Книга седьмая

Колись, ще під час юнацтва, я читав: «немає нічого такого легкого, що не було б важким, якщо робитимеш це неохоче». Зізнаюся, я давно обіцяв тлумачення на Єзекіїля, але, будучи зайнятий тими, що приходять сюди з усього світу, не міг виконати [цієї обіцянки] тому що немає жодної години, жодної хвилини, в які б ми не зустрічали натовпу братів і не перетворювали б монастирську усамітнення в таке чисельне зібрання. ворота, або залишити заняття Писаннями, за вченням яких повинні бути двері, що відчиняються. Тому в улучені або, вірніше, в вкрадені години ночей, які з наближенням зими почали ставати довшими; ми намагаємося диктувати це, хоч би як воно було, і через тлумачення послаблювати стомлення духу, що хвилюється [занепокоєнням]. Ми не вихваляємось, як деякі, можливо, підозрюють, прийняттям братів, а просто вказуємо причини уповільнення, тим більше, що втеча із заходу і переповнення святих місць, які відчувають потребу внаслідок наготи і ран, виявляє шаленство варварів. Ми не можемо дивитися без сліз і стогнання на те, що ті, що мали колись вплив і незліченні багатства, дійшли до такої злиднів, що потребують крові, їжі та одягу, і що, проте, жорстокі і безжальні душі деяких не пом'якшуються, оскільки вони оглядають лахміття одягу. До цієї труднощі диктування приєднується те, що при потемнінні очей від старості, які відчувають також щось подібне до того, що було у блаженного Ісаака (Бут. 27:1), ми не можемо при нічному освітленні читати єврейські книги, які навіть при сонячному і денному світлі притуплюють у нас зір. Але і з грецькими тлумаченнями ми знайомимося лише зі слів братів. Для всякого безсумнівно, що їжа, що розжовується чужими зубами, збуджує у гидливих. Тому, прошу тебе, дочко Євстохія, приступити до того, що ми пишемо за допомогою писарів і до виправлення чого майже не маємо часу, тобто до сьомої [книги], і, як я вже раніше сказав, якщо стислість або обширність книг буде неоднакова, то це припиши стислості і обширності (Предмета), так як ми не хотіли і взаємно пов'язане розділяти і різне нагромаджувати в одну купу. Іез.XX:45–49. 48 І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! Зверни лице твоє на дорогу на південь, і вимов слово на південний захід і пророкуй на ліс південного, і скажеш лісу полуденному: Слухай слово Господнє: Так говорить Господь Бог: Ось Я запалю в тобі огонь, і він спалить у тобі всяке дерево. їм уся поверхня від півдня до півночі. І побачить всяке тіло, що Я, Господь, запалив його, і він не погасне. І сказав я: ах, ах, ах, Господи Боже! вони говорять про мене: «Чи не казками він притчами?». LXX: І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! Утверди лице твоє на Феман і поглянь на Даром, пророкуй на ліс, вождя Нагева, і скаже лісу Нагева: слухай слово Господнє: так говорить Господь: Ось Я запалю в тобі огонь і пожере він у тобі всяке дерево зелене і дерево сухе. Не погасне запалений огонь, і буде попалена їм вся поверхня від півдня до півночі, і пізнає всяке тіло, що Я, Господь, запалив його. він не згасне. І сказав я: Ні, Господи, Господи: Вони кажуть мені: Чи не притча те, що він каже? Що означає обрати або затверди обличчя твоє, про це ми докладно сказали. Бо потрібне утвердження особи і твердість чола, щоб безбоязно говорити те, що наказується, особливо коли звіщається лихо всій масі народу. А що означає єврейською мовою Феман, Даром і Нагев та ще Нагев, замість чого LXX переклали ἀπηλιώην (схід), це виражено в нашому перекладі. Замість слів: вождя Нагева, краще стоїть в єврейському: поля або країни полуденної. Бо написано не sare, як вважали LXX, яке слово означає вождя і старійшину, а sade, що власне означає поле і країну; помилка ж виникла внаслідок подібності літер дале і реш. Говорить же слово Боже під образом лісу проти Єрусалиму, що служить житлом звірів і лютих людей, що запалить його і будуть спалені всі дерева його, називаючи не ті дерева (аrbоres), які були позбавлені плодів, а дрова (ligna), як приготовані для спалення. І спершу спалює в ньому зелене дерево, згідно з тим, що ми читаємо в цього ж пророка: від освячених Моїх почніть (Єз. 9:6), а потім сухе, яке не могло мати в собі нічого життєвого, тобто разом святих і грішників, щоб одні через смерть уникли лиха полону, а інші були віддані вічним мукам. Додаток же: від півдня до півночі означає: від Єрусалиму до Вавилону, так що весь шлях тих, що йдуть в полон, буде наповнений тими, хто гине від меча, голоду і зарази. Бо по відношенню до Єрусалиму, що знаходиться в Вавилоні, розташований на півдні, подібно до того, як, навпаки, котел, по Єремії (Єр. 1:13), що означає Єрусалим, спалюється з боку півночі, тобто Вавилона. І прекрасно на початку сказав: промов слово (stilla, власне: вилий краплю) на північ, щоб здавалося, що не весь гнів Божий виливається, а деяка крапля і частина. Якщо ж у краплі виражається така суворість, то що має думати про цілі зливи? [Це для того], щоб усяка плоть, яка побачить спасіння Боже, пізнала через спалення лісів і полум'я, що не погашається нічиєю допомогою, що Він є Господь. Зрозумівши це, пророк відповів: ах, ах, ах, Господи Боже, або, як переклали LXX: ні, Господи, Господи, і додає: і вони кажуть мені: Чи не притчами говорить він? » або: « Чи не притча те, що він каже? » Сенс же наступний: говори ясніше, ми не розуміємо того, що ти говориш притчею; вислови нам у прямій промові визначення Боже. В алегоричному значенні можна під Феманом, Нагевом і Даремом розуміти і Єгипет; тому що ми часто у Данила (Дан. 11:29) читаємо про південь, який розуміється в сенсі Єгипту. А Єгипет належить до пригод цього світу. Таким чином, Єзекіїль пророкує про те, які лиха мають світ, який він називає лісом, що не має плодоносних дерев, але становить житло звірів. Про нього і в двадцять восьмому псалмі (Пс. 28:9) говориться: голос Господній, що робить олені, і відкриє діброви. Це ті ліси та діброви, які під час битви більше занапастили з війська Авесаломова, ніж винищив меч (2Цар. 18:8). І запалюється в лісах спершу дерево зеленіє, а потім сухе, – ті, що живуть у злі, та ті, що померли для правди. Слова ж: і буде попалена їм вся поверхня від півдня до півночі означають – від тих, що здавались палким духом, до тих, які, при посиленні беззаконня і після охолодження любові багатьох, втратили колишній запал, так що всяке тіло побачить, що полум'я Господнє не згасає. Але пророк молить Господа, щоб не було того, чим Він погрожував, тобто щоб не спалювався ліс і не були підпалені всі дерева, щоб або вони отримали ще можливість покаяння, або не покладалася на нього необхідність сповіщення лих, тим більше, що народ не розуміє цього і внаслідок темряви слів більше викликається безумством. Єз.XXI:1–5. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! зверни лице твоє до Єрусалиму, і вимов слово на святилища, і пророкуй на землю Ізраїлеву, і скажеш землі Ізраїлевій: Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, і витягну меч Мій з піхв його, і вигублю у тебе праведного і безбожного, за те, що в тебе збив! Меч Мій вийде з піхов своїх на всяке тіло від півдня до півночі. І дізнається всяке тіло, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхв його, що не повернеться назад. LXX: І було до мене слово Господнє, говорячи: Тому передрікай, сину людський, і стверди лице твоє на Єрусалим, і поглянь на святині їх, і пророкуй на землю Ізраїлеву, і скажеш землі Ізраїлевій: так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, і витягну меча без Мій з нож. Так меч Мій із піхв своїх вийде на всяке тіло від півдня до півночі, і пізнає всяке тіло, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхви його. він уже не повернеться назад. Бо він сказав вище: Вони говорять про мене: Чи не притчами говорить він? І так як народ вимагав прямого рішення, то Господь сказане передусім метафорично, притчею або, як інші переклали: приказкою, висловлює тепер ясніше, що ліс Нагева, Даром і Феман є Єрусалим, і храм його, святе святих і вся земля юдейська, а під полум'ям, що помреться для вас, розум буде. винищити праведного та безбожного. Бо це означає дерево зелене та дерево сухе. Тому й Господь каже: коли в суворому дереві ця творять, в сусі що буде (Лк. 23:31)? Натомість LXX, не знаю, чому, переклали: беззаконного і неправедного, ніби те й інше не означає одного й того ж. Сказане ж там: і побачить всяке тіло, що Я, Господь, запалив його, тобто ліс чи полум'я, і ​​він не згасне, тут висловлює іншими словами: щоб дізналася всяка плоть, що Я, Господь, витяг меч Мій з піхв його, що не вертається назад. Єз.XXI:6–7. І ти, сину людський, стогнеш, ламаючи стегна, і в біді стогнеш перед їхнім лицем. І коли тобі скажуть: від чого ти стогнеш? ти скажеш: від слуху, що йде, і виходить всяке серце, і всі руки опустяться, і всякий дух знеможе, і по всіх колінах потече вода. Ось він іде і збудеться, каже Господь (у Вульгаті додано: Бог). LXX: І ти, сину людський, стогнеш, руйнуючи стегна твої, і з скорботою стогнеш перед їхнім лицем. І буде, якщо вони скажуть тобі: від чого ти стогнеш? то ти скажеш: від вісті, що йде, і буде охоплене страхом всяке серце, і опустяться всі руки і будуть бездиханими всяка плоть і всякий дух і всі лядвеї оскверняться мокротою. Ось вона йде і збудеться, говорить Господь Бог. По-перше сказав [Бог]: пророкуй або промов слово на південь, південний захід і полудень і на гай полуденний . Так як це здавалося темним і народ не розумів слів пророка, то, по-друге, викладається ясніше, що гай південний є Єрусалим, що під усіма безплідними деревами, при коренях яких покладена сокира (Мф. 3: 10; Лк. 3: 9), розуміються мешканці його,. По-третє, тим часом як вони мовчать і не питають, чому він це пророкував, пророку наказується, щоб він виконав те, про що його спитають, і щоб відповів, що сказав Господь. Стенай, каже, кричи, не слабким голосом і не стримуючи скорботу, а ламаючи стегна, щоб твоє стогнання виходило з глибини серця та з душевної прикрості. І зроби так перед лицем їх, щоб, коли вони спитають тебе, від чого ти журишся з таким стогнанням і яке лихо трапилося з тобою, що ти так стогнеш, ти відповів би їм Моїми словами: я тому ридаю і не можу приховувати скорботи серця мого, що слух, що постійно лунає у вухах моє, те, що постійно лунало у вухах мо шаленого вавилонянина. Коли воно прийде й оточить окопами Єрусалим, тоді зникає всяке серце і опустяться всі руки, так що внаслідок страху, який опанує душі людей, ніхто не наважиться протистояти. Бо знеможе весь дух вояків і всіма опанує таке трепет і жах, що, через страх, розслабніють члени і нутрощі, і сечовий міхур не зможе втримувати мокротиння, так що коліна оскверняться уриною. Бо природно, що через страх, сечовий міхур послаблюється і, всупереч бажанню людини, витікає мокротиння. Це зазвичай буває і при сильних хворобах, так що, внаслідок ослаблення сил у хворих, не тільки коліна, а й ліжка оскверняються. Ось, каже, приходить те, що я часто пророкував, і виконується на ділі, і збудеться те, що сказав не я, а Господь. Знаю, що хтось навів багато свідчень щодо стегон і поточних вод, щоб цілком з'ясувати цнотливість пророка, горе духу і глибоку душевну скорботу, оскільки води насіння осквернюють коліна. Але такого пояснення не відноситься до справжнього місця. Єз.XXI:8–17. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! пророкуй і скажеш: Так говорить Господь Бог, говори: меч, меч нагострений та очищений; нагострений, щоб, заколоти жертви, і очищений, щоб блищав він: ти, приголомшливий скіпетр Мого сина, зрубав всяке дерево. І дав Я його відчистити, щоб він був узятий рукою: цей меч нагострений, і він очищений, щоб бути в руці губителя. Взивай і кричи, сину людський, бо він був на народі Моїм, він на всіх вождях Ізраїля. Ті, хто втік, віддані мечу з народом Моїм; Тому вдаряй [себе] по стегну, бо він випробуваний, і коли він скине скіпетр цей, то вже не буде його, говорить Господь Бог. Ти ж, сину людський, пророкуй і вдаряй рукою об руку, і подвоїться меч і потроїться меч губителів. Це меч великої поразки, який зробить те, що вони прийдуть в жах, і серце їх гине, і він зробить багато руйнувань. Біля всіх воріт їх Я поставив меч, що справляє сум'яття (dedi conturbationem), гострий і очищений, щоб блищати, приготовлений (аmicti) до побиття. Настрійся, іди праворуч чи ліворуч, куди б не звернулося обличчя твоє. І Я аплодуватиму і зроблю гнів Мій. Я, Господь, сказав. Довго було б наводити обидва видання, і обсяг книг [надто] розширився б, особливо там, де чи ні ніякої різниці або воно не велике. Тому я наведу лише деякі різниці. Замість сказаного нами: ти, приголомшливий скіпетр сина Мого, зрубав всяке дерево, вони переклали: винищуй, зневажай, відбивай, всяке дерево. Потім, де ми сказали: ті, що втекли, віддані мечу, вони й інші переклали: прибульці Мої або мешканці. Де ми перевели: ударяй [себе] по стегна, вони поставили: ударяй рукою. А де ми переклали: і коли він скине скіпетр, там у їх виданні стоїть: плем'я знедолене. Говорить же до меча Навуходоносора, що він прийде на Єрусалим, що він буде нагострений і очищений, тому що чекає побиття багатьох, і робить звернення до нього самого. Ти приголомшуєш і скидаєш скіпетр сина Мого, тобто владу ізраїльського народу, і посікаєш всяке дерево, тобто всю масу юдейського народу. Я дав, каже, цей меч, щоб його взяли рукою Навуходоносора і щоб був у руці дуже сильного чоловіка. Тому, пророке, взивай і кричи, і свідчи про лихо, що настає, гучним риданням. Меч цей нікого не змилосердився і нікого не залишив непричетним загрозливим лихам. Він був на народі, був на Ізраїлевих вождях, був на прибульцях і священиках Моїх, що жили в храмі Моїм. Тому вдаряй по стегну або рукою і прийми вигляд ридаючого. Бо цей меч випробуваний у Мене, і коли він скине скіпетр Мій і царство, то його вже не буде, але воно скінчиться царем Седекією. Знову, пророк, наказую тобі, що вдарив по стегні від жаху і здивування, вдаряти і руками, бо не один раз тільки, але і вдруге і втретє прийде меч для винищення. Бо вперше приходив Навуходоносор, коли взяв Єхонію, вдруге – коли царював Йоаким, втретє – коли царював Седекія. І цей меч потроївся, коли сталося велике побиття, і він зробив так багато руйнувань, що дух їх прийшов у жах і серце стояло, і біля всіх воріт їх він збентежив. Тому заповідається йому, тобто мечу гострому і очищеному до блиску, обробленому, пристосованому і готовому до побиття, щоб він ішов, куди захоче, праворуч чи ліворуч. Куди не захоче твоє обличчя, сміливо йди, Мене маючи вождем, Мене маючи помічником. Я аплодуватиму, щоб заохочувати тебе як твого покровителя і підбадьорника, коли ти з нещадністю винищуватимеш ворогів Моїх. Не вагайся, не лякайся і не бійся випробувати те, що випробував Сеннахірим: Я, Господь, сказав, ти виконавець Моєї волі, виконай Моє визначення. У таємничому значенні ми можемо під мечем гострим і готовим до побиття розуміти диявола, про якого апостол говорить: предами такого сатані у виснаження тіла, і дух спасеться (1Кор. 5:5). І в іншому місці: Ім'я і Олександр, що їх передане сатані, нехай покараються не хулити (1Тим. 1:20). І в Псалмах написано: посла лють, і гнів, і скорбота, послання аггели лютими (Пс. 77:49). Дехто думає, що цей меч був і в руці ангела, коли в царювання Давида був уражений Єрусалим (2Цар. 24:16). Інші ж припускають, що [тут] говориться і про той меч, про якого в Євангелії написано: не прийдеш на мир, на меч (Мф. 10:34), і зробити взаємний поділ всіх уз кревності, щоб злі впали, а святі повстали. Але нечестиво так думати про меча Спасителя, а не про диявола, який скидає скіпетри Господні в Церкві, який погублює всіх у народі, і вождів і прибульців Божих, і який тоді випробовувався Господом, коли він скинув Юду зрадника і подібних до нього. Коли він з'їв шматок, то увійшов до нього сатана (Ін. 13:27). Подвоїться і потроюється меч губителів для того, щоб було відпущено гріх Єрусалима, бо прийняли від руки Господньої суто гріхи свої (Іс. 40:2). Радіє ж Господь і тріумфує і заохочує лютий меч іти чи праворуч чи ліворуч, і куди б не направило його обличчя його, для того, щоб, по винищенні злих, залишилися добрі, і щоб виповнилося написане: Що плеви до пшениці, сказав Господь (Єр. 23:28) Єз.XXI:18–24 . І було до мене слово Господнє, що казало: І ти, сину людський, уяви собі дві дороги, і [за ними] мусиш йти (Вульгата: щоб ішов) меч царя Вавилонського. Обидва (Вульгата: обидві) будуть виходити з однієї країни, і рукою зробить він ворожіння, на початку дороги ворожитиме. Уяви дорогу, щоб [по ній] йшов меч до Гаввату синів Аммонових, і до Юди та до Єрусалиму (Вульгата: до Єрусалиму) дуже укріпленому. Бо цар Вавилонський зупинився на роздоріжжі, на початку двох доріг, роблячи ворожіння, перемішуючи стріли. Він запитував ідолів, ворожив по нутрощах. Праворуч від нього було ворожіння на Єрусалим, щоб поставити тарани, щоб відкрити уста при побоїщі, щоб підняти голос у [військовому] крику, щоб направити тарани проти воріт, щоб насипати вал, щоб збудувати укріплення. І буде він в очах їхніх ніби даремно запитував оракула і наслідує суботнього спокою; але він згадає про беззаконня, щоб узяти його. Тому так говорить Господь Бог: тому що ви привели на згадку про беззаконня ваші (Вульгата: згадали про беззаконня ваше) і виявили ваше віроломство і відкрилися гріхи ваші в усіх помислах ваших; так як ви, кажу Я, привели, [це] на згадку [Вульгата: згадали], то будете взяті рукою. Пам'ятається, я читав хитромудре пояснення цього місця з перекладу LXX у якогось [тлумача], який відносить Равваф синів Аммонових до народу язичницького, а Юду та Єрусалим до тих, які збираються в ім'я Христове і надають справам гідність [цього] імені, і [за яким] і підстерігає в таємному місці, і сповнюється той віршик: при стежці спокуси поклади ми (Пс. 139:6), і стоїть він на роздоріжжі, бажаючи або утримати тих, які належать йому, або придбати собі нових слуг, і постійно йде направо, тобто до тих, що знаходяться по праву сторону, Через тарани і накопичення земних справ взяти нещасний Єрусалим, але спочатку так, що йому [Єрусалиму] здається, що він не діє і робить марні зусилля. Але оскільки він пригадує беззаконня тих, що перебувають у Церкві або, краще, злими справами приводять на згадку противним силам колишні злочини, то відкриваються всі гріхи народу та помисли їх, і вони беруться в полон, тому що вони збільшили колишні провини через нові. Так хтось сказав; але нам слід дотримуватися розпочатого історичного пояснення. Коли, каже, слово Боже сказало мені: пророкуй, сину людський, і говори до меча і скажи: меч, меч та ін., що міститься в пророцтві про меч, то знову було до мене слово Господнє, що каже: Чи хочеш, сину людський, знати, хто цей меч, і я мечем? Вислухай те, що Я говорю: уяви дві дороги, щоб ними йшов меч царя вавилонського, що вийде одним шляхом халдейським, але коли дійде через степ і пустелю до поділу доріг біля землі Аравійської, що називається [землею] синів Аммонових, з яких одна дорога веде направо, а в Іва. Аммонових, до головного міста [їх]: що називається тепер Філадельфією: то, каже, згадавши про поразку, яку завдано царю асирійському, коли в одну ніч було побито сто вісімдесят п'ять тисяч, він злякається повернути праворуч і йти проти дуже укріпленого Єрусалиму; але зупиниться на самому перехресті і, за звичаєм свого народу, запитуватиме оракула, опускаючи свої стріли з написами або з позначенням окремих імен у сагайдак і перемішуючи їх, щоб бачити, чия стріла вийде і яке місто раніше має взяти. Це греки називають βελομαντίαν (ворожіння по стрілах) або π῾αβδομαντ´αν (ворожіння по жезлах). Отже, він запитував ідолів, ворожив по нутрощах. Ворожіння його було праворуч, щоб він йшов на Єрусалим і взяв його, насипав вали, поставив тарани, збудував укріплення, і тримав в облозі місто і відкрив уста при побоїщі і зчинив шум у тріумфуючому й кричучому війську. Роблячи це, він здаватиметься, каже, для жителів Єрусалима марно запитує оракула і ніби витрачає час у суботньому спокої, тобто займається дрібницями (ludere) і не робить ніякої справи. Але цар Вавилон буде сподіватися не на свою силу, а на беззаконня народу, внаслідок якого, як він знає, вони прогнівили Бога і помножили гріхи батьків новими злочинами, і віроломство їх для всіх відкрилося, і тому не сумніватиметься в перемозі, оскільки він впевнений у беззаконні Єрусалиму. Так за єврейським [текстом], з яким LXX розголосять не стільки за змістом, скільки в кількох словах. Єз.XXI:25–27. А ти, беззаконний, безбожний вождь Ізраїля, якого день настає, зумовлений під час беззаконня! Так говорить Господь Бог: Зніми кідар, склади вінець. Чи не він підняв приниженого і принизив високого? На беззаконня, на беззаконня, на беззаконня поставлю його, і цього не буде, доки не прийде Той, кому належить суд, і Я передам Йому. LXX: І ти, беззаконний, безбожний вождь Ізраїля, що настає день, кінець під час беззаконня. Так говорить Господь Бог: Ти зняв кідар і склав вінець. Він не буде таким. Ти принизив високого і підняв приниженого. На беззаконня, на беззаконня поставлю його, і він не буде таким, доки не прийде Той, кому він належить, і Я дам Йому. Симмах так переклав це місце: А ти, беззаконний, вождь Ізраїля, день якого настає, визначений під час беззаконня: так говорить Господь Бог: він зняв кадар і склав вінець; [не буде] ні цього, ні того; піднесе приниженого та принизить високого. Беззаконня, беззаконня, беззаконня зроблю це. І цим не був Той, якому належить суд, якого Я дам. Після руйнування Єрусалиму і полон народу, мова звертається до вождя Ізраїлю, який, як це безсумнівно, означає Седекію, з яким закінчилося панування царів Ізраїлю з племені Давидового. Настає, каже, для тебе день, зумовлений тобі за довгий час, і через тебе припинилося священство і царство юдейського народу. Бо кідар служить прикрасою первосвященика, вінець, тобто діадема, знаком царя. Чи не той кідар і чи не той вінець, який нічого не робив по суду, але подібно до царя Вавилонського, кого хотів, підносив і, кого хотів, принижував? Тому не один раз і не два рази, як стоїть у LXX, але тричі поставлю тобі [це] в беззаконня на віки, яке не одразу тобі поставлене, але [не буде звинувачуватись], доки не прийде Христос, якому належить суд, і не передасть Йому Батько царство і суд або Церкву, да все Синові (Ін. 5:22). І в іншому місці каже: Боже, суд Твій Царьові дай і правду Твою Сину Царьову (Пс. 71:1). Це Той, котрому відкладена влада і вічне священство, про яке говорив і Яків: не збідніє князь від Юди і вождь від стегон його, коли прийдуть відкладена Йому, і Той сподівання мов (Бут. 49:10). У тому місці, де ми перевели: чи не він, чудово переклав Сіммах: [не буде] ні цього, ні того. Бо, як він сказав: Зніми кідар, склади вінець, то приєднав: [не буде] ні цього, ні того, тобто припиниться царство та священство. Тому колишні згодом до пришестя Христа разом царями і первосвящениками, з яких один, первосвященик Гіркан, поклав діадему на свою голову, даремно хотіли привласнити собі і це і те, тим часом як царство після Седекії належало не їм, а Тому, якому було відкладено і хто був сподіванням язиків, Ті, що зневажають ім'я Моє (Мал. 1:10), і трохи згодом: немає воля Моя в вас, і жертви не прийму від рук ваших. Зане від схід сонця і на захід велике ім'я Моє в язицех, і на кожному місці (фіміам) приноситься імені Мого і жертва чиста (там же, Мал. 1: 11). Ця чиста жертва, без крові козлів, баранів і волів (Пс. 49:13), відбувається після пришестя Христа, коли прийшов Бажаний народами і зійшло Сонце правди, в променях якого зцілення (Мал. 4:2). Єз.XXI:28–32 . І ти, сину людський, пророкуй і скажи: так говорить Господь Бог про синів Аммонових і зневаження їх, і скажеш: меч, меч, оголи себе, щоб вбивати, вичисти себе, щоб винищувати і блищати, щоб, хоч уявлялися тобі порожні видіння і передбачали неправдивий день, ти був звернений на наш час беззаконня. Вернися в піхви твої, у місце, в якому ти створений, в землі походження твого Я судитиму тебе. І виллю на тебе обурення Моє, вогнем люті Моєї дихну на тебе і віддам тебе в руки людей недоумкуватих, що руйнують (Вульгата: винищення). Ти будеш їжею вогню; кров твоя буде серед землі; ти будеш відданий забуттю; бо Я, Господь, сказав. Меч царя Вавилонського зупинився на початку двох доріг, при з'єднанні правої та лівої, з яких одна вела до Єрусалиму, інша в Раввату синів Аммонових, і вийшов жереб, щоб іти на Єрусалим, як ми читали вище. Після завоювання та взяття його передвіщається також припинення царства та священства його на віки. Залишалися сини Аммонові, і самий порядок поділу вимагав сказати: що було з лівою дорогою. Тому наказується пророкові сказати про синів Аммонових і про ганьбу їх, що й вони будуть взяті, і він звертає мову до того ж меча: о меч, меч, приготований для побиття, відчищений, щоб блищати і винищувати! хоча ідоли дали відповідь тобі і [хоч] брехливо все те, що відповідають демони, тобто те, що ти загрожуєш шиями поранених і через тебе виконується те, чим давно погрожував Господь; Однак, по закінченні діла твого, що ти вчинив проти синів Аммонових, ти маєш повернутися в піхви твої, тобто до Вавилону, на місце, в якому ти був і був створений, щоб Я в землі походження Твого і судив тебе, і вилив на тебе обурення Моє, і щоб ти був узятий силою мідян і персів. Про це докладніше йдеться у книзі Ісаї, у видінні на Вавилон: «ось Я підніму на них мідян». І трохи згодом: «І той славний між царствами Вавилон, знаменитий у зарозумілості халдеїв, буде зруйнований, як зруйнував Господь Содому та Гоморру; він не заселиться до кінця» (Іс. 13:17–19). І так, як він один раз говорить під образом меча про царя або скоріше про царство вавилонське, то утримує метафору (μεταφοράν). Вогнем гніву Свого, каже, Я дихну на вас, щоб знищити вас вогнем і віддати вас у руки слабоумних і недосвідчених людей, які не володіють мистецтвом кувати і гострити мечі, щоб ви більше не були гострені, не чисті і сяяли для побиття, але щоб ви були поживою для вогню, і щоб ваша кров, яку ви пролили на очах у всіх, швидко обернулася на вас, і щоб ти був відданий на вічне забуття і згинув назавжди; тому що Я, Господь, сказав [це], для кого говорити й що робити. Іез.XXII:1–16. І було до мене слово Господнє, що говорило: І ти, сину людський, чи не будеш судити місто кров'ю і показувати йому всі гидоти його? І скажеш: Так говорить Господь Бог: місто, що проливає кров серед себе, щоб настав час його, і робив ідолів у себе, щоб осквернитися! Через кров твою, що була проливана тобою, ти згрішив, і ідолами твоїми, яких ти робив, ти осквернився, і наблизив дні твої, і скоротив час твоїх років. Тому Я віддав тебе на наругу народам і на посміяння всім землям. Близькі і далекі від тебе тріумфують над тобою (або лаятися над тобою), осквернений, прославлений, великим падінням. Ось князі Ізраїля користувалися кожен силою своєю в тебе, щоб проливати кров. Батьку і матері завдавали безчестя (або батька і матір лихословили) у тебе. Прибульцю робили образу серед тебе. Сироту та вдову засмучували (або утискували) у тебе. Святині Мої ви зневажали (Вульгата: ти зневажав і опоганяв), суботи Мої опоганили. Наклепи (або розбійники) були в тебе, щоб проливати кров, і на горах їли в тебе. Злодіяння (або, як виразніше стоїть у єврейському, земма, тобто розпуста) чинили серед тебе. Срамоту батька відкривали у тебе, і нечисту від місячного очищення ганьбили (humiliaverunt) у тебе, і кожен із дружиною ближнього свого чинив гидоти, і свекор злочинно оскверняв невісток свій. Брат сестру свою, дочку батька свого, ґвалтував (або ганьбив) у тебе. Дарунки брали у тебе, щоб проливати кров. Зростання і лихву ти брав. І з-за корисливості звинувачував ближніх своїх (або: і зовсім знищу злість твою в насильстві твоїм), і забув Мене, говорить Господь Бог. Ось Я сплеснув руками Моїми про твою корисливість, яку ти виявив, і про кров, що була пролита серед тебе. Невже встоїть твоє серце і будуть сильнішими руки твої в ті дні, які Я дам тобі? Я, Господь, сказав і зроблю. І винищу тебе серед народів, і розвію тебе по землях, і покладу в тебе кінець нечистоті твоєї, і буду володіти тобою перед очима народів (або за першим виданням Авілі та Феодотіону: і зроблю тебе нечистим або за Симмахом: і вражу тебе ранами перед очима народів), і Я поб'ю тебе ранами перед очима народів. І ти, каже, сину людський (бо Я користуюся стосовно тебе звичайною назвою), суди місто кровей і вкажи йому всі гидоти його, щоб він знав, що він справедливо зазнає загрозливого полона і багатьма кровопролиттями спричинив час руйнування свого. Перше з усіх злочинів те, що ти замість Бога вшановував ідолів і поклонявся ділам рук твоїх; і ти наблизив час твоїх років, про який говорилося за довгий час, але який відстрочувався, щоб ти приніс покаяння. Але ти, за нерозкаяним серцем своїм, збираєш собі гнів у день гніву (Рим. 2:5). Тому Я віддам тебе на наругу народам і на посміяння всім землям, що оточують тебе, як близьким, так далеким, які будуть тріумфувати над тобою або глузувати з тебе. Осквернений, що прославився, великий падінням. Осквернений, бо ти перестав бути чистим. Прославився злом ти, що колись славою про добро перевершував усі народи. Великий падінням, тому що чим вище ти був, тим більше ти впав. Але, опускаючи інше, Я перерахую небагато з того, що було в тебе. Князі твої, що судили не за правдою, а за твердістю сили та м'язи, проливали в тебе кров неповинну. Інші батькові і матері наносили безчестя або злословили батьків, як каже Писання: що злословить батька і матір, смертю нехай помре (Вих. 21:16). Вони пригнічували прибульця і ​​чужинця серед тебе, ніби їм недостатньо було поневіряння та видалення з батьківщини замість усіляких утисків. Вони засмучували або утискали в тебе сироту і вдову, так що не тільки засмучувалися, а й утискалися тобою ті, кого все становище залежить від правосуддя законів. Ви зневажали святині чи святилища Мої і оскверняли Мої суботи, так що не робили різницю між святим і нечистим, між днем, призначеним для діл благочестя, суботнім спокою для служіння Богу, і між іншими днями, в які законом дозволено працювати і служити потребам плоті. Наклепи або, за Сіммахом і Феодотіоном, люди підступні, що по-єврейськи називається raсhil, і людиногубці були в тебе, що хулили Бога або всі робили підступно і з насильством. І їли вони на горах, високо мудруючи і зверхньо звеличуючись перед Богом, чинили злодіяння або розпусту серед тебе, так що ти робив явно те, що рідко робиться по закутках і таємно, коли совість людей ухиляється від зла. А в чому полягає розпуста, це вказує наступна потім мова: срамоту батька відкривали в тебе, невістки сполучалися всупереч закону божеському і людському, і нечисту від місячного очищення зганьбували в тебе, не чинячи поблажливості вимогам природи, і не роблячи перерви в гнівних жінах. Але що ще злочинніше, свекор розпалювався [пристрастю] на сестру і брат не поважав прав сестри, гвалтуючи сестру, народжену не однією і тією ж матір'ю, але одним і тим же батьком. Брали подарунки, щоб проливати кров неповинну. Крайню потребу бідних звертали в засіб для наживи, щоб отримувати ріст і лихву, і через користь звинувачували друзів. Робив же це ти, Єрусалиме, бо забув Мене. Бо пам'ятання Бога утримує від усіх безчесних вчинків. Тому Я прийняв вигляд Господа, що гнівається, і сплеснув руками Моїми через корисливість твою і через кров, пролиту серед тебе, щоб ти зрозумів і пізнав, чи можеш ти духовною або фізичною силою встояти проти мого гніву. Бо Я, Господь, сказав, і Я виконаю. І коли ти, Єрусалиме, будеш узятий, Я розсію тебе по народах і розвію в повітрі подібно до марної соломи, що відноситься туди, то сюди. Але благо Моя стіл великий, що строгість Моя обернеться в милосердя. Бо Я все зроблю для того, щоб не було в тебе твоєї нечистоти і щоб ти здобув колишню чистоту. Коли ти отримаєш її, то Я володітиму тобою перед очима всіх народів, щоб, за мого володіння тобою, ти зрозумів, що Я Господь. Якщо ж ми підемо перекладу Сіммаха і Феодотіона, з яких один говорить: і вражу або покрию тебе ранами, а інший: і зроблю тебе нечистим перед очима народів, то все потрібно буде розуміти в погану сторону, хоча це суперечить тій думки, яка вище висловлюється: і покладу в тебе кінець нечистоти твоєї. Обидва видання я розглянув разом, щоб уникнути розширення [обсягу] книг. Іез.XXII:17–22. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! Ізраїлевий дім обернувся у Мене до огорожі. Усі вони мідь, і олово, і залізо, і свинець у горнилі стали гіркою срібла. Тому так говорить Господь Бог: Тому що всі ви звернулися до палаю: то ось Я зберу вас серед Єрусалиму, як кладуть разом срібло та мідь, і олово та свинець серед горнила, і підпалю в ньому вогонь, щоб розплавити. Так Я зберу в люті Моїй та в гніві Моїм, і заспокоюся, і розплавлю вас, і запалю вас вогнем люті Моїй, і розплавитеся серед нього; Як розплавляється срібло серед горнила, так буде з вами серед його, і дізнаєтесь, що Я, Господь вилив (Вульгата: коли виллю) гнів Мій на вас. Єврейське слово sig Сіммах перевів ізгар, Акіла в першому виданні στέμφυλον і γίγαρτον, – те й інше означає виноградні вичавки. У другому його перекладі та у Сімдесяти переведено змішання. Потім ізгар означає нечисті відкидання при очищенні (sordes et рurgamentum) металів, так що відповідно близькому полону або, вірніше, загрозливому руйнуванню міста вживається вогонь, щоб, - кажучи під образом плавлення, - залишилося чисте срібло, яке стало нечистим від змішування з залізом, овин; олово і свинець складаються з речовини, що розплавляється, і розкладаються від вогню. Залізо ж розм'якшується і витончується за допомогою ковадла і молота, і набуває різних форм за бажанням майстра. Отже, як срібло, що стало нечистим від вищеназваних металів, кидається в горнило, щоб, усунення нечистих відкидів (sordes) і сторонніх речовин, воно було чистим: так, каже, Я зберу вас серед Єрусалиму і оточу вавилонською облогою, щоб запалити серед вас вогонь для розплаву. А що там робить надзвичайний жар полум'я, тут це зробить голод і мор, і коли Я запалю вас вогнем люті, то заспокоюся і горе від зневаги до Мене обмежу помстою через покарання вас. Зроблю ж Я все це для того, щоб після виливу Мого гніву на вас закінчення вашого покарання послужило до пізнання Мене і щоб ви дізналися, що Я Господь, суддя всіх і віддальник. А що Він називається розплавляючим, щодо цього ми читаємо і в багатьох інших місцях, але особливо в Малахії та Ісаї, з яких один говорить: ось Господь виходить, як вогонь розплавляючого і як трава (слав. мило) перущих, і сяде розваряючи, як срібло і як золото, і прелиє сини Левіїни; інший: і відмиє Господь погані синів і дочок Сіонських, і кров очистить від середовища їхнього духом суду і духом печіння (Іс. 4:4). Думаю, що це означають і слова Псалмів: спокуси мене, Господи, і випробуй мене, після чого додається: розжни утроби моя і серце моє (Пс. 25:2). Що ми відносили до Єрусалиму, це можемо відносити до стану душ, які Бог створив чистими: золото вони сприйняли в розумі та мудрості, а срібло в розмовній і промовистій промові, щоб сприйняте розумом викладати словами. Про срібло ми читаємо: словеса Господнього, словеса чисте, срібло розпалене, спокушене землі, очищене седмирицею (Пс. 11:7). Подібним чином про золото і срібло говориться в шістдесят сьомому псалмі, в якому написано: коли поспіть посеред межі, крило голубині посріблені і міждорамія її в блиску злата (Пс. 67:14). Бо вся слава дочці царя всередину (Пс. 44:14), яка говорить в Пісні Пісень: введе мене Цар у свою ложницю (Пес. 1:3). Хто спав і відпочивав між двома Завітами, той одразу одержує посріблені крила голубиці і сяятиме блиском золота в скарбниці серця. У цьому сенсі, як я вважаю, має бути зрозуміло й те, що для грішників і для тих, хто заслужив гнів Божий, буде небо мідне, земля залізна, і особливо земля єгипетська, з якої Господь виходить Ізраїля, як із залізної печі. Також по Захарії (Зах. 5:8) безбожність сидить на таланті свинцевому. І в пісні Виходу говориться: погрязоша як олово у воді зелені (Вих. 15:10). Бо вони були пригнічені важким тягарем гріхів і могли говорити: бо тягар тяжкий обтяжуючи мене (Пс. 37:3). І як підробка з міді має вигляд золота, так олово схоже на срібло, яке [людина] проста і недосвідчена не легко відрізняє. І часто трапляється, що домішка єретичного безбожності до золота та срібла відокремлюється вогнем Духа Святого та судом Господа, і залишається чисте золото та срібло, про яке пророк говорить: «Я дав їм срібло та золото, а вони зробили з них Ваала» (Ос. 2:8). З цим подібно [і наступне]: зведе я з сріблом і золотом, і не бе в колінах їх боляй (Пс. 104:37). Наприкінці всіх покарань буде пізнання того, що Він – Господь. Про каміння олов'яне або шматок олова читаємо ми і в Захарії (Зах. 4:10); що він означає, це ми пояснили у своєму місці. Іез.XXII:23–31. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! Скажи йому: Ти нечиста земля, і не зрошена дощем у день гніву. Змова пророків серед неї, як лев, що ричить і викрадає здобич: вони поїдали душі, отримували багатство і плату, множили вдів її серед неї. Священики її порушували Закон Мій і оскверняли Святині Мої. Вони не відділяли святого від мирського, і не робили різницю між нечистим і чистим, і відвертали очі свої від Моїх субот і оскверняли Мене серед себе. Князі її серед неї як вовки, що викрадають видобуток, щоб проливати притулок і губить душі і корисливо домагатися прибутку. А пророки її обмазували їх без належного змішання, бачачи порожні видіння і пророкуючи їм хибне, говорячи: так говорить Господь Бог, тоді як Господь не говорив. Народ землі звинувачували несправедливо і грабували через насильство, пригнічували жебрака та бідного і утискували прибульця неправдою без суду. І Я шукав у них чоловіка, який би поставив огорожу і став передо Мною за землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов. І вилив Я на них обурення Моє, вогнем Мого гніву вигубив їх. Шлях їх Я обернув на їхню голову, говорить Господь Бог. Уважний слухач міг спитати: що це за ізгар, яка спотворила чистоту срібла і змішала з міддю, свинцем, оловом та залізом? Тому, що там виражено під образом міста і горнила, те саме пророкується тут під образом землі, яка не зрошувалася і не отримувала дощу. Під дощами ми повинні розуміти ті, про які написано: хмарою заповімо, що не зачекати на неї дощу (Іс. 3:6); ми чекаємо його, коли дається нам дощ тимчасовий і пізній, про який написано: дощ вільний відлучи, Боже, надбанню Твоєму (Пс. 67:10). А дощ гніву є той, який кожен накликає на себе безліччю гріхів. Ми бажаємо знати, що означає ізгар міста, нечистота землі затверділої та повної тернів та дзиґів. Змова, каже, пророків або, по Сімдесяти: вождів , серед його, подібних до лева, про який пише і Петро: супостат наш диявол, як лев рика ходить ( 1Петр. 5:8 ). Цей лев і всі його спільники шукають поглинати не тіла, а душі і отримують плату, і всяке рішення на суді роблять за гроші. А що в той самий час це було в юдейського народу, в цьому ніхто не сумнівається. Бо через священиків, і князів та пророків Господь навів на них зло. Але часто ми бачимо це в нашому Єрусалимі: вони, по сімдесят, поглинають душі через насильство і отримують плату, щоб багатьох, які змінили нареченого - Господа, робити вдовами. Пророки ж ці складають зграю змовників, щоб взаємно підтримувати себе і все робити заради мерзенної користі. Священики, які мають бути предстоятелями храму і від вуст яких шукають пізнання закону, опоганюють святині і не роблять жодної різниці між святим і мирським, а лише між грошима. Вони відвертають очі від субот і не думають про спокій Божий, що перебуває в пізнанні Писань, і не говорять з пророком: відкрий очі мої, і зрозумію чудеса від закону Твого (Пс. 118:18), ні наступних [слів] апостола: ми ж всі відвертим обличчям2. ). Серед таких пророків і священиків осквернюється Господь, про якого написано: посеред вас стоїть, якого ви не знаєте (Ів. 1:26). Таким чином, пророки чи вожді порівнюються з левами. А князі, під якими ми розуміємо людей нижчого ступеня, наслідують хижацтво вовків, проливаючи кров не тіл, а душ, і користолюбно домагаються прибутку, не задовольняючись цим: службовці вівтарю з вівтарем діляться ( 1Кор. 9:13 ), але, вступ. Також пророки, які передвіщали майбутнє, обмазували їх без належного змішання, про що вище ми сказали 50 стосовно пророкуючих пророків, які без домішки м'яки обмазували стіну, яка руйнується зливами. Подібного роду [пророки] бачать порожні видіння і не так пророкують, скільки роблять неправдиві передбачення, кажучи нещасній землі: «Так говорить Господь, така обітниця Господа», тоді як Господь не говорив до них. Народ же землі, - не Бога, а земних діл, - наслідуючи князям і священикам, все робив через неправду і насильство, утискуючи не багатих, а бідних, про яких написано: жебрак не терпить зневаги і: спасіння чоловіка душі своє багатство йому (Припов. 13:8). Також прибульця і ​​мандрівника, який ще не був громадянином Церкви, а лише слухачем і мав початки віри, пригнічували неправдою, щоб обійшли море і сушу, придбати одного прозеліта і зробити його сином геєни. Але серед таких пороків і маси злочинів Я шукав у них людину, яка могла б протистати Мого гніву і, подібно до Мойсея, Аарона і Самуїла, протиставити себе Мого вогню і полум'я, але не могла знайти. Тому Він говорив до Мойсея: Залиши Мене і споживаю народ цей (Вих. 32:10). Отже, як Я не міг знайти такого, хто протистояв би й утримував Мене, то Я вилив на них усі обурення Моє і винищив їх, не без міри та правосуддя, але звертаючи шляхи їх на їхні голови, або віддаючи винуватцям за власні, зроблені ними, гріхи, або про них, про яких я не говорив, нікого, хто наважився б протистати гніву Господа і через які нечиста та пустельна земля не удостоїлася отримати дощу Господнього. Іез.XXIII:1–10. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! були дві жінки, дочки однієї матері, і блукали вони в Єгипті, в молодості своїй вони блукали. Там були зім'яті їхні соски і стискалися груди дівоцтва їх (або, як кажуть у LXX: там опали соски їх, і там вони позбавлені дівоцтва). Імена їх: більшої (або старшої) Оолла, а сестрі її - Ооліва. І Я мав їх (або вони були Моїми), і народжували вони синів та дочок. І їхні імена: Оолле – Самарія, Ооліві – Єрусалим. Отже блудила Оолла щодо Мене і пристрастилася (або пішла) до коханців своїх, до ассиріян, до близьких до неї, до одягалися в одяг яхонтового кольору, до князів і сановників, до всіх омріяних (або добірних) юнаків, вершників, що їздять на конях. І чинила блудодіяння свої з ними, з усіма добірними синами ассиріян, і оскверняла себе всіма мерзостями (або вигадками) тих, до яких пристращалася. Не залишила вона і тих блуд своїх, які мала в Єгипті. Бо й вони спали з нею в молодості її, і вони стискали соски дівства її (або: і вони розтлівали дівство її), і скидали блуд своє на неї. Тому Я віддав її до рук коханців її, до рук синів Асура, до яких вона загорялася пожадливістю. Вони розкрили сором її, взяли синів та дочок її, а її вбили мечем. І стали вони загальновідомими жінками (або: і стала вона предметом толку для жінок), і вчинили суд (або помсту) над нею. Дванадцять колін Ізраїлевих, які були з'єднані в Єгипті, згодом розділилися на два і десять колін, що називалися Юдою та Ізраїлем, як свідчить писання Царів і Паралипоменон. Над Юдою царював із племені Давидового Ровоам, син Соломона, в Єрусалимі, де був храм і священики та більша частина племени Левіїну; а над десятьма племенами царював у Самарії Єровоам, син Наватів, з племени Єфремового та Йосипового. З них Самарія тепер називається Оолою, що нашою мовою означає скинію, а Єрусалим Оолівою, тобто скинія Моя в ньому, так як і у десяти колін була скинія, - не Божа, а ідольська. Бо Єровоам, для відхилення народу від служіння Богові, поставив у Бет-Елі та Дані золотих бичок. Тому говоритимемо про кожну окремо. Дві ці жінки, Самарія та Єрусалим, були дочками однієї матері, родом із племені Ізраїлевого, і блудили вони в молодості своїй у Єгипті. Бо вони не одержали б закону, по виведенні з Єгипту, на горі Синаї, що забороняє їм шанувати ідолів, якби вони в Єгипті не шанували потвор єгипетських. Мати обох їх може бути хеттеянка, про яку вище (Єз. 16:6) ми читали: «батько ваш аморей і мати ваша хеттеянка». Але й коли говориться: що гидоти єгипетські від очей своїх відкиньте (Єз. 20:7), то цим дається знати, що в Єгипті Ізраїль служив ідолам, і там опали або були зім'яті соски дівства його. Називається ж Самарія більшою і старшою або через численність десяти колін, або тому, що після смерті Мойсея народом керував Ісус, син Навин, з Єфремового коліна, з якого був, як ми читаємо ( 3Цар. 12 ), і Єровоам, що відокремив їх від дому Давидового. І мав їх Бог, чи вони належали Йому, коли повстяли від робіт єгипетських, обробляючи насамперед глину та цеглу. Вони згодом народили Йому синів і дочок, або в пустелі, або в землі обітниці. І спочатку почала блудодіяти Оолла, тобто Самарія, по відношенню до Бога, коли пристрастилася до ассиріян, одягнених в одяг яхонтового кольору, і не до всяких з народу, а до вождів і сановників, і не до людей похилого віку, а до всіх молодих людей, добірних вершників, ідолів яких вона просила, ідолам яких, ідолам яких вона просила. допомоги. Вони прийшли і осквернили її, так що вона не залишила нічого з того, що робила в Єгипті під час молодості. Бо й єгиптяни спали з нею під час молодості її, кумирів яких вона шанувала, і там вона позбавлена ​​була дівоцтва і були зім'яті соски її, і була така велика кількість блукання, що вони не блудили з нею, але, як кажуть, марнували на неї блуд своє. Тому вона була віддана самим коханцям своїм, Фулу, і Феглаффалассару і Салманассару, до яких вона загорялася пожадливістю, і вони τροπολογικῶς (в алегоричному значенні) розкрили сором її, як жінки блудної. Відкриття ж міста означає полон [темі], які синів і дочок їх взяли в полон, а її вбили мечем, так що вона була вбита в приклад всім жінкам і з поганого боку служить предметом частих розмов для всіх [жінок]. Вони вчинили суд і помсту над нею, так що в неї не залишилося жодного засобу для спасіння; Але до цих пір десять колін залишаються в полоні на горах і в містах мідійських, де вони були переселені. Що означає в алегоричному розумінні Йосип, Єфрем, Самарія, Ізреель та Ізраїль і чому вони протилежні дому Давидовому та Єрусалиму, що означає Церква, про це ми докладно сказали [в тлумаченні] на пророка Осію. Про них говориться і в сімдесят сьомому псалмі: сини Єфремлі, що налякає і стріляє луки, повернувшись у день бою (Пс. 77:9); і ще: відкину Йосипову скинію, і вибрано Юдове коліно (там же, Пс. 77:67–68). Бо Бог вибрав дім сповідання, Церкву, і відкинув скинію Йосипа, що означає множення. Бо, залишивши закон Божий, вони приєднали золотих биків до свого служіння, і називаються Оолою, тобто скинією, не Бога, а помилки та демонів. І сестра більша й старша, через численність і полон ассиріян, чинила блудодіяння проти Бога, бо вона залишила істинну віру і пристрастилася до начальників єретиків, коханців своїх, одягнених в одяг яхонтового кольору, що обіцяли їй високе та небесне, і до вершників. Пс. 19:8), до добірних синів асирійських, і вождям та сановникам, що взаємно обіцяють собі знання та красномовство. Зробила ж вона це тому, що і в єресі чинила ті ж розпусти, які мала в Єгипті, тобто перш ніж увірувала і коли ще жила у світі. І позбавлена ​​була вона (або були позбавлені вони) дівоцтва ассиріянами, що завзятих у злі, або месниками. Бо противник наш, диявол служить також ворогом і месником (1 Петр. 5). Вони зім'яли соски Самарії і позбавили її дівоцтва, яке вона мала у Церкві. Тому вона була віддана коханцям своїм за апостолом, який пише: їх же передах сатані, нехай покараються не хулити ( 1Тим. 1:20 ; і: віддав їх у виснаження плоті, нехай дух спасеться ( 1Кор. 5:5 ). Вони розкрили срамоту нещасної Самарії і дозовні; нею, обдарованих знанням, простодушних і недосвідчених, відвели в полон, а її вбили духовним мечем, і вони є предметом частих толків з поганого боку в усьому світі і стають загальновідомими між усіма вченнями, так що гидоти її караються в приклад для всіх жінок. Іез.XXIII:11–22. Коли сестра її, Ооліва, побачила це, то більше її загорілася пожадливістю, і з безсоромністю простягала блукання своє, більше блукання сестри своєї, на синів асирійських, на вождів і сановників, що приходять до неї, одягнених у поцяткований (або в дорогу) одяг, насад на всаду зовнішності. І побачив Я, що осквернився один шлях обох, і помножила вона розпусту свою. І побачивши написаних на стіні чоловіків, фарбами намальовані зображення халдеїв і стегна, підперезані поясом, і розфарбовані пов'язки на головах їх, які всі мали вигляд вождів (або тристатів) 51 , були схожі на синів Вавилону і землі халдейської, в якій вони народилися: вона загорілася похоті, послів до них у Халдеї. І коли прийшли до неї сини Вавилону на ложі сосків (або витають), то опоганили її розпустою своїми, і вона опоганила себе ними і переситилася ними (або відступила від них) душа її. І оголила вона розпусту свою, і розкрила ганьбу свою: і відступила душа Моя від неї, як відступила душа Моя від сестри її. Бо помножила вона свої розпусти, згадуючи дні молодості своєї, в які вона блукала в єгипетській землі. І спалахнула пожадливість до злягання з ними, у яких плоті, як плоті ослів, і витікання їх як витікання коней (або сороміцькі частини їх – сороміцькі частини коней). І повторила ти злочин молодості своєї, коли в Єгипті були зім'яті соски твої і були стисливі груди дівства твого. Буквальне тлумачення легко: Ооліва, тобто Єрусалим, в якому була скинія Божа, побачивши страждання сестри, не зрозуміла прикладом, щоб утримати стопу свою від помилки, але помножила розпусту рідної сестри. Бо та один раз і ззовні поставила ідолів у Дані та Бет-Елі, а ця часто на висотах і в храмі Божому поклонялася бовванові Ваала і блудодіяла з ассиріянами. Ідол Ваала або Бел (Веl) і (щоб ясніше висловитися) Бела (Веlis) служить предметом культу ассиріян, присвяченого Ніном, сином Бела, на честь батька. І розпусту свою вона безсоромно простягала на ассиріян, на вождів і сановників, одягнених у поцяткований і різнобарвний одяг, на вершників і на всіх юнаків гарної зовнішності, так що розпуста обох сестер була однакова. Але в тому відношенні Єрусалим помножив блуд свої, що, побачивши на стінах зображення халдеїв, загорівся пожадливістю, і спокусившись виглядом та одягом їх, послав до них послів, просячи допомоги: вони прийшли і осквернили його. Але, оскільки хіть не буває постійної, але незабаром виробляє пересичення; то осквернившись і переситившись ними, він відступив від союзу з ними. Тому і Я, побачивши гидоту і розпусту, що стали відомими для всіх, відступив від неї, щоб та, яка перевершила сестру злочинами, зазнала також і більш тяжкого покарання, ніж сестра. Вона була настільки безсоромна, що всі помилки своєї молодості робила вже в похилому віці, і прагнула до єгипетських вад також при захопленні халдеями. Бо раніше вона пристражувалася до злягання з єгиптянами, у яких плоті подібні до ослиних, і настільки рясно вилив насіння, або настільки великі сороміцькі частини, що перевершували неподобство коней. І не припинилися злочини молодості її, навпаки, вони знову повернулися, коли вона стала Моєю, так що в пустелі і в землі обітниці вона перевершила колишню розпусту, при якій вона втратила цноту і були зім'яті її соски і втратилася вся краса дівства. Потім, що стосується алегоричного сенсу, важко зрозуміти, яким чином Церква перевершує єретичну хіть. Хіба тільки ми можемо сказати, що раб, що знає волю пана свого і не виконує її, битий буде багато (Лк. 12:47), і що єретики роблять беззаконня ззовні і гинуть від аварії корабля поза ковчега Ноєва; члени ж Церкви, якщо, слідуючи істинній вірі, [натомість] наслідують єгипетські та халдейські пороки і ганяються за різновидними образами гріхів, то заслуговують найтяжчих покарань. Чи не посилаємо ми послів до халдей, що означає: як демони, коли відкриваємо їм і даємо їм м'яти соски в грудях, що служить вмістилищем розуму, і переситившись насолодами, переходимо від одних до інших, і бажаємо не стільки блудодіяння, скільки безумства, скільки множини служіння Господу, повертаємося до Єгипту і робимо те, що робили у світі, перш ніж отримали назву віруючих? Іез.XXIII:22–27. Тому, Ооліва, так говорить Господь Бог: Ось Я порушу проти тебе всіх коханців твоїх, від яких переситилася душа твоя, і зберу їх проти тебе з усіх боків: синів Вавилону, і всіх халдеїв, знатних, і тиранів, і князів і всіх синів асирійців, юнаків красивих назовні, рrincipum) та іменитих наїзників. І прийде на тебе з колісницями та колесами натовп народів; латами, щитом та шоломом вони озброяться проти тебе з усіх боків. І віддам їм суд, і будуть судити тебе своїм судом, і оберну на тебе ревність Мою, яку вони виконають над тобою з люттю. Вони відріжуть ніс твій та вуха твої, а що залишиться, те впаде від меча. Вони візьмуть синів твоїх та дочок твоїх, а решта твоя буде пожерта вогнем, і знімуть з тебе одежу твою, і візьмуть посуд слави твоєї. І покладуть кінець беззаконню твоєму в тебе та блуканні твоєму з єгипетської землі, і ти не піднімеш очей своїх на них і не згадуватимеш більше про Єгипет. LXX: Тому, Ооліва, так говорить Господь Бог: Ось Я порушу проти тебе коханців твоїх, від яких відступила душа твоя, і приведу їх проти тебе з усіх боків: синів Вавилону та всіх халдеїв, φακούθ і κούθ , і всіх синів асирійських з усіх ними, і юнаків. знаменитих вершників на конях. Усі прийдуть на тебе з півночі, з колісницями та колесами, з натовпом народів, з круглими та напівкруглими щитами (сlypei et peltae), і поставлять варту навколо тебе. І зроблю перед лицем їхній суд, і будуть судити тебе своїм судом, і зверну ревність Мою на тебе, і будуть чинити з тобою з гнівом люті. Вони відберуть ніс твій і вуха твої, а твоїх, що залишилися, уб'ють мечем. Вони візьмуть синів твоїх і дочок твоїх, а решти твоїх пожере огонь, і знімуть із тебе одежу твою, і візьмуть посуд слави твоєї, і вигублять у тобі безбожність твою, і блуд твій із землі єгипетської, і не піднімеш ти очей своїх на них. Бо ти згадувала про плоті єгипетські і наслідувала гидоти нечистого народу, який шанує кумири всіх звірів; то Я приведу на тебе твоїх коханців, від союзу з якими ти відступила, переситившись зв'язками з ними, так що сильна колишня любов звернулася в тебе в таку ж ненависть. Синів Вавилону, кажу, і всіх халдеїв, знатних, тиранів і князів [приведу на тебе], замість яких у єврейському стоїть Рhacud і Suе і Сuе , під якими багато хто розуміє східних народів, хоча подібного роду імен ми не знаходимо ні в книзі Царів, ні в Параліпо. Єрусалима, ні в іншому якомусь місці Святого Письма. І не дивно, якщо LXX поставили самі імена єврейські, коли Сіммах і Феодотіон однаково вживають ці самі слова. Всіх, каже, ассиріян, вершників і гарних юнаків, вождів і сановників або тристатів, що ми переклали: головних начальників. Про них і у Виході читаємо: обрані вершники тристати (Вих. 15:4), замість чого латинською просто перекладено: потрійних приставників (trinos statores). Ім'я ж тристатів у греків означає другий щабель після царської гідності. Про них написано: обох до трьох перших не досягне (1Пар. 11:21), які завідували кіннотою, піхотою і податями і яких ми називаємо начальниками обох військових відомств (magistratus utriusque militiae) і провіантмейстер (рraefectos annonari tituli). Всі, каже, на колісницях і на конях, озброєні латами, шоломом і щитом, обступили тебе навкруги, і передам їм суд, щоб ти була судима тими, яких ти залишила і договір з якими ти порушила, і будуть судити тебе своїм судом, як перелюбницю. І зверну, каже, на тебе ревність Мою, яку вони виконають над тобою з люттю. Бо Моя ревність перебуває між ворогами внаслідок порушення також вірності. Вони відріжуть, каже, ніс твій і вуха твої, як у жінки перелюбної та викритої в розпусті, щоб, бувши спотворена, ти перестала подобатися. Бо, як по відношенню до зовнішності, вся краса обличчя полягає в благообразні носа і вухах, в яких у жінок висять перли і перлини; так гідність царів і суддів, що позначається через обличчя та вуха, буде знищено їхнім мечем. Вони візьмуть синів твоїх та дочок твоїх. Говорить: твоїх і твоїх, а не Моїх і Моїх, бо вони були народжені від перелюбу, а решта буде пожерте вогнем. І позбавлять тебе одежин твоїх, якими Я тебе прикрасив, і посудів слави твоєї, срібних і золотих, які Я дав тобі для священнодійств у храмі і про які написано: «Я дав їм золото та срібло, а вони зробили з них Ваала» (Ос. 2:8). Зроблю ж усе це Я для того, щоб по втраті краси і по спотворенню чарівного обличчя припинилося, нарешті, беззаконня твоє і блукання твоє, якому ти навчилася і яке робила в Єгипті, щоб, втративши ніс і вуха, ти не сміла піднімати очей твоїх на халдеїв і показувати перед тими пристрасті до єгиптян, великі плоті яких приваблювали тебе. Все це говориться під образом жінки перелюбної і спотвореної за перелюб, щоб вона не хвалилася більш красою своєю, але червоніла б від неподобства, яке вона заслужила великою розпустою. Все, що говориться в алегоричній значенні ( τροποκῶς ) про Єрусалим, може бути відносне і до душі, яка, перебуваючи внаслідок чеснот в єднанні з Богом, згодом внаслідок пороків стала чинити перелюб і відступила від Нього і, по виявленні всіх беззаконь її, була оголена, беззаконня своє і не хвалилася гідністю імені, але, через свідомість пороків і спогади про Єгипет, не наважувалася більше піднімати очей до неба. Тому в неї і ніс відсікається і вуха відрізуються, тому що смердю пахощів вона звернула в сморід і слухала суд крові, що ми розуміємо не тільки до нюху і слуху, але й до зору, якого були позбавлені Самсон і Самуїл внаслідок зловживань. Створи нема і глуха також Бог (Вих. 4:11), щоб язик їхній не проходив по землі і щоб втратили всяке відчуття ті, що втратили в собі життя. Буде ж це для того, щоб все було очищено вогнем і знищилося єгипетське блукання і щоб вона не могла більше звертати очей своїх на зло. Іез.XXIII:28–35. Бо так говорить Господь Бог: Ось Я віддам тебе до рук тих, яких ти зненавиділа, до рук тих, від яких переситилася душа твоя. І вони будуть чинити з тобою через ненависть і візьмуть у тебе все, набуте тобою (omnes labores tuos), і залишать тебе голою та сповненою ганьби, і відкриється сором блуд твоїх. До того довели тебе твоє беззаконня і твої блудництва; бо ти чинила блудодіяння, дотримуючись народів, серед яких ти осквернила себе їхніми ідолами. Ти пішла дорогою сестри твоєї: і дам чашу її в твою руку. Так говорить Господь Бог: ти питимеш чашу сестри твоєї глибоку й широку і піддасишся глузуванням і знущанню через величезну місткість (quae est сарасssima). Будеш переповнена сп'янінням і скорботою, чашею печалі та скорботи, чашею сестри твоєї Самарії. І питимеш її, і вип'єш до самих покидьків, і ковтатимеш черепки її, і терзатиме соски твої (або, як LXX переклали: знищу свята і новомісяччя її). Бо Я сказав [це], говорить Господь (Вульгата додає: Бог). Тому так говорить Господь Бог: Тому що ти забула Мене і залишила Мене позаду тіла свого; то неси також беззаконня твоє і твої розпусти. Для Єрусалиму корисно мати ворожнечу до ассиріян і халдей і не згадувати про Єгипет, але бути відданим для покарання в руки тих, які зненавиділи його, яким він віддається не раніше, як тільки після пересичення душі його ними, щоб, після каяття в колишніх гріхах, він очистився через мистецтво, і побачив наготу свою і ганьбу, і дізнався, що все це зроблено йому не Господом, а його розпустою, якими він блудив з вище перерахованими народами, служачи їх ідолам. Ти пішла, каже, дорогами сестри твоєї Самарії; тому ти маєш пити чашу тієї, гріхам якої ти пішла. Щодо чаші, яка часто вживається в сенсі кар і покарань, є багато свідчень, до яких належить і наступне: чаша в руці Господні вина нерозчинена, наповни розчинення, і ухили від сеї в цю: отож дріждж його не вичерпайся, випивають усі грішні землі. І в Ісаї говориться про чашу падіння і фіал люті (Іс. 51:17). І Єремії Бог каже: Візьми чашу вина нерозчиненого від руки Моєї, нехай напоїш усі язики, до яких Я послю тя. І спивають, і виблискують і охоплюють (Єр. 25:15–16). Бо як дають деякі з очисних засобів для видалення шкідливого мокротиння, що знаходиться в тілі; так і Господь дає без усякої домішки чашу мук, щоб видалити з грішників усю жовч та гіркоту та повернути їм колишнє здоров'я. Чаша ця буде глибока і широка: глибока за тяжкістю (magnitudine) покарань, широка за часом полону. Коли ж, каже, ти п'янеш, і будеш обійнята жалем, і вип'єш чашу до самих скидок на дні і настільки її вичерпаєш, що навіть ковтатимеш черепки її; тоді ти опоганюєш колишнє блукання, і ти будеш терзати соски, що були зім'яті в Єгипті і які були стискані й здавлювані коханцями твоїми, або знищу свята та новомісяччя твої, щоб замість святкування та радості ти мала вічне стогнання та смуток. Так як ти це зробила, і забула Мене і залишила Мене позаду тіла свого чи ззаду, через тілесні пороки або позаду статевих членів, які означають мерзенну безсоромність; то неси беззаконня і безбожність твою, тобто покарання, які ти заслужила нечестям і беззаконням своїм. Можна слова: вип'єш до самих покидьків і ковтатимеш черепки її розуміти щодо Єрусалиму з особливою вказівкою на те, що він після сестри своєї Самарії пив чашу її і ніби до самого дна випив покидьки мук її. Іез.XXIII:36–49. І сказав мені Господь, говорячи: Сину людський! чи не будеш ти судити Ооллу та Ооліву, і звести їм злочини (або беззаконня) їх; бо вони чинили перелюб, і кров на руках їхніх, і з ідолами своїми блудодіяли, і синів своїх, яких вони народили Мені, приносили їм на їжу (або проводили) через вогонь. Але вони й ось що робили Мені: оскверняли святилище Моє того дня і порушували суботи Мої. І коли вони закололи синів своїх ідолам своїм і входили в святилище Моє того дня, коли осквернили його, то й це робили серед дому Мого. Вони посилали по людей, що приходять здалеку, відправляли посла до них. Отже, ось прийшли ті, для яких ти вмивалася (або: коли вони приходили, ти негайно вмивалася) і підфарбовувала (у Вульгаті додано: сурмою) очі твої і прикрашалася жіночими вбраннями. Ти сідала на чудове ложе, і прикрашався (Вульгата: був готуємо) стіл перед тобою. Ти ставила на ньому пахощі Мої і масті Мої і лунав звук тріумфуючого натовпу в неї (або: лунали стрункі звуки тріумфу). І між чоловіками наводилися також юрби людей, і приходили з пустелі (або: п'яні з пустелі), одягали зап'ястя на руки свої та найкрасивіші вінки на голови свої. І сказав Я тій, що дійшла до безсоромності (аttrita est) у перелюбстві: тепер і ця блудить у розпусті своїй. І приходили до неї: як до жінки блудної, так приходили до Оолли та Оолові, жінок беззаконних (або: щоб чинити беззаконня). Це люди праведні, вони будуть судити їх судом перелюбників і судом проливають кров, бо вони перелюбниці та кров на їхніх руках. Бо так говорить Господь Бог: Приведи на них натовп і віддай їх сум'яттю та пограбуванню, і вони будуть побиті камінням народів і порубані мечами їхніми. синів та дочок їх уб'ють, і будинки їх спалять вогнем. І винищу беззаконня (або безбожність) із землі, і це послужить уроком для всіх жінок, щоб не робити беззаконня (або безбожність) подібно до них. І звернуть беззаконня ваше на вас, і понесете покарання за гріхи з ідолами вашими і дізнаєтеся, що Я Господь Бог. Як часто я нагадував, небагато, в чому видання LXX відрізняється від єврейської, я помістив збоку, щоб не набриднути читачеві. Логічна послідовність вимагала, щоб той, хто окремо описав перелюб Самарії та Єрусалима, сповістив також і про покарання їх. Говориться ж усе, як до перелюбників, і як узагальнення, коротко викладаються злочини їх, щоб народ справедливо побив перелюбників камінням за наказом закону. Отже, оскільки вони чинили перелюб, то виголоси справедливий вирок. Бо вони чинили перелюб з ідолами, і на руках їхніх кров, саме тих, яких вони закололи ідолам, присвячуючи демонам синів, яких вони Мені народили. І це робили вони не на площах, на горах і в гаях, як вони звикли часто робити, але осквернили, нарешті, храм Мій, поставивши в ньому статую Ваала. І суботи Мої оскверняли, так що вони не дотримувалися святості ні місця, ні часу. Але вони не задовольнялися лише цими перелюбами, і для них недостатньо було того, що вони закололи синів Моїх ідолам своїм чи демонам, але, захопившись іноземними насолодами, вони шанували бовванів ассиріян та халдеїв. Коли ті приходили, Ооліва, (тобто) Єрусалим, зробила по відношенню до них все те, що властиво перелюбниці, так що ти омивала тіло, фарбувала очі сурмою, одягала жіночі вбрання, сідала на ложі, готова (або приготованому) до розпусти, пропонувала страви, щоб підкріпити; приносила ідолам запашні куріння та масті, які Я, зокрема, наказав вживати для Мене, і винищувати з народу ту душу, яка захоче робити їх для приватного вживання (Вих. 30:33); робила багатолюдні збори або в тебе лунали всякого роду музичні звуки, так що не тільки через зір, але також через слух і нюх і всі почуття ти намагалася подобатися коханцям своїм, які приходили до тебе п'яні, - не маючи ніякого витонченості, властивого городникам, дерев з пустелі і пустелі. І до такого божевілля розгорялася в вас, беззаконні сестри, хіть, що ви покладали свої зап'ястя і пробірні шпильки на руки і на голови своїх коханців або на себе самих, щоб піддаватися знечещенню, вбравшись у всі прикраси. Тому Я сказав їй, або Єрусалиму, або Самарії, або обом: ви настільки втратили сором, що не таємно знечещуєтесь і не намагаєтеся не бути побаченими чоловіком або людьми, але, подібно до блудниць, публічно віддаєте себе на ганьбу тим, які приходять до вас, один перед іншим бажаючи. Тому Я віддам вас для покарання тим, яким ви самі віддали себе на ганьбу. Бо вони люди праведні, бо мучать, за Моїм наказом, перелюбницю та людиногубця. Тому так говорить Господь Бог: словом умовляння свого збери, пророк, на них натовп народів, і спершу нехай буде розкрадено весь їхній стан, а потім нехай вони будуть побиті камінням і порубані мечами, сини та дочки їх будуть убиті, а доми згорять. Буде все це для того, щоб вигубилося безбожність із землі, і щоб усі жінки, і всі віддалені області отримали урок – уникати покарань, подібних до цих, і щоб отримавши заслужене вами і понесли [покарання] за беззаконня з вашими ідолами, ви пізнали, що Я Господь. Сказано ж було все це алегорично і під чином перелюбників проти Самарії та Єрусалиму, бо, бувши віддані ассиріянам і халдеям, вони відведені були в полон і міста їх були спалені вогнем, – зазнали винищення тих народів, які замість Бога поклонялися бовванам бісів. Можна відносити це і [на час] після приходу Христового в тому сенсі, що люди праведні з-поміж народів язичницьких самі судять, через зіставлення з ними, самарян та юдеїв і зраджують тих на винищення, яким Господь сказав: лишається вам дім ваш порожній (Мт. 23:38 ) і:е розумійте, що наблизиться запустіння йому (Лк. 21:20). Бо досі вони чинили перелюб і по всій землі побиваються камінням. Вони посилали послів до тих, що були вдалині, і не могли сказати: Бог наближайся Аз єс, каже Господь, а не Бог здалеку (Єр. 23:23), і готувалися для коханців своїх, демонів, і всі одежі та прикраси, отримані від Бога, як дар природи, звернули на дар природи. і красу свою, яку ми розуміємо під зап'ястями та головною пов'язкою. Покарання їх вселяє страх народам або, краще, тим, котрі запевняють із язичників, не дозволяючи їм робити подібного до того, що робили Самарія та Єрусалим. З-поміж них тоді вигубляться безбожність, коли вони отримають [покарання] за беззаконня свої і видалять з очей своїх те покривало, яке лежало на обличчі Мойсея (Вих. 34:33), щоб пізнати, що Він є Господь Ісус Христос, якого вони не визнали Сином Божим. Іез.XXIV:1–14. І було до мене слово Господнє дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця, що казала: сину людський! Запиши собі ім'я цього дня (саме) сьогодні, коли цар Вавилонський зміцнився проти Єрусалима. Вимови, як приказку, притчу на дім прогнівляючий і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Постав горщик, постав, кажу, і налий у нього води. Склади шматки його в нього, будь-яку добру частину, стегна і плеча, добірні та повні кісток. Найгарніших тварин візьми; склади також купи кісток під ним; закипіло варево в ньому і розварилися його кості серед нього. Тому так говорить Господь Бог: горе місту кровей, горщику, іржа якого на ньому, і іржа його не зійшла з нього; по частинах і частинах своїх викидаючи його: не впав жереб на нього. Бо його кров серед нього; на чистий камінь він пролив її, не проливав її на землю, де б вона могла покриватися пилом. Щоб навести гнів Мій і помститися помстою, Я пролив кров його на чистий камінь, щоб вона не прикривалася. Тому так говорить Господь Бог: горе місту крові, велике багаття якого Я розкладу. Збери кістки, які Я спалю, знищиться м'ясо, розвариться все з'єднання, а кістки зітліють. Постав його також порожнім на вугілля, щоб він розпалився і розтопилася мідь його, і розплавилася в ньому нечистота його, і знищилася іржа його. Багато важкої праці зазнали, але не зійшла з нього надзвичайна іржа його навіть від вогню. Нечистота твоя мерзенна, бо Я хотів очистити тебе, але ти не очистився від нечистот твоїх і не очистишся, доки Я не припиню гніву Мого проти тебе. Я, Господь, сказав: Приходить, і Я зроблю: Не минаю, не пощажу і помилую. За дорогами твоїми і за задумами твоїми Я засудив тебе, говорить Господь. LXX: І було до мене слово Господнє дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця, що казало: сину людський! Запиши собі день із того дня, коли цар Вавилонський зміцнився проти Єрусалиму, з сьогодення, і вимови притчу на дім перегорчуючий і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Постав котел і налий у нього води і поклади в нього розділені частини, кожний добрий відсік до м'яса, incisuram. добірних тварин і запали кістки під ними; він закипів і розварилися його кості серед нього. Тому так говорить Адонаї Господь: о місто кровей, котел, на якому залишається іржа його, і іржа не зійшла з нього; частинами його виніс; не впав жереб на нього, бо кров його серед його; на дуже гладкий камінь Я пролив її; Я не пролив її на землю, де вона прикривалася б землею. Щоб лють піднялася до помсти помсти, Я пролив кров його на чистий камінь, щоб вона не прикривалася. Тому так говорить Адонаї Господь: горе місту кровей, і Я піднесу страх 52 , і помножу дрова, і підпалю вогонь, щоб зітліло м'ясо і випарувався відвар і згоріли кістки і щоб він стояв на вугіллі своєму. Він запалений, щоб спалахнула і вигоріла мідь його, і згоріла серед його нечистота його, і зникла іржа. Упокориться іржа і не зійде з нього велика іржа його; буде осоромлена іржа його; нечистота твоя zemma, тому що ти осквернився і не очистився від нечистоти твоєї. І що буде, якщо ти не очистишся, доки Я не виконаю люті Моєї над тобою? Я, Господь, сказав, і прийде, і виконаю; не відстрочу, не зглянуся і буду невблаганний. За дорогами твоїми і за задумами твоїми судитиму тебе, говорить Адонаї Господь. Тому Я буду судити тебе по кровах твоїх і за помислами твоїми судитиму тебе, нечистий, знаменитий і надмірно гнівливий. Багато чого з цього додано з Феодотіона, а також єврейське слово zеmmа, замість якого ми переклали мерзенну нечистоту. Ними додано також те, чого в єврейському немає і що спереду позначено обілом [сумнівне місце]: тому Я буду судити тебе по кровах твоїх і за помислами твоїми судитиму тебе, нечистий, знаменитий і надмірно гнівливий. Отже, скажемо про кожного окремо. У дев'ятому році полону царя Йоакима (бо в п'ятому він 53 почав пророкувати) і в десятому місяці того ж дев'ятого року, десятого дня десятого місяця було слово Господнє до Єремії пророка, що був у країні Вавилонській, і сказало йому: сину людський! запиши собі цей самий день і знай, що сьогодні цар вавилонський почав у країні юдейській облягати Єрусалим і оточувати його військом, і зобрази цю облогу притчею та приказкою, яка в цьому місці означає метафору та алегорію. Постав, каже, мідний горщик, тобто котел і налий у нього води й розрубай всяке м'ясо самих опасистих тварин на шматки, як стегно, так гомілка і плече, і м'ясо ретельно відділи від кісток і, поклавши м'ясо в котел, кістки поклади або склади під котлом, і зроби купу чи піднятися з кісток, щоб щоб розварилося м'ясо в ньому, і кістки під ним згоріли від вогню. Але чи не хочеш ти, пророку, знати, що то за котел і що це за м'ясо чи кістки? Так скажи, говорить Господь Бог: горе місту кровей, тобто Єрусалиму, казану, іржа якого, тобто нечестя, надзвичайно велика, і хоч підкладений вогонь, проте іржа його не зійшла з нього. Бо навіть серед полону та мук вони завзято стояли в колишньому безбожності. По частинах і порізно винищуйте його, - ніхто не врятується. Не впало жереб на нього, щоб одним загинути, а іншим врятуватися, але на всіх прийшла загальна смерть. Бо кров його, тобто людиногубства та умертвіння синів серед його. Кров цю він проливав на цілком чистий камінь, щоб вона для всіх була видна і не прикривалася землею чи пилом, тобто щоб не минув гнів Мій, але щоб за цілком відкритим [пролиттям] крові незабаром пішла помста. Бо коли кров проливається на землю, то, за законами природи, земля вбирає в себе вологу крові, або ж вона поступово покривається землею та пилом. Але коли кров проливається на цілком гладкий камінь, що не має западини, то вона ковзає і займає велике місце. Вказує ж це на те, що не таємно, але публічно він чинив людиногубства, подібно до того, як говориться Каїну: кров брата твого кричить до Мене (Бут. 4:10). Тому скажи місту не однієї крові, але багатьох кровей: ось Я розкладу в тебе багаття чи вийму голівню (torrem), яку народ називає головешкою ​​(titionem), і не тільки м'яке та ніжне м'ясо, але також найтвердіші кістки у тебе так спалю, що нічого в тебе не залишиться, що не згоріло б від вогню. І коли будуть винищені та спалені і м'ясо та кістки, то самий котел порожній постав на вугілля, щоб також мідь його розжарилася та знищилася і, по знищенні міді, зникла також іржа його, тобто щоб після винищення міста вогнем зникло разом з містом безбожність. Але яка користь від виконання того, що було наказано? Навіть через вогонь не може бути винищена іржа і безбожність казана і міста, але залишається в ньому нечистота злочинна і мерзенна, бо це значення має zеmmа. І робить звернення до самого казана, тобто до самого міста. Я хотів очистити тебе, але ти не очистився від нечистот твоїх і вперед не можеш очиститись, доки Я не зроблю над тобою гніву Мого. Я, Господь, сказав, і рішення Мого не можна обминути. Вже приходить облога міста, Я виконаю те, чим загрожував, і не минаю, як часто Я робив, твоїх злочинів і вперед не пощажу і не помилую тебе, хоча б ти і помножив благання; але віддам тобі за шляхами твоїми і задумами твоїми, чи, краще, судитиму тебе за ділами та помислами твоїми, щоб і в цьому виявити Свою доброту подібно до лікаря, який не щадить гнилий тіло, щоб врятувати здорові члени: не шкодує, щоб пощадити; буває жорстоким, щоб виявити співчуття: звертає увагу не на біль пацієнта, а на лікування рани, бажаючи, за цим євангельським словом (Мф. 5:30), один член втратити, ніж погубити все тіло. Заслуговує на увагу також те, з якою послідовністю є полон від початку пророцтва до сьогодення, коли починається облога Єрусалима. Спершу закликається меч; потім представляються дві дороги, до Аммона та Єрусалиму, з яких на праву сторону випадає жереб Навуходоносора; сплавляється у місті срібло, мідь, олово, свинець та залізо; також земля не зрошується дощами, а наповнюється тернями, потім під ім'ям двох сестер – Оолли та Ооліви, йдеться про гріхи Самарії та Єрусалима, з яких одна береться в полон, а інша чекає в полон. Нарешті, в дев'ятому році, в десятому місяці, в десятий день місяця, що перебував у полоні Єзекіїлю і тим, котрі були з ним і вдалися з царем Єхонією, дається знати, в який день почалася облога міста, і представляється образ казана, в тому сенсі, що як м'ясо і кістки, складений громадянами загине і нікого не залишиться з обложених, хто не загинув би від голоду, меча, морової виразки, а решта буде відведена в полон до Вавилону. Можна це саме пророцтво відносити і до часу страждання Господнього, внаслідок якого Єрусалим був оточений військом, а сини його винищені, і при облогу Титом, сином Веспасіана, ніхто не врятувався і храм був зруйнований, а через п'ятдесят років, за Адріана місто було винищене вічним вогнем. Коли Єзекіїль бачив це видіння в Єрусалимі, Єремія зображує справжній полон на початку своєї книги: що ти бачиш, Єреміє? Він каже у відповідь: коноб підпалений і обличчя його від імені півночі (Єр. 1:13). Деякі, слідуючи алегоричному змісту, все це місце відносять до смерті світу і дев'яте число, що означає в священних Писаннях покарання і хвороби і наступне завжди за правосуддям, розчиняють добрістю десятого місяця і десятого дня. Бо для того стосовно хворих використовуються покарання, щоб за хворобу було зцілення. Бо світ, який у злі лежить (1Ін. 5:19), спалюється в день суду божественним вогнем і місто кровей ставиться на вугілля вогняні, щоб виповнилося те, що написано в Ісаї (Іс. 41:14–15 ): імаши вугілля вогняне, сяди на них; ці будуть тобі допомога. Виявляється важким також те, яким чином при винищуванні вугілля і кісток, яких сповнені також Фарисеї, яким Господь говорить в Євангелії: горе вам, книжниці та фарисеї лицеміри, бо подібні до гробу повапленого, що всередині повни суть кісток мертвих і нечистоти (Мт. 7). нечистота не знищилася, але нечестя залишиться навіть після суворого суду. Ця [трудність] легко дозволяється, якщо ми зрозуміємо наступне [вислів] апостола: зачини Бог усіх під гріхом, та всіх помилує (Рим. 11:32; Гал. 3:22); суєте бо створіння підкоряюся (Рим. 8:20). Кров же, яка була пролита, залишається на увазі всій тварі для того, щоб відкрилися злочини всіх. Ми можемо розуміти і Господа Спасителя під цілком чистим каменем, що прямував у пустелі за народом Ізраїльським і про якого написано: бо пияку від духовного наступного каміння; камінь же був Христос (1Кор. 10:4); тому що через нього все відкривається і виконується написане: нікчемно є покривено, що не відкриється (Мт. 10:26). Господь каже, що Він не виявляє співчуття, і не мине гріхів світу, і не змилосердиться безбожних і не помилує, щоб загинули шляхи безбожних згідно з тим, що говориться в кінці першого псалма (Пс. 1:6): і шлях безбожних загине. Єз.XXIV:15–27. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! ось Я беру в тебе за допомогою удару втіху очей твоїх, але ти не нарікай, і не плач і сльози нехай не течуть у тебе. Зітхай мовчки, не роби плачу по померлих. Вінок твій нехай буде обв'язаний у тебе, і взуття твоє буде на ногах твоїх, і не закривай обличчя покривалом і не їж їди тих, що оплакують. Так говорив я до народу вранці, а ввечері померла моя дружина, і зробив я вранці так, як наказав Він мені. І сказав мені народ: Чому ти не оголошуєш нам, що означає те, що ти робиш? І сказав я до них: До мене було слово Господнє, що казали: Скажи до дому Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Ось Я оскверню святилище Моє, гордість вашої влади, і втіху очей ваших, і через що тремтить душа ваша, і ваші сини, і дочки ваші, яких ви залишили. І ви будете робити те саме, що зробив я: не закриватимете обличчя покривалом, і не будете їсти їжу, що оплакує; Вінки матимете на ваших головах, і взуття на ногах; Не будете нарікати й плакати, але ви будете стояти від ваших беззаконь, і всі будуть зітхати один перед одним. І буде для вас Єзекіїль ознакою: все, що він робив, робитимете і ви, коли настане це, і дізнаєтесь, що Я Господь Бог. А що стосується тебе, сину людський, ось того дня, коли Я візьму в них силу їхню, і радість про гідність, і втіху їхніх очей, на якій спочивають душі їхні, синів та дочок їх, того дня, коли прийде той, що втік до тебе, щоб дати тобі вістку, і говорю, відкрийся, і відкриються. будеш більш безмовним і будеш для них знаменням, і дізнаються, що Я Господь. LXX: І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! ось Я візьму в тебе мечем (або при приготуванні) втіху очей твоїх; ти не будеш стогнати і плакати, і не будуть виступати в тебе сльози: це стогнання крові, плач стегон. Волосся твої будуть заплетені в тебе і взуття твоє на ногах твоїх, і ти не будеш утішатися устами їхніми, і не їстимеш хліба людей. Я сказав народові вранці, що Він наказав мені, а ввечері померла моя дружина, і зробив я вранці так, як було наказано мені. І сказав мені народ: Чи ти не оголосиш нам, що означає те, що ти робиш? І сказав я до них: До мене було слово Господнє, говорячи: Скажи до дому Ізраїля: Так говорить Адонаї Господь: Ось Я оскверню святині Мої, гордість вашої сили, втіху очей ваших і те, що душі ваші щадять. Сини ваші та дочки ваші, яких ви залишили, впадуть від меча, і ви будете робити те, що зробив я. Ви не будете втішатися устами їхніми, і не будете їсти хліба людей, і ваше волосся буде на головах ваших, і взуття ваше на ногах ваших. You will not complain and cry, and you will perish from your iniquities, and everyone will comfort his brother and Ezekiel will be a sign for you. Ви зробите все, що він зробив. And when this comes, you will know that I am Adonai the Lord. And as for you, son of man, in the day when I will take away their strength, the pride of their glory, the joy of their eyes, and the pride of their glory, their sons and daughters; On that day someone who has escaped will come to you to give you news: On that day your mouth will be opened to him who fled, and you will speak and will no longer be silent, and you will be a sign to them, and they will know that I am the Lord. Вище підпалювання горщика та котла означало облогу міста; тепер пророча мова свідчить, що його взято й зруйновано, а весь народ або винищений Мечем або відведений у полон. Спочатку, згідно з нашим звичаєм, покладемо історичні підстави. Син людський! ось Я візьму, каже, з очей твоїх те, що служить втіхою для тебе, і візьму через удар або, як переклали LXX. при приготуванні, тобто, приготувавши тебе, не робити того, що зазвичай робиться при оплакуванні. Не стогнеш, і не плач і нехай потоки сліз не виявляють серцевого болю; але якщо тобі опанує надто сильний смуток, то зітхай мовчки і нехай вона не виражається в словах. Не роби плачу по померлих або, як переклали LXX: стогнання крові, плач стегон, чим дає знати, що дружина його помре. Бо одразу слідує: і померла дружина моя ввечері, що власне відноситься до з'єднання стегон. Бо немає для чоловіка нічого люб'язнішого за добру дружину, яка готується людині Богом і з якою він поєднується за законом Господа і становить одне тіло з нею. Наступне потім: вінок твій нехай буде обв'язаний у тебе і взуття твоє буде на ногах твоїх має таке значення; ти матимеш волосся, яке стрижеться при печалі, і взуття на ногах, яке зазвичай знімається плачучим. Тому й Давид, тікаючи від сина Авесалома і каяючись в умертвленні Урії, ходив з босими ногами (2Цар. 12; 15; 18). Євреї стверджують, що у Вавилоні особи начальствующие, дотримуючись заповіді закону, оточують голову десятослів'ям, написаним на пергаменті, і що це означає те, що наказується вішати перед очима і на чолі, щоб постійно бачити заповідане. А оскільки Єзекіїль був священиком, він не повинен був знімати вінець слави, але мати його пов'язаним на голові. Так вони б сказали. Але ми, по Сімдесяти, під вінком розумітимемо волосся на голові, хоча і їхній переклад не цілком висловлює сенс єврейського тексту. І не закривай, каже, обличчя покривалом, і не їж їжі тих, що плачуть, щоб покривати обличчя і приймати від тих, що втішають те, що греки називають περίδειπνα (похоронними обідами). Я сказав, каже, народові вранці те, що наказав мені Господь, а ввечері померла моя дружина, втіха очей і плач стегон і крові. І на другий день вранці я зробив те, що було наказано мені, і запитав мене народ, чому я вчинив усупереч загальному звичаю. І їм, що запитували про причини такого терпіння, я відповів слово Господнє, що було до мене, щоб я говорив до народу ізраїльського, так заповідало: ось Я, тобто тепер же, оскверну святилище Моє, щоб був спалений і відкрився для всіх іноплемінників і опоганених храм і те, що для вас, сподівань вашого спасіння, і облоги чого боялися ваші душі; також і синів і дочок, що залишилися у вас від голоду та морової виразки, Я винищу мечем. Все, що я робив, робитимете і ви. Коли дотримується звичаю при плачі, то скорбота буває поміркована; але, коли ми наражаємося на такі тяжкі нещастя, що вони бувають вище плачу, то кожен, будучи стурбований власним нещастям, не плаче про лиха інших, хоча б вони були дуже близькі до нього. Ви, каже, не робитимете нічого з того, що зазвичай робиться при оплакуванні; але після спалення міста та храму, ви заціпенієте від тяжкості лих. Ви не стригтиметеся, і ходитимете босими ногами, і ридатимете, і закриватимете обличчя покривалами і прийматимете їжу від тих, що втішають; але будете виснажувати і гинути від беззаконь ваших, і майже не будете мати свободи для стогнання, щоб не образити гордості переможців, якщо вони побачать вас, що публічно плачуть; так що пророк Єзекіїль буде для вас ознакою, і всього того, чого він не робив при смерті своєї жінки, не будете робити і ви при руйнуванні міста і храму. І ще ясніше каже: сину людський! в той час, коли Я візьму в них силу їхню, храм, – як ми сказали, предмет сподівання та радості про гідність, на яку вони єдино покладали надію, і сподівання, на якому лежали їхні душі, то також синів і дочок, – мається на увазі з попереднього: візьму; у той, каже, час, коли прийде до тебе втікач з Єрусалиму або врятований, кажучи, що місто зруйноване, ти, що раніше мовчав і не стогнав вільно і виявив таке терпіння, що при смерті дружини і печалі стегон не проливав сліз, відкриєш уста твої і будеш говорити не до того, хто, як має бути, він сповістить, як уже про те, що сталося, і ти не будеш більше мовчати, але будеш викривати їх і скажеш їм, що все сталося з ними заслужено, так що ти будеш для них ознакою, згідно з написаним у Захарії: «пророки мужі знаменні» (Зах. 3:8). І в іншому місці Господь каже: в руках пророчих уподібнився (Ос. 12:10). Це може бути сказано стосовно історичного змісту. Перейдемо до таємничого сенсу (якщо, втім, це не здасться натягнутим для мудрості обережного читача). Для всякого безсумнівно, що сином людським називається Господь Спаситель, який в останню годину, тобто в вечір цього світу, втратив колишню дружину, і не плакав про неї, і не покривав обличчя покривалом, і не отримав жодної втіхи від людей, і вранці передбачив, як має бути, те, що виповнилося ввечері, і з вечором, і сповнилося, і з вечором, і з вечором. Те, що здійснилося, те, що передбачив, як має бути, - що святилище юдеїв і те, що служило втіхою очей і про що тремтіли їхні душі, осквернено; також сини їх та дочки впали від меча римлян. Слова ж: вінок матимете на ваших головах і взуття на ногах ми розумітимемо в тому сенсі, що не повинно плакати і приймати знаки печалі після того, як замість тіні отримана істина і деякі стали назареями і кожен буде втішатися братом своїм; так що Єзекіїль, якого зміцнив Бог Отець, служить для них знаменням, передвіщаючи майбутнє, і коли Єрусалим був зруйнований, храм спалений і почув про це весь світ і розсіяний Ізраїль, що населяє межі землі, то слова Господні справдилися на ділі, вони мають свободу, і через осквернення літери Його. відкрилася слава євангелії і Ізраїль пізнає, що Він є Господь і Бог, який вранці пророкував це, як має бути, а ввечері і при смерті Своїм приходом довів, що це сталося. Зрозуміло вифлеємська чернеча обитель бл. Ієроніма, куди стікалося безліч відвідувачів, які хотіли слухати науки його або шукали притулку тут від шаленства готовий в Італії і сарацин в Єгипті, Фінікії, Сирії та в самій Палестині. Багато виданнях ці вірші становлять не закінчення XX, а початок XXI глави. Lignum – дерево зрубане, що вживається для топки та спалення, поліно, дрова. Див. толк на прор. Єзекіїлю гол. ХІІІ ст. 10 (стор. 154). Так називалися три перші особи у державі після царя. Сн. нижче тлумачення на 22 – 27 ст. цієї ж глави. Можливо, замість tеrrоrem (страх) тут слід читати torem (головню), як слід припускати на підставі тексту LXX і наведеного нижче пояснення цього місця. Вам може бути цікаво: