Книга вторая
Машинний переклад з оригіналу · Показати оригінал
Ось, незаймана Христова Євстохія, початок другої книги тлумачень на Єзекіїлі.
Єз.V:1–4. А ти, сину людський, візьми собі гострий меч, як бритву брадобреїв, і води по голові твоїй, і бороді твоїй, і візьмеш собі ваги (stateram ponderis) і розділиш їх 16 . Третю частину спалиш вогнем посеред міста, коли сповняться дні ув'язнення (Вульгата: облоги), і третю частину порубаєш мечем на околицях його, і третю частину розвієш за вітром, а Я оголю меч слідом за ними. І ти візьмеш із них невелику кількість, і зав'яжеш їх у край одягу, і з них ще візьмеш, і кинеш їх у середину вогню, і спалиш їх. З нього вийде вогонь на весь дім Ізраїлів.
Замість трьох частин головного та іншого волосся, з яких одна спалюється посеред міста, інша вирубується мечем на околицях його, третя розсіюється за вітром, з якої трохи береться і зав'язується в край одягу, і ще кілька із третьої частини кидається у вогонь, з якого виходить полум'я на весь дім Ізраїлів, LX. І сказавши: четверту частину спалиш вогнем посеред міста, і четверту порубаєш мечем на околицях його і четверту розвієш за вітром, вони, бо в них залишалася ще четверта частина, додали від себе: і четверту частину візьмеш і спалиш її посеред міста, начебто ця не одна і та ж з та ж доданою. Тому й далі Господь сам пояснив через пророка таємниче волосся, сказавши: третина в тебе помре від виразки і загине від голоду серед тебе, вказуючи на те, що вогонь означає голод і виразку, і третина в тебе впаде від меча в околицях твоїх, зображуючи умертвіння.
Третю частину твою, каже, розвію на всі вітри, вказуючи на тих, хто буде взятий у неволю. Після них, каже Він, Він виймає або спрямовує Свій меч, щоб полон не був останнім із зол, і Він бере з самих розпорошених і полонених, і зв'язує в подол Свого одягу тих, хто повертається з полону до Єрусалиму, і від них також бере певну участь, і знищує його вогнем і полум'ям, вказуючи на македонян, під владою яких мешканці Юдеї і, особливо, Єрусалим зазнав серйозних [катастроф].
Що ж до вислову з нього , тобто з народу юдейського, або по сімдесяти з неї , щоб можна було розуміти місто Єрусалим 17 , вийде вогонь на весь дім Ізраїлів , то історія Маккавіїв, розповідає, що деяка частина юдеїв віддалася його до Антіоху. багато іншого, що описується в цій історії і в книгах Йосипа, особливо з часу незгоди між Гірканом і Олександром, які дали привід Гнею (або консулу) Помпею взяти Єрусалим і підпорядкувати римській владі, а потім при Тіті та Веспасіані місто було взято, а храм зруйновано. Через п'ятдесят років, при Елії Адріані місто було спалено і винищено вщент, так що втратив навіть колишнє ім'я.
Але, як волосся і борода є ознакою краси і мужності, які, якщо голяться, то є потворне оголення, і крайню і, так би мовити, відмерлу частину всього тіла становлять головне та інше волосся: так Єрусалим і народ його, омертвівши і відокремившись від живого тіла Божого, віддається голоду, і виразці, виразці, виразці, виразці, виразці. розсіювання. Деяка частина з цього розсіяння зав'язується під образом волосся в краю одягу, щоб ще деякі частина була віддана спаленню, звідки безмежне і майже все полум'я, що спустошує, виходить на весь дім Ізраїлів.
Єз.V:5–7. Так говорить Господь Бог: Це єрусалим. Я поставив його серед народів і навколо нього землі, а він зневажив постанови Мої, так що був безбожний за язичників, і заповіді Мої більше, ніж землі, що навколо нього. Бо вони відкинули постанови Мої і не чинили заповідей Моїх.
Що Єрусалим лежить у середині світу, про це свідчить цей самий пророк, вказуючи на те, що він є пупом землі. І псалмоспівець, зображуючи народження Господа, каже: Істина від землі восія (Пс. 84:12), і потім, [зображуючи] страждання, каже: Зробила спасіння посеред землі (Пс. 73:12). Бо зі східного боку він оточується тією частиною світла, що називається Азією; із західного боку того, що називається Європою; з полуденною чи південною – Лівією та Африкою; з півночі – Скіфією, Вірменією та Персією та всіма народами Понта. Таким чином він поставлений серед народів, щоб по відношенню до Бога, який був відомий в Юдеї і якого ім'я було великим в Ізраїлі (Пс. 75:2), всі навколишні народи наслідували приклад того, хто наслідував безбожність народів, що знаходилися навколо нього, і навіть перевершив їх своїм беззаконням.
Це чудово витлумачив Сіммах, сказавши: цей Єрусалим, який Я поставив серед народів та навколо нього країни, змінив постанови Мої на беззаконня, яким навчився у язичників, і виправдання Мої [на те, чого навчився] від країн, що навколо нього; бо вони відкинули закони Мої і не чинили за постановами Моїми.
Що ж до сказаного Сім'юдесятьма: виправдання Мої беззаконні від язичників і закони Мої від країн, що навколо нього, то це очевидно, хоча б я і про це мовчав, не має зв'язку.
Єз.V:7–9. Тому так говорить Господь Бог: оскільки ви перевершили поган, що навколо вас: за заповідями Моїми не чинили, і постанов Моїх не виконували і не чинили [навіть] за постановами поган, які навколо вас; Тому так говорить Господь Бог: Ось Я проти тебе і Сам вчиню серед тебе суд перед очима язичників, і зроблю над тобою те, чого Я не робив і подібного до чого не робитиму більше, за всі гидоти твої.
Замість перекладеного нами: так як ви перевершили язичників, які навколо вас, Сіммах переклав: тому що більшість ваша була з язичників, які навколо вас; Акіла в другому виданні: за те, що ви вважалися в числі язичників, які навколо вас, далі, LXX: тому що вихідним пунктом (оссаsio) для вас служили язичники, які навколо вас. Сенс же наступний: або Єрусалим своїми беззаконнями перевершив усіх навколишніх народів, або ж під більшістю його треба розуміти не народ ізраїльський, а масу інших народів, або, можливо, вони звернулися до тих, що навколо них, або вихідним пунктом для них у всьому служили язичники, яких більше вони мали навчати добра. Навіщо, каже, Мені посилатися на те, що ви не чинили за Моїми заповідями і не виконували Моїх постанов, коли ви навіть перевершили всіх навколишніх народів своїм беззаконням і не робили того, що часто робили за природним законом, написаним у серцях своїх?
Тому не через ангелів і не через якихось служителів, але Сам Я на увазі всіх виконаю над тобою суди Мої, яких Я раніше не робив і більше не буду чинити. Говорячи ж про суди, Він вказує на справедливість рішення, щоб не здавалося, що гнів перевищує міру покарання. І Він не робив ні над яким народом того, що зробив над Єрусалимом, бо раб, що провадив волю пана свого і не створивши за волею його, бієн буде багато (Лк. 12:47) і сильні сильні катують (Прем. 6:6). І подібного, каже, не робитиму більше. Прекрасно сказав: подібного не робитиму. Бо після умертвіння Христа Він зробить те, що буде набагато важчим, тому що не одне й те саме: шанувати іноді ідолів, через які вони раніше зазнавали покарань, і умертвити Сина Божого.
Ієз.V:10. Тому батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх, і Я вчиню над тобою суд, і решту твою розвію по всіх вітрах.
Стосовно вищесказаного: тому що ви перевершили народів, які навколо вас, або за те, що вихідним пунктом для вас служили язичники, які навколо вас, ви не чинили заповідей Моїх і не виконували Моїх постанов. Він втретє повторив: тому. Таким чином вперше [сказав]: Тому так говорить Господь Бог: Ось Я проти тебе і Сам зроблю серед тебе суд; вдруге: тому батьки будуть їсти синів серед тебе; третє: тому, живу Я, говорить Господь Бог, за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзостями твоїми та інше. Але слід зауважити, що щодо пристойного і пристойного і відповідного заслугам тих, хто піддається цьому, Бог сповіщає, що Він Сам зробить це. А що непристойно, і недостойно Бога, щодо цього хоча Він каже, що це буде скоєно, але не Ним Самим, як у цьому випадку: тому батьки будуть їсти синів серед тебе, і сини будуть їсти батьків своїх. Бо Він не сказав: Я зроблю те, що батьки будуть їсти синів своїх серед тебе, і сини є батьків своїх.
Але що було пристойним і не здавалося негідним Божої величі, щодо цього Він каже, що Сам зробить це. Бо далі йде: і Я вчиню над тобою суд і весь решту твою розвію по всіх вітрах. Щось подібне ми можемо знайти також у прокльонах Повторення Закону (Втор. 28) і особливо в наступному місці: «Тих, що прославляють Мене, прославлю, а ті, що Мене зневажають, будуть принижені». Бо тих, що прославляють Його, Він Сам прославляє. Ті, хто зневажає Його, будуть зневажені або принижуються не Господом (бо далі це Йому слід було сказати), але взагалі будуть принижені, – не Богом, але згідно зі своїми злочинами та гріхами. У книзі Царств ми читаємо, що мати, яка примушується голодом, з'їла сина (4Цар. 6). Також Йосип згадує про багато подібних подій під час облоги Єрусалима. Але коли батьки їли синів чи сини – батьків, про це не повідомляє жодна історія, якщо тільки не слід визнати, що за багатьох крайніх лих було робимо також і це.
Можна це саме відносити і до нашого Єрусалиму, коли, внаслідок взаємних незгод, вчителі повстають проти учнів, тобто батьки проти синів, і учні проти вчителів, тобто сини проти батьків, і коли виповнюється сказане апостолом: якщо ж один одного догризаєте і завтракаєте, нехай блюдете, нехай. 5:13). Тому й пророк у таємничій промові оспівував: поза наближатися на мене злобним, щоб знести тіло моє (Пс. 26:2). І Йов каже щось подібне: хто дав би нам від плотей його насититися (Іов. 31:31)? І про вчителів, які шукають прибутку від учнів, але анітрохи не дбають про їх спасіння, говориться: їдять люди Моя в їжу хліба (Пс. 52:5). Про них і апостол говорить: і їдять доми вдовиць (Лк. 20:47). Можемо відносити батьків, які їли синів, та синів, які їли батьків, не тільки до вавилонської, а й до римської облоги. Слова ж: і весь твій залишок розвію по всіх вітрах більше ставляться до римського полону, коли вони були розпорошені по всьому світу. Те саме означає і розсіювання волосся з голови та бороди по всіх вітрах.
Ієз.V:11. Тому, живу Я, говорить Господь Бог, - за те, що ти осквернив святилище Моє всіма мерзостями твоїми і всіма гидотами твоїми, і Я поламаю (або, по сімдесят, відкину) тебе, і не змилосердиться око Моє, і Я не помилую тебе.
Це говориться власне до Єрусалиму, що так як ти осквернив Мої святилища, залишивши Мене, і в храмі Моїм поклонявся ідолам, то і Я поламаю всіх ідолів твоїх і поламаю і винищу або відкину тебе, тому що ти раніше відкинув Мене, і не змилосердиться на око Моє, коли Я візьму! поневолення, і не помилую, тому що ти не заслуговуєш Мого помилування. Бо написано: блаженні милостиві, бо помиловані будуть (Мт. 5:7). Це ж слід відносити і до Церкви в тому сенсі, що Бог щодня може говорити вчителям і священикам, що чинить недбало: оскільки ви осквернили святилища Мої всіма мерзостями вашими та всіма гнусностями, які ви чинили; то й Я зламаю, і винищу вас, і Сам віддам вам за те, що ви чинили до народу Мого. Щодо цього докладніше каже той самий пророк ( Єз. 34 ) проти пастирів, що вони одягаються хвилею овець і харчуються молоком і сиром, а слабкої і пораненої худоби не шукають.
Єз.V:12–13. Третя частина в тебе помре від виразки й загине від голоду серед тебе, і третина в тебе впаде від меча на околицях твоїх, а третину в тебе розвію по всіх вітрах і оголю меч за ними. І сповню лють Мою і втамую гнів Мій на них, і втішуся, і впізнають, що Я, Господь, говорив у ревнощі Моїй, коли Я сповню гнів Мій над ними.
Так як LXX вище поставили чотири частини, щодо яких пророча мова при зображенні спалення, меча і розсіяння підтвердила, що їх було тільки три, так що зайве було ділити одну спалювану частину на дві, то і в цьому місці вони ту ж першу частину розділили на дві частини, сказавши: четверта частина у тебе буде винищена серед тебе, і четверта частина в тебе буде винищена смертю, і четверта частина у тебе буде винищена смертю, і четверта в околицях твоїх і четверту частину в тебе розвію по всіх вітрах, хоча поставлене нами: і четверта частина в тебе впаде від меча, додане з видання Феодотіону під астерисками. Але очевидно, як читається в єврейському оригіналі, було три частини. З них про першу говориться: і третина в тебе помре від виразки і загине з голоду серед тебе. Набагато краще було б перекласти те, що написано, ніж захищати погано перекладене.
Але ми не говоримо, що це зроблено тими, яким стародавність надала авторитету, а це протягом століть спотворено з вини писарів і читачів, хоч і Арістей, і Йосип і вся школа юдеїв стверджують, що сімдесятьма перекладено лише п'ять книг Мойсея. Так як про цей відділ ми сказали вище, то тепер, здається, можна його залишити. Додам тільки те, що необхідно щодо слів: і сповню лють Мою, і вгамую гнів Мій на них, і втішуся, і дізнаються, що Я, Господь, говорив у ревності Моїй, коли Я сповню гнів Мій над ними. Як слід розуміти лють, гнів і ревність Божу, щодо цього ми часто роз'яснювали, що Бог говорить [стосовно] людських станів, – не в тому сенсі, що Він Сам гнівається, а в тому, що Ми через покарання та муки відчуваємо гнів Божий. Ревнощі ж повинні розумітися метафорично, як [ревнощі] дружини та чоловіка, який, поки любить дружину, буває ревнивим, а якщо нехтує нею, то говорить те, про що ми далі скажемо: «відступить ревнощі Моя від тебе і вже не гніватимусь на тебе» (Єз. 16:42).
Що ж до приєднання: і довідаються, що Я, Господь, говорив у ревнощі Моїй, то не ті, що скрушені голодом і виразкою, і не ті, що впали від меча на околицях міста, а ті, що майорять по всіх вітрах, зрозуміють у смерті інших і в своїх бідах гнів Бога, якого благость.
Ієз.V:14. І зроблю тебе пустелею; наступного потім: і наругою для народів, що навколо тебе,
У сімдесяти немає: натомість вони додали від себе: і дочок твоїх навколо тебе, і ще за обома виданнями: перед кожним, хто проходить. Для Єрусалима корисне запустіння в ньому всіх пороків і навернення в пустелю і свідомість своїх гріхів, щоб він, який мав бути прикладом чеснот для інших народів, послужив прикладом лих. Під дочками ж його ми можемо розуміти міста і селища або церкви, розсіяні по всьому світу, щоб кожен, хто буває мандрівником у цьому світі і говорить з псалмоспівцем: преселник аз ємь і пришлец, як усі батьки мої (Пс. 38:13), і про якого говориться: не вирішує мимо. 128:8), бачив наругу його і журився.
Ієз.V:15. І будеш предметом наруги та злослів'я і прикладом та жахом для народів навколо тебе.
Натомість у LXX читається: і буде (або і будеш) στενακτή , тобто збуджуючим стогін, і з Феодотіону додано καὶ δηλαὶστή 18 значення якого ми не знаємо. Натомість три інші перекладача переклали: злослів'я, що в єврейському [тексті] виражається через geddupha. Далі слідує:
Коли Я проведу над тобою суд у люті й гніві, і з гнівом, що Я Господь, промовив .
Що Єрусалим заслуговував на те, щоб бути предметом стогнання, коли так ображав Бога, що Бог чинив над ним суд у люті та гніві, про це свідчить і Павло, який каже: бехом єством чаду гніву, як і інші (Еф. 2:3), і ще: сущі в. 5:4). І ми говоримо з Єрусалимом: «Я перенесу Господній гнів, бо Я згрішив перед Ним». Αηλαϊστή або δηλαία, на думку одних, означає нещасний і жалюгідний, а за іншими: ясний і зазнаний лих.
Ієз.V:16. Коли пошлю люті стріли голоду (Вульгата додає: на них), які будуть смертоносними і які Я пошлю, щоб погубити вас, і голод за голодом приведу (famem congregabo) на вас і поламаю підкріплення (або стебло) хліба. Голод, виразка і люті звірі та інші лиха, яких ми зазнаємо в цьому житті, очевидно, приходять через наші гріхи.
Тому і той голод, про який згадується в Рут (Рф.1) і в книзі Царів при Іллі (3Цар.17), коли небо було ув'язненим три роки і шість місяців, і за Єлисея (4Цар.6), при якому неймовірне збіднення було винагороджене несподіваним достатком. Це не тільки було в минулому в Єрусалимі, але буває і в нашому Єрусалимі, в якому через великі гріхи спочатку посилається голод слухання слова Божого. Потім, за голодом слідує смерть, так що ми, які не чули: скуштуйте і бачите, як благий Господь (Пс. 33:9), відчуваємо на собі згодом: [сказане] смерть грішників люта (Пс. 33:22). Про підкріплення та стебло хліба ми вище сказали (Єз. 4).
Ієз.V:17. І пошлю на вас голод і лютих звірів на знищення, і виразка та кров пройде по тобі, і меч наведу на тебе: Я, Господь, прорік.
Що люті звірі посилаються на землю пустельну, спустошену голодом, і мечем і виразкою, це доводять і справжні часи, коли домашні тварини, собаки з сказом кидаються на тіло панів [своїх] і земля наповнюється ведмедями та вовками, і всякими іншими родами звірів, а проходження язви означає. Але й до нашого Єрусалиму посилаються люті звірі, коли ми віддаємося пристрастям і докорам сумління і свідомості гріхів, які мучать і мучать дух наш. Розбрати, єресі, поділи, змагання, заздрість, зневіра, злослів'я, погані побажання, користолюбство, яке є коренем усіх лих, – ось люті звірі. Коли вони є у нас, то ми заслуговуємо на те, щоб почути: «покарає тебе впертість твою» (Єр.2:19), і молимося і говоримо: не зрадий звіром душу, що сповідується Тобі (Пс. 73:19).
Єз.VI:1–3. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! Зверни обличчя твоє до Ізраїлевих гір і проріки на них. І скаже: Ізраїлеві гори! слухайте слово Господа Бога. Так говорить Господь Бог горам та пагорбам, скелям та долинам.
Заради греків і латинян, які не знають єврейської мови, слід, здається, коротко пояснити слова, що зустрічаються у цього пророка: Адонаі Господь. Адонаї є одне ім'я з десяти найменувань Божих і означає Господь [або пан], яке ми часто вживаємо і стосовно людей 19 . Тому і Сарра, називаючи Авраама своїм паном, називала [його] цим ім'ям (Бут. 18:12). І там, де говориться: пане мій, цар (1Цар. 26:19), написано Адонаї. Таким чином, коли з'єднані два імені Господь і Господь, там перше є спільне, а друге власне ними Бога, яке називається ἄρρητον (Iеhоvah), тобто невимовне, і яке було написано на золотій дощечці, що була на чолі первосвященика. А гори Ізраїлеві, на яких стояли ідоли демонів, не вухами, але за велінням і могутністю Творця слухають і розуміють свого Творця. Так само море побачило і побігло, Йордан звернувся назад (Пс. 113:5), а не тілесними очима, яких у нього не було, і до моря говориться: мовчи, припини (Мк.
4:39 ), і дається наказ віючим вітрам, і наказується черв'яку підточити [рослина], що закривала Йону від тіні (Йон. 4:7). І про цю землю написано: глянь на землю і творю ю трястися (Пс. 103:32). До них говорить пророк, вказуючи на скидання ідолів і жертовників і знищення всіх обрядів, з якими вони насамперед служили ідолам. Під горами Ізраїлевими ми можемо розуміти і перших осіб, які перевершували [інших] силою, мудрістю, знанням і багатством. І на те треба звернути увагу, що хоч особа стверджується і звертається проти гір, але говорить він не до самих тільки гор, а також до пагорбів, і скель і долин, в яких помічається менша гідність і нижчий ступінь мудрості і знання. На мою думку, гори в переносному сенсі означають тих, котрі досягли досконалого знання, пагорби – тих, котрі трохи нижче, скелі – тих, які не мають ніякого знання і тільки при поводженні [з іншими] витягують з вірою щось для себе з перекладу Писань, маючи, за апостолом, ревнощі про Бога, але.
10:2); долинами ж називаються останні [члени] в Церкві, які і за життям і знанням нижче, однак не відступають від спільноти з сімейством Господнім. Всім їм наказується слухати слово Боже, щоб кожен, згідно зі своїм станом і розумінням, розумів те, що наказує Господь.
Єз.VI:3–5. Ось Я наведу на вас меч і зруйную висоти ваші. І зруйную жертівники ваші, і ваші ідоли будуть розтрощені, і скину ваших убитих перед вашими ідолами. І покладу трупи синів Ізраїлевих перед лицем ваших ідолів і розсиплю кості ваші навколо жертівників ваших у всіх місцях вашого проживання .
Ізраїльським горам сказано, що Бог знищить їхні височини, де люди поклонялися вигаданим богам, і зруйнує жертовники ідолів, і змусить їхніх шанувальників убити перед їхніми храмами, так що трупи померлих будуть лежати там, де раніше лежали жертви, а кістки будуть розкидані — не в горах, а в тих, хто лежить на горах, навколо жертовників і по всіх містах і сіл Ізраїлю. Це стосується буквального розуміння. Так само і меч спрямований на тих, хто піднімається в гордості, про яких апостол говорить: розум хвалиться, а любов будує (1 Кор. 8, 1), щоб розтрощили всі ідоли, що вони самі вигадали, і щоб вони лежали вбиті і знали, що вони мертві, бачачи, що їхні ідоли та вигадки їм зовсім не допомагають. Кажучи, що Він розкидає кості гір навколо жертовників, Він вказує на те, що всі їх найсильніші будуть розділені між собою. Бо для фальшивого знання корисно відокремлювати погане від поганого. І як ті, що внаслідок згубної угоди збудували вежу, розпорошилися для власної користі, і розділилися їхні мови (Бут.
11:6–9 ), щоб вельми погана згода не зробила їх гіршими; так кістки гір будуть розсипані, щоб зрозуміли марність своїх прагнень. Поставленого нами: і покладу трупи Ізраїлевих синів перед вашими ідолами у Сімдесяти немає.
Єз.VI:6–7. Міста будуть спустошені та висоти зруйновані; І будуть розорені, і загинуть жертівники ваші, і будуть розтрощені, і знищаться ідоли ваші, і згладяться твори ваші. І буде падати вбитий серед вас, і дізнаєтесь, що Я Господь .
Причина очевидна, чому міста гір будуть спустошені, саме для того, щоб були розорені висоти, і скинуті жертовники та ідоли, і загинули капища і припинилося все служіння ідолам, і впали вбиті серед гір і щоб вони довідалися, що Він є Господь. Через це нам дається привід більше слідувати духовному розумінню, що міста єретиків, які означають церкви, і висоти гордості їх, і жертівники хибних навчань будуть розтрощені, і загинуть ідоли, яких вони утворили собі зі свого серця, і будуть винищені не храми, а капища, які вони спорудили проти храму Божого тобто капища та требища, і будуть знищені всі твори гір, які суть справи не Бога, а хибного знання вчителів. І коли впадуть убиті серед гір, або вбиті самими горами, або церковними мужами, які їх, що погано живуть, убивали для їхнього спасіння; тоді настане кінець для гордих гор, щоб вони пізнали, що Він є Господь. Але може бути, що з одного народу Ізраїлевих гір, після вбивства одних, інші пізнають [Господа].
Бо губителю, рани приймаю, божевільний підступніше буде (Припов. 19:25).
Єз.VI:8–9. І Я залишу у вас тих, що уникли меча серед народів, коли розпорошу вас по землях, і будуть згадувати про Мене вцілілі з вас серед народів, до яких були відведені вони в полон.
Те, що Господь говорить Іллі: «Я залишив Собі сім тисяч чоловіків, що не схиляли коліна перед Ваалом» ( 3Цар. 19:18 ), і що пише апостол Павло: і в даний час залишок по обранню благодаті бути (Рим. 11:6), може ставитися і до цього відділу. Бо й апостоли, що були з Ізраїлевого насіння і уникнули меча, для того дотримані, щоб бути розсіяними по землях і проповідувати серед народів євангелію і нагадувати про Бога серед тих народів, у яких вони перебували під час полону. Але можна й те сказати, що деякі з юдейських бранців були для того збережені, щоб серед народів нагадувати про ім'я Його і проповідувати про силу Його. Також з єретичних народів, які могли уникнути меча смерті їхньої і шкідливої партії, що повстала проти Бога, розпорошені по різних місцях згадають про Боже ім'я, приносячи покаяння, і будуть радіти, що вони полонені чоловіками Церкви.
Єз.VI:9–10. Бо Я розтрощив їхнє серце блудне й відпале від Мене та їхні очі, що блукали вслід ідолів, і вони до самих себе відчують огиду за те зло, яке вони чинили в усіх гидотах своїх. І дізнаються, що Я, Господь, недаремно говорив, що зроблю їм це лихо.
Багато чого з цього відділу опущено Сімдесятьма, а то, замість чого ми поставили: Я розтрощив серце їхнє блудне, змінено так: Я присягнув серцю їхньому блудному. Поклявся ж Він і визначив зробити те, на що вказав діянням, або розтрощив блудне і відпале від Бога серце тих, про яких Господь говорить через Осію: духом блукання спокусився (Ос. 4:12), і очі, що блукали вслід ідолів, через отвори яких смерть. Тому й у Даниїла (Дан. 13) двоє старійшин вели Сусанні розкрити себе, щоб насолодитися красою оголеного тіла. І недаремно говорив Господь, що зробить лихо чи лиха, бо через Його загрозу приносять покаяння ті, які підлягали цьому визначенню. Якщо ж серце жорстоке й неприборкане, навіть через покарання, що не зрозумів благодіянь того, хто виправляє, то до таких говориться: марно поразих чада ваша, покарання не приємне (Єр. 2:30). Але корисно й єретикам, щоб журилося їхнє серце, найгірша скарбниця хибних навчань, бо воно відпало від Бога і очі блукають услід за своїми вигадками.
Коли вони згадають про Бога, то відчують огиду до себе за всі гидоти свої і, зрозумівши істинність правої віри, дізнаються, що Він є Господь. Він часто для того наводить лихо, що здається для тих, хто зазнає згубних і дуже худих, щоб вони звернулися до покаяння.
Іез.VI:11. Так говорить Господь Бог: Вдари рукою своєю, і топни ногою своєю, і скажи: Горе! за всі мерзенні злодіяння Ізраїлевого дому .
Пророку наказується за допомогою рук і ніг і слова вказати на тяжкість гріхів, щоб рухом тіла і обурюваним голосом висловити стан жахливого, що дивується і ридає. Бо подібно до того, як, бачачи щось нове і збудливе здивування, ми як тілом, так і духом висловлюємо здивування, так що сплескуємо руками і ударяємо ногами об землю і голос схиляємо до плачу, так тепер пророк, бачачи очима духа прийдешні покарання, говорить про всі мерзотні злодіяння. Духовно ми б'ємо рукою, коли залишаємо злі справи. Топаємо ногою, коли не йдемо шляхом грішників. Стінаємо і плачемо, коли буваємо незадоволені тим, що робиться. Це виражається словом горе, замість чого Акіла переклав ἄ, ἄ, Симмах σχετλίασον, що означає ридати або стогнати, LXX і Феодотіон εύ῀γε, що більш властиво, ніж ридаючому.
Вони впадуть від меча, голоду та виразки.
Причиною ж стогнання є те, що обителі гір і читачі жертовників та ідолів впадуть від меча, голоду та виразки. Які захоплюються різними помилками і щодня змінюють віру і гавкають всяким вітром вчення, ті вбиваються мечем і поділяються на партії, залишаючи єдину церковну віру. А хто не має духовної їжі, той вмирає з голоду, не знаючи того, Хто сказав: Я живіт (Ів. 14:6). Далі, хто відданий або окремим чи багатьом вадам, той не може звільнитися від них, подібно колись загиблому від заразливої виразки.
Іез.VI:12. Хто вдалині, той помре від морової виразки, а хто близько, той впаде від меча, і хто залишиться і оточений (Вульгата: обложений) помре від голоду, і Я вчиню над ними гнів Мій.
Хто уникне облоги міста, і переселиться в пустині, той помре від морової виразки; хто буде зблизька, той упаде від меча людей; а кого оточить вороже військо, той загине з голоду і злиднів: у всьому цьому здійсниться гнів Божий, щоб решта пізнала, що Він є Господь. Також хто відступив від Церкви, той негайно помре від виразки. Хто здається собі знаючим і дбайливим, якщо не остерігатиметься, буде вражений мечем ворога. Хто задовольняється простою вірою, той, хоч перебуває в Церкві подібно до безсловесних тварин, проте не досягає успіху в жодному доброму ділі, і не наслідує мураху, що заготовляє і збирає собі їжу під час жнив, помре від голоду, і в усьому цьому відбудеться гнів Господній.
Іез.VI:13. І дізнаєтеся, що Я Господь, коли забиті ваші будуть лежати серед ваших ідолів, навколо жертівників ваших на пагорбі високому (Вульгата: всякому), на всіх вершинах гір і під усяким деревом гіллястим (nemorosum) і під усяким дубом зеленіючим, на місці, де вони спалювали пахощі свої куріння.
Ясно по буквальному розумінню і не потребує тлумачення, що військо ізраїльське вбите на горах Ізраїлевих і на високих пагорбах, між самими вівтарями та гаями ідольськими, які називаються гіллястими деревами, щоб де вони грішили, там і були покарані. Щодо таємничого сенсу ми повинні слідувати насамперед представленому порядку. Коли вчителі єретиків бувають скорботними і переможеними церковними мужами, знаючими в знанні Писань, то ми бачимо вбитих [учителів] хибних навчань, що лежать між вигаданими ними ідолами, і тих, які повставали на розум Божий, розпростертими на горах і пагорбах під кожним деревом. але не мали плодів добрих діл, що були під усяким дубом зеленіючим, що приносило плоди не для людей, а для свиней, де вони запалювали пахощі куріння не Богу, а своїм ідолам. І вони не могли сказати того, що про Ноя написано: обоня Господь воню пахощі (Бут. 8:21), і того, що Павло говорить: Христове пахощі єси Богові на кожному місці (2Кор. 2:15).
Але як святий своєю пахощами робить приємне Богові, так грішник, від імені якого в оному псалмі співається: воссмердеша і зігни рани моя від лиця безумства мого (Пс. 37:6), запалює своїм ідолам смердючі куріння. Те, що нами переведено: на всіх вершинах гір, і трохи згодом: і під усяким дубом зеленіючим, LXX опустили.
Іез.VI:14. І простягну на них руку Мою, і зроблю землю пустинною і покинутою від пустелі Девлафа в усіх місцях їхнього проживання, і впізнають, що Я Господь.
О гори Ізраїлеві! Коли вбиті ваші впадуть серед ідолів і жертівників ваших на кожному пагорбі високому, на всіх вершинах гір, і коли Я наповню трупами померлих гаї ваші, в яких вони колись спалювали пахощі куріння ідолам своїм, тоді простягну для помсти руку Мою, яка досі була скороченою, і оберну всю землю. Девлафи, що знаходиться в землі Емат, яка тепер називається Єпифанією Сирійською, у всіх місцях їхнього проживання, щоб для всіх було ясно, що між пустелею і морем великим немає нічого, чого не винищив би ворожий меч. Багато хто вважає, що це те саме місце, про яке в Єремії написано: «і наздогнали Седекію в пустелі, що близька Єрихону, і всі супутники розбіглися від нього. І коли взяли царя, привели його до царя Вавилонського в Ревлаті, що в землі Емат» (Єр. 39:5). Через близьку подібність єврейських букв далет ( ד ) і реш ( ר ), що відрізняються невеликою рисочкою, вона може називатися також Девлафою або Ревлафою.
Згідно з таємничим розумінням, Господь простягає руку Свою на всіх спокушаються єретичними помилками, щоб землю їх, яка означає Церкву, зробити пустельною від Девлафи, яка на нашій мові означає παλάθην , тобто згущену масу з сушених смокв і фіг, і, щоб неопрацьованій землі, а пустелі, вони пізнали, що Він є Господь. Бо мед каплет від уст дружини блудниці, що на якийсь час насолоджує горло тих, що їдять; а після гірчої жовчі виявляється (Припов. 5:3–4). Це означають і два кошики зі смоквами, які були поставлені Єремією (Єр. 24) перед храмом; одна зі смоквами дуже хорошими і інша з дуже худими, з яких одна належить до Церкви Христової, інша до сонму тих, що роблять погане.
Іез.VII:1–2. І було слово Господнє до мене, що каже: І ти, сину людський [скажи]: Так говорить Господь Бог землі Ізраїлевій: кінець, прийшов кінець на чотири крила землі.
Їх ми витлумачили, як чотири країни світу, саме схід та захід, південь та північ. Про ці крила і Ісая говорить: Господи, від крил або кінців земних чудеса чутком (Іс. 24:16), які по всій землі відбувалися через апостолів. І про святих написано: коли поспійте посеред межі, крилі голубині посріблені і міждорамія її в блиску злата (Пс. 67:14). Тому і Господь, коли наблизився і побачив Єрусалим, то заплакав і сказав: колькрати захотів зібрати чада твоя, як кокош збирає пташеня своє під крило своє і не захочете (Мт. 23:37). Це той, Хто і по пісні Повторення Закону (Втор. 32), розтягнувши крила Свої, підняв їх і взяв їх на плечі Свої. Хтось вважає, що духовні крила землі, за допомогою яких ми здіймаємося до неба, це чотири роди віруючих: дім Аарона, і дім Левіїн, і дім Ізраїлів і бояться Господа. Про них псалмоспівець співає: Ізраїлів дім, благословіть Господа; дому Аарон, благословіть Господа; Домі Левіїн, благословіть Господа; бояться Господа, благословіть Господа (Пс. 134:19–20).
Він розуміє під Аароном священство, під Левією – вартових і прислужників [храму], під Ізраїлем – увесь народ, під тими, хто боїться Господа – прозелітів. Але ми вважаємо, що слід просто пояснювати, - що після погроз горам Ізраїлевим пророча мова звертається у всій землі Ізраїлевій, - або десяти, або ж дванадцяти колін, і що пророк не майбутнє провіщає, а бачить вже полон, що наступає. Бо Єзекіїл на п'ятий рік Седекії почав пророкувати в Вавилоні бранцям, а дев'ятого року прийшов Навуходоносор і осадив Єрусалим, і взяв його в одинадцятий рік Седекії. З цього ясно, що прийшов і наблизився кінець не на гори та пагорби, і скелі та долини, а на чотири країни землі з усіх боків Ізраїлю, – не всієї землі; якби він це сказав, що можна було б розуміти весь світ, але просто землі, то означає Ізраїлеву землю. Бо він так почав: Так говорить Господь Бог: кінець, прийшов кінець на чотири країни землі.
Єз.VII:3–4. Ось кінець тобі, і пошлю на тебе лють Мою, і буду судити тебе за шляхами твоїми, і покладу проти тебе всі гидоти твої, і не змилосердиться око Моє, і не помилую; але покладу дороги твої на тебе і гидоти твої будуть серед тебе, і дізнаєтесь, що Я Господь.
У цьому відділі у LХX тлумачів порядок змінено і переплутано, так що перше поставлено на останньому місці, а останнє або на початку, або в середині, а з середини одне перенесено до кінця, інше до початку. Тому ми, дотримуючись і самого єврейського [тексту], і інших перекладачів, представили і справжній порядок. Отже, до землі Ізраїлевої звертається слово, що прийшов на неї кінець і винищування і що Господь посилає на неї лють Свою, не несправедливу і не походить тільки з гніву, але цілком справедливу і має підставу, щоб судити її за дорогами її і показати їй усі гидоти її, і щоб згадати. Що ж до сказаного: не пощадить тебе Моє око і не помилую, то Він як милосердний лікар, що бажає вирізати гниюче м'ясо і припекти рану, не шкодує, щоб пощадити, не милує, щоб більше помилувати: щоб не залишалося гниючого м'яса в тілі і щоб воно не пошкодило. Його ж бо любить Господь, наказує, б'є всякого сина, його ж приймає (Євр. 12:6).
Цей сенс має і той [вислів]: Я вражу і Я зцілю (Втор. 32:39). Бо всяке лікування має тимчасову гіркоту, але потім плід болю проявляється у здоров'ї. Щось подібне і через Амоса говорить Бог: вас точкою пізнаю від усіх племен на землі, цього ради помщу всі гріхи ваші (Ам. 3:2). Пізна Господь суща Своя (2Тим. 2:19). І дороги її, каже, і весь хід життя, і гидоти і пороки покладу серед тебе, щоб поставити їх перед очима грішниці, що карається заради зцілення. І коли Господь зробить це, то ті, хто страждає, дізнаються, що Він – Господь. Це саме висловлює і свідчення: «помщу Якову за шляхами його, віддам йому за починанням його» (Ос. 12:2).
Єз.VII:5–6. Так говорить Господь Бог: одне засмучення, ось прийшло засмучення, кінець прийшов, прийшов кінець. Він прокинувся проти тебе; ось прийшов. Прийшло скорочення (Вульгата: скорбота) на тебе, мешканець землі.
Цього сімдесятників немає, але у виданні їх це додано під астерисками з перекладу Феодотіона. Але ми слідуватимемо єврейському [тексту]. Замість прикрості, як ми заради ясності поставили за Симмахом, що переклав κακώσις, в єврейському та грецькому пишеться κακία або πονηρία, тобто зло. Говориться ж про те, що настав останнім часом для грішників Ізраїлевої землі, так що вона не уникне визначення Божого, давно нею заслуженого. А оскільки вона ще не наповнила [заходи] гріхів своїх, то покарання відстрочувалося, згідно з написаним: не бо сповнившись гріхи амореїв (Бут. 15:16). Тому і Господь юдеям каже: і ви наповнюєте міру батько ваших (Мт. 25:32). Отже, прийшла тобі біда, прийшло засмучення і прийшов полон. І не думай, що Я знову погрожую майбутнім: Я показую і даю знати пальцем. Ось прийшов, настав кінець, кінець прийшов. Хто досі здавався тобі сплячим, той раптом прокинувся і став проти тебе.
Прийшло скорочення, яке в єврейському [тексті] виражається через sephphira і яке Акіла переклав через προσκόπσις, тобто споглядання і передбачення, настання якого ти, тремтячи, завжди боялася, але яке Акіла переклав через πλοκή, тобто ряд і сплетіння. Далі, слова: на тебе, житель землі, ми повинні розуміти згідно з цим [висловом] Апокаліпсису Івана горе всім, хто живе на землі (Об'явл. 8:13). Бо святий – не мешканець землі, а пришлець і мандрівник, і каже: преселник я єсмь і пришлец, як і всі отці мої (Пс. 38:13). Тому і Авраам називається євреєм, тобто περάτης, мандрівником і прибульцем, що поспішає перейти від теперішнього віку до майбутнього. Ми можемо це місце і духовно пояснити проти юдейського народу, на якого прийшов кінець і винищення від крові праведного Авеля до крові Захарії, сина Варахіїна, якого вони вбили між храмом і жертовником (Мф. 23:35). Бо, поки вони не накладали рук на Сина Божого, визначення Боже їм спало і відстрочувалося.
Але, коли вони вбили спадкоємця, щоб загинула спадщина, то вона прокинулась проти них і повстала вся низка і сплетіння лих, тому що вони не шукали небесного, а захотіли приліплюватися до землі.
Іез.VII:7. Настав час, близький день побиття, а не слави гір.
Якщо ми будемо рахувати від п'ятого року переселення царя Єхонії до дев'ятого року царювання Седекії, коли прийшов Навуходоносор і осадив Єрусалим, то буде три проміжні роки. Тому справедливо говориться: тепер незабаром виллю на тебе лють Мою. Я не передрікатиму тобі того, що [згодом] має прийти, і не погрожуватиму тобі тим, що буде в далекому майбутньому: Я тепер зроблю над тобою лють Мою. Ця лють і гнів є не без правосуддя, а для того, щоб обернути твої шляхи на голову твою і змусити тебе відчути всі гидоти твої. Але ми можемо і щодо останнього полону сказати, що після умертвіння Христа, коли прийшов їм кінець і прокинувся проти них гріх, то виповнилося написане: тепер осягне на них гнів до кінця (1Фес. 2:16). Коли Єрусалим був оточений Тітом та Веспасіаном, і настало спустошення його і виповнилося [сказане]: се залишається вам ваш дім порожній (Мф.
23:38); тоді вони були засуджені за шляхами своїми і богохульствами, в яких вони зреклися Господа, і відчули лють Божу і отримали за своїми злочинами, щоб храм залишався зруйнованим до кінця [миру].
Іез.VII:9. І не змилосердиться Моє око, і не помилую, але дороги твої покладу на тебе [і дам тобі] і гидоти твої будуть серед тебе, і дізнаєтеся, що Я Господь караючий.
Причини суворості і суворості або, як думають єретики, жорстокосердя Божого, що полягає в тому, що око Його не щадить і не милує, Він приєднав, сказавши: дороги твої дам тобі і гидоти твої будуть серед тебе, щоб ти зрозумів зроблене тобою і, бачачи мерзоти свої, бачачи гидоти свої, бачачи гидоти свої, бачачи мерзоти свої, бачачи мерзоти свої, і бачачи мерзоти свої, бачачи гидоти свої, бачачи мерзоти свої, покаянням і, залишивши колишні справи і зненавидівши зроблене тобою, зрозумів, що Він є Господь. Він наказує, щоб виправити, і б'є всякого сина, якого приймає (Євр. 12:7).
Єз.VII:10–11. Ось день! Ось прийшло, виступило скорочення; розквітло жезло, виростила гордість. Зійшло беззаконня на жезлі безбожності, не з них, і не з народу і не з їхнього шуму; і не буде спокою їм.
LXX: Ось день народжує, ось прийшов кінець, виступило сплетіння і розквітло жезло, виростила гордість, повстала докори і зламає силу беззаконного, але не зі сум'яттям, і не з поспішністю, і не від них, і немає краси в них.
Скорочено, каже, і прискорено день і настає близький полон. Розцвіло жезло, що загрожує вам протягом тривалого часу, і з кольору породив плід лих. Ваша гордість виростила те, чого ви заслуговували, - щоб на тому жезлі вашого безбожності, яким ви безбожно вражали підлеглих вам, зійшло беззаконня, яке [явилося] не від нещасного народу і не від тих, якими як безсловесними тваринами керують вчителі, і не від крику та шуму їх, до яких у них тому, щоб волати і говорити: розіпни, розіпни Його (Ів. 19:6). Тому не буде їм спокою, але вічний полон. Далі LXX, стосовно того значення, щодо якого пишеться: не важи бо, що родить знаходь день (Припов. 27:1), сказали: ось день народжує те, що набагато раніше він зачав, і прийшов кінець і виступило сплетення , що сплітає і містить все ваші біди, або як Сим все, вами зроблене, розглядає ваші справи і віддає кожному за його заслугами.
Щодо того, що вони однаково переклали: розквіт жезл , ми можемо скористатися цим свідченням: «Не видаляй жезла від сина твого» (Припов. 23:13). І апостол [каже]: Що хочете, чи з палицею прийду до вас, чи з любов'ю і духом лагідності (1Кор. 4:21)? Але і Бог устами псалмоспівця мовить: відвідаю жезлом беззаконня їхнього та ранами неправди їхньої; милість Мою не зруйную від них (Пс. 88:33–34). Таким чином, Господь для того відвідує і карає, щоб виявилася і відкрилася вся гордість, яка довго ховалась, як ув'язнена [всередині], і щоб повстала докори проти гордості, що з'явилася і росте, і була зруйнована сила беззаконного, [але] не з сум'яттям і не з поспішністю. Бо метою розквітучого жезла служить зцілення та виправлення, яке є не за заслугою карних і не через красу їхню, якої вони не мають у себе, але через милосердя Господа. Місце [це] важке і що представляє багато різниць між єврейським [текстом] і [перекладом] Сімдесяти, якими багато додано з перекладу Феодотіона, щоб був якийсь видимий зв'язок.
Іез.VII:12. Настав час, наблизився день.
Не тільки до Єрусалиму говориться, що для нього настав час полону і наблизився день, в який він буде оточений вавилонським військом, але й тому, який радів, влаштувавши і розширивши житниці, і якому Господь говорить: божевільні, цієї ночі душу твою витягнуть від Тебе: а я ж 2? Тому і апостол каже: час припинено їсти (1Кор. 7:29), і в іншому місці: бо минає образ світу цього (1Кор. 7:31). Потрібно зауважити, що він не відстрочив до майбутнього часу, але сказав про сьогодення: переходить, і щодня образ світу хилиться до падіння. Бо він ніколи не залишається в тому самому стані, але постійно образ зростаючого і применшується приходить і змінюється. Тому і Господь сказав: небо і земля мимо йде (Мт. 24:35). Якщо ж усе, що перебуває у світі, приходить і зникає, то що в людських справах може бути постійним?
Хто нехай не радіє, той, хто продає, не журиться.
Природно, при купівлі майна радіти, при продажу сумувати 21 . Але, коли настає поневолення і полон, то в тому й іншому випадку марні радість і смуток. Тому й апостол каже: час припинено їсти інше, та й ті, що мають жінки, які не мають, будуть: і ті, що плачуть, як не плачуть; і ті, що радіють, як не тішиться: і ті, що купують, що не містить; і ті, що вимагають цього світу, бо не потребують ( 1Кор. 7:29–31 ). Бо і потім збагнув тих, хто купує і продає, як говорить Господь в Євангелії (Мт. 21:12).
Бо гнів на весь народ його.
Цього LXX немає. Замість народу можна прийняти з єврейським текстом безліч або натовп, бо це означає аmona. Причина ж зрозуміла, чому покупець не повинен радіти, і той, хто продає, повинен перестати засмучуватися: бо незабаром прийде гнів Божий на все людство землі юдейське чи на Єрусалим. Бо це ясно з попереднього, де написано: так говорить Господь Бог землі Ізраїлевій та інше.
Іез.VII:13. Бо продавець не повернеться до проданого.
Говорить відповідно до єврейського звичаю. Бо всяка покупка поверталася продавцеві в п'ятдесятий рік прощення, який називається ювілейним. Таким чином, перш ніж настане рік прощення, коли майно повертається колишнім власникам, настане полон, який знищить усі звичаї міста. Далі, перекладене Сімдесятьма: бо, хто купуватиме, не повернеться до продавця, що не має зв'язку при історичному розумінні, може мати наступний сенс за таємничим способом тлумачення, за яким ми можемо сказати, що коли спокушений єретичним помилкою зрозуміє лукавство вчителя, то ніколи не повернеться до продавця. зневагою та зневагою.
І ще серед тих, хто живе їхнє життя, бо видіння до всієї множини його не повернеться.
Як майно не повернеться до колишнього власника, внаслідок руйнування міста, що наближається, так бачення і пророча загроза, спрямована в усьому населенню міста, не повернуться назад і не залишиться без здійснення, але здійсниться на ділі, ще за життя тих, до яких звертається пророча мова. Говорить же це для того, щоб вказати на загрозливе полон і щоб не говорили за звичаєм: це бачення збудеться протягом багатьох днів і виповниться після довгого часу. Ми можемо й те сказати, що після того, як пророче видіння відійде від юдеїв, – бо пророки і закон до Івана Хрестителя (Мф. 11:13), – після вбивства Спасителя, воно не повернеться до них і вони не будуть мати пророків. І багатозначно сказав: видіння не повернеться до всієї множини. Отже, воно повернеться до тих з юдеїв, які увірували в Господа, тобто до апостолів, і до останку юдейського народу, що врятувався з-поміж Ізраїлю. Але цих двох віршів немає у виданні Сімдесяти.
І чоловік у беззаконні життя свого не буде сильним.
LXX: І людина в очах життя свого не матиме.
Сенс за єврейським [текстом] наступний: для людини буде марним його беззаконня і не доставить йому ніякого підкріплення. По Сімдесяти: і людина, яка захотіла того, що вона вважала у світі дорогою, не матиме [цім], але зі втратою свободи втратиться все, що було доброго. Невизначеність єврейських літер йод ( י ) і вав ( ו ), що відрізняються лише за величиною, зробила те, що одні перевели беззаконня, а інші – очі.
Іез.VII:14. Затрубіть трубою, нехай все готується.
LXX: Затрубіть трубою і судіть все.
Про гру на трубах і звучання їх ми читаємо в багатьох місцях, як наприклад у тому місці: як трубу піднеси голос твій (Іс. 58:1) та в іншому місці; затрубайте в новомісяччя сурмою в славнозвісний день свята нашого (Пс. 80:4), і в Апостола: бо Сам Господь у наказі, в голосі архангелові і в трубі Божій скинеться з небес (1Фес. 4:16), і в євангелії: «Не труб. Також історія [книги] Числ оповідає про труби карбовані і срібні (Чис. 10:2), які порівнюються з пророчою промовою і з апостольським вченням. Наказується ж тепер, щоб усі, за сигнальним звуком труби, готувалися до війни. Далі, що стосується сказаного Сімдесятьма: і судіть все, то, без сумніву, це стосується влади апостолів, які після того, як засурмить труба ангелів, будуть на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. З них Павло говорив: ангелів судити імами (1Кор. 6:3), і в іншому місці: вами суд прийме мир (1Кор. 6:2).
А стосовно сенсу розглянутого [місця] іронічно наказується трубити трубою тим, які виконують цей обов'язок, щоб усі готувалися проти вавилонського війська.
Але немає нікого, хто пішов би на війну; бо гнів Мій над усім його безліччю. І цього немає сімдесятників. Бог наказав (Чис. 10:9) сурмити трубою для приготування війська, щоб воно могло протистати силі вавилонян; але марно було наказувати, коли серед народу немає нікого, хто насмілився виступити на війну. Ослаб і не має сили для війни народ тому, що гнів Божий над усім його безліччю, мається на увазі - міста Єрусалиму або землі юдейської. Але і в нашій землі і в [нашому] Єрусалимі, коли переслідування з боку суспільства і прояви різних вад прагнуть перемогти нас, марно вчителі сурмлять трубою і поспішають готувати нас до війни, бо справжні гріхи заслужили гнів Божий.
Єз.VII:15–16. Зовні меч, всередині виразка і голод. Хто в полі, той помре від меча, а котрі в місті, ті будуть пожерті моровою виразкою та голодом. І врятуються з них ті, що втечуть, і будуть на горах, як голуби долин, усі тривожні, кожен за беззаконня своє.
LXX зовсім мовчали про голубів долин чи, як переклав Феодотіон, тужливих (maditantes). Перекладене ж нами: все в тривозі, кожен за беззаконня своє, Феодотіон переклав так: все притихнувши, кожен за беззаконня своє, щоб під метафорою тужливих голубів показати, що кожен із народу оплакує свій гріх і розуміє і усвідомлює, за що він піддається цьому. Щодо трьох частин, з яких одні вмирають у місті від морової виразки та голоду, інших зовні вразить меч, а інші врятуються від полону через втечу, ми вище читали: хто з них врятується, той перейде на гори і буде, подібно до сумних голубів, з тривогою оплакувати свої гріхи. У переносному ж розумінні так треба розуміти, що хто знаходиться на полі і на рівнині, поза межами граду Господнього, що означає Церква, той вражається мечем противника, а хто в місті жив безтурботно і не заготовляв собі їжі, про яку в Приповістей (Припов. 12:11) написано: робиш свою землю. виразки.
Замість колін з поточною водою LXX переклали: лядвеї оскверняться мокротою. Коли всі тремтітимуть і втечуть на гори, то руки всіх опустяться і ніхто не буде в змозі протистати ворогам і, внаслідок великого переляку, урина забруднить коліна і сечовий міхур не буде в змозі втримати рідину, що виливається. Вони перепояшуться брехнями і жах опанує всіх. Це збулося над цим народом не тільки при вавилонях, а й при римлянах, коли прийшов на них до кінця Божий гнів. Втім, і в нашій Юдеї, в якій сповідують Господа, коли помножаться беззаконня і охолоне любов багатьох, то всі руки, що [роблять] добрі справи, опустяться і буде текти рідина по всіх колінах або лядвеях тих, які шукали недозволеного співжиття і яких Писання в законі називає ι що піддаються виливу насіння. Тому такі повинні підперезатися веретами покаяння і боятися майбутнього суду. Хто зробить це, той удостоїться почути слова Ісаї (Іс. 35:3): зміцніться руці ослаблені і розслаблена коліна утвердіться.
Іез.VII:18. На кожному обличчі сором і на всіх головах плеш.
Почервоніння на обличчі є ознакою сорому і свідомість гріхів виявляється в особі, і є надія на порятунок, якщо провина супроводжується соромом. Тому і тій, яка внаслідок жорстокосердя хвалилася своїми гріхами, було сказано: «У тебе було обличчя дружини блудниці, ти не можеш червоніти» (Єр. 3:3). Також плеш на голові служить знаком печалі, коли волосся втрачає красу і коли ми втрачаємо службові прикрасою волосся. Тому і до Єрусалиму говориться: замість прикраси на чолі твоїй плесени будеш мати справи твої заради (Іс. 3:23) І інший пророк каже: всяка глава на кожному місці острижена буде і всяка брада оброснеться (Єр. 48:37). Також Міхей до того ж Єрусалиму каже: обросся і остригся по чадах своїх молодих, розшири твоє обросіння як орел (Мих. 1:16). І при [оплакуванні] мертвих наказується робити батіг. Тільки одні святі, тобто назореї, і удостоїлися досягти Господнього священства, не голять голів своїх (Чис. 6:5). Бо вони не мають діл смерті і не нечисті, бо вони назорі, тобто святі Господні.
Якщо ж біля них буде якийсь померлий, то всі давні дні освячені не будуть поставлені на них. Самуїл був святим Божим і тому мав постійну окрасу волосся і слухав його [вислову] з Пісні Пісень: власи його кучеряві, чорні як вран (Пісн. 5:11). так що він набагато більше людей убив при смерті, ніж за життя. Єлисей же, хоч мав пліч у волоссі, але так як він був назорієм Господнім, то мав кучеряве волосся. Тому діти, як колишні дітьми і ще не досягли віку змужнілості, що сміялися над плішивістю його і говорили: гряди, пліва, гряди, плешний (4Цар. 2:23), були роздерті звірами, що мешкають у лісах і дібровах.
Іез.VII:19. Срібло їх викидатиметься на вулицю і золото їх рахуватиметься за гній .
LXX: Срібло їх буде викидатися на вулиці і золото їх буде зневажено.
Внаслідок втечі та полону, багатство та важкі маси золота та срібла викидатимуть на вулицю, бажаючи врятувати лише власне життя, щоб не служило тягарем те, що колись було предметом розкоші. Також і в таємничому сенсі все срібло бранців і тікаючих з Єрусалиму викидатиметься на вулицю, на широку і широку дорогу, що веде до смерті, бо вони залишили вузьку дорогу спасіння. Але і все золото буде зневажено, або вважатиметься гнійом і нечистотою. Бо не може мати чистоту той, хто поза Церквою Господньою.
Срібло їх та золото їх не буде сильно врятувати їх у день люті Господа .
І цього немає сімдесятників. Але для кожного безперечно, що зуби, що ударяють об найдорожчий метал, так само відштовхуються, як від найтвердішого каменю. Тому далі слідує:
Душу свою не наситить і не наповнять утроб своїх. Зі справжніх лих ми переконалися, що багаті серед шовку, дорогоцінного каміння і маси золота і срібла були пригнічені бідністю і мали такий же кінець, як жебраки. А що срібло і золото тих, котрі поза Церквою, не рятує душ, що володіють [богатством], у день люті Господа, але що вони мають вічний голод і зазнають мук від порожнього шлунка, це показує те свідчення, в якому говориться: спасіння чоловіка душі своє багатство йому (Прип. 13:8). А своє багатство є те, щодо якого навчила нас істина Христа (Лк. 16:1–9 ), який наказав нам набувати собі друзів неправедним багатством, щоб вони прийняли нас у вічні обителі.
Бо воно було приводом для їхнього беззаконня.
Тому, каже, не насититься душа і не наповниться черево тих, що володіють золотом і сріблом, що це саме золото і срібло служило приводом для їхніх злочинів. Вказує ж на ідолів, зроблених із золота та срібла і службовців винуватцями засудження тих, якими вони були зроблені. Натомість LXX: переклали: бо була мука в їхніх беззаконнях, щоб беззаконники мучилися від своєї помилки і зрозуміли, що вони погано [чинили], обернувши дари Божі на богохульство.
Іез.VII:20. І прикрасу нарядів своїх обернули в гордість і зробили з нього образи гидотів своїх та бовванів.
LXX: Вибране у світі обернули на гордість і зробили з них образи гидотів своїх і [предмети] спотикання .
Що Я дав, каже, для прикраси і для збагачення володарів, це вони обернули на гордість, так що для них служить приводом для звеличення те, чим вони могли через милостиню і добрі діла врятувати душу свою. Тому вони зробили ідолів із золота та срібла, і Мої дари обернули на зображення бовванів. Далі, перекладене Сім'юдесятьма: обране у світі звернули на гордість має віднести до золота і срібла, порівняно з якими ніщо у світі не визнається більш дорогим. Щодо наступного потім: [предмети] спотикання їх потрібно знати, що це додано з Феодотіону. Аносказальний же сенс не важкий, [саме] той, що єретики звернули думки і вислови Писань, які становлять найкраще у світі і які дано нам для прикраси, в привід і предмет гордості і зробили з них образи обернених навчань і гидотів і спотикань (оffendicula), щоб off висловлювати пошану і благоговіння перед Богом.
Єз.VII:20–21. Тому Я зробив його нечистотою для них, і віддам його в руки чужих для розкрадання і беззаконникам землі на здобич, і вони осквернять його.
LXX: За це Я зробив для них нечистотою, і віддам їх у руки чужих для розкрадання і губителям землі на здобич, і осквернять їх.
Так як із золота та срібла та прикрас вбрання, даного їм Мною, вони зробили собі образи гидотів своїх та бовванів, то Я зробив оні для них нечистотою та гноєм. Натомість Сіммах переклав огиду, з метою вказати на огидність ідолів. І віддам їх, каже, в руки ворогів, щоб вони всі розікрали, і не стільки оскверню, скільки покажу, що те осквернено, що здавалося найсвятішим. Також і ми віддаємося в руки ворогів і чужих Богу, коли робимо наші прикраси бовванами ідолів і коли всією нашою славою опановують безбожні або губителі землі, щоб підкорити нас своїй владі.
Іез.VII:22. І відверну від них лице Моє, і осквернять потаємне Моє, і увійдуть туди шпигуни.
(або як переклали LXX, без побоювання, або ж, як переклав Феодотіон, вторгаються і згубні і осквернять його). Коли, каже, з вищевказаних причин гидотів народу Я відверну обличчя Моє від них і визнаю їх негідними очей Моїх, тоді вони осквернять сокровенне Моє, яке означає Святе Святих, замість чого LXX переклали: [місце] відвідування , (щоб показати, що святе було місцем явлення Бога), і яву куди, крім священиків та одного первосвященика, ніхто інший не наважувався входити. Це, як ми знаємо, було зроблено вавилонянами, і царем Антіохом, і Гнєєм Помпеєм і, нарешті, за Веспасіана і Тіта, коли було взято і зруйновано храм і відбулося все те, що міститься в наступній пророковій промові.
Також від наших злих діл Бог відвертає обличчя Своє, і, внаслідок огиди обличчя, оскверняється потаємне Боже, так що замість священиків і святих Божих входять згубники і всі оскверняють, і місце, що повинно бути [місцем] святості, робиться місцем нечистоти за тим євангельським висловом, а дім Отця Отця. вертеп розбійником (Мф. 21:13; Ін. 2:17).
Іез.VII:23. Зроби висновок, бо земля сповнена суду крові і місто повне беззаконня.
LXX: І приведу сум'яття, бо земля сповнена суду крові, і місто сповнене беззаконня.
Єврейське слово arethic Акила переклав: висновок , Сіммах і Феодотіон: καθήωσις , тобто пригвоздіння [або вбивство, confixio]. Замість цього LXX поставили ( φυρόν , що ми перевели через сум'яття . Отже, пророк, заключи гнів Мій на землю юдейську і на місто Єрусалим короткою промовою про те, що подібно до того, як земля сповнена кривавого суду, бо судяться за кров всі, що проливають невинну кров, що Навуфеєм, так само проллється кров і їх самих і виявиться, що місто повне беззаконня.
Іез.VII:24. І приведу найлютіших з народів, і заволодіють їхніми домами.
І цього немає сімдесятників. Замість священиків і пророків, Я приведу вавилонян найлютіших із усіх народів, щоб вони заволоділи вашими домами та поневолили вас. Але й нашими будинками, тобто душами (бо ми – храми Божі, і Дух Святий живе в нас, – 1Кор. 6:19), оволодіють найлютіші демони, якщо земля наша наповниться кров'ю і житло буде повне беззаконня.
І покладу кінець гордості сильних, і опанують їх святилища.
LXX: І видалю марнославство сили їх, і оволодіють святинями їх.
Будь-яка гордість ображає Бога. Тому найлютіші з народів заволодіють домами сильних і гордих і займуть святилища їх, бо на місце святе входить нечистий і своєю нечистотою осквернять його. Але ясно [сказавши], що були осквернені святилища Божі, Він не сказав: опанують Мої святилища, але святилища їх, бо після осквернення вони перестали бути Моїми.
Ось біда. LXX: Прийде змилосердя .
У зв'язку з попереднім Акила і Феодотіон правильно переклали: ось біда, а Сіммах: скорбота. LXX серед усього сумного поставили слово радості, щоб підтримати дух нарікаючого і щоб він серед лих сподівався на краще і на милість Господа, про яке написано: Господь зводить скинені (Пс. 145: 8). Але ми по Сіммах пов'язали попередню думку з наступною, щоб сказати:
Іез.VII:25. Коли прийде біда, шукатимуть миру, і не буде його. Цього по Сімдесяти зовсім не може бути. Бо якщо прийде помилування, то яким чином шукатимуть миру і не знайдуть [його]? Шукатиме ж світу і не знайде його той, хто чув від апостолів; світ дому цьому (Мт. 10:12), і не зберіг його, не спочив його в дусі своєму, але не може знайти його, вигнавши його злими ділами. Це світ, який перевищує всякий розум (Флп. 4:7) і який залишив апостолам Спаситель, сходячи, як переможець, до Отця.
Іез.VII:26. Прийде сум'яття за сум'яттям і слух за слухом.
LXX: Горе буде за горем і звістка за вісті.
Подібно до того, як святим говориться: радійте, і поки річку, радійте (Флп. 4:4) і про них же написано: підуть від сили в силу (Пс. 83:8), щоб справжні блага збільшувалися через блага майбутні: так і на тих, на яких прийде гора, і які шукають гори, не шукають миру і не шукають миру і не шукають миру і не шукають світу з написаним в Апокаліпсисі: горе єдине від'їде і се гряде ще інше горе по цих (Об'явл. 9:12). І прийде слух за слухом і звістка за звісткою згідно з цими [словами] блаженного Йова: ще цьому глаголющу, прийде інвестник (Іов. 1:16), помножуючи нещастя нещастями і описуючи шум від наближення вавилонян і [їх] натовп.
І будуть просити видіння у пророка, і не буде закону у священика і поради у старців.
Кожен собі в одних просить одного в інших іншого. Передбачення майбутнього просять у пророка. Тлумачення закону є обов'язком священика. Зрілий вік вишукує мудру пораду, згідно з написаним: у раді святих [і правих] і сонмі, велики діла Господні (Пс. 110:1-2). Але цього не тільки тоді вимагали від пророків, священиків і старців, коли приходило вавилонське військо проти Єрусалиму, але щодня вимагають у церквах, які якщо втратить видіння, закон і пораду, марно хваляться тим, що мають пророків і священиків і старців.
Іез.VII:27. Цар буде нарікати і князь одягнеться в скорботу
або, за сімдесят, у смерть, які, не знаю, з якою метою, зовсім промовчали про те, що ми з єврейської перевели: цар буде нарікати. Нарікав же, за оповіданням Святого Письма, Седекія, і всі князі юдейського народу були пригнічені скорботою. Але ми можемо, хоч це на перший погляд здається богохульним, назвати царем, який нарікає на наші пороки і гріхи, Христа, який говорить у Псалмах: яка користь у крові Моїй, що сходити Ми в знемогу (Пс. 29:10)? І наближаючись до Єрусалиму, Він плакав про нього і сказав: Єрусалиме, Єрусалиме, побиваючи пророки і камінням побивай послані до тебе, колькрати захотів зібрати чада твоя, як збирає кокош пташеня своє під крило, і не захочете3 (Мф. 3).
Також князями [при розумінні] в добрий бік будуть апостоли, які нарікають про грішників, або в протилежний - ті, яким говориться: почуєте слово Господнє, князі Содомстії (Іс. 1:10). Зодягнеться ж, за сімдесят, у смерть той, хто не має зброї Божої і не вдягнувся в Христа. Бо єлиці в Христа хрестіться, у Христа вдягнені (Гал. 3:27).
І руки народу землі будуть безладні або, по Сімдесяти, опустяться.
Так як не було видіння у пророка, і знання закону у священика, і поради у старців, і цар нарікав, і князь був у скорботі чи в смерті, то відповідно цьому й руки у народу будуть безладні, втративши належний порядок, або опустяться, не маючи колишньої сили. І прекрасно народ, у якого руки будуть безладні і який не має прав громадянина на небі, називається не Божим, але народом землі, про який написано: ті, що відступають від Тебе на землі, напишуться (Єр. 17:13).
Поступлю з ними по дорозі їх і по судах їх судитиму їх або, як перевели LXХ, помщу їм. Бог віддає грішникам по їхніх шляхах, щоб суд бути справедливим. Але стосовно святих Він перевищує міру доброти. Бо недостойні пристрасті теперішнього часу до слави, що хоче, явитися в нас (Рим. 8:18). Боброці бо гріха смерть (Рим. 6:23), яку отримує грішник відповідно до своїх шляхів і своїх діл. Доброчесність же праведних користується щедротою Господа, про яку Павло говорить: дарування Боже живіт вічний (там же). У приєднанні ж: по судах їх судитиму їх висловлюється той євангельський [вислів]; Як судом судіть, судять вам (Мт. 7:1), і апостольське: бо судом судиш друга, собі осуджуєш: бо чиниш судь (Рим. 2:1).
І дізнаються, що Я Господь . Цей невеликий вірш часто наводиться цим пророком, бо за покараннями і муками слідує пізнання Бога, так що кого не зрозуміли через благодіяння, Того пізнають через муки.
Місто Єрусалим у грецькій та латинській мові роду жіночого, а не чоловічого.
Замість δηλαιστή в олександрійському тексті LXX стоїть δειλαία (за слов'янським перекладом: жах).
Латинське слово dominus означає і Господь і пан і тому вживається у відношенні і до Бога, і до людей.
Зрозуміло продаж, вимушена сором'язливими обставинами (сн. Неєм. 5, 3).
Вам може бути цікаво: