Книга десятая

Мені хотілося б, як я вже раніше сказав, пророцтва проти однієї країни або одного царя пояснювати в тих самих книгах і не роз'єднувати думки читача. Але що робити з обширністю [змісту], яке якщо не розділяти на частини, то воно перевищуватиме межі тому, і з тим, що надмірне нагромадження обтяжливе як для автора, так і для читача? Тому після промови проти Єгипту і оплакування його і проти царя єгипетського, про м'яз якого, не обв'язаного й не одержаного зцілення, ми сказали наприкінці дев'ятої книги, ми переходимо до початку десятої книги, - [до пророцтва] проти того ж фараона, який порівнюється з царем ассирійським і про нього, після якого Єгипту. При тлумаченні цього ти, незаймана Христова Євстохія, піднеси з Мойсеєм руки, щоб наша перемога була плодом твоїх молитов. Бо це залежить не від того, хто бажає і не від того, хто подвизається, але від милуючого Бога (Рим. 9:16), який говорить до пророка: розшири уста твоя і сповню я (Пс. 80:11 ), тоді як пророк відповідає: уста моя відкриє, і привернув дух ( Пс. 118:131 ), який, де хоче, дихає ( Ін. 3:8 ). А де Дух Господній, ту свободу ( 1Кор. 3:17 ), яку свободу дарував нам Господь і володінням якої даремно хвалилися юдеї, кажучи: насіння Авраамлі есми, і нікому вже роботами ніколиже (Ін. 8:33 ), тим часом як вони під ними і як під ними оного вислову: бо хто переможений буває, тому і робітник є (2Петр. 2:19). Єз.XXXI:1–18. І було одинадцятого року, третього місяця, одного дня місяця, було до мене слово Господнє, що казала: сину людський! скажи фараонові, цареві єгипетському, та народові його: кому ти уподібнився в величі твоїй? Ось Ассур, як кедр (або кипарис) на Лівані з прекрасними гілками, і з тінистим листям, і високий на зріст і між густим листям (або серед хмар) височіла вершина його. Води живили його, безодня височіла його, річки її текли навколо коріння його і протоки свої вона направляла до всіх дерев країни. Від того висота його перевищила всі дерева країни (або поля), і множилися галузі та піднімалися гілки його від багатьох вод. І коли він простягав тінь свою, на гілках його вили гнізда всякі птахи небесні, і під листям його народжували всякі лісові звірі, і під тінню його мешкало зібрання всіх народів. І красувався він величезністю своєю і розширенням (або безліччю) галузей (або гілок) своїх, тому що коріння його було біля вод. Кедри (або кипариси) не були вище його в раю Божому, і їли (або сосни) не дорівнювали з висотою його і платани (або їли) не були рівними (або подібними) листі (або гілкам) його. Жодне дерево раю Божого (або в раю Божому) не було подібним до нього і красі його, тому що Я зробив його красивим і з численним густим листям, і заздрили йому всі дерева насолоди (або солодощі), що були в раю (у Вульгаті додано: Божим). Тому так говорить Господь: за те, що він високо піднявся і пустив вершину свою зеленіє та густу (або серед хмар) і серце його звеличилось від висоти його; за те Я віддав його в руку найсильнішого (або князя) з народів; він вчинить з ним, як треба (faciens faciet; або і вчиню Я смерть його); за безбожність Я вигнав його. І зрубають його чужоземці та найжорстокіші з народів (або губителі народів), і кинуть його на гори і на всіх долинах будуть падати гілки його, і будуть розтрощені галузі його на всіх скелях (або полях) землі, і підуть з-під тіні його всі народи землі і залишать його. На руїнах його мешкали (або відпочивали) всякі птахи небесні, і на гілках його були всі звірі країни. Тому не будуть звеличуватись висотою своєю всякі дерева у вод, і не будуть піднімати вершину свою серед гілок та листя (або в хмарах) і не утримають висоти своєї всі, напояні водами; бо всі віддані смерті, у глибину землі, серед синів людських, до тих, що йдуть у рів. Так говорить Господь Бог: в день, коли він зійшов у пекло, Я визначив (або навів) плач (або безодня оплакала його): Я покрив його безоднею, і зупинив річки її і затримав багато води. Засмучувався (або затьмарився) по ньому Ліван і всі дерева польові були вражені (або були зневірені). Шумом падіння його Я потряс (або були приголомшені) народи, коли Я скинув його в пекло разом з тими, що відійшли (або відходять) в рів. І втішилися в пекло землі всі дерева насолоди (або солодощі), відмінні та найкращі на Лівані, і всі, що напоялися водами. Бо і вони разом з ним відійдуть (або відійшли) до пекла до вбитих (або вражених) мечем, і м'яз (або насіння) кожного з тих, хто живе під тінню його, серед народів (або життя свого) загинули. Кому уподібнився ти, славний і високий серед дерев насолоди! Ось ти зведений разом з деревами насолоди в землю пекло, серед необрізаних лежатимеш, разом із убитими мечем. Такий фараон і все його безліч, говорить Господь Бог. Я за звичаєм поєднав обидва видання, втім, [тільки] там, де вони найбільше представляли різниці, щоб через подвійний виклад не збільшувати обсягу книг. Але перш за все треба знати, що все те, що йдеться про царя ассирійського в майбутньому часі, у LXX викладається, як відбулося, і мова так звертається або до князя ассирійського, або до дерева, щоб як в чоловічому, так і в жіночому роді можна було розуміти одне і те ж обличчя, тому що і дерево дерево. Про царя ж Вавилонському в цьому місці не робиться жодної згадки, щоб не могло здатися, що викликається гнів володарів і повелителів проти полоненого народу, що знаходився в Халдеї, але йдеться про царя асирійського, який на той час був уже взятий халдеями, і вся сила ассиріян знаходилася під владою. Тому й десять колін, тобто Ізраїля, беруть ассиріяни, а два, тобто Юдине та Веніяминова, підкорюють халдеї та руйнують місто Єрусалим. Отож, маючи намір говорити проти фараона, царя єгипетського, і народу його, слово Боже вжило проти нього таке вступ: кому ти уподібнився до твоєї величі! Ось Ассур, як кедр на Лівані та ін. Сенс же наступний: не дивуйся, якщо ти будеш переможений і загинеш і втратиш свою владу і всі сили єгипетські будуть знищені, коли Ассур, набагато сильніший за тебе, був винищений внаслідок підкорення тими ж халдеями. І описує могутність царя ассирійського під образом дерева кедра по єврейському [тексту], кипариса по LXX, що знаходився на горі Лівані, яке було з гарними гілками і густим листям і височіло до хмар і яке тому настільки розрослося, що напоялося не водами, але безодня, але бездна. шуму вод, так що всякі птахи вили гнізда на гілках його, і всякі звірі лісові народжували під листям його. А щоб ми не сумнівалися, які це були птахи небесні та які звірі польові, то ясніше поставлено: і під тінню його мешкало зібрання багатьох народів. У наступному потім: Я передав його в руку найсильнішого з народів закликає царя вавилонського зрозуміти, що перемога його над ассиріаніном залежала не від власної сили, а від влади Божої. За нечестя, каже, Я вигнав його, щоб прикро застерегти вавилонянина, що не повинно бути жорстоким і пригнічувати відданий йому народ Божий, щоб не випробувати того ж від ассиріянина, який був жорстоким і нечестивим. І зрубають його чужоземці і найжорстокіші з народів або, за LXX, губителі, чого ніколи не сказав би той, хто жив у Халдеї, щоб не порушити його проти свого народу. Також кидається він на гори, і в усіх долинах опадають гілки його і ламаються на скелях, і лишається він усіма народами, тобто птахами небесними та звірами польовими, і дійде до такої руйнації, що всі дерева, що вважалися, порівняно з ассирійським деревом, високими, то вже перестануть височіти, але піднімаються під ним. зрубано, все одно будуть зрубані внаслідок страху. Що було сказано метафорично, це виявляється ясніше. Всі, каже, були віддані (маю на увазі: царі на смерть) у глибину землі (тобто в пекло), серед синів людських (не між деревами), що відходять у рів. Без сумніву, вказується на пекло. Після зрубу ассірійського дерева або в той день, коли асирійець зійшов у пекло і Господь навів (або визначив) плач, знову метафорично говориться про нього, що він був покритий безоднею згідно з написаним: прийдеш у глибини морські, і буря потопи мене (пс. 68:3, і всі) і Ліван засмутився або затьмарився по ньому, тобто по дереві, або по тому, тобто за асирійцем. А щоб ми не думали, що йдеться про дерево, далі йде: шумом падіння його Я потряс народи . Бо яке падіння одного дерева може бути таким, щоб шумом його падіння були вражені всі народи? Коли Я скинув (або скинули) його, каже, в пекло: у буквальному сенсі дерево не може бути зведене в пекло разом з іншими, що відійшли в рів, тобто в пекло. І втішилися в глибині землі, тобто в серці землі, всі дерева насолоди чи солодощі, що по-єврейськи називається Едем (еden), чим вказується на тінисті гаї та відмінні та найкращі ліси, що були на Лівані та напоялися водами. Бо й самі дерева разом із ним, тобто з ассиріянином, зійдуть у пекло до вбитих чи вражених мечем. Дерева не вражаються мечами, але зрубуються і не сходять у пекло. І м'яз, каже, або насіння (бо у євреїв слово zara має обидва ці значення) відпочиватиме під тінню його серед племен, – не дерев, а народів. Нарешті, робиться звернення до самого ассиріянина чи фараона. Кому уподібнився ти, славний і високий серед дерев насолоди? Ніхто, каже, не дорівнював тобі, але всіх царів ти перевершив могутністю, і проте, разом з іншими царями, що супроводжували тебе, ти був низведений у глибину землі, тобто в пекло, як каже Писання: ввійдуть у пекла землі, віддадуться до рук зброї, частини лисовій будуть (Пс. 12:1). Серед необрізаних, каже, ти лежатимеш разом із убитими мечем. Дається знати, що це були за дерева, що це за кедр чи кипарис, уражений мечами і лежачий із необрізаними. І для з'єднання останнього з попереднім, після вище сказаного: кому ти уподібнився до твоєї величі? Ось Ассур, як кедр на Лівані, з прекрасними гілками та листям та ін., тепер додається: такий фараон і вся множина його, говорить Господь . Як, каже, ассиріянин, кедр і кипарис був скинутий був зрубаний вавилонянином; так будуть зрубані вавилонянином фараон та народ його, тобто саме дерево та гілки його. Це поки що сказано стосовно історичного змісту; але багато хто думає, що це стосується майбутньої смерті світу і що цар фараон, тобто та сила, якою був підпорядкований Єгипет, порівнюється з найсильнішим асирійським царем, тобто з антихристом; бо коли він упаде, то ще легше впадуть і інші володарі цієї темряви і князі світу. Тепер ми скажемо про подробиці, коротко торкаючись всього, щоб не стільки викладати і пояснювати темне, скільки здаватися матеріал бажаючим пояснювати. Насамперед слід розглянути, чому в одинадцятому році, в третьому місяці, в один день місяця було до Єзекіїля слово Господнє, що говорить: Сину людський! скажи фараонові єгипетському та безлічі його. До того, хто має говорити до фараона, звертається слово Господнє в одинадцятому році, бо він не досяг ще дванадцятого числа, властивого повній і досконалій чесноті. Тому і в Якова дванадцять синів (Бут. 35:22), подібно до яких згодом дванадцять імен пророків полягають в одній книзі. І апостолів - дванадцять (Лк. 6:13), і так як один з них, Юда був зрадник, то на його місце обирається Матвій (Дії 1:26). І дочка начальника синогоги дванадцятирічна воскрешається Господом (Мк. 5:42). Також кровоточива отримує лікування в дванадцятому році (там же). Але оскільки фараон викривається і потім оплакується, то з числом одинадцяти років з'єднується третій місяць та один день. Тому й далі в дванадцятому році, в дванадцятому місяці, в один [день] місяця звертається до Єзекіїля слово Господнє, що каже: «Сину людський! 35:6) досягла істина і яким наказується не проливати дощу на Ізраїлю (Іс. 5:6). Також зображується краса його, яка внаслідок розбещеної волі перетворилася на неподобство, так що про нього говориться: стриє Господь кедри ліванські (Пс. 28:5), і будучи сам високим і перебуваючи на дуже високій горі, він чим вищий був, тим нижчий упав. Бажаючи зобразити його висоту, Святе Письмо називає його кедром великим, що живили води, – не води Силоамлі, поточні тисе (Іс. 8:6), але води Расіна та води Єгипту, про які написано: що тобі, що пити воду Геонську (Єр. 2:18). Також безодня підносила його, над якою на початку світу носилася темрява (Бут. 1:2) і щодо якої бісів просили, щоб вони не були посилаються в неї (Лк. 8:31). Навколо коріння його були річки безодні, про які говориться: що тобі й шляхи ассірійському, та п'єш воду річкову (Єр. 2:18)? І в іншому місці: се зводить Господь на воду річки сильну і багато, царя асирійського і всю славу його (Іс. 8: 7). Також свої протоки спрямовувала безодня до всіх дерев країни, щоб напояти не тільки князя світу цього, а й союзників його. Тому він піднявся і розрісся найбільше найвищих дерев, і помножилися галузі його, і він мав владу над усім світом, кажучи: ця вся мені віддана (Мф. 4:9; Лк. 4:6). І підіймалися гілки його, що напоялися водами. Він простягав чи розширював тінь свою, щоб усіх підкорити своїй владі. На гілках його вили гнізда всякі птахи небесні, бо кожен, чиниш гріх (Ін. 8:34), від диявола народжений і зараховується до його гілок. Вили ж гнізда на гілках його ті птахи, які поїдали посіяне при дорозі євангельській (Мт. 13:4), або: тому що всі згрішили і потребують милосердя Божого, про які сказано: усі ухилившись, разом неключними були (Пс. 13:3). Ніяке з дерев у раю рослин не дорівнювало йому, тому що жодне дерево в раю Божому не уподібнилося йому і красі його. Бо вони не звеличувалися через зарозумілість, але знали смиренність свою і не домагалися присвятити собі подобу Божу. Наступне ж потім: і заздрили йому всі дерева солодощі, що були в раю , ми так пояснюємо: заздрили дерева раю безлічі гілок його: багато бо звані, мало обраних (Мт. 20:16), і: «широкий і просторий шлях, що веде до смерті» (7). Бо хотіли мати стільки [гілок] на спасіння, скільки Ассур мав на смерть. Бо Ассур високо піднявся і пустив вершину свою зелену і густу, або до хмар підняв вершину, і піднялося серце його, так що він говорив: буду подібний до Вишнього (Іс. 14:14); то він був відданий в руку найсильнішого з народів, під яким ми розуміємо іншу неприємну силу, якою він віддається для покарання, бо він є ворог і месник, так що під Асуром розуміється антихрист, а найсильніший з народів, якому він був відданий, є сатана згідно з цим вислівом апостола: їх же не дасть на сата. 1:20): він безсумнівно зробить (faciens faciet) з ним те, що буде наказано йому Господом. Але кіпарис цей був вигнаний з раю Божого за своє безбожність, і зрубають його чужоземці і жорстокі чи губителі серед народів, щоб виповнилося написане: губителю рани прийнятную, божевільний підступніше буде (Припов. 19:25), і ще: вже сокира при корені дерева. Вони зрубають його на горах, щоб він упав унаслідок зарозумілості свого. А в усіх долинах будуть падати гілки його, щоб були зведені в пекло всі ті, що йшли за ним, і щоб вони пішли з-під тіні його і залишили його, щоб і птахи небесні та звірі земні, що були перед ним і захищалися тінню його, згодом були учасниками покарання його. Засмучувався про нього Ліван, на якому він височів, і всі дерева польові були вражені, боячись, що й вони будуть таким чином зрубані. Шумом падіння його Я потряс народи, щоб усі знали про смерть його і низведенні до пекла разом з іншими союзниками його. І отримали втіху всі дерева насолоди, тобто раю, коли побачили, що віддається і зле злим, і добре добрим. Це ті дерева ліванські, що напоялися водами рік Господніх, серед яких було й те дерево, що напоялося, що впало. Або всі дерева, які колись були хорошими і напоялися водами і були високими на Лівані, отримають втіху, коли побачать, що князь їх зазнає подібних мук. Бо й самі вони зійдуть у пекло до вбитих Божим мечем, і вся сила дерев буде під тінню його, тобто в покаранні, серед усіх народів, які будуть утримувати запори пекла. Після цього мова звертається до самого фараона, якому на початку було сказано: кому уподібнився ти в величі твоїй, і говорить йому: кому уподібнився ти, славний і високий серед дерев насолоди? Звісно, ​​ассиріянину, який упав. І ти був славним і високим між деревами Едему, тобто солодощі і раю, і ось ти низведений, подібно до ассиріянина, разом з усіма деревами, що були в солодощі, в глибину землі і в пекло, і лежатимеш не спокійно, але зазнаєш покарань і серед необрізаних, тобто з нечистих, і нечистих. А щоб ми знали, хто той, якому було сказано: славний і високий між деревами насолоди, то ясніше поставлено: це фараон і все безліч його, або по LXX: такий фараон і все безліч його, так що як вище ассиріянин був зрубаний і впав, так впаде і єгиптянин. Єз.XXXII:1–16. І було дванадцятого року, дванадцятого (чи десятого) місяця, одного дня (у Вульгаті слова дня немає) місяця, було до мене слово Господнє, що говорить: сину людський! Підійми плач про фараона, царя єгипетського, і скажеш йому: ти уподібнився до лева народів і дракона, що знаходиться в морі, і бадав рогом у річках твоїх, і мутив води ногами твоїми і топчав річки їх (або твої). Тому так говорить Господь Бог: Я розкину на тебе мережу Мою в безлічі народів багатьох і витягну тебе мрією Моєю (або витягну тебе удою). І викину (або витягну) на землю, кину тебе на поле (або поля наповняться тобою), і поселю (або посаджу) на тобі всіх птахів небесних, і насичу тобою звірів всієї землі, і розкидаю м'ясо твоє по горах, і наповню пагорби (або долини) гноєм твоїм, або ) смородом крові твоєї (або послідом твоїм) на горах, і долини наповняться тобою. І коли ти згаснеш, закрию небо, і зірки його затьмарю, сонце закрию хмарою, і місяць не дасть світла свого. Все світила небесні засмучений (або помречать) за тобою і наведу пітьму на землю твою, говорить Господь Бог. І роздратую серце багатьох народів, коли введу розтрощених (або полонених) твоїх між народами в землі, яких (або в землю, якою) ти не знаєш. І здивую про тебе народи (або багато народів), і царі їх від надзвичайного страху прийдуть в жах про тебе, коли меч Мій почне носитися над ними, і раптом затремтить кожен за душу свою в день падіння (або чекаючи падіння свого від дня падіння) твого. Бо так говорить Господь Бог: Меч царя Вавилонського прийде на тебе; мечами сильних (або велетнів) винищу безліч твоє (або силу твою); всі вони - непереборні народи (або губителі з усіх народів), і знищать (або погублять) гордість (або докори) Єгипту, і розсіється безліч його (або буде зруйнована вся сила його). І вигублю всіх тварин його, що були на дуже багатьох водах (або від вод багатьох), і не буде більше каламутити їх нога людини, і копита тварин не буде каламутити (або зневажати) їх. Ми з'єднуємо обидва видання тільки там, де вони різняться. Але де один і той самий зміст, там ми слідуємо єврейському. У багатьох списках LXX коштує дванадцятий рік і десятий місяць; за іншими ж перекладачами десятий рік і дванадцятий місяць, так що або вже був полонений Єрусалим і радість фараона знищується внаслідок лих, що загрожують йому, або йому належить полон, і він більше уболіває за свої біди, ніж радіє полоненню інших. А поки, вважаючи історичні основи, ми коротко торкнемося того, як розуміють євреї це місце. З левом не одного народу, але багатьох народів і з морським драконом порівнюється фараон, як той, що володіє землею і водами, який, внаслідок напою річками, підносився в гординю, що називається рогом, і безліччю війська свого, переходячи через воду, міг каламутити їх. Тому [Бог] каже, що Він розкине мережу Свою на безліч його, і витягне його мертвою Своєю або удою, і кине або поширить того на землю, хто був подібний до змія, що звивається численними вигинами, щоб він був з'їданий усіма птахами небесними. Отже, цей дракон з річками своїми, як би з рогами, накидався на дуже багато народів, що ми можемо розуміти щодо Маркіона, Валентина, Арія, Євномія та інших єресіархів, які наслідують чоловіків Церкви, що говорять до Господа Спасителя: про Тебе вороги наша збодем роги (6). піднімати від землі до неба, але щоб скинути в прірву. Тому далі слідує: і мутив води ногами твоїми, згідно з цим [висловом] Спасителя: бентежи ж вас понесе суд (Гал. 5:10). Бо він не хоче пити води силоамлі, поточні тисе (Іс. 8:6), але каламутні та брудні води Єгипту, які перш, ніж були помиті ногами дракона, були чистими і текли правильно, але коли вони стали каламутними, то втратили правильну течію. Бо єретики не користуються свідченнями Писань у їхньому взаємному зв'язку, але все переплутують. І оскільки він є ворог і месник, то єгипетський дракон не тільки каламутить ногами чужі води, але й свої річки зневажає, щоб не шкодувати тих, яких раз він підкорив своїй владі. Бажаючи уникнути цього, праведний молить: нехай не прийде мені нога гордині (Пс. 35:12). І в іншому місці, що був зневаженим просить, щоб він не був зневажаний: помилуй мене, Господи, говорить він, бо по праву людина (Пс. 55:2). Ворог же людина є диявол, про якого і в іншому псалмі говориться: «Нехай більше не величається людина на землі» (Пс. 9:39). Тому так говорить Господь Бог: Я розкину Мою мережу на тебе, на безліч народів багатьох. Господня мережа старого і нового заповіту, розумно сплетена, закидається на дракона, що мешкає в безлічі народів і завжди знаходить задоволення в смутах і безлічі народів, для того, щоб витягнути його своєю мряжею або вудою своєю. Це та мрія, яка закидається в море цього віку і витягує багато риб, з яких одні обираються, а інші викидаються (Мт. 13:48). Або це та уда, про яку в Йові написано: витягни змія вудицею, і покладеш узду про ніздрі його (Іов. 40:20), замість чого Акіла переклав: витягнеш левіафана вуздець і мотузками обв'яжеш язик його. Витягується ж дракон чи левіафан з моря удою чи мрегою Господньою для того, щоб бути кинутим чи простягненим на землі і щоб усі його вивороти, якими він прикривав свої підступи, відкрилися і виявились для всіх і були повалені на землю, і щоб лежав той, хто до неба підіймав уста свої та хва. Тому далі слід: і поселю або посаджу на тобі всіх птахів небесних і насичу тобою звірів всієї землі згідно з написаним: дав ти того брашно людом єфіопським (Пс. 73:14), які називаються або птахами або звірами земними (Мф. 13:4; посіяне при дорозі, і звірами земними, що стали лютими внаслідок пороків, що може бути віднесено до єретиків та язичників. Наступне ж потім: і розкидаю м'ясо твоє по горах і наповню пагорби твої гноєм твоїм або наповню долини кров'ю твоєю має такий сенс, що ми під птахами небесними та звірами земними повинні розуміти народи спокушені і жорстокість язичників, гори відносити до єресіархів, як гноєм дракона, що насичується, або долини, що наповнюються кров'ю дракона, до всіх нижчих з віруючих. Або гори – це ті неприємні сили, які обертаються в повітрі, а долини – ті, що досягають пекла та віддані вічним покаранням. Подальші слова: і напою землю смородом крові твоєї на горах або напоїться земля послідом твоїм на горах і долини наповняться тобою, означають те, що всяка гордість і зарозуміла звеличення єретиків наповнюється не стільки життєдайною і чистою, скільки сморідною і гнійною кров'ю згідно з написаним. 82:11–12 ), від чого визволяє святого Господь, визволяй від землі їжу і від гнояща підносить убога, посадити його з князі, з князі людей Своїх (Пс. 112:7–8). то повинно так сказати, що небо чи небеса покриються темрявою після того, як згасне той фараон, який набув вигляду ангела світла (2Кор. 11:14) і про яке в іншому місці написано: світло безбожних згасне (Йов. 18:5). Про них і Павло говорить: і до духового зло піднебесним (Еф. 6:12). І затьмарить Господь зірки його, чи дракона, чи неба. Про це і апостол Юда пише: зірки блукаючі, нимже морок темряви на віки дотримується (Юд. 1:13). Також сонце закриється хмарою, - сонце неправди, протилежне сонцю правди, хмарою ж - або Самим Господом Спасителем, який сходить до Єгипту на хмарі легені (Іс. 19:1), не обтяженому ніякою тяжкістю гріхів, або пророками і апостолами, про яких ми його дощу (Іс. 5:6). І в Псалмах: істина Твоя до хмар (Пс. 35: 6). Коли ж сонце неправди затьмариться, місяць, під яким ми розуміємо церкву єретиків, і який вважався одержуючим світло від сонця неправди, не дасть світла свого і не спокушатиме віруючих брехливим знанням. І апостол каже: їх же передах сатані, хай покараються не хулити ( 1Тим. 1:20 ), або у виснаження плоті, нехай дух спасеться ( 1Кор. 5:5 ) Але коли через такого роду служителів буде знищена гордість Єгипту і винищено багато його, тоді загинуть всі тварини , тоді загинуть всі тварини ; нога людини. Бо якщо блаженний той, що сіє при всякій воді, де віл і осел зневажає (Іс. 32:20), то навпаки, нещасний той, хто ще буде в змозі утримувати в своїй помилці, принаймні проститець, так що нога людини не буде зневажати серед них, щоб води єгипетські не здавалися мають. Тоді не інший, а Сам Господь зробить дуже чистими ті води, які були каламутними за панування дракона, так що річки їх потечуть, як олія, і будуть джерелом справжнього світла. Збудеться ж це тоді, коли Господь зробить землю єгипетську пустинною, і вигубить безліч його, і будуть уражені всі мешканці її, щоб з цього результату вони могли пізнати, що Він Господь. Що ж до приєднання: це плач, і будуть плакати дочки народів про Єгипет і про безліч його будуть плакати, говорить Господь , то очевидно, що душі всіх народів, які раніше були пригнічені, або тих народів, які перебували не в Єгипті, а в країні живих, будуть плакати про смерть на дракона, і що плакатимуть на смерть, але все, що не плакатимуть. після такої могутності він з вини і внаслідок зарозумілості був підданий вічним покаранням. Єз.XXXII:17–32 . І було дванадцятого року, п'ятнадцятого дня місяця: було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! виголоси плачевну пісню над безліччю єгипетським і низринь його самого та дочок народів сильних у глибину землі разом із тими, що відходять у рів. Чим краще ти? Зійди та спи з необрізаними. Ті впадуть серед убитих мечем; він відданий мечу; вони захопили його та всіх народів його. Серед пекла будуть говорити з ним наймогутніші з сильних, які разом із союзниками його (або своїми) зійшли і заснули разом із необрізаними та вбитими мечем. Там Ассур і вся його безліч, довкола його труни його, всі вбиті й загиблі від меча, труни яких поставлені на краях рову, і безліч його знаходилося навколо труни його, всі вбиті й падали від меча, що колись поширювали жах у країні живих. Там Елам і все безліч його навколо труни його: всі вони вбиті й падають від меча, що необрізаними зійшли в глибину землі, що наводили собою жах у країні живих і понесли ганьбу свою разом із тими, що відходять у рів. Серед убитих поставили його ложе між усіма народами його, навколо його труну його. Усі вони необрізані, вбиті мечем. Бо вони наводили жах (у Вульгаті додано собою) у країні живих, і понесли ганьбу свою разом із тими, що відходять у рів: вони покладені серед убитих. Там Мосох і Фувал та вся множина його; навколо його труни його. Усі вони необрізані, і вбиті, що падають від меча; вони наводили собою страх у країні живих. І не будуть вони спати разом із сильними, і падаючими та необрізаними, що зійшли до пекла зі зброєю своєю, і поклали мечі свої під голови свої, і залишилися беззаконня їхнє на кістках їхніх, бо вони, як сильні, були жахом у країні живих. Тому й ти будеш розбитий серед необрізаних і спатимеш із убитими мечем. Там Ідумея, і царі її, і всі вожді її, які покладені з військом своїм разом із убитими мечем і які заснули разом із необрізаними та з тими, що відійшли (у Вульгаті з тими, що відходять) у рів. Там усі князі півночі, і всі сидоняни (або ловці), які тремтячі були зведені і були посоромлені в силі своїй, тому що вони необрізані заснули разом з убитими мечем і понесли ганьбу свою разом з тими, що відходять у рів. І побачив їх фараон, і утішився про всю множину свою, що була вбита мечем, фараон і все військо його, говорить Господь Бог. Бо Я (або він) поширив страх Мій (або свій) в країні живих, і заснув він серед необрізаних разом з убитими мечем, фараон і все безліч його, говорить Господь Бог. У цьому місці видання LXХ тлумачів представляє багато різниць щодо порядку, і щодо перекладу; крім того, дещо в ньому додано з Феодотіона. Тому ми визнали за необхідне викласти і його, не утримуючись від розтягнення і міркуючи з старанністю ревного читача. LХX: І було дванадцятого року, п'ятнадцятого дня місяця: було до мене слово Господнє, що казало: сину людський! плач про безліч єгипетській: і зведуть дочок його померлих народи в глибину землі до тих, що відходять у рів. (Далі під астерисками додано: низійди з прекрасної води і спи з необрізаними, потім по порядку слідує: Серед уражених мечем впадуть разом з ним, і засне вся сила його, і скажуть тобі велетні в глибині рову: «зійди. Кого ти краще? Зійди, і спи з необрізаними». (Наступного потім: там покладені всі вражені, і труна його в глибині рову, і було збіговисько його в єврейському немає, але додано Сім'юдесятьма. Потім говориться: Навколо труни його всі вражені, що загинули від меча (І знову з видання Феодотіону під астерисками додано: Вони поставили труни його по краях його, і всі труни його по краях його). меча Після того LXX поставили: Вони навели собою страх у країні життя. Там Елам і вся сила його навколо гробу його, всі уражені й падають від меча, і всі необрізані, що відходять у глибину землі, які собою наводили жах у країні життя й одержали муку свою разом із тими, що відходять у рів серед уражених. Там покладено Мосох, і Фувал і вся їхня сила навколо труни його, усі вражені його, усі необрізані й уражені мечем, що наводили собою жах на країну життя і не заснули разом з велетнями, що загинули від віку: вони зійшли в пекло зі зброєю, яку вживали для війн, і поклали їх на голову, і поклали їх на голову, і поклали їх на голову, і поклали їх на голову, і поклали їх на голову, і поклали їх на голову, і поклали їх на голову. костях їх, бо вони наводили жах на велетнів за життя свого. І ти серед необрізаних будеш зламаний, і спатимеш із ураженими мечем. Там Едом, і царі його, і всі князі Ассура, які зрадили його силу на поразку мечем: вони заснули разом з ураженими, з тими, що відійшли в рів. Там усі князі півночі, всі воєначальники Ассура, що зійшли вражені з жахом їх і посоромлені у силі своїй; заснули, як необрізані, разом із враженими мечем, і прийняли муку свою разом із тими, що відходять у рів. Побачить їх фараон і втішиться усією силою їхньою: вражені мечем, фараон і вся сила його, говорить Господь Бог. Бо Я навів страх його на країну життя, і він спатиме серед необрізаних разом із ураженими мечем, фараон і вся множина його, говорить Господь Бог. Мені відомо, що таке розбіжність між двома виданнями неприємно буде для розбірливого читача, але що мені робити з моїми обвинувачами, які, якщо я опущу що-небудь з перекладу LXХ тлумачів, кричать, що я святотатець і не маю страху Господнього, особливо ті, які хоча відступають від правої душі недосвідчених, якщо отримують можливість вказати на будь-який відступ від стародавнього звичаю, бажаючи більше помилятися, ніж навчитися чогось істинного від ревнителя. А тим часом у застосуванні до історичного розуміння сенс зрозумілий. Бо в тому ж дванадцятому році і в тому ж, як ми вважаємо, місяці, але не в один, як вище, а в п'ятнадцятий день місяця, підноситься плач не про фараона, а про силу чи безліч Єгипту, який з усіма дочками своїми або сильних народів скидається з гордині своєї в глибину землі, тобто єгипетському: чим ти кращий, щоб ти удостоївся визволення від смерті? Бо якщо Ассур і Елам, тобто перси, і Мосох, що означає каппадокійців, і Фувал, під яким одні хочуть розуміти іберійців, інші - італійців, також ідумеї, і князі півночі і сидоняни разом з військами своїми, за допомогою яких вони наводили жах на всі народи, померли, померли, померли, свої, що має розуміти, як сказане ἑφατικὠτερον (для більшої образотворчості): то невже ти один можеш не піддатися тому ж? Коли ти побачиш у пекло разом з собою таку безліч сплячих і труну свою, оточену пам'ятниками князів, що колись були дуже сильними; то ти навіть втішатимешся, визнаючи муки легшими внаслідок спільноти дуже багатьох. Поки що досить це коротко висловити щодо простого сенсу. Тепер з тією самою короткістю, наскільки дозволяє труднощі тлумачення, торкнемося сутності духовного розуміння. Вище було слово Господнє до пророка в один день місяця, тут – о п'ятнадцятому. У перший, тобто в календи, буває початок місяця, в п'ятнадцятий, коли відбувається повний кругообіг місяця і саме в перший місяць, буває перший день опрісноків, а в сьомий [місяць] - свято кущів, коли влаштовуються намети (це - найголовніші свята у євреїв). Оплакується ж сила Єгипту для того, щоб він перестав бути сильним у злі і отримав ослаблення, і коли він стане слабшим, тоді буде сильнішим. Замість сили Єгипту в єврейському стоїть безліч. Бо широка і широка дорога, що веде до смерті, і багато хто йде по ньому (Мт. 7:13), подібно тому, так, навпаки, до Ізраїлю говориться: залишитеся мали числом у язицех (Втор. 4:27); бо завжди чеснота рідкісна і важка і вузька дорога, що веде до життя, і трохи йдуть по ньому. Що ж до того, що оплакується Єгипет і померлі дочки його, по сімдесят, чи сильних народів відводяться в глибину землі, у рів чи в дуже глибоку яму; то вони означають душі, що перебувають у Єгипті цього віку, які втратили Того, хто говорить: Я є живіт (Ін. 14:6 ), і, померши в гріхах, тяжкістю їх захоплюються в пекло, як каже грішник: бо беззаконня моя перевершила голову мою, бо тягар тяжкий обтяжуючи на мені (Пс. 37:5). Про них в іншому місці написано: увійдуть до пекла землі, віддадуться до рук зброї, частини лисовій будуть (Пс. 62:10). Бо копалин рів, впаде в він (Сир. 27:29). Тому ми також читаємо: рів ізри, і копалини, а одягнений у яму, юже содела (Пс. 7:16). У наступному далі: чим краще ти? зійди і спи з необрізаними, - мова звертається до фараона, царя єгипетського, або до самого Єгипту відповідно до доповнення у LXX з Феодотіона: з прекрасної води зійди і спи з необрізаними. Це, зокрема, стосується того, хто, відродившись у хрещенні Христовому і слухаючи разом із Церквою [словів]: хто ця, висхідна убелена і стверджувана про брата свого (Пісн. 8:5 ), згодом, осквернений або любодіянням або іншими пороками, викидається з Церкви, і говориться йому: зійди з прекрасної води і спи з необрізаними , тобто з нечистими, відповідно до тієї думки, яку виражає апостол: ми єсми обрізання, а не духом Богу, сподіваємося (Фил. 3:3). Усі вони впадуть разом із фараоном серед уражених чи вбитих тим мечем, який принести на землю прийшов Господь. Бо, як відділяє добрих від злих меч Христа, що каже: не прийдеш на мир на землю, але меч (Мт. 10:34); так мечем єретиків посікаються всі народи, і вражені, скидаються до пекла. Це вельми сильні велетні, і бунтівники, і високо вуста свої піднімають, і чим більше вони підносять через зарозумілість, тим більше скидаються в глибину рову і на краю пекла, всі ті, що вбиті мечем. А щоб знали або фараон, або вся сила Єгипту, скинута до пекла, кого вони мають співучасниками в покараннях, у наступному потім мовлення говориться: там Ассур і все безліч його чи збіговисько його. Бо князь єретиків є диявол, а збори його воістину є зборище, про яке в Апокаліпсисі (Об'явл. 2:9) говориться: вони - сонмище сатанино. Наступні потім вірші, що відзначаються попереду обілом [сумнівне місце], я вважаю за потрібне опустити і сказати про те, що стоїть в єврейському: навколо його труни їх, тобто спокушених ним. Всі вони вражені або вбиті мечем, і тому впали, і труни їх поставлені на краях рову. А що пекла називається ровом ( lacus ) 68 , це ясно показує той псалом, в якому той, хто кається, говорить: я уподібнився до тих, що сходять у рів (Пс. 27: 1). Під ним ми аж ніяк не повинні розуміти, за якістю латинської мови, те, що по-грецьки називається (озеро), якими є озеро Тиверіадське, і озеро Ларійське і Бенахське і багато інших, а те, що ми зазвичай називаємо цистернами. Так як такі водоймища охолоджують воду і видаляють з неї теплоту Духа, то викопують їх грішники і всі єретики, і за свідченням Писання, наскільки пам'ятаю, ніхто зі святих не викопував водойм, тобто цистерн, а всі грішники, до яких належав цар Озія прокажен, людина, віддана земним справам, і побудував він багато високі вежі по кутах і викопав водоймища (2Пар. 26:10). Навпаки, до праведного говориться: пий води від своїх судин і від твоїх кладенцев джерела (Припов. 5:15) І ще: джерело твоєї води нехай буде тобі твоє (там же, Припов. 5:18). Тому й Господь каже: Мене залишивши, джерела води живі, і копалини собі кладенцы розтрощені, тобто цистерни, що не можуть води утримувати (Єр. 2:13). Далі слідує: і було безліч його навколо труни його. Усі вони оточують ассиріянина, і становлять дуже багато; всі вони були вражені, і вбиті та падають від меча. Бо вони не можуть стоять з Мойсеєм і слухати [слова]: ти стоїш у храмі Господні (Пс. 133:1); але всі вражені, і вбиті і падають, які колись наводили жах у країні живих, жах на тих, котрі були предстоятелями церков і [боялися], щоб ті не навернули країну живих у народ мертвих і не спокусили всіх простодушних. Тому й Павло говорив: боюся ж, та не як, як змій Єву принади лукавством своїм, так зотліють і уми ваші від простоти, що про Христа (2Кор. 11:3). Але цей страх стримується надією на Господа, бо чоловік церковний каже: Господь просвіта моя і Спаситель мій, кого я вбоюся? Господь оборонець живота мого, від кого злякаюся (Пс. 26:1)? Після цього говориться: там Елам (або Ассур) і все безліч його навколо труни його, звичайно, ассиріянина. Елам нашою мовою означає піднесення їх. Бо всі ті, котрі, знехтувавши смиренням Христовим, підносять через гордість диявола і уявили себе такими, що мають значення в лжеіменному знанні, повинні бути названі еламітами, які оточують труну царя асирійського, і вбиті і вражені мечем. Там, тобто біля ассиріянина, Мосох і Фувал і все безліч його навколо труни його: всі необрізані, і вбиті і падаючі від меча, які наводили собою страх у країні живих. Замість Мосоха і Фувала Сіммах і Феодотіон перевели їхнє ложе, щоб показати, що ложа єретиків або могили вічні служать [місцем] покарань для асирійського царя. Мосох означає безумство , Фувал звернення , - не на добро від зла, але від добра в злу, або все, що наражає всіх єретиків на небезпеку божевілля і з однаковою прагненням звертатися до зла. І не дивно, якщо шалені та з'єднані для зла мають безліч, коли вони є союзниками Єгипту, що любить безліч. Усі вони вбиті мечем, як наводили собою жах неодноразово і дворазово, але втретє країни живих, про які вище ми докладніше сказали. Далі слід: і не будуть спати з сильними чи велетнями, і падаючими й необрізаними, що зійшли в пекло зі зброєю своєю і поклали мечі свої під голови свої, і були беззаконня їхнє на кістках їхніх, бо вони, як сильні, були жахом у країні живих. Це говориться вп'яте, щоб ми остерігалися і уникали всіх подібного роду народів, що спокушають нас через усі почуття, і знали, що вони страшні і нелегко позбутися їх, якщо ми з усією обережністю не охороняємо серця свого (Прип. 4:21). Заснув, каже, і сам фараон із союзниками своїми, вбитими мечем, яких союзників безліч і які йдуть широким і просторим шляхом, прямуючи до вічних покарань. Єз.XXXIII:1–9. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! говори до синів народу твого, і скажеш їм: якщо Я наведу меч на землю, і візьме народ тієї землі з останніх своїх одного чоловіка (або зі своїх одного чоловіка) і поставить його сторожем над собою, і він, побачивши меч, що йде на землю, затрубить у сурму і сповістить народу, але якщо хто буде чути звуки труб, захопить його); то його кров буде на голові його. Звук (або голос) труби він чув, але не застеріг себе: кров його на ньому буде; а якщо він обережеться, то спасе душу свою. Якщо ж вартовий бачив меч, що йде, і не засурмив у сурму, і народ не був застережений, і прийде меч і візьме з них душу; то хоча той узятий за беззаконня своє, але кров його стягну від руки вартового. І тебе, сину людський, Я поставив вартовим дому Ізраїля. Тому, чуючи з уст Моїх слово, ти звіщатимеш його їм від Мене. Якщо Я скажу безбожному: «Безбожний! ти смертю помреш», а ти не будеш говорити, щоб застерегти нечестивого від дороги його; то безбожник той помре за беззаконня своє, але кров його Я стягну від руки твоєї. Якщо ж ти звіщав нечестивому, щоб навернути його від його шляхів, але він не звернувся від шляху свого; то він помре за беззаконня своє, а ти врятував душу твою. Знову до пророка звертається слово Господнє, яке кілька часу мовчало, тому що ні пророк, ні людська тлінність не може постійно і безперервно слухати пророцтва, і говорить воно те саме, що викладається вище. Син людський! Я поставив тебе охоронцем дому Ізраїля, і ти будеш слухати з уст Моїх слово і погрожувати їм від Мене тим, що якщо Я скажу беззаконникові: «Смертю помреш», а ти не сповістив і не говорив йому, щоб повідомити і щоб він обернувся від шляхів своїх і був живий; то беззаконник той помре за беззаконня своє, а кров його Я стягну з руки твоєї. Але якщо ти сповістив беззаконнику, але він не звернувся від беззаконня свого та від шляху свого; то беззаконник той помре за беззаконня своє, а ти врятував душу свою. Якщо ти ретельно вникнеш у це, то хоч побачиш подібність, але не теж, бо тут є багато відмінностей. І щодо всіх Писань ми повинні помітити, що де вбачається деяка схожість думки, там не все виражається однаково, але багато або опускається, або додається, і представляє взаємні відмінності в окремих словах. Але перш, ніж перейти до глибшого [розуміння], ми повинні поки що коротко пояснити думку. Якщо буде поставлений сторож у народів, щоб провіщати прийдешній меч і гнів Господній, і якщо він провіщатиме, але народ не захоче слухати; то вартовий спасеться, а той, хто буде вражений мечем, сам буде винним у крові своїй; але якщо він слухатиме, то спасе душу свою. Якщо ж страж не засурмить у трубу, і народ, не знаючи про меч, що йде, не застереже себе; то хоч народ помре за беззаконня своє, проте кров вмираючого Я стягну від руки вартового. А щоб знав пророк Єзекіїль, що загальна міркування відноситься переважно до нього, то говориться: і ти, сину людський, не землею і не народом землі, як вище Я сказав, але Мною поставлений у сторожі Ізраїлевого дому. Тому, якщо Я скажу безбожному; «Безбожний! ти смертю помреш», а ти не говоритимеш йому, щоб він застерігся і врятувався від смерті; то хоч він помре за беззаконня своє, яке він раніше вчинив і про яке, якби ти сповістив, він міг спастись, але кров його Я стягну від руки твоєї. Якщо ж ти сповістиш і попередиш безбожного, щоб він обернувся від злих доріг своїх, але він не захоче виконати це; то хоч він помре за беззаконня своє, але ти врятуєш душу свою від смерті за недбальство. З цих слів ми дізнаємося, що людина, хоча б вона була беззаконною і безбожною, може позбутися свого безбожності, якщо вона буде слухати слова вчителя і покається, так само і вчитель наражається на небезпеку, якщо вона внаслідок страху небезпеки або відчаю в грішнику не захоче вчитися, тому що вона стає винною в крові загинув внаслідок мовчання вчителя, і в кожному з них зберігається свобода волі, так як і від волі вчителя залежить або мовчати чи говорити, і від волі слухача – або слухати, виконувати і врятуватися, або знехтувати і загинути внаслідок власного недбальства. І не говориться відразу тому, що оскільки пророк пророкує, то справдиться те, що він пророкував. Бо він пророкує не для того, щоб збувалося, але для того, щоб не збувалося, і якщо Господь каже, то це не означає, що необхідно виконатися те, чим Він загрожує; але Він загрожує, щоб звернувся до покаяння той, кому Він загрожує, і щоб не було того, що буде, якщо нехтують словами Господа. Але це місце ми можемо трояким чином пояснювати, – у тому сенсі, що земля, яка поставила собі варту, або є, відповідно до буквального змісту, земля юдейська, або, стосовно духовного змісту, є Церква, яка часто обирає собі вартовим останнього в народі, тобто Того, кого і апостол, пишає до Корин. суддею, або душа віруючого, яка розум і розум ставить над натовпом і безліччю помислів своїх, щоб не всі збудження помислів виконувати, але судити і розбирати, чого слід слідувати і чого слід уникати. Під вартою землі юдейської має бути розуміємо чи цар чи пророк, а під вартою Церкви чи єпископ чи пресвітер, бо він обирається народом і, будучи обізнаним у читанні Писань і передбачаючи майбутнє, повинен сповіщати народу і виправляти грішника. Тому особливо треба боятися того, щоб ми не приступали до цього обов'язки недостойні, і були обрані народом, не вдавалися до недбальства і лінощів і, що ще гірше, служачи задоволенням, чреву і ледарства, не думали, що ми прийняли вшанування, а не служіння; бо і Син людський прийшов не для того, щоб Йому служили, але щоб послужити (Мт. 20:28), і омив ноги учнів (Ін. 13:12), щоб показати, що всяка нечистота та пороки в учнях повинні омиватися та очищатися вчителями; і щоб ми одразу не відповіли: яка користь вчити, коли слухач не хоче виконувати те, чого ти навчав? Бо кожен буває судимий за своїм розташуванням (їх аnimo) і обов'язками: ти, якщо не говоритимеш, а той, якщо не слухатимеш. Про недбайливих вчителів Соломон говорить: премудрість сокровенна і скарб не явлено, яка користь є в обох (Сир. 20:30)? На щось подібне вказується і в Євангелії (Мк. Якщо ж Я скажу безбожному: Ти смертю помреш, і він покається в гріху своєму і чинитиме суд і правду, віддасть заставу, і поверне викрадене, ходитиме заповідями життя і не робитиме нічого неправедного; то він буде живий і не помре. Усі гріхи (його), якими він грішив, не звинувачують його: він творив суд і правду, він буде живий. І сказали сини народу твого: Неправий шлях Господа, але їхній шлях неправий. Бо коли праведник відступив від своєї праведності і почав робити беззаконня; то він помре за це. І коли безбожний відступив від нечестия свого, і став чинити суд і правду; то він буде за те живий. А ви кажете: «Неправий шлях Господа!» Я буду судити кожного з вас, Ізраїлів дім, за дорогами його. Якщо ми будемо неуважно читати, то нам здасться це незрівнянним з колишнім пророцтвом, в якому говориться: їжа хотінням захочу смерті грішника, каже Господь, а не що звернутися йому від свого шляху зла і живу бути (Єз. 18:23)? І наприкінці того ж пророцтва: зверніться і відкиньтеся від усіх безбожних ваших, і не будуть вам неправди в муки (там же, Єз. 18:30). Бо там слово звертається до тих, хто хоче покаятися і правдою загладити гріхи, щоб звернутися з вірою і від щирого серця принести покаяння. А тут говорить до тих, котрі через безліч гріхів чи нечестей своїх зневіряються в спасінні та кажуть: беззаконня наші та гріхи наші на нас, і ми обстоюємо в них: як же ми можемо жити? Сенс же наступний: якщо нам раз була призначена смерть і якщо ніяке лікування не може зцілити наших ран; то яка потреба нам працювати і виснажувати себе і не проводити справжнє життя в розпачі, щоб принаймні нею насолоджуватися, коли ми втратили майбутнє? Їм відповідає Бог, що Він не хоче смерті безбожного, але щоб він звернувся і був живий. І Він звертається до нечестивців, що зневіряються: зверніться від злих шляхів ваших. А щоб ми знали, хто ці нечестиві, у наступних потім словах пояснюється: до чого вам помирати, дім Ізраїлів? Життя ж і смерть у цьому місці розуміється не та, якою ми нарівні з тваринами за законом природи або живемо, або знищуємось через смерть; але та, про яку написано: благоугоджу перед Господом у країні живих (Пс. 114:8). Душа, що грішить, та помре (Єз. 18:20). І від приватної загрози, висловленої по відношенню до Ізраїлевого дому, переходить до загального роз'яснення, що і праведника не врятує колишня праведність, якщо він буде чинити нові злочини, і грішника чи нечестивого не занапастить колишні гріхи, якщо він справами правди виправить колишні несправедливі справи, а справжнє не помилиться, а справжнє несправедливе, а якщо справи правди виправить колишні помилки, то справді правду не виправить колишні гріхи. Якщо Я скажу, каже Він, праведнику: Ти будеш живий і пообіцяю йому нагороди за праведність, а він, сподіваючись на це, грішитиме; то всі колишні праведні справи його будуть забуті, і він помре за справжнє беззаконня; але Моє визначення залишається незмінним, бо Я не можу в тій самій людині віддавати грішникові те, що обіцяв праведникові. Навпаки, якщо Я погрожуватиму і скажу грішникові і безбожному: ще три дні, і Ніневія перетвориться [буде зруйнована] (Йон. 3:4), і він покається і добрими справами виправить колишню помилку, так що буде чинити суд і правду, віддасть запоруку і поверне не поверне. неправедного: чи не повинен він жити життям, яке є Христос, а не вмирати, тому що загроза грішникові не повинна карати праведника? Щось подібне говорить слово Боже до Єремії, коли він зійшов у дім горщика і чув або обіцянки, або Боже сварення виконати це, щоб або покликати людей до спасіння, або відвернути від гріха (Єр. 18:11). Єз.XXXIII:21–22. І було в дванадцятому році, в десятому місяці (у Вульгаті не говориться про місяць), в п'ятий [день] місяця переселення (або полону) нашого: прийшов до мене один втік (або врятований) з Єрусалиму, кажучи: зруйноване (або взяте) місто. Але перед прибуттям того, хто втік увечері, була на мені рука Господня, і відкрила уста мої до прибуття [того] до мене вранці і, після відкриття уст, я вже не був безмовний. Єз.XXXIII:23–33. І було до мене слово Господнє, що казало: Сину людський! мешканці цих руїн у землі Ізраїлевій стверджують, кажучи: «Авраам був один і отримав у володіння землю, а нас багато; нам віддано землю у володіння». Тому скажи їм: Так говорить Господь Бог: Чи ви, що їсте з кров'ю, і піднімаєте очі ваші до гидотів ваших і проливаєте кров, отримаєте землю в спадщину? Ви стояли з мечами своїми, робили гидоти, і кожен із вас оскверняв дружину свого ближнього, і отримаєте землю в спадщину? Так скажи їм: Так говорить Господь Бог: Живу Я! котрі мешкають на руїнах, ті впадуть від меча, а хто в полі, той буде відданий звірам на поживу, а котрі в укріпленнях та в печерах, ті помруть від морової виразки. І оберну землю в пустиню та степ, і перестане горда сила її та спорожніють гори Ізраїлеві, бо ніхто не буде проходити через них. І впізнають, що Я Господь, коли Я оберну землю їхню в пустиню і степ за всі їхні гидоти, які вони робили. І про тебе, сину людський, сини народу твого розмовляють біля стін та в дверях будинків, і говорять один одному, кожен говорячи ближньому своєму: Приходьте, і послухаємо, яке слово походить від Господа. І вони приходять до тебе подібно до того, як приходить народ (або як збирається зазвичай народ), і сідає перед тобою народ Мій, і слухають слова Твої, але не виконують їх, бо звертають їх у забаву (саnticum) для уст своїх, і серце їх захоплюється за корисливістю їх (або, як стоїть у LX). їх іде слідом за гидотою їх . Далі слідує: І ти для них, як музична пісня, яка співається приємно і солодкозвучно, і вони будуть слухати слова Твої, але не виконуватимуть їх, і коли збудеться передбачене, - бо вже збувається, - тоді вони дізнаються, що серед них пророк. Перш за все слід знати, що близько восьми віршів, починаючи з того місця, яке ми переклали: які їсте з кров'ю і піднімаєте очі ваші до гидотів ваших до того місця, де написано: так скажи їм: так говорить Господь Бог, немає у LXX, якими і це, разом з багатьом іншим, було опущено, або хоч і пере. Латиняни ж наші чи, вірніше, ненависники християнські і, кажучи ясніше, спадкоємці Грюннієвої партії гавкають на нас: чому ми пояснюємо по єврейському [тексту], начебто тим має бути пропонована їжа, котрі не хочуть її, а не для тих готується трапеза, котрі приймають її. Але якщо вони не мають довіри до нас, то нехай читають інші видання – Акіли, Сіммаха та Феодотіона; нехай вони звернуться із запитом до євреїв не з однієї місцевості, щоб не хвалитися, що ті підкуплені нами, але з різних країн, і коли побачать, що ті всі згодні з моїм оманою або невіглаством, то зрозуміють, що вони надто розумні і бажають більше спати, ніж семидесяти, щоб поселитися в Фалеї, і нехай вони оселяться в Фалеї. втратити вітрил з кораблів і не зітхати про втрату мотузок. Це проти ненависників. Тепер ми почнемо пояснювати викладене нами. Після взяття Єрусалиму і після руйнування храму, як ми сказали, в Єрусалимі були залишені тільки бідні країни, про які пише Єремія (Єр. 39:10), щоб обробляти виноградники та поля, і жити на руїнах спаленого міста. І хоча вони повинні були б приносити покаяння про те, внаслідок чого сталося полон, проте, спокушаючи себе марною надією, вони говорили: один був батько наш Авраам, проте він отримав цю землю в спадщину, не в тому сенсі, що він мав нею, а в тому, що насіння його одержало землю обітовану. Тому якщо від нього одного сталося так багато народів, то ми, яких набагато більше, що залишилися в землі юдейській і живемо в спорожнілих і зруйнованих містах, без сумніву, набагато більше помножимося, щоб більшою мірою володіти тим, чим він один володів. Господь відповідає їм, що Авраам один отримав у володіння обітовану землю за віру. Бо вірова Авраам Богові, і стався йому в правду (Бут. 15:6). А вони, як невіруючі та злочинні, не можуть володіти нею, хоч би їх було й більше. Водночас перелічується також те, чим вони гнівають Бога саме шість видів гріхів. Ви їсте з кров'ю, і очі ваші підіймаєте до гидотів, тобто до ваших ідолів, і проливаєте кров, тобто чините вбивство людини: чи можете ви, роблячи це, утримати в спадщині землю? Ви не задовольняєтеся і цими злочинами, але щодня стоїте з мечами вашими, готові вбивати і наслідуючи Ісаву, що стояв і жив з мечем своїм, чините неймовірні гидоти, тобто непотреби пожадливостей, і кожен оскверняє дружину ближнього свого, стаючи більш злочинним. І роблячи це, невже, каже, ви думаєте, що утримаєте землю у спадщині? Тому відповідай їм, пророке, і вислови Моїми словами наступний вирок про них. Клянуся Самим Собою, що котрі живуть у спорожнілих місцях та на руїнах, ті впадуть від меча, а котрі перебувають на полях та на рівнині, ті будуть з'їдені птахами; котрі ж знаходяться серед стін або в укріпленнях і печерах, ті не можуть уникнути Божого гніву, але помруть від голоду і морової виразки. І оберну, каже, землю юдейську в пустелю і перестане горда сила її, та, що раніше була силою. Гордим же Бог противиться, а смиренним дає благодать (Як. 4:6). Гори і все спустіє і прийде в таке спустошення, що ніхто не проходитиме через них, і тоді ті, котрі залишилися в невеликій кількості, не будуть сподіватися на численність свою, але з великого запустіння дізнаються, що Я Господь, що звернув землю в пустелю за всі гидоти, що їх чинили. Це може бути сказано проти тих, які після взяття Єрусалиму і спустошення всієї країни юдейської жили в невеликій кількості на руїнах і в спустілих містах і селищах. Тепер ми перейдемо до алегоричного сенсу, і за своїм звичаєм швидше торкнемося лише, ніж докладно викладемо широке міркування. Кожен єретик живе в спорожнілих місцях і руїнах, і вважає себе володарем Ізраїлевої землі і каже: якщо Авраам один вірою своєю досяг такого благословення, що помножився, як пісок морський і як зірки небесні; то набагато швидше ми, яких більше, будемо володіти землею Ізраїля, тобто тих, хто бачить Бога, і юдеєю сповідання Господнього. Їм відповідає Господь: він отримав землю у володіння за віру, а ви за зневіру або, швидше, за богохульство не можете мати землю Ізраїлеву, тобто Церкву. Бо, по-перше, ви їсте з кров'ю, проливаючи кров тих, яких спокушаєте. По-друге, ви піднімаєте очі ваші до сквернів або гидотів ваших, які вигадані вашим розумом, тоді як ви повинні були наслідувати церковного чоловіка і говорити: до Тебе зведи очі мої, що живе на небі (Пс. 122:1). По-третє, ви проливаєте кров, не оживотворюючи тих, яких ви звабили, а гублячи. Для вас недостатньо і цих трьох [злочинів], але ви стоїте з мечами вашими, тобто упираєтеся в хибних думках і готові на вбивства і чините гидоти, роблячи на ложах те, про що соромно говорити, і оскверняли дружину ближнього, тобто церковне життя, щоденно поспішаючи. І роблячи це, невже ви думаєте, що утримаєте у володінні землю Ізраїлеву? Таким Бог каже, що хтось живе на руїнах єретичних збіговиськ, той впаде від меча церковного, про який написано: мечі взаємно гострі в руках їх (Пс. 149:6). І в Євангелії: не прийдеш до миру, а меч (Мт. 10:34). І раб, що віддається нестримності і ледарства, буде розсічений, тобто вражений мечем, і зазнає однієї долі з невірними (Лк. 12:46). А хто в полі чи на рівнині, той буде відданий на поживу звірам, про визволення себе від яких молить пророк: не зрадий звіром душу, що сповідається Тобі (Пс. 73:19). Хто ж перебуває в укріпленнях і серед стін, про які написано: у гради міцні вниде премудрий, і зруйнуй твердження, на що сподіваючись безбожності (Припов. 21:22), і перебуває в печерах, про які говориться: писано є: дім Отця Мого дім молитви наречеться; ви ж створите його печеру розбійником (Мк. 11:17; Лк. 19:46); той помре від гладу слова Божого і від морової виразки, і вся земля єретиків обернеться в пустелю, так що зруйнується гордість їхня і гори спорожніють, ті, котрі приписували собі високе знання. Вони називаються горами Ізраїлевими, тому що під іменем Христовим ставлять спотикання всім звабленим, і ніхто не буде проходити через них і не зможе сказати те, що [сказав] Мойсей: мимошед побачу видіння велике це (Вих. 3:3); бо вони мешканці гір, а не мандрівники й прибульці, щоб, випробувавши це, вони впізнали тоді, що Він Господь, що обернув їхню землю в пустелю за гидоти, що чинилися ними. Далі слідує: того самого дня і в той же час, тобто в дванадцятому році, в десятому місяці, в п'ятий [день] місяця, коли прибув втік з Єрусалиму, і коли пророк говорив до тих, що були в землі юдейській і сподівалися на вічне володіння, Бог наказував пророкові разом з ним, і викрити улесливу підступність тих, хто бажає слухати слова пророка, але не для спасіння душі, а для насолоди слуху. Вони сиділи біля стін і в дверях будинків, не бажаючи вникати в думку пророка, але взаємно переконують себе і кажуть: приходьте й послухаємо, яке слово походить від Господа, і так приходять, як коли б збирався народ до церкви Божої, і сідає перед тобою народ Мій, що називає себе Моїм, але не бажає сповнити. Такі здаються мені подібними до тих, котрі захоплюються театральним співом і слухають чи трагіків, чи коміків, і в цьому знаходять насолоду, так що, що пішли від тебе, вони твердять і повторюють те, [що чули], і спокушаються приємними звуками. І слухатимуть, каже, слова твої, але не виконуватимуть їх. До цього часу в церквах є багато таких, які кажуть: приходьте, послухаємо того чи іншого, що говорить з надзвичайним красномовством, і вони аплодують, і кричать, і ляскають руками, і коли вони дізнаються про виконання того, до чого вони не зробили уваги на ділі (бо необхідно має здійснитися те, що віщує все, що пророкує словами,) чутне ними, було промовою не людини, а Господа, що говорив через пророка та церковного чоловіка. Латинською мовою слово arbor (дерево) жіночого роду. Слово lacus означає яму або рів, що служить для скупчення води, всяке вмістище води, водоймище (цистерну) і озеро. Вам може бути цікаво: