Раздел II. Письма

Три листи преосвящ. Феофана зі східного питання 105 Милість Божа буди з Вами, Олександре Вікторовичу! Поспішаю відповісти Вам, та й хід справ поспішає. Поверни, Господи, все на добро. Бачите, великий богатир народився. Насамперед слов'янофіли діяли окремо, хто як і хто де міг. Нині загальний рух охопив усіх зараз... Це живе почуття братства зі свідомістю обов'язку до взаємної допомоги та заступництва я називаю народженням богатиря. Його убити тепер уже ніхто не може. Почалося рух; зростатиме, зростатиме, – поки що… Запитуєте про лист мій, чи можна його пустити в хід. Нічого не маю сказати проти. Подивіться лише, чи немає різких суджень про греків. Ці рядки або опустіть або виправте, пом'якшуючи різкість 106 . Я був тієї думки, що відокремлення болгарської ієрархії дасть центр роздробленим болгарам, а потім і далі... само собою видно що... Струснули б тих, хто сидить на хребті. Але поворот зробився. Що вийде, не видно, але, вважаю, не вийде нічого шкідливого для болгар. Вивільнення їх буде у ході та влаштується. Війна! Звичайно, краще б без війни все залагодити. Але якщо ні, то краще війна. Благослови Господи! Треба б чорногорцям і сербам щось додати; а болгарам, боснякам та герцеговинцям дати самоврядування, повне, – тільки з платежем данини... Це б і туркам легше. Гонор лише страждає. Але що робити, коли вони стали без голови? І з усім би вирішити турків-то не зле б. Не знаю, від чого це кажуть: час не настав. Лагідці англійці так кажуть, бо вичікують хвилини, коли їм можна буде одним заволодіти всім. А ми думаємо, що політична якась неготовність. Порожнє! Можна влаштувати незалежні королівства чи князівства слов'янські... Можна скуштувати їх федерацію... Константинополь–Франкфурт... Мала Азія – особливо. Там вірменське царство... і забули... А турки - забирайся, звідки прийшли. Нині – завтра – це буде. Коли й Саул у пророках? Але подібні мрії давно ходять по моїй голові. Турки – не тубільці. І не слід їм вічно сидіти на чужих хребтах. І бридкий народ! Ну – послав їх Бог у покарання, як на нас монголів. Гнів Божий невічний... Змилуеться над нашими... і здуває їх, як м'якину зі струму. Милість Божа буди з Вами! Ви так пишете, що ніби наснагу яку знайшли в словах моїх. Начебто для нього потрібна подібна опора. Ось опора! Чуєте, гул мчить по всій Росії і відгукується у всьому слов'янському світі. Чують його та інші народності, – і не морщаться, – чують із задоволенням, виключаючи капосниці Англії та гидкою Угорщини. Слід гадати, що голос про війну на турків є голос усього християнського світу. І якщо один народ голос є голос Божий, чи не тим більше багатьох народів? Одному Богу відомо, що буде у результаті – перемога чи поразка; але по всьому ходу справи і за духом, з яким воно ведеться, і на думку нікому не може прийти, щоб Господь поглянув на нашу війну небажано. Навпаки, так і нав'язується серцю переконання, що, мабуть, настав час зітхнути вільно браттям нашим. О коли б! Яка це буде світла неділя! Війни для війни нема чого бажати; але якщо без неї не можна поставити на ноги наших, а лише дещо їм доставити, то краще вже війна. Тепер, без війни, на конференції йде від імені Государя одна мова, а після війни буде інша. Мені здається, що тоді можна буде вимагати повного самоврядування, так щоб турецький дух зовсім не пах у тих землях... Тоді духом піднесуться брати наші... сформуються і стануть народом сильним. Що згодом, само собою видно. Повне самоврядування я розумію, як тепер серби. Ви хочете завести про віру. Добре; але не міцно напружуйтеся, щоб не набриднути, а тільки нагадуйте, щоб не випустили цього предмета з уваги. Бо коли випустять, то підкрадуться чужовірці і захоплять собі якісь привілеї, а їх не слід давати наперед жодних, говорячи: народ сам вирішить. У народі віра у силі: простору лише бракує. Простір дасться новим станом справ. Нема чого тому й напружуватися. Коли Бог благословить нашу справу і буде повний успіх, тоді залишиться щодо віри одне – випросити у найсвятішого Патріарха з синодом його – скасування визначень їх нетолкового соборища. І це буде. Почали оговтатися греки... І Єрусалимського патріарха вже дозволили. Коли буде зроблено це і для слов'ян, благословенна ієрархія здійснить свою справу в народі. Але народ і тепер ні в що ставить каприз греків... Війна! – Благослови Господи! - Навіщо це наші, переходячи за Дунай, завжди пораються з фортецями?! Мені здається, що, перейшовши за Дунай, треба біля фортець влаштувати тільки сильну блокаду, щоб турки не могли звідти носа показати; чинною ж армією йти далі без зупинки - через Балкани - до Константинополя. Нехай біля фортець залишиться тисяч сто і стільки ж іде далі. Перша буде армія, що покоїться і стереже, а друга – діюча. Справа перша матиме в своїх руках усі дороги через Дунай і не випускатиме турецького війська з фортець; а справа друга – бити чи добивати решту турецьку армію. Звичайно, при такому порядку буде потрібно більше війська, але воно буде збереженіше. Військо біля фортець все буде ціле: турки бояться робити напади. Треба тільки влаштувати, щоб воно в здорових місцях було розташоване і продовольство отримувало достатнє. А через взяття фортець скільки народу гине! Тим часом взяття їх потрібне лише для того, щоб у тилу не було ворога. Якби турки одні залишалися, то з ними не дивно порозумітися; але в них багато буде капосників. Як би справді індійців не привезли? Але все це тільки ускладнить дещо справу, але не зробить її непереборною. Але всяко, доля війни в Божих руках. Молімося Йому, сповідуючи гріхи свої, щоб допоміг хоч не заради нас, а заради стражденних братів наших. Чути, що й у Пітері, й у вас у Москві чимало осіб, які не волають до війни і навіть до самого заступництва нашого. Це має бути виродки якісь. Бо я не бачу і не чую, щоб хоч десь було якесь вагання в народі та серед усіх провінціалів. Є й тут особи з найвищими поглядами; але це все грішний народ. Їх прозвати треба башибузуками за те, що, не бажаючи війни, бажають братам нашим залишатися в statu guo, а це - те, що залишати їх під тиранством башибузуків. Я нічого майже не сказав щодо церковних справ. І нічого. Поки що тільки нагадати про них достатньо. А що саме зробити, про це згодом. Нічого ще не маємо в руках... Дайте спершу спіймати... тоді й щипати. Всіх вам благ від Господа бажаю. Благослови вас Господи всяким благословенням. З минулими святами та новим роком вітаю. Що дасть цей новий рік? Конференція щось негаразд веде справу. Поступка за поступкою... Але це, на кого не доведися, надихає до опору. Але це може бути і призведе до війни. Війна – справа сумнівна, не знати, куди поверне: бо її плани справжні пишуться на небі, і прочитувати їх доводиться вже після виконання справи. Війна багатоважна, багато грошей та жертв візьме. Тому не можна не відчутись від неї, якщо виявиться можливість. Але судячи з того, що війною можна взяти більше, ніж намічається без війни, - і стільки більше, що можна через її цілий народ поставити на ноги; судячи з того, що нині є багато сприятливих моментів у перебігу справ, саме, дуже ймовірне, – віч-на-віч, – з підмогою від греків, Румунії, і слов'ян; судячи з загального нашого наснаги, яке, хто знає, чи охопить нас з такою силою після колись; зважаючи на все це, я ніяк не утримуюсь від бажання війни, хоч і від війни мороз по шкірі подирає. Мені здається, що нинішні полегшувальні обставини не повторяться вже після ніколи, скрутні ж збільшаться: так що після не зможемо ми нічого зробити на користь наших братів. Доведеться залишити їх власним коштом. Яким? – на Божу волю. Але як тільки дійдеш цього терміну, покійним залишитися не можеш. Я думаю, і у кожного кров закипить. Божий покрив сильніший за всі людські засоби. Але і Бог через людей діє. Якщо в Божих є наміри тепер дати пільгу братам нашим, то, звичайно, Він не залишає дати про те свідчення серед людей. Натхнення, що нас охопило, чи не є Божа в нас дія? І усвідомлюючи це, чи не повинні разом усвідомити, що цим рухом Бог каже нам: вам доручаю звільнити цих страждаючих? Чи можемо відмовитися? Бог нікого не нудить. Але чи будемо ми безвинні, не послухавшись Божих помахів? Бог знайде без нас виконавців Його волі. А нам сором, якщо ще не більше. Той, хто залишає брата, сам буде залишений у годину потрібний. Всі такі думки прямо ведуть до вирішення: хочеш, не хочеш, а йди воювати, мати Русь Православна. Нехай навіть невдало буде, якщо Богові завгодно нас осоромити; але ми і перед своїм сумлінням, і перед історією будемо виправдані... що зробили свою справу належним чином. Навпаки, якщо ми нічого міцного не доставимо братам і не станемо воювати, нам буде і перед собою соромно, і перед іншими, і перед історією... і на тому світі буде нас переслідувати сором і сором. Паде Росія без війни нижче, ніж принизить її невдача війни. Але ж народу в нас дістане, і грошей позбираємо по грішці, і генерали знайдуться. Чого ж тут трусити? У турків, звичайно, буде безліч англійців, угорців, поляків та інших виродків. Але все ж таки це не армія яка, а підмога. Невже Англія відкрито стане за турків? І невже Австрія до неї пристане? Нічого. Поколотимо і їх. В Австрії візьмемо Галичину, відновимо Чеське королівство, відокремимо інших слов'ян від угорців, з особливим управлінням; частинку візьмемо для Румунії. Австрія дорого поплатиться за своє лукавство. Англію тепер тільки на турецькій території поколотимо; але потім неминуча з нею війна, щоб упокорити її і відбити в неї полювання і можливість втручатися всюди і липнути як банний лист. Якщо загадки конференції будуть прийняті, звичайно, все ж таки не можна говорити, що нічого для наших не зроблено. Ні, і цим зроблено буде чимало, хоч не в міру бажання. Головне буде: вони матимуть можливість розвиватися та рости самостійно. І Бог благословить. Найкраще бажане при цьому далеко ще попереду; але й у цьому можна побачити добрі сторони. І перша – поступовість народного зростання. Можливо, якщо тепер дати народу повну незалежність (мені цього бажано), він не в силах буде впоратися з нею, а поступово підрісши до неї, він вступить у неї непомітно, як інший одягається в новий одяг. Ось і друга: народ тоді не всім буде завдячувати сторонньому заступництву, а й сам попрацює над собою, і ніби заробить собі повну свободу. Свідомість цього в народі буде постійним горном, що розпалює народну самоповагу, що багато важить. Додайте до цього, що, підросши, вони нарешті самі зіпхнуть турків, - яке геройське наснаги завжди потім царюватиме в ньому! Ми досі із захопленням згадуємо Куликівську битву, хоч, власне, не вона дала нам волю. Подумаєш так, подумаєш - і погоджуєшся на хвилинку, що, можливо, і краще, якщо звільняться. А для цього достатньо і конференційних вимог, якщо їх ще не окургузили. Побоювання щодо віри не можна не поділяти з вами; але що для цього тепер можна зробити, зовсім не видно. Дай Господи православних заправляючих. Але чи можна на них чекати? Губернатори – християни: а якщо вони неправославні?!.. Католик католикам сприятиме, а протестант протестантам. З цього боку, чи не краще губернаторів великих і маленьких залишити турків, за умови, щоб усі інші урядові особи та поради складалися з православних до останніх розгалужень – до сіл та сіл; також, щоб поліція теж усюди була з православних, а регулярним військам не дозволяти входити до справ... і їх розмістити по фортець і казарм. Віра при цьому зручніше збережеться... Прикласти тільки треба право для громад – вимагати, щоб не було іноземного кліру – ні великих осіб, ні маленьких між інославними... Цей захід дасть надію зворотному руху на Православ'я і припинить пропаганду. Але буди Божа воля. Що Господе завгодно, те й буде. Пишете, що у Вас багато клопоту по дому. Робіть із старанністю все, що Вам наказують. Це ваш обов'язок. Але клопотати – не турбуйтеся. Клопіт (турбота) супроводжуються сполохом всього внутрішнього, а це річ неналежна. Хіба не можна все доручене обговорити спокійно, а потім і робити його, анітрохи не полохаючись, з зібраною думкою. У житейському побуті, якщо є що заважає духовному життю, то це зовсім не справи і заняття, а це порожня багатотурботність, що точить серце, тим часом справу навіть на волосся вперед не може посунути, і ці сполошення, що візьмуть думки подібно до вихора. Від цього виходить завжди штовханина, а справа нітрохи не співається. Дозвольте ж розрізнити належну старанність від неналежної турботи та пахв і навикайте всі справи робити тверезо, не відхиляючись думкою від Господа, а, навпаки, тримаючи те переконання, що Йому всім цим догоджаєте. Запитуєте: «Як бути зі співом та гранням на фортепіано та фісгармонії? Я спочатку грала і співала, не звертаючи уваги на зміст пієс, а тепер воно лізе в голову. Відомо ж, що не всіх пієс зміст добре, хоча вони складені дуже гармонійно». Що робити? Не можна Вам все змінити. Це кинеться в очі. Співайте та грайте, що співали та грали раніше, намагаючись не звертати уваги на зміст. А тим часом потроху відбери ті пієси з хорошим або навіть лише стерпним змістом і їх більше співайте та грайте, щоб про інших нарешті забули ті, що зовсім змушують Вас співати і грати. Фісгармонія дуже здатна висловлювати належним чином церковний спів. Дістаньте твори Турчанінова і розучите звідти, що вам більше сподобається. Розучіть – «Боже, Царя бережи», «Як славен наш Господь у Сіоні» та подібні. Якщо Ви з повним почуттям заспіваєте що з цього роду пієс, запевняю Вас, що це сподобається більше, ніж інше що. І тоді вже проситимуть Вас заспівати і зіграти не порожні якісь пієски, а саме ці величні творіння. Давно якось Ви згадували, що хвалять Ваш голос та спів. Вони роблять свою справу, а Ви робіть свою справу. Коли добре те та інше, як не хвалити? Але Вам не хизуватися тим належить, а змирятися. Голос і смак до співу звідки у Вас? Бог дав. На що Бог дав? Чесати слух інших чи інше що?! Ні на що інше, як на те, щоб Ви звертали їх на Божу славу. А чи так Ви робили? Ні. Ви тільки потішали себе й інших, а про Бога зовсім у Вас і гадки не було. Стало, Ви даром Божим зловживали, чекаючи на порожнє. Тепер думки Ваші повернулися на Богоугодження, поверніть туди і вживання дару Божого. Якщо їсти і пити треба на Божу славу, то тим більше співати і грати. Якщо Ви зіграєте і заспіваєте щось таке, що западе на душу тих, хто чує, і змусить їх зітхнути до Господа або піднестися до Нього з славослів'ям і подякою, то Ви те саме зробите, що робить добрий проповідник у церкві. І це Вам рятівний плід дарунка! Будьте ласкаві вживання його спрямувати на цю сторону. Відберіть і світські, і духовні пієси повчальні та їх тільки співайте та грайте. Це для інших, самі по собі ніколи не співайте нічого світського, а все одно духовне. Але знову повторю: не раптом ламайте, а потихеньку. І взагалі ні в чому не виявляйте особливостей. Будьте з усіма так само привітні, благодушні та веселі, як і завжди. Тільки від сміху, сміхотворства і всякого пустослів'я утримуйтесь. І без цього можна бути і привітливою, і веселою, і приємною. Ніколи ні в якому разі не похмуруйте. Коли Спаситель сказав тим, хто постив, щоб умивались, голову помазували і зачісували, то розумів саме, щоб не похмуріли. 64. Самотність. Як уникати нудьги. Читання та вивчення наук Пишете: «Залишилася сама і сумую». Це природне почуття. Але мені здається, що йому у Вас можна було б і не бути після Ваших рішень і того, що Вам пропонувалося робити через те. Якби останнє прищепилося у Вас хоч скільки-небудь, то Ви б ніяк не усвідомили себе самотньою, хоч Ви й одні. Не усвідомили б себе самотньою, бо усвідомлювали б, що Господь близький, близько й Ангел-Хранитель із Вами, – не подумки, а справді. І тоді недоречно було б почуття самотності, а отже, і нудьги внаслідок нього. Але я вважаю, що такий набіг нудьги був у Вас миттєвий і незабаром розвіявся. Завжди, однак, на майбутній час, кожного разу, як доведеться Вам бути однією, відновлюйте скоріше переконання, що Господь з Вами і Ангел-Хранитель, і поспішайте скористатися випадками хвилини усамітнення для нерозважливого перебування з Господом і солодкої бесіди з Ним. Самотність у цьому дусі солодка. Бажаю Вам скуштувати колись цієї солодощі, щоб бажати його, як раю на землі. Днями, перегортаючи одну книгу, зустрів поради батька (графа Сперанського 107) своєї дочки. Тут, між іншим, йдеться і про те, як уникати нудьги. Ось що він радить. У кожного, каже, є коло своїх повсякденних занять, які він відбуває як оброк якийсь. Але є багато людей, у яких ці оброчні заняття нескладні та недовгі. Залишається від них багато часу, якого, якщо нічим не наповнити, не уникнеш нудьги. Щоб уникнути її ось тобі надійний засіб: влаштуй так, щоб у тебе жодної хвилини не було пустої і весь час твій був наповнений відповідними заняттями, щоб, коли, закінчуючи одну справу, стаєш вільною, у тебе була вже напоготові інша справа, за яку й берись. Які це справи? 1. Естетичні заняття: музика, співи, живопис. Але це не насущний хліб, а цукерки. 2. Яке-небудь рукоділля – в'язання, вишивання тощо. 3. Але найкращий засіб проти нудьги – знайти смак у серйозному читанні та вивченні предметів, не впізнаних ще. І не так читання жене нудьгу, як вивчення. Тоді ж я подумав повідомити Вам цей рецепт про всяк випадок. Але ось і потреба в ньому виявилася. Постарайтеся взяти це до уваги і так влаштуватися. І вірно, не будете більше відчувати нудьги. Я знаю одну людину, яка завжди одна, сама нікуди не виходить та інших до себе не приймає. Запитують його: «Як тобі не нудно?» Він відповідає: «Мені ніколи, так багато діла, що, як розплющу очі після сну, роблю-роблю і ніяк не встигаю переробити, поки закрию їх». Для Вас зауважу, що під вивченням, про яке говорить батько дочки, розуміється вивчення чи цілих наук, чи якихось їх частин, неповно пройдених. Цим, очевидно, усувається всяке читання порожніх порожніх книг. Здається, Ви й не мисливець до нього. І добре. Не відступайте від цього звичаю. Читайте більше духовних книг. Це область найсерйозніших предметів і, – головне, – найпотрібніших. У цій галузі все нове і ніколи не старіє. Чим більше впізнаватимете, тим більше встигатимете не пізнаних ще предметів. І охота пізнавати ці предмети, і пристосованість до пізнання їх буває тільки тоді, коли хтось ділом вступить на шлях духовного життя. З моменту, як Ви вирішили догоджати Господу, я вважаю Вас не чужою від цього шляху. Будьте ласкаві читати і книги про те - і примудрятися. Благослови Вас, Господи! 66. Подорож до Сергієвої лаври. Настанова прочан Так от хто навів Вас на св. Пімена?! Хтось із захопленням говорить про Божественні речі. Здогадуюсь. Це, мабуть, той самий, що був у мене з Вами. Радий цій обставині - радий, що є у Вас хтось може так говорити. Користуйтеся ним і щоразу, як буває він у Вас, наводьте його на такі предмети і все повитягайте з нього і засвойте собі. Збираєтесь до Сергієва! Добре. Бог благословить. І ще пішки! У два та три рази добре! Щоб не балакали інші, можна якось приховати. А не можна, хай кажуть. Але Ви даремно вважаєте, що це буде приємна прогулянка. Верст п'ятдесят, можливо, пройдете не без приємності, а потім почнете відчувати не те, що очікуєте. За два дні дійдете. На першому ночівлі дізнаєтеся, що означає пішохідство, якщо не знали його раніше. Не забудьте взяти пухирчик горілки з сіллю, на ніч натретє нею ноги. Надвечір вони будуть уже не свої. На третій, до ранку вони трохи відійдуть. Вранці вже не так підете, як із Москви, але розійдетеся. Назад можна і по чавунці, а то навряд чи здужаєте ще два дні пройти. Але робіть так, як маєте пропозицію у серці. Для Господа працю, Він дасть силу. І потім щось дасть, – помітно чи непомітно. І преподобний Сергій щось дасть. Святим Бог дає здатність бачити, що роблять для них віруючі, і чути, про що вони їх просять. Аби все йшло з серця. Як телеграф в одну мить дає знати з Москви в С.-Петербург і далі, так - що в серці зароджується в одну мить, дається взнаки тому, до кого звернено. Преподобний Сергію, як тільки Ви загадали сходити до нього, вже поглядає на Вас; коли почнете шлях, тим більше дивитися, і ще більше, коли до нього в обитель прийдете, перенісши благодушно і з радістю мандрівки. Так благослови, Господи! Тільки приємностей не чекайте, а втоми, мозолів, ломоти в кістках. Жертву готуйтеся принести, а не задоволення здобути. Ідучи дорогою, твердіть безперестанку коротеньку молитівку, про яку я Вам писав, а то думки не знати куди занесуть Вас на просторі. Вони можуть занести Вас і до того, що і взагалі не личить думати, і тим більше прямуючим на прощу. Коли втомитеся твердити таку молитву, беріть будь-який псалом і читайте його на згадку з роздумом. Читайте: Помилуй мене, Боже, або Боже, на допомогу мою вонми, або інший, який знаєте. Та не про те дбайте, щоб прочитати його з початку до кінця, а щоб обмірковувати та відчути зміст його. У кожне слово вникайте, обставивши його питаннями, навіщо воно сказано і до чого веде Вас. Заглиблюючись так, Ви й не помітите, як верста за верстою обминуть Вас. Читати псалми на згадку з роздумом під час шляху є правило перших великих батьків, Антонія та Пахомія. Вони мали законом, щоб, хто вступає до них учні, неодмінно заучував кілька псалмів на згадку. Хто не вмів читати, той, перш ніж навчався читати, псалми заучував зі слів іншого. Вивчивши кілька псалмів, він повинен був потім читати їх і сидячи за роботою, і особливо йдучи кудись. Дозвольте зробити досвід наслідування стародавнім. Не забудьте в обителі сповідатися та причаститися Христових Тайн. Праця подорожі буде замість праць говіння. Сповідатися тепер Вам неважко після минулої, так докладно зробленої сповіді. Нічого не приховуйте, чого не схвалює совість, мале те чи велике. Але не пропустіть головного - сльозу руйнування. Одна слізка - і будете як викупавшись або в лазні помившись. Про таку слізку я й раніше хотів Вам щось написати, та забув. Пропишу тепер. Ви берете книги з бібліотеки для читання. Візьміть Жуковського 108 та прочитайте статтю: «Пері та Ангел». Вона, здається, у п'ятому томі. Преповчальна. Вона велика. Розповім Вам коротко її зміст! Пері - дух, один із захоплених до відпаду від Бога, схаменувся і повернувся до раю. Але прилетівши до дверей його, знаходить їх за пертими. Ангел – вартовий їх, каже йому: «Є надія, що увійдеш, але принеси гідний дар». Полетів Пері на землю. Бачить: війна. Вмирає доблесний воїн і в сльозах передсмертних молить Бога про вітчизну. Цю сльозу підхопив Пері і несе. Приніс, але двері не відчинились. Ангел каже йому: «Добрий дар. Але не сильний відчинити тобі двері раю». Це висловлює, що всі чесноти громадянські добрі, але одні не ведуть до раю. Летить Пері знову на землю. Бачить мор. Вмирає красень. Його наречена доглядає його з самовідданістю, але заражається і сама. І щойно встигла заплющити йому очі, як і сама впала йому на груди мертвими. Були сльози тут. Пері підхопив одну і несе, але двері раю і за цю не відчинилися. Ангел каже йому: «Добрий дар, але один не сильний відчинити для тебе Неба». Це означає, що сімейні чесноти одні також не приводять до раю. Шукай! Є надія. Пері знову на землю. Знайшов когось, хто кається. Взяв його сльозу та несе. І перш ніж наблизився до раю, всі двері його вже були відчинені для нього. Так ось яку сльозу будьте ласкаві принести Господеві. Радість буває на Небі, коли хтось плаче і журиться, почуваючи себе грішним. І це – найнадійніший нам шлях: покайтеся і віруйте в Євангеліє (Мк.1:15). 68. Поголос і мови людські. Потреба у доброму раднику. Постійна небезпека з боку ворога Як боляче відгукнулося у мене в серці Ваше слово «пішла чутка!». О, який страшний і їдкий вогонь промов і підозрілих людських очей! І зрозуміло, чому в псалмах святий пророк Давид часто із хворобою сердечною звертається до Бога в молитві позбавити його мови людської. Де Вам знайти втіху та опору? У свідченні Вашого сумління. Це свідомість моральної гідності Ваших вчинків перед Богом і всіма розсудливими людьми і тримайте в умі та серці. При ньому мужньо зустрінете будь-яку, яка б там не ходила. Тим часом ставтеся до всіх, ніби нічого не знаєте. У житейському побуті не можна зовсім нехтувати тим, що скажуть чи кажуть. Справа розсудливості, втім, тут має сягати лише наступного: – вести справи те щоб не дратувати промов і каламутити очей людських. Далі ж цього не повинно заходити: до відкладення, наприклад, справ, які вважаються обов'язковими. Так – досі чим же Ви висловили якусь особливість? Невже тим, що сходили до преп. Сергію?! Але це зроблено негласно, і тут Ви заховані були за своїми. Або тим, що у всі недільні та святкові дні ходите до церкви до всенощної та до літургії?! Але це є обов'язок, вірно виконуваний усіма християнами, які пам'ятають, що вони є християнами. Від виконання його може звільняти тільки крайня потреба, не викликаючи докору в лінощі і в забутті свого християнства. На погані звичаї панночок московських не дивіться і промов їх порожніх не слухайте. Нині завтра – смерть. Вона не дивиться на красунь, підкошує їх. А після смерті – зараз звіт. І розумування панянок там ніяк не візьмуть до уваги. Так не турбуйтесь промовами. З Вашого боку робиться все, щоб не дратувати їх. Якщо, незважаючи на те, вони пішли, то нехай їх. На втіху та зміцнення Вашої мужності – достатньо, як я сказав, свідчення совісті перед Богом. Нехай усі засуджують; але, якщо Бог виправдовує у совісті, всі ці суди ніщо. Казав мені один із спостережних, що людські промови, коли не чіпляються за щось справді погане, постоять-постоять над людиною, як хмара безводна, і відходять. І слід їх простигне, і ніхто вже не згадає про них. Те саме, гадаю, буде і щодо Вас. Від щирого серця бажаю цього Вам. Тримайте себе рівно, як завжди, ніби нічого не помічаєте. Замість суворості подвижницької, неприкладної у Вашому побуті, візьміть страх Божий і смертну пам'ять, і вони навчать Вас усьому. Пишіть про все. Прихованість у житейському побуті – не худа річ, у духовному ж житті – найнебезпечніша. Неодмінно треба мати когось, з ким би можна було радитися про все, що буває і поза, і більше всередині. Як у нас з Вами зайшла про те мова, то й пишіть. Є біля нас і в нас якась погана сила, яка різними примарними добротностями вводить нас в обман і плутає наші справи, наводячи то на пусторобство, то навіть і на худорлявість. Сидить ворог під боком і все підштовхує під руку. Багато допомагає проти нього і своє міркування - те, щоб не відразу робити всяку справу, що здалася хорошим, а наперед обговорювати його всебічно. Коли обговорюватимете, примара добра, якою ворог надає свої навіювання, відразу розвіється. Але своє міркування не завжди встигає це зробити, тому що ворог нерідко його заплутує своїми підказками (наші старці прозвали це підсадами). Пишіть і все розповідайте. А якщо там знайдете когось, з тим розмовляйте про все частіше. Врятуй Вас, Господи, і помилуй! Жити треба вчитися. Спостерігайте за собою. Помилки покажуть, як іншим разом вчинити справніше. 70. Про читання духовних та світських книг На ваше бажання посилаю вам св. Антонія з його писаннями. Читайте та заглиблюйтеся. І подивитеся. Він не був вченим і книг учених не читав, тільки співав Псалтир і прочитував Євангеліє з Апостолом. Благодать Божа розкривала споглядання в його розумі, і ось дивіться, які мудрі у нього промови. Про нього є свідчення очевидців, що коли він починав говорити, мова його текла як річка і, виходячи з його серця, виконувала серця всіх, хто слухав. Іноді цілі ночі проходили в таких розмовах, і ні він, ні слухачі його не знали стомлення і не відчували поклику до сну. Ось і в нас о. Серафим Саровський теж був не вчений, але досвіди життя духовного, поглиблення в слово Боже і писання батьківські зробили його з мудрих мудрим. У духовному житті книги – лише керівництво. Саме пізнання набувається справою. Навіть те, що пізнано буває з читання, начебто ясно і докладно, коли випробувано буває справою, представляється зовсім в іншому світлі. Життя духовне – особливий світ, у який не проникає мудрість людська. Ви самі це зазнаєте або вже відчуваєте. Працюйте над собою і слухайте себе. Потроху-потроху - і Ви дійдете до того, що почнете вести премудрі промови, які - сідай та записуй. Благослови Вас, Господи! Пишете: Багато читаю; чи не погано це?» Буває і погано, і добре, судячи з того, що читаєте і як читаєте. Читайте з міркуванням і повіряйте невірною істиною нашого сповідання. Що згідно з ним – те приймайте, а що незгодно – одразу відкидайте як богопротивну думку та книгу ту, в якій викладаються такі думки, кидайте. Ви взялися вивчати духовне життя. Це предмет і багатоосяжний, і піднесений, і солодкий для серця, яке не може не бачити в ній свого останнього блага. Взялися за це – і вивчайте, і з книг, і більше – ділом. Які книжки читати, вже знаєте, і як налагодитись на відповідне життя, знаєте. Якщо серйозно бажаєте вступити на цей шлях, то Вам ніколи буде звертатися до вивчення інших предметів. Вчилися і загальні уявлення про все маєте, – і досить із Вас. Скажете: так отсталою вийдеш? Що ж за біда! Відстала в одному, а процвітаюча в іншому, – і в іншому набагато вищому. Якби, відстаючи в людських мудруваннях, Ви не процвітали в премудрості Божій, була б шкода. Але як досягати успіху в останній Ви, безперечно, будете, якщо візьметеся за справу як слід, то не шкоду зазнаєте, а більшу перевагу набудете. Бо з мудрістю духовною людське мудрування порівняти не може. Говорячи так, я не те хочу сказати, щоб іншого нічого не можна вже було й почитати, а тільки те, що і без нього можна обійтися без шкоди, тоді як, схилившись на нього, можна зазнати шкоди у своєму головному. За двома поженетеся, ні в одному не встигнете. Але питання все ще залишається невирішеним: то як же – можна читати інше що, крім духовного? Крізь зуби говорю Вам, чути чутно: мабуть, можна, тільки трохи і не без розбору. Покладіть таку прикмету: коли, перебуваючи в доброму духовному настрої, читатимете з людськими мудростями книгу і той добрий настрій почне відходити, кидайте ту книгу. Це загальний вам закон. Але й ці книги з людськими мудростями можуть мати дух. Це ті, які в природі та в історії вказують нам сліди премудрості, доброти, правди і багато піклування про нас Божого промислу. Такі книжки читайте. Бог відкриває Себе в природі та історії так само, як і у слові Своїм. І вони є книгою Божою для тих, хто вміє в них читати. Сказати: читайте такі книги – легко; але де їх взяти? Цього я Вам не можу вказати. Нині більше виходить книг із предметів природознавства. Але майже всі вони з поганим напрямом – саме роблять замах пояснити походження світу без Бога і всі морально-релігійні та інші прояви духовного в нас життя – без духу та душі. І до рук їх не беріть. Існують книги з предметів природознавства без таких мудрувань. Ті можна читати. Добре усвідомити собі будову рослин, тварин, особливо людини і закони життя, що в них проявляється. Велика у всьому цьому премудрість Божа! Недосліджена! Які саме є такі книжки, запитайте у того, хто цікаво говорить про предмети віри. А повісті та романи?! Є й між ними добрі. Але щоб дізнатися, чи хороші вони, треба їх прочитати, а прочитавши, наберетеся таких історій та образів, що – Боже борони! Занавозьте свою чистеньку голівку. Після піди – вичищай. Яка ж стати накликати на себе таку працю? Тому, гадаю, краще не читати їх. Коли хтось із прочитаних благонамірних людей порекомендує якусь повість, можете прочитати. Є добрі землеописи. І їх можна почитати. Але все потроху і тільки для різноманітності. Свою справу тримайте, – і від неї уваги не відволікайте. 6. Про подорож святими місцями Бог на допомогу! Рятуйтесь! Надсилаю вам 15 руб. На більше не гнівайтеся. Обезнижував. Благослови Господи шлях ваш. Але якби ви раніше спитали, я б сказав: сидите вдома. Від цієї подорожі пуття великого чекати не можна, а біда може бути під боком. Але як справа так далеко зайшла, блукайте… Людей подивіться, а може, чогось і навчитеся. Спокуса тут поодинці нападають, дорогою нападатимуть десятками, а в Єрусалимі – сотнями. Тримайте вухо гостро. На Афон би прямо їхали і побули там більше. А в Єрусалим до половини посту. На Афон залишатися побоюйтеся. Одразу воно ніби любо там… Але потім нападе дух зневіри та туги по батьківщині та рідних – нестерпні. Як чадуні кидаються туди й сюди… Я бачив інших. П. залишився там, купив келію; а тепер і келію готовий за півціни продати, аби додому якнайшвидше… У нас свої є Афони: Валаам, Соловки… Та й так, – у душі треба Афон влаштувати. Всяко, однак, дивіться самі. У Місії в Єрусалимі о. архімандрит Антонін – скарб мудрості. З ним можна жити; але там все офіційно. Там ще є російський старець – Веніамін. З ними поговоріть про те й інше. У Саввінському монастирі старець (архім. настоятель) Іоасаф – глибокий та великий аскет. Це вам батьки. Все інше самі побачите. Помоліться і за мене всюди. Всіх вам благ від Господа бажаю. Ваш богомолець Єпископ Феофан Примітка до цього листа: за молитви святителя Феофана, мандрівник, прибувши прямо на Афон, прожив там у різних місцях близько двох років. З Афона з ченцями рос. Пантел. монастиря подорожував на короткий час до Єрусалиму та у всі місця Палестини у травні 1870 р. Бачився і зі св. старцями: Йоасафом і Веніямином. З о. архім. Антоніном, на жаль, не поговорив, бо афонським ченцям не дають притулку на російських будівлях. З Афон благополучно повернувся до Росії у травні 1871 р. 7. З приводу бажання залишитися на Афоні та про посилки Милість Божа буди з вами. Так ось ви придивляєтеся, щоб залишитися на Афон. Благослови Господи! Там спокійно невигадливій душі, яка, чай, і є ваша. Мати Божа нехай влаштує вам перебування на Афоні. А який рід життя вибрати вам, тоді видно буде. Гуртожиток зручніший і для нас, немічних, стерпніший. Хіба поживши порядком у гуртожитку, і вимолотившись, і обтесавшись, спробувати і безлюдного перебування… Все це після. Тепер поки що дивитись, щоб побачити вказівку Божу. Дякую за схиму (грецьку) та багатохрест. Я бачив, як їх носять у св. Сави Освяченого. На всьому Сході однаково. Шапочку (в'язану – рукоділля афонців) віддав П. І. та поклони відіслав з іконками, що на коленкорі. Дякую за це благословення Афона – нам, грішним. У мене трапилися гроші, і я можу надіслати вам небагато. Можливо, на що годяться. Поки ви ще не вступили до братства, можете, чай, самі розпоряджатися ними. А потім, – не вмію сказати. Здається там зберігається звичай – нічого не мати. Прошу молитов у вас і всіх старців. Всіх вам благ від Господа бажаю. Благослови вас Господи! При цьому п'ятнадцять руб. 109 Листи до племінника А.Г. Говорову 146. Привітання з одруженням та про сімейне щастя Милість Божа буди з вами! Дуже радий, що нарешті відбувся шлюб твій. Благослови тебе Господи! Молюся завжди, щоб Господь у всьому поспішив тобі. Ти добре робиш, що всі вдома. Худо, коли хтось у сім'ї своїй не знаходить собі щастя. Якщо знаходиш, дякуй Господу. Але постарайся, щоб завжди так було. Мистецтво одне: щодня починати так, ніби він був першим після весілля. Навчися, однак, жити. Мудрість велика... Але страх Божий усьому навчить. Якщо знайду час, зроблю тобі копію з нашої чудотворної ікони і пришлю. P.S. Доповіли р. приставу, що чим далі, тим нерозбірливіший починає він писати, і порадь йому вдосконалитися. Листи до присяжного повіреного Митрофана Рафаїловича Корякіна в Задонськ 201. Задоволення справжнім, турбота про дітей. Різні місця та особи. Афонські листки та «Душекорисний Співрозмовник» Дуже радий, що ваші хвороби пішли на оздоровлення. Це плід вашого духовного збудження. Нехай Господь усуне ваші немочі, і тілесні, і духовні. Ось так краще - жити в порядку, який Бог послав, не вдаючись у загадки. Коли відкриваються нові шляхи життя самі собою, ніби Бог кличе. А так завжди краще - терпляче задовольнятися даними, ніж кидатися на невідоме. Діти турбують… Це Божий тягар. Він піклувальник про всіх. А виконавці Його піклування перші батьки, потім і всі, які заправляють ходом справи. Шкода! Правду ви кажете, що того й дивись, що змахнуться, якщо пустити їх у середу ходячого життя. Село і працю – якісь золоті керівники. Благослови Господи правоступання вашого сусіда. Нехай зміцнить його Господь і назавжди так триматиметься. Були у Єльці. Це – моє місто повіту. Батьківщина моя – Чернавськ – старе місто. У Воронежі є Чернівська вулиця. Це в мій Чернівськ... дорога. Батько Іоанн Вуколов – сват. У тій же церкві є інший ієрей – племінник, одружений із племінницею о. Іоанна. Що вас потягнуло в Єлець? Аркуш дав вам добрий урок про терпіння. Терпіння область широка. Не треба шукати: у кожного під ногами і на плечах вона достатньою мірою. Даруй вам Господи благословити. Ви згадали про листок. Це Афонська. Афонці видають: Дуже корисний Співрозмовник – два аркуші на місяць. І за них іноді розсилають подібні листки як благословення. Виписали б ... коштує 1 руб. з пересилкою… Афонська каплиця… у Москві… на Микільській. Багато повчального! Благослови вас Господи! Пильнуйте, як небезпечно ходите. У серці дивіться… і нічого недоброго туди не пускайте. 202. Про участь загиблих на «Русалці». Наше братання з французами. Побоювання злиднів у майбутньому Вразила вас доля Русалки 110 і тих, що були на ній. Кого ж вона не вразила? Всі вражені, – і найбільше Государю… ​​Але чи не маємо ми можливості знайти втіху в обітницях християнських?! Здається, маємо. Чи не смерть корабля жахає, а доля колишніх на ньому. Станемо міряти цю долю щодо долі вічної. Це найголовніше. В якому становищі були всі ці особи? У положенні тих, хто виконує свій обов'язок. Чи вартує військовий обов'язок у низці Божих? Богом певних та Богом нагороджуваних? Так! Морське войовництво чи неоднакове з войовництвом сухопутним? Так! І думається його треба поставити трохи попереду і вище... Тепер судіть - люди, які виконували свій обов'язок, раптово захоплені смертю і відійшли в інше життя. Як їх там зустрінуть? Звичайно, без докору... і при тому, як виконавців свого обов'язку... Говорить Господь: у чому застану, у тому суджу. Так і їх буде судити, – тобто як виконавців свого обов'язку. - Виконавцям же обов'язку належить добрий вирок... Тепер поставте це рішення з тим питанням... Навіщо ми живемо? Живемо, щоб, поживши тут, на тому світі зустріти добрий вирок і відповідну долю. Чи не бачите, що ті, що відійшли від нас на Русалці, колишні… нічого не втрачають у відношенні до головної мети нашого існування? І втіштеся! Додайте до цього, чи смерть їхня була солодка, чи болісна? Я думаю, що таку муку відчували лише великі мученики… Хоч вона була нетривала, але заходи їй визначити не можна. За що зазнали вони цієї болісності? За виконання обов'язку. Так терпіли й усі мученики… і отже, «Русалки», які померли через катастрофу, повинні бути зараховані до сонму мучеників. Я не вагаючись вирішую, що як розбійник із хреста прямо до раю вчинив, так і вони. Я хотів би, щоб усі матері та батьки, брати і сестри, і дружини померлих тоді прочитали ці рядки, повірили їхній правді і втішилися. Я вважаю їхню смерть, по відношенню до спасіння вічного, краще за смерть усіх, котрі в той час помирали, будучи оточені рідними і знаними. Хай упокоить Господь душі їх у Царстві Небесному! Другий у вас пункт... побоювання як би нам не дісталося від Божої правди за братання наше з французами... у Тулоні, Парижі і по всій Франції... Якби братання це стосувалося справи віри і порятунку, то можна б побоюватися цього... а як цього боку не мається при цьому на увазі, то побоювання ваше надаремно... пристосувати вчинення свого порятунку – серед мирного існування. Побоювання заразитися... недобрими сторонами французів теж недоречно... Моряків наших там порошинка. Якби й довелося їм усім заразитися, це не може бути небезпечним для нашого народу всього… Та й ніколи заражатися?! Сім-вісім днів! Зараза може йти та йде іншим шляхом. Про припинення ходу її молитися треба... старанно! А охати та ахати – який плід! Від цих подій переходьте до себе і похмуру будуєте картину свого майбутнього. Але чому ж похмуру? Хліб є поки що... і слава Богу! А що попереду, наша ось відповідь: Бог дасть день, дасть і їжу. Сподівайтесь… і мовчки свою справу робіть… Вам не можна не турбуватися при питанні: що завтра? Але й заспокоїти себе нічим іншим не можна, як: буди Божа воля. – Апостол каже: вем алкаті, вем і насищатися… Хай буде так, як Господеві зволиться... Досить чи убогість пошле Бог, – все, безперечно, буде у видах нашого спасіння, а щоб було так, це від нашого прийому всього, що зустрічається нами. Благослови вас Господи всіх! Листи до одного священика у м. Києві (прот. Нік. Ф.) 206. З приводу поширення невіри у суспільстві Взаємно вітаю вас і з новим роком, і з минулими святами, сила яких не пов'язується одним днем. Про гіркий стан істини Божої в суспільстві нема чого й говорити. Що не вигадуй, все з рук валиться… Що робити! Будь-який у своєму колі роби, що можеш… Вам можна скласти невелике товариство ревнителів для друкування листків з поясненням віри та моральності християнської… І нехай хтось – розносить або розвозить їх містом та селами. Ви візьміть він складання статей… Чим простіше, краще… У Москві це робить суспільство любителів духовної освіти. І кажуть – справа йде. Та ще й молитва залишилася за нами... І все тут. Молімося; Може Господь пошле сенс і розум і творцям, і тим, заради яких робителі робити повинні. Я сам друкувати не можу нічого, тим більше листів, яких вже нема кому купувати. Якби для народу, то, здається, треба їх переробити та спростити. А це як зробиш. Всіх вам благ від Господа бажаю. І всьому вашому сімейству Боже благословення. 207. Добрі та погані звістки про духовних наставників Високоповажний отець Микола! Приношу вам подяку за вітання зі святом Світлого Христового Воскресіння. Прошу прийняти моє взаємне привітання. Свято ще триває, хоч його залишилося вже кілька днів. Дуже втішно бачити, як процвітаєте ви в покірних почуттях ваших. Тут вірне свідчення стояння доброму шляху. Благослови вас Господи більше і більше упокорюватися! Скільки втішно чути, що пишете про преосв. Олександре, стільки чи ще більше скорботно те, що ви помітили про наставників духовних. Що робитимеш?! Усюди та сама історія. Повстань! Сну спиши Господи! Але Господь бачить, і хто покладе міру Його довготерпінню, і хто прозріє в плани Його мироправлення, незбагненні?! Наша справа діяти в міру сил на творення ближніх, особливо турбуючись себе тримати і в доброму сповіданні, і в добрих правилах життя. Суспільство, здається, ніколи не було святим у цілому обсязі. З 12 найближчих – один зрадник, інший – упав зреченням, інші розбіглися. Так – і чи ми робимо діло Боже? Чи не Бог робить його Сам у нас і через нас? Хай пропонуємо Йому себе або зраджуємо – на зброю, якщо Йому завгодно що робити через нас. Всіх вам благ від Господа бажаю. Моліть Бога за мене. У вас правильно - рай теплий ... У нас холодно, - і без топки не обходиться. Благословення Господнє на вас і на всю родину вашу. 208. Про свою поїздку до Тамбова для лікування. Про дітей, які заражаються зневірою Не встиг я вам відповісти на перший лист, як я одержую другий. Дякую за пам'ять та доброзичливість. Спаси вас Господи і помилуй! Я трохи повболів і мав для цього проїхати до Тамбова за труднощами лікуватися на своїй Виші. Тепер, дякувати Богу! Вас бентежить доля дітей. Що робити? Майже загальна данина нині всіх батьків та сама. Повітря погане – і ненависне. А коштів горю допомогти нема. Молитва одна, але її прийнятність припиняється обуренням віри. Добре, якби можна було розмістити дітей, щоб казали, що їх дивує і відштовхує від віри; або б ухитритися якось випитувати в них, що засіло в голові та серці. Тоді можна було б поволі наводити їх на неправість знову чутного і правоту – здавна веденого. Всяко мені здається батькам не заважає з цього боку торкатися біди, що загрожує їх дітям. Може Господь благословить їхні починання! Благослови Господи труди ваші по гімназії. Матінці Парфенії Боже благословення! І батькові протоієрею Данилові Максимовичу. Всіх вам благ від Господа бажаю. Моліть Бога за мене грішного. 209. Розумні розумники; підбадьорення до боротьби з зневірою. Кожен має свій хрест. З приводу звістки про кончину преосвящ. Олександра Заборгував я вам два листи відповіддю. Лінощі охопила. Дякую вам за доброзичливість у новий рік. Прошу прийняти й мої вам. Пишете гіркі вісті про спрямування наших вчених. Що робити? Розум є гострий меч, - правду і ріже і підрізує. Що дивного, що наші розумники почали бешкетувати. Чи буде?! Це ще початки. Ми все перекрутимо. Будемо злішими за протестантів. Коли протестантство зароджувалося, тоді ще було почуття церковне, і перетворювачі розсудливі їм. Тепер самі протестанти вже далеко не те, що були на початку, тобто – зліша в сто разів… Цю люту злість ми від них тепер і забираємо… І за нашою розгонистою натурою: «наде знай наших»… всяку погань будемо виставляти, як світло зі світів… А може, Господь пошле спасень. Первухін переслав мені ваші статті. Подвизайтесь, подвизайтесь! Тільки й коштів у нас, – і, правду сказати, тільки й має бути, що слово сильне, що спростовує положення хибних. Підшукуйте, чим можна спростувати супротивників, і, як тільки підшукаєте, проголошуйте голосно. Голос цей скрізь знайде відлуння. Вашу скорботу про незручності життя в чужому краю я частково розумію. Терпіння Йовлі чуєте? Ну так застосовуйтеся до нього. Що робити? У кожного є свій хрестик. Цей вам дістався, – тягніть. І ваша праця та сама буде, як і Симона Киринейського! У чому мета життя? Щоб Господь у будь-що поставив незрозумілі нами праці. Слава Тобі, Господи, що є що понести! Не будь цього, чим би нам хоч щось показати угодне Богові?.. Де все по маслицю тече, там важко рятувати душу свою. Надихайтеся! Преосвященному Олександру 112 Господь нехай зробить за волею Своєю. Врятуй його, Господи, і помилуй! Є про що сумувати, що одна одною годиною раніше, а інша однією годиною пізніше відходять. Хоч і сто років, і то одна година. Всіх вам благ від Господа бажаю. Благослови вас, Господи, і вашу дружину, і ваших діток. Моліться більше Господу, і Він усе виправить, якщо потрібно. Вклоніться знаним. Моліться за мене. 215. Благословення на працю на новому місці. Прохання ратувати на захист перекладу LXX та скарга на захоплення наших вчених німецькою Благослови вас, Господи, на новому місці! І робіть на ньому, доки буде дихання в ніздрях ваших. Що загадувати чи озиратися туди й сюди… У старців закон: дивись під ноги і йди завжди, як годиться, щоб не сковзнутися, не поткнутися і не впасти. Це означає: дивись, чого вимагають поточні обставини життя, і дій у них завжди за Божою заповіддю. Ось у вас тепер цілий день зайнятий. І трудіться, всю турботу звертаючи на те, щоб зробити будь-яку належну справу якнайкраще. Ось вам програма на все життя. А загадки всі – збоку. Слава Богу про все! Я послав о. Митрофану маленьку брошуру, щоб переслав до вас. Будьте ласкаві на захист Біблії з перекладу LXX-ти проти Біблії Мазаретської. Зовсім усі обмазаретились і опротестували. Усіх німців підняли на ноги, – а ті шаленять, на чому світ стоїть… Але в тих утримуючи немає; адже в нас утрим є: це постійне вірування. На нього і треба гнути... а не тому, що протестанти, задерши рило, не знати куди... Помилуй нас Господи! Гине Православ'я. У вас там штундисти, з півночі німеччина тисне... Того й дивись, що віра випарується. Так, чай, вже й почала… Благослови, Господи, вас і всю родину вашу. Вклоніться всім відомим. Прошу у всіх молитов про мою грішність. 217. Турбота святителя про читачів духовно-моральних книг. Звістки та відгуки: про своє хворе око, про кончину Преосвященного, про Шипку та нового лжевчителя Редстока Високоповажний батько протоієрей! Вітаю і вас зі світлим святом і надсилаю вам повні мої доброзичливості. Даруй вам Господи мир душевний, достаток житейський та сприятливий перебіг справ ваших. Що пишете ви про книги, що читають, приємно читати, тому що бачиш, що є ще особи, які люблять таке читання. Скільки разів доводиться шкодувати, що не вмію так писати, щоб усіх торкатися. Коли б умів, склав би таку книгу, що кожен, хто читає, неодмінно зважився б почати вчиняти свій порятунок. У нас великий недолік у таких книгах. Немає в нас – ні викладу догматів короткого, ні повного і вразливого, – ні морального життя зображення, щоб усе було видно, як у долоні. Я став сліпнути на одне око. Катаракта росте правому оці. Погано звичайно; але біда ця невелика. Чули скільки новин? Преосвященний Юстин помер. За ним поспішив московський владика 113 . Тверський відійшов небагато раніше за обох. Бачите, як підбираються? Тепер за Вишенською чергу. Якось Гурко візьме цю Шипку і переступить Балкани? І всю армію Сулейманову треба розчавити так, щоб і дух її не пах. Господи, помилуй нас! До чого ми дожили? У Пітері гласно та явно утворюється сектаторська громада – редстоківщина. Це щось схоже на молоканство, тільки іноземне та дворянське. От і знайте. Священиків, бач, і бачити не хочуть, а не тільки чути і слідувати їм. Про це належить подумати. У Пітері є молодці з ієреїв, яких совісно слухати; але є і зразкові єреї. І всюди так. На жаль і ах! Будьте здорові та веселі. Вклоніться всім відомим. 218. Про своє хворе око, надіслані книги, про скорочення приходів і збіднення віри З Москви я повернувся з невтішними докторськими визначеннями. Вирішено, що око має засліпнути, а я – залишитися сліпим. Тільки заспокоїли, що засліпне не скоро. Тим часом він робить на цьому шляху справні успіхи. Зате ліве око дуже справне. Чи не збереться в нього одного зорова сила обох очей? Надсилаю вам тлумачення Послання до Ефесів. Додаю по дві однакові книжки (шлях до порятунку та про духовне життя) великим старцям: Лаврентію та Миколаївським – Макарію, Никону, Іларіону та Ієроніму. Прошу св. молитов їх за мою багатогрішність. Докладу такі ж книжки та о. Антонію, духовнику лаврському 114 , який колись заїжджав до мене на Вишу. Додаю ще о. Димитрію Опанасовичу Послання до Ефес., о. Данилові та Семену Опанасовичу – про молитву. Прошу роздати. Ви справедливо сумуєте про скорочення приходів та закриття церков. Що робити? Будемо Богові молитися, щоб Господь Св. Церкву пощадив Свою. А вдіяти нічого не поробимо. Слабшає віра. В інших місцях, не жартома, беруться підпалювати її... Щось із цією метою скоїлося в Саратові... Заводиться суспільство і у Володимирі. Але осіб діючих немає, як ні… Зберуть грошей, накуплять книжок і роздаватимуть задарма або продавати за дешевою ціною. Ось і все. Мертве. Живих діячів немає. І суспільства не принесуть очікуваної користі. Палії ​​повинні самі горіти. Горя, ходити всюди – і в усній розмові запалювати серця. Ось що треба! А де це візьмемо?.. Знову тільки молитися залишається до Подавця будь-яких дарів. Благослови вас, Господи, всяким благословенням! Рятуйтесь і про мене Бога благайте! 219. Смиренний відгук про себе. Проект перекладу Біблії російською мовою. Недоліки духовної літератури Винен! Мені давно слід було писати вам, але все від пошти відкладав - і докладав досі. Дякую за ваше терпіння моїй несправності. У найповажнішого отця Антипи 115 прошу св. молитов за мою грішність. Мова його хороша про те, щоб у Лаврі була архієрейська служба; але обраний ним архієрея нікуди негож, не тільки у св. Лавру 116 . Бажання – бути покриваним та огороджуваним лаврською святинею – не можна не мати; але на те діло я негож. Мені одне гарне – сидіти, – та якби додати до цього – плакати, чого скам'яніле моє серце ніяк не допускає… Щодо перекладу Біблії я зовсім такої думки, як дорогий мій наставник, високопресвященний Димитрій 117 . І добре – приступити до справи. Починайте перекладати. Для видання складіть суспільство. Редактором нехай буде преосвященний Димитрій; видавці – суспільство, а клопотуном з цього С.А. Первухін. Починайте з Псалтирі. Вже розпочато. Вона надрукована у працях преосвященного Порфирія. Деякі тільки фрази змінити і ноти додати єврейському тексту. С.А. нехай пише до Н.В. Єлагіну, який, не знаю куди, закрутився. У нього знайдеться хтось, хто візьме він друкування. І піде справа. Видавати кожну книгу окремо і якомога дешевше. Ну! – З Богом. Духовна наша література розпустилася. Ось, Бог дасть, новий обер-прокурор дасть новий поштовх. Він дуже православний і – ревнивий. "Ви ближче до народу і чуєте скарги". Чого не заявляєте? Що пишете у Вишенський лісок, – так це марно. Зберіться всі ревнителі і просіть виправлення. Про те, що ваш владика так поблажливо дивиться на все, дуже шкодую. Але він – звичайний мовчальник. Семена Опанасовича – мій уклін і Боже благословення. Благослови вас, Господи, всяким благословенням. (без позначення місяця, дня та року) 220. Посилання книг для викриття Пашкова. Порада Київській братії молитися за свого хворого Владика Не знаю, яким словом почати листа. Нехай іде без початку. Надсилаю вам десяток листів до С.-Петербурга. Роздайте їх старим знайомим, а то й по місту – недуховним, для яких, на ваш суд, недаремно прочитати їх. Це проти Пашкова, який є найлютіший молоканин і батіг, у якого – ні Церкви, ні обрядів, ні священства, ні молитвослів'я – нічого немає. Кайся, віруй у Господа і живи добре – і все. Все інше – збоку. З цією проповіддю він роз'їжджає всюди. І в себе вдома збирає ... і багатьох вже збив з пантелику. Ось-ось оголосить секту. Інша побічна з ним секта є «апостольська громада». І та в Пітері має хід. Ось і знайте. Усе це ваше діло, – розуміє священство, що діє, – клопотати і протидіяти! А я не за свою справу взявся. Моя справа – сидіти та чотки перебирати. Дивіться, всі київські св. Батьки, вимоліть святому владиці свого здоров'я. Якщо захочете і ревнуєте, - неодмінно вимоліть. Якщо не вимоліть, - означатиме, що не схотіли і не заревновали. І тоді вся Церква російська докорятиме вам. Вам це діло - вимолити здоров'я владиці - залишено, а ви знехтували ним. Ну – і відповідайте! Що вам побажати? Здоров'я, благополуччя, благополуччя і всього, перед чим можна поставити благо. Моліть Бога про мою грішність. Всім знаним – старанний уклін. 224. Після привітань робиться відгук про твори Льва Толстого Приношу подяку, що незважаючи на велику мою несправність, ви мене не забуваєте. Будь ласка, не серчайте на мою лінощі. Всі ваші листи я отримав – і книжку. Дякую. Все добре. Добре й те, що доповнюєте. Допоможи вам, Господи! — Що ж вам підказати до справи доповнення, — не знаю. Дивіться самі. Ви ж не маленький. Про о. Митрофані дуже шкодую. Нехай Господь пошле йому силу, дух втіхи і терпіння в житті, яке судив йому Бог. Матінку і сестру вашу поминаю і згадуватиму. Посилаю до вас три екземпляри 2-го тому Добротолюбства: один для вас, один Первухіну та один Ользі Василівні Ушинській. Ви згадали надіслати старцям книжок; але, як я їх не знаю, то мені незручно це робити. Час наш важкий. Працюйте. Хай допоможе вам Бог! Чи чули ви про євангеліє Льва Толстого? Тепер чую, що в нього також потайки поширюються ще дві статті: критика догматів Церкви і – в чому моя віра… Ось тут, бач, скарби премудрості зригнуті… хули на Церкву Божу, на св. Отців і навіть на апостолів, які ніби суть сповіщувачі вчення Христового… Сам же він не вірить – ні у Святу Трійцю, ні у Втілене домобудівництво, ні через таїнства… Син Людський у нього – то розум вселюдський, то сутність людства. Чи є Бог, – не видно. Але про початок життя – згадує. Так, - ось які ласощі! Рукописи потай розповсюджуються серед університетів. Правильно, і в Києві є… Як майбутнього життя немає в нього, а люди продовжують жити лише у потомстві; то весь клопіт у нього – скласти програму щастя на землі. Прислухайтеся. Ці пункти: 1) не противься злу: нехай б'ють, ріжуть, грабують; мовчи та терпи; 3) ні поліції, ні жандармів, ні війська… Усе це ґвалтівники свободи; 4) з дружиною не розлучайся, хоч вона і невірна. Шлюбу в нього теж – ні; 5) війна богопротивна - і війська не потрібно. Пункти запозичені із 5 гол. Матв., де Господь говорить у Нагірній бесіді: «вам сказано... а Я говорю». Радуйтеся, російсті люди! Зло потихеньку розходиться. Потворний план ощасливлення не прищепиться, а всі пункти зневіри не залишаться без послідовників. Преосвященний Віталій ще не прибув. А ректора Тамбовського, теж киянина, переводять до Віфанської семінарії. Рятуйтесь! Благослови вас, Господи! NB. На цьому листі рукою отримувача, прот. Н.Ф., зазначено: «Це останній лист. З 1886 р. і до смерті владики не було до мене листів від нього. Але до інших осіб до Києва він писав». 259. Про дотримання молитовного духу. Про допомогу р. А. та про турецьку війну за звільнення Болгарії Дякую за вітання та доброзичливість. Прошу прийняти і від мене побажання вам будь-якого добра цього року. Вам ще полегшало по господарству. Слава Богу! Найкраще – зрадити все Господу, і Він влаштує і здогадатися не можемо, як добре. Молитву вашу бережіть. Піде, не зловите. Те, що ви писали про свої несправності, нехай буде вам наукою, як бути справним. Переглядайте щоразу, що нагороджено; поміркуйте, як наперед зробити, щоб не потрапити знову в ту ж несправність... Тільки поблажувати собі непотрібно і самоохоче вдаватися до розваг: бо така поведінка благодать Божу відганяє. Ану не повернеться?! Жах, як піде все догори дном... Врятуй вас, Господи, від біди цієї!.. Зовсім всяку потребу духовну, за якою болить серце, зраджувати Господеві, і Він допоможе і владнає недобре. Надсилаю вам 118-й псалом. Друкований у «Домашній бесіді». Редактор зробив кілька відбитків і мені надіслав. У цього редактора був удар у голову, від якого пам'ять відійшла. Він у лікарні божевільних. Дружина з дітьми залишилася ні до чого і бідує. Якщо буває у вас бажання допомагати - допоможіть їй. Буде дуже доречним. Адреса, здається, та сама: Тетяні Вл. А., біля Ізмайлівського мосту, будинок Вебера. Не знаю, чи застане вас цей лист у селі? Винен, що полінувався скоріше відповісти. Дай вам, Господи, погостювати в Москві на благо душі своєї. Там всього багато: можна і добра набратися, і худа не оберешся. Здається, і війні кінець, але якщо турки податливі будуть. Боюся, як би не розжалілися наші. Треба Болгарію зовсім відчужувати від турків... і тільки з великою потребою хіба поступитися платнею податі, як нині Сербія... Якщо цього не досягнуто, треба тягнути війну; інакше вона знову потрібна буде через рік чи два. Всіх вам благ від Господа бажаю. Дружині вашій та діткам Боже благословення. Моліть Бога за мене грішного. 260. Про розваги та заняття хімією стосовно справи порятунку. Результати турецької компанії День порятунку нашого – голова! Зі спільною усіх християн радістю вітаю і бажаю вам причаститися цієї радості! Москва, кажете, трохи розважає. Так, треба остерігатися. Втім, це знайте, що все, по потребі роблене, без співчуття, не шкодить духу. Берегти серце треба, щоб не прилягало до ласощів мирських. Смак цих солодощів гасить вогонь духу, тоді як участь у чомусь без цього смакування тільки дме на той вогонь, а не гасить. І ваші заняття з хімії зовсім не задуваючої якості, а тільки дме. І мені спало на думку сказати вам: навіщо ж кидати це заняття? Воно може замінити рукоділля. Я, – пригадується, – інакше писав, не так розуміючи ваше заняття. А через те, що ви робите, судячи, не бачу тут нічого неприємного духовного життя. Тільки захоплення руйнівно; але його, здається, можна розсудити. А мирне заняття хімією нічого поганого принести не може, особливо якщо різні тут процедури перетлумачити в духовному сенсі або бачити в них відображення проявів духовного життя. І хімія є частиною книги Божої – у природі. І тут не можна не бачити Бога – наймудрішого… і найнезбагненнішого. Підходять пристрасті Господні, а потім – Великдень. Долучитися перших і скуштувати радості в другу – бажаю вам від щирого серця. Війна закінчена начебто ще викликає війну. Англія у своєму сенсі бешкетує ... Треба примудрятися - вразити її. Конференція чи конгрес начебто розпливається. Мені здається, і краще. Нікому не хочеться сказати на зроблене Росією: добре, добре! І битися через це ніхто не бачить резонів. Найкраще – прийняти звістку про мирний трактат і мовчати. Справи тим часом потечуть цим трактатом і набудуть чинності. І буде факт, що відбувся. Здається, це найкраще буде. Вашій дружині та дітям – Боже благословення. Будьте здорові та веселі! Рятуйтесь! І за нас Бога моліть. 271. Про належну постановку виховної справи у притулку Коли ви писали, були у працях та клопотах з влаштування притулку. Тепер, мабуть, уже все скінчено та притулок у ходу. Благослови Господи діло це. Постарайтеся, не соромлячись і не боячись світу, дати дітям істинно християнське виховання, повідомляючи їм одні християнські у всьому поняття, привчаючи до християнських правил життя і гріючи любов до Церкви Божої та всіх церковних порядків. Таких уже вчителів та вчительок підбирайте і особливо таку начальницю. Нині багато чому навчають, не розуміючи християнських обітниць у хрещенні і не маючи на увазі Страшного Суду. За прикладену вами книжку про пашківські дурниці дякую. Вона йде до справи (за викриттям єресі Пашкова). Благослови вас Господи! Рятуйтесь! 280. При посиланні повчальної книжки. Бажання святителя написати спростування марення Толстого Дякую вам за вітання та доброзичливість. Прошу вибачити, що запізнився відповіддю. Хотілося разом із відповіддю надіслати вам і книжку; а на це тільки днями відкрилася можливість. Отже, прошу прийняти. Тут знайдете, якщо хочете шукати, все. Нехай дасть вам Господь час і бажання шукати і знайти і в дію вжити, хоч як бачиться у вас мало часу. Дружина вашого дякую за лист і особливо за книгу чи зошит, яку він посилає: розумію бредні мудрого N... Толстого, ворога Божого, сина диявола. Пише ваш чоловік, щоб написати нотатки на цей порожній з порожніх зошит. Якщо знайду можливість щось сказати, неодмінно напишу. Переберу всю її, з рядка в рядок, на все зроблю нотатки, а потім загальний висновок – похвалу Толстому. Я не стверджую, що обов'язково це зроблю, але хочу зробити. І зроблю, якщо можна прикласти руки. Благослови вас Господи і з вашим чоловіком і з дітьми і все ваше життя-буття. Рятуйтесь! 281. Праці святителя з ознайомлення з лжевченням гр. Толстого для викриття цього Лева, що рикає на Церкву Божу Поспішаю переслати вам рукопис назад. Я дуже поспішав її переписати. І лише нині скінчив. Чоловік ваш не писав. Мабуть, йому не до того. Та тепер уже нема чого писати. А ось що йому передайте: моє старанне прохання, щоб він дістав і надіслав цього ж Того критику або обстеження догматів Церкви. Вона дуже потрібна, щоб добре зрозуміти рукопис, щойно списаний. Тут видно тільки, що він ні в що не вірить, гірше за татарина. Але чому – не видно. Це у нього відомо у згаданому обстеженні чи критиці догматів. Будь ласка, благайте і ви його дістати цю річ. Або може бути С. ... дістане. Тоді в мене будуть усі нісенітниці Того. Приходило до кінця листування, як прислали мені з Москви євангеліє цього Лева, що рикає на Божу Церкву. Тут цитати беруться з Євангелія і проти них пишеться своє – є. Ось списую і ці марення. Потім щось треба написати. Благослови вас Господи всяким благословенням! Рятуйтесь! 282. Тривають клопіт із ознайомлення з творами Толстого для викриття його безглуздих лжевчень Отримав повітря і вже вживаю… Дякую. Але ще більше дякую за клопіт дістати писання N…N… Т…ого. Без його Критики догматів багато що у його статті, – У чому моя віра – голослівно, як повторення. І викривати це, не знаючи підстав, чому він так думає, дуже незручно. Ось чому конче потрібно мати під руками його критику догматів. Він не любить цих догматів, бо не любить Церкви. А чому Церква йому не до серця, – не видно… Одне видно, що вона проти його вчення. Але в цьому не докор, а хвала, бо його вчення найфантастичніше… Мені здається, що він близький до божевілля. Так у нього все безглуздо. І я дивуюся словами вашого чоловіка, що багато хто спокушається. Я думаю написати щось проти, але ніяк не розберу хто він за своєю системою. Будь ласка, подбайте дістати зазначену критику і останнє: Що нам робити ... Дружину вашому повні доброзичливості. Хай благословить Господь його подорож! Прошу його і зі свого боку вжити все, що залежить від нього, до дістання сказаних творів Т…ого. 284. Спроби святителя писати в спростування нісенітниці Толстого, характеристика його лжевчення. Господарство та пам'ять про Бога Вітаю і вас взаємно зі святами та Новим роком. Надсилаю вам два екземпляри «Євангельської історії». Одну вам, а іншу попрацюйте надіслати вашому чоловікові. Прошу передати йому, що, як обіцяв йому писати проти Того, брався за це кілька разів і кинув і тепер хоч не зовсім кинув, але навряд чи скоро візьмуся, бо є справа на руках іншого роду і до іншої області, яка мені дуже до душі. Проти Того я не сильний, тому що він надто лукавий чи дурний… у його промовах всюди страшна плутанина, то одне говорить, то зовсім інше про одне й те саме… Біси його вчать лукавству. Взявся хтось викривати його шахраї… здається, вдало. Це буде N… Т…стой вивернутий у наявності, бо у писаннях його є лише його виворот. Ці статті проти нього друкуються в журналі: «Віра і Розум», що видається в Харкові. Передайте це все. Ви занурені у господарство. І слава Богу! Ніколи нудьгувати. Для Божої справи завжди можна знайти хвилинку. Господарство не грішна справа. Трохи осуєчать; але, звикши, можна все виправляти зі спокійним духом і з пам'яттю про Господа і смерть, бо хто знає, як вона підступить. Благослови вас Господи! Бажаю бути вам здоровою та веселою. Дружину вашому бажаю серед С.П.Б. жити як у пустелі. Хай буде здоровий і спокій. 285. Яка критика догматів гр. Толстого. Спростування його у наших журналах. Благословення на віддалення від житейської поголоски Критику догматів N. Того мені прислали нарешті. Вона є критикою «Догматики пр. Макарія» і розбирає догмати, як їх зображає цей владика. Але все ж таки мається на увазі показати неспроможність вчення Православної Церкви. З усіх статей Т…ого ця найменша. Він біжить «Догматикою», як вагони чавункою… і нотатки його найвтішніші й невірні від швидкості польоту. Я навіть запідозрив, що він навмисне наговорив дрібниці, аби тільки позбутися наполягань, з якими нападала на нього особа, яка доставила мені цю статтю. Я збирався написати проти... і не зібрався. Почали його тузити: у «Православному огляді», і в журналі «Віра і Розум», і в Київському Філософському Тримісячнику. Однак у наш час невіри і розбещеності розумової і моральної статті його, за всієї неспроможності, можуть мати згубні наслідки, особливо у молоді. Що кажете ви про своє внутрішнє, повірте все те Господеві. Він близько є і всім хоче спастися і нікому не відмовляє у допомозі Своєї. Ви знаходите найкращим відійти від середовища поговори житейські. Бог благословить! Є міцні душі, які й справи свої житейські добре ведуть, і в тому, що на порятунок потрібно, не відстають від інших. Але це не всім. Господь нехай примудрить вас у будові свого життя. Благослови вас Господи, і всі ваші родини, і всі ваші життєві справи. 289. Святитель пропонує ознаменувати 900-річний ювілей хрещення Русі новим перекладом богослужбових книг і вказує нагальну потребу і очікувану користь. Відгук на добрі вісті про сина Потреба була і є сказати одне слово з нагоди передбачуваного ювілею (900-річчя Хрещення Русі) наступного року чи не самого його, а того, що готують для його ознаменування. Такий великий ювілей, і що ж на ознаменування його готується? Життя св. Володимира 120 та акафіст йому з картинками. І те, й те добре: тільки відповідає великості торжества. Тут треба щось на все церковне життя, що впливає зробити. І є річ такого саме властивості, річ украй потрібна. Розумію – новий, спрощений, зрозумілий переклад церковних богослужбових книг. Наші богослужбові піснеспіви всі повчальні, глибокодумні та високі. У них вся наука богословська, і все вчення християнське, і всі втіхи, і всі залякування. Той, хто слухає їх, може обійтися без будь-яких інших навчальних християнських книг. А тим часом більшість із цих піснеспівів незрозумілі зовсім. А це позбавляє наші церковні книги плоду, який вони могли б виробляти, і не дає їм послужити тим цілям, для яких вони призначені та є. Внаслідок чого новий переклад книг богослужбових невідкладно необхідний. Нині-завтра треба ж до нього приступити, якщо не хочемо докоряти за цю несправність і бути причиною шкоди, яка від цього походить. Однією з причин, що схиляли православних до штунди, є саме незрозумілість церковних співів. Немчура – ​​пастор, який завів штунду, вибрав кілька співів і запитує православних ніби з цікавості, що кажуть ці пісні? Ті відгукнулися нерозумінням. Він сказав: Сходіть, спитайте священика; але й священик було вказати сенсу. Це дуже похитнуло православних. І той німчура потім легко вже збив їх з пантелику. Подібне ж щось розповідає дехто зі своїх розмов із молоками, які казали: «що ми там робитимемо у вашій церкві? Дячок бурмоче, нічого не розбереш; та хоч би й розібрали, нічого не зрозумієш». І ви бачите, що ні молокан, ні штундистів жодної церковної пісні немає, а все нові... часто з порожнім змістом. Чому? Тому що зрозумілі. Так от було б гідне ознаменування ювілею, якби вирішили на той час започаткувати новий переклад богослужбових книг. Покладуть нехай, тепер покладуть переказати всі книги заново; а до ювілею приготують одну якусь книгу, наприклад, Осмігласник – Октоїх. Переказати не російською, а слов'янською мовою. Досвіди вже робили. У «Душекорисному читанні» кілька служб, переведених, вже надруковано. І благоговійно та зрозуміло. То хай і всю книгу якусь перекладуть. Будь ласка, передайте ці думки N…N… і переконайте його… Ні, що переконувати. Прошу негайно почати клопіт, випросити дозвіл у Св. Синоду влаштувати переклад і надрукувати його. Ось було б з його боку ознаменування та свого завідування друкарнею… А життя св. Володимира з акафістом пішла б як десерт і цукерки, а трапеза святкова була б книга… Супроводжую свою промову бажанням, щоб вам удалося привернути до цього справи вашого знайомого. Допоможи вам у цьому Господи. Те, що ви писали про сина, дуже приємно чути. Може, Бог дасть, молодь наша повернеться на належний шлях, і вольниця між ними, тепер переважаюча, стане рідкісним винятком. Передайте поклон і повні доброзичливості вашому чоловікові... Благослови Господи і благоустрою справи його всякі. Всіх вам благ від Господа бажаю! 303. Рада про вплив на богохульника. Про о. Іоанні Кронштадтському Поспішаю відповісти вам, особливо з приводу богохульника П… Прочитати йому мої слова: про досконале зречення від усього та приліплення до Бога – біди не буде; але плоду від цього не можна чекати. Як видно, він глибоко запеклий, – і виправити його може тільки сильний – приголомшливий вплив благодаті. Чи робив він добро ближнім, нужденним? До цього привернути б його; це дасть йому, можливо, відчути насолоду від виконання заповідей. А це буде почуття з іншого світу... і тоді, може, промінь Божий осяє його свідомість і дасть йому побачити, що є Вишній, від якого все і є, і буває. Тоді все, що буде говорити йому про речі Божі, буде їм прийнятно. Допоможи, Господи, вашому чоловікові навернути цього затьмареного, більше бісів, бо й ті вірують і тремтять. Щодо о. Іоанна Кронштадтського 121 , то я впевнений, що він воістину чоловік Божий. І ви не погрішите, якщо переконаєтесь у тому ж. Книжки його гарні… І ця – щоденник – гарна. Тут світлі думки душі, що у Богу. Читайте їх, перехрестіться. Можливо, інше здасться не зовсім зрозумілим. Тоді спитайте, і я, можливо, зможу пояснити вам. Небіжчик митрополит Ісидор був глибоко затверджений у внутрішній людині… І якщо говорив що о. Іоанну, то, звичайно, за початками внутрішнього духовного життя і разом з Божим визволенням. Сліпоту і зцілення вважаю ходячою мовою. Митрополит Ісидор не такого духу, щоб почав говорити отцю Іоанну знічев'я. І якщо через те о. Іван все продовжував діяти, то, значить, їм – (Владикою) – нічого не знайдено несхвального. Єресі щодо обрядів не буває. Єресь – догматична похибка, яка вперто захищається. А обряди – зовнішня сторона, яку шануємо та блюдемо; але біди великої немає, якщо з якоїсь потреби інше скоротити доводиться ... Це і в "Статуті" пишеться: якщо волати настоятель. Пані N. вірно приїхала як командувач. А о. Іван завжди завалений справами. А я нещодавно отримав листа від однієї, з не менших, яка, побувавши в Кронштадті і побачивши, як іде справа у о. Іоанна, помирилася з ним духовно. Вона дивується, коли отець Іван спить?! Зауважу, що якби через о. Іоанна не діяла сила Божа, то натовп і поголос давно б відхитнулися від нього. А що інше в ньому іншим не подобається, на це нема чого дивитися, тому що не у всіх очі однакові. (Навіть на Господа Спасителя по-різному дивилися...) Благослови вас Господи! Привіт мій дружині вашому, як тільки приїде. Рятуйтесь! Ваш доброхот Єпископ Феофан 304. Про гаданий акафіст Божої Матері Козельщанської. Про старицю, яка вивчає богослов'я. Ще про о. Іоанні Кронштадтському Мені зовсім не нудно читати ваші листи, завжди слушні, і відповідати на них, коли добре розумію, про що питання. Запитуєте: чи писати акафіст Божої Матері, заради чудотворної її ікони Козельщинської? Я не бачу жодної перешкоди писати. Заради інших ікон є акафісти, чому не бути акафісту заради й цього? В образі вшанування Божої Матері і цей не малий. Добре було б внести короткими, де доведеться, словами все, що стосується цієї ікони. Як вона виявилася ... Які були чудеса і після першого початкового. Про це запитати найкраще у матінки ігуменії Агнії (адреса: Харково-Миколаївська залізниця на платформу – Козельщина). Ще добре б звернення до Божої Матері розташувати за духовними нашими потребами: покаянням, боротьбою зі пристрастями і чистотою серцевою, в якій вся досконалість духовна. Набрати такого роду звернення можете з канонів Божої Матері, на вечерях, які знайдете в Осмогласнику – книзі покаянь; а Осмогласник накажіть надіслати вам вашому родичу N. з Москви... Книга ця і в церкві є; але там вона завжди потрібна для служб. Посидьте довше над цією справою, щоб вийшов акафіст повною повчальною книжкою, а тим часом читався б легко і плавно. Допоможи вам Господи! Ще питаєте про старицю, яка взялася вивчати богослов'я? Чи не зайве це? Її питання? Мені здається: зайве... Догмати треба знати; але вони всі у Символі віри містяться. Усвідомити собі кожне слово Символу віри, і годі. Стариці краще в молитві перебувати, ніж любомудрувати. І молитва є наука, – і вона живоносна, не нудна, серцем вивчається, а не пам'яттю та розумом. Матінку ігуменію С…новську благослови Господи! Обставини, про яку вона каже, не пам'ятаю. Допоможи їй Господи вести обитель свою, як веде. Дуже радий, що ви змирилися в дусі, заради о. Іоанна. Він вартий будь-якої поваги. Він для Бога працює і силою Божою зміцнюємо їсти. Хай Господь береже душу його від підношення, яке, від чого визволи Бог, разом засмутить його дію. Він був чи бував у преосвящ. митрополита Леонтія, який охарактеризував його так: «покірний, лагідний і простий серцем». Дружина вашого наперед вітаю з приїздом. Хай зміцнить Його Господь. Спаси вас Господи! Рятуйтесь! 356. До жінки Марії. Чи можна носити ім'я Божої Матері? Лютеранку згадувати у церкві не слід. Про правило для поклонів Вперше чую про те, що ви пишете. У церкві заборони немає носити ім'я Божої Матері. І лиха від того, що святкує хтось іменини свої в день Різдва Пресв. Богородиці, не може бути. Лихо може бути тільки від недобрих почуттів до Божої Матері, від нестачі віри, благоговіння, уповального вдавання під дах її... і під. Ваша хвороблива стан інші, звичайно, має причини. І вам щодо нього нічого іншого робити немає потреби, окрім як терпіти благодушно і вдячно: бо все від Господа і все для суттєвого блага нам – саме у справі спасіння. При благодушному терпінні і молитися можна, щоб Господь позбавив немочі, якщо це буде для вас рятівним. Чи не дивіться на тимчасове, а на вічне. Мета життя - не земне благобуття, а блаженство після смерті в іншому житті. Хто несе якийсь хрест, той іде надійною дорогою. Туди переселіться своїм бажанням і надією і до набуття тамтешнього благополуччя спрямовуйте всі свої думки і турботи. Єврейку-лютеранку треба надати волі Божою благою. У церкві згадувати можна лише тих, хто належить Церкві. Як вона не належить Церкві, то й поминати її там не слід. Щодо поклонів можете діяти вільно, як Бог по серцю покладе. Правила про це не можуть йти порівняно з правилом про пост. 367. До того, хто одужує: відповідне повчання і про твори Толстого Вітаю з великою милістю Божою. Ви самі і ваші сестри благали. Такова сила любви! Прости Господи, щоб і до кінця випарувалася ваша хвороба. А що тепер отримали, прийміть за початок, і дякуйте Господу, і більше моліться, щоб той, хто почав цю милість, і зробить її. Сидячи моліться Господу коротенькими молитвами. Завчіть 24 молитви св. Золотоуста, що поміщені між молитвами на сон, і повторюйте їх рази по 3–5 кожну і навикніть пам'яті Божій. Зі своїх книжок посилаю вам усе, що здавалося підходящим під ваш настрій теперішній. Починайте читати з книги: «Шлях до спасіння». Потім "Що є духовне життя" і "Листи про духовне життя" з приводу листів графа Сперанського, а там і всі інші. Ви згадали, що багато хто переходить в іншу віру, начитавшись творів Толстого. Диво? Цей Лев ніякої віри не має. У нього немає Бога, немає душі, немає майбутнього життя, а Господь Ісус Христос – проста людина. У його писаннях – хула на Бога, на Христа Господа, на Св. Церкву та її обряди. Він руйнівник царства істини, ворог Божий, слуга сатанин, як написав сам св. апостол Павло волхву Елліму, який противився його проповіді на острові Кіпрі (Дії 13:8–10). Цей бісів син наважився написати нову євангелію, яка є спотворенням євангелії істинної. І за це він є проклятий апостольським прокляттям. Апостол святий Павло написав: хто нове євангелія буде проповідувати, нехай буде проклятий (анафема: Гал.1:8). І щоб усі затвердили це добре, іншого разу це підтвердив (ст. 9). У євангелії богохульника цього цитати схожі на наші, наприклад: Ін. гол. 1-ша, ст. 1-й, а самий текст інший. Тому він є підробник безчесний, брехун і обманщик. Якщо дійде до вас будь-яка з його марення, з огидою відкидайте. У наших духовних журналах він розібраний до останніх кісточок і всебічно викритий у божевілля та зловмисі. Але ж журнали (духовні) хто читає? І зошити Толстого ходять по руках секретно і секретно поширюють брехню. Благослови вас Господи всяким благословенням! 369. Про куріння. вороже посміяння. Лукава спостережливість. Відгук на повідомлення про О. Д-не Даруй вам Господи таку радість, щоб і кінця їй не було і ситості в ній. Про що писали добре кинути куріння. Воно не тільки порожнє, але й потроху підточує здоров'я, псуючи кров і засмічуючи легені. Це є поступове себе отрутою. Але поради на це ніякої немає і не буває, крім наважитися міцніше. Іншого способу немає. Що з вами було, є вороже посміяння. Курити чи не курити є справа байдужа, принаймні наше і спільне сумління вважає це таким. Але коли некуріння пов'язується обіцянкою, тоді вона вступає в моральний порядок і стає справою совісті, невиконання якої не може не каламутити її. Ось вам ворог і підсолив. Мабуть, ви добре поговіли. Ворог напоумив вас покласти рішення, а потім збив до порушення цього слова. Ось і вся історія! Будьте ласкаві вчитися і надалі дивитися в обидва. На що в'язати себе обітницею? Говорити треба: «Стривай, дай спробую кинути, Бог дасть злагоджу». Зустрічали ви у св. старців порада: не в'язати себе обітницею? Ось таких саме справ це стосується. Що до протоієрея вашого, що вам до нього діло? Він сам за себе відповідає Богові. А що є у вас лукава спостережливість, то вона має бути у ваших руках. Можете її розсудити. Пересудники ніякого виправдання не можуть мати, а ви з цієї нагоди перебуваєте в їхньому чині. О. Д…ну Боже благословення. Пам'ятаю його. Даруй йому, Господи, добре священствувати. Народу треба вчити. А ієреї Божі всі мовчать, коли поговорять і все якось мудро і переплутано з мудрістю. О. Д…н, гадаю, не такий. Благослови Господи всіх вас! Листи до деяких осіб, які навчилися через читання книг святителя 385. Після отримання потрібних книг, що повертаються. Про зміну місця проживання стосовно духовного життя. Значення слів: мир, мирське життя, мирянин Отримав книги, що повертаються вами. Дякую, що ви справні, щоб не обурювати душі занепокоєнням за цілість їх. Для потреб у роз'ясненні неправості мудрувань деяких селян ваших і навколишніх, я думаю, достатньо і почерпнутих з цих книг відомостей. Там іноді достатньо та й нема для нарозуміння… розумію простий виклад православного… а багатовчена мова швидше затемняє, ніж просвітлює. Ви загадуєте вибратися зі свого села, і перебратися до міста, і взяти виправлення будь-якої посади і запитуєте, чи це зробити? Запитуючи ж, ви, звісно, ​​маєте на думці духовне життя своє і бажаєте знати, чи це буде для нього благопотребним і чи не буде шкідливим. Духовне життя небезумовно підлягає впливу зовнішньої обстановки і може цвісти у будь-якому місці і при будь-яких положеннях: бо воно все у внутрішньому ладі і перед зовнішнім не схиляє шиї, а, навпаки, панує над ним і його спрямовує. Тому, гадаю, немає гріха сказати вам: чому ж не змінити місця та занять? Ви й самі очікуєте від цієї зміни для свого успіху духовного, і якщо встигнете так влаштуватися у своїх заняттях і відносинах, щоб очікуване виповнилося, то можна додати: змінюйте... Бог благословить... А якщо це, якщо не справдиться, тоді що? Нічого… Тоді отримаєте досвідчене посвідчення, якою мірою сумісне духовне життя з цивільною службою та з міською службою. Шкоди ж неочікуваного завжди уникнути можна, якщо дивитися на поточне відкритими очима. Укладу так: можна, проте дивіться самі. Думка, ніби у світі не можна врятуватися, вірно, якщо жити по-мирському... Але якщо у світі не жити по-мирському, то для спасіння від цього лиха немає. Скільки є і було тих, хто рятується у світі?! Від чого і вам не вступити до них? Світ – пристрасті, люди, які живуть виключно за пристрастями, і сукупність звичаїв і порядків життя, вигаданих для задоволення пристрастей… Залишити все це і є залишити світ, хоча довкола всі живуть по-мирськи чи навпіл – то по-мирському, то не по-мирському – змішано. Життя сімейне і громадянське не саме по собі є мирським, а буває таким, коли в порядки такого життя втіснюються пристрасті та задоволення їх. На сімейне та громадянське життя є заповіді. Якщо так заповість це життя, щоб у ньому панували заповіді з прогнанням всього пристрасного, тоді це буде не мирське, а святе життя, Богом благословенне. У нас за слововживання мирянин не означає людина, яка по-мирському живе, а людина, яка не належить до духовенства та чернецтва. Листи до однієї поважної особи у м. Тамбов 388. Захоплений спогад про Києво-Печерську Лавру. Русь багата на святині Насилу ви завели мову. Дякую за пам'ятання більше молитовне. Благословенна ваша подорож. Київ. Лавра – неземна обитель. Як пройдеш пролом, бувало, так і чуєш, що зайшов у інший світ. А там-то всередині - чогось немає, Господи мій батюшка! Я часто переношуся туди думкою… так і полетів би тілом. Та наша Русь свята усіяна святинями чудовими. Збережи її Господи і дух у ній віри святої звеличи і закріпи за нею назавжди! Ось тепер сидіть і захоплюйтесь баченим. Про вашого батюшка молюся грішною молитвою. Нехай матінку втішить Господь і всіх ваших нехай благословить Господь. 402. Ревнощі святителя про закінчення своїх справ. Порада про Костромського владику. Про духовно-судову реформу Час тече і до смерті наближається. І не побачиш, як завітає на подвір'я, – ось я й поспішаю довести до кінця справу, яку розпочав. Коли б скінчити?! Старатимемося. Коли у вас биття серця, візьміть гомеопатичні краплі, вживайте - і пройде. Владика Костромської не діло загадує. Київський Владика покійний дотягнув до кінця. І йому треба зволікати. Пишіть до нього суворе засудження. Епітімію на нього накладіть і потім велите відпльовуватися щоразу, як прийде така думка. Вона є йому спокусою. Хай кається. Все це пропишіть, але ніби від себе, і не говоріть, що я вам так говорю. Про відгуки про духовно-судову реформу і я чув. Що робити? Треба молитися, щоб Бог визволив нас від цього лиха. А то й у цих судах піде цілковита безгрішність, як і у світських. І тоді вже подітися нема куди. Ні над ким жодної мірки не буде. Здоров'я моє добре йде. Будьте ви здорові та веселі. Всім вашим є мої справжні доброзичливості. Рятуйтесь! 403. Тривога за Русь православну. Повідомлення про свої праці та спосіб життя З приїздом з прощі і з від'їздом до села - запасатися здоров'ям. Дякую за молитовну пам'ять на святих місцях. Спаси вас Господи та помилуй. Преосв. Платон писав про ваше у нього перебування і про скруту свою щодо ректора. Що робити? Час такий. Терпіти треба й таки діяти. Правому ділу Бог помічник. Якщо кине Господь Русь православну, тоді вже піде все навиворот. І мені нерідко здається, чи не кинув Він її? Надто вже пустилися ми вперед. І втримаю ні. Втім, зневірятися нема чого. По історії видно, що бували часи і важчі, а потім прояснялося небо. Господи, помилуй нас! Я, славу Богу, здоровий! І абияк корпаю статут св. Василя Великого. Строгонек! Якби змусити ченців жити, розбіглися б. N.N. дякую за писання, спаси його Господи і втіши, як Сам знає. На Вишу хоче. Коли Богу помолитись, як знає. А якщо мою святиню бачити, то це незручно. О. Митрофана я прийняв, роблячи пробу, чи можна іноді прийняти когось. Бачу, що не можна. Потрібно тягнути до кінця. А коли він? Не знаю. N.N. та N.N. Боже благословення. Я надіслав вам книги – на верх одну і на низ одну і N.N. одну ... Є як недолік. Самому мало прислали і нема з чого потягтися. 405. Щодо оголошеної Турецької війни та про свої поточні справи Їде до вас один старець. Пишу із ним. Посилаю при цьому ще одну книгу Добротолюбства – колишня буде для вежі, а ця – для нішки. Тоді не прислав тому, що мало прислали. Тепер ще шлють, і нема чого скупитися. Ось і війна! Треба молитись і каятися… Адже є за що нас і покарати… А якщо є, то треба зі страхом та трепетом приступити до справи. Станемо ніневітянами! Але якби це сказав хтось у проповіді чи надрукував у газетах, ніхто б, думаю, і вухом не повів. Ось до чого ми дійшли? Як же це тамбовці? Адже мало пожертвували? Хіба потім ще додадуть? Ось Москва махнула?!.. Ось і весна! – я нині тільки велів у залі вийняти зимові вікна… тепловувато; бо все холоднувато було. Мене все лінощі долає. Ось маленька збірка про молитву ледве дотягла до кінця. Але треба ще зі св. Золотоуста вибрати… а лінощі! Таке горе... Але там багато послано. Дістане до кінця року. Я ж тепер устигну. А Симеона нового Богослова перекладати треба?! По рядку перекладаю… Який він суворий. Але премудрості духовної в нього безодня! Владику Костромського збереже Господь. Благослови вас Господи всяким благословенням і всіх ваших. 425. Про надрукування листів преосв. Платона. Результати турецької кампанії З Масляницею і, якщо хочете, напередодні посту! Даруй Господи і це та цю налагодити на спасіння. Листи преосв. Платона, думаю, краще вам за життя надрукувати. А щоб не здогадалися, що до вас писані, для цього, по-перше, надрукуйте їх у відомостях, а по-друге, зокрема, які є в листах, за якими може хтось здогадатися, що до вас писані, опустіть. Як друкувати? Якщо від себе видавати, то буде дорого. Здається, можна знестися з редактором «Душекорисного читання» і запропонувати йому, чи не завгодно йому надрукувати їх у його журналі з умовою доставити вам відбитків із 200. Якщо погодиться, і кінець. Знесеться з ним нехай N.N., не згадуючи, що до сестри його писані, а до якоїсь знайомої, яка хоче запропонувати ці листи для православного читання. Можна для прикладу додати один-два листи в копії, щоб редактор бачив, що за листи. І цей редактор був у постійній листуванні з Владикою і з радістю погодиться на це. Потім перепишіть листи самі вдома все огулом. Ви все добре пишете, і надішліть. Добра справа буде. Ікону для А-ва почав малювати. Потім вам. Афонські книги отримано давно. Дякую. Ну, ось і війні кінець! Турки раді чи ніс повісили? Поспілкували їх порядком. Я думаю, що конференція не суперечитиме нічого... бо сил немає. Міцно вже ми налягли на турку ... не стягнеш ... Англійці як шавки бігають навколо і в'якають без толку. І ганьбу їм, ганьбу!.. Теж ширяться! Слава Тобі, Господи! Це остання війна із турками. Хіба почнуть кривдити болгар? Але, здається, болгарі так буде поставлено, що дадуть і самі відсіч. У них велика сила! Моліться за мене грішного. 426. Постом. Чутки про нову війну. Про праці з іконописання Дякую за вітання. Спаси вас Господи за ваше добре розташування!.. Ну, ось і піст на проході, і весна на подвір'ї. Постилися, поговіли, св. Таїн причастився. Тепер що? Радіти? Але наперед поплакати треба над плащаницею про свої гріхи. Потім уже Христос воскрес! А далі і з пташками співати веселу пісню хвали Богу – Творцю та Впоряднику всіляких! Ви боїтеся нової війни?!.. Так, щось ніби збирається. Втім, нічого певного. Як ворог хитрий! Адже всі раді, що християни здобувають свободу. Але навіщо це зробила Росія? І ну кричати на чому світ стоїть. Але нехай кричать. Зробити їм нічого не доведеться. І війни, мабуть, не буде. А крики все ще чутимемо, м.б., довго. Молімося, щоб Господь влаштував усе, як Його св. волі завгодно. А-ву ікону скінчив і посилаю. Зверху вона трохи тріснула. П'ять разів я її замазував… все вилазить. Як буде риза, то цього не буде видно. А підписати забув. Нехай самі підпишуть день, коли отримають. Свідчення приходу вірніше. Ваша ікона незабаром буде готова, але піде вже після Великодня. Всім вам Боже благословення. 437. Про різні новини та про своє здоров'я Хоч запізнившись, але щиро приношу вам подяку за привітання та доброзичливості святкові. Бажаю і вам всього доброго в цьому році. Що таке лихо сталося з N. і N.N., дуже шкодую. Вина у нашій надмірній довірі до чесності деяких панів. Заведемо добру справу, а перевіряти суворо виконавців совімо. От і розплачуйся! Дуже шкодую. Що о. архімандрит Димитрій став володарем Димитрієм, цьому дуже радий. Давно було б. Він найдостойніша людина, прикрашена світлими якостями розуму та серця. Благослови Господи йому попрацювати тепер в архієрействі. Картку преосв. Воронезького отримав. Дякую. Який він безтілесний!.. Хай буде світилом, що світить широко навколо. N. вернулися з ліками. Щось їм Бог дасть! Але я відмовляюся від Вревського. Він за очі не лікує, а я не можу йому здатися на очі. От і розходимося! Якщо о. Іона Київський вимолить або о. Іоанн Кронштадтський, до якого я писав… то й добре. А якщо мої гріхи не дадуть проходу до Господа їхньої молитви, то будеш воля Божа! І я вже склався майже зустріти сліпоту, не хникаючи… Ось прийде час! Всім вашим уклін та повні доброзичливості. 439. Короткі відгуки та звістки про євангельську історію та різні предмети Дуже радий, що благополучно здійснили свою прощу подорож. Дякую за помин про мене грішного за св. місцях. Врятуй вас, Господи! І я чую, що задонські обителі процвітають. Настоятеля такого Бог послав. У нього і по головному монастирю все гаразд. У скит – це він відправив о. Кассіана. Благослови їх там, Господи, всіх! Преосв. Серафим, гадаю, прикривається хворобою. Насправді ж – усамітнення полюбив… і, преосв. Арсенію, подобаючись, бігає людей, бо з Богом розлучитися і на хвилинку не може. Преосв. Йосипу дякую за молитви. І я згадую його щодня. Про Євангельську історію я подзвонив на весь світ. А тепер чую, що Синод не дозволить. Очікується, що не дозволить. Тому що вже були представлені такі склепіння, і він не дозволяв... Ну – це буде сильна поразка вищинському самопіднесенню, – смиренності наука. У мене все гаразд – і здоров'я, і ​​лінощі. Дякую вам за пропозицію теплоти. На цей рік все є. І панчох купа, і підрясники, і чоботи. Афонці надіслали мені грецькі похвальні слова св. Пантелеимону. Перекладаю. Писати ж своє – всяке полювання відпало. 453. Відгук про вірш Мея «Сліпонароджений» та про перекладення віршами Іова – Глінки. Справжній спокій та оманливі надії мирські Вірші – Сліпонароджений – прекрасні; але істини у них немає. Прочитайте Єванґ. від Іоанна гол. 9 – зцілення сліпонародженого, про вифсаїдського сліпця Єван. від Марка гол. 8, від 22 ст. до 26, Нагірна бесіда Спасителя Матф. гол. 5, 6, 7 ... Ці три події - різні у Мея 122 збиті в одне ... Місцевість зображена не палестинська, а пустелі аравійської, яка нижче Палестини ... Ви вірно судіть про вірш - прекрасний!.. Мей, вірно, прекрасна людина - що багато релігійних предметів стосується ... Роки два тому читав я. Прийшло мені на думку послати їх до вас. Почитайте. Мені вони дуже подобалися і, не відриваючись, читав їх спочатку до кінця. Здається, в них каже душа. І можна часом відвести ними душу. Так ви знаєте справжній спокій!! Слава Богу!.. То що ж – навіщо? І треба тепер у той бік тягнути, де він дається. Треба шукати втрачений рай, щоб потім оспівати набутий. Там – істота справи... Все поза і окрім його пустки... І недалеко все це.. ось-ось під руками... Захотіти, однак, треба... і нелегко захотіти. Допоможи вам Мати Божа та Ангел ваш хранитель! А без цього все буде одне й те саме... будете ганятися за чимось і потім тужити і досадувати... Знову ганятися і знову тужити... Чи не пам'ятаєте, як у дитинстві хотілося іноді веселку наздогнати?.. Так само буває і тепер, коли гонимо за чимось. Господь безперечно сказав: Ось чого шукаєте і ось що буде! А краса лукава змушує шукати щось і обіцяє за це щось … а виходить все нічого. Невже так і залишатися?!.. Шкода, дуже шкода!.. Адже добре знаю, що дається на одній і що на іншій стороні!.. Вибирати треба найкраще, постійне, незмінне. Надавати нагоди цей вибір соромно. Душа сама має обирати. Адже на ній і звіт за всіх, їй і честь… Ніхто, однак, інший, як Господь все робить і дає. Відпочиньте до Нього. Він близько є. І до вас проситься. Стукаю, каже, чи не відчинить хто? Благослови вас Господь усяким благословенням. Зараз розгорнув Йова... і згадав одне місце. Ось воно!.. Як добре! Вганяйте йому вухом серця. Таких місць, пригадується, є багато… але тепер не пригадаю… Лист до пані N із сімейством 473. Про книги Фаррара та прот. Матвєєвського – життя Ісуса Христа Забув написати вам про Фаррара 124 . Життя Христа Спасителя, їм складене, невеликої гідності. Найбільший її недолік у тому, що вчення Господнє у нього згадується дуже коротко і не з належним оглядом. Є у нас життя Христа Господа чудове. Це Спб. о. протоієрея Матвєєвського 125 . У ній все повно зображується: і діяння Господні, і вчення з тлумаченням та додатком до життя кожного. Книга велика-велика, у велику осьмушку, 800 с. Будьте ласкаві цю виписати. Ц. 5 руб., Пересилання за 4 ф. Прочитайте та всім хвалите. Склад книги автора. Спб. на Василівському Острові, Камська вул., в церковному будинку при Смоленському цвинтарі. Лист до о. Іоанну Кронштадтському 494. Відгук про слова та праці о. Іоанна та смиренний відгук про себе. Благословення та прохання молитов Милість Божа буди з вами, Найповажніший о. Протоієрей! Приношу вам глибоку подяку за ваші слова та повчання, багатоповчальні, прості та глибокі, короткі та повні, що все містять без надмірностей та словозвітів. Благослови Господи ваші пастирські праці по всій їхній широті. Вам дана благодать не вчити тільки, а й творити. Допоможи вам Господи успішно служити братам про Христа будь-яким даруванням, яке ви прийняли від Господа. Ви працюєте. А мені настав час скласти гармати. Ви пастир добрий; а я архіпастир – непридатний. Я думаю, що ще не було такого поганого архієрея, як я. Ось за гріхи мої і позбавлений тепер сил: ослаб і тілом, і ще більше духом. Назад нічого вартого не бачиться, попереду ніщо варте не чається. Залишається одне: Боже, милостивий буди мені грішному! Дай Господи, щоб хоч цей крик виходив із серця. Ви на картці своїй написали, що є учень мій. Мені б хотілося знати, коли це було і де. Можливо я пригадав би вас. Насправді, втім, достатньо знати як ви є. Будь-якого успіху бажаю вам у ваших справах. Прошу молитов про моє всеокаянство. Лист до ігумена Веніямина 503. Відповідь на питання про вживання вина та олії, тримання грошей, читання правила під час ранку та про духовного керівника Потрібна була писати таку далечінь? 1) Їжте все пропоноване в трапезі, анітрохи не вагаючись, але з помірністю та обтяженням себе. Наша олія перед східним дерев'яним у п'ять разів слабша. Навпаки, вино, у статуті покладене, є виноградне – слабке. Наша горілка вдесятеро сильніша 126 . Статут із розбором треба читати. 2) Гроші тримати для доброї мети не є сріблолюбство. А після, коли справа буде зроблена, можна не зберігати, на Бога поклавши всю надію. 3) Правило читати під час утрені – лінивим і блукаючим туди й сюди думками – можна: все одно марно утреня для них йде. По порядку ж не можна. На що ж ранок? 4) Старець керівник потрібен для тих, хто береться за велике внутрішнє життя. А наше звичайне життя може обійтися з порадою одного духовника і навіть когось із уважних братів. Треба молитися Богу, йдучи до духовника з питанням, і просити Бога, щоб вклав потрібну думку духовника. Хто з вірою цього хоче – отримає бажане. Нема чого писати таку далечінь: там у когось треба питати. А владики що? Вони у вас обидва високі життя! 127 Прошу ваших святих молитов про мою грішність. Лист до пані N N (продовження) 566. На початку посту. Про м. Платон і семінар. життя Пост великий починаю виконанням або сплатою боргу до вас. За вчорашній день прошу прощення, чим обтяжував і засмучував вас, включаючи в це й загрозу єпітимією в минулому листі, безумовно. І я вам прощаю, а в чому – не маю нічого сказати, у всьому, навіть і в тому, за що законно чи незаконно ви пораховані були підлягаючою епітимії. Благослови Господи вам належним чином постувати за силами вашими, без поблажок, але й не понад силу. Який дивовижний цей час!! Обведіть поглядом розуму всю Русь Православну і дивуйтеся, як усі змирилися, сховалися і замовкли замість вчорашніх кликів та розгульностей. Дай, Господи, всім і внутрішньо змиритися перед Господом і започаткувати те, щоб хоч протягом посту не захоплюватися неприборканими побажаннями і припинити хтиве творіння угіддя плоті. Ви згадуєте про пр. митрополита Платона. Добрий і мудрий владико! Він був моїм наставником в Орловській семінарії, здається, у 29 р. два місяці. Він поїхав до Спб. академію, а до нас приїхав ректором архім. Ісидор, нинішній владика С.-Петербурзький, і мав 4 роки з невеликим. Я його дуже пам'ятаю, та й усі орловці пам'ятають. Пр. Серафим Воронезький був його улюблений учень. Також Лаврентій Іверський, настоятель, предивної вдачі людина. Інших не пам'ятаю. Я при ньому був у нижчому та середньому відділенні семінарії. Він часто призначав мене читати у суботніх зборах мої філософські бугомарання. У нього були заведені в перші години в суботу збори всіх класів у велику залу... на яких учні всіх класів читали свої твори, які сподобалися Владиці. Ще пам'ятаю, – у словесності – першому класі семінарії, чомусь призначено було нам удома, у батьківському домі на Різдвяній відпустці написати проповідь на свій вибір предмета. Я писав її з великою наснагою, за те батько ректор (теперішній ваш Владика) наказав мені подати йому список. Тоді я довго не землею ходив, а вище хмар. Ось скільки я наговорив, забувшись. Прошу вибачення… Але краще мені тепер перестати писати, бо, мабуть, підлягаю недоброму нападу балакучості. Винен! 567. Думки на Благовіщення. Про завмирання серця та страхи. Про зустріч Великодня … цей лист піде не сьогодні і не завтра, бо завтра Благовіщення. Почну з привітання із цим світлим святом. Світло Благовіщення нехай осяє вас: радості, принесені ним, нехай виконають серце ваше і блага всі від нього нехай зодягнуть вас, як одежею яким дорогоцінним з дорогоцінних. За баченням такого пресвітлого Божого устрою про нас слід покликати: нехай мовчить будь-яка інша думка людини, стій, споглядай, дивуйся, насолоджуйся, пий це пиво, вічно нове, і не заважай виграванням серця твого ніяким стороннім помислом. Ось вам урок! Але ж за приказкою: полетів би, та ноги перевішують, – людське, як гирі висять на своєму нашому єстві і тягне до землі та діл її. Для цього я звертаюся до них. Скільки передали ви у своїх листах новин приємних та неприємних, але завжди цікавих! Приношу вам за це велику подяку. Не перебиратиму їх знову. Загально скажу, що дуже радий і тому, що у вас все тече добре. ...Щодо вас одне зайняло мене: це ваше завмирання серця. Мені здається, що ви не так висловлюєтеся. Чи це не перебій, коли перемежується пульс? У мене це буває часом, і почалося давно. Але я вважаю це не важливою річчю… Приймаю digitalis гомеопатичний дві-три крупинки разів, інший, і минає. Додаю до цього лежання, що для моєї лінощів дуже подобається. Лежання в мене йде як лікарство чи посібник проти нього запаморочення. Вас стурбує ця недуга моя. Дякую. Вона причепилася до мене міцно і не відстає. Але не сильно, тільки неспокійно та від справи відбиваче. Буває іноді щось на кшталт припливу до голови. Тоді валяюсь майже цілий день. Страхи у вас? Невже це серйозно? Зрадьте себе у волю Божу. Віра, що все, і велике і мале, від Бога, навчить приймати все як благо, яким злом не здавалося б. А коли воно не зізнається злом, то й страху не чинить. Що за дивне у мене буває явище? Досконале отупіння: ні думок, ні слів, ні почуття, ні енергії, справжня нікуди негідність. Терпи, козаку, але ж за це отаманом не зроблять. Зі мною це часто буває… Тоді я беру Данилевського 12-й рік і читаю. Чи ви читали його? Якщо ні, знайдіть та прочитайте. Це найкращий і найсумлінніший опис справ… читаєш, дух радіє. Завтра, післязавтра Страсна, а там і Світла Христова Неділя. Цій світлі в думках і почуттях бажаю вам скуштувати. Але наперед будьте ласкаві увійти в співчуття з пристрастями Господа до розп'яття з Ним. Хотілося б ще щось написати, але нічого на думку не спадає. Яка ще там красуня все ще мямлить і дороги не знаходить в обитель! Допоможи їй, Господи, нарешті встати, тупнути ногою і крокувати бадьоро, нікого й нічого не боячись. Хай Господь подасть їй таку благодать. 574. Про високопр. Леонтія. Непорозуміння у листуванні. Про штунду та здоров'я святителя З минулою поштою нашою писав, але ще й пишу: змушує відсутність звісток про впр. Леонтія. Мабуть, у нього удар. Очі та язик несправні, а інше здоров'я щось… Господи помилуй! Ану так і залишиться. Милостивий Господи, пощади його! Чого не дають знати через газети? Це злочинно. У вас там у Москві є добрі знайомі. Напишіть їм найстрашніше, щоб писали вам, як усе почалося, і йшло, і йде, а ви повідомите Вишу будь ласка. Погрожуйте їм, чим знаєте, щоб скоріше написали і докладно. Ну, робити нічого. Охатимемо і молитимемося до всемилостивого Господа. Як сталося, що ви вважаєте мене багатовинним у лінощі писати? А я все вважав, що останні листи наші зустрілися та роз'їхалися. Як я писав днем ​​або двома раніше за вашу, то й думав, що мені можна почекати від вас відповіді. Ви ж тим часом від мене чекаєте... Таким чином і ваші очікування, як і листи, роз'їхалися. Однак я дуже шкодую, що так сталося. Побажаємо, щоб цього не було... Шкодаєте за засудженого. Коли вже засуджений, це тільки й лишилося, що шкодувати і молитися. Хай зміцнить його Господь і втішить внутрішньо, незважаючи на сувору зовнішність Що виписка з тлумачення до Римлян, але там мова про ідоложертвові страви. Штунда не любить постити. Та вона ж лютеранка, на який ляд її назвали штундою? Назвати треба - німецька віра ... тому що німцями вигадана і недавно, - німецькій вірі всього сотні три роки ... Вона не первісна відступниця. Початкова відступниця – латинська віра, – вона відступила і з німцями, і з англійцями. Але потім німці та англійці відступили від тата, коли той завів якісь безглуздя у вірі своїй. Хтось про Статути писав у «Церк. вед.»? Я живий, здоровий. Перевірте, що в мене немає непритомності, а так розслаблення, це і зараз нападає. Це давно почалося... Починаю думати, чи це не гемороїдальні напади. 582. Небесна охорона. Про боротьбу проти лжевчителів Так от у вас там якісь подвиги! Господь близький, охороняючи всіх нас. Ворог хитрий, але ангел Божий сильніший за нього: махне мечем, - і всі павутинні сплетення ворожі розлетяться як порох, що вітер вітром. Втішно чути, що ваші знайомі – художники ченці – несуть благодушно покладене на них Господом і перебувають незламними у своїх духовних прихильностях. Хай зміцнить їх Господь! Нічого не чую, які у вас у Петербурзі розпорядження про протидію пашківцям, ірвінгійцям, толстовцям?! Ці виразки гублять багатьох і Петербурзі, і скрізь. І слід було б протиставити їм духовне войовництво. У С.-Петербурзі багато серед духовенства відмінних ієреїв і за освітою і до вподоби… Зробити б з них сурмачів, і Єрихонські стіни, звичайно, впали б, на втіху вірних синів Ізраїлю та на славу Божу. …То правда, що кожен ієрей має бути самокомандним у справі захисту істини Божої та зберіганні своєї пастви, але в багатьох випадках вони не знають, що вовки потроху розтягують овечок зі стада. Здоров'я моє не зле. Дякую Господу милостивому. 586. (За тиждень до смерті). Останнє вітання. Відхилення подарунків. Про о. Іоанні, «Душекорисному читанні» та кончині архім. Григорія Вітаю зі святами! Даруй вам Господи всього доброго і до душі, і за тілом, і за зовнішніми стосунками! Ваш останній лист містить багато цікавих новин. Дякую! Що ви писали про безсоння, - то до мене неприкладно ... У мене безсоння буває не сама по собі, - а від литкового спазмового збудження; коли прогнане буде це збудження, тоді безсоння капут... А доти вона царюватиме... Це спазмотичне збудження я називаю посмикуванням ніг, тому що цим закінчується кожне збудження... Збудження починається злегка, росте, доходить до нестерпності й примушує брикнути ноги. Тепер брикання майже скінчилося і перейшло у здригання легені. Засіб - бинтування ніг... фланелевим бинтом або гумовим... Справа виправляється і, думається, буде вирішена вдало... Брикання приборкалося, а збудження не сильно буває, і воно відганяє сон... Проти збудження йде якесь натирання... Думаю, що і це буде вдало Дуже радий, що N.N. черниці читають, але що читають? «Душа та Ангел не тіло, а дух» або «Нагадування інокиням». Спочатку я вважав це останнє, а потім спало на думку перше. Але що б не було, все добре. Подрясничек – зайва справа... Нехай шанувальник покладуть про мене, багатогрішного. Це корисніше. І ваш плед непридатний до справи. Будь ласка самі хизуватися!.. Посилочка ваша ще не доїхала до Виші. Про зцілення о. Іоанном князівни Барятинської ще хтось писав до мене. Дуже цьому радий. Слава Богу! Бо тут діло Боже, і справа про Церкву на славу її. «Душекорисне читання» я отримую, це єдиний журнал, де статті не отуманюються мудруваннями. О. арх. Григорій, інспектор Москов. Академії, згорів. Його призначили до Константинополя. Поїхав, доїхав до Москви і помер. 588. Смиренність і терпіння – шлях до успіху у справах та ступенях по службі. Про посилки Хто ходить шляхом смирення і терпіння, той не буває на шкоду. Вони шлях до міцного успіху і в справах, і в ступенях служби. Нехай зміцнить вас Господь у цих чеснотах. Але ні гостинців, ні грошей не слід було слати. Краще було б, якби ви подали милостиню нужденним і сказали: моліться за такого багатогрішного. Прошу ваших молитов! 595. Про зустрічі з чоловіками Дуже втішно, що ви свято зустріли та проводили у добрих, відповідних значенню свята почуттях. Благослови Господи смисленно і співчутливо проводити вам і всі свята церковні, бо в них немає жодного, який би не діяв благотворно на душу. Що трапилося захоплення, про це сумую разом із вами. Але вже минуло, слава Богу! Тепер запасайтеся застереженнями на майбутнє. Будьте ласкаві так робити: як тільки передбачається зустріч з красенем, заженіть серце подалі в кут ... і не давайте йому результату. І особливо тримайте почуття та співчуття. Почуття чоловіка до жінки, і жінки до чоловіка – природно. Але його завжди можна тримати в межах таких, у яких воно не вагатиметься добрих рішень волі. Якщо готуватиметеся до таких зустрічей заздалегідь… то жодних надмірностей у цьому почутті не буде. Вправа в цьому дасть вам дійти до того, що ви зустрічатимете кожного чоловіка, якби він був красенем, так, як би він не був чоловіком... Бо за апостолом, у Господі Спасителі немає чоловічої статі, ні жіночої. Моліться і робіть над цим, і Бог благословить вашу працю. В обителях точно усунуто спокуси. І не можна не побажати, щоб Господь зробив вам це швидше. Але все прийде свого часу. 626. Про марення Льва Толстого Ви добре зробили, що відмовилися читати бред Толстого, і не беріть їх до рук. Он прочитайте, що в нього писано… у цього Лева, який рикає когось поглинути. Я й забув прописати, що Лев – визнає лише Євангеліє, і то у спотвореному вигляді, як у нього… Послання св. апостолів не визнає, ні Отців і вчителів Церкви… Все має свій розум. Не беріть до рук… Якщо сил дістане, краще постити. 664. Практично мудра порада про гроші Благослови Господи ваш приїзд до обителі чорних! Чорних зовні, але світлими внутрішньо або шукають внутрішнього світла. Нехай дасть Господь і вам внутрішнє просвітництво через сповідь і св. Причастя. Дай, Господи, вашій дитині вдихнути тут духа лагідності. Біржовики – ненадійний народ. Усі їм золоті гори мерехтять; а тим часом усі втрачають і втрачають. І утримай ні. Це те саме, що картярі. Чи правду каже він, що купує маєток?! Як би не трапилося так, що візьме гроші – і пропустить?! Під вірне забезпечення можна. Але де ж воно? Своє – пропустив; нового немає. Буде віра – на вітер. Якщо не буде забезпечення вірного, не давайте... Де він візьме до генваря? Маєток до цього часу нічого не дасть. Мабуть, закласти думає, коли купить... - Нічого вірного не бачу. Нехай шукає де хоче. 689. Дві картини. Похвала суздальським майстрам Св. Іоанн Богослов розкриває перед поглядом вашого розуму дві картини – одну – світу багатозаколотного, вказуючи, чим він зайнятий і як порожні предмети ті… а з іншого – багатого в милостях Бога, Якого хоч не бачимо, але маємо можливість силою любові в собі Його мати, і не бачачи бачити Його, і не відаючи знати серце. Нехай дасть вам Господь це благо і примножує його в вас. Картинку смерті і суду дуже добре мати перед очима. У вас, мабуть, є хтось у Москві знайома... Попросіть купити... тільки суздальської майстерності, а не мальовничого малювання. Ті краще, бо діло уявляють точніше і вразливіше; а майстерне малювання для очей краще, – а для науки нікуди негідне. Шукайте у всьому настанови і зверніть усе, що оточує вас у книгу і читайте… її очима… бо вона без літер наших… а своїм чином надрукована. У св. Тихона чотири книжки надруковані в такий спосіб. Листи до схимонахини Єлецького Знам'янського монастиря Магдалині (у світі Софії Михайлівні Іванової) 725. Про рясофорію. Про писання Макарія Оптинського. Неписьменна мандрівниця та обскубаний голубок Чекаєте і не дочекаєтеся рясофора. Прийде. Але ж це ще заручини: до вінчання далеко. Треба і до цього прагнути як до головного і на вимогу того все влаштовувати в собі і біля себе. Розумію не зовнішнє, а внутрішнє. Пишете, що ви читали листи оптинського старця Макарія 128 . Благословенні книжки його. Глибокий віє в них дух смирення і навіює його на кожного, хто читає. Перечитуйте частіше. Не заважає виписки зробити, щоб, у разі потреби, підігрівати дух смиренності, з усіх духів найпотрібніший. У Задонськ і Воронеж послухалися не поїхати, а до Києва знову загадуєте: і тут вже за поважною потребою супроводжувати приятельку, яка через ослаблення або втрату зору потребує близького керівництва. Що тут робити? Мені ж вас дуже шкода, і вашу приятельку стало шкода, і побоювання беруть. Хотілося б так вирішити: Божий покров сильний; покладаючись на людинолюбство Боже, що зберігає нас завжди, їдьте, страх Божий і постійну небезпеку підігріваючи в серці своєму. Але пригадалося, що Господь говорив апостолам: ось ворог хоче сіяти вас, як пшеницю (Лк.22:31), тобто всіляко примудряється, як би розбити думки ваші, розсіяти вашу увагу і, вкинувши в темряву помислів, охолодити душу і серце відчужити; пригадалося це, і страх навів за вас. Чому вирішую: відмовтеся та сидіть удома. Маючи на думці вказувану Господом біду, можете ви сказати, що перехитрить ворога, і цілою і неушкодженою повернетеся в келію свою? Пам'ятайте, як у байці, голубок полетів на волю і вернувся обскубаний, з переломленою ногою, з вивихнутим крилом. Можете сказати, що з вашою душею нічого подібного не буде? Чи не можете? Так не впадайте в небезпеку, не маючи запоруки вірного, що вона мине вас. Ваша приятелька знайде іншу попутницю. Благослови їх Господи! А ви відмовтеся. За це Господь втішить вас, як не сподіваєтесь. 745. Настанова про молитву, їжу та поклони, що небезпечно розболілася. Магнетизм, гомеопатія та спіритизм. Тіло душевне та тіло духовне Даруй вам Господи здоров'я; а якщо воно не потрібне на цей час, нехай подасть добродушне терпіння. Що у хворобі внутрішнє до Бога звернення не те вже – це наслідок слабкості. Хто відчуває свою непотрібність перед Богом, той не допустить неправих почуттів і під час болю. Примудряйтесь. Душа, не випробувана скорботами, нікуди не придатна. Коли біль є, можна трохи послабити, особливо какао пити нічого б. Що не все кладете поклони, нічого. Можете не записувати у штрафну книгу перепусток, а що записали, викресліть. Виконуйте правило мовчазною молитвою Ісусовою. При цьому, якщо можете класти поклони, покладіть скільки під силу, а то так стійте. Якщо не можете стояти, сидіть; якщо сидіти не можете, лежите. Розумом тільки з Господом бути не переставайте. Ви так розболілися, що збираєтесь вмирати. Готуватися до цього завжди треба, а тим паче треба готуватися хворому. Але чи доведеться померти, чи ще дано буде пожити – це треба віддати на волю Божу. Поживіть, – і ще попрацюйте. Щойно почали. Магнетизм у вас вважають справою нечистої сили. Вважаючи ж, що магнетизм бере участь у гомеопатії, і цей до того ж розряду відносять. Це несправедливо. При складанні гомеопатичних ліків магнетизм не бере участі. Тут все робиться відкрито і просто, і всім видно, як буває. Жодної прихованої сили тут припускати не слід. Можете лікуватися і не лікуватися гомеопатією; але так думати про неї не думайте. Магнетизм мудріший; але і в ньому немає нечистої сили, а є сила натуральна, що натурально збуджується. Звідки дива, що бувають при цьому? Деякі з цих дивовиж теж відбуваються натурально; а інші, можливо, від бісів, які тут підштовхують, користуючись ненормальним станом пацієнта. Тільки це останнє треба вважати випадковим придатком до магнетизму, - тобто демони, користуючись нагодою, підстрівають, а сам магнетизм не бісівська справа. Спіритизм - прямо бісівщина, нічим не прикрита. Тут дотикова нечиста сила. Хто тут діє, можна судити за явищами. Та вони й самі не приховують, що суть біси. І що? Кажуть, що вони лише передові. Мені довелося бачити Євангеліє, розтлумачене спіритами (які тлумачі?). Тут вони й промовились, що суть лише передові; а ось, кажуть, прийде наш найбільший, тоді все ясніше буде. Видно, хто цей найбільший, і навіщо він прийде, відомо. Запитуєте, що розуміти в апостола під душевним тілом і духовним тілом? Прочитайте це місце і побачите, що розуміти повинно. Це 1Кор. 15:40–45. Св. Павло міркує там про воскресіння і про різну славу тіл воскреслих, а не про душу. Сіється, каже, тіло душевне, не душа сіється, тобто покладається в землю, а тіло; повстає тіло духовне, не душа повстає, бо вона не вмирає, а тіло. Тож тут має розуміти під тілом наше тіло. На землі воно душевне, а після воскресіння буде духовно. Чому воно так названо, тлумачать по-різному. Святий Златоуст каже, що воно на землі душевне, бо пожвавлюється тільки душею. А після воскресіння буде духовно, бо буде житлом не однієї душі, а душі, сповненої Духа. І на землі, каже він, душа має Духа, але Він не завжди притаманний їй, бо відганяється іноді нечистими думками, почуттями та ділами; а там Він виконає її всю. Потім додає св. Золотоуст: а може бути духовним воно названо після воскресіння, тому що буде легше, тонше, рухливіше. Згідно зі святим Златоустом тлумачать блаженні Феодорит та Феофілакт. Про іконопочитання (проти молокан) 789. Викриття молоканських помилок. Важливість церковного переказу. Додаток до апології іконопочитання У тих місцях, де є молокани, православні часто піддаються з їхнього боку спокусам. Живучи разом, не можна не входити у зносини, угоди у справах життєвих і розмови. Все це буває і у православних із молоконами. В інших місцях ці зносини залишаються без наслідків; а в інших православні піддаються нападкам з боку молокан і бувають бентежними у вірі, коливаються у своїх віруваннях і навіть захоплюються на бік молоканських мудрувань. Особливо це буває там, де є молокани-начітники. Головним предметом, яким вони намагаються спантеличити і дійсно збивають, - це шанування ікон. Скільки не тлумачать молоканам, у якому сенсі Православна Церква тримає ікони та шанує їх, вони на це не звертають уваги, а склали собі хибне поняття про цей предмет, з ним виходять на самозахист та боротьбу з істиною. Для цього у них підібрано безліч місць писання зі Старого Завіту, де забороняється поклоніння ідолам. Перечитавши їх, вони звертаються до православних із докором: ось ви йдете проти Бога. Він грізно забороняє мати ідолів, а у вас скільки їх? Хто розуміє значення іконопочитання, не спокуситься цим і зробить належну відсіч нападнику; а іншого дуже бентежать подібні промови, особливо чисельністю місць писання, які наговорить інший начітник. Як уберегти православних від такої спокуси? Кращого способу до того не може бути, як дати до рук православних історію іконоборства просту, але докладну. Тут буде видно все, що за люди були, котрі повставали на ікони, і як протистояла їм Св. Церква в особі своїх пастирів – мучеників за те й сповідників, – різноманітно буде представлено, в якому сенсі є ікони та шануються та які до того підстави. Після прочитання, пригадуючи все це, православні сильно можуть відбити молоканські нападки і не зазнавати поразок, а самі вражати, виставити з історії, кому рідні молокани. З цією метою складено та пропонується православним справжня історія іконоборства та боротьби з ним Св. Церкви. При складанні її було одне на увазі - уявити справу, як воно було, і особливо не опустити нічого, що може з'ясувати сенс іконопочитання, розташовувати до нього і навчити розумно користуватися ним. Як важливо іконописання та іконопочитання Молокани зазвичай кажуть: покажи мені, де написано в Євангелії, що треба мати ікони та почитати? Це потім вони кажуть, щоб показати, що вони вірять тільки в те, що написано. Почувши від когось із них це запитання, не відповідай йому на нього, а спитай його самого спочатку: а ти чи все віруєш, чи все маєш, що написано і що явно всім заповідано? І, не чекаючи його відповіді, кажи йому: чи приймати святе хрещення заповідано? Очевидно заповідано. Господь говорив пречистими устами Своїми, що тільки той спасеться, хто має віру і хреститься (Мк.16:16). А хто не хреститься і не народиться таким чином водою і Духом, той не буде спасенний і в царство Боже не ввійде (Ів.3:5). Тому, посилаючи св. апостолів на проповідь, Він наказав їм навчити всі народи, хрестячи в ім'я Отця і Сина і Св. Духа (Мф.28:19). А ти хрещений? Чи не хрещений. То що ж ти, нехрещений, виступаєш із такими питаннями: покажи, де написано? а того, що написано та явно заповідано, не виконуєш! Спитай його потім ще: чи причащатися Святих Христових Таїн заповідано? Очевидно заповідано. Господь говорив: якщо не знесете плоті Сина Людського (тобто Його Самого), ні п'єте даху Його, живота не матимете в собі (Ін.6: 53). Потім встановивши таїнство Тіла і Крові, закон поклав: це творіть на спогад Моє (Лк.22:19). А ти чи причащався коли-небудь? Ні. Тож ти кричиш: покажи, де написано. Іди, виконай раніше, що написано; потім приходь, поговоримо і про те, що не написано. Але я, не чекаючи того, спитаю тебе: чи все написано, що говорив і чого навчав Господь, що творили і чому вчили апостоли? А ти мені дай відповідь. Або щоб не обтяжити тебе, я сам за тебе відповім: не все, набагато не всі. Бо євангеліст Іоанн, написавши своє Євангеліє, сказав наприкінці: суть же і інша багато, що сотвори Ісус, що якщо по єдиному писана бувають, ні самому мені всьому світу вмістити книжок (Ін.21:25). Бачиш? Але відомо, що св. Іван писав своє Євангеліє після всіх євангелістів, і писав для того, щоб доповнити ті євангелії. Але, доповнивши їх, написавши 21 розділ, з яких більша частина віршів по 40, 50, 60 і 70, сказав, що всього й не перепишеш, тому багато чого ще залишається ненаписаним. Скажеш: не написано – так і пропало. Як тому прірва?! А ті, перед якими що роблено і яким що говорено, куди поділися в тебе? І святі апостоли, які все те й бачили і чули і Духа Святого отримали потім, між іншим, щоб Він їм все нагадав – святі апостоли де в тебе? Тут чи ні? Так от – не можна було тому провалля. Все те хоч не було написано на папері, але було написано у пам'яті св. апостолів 12, 70 – тих 500 братів, про які згадує ап. Павло, і багатьох інших, котрі вірували в Господа, бачили Його чудеса і чули св. вчення. Хіба вони мовчали про все це? Не могли вони про це мовчати, але все те передавали новим віруючим, які не знали того, і які неписані заповіді були, ті наказували відразу виконувати. Коли апостоли проповідували і Церкви стверджували, про що вони говорили? Все про те, чого навчав і що наказав Господь. Заснувавши Церкви, вони не залишали їх, а відвідували часто, і в ці відвідини всі говорили про Господа. І віруючі не могли не катувати їх про те, що вони знали. Сам собою суди. Якби ти зустрів апостола, відстав би ти від нього, не перепитавши всього? Так було і тоді. І немає жодного сумніву, що все зроблене і заповідане Господом хоча не записано, але все те передано віруючим, зберігалося в Церкві і до нас дійшло. Воно пропало тільки для тих, які надто розумніють і кричать: не хочу нічого знати, крім того, що написано в Євангелії. Такі й були. Не хто винний. Але це забобони, для яких і з написаного багато пропало, зникло навіть св. Хрещення та св. Причащання, тож вони й християнами перестали бути. Бо нехрещений якийсь християнин?! Ось як погано мудрувати і кричати: покажи, де написано, що не написано, в те не вірю! Але я тобі вказав лише одне про це місце з Євангелія від Івана. Послухай ще, що каже єв. Лука у книзі Дій! Він каже, що Господь після воскресіння Свого з мертвих сорок днів був апостолам і говорив їм усе, що відносилося до царства Божого, тобто до влаштування Св. Церкви (Дії 1:3). Що говорив Господь, про це записав св. Лука, а що саме казав, цього не написав. Куди ж це поділося, що він казав тоді? По-твоєму, все те пропало!? – даремно говорив Господь? Ні – не дарма! Все те збереглося в пам'яті апостолів, відновлено в цій пам'яті Духом Святим, і все потім передано віруючим, а від них з роду в рід до нас дійшло. Але що таке: говорячи про царство Боже? Думаєш, що це щось неземне, незмірно високе, те, що робиться на небі? Ні. Всі ці розмови стосувалися того, як влаштувати на землі Церкву Святу: як вести проповідь, як віруючих христити, як Духа Святого їм викладати, як причащати Святих Таїн, як обирати і висвячувати їм пастирів, як їм збиратися на молитву – ранок, вечір, полудень, що співати, що ? І інше все, що стосується Богоугодження і спасіння душі. Усе це записано. Але апостоли, прийнявши все те від Господа, потім, коли засновували Церкву, вводили все те й у діло. А як вони заснували Церкви, так і дійшло до нас. Ось дивись, як чинили св. апостоли! Читай у Діях, у 13 та 14 розділах, як св. Павло і Варнава ходили на проповідь на навіювання Духа Божого. Вони з проповіддю пройшли весь Кіпр острів, і на твердій землі Памфілії, Пісідії та Лікінії, і заснували Церкви в Пергії, Іконії, Лістрі та Дервії та інших містах та селах. Коли тут їхня проповідь була прийнята з вірою, що вони зробили? Так і кинули цих віруючих? Ні. Вони пройшли знову по всіх цих місцях, скрізь повторювали, як і у що має вірувати і душу свою рятувати, і що особливо важливо: рукопокладені пресвітери на всій церкві, і помолившись з постом, віддавши їх Господеві, в Негоже повіривши (Діян.14:23). Це означає, що у будь-якому місці вони заснували особливу парафію з особливим священиком. Це якраз у нас тепер є і робиться. Запитується тепер – ці священики, апостолами висвячені, ім'я тільки носили священиків чи й діяли по-священичому? Що таке? Збирали віруючих на молитву, повторювали з ними апостольське вчення, причащали святих Таїн Тіла та Крові; якщо знову хтось звертався або діти у кого народжувалися, тих хрестили і миропомазували; занедужав хто? - того помазували олією (елеосвячення над тим робили); вмирав хто? – того зраджували землі з молитвою, та інше. Що це робили апостолами священики, це можна побачити з багатьох інших місць апостольських послань і діянь. Але як усе це робилося, про це ніде не записано. Образ своїх священнодійств, особливо образ скоєння таїнств, віруючі зберігали в таємниці, і передавали тільки на словах самою діянням, і записувати не записували навмисне, щоб ніхто не впізнав те з невіруючих і їм не виявитися винними проти Господніх заповідей: не кидайте бісер ваших перед свинями (Мт.7:6). Так ось як йшлося! І ось як багато, що заповідане Господом і наводилося в діло апостолами, залишилося незаписаним. І не можна було все записувати, і не було. На цьому я й зупинюся і не буду далі тобі ще роз'яснювати, що не все Господом заповідане і апостолами проповідане записано, а що багато чого без запису прямо введено в справу і складало будову Церкви. Потім будь-який прихід як був влаштований, так потім і зберігав свій пристрій. Діти, що народжуються, переймали у батьків, як чому слід бути в Церкві, і все так і переходило з роду в рід. З цього бачиш, що кричати: покажи, де написано, не хочу вірити тому, що не написано в Євангелії, – ніякого сенсу немає. Хто так кричить, той явно показує, що не читає і писаного чи, читаючи, стільки сліпий, що не бачить, що написано. Якби читав і добре розумів, не став би так кричати без толку. Але в нас мова почалася про ікони. Молокани кричать: не написано про ікони, не хочемо їх мати і почитати. Зі сказаного досі видно, що нехай про ікони не написано, але вони могли бути заведені або допущені без писання, без писання могли бути вживані і в будинках, і в церквах і в цьому виді дійти до нас. Якби прямо було написано, що забороняється мати ікони, тоді явно було б, що Господу неугодно, щоб вони були у християн у вживанні. Але з того, що про них не написано в Євангелії та писаннях апостольських, проти них нічого не можна вивести. А якщо ми вкажемо перекази про їх вживання від часу Самого Господа та св. апостолів: тоді наші марнотратники-молокани повинні зовсім замовкнути. І такі перекази є: саме про нерукотворений образ і про ікони, писані св. євангелістом Лукою 130 . 790. Наскільки доречною є скорбота про померлих. Померлі живі та спілкування з нами продовжують Не можна не пожуритись: така вже душа наша; але в міру, і до того ж невелику. Що головне у людини, тіло чи душа? Душа головне. Коли душа жива, і людина жива. А коли вмирають, що вмирає: душа чи тіло? Тіло; а душа залишається живою. Стали померлі – живі; живі та ваші батьки. Вони тільки відійшли від вас і стали жити в іншому місці. Туди ж і ви свого часу перейдете, і побачитеся. Розлука у вас лише тимчасова. Тому й кажу, що не пожуритись не можна; тільки трошки, як сумують, коли виїжджають із дому до школи. Так сталося у нас, що померлих ми уявляємо такими, якими вони були, коли лежали на столі в труні... і потім, як вони в могилі, і навіть причитуємо: як тобі там темно, як тобі там тісно, ​​як тобі там сиро. А тим часом зовсім немає тих, кого оплакуємо. Вони в іншому місці, і навіть біля нас, тільки в іншому вигляді. Вони і спілкування з нами продовжують, прямо з душею, а ми того за клопотами не чуємо. Так, замість скорботи, марної для ваших батьків і шкідливої ​​для вашого здоров'я, будьте ласкаві, уявляючи їх живими, вести з ними душевну бесіду. І це не завжди буде мрія, а іноді супроводжуватиметься дійсністю, бо вони бувають з вами. Викриття святителем Феофаном латинських індульгенцій 791. Передмова. Латинський тариф на індульгенції. Заперечення проти його існування та спростування цих заперечень за участю святителя Феофана У наведеному вище листі святий. Феофана (№ 790) до Є. І. Снєгірьової говориться, що померлі та спілкування з нами продовжують. Виписавши ці слова, журнал «Душекорисне читання» (1895, окт.), переходячи до друку статті «Тариф на індульгенції», в якій вказується участь св. Феофана в викривленні індульгенцій, передасть їй кілька слів, які ми й наводимо тут, а потім і саму статтю про тариф, заперечення абата Гада та спростування його за участю святителя Феофана. «Вони та спілкування з нами продовжують!» Ці слова про «спілкування» померлих з живими мимоволі згадалися нам, коли у боротьбі з єпископом Симоном, з приводу папської такси за гріхи, нам доставили статтю преосвященного Феофана про той самий предмет, – саме про такс за гріхи. У Бозі спочилий святитель, завжди з особливим благоволенням ставився до Душекорисного читання при своєму житті, як би наочно доводить своє живе «спілкування» з ним і по своїй кончині, допомагаючи йому своїм вагомим словом і всім високим авторитетом свого вченого і подвижницького життя розсіювати папські та єзуїтські ухи. Ось це слово: У 1857 році, через римсько-католицьку пропаганду, що посилилася на православному Сході, в газеті «Вік» (Αἰών), що видається в Афінах, № 1525, 1526 і 1530, був передрукований тариф на індульгенції (Ταρίφα σογχωροχαρτίων), як він востаннє надрукований у Парижі Julien de Saint Achel у 1820 році. До свого видання папського тарифу на індульгенції J. De Saint Achel зробив передмову. У нас перед очима ця передмова у російському перекладі, майже достроково пройдена рукою святителя Феофана. Наступні рядки написані рукою його: «Ми зважилися помістити його (тариф) у перекладі нашому журналі: Еон – у загальне зведення всіх східних християн. Ми впевнені, що, зображуючи римську Церкву , стільки ворожу нам і стільки нас зневажаючу – в істинному її вигляді, ця стаття найбільше іншого сприятиме до того, щоб посилити в нас почуття благоговійної поваги, які ми, східні християни, живимо до Матері нашої Церкви, ніколи не у нас. А чи не буде це водночас промовистою відповіддю на домагання Західної Церкви, яка, вважаючи себе однією православною, нас називає завжди схизматиками?» Не бажання полеміки, – ні: істинно-пастирська ревнощі про спасіння душ християнських і глибока, беззавітна відданість до Православ'я керували рукою того, хто це писав 131 . А ось і деякі дані з самої передмови до видання папського тарифу на індульгенції в російському перекладі, виправленому в Бозі святим святителем Феофаном. Ми відзначимо курсивом те, що написано рукою самого святителя Феофана. «Альвар Пелагій, захисник папи Іоанна XXII, у своєму творі «Про спустошення Церкви» так описує жадібність римського двору: «Ніхто не може удостоїтися бачити тата без плати, – біля дверей його; і бідняки ніколи не можуть з'явитися перед папою, бо їм нема чого дати. А що кардинали? Руки їх завжди відкриті на те, щоб брати, і ніхто з них не скаже: годі». Той самий автор додає, що й тепер ще – на загальне обурення всього світу – свинець папських печаток продається на вагу золота… «Кожного разу, – каже він, – як траплялося мені входити у внутрішні покої тата, я бачив столи, вкриті талерами, і духовних, які виправляли посаду змінював». Цього Альвара Пелагія не можна тут підозрювати в гіперболі, коли є позитивне свідчення, що папа Іван XXII після смерті своєї залишив 25 000 000 золота, кількість якого не мали всі разом владики Європи. Також і знаменитий богослов Клавдій Еспенсій (Espensaus) не приховує свого обурення, навіяного йому жадібністю папського престолу. «Хто, – каже він, – дивиться на одні тільки гроші, у того все можливо і все можна пробачити. У якому б лиходійстві не був хто винний, у Римі відразу отримає прощення, як тільки заплатить гроші, хоч би як був великий злочин. Яке безчестя! Священикам дозволяється мати наложниць, жити з ними і мати від них дітей, аби вносили щорічно певну суму грошей. Можливо, скаже хтось, що все це наклеп, вигаданий для того, щоб тата уявити ненависним, але такі справи творяться всенародно, і вони всім відомі». Бернард, визнаний у римській Церкві святим, також дорікає папам у симонії і жадібності до грошей. Та й самі папи ніколи не дбали про те, щоб приховувати цей сором римського двору. Матвій Парм наводить такі слова з одного послання папи Гонорія III: «Кохання до золота здавна була спокусою та ганьбою папської кафедри. Хто не має грошей і нічого не може дати, той нічого не отримає від Риму! Папа Пій II виражається майже такими словами: «Римський двір все віддає за золото, він продає Св. Духа, обряди, священство; відпускає всі злочини тому, хто може заплатити за це відпущення». Найбільш холоднокровні з письменників не могли бути байдужими, коли міркували про цей предмет: абат Конрад каже: «Радуйся і торжествуй, Ватикан! Скарби відкриті перед тобою, виснажуй їх недбало. У злочинах чад людських твій прибуток, радуйся! Сини людські збагачують тебе і потопають у безбожності та помилках. Посівай між ними розбрат - він доставить тобі злиток золота. Радуйся та співай урочисті гімни! Небеса відкриті тим, хто приносить тобі золото? Що я говорю? І Самого Господа Ісуса Христа ти можеш продати за нього!» Настоятель кармелітський Батист з Мантуї каже наступне: «У Римі все продається – храми, священики, могильні пагорби, вівтарі, жертва, молитви, прохання, небо та Сам Бог!!» Інший може бути подумає, що в освічений вік, як справжнє, Рим знищив свої побори ... Ні! Ще й тепер продається безліч відпусток». Далі йдуть самі статті тарифу за індульгенції, а потім і докази преосвященного Феофана на підтвердження безперечного існування цього тарифу всупереч запереченням Павла Гада, настоятеля римо-католицької Церкви в Афінах, який захищав теж невдячну справу, яку в наш час взявся захищати. Статті «Душекорисного читання» про таксі вже набули широкого поширення. Голос преосвященного Феофана представляє нові незаперечні дані про таксі «непогрішних» пап і не «за стільці», а саме за гріхи 132 . Минулого року на статтю «Душекорисного читання» «Такс непогрішних пап за гріхи» римо-католицький єпископ Симон (?) доводив, що «ні французи, ні німці, ні італійці-католики нічого подібного не чули». А коли видавець «Російського архіву» П.І. Бартенєв заявив, що в 1881 році в Амієні, оглядаючи тамтешній чудовий собор, біля вхідних дверей на стіні бачив я велику таблицю в три стовпці: в одному стовпці перераховані гріхи, в іншому позначення молитов, в третьому число франків. Тут же під таблицею стоїть і кухоль для опускання монет»; то ам'єнський єпископ Рену стверджував, що це була не такса «за гріхи, а тариф за… стільці…». Зважаючи на таке суто єзуїтське заперечення фактів, навіть найвідоміших і що відбувалися перед лицем усього світу, як, наприклад, продаж індульгенцій, у № 5, 10, 11 і 12 «Душекорисного читання» 1895 року наведено було багато видань «такси» за ще «голос преосвященного Феофана представляє нові незаперечні дані про таксі “непогрішних” тат і не за стільці, а саме за гріхи. Про це скажемо у наступній книжці»… Але на початку поточного року виникла нагальна потреба відповісти на енцикліку нинішнього тата Лева XIII. У лютневій, березневій та квітневій книжках і надруковано «Нову відповідь на старі та нові римські помилки». Потім настали дні Священного Коронування. Звичайно, що всі думки і по можливості всі статті журналу були спрямовані до цієї урочистої події. З вересня місяця всі зі звичайною серйозністю беруться за справу. Тепер друкуємо повне роз'яснення питання про індульгенції та тариф, як воно було зроблено в газеті «Αιών» за безпосередньої участі преосвященного Феофана 133 . У 1857 році, зважаючи на католицьку пропаганду, що посилилася на православному Сході, в газеті «Вік» (Αἰών), що видається в Афінах, у № 1525, 1526 і 1530, надруковано був тариф за прощення гріхів (Ταρίφα τ σογχωροχαρτίων) або за індульгенції, що послужило до цікавого обміну думок між редактором газети та Павлом Гадом, настоятелем римо-католицької Церкви в Афінах. Ми спершу познайомимо наших читачів з деякими статтями вказаного тарифу, оскільки повне відтворення його, з перерахуванням усіх гріхів, неможливе без образи почуттів пристойності та скромності. Найбільший тариф востаннє був виданий у Парижі Julien de Saint-Acheul'ем у 1820 році, причому в написі значилося, що зазначений тариф встановлений папою Іоанном XXII та оприлюднений папою Левом X у 1514 році. Гол. XVI. § 1. «Клірика, що знівечив, отримує прощення за 63 ліри і 14 сольдо». § 2. «Просте дозвіл від цього злочину коштує 27 лір та 1 сольдо». § 3. «Якщо буде понівечений абат або настоятель якоїсь церковної установи, додається шість лір». § 4. «За понівечення єпископа додається до колишньої ціни 27 лір». § 5. «Мирянин, який понівечив мирянина, сплачує за повне прохання 27 лір та 1 сольдо». Гол. XVII. § 1. «Добровільний убивця, бажаючи вступити у клір, може купити собі прощення за 45 лір, 19 сольдо та 6 динарій». § 4. Якщо вбитий помер не від удару, але від чогось іншого, і вбивця не мав на увазі заподіяти смерть, щоб стати священиком і отримати повне прощення, він повинен сплатити 131 ліру, 14 сольдо та 6 динарій». § 5. «Прощення за вбивство, вчинене єпископом, священиком, начальником церковної установи або лицарем ордена св. Іоанна, коштує 179 лір, 14 сольдо». § 6. «Якщо вбивця – ігумен, апостольський протонотарій або обіймає рівну посаду, доплачує 146 лір, 5 сольдо за кожне скоєне ним вбивство». § 8. «Якщо двоє змовляться вбити одного, – одержують прощення за 134 ліри, 14 сольдо». § 9. «Якщо один уб'є зараз багатьох, – платить за прощення 131 ліру, 14 сольдо». § 10. «Якщо один уб'є багатьох за різних обставин, отримує прощення, приплачуючи за кожне вбивство 90 лір, 11 сольдо». Гол. XVIII. § 1. «Клірик, який убив випадково, платить 27 лір та 1 сольдо». § 3. «Той, хто бажає заздалегідь запастися прощенням за всяке випадкове вбивство, яке він може зробити в майбутньому, платить 168 лір, 15 сольдо». § 5. «Той, хто вчинив випадкове вбивство, без прийняття всіх обережностей, сплачує 87 лір, 3 сольдо». § 7. «Якщо вбивство відбудеться при видовищах чи іграх, заборонених для духовенства, клірики та священики повинні заплатити за прощення 141 ліру, 14 сольдо». Гол. ХІХ. § 1. «Якщо клірик уб'є когось із самозахисту, платить 27 лір». § 2. «Щоб отримати заздалегідь відпущення подібного вбивства в майбутньому, слід сплатити 76 лір та 6 сольдо». Гол. XX. § 1. «Мирянин, який убив клірика, отримує прощення, зазнавши публічного покаяння за правилами і сплативши 27 лір». § 2. «Клірик, маючи обриту бороду або поставлений на священнодійство, вбивши священика, забороняється, доки не піддасться публічному покаянню за правилами і не сплатить 137 лір, 6 сольдо». § 3. «Якщо багато хто зговориться і вб'ють священика, винуватець спільноти сплачує за прощення повну ціну, спільники його – половину». § 4. «Якщо за однієї і тієї ж обставини один уб'є багатьох священиків, скільки б їх не було, платить за прощення у шість разів більше». § 5. «Якщо хтось уб'є багатьох священиків за різних обставин, за перше вбивство сплачує належну ціну повністю, інші – половину». § 6. «Якщо вбивця священика не захотів би піддаватися публічному покаянню, – приплачує 63 ліри та 14 сольдо». § 7. «Якщо забажає цього вбивця багатьох священиків, приплачує ще 18 лір». § 8. «Той, хто вбив єпископа або якогось клірика вищого рангу, платить 131 ліру, 14 сольдо». § 9. «Убив абата платить 24 ліри». Гол. ХХІ. § 1. «Прощення простого вбивства мирянина коштує 15 лір, 2 сольдо, 6 динарій». § 2. «Вбивця багатьох мирян за одного і того ж випадку платить стільки ж, як і за вбивство одного». Гол. XXII. «За вбивство батька, чи матері, чи сестри слід сплатити за прощення 17 лір, 14 сольдо, 6 динарій». Гол. XXIII. § 1. «Той, хто вбив свою дружину, платить за прощення стільки ж, як і батьковбивця». § 2. «Той, хто вбив дружину і побажав одружитися за одержання вибачення, платить 32 ліри, 13 сольдо». § 3. «Жінки, які допомагали чоловікові у вбивстві, платять по 2 ліри з голови». Гол. XXIV. § 1. «Батько чи мати, задушивши свою дитину, платить за прощення 17 лір, 14 сольдо». § 2. «Батько і мати, задушивши свою дитину за взаємною згодою, сплачують 26 лір, 1 сольдо». Гол. XXV. § 1. «Жінка, яка прийняла зілля з метою умертвити плід у утробі, і батько, який приготував його, платять кожен по 17 лір, 14 сольдо». § 2. "Якщо приготує зілля не чоловік, а сторонній, - платить 16 лір, 18 сольдо, 6 динарій". Гол. XXVI. «Чарівниця або чаклун, зрікшись чарівництва, прощаються за 27 лір». Гол. XXVIII. «Святотатець, злодій, палій, грабіжник і подібні їм отримують прощення за 131 ліру, 6 сольдо». Гол. XXXI. § 12. «Кожен клір, що перешкоджає виконанню булл і наказів апостольського престолу, платить за прощення 131 ліру та 14 сольдо». § 17. «Єпископ, який дав обітницю відвідати Рим для поклоніння трунам свв. апостолів і той, хто не виконав його, отримує прощення за 45 лір». § 18. «Єпископське відлучення скупається платою 26 лір». § 19. «Папська анафема викупається платою 45 лір, 9 сольдо та 6 динарій», та ін. та ін. Опублікування тарифу, як уже сказано вище, викликало наступний лист до редактора газети «Αἰών»: «Нападаючи з почуття ворожнечі на католицьку Церкву, ви надрукували в № 1525, 1526, 1530 переклад так званого Ταρίφα τῶν σογχωροχαρτίων, витягнутого вами з твору якогось Julien de Saint. Католицька Церква і ми, її вірні сини, визнали за правило одного разу назавжди – не відповідати на подібні наклепи, відносячи їх до фанатизму, ніколи не вступати в суперечку, надаючи справу на суд суспільства. Але тепер, коли закінчено передрукування сатанинського наклепу, зовсім непристойного освіченому греку (якщо тільки він не перебуває під впливом Вольтера, Руссо і подібне), тепер дозвольте мені, р. редактор, в перший і останній раз довести до вашого відома, що католицька Церква абсолютно відкидає відпущення гріхів знаєте) і суворо караючи як сімоніан тих кліриків, які беруть гроші за сповідь... А тариф, про який у вас йдеться, є ні що інше, як вигадка, як чистий наклеп ворогів католицької Церкви, до яких має віднести і J. De Saint Acheul'я. Замість будь-яких викривлень мерзенного наклепу ми просили б вас доставити нам один екземпляр цього твору, виданого, за вашими словами, католицькою Церквою та за наказом папи. Або якщо ви не можете задовольнити цю вимогу, то вкажіть принаймні на якогось відомого автора, який згадує про цей тариф. Я вважаю, що це вам не важко буде виконати, якщо ви стверджуєте, що цей тариф визнається римською Церквою і накладається на її чад. Нам особливо, на яких лежить обов'язок оберігати католиків, по всій справедливості необхідно мати в руках цей чудовий твір. Вважаю, наша вимога розумна і справедлива. Якщо Ви не задовольните його, - це поставить нас у необхідність оголосити голосно на весь світ, що все, надруковане вами, є наклеп дурної людини. Сподіваюся, що за обов'язком честі та справедливості Ви дасте місце моєму листу у найближчому номері Вашої газети. Павло Гад, священик західної Церкви в Афінах На цей лист, помістивши його у своїй газеті, редактор (Τ. Ι. Φιλήμων) дав таку відповідь: «З метою усунути нападки Ваші на мою газету я приступаю до розбору їх, причому, маючи на увазі одну справедливість, намагатимуся уникнути наслідування у виразах. Насамперед Ви засвоюєте мені дух наклепу на католицьку Церкву з почуття ворожнечі. Я рішуче відкидаю це. Захопленим ворожнечею слід назвати того, хто зводить наклеп без жодного приводу. Дозвольте мені запитати Вас як вірного сина римської Церкви, чи пам'ятаєте Ви, щоб ми колись починали перші? Чи не підтвердите швидше, якщо в почутті справедливості захочете зізнатися в тому, що ми завжди тільки відбивали напади?.. Західна Церква ні на хвилину не перестає турбувати нас, наповнюючи Схід сестрами милосердя, єзуїтами і капуцинами, пускає в хід весь свій вплив, щоб спонукати православних. ми ж, виконуючи свій обов'язок, відбиваємо напади і намагаємося знищити плоди таких згубних для Православ'я дій, – то невже ми ображаємо цим римську Церкву та її єпископа? Ви жорстоко помиляєтеся, вважаючи, що ми повинні надати західній Церкві повну свободу діяти проти нас, як їй завгодно, і що, щоб не здатися Вам захопленими почуттям ворожнечі, ми не повинні нічого робити - на кшталт викривлень тієї влади, яка, під різними приводами, намагається відірвати нас від свого минулого... Ви вимагаєте, щоб ми, від руки, ми хотіли, щоб ми відірвали нас від свого минулого. і схилили перед Вами голову. Зізнайтеся, чесний батько, що ця вимога надмірна; надмірніше, можливо, всіх, які часом виявлялися домагань владики Ватикану... Але вже минули ті століття, коли тато креслив лінії і, видаючи були, ділив соняшникову на частини. Ви вважаєте ж пристойним оприлюднювати лайливі грамоти проти нас, іноді смішні, – що ж дивного, що, звернувшись до історії, з багатьох чудових сторінок її ми знайшли одну, саме – «Тариф на індульгенції», з метою показати нашим єдиновірцям, що таке – римська Церква, яка зухвало ганьбить Православ'я? У Вашому листі Ви відкидаєте існування тарифу і тавруйте надруковане нами сатанинським наклепом, вимагаєте від мене – доставити Вам хоча один екземпляр видання тарифу, яке, як я стверджую, зроблено було католичною Церквою і за наказом папи, або – щоб я вказав хоча б на одного відомого автора, Церква відкидає відпущення гріхів та повідомлення обрядів за гроші. З великим полюванням виконую Ваше прохання. Мерль – д'Обіньє (Іст. Реформації, т. I, с. 34, 41) каже, що було не одне, а 40 видань тарифу, про який йдеться. Бажаєте, щоб я був точнішим? Ось вам назва видання, що був у Римі з волі папи: «Taxae cancellariae apostolicae et taxae sacrae penitentiariae. Рома. Anno 1514. Ed. Marcel Alber». Наступні видання були в Кельні в 1523, в Парижі - в 1533, 1545 і 1564, у Віртемберзі в 1538, у Венеції в 1584 за наказом папи Григорія XIII. У 1651 р. Лаврентій Банк видав у Франкфурті свій твір про послідовний порядок усіх цих видань, а в 1700 р. Сільвій Дукій видав тариф на наказ папи Лева (Поттер, «Історія християнства», т. IV, 69; V, 59–63). Сподіваюся, що Ви не маєте права вимагати від мене більшого... Якщо ж Ви і після всього цього ще сумніватиметеся, то раджу Вам написати бібліотекарю будь-якої з відомих європейських бібліотек, і він засвідчить Вас у справедливості моїх слів. Він скаже вам ще, що в 1514 році оголошено було наказ папи Лева Х, в силу якого за внесок відомої суми відпускалися найжахливіші злочини, наприклад, батьковбивство і т.п. Якщо Ви скажете, що ми, істинні католики, не знаємо цієї булли, то це зовсім не дивно, тому що, за словами Поттера, зміст цієї булли або не був відомий біографам папи Лева Х, або з наміром замовчено тими з них, які хотіли тільки хвалити цього первосвященика, тоді як ця казна є одним з них. подвір'я. Отже, не один J. S. Aschel, але й багато дуже поважних письменників говорять про буллу папи Лева Х. Західна Церква, стверджуєте Ви, «за загальним законом» відкидає відпущення гріхів за гроші? Але ж - що робила Римська церква досі? Дотримувалася вона цього правила чи ні? Відповіддю на це служить історія та кров, пролита в Європі протягом тих століть, коли двір Ватикану був невтішним політикою. Більшість самих католицьких письменників не заперечують цього. Продаж відпущень, продаж ухилень від загальнообов'язкових церковних законів, продаж посад, яких не можна удостоювати за гроші – все поєдналося, щоб послабити силу Церкви. Хто це говорить? Істиний католик – Хуртер! Якщо ви станете відкидати навіть те, що папа Климент V продав венеціанцям прощення всіх гріхів за 10 000 золотих флоринів, то, ймовірно, вже не заперечуватимете існування незліченної кількості булл, якими відпускалися гріхи всім, хто жертвував на спорудження собору в Римі. Перегляньте чудові збори булл святійшої Римської церкви від папи Лева X до Інокентія XIII, надруковані у Ватиканській друкарні «з найвищої волі» (superiore Facultate) у 1747 році. Список із цих зборів знайдете в нашій університетській бібліотеці. У першому томі цих чудових зборів на с. 262 Ви можете прочитати папську буллу, яка сповіщає про відпущення гріхів на цілий рік усім, хто жертвує гроші на закінчення собору. Такими буллами наповнено всі ці двотомні збори. Тепер дозвольте запитати: невже й тепер Ви не вірите у існування тарифу? Що Ви скажете про буллу папи Боніфація VIII та багатьох інших, якими сповіщається повне відпущення гріхів усім, хто приходить до Риму на поклоніння? Що ви скажете про відпущення за побиття єретиків та відступників? Чи не за це покарано Римську церкву протестантством? Краще б Ви мовчали про цей предмет і не кивали на Східну церкву, що допускає плату священикам, які сповідують. Ми не обтяжуємося цим. Та й яке порівняння між доходом, одержуваним нашими ієреями від добровільного давання народу за працю пастиря, і певним та строго розціненим тарифом? Дозвольте зробити ще одне останнє зауваження. Ви звинувачували мене в симпатії Вольтеру та Руссо. Але Ви погано розраховували, що це послужить мені докором і соромом між моїми співвітчизниками. Ми добре знаємо, проти кого Вольтер та Руссо спрямовували свої стріли. Ми знаємо, що вони багато хорошого писали про нас і нашу Церкву, особливо греки не забудуть, що писав Вольтер до Імператриці Всеросійської: «Преднакреслення Вашої Імператорської Величності щодо Греції коштують дорожче 2 000 завоювань». У відповідь йому імператриця висловила пророцтво, яке виповнилося раніше півстоліття. Бачите самі, чесний батько, я пишу Вам зовсім не так, як Ви, і не називаю Вас дурним винахідником порожнього наклепу. Лист до N.N. (З «С.П.Б. духовного вісника») 792. Злі посіви. Шкода, завдана творами Льва Толстого для віри, церкви та вітчизни Ще 1885 р., виявляється, лжевчення гр. Л. Толстого сильно займало чуйного на питання сучасності, що так чи інакше стосувалися віри та життя християнського, – вишинського затворника єпископа Феофана. Ще тоді приходив він у жах від цього лжевчення, яке поширювалося серед молоді, що навчалася. Що він сказав би після оприлюднення останніх творів нашого нового богослова, через які відвернулися від нього навіть його шанувальники. Як видно, преосвященний збирався тоді писати на спростування єресі. Безперечно, написане ним на захист істинної Євангелії та Церкви Православної проти Л.Т. прочитається з не меншим інтересом та духовною користю, ніж його листи до однієї особи в Петербурзі з приводу появи тут лжевчення Редстока, Пашкова та послідовників. Ось що писав преосвященний у листі 134 від 27 травня 1885 року. Чи ви чули про статті графа Льва Толстого? Вони всі руйнівні властивості – для віри, Церкви та Вітчизни. Вони таємно поширюються, літографовані за кордоном. У мене тепер є його євангелія і стаття “У чому моя віра”. Перше є повне спотворення справжнього Євангелія. А друга – жах! Заперечення всіх догматів, - і все в ім'я вчення Христа, пересудом спотвореного. Всі догмати, каже, вигадала Церква, зіпсувавши вчення Христа. А в нього і Христос – не істинний наш – Господь Спаситель, а щось туманне. Ні Трійці, ні втілення, ні неділі, ні безсмертя. Життя наше тут починається і тут кінчається. Не розумію, як владі до рук не потрапить. А в нього є проти державного ладу: напр., присяга беззаконна, війська не потрібні і богопротивна війна. І суди – неприємні вченню Христа. Тим часом вчить: б'ють, ріжуть, грабують – терпи та мовчи. У цьому, каже, сутність християнства… Жах! Пишуть мені: "...студенти Московського Університету навперейми читають все це і начитатися не можуть". Чи не страшно це? А тим часом зло розходиться потай. Чую, що ці літографії розходяться десятками тисяч. Нещодавно він був у Києві та в Харкові, мабуть, сіяв зле насіння своє. Будьте ласкаві, збуджуючи увагу владних знайомих Вам осіб. Тепер ось і прохання. У статті “У чому моя віра” він каже, що, окрім цієї статті та євангелії, він написав ще Критику догматів Церкви . Пошукайте, будь ласка, чи не знайдеться там цієї статті. І, якщо знайдете, надішліть, я спишу. Збираюся щось написати проти всього цього. Якщо це ускладнюватиме Вас, то не турбуйтеся. Благослови Вас, Господи, всяким благословенням. 809. Настанова учневі, який бажає вирушити в Саров. Спокуса. Товариші Пишучи до вас, що писав, я розумів усі ваші наміри... і йти в Саров пішки, і вступити в обитель, щоб врятуватися. Насамперед треба дістатися до Сарова, а потім і іншу справу зробити. Це останнє - не раптом буває... Ще подивляться на вас, чи ви пани... І благословення матінки треба, яке, діставшись до Сарова, і постарайтеся випросити. Але зі школи не звільняйтесь тепер... Це треба зробити, коли буде потрібно, із Сарова. Не подумайте, що дістатися Сарова – проста справа. Воно просто на вигляд, а не на ділі. По п'ятах за вами піде ворог... щоб бентежити вашу душу і розхитати ваш добрий намір. Дивіться, прислухайтеся до себе і не давайте ходу цим збентеженням, але відразу їх пригнічуйте. Тут же, як помітите, так і починайте волати до Господа, Божої Матері та Ангела Охоронця, поки всередині не відновиться тиша. Ворог усім бентежитиме: і стомленням, і ломотою ніг, і неприємностями від людей, і страхами від звірів, і всім... Тримайтеся! Якщо встоїте, далі буде легше. А якщо не встоїте, то все засмутиться ваше починання. Допомога Божа буде супроводжувати вас... але вона помічна боротьбі, а не першому удару спокуси, що бореться. Господь і Божої Матері покрив буди на вас. Якщо трапиться хтось із нехудих, мабуть, теж ходили в Саров, у Муром чи дорогою, це було б не погано. Але дивіться самі. Якщо це станеться і той не одного з вами духу, не вступайте з ним у бесіду. Порожня бесіда розіб'є голову і розхитає ваші рішучості, і взагалі не довіряйте ... особливо відразу. Коли дістанетесь Сарова, тут почнуться інші спокуси – і з боку шанувальників, і з боку монастирських, бо не всі, як слід, тримаються, – і ці завжди зовні видно, а добрі ховаються. Тому не кидайтеся до кожного, а тримайте себе особняком, одна справа виконуючи, яка лежить на шанувальнику: до церкви ходіть і там благоговійно стійте і моліться... Ні на кого не дивіться, як він молиться... а собі слухайте. У номері своєму сидіть – думайте і читайте будь-що... Монастир і що біля монастиря потім огляньте, а тепер тільки духовним зайняті будьте. Тільки до о. Серафиму на криницю сходіть ... і частіше просіть його прийняти вас. Відпочивши, можете з якимось старцем поговорити ніби стороною про чернецтво... а потім і з настоятелем... Найбільше будьте в церкві – це дім Божий. Господь тут зустріне вас і в обійми ув'язне. Нічим не поспішайте. І будьте все у молитві. Чим би не бентежив ворог – не піддавайтеся. Втома, неприхильність до церковного і духовного, холодність і несмак, думок хитання… все відбивайте від себе. Вашим б-ським, якщо надішлють, напишу, що ви зібралися на прощу в Саров, питали - і я благословив. Перед виходом з Мурома і ви напишіть у Б-нки, що пішли в Саров, і скажіть, що відразу після приходу в Саров сповістите їх; а про другу справу не пишіть ні з Мурома, ні із Сарова... Напишете, озирнувшись там... 811. Йому ж на питання про продовження науки Так ви знову у Муромі! Благослови Господи! Як вам уже відомо тамтешні приводи до спотикань, бажання ж не спотикатися у вас живо, - то на цей предмет нічого вам що-небудь особливе згадувати. Пильнуйте себе, слухайте і звертайтеся до Господа – про розуміння і допомогу. Вчення за плечима не тягне. Тому воно життя не перешкода. Дотягніть його до кінця. Допоможи вам Господи! Як це спало вам на думку, ніби читання Писання Божественного відверне вас від науки. Від науки відволікає блукання думок, нестримність бажань недобрих, більше розлінення і позиву на пільгове життя. Ось від цього треба утримуватися, і ніщо так не допомагає відганяти таке, як читання св. Письма та інших добрих книг. І покладіть собі за правило – вранці та ввечері прочитувати потроху, віршів по 10, з Нового Завіту, з міркуванням та до себе додатком. Наука – наукою, а життя – життям. І навчайтеся, і тримайте себе, як годиться тому, хто наважився Богові догоджати. Те, чого вимагає Богоугодження, може виконуватися і серед занять. Страх Божий, пам'ять Божу і смертну, і ревнощі про спасіння душі, як про єдине на потребу, – тримайте, не перериваючи. Тут вся суть справи. Пом'ятайте, що ви випробували у препод. Сергія і в Гефсиманському скиті, і тим самим оживляйте свої духовні прагнення. 812. Доброму воїну про військову службу Як Ілля Муромець – нехай будете ви свого часу грозою німців! Хорошо робите, що не даєте ходу поганим рухам і придушуєте їх при їхньому породженні. Працюйте так над собою... і перебуватимете непереможні! Сон ваш добрий! Він означає, що на небі мається на увазі виконання вашого головного бажання. Вчинити вільним, може бути, добре. Якщо ті, хто радить вам це належать до досвідчених у військовій справі, то можна наслідувати їхню пораду. Або краще, можливо, надати справу звичайній течії… Рятуйтесь! Благослови вас Господи! 924. Відповідь тому, хто прохає щось з одягу святителя. Про Лева Толстого. Наші лікарі. Відповідь на запитання щодо духовності. Всезнайка Здивувало мене ваше бажання мати щось із мого одягу. Якби ви були ворог мені і я хотів би вам зробити зло, то нічого не міг би вигадати зручніше, як це. Біси блукають біля мене і часто розживаються то малим, то більшим. Пішли я вам одяг, - те, як він знайомий їм, вони відразу нахлинуть до вас в келію, і не один легіон, а рахунку немає. Тому я ніяк не можу наважитися послати вам, що ви бажаєте, тому що я не ворог вам. Які це дурні студенти, що вірять Л. Толстому, котрий ні в що не вірить. Він не має ні Бога, ні душі і нічого святого. Він пише дурниці тільки для того, щоб збентежити віруючих і все криво тлумачить. – На воїнах і війнах часто видиме Бог являв благословення і у Старому, і Новому Завіті. А в нас скільки князів уславлені мощами?.. котрі, однак, воювали. У Києво-Печерській Лаврі у печерах є мощі воїнів. Воюють по любові до своїх, щоб вони не зазнали полону і ворожих насильств. Що робили французи в Росії?.. і як не воювати з ними. Вже й про поклоніння ікон вагається їхнє вірування?! Це вже ні на що не схоже... До таких будьте безжальні. Не дозволяйте, якщо не обіцяють змінити свої думки. Що на вас дивляться помилково, вважаючи вас святим, це невеликий для них гріх. Але якщо ви дійсно подумаєте про себе як про святого, то це справа небезпечна. Дозвольте з собою розсудити про це перед лицем Бога... і примудряйтесь упокорювати свій помисл. Та у вас є, втім, лікарі. Це ті, що не хвалять вас, а ганьблять. Вони воістину омивають вас... і від того, якщо хоч трохи подумаєте, що ви у святих. Так – варто допитатися, від чого інші самі відлучають себе від Причастя; можливо, совість після сповіді щось розповіла їм в'яжуче їх, незважаючи на ваш дозвіл. Що ви не дивитеся суворо на тих, хто сповідається, це нічого, гаразд. Але жартівливого в обігу нічого не допускайте... Будьте привітні, привітні – і словом, і поглядом, і обходженням… та без жартів. Інакше вони подумають, що даєте поблажку. Любіть своїх учнів; так має. Але чи немає тілесної любові? Самі дивіться і не допускайте їй бути. Здається, це розрізнити дуже важко. Що ввечері відчинені маєте двері для потреби вашого слова, це добре. Я чув, що в Оптиній пустелі духівник подовгу дверей не зачиняє... і до нього іноді вдаються опівночі. Ті послушники, що майже кожен день ходять, якщо приходять з духовних потреб, нехай ходять. Але говоріть з ними завжди тільки про духовні речі, і, сказавши належне, відпускайте. Залишившись самі, Богові сповідайтеся в усьому, і прохайте Його намірів на всякі випадки. Благослови вас Господи всяким благословенням. І про мене не забувайте молитися, бо я багатьма недугами обкладений; особливо любов'ю до покійного життя та зарозумілістю. Мені здається, що я всезнайка... а писака такий, що в усьому світі немає такого, і колись не було, і навряд чи буде. 928. Дух життя подвижників. Сріблолюбство та улюбленство. Про о. Іоанні Кронштадтському Я провинився перед вами. Прошу вибачити, пробачити і дозволити мені цей гріх. Ви прописали свої подвиги - від прокидання ранкового до нічного заснення. Це звичайне життя всіх порядних людей. Ціна її – така – залежить не від того, що робиться, а від того, в якому дусі робиться. Якщо крізь усі ці діяння проходить страх Божий, і виконується при цьому заповідь св. Павла: плоті угіддя не творити в пожадливості, то все гаразд, - і ще порядніше, якщо задоволення потребам діється з бурчанням, наслідуючи того старця, який лаяв тіло, рухаючись до сну. О. N. сріблолюбець. Сріблолюбець є ідолослужитель, а ви так легко вимовляєте про себе такий суд. Якщо коли роздаєте, не відчуваєте жаління грошей, то тут немає пристрасті сріблолюбства, а є лише залюбки. Бажання мати гроші, щоб були під руками про всяк випадок – свою потребу чи потребу ближнього. Хоч і в такому разі є нитка, що прив'язує, але вона павутинна. Нічого відсутність – ціль. І блаженні, що зуміли влаштувати побут свій на цей початок. Але вимога цього почала така широка, - що і сміття щоб не було в келії. Як нам із вами бути? Там килимчик, там диванчик, там крісла, там стільці, все м'яко... і приємно оку. А чобітки, а панчохи, а ряска, а подрясничек ... та ін. та ін... Де ж тут відщепенство від світу... Світ в обіймах наших... з цілуваннями та притисканнями!! Я це з себе списую. Грошей краще не накопичувати, а так: одна рука бере, а друга віддає. Гроші нехай полежать до нагоди – віддати. – І годі… О. Іоанн Кронштадтський – Божа людина. Молитва його до Бога прибуткова через велику віру його. Господь нехай зберігає його в смиренні та відданості Його святій волі, і в самовідданості. У нього не одна книжка, а до 15 чи більше. Постарайтеся придбати. Вони всі невеликі... як та, що є у вас. Образ сповіді їм відомий, мабуть, тримається з благословення Владики Митрополита. Але о. Іоанн і приватно сповідує… а то всі ті, які не мають чого особливого сказати чи запитати. Він буває народу не до 200, а 2000. 936. Перед купою запитань. Про паперову ікону. Календарі Про працю догляду за хворими Чекали ви – чекали на відповідь, – і не дочекалися. А він був уже біля воріт. Трохи б ще почекати, – і він був би у ваших руках, щоб позбавити вас від праці нагадувати мені про мою лінощі. У вас ще купа запитань. Відповідатиму із задоволенням; але від лінощів не відмовляюся. Тому вашому терпінню все ж таки буде якась спокуса. У вас всі питання практичні, і відповідати на них неголоволомно. Послане вами одержав... Ікона святого прекрасна... Її наклеїти на дошку, - і буде ікона, як і інші... Лаком тільки покрити спиртним картинним. На дошку ж спершу наклеїти полотно, а на полотно ікону паперову… потім лаком покрити. Я це зроблю. Календарі – всі добрі. Але найкраще Гатцука, який перший винайшов календарі такого виду. У них все є, про що б не потрібна була довідка; а це і є перша перевага календарів. Вам відкрив Бог дорогу – працювати над хворими на душу і тіло. Найпотрібніша і найдорожча справа, у виправленні якого недостатньо однієї людської мудрості, хоч будь семи п'ядей у ​​лобі... Один Бог тут справжній Вчитель. Спаситель щодо всього християнського життя сказав, що для цього один має бути у нас Учитель Христос… але у справі вашої праці це має переважно місце. Нехай не залишить вас Господь Своїм наміром і поміччю! 945. Світський чад. Про різні найменування святих Прошу вибачення, що не скоро відповідаю. Не міг зробити це раніше. В останньому листі ви точніше визначили, що таке за поклик у вас до розваг. І я нічого не маю сказати проти, якщо ви зможете утриматися в тих межах, в яких сподіваєтеся тримати себе. Але чи утримаєте себе в них? Пригадайте народний вислів: «Бережись першої чарки». Звідки воно народилося? З досвіду – що, випивши одну чарку, важко втриматися від іншої… а там уже пішла розлита. Така влада чуттєвих насолод над нашим слабким серцем! Вир і вирування світських розваг такого ж властивості. Ви кажете: адже я не хочу пуститись у вся тяжка. Тепер вам легко казати; але що справа покаже згодом. Покладіть, що ви бачите кімнату, де є прихований чад, і пориваєтеся побути в ній і переглянути, що там. Вам кажуть: не ходи, там чад. А ви відповідаєте: адже я не хочу пригоріти. Чи пощадить вас чад, тому що ви кажете, що не хочете пригоріти... Світські розваги – чад. І самі не вчуєте, як чадуєте... Матінка ваша боїться, що ви чадуєте. І я також думаю. Кажу це вам, щоб ви вухо тримали гостро, навіть звідси... І покладіть собі відтепер строго триматися щодо керівництва матінки. Запитуєте, що означають різні назви святих? Це імена, які присвоюються їм за їхнім станом, званням та подвигом на землі, а не тому, який ступінь блаженства присвоєний їм на небі. Там все визначається внутрішньою досконалістю серця. Деякі з цих імен ви самі визначили добре. Святитель – це єпископ, який догодив Богові і прославлений. Іноді так називають і живих архієреїв, які заслужили на повагу. Мученик – кожен християнин, який страждав за віру і до смерті замучений. Замучені архієреї та священики називаються священномучениками; ченці та черниці – преподобномучениками та преподобномученицями. Хто страждав за віру, але не до смерті закатований, називається сповідником. Мученики, що надто багато страждали, з проявом над ними і особливого Божого покрову – суть великомученики і великомучениці . Преподобна – святі з ченців і черниць. Безсрібники – християнські лікарі, які безоплатно лікували з проповідуванням віри. Христа заради юродиві – які приймали він вигляд безглуздих і всі терпляче переносили, що діставалося за безглуздя. Архістратиг - Михайло Архангел, перший Ангел з падіння сатани... Безтілесні сили – всі Ангели, але святі так не називаються: бо мають сприйняти тіло, а Ангели – ні. 946. Про апостольське передання Благослови Господи добрий початок! У тексті з Апокаліпсису… не прикладати і не зменшувати… слова: у цій книжці, ви, здається, розумієте в Новому Завіті… а це не так. У цій книжці, тобто в Апокаліпсисі. Взагалі додавати та зменшувати заборону доречно лише до Божественного Одкровення, до Слова Божого. Що Бог відкрив і що наказав, до того не слід нічого додавати, ні зменшувати від того. (Це до католиків і протестантів. Ті все додають, а ці зменшують.) Але Слово Боже не все міститься в писаних книгах. Це самі новозавітні книги підтверджують. Отже, цього місця не можна відносити до всіх книг новозавітним і взагалі, тобто якщо узагальнити слово: у книзі. Під словом передання не розуміється невизначена поголоска, не знати, як почалася і поширилася, а розуміється апостольське вчення, усно викладене, або правила і законоположення, введені в Церкві справою. Апостоли цілком організували Церкву Христову з усіх боків духовного та церковного спасительного життя. Але як організували, цього цілком не викладено в писаннях їх, а насправді зроблено і введено в життя християнське особисто апостолами, введено і вкорінено через багаторазові відвідування заснованих ними християнських громад і неодноразові виправлення несправного - все особистим своїм діянням і словом. І образ християнського ведення, і правила життя, і взаємні відносини християн, і освятювальні таємничі священнодійства, і правила для церковних зборів… все особисто словом встановлено та закріплено особистим спостереженням. І пішли християни так розумити, так жити, так діяти у взаємних відносинах, так керуватися, так освячуватися, так служити Богу, як завели апостоли... Знов звертаються переймали в них і на їхній образ влаштовувалися. Покоління, що знову народжується, все утворювалося за тим устроєм суспільства християнського, яке залишили апостоли... І потім так із роду в рід… і до нас дійшло. Ось це все благоустрій суспільства християнського по всіх частинах і є передання апостольське, за яким невідкладний є обов'язок кожного, хто бажає перебувати в правді, християнина. До речі переказ додавайте завжди апостольське. Слово апостольське писане прийшло після. Церкви вже всюди були організовані, а писань апостольських ще жодного рядка не було. Перше писання св. Павла було у 54–5 році, через 20 років після Вознесіння. І Євангеліє з'явилося через багато років після Вознесіння. Все ж таки писання апостольські і з Євангелієм в одну книгу зібрані вже наприкінці першого століття... ймовірно, під керівництвом св. Івана Євангеліста. І з'явилися апостольські писання не для викладу християнського вчення, а для усунення непорозумінь і заворушень, що виникали в приватних громадах християнських. І, отже, містять лише приватні предмети, а не все християнське взагалі. They were already writing to real Christians, fully educated in a Christian way... And although they touched on Christian principles, they did so only as much as was required by the subject they were talking about. У писаннях апостолів видно все християнське, але нічого не розкрито повністю й систематично. На все є вказівки та підказки, але немає повного викладу, крім тих пунктів, щодо яких виникла плутанина. That’s why it’s all heresy. Something is written incompletely. Мудрий почне поповнювати по-своєму і помилиться. The Orthodox gather... and denounce them. як? common beliefs. Having gathered, they inquire: how are you? and how is it with you?.. they answer: it’s like that with us... and it’s like that with us... and everything is like that. This is how we accepted and this is how it has been with us since ancient times... This is the main beginning of Orthodoxy: this is how it has always been, this is how it has been since ancient times... from the apostles... So this is what legend is! 954. Higher women's courses Навіщо це вам треба перебиратися в С.-Петербург? Чи не слухати вищі курси для красунь! Це дурість із дурниць нашого часу. Якщо так; то вирішили чи ви, на який вам ляд ці курси. Ці курси з красунь роблять, як то кажуть, ні риба, ні м'ясо… ні чоловік ні жінка… не знати що; річ нікуди не гожа… потвора. Якщо хочете залишитися у своєму чині, тримайте подалі від цих курсів. Ви й так багато знаєте… І годі. Якщо ж буде потреба знати більше з яких-небудь предметів ... можете самі доповнити через читання. Якщо при цьому виявляться сторони неясні, тоді можна запросити вченого і взяти у нього кілька уроків, саме з'ясування того, що залишилося незрозумілим. Вигоди ось: ви вивчатимете, що хочете… і, отже, працювати вільно, не виснажуючи себе, чого на курсах уникнути неможливо… не набиватимете голову всякими мареннями і збережете свої переконання чистими і твердими… Це останнє найдорожче… однакове те, що ви залишитеся красунею… з подобаю… яку курси виштовхають із вас без будь-якої жалості, і ще ви можете продовжувати вчитися вдома… у своєму тепленькому гніздечку… Поговоріть про це з матінкою і порешіть… Дуже б хотів, щоб ви погодилися на мій план. Нехай навіть ви, взявшись так без курсів, процвітати особистою працею, не встигнете в цьому… біда невелика. 955. Настанова студенту. Про підтримку старанності до молитви. Заучування псалмів. Про покаяння, дотримання плодів причастя, охолодження та пам'ять Божу. Роз'яснення про сім духів і сім ангелів Церков. Спаситель як початок створення. Що робиться з покійними Дуже радий, що ви не будете курсисткою. Подбайте тепер вільний час вживати не без користі, – не на руйнування, а на творення. Ви уникаєте біди; а брат ваш неминуче в неї вкидається: в університетах ще гірше, ніж у курсисток. Але те, що він буде серед вас, багато паралізуватиме шкідливий вплив університетських навчань і тамтешнього товариства. Господь нехай збереже його. Нехай заздалегідь готується відрізняти теорії від справжніх фактів. Теорії – особиста справа учнів; факти – загальне надбання. Істинною справжньою теорією може бути лише та, що згодна з християнськими істинами. Шума С.П.Б-ського боїтеся. Але цей шум шумний тільки для тих, які в нього вступають. Іншим там живеться спокійніше, ніж деінде. Самі побачите. Все, що ви прописали про хід у вас молитовної справи, говіння і про інше, славу Богу, добре... Одне зауважу: дивіться, як би справа молитви не зникла. Те, як ви тепер молитеся… є пряма справа волі. Душа його – бажання старанне. Ця старанність завжди повинна гріти перед молитвою; інакше й молитви не буде. А ви зізнаєтеся: молюся іноді ліниво, неохоче. Це не до роду вашої молитви. Постарайтеся не допускати цього. Справа у ваших руках. Інакше ось що може статися… нині небажання, завтра – небажання… а потім і зовсім молитві кінець. Цього побойтесь... і примушуйте себе на охочу молитву. Ви завчили шестопсалміє… і додаєте, особливо подобаються останні два… Це дає мені думку запропонувати вам: як тільки зустрінете псалом, що подобається, так заучуйте його…. Потім і вживайте їх… то під час молитовного Богу, перед вранці та ввечері, і у видах розгрівання молитовного духу, – або між справами… коли йдете, чи засинаєте, чи прокидаєтеся… всякий час, неробне, – наповнюйте цим читанням. Подивіться – другий псалом третьої години – і третій шостої... Вони схожі з: зведох очі мої в гори... Для сповіді записувати гріхи – гарне володарко. Навикайте ось чому: щоразу, як прорветься недобра думка, почуття, бажання, слово, діло… одразу покайтеся Господу, всюдисущому і всевидячому, з розчаруванням і рішенням бути надалі обережнішим. Для цього треба слухати… тобто стежити за тим, що відбувається в душі… І все добре піде. Після цього ввечері неважко буде підбити підсумок, скільки нароблено гріхів протягом дня. – Шкадаєте, що благонастрій, який набуває говіння, сповідь і причастя, скоро слабшає. Це й варте жалю, – і тим гідніше, що уникнути цього у нашій владі... Не треба зраджувати себе на жертву зовнішніх вражень: вони забирають увагу з серця і змушують його блукати на боці, далеко від себе. Не треба допускати ласощі душевно-тілесні. У нас два смаки: один духовний, інший душевно-тілесний. Вони проганяють одне одного. Коли є куштування духовного, – все інше трава; а коли доведеться скуштувати душевно-тілесного, тоді зменшується смак до духовного. З цього самі бачите, що личить робити, щоб зберегти смакування духовних благ. - Що потрібно робити, щоб не охолонути? - Те, що перед цим сказано. Як тільки помітите охолодження, смикайте душу, поки зігрієте. Господь близько, волайте – і допоможе. Прикладіть до цього богодумство… тобто споглядання обрядів св. віри нашої. Кожне з них сильно вилити багато світла та тепла… і зігрієтесь. Тільки не залишайте холодності в душі, а все смикайте її, поки зігрієте. Можна чимось покарати себе, змусіть себе поголодати трохи… трохи посидіти на самоті, недоспати… поклонів більше… Усього ж більше свідомості своєї убогості… і слізного до Божої допомоги вдавання. – Пам'ять про Бога Сам Бог прищеплює до душі. Але для цього душа сама себе має потомити і попрацювати. Працюйте, всесильно нудячи себе на невпинне пам'ятання Бога. І Бог, бачачи, як старанно ви цього бажаєте, дасть вам пам'ять про Себе. Короткі молитви дуже придатні до нашої власної праці про пам'ятання Бога. Молитівки... які хочете. Господи помилуй! – Господи Ісусе Христе, помилуй мене! - Ісусе Сину Божий, помилуй мене! та ін ... Всяка йде. Яка вам більше до душі, ту й вживайте. Ваші запитання: – Що сім духів? – Сім верховних Архангелів: Михайло, Гавриїл, Рафаїл та ін. Св. Гаврило до св. Захарія сказав: Я один із майбутніх Богу (Лк.1: 19). Що ангели 7 Церков? Єпископи, представники тих церков. Це з того, які промови звертає до них св. Іоанн. Світильники у цьому видінні означають Церкви. Чому Спаситель названий початком створення? Названий так і як Творець: бо вся Тим биша; і особливо як Відтворювач занепалого роду людського. Він за людством новий родоначальник наш... Він явив у Собі людину відновлену. За зразком Його та силою Його відновлюються потім усі люди. Він голова та початок. - Що робиться з покійними? – Тіло повертається в землю, а душа отримує від Господа особливе місце за своїм устроєм, де й перебуває до закінчення віку, в радіючій сподіванні або в жахливому ненадії. Те – закрита для нас країна. Що там, з точністю не визначено в подробицях ... Одне точно визначено ... що тамтешній стан цілком відповідає тому, як налаштує себе людина тут, на землі. Як налаштувати – широко роз'яснено в євангеліях та посланнях. Це і є для нас головне. Як мета не на землі, а в іншому образі буття, то розумно всю турботу звертати на те, щоб добряче приготуватися туди. Не приготуємось… все пропало. Не мучте себе випробуванням, що там і де будемо. А коли в умі породяться такі питання, кажіть собі: хорошим там буде добре, а худим – погано; відповідно, тому й місце там буде для одних світло, для інших не світло. Будемо ми з тобою дбати про те, щоб стати добрими, і все тут. А що там буде… побачимо, коли перейдемо туди. Матінці вашій та братам Боже благословення. Рятуйтесь! Ваш доброзичливість Еп. Феофан 957. Про танці. Про коротеньку молитву і молитву невпинну. Читачці «Невидимої лайки». Значення самодіяльності у справі порятунку Я отримав і ваш жовтневий лист і все збирався писати... Добре, що ви знову написали. Я із задоволенням пишу вам, але тепер зібралося кілька справ... Ваш опис порядку життя вашого приємно читати... Найкраще лікування для наших недуг – не мати пустого часу. Танцювали... Небо не обрушилося на вас? Отже, це терпимо в якомусь сенсі... Але що ви доклали цього щодо прав молодості, не знаю, чи може це твердо стояти. Чи може молодість сказати смерті: не підходь! А вона може прийти під час танців… і все вирішити… бо вона все вирішує… Душа з'явиться з танців на той світ. Хто там запитають? Танцюристка! Ну її геть туди киньте. Ви міряєте юність юністю... Так не можна. Потрібно міряти все останньою цілією. Навіщо живемо? Щоб приготуватися до життя вічного... Як ви вмістите сюди танці?!. та багато іншого. Бувати у суспільстві добре. Тут наука самопізнання... Але все ж таки вибір треба робити. То суспільство, де ви буваєте, добре, як пишете... І слава Богу. Що ви не вмієте порозумітися з короткою молитівкою, – нічого. Прийде згодом. Часті ваші звернення до Бога під час дня, при кожній справі та після справи – дуже добра справа. Це частина загального правила – ходити перед Богом. Теж призначення мають і коротенькі молитви... У них священним словом виявляється те, що ви висловлюєте своїм. Інше ж найвище призначення короткої молитви є поглиблення думки та почуття до Бога. Те, що у вас є – ці звернення – при першому враженні розлітається; крім того, незважаючи на звернення... думки товчуться в голові... як комарі... Щоб припинити цю штовханину, треба зв'язати розум однією думкою, або думкою про Єдине... Посібник до цього – коротка молитівка. За допомогою її розум спрощується, об'єднується і прищеплює або розвиває почуття до Бога... Коли прийде це почуття, – душа утвердиться свідомістю в Бозі… і все почне робити по-Божому. З короткою молитвою треба тримати думку про Бога і увагу до Нього... А обмежуватись одними словами... мідь дзвінка. – Щоденник – добра справа… Але у вас одна сторона хороша. Варто було б більше помічати своїх недуг... А то ви вийде фанфаронка. – “Довго молитися не вмію”. – А як же апостол наказав: безперестанку моліться?! Пам'ять про Бога зі страхом Божим, любов до Бога з надією і відданість у волю Богу становлять внутрішнє релігійне життя... У кого воно в русі... той завжди з Богом... І йому не нудно молитися довго-довго. У вас є зародок цього в тому, як ви принаймні звертаєтеся до Бога за допомогою і потім дякуйте. Розвивайте це… ширше та ширше. Ваші подиви про думки «Невидимої лайки» залежать від того, що ви дивитеся на тамтешні уроки не з тієї точки зору... У «Невидимій лайці» мається на увазі людина, яка бореться з пристрастями і напружується все зле з себе вигнати і все добре зміцниться, тоді вона встановиться в добро і міцний. У період боріння закон: …все, що може приводити в рух зло, що криється в нас, чи мало те чи велике, має бути усувається від уваги і тим більше від почуття… так само має чинити і з тим, що послаблює діяння, що сприяють зміцненню добра. Подивіться з цією думкою ваші нотатки, і самі побачите, з якого боку вони неспроможні... Те, що пишеться в цій книзі не для одних ченців іде, а до всіх належить, хто хоче очистити своє серце. На увазі не зовнішнє становище, а душа. Щось ви помітили про самодіяльність... Все добре твориться в нас взаємодією свободи і благодаті... Загально це так виражається: почни працювати над чимось і працюй... Побачить Бог, що щиро бажаєш шуканого, і дасть те... Хочеш придбати молитву... трудися в молитві... і Господь дасть молитися... над цим... і Бог, бачачи твою старанність, - дасть тобі безгніві... Людина сама собою нічого не творить у собі доброго, якщо не прийде благодать; і благодать не дає нічого людині, якщо людина сама не працює... Завчіть цей пункт. Більше не писатиму нині. Надсилаю вам книжки про зречення світу. 974. Наступність апостольського переказу та вірність йому Православної Церкви. Розпад протестантства Особливе задоволення мені приносить ваш відвертий виклад своїх подивів. Із задоволенням берусь і сказати вам слово інше. Ви пишете: «У листі мені не ясно, хто ці православні, які збиралися між собою і встановлювали порядок вірування? Який вони мали авторитет? Хто вони такі були? Я писав лише про апостолів як настановників порядків віри, життя, управління, обрядів і всього, що є в Церкві. Апостоли цілком організували Церкву в усіх частинах церковного спасительного життя. І все це введено ними в життя християн, і як життя і справа передавалося з роду в рід. Пастирі та вчителі після апостолів суть лише охоронці апостольських переказів та установ. У кожного апостола було кілька найближчих учнів, з ними нерозлучно колишніх і засвоїли в усіх частинах апостольську премудрість. Ці їхні найближчі учні були їхніми наступниками в управлінні Церков і в дотриманні всього апостолами відданого. У Церквах Палестинських, в Антіохії, у Тарсі, в Ефесі, Смирні, у Колосах, у Філіппах, у Солуні, у Коринті, в Афінах, в Олександрії, у Римі та в усіх інших місцях, де були апостоли, після них залишилися пастирями їхні найближчі учні. Нікому на думку не спаде подумати, щоб хтось із цих учнів дозволив собі відступити від апостольських постанов. Вони й справі виявлялися вірні їм. Чоловіки апостольські, за прикладом апостольської заповіді, правлячи Церквою, водночас виховували при собі таких чоловіків, які б після них могли зайняти їхнє місце і продовжувати дотримуватися апостольських вчень і порядків. Ці вторинні наступники своєю чергою виховували третинних і таке інше. Все апостольське, таким чином, переходило з роду в рід життям та ділом. Апостоли все, що зрадили, ввели в життя - розумове, моральне, сімейне, і в усі види життя. Життя від життя загорялося... і життя апостолами заведене блюкалося... Ось вам приклад. Св. Полікарп Смирнський був учень св. Іоанна Богослова, св. Іриней – учень Полікарпа. Св. Полікарп мученицько помер близько 60-х років другого сторіччя. Св. Іриней прожив до початку третього сторіччя. Це не єдиний, звісно, ​​приклад. І можемо покласти, що вторинні наступники перенесли апостольське передання до III століття... А третинні – до половини і кінця його. Цим шляхом апостольське передання збереглося б, якби ніхто не писав із цих наступників. Але письменники скоро почалися, і коли писали, – переважно писали, як віддано було. Тому, читаючи писання св. Отців II століття, бачимо апостольські слова і мовні звороти, апостольські попри всі погляди, а цитатів майже немає. Чому? Тому, що всі вони були охоронці переказів... І розумували, і писали, як зрадили апостоли кожної Церкви. Апостольські писання зібрано у книгу наприкінці I століття, за св. Іоанні Богослові. А списки їх поширилися на кінець другого століття. Обидва ці століття християни харчувалися переважно переказами. Ви розумієте переказ – як передання з вуст у вуста... А воно було передання із життя в життя, зі справи у справу. Скажу простий приклад – як стільки століть зберігається однаковий образ плетіння лаптей, печіння хлібів... Діти ділом переймають у батьків та матерів – і передають своїм дітям. Християнство – не вчення, а життя. І саме вчення його входить у життя як певний образ, погляд на все, що існує і буває. Бувають школи, в яких впливовий наставник передає свої вчення вразливо... І потім це вчення засідає в школі і тягнеться століття... Тим паче, це доречно в християнстві. Потім усі порядки християнські, і вірувальні, і життєві, і освятювальні... увійшли до писань батьківських... і закріпилися. Ми шануємо батьківські писання заради того, що в них дотримується апостольського переказу, який пізнається у спільній згоді всіх їх. Таким чином третє століття через третинних наступників могло передати апостольське передання IV віці... У IV столітті ми бачимо цілком усе, що ми тепер маємо, у писаннях Отців, хоча все воно частинами є і в III, і в II століттях. Дозвольте тепер мати спільне наведення: Грецька церква вірно дотрималася апостольського переказу і передала його нам. Ця апостольська спадщина – у нас. Католики помутили апостольське переказ. Протестанти взялися виправити справу – і ще гірше зробили... У католиків один тато, а в протестантів, що ні протестант, то тато. Це я мимохідь згадав. Господь із ними... Нам яка до них справа? У протестантів є православні, але вони все ж таки протестанти. Які це!? Це ті, що дотримуються мудрування перших протестантів. Нинішні протестанти далеко відійшли від перших, – і чистих протестантів, тобто цілком згодних із давніми, тепер майже немає. У них стільки сект, що не перечитаєш. А всі називаються протестантами. У них уже починалися чутки, як би об'єднати всіх. Нічого не сталося. Утворилася лише нова секта уніоністів. Так ось які протестанти намагаються триматися давніх протестантів, ті у них і православні, але проте протестанти. Після того, що я наговорив вам про переказ, вам неважко буде зрозуміти, як передання апостольське могло не змінитися. Що віддано апостолами, то становить життя християнське і як таке переходило з роду в рід незмінно, входячи водночас у писання Отців з першого ж століття. Писання апостольські самі є хранителями апостольського переказу, хоча не у всій повноті… Після апостольські письменники внесли у свої писання та все інше, не внесене апостолами у свої писання. І те й інше тепер у Церкві Православній дотримується. 984. Про гроші, віддані в борг, та ін. Поділяю вашу радість про повернення благодаті Божої. Хай вона буде невідходно з вами звідси. 12 березня обрали для посхимлення. Добре! Благослови, Господи! Буду і я молитись, щоб і всередині відбулася пошана. Про гроші, що віддали в позику ... і про вимогу допомоги - через 10 років наступне і про інше ви добре міркуєте. Головне в грошовій справі не спиратися на них надією, і потім не прикладати до них серця і нарешті вживати не тільки на себе, але розділяти і з нужденними, – на славу Божу. Так ви робите, і не відступайте... Нам можна не мати, тільки в серці, любощів. Про гроші, дані в борг... Хоч благодійники ваші й не погодяться образити вас, але можуть сплестися обставини, що вони не зможуть виконати своїх зобов'язань... Тому наперед заготуйтеся не лише відсотків, а й усього капіталу — позбутися, не охаючи, не морщачись і не скрегочучи зубами на тих, хто зайняв і посередника. Загадки ваші оселитися там чи там... передчасні. Схимниці і думати про це не слід. Якщо Господеві завгодно пересунути з теперішнього місця, то це влаштується і без ваших турбот. Франциска де Саля – можете відкласти убік. Він не піде. Може, я сам до нього дістануся. Тепер перекладаю – подібну книгу. Але вона візьме, можливо, весь рік... якщо прослужить око. Чутка до мене дійшла, що пр. Серафим звільнення просить на спокій у вашу обитель. Для вас це буде дуже сприятливо. У нього багато сили духу… і може впливати не кажучи, а якось безпосередньо… Але, кажучи, шкодую про це, якщо правда… Однак скажіть, чути у вас там щось про це. Через небажання… сумніваюся, що так є. У лют. листі – від 12 числа 988. Ухилення від відвідувачів на Вище. Книга авви Дорофія. Настанова про течію духовного життя. Про пр. Серафима Листи три ваші лежать у мене серед невідповідних. Беруся відповісти хоч на щось. Останній лист повідомляє про подорож о. Олександра ... такому урочистому, що перед ним повинні відчинятися всі ворота ... і тим більше двері, не виключаючи навіть Вишинської. Бажаю йому благополучної ходи на батьківщину та назад. І хотів би попередити його, щоб він не розраховував на рухливість Вишинських дверей. Якщо цей мій лист дійде до вас раніше. Олександра, попрацюйте сказати йому, щоб він тримав подалі від Виші: бо вона ніяким урочистим ходам не співчуває. Щодо книги авви Дорофея, то вона в мене є. Тому нехай не трудяться доставляти її мені... Якщо ж о. Олександр щастить її, то візьміть її собі... Книга повчальна. Перекласти її російською мовою – говоримою, – було б корисно. Преосвященний Ігнатій теж думав і брався перекладати, але покинув. І я брався і покинув. Давав одному ігуменові: і той узявся та й кинув. Чи не доля книзі! Безуспішності ці, втім, легко пояснюються лінощами, як я суджу по собі. Залишається побажати, щоб узявся нарешті хтось із нелінивих. Якщо ви належите до цього розряду, - беріться перекладати ... і до того ж, щоб не кидати. Бог благословить! Мене ж майте зречена. Ви тепер у Задонську... на старому гнізді, і, судячи з ваших слів, у старому порядку, і не порядку тільки, а й дусі. Добре! Благослови Господи і пробути вам назавжди в такому устрої! Ви, здається, чекаєте на все нового і нового. Нічого нового не буде; все те ж, тільки краще і міцніше. Головне – встановитися в серці перед Богом і стояти так невідступно. Коли це є, то все інше прийде само собою. У низці змін духовних у серці – найкраще є тяжіння всередину… для поводження з Господом. Тоді все зовнішнє відходить: залишається Бог у душі і душа у Бозі. І се – справжній чернець і схимник... Ви пишете: і то є, і інше є… і третє є. Але не забудьте, що так кажуть іноді з пам'яті: було . Але що було, до того іноді законно додають: спливло... Було, та спливло... Врятуй вас Господи від цього. Нагадую про це, щоб ви отримали щось у увазі. Про залишення кафедри преосвященним Серафимом я не вірив, не тільки коли про це почув, а й коли прочитав у пресі. Хворів! Мені віриться, що ця хвороба не до смерті. Таке моє старанне бажання. Але воля Божа нехай буде. Здоров'я моє справне. Око ще дивиться... 989. Роз'яснення про духовний прогрес. Про їжу. Про афонських старців. Настанова про переклад книги Фр. де Саль і про «Невидиму лайку» Відійшов ваш владика! Бог пошле іншого – подібного. У Воронежі поспіль усі які хороші були владики. Хто? Нема чого гадати, хто. Хто приїде, той та ваш. Запитуєте, що означає – на той самий лад. Не пам'ятаю, до чого говорив, і не можу пригадати, якою була думка. Якщо це про прогрес у духовному житті, то значить, що життя все те саме буде, тільки в кращому вигляді, якщо будете тримати себе, як слід: подібно до того, як тіло наше і в немовля те ж ладу, як у чоловіка досконалого. Що після цього ви приписали, то добре: пам'ять смертна і страх Божий... два світила духовного життя. Про їжу. Все пропоноване вам приймайте, що анітрохи не сумнівається. Якщо ж іноді утримаєтеся від чого, не буде погано. Їжте, що дають, – і дякуйте Богові. І варення їжте, не гидуючи. І хмари… але мені вони не потрібні. Лист з Афона – предобрий. Там не припиняється мудрість духовна. О. арх. Макарій – син багатія – купця московського чи с.-петербурзького... Поїхав Богу помолитися, був у Єрусалимі, коли і я там жив, був на Синаї, заїхав на Афон і захворів дуже тяжко. Йому захотілося померти постриженим. Постригли... і він одужав. Він дуже мудрий. Був там і духівник о. Ієронім. Нещодавно помер. Старець глибокий. Той ще премудріший… Андрій, який підписався у вашому листі, мабуть, новий духовник. Там настоятель із духовником усю справу монастирську та чернечу ведуть. Допоможи їм, Господи, тещі в дусі давніх батьків. Зрештою, Франциск де Саль 138 ... Як почати? Зробіть витяг з його життєпису найкоротший – у 10 рядків. Ну сторінку одну – друковану… сказавши найнеобхідніше… Потім – розв'язка… і таке інше… Жодної немає потреби – суворо триматися літери. Так переведіть, як би йшлося від вас, з вашого серця… гладко, ясно, плавно, тепло. Інде – можна додати що, інде скоротити, інде змінити... На увазі мати повчання та зручність до життя... «Невидима лайка» – вся майже перекладена не слово в слово. Є розділи – перероблені. Про молитву все заново... Так і вам дозволяється... і напишемо: вільне перекладення - таке. Потім благослови вас Господь! «Невидима лайка» … закінчиться друкуванням у цьому місяці, у червневій книжці. А книга, що я обіцяв… зупинилася на трактаті про молитву. Треба переробити, а лінощі. 1007. Повернена з подорожі. Турбота святителя про своїх рідних. Про «Шлях до порятунку» та праці з викриття молоканства Думаю, що ви тепер удома, повернулися до своєї келійки... і навіть озирнулися. Тепер сядьте та вирахуйте прибутки та збитки, потім звісьте те й інше та визначте, чого більше. Я думаю, що, вступаючи до хати своєї, ви жадали відпочинку та спокою. На чужому боці, як не стережися, все не можна не нахопитися чужого. А воно як нетерпиме обтяжує, – і тяготою сією дратує енергію скинути його якнайшвидше і залишитися з одним своїм. Це і є таємниця внутрішнього спокою. Добре вам було у Єльці. Це мені радісно чути про Єлець. І матінці ігуменії вдячний, що вона милостиво ставилася і до вас і виявляла якесь потурання вашим бажанням і небажанням. А – Ганна Чудова – чи жива? Давно про неї нічого не чую. Про моїх рідних ви нічого мені не сказали. Мабуть, і не впізнали нічого. Мене займають особливо дві красуні: одна вчителька у другому підготовчому класі, а інша вчиться ще, здається у п'ятому класі... І та й інша – молодо та зелено. Господь нехай умудрить їх і збереже. Дуняша ваша примудрилася. Та їй Господи і більше. От незабаром і піст. Упокорення плоттю нехай приведе нас до смиренності духом, а це й стане глибоким басейном до прийняття з усіх боків стоків благодатних. Моє здоров'я звичайне. Око ще працює. Посилаю вам книги: «Невидимої лайки» – 2, «Мандрівника» – 3, у яких один одного видання і «Шлях до спасіння» – 1. Я не пам'ятаю, чи посилав я вам цю книгу... А вона є цілковита програма... Це мої академічні уроки! Читав лише один курс… 45–47 роки. Якби не один, справа з'ясувалося б, можливо, й уявилося більшою широтою. Тепер потроху перекладаю, як знаєте, св. Максима Сповідника. Важкий! Іншу частину часу проводжу над зборами відомостей про молоканство та молокани. Це наші ультрапротестанти... Шацького собору сторож із селян надіслав мені стос своїх розмов з молоками, які водяться в Шацьку, просячи прочитати і поправити. Писано не погано, але треба краще. Ось я й збираю, щоб дати йому почитати та поповнити свої знання про це сектантство. 1012. Не треба нехтувати лікуванням Ви все хворієте... Дуже шкодую. Нехай допоможе вам Господь чи оздоровити, чи благодушнішати в хворобі. Хай буде, не як хочемо ми... а як Він. Ваше опір лікарським вказівкам навряд чи гідно похвали... І лікаря, і ліки Бог створив, – не для того, щоб вони тільки існували, а для того, щоб ними користувалися хворі. Все від Нього; Він допускає повболівати, і Він же оточив нас засобами лікувальними. Якщо є обов'язок дотримуватися Божого дару життя, то й лікуватися, коли є хвороба. Можна не лікуватись в очікуванні, що Бог вилікує, але це дуже сміливо. Можна не лікуватися для вправи в терпінні, у відданості в Божу волю, але це дуже високо, і при цьому кожен - ох! – буде провина, доречно ж тільки одна вдячна радість... Господь нехай вправить вас найкраще бути налаштованою! До того ж у вас є що потерпіти?! Ви заздрісні, – все одно хочете забрати... Що ви переїхали до сусідки, дуже схвально. Яйця до поправлення крові... Ще йдуть залізні порошки або пігулки... Якщо серед докторських вказівок є це, вживайте їх. Вам як ліки можна і бульйон пити: це не плоті угіддя, а потреба і частка боргу, що полягає в боргу лікуватися. Внутрішньо, якщо ви завжди з Господом, з благоговінням і теплом, то нема чого думати про звичайні молитовні порядки. Тут усе. Господь каже: Дай мені серце. Коли воно віддано, що ще давати? Коли причащатися не можете ділом, духом причащайтеся… що може бути кожну мить. Дуже радий, що Дуня – розумницею себе виявляє. Дай їй Господи встановити такому порядку. Сюрприз! Чекатиму. Чому ж дізнатися, що він ваш? Тоді спитаю: чи цей? Там у вас Ганна Фед. У… Бідолашна! М'ятає її ворог... і в мене нема розуму вмирити її... Поговоріть з нею щиро, - я ширше, якщо збентежиться... Вона все думає, що для порятунку багато потрібно... а потрібно - одне. 1035. Про безнадійний грошовий борг, здоров'я, книги та ін. предметах Скільки часу не писав?!! Один лист ваш невідповідний від 19 грудня, а інший від 5 січня. Вина велика, але не безвинна. Ранок усе за ділом з перекладу... А ввечері - така долала лінощі, що я не мав сил долати її... Вона ж спиралася, здається, на гемороїдальні припадки, від яких голова була важка-важка! Дні два вже, як це минулося. І займатися нічим було серйозним. Читав 12, 13 і 14 роки - війни з Францією... Я вже кілька разів читав їх... і ще прочитати не відмовляюся... Що за світла особистість Государю нашому?!! У першому листі ви описуєте образ вашої дії на Дуню... Допоможи вам, Господи! Десь у Писанні Сам Господь дуже похваляє того, хто чинить добре з негідного... Ця похвала не відійметься і від вас... «Добротолюбство», звичайно, надішлю... Ви ж навіщо усумнілися в цьому? Видаю не я, але я вимовляю собі досить екземплярів для роздачі своїм... Третього тома надруковано 25 аркушів... Але більше здається 30 – і не буде цей том. Ті два аж надто важкі. Запропоную видавцям з двох трьох томів зробити, якщо буде потрібно нове видання. Ви виписуєте «Паломник»... «Душекорисне читання» краще та дешевше. «Неділя»... Мещерський трудиться. Врятуй його Господи. Він перший зі світських підняв голос – про церковні справи... У другому листі щось у вас там шорстке бачиться. Але втішно бачити, що ви над усім тим височієте спокійною відданістю у волю Божу. Ваш опис, що, можливо, відкриються випадки, що мають підірвати довіру, а цей підрив – засмутить… якщо не все, то багато чого – і всередині, і назовні… Господь нехай захистить вас від цього… Ці побоювання народилися і в мене, коли ви згадали про обов'язок… Ви згадали, що він і думати не думає. Чи не вважає він, що ви пожертвували ту суму в обитель? Вам треба з ним поговорити і вмовити його сказати вам відверто, як думає він очистити свій обов'язок, щоб вам знати те і відповідно з тим діяти, згадавши, що вам без них важко... Ну, що робити... Точно видно, що попалися... Господь нехай примудрить вас... і нехай подасть силу - витримати себе, стати вище цього. Боротьба ваша до св. причастям, мабуть, відбулася з цього приводу... Я дуже шкодую, що так є. Допоможи вам Господи і після цього завжди бути переможницею. Яка добра ця графиня?! Дай їй Господи думки і далі допомагати вам. Втім, світло не без добрих людей. Проте все треба готуватися на все... Добрий відповідь на суді не інший, бо про те, що зроблено і питань не буде ... а що не зроблено або зроблено противне належному ... тут всю відповідь ... І цього нічим не можна покрити, як покаянням тут ... І все приготування до того і моління про те повинно полягати в тому, щоб як ви говорите ... почуттям прощення виповнитися, щоб ще тут душаус. Я здоровий. Око ще працює, але й скорочується кругозір його… Перекладаю – Калліста та Ігнатія… Це повна наука… Її запропоную при друкуванні та особливими відбитками випустити. 1039. Уявний закид. Як зранку налаштуватися на добро. Лікування знятим молоком Винен, що написав щось сум'ятливе. Каюсь і перепрошую. У мене було на думці тільки нагадати вам. Про те, щоб ви припускали що зайве у змісті себе, мені ніколи на думку не спадало. Я розумів витрати на інших, де доречна міра, не противна духу любові і Богоугодження (2Кор.8:12–13). Ворог мутив за звичаєм своїм; але ви подолали смути і стали переможницею ворога. Дуже цим є втішний. Молю Господа, нехай дасть Він вам і встигати завжди ворожі підходи, і розбивати їх на порох. Дай вам Бог відпочити в Єльці і додому повернутись оновленою та укріпленою. Я думаю, що ви вже повернулися; або будете вдома, коли отримаєте цей лист. М. Клеопатрі я ще не посилав книжки, а надішлю. Що в справі читання раніше перечитуєте, це все одно. І нове не інше що міститиме, а те, що й у колишніх Писаннях. Тим часом повторення того самого глибше лягає на душі або легше піднімає святі помисли. Листи до різних осіб – надішлю. Будьте з Господом завжди, і свідомістю ока Його, на вас наверненого, - і надихайтеся на належне, і відганяйте неналежне. Першого моменту після пробудження від сну поспішайте усвідомити, що Бог з висоти приглядає на синів людських бачити, якщо є розуміючи і стягуй Його. Потім зверніться на себе, чи така ви, що Господь із задоволенням зупинить на вас погляд свій? До цього далі прикріпіть іншу думку, чи потрапили ви в колію Божого Промислу, і чи нею котиться колісниця життя вашого: бо все у волі Божій і нею все правиться, і то тільки й міцно, що нею водиться. У нас багато своїх шляхів, які здаються, але не є шляхами волі Божої. Я писав племіннику, законоучителю гімназії в Тамбові, про те, що в мене здалося в серці, - а у племінника є шурин - лікар. Цей, почувши, дав пораду - пити молоко шість тижнів: одне молоко, і до того ж зняте, - ні води, ні чаю, ні хліба, тільки свіжого повітря скільки завгодно; почати з двох склянок на день і підніматися до 16... Я вже робив це раніше і добре було. Тепер те саме роблю. Але серйозного в мене нічого немає… це буде просте відновлення крові… Благослови вас, Господи, всяким благословенням! 1047. Співчуття про втрати. Звістка про зведення святителя на ступінь доктора. Про рідних та про здоров'я Разом з вами сумую про ваші втрати, і покровителя і піклувальника, і особливо про збідніння через те ваших коштів. Про останній тим більше сумую, що зараз і я трохи навіть не можу допомогти вам. Потерпіть, потім це зроблю. Нинішній рік сам заборгував, по своїй дурості зробивши неналежний крок по грошовій частині. Упродовж року все виправиться. І після того я матиму можливість виконати вашу потребу. Раба Божого Платона почав згадувати з отримання листа і справлятиму – сорочини йому. Спаси його Господи та помилуй за доброту його! Вчора отримав телеграму... Помер ієрей, чоловік племінниці... Не знаю, чи він залишив що; але ймовірніше, що доведеться потроху і туди допомогу спрямовувати. Допоможи їм Господи! Кілька днів відчуваю загальну слабкість, і галас, і перебіг з носа. Гадаю, це маленька інфлуенца. Може, минеться. Якщо ви нікому не скажете, то скажу вам новину, що св. Синод звів мене на ступінь доктора богослов'я. Указу ще немає, чи диплома, але справа вирішена. Писав преосв. Леонтій. Я цьому дуже радий, хоч розуму від цього не буде. Однак, до часу, не повідом про це і шуйця ваша... Бажаю вам всього найкращого. Благослови вас, Господи! 1048. Рада з житейської справи та втіха. Про докторство та свої картки Вітаю з постом і, звісно, говінням та св. дієприкметником. Глибоко сумую про ваші тісноти, а допомогти нічим не можу. Після, можливо, а тепер сам у лещатах. Хочете клопотати? Мені здається, що це гаразд речей. Благослови вас, Господи! До Государині далеко. Наперед треба клопотати в її слуг. Керуючий, мабуть, не навів довідки. Тому мені приходило на думку, чи не краще прямо до нього написати, і сказати, щоб подивився справу і що вам це визначено до кінця вашого життя. А в кінці позначте, що залишаєтеся без грошей. Можливо, цим і одужає справа. Або зачекайте, що скаже вам той пан із службовців при цьому управителі, до якого ви писали. У відповіді він, можливо, і керівництво вам вкаже, якщо буде потрібно. Повним бажанням бажаю, щоб Господь влаштував цю справу, яка для вас така потрібна. Про причини такого про вас Божого визначення краще не гадати, бо Божі думки від наших помислів завжди відстоять, як небо від землі, і нам не вгадати їх. Безсумнівно тільки те, що так Бог судив, і на благо саме вам самим і всім, хто стикається з цим, не виключаючи і Государині. Що стосується вашого непослуху, то воно і на волосся не могло мати тут впливу. Гірко, що не можна допомагати. Але в Бога багато рук, через які він може діяти. Вам же потреба знаходити втіху в апостольському слові, яке визначило – давати з того, що є, а не з того, чого немає, давати, коли є, і не давати, коли ні. Лікарство моє довго тяглося. Але я нічого про те не знав. Тому не виявляв ні ласки, ні невдоволення. О пів на січня отримав лист від одного Спб. протоієрея, що справа про це добігла кінця. Потім пр. Леонтій писав, що підписав синодський протокол. А з минулою поштою отримав ставлення до академічної ради, а диплом після. Докторству дуже радий, а перш за все академії духовні обрали мене до своїх почесних членів… і мені це була ніби стороння справа. Картки зроблені в Москві з боку звернено портрет. З мене знімати недобре буде: правої зіниці немає – біла пляма, – а лівий сіруватий, як легка хмара. Але портрет схожий. 1050. «Добротолюбство» у перекладі з доповненнями до нього 139 . Поняття про «Добротолюбство». Його походження та значення для читачів. Спосіб складання російського «Добротолюбства» та ставлення його до грецького оригіналу Пропонуючи любителям духовного читання відоме всім «Добротолюбство» в російському перекладі з додатками до нього, борг вважаємо сказати кілька слів про те, що таке є «Добротолюбство». Воно містить у собі тлумачення потаємного в Господі Ісуса Христа життя. Потаємне в Господі Ісусі Христі істинно християнське життя починається, розкривається і до досконалості сходить у своїй для кожної міри, за вподобанням Бога Отця, дією властивою в християнах благодаті Пресвятого Духа, під проводом Самого Христа Господа, який обіцяв бути з нами у всі дні невідлучно. Благодать Божа закликає всіх до такого життя; і для всіх вона не тільки можлива, а й обов'язкова, бо в ній є істота християнства. Причетниками ж її не всі покликані і дійсні її причасники, в повному обсязі причащаються їй однаковою мірою. Обранці глибоко в неї входять і за ступенями її високо сягають. Прояви її, як і багатства області, де вона розкривається, щонайменше рясні і різноманітні, як і явища звичайного життя. І якби могло бути ясно зрозуміло, і зрозуміло зображено все, що там буває, – ворожі напади та спокуси, боротьби та долання, падіння та повстання, зародження та зміцнення різних проявів духовного життя, ступеня загального успіху та властивий кожному стан розуму та серця, взаємодія у всьому свободи та благодаті, відчуття близькості та відданості - остаточне і безповоротне - в правицю Господню, з відкладенням усіх своїх способів дії, при невпинному напруженому діянні, - якби все це, і багато іншого, нерозлучне з істинним у Господі життям, могло бути ясно і зрозуміло зображено, то представило б картину, скільки привабливу, скільки привабливу, скільки привабливу подорожі. Мандрівники пишуть подорожні нотатки про все, що зустрічають гідним уваги на своєму шляху. Писали свої нотатки та обранці Божі, які в різних напрямках простежили всі стежки духовного життя, про все, що зустрічали і відчували в цьому багатоважному ході своєму, але доля і значення тих та інших нотаток неоднакова. Які не мають способів подорожувати можуть, і не рухаючись з місця, скласти собі досить приблизні поняття та уявлення про чужі країни за допомогою читання дорожніх нотаток інших мандрівників, тому що форми життя всіх тварин більше чи менше схожі одні на інші, в яких країнах вони не виявлялися б. Не те буває у відношенні до досвіду духовного життя. Розуміти можуть тільки ті, що йдуть шляхом цього життя. Для тих, хто не вступав на нього, це зовсім невідома країна. Але й ті, хто вступив на нього, не всі раптом розуміти можуть. Їхні поняття та уявлення усвідомлюються в міру ходи та заглиблення в країну духу. У міру множення власних досвідів життя духовного стають ясними та зрозумілими вказівки дослідів, помічених св. Батьками у писаннях своїх. При всьому тому, однак, зображення різних проявів духовного життя, дане нам у святоотцівських писаннях, не є даром марним і для всіх взагалі християн. Воно дає кожному зрозуміти, що якщо він не відчув ще того, про що йдеться в цьому описі, то значить, що встановився для нього спосіб життя, незважаючи на те, що з ним мириться його християнська совість, не є закінчена досконалість, краще за що нема чого бажати і далі нікуди йти. Даючи ж це зрозуміти, воно не може не дратувати ревнощів до успіху, не може не пройти вперед, вказуючи там щось краще, ніж він володіє. Для тих, які вступили на шлях до кращого і найдосконалішого, воно дає потрібні вказівки в сумнівних і здивованих випадках, коли немає наявного досвідченого керівництва або коли і це саме зустрічає нерозв'язності, що не дозволяють давати остаточні рішення, які усували б будь-яке вагання в ході. Дуже важливо знати, як і куди ступити ногою у відомому випадку, щоб не зробити помилки. І ось тут якийсь у кількох словах вислів батьківський розганяє темряву, засяявши подібно до променя блискавки серед ночі. Взагалі ж це теплиця духовна, в яку віруючий, прочитуючи вказівки про явища духовного життя, входить свідомістю і серцем і, підлягаючи там відчутним впливам збуджених споглядань, відчуває, що він витає в ці хвилини в іншій атмосфері, світлоносної і живоносної. Це втішні моменти, – і протягом їх зазвичай зароджуються і зріють різні сини на дереві духовного життя. І тому немає нічого дивного, що той, хто випробував це, як тільки витрачає вільну хвилину, поспішає до досвідчених описів духовного життя, як люблячий прибуток поспішає до місць, прибуток обіцяючим, і люблячий задоволення – до місць втіх... Він чує при цьому подихати духовним, що оживляє і підбадьорює повітря. І проте це не є пусте дилетантство. Ні, це справа істотної необхідності для успіху і благополуччя нашого духу. Ось чому між істинними християнами завжди була потреба мати під руками святоотцівські писання про духовне життя. Але скільки похвальне почуття такої потреби, стільки ж обов'язково задоволення її від імені тих, котрі мають обов'язок до того й сили на те. Вона і завжди була задовольняється як виданнями цих писань у їх складі, – наприклад, св. Макарія, Ісаака та Єфрема Сиріна, Ліствичника та інших багатьох; так само виборниками з них. До таких-то виборців належить і відоме всім «Добротолюбство» як найкращий з них. Зрозуміло тепер, що є «Добротолюбство». Воно дає нам, як значиться в назві, словеса і главизни священного тверезіння, тобто і повні міркування та короткі висловлювання про внутрішнє духовне життя з усіма властивими їй проявами та діяннями. Це книга, складена задоволення духовних потреб у ревнителях про духовному успіху. Ті, хто її читає, знають, які приховані в ній скарби духовної мудрості: читають і насолоджуються. Але, насолоджуючись і назидаючись її читанням, вони не приховують скорботного жалю, що багато в ній залишається незрозумілим не за висотою і глибиною змісту, а за застарілістю перекладу. Очевидна тому потреба нового перекладу цієї книги. Потреба ця свідома давно і задовольнялася певною мірою перекладами, що містилися в «Християнському читанні» з перших років його видання, та виданнями окремих статей, що входять до складу «Добротолюбства», як, наприклад, св. Максима (про кохання, вона є в грец. «Доброт.»), Ісіхія, Петра Дамаскіна. Упорядник справжнього збірника і мав спочатку на увазі лише перевірити перекладене вже, доповідати неперекладене і дати читачам «Добротолюбство» в російському перекладі – повне, у тому складі, який має воно грецькою мовою. Але потім він прийшов до переконання, що для нас необхідно збільшити «Добротолюбство» і проти того обсягу, який має воно грецькою. Тому що хоча грецьке «Добротолюбство» повніше слов'янського, але все ж таки воно не містить усього, що дали нам св. Батьки у керівництво до духовного життя і чим хотілося б доставити і користь, і втіху тим, хто любить таке читання. Звідси – пропонована збірка, теж «Добротолюбство», лише збільшена. Наша нова збірка йде слідами колишнього «Добротолюбства». Але помічаючи, що в батька, якого стаття вміщена в ньому, є й інші статті, звертається до них, і якщо знаходить їх відповідними своїм характером, приймає в себе і їх. Також, помічаючи, що між батьком та батьком, у яких запозичені статті, були й інші отці, які залишили нам писання про духовне життя, збагачує себе та ними. Так у св. Антонія в колишнє «Добротолюбство» взято лише його повчання у 170 розділах; новий збірник вносить у себе та інші писання св. Антонія. св. Макарій там опущений (з нього внесені метафрастові перифрази настанови у 150 розділах: наші 7 слів). Тут представлені з нього повчання у певному систематичному порядку його власною промовою. З Ісаї-самітника там є тільки 27 розділів - коротких висловів; тут містяться всі відомі його 29 розділів у новому перекладі з латинського. Те саме зроблено стосовно Євагрія і св. Марку Подвижнику. Так йтиметься й у всіх наступних виборах статей. Такий спосіб складання нового «Добротолюбства». Воно йтиме слідами колишнього, поповнюючи його. Що саме увійде до його складу, не передбачаємо, але збиратимемо книгу за книгою, одне маючи на увазі, – нічого не позбавити любителів цього читання, що зустрінеться буде благопотребного до керівництва їх до життя за Богом. Про спосіб внесення статей обов'язком вважаємо, що не всі писання будуть внесені сповна. Багато набагато зручніше уявити у витягуванні. І це буде робимо іноді у якомусь систематичному порядку, інколи ж без нього вигляді окремих висловів. Але самі настанови батьківські завжди будуть запропоновані власними словами. Пропонується читачам перша книга «Добротолюбія» у новому його складі. До неї входять: 1) писання св. Антонія; 2) вилучення з розмов св. Макарія; 3) слова Ісаї-самітника; 4) писання Євагрія-ченця; 5) настанови св. Марка Подвижника. У такому порядку статті йдуть і у грецькому «Добротолюбстві». У нашому вноситься лише св. Макарій, а св. Кассіан, що стоїть там між Євагрієм та св. Марком відкладається в новому до наступної книги. Проти св. Антонія, за часом та значенням, стоїть св. Пахомій, від якого маємо статут гуртожильний. Цей статут перенесений на північ Східної Церкви св. Василем Великим. Він зображується і в писаннях св. Кассіана. Поклавши у другій книзі помістити статути св. Пахомія і Василя Великого, законним визнали ми відкласти туди і статут св. Кассіана. До них за спорідненістю буде доданий ще статут св. Венедикт. І цим закінчиться склад другої книги. Листи до Н.В. Єлагіну 140 1051. Потрібності слов'ян і арабів та думка про заснування суспільства для задоволення цих потреб Багато втішений вашим листом. Господь нехай віддасть вам за вашу любов і турботу про християн – тутешніх. Багато потреб! Вважаю, що багато знайдеться співчуваючих у добрій Росії; але немає голосу, який би оголосив усіх і збудив дрімаючу доброту. Нехай поки що йдеться на чолі - Пітері, - звідти перейде до серця - Москві і так далі. Це підготовка! Без громад нам нічого не можна зробити. У уряду своїх багато потреб. А тут зі світу по нитці – голому сорочка. Потрібні школи для хлопчиків та дівчат. У болгар по місцях є й те й інше: їм потрібне заохочення, сприяння, заступництво. Варто тільки спочатку заповість: – побачать, що добре й почнуть самі підтримувати. Нині треба було б організувати два заклади, яким запопадливі болгари започаткували вже початок. Це пансіон – у Константинополі та шовківська школа в Ескі-Загрі. Про першу дбає Ізворський, – другу влаштовує К. Той та інший одержують допомогу від нашого уряду, але недостатню на все... Поставити б на ноги ці два заклади! Потім вони підуть уже самі собою... Щодо арабів, - у них і на початку, і після все треба влаштовувати і підтримувати тому, хто візьме на себе працю благодійно дбаючи про них. Бідолашні!.. Шкіл і для хлопчиків майже немає, – а для дівчаток і слухом не чути… тобто православних. Тим часом чужовірці сіють ці заклади всюди і, заслуговуючи на подяку, захоплюють. Як би добре - в Дамаску заснувати щось хороше... Але де способи!.. А без них що й казати... Про все, що тут є і буває, пишу, за прийнятим звичаєм, до Костянтина Степановича, у впевненості, що пишу не для нього одного, а для всього св. Синод. Досі вже надіслано при листі. Тому при всьому бажанні скористатися нагодою писати до обер-прокурора С. Синоду графу А.П., - змушеним себе знаходжу втриматися від того до часу. На запропоновані питання надіслано вже відповідь. Немає можливості задовольнити головне бажання – знайти вчителів. У Константинополі мізерно. Є один, який – і добрий, і розумний – і хоче їхати. Про нього дано знати. Порадою вашою – писати до Прохорова скористаюся. Я бачився з ним одного разу. Але один-два і три – що зроблять. Потрібно нам завести громаду – складчину на користь християн Сходу... Матінка Росія широка і добра. Тільки розтлумач ... і ось по копійці - 60 млн копійок, а інший рубль - а інший десяток ... і капітал. Тоді можна вільно писати плани. А тепер ми тільки тлумачимо: і те потрібно, і інше. Що ж пуття від того, що знаємо і тлумачимо. Гроші потрібні. Їх не дістане у св. Синоду, ні в уряду... У своїх потреб безодня…. У нас треба будувати багато училищ та семінарій. Чи до Сходу? Клопочіть, – і скликайте громаду. Один цей засіб і є. Проповідуйте принаймні всім про це. Якби вже в нас була громада – і з сильним фондом… як би пішло все успішно; а тепер ми – як раки на мілині. Тоді б, – чи треба школу завести… відшукали б людину, дали грошей – їдь у Дамаск… і будуй… Форменно взяти… приватний благодійник діє, нікому до нього справи, і йому ні до кого. Тільки – заступництво... Ах! Як би це добре! Але, поки що у нас цього немає, нічого й тлумачити. Ми нічого не можемо і ні в чому не встигнемо... Гірке становище! З-під носа крадуть у нас православних і як крадуть? З правом красти… А ми тільки дивимося, та ахаймо, і ахатимемо. Бажаю вам усіх благ від Господа! 1052. Привіт, що повернувся з подорожі до російських святинь. Про майбутній ювілей. Курйозний проект про свічковий збір Бог на допомогу! Рятуйтесь! Н-лай В-віч! Насилу відгукнулися ви. Ми вже не знаємо, що вигадували... Ну – слава Тобі Господи, – що нарешті благополучно дісталися ви до свого куточка. Відпочиньте тепер, – насолоджуючись спогадами про святині бачених. Бачите, яка благодать на Русі свята?! Як же можна, щоб вона загинула?! Ось Господь і відкриває все потроху. І є надія, що нарешті все увійде до своєї мірки. Даруй Господи! Що Новгород!! Нічого майже не пишуть про нього. Якщо що-небудь відкриється, крім газетного, поділіться з нами. Про преосв. Леонтії від нього знаю, що він із Владикою у Новгороді. Дивно дуже, що до 8 ніякого ніде не зроблено розпорядження – ні з духовної, ні з світської частини... Ми нічого й не робили і не було. Купці щось приготували для народу і солдатів... Але це мало ефекту. Тому що не було чим прикрасити в слові. А в церкві нічого не можна було робити. Хто знав… припускати можна було, що ще скасують. Та й співчуття немає до цього ювілею і особливо поганого пам'ятника... Всяко, проте ж, чекатимемо від вас подробиць... Княгиня живе; - Кашляє трохи, але це невелико ... І Альоша здоровий. Дякую за привіт йому. У ченці нині хоче. Чого схоче завтра, не знаю. Інше у нас все чудово. Чули ви, яке лихо прийшло?! Проект хтось склав про свічковий збір – такий куріозний. Надрукували його і надіслали до нас для обговорення. Дізнайтесь, будь ласка, і скажіть, як він народився? Чи знає про нього Св. Синод? Чи співчуває йому Владика та інші архієреї та духовні пітерські? - Його схвалити не можна. Треба поперечити. А Св. Синоду поперечити ніяково. І незважаючи на це треба відкинути його. Мабуть, все якийсь голоштанник, незнайомий із Церквою та справами її, намарав. Жаль, якщо введуть його... Так, будь ласка, дізнайтесь і скажіть. Поки викладаємо відповідь, підійде ваше повідомлення. Ось у яких крайностях? Як потопаючий хапаємося за першу дошку, що трапилася. Пішли нам Господи голову поквапливіше, глибше й сильніше, щоб зробити справи наші. А гроші потрібні. Все важко і застоюється. І учні, і наставники ледве живуть. Що у вас? У нас бруд пішов і холод. Топили вже разів зо два. Бажаємо вам усіх благ від Господа. Моліть Бога за нас. Вклоніться всім відомим. Ваш прісний богомолець Феофан Є. Тамбовський 1053. Про свої праці з перегляду та складання нових книг. Відгук про німецьких тлумачів священних книг Ви вічно в клопотах! І без відпочинку, і невтомно! Ну, що робити. Певно, такий розум вам дав Бог – багатопіклливий. Працюйте на благо. Нема чого дивитися на праці. А Вище бідне – все на задній план. І це як Бог влаштує. Коли Бог дасть, дістанетеся, тоді переговоримо дещо. Патерик виявляється досить справним, тому знову сидіти над ним є зайва праця. Самі побачите. Три статті його було надруковано у «Тамб. Відомостях» у мій час. Щось. А про інші речі ви щось написали не так. Немає в мене того, що ви згадуєте. Є лише нарис «Аскетики», який треба перебрати і переписати самому, бо жодна мудра голова не розбере, як написано. А ця – робота… не дозріває. Почнеш – і кинеш! Мабуть, термін не настав. Іншого, крім того, нічого немає. Тепер я заготував собі тлумачів купу – найкрутоголовіших – просто німців. І починаю налагоджуватися на тлумачення. Взяв перше послання Петрове. Я вам скажу секрет... Яка це робота!!! Проповідку, як млинець, заспічеш. А тут вируєш-витріщаєш очі, - насилу побачиш що-небудь. Німчурки ж усі божевільні. Як вони тлумачать, з рук он. Такі собі мудровальники! Брався одного разу за Псалтир. Німчурки все зіпсували... а спираються на єврейський текст. І треба, стало, взятися за єврейщину… Трохи пішло на лад… І буде, щоб тільки розібрати, куди ті гнуть, – і куди треба. Справа за невеликою. Біблії єврейської і немає. І не знаю, куди звернутись. Там, здається, є у вас у Пітері – агент біблійного товариства та крамниця. Якщо точно є, то, мабуть, і єврейська є Біблія. - Купуйте, будь ласка, і надішліть. Гроші надішлю. У нас все добре. І здоров'я Бог посилає. Дяка Господу про все! Всіх вам благ від Господа бажаю. 1054. Потрібно сподіватися на бога і задовольнятися служінням, яке бог посилає Батюшка Н-лай В-віч! Спаси вас Господи і помилуй! Востаннє говорю вам: Христос воскрес! Господь нехай благословить благодушне терпіння ваше і безсумнівне сподівання на Його всеупорядкову мислення. Чекайте… товціть – і відкриється… інакше воля Божа нехай буде. Кому яке Бог посилає служіння! Іншому золотоносне, а іншому медоприносне. Що робити? Остаточний розрахунок Бог залишає до майбутнього століття... Там уже ніхто не буде зачеплений. А до того часу ось що писано… якщо все сподівання наше обмежується тільки цим віком, – то ми окаянніші за всіх людей... Он воно як?! Шматок хліба є – слава Тобі, Господи! Є можливість подати склянку води незаможному – двічі слава Тобі, Господи. Про що ж далі. І це тяжіє... Миру вам бажаю. Благослови вас Господи! 1055. Про виробництво чиновників на священичі місця. Відповідь тому, хто загадує вступити в ченці Бог на допомогу, Н-лай В-віч! Здивувався я з того, що пропонував вам пр. Платон. Мабуть, не бачать, до чого такі речі можуть повість. Ви обличчя ведене – і приїжджайте, – я вас зроблю протоієреєм кафедральним, де праць нічого. Але ось що! Коли подібні виробництва оприлюднять… то всі чиновники, яким нема чого, полізуть у попи… Що тоді робитимуть бідні архієреї, яким і без того нікуди подітися від прохачів місць. Дивно, як ми охоче хапаються за нове, не зрозумівши наперед, що робити зі старим. Звичайно, тут нічого не противного церковним постановам; але все ж таки наперед треба очікувати, як вирішить Св. Синод. Владики Московського нема чого брати за приклад. Там і дух особливий, і особлива сила. А ми-то що пігмеї. Не відмовляючись від цієї пропозиції дуже розумно ... ви не розумно в ліс дивіться. Для вас закон прописаний Богом – жити як живете. Є служба не худа ... не богопротивна, - така служба, яка приносить випадок іншу душу і на шлях правий привести. Що тепер заглядати про інше. Ось вам указ із Тамбов. дух. консисторії - залишатися, як і раніше до розсуду. Тільки в такому випадку необхідна буває приписка: підкорити строгий нагляд і рекомендувати помісячно або ще як. Ну цю річ як нездійсненну щодо вас можна і залишити... Зобов'язати тільки, щоб нічого не загадували... Прийде термін, двері самі відчиняться. Ідіть тоді. Та що чернець?! Хто перебуває один з Господом, той і чернець… тут і монастир у серці. Ось що?!... Влаштуйтеся так і добре буде. У монастирі без послуху не можна бути... а дадуть послух, от і життєва метушня. Так все одно… залишайтеся як є. Не жартуючи це пишу. Ваш покірний Феофан, Єп. Тамбовський 1056. Клопіт з відкриття єпархіального жіночого училища у Тамбові Бог на допомогу! Рятуйтесь! Найдобріший Н-лай В-віч! Беруся за перо, щоб побажати вам доброго здоров'я – і разом – і вказати вам можливість зробити дуже добру справу. Саме – загадую, і не те, що абияк; а так - круто ... заводити училище для дівчат духовного звання. Відкривається нагода купити будинок дуже вигідно. Вже й змовилися майже... Тільки за джерелами винаходу грошей зупинка, та й то невелика. Може! Малу дещицю якби – і ділі кінець... Попрацюйте заради Господа, де-небудь і в кого-небудь розвідати, чи дасть нам св. Синод скільки-небудь на початковий заклад, і чи даватиме постійно – теж щось. Якщо наперед слівце хто скаже на нашу користь, то при уявленні про зарахування за нами вдома можна буде покалякати... Постарайтеся дізнатися і повідоміть, заради Господа. До того ж, училище збираюся заводити, а статуту його не знаю. Будьте ласкаві пошукати, якщо можна і не надто важко, статут царськосельский і надішліть мені для складання нашого статуту, який, звичайно, в деяких пунктах повинен бути різним від тамтешнього. Загальні основи, однак, мають бути ті самі. Будь ласка, пошукайте, - і поспішайте... Не чекайте, поки самі приїдете до нас із Задонська. Тоді ми разом повіримо, можливо, складений вже статут у новому костюмі – тамбовському. Вибачте і про мене Бога благайте! З щирими доброзичливістю вам перебуваю Феофан, Єп. Тамбовський ваш всепокірний 1057. Відповідь на думи про влаштування своєї земної долі Христос воскрес! Бог на допомогу, Н-лай В-віч! Рятуйтесь! Настрашили ви мене. От і поглядаю, як би відкладенням відповіді не забути про відповідь, як забуваємо і взагалі справу порятунку в такий же спосіб. Благослови вас Господи і даруй нам мир! Ви всі ворожите про влаштування себе. Киньте думати, а тільки дивіться під ноги та навколо. Господній шлях влаштовується непомітно, – не з розсудом, як хваляться розсудливі, що хваляться. Він приходить сам собою. Вступивши в нього, тільки дивуватися будете, як усе влаштувалося. Так і вирішите... Ви прописали самі рішення, - для спокою батьків треба бути тут! Тут все вирішено... Оце заповідь є Божа. Порушенням заповіді ще ніхто на світі не загадував догоджати Богу. Чуєте... Ви хочете видалити цю перешкоду... Зачекайте... Воно само собою вилучиться. Тоді буди Божа воля. А до того часу думати і ворожити - значить марнувати час. Пожити трохи в монастирі добре. Хіба вдома не можна влаштувати монастир? Справжній монастир – вдома у себе. Коли звикнете жити по монастирському будинку, – і в монастирі буде любо. А тепер ви, дозвольте запитати, на загибелі стоїте?!! Яка завада вам рятуватися?! вірити право, заповіді виконувати, і св. таїнствами освячуватися, та думки дотримуватися, та почуттями серця правити як годиться ... і ін. та ін. Допоможи вам Господи у всьому! Це я так вам пишу жартома. А там самі, як знаєте. Усяк за себе дасть відповідь. З істинною повагою та щирими доброзичливістю честь маю бути Вашим прісним молитовником 1058. Боротьба зі спіритами та матеріалізмом Мене обіймав Бюхнер 142 . Тепер посідає спіритизм: протилежності. Але той і інший – злі вороги Божі, губителі людства – сліпучого! Навмисне виписую всі книги спіритів, щоб ознайомитися з ними коротше. Важко судити з відгуків інших. Тим часом із матеріалізмом теж боремося. Так взагалі вирішити нічого не варто, а як торкнешся зокрема, куди як важко. Багато треба переглянути! І є пункти хитромудрі... Геологія стоїть на дорозі, – і є великий камінь, який нескоро зрушиш, тим більше що важко її вивчити. Ми, провінціали, що можемо зробити. Слід було у вас там завести ціле суспільство апологетів... І писати, і писати. А що ми можемо? Ваш богомолець Феофан, Єп. Тамбовський Миру вам бажаю! Дуже вам вдячний за доставлені проповіді. З минулою поштою отримав. Начебто вони стали гарнішими. Правильно, ваша старанність до друку надала їм зайвої краси. Здається навіть, що тепер так і не напишеш... Хоч усі вони писані ввечері під службу чи навіть вранці перед їжею. Давно не кажу проповідей. Розслаб. Тепер почуваюся міцнішим і як би не почав знову говорити. Надсилайте скоріше транспортом. Можливо, будуть потрібні. Для чого ви не пишете нічого про поточне. Гріх. Мені треба знати правду. Бо багато порожніх думок, що ходять, які керувати на пряму дорогу моя справа. Здається, це ви згаяли. 1060. Вчена турбота раку, що їде. Про переклад Біблії з єврейської Дякую за клопіт... Допоможи вам Господи у всьому – у всьому. По всьому бачу, що ви міцно зайняті, і зайняті тим, що висушує душу. Такої якості - розум. Вже це лукавство як закрадеться в голову, всі жилочки витягне... Їжача турбота житейська... Але турбота вчена - їде самого раку. Істинно так. Медицина вірно про це не думає. Про єврейський текст вам кривотолк говорять. Інша справа впоратися вченому чи перекладачеві, а інша справа весь текст видати з єврейської. Заради кількох текстів творити її не слід. Справжній переклад ще не виданий, - а не справжній вже друкується... Друкуваний читається, читається засвоюється... Синод потім видасть свій... З єврейського йому видати ніяк не можна - і вийде різниця... У книгах різниця ще нічого, – а в головах – роздріб – велика справа. – Адже розкол буде ще, більше. Куди вони там дивляться? Ви збираєтесь кататися – добре! Мабуть, тепер уже в Москві. Чи не надумаєте далі куди? У Саров, Задонськ... У Тамбов приїжджайте! Він буде вам дуже радий... 1061. Заняття святителя англійською мовою та літературою. Перегляд аскетики та Патерика Отримав малюнки у повній справності. Дуже вдячний. Цілком задовільно. Тепер тільки малюй, хлопці. Але хлопців ще немає. Бог пошле. Щодо листів про християнське життя писав до княгині і просив її зробити пересилання як уміє. Думаю, що ви були там, на Масляній, – і все тепер уже залагоджено. Ще прохання. Ви мій професор з англійської мови – тим, що доставили мені самовчителя… дуже ґрунтовного. Тепер ви будете професором літератури англійської. Крайню потребу відчуваю – у тлумачах писання та церковних істориків – англійських. Чакається, що вони статечніші і богобоязніші за німців і глибші за французів... Допоможіть мені в придбанні такого роду писань. Розвідайте, які є хороші тлумачення писання і хороші церковні історії англійською, – і який там є кращий богословський журнал, – і скажіть мені. Я замовлю Л. Ісакова виписати. Дізнатися вам – у Івана Терентійовича Осініна – академічного наставника… чи ні там англійських попів. Здається, там є в Пітері якийсь Г. Мічель – секретар англійського посольства... Чи тепер він не консул?! Здається, ніби згадано про це в газетах. Він був у мене у Володимирі – і з промов його видно було, що він не далекий від богословських понять. Можливо, він знає. Будь-що ухитриться розвідати. Пошли вам Господь допомогу в ваших працях, і полегшення в неприємності. Але ж чому й дізнатися, що добра справа є доброю, якщо не проти? Чоловіки! Ви зрівняєтесь. Сиджу тепер за нарисом аскетики... Давно він у мене лежить без примари. Одну частинку вже переглянув; але вона була переглянута і надрукована в «Тамбовських відомостях». Переглянув ще трохи і розпорядився листуванням. Другу частинку почав сам переписувати, бо дуже багато доводиться перечищати та змінювати: давно писано. Так вже рівно… прямо набіло. Щось вийде? Закінчивши аскетику, візьмуся перечищати Патерик. У!.. Це пристрасть – книжища! Потилицю ламати починає, як тільки поглянеш. Але робити нічого – візьмусь; треба кінчити, перш ніж братися за щось нове, хоч і то іноді робитиметься. Завтра іменинник Феофан. Прохання переписано та надіслано до Св. Синоду цього дня. Слава Тобі, Господи! Вкладаю 10 руб. Може, дійде. Всіх вам благ від Господа бажаю. 1062. Про значення монастирів. Припущення про складання батьківського збірника Побачили тепер монастирі – і бачите, що на них ще є благодать Господня. Так – є і багато-багато у нас справжніх обителів, де під добрим наглядом зріють Божі діти. А плоду скільки від них на околиці? Адже кричать усі ті, які не бачили ченців, лише збирачів та збирачок, що у Пітері та Москві. При всьому тому, однак, слід зізнатися, що якщо б'ють нас ченців, то тому, що ми самі підставляємо боки. Треба б злякати трохи. Але і Господь є, все правлячий. Винен! Стосовно рукопису грецького я був тієї чутки, що вона повинна повернутися до мене. А переклад у ваше розпорядження. Рукопис та разом з іншими моїми книгами має вступити до якоїсь семінарської чи академічної бібліотеки. Як я погано пояснив вам це, не розумію: винен. Щодо збірки батьківської чи старечої – ми зійшлися з вами. Вибираючи вислови св. Антонія із лат. старичника, я прийшов до думки, що було б дуже корисно скласти збірку з розкиданих висловів і сказань, куди б усе увійшло, – що в тому грецькому рукописі… що, крім того, у Лавсаїку та Лимонарі та в історії боголюбців. Але розпорядження я будував не те, що ви вигадали. Алфавітний порядок знаходжу дуже невідповідним справі... Збірка ця має бути керівною книгою. Чому треба розмістити вислів і оповідь по ходу життя. Я ще не зневірився, щоб план життя, побудований і винайдений у випусках про шлях порятунку, був далекий від дійсності. Цей план я й хотів покласти в основу збірки. Якщо Дягілєв ще не приступав до справи або далекий від кінця, то можна було б повернути справу на цей лад... Коли народиться згода, то я готовий свою перевірити працю до того ж, і разом скуємо що-небудь. Якщо погодитеся, – у такому разі шліть усе до мене, – тобто не грецький тільки, а й перекладний рукопис. Інші книги все є... Сяду і розмежую все... Мине місяць-другий. Це лише вказівка. За ними засаджу ченців виписку робити. Це вимагатиме більше часу. Але поспішимо. Мені це дуже бажано залагодити. Все це після закінчення буде вручено у ваше розпорядження. Дягілєва дуже радий бачити на Вище. Дай Господи, щоб він виконав свій намір. Зі святом світлим привітайтеся від мене та інших привітайте. 1064. Про видання «Листів про духовне життя» та про різні поточні справи Нагадував я вам у позаминулому листі про видання листів про духовне життя з приводу листів Сперанського. А тут підійшов Аскоченський зі своїми планами про те саме. Як у вас тепер напоготові є інші статті до видання, то я охоче схилився на пропозицію Аскоченського. Поспішаю повідомити вас про це, щоб ви чогось не почали з цього предмету з невтомної вашої діяльності. Стільки у вас клопоту? Ходімо вам Господи закінчити свою обитель – гідний поваги пам'ятник вашої старанності до свят. Тихону. Нехай поспішить вам Господь покінчити і все інше. Ви не нудьгуйте тим, що справи купа. Це слава Богу! Не помітиш, як час летить. Яка нудьга, коли ніяка справа не спаде на думку і руки не рухаються?! Дякую за ваше рішення надіслати грецький рукопис. Плетю її і приготую до передачі в якусь бібліотеку. Що роблю? Вправляюсь у нічого неробленні на повагу моєї коханої лінощів. З дитинства ми з нею великі друзі; а під старість – дружба ще коротша. Всяко, однак, з її дозволу посидів трохи на пристрасній і на Великдень і відкрив ключ - покажчика, як кожен сам для себе може скласти з 4-х Євангелій одну послідовну історію. Послав у «Тамб. вед.» надрукувати. На мою думку, все вийшло так ясно ... що я хотів би, щоб весь світ засвоїв цей прийом. Будуть відбитки; - І надішлю вам. Бажаю вам усіх благ від Господа. Дягілєву допоможи Господеві в праці його. Вище рада буде бачити його, якщо надумає потрудитися проїздом. Терпіння скільки треба. Ми досі залиті водою. Але все легше. Два тижні – без виїзду були... То лід не пройшов, а лише готувався; то пішов, та не пройшов... І ми вже питали: чи вартий світ?! Великому іверському старцеві батькові архімандриту Лаврентію мій земний уклін. Хай підніме Господеві про мою грішність. 1065. Клопіт про благоустрій святителя з віддалення на спокій. Опис монастирських порядків на Вище. Порада про настоятельку. Скромний про себе відгук Насилу ви опинилися вдома. Вітаю із благополучною поїздкою. Господь нехай допоможе вам добре виконати почате! Дякую за клопіт про упокій мені. Пенсія потрібна. Обитель небагата. Не злидні, але й зайвого не мають. Тут суворий гуртожиток. Грунтовних грошей мало. Більша половина видобувається збором. З цього видно, що керівництво, до якого треба докласти і турботу про утримання обителі, завдаватиме багато клопотів і занепокоєнь скорботних. Для цього дозріло вже в мене намір відмовитися від управління обителью, просячи тільки, щоб квартира була, яку тепер маю, і поправки в ній і переробки зробив монастир - щоб до столу необхідне доставляв монастир (бо мені самому майже немає можливості це робити - 25 верст від міста), щоб служити мені, щоб служити... Я вже збирався писати і не знаю, чи дочекаюся вашої відповіді. Думаю написати про це митрополиту приватний лист, просячи, щоб на підставі його рішення було моє Синод прохання. Мені тут добре. Порядки тут істинно чернечі. З братії є люті подвижники, обращик - 80-річний старий - ніколи не сяде в церкві і бурчить на інших за це. Служб же у нас збереться годин на 8–10. Починаються з 3 год. у. Остання буває о 7 год. вечора. Спів саровський. Якщо знайдете час, самі побачите, тоді вирішите, ні чи є кінчати тут дні свої. Благослови вас Господи! Жалкую про негаразди у вашій обителі. Спробуйте, хоч тут, здолати настоятельку ласкою, поступливістю, проханням з волі так, проте, щоб вони робили на вашу думку. Мимохідь це згадую. Вам там видніше. О. Лаврентію всечесна пошана. Я думаю, він набурчить, що пішов на спокій. Давно казав. Що такому архієреєві стирчати між справжніми архієреями. Забрався! Слава Тобі, Господи! Уклін йому до землі. Ваш богомолець на-покійний Б. Феофан Всяко не заважає знати і ваші міркування та інших ваших. 1066. Відмова святителя від управління обителью. Клопіт про пенсію та видання проповідей. Початок праць з «Добротолюбства» На Воздвиження написав прохання з зреченням від управління обителью та надсилаю завтра на пошту. Тут же прошу про пенсію. Постарайтеся дізнаватися про хід цієї справи і сповіщати. Як мало пенсії дадуть – з голоду помреш. Візьму палицю, і піду вікнами, і до вас зайду... високо живете... і не почуєте. А недаремно на Воздвиження довелося писати. Мабуть, хрест собі підвозю. Звести не дивно ... понести як. Постарайтеся, будь ласка, попросити когось слід, щоб скоріше надіслали 500 руб., призначений Св. Синодом мені на переїзд. Не шлють, а потреби. Думаю підготувати проповіді до видання. Вийде книжок зо три. А грошей нема. Чи не візьметься якийсь купець видати, і якщо візьметься, на яких умовах. Поганий збут проповідей. Чи хто погодиться! А спробувати не заважає. Чи самому видати – хоч у позики?.. Як думаєте? Мені добре. Дуже добре. Перекладати почав «Добротолюбство» – з грецької. 1067. Рада укладачеві статуту для жіночої обителі Дякую за вісті. Тепер зовсім відрізано: тільки кейфувати. Благослови Господи праці ваші. Беретеся статут писати. Добре! Дивіться, не вийшло б надто повітряно. Не забудьте, що й ніжні красуні те ж саме, як і всі, дебелу носять тіло і тим же нібито підлягають. У статуті розрізнити треба духовно-аскетичне життя від громадських порядків зовнішніх. Тільки останні йдуть під форму і здатні бути певними докладно та назавжди; перше – експромту ведеться, експромту керується, і не дається вкладеної бути у певну форму. Для неї статут – розумне благочестя, або життя духовне, як воно властиве спробам пізнано-утриманих. Приходить мені на думку, що перш за складання вам треба пожити десь у гуртожитку і добре освоїтися з порядками його. Але знову й тут – чоловічий гуртожиток та жіночий – дві речі дуже різні... Збігали б до Бородинського монастиря. Там, чай, гарні порядки. Для наради з давніми статутами досить тих перекладів, які ви взяли. З наших – знайдіть Юр'ївський статут, Фотієм складений (друкований є). Рубрики різкіше відокремте. Церква. Стіл та весь зміст. Келлія. Влада. Чи не влади. Взаємне ставлення між собою та до зовнішніх. Рукоділля. Зовнішня чернеча виправка (знайдіть, преосв. Ігнатій нещодавно видав маленьку книжку. Запитайте у Іларіона Суздальського). Про листи Климента... Вони не до дів, а про цноту взагалі, і чоловіків і жінок, і містять загальні настанови, які не увійдуть до статуту. Правильно, є у Громадській бібліотеці – Ceillicy. Histoire des auteurs sacres… описано і історію цих листів, і зміст. В останньому виданні св. Батьків – Migne Patrologia – поміщені листи. Те й інше знайдете чи в Публічній бібліотеці, чи в академії. Є книги (9 т) Vies des pères des déserts d'orient par… Michel-ange Marin. У 2 кн. вміщено кілька слів про порядки життя в Тавенісіотських жіночих монастирях св. Пахомія, а в 9-му є нотатка про черниць зі св. Василя Вел. - І ця книга повинна бути в Публічній бібліотеці (вид. 1824). Але все треба сказати, що самий досвід кращий за всі книги. Щодо книг Ростиславова… мабуть, пасквіль. Краще, що можна зробити, - нічого про неї ні писати, ні говорити... Наче її немає. Украдкою розійдеться кілька екземплярів, побурчати під ніс і тільки. Відповісти означає ціну давати. Якщо вже задерикуватість бере, написати протилежне, нагадавши про книгу. Всіх вам благий від Господа. 1068. Прохання про журнал «L'Union chrétienne». Клопіт про отримання асигнованих на переїзд грошей та про пенсію Замучив вас. Ось і ще прохання, чи покірніше, всіляко, – ретельне прохання... Журналу L'Union chretienne – Св. Синод виписує кілька екземплярів і розсилає їх. Серед інших надсилався і є екземпляр. Але надсилався як чинному архієрею. Лежебокам, можливо, й годиться їм посилати. Для цього і мені, можливо, не стануть слати, а хотілося б отримувати. Як тут бути? Впорайтеся, будь ласка, чи надсилатимуть? Якщо й не думали слати, чи не можуть вони слати за однією заявою, що це було б не погано. Якщо по цьому одному не можуть, чи буде користь, якщо проситиму про це оберпрокурора. Поінформуючись про це, сповістите Господа заради. Але всяко за поточний рік отримано вже № 31. Якщо не надішлють кінця, зниклий рік, і в мене, і в ін. Антонія, якщо вони почнуть кінець. Чи не можна їм надіслати цей кінець: це можна зробити і без особливих розпоряджень. Ви писали про гроші - (500 руб.), Звернутися в консисторію; а колись, пам'ятається, писали, що треба звернутися до казначейства. І, здається, тут консисторії не місце заважати. І архієрейські гроші отримують зазвичай – із казначейства. Але щоб мені віднестися до казначейства, треба мати папір і знати, що тамбовське казначейство вже знає про це розпорядження. Зробіть милість, знудіть, кого слід, поспішити цим розпорядженням. Бо, без взуття скоро буду! Коли вийде папірець, то я сам попрошу тамб. казначейство, щоб воно зробило розпорядження про видачу мені грошей із шацького казначейства... Це під боком. Але все ж таки треба передусім розпорядження про все це і щоб я мав папірець, на підставі якого писав би. Те саме і про пенсію слід зробити. Благослови вас, Господи! Всім вам благий від Господа... Нині Казанська – і у вас, і у нас! Привітавши, вітаю з нареченою – цесаревича; буде вам царицею... Яка радісна особа! 1069. Відмова від переміщення до Сарова. Про складене тлумачення на 33 псалом і перегляд книги «Душа і Ангел» Ви на мене нарікаєте, що вести давно немає; я тільки збирався те саме про те ж на вас вам подавати скаргу. Отже, зрівнялися пенями та квіти. Благослови вас Господи успішно закінчити друкування «Богослов'я» нашого владики. Адже ми земляки і свати. Ну, слава Богу, що скінчили вашу тяжку благополучно. Виснажила вас ця обитель. Коли кінець – і Богові слава! У Сарові мені не рука. І сарівцям не охота. Я не думаю, щоб вони запропонували мені. Нема з чого тягнутися. У них завжди є клопотання. А мені з чого? Переїзд коштуватиме триста рублів... або більше, а в мене й 30 – ні. І спокою там такого не буде, як на Вище. За духом це маленький Саров. Що роблю? Щойно закінчив нотатки на 33-й псалом і відіслав до «Тамбовського єпарху. відомості », щоб подивитися, що скажуть, і добре так писати нотатки на псалтир або змінити треба тон. Псалом цей – Благословлю Господа на всякий час… чи буде добре, а багато написалося. Щойно взявся був ще за одну справу, як прийшла підмова – виправити статтю про душу та Ангелів. Оце тепер і роблю. Не раз чую – погана стаття. А чим ніхто не говорить. Чи правда написана? На мою думку, тільки й є недоліків, що читати цю статтю не можна, не маючи під руками брошур, що спростовуються. А що багато балагурства і зайве їсти – це нічого. Бранчлива по місцях. І за такі нісенітниці треба за волосся і обземь, і успетками. Втім, тепер все зайве викидається... Можливо, додадуться виписки з батьків, тобто з інших батьків, а не з цих. Так міркувань трохи додати. Всяко тепер ще стою майже на початку… і не знаю, куди піде слово. Як утомливо шукати місце... Копаєшся-копаєшся, іноді цілий день - п'ять рядків. А той, хто читає, тільки й бачить: невелика стаття – і каже: бач сколичко написав. Скажіть, будь ласка, маєте час? Запитую це заради того, що в мене немає часу. Не встигнеш вже обідати, а там і спати. Звідки ця напасть, чи не обман? І спокуса яка? - або смерть скоро - що роздільність і протяжність часу стане все ніби в крапку. Всяко вважаю, це не погано. Тільки у скорботних довго триває час. Слава Тобі Господи, слава Тобі! До Сарова не поїду. Ви б їм написали, що відмовляюсь. Бо примусіть їх вигадувати, чим їм відхилити таку напасть. Вклоніться знайомим, а більше Богові помоліться. 1070. Серед праць зі складання Патерика та «Добротолюбства» Швидка відповідь Н-кор В-вич! Патерикон, який він поминав, рукописний, як великий псалтир. Переклад містить півтори сотні аркушів тієї ж літери, що й статут. Суддя, скоро все переглянете? А потім скоро перепише? Листування в монастирі неможливе. Треба відправити в Тамбов. Е-хе!! Це не означає, що я все зволікаю, а лише кажу справу так, як вона є. Так само, писання старих людей... наскільки вони складні? Латиняни знайшли багато писань святого Антонія Великого...перекладених з арабської мови. Зовні вони схожі на відомі нам... Але тьма перекладу страшна. Копаєш і копаєш. Я вже відклав на деякий час. Антонія, відпочивай. Я перекладаю наступне згідно з грецькою Філокалією, авва Ісая. І це знову має цілу книгу, крім того, що міститься у Філокалії. І будуть писання Касіяна — тільки його — з Філокалії... І нема кінця. Тут відчуваєш - дух бадьорий, але тіло слабке. Сидиш і думаєш: ну, помахаю я всім Антонієм Великим. Туди-сюди — всього десять рядків... І ти вже знесилений... і ходиш, потилицю чухаєш. Забирайтеся скоріше зі своїми справами, та в келію, і почнемо удвох. Або ще змовимось із оптинцями, – і буде ціле суспільство. Тоді веселіше буде. Один один рядок, другий інший... Дивишся – книга і є. А один копаєшся, копаєшся... Та що скажу!! Складати легше. Там мова тече як по олії. А тут – у перекладі, раз у раз крапка із комою. Перефразити не хочеться, а стати налагоджувати – час треба. Дякую за клопіт по грошах. Тепер, мабуть, отримаю скоро. Тоді і про пенсійні гроші попрошу казначейство, щоб перевело до Шацька. Не забувайте помічати новини. Поки жива людина – і в пустелі цікавить світ, – і рухи його. Але я воістину – радую в пустелі. Не наврочити б... а якщо так буде... бачу безодню милосердя Божого, не з гріхів моїх віддається мені. Указ я отримав – про пенсію та скасування наполягання. Дуже вдячний вам і всім. Спаси Господи і помилуй! Улюбленому батькові моєму великому старцю іверському належне поклоніння творю, просячи молитов. 1071. Про громадський захист чернецтва. Про нове видання «Шляхи до порятунку» та ін. О. архім. вже вернувся. Він не дочекав вас, каже, не можна було залишатися в Пітері. Ви все те в роз'їздах, то дбайте про книги. Блаженне життя – багатодіяльне. Ні понудьгувати, ні позіхати. Про чернецтво... Чи не помовчати краще. Не чують – і не злиться. Укрийтесь мало ... довше мимо йде гнів. А виступіть назовні, та ще й з кулаками… і руки всіх піднімуться на плечі ваші, а через вас і на чернецтво. Хай подзижчать Митрофанія і подібні... невдалі черниці... Подзижчать і затихнуть. А коли книжка буде, вона їм мутитиме очі і дратуватиме. Ви писатимете про чернецтво за його значенням, яке точно високо, і ніхто цього не відкидає. Нападники ж нападають на нас - дурних ченців. Ви говоритимете… оскільки чернецтво те й те, то його треба шанувати, підтримувати і поширювати…. А вони будуть говорити, як і кажуть: оскільки ченці нині нікуди не пани, то геть їх, або: чи то геть їх, чи зробити такими, якими їм слід бути. Проти цього вам нема чого сказати... Нема чого сказати... тільки ось що: так-так; але хай собі живуть, може десь видуриться якийсь напівмонах, і то слава Богу. Можна стояти лише проти закриття монастирів, – заради того, що монастирі, окрім ченців, віри заради народу, величезну приносять користь; це я знаю тепер із досвіду. І заради того – що плескати нема з чого (тобто закривати-то) тому, що порівняно з Росією… усі ченці та черниці крапля, тисяч 20… чи варто кричати і піднімати гвалт… через таку невелику кількість?! За цими резонами монастирі у нас простоять ще повіки… і боятися нема чого. Щодо жінок, то їм подітися нікуди... Їх 1 і 1/2 млн більше за чоловіків... Нехай ідуть до монастиря... вкриються. Такі мої думки! Але, можливо, й нічого – сказати інше слово... Ми – погані ченці; дуже будемо раді, коли про нас пишуть, що ми святі та праведні. І дякую вам скажемо. Що вам прочитати, нічого не знаю. Здається, у «Християнському читанні» за ректора преосв. Афанасії щось писано та друковано. У «Домашній бесіді» вміщено статті преосв. Ігнатія: вони, здається, є і в його виданих творах... Але вони дуже далекі. Здається, і брошури десь ходили... Але не вмію вказати правильно. Моє здоров'я добре. Я почуваюся добре. Запитують у мене іноді Шлях до порятунку, який афонці друкували випусками. Я не маю. Чи не візьметься – Корабльов та Сиряков, – наприклад, надрукувати однією книжкою? Мені дасть екземпляри – не гроші. Поговоріть та скажіть. У Москву переходити – бажання не маю… а отак побувати можна. Ваш ревний богомолець Єпископ Феофан 1072. Про свою хворобу. Думка про перехід у місця, зручні для отримання лікарської допомоги Ліки ваші отримав. Дякую. Того ж дня і вживати почав. Не знаю, що вийде! Всяко, тому що звичайні свої прийоми лікуватися я вживаю з задишками; то ваше піде в проміжок, до якого й наспіло. Даруй Господи полегшення. Я й бачу його небагато. Але напади усі залишаються. Особливо це відбиття рук і ніг і холодання їх з тяжкістю в голові – такі часті. Це і сьогоднішній день майже весь. Адже я вживаю содову воду, штучно приготовлену, замість пиття. І, крім того, носив компрес холодний на ніч. Тепер усе це припиню і подивлюся, що вийде із вашого. Худо стане, кину. А краще – виконати. Книжки отримав: дякую. Перечитав. Та що тут поправляти? Чай, все справно. Обаче перегляну ще ретельніше і, що виявиться потрібним, виправлю, якщо дістане розуму. Зробіть ласку, розвідайте, який результат моєї заяви? Від нього залежатиме моє сидіння на Вище або клопіт про перехід в інший монастир, з нагоди хвороби, хоч порожній, але вимагає докторського спостереження. Я не палкий любитель і шукач єпархії. І якщо скажуть: сиди, – не сумуватиму. Тільки до зими мені треба неодмінно перебратися до місць, що мешкають з пустельного. Ваш старанний богомолець Єп. Феофан 1073. Нерішучість і коливання святителя за пропозицією знову вступити на службу Дуже вам вдячний за звістку. Я отримав листа вашого лише два дні тому, а від Аскоченського ще нічого не мав. Вчора вночі одержав від нього. З першого разу - рвонувся до Москви; але потім пішли в голові чутки і пересуди. І не вмію впоратися. Більше перетягує до Москви, але є вагомі резони, що утримують. От сиджу і думаю. Що придумаю, скажу зараз. Але тепер у нерішучості не можу сказати ні так, ні ні. Постараюся встановитися в думках якнайшвидше і відповісти владиці. Схиляє те, що ми вже занадто глухо. Та на випадок хвороби боязко. – Але там клопіт та боротьба. Якби вони так самі вирішили переказати, – без жодної перемови погодився б, – і був би радий... А то самому. Я тільки одну справу вирішив сам – вихід на спокій. І, чай, - не як годиться зробив... Не по відсутності спокою кажу так. Я маю чого шукав. А тому, що вже надто багато спокою. Це, щоправда, є. 1074. Відгук на звістку про нові пропозиції служби святителю. Мисливець до картин Ну – вирішив із білокам'яною. Моя красуня загинула. Ну – і adieu! Про це писав до самого владики, запевняючи його, що мені на Вище добре, як і справді є. Вже він сказав через Аскоченського, що приймає в сенс мою відмову. І, отже, ця справа має зійти до архіву. Але він затягує промову – у тому, щоб залучити мою милість сидіти в судному відділенні Св. Синоду. Від того тільки пером відмовлявся, а від цього руками й ногами. Боже позбав, - від такої напасті. Стане бути у владики, будь ласка, вмовте його, щоб він не тільки не давав сам такої пропозиції, але перебив би і всякого, хто б надумав завести про це мову. Будь ласка! Владика думає, що я на Вище сумую; а мені тут так любо, що не знаю, де може бути так добре. Що заявляв на єпархії, то заявляло не бажання, а готовність виявити покірність св. Синоду, чого й тепер не відмовляюся. Але зовсім не за бажанням єпархії, а за іншими розрахунками, що залишаються в секреті. Ви знаєте, який я мисливець до картин. Оголошує хтось Беренс… що в нього безліч фотографічних знімків із знаменитих картин. Знімки у вигляді карток, і у великому форматі, кабінетні звуться. Очі мої й розбіглися. А дешевизна! 100 добірних кабінетних знімків 25 руб. - Або ще: 1000 карток 30 руб. Так би все закупив. Але як ці оголошувачі бувають cura melius, особливо з нашим братом - провінціалами, або заочними покупцями, то, будь ласка, забігайте до нього і подивіться, чи стоять точно ці знімки того, щоби копійку на них витратити. Якщо виявиться, що вони справні, я тоді надішлю грошей трохи вам. І попрошу вас - вибрати і при собі наказати закупорити. А то на цих молодців – не можна покластися. Усіх вам благ від Бога бажаю. 1075. Після отримання книги про духовний суд Книгу про суд отримав. Гарна. Багатовчена. Дай Боже, щоб користь принесла. Читати її копотно ... і не кожен - розполює. Працюйте, робіть, - не кректуйте. Як же кажете – не починав ще?! А це що таке, що робите? Все це слава Богу! Тільки зарозумілість відганяйте. Своє око все добро сяє. Спаси вас Господи за вашу працю. Соловецькі старці більше знайдуть читачів. І вірно, ця книга тепліша. Допоможи вам Господи закінчити. 1076. Незручність видавати великі книжки для публіки. Щодо проектованої реформи духовного суду Хоч не скінчив ще велику книгу вашу: але вже видно, що вона дуже гарна. Хто це працював? Багатовчено та солідно! Спаси Господи! Але ось що! Чи багато хто читатиме? І ті, хто почав читати, чи всі дотягнуть до кінця? Вам, звичайно, відомий російських голів склад... Що довго копатися неохоче, а скоріше до кінця. Особливо спірні пункти. Взагалі для справи – вони потрібні і багато допомагають з'ясування справи. Але невченому люду до чого копатися в них?.. І не стануть. Мені й спало на думку, що якби зробити екстракт і скласти маленьку брошурку - в якій все істотне було б викладено ясно як на долонці, і так, щоб сильно читати, то така книжка була б дуже корисна. Вчені копалися б у тій великій, а верхогляди... маленьку пробігали б... Чудове дослідження! Ви пишете, що виходять заперечення на судний проект... А десь у газетах надруковано, що, навпаки, виходять відгуки, згодні з ним. Мені при цьому прийшло на думку - що прокурор це морочить громадську думку... А потім вибере згодні відгуки... які, звичайно, знайдуться... і посуне для вирішення. Адже головне, втім, треба... Як хочуть нехай будують суди, – але необхідно, щоб архієрей був глава суду… і особливо в тій частині, яка стосується суто духовних і церковних справ... Остання межа, – щоб архієрей мав владу призначати на місця і усувати від них за своїм переконанням… і щоб тут нічий суд не втручається; Щоб мав також владу наказувати робити все, що вважає за необхідне творення пастви. А то вийде, як у пруссаків... Архієрей там приймає, а не визначає пастирів. Дякую за повідомлену інформацію про мою красуню. Але ви при зустрічі не забудьте нагадувати… що ж, надіслали документи? А то вони сказати, що пошлють, сказали, а послати відкладуть. Що ви думали надіслати з зошита, - надішліть. Першу частину – кінчаю… нині завів листування тільки… Потім почну потроху втомившись… з Пахомієва… до Василя Великого та Кассіана. Тим часом треба готувати і тлумачення. 1077. Нова похвала книзі та порада автору. Про свої письмові роботи та турбота про матеріали для «Добротолюбства» Дочитав книжечку. Диво, як добре. За неї треба автору дати лікаря, – з написом «перший з лікарів» або, як висловлювався покійний київський владика про Інокентія, коли цей був у Києві, – «лікар лікарів». Коли б почули пишеться? - Змусіть когось рецензії написати, - і в цій рецензії суть усю виставити. Цим суспільство познайомиться з духом... У світському журналі треба чи газеті. Можливо, «громадянин» візьме! Збірку незабаром закінчу. Поки друкуватимуть цю першу частину – другу підготовку, власне Статути. Збірник мій, якщо полювання, загаданий на багато томів, щоб утворилася чернеча бібліотека. Купи – і годі. Все тут буде. Навіщо вам ховатися будь-куди. Придбавши навичку до багаторобних робіт, як ви сидите – десь? Так і тягніть свою ноту. Адже і ця дорога до того ж міста веде. Тільки помисли треба підчищати. Але це не одним діячам, а й сидякам потрібно. Стало, нема чого загадувати. Владиці костромському – сказали б, що два вже роки, чай, аскоченські коротенькі статті бере з проповідей більше, – дуже небагато з листів. Це старі рядки! Ось наступного року буде нове… псалом, на кожен вірш маленька міркування. Про цих, мабуть, владика милостивий не скаже того, що надав про тих… Бо все тут слабко. О. Арсеній – точно їде на Афон, чи це припущення. Мені спадало на думку – поїхати на Афон для перебору набряків, – чи не знайдуться писання авви Ісаї з от. Ісаї - то ціла книга - 29 слів ... піде в збірку, але з латинського перекладу, але тут багато означає аскетична термінологія, яка - у латинян інша ... і можна не потрапити. 1078. Побоювання нового проекту суду. Відгук про переміщення Афон. Підбадьорення до продовження трудового життя Зі святом! Отримав книжку. Дякую. Пам'ятається, і я перекладав щось. Але те, мабуть, у 46-му році. Рукопис – який?! Чай, переклад статуту св. Пахомія. Ні, не треба. Знову перекладатиму – і робитиму склепіння. І Василя Великого склепіння чи вибірку знову треба робити. - Нема чого й трудитися пересилати. Потроху тягтиму. Вам справді добре побути в Пітері. Там і там пошуміти... Кажуть – відгуки з отриманням друкують… не наплутали б ті, хто цікавиться запровадженням цього богомерзкого проекту суду?! Чого доброго! Мене як ви на Афон? думка приходить; але справа, з моєю лінощами, як зробити. Якби тут заснути, а там прокинутися – справа. Зараз би махнув. А то… у! у! у! – далечінь яка! Я не засмучуюся… але колись думка дозріє в бажання і бажання в рішучість! Ви даремно загадуєте спокій. Тлумайтеся, поки душа тримається в тілі. Адже не погані справи робите?! Наміри тільки треба вичищати, - частіше їх переглядати, - і якщо закрадеться якась погань, виганяти, а покаянням внутрішнім повертати ціну справам, які ними губляться. Спокій прийде сам собою. Душа сяде, і не захоче виходити. Тоді, звичайно, не буде чого робити. Треба послухатиме цю пані. На Афон тільки не уживетеся. Порядки там не під силу нашої немочі. До монастиря можна і не вступати, але це ще далеко! 1079. Ще про новий проект суду. Побоювання можуть виникнути поділів А я чув, що не П-кий, а В-кий Владика розхвалив проект. Стало два. Ви пишете, і я чую, що всі відгуки не на користь проекту. Але щодо чого? Той Владика напирав тільки на непрактичність, - що окружний суд далеко. Якщо все так, то це не велика незручність. І суть справи не тут. На непрактичність може бути така відповідь: подивимося; якщо незручно буде, змінимо. А інше все піде в хід. І консисторії, можливо, більше на це вказують. Можливо навіть, що цей камінь навмисне кинули... нате-де гризіть, а головне-то й переглянули. Боже збережи! У мене питання, яке не вмію вирішити. Ну, якщо затвердять цю форму суду... Чи буде в цьому законна підстава до поділу. Синод, що прийняв її, зрушить з основ своїх. Отже, втратить право на послух йому. Якщо він так, то й усі згодні з ним архієреї та ієреї... Не узгоджені з ним стоятимуть на своєму законному ґрунті – староправославні… а ті новатори. Цього я не вмію вирішити, – тобто є підставою до розділу. Можна сварити форму суду і критикувати її вздовж і впоперек, але не поділятися. – Але що ви зробите, якщо захочеться комусь форс свій показати і проголосити всіх новаторів, що відпали від Церкви? Адже це річ можлива. Я все думаю-думаю… і то виходить – немає до того підстави, то – приходить на думку: та що ж це ми все спускатимемо... Чи велика справа, що, наприклад, цар Костянтин одну дружину в монастир посадив, а на інший одружився. Св. Тарасій пошумів пошумів, і замовк, а Феодор Студит припинив з ним (св. Тарасієм) спілкування. А, здається, можна промовчати. Нова цариця була його племінниця. Ось як стояли! Як нам бути, не розгадаю. А треба це вирішити... Бо я чую, що цей куций поставить на своєму. Побалакайте там потихеньку – і скажіть, що відберете у магнатів церковних. Що вам робити на Афон?! На Афон з'їздити, що конфектів поїсти; а те, що ви робите, є щи та каша, без каші жити не можна... 1080. Про задумане видання повного Патерика. Лікуватись немає гріха. Смішний рецепт. Ще про бажаний проект Дякую за привітання. Вітаю і вас взаємно. Благослови Господи труди ваші! Дягілєв прислав... Але що тепер робити? Давайте спокушати афонця, щоб надрукував. Той патерик, що видало «Душекорисне читання», – набагато менше від нашого. Ось різниця! У нас 142 статті – там 35 – у першому розділі. У другій у нас 71 – там 33; у третій у нас 100 - там 46 ... і так далі. Тільки заголовки ті самі… чому така різниця? Тому, що там не все зібрано. Адже це збірка! А переваги збірки у повноті. Так треба видати. Чи самі ви хочете видати? Так я сяду і потроху переглядатиму і остаточно виправлятиму. Купа ця велика! але потроху можна здолати! Що лікуватися немає гріха, про це й питання не повинно бути. Але що багато хто не користувався цим засобом, за вірою та для терпіння, це не позбавлено ціни. Треба тільки потім вже й терпіти добродушно, щоб не впасти в ремствування. Ропот уже гріх. Хто не відчуває мужності, які ми всі грішні, то краще вдаватися до лікарів, все ж таки допомоги чекаючи від Бога: бо Він наводить лікарів. Ліки від розпусти – сміх бере! Адже рух статевий залежить від утворення насіння. Поки органи освіти цілі, збиратиметься насіння; і поки буде збиратися - буде рух. Але він сам собою не гріх. Гріх у викраденні, і він то від волі, то від сатани. Ваш рецепт, на що діє? Звичайно, не на волю, і тим менше на сатану. Отже, виробники грішності блудної цілі... А коли цілі, на що ж ліки? Якщо воно діє на припинення утворення насіння, то воно наближається з скопченням, бо суть скопчення в цьому. У житіях бачимо, що на применшення освіти насіння діяли – постом, холодом, лежанням, спрагою, малоспанням і всяким себе запобіганням… але ніякого механічного способу не вживали. Тому, думаю, що ліки небезгрішні. Так гадаю, що краще його не торкатися, а просити допомоги у Господа. Звичайно, важкувато; але що робити? Взявся за гуж, не кажи, що не дужий. Те, що проект ганьблять, дуже втішно. Але ж у тому, хто хотів би його ввести, цілий легіон... Вони навчать його, як вивернутись?! Похвалимося успіхом, коли зовсім цей проект здадуть в архів. Здоров'я моє – слава Богові. Повітрям користуватимуся з балкона. Адже і це те, що в лісі гуляти! Всіх вам благ від Господа бажаю. Моліть Бога за мене! Що ви мені нічого не сказали про іверського старця? 1081. Відгук про бажання арабів, про архім. Антоніно, старця Йосафа, патріарха Йоакима і відповідь на запрошення на Афон. праці з тлумачення Писання Найдобріший мій Н-лай В-віч! З приїздом! Тепер бачили схід, знаєте, що це, і думаю, досить з вас. Дякую за все вісті… Якщо пантелеїмонівці виграють справу, цьому не можна буде не радіти. Допоможи їм, Господи! Здивувався я бажання арабів! Їм не того ж треба бажати, чого болгари... а лише. Бо там місцевих греків немає. Тільки є ієрархія. Отже, їхнє бажання дорівнює вигнанню греків. Тому воно складніше. Наперед нехай просять архієреїв-арабів. Священики у них усі араби, а архієреїв-арабів узяти нема де. Розумію Єрусалимський патріархат. В Антіохійському є: поділяться хіба. О. архімандрит Антонін-ніжний – відомий мені як чудова людина… він же й уч… Закінчив курс першим, не другим – був бакалавром у Київській академії – дуже добрим. Чи почули ви рабу Божому Йоасафу – савинському старцю… великий старець! Якщо такий патріарх Іоаким, то треба Богу молитися, щоб довше він посидів на престолі, - і поправив церковні грецькі справи. Нагородили солоні греки: іди розплутуй. За пропозицію пантелеімонівцям дякую. Але ж туди треба прямувати святим, а грішити і на Вище зручно. Тож яка потреба переселятися. А ви не загадуйте незабаром на спокій. Поки є сили, штовхайтеся та робіть. Виб'єтеся з сил, тоді десь можна прикритися - біля обителі. Шлях ваш інший – діяльний. Прийде термін – сядете... Хто читає мої премудрості – греки чи наші? Греки, не думаю, щоби багато схвалювали. А наші – свій своєму – брат. Сиджу та корплю. Скоро чи ні, не знаю, скорплю; але поспішаю якнайшвидше закінчити послання св. Павла, щоб сісти потім, виправити та видати. Запитання, як це зробити? Хоч рано ще думати: але, можливо, до кінця наступного року і розпочати можна. Я дуже поспішаю. Отже, нічого заздалегідь підготуватися. Одна красуня натякала, що дасть на видання першого тому грошей, хоча б це було до 1000 руб. Візьміться, будь ласка, видавати. Умови такі: аби тисячу цю не збільшити, а зберегти; бо мені соромно було погодитись, і я погодився з тим, що, повернувшись цією тисячею і влаштувавши видання, потім піднесу її до Місіонерського товариства. Якщо будуть бариші – ділитимемо навпіл. Мені гроші зовсім не потрібні. Аби видання було дешевше - і тому розхоже, тобто. щоб ширше розійшлося. Я тлумачу шосте послання – до Коринтян 1-е. Нинішній рік, думаю, багато протлумачити - можливо, і все вирішити. Набагато коротше справа йде, ніж Галатське та Ефеське послання. І більше батьківська мова, ніж моя. За те від усього відмовився. Нічого не читаю. Тільки газети подивлюся миттю. План мій великий. Весь Новий Заповіт пояснити. А потім Псалтир, а далі – притчі… і вмирати. Дума за горами, а смерть за плечима. Здоров'я моє не що. І гріхи всі йдуть своїм порядком. А коли рятуватися? Та й ніколи. Я навмисне друкую, що придумаю нагадати, – у тій думці, що прочитає хтось, розблажиться і шанувальник покладе. Може милостивий Господь за мною, ледарем, зарахує цей уклін. Святим краще приховувати і писання, і ім'я. А грішному мені краще так. Ось і свято. Вітаю… з Різдвом Христовим, і нового року нових вам сил бажаю. Будьте здорові та веселі! Моліть Бога за мене грішного. 1082. Про видання тлумачень. Припущення скласти новий великий Патерик Скільки ви мене втішили, давши слово попрацювати над виданням тлумачення. Ну – тепер треба тільки поспішати закінченням. Насамперед закінчення всіх не можна почати, бо зустрічаються речі, які кажуть, що в колишніх тлумаченнях інше треба переправити. Я втім напружуся, - та коротше тлумачення пишу ... от і скоріше до кінця достигну. Зроблено тільки, можливо, третину справи. Може! Ну, що ж за біда? Не встигну цього року, іншого прихопимо. Про бариші потім поговоримо, що з ними зробити, - якщо будуть. Патерик видати? Ось що мені спало на думку! Адже Патерик цей є збірка: зібраний з пам'яток - з Герондіка, з Лавсаїка і Лимонара ... статті розташовані з предметів - під 24 заголовками, о. Арсеній надіслав мені збірку – з тих самих джерел, – але назв уже 200. У мене й народись думка, – з усіх фундаментальних набряків, якось: Пам'ятних сказань, Лавсаїка, Лимонара, історії боголюбців, бесід Григорія Двоєслова, – і наших набряків – Савського плану зі строгим розмежуванням... Під кожною назвою робити огляд розміщених під ним статей. У мене давно крутилося в голові щось подібне, а тепер це зовсім сформувалося, – і чекає на виконання. Рік візьме. Це буде рік відпочинку після закінчення тлумачення послань. Благослови тільки Господи. Всіх вам благ від Господа бажаю. Будьте здорові та веселі. Що такі великі владики схвалюють тлумачення, це дуже схвально. Але далі піде коротше, і, можливо, вже не похвалять. Втім, робитимемо, що можемо. 1083. Про тлумачення послань. Думки про найкращий спосіб пояснення євангелії. Як вдома жити по-монастирськи Слухаюсь – слухаюсь! Тяну пісню, але трохи коротше – проти друкованих, бо то вже надто розтяжно. Виконати все так життя замало. Але й те скорочене тлумачення, яке дано двом посланням – до Пилип'ян, і особливо до Коринтян першому… теж не гарне. Якось триматиму середку на половині. 2 до Коринф. розпочато, дві главки скінчені... Що Бог дасть далі. Плетемося потроху. Може, і це закінчимо скоро. Все вами прописане – як хочеться виконати. Але вже хати не відчиню, доки не скінчу. А помру так і бути. Господи, допоможи! На Євангелія не тлумачення треба писати, а роздуми, щоб кожне слово і кожен рух Господа було урочистим свідченням Його Божества. Коли Бог дасть, почнемо цю хвалебну пісню Господу, то їй кінця не буде. О, якби хоч почало покласти цю справу?! Який вам монастир! Будьте ласкаві в цьому порядку життя. Коли не будете в силі вже мишей топтати, тоді сам собою влаштується і монастир, ви будете в огорожі монастирської чи ні. До обідні ходите? І годі. Домашню молитву заміняйте поклонами замість читання молитов; з яким же словом до Бога звертатись, душа скаже. Що потрібно, те й кажіть. Це замість вечірні та замість будь-якої іншої служби. Якщо душа буває млява і не сильна сама піднятися до Бога, читайте на згадку якусь молитву... кожне слово кілька разів повторюючи, щоб розбити душу, мов молотом. Коли ж душа йде сама до Господа, не читайте жодних молитов завчених, а свою мову прямо ведіть до Господа, – починаючи з подяки за милості саме вам самим, потім і інше, що треба казати. Господь близько! Він слухає слово з серця. Благослови вас Господи! Що стосується діяльності, то всю турботу треба звертати на чистоту намірів, - і відразу поправляти, якщо прокрадуться якісь недобрі. Потім намагатися якомога частіше згадувати про Господа... От і все... Ось ваш монастир! Іншого не шукайте! Він не збудований для вас! Йоасаф – помер?! Дуже вдячний, що сказали. Святий був чоловік! Страждал за обитель до Ібрагіма паші. Я здоровий. Дякую Господа! Будьте і ви здорові, - і ще веселі. Весело ж саме приходить. Його не купити нічим. І блаженні недалекі від нас... а ми не маємо блаженства. Рятуйтесь! І за нас Бога моліть! 1084. Ще у справі про проектований новий суд. На захист перекладу LXX тлумачів. Турбота про друк тлумачень. Примітка про необхідність чергування розумової праці з рукоділлям Милість Божа буди з вами! 145 Чи добре, що пишеться стаття докором пр. Макарію?! Адже він має виправдання в тому, що Комітет, а не він. Що зробиш із усіма? Адже йому не дано вирішальний остаточно голос, а рівний іншим. Скаже: що робити? Я говорив, говорив, кричав, битися був готовий… а все вирішили не по-моєму. От і має рацію. Що архієрейські відгуки такі гарні, дуже втішно. Слід гадати, що їх поважать і безглуздого суду не заведуть. Але вовк у кошарі дуже хитрий. Сидить і хлюпає зубами і поглядає, як би примудритися поставити на своєму. Господи, спаси нас! Пр. Яків Мур. надсилав мені відгук Іркутського - схожий на Агафангелов за силою. І Моск. консисторії - це дуже короткий. Що для Православ'я тяжкі часи – це як двічі по два. Читання в Товаристві любителів духу. московської освіти надрукували статтю про переклад 70 толк. - Зовсім не православну. Церква Божа не знала іншого слова Божого, крім 70 толк., і коли говорила, що Писання богонатхненне, розуміла Писання саме в цьому перекладі. Усі неприємні цьому штибу – єретичні. Будете у владики московського, доповісти йому, щоб провчив редакцію Читань, але не пам'ятайте, що я вказую... Шкода, що зважився туди віддати послання до Ефесів. Послання до Коринтян перше йде в «Душекорисне читання». Друге теж тлумачиться, і одна частина вже закінчена – 7 розділів. Чим лежати, так друкував би якийсь журнал. У пресі видніші недоліки та надмірності. Поговоріть, чи не хоче друкувати Гречулевича? Без умов: тільки сотню якихось екземплярів відбитків нехай дасть. І щоб не тягнув, а скоріше друкував. Чи ви вважаєте, що краще припинити друкування в журналах, щоб у загальне видання увійшли тлумачення недруковані?! І це мені спадає на думку. Але й то приходить: нині-завтра смерть... Помреш – усе так пропаде. Бо хоч у журналах надрукується. Як накажете, так і зробимо. Будьте старцем у цій справі. Але я сиджу – і поспішаю до кінця. Все здається, що встигну цього року вирішити всі послання. Не встигну, – дай Боже ще один рік пожити, щоб кінчити. Всіх вам благ від Господа бажаю. Благослови вас Господи всяким благословенням! 1085. Доля відбитків тлумачень. Страх зазнають звинувачення у контрабанді Поспішаю до вас із запитанням – і знову з друкування. До Галат послання до кінця підходить. Відбитків зроблено купу – з 700. Другого до Солунянам відбитки я віддав 500 у Місіонерське товариство, вважаючи, що вони потихеньку, дехто по місіонерам розішлють, дехто по єпархіальним відділенням Місіонерського товариства, з дорученням владикам послати по церквах і послати. Я не казав їм так, але вважав, що вони самі здогадаються зробити. А вони геть як? Друкують оголошення та закликають покупців. Тим часом, тлумачення без синодського дозволу – у продажу контрабанда. Того й дивися, що дадуть насуну. Скажіть мені тепер, що зробити з відбитками послання до Галатів? Розуму не докладу. Віддати знову туди ж, я й радий, та вони знову друкувати оголошення стануть. І я бачу, як від цього може бути швидке лихо. Ось що мені приходить на думку? Владика московський чи не переговорив із синодалами, - що ось контрабандні відбитки ... чи пустити їх у продаж? І, можливо, ті сказали: ну, нехай. Ось вони і друкують оголошення, не побоюючись. Якщо ця моя здогад праведна, то нема чого турбуватися. Владика те саме може зробити і для Галат послання. Ось мені й бажано знати, чи так владика зробив для послання до Солунянів, – і чи готовий також зробити для послання до Галатів? Якщо не робив, - і не готовий так зробити, тому що може бути скрутно це; то ось що - чи не погодиться він розтратити відбитки потихеньку, послати по єпархіям владикам і просити, щоб розіслали по церквах і гроші пообрали, а щоб вони це охочіше робили, частинку малу відраховувати до каси єпархіальних товариств. Справа відбудеться незабаром... і тишком-нишком. Зробіть ласку, - попрацюйте все це розпитати у владики потихеньку, щоб не сердити на мене за мою боязкість. І що дізнаєтесь, скажіть. Якщо ні те, ні це незручно, то ще й ось що… чи не скаже владика, що і мене, і редактора він покриє від усіх стріл Правосуддя. Мені дуже бажано відбитки віддати знову в суспільство ж; але страхи зупиняють... Зрештою, якщо ні тако, ні таке – що робити? Прийде в піч кидати всі відбитки. Будь ласка, все це розвідайте та скажіть. Друкування до Галатів закінчується у квітні. Всіх вам благ від Господа бажаю! 1086. Розсіяні побоювання. Авторська втома та відпочинок. Початок праць зі складання 2-го тому «Добротолюбства» Два ваші листи дали мені повні відповіді на те, що хотілося знати. Дякую! Я написав вам, бо в цей час у нас припиняється будь-яке спілкування зі світом. Якщо про друкування є такий закон, то нема чого турбуватися, я пропустив цей закон. І злякався. Тепер заспокоївся. Батько Василь Нечаєв знає його, бо на відбитках 2 посл. до Сол. він уже так і зробив, як ви кажете. Мене стривожили тамбовці. Там був якийсь ревізор друкарський, – і зробив редакції «Відомостей» ноту, що вона не може робити відбитків тлумачення: там друкується Послання до Пилипців і робляться відбитки. Редакція злякала. і припинилася; але тепер подумалася і почала друкувати і тлумачення, і відбитки. Що я роблю? Б'ю байдики. Ось чого! Закінчив через силу 2 до Кор. Приступив до Риму. Така тупість напала й безсердечність... що й інтерес весь зник, і думки не йдуть, і перо не ходить. Думаю, що це від того, що цілий рік і більше за однією справою. Стерляди та стерляді, – і набридло. Кинемо на кілька часу. І надумався між собою приготувати другий том російського «Добротолюбства». Перший уже готовий. Там Антоній Вел., Макарій Вел., Марк Подвижник, Ісая-самітник, Євагрій ... Всі пустельники. У другому будуть усі уставники загальножительні… св. Пахомій, Василь Вел., Кассіан, св. Венедикт... та інші тут між ними... Порядний томик збереться. На цьому я відпочиваю, – хоч і тут праця не мала… св. Пахомія треба написати знову статут за тими рисами, які є в його житті - і в статуті, перекладеному Ієронімом. І з Василя Великого теж треба знову написати статут, за системою – це праця! А св. Кассіана переказує велику працю, бо його латинь мудра - мудрість. Св. Венедикт, чай, простіше... Допоможи тільки Господи. Заняття приємне! Слід гадати, що недаремно знатиме, як стало чернецтво на початку. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. Моліть Бога за мене. 1087. Ворог спрямовується головне на ченців Як це ви примудрилися великомовити з великим Владикою? Але якщо праведна справа, то чого тут турбуватися? Будь воля Божа! Дуже шкода, що ваша обитель не втішає вас. І тут терпіти треба. Ворог мирян не спокушає. Проти них світ за нього бореться. А світовідречників нема кому спокушати. Ось він тут і є своєю особою. І, звичайно, виходить по майстру та майстерність. Що робити? терпіти треба і молитися, і допомагати справі. Якби все скрізь було справно, на чому б праця показати важка? 1088. Думки про застосування давніх чернечих статутів. Вести у монастирській справі на Афоні, Кавказі та в Мирах лікійських. Хід занять зі складання тлумачень Закінчив я статут св. Пахомія, – беруся за св. Василя Великого статут, і той і інший суворо. Сказати прокурору, ніж озброювався проти монастирів, а наполягав би лише, щоб суворо виконували стародавні статути. Половина ченців розбіжиться. Але разом думаю, що в п'ять разів більше додасться нових ревнителів, бо багато хто не їде до монастиря, бо слабенько в них. Коли ж стане суворо, життя сподобається і ченців прибуде. Вести афонські втішні. Якщо точно відокремлять росіян, то чого їм ще хотіти… Але тоді до чого ж – кавказька місцевість? Для страхування греків?! Я думаю, і тепер звістка про намір росіян переселитися на Кавказ багато схиляє грецьку владу до обдарування російським незалежного побуту. Допоможи їм, Господи! Місцевість у Мирах Лікійських! Чи не монастир там хочуть? Добре б. Хто складає життєпис свят. Миколи? Благослови, Господи! Надсилаю і відбитки послання до Галатів. Дай Бог розпочати нам і своє друкування. Наступного року воно має відбутися. Відпочину і візьмуся за послання до Римлян. З нього почнемо. Потім поспіль уже є... до Кор... обидва - і до Гал... до Еф... до Філ... 1089. Горе ревнителя перекладу LXX. Про збірку стародавніх статутів Думаю, що ви тепер вернулися або скоро вернетесь... Тепер ви проїхалися, провітрилися, зі свіжими силами. Благослови Господи! Чи зустріли ви де-небудь горе – з нагоди перекладу єврейської Біблії російською мовою? Я горюю і прикрою, що склали старці? Гріх великий. Я перегортаю тепер часом - економосу про 70 тлумачів. Переможно відстоює цей переклад на всіх пунктах. Думалося зробити екстракт; але пристрасть, адже - 4 книжки великі ... Скоро їх перебереш. Про переклад їх і думати нічого. Як думаєте, чи буде користь, якщо зробити екстракт?! Тепер не встигнути скоро... Стривай трохи... Афонцям залишаю збірку... Але Арсен – тут втручається зі своїми міркуваннями, яких не можу послухати. Не зупинилася б справа. Чи буде користь, якщо самим нам видавати? Це щось велике... Книг о 10. Статути св. Пахомія та св. Василя вибрав. І перекладаю статут св. Венедикта... Усі ці статті дуже корисні. Ще Кассіана до них – і досить цього. 1090. Ще про переклад Біблії з єврейського тексту. Пропозиція скласти суспільство для тлумачення Біблії за текстом LXX тлумачів. До історії російського «Добротолюбства» Про переклад Біблії з єврейської ви, здається, дуже легко думаєте, а це справа великої важливості, і не в добрий бік. Церква Божа не знає єврейської Біблії. Прийняла вона від апостолів Біблію в перекладі 70 і досі блюде її. Її і богонатхненною іменувала, де про це заходила мова. Так на соборах, і всі св. Батьки. У нас є переклад єврейської Біблії і дається вірним церковною владою, крім того слова Божого, яке в Церкві. Це останнє може бути обійдено без схуднення його. Якщо російська переклад дає слово справжнє; те слово, яке в Церкві, не справжнє. Якщо не справді, то Церква досі живила нас не істинним словом – хлібом з м'якиною. Через це докор Біблії 70 тлумачів упаде на Церкву. Перекладачі наплювали на цю Біблію, а бризки від плювків падають на обличчя Церкви. Це нечестива справа! Розлад вийде у нас усередині. Закуплять тепер. Суспільство поширення Біблії рознесе її швидко. Почнуть читати православні, – і побачать одне – у російській Біблії, інше – у Церкві. Що звідси? Будь-якого добра чекати не можна. У греків, в Афінах почався рух на користь єврейського тексту. Економос подолав їх у домашніх суперечках, а потім і книгу написав на захист перекладу 70, доводячи, що справжнє Боже Слово і є тільки це. Йому всі патріархи надіслали схвальні грамоти... Ці книжки надруковані в 40-х роках. Тут і в нас було щось на користь єврейської біблії. Але тоді влада дізналася – і придушила все, і сліду не залишилося. Отже, ось заява усієї Православної Церкви. Тепер звідки ця напасть! Бути розладом і з греками! Отож бачите що! І навіщо зроблено? Ясно, чи що? Анітрохи. Ще темніше у багатьох місцях. Так краще б замість цієї порожньої справи – влаштували тлумачення Біблії слов'янської, стягуючи при цьому до уваги часом і євр. текст, і було б – багатокорисне. А то склали те, що, крім шкоди, нічого не може принести. Всяко, однак, суперечки про це краще не починати. Зайнятися може розбрат такий, що не погасиш. А ось, що можна. Замість крику проти перекладу - заготувати тлумачення всієї слов'янської, або більше вчительських і пророчих книг і видати подешевше, щоб розійшлося швидше ... Ось і протидія. Будьте ласкаві про це думати, як це влаштувати. Одному протлумачити все – 100 років треба. Суспільством треба. Я візьму псалтир, притчі; іншого пророка якого і так далі, і в один рік усе приготуємо. Потім треба видавати. Знову спільно – складчина, хто карбованець, хто півтину. І видати подешевше... Хто клопотун і виробник усієї справи? Дозвольте підходити - покладаю руки на вашу голову і виголошую: аксіос. По-перше, збирайте тлумачів. Один уже є – Єп. Феофан. Будьте ласкаві вербувати інших. У Пітері, в Москві, по всьому всесвіту. Умова одна - тлумачити по 70 тлумачах, тобто слово Боже, яке в Церкві, - і ще - бути згодними на дешеве видання, і працювати або задарма, або за мізерну винагороду, яку дати з продажу; коли засядуть за справу навербовані тлумачі, ви почнете клопотати зі збору суми на видання. Чоловік десять тлумачів і достатньо. Ну, п'ять... Ні треба десять, і ще більше, щоб скоріше протлумачити і видати. Розібрали, у чому річ? Я писав про це пр. Платону. Ось він чи не візьме що тлумачити. Потрібно ж якнайшвидше. Що ви питали про «Добротолюбство», – що туди увійде? Все те, що є в нинішньому «Добротолюбстві», з доповненням пропущених батьківських писань про подвижництво... З батьків, які перекладені, робити екстракт – у вигляді теорій подвижництва; так узяти зі св. Єфрема, Ісаака Сиріна, з Варсонофія, зі св. Золотоуста, з Нілу. Ліствицю знову переказати з додаванням всіх тлумачень, Аск. писання Максима Сповідника, Феодора Студита, Симеона Нового Богослова... З усього цього, вважаю, збереться томів 10. Адже один уже в ходу; інший напоготові – статути св. Пахомія, св. Василя, св. Венедикта – вже перекладено, – статут Касіана перекладається. Це все складе том товстий або, можливо, два не товсті. Я сказав Арсенію: друкуй, як знаєш, але тепер скажу, що не відстану від свого плану. Та хай друкують першу частину. До другої дійде, ми їх тут і притиснемо... Лукавство!! Та що зробити з лукавими. Будьте здорові та веселі! Я здоровий і благодушний. 1091. Нове переконання взятися за тлумачення Біблії за текстом LXX тлумачів Насилу розібрали, що переклад із єврейської Біблії є чимале зло для Православ'я. Дякую за готовність діяти проти. Але мій план зовсім не той, що у вас. Зовсім не слід сперечатися, добрий чи не добрий переклад, ні виставляти його помилки та неточності. Це ні до чого не поведе, а ось що треба зробити! Сісти і протлумачити всю Біблію Старого Завіту, або переважно навчальні та пророчі книги за 70 тлумачами, тобто за тим текстом, який міститься в Церкві. Протлумачити скільки можна простіше та доступніше для загального розуміння. І потім це тлумачення видати скільки можна дешевше. Дві ці речі слід влаштувати ревнителям Православ'я. Чи помічаєте, що звідси вийде? Вийде, що, незважаючи на існування Біблії в перекладі з єврейської, знати її і розуміти і читати всі будуть по 70, через це тлумачення. Бо переклад з єврейської незрозумілий також у багатьох місцях. І потребує тлумачення. Якщо ми запропонуємо якнайшвидше тлумачення по 70-ти, то того перекладу ніхто читати не стане, а всі кинуться на нашу тлумачену Біблію. Цим способом – вплив, який може мати Біблія в російському перекладі з єврейської, буде запобігти або припинено. Ось моя думка! Про переклад з єврейської зовсім нічого не говорити, а працювати собі багато над тлумаченням Біблії, як у Церкві. Що потрібно для виконання такого користі? 1) Зібрати тлумачів і 2) тлумачення їх видати дешевше... Для чого потрібні гроші. І ось всі ці комісії покладаються на Н-лаю В-віча. Нехай підіб'є тлумачів тлумачити; нехай знайде кишені з грошима, і забере ці гроші, а потім видасть все… і… амінь – єврейській Біблії... Для цього не треба ритися в синодському архіві: нехай миші точать всі тамтешні справи. А сісти та скоріше протлумачити Біблію. Економос – вчений грек – писав у 40-х роках на захист перекладу 70 і побив усіх німців. Твір його є в мене… 4 томи великих. Видати їх можна згодом. Насамперед треба зробити тлумачення, – і видати. Увійдіть до цих думок, і влаштовуйте виконання наступного за ними. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. Благослови вас Господи всяким благословенням. 1092. Серед турбот щодо відновлення авторитету LXX. Про видання апологетичного журналу Я все чекаю, коли ви вернетесь до Пітера; а ви, мабуть, чекаєте, коли я відповім на ваші листи. От і влаштувалася пауза. Що ж, нарешті, придумано – щодо того, про що ми так гаряче почали ревнувати? Правильно, пояримось, пояримось, – і на тому й сядемо. Де взяти робітників? Вишинець – вози, вози, а сам під воз. Сказати б йому: сідай та пиши, що їсти то? То ні. Чужими руками жар загребати охоч. Каюсь, що робити. Так розлінився, що пера не хочеться взяти до рук. Сядеш ніби працювати; але повернеш папір туди й сюди, та й кинеш. І пішов тинятися з кутка в куток. Натомість читаю старанно. Може, Бог дасть, і писати прийде полювання. Преосвященний Платон хотів переслати мої листки до «Душекорисного читання». Добре, якби надрукували. Можливо, інший надумався. Хоч там сказано лише верхівки; але скорочено – вся справа. Прогресисти лайку піднімуть. Ми відсиджуватимемося за Церквою. Єврейської Біблії переклад нарікання завдає на Церкву. Проти цього нема чого сказати. Ми ж на тому тільки й стоятимемо: навіщо внесли до Церкви чужу Біблію?! Щось зроблять московські ієреї із апологетом. Добре, якби Бог допоміг завести цей журнал. На Заході від часу відродження язичницького мудрування (язичницькі класики) багато з'являлося невірів усіх пологів. Проти них писали. Цих писань ціла бібліотека. Абат Migne – видав їх – у 20 книгах – звичайного йому формату. Приходить на думку – зробити перегляд цих книг, – із вилученням усього пригожего для нас. Але куди подіти витяг? Журнали наші якісь хитромудрі. Господи, помилуй нас! Приходить на думку: яке мені до всього цього діло? Сиди та тягни чотки. Без тебе діло Бог влаштує. От би будь-хто. Лежи собі та вухом не веди! Блаженство! 1093. Відповіді думки пр. Агафангела . Стаття на захист перекладу LXX із зазначенням шкоди, яка може бути від поширення виданого перекладу з єврейської Відповіді на думки преосвященного Агафангела 146 а) Померлий митрополит Філарет Московський 147 у відомій вам статті про вживання перекладу 70 говорить, що до єврейського нинішнього тексту не можна мати довіри через його пошкодження. Подібної думки й покійний київський митрополит. Пошкодженість тексту не підлягає сумніву. Звідки візьметься довіра до перекладу Біблії з цього тексту? Те, що цей переклад зроблено зі знанням справи та добрими намірами, не пожвавлює довіри до неї. Справа не про гідність перекладу, як перекладу, а про гідність тексту, з якого зробив переклад. б) У цьому суть справи. Якщо текст єврейський дає нам словеса, як вони зішли з вуст богонатхненних чоловіків, то, суперечки немає, його треба віддати перевагу кожному іншому. Але в тому й річ, що цей текст уже не такий, яким він був спочатку. Це текст новий, пошкоджений і змінений мазоретами в V-VI столітті, і далі, після Різдва Христового, і в цьому зіпсованому вигляді нам пропонується. Текст 70, грецький, хоча є тільки переклад з первісних дієслів Духа, але як переклад найближчий до них і їм вірний, – зроблений за три століття до Р.X., за особливим промисловим Божим устроєм, не деким, а навмисне обраними на те чоловіками, він повинен бути сприйманий з рівною довірою і довірою і довірою. як він вийшов із рук пророчих. Так він і був прийнятий спочатку, слідом за перекладом, і постійно потім приймався євреями, не тільки розсіяними по грецьких областях і говорили по-грецьки, але і палестинськими. Це тривало до приходу Господа і поширення євангелії апостолами. Обидва тексти йшли у паралель. Свідчення – Йосип Флавій та Філімон: обидва вони в рівній гідності приймали обидва тексти. Але після руйнування Єрусалиму і розсіяння євреїв єврейський текст, з різних причин, почав псуватися. З другого століття його почали читати по-різному і розуміти. Кожен по-своєму читав його і по-своєму розумів. Доказом цього є нові переклади з єврейської на грецьку, зроблені в другому столітті Акілою, Сіммахом і Феодотіоном, яких переклади різні між собою. Це означає, що вони по-різному читали і по-різному розуміли єврейську Біблію. Не згодні вони і з нинішнім текстом багато в чому: що означає, що єврейський текст, який до них змінився, продовжував змінюватися і після них. Чим далі, тим більше ушкоджується єврейський текст, і відстань його від первісного єврейського тексту, який дано чоловіками богонатхненними, стала дуже велика. У цьому віддаленні взяли його мазорети і закріпили в ньому. Грецький же текст залишався в своїй початковій повній відповідності дієсловам пророчим. Судіть тепер самі, де дієслова Духа зберігаються – у Мазоретській єврейській Біблії чи грецькій 70 тлумачів? Віддається перевага грецькій Біблії єврейській – не тій, яка була спочатку і якої вже немає, а тій, яку нам нав'язують мазорети, – біблії зіпсованої. Тут зрозуміло, на який бік треба схилятися. в) Господь не докоряв євреям у псуванні тексту, тому що він тоді не був пошкоджений; не був пошкоджений і за часів апостолів. Тому й згадки про те не було. Він почав псуватися після. Але апостол Павло, ходячи синагогами іудейськими в грецьких областях, всюди читав біблію з грецького перекладу. Як слова апостольські зі Старого Завіту подібні до нинішнього грецького, то це явний знак, що він залишався цілим, і перебуває цілий досі. г) «Православна Церква, – пишеться, – не тому не вживала єврейської Біблії, щоб відкидала її гідність». Чому б це вона не робила; але оскільки не вживала, то й нам не слід тягтися до неї, хоча б вона не була пошкоджена, і тим більше, коли пошкоджена. Якби це невживання однієї і вживання іншої Біблії мало місце в одне яке століття, можна пояснити це якоюсь випадковістю; але як це йде в час існування Церкви, то хто не бачить у цьому корінного закону Церкви, від якого відступати означає те саме, що коливати основи церковного життя. Ніби грецька Біблія перекладу 70 стала такою спільною в Церкві через переважну кількість віруючих з греків, – це неправильно. До Церкви увійшли багато народів. Найголовніші, крім греків, римляни, сирійці, єгиптяни, вірмени та ін. Всі вони скоро запаслися собі Бібліями Старого Завіту, але всі з грецької 70, а не з єврейської, римляни переклали її ще наприкінці першого століття (Itala), сиріани – у другому (Пешито); за ними й інші народи, і всі з 70. Скажіть: легше було перекладати з цієї мови? Для римлян, можливо, легше, але не для сирійців та інших східних народів, яких мови схожі на єврейську. І з цього видно, що не з переважання греків так узагальнилося вживання Біблії 70 у церкві, а з чогось іншого, тому, вважаю, що вона була істинним словом Божим і тому Господу завгодно було зробити її життєвою стихією Своєї Церкви, відсторонивши єврейську Біблію. буд) «Господь і апостоли вживали то єврейський текст, то грецький». Порівняйте. Економос виписує 238 місць зі Старого Завіту, які наводяться апостолами в новому. З цього числа текстів найзавзятіші лайки тексту 70 могли витягнути лише 22 тексти, наведених, на їхню думку, за єврейським текстом. Але Економос, роз'яснивши справу, дійшов такого висновку, що з 22 текстів 11 здаються лише взятими з єврейського тексту, насправді ж взяті з грецької; 7 текстів сумнівних, тобто можна сперечатися та тягнути їх то до єврейської, то до грецької Біблії. І лише чотири тексти, безсумнівно, взяті з єврейської Біблії. Після цього чи варто згадувати, що новозавітні письменники вживали і єврейський текст? І чи можна звідси виводити якийсь висновок на користь цього останнього? Прикладіть до цього те, що в писаннях апостольських, окрім цих 238 місць, наведених із позначенням: так писано є , – є безліч фраз і зворотів мови, які очевидно взяті зі старозавітних писань, але без вказівки, що взяті з Писання. Усі вони не за єврейським, а за грецьким текстом. Економос обрав таких місць до тисячі. З цього видно, що Новий Завіт весь пройде Старий, тільки не за єврейським, а за грецьким текстом. Слова Господа на Хресті не йдуть на захист єврейського тексту. е) Начебто і Св. Церква вживала єврейську Біблію. Де це та коли? Деякі письменники іноді ставилися до цього тексту, і то лише у окремих випадках. Але письменники – не Церква. У соборах – діяла та говорила Церква; але чи розумілося на якомусь із них про єврейську Біблію?! Візьміть і письменників, але в цілому, а не у уривках. Скільки писав св. Золотоуст? Але в його писаннях знайдеться 5–10 місць, у яких він належить до єврейської Біблії, і то не з перевагою її грецької Біблії, а лише для міркувань. Таке саме співвідношення вживання місць з єврейської біблії та інших письменників. Який із такого стану справ можна зробити висновок на користь єврейської Біблії? Жодного. Деякі письменники Церкви належали до єврейської Біблії; тому і нам іноді можна віднестися до неї, не з переваги її грецької, а для міркувань. І лише. Візьміть усе разом – 18 1/2 століть і тисячі письменників церковних. Усі вони вживали Біблію 70-ти. Де-не-де продзижчить інший єврейською. Чи можна виставляти це на виправдання перекладу всієї Біблії з єврейської з перевагою її грецької? Економос переглядає всіх батьків і знаходить, що, починаючи з чоловіків апостольських, всі вони знали лише Біблію грецьку. Св. Варнава приводить до 70 місць зі Старого Завіту, і все – за грецьким текстом. Ігнатій Богоносець робить те саме, те ж і Климент Римський, і св. Полікарп. Св. Августин (26) сперечається з євреєм, а тексти все наводить за грецькою Біблією... І так далі по всій історії Церкви. З цього списку прямо випливає, що Церква Православна воістину не знала єврейської Біблії. Письменники церковні є інтелігенція Церкви. Якщо вона ледве скоса поглядала на цю Біблію, що сказати про все тіло Церкви? ж) Що Церква знала єврейську Біблію, на доказ наводяться спроби Російської Церкви. Але російська Церква не вся Православна Церква, а частина її. Вона може ухилятися від істини і підлягає виправним навіюванням інших Церков. Чи церква російська робила зазначені спроби? Ні, деякі особи. Понад те, неправильно, що наші колишні перекладачі виправляли текст слов'янської Біблії єврейською. Читайте історію видання Біблії при Єлисаветі («Правосл. огляд» 1860). Вся турбота була звернена на те, щоб переклад слов'янська був у точній відповідності до грецької Біблії. На це вказували царські укази, це вселяв Св. Синод, це мали на увазі перекладачі. Друкувати Біблію стали вже після переведення її на повну згоду з грецькою. Потім, надрукувавши цю Біблію, – і в церковних книгах читання почали друкувати за цим новим перекладом. Знак, що він визнавався цілком згодним із текстом, що вживався в Церкві, – а цей був грецький. Щоправда, перекладачі кілька місць перевели ближче до єврейського тексту. Але це робили вони тому, що знаходили у читаннях грецького тексту читання, відповідні йому, а не за повагою до єврейського тексту. Що росіяни повинні шанувати грецьку Біблію більше єврейської, це вселяє їм митр. Філарет у відомій вам статті. Головна в нього думка: основний текст, якого має триматися, має бути слов'янський, що цілком відповідає грецькій; але іноді можна звертатися і до єврейської Біблії. Можна звертатися, хто сперечається. Але ж кому? Вченим – під час вирішення питань, тлумачам – під час тлумачення. Інші християни матимуть лише підсумки цих досліджень. Але яка стати всю Біблію пускати в масу народу у перекладі з єврейської – не вмію зрозуміти. з) Слов'янський та грецький тексти багато в чому незрозумілі. Що ж робити, коли й початковий текст єврейський, що вийшов з рук пророків, був не в усьому зрозумілий?! Чи не стати перевигадувати його, щоб внести в нього зрозумілість? Апостольські писання також незрозумілі; але хто буде перевигадувати їх. Мазорети стали проясняти Біблію первісну і склали нову, яка хоч ясніше, але не є справжньою. У статті владики Філарета є фраза: що толку від ясної брехні? Для усунення неясності є тлумачення. Воно очікується, а не переклад. Бо і переклад все ж таки не кінець і вимагає пояснень. «Немає лиха, – говориться далі, – що грецький, і по ньому слов'янський текст, вживаються в Церкві». Дивовижна мова! Чи можна говорити, що немає біди від того, що завжди всіма і всюди вживаємо в Церкві? Так у цьому є основа і порятунок Церкви. Може лише той, хто зовсім омазоретився і оніметчився. Поблажливе висловлюється Церкві Божій пожалування, – нічого, мовляв, у ній вживається грецький і слов'янський текст. Передбачається, що слід би бути єврейському, але нехай, немовляти заради свого, ти, Церква Православна, вживай грецьку та слов'янську. Безглузда протестантщина так і думає про нас. Гордості її це під стать: нам навіщо черпати у неї лайку на самих себе. і) «Переклад зроблено не для вживання в Церкві». Та що – Церква? Кам'яні будинки та богослужбові книги мертві чи сукупність віруючих? Звісно, ​​останнє. Отже, коли переклад пущений у середовище християнства, він пущений до Церкви. І що якщо цей переклад містить отруту брехні? Тоді буде означати, що через нього впущено отруту у здорове тіло нашої Церкви. То б нічого, якби, читаючи слов'янську Біблію та зустрічаючи в ній темряви, звернувся хтось до російського перекладу і знайшов там темне з'ясованим. Але що подумає він, коли в російському перекладі зустріне зовсім інше, не тільки різне, але й неприємне тому, що читає в слов'янській? Це не може не вагатися. Слово Боже не може говорити так чи інакше: воно одне. Тому – чи єврейська Біблія каже право, – і тоді їй слід слідувати; або грецька, – і тоді єврейську треба покинути. Коли ж, залишаючи в церковних книгах читання за грецьким текстом, в руки дають єврейську, різну від тієї, що нав'язується через це в розум? Якщо не можна сказати, що там і тут істина, то чи не пряміше буде сказати, що її немає ні там, ні тут, тобто кинути кожну біблію і відвернутися від будь-якого одкровення. Хто, схиляючись до перекладу, думатиме, що в церковній Біблії немає істини, той не може звільнитися від спокуси, що Церква істині не вчить, що істину цю треба шукати інуди, – і покине Церкву. А хто більш рішучий, – і всяку віру кине. Я не можу сподіватися на користь від перекладу Біблії. Від неї – шкода, і велика. У нас закон: при розумінні Божого слова звертатися до св. Батькам. Св. Отці тлумачили Писання, як воно є у перекладі 70-ти. Отже, новий переклад позбавляє нас допомоги розуміти по-православному слово Боже, бо дає інший текст від того, який вживали св. Батьки. Переклад зрушує нас із підстав. Нові думки, нова Церква, нова ера – ось що від перекладу! й) Це єдина користь від перекладу. Нема чого тепер тягтися за іноземними та інославними бібліями: своя є. Але питається: хто більше читатиме її, освічені чи прості? Здається останні. Останні ж помітять і різницю цього перекладу з церковною Біблією. Якщо від бачення цієї різниці станеться шкода, то останні ж і зазнають її весь. Звісь те й інше всякий і бач, – шкоди більше чи користі від нового перекладу. к) З перекладом Павського та з літографованим виданням його хтось порівнюватиме новий переклад. Але ось що! Про нього йдеться, що перекладачі поглядали і в ту, і в іншу Біблію - тобто і в грецьку, і в єврейську, і зрозуміли в перекладі то з тою, то з іншою, вибираючи то звідти, то звідси, що здавалося їм привабливішим. Я не перевіряв його щодо цього; але якщо це правда, то значить, що в перекладі нам дається ні грецька, ні єврейська Біблія, а суміш тієї та іншої – Біблія нова. Мені здається, що це ще гірше. л) Про Економос висловлено судження дуже нашвидкуруч. Чотири томи, кожен більш ніж по тисячі сторінок, набити дрібницями дуже складно. Щоправда, що він розбирає справу до найменших подробиць; але це не означає, що він має всі дрібниці. Коли відбулося грецьке королівство, туди через іновірство короля з королевою набралося багато іновірців, які почали нападати на грецьку Біблію. Захопилися й модники греки – із вчених. Економос спочатку бився з ними вдома та всіх перебив. Потім виїхав до Європи, оглянув усі бібліотеки, витяг все, що стосувалося перекладу 70-ти та єврейського тексту, – і потім виклав усе зібране докладно. У результаті виходить: єврейський текст нікуди негож; справжнє слово Боже зберігається лише у Біблії грецької 70-ти. І православним слід триматися тільки цієї останньої, а та (євр.) нехай із боку лежить у підтримці. Праця його є капітальною. Легко ставитись до нього не можна. Усі патріархи писали щодо нього грамоти і схвалили його думки. Це у 40-х роках. Водночас і ми гнали єврейську біблію. Ось вираз голосу Церкви всієї! м) З вдячністю можна ставитись до нового перекладу; але справжнім його вважати не можна. До того ж, чи не можна було зробити для Церкви Божої щось краще, ніж цей переклад? Мені здається, краще було б видати переклад Біблії з грецької, із зауваженнями під рисою для розуміння неясного. Була б це Біблія церковна, і православні, слухаючи в церкві слово Боже, і потім, приходячи додому, прочитуючи в російському перекладі те саме, раділи б. А тепер яка радість – чути в церкві одне, а вдома читати інше? Вважаю, що від цього має стискатися серце і творити здивування. Поклали дати православним слово Боже у російському перекладі. Справа добра! Переклали Новий Завіт. Де брали текст? У Церкві. Здається, приступаючи до перекладу Старого Завіту, теж належало взяти текст, який міститься в Церкві Православної. А вони взяли його не знають де. Що це за причина? Як вони там не тлумачи, але не можуть перекладачі уникнути закиду у зневагі до Біблії, яка є в Церкві. Вони обійшли цю Біблію, чим дали думку, що за їхніми переконаннями ця Біблія не важко, щоб перекладати її. Вони зневажили і обплювали її як негідну до справи. Це те саме, що до іншого неввічливо стати спиною. Чи це можна зносити, і чи може це залишитися без шкідливих наслідків? Презирство до Біблії, що є Церквою, є презорістю до Церкви... Який приклад подається?! Від цього перекладачі ніяк не можуть відмовлятися, - від того, що знехтували Біблію, що існує в Церкві, і обплювали її. Якби вони переклали спочатку з грецької, а потім видали переклад і з єврейської, зовсім інше мав би значення. Тоді, напевно, можна було б говорити, що переклад з єврейської зроблено у посібник для розуміння Біблії грецької чи слов'янської і має значення тлумачне. Тепер видання цього перекладу не може не залишати того враження, що грецька Біблія 70-ти визнана негідною. 1094. При посиланні книг. Різні відповіді та повідомлення Ну от о. Нечаєв надрукував статтю 148 . Шлю відбитки вам. Тут же й тлумачення послання до Пилип'ян. Відбитків статті п'ят передайте Степану Анісімовичу Бурачку 149 і три екземпляри тлумачення послання: у нього три сім'ї тепер. Аскоченському передайте по одній штуці – і тлумачення, і відбитки. Вибачте, що клопіт накладаю. При нагоді якось передасте. Афонець Арсен - все вигадує різні штуки. Пишу йому нарешті, що не хочу, щоб він друкував, – сам зберусь якось, – і прошу повернути рукопис. Коли поверне, тоді подумаємо, як зробити це. А якщо не поверне, – обіцяючи друкувати, що і як йому дано, тоді, мабуть, треба надати йому друкування. Про унію нічого не знаю... і я поганий історик. Історію цю добре знає Коялович – інспектор академії. З ним би переговорили, якби не йдете проти нього. Він одну частину ще при мені надрукував. Чи друкував далі – не знаю. Церква керувалася завжди соборно. Собори писали закони, а пастирі виконували їх, і в такий спосіб правила Церква. Псалтир тлумачити – можливо, прийде полювання. І сяду, на почину. Бо всі тільки плани пишемо, а справи ніякої. Можна частинами друкувати - псалмів по 50-ти. Тлумачення не широке. Преосвященний Порфирій переклав Псалтир з грецької та друкує у «Працях Київської академії». Адже він костромич. Коли б він надумав і весь Старий Заповіт переказати! Я здоровий. Слава Богу. Всіх вам благ від Господа бажаю! 1095. Ще до справи захисту перекладу LXX Переглянув писане преосвященним Агафангелом і зробив свої нотатки 150 , які підуть тяжкою – з додатком і брошурок моєї статті. Одну думку забув відзначити: пророцтва ясніше. Але вони взагалі зрозумілі й у 70-х. Євреї, проте, які могли, пророцтва зіпсували, особливо ті, які наводив апостол. Пам'ятаю одне: не даси преподобному Твоєму бачити винищення. У євреїв: не даси преподобним твоїм бачити труни чи рову... Таких пересудів багато. Взятися за Псалтир – можна. Лінощі все долає, але може. Готуюсь до суперечок, перечитуючи Економоса. Що за чудовий чоловік – цей Економос! Як він відгодовує лукаву протестантщину?! З преосвященним Агафангелом мені незручно розмовляти. Він застарів у своїх по цій темі думках, і важко його переговорити. Будьте здорові та веселі! Всіх вам благ від Господа бажаю! Відбиток статті Зедергольма надішліть. Я не маю 1874 р. «Душекорисного читання». 1096. Після прочитання критичної статті проф. Горського щодо порівняльного гідності текстів єврейського і LXX тлумачів Два листи ваші отримав разом. Негайно прийшов і «Православний огляд». Перше враження від неї дуже неприємне. І відповідати не думав. Він усе переплутав. І спростовує свою думку – про виняткове значення перекладу 70-ти. Але далі, розбираючи мої пункти, допустив деякі звороти промови погані. Відповідати йому за тоном не слід. Думаю, крім нього – написати деякі доповнення до своєї статті, в яких і буде відповідь. З самим Горським не можна дітей хрестити. Але треба відбити погане враження, яке може залишити його стаття. Це можна зробити незабаром, але до січневої книжки «Читання» навряд чи потрапить. Але я поспішу. Серйозної відповіді Горського мова не варта. Прочитайте уважніше та побачите. Вона туманить із першого разу. Лист Лаврова повертаю. Він православний. І багато таких: але вся вчка майже омазорілася. Я здоровий. Холоди заважають вийти на балкон. Підеш – завжди застудишся. І катар мій почне мене нудити. От і нідеш на подвір'я. Біда не велика. Трохи посоловієш. Це свято на подвір'ї. Вітаю. Привітайте і тих, хто потрапить під руку. 1097. Рішення не відповідати на статтю Горського. Плани захисту перекладу LXX Насилу я зібрався з силами надіслати вам витрачені вами на мене гроші. Вони підуть у спеціальному пакеті. Дякую. Писати відповідь Горському не стану. Давно покинув. А додам до колишньої статті кілька рядків, подібних до тих, які написані у відповідь преосвященному Агафангелу. Ними проясниться вся справа. Горському ж відповідати незручно через багато у нього мовних оборотів, яких пропустити не можна, а торкнувшись, вступиш у суперечку, схожу на лайку торговок. Мені спало на думку – сісти й перекладати Біблію по 70 з грецької, із зауваженнями в виправдання грецького тексту та в осуд єврейського. Чи піде ця справа, не знаю, але в голові засіло і крутиться. Чути, що м-т І-р гнівається на мене за статтю. Що серчати? Я писав про нього ще з Тамбова. Відповіді не було. І тепер спочатку думав до нього писати, але передумав. Зв'яжеш тільки себе, а толку ніякого не буде. Ось і надумався крім його дати оклик. Якщо ви щось почули, не приховуйте цього. Надішлю своє доповнення до “Душевного читання” - у січні. Він буде опублікований у лютневій книзі. У січневому номері він просив надрукувати, що відповіді Горському не буде, через його велику вченість. Дай Боже здоров'я і помилуй! 1098. В тому самому випадку і про різні предмети Напишу і напишу кілька рядків, на додаток до попередньої статті 151. Перший – виписка зі статті спочилого єпископа Московського. Другий – з Економоса: що за Біблія була в руках апостолів? Який вони передали Церкві, а який завжди використовує Церква? По-третє, як вони сьогодні дивляться на єврейство на Сході? Цих статей буде цілком достатньо, щоб пояснити це питання. Немає потреби перераховувати пошкодження масоретської Біблії, тобто сучасної єврейської Біблії. Це довга і суперечлива пісня. До кінця не дійдеш. Один так, інший інакше. Батько Арсен там у вас? А я писав до нього на Афон, через Одесу. Можливо, лист дійде до нього. Але як дійде, передайте йому, будь ласка, що я зовсім не проти, щоб він друкував збірку. Тому повертати мені рукопис нехай почекає, поки отримає листа. Там прописані умови, які не згодні з його витівками. Що гроші надіслав, який збиток... Вживайте, куди знаєте. Я ніколи не затримую у себе грошей і все розмотую. Тож їх тримати, коли трапились. Надішліть, будь ласка, службу на 25-е, про яку писали. Дуже бажано подивитися, в чому справа. До речі, і нотатки на неї прикладіть. Впорайтеся, будь ласка, чи є в Синодських лавках Біблія грецька, видана Синодальною друкарнею 1820 р. Це Олександрійський текст. Ватиканський у мене є, і Тишендорф, а цього немає. Поправтеся, будь ласка, мені потрібно її виписати. Псалтир з грецької переклав преосв. Порфирій. Друкувалася в Працях. Він земляк ваш. Наказайте йому видати особливо. 1099. Авторська безкорисливість святителя. Прохання про надсилання фарб Я попередив вас – відповіддю на вашу пропозицію! Нехай друкують. They give me two hundred copies, but they want to send me money, but they don’t want to. Це не включено в мої розрахунки. I yield to them this prayer for the sake of my many sins, and not for the sake of profit. So I wrote to Odessa to Fr. Arseny - but he wants the collection to be given over to the monastery forever. This cannot be resolved now. We need to finish it, then think about a concession. Write the preface you want. Я забув, яку я написав. I remember something was promised there. Чи не краще було б викинути? About the money sent to me. When you have extra ones, you find something you need, buy it and send it. Currently I need a set of watercolor paints of the best quality - the smallest - with 6 colors, but the most well prepared. В коробці та з необхідними аксесуарами. Let o. Арсеній подарує мені такий скарб. I wish you all the best from the Lord. Bow to Fr. Arseny. I have not yet received the January book “Soulful Reading”; When I receive it, I will send my new lines. How not to irritate your St. Petersburg officials. 1100. About changes in the service on December 25. Postponement of writing a controversial article I received what was sent! дякую Дуже шкода, що в службі чи власне в молитві опущені важливі рядки, але лиха від цього немає. Опущені, добре зроблено для Петербурга і закордонних місій. Які розуміють російську мову французам і німцям дуже незручно чути - буї і звіронрівні, і ін. – але думаю, що це можна було б інакше висловити, а головну думку витримати, бо вона дуже повчальна. Але вже як діло зроблено; нехай. Богослужбові статті – не писання богонатхненне. Їх можна змінювати, не грішучи - маючи на увазі тільки творення, а не розорення. Біблія, про яку я просив вас впоратися, – не ця, що ви надіслали, а грецька, видана якимись греками (здається, Лазарідесами) у Москві – у 20-му році чи близько. Пошукайте, будь ласка. Вона – з Олександрійського кодексу. Ватиканська у мене є. Є й Тишендорфова – синайська. А цієї немає, – бажано мати. Що я обіцяв приписати до колишньої статті, ще не написано; і не встигне бути написано навіть до березневої книжки. Вона тепер уже до кінця. Не поспішатиму. У квітневу пошлю у березні. Постом, при худому шлунку, більше люті – і сили, і ефекту. Нема до чого поспішати; ще встигнемо набратися, з ким має, вдосталь. Передмову до збірки надішліть. Ім'я збирача не слід означати. Визначити тільки – видання афонців. Буде ефектнішим. Арсен писав і фарби надіслав; але надто багато. Всякое добро. З постом вітаю. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. 1103. На здобуття книги ворожого монастирям утримання Запізнився я вам відповіддю на останній лист. Чекав на книгу, яка ліниво їхала. Так ось скарб! Я ще її не перечитав. Але наперед скажу, що відповідати на неї, як живе в глушині як? Цифри проти цифр, де взяти? Сорока на хвості принесе? Нехай місцеві владики наказують настоятелям написати статті про майна монастирів докладні, – і наказують їх надрукувати в «Єпархіальних відомостях». Ось і все! А Синод, куди дивиться? Куди дивиться прокурор? Навіщо синодальні не напруть на нього? Усі поступки та поступки. От театри в пости відкриті: сказали синодальні проти цього що?!.. Якщо всі так поступатимуться, то, мабуть, розхотять і чернецтво знищити. Самовладдя розігрується, коли не зустрічає протидії. Це скрізь! І в самого уряду. Та що ж вийде з того, що монастирі закриють? Чернець не пов'язаний з монастирями, як душа з тілом. Іншим способом почнуть монашити. Ось, як чорниці, як старі печерники чи пасічники. Будуть робітники будинки складати, – і жити по-чернецькому, – як народилися Арзамаська громада тощо. Можливо, і краще буде. Тому – жахатися тут нема чого. А будь воля Божа. Не стали шанувати монастирі від того, що ченців не шанували; а ченців не стали шанувати заради того, що ми, ченці, стали нікуди не пані. По собі суджу. Мене слід поленом вигнати з монастиря. Треба б підняти дух чернечий. Але як? Великі старці-засновники монастирів передбачали це... Робити нічого. Дух світу набирає сили! Усіх охоплює. І ось де корінь. Протидіяти йому має Синод. Господи помилуй нас. Я писав у «Душекорисне читання», у квітневу книжку не пішло, буде у травневій. Декілька рядків написав і до «Церковного вісника». Не знаю, чи це буде надруковано. Переглянувши книгу, подивлюсь, можливо, і напишу що. 1104. Після друку статті на захист перекладу LXX. Різні відповіді та відгуки Дочекалися нарешті ми статті. Отримав я й відбитки. Надішлю - побільше. Дайте комусь. Що вона породить? Якого Горського викличе? "Церковний вісник" щось не друкує. Тим часом там справа прописана, хоч не широка. Можливо, редактору і не зручно надрукувати через те, що над головою – заправник перекладу. Так забігайте якось до нього і візьміть. Куди її? Думаю, туди ж, у «Душекорисне читання» і перешліть. Я пишу про це до о. Василю. І потім наполягатиму все на тому, що Церква повинна слухати, і її напрями змінювати не слід. Вас все трощить Корецька. Що робити? Попрацюйте. З красунь жодної не знаю, яка була б гожа у настоятельки. Дивна це річ! Не поспішайте, однак, змінами... Потихеньку, щоб шуму менше було... Чи нема де готівкової справної ігуменії. Тоді змінити легше, ніж змінювати. Розкольники каламутять наших законодавців. Хай пригадують, що пригадають. А молоканам хочуть дати те, чого вони не потребують. Молокани – не нешкідливі… як і безпопівці – і штундисти. Туреччини точно незлагодити. Але я боюся, щоб європейські друзі не побилися. Почнуть кричати: а мені, а мені, і піде гармидер. Боже борони. Я здоровий, чого і вам бажаю, з придатком повсякчасного спокою та веселолюбства. Народилося побажання – подивитися, що це є «Громадянин», – і надіслав гроші, давно-давно. Була місячна заборона «Громадянину», але вона, мабуть, закінчилася вже. А «Громадянина» все не шлють. Чи не будете проходити повз цього пана, штовхніть його під бік, сказавши: Що се! 1105. Пориви до подорожей. Ще до справи про захист грецького тексту проти «мазоретчини» Що ж це ви замовкли? Мабуть, розгулюєте десь. Таке щастя людям – гуляти! і мене часто пориває. Так би й махнув – то у Вороніж і Задонськ, то до Києва, то на Афон, то навіть до Єрусалиму. Ось яке непосидіння вселяється тому, хто пішов на спокій. Справа це чи зліва? Будьте ласкаві розібрати. «Душекорисне читання» надрукувало, що надіслано було. Відбитки обіцяні, а ще немає. Надішлю, коли отримаю. Я писав і до академії, до «Церковного вісника». Не знаю, чи надрукують? Якщо не надрукують, я просив передати папірець вам, а вас прошу прийняти і поберегти, чи годиться куди. І її можна в «Душекорисне читання». Сперечатися так не хочеться. Мазоретники всі роздираються від зусиль. Петербурзький листок мій говорить саме не про це - про те, що нічого їм надуватися і вихваляти свою мазоретчину. Не в тому сила, що там і там менше в єврейському, а в тому, яку Біблію мала в руках Церква. А вони все своє… літери та літери. «Добротолюбство» чи рухається? Бажаю йому успіху. Але збірки не оголошуйте. О. Арсен писав, що всю опіку про це просив прийняти вас. Допоможи вам Господи! Я здоровий, а я надіяюся на Господа. Київський владика відійшов духом! Так і озирнутися не встигнеш, як покличуть. Подобає бо робити справи до день є. 1106. При посиланні відбитків захисної статті. Відповідь про розумну молитву, розкольників та інші предмети Надсилаю вам відбитки статті, що в «Душекорисному читанні». Дайте Степану Онисимовичу – 5 чи 10 – для роздачі… і самі роздайте… кому знаєте. У «Церковний вісник» ще писав ширше все про те саме. Якби надрукували! Яка розумна молитва з IX століття? - Розумна молитва споконвіку. Немає іншої молитви, як розумної. У нас заходила мова не про розумну молитву, а про художнє виробництво молитви Ісусової, – що несправедливо називається молитвою розумною. Коли розум розмовляє з Богом у серці, ось і розумна молитва! Мистецтво ж всяке домішувати до цієї справи не слід. І цю статтю треба зовсім залишити. Не сперечатися і не згадувати про неї. «Добротолюбство» йде дуже ліниво... І це має соромитись С.-Петербург. Для мене, однак, це все одно. У нас спека, і я лінуюся. Написав, однак, для розмови дещо зі 118 пс... і кропаю тепер потроху до Римлян. «Громадянин» шлеться. Так це хороша людина. Дай Боже йому здоров'я... Він би щось махнув – про Біблію... Або ви вийміть, що на думку спаде зі статті в «Душеп. чт.», і передайте йому. Він щось згадував про це. Але ні те, ні се. Потрібно, щоб він говорив по-православному. Про розкольників, – чи пільги їм! Можливо, на краще. Через кого буде діяти на них. Потрібно дозволити їм – свою семінарію та академію заповідь; – підуть із цих краплі, – і все перевернути догори дном… розкольницьке розумію. Розкол тримається крайнім невіглаством. Коли з'ясуються умови порятунку, – з'ясується і те, що всі розкольницькі догмати – не догмати, а пустка! І кінець розколу. Молокан та штундистів даремно зараховують до розколу. Це наші протестанти! Незручності, які ви зустрічаєте, є доказом, що справи ваші не худі і солоні ворогові. Він і піднімає гори перепон. Чоловіки і кріпіться! Будьте здорові та веселі! Що ж ви мені нічого не сказали про Біблію грецьку – Олександрійську, видану у нас Лазаридами – у 20-ті роки! Чи можна її де дістати? І як! Вона була здається у синодських лавках. Подивіться. Благослови вас, Господи, всещедрим Своїм благословенням! 1109. Про архім. Лаврентії Ви вітаєте мене з іменинами. Дякую за доброзичливість, але я іменинник великим постом – у березні. Зарахуємо за попереднє. Про батюшку отця Лаврентії я найменше знаю 152 . В академії я бував у нього часто; але про обставини його майже ніколи не йшлося. Зазвичай яким ви його бачили, такий він завжди. Головне у ньому – безгнівні. Образ лагідності. Я жодного разу не бачив його розгніваним. Іноді він буде ніби сердито говорити, але тон промови завжди зраджував йому і показував, що це він надує розсерчати, та не вміє. У семінарії я його вже не застав, чи був у словесності, по-тодішньому, і до богословів увагою своєю не підносився. В академії він жив дуже самотньо, нікуди майже не хаджував. Всі будинки та будинки. Коли якесь свято по товариству, він скаже… прийду, прийду… а другого дня вибачиться; зовсім зібрався було, та завадили... Фраков терпіти не міг, все лаяв їх і сороміцьку байку про них вигадав. Був більший постник... і в особі наче повний, а тіла зовсім майже немає. Живота немає, – упав. Коли одягне фрак, і вийшов як дошка, підчегарий... Підрясник і ряса все скрасили... І став повний. Перший та останній тижні – одного разу тільки обідав у середу на першому... А на пристрасному – у середу та четвер, – і взагалі страви був мізерного, хоч у них стіл був загальний. Одружитися все збирався... Чай, нареченої дві вибирав. Ні, не вдалося... Небіжчик владика Філарет повернеться, бувало, з Пітера і при зустрічі скаже: ну, Макаров, приїхав тебе постригати. Жартома! І таки застриг. Ми часто до лаври ходили... У неділю та свята... Професори всі ставилися до нього з повагою... Він був чоловіком поради – і втіхою. Більше нічого не вмію сказати. Чудовий чоловік! Про розумну молитву... Добре було б писати, та сил немає. Це треба чоловікові-молитовнику зробити. Ось преосвященний Ігнатій писав. Нехай задовольняються цим... А оптинський Макарій в одному листі дуже небажано поставився... до тих, котрі чіпляються за цю справу з химерними прийомами. Стань правду говорити, треба зневажити ці прийоми... Але тоді проклянуть... і зі світу зживуть. Краще мовчати. Хто це оптинець, на який ви чекаєте? Чи не Зедергольм? Як його ім'я? І задля чого він жодного разу не згадав про багатогрішний вишинець? Збірник допоможи вам Господи покінчити. Час! Час! Що ж Арсен? Довіра втратив, чи там потрібний?! Що не їде? 1110. При наданні нової передмови для духовної збірки. Про свої письмові праці. Прохання про «Російський архів» Колишня передмова нікуди не гірша. Абияк скрапав нове, і хоч воно теж не принадність, але все краще за минуле, принаймні смиренне. Проводжу його, – і прошу покірно – його надрукувати замість колишнього, що під лавку. Мені думається в кінці його не погано б докласти наступне: «Супроводжуємо нашу збірку щирим бажанням, щоб любителі духовного читання знаходили в ньому те, що хотів вкласти в нього для них укладач» (неодмінно треба додати). Здається, що треба докласти: інакше там мова залишена, начебто без кінця. Щодо підпису укладача, то його не повинно бути ні в якому разі. Це входило до умов передачі видання афонцям. Ваша пропозиція – скласти алфавітний покажчик настанов, – добре пропонуєте. Але мені, здається, це треба зробити наприкінці всього видання; тут же воно поки що мізерно буде. А праця чимала. Адже це єгипетська робота. Наприкінці, якщо я полінуся, знайдемо когось. Усяк тоді треба, а не тепер. Ще – у ряді надісланих аркушів – немає – 15, 16, 17, 18 – зі сторінки 224 до 289... Наказайте надіслати якнайшвидше. Відкладу на той час перегляд, щоб усе переглядати одним духом. Ось одна книжка добігає кінця. Якщо піде це добре, треба поспішити виданням другою: яка вся готова... Статут св. Кассіана друкували вже в «Тамбовських відомостях». Я думав видавати його особливою книгою, але він уже видається. Чому статут надрукований у ряді статутів, а з іншого зробимо витяг і помістимо у третю чи далі книгу. Найбільше мене займає – привести в систему – пам'ятки, Лавсаїк, Лимонар, історія боголюбців. Патерик видання «Душекорисного читання» – і мій із св. Сави... Це буде, як уявляю, щось дуже цілісне... Повна картина подвижницького життя. Але це праця, можливо, цілого року, а може, й не одного. Вислови усі зневажливі; але коли вони розставлені, то видаються купою піску. Згуртувати їх або поєднувати, як цементом, яким планом, добре буде... Все стане на своє місце... Нині до Коринтян закінчено. Відіслав друге. Бо до Римлян ліниво йде ... зупинилося на 7-му розділі .... Ось знову піде черепашого ходом. Видання ж валове думаю почати, коли всі послання проштовхну. Тоді всю старанність присвятимо їхньому виправленню. А смерть за плечима. Господи помилуй! Ну – що робити? Після хтось закінчити нескінченне. Зробіть милість, допоможіть мені. Ось у чому річ. Мені бажано мати «Російський архів» у повному складі… з 71 року випишу від видавця, а з перших років, – видавець відсилає отримувати у когось у Пітері, в Апраксиному дворі, у книгопродавця Ваганова, – умов не прописує… за якою ціною і як пересилання. Забігайте коли мимохідь до цього пана, впорайтеся і скажіть мені. Чи не можна там же отримати й інші видання при «Архіві» колишні, окремо від «Архіву»... XVIII століття... З колишніх років до 71-го у мене є лише 67-й та 68-й... Вітаю з постом. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. І забув було: у заголовках не треба згадувати – нове… а просто: «Добротолюбство», у російському перекладі, з доповненнями до нього. Ціна - 3 руб., дорого. 1111. Занепокоєння святителя при слуху про надруковану у духовному журналі німецьку статтю про Святу Трійцю Н-лай В-віч! Статтею про Св. Трійцю нехай займуться компетентні люди. Там вийшли – протоколи петербурзького відділу любителів духовної освіти з якимись додатками німецьких статей про Пресвяту Трійцю… Надішліть мені її скоріше. Там вірно є щось нечисте… Наткніть інших на цю книгу, щоб звернули увагу. Німці не можуть міркувати по-православному. Усі брешуть. Правильно, і вміщений там Ланґе бреше. У них усі… Бог розвивається. Бог, що розвивається, не є Бог: бо такий у кожний момент стає не тим, чим був. А істинний Бог завжди є те, що є. 1112. Про те саме. Бога не можна називати таким, що розвивається Н-лай В-віч! На що ж це ви надсилаєте мені «Християнське читання»? Я просив вас прислати не це, а збірку протоколів петербурзьких ревнителів духовної освіти… до яких докладена у перекладі стаття – німецького богослова Ланге про різницю православного вчення про Пресвяту Трійцю з німецькими мудруваннями. Я припускаю, що в цій частині цієї збірки проводиться мудрування, схоже на мудрування, що у статті «Християнського читання». Так ось що надішліть. Книга ця продається у Корабльова. Йому і доручіть надіслати якнайшвидше. А «Християнськ. чт.» я вам поверну. Що стосується статті «Християнського читання», то вона не вимагає строгого спростування, а лише нагадування, що Бога не можна називати таким, що розвивається. Уся стаття на цьому стоїть. Що не рядок, то Бог розвивається. Бог, що розвивається, не є Бог. І якщо Св. Трійцю пояснювати з поняття про розвиток сутності божества, то треба припускати, що спочатку проявився Син, потім Дух Святий… І увійде момент часу у стосунки осіб Пресвятої Трійці… чим принижується православне вчення… Бо за цим вченням Бог завжди є Отець, Син і Дух Святий. Ні Син, ні Дух не починали бути, а суть собезначальні Батьку... як і в церкві співається: «Суспільне Слово Отця і Духа»... та ін. Всіх вам благ від Господа бажаю! Будьте здорові та благодушні! 1113. Відгук з приводу війни з Туреччиною. Благословення «Громадянину» Дякую за молитву з нагоди війни. Все слава Богу! Молімося. Щось нам завтра пошта принесе... Ви такі щасливі. Новини у вас все відразу після народження стають відомими... Ми ж знаємо тільки ще, що Государ збирається їхати до Молдови. Благослови, Господи, шлях його! Насилу дочекали... Бо це означає, що дорога війську згладжена за Дунаєм. Марш! Марш! Бог на допомогу! - Другі наші солдатики! Мещерський князь добре катає – у «Громадянин». Побачите його або когось із знаних йому і вам, – передайте йому благословення Виши на здоров'я тверде про все, що стосується нас, православних. Рците... що всі православні з ним заразом... Пасостница (Англія) погоджується на незалежність Румунії... припускаючи поставити її під загальне запорука держав... як Бельгію... Мета в неї та, щоб зовсім відгородити Росію від Туреччини, - і вона не могла б так вільно проходити до Туреччини як тепер, - з однією угодою взаємною з Румунією. Треба затягувати пісню, що Румунія отримає абсолютну незалежність без запоруки, щоб вона як тепер, так і у будь-який час могла укладати угоду з ким хоче. Нам необхідно взяти до рук вхід до Босфору з боку Чорного моря. А то всяка погань… мало-мало сварка, вривається зі своїми кораблями і гризе наші околиці. Спаси вас Господи і помилуй! Моліть Бога за мене грішного! 1114. Почуття з приводу війни з Туреччиною. Штундистська пропаганда В. Чичеріна та прохання про її припинення Благослови Господи ваші клопоти по господарству! Війна наша йде… але як повільно? Терпіння немає чекати. Хотілося б, щоб якнайшвидше штовхнули турку, – і дух геть. Але там – в Азії – щось не гаразд. Якщо не хитрість, то... Допоможи Господи, - навмий воєначальників, надихни воїнів. Якесь лежить у мене на душі неспокій. Якщо можете, допоможіть не мені, а справі. Діло ось у чому. Чули про якогось Василя Чичеріна – колись радника французького посольства. Він богомол, і наткнувся там на якусь секту, захопився, і став навіть щось на зразок їхнього попа. Його там запрошували залишитись, але він відмовився, сказавши: у мене є рідна Росія; її треба просвітлювати, і ось, залишаючи службу, він тепер у Росії ревнує своєю сектою. У чому його вірування не розбереш, але видно: неправославні. До церкви не ходить, не причащається, від ікон рило верне, тощо. Усі з Євангелієм чи Новим Завітом. Штундист – справжній. Але справа не в цьому. Хай собі хоче. А ось у чому! Він поїхав на війну – не воювати, а спокушати православних. Шурхатиме він по лазаретах. І як там найбільше можна зустріти душ, розташованих слухати про спасіння душі, то він і сподівається запліднити через це свою секту. Абаза – головний розпорядник у лікарняній частині, був віце-губернатором у Тамбові – та приятель сімейства Чичеріних. Сестра Василя Чичеріна за Еммануїлом Наришкіним. Сей Еммануїл з дружиною на свій рахунок (дуже багатий) поїхав піклуватися про хворих і про себе в Кишиневі (представлявся імператриці). Так бачите - Абаза з дружиною та Наришкін з дружиною - найвпливовіші особи по лікарнях. Під їх заступництвом Василь Чичерін спокушатиме православних, спокушаючи їх у свою секту, пірнатиме лікарнями... з Євангелієм, зловживаючи їм на згубу душ. Вдача він тихого і все про Спасителя говорить. Це не погано, але що звідси виводить він – погано, – ні церкви, ні обрядів, ні святих… а про ченців – не поминай... Тепер вам д.б. очевидно, що є небезпека для православних душ, і є через що потурбуватися. Що робити? Потрібно влаштувати, щоб Василя Чичеріна звідти випровадили, незважаючи на те, що тримає Євангеліє в руках, – без жодних застережень. Якщо відомі вам особи, через які можна діяти, так і скажіть їм, щоб, - чи спитати захочуть про Чичеріна, або прямо розпорядитися висилкою, - діяли крім Абази і Наришкіна, і навіть не звертаючись до них з цього приводу: бо хоч вони навряд чи, з індий, не видадуть його, хоч і знають провину його. Ось вам завдання! Дозвольте вирішити її найзадовільнішим чином. Більше нема про що писати. 1115. Ще про Чичеріна та його поплічників. Відгуки та міркування про хід воєнних дій з Туреччиною Чи добре ви покарали пр. Павлу, щоб вів справу потай від Наришкіна і Абази ... Наришкіна вже була в нього, виманила у нього грошей, спочатку 100 руб., А потім ще 200 ... Вона використала їх на справу, але підуть вони під ім'ям її власних, хоч вона і не скаже. Але як нікому не скаже, що стільки пожертвував пр. Павло, а тим часом і свої витрачатиме, то й ці підуть під її власними. Вона така вкрадлива і так уміє водити за ніс, що її в Тамбові інакше не звуть, як лукавою. Цей бік розписую ось для чого! Якщо ви хоч мало натякнули пр. Павлу, що писав до вас, то лукаво вона неодмінно виманить у нього і він це їй скаже. Тоді як мені відбояритися?! Але, м.б. цього не буде. Ймовірно, у нього був (у пр. Павла) і сам єретик Василь, – і вів солодкі промови; а м.б., і не був, тому що він усіх нас вважає то забобонами, то худовірами ... справи не розуміють. Ви згадуєте про 12 р. Чичерін молодший за той час, – і набрав мудрості під час якоїсь прогулянки Бельгією чи Нідерландами – це не дивно. А війна йде... Бажалося б, щоб йшла краще, але, мабуть, настільки в нас вистачило розуму. Воїнство наше молодецьке. Даруй Господи вождю нашому розум – розпорядчий. Вчора чутка дійшла, що Плевна нарешті взята і що побито 30 тис турків. Хоч це взагалі про вибули з ладу, але все ж таки це дуже втішна справа. Якщо це військо засмутять, то далі ніде не буде зупинки... День-другий - і Софія наша, а там по дорозі Філіппополь - і Адріанополь... куди стягуються турки... куди і наші, мабуть, потягнуться в більшій кількості - через Шипку... Благослови Господи.... щоб тут винищити війська чи загнати їх у фортеці. Помилуй нас, Господи, і зрозумій! 1116. З приводу чуток про визнання незаконних шлюбних співжиття Написати про шлюб щось благослови вас Господи. Допомогти вам нічим не можу. Там у вас усі джерела мудростей, і земних, і неземних. Черпайте. І предмет цей завжди був чужий мені. Таїнство шлюбу негайно повинні приймати всі християни, як християни. Але уряду хтось заборонить – визнати законним і беззаконне співжиття не цих беззаконників заради, а заради їхніх дітей, нічим не винних у беззаконнях батьків своїх. Для забезпечення їх – потрібні будь-які постанови: бо беззаконня їх зростає і шириться... Церква має лише прохання до уряду – не робити нововведення… і потім тих, хто вступає в співжиття, крім церковного відання визнавати беззаконниками і піддавати відповідним епітиміям, вимагаючи, щоб розійшлися. Якщо не послухають, то залишається лише визнати їх – язичниками та митарями. Дай Бог терпіння і мужність церковної влади з твердістю з'ясувати це… що тоді половину Пітера і Москви – треба буде мати як язичників і митарів... Але ось війна зробить Государя ще православнішим, і він не допустить нововведення такого. Дивуюсь подавати думку на користь нововведення! Такі собі голови?!.. Нема кому їх милити!.. 1117. Хвороба про афонців. Про хід воєнних дій із Туреччиною Афонців пощади, Господи! Шкода буде, якщо пройдисвіти греки візьмуть все в свої руки і все порозганяють. У результаті треба взяти половину Афона для росіян і половину для болгар. А греки нехай дивляться з-під їхніх рук. Чи бачите, як в Азії наші відзначилися?.. Задунайським завидно, і вони надуваються спочатку Османа живцем упіймати, а потім також або на таку долю піддати і Сулеймана. Допоможи їм Господи! Зимівку треба тримати нашій армії в долині Мариці... перед Адріанополем чи навіть Константинополем. Амінь! Амінь! Амінь!.. 1118. До історії книжки «Що духовне життя» У мене ось що є – нещодавно змайстроване. Листи про те, що є духовне життя і як на нього налагодитись. Числом 80, на 19 з невеликим шестилистових зошитах. Багато тлумачено, але ще не все. Передбачаються ще дві такі пачки. Запитання: як їх друкувати? Думав послати до «Душекорисного читання», затягнеться одна ця частина року на півтора. Думав у «Домашню бесіду». І там також. Доводиться особливо друкувати. Як же? Самим? Або афонцям запропонувати? Пишу до Арсенія. Як він надумає… Чи знаєте, від чого Арсен упиратися став?.. Колись я писав – спокусити афонців – надрукувати не пам'ятаю що. Він і думає, що коли пропонують йому друкувати, спокушають його. І відчужується. Листи ці – мені здається, не без інтересу... Писано до юної красуні. Видання має бути безіменним. Так ми стикалися з красунею. З писаних листів тут мала частка. Більша частина знову складена. Наступна частина вся знову складена буде, але ця буде писана після 2 год. «Добротолюбства». До преосв. Павлові не пишіть більше. У нього з Наришкіною лади великі. Отже, нема чого писати. Залишимо на волю Божу та розуміння істини православними воїнами. Інший так лякає цього апостола, що й зубів не збере. 1119. Випадки доброї смерті. Щодо чуток про укладання миру з турками Кончина Казанського дуже повчальна. Це Ангел-Хранитель йому вселив так влаштуватися. Нещодавно в Арзамасі один купчик також помер. Ходячи приготувався до смерті; сповідався, причастився (і олією соборували, не пам'ятаю, чи так) і всім розпорядився. Всі не вірили, що смерть підходить, хоч він і застудився, але коли все він налагодив, почалися корчі, різь усередині… до забуття… і дня через три відійшов. Що ж це ви такий непосид стали? - На старості років люди бувають нерухи, а ви пурхаєте, як птах. Світ – слава Богу! Не знаю пунктів. Чутка є, що Солунь та Афон болгарам дістануться. Нашим радість, а греки, не бійся… зуби точать. Як же управління буде? Адже – Афон схожий на ставропігію патріаршу? Або владнають ще! Я вже привітав Арсенія та всіх афонців у його обличчі. 1120. Політичні міркування результати війни з Туреччиною. Щодо справ, що розглядаються в Синоді. Куди гне політика? Здається, що конференція не буде. Чому я дуже радий... Ніхто не хоче сказати: згоден на зроблене Росією... але й битися за це не гаразд... Мовчки й пропустять. А час затвердить та узаконить зроблений. Здається, такий буде результат. І результат найкращий, за справжнього стану справ. Але придумайте, як би вразити Англію? Так і хочеться її вкусити, щоб заверещала не добрим матюком. Вона – найбезсовісніша с-на! Тому, про що трактують секретно в Синоді, бажаю розумного і корисного для Церкви рішення. Але хто знає, чи не корисніше буде визнання розкольницької ієрархії? А шлюби? Біда – шлюби. Зовсім розхиталися у нас. Бог нехай влаштує все на краще. Рятуйтесь і за нас Бога моліть! 1121. Звідки зло у світі. Чи були вільні занепалі ангели? Де перебувають душі до народження? Про сновидіння. Патріотичні пориви Даруй вам, Господи, скуштувати радості воскресіння Господнього та сили Його долучитися. Що це ви якусь філосівщину затягли, і нагородили таких питань, що й розуму не додаси. 1) Звідки зло у світі? Не від Бога, а Богом попущено, бо мета, для якої світ створений, і зі злом може бути досягнута, як і без зла. Джерело ж зла – у волі, яка не хотіла підкоритися волі Божій. 2) Занепалий ангел був вільний? Звичайно. У Писанні, де йдеться про ангелів, скрізь говориться так, що не можна не бачити, що той, хто говорить про них, визнає їх вільними. Говориться ще, що Бог не пощадив ангелів, що згрішили. Якщо не змилосердився, – визнав їх грішними довільно. Вони ж називаються непокореними. Отже мали свободу підкоритися. Ангели, що дотрималися свого чину, вільні й пащу, але не захочуть цього через велику кількість благ, укушених ними від покірності волі Божій. Занепалі називаються такими, що не дотрималися свого чину, не підкорилися. Отже, їм явно сказана була Божа воля певна і певна вказівка ​​справ, подібно як Адаму в раю. А яке воно не видно ніде. 3) Де знаходяться душі до народження? Душі не є. А як вони починають бути, не знаю. Я розрізняю в людині дух та душу. Душа - така сама, як у тварин, і виходить природним шляхом від батьків, як душі всіх тварин - із землі, з якоїсь світової душі спочатку, а потім природним шляхом. Але ж душа не стає через те матеріальною. Дух вдихається Богом, як спочатку. Бо продовження тварин є повторення їхнього початку. Все, що є в людині, що спрямовує її від землі горе, належить духові. Про це – надруковані листи трактують, – про значення, тобто духу, а не про походження. – Найкраще рішення є: душа є на світ, як і вся людина, так, як Бог щось знає. Про сновидіння якісь батьки говорять, не пригадаю. Вони не вподобають до них. Подивіться у Варсанофія та Івана, у Ліствичника. Здається, Ісаак Сиріанін має. Дуже приємно чути, що такі питання займають суспільство. Але чи не криється тут бажання – підірвати віру, виставивши нерозв'язні протиріччя. Віра – не всезнання, а лише вірне знання та володіння тим, що необхідно для спасіння. Віра рятує і мудрець робить тільки в справі спасіння. Інша мудрість чи буває при ній, чи не буває – справа байдужа. Що ж ви воювати чи миритися збираєтесь? У мене войовничий настрій! Англійців би побити і австрійців. Шкода, що я не Бова Королевич. Хоч би шапку-невидимку та килим-літак дістати. От би погуляти англійцями. Першого Біконсфільда ​​схопити за волосся і ну тягати над Лондоном. Потім, покинувши, прогримів би: всім вам буде те саме за ворожість до Росії. 1122. Про сучасну політику Політичні відносини – неприємно діють. Але, здається, є надія, що все нарешті владнається добре. Даруй, Господи! Військові, бач, так і засукають руки. Битися і битися треба, коли потреба змусить. Я благоговію перед діями нашого уряду у всьому ході справи. Благослови його, Господи, успіхами, як воно мудро та терпляче веде справу. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. 1123. Про тлумачення на послання Римлянам. Суми про результати берлінського конгресу Послання до Римлян кропаю потроху. Догматична частина закінчується. А та простіша. Приходить на думку спробувати самому надрукувати це послання, не віддаючи до журналу. Пристрасть велика річ вийшла: стопа ціла вийде у рукописі. Ось уже 47 зошитів. У перечистці, можливо, помаліє, а можливо, і побіліє. Друге до Коринтян вишлю, коли повідомите. Прочитав, що напрацював конгрес. Тяжко, вкрай важко! Це нам; а що Государ!? Хай втішить його Господь! Але, мабуть, інакше не можна; мабуть, небезпідставно боялися коаліції – проти нас. Почни нову боротьбу, і все можна втратити. А тепер хоч частину утримано. Конгрес, мабуть, не про користь народів, що звільняються, клопотав, а все спрямовував до того, щоб принизити Росію. І по всіх пунктах без жодної потреби зробив урізання. Яка була потреба урізувати вимовлене для Чорногорії та Сербії чи у нас вимовлене в Азії? - Жодної. А Болгарії поділ ні для чого, як для того, щоб вона ще стала приводом для війни... Але Господь знає, що будує! Правильно, так краще, і благословенна буде воля Його. 1124. У справі видання тлумачення на послання Римлянам. Припущення про складання догматичної збірки Все чекав, - ось-ось ви вернетесь до Пітера і дасте знати, як обіцяли ... але вже скучив, не маючи так довго вести від вас. Ви виявляєте бажання видати послання Римлянам. Дякую. І не відмовлюся докучати вам цим свого часу. Але гроші маю. Тільки видавати тепер не доводиться. Потрібно спершу закінчити всі послання, тоді зачати валове видання – в одному форматі, одним шрифтом, а головне – після ретельного перегляду. Тепер поки що тлумачення йде начорне. А потім – набельне. Чому наважуюся знову віддати друкування послання до Римлян у «Душекорисне читання». Поки воно закінчить друкування, – я, можливо, встигну і всі інші послання протлумачити... І тоді вже засяду – найсуворіше переглядати, виправляти, робити нитку та інше. та ін. І видавати. Так вирішено. Але Послання до Римлян пошлю до «Душекорисного читання» вже після того, як закінчу його все. Тепер справа йде наприкінці XIII глави. Ще три лишаються. Пишу тільки вранці, і рідко коли більше одного віршика напишеш. А три, то вже колись, – хіба вже запал надто візьме. Адже ось все лінощі. А то треба б догматичний збірник зробити. Стали в нас розуміти про Пресвяту Трійцю і про втілення Бога Слова, і, розумуючи, безглуздя заводять. Потрібно зібрати більше святоотцівських статей про ці таїнства, щоб навчити всіх як слід висловлюватися, говорячи про них. Я вже подумав, як це зробити. Написати історію боротьби Церкви з аріанством, несторіанством, монофізитами та монотелітами. Тут ці обряди будуть всебічно і різноманітно роз'яснені, доведені і захищені... Сісти б та збирати. А матінка лінощі не велить. Що робитимеш? Втім, може, зберуся з духом і прожену цю до... Змучила вона мене. Ви в селі тепер живете і насолоджуєтеся життям, а міське, тим більше столичне, нікуди непогане. Спаси вас Господи і помилуй! Будьте здорові та веселі. 1125. До історії писемних праць святителя та їх друкування. Гребля прорвалася Де ви? Де ви? Я все чекав, що ось-ось ви вступите в першопрестольний і дасте, як обіцяли, звістку. Ні слуху, ні духу. Минулого року за таких обставин я писав до Пітера і помилявся. Тепер пишу до Судислава, сподіваючись не помилитися. Збірник догматичний я, був, почав підготовляти; але він зажадав занадто багато уваги і почав відбивати від тлумачення послань. Бажаючи нарешті з цим покінчити, кинув збірку. Послання до Римлян закінчено. Видавати беруся сам. Чорноробочим агентом буде Альоша. Друкування керуватиме редактор «Душекорисного читання». Спаси його Господи! А поширення вже як Бог благословить. Тепер сиджу та перечитую переписане тлумачення послання до Римлян. Переписано у Тамбові – за очима… і є дещо для поправок. Тим часом розтлумачено половину послання до Колосян і надіслано до «Душекорисного читання». Цього відбитків буде півтори тисячі, тобто повне видання, щоб потім про нього не турбуватися. Подивимося, яке видання щасливіше? Що поширюється худомислість, про це вистачило, чутно, і уряд. Але, здається, гребля прорвалася: не захопиш. Що ви писали про видання випуску відбитками, того виконання на Вище незручно. І співпраця теж такому підприємству не підходить. Вище тепер вся поринула у тлумачення послань. Ну і нехай її блукає тут, як уві сні. Коли прокинеться, тоді надумає, що ще їй нав'язати – Псалтир чи євангельську історію? 1126. Вести про сучасних архієреїв. Праці святителя та немочі. Турбота про видання творів Золотоуста Коханий мій Н-лай В-віч! Славу Богу! Ще милостивий Господь дає нам час покаяння! Збираєтеся до Казані. Бог на допомогу! Той володар – великий владика. І від мене йому засвідчіть глибоку повагу. Що швидше, то краще. Залагодите потрібні – і марш. Чутка прийшла від якогось – немосковського, ніби московський владика ухиляється на спокій. Вибирайте. Кого на його місце. Той, хто написав ту новину, робив і вибір, але невпопад. До Москви – київського, а до Києва – казанського. Буде гаразд. Ви понукаєте на догматичний збірник та Псалтир. Це далекі загадки. Тепер на плечах – тлумачення послань св. апостола Павла. Докінчити, перечистити та приготувати до друку. Тоді й інше переходити. А тут – лінощі. Я загадую те й те, а біса лінощі сидить на плечах і скеля зуби: тлумач, тлумач! Буде не як ти загадуєш, а як я захочу. І ніяк я його пересилити не в змозі. Будете у владики, заведіть мову ось про що. Св. Златоуст у нас виданий задарма – частина від Синоду, частина від редакції «Християнського читання», щось від приватних осіб. І тепер, якби захотів хтось придбати його, не знайде. Отож владика влаштував би видання – або від синодальної друкарні, – або змусивши редакцію «Християнського читання». Переклади вимагають перегляду. Розфарбуйте це. Говоріть і від себе, і від імені багатьох, багатьох бажаючих мати всього св. Золотоуста. Була б ця справа гідна владики! Подбайте. 1128. Про результати наради з очним лікарем. Плевели Редстоку. Відмова від пропонованої служби в Японії Ви, мабуть, тепер у Пітері, і пишу, – і головне про око. Ока ніякого болю не має, а тільки ослабло і наполовину проти лівого гірше бачить. У Тамбові є один лікар – тамтешня знаменитість – у німців навчався. Я туди. Знаменитість у два прийоми досліджувала око – просто при денному світлі – і при лампі з якимись скельцями. І виявила, що в оці почалася катаракта. Підсумок поїздки: сидіти і чекати, поки засліпне праве око. Тоді підрізати катаракту, - і зір може повернутись, можливо, в колишній силі, а може, і не в колишній. Потім ніби і лівий почне сліпнути, – і з ним має пройти та сама історія. Всяко нині нічого не залишається, як сидіти біля моря та чекати погоди. Для операції треба буде вирушити до Москви. Красуня, яку ви бачили в дорозі, гадаю, є Наришкіна – насамперед Чичеріна. Вона писала, наскільки сильно росте Редстокове спокуса, – і всі серед вищих... Ті, хто слухає його, зовсім відпали від Церкви. Доведіть про це до владики. Якщо завгодно, я доставлю виписки з її листів. Владика ваш пише до тамбовського, що о. Микола Японський просить запропонувати вишинському, чи не погодиться він попрацювати у Японії. Вишинський відписав тамбовському, що не хоче: поперек гризе. Сліпому куди їхати? А потім відписав те саме і пітерському. 1129. Клопіт про припинення пропаганди Редстоку. У справі визнання розкольницької ієрархії. Релігійні читання додому Насилу відгукнулися. А я думав, що ви вже не знаєте, куди полетіли. Ну - ось тепер будьте ласкаві ратувати вдома. Виписка про редстокисті – ось! Побачите, що вона дуже багато каже і вкрай необхідне владиці. Мені здається, що краще все розповісти владиці, щоб він усе знав; тільки просити його не казати нікому рішуче, ні хто писав, ні хто передав писане. Знаючи все, він обережніше діятиме. Імена, про які писано, я виніс із рядків і помістив окремо. Залишиться питання, чому я не написав владиці? Кажете: впевнений, що йому набагато більше відомо, до вас же написав так, по-приятельському. А ви владиці передаєте, тому що ці відомості вважаєте дуже важливими. Хоч владика й знає все, але оновить знання й упевниться, що воно загальновідоме. Якщо надумаєте сказати, то потреби немає переписувати; а якщо передумаєте, то треба переписати всю виписку. Імена відірвати треба – і відірвані передати. Бачите, вся біда в попах тих, що мовчать! Треба гайдуків найняти і всіх їх потягати за аксіоси. Московський – не може бути єретиком. Але має погляди деякі речі. Справа не про те, щоб дати розкольникам ієрархію, а визнати існуючу у них. Не Синод визнає, а уряд. Для Синоду їхня ієрархія все залишатиметься мирянськими чинами. Уряд запитує не про те, щоб Синод визнав її, що неможливо, а про те, чи не буде згуби від цього для православних. Це суть питання... Відповісти можна і так, і ні, не порушуючи Православ'я. Справа зовнішня. Можливо, від цього шкода і, можливо, користь. Уряд допоможе розкольницьким архієреям забрати до рук мирян-розкольників... Бо тепер вони влади великої не мають. А потім зіб'є архієреїв у Православ'я. Тоді за архієреями та миряни оправославляться. Тепер же дія на розкол іде роздробно. Це користь! І шкоди буде. Спочатку всі напіврозкольники до них пристануть. Можливо, і з розкольницьких сектантів інші до них звернуться. Як це відразу виявиться, може жахнути. Але потім може піти зворотна дія. Пишучи це, балакаю. Думка моя – contr-розкольницька ієрархія. Тому я не належу до Макаріївської партії. Що ви кажете про занепад духу християнського і в священстві, і в мирянах – це на власні очі діється. А ми спимо, щоб скоріше запанував протихристиянський дух. Он за листами Наришкіної видно, що слід релігійні читання заводити додому. Нуте, зробіть почин! 1130. Перше Додатки до письма від 28 травня 1879 р. Умови, що сприяли поширенню впливу Рідстоку «Чи добре цей величезний вплив протестантський на наше суспільство? Ви скажете – ні. Але річ у тому, що у людей порожніх утворився сильний християнський дух. Цей вплив Редстока 153 змінило весь лад їхнього життя. Якби його не було, то й вони спали б досі занурені в світську порожнечу. Духовенство як не існує тут. Днями граф Бобринський сказав: «Я був до 48 років невіруючим; тільки тепер увірував, завдяки цьому Редстоку». Але як ви дивитеся на ці імпровізовані молитви, які читають світські в зборах? Чи допускає це наша Церква? Чи добре співати протестантські кантики і молитися по-їхньому, уткнувши носа в стілець. Ці кантики починають перекладати і народу. Навіть днями один візник імпровізував. Ви ось що подумайте, що якби не Редсток, то весь цей гурток, що дуже збільшується, забруднював би досі в порожнечі. Найкращі та вищі сім'ї до нього долучилися. Рух релігійний великий. Хоча вони відкрито цього не говорять, але суспільство це у вигляді секти і поза Православною Церквою. Багато хто бажає до них приєднатися, але бояться все ще, чи не засуджено це нашою Церквою. Протидіяти цьому нема кому. Ті, хто говорить духом, у нас приховані. Книжок ніхто не читає. Та й книга когось зверне? Живого духовного слова немає в нас; а потреба є - у когось сильного групуватися, запозичити сили. Бідна Росія! У прибульця Редстока має шукати духовної їжі. Поруч великий потік цілковитої зневіри. Невже не підніметься чийсь голос у Православній Церкві? Форми без духу, які вже давно нашими духовними виставляються, ніякого більше не мають дії, і самі духовні – жодного авторитету. І новомодні священики і ті вже – нізащо. Про все це варто подумати. Не книг учених потрібно, а живого слова людини, яка зупинила б цей потік, підняла б голос, щоб утримати в Православ'ї кращі сили нашого суспільства». На це дещо написано. Але як мудрування Редстока невідомі, то вийшли одні спільні місця. Радимо звернутися до владики. 1132. Припущення про видання настанов про молитву і тверезість. Новий вовк із партії Редстоку – Пашков і заходи до припинення лжеучения, що ним сіється. Улюблений про Господа Н-лай В-віч! Про молитву та тверезість – немає у продажу. Це відбитки із «Тамбовських єпархів. відомостей», і всі вже розійшлися. Думаю додати витяг про молитву зі св. Золотоуста, і тлумачення молитви Господньої переробити в листи. І видати дві книжки. Але коли? Коли дозволить мені моє лінощі. Виїв душу мою Пашков... Ось що дізнаюся з достовірних джерел, чи вуст. 1) Пашків із сестрою та дочкою – роз'їжджають усюди – і проповідують… залазять навіть у трущоби. Додому їздять на запрошення. У будинку кн. Гагаріною бувають збори… приходить і народ. 2) Надруковані книжки зі своїми лихослів'ям, які поширюються не гірше исаакиевской кафедри. У Москві о. Арсеній показував мені книжечку під назвою (здається): «Христос Спаситель», – і у ній фразу: «Піп не відпустить тобі гріхів на сповіді… сили в нього немає» (думка, а слова забув). У середині, можливо, й інше, що знайдеться погане. Книга дозволена цензурою. 3) Пашков каже (або показує), що має письмовий дозвіл – від Государя та митрополита, з додатком печаток – проповідувати Євангеліє. Ця брехня сильно має у своєму розпорядженні на користь його. 4) Недалеко від мене (каже, хто пише) живе бідний палітурник. До нього їздить Пашков і вчить… народ збирається. Захоплює. І я був. Якийсь городовий прийшов подивитися, послухав і бух на коліна і ну молитися, те саме було і з приставом. 5) Мої прачка та куховарка (пише те саме обличчя) ходять його слухати кожен майже день… і захоплені. Щоби відхилити їх, я завів свої читання... Слухали і сказали: і це добре, але там краще. Мій священик дізнався, що я збираю для читання (бо робив не раз і роблю)... і зробив мені смиренну зауваження, що так не слід... небезпечно і ще щось. 6) Пашок від захоплених вимагає голосного перед ним вимовлення слів віри, - і це він називає сповіданням. Здається (не зовсім ясно написано), він таких сповідників записує до свого каталогу. Будую здогад: збере якусь тисячу і вимагатиме дозволу скласти зі своїми особливу згоду (скоп) і вільно вірити, як вірують... Постарайтеся доповісти про це владику... Що я писав, ні в якому разі не говоріть, - а скажіть тільки, що це зведення петербурзького походження від очевидця достовірного. Мені здається, що владиці можна викликати попів і сказати: 1) Вчіть у церкві незмовно про влаштування порятунку. Пашков-брехун – тим, що не все говорить... Говорить про покаяння та віру… а про благодать і обряди, про Церкву, про спілкування зі святими, про обов'язок християнський та ін. не каже: у нього все робить віра... і відпущення гріхів без сповіді, і благодать без обрядів. А попи хай повно все розказують. 2) Нехай попи заводять читання - вечорами і збирають і в себе, і в інших слухачів, і простих і бідних. Для читання вибирати все те, що стосується загального ладу віри. 3) Треба б скласти книжку – про шлях порятунку… просто написану і розкидати містом задарма чи копійкою... Але поза увагою залишати справу не повинно. Є небезпека. Дозвольте все це виконати в Ім'я Господа. Але про мене ні гу-гу. 1133. Ще у справі про пашківців. Початок листів до різних осіб. Про церковне господарство у греків Хто мені писав про витівки Пашкова, не можу сказати, але напишу, щоб те обличчя саме якось дало вам можливість поговорити. Але навряд чи це буде: бо воно дуже хоче ховатись. Навіщо вам цілу записку? Ті пункти перепишіть і віддайте до відома митрополиту. Адже не слідство яке робити. Але безсумнівно, що й залишити Пашкова на волі діяти, він утворює секту – німецьке молоконство. Я почав писати листи до різних осіб, які друкуються в «Душекорисному читанні». Одне вже надруковано. Тепер пишу листа ніби до С.-Петербурзького купчика, з приводу витівок Пашкова, і обмовляю все, що знаю. Поспішаю відіслати, щоб надрукували у березневій книжці. Побачите, і якщо гідніше буде, – можна тоді особливо надрукувати та розкидати по Пітеру. Московські старости неправі – за нашими цивільними законами, як годиться про свічки государем Олександром Павловичем. Але практика Східної Церкви – греки – за них. Там зміст Церкви на парафіянах, і ні архієрей, ні священик жодної участі у цьому не мають. У Константинополі – і всі священики на платню парафіян. Щороку парафіяни збираються і обирають єпітропію з 3-х осіб... і їй довіряють економію церкви. А для перевірки торішньої епітропії призначають комісію. Якщо, по перевірці, все добре, – єпитропам подяка. Тут же складчину роблять. У розкольників – схоже це. Але ж у нас інше. Потрібно змінити закон. Чи стануть? Як знають. Всіх вам благ від Господа бажаю! Благослови вас, Господи, всяким благословенням! 1134. До історії друкованих праць святителя. Відгук про статтю «сходу» з болгарського питання. Ще про витівки Пашкова Дякую багато за клопіт, з влаштування видання листів! Скажіть Тузову, що якщо він хоче продавати інші мої книжки, то знісся б з Олексієм Гавриловим сином Говоровим, судовим приставом Яким. ч. 4 кв. д. Орлова. Горбунову (Конюшенная, 5) я пропоную видати думки щодня року з денним читанням – з «Домашньої розмови» на користь Аскоченської з дітьми. Умови: мені 50 екземплярів та Аскоченській, - по 15 руб. за лист, якщо один завод, і по 20, якщо два, так що книга в 10 листів дасть їй 150 або 200 руб.; а в 20 аркушів – удвічі проти цього. Чи хороша умова? Це я прописав їй, а не йому. Якщо він добре виконає це видання, то йому ж думаю доручити видання передових статей 1872 і 1873 рр., витягнутих покійним Аскоченським з проповідей моїх та інших книг. Теж на користь Аскоченської. "Росія". Мені писав хтось про неї, – і я відповів. Але програми не бачу і оголошення не було. Даруй Господи успіху! "Схід" не розуміє справи церковного болгарського. У нього болгари винні. А насправді вони не винні. Вони не могли самі відстати від патріархату – і не відставали, а просили. Але коли вони просили, то патріархат мав їх відпустити. Чи не відпустив? Вони і влаштували собі звільнення іншою дорогою. Ми як відчепилися від патріархату?! Не стали посилати і кінець. Так вони зробили. Винен патріархат. А їхній собор, який засудив болгар, - верх неподобства. Там панував γένος еллінський. Віддуйте, будь ласка, за волосся цей «Схід». Отримую нові відомості про витівки Пашкова. Знову згадується, що має письмове дозвіл від Государя і митрополита. Адже це химера. А Н-лай В-віч - сидить і папір формений складати збирається, документи чекає і інш. Доповідайте йому, що на тому світі дістанеться його милості два неповні за це. Потрібно передати ті пункти митрополиту – і все тут. Якщо йому потрібна ділова форменість, сам нехай здобуде. А до ведення його має довести. Тут під Церкву, а там під Государя підкопується. Горе! 1135. Скорбота про неотриманий лист. Ревнощі святителя у протидії лжевчителеві Пашкову Сиджу і думаю: що це Н-лай В-віч так довго не пише; і хотів було вже запитати про це, як отримую вашого листа, в якому, за привітанням, міститься вказівка ​​і на те, що писано було. Дякую за привітання і доброзичливість і разом висловлюю глибоку скорботу, що вашого листа не отримано, і ця скорбота тим скоріше і глибше, що в листі тому були поміщені відомості про нового єретика, яких я жадав, як спраглий води. І тепер шлю, - услід вас біжить додому, - покірне прохання - повторіть все прописане, і особливо, якщо знаєте, якими словами він виражається. І я писатиму і писатиму. Писати взагалі про протестантські марення – нічого. І це буде окрім мети. Плоду не буде. А писати, кладучи в основу слова єретика, буде просто в око. Все, що в мене в листі йому прописано, взято з листів до мене про нього; але цього дуже мало. Є ще – фразки дві; але я відкладаю про них писати, щоб дочекати інших фраз і про них усіх зараз написати. Тож сядьте, будь ласка, і напишіть, як писали, – і навіть ширше. Знаю, що вдруге нудно писати про те ж, але вже здолайте себе і натужтеся. Тому листа я наказав зробити відбитки і доручив Альоші переслати вам з десяток... Якщо бажаєте, ще надішлю, хоч півсотні. Усіх сотня. Якщо знайдете потрібне, надрукуйте ще, а потім і інші статейки, які мають написатися, і розкидайте їх по Пітеру, найбільше в місцях, що заражаються. Надсилаю лист до вас у Судиславль, щоб скоріше і відповідь отримати. Не відкладайте до Пітера. Благослови вас Господи всіляко! 1136. Після отримання джерел, які з'ясовують лжевчення Пашкова. Про поширення проти Пашкова брошур святителя. Про зміну обер-прокурора Усі отримали – і катихізис, і газетні статті. Дякую. Справа з'ясовується. На катихізис відповідатиму пункт за пунктом, що Бог пошле. Дещо можна забрати з газет. Посилаю вам брошур, здається, 40. Якщо друкувати надумає хто, нехай; аби не через баришів, а для роздачі. Якщо можна, зберіть видані пашківцями книжки – і Св. Писання з начерками та нотатками. З них вірніше можна подряпати цього розбешувача. Ще що сказати, немає. Позначено в газетах, начебто обер-прокурор змінюється. На місце Толстого П. Що знаєте про це, скажіть. І що за причина зміни? Нехай ієреї друкують скільки душі завгодно, тільки не через баришів. Ще щось друкувати – добре. Готовий би, але тепер лінощі охопили ... і здається, трохи застудився. Надісланий катихізис – порадував спочатку, але коли почав вдивлятися, виявилося, що він страждає на велику невизначеність. Стань спростовувати, і боротимешся з вітряками. Єреї Божі доручили б комусь половче – прислухатися і точніше визначити пункти. Втім, можливо, це я так брюзгливничаю через розслаблення тимчасового і випадкового. Здається, час терпить. Про зміну прокурора не можна не порадіти. Даруй Господи новому більше енергії та православного духу. 1138. Про нового обер-прокурора. До історії діяльності святителя на терені боротьби проти Пашкова. Влучні прізвиська для цієї секти Дуже втішно, що Бог послав такого обер-прокурора. Хоч скільки-небудь лікує рани, завдані тим башибузуком. Якби він біблію новомодну – довів до спалення на Ісаакіївській площі. А тих, хто перекладав і видавав – змусити з кочергами близько ходити і не давати жодній книжці відскочити і позбутися спалення. Проти пунктів надісланих починаю корпати. Можливо, одного листа досить буде, а може, й два злагодиться. Ольга Ст. Бурачек, за словами о. Олексія Колоколова, надіслала також кілька пунктів. І проти них буде особливо. Надішліть більше пунктів. Книги що надішлете, – добре. Дістаньте їх молитовник, про який у статті «Росії» йдеться («Росію» мені шлють). Мені приходить на думку – підібрати проти них церковні пісні, – щоб видніше було, – як шалено зроблено, що залишивши такі прекрасні та натхненні пісні, обрали таку погань. До речі, вони церковні порядки зневажають, а подивіться, які у них свої? Коли збираються на молитву, сидять на стільцях, а гігант їх читає їм щось. Коли прийде до тями, кричить: моліться. І всі зіскакують зі стільців, стають навколішки і, спершись ліктями на сідло стільця, обличчя ховають у долоні. Це означає – вони зайшлися у думках і моляться. Бачите – безглуздість! Ми стоїмо на молитві, кладемо хресне знамення – знаряддя нашого спасіння, і кладемо уклін. А вони з... відставляють. У цьому відношенні їх слід назвати ж... На вушко одному-другому це можна передати, і піде, і дійде до народу. І це відверне найбільше міркувань. Їх треба звати – ротозеями за те, що благодать хочуть отримати без таїнств, рота роззяв і досить; ошаленими – мукаються з проповіддю і брешуть не знати що; лежень - ніяких справ не потрібно. Всі ці пресвітлі назви треба пустити в хід. Потім картинку вигадати карикатурну і теж пустити. Надрукували брошуру?! Добре. Дайте скільки-небудь Бурачка або Ользі Ст. Теж о. Олексію Колоколову. Вони з багатьма знайомі і даватимуть для прочитання. У мене вже нема брошур. А вони просять. 1139. Продовження праць проти пашківців Книжку приготували. Благослови Господи працю вашу. Можливо, книжка та обер-прокурора наведе на щось добре на користь Церкви. Що я роблю влітку?.. Ніби робив, але вказати нема на що. Книга про молитву – це збірка, що друкувалася у «Тамбовських відомостях», – переглянута та доповнена. Друкується – у новому вигляді. Писав ще три листи проти пашківців. Відбитків узяв лише десять... І тепер вам нема чого послати. Митрополиту надіслав два. Прот. І.В. Васильєв питав, чи їх можна надрукувати для роздачі. Я погодився. У нього візьміть або тамтешніх священиків. Листам проти Пашкова не кінець. Надіслав ще два. До них неминуче ще додати одне чи два. А потім, якщо полювання буде – і ще багато-багато – перебрати все протестантство з цього приводу. Але лінощі зовсім мене з'їли. Незабаром вийде новим виданням Послання до Галатів. Все старе. Але надішлю вам. Надішлю і книгорізки моєї роботи. Чи надсилав уже? Не пам'ятаю. Книги Горчакова про шлюб не читав та не бачу оголошення про неї. Побачу, – куплю та прочитаю. Чи знаєте ви Т.? Хто це такий? Він не надто православний. Якщо зустрінете його, - хапайте за волосся і протягніть його крізь колючий терен, щоб в кінці тягання залишилися одні кістки. Потім обкладіть його пластирями лікарськими, щоб нова наросла плоть, і новий з'явився Т. православний, добре витертий. Митрополит писав одного разу. Я неодноразово писав. Послав йому всіх своїх книг та книгорізки. Прокурору послав би, але він мені зовсім невідомий. І боюся подати вигляд, – наче чекаю чогось. 1140. Новорічне вітання. Про статут Феодора Студіта. Ще до справи про пашківців. Погані вісті про академію. Бісівське суспільство Трудівник Божий, Н-лай В-віч! Дякую за привітання зі святом та доброзичливістю. Взаємно і вам шлю те й інше. Ось і новий рік! Будь-яких вам благ від Господа бажаю в цей рік! Побажаємо разом і для Церкви Божої, щоб сяяло над нею Сонце правди, яке не затуляє жодна забобона. Бажаю благополучного закінчення друкування вашої книжки і потім успіху їй – і плоду доброго від неї. Про статут Феодора Студита – нічого не знаю, окрім друкованого у творіннях Отців. Є катихізис його два; один великий – розмови, видані перекладі оптинцями; інший – малий – 130 коротких слів. Цих немає у виданні отців Міня… Я привіз їх із Савваїтського монастиря – старець Йоасаф подарував – і подарував до бібліотеки Спб. академії, на пергаменті... В обох є риси статуту. Бажаю успіху студенту, який пише про це. Новини про Пашкова пишуть, чи не старе? Запевняли, що він переселився до Англії. Ця новина, ніби він бореться, вимагає повірки. Перевірте, скажіть. Як безглуздо діяла проти нього наша духовна влада, з рук геть. 5 років сурмить, - а йому нічого. Мені почало здаватися, чи не виявив будь-який митрополит згоду на його проповідь, будучи обдурений улесливими пашківськими промовами про значення втіленого домобудівництва. І московська академія відрізняється. Л. – у багнюку втоптав перші чотири собори вселенських, і провівши в міркуванні своїй ту думку, що Св. Церква не мала істини, а шукала її… і знаходила через боротьбу шкіл учених чи партій. Руйнівні думки. Нещодавно там був магістерський диспут. Справа стосувалася 5-го собору. Магістрант вивів у міркуванні, що 5-й вселенський собор право засудив 3 глави... Але в своїй промові зволив виголосити: не думайте, що я з поваги до собору так вирішую. Ні, так вимагає наука. Собор виходить – неважлива інстанція. Головне - наука ... тобто розум і його міркування. Оселяють, виходить, неправославні засади. Куди ж дивиться влада? Слово Боже підмінили і вигадали, не за початками Православ'я, а також з науки. Наука вимагала. От і мовчать, коли до... цю – науку – виставляють замість початків Православ'я. Не соромтеся трубити про те, де личить. У газетах друкували, що якісь молодці просять дозволити існування якогось ідеалістичного суспільства... Знаєте, що це? Це спіритське суспільство. І коноводи – запеклі спірити. Спиритство є бісівщина. Отже, це суспільство бісівське, чи безпоклонницьке. У суспільстві нічого наукового немає і бути не може. Це релігійний скоп, за настановою сходових духів влаштований. Коли спірити збираються, серед них відбувається щось релігійне... Так мені зображував хтось, якого запрошували до цих зборів з метою пов'язати з собою. З цього приводу повідомлю вам і ще щось. У Петербурзі є якась апостольська громада. Якась особа, будучи запитана про Пашкова та компанію його, – відповідала: у Пашкова не бувала і не знаю, що він тлумачить; але в каплиці апостольської громади була... і ось що чула. У цій каплиці глава – апостол-англієць. Він говорив: Редсток наш і одного з нами духа та вчення; а Пашков відступив від нас, саме в тому, що ми визнаємо обряди, а він не визнає їх, і ще щось. Всяко, однак, видно, що Пашков заразився від Редстока і тільки потім відступив від нього. Я чув, що Редстока виписував і утримував Пашков. Ідемо далі. Редсток та апостольська громада – одна каша. Апостольська громада – це ірвінгіанство. Ірвінгіанство, судячи з його освіти (недавньої – після 30-х років), є витівкою духів спіритських. Вони щось там показали чудове. І бажаючі дива переконалися через те, що серед них відновлюється церква в апостольському дусі – і з апостольськими дарами. На цьому запевненні утворилася громада та діє. Отже, ірвінгіанство спіритського походження. Редсток із С.-Петербурзькою общиною апостольською – того ж крою. Пашков, який від них навчився єресям, теж від духів бере початок. Хоч він відокремився від громади, але через це міг не відокремитися від духів. Духи самі могли навчити його та відокремитися. Бо це більше спокуси дає, про що вони й дбають. Наводимо далі... Пашков каже, що він був Христос, що у ньому Христос говорить. І у спіритів духи говорять у повітрі, то шепочуть у вуха, то беруть руку і плюнуть, то в різноманітному вигляді є. Я вірити починаю, що Пашкову точно був хтось, як Христос, але не Христос Господь, а дух лестчий. І потім заволодів ним і через нього діє. Пашков-медіум. І вчення його – спіритська бісівщина. Будьте ласкаві твердити всім, що це таке є. Добре б ви зробили, якби передали все обер-прокурору. До обер-прокурора – подумаю. Наразі немає рішення. Дякую за проект листа. Листів ще не отримав. Дякую. 1141. Про отриману книжку. Нагадування про Пашкова. Ще про статтю р. Л. Про свої поточні заняття. Вчена німчура Книжку отримав та прочитав. Гарна. Дай Бог, щоб ті, хто має владу поправити справу, взялися за працю виправлення церковно-релігійної розбещеності. Так серце стискається. Що ж це Пашков-то? Митрополит писав, що він поїхав, інші писали, що висланий... і не повернеться. Владика, мабуть, не знає, що він тільки таємніше став діяти. Забігли б до нього і сказали б про Пашкова. Честь маю доповісти любителю записок, що скласти таку про міркування Л… незручно. Треба прочитати всі міркування, і з усього його вийде, що він не визнає, що Церква є стовп і утвердження істини, становище, що лежить в основі Православ'я. Міркування це надруковано у «Читаннях Московського товариства любителів духовної освіти». Вчену критику на нього пише «Православний огляд» – докладно, розбирає ниточкою і жодної не залишає живий. Постарайтеся пробігти те й інше. Що робить Виша? Баклуші б'є. Листи до Спб. 5-те, 6-те та 7-е – написала і залягла спати. Лише перекладом св. Симеона трохи займеться і досить. Останні слова Симеона (залишилося 10) – верх досконалості духовного розуміння. Вчена німчура нічого того не розуміє. Збіднілася розумінням духовних речей, упершись всією німецькою натурою в букву. А ось невчений православний одним поклоном дійшов до якогось розуміння?! Навіщо в книжці надруковано: за редакцією Єлагіна? Хіба не він складав. Якщо так, скажіть на вушко хто? А якщо він, то заради чого так зробив. Хіба щоб легше було зносити великі похвали, які посипляться від тих, яким солодко буде читання. 1142. Порада автору, що зазнав журнальної критики. Про захист церковної істини. Погані мови про церкву за кордоном та вдома. Відповідь на прохання про Г. Кульжинського. Добра справа святителя для пані Аскоченської Вітаю із випуском книги. Вітаю і з початком бомбардування. Чоловіки і не моргніть. Мені здається, що вам одразу не відповідати краще, а почекати, поки всі вибалакають свої вам чи книзі вашої панігірики. Будуть, звісно, ​​протиріччя. Після оцінки можна відповісти, – дещо додавши у видах роз'яснення справи. Що кричать, це не погано, а добре, – і що лаються – теж. Бо це означає, що боляче. Про видання журналу «Оборона істини церковної» – і я думав, що потрібний – і тлумачити нема чого. Але я зупинився на тому, що цю справу маю робити «Ц.В.» Бо він проголошений органом Св. Синоду. Йому й слід по совісті, якщо вона є, захищати справу віри та Церкви. Я вважаю, що обер-прокурор міг би наполягти на цьому. "Ц.В." друкує тепер усе, що читається у світських газетах. Але зауваження робить не на все... До цього його й зобов'язати, щоб на все робив зауваження, і не лише з приводу статей у світських журналах і газетах, а й у духовних. Але якщо це знаходять незручним, то, звичайно, треба особливий журнал заводити. Благослови Господи! Пишуть мені з Риму, – що прочитали в газетах чи ще десь – погані мови про Церкву, а спростування не знають, де знайти. Запитують, що виписати, щоб там знаходити спростування. Адже сказати нічого. От і став у глухий кут. Думав порекомендувати «Ц.В.», але це не на заспокоєння послужить, а на велике занепокоєння. Бо там вся погань передруковується. Цей журнал став розповсюджувачем поганих думок про Церкву і церковні справи... Інший, в глушині живучи, і не почув би ніколи інших худощів... а ось тепер йому прислуговує Ц.В. і підносить всяку погань. З Наришкіним я майже розійшовся, і не пишемо вже один до одного. Тому писати йому про Кульжинського, гірше, ніж не писати. До того ж, щоби змінювався директор народних училищ… не чути. Та як він від Наришкіна залежить? У нього в Тамбові є школа народних вчителів... Хіба той директор сподівається піти. Подумаю, чи не можна через когось вказати в такому разі Кульжинського. Тузов писав мені. Думки ті поступлені Аскоченській, - і вона знайшла вже видавця за такої умови: 15 руб. за друкований лист, якщо друкується один завод, а якщо два – 20 руб.; формат та шрифт – листів про духовне життя з приводу листів Сперанського. Понад те – мені 50 екземплярів та Аскоченській – 25. Сплата грошей: частина на початку, – останні через 4 місяці або через півроку, після випуску книги. Белі хоче, може видати за цих умов – передові статті «Домашньої розмови» за 1871 і 1872 роки. Вони також належать Аскоченській. Книжка у обер-прокурора – добре. Але книг послати все сприймає дух – добрий чи худий, не розберу. 1143. Сумний час на Русі. Довга пошта. Ще до історії протидії Пашкову Але це доводиться вдягтися у веретище і попелом посипати голову. На жаль та ах! До чого ми дожили? Бог карає за те, що попущено хула на істину Божу. Якщо не покаємося, як би чого гіршого не сталося... Милостивий буди, Господи, до нас грішників! Ви згадали, що лист від обер-прокурора про друкування листів проти Пашкова я маю вже отримати. А я його не одержав. Нині 7-ме. Лист ваш отримано 3-го. Писано 24 лютого. Чекають, не бійся, відповіді вже й хмуряться. Так вам і пишу, у разі, скажіть, що не отримав ще. Гадаю, що його заслали до Тамбова... Якщо так, то ще тиждень треба почекати, а якщо воно нумероване, то й два, бо шацька пошта спершу надішле оголошення, а потім і лист видасть. Посилаємо ж ми одного разу на тиждень. Якщо в листі тільки потрібна згода на надрукування, то засвідчіть їх у згоді моїй дуже охоче, щоб не було зупинки. А мою відповідь потім надішлю, як отримаю. Якщо ще пошта чи дві пройде без зарплати цього листа, тоді я сповіщу вас, і ви скажете кому слід. Чи не пропало б? Пам'ятайте, як зникли наші газетні чи ні… пашківські пункти. Ви воюєте. Благослови Господи. Рятуйте, ратуйте! Але, можливо, новий Государ інакше поведе справу і замовкнуть. Адже закони про друк не скасовані. Нагадають, – і все тут. Писати проти Пашкова багато можна. Прийде полювання, ще напишу. Писане обіймає лише спільне. Треба б до деталей перейти. Але з чого розпочати? Чекатимемо поштовху з його боку чи натхнення. Спробуйте там, що розуміють ці відщепенці, коли кажуть: ми поставили за мету позбавити народ забобонів та ідолопоклонства . Так висловився Бобринський. Чи не знайдете когось, хто б вам роз'яснив, що таке вони розуміють під цими словами? Ідолопоклонство, ймовірно, шанування ікон та святих. А забобони що? Але на те й інше треба було б їх слова... Даруй Господи государю думку засадити Пашкова, а, мабуть, і Бобринського до Суздальської фортеці. За звістку про американський магазин, дякую. Коли потрібно буде, тоді потурбую вас. 1144. Загальна біда та її причина. Заходи до огорожі віри та моральності у народі Дякую за ваші клопоти з моїх потреб. Спаси Господи! У вас там – і всюди – охають і охають. Біда! біда! і біда видно. Але нікому на думку не спадає – загородити і завалити джерело лиха. Як йшла французька революція? Спочатку поширилися матеріалістичні погляди. Вони похитнули і християнські і загальнорелігійні переконання. Пішла повальна зневіра: Бога немає; людина - кому бруду; за труною нема чого чекати. Незважаючи, однак, на те, що груди бруду можна б усім топтати, у них виходило: не замай! не чіпай! дай волю! І дали! Почалися вимоги – іноді розумні, далі напіврозумні, там божевільні. І пішло все вгору дном. Що в нас? У нас матеріалістичні погляди дедалі більше набувають ваги і узагальнюються. Сили ще не взяли, а беруть. Невіра та аморальність теж розширюються. Вимога свободи та самоврядування – виражається вільно. Виходить, що ми на шляху до революції. Як же бути? Треба – свободу задумів припинити – затиснути рота журналістам і газетярам. Невіра оголосити державним злочином, матеріальні погляди заборонити під стратою. Матеріальні погляди через школи поширюються. Лапласовська теорія самоосвіти світу із додаванням дарвінівських марення йде в уроках. Після школи і в письмена вона увійшла ... і всюди приносить плід зневіри. Хто винен у цьому? Уряд. Воно дозволило. Отже, кому слід усе це припинити? Уряду. Накаже – і все виправиться. Приходить на думку – хтось описав би фактично, як утворилася французька революція. Було б для нас повчально. Поговоріть із кимось. Благослови Господи всі ваші клопоти та праці. Рятуйтесь! 1145. Перегляд «Життя Христа Спасителя» прот. Матвєєвського та припущення про складання євангельської історії. Листи у викриття сектантів. Джерело сучасної невіри Два листи – один за одним. Поспішаю відповісти, що потрібно. Читатиму «Життя Христа Спасителя» з терпінням. Я обіцяв це о. Арсенію. І кілька аркушів уже перечитував. Ваш відгук про склад мови вірний: але що з ним поробиш? Чи не стати переробляти? Залишається помилки виправляти. Посилати на Афон рукопис не потрібно. Хто там з нею порозуміється, чи вчують що в ній?! Це видання розтягнеться років на 5… Вже давайте самі вирішувати справу. Щось подібне і я загадую писати. Саме євангельську історію. Це буде і життя Христа Спасителя, і тлумачення Євангелія, і бесіди на них і все, що ви захочете... Але я такий слабкий став розумовою енергією, що ні до чого себе не притягти себе. За клопіт з доставлення мені екземплярів листам дякую. Адже я мав великий план: все протестантство потроху розібрати. Та ось вся письменницька завзятість зникла. Коли прийде знову, ще налаштую щось... про іконопочитання треба... Молокани і штундисти і Пашков - багато спокушають, переймаючи поклоніння їм. Збираєтесь до села? Бог благословить. Відпочити треба і свіженьким повітрям попастися після вашого протухлого Спб. Скажіть, якщо знаєте, від кого ініціатива друкувати листи? Васильєв питав, не згадуючи, від кого запитує, а глухо кажучи: ієрархи хочуть. Схаменулися і почали писати про збереження віри. А джерела зневіри не хочуть загородити. Джерело це є - поширення вчення про самоосвіту світу, за яким немає потреби в Богові і душі немає, - всі атоми, і вся хімія, більше нічого. Це на кафедрах проповідується у літературі. Хто дихне цим чадом, неминуче отуманюється, втрачає сенс і віру... Поки не винищуть книжок цих - не змусять професорів і літераторів - не тільки не тримати цієї теорії, а й руйнувати її, - доти - безвір'я все зростатиме і зростатиме, а з ним - свавілля і руйнування справжнього. Так точилася французька революція. Вселяйте це, кому слід, і хто може дати силу цій заяві. 1146. Вказівка ​​потрібних виправлень у кн. о. Матвєєвського. Про свої праці. Погляд на випадок самоврядування селян із євреями Зараз закінчив читання ваших зошитів. І беруся сказати щось потрібне. (Зошити прийшли до моєї хати 23-го ввечері). Перша стаття має незручні фрази. Я вказав. Попросіть автора, високоповажного о. Матвєєва, виправити. Друга стаття краще набагато. Але вона вносить якесь змішання на думку з нестачі загальних оглядів, які вказували б, що буде справа. Добре в цих оглядах вказувати рубриками (а, б…) особливі предмети, про які мова. Це надає великої світлості писанню. Третя стаття чудова. У ній – лише про рубрики… помічено там на полях, виправити треба. Четверта стаття теж дуже хороша. Але й у ній нестача рубрик. А головне: сказав, що прообрази були – в особах, подіях та обрядах – і у викладі не виконав цього. Проосвітні особи та обряди показані, а події – деякі – збиті з особами докупи. Треба наполягти, щоби переробив. Витяг події від проосвітніх осіб і доповнив їх відсутніми. Вийде особлива стаття – вразлива. Мені приходило на думку, що треба внести сюди – роз'яснення здивувань, що збуджуються місцями Писання про Господа Ісуса Христа, – у зневажливому Його стані. Багато хто спокушається. Тут є на це одна сторінка. Цього мало. Дивіться 2-й зошит - четверта позначка на обороті. У cursus theologiae, і здається, у пр. Макарія є багата стаття на це. Істотне взяти і добре. Зараз подивлюсь у cursus'і, – і дам ще замітку. Що - пак, я ще хотів сказати. А ось що! Ноти не слід друкувати позаду. Інше треба подивитися, мабуть. Треба обов'язково на тій самій сторінці друкувати. Хто ховає їх під кінець, той явно боїться з'явитися з ними на люди і не хоче, щоб у них заглядали. Ви помітили, що мало почуттів. Щоправда. Але тут його не помітно, бо всі предмети, які вимагають більш міркування, ніж почуття. Якщо все буде тако, то можна сподіватися, що життєпис вийде добрим. Ох! І зовсім забув. Всі ці статті, які ще не закінчені, - і з наступними - назвати треба вступ. А попереду введення передмова , в якому треба вказати спонукання до такого введення і його план, тобто що і чому передбачається помістити в ньому. Коли почнеться саме життєпис, - скажіть автору, щоб у викладі описів місцевостей менше давав місця. Воно необхідне, але все ж таки є справа побічна. Для викладу самих подій нехай дістане – Catena partum або Chaine d'or – на євангелію Хоми Аквіната. Там зібрано під кожним текстом тлумачення св. Батьків… Це полегшить йому – значно-набагато – працю. Написане було написано ще колись. Мені залишається лише переслати зошити. Що й роблю. Здивували ви мене, згадавши про роботу, що починається. Це далека пісня. Ще послання до Євреїв треба скінчити, а до нього ніяк не приступиш. Скінчу, тоді… А доти гадатимемо лише. Приписати щось ще не маю. Тепер нічого не роблю. Лікуюсь молоком. Примірників надрукованих листів отримав. Дякую за клопіт. Але це не останніх чотирьох, а перших. А останніх або ще не надрукували, або зовсім не друкуватимуть. Як їх милості завгодно. На гулянках переглядав дещо про іконопочитання – і історію іконоборства. Писати нічого не хочеться. Сибаритую. Хтось надрукував проти вашої книжки цілу книгу – відповіді. Видно за назвою, що не все підпало під його критичний зубок. Нині все за євреїв... Московський владика та проповідь ляпнув. Так було неприємно читати її. Жиди в тих місцевостях, де їх били, - кров смокчуть з народу без жалю. Побачивши, що уряд не заступається за них, вони вирішили самі розрахуватися з кривдниками. Толкують, що народ погано зробив; а на те не звернуть увагу, що народ кривдили. Тут знайшли винних, а жиди святі. Слід було цих покарати, тобто мужиків, а жидів суворо піддати нагляду і за всяку витівку вішати. Тоді, можливо, вони стали б покірнішими. Рятуйтесь! Даруй вам, Господи, відгулятися досхочу. 1147. Про роздачу листів святителя проти пашківців. Вихід турботи про захист іконопочитання. Про своє здоров'я Насилу дочекався надсилання листів від о. Васильєва. Від Нікітіна теж отримав давно. Але це не всі – лише чотири перші, і ці зійдуть. Але тепер що шли (ще є на пошті тюки) – це все листи, і багато їх. Два пакунки отримав – до 200. На пошті ще 3 пакунки. Отже, всіх буде 400–500. Дякую. Тепер я їх щедро розсилатиму в різні боки. Тамбовці, чутно, читають старанно. Якщо бажаєте, надішлю; шлю 10, краще ніж чекати, але роздавайте не ієреям. Вам не пару екземплярів, а хоч пару десятків. Там роздавати можете для читання – і так. Мудрість у них невелика. Але зведено під один огляд і поставлено на своєму місці, що не погано діє на душу. Я спочатку думав, що з дрібниць балакав; а тепер надумалося, що не через дрібниці. Будь-кому знадобиться. Мав намір писати про іконопочитання. Але прийшла благовірна, зв'язала руки. Днями отримав листа від о. протоієрея Орловського Остромисленського, де повідомляє, що він склав статтю про іконопочитання і друкує в Орлі. Він був у Москві і там хтось підбурив його. Ось я й покійний. Мені ж дуже стало подобатися – байдикування. І я нічого не роблю, хоч трошки і прикрою на себе. Око моє майже закрилося. Але інший бадьориться. Інше здоров'я гаразд. Що писатиме о. Матвєєвський, – готовий перечитувати. Але він колись розпишеться, гладко і слушно писатиме. Бажаю вам нагулятися у селі – і набратися освіжаючих стихій. Рятуйтесь! 1148. Різні відповіді. Продовжуються вказівки та поради упоряднику книги про життя Спасителя Листи вже й розіслали! Якщо маєте ще місця, куди надіслати, скажіть. Надішлю хоч півсотні. Горчакова дисертацію не читав. Біле духовенство ваше не може пройти без користі. Якщо маєте ще що писати так само, – пишіть анітрохи сумніваючись. Афон! Бог благословить, якщо є бажання. Мені ж зовсім не приходить бажання побувати на ньому. Клопітно. А сонце там, сонце! І здорові очі втратиш. О. Матвєєвський закінчив вступ... Запропонуйте обробляти саму справу. Потрібно нам наперед змовитися про план. Це дуже важливо. Запитайте його, якого порядку він триматиметься. Скрип підніметься, якщо він не по-нашому поведеться. На мою думку, слід триматися того плану, який у митрополита Філарета в церковно-біблейській історії, з маленькими лише відступами. Пам'ятайте мою маленьку брошуру: “Вказівка, як із 4 Євангелій скласти одну послідовну історію”. Вона вся є доказом, що план митрополита Філарета є найкращим. Якщо о. Матвєєвський бажає слідувати цьому плану, то я надішлю вам для нього цю брошуру ... зі змінами, які потрібно зробити. Я над цим тепер сиджу. З готівкових історій – Богословського – найближча до митрополита Філарета. Гречулевичів склепіння багато в чому відступає від нього – незаконно. Київ. проф. Орда - близький до нього, Фаррара - погань погань у всіх відносинах... Погодившись у плані, образ викладу треба надати пишучому... Але якомога менше опису місцевостей та інших сторонніх речей, – і більше батьківського сенсу в подіях. Ви здається сказали, що буде 300 картин... Це добре. Але треба проревізувати ці малюнки... Доповісти афонцям, що вишинський король готовий це зробити. Зробили б олівцем ескізи. Я б поробив ноти. Якби на всяку подію на картинці, куди б як добре? Хоч не такі великі, як у Гречулевича, тільки трохи більше. Можна замість 12 у аркуші, по 6 і навіть по 4. Адже нам соромно буде, якщо пропустимо що нескладне. Батьки покладаються на нас. Благослови вас Господи! Рятуйтесь! Здоров'я вам бажаю і душевного світу. 1149. Про стан своїх сил та здоров'я. Порада та похвала авторам. Про долю своїх листів проти Пашкова Винен! Завинив. Ви питаєте: чи не хворий? Цілком розбитий, ні рукою, ні ногою, ні очима, ні язиком повернути не хочеться, справжній параліч – від ударів лінощів. Спочатку я пропустив пошти дві, здається, резонно. Потім уже жовтень, - в який ви думали бути в Спб. Я поклав: ось уже напишу все в Пітер ... і звідти чекав листи. Дивиться – воно із Судислава. У першому листі ви маєте намір щось написати про ставлення Церкви до держави. У Казані хтось на лікаря тримав, розмірковуючи про те, як це йшло у Візантії; судячи з промови докторанта, напрям у нього добрий. Проїздом до Москви можете захопити його книгу: «Ставлення між Церквою та царською владою у Візантії». Надісланий вами лист великий, від невідомого вам прочитав... За справу бореться. Знайдіть його і по голівці погладьте. Лист прийшов у Спб. разом з екземплярами листів до Спб. Та де ж ці листи і куди вони розіслані... У Володимирі їх немає, у Пермі немає їх, у Києві – немає і в Орлі – немає. І всі просять ще надіслати... Тамбовські просять дозволу надрукувати для роздачі... Я їм послав досить... але ще хочуть... Виходить, вони не були розіслані. Чи не скасовано визначення – розіслати? Звичайно, гідність їх не казна якась... Чи ті, кому доручено, виляють? Як би ще не дісталося тому, хто їх писав? Книжка під бандероллю ще не прийшла. Постараюся прочитати і сказати належне. У мене вся енергія письменницька розмилася. Та й очі... Але головне це: хоч трава не рости. Здається, можна ще працювати. Роки не казна які. А ось! П'ю повторюю молоко, - три тижні, - і в загоєння скінчу. Докторськи це конклюзія лікування ... від брайтової хвороби. Здоров'я моє справне. Іноді приходить тривога і за ліве око… і закликає збігати будь-куди. Але лінощі підкошують ноги. Ви, не бійся, дивуєтеся – чуючи: лінощі! лінощі! Визволи Господи всякого татарина від цієї немочі. Втім, іноді я даю цій пані дуже неввічливий потиличник. Але вона хитра і вміє знову підкрастись. 1150. Про свої листи та праці Ушинського проти штундистів. Про молитву розумову та молитву почуття. Турбота про лікування свого ока Я думаю, що ви тепер у Спб. і пишу туди. Чекав-чекав на книжку, надіслану під бандероллю. І не дочекався. Чув, що така посилка ненадійна. Надсилаю вам листи до Спб. і лист, вами надісланий... Листів з Калуги просять ... і москвичі ... Отже, ніде їх немає. Мабуть, передумали їх розсилати. Нехай мені шлють, і я розсилатиму. У мене вже трохи лишилося – сотня-друга. Ушинський, прочитавши листи в Спб., надіслав мені свої зошити - проти штундистів, з якими він особисто знайомився, - і вивідав усі їхні марення. Пише дуже слушно. І я просив його продовжувати. Просив і мені надіслати пункти вчення штундистів. Можливо, – лінощі відійде, – і я щось напишу. Запитуєте про молитву. Зустрічаю у Отців, що, молячись, треба виганяти всі образи з голови. Я так і намагаюся робити, напружуючись стояти в тому переконанні, що Бог скрізь є… є і тут, де я, де моя думка та моє почуття. Зовсім від образів звільнитися не маю успіху… але вони дедалі більше випаровуються. Мабуть, є термін, коли вони зовсім зникнуть. У молитвах готових є багато образів уявлення Бога; - Судячи з цього, треба думати, що, маючи такі уявлення, не грішимо. Але краще напружуватися до думки про Бога, ближчого до того, як Він є. Коли з'явиться молитва почуття, тоді образи зникають, а силі лише одне почуття. Розумова молитва важко відмовляється від образів і картин. Але працю все подолати може. З тим, що в голові буває важко від молитви з почуттям, не знаю, як бути. Молитва почуття освіжає… а це у вас щось особливе. Минеться. Але молитва почуття є справжня молитва... Богу – серце, за наказом Його: Сину, дай мені серце! Господь подає все потрібне. Моліться Йому про те, як бути з тим чи іншим. І Він подає. Благослови вас, Господи! Рятуйтесь! Біжу до Тамбова – показати очі... Один уже майже закрився. Але спитаю, чи не можна зробити операцію і, якщо можна, чи не час? Інший, щоб подивилися, чи нема в ньому тієї ж немочі! 1151. Про віросповідання штундистів. Результат наради з тамбовським лікарем про очі. Про розсилку листів проти сектантів. Темрява слов'янських церковних книг і потреба їх з'ясування Обидва ваші листи отримав після повернення з Тамбова, - і хоч це було не вчора і не за вчора, але поспішити відповіддю не довелося. Надіслав Ушинський віросповідання штундистів – двох толків, – з яких одне схоже на реформатство, а інше – духоборче – квакерське. Я їх списав. На перше деякі нотатки зробив, як просив Ушинський (для нього), – а у другому – нічого не розбереш: темна вода. І тільки-но звільнився від цієї майже порожньої роботи. Втім, сповідання штундистів реформатського штибу – не порожня справа. Його ні в кого немає, крім Ушинського, - і ще в сенатора Половцева, який посилав до штундистів Ушинського, - і цей доставив йому повний звіт про все знайдене, чутне і видне. Результат моєї поїздки – до Тамбова, з одного боку, сумний, з іншого – трохи втішний. Сумне – що й друге око почало каламутитися, втішне – що можна робити операцію. У Москві сказали, що не можна: око пропаде. А тамбовський лікар сказав, що можна; але що операції при таких катарактах, як у мене, частіше не вдаються, ніж інші. Ось чому й говорю, що трохи втішно. Саму операцію, звісно, ​​треба робити у Москві чи Пітері. Але до неї ще рік-другий. Правое око ще наполовину тільки замутилося; а треба, щоб весь наповнився каламутою, і тоді це буде дозрілий катаракт. Я і їздив до Тамбова тільки за відомостями про стан очей. Що й лівий починає каламутитися, я підозрював сам з деяких випадків. Щодо розсилки книг чи листів. Нехай до мене шлють. Тільки й однієї тисячі, а інші хай розсилають. Тамбовський владика писав у Господарське управління, щоб йому вислали тисячу... При мені ще не було надіслано, – і тепер не чути... От і нехай шлють. Кримський преосв. Гурій - сам видавав один завод ... але в тій країні і в 5 разів стільки - знайдуть місце. Де молокани, скрізь придатні ці листи. Ушинський пише, що з-поміж спонукань до відпадання в штунду ті, хто звернувся, виставляють, між іншим, те, що у нас у Церкві нічого не зрозумієш, що читають і співають. І це не по поганому виконанню, а тому, що саме читане темно. Він пише, що був поставлений у глухий кут, коли йому прочитали якийсь тропар чи стихиру і просили сказати думку. Нічого було сказати: дуже темно. З Пітера писали мені дві пані - те саме про це ... у Пашкова все зрозуміло, у нас - нічого. Нічого – багато; а що багато незрозумілого – справедливо... Володарці влади слід про це подбати… і усвідомити богослужбові книги… залишаючи, однак, мову слов'янську, – і читання зі Старого Завіту на вечірнях… переклад із 70 тлумачів… Заведіть про це промову. Книги богослужбові за своїм призначенням мають бути змінені. Наші ієрархи – не нудьгують від неясності, бо – не чують, сидячи у вівтарі... Змусити їх прочитати служби, хоч би на Богоявлення!!! Із задніми святами і з новим роком вітаю. 1152. Ще про свої листи та про записку Ушинського про штунду. Про латинський текст творів авви Ісаї Вашому мовчанню про Господа радіти!.. Що замовкли? Хіба нема чого написати?! Та у вас там, якщо кожен день по стопі писати, і то всього не перепишеш. Чи ви вважаєте низку за мною? Ні... Я вам відписав на останнє скоро... І хоч нічого писати звідси, але все думається: писну... і тут же подумаю: от почекай, може, з пошти привезуть листа... Бачите, які тут рухи, а ви там і вухом не ведете... Листів мені наслали – купу… 1000. І я потроху їх – туди й сюди – додаю до посилок. Сповідаюсь, що мене часто обтяжує думка: що ти лізеш зі своїми нікуди непридатними листами, всім набрид?! Справді, так! Але ось днями преосвященний Яків ненароком доставив мені втіху, прописавши, що пише йому про ці листи якийсь директор училища, що ніби треба мільйони примірників надрукувати і по всіх школах розіслати... Чи не конклюзія це мого письменства?! Щось нічого не пишеться. Станеш писати, - пир, пир, а все ні з місця, і кинеш. Мав намір писати проти штунди... І не кидаю ще зборів. Але зачекаю, що вийде від Ушинського. Ушинський надсилав мені свою записку сенатору Половцеву – про штунду. Я її списав… дає цілісні відомості. Прийшло мені на думку, - як би добре прочитати її р. обер-прокурору. Але гадаю, що, можливо, Половцев повідомив його. І здогадуюсь, що так є, – через те, що обер-прокурор збирав відомості про те, які ієреї вправляються у лікуванні хворих... Чи не думають відновити медицину в семінарії, як було? При читанні записки мені подумалося, що це добре було б, якби відновили. Німецький пастор... заводчик штунди, багато наших набирає тим, що лікує. Посилаю вам Симеона святого останній випуск, – та думки на кожен день, – та 5 розділів, – і листів до Спб. кілька. Подивіться, яка нагода? Коли збирали 1 т. «Добротолюбства» і належало перекладати авву Ісаю, я просив афонців пошукати його на грец., Бо він був у мене тільки на лат. у Міня, тоді не знайшли. Але тепер знайшли та списали для бібліотеки свого монастиря... Днями й мені надіслали. Став звіряти, і на жаль! бачу, що треба зробити новий переклад. Латинський чи вольничав, – чи інакше читав… досить відмінності, хоч вона не надто велика, але весь склад мови піде вже новий. Ось я вам скільки історій наказав, а ви мовчите! Ну - тепер все... Залишається привітати вас з благополучним закінченням Чотиридесятниці - і виявити доброзичливість з нагоди свята св. Великодня... Це і творю. Благослови вас Господь усяким благословенням! Казанська академія зволила вшанувати мене званням почесного члена академії. Скажіть, будь ласка, що то за обличчя? У мене немає статуту нового, і я не знаю, що це… зобов'язує це мене до чогось? 1153. Потреба нового перекладу богослужбових книг, Прологу і повчань. Розбещеність літератури. Пропаганда Пашкова у Ризі. Про свої праці та припущення. Проект відповіді татові на заклик до єднання …Богослужбові книги треба знову переказати, щоб усе було зрозуміло. Пашківці кричать: у вас у Церкві все незрозуміло; штундисти – теж, та й із наших чимало. Хто тільки вчитуватиметься чи вслухатиметься, неодмінно закінчує вигуком: та що ж це таке... Архієреї та ієреї не всі чують, що читається і співається, сидячи у вівтарі. Тому не знають, яка темрява в книгах, і це не чомусь іншому, як через віджилий вік перекладу. І треба усвідомити переклад. Тільки читання – Паремії – аж ніяк не російською. Бібл. усвідомити, а по 70. Зараз розкол. І я перший піду... Як ви судите про Пролог?!.. Принадність книга за призначенням: короткі (а іноді й повні) житія святих дня... і кілька повчань, і повчальних випадків. А за мовою… нікуди непогані, – хоч під лаву. Як Отці склали, так і є. І незручно. Треба – і його російською… переказати і видати, – чи слов'яно-російською, складом св. Димитрія, як і богослужбові книжки. Є книга коротких повчань, збірка зі святих Отців. Св. Отці вже всі перекладені російською мовою. А Синод все друкує їх за старим, незрозумілим перекладом. Треба – російською їх зібрати, – змінивши де-не-де і поповнивши (або зовсім новий збірник скласти за тим зразком. Там все догматика і все вчення). Обидві ці книги – Пролог і короткі повчання – є преназивними... І їх читають у Церкві (принаймні у нас)…. Часто нічого не зрозумієш. Це я – все біля коханого… а суттєвого, звичайно, ви не пропустите… Синод розпустив академію та семінарію – духовну літературу. Жодного контролю: брешуть світські, брешуть духовні, а йому горя немає, – і оком не моргне. Немає влади в Церкві... як хтось хоче, так і діє і вчить. Попи скрізь сплять... Неспящих один-два - і все. Ну – та ви все це і таке звичайно бачите… і не пропустіть. Днями у «Моск. вед.» прописано, що Пашков і ще якийсь Гедеккер (хто? Чи не апостольської громади голова?!) З'явилися до Риги з проповіддю. Потім Пашков роздавав книгу, Шлях до порятунку, у якій викладено його марення. Мені спало на думку: взяти цю саму книжку і перелагодити на православну ногу… і пустити в хід… надрукувавши наприкінці застереження: дивіться, православні, зустрінете книжку з тією ж назвою, – але зі штемпелем… не беріть її в руки… То не шлях, – а роздоріжжя – чи ще як. Кидаюся в купу книжок, вами присланих, чаю знайти пашковський шлях до порятунку... не знаходиться... Ось і питання: що треба? .. Не для нашої Церкви, як у вас озаглавлюється, а для Виші. Треба попросити Н-лая В-віча, щоб він забув пашковський Шлях до порятунку і, не йдучи за ним, прислав його на Вишу! Будь ласка! Що робить Виша? Спить сном непробудним. Потроху ворушиться, перекладаючи знову Ісаю пустельника... Виходить довга мова, а інде й думки інші... Їхній переклад неспроможний. Справ нескінченних купа... а лінощі руки в'яже. Ось і йди! Прогрес! Припускаю взятися за штунду; і під її титлом – за її батьків та весь рід (протестантів). Але зачекаю, що напише Ушинський та що видасть о. прот. Остромисленський. Що ж татові повідомлено? Потрібно так: дуже раді вас прийняти і молимося старанно, щоб Господь привів вас до єднання з нами. Умови, звичайно, ви знаєте: викреслити з ваших вірувань, непогрішність вашої святості, Filioque, - безгрішність Божої Матері в народженні, - досконале зречення світського панування, - повернення до давнього чину в скоєнні деяких обрядів, - і ще щось. Або залишено без відповіді... Ні, треба відповісти, - і теж відкритим листом... Вітаю із новосіллям. Хай утішить Господь вашу сестрицю. Лист і книга отримані наприкінці Фоміна. Ми буваємо зайняті в цей час. Благослови вас Господи! Рятуйтеся. 1154. Про книгу івану буяна та шляхи до порятунку Еміна. Про петербурзькі секти. Про своє око та ін. Отримав книжки. Дякую. Івана Буяна давно давно зустрічав. Тоді він був тонший, а тепер - бач, як погладшав... Я пробіг його нашвидкуруч. Сектаторська у нього в тексті одна якась сторінка. У поясненнях більше. Але взагалі це непомітно, – і може не впадати у вічі, без особливих навіювань з боку. Тому біди великої від цієї книги не можна очікувати. Сам зміст книги видався мені невідповідним назві. Шлях у небесний Єрусалим не зовсім правильно зображений. Під час читання книги мені спадало на думку виправити її, - і видати під назвою: Іван Буян 155, який звернувся до Православ'я. Але коли скінчив читання, лінощі вступили у свої права, – і не ворушились! Еміна «Шлях до порятунку», здається, нічого не містить сектаторського і старовинний переклад. Я читав його давно. Прочитаю ще… І Буяна, думаю, ще прочитати… можливо, вірніше побачу його чесноти та вади. Пашков-то, - Пашков?!! Допоможи, Господи, владиці затиснути йому рота! Там у вас ще є апостольська секта. Сусід наш поміщик був там нещодавно – синочок навідував… і надіслав мені два номери «Голосу», де описуються сеанси цих схиблених, а потім і історія їхньої секти. Сеанси пишучий сам бачив, а історію чув від якогось єпископа їхнього... чи євангеліста. – № «Голосу» – 74 та 84... Тут не все. Кінця немає. Якщо вам зручно, надішліть кінець... Пише Пругавін у фейлетоні. Проти цих слід би писнути. Око моє ще не дозріло. Ще рік мине. Розрізняю ще предмети та кольоровість, а коли дозріє катаракт, тоді він розрізняє лише світло та тінь. Коли настане час, поговоримо, як зробити операцію. Грошей у мене купа. Дякую за пропозицію. Щодо життя Христа Спасителя мій погляд такий: залишити справу укладача, сказавши тільки йому, що бажано бачити в книзі... Він майстер справи... І питання, які потребують роз'яснення, йому відомі... Брошури пр. Амвросія ще не отримав. Добре він зробив. Нехай ще каже – для пробудження совісті. Заснули всі, і живемо абияк. Той, хто пише це - приклад цього роду. 1155. Ще про перегляд книги «Життя рятівника». Новий сектант. Про свої заняття У селі! Чарівність! Дай, Господи, вам оновитись свіжими стихіями сільськими. Ви мені рекомендуєте відпочити. Пригадалася мені приказка покійного о. Михайла (Монастирєва): спиш-спиш, відпочити ніколи. Це до мене дуже застосовно... А також і слово: відпочити. Рукопис переглянув. Все добре. Замітка там на аркуші – у пакунку. Що слід було поправити, виправлено. Саме: Стрітення треба помістити насамперед поклоніння волхвів. Після поклоніння волхвів - відразу біжать до Єгипту, з Вифлеєму. А в рукописі Св. Сімейство повернулося до Назарета. І там отримав наказ бігти до Єгипту, тому що Ірод хоче побити ... небезпека у Віфлеємі, - а втеча з Назарету! Дуже неклейка. І це виправлено. До автора знову посилати не слід; а якщо надумаєте, то наполягайте, щоб не бурчав на зроблені поправки. І вперед порадьте йому – триматися не Гречуевича, а Богословського, – а краще – я пропишу – порядок наступних подій… і ви передайте йому до виконання (грізно!). А то я битимуся з ним (ще грізніше). Втім, casus belli може зустрітися тільки, коли справа дійде до події після повернення Христа Спасителя після першої пасхи через Самарію. А доти порядок не може підлягати плутанню. Посилати рукопис ще до когось, гадаю, не слід, з побоювання, як би дитя це у 7 няньок не залишилося без ока. Ви розумієте про нову секту, і серед коноводів Пругавіна. Цей Пругавін у «Голосі» писав несхвально проти апостольської громади – Ірвінгіан. Мені й думалося, що він православний. А він ось хто! Скажіть про нього зайве слівце... якщо вам сказав губернатор, то, звичайно, він мав кошти знати добре, що то за секта. Запитайте, будь ласка, що це таке?.. У нас сект, що черв'яків у падалищі. Що робить Виша? Усе спить. І сечі їй нема від сну. Знемагала! Втім – звіряю новий переклад авви Ісаї – з перекладом Паїсія Величковського, який надіслали мені добрі оптинські старці. Але спека така, що, здається, не гріх полінуватися. Будьте здорові та веселі. Бажаю вам нагулятися і наздоровитися - по горло ... навіть вище бороди і вуса. 1156. Взаємні чеканки. Про свої заняття та здоров'я Що ж це сталося? Говорили ми говорили, – тож якби сторонній хтось слухав, закричав би: вуха продзижчали. А тут ні з того ні з сього молчок. Хто винен, уже й не розбереш. Я чекаю чогось від вас, - а ви, мабуть, чекаєте теж чогось від мене. Як ви провели час у селі – чи ще й проводите?! Чи здорово? Очі ваші - чи підкріпилися від впливу зелені? Ви востаннє скаржилися на них. Я все гуляв, – і бив байдики. Лише переглянув тлумачення пастирських послань, яких друкування скінчилося, – і листи до різних осіб, дещо скінчилося друкуванням... Мабуть, скоро вони й вийдуть зі звичайної процедури. Треба було б тлумачити Послання до Євреїв, або збирати другий том «Добротолюбства»… або що… нічого не робиться. Лінь остаточно охопила. Пам'ятаєте, чи знали чи Паїсія Саровського, тепер ігумена десь у Казанській єпархії? Він видав розповідь мандрівника, який шукав Ісусову молитву. (Можливо, я вже про це казав вам?... забув.) І мені прислав. Я цю книжку поправив – і доповнив… і послав для другого видання. Тепер запропонували перегляд розмов Ушинського із штундистами. Тут доведеться покопатися. Але хто знає, чи покопаюся? Бо моя лінощі найдорожча. Працюй хтось хоче. Нам би ділок на розум не йшов. Любо! Ушинський для операції кличе до Києва. Там ніби окуліст є – перший у всьому світі. Я нічого не вирішив. Час терпить. Катаракта ще не дозріла. Знаєте, що спадає на думку? не робити операції, а так і залишитись. Адже московський окуліст сказав, що не можна робити операції... Мене частково й лякає страх. Всіх вам благ від Господа бажаю! Рятуйтесь! 1157. Значення книги житія св. Варлаама та Воасафа-царевича для пізнання християнської віри та життя Найдобріший Н-лай В-віч! Зі святом! Поспішаю відповісти вам, надсилаючи листа до села вашого, хоча не маю впевненості, що він там застане вас. Може! Адреса Ушинського ось. Мала Володимирська, прив. будинок, №7. Пам'ятаєте, я починав православного Буяна приготувати? Не потребує потреби. Є чим замінити, – і якнайкраще. Ще в Єрусалимі, в обителі св. Сави бачив я велику рукописну книгу. Життя Варлаама старця та Йоасафа-царевича. І все збирався прочитати, і не зібрався. Вдома, відколи виписав св. Отців – і зустрів між писаннями св. Дамаскіна цю книжку у пресі, теж усе поглядав, щоб прочитати, і читав. Днями, маючи потребу з нагоди бесіди Ушинського про шанування ікони, подивитися слова про це св. Дамаскіна, знову потрапив очима на цю книгу, - і вирішив прочитати її. І що? Кращої книги для пізнання християнської віри та життя у загальному огляді – ні, – і навряд чи може бути. Заради чого робиться переклад або й мають на увазі видання з картинками. Це буде краще за всі катихізиси! Ви, оберігаючи мої очі, пишете, – не трудити їх. Ні, не працюю. Потроху копаюсь, – у розтруску. Благослови Господи вам збути добрий ваш маєток... Хай загладиться шлях ваш у Спб. Здоров'я вам бажаю і найвеселішого настрою. 1158. Про Ушинського та перегляд його праць проти штундистів. Припущення про свої роботи та пораду упоряднику книги «Життя рятівника» Вітаю і вас із вчорашнім святом Різдва Христового та із завтрашнім новим роком. Даруй вам Господи всього гарного та втішного. Поспішаю вказати вам місце проживання Ушинського. Але наперед вигукую: чи можна не знати цього? Вийдете надвір у повний місяць і дивіться на місяць. Найсвітліші точки - це К, - наступна за нею І, - потім йде Е і на кінець В. Ось вам і місце проживання... Чи можна цього не бачити? Але мені подумалося, що я писав, що він там живе. Я точно думав переказати тільки бесіди Варлаама з Йоасафом-царевичем, – на противагу Івану Буяну. Але потім знову повернувся на старе: зобразити картину течії життя істинного християнина від початку до верху досконалості… у картинах, куди увійдуть призначені бесіди, – і подоби Єрми… і видіння Ездри, Даниїла, ін. це? Мені здається краще обійтися в описі земного життя Спасителя – без якогось Louis. Всі західні багато дрібниць пишуть, а про справу по верхах стосуються. Нема чого грошей на них витрачати і очі ними каламутити. Більше зі св. Батьків – і буде потрібне. Святами читаю св. Григорія Богослова – глибокого і високого... Та таїнство Пресвятої Трійці все залишається таїнством – неприступним. Ушинський пише проти штундистів, здобувши пункти сповідання їхньої віри. Пише і до мене шле на ревізію. Хоч неповно, та все йде. На безриб'ї та рак риба. Я думав спершу поповнювати. Але заволала лінощі і переконала мене погладити дещо. І тим задовольнитись... Наче й соромно, але що поробиш із лінощами? Для неї закон не писаний. Поповніше, можливо, сам надумаю писати. Про одних ікон треба написати цілу книгу. І не книгу, а книжищу... Ікони – велике дають допомогу пересудам німцям, треба їх по носу. Чекатиму новин про перетворювальні рухи. Надсилаю вам книги, які нещодавно вийшли, здається, це конклюзія – слід було б тлумачити послання до Євреїв... Але за якоюсь приказкою – багато в голові, та он не лізе. Благослови вас Господи. Рятуйтесь! 1159. Продовження праць із виправлення кн. "Життя Спасителя". Відгук про автора та пораду йому. Розв'язка із рукописом Ушинського. Побоювання очної операції Вітаю із благополучним поверненням. Пожити вам тепер у доброму здоров'ї до нового від'їзду бажаю. Але – прямо за справу. Переглянув рукопис, дещо додав, дещо виправив… деякі події переставив і тут, як потрібно самим характером подій і оповідями про них. Як усе зроблено і що бажано значиться на особливих аркушах там із рукописами. Поправки зроблено олівцем. Чорнилами поправити пропоную вам як автору поправки. Перестановка подій робить неминучим листування двох зошитів, як побачите. Але все це доведеться ще мені повторити вам після. Бо рукопис хоч запакований, але не піде на пошту. Вода піднялася; і на пошту не їдуть, а йдуть. Не дивно хлопцю і викупатися. І з усім, що прийняв. І не надсилаю рукопису. Полежить ще тижнів два-три. Я думав послати на третій; але ви не визначили терміну, - і боявся, як би за вашою відсутністю не трапилася якась незручність з рукописом. А тим часом справа не поспіхом. Надсилайте інші, тоді зараз і надішлю. Як я радий, що розв'язався, чим зв'язав себе рукописом Ушинського. Я переробляв усе, і здається, статті дві переробив, як напала лінь - страшна... За перо взятися не хотілося. На той час хтось підбурив Ушинського – давай надрукую, як є. Він і пише, – просячи надіслати рукопис, як є, і виставляючи резон, що, мовляв, упускати випадок не можна... Обома руками схопив я рукопис скоріше упаковувати, як би той не передумав. І відіслав. Я зробив лише позначки, що поправити, що випустити… і порядок який… Все, що здавалося потрібним, помічено. Але виконання того дав йому до рук. Чи дозволять йому друкувати, не знаю. Але коли надрукують, знайте, що там власне мого рядка немає. Це знати належить. Ось я й вільний став. А писати все ж таки не хочеться. Взявся за «Добротолюбство», про яке докучають безперервно афонці. І св. Кассіана вже приготував... тобто виписку з нього. Сам він весь вимагає нового перекладу ... Але це слід зробити наступним пологам. Пригадую ваші запитання – про різні речі, бажані в тому житті. Головне є: писано добре, - і християнське почуття спочиватиме і втішатиметься читаючи. Іншого – багато чого не можна і вимагати від життєпису. На те є писання іншого роду. - Я і не розширював кругозору читача, а обмежувався одним: якщо все писане б'є по серцю, то й добре. Інша річ: коли доручили писати, значить, довірилися, що добре зробить, що бажано, наперед слід було б вказати, – або тепер за течією писання вказувати, поки що пишеться. О. Матвій добре пише. Але його бажання збільшення – знаходжу не діловим. Найнявся – продався. Та й сума дана достатня. Якщо вийде 100 л. великого друку, кожен лист 30 крб. Це вдвічі більше, ніж дають наші журнали найвищою ціною. Праця ж писання не дуже головоломна і не дуже копотна. Я ще о. Арсенію писав, щоб він порекомендував пише знайти Фоми Аквіната – «Catenae patrum» на всі Євангелія. Під кожним текстом йдуть виписки зі св. Батьків, яких було про це тлумачення... і все. Від себе він нічого не додає... Отож передайте о. пише, що, маючи цю книгу під руками ... він не буде потреби копатися там і там. - Можливо, вона є в акад. бібліотеці... А то нехай бігає до публічної. Запитуєте: очі – очі! Бачите, як пишу? Слід, є чим дивитися. А коли є що клопотати? Праве око, здається, дозріло... Але й остання лінія дозрівання може проходити кілька місяців, коли весь час дозрівання тривало років 5–6… якщо не більше. Я як тільки надумаюся про операцію, - волосся дибки стає. Тому немає нічого дивного, що не робитиму операції. Один лікар вирішив, що не можна... Я цьому дуже радий. Але ж жити скільки залишилося? День-другий і кінець. Чому ж я себе тиранитиму? Це мене завжди зупиняє від поривів різатись... Втім, почекаємо, що покаже теперішній час. Скажіть, будь ласка: хтось наприкінці листа до мене приписав: про Пашкова слідом. листі. І ні гу-гу, – добре це він зробив? За тим благослови вас Господи! Рятуйтесь! 1160. Подробиці про виправлення у книзі «Життя Спасителя». праці з «Добротолюбства» Обидва листи ваші останні отримав на Великдень... Я попередив ваше бажання – не поспішати надсиланням рукопису – і відіслав його. Чи застане вона вас у Пітері? Йде колись і до ваших рук. Листи з тою посилкою не було. Пишу тепер. Там все прописано, як бути… і чому. Трішки треба пересунути події: що вказано. Писано все олівцем. Можна вичистити, якщо не сподобається; але Виша не відмовиться насупити брови. Чому буде затемнення сонця. Винні нехай злякаються. Які там ноти нароблені, все перезабув... А тюк зашитий... Нічого не додам. Сказання про зціленні прокаженого – вже минуло. І він стоїть на своєму місці, - тобто перед зціленням розслабленого. Відвідування Назарета – два – добре! Але перше, що Єв. Луки, треба помістити не там, де воно поставлене, а трохи після ... саме не перед вселенням в Капернаум, а під час першого ходіння по Галілеї - перед зціленням прокаженого ... І буде в це ходіння - дві події ... відвідування Назарета, - і зцілення прокаженого. Це в нотатках надісланих показано. Ще треба було б, замість одного, дві бачити події. Це про закликання апостолів – з лову. Вони характерно відрізняються. І комкати їх в одну подію без натяжок не можна... І зробити два оповіді: одне як у Єв. Матвія, інше як у Єв. Луки. А де їх помістити? Одне прямо по вселенні в Капернаум, як у Єв. Мт. і Мр., - а інше після повернення з першого ходіння по Галілеї, - перед зціленням розслабленого, передбачається: повернулися ... не відразу ж і зцілення? Відпочити треба. І відпочивають. Спаситель особливо, на самоті... А апостоли пішли половити риби... Адже це тільки вийти з міста. Отут і є. Вийшов і Спаситель. І було те, що Єв. Луки. Це остаточне покликання... Латинці вже так ставлять або розміщують ці сказання. І це навіть у загальних церквах. історіях… яких маю дві під руками. Чекатиму обіцяного надсилання нових зошитів. Сиджу тепер над другим томом «Добротолюбства». І чую, що тепер це робиться з тягарем, тоді як перший жваво був змайстрований. Кассіан святий та ін. Ніл премудрий... Перед св. Касіаном треба помістити вилучення зі св. Єфрема. Він – початок. Кінець - Ісаак Сіріанін. І всі, котрі між ними, всі хоч потроху увійдуть у цей том. Веселої вам поїздки бажаю, і здорової... Будь Боже благословення на вас. 1161. Хід праці зі складання святителем «Євангельської історії». Хороша допомога до анатомії. Про свої очі. Ознака пророчих снів З самого отримання вашого листа, що писано з висоти Валдайських гір, усе поривалася писати вам, і все швидше. І ось як прискорив!! Коли прийшла пристрасна, – коли всі євангелії прочитуються, прийшло мені на думку виконати нарешті бажання, що відступало від мене, скласти євангельську історію словами євангелістів. Зважився, і сів, думаючи собі: чи довго? До кінця тижня скінчу. Але прийшов кінець тижня, а до кінця ще далеко... Ну, до кінця Великодня, звичайно, все вирішу... І подуся. Але й кінець Великодня залишав справу далеко від кінця. Якщо так, то Фоміна все вирішить. Чи не вирішила; не вирішила і Мироносицька, і далі… і вже Самаряниня визволила. Склеїв усі…. Потім йде сидіння за з'ясуванням підстав, чому такий порядок подіям треба дати, а не інший. Це вже на кінчику… перед останніми днями… Потім перечитати небагато – і, що найважче, переписати. І буде книга ... листків в 15 ... назва їй: "Євангельська історія", словами св. євангелістів викладена у послідовному порядку зі свідченням підстав, чому подіям Євангельським треба дати такий, а не інший порядок. Ось спокуса, за якою всі листи були відкладені до іншого часу. В останньому листі ви згадуєте, що в попередньому листі ви писали про вивчення людського організму... цього попереднього не отримував я... Якщо пригадаєте, попрацюйте повторити. У мене є анатомія, дуже докладна та розумна, як я писав. Тепер і три атласи - малюнки частин людського тіла, видимих ​​і невидимих. Останній атлас - французький, що я доручав купити Альоші, буде найкраще: тому що у нього малюнки накладені один на інший, підгинаються. Живіт, наприклад, – бачите на малюнку шкіру, – відігніть, – побачите, що під шкірою м'язи, що очеревину представляють, – відігніть ще – череви… ще – товста кишка, нирки, сечовод – і задня стіна… Ще не переглядав тексту… Але з вигляду суджу, що все, що се, що се. Запитання ... вирішу. Не беруся, поки не скінчиться згадана спокуса. Але здається, хто запитує, не обійдеться без епімітії. Нехай готується. Очі на березі. Вони не болять, бо й ліків для них немає. Гинуть, – аж загинуть. На жаль! Сни бувають Божі. Такі зазвичай мають у собі посвідчення себе. - Ворог і тут підробляється, як і під ангела світла. Як же бути? Дивись кожен сам. 1162. Кінець праць зі складання «Євангельської історії». Роз'яснення порядку деяких подій цієї історії Я писав до вас у Спб. Лист, м.б., роз'їдеться із вами. Я писав до вас, що складаю Четвероєвангеліє або Євангельську історію словами св. євангелістів. Тепер скінчено все. Залишається лише листування. У цій історії я тримаю дві вечори для Господа – одну за шість днів до Великодня, а другу за дві. Так покажіть батькові, хто пише. До речі, згадаю – про зречення св. Петра – і про відвідування Гробу Господнього св. мироносицями. Про зречення Петра є три оповіді, відмінні одне від одного: 1) св. Матф. та Марка подібні; 2) св. Луки та 3) св. Іоанна. У кожному по три зречення. Якщо станемо з трьох перших складати одне перше, із трьох других одне друге, із трьох третіх одне третє, то не налагодити з ділом. Тому я вирішив так: рахувати за зречення не те, що св. Петро сказав: «...не знаю людину», а напад тих, хто запитував. Почала служниця, слідом за нею інша, потім ще хтось. Св. Петро і тому, і другому, і третьому каже: ні, ні, ні – не знаю. Ті замовкли, і це одне зречення. Трохи пізніше знову нападають, св. Петро знову трьома запереченнями заспокоїв їх. І це друге... Так і третє... Три були нападки, три зречення, хоча кожне складалося з трьох, але в повноту зречення доходило лише за третім зреченням. Перше, за Єв. від Івана – 18:17, 18, 25–27. Друге, за Матф. – 26:58, 69–74 та Марка – 14:54, 66–72. Третє, за Єв. Цибуля. – 22:55–62. Зречення ці не треба вставляти в оповіді про суд над Господом уночі і тим самим розривати його, а написати всі зречення по закінченні суду і виведенні Господа з синедріону на подвір'я. Думають, що будинки Анни та Каяфи були в різних місцях. Будинок первосвященичий був один, з різними флігелями: для Анни, Каяфи та для синедріону. З приходу Господь перебув трохи в Анни, тільки поки зберуться до синедріону. Можливо, Він туди прийшов. При цьому довелося пройти лише через двір. За Іоанном, зречення почалося біля воріт вхідних і скінчилося біля вогнища. За Матвієм і Марком, – почалося воно біля вогнища, повторилося при виході з білого двору на чорний двір і скінчилося на чорному подвір'ї або в воротарському. Третє зречення було все біля багаття. Господь після виходу з синедріону – тут же був десь на подвір'ї. І глянув на Петра. І ходіння дружин на Труну в день воскресіння не можна струнко описати, якщо прийняти, що вони всі купкою ходили, – і за один раз. Треба визнати три парафії – і три оповіді про них. Про це будьте ласкаві подивитися в листах до різних осіб Єп. Феофана, лист 23. Дружини ввечері в суботу змовилися вранці першого дня тижня піти на Голгофу і помазати Господнім світом. Але для походу туди не збиратися в місті, а йти на Голгофу, як хтось може, і там чекати, поки всі зберуться. Вони не в одному будинку мали квартиру, а в різних. Тому вийшло, що з міста вийшли і на Голгофу приходили не всі разом, а частинами. Але які не приходили туди, бачачи, що Господа немає, і одержуючи сповіщення, що Він воскрес, не мали вже потреби вичікувати, а приходили і йшли. Насамперед приходила Марія Магдалина, по Єв. Іоанну. Коли вона від Гроба побігла до апостолів, приходила Іоанна, дружина Хузи з деякими іншими, Єв. Луки, потім прийшла Марія Яківля і Саломія, теж, мабуть, з деякими, Єв. Матф. та Єв. Цибуля. Отримавши наказ від Господа та Ангелів іти сказати апостолам про воскресіння Господа, вони зібралися нарешті все в апостолів, за Єв. Іоанну – 24:10. Плодом усіх їхніх побачень було лише те, що св. Петро ще сходив подивитися Труну. Подальші оповіді про явища Господа йдуть своєю чергою і не вимагають пояснень. Ось що ще… Смерть Юди поміщається за відведенням Господа до Пилата. - Як він приніс срібло своє до первосвящеників, а первосвященики пішли цієї пори до Пілата, то треба думати, що ця справа Юди мала місце після, коли влада церковна була вільна. Це і з оповіді Єв. Матф. видно. Бо тут говориться, що тримали пораду і поклали купити поле для ганчарів... Коли тут було це робити? Тому я вже вважаю це наприкінці подій, у п'ятницю, після становища Господа у труну. Добре і у вас там зробити те саме. Мені належить листування, яке беру сам на себе, у тій думці, що, можливо, ще що доведеться підчистити; над самій Єв. історії, бо тут іде суцільно священний текст, а в поясненнях, чому так викручуються події. 1163. Листування «Євангельської історії». Книжкова конкуренція. Про сновидіння. благословення. Ще до справи про «Євангельську історію» Змучився. Над чим? Над лінощами. Переписую. Адже це велика спокуса. Повірити нема кому. Перепишуть так, що гірше за чорнові. Робити нічого, тягтиму. Тільки довго простягнеться. Пишеться дуже повільно, бо треба розбірливо, а скоро пише не напишеш розбірливо. Якось упораємося. Говоріть: афонцям віддати. З якого дива? Вони мають своє життя. Сам видам. Проситиму редактора «Душекорисного читання», щоб знайшов коректора помислення і набрав за друкуванням. Потрібно, щоб не було похибок. Зображення і я думав, а потім передумав. Афонці не думали б, що моя книжка буде підривом для їхнього видання? Буде несправедливо. Моя книга зовсім іншого калібру з їхнім життєписом. Їм підрив зроблений якимсь московським книгопродавцем, який уже видав життя Христа Спасителя, і з картинками багатьма, добрими, якщо всі такі, як ті, котрі надруковані при оголошенні. Якби Матвєєвський не заважав, – афонці давно б уже здалеку. Ось це вони можуть пред'явити Матвєєвському, якщо надумає просити надбавки. Про сновидіння не маю що сказати. Історично підтверджується, що бувають сновидіння від Бога, бувають свої, бувають від ворога. Як дізнатися, – розуму не докласти. - Око оглядок. Рішуче можна сказати, що сни, противні православному християнству, має відкидати. Ще: ніякого гріха не слідувати снам, коли бракує впевненості. Божі сни, які виконувати треба, повторювано були посилані... Красуню вашу нехай збереже Господь у правій вірі, за доброго життя, яке вона веде. Зі страхом Божим нехай здійснює своє спасіння. У відданості Богу, нехай волає до Нього з глибини душі про збереження її в правді православної, без якої немає спасіння. Ви писали змінити назву ... Ні. Що писах – писах; «за сказанням євангелістів» не висловлює справи. І Матвєєвський пише з цієї оповіді. Відмінність моєї історії те, що в ній немає моїх слів. Крім назв. Виправдання порядку – все в слові до читачів, яке буде у третину чи чверть книги, і стоїть особливо попереду. Якщо Бог продовжить віку... роздуми про події св. історії, чи розмови… будуть після. У цій книжці нічого не наважується, крім: чому обрано такий порядок подій? 1164. Про цензуру «Євангельської історії». Побоювання про невирішеність до друкування Милостивий мій Н-лай В-віч! Дуже вдячний за повідомлення про цензурну процедуру, яку зазнає моя «Євангельська історія». Трохи зніяковів при думці про можливість нерозв'язання друкувати її Св. Синодом. А потім трохи змирився, говорячи в собі: буди Божа воля. Коли вже годиться не дозволяти такого роду писань, то робити нічого: руки по швах і: слухаю-с! Відразу подумалося було написати владиці найбільшому обер-прокурору. І знову передумалося. Краще залишити все на Божу волю. Кому доручати переглянути, все одно. З синодалів ніхто, гадаю, не поставиться до моєї справи недружелюбно. З Тамбовським відносини наші добрі. Але, гадаю, краще й тут не підказувати. Коли рукопис вийде, можна при нагоді щось сказати, мимохідь, у кого зайде про це мова. Втім, дійте, як вам Бог до серця покладе. У мене не євангельська історія сама по собі головне, а порядок подій. Євангельська ж історія є придатком. Якщо не дозволять такої історії, словами євангелістів викладеної, можна потім те саме викласти своїми словами. Я склав її словами євангелістів, щоб потім обстежити її з усіх боків у тому ж порядку. Текст складеної історії служив би тільки тоді вихідною точкою – і було б усе гаразд. Хай би скоріше дозволяли чи забороняли... Може, після того одразу й сяду за писання, звичайно, якщо полювання буде: бо лінощі моі беруть велику силу. А може, синодали і милостиві будуть. По суті справи хоч і невелике лихо, якщо не дозволять. Але я всьому світу майже розбурхав, що от-от готується диво... «Євангельська історія» – така й така… А тут раптом… Оле – поразки! І бажано, щоб дозволено було. 1165. Про книгу «Життя рятівника світу» Пуциковича Здобув «Життя Спасителя» Пуциковича. – І переглянув. Вона теж вся складена словами євангелії. Але порядок подій невдалий. Все схвильовано. Картинки стерпні. 1166. Ще про цензуру «Євангельської історії». Упорядкування житія св. великий. Пантелеимона і про інші свої праці. Про наслідки Київського собору. Потреба пояснення церковних книг Що ж це діється з моєю «Євангельською історією»? Мабуть, не в добрий час почав, або скінчив, або послав у цензуру... Або цензор з очей з'їв, — або інша якась притча трапилася, — що все стоїть і не рухається. І що там спить цензура? Чи не шле. Взяв би ціпок, і ну дмуть усіх. Всяко, коли-небудь та прийде кінець цій справі. Зачекаємо. Адже ми не на юру прогресу стоїмо. У глушині. Писав я вам чи ні про бажання афонців? Я виконав і відіслав. Це два похвальні слова св. Пантелеимону; – і життя його за Метафрастом. Тепер перекладаю Вікентія Ліринського... як я, чай, поминав. Скоро закінчу. Додам передмову чималу про те ж, – і ще… витяг з подібних писань письменників, що передували Вікентію, і послідували потім, щоб цю справу повніше уявити. Мені здається, що це не вчасно. Чи дізнались про пр. Єремію... Скажіть якнайшвидше. Господь нехай збереже його. Що наші тузи, що збиралися, зробили для Церкви? Собору Київського здався плід – грамота... Можливо, й інше, що буде. Попили, поїли, поїздили, поговорили, помітилися, і роз'їхалися... Буде дуже нудно, якщо так... Книги церковні треба б усвідомити і вичистити... Адже у греків йде постійна поновлення богослужбових книг... Я звіряю Октоїх... Дуже, дуже багато у греків новенького. І в цьому вони молодці. Інші служби у нас такі, що нічого не розбереш... Ще: Пролог, за змістом, краса, а за складом нікуди негож... а все в ходу... Ще: Є Книга коротких повчань зі св. Батьків, - теж краса. Усі св. Батьки, з яких взяті статті, перекладені тепер російською. А в церкві – усі читаються у старому претемному перекладі слов'янському... Що варто обидві ці книги виправити та поновити?! 1167. Ще про «Євангельську історію». До справи про 2 т. «Добротолюбство». Про «невидиму лайку». 70-річний трудівник Дякую за клопіт. Хоч не надто, а таки турбувався про долю рукопису. Тепер бачу надію на незаборону. How to print, I wrote everything down. The font is large, like the Philokalia... and the format is the same. The border has been chosen - throughout the book. And asked Fr. Nechaev - find a proofreader. Dad... so that there are no mistakes. God grant that it be published well. The second volume of the Philokalia is being printed. Half were sent for review. There are a lot of mistakes again... I'm waiting for the end. A little book will come out: it’s all about the fight against passions. And from Athos the elders sent “The Invisible Warfare” by Nicodemus Agiorite, offering to translate it. Побіг. Наближається Can you translate... I, it seems, wrote to you that it wouldn’t be a bad idea to translate Vikenty Lirinsky’s memorial note again... I translated it... It became clearer. Now it is necessary to select in addition to how this was judged before. Which is what is done - starting from him - back... to the apostles. Then the general conclusion - and amen. My head became weak and I almost completely lost the ability to write. That's right, the time has come. On January 8 I turned 70 years old. You can lie down and sleep soundly. But you can’t resist; – I want to dig into everything... And there are so many mysteries!! P. S. Про «Невидиму лайку» – чи не пам'ятаєте, була у нас давно і ходила по руках – з таким написом перекладена з латинського книга. Хотілося б подивитись на неї. Никодим, м.б., її переробив. У нього в написі значиться: складена якимось премудрим чоловіком... нині, та інше... 1168. Початок друкування «Єванг. історії». Праці з перекладу "Невидимої лайки". Новини та привітання Дуже я проштрафився перед вами. Винен. Мовчання хоч дуже йде до пісного часу, проте можна було б обійтися і без цього подвигу лінощів. Однак маю щось і на вибачення… хоч під ним також добре можна сховатися, як під бороною від дощу, – саме чекав вести з Москви про початок друкування. І що ж сталося?!.. Я розгнівався від нетерпіння на племінника і розібрав його. Він відповів: лише три-чотири дні, як отримав рукопис... І разом додав: о. прот. Нечаєв вказав туза - коректора, і взявся сам переглядати останню коректуру, без гріхів, звичайно, не буде (і Євангеліє нині друкується з гріхами); але все ж таки я покоений... Вони надіслали зразок, який відкинутий Вище... бо він відступив без потреби мого початкового розпорядження... Відіслав назад з приписом, щоб зробили за вказаним... На цьому справа стоїть... Почалося, звісно, і до кінця дійде. Ви дуже широко вистачили 10 т . Я велів два заводи... Моїх книг ще перше видання по одному заводу не розійшлося... Боязко... і тут же зустріти. Якщо дуже піде, ще надрукуємо. «Невидима лайка»… йде перекладом, хоч дуже статечно. Бачу, що це саме та книга, яку я знав ще до Києва. акад. і потім у С.-Петербурзькій. Це перекладна з латинського, за часів Голіцина. Вона дуже хороша... Багато її положень увійшли до моїх перших сорокових років опису, – і навіть до Акад. студент. статті… як, наприклад, боротьба із гріхом. Я її не перекладаю, але вільно перекладаю – своєю мовою… додаючи та зменшуючи та зраджуючи проти оригіналу. На новогрецькій вона належить Никодиму Агіориту. Він звідки ж узяв? З оригіналу латинського? Чи навряд. Вважаю, що з російської перекладу, але як – не вмію вирішити. Закінчивши переклад, пошлю до старців - і запропоную їм під будь-яку статтю цієї книги підібрати вислови старців-подвижників - з Лимонара, Патериков і герондиків. Якби це вони влаштували, було б чудово. Нині отримав звістку, що Москов. та Київ. владики до 18 березня виїдуть до єпархії... Що це означає? Чи не трапилося що подібне там, що було з їхніми попередниками? Із закінченням посту вітаю. Постраждати Господу на Страсній бажаю. Полікувати з небом і землею на Святій, дай Господи! Рятуйтесь! 1169. Про видання журн. "Апологет". Про Лева Толстого та його книгу «У чому моя віра» Пам'ятаю, що в мене крутився у голові план «Апологета»... Але в чому був – усе перезабув. Ви й уявити не можете, яка у мене слабка пам'ять. А тепер і зовсім нікуди непогана. Що ж, добре діло видавати «Апологета»... Але редактора треба обрати швидкоокого, – небагатомовного, – але словом, як стрілою, що вражає. Днями один поміщик рязанський, знайомий лише письмово, – вче велика… тимчасово живе у Петербурзі, надіслав мені рукопис Льва Толстого башибузука... ворога Божого і слуги диявола... Назва: «У чому моя віра?» - 35 л., Каже, був я безбожником. Тепер прийняв вчення Христа... Але й Христос у нього не наш, і вчення не нашого Христа Бога. Він ощасливити хоче людство... Ось проект щасливого життя: 1) Не противься злу... нехай б'ють, ріжуть, грабують - терпи, але мовчи... не захищайся... 2) Суди не потрібні, ні поліція, ні військо. 3) Присяга – злочинна; 4) Воювати богопротивно... 5) Розводити не слід, навіть при перелюбі подружжя... Доводить, криво тлумачачи слова Господа у нагірній бесіді, – Матф. 5:21–48 з великими натяжками. У тоні промови – безперестанку вивергаються хули на Церкву, яка в нього інакше не називається, як збоченкою вчення Христового. Перед цією статтею… (5 аркушів листя без полів), каже, я написав критику догматів, – і євангеліє, – зведення єванг. вчення. Мені надсилав список його євангелія Ушинський... Між істинними текстами вставлені спотворені переклади деяких місць, а інколи – вставлені зовсім свої… зміст же такий, що, прочитавши його, я мав вирішити: се маячня білогарячкового. І в справжньому рукописі – видно його мудрування. Він не вірить у Пресвяту Трійцю... відкидає втілене домобудівництво, Таїнства, Церкву, майбутнє життя... Христос його не Христос Господь, а якесь резюме досконалого людства... або щось таке. Стаття може мати шкідливий вплив, і той, хто надіслав мені – писав, що в С.-Петербурзі багато хто спокушається, особливо з вищого кола пані. Він літографує свої статті за кордоном, – провозить їх контрабандою… і поширює секретно... Мій рукопис – список. І Ушинський надсилав свій список. Зло потай поширюється. Сходьте навмисне до обер-прокурора – і повідомите про це. Я думаю днями надіслати йому 2 т. «Добротолюбства» і теж згадати. Треба щось зробити проти... Зло руйнівне. Цікаво... що це за критика догматів... Треба ж це знати. Надсилаю вам другий том «Добротолюбства». 1170. Лев із прірви, що порушує спокій святителя Що ж у нас з вами діється? Пішли ви до обер-прокурора Св. Синоду і там засіли... Де ви тепер, Бог знає. Я все поривався писати, але настане час пошти, подумаю: ось привезуть листа... а його все немає і немає. Бачите, як майстерно звалюється вина з хворої голови на здорову. Що ж, чи вдалося вам доповісти його превосходительству, що хотіли? І якщо вдалось, що почули? Я збирався сам писати… але ніяк не міг себе примусити. Скажуть: «От встряє не у свою справу... Пішов на спокій, і сиди спокійно». А спокійно не сидиться. Писали з Москви, ніби писання того Лева - з прірви - читаються нарозхват. Як у нього богопротивних безглуздостей - що не рядок, то посудіть, скільки зла творить він. І все потай. Понад те, кажуть, він відкрив свій дім і дає доступ до себе всім, і всіх просвічує. І ніхто не веде вухом. Я не пам'ятаю, чи писав я вам про його статті. У мене тепер є три: 1) у чому моя віра? - 2) євангеліє нове; та 3) сповідь. В останній дається взнаки, як він дійшов до справжнього становища... Все фанфоронство. У цих статтях він згадує про 4) свою критику церковної догматики. Ще хтось сповіщав мене, що він ще випустив статтю: 5) що нам тепер робити... Останніх двох не можу дістати. А дуже бажано, особливо критику. У статтях, що маю, видно, що він усі догмати відкидає, але доказів немає. Вони, каже, у цій критиці. Скільки разів не брався за перо, не пишеться... Що ж так і залишити? Московський владика читав євангеліє... і мав би щось зробити. У них у Москві купа... вчених... Думаю, по ниточці розберуть... А в мене багато бракує, щоб писати значно. Треба ритися. А тут моя пані зі своїми пред'явленнями... Краще б мені не знати про це нічого. Думаю, що і вас забирає запопадливе. Ну – поділимося... А все ж таки доведеться сісти на тому ж. Ви закопалися в господарстві і забуваєте весь світ... Блаженний стан. Благослови Господи всю працю вашу! Рятуйтесь! 1171. Ще про лева Толстого. Скромний про себе відгук Улюблений Н-лай В-віч! Я вправляюся в байдикування. Розбив мою голову башибузук Лев Толстой. Наговорив він купу дурниць, – а взятися в нього нема за що... Все майже бездоказово. І до того ж він хотів сказати, що він все ще виправляє свої думки... Це лазівка, коли він спокійно може говорити: це в мене ще нерішуча думка... Нарешті я отримав малу надію мати критику наших догматів премій. Лева. Одна красуня заявила себе знайомою його. Я просив її випитати на якийсь час у Лева – критику ту. Він відповів: у мене тільки є мій екземпляр, який мені потрібен... Коли хочеш, велю списати, але будьте ласкаві гроші заплатити. Гроші надіслані (він призначив) і чекає переписана критика.... Щось вийде з цього. Вступати в суперечки так гидко! До того ж лють бере, – і буває спокуса махнути великою мовою... Коли отримаю цю критику, тоді вирішу, що можу зробити. Чи самому писати, чи передати сильнішим головам. Воювати має московське духовенство. Я писав редактору Душ. чт.»… щоб він там штовхнув того, іншого під бік. Він відхиляється за себе та за інших. І на мене звалює. Це їм не вдасться... Я здоровий. Ви здорові? Або, щоправда, випитувати – це означає соромити сільське повітря, яке резонно може озброїтися проти мене, не саме, а підмовивши вишинське повітря... Вища чекає на свого нового преосвященного… ось-ось. Подивимося, який він... Якщо схожий на мене, то хоч кинь. Гірше за мене не було ще архієрея на всьому світі і в усі часи. Попередники його, а мої наступники були всі молодці. Найкраще ж колишній перед цим Паладій. Він має щось подібне до о. Лаврентія, блаженної пам'яті. 1172. Критика Остроумова на сповідь Лева з антихристового стада. Про свої поточні справи. Афон у своїй хаті Остроумова статті читав... Нічого чудового поки не видно, хоч справа йдеться. Та тут і розійтися нема над чим Остроумову. Переглядає він сповідь Лева рикаючого... У цій сповіді майже нічого немає, що чіпляє православну істину. Тільки наприкінці буде небагато, де він говоритиме, заради чого кинув Православ'я. Сповідь Львова була надрукована в розборі послід. роману Львова (Кареніна, здається) Громеки... Тут додано лише кінчик. Загальний висновок може бути поділений: був безбожник і залишився ним... Лев із антихристового стада. Благослови Господи вашу книжку. Бажаю їй швидкого поширення і особливо – щоб вона була прочитана і прийнята до уваги. Євангельській історії давно варто було б вийти. Не знаю, що там живе Альоша. Я вже з місяць перечитав все… і друкарські помилки помітив – 6 і дещо поправив і доповнив… Чекаю днями прислала мені. І тоді зараз надішлю вам і розішлю... Ще главок п'ят переказ і «Невидима лайка» - скінчиться. Що далі робитиме Виша, вона й сама не знає. Є ще одна річ, гідна печатки. Може, за неї візьмуся. А то не дивно, що битимуся з Левом. Я маю Львів: «Сповідь», «Євангеліє». «У чому моя віра», лист до когось у Спб… Тільки у статті «У чому моя віра» є щось небезпечне, не за солідністю міркування… а за криком – проти Церкви… часто повторюваному, що вона спотворила вчення Христове. Можливо, Остроумов до всього дістанеться, по порядку. Збираєтесь, або іноді приходить думка – махнути на Афон. Зробіть собі Афон зі своєї хати. Хто ваш указ... Самі собі господар, можете і на голові ходити, і головою стукати в підлогу, клавши поклони... Від світу можна сховатись, а від себе і від ворога куди сховаєшся? Тільки в лоно Боже... А воно всюди доступне. 1173. Під час посилки «Єванг. історії». Кінець перекладу «Невидимої лайки». Ще про Остроумова Насилу дочекався я своєї «Євангельської історії». Шлю разом із цим вам три екземпляри. Один дайте м. Саблеру, якщо знайдете це придатним. Тепер же шлю і м. обер-прокурору та митрополиту Ісидору... по 6, здається, екземплярів... Поскупився надіслати 10, як ви призначали. Я думаю книжки по три надіслати й іншим двом митрополитам, а іншим, які брали участь у рішенні, по дві… Леонтію ж – також 5… або з плюсом. Нема чого поспішати. Може, ще що придумаю. Але ви й уявити не можете, яка лінощі мене охопила! Хоч трава не рости, за прислів'ям. Переклад «Невидимої лайки» – закінчив. Буде книжка благопотребна... Ця книга була вже в перекладі з іноземної. Старець Никодим багато в чому виправив її... а вишинський бідолашний... і ще тим паче... Багато глав довелося заново скласти. Тепер ще подібну книжку взявся переказати... Чи кінчу?! Запитайте, куди збираюся? У темряву і темряву... Бо й останнє око навряд чи протримається наступного року. Бажаю вам усіх радощів! Рятуйтесь! P.S. Остроумів рухається вперед, – і що далі, то сміливіше задирає. Особливо тепер читане – у листопадовій другій книжці. Добре… Допоможи йому Господи! 1174. Відгук на замітки о. Матвєєвського на «Євангельську історію» Ви згадували про нотатки Матвєєвського. Попросіть його накидати, що й чому він бачить неточності... У слові до читачів у мене пояснено, чому до кінця зношу – мова про Юду. Завжди неприємно було зустрічати це обличчя тут, коли вся увага поглинається Господом. Але можна й пофілософствувати. Вирок синедріону не є осудом. Засудив Пілат. Тому, що розповідається в Євангелії про Юду, дозволяє віднести сказання про нього не тільки до вечора п'ятниці, а й за п'ятницю... і суботу, і справа невелика... Молитву Господню Господь вимовляв у навчання не двічі, а думаю, багато разів... Про зречення св. Петра те ж сказано, що свожу оповідь про це в один, щоб не каламутити уваги і не відривати його від Господа. Можливо, він вважає неналежним, що в мене 2 зречення... якщо адвокатськи вести суперечку... Але там сказано, чому так. Питання Пилатом Господа дворазове – де тут моя неправість? Хай би написав усе… хоч нашвидкуруч… Я йому поясню… Це ж та сама історія, що для афонців! Всі ці подиви незначні. Я чекаю більш серйозних опонентів... Встановлення порядку оповіді – справа велика. Але таким його бачать тільки ті, які самі серйозно тим займалися. Верхогляди нічого тут не можуть слушного сказати. Небіжчик Гречулевич міг би це зробити... 1175. Кого має цікавити «Євангельська історія»? Ще про викриття Льва Толстого. Погана критика Дякую за ваші промови про «Євангельську історію», і свої, і чуті. Ця книга не може цікавити тих, у яких не народжувалась потреба бачити в порядку викладеними Євангельські оповіді. А в кого були вже ці питання, і особливо, хто хоч трохи ламав над цим голову, той не дивно, що дякую. В даний час мене цікавить, чи писати проти Толстого. Пишуть, стало можна не писати. Але пишуть дуже протяжно, і справа схожа на байку Крилова: «Кіт і кухар». Мені й спадає на думку: вибрати вигадки Толстого – все… і потім проти них поставити сповідання віри Св. Церкви… і пустити в хід. Це буде короткий огляд ворожого табору та православного воїнства. На застереження… а то зло потихеньку поширюється, а гукання: стережися, не чути. Все лихо за лінощами. Так вона мене охопила, що й пальцем поворухнутися нема полювання. Пішли Господи жвавих діячів! P.S. Мені доставили нарешті критику догматики преосв. Макарія – вироби Толстого. Погань поганню... А мабуть, не бійся, читають присмакуючи. 30 березня – 3 квітня 1886 р. 1176. Присмалений рецензент «Євангельської історії». Про 3-й том «Добротолюбства». Про «невидиму лайку» та іншу подібну перекладену святителем книжку На Євангельську історію хтось рецензію надрукував у Читаннях Моск. заг. кох. дух. Просв». Я не помітив. Вже Варшавський сказав... Я й прочитав. Все збираюся вхопити рецензента за волосся і об землю. Накричав, як пригорілий, – усе переплутав… і не розбереш, чого він хоче… Сказати ж треба щось… Бо якщо цей писака, – і суспільство, що слухало за ним, не зрозуміли справи… то чимало, думаю, знайдеться і всюди – кривооких кривотолков… Хотів запитати Нечаєва, хто думав хто? - І відклав... Зберуся - напишу, але в наймирнішому дусі. Корпаю 3 т. «Доброт.». Скоро, здається, скінчу. Я хотів бути особливою книгою св. Максима Сповідника випустити, але передумав... Його й перекладаю. У «Добротолюбстві» – з нього – 4 сотні про кохання… 2 сот. про Богослов'я, – 5 сотень про добродій. і пороках… і тлумачення молитви Господньої, – 1100 висловів чи глав… Є премудрі… Але є незрозумілі… Тут мимоволі підіймаєшся на хитрощі. Як закінчу його, так і томик складеться... знову товстенький... Навряд чи доведу до кінця «Добротолюбство»... Око хиріє... Помітно... Але все ще ложки повз рота не проношу. Над «Невидимою лайкою» – старі знайомі розчулилися до упаду… Є ще в мене подібна книга… І розпочата перекладом… Але розлінився і кинув… Варто було б старовинний метод лікування цього болю вжити... Але завдяки прогресу і лікарів таких не знайдеш... Острастки немає: от і лежи, ліниво! Бажаю вам всякого благополуччя, і тілесного, і душевного… і тимчасового, і вічного. Рятуйтесь! 1177. Намір скористатися лікарською допомогою бар. Вревського Знову турбую вас, і справа першої ваги. Око моє і друге, мабуть, слабшає. Тому хапаюся за все… звичайно, не лікарське у звичаї. … значенні: бо ці вже відмовилися в особі одного зі свого середовища. Але у вас там з'явився лікар, який надзвичайно виходить… не алопат, не гомеопат… а особливий, свого роду лікар. І туз – за званням – саме – барон Вревський... А ось ще... Він розпочав практику лише рік... і клієнтів у нього 15 т. Ну що? Зарябило в очах?!! Ці вісті не сорока на хвості принесла… а вирізка з газети (здається… «Новий час»… 29 жовтня № 3, 832), надіслана мені з Тамбова моїми доброхотами, з пропозицією, чи не завгодно? Отримавши це, я рвонувся було поставитися до нього, - може, й допоможе. Але спочатку задумався від того, що адреси немає ні у вирізці, ні в листі, в якому надіслано вона... а потім і від того... повно, чи не так? Ось я і знайшовся в необхідності звернутися до вас за відомостями недрукованими... справді, барон Вревський так благодійничає людству, що страждає... Будь ласка, дізнайтеся і скажіть, чи можна і мені полікуватися у нього. Хвороба моя не хвороба, - а так - налипає біла матерія на кришталик ... і не дає проходити променям всередину ока і тим припиняє зір ... В оці немає ніяких пошкоджень, ні болю ... Ліків на це немає - звичайних ... Операція якщо, але страшно ... Мій катаракт не допускає і операції. Отже – сліпота… і вона вже через прясло дивиться…. Я й кидаюся до кожного... і до Вревського готовий кинутися. Якби вам можна було забігти до нього і спитати, – і навіть переконати його взятися вилікувати мої очі... Якби він сказав, що треба бачити, доповісти, що хвороба цього не вимагає. Тільки одне слово скажіть: катаракта… і цим усе сказано…. Отже, він може взятися лікувати і не дивлячись. Якщо він поставить умовою бачити, то налякайте його, що цього мені аж ніяк не можна виконати... доведеться сліпнути, - і винуватцем сліпоти буде він... Як би мені хотілося, щоб він узявся вилікувати і вилікував! Якщо до нього дістатися важко, дізнайтеся адресу. Я прямо до нього звернуся і благатиму... 1179. Невдала спроба лікуватися у Вревського. Звернення до о. Іоанну. Прохання про надсилання книги Ліванова. Припущення писати відповідь на критику «Євангельської історії» та про молокани Дуже вам вдячний за клопіт дістатися Вревського і отримати відповідь про заочне лікування. Тепер я переконався, що це справа, за ним, неприпустима. І я обертаюся до нього спиною. Чи відчуває він весь афронт цього руху? Але всі думки про лікування через нього припиняються. Амінь! Будь воля Божа! Листи гр. Сіверс не отримував. Можливо, він передумав. А може, не дійшло. Це не раз зі мною траплялося... І дивуюсь! В даний час одна обставина змусила мене переглянути, що я маю під руками про молоканську секту. У кількох статтях згадується, що про цю секту докладно пишеться – у 2 т. твори Ліванова під назвою: «Розкольники і острожники» , – і що докладно викладають їх мудрування. Якщо у вас є ця книга, надішліть мені. Прочитаю, візьму що треба і поверну. Або дістаньте десь, та надішліть. Будь ласка... Вкрай потрібно. Листи ваші отримав – два, а останній, де кажете, що вже тричі писали, був третій. До Бурачкових писав – і через них до о. Іоанну. Чи здригається він при цьому грізному слові? Ви пишете: менше читати та писати. Те саме мені говорив Крюков, окуліст московський. Я йому відповів: та де ж із цим упоратися?! Правда... зізнався і він. Ви готуєтеся відповідь написати. Благослови Господи! І я почав, але потім кинув. Душа не лежить. Чи прийде ще полювання? І це розумно?! Адже у травні виповниться рік, як вийшла рецензія на «Євангельську повість». Про неї та про історію вже всі забули. До того ж у молокан завжди блиск в очах... Послати Ліванова?! 1180. Ще про переробку книги о. Матвєєвський. Використання Вревської води. Хто керує церквою? Про майбутній ювілей 900-ліття християнства на Русі та пропозицію відзначити його новим перекладом богослужбових книг Дякую за вісті... Нарешті Матвєєвський вступив у свій чин! Дуже радий, що скінчив він свою працю. І те добре, що поступився афонцям. Читати!.. Адже я вже читав і, здається, дуже багато. І з якою метою?! Якщо для поправок, то добре... Готовий. І наперед кажу, що якщо щось ставиться не в тому порядку, як у мене, виставлятиму – veto… і виправлятиму. Поступки ніякої... Пригадав!.. Востаннє я писав про відділення Єв. від Лук. 9–18 гл… щоб її не розривати… Писав, здається, і про явлення Господа після воскресіння, і ще щось… Так!.. про дворазове помазання Господа світом у Єрусалимі… Якщо це й інше що не згідно зі мною, то здобуду шапку-невидимку… а килим-літак… у килим… вогонь... У такому разі, краще не надсилайте... І дивитися не хочу. Воду п'ю... Писав барону, що не бачу покращення, і він надіслав нову воду... цю почав... що Бог дасть! Про керування Св. Церкви Сином Божим нічого не знаю. Церквою, як і всім править єдиний Бог, у Трійці поклоняється. Про сфери діяльності кожної особи – особливих – доречно говорити тритеїстам. Чую, що Св. Синод ювілей бажає влаштувати наступного року, на ознаменування 900-річчя св. Церкви у нас... На згадку про це ніби хочуть видати життя св. Володимира і акафіст йому – з картинками... Про це й мова в мене до вас... Життя й акафіст не погано... Але мало для такого великого ювілею і такими великими особами скоєного... Потрібно позначити щось. Пропоную зі свого боку - визначити знову перекласти богослужбові книги - все... До ювілею ж приготувати одну якусь, напр., Октоїх... або Квітник... Мінея святкова... Або ще що... Коли писатимете до тих, хто тримає, нагадайте про це... Нині - завтра треба це зробити... Чому не приурочити. будь ласка… Про появу Синодської газети, гадаю, всі порадіють. Дай, Господи, цьому відбутися. Можна запросити архіпастирів – надсилати свої міркування про потрібне для Церкви... Даруй Господи вам пожити в селі, здорово та душерятівно! 1181. Про єретичність католицької Церкви та про різні інші предмети У листі від 27 генваря ви писали: «…вчора надіслав коротеньку статтю» та ін. Чекаю, чекаю і не дочекаюся. Застрягла десь. Це стаття про управління Церквою. У листі від 10 лютого ви запитуєте думки моєї про думку якогось, що католицька Церква не єретична. Відповідь на це я відклав до отримання обіцяної статті... Як стаття не приходила, то й відповідь забарилася. У цьому ж листі – згадуєте – про книжку якусь, «гріх його походження та наслідки», – і просіть сказати, яка вона. – Розмір це друкувалося в 1889 р. в творах св. Батьків. Я читав її і не пам'ятаю, щоб вона залишила подряпину... А знову не хочеться читати: і трохи колись. Прочитайте та скажіть, чим дряпає. У листі від 14 лютого ви пропонуєте мені ваші питання спалити. Це ви шкодуєте мої очі та мій бережете час. Дякую. Якщо ви очікували, що треба складати статтю велику, то, звісно, ​​ніколи. А думку свою мені прописати ніякого не важко, і часу трохи потрібно. Тепер, – у цей час, – я не можу нічого сказати про статтю і про гріх… а лише про єретичність католицької Церкви. Ми з вами – приватні особи і в думках своїх повинні відповідати рішенням православної Церкви... Здається, Св. Церква наша поблажлива до католиків, – і визнає силу не лише хрещення католицького та інших обрядів, а й священства, що дуже значно. Тому нам краще утримуватися, як від задання цих питань, так і від вирішення їх... Одне тільки слід тримати, що переходити до католиків не слід, бо в них деякі частини в ладі сповідання і церковного чину пошкоджені, або змінені з відступом від найдавнішого. Більше цього не вмію, що сказати... Коли дійде до мене стаття про керування Церквою – Богом… тоді напишу щось. Про гріх скажу, коли ви пропишете, що в ній не гаразд. Це не далеко відверне мене від справи, яка на руках. Здоров'я моє гаразд. Про око нічого похвального не скажу. Емансипується... Всіх вам благ від Господа бажаю. Рятуйтесь! 1182. Про Святу Трійцю та управління Церкви. Поступка видання своїх книг афонцям. Про зроблений посів. Стан сил Винен, що так довго не відповів. Виновато покладене вами на мене послух - написати... Скільки разів брався за справу, і нічого не йшло з голови. Так і кидав перо. І тепер пишу, щоб тільки повідомити вас, що ця справа в мене не клеїться. І не можу сказати, чи склеїться будь-коли. Можливо, причина цього в тому, що сказати нема чого. Адже це перший пункт догмату про Пресвяту Трійцю, – що виключно кожній особі Її належить лише особиста кожна властивість – ненародженість, народженість та вихідність. Все ж таки інше єдине і загально є для всіх. Загальні – імена Божі, спільні властивості Божі та Божі дії: творіння, промисли, влаштування втіленого домобудівництва, вчинення спасіння кожного, влаштування та зберігання Церкви та все інше, що від Бога тільки й може походити. Читаючим Писання відомо, що Творцем, наприклад, називається і Бог Отець, і Бог Син, і Бог Дух Святий; також і Промислителем, і Вседержителем, і Спасителем та ін. Єдине в них царство, єдина воля, єдине всезнання, єдине всемогутність, єдино всюдисущі та інше все, що тільки говориться або, можливо, говорилося про Бога, є спільне всім і єдине... І це не в тому сенсі, що однаково, а в тому, що все це єдине є. Пригадайте символ Афанасія Великого. Виписую трошки: вічний Отець, вічний Син, вічний Дух Святий, але не три вічні, а єдиний вічний, не три нестворені, і не три незбагненні, а єдиний нестворений, єдиний незбагненний. Подібно – Вседержитель Отець, Вседержитель Син, Вседержитель Дух Святий, але не три Вседержителя, а єдиний Вседержитель. Бог – Батько, Бог – Син, Бог – Дух Святий, але не три Бога, а єдиний є Бог (т. 4, наприкінці). Гляньте: єдиний Бог... каже, а не Божество єдине. Хоча іноді говориться так, але суттєво треба розуміти – Бог єдиний. Інакше – Божество єдине – буде абстрактне поняття від трьох окремих. І говорити так і розумітиме – розділяти Боже єство і вводити три Бога роздільних. У кого ж три Бога, той не має Бога, бо Бог істинний Єдиний є, а несправжні боги – не боги. Таким же чином і дії Божі, що розділяє по Особах Св. Трійці і одне одному, інше іншому Особі, що приписує, розділяє єство, і вводить трьох богів, і внаслідок того не має жодного. Це світові становища. Від них виходячи, погляньте на зустрінене десь вами місце: «Церков'ю править Дух Святий», рішення, чи права така думка, само собою вам представиться. Якщо той, хто сказав це, розуміє правління Церквою не як виняткову справу Св. Духа, а як Його дія не розділена з Отцем і Сином, то тут нічого неправого не буде. Якщо ж так розуміє, що воно є винятковою Його справою, то він грішить проти Православ'я. Говорити так: Дух Святий править Церкві, можна, якщо розуміти при цьому: нероздільно з Отцем і Сином, як говориться про творіння, де Отець створив світ, де – Син і де – Дух Святий, у такій думці: Отець – не без Сина і Духа Святого, Син – не без Отця і Духа Святого. Так і про управління Церквою слід говорити і думати. Мабуть, хто керує Церквою? Пастирі. А хто їх постачає? Бог Отець (1Кор.12:28), Бог Син (Еф.4:11), Бог Дух Святий (Дії 20:28). Отже, Церквою править, через пастирів, не одне обличчя виключно, а єдиний Триіпостасний Бог. Чому вона називається Церквою Божою (1Кор.10:32, 11:16, 15:9) або Церквою Бога жива (2Кор.6:16, 1Тим.3:15). Хто править кожним християнином, щоб він жив і діяв, як личить йому це, як християнину? Той, хто живе в Ньому, Живе в Ньому – Бог; чому він храм Божий є (1Кор.3:16) і Бог вселився в нього, як у всіх віруючих істинно (2Кор.6:16); Бог Син, як свідчить св. Павло про себе: живу не хто я, але живе в мені Христос (Гал.2:20); Бог Дух Святий, як каже той самий апостол про всіх віруючих: «Дух Божий живе у вас» ( 1Кор.3:16 ), і «ялиці Духом Божим водяться, це сини» (Рим.8:14). Таким чином, віруючі водяться і правляться нероздільно Богом Трііпостасним. оскільки ж Церква є сукупністю всіх віруючих, то і вона також владнається. Щоправда, говориться, що Глава Церкви є Христос Господь (Кол.1:18), Який живить і гріє її (Еф.5:29) і Якому вона кориться (–24). Але на чолі Церкви дав Його Бог Отець (Еф.1:14–22), і Він же дає їй Духа премудрості (Еф.1:17), який владно каже Церквам (Об'явл.2:7 та ін.). Цих кількох місць, гадаю, достатньо для з'ясування, як справді правиться Церква. Більше нічого не знаходжу сказати. Послане вами насіння отримав. Посіяли, але не знаємо, що Бог дасть. Як би повітря тутешнє не завадило їм пожвавитись. Книги свої все віддаю афонцям за половинну ціну... Це надруковані... Але й подальше видання їм теж доручаю... Племінник писав, що ніхто не виписує... При виданні йому щось вимовлено... І себе не забув... щоб давали мені для роздачі. Здоров'я моє справне, але й лінощі здоровенна... Всяка енергія розслабилася... Хоч і потроху копаюсь. P. S. Як ви вважаєте? Підніметься на нас німчура, а з нею і вся Європа? Мені не вірилося, а потім почало думати. Чому? Слід покарати нас. Пішли хули на Бога і діла Його голосні. Хтось писала мені, що у якійсь газеті – «Світло», № 88, надруковано хули на Божу Матір. Мати Божа відвернулася від нас; заради неї та Син Божий, а Його заради Бог Отець і Дух Божий. Хто ж за нас, коли Бог проти нас? На жаль! 1183. Скорбота про падіння віри серед мислячих та про пропаганду Толстого. Добрі працівники. До історії російського «Добротолюбства» Гірко гірко, що діється у нас серед мислячих. Усі розум втратили. Філософські погляди над ходу, керуються вітром навіюваними початками. Св. віра відсунута на задній план. І навіть богословні втратили справжні основи богословення православного, і всі сміються. І Господь, здається, відвернув Свої очі від нас і не посилає робітників. Скільки разів я поривався кричати, але нічого не вийде з голови. Можливо, й інші те ж таки відчувають. Чи не залишення це Боже? Боже, милостивий буди! Про що писав вам про газету «Світло», про те писала красуня з Тамбова (стариця Колобова). Коли немає тут (в А...) того, не моя вина... Але що надруковано про Толстого, то змушує дивуватися, як досі залишають душогубити цього божевільного. Він найшкідливіший за всіх... бо розповсюджує свою зловживання секретно. Врятуй нас, Господи! Небезпечні підступи до шлюбу – звісно, ​​жалості гідні. Але коли вчинено розлучення з Православ'ям, це видається менш поганим. Ви добре робите, що ратуєте під силу. У мене зовсім немає мужності, хоч запал і нападає іноді. Я дзижатиму келійно, що Бог посилає. Мої книги всі прийняті афонцями. Вони й далі друкуватимуть із невеликою платою. Тепер йде у них 3 т. «Добротолюбство». Ще трошки, і буде готовий 4 т. Усі – повчання св. Феодора Студіта. Перечитую. Скінчу і візьмуся за 5 т. Сюди увійде все, що є у грецьку. «Добротолюбство». І кінець. 1184. Про чудове порятунок життя Государя. Новий том «Добротолюбства». Про своє здоров'я і малюнки, що посилаються Намовчали. Час говорити. Що сталося на зворотному шляху Государя Імператора?! Хто не заговорить? Диво дивне! Покров Божий настільки відчутний, хто не осягне?! Великі долі Божі пов'язані з царюючим Государем. Мені з самого початку так думалося... А тепер ще дужче думається. Вперше, коли продрукували... так потай, я й уваги не звернув... Далі, як стало потроху все розкриватися... волосся дибки від жаху - і про велику біду минулої, і про неописане диво визволення... Господи! Рятуй завжди Царя! Що я робив під час мовчання? Звичайно - і спав, але і не спав. У афонців на руках два нових томи «Добротолюбства», з яких один друкується, а другий тільки листується. Тим часом готується ще той – останній. Які складні статті. Мудрені за мовою, але мудріший за змістом. Декілька голів пропустив, за незрозумілістю їх – у Микити Стіфата... Тепер Григорій Сінаїт... теж мудріший і наймудріший... Незабаром кінець. Щось дасть св. Палама? І амінь! Тоді заляжу і віддуватимуся, як той, що вилазив на Сінай або на Афонський пік. Але робити ... ніяких позивів немає ... Іноді думається, взяв би Псалтир і з будь-якого псалма написав книгу ... як 33-й і ще більше - 118-й. А то Євангеліє... Моя голова ослабла, і енергія звичайна зникла. Хоч трава не рости. А що око? Слабшає помітно, але все ще добре служить... Даль закривається... Там уже нічого розрізняти не можу... Ось вам і все моє! Помисли мої стали часто заглядати в могилу... Це не на зло. Ви повинні помститися мені – повним описом своїх подвигів. Ви дієте на тіло Церкви та суспільства. Що ще сказати? Ах і забув! Віддаю афонцям видати дві картини... нутрощі Гробу Господнього і Труна Божої Матері... Це найточніші зображення... Ці зовсім намальовані. Підкажіть афонцям, щоб частина здалеку і хромолітографічно. Ще надіслав – малюнок креслярський Голгофи, пропоную, що якщо там погодиться хтось намалювати, то я розповім подробиці, скільки пам'ятаю... У мене було змальовано все. Не знаю, де він застряг. Бажаю вам всього хорошого стільки, щоби ви і перерахувати не могли. Рятуйтесь! 1185. Проблеми при перекладі «Добротолюбія». Надії на преосв. Олексія. Як користуватись німецькими письменниками. Про наші журнали. Вітання Винен знову, що так довго не відгукнувся на ваш останній лист, хоч усе збирався... Маю великий привід до лінощів... саме той, що поспішаю закінчити «Добротолюбство». Краще сказати: хочу поспішати, але не поспішає. Тому що дуже мудра фразеологія св. Батьків. Думав, що легше будуть Калліст та Ігнатій. Ні, і вони не легші. Іноді один пункт тільки й встигнеш перекласти. Втім, за нами не женуть. І не поспішаючи дотягнеться до кінця. З радістю прийняв звістку, що у Св. Синод викликаний преосвящ. Олексій. Хоч один не воїн, але, вказавши належне іноді, він приверне до себе соратників, у разі важливому. Допоможи йому Господи! Ви нападаєте на Захід. І я те саме готовий робити. Адже на Заході не всі проламані голови. Є багато смиренних писак-трудівників, не в католиків тільки, а й у протестантів. Загальнохристиянські істини викладаються добре. У цьому можна користуватися ними, але все ж таки не з зав'язаними очима. За нами водиться цей грішок... Сподобається письменник – і почнуть його перекладати... і вже всі поспіль і дмухають... А в тих між добрими наводяться їхні неправославні погляди. Взагалі кажучи, шкода дивитися, як у наших богословів… все німчура та німчура. Ось пошле за це на нас Господь німчуру, щоб вона гарматами та багнетами вибила з голови всяке німецьке (неправославне) мудрування. Де ж нам втіха? У вірі, що Господь Сам дотримується Церкви Своєї. А Він всесильний. Цьогорічний 88-й рік я не виписував журналів. Виписав уже наприкінці року за весь рік журналів із п'ят. Перегортаю верхоглядно... Усі дріб'язкові питання. Рідко де серйозне що. У «Вірі та Розумі» йде війна наша… за німців. Я дуже люблю це і прочитав... Данилевського ж, чай, знаю напам'ять. Надіслану вами ящик отримано. Дякую. Бажаю вам усього найкращого. Лист прийде до вас на святках. Вітаю із великими святами цього часу. Згаданих у них обрядів всю силу нехай благоволить Господь сприйняти вам, скуштувати і насолодитися тим. Благословення Господнє буде на вас! Рятуйтесь! 1186. Привітання, повідомлення про поточні справи та скаргу на ослаблення пам'яті Правильно вже вернулися – і вдома. Вітаю з новосіллям... Чи хтось у католиків жив стільки, як ви? Кому честь? – їхньому мистецтву чи вашому терпінню? Здійснивши добру справу, до чого звернетеся – до відпочинку чи до інших справ? Благослови Господи і відпочити; благослови Господи та ще що вдієш. Ви розхвалюєте мою працю... А ваші хіба не схвальні? У мене безліч справ. Перечитую переписаний 4-й том. Весь буде з писань, або з розмов св. Феодора Студіта… Який чудовий батько! Яка жива душа... Як він малює гуртожиток... його гідності, праці та ціну перед Божими очима! У вас немає новин... А в нас поготів. Ченці вогонь на кухні залили і їдальню замкнули. Нині ще нічого, а там животик підведеться. А всі терплять, терплять! Врятуй їх Господи! Щось я хотів у вас спитати, та забув... Я вам не казав новину, що я забуваю слова... випаде з пам'яті і не пригадаєш. Я зустрічав такого старця грека митрополита, з яким завжди ходив його послушник... і той підбирав йому слова: чи не це? чи не це? - Поки нападав на бажане. Якщо я збожеволію, то, мабуть, від безпам'ятства: сидітиму, поглядати, ворушити губами ... і під ... а все-таки нічого не сказати. Благослови вас, Господи! Бажаю вам здорово та рятівно провісти св. Чотиридесятницю. 1187. Радість про закінчення «Добротолюбства». Про поточні справи та про здоров'я. Кандидатка в ігуменії Радостей всяких вам бажаю заради найрадіснішого свята Воскресіння Христового. А у мене триденний дзвін – заради закінчення «Добротолюбства». П'ятий том закінчено і приготовано до відправки до Москви для перепису, і чекає тільки, коли відкриється дорога, яка їде до міста. Ми залиті з початку п'ятого тижня. 4-й том пішов у цензуру. 3-й надрукований і лежить у Шацьку, теж чекаючи дороги. Можна мені тепер трохи відпочити. І відпочиваю: переглядаю і роблю нотатки - на пристрасті Господні... з виходу від Таємної вечері до становища до Труни... А потім, можливо, і напишу щось для читання на Страсній... Сім читань, - або без будь-якої форми, тільки звідси - досі... загально... Заняття легке, але приємне. Що далі робитиму – не знаю. Можливо, спати. Яке моє здоров'я? Загальне добре, і очне поки що терпить. Око слабшає у зорі, хоч дуже повільно. Судячи з повільності, можна подумати, що він закриється в годину смерті... Отже, охати нічого. Бажаю вам бути здоровим і благодушним на всю місткість вашого серця. Благослови вас Господи! І забув: ваш план про ігуменство Ольги Степанівни як іде? Я думав, що вона спитає. Чи не питає. Звичайно, вона б витримала добре... Але не знаючи життя та побуту чернечого… як встигне?! Нетертий калач. 1188. Ще про відзначення 900-річного ювілею. Хід лікування водою Вревського. Праці над вибірками зі св. Феодора Студіта Винен! Заспався трохи. Мова про щось для дев'ятисотлітнього ювілею завів Шишков, Московської Синодальної друкарні директор. Писала мені про це його невістка. Через неї я передав йому іншу думку. Він десь у від'їзді. Коли повернеться, мабуть, отримаю відповідь. Він перший голос нехай подасть: бо готує до цього життя св. Володимира і акафіст йому... Невістка його - красуня, розумниця і майстриня (дочка купецька, - яка звернула до віри чоловіка-невіра, який тепер щиро віруючим перебуває... Лев Миколайович Шишков) - готує якісь до цього малюнки і малюнки... Зараз мені спало на думку, чи серйозне, що є, серйозне чи що, чи серйозне щось, чи серйозне що, чи серйозне щось, чи серйозне? друкарня на користь друкарні, що готується щось до цього ювілею. Але хоч і серйозна, і вже дано згоду, від кого справа ця може залежати, все ж для початку визначення перекладати богослужбові книги достатньо одного нагадування про необхідність цього, тому що всі знають і відчувають цю необхідність. Бракує тільки поштовху. Записки складати про це, як не розписати… буде нижче за те, що відчувається. Сказана пані писала, що там вони мали якесь свято. З'їхалися сусіди, порозмовлялися, вона прочитала їм, що я писав... і всі в один голос висловили живе бажання цього... Так і всюди буде. Вода барона Вревського першого нумеру не допомогла і другого – не допомогла. Шле третій номер. І запевняє, що він досягне того, що прожене катаракт. Дай Господи! Вибірки зі св. Феодора Студіта з перекладом іде… хоч дуже ліниво. Скажу: ця річ найнеобхідніша. У нас про чернече життя є уроки... зверхня; а настанови про повсякденне монастирське життя немає. Св. Феодор на висоту майже не заходить, а ходить по монастирю… на всяку дрібницю дає урок одухотворювати її…. З усього я нічого не пропускаю... Жаль ось що: справних рукописів немає; здається, їх і не було. Багато зустрічається слів незрозумілих – і думок таких самих. Але буде з нас і те, що є, і зрозуміло. 1189. Що означає апологет. Похвала Мещерському. Пожежа біля афонців. Про переклад св. Феодора Студіта. Доброзичливість викликаним архієреям. Про лікування ока Нарешті – і «Апологет»!.. Якщо не назвуть так, нема чого хмуритися. Тому що ця назва означає: мій кулак на плечі всіх і кулаки всіх на мої плечі... Хто у виграші? Тим по кулаку - і непогано ... а цьому раптом десяток-другий. Благослови, Господи! Мені здається, загальні голоси звертаються до старого. Ось Мещерський добре кричить... Одна передова стаття – про Захід та західників точнісінько Степан Онисимович... Біля нього, здається, є й інші невеликі журнали чи газетки… все так само. Будь у добрий час почин цей. У афонців – невже ще пожежа? Господи помилуй! Я чув лише про одне. Ну, вони скоро одужають... Проте все ж журливо. Хто винний? Скоріше, наші гріхи... Господи помилуй! Св. Феодора Студіта – розпочав другий том. Беру все, що можна взяти... Але є чимало, що для нас зовсім не потрібно. Це не гріх пропустити. Усіх повчань до 4-хсот. У мене пункти… чи думки… З іншого повчання – один пункт, з іншого два, а то й три… Погляд на чернецтво високий… але й строгий… пропікає добре… діти мої… батьки мої… братії мої… а потім, як почне тузити… Преосвященного Леонтія вже викликали... Вітаю... Оце справді ізраїльтянин!.. Та хто ж там ще?!.. Так! Нікандр... та ще Уфимський... Адже й Нікандр Уфимський. Благослови Господи всім їм вигадувати благотворне для Церкви... Будьте здорові та веселі... Око моє ще служить... Воду п'ю, але певного нічого не можу сказати. Будь воля Божа… краще за будь-які ліки. Афонці надрукували кілька моїх проповідей особливою книжкою... посилаю вам... Дивіться, як весь Спб. не кинувся у монастирі!?? 1190. Програма християнської психології. Добрі плоди книжок святителя Я послав вам 33-й псалом. Ще не дійшов він до вас. Там у листі та про психологію батьківську. Ви добрі берете клопіт - знайти або скласти і видати психологію християнську. Ось, на мою думку, якою має бути програма цієї психології. Зобразити склад єства людського: дух, душа і тіло, і представити систематично перелік всіх здібностей і відправлень кожної частини, і потім описати стан і частин єства і здібностей: 1) у природному стані, 2) у стані під гріхом, і 3) у стані під благодаттю. Маленький досвід такої психології представлений мною в листах про християнське життя - випуск третій: листи XXI-XXV, і в додатках с. 381-609. У порядку уроків з морального богослов'я – це йшло під рубрикою – наслідки доброго та худого життя; а в листах – ніби за бажанням тієї особи, до якої писалися листи. Нарис всього не худий, але все в зародковому вигляді. Докладний розвиток потрібен. Тільки про тіло – нікуди негідно. Пам'ятається, вморила, і понерів про цю частину. Уроки з психології в новгородській семінарії - погані. Нема чого про них клопотати. Але загальні риси увійшли до зазначеного нарису в листах. Я не маю тих уроків. Психології Чистовича не бачив. Миколаївського – пам'ятаю. Він із найкращих учнів був. Благослови його Господи! Ви мене захопили звістками про плоди моїх книжок. Вже шампанське кипіло-кипіло в голові та грудях! Насилу притягнув пам'ять про гріхи... і як водою залило весь цей хвалебний запал. P.S. Коли будете робити витяги з психології Кашменського – рубрики візьміть із мого нарису, – а матеріал – з того збірника. Коли хочете, може видати мій нарис – як є, особливо. Видання всіх листів передано афонцям. Я думаю, вони не стануть хорохоритися за особливе видання цієї частинки. Потрібно буде додати передмову, - і оглянути, щоб не видно було різниця листів від додатків. 1191. Старече ослаблення сил святителя. До історії психології Кашменського. Чи корисно бути академії у Вільні. Про сучасне католицтво Все збирався відповідати вам і не зібрався досі. Чому? Вкрай зайнятий неробством. Випробували ви коли-небудь цю відьму!? Ні? і спаси вас Господи! Доводиться, мабуть, мені знайти якусь неробну справу, яка змістом багатша за всі справи. Надсилаю вам два екземпляри тлумачення 33-го псалма. Додаю ще один для о. протоієрея Ісаакіївського собору Смирнова. Занесіть колись... І познайомитеся, якщо не знайомі. Ви питали про психологію св. Батьків. Видано о. протоієреєм соборним Вятським, о. Степан Кашменський... Перша книжка була в мене. Запала десь. Шукайте – і знайдете. Написано добре. Коли я був у Петербурзі на ректурі, автор заходив до мене і говорив про свій намір скласти таку книгу. Я підбурив його. Ми – товариші з академії. Академія духовна – у Вільні? Чому ж їй не бути корисною? Ваші страхи за напрямок трохи перебільшені. Якщо не любов до Православ'я, яку я припускаю у всіх учнів в академіях, за винятком випадкових і рідкісних одиниць, якщо не любов, то гонор не допустить ухилятися в протестантство. А католицтво нині за напрямом гірше за протестантство… Протестантство хоч на чомусь стоїть, а католицтво зовсім ухилилося в релігійні мрії. Такі в них запроваджені початки богословення. Я здоровий. Бажаю і вам здоров'я найбільше; потім благоденства, нарешті, душі спасіння. 1192. Про тлумачення Зігабена та «Пастирське богослов'я» Никифора Його Пр. Костянтин Петрович надіслав мені три книги грецькі: дві Зігабени - тлумачення на апост. послання та соборні та св. Павла та одна – «Пастирське богослов'я» Никифора архімандрита, нині архієпископа чи митрополита, який нещодавно був у Москві та Спб. з вчених цілей. Не знаю, що мав на увазі Костянтин Петрович? Написав, що мені знадобляться. Але навіщо? Чи не для того, щоб переказати їх? Зігабена переказ - небагато користі, тому що це не тлумачення всеосяжне, а тільки нотатки. Хоча вони дуже гарні, але залишають по собі ще багато чого бажати. Вченому, що береться тлумачити послання, це помічно, а загальне ж вживання пускати, це не належить потреби; а вчений заглянути в них дістанеться і без нашого перекладу. "Пастирське богослов'я" добре написане. Його добре б переказати. І я з першого разу рвонувся, але потім благовірна моя стала впоперек. Втім, якщо дістане в мене сміливості дати їй потилиць, можливо, і візьмуся. Навряд чи, однак. 1193. Про книгу о. Матвєєвського. Видання листів про християнське життя по-новому. Про «Добротолюбство», свій вік та здоров'я Чули новину? Батько прот. Матвєєвський видав свою працю; назву взяв із нашої «Єв. історії» і в передмові сказав, що порядку тримається теж нашого майже скрізь. Мені ще не час прочитати її... Перечитую нове видання Послання до Римлян. Скінчу це, перегляну те і зроблю нотатки, якщо десь відступає від прийнятого в нашій книзі порядку. Книга велика, цитатів – премного – знамення вченості. І в мене була та сама думка, але в іншому вигляді. Я думав скласти велике тлумачення... Але тепер, здається, цього не можна відбутися. Око не протягне стільки. Чому дуже радий, що о. Матвєєвський зробив це, хоч у менших розмірах. А про іншу новину сам скажу. Затремтів я – «Листи про християнське життя». 3-й та 4-й випуски становлять «Накреслення християнського моралі». Листи першого та другого випуску з додатками будуть листами про християнське життя. Дві книги, третя маленька – витяг з набряків обителі св. Сави. Надіслано все до афонців, а вони віддали вже в цензуру. Якось візьметься все це!? На великій сторінці буде зазначено, що це не нове що, а ті ж листи ... що були відомі з невеликими переробками, і лише трохи в іншому вигляді. Пропоную афонцям ціну за всі три призначити два карбованці. Покажчики до «Добротолюбства» почав. Але ці справи трохи відвернули... До кожного того буде особливий покажчик. Хочете щось сказати про книги «Добротолюбства». Не буде погано. Але якщо лінощі старечі долати буде, можна обійтися і без цього. Однак Бог допоможе на це. Вам 77-й, а мені з генваря 76-й пішов. І запишемося в люди похилого віку. Око моє останнє іноді застилається. Мабуть, до кінця підходить. Інше здоров'я гаразд. Ваш щирий доброзичливість Єп. Феофан 1194. Похвала «Євангельської історії» о. Матвєєвського та вказівку потрібних виправлень у порядку євангельських подій Проголошую вам радість велию. Переглянув «Євангельську історію» о. прот. Матвєєвського і знайшов її не тільки задовільною, а й чудовою. Такої на всьому світі немає. Уважний розгляд діянь і словес Спасителя, благоговійний тон промови, багатство батьківських і церковних свідчень складають її відмінні риси. Жодна душа не читатиме її без насолоди та науки. Однак, як вам відомо, жоден людський твір не буває без . Ставлю і я але тільки висловлюю це так: дещо викликає секундантів. 1) На початку благовістя Господа у Капернаумі с. 295. Покликання рибалок за Євангеліями Мт.9:1–8 і Мк.2:1–12 злито з дивовижною ловитвою риб по єв. Лк.5:17–26. Сказання ці, очевидно, не один і той же мають предмет. У св. Луки зовсім і згадки немає про закликання. 2) Злиті також нагірні бесіди єв. Матвія та єв. Луки. Вони чудові. Треба їх читати та тлумачити окремо кожну. Тільки слід зізнатися, що важко визначити з точністю місце для бесід щодо їв. Луки. Можна, однак, гадати припустити, що вона могла бути запропонована народу перед одним з дивних насичень народу в порожніх місцях. Писати ж і тлумачити розмови треба одну після другої. 3) Дуже зрадів, що відділ у єв. Лк. - З кінця 9 гол. на початок 18-й – не розклощений і викладено весь поспіль. Але секунданту доручається заявити, що деякі місця даремно вирвані. Лк.11:9–32, 13:18–21 і, здається, ще є. Вже якщо прийнято не роздробляти цього відділу, то незаконно робити для деяких місць виключення. Усі вони могли бути повторені. 4) Повернення 70 апостолів – краще ставити наприкінці останнього ходіння Господа Галілеєю, після притчі про митаря і фарисея (бо говориться, що вони призначені – йти попереду Господа). Якщо хтось не хоче цього робити, то всіляко, ставлячи оповідь про це в тому місці, де воно стоїть у ряді оповідань, обмовити, що за змістом мови про 70, оповіді цьому слід стояти в кінці опису останнього ходіння Спасителя Галілеєю. 5) Взагалі про серединну частину «Євангельської історії» слід зазначити, що даремно не позначені – перебування Господа в Капернаумі та ходіння Галілеєю. Адже це істина, а не вигадка. Так було. Це дуже підтримує увагу та сприяє запам'ятовуванню. 6) На Таємній вечері вказівку зрадника у євангелістів Мф. та Мк. стоїть насамперед встановлення таїнства Тіла і Крові, а в цій «Єв. історії» – після. Втім, у цьому випадку можна обійтися без секундантів. За неї стоїть єв. Лука – церковні пісні та батьківські думки. 7) Прощальна розмова розірвана навпіл. Одна половина - остання - відкладена на дорогу при переході в Гефсиманський сад. Це означає змушувати Спасителя говорити марно: бо дорогою двоє можуть зручно говорити, а 12 – як? Бесіди ж великої ваги, особливо молитва заключна. Те, що Спаситель сказав: устаньте, ходімо, – не сенс розділяти... Господь встав і знову почав розмову стоячи; поговорив трохи... і молитву промовив. Може, Він тільки для цієї молитви і встав, а перед нею ще поговорив, готуючи до неї. Спокушає: Я є лоза... Ніби для приводу до цього слова потрібен погляд на виноградні лози, щоб побачити, як треба вийти з дому... Але в самому Єрусалимі садів виноградних не було, а після виходу з міста відразу спуск у потік Кедронський - крутий, де не до розмови... 8) Зречення св. Петра представлені невиразно. Добре, що всі зречення описуються разом, щоб уваги не відволікати від того, що дається взнаки про Господа, і саме зречення уявити ясніше. Але недобре, що не виставлено три зречення. У самому описі їх показано 6. Як три?! У моїй «Єв. історії» висловлено імовірно, як три, коли у сказаннях євангелістів їх більше значиться, кожне з особливими рисами, що не дозволяють зливати їх в одне. Чому неможливе це припущення!? Тому, що по ньому виходить 9 зречень. Нехай 9, але вони зведені о третій. І причину показано. Але як 6–7 зречень о. протоієрея будуть три, невидно. Пригадую, що перша думка у мене – про три зречення при 9 – народилася під час читання собору на Несторія. Говориться, що закликали його тричі. Але три рази казали йому: Іди, собор кличе? Тричі приходили за ним, а запрошували щоразу – неодноразово, і він відмовлявся неодноразово; пишеться все, що тричі запрошували. І в житейському у нас побуті буває, що інший каже: тричі просив будь-кого; тим часом як він тричі ходив просити, а просив щоразу – не раз... Відповідно до цих випадків у мене склалося припущення, що приступали до св. Петру - тричі, а заперечувався він не тричі взагалі - але щоразу по три. З цього можете побачити, що секундант з цієї нагоди дуже доречний. 9) Смерть Юди вставлена ​​в середу сказань про страждання Господа. У мене вона поставлена ​​наприкінці подій у п'ятницю, щоб не відволікати уваги від страждань Господа. Але, за змістом євангельського про це оповідь, це можна віднести до після-воскресіння і навіть до після-піднесення... Архієреї радилися, село купили і, здається, вже ховали дивних. Чи могло все це статися в п'ятницю? Ось що далося взнаки після прочитання «Єв. історії». Читалося незабаром. Можливо, переглянуто і ще щось заслуговує на увагу секунданта. Прошу вибачення. Після скажу. Ці нотатки ні на волосинку не вщухли від мого повного вихваляння «Єв. історії» о. прот. Матвєєвського. Зустрініть його, поклон мій йому ревний. Захоплююсь його працею. Але ж і хочу, щоб він звернув увагу на мої нотатки і виправив виправлення, що вимагає виправлення при наступних виданнях, – яких бажаю йому не два і три, а десятки... Я тільки це й хотів вам написати цього разу. 1195. Повільна пошта. Ще про книгу о. Матвєєвського. Нове видання книг святителя. Про боротьбу з впливом католицтва Хто винний? Коли я, прошу вибачення. Але є щось і для виправдання. Чекаю на всю книгу Матвєєвського. 16 жовтня ви писали: надішлю днями. Я все й чекав, що ось-ось вона постукає у двері, а її немає як ні. Дуже шкода, якщо вона заблукала на поштах, які нині стали дуже недбайливими. Пошта повідомляє, що вона має дві посилки для мене – безцінні... Це, мабуть, гриби безцінні… а інше що? Не може бути книга: бо у листі від 16 листопада було б зазначено. Але не турбуйтесь. Ця книга в мене є вже від К. П. обер-прокурора. Тому, якщо з якихось наказів вона ще не послана, не шліть її до мене, а передайте Бурачковим. Якщо ж послана та загубилася, залиште її на волю Божу. Про смерть пр. Олексія дуже шкодую. Нехай Господь упокоїть душу його; Т.І. Пилипів правду написав. Будемо Богу молитися і за нього, і за себе. "Євангельська історія" Матвєєвського воістину така, як я писав; але у пресі теж сказати не збираюся. Тільки завдяки Костянтину Петровичу за книгу похвалив добре… і прописав відступи від мого плану, при нагоді. Йому все належить знати, щоб з тим діяти. «Накреслення хр. моралі» почали друкувати афонці... Будуть ще друкувати статтю – «Душа і ангел не тіло, а дух». Мораль – не нова: це листи про хр. життя – 3-й та 4-й випуск… та інша книжка буде не нова. Вона була надрукована в «Дім. бесіді» за 68 чи 69 рік. Знову надрукувати спонукало те, що слово про смерть і поповнення до нього – ходить по руках і все ще поширюється. Доходять і до нашого лісу чутки, що католики сіють свої нечестиві вчення... і ніби з успіхом. Вони майстри пускати пилюку в очі. Добре було б переказати і пустити в хід книгу о. Володимира Гетте "Схізматичне папство" (Papaute schismatique). Запропонуйте це зробити при нагоді Миколі Васильовичу Єлагіну, якщо ви з ним знайомі ... Як чудово віддув він і тата, і папежство!? І в журналі «Віра та Розум» – 1888 та 1889 рр. його ж стаття... Фотій... дуже рельєфно виставляє замурзаність початку папства. 25 листопада 1890 р. - 2 грудня 1890 р. 1196. Про твори св. Феодора Студіта. Поздоровлення. Примочка бар. Вревського. Про молитву о. Іоанна. Передача видань афонцям Що очікувалося від Синодської газети, того не видно за програмою. Можливо, увійшовши у справу, заговорять інакше... Тепер це те, що єпархіальні відомості, у більшому розмірі. Допомагай їм Господь – і в цьому. Чаєте багато від св. Феодора, а він дасть небагато, зате таке, чого ніхто не дасть... Внутрішньому житті в нього тільки загальні нариси – чи перерахування подвижницьких чеснот. Головне в нього – порядки монастирського життя... І в нього тут усі святі… і воротар, і шевець, і хлібопекар, і орач, і столяр…. І мета в нього та, щоб усі обличчя монастирські, виконуючи послухи на вигляд житейські, за духом робили цю послух шляхом у царство... І він часто перераховує всіх – прихвалює... Я опускав це, але рази два вніс у вибране мною. Дивно! Як він, кажучи завжди майже те саме, говорить так, що повторення майже непомітно. У мене справа з ним пішла дуже сильно: другий том скінчив, і третьої половину... Поспішаю вирішити з ним. Свято на подвір'ї. Вітаю вас передньою кількістю, щоб не довелося вітати заднім. Даруй вам, Господи, всього доброго більше, і внутрішньо, і зовні. Здоров'я моє справне. Барон дуже старанно дбає про зцілення очей. Тепер прислав примочку – та сама вода... Що він робить з водою?! У мене залишилася недопитою ще Великим постом надіслана вода... і вона досі чиста-чиста, і ніякого запаху, черемховою водою віддається. О. Іоанна я просив молитися... і думаю, що він молиться... Але буває так, що у Господа іноді засліплення стоїть, як cosnditio sine qua non... І мені здається, чи не такого сорту моє? Племінник мій скаржився, що книжки лише місце посідають: ніхто не купує. Я радив йому віддати їх афонцям із значною поступкою, хоч до половини... Він казав, - погодилися... Але питають у афонського свого начальства. Вони ж потім і знову видаватимуть, – завжди за згодою. Племінник із цієї частини не майстер. Служить він справно. Нещодавно дали Володимира 3 ступені. 1197. До історії «Добротолюбства». Дія примочки Вревського. Дрібні повідомлення. Невдячна нісенітниця Винен великою виною, що не відповідав вам на останній лист із вітанням та доброзичливістю. Але зачекайте сварити. Я представлю вам таку причину, що ваш докір перетнеться на півслові. Ось причина! Без просипу лежав на повчаннях св. Феодора Студіта – листопад, грудень та січень. Щойно скінчив... Усього буде така сама книга, як «Добротолюбство». І я гадаю видати ці повчання не як повчання, а як повчання ченцям… визначивши на них четвертий том «Добротолюбства»: дуже вже тепер дістається старцям афонським. Третій том «Добротолюбства» в листуванні набіло лежить переді мною і чекає на перечитування, яке і почнеться завтра. Після цього перечитування почнеться заготівля п'ятого, кінцевого тому «Добротолюбства», до якого увійде все, що ще залишається в грецькому «Добротолюбії»; і якщо цього виявиться занадто багато – то скорочення. А потім - зубки на полицю! Можливо, і мимоволі це доведеться зробити через сліпоти. Востаннє мав примочку від Вревського барона... Дивна примочка! Як після неї щоразу освіжається око, – і краще бачить! Як очі самі бажають примочку, коли настає термін! Як вони почуваються взагалі від цієї примочки – міцніше та мужніше! Але ця дія на органічний склад очей… органічного ж ушкодження у мене в очах ніякого немає. Катаракт є механічний наліп на кришталику… причому око у всіх частинах своїх здоровий і неушкоджений, – і сам кришталик нічим не зіпсований… а лише має нещастя зазнати нападу цього налипу. Таким чином, виходить, що око почувається краще від примочки… а катаракт вухом не веде, – налипає та налипає. І зір тьмяніє, кругозір його скорочується, і все підходить ближче і ближче. «Церковного вісника» не виписую, бо цього року нічого не виписую і читати не маю наміру. Потрібно закінчити «Добротолюбство». За програмою «Вісник» те саме, що «Єпархіальні відомості». Здається, о. архімандрит отримує... Подивлюсь... Не дивився, бо все на очах був св. Феодор Студит. «Життя Господа Спасителя» Матвєєвського, думаю, гарне буде. Бажаю йому успіху. Якщо він не візьме мого порядку євангельських подій: вільному воля! Втім, усім почуваюся добре. Чого і вам щиро бажаю. PS. Яка нісенітниця проклята! Після війни з Францією імператор їх на весь світ прокричав подяку покійному Государю, запевняючи, що і його рід і народ цього ніколи не забуде… а через п'ять днів чи вісім – склав коаліцію проти Росії, без жодного з нашого боку приводу. Маючи вуха чути, хай чує... 1198. Звірення книг о. Матвєєвського та Фаррара про життя Спасителя. Вилучення з книги о. Гетте про татів. Про чернецтво добрий мій Н-лай В-віч! Книга Матвєєвського на пошті. Завтра привезуть. Дякую. Що ж про книгу нічого не чути? Невже ніхто – ні слова? Гріх. Або, можливо, тільки мені не довелося прочитати. Якщо нічого немає, напишіть хоч щось. І головне, що в ній усюди бачиться Христос Господь, а в Фаррара, напр., тільки гори та доли, ні Господа не видно, ні вчення Його. У о. Володимира Гетте – рельєфно виставлена ​​головна думка: вісім століть папи змагалися; у IX-му, як тільки почули, що за спиною немає константинопольського жандарма… а франкські королі – роблять їм очі, – одразу завирували; а бурління це звели в божественне право... Це хвалебне право нічим так не підривається, як звірянням промов і діянь пап протягом восьми століть, з промовами і діями їх після того, - і головне, після впевненості в заступництві франкських королів. Дивуватися годиться, чого заради листа Джунковського не перекладено? Влаштуйте переклад. Монашество! Все залежить від настоятелів. Пошле Бог доброго, все добре. Немає такого – все вгору дном. У нас, наприклад, рай розчинений... Такий глибокий світ! Чому ви думаєте, що не треба під початок посилати в монастир. Підначальні, щойно надійдуть до монастиря, стають святими, бо їм украй потрібен добрий атестат настоятеля. Також – коли вікарний настоятель, його праці з монастиря несе його намісник. Як тільки вікарний, за доносом намісника, одного-другого вижене з монастиря, страх приборкає всіх свавільників, – і пішла тиша, а під її покровом і внутрішнім життям упорядкування... Благослови Господи вашу майбутню велику працю про чернецтво, і маленький справжній про чернецтво, колишнє і нинішнє. Писання роз'яснюють справу, а сама історія тече своєю дорогою. Адже з ченців ніхто не хоче губити душу свою; тільки справа спасіння відкладає до завтра, живе ж, як живеться, хоч і нерозбещено, але й не самовіддано. У цьому корінь зла. Чим ченців змусити стрепенутися? У цьому головне – ліки. 1199. Після отримання брошури про чернецтво. Про підготовку здібних настоятелів Отримав вашу брошуру про чернецтво та Лебедєва – про ознаки Православ'я. Обидві прекрасні та вчасні. Правду ви кажете, що треба звернути увагу на чернечу в них справу. Все у вас вказане йде до справи і, освіжаючи в думці потреби істинності іноцтва, може збуджувати у завзятих завзятість до того, щоб пустити в хід потрібні для задоволення їх кошти. Але прикладіть до слова й справу… саме – там, у Спб., то тому, то іншому шепніть на вушко, щоб склали нараду 156 осіб, які знали справу, і обговорили, як поправити справу чернечу... У вас тільки натяк і загальні вказівки. Інше можуть додати, а головне, розглянути та визначити правилами подробиці. Втім, справа стоїть не за подробицями. Ви добре вказали, що все стоїть на настоятелях. Ревний настоятель, який знає справу і розсудливий, зараз береться за справу... і потихеньку все ставить у свій чин... І обитель цвіте і внутрішньо, і зовні. Стало все в тому, щоб видобути хороших настоятелів. У вас є вказівки на це. Адже здебільшого й робиться... І при всьому цьому бувають промахи. Придумайте інститут діяння настоятелів здібних. Для цього потрібен зразковий монастир. До цього докласти треба точну вказівку, як випробувати, чи хто, коли вже закінчена підготовка в інституті. От і піде справа. Благослови вас Господи і всі труди ваші – багато хто, – на благо Церкви. 1200. Ще про чернецтво. До історії книги святителя про стародавні чернечі статути. Посібник для вивчення чернечих статутів. Погляд святителя на справу про шлюбні розлучення Чому чекаєте ви бурі та навіть урагану за свою брошуру?.. Ніхто й уваги не зверне і читати не стануть. Хто займається чернецтвом та ченцями?! Беріть, хвалите, ніхто й оком не моргне, і вухом не поведе. А втім, можливо, хтось і заскрипить. Побажаємо таким говорити слушно, якщо заговорять. Прийшло мені на думку, що багато чого негаразд в обителях від того, що немає в нас авторитетного статуту, на який могли б спиратися настоятелі та настоятельки, бажаючи вести справу управління, як годиться. Тому вони кричать тихо, ніби боязко, а монах – братерство бентежить, ніби мимохідь. Якби був статут, кожен бачив би, що настоятель, кричачи, має рацію і що він зобов'язаний слухати, а не слухаючи, - штраф нести. Вважаю, що якщо відбудеться збуджувана вами увага до обителів ... питання про статут неминуче входитиме до розгляду ... Взявшись за розробку статуту, повинні будуть переглядати стародавні статути. Це змусило мене витягнути з мотлоху давно виготовлені мною статути. Пам'ятайте, що для другого тому «Добротолюбства» обіцяно було статути... Я й заготовив їх. Як тоді передумали їх вносити в «Добротолюбство», то вони залишилися до часу без руху. І ось тепер мені здалося вчасним струсити з них пил… переглянути та видати. Що я й роблю, тобто переглядаю. А видання зроблять афонці. У нас уже були про це промови з афонцями. Підготовчі статути: Пахомія Великого, Василя Великого, Іоанна, Кассіана та Венедикта. Афонці ще пропонують взяти статут Сави Сербського… Прошу їх надіслати… З усіх їх можна запозичити багатий матеріал. Чи вам відомо, що архім. Фотій Юр'євський зібрав з Батьків – розлогий статут чернечий? Якщо ні, то прийміть це до уваги. Його варто переглянути. Адже є ще й старовинна збірка справжніх правил – такого собі Никона Чорногорця – Сиріянина – одинадцятого, здається, століття, – великого-великого... Бачите, яке багатство посібників!! Але про це годі. Тепер про життєве... Про шлюбні спілки міркувати дуже мудро. Ускладнилася справа. Є дружини – відьми, є чоловіки – люті звірі. Той чоловік біжить від дружини; тут дружина – від чоловіка… а тіло свого вимагає… А в молодості – спалахи кохання… і пішли дітлахи… Справа йде не про визнання законності незаконного співжиття, а про забезпечення дітей, нічим неповинних… Мені здається, можна б так вирішити: залишаючи незаконність на чолі тих, що народжують, визнавати законним виховання, визнавати законним виховання, визнавати законним виховання переносячи плями з чола, що народили на народжених, – коли вони вступать до черги тих, хто живе в суспільстві… бо вони невинні. Листи до В.В. Ш-ський (закінчення) 1201. Благословення та підкріплення. Нагадування про прочитання книг святителя та готовність до висилки нових. Сум про матінку Русі. Про своє здоров'я та праці Всіх вам радостей бажаю - від першої почула: Радуйся, Благодатна! Покров її нехай осяяє вас, і глибоким світом нехай сповнить душу вашу від почуття повної та всебічної безпеки, при покриві її. Ви мирите у собі. Слава Богу! Це один із дарів благодаті. Благодіюйте і терпіть, що посилає Бог, вірячи, що таке посилання є вірним свідченням Божої уваги і благовоління. Прощаю і дозволяю вас від прописаних вами гріхів, тому що сам багато винен у тому ж. Вибачаюсь тим, що все чекав повідомлення про отримання книжок. Чи не читали ще?! Ось це гріх, то вже гріх! Дозвольте прочитати. Це те саме, та не те саме, коли прочитаєте всі разом і коли всякий предмет буде вами розумно бачити на своєму йому місці. Це мої академічні уроки. І вони тут не усі. Тут дві частини, а третя – теж значна частина моралі, – аскетика – становить зміст книги «Шлях до спасения». Ці дві книги викладають усі хр. вчення. Ви бажання виявили – книг – листів до різних осіб… і 33 псалми… із задоволенням надішлю. Але тепер повінь… і кінне спілкування до міст припинено. Даю вам карт-бланш – на всі мої книги, яких виявиться потреба. Книги пр. Ніканора зовсім інакше. Вони дуже освітні. То шлях ведення Божого. Ви засмутилися про матінку Росії. Не можна не засмучуватися. Народ незнанням істини покритий, а тут священики – мовчани. І думок не мають вчити. А при цьому ще те лихо, що народ відсахнувся від ієреїв... Вони стоять у нього поряд із поміщиками та чиновниками. Молімося, щоб Господь заступився за свою Церкву . Який це красуні ви картку хочете послати?! Додаю картку. Прошу молитви! Здоров'я моє майже одужало. Під кінець було запаморочення. Воно досі є, але несильне. Думаю, скоро скінчиться. Ця недуга зробила те, що голова скоро втомлюється і працювати довго не може ... навіть читати що серйозне. А та – інша Мар'я, – якого листа ви надсилали?! То жива душа. Врятуй її Господи і помилуй. Назидайте її і надихайте, щоб блювала теплоту духу. Я тепер нічого не роблю. Давно в мене були складені статути св. Пахомія та св. Василя Великого, – і перекладені статути св. Касіана та св. Венедикт. Тепер перечитую їх потроху, і, коли скінчу, віддам афонцям для видання. Вийде велика книга. Благослови вас, Господи! Будьте здорові та благодушні! 1212. Куди шлях? Нові коливання та старі страхи. Син сатанін Отже, ви зовсім налагодилися в дорогу. Залишилося чекати на вестовий дзвінок. Але куди шлях? З ваших слів бачу, що і в Козельщанську готові, і на той світ не проти. Нехай поспішить вам Бог і в тому і в іншому шляху, який вказати вам завгодно Йому буде. Мені здалося, що ви трохи побоюєтеся Козельщини; це не худий знак. Це змусить вас там тримати себе з усякою увагою та обачністю… і через те позбавить вас багатьох можливих послизнувань і неприємностей. Господь умудрить... Моліться Йому про розуміння. Але ще далеко. Що тепер у вас? Мені смішними здалися ваші побоювання замахів на ваше життя. Я впевнений, що нічого такого не було. Все зробив один злодій, який хотів поживитися. Не вдалося... І він спокійний, а ви м'ятеся. Тільки одне прислів'я виправдовує вас: береженого Бог береже. Тому що можна гадати, що інший подібний колись злодій може подумати: тому не вдалося, дай я спробую. Може! Ну й добре! Бережіться... бережіться! Атеїсти… толстовщина! Де це? Невже у вас тепер у селі? Господи помилуй! Цей Толстой, у якого у писаннях одна маячня – має послідовників?! Правильно, Русь православна дуже оглупела. В нього душі немає, Бога немає, немає й іншого життя. Він, не соромлячись, вивергає хули на Божу Матір, на Спасителя і всю православну віру. Смикнувся і нове євангеліє скласти, не згодне з сьогоденням, і через те підпав під анатему апостольську. Тексти цитуються по істинному Євангелію, а тексти інше говорять ... підроблювач. З усіх наших порожній сміх, він самий порожній та шкідливий…. Справжній син – сатанин. Врятуй Господь від нього ваших теперішніх благодійників. Пр. Леонтій дуже вдячний, що він писав до вас. Не писав він, мабуть, з якоїсь випадковості. Я йому напишу. Благослови вас Господи та ваших господарів… Варвару, Марію, Дмитра. Рятуйтесь! Листи до редактора «Церковних відомостей» 1217. При посиланні книги у новому виданні. До історії захисту безтілесності ангелів. Улагоджена суперечка. Турбота про боротьбу з папством Ваше Високопреподобність, Високоповажний о. Протоієрей! Надсилаю до вас останню частину нового видання «Листів про хр. життя» і покірно прошу прийняти її милостиво. Хоч це нічого не додає до колишнього, але, можливо, новий друк іншого приверне до нового прочитання. Дякую за надрукування відбитків про книжку «Душа та Ангел не тіло, а дух». Все уважно переглянуто. А учні та учениці пр. Ігнатія не поступаються ... і намагаються якось виправдати його. Я отримав порядний зошит, але це була марна праця. Усього, сказаного мною, писав не торкнувся, а поговорив словоохотливо про стороннього, ніби для того, щоб заговорити так явно виставлену неспроможність думки відомих брошур... Я написав писав і, керуючись його ж думками, запропонував йому замість думки брошур прийняти одне з висловлених батьками оболонку, або тіло, за допомогою якого перебувають у спілкуванні з тілесним речовим світом. Він погодився, охоче, - і кінець. Коли б усі суперечки так вирішувалися, куди б було добре? Мені здається, що нам потрібно підготовлятися до боротьби з папістами. Папежство стало схожим на паполатрію. Всі дари від тата, і вся шана йому... А ми не маємо книжки, яку, маючи в руках, православний міг би відбивати марення патерів. Адже ті наговорять стільки, що той, хто слухає мимоволі, здивується... Муравйов, Авдій Востоков (преосв. Анатолій Могил.) важкі і нелегкі для голови. Papaute schismatique о. Володимира Гетте кому доступно? та іншого, чай, нічого немає... Так! Преосвященнішого Миканора! - Але це неповно. Підговоріть будь-кого, щоб витяг з усіх найрельєфніше, легко читане і переможне. Буде вчасно та корисно. Я й рвонувся б, та сил немає… моє письменство скінчилося. Благослови вас Господи і всі ваші праці... Прошу молитов про мою багатогрішність. Ваш щирий доброзичливість Є. Феофан 1222. Про виконання сімейних обов'язків. Безплідна усамітнення Дякую вам за доброзичливість. Бажаю і вам усього доброго! Хто в сім'ї живе, тому й порятунок від сімейних чеснот. Але справа не в тому, щоб все уявити у відмінному вигляді, а щоб зробити все залежне. Якщо все зроблено, нічого себе мучити. Звичайно, і абияк рукав не слід діяти, але й томити себе не слід, надаючи все Господу. Що у закладах діти стають не ті вже – що робити? Час складний. При всьому тому не можна думати, щоб все, що все їм все пропадало або пропало. Все залишається і свого часу принесе плід. Ви не залишайте свого, чим можете сприяти тому, щоб вони не зовсім збилися з дороги, а успіх – все від Господа. Моліться більше… допомагайте тим, хто потребує більше… їх молитві повіряючи дітей. Ця молитва сильна. Спаси вас Господь і помилуй! Ви згадали про перевагу усамітнення... Добре воно. Але ж можна сидіти за стінами, а розумом не знати де бути. Слід, саме по собі воно нікчемна річ! Прошу ваших молитов за мене багатогрішне. Благослови вас, Господи! 1226. Настанова про виховання дітей Дітей навчити є обов'язок батьків, стало, і ваш. І боятися чого? Слово любовне ніколи не дратує. Командирське тільки плоду не виробляє. Щоб дітям благословив Господь уникнути небезпек, треба молитися день і ніч. Бог милостивий! Він має багато засобів запобігати, які нам і на думку не спадають. Бог усім править. Він мудрий, всеблагий і всемогутній Імператор. І ми належимо до царства Його. Що ж сумувати? Він не дасть Своїх образити. Про одне треба дбати, щоб не образити Його, і Він не викреслив нас з-поміж Своїх. 1227. Скорботи – Лікування Божі Терпіти все важко, що ні терпітиме, але тяжкість відчувається тільки під час марноти чи лиха. Потім все згладжується. Згладиться і те, що ви тепер терпите. Надихайтеся. Все минеться. Тим часом сильніше відновлюйте віру, що все від Господа. Не біда тільки велика, але й усяка зустріч від Нього. А Він єдиний має намір – спасіння наше. Приймайте все як цілюще лікування, хоч і гірке, але корисне. Коли б'є Господь, чи не праведно подумати, що, мабуть, є за що. Отже, подивіться, що таке є, за що б'ють і виправте те. Для випробування скорботи посилаються праведним, а нам – скоріше у покарання та закликання до покаяння. Якщо вірите, що Господь є Лікар, - і такий Лікар, який не витрачатиме ліків марно, то коли відвернеться несправне не в справах, а в почуттях і думках, тоді припиняться і скорботи. Мені не важко писати вам і не нудно читати ваші листи. Куріння – справа безглузда; морального тут настільки, наскільки є порожньої пристрасті та шкоди усвідомлюваного. Останні дві риси важко усвідомлювати самим тим, хто курить, і важко роз'яснити їх некурцям. Міцно непристойне, але пристойність і непристойність те саме, що люди, – змінюються. Зазнайте поганої звички; але в гріх її не зводите. Помолитися, щоб ваша дочка відвикла, – добра справа. Але цього немає потреби вдягати в особливу форму. За всякого молитвослів'я волайте до Бога. І Він влаштує, як Його святій волі завгодно. Хто має вступити до інституту, благослови Господи! Ось їй ікона св. великомуч. Катерини. Краще ні. У чому біда – Олександр не розібрав. У чому б вона не була, помолюсь моєю грішною молитвою, нехай відверне Господь від неї кару Свою. Хтось може сказати, що вільний від цієї всеокаянної гордині. У яких формах вона не є? Господи, помилуй нас! Благослови вас Господи Своїм благословенням. 1244. Щодо дітей. Увага святителя до військових звісток Дякую за вітання та доброзичливість. Надсилаю вам і зі свого боку бажання всякого добра від Господа на цей рік і далі. Дякую за образок та просфору. Господь нехай втішить вас. Діток треба вчити та лікувати. Десять років. Дивишся, і переросте. Що ваш чоловік прижився на селі, це в порядку речей. Що за життя у місті? Порожнеча з порожнин! Але коли потреба належить, цим смаком керуватися не слід. І мені здається, що йому можна було б погодитися на те, щоб ви жили з дітьми в Москві, а він наїжджав би як час і полювання. Переконуйте його. Мудрі нині часи. Невчений ніякого ходу не може мати. Що ж ви про війну нічого не відгукнулися? Чи й ви – англійка-турчанка, як інші?! Прочитавши умови світу, не можна утриматися, щоб не казати про це. Тепер по всій Росії кричать "ура!" до охрипу. Слава Богу! 1251. Про війну з турками. Світ про мирське і клопочеться Допоможи Господі оздоровити вашу дочку! Війна теперішня не страшна. Тягнеться вона помилково – у початкових розпорядженнях. Але тільки-но підуть війська, турнуть турків так, що й зуб не зберуть. Що у світі діється, теж у порядку речей. Світ на те й світ, аби лише про мирське клопотати. Він свою справу робить, а нам треба робити своє. Світ зовнішній ще такий страшний, як світ внутрішній: бо і туди залазить. І коли залізе – ось наше лихо! 1253. Про проведення посту. Радість святителя про успішне закінчення війни з турками Допоможи вам Господи провести піст на спасіння, поговтіти і причаститися Св. Христових Таїн гідно. І займіться собою, і впорядкуйте діла, і насолодіться миром Божим – благодаттю Господа Спасителя нашого, коли щиро сподобитеся прийняти Його в себе. Політик про війну під свіжими враженнями Слава Богу! Мета війни досягнуто. І це тим втішніше, що очікувана конференція чи конгрес не лякає якихось змін досягнутого. Благослови вас, Господи! Помоліться за моє всеокаянство. 1255. Скорбота і радість чергуються. Про дітей. Підступи ворогів Росії На те й життя земне призначене, щоб у ньому скорботне відривало від уподобань недоречних, а втішне мало надію на краще чаєм. Ось вони чергуються майже щодня. Добре, що ваш син – ополченець. Солдатське життя виправку дає, з потребою знайомить та терпінню навчає. Але, звичайно, все залежить від самого солдатського. Радію вашій радості, що красуня ваша інститутка добре встигає. Благослови її, Господи! Так – вороги наші не сплять. Але й наші не позіхають. Вживають зусилля, щоб відвернути війну, але готові зустріти її. Мені приходить часто втішна думка, що з нової війни ми вийдемо непосоромленими. Але буди Божа воля! Це – весна! користуйтеся втіхами її, Богом поданими, то на полегшення душевних тягарів, то на підкріплення здоров'я. 1256. Про вступ до військової служби От і слава Богу! Два воїни з одного будинку. На мою думку, військова кар'єра – є найкраща. Вчка наша – майже суцільно і поруч вся перебрехалася. Судді – в тому тільки й вправляються, щоби покривати ваги правди. Залишається жити приватно поміщиком, роблячи навколо посильне добро, або йти у військову... Блаж заходить і до військових; але гармати всі вибивають із голови, і там кожен мимоволі згадує Бога і хреститься. Що молодший такий молодий і вже поїхав вчитися битися, це краще. Нехай міцніше застукає кулаки. Треба нам побити англійців і... Не нині, то завтра цього неминуче бути. А що вам не довелося на колінах своїх совість молодого, принесіть і цю ніжність у жертву військової суворості. Міцніше вам буде. «Домашня бесіда» припинилася через хворобу редактора – дуже сувору. Був удар у голову. Це вам «Мандрівник» – 4 кн. та «Душепол. читання» – 6 кн. 1263. На питання про мале хрещення. Шкода вина. Про гру в карти і чим можна замінити їх Хрещення мале, – я про нього вперше чую, – якщо є скорочення покладеного в требнику чину Св. Хрещення без опущення істотних частин, то, думається, це зійде. Що ваш зять кинув пити і поклав не пити, це гарне рішення. Не пивши нічого, буде завжди свіжим і довше проживе. Пиття і мале життя під'їдає і є справа, трохи схожа на повільне самогубство. Грають у карти. Пам'ятаю, казали, що Яків Іванович Ростовцев грав дома майже кожен вечір, зі своїми. Грали на окуляри і вели запис, хто кому скільки винен очок. А розрахунок відкладено до банкрутства. Тоді визначиться ціна очка – і за цим визначенням сплата. Здається, у них вважалося, між іншим, сто очок – копійка. Також – щоби вище ста очок ніякого виграшу не було. Гра в карти - неробство і від неробства. Біда велика, що наша молодь не вчиться працювати. Коли б знали одну, іншу роботу, вона приваблювала б їх і займала. Нудьга не мала б місця. Красуні краще виховуються: у них завжди робота у руках. Один молодець, що був у монастирі, скаржився на неробство. Я запропонував йому вивчитися випилюванню. Він вивчився, - і тепер чудові дрібнички будує... А столярство, а точніше скільки могло б принести задоволення! Хазяям же, бо господарям це й багато допомогло по господарству. Зять ваш уже господар. Я б вирвав у нього карти і присунув або до точильного верстата, або до столярного... як він називається... верстака. Про премудрість, що охопила дуже шкоду. Чорницю нехай збереже і впорядкує Господь. Бажаю вам найприємнішого благоустрою. Рятуйтесь! 1320. Про дітей та Софію Слєпцову Я отримав вашого листа, але не встиг відповісти. Дякую за вашу добру пам'ять. Засмутилося вам по дітях. Звичайно. Але ось-ось приїдуть, можливо в доброму здоров'ї, до прощеного дня. Не спокусила б Масляна. Біличці та Масляна нічого, а Черничці вона не дуже сприятлива. Софія премудра чому стала московка? Я у цьому бачу добрий знак, бо С.-Петербург – розгульний, невір і революціонер, – а Москва – благочестива, смиренна і вірна. Хай буде і вона за духом Москви! Сталося, що наші сьогодні зібралися посилати до Шацька. Я відповів їй і послав прямо. Незручно тільки було на конверті написати тільки Софія Слєпцова, – як за батюшкою, ніде не вказано. Пропишіть іншим разом. У Софії гарний лад. Зве її Господь, але ще не дозріла рішучість. Вірші хороші і ці, що ви знову прописали… але перші особливо гарні…. Хай вас втішає внутрішньо, якщо не завжди солодко зовнішнє. Якщо мандрівниці повернулися, – Боже і їм благословення. І всім. Ваш богомолець. Єп. Феофан Надсилаю лютий «Душ. чт.» 1340. Кошти до згрівання в собі благодаті Св. Духа. Похвала військовому званню Благодать Святого Духа з нами з моменту хрищення і миропомазання. Молитви церковні, домашні, труди подвижництва та доброчинності – розвивають цей дар і дають йому простір діяти в нас. Найкращий до того засіб – сердечна молитва, яку й саму треба вважати плодом Духа, і разом з привабливою Духа. У цьому сенсі і церковна про Духа Святого молитва є привабливою для Духа. Дітей ваших – воїна сьогодення та майбутнього – благослови Господи. Військовий шлях найкращий – чистий, чесний, самовідданий. Господь нехай втішає вас Своїми втіхами в тому, що вам доводиться терпіти. 1346. Про почуття воскресіння. Настанова про наполегливість молоді Сила воскресіння Христового невимовно велика! Нам не поняття тільки світле треба отримати про нього, але в співчуття з Ним увійти: бо не для себе, а для нас воскрес Господь; нас зіскресив. Це здобич вірою побачити, – і радість від того отримати – даруй Господи. Про сина багато занадто не турбуйтеся. Який характер дивіться; а життя потім змусить перехреститись. Що любить набутки, це ще не велика біда. Ступенішим буде. Не мати не можна, бо треба їсти, пити, мати дах та інше. Надію тільки при маєтку на Бога покладати треба, і частину приділяти незаможним. Вчіть його по копійці давати бідному, хоч у неділю тільки. Почавши з цього, і далі піде. І молитвою не докучайте; можна набриднути. Радьте йому хоч трохи та молитися вранці та ввечері, не читаючи жодних молитов, а так розумно очі до Бога зводячи. Увечері – Богові подякувати за день, вранці попросити про день, – своїми словами, як знаєш, – аби ділом. І цього досить. Поклони три-п'ять із такими думками. І вдень іноді нехай звертається до Бога з короткою молитвою – Господи помилуй, благослови Господи, допоможи Господи. Більше цього не потрібно. Чи це важко, скажіть йому. Ну, так достав мені втіху - що робитимеш так. Молодь жити на землі і хоче по-земному. Адже й не можна без цього, бо ми земні. Тільки не треба забувати, що на землі ми на якийсь час – і короткий; – стало, хоч і земні, але не для землі набули буття. 1359. Привітання із причастям. Особливий вид мучеництва. Гордовита зневіра та її майбутнє. Про Лева Толстого Вітаю з поговінням і причастям Св. Христових Таїн. Хай це буде вам на твердження, розраду і просвіту! Збережи Господи і малюка в почуттях віри, що добре починаються. І Черничці нехай виходить із спілкування з Господом у таїнствах – найсильніша міцність духу на неухильну течію початим шляхом – у вічне царство слави! Про св. Лоте апостол сказав, що він мучився душею, дивлячись на нечестя содомлян, - і каже його до сонму мучеників. Такий і ваш чин. Мучачись душею при зустрічі грубих невір, ви долучаєтеся благодаті мучеництва... Невіри зазвичай ніс високо піднімають, висловлюючи тим торжество своє над вірними. Але віра стоїть, і вірні, у смиренні своєму, не втрачають анітрохи тому у своїх сподіваннях вірних обітниць Божих. І нині видно, на чиєму боці істина... Але буде день, коли це буде оголошено урочисто перед усім створінням... на нескінченну втіху віруючих - і на непоправну вічну згубу невірів. Лев Толстой… десь нахопився, як чаду, злих думок – і поширює крадькома, в рукописах. Але в цих рукописах тільки марення його містяться без жодних доказів. Як у нас молодь віри не знає, то легко захоплюється цими мареннями за одним припущенням, що такий письменник, мабуть, має підставу так говорити... А в нього самого в голові-то галки ночували... P.S. Статті, що були вкладені – залиште у себе. Мені надіслали кілька відбитків. Це афонське видання... 1360. Про погляди та твори Льва Толстого Дякую за привітання. Не встигли поговорити. Даруй вам Господи встигнути це зробити. Ось, можливо, на Хрестопоклонному тижні… вдасться. Дивує мене промова вашого сина про Льва Толстого. Цей Лев – до 81 року був безбожником. Тут надумав взятися за віру, і потрапив у глибини сатанини: св. Трійці не сповідає; про Бога найбезглуздіше поняття; Господь Спаситель – простий син людський; Церква ганьбить; ні молитви, ні обрядів, і нічого церковного не потрібно; і майбутнього життя немає... Від таких диких навчань чого доброго чекати? У моральних правилах немає поганого, але й доброго мало... Без віри, як жити добрим життям? Які твори Толстого… розуміє ваш син. До 81 року писав лише романи... З того часу написав – «Євангеліє» , яке є спотворення істинного Євангелія; – написав «У чому моя віра?» І тут усі свої марення помістив... Все бездоказово... бреше на чому світ стоїть; – написав «Сповідь» … як він погано жив, – як дійшов до відчаю, – і як увірував у щось, але зовсім не в Божу істину... Є ще щось у нього. Усюди марення – найбезладніші... Чи немає цих творів у вашого сина?!.. Отрута справжня для молоді... Не кажучи синові про твори, мною вказані, розпитайте його, про які він каже твори... чи є в нього, чи читав, чи тільки чув. Кажуть, що ці твори відлітографовані, – і потай поширюються. У журналах почали викривати його марення. У генв. кн. "Душекорисного читання" - стаття "Суд і присяга" спрямована проти нього. Писав редактор... У журналі «Віра і Розум» та в «Православному огляді» – почали його розбирати… але тільки почали... Вам нема чого тут читати. Та й краще не читати. Обурююся душею щоразу. 1363. Світ здавна гіркий для вірних Вітаю із приїздом під покров Божої Матері! Нехай дасть вона вам відчути, скільки для неї приємно, коли хтось працює заради вшанування її – як-небудь. За Нею молитва не залишається у боргах. Про гіркий стан світу – що й казати? Здавна він такий і до кінця століття таким буде. Але хоч як він хитрий, хоч би й лихий, не може він припинити вірну течію ревнощів щиро про спасіння. Бо Болій є в нас, ніж у світі. 1369. Замислюється про долю померлого чоловіка. Господарство – дар Божий Усі сумуйте. Це гаразд речей. Але минеться. Вляжуться скорботні почуття, – і залишиться тиха пам'ять. Про долю покійного хтось із смертних може виголосити рішучий вирок. Але в дусі нашої віри не можемо не мати надію, що милостивий Господь зробить з ним милість Свою. Підкріплюється це сподівання добрим настроєм, у якому завжди перед смертю був спочивший. Господарство не дивна річ. Скоро гляньте, і ніщо вже не буде вас ускладнювати. Тільки не дбайте. Господарство і все, що йому належить, є дар Божий. Треба дотримуватись його і обробляти. Тільки в цілі треба мати при цьому – славу Божу. Свято дотримуйтесь… відокремлювати частину незаможним – за силою, але не більше сили. І добре все піде. Поминок про покійного достатньо і тих, які вже замовлені... Самі старанніше моліться. 1386. Благословення вишинської богомолиці. Різні діти. Духовне сіяння святителя Благослови Господи ваше тут перебування! Нехай воно буде благотворним для вас і душевно, і тілесно. Про буйного сина моліться. Бог дасть приборкає. Це в нього навіяна молодість. А поки прийде приборкання його, дай вам Господи терпіння. Втішаєтеся іншими синами ... і задовольняйтеся тим. Хай Господь дасть їм бути незмінними в добрих настроях своїх. Павло ваш – диво, що ходить до церкви. Нинішніх учнів не затягнеш туди на аркані. Такий поганий напрямок прийняв наше вчення. Ось вам цілий десяток брошурок про молитву. Роздавайте своїм і чужим, хто хоче цього навчатися. 1412. Що говорити молоді, що збилася зі шляху. Ще про головний біль Михайло Архістратиг сили Божої – нехай охороняє і вас від усього неприємного та скорботного. Нічого немає дивного, що молодець ваш – і надумається. Його збили думки, що ходять серед учнівської молоді, порожні і вітряні, але приємні юності. Повторюйте йому частіше, що модні вчення підстав твердих не мають і добра ніякого не приносять, а те, чого позбавляють, дорогоцінно і нічим незамінно, - маючи за себе і підстави тверді. Біль голови… найчутливіший. Від чого вона у вас... Чи не від шлунка? Чи не від сидіння під замком? (Бувайте частіше на повітрі). Чи не від роздратування нервів неприємностями? Останнього нічим не можна вилікувати, крім досконалої відданості у волю Божу... Благослови вас Господи і Чернічку, - і малютку ... і молодця, і інших діток, і всіх ваших знаних ... Рятуйтеся! Матінка Чернічка, рятуйтесь! Ви добре зробили, що відмовилися читати марення Толстого. І не беріть їх до рук... Он прочитайте, що в нього писано... у цього Лева рикаючого, кого поглинути. Я й забув прописати, що Лев – визнає лише Євангеліє, – і то у спотвореному вигляді, – як у нього... Послання св. апостолів не визнає, - ні отців і вчителів Церкви... Все має свій розум... Не беріть до рук... 1419. Настанова з приводу збентеження короткою сповіддю. Божий іспит. Різні дрібні відповіді Хто ж у світі живе без прикрощів? Нікого немає, хто б їх не зустрічав. І несете їх ви не самі. Товаришів та товарок без рахунку. Втішайтеся цим; бо на світі, кажуть, і смерть червона. Інша вам втіха те, що ви у своїх прикростях тримали і тримаєте себе, як слід розумній християнці. Що брат – солдат, яке лихо? Нині усі бувають солдатами. І подивіться, яким він героєм повернеться. Пишіть йому, що й сумувати – сором. Нехай уявить, що бере чи відстоює Шипку. Що коханий під час виявився дурнем, – подяка Господу. Ви вчинили щодо нього дуже розумно... Благослови вас, Господи! Що про подругу ні слуху ні духу, це шкода чимала. Щось трапилося. Потерпіть. Може повернеться спілкування з нею. Сестра померла. Слава Богу! Щоправда, що їй там краще. Що пишете за батька... моліться. Священик на духу недобре вчинив. Але й вам можна було попросити його зачекати на хвилинку. Однак не соромтеся. Що не сказали, не є приховування гріха; тому Господь і ті гріхи не поставить так, щоб слід вважати вас недостойною причастю, заради вашого наміру сповідати все. Іншим разом не поблажайте священикові… і розкажіть усе, – розкажіть і те, що хотіли сказати і не могли. Але найбільша для вас поразка – до Москви не вдається поїхати. За те, якщо добродушно і це перенесете, будете справжньою героїнею. Мені здається, що якщо покірно і благодушно приймете і проживете цей час, то Господь покаже вам якусь милість або втіху пошле. Будьте благодушні. Ви завжди своє робіть, а що зустрічається назовні, то не від вас. Бог посилає і Бог посилає це на іспит. Пославши, дивиться, як ви зробите. Якщо розумно і справедливо вчините, Він ставить вам найкращі бали; а якщо інакше як – і бали ставляться інші. Потім зроблено буде зведення балів ... І що виявиться в результаті, тому і атестат вам виданий буде. Атестат пишеться не на папері, а на чолі. На тому світі воротарі відразу побачать, куди вам слід... Вам не сюди... скорботно почутиме... Милість Божа буди і з Вами раби Божі – Димитрій та Євдокія! Бога бойтесь і виконуйте Його заповіді... Бо в цьому спасіння. Церкву Божу любите. З усіма в ладах будьте... милостиню під силу не забувайте... Терпіть, що Бог пошле потерпіти. 1443. До студента універс. Відповідь на питання про вступ до чернецтва По всьому ходу життя вашого видно, що Господь кличе вас у дорогу покаяння. І я вважаю, що ви не знайдете спокою, якщо не вступите на нього. Ви добре робите, що грієте в собі це бажання. Але чи виконати його, чи за часом, – це вирішити мені незручно. І тепер можна і можна після закінчення курсу в Університеті. Перша моя думка була – запропонувати вам закінчити курс, якщо сподіваєтеся, що нинішні погані вчення не вплинуть на вас. Потім приходило на думку, чи не перейти вам до академії і тут доучитися і вступити до чернецтва. І те, й інше можна. І буде корисним для вас. Знання не тягне. І нині більше потрібні знаючі діячі. Ви зі своїм настроєм і з пізнаннями могли б рятуватися не тільки поклонами, а й розумінням оманливих, що багатоцінно у Господа. Так, якщо це не незручно для вас, зробіть так... Розсудіть зі своїм духовним отцем, і Бог благословить вчинити так, як знайдете найкраще. Я не проти того, щоб і тепер вступити до обителі. А звички ваші, - а захоплення?! Думаєте, що стіни монастиря вкриють від них? О ні! Будьте ласкаві готуватися на боротьбу найтяжчу! Здалеку дуже важко дати рішучу вам пораду. Самі дивіться. Батьківське ж благословення як? Все пересудьте зі своїм духовним отцем. 1444. До протоієрея NN. Характеристика секти хлистів та повчання про співбесіди з ними Надсилаю вам 4 кн. проти ваших сектантів. Це не молокани, а хлисті чи скопці. Молокан нізащо не триматиме ікон та зображень священних… і до церкви не піде. А хлисті ходять до церкви і все виконують; і скопці. Скопці виродились із хлистів. Бабки шукають погасити хіть, яке погашення вважається у них духовним воскресінням насамперед загального. Але як хіть все своє бере, то хтось із них примудрився відмахнути бритвою неспокійний член. Йому знайшлися наслідувачі, і пішла справа... Цього в справжніх книгах не значиться, а я читав десь, тепер не пригадаю. На вигляд вони виснажені, - слиняві. Говорять тихо, вкрадливо. Від них нічого дізнатися не можна, бо перший пункт у них – не відкривати нічого про секту, хоч би шкіру здирали. Тому й катувати нема чого. У них на зборах робляться радіння, кружляють, кожен особливо чи всі як у хороводах, і різні роблять рухи до втоми. Це розпалює кров, дратує гру життя, що відгукується приємно. Цей приємний стан вони називають знаходженням Духа (накат). А тут духовного нічого. І танцюють приходять у приємне збудження. Те саме і в них – і більше нічого. Що в них буває свальний гріх, це не так; хоч у статтях, що посилаються, це йдеться. Гріх після, можливо, трапляється з іншими, але ніяк не на зборах, і ви не згадуйте про це. При тлумаченні з ними та при роз'ясненні своєму – більше говоріть про те, як виходить благодать і як благодать проявляється у силі. Виходить через св. таїнства, не інакше, - а явно стає в тих, які умертвлять пристрасті відомими подвигами. (У «Добротолюбії» дивіться – виписки зі св. Марка Подвижника). Ясність ця полягає в особливому розумінні віри, у мирному устрої серця, у поглиблених молитвах, у самопожертвуваннях на благо інших, у терпінні незворушному… так що ті, хто дивиться, надивитися не можуть. Відмінна риса натхнення Духа - світ глибокий і відчуженість від усього видимого - всередину перед Богом. Тут припиняється всяке тілесне рух і почуття вживання перестає, тобто буває все зовсім протилежно тому, що буває у хлистів. Бабки, від обертання прийшли в приємне збудження, інші в екстаз приходять. Хто балакучий – скрикне і починає вирувати. Як у нього нічого в умі немає, а є тільки збуджений стан і бажання висловитися, то він і вирує, нічого певного не висловлюючи. Інші вважають це все одкровеннями Божими. Заходьте і з іншого боку. У них Христос продовжує з'являтися, в людях... Коли здасться їм хтось добрим по-їхньому, вони кажуть: «Христос проявився»; і проти цього спрямовуйте мову. Але ви все побачите у статтях. Те, що вони поводяться добре, ніяк не докоряйте, що не п'ють і в хороводи не ходять, і не гуляють, все це добре. І своїх приберіть, що їхнє розгульне життя змушує інших від Церкви віддалятися, вважаючи, що вона не вміє виховати справжніх християн і поблажує порокам. А вона не поблажає, а вимагає життя суворого, - і більше текстів у цьому роді зберіть. Так бачите, укладайте, ніякого поблажки немає ... а поблажливість є до немічних. Немочі ці у хлистів є, - і до того ж чималі... І тут поміркуйте потихеньку, що про них розпізнано слідчим порядком. Але це не раптом, а набагато після... І ще додайте... у нас гріша... але гріх гріхом і вважають... а у хлистів... і грішити ніби дух велить (якийсь був у них хлопець), звичайно, дух - тільки не Божий. Дозвольте діяти, як вас Бог навчить. Тільки за ознаками, вами вказаними, знайте, що це хлисті… чи скопці… на них і напирайте. Не в церкві, а в розмові простий розберіть їх роздільні пісні. Ах - та ось як дізнатися їх. Почніть при ньому читати їхню радісну пісню – у Кельсієва зібрані скопчі і хлистівські... У нього зараз заграють очі... тільки ненароком зробіть... З книг «Співбесідника» – перегляньте статтю про людей Божих, – з Кельсієва збірки – про скопців... Зробіть потрібні вимітки, – і поверніть книжки з потреби. Вітаю із протоієрейством. Благослови Господи! Але якщо ви звернете хоч одного батога, то це дорівнюватиме архієрейству. Це найвпертіші сектанти. Ворог тримає їх у принаді їх видимою справністю, - і тими улесливими приємностями, які добуваються під час їхнього кружляння. Благослови вас Господи всяким благословенням, і всіх ваших. Око моє процвітає. Катаракта назріває, і зір применшується. Але ліве око служить, як слід. Чотири листи до Т. А. К-ву 1450. Про вивчення та викладання громадянської історії. Практичні поради З перших слів я погодився на ваш намір, хоч він дуже несподіваний 157 . Треба, однак, добре розвідати, що можна зустріти на цій дорозі... Іспит зробити звичайно вам вдасться, і особливо після підготовки. Але що ж далі? Вам сказали, що зараз і місце. Чи завжди є місця? У всіх навчальних закладах – бувають і не бувають. Хай буде, та де? Кадетські корпуси над Санкт-Петербурзі лише у Москві. Чи немає їх у Сибіру, ​​на Кавказі, у Польщі?.. Польща гірша за Сибір. Потім, чи питатимуть вас, чи не завгодно вам у Сахалін?.. або ще куди… або прямо пошлють. І коли визначать без попиту, чи поважать пред'явлення, що вам незручно те місце... Так ось подібні речі треба розвідати та приготуватися зустріти їх. Може, й інше, що дізнатися доведеться... Так – Бог благословить... Але збирайтеся не волонтерничати з історії, а всюди проводити Божу істину, яка одна є. У мене є історія Шлецера та Вебера та ще французька Контю (іспанця). Коли там не знайдете, якусь надішлю... Але, можливо, нині є якісь новіші. Історія в кадетських корпусах… мабуть, викладається негаразд широко. Однак почала історичні і там повинні входити у викладання. Хто веде людство і куди? Християнин вирішує це інакше, ніж вчені башибузуки. Бог веде людство до останньої мети його; це зрозуміти і вказати повинен історик. Добре, якби ви побачили це. Модна ідея історії – розвиток – порожня, бо нічого не казати. Це щось подібне до фатуму… доля і рок. Допоможи вам Господи - і приготуватися, і вступити на улюблену дорогу ... і досягати успіху на ній. 1451. Джерела та посібники до викладання церковної історії. Характеристика Неандер. Настанова про належне викладання цього предмета Тепер будьте ласкаві прикласти працю і молитву... і все піде добре 158 . Жаль, що преосвященний Макарій не закінчив (російську) історію. Є історія Російської Церкви – преосвященного Філарета Чернігівського 159 . Вона звичайно є у вашій семінарській бібліотеці. Якщо, випадково, немає її там… пишіть швидше, я пришлю. У нього ціла книжка цього періоду (тобто синодального)... хоч вона невелика. Будь ласка, поменше хитромудрості та німецького мудрування... По-православному ж скільки хочете мудруйте... тобто завжди так було і так бути мусить. Я дуже радий, що вам довелося мати справу не із спільною церковною історією, а з російською. Тут нема де розійтися зломудрості - як робиться там. Потім хоч і доведеться, можливо, вам взяти в руки й загальну, але до того часу встигнуть полопатися всі мильні бульбашки, якими набивають ваші голови в академії німецькі історики. Щодо загальної - найкраще джерело історія Флері 160 ... Це збірка давніх сказань про події церковних ... Найгірший - Неандер 161 . Цей проклятий жиденок всю історію перепсував своїми мудростями. У нього все влаштовувалося боротьбою протилежних сторін та партій. І він стежить тільки за цим і нерідко на одному слові будує цілу систему і навіть цілу школу... Таким чином, у нього немає місця апостольському переказу... безперервно зберігається Св. Церквою... Такий самий похід мудрування і в усіх його послідовників. Будьте ласкаві зарубати в пам'яті… і так розуміти, що все йшло за апостольським переказом… суперечки піднімали не одна партія проти іншої в Церкві. А піднімалися забобони проти апостольського переказу... Св. Церква, хранителька його, стояла за нього і вражала забобонних... і з Церкви їх виганяла. 1452. Про те саме. Християнські догмати не є результатом суперечок, що виникали. Ну що ж? історію так історію 162 . Як охоронець переказів Апостольських, вона стоїть поряд з Писанням як основне джерело та охорона Православ'я. Ось вам і ідея церковної історії. Я, здається, писав вам, що найкращий посібник вам церковна історія Флері. Це повна збірка історичних пам'яток про старовину церковну. Він католик; але не тягне руки католиків. - Чи читаєте ви - французькою? Але Флері є і латинською. Можливо, й у семінарській бібліотеці є. Якщо читаєте французькою, я б надіслав вам – Гете… православного доктора з французів… У мене лише три томи, але, здається, і четверта книга вийшла… Все обіймає не більше 4-х століть… Він нещадний молот для католиків. Протестанти теж маю. Але це справжні башибузуки; особливо жиденок Неандер. Цей всю історію перепсував... У нього догмати – суть підсумок суперечок між церковними партіями. І йому вірять... Насправді ж було так: Церква завжди захищала вчення апостольське, коли завзяття повставало проти. Коли Арій виригнув своє буяння; патріарх Олександр - з першого ж разу виклав віддане апостолами вчення Церкви ... викладене ним на всі продовження аріанства було відсіч його ... і в кінці залишилося переможним, - не як результат суперечок, а як постійне вірування св. Церкви. Те саме і з появою несторіанства… святий Кирило (Олександрійський) виклав православне вчення Церкви… яке залишилося і з подолання несторіанства. Те саме щодо іконопочитання... Святий Герман з першого моменту появи іконоборства висловив повне про це вчення Церкви... Так і в усьому... вчення апостольське передувало суперечкам, – озброювало проти них... і залишалося після... Дозвольте це мати на увазі ... Навмисне згадую про це ... 1453. При посиланні книг та картки. Про збереження здоров'я при наукових працях З минулими святами та новим роком! Радію вашій старанності та праці з ознайомлення з предметом викладання, що на вашу частку випав. Благослови Господи! Перший курс завжди важкий. Потім курс за курсом все легше буде, і складеться повна наука... Де взяти посібники? Я маю Неандер, Гізелер, Шафф. Якщо читання їх не ускладнить, я вам їх надішлю. Але боюся, як би їхнє башибузуцтво не згорнуло вам голову. У вашому томі «Добротолюбія» під першою осьмушкою 20-го аркуша друкованого – моя фотографія кабінетна, вам на згадку. Працювати трудіться – справа свята. Але й здоров'я треба берегти. Здоров'я – що конячка. Заженеш – їхати нема на чому. Щодня бути з годину на свіжому повітрі, та сну вдосталь, їсти і поменше можна, винопування зовсім не торкатися; коли не пишете, більше ходити по хаті, ніж сидіти. І праця не залишить руйнівного сліду. Якщо ж можна додати до цього і тілесну вправу – точити, пиляти, стругати, рубати, – то цим можна зробитися зовсім недоступним для недуг. Є книжка – кімнатна гімнастика, – вказані різні рухи – руками, ногами, тулубом, головою. Дуже гарна для гігієни... У мене була... тепер ні, і не знаю, куди звернутися. Мета та, щоб жодному м'язу не давати залежатися без діла, а навпаки, кожен день кожен посмикати ... і напружити. Звідси мірна течія та поживні відправлення тіла. [Листи] до А. В. Рачинського, другого після В. І. Григоровича мандрівника слов'янською Македонією, а потім колишнього нашого віцеконсула у Варні. Мова йде про лист автора в 1857 році, коли він ще був архімандритом при російській місії в Константинополі, до покійних. Інокентію, архієп. Херсонському; листі, в якому автор знайомив Владику з початковими елементами того, що згодом назвалося болгарсько-грецькою суперечкою. Сперанський Михайло Михайлович (1772-1839) - граф (1839), державний діяч. З 1808 найближчий радник Олександра I, автор плану ліберальних перетворень, ініціатор створення Державної Ради (1810). Жуковський Василь Андрійович (1783–1852) – поет, прозаїк, перекладач. Вжито на поїздку до Палестини. "Русалка" - броненосець берегової оборони Російського Імператорського флоту, який затонув 6 вересня 1893 р. біля берегів Фінляндії. Його «Листи про дух. життя». Єпископ Полтавський (Павлович), колишній архім. Соловецькій обителі під час облоги її та бомбардування англійцями. Помер у Києві (на спокої в Софійському собор. будинку). Соборний старець о. Антіпа (Чехівський). Нині у скиті «Китаїв». Преосв. Феофан говорить тут про себе самого – по смиренності. К.П. Побєдоносцев, справжній р. про.-прок. Св. Синоду. Толстой Лев Миколайович (1828-1910) - граф, письменник, публіцист та громадський діяч. Наприкінці життя за пропаганду єретичного вчення відлучено від Церкви. Володимир I Святославич (бл. 960 – 1015) – київський Великий князь, у якому сталося Водохреща Русі. У хрещенні одержав християнське ім'я Василь. Відомий також як Володимир Святий, Володимир Хреститель (у церковній історії) та Володимир Червоне Сонечко (у билинах). Уславлений у лику святих як рівноапостольний. Іоанн Кронштадтський (Сергієв Іоанн Ілліч) (1829–1908) – святий праведний, протоієрей Андріївського собору в Кронштадті, духовний письменник, мислитель. Пам'ять відзначається 20 груд./2 січ. Мей Лев Олександрович (1822-1862) - поет, перекладач. Глінка Федір Миколайович (1786-1880) - поет, літератор, редактор. Фаррар (Farrar) Фредерік Вільям (1831-1903) - англіканський богослов, філолог, письменник. Матвіївський Павло Олексійович (1828–1900) – протоієрей, духовний письменник. Деякі, утримуючись у вказані церковним уставом дні від вживання олії, ні в що ставлять вживання вина та горілки. Слово преосв. Феофана має протверезити подібних людей. Це були Антоній Амфітеатров та Вікторин – вікарний його у 1873 р. Макарій (Іванов Михайло Миколайович) (1788–1860) – преподобний оптинський старець. Іоанн Златоуст (347–407) – святитель, архієпископ Константинопольський, Отець і Учитель Церкви. Тут рукопис переривається і продовження поки що не знайдено. Цілком однорідне можна й у інших місцях творів преосв. Феофан. Наприклад: «Чули ви про індульгенцію папи римського? Ось це і є пільгості і поблажки, які він дає наперекір закону Христовому. І що? Від них розбестився у вірі та житті весь Захід… І тепер гниє у зневірі та вольностях життя зі своїми індульгенціями. Папа змінив багато догмати, всі обряди перепсував, розслабив правила церковного керівництва і виправлення вдач, і все пішло не за наміром Господа – гірше і гірше… (Еп. Феофан. Про Православ'я. Москва, 1893. С. 92–93). «У папістів – всі обряди пошкоджені, і спотворено багато рятівних священнодійств. Папство – легке зі струпами або загноєне. (Там же, 33.) Обіцяне редакцією продовження статті із викладом доказів єп. Феофана надруковано вже наступного року (1896 р. ч. 3-тя) і тут передруковується безпосередньо нижче за це, з передмовою та примітками редакції «Душ. чт.». На якій підставі названу статтю приписуємо преосвященному Феофану Затворнику, про це див. «Душекорисн. читання» 1895 р. № 10, с. 317–320 передруковано тут на початку № 791 пис.). Власник справжнього листа відомий редакції ("С.-Петербурзького духовного вісника", звідки лист це і передруковано разом з передмовою) Гатцук Олексій Олексійович (1832–1891) – археолог, публіцист, видавець «Хресного календаря» та «Газети Гатцука». Дорофей, авва Палестинський (VI ст.) – Преподобний. Знаменить своєю літературною спадщиною, в т. ч. книгою «Душекорисні повчання та послання з додаванням питань його та відповідей на ці Варсонофія Великого та Іоанна Пророка». Ігнатій (Брянчанінов Дмитро Олександрович) (1807–1867) – святитель. Франсуа де Саль (Франциськ Сальський) (1567–1622) – католицький святий, єпископ Женеви, фундатор конгрегації візитанток. Ця стаття, власноруч писана преосвященним Феофаном Затворником, виявилася серед його листів до Н.В. Єлагіну. Вона друкується як передмови до I т. «Добротолюбия». Друкується у цих зборах для ознайомлення читачів з поглядом самого єп. Феофана цей капітальний і незамінно змістовний працю їх у 5 томах. Єлагін Микола Васильович (1817-1891) - духовний письменник. У 1848 р. призначений цензором у Санкт-Петербург, а 1857 р. – чиновником особливих доручень при головному управлінні цензури; згодом був членом-ревізором людинолюбного суспільства. Один із найбільших знавців церковного життя, він відстоював збереження чистоти віри. Саме він сприяв прославленню свт. Тихона Задонського в лику святих і був одним із ініціаторів його шанування на Русі, видав його біографію, організував збір коштів на створення на його батьківщині монастиря (Короцького). Він також видав «Листи про християнське життя» свт. Феофана Затворника, підготував перший життєпис старця Серафима Саровського, нарис про Валаамський монастир, випустив безліч просвітницьких книг для народу. Н. Єлагін незмінно підкреслював значення чернецтва як вищого ступеня моральності і сам у свій час мав намір залишити світ і прийняти постриг. Під своїм ім'ям Н.В. Єлагін надрукував: «Життя княгині Орлової-Чесменської» (СПб., 1853); «Нарис життя князя П.А. Ширинського-Шихматова» (СПб., 1855); «Білєвська вівліофіка. Збори пам'яток історію Белєва і Белевского повіту» (М., 1858); "Російське духовенство" (Берлін, 1859). Книжку «Іскандер-Герцен» (Берлін, 1859) було надруковано без зазначення авторства. Частина тиражу поширювалася у Німеччині та Франції. У Росії її цензурне відомство дало дозвіл продаж цього видання в 1862 р. на особистий указ Імператора і проханні міністра народної освіти А.В. Головніна. Н.В. Єлагін – автор кількох книг для народного читання: «Житіє що у святих отця нашого Тихона, єпископа Воронезького, чудотворця всієї Росії» (СПб., 1871) – такий же твір, більш широке, видане ним раніше анонімно, 2-е вид., 1862); «Земне життя Господа Бога і Спас нашого Ісуса Христа» (СПб., 1871) та ін. Гостру полеміку породили його книги публіцистичного характеру: «Дух і досягнення чернецтва для Церкви та держави» (СПб., 1874) і «Біле духовенство та її інтереси» (СПб., 1881). Лист писаний, мабуть, з Константинополя 1856 р. Бюхнер Людвіг (1824-1899) - німецький лікар, дослідник і філософ, представник вульгарного матеріалізму, чиї твори користувалися популярністю в Росії 2-ї половини ХХХ ст. Аскоченський Віктор Іпатійович (1820-1879) - письменник, журналіст, видавець. Цей лист друкується без зауваження редакції першого видання. «Відповіді…» надано без приміток редації 7-го випуску. Філарет (Дроздов Василь Михайлович) (1782–1867) – святитель, митрополит Московський та Коломенський (з 1826 р.), видатний церковний діяч, богослов та бібліст. Згадана вище стаття, надрукована у «Душепі. чт.» за 1875 р. Бурачок Степан Анісімович (1800-1876) - письменник, критик, видавець, корабельний інженер. Йдеться про статті щодо перекладу Біблії з єврейської мови. Цей лист ми публікуємо без примітки редакції випуску 7 про архімандрита Лаврентія (Макарова) (1808–1876). Редсток Гренвілл (1833-1913) - англійський проповідник. Пашков Василь Олександрович (1831-1902) - відставний полковник, послідовник Редстоку. Засновник руху євангельських християн (у народі їх звали «пашківцями»). Нараду запропоновано скласти єпархіальним преосвященним зі своїми настоятелями та настоятельками обителів. Т. А. К-в, після закінчення курсу в Московській духовній академії, до призначення його викладачем у Воронезьку духовну семінарію, задумав було вступити викладачем громадянської історії до одного з кадетських корпусів і вирішив було вже готуватися до складання пробного іспиту з цього предмета. Але насамперед просив поради владики з цієї нагоди. Лист цей писаний владикою одразу ж за призначенням К-ва викладачем церковної історії у Воронезьку духовну семінарію, в чому брав участь і сам владика. Спочатку К-ву запропоновано було викладати лише російську церковну історію. Філарет (Гумілевський Дмитро Григорович) (1805–1866) – святитель, архієпископ. Автор багатьох духовних творів, зокрема «Історії Російської Церкви». Флері (Fleury) Клод (1640-1723) - історик Церкви, член Французької академії. Неандер (Neander) Август (1789–1850) – протестантський історик Церкви. Лист писаний через рік після попереднього, коли К-ву було запропоновано викладати спільну церковну історію в семінарії.