Книга двенадцатая

Мій страх щодо вияснення храму Єзекіїлевого або, вірніше, затятого мовчання перемогли твої благання, незаймана Євстохія, і обітниці Господа, що каже: просіть, і прийміть, шукайте, і знайдете, товкайте, і відкриється вам (Мф. 7:7; 21:2) Те, чим я скористався, як виправданням, сказавши наприкінці попередньої книги, що «краще нічого [не сказати], ніж сказати мало», ти звернула в противне, вважаючи, що [краще] запропонувати хоча б небагато, ніж нічого не сказати; тому що в першому випадку виражається готовність і бажання, а в другому розпач у всій праці; ти також нагадуєш про властивість людей не стільки бути вдячними за те, що їм дають, скільки журитися про те, в чому їм відмовляють. Бо ми менш вихваляємо гідності, ніж докоряємо за недоліки, і хоча б було прекрасне тіло, але при неправильності та потворності одного члена воно стає більш помітним. Тому я наслідую твоє бажання і, при подиху Духа Святого, розвішу вітрила, не знаючи, до яких берегів пристану, і з цим же самим пророком вигукуючи: від чотирьох вітрів прийди, Душі (вище, Єз. 37:9), і прискіпливому читачем або, вірніше, з нами, з вірним, чи, вірніше, з нами; [Праця], з повною відвертістю заявляю щодо тлумачення храму, що якщо він бажає істини, то нехай шукає її в інших. Я ж щиро висловлюю і диктую свої здогади щодо цього дуже важкого творіння, підносячи подяку Господу за те, що якщо не відносно всього, що неможливо, то стосовно дуже багатого Він відчинив мені двері знання. Бо, як каже знаменитий оратор, «хто у всьому прагне досягти першого, той із честю може зупинитися на другому та третьому». Єз.XL:1–4. У двадцять п'ятому році після переселення (або полонення) нашому, на початку року (або в першому місяці), в десятий [день] місяця, в чотирнадцятому році після руйнування (або взяття) міста, цього (або того) самого дня була на мені рука Господа, і повела мене туди. У видіннях Божих (або у видінні Божому) привела вона мене в землю Ізраїлеву і поставила (або відпустила) мене на дуже високій горі, на якій була ніби будова міста, зверненого (або прямо) на південь, і ввела вона мене туди. І ось чоловік, якого вигляд ніби вид міді (або блискучої міді), і вервь лляна (або мулярів) у руці його, і тростину виміру в руці його; стояв він у воріт. І сказав мені цей чоловік: Сину людський! дивися очима своїми і слухай вухами своїми, і додай серце своє до всього (або додай до серця свого все), що я покажу тобі; бо ти для того приведений (або прийшов) сюди, щоб було показано тобі, і все, що ти бачиш, звести дому Ізраїлевому. Якщо в п'ятому році після полону чи переселенні царя Йоахіма, в четвертому місяці, в п'ятий день місяця відкрилися небеса пророку Єзекіїлю при річці Ховарі, і він побачив видіння Божі, тепер же говориться, що в двадцять п'ятому році після переселення того ж року Єхонії 72 , і був він приведений у землю Ізраїлеву, і поставлений на дуже високому горі, щоб бачити будову міста, зверненого на південь; то немає жодного сумніву в тому, що все його пророцтво настало після закінчення дев'ятнадцяти років і дев'яти місяців і п'яти днів двадцятого року. Якщо ж [читати] за Феодотіоном, який у тому місці, де ми поставили на початку року, перевів у новий рік, в десятий [день] місяця (новим же роком у євреїв називається сьомий місяць, що називається у них Thesri, так що в календи сьомого місяця буває звучання труб, а десятий день того ж місяця, а десятий день того ж місяця, закінчується повний кругообіг місяця, днем кущів); то дається зрозуміти, що в десятий день умилостивлення Господа було показано Єзекіїлю будову міста. І як Господь показав відновлення або, вірніше, оживлення народу під образом воскресіння кісток на полі, так тепер через опис міста Він обіцяє відновлення того [міста], яке за чотирнадцять років був винищений вогнем вавилонян, щоб так само через достовірність минулого підтвердилася істинність передрікання, як будучи підтвердилася істинність передрікання сторони, зображував полон і руйнування, і істинність пророцтва підтвердилася через виконання. Але говориться, всупереч утвердженню деяких з неосвічених іудеїв, не про той час, коли за Зоровавелі та первосвященика Ісуса, сина Йоседекова, за пророків Аггея і Захарії, було збудовано храм. Бо тепер описуваний храм, і чин священичий, і поділ землі, і родючість [її] набагато священніша за побудований Соломоном. Той же, що був побудований Зоровавелем, настільки був малий і нікчемний у порівнянні з першим, що ті, котрі бачили колишній храм і тепер побачили цей, плакали і скорботу свою висловлювали в сльозах, і крик їхній був набагато голосніший, ніж звук труб. Читай книгу Ездри. Далі, поповнення: в чотирнадцятому році після руйнування (або взяття) міста в таємничому сенсі означає чотирнадцять поколінь, по виконанні яких від Давида до народження Христа обіцяється відновлення міста Тим, про Яке написано: Цей збудує Мій град і полон людей Моїх поверне (Іс. 45). І ще: Він приходить проповідати полоненим відпущення, і сліпим прозріння, кажучи сущим у кайданах: вийдіть, і сущим у темряві: відкрийтеся (Іс. 61:1; 49:9). Була ж на ньому рука Господня, щоб, перебуваючи в тілі у Вавилоні, він духом прибув до Ізраїлевої землі, і не в видінні, але в видіннях Божих був поставлений на дуже високій горі, про яку Ісая та Михей пророкують: прийдіть, підемо на гору Господню, до дому Бога Якова:4. Ця гора дуже висока порівняно з іншими горами, про які свідчить пророк, говорячи: Зведи очі мої в гори, звідки ж прийде допомога моя (Пс. 120:1). І в іншому місці: гори навкруги його і Господь навколо людей Своїх (Пс. 124:2). Про неї і в Ісаї говориться: на гору високу взойди, благовіствуй Сіону (Іс. 40:9). На цій горі показується будова міста, по LXX і Акілі: прямо і проти півночі, звідки прибув пророк у землю Ізраїлеву, по Феодотіону ж і Сіммаху: зверненого на південь, де повнота світла і сонце правди, що знаходиться на висоті небесної. Тому й у Пісні Пісень (Пісн. 4:16) говориться: Устань, на півночі, і прийди, юже, і повій у моєму вертограді, і нехай потечуть аромати його. Бо найсуворіший північний вітер виганяється з вертограда Господнього, щоб не охолола гаряча любов і не зів'яли квіти. Коли ж говориться: як би будова міста, то зображується не дійсне місто, а подоба міста, про яке написано: преславна глаголашась про тебе, град Божий (Пс. 86: 2), - це Єрусалим, створений, як град, йому ж причастя його вкупе (Пс. 1). зело в граді Бога нашого, у горі святих його (Пс. 47:2). І в чертогах цього міста Бог знаємо їсти, коли заступає і (Пс. 47:4). Про нього і в іншому місці [говориться]: річкова устремління веселять град Божий (Пс. 45:5) і: не може град укритися, верху гори стоячи (Мф. 5:14), який говорить в Ісаї (Іс. 26:1): я місто міцне, град воюваний. Не сказав: завойовуваний, але: воюваний, - який побудований на скелі і не вагається від жодної бурі. Далі слідує: і ввела мене туди: мається на увазі рука Божа; туди ж - тобто ніби до будови міста, щоб показати мені все, що було в ньому. І ось, каже, чоловік, якого вид або видіння, як би вигляд блискучої міді, тобто Той, про якого написано: Ось Чоловік, Схід ім'я Йому (Зах. 6:12). Він не мав вигляд бурштину (еlесtri), як то кажуть на початку цієї книги (Єз. 1:5), і не був підперезаний золотим поясом, як зображується в Апокаліпсисі Іоанна (Об'явл. 1:13), але мав вигляд ніби міді, за єврейським [текстом]. Бо ця речовина дзвінкіша за всі метали і звук її віддається на далекому просторі. Тому й у Даниїла ( Дан. 2:32 ) в бовдурі, станом із золота, срібла, міді та заліза, царство Олександра і греків зображується під образом міді, щоб позначити красномовство грецької мови, з чого виявляється, що досі потребують настанови ті, котрі ще не цілком пізнали тайни. Також була верба лляна або мулярів у руці Того, про Якого написано у Захарії (Зах. 2:1), що він мав верв землемірну, щоб виміряти широту і довжину міста. Під мулярами ж [зрозуміло] або ангели, що виконували накази Божі, або Мойсей і всі пророки та апостоли, що творять град Божий, і співробітники або служителі волі Господньої. Тому і апостол Павло говорив: «Ми Божа нива, Божа будова» (1Кор. 3:9). Наступне ж потім: і тростина виміру в руці його означає дар пророчий, про який у сорок четвертому псалмі (Пс. 44: 2) написано: язик мій тростину книжника скорописця, і про пророка і хрестителя Іоанну: Чому ви виходите в пустелю бачити? Чи тростина вітром коливається? (Мф. 11:7). Цю тростину бажають наслідувати ті, котрі постійно пишуть неправду і щодо яких молить пророк: заборони звіром тростим (Пс. 67:31). Він же стояв біля воріт. Бо через Нього ми приходимо до Батька і без Нього не можемо увійти в град Божий, бо Він приймає гідних, відкидає недостойних. Біля воріт відбувається також і суд. Тому і пророк каже: «зненавиділи тих, що викривають біля воріт» (Іс. 29:21). І в іншому місці: «не залишиться в сорому, коли говоритиме з ворогами біля воріт» (Пс. 126:5). До пророка говорив цей чоловік, у руці якого була вервь, і якого вигляд був, як вид міді, і який тримав тростину в руці. Говорив до Єзекіїля істинний будівник, якому наслідував і апостол Павло, говорячи: як премудрий архітектон основа положих (1Кор. 3:10). Називає будівельника мудрим на відміну від дурного, який у Захарії (Зах. 11:15) називається нерозумним пастухом. Сказав же Він те, що далі слід: дивися очима своїми і слухай вухами своїми, – очима не плоті, а духа, і вухами не тіла, а душі. Зведіть, каже, очі ваші, і бачите ниви, бо плави суть до жнив вже (Ів. 4:35) і: маючи вуха чути, нехай чує (Лк. 8:8). А будова міста бачить і чує чин священнодійств, і священнослужителів, і опис землі. І мало того, що Він наказав дивитися очима та слухати вухами; але Він додав: і додай серце своє до всього або: додай до серця свого все, що Я покажу тобі. Бо немає жодної користі бачити і чути, якщо бачене і чуте не буде укладено в скарбниці пам'яті. Коли ж каже: Все, що Я покажу тобі, робить слухача уважним і приготує очі серця його до того, щоб він запам'ятав те, що буде показано йому, тому що ти приведений сюди для того, щоб усе було показано тобі. Цими словами, зокрема, показує, що немає нічого приємнішого, як споглядати і знати те, що бажає пророк, коли каже: єдино просиш від Господа, то знайду: щоб жити в домі Господньому всі дні живота мого, побачити красу Господню і відвідувати храм Його (Пс. 26:4). Тому він додає і каже: Господи, полюбиш пишноту дому Твого і місце селища слави Твоєї (Пс. 25:8). Звести, каже, усе, що ти бачиш, Дому Ізраїлевому, щоб ті, котрі самі не можуть бачити, через тебе пізнали те, що показується тобі Господом. Під домом же Ізраїлевим (зрозуміло) ті, котрі розумом споглядають Бога, з-поміж яких був і Натанаїл, який дбайливо шукав Христа і удостоївся почути: оце воістину Ізраїльтянин, в якому ж лестощі немає (Ів. 1:47). Єз.XL:5–13. І ось ззовні навколо будинку стіна з усіх боків, і в руці чоловіка тростина виміру шести ліктів із п'яддю, і намірив він у будівлі одну тростину ширини і одну тростину висоти. І пішов він до брами, зверненої на схід, і зійшов по сходах їх, і виміряв поріг воріт завширшки на одну тростину, тобто намірив в одному порозі одну тростину ширини, і в кімнаті (thalamum) одну тростину довжини і одну тростину посередині троє літок і між кімнатами п'ять ліктів. І намірив у притворі воріт вісім ліктів та у виступі (frontem) їх два лікті; притвор був у воріт з внутрішнього боку. Далі кімнати біля воріт до схід, три з одного боку і три з іншого; міра одна у (всіх) трьох і одна міра у виступах (frontium) з тієї й іншої сторони. І виміряв він ширину порогу брами в десять ліктів, і довжину брами в тринадцять ліктів, і площадку перед кімнатами в один лікоть і кінець з того й другого боку по одному ліктю. І намірив він у брамі, від покрівлі кімнати до покрівлі її, двадцять і п'ять ліктів ширини; вхід проти входу. LXX: І ось поза домом стіна навколо (його), і в руці чоловіка тростина виміру в шість ліктів з п'яддю (еt раlаestes), і виміряв він стіну, ширину, рівну тростини, і висоту тієї ж міри. І ввійшов у ворота, звернені на схід, по семи сходах і виміряв феї (thee) шість з одного боку і шість з іншого боку Елам (аелам) біля воріт, рівний тростини в довжину і рівний тростини завширшки, і елам серед феелафа (theelath) у шість рівно ліктів, і тростини в довжину, і ялин у п'ять ліктів. І третє феї, рівне тростини, завширшки в три, і рівне тростини в довжину - в три, і їлам біля воріт, що знаходиться при еламі воріт, у вісім ліктів, і їлам у два лікті, і їлам біля воріт з внутрішньої сторони, і феї біля воріт з протилежного боку, і феї біля воріт з протилежного боку, (Всіх) трьох; один захід у елама з того й іншого боку. Він виміряв ширину входу воріт у десять ліктів і ширину воріт у тринадцять ліктів, і склепіння було (redigebatur) в один лікоть перед феєрі (theeri) в один лікоть, і межа в один лікоть з кожного боку, і феї в шість ліктів з одного боку і в шість ліктів. І виміряв ворота від стіни феї до стіни феї, завширшки двадцять і п'ять ліктів. Ці ворота [були] проти воріт. Коли я, будучи у підлітковому віці, перебував у Римі і займався вивченням вільних наук; то разом зі своїми однолітками і товаришами мав звичай у неділю відвідувати гробниці апостолів і мучеників, і часто ходити в печери, вириті в глибині землі, в стінах яких по обидва боки лежать тіла похованих і в яких всюди така темрява, що тут майже сповнюється це пророцтво. ); Іноді світло, що впускається зверху, стримує страх мороку, так що отвір, через яке він входить, швидше можна визнати за щілину, ніж за вікно. Там ходять крок за кроком, і серед похмурої ночі спадає на згадку відомий вірш Віргілія 73 : Жах скрізь і разом безмовність дух лякає. Це я вважав за потрібне сказати для того, щоб розумний читач зрозумів, як я дивлюся на пояснення храму Божого у Єзекіїля, про який написано: хмара і морок під ногами Його (Пс. 96:2; 17:10). І ще: морок притулок його (Пс. 17). Тому і Мойсей увійшов у хмару і морок, щоб бути в змозі споглядати таємниці Господні, яких народ, що знаходився вдалині і що залишався внизу, не міг бачити (Вих. 24:15; 34:5). Тому ж, по закінченні сорока днів, простий народ, внаслідок потьмарення очей, було дивитись на обличчя Мойсея, оскільки обличчя Мойсея було уславленим чи, як у єврейському [тексті], промені (cornuta). Те саме відбувається і зі мною при читанні опису таємничого храму (який за буквальним розумінням іудеїв буде побудований при приході Христа їхнього, що визнається нами за антихриста, але ми відносимо його до Церкви Христової і щодня бачимо творення його через святих Його). Як тільки відкривається серце око і мені здасться, що я бачу щось і утримую Жениха і в радості скажу: «знайшов Того, Кого шукала душа моя; утримаю Його і не відпущу Його» (Пісн. 3:4 ), як знову залишає мене слово Боже і очі закриваються сліпотою, так що я змушений буваю сказати: о глибина багатства та премудрості та розуму Божого! тому що невипробувані судові Його і не досліджені шлях Його (Рим. 11:33), і написане в іншому місці: долі Господні безодня багато (Пс. 35:7), і: з глибини покликай до Тебе, Господи, Господи, почуй голос мій (Пс. 129:1), і вчителем, кажучи: отче, отче, колісниця Ізраїля та кіннота його (4Цар. 2:12). Отже, слід відверто зізнатися, що я не маю безрозсудного бажання пояснити храм блаженного Єзекіїля, про який мовчали на всі віки, але бажаю з вірою і страхом Божим викласти власне припущення. Якщо я принесу в скинію Божу козячі шкіри та шерсть, які захищають від тернів та тиснув гріхів, і оберігають від дощів та бур; той інший, хто багатий, нехай, за якістю заслуг, приносить або залізо, або мідь, або срібло і золото і дорогоцінні камені і не зневажає нашого [приношення], як меншого, але нехай втішається власним багатством. Бо якби не було нижчого, то не могло б бути вищого, і через порівняння з меншим височить слава більшого. Отже розглянемо, що спершу побачив і потім почув Єзекіїль, що увійшли до будівлі міста, зверненого на південь. І ось, каже, ззовні навколо будинку стіна з усіх боків. Замість стіни, як переклали Акіла та Феодотіон, Сіммах та LXX поставили περι’βολον (огорожа). Таким чином стіна або περι'βολος (города) з усіх боків оточувала будинок, тобто храм Господній, і чоловік, якого вигляд був ніби вид міді, не тільки мав верв землемірів і мулярів, але й тримав у руках тростину, про міру якої не було сказано вище, але тепер вона визначається в шість ліктів з п'ятою. παλαιστη' і становить шосту частину ліктя. Також і σπιθαμη' означає п'ядь (palmus), яку деякі відрізняють від долоні (раlma); але зазвичай παλαιστη’ переводять через п'ядь (раlmus). Цією тростиною він виміряв ширину і висоту стіни, і те й інше, тобто ширина і висота, мали по одній тростині, тобто по шість ліктів з однією п'яддю. Так як було дуже багато воріт, то він побажав увійти не через інші ворота, а через ті, що були звернені до східної країни. Бо місце було нерівне, бо й стіна була з усіх боків, і сам храм Божий був збудований на піднесеній місцевості; то він входить або, вірніше, сходить сходами, яких одні тільки LXX називають сім, тим часом як і в єврейському [тексті] і в інших перекладачів ми читали тільки про сходинки без [вказівки] числа. Увійшовши у ворота, він відразу виміряв поріг воріт, який LXX називають θεε', замість чого в єврейському написано sерh. Дбайливого і ревного читача я вважаю за потрібне попередити, якщо, втім, він має потяг до знання Писань, а не до порожніх ораторських декламацій, – що він повинен знати, що всі майже єврейські слова та імена, поставлені в грецькому та латинському перекладі, з давніх часів. списуються ще в більш перекрученому вигляді, то з єврейських слів стали сарматськими або, вірніше, не належать жодному народу, і переставши бути єврейськими, і не ставши іноземними. Отже, поріг воріт або θεε' , вірніше seph , що Сіммах перевів через οὐδο'ν (поріг), а Акіла і Феодотіон через προ’θυρον (переддень), мав одну тростину, тобто шість ліктів з п'ятою X з себе - замість: і шість з іншого боку. Після ж порога воріт він виміряв, за єврейським [текстом], кімнату (thalamus) або спальню (сubiculum), по перекладу Сіммаха παραστα’δας , тобто стовпи (postes) з того й іншого боку однією тростиною як у довжину, так і в ширину. Це LXX перевели через ялам ( αἰλα'μ ), а Сіммах далі переклав переддень (anteliminare). Між двома кімнатами чи спальнями і стовпами ( παραστα’δας ) було п'ять ліктів й у переддень (рrolimen) воріт при притворі з внутрішнього боку одна тростина. Також третій притвор воріт мав вісім ліктів і передній виступ його чи майданчика два лікті. Щоб хтось не вважав цей притвор за один і той же з вищезгаданим, він додав: притвор був у внутрішніх воріт, замість чого LXX перевели перший, другий і третій притвор. Кімнати ж, тобто спальні, збудовані в притворах за східними воротами, були звернені на схід. А щоб ми знали, скільки було кімнат, то додається: три з одного боку і три з іншого боку, тобто звернені на північ, на південь і на схід, і один захід був у виступах з того й іншого боку. Він виміряв також міру порога воріт у ширину, і знайшов десять ліктів, і в довжину тринадцять ліктів, і кімнати або, як переклав Сіммах, стовпи (παραστα’δες) закінчувалися краями в один лікоть і кожен виступ мав по одному лікті. Кімнати або стовпи ( παραστα’δες ) і, як LXХ від себе поставили, θεηλα’θ з того й іншого боку мали по шість ліктів. І виміряв він ворота від покрівлі кімнати чи стовпа (παραστα'δος) до покрівлі чи до стіни її, і знайшов між покрівлею та покрівлею двадцять і п'ять ліктів ширини. Бо стільки було відстані між входом та входом або між брамою та брамою. Це ми коротко, більше вгадуючи, ніж пояснюючи, сказали, бажаючи, стосовно буквального сенсу, відтінити темну і майже невидиму картину. Втім, у стислому вигляді і не без вагання ми викладемо те небагато, що можемо припускати. Апостол Павло, бажаючи ефесянам (Еф. 3) пізнання таємниць, молить їх, щоб вони сповнювалися мудрості та любові Господньої, щоб, укорінившись і утвердившись, могли пізнати і осягнути, що широта, і довгота, і глибина багатства Його, і до них же каже: бувши на підставі апостол і пророк, що є краєкутним самим Ісусом Христом, про Нього всяке створіння складно зростає в Церквах свято про Господа, про Нього і ви творитеся в оселі Божій Духом (Еф. 2:19–22 ). Також апостол Петро майже тими самими словами, - бо через того ж Духа, - говорить у посланні: Ніж повірили, що добрий Господь. До нього ж приходить, камені живу, від чоловіка принижену, від Бога ж обрану, чесну, і самі, як камінь живий, тримайтеся в храм духовен, святительство святе, возносити жертви духовні, сприятливі Богові Ісус Христом (1Пет. 2:3–5). Звідси зрозуміло, що Господь Спаситель, справжній Будівельник, відчуває каміння: яке каміння може бути покладене в основі храму, яке в середині, яке в вищих місцях, і яке [кам'я] нижчого заходу, або не настільки міцне і тверде, [може] бути поміщене в стіні і поза храмом, навколо огорожі ( ). Бо потрібно чимало сили і твердості для того, щоб витримувати [тяжкість] каміння, зверху накладеного. Тому і апостол пише до віруючих: один одного тяготи носите (Гал. 6:2). І в іншому місці написано: ми не повинні брати на себе тягар, який не можемо виносити. Тростина ж виміру, що мала шість ліктів і одну п'ядь, означає те, що спосіб нашого життя, що полягає в шести днях, в які був створений світ, відомий Богу, і відома мета (rаtiо) дій кожного, так що одне відноситься до справ, а інше до розуму. Тому й рівна широта висоті, з яких широта, як ми сказали, відноситься до справ, а висота до духу, що прагне до гірського. Але достатньо буде один раз попередити, що ми знаємо, що лікоть (сubitum) і лікті (cubita) – імена середнього роду, але задля простоти та полегшення розуміння і стосовно народного звичаю ми ставимо їх і в чоловічому роді. Бо нам слід дбати не про те, щоб уникати недоліків мови, а про те, щоб будь-якими словами пояснювати темряву Святого Письма. Отже, входить чоловік, якому ім'я - Схід, через східні ворота, щоб просвітити тих, яких знаходить при першому виступі притвора або в самому вході воріт, - [входить] не через одну, а через багато ступенів, про кількість яких замовчується, щоб була видна труднощі сходження і щоб ти знав, що ніщо їх, сумнівом. Я розумію ту браму, про яку і в Псалмах співається: ця брама Господня, праведні ввійдуть до неї (Пс. 117:20). Виміряв він поріг воріт, щоб ми могли знати, що все відкрито Божому веденню. Про цей порог говориться, що він у ширину дорівнював одній тростині; але про висоту та довжину його замовчується. Бо це шлях і вхід і через нього має йти до того, що знаходиться всередині (хоча LXX тут зайво сказали про довжину або, як стоїть здебільшого рукописів, про висоту). Спальні ж, тобто кімнати і παραστα’δες; (Стовпи), як у довжину, так і в ширину мали по одній тростині; але між кімнатою та кімнатою тільки п'ять ліктів, так що спальні всередині мають повну міру тростини, тобто шість ліктів з однією п'яддю, коли справи та ціль їх (ratio) знаходяться у повній відповідності. А те, що знаходиться зовні, тобто між кімнатою і кімнатою, має тільки п'ять ліктів, як ще не досягло таємниць Христових і не може сказати: введе мене Цар у ложницю свою (Пес. 1:3) і в іншому місці: вся слава дочки Царьової всередину (Пс. 44:44). Але вони не можуть разом з учнями Христа, які перебувають з Ним у домі, чути таємниці Його і бажають, щоб Слово Боже прийшло до них, і тому міра їх визначається в п'ять ліктів, щоб вони навчалися все відносити до п'яти почуттів. Також поріг інших воріт або, як стоїть у LXX, другого і третього притвору, має той самий захід однієї тростини. Після цього притвора його, тобто порога воріт, при вході визначається вісім ліктів, щоб усередині притвора було не седмирічне число і шість ліктів з однією п'яддю, але осмиричне, що стосується таїнства воскресіння і дня недільного. І в виступі того ж притвора, каже, було два лікті, які відносяться або до двох завітів, або до літери та духу або до таїнства кліщів, якими в Ісаї (Іс. 6:7) береться вугілля з жертовника і покладається на уста пророка для очищення їх. А щоб ми знали, що це за притвор, що визначається вісьмома і двома ліктями, він говорить ясніше: притвор ж воріт був усередині, через який ми входимо до храму Божого. Також кімнати і спальні зі східної сторони воріт, замість чого LXX пишуть elau, три з одного боку і три з іншого, були одного і того ж заходу, тобто в одну тростину, що мала шість ліктів з однією п'яддю, про що вище було сказано, і в одну тростину довжини і в одну тростину ширини. Щоб ми не думали, що було тільки дві кімнати, він поставив по три з одного й другого боку, вказуючи на шестирічне число, показане в шести євангельських водоносах (Ін. 2:6), в яких вода була перетворена на вино, і щодня юдейська волога перетворюється на вино, що веселить людське серце зроблене і чинить. Він виміряв також ширину порога воріт у десять ліктів, це – досконале число, яке полягає або в десятислів'ї або в таїнстві чотирьох євангелій. Воно, починаючи з одиничного, так сягає чотирьох, що утворює десятирічне число 74 . Довжина його була в тринадцять ліктів, замість чого у LXX знову поставлена ​​ширина, що, як мені здається, перекручено через недбалість переписувачів. Бо в одному і тому ж місці Писання не сказало б про ширину, і знову про ширину десять чи тринадцять ліктів. Під брамою ж порога, в якому полягає священне число Старого і Нового завіту, можна розуміти або самого Господа, який каже: Я двері (Ін. 10:9), або всіх святих, через яких ми приходимо до пізнання Бога і з яких апостол Павло говорив: уста мої відкрилися до вас, Коринтяни, і: поширіться і ви (2Кор. 6:11, 13). А тринадцять ліктів після осмиричного числа містять таїнство книг Мойсеєвих; на нього вказується і в п'яти хлібах (Мт. 14:17) і в самарянці євангельської (Ін. 4), викритої в тому, що вона мала п'ять чоловіків, і не мала шостого, якого вона, на її думку, мала; і однак, осмиричне і п'ятирічне число завершується одним ліктем, тобто чотирнадцятим (або тринадцятим), бо все зводиться до Христа. Тому говориться: і межа в один лікоть з того й іншого боку. Бо і Старий, і Новий Заповіт обіймається однією мірою Христової і Ноїв ковчег у тридцять ліктів висоти завершується одним ліктем. Кімнати ж, каже, або thau і thee, як поставили LXX, довільно перекладаючи і змінюючи в кожному місці єврейські слова, мали шість ліктів з того й іншого боку, тобто звідси і звідти, і їм не було надано понад те ні пяді, ні розуміння (rationem), яке схиляло б на ліктів. Тому далі слід: і виміряв ворота від покрівлі кімнати до покрівлі чи стіни її, і знайшов двадцять п'ять ліктів ширини. Також і це число, хоч воно і квадратне, відноситься до [п'яти] почуттів. Бо коли п'ять ліктів помножити на п'ять, то вийде число двадцять п'ять. Воно полягає між покрівлею та покрівлею кімнат; але обидві вони знаходяться одна проти іншої і, починаючи з верхніх частин, мають вхід проти входу. Та не здасться це дріб'язковим читачеві, хоч і мені самому, що говорить, не подобається це, і я відчуваю, що стукаю в замкнені двері. Але це слід читати з поблажливістю: я прямо міг би зізнатися в невіданні і припинити будь-яке бажання [людей] ревних; але оскільки я далекий від досконалого знання, то визнаю менш важливою провиною сказати, по крайнього заходу мало, ніж зовсім нічого сказати. Єз.XL:14–16 . І нарахував він у виступах шістдесят ліктів, а при виступі був двір біля воріт з усіх боків. І перед передньою стороною воріт, що простягалися до передньої сторони притвора біля внутрішніх воріт, п'ятдесят ліктів, і косі вікна в кімнатах і в виступах їх, що були всередині воріт навколо з усіх боків. Також і в притворах вікна були навколо на внутрішній бік, і перед виступами зображення пальм. LXX: І відкритий (sub divo) ялам воріт у шістдесят ліктів, феїм двору біля воріт навколо. І відкритий двір ззовні до Еламу біля внутрішніх воріт у п'ятдесят ліктів, і потайні вікна на феїмі та на еламі всередині воріт двору навколо. Також і еламоф, і вікна навколо з внутрішньої сторони, і на еламі пальми з того й іншого боку. Симмах так переклав це місце: і виміряв (fecit) він περιστα’σεις , що ми можемо висловити через circumstantiuas (навколо варте); замість цього в єврейському стоїть еlim, що Акіла переклав κρι'ωμα, а ми - виступи (frontes). Потім, де LXX поставили феїм, там в єврейському стоїть еl в однині, що Сіммах переклав: біля двору , Акіла - κρι’ωμα , тобто виступ двору . Також відкритий ялам воріт Акила перевів перед лицьовою стороною стовпів воріт, Сіммах: проти лицьової сторони воріт. Потайні ж вікна, які по-єврейськи називаються аtemoth, Сіммах переклав τοξικα’ς (стрілчасті). А де LXХ сказали: на феїмі і на еламі, там той же Сіммах поставив: стовпи і навколо стоїть (сircumstantias), Акіла: кімнати і виступи їх, замість чого в єврейському написано: theim і еlе. Далі еламоф LXX і Феодотіон однаково переклали, Сіммах перевів навколо що стоїть (circumstantias), Акіла: виступи. Еламом ж, натомість у єврейському написано еl (у рукописах ul ), називається вхід (оstium) чи галерея . Також замість пальм в єврейському написано thamarim у множині, тому що пальма в однині називається thamar . Знаю, що це буде нудним для розбірливого читача; але я хотів коротко показати, наскільки, внаслідок довготривалості чи, вірніше, помилок і, кажучи відвертіше, невігластва переписувачів, стародавній переклад відрізняється від єврейського оригіналу, особливо ж у єврейських іменах, які ми переклали з інших видань латинською мовою, не так пояснюючи своє висловлювання. Думаю ж, що між стіною храму із зовнішнього боку навколо і самим будинком на подвір'ї, тобто в середині, було поставлено щось заради прикраси, що Сіммах перекладає сircumstantiae, тобто щось варте і від самої землі, що височить вгору; місце ж, зайняте ним, було шістдесят ліктів. Потім, якщо виходити з внутрішніх воріт до притвору, зверненого до зовнішніх воріт, то було місце в п'ятдесят ліктів, де були вікна косі, які LXX називають потайними , Сіммах τοξικα’ς . А вікна ці були в кімнатах, тобто в кожній спальні, і в галереях, що були перед спальнями, займаючи п'ятдесят ліктів. Вікна ці косі або τοξικαὶ (стрілчасті) отримали назву від стріл, тому що вони впускають у будівлю вузьку [смугу] світла на кшталт стріл, а з внутрішньої сторони розширюються; і все навколо було наповнене подібними вікнами. Перед виступами ж галерей, каже, було зображення або статуя (саеlatura) пальм, що показує, що при вході у ворота і безпосередньо перед тими, хто входить у стіну, було шістдесят ліктів з різними прикрасами, що вказують на створення світу, щоб з творінь був пізнаваний Творець і щоб все, що відбувається чинно і ума вказує, найменування κο’σμος і було створено у шість днів, щоб кожен день обчислювався десятирічним числом, про яке, як про досконале число, ми вище сказали. Якщо після цього ми увійдемо у внутрішній двір, то перед самісіньким притвором внутрішніх воріт зустрінуться нам кімнати з косими вікнами, що займають простір у п'ятдесят ліктів, – також і це число священне. І за сімома седмінами, повними торжества і радості, починається перший день осмириці, день воскресіння, і вводить нас у частини, суміжні з храмом. Бо, виконавши все і покаявшись у колишній помилці, ми отримуємо доступ і наближаємося до Бога, щоб у зовнішньому дворі порядок і стрункість творінь навчали нас пізнанню Творця, а у внутрішньому правдивий ювілей, в який відпускаються нам усі обов'язки, наставляв нас у богословствуванні (Θενλ). Потрібно також зауважити, що внутрішній двір мав дуже багато вікон, не прямих і рівних, а косих і вузьких із зовнішнього боку, але що розширюються всередину, щоб через деякі малі отвори ми проникали всередину і досягали повноти самого яскравого світла, що знаходиться в храмі. Тому після шістдесяти і п'ятдесяти ліктів, і кімнат, і галерей, і виступів галерей, і багатьох вікон з усіх боків, нам показується статуя чи зображення пальм, щоб, перемігши світ, ми стали гідними побачити пальми чеснот. Єз.XL:17–19 . І вивів Він мене на зовнішній двір, і ось скарбниці, і підлогу, вимощену каменем навколо подвір'я; тридцять скарбниці, було довкола підлоги. І підлога з фронту воріт, відповідно до довжини воріт, була нижче. І намірив він у ширину від передньої сторони нижчих воріт до фронту внутрішнього двору назовні сто ліктів, на схід і на північ. LXX: І ввів він мене у внутрішній двір, і ось кімнати та проміжні стовпи (intercolumnia) навколо двору, тридцять кімнат між стовпами та галерея позаду дверей у довжину дверей була нижче перед стовпами. І виміряв він ширину двору від відкритого місця зовнішніх воріт до внутрішнього боку відкритого місця внутрішніх воріт, звернених назовні і звернених на схід, сто ліктів. Замість тридцяти кімнат, як переклали LXX, або скарбниць і комор, як переклав Акіла, Сіммах поставив ἐξε’δρας 75 . І замість ста ліктів зовнішнього місця, що простягалося до східних воріт, в єврейському говориться про те ж число ліктів, але у напрямку на північ, у LXX слово північ опущене. Таким чином, чоловік, який мав у руці вервь мулярів і тростину виміру, і стояв біля воріт, між іншим, показаним пророку, після двору в шістдесят ліктів та іншого притвора біля внутрішніх воріт, що мав п'ятдесят ліктів, вивів пророка на зовнішній двір або, як кажуть у LXX, ввів. При буквальному розумінні Сімдесяти я чимало дивувався тому: яким чином за зовнішнім двором, що має шістдесят і п'ятдесят ліктів, слідує внутрішній двір, що тягнеться завширшки на сто ліктів, якщо тільки, стосовно таємничого змісту і успіху вхідних, не розуміти, як ширше, то. Введений у внутрішній двір, або приведений на зовнішній двір, як мовиться в єврейському тексті, він відразу побачив тридцять кімнат або скарбниць, або ж, як Сіммах переклав ἐξεδρας , приготовлених для проживання левітів і священиків, і підлогу, вимощену живими каменями, зовнішній двір мав перед дверима ряд стовпів, і підлога перед фронтом воріт чи галереї позаду воріт. У цих галереях, як гадаю, був розташований ряд стовпів, так що перед скарбницями знаходилися галереї і з переднього боку галерей були стовпи, якими підтримувалися галереї. А підлога, вимощена камінням і що тяглася перед галереями двору, була нижчою під час підйому на галереї, і мала ту саму ширину, яку мали й кімнати. І намірив той самий чоловік, у руці якого були вервь і тростина, від передньої сторони нижчих або, як кажуть LXX, зовнішніх воріт до фронту двору або нижчих воріт сто ліктів на схід і, як мовиться в єврейській, на північ. Звідси ми бачимо, що з цим пророчим місцем узгоджується євангельська оповідь Спасителя про насіння, яке, посіяне на добрій землі, множить плоди, відповідно до відмінностей чеснот, на тридцятикратне, і на шістдесятикратне, і стократне число (Мф. 13:8). Бо й тут належить тридцяте, і шістдесяте, і сотене число, щоб через них, як через щаблі, ми могли досягти досконалого знання, але так, щоб усередину Церкви запровадило нас п'ятидесяткове число, яке, по закінченні суботи сьомих тижнів, закінчується днем ​​воскресіння. Скарбницями (gazophylacia) називається те, що повно духовного багатства, про яке написано: спасіння чоловіка душі своє йому багатство (Притч. 13:8), з яким і апостол Павло вітає своїх учнів, оскільки вони були сповнені всякого слова та всякого знання (Флп. 1). Gaza ж мовою Персів означає багатство. Або, можливо, кімнати, що називаються грецькою παστοφο’ρια (прибудови), означають спальні, приготовані для прибуття нареченого, яких числом було тридцять, щоб вказати на повний вік мешканців. І підлога була вимощена каменем, щоб брудом, землею та пилом гріхів не осквернялися стопи мешканців, але щоб вони ходили по живих каменях, з яких твориться храм Божий. Або перед дверима кімнат були проміжні стовпи, які підтримували поставлену на них будівлю. Це ті стовпи, про які і апостол Павло пише: правиці даша мені і Варнаві Петро і Іоанн, мнимії стовпи бути (Гал. 2:10). І в іншому місці: стовп і утвердження істини (1Тим. 3:15). І в Апокаліпсисі Іоанна (Об'явл. 3:12) читаємо: Того, хто перемагає, створю стовпа в церкві Бога мого, і он не мати вийти комусь. Таким чином підлога, що знаходилася перед фронтом воріт, про яку ми вже сказали, або галереї позаду воріт, що захищали мешканців кімнат від дощів, були нижчими. Бо завжди нижче міститься вище, щоб через сходження і щаблі ми могли досягти таємничого і потаємного і сповненого духовних багатств. У десятирічному числі декад полягає повне і досконале число, через яке і Ісаак отримав з посіву множення плоду в сто разів (Бут. 26:12). Але, оскільки він був на землі і ще не міг сказати: преселник я єсмь і пришлец, як всі батьки мої (Пс. 38:13); то про нього говориться, що він посіяв ячмінь і зібрав із жнив плід у сто разів. Бо ще не померло зерно пшеничне на землі, щоб принести багато плодів (Мт. 13; Ін. 12:24) і глад слухання слова Божого (Ам. 8:11) у юдейського народу вгамувати тим хлібом, який сходить з неба (Ін. 6:33). Але яким чином сто ліктів було не тільки при східних воротах, але і при воротах північних, це буде видно з наступного свідчення. Єз.XL:20–23 . Він виміряв також ворота зовнішнього двору, звернені обличчям на північ, як у довжину, так і в ширину, і кімнати їх, три з одного і три з іншого боку, і виступ їх і притвор їх, однакової міри з першими (prioris) воротами, п'ятдесят ліктів довжини та двадцять п'ять ліктів ширини. Вікна їх, і притвор, і статуї були однакового заходу з воротами, зверненими на схід. У сім ступенів був підйом до них і перед ними притвор. І ворота внутрішнього двору проти північних та східних воріт. І намірив він від брами до брами сто ліктів. LXХ: І привів він мене на північ, і ось ворота, звернені обличчям до зовнішнього двору. І виміряв їх у довжину та в ширину; і феї їх, три з одного і три з іншого боку, і їв, і еламоф (і пальма їх, чого в єврейському немає): і були однакового заходу з брамою, зверненою лицем на схід: довжина їх у п'ятдесят ліктів і ширина їх у двадцять п'ять ліктів. І їхні вікна, і Еламот, і їхні пальми такі ж, як у брамі, зверненій на схід. і сходили до них по семи щаблях, і Еламоф зсередини, і ворота внутрішнього двору, звернені обличчям до північних воріт (такі ж, як ворота, звернені обличчям на схід, чого в єврейському немає). І намірив він на подвір'ї від воріт до воріт сто ліктів. Що означають єврейські слова thee, і eluu і elamoth, про це ми вище докладно сказали, але й тепер буде видно це зі звірення їх з нашим перекладом. Виміряв же чоловік, у якого в руці була верв, також північні ворота зовнішнього двору, або він ввів пророка через північні ворота до зовнішнього двору. При цьому слід враховувати те, що спочатку він вводиться через північні ворота, потім через південні ворота. потім через східні ворота. Бо від імені півночі загоряються зла на всіх, що мешкають на землі (Єр. 1:14). І прекрасно, що живе на землі, а не прибулець і мандрівник, піддається стрілам того, хто приходить з півночі, якого розжарені стріли, за Апостолом, гаснуть щитом віри (Еф. 6:16). Також і з північного боку двір називається зовнішнім, а з полудня, тобто з півдня, був не зовнішній, а внутрішній двір. Бо Писання каже: І ввів мене у внутрішній двір до південних воріт, що написано так само і про східний двір. Бо той, хто приходить до чесноти, спершу зневажає північ ногами, і через п'ятдесятирічний і двадцять п'яте число досягає висоти старого [числа]; потім приводиться на південний бік і виганяє холод півночі, і потім досягає досконалої чесноти, тобто східних воріт, у яких сходить сонце правди і через які входить лише первосвященик. І то треба помітити, що хоча є чотири країни світу, проте замовчується про браму із заходу, про яку на початку шістдесят сьомого псалма (Пс. 67:5) написано: путетворіть тому, хто підійшов на заходи, Господь ім'я Йому, щоб, після приготування нами шляху Господеві і по виконанні того, приготуйте шлях Господній, праві робіть стежки Його (Мт. 3:3), ми могли почути те, що говориться в останній частині того ж псалма (Пс. 67:33–34): співайте Богу, заспійте Господеві, що піднявся на небо небо на сході. Сказане про три кімнати з одного боку і три з іншого вчить тому, що як буква, так дух, і те й інше розуміння, і історичне та алегоричне, відносяться до обрядів Трійці. Слова ж: і виступ їх, і притвор однакового заходу з першими воротами вказують на східні ворота, які називаються першими не за порядком, а гідно. І мали вони, каже, п'ятдесят ліктів завдовжки і двадцять п'ять завширшки, вказуючи в п'ятдесятьох після семи тижнів на вічний спокій, що через день воскресіння прагне до царств небесних, в яких полягає справжній спокій. У числі двадцять п'ять, про яке ми вище сказали, дотримується через п'ять рядів квадрата міра почуттів, з яких одне відповідає довжині, а друге ширині, так що довжина вказує на спокій і насолоду священним знанням, а ширина відноситься до справжнього, що підлягає зовнішнім почуттям. Через додаток же: і вікна їх, і притвори і статуї або, як додали LXX, пальми були однакової міри з воротами, зверненими обличчям на схід, робиться тонка вказівка на те, що кожен, що знаходиться при вході до чеснот, що ввійшов у три і три кімнати і ознайомився з виступом. бачить те, що цілком отримає при східних воротах. Наступне потім: і в сім щаблів був підйом до них і притвор перед ними або внутрішній має той сенс, що через сім щаблів тижня і котла, що розпалюється з боку півночі і через обряди юдеїв, яким Бог дав заповіді не добрі і такі постанови, через які вони не могли б жити, ми схід. LXX переклали еламоф. Цей притвор був перед брамою або внутрішній. І не тільки знаходяться одні північні ворота, які вище називаються зовнішніми воротами, але й інші, внутрішні, що мають схожість зі східними воротами, як ясно виявили LXX: і внутрішні ворота двору, звернені обличчям на північ, були такі ж, як ворота, звернені обличчям на схід. І намірив він від зовнішніх воріт з півночі до внутрішніх воріт з тієї ж півночі сто ліктів, щоб через них, як через сходи і мірила, віддаляючись від зовнішніх воріт, ми могли досягти внутрішніх. Про таємниче значення цього числа було вище сказано. Єз.XL:24–31 . І вивів мене на південний шлях, і ось брама, звернена лицем на південь. І виміряв він їхній виступ і притвор їхнього такого ж заходу, як попередні, і вікна їх і навпроти навпроти, такі ж, як інші вікна: у них було п'ятдесят ліктів довжини і двадцять і п'ять ширини, і по семи сходинках підіймалися до них, і притвор перед одними пальцями з них, і були я з дверей їхніх, і були з передніх дверей з них, і були з передніх дверей з них, їх. І у внутрішній двір була брама на південному шляху; і намірив він від брами до брами на південному шляху сто ліктів. І ввів мене біля південних воріт до внутрішнього подвір'я, і ​​виміряв ворота тієї ж міри, як попередні, кімнату їх, і виступ їх, і притвор їх, так само, і вікна притворів навколо, п'ятдесят ліктів довжини і двадцять п'ять ліктів ширини. І притвор навколо двадцять п'ять ліктів довжини і п'ять ліктів ширини. І притвор їхній біля зовнішнього двору, і пальми їх на виступі, і було при них вісім сходинок, якими підіймалися до них. Переклад LXX буквально схожий, крім слів феї, і елав, і еламоф, і елам, замість чого в єврейському поставлено ulam. Феє ж означає поріг чи виступ, слав – біля нього чи підпори, еламоф – переддень чи притвори, ulаm – προ’πυλον , тобто переддень . Поставленого ж нами за єврейським [текстом]: і притвор або προ’πυλον навколо з усіх боків у двадцять п'ять ліктів довжини і в п'ять ліктів ширини у LXX немає. Потрібно помітити також і те, що щодо південних воріт у Сімдесяти не йдеться про шлях, але просто: і вивів мене на південь, і ось ворота, звернені обличчям на південь. Таким чином Єзекіїль, якого зміцнив Бог, – бо це означає ім'я його, – проводиться через кожен із входів і від північних воріт переходить до південних воріт, яких виступи, і пороги, προπυ’λαια , або притвори та вікна мали однакову міру, п'ятдесят ліктів завширшки й двадцять і двадцять і два піднімався до них, тобто до південних воріт, і притворів їх, тобто еламоту, напередодні їх; також було створено дві пальми, про які ми сказали, як про браму з північного боку. При цьому вважаємо достатнім нагадати лише про те, що все, що там викладається, ми розуміємо в нижчому, тобто в буквальному сенсі, а що стосується південних воріт – у духовному сенсі. Бо і історія, і алегорія (tropologia) рухається в одних і тих же межах; але та нижче, але це вище; та прив'язана до землі, а це здіймається до неба. І все довкола через вікна наповнювалося світлом. Бо кожне з προβλη’ματα має свої межі і через них проникає відповідне світло в душу віруючого, особливо, якщо тривалість життя його тривала до п'ятдесятого року, тобто до обряду ювілею, і якщо він міг досягти широти божественного розуміння. На цій широті і на площах мудрість безбоязно говорить і підносить голос свій, і по семи сходах піднімається, щоб досягти притвора, і через пальми своїх намірів і прагнень здобути назавжди перемогу. А щоб ми не думали, що з південного боку знаходиться одне подвір'я; то йдеться про другий двор: і у внутрішній двір була брама на південному шляху; і намірив він від воріт до брами на південному шляху сто ліктів, щоб після обрядів седмиці та Старого Завіту ми досягали доброї землі та благодаті Євангелія. І не тільки друге подвір'я знаходиться при південній брамі, а й третє, про яке тепер говориться: і ввів мене біля південної брами у внутрішній двір, і виміряв ворота тієї ж міри, як попередні, та ін. Бо кожен із дворів має [свою] міру і свій порядок, і в одній і тій же мірі буває різне обдарування, тому що ми інакше пізнаємо одне і те ж на початку, інакше при вдосконаленні та інакше наприкінці. Але ті слова, яких немає у LXX: і притвор або προ’πυλον навколо двадцять п'ять ліктів довжини і п'ять ліктів ширини, мабуть, збуджують подив, внаслідок чого вони опущені в стародавньому перекладі: яким чином після удосконалення третього ступеня визначаються двадцять п'ять і п'ять? Але подив усувається такими словами: і притвор їх у зовнішнього двору і пальми їх на виступі, з яких видно, що цей двір, що мав двадцять п'ять ліктів у довжину і п'ять завширшки, був не внутрішній двір, а зовнішній, і що цей зовнішній двір мав довжину першого двору, в двадцять п'ять. Ці виміри, тобто двадцять п'ять і п'ять, ми відносимо до тих самих почуттів, тобто до зору, слуху, смаку, нюху та дотику, які ми вп'ятеро множимо, сходячи вище, і з тілесних робимо духовними, подібно до нього: зведіть очі ваші, і бачите ниви, як плави суть. вуха чути, нехай чує (Лк. 8:8), і: скуштуйте і бачите, як солодкий Господь (Пс. 33:9), і: Христове пахощі єси Богові у віруючих у Нього (2Кор. 2:15). І в посланні Іоанна говориться: кожним видихом, і чутком і руки наша відчувала про Слово тварину (1Ін. 1: 1). Але наприкінці недостатньо лише семи щаблів, як у північній стороні; але після семи покладається осмиричне число, щоб ми переходили від синагоги в Церкві, від ветхого заповіту до нового, від земного до небесного. Єз.XL:32–34 . І ввів він мене східним шляхом у внутрішній двір, і виміряв ворота тим самим заходом, кімнату їх, і виступ їх, і притвор їх тієї ж міри, і вікна їх і притвори їх навколо довжиною в п'ятдесят ліктів і шириною в двадцять п'ять ліктів, і притвор його, тобто зовнішнього двору. ), і пальми, створені на виступі їх з того й іншого боку, і підйом до них у вісім ліктів. З північного боку, з якого у двір піднімалися тільки по семи щаблях, він переходить до південних воріт і до двору з того ж боку, в який піднімаються не тільки семи тільки, як вище, а по восьми щаблях, тобто щоб ми через старе переходили до нового і, кажучи ясніше, через патріархів і пророків переходили в патріархів і пророків переходили другом вісімка. Тепер же переходить до останнього чи до найвищого, і вводить пророка шляхом внутрішніх воріт чи через двір, куди входять східним шляхом. Про шлях у LXX говориться тільки в цьому місці, [про дорогу ж] з північної та південної сторони зовсім замовчено, щоб ми могли тільки під східною брамою розуміти той Шлях, який говорить: Я є шлях, істина і живіт (Ів. 14:6). Бо через Нього ми приходимо до Отця і про Нього написано: блаженні непорочні в Шляху (Пс. 118:1), котрі не мудрують про Христа, але віра їх чиста і не заплямована поганою єретиків. Те саме число кімнат, виступів і притворів, вікон, і світла їх і той самий міра в довжину і ширину, тобто п'ятдесят і двадцять п'ять ліктів, що зберігає таємниче значення (sacramenta), і притвор тих воріт або внутрішнього двору, який в східному єврейському називається світлом, немає, що сховається теплоти Його (Пс. 18:7). Якщо ж ми приймемо і зовнішній і внутрішній двір, то це так слід розуміти, що все оточується і переймається Богом, який каже через пророка: хто тримає небо п'яддю та землю жменею (Іс. 40:12), щоб усе уявлялося, як ним об'ємне. І ще: небо престол Мій, земля ж підніжжя ніг Моїх (Іс. 66:1), щоб ми визнавали Його тим, що перебувають у всьому, відповідно до тих Віргілієвих [віршів]: Небо, як і землю, і навіть рівнини водні, І блискучий шар місяця, і Титановы зведы Дух живить всередині; і душа, розливаючись по членах, цілою громадою рухає, змішавшись з великим тілом 80 . І коли через зброю правди праворуч і ліворуч, в честі та безчестя, при осудах і похвалах (2Кор. 6:8), ми досягаємо перемоги над цим світом, то нам даються пальми з обох боків, як таким, яких ні радість не змінила, ні скорботи, ні щастя, ні ступенів, як говориться про північну сторону, і не через сім і вісім, як – про південну, а тільки через вісім ступенів досягаємо висоти, тому що для нас має бути достатнім восьмеричне число, тобто євангельське таїнство, щоб ми могли сказати з апостолом: але ж і розумом по тілу Христа. 5:16), мається на увазі: за тілом. Єз.XL:35–43. І привів мене до воріт, що на північ, і виміряв такою ж мірою кімнату їхню, виступ їх, притвор їх та вікна їх навколо, довжиною п'ятдесят ліктів і шириною двадцять і п'ять ліктів. Притвор у них був звернений обличчям у зовнішній двір, і статуя пальм на виступі їх з того й іншого боку, і підйом до них у вісім щаблів. І через кожну скарбницю (per singula gazophylaсiа) вхід у дверях (Вульгата: у виступах) воріт: там омиватимуть жертви цілопалення. І в притворі біля воріт два столи з одного боку та два столи з другого боку; на них загартуватимуть жертви цілопалення, і за гріх, і за провину. І біля зовнішнього боку, при вході до воріт, звернених на північ, два столи, і біля іншого боку, перед притвором біля воріт, два столи. Чотири столи з одного боку та чотири столи з іншого боку; з боків воріт було вісім столів, на яких заколюватимуть (Вульгата: гартували) [жертви]; чотири ж столи для цілопалення були збудовані з квадратного каміння, довжиною в півтора ліктя, і шириною в півтора ліктя і висотою в один лікоть; на них будуть класти судини для заклання жертв цілопалення та [інших] жертв. І краї (lаbiа) їх в одну долоню були звернені всередину навколо; а на столах було м'ясо приношень. У цьому свідоцтві єврейський оригінал багато в чому відрізняється від видання LXX тлумачів. Бо сказаного нами: там будуть омивати жертви цілопалення, і в притворі біля воріт два столи з одного боку і потім: щоб на них загартувалися жертви цілопалення і за гріх, у LXX немає, але це додано в багатьох списках з Феодотіону. Потім, де ми сказали: і краї (lаbiа) їх в одну долоню були звернені всередину навколо , там LXX перевели: і мають gisum ( γεισος огорожу або гак) стесане в [одну] долоню всередину навколо . Чи єврейське це слово чи грецьке, щодо цього ми нічого не можемо знати, за винятком тільки того, що замість gisum Сіммах і Феодотіон переклали краї (lаbiа), Акіла в першому виданні ὲπιστα’σεις (огорожі) у множині замість, в другому: краю (a . А де ми сказали: а на столах було м'ясо приношень, там LXX від себе поставили: і над столами покрівля для прикриття від дощу та спеки (sicсitate). Що ж до значення поставлених ними єврейських слів: феї, і елав, і еламоф, і елям, то про це ми і вище згадували і з порівняння нашого перекладу можна бачити це, і немає потреби часто нагадувати про це читачеві і не довіряти його мудрості та старанності. І так [пророк] знову приводиться до воріт, звернених на північ, але не до зовнішнього двору, як вище, а до внутрішнього. Бо такими словами: притвор у них був звернений обличчям у зовнішній двір дається знати, що цей двір був з внутрішньої сторони. Цим вказується на успіх вхідного, бо в кожному місці особливі назви і заходи, і вікна навколо, що показують, що все виконано світла знання, і через п'ятдесят і двадцять п'ять ліктів вказані таїнства відпущення і божественного розуміння, щоб, перебуваючи в притворі внутрішнього двору, ми, перебуваючи в притворі внутрішнього двору, ми, перебуваючи в притворі внутрішнього двору, ми сьогодення, ми досягли через те двояких пальм і перемог, і пізнали обряди восьми ступенів, що ввійшли до скарбниць, в яких полягає багатство храму і очищаються наші молитви від усякої скверни гріховної. І по два столи знаходилося з кожного боку, щоб спершу закололась жертва цілопалення, яку всю споживає священний вогонь, потім [жертва] за гріх і, нарешті, за незнання - за скоєне нами навмисне або через незнання. У зовнішнього боку був також, по LXX, канал (rivus), майстерно влаштований, щоб через нього виходили он попіл цілопалень і сморід від м'яса, або були два столи, і в іншого боку притвора при тих же воротах два столи, тобто з кожної сторони по чотири, чотири на одній і чотири на іншій стороні, і позаду так об столів, яке число вказує на обряди пророків, щоб ми підтверджували, що все, пропоноване нами за гідністю (dignatio) євангелії, було передбачене їхніми пророкуваннями. Що ж до приєднання чотирьох столів, влаштованих із квадратних каменів для жертв і всеспалень, то це ті живі камені, що котяться землею і мають разом із собою камінь наріжний, на якому тримаються стіни старого і нового завіту. Число ж чотири вказує на євангельські обряди, маючи в довжину і ширину, тобто з кожної з чотирьох сторін (per quadrum), півтора ліктя, які у складності утворюють три лікті, і ці три лікті мають у висоту один лікоть, щоб міра одного ліктя, тобто божественного величі, зберегла таїнство учням: ідучи навчіть всі мови, що хрестять їх в ім'я Отця, і Сина і Святого Духа (Мф. 28:19). Ім'я Бога служить ніби одним ліктем у висоту, який укладає три властивості і завжди приймає цілопалення наших приношень. На чотирьох цих столах для цілопалень, які влаштовані з живого каміння і яких довжина, і ширина і висота (вище) описана, покладаються судини, в яких загартовується жертва цілопалення мучеників, про яких говориться: чесна перед Господом смерть преподобних Його (Пс. 115:6) і жертв. душі свої Господеві. Найменування цих столів, як гадаю, полягають в апостолах Матвія, Марка, Лука і Іоанна, вінець яких, звернений зверху всередину, оточував краї з усіх боків, щоб укладати жертви цілопалення всередині і не дозволяти їм поширюватися повсюди і щоб утримувати м'ясо (саrnes) приношення, або, захисту від сильних дощів і від надмірної спеки літнього сонця, щоб тіла (carnes), що знаходяться зверху, могли сказати з пророком: у дні сонце не обпалить нас, нижче за місяць ніч (Пс. 120:6). З них одне сильними дощами та бурями розсіює приношення, а інше надмірним жаром гонінь висушує все, що принесене. Будь поблажливий, читачу, до цих важких місць або, якщо можеш знайти щось краще, навчи: ми охоче вчимося тому, чого не знаємо. Єз.XL:44–49. І поза внутрішніми воротами були скарбниці (hazophylacia) співаків у внутрішньому дворі, що був у боці воріт, звернених на північ, і обличчя їх було звернене на південь; одна зі сторони східних воріт, звернених на північ. І сказав він мені: ця скарбниця, що звернена лицем на південь, для священиків, які не сплять на варті храму. Далі скарбниця, звернена на північ, буде для священиків, які не сплять на служінні вівтарю. Це сини Садока, які [одні] з Левієвих синів наближаються до Господа, щоб служити Йому. І виміряв він двір довжиною сто ліктів і шириною сто ліктів, чотирикутний, і жертівник був перед храмом. І ввів мене в притвор храму, і виміряв притвор в п'ять ліктів з одного боку і в п'ять ліктів з другого боку, і ширину брами в три лікті з одного боку, і в три лікті з другого боку, і довжину притвора в двадцять ліктів і ширину в одинадцять ліктів, і по восьми сходах на них, і з них на ступні, і на вісім сходів, і піднялися на вісім сходів. сторони, та інший з іншого боку . Замість скарбниць LXХ переклали кімнати (ехеdras). А перекладене нами: кімнати чи скарбниці співаків ними опущено. І знову після виміру притвора в п'ять ліктів з одного боку і в п'ять ліктів з іншого боку вони додали від себе: і ширина воріт у чотирнадцять ліктів, хоча в єврейському поставлено тільки: і ширина воріт у три лікті з одного боку і в три лікті з іншого боку. Це я нагадав читачеві для того, щоб він не бентежився різницею перекладів, але щоб у справжньому місці, і особливо щодо вимірів храму, задовольнявся єврейським оригіналом. Отже, після стіни, яку LXX переклали περι'βολον (города) і яка у вигляді чотирикутника оточувала храм з усіх боків, ми читаємо, що пророк був приведений у внутрішній двір і потім на північ, і на південь, і до східних воріт і знову на північ. Про це ми сказали, наскільки могли, а наша думка про різні найменування та виміри видно з попередньої мови. Сенс [всього] цього коротко висловлює свідчення Спасителя, який каже: у домі Мого Отця обителі багато суть (Ів. 14:2). Після того він входить до храму, тобто у Святе Святих, про яке тепер говориться, і у внутрішні ворота, до скарбниці чи кімнати співаків, до яких належить той наказ: заспійте Господеві пісню нову (Пс. 95:1) і які взивають: слава у вишніх Богові і на землі мир, в людях. Цей внутрішній двір знаходився в боці воріт, звернених на північ, і на південь і на схід, щоб співаки і виконували ангельське служіння завжди пам'ятали, через які щаблі вони досягли висоти, і щоб ретельно пізнавали таємниче значення кожного місця. Тому той чоловік, у якого в руці були тростина і верв, ввівши пророка у внутрішній двір, звернений обличчям на південь, сказав так: це скарбниця або екседра (ехеdra) і, як поставив Феодотіон, кімната (thalamus), призначена для оселі священиків, які не сплять на варті храму. Далі скарбниця, звернена обличчям на північ, буде для священиків, які не сплять на служінні жертовнику. При цьому слід зазначити, що ті священики, які були призначені на варту храму, живуть у скарбниці, зверненій обличчям на південь, на якому знаходиться найповніше світло, а неспанні на служінні жертовнику, на якому приносяться жертви за гріх, знаходяться в скарбниці, зверненій обличчям на північ, як охочі прийняти і спати. гріхи. Ті та інші, що служать, згідно зі своїми обов'язками, Господеві, називаються синами Садока, що означає праведний і виправдовуючий, тобто всемогутній Бог, про якого написано, праведний Господь і правди полюби, правоти у вигляді Його обличчя (Пс. 10:7). А ці сини Садокові належать до синів Левія, що означає прийнятий, і самі вони приймаються Господом, щоб наближатися до Нього і щоб не про одного тільки Мойсея говорилося: «Мойсей наближався до Господа, інші ж не наближалися» (Вих. 24:2), але всі, що служать і працюють. Чоловік, що ввів Єзекіїля у внутрішній двір і, так би мовити, у святе святих, виміряв сам двір, в якому були дві кімнати або скарбниці, призначені для житла вартових храму або жертовника, і знайшов по сто ліктів у довжину і ширину з чотирьох боків, щоб священики, що відправляли служіння Богові й у ті дні місця для ходіння і перебували у досконалому та повному числі чеснот. І на самому подвір'ї був жертовник перед храмом, щоб ніколи не припинялася молитва святих перед Богом. Вишеназваний чоловік ввів Єзекіїля також у притвор, або в προ’πυλον (переддень) храму, в якому наміряв п'ять ліктів з одного боку та п'ять ліктів з іншого боку; бо хто ввійшов, той був наставлений у божественних думках і не знав ні правого, ні лівого, але йшов царською дорогою. А самі ворота, через які був вхід у притвор храму, мали завширшки по три лікті звідси і звідти. При цьому слід звернути увагу на витонченість Святого Письма, в якому не сказано: праворуч і ліворуч, щоб не здавалося, що у святому святих іменується щось ліве, а звідси і звідти, тобто з того й іншого боку. І відразу розумний читач розуміє, що потрійне число відноситься до обряду Трійці, яка служить брамою для тих, хто приходить до Бога, тому що і Отець у Сині, і Син в Отці, і Дух Святий в обох. Це потрійне число служить єдиною брамою для тих, котрі після хрещення в [ім'я] Трійці досягають спасіння. Щодо наступного потім: довжина притвора в двадцять ліктів і ширина в одинадцять ліктів, мабуть, виникає питання: чому говориться, що в притворі храму знаходиться двояке число, що відноситься до двох декадів, і одинадцяте, яке, мабуть, має одну одиницю менше для того, щоб? Питання це здебільшого вирішують так: хоча священики, поставлені для служіння в храмі і щодня приносять жертви Христу, святі, однак, як ті, що перебувають у тілі смертному і тлінному, і схильному до скорбот і пороків, вони мають двадцяте і одинадцяте число. Тому й апостол говорив: окаянен аз людина: хто мене позбавити тіла смерті сея ( Рим. 7:24 )? Це не в тому сенсі, щоб ми, за вельми суворим єретичним вченням, визнавали знищення тіл, а в тому, що ми бажаємо вдягнутися, а не роздягтися, і мертвому цьому зодягнися в безсмертя і тлінному цьому зодягнися в нетління (1Кор. 15:53). Наступне ж потім: і по восьми сходах піднімалися до них, тобто до внутрішніх воріт, представляє велику скруту для тих, хто знає єврейську мову. Тому Сіммах, якому ми прямували в цьому місці, поставив вісім щаблів, LXX - десять, Феодотіон і Акіла у другому виданні одинадцять, в першому ж виданні він ніякого числа не поставив, а взагалі каже: і по сходах, по яких піднімалися до них, щоб або, відповідно до попередніх воріт, розумілося бути, стільки, скільки мали внутрішні ворота, числа яких [ступенів] Писання не вказало. (У єврейському замість цього поставлено urob, тобто і ширина, аste, esre. Якщо так читати, то це означає одинадцять; якщо ж замість esre, тобто десять, читати еser, то це означає не десять, а займенник який). Це для тих, хто не знає єврейської мови, може здаватися дрібницями: але тепер ми пишемо не вправи в словопренні і не промови, в яких зазвичай буває гра поєднанням слів, а пояснення і тлумачення на книги євреїв. Але повернемося на початок. По восьми щаблях, що утворюють досконале число, або по одинадцятьох, про яке [число] ми вже сказали, піднімаються до воріт святих, у виступах яких були стовпи: один з одного боку і один з іншого боку. Не сказав: два, щоб не було двоїстого числа, а: один і один, що становить досконале число і своєю єдністю уподібнюється Богу. Це були ті два стовпи, про які і в Апокаліпсисі говориться: Того, хто перемагає, створю стовпа в Церкві Бога мого, і він не має вийти (Об'явл. 3:12). І Петро і Іван називаються стовпами Церкви (Гал. 2:9), через які ми входимо у святе святих і вчення яких служить для нас дверима (introitus) до Христа. Єз.XLI:1–2 . І ввів мене до храму, і наміряв у виступах шість ліктів ширини з одного боку, і шість ліктів ширини з другого боку в ширину скинії. І ширина воріт була в десять ліктів та боки (або плеча) воріт у п'ять ліктів з одного боку, і в п'ять ліктів з іншого боку. І намірив у довжину його (чи їх) сорок ліктів і завширшки двадцять ліктів. Після багатьох таїнств і різних входів та особливостей кожного місця, чоловік, у якого в руці були вервь мулярів і тростина виміру, вводить, нарешті, пророка Єзекіїля до храму і виміряв виступ храму, замість чого LXX перевели ялам, Феодотіон елім та Сіммах кругом. З того й іншого боку ширина скинії була по шість ліктів, у чому полягає таїнство всіх творінь, бо за шість днів було створено світ. Через пізнання цього і причин і образу творіння ми входимо до храму Божого, і з порядку та гармонії творів пізнаємо Творця. Ширина ж воріт храму була десять ліктів; це священне і досконале число, внаслідок чого в сьомому місяці, в десятий день місяця буває піст і змилосердя. У десятий день першого місяця, що називається нісан , береться ягня для заклання і приготування пасхи. Тому в сьомому місяці приносяться десятини в житниці Божі або, як зазвичай називає Писання, у точила. Тому і апостол говорить поширитеся і ви (2Кор. 6:13); щоб, після входження через десять ліктів у храм, були виміряні з того й іншого боку боки самих воріт або, як власне йдеться в єврейському, плеча, які завжди ставляться до справ. Тому й Іссахар добре захоче, спочиваючи серед меж, і бачивши спокій, як добрий, і землю, як огрядна, підклади рами свої на працю, і буде чоловік землероб (Бут. 49:14–15). І до одягу первосвященика прикріплюється нарамник з нагрудником (rationale), щоб з розумінням (ratione) з'єднувалися справи і щоб священнослужитель міг сказати: від заповідей Твоїх розумех (Пс. 118:104). Ці плечі воріт мали з того й іншого боку по п'ять галерей, щоб через земне і божественне розуміння, про відмінність яких нами часто було писано, ми входили всередину храму, довжину якого виміряв чоловік, що був провідником пророка, сорок ліктів і ширину двадцять ліктів чи, краще, довжину і ширину; бо вище він сказав тільки про їхню ширину і плечі. А що сорок, помножене на двадцять, утворює восьмисоте число, яке близько до вісімкового, у цьому немає жодного сумніву. Тому і в Екклезіасті наказується: «Давай частини семи, давай і восьми» (Еккл. 11:2). Як мені відомо, я часто говорив про таємниче значення цього числа або про те, що через скорботи і лиха цього віку ми входимо в святилище Господа; тому ворота мали завдовжки сорок ліктів, скільки завжди означає працю. Тому і Мойсей та Ілля сорок днів не їдять хліба і не п'ють води ( Втор. 9:9 ; 3Цар. 19:8 ), і народ ізраїльський сорок років терпить страждання і випробування в пустелі і після багатьох праць входить до землі обітованої, і Господь і Спаситель після прийняття тлінної плоті, після прийняття брехні плоті, і служили Йому ангели (Мт. 4:11). Коли ж внаслідок скорбот і пригноблень ми можемо сказати оці апостольські слова: у всьому скорботно, але не стужить сі (2Кор. 4:8), і ті пророчі: у скорботі поширив мене. 4:2); то нам відкривається дуже широкий вхід, що має сорок ліктів у довжину, щоб, здобувши перемогу в мирських і земних лайках, що також становить двоїсте число, ми увійшли всередину храму і почули наказ Господа учням: дерзайте, як Я переміг світ (Ів. 16:33). Єз.XLI:3–4 . І ввійшовши всередину (або в двір внутрішній) виміряв виступ (або ялам) воріт у два лікті і ворота в шість (або в десять) і ширину воріт у сім ліктів (або і плеча воріт у сім ліктів з одного боку і в сім ліктів з іншого боку). І виміряв довжину їх (або дверей, ostiorum) в двадцять ліктів і ширину в двадцять ліктів перед храмом. І сказав він мені: Це святе святих. Хоча б ми й процвітали, проте для нас завжди відкривається більший успіх. Тому після входження в храм ми знову входимо всередину або, як LXX перевели, у внутрішній двір, у виступі якого або аеl , замість чого Сіммах [перевів] біля воріт , Феодотіон елам , по-єврейськи ul , Акила двері (оstium), а ми перевели виступ , було два ліктя, щоб, було два ліктя, щоб, приходили до того місця, де знаходиться святе святих. Тому й самі ворота були в шість ліктів, і ввійшовши через них, ми досягаємо вічного спокою, на який вказується в седмеричній кількості. Натомість LXX переклали: і ширину воріт сім ліктів з одного боку і сім ліктів з іншого боку, в єврейському та інших виданнях лише один раз поставлено сім ліктів щодо ширини воріт. Наступне ж потім: і виміряв довжину їх або, як переклали LXX, дверей двадцять ліктів, замість чого у більшій частині списків видання LXX стоїть сорок, і ширину двадцять ліктів перед храмом означає те, що перед храмом і перед входом до нього нам завжди зустрічається міра колишньої праці та подвигу. Бо яке значення має подвійне число у кожному числі нарізно, те мають і дві декади. І то слід взяти до уваги, що ввійшовши всередину через ворота, що мають у виступі два лікті і шість і сім ліктів завширшки з того й іншого боку, і двадцять ліктів завдовжки і стільки ж у самісіньких дверях храму, пророк навчається, яке це місце або як воно називається. Бо сказав він, каже, мені: Це святе святих. Якщо ж перед храмом або, як називає Писання, перед лицем храму знаходиться святе святих, то скільки блаженства маємо визнати в потаємних і внутрішніх частинах його! Про нього пророк каже: ця праця є переді мною, коли ввійду в святило Боже і розумію в остання їх (Пс. 72:17). Але треба й то помітити, що при описі скинії називається свята святих, у множині, тут же святе святих у числі єдиному, щоб після святих (sаnсtа) ми приходили до святого, подібно до того, як після багатьох пісень ми приходимо до Пісні піснею, яка є пісня всіх пісень і оспівуючи яку ми, як жених. Єз.XLI:5–7 . І намірив у стіні дому шість ліктів та завширшки боки чотири лікті з усіх боків навколо храму. Боків же, пліч-о-пліч, двічі тридцять три, і були виступи (еminentia), які йшли у напрямку (per) стіни будинку з боків навколо, щоб підтримувати, але не торкатися стіни храму. І був двір (platea), що переходить вгорі в округлену форму; і вів він вгору через круглі сходи (cochleam) і в світлицю храму колоподібно. Тому храм ширший був угорі, і знизу піднімалися вгору в середній [поверх] і з середнього в три житла (аd tristega) та у фраел (thrael). Що стоїть у LXX: і з середнього в tristega, тобто в три світлиці, і в thrael в єврейському немає. Замість thrael (не знаю, що це слово означає, бо його немає в єврейському) у них [т. е. у євреїв] читається uraithi 81 , що і ми й інші переклали: і побачив я, щоб потім було свідчення в такому порядку: Єз.XLI:8–12 . І побачив я висоту в домі з усіх боків, боки, що мали в основі міру тростини, шість ліктів протягу, і ширину стіни біля бока з зовнішнього боку в п'ять ліктів, і був внутрішній дім у боках дому і між скарбницями завширшки в двадцять ліктів навколо дому з усіх боків. І двері в боки для молитви (цього у LXX немає), одні двері на північ і одні двері на південь, і ширина місця для молитви (цього LXX також не перевели) у п'ять ліктів навколо. І будівля, що була відокремлена й звернена обличчям на дорогу, що прямує до моря, завширшки сімдесят ліктів; стіна ж будівлі в п'ять ліктів ширини навколо і довжина її в дев'яносто ліктів. Досягши святого святих, про яке ми вище сказали, шанований чоловік виміряв стіну святого святих, яка через улаштування світу і всього видимого творіння, створеного в шість днів, мала шість ліктів, і ширину одного бока в чотири лікті, – не з одного боку, але з усіх боків. Чотири ж лікті мала ширина будинку навколо для того, щоб вказати на стихії, з яких все складається і особливо тіла людські, борючись проти яких і підкоряючись владі душі, святі удостоюються увійти всередину і пізнати Господні таємниці. А самі боки, що були навколо будинку і відділялися проміжком за чотири лікті від стін храму, перебували у взаємному зв'язку, тож кожен бік стосувався іншого боку. І мав у довжину не тридцять три лікті, а двічі тридцять три, тобто шістдесят шість. Старий Завіт говорить у книзі Левіт (Лев. 12), що при народженні немовляти чоловічої статі, через один тиждень і той, який народив, і той, хто народився, тридцять три дні повинні очищатися. При народженні ж немовляти дотримується двояке число, тобто шістдесят шість. І оскільки для того, щоб прийти у святе святих, ми потребуємо не першого лише, а й другого народження, щоб, народившись у тілі, відродитися в дусі, то ставиться число не шістдесят шість, а двічі тридцять три, щоб тим і іншим народженням ми були зобов'язані Богу, як винуватцю, і Його благості, і Його благості, і Його благості. для будівлі храму. Наступне ж потім по єврейському [тексту] і були деякі виступи, які йшли у напрямку стіни будинку з обох боків навколо, щоб підтримувати, але не торкатися стіни храму має той сенс, що святі мужі виступають з натовпу віруючих по стіні храму, тобто з усіх боків з усіх боків, і підтримують підстави Церкви, і проте, не торкаються стіни і, проте, не торкаються стіни і, однак, не торкаються стіни храму; поклонятися невимовним обрядам. Бо тепер ми бачимо як дзеркала в гаданні і не можемо торкатися і осягнути істини в повному її вигляді. А що двір (platea) був округленої форми, піднімаючись вгору по круглих сходах (per cochleam), і вів у світлицю колоподібно, і тому храм вгорі був ширший, і таким чином піднімалися знизу вгору і в середній [поверх], то, гадаю, для читача ясно, що завжди більш тісним χαμευνι’αις (лежання на землі) і помірності в їжі, і що коли ми помалу сходимо на висоту, то нам відкривається ширший шлях і виконується написане: в скорботі поширив мене (Пс. 4:2). Через округлення ж і через круглі сходи ми сходимо на світлицю храму. Ця форма між усіма σχη’ματα визнається більш красивою також і філософами віку цього, бо і небо, і сонце, і місяць та інші зірки, і центр (рunctum) земної, також у тілах людських: очі, як би інші зірки, і фігура голови, що служить оберігаючим, і пальцем, і всіма руками, і руками, і руками, і руками, і руками. цю круглоту. Далі, світлицю храму, в яку ми сходимо з більш тісних місць до вищих, я вважаю за ту, яку за книгою Царств мали Ілля та Єлисей, і за Діями Апостолів мала Тавіфа, тобто δο'ρκας; і на нашу, сірна, яка через добрі діла досягла висоти (3Цар. 17:19; 4Цар. 4:32; Дії 9:36). Апостол Петро, ​​на якому Господь утвердив основи Церкви, зійшов у світлицю і прийшов на покрівлю, що виразніше по-грецьки називається δώμα, тобто тераса покрівлі, і пізнав таїнства Церкви, які раніше були невідомі світу (Дії 10:9). Також Спаситель роду людського звершив пасху в світлиці, і до того ж у великій і великій світлиці, вистеленій і очищеній від усякої нечистоти, і приготованої для духовної трапези, де Він подав Своїм учням таїнство тіла і крові і залишив нам вічне святкування непорочного Агнця. Доповнення ж: і з середнього в три житла, тобто в треті світлиці та у фраел, як мені здається, має бути спереду позначено обілом [сумнівне місце]. Бо що за необхідність міркувати про сумнівне і не написане, коли ми повинні займатися тим, що міститься в книгах євреїв? Далі слідує: і побачив я висоту в домі з усіх боків, боки, що мали в основі міру тростини, шість ліктів протягу, і ширину стіни біля бока із зовнішнього боку в п'ять ліктів, і між скарбницями (які Сіммах називає ἑξε’δρας ) ширину. Ці числа показують, що зі світу цього і від земних почуттів і від двоїстого числа двох декад, що відноситься до двадцяти, ми удостоїмося увійти не тільки в свята святих, а й у світлиці їх, і завжди мати в пам'яті, що через шість днів нашого творіння, і через п'ять почуттів і через двадцять, через двадцять і два залишаючи земну низовину і зміст літери, переходимо на висоту Церкви і радіємо спілкуванню Духа Святого. І двері, каже, біля бока для молитви на північ, від якого спалахують лиха на всю землю (Єр. 1:14) і видалення якого обіцяє нам Господь, кажучи: і сущого з півночі віджену від вас (Йоїл. 2:20). І чудово в дверях проти півночі знаходиться місце молитви, щоб ми, за Апостолом ( 1Фес. 5:17 ), невпинно молилися і говорили разом з Єремією: нехай не замовкне зіниця очам твоїм ( Плч. 2:18 ), або бажаючи уникнути справжніх лих, або підносячи. Бо, перебуваючи в храміні тіла цього, ми зітхаємо і говоримо: окаянен аз людина: хто мене позбавить тіла смерті сея ( Рим. 7:24 )? Але й з півдня були двері і вона, за єврейським [текстом], також мала місце для молитви, що тяглася на п'ять ліктів навколо. Бо після холодної півночі ми переходимо до південної теплоти і, проте, знову шукаємо місця для молитви: при північних дверях, щоб уникнути небезпек, при південних – щоб підносити подяки за колишні, і щоб нам було забезпечено досягнення перемоги. П'ять же ліктів і тут вказують на божественні почуття, через які ми сходимо від земного до вищого. І будівля, каже, яка була відокремлена і звернена обличчям на дорогу, що прямує до моря, завширшки сімдесят ліктів, щоб, після праць і небезпек, і хвиль і крахів віку цього та сімдесяти років, про які пишуть Єремія (Єр. 25:12; 29:10 ), і Даниїл (1:2). ), ми досягли істинної і законної суботи семи декад, щоб був для нас вічний спокій, і щоб через ширину в п'ять ліктів ми досягали довжини в дев'яносто ліктів, в якому віці Сарра, що мала дев'яносто років, тобто дев'ять декад, народила сина за обітницею, Побут. 21:5), тобто з таємничим числом десяти декад. Що означає це число, це буде видно з наступних слів Писання. Єз.XLI:13–22 . І виміряв він дім сто ліктів довжини, і окрему будівлю, і стіни його сто ліктів довжини. І ширину будинку по лицьовій стороні та окремої будівлі зі сходу в сто ліктів. І виміряв він з лицьового боку довжину будівлі, яка позаду стояла окремо, (т. е. виступи) з того й іншого боку в сто ліктів, і внутрішній храм і притвори двору. Дороги, і вікна косі, ἐκθε’τας навколо з трьох боків, проти кожного порога, і поміст з дерева навколо з усіх боків; помост (terra) був до вікон; а вікна були зачинені. Вгорі дверей до внутрішньої та зовнішньої частини будинку, по всій стіні навколо з внутрішньої та зовнішньої сторони [все було] пропорційно (ad mensuram). І були виготовлені херувими та пальми, і пальма між херувимом та херувимом, і дві особи мав [кожний] херувим: з одного боку до пальми обличчя людини, а з другого боку до пальми обличчя лева; [так] зроблено по всьому будинку навколо. Від підлоги (terra) до верху дверей було зроблено різьблені херувими та пальми по стіні храму. Поріг був чотирикутний, і лицьова сторона святилища була звернена на вигляд дерев'яного жертовника; висота його в три лікті і довжина його в два лікті; і кути його, і довжина його, і стіни його дерев'яні. LXX: І виміряв він проти дому довжину сто ліктів, і інше, і проміжок (separantiа) і стіни його сто ліктів довжини. І ширину по лицьовій стороні храму та інше сто ліктів. І виміряв довжину проміжку з лицьового боку іншого, що був позаду того дому, та інше з того й іншого боку завдовжки сто ліктів. І храм і кути, і зовнішній ялин покриті деревом, і було зроблено три вікна на кшталт сітки для світла, щоб дивитися через них. І дім, і те, що було біля дому, було покрите деревом навкруги, і підлога від підлоги до вікон, – вікна ж відчинялися трояко, щоб дивитися через них, – і до самого внутрішнього та зовнішнього дому, і по всій стіні навколо з внутрішньої та зовнішньої сторони [своя] міра, і були зроблені різьблені херви. херувімом. Двоє осіб були у [кожного] херувиму: з одного боку до пальми обличчя людини і з іншого боку до пальми обличчя лева; по всій стіні навколо від підлоги до стелі були зроблені різьблені херувими та пальми. І святилище і храм відчинялися з чотирьох кутів перед лицем [святого] святих; вигляд був подібний до виду дерев'яного жертовника; висота його в три лікті і довжина в два лікті, і ширина в два лікті, і мав роги, також основи та стіни його були дерев'яні. Слова проти, яке LXХ переклали на початку того свідчення, де написано: і виміряв проти дому, в єврейському немає. Описуються ж святе святих і внутрішня частина храму, про який говориться, що він після дев'яноста ліктів має з трьох сторін по сто ліктів, тобто досконале число десяти декад, щоб ми і думкою, і словом, і ділом служили Господу, пам'ятаючи той апостольський зразок, щодо якого говориться, і довго будемо. Еф. 3:18). Що стосується окремої будівлі, про яку йдеться в єврейському [тексті], і стін її, то LXX переклали це через інше і проміжок (separantia), які не примикають до стін храму, але мають поблизу свої спеціальні стіни. Також самий храм, і кути його, і ялам, тобто προ’πυλον або зовнішній притвор були покриті деревом, тобто мудрістю, яке дерево життя, за словами Писання (Бут. 2:9), знаходилося в раю. Також вікна були зроблені на кшталт сітки, на зразок ґрат, щоб вікна закривалися не прозорим склом, а ґратчастим та штучним деревом, натомість у єврейському тексті стоять косі вікна, які знаходились лише з трьох боків храму, саме праворуч, ліворуч та ззаду, тобто з півдня, з півночі та з півночі. Східна ж сторона не мала вікон; бо самий вхід пропускав яскраве світло всередину і вся нутрощі храму наповнювалася світлом від дверей, так що можна було дивитися всередину через кожне вікно і через отвори ґрат. І не тільки зовнішні частини були вкриті деревом, але була така велика кількість дерева з усіх боків, що і підлога і від підлоги до вікон все було вкрите деревом. Вікна ці, по сімдесят, відчинялися трояко, щоб відкриття їх вказувало на троякий розум Божий у храмі згідно з написаним в іншому місці: ти ж напиши я трояко (Прип. 22:21). Дивитися ж можна через них не тільки всередину, але й назовні, щоб ми знали, що те, що знаходиться всередині, невидимо, а зовнішнє мабуть, щоб одне вказувало на розум, інше на тіло, одне на духовне розуміння, і інше на просте історичне розуміння, і по всіх стінах навколо як з внутрішньої, так і з зовнішньої. Бо в храмі Божому, і особливо у святому святих, ніщо не було зроблено Богом без розуму та міри. Також були зроблені різьблені херувими, без сумніву, з дерева, що сягало від підлоги до вікон, і фігури (саеlaturae) їх були так зроблені, що вони здавалися не вирізаними, а приставленими. Херувими означають безліч знань. Таким чином усередині, у внутрішніх частинах храму після безлічі знань вирізьбуються і пальми, що служать знаком перемоги за словами апостола: гоню до вшанування вищого звання Божого про Христа Ісуса (Флп. 3:14). Ці пальми були між херувимом і херувимом, тож кожен херувим прикривався боками двох пальм; херувим цей мав не чотири особи, як читаємо на початку цього пророка, тобто [обличчя] людини, і лева, і тільця і ​​орла, а тільки дві, тобто: людину і лева, з яких перша відноситься до розуму, а друга до збудження (furorem), яке по-грецьки виразніше називається θυ Порушенням ми називаємо не те, яке близьке до пристрасті і пороку, а те, яке зміцнює слабкий розум і посилює дух того, хто бореться. Бо ми спочатку підкоряємося побажанню, яке стосується тільця, через земні справи, і одне буває плотським, а інше духовним, з яких останнє приписується орлу. Увійшовши ж у святе святих і зайнявши нутрощі храму, ми не потребуємо ні чого іншого, крім розуму і сили, з яких одне відноситься до розуму і мудрості, а інше до твердості духу. Отже, вся стіна з усіх боків храму від підлоги до стелі мала херувимів і пальми, що прекрасно зроблені, за ними відкривалися святилище і храм із чотирьох кутів перед лицевим боком святих. Бо спершу ми маємо безліч знань, через які досягаємо перемоги над ворогом, а потім нам відкривається святилище і храм, що має чотири кути і вельми тверде положення, без ухилення в будь-який бік. Бо міра чотирикутника має те властивість, що стоїть на стійкому підставі і в таємничому числі, ясному для мудрого читача, містить чотири тверді і постійні елементи, з яких все складається. І все було звернено до лицьового боку святилища; Перед цим святилищем або в цьому святині був вид дерев'яного жертовника в три лікті висоти, і в два лікті довжини і в два лікті ширини, які разом становлять сім ліктів. Жертовник цей мав роги, і як основи, так і стіни його, тобто боки були дерев'яні, причому людське слово не може пояснити обрядів Святого Письма: яким чином жертовник, на якому спалювався вогонь, тобто стіл для куріння, нічого не зазнає від вогню, а, так би мовити, робиться більше. Бо як справи святих, про які апостол пише: когось діло, яке є, вогнем спокуситься (1Кор. 3:13) не гинуть, але за допомогою вогню виявляються чистішими; так і дерево жертовника, що було з дерев райських, не спалюється від близькості вогню, і стає чистішим. І цілком природно визнати це щодо святилища і нутрощі храму і жертовника куріння, коли також аміант ( ἀμι’αντον ) 83 складаючий рід льону або має схожість із льоном, чим більше горить, тим більше стає чистим. Пробач, читачу, заради труднощі і зроби поблажливість до мізерного розуміння. Бо через косі, зроблені на кшталт сітки і завжди зачинені вікна ми ледве можемо проникнути оком у саму нутрощів дому нашого серця, так що все, видиме нами, бачимо в тіні і в образі і вигукуємо з апостолом: о глибина багатства, премудрості та розуму Божого! бо не випробувані судові Його і недосліджені шлях Його (Рим. 11:33), і; хто розуміє розум Господній (Іс. 40:13), крім того, хто є Ангел великої поради і може відкрити гідним свої таємниці? Що стосується ἐκθε'τας, то в Римі так називаються solaria, що височіють над стінами світлиць, або meniana, які називаються так на ім'я першого винахідника і які деякі з греків називають ἐξω'στρας 84 . Єз.XLI:22–26 . І сказав він до мене: Це трапеза перед Господнім лицем. І дві двері були в храмі і в святилищі, і в двох дверях з кожного боку було по дві дверцята, які стулялися одна з одною. Бо було по дві двері з кожної сторони дверей і були зроблені на самих дверях храму різьблені херувими та статуї пальм, подібно до того, як були зображені також на стінах. Тому і товстіші дерева були на лицьовій стороні притвору зовні; над ними були косі вікна і подібність пальм з того й іншого боку на плечах (in humerulis) притвора, з боків будинку та по ширині стін. Тут видання LXX багато відрізняється від єврейського оригіналу. Тому вкажу тільки на те, що замість товстіших дерев вони переклали σπουδαῖα , тобто потрібні або гідні піклування і замість косих вікон потаємні і що в кінці свідчення поставлено: і виміряв з того й іншого боку покриви (laquearia) верхнього косяка або притвора і збоку будинку ἐζυγωμε’να і замість чого ми можемо перевести однакову вагу. Отже, той чоловік, що ввів пророка в потаємну частину храму і, між іншим, показав йому дерев'яний жертівник, що мав і кути, і роги по LXX, і стіни дерев'яні, сказав йому: Цей жертівник, який ти бачиш, є трапеза перед Господом, яка, подібно до тернового куща (Вих. 3:2) Богу: приготував Ти переді мною трапезу проти тих, що студжують мені (Пс. 22:5). Також були дві двері в храмі і в самому святилищі, через які вказується на обряди двох завітів, і в двох дверях з кожного боку було по дві дверцята, які стулялися одна з одною, щоб і в історії ти мав духовний зміст, і в іносказанні історичну істину, з яких кожне одне в іншому потребує, і якщо не вистачає одного, то немає. Наступне потім: було по дві двері з кожної сторони дверей ясно при буквальному розумінні. Бо у великих їдалень (tricliniis) зазвичай по дві [дверцята] примикають одна до одної і з'єднуються, так що більший вхід не через дві великі, а через чотири менші двері зачиняється і відчиняється. На цих дверях храму або святого святих були вирізані херувими, про які ми вище сказали, і статуї пальм, так що після багатьох знань вхідним була перемога. Це зображення пальм було на стінах храму. І вказує причини, чому на самих дверях були вирізані херувими та зображені подоби пальм. Для того і дерева в притворі біля воріт із зовнішнього боку були товстіші, щоб вони були міцними і щоб могли вміщувати різьблення. І чудово в духовному сенсі двері були міцними і різьбленими, так що вони мали міцність і красу, щоб хтось, подібно до Озії, не міг вторгнутися у святе святих і привласнити собі священство (2Пар. 26:18). Над цими дверима були вікна косі або потайні, щоб і світло, що проникало всередину, не мало досконалого знання і не було ясним і для всіх доступним, але щоб для більшості було частково прихованим. Бо нині бачимо в гаданні (1Кор. 13:12) і поки ми ще не знаємо так, як нам знати; коли ж прийде досконале, тоді що від частини скасується (там же, 1Кор. 13:10). І була подібність пальм з того й іншого боку. Прекрасно всередині храму і в святому святих не поставив правого і лівого боку, щоб не здалося, що він називає щось лівим у тому, що велике і таємниче; але [сказав]: з того й іншого боку, подібно до того, як в Євангелії написано: якщо тя хто вдарить в ясну ланіту, зверни йому та іншу (Мт. 5:39). Хіба не можна було сказати: і ліву? Але коли вони б'ють праворуч, тоді замінюється іншим правим, бо в святій людині обидва правильні, обидва досконалі. І на плечах притвору, на боках хати і по ширині стін: замість цього LXX перекладено: на покривах еламу, тобто притвору (προπυ’λον), і боків хати тієї ж ваги або міри, через що таємно видно, що стовпи верхнього косяка або притвору (бо це, мабуть, означає плечі), і боки дому, і ширина стін - все повно розуму і міри, і що в храмі Господньому немає нічого, що без міри і мудрості збудовано. Він також носив ім'я Йоаким. Згідно з поясненнями Вікторії, якщо скласти разом числа 1, 2, 3 і 4, які є частиною 4, то вийде число 10. Це слово, власне, означає напівкруглу нішу портика в спортзалах, обладнану сидіннями, або склепінчасту залу в приватних будинках. Вергілій. Aen. lib. VI, т. 724–727. Тлумачі LXX, ймовірно, помилково, через подібність літер, прочитали thrael замість uraithi. Деякі списки читають ecthetas і ethecas. Solaria або menіаnа, за поясненням блаж. Ієроніма, плоскі покрівлі, підтримувані поперечними перекладинами (Твор. блаж. Ієроніма в рос. перекл. ч. II стор. 423) і огороджені по краях для безпеки піднесеннями або поруччями, вони відповідали нашим балконам. Вам може бути цікаво: