Тлумачення на пророка Софонію

"Тлумачення на пророка Софонію" (3 розділи) була написана блж. Ієронімом Стридонським у 393 р. Під час створення коментарів він використав певний метод. Спочатку дається переклад із давньоєврейської мови та з LXX (крім тих місць, де текст повністю збігався), а потім слідує пояснення буквального змісту, засноване на давньоєврейському тексті, а також обговорення розбіжностей між ним та грецьким перекладом з «Гекзапл» Орігена. Блж. Ієронім наводить духовно-типологічне тлумачення стосовно Христа та Церкви, засноване на Септуагінті. Наприклад, для характеристики Церкви він звертається до її символів та образів з Писань: вона є «небесний Єрусалим». Автор не обмежується часом, у якому відбувалися ті чи інші історичні події, але співвідносить їх з аналогічними подіями, що відбулися в пізніший час. Так, блж. Ієронім каже, що руйнація Єрусалима відноситься і до часу царювання Навуходоносора, і до епохи володарювання Риму: «Під час і в день полону Єрусалиму, або Вавилонянами, або Римлянами (бо він залишив закон Господній і нечестиво вчинив проти Господа Творця Свого) і не потерпить, щоб хтось вислизнув неотомщенным». * Назва твору латинською мовою – Commentarius in Sophoniam prophetam. Одна книга тлумачень на пророка Софонії. Перш ніж я приступлю до Софонії, дев'ятого серед дванадцяти пророків, мені здається необхідним відповісти тим, які вважають за обов'язок осміювати мене за те, що [або: яким чином] я знехтував чоловіками і пишу переважно вам, о Павла і Євстохія! Якби вони знали, що Олда пророкувала в той час, як мужі мовчали, і Деввора, що одночасно була і суддею, і пророчицею, перемогла ворогів Ізраїлю в той час, як Варак боявся, а Юдит і Естер, перетворюючи церкву, і ворогів убили, і о ворогів і вбили, і о тому мені вони не підняли б своєї руки подібно до шиї лелеки. Я мовчу про Анну та Єлисавета та інших святих дружин, сяйво яких ніби сяйво зірок, затьмарює ясне світло Марії. Я перейду в жінкам язичницям, щоб вони бачили, що навіть у світських філософів було поставлене питання про відмінність душевну, а не тілесну. Так Платон представляє нам розсудливу Аспазію, Сапфо стоїть поруч із Піндаром і Алкеєм, Феміста філософствує серед наймудріших чоловіків Греції; все без винятку населення Риму дивується Корнелії, матері Гракхів, тобто вашої; Карнеад, промовистий з філософів, дотепний з риторів, що звикли отримувати хвалебні оплески в Академії і в урядових осіб, не червонів вступати у філософські змагання в приватному будинку з однією матроною, що заперечує йому. До чого я згадуватиму про дочку Катона, дружину Брута, чеснота якої змушує нас навіть не дивуватися настільки твердості духу її батька і чоловіка? Як Грецька, так і Римська історія сповнені чеснотами жінок, розповіді про які можуть вимагати цілих книг. Для мене ж, – так як мені належить інша справа, – наприкінці передмови досить сказати, що Воскресній Господь спершу з'явився жінкам (Мф.28:1–10; Лк.23:55–24:10), і вони були апостолами апостолів, щоб чоловіки засоромилися, що не могли знайти Того, Котрий не могли знайти Того. Соф.1:1. Слово Господнє, що було до Софонії, сина Хусія, сина Годолії, сина Аморії, сина Єзекії, за днів Йосії, сина Амонового, царя юдейського. Слово Господнє, яке було до Софонії, сина Хузі, сина Годолії, сина Амарії, сина Єзекії, за днів Йосії, сина Аммона, царя Юди. LXX також перекладають. Євреї передають, що коли в змісті книги вказується ім'я батька чи діда якогось пророка, то останні також були пророками. Тому й Амос, один із дванадцяти пророків, який каже: Я не пророк, ні син пророка, але пастир кіз, що збирає сикомори (Амос.7:14) в змісті книги не має імені батька. Якщо це переказ вірний, то пророк Софонія народжений, так би мовити від імені пророчого і від славного покоління предків своїх, бо мав батьком Хузі, дідом – Годолію, прадідом – Амарію і прапрадідом – Єзекію, і такого роду четвіркову колісницю він сам доповнив ніби після всіх візник. Ім'я Софонії одні перекладали: найвище місце для спостереження, інші: таємниця Господня. Втім, чи це ім'я тлумачиться як вишка для спостереження, чи як таємне Господнє, і те, й інше однаково підходить до пророка. Справді, і Єзекіїлю говориться: «Сину людський! Я поставив тебе вартовим дому Ізраїля» (Єз.3:17). І в іншому місці: «Не зробить Господь нічого іншого, крім того, що відкриє вчення Своє рабам своїм пророкам»; а зміст Псалму дев'ятого перекладається словами: про таємниці Сина. Таким чином той пророк, який був поставлений на варті в місцях піднесених і знав таємниці Господа, був сином Хузі , що означає смиренність або: ефіоп мій , (про що ми матимемо міркування після), а дідом мав Годолію , що означає велич Господа , а прадідом - Амарію - слово, що слово перекладається словом: фортеця Господня. Отже від фортеці Господньої народилося слово Господнє, а від слова Господнього - велич Господнє, а від величі Господа народилася смиренність, так що коли хтось досягне до досконалості, той скаже «я не гідний називатися апостолом» (1Кор.15:9), і оні слова Псалма моє Пс.130: 1). До цього місця ми ніби легким рухом і як би гладкою рівниною бігли, щоб натрапити на те, що ім'я Хузі перекладається також словами Ефіоп мій. Бо яким чином після багатьох чеснот ім'я Ефіоп може послужити до вихваляння? І дійсно, якби Писання говорило Хус, тобто Ефіоп, то питання виявлялося б нерозв'язним, тому що Хус народився від Хама. Але до імені Хузі , що означає Ефіоп мій невидимому полягає таїнство: бо той, хто був колись Ефіопом, звернувся до покаяння (відповідно сказаного: «Ефіопія простягне руки свої до Бога» (Пс.67: 32) і в іншому місці: «Перед лицем Його впадуть Ефіопляне»: с. 9). «Я, дочка Єрусалима, чорна, але» [або: і] "красива" (Пісня 1:4). старання до слова Божого, що читав у колісниці і приходив до Єрусалиму для поклоніння Богові в храмі Його (Дії 8:27–31). Тому така віра увінчується гідною нагородою. І називається він не просто євнухом, а з додаванням чоловік: «євнух чоловік Ефіоплянин». Справді, оскільки він був євнухом Христовим і став євнухом заради небесного царства, то й не втратив назви чоловіка. Природно також і те, що Софонія, син Хузі, тобто Ефіопа, в наступних книгах пише про покаяння ефіопів, говорячи: «Через річки Ефіопії, звідки Мені приноситимуть жертви» . Це про походження Софонії, який пророкував у дні Йосії. Але як дні ті, що були освічені Іллею, називаються днями Іллі, так і дні Йосії, що повстав до Господа (бо слово Йосія означає повстання Господнє) і був чоловік праведний; про похвальні діяння його пишеться в історіях Царств і Параліпоменон (4Цар.21-23; 2Пар.33-35). А батьком його був Аммон і дідом – Манасія (4Цар.21:18–24). Ми читаємо, що Манасія після багатьох злочинів і після полону у Вавилоні приніс покаяння і, звернувшись на краще, отримав від Господа милосердне прощення. Тому й сина свого назвав іменем відповідним ( ἐπ ώ νιμον ) вірі своїй, якою він вірував Богові, тобто Аммон, тому що аmmon (אמון) означає віра. Разом з тим зверни увагу і на те, що вже не перераховуються тут, як було вище, царі десяти колін, тобто царі Ізраїльські, а тільки царі Юдейські; тому що десять колін під час царя Єзекії, батька Манасії, були відведені в полон Ассиріянами (4Цар.17:23). Це полягає у нападі та в змісті Софонії щодо походження [його] та часу [пророцтва]. Тепер подивимося, що міститься в самому пророцтві. Соф.1:2–3. Усе винищу з лиця землі, говорить Господь: Винищу людей і худобу, винищу птахів небесних та риб морських, і спокуси разом з нечестивими; Винищу людей з лиця землі, говорить Господь. Збираючи зберу все від лиця землі, говорить Господь, збираючи людину та худобу, збираючи птаха небесного та риби морів: і будуть руїни безбожних, і погублю людей з лиця землі, говорить Господь. LXX: В кінець збідніють від лиця землі; збідніє людина та худоба під'їремна, збідніють птахи небесні та риби морські і знемагатимуть фортецею безбожні та знищу безбожних від лиця землі, говорить Господь. Внесений нами в текст Сімдесяти слова: і безбожні знемагатимуть фортецею додані з перекладу Феодотіона. Симмах замість цього переклав: і спокуси з нечестивими, як би маються на увазі слова: будуть зібрані або: збідніють. Отже ми повинні, слідуючи своєму звичаю, спочатку розкрити історію, а потім уже розмірковувати про більш високе. Безсумнівно, що останнім царством над двома колінами, які називаються колінами Юди та Вініяміну, було царство Йосії. Справді, після вбивства його, сини його, що царювали після нього, і його онуки повинні шануватися не стільки царями, скільки іграшками в руках царя Єгипетського і Халдеїв, що зазнавали болісних катувань у полоні та насильницької смерті. І так через те, що народ міг вибачати себе худими царями і говорити: «Ми хочемо служити Богу, але зустрічаємо протидію з боку царів» і дається йому праведний цар. Але хоча він і виявляє найбільшу ревнощі до Господа, але народ продовжує залишатися в ідолослужінні, Бог вказує справжню причину гніву [Свого] ​​і пророкує про скинення Єрусалиму, про полон Юди і перемоги Навуходоносора. І каже Господь через пророка: «Не дам Я більше часу для покаяння, але винищу все від лиця землі. Не залишиться ні людини, ні худоби, ні птиці, ні риби морської». Тож навіть нерозумні тварини зазнають гніву Господа: бо через спустошення міст і винищення людей буде або повне знищення, або значне зменшення тварин, риб та птахів. Свідками цього служать Іллірія, Фракія і та земля, в якій я народився, де все загинуло, крім неба і землі, тернів і непрохідних лісів, що постійно розростаються. А буде це, як каже пророк, тому, що дуже велика кількість безбожних. Отож, безбожні впадуть, люди загинуть, і буде пустеля над лицем землі. Так само ми можемо розуміти і щодо кінця світу, - саме: що і люди, і худоби, і птиці, і риби морські, і все буде знищено, і безбожні втратить свою фортецю, і беззаконня буде перетворено від лиця землі. Але якщо ми захочемо (відповідно сказаному у LXX: Цілком збідніє від лиця землі) розуміти щось вище, і ослаблення тлумачити в хорошому значенні (на увазі слів: «І ослабнувши помер Авраам у старості доброї, старцем багаторічним і приклався до народу свого»8). Ісааку і Якові), то побачимо, як вони слабшаючи зникли від лиця землі, але в той же час виконали таку заповідь: ті, які мають своє навернення в небесах, і які войовничають у тілі, але не за тілом, бо знають, що ті, що живуть за тілом, не можуть бути угодні Богові, - ті, наскільки це в силах, але в силах духу, і відходячи від світу кажуть: «Він воскресив нас із Ним і посадив у Христі на небесах» (Ефес.2:6). Якщо ж хтось заперечить проти того, що ми приймаємо в хорошому значенні слова: Цілком збідніє з лиця землі навіть там, де написано про Ізмаїла: «Ці роки життя Ізмаїла, сто тридцять сім, і знемагаючи помер він і приклався до роду свого» (Бут.25: 17), такому ми відповімо, в ось ми, відповім, у міру своїй прийняла дари та спадок від батька [свого]; і, по-друге, те, що [про нього] написано просто: «знемагаючи помер» , без додавання того, що написано про Авраама: «в старості доброї, старцем виконаним днів і приклався до народу свого» , або про Ісака: «Було ж, днів Ісака, що прожив він, і вісім, і сто вісім, народові своєму старцем, сповненим днів» (Бут.35:28–29). Як і про Якова: «І закінчив Яків, даючи заповіді синам своїм і піднявши ноги свої на ложі, помер і приклався до народу свого» (Бут.49: 33). З цього ми розуміємо, що одне означає лише слабшати, а інше – разом про слабіння мати чесноти. А те, що спочатку сказав взагалі: «цілком збідніє від лиця землі», божественне Писання потім поділяє на частини: збідніє людина і під'яремна худоба, збідніють птахи небесні та риби морські. Чотири [рода тварин] отримують наказ зменшитися; по-перше, людина розумна, а потім три, підлеглі людині: під'яремні тварини, птахи та риби, які, як я думаю, покладаються і у восьмому псалмі: «Над звірами польовими, птахами небесними та морськими рибами, що ходять по стежках моря» (Пс.8:8–9 ). А в сказаному раніше: всіх овець і волів, він ніби виділив, деякі особливі з-поміж під'яремної худоби, і не хотів перераховувати їх разом з тим, що залишилося. Отже, збідніє людина, збідніють під'яремні тварини, збідніють птахи небесні та риби морські, але не сказав «збідніють звірі, збідніють плазуни по землі». Насправді ці останні повинні не тільки зменшитися числом, але остаточно загинуть; насправді зменшиться те, що може бути виправлено, подібно до того, як, – після припинення у Сарри властивого жінкам, – Авраам отримав наказ слухатися того, що накаже Сарра (Бут.18:11,21:12). Збіднюється хтось, як людина, якщо вона зневажає людське, але вона не помре, як людина, зовсім, і почує: «Я сказав: ви є боги» (Пс.81:6). Знижується інший, як худобу, коли він, сходячи до вищого [або: у вищу], не підходить під звинувачення слова пророчого: «Людина, коли була в почесті, не зрозуміла, зрівнялася з худобами безглуздими і стала подібна» [або: «уподібнився»] "їм" (Пс.48:21. Знижується як птах небесний той, хто влаштовує собі пір'я орла і повертається до дому наставника свого багатим, залишаючи всяку бідність (Прит.23:4–5). Коли ж все це за словом Господа буде виконано, безбожні будуть слабшати, не маючи стільки почестей, скільки мали раніше. Але й безбожні будуть підняті; і не сказав: будуть убиті, але підняті, щоб за зверненням на краще, тобто від неправди і нечестя до благочестя і правди, вони почали бути тим, чим раніше не були. – Це у переносному значенні. Насправді, ми повинні подати і тлумачення предків. Але [або: вже] свободі читача буде надано вирішити: чи схиляються слова пророка до суворості чи милосердя. Соф.1:4–6. І простягну руку Мою на Юдею та на всіх мешканців Єрусалиму: вигублю з цього місця рештки Ваала, ім'я жерців зі священиками, і тих, що на покрівлях поклоняються воинству небесному, і тих поклоняються, що присягаються Господом і присягаються царем своїм, і тих, що не відступили від Господа. І простягну руку Мою на Юду та на всіх мешканців Єрусалиму: і вигублю від цього місця рештки Ваала та імена охоронців храму зі священиками, і тих, що поклоняються воинству небесному на покрівлях, і які поклоняються і клянуться Господом, і присягаються Господом, і які відступають від запитували про Нього. LXX: І простягну руку Мою на Юду і на всіх мешканців Єрусалиму: і знищу від цього місця імена Ваалим та імена священиків зі священиками, і тих, що на покрівлях поклоняються воинству небесному, і тих, що клянуться Господом і клянуться царем своїм, і тих, що ухиляються від Господа, і не вклоняються Господа, . Після руйнування нечестивих і видалення неправедних від лиця землі послідовно від імені Господнього йде проти Юди та Єрусалиму: «Я простягну руку Мою на Юду і на всіх мешканців Єрусалиму» (але простягання руки позначає рух вражаючого) «і винищу від цього місця залишки Ваала» . Це не означає, як говориться у LXX, – що імена ідолів Ваала мають бути повністю викорінені, а те, що, – згідно з єврейським текстом, – загрожує винищення шанувальників Ваала з середовища народу, який залишився в Юдеї та Єрусалимі в невеликій кількості після побиття з боку ворогів. Теж чекає і імена храмових охоронців зі священиками, тому що Юда і Веніамін дійшли до такого нечестя, що (як пише Єзекіїль і четверта книга Царств) у храмі Господа поставили статую Ваала, яку Господь називає зображенням Зела, і в тому самому святині віддавали рівне поклоніння, як Єз.8:3–5,10–11). Тому історично жерців ідольських він назвав не священиками, а τεμεν ί τας тобто. храмовими приставниками [або служителями], або потворними (4Цар.10:19: ХVII), що по-єврейськи виражено словом: "acchumarim" (חכמרים). Отож, і храмових охоронців, і тих, що колись були священиками Господа, і тих, що на покрівлях шанували воїнства небесні: сонце, місяць та інші світила, і які присягалися в ім'я Господа та в ім'я ідола Аммонітян Мелхома (що в LXX переведено словом Іо винищить, бо в цьому мається на увазі: від держави ( ἀπὸ κοινοῦ ), «і винищу від цього місця рештки Ваала і винищу імена храмових служителів зі священиками, і винищу тих, що на покрівлях поклоняються воїнству небесному і винищу тих, що я поклоняюся їм, і я винищу їх. Мелхом, і винищу тих, що відвертаються або ухиляються від ходіння в слід Господа і які не шукають Його» , або: не тримаються [ Його ]. Відвертаються ж від ходіння в слід Господа Ізраїля ті, які, залишаючи поклоніння Йому, присягаються в ім'я Мелхома і поклоняються небесному воїнству і шанують Ваала, ідола Сидонян. До цього місця викладено сенс історії; подивимося тепер образне значення (ἀναγογ ή ν). Стосовно Господа, що народився від Юдиного племени, і щодо Єрусалиму, де царював Юда, тобто Господь і Спаситель, ми повинні сказати, що коли помножиться неправда, і охолоне любов у багатьох, і коли під час пришестя Господа на землю віра виявиться рідкісною настільки, що навіть обрані Божі2. Лк.21:28–34 ): тоді для покарання грішників простягне Господь руку Свою над Юдою, який думає про себе, ніби він сповідує ім'я Господа, і над Єрусалимом – Церквою, який отримав ім'я від слова світ , і вилучить від церкви імена Ваалим, що означає: на висотах . Вилучить Господь імена порожнього звеличення і хибного подиву, які звертаються в церкві, де, за словом апостола Якова, шанується людина, що має золотий перстень і зневажається бідна (Як.2:2–3), коли при вході судді і сенатора і взагалі всіх багатих весь простий народ встає, встає навіть, і весь народ простий народ встає. натовпі могутніх людей і під час засідання їх; знищені будуть і імена священиків з тими священнослужителями, які марно називаються єпископським ім'ям, або пресвітерською гідністю, а не справами. Тому знаменно те, що він не говорить: справи священиків зі священнослужителями , а: імена [саме тих], які віддають перевагу тільки брехливим найменуванням почестей і безчестять свої найменування злими ділами, як знищить Він і тих, які на покрівлях шанують воинства небесні, які повстають проти пізнання в появі та зникненню світил небесних в ім'я засвоюваного собі хибного знання, і слідують помилці математиків, і тим, які поклоняються Господу та Мелхому, які думають, що однаково можуть служити Господу та миру та працювати двом панам: Богу та мамоні; які, войовничачи Христові, пов'язують себе мирськими діями і віддають Богові і Кесареві один і той самий образ пошани, і хоча кажуть, що вони є священиками Христовими, присвячують синів своїх Мелхому, тобто цареві своєму (2Тим.4:3–4). Бо безперечно, що ті, що втратили Владику Господа, і через злі діла ухиляються від Господа і не шукають Його і утримують свої гріхи, так що Він віддаляється від них, мають царем своїм людину. Якщо ж хто-небудь, згідно з тлумаченням імен Юди та Єрусалима, захоче те саме місце відносити до душі кожного, той не впаде в оману, тому що моє вищезгадане нами, Господь знищить або під час закінчення світу, або під час смерті окремих осіб, коли кожне з них почує: «божевільний, у твою душу» Лк.12:20). І простягне руку свою на того, хто не сповідає Господа, і на того, хто хвалиться, що має почуття світу, щоб від такого Єрусалима знищити чи розсіяти всяку гордість, хибне богошанування, помилки різних догматів, одночасне служіння Богу і світу, відхилення від Бога і нехтування через Нього. Соф.1:7. Замовкни перед лицем Господа Бога! бо близький день Господній: уже приготував Господь жертовне заклання, призначив, кого покликати. Замовте перед Господнім лицем, бо близький день Господній, бо Господь приготував жертву: освятив покликаних своїх. LXX: Налякайтеся перед Господнім лицем, бо близький день Господній, бо Господь приготував свою жертовну тварину: освятив покликаних Своїх. Замість перекладеного у LXX: залякайтеся, а у нас, замовкніть, в єврейському знаходиться оклику того, хто наказує замовкнути, часто вживане комічними письменниками; але рішуче наказується мовчання в усьому, бо настане день Господа. А під днем ​​Господа ми будемо розуміти день полону та помсти проти народу, що згрішив, а під жертвою знищення – Єрусалим, а під освячуваними – тих, яких Господь приготував до винищення, згідно з сказаним у пророка Єремії: «Освяти їх у день побиття їх» (Єр.12). І зміст уривка такий: Прийшло проти народу безбожного передбачене вже здавна полон, і вже близько воно. Справді, пророцтво дається за царювання Йосії; по умертвленні його злякайтеся перед лицем Господа Бога, бо близький вже день Господа, бо вже Господь приготував жертву на заклання, освятив покликаних Своїх. Наблизилося повне руйнування, про яке в книзі Єзекіїля говорить Він: «Прийшов кінець, кінець прийшов» (Єз.7:2) та ін. Ця жертва Мені приємна, ці жертви Я освятив Собі. Але сказане: освятив покликаних Своїх може бути відносним і до Вавилонян, яких Він називає навіть рабами, що служать до помсти народу за образу Його. "Я покликав", - говорить Він, - "Навуходоносора раба Свого" (Єр.25: 9). І в тому ж сувої називає його не тільки рабом своїм, але навіть і голубом у словах: «Від обличчя меча голуба» (Єр.46:16). - Потім у таємничому сенсі (уривок означає); бо лице Боже прямує проти тих, хто чинить зле, щоб винищити від землі пам'ять їх, і день суду близький, бо в порівнянні з вічністю кожний час цього віку стисло, як і смерть кожного окремо: нехай убояться всі, нехай замовкнуть, щоб лице Господа, — про Того, Хто святий говорить: «4. ), – не винищило сіно, солому та дрова грішників. Бо Господь приготував Свою Жертву, всю таємність книги Левит, в якій через вогонь і пролиття крові, і справжнє приношення будуть врятовані ті, які мають бути врятовані, і покликані отримувати освячення. Дехто з нас під днем ​​Господа і жертви Його і під освяченням покликаних розуміють у приході Спасителя те, що був переломлений Агнець, і кров'ю Його освячені апостоли та інші, які були покликані через них. Соф.1:8–9. І буде в день жертви Господньої: Я відвідаю князів та синів царя та всіх, хто одягається в одежу чужинців; відвідаю того дня всіх, що перестрибують через поріг, які наповнюють дім Господа свого насильством і обманом. І буде в день жертви Господа Я відвідаю князів та царських синів та всіх одягнених в чужинську одежу. І відвідаю всякого, хто зарозуміло вступає на поріг того дня, і які наповнюють дім Господа Бога свого неправдою та скорботою. LXX: І буде в день жертви Господа, і простягну Я помсту на князів і на дім царя і на всіх, що одягаються в одежу чужі; У день юдейського полону, коли весь народ має бути скорботний, повстане Господь і на князів, які ще вранці пили сикеру, і проти синів царя, або всіх осіб царського роду, і проти всіх, одягнених в одежу чужоземну, тобто замість шанування Бога тих, що поклонялися ідолам, і проти всіх, які високо. гордих, які гордовито і з гордою свідомістю своєї гідності сходять на щаблі храму та на поріг святилища. Далі, оскільки в словах, перекладених нами: які зарозуміло вступають на поріг [храму], згідно з Єврейським текстом може бути перекладено: які переступають поріг , то в історичному відношенні цьому місцю має надати і такий зміст: Я помститимуся тим, які, - згідно з першою книгою Царств, - не зневажають з презрением наповнили дім [або: храм] Господа Бога свого не лише ідолослужінням, а й неправдою, злочинами та всякого роду обманом, так, що до помилок у вірі приєднується ще несправедливість щодо підлеглих та обман ближніх. Але коли вже ми почали пояснювати образне значення, то перейдемо до нього: Відвідування Господа буде в приході та стражданні Спасителя, тобто в день жертви Сина Його, проти первосвящеників і священиків народу Юдейського і проти царського дому. Бо до цього часу тривали царі Юди від племені Давида, згідно з пророцтвом Якова: «Не збідніє князь від Юди і вождь від стегон Його, доки не прийде призначене йому, і Він буде очікуванням народів» (Бут.49:10); дійсно, після жертви Господа відібрано царство в юдеїв. [Далі] каже: І проти всіх, хто одягнувся в одежу чужоземну, що відступили від покриву та шати Господньої і покрилися своїми помилками. І помщу явно всім, що перебувають у прибудовах [храму], тобто які виступили з храму Божого: і хоча вони мали б бути всередині його, але через гріхи свої вийшли геть, і відступили від церкви Божої, наповнюючи храм Божий безбожністю та скорботою. Так слід розуміти стосовно першого пришестя Спасителя. А оскільки ми вже одного разу витлумачили це і стосовно кінця світу і дня суду, який всі називають днем [або: в день] Господа, то повинні знати, що в той час буде відвідування Господа проти князів і пастирів, які поїдають молоко від овець і, знімаючи шерсть, що не хвилюються про хвороби стада, так само, як і марнославяться тим, що вони – сини Царя Христа, [нарешті] і проти тих, які одягнені в одяг чужі. Вбрання синів царя і вбрання князів є Христос [або: Христове], яке ми отримуємо [або: отримали] у хрещенні, згідно з словами: «Наділіться Христа Ісуса» (Рим.13:14) і: «Наділіться нескінченним милосердям, добротою, смиренністю, лагідністю, довготерпінням» (Кільк.2). У цих словах заповідається, щоб ми зодягнулися в нову небесну людину на зразок Творця нашого і відклали одразу стару людину зі ділами її (Еф.4:22). Отже, хоч ми й повинні були вдягнутися в такий одяг, проте наділяємося в жорстокість замість милосердя, в нетерпіння – замість довготерпіння, в неправду – замість праведності, і, як я вже сказав одного разу, – у пороки замість чеснот, тобто в Антихриста – замість Христа. Тому про людину такого роду і говориться: «І зодягнений був лихослів'ям, як ризою» (Пс.108:18). Отже, Господь явним чином помститься під час пришестя Свого навіть тим, які хоч мали б перебувати в церкві з добрими справами, але самі викинули себе нечестивою поведінкою своєю і віддані сатані звертаються в боці храму і навіть не в боці, а перед межами, що більш ясно виражається грецькою πρότολα. Помста буде спрямована і на всіх тих, які наповнюють Церкву різними неправдами та гріхами, безбожністю та брехнею та змішують кров із кров'ю. Якби ми побажали розуміти це місце по відношенню до душ окремих осіб, то під князями і домом царя повинні розуміти помисли ( λυγισμού ) і почуття ( και αἱσθ ή εις ) [як додає в інших місцях] і саму душу, яка має бути притулком; а відповідно з вищевикладеним тлумаченням одягу чужі і т. д. ми повинні відносити до кожного з віруючих, які хоча мали б зодягнутися в Христа і завжди перебувати всередині [церкви], покрили себе різними шатами гріхів і віддалилися від Церкви, тобто зборів святих, і замість чеснот наповнили храм. Соф.1:10. І буде того дня, каже Господь, крик біля воріт рибних та ридання біля інших воріт і велика руйнація на пагорбах. І буде в день той, каже Господь, сильний крик від воріт рибних та ридання від воріт других і велике мук від пагорбів. LXX: І буде в той день, каже Господь, сильний зойк від воріт, що вколюють, і ридання від [воріт] других і велике терзання від пагорбів. У день жертви Господа, коли Він простягне руку Свою на Юду та на всіх мешканців Єрусалиму, і коли вороже військо обкладе його з усіх боків, буде страшний крик з боку воріт рибних, і ридання з боку воріт другого, і мука велика з боку пагорбів. Воротами рибними називалися ті, що вели в Діосполіс та Йоппію), серед усіх доріг Єрусалиму це була найближча до моря, про що повідомляє і Ездра [Неемія?]: «Ворота ж рибні влаштували сини Асная, вони покрили їх і поставили двері стулчасті і влаштували замки і запори» (3). А слова його: і ридання від других позначають ворота другої стіни з того ж боку, про які написано в 4-й книзі Царств: «І увійшов Хелкія священик і Ахікам, і Ахабор» [або: Ахобор], «і Софан, і Асаія до пророчиці Олдам, сина Хаража, сина Телави, Єрусалимі в другій» (частини) (4Цар.22:14). Під великим мукою від пагорбів говориться [про нещастя] від гори Сіон і від більш піднесеної частини міста, тому що після взяття більш високих місць і фортеці міста, [ворогам] буде набагато легший і зручніший напад. А якби ми захотіли під цим днем, якими [нам] загрожує Господь, розуміти, як і раніше, день суду, той день, коли Старий денмі має сидіти на судищі, коли мають бути відкриті книги та оголене сумління кожного окремо; то тоді саме виповниться [пророцтво] про волання від воріт вколюючих (Дан.7). Дійсно, ворота очей будуть першими, через які представляться нам наші гріхи, і весь видимий блиск і образ колишніх злочинів, пороків і розкоші буде виставлений на середину [перед усіма]. Тоді, насправді, здійсниться те, що написано: «Ось людина, і діла його перед лицем його» . Отже, совість мучитиме його, і внаслідок уколів її він заволає від воріт перших, або від воріт очей своїх, і навіть ридатиме від воріт других, під якими ми можемо розуміти вуха. Бо покарання [за злочини] будуть відчуватися переважно через ті почуття, через які пороки проникали [в душу], коли ми побачимо, що ми зробили, навчені словом звинувачення, і слухаючи перелік усього ряду гріхів, і коли повалимося в риданні, і коли в нас обернеться на прах, то все, що в нас обернеться в прах, усе, що в нас обернеться в прах, усе, що в нас обернеться в прах все, причини нашої сліпоти та глухоти. Або ж безсумнівно [це означає, що] коли чудові слова і вчення, що виходить від Вишнього, вразять і розтрощать нас, і коли насправді здійсниться те, що сказано: «Я рикав, як лев, від зітхання серця мого» (Пс.37:9), так що жертвою Богу буде сок. людях, які не зробили таких великих гріхів, щоб їх можна було порівняти з горами, будуть розтрощені пагорби; а в дияволі та ангелах його руйнуються вершини гір. Багато хто думає, що в історичному значенні віднесене нами до часу Вавилонян, повинно бути розуміється щодо першого пришестя Спасителя, коли за надмірні гріхи і шалені крики народу: «Кров Його на нас і на синах наших» (Мф.27:25), Єрусалим був оточений військом і натовпом лихо, і Тітом (порівн. 4Цар.2:23–24). Правда, таке розуміння більше відповідає нашій вірі, але при цьому ми повинні знати, що пророцтво може відповідати і попереднім історичним подіям, або навіть, що перше полон є прообразом другого полону і остаточної руйнації Єрусалиму. Оскільки adagim ( הדגים ) в Єврейському позначає не: ворота уколывающих , а ворота рибні , то переносному значенні слід зазначити те, що у Єрусалимі є ворота рибні, через який вносять риб хороших, які відокремлені від риб негідних, а ті, які, при вході інших. Безперечно і те. що в кінці при знищенні світу відридають від воріт перші ті, які не зберегли свого хрещення; від брами другої заплакають ті, що не принесли покаяння у своїх гріхах. І буде велика скорбота на пагорбах, які через гріхи не схилилися, щоб підкоряти вию свою та оплакати свої злочини. Справді, через ці дві брами хрещення і покаяння відбувається або вступ або повернення до Єрусалиму, тобто до Церкви Божої. Соф.1:11. Ридайте, мешканці нижньої частини міста, бо зникне весь торговий народ і винищені будуть обтяжені сріблом. Ридайте, мешканці нижньої частини товчені: замовк увесь народ Ханаана. LXX: Плачте ви, що живуть у країні відвіданої: бо весь народ уподібнився до Ханаана. Слово pila (товчачи), по-єврейськи виражене словом machthes ( מכתש ) і перекладене у Акіли εἰς τόν ὄλμον , не повинно бути читаємо з першим коротким складом, тобто не повинні ми розуміти його в значенні ρα знати, що йдеться тут про предмет, у якому товчуть жито, про предмет, що має порожнечу, і придатний для вживання у лікарів, в якому головним чином товчуть ячмінні зерна. Можливо, хтось скаже, що він зрозумів, що означає слово "pila", але хоче знати, чому воно вжито в цьому місці. Так якраз уже почався опис взятого міста в словах: «Страшний крик від воріт рибних і ридання від воріт других, і велике мук від пагорбів» , то й тепер зберігається поступовість у порядку опису і йдеться про ридання тих, що населяють долину Силого. І чудово, що Писання не каже: «ви, що живуть у долині», «в хатині», а «в товсті», тому що вони розштовхуються подібно до того, як зерновий хліб товчуть шматком дерева зверху. Так і на вас прямує військо, вриваючись із воріт рибних, з воріт других і з боку пагорбів. Народом же Ханаан він назвав народ Юдейський, відповідно тому, що ми читаємо в книзі Данила: «Насіння Ханаана, а не Юди» (Дан.13:56) і про Єрусалим: «Батько твій Аморрей і мати твоя Хеттеянка» (Єз.16:3) і в іншому місці: Ос.12:7). Якщо ж згідно з тим і іншим перекладом ми захотіли б розкрити таємниче значення, то звичайно побачимо, що до криків і риданням порушуються ті, які принаймні гріховного бруду і занурені в саму глибину своїх злочинів, кажуть: «я загруз у глибокій грязюці і немає» [6] . Тому й додається: ви, що населяєте країну посічену. тобто душу вражену ранами багатьох неправд, або Церква, яка роздерта єресями і розколами, і яка при кожному ударі оплакує вбитих синів. А слова: Змовк чи уподібнився весь народ Ханаану, позначають те, що в день суду замовкнуть їхні злослів'я, а вуста, якими вони звеличувалися, і язик, що досягав навіть до землі, замовкнуть назавжди. І так як Єрусалим згрішив і тому прийшов у обурення, то і називається народом Ханаан, що означає обурення. Справді, він не може сказати: «Поставив ноги мої на камені» (Пс.39:3), а перебуває завжди в русі, як нетвердий і той, хто вагається подібно до води. Тому і святий чоловік Ной після пробудження від сну піддав прокляття ім'я Ханаана в словах: «Проклятий Ханаан отрок, він буде рабом братів своїх» (Бут.9: 25). Але грішники уподібнюються не тільки Ханаану, а за якістю та відмінністю гріхів їх один уподібнюється до Фараона, інший – велетня Німрода. І навпаки, за добрі діла і чесноти, оскільки шляхи чеснот різні, той приймає дух Авраама, цей – Мойсея, інший – Іллі, тому й говориться у Апостола: «ревно шукатимемо дарувань кращих» (1Кор.12:31). А хто насправді досконалий, – хоча б навіть у тій мірі досконалості, яка можлива для людської природи, – той відзначений богоподібністю. Винищені всі, закутані у срібло. LXX: Винищені всі сріблом, що звеличилися. – Ті, що покладаються на багатства, і мають таке надбання, що вважають себе ніби закутаними та огородженими своїм багатством, або – згідно з LXX, – ті, що були звеличені гордістю та зневажали бідного, будуть знищені в день пришестя Божого гніву. Разом з тим зверни увагу на те, що він не сказав: Загинуть ті, що звеличилися сріблом; але вже тепер, перш ніж на них прийшов день покарання, вони скинуті і загинули від того, що пишаються і завжди думають про свої багатства і служать їм. Я думаю, що той, хто зрозуміє сказане, вже не буде так сильно бажати тих багатств, в яких не загинуть тільки, а вже загинули [вони, що звеличилися]. Не повинно також думати і того, що загинуть тільки ті, що звеличилися сріблом, але відповідно до зазначеного роз'яснення загине і той, хто хвалиться знатністю роду; загине і той, хто хвалиться почестями; загине і той, хто виявляє гордовитість; загине і той, хто марнославиться силою; загине і той, хто зніжений подібно до жінок, відрощує волосся на голові, висмикує на руках, вигладжує свою шкіру, зачісується перед дзеркалом, - що головним чином є пристрасть і божевілля жінок. Але якщо хтось захоче звеличуватися і пишатися священною гордістю, той нехай звеличується з апостолами, коли буде удостоєний витерпіти ганьбу за ім'я Ісуса Христа, нехай радіє з Апостолом, який веселився в випробуваннях, знаючи, що «скорбота робить терпіння, терпіння породжує надію. ). Соф.1:12. І буде в той час: Я зі світильником огляну Єрусалим і покараю тих, що сидять на дріжджах своїх і кажуть у серці своєму: Не робить Господь ні добра, ні зла. І буде в той день: Я досліджую Єрусалим зі світильниками, і буде відвідування Моє проти тих людей, що міцно сидять на покидьках своїх: які говорять у серцях своїх: «Не зробить Господь добра, не зробить і зла» . LXX: І буде в той день, Я досліджую Єрусалим зі світильником і помщу чоловікам тим, які не радять про варту свою і кажуть у серцях своїх: «Не зробить Господь добра, не зробить і зла» . Під час і в день полону Єрусалиму, чи Вавилонянами, чи Римлянами (бо він залишив закон Господній і нечестиво вчинив проти Господа Творця Свого) досліджує Господь зі світильником усі таємниці Єрусалиму, і не потерпить, щоб хтось вислизнув невідомченим. Будемо читати оповідання Йосипа, і там знайдемо опис того, що навіть із помийних ям, печер, звіриних барлогів і могильних заглиблень витягували князів, царів, людей знатних і жерців, які під впливом страху смерті ховалися в цих місцях. І буде відвідування Моє, каже, проти тих, що покладаються на тіла свої і на сили свої, які в поносному розумінні ( διασυρτικῶς ) він називає підонками, - або гріхами, в яких майже загрузли ті, які, усуваючи Промисл, говорили, що Бог не є винуватець ні добра, ні зла, ні. злим, а все керується волею щастя і гасає невизначеною випадковістю. - А під час закінчення миру, - так як і воно називається днем ​​Господа, - досліджує Господь Єрусалим, тобто Церква Свою зі світильником, і направить помсту Свою проти людей недбалих, які не хотіли дотриматися варти своєї, тобто. зневажали накази Господні, і, крім того, стверджуючи, що вони грішать розумно, вимовляючи хуління у серцях своїх, ніби робити добро анітрохи не корисно, а робити зло анітрохи не шкідливо, бо Бог нібито не встановив ні нагороди за чесноту, ні покарань за злодіяння. Єрусалим же (що раніше називався Євус, тобто зневажений), або Церква, яка колись була зневажена язичниками, і була граліщем демонів, правильно названий Євус; а після того, як у ній почав мешкати мир Божий, і у світі стало місце її, додане [до неї] було ім'я Єрусалим. Отже, - про це ми вже часто раніше говорили, - внаслідок того, що останнім часом з множенням беззаконь, охолоне любов і світло сонця відступить від Єрусалиму буде таке спустошення, що навіть обрані Божі ледве врятуються (Мт.24:22–25): тоді Господь при світлі Слова і виставить їх на вигляд, і навіть за кожне святе слово буде суд і покарання, але не проти грішників (бо і гріх може отримати прощення), а проти недбалих людей, про яких говориться в Авакума: «О насмішники! Уважно дивіться і спостерігайте» ( Авв.1:5 ) та в іншому місці: «Чому Ти не звертаєш погляду на тих, хто зневажає?». і потім: «Хто ж зарозумілий і глузливий, чоловік гордий» та ін. Помста буде проти тих, що не зберегли варти, на якій поставлені від Господа і говорять у серцях своїх: «Не зробить Господь добра, не зробить і зла» , не в тому сенсі, що Господь робить зло, а в тому, що злом здається покарання тому, хто його зазнає. В іншому випадку злим виявиться і ніж лікаря, який обрізає рани і видаляє тіло, що загнило. Злим буде й батько, що карає сина, щоб виправити його від вад; злим буде й наставник, що приборкує учня, щоб виховати його: «Бо всяке покарання нині здається не радістю, а смутком; а потім уже воно подає плід світу тим, що були навчені через нього» (Євр.12:11). Соф.1:13–14. І обернуться багатства їх на видобуток, і доми їхні в занедбаність; Вони збудують доми, а жити в них не будуть, насадять виноградники, а вина з них не питиму. Близький великий день Господа, близький, і дуже поспішає: вже чути голос Господнього дня; гірко заволає тоді й найхоробріший! І буде їхня фортеця на виснаження, і дім їхній на спустошення. І збудують будинки, але не житимуть у них, і насадять виноградники, але не питиму вина від них. Близький день Господній великий: близький є і надто швидкий. LXX: І буде їхня фортеця на розкрадання, і будинки їхні будуть розграбовані. І збудують вони дому, але не будуть мешкати в них, і насадять виноградники, але не питиме вина від них. Бо близький день Господній, близький і надто швидкий. Зрозуміло, що після того й іншого полону всі війська їх будуть порубані, будинки зриті вщент, а поля та виноградники спустошені: і довготерпіння Боже вже не буде до них. Але оскільки вони будуть говорити пророкам, що це буде тільки згодом через багато днів, то прийде на них великий день Господній і прийде дуже скоро. У переносному значенні: коли прийде день суду або смерті і відходу зі світу кожної людини, тоді вся сила їхня зменшиться, так що те, що мало силу зла і повставало проти Господа, ослаблене й скорботне звернеться на краще. Це подібно до того, як якщо хтось забере силу розбійника, морського грабіжника, злодія і зробить їх безсилими: їхні ослаблені члени, якими вони раніше зловживали, перестануть чинити чинність. А наступні потім слова: І будинки їх у пустелю позначають те, що в Церкві є багато хто, що влаштовують Сіон на крові та Єрусалим на беззаконнях, яким буде на користь те, що будинки їх будуть зруйновані. Читатимемо книгу Левіт, де наказується зруйнувати дім, заражений проказою (Лев.14:36–41); А оскільки проказа наполегливо тримається і поширюється, то й каміння його, і дерево, і все сміття наказується винести за місто і кинути в нечисте місце. Щось подібне містить у собі те, що пишеться на початку книги Єремії: «Ось Я дав мої слова в уста тобі; ось Я відставив тебе нині» [або без слова: нині] «проти народів і царств, щоб викорінювати, руйнувати та розсіяти, і щоб будувати та садити» (Єр.1:9–10). Руйнують будівлю дуже худу, щоб потім збудувати хорошу. Виривається з коренем рослина непридатна, щоб дати місце рослині доброму. Тому ми й читаємо у Соломона: «Краще жити просто неба, ніж у новому домі наприкінці позову з неправдою» (Прип.21:9). Отже, Бог, як Благий, руйнує доми тих, що загрузли в бруді своєму і говорили в серці своєму: «Не зробить Бог добра, не зробить і зла» і не дозволяє їм жити в будинках прокажених та нечистих, і не допускає їм пити вина від виноградників, що вони насадили. Справді, якби вони насадили виноградник Сорек, виноградник по правді обраний, то вони пили б вино своє і були б п'яні з патріархами Ноєм та Йосипом опівдні (Бут.9:20–21,43:16); а тому що вони говорили: «Не зробить Бог добра, не зробить і зла, і тому що виноград їх від виноградника Содомлян, і відростки їх від Гоморри, виноград їх – виноград жовчі та грона» [їх] – «гроно гіркоти для них, вино їхнє – лють драконів і невиліковна 3:3 то хоч і насадили вони виноградники, але вина від них не пити не будуть. У таємничому значенні говориться: «від Содома і Гоморри», бо всяке їхнє насадження загине. Бо якби вони перебули в тому, що почали, так що були б ніби раєм Божим, а не скінчили злом, так що зробилися як би єгипетською землею, насадження їх залишилося б. Подібно до цього і те, що в псалмах говориться про Єгиптян: «Виноградники їх побив градом і шовковичні дерева ожеледицею» (Пс.77:47). Бог, як премилосердий, убив і винищив всяке насадження єгипетське та дерева, які, що виросли в Єгипті, дають криваві плоди, щоб ті, що зробили зле насадження, не пили і не їли від плодів їх. Близький і надто скоро настає день Господа великий, якому ніхто не може протистояти. Близький він або через вічність [Бога], тому що ніщо для нього не довго, або через величину покарання, оскільки довготерплячому ніколи не здається віддаленим покарання, яке має бути послане. Або ж, як ми вище сказали, він близький тому, що ми відходимо від світу, і смерть кожного послужить кінцем світу [для нього]. І день цей її тільки близький, але й настає дуже швидко, так що в додаванні слова надто показується раптовість його наближення. Соф.1:15–16. День гніву – день цей, день скорботи та тісноти, день спустошення та руйнування, день темряви та мороку, день хмари та імли, день труби та лайливого крику проти укріплених міст та високих веж. Гіркий голос Господнього дня: сильний буде мучитися тоді; день той – день гніву, день скорботи та тісноти, день спустошення та лиха, день темряви та мороку, день туману та вихору, день труби та військового крику проти укріплених міст та проти високих кутових веж. LXX: Голос дня Господнього став гірким і жорстоким; день той – день гніву, день скорботи та злиднів, день лиха та смерті, день темряви та вихору, день туману та мороку, день труби та крики проти укріплених міст та високих кутових веж. Згідно з вищесказаним, приймай це стосовно або до полона Вавилонського, або до полона остаточного Римського, у пророкуванні якого і Господь оплакував Єрусалим у словах: «Єрусалиме, Єрусалиме, що б'є пророків і камінням побиває посланих до тебе» (Мф.23:3). І справді, призначено покарання [за кров, починаючи] від крові Авеля праведного, до крові Захарії, якого вони вбили між храмом і вівтарем (Бут.4:10 і 2Пар.24:20–21), і, нарешті, кричачи про Сина Божого: «Кров Його на нас і на дітях наших»:5 бо вони викликали Господа на гіркоту страждань: у день встановлений від Господа, цього дня в приниженні будуть не якісь слабкі, а найсильніші мужі, і до кінця вибухне гнів над ними. І хоч і раніше вони часто переносили гнів Господа, але той гнів не був гнівом до кінця і повного знищення. Яка потреба тепер описувати, наскільки великі лиха перенесли вони під час того й іншого полону, і яким чином відкинули світло Господа ходили в темряві й мороці, і ті, хто не хотів слухати трубних звуків урочистих днів, почули жахливі крики воюючих? А щодо укріплених міст і високих кутових веж Юдеї, які зруйновані вщент, краще судити, – на мою думку, – очима своїми, ніж на слух: нам, які зараз перебувають у цій галузі, можна наочно перевірити істину того, що написано. Від великих міст колись ми бачимо тепер ледь помітні сліди руїн. У Сило [Силому], де були скинія та ковчег Завіту, показують лише підстави вівтаря. Гаваю, відоме місто Саула, зруйновано вщент ( Суд.20:20 ). Від Рами та Вефорона, та інших знаменитих міст, збудованих Соломоном, показують лише залишки у маленьких поселеннях. Читатимемо Йосипа і пророцтво Софонії, і знайдемо [або: знаходимо] [в останнього] історію першого. І це має сказати не тільки про полон, а й тепер віроломні найманці після побиття рабів Божих, а потім навіть Сина Божого, коли звернулися до сумних ридань, не отримують доступу до Єрусалиму; і щоб дозволити собі оплакувати руїни свого міста, вносять плату; так що ті, що колись купили кров Христа, тепер купують сльози свої, нехай їм не буде навіть плач їх безоплатним. У день річниці взяття та руйнування Єрусалима римлянами ти можеш бачити, як приходить [туди] народ, вкрай засмучений, як стікаються літні жінки та старі багаторічні, одягнені в рубища, що явно свідчать про гнів Божий, як у тілах своїх, так і в одязі. Збирається натовп нещасних, і в той час як знаряддя страти Господа сяє і розповсюджує промені Його воскресіння, а з гори Оливної виблискує подібно блискавці знамення хреста, нещасний народ оплакує руїни храму свого, і тим не менш не збуджує він щеплення, ще сльози руки по течії, ще сльози течуть розкуйовджені, а солдат уже вимагає плату за те, щоб дозволити їм поплакати ще. І хто, бачачи це, сумнівається про день мук і утисків, про день спустошення і лиха, про день темряви та мороку, про день туману і вихору, про день трубних звуків та воєнного крику? Справді, в день скорботи своєї вони вживають труби, і, згідно з пророцтвом, звуки урочистості звернулися до ридання. Вони плакають над прахом святилища, і над зруйнованим вівтарем, і над містами, колись укріпленими, і над високими крилами храму, з яких колись скинули Якова, брата Господнього. Це треба сказати щодо полону юдеїв. Втім, якщо, - як вище, - ми будемо відносити день Господній до кінця світу, або в смерті кожної людини, то значення буде очевидним те, що голос дня Господнього гіркий, сповнений неминучих лих і гніву, і що міцний буде мучитися тоді; бо навіть святі, хоч спасуться, але ніби через вогонь. День той є день мук і тісноти, спустошення та лиха, в який вигукують: «Горе нам, бо ми стали нещасними». День мороку: «Бо той, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла» (Ів.3:20); а хто буде ненавидіти світло, тому за потребою йде темрява. День той буде днем ​​туману та вихору, бо прийде на нього буря Господня і пролунає трубний звук, на який вказує Апостол у словах: «В останній трубі» (1Кор.15:52); справді, це буде день трубних звуків і військових криків проти міст укріплених, які збудували вони собі разом з Каїном у гріхах багатьох, і проти високих кутових веж, тобто розбещених діянь, що ухиляються (або відступають) від прямого шляху Господнього. Тому і викриваються Спасителем лицеміри ( υποκρὶται ) фарисеї, які роблять поклоніння [або: моляться] на кутах площ (Мт.6:5). Бо шлях прямий і ведучий до раю вузький, і тісний шлях, що веде до життя. Шлях же, що веде до смерті, кривий, має кути, звивистий, широкий і просторий (Мф.7: 13). І разом з тим у строгих словах Господа вбачай милосердя, саме в тому, що цей день є день гіркоти та гніву, мук, трубного звуку та військових криків для того, щоб були зруйновані міста, погано укріплені та кути загибелі. Соф.1:17–18. І Я стискаю людей, і вони будуть ходити, як сліпі, бо вони згрішили проти Господа, і розкидана буде кров їхня, як порох, і тіло їхнє, як послід. Ні срібло їх, ні золото їх не може врятувати їх у день Господнього гніву, і вогнем ревнощів Його пожереться вся ця земля, бо винищення, і притому раптове, зробить Він над усіма мешканцями землі. І Я утискатиму людей, і вони будуть ходити, як сліпі, бо вони згрішили проти Господа, і проллється кров їхня, як порох та їхні тіла, як послід: але й срібло їхнє та золото [Вульг. додає: їх] не зможе звільнити їх у день гніву Господа, і у вогні ревнощів Його буде пожерта вся земля: тому що з поспішністю зробить Він винищення всіх, що населяють землю. LXX: І Я буду утискувати людей, і будуть ходити, як сліпі, бо вони згрішили проти Господа, і проллє кров їхня, як порох, і тіла їхнє [розкидає] як послід биків [або: буйволів]; і срібло їх, і золото їх не зможе відібрати їх у день гніву Господи, і в огні ревнощів Його вигубиться вся земля, бо винищення з швидкістю створить Він над усіма, що населяють землю. Відповідно до зазначеного вище значення не важко стверджувати, що зазнав все це Єрусалим, покараний за смерть Господа на хресті, бо явлення Господа припинилися в ньому, і були в утиску всі люди по всій Юдеї, і внаслідок великого гноблення вони ходили, як сліпі, не знаючи, що робити. А вони перетерпіли все це тому, що згрішили проти Господа, тобто Сина Божого. Так як вони пролили кров пророків і кров Христову, то і їхня кров пролита по всій країні як порох, а тіла їх залишилися непохованими, як послід на поверхні землі. Навіть багатії їхні, що збирали золото та срібло з великою неправдою, не могли звільнитися від дня гніву Господнього через багатства свої, бо вогонь ревнощів Господа, що загорівся проти них, пожер всю їхню область. І невеликий був проміжок часу, бо лише через сорок два роки після хресної смерті Господа, Єрусалим був оточений військом і з швидкістю почалося пограбування його, і не тільки його, але й усіх мешканців Юдеї. А наприкінці, як світу, так і кожної людини мучитиметься ті, які продовжували залишатися людьми і померли, як люди. І будуть вони ходити, як сліпі, бо вони втратили світло чеснот, і не матимуть місця для покаяння. І все це зазнають вони, бо згрішили проти Господа. Справді, якщо Господь [або: Господня] є праведність, істина, святість та інші чесноти, то кожен, хто вчинив несправедливо, збрехав або вчинив розпусту та [інші] пороки, згрішив перед Господом. Але наступні потім слова: проллється кров їхня, як порох, і тіла їх як послід биків, здаються неспроможними, якщо стверджуватимемо, що у воскресіння мертвих і наприкінці світу, і під час суду буде проливатись кров, і тіла будуть кидатися, як послід. Те ж саме щодо слів, звернених до Ноя: «І кров душ ваших Я стягну від руки всіх звірів і від руки людини, і від руки брата Я стягну душу людини, яка проллє кров людини: кров його буде пролита за кров того» (Бут.9:5–6) [треба сказати], що було б смішно відносити їх до н життя. Справді, скільки людей пролило кров, проте кров їх не пролита? А інші вбили людину отрутою чи через удушення. І хоча людина померла, проте кров її не пролита? Яким чином Бог на помсту проллє кров таких, коли вбивця не пролив крові? Отже, під кров'ю людини має розуміти життєвий початок, – τὸζωτιχὸν α ἶ τος , – яким вона харчується, тримається і живе; якщо хтось розвіє його чи через спокусу, чи через хибне вчення, той у день судний буде сам розсіяний, тобто. буде змушений втратити те, що вважав для себе джерелом життя, Відповідно до крові цього роду, потрібно розуміти і ту плоть, про яку Ісайя говорить: «Кожна плоть - трава» (Іс.40: 6), і Господь у книзі Буття: «Не залишиться Дух Мій в людях з них, бо вони плоть; а Апостол говорить про ту й іншу разом: «Плоть і кров не можуть опанувати царства Божого, і тління не успадковує нетління Божого» (або без слова: Божого) (1Кор.15:50). Отже, у день кінця, чи то спільного, чи приватного, всяка пролита кров заволає до Господа і виступить на середину перед усіма, і діяння криваві та земні будуть кинуті, як порох і послід, а золото і срібло не зможуть звільнити багатіїв від дня гніву, бо вмирає з ним. твоя в тебе, і кому буде те, що ти приготував» (Лк.12: 20)? Це не те, щоб ми заперечували спасіння багатих від смерті через золото і срібло, «Бо відкуплення для душі чоловіка – багатства його» (Прит.13:8), а те, що багатства не зможуть звільнити тоді, коли багаті будуть змушені залишити їх; бо земля і все земне буде винищено ревністю Божою. А під ревністю розумій також того, хто любить Бога, бо якби Він не любив душі людської, то ніколи не ревнував би за неї, і не мстився б за гріх дружини [цей] подібно до чоловіка, який, якщо не любить [дружини], не гнівається за перелюб її. І раптом створить усе це Господь усім, хто населяє землю, – тим, що майже віддалися у владу землі, а не були прибульцями та мандрівниками на ній подібно до праведного, який каже: «Прибулець я на землі і мандрівник, як усі батьки мої» ( Пс.38:13 ), і знову в іншому місці, не бажаючи з'явитися цим і словами: «Горе мені, бо мандрування моє продовжено» (Пс.119: 5). Бо ми, що перебувають у притулку цього тіла, болісно оплакуємо це: «Нещасна людина, хто звільнить мене від цього тіла смерті» (Рим.7:24)? Соф.2:1. Дослідіть себе уважно, досліджуйте, народ неприборканий, доки не прийшло визначення - день пролетить як м'яка - доки не прийшов на вас полум'яний гнів Господній, доки не настав для вас день люті Господньої. Зійдіться, зберіться ви, народ, недостойний любові, перш ніж наказ [Господа] породить день, що пролітає, як хмара пилу, перш ніж прийде на вас полум'яний гнів Господа, перш ніж прийде на вас гнів обурення Господнього . LXX: Зберіться і тісно з'єднайтеся ви, народ ненаучений, перш ніж будете, як квітка одноденна, перш ніж прийде на вас полум'яний гнів Господа, перш ніж ринеться на вас день люті Господньої. Після опису лих, які прийдуть в день Господа, - згідно з вище представленим нами тлумаченням пророцтва щодо дворазового полону, - народ закликається до покаяння, і йому говориться: Зійдіться і зберіться, або як написано в LXX: тісно з'єднайтеся, тобто будьте пов'язані (як каже Апостол). е. народ недостойний любові Божої або: народ ненаучений , - про який говориться у Повторенні Закону: «народ божевільний і безглуздий» (Втор.32: 6) і в книзі Єремії: «Без користі вражав Я синів ваших: ви не прийняли діяння напочатку після - на проставлені за - пророцтво після - на проставлено за - пророцтво після - на проставлено за - про; (бо воно прийде так швидко, як пил, що легко носиться), перш ніж вразить вас лють Божа. Разом з цим зверни увагу на Боже милосердя: для розсудливих було достатньо описати швидке наближення тих, що мають настати лиха; насправді Він не хоче накласти покарання, а хоче лише налякати тих, які мають постраждати; тому сам закликає до покаяння, щоб не виконувати погроз. Взагалі ж усе суспільство віруючих і тих, що називаються народом Божим, закликається до зборів до Церкви, і говориться їм: Зійдіться до Церкви, з'єднайтеся між собою [або з нами] в любові та світі, ви, народ ненавчений, що не хоче прийняти Божого розуміння і мати пізнання наказів Його; а той, хто насолоджується багатством, здоров'ям тіла і принадами світу цього, як і пожадливістю тіла, тим, що як квітка в'яне протягом одного дня. А тому говорю вам: «Зійдіться, з'єднайтеся! щоб ви не захотіли, – коли настане день судний і пройде будь-яка слава ваша, – приносити покаяння, коли не буде місця покаянню, а лише покаранням». Можеш, хтось запитає: «Яким чином це саме можна зрозуміти стосовно кожного, хто відходить із цього життя»? Для цього мова наша звертається до кожного окремо: О ти, зайнятий справами цього віку, що бігає по різних країнах, звернися до Церкви святих, приєднайся до життя і союзу тих, які, як ти бачиш, угодні Богу, і примуси розхитані члени душі своєї, не з'єднані один з одним, до єдиного скріплення в її мудрості, заключи «Втіштеся, руки розслаблені, утвердіться, коліна немічні» (Іс.35:3) і не хвалиться добробутом плоті та її розквітом, що минає безслідно, Бо всяка плоть є трава, і кожна слава його, як трав'яна квітка. Висохла трава, і цвіт опав: слово ж Господнє перебуває на віки. Якщо ми колись побачимо кого-небудь, відданого [ як додають деякі ] почестям світу цього, і зайнятого збиранням багатств, а в Церкву приходить або дуже рідко, або ж ніколи не приходить, то можемо користуватися висловлюваним тепер уривком відповідно до цієї нагоди і сказати такій людині: наказів Господа, перш ніж мине слава твоя, і перш ніж прийде на тебе день полум'яного гніву Господа». Соф.2:3–4. Шукайте Господа, всі смиренні землі, що виконують Його закони; спробуйте правду, спробуйте смиренномудрість; Можливо, ви сховаєтеся в день Господнього гніву. Бо Газа буде покинута і Аскалон спорожніє, Азот буде вигнаний серед дня, і Екрон викоріниться. Шукайте Господа, всі лагідні землі, що чинили суд Його; шукайте праведного, шукайте лагідного: може бути якимось чином ви сховаєтеся в день полум'яного гніву Господнього. Бо Газа буде зруйнована, і Аскалон обернеться до пустелі; Азот вони залишать опівдні, і Аккарон буде зритий вщент. LXX: Шукайте Господа, всі смиренні землі, чиніть суд і шукайте правди, і будьте в злагоді з нею, щоб вам сховатися в день гніву Господнього, бо Газа буде розграбована, і Аскалон обернеться в пустелю, і Азот буде покинутий опівдні, а Аккарон буде зритий дощенту. Смиренним землі називається не той, хто принижений смиренністю, однією з чеснот, а той, хто принижений гріхами і тому вже не може разом із Христом сказати: «Навчіться від Мене, тому що Я лагідний і смирен серцем» (Мф.11: 29); бо кожен, хто упокорюється, піднесеться. А в іншому місці мова звертається до святого: «Чим більшим будеш ти, тим більше упокоряйся, і здобудеш благодать перед Богом» (Сир.3:18) А той, хто упокорений гріхами і обтяжений свідомістю злочинів, і каже: «Як тягар тяжкий, вони обтяжують на мені» (Пс.37). трудящі та обтяжені, і Я заспокою вас” (Мт.11:28). – Це сказано нами на початку відповідно до тексту LXX. А згідно з Єврейським текстом сенс інший. Справді, святим людям говориться так: що зберегли Мої заповіді, що знаходяться на землі і знають, що кожен, хто буде упокорений, буде наслідуваний, ви наслідували Мою лагідність, ви чинили правду, шукайте Господа в лагідності вашій. І якщо ви хочете знати, хто є Господь, то шукайте праведного, шукайте лагідного, «Бо Отець кожен суд віддав Сину» (Ів.5:22), Який буде судити праведно. І так як ви лагідні, то шукайте лагідного, щоб те, що у вашій лагідності є недостатнє, було заповнене тим, що є джерелом лагідності. І ось що я кажу вам: «Може бути ви якось сховаєтеся в день полум'яного гніву Божого», тобто Може бути випадково, - внаслідок того, що шукали Господа і чинили правду Його, - ви матимете можливість уникнути гніву в день, що наближається, і уникнути полону, який спіткає народ юдейський або соуден, або соудино, або соуди, або юдейський народ. Якщо ж він сумнівається або сумніваються] навіть про тих, хто чинив правду Його, кажучи: Може ви якось сховаєтеся в день полум'яного гніву Господа, то що буде з грішниками? Справді, спустошення юдейської землі буде настільки велике, і таке головне переможне Вавилонське військо досягне того, що той самий полон осягне наймогутніші міста филистимлян, які завжди були вам небезпечними противниками в боях. Газа буде зруйнована, Аскалон - звернений у пустелю, і Азот спричинять полон не украдкою, а після боротьби, т.е. д після перемоги при ясному (денному) світлі; і Екрон, що означає викорчовування, постраждає від імені його, тобто буде зрівняний із землею. – Це відповідно до буквального значення та єврейської правди. І відповідно до Сімдесяти Смирених землі, про яких було сказано вище, їм наказано здійснювати суд і шукати праведності, якою, на мою думку, є не хто інший, як Христос. А оскільки кожен, хто шукає, знайде (Мф. 7, 8), то нехай вони, зі свого боку, передають іншим те, що знайшли, тобто нехай навчають інших: «Яка користь таємна премудрість і скарб невидимий» (Сир. 20, 30). І я наказую вам це, щоб ви були покриті в день гніву Господнього, тобто при кінці світу, або при відході кожного з вас із цього життя, бо Газа, і Аскалон, і Азот, і Екрон зазнають різних кар. Дійсно, Газа означає: моя фортеця. Отже, ті, хто звеличений тілесною силою, або мирською владою, і разом з дияволом каже: «Я зроблю це з силою», будуть знищені і зведені на ніщо в день гніву Господнього. А Аскалон, - що означає: зважений, або: вбивство людиною, - коли прийде день гніву Господнього, відчує міру злочину свого і буде пригнічений тією вагою, яку чинив. А оскільки він полум'яно прагнув пролиття крові, і спокусив багато душ, і так як на ньому виповнилося слово: «Чоловіка кровожерного і хитрого гребує Господь» (Пс.5:7), то він не буде зруйнований, як Газа, а буде звернений в пустелю, і в порох спалений вогнем геен. Також і Азот, що по-єврейськи називається esdod ( אשדוד ), а нашою мовою: вогонь народження буде спустошений при повному світлі, бо він горів пожадливістю) і шаленів у запалі відтворення потомства. А так як у всіх перелюбників серця подібні до розпеченої печі (Ос.7:4), і вони ніби поранені палаючими стрілами, то не в темряві, не за таємним вироком, а опівдні, коли всі святі отримають повне сяйво, вони будуть кинуті в пітьму і не будуть мати жереба святих. А Аккарон , що означає: безпліддя або: викорінення буде і сам викорінений, тому що він не мав жодних плодів і хибним вченням своїм в кінець погубив дуже багатьох. Всі ці різні відтінки розумій також щодо пороків і гріхів душ і в тому значенні, що якість справи кожної людини вогонь зазнає в день суду (1Кор.3: 13). Соф.2:5–7. Горе жителям приморської країни, народу Критському! Слово Господнє на вас, Хананеї, земля филистимська! Я винищу тебе, і не буде в тебе жителів, і буде приморська країна пастушим вівчарником і загоном для худоби. І дістанеться цей край решткам дому Юдиного, і будуть пасти там, і в будинках Аскалона будуть увечері відпочивати, бо Господь, Бог їхній, відвідає їх і поверне їхній полон. Горе вам, жителі морського берега, народе смертний! Слово Господнє на вас, Хананеяни, земля филистимлян: і розпорошу тебе так, що не буде мешканця. І буде берег морський місцем відпочинку для пастухів та загоном для худоби; і буде берег морський належати тому, хто вціліє з дому Юди Там вони будуть пастися, а в будинках Аскалона відпочивати надвечір: бо відвідає їх Господь, Бог їхній, і відверне полон від них. LXX: Горе вам жителі морського берега, прибульці критські! Слово Господнє на вас, Хананеяни, земля чужинців! І погублю вас у оселі. І буде Кріт пасовищем стад та загоном для овець, і берег морський буде приналежністю тих, що залишаться від дому Юди. Над самими будуть вони пастися в будинках Аскалона: після полудня будуть ухилятися від лиця синів Юди, бо відвідає їх Господь і відверне їхнє полон. У історичному сенсі не важко зрозуміти значення, тому що в вищенаведених словах він сказав: Газа буде зруйнована, а Аскалон звернений в пустелю, Азот вони залишать опівдні і Аккарон буде зритий вщент. За найменуванням чотирьох великих міст Палестини слово Господнє звертається взагалі до самої області і їй пророкується так: «Горе вам жителі прибережної країни під час нашестя Вавилонянина, тому що й ті, що живуть поблизу моря або загинуть, або будуть відведені [в полон]». Але нікому немає сумніву, що земля Палестинян є Ханаан; і Я розпорошу тебе, каже Він, так що не залишиться жодного мешканця; і ти, що раділа колись розгрому Юдеї, дійдеш настільки спустошення, що всі твої найміцніші міста звернуться в загони пастухів. І після того, як Господь відвідає народ Свій, і накаже йому повернутися під проводом Зоровавеля та Ісуса, і вони збудують храм і знову відбудують Єрусалим, ти будеш необроблений в такій мірі, і настільки покриєшся тернням і кропивою, що пастухи з решти юдеїв будуть на південь на південь пополудні йудеїв будуть після полудня. місто, колись знамените. І це буде тому, що Господь відвідає Свій народ і відверне полон його. Чи сталося це, чи ще ні, це Богові відомо. До того ж нами тепер було припущено викладати історичну істину, лише повідомити те, що ми прийняли від євреїв. – А згідно з духовним змістом та перекладом LXX розуміння важко, і особливо тому, що вони не згодні [з нами] у перекладі. Справді, там, де ми переклали народ смертний, вони вжили вираз: прищільці Критські, - саме: в словах єврейських goi choretim (גףכרתי) замість goi, тобто народ, плем'я, вони прочитали gar, тобто е, прийшовець. вони побачили ім'я острова Криту. Нарешті, і Акила, і П'яте видання переклали: ἔθνος ὀλεθριον – плем'я смертельне , а Феодотіон: ἔθνος ὀλεθρίας – плем'я смерті , а також і Симмах: ἔθνος ὀλε , – все це роблять вони [згідно] з нашим перекладом. Потім, там, де ми вжили слова: І буде берег морський місцем відпочинку для пастухів, і всі тлумачі перебувають у згоді з цим перекладом, у LXX пишеться: І буде Кріт пасовищем для стад і загоном для овець. Отже, порівнюючи духовне з духовним і тримаючись вже розпочатого нами шляху перекладу Вульгати [народного видання], запитуємо: чи не читали ми де-небудь в іншому місці в св. Писання ім'я Криту? І, якщо тільки не обманююсь, – до діла йде наступне: «Критяни завжди брехливі, злі звірі, утроби ліниві: свідчення це істинно» (Тит.1: 12–13). Ті люди, які вагаються і захоплюються всяким вітром вчення в спокусі людей, у спритності помилок, вважали за краще бути прибульцями Критян, які то звідти, то звідси оглушуються різними хвилями моря, звучати подібно до міді Корибантів і, за словом Апостола, «подібні до кимвалу». – [вважали за краще бути прибульцями Критян], коли мали жити в землі сповідання, тобто в землі Юдейській; а оскільки вони є прибульцями Критян, то слово Боже, тобто загроза, звертається до них; і називаються вони землею Ханаан, що в постійному перебігу і безперервному русі, і землею чужинців, бо вони, відчужені від Господа, перебувають на морському березі, в країні Криту. Отже, слово Боже звертається до них, або наприкінці світу, або щодня через належать до Церкви людей, які разом з Апостолом можуть сказати: «Чи не шукаєте ви випробувати Христа, що говорить у мені» (2Кор.13:3), - [з загрозою], що вони будуть скинуті з Криту і вивергнуті з них; а країна та, що раніше містила череду смертельну, буде овчим двором Христа, і Юда, тобто. справжнє сповідання мешкатиме біля берега морського. А коли світ почне схилятися у вечорі [своєму] і з багатьох званих, небагато обраних і звані тих, що нині залишилися від Юди, будуть пасти тих, що раніше паслися серед моря, тобто на Криті, і в брехні; тоді вони знайдуть собі відпочинок у будинках Аскалона, тобто там, де колись поширювався вогонь диявола та [розливалася] кров убитих; справді слово Аскалон означає людиногубчий вогонь. І це буде тому, що Господь відвідає народ свій, і ті, що колись легко вловлювалися хитросплетеними доказами єретиків, [тепер], ніби повертаючись із полону, переможуть противників своїх і житимуть у їхніх наметах. А слова тексту LXX: Від імені синів Юди ми відзначили особливим значком, тому що ці слова не знаходяться в Єврейському тексті, і не внесені [в текст] в жодного з перекладачів, причому вони заплутують зв'язок і зміст уривка; це не тому, що буде важко знайти якимось чином потрібне значення для цієї вставки, а тому, що ми вже вирішили дотримуватися істини тлумачення і суду більш освіченого, ніж простого читача. Соф.2:8–11. Я чув ганьбу Моава та лайку синів Аммонових, як вони знущалися над Моїм народом і величалися на межах його. Тому живу Я! Говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Моав буде, як Содом, і сини Аммонові будуть, як Гоморра, надбанням кропиви, соляною вибоїною, пустелею навіки; решту народу Мого візьме їх на видобуток, і ті, що вціліли з людей Моїх, отримають їх у спадок. Це їм за зарозумілість їхню, за те, що вони знущалися та величалися над народом Господа Саваота. Страшний буде для них Господь, бо знищить усіх богів землі, і Йому поклонятимуться, кожен зі свого місця, усі острови народів. Я чув ношення Моава та лайки синів Аммонових, якими вони знущалися над народом Моїм і зарозуміло хвалилися над межами їхніми. Тому живу Я! Говорить Господь Бог: [Вульг. без: Бог] воїнства, Бог Ізраїля: Бо Моав буде, як Содом, і сини Аммона, як Гоморра, як висохлий тернина, соляні купи і пустеля навіки; залишки народу Мого викрадуть їх, і ті, що вціліли від племені Мого, володітимуть ними. Це буде їм за їхню зарозумілість, бо вони лихословили й величаво вихвалялися над народом Господа воїнств. І буде Господь страшний над ними: і наверне в ніщо всіх богів землі, і будуть поклонятися Йому мужі від свого місця, всі острови народів язичницьких. LXX: Я чув ганьбу Моава та безчестя синів Аммона, якими вони лаялися над народом Моїм і величаво хвалилися над межами Моїми. Тому живу Я, говорить Господь сил, Бог Ізраїля: бо Моав буде, як Содом, і сини Аммона як Гоморра, і Дамаск буде залишений, як стог на гумні і розорений на віки, а ті, що залишаться з народу Мого, розіб'ють їх, і вцілілі від племені Мого. Це буде їм за поругу їхню, бо вони лаялися і велично хвалилися перед Господом Всемогутнім; І з'явиться, Господь над ними, і винищить усіх богів народів землі, і будуть поклонятися Йому, кожен від свого місця, всі острови народів язичницьких. Як [інші пророки], - виключаючи Даниїла, який частіше [інших] мав видіння про чотири царства, і різні риси їх виклав то під тими, то під іншими образами (Дан.8), - [саме:] Ісая, Єремія, Єзекіїль роблять так, що після видіння Юди звертають своє пророче слово, і вони промовляють, і вони промовляють, і вони промовляють, що вони пророче те, що буде з ними відповідно до особливих якостей ( ἱδι ώ ματα ) кожного з них, і більш-менш тривало зупиняються над описом їх; так і пророк Софонія тепер слідує тому ж порядку, хоч і коротко. Справді, після филистимлян, проти яких грізне слово було вище за інших, Газа, каже, буде зруйнована, Аскалон буде звернений у пустелю, Азот буде покинутий опівдні, а Аккарон зритий дощенту. А тепер розкривається пророцтво проти Моава та синів Аммона, або, як додано у LXX, проти Дамаска, який в Ісаї (Іс.17) називається Арам, [це] тому, що вони, допомагаючи Навуходоносору, спустошили Юду, поправили святиню його і зруйнували храм, і на храм, і на храм. Бо Навуходоносор і Халдеї, після руйнування міст Юдейських, зазнали гноблення й інших племен, і сталося так, що ті, що нападали на народ Божий, самі також зазнали тяжкості тих же лих, і того Юду, якого самі розраховували мати серед своїх підданих, мали побратимів у рабстві. Отже, ще в царство Йосії, перш ніж прийде полон, і перш ніж Єрусалим і храм будуть зруйновані, пророцтво звертається проти нападників [на народ Божий], щоб ті, що мають колись настати лиха народу Божого, були полегшені лихом [або: лихами] інших народів. Чув Я, каже, ганьбу Моава, що нині називається Ареополіс і лайки синів Аммона, що також є місто Аравії, називається Філадельфією і є друге місто після Бостри, - [поношення та лайки], якими вони безчестили народ Мій і, відтіснивши своїх юдеїв, поширили кордонів. Тому, як вони злословили Мене і зневажили народ Мій, Я, Господь воїнств, що може виконати свою загрозу, і Бог Ізраїля, в особі народу Свого Сам терпить образу, зроблю так, що Моав буде, як Содом, і сини Аммона, як Гоморра. Читатимемо подібні видіння в Ісаї та Єремії, і там відкриємо теж, що тепер читаємо тут. [Вони будуть як] висохлий тернина, як соляні купи і пустеля на віки, замість чого LXX перевели, - не знаю, з якою метою, - Дамаск, остаточно зруйнований і покинутий; якщо я не помиляюся, вони були введені в оману двояким значенням слова, бо слово сухість по-єврейськи mamasac ( םםשק ) по зміні першої літери мем в далет має інші літери ті самі, як і слово damasec , що означає Дамаск . Але питається, яким чином ці міста, тобто Моав і сини Аммона, приведені в стан Содома і Гоморри, і як вони не будуть знову відновлені ніколи, залишаючись купами висохлого терну і соляних брил? Що вони дійсно були спустошені, як Содом і Гоморра, показати це нітрохи не важко. Але наступні потім олова: Залишені будуть на віки ми або будемо тлумачити в сенсі остаточного припинення їхньої влади (оскільки після підпорядкування Халдеям вони втратили своє царство, а потім перебували під пануванням то Антіохів, то Птол імперії), або повинні приймати як вислів перебільшене ( ὐπερβολικῶς ), тому що слово lolam ( לצולם ) позначає і вічність , і вік , чому може бути розуміється і в значенні століття , і в значенні деякого часу , і в . І ті, що мають залишитися з Ізраїлевого народу, спустошать їх і заволодіють лихослівними [людьми], що колись допомагали Халдеям. Це буде їм за гордість їхню, бо вони говорили зле і величаво хвалилися перед народом Господа воїнств, Який, Господь воїнств, буде страшний для них, але лють Його не загубить зарозумілих, не проллє крові богохульних, а тільки зламає і поверне в ніщо всіх ідолів їх, Божих, вимушені тяжкістю лих, знали, що ідоли анітрохи не допомагають, і поклонялися Богові, кожен від свого місця всі острови народів язичницьких. – До цього місця за Єврейським текстом. Звернемося тепер до LXX тлумачів і спонукаємо юдеїв, наступних лише історії, пояснити нам: коли Моав та сини Аммона стали, як Содом і Гоморра, як купи соляних брил, і звернулися до пустелі на віки? Вони повинні показати нам сірчані дощі, і землю з виноградниками, що обернулася в попел, що димить, і понад те море, що вийшло колись із соляних джерел, що покрило все і зване нині Мертвим морем. [Потім] коли Юдеї пограбували ці [міста], і коли вцілілі з Ізраїльських племен заволоділи ними? Або яке обурення Господа має бути, щоб за поруги та безчестя зруйнувати та знищити їх? Не тільки Моава та Аммона, але й увесь всесвіт, щоб кожен від свого місця поклонялися йому всі острови народів язичницьких? Хулітелям Він надає скоріше благодіяння, щоб від помилки вони звернулися до спасіння. Тому, якщо вони скажуть, що після повернення з Вавилону ці племена були підпорядковані народу Ізраїльському, то ми спершу вимагатимемо [від них] ґрунтовних доказів з Писань того, що це було так; а потім, оскільки вони можуть довести дуже мало, ми зробимо їм у ранньому випадку поступку; ми скажемо: «Нехай трапилося так, як ви кажете. Але що за правда у Бога віддавати [за гріх] віддалених нащадків, коли хулителями були діди та лайками прадіди?» Тому що думка, перш за все виражена в Законі, про те, що «Я стягнув за гріхи батьків на дітях до третього і четвертого покоління» (Вих.20:5) усунена Єзекіїлем: «Живу Я, говорить Господь, вже не буде говорити ця притча... але та душа, яка згрішила» (4). Водночас зауваж, що сказане називається притчею і має не те значення, яке дають письмена зовні. Тому, якщо несправедливо віддавати дітям за злочини їхніх предків, як несправедливіше очікувати, що це буде в кінці світу, коли має прийти не Христос, як думають Юдеї, а антихрист. Дійсно, як тільки вони стиснуті межами історії, щоб стверджувати, що сказане вже здійснилося, відразу переходять до майбутніх часів Христових, і все те, чого не можуть пояснити, обіцяють собі через багато століть і кажуть, що в той час повинні бути покарані і Моав, і сини Аммона, і Єгипет, і Єгипет, і Єгипет, і Єгипет, і Єгипет, і Єгипет. іудеїв. Тож запитаємо їх, чому Бог карає переважно ці народи, а не весь світ, яким Юдеї розпорошені вже давно всюди. І справді, якщо Моав, нападаючий на юдеїв, заслуговує на покарання, як і сини Аммона та інші племена, що живуть навколо [їх], то чому не піддається покаранню Галія? чому Британії він не включає загрози? Чому Іспанії залишаються чужими покаранням? Чому нічого не говориться про Італію? Чому замовчується про Африку? Говорячи взагалі, чому тільки одні народи, що знаходяться навколо Юдеїв, допустили стільки безчесного, що переважно тільки вони одні називаються, хоча весь світ тримає іудеїв, як бранців? Таке пояснення проти юдеїв і проти загального тлумачення [ними] всіх пророцтв, в яких тільки зустрічається якесь передбачення щодо язичницьких народів. Тепер із самого порядку промови св. Писання доведемо, що Дамаск, як ми раніше сказали, не названий ні в Єврейському тексті, ні в будь-якого іншого з тлумачів. Справді, до слів: Я чув ганьбу Моава і лайки синів Аммона додано на закінчення: Бо Моав, як Содом буде, і сини Аммона, як Гоморра. Так само і словами: І Дамаск буде покинутий, як стог на гумні він повинен був передіслати щось; і подібно до того, як про два народи, гріхи яких він перерахував раніше, він сказав: Моав, як Содом буде, і сини Аммона , як Гоморра , так слід би йому описати або ганьбу, або лайки Дамаска, щоб покарання, що посилається, було заслуженим. Та й в останніх словах: Як стог на гумні, - що по-грецьки виражається словами: ὠ ςθημωνία ἁ λός; – LXX переклали, як ми вважаємо, словом: ἁ λός , тобто. солі; але люди недосвідчені, припустивши в слові θημωνία купу ніби хліба чи плодів, замість ἁ λός; [солі] у відповідність до поняття про плоди додали дві літери ω і ν і вжили ἃ λωνος , тобто гумна . Це нехай буде сказано про розбіжність та помилку в перекладі та про скруту з боку історичного значення [уривка]. - Але людина вчений, що порівнює духовне з духовним, шукає не того, що внизу, а того, що у висоті, що повстає з мертвих з Христом, і після відкладення старої людини одягається в нового, буде відносити ганьбу [або: ганьбу] Моава і хули [ чи: безчестя] синів Аммона з роду Авраама, які уникли вогню Содома та Гоморри і мешкають у малому Сигорі. Але оскільки вони відбуваються в пітьмі і не можуть споглядати світла істини (бо ухилилися від Бога Отця, – що вбачається з імен Лот і Моав) і перестали бути синами Божими (що виражено в імені Народ мій) і зачаті у похмурій печері, походять від кровосмішування; то до теперішнього часу, нападаючи на скромних синів Юди, вони бажають збільшити свої володіння на шкоду межам його, проти чого говориться в Притчах: «Не переноси кордонів повсякчасних, які призначили батьки твої» (Прип.22:28) зневажають простоту [мови] церкви, зарозуміло дивляться на нього, як на недостойний їх таїнств, які вони вигадали собі як би ідолів, і вважають його за ніщо; і ти ж не будеш питати: що це за ганьба Моава і безчестя синів Аммона, якими вони лаялися над народом Божим? Отже Господь присягнув Сам Собою, кажучи: Живу Я, говорить Господь, - безсумнівно, що на відміну від мертвих богів, званих ідолами, Бог Ізраїля, тобто. [Бог] народу бачить, називає Себе Богом живим, - [присягнув], що ці хулили народи, тобто Моав і сини Аммона , - про які ми сказали вище: як Содом і Гоммора будуть , - хоча і думають про себе, як про тих, що пішли з Содому і Гоморри, тому що вони не є діють проти Ізраїлю, то будуть прирівняні до Содому та Гоморри і будуть зруйновані так, як колись були зруйновані ці міста, так, що не матимуть і найменших ознак [колишнього] процвітання [або: сили] та життя. Не дивно, якщо ми будемо розуміти це про єретиків, - [саме те], що вони будуть покарані так само, як Содом і Гоморра, коли навіть до мужів, що належать до церкви, не зберегли наказів Божих і відступили від заповідей Його, говориться через Ісаю: «Слухайте слово Господнє, і князі Содом Іс.1: 10); а пресвітерам [старцям], що бажають в образі Сусанни розбестити чистоту церкви, нехай скаже Данило: «Це суд Божий: плем'я Ханаана, а не Юди» (Дан.13:56). Але щоб ви знали, що скільки разів не називаються Содом, Гоморра та Єгипет, йдеться не про ці країни, яких ми бачимо очима, але про інші духовні, яким загрожує слово пророче, читайте в Одкровенні Івана: «Місце ж на якому Господь пригвожений до хреста, духовно називається Содом і Єгипет1 (8). Отже, якщо [навіть] Єрусалим духовно називається Содомом і Єгиптом, то, навпаки, чому Єгипет, Содом і Гоморра, якщо вони робили справи Єрусалиму та землі Юдиної, не стануть землею жереба Господнього? Нарешті, і Давид не був з числа священиків, і не дозволено йому було їсти хліби пропозиції, але так як він височів у кожному зі своїх діянь, а переслідування Саула служило до успіху його в чеснотах, то під час втечі своєї, під час невідомості своєї, він раптово робиться предстоятелем і отримує хліби пропозиції, 1Цар.21:1–6). Все це ми сказали тому, що Моав буде, як Содом, і сини Аммона, як Гоморра. Також і Дамаск, ім'я якого означає: п'ючий кров або кров мішка, буде залишений милосердям Божим, як купа солі. Дійсно, так як князь його є цар Арефа, і жителі Дамаска хотіли вбити Павла, так що він був через стіну спущений в кошику (Дії.9:25; 2Кор.11:32), то Дамаску не говориться: Ви є сіль миру, і не називається він тою сіллю, яка не зветься тою сіллю, яка сили, і про яку пишеться в Євангелії: Якщо сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні на що не придатна: ні на землю, ні на місце відкидання будь-яких нечистот; а викидають її геть, щоб вона була зневажена людьми (Мт.5:13). Отже, і Моав і Аммон, і Дамаск, що повстали проти богопізнання, похулили народ Божий, завдали йому дуже багато безчестя і захотіли розширити межі свої на землі Церкви, і оволодіти народом Божим, будуть покинуті і зруйновані [і понижені], і ті, що залишилися від народу Божого. мужі церковні, навчені Писаннями Господніми, пограбують їх, і вцілілі від племені Господнього оволодіють ними, і це буде [їм] за ганьбу, бо [або: яким] вони лаялися і величаво хвалилися перед Господом Всемогутнім. Зверни увагу на лагідність, подивися на милосердя Господа: Він зазнає безчестя, наражається на хуління, Його межі розкрадаються; а що робить Він? Він відсилає до народу Свого тих, про яких ми вище сказали, щоб народ розділив між собою хулітелів і обернув їх у свою власність. Бо для дурного набагато краще, щоб він був у рабстві у мудрого, щоб його безумство було виправлено мудрістю Господа, ніж надавати власну дурість. Отже, прийде і з'явиться над ними Господь Всемогутній, Якого тепер вони зовсім не знають і розвіє їхні вчення, тобто богів їх та ідолів різних народів, щоб по поваленні кумирів, яких народи створили собі силою своєї уяви, самі вони звернулися до Господа, і щоб кожен від місця свого поклонявся. Соф.2:12–15. І ви, Ефіопляни, будете побиті мечем Моїм. І простяг Він руку Свою на північ, і знищить Асура, і поверне Ніневію в руїни, на місце сухе, як пустеля, і будуть лежати серед неї череди та всякого роду тварини; пелікан та їжак ночуватимуть у різьблених прикрасах її; голос їх буде лунати у вікнах, руйнація виявиться на дверних стовпах, бо не стане на них кедрової обшивки. Ось чим буде місто торжествуюче, що живе безтурботно, говорить у серці своєму: «я, і немає іншого, крім мене». Як він став руїною, логовищем для звірів! Кожен, проходячи повз нього, повищить і махне рукою. Але й ви, ефіопляпі, будете побиті мечем Моїм: і простягне руку Свою на північ і погубить Асура, і оберне прекрасну [Ніневію] у місце ненаселене, непрохідне, неначе пустельне. Серед неї відпочиватимуть череди: усі дикі звірі народів, і вип'яниш, і їжак будуть тулитися в будинках її: голос того, хто співає, лунатиме у вікні, ворон буде гніздитися на одвірок, бо Я знищу всю силу її. Ось це горде місто, що живе самовпевнено, що говорив у серці своєму: «Я єсь, і немає більше крім мене іншого» [міста]. Як він став пустельним лігвищем дикого звіра? Кожен, хто проходить по ньому, свисне і махне рукою своєю. LXX: І ви, ефіопляни, будете поранені мечем Моїм: і простягну руку Мою на Північ, і погублю Ассирію, і зверну Ніневію в місце ненаселене і безводне, як би пустельне, і будуть пастись серед неї череди і всі дикі звірі землі, і хамелеони, і їжаки будуть, і їжаки будуть. ярах своїх [або: її], і ворони на брамі її, тому що кедр - гордість її. Це місто, віддане злу, що живе в надії [на себе], що говорить у своєму серці: «Я єсь, і більше після мене немає». Як він звернувся до місця ненаселеного, пасовища диких звірів? Кожен, хто йде по ньому, свисне і махне руками своїми. Весь цей уривок і два вищенаведених, – проти филистимлян і проти Моава та синів Аммона, – юдеї відносять у новому пришесті Христа, Який на їхню думку прийде в кінці світу, щоб відбудувати Єрусалим і звільнити народ Свій від руки народів, яка володіє ними. Це начебто й означають слова: І будуть поклонятися Йому мужі, від свого місця, всі острови народів язичницьких. Але в той час не тільки вищезгадані народи, а й Ефіопи, і Ассирійці, і навіть Ніневія, місто Ассиріян була звернена в місце ненаселене, і всі дикі звірі землі, або, - як написано в Єврейському тексті, - всі дикі звірі народів, - що на їхню думку має значення у відношенні у всьому племенах, які мають ній. А так як у цьому уривку [слово] ninive перекладається [словом]: прекрасну, то вони слово прекрасну відносять до Вавилону, і все наступне за тим: Випий і їжак будуть тулитися в будинках її та інше. [на їхню думку] більше підходить до Вавилону, про спустошення якого передбачається те саме в книзі Ісаї. Інші, навпаки, стверджують, що [тут] ясно говориться про асирійське царство, про яке вже сказано раніше: І простягне руку Свою на Північ і погубить Ассура і оберне Ніневію в місце ненаселене . Маючи на увазі [або: після] Ассірійців, більш природно відносить значення до Ніневії, ніж до Вавилону, місту Халдеїв. А слова його: «Випив і їжак у воротах, і ворон на одвірках дверей» свідчать [або: показують], що немає мешканців; а випий [чапель] є два роди, одні водяні, інші живуть у пустельних місцях. У словах же: Голос співає [чи пісні] у вікні треба розуміти чи демонів чи голоси різних птахів, які зазвичай живуть у спустошених містах. Крім того перекладене у нас і в LXX однаково словами: Ворон на одвірок воріт, в Єврейському виражено словом hareb ( תרב ), яке згідно з різницею в читанні ( ערכ ) розуміється або в значенні: посухи, або: меч, або: ворон. Тому Акілла переклав: меч, а інші: посуха. – Після руйнування Ніневії мова пророка, ніби звертаючись до руїн її, укладає таке: Ось це горде місто, що живе самовпевнено і говорив у серці своєму: «Я єсь, і немає більше крім мене іншого». Як він став пустельним лігвищем дикого звіра? Кожен, хто проходить, по ньому, свисне і махне рукою своєю. Згідно з тим, що ми сказали вище, в спустілому місті або дійсно [або: дійсні] житимуть дикі звірі, або може бути під образом диких звірів вказується різноманітність багатьох народів. Тому, якщо хтось запитає, яким чином в історичному сенсі це пророцтво відноситься до часів Навуходоносора, коли в ньому названі Ефіопляни та Єгиптяни, яким Мідяни і Перси нічого не зробили, той нехай читає історію і побачить, що Ассиріяни так само, як і Ефіопляни, були підкорені Мід, Кіра і все, що йшло за тим. Так має сказати відповідно до іудейського тлумачення. - Втім, якщо ми звернемо увагу на те, що у всіх Писаннях ефіопами називаються ті, що майже загрузли в пороках, - згідно з тим, що ми читаємо у Єремії: «Якщо ефіоп змінить шкіру свою» (Єр. 13:23), - то можна сподіватися, що після звернення ефіозів до спасіння ніхто не поверне, якщо ніхто не поверне, якщо не звернеться до них. покаяння. Тому опоганена, заплямована брудом пороків душа раніше [всього] каже "Я чорна" (Песн.1:4); а потім наприкінці Пісні Пісень про неї ж, уже очищену і обмиту покаянням, пишеться: «Хто це та, що піднімається вполпе убеленной» (Песн.8:5); також і Мойсей, тобто духовний Закон Господа, узяв за дружину собі ефіоплянку з язичників (Вих.2:21), і [хоча] Марія, тобто синагога Юдейська, і Аарон, тобто плотське священство, а не священство за чином Мелхі. Бо синагога одразу ж покривається проказою, і, будучи викинута за межі табору, повертається до нього, коли виповнився час, і за молитвою Мойсея; бо рука Ефіопії вже попередила Бога (Пс.67:32). Отже, слово Боже загрожує нині тим, які, приліплюючись гріхам і забувшись у бруді вад, не хочуть звернутися на краще і змити з себе темну пляму. І загрожує їм меч, про який, на мою думку, пишеться і в книзі Буття: «Поставив Херувима і полум'яний меч, що звертається, щоб охороняти шлях до древа життя» (Бут.3:24) і у пророка Ісаї (за текстом LXX): «Наведе меч великий і святий, на той день» (Іс.27:1). І каже, що вони повинні бути або вражені або поранені мечем, щоб з боязні покарань вони могли наслідувати приклад Ніневії і покаятися (Ів.3:5–10) і не підвернутися тому, чим загрожує Бог. Ця ж думка полягає й у пророцтві Єремії. "Скажу", - каже, - «про народ і про царство, і знищу, і розпорошу їх; а якщо вони віднесуть покаяння, то Я покаюсь у всіх бідах, які Я обіцяв навести на них» (Єр.18:7–8). А щоб ви знали, чому Господь загрожує ефіоплянам мечем для навернення їх на краще, він вказує трохи нижче про ефіоплян у цій самій книзі «Через рік Ефіопії, звідки шанувальники Мої, сини розсіяних Моїх. принесуть Мені дари» (Соф.3:10) або, як є в LXX, від меж річок Ефіопії Я ​​прийму розпорошених Моїх і принесуть жертви Мені. - Після цього вже не Господь говорить, як вище, а пророчий дух про нього: І простягне руку свою на північ і погубить Ассура, - [простір] на північ, про яку Єремія написав: «Від півночі запалять лиха на всіх мешканців землі» (Єр.1: 14), про яке іменується: «правої сторони» (Прип.25:23). Господь простягне руку Свою, що наносить покарання для того, щоб як Північ відчув покарання, так і ті, що живуть на землі його, в яку за словами Захарії прямують коні вороні; про них говориться: "Були" [або: «У якому були»] «коні вороні, пішли в країну Північну» (Зах.6:6). І дійсно, хто підніме ноги свої і відступить від Сходу, про Якого той самий пророк говорить: «Ось, Чоловік, ім'я Його Схід» ( Зах.6:12 ), і відступить до Заходу, той негайно прямує на Північ, яка не є справді праворуч, а тільки називається на ім'я «правий». Це, зрозуміло, навіть у чуттєвому значенні, - саме: хто стане на Сході і звернеться обличчям до Заходу, той з правого боку матиме північ; правим [т. е. сприятливим] називають його ті, які освіжилися подихом його; він сприятливий лише на ім'я; навпаки, у своїх справах він швидше на лівій стороні [т. е. несприятливий]. - Після звернення руки Своєї проти Півночі, погубить Господь також і Асура, який на ім'я означає εὑθύνων , тобто, - на думку багатьох, - керуючий, але це не вірно, - εὑθύνων означає викриваючий і переконуючий [або перемагає]. А оскільки диявол є [одночасно] і ворог, і месник, сам і до гріхів спонукає, сам потім і викриває грішників, то тому він і називається εὑθύνων . На моє переконання, це є владика Ассирійський, що живе на Півночі, що має Нивевію столицею і говорить у книзі Ісаї, – за текстом LXX: «Я діятиму силою, і мудрістю розуму знищу кордони народів і управлятиму силами їх» (Іс.10:13). - Все наступне потім, сказане про спустошену Ніневію: І будуть у ній стада і всі дикі звірі землі, і хамелеони, і їжаки гніздитимуться в покоях її і дикі звірі відпочиватимуть у брамах її, і ворони - у вікнах її та ін., повинно бути розуміємо, на мою думку, відповідно. У книзі тлумачень на Йону під Ніневію, тобто прекрасною, яка внаслідок проповіді Йони, тобто голуба, звернулася до покаяння, ми розуміли Церкву, зібрану з язичницьких народів. У книзі ж тлумачень Наума ми втримали розуміння щодо світу. І справді по відношенню до світу не важко тлумачити і говорити, що коли Ефіопляни будуть вражені мечем Господа, і Він простягне руку Свою на Північ і погубить Ассирійського владику світу, тоді загине і самий світ і звернеться до досконалої пустелі, і ні в кому вже не збудить він співчуття, але всі свиснуть над руїнами. - А стверджувати щодо церкви, що вона буде непрохідна, пустельна, що в ній мешкатимуть дикі звірі, з першого погляду здається хуленням, як і те, що потім щодо неї з докором буде сказано: Оце місто, віддане злу, що жило самовпевнено, і говорив у серці своєму: Я єсь і немає більше. Як вона звернулася до пустелі, в пасовищу для диких звірів? Але хто з увагою розгляне, то Апостольський вислів, в якому говориться: «У останні дні настануть часи найлютіші, і будуть люди самолюбні, скупі, горді, гордовиті, лиховісні, не коряться батьками, невдячні, лиходії, без серцевого розташування до інших, немиролюбні, доносчики, донощики, зрадники, зухвалі, гордовиті, що люблять задоволення більше, ніж Бога: мають зовнішній вигляд благочестя, силу ж його відкидають» (2Тим.3:1–5), так само, як і написане в Євангелії, що з множенням неправди охолоне любов багатьох, так що в той час здійсниться слово. Але чи думаєш ти, що «через Син людський, що має прийти, знайде віру на землі?». (Мф.24: 12; Лк.18: 8), - той не буде здивований крайнім спустошенням Церкви [і тим], що вона буде звернена в пустелю, віддана диким звірам і зазнає все, описане нині пророком. Справді, якщо Бог за обман не пощадив природних гілок [смоковниці], але розтрощив їх, і [якщо] Він обернув річки в пустелю, і джерела вод – у спрагу, а землю плодоносну – в соляну пустелю, за безбожність мешканців її; то чому, навпаки, не змінить і не приведе до первісної спраги тих, про яких сказано: Навернув пустелю в збори вод і землю безводну в джерела водні і наказав там жити тим, що відчувають голод та ін. – Хоча це взагалі може бути зрозуміле щодо приходу Антихриста, або до кінця світу, проте це може бути щодня відносне і до тих, які вдавано показують, ніби вони належать до Церкви, а справами [своїми] заперечують це і є не виконавцями закону, а [тільки] слухачами його; які даремно звеличуються тим, що вони прекрасні, тому що в них живуть череди, тобто. безліч пороків і грубі тварини, що служать тілу, і всі звірі землі, що пожирають їх серця, і хамелеони, що не мають постійного кольору, а змінюють його кожну мить внаслідок різних гріхів, то скупості, то розкоші, то жорстокості, то тілесної похоті, то зневіри, то несамовитої радості. І їжаки [гніздяться] у покоях їх, - тварина колюча, що має багато колючок і ранить того, до кого торкнеться. Але й дикі звірі будуть лежати в ущелинах [їх], тобто в серцях, і нечисті птахи, - ворони, - у воротах їх, тобто в устах чи вухах їх, якими вони або кажуть, або слухають зле. Після цього й говориться, що церква має зазнати або вже зазнала цього тому, що впала у зарозумілість і, як кедр, підняла свою голову, віддавшись злу; але чекаючи все ж таки для себе майбутнього блаженства, зневажаючи всіх у серці своєму і з думкою про те, що немає іншого крім неї, кажучи: Я єсь, і більше немає іншого, крім мене, як це вона звернулася до пустелі, в пасовищі для диких звірів? Справді, там, де раніше жили Отець, Син і Дух Святий, і ангели стояли в служінні, тоді мешкатимуть дикі звірі, про яких і пророк із плачем каже: «Не віддай звірам душу, що сповідається Тобі» (Пс.73:19). Кожен, хто пройде нею, свисне і махне руками своїми. Якщо ми розумітимемо це, як сказане про ангелів, то тлумачитимемо так: коли пройдуть по ній ангели, то не перебувають у ній, що раніше звичайно робили: вони будуть остаточно здивовані і не підтримають її, не зміцнять, що падає рукою своєю, а піднімуть руки свої і пройдуть мимо; або, може, з присвистуванням піднімуть руки і сплескуватимуть ними, ніби плачуть у прикрості. Якщо ж ми побажаємо розуміти це стосовно диявола та ангелів його, які спустошили виноградник, перенесений з Єгипту, то скажемо, що в душі, від якої відступив Христос, яка раніше була, а тепер перестала бути храмом Божим, [у такій душі] ходитиме змій, буде свистати в ній і виблискуватиме; і буде робити не тільки це, але ще робити свої справи, які в переносному значенні (πιχῶς) називаються руками. А щоб ти не подумав, що ми робимо насильство сенсу, розуміючи під руками змія справи [його], зважай на свідчення Соломона: «Смерть і життя в руках язика» (Прип.18:22). Ми виклали це для алегоричного тлумачення, служачи йому як могли. Якщо ж хтось відкриє сенс, більш правдоподібний і має більші підстави, ніж ваші міркування, то нехай читач воліє керуватися його авторитетом. Соф.3:1–7. Горе місту нечистому й опоганеному, утиску! Не слухає голосу, не приймає настанови, на Господа не сподівається, до Бога свого не наближається. Князі його серед нього — леви, що ричать, судді його — вечірні вовки, що не залишають до ранку жодної кістки. Пророки його – люди легковажні, віроломні; священики його оскверняють святиню, зневажають закон. Господь праведний серед нього, не робить неправди, щоранку виявляє суд Свій незмінно; але беззаконник не знає сорому. Я винищив народи, зруйновані твердині їхні; порожніми зробив їхні вулиці, так що ніхто вже не ходить по них; розорені їхні міста: немає жодної людини, немає мешканців. Я говорив: бійся тільки Мене, приймай настанову! і не буде вигублено оселю його, і не спіткає його зло, яке Я постановив про нього; а вони старанно намагалися псувати всі свої дії. Горе місту, що обурює і шалене: голуб не почув голосу і не прийняв повчання, не поклався на Господа, не наблизився до Господа свого. Князі серед нього, як леви рикаючі: судді його вовки вечірні, не лишили [видобутку] до ранку. Пророки його божевільні; мужі невірні: священики його осквернили святилище, несправедливо чинили проти закону. Господь праведний не зробить посеред його неправди. З ранку в ранок у світлі дасть суд Свій і не сховається; а неправедний не впізнав сорому. Я занапастив народи; розсіяні їх наріжні твердині; дороги їх Я зробив пустинними, тому що немає [Вульг.: Поки немає] того, хто проходить. Спустошені їхні міста, бо не залишається людини, і немає жодного жителя. Я сказав; Проте ж ти боятимешся Мене, приймеш настанову, і не загине оселя його через все те, чим Я відвідав його. Проте вони, вставаючи на світанку, перекрутили всі свої думки. LXX: О місто славне і викуплене, голубиця не почула голосу, не прийняла повчання: не покладалася на Господа і не наблизилася до Господа свого. Князі його в ньому, як леви рикаючі: судді його, як вовки Аравійські, не лишали до ранку; пророки його – носії вітру [в собі], мужі його глузливі, священики його осквернюють святині і нечестиво чинять проти закону. А Господь праведний серед нього, і не зробить неправди. З ранку в ранок у світлі даватиме суд Свій, і не зник, і в катуванні Він не знає неправди і не вдається в вічну несправедливість. Я зменшив число гордих, розсіяні наріжні укріплення їх: Я засмутив дороги, щоб вони зовсім не проходили; міста їх знищилися, бо нікого не лишається і не живе в них. Я сказав, проте ви будете боятися Мене і приймете повчання і не загинете від очей Його у всьому тому, чим Я помстився йому. Приготуйся, вставай на світанку, загинули всі їхні гілки. Багато хто вважає, що у зв'язку мови [тут] говориться проти Ніневії, про яку вище [сказано]: І погубить Ассура і оберне Ніневію в пустелю . Але Писання ніколи не називає Ніневію голубом, хоча деякі й думають, що у пророка Єремії слова: «Від обличчя меча голуба» сказані про Навухудоносор (Єр.46:15?). Крім того має знати і те, що деякі, навпаки, стверджують, ніби під голубом у цьому місці потрібно розуміти Ελλάδα, тобто Грецію, так що значення буде таке: Від імені меча Іони, тобто від імені меча Греції, бо слово Іона позначає як голуба, так і Грецію. Тому й донині Греки називаються Іонянами, а море – Іонійським, і в Євреїв залишається їхнє древнє найменування. Потім владики Римські, утримуючи стародавнє найменування, у варварських народів називаються цезарями. Таким чином вся мова спрямована проти Єрусалима: Горе місту, що колись було голубом, що завжди грішить, відданому полону, але знову позбавлене Господа [від них]. Горе місту задерикуватому, – що зрозуміліше виражається на Єврейському словом: mara ( מראה ), тобто. παραπιχραίνουσα , і що ми можемо висловити словами: що засмучує Бога, тобто пороком своїм звертає милостивого Господа до жалю, так що бажаючий бути милосердним спонукається до покарання. Він не слухав наказу Господа і в розбещенні своєму не хотів прийняти настанови, і не поклався на Господа Бога свого в бідах, що колись тіснили його; не ходив у слід Його, і сам не захотів наблизитися до Нього, коли Він говорив: «Я Господь наближається і не здалеку» (Єр.23:23). - Описуються також князі його і судді, і пророки, і священики, щоб ми розуміли під князями в місті у наведених вище словах частина народу за назвою [належної їй] гідності. І ось князі його, як леви, завжди були на видобутку, щоб проливати кров підлеглих, судді його – хижаки, які не залишають іншим того, що можна було пограбувати. Пророки його не мають здорового глузду, або дивують, – що єврейською мовою виражено словом phoezim, а в Авілі перекладено: θαμβευταί , – вони говорили ніби від лиця Божого, а проповідували всі всупереч Господу. Священики дома святилища творили святотатство і, вступаючи проти закону, за приписами закону приносили жертви. А як вони чинили неправедно, то Господь праведний не зробить неправди, а віддасть нечестивому місту за його заслугами. Вранці, вранці, тобто цілком відкрито і без будь-якого послаблення здійснить над ним праведний суд і ніщо не сховається від Нього. Зробить це Господь для того, щоб розбещене місто звернулося на краще. Але нечестивий Ізраїль не відчув сум'яття, не зрозумів завданих йому виразок такою мірою, щоб принести покаяння. Я помстився за тебе, – каже Він потім про язичників, – і зруйнував їхні держави, щоб ти, що не покликав Мене в бідах, пізнав Мене через благодіяння. - Але, звичайно, можна зрозуміти і так: О Юдо! Я зруйнував усі міста твої і знищив усі підлеглі тобі поселення, племена та різних твоїх сусідів; і було таке побиття людей, що не залишається людини, яка жила б у містах твоїх; і після цього Я послав пророків Своїх поспішно [або: вставаючи рано] із закликом до покаяння і сказав: «Правда, Я зробив тобі, Єрусалиме, це, але зробив для того, щоб ти боявся Мене і прийняв повчання, і щоб не загинуло житло твоє, тобто Храм, за всі злочини. А мешканці Єрусалиму, навпаки, коли Я їх закликав до покаяння, ніби спонукані старанністю і добрим наміром вставали з світанком, щоб виконати всі свої бажання з такою поспішністю, з якою вони мали б звернутися до Мене, і на ділі показували те, що зароджувалося в душі». Це за Єврейським текстом. - З іншого боку, під славним містом, - містом, викупленим кров'ю Христа, - згідно з вищесказаним очевидно очевидно церква, яка називається також голубицею за простоту безлічі [які] в ній вірують. Вона не слухала голосу Господа і не хотіла прийняти повчання, не покладалася на Господа, тому що не хотіла наближатися до Господа Бога свого, щоб заслужити прощення гріхів. Бо той, хто каже, що слухає голос Господа Бога свого і покладається на Господа, даремно думає, що може воювати [одночасно] для Бога і для світу, коли він ділами руйнує віру і більше приліплюється до маммона, ніж до Господа Бога свого. Владики її, як рикаючі леви. Для нас не може бути сумніву щодо рикання і стрімкості левів, коли ми звернемо увагу на те, що князі народу так грізно кричать на підлеглих людей і голосом жорстоких правителів і такими шаленими лайками утихомирюють народ, що, здається, ніби лев скрегоче зубами серед лагідних овечок, а не ловить овець. Також і судді його: як вовки Аравійські, вони вбивають увечері і нічого не лишають до ранку; вони не дивляться на схід сонця, а завжди проводять час у темряві, звертаючи у власний прибуток маленькі володіння Церкви і те, що збирається в Божу скарбницю, так що бідним на ранок нічого не залишається для прожитку: таким чином вони ніби вночі все спустошують без свідків; розтерзуючи все подібно до вовків, вони не залишають бідним навіть малої частки їжі. Також і пророки, - тобто вчителі, які думають, що вони наставляють народ і говорять [нібито] від Писання, πνευματοφόροι , тобто носії духу, або: духовні (що має бути читаємо у значенні глузування - είρωνιχῶς ), -не: вчити, а й робити, і діями не знищувати значення вчення. Крім того ти, коли навчаєш іншого, а сам не робиш так, маєш бути названий не стільки вчителем, скільки презирачем [навчання], чому й пишеться в книзі пророка Авакума: «О насмішники! Уважно дивіться і дивіться і дивуйтеся дивами і розсійтеся» (Авв.1:5). Нарешті, священики, які звершують Євхаристію і роздають кров Господа Його людям, діють нечестиво проти Закону Христа, коли думають, що Євхаристія (εὐχαριστίαν) звершується словами особи, яка молиться, а не життям, і що необхідна лише урочиста молитва, а не заслуги священиків, хоча про них сказано: «І священик на хто нечистий, нехай не приступає, щоб приносити жертви Богові» (Лев. 21:3–4 за текстом LXX). І хоч князі, судді, пророки і священики єрусалимські так чинять, але Господь милосердний і справедливий. Він милосердний у тому, що не відходить від Своєї церкви; праведний у тому, що дає кожному згідно з його заслугами. Бо після того, як Він прийде вранці, після того, як ніч цього світу мине, Він винесе Свій суд у світлі, і коли Він почне вимагати від кожного срібло, яке Він їм довірив, Він не буде несправедливим і не терпітиме Свою несправедливість вічно; але горді князі, яким Бог протистоїть, будуть скинуті зі своїх престолів і з висоти, яку вони мали в своїй владі, і їхні наріжні укріплення будуть розсіяні, тобто. розбещені й ухиляються від правого шляху бажання, з якими зазвичай молилися і фарисеї, зневажаючи наріжний камінь. Втім, я думаю, що й гордим корисно бути абстрактними від гордовитості своєї, а наріжним укріпленням їх та вулицям перехресним знищитися, щоб після того вони могли піти правим шляхом. Після цього слідує: І пустинними зроблю дороги, тому що не буде того, хто проходитиме [за ними], як написано і в першому псалмі: «і шлях безбожних загине» (Пс.1:6). Також і у пророка Осії, у якого говориться про блудливого Єрусалима: «Ось я загороджу дороги її тернням і завалю дороги її, і вона не знайде стежки і буде прямувати за коханцями своїми, і не досягне до них, буде шукати їх, і не знайде, і буду говорити: «Піду й і скажу: «Піду й і скажу: краще, ніж тепер» (Ос.2:6–7). Зверніть увагу на те, що якби не були замкнені дороги, і не загороджені дороги, і якби Господь не засмутив шляхів душі блудної, ніколи вона не сказала б: «Піду і повернуся до свого чоловіка колишнього» . Отже руйнуються шляхи гордих та наріжні твердині їх, щоб вони не ходили в гордості, а розбещенні, і міста їх, погано побудовані в марнославстві та гордості, руйнуються, щоб вони не могли підтримувати та охороняти безбожних мешканців. А щоб хтось не подумав, що ми насильно поводимося з Писанням, нехай навчиться з подальшого: Я зробив це, – каже, – щоб сказати їм: «Ось зруйновані шляхи злості; Тому бійтеся Мене, навчіться [або: прийміть повчання], щоб і настанова Моя не загинула, не приносячи в вас плодів звернення [до Мене], і щоб не виявилося недійсним усе те, чим Я хотів виправити вас, і нехай буде можливо застосувати до вас те слово, яке написано у Єремії: «Без користі на вас Єр.2:30)». Або ж так [розумій]: «Бійтеся Мене і прийміть повчання, щоб не загинуло все на увазі Єрусалима, і щоб сам він не був звернений до досконалої пустелі через ті лиха, якими Я погрожував йому». – Нехай не бентежить нікого (як я вже неодноразово говорив), що я витлумачив це, як сказане проти церкви, бо відомо, що у Св. Писаннях Єрусалим завжди служить образом церкви. Хто згрішить з її членів, той або відводиться до Вавилону, або, якщо захоче піти з неї самовільно, поранений буває розбійниками в Єрихоні. Справді: хто славиться такою мірою, як Церква, заснована в усьому світі? [Хто] так викуплений кров'ю Христа і є голубиця за благодаттю Святого Духа, як не Церква, зібрана з народів? У ній є дуже багато тих, хто говорить, що вони вірують у Христа, але не слухали Його голосу, не прийняли повчання [Його] і не бажали бути у згоді з Ним. Я знаю, що ображу вельми багатьох, тлумачачи слова: Князі її, як леви рикаючі в ній, щодо єпископів і пресвітерів, хоча пресвітери [старійшини] злі, що хотіли зробити насильство над Сусанною, не засуджують тих, які жили доброчесно; як і князі погані, що описуються в пророчій промові, не служать до безчестя князям добрим: «Бо внаслідок бичування дурного, нерозумний робиться розумнішим» (Прит.19:25) а якщо нерозумний робиться розумнішим, то наскільки мудріший? А судді та князі його, що приймають дари, що продають справедливість, хіба не по справедливості називаються вовками Аравійськими, або: вечірніми, як переклав Сіммах. Справді, вони не заслуговую називатися вовками Веніямина, які схоплюють видобуток вранці, а надвечір дають їжу [іншим] (Бут.49: 27); але називаються вовками вечірніми, які з'їдають вночі, нічого не залишаючи на ранок. А те, що наступні слова – пророки її πνευματοφόροι , тобто. носячи дух, мужі глузливі ми витлумачили про вчителів і говоримо, що вони суть і пророки, і насмішники, нехай нікого не збентежує, бо і апостол заповідає: «Не засмучуйте Святого Духа Божого, Яким ви відбиті в день викуплення» (Еф.4:30). І Давид у п'ятдесятому Псалмі говорить: «Духа Твого Святого не відніми від мене» (Пс.50:13). Бо якби Дух Святий, будучи засмучений, не залишав колишнього житла і не уникав житла Свого, то ніколи Павло не заповів би того, що я сказав вище, і Давид після перелюбу не боявся б втратити те, що отримав, про що говориться і в посланні до вашого послання до євреїв. зневажає Сина Божого і нечистою шануєш кров завіту, в якій був освячений, і завдає безчестя Духу благодаті» (Євр.10:29)? Але вже й у третій книзі Царств написано, що [одна] людина Божа, безперечно, це пророк, який звертався в Самарії до жертовника зі словами: «Жертовник, жертовник! Це говорить Господь: Ось народиться син Давидові» (3Цар.13:2) та ін., - був умертвлений левом за те, що знехтував словом Господа і скуштував їжі у лжепророка (так саме при викладенні цього місця витлумачив його Йосип). А що не повинно бачити в цій події випадковості, але саме суд Божий, [це видно з того, що] і лжепророк, котрий обдурив його, передбачив, що так буде, і навіть лев, який послужив покаранню, зберіг осла недоторканим. Отже, якщо вчителі, що були сповнені Духа Святого, можуть бути презирниками, то не дивно, що у людей, недбайливих і не зберігають серця свого з усякою старанністю, та сама причина часто викликає гордість і зневагу, так що вони знають про Бога, пізнають багато благость Його, призначену для тих, хто боїться на день, але бояться Його. та одкровення. Священики зі свого боку (що здійснюють хрещення, при здійсненні Євхаристії, моляться про пришестя Господа, що чинили оливи помазання, покладають руки, наставляють оголошених, постачають Левитів та інших священиків) замість обурення проти наших тлумачень і проти пророків, що вимовляють, нехай молять Господа, до священиків, які оскверняють святиню Господню. Справді, адже і князів, і суддів, і пророків, і священиків рятує не їхній сан і не високі імена, а служіння, пов'язане з саном: «Хто», – каже, – «бажає єпископства, доброго діла бажає» (1Тим.3:1). Зауважте, що сказав: доброї справи бажає . Справи, а не почесті. Якщо ж, незважаючи на справу, він матиме на увазі тільки почесті [сана], то скоро руйнується вежа Силоамська, високі частини кедра вражаються блискавкою, журиться високо підняте чоло, і лебідь, що з витягнутою шиєю прямує у висоту, зараховується до нечистих птахів. - Наступні потім слова, перекладені нами по єврейському тексту: Тим не менш вони, встаючи на світанку, перекрутили всі помисли свої, замість яких у Сімдесяти пишеться: Приготуйся, встань рано, розсіяна все густе листя їх, ми роз'яснимо далі за текстом Сімдесяти. Соф.3:8–9. Тож чекайте на Мене, каже Господь, до того дня, коли Я встану на спустошення, бо Мною визначено зібрати народи, скликати царства, щоб вилити на них обурення Моє, всю лють Мого гніву. бо огнем ревнощів Моїх пожереться вся земля. Тоді знову дам народам уста чисті, щоб усі покликали Господнє Ім'я і служили Йому одностайно. Тому чекай на Мене, говорить Господь, у день повстання Мого в майбутньому. Бо суд Мої в тому, щоб зібрати народи і з'єднає Царства, щоб вилити на них обурення Моє, весь гнів люті Моєї. Бо в огні Моєї ревності буде пожерта вся земля, бо тоді Я дам народам уста вибрані, щоб усі вони покликали ними Господа і послужили Йому єдиною рукою. LXX: Тому чекай на Мене, говорить Господь у день повстання Мого на свідчення, бо суд Мій на збори народів, щоб прийняти царів, щоб вилити на них увесь гнів Мій, гнів Моєї люті: бо в огні ревнощів Моїх буде знищена вся земля. Бо тоді зверну на народів? Мова у відродженні її, щоб усі закликали ім'я Господа, щоб служили Йому під єдиним ярмом. Ці слова Юдеї тлумачать стосовно приходу Ісуса Христа, яке, за їхніми очікуваннями, має бути, і кажуть, що після зібрання всіх народів і після виливу на них гніву Господнього у вогні ревнощів Його повинна бути пожерта вся земля. І подібно до того, як було перед натовпом, коли всі народи говорили однією мовою, так і після звернення всіх до шанування істинного Бога, всі говоритимуть єврейською і весь світ служитиме Господу. А ми, наступні не букві, яка вбиває, але життєдайному духу, і не юдейським казкам, чуємо від Господа: «Приготуйся, встань на світанку: розсіяні всі їхні гілки» і приготувавшись говоримо: «Готове серце моє, Боже! Готове серце моє» (Пс.56: 8); чуємо й заповідане в Приповістях: «Готуй під кінець справи твої» (Прип.24:27); [чуємо] і те, що таємниче говориться у книзі Левіт (Лев.16:10–29) – [саме]; що в сьомий місяць, десятого дня місяця приводить Аарон за народ цапа відпущення, і живого, після покладання на голову його рук і перенесення на нього всіх гріхів народу Ізраїльського, передає його в руки навмисне поставленої людини і відсилає її в пустелю, - відносимо це до себе і, приготувавшись повелів повелів. Коли ми зробимо це, то ніч минає, наближається день, і ми, як ті, що ходять за днів благообразно, говоримо: «Боже, Боже мій! Перед Тобою я пильну від ранку» (Пс.62:2). І безпосередньо потім додаємо: «Вранці рано Ти почуєш молитву мою, вранці я постану перед Тобою і побачу» (Пс.5:4–5). Справді, якщо ми не будемо приготовлені, то не піде на нас сонце правди; а на сході сонця всі гілки від виноградника Содомлян будуть розпорошені і загинуть, так що не тільки загинуть великі виноградні кисті, але навіть розсіється і те, що, мабуть, у нас було незначно, при яскравому світлі світильника Христового. І ось обіцяючи за все це нагороду нам, Бог каже: Чекай Мене в день повстання Мого на свідчення. Дійсно, Бог повстане в нас після пороків та гріхів; а відповідно тому, що говорить Він в іншому місці: «Будьте Мені свідками і Я свідок, говорить Господь Бог, і отрок Комого Я вибрав» ( Іс.43:10 ), для нас свідок є Отець з Сином і Святим Духом, так що «устами двох або трьох свідків стане всяке слово», втор. стверджується і за трьох свідках істина встановлюється навіть більше, ніж через письмена. Насправді, два були свідки проти Сусанни (Дан.13) і проти самого Господа, проте не стояло слово [істини] в устах їхніх. Також проти Набота (Навуфея) свідчив майже все місто; але взаємна згода свідків безбожних призвела не до утвердження істини, а до злочинної змови (3Цар.21:10–15) [проти нього]. - Бо Мій суд, - кажуть далі, - на збори народів, щоб зібрати царів на місце покарання їх, щоб вилити на них весь гнів Мій, гнів люті Моєї. Менший скоро заслуговує на прощення і дуже близький до милосердя; «а могутні зазнають сильних катувань» (Прем.6:6). Тому народи і безліч народів буде зібрано на суд, а царі, тобто вожді в розбещених вченнях, будуть приведені до покарання, щоб вилився на них увесь гнів люті Господа. І це буде не внаслідок якоїсь жорстокості, як то думають кровожерливі Юдеї, а внаслідок милосердя і з метою вилікування; бо далі йдуть слова: У огні Моєї ревності загине вся земля. Насправді після зборів народів на суд і царів – для покарання, щоб вилився на них гнів і не частково тільки, а в усій повноті своїй, – у поєднанні з люттю, – [після всього цього] по всій землі буде знищено все земне, – все, що стосується справ землі, тобто плоті; полум'я ревнощів Моєї в кінець пожере всі її тернини і колючі чагарники. І тоді Я зверну проти народів мову до її відродження, щоб кожен, відклавши помилку, повернувся до первісного способу сповідання Господа; і тоді «про ім'я Ісуса схилиться кожне коліно: небесних, земних і тих, що знаходяться в пекло, і всяка мова буде сповідувати Ісуса Господом на славу Бога Отця» (Флп.2:10–11). І відкинувши цеглу та бруд, що були у нас замість каменів та глини і служили для зміцнення гордості нашої помилки проти Господа, ми приймемо втрачену нами раніше мову і будемо [працювати] під ярмом Христа, Який каже: «Яго Моє приємне, і тягар Мій легкий» (Мт.1). Необхідно, однак, зазначити, що в тому місці, де ми переклали: Поверну народам мову обрану , Сімдесят замість: обрану переклали: у відродження її, так що мається на увазі: землі. Помилка походить від того, що Єврейське слово barura ( ברורה ), перекладене у Акіли і Феодотіона: обраний , а у Симмаха: чистий , Сімдесят прочитали badura ( ברורח ), приймаючи букву рес за далет внаслідок вельми більшого гачком вгорі. Також і там, де ми перевели: У день повстання Мого в майбутньому, всі інші переклали: на свідчення. Єврей, який допомагав мені у вивченні Писань, стверджував, що слово laed ( לעד ) в цьому місці має бути розуміється скоріше в сенсі εἰς ἔτι , тобто на майбутнє , ніж у свідчення , бо слово ed , яке пишеться через букви аїн і ρρ ; тобто і майбутнє і свідчення. – Це місце ми можемо пояснювати і стосовно першого пришестя Христа, коли знищивши всяку оману, поправивши демонів і зруйнувавши справи земні, Апостоли почали говорити всіма мовами (Дії 2:4–12) і коли після усунення стародавнього змішання [мов] були дані єдині уста для сповіді. А під царями, які скидаються і знищуються божественним гнівом, має розуміти головних представників збочених навчань. Соф.3:10–13. З зарічних країн Ефіопії шанувальники Мої, діти розпорошених Моїх, принесуть Мені дари. У той день ти не будеш соромити себе всякими вчинками твоїми, якими ти грішив проти Мене, бо тоді Я вилучу з-поміж твоїх пихаючих твоєю знатністю, і не будеш більше звеличуватись на святій горі Моїй. Але залишу серед тебе народ смиренний і простий, і вони будуть надіятись на ім'я Господнє. Залишки Ізраїля не будуть робити неправди, не будуть говорити брехні, і не знайдеться в устах їхніх язика підступної, бо самі будуть пастися і спочивати, і ніхто не потурбує їх. Через річки Ефіопії, звідти шанувальники Мої, сини [або дочка] розпорошених Моїх принесуть мені дар. У той день ти не будеш збентежений від усіх злих починів своїх, якими ти вірувала передо Мною, бо в той час Я вилучу з-поміж твоїх хвастаючих звеличенням твоїм, і ти вже не станеш більше звеличуватись на святій горі Моїй. І залишу серед тебе народ бідний, що в нужді перебуває, і будуть надіятися на Ім'я Господнє. Залишки Ізраїля не будуть робити неправди, і не будуть говорити брехні, і не знайдеться в устах їхньої мови підступної, бо самі собою вони пастимуться і приходитимуть на відпочинок, і ніхто не наведе на них страху. LXX: Від меж річок Ефіопії Я ​​прийму Моїх розсіяних: вони принесуть жертви Мені. Того дня ти не будеш збентежений від усіх злих хитрощів своїх, якими нечестиво чинила проти Мене, бо тоді Я видалю від тебе докори в твоєму безчесті, і ти вже не будеш більше величатися на горі святої Моєї; І залишу в тебе народ лагідний і смиренний, і будуть благоговійно шанувати ім'я Господа ті, що залишаться від Ізраїля, і не будуть робити неправди і не будуть говорити марного, і не знайдеться в устах їхніх язиків хитрого, бо самі собою будуть пастися вони і відходити на них, і ніхто не наведе. Тоді видалю з-поміж твоїх книжників, священиків і фарисеїв, що хваляться звеличенням твоїм, і ти вже не будеш величатися на горі святої Моєї; але буде в тебе народ бідний, люди некнижні та рибалки, які будуть покладати надію на Господнє Ім'я. Залишки Ізраїлю, тобто не те безліч, що волало: Розіпни, розіпни Його! (Ін.19:6), не первосвященики і знатні, а саме залишку не будуть робити неправди; віруючи правді, вони не скажуть брехні на Христа, і не знайдеться серед їхньої мови підступного, бо вони знають, що всяка брехня від диявола (Ів.8:44). Бо вони будуть пастися самі собою й казати: «Господь пасе мене, і ні в чому не буде браку, на місці великого пасовища, – там поставив мене, і на воді покійної виховав мене. Душу мою обернув» (Пс.22:1–2); то ніхто не наведе на них страху, коли віра віруючих переможе гонителів. Нехай так буде зрозуміло по відношенню до першого пришестя Ісуса Христа, якого Юдеї ще чекають наприкінці, і сподіваються, що вони будуть жити в Єрусалимі, де подібно до стад тварин вони будуть мати достаток дарунків тілесних і багатств Юди і будуть їсти свіжою травою, і вже не буде нікого, щоб залякати народ. – А ми, отримуючи нагоду з цього казка затвердити справжню історію, говоримо [або: будемо говорити], що, коли нам дано чисту, або обрану, або ясну (як переклав Сіммах) мову, ми залишаємо в річках Ефіопії всю чорноту душі і брудний колір, або отруту, ядра дракона, яка разом з учителями хибних догматів, що зрошували нас раніше, і будемо приносити Христу дари разом із колись розсіяним Ізраїлем. Того дня зійде для нас день Христів, і кожному з нас буде сказано: «Ти не будеш у сум'ятті від усіх злих хитрощів своїх», тобто. від нечестивих помислів, з якими ми раніше діяли проти Господа і буде відкинута всяка гордість і все безчесне, з чим ми повставали проти Господа і проти святої Гори Його, Господа нашого і Спасителя, і замість високих, але беззмістовних назв [титулів] у нас буде народ лагідний і смиренний. гордовитому, ні про те, що не завгодно Богові. Разом з тим зверни увагу і на те, що в день суду і при смерті миру будуть знищені всі найменування почестей, і залишиться один народ і [одно] стадо під проводом єдиного лагідного і смиренного Пастиря. Тоді по вступі [в царство Боже] повноти народів (бо Бог усіх уклав під гріхом, щоб і змилосердитися над усіма (Рим.11:32)), Ізраїльський народ буде боятися імені Божого. знайдеться серед них мови брехливої, коли через них говоритиме Христос, Який є істина. Насправді тоді вони пастимуться самі в одному стаді і будуть знаходити заспокоєння в Церкві, і нападів істинного Навуходоносора вже не бояться. Бачачи це і читаючи про такі великі обряди, ти вигукнемо з Апостолом скажемо: «О глибина багатства, премудрості і ведення Божого! Наскільки невипробовуються суди Його і не досліджені шляхи Його» (Рим.11:33); відчуваючи це і розмірковуючи про це, і пророк передбачає про суди Божі: «У ночі я міркував у серці своєму і мучився духом своїм і говорив: «Невже на віки відкине Бог і вже не продовжить далі милосердя, і невже в гніві Своїм утримає мило»? і сказав: «Нині я почав: це зміна правиці Всевишнього» (Пс.76:7–8,11). І зміст цього місця такий: моя думка про те, що Господь на віки залишив грішників і що милосердя Його утримується гнівом, що заступає місце, дійшла такого висновку: це було з тим, щоб зміною правиці Своєї, правиці Всевишнього, змінить усе і змилосердиться над тими, яких Він раніше залишив. Отже, і ми, і залишки Ізраїля, знаючи, що має «віддати за всяке слово пусте» (Мт.12:36) і що розсіє Господь усі улесливі, вже не будемо говорити суєтного. «Бо суєта суєт і все – суєта» (Еккл.1:2) і: «Досконала суєта – кожна людина жива» (Пс.38:6). І не будемо вимовляти устами своїми брехні; але, отримавши силу зневажати ногами змій і скорпіонів і всяку силу ворожості (Лк.10: 19), вже не будемо боятися ніякого страху, не будемо боятися засідки вовків, так як Христос - вартовий; але говоритимемо: «Господь моя освіта і мій Спаситель: кого я боятися?». (Пс.26:1) та інше, що міститься в двадцять шостому Псалмі. Соф.3:14–20. Радуйся, дочко Сіону! святкуй, Ізраїлю! веселись і радуйся від щирого серця, дочко Єрусалиму! Скасував Господь вирок над тобою, прогнав ворога твого! Господь, цар Ізраїлів, серед тебе: вже більше не побачиш зла. Того дня скажуть Єрусалиму: Не бійся, і Сіонові: Нехай не слабнуть руки твої! Господь Бог твій серед тебе, Він сильний спасти тебе; веселиться про тебе радістю, буде милостивий по любові Своїй, тріумфуватиме про тебе з радістю. Тих, хто се про урочисті свята Я зберу: твої вони, на них тяжіє ганьба. Ось Я стискаю всіх утисків твоїх у той час і врятую кульгаве, і зберу розсіяне, і приведу їх у шану та іменитість на всій цій землі, зневажання їх. У той час приведу вас і тоді ж зберу вас, бо зроблю вас відомими та почесними між усіма народами землі, коли поверну полон ваш перед вашими очима, говорить Господь. Прослав хвали, доню Сіона! Святкуй [Вульг.: Святкуйте], Ізраїль! Радуйся й від щирого серця веселись, дочко Єрусалима! Скасував Господь суд твій, відвернув ворогів твоїх. Господь, цар Ізраїлів, серед тебе: вже ти більше не боятимешся зла. Того дня сказано буде: «Єрусалиме! не бійся! Сіон! нехай не слабнуть руки твої! Господь Бог твій серед тебе міцний: Сам врятує, з радістю веселиться про тебе, замовкне в твоїй любові [Вульг.: Своєї], тріумфуватиме про тебе в хваленні. Порожні скарги [Вульг.: пустомелей], які відступили від закону, Я зберу, тому що вони були з середини твоєї, щоб ти більше не мала ганьби через їх. LXX: Радуйся, доню Сіона! Проповідуй, дочко Єрусалима, торжествуй і веселися від щирого серця свого, дочка Єрусалима! Господь забрав твої неправди, викупив тебе з руки ворогів твоїх. Господь цар Ізраїля серед тебе: більше ти не побачиш зла. Того дня Господь говорить Єрусалиму: «Сіоне! Будь у твердій надії, нехай не слабнуть руки твої! Господь Бог твій серед тебе, міцний, врятує тебе, наведе на тебе веселощів і оновить тебе в Своїй милості, і зрадіє в тобі з насолодою, немов день урочистий. Я зберу твоїх скорботних. Горе тому, хто вимовляє лайки над ним. Нехай не здається дивовижним, як ми вже неодноразово говорили, що інакше закінчуються уривки тексту Єврейського, інакше Грецькі, тобто LXX, і Латинські. Насправді, там, де різний переклад за змістом, за потребою різні мули початок, або кінець. Іудеї, які очікують тільки ще пришестя Христа, мають надію отримати собі те, чого ми, які прийняли Христа, вже в усьому досягли разом з Ним. Отже, якщо хтось із християн, особливо з нових мудреців, – імена яких я замовчую, щоб не подумали, що я маю на увазі когось образити, – подумає, що пророцтво ще не здійснилося, нехай такий знає, що він хибно носить ім'я Христове, що душа в нього він юдейська, і не має душі. Бо всяка душа, що належить до Церкви і поставлена ​​на варті, радіє і веселиться, що відібрано від неї всі неправди [її] і викуплено Тим, Який викупив усіх Своєю дорогою кров'ю. «Бо Христос став нам про Бога мудрістю, праведністю, святістю та викупленням» (1Кор.1:30). І викупив нас цар Ізраїля, який мешкає серед нас, кажучи: «Я і Отець Мій прийдемо і перебування в нього влаштуємо» (Ів.14:23) і: «мешкатиму і ходити в них» (Лев.26:12), і ми вже більше не побачимо зла, думаючи про одних тільки добродія. Того дня, – [т. е.] коли ми побачимо світ і будемо поставлені на висоті, нехай не слабнуть руки твої, говорить Господь, який сказав і через Ісаю: «Зміцніть руки розслаблені, і нехай будуть діла твої міцні» (Іс.35:3). Бо міцний Господь, якому ніхто не може чинити опір. Спаситель твій Сам повернути тобі втрачену тобою веселість; коли ти відкинеш стару людину, Він змусить тебе ходити в людині новій і зробить це за любовою Своєю: не за твоєю заслугою, а за милосердям Своїм. Він звеселиться і зрадіє про тебе, ніби приймаючи огрядну жертву твою в день урочистого свята, і Сам скаже тобі: скорботних твоїх зберу, бо: «Серця скорботного і смиренного Бог не зневажить» (Пс.50:19) і: «Тримти надломленою не сокрушить3. – Таке [пояснення], якщо ми захочемо приймати це місце стосовно другого пришестя Спасителя. Потім, оскільки пророк Захарія закликає до подібної ж радості Сіон і Єрусалим, і [єв.] Матвій каже, що це пророцтво виповнилося в перше пришестя Христове (Мф.21: 5), то необхідність спонукає нас, та й самий порядок істинних подій веде до того, щоб слова пророка Софонії відносити не до того, що не буде відносити, а що до того, що має бути, а що не відносити слова пророка Софонії. Справді, у пророка Захарії пишеться: «Премного радуйся, дочко Сіона, проповідуй, дочка Єрусалима: ось Цар твій приходить до тебе праведний і рятуючий: Він лагідний і сидить на підяремному і молодому осля» (Зах.9:9) Це за текстом Сімдесяти. – А за текстом Єврейському наказується Церкві оспівувати хвали, а тріумфувати Ізраїлю, що бачить у думці Бога, радіти і веселитися від усього серця свого на місці світу, про яке сказано: «Мир Мій даю вам, мир Мій залишаю вам» (Ів.14:27). Бо при остаточному знищенні миру Він не доклав суду свого, і діяв уже не суду і поправляючи, а рятуючи, і відвернув ворогів його, [т. е.] натовпу демонів. Господь, Цар Ізраїля буде серед нього: він більше не боятися зла. В той день Єрусалиму вільному, – не тому, що був у рабстві з синами своїми, а тому, що є матір святих (Гал.4:25–26), – буде сказано: «Не бійся, Сіоне (бо він є і Єрусалим), і нехай не слабнуть діла твої, і не роби того, про що ти; Господь Бог твій, що спасе тебе, сильний і міцний; Він сам буде мешкати посеред тебе, радітиме за тебе радісно і веселощами і замовчить про гріхи твої в милості [або: у світі], якою полюбив тебе, і зрадіє про тебе в хваленні, або тому, що ти гідний хвали, або тому, що співатимеш хвали свої». Порожні скарги або, - як переклав Акила, - віднесених, які відступили від тебе, Я зберу, бо вони були від тебе, тобто: ті, які пороками або гріхами своїми віддалилися від надр твоїх і стали під владу демонів, по поверненні всіх до терпеливих до колишнього стану, прийдуть до тебе, і своїми. Слово nugas ( נוגי ), як відомо нам, в латинську мову взято з Єврейської і тому залишено нами так, як воно було в Єврейській, щоб ми могли знати, що Єврейська мова є первісною для всіх мов, що, втім, не буде предметом справжньої міркування. Я дивуюся Акілі та Сімдесяти, що слово, передане нами словом: були у виразі: Зберу, бо вони були від тебе, замість: були побажали перекласти словом горе (ο ἵ)!, яке Акіла завжди вживає не в значенні скарги, а в сенсі звернення чи вигуку. Справді, адже haia ( היו ), початок якого позначає я єсмь, у минулому часі множини означає: були . Я знаю, що це буде неприємно для читача, який, - якщо звернути увагу на те, що я пишу не про спірні питання, і не [складаю] витончені вправи в ораторській промові і не виявляю задоволення в місцях приголосних у всіх, а пишу тлумачення, то що я хотів би за те пророків за прикладом риторів грати [словами], чим викриватиме, – як і має бути, – якщо я зупинюся у скруті перед такими темними місцями. Соф.3:19–20. Ось Я стискаю всіх утисків твоїх у той час і врятую кульгаве, і зберу розсіяне, і приведу їх у шану та іменитість на всій цій землі, зневажання їх. У той час приведу вас і тоді ж зберу вас, бо зроблю вас відомими та почесними між усіма народами землі, коли поверну полон ваш перед вашими очима, говорить Господь. Ось я винищу всіх тих, які засмутили тебе в той час і врятую кульгавою, і зберу ту, що була викинута, і зроблю їх славними та іменитими на всій землі їхньої утиски. У той час, коли Я приведу вас, і в той час, коли Я зберу вас, Я зроблю вас почесними та відомими у всіх народів землі, коли поверну полон ваш перед очима вашими, говорить Господь. LXX: Ось Я зроблю в тобі заради тебе в той час, і врятую утиснуту, і відкинуту прийму, і призначу їх на славу і зроблю іменитими по всій землі. І збентежуться, коли Я зроблю вам добро, і в той час, коли Я прийму вас, бо Я зроблю вас іменитими і призначу до слави серед усіх народів землі, коли поверну полон ваш перед вами, говорить Господь. Синагога, що не кульгає тільки, а має обрізані обидві ноги, очікує, що і це [пророцтво] здійсниться над нею під час пришестя Христа, на який вона чекає, і думає, що всі народи, що колись засмучували Ізраїля, повинні бути винищені Господом, а синагога буде спасена. і вони будуть покладені на похвалу і зробляться іменитими по всій землі полону свого, в якій раніше вони були сум'яті; а буде це в той час, коли її буде повернуто до Єрусалиму, коли буде відбудовано знову храм і дотримано решти чину обрядів. [Синагога] обіцяє собі це, і тому не приносить покаяння, але, сподіваючись на щось нездійсненне, втрачає вірне спасіння. І я не дивуюсь, що синагога, що болить очима, бо вона не прийняла Христа, страждає разом з Лією, не зустрічає любові з боку Якова і залишається зневаженою, поступаючись місцем Рахілі (Бут.29:16 і дал.); але я дивуюся християнам, особливо напівюдеям, які, перебуваючи, мабуть, у Церкві, говорять так і сповідують це; а якщо це правда, то даремно ми віруємо в Христа, і всяке таїнство наше знищується, а ми виявляємося жалюгіднішими, ніж усі інші люди, бо віримо, що прийшов уже Той, Який ще не приходив. Але оскільки віра наша безсумнівна, а бажання юдеїв, - навпаки, - абсолютно марні, то цей уривок, і останній [у книзі пророка Софонії], ми будемо тлумачити вже згідно з раніше засвоєним нами розумінням значення [його пророцтв] і почнемо свідченням з [книги] Ісуса сина Сирах, голову »(Сир.27: 28). І справді, оскільки Сіон та Єрусалим поставлені у висоті, то поноситель Сіону та Єрусалиму та кидаючи в них каміння безчестя, кидає їх на свою голову, і порука його звернеться на голову його: «І злість його та неправда його увійде на його темряву» (Пс.7:17). Наскільки багато хто нині ганьбить душу, яка старанно шукає таємниць Божих і бажає бачити світ Його, і кажуть: «Це людина божевільна, п'яна від надмірно випитого молодого вина: вона біжить суспільства людей, зневажає забави, золото вважає брудом, любить тільки бідність». А невірні навіть хрест Христів ставлять у ганьбу йому, і якщо колись побачать його у випробуваннях і скорботах, то кажуть: «Де милосердя твоє і справедливість, яку ти виявляв у справах?» Але до чого мені говорити про невірних, коли деякі владики Церков подібним чином лаються над людьми, життя їх шанують безумством, і не хвалять їхньої справжньої поведінки, а лише ганьблять їхні колишні гріхи? Вони не чують того, що наказано: «Не докоряй людині, що звертається від своїх гріхів» (Сир.8:6). Отже, горе людині тому, що нанесла безчестя і з старанністю взявся за те, щоб ганьбити Сіон і град Божий, бо за таку образу граду Свого Господь буде месником і скаже Сіонові: Ось Я зроблю в тобі заради тебе, тобто помщуся за тебе і врятую засмучену, або, –. Отже сенс виходить такий: Я врятую ту, яка в даний час настільки пригнічена і змучена випробуваннями і тягарями, як виноград або маслина лещатами з дерева, що дала масло і вино; і від вина питиме Ісус у царстві Отця Свого, і олією буде змащений більше, ніж ті, хто мають долю Його. Я думаю, що внаслідок вичавлювання такого вина та олії багато зазнав і Йов; і після того, як створив масло та вино, почув від Господа: «Чи думаєш ти, що Я відповів тобі для чогось іншого, як не для того, щоб ти став праведним?» (Іов.40:3 за текстом LXX). Як би винограду та маслині говориться тут: «Чи думаєш ти, що Я пригнічував, засмучував і руйнував тебе з іншою метою, крім тієї, щоб вичавлювати з тебе вино та олію?» - Потім йдуть слова: І ту, яка була вигнана, прийму. Коли Бог дає нас спокусам, то, здається, Він ніби відкидає нас. Тому й Йов каже: «Відвідування Господа зріло» [або: "зневажило"] "мене" (Йов.10:12). І не тільки праведники кажуть: «Нині ж Ти відкинув і осоромив нас» (Пс.43:10), але навіть сам Господь і Спаситель від особи прийнятої ним людини каже: Ти ж відкинув і знехтував, віддалив Того помазаного і знищив заповіт з Твоїм рабом. А що в псалмі сорок третьому говориться від імені праведних: Нині ж Ти відкинув і осоромив нас, це випливає з подальшого: «Все це прийшло на нас, але ми не забули Тебе і не чинили проти завіту Твого неправедно, і не відступило назад серце наше» (Пс.43:18–19). Отже, наприкінці Господь прийме ту, що здавалася відкинутою у її випробуваннях; і зробить їх, саме – синів відкинутої та вигнаної, тобто Церкви, славними та іменитими по всій землі. Кого іншого ми можемо розуміти під іменитими синами церкви, як не апостолів. Ось поглянь на Петра і Павла, на Матвія та Івана, і подумай про те, що в них насправді здійснилася обітниця Авраамові: Звеличу ім'я твоє. У Церкві щодня називається, щодня проголошується їхнє ім'я. Це не тому, що для них корисно бути іменованими в Церкві, а тому, що ми, які величають їх і читають писання, успадковуємо спасіння. У той час, каже, коли утиснена й відкинута буде прийнята, коли й сини її будуть призначені до слави (бо прославляється [чи: прославлятиметься] Господь у подвижниках Своїх, коли побачить їх увінчаними, як прославився Він від Йова всупереч радникам диявола, тому й промовляє до вас, і Апостол, славу ), - [в той час] будуть осоромлені колишніми ворогами вашими і тих, хто вас ганить; тоді побачать вони, що блаженні ті, що вони вважали нещасними; і могутніми і славними стали ті, яких вони вважали бідними та знедоленими. Тоді побачать, що їхнє полон, через яке вони були під владою в цьому важкому житті, відведено в небесний Єрусалим, і самі вони повстануть, щоб бути вічною ганьбою і сум'яттям [для інших]. Про Христа Ісуса! Подай нам, пригнобленим, засмученим і відкинутим у цьому житті, бути прийнятими та призначеними до слави; нехай прийдуть у замішання гади, нехай припиниться шипіння, нехай отрута втратить свою силу, і його ганьба нехай послужить на спасіння. - Це за текстом Сімдесяти. Єврейський же текст, за винятком перших слів, про які ми говорили на початку попереднього уривка, у трохи лише не згоден з їхнім перекладом, і, але на мою думку, не потребує [особливого] ​​роз'яснення.