістка. LXX: І глянути на Мене, бо вони зробили напад і гірко оплакуватимуть, як коханого, і будуть скорботи, як первородне. – Єврейські літери далет і рес , т. е. D і R схожі одна на іншу і відрізняються [одна від іншої] тільки маленькою рисою зверху. Від цього сталося, що читають по-різному одне й те саме слово, перекладають то так, то інакше (aliter atque aliter). Наведемо один приклад для того, щоб було зрозуміліше: І зодягнений був Самуїл в ephod bad (1Цар.2:18), бо bad означає льон, чому і baddim називається полотно. Натомість, як в Єврейському, так і в Латинському, деякі неправильно читають: ephod bar, хоча bar означає: або син, або: сніп пшениці, або: обраний, або ο ὖ λος, тобто кучерявий (хвилястий). Вже з цього прикладу зрозуміло, яка сталася помилка у перекладі цього місця. Справді, якщо слово דקרו прочитати dacaru , то вийде ἐξεκέντησαν , тобто поранили вістрям , або пронизали , а якщо, перемішавши літери, прочитати одну замість іншої, тобто רקדו (racadu), то отримає е. наскочили: помилка сталася внаслідок подоби букв одна одною. Але Євангеліст Іоанн, що черпав мудрість з персей Господа (Ін.21:20), Єврей від Євреїв, якого Спаситель полюбив переважно, не особливо дбав про те, що буквально міститься в Грецькому тексті, а перевів буква в букву те, що прочитав в Єврейському тексті, і що, за свідченням його (7). ). Якщо ж хтось не погоджується прийняти це, той нехай вкаже свідчення, з якого місця св. Писання привів це Іван; і коли не знайдете такого, то мимоволі буде змушений прийняти істину. А юдеї заплачуть над Господом, як би над єдинородним і первородним, що також означає Господа Спасителя, який є єдинородним і первородним. Єдинородним Він називається за якістю природи; первородним, що воскрес із мертвих у Апостола (Кол.1:18). Замість єдинородний Сімдесят перевели: улюблений, про що ми читаємо і в Євангелії: Це Син Мій улюблений, в якому Моє благовоління (Мф.3: 17). Тоді вони плакають про розіп'ятого ними, коли побачать Його царствуючим у славі. Слово грецьке κατωρχήσαντο складено не тільки з поняття наруга , але і з поняття скакання саме тому, що вони проти Господа кричали з глузливим скаканням: Уа! храм, що розорює, і в три дні твориш його, спаси себе самого, зійшовши з хреста (Мф.27:40). Ці й подібні слова говорили вони в глузування і шалено кружляли в якомусь шаленому скаканні. Зах.12:11–14. Того дня буде великий зойк в Єрусалимі, як зойк Ададреммона на полі Магеддону. І ридатиме земля, і сім'ї, кожна окремо; сім'я будинку Давидова окремо, і жінки [або: дружини] їх окремо (Єврейське слово nese, тобто γυνκὰικες означає і те, й інше). Сім'я будинку Натана окремо, і жінки їх окремо; сім'я будинку Леві окремо та жінки їх окремо, родина Самея окремо, та жінки їх окремо. Усі інші сім'ї кожна сім'я окремо, і жінки їх окремо. LXX: Того дня буде великий крик в Єрусалимі, як стогін гранатового дерева, що січеться на полі, і ридатиме земля за племенами та племенами. Плем'я Давида окремо, і жінки їх окремо, плем'я дому Юди окремо, і жінки їх окремо, плем'я будинку Натана окремо, і жінки їх окремо, плем'я дому Левія окремо, і жінки їх окремо, плем'я Симеона окремо, і жінки їх окремо; всі інші племена окремо, і жінки їх окремо. – Ададремон ( הדדרמון ), замість якого LXX переклали: ῥ ο ὼ νος , є місто поблизу Ізреелема, яке називалося в давнину цим ім'ям, а нині називається Максиміанополіс на полі Магеддон, де Йосія, цар праведний, 4Цар.23:29), про який Єремія написав Плач, а що він написав цю книгу, про це свідчить книга Параліпоменон (2Пар.35:25). Таким чином, як у той час після царів грішних [перед Богом] вся надія народу була в Йосії і після вбивства його в граді піднявся великий крик, – як ми читаємо в Єврейському тексті (Плач.4:20): Дихання уст наших Помазаник Господь узятий у гріхах наших, йому ми говорили: відносять це місце відповідно до духовного значення до Господа Ісуса): так і після розп'яття Спасителя відновиться плач в Єрусалимі, як колись було в Ададремомі на полі Магеддон. А наступні за цим слова: Будуть ридати сімейства кожне окремо або: племена і племена окремо, сім'я дому Давидова окремо, і дружини, або: жінки їх окремо позначають те, що під час страждання та криків ми не повинні служити подружжю чи справам шлюбним. Тому й у Йоїла у вигляді близького полону говориться Юдеям: Вийде наречений із шлюбного палацу [або: ложа] і наречена із шлюбної кімнати (Йоил.2:16); і при наступі потопу наказується Ною: Увійди в ковчег ти і сини твої, і жінка твоя і жінки синів твоїх (Бут.6:18), а потім по закінченні потопу говорить до нього: Вийди ти, і жінка твоя, і сини твої, і жінки. Таким чином, розділені в ковчезі під загрозою небезпеки, вони після повернення на землю могли служити продовженню роду в дітях. Це буває не тільки за часів лиха, але й під час молитви, коли ми хочемо благати Господа, як про це говорить Апостол у посланні до Коринтян: Не відмовляйтеся один від одного, хіба що за угодою на якийсь час, щоб не спати на молитві (1Кор.7:5). Отож і нині коліно дому Давида, і коліно дому Натана, і коліно дому Левія, і коліно дому Самія, розлучаються від дружин своїх, щоб оплакувати єдинородного та первородного Господа Ісуса, про Якого вони сказали: Кров Його на нас та на дітях наших (Мф.27:25). В особі Давида розуміється коліно царствене, т.е. е Юда; в особі Натана вказується пророчий чин; Ім'я Левія належить до первосвящеників, бо від нього походить священство; в особі Самея розуміються вчителі, бо з цього коліна народжувалися багато вчителів. Про решту колін він мовчав, бо вони не мали ніякої переваги в гідності. А в його словах: Усі інші коліна, кожне коліно (tribus et tribus) окремо і дружини їх окремо він розуміє взагалі все, не називаючи їх. Потрібно сказати також, що під ῥ ο ὼ ν у LXX називається не одне тільки дерево гранатових яблук, тобто фінікійського яблука, але місце, засаджене цими деревами, про яке в духовному сенсі говорить наречений в Пісні Пісень: Я зійшов, щоб подивитися в паростках біля потоку, Песн.6: 10). Справді, Спаситель зійшов у потік цього віку і в бурхливі води, з яких пив, як то кажуть прообраз Його Ілля ( 3Цар.17:2–8 ), щоб після цвітіння винограду та гранатового дерева зібрати плоди того й іншого і, напояючи Церкву свою, почути від неї: Ти напоїш мене вином благоу Пісн.8: 2). Пиття цього роду не тільки вгамовує жар шлунка, але, як кажуть, виліковує біль його і допомагає решті нутрощів. Нічого немає прекраснішого за це яблуко, бо в почервонінні його вказується боязка сором'язливість Церкви; а в правильному розташуванні зернят – ступеня та члени всього тіла, розподілені для виконання окремих служінь. Коли в винограднику цього роду та яблуках Спаситель не знайде плоду, Він скаже: Батько видале всяку гілка, що не приносить плоду, а всяку, що приносить плід, очистить, щоб вона принесла плід більший (Ін.15:2). І в іншому місці Іоанн Хреститель вигукує: Вже сокира покладена біля кореня дерев (Мт.3:10), всяке дерево, що не приносить плоду доброго, буде відсічено і кинуто у вогонь (Лк.3:9). Під час відсікання пороків або зла, коли в день судний буде відкладено вбік будь-яку зовнішню гідність (nomina dignitatum) і виповниться слово Писання: Ось людина і діла його, і пшениця буде відокремлена від м'якіни (Мф.3: 12; Лк.3: 17) буде крик великий не в іншому місці; бо покарання і суд почне Він від святих, а царі, первосвященики, пророки і вчителі будуть ударяти себе руками в груди, коли побачать, що найпрекрасніші, на їхню думку, плоди посічені, а Той, Якого вони пронизали, царює в величі Своїм і Свого Батька. Зах.13:1. У той день відкриється джерело дому Давида і тим, хто живе в Єрусалимі, для омивання грішника і нечистоти (menstruatae). LXX: Того дня буде всяке місце відкрите в домі Давида та в мешканців Єрусалиму, і для пересування, і для зрошення. - Про це джерело, що виходить з дому Давидового, читається і у пророка Єзекіїля (Єз.47:2-5), що прорветься джерело і розростеться в річку; яка називається водою відпущення та поблажливості; і продовжить він свій шлях до пустелі і до моря, нині званого Мертвим, і оживотворить усіх риб, і по обох берегах річки виростуть різного роду дерева, що рясно приносять плоди все нові й нові щомісяця. А щоб ми знали, що дім, тобто храм Божий, є саме домом Давида, будинок, який у Єзекіїля називається домом Божим, у Захарії називається домом Давида. Це джерело, що виходить із дому Божого, відноситься до церкви і до пізнання Писань для того, щоб ми всі відродилися у Христі, і щоб були прощені наші гріхи у воді хрещення. Немає нічого нечистішого, ніж жінка під час очищень, вона робить нечистим усе, чого не доторкнеться; проте її нечистота омивається хрещенням Христовим. Замість обмивання гріхів та нечистоти (menstruatae) LXX переклали: пересування та зрошення; це тому, що ми переходимо від закону до Євангелія, від літери – до духу, від тіні [істини] – до істини; замість короткочасного сьогодення настає майбутнє вічне. А зрошення означає кров Господню, про яку говорить і Апостол Петро: Благодать вам і мир нехай помножиться на послух і окроплення кров'ю Ісуса Христа (1Пет.1:2). І знову: Знаючи що не сріблом і золотом тлінним ви викуплені, але дорогою кров'ю, як Агнця непорочного і найчистішого (1Пет.1:18–19). Той, хто буде зрошений і викуплений нею, той може говорити з пророком: Ти окропиш мене, Господи, иссопом і очищуся, обмиєш мене, і я стану біліший за сніг (Пс.50:9). Зах.13:2. І буде в той день, каже Господь воинств, Я розпорошу імена ідолів від землі і більше вже не будуть згадуватися, і пророків і духа нечистого вижену з землі. LXX: І буде в той день, говорить Господь Саваот, Я розпорошу всі імена ідолів від землі, і вже не буде більше пам'яті про них, і лжепророків, і духа нечистого видалю від землі. - У той день, про який він часто згадує, будуть віддалені від землі всі ідоли, тобто ті ідоли, про які говорить Псалмоспівець: Ідоли язичницьких народів - срібло і золото, справи рук людських (Пс.134:15), так що немає ніякої іншої релігії, крім віри народу Християнського. Про цих же ідолів написано у пророка: Ридайте, статуї в Єрусалимі та Самарії, бо як Я зробив із Самаріїю та її статуями, так зроблю і з ідолами вашими (Іс.10:11). Або ж пророк говорить про тих ідолів, про яких говориться у пророка: Дух же виразно говорить, що в останні часи деякі відступлять від віри, слухаючи духів спокусників і вчень демонів у лицемірстві лжесловесників, що мають спалену свою совість (1Тим.4:1–2). Справді, як ідоли робляться рукою художника, так і збочене вчення єретиків перетворює на ідола те, що намагається підробити, і робить те, що люди поклоняються замість Христа антихристові. Замість лжепророки в Єврейському сказано просто: пророки, тобто nebim (נביאים); втім, і це також означає лжепророків; але й у язичників жерці ідолів називаються пророками. Зах.13:3. І буде, коли хтось буде пророкувати далі, то скажуть йому батько його та мати його, що породила його: Ти не будеш жити, бо прорік неправду в Ім'я Господнє. І вразять Його батько його та матір його, що народили його, коли він пророкуватиме. LXX: І буде, якщо людина буде пророкувати далі, скаже йому батько його та мати його, які народили його: Ти не будеш жити, бо говорив брехня в Ім'я Господнє і перешкоджають йому батько його та мати його, що народили його, коли він пророкуватиме. — Після вигнання з землі ідольських імен, і лжепророків і духа нечистого, що говорив у них, якщо хтось далі забажає випробувати і пророкувати від Господнього лиця, одразу батько і мати його забудуть про те, що вони батьки, щоб зберегти служіння Богу, і промовляють над сином смертний вирок. Думки всіх щодо Бога будуть настільки благочестиві, що не чекатимуть громадського суду, а загинуть ті, хто виявився такими по суду батьків. На місці перекладеного у нас: вразять його в Єврейському ми знаходимо те саме слово, що й вище dacaru (דקרו). Отже на якій підставі LXX тлумачів побажали перекласти там словом κατωρχήσαντο , тобто наскочили , або посварилися або , якщо перевести слово в слово , скакали проти нього , а тут словом σνμποδιοῦσιν , тобто. перешкодять [накладуть кайдани], коли і Акила, і Сіммах, і Феодотіон як тут, так там переклали: вразили? Хто лжепророкує, той правильно називається людиною, тому що Апостол каже: Бо коли між вами заздрісні суперечки та розбіжності, то чи не тілесні ви, чи не чините ви по-людськи (1Кор.3:3). І в псалмах: Ви ж, як люди, вмиратимете і падатимете, як один із князів (Пс.81: 7). А недостойні духа Божого заслужать почути: Не буде Дух Мій у людях цих, бо вони плотські (Бут.6:3). Зах.13:4–6. І буде в той день: збентежеться віщуни, кожен від видіння свого, коли буде пророкувати і не будуть покриватися грубим полотняним одягом, щоб обманювати, але кожен говоритиме: Я не пророк, я землероб, бо Адам служить мені прикладом від моєї юності. І буде йому сказано: Що це за рани серед рук твоїх? І скаже він: Так я був поранений у домі тих, що любили мене. LXX: І буде в той день: прийдуть у сум'яття пророки, кожен від видіння свого, коли пророкуватиме; і будуть одягатися в шкіру волохату, бо вони збрехали. І скаже: Я не пророк, бо людина породила мене від юності моєї; і я скажу йому: Що це за виразки серед твоїх рук? І скаже: Ними, я поранений був у домі того, хто любить мене. - Той, хто спробує пророкувати, коли буде засуджений батьківським судом, і брехливість пророцтва його буде доведена тим, що передбачене вийшло навпаки, збентежиться від бачення свого і не покриється вже більше власницею, щоб обманювати. Бо так було звичаєм у пророків, що коли вони закликали народ до покаяння, то одягалися у власяницю. Тому й Ісаї наказується, щоб він зняв рубище від стегон своїх і ходив оголеним (Іс.20:2); хоча це був не час покаяння, але час, що загрожує наступити полону. Таким чином і цей лжепророк не візьме на себе пророчого одягу, щоб у чужому одязі та покровах не обманювати якихось простаків, а вважає за краще орати сохою землю і покаже в собі людину, віддану обробітку землі, і підкоряєшся визначенню Божественного суду, висловлену роботою від Твого її в усі дні життя твого, тернина та колючки буде виробляти вона тобі, і будеш їсти траву земну, і в поті обличчя свого харчуватися хлібом. (Бут.3:17–18). І коли він покаже, що народжений для того, щоб у поті чола свого є хліб свій, то інший спитає його: Що означають ці виразки та сліди ударів серед рук твоїх? Сенс такий: Чому ти прив'язаний до шибениці? Чому руки твої пробиті цвяхами? Що зробив ти таке, що зазнаєш цього покарання та муки? І він буде відповідати і скаже: «Ці рани та ці виразки я прийняв як засуджений за вироком своїх батьків і тих, які не ненавиділи мене, а любили». І після прогнання брехні, істина візьме гору настільки, що навіть сам покараний за свій злочин зізнається, що він покараний по справедливості. Слова писання: Не будуть покриватися грубим холщовим одягом, щоб обманювати євреї роз'яснюють так: І не наповняться духом демонським ті, які в Ісаї названі τριχιῶντας , тобто покритим волоссям , щоб за допомогою винайденого від цього випадку не видавати одягу: Бога, бо слово chaesu (כהשו) може бути перекладено і словом брешуть і словом заперечують. Зах.13:7–9. О меч, піднімися на пастиря Мого та на чоловіка, що прилипає до Мене, говорить Господь воїнств. Убий пастиря, і розсіються вівці, і Я оберну руку Мою на малих. І будуть на всій землі, говорить Господь: Дві частини на ній будуть розпорошені, і їх не буде, а третина залишиться на ній. І поведу Я частину третю через вогонь, і спалю їх, як спалюється срібло, і випробую їх, як золото випробовується. Він покличе ім'я Моє, і Я почую його; Я скажу: Ти народ Мій, а він скаже: Господь, Бог мій. LXX: О меч, повстань на пастиря Мого та на чоловіка, співгромадянина Мого, говорить Господь всемогутній. Убий пастиря, і розсіються вівці, і Я наведу руку Мою на пастирів. І буде в той день говорить Господь, дві частини загинуть, і їх не буде, а третина залишиться на ній, і проведу Я частину третю через вогонь, і спалю їх, як спалюється срібло, і випробую їх, як випробовується золото. Він покличе ім'я Моє, і Я почую його, і скажу. Це народ Мій; а він скаже: Господь, Бог мій, ти . – Замість слова: меч [framea – спис], перекладеного у LXX словом: ῥ ​​ομφαία , в Єврейському ми знаходимо слово: areb ( רדב ), а в Акіли та Симмаха μάχαιρα тобто короткий меч чи кинжал. Там, де ми переклали: на чоловіка приліпленого до Мене ( προςκεκολημμένονμοι ), Акіла переклав: на чоловіка одноплемінного Мені ( σύμφυλόνμου ); Симмах переклав: на чоловіка з народу Мого, що на Єврейському виражається словом amithi (עסיתי), LXX – на чоловіка співгромадянина його, Феодотіон – на чоловіка ближнього його, читаючи в кінці вислову замість букви йод букву вау, які різняться між собою тільки своїм розміром; якщо читати йод, то означатиме: Мого а якщо вау, то: його. – Я дивуюсь, що деякі хочуть з допомогою алегоричних тлумачень послабити це пророцтво, віднесене Євангелістом Матвієм до Господа Спасителя, як здійснене після того, як під час страждань учні Його розбіглися; і тому, що [ці тлумачі] не тримаються істини в той час, коли хочуть показати, що знають більше за інших. Справді, Євангеліст Матвій каже: Тоді сказав їм Ісус: Цієї ночі всі ви спокуситеся про Мене, бо написано: Вражу пастиря і розсіються вівці стада (Мт.26:31). І знову: А було все це, щоб справдилися писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, бігли (Мт.26:56). І не повинно думати, що свідчення це запозичене з іншого місця, тому що в Євангелії Бог каже, що пастир вражений Ним, і в теперішньому місці ми читаємо наказ мечу чи ножу: Урази пастиря і розсіються вівці. Цей меч є той меч, і той спис, про який Господь говорить у двадцять першому псалмі до Отця: Вирви від меча душу Мою і від руки пса єдину Мою (Пс.21:21). Про це спис написано і в пророка Амоса: Від меча помруть усі грішники землі (Ам.9: 10). У буквальному значенні це не може мати значення, бо багато грішників гинуть від аварії корабля, інші від отрути; одні потопають у воді, інших винищує вогонь. А цим мечем і цим списом загубляються всі грішники землі, і чорні Ефіопи, про яких священними устами свідчить Софонія, кажучи: І ви, Ефіопи, побиті будете мечем Моїм (Соф.2:12). - Після того, як Пастир добрий, - поклав душу Свою за овець Своїх (Ін.10:11) і сказав Отцю: Ураженого тобою вони переслідували і приклали страждання до хвороб від ран Моїх (Пс.68:27), - був вражений Отцем, і Чоловік, що приліплюється до Бога. - Який говорив: Я в Отці і Батько в Мені (Ін.14: 11) - був розіп'ятий (ререndit in paitibulo) і сказав: Отче, в руки Твої віддаю Дух Мій (Лк.23: 46), відразу були розсіяні вівці, [т. е.] все безліч віруючих у Христа. І звернув Господь руку Свою, як читаємо у LXX, на пастирів, під якими багато хто неправильно (male) розуміє князів народу юдейського. А [краще розуміти як], як написано в Єврейському: на малих, яким Господь сказав в Євангелії: Не бійся, мале стадо (Лк.12:32) і в Ісаї: Ось Я і діти, або: малі, яких мені дав Бог (Іс.8:18). І було дві частини по всій землі юдеїв та язичників, які однаково загинули, і їх не стало; дійсно, під час страждань Його виповнилося слово Псалмоспівця, який каже: Врятуй мене, Господи, бо не стало святого (Пс.11:2) і: Всі ухилилися, все стали марними, немає такого, що робив би добро, немає навіть одного (Пс.13:3). З смертю язичників і юдеїв землі раптово зросла третина, тобто третій народ християнський. І дуже добре каже: Третя частина залишиться на ній, тобто. на землі, бо з юдеїв та язичників тільки ті одні збереглися на землі для життя та перебування, що сповідали Господа. А щоб ця третина не була слабкою і безтурботною у сповіданні, вона проводиться і випробовується, ніби срібло та золото, через вогонь, який Господь хотів запалити у віруючих (Лк.12:49), і горіння, якого бажає Апостол (Рим.8:35). Тому й апостоли, охрещені духом і вогнем (Дії 2:3–4), говорять у Псалмі: Бо Ти спокусив нас, Боже, вогнем випробував нас, як срібло (Пс.65:10–11). І трохи після: Ми пройшли крізь вогонь і воду, і Ти вивів нас на прохолоду (Пс.65:12). А в іншому місці говориться до віруючого: Якщо ти пройдеш крізь вогонь, полум'я не спалить тебе, бо Я з тобою (Іс.43:2). І вогонь не винищує, і полум'я не пожирає тому, що [це] слово Господа, що присікає полум'я вогню (Пс.28:7). Коли малі, проти яких Господь обернув руку свою, будуть випробувані таким чином, і через покликання їх увірує все безліч народів, тоді народ віруючий назве Христа ім'ям Його, і на Його слова: Ти – народ Мій, народ відповість: Господь, Бог мій, Ти. Іудеї відносять це до Христа, і очікують, що це станеться в останні часи. Але в тому і полягає відмінність між ними і нами, що ми вважаємо це вже здійсненим, а вони стверджують, що це ще тільки має здійснитися. Зах.14:1–2. Ось наступають дні Господні, і буде поділена твоя здобич серед тебе. І зберу всі народи на війну проти Єрусалиму, і місто буде взято, і будуть спустошені будинки, і жінки зазнають насильства, і вийде середня частина міста в полон, але решта народу не буде видалена з міста. LXX: Ось настають дні Господні, і буде розділена здобич твоя в тебе, і зберу всі народи проти Єрусалиму, щоб воювати, і місто буде взято, і будинки будуть пограбовані, і жінки будуть осквернені, і середня частина міста вийде в полон, а решта людей з народу Мого не вигубиться з міста. - Дні, настанням яких загрожує Господь, - коли видобуток з Єрусалиму буде ділитися в середині його, і коли станеться все інше, що полягає в пророчій промові, - суть ті дні, про які ми читаємо і у пророка Ісаї: Настане невідворотний день Господній, день і гнів, і люті та ярости. нього грішників (Іс.13: 9). Яка велика буде потреба, щоб ділити видобуток із нього в середині його? Так буває часто, що награбоване у місті при раптовому нападі ділять поза [місто], на полі чи в пустельному місці, щоб випадково не напали вороги. А тут тяжкість лих буде така велика, що награбоване в місті буде ділитися посеред нього внаслідок повної безпеки для переможців. І не тільки буде взятий Єрусалим, після збудження на війну проти нього всіх народів, але будуть спустошені будинки, що живуть в Єрусалимі, і жінки зазнають насильства до великої скорботи панів і мужів, які не могли перешкодити ні пограбуванню будинків, ні насильствам над жінками з боку ворогів, як про це ми бачимо і в цьому читаємо і ваших роздеруть ваших дітей, і пограбують ваші доми, і візьмуть ваших жінок (Іс.13:15–16); нічого не може бути жахливішим і нещаснішим, як те, що під страхом за своє життя вони не наважаться виступити на захист життя своїх дітей та цнотливості своїх дружин. Те саме з загрозою говорить нечестивому священикові Амасії та пророк Амос: Дружина твоя буде розпустити в місті, сини твої та дочки впадуть від меча, і земля твоя буде виміряна землемірною мотузкою (Ам.7:17). І станеться все це з містом юдейським, бо обурилися племена і народи задумали марне; повстали царі, і владики зібралися воєдино проти Господа і проти Христа Його (Пс.2:1–2). [Але] Він посміявся і посварився над ними і в гніві Своїм привів їх у сум'яття настільки, що і Апостол, бачачи роки, призначені для покаяння вже сповненими, а вбиті Господа і гонителі пророків і апостолів тим не менш наполегливо наполягають на відкидання [вчення], 1Фес.2:16). Йосип, який написав юдейську історію, дуже докладно зображує, що юдеї перенесли все це, і навіть більше, ніж те, що ми читаємо у пророків. Те саме треба сказати і про Корнелія Тацита, який склав «Життєписи Цезарів» у тридцяти книгах від смерті Августа до смерті Доміціана. А яким чином взята середня частина міста, решта ж народ залишився в фортеці, це показується і в той час, і в інші, - саме: північна і нижня частина міста була взята, а гора храму і Сіон, на якому була фортеця, залишилася незайманою. Іудеї кажуть, що це має здійснитися при Гозі, а інші [стверджують], що це частково здійснилося за часів панування Македонян, Єгиптян та різних народів. А ми, залишаючи точну вказівку часу визначенню Господа, будемо пояснювати те, що написано. Зах.14:3–4. І виступить Господь і ополчиться війною проти тих народів, як ополчився в день бою. І стануть ноги Його в той день на горі Оливній, що знаходиться перед Єрусалимом зі Східного боку, і розсядеться оливкова гора в середній частині на Схід і на Захід, утворюючи велику долину. LXX: І виступить Господь і ополчиться війною проти народів тих, як у день сварки та в день битви. І стануть ноги Його в день той на горі олійній, що знаходиться перед Єрусалимом зі Східного боку, і розсядеться олійна гора: середня частина її [половина її] на Сході і середня частина її [половина] до моря, дуже великою прірвою. - Що Бог виступає і веде війну проти народів, і що ноги Його стоять на горі Олійній, і все інше, виражене в священному Письмі людиноподібно ( ἀνδρωποπάδως ), і чуттєво розуміється, ми повинні розуміти гідним Бога чином, в протилежному значенні, так як Апос. ), і знову: Царю ж віків, нетлінному невидимому Богу (1Тим.1:17) і в Євангелії написано: Бога ніхто не бачив ніколи: Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив (Ін.1:18) і знову: Бо Бога не бачив крім Того, 4. І як відповідно різниці дій і значення тлумачення ми розуміємо і гнів Його, і каяття, і душу, і руки, і ноги, і черево, і очі, та інші члени тіла; подібно до цього і написане тут: Виступить Господь і ополчиться має бути витлумачено відповідно тому, що ми читаємо в Авакума: Ти виступив на спасіння породи Твоїй, на спасіння з Христом Твоїм ( Авв.3:13 ), у Міхея: Бо ось Господь виступить від землі Своєї, і зійде вниз і настане на Нього. розступляться (Мих.1:3–4); також і в Ісаї: Виступить Господь сил і зламає рать, і збудить завзяття, і з фортецею заволає проти ворогів своїх (Іс.42:13). Отож Господь виступить від Свого місця, коли побажає припинити спокій і виявлення лагідності та милосердя Свого у прощенні грішників; Він хоч за єством Своїм і лагідний, але пороками нашими перегорчується, тобто робиться сумним ( παραπικραίνεται ) не Собі, а стражданням, що страждають, яким сумні муки. Він, в іншому місці, що говорить через пророка: Я є Бог і не змінююсь ( Мал.3:6 ), і Тому каже: Ти ж один і той же і залишаєшся незмінним ( Пс.101:28 ), і в посланні Якова: У Якого немає зміни (Як.1:17); нині Він виступає і воює, як у дні битви, коли Він потопив Фараона в Червоному Морі і виступив на захист Ізраїлевого народу (Вих.14). І стануть ноги Його на тих, над якими Він змилосердився, так що про Нього знову може бути сказано: І Господь загримить сурмою, і ходитиме в русі страшного гніву Свого (Зах.9:14). І не буде Він виступати вже при схилі сонця на захід, і з наближенням мороку, після полудня, як читаємо ми про Його явище Адаму (Бут.3:8). А коли Він зупиниться, то стоятиме не в долині та місцях низинних, а на горі, на якій немає ні неплідних дерев, ні безплідного лісу, а ростуть маслини, якими живиться вічне світло, зцілюються немічні і подається заспокоєння втомленим. І ця гора Оливна, на якій стоять ноги Господа, знаходиться перед Єрусалимом зі сходу, звідки сходить сонце правди; вона оточена маслинами, про які говориться: Сини твої, як нові сини маслини навколо трапези твоєї (Пс.127:3). Середня частина [половина] її відокремиться на схід, – частина, де виростають дерева народів; одне з них каже: Я ж, як плодова маслина в домі Божому (Пс.51:10); інша середня частина [половина] її відокремиться на захід і море, утворивши велику долину, тобто народ обрізання, якому Бог говорить через пророка: Яку безсоромну справу зробила моя кохана в домі Моїм? Хіба обітниці та священні м'яса видалять від тебе злодіяння (Єр.11:15), чи знайдеш ти в них притулок. Ця кохана зробила в Божому домі таке беззаконня, що розіп'яла на хресті Сина Божого, і почула: «Господь назвав тебе ім'ям оливки тінистою і красивою гілками; але марними стали твої гілки, відірвавшись від доброго кореня, щоб ми могли прищепитися на їхнє місце». І поміти таємничий зміст Писань у тому, що говорячи про середню частину, що схиляється на захід і зрошувану гіркими хвилями, вони не просто кажуть, що вона в морі, а кажуть: у вельми глибокій прірві моря, про яку говорить і Міхей: Скину в долину каміння його, – безсумнівно Єрусалима: (6). Відповідно, слабкості наших сил ми виклали це, як у місцях найважчих і вкрай темних. Втім, Іудеї, слідуючи вбиваючій літері, намагаються показати, що Господь стоїть на Олійній горі, а сама гора розділена на дві частини, і що розселина гори з одного боку має початок на Схід, з іншого боку кінець її утворюється на Захід, а в середині величезної прірви одна сторона відокремлюється на північ, а інша сторона. Зах.14:5. Розділиться середина гори на Півночі і середина її на південь. І побіжіть ви до долини гір Моїх, бо долина гір буде простягатися до найближчого місця, і побіжіть ви так, як бігли перед землетрусом за днів Оси, царя Юдиного, і прийде Господь, Бог Мої, і всі святі з Ним. LXX: І нахилиться середина гори на Півночі і середина її на південь; І засиплеться долина гір Моїх, і приєднається долина гір навіть до Асаїла, і наповниться так, як була наповнена від лиця землетрусу за днів Осії, царя Юди, і приступить Господь, Бог мій, і всі святі з Ним. – Замість перекладеного нами: ви побіжіть. LXX та інші тлумачі переклали ἐμφραχδήσεται , т. е. наповниться, засиплеться ; а замість перекладеного нами: так як долина гір буде простягатися до найближчого місця, саме замість слова близький, LXX переклали: Асаїл, Акіла вжив найєврейське слово asel (אצל), яке пишеться через коротке е (ἀζέλ), а Феодотіон a долго через тільки один Сіммах переклав ближній; йому пішли і ми. – Зробимо перекладення тексту (dicamus παραφραστικῶς ), щоб розкрити зміст написаного. Коли Олійна гора буде прорізана великою прірвою, то одна частина прірви буде звернена до Сходу, а інша до Заходу; раптово в найвищій частині цієї прірви, відкритої з двох сторін прорветься інша прірва у напрямку Півночі і Півдня і утворює скелястий чотирикутник; таким чином прірва, що утворилася, розділиться на чотири сторони: на Схід, Захід, Північ і Південь. І побіжіть, каже, до долини, що знаходиться між храмом та Сіоном; бо ці дві гори, – гора храму та Сіону, називаються горами Божими, тому що відома долина Оливної гори, що оточується і звідти і звідси розділеними між собою пагорбами, доходить своїм заглибленням до тієї гори, що називається святою. А землетрус у дні Осії, царя Юди, як то кажуть [у Писанні] був у той час, коли Осія, званий іншим ім'ям Азарія, намагався захопити собі священство, що не належить йому за законом, і був вражений проказою на обличчі (2Пар.26:16–21). Про цей землетрус говориться і на початку книги пророка Амоса: Слова Амоса, що був серед пастухів з Фекуї, про те, що він бачив щодо Єрусалиму за днів Осії, царя Юди, і за днів Єровоама, сина Йоаса, царя Ізраїля за два роки до землетрусу1. Нарешті, після смерті цього злочинного царя, внаслідок безбожності якого потряслася вся земля, пророк Ісая бачив велике видіння (Іс.1). – Тепер перейдемо до духовного розуміння цього місця. Після того, як Оливна гора буде розділена на дві частини до Сходу і Заходу покликанням язичників і відкиданням юдеїв, відбудеться ще інший розрив між частиною Півночі та частиною Півдня. Північ приєднається на Захід, а Південь на Схід; на лівому боці стоятиме обрізання, на правій – народ Християнський. Про ці два віяння Церква каже: Північ, устань, і Південь прийди ( Песн.4:16 ), щоб з віддаленням Півночі, вкрай холодного вітру, прибув теплий вітер Південний: відшукуючи його наречена каже: Де ти пасеш, де відпочиваєш? (Песн.1: 6); про нього таємниче говорить і Авакум: Бог від Фемана прийде, замість чого в Єврейському написано: Бог від Півдня (Авв.3:3), тобто від цілком ясного світла, про яке в іншому місці говорить Псалмоспівець: Ти, що дивно сяє від гір вічних (Пс.70:5). Коли ж по всьому світу відбуватиметься такий поділ народів, що одні відокремляться на Схід і Південь, тобто направо, а інші на Захід і Північ, тобто наліво, тоді кожен святий побіжить у долину гір Божих, про які ми сказали вище, [саме гір] храму і Сіону, тобто двох завітів про те, що дві та Завіти про та заповіт. простягнеться до Азаїла, тобто до Божого дому, який зміщений з раєм, і небесним Єрусалимом, і горою святою, на якій розташований храм. І як у той час, коли за царя Осії прокаженого найсильніший землетрус викликав жах серця смертних людей, і вони в страху розсіялися туди й сюди; так і поділ двох народів і потім об'єднання їх однією вірою заспокоїть їх у мирному перебуванні між двома горами; бо і Старий і Новий Завіти (Instrumentum) взаємно з'єднаються між собою. А слова: до Азаїла, тобто. до найближчого [місця] позначають те, що хоча два Завіти, – Закон і Євангеліє, – з'єднані разом, але з'єднані так, що вони швидше дуже близькі [між собою], але вони не є єдиними; дійсно, ми багато з Старого Завіту відкинули і запозичили від нової благодаті. А коли все це здійсниться, тоді прийде, – каже, – Господь Бог мій, і всі святі з Ним. Якщо ж ми побажали б замість переведеного нами побіжіть наслідувати переклад інших: буде засипана , або: наповниться долина гір тих, то скажемо наступне: Пришестя Господа Спасителя по поділі двох народів засипле і наповнить ту прірву, яка поділяла два народи, так що вони рівною дорогою будуть спільно сходити до Нього. Зах.14:6–7. І буде в той день: не буде світла, але холод і холод. І буде цей день єдиний, який відомий Господу, це ні день, ні ніч; а під час вечора буде світло. LXX: І в день той не буде світла, але холод і холоднеча буде в той день, і той день буде відомий Господу, але не день і не ніч, а надвечір буде світло. - Очевидно, що тут говориться про друге пришестя Господа Спасителя, про яке і Іван говорить у своєму одкровенні [або: так]: Ось прийде Він з хмарами, і побачить Його всяке око, і ті, які Його пронизали ( Апок.1:7 ). І Господь у Євангелії провіщає, що Син Людський має прийти на хмарах небесних з силою та славою багатою (Мт.24:30). Він прийде з хмарами, тобто з ангелами, які є службовими духами, що посилаються на різні служіння, а також з пророками і апостолами, про яких написано: Істина твоя навіть до хмар (Пс.35:6). Коли ж наблизиться день пришестя Його, то не буде світла, але холод і сильна холод, через охолодження любові у всіх, і внаслідок безлічі тих, що мають настати лих, коли охолонуть усі і втратять полум'я колишньої віри. А після того, як усіх грішників скує холод і сильна холоднеча, настане один вічний день, бо світло і морок, ніч і день уже не будуть взаємно змінювати один одного; але сам Господь буде світлом усіх, про що повніше говорить Ісая: Не буде тобі сонця для освітлення вдень, і висхідний місяць не світитиме вночі (Іс.60:19). Він і в іншому місці вигукує до Єрусалиму: Світись, світись Єрусалим, бо прийде світло твоє над тобою, і слава Божа зійде над тобою. Бо ось темрява та морок покриють землю над народами, а над тобою явиться Господь, і слава Його буде явлена ​​на тобі. І підуть царі в твоєму світлі, і народи в твоєму сяйві (Іс.60:1–3). Якщо ж темрява і морок покриють землю над народами, то, з іншого боку, як народи ходитимуть у сяйві Господа? Але в темряві будуть ті народи, яких скує холод і холод їхній; а в світлі Господньому будуть ходити ті народи, які йдуть за царями, [т. е] за апостолами та пророками, про яких написано: Серце царя в руці Божій (Прип.21:1). Нарешті, увечері, тобто. під час мороку та скорботи всіх грішників, для святих буде світло, і один вічний день; і якщо цей день відомий Господу, бо Він але може не знати того, що Він створив, то необхідно роздумати: яким чином Він говорить у Євангелії, що цього дня не знають ні ангели, ні Син, а лише один Батько (Мт.24:36). Зах.14:8. І буде в дітку той: живі води потечуть з Єрусалиму: середина їх до моря Східного і середина їхнього моря останнього: вони будуть і влітку, і взимку. І буде Господь царем над усією землею. LXX: Того дня вийде від Єрусалиму вода жива. Середня частина її до моря першого, і середня частина її до моря останнього; влітку та навесні буде так. І буде Господь царем над усією землею. - У той час, - адже це і означає день, відомий одному Господу, в який світло і морок не буде змінювати один одного, але буде світло вічне, згідно з тим, що ми читаємо в Апокаліпсисі: І місто не буде мати необхідного світла сонячного, бо Господь всемогутній буде світлом його ( Апок.21:23 ) - [в той день] вийде ми Зах.13), викладаючи свідчення пророка Єзекіїля; середня частина їх [половина] попрямує до Східного моря, яке Грецькі книги називають λίμνη Ἀσφαλτῖτιν ( в рукоп. Ἀσφαλτίτην ), а зазвичай воно називається Мертвим морем , тому що у водах його ніщо не може ніщо не може. І середня частина їх [половина] попрямує до моря останнього, що веде до Єгипту і утворює береги Палестини [Середземного?]. І влітку, каже, і взимку буде так, що води, що мають виходити з Єрусалиму, не будуть ні взимку замерзати від холоду, ні влітку висихатимуть від надто великої спеки; хоча Сімдесят замість зимою перевели навесні, але це не узгоджується з бажанням [пророка] протиставити щось літу. І коли води увійдуть у те й інше море і розчинять гіркі води приємною на смак річковою водою, тоді Господь буде царем по всій землі. Вода, що виходить від Єрусалиму, тобто від церкви, означає вчення Спасителя: Бо від Сіону виходить закон і слово Господнє від Єрусалиму (Іс.2:3), як написано і в іншому місці: Все виповнилося пізнанням Господа, як вода багато, що покриває море (Іс.11:9). Середня частина цих вод попрямує до Східного моря, тобто до народу обрізання [Іудейського], який обраний в особі Апостолів і через Апостолів; а середня частина їх піде до моря останнього, щоб від Сходу та Заходу прийшли ті, що мають возлягти з Авраамом, Ісааком та Яковом (Мт.8:11). Звичайно, під морем Східним і морем останнім ми також можемо розуміти Старий і Новий Завіт (Instrumentum), який дуже гіркий, якщо він не буде насолоджений річкою Спасителя і духовним розумінням його, бо буква вбиває, а дух життєтворить (2Кор.3:6). І влітку і взимку вони будуть, значить те, що ці води живі, що виходять з Єрусалиму, не перестануть текти і під час миру, і під час гонінь. Або ж, згідно з перекладом LXX: І влітку і весною так буде, скажімо так, що в той час не буде зими, але весна і невпинне літо, коли на землі нашій лунатиме голос горлиці, і смоковниці будуть давати свої перші плоди, а виноград цвістиме; зима відійде, а дощ мине і перестане (Пес.2:11). У цей [або: той] час весна буде необхідна, тому що будуть розпускатися квіти на нашій землі, щоб ми святкували Великдень і П'ятидесятницю, під час яких ми переходимо від земного до небесного і приносимо Богові всі наші плоди. Про це вічне літо й весну праведний говорить Господеві: Ти утворив світанок і сонце... літо та весну ти заснував (plasmasti. Пс.73:16–17 ). Господь буде царем над усією землею тоді, коли ми вигукнемо: Господь зацарював, щоб зраділа земля (Пс.96:1). І знову: Скажіть між народами, що Господь зацарював, бо Він улаштував всесвіт, що не піде (Пс.95:10). Воду ж живу, [т. е] правильно викладене нами вчення Спасителя, пізнає той, хто питиме, і хто слухатиме голос проповіді Спасителя: Хто питиме від води, яку Я дам йому, в тому буде джерело води живої і поточної в життя вічне (Ів.4:14). І знову: Хто вірує в Мене, – як сказало Писання, – з утроби того потечуть ріки води живої (Ів.7:38). Справді, як той, хто п'є від вчення Його, матиме в собі живе джерело, так і від утроби того, хто віруватиме в Нього, потечуть, за словами Писання, річки води живої. Слова про води живі багато хто відносять до хрещення, бо ці води, і навесні і влітку, тобто в Пасху і П'ятидесятницю, повинні бути подані спраглим, коли виповниться слово Писання: Омойтеся, будьте чисті (Іс.1:16). Зах.14:9–11. Того дня буде Господь єдиний, і буде ім'я Його єдине, і повернеться вся земля навіть до пустині, від пагорба Реммона до півдня Єрусалиму, і звеличиться, і буде населятися в своєму місці від брами Веніямина до місця брами першої, до воріт кутових, і від вежі Ананіїла аж до брами Ананіїла, і до брами Ананіїла. не буде, але житиме Єрусалим у безпеці. LXX: У день той буде Господь єдиний, і Його ім'я єдине, що обходить всю землю та пустелю від Гаваї до Реммона на південь від Єрусалму. Рама ж залишиться на місці, від воріт Веніямина до воріт перших, до воріт кутових і до вежі Анамаїла, до точила царського (мешкатимуть, і прокляття вже більше не буде, і житиме Єрусалим з упевненістю [у безпеці]. – Юдеї та юдіючі Христиани уявляють собі, що відновлено до двох морів, буде останнім часом, коли знову буде відбуватися обрізання і будуть принесені жертви, і дотримуються всіх заповідей закону, так що не Юдеї будуть Християни, а Християни Юди. божествам, але буде Бог один, і вся земля обернеться навіть до пустелі, т. о. І призначить назви місцям, від якого місця та до якого місця має бути відбудований Єрусалим: від пагорба Реммон (бо це і означає Гаваю, де знаходиться граната дерево) до південного боку Єрусалиму. Наступні ж слова: А Рама перебуватиме на місці своєму, більш правильно переклав Акила та інші, які вжили слово: підвищиться, бо Рама означає піднесення згідно з цим пророчим та євангельським словом: Голос чути був у Рамі, тобто зазвучав на височинах (Мф.2: 18). Отже, підніметься Єрусалим і буде відбудований на місці колишньому, від воріт Веніямина, до воріт, званих кутовими, і від вежі Ананіїла (не Анамаїла, як неправильно читають Греки та Латиняни) до точила царського, – що єврейською мовою виражено словом ammelech [רא І будуть жити в ньому, тобто в Єрусалимі, і прокляття більше вже не буде, тобто ніякого страху від ворожих нападів і ніякого жаху. Але Єрусалим стоятиме, або житиме спокійно у вічному світі. Іудеї уявляють, що це збудеться буквально, так само, як і наші хіліасти ( χιλιασταί ), які знову бажають чути слова: Ростеся і розмножуйтеся і наповнюйте землю (Бут.1:28), і замість помірності цього життя і короткий пост вони обіцяють собі. птахів із країни річки Фазоса, та рябчиків, не іонійських, а юдейських; щодо цих людей Господь, можливо, сказав: Не залишиться дух Мій у людях цих, бо вони тілесні (Бут.6:3), бо: Плоть повстає проти духа і дух проти плоті (Гал.5:17). Нехай не протиставляють вони нам з Апокаліпсису Іоанна главу XX ( Апок.20 ), тому що і вона повинна бути в духовному розумінні. Ми ж, зі свого боку, з'ясовуватимемо це пророцтво щодо небесного Єрусалиму – Церкви, яка, ходячи в тілі, живе не тільки з плоті, і житло якої на небесах. Бо після того, як Господь запанує над усією землею, про що Дух Святий через пророка говорить Отцю: Боже, дай суд Твій Царю і правду Твою Сину Царя (Пс.71:1). - Господь буде єдиний, - про що написано: Нехай пізнаєте, що Сам Господь є Бог (Втор.4: 35), і єдине ім'я Його після скинення будь-якого помилкового вірування, згідно з тим, про що оспівує Пророк: Господи, Господь наш, як дивне ім'я Твоє по всій землі (Пс.8:2), і знову свято: Пс.137:2), і в іншому місці: Як ім'я Твоє, Боже, так і слава Твоя по всій землі (Пс.47:11), про це говорить і Авакум: Славою Його сповнена земля (Авв.3:3). Про цю славу Свого імені говорить Сам Господь: Без Мене не пізнаєш Бога, і без імені Мого, яке звеличено над усіма (Іс.44:8). Тоді вся земля, в якій мешкали Юдеї, обернеться навіть до пустелі, тобто до народу язичницького, що був раніше як пустельний і не мав пізнання про закон: від Гаваї до Реммона, тобто від пагорба до місця високого, бо ми височімо від землі і від пустинь, і від пустинь. Тому і наречений, – у книзі Пісня Пісень, – перестрибує пагорби, які меншого розміру, і схоплюється на високі гори (Песн.2:8), про які написано: Гори високі оленям (Пс.103:18). Якщо ж ми не хочемо під Реммоном розуміти гранатове дерево (бо це слово у євреїв означає і те, й інше) то маємо сказати, що межі церкви беруть початок своє від пагорбів, так що влаштовується всякий церковний порядок [ієрархічні ступеня], про що ми говорили вище, коли пояснювали плач єдинорідного, і плач. Але церква не задовольняється цією межею, а при повному світлі сягає Півдня, про який ми нещодавно сказали вже, і тому тепер замовкнемо, щоб не набридти читачеві частим нагадуванням про це; і піднесеться Церква, що почала від пагорбів, і дійде до полудня, і житиме на місці своєму, про яке написано: На місці пасовища, там Він помістив мене (Пс.22:2). Від брами Веніямина, ім'я якого означає: Син правої [руки], а не син днів, як неправильно думають деякі; насправді, бо це слово, якщо закінчується буквою нун, означає одне, а якщо закінчується буквою мем, значить інше. І дійде до місця воріт східних і перших, навіть до воріт кутових. Ми починаємо чеснотою, бо це і означає праве (dextera), і доходимо до воріт перших, щоб через них увійти і до інших; відразу зустрічаються нам ворота кутові, де знаходиться Наріжний Камінь, Який відкинули будівельники, і Він став основою кута (Пс.117:22). Цей наріжний Камінь з'єднує обидві сторони стіни і зводить два народи до одного (Еф.2:14), про що Бог говорить через Ісаю: Ось Я покладу на Сіоні камінь наріжний, вибраний і дорогоцінний у основах його; і той, хто буде вірувати в нього, не буде осоромлений (Іс.28:16). Цей наріжний Камінь захоче, щоб на ньому були покладені й інші наріжні камені, так що апостол Павло міг вільно сказати: Влаштовані на підставі апостолів і пророків, тоді як Ісус Христос є найвищим наріжним каменем (Еф.2:20). Єретики не наслідують це каміння, роблячи все заради слави і прибутку; вони моляться на перехрестях вулиць, залишаючи прямий шлях. Насправді, кожен кут є заломленням прямої лінії; ось чому блудниця в книзі Приповістей, - як би ми не захотіли розуміти її, - ноги якої не заспокоюються в її домі, або блукає перед торговими площами, або будує підступи на кутах вулиць, коли бачить нерозумного юнака (адже вона не запрошує того, в якому помічає розсудливість і зріл). Мудрість для людини - сиве волосся), зараз же схоплює його, цілує, пеститься до нього, веде в непотрібний будинок і схиляє до гріха. Отже, покинемо підступні кути, і перейдемо до сильних і міцних наріжних каменів Христа; коли ж ми перейдемо до них, то негайно зустрінемо вежу Ананіїл, що означає улюблений Божий. Бо що приємніше вежі Соломона, про яку говориться нареченій: Шия твоя, як вежа Давидова, побудована в [на] Фалфіоті [рус.: для зброї]; тисяча щитів висить у ній, все щити могутніх [людей] ( Пес.4:4 ). Господь хоче, – в Євангелії, – щоб ця вежа була створена (Лк.14:25–30) по обчисленню наперед усіх необхідних витрат; про неї говориться і Єрусалиму: Хай буде мир у силі твоїй і достаток у вежах твоїх (Пс.121: 7); про неї ж і святий говорить Господеві: [На скелю] Ти вивів мене, бо зробився надією моєю, вежею фортеці від лиця ворога (Пс.60:4). Від вежі Ананіїла ми переходимо до точил царських, на честь яких три псалми мають назву [своє]. І Господь говорить через пророка Ісаю: Я один топтал точило (Іс.63:3), щоб зробити рясним у ньому наш виноград, і щоб ми дали пензля і витоптували в крові Христовій нове червоне вино, і пили вино, яке веселить серце людини (Пс.103:15); і наречена висловлює бажання товаришам нареченого в таких словах: Введіть мене в приміщення для вина (cella Vini), покрийте мене любов'ю (Песн.2:4). Якщо нас будуть напувати такого роду точила, то ми тиснутимемо в Єрусалимі, в якому більше не буде прокляття, тобто злослів'я і хули. Тому апостол і каже: Хто не любить Господа, той нехай буде відлучений (anathema) (1Кор.16:22), і в іншому місці: Ніхто, хто говорить у дусі Божому, не скаже про Ісуса «анатема». Але для спасіння братів, Апостол побажав бути прокляттям, прагнучи наслідувати свого Господа, Який, хоч Сам і не був прокляттям, але став прокляттям за нас (Гал.3:13). Після видалення всякого прокляття Єрусалим буде жити в безпеці, з впевненістю в ній, здійснюючи на собі сказане: Блаженний, хто покладається на Господа і: Краще сподіватися на Господа, ніж на людину (Пс.117: 8), про цю безпеку та впевненість говорить і пророк Єремія: Блаженний буде людина, 7 . Зах.14:12. Удар, яким поб'є Господь усі народи, що воювали проти Єрусалиму, буде таким: Висохне тіло кожного, що стоїть на своїх ногах, і очі його висохнуть у западинах своїх, і язик їхній висохне в устах його [Вульг.: їх]. LXX: І руйнування, яким Господь поб'є всі народи, що воювали проти Єрусалиму, буде таке: Зсохне тіло їхнє, що стоять ще на ногах своїх, і очі їх витечуть із западин їх, і язик їхній висохне в устах їхніх. – Справжнє Писання свідчить про те, що мають зазнати народи, які ворогували проти міста Божого. Будуть ще стояти, – каже воно, – на ногах своїх, але тіло їхнє вже висохне і випарується, і очі їх зітліють і випадуть із западин своїх; багатомовний язик, що злословив народ Божий, обернеться в гній і зітліє серед зубів. Для всіх очевидно, що це зазнали, не є Римляни, які зруйнували Єрусалим. Можливо, юдеї стверджуватимуть, що нападу зазнають ті народи, які ще тільки ворогуватимуть проти Єрусалима, прикрашеного золотом і дорогоцінним камінням. Ми ж говоритимемо, що всі гонителі, що засмучували Церкву Господню, – не кажучи про майбутні муки, – вже у справжньому житті отримали відплату за те, що зробили. Будемо читати церковні історії про те, що зазнав Валеріан, що – Декий, що – Діоклітіан, що – Максиміан, і що – найжорстокіший з усіх Максимин, і ще нещодавно Юліан, і тоді в самих подіях знайдемо буквальне підтвердження, що істинність пророцтва виправдалася: зотліло їхнє тіло, і язик їхній. Потім, якщо в цих словах єретикам здається вияв жорстокості Божої, то нехай знають, що все це відбувається для того, щоб через ослаблення зла зростало добро. Справді, у того, хто стоятиме в Господі та з Господом, тілесний бік його висихає, щоб відродився бік духовний, і очі його, що дивилися неправильно, випадуть із западин своїх, щоб дати місце іншим, які могли б споглядати Господа разом із пророком, який каже: Я звів очі свої до Тебе,2 що живе на2. І злословлячий язик зітліє, щоб відродилася мова, що прославляє Господа, і може говорити: Мова моя буде розмірковувати про правду Твою, весь день про хвалу Твою (Пс.34:28). Тому і Симеон, приймаючи до рук своїх Дитя і провіщаючи майбутнє каже: Ось Він призначений на падіння і повстання багатьох (Лк.2:34); Тому й Господь каже: На суд Я прийшов у світ цей, щоб невидучі стали бачити і бачачі були сліпі (Ів.9:39). Язичницький народ не бачив і тільки після віри в Христа почав бачити світло Істини, Яка каже через пророка: Дух Господа на Мені, заради Якого Він помазав Мене, благовістити бідним послав Мене, проповідувати полоненим відпущення, сліпим прозріння і просвітлення людини мудрістю (Іс.61:1–2); і в псалмах ми читаємо: Господь просвічує сліпців, тобто робить мудрими (Пс.145: 8), бо останній вираз більш правильний. Іудеї бачили; але оскільки вони не хотіли прийняти світла, то були оповиті вічною морокою. Зах.14:13–14. Того дня буде між ними велика сум'яття від Господа; І схопить чоловік руку свого ближнього, і рука його підійметься на руку свого ближнього. Але й Юда боротиметься проти Єрусалиму, і зберуться багатства всіх навколишніх народів: золото і срібло, і чимало одягу. LXX: І буде в той день над ними сум'яття від Господа велике, і схопить кожен руку ближнього свого, і приліпиться рука його до руки ближнього його, і Юда приготується в Єрусалимі, і збере силу всіх навколишніх народів: золото та срібло та дуже багато одягу. - Коли виповняться ті чудові події, тобто випарується тіло людей, висохнуть очі, і зітліє язик в устах тих, що злословлять; тоді серед них станеться велике сум'яття чи здивування – адже це й означає ἔκστασις, яке LXX використали в перекладі. І схопить кожен руку ближнього свого, і з'єднається одна рука з іншою, через страх і тяжкі лиха, які мають наздогнати їх. Юда також боротиметься проти рідного міста [або: столиці], про що ми сказали і вище (Зах.12), і Господь дасть йому перемогу. Зберуться багатства всіх народів, які воювали проти Єрусалиму – золото та срібло, і безліч одягу, тобто найцінніші з речей. Нещасний Юда розраховував на це, сподіваючись отримати золото, – ті тридцять срібняків, якими він оцінив Господа. Ми ж, дотримуючись одного разу прийнятого порядку, будемо відносити все це до добробуту Церкви, тому що всі ті, хто перебуватиме в ній, будуть дивуватися поразці ворогів і своєму щастю, і кожен схопить руку свого ближнього, щоб з'єднати праві руки і зблизитися через взаємну довіру і через необхідність. А слова Єврейського тексту: І Юда буде воювати проти Єрусалиму, замість яких LXX переклали: І Юда приготується в Єрусалимі, ми будемо розуміти двояким чином: або в тому сенсі, що Юда колись сповідав ім'я Господа, але спонуканий під час гонінь переслідував народ Христів, або в тому сенсі, що Юда, тобто кожен, хто вірує і сподівається, не буде воювати проти Єрусалиму, але приготується в Єрусалимі, щоб боротися проти ворогів. І сам Юда збере багатства всіх навколишніх народів: золото та срібло та надзвичайно багато одягу. Ми неодноразово говорили, що золото і срібло означають розум і слово, і так само ми повинні розуміти шати, якими прикрашена Церква Христова; про неї написано: Цариця з'явилася по правиці Твоїй, одягнена в золотий посуд, одягнена в різні шати (Пс. 44, 10). Безліч віруючих радіє, що вони зодягнені в ці шати, і вигукує: Я буду радіти в Господі, бо Він зодягнув мене в одежу спасіння і в одежу радості (Іс. 61:10, згідно з текстом LXX). Справді, Господь каже їй: Я зодягнув тебе в найкращий (τριχάπτοις) і льняний (βυσσίνοις) одяг (Єз. 16:10). Під словом τριχάπτοις ми маємо на увазі тонкий одяг, такий гарний і витончений, що здається волосками. Церква збирає цю одежу, щоб була одежа для її народу, якому правдивий проповідник заповідає: Нехай ваш одяг буде завжди чистий (Екл. 9, 8). Захарія 14:15. І буде така ж поразка коня, і мула, і верблюда, і осла, і всіх тварин, що в їхніх таборах, так само, як ця [вищезгадана] поразка. LXX: Я це поразка коней і коней, верблюдів і віслюків, і всіх худоб, які будуть у таборах їх, буде подібно до того поразки. - Виконання цього чуттєвим чином Юдеї також очікують собі під час помазаника (Месії) свого. По правді велика могутність Господа, так що в таборах ворогів упадуть коні, коні, верблюди та осли і всяка худоба, подібно до того, як загинули люди. Велика урочистість! Славна перемога! Отже, навіть нерозумні тварини будуть переможені, коли Господь вступає у бій. Отже, звертаючись до раніше розпочатого нами тлумачення у переносному значенні, скажімо, що всі лиха, які раніше вражали Церкву, будуть розсіяні з тією метою, щоб негайно зросло добро. Таким чином кінь, що перш іржав на дружину ближнього свого (Єр.5:8) і з нетерпінням захоплювався до хтивості і валявся в бруді чуттєвих побажань, коли почне дотримуватися чистоти, почує слова: Устань, ходімо звідси (Ін.14:31), і Пісн.2:10), і сказане в Апостола: Сплячий, устань, і воскресни від мертвих, і просвітить тебе Христос (Еф.5:14). А коли коні, що впали, встануть і приготують деякі хребти свої для сидіння Господу, то скажуть вони Богові: Зійди на коней Твоїх, і сходження Твоє спасіння (Авв.3: 8). Відповідно до цього тлумачення під конями ми розуміємо тих, які безплідні і не мають дітей, але тільки вдаються до похоті; про них згадує псалмоспівець: Не будьте, як кінь і коней, у яких немає розуму (Пс.31:9). Але як люди, завжди готові до задоволення хтивості, називаються кіньми, так лошаками по справедливості називаються ті, які незаймані по тілу, але не по духу, і які ведуть життя скопців не заради царства небесного, а спонукувані людськими побажаннями [або рухами хвиль]. І коли ці коні, і ці скопці звернуться до того, щоб народжувати потомство і почнуть народжувати духовних чад, то почують сказане через Ісаю: Хай не каже євнух: «Ось я сухе дерево» бо так говорить Господь євнухам: Тим, що будуть зберігати Мої суботи і обирати те, Моєму і в стінах Моїх місце знамените, і ім'я краще, ніж синам і дочкам, - ім'я вічне їм дам, - ім'я, яке не винищиться (Іс.66:3-4), Таких коней обох статей (mulos et mulas) мали царі Ізраїлю і особливо Давид - прообраз Христа; 3Цар.1: 44). Якщо ми зрозуміли, хто суть коні та коні, що падають і встають, то перейдемо до верблюдів, – тварині, що жує жуйку, але має не роздвоєні копита (Лев.11: 4); ми стверджуватимемо, що під верблюдом розуміються всі грішники землі, які пригнічуються тяжкістю великих гріхів; вони уявляють собі, що читають Святе Письмо, але вони не роздвоюють свого копита; вони ніби вивергають Божественні вислови, але недбало ставляться до істини, яка в них полягає. А правильніше верблюдом може бути названий народ Юдейський, який, хоч і міркує про закон Божий і [так сказати] відригає його і приховує його в грудях, але не поділяє копита, щоб вірити в Отця та Сина; він не чистий у тому відношенні, що не поділяє літери від духу, тіні від істини; і несе він тягар закону і чує від пророка: Горе тобі, народ грішний, народ обтяжений злочинами (Іс.1:4). Про подібного роду верблюда, що відригає жуйку, але не роздвоює копита, говориться в Притчах, як би про сина: Хто перестає дотримуватися настанови батька, той задумує злі слова (Прип.15:5,32,10:17). Від верблюда перейдемо до осла, що колись носився без вуздечки, і був нечистий, і мав багатьох господарів, ковзав у прірвах, щоб, падаючи, негайно встати і понести Господа Спасителя, і увійти до святого Єрусалиму, де його тріумфуючий прийняв натовп віруючих дітей (Мф.21). Про це віслюку говориться, що Спаситель прив'язав його до виноградної лози (Бут.49: 11), про яку написано: Лозу приніс ти з Єгипту, і викинув народи і посадив її (Пс.79: 9). До цієї лози сам виноградар звертається зі словами: Я посадив тебе, як плодоносну справжнісіньку лозу (Єр.2:21). Все ж [решта] худоби і тварини, яких пророк об'єднав в одному імені, повинні розумітися відповідно до природи кожного; і таке тлумачення набагато більше підходить до часу Сина Божого, ніж ті дурниці, які вигадує при поясненнях цього пророцтва юдейський народ. Зах.14:16. І всі ті, що залишаться від усіх народів, що прийшли проти Єрусалиму, з року в рік приходитимуть, щоб вклонитися цареві Господеві військ і святкувати свято кучок. LXX: І буде, що ті, що залишаться від усіх народів, що прийшли проти Єрусалиму, щороку приходитимуть, щоб поклонитися Царю Господу Всемогутньому та святкувати свято кучок. – Пророк каже, що всі, хто залишиться від народів, які мають прийти проти Єрусалиму, щороку ходитимуть на поклоніння Царю Господу воїнств та тріумфуватиме свято кучок. Іудеї даремно обіцяють собі виконання цього під час тисячолітнього царства, початком святкування якого служить це [свято]. По виході з Єгипту народ Ізраїльський у величезній, страшній цілком оголеній пустелі, де не було ні будинків, ні міст, ні укріплень, ні печер, влаштовував собі кущі і намети, які за схожістю з малим птахом називаються крилами (papiliones - метелики). Під ними жив народ зі своїми дружинами та дітьми та приймав їжу, вдень ховаючись від сонячної спеки, а вночі – від дощу, холоду та роси; і було заповідано йому, щоб у 7-й місяць, в 15-й день його відбувалося святкування кучок. І коли, - говориться там, - твій син потім запитає тебе: "Що означають ці кущі?" ти відповиш йому: Багато часу ми були чужинцями в Єгипті, з якого Господь вивів нас у пустелю, і тепер ми споруджуємо намети тому, що згадуємо кожного разу про благодіяння Божого в той час, коли ми почали жити по містах (Втор.6:20–21 і Лев.23:43). Він наказав також, щоб намети вони влаштовували з прекрасного дерева, яке юдеї називають лимонне дерево, і з пальмових гілок і з листя найгустішого дерева, верби і тополі. Ми зробили загальний огляд [відповідних] минулих подій, щоб від них перейти до духовного розуміння. Коли ми рухаємося і ведемо боротьбу, ми мешкаємо в наметах, усією думкою, прагнучи перейти від наметів до твердого і постійного житла, тобто до дому Божого. Тому і святий Давид вигукує в Псалмі: Горе мені, що [змінне] проживання моє продовжилося (Пс.119: 5), і: Прибулець я і мандрівник, як і всі батьки мої (Пс.38: 13). Це говорить той, хто перебуває в Єгипті і ще перебуває в цьому житті. А той, хто виходить з Єгипту, єврейською мовою званого mesraim ( מערים ), що означає тяжке випробування , хто вступає в місце, вільне від пороків (solitudinem vitiorum), той починає шлях свій і говорить з Псалмоспівцем: Перейду в місце дивного селища (tabernacul. ). Насправді, дивно не хотіти жити з Єгиптянами, але, потопивши Фараона, побажати увійти в землю обітниці (Вих.14). Тому і в іншому місці говориться: Які улюблені селища Твої, Господи сил, бажає і знемагає душа моя [від прагнення] до оселі Господа (Пс.83:2–3) і трохи нижче: Блаженні, що живуть у домі Твоїм, на віки віків вони будуть хвалити Тебе (Пс.83:5). Бо голос радості та спасіння в оселях праведних (Пс.117:15). І в Приповістях ми відкриваємо наступні слова: Будинки праведних залишаються, і ті селища їх, які діють по правді, стоятимуть (Прип.2:21), тобто обіцяється, що будинки будуть незмінно перебувати і житла стоятимуть твердо. І в іншому місці святий чоловік каже: Одного я просив від Господа, і цього і шукатиму, щоб вселитися в домі Господньому за всі дні мого життя, споглядати красу Господню і відвідувати храм Його (Пс.26:4). Хто мешкає в селищах цього роду, і від селищ поспішає переходити до передніх частин житла (atria), а від них – до дому, а від дому – до храму Господнього, той повинен здійснювати урочисті свята кущів з прекрасного дерева мудрості – про яке говориться в Притчах: Древо життя для всіх, домом фортеці (Прип.3:18), - і з пальмових гілок, в яких вказується знак перемоги і нагороди за чесноту, а також з листя найгустішого дерева, - під яким юдеї розуміють мирту, щоб вказати на умертвлення плоті та пожадливостей; тому й Господеві Спасителю волхви приносять у дар смирну (Мт.2:11), – а також з верби та тополі; під ними деякі розуміють одне дерево, причому саме ім'я дерева, яке по-грецьки називається ἀμνός, вказує на непорочність. Лікарі і ті, які писали про властивості дерев і трав, кажуть, що якщо хтось питиме настій на воді кольору верби або [або: і] тополі, то в такій людині охолоне всякий запал, висохне кровоносна пристрасна жила, і вона вже не здатна більше народжувати дітей. А той, хто буде покритий гілками таких дерев, буде здійснювати свято кучок, минаючи шостий місяць, що належить до миру, і в сьомий здійснюючи духовну суботу, в 15-й день того ж місяця, коли буває повний місяць, і вся нічна темрява розсіюється ясним світлом. Про це ми сказали коротко, – уявляючи великий розмір книг [які потрібно витлумачити], – щоб перейти до того, що залишається ще. Зах.14:17. І буде, що не буде дощу, над тими з народів землі, які не підуть до Єрусалиму, щоб поклонитися цареві Господеві військ. LXX: І буде, що до них приєднаються ті з земних племен, які не підуть до Єрусалиму, щоб поклонитися Царю Господу Всемогутньому. – Замість перекладеного у Сімдесяти: і до них приєднаються ті, в Єврейському написано: ulo alehem еие hesem, – слова, які Акила і Сіммах, і Феодотіон переклали однаково: і не буде над ними дощу. Церква Господа Ісуса називається небесним Єрусалимом, про якого Апостол пише: А вищий Єрусалим вільний є, він є матір усім нам (Гал.4:26) і: Приступіть до гори Сіон, і граду Бога живого, Єрусалиму небесному (Євр.12:22). А розташований цей Єрусалим не в низинних місцях, а на горі високої, про яку Спаситель каже: Не може сховатися град, що стоїть у вершині гори (Мт.5:14). Тому той, хто поклонятиметься Господу воїнств в Єрусалимі, повинен вступити в горні країни. А той, хто належить до народів та племен землі, і тому не може поклонятися Господу, і не буде падати над таким дощ своєчасний, ні дощ пізній, і волога небесна не оросить землі. Або ж, – згідно з перекладом Сімдесяти, – значення таке: Ті, які з племен земних не підуть до Єрусалиму, щоб поклонитися Царю Господу всемогутньому, будуть приєднані до тих, що боротимуться проти Єрусалима, і тіло яких буде сохнути, очі витечуть і язик згниє. Зах.14:18–19. І якщо Єгипетське плем'я не підніметься і не прийде, то й над ним не буде [дощу], але буде руйнація, якою Господь поб'є всі народи, які не приходитимуть до святкування свята кучок. І це буде гріх Єгипту, і гріх усіх народів, які не приходитимуть до святкування свята кучок. LXX: Якщо ж Єгипетське плем'я не підніметься і не прийде туди, то і над ним буде руйнування, яким Господь вразить усі племена, які не піднімуться, щоб святкувати свято кучок. Це буде гріх Єгипту і гріх усіх народів, які не прийдуть до святкування кущів. - Той, хто належить до Єгипту та інших народів, - поки Єгипет залишається язичницьким, - той не зійде до Єрусалиму; і оскільки він не може зійти, і не може зробити кроку до піднесеного, то й не дасть йому дощу благословення Господнього. І це буде найбільшим гріхом Єгиптянина, Ассирійця, Халдея, Сиріянина, Моавітянина та Аммонія, якщо вони не захочуть вийти з землі своєї і піднятися до Єрусалиму, щоб через кущі увійти до Єрусалиму, і знайти вічне житло, і якщо вони не перестануть бути людьми інших, Ін.1: 47). Усе це нами розглянуто дуже швидко; Іудеї ж і по-юдейськи мислячі наші – звичайно, вони вже не наші, бо вони юдіють, – очікують, що все це здійсниться дотичним чином (звісно, і відновлення обрізання та шлюбне життя) протягом тисячолітнього царства, щоб не виповнилося над ними прокляття, що не написано: Проклята Втор.7:14 ?), і блаженний той, що має плем'я в Сіоні та домашніх людей в Єрусалимі (Іс.31:1). Але якщо таке тлумачення вірне, то невже всі ті, які під час тисячолітнього царства будуть незаймані, підлягають прокляттю і вічній безплідності, або, щоб уникнути прокляття, вони повинні одружитися? Зах.14:20–21. Того дня буде святим для Господа те, що на коні, і казани в домі Господа будуть, як чаші перед вівтарем. І кожен котел в Єрусалимі та Юдеї буде присвячений Господу військ. LXX: Того дня буде свято Господеві всемогутньому те, що знаходиться на вузді коня, і будуть жаровні, що в домі Господньому, як чаші перед домом вівтаря; І буде кожен казан у Єрусалимі та в Юди святий для Господа Всемогутнього. - Єврейське слово mesuloth (מעולות) Акіла і Феодотіон переклали βυδόν, тобто глибоке, Сіммах: περίπατον σύσκιον, тобто тінисте місце для прогулянки. Лише Сімдесят переклали: узда (χάλινον); і ми в цьому місці пішли за ними, щоб не здалося, що ми хочемо сказати щось нове щодо народного видання Св. книг [Вульгати]. Бо кого з Євреїв я не спитав би: «Що це значить?», мені кажуть, що слід читати не mesuloth, а mesaloth, що має значення кінські попони [чепраки] і військова прикраса, і що слово це крім справжнього місця не зустрічається в жодній із Священних книг. А узда єврейською мовою називається resen ( רםן ), а не mesaloth, як це слово переклали Сімдесят. І значення цього місця таке. Під час вічного святкування, після настання [1000-річного] царства Єрусалима, коли всі житимуть у світі і спокійно, не буде вже потреби в кінноті, яка складає головну силу війська; і будь-яка прикраса та військовий снаряд кінноти буде призначений на чудове служіння Господу. Так кажуть вони (юдеї). Ми ж «глибину» коней і «тінисту прогулянку» відносимо до таємничого знання, володінням якого похваляється і найкращий з коней Давид, говорячи: Невідоме і таємне премудрості Твоєї, Ти зробив мені явним (Пс.50:8), і Апостол вигукує: О глибина багатства премію! Як не випробувані суди його та не досліджені шляхи його? (Рим.11: 33). З цієї глибини пророк вигукував до Господа, і Він почув його. У цій глибині та темряві Бог влаштував покров Собі (Пс.17:12); в цей таємничий морок вступив і Мойсей, щоб бачити Бога в хмарі на горі Синай (Вих.19:18–20), про це і Давид говорить в іншому Псалмі: Суди Господні - безодня багато (Пс.35:7). Всі ці найпотаємніші таємниці – святі перед Господом; їх знав Євангеліст Іоанн, який зухвало говорити про те, про що, можливо, не знали навіть ангели: На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Богом (Ін.1:1). Тому він і коханий Господом, що володів глибокою таємницею, бо він лежав на персях Господа і звідти черпав премудрість (Ін.21:20). Якщо ж ми захочемо прийняти «узду», як переклали LXX, тобто слово Боже, то під вуздечкою повинні розуміти того, хто збожеволіли від хтивості коней і безплідних, у хтивих коней виснажує і утримує від пороків і не дозволяє їм йти в прірву, - про що говориться: Не про що говориться: Не про що говориться. Уздою і вудилами приховати щелепи тих, що не наближаються до Тебе (Пс.31:9). Про цю узду говорить і Яків: В уста коней ми вкладаємо вудила і оточуємо упряжжю все тіло їх (Як.3:3) з тим, щоб вони йшли правильним шляхом, і могли подати Господеві зручні для сидіння хребти. Така уздо, і таке слово, складене з різноманітного поєднання золота і срібла, диких коней готує Спасителеві для сидіння, робить їх святими, які присвячують себе переважно служіння Йому. Від якогось [проповідника] я чув щось, сказане під впливом благочестивого почуття, але кумедне. Цвяхи від хреста Господа, з яких імператор (Augustus) Костянтин зробив вудила для свого коня називаються святинею Господньою . Я надаю розсудливості читача прийняти чи прийняти це; а ми перейдемо до казанів, що в домі Господньому будуть, неначе чаші вівтаря. Справді, кожен котел у Єрусалимі та в Юдеї буде присвячений Господу всемогутньому. Мідні котли нехай люблять ті, які полюбили єгипетські судини, м'ясо, дині, часник, цибулю та огірки (Чис.11:5). А ми звернемо ті юдейські казани, в яких варилося жертовне м'ясо, в чаші пахощів перед вівтарем Господнім, про яких наречена говорить нареченому: Брат мій спускається в сад мій до чаш пахощів, щоб пасти в садах і збирати лілії (Пес.6:2). Сад і рай, у який сходить наречений до нареченої, є читання Писань; від них він збирає лілії, троянди, фіалки та різноманітні пахощі, щоб наповнити чаші душ віруючих та зробити від них жертовне приношення для Господа. Коли казани цього роду будуть звернені в посудину для Господа і будуть говорити: Ми – пахощі Христові (2Кор.2:15), і замість огрядних м'яс почнуть приносити в жертву різноманітні квіти чеснот, тоді в Єрусалимі та в Юди вони будуть священними для Бога всемогутнього; ми вже неодноразово говорили, що Єрусалим означає бачення світу, а Юда – той, хто довіряється [покладається на Бога]. Зах.14:21. І прийдуть усі, що приносять на жертву, і візьмуть їх, і варитимуть у них; і не буде вже більше купця в домі Господа воїнств того дня. LXX: І прийдуть всі, хто приноситиме жертву, і візьмуть їх, щоб варити в них, і не буде вже більше Хананеянина в домі Господа всемогутнього того дня. - Замість Хананеянина Акіла, якому в цьому випадку пішли і ми, переклав купця. Коли казани обернуться до чаш, тоді всі навколишні народи або ті, що залишаться від усіх народів, прийдуть, щоб приносити жертви; і візьмуть вони казани і варитимуть у них жертовне м'ясо, щоб їсти не сире м'ясо ягняти, а тільки те, що після спалення на вогні всього жирного, буде підготовлено вогнем для їди. Що таке чаші перед вівтарем Господа, в які обернуться Ізраїльські котли, про це ми сказали і вище, скажімо частково й тепер. Наречена в книзі Пісня Пісень вихваляє нареченого свого: Щоки його - чаші пахощі (Пес.5:13). Під щоками розуміється мова, що ллється від Господа і розповсюджує пахощі різного роду; а поширення пахощів буде таке велике, що Господь сплете Собі бич із свідчень Писання і викине з храму всіх, хто продає і одержує, і скаже їм: Дім Батька Мого буде названий домом молитви для всіх народів; а ви зробили його домом торгівлі (Мт.21:13). Деякі до цього місця пристосовують слова пророка Даниїла: Насіння Ханаана, а не Юди (Дан.13:56) – хоча в Єврейському тексті і немає цього місця, – а також слова пророка Осії про Єфрема: Причасник ідолів Єфрем, поклав початок спокуси в себе, покликав Ханаанітян. ); ці тлумачі бажають називати хананеянином і чужинцем всякого розпусти, який, за їхнім твердженням, має бути вигнаний із дому Божого. У Patrologiae Cursus eompletus Series prima, latina Tom. XX?40;, тлумачення на пророка Захарію написуються так: S. Eusebii Hieronimi, Stridonensis presbyteri commentariorum в Zachariam prophetam ad Exsuperium, Tolosanum episcopum, Libit duo (див. Col. 1415, 1416). Той самий напис утримано у виданні: Oeuvres completes de saint Jerome. Vol. IX. Paris 1881. (Cм. p. 305.); цей напис утриманий як над латинським текстом, так і над перекладом. В обох виданнях Третя книга тлумачення приєднується до двох перших і не супроводжується жодним зауваженням.