Книга девятая

Послідовність вимагала, дочка Євстохія, щоб пророцтво про Тира і князя тирського помістити в одному томі і пов'язане як за місцем, так за передріканням не розділяти через порядок книг. Але оскільки зміст [цього пророцтва] надто широкий і перевищує межі розтягування [тому], то нами до дев'ятої книги відкладено тлумачення, яке по молитвах твоїх і всіх святих сподіваємося довести до кінця і пояснити також те, що написано у Єзекіїля проти фараона та всього Єгипту. Також і звідси, внаслідок обширності, ми повинні відокремити [частину] для десятої книги, щоб утримався однаковий обсяг томів і щоб поділ праці на частини доставляв відпочинок і диктуючому, і пише, і читає. Іез.XXVIII:1–10. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! скажи князеві тирському: Так говорить Господь Бог: Тому що піднеслося серце твоє і ти говорив: Я Бог і осів на оселі Божій у серці моря, тим часом як ти людина, а не Бог, і ставив серце своє нарівні з серцем Божим: то ось невже ти мудріший за Даниїла? Жодна таємниця не прихована від тебе. Мудрістю та розумом своїм ти придбав собі силу і зібрав золото та срібло у скарбниці свої. Великою мудрістю своєю та торгівлею своєю ти помножив силу свою і піднеслося серце твоє через силу твою. Тому так говорить Господь (Бог): за те, що піднеслося серце твоє, як серце Боже, ось Я наведу на тебе іноземців, найсильніших із народів, і вони оголять мечі свої проти краси мудрості твоєї і спотворять красу твою. Вони умертвлять тебе і зрадять, і ти помреш смертю вбитих у серці моря. Чи скажеш ти перед своїми вбивцями, кажучи: «я Бог»? тоді, як у руці вбивць твоїх ти людина, а не Бог. Смертю необрізаних помреш ти в руці іноземців, бо Я сказав, говорить Господь Бог. LXX: І було до мене слово Господнє, що каже: І скажи ти, сину людський, князеві тирському: бо піднеслося серце твоє, і ти говорив: «Я Бог, в Божому обитві жив у серці моря», ти ж людина, а не Бог, і ставив серце своє нарівні з серцем Божим: чи вже ти мудрий? Мудрі не навчали тебе мудрості своєї: хіба освітою своєю чи мудрістю своєю ти склав собі силу і зібрав золото та срібло в скарбниці свої, чи великою освітою своєю та торговими оборотами своїми помножив силу свою? Через силу твою піднеслося твоє серце. Тому так говорить Господь Бог: «За те, що ти поставив серце своє нарівні з серцем Божим, ось Я наведу на тебе іноземних губителів з народів, і оголять вони мечі свої на тебе, проти краси мудрості твоєї, і принижать красу твою до смерті, і скинуть тебе, і будуть мати в своєму розпорядженні (disponent) то. Чи скажеш ти перед своїми вбивцями, кажучи: «я Бог»? Але ти людина, а не Бог перед натовпом, що вражають тебе. Смертю необрізаних ти помреш у руках іноземців, бо Я сказав, каже Адонаї Господь» . Скрізь, де відповідно сімдесят двічі стоїть Господь, Господь, перше ім'я становить тетраграму ( יחוח ); воно належить власне до Бога і називається невимовним; друге - загальне ( 'ל ), що зустрічається часто у людей. Як описано спочатку багатства, потім руйнування та плач міста Тіра під образом корабля; так спочатку звертається пророча мова до князя тирського, внаслідок того, що він, зарозуміло запишавшись, не вживав на благо ті багатства, які мав, потім [описуються] плач і стогнання про те, що від таких великих благ він дійшов до таких пригод. Тому спершу має сказати про перше. В Ісаї (Іс. 14) написано щодо царя вавилонського Навуходоносора, що він прирівнював себе до могутності Божої і настільки гордовито звеличувався, що зухвало сказати: вище зірок небесних ззиду і подібний до Вишнього (Іс. 14:13–14). І будучи скинутий з престолу, він заслужив того, щоб почути: яко спаде денниця, що сходить ранку (Іс. 14:12)? Також про фараона [написано] у цього самого пророка: річки моя суть і я створив я (Єз. 29:9 ), і про князя тирського, що він з зарозумілим серцем гордо говорив: я Бог і на оселі Божій сидів або в оселі Божій жив, тоді як він людина, а не Бог. Хоча це, мабуть, перевищує сили людської тлінності і складає слова не стільки людей, скільки божевільних демонів, проте ми повинні розуміти цю гіперболу в тому сенсі, що вони настільки знущалися і не знали міри для себе, що, запишавшись тимчасовим щастям і могутністю царства, і вважаючи справжні добрі люди вічними, не вважаючи справжні блага вічними, влада. Але під образом князів, царів, окремих міст чи областей зображуються [так само] неприємні сили, про яких і апостол Павло пише: немає наша боротьба до крові і плоті, але до початків, і до влад, і до мироутримувачів теми віку цього, до духового зло піднебесного (Еф. 6:12). І в іншому місці: премудрість дієсловом у досконалих: премудрість не віку цього, ні князів віку цього престаючих (1Кор. 2:6). І знову, міркуючи про премудрість, він каже: юже ніхто від князів віку цього розумі: коли бо бувши розуміли, не будучи Господа слави розіп'яли (там же, 1Кор. 2: 8). Також у пророцтві Данила ясно читається про князя ізраїльського народу Михайла, і про князя грецького і про князя перського (Дан. 10). І Мойсей ясніше пише в пісні Повторення Закону: коли розділяє Вишній мови, як розсіяли сини Адамові, постав межі мов за кількістю ангелів Божих або, як краще стоїть в єврейському: за числом ізраїлевих синів. І була частина Господня люди його Яків, вже спадщини Його Ізраїль (Втор. 32:8–9). І оскільки ми знаємо, що найкращі царі – Давид, і Соломон та Йосія, і патріархи та пророки, – служили прообразом Господа Спасителя; то не дивуватимемося тому, що найгірші царі, навпаки, були прообразом царів-боговідступників. Отже, стосовно того й іншого змісту пояснюватимемо написане щодо і царів зарозумілих і князів боговідступницьких. [Він] каже: хоч ти перебуваєш серед моря, в тісних межах острова, скажу більше: хоч ти людина і зодягнений тлінним людським тілом; проте ти, звеличившись через зарозумілість серця, уявив себе тим, хто живе на престолі Божому, на небесах. І тому що ти хвалишся мудрістю, і люди з царства твого змагалися в загадках з Соломоном; То невже ти мудріший за Даниїла, який, з милості Божої, переміг усіх волхвів і ворожбитів і тепер мудріший за всіх у Вавилоні? Або так треба розуміти: якби навіть ти був мудрішим за Даниїла, який, за загальним визнанням, мудріший за всіх, і бажав багатствами і могутністю зрівнятися з могутністю Божою; однак ти будеш узятий ворогами і, після смерті міста, будеш покритий багатьма ранами і вже не говоритимеш «я Бог», але, навчений смертю, визнаєш себе людиною, а не Богом. Якщо ж ми побажаємо князем тирським назвати ту саму владу, якою був відданий Богом саме місто чи країна, то можемо прийняти свідчення: аз рех: бозі єсте і синові Вишнього всі. Ви ж як люди вмираєте і як один від князів падаєте (Пс. 81:7). Бо їм передані області управління, як суддям імператором. Вони, забувши, що їхнє почесне становище залежить від волі іншого, яким нещодавно був Геракліан (або Герадіан) в Африці, повстали з тиранічною думкою проти царя і владики свого, щоб, розсіявшись по всьому світу, під виглядом ідолослужіння привласнити собі імена богів і внаслідок пихатості і зарозумілості. Про це і Спаситель сказав у Євангелії: бачиш сатану, бо блискавку з неба спадала (Лк. 10:18). Єз.XXVIII:11–19. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! Підійми плач за царя тирського, і скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти друк подоби, сповнений мудрості і досконалий за красою: ти був у солодощі раю Божого. Кожен дорогоцінний камінь покривав тебе: сардолік, топаз, і яспис, хризоліт, онікс, і берил, сапфір, карбункул і смарагд. Золото – обробка прикраси Твоєї та обідки (foramina) твої були приготовлені в день створення твого. Ти херувим простягнений і осяяє, і Я поставив тебе на святій горі Божій. Ти ходив серед вогнистого каміння; ти досконалий був у путях твоїх з дня створення твого, аж поки не знайшлося в тобі беззаконня. Від великої торгівлі своєї внутрішнє твоє виповнилося неправди, і ти згрішив, і Я вигнав тебе з гори Божої і погубив тебе, херувим, що осіняє з-поміж каміння вогнистого. І запишалося серце твоє від слави твоєї; ти погубив мудрість від твоєї краси, Я кинув тебе на землю, перед лицем царів Я віддав тебе на ганьбу. Безліч твоїх беззаконь і неправедною торгівлею своєю ти осквернив святиню твою. Тому Я витягну з-поміж тебе вогонь, що пожере тебе, і перетворю тебе в попіл на землі перед очима всіх, хто тебе бачить. Усі, що бачили тебе серед народів, здивуються про тебе. Ти загинув, і не 6де тебе повік. LXX: І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! Підійми плач за князя тирського, і скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти друк подоби, сповнений мудрості та вінець краси: ти був у солодощі раю Божого. Ти був покривав всяким дорогоцінним каменем: сардоліком і топазом, і смарагдом, і карбункулом, і сапфіром і ясписом, і сріблом і золотом, і гіацинтом (ligurio) і агатом, і аметистом, хризолітом, і наповнив свої сорочок і золотом, і оніксом і золотом; з дня створення твого приготували разом із херувімом, який був помазаний Богом і жив у скинії. Я поставив тебе на святій горі Божій; ти знаходився серед вогнистого каміння. Ти був непорочний у днях твоїх, від дня твого створення, доки не знайшлися в тобі беззаконня. Від великої торгівлі своєї ти наповнив комори свої неправдою, і згрішив, і вражений був горою Божою, і вивів тебе херувим, що осіняє з-поміж вогнистих каменів. Запишалося серце твоє від краси твоєї, загинула мудрість твоя разом із красою твоєю. Через безліч гріхів твоїх Я кинув тебе на землю; перед лицем царів віддав тебе на ганьбу. Безліч гріхів своїх та неправедною торгівлею своєю ти осквернив святині свої. І вийму Я огонь серед тебе; він пожере тебе; і перетворю тебе в попіл на землі перед очима всіх, хто тебе бачить, і всі, хто тебе знає серед народів, будуть журитися за тебе. Ти зазнав смерті, і вже не буде тебе на віки. Тому що ми сказали, хто цар Тирський і як він упав через гордість, то познайомимося з наріканнями його про колишню славу. Спочатку йому нагадується про те, чим він був, щоб він сумував про втрату того, що мав. Ти, каже, друк подоби, подібно до того, як євангеліст Іоанн говорить власне про Спасителя: Цього Бо Батько прапора Бог (Ін. 6:27), і про людей: поклав печатку, як Бог істинний є (Івана 3:33). І в Псалмах: знаменуючись на нас світло обличчя Твого, Господи (Пс. 4: 7). І в іншому місці: кохані, нині чада Божої єси, і не з'явися, що будемо; веми ж, як коли з'явиться, подібні до Нього будемо (1Ів. 3:2). Тому і стосовно Бога говориться: хто буде подібний до Тебе (Пс. 34:10)? Бо інша подібність та інша рівність. Тому найгрубішу брехню є та, яка у Христі визнає тільки подобу Отця і відкидає єство (naturam). Ми ж визнаємо в Сині не подобу тільки, але рівність. Бо за те й переслідували Його юдеї, що Він не лише порушував суботу, а й робив Себе рівним Богові (Ін. 5:18). А де рівність, там одна і та сама природа і істота (natura, substantiа). Теж говорить про подобу і апостол: чадця моя, ними ж ще хворію, коли уявиться Христос у вас (Гал. 4:19), тобто, щоб ви прийняли подобу Його, втрачену вами з вашої вини. І тому що в латинських списках замість друку (signaculo) стоїть роздрукування (resignaculum), бо буквально перекладав стосовно вжитого в перекладі LXX ( ἀποσφρα’γισμα ) 60 поставив внаслідок неправильного наслідування ( κακοζη’λως ) то деякі так пояснюють це, що цар тирський роздрукував і втратив печатку Божу і образ, відбитий ніби на дуже м'якому воску, так що замість друку зробив роздруківку і не мав образу і подоби Божої, за яким і перша людина була створена, як говорить Бог: створимо людину за образом Нашим і за подобою (Бут. 1:2). І треба зауважити, що Образ був лише тоді, а подоба виходить при хрещенні Христовому. Тому до того, якому було сказано: ти друк подоби приєднується: повний мудрості, досконалий за красою або вінець краси. Бо, де є подоба Божа, там і повнота мудрості, і досконала краса або як би прикрашений різними квітами і складений з чеснот вінець, який дбайливий [людина] збільшує через свою старанність, старанно розвиваючи природний дар, а недбалий зменшує відповідно тому, що говориться в Притчах під виглядом красивою, свинії, тако дружині зловтішніша лепота (Припов. 11:22). Далі слідує: ти перебував у солодощі раю Божого, замість чого в єврейському стоїть eden, як розповідає і історія Буття. Їдемо (еden) означає солодкість . І чудово для відзнаки називає рай Божим, щоб показати, що є і протилежний рай, не Божий, у тих, котрі замінюють істину на брехню (Рим. 1:18) і вихваляються, що вони мають рай. Цими словами він показує, що це написано не про людину, а про противну силу, яка колись перебувала в раю Божому, хоча юдеї вважають, що тут за допомогою риторичної постаті (τρο’πον), що називається гіперболою (ὑπερβολη’), викладається пророцтво про царя. Але кому говориться: Ти перебував у солодощі раю Божого, тому дається знати, що він мав і що втратив. Потім, що стосується сполучаного з перебуванням у раю: кожен камінь дорогоцінний покривав тебе або оточував тебе і прикрашав, сардолік, топаз і яспис, хризоліт і онікс, і берил, сапфір і карбункул, і смарагд, або дванадцять каменів, як вони описуються у всяких і в інших дорогоцінним каменем цар тирський був оточуємо і покриваємо і, як переклав Сіммах, обв'язуємо і обтягуємо, але всякий камінь, який мав тирський князь, був дорогоцінним. Також багато є дорогоцінного каміння, якого не називає в цьому місці Писання: халкидон, сардонікс, хризопрас, гіацинт, також кристал і дуже цінні перли. Але і Акілла, і Сіммах, і Феодотіон, і LXX тлумачів значно різняться між собою щодо не тільки порядку, а й числа і назв [каменів]. Також в Апокаліпсисі Іоанна, де йдеться про побудову Єрусалиму з живого каміння, те ж саме каміння, з невеликою зміною порядку наприкінці, покладаються в його підстави, так що описуються ворота його, побудовані з прозорого кристала (Об'явл. 21:21). Також на грудях первосвященика, в чотири ряди на наперснику (rationali) описуються ті ж камені (Вих. 28:12), і на раменах його два камені оніксові, на яких були написані імена дванадцяти патріархів. Істинний Первосвященик, про якого написано: Ти єрей на вік Мелхиседекового чину (Пс. 109:4), носить їх на грудях, носить на раменах, щоб дванадцятьма каменями вказувати на число апостолів, а двома на обряди обох завітів. З них один, євангеліст Іоанн, лежав на грудях Його, щоб почерпати води мудрості і бути в змозі сказати: на початку було Слово, і Слово було до Бога, і Бог було Слово. Той нехай споконвікає до Бога (Ів. 1:1–2). Вони служать живим камінням, з якого твориться Церква і про яке апостол Петро пише: якби повірили, що добрий Господь. До Нього ж приходить, каміння живу, від чоловіка принижену, від Бога ж обрану, чесну, і самі як камінь живо творимося в храм духовен, святительство святе, возносити жертви духовні, сприятливі Богові Ісус Христом. Зане говорить Писання (Іс. 28:16): оце вважаю в Сіоні камінь краєвидний, обраний, чесний, і віруй в онь не соромиться (1Пет. 2:3–6). Щодо цього одноголосно і посуд вибраний каже: назавжди бувши на підставі апостол і пророк, що є краєкутним самим Ісусом Христом, Господом вашим, про Нього ж усяке створення зростає у святий храм Божий (Еф. 2:20–21). Це те каміння, про яке в іншому місці ми читаємо: «Камінці святі котяться по землі подібно до колес» (Зах. 9:16), мало стикаючись із землею, і, котячись, поспішають до неба. Про них і Писання говорить: Ось Я приготовляю анфракс (саrbunculum) камінь твій, і на основу твою сапфір. І покладу забрала твоя іспис, і брама твоя каміння кристала, і огорожу твою каміння обране. І всі сини твоя навчені Богом, і в усьому світі чада твоя. І правдою відгородишся (Іс. 54:11–14). Свою думку про це ми висловили у тлумаченні того ж пророка. Про подібне каміння і двадцятий псалом співає: Господи, силою Твоєю звеселяється цар, і про спасіння Твоє зраділо зело. Бажання серця його дав ти йому, і бажання усну його неси позбавив його. Як випередив його благословенням благостинним, поклав на голові його вінець від каміння чесного (Пс. 20:1–4). Це ті перлини пророків і апостолів, які, порівняно з Христом (Мф. 13:46), всі продаються в Євангелії, щоб можна було купити дорогоцінну перлину і камінь, про який Захарія пише (Зах. 4), що він має сім очей, тобто сім дарів Святого Духа. Читай Ісаю. І апостолом Павлом покладаються на підставі Церкви, для побудови на ньому, золото, срібло та коштовне каміння (1Кор. 3:12). Але говорити про кольори, властивості та дії кожного з них тепер не час; це вимагає особливого тому, оскільки взаємне порівняння всіх каменів і порядку каміння в Єзекіїля, і в Виході, і в Апокаліпсисі, і в Ісаї викликало багато запитань і в читачі, і в авторі. Особливу книгу про них особисто передав мені святий чоловік єпископ Єпіфаній. І в XXXVII книзі Природної Історії Плінія Секунда, після різноманітних відомостей про всякі предмети, йдеться про дорогоцінні і прості камені. До ознайомлення з ними ми і повинні надіслати дбайливого читача. Далі, в перекладі Сіммаха пишеться, що цей тирський князь як би був прикрашений намистом з каменів. Тому він говорить про обідок (tуmpanum) золотом, на якому були укріплені камені. Тому і в єврейському далі слідує: золото – обробка прикраси твоїй та обідки (foramina) твої приготовлені були в день створення твого. Замість цього LXX поставили: золотом ти наповнив скарбниці свої та комори свої, відносячи це до почуття і розуму, тому що думка його відкривала в божественних таємницях і збирала для себе духовні багатства, щодо яких Господь наказав: приховуйте собі скарб на небі, де ні черв'яки, ніде ні черв'яки, ні крадуть. Бо є скарб твій, той і серце твоє (Мт. 6:20–21). Це є той скарб, про який також у Євангелії Він каже: подібно є царство небесне скарб, сокровенну на селі, що знаходить людина скри, і від радості його йде, і вся, як мати, продає, і купує село те (Мт. 13:44); а комори чи житниці – ті, про яких в іншому місці написано: благословенні житниці твої та рештки твої (Втор. 28:5). Після цього в єврейському говориться: ти херувим простягнений і осяяє, - мається на увазі: ковчег і очистилище, або по LXX, в тому сенсі, що він разом з херувімом був помазаний і створений. Звідси зрозуміло, що до людини, князя міста Тіра це не може ставитися, але до сили, що була колись святою і найвищою, яка була поставлена, щоб керувати містом Тиром. І поставив Я (тебе), каже, на святій горі Божій, вказуючи, без сумніву, на рай, в який, як каже апостол Павло про себе, він був захоплений після третього неба (2Кор. 13). Сherub (херувим) ж - чоловічого роду, числа єдиного, а в множині говориться сherubim - херувими, які означають безліч відання; на них спочиває і сидить Бог і користується цією колісницею, як каже до Нього пророк: Сиди на херувимих, з'явись (Пс. 79:2), і в іншому місці: взойде на херувими, і літа, літа на крилу вітряну (Пс. 17:11). Цей самий херувим або створений разом з херувимом, простягнений і осяяючий святині, був поставлений на святій горі Божій, про яку ми часто говорили. І апостол Павло каже, якщо тільки хто приймає послання до Євреїв: приступіть до Сіонстей горі, і до граду Бога живого, Єрусалиму небесного, і тьмам ангелів (Євр. 12:22). Або ж під святою горою Божою має розуміти (як ми сказали) рай. Він ходив також серед вогнистих каменів, про які написано: твори ангели Свої духи, і слуги Своя полум'я вогняне (Пс. 103:4). І не тільки Бог, що називається вогнем поїдає (Втор. 4:24), поїдає сіно, дрова і солому, але також і ангели, що називаються вогнистим камінням і палаючим духом. Тому і Господь каже: вогню прийдеш на землю, і що хочу, якщо вже загоріться (Лк. 12:49). Наступне ж потім: ти досконалий був у шляхах твоїх з дня створення твого (замість чого LXX поставили: ти був непорочний у днях твоїх з дня створення твого), доки не знайшлося беззаконня в тобі, показує, що всяке творіння Бог створив добрим і воно мало досконалу чесноту, і тому наслідком не природи, а волі. Доки не знайшлося беззаконня в тобі. Знайдено було Богом те [беззаконня], яке зберігалося ув'язненим у скарбницях серця твого внаслідок агресії та зловживання владою, яка була отримана тобою. Також від великої торгівлі його наповнилися нутрощі його, або скарбниці беззаконня. Бо, шукаючи багато чого і не задовольняючись ні знанням набутим, ні владою, той, хто панував, наповнив комори та нутрощі серця свого, так що наситившись і погладшавши, він став упертись проти Творця свого. Бо отруті Яків і наситись і відкинеться коханий: ути, товсті, ширші, і залиши Бога, що його створив (Втор. 32:15). І від серця виходять помисли зла (Мт. 15:19), через які Бог каже: ти згрішив і Я вигнав тебе з гори Божої або: ти був вражений горою Божою, і читання про це має збуджувати в нас страх. Бо якщо херувим простягнений і осяняючий, поставлений на святій горі Божій і серед вогнистих каменів, досконалий і непорочний, внаслідок великої торгівлі наповнив нутрощі свої беззаконнями і згрішив, і був вигнаний з гори Божої, тобто з райської обителі, або вражений горою Божою, під яким на горі Божій, був вражений самим собою і мучився докорами совісті через зло, усвідомлюючи себе негідним проживання на горі: то що ми повинні думати про себе? Тому говорить йому: І погубив Я тебе, херувим, що осіняє серед каміння вогнистого, щоб ти не залишався серед вогнистого каміння, але загинув. Я вивів тебе, колишнього херувимом, або херувима, який осіняв тебе, з середовища вогнистих каменів відповідно тому, що і про Адама написано: вирину Адама і всіли його (або херувима) прямо раю солодощі (Бут. 3:24). І вказує причини, чому він був виведений або вигнаний з-поміж вогнистих каменів: бо запишалося серце твоє від краси твоєї, бо ти Боже вважаєш своїм. Тому і апостол каже, що він отримав жало в тіло, ангела сатани, який пригнічував його, щоб він не звеличувався важливістю одкровень і не впав до суду диявола (2Кор. 12:7). І тому загинула, каже, мудрість твоя разом із красою твоєю, або ти погубив мудрість твою внаслідок краси твоєї, так що, бажаючи бути більшим, ніж яким ти був створений, і мати більше розуміння, ніж яке ти отримав від Бога, ти втратив і те, що мав, і замість краси та мудрості тебе спіткало; тому ти, що живе раніше на горі Божій, скинений був на землю. Про це й Ісая пише: яко спаде денниця, що сходить ранком (Іс. 14:12). І Спаситель у Євангелії каже: побачи сатану як блискавку з небес спаде (Лк. 10:18). Те саме і Єремія говорить стосовно Єрусалиму: затьмари в гніві Своїм Господь доньку Сіоні, сверже з небес на землю славу Ізраїлеву (Плч. 2: 1)? А ти скинутий перед усіма царями, щоб всі внаслідок твого прикладу злякалися, або перед добрими царями, серце яких у руці Божій (Припов. 21:01), або перед злими, царства яких диявол показував Спасителеві (Мт. 4:8) і які вийшли на зустріч царю Вавилонському, і я, і я, і я, і я, і я, і я, і я, і я, і я, і я, і я, і я, і я, і я, і я: прирахований до нас. Тому він і осквернив святиню свою, яку мав, коли жив на горі і перебував серед вогнистого каміння. Далі слід: вийму серед тебе вогонь, який пожере тебе. Цей вогонь у серці царя тирського запалив той, хто володіє вогненними стрілами і про якого написано: всі ті, хто любить, як печь серця їх (Ос. 7:4, 6). Про цей вогонь говорить і Ісая: ходіть світлом вогню вашого і полум'ям, його ж розпале (Іс. 50:11), щоб виходячи назовні, він пожирав того, хто володіє ним відповідно написаному в того ж Ісаї: «пожер речовину, як сіно» (Іс. 5:24). Того дня зникнуть гори, пагорби та ліси, і він пожере від душі до тіла. Цей вогонь, що називається чужим, Надав і Авіуд, принесли до вівтаря Господнього і зате спалили божественним вогнем (Лев. 10:1). Тому й Мойсей каже: це є, що говорить Господь, кажучи: у тих, що наближаються Мені, освячуся (Лев. 10:3). Але освячення Боже є покаранням для грішників. Потім говориться: і перетворю тебе на попіл на землі, щоб усе, побудоване тобою, винищив вогонь докорів твоєї совісті. Хоча ти мав залишатися в спокої в суботу і не робити рабської справи, однак ти збирав дрова в суботу, щоб вогонь мав, що пожирати в грудях твоїх. Він винищить також усі злі справи, перетворюючи на попіл, щоб цілком згас згубний вогонь і щоб усі бачили і дивувалися смерті і знищенню царя тирського протягом багатьох століть, а одного, чи може бути назавжди, щоб виповнилося написане; «Не помилую тебе і не помилую» (Єз. 7:9). Євреї, поряд з іншими своїми вигадками і генеалогіями і нескінченними розслідуваннями, зазвичай пояснюють ці слова, як сказані проти тирського царя Хірама, хоча від Соломона до Єзекіїля минуло багато років, які люди в той час, очевидно, не могли б прожити, і так вимовляють їх, як ніби вимовляють їх, як ніби вони не вимовляють їх, як ніби ні, ніби вимовляють їх, як ніби ні, ніби вони промовляють до них, ніби вони ніби пророкують, ніби вимовляють їх, як ніби ні, ні про що й кажуть: Божий, сповнений мудрості і досконалий за красою, чи не прикрашений ти всім каменем, чи не херувим ти чи не створений ти разом з херувимом, хоча, навпаки, ти згрішив і маєш перетворитися на порох? І до байки своєї вони приєднують диво, говорячи всупереч Писанням або без авторитету Писання, що Хірам жив тисячу років. Але як натягнуте таке тлумачення, це зрозуміло для розсудливого читача без нашого судження. Єз.XXVIII:20–26. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! зверни (або утверди) обличчя твоє на Сидон і пророкуй про нього, і скажеш: так говорить Господь Бог: ось Я на тебе, Сидон, і прославлюся в тобі (або серед тебе), і дізнаються, що Я Господь, і коли вчиню суд у ньому (або в тобі) і явлю святість Мою в тобі (або в ньому). І пошлю на нього (або на тебе) морову виразку і кровопролиття на вулиці його (або твої): і впадуть серед його вбиті (або поранені) мечем (або мечами) з усіх боків, і дізнаються, що Я Господь. І не буде вперед для дому Ізраїля спокуса до жалю і терну, що завдає біль, з боку всіх сусідів, що нападають на нього (або докучають йому): і впізнають, що Я Господь Бог. Так говорить Господь Бог: Коли Я зберу Ізраїлів дім із народів (або поган), між якими вони розпорошені, Я явлю святість Мою в них перед очима поган. І будуть вони жити в землі своїй, яку Я дав рабові Моєму Якову, і будуть жити в ній безтурботно (або з надією), і збудують доми, і насадять виноградники, і будуть жити з надією (або з надією), коли Я вчиню суд над усіма противниками (або досадниками їх). Наступного потім по LXX: Бог батьків їх у єврейському немає. Слідом за Тиром божественна мова звертається до Сидону, бо обидва ці міста знаходяться в одній країні. І в Євангелії разом з Тиром називається і Сидон: якщо в Тирі та Сидоні були сили, що були в тобі (Мт. 11:21). Тому й хананеянка, дочка якої була мученою демоном, що вийшли з меж тирських та сидонських, отримала те, про що просила (Мф.15:28). Пророкує ж божественна мова те, що й сам він буде взятий вавилонянами і дізнається з тяжкості лих, що Він Господь, коли Він здійснить суд над ним і явить святість Свою в ньому, і буде занапастити його голодом, моровицею та мечем, так що він буде падати на вулицях своїх, і не буде вперед. А коли станеться це, народ ізраїльський, розпорошений серед народів, повернеться в землю свою, і Він явить святість Свою в них, – не в поганому розумінні, як у Сидоні, а в доброму, бо Він помилує їх, і вони будуть жити в землі, яку дав Він батькові їхньому Якову, і будуть жити безтурботно, і будуть жити безтурботно. виноградники, коли Він виконає Свої обітниці, і тоді вони довідаються, що Він Господь, обітниці якого є непорушними. Багато хто відносить це на час Зоровавеля, Ездри та Неємії, коли народ ізраїльський повернувся і жив у землі юдейській. Інші сподіваються, що це станеться останнім часом і протягом тисячоліття. Потім стосовно духовного тлумачення сенс, на нашу думку, такий. Сидоняни означають ловці, про яких і в Псалмах написано: душа наша як птах, позбався мережі ловлячих (Пс. 128:7), і в Приповістях: «око блудниці - мережі грішника» (Прип. 23). Є й у доброму розумінні, протилежні цим ловці, про які і Єремія пише: ось Аз послю рибалки та ловці, які вловлять вас на всякому пагорбі та горі (Єр. 16:16), яких і Господь посилає на ловитву, і з рибалок робить їх ловцями людей (Мт. 4:19). Тому і селища Петра та Андрія називаються цим ім'ям, бо Віфсаїда нашою мовою означає будинок ловців. Таким чином, проти цих найгірших ловців прямує слово Боже, і наказується пророку навернути чи утвердити обличчя своє на Сидон, і не захоплюватися всяким вітром вчення, але стояти в правді, винищувати їх ловців. Але чим Господь загрожує Сидонові? Ось Я сам прийду на тебе, коли винищу тебе, і впізнають усі, що будуть жити, що Я Господь, коли Я віддам заслужене тобою, і пошлю морову виразку та кровопролиття на вулиці твої. І справедливо говориться про вулиці Сидону, бо широка і широка дорога, що призводить до смерті (Мф. 7:13). І погано стояли падати з усіх боків, убиті мечем, тим мечем, який послати на землю прийшов Господь, щоб роз'єднати погано з'єднане і щоб ті, котрі залишаться, довідалися, що Він Господь. І коли не буде їх, то вже не буде спокуса до жалю і терну болю, що вразить і вражає народ Божий. Говориться ж все це щодо неприємних сил у тому сенсі, що вони будуть винищені останнім часом і буде вічна безпека, коли Господь збере дім Ізраїлів, тих, котрі розумом бачать Бога, і освятиться Він у них, і здійсниться воно написане: святі будіть, бо Я святий єм (Лев. 19:2). І будуть жити в своїй землі, про яку і в іншому місці читаємо: вірую бачити благая Господня на землі живих (Пс. 26:13). Її дав Він Якову, який запнув старшого брата і удостоївся здобути першість його. І будуть жити в ній безпечно або з надією, і збудують будинки, і насадять виноградники, і житимуть із суто надією відповідно до того, що читається в Ісаї: що віддоїнні від ссавця, відторгнення від соска печалі на печаль чекайте, надії до надії (Іс. 28:9). Збудують же такі будинки, які за євангелією будує той, хто поставив підстави не на піску, а на камені (Мт. 7:26). Про них написано; якщо не Господь збудує дім, марно трудячися земці (Пс. 126:1), і в Виході по LXX: ніж бояться баби Бога, створивши собі оселі (Вих. 1:21) і багато подібного роду. Коли ж Господь чинить суд над нападниками або дошкуляючи Ізраїлю з усіх боків; тоді всяке творіння дізнається, що Він є Господь, суди якого істина, всі праведні (Пс. 18:10). Іез.XXIX:1–3. У десятому (або по LXX: у дванадцятому) році, в десятому (або по єврейському: у дванадцятому) 61 місяці, в перший (або в один) день місяця було до мене слово Господнє, що говорить: сину людський! Зверни лице твоє на фараона, царя єгипетського, і будеш пророкувати про нього і говорити про весь Єгипет, і скажеш: Так говорить Господь Бог. Слідом за Сидоном, що також був на фінікійському березі, до десятого року полону царя Йоакима і в дванадцятому місяці, і в один день місяця промовляється слово пророку, щоб він звернув або ствердив обличчя своє на фараона, царя єгипетського, і говорив про нього і про той Єгипет, і до всього Єгипту, і до всього Єгипту. країна єгипетська, - і передрік те, що має бути з ним. Якщо ж слід сказати щось про числа, то [ми скажемо]: яке місце займає між десятьма один день, внаслідок чого і на початку Буття не сказано: бути вечір, і був ранок, день перший, але єдиний (Бут. 1:5), щоб вказати на постійне повернення одного і того ж дня: тим же порядком між десятьма декадами, то ж порядком між десятьма декадами, вземлеться для жертви, щоб бути закланим, у день чотирнадцятий, і таким чином порядок чисел через свої декади йде до тисячі, і десяти тисяч, і ста тисяч і далі. Після десятого року поставлено дванадцятий місяць, щоб вказати на досконале число дванадцяти апостолів і пророків (які полягають в одній книзі). Далі, по LXX десятий місяць, що називається єврейською tebeth, у єгиптян τυβι', у римлян називається січнем (jаnuarius), як службовець у них початком 62 роки, займає, після припинення спеки, перше місце по зимовому холоду. Цього достатньо буде сказати про числа. Але то особливо слід дослідити: чи один і той самий фараон згадується в Виході, і в Ісаї, і в Єремії, і в Єзекіїля, і в багатьох інших місцях, і в Пісні Пісень: конем моїм у колісницях фараонових подібних до тебе, ближня моя (Пісн. 1:8), Мені здається, що це не один, але що в єгиптян цим ім'ям позначається царська гідність подібно до того, як у римлян царі їх називаються кесарями та серпнями від першого Юлія Кесаря і від другого, усиновленого ним Октавіана, який згодом отримав ім'я Августа, і у ассиріян, филистимлян авімелехами, а в Єгипті після Олександра птоломеями до Клеопатри, після перемоги над якою при Акції Єгипет став римською провінцією. Отже, тепер слово Боже висловлюється проти будь-якого царя єгипетського, що означає διασκεδαστη'ς , тобто винищувач і мучитель, і той, хто все вбиває і поділяє мечем. Щодо таємничого змісту це має відносити до тієї сили, якою був підпорядкований Єгипет. Бо ніколи людина не наважилася б сказати: «мої річки, і я створив їх», і не називався б великим драконом, і сидить серед річок своїх. Єгипет же по-єврейськи називається Месраїм і нашою мовою перекладається: ὲχθλι’βουσα , тобто утискуючий і пригнічуючий тих, котрі підпорядковані йому, і не допускає звести очей до неба, але за Євангелією і за прикладом тієї жінки, яка завжди була вісімнадцять років до . 13:16). Отже подивимося, в чому полягає загроза проти фараона та всього Єгипту. Іез.XXIX:3–7 . Ось Я на тебе, фараоне, цар єгипетський, великий дракон, який лежить (або сидить) серед річок своїх і каже: «моя річка і я створив себе самого (або їх)». І Я накладу узду (чи петлю) на щелепи твої, і приліплю риб з річок до луски твоєї (або до пір'я твого), і витягну тебе з середини річок твоїх, і всі риби твої прилипнуть до луски твоєї. І кину (або скину) незабаром (або в пустелю) тебе і всіх риб з річки твоєї; ти впадеш на поверхню землі (або рівнини твоєї). І не будеш ти прибраний і прибраний; Я віддав тебе на поживу звірам земним та птахам небесним. І дізнаються всі мешканці Єгипту, що Я Господь; тому що ти був палицею (або жезлом очеретяним) для дому Ізраїлевого, коли вони схопилися (або він ухопився) за тебе рукою своєю, а ти зломився і поколов все плече їх, і коли вони спиралися на тебе, ти розслабився і зробив розслабленими (або розтрощив) усі їхні стегна. Заради стислості ми поєднуємо обидва видання, де вони мало різняться між собою. Але де велика різниця, там ми пропонуємо те й інше. Говорить же проти фараона, правителя єгипетського, і під образом його говорить до великої сили, якій Єгипет був відданий для управління і яка, тим щонайменше, запишалася проти Творця свого, присвоюючи собі панування над землею і віддаючи себе на поклоніння народам Єгипту. І каже, відповідно до становища країни, як до царя, що він покладається на повінь Нілу і не особливо бажає дощів з неба, і вважає себе самого або річки, тобто і δυωρυχα’ς рукава Ніла, винуватцем себе і хвалиться, що рукави Нілу їм створені. Не ангела, каже, Я пошлю, великий дракон, який лежить і сидить у середині річок твоїх, але сам прийду, щоб покарати тебе. Бо ти наважився сказати: моя річка Ніл і я сам створив себе або: я сам створив річку, що зрошує весь Єгипет. І коли Я прийду, то накладу узду на щелепи твої чи стисну петлею уста твої, якими ти гордо говорив, і всіх спільників і вождів твоїх, яких називає рибами, приліплю до луски чи пір'я твого, щоб, бувши витягнутий із річки, ти був кинутий чи низвержений. Бо ти надмірно звеличився в пустелі. І ти впадеш на поверхню рівнини чи землі твоєї, бо Єгипет країна рівна. І не буде прибраний труп твій і ти не будеш прибраний, тобто ніколи не будеш похований, але Я віддам тебе звірам і птахам небесним на поживу, щоб мешканці Єгипту, побачивши на тобі вчинення цих судів Моїх, довідалися, що Я Господь. Станеться це з тобою тому, що ти спокушав народ мій, Ізраїля, твоєю допомогою, щоб вони покладалися не на Бога, Творця свого, а на тебе. Ти був для них посохом очеретяним по Ісаї (Іс. 36:6) або жезлом порожнім і стеблом дуже ламким, спираючись на який вони марно шукали захисту, так що, коли вони схилилися до тебе, ти зламався і поколов плече і руку, якою трималися за тебе, і коли вони через тебе вважали себе безпечними, так ослабли всі стегна їх, і слабшали всі стегна їх. Говориться ж це метафорично як би до царя єгипетського тому, що й сама країна не була ворожою по відношенню до Ізраїлевого дому, але, обіцяючи багато, видаляла їх від допомоги Божої. А що дракон у таємничому значенні означає неприємну силу, про це ми часто читаємо. Тому і фараон називається διασκεδαστη’ς , бо він відокремлює і віддаляє від Бога, і Єгипет, тобто Мesraim , перекладається: пригнічують і утискують саме тих, яких він міг поневолити собі. Дракон цей є той противник, про якого дуже докладно говорить Йов (Йов. 40; і 41). І в Псалмах написано: Ти розтрощив голову дракона, дав ти того брашно людом єфіопським (Пс. 73:14). Великим називається дракон порівняно з меншими, про яких у псалмі співається: Ти стерли голову драконів у воді (там же, Пс. 73:13). І в іншому місці: це море велике і велике; тамо гади, їх же нема числа, тварина мала з великими; там кораблі преплавають, дракон цей, його ж створив ти ругатися йому (Пс. 103:25–26). Про нього та в іншому місці говориться: «він цар усіх, що знаходяться у водах, і початок творіння Господнього, створений на наругу ангелам його» (Іов. 41). Сидить же чи лежить у середині річок своїх, не однієї, але багатьох. Під ними ми розуміємо різні брехні, через які він проникнув до Єгипту віків цього й окропив душі спокушених дощами, не з неба сходящими, а з землі, і каламутними водами, які пити не забороняє Єремія, кажучи: Що тобі і дороги єгипетському, що пити воду геонську? Натомість у єврейському написано sior , що перекладається: води каламутні та брудні . А щоб зрозуміти, що це за річки єгипетського дракона, це ми можемо знати з протилежності. Господь говорить про Свої річки: віруй у Мене, річки від утроби його спливуть води живі (Ін. 7:38 ), і до самарянки: що п'є від води, юже Аз дам йому, не стягнеться на віки, але буде в ньому джерело води, що тече в живіт вічний (Ів. 4:14). Це ті річки, що сходять з неба, про які Давид співає: річкова прагнення радують град Божий (Пс. 45:5), без сумніву, вказуючи на Церкву. Розглянемо, у чому покарання та мука дракона. Далі слідує: і накладу узду чи петлю на щелепи твої. Подібно до цього й той [вислів] Йова: витяг дракона гаком, і поклади вуздечку про ніздрі його. Сподівається, що Йордан прийде в уста його, і візьме його в око своє. Буде вкинуте кільце в ніздрі його та усні його (Йов. 40:18–21). А Господь накладає узду на щелепи цього дракона і проколює уста його і стискає їх кільцем, коли через чоловіків Церкви, наставлених у Писаннях, накладає на нього мовчання і коли руйнуються всі хибні вчення. І приліплює риб з річок його в луску і пір'ям його, за допомогою яких єретики зарозуміло прагнуть у висоту, щоб і вони, бувши переможені разом з драконом, становили одне тіло з ним і з'єднувалися з ним або через співучасть в омані, або через схожість Господа, 1Кор. І має дракон єгипетський не одну річку, але багато річок, якими він зрошує низовинний і пологий Єгипет, що не містить у собі жодних гір і [має] води не силоамські, що течуть тихо (Іс. 8:6), але каламутні та брудні (Іс. 8:7). Тому й витягає його Господь із середини річок його, щоб він не лежав у них і не сидів на них і щоб усі риби прилипли до луски його, згідно з якістю пороків, по всьому тілу дракона, прилипаючи або до голови, або до черева, або до хвоста і країв, щоб, коли буде, прилипли до нього. І кину тебе, каже, у пустелі, щоб ти не знаходив, кого звабити. Або скину тебе з висоти гордості твоєї, і скину невдовзі, відповідно до того [слова] апостола: Бог же миру нехай зламає сатану під ноги ваша незабаром (Рим. 16:20), щоб, по сокрушенні і скиненні дракона, були скинуто його ступінь з риби що стояли і звертаються по всьому світу. Впаде ж на поверхню землі своєї, на яку він був повалений з неба, щоб більше не збиратися в зборах єресиків і не бути прибраним, тобто похованим серед тих, котрі вірили йому, коли вони звільняться від нього, але бути відданим на поживу звірам земним і птахам небесним, - звірам, про яких звіряться, (Пс. 73:19), і птахам небесним, які поїдають посіяне при дорозі і, за тлумаченням Спасителя, означають дияволів (Мт. 13:4). Бо не тільки князь злості, а й учні його називаються дияволами, згідно з тим, що говориться про Юду: чи не Я вас дванадесяте вибрання, і єдиний від вас диявол є (Ін. 6:70)? Небесними ж птахами називаються вони тому, що обіцяють собі високе, і коли дракон разом із рибами своїми буде скинутий і кинутий і відданий на поживу звірам земним, які анітрохи не мають лагідності, і тим, що захоплюються всяким вітром вчення (Еф. 4:14); тоді всі, хто живе в цьому світі, пізнають, що Він Господь. Вся ж причина покарань полягає в тому, що він даремно обіцяв допомогу дому Ізраїлевому і служив для нього жезлом або палицею очеретяним, порожнім і пустим, і не володіє повнотою, тому що він не міг сказати: від виконання Його ми всі прияттям (Ін. 1: 16), тоді як Пис. твоїм худий або порожній (Вих. 23:15). А що ми не повинні шукати допомоги у Єгипту, про це і в іншому місці свідчить Писання: горе тим, хто сходить до Єгипту заради допомоги (Іс. 1:1). Через подібного роду очеретяного жезла і Рапсак несправедливо докоряє Єзекію, царя юдейського, говорячи: Ось покладися на жезл тростини розтрощений цей, на Єгипет, на нього ж коли спиреться чоловік, введе в руку його; таке є фараон, цар єгипетський, і всі, хто надіється на нього (Іс. 36:6). Говорячи це щодо праведного царя, брехав той, хто в перекладі означає: «багато чашею». Бо він був зачарований золотою чашею Вавилону, і тому пропонував своє народові, що сповідує Господа. Тут же фараон ганьбиться за те, що він був для дому ізраїлевого жезлом або палицею тростиновим, порожнім або ламким і обіцяв допомогу, що незабаром підлягала розгрому. А щоб ми були в змозі знати, що це за палице очеретяне, на яке не повинен сподіватися дім Ізраїлів, це ми можемо зрозуміти з протиставлення з палицею та палицею Господнім, про яке говориться до Господа: жезло Твоє і палиця Твоя, та мене утішна (Пс. 22:4). І Аарон мав цей жезл, що поглинув драконів єгипетських, і коли вдарив їм по греблях Нілу, то з'явилися мошки в усьому Єгипті (Вих. 7 і 8:17). Мойсей також простяг, по LXX, цей жезл і підняв до неба, і Господь навів південний вітер, що продовжувався весь той день і всю ніч, а вранці вітер підняв і навів сарану на всю єгипетську землю. Про це, гадаю, жезлі пишеться і в книзі Числ (Чис. 17), що він розквіт і приніс горіхи або мигдалики. Його мав і апостол, коли говорив: Що хочете, чи з палицею прийду до вас (1Кор. 4:21)? І чинили пасху мали в руках палиці, без підтримки яких слабкого тіла людського вони не могли їсти плоть ягня. Це жезло з кореня Єссеєвого, на якому спочивали сім духів (Іс. 11:2). Але не такий фараон, і палиця єгипетська і жезл очеретяний, що спокушав тих, що трималися за нього і уражав їх плеча, тобто силу. І хто тільки не спиратиметься на нього, у того розслабляться стегна і він не буде в змозі стоять і робити пасху з підперезаними стегнами. Це стосується тих, яких серця і утроби відчуває Бог (Пс. 7:10). Іез.XXIX:8–16 . Тому так говорить Господь Бог: Ось Я наведу на тебе меч і винищу у тебе людину та худобу. І буде земля єгипетська пустелею (або смертю) і степом, і дізнаються, що Я Господь, бо він (або ти) говорив: моя річка, і створив її (або мої річки, і я створив їх). Тому ось Я на тебе і на річки твої, і оберну землю єгипетську в пустелі, спустошену (або розорену) мечем від вежі Сієнської (або від Магдали та Сієни) до самого краю Ефіопії. Не буде проходити по ній нога людська, і нога худоби не ходитиме по ній, і не мешкатимуть на ній сорок років. І зроблю землю єгипетську пустелею серед земель спорожнілих, і міста її серед зруйнованих міст будуть марними сорок літ. І розточу (або розсію) Я єгиптян по народах і розвію їх по землях. Бо так говорить Господь Бог: по закінченні сорока років Я зберу Єгипет (або єгиптян) з народів, між якими вони були розпорошені. І поверну полон Єгипту, і поселю їх у землі фатурській, у землі походження їх (або в землі з якої вони були взяті). І будуть там царством (або владою) смиренним, найпокірнішим між іншими царствами. І не буде більше підноситися над народами, і зменшу їх, щоб вони не панували над народами (або щоб вони не були численнішими серед народів). І не будуть вони наперед надією (або надією) для дому Ізраїлевого, що навчають беззаконня, щоб ті бігли і йшли за ними (або: щоб наводити їм на пам'ять беззаконня їх, щоб вони йшли за ними), і впізнають вони, що Я Господь. Наступне з'єднай з попереднім. Так як ти був жезлом очеретяним для Ізраїлевого дому, і не тільки зламався в руці його, але по Ісаї (Іс. 36:6) проколов руку його, а тепер поколов плече, і сам розслабився, і зробив розслабленими стегна тих, що спираються на тебе; то Я наведу на тебе меч ворогів і разом з людьми винищу худобу, і навернеться земля єгипетська в пустелі, і вдруге впізнають єгиптяни, що Я Господь. І цим кінцем Я не задовольняюся; але оскільки він дійшов до такого богохульства, що називав своїми річки та всю родючість Єгипту; то Я винищу і самого того, хто називав себе Творцем, і річки, щодо яких він хвалився, що вони створені ним, і оберну землю єгипетську в пустелю вельми велику і зруйновану мечем, від сіенської башти до самих меж Ефіопії. Замість вежі , що називається єврейською magdal , LXX поставили назву місцевості, написавши Μαγδαλο’ν . Башта ж Сієнська існує до цього часу, це - фортеця, підвладна римлянам, де знаходяться пороги Нілу і до якого місця Ніл, починаючи від нашого моря, судноплавний. Отже, увесь Єгипет, говорить Він, буде спустошений аж до меж Ефіопії, до яких приєднується крайня країна Єгипту, так що ні нога людська не проходитиме по ньому, ні худоби не буде в ньому, і він буде безлюдним сорок років. Бо виявляється поблажливість єгиптянам, і оскільки вони колись надали гостинність Ізраїлю, то осуд їх більш короткий. Тир залишався у суботньому спокої сімдесят років і після того повернувся до колишнього стану. Також полон юдеї і руйнування храму до Кіра, царя перського, тривало цілих сімдесят років. Бо сильні сильні будуть катовані (Прем.6:6). Словами ж: зробило землю єгипетську пустелею серед земель спорожнілих вказує на палестинян, ідумеян, і моавітян і всі інші країни, щодо яких було вище викладено пророкування пророка. Тоді Він розточить чи розсіє єгиптян по народах та розвіє по землях. Але оскільки Господь благий і милосердний, довготерпеливий і багатомилостивий, то по закінченні сорока років Єгипет буде відновлено, і весь полон повернеться на колишню землю і поселяться в головному місті, що зветься Фатур (Рhatures), де він походить і звідки вийшов; тільки так, що для своєї користі він втратить колишню гордість і буде смиренним царством найпокірнішим з народів, так що він не буде вже звеличуватися над народами і мати владу над ними, але, бувши применшений, він не буде спокушати надією на себе дім ізраїлів і вчити їх беззаконня, або наводити їм на беззаконня, наводити їм шукали опори у Єгипту. І все це станеться, щоб єгиптяни втретє пізнали, що Він є Господь. Все це ми коротко виклали, вважаючи історичні підстави. Тепер маємо роз'яснити хмару алегорії, і ми з тією ж короткістю постараємося уникати довготи і в цьому тлумаченні. Дракону, що сказав: мої річки, і я створив їх, говориться, що сам Господь наведе на нього меч, про якого в Ісаї написано: Уписавши меч Мій на небесі: се скинеться на землю, щоб погубити на ній людей і худобу (Іс. 34:5), - все те, що, по-видимому, по-видимому, але для дракона, щоб загинули для дракона і жили для Бога і щоб єгипетська земля була смертю у вищевикладеному сенсі, в тому, що вона загине для дракона і після смерті обернеться в пустелю, переставши мати у себе найжорстокішого ворога. І тоді люди, і худоба, і загибла земля дізнаються, що Він Господь, у тому сенсі, в якому в сімдесят сьомому псалмі написано: коли вбиваю я, тоді стягну Його (Пс. 77:34). Бо кожен шукай знаходить (Мт. 7: 8). Але це служить доказом милосердя Божого, що гине достаток світу цього і висихають річки єгипетські, або земля їхня стає пустинями і, за визначенням Господнім, спустошується від сіенської башти, що означає коло, - бо нічого прямого він не буде мати у себе, - до землі тому, що є, що на розум Божий, буде повалена і упокориться для свого спасіння. І ні нога людини, тобто ніщо розумне, не проходитиме Єгиптом, ні нога худоби не ходитиме, щоб він не мав нікого з простительів, яких фараон, відпустивши людей, хотів утримати в Єгипті, тоді як Мойсей не погоджувався на це і бажав також звільнення худоби з єгипетського полону. І не будуть, каже, мешкати в ній сорок років, яке число завжди означає скорботу та покарання. Тому і Мойсей, і Ілля і сам Спаситель постили сорок днів і ночей, і протягом сорока років народ перебував у пустелі, щоб згодом, обрізавшись у Галгалах, позбутися ганьби та безчестя єгипетського. Відповідно до таємничого значення цього числа і цей самий пророк спав на правому боці за коліно Юдине сорок років, і народу провіщається, що він буде в рабстві в Єгипті чотириста років (Бут.15:13), які становлять сорок декад або чотири ἑκατοντα’δας (сотні). Також дощі потопу наповнювали землю сорок днів. Бо справедливість вимагала, щоб той, хто ображає Бога, через чотири стихії світу, з яких, як кажуть, все складається, коли Він це любить і підтримує, був покараний через це саме число, і Ізраїль, який грішив щодо суботи, ніс покарання протягом семи декад, тобто сімдесят років. І робиться земля єгипетська пустинною, і міста її виявляються серед розорених земель і міст, збудованих не з каменів, а з цегли та соломи, щоб розсіявся Єгипет, що погано був скріплений, і щоб був розвіяний по землях, саме для того, щоб пшениця відокремиться від соломи, і по закінченні сорока. в землі фатурській, що означає хліб зневажений , де той хліб, який сказав: «Азь єсь хліб, що з небес схожий (Ін. 6:51), був зневажаний еретичним нікчемністю, щоб вони, прийшли до Церкви, жили зневаженим хлібом і не звеличувалися зарозуміло, але були царством. І повернувшись у колишній стан, вони принизяться через смирення, бо вони жили в Єгипті, і будували цегляні міста, і будуть серед багатьох царств Церкви смиренними, і пізнають, проти Кого вони грішили, і не буде вперед Єгипет підноситися над церквами, розповсюдженими по всьому світу, але буде зменшений і німий. Господи. Що даси їм? Дай їм утробу неплідну і соски сухі (Ос. 9:14), щоб вони не раділи і не звеличувались через безліч зваблених, але були зменшені: бо багато суть звані, мало обраних (Мт. 20:16). І не будуть вони вперед спокушати дім Ізраїлів, тобто Церква, і обіцяти їм марну надію і впевненість, навчаючи беззаконня, щоб вони уникали церковного вчення і дотримувалися єгипетських пожадань. Все ж таки це станеться для того, щоб єгиптяни втретє пізнали, що Він Господь. Це, як мені здається, говориться тому, що перше пізнання єгиптян буде через плоть, друге через душу, третє через дух, - спочатку на землі, вдруге - після остаточного навернення світу цього, втретє - після воскресіння. Іез.XXIX:17–21 . І в двадцять сьомому році, в першому місяці та в один день місяця було до мене слово Господнє, що казало: сину людський! Навуходоносор, цар вавилонський, змусив своє військо служити велику службу проти Тира: всяка голова обплутала і всяке плече оголилося, а ні йому, ні війську його не дано винагороди від Тира, за службу, яку він служив проти нього. Тому так говорить Господь Бог: Ось Я Навуходоносорові, цареві вавилонському, дам землю єгипетську, і віднесе він багатства її, і пограбує здобичі її і розкраде награбоване його, і [це] буде винагородою війську його, і за діло, через яке він служив Мені проти неї, Я Я. працювали, каже Господь Бог. Того дня виросте ріг Ізраїлевого дому, і Я відкрию тобі уста серед них, і впізнають вони, що Я Господь. Питається: як після десятого року попередньої промови безпосередньо стоїть двадцять сьомий рік, і далі десятий і дванадцятий, а наприкінці опису храму двадцять п'ятий? Але рішення не складне. Бо, як і попереднє пророцтво щодо Єгипту і те, що тепер промовляється, перебувають у взаємному зв'язку, хоча вони були в різні часи, вони пов'язані одне з одним, як передбачені щодо однієї країни. Те саме ми часто читаємо і в Єремії, що часи описуються у зворотному порядку. Бо в деяких [місцях] спершу викладаються справи Седекії, а потім Іоакима, який був раніше за нього. У Псалмах же не можна шукати історичного порядку, тому що це твір ліричний. Отже, скажімо спочатку стосовно буквального змісту. Коли Навуходоносор зробив напад на Тир і не міг поставити перед стінами тарани, машини та облогові знаряддя, бо він був оточений морем; то наказав незліченній безлічі війська складати каміння і робити насипи і, наповнивши середину моря, або вірніше дуже вузьку протоку, з'єднав берег з островом. Коли тиряни побачили, що ось-ось це скінчиться і коли від удару стінобитних знарядь стали трястися основи стін, то знатні обличчя склали на кораблі і відправили на острови все, що мали дорогого, - золото, срібло, і одягу та різного роду начиння, так що, взявши місто, Навуходо. Але оскільки він у цьому випадку підкорився волі Божій, через кілька років після взяття Тира дається йому Єгипет. Але Тир набагато жорсткіший, ніж Єгипет. Бо той робив напад на Єрусалим, а той обіцяв марну допомогу. Бо не одне й те ж спокушати слабких надією і воювати проти Божого народу. Тому Він і каже, що Навуходоносор, цар вавилонський, при нападі на Тир змусив своє військо служити Мені, щоб виконати мою волю; всяка голова обплутала і всяке плече оголилося в тих, котрі носили кошики з землею і каміння, від яких подряпини плечі і плішала голова, і, однак, ні він сам, ні військо його не знайшли нічого гідного в Тирі. Тому що він через це служив Мені і виконував волю Мою проти Тира, то Я за це дам йому землю єгипетську. Дехто каже, що це здійснилося за Навуходоносору, інші – за сина Кіра, Камбіза, який спустошив Єгипет до самої Ефіопії, так що вбив Апіса і винищив усіх їх ідолів. Тому вважають, що він впав у безумство внаслідок падіння з коня і був пронизаний власним мечем. Дуже докладно викладає цю історію Геродот, де описується і весь Єгипет з його округами і укріпленнями та селищами, і походження Нілу та родоначальників цього народу, і міра землі з усіх боків до пустелі Ефіопської та берегів Великого моря та вказуються прикордонні місцевості Лівії та Аравії. Причиною ж гніву Господнього проти Єгипту є те, що він спокушав народ Божий своєю допомогою, щоб той не сподівався на Бога, і прогнівляв Його. Того, каже, день, коли буде взято Єгипет, виросте ріг дому Ізраїлевого, без сумніву, вказуючи на рід царський. Деякі відносять це до Зоровавеля, сина Салатіїлевого, що походив через Єхонію з роду Давидового, інші до останнього часу, коли, як вважають, прийде Ілля. Але ми, розуміючи Христа під рогом Господнім, дотримуємося дійсної історії. І коли, каже, це перше виповниться, тоді, пророк, відкриються уста твої, і пророцтво твоє не буде в залежності від невизначеної обіцянки, але буде мабуть, як насправді, що виповнилося, щоб усі, хто чув, довідалися, що Я Господь, якого слово теж з виконанням. Це сказано стосовно буквального чи істинного сенсу пророцтва. Але через те, що Навуходоносор отримав винагороду за добру справу, ми бачимо, що й язичники, якщо роблять щось добре, не залишаються без винагороди Божим судом. Тому і Єремія називає Навуходоносора голубом Божим, оскільки він, [діючи] проти народу, що грішив, служив волі Божій. Це Аз послю, каже, Навуходоносора, раба Мого (Єр. 25:9). Звідси ясно, що ми засуджуємося через порівняння з язичниками, якщо вони діють за природним законом, яким, навіть написаним, ми нехтуємо. що-небудь у застосуванні до духовного сенсу, ми запитуємо: де ми читаємо про цю кількість, тобто двадцять сьомий? Місяць того ж року, близький до суботи, і в двадцять сьомий день того ж сьомого місяця припинилися води потопу, і Ноєвий ковчег зупинився на горах Араратських, що означають Вірменію. Звідси ми бачимо, що це число середнє і має взаємне значення, тому що в це [число] починається і гнів Божий, що [виразився] у потопі, і милість Його виявляється в той же день у сьомому Місяці. І оскільки місяць у євреїв, що визначається у вас календами, іонами та ідами, обчислюється за течією місяця, внаслідок чого і грецьке слово μη'ν, тобто місяць, отримало найменування від місяця, то через двадцять сьомий день місяця виражається те, що залишилося кілька світла. Коли ж закінчується повне коло місяця, то відбувається і Великдень і всі головні свята. Це ми коротко виклали, щоб знати, що в цьому числі полягає однаково і добре і погане: добре для Навуходоносора, якому дається винагорода за працю, погане для єгиптян, яким передвіщається спустошення. Єз.XXX:1–19 . І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог: плачте, на жаль, на жаль, день! Бо день близький, і наближається день Господній, день хмари, час народів буде. І прийде меч на Єгипет і буде жах в Ефіопії, коли в Єгипті будуть падати, вражені і буде взято багатство (multitudo) його, і будуть зруйновані основи його. Ефіопія і Лівія, і лидяни, і решта всього народу, і Хуб і сини землі заповіту разом з ними впадуть від меча. Так говорить Господь Бог: і впадуть ті, хто підтримує Єгипет, і буде повалена гординя влади його, від вежі Сієнської (або Сенської) будуть падати від меча в ньому, говорить Господь воинств. І спорожніють серед пустинних земель, і міста його будуть серед спустошених міст. І впізнають вони, що Я Господь, коли Я пошлю огонь на Єгипет і всі помічники його будуть розтрощені. Того дня вийдуть від Мене вісники на кораблях (trieribus), щоб зруйнувати самовпевненість Ефіопії, і буде у них жах у день Єгипту, бо він, безперечно, настане. Так каже Господь Бог. І покладу край багатолюдству Єгипту рукою Навуходоносора, царя вавилонського: він і з ним народ його, найхоробріші з народів, будуть приведені на погублення землі. І оголять свої мечі на Єгипет, і наповнять землю вбитими. І зроблю русла річок сухими і віддам землю в руку найлютіших, і рукою іноземців спустошу землю і все, що наповнює її: Я, Господь, сказав [це]. Так говорить Господь Бог: І винищу Я ​​боввани, і знищу ідолів з Мемфісу, і не буде вже вождя в єгипетському краї, і наведу жах на землю єгипетську. І спустошу Я землю фатурську, і пошлю огонь на Тафніс, і вчиню суд в Олександрії, і виллю гнів Мій на Пелузій, міцність Єгипту, і винищу багатолюддя Олександрії, і пошлю огонь на Єгипет. Подібно до страждань Пелузій, і Олександрія буде спустошена і в Мемфісі буде щоденна тіснота. Юнаки Іліополя та Бубаста (або Бугаста) впадуть від меча, а ті будуть відведені в полон. І в Тафнісі померкне день, коли поламаю там скіпетри Єгипту і припиниться в ньому гординя могутності його: хмара покриє її, а дочки її будуть відведені в полон. І вчиню суди в Єгипті, і впізнають, що Я Господь. LXX: І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! Пророкуй і скажи: Так говорить Адонаї Господь: о, о день! Бо близький день і близький шлях Господній: день хмари, будеш кінець народів. І прийде меч на єгиптян, і буде сум'яття в Ефіопії. І будуть падати побиті в Єгипті, і візьмуть багатолюдство його, і впадуть основи його. Перси, і критяни, і лидяни, і лівійці, і всі змішані, і з синів Мого заповіту впадуть від меча. Так говорить Господь Адонаї. І впадуть опори Єгипту, і будеш скинута докора сили його від Магдала до Сієни, впадуть у ньому від меча, каже Адонаї Господь. І спорожніє серед пустельних країн, і міста його будуть серед міст спорожнілих, і впізнають, що Я Господь, коли Я пошлю огонь на Єгипет і будуть розтрощені всі, хто допомагає йому. Того дня вийдуть від Мене вісники, що поспішають занапастити надію Ефіопії, і буде між ними сум'яття в день Єгипту, бо ось він прийде. Так каже Господь Бог. І погублю безліч єгиптян рукою Навуходоносора, царя вавилонського, його самого та народу його разом із ним, губителів, що послані з народів, щоб погубити землю. І всі оголять свої мечі на Єгипет, і наповниться земля враженими. І зроблю річки їхніми спорожнілими, і віддам землю в руку найлютіших, і погублю землю та все, що наповнює її, руками чужинців: Я, Господь, сказав це. Бо так говорить Господь Бог: І винищу гидоти, і знищу вельмож з Мемфісу та князів із єгипетської землі, і вже не буде їх. І вчиню жах у єгипетській землі, і погублю фатурську землю, і пошлю огонь на Тафніс, і вчиню помсту в Діосполі, і виллю лють Мою на Саїн, міцність Єгипту, і винищу багатолюддя Мемфіса. І пошлю огонь на Єгипет, і буде збентежений сум'яттям Саїс, і в Діосполі буде розрив і розіллються води. Юнаки Іліополя та Бубаста впадуть від меча, а жінки будуть відведені в полон, і в Тафнісі померкне день, коли Я поламаю там скіпетри Єгипту, і загине там докори сили його, і хмара покриє його, і дочки його будуть відведені, і зроблю Я суди в Єгипті. Після двадцять сьомого року полону царя Йоакима, він повертається до теперішнього часу, коли він почав пророкувати проти Єгипту, тобто до десятого року і десятого місяця, в одинадцятий день місяця, і каже, що йому наказано Господом говорити до всіх народів і разом з усіма до Єгипту зокрема. Отже, що він каже? Ридайте: на жаль, на жаль день! Бо близький день і наближається день Господній, що не сяє від ясного сонця, але вкритий хмарами і приносить вавилонську бурю. І коли меч почне спустошувати Єгипет, в Ефіопії, сусідній з Єгиптом, буде жах, щоб не досяг їхнього вавилонського меча. Бо в Єгипті будуть падати вражені, і візьмуть багатство його, і все вщент буде зруйноване, так що якщо в Єгипті знайдеться хтось з Ефіопії, і Лівії, і Лідії, і взагалі з різних народів і з Хуба, що Сіммах переклав: Аравія, і з синів землі завіту, тобто з синів землі завіту, тобто з синів землі завіту, тобто з синів землі завіту, тобто з синів землі завіту, тобто. Замість цих народів LXX поставили: перси, і критяни, і лидяни, і лівійці, і всі змішані та сини Мого заповіту впадуть разом з ним від меча. А щоб ми знали, що всі ці народи були помічниками Єгипту, наступні далі слова вказують на це: і впадуть ті, хто підтримує Єгипет чи опори Єгипту, тобто союзники, і вся гординя влади чи докори сили його буде повалена і скинута від вежі Сієнської, про яку ми сказали, що вона перевели на крайніх, LXX. Усі міста єгипетські будуть спустошені, щоб вони пізнали Господа, коли вогонь халдеїв спустошить усі, і будуть зруйновані всі помічники його і досягнуть вісники, по Акілі та Феодотіону, Сіїма, що Сіммах перевів поспішники, ми перевели кораблі 63 , - бо самовпевненість Ефіопії і щоб, через спустошення сусідньої країни, страх охопив найближчу до неї. А щоб ми знали, що це за меч, що спустошував і наводив жах на Ефіопію, далі слід ясніше: і покладу кінець багатолюдству Єгипту рукою Навуходоносора, царя вавилонського, який не тільки прийде, але прийде в супроводі багатьох народів, так що весь Єгипет наповниться кров'ю у іссохнуть русла річок, тобто διὡρυχες Нілу до самого ґрунту, і рукою губителів або найзліших людей буде спустошено все, що наповнює Єгипет. Бо Мої слова не можуть залишатися без виконання, і гнів буде мати наслідком, що будуть зруйновані ідоли єгипетські і знищені ідоли і Мемфіса, що слугує до цього часу головним місцем єгипетського забобону, або вельможі і князі з Мемфісу і з землі єгипетської. Страх такий опанував Єгиптом тому, що вся земля Фатурська гине і вогонь спустошує Тафніс або, як перевели LXX, Таніс. І Я зроблю, каже, суди в Олександрії, яка так називається нині. Колишнє ім'я її - Але, яке Акила, Сіммах і Феодотіон переклали так, як воно поставлене в єврейському. Натомість LXX чомусь поставили Діоспіль – це невелике місто в Єгипті. Ми ж поставили Олександрія замість Але, як попередження (per anticipationem), яке по-грецьки називається προ’ληψις, подібно до того, як у Віргілія говориться: і до берегів він прибув лавинським. не тому, щоб вони в той час, коли Еней прибув до Лацій, називалися лавінійськими, але для того, щоб читач міг ясніше уявити собі цю місцевість, яку згодом назвали лавінійською. І ізолю, каже, гнів Мій на Саїн, який ми перевели Пелузієм і який називається фортецею Єгипту тому, що він має цілком надійну гавань і що там виробляється у дуже великих розмірах морська торгівля. Тому і поет називає сочевицю пелузійською, не тому, щоб там особливо багато народилося цього роду овочів, а тому, що вона найбільше доставляється сюди з Фіваїди та всього Єгипту по річці Нілу. І винищу, каже, багатолюддя Олександрії, яка знову в єврейському названа Але, замість чого LXX переклали не Діосполь, як вище, але Мемфіс. А щоб показати, що він уже в той час був багатолюдним містом, він каже: Винищу багатолюддя Але, і пошлю вогонь на Єгипет, тобто царя Вавилонського, який, як вогню, все спустошить. Подібно до страждань родами страждатиме Саїн, тобто Пелузій, або буде збентежений сум'яттям, і в Олександрії, тобто в Але, буде розрив, і розіллються води, замість чого LXX знову перевели Діоспіль. Єгиптяни, через повінь Нілу, зазвичай влаштовують високі насипи на берегах Нілу. Якщо вони внаслідок недбалості вартових чи надмірно більшої кількості води прориваються, то вода не зрошує прилеглих полів, але затоплює їх і спустошує. Через це дається знати, що Єгипет так буде зайнятий халдейським військом, як він зазвичай покривається і руйнується наповнювальними і надмірно збільшуються водами Нілу. Замість повені та вторгнення води та розриву насипів у єврейському поставлено: і буде в Мемфісі щоденна тіснота, тому що в тому місці, де розділяється Ніл, і де знаходиться храм Апіса та даються відповіді оракулів, буде щоденна тіснота. Також юнаки Іліополя, що називається єврейською Він (або Авен ), та іншого міста, Бубаста, впадуть від меча, так що самі міста, чи мешканці їх, чи жінки їх будуть відведені в полон, і ця підлога зазнає образи. У Тафнісі ж, царському місті, будуть розтрощені скіпетри Єгипту, тобто весь царський рід. І коли могутність його, за винищування князів, припиниться, тоді померкне день, і все наповниться темрявою і мороком, так що саме місто покриється хмарою скорботи і плачу, і дочки його, тобто інші міста, будуть відведені в полон, щоб після того, як Я вчиню суди в Єгипті, і всім доки Я вчиню суди в Єгипті і всім доки Я зроблю суди в Єгипті і всім Господь. Ці початкові положення ми виклали хіба що для дітей, щоб через літери, склади, імена і поєднання слів вони могли дійти читання прозового чи поетичного твору. Тепер приступимо до алегоричного сенсу, і дуже велике море міркування представимо коротко, як би на картині. До пророка було Слово Господнє, яке завжди було в Отці, і називає його не його ім'ям, а сином людським. Це [найменування] у Писаннях завжди приймається в добрий бік тільки в однині, як у того самого пророка, і в Данила, і в Євангелії. Але в множині воно читається в протилежному сенсі, як у наступному вислові: сини людства, зуби їхня зброя і стріли, і язик як меч гострий (Пс. 56:5). І ще: сини людства, доки тяжкосердя (Пс. 4:3)? Бо лев зареве, хто не злякається? Господь Бог дієслова, і хто не скаже (Ам. 3: 8)? Ридай, каже, на жаль, на жаль, день! Бо день близький і наближається, говорить Господь, день хмари, буде час або кінець народів. Двояка буває кончина, або взагалі всіх, коли прийде кінець, або зокрема кожного, коли настане день смерті. Близьким називається тому, що, у порівнянні з вічністю, кожен час коротко. Тому й Яків, сказавши, що йому сто тридцять років, каже; малі і злі дні мої (Бут. 47:9). І псалмоспівець, розмірковуючи про тлінність всього роду людського, каже: дні наші як покров переходять (Пс. 143:4). Зважаючи на це, ми не повинні ні звеличуватися силою, ні прагнути багатства, ні радіти щастю, знаючи, що все незабаром буде взято [від нас]. І чудово говориться про день Господній, тому що все мирське життя буде зруйноване, і після знищення помилки з'явиться одна істина, і про день хмари і мороку, бо ніхто з безстрашних і тих, хто сумнівається у визначенні [Божиєм], не чекає Судді без трепету. І буде час чи кінець народів, – не одного єгипетського народу, але всіх, щоб ясно було, що пророцтво прорікається щодо всіх народів. Далі слідує: прийде на Єгипет меч, що обертається полум'яний меч, Слово Боже, що відокремлює добрих від злих і винищує найбільш злих своїм вогнем, [прийде] на Єгипет віки цього, так що жах буде в Ефіопії, [серед тих], котрі живуть за Єгиптом, вночі з помилки в очах і не блукають. білизну. І будуть у Єгипті падати вражені, що погано стояли в безбожності. І буде знищено багатолюддя Єгипту. Бо «широка і широка дорога, що веде до смерті» (Мф. 7:13). І будуть зруйновані підстави його, щоб нічого не залишалося в Єгипті з колишньої твердості, але щоб, по залишенню найгірших підстав, було покладено основу Христову для творення Церкви на ньому. Бо як сад, якого не насади Отець небесний, викоріниться (Мт. 15:13). Тому і Єремії наказується зруйнувати те, що було побудовано, щоб побудувати краще (Єр. 1) Загинуть в Єгипті також єфіопляни, лівійці та лидяни або, по Сімдесяти, перси, критяни, і лидяни, і лівійці і Хуб, тобто аравійди, і аравійди, і змішані. Під усіма ними, дивлячись на відмінність пороків і тлумачення імен, викладеному нами у баченні про Тирі, ми можемо розуміти різні народи. Тому й апостол каже: ви язи́ці в плоті, глаголемії необрізання (Еф. 2:11). Бо він ніколи не сказав би: язиці в тілі, якби не були інші, в дусі, як в іншому місці: бачите Ізраїля за тілом (1Кор. 10:18). Тому особливо треба дбати про те, щоб ми серцем знову не повернулися до Єгипту, з якого один раз вийшли, і не опинилися між іншими народами і не загинули від меча, про якого далі говориться: юнаки Іліополя і Бубаста впадуть від меча , тим більше, що допоможуть сина землі: про яких написано: горе тим, хто сходить до Єгипту заради допомоги, що надіється на коні і на колісниці (Іс. 31:1). Якщо ж вбиваються в Єгипті люди з інших народів, то тим більше сини землі союзу і заповіту Божого, які, знехтувавши хлібом ангельським, згадували про дині, і цибулю, і часник і огірки єгипетські (Чис. 11:5). Тоді падуть опори та підтримки єгипетські, що підтримували його в безбожності, – діалектичні тонкощі та філософські вивороти. Також буде повалена докірлива і горда влада тих, які всі говорять із зарозумілістю і ні в що ставлять церковну простоту. Бо будуть падати в ньому, починаючи від Сієнської вежі, що знаходиться на крайніх межах Єгипту і суміжної з Ефіопією та Блемміями, де Ніл не судноплавний, і шумлять водоспади і все непрохідно і наповнене зміями та отруйними тваринами. Якщо ж Магдал (як ми вище сказали) означає величність, а Сієна кругообіг, то очевидно, що єгипетські багатства і докорена сила і величність, тобто хвастощі і звеличення силою загинуть, до кругообігу єгипетського, де немає нічого стійкого, але [все] безладно обертається і крутиться. Тоді будуть спустошені міста, і земля буде пустельною, і не залишиться жодного зібрання, що має щось тверде, щоб з кінця діл вони пізнали, що Він Господь, коли Він пошле на Єгипет огонь, який по волі Господа горітиме, щоб згоріли сіно, дрова і солома, з яких споруджували будівлю на підставі. вчень. З цього слід укладати, що лжеіменне знання і ті, про яких написано: витрачай мови, що хочуть лайкою (Пс. 67:31), називаються союзниками та помічниками Єгипту. Того дня, каже, вийдуть від лиця Божого – вісники, про яких написано в Євангелії: ангели їх вину бачать особі Отця Мого небесного (Мф. 18:10). І в притчі про сівбу женці - ангели, тобто вісники, посилаються, щоб зібрати всі спокуси і вкинути їх у піч вогненну, де плач очей і скрегіт зубів (Мт. 13:42). І вони поспішають виконати наказ Божий, щоб страхом видалити або скрушити самовпевненість Ефіопії, – тих, котрі досягли крайнього ступеня зла, щоб при руйнуванні Єгипту була розтрощена Ефіопія і щоб вона жахнулася від того, що день Господній є [день] муки та покарання, через яке буде дано світло. І покладу кінець, каже, багатолюдству Єгипту рукою Навуходоносора, царя єгипетського, якому вони віддані на покарання, бо він є ворог і каратель, що отримав багатолюдство Єгипту на винагороду за те, що він служив [Богу] при нападі на Тир, щоб перестали бути численними в ньому. Якщо ж хтось заперечить: яким чином у Повторенні Закону говориться таке: у сімдесятих душах знижуючи батьки ваші до Єгипту; нині ж ви стали, як зірки небесні безліччю (Втор. 10:22): то це легко дозволяється. Бо тут представлений приклад безлічі не земної, а небесної, яка сяє чеснотами і сповнена світла. На це багатолюдство Єгипту наводяться найсильніші з народів, щоб занапастити землю, замість яких LXX перевели губителі. Я не знаю, як це стосується тих, які наводяться Господом, – хіба відповідно до цього прикладу: послання ангели лютими (Пс. 77:49). Вони оголять мечі свої на Єгипет і наповнять землю вбитими чи враженими, щоб вони пізнали, що вони вбиті й уражені, і що Єгипет настільки зруйнований, що дійшов до нікчеми, так що висохнуть усі річки красномовства, якими наповнювались помилки єгипетські, очерет і очерет. їх, і все, що наповнює Єгипет, що погано зросло, буде знищено Богом рукою іноземців. Бо не добрі, але злі ангели поставлені для катування. Це необхідно для того, щоб вони дізналися, що Господь сказав. Це часто вживається для того, щоб слухачі дізналися, що це слова не пророка, а Господа, якого накази не можуть залишатися без виконання. Далі слід: і винищу бовванів чи гидоти. LXX перевели: і знищу ідолів чи вельмож з Мемфісу і не буде вождя чи князів у єгипетській землі. Бо преблагому Господу властиво руйнувати погані вигадки, щоб у Єгипті не залишалося жодної подоби, що видає себе за образ істини. Загинуть також вельможі з Мемфіса, що означає з вуст, якими вигадувалися всі ідоли, щоб, побивши голів і вчителів ідольських, був князя Єгипті і щоб увесь Єгипет наповнився жахом і смертю. Про міста його говориться: і погублю землю фатурську і пошлю вогонь в Тафніс або в Таніс і вчиню суди в Але, який LXX перевели: Діосполь, і виллю гнів Мій на Саїн, міцність Єгипту. Фатур означає зневажання хліба, Тафніс - заповідь низька, Діосполь, замість якого в єврейському поставлено Але, - спокій, Саїн - спокуса. Цими іменами вказується на різні збори єретиків і всякої брехні, котрі зневажають і зневажають хліб церковний, і дотримуються заповідей низької і не ведучої до неба, і віддаються насолодам і перебувають у спокої, яким був, як ми читаємо в Євангелії (Лк. 16:19), одягнений в пор , Господа про отримання влади спокушати Йова. Все це Господь вигубить і спалить, і виллє на це гнів Свій і розвіє фортецю Єгипту, щоб, доведені до нікчеми, вони не турбували народ Божий і не примушували сподіватися на їхню допомогу, щоб, залишивши істину, шукати брехні і бути враженими через їх захист, як подібне. Після цього говориться: і винищу або погублю багатолюддя Мемфіса, замість чого в єврейському стоїть Але, який вище за ті ж LXX перевели Діоспіль і який означає спокій. Бо багато є тих, хто шукає спокою і бажає лежати на ложах зі слонової кістки і є молодих ягнят. Або стосовно LXX, що переклав Мемфіса, багато є тих, що говорять іншим: залиши, та вимучений сучець з очесі твого (Мф. 7:4), тоді як у своєму вони мають колоди. І посилається на Єгипет вогонь, який своїм полум'ям винищує багатодіє і насолоди. І будуть страждати ті, хто спокушає, і в Діосполі, замість якого в єврейському знову стоїть Але, буде розрив, щоб розлилися всі води і загинуло зле збіговисько і розвіялося з різних боків. Або, стосовно єврейського [тексту], у Мемфісі буде щоденна тіснота, оскільки повинні будуть дати звіт за всяке пусте слово, щоб вони зрозуміли, що жодне з їхніх слів не обмине суду Господнього. Також юнаки Іліополя та Бубаста впадуть від меча. Іліополь по-єврейськи називається Оn, що означає скорбота. Бубаст ж єгипетською мовою [означає] досвід уст. Всі ті, котрі не могли переносити скорботи світу, але йшли насолодами Діосполя, і сподівалися на швидкість мови або в дебатах проти інших навчань мали досвід перемоги, впадуть від меча слова Божого: а ті, котрі, через слабкість розуму, називаються не юнаками, а жінками, будуть відведені в полон. Або самі міста, через скорботу та хвалькість вуст, будуть відведені в полон. І в Тафнісі, каже, померкне день. Тафніс означає: що уступають устам, мається на увазі: диявола, якому котрі поступаються, ті втратить світло істини, і змінять день у ніч і пізнають, що скіпетри Єгипту і всяка влада в Тафнісі розтрощені, так що в ньому не буде докореної сили або гордині могутності його, і жінки, але дочки будуть відведені в полон, і вчинить Господь не один суд, а багато судів у Єгипті. Бо як у Отця є різні обителі для добрих, так і в Єгипті будуть різні суди для покарань, щоб, по виконанні всього цього, єгиптяни пізнали, що Він Господь, суди якого істинні, виправдані разом (Пс. 18:10). Єз.XXX:20–26 . І було до мене в одинадцятому році, в першому місяці, в сьомий день місяця слово Господнє, що говорить: сину людський! Я розтрощив м'яз фараона, царя єгипетського, і ось він не обв'язаний, щоб знову бути йому здоровим і бути обмотаним перев'язками і обвитим (ut sarciretur) полотном (або щоб був прикладений пластир) і, після отримання сили, бути в змозі тримати меч. Тому так говорить Господь Бог: Ось Я на фараона, царя єгипетського, і послаблю м'яз його сильний, але розтрощений (або м'язи сильні та розташовані), і викину меч із руки його, і розточу (чи розпорошу) Єгипет по народах і розвію їх по землях. А м'язи царя Вавилонського зміцню, і дам меч у руку його, і поламаю м'язи фараона, і стоном стогнатимуть перед ним уражені (або, як стоїть у LXХ: і наведуть меч на Єгипет, і пограбують здобичі його і розіб'ють награбоване ним). Далі слід): І зміцню м'язи царя вавилонського, а м'язи фараона опустяться, і впізнають, що Я Господь, коли Я дам меч Мій в руку царя вавилонського, і простягне його на землю єгипетську, і розпорошу Я Єгипет по народах і розвію його по землях, і впізнають, що Я Господь. Знову повертаємось до порядку пророцтва; бо після двадцять сьомого року тепер стоїть одинадцятий. Питання це виникало і вище. Бо хоч слово Боже проти Тира було в одинадцятий рік, який попереду поставлено, проте далі говорить до фараона в рік десятий, і потім ставить двадцять сьомий, як ми сказали, а тепер одинадцятий, залишаючи інше, що стосується порядку псалмів, ми запитуємо: Чому третій псалом стоїть вперед Авімелехом (Пс. 33:1), і п'ятдесятого [псалму] покаянного, в написі якого говориться, що він увійшов до Віфсавії, дружини Урії, хоча ці псалми повинні передувати третьому, в якому помічається, що він утік від сина свого Авесалома? Але щодо Псалмів відповідь легка: цей твір ліричний, а від подібного роду твори не потрібен історичний порядок, але поетичне зображення (carmina) окремих подій. Щодо історичної розповіді слід сказати, що сказане про один предмет у різні часи не повинно бути поділено у викладі, але викладатися в одному місці. Так, наприклад, сказане в різний час щодо Єгипту має бути пізнано через безперервний порядок читання. Проте, після сказаного нами, залишається питання: чому в тому самому місці спершу було слово Господнє до фараона в рік одинадцятий, і після того в двадцять сьомий, а потім у рік десятий, тим часом як по порядку слід було б, звичайно, відзначити перед кожним з пророцтв спочатку рік десятий, потім одинадцятий і на одинадцятий? На це ми можемо відповісти наступним [висловом]: о глибина багатства, премудрості та розуму Божого! Бо не випробувані Його суду і не досліджуйте шлях Його (Рим. 11:33). І в іншому місці: безодню і премудрість хто дослідить (Сир. 1:3)? Але ми можемо й те сказати, що в пророцтвах не дотримується історичного ладу, хоча не в усіх, а в деяких місцях, тому що в них не про минуле оповідається, а провіщається майбутнє відповідно до звільнення Духа Святого. В історії ж, якими є п'ять книг Мойсея, і Ісуса, і книги Суддів, також Рут і Естер, Самуїла і Царів (Мalachim), книга Параліпомепон і Ездри, так само як поєднана з нею [книга] Неемії, не зустрічається зворотного порядку. Цього достатньо буде сказати про порядок років. Тепер розглянемо, у чому стоїть пророцтво проти фараона чи фараона. [Бог] каже, що Він розтрощив м'яз, і що він не обгорнутий, і не обв'язаний, і не обвитий перев'язками і не накладений пластир на нього згідно з написаним: немає пластиру прикласти, нижче елеа, нижче зобов'язання (Іс. 1:6). Якби це було зроблено, то вона, отримавши силу, безперечно могла б тримати меч і виступити на війну. Тому добрий і милосердний Бог знову послаблює м'язи або м'язи його, щоб зовсім випав меч із руки його і щоб Єгипет був розсіяний по народах і розвіяний по землях. Під м'язом же розумій міцність і силу згідно зі словами Писання: розтрощи м'яз грішникові і лукавому (Пс. 9:36). Вона журиться у противників наших, коли вони хоч переслідують нас, але не можуть занапастити. І заради спасіння рабів Божих цар Вавилон часто повстає, щоб сильного погубив сильніший і щоб злі віддані були більш злим через Бога, що зміцнює м'язи найзліших, щоб той, хто спасся, дізнався, що Він Господь; пізнання ж того, що Він Господь, є початком чесноти. На противагу цьому, ми можемо сказати: синові Іллі синові загибелі, невідомо Бога (1Цар. 2:12). І в добрий бік про царів, які чинили право перед Божим лицем, написано, що вони знали Господа. Сказане ж у LXX: і поламаю м'язи його сильні і розташовані, що грецькою мовою виражається через τεταγμε’να, спотворене внаслідок помилки переписувачів. Бо ті переклали не τεταγμε'να, а τεταμε'να, тобто не розташовані, а простягні. Натомість інші перекладачі за своїм звичаєм поставили високі. Від ἀποσφραγίζω , що означає запечатувати та роздруковувати. В єврейському стоїть: у десятому [року], о дванадцятому [день] місяця . Сн. нижче толк. на гол. XXX. Власне, дверима (janua). Власне тривесельні судна (trieres). Вам може бути цікаво: