Тлумачення на книгу Повторення Закону

«Тлумачення на книгу Повторення Закону» (46 питань) входить до складу твору «Питання на Восьмикнижжя», яке блж. Феодорит Кірський присвятив «коханому синові Іпатію», хорепископу. Твір написано після 453 р. та складено у вигляді запитань-відповідей. Здебільшого пояснюються лише важкі місця Святого Письма. Зокрема, розглядаються питання про опрісноки, про заборону смакування крові та одруження з іноплемінниками та ін. Зміст Запитання 1. Чому п'ята книга законодавця називається Второзаконням? Питання 2. Як слід розуміти сказане: «Чуй Ізраїлю: Господь, Бог твій, Господь єдиний є» (Втор. 6:4)? Запитання 3. Сказане «полюби Господа Бога твого від щирого серця твого» та ін. (Втор. 6:5) Як треба розуміти? Питання 4. Чому закон наказує присягатися Богом (Втор. 6:13)? Питання 5. Як слід розуміти сказане: «Нехай спокуси Господа Бога твого» (Втор. 6:16)? Питання 6. Чому закон забороняє шлюбні союзи із сусідніми іноплемінниками (Втор. 7:3)? Запитання 7. Кого називає Мойсей синами Єнаковими (Втор. 9:2)? Питання 8. Як слід розуміти сказане: «Господь, Бог ваш, цей Бог богів і Господь Господь» (Втор. 10:17)? Запитання 9. Як слід розуміти сказане: «Нехай не створіть там усіх, бо чинимо тут сьогодення, будь-що перед собою» (Втор. 12:8)? Питання 10. Чому Мойсей, давши закон приносити ієреям десятини, сказав: Не можеш їсти в градах твоїх десятини пшениці твоєї та вина твого та елея твого (Втор. 12:17)? Питання 11. Чому Мойсей часто забороняє куштування крові (Втор. 12:23)? Запитання 12. Якою силою творить чуда пророк, який навчає богопротивного (Втор. 13 і далі)? Запитання 13. Що означають слова: «Нехай віщуєте» (ού φοιβήσετε) «і не покладете плівки між очима вашими над мертвим» (Втор. 14:1)? Запитання 14. Чому Мойсей забороняє приносити в жертву первородну тварину, коли вона вічна (Втор. 15:21)? Запитання 15. На якій підставі визначено є опрісноки? Запитання 16. Що означає сказане: «праведне праведне женіть» (Втор. 16:20)? Питання 17. Що означає сказане: «але не зручне слово в тобі в суді між кров'ю і між судом і між виразкою» та ін. (Втор. 17:8)? Запитання 18. Чому Мойсей наказує князеві не множити собі коней (Втор. 17:16)? Запитання 19. Для чого Мойсей наказує бранці кілька днів оплакувати своїх рідних і потім уже одружуватися з тим, хто взяв її в полон (Втор. 21:13)? Запитання 20. Чому Мойсей вимагає, щоб коли батьки звинувачують сина, робили це разом і батько, і мати (Втор. 21:18–21)? Запитання 21. Чому Мойсей знайде пташенят пташенят наказує їх взяти, а старих птахів, що їх висиділи, відпустити (Втор. 22:6–7)? Запитання 22. Навіщо Мойсей наказував робити огорожу на покрівлі будинку (Втор. 22:8)? Питання 23. Що означає сказане: Нехай не насієш винограду твого різна, нехай не освятиться плід, і насіння, що насіння з плодом винограду твого (Втор. 22:9)? Запитання 24. Чому Мойсей наказує, подібно до перелюбу, карати того, хто розбещує заручену з іншим (Втор. 22:23–24)? Запитання 25. Чому Мойсей забороняє входити до церкви кожанику та скопцю (Втор. 23:1)? Питання 26. Чому спілкування з моавітянами та амонітянами забороняє Мойсей не на певний час, але навіть до віку (Втор. 23:3)? Питання 27. Що означає сказане: «Як Господь, Бог твій, ходить у твоїм полці» (Втор. 23:14)? Питання 28. Що означають слова «присвячуючий» (τελεσφόρος), «присвячуваний» (τελεσκόμενος) і «присвячувана» (τελεσκομένη) (Втор. 23:18)? Запитання 29. Що означають слова: «Збережи з уст твоїх» (Втор. 23:23)? Питання 30. Чому, коли Бог наказав, щоб той, хто скоїв злочин, отримав чотиридесять ран, юдеї завдають одного удару менше (Втор. 25:3; пор. 2Кор. 11:24)? Запитання 31. Що означає сказане: Нехай не зверни вола молотяща (Втор. 25:4)? Запитання 32. Чому Мойсей наказує плюнути в обличчя тому, хто не хоче одружитися з дружиною бездітного брата (Втор. 25:9)? Питання 33. Чому наказує Мойсей амаликитян зрадити кінцеву загибель (Втор. 25:19)? Запитання 34. Чому Бог піддав ізраїльтянам і присягам, і благословенням (Втор. 27:11, 26)? Питання 35. Цих благословень і прокльонів не дав Бог їхнім батькам, тому книга Повторення Закону містить у собі якесь нове перед іншими книгами вчення? Запитання 36. Чому прокльонів більше, ніж благословень? Запитання 37. Як слід розуміти сказане: «Не дасть Господь Бог вам серця розуміти і очес бачити і вуха чути, навіть до цього дня» (Втор. 29:4)? Запитання 38. Як мусить розуміти сказане: Коли почує хто словеса клятви сієї і похвалиться в серці своєму, говорячи: преподобно мені нехай буде, бо в спокусі серця мого піду (Втор. 29:19)? Запитання 39. Чому законодавець наказав ізраїльтянам «по сьомьох літах» читати цю книгу (Втор. 31:10)? Запитання 40. Чому наказано засвідчити небу та землі (Втор. 32:1)? Запитання 41. Як слід розуміти сказане: «Я роздратую вас не про мову, про мову нерозумну розгніваю вас» (Втор. 32:21)? Запитання 42. Як треба розуміти сказане: «Веселитесь, язи́ки, з людьми Його, і нехай зміцнять їх усі ангели Божі» (Втор. 32:43)? Питання 43. Чому Мойсеєві за малу провину наказано бачити землю здалеку, але заборонено ввести в неї народ? Запитання 44. Як слід розуміти благословення колінам ізраїльським? Запитання 45. Чому Веніямина, який був останнім, поставив на четвертому місці (Втор. 33:12)? Запитання 46. Чому Мойсей не благословив Симеона? Запитання 1. Чому п'ята книга законодавця називається Повторення Закону? Владика Бог, звівши ізраїльтян з Єгипту, на Синайській горі дав їм закон, за яким належало вести їм життя. Потім, на другий рік, наказав їм опанувати землю, яку обіцяв дати їхнім предкам. Оскільки ж вони чинили опір і не захотіли цього виконати, то Бог з клятвою підтвердив, що не дасть землі цієї нікому з тих, хто ввійшов до народного числення, зробленого законодавцем, але всіх їх вигубить у пустелі. Тому через сорок років, коли за Божественним визначенням вони вигинули, наказав Бог обчислити дітей їх, які досягли того ж віку, в якому були батьки під час першого обчислення. Цих дітей, вводячи в Обітовану землю, Бог через пророка вчить тому закону, який був дано беззаконним їхнім батькам. Тому Повторення Закону містить у собі коротке повторення узаконень і подій, викладених у книгах Виходу, Левіта та Чисел. А Мойсей говорить і час, і місце, коли і де навчав це молодому народові. Бо каже: «про цю країну Йордану, в пустелі на заходи, в чотиридесяте літо, у перший на десять місяць, у перший день місяця після вбивства Сіону царя Аморрейська та Ога царя Васанска» (Втор. 1:1, 3, 4). І що не інший дав він закон, а нагадує колишнє законодавство, це показує початок книги. Бо сказано: «Поча Мойсей пояснити цей закон, кажучи: Господь Бог наш говорив нам у Хориві» (Втор. 1:5–6 ). Після цього Мойсей, сказавши і про те, що наказував їм, увійшовши, успадкувати землю (Втор. 1:8), додав, як у той же час говорив про себе: «Не можу один бути вождем таких тисяч. І тому, – продовжує, – постановив я тисячників та стоначальників, щоб мати їх спільниками у правлінні» (Втор. 1:15). Нагадував же про це, тому що наступником після себе постачав у вожді Ісуса Навина і цим навчав, що ще за життя свого довіряв він начальство іншим і що ізраїльтяни повинні охоче слухатися Ісуса і виконувати, що накаже їм. А також нагадує їм Мойсей, як Бог наказував оволодіти ним Обітованою землею, але вони розсудили послати спершу шпигунів, а коли шпигуни повернулися і донесли, яка ця земля, не повірили спасу їхньому Богові і не побажали опанувати землю, і що Владика Бог прогнів, і що Владика Бог прогнув, і Владика Бог прогнів, і що Владика Бог прогнів. ту, крім Халева сина Єфоніїна. «Цей» , – сказано, – «побачу, і цьому дам землю, на нюже зійшовши, і сином його, ніж належить Господеві» (Втор. 1:36). Хоча згадав про одного Халеве, але мав на увазі і Ісуса як князя, вождя та пророка. Це видно з наступного. Бо сказавши «і на мене розгнівався Господь вас заради» (Втор. 1:37), тому що, коли ви обурилися, не в точності виконав я Божий наказ і за те заборонено мені ввести вас у землю ту, згадав і самі слова, сказані йому Богом: «Ісусе син Навин, що стоїть перед тобою, ; цього зміцни, бо дасть цю в спадщину Ізраїлю» (Втор. 1:38). Говорить це Мойсей, навчаючи ізраїльтян, оскільки вождь цей поставлений Самим Богом, не чинити нових сум'яття про начальство над ними. Потім описує, як ізраїльтяни, згодом покаявшись, намірилися воювати з хананеями, але Бог забороняв їм це, і вони самовільно, всупереч Божій заповіді, пішли та повернулися переможеними (Втор. 1:41, 46). Описує, скільки часу провели вони в пустелі, ходячи по цій землі непрохідною і безводною, які пропозиції робили ідумеям та моавітянам, як не отримали від них дружніх відповідей (Втор. 2:29, 30) і як кінцевої загибелі зрадили Сигона та Ога, царів аморейських, з усіма царями Аморейськими. При цьому Мойсей помітив і величину тіла Ога, бо каже: «Одр його залізний, дев'ять лакоть його довгота і чотири лікті широта його» (Втор. 3:11). Потім радить і умовляє старанно зберігати Владицькі заповіді і каже: послухай, Ізраїлю, виправдань і судів, «якщо я навчаю вас чинити, нехай поживете і ввійдете в спадок землі, що Господь Бог батько ваших дає вам» (Втор. 4:1). Після цього при необхідності наводить їм на згадку Веельфегора і за це безбожність померлих у пустелі. Потім у протилежність цьому показує Божі благодіяння і каже: «Яка мова така велика, йому ж є Бог, наближайся до нього, бо Господь Бог наш у всіх, у яких ще покличемо Його?» (Втор. 4:7). Наказує ж не тільки самим зберігати Божі закони, а й дітей і онуків виховувати в благочестя і з дитинства навчати Божих заповідей. Потім знову нагадує їм, як являвся їм Бог усіляких, віщаючи з вогню, але не показавши образу Свого, і висловлює це так: «з середини вогню голос слів Його ви чуєте, і образа не бачите, тільки голос» (Втор. 4:12). Каже ж це, навчаючи їх тим не робити статевих подоб і ніколи не робити замаху на те, щоб влаштувати якесь зображення Бога, тому що не бачили самого первообраза. А тому додає ще: «Не беззаконняйте, і не створіть собі самим подоби ваянна, всякого образу подоби чоловічої статі чи жіночої; і подоби всякої худоби, що є на землі, подоби всяких птахів пернатих, що під небесами ширяють; подоби всякого гада, що плеже по землі; подоби всякої риби, ялинки є у водах під землею» (Втор. 4:16–18). Все це, каже Мойсей, створив Бог для ваших потреб. Тому крайнім божевіллям обожнюватиме зображення того, що нам підпорядковане. Додає ж і це: «Та не коли поглянувши на небо і бачивши сонце і місяць і всю красу небесну, спокусився вклонившись їм і послужиш їм, що поділи Господь Бог твій усім мовою, що під небесами» (Втор. 4:19). Все це, каже Мойсей, Творець влаштував для людських потреб. Тому не визнавай богами тварей, які Богом усіляких призначені служити для людських потреб. Бо й інші тлумачи перевели це місце так: «що привів у будову Бог твій для народів цілим небом». Потім Мойсей лякає ізраїльтян погрозами, що якщо наважаться переступити Божественний закон, влаштувати подобу чогось і обожнювати це, то Бог розсіє їх по всій землі і в поневоленні будуть поклонятися лжеіменним богам. А після цього порівняно знову доводить Боже всемогутність. Бо каже: «Запитайте днів перших, що були перед вами, від дня в якому створиш Бог людину на землі, і від краю небеса навіть до краю небеса, якщо був по словесі цьому, якщо ви чули сицево; Коли язик чув голос Бога живого, що глаголить від середовища вогню, яким чином чув усі ти, і живий був усі» (Втор. 4:32–33). Описав також Мойсей, як Бог звільнив їх від гіркого рабства єгипетського. Невпинно ж повторює їм і як з неба розмовляв з ними Бог усіляких, і як, з-поміж вогню проголошуючи голос, промовляв закон, щоб не робили вони жодного зображення невидимого Бога. Притому вчить, що зовсім неможливо зробити зображення Божества, тому що природа Його не тільки невидима, а й невимовна. Бо каже: «Господь, Бог твій, цей Бог на небі горе і на землі долу, і немає хіба Його» (Втор. 4:39). Втім, мабуть, знати, що не один день про все це розмовляв пророк з народом, але протягом багатьох днів викладав це вчення. Тому неодноразово повертається до тих самих слів, щоб частим повторенням затвердити це у пам'яті. Слідом за цією бесідою Мойсей розповідає про міста, в які наказав тікати, що мимоволі вчинили вбивство (Втор. 4:41–43). Потім повідомляє, що знову збирав народ і нагадував йому про Богоданні закони. А що не інший дає закон, але колись навчає тих, які через недосконалість віку не могли чути першого законодавства, про це дають знати власні слова пророка. Бо каже: «Господь Бог ваш заповів вам заповіт у Хориві; не батьком вашим заповіт Господь цей заповіт, але вам» (Втор. 5:2–3). оскільки батьки, порушивши закон, загинули і дітям дав Бог землю, обітовану батькам, то Мойсей каже, що дітям дано і закон. Потім викладає заповіді, які сенс розкрили ми, пояснюючи книгу Вихід. Але й тут показує, яка мета суботнього спокою, бо каже: «Нехай спочив твій раб і твоя раба, і осел твій» (Втор. 5:14). Як ти завжди користуєшся їхніми послугами, так нехай, хоча одного разу протягом семи днів тижня, насолодяться спокоєм твої служителі і служниці і худоба твоя. А потім збуджує співчуття спогадом про рабство в Єгипті й каже: «Як раб був усі в Єгипті, і зведе тебе Господь звідти рукою міцною і високим м'язом; заради цього наказав Господь Бог твій, щоб зберігати тобі суботній день і святити його» (Втор. 5:15). Досвідом дізнався ти гіркоту рабства; пам'ятаючи про це, будь прихильний і лагідний до підлеглих, і яким спокоєм насолоджуєшся сам завжди, такий і їм давай скуштувати в сьомий день тижня. Але у сказаному за цим не забороняє справи духовної. Бо каже: «будь-якого робітника не вчиніть» (Лев. 23:35), крім того, що робиться для душі, якось: читань і слухань слова Божого, псалмоспівів, священнодійств тощо. Питання 2. Як слід розуміти сказане: «Чуй Ізраїлю: Господь, Бог твій, Господь єдиний є» (Втор. 6:4)? Чуєш, Ізраїлю: Господь Бог наш Господь єдиний є. (Втор. 6:4). Неодноразово говорили ми, що імена Господь і Бог вказують на єство Божественне, а не на різницю осіб; іменування ж Отець, Син, Дух Святий означають особисті якості. Але недосконалим юдеям неможливо було подати точного богослов'я, тому що звернули б його в привід до багатобожжя. Тому ім'я Боже у Старому Завіті вимовляється в однині. Втім, і в ньому є приховані вказівки на потрійність. Бо слова Господь, Бог твій, Господь єдиний є і навчають єдності сутності, і дають бачити число осіб, тому що ім'я Бог вжито одного разу, а ім'я Господь - двічі. Запитання 3. Сказане «полюби Господа Бога твого від щирого серця твого» та ін. (Втор. 6:5) Як треба розуміти? І возлюбиш Господа Бога твого від щирого серця твого, і від усієї душі твоєї, і від усієї сили твоєї. (Втор. 6:5). Ясно навчив нас Господь, що «ніщо може двома паном працювати» (Мф. 6:24). Тому і цими словами навчаємося не розділяти любові своєї між Богом і золотом, між Богом і жінкою, між Богом і дітьми, між Богом і друзями, але всю силу любові присвячувати Богові, що створив нас, після ж Творця і батькам, і дружині, і дітям, і братам, і друзям приділяти кожному, що приличить. Сказано: «хто любить Мене, той заповіді Мої виконає» (Ів. 14:15). А заповіді Божі наказують і любити ближніх. Питання 4. Чому закон наказує присягатися Богом (Втор. 6:13)? Господа, Бога твого, нехай злякаєшся, і Тому єдиному послужиш, і приліпишся до Нього, і на ім'я Його присягаєшся. (Втор. 6:13). Щоб не присягалися ізраїльтяни богами брехливими. Бо це прорік Бог і через пророка: «Коли знайдеш імена Ваалимові від уст твоїх, і вклонишся, живе Господь в правді» (Єр. 4:1–2). Та й тут Мойсей, сказавши: «Господа Бога твого нехай побоїшся, і Тому єдиному послужиш, і до Нього приліпишся, і іменем Його клянешся», додав: «Хай не ходіть услід богів чужих, богів язичницьких, що навкруги вас» (Втор. 6:4). Питання 5. Як слід розуміти сказане: «Нехай спокуси Господа Бога твого» (Втор. 6:16)? Нехай не спокусиш Господа Бога твого, як спокушаєте в спокусі. (Втор. 6:16). Господь пояснив це у Священному Євангелії. Бо, коли диявол сказав Йому: «верзися зверху донизу», – відповів йому: «Не спокуши Господа Бога твого» (Мт. 4:7). Спокушує ж Бога, хто робить щось без міркування, наражаючись на небезпеку. Питання 6. Чому закон забороняє шлюбні союзи із сусідніми іноплемінниками (Втор. 7:3)? Нижче сватання створиш з ними: дочки свої не даси синові його, і дочки його нехай не зрозумієш сина свого (Втор. 7:3). Закон цей не потребує тлумачення, тому що пояснює сам себе. Бо сказано: «відверне сина твого від Мене, і послужить іном богом» (Втор. 7:4). За потребою ж відкриває їм Мойсей і причину Божої піклування. Бо говорив: «Не за чисельністю Бог віддав перевагу народам язичницьким, а за благочестя предків і за даною їм обітницею» . А потім, доводячи вірність цього, додав: «Бог вірний, зберігай заповіт Свій і милість тим, хто любить Його і зберігає заповіді Його в тисячі пологів» (Втор. 7:9). І оскільки ізраїльтяни були недосконалі, вимагали, щоб живили їх ссавцем, і не могли чути про вічні блага, то Бог обіцяє їм багатодітність, плодоносність землі, множення волів і овець, тілесне здоров'я, перемогу в лайках тощо. Потім Мойсей знову нагадує їм про перебування в пустелі і показує причини цього. Бо каже: «І озлоби, і гладом замори тя, і напою ти манною, нехай сповістить тобі, бо не про хліб єдиний живий буде людина, але про всяке слово виходить з уст Божих» (Втор. 8:3). А цим і ми нехай навчимося не засмучуватися, впадаючи в якісь скрутні обставини, але з любов'ю приймати Божественні розпорядження і чекати кінця спокус. Мойсей вказує й на інші благодіяння: «Твоя риза не обітшаша на тобі; нозі твої не виразилася, ось, чотиридесять років. І зрозумієш твоїм серцем, бо яким чином людина покарає сина свого, так Господь Бог твій покарає тебе. І збережи заповіді Господа Бога твого ходити в путях Його і боятися Його» (Втор. 8:4–6). За спокусою - втіха, за покаранням - ласки: голод - і велика кількість їжі, втома в дорозі - і здоров'я тілесне, нестача необхідного - і вдоволення через неодружені одягу та взуття. Потім радить Мойсей, щоб ізраїльтяни, перемагаючи, приписували перемогу не власною силою, а помічникові та соборникові Богу. Запитання 7. Кого називає Мойсей синами Єнаковими (Втор. 9:2)? Люди великі й багато й предовги, сини Енакові, що ти важиш, і ти чув Ти: Хто проти стане сином Енаковим? (Втор. 9:2). Це були нащадки велетнів, як повідомляє історія. Бо сказано таке: «Люди багато й предовги, сини Енакові, що ти важиш, і ти чуєш: хто проти стане сином Енаковим?» (Там же) Сказане ж «що ти веси і чув єси» нагадує слова тих, хто дивився на землю, бо вони сказали: «Біхом перед ними як прузі» (Чис. 13:34). А таким чином упокоривши кичення тілесною силою, вчить невисоко думати і про душевні успіхи. Бо каже: «Не ріки в серці твоїм: правд заради моїх введе мене Господь наслідити землю благу цю, тому що безбожність заради цих мов Господь від твого лиця зажадаю я, не заради правди твоєї, нижчою за преподобність заради серця твого ти входиш наслідити землю» (Втор. 9:4–5). Сказав же Мойсей, щоб досягти раптом двох цілей, саме: навчити ізраїльтян поводитися скромно і приписувати всі Божій допомозі, а також передбачити, що й вони потерплять те саме, що й ці народи, якщо чинитимуть подібно до них. До речі ж нагадує і про беззаконня, вчинене ними в пустелі, підтверджуючи ту ж думку, що не заради правди своєї успадковують землю. Бо каже: «Пам'ятай і не забудь, коли розгніваєте Господа Бога свого в пустелі» (Втор. 9:7). І тепер постачає їм на вигляд і служіння тільцю, і те, що через їхню безбожність поламав він Богодовані скрижалі, і що, принісши тільки старанну молитву, змилосердив Бога, вкрай розгніваного на них і на Аарона. Бо каже: «На Аарона розгнівався Господь зело, щоб погубити його; і молися за Аарона під час воно» (Втор. 9:20). А, таким чином, описавши й інші події, продовжує: «І нині, Ізраїлю, що просить Господь, Бог твій у тобі, що боятися Господа Бога твого і ходити в усіх заповідях Його, і служити Господу Богу твоєму від щирого серця твого» (Втор. 10:12). І щоб не уклали, ніби Бог законодавець це, маючи потребу в жертвах, Мойсей додає: «Ось, Господа Бога твого небо і небо небесі; земля та вся ялинка суть на ній; інакше ваші батьки чини Господь любити їх, і вибрати насіння їхнє за них, вас, більше всіх мов» (Втор. 10:14, 15). Навчаємось із цього, що діти насолоджуються благами за благочестя предків. Але Мойсей дав розуміти і те, яке обрізання завгодно Богові. Бо сказав: «Обріжте ваше жорстокосердя, і виї ваші не запеклим хто» (Втор. 10:16). Говорить же він це не обрізав ще крайньої плоті, тому що обрізав їх Ісус Навин після переходу через Йордан у Галгалах. Втім, і їм, ще не обрізаним, наказав обрізати не крайню плоть, але жорстокосердя і цнотливість. Отже, набагато важливіше обрізання серця. І Владика Бог так звинувачував ізраїльтян, говорячи через пророка Єремію: «Всі язи́ці необрізані плоттю, а дім Ізраїлів необрізані є серцем своїм» (Єр. 9:26). Питання 8. Як слід розуміти сказане: «Господь, Бог ваш, цей Бог богів і Господь Господь» (Втор. 10:17)? Бо Господь Бог ваш цей Бог богів і Господь Господів, Бог великий і міцний і страшний, Хто не дивується особі, нижчою за вземлет дару (Втор. 10:17). Богами Мойсей називає тут суддів. Бо каже він: «Богів нехай не злословиш і князеві людей твоїх нехай не говори зла» (Вих. 22:28). І де Сімдесят висловилися «приведеш його в судилище» (Вих. 21:6), там Акила і Сіммах перевели «приведеш його до богів», назвавши богами суддів. Ось цих богів, а не лжеіменних Мойсей назвав Його Богом. І ми вже багато разів пояснювали це. Запитання 9. Як слід розуміти сказане: «Нехай не створіть там усіх, бо чинимо тут сьогодення, будь-що перед собою» (Втор. 12:8)? Нехай не створіть там всіх, якщо ви творите тут, кожний, що завгодно перед собою (Втор. 12:8). Ізраїльтяни на кожному місці, де ставили кущі свої, приносили жертви Владиці Богові, до влаштування скинії створюючи жертовники з самородного каміння, а після влаштування скинії в ній здійснюючи Божі служби. І спершу робили це не на одному тільки місці, а на місці кожного табору, бо часто міняли місця під час сорокарічної подорожі в пустелі. Тому забороняє Мойсей чинити подібно до цього в землі Обітованій, щоб не звернулося це в привід приносити жертву богам лжеіменним, але наказує здійснювати божественні служби на тому місці, яке вибере Господь Бог. На цьому місці дає наказ і жертви приносити і бенкетувати. Бо каже: «буде місце, що вибере Господь Бог ваш покликати ім'я Його там, ту принесете вся, бо я заповідаю вам сьогодні: цілопалення ваші та жертви ваші, і десятини ваші, і начатки рук ваших, і дари ваші», і т. д. (Втор. 12:11). Слово дари інші переклали «довільні приношення», тобто що побажали б принести доброю волею. Потім, заборонивши приносити жертви на будь-якому місці, дозволив, якщо забажають скуштувати м'яса, їсти в містах, в яких будуть жити, після того, як заколе тварина жрець і кров пролита буде на землю. Наказав же такі м'яса їсти без різниці і чистому, і нечистому, навчаючи, що тварини, що загартовуються таким чином, є щось звичайне, а не щось божественне, тому що жертв не дозволялося долучатися нечистим. Чому вельми доречно додав Мойсей: їжте це як сірну та оленя (Втор.12:15). Ці тварини, хоч були чисті, але на жертву не приносилися. Питання 10. Чому Мойсей, давши закон приносити ієреям десятини, сказав: Не можеш їсти в градах твоїх десятини пшениці твоєї та вина твого та елея твого (Втор. 12:17)? Не можеш їсти в твоїх градах десятини пшениці твоєї та вина твого та оливи твого, первістків волів твоїх і овець твоїх, і всіх обітниць, що обіцяєте, і сповідань ваших, і початків рук ваших (Втор. 12:17). Мойсей наказав відділяти дві десятини з маєтку і одну приносити Левитам, а іншу продавати і ціну її чекати на приготування бенкету для себе самих і на служіння вдовам, сиротам і прибульцям, а бенкетувати наказав їм при божественному храмі. І всемудрий Господь узаконив це, рятуючи їх від краси служіння лжеіменним богам. оскільки наставник у нечесті, поневоляючи рід людський чревоугоддям і сластолюбством, до бісівських свят примішав багато розваг, то благопромислливий Господь, рятуючи ізраїльтян від цієї принади, постановив закони про свята, дозволив і жертвоприношення, допустив і музичні знаряддя, повів ідольське безбожність. Питання 11. Чому Мойсей часто забороняє куштування крові (Втор. 12:23)? Вонми міцне, що не їсти крові: бо кров є душа його: нехай знесеться душа з м'яса (Втор. 12:23). Сам Законодавець сказав, що кров тварини є душа її (там же). Однак думаю, що закон має на увазі й інше, саме: лікує в ізраїльтянах схильний до вбивств характер їх. Бо якщо є кров безсловесних тварин означає їсти душу, то набагато більше злочинно розлучати з тілом розумну душу. Питання 12. Якою силою творить чуда пророк, який навчає богопротивного (Втор. 13 і далі)? По Божому попущенню діють демони. Так, волхви фараонові зробили чудеса над жезлом, річкою і жабами, тому що дозволив це всепремудрий Бог за безумством повелителя, який давав їм наказ збільшувати послані понад страти, але не в силах вони були припиняти покарання і не змогли зробити скнипів, тому що вчинив. Це й тут дав розуміти Мойсей. Бо, сказавши: «Якщо встане в тобі пророк, або бачи сонне, і дасть тобі знамення чи чудо, і прийде знамення чи чудо, і каже: Ідемо і послужимо богом іншим, яких не знаєте; нехай не послухаєте пророка того, хто бачить сон тієї; бо Господь Бог ваш спокушує вас, якщо любите Господа Бога вашого всім вашим серцем і всією думкою вашою» (Втор. 13:2–4 ). Отже, лжепророк чудодіє через Боже попущення. Навчаємося ж через це не звертати уваги на знамення, коли той, хто робить їх, вчить тому, що противно благочестю. Мойсей наказує і лжепророка вбивати, і народ позбавляти лукавого вчення. Бо каже: «Згубіть зле від вас самих» (Втор. 13:5). оскільки ж траплялося, що або брат, або друг, або родич, поневолившись, робив замах вводити в обман і інших, то за потребою дає закон і про це і наказує оголошувати про цього вчителя безбожності і першому кидати камінь у того, хто послухався такого вчення, щоб інші побували на камені. Запитання 13. Що означають слова: «Нехай віщуєте» (ού φοιβήσετε) 1 «і не покладете плеши між очима вашими над мертвим» (Втор. 14:1)? Синові є Господа Бога вашого: нехай не нарізуєтеся і не покладете плівки між очима вашими над мертвим (Втор. 14:1). Мойсей забороняє звичай злочестивих народів і словами «хай не віщуєш» відкидає віщунища; тому що Фівом (φοίβον) називали піфійського лжепровісника [Аполлона]. А словами «не покладіть плівки між очима вашими над мертвим» забороняє непомірність плачу по мертвому, тому що інші з іноплемінних народів стригли волосся на голові, а інші – на бороді та бровах і приносили їх у дар померлим. А Божественний закон забороняє це робити. Що Мойсей звелів від усього відокремлювати дві десятини, це ясно дає розуміти і тут. Бо каже: «Десини нехай даси від усього плоду, насіння свого, плід нив твоїх від року до року, і нехай знеси я перед Господом Богом твоїм на місці, де Господь Бог твій вибере покликати ім'я Його там» (Втор. 14:22–23 ). Але якби десятина була одна, то як було б можна і левитам її брати, і тим, хто приносить із неї бенкетувати? Навпаки, явно, що одну десятину призначав Мойсей Левитам, а іншу на бенкети приносить. Це відкривається і з наступних слів. Бо сказано: «Але ж далі буде шлях від тебе; Продаси і, взявши ціну, іди на місце, що вибере Господь, Бог твій, і даси срібло за все, на що побажає душа твоя, на воли та вівці, чи на вино, чи на сикеру, чи на все, чого хоче душа твоя, і нехай знеси там перед Господом Богом твоїм. І Левит же в твоїх градах, бо нема йому частини, ані жереба з тобою» (Втор. 14:24–27). Потім узаконює, що має давати Левитам: «По три літа хай знеси всю десятину живе в літо воно, і покладеш ю в градах твоїх; І прийде Левит, бо нема йому частини ні жереба з тобою, і пришлець, і сирота, і вдова, що в твоїх градах, нехай їдять і насититься; Нехай благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх ділах твоїх, які створиш» (Втор. 14:28–29). Треба ж знати, що Йосип, ґрунтуючись на цих словах або як іудей краще знаючи іудейські звичаї, каже, що закон наказував приносити три десятини: одну – Левитам, іншу – сиротам та вдовам, третю – на бенкети, що приносять. Запитання 14. Чому Мойсей забороняє приносити в жертву первородну тварину, коли вона вічна (Втор. 15:21)? А коли буде на ньому порок, кульгавість, чи сліпота, і всякий порок злий, нехай не пожереш його Господеві, Богові твоєму. (Втор. 15:21). За допомогою безсловесних бажає навчити тих, хто володіє даром слова, щоб мали здоровий глузд, уготований на всяку добру справу. Запитання 15. На якій підставі визначено є опрісноки? Це пояснив нам закон. Бо сказано: «сьомий день і їси хліб озлоблення, бо з ретельністю виходите з Єгипту» (Втор. 16:3). Але достатньо вже сказали ми про це у тлумаченні на книгу Вихід. Запитання 16. Що означає сказане: «праведне праведне женіть» (Втор. 16:20)? Праведне праведне женіть, нехай поживете, і, що ввійшло, наслідуйте землю, що Господь Бог твій дає вам. (Втор. 16:20). Відповідно з метою правди приступай до діла доброго не для суєтної слави, не з угоди людям, але для самого добра. Бо інші, не шануючи правди сердечно, заради тих, що істинно поважають правду, і самі лицемірно поважають правду. Питання 17. Що означає сказане: «але не зручне слово в тобі в суді між кров'ю і між судом і між виразкою» та ін. (Втор. 17:8)? А коли незручне слово в тобі в суді між кров'ю і кров'ю, і між судом і судом, і між виразкою і виразкою, і між дебатою і дебатом, словеса судна в твоїх градах, і вставши на місце, що вибере Господь Бог твій покликати ім'я Його там (8). Якщо не в змозі ти дошукатися істини, коли судиш чи оглядаєш проказу на тілі (це називає Мойсей виразкою), і не розпізнаєш, чи проказа це чи лишай (Лев. 13:39), то не роби висновку і не вимовляй суду за здогадом, але йди в божественний народ у здогаді, але йди в божественний же храм і доведи в божественний храм і доведи в божественний храм управління, і що накажуть, те виконай. Якщо ж хтось за хизування суперечитиме тому, що сказано архієреєм або суддею, то хай покарається смертю на приклад і на користь іншим. Запитання 18. Чому Мойсей наказує князеві не множити собі коней (Втор. 17:16)? Нехай не помножить собі коней, нижче нехай поверне людей до Єгипту, бо нехай не помножить собі коней: Господь же сказав вам: не прикладіть повернутись цим шляхом (Втор. 17:16). Хоче, щоб ізраїльтяни покладали надію на одного Бога. Тому й блаженний Давид волає: «Не спасається цар багатою силою, і велетень не врятується безліччю фортеці своєї. Брехня кінь на спасіння, а безліч сили своєї не врятується» (Пс. 32:16–17). Запитання 19. Для чого Мойсей наказує бранці кілька днів оплакувати своїх рідних і потім уже одружуватися з тим, хто взяв її в полон (Втор. 21:13)? І нехай потягнеш ризи її з нею: і нехай сяде в домі твоїм, і нехай плаче батька свого і матері своїй місяць днів: і по цьому прийдеш до неї, і згуртуйся з нею, і буде тобі дружина. (Втор. 21:13). Не хоче, щоб до веселощів долучався плач і до посмішки – сльози. Тому наказує, щоб бранці дано був час на сльози тридцять днів, а потім уже, коли звільниться від сліз, вступала вона у подружнє спілкування. Понад це, приборкує бажання полонити її, наказуючи керуватися в спілкуванні не хтивістю, але розумом. Якщо ж хтось після спілкування з полоненим відмовиться одружитися з нею, то Мойсей наказує відпустити її, давши їй свободу в нагороду за спілкування з нею. Запитання 20. Чому Мойсей вимагає, щоб коли батьки звинувачують сина, робили це разом і батько, і мати (Втор. 21:18–21)? А коли кому буде син непокірний і грубець, не послухай голосу батька свого та голосу матері своєї, і покарають його, і не послухає їх, нехай обурять його батько його та мати його, і нехай виведуть його перед старійшини граду свого і перед брамою місця свого, і нехай речуть до чоловіка граду свого, син наш. славолюбствуючи пиячить: і нехай поб'ють його мужі граду того камінням, і нехай помре: і змиті зле від себе самих, та й інші, що чули, збояться. (Втор. 21:18–21). Тому що згода обвинувачуючих свідчить про істину обвинувачення. Бо часто трапляється, що батько звинувачує даремно, а матір суперечить, чи скаржиться матір, а батько суперечить. Але коли обидва звинувачують в тому самому, тоді явною буде справедливість звинувачення. Тому Мойсей обвинуваченого обома наказує зраджувати смерть. Запитання 21. Чому Мойсей знайде пташенят пташенят наказує їх взяти, а старих птахів, що їх висиділи, відпустити (Втор. 22:6–7)? А коли поставиш гніздо пташині перед обличчям твоїм на дорозі, чи на дереві якомусь, чи на землі, і в ньому пташенята чи яєчка, і мати седить на пташенях чи яєцях, нехай не відшкодуй матір з пташенятами: відпустиш нехай відпусти мати, і пташенята будеш тобі. (Втор. 22:6–7). Навчає милосердя. Бо якщо візьме тих, хто сидить, і залишить пташенят, то останні, бо не буде кому годувати їх, без сумніву, загинуть; а якщо зловить тих та інших, то переведеться весь рід птахів, коли всі будуть робити те саме. Запитання 22. Для чого Мойсей наказував робити огорожу на покрівлі будинку (Втор. 22:8)? А коли збудуй дім новий, і зробиш огорожу дому твоєму, і нехай не вчиниш убивства в домі твоїм, якщо впаде падий від нього. (Втор. 22:8). Пояснюють це наступні слова, бо сказано: «і не сотвориш вбивства в домі твоєму, якщо впаде падий від нього» Бог, наділивши нас розумом, вимагає, щоб ми користувалися ним де треба, про все промишляли самі і не всі, як нерозумні, надавали Богові, але, привносячи. Так, сіючи, не на землю покладаємо надію, але чекаємо на Божу людинолюбство; і вдаючись до допомоги лікарів, знаємо, що при їх посібнику зцілює Бог, тому що мистецтво такою мірою має силу, в якій завгодно це дарованому мистецтву. Питання 23. Що означає сказане: Нехай не насієш винограду твого різна, нехай не освятиться плід, і насіння, що насіння з плодом винограду твого (Втор. 22:9)? Нехай не насієш винограду твого різна, нехай не освятиться плід, і насіння, що насієш із плодом винограду твого. (Втор. 22:9). Законодавець приборкує ненаситність і про сам хліборобів, тому що земля, прийнявши в себе багато насіння, дає худі плоди. Тому наказує не сіяти змішаного насіння і не садити різного роду виноградних лоз. А злочинця цей закон піддає стягненню, караючи за бажання прибутку. Бо наказує, щоб такі плоди були принесені Йому Самому, що й висловив словами нехай не освятиться плід. Запитання 24. Чому Мойсей наказує, подібно до перелюбу, карати того, хто розбещує заручену з іншим (Втор. 22:23–24)? А коли буде діва заручена чоловікові, і знайдете ю чоловік (другий) у граді, буде з нею, виведіть обох перед брамою граду їхнього, і побиті обох камінням, і нехай помруть: юначку, аніж не волала в граді, і чоловіка, аніж скривдить собі саму жінку. ( Втор. 22:23–24 ). Потому что присвояет ей залоги обручения, почему и называет ее женою. Ибо говорит: «обиде жену ближняго своего» ( Втор. 22:24 ). Посему-то и Святая Дева наименована женою Иосифа; сказано: «не убойся прияти Мариам жены твоея» ( Мф.1:20 ). Запитання 25. Чому Мойсей забороняє входити до церкви кожанику та скопцю (Втор. 23:1)? Нехай не входить каженик і скопець у сонм Господній. (Втор. 23:1). Дає цим розуміти нездатність душі до плодоношення, тому що неприємність Богові неплідність добрих справ. До того ж закон забороняє робити кажениками як людей, а й худобу, оскільки спотворені вони члени створено для розмноження роду. Але закон як забороняє неплідність, так відкидає і худий плід. Бо каже: Хай не ввійде блудний до храму Господнього (Втор. 23:2). Питання 26. Чому спілкування з моавітянами та амонітянами забороняє Мойсей не на певний час, але навіть до віку (Втор. 23:3)? Нехай не ввійде амманітін та моавітин до храму Господнього: і навіть до десятого роду нехай не входить до храму Господнього, і навіть до віку (Втор. 23:3). По-перше, тому, що беззаконне їхнє коріння і народилися вони від беззаконного поєднання, а потім через нечестя, учасниками в якому вчинили і ізраїльтян, прикрасивши дружин, а через них і народ Божий вловивши у служіння ідолам. Але ідумеянину та єгиптянину наказує входити до храму за третім родом (Втор. 23:8), і першому – як братові, а другому – як колишньому на час благодійником, бо, коли настав голод, батьки їх, що прийшли до Єгипту, знайшли там собі їжу. Тому закон вчить нас не забувати і про давнє благодіяння. Питання 27. Що означає сказане: «Як Господь, Бог твій, ходить у твоїм полці» (Втор. 23:14)? Бо Господь, Бог твій, ходить у полці твоїм визволяти тебе, і віддати вороги твоя в руці твої перед лицем твоїм, і нехай буде твій полк святий, і нехай не з'явиться в тебе сором речей, і відвернеться від тебе. Відомо, що повітря, наповнене сморідом, нерідко виробляє заразу. Тому Мойсей наказує ізраїльтянам, коли розташуються десь табором, викиданий ними послід заривати в землю. А щоб від невиконання повеліваного не зазнавали вони шкоди, за потребою додає: «Як Господь, Бог твій, ходить у полці твоїм», – і пояснює причину цього: рятувати тебе, і зрадити вороги твоє перед лицем твоїм. А цим навчає не робити нічого протизаконного. Бо додає: «І нехай буде твій полк святий, і нехай з'явиться в тебе сором'я речі». Питання 28. Що означають слова «присвячуючий» (τελεσφόρος), «присвячуваний» (τελεσκόμενος) і «присвячувана» (τελεσκομένη) (Втор. 23:18) 2 ? Як причасників Божественних Таїн називаємо ми вірними, так язичники називають посвяченими навчених таємниць якихось демонів. Тому посвячуючим називає таємного, а посвячуваним – таємного. Запитання 29. Що означають слова: «Збережи з уст твоїх» (Втор. 23:23)? Виходиш на вуст твоїх збережи і сотвори, яким чином обіцяв Ти Господеві Богові твоєму дар, якого говорив устами твоїми. (Втор. 23:23). Обіцявшись Богові, шануй обітницю свою боргом і тому намагайся віддати її незабаром. Бо це висловив Мойсей словами: «Нехай не забари віддати обітницю твою, бо шукає Господь Бог твій від тебе, і буде на тобі гріх» (Втор. 23:21). Потім, навчаючи, що від вільного волі залежить давати обітницю або не давати її, додає: «але ж не схочу обіцяти, нема гріха» (Втор. 23:22). Чому й блаженний Давид каже: «Я віддам Тобі молитви 3 мої, що зрік усні мої, і говориш уста моя в скорботі моїй» ( Пс. 65:13–14 ). Пропонуючи знову закон про проказу, Мойсей згадав про Маріам, говорячи: «Пом'яни, бо сотвори Господь Бог твій Маріамі на шляху» (Втор. 24:9), – навчаючи, що проказа є страта, послана від Бога, і що Бог накладає на них, коли я зігріє, коли со. Втім, дозволяє сумнів щодо загрози дітям. Бо каже: Нехай не помруть батьки за сини, і сини нехай не помруть за батьки; кожен за свій гріх нехай помре» (Втор. 24:16). Ймовірно, що хоч батьки і радили дітям корисне, але це не приносило користі з їхньої непокори; діти не робилися кращими за батьків. Питання 30. Чому, коли Бог наказав, щоб той, хто вчинив злочин, отримав чотиридесять ран, юдеї завдають одного удару менше (Втор. 25:3; пор. 2 Кор. 11:24)? І числом чотиридесять ран нехай накладуть йому, і хай не додадуть до цього: якщо ж додадуть більше ран цих бити його множить, сором буде братові твоєму перед тобою. (Втор. 25:3). Від юдеїв п'ять разів дано мені було по сорок ударів без одного (2Кор. 11:24). Тому що більша кількість ран нечестить того, хто карається: «Якщо докладуть бити його, сором буде братові твоєму перед тобою» (Втор. 25:3). Дають же одним ударом менше, щоб, намагаючись дотриматися точного числа, і проти волі не знечестити ударів, що зазнає, коли буде йому завдано зайвого удару. Запитання 31. Що означає сказане: Нехай не зверни вола молотяща (Втор. 25:4)? Та не зверни вола молотяща. (Втор. 25:4). Вищий зміст цього ясно показав нам божественний апостол (1Кор. 9:9–10). Але благочестивий і той сенс, який здається з першого погляду. Бо несправедливо не скуштувати плоду тому, хто вробив землю і насилу обмолочує снопи. Питання 32. Чому Мойсей наказує плюнути в обличчя тому, хто не хоче одружитися з дружиною бездітного брата (Втор. 25:9)? І приступивши дружина брата його до нього перед старійшини, і вивчає чобіт його один від ноги його, і нехай плюне на обличчі його, і сказав: Сите нехай створять людині, що не збудує дому брата свого в Ізраїлі (Втор. 25:9). Безчестям спонукає ізраїльтян до братолюбства. Краще було б за природним почуттям подбати про померлого, але оскільки не всі поважають закон природи, то законодавець примушує їхнє безчестя. Питання 33. Чому наказує Мойсей амаликитян зрадити кінцеву загибель (Втор. 25:19)? І буде коли спокіне тебе Господь, Бог твій, від усіх ворогів твоїх, що довкола тобі на землі, що Господь, Бог твій, дає тобі в жереб, що наслідити ю, щоб погубиш ім'я Амаликове від землі, що під небесами, і нехай не забудеш. (Втор. 25:19). Вони були і безбожні, і братоненависливі. Хоча вели свій рід від Ісава, але перші розпочали війну проти ізраїльтян, і до того ж, коли були вони ще далеко і не наближалися до їх меж. Після цього знову ясніше, ніж колись, показує Мойсей, що наказано їм відокремлювати дві десятини. Говорить же так: «Коли ж зробиш одесятити всю десятину плодів землі твоєї в літо третє, другу десятину нехай даси левиту і прибульцю та вдові та сироті, і їдять у градах твоїх і насититься» (Втор. 26:12). А що не одного дня пророкував пророк вчення це народу, виявляється це з наступного. Сказано: і заповіді Мойсей і старійшини Ізраїлеві, говорячи: Збережіть творити всі ці заповіді, бо я заповідаю вам сьогодні (Втор. 27:1). Потім Владика Бог наказав по переходу через Йордан поставити два великі камені і обілити їх крейдою і написати на них заповіді (Втор. 27:2–3 ), після самородного каміння створити жертовник на горі Гевал і зробити узаконені жертви, і крім інших жертв, як би якусь жертву подяки, зробити жертву спасіння, а нарешті – влаштувати бенкет, прославляючи благодійника Бога (Втор. 27:5–7 ). Запитання 34. Чому Бог піддав ізраїльтянам і присягам, і благословенням (Втор. 27:11–26)? Владика Христос, досконалі вчення Свої виклавши досконалим, виконуючим вони обіцяв Небесне Царство, а злочинцям погрожував геєною. А юдеям, у яких думка по землі плазуна і прив'язана до земного, приділив і прокляття, і благословення, що обмежуються земним. Бо хто не повірив чудесам видимим, як прийняв би те, що стосується майбутнього життя? Помітити ж слід, що благословення приділив коліна, що походить від вільних, що до народу зарахував тут священиче коліно і двом колінам Йосиповим наказав благословляти як одному. А клятви дав на спадок колінам, що походять від напіврабів, приєднав до них серед колін Рувима та Завулона: першого, як того, що впав у гріх, а другого, як останнього з синів Ліїних. Проклинати ж перш за всіх інших наказав тих, які нечествують перед Богом і поклоняються рукотворним статуям, а потім – тих, які беззаконно поводяться з батьками (бо справедливість вимагає після Бога служити тим, від кого отримали ми буття), а після цього – тих, що глузують з позбавлених зору і замахуються; одним словом, усіх, хто порушує сказані вище заповіді. Наказав же по проголошенні священиками народу виголошувати «буди, буди», це проголошення приймаючи від них як рукоприкладство до письмового свідчення. А тим, хто зберігає Божественні заповіді, дав Бог всякого роду благословення, що живуть у містах і селах: благочаддя, багаточадство, розмноження овець і волів, плодоносіння землі, мирне життя, у лайках перемогу тощо. До тілесних благословень приєднав і духовне: «Нехай восставить Тебе Господь Собі народ святий, що кляться батьком твоїм» (Втор. 28:9). Але додав і таке обмеження: «Якщо послухавши голосу Господа, Бога твого, і ходити будеш у путях Його» . Бо ті, котрі побачать це і почують про це, убояться, усвідомлюючи ту божественну опіку, якою користуєтеся ви. Словами «бути на чолі, а не в хвіст» (Втор. 28:13) означає начальство, а не рабство. Бо додає: «І будеш тоді вищим, і не будеш нижчим». Потім знову накладає прокляття, які містять у собі протилежне сказаним вище благословенням: безчадство, невдачі, бідність, хвороби, лихо, голод, заразу, війну, поразка в лайках, бездощ, неродючість землі. Бо це означають вирази «земля залізна і небо мідяне» (Втор. 28:23). Потім описує лиха, які бувають під час облоги міста: «Жінку помешиш, і ін чоловік почне і веде ю; дім твориш, і не поживеш у ньому; виноград насадиш, і не обереш його; твоє тіло заклало перед тобою, і не знеси від нього» (Втор. 28:30–31). І наступні за цим слова містять у собі ту саму думку. Додає ж погрожування виразками, різними стражданнями і поневоленням і, що найтяжче, каже: «пришлець, що є в тобі, зійде над ти вище, ти ж низійдеш низу» (Втор. 28:43). Дає ж через це вороже розуміти благочестя язичників, а ізраїльтянам пророкує їхнє невір'я, лихоліття від ассиріян, вавилонян, македонян і наприкінці лиха при облогі міста римлянами. Бо каже: «Знеси чада утроби твоєї, тіло синів і дочок твоїх, що їх дасть тобі Господь, Бог твій, у тісноті твоїй і в скорботі твоїй, якою образить тебе ворог твій» (Втор. 28:53), - і пророкує все, що, писав свій плач. Погрожує ж не ці тільки, а й інші всякого роду страти накласти на них, що переступають Божественні заповіді. Погрожує їм і єгипетським рабством, яке, нещодавно переживши на досвіді, мали вони ще в пам'яті. Бо каже: «Ті, що взяли тебе в полон, продадуть тебе» (Втор. 28:68). Питання 35. Цих благословень і прокльонів не дав Бог їхнім батькам, тому книга Повторення Закону містить у собі якесь нове перед іншими книгами вчення? Це помітив і сам пророк, бо, закінчивши мова про прокльони і благословення, додав: «Це слово завіту, що заповідь Господь Мойсеєві вставити сином Ізраїлевим у землі Моавлі, крім завіту, якого заповідав їм у Хориві» (Втор. 29:1). оскільки готувався ввести ізраїльтян у Обіцяну землю, то за потребою спонукає їх обітницями благ, вражає погрозами покарань і приводить у дію всі засоби для лікування їх душ. Запитання 36. Чому прокльонів більше, ніж благословень? Рабам лукавим не так корисні обіцянки свободи, як погрози покарань. Запитання 37. Як слід розуміти сказане: «Не дасть Господь Бог вам серця розуміти і очес бачити і вуха чути, навіть до цього дня» (Втор. 29:4)? І не дасть Господь Бог вам серця розуміти і очес бачити і вуха чути, навіть до цього дня (Втор. 29:4). Так само, як і сказане: «Зрадити їх у невигадливий розум» (Рим. 1:28); «зрадження їх у пристрасті безчестя» (Рим. 1:26); «І запеклий Господь фараонове серце» (Вих. 10:20), – тому що Бог – винуватець благ, а не винуватець злий. Він показує, що має робити, і хоча відвертає від неприємного, але не примушує прихильності людської волі, надає ж волі. Але оскільки дозволяє робити неприємне, маючи можливість заборонити, а не забороняє, щоб роблене відбувалося не з примусу і не за потребою, тому що в чесноті похвально добровільне її обрання, то це припущення назвав Мойсей причиною. Подібно до цього сказане в Божественному Євангелії: «Осліпи їхні очі і скам'янив їсти їхні серця» (Ів. 12:40). Втім, Бог привів у дію всі засоби, щоб ізраїльтяни улучили спасіння: чудодіяв, зцілюючи вражені члени, живив у пустелі, наказував стихіям. Тому не Він винуватець їхньої невіри. Навіщо ж євангеліст навів пророче свідчення? Бажаючи показати, що все це не було невідомо Владиці Богові, а навпаки, задовго передбачив Він про це. Бо каже: «чуєте чутком, і не зрозумієте; і бачите побачите, і не побачите »(Іс. 6: 9). Так треба розуміти і сказане тут: «Не дасть Господь вам серця розуміти і очес бачити і вуха чути, навіть до цього дня» (Втор. 29:4). А якщо справді не дав їм здібності бачити, і чути, і міркувати, то за що ж проклинає і називає тих, хто порушив закон, мимоволі? Але вважаю зайвим продовжувати про це мова. Бо і для вкрай нерозумних явно, що Той, Хто запропонував таке вчення, не від'їме здатності бачити, але керує, просвітлює і вказує прямий шлях. Тому ж учить нас і наступне: «Не вам об'єднуємо я цей заповіт і клятву цю заповідаю, але й тим, що йшли 4 з вами сьогодні, перед Господом Богом вашим, і не сущим з вами тут сьогодні» (Втор. 29:14–15). Але Той, хто промишляє про тих, які ще будуть, невже б подумав про тих, що існують і ухвалили закон? Навіщо дає закони і нездатним розуміти їх? Повинно знати і те, що пророки часто вживають промови, загальновживані у людей, як найвідоміші. У звичаї ж у інших докори слугам і учням говорити: «Осліпив Бог серце твоє, загородив Бог слух твій». Подібно до цього вчинив пророк і тут і загальновживаними промовами викривав їхню нерозумність. Запитання 38. Як мусить розуміти сказане: Коли почує хто словеса клятви сієї і похвалиться в серці своєму, говорячи: преподобно мені нехай буде, бо в спокусі серця мого піду (Втор. 29:19)? І буде коли почує словеса клятви сея і похвалиться в серці своєму, говорячи: преподобно мені нехай буде, бо в спокусі серця мого піду, нехай не загубить грішник безгрішного (з собою) (Втор. 29:19). У цих словах описується людина, яка йде всупереч Божим заповідям. Бо багато хто переступає Божественний закон через недбальство, а багато хто нехтує заповідями за зарозумілістю та хизуванням. Цю людину зобразив тут Мойсей, як той, хто вибрав шлях протилежний і віддав перевагу неправдивому шляху, і загрожує йому кінцевою загибеллю, щоб для тих, хто бачить і чує, послужив прикладом покараного безбожності. Навчаючи ж ізраїльтян, що відомо Богові все, що чиниться потай, додав: «Господи Богові нашому, вам же явлена ​​і чадом вашим» (Втор. 29:29), - тобто як ви знаєте, що робиться відкрито, так Мені явні і самі рухи помислів. Вводить ж слово і покаяння. Бо каже: «Якщо, переступивши Божественні заповіді, підпадеш цим клятвам і, ставши бранцем, понесеш на собі ярмо рабства його, а потім, водячись цнотливим помислом, розшукаєш причини рабства і вмилостивиш Законоположника, то Він з милосердя поверне тебе і знову. 5). Це відбувалося неодноразово, що ясно показують книга Суддів, історія Царів і Паралипоменон. Наприкінці ж, коли ізраїльтяни знесилилися проти Спасителя, розсіяні вони по всій землі і по морю, і через чотириста років не було ще повернення. Але Бог показав і нескладність збереження законів. Бо каже: «Заповідь ця, що я заповідаю тобі сьогодення, не тяжка їсти, нижче далекою є від тебе; не на небі є, говорячи: Хто зійде від нас на небо і візьме ю нам, і почувши ю створимо? нижче про цю країну моря є, говорячи: Хто прийде нам на цю країну моря і візьме ю нам, і почуту ю сотворить, і сотворимо?» (Втор. 30:11–13), – тобто не потрібно тобі крила для літання, кораблів для плавання, щоб навчитися, що тобі робити. «Поблизу тобі є дієслово зело, в устах твоїх і в серці твоїм і в руку твою, творити його» (Втор. 30:14). Словом «уста» означає вивчення Божественних словес, словом «серце» – душевне ревнощі, а словом «руки» – діяльне виконання заповідей. Цим свідченням скористався і божественний Павло. Бо каже: «Якщо сповісти усти твоїми Господа Ісуса, і віруєш у серця твого, бо Бог Того здійме з мертвих, спасешся; Бо серцем вірується в правду, а вуста сповідається на спасіння» (Рим. 10:9–10). Законодавець визначив і відплату за виконання та порушення законів – життя і смерть. Запитання 39. Чому законодавець наказав ізраїльтянам «по сьомьох літах» читати цю книгу (Втор. 31:10)? І заповіда їм Мойсей того дня, говорячи: по сьомьох літах під час літа залишення, на свято кучок (Втор. 31:10). Не мали вони вільного часу, ведучи війни, осаджуючи міста і після перемоги розділяючи землю по колінах, племенах, сімействах і кожному особисто, потім будуючи вдома, і обробляючи землю, і займаючись іншими справами, якими необхідно було зайнятися чужою землею. Тому Мойсей наказав читати сьомого року після звільнення від цього. Запитання 40. Чому наказано засвідчити небу та землі (Втор. 32:1)? Вонми, небо, і возглаголю, і нехай чує земля дієслова моїх уст (Втор. 32:1). Не тому, що вони одухотворені і словесні, а тому, що обіймають собою всі тварюки. Те саме зробив і пророк Ісая, бо каже: «Чуй, небо, і внуши, землі, бо Господь виголосила» (Іс. 1:2). Так само вчинив і божественний Єремія, бо каже: «жахнеться небо про це і затремтить помалу земля, говорить Господь» (Єр. 2:12). оскільки законодавець закликав їх у свідчення загрози, то справедливо говориться, що після злочину законів вони тремтять і жахаються. Так, Яків і Лаван пагорб найменували пагорбом свідчення (Бут. 31:47), а патріарх Авраам і Авімелех, цар Герарський, криницю назвали скарбницею клятвенною, тому що при ньому з клятвою уклали договір (Бут. 21:31). Запитання 41. Як слід розуміти сказане: «Я роздратую вас не про мову, про мову нерозумну розгніваю вас» (Втор. 32:21)? Ті роздратувала мене не про Бога, прогніваючи мене в ідолах своїх: і Я роздратую їх не про мову, про мову ж нерозумно прогніваю їх (Втор. 32:21). Ті, що увірували в Христа Спасителя не один народ, але безліч народів. І вони були колись нерозумні і безглузді, як каже блаженний Павло: «Бехом бо іноді і ми безглузді, і непокірливі, і спокушені, працююче похотімо і солодшим різним» та ін. (Тит. 3:3). Тому Бог каже: «Як ви, залишивши єдиного Бога, віддали перевагу багатьом лжеіменним богам, так Я, відкинувши один народ, дарую спасіння всім народам. Але ви, вшанувавши тих, які не боги, не вчинили їх богами; а Я і нерозумні народи виконаю Божественну мудрість, і ви, бачачи це, будете зневажати від заздрості» . Запитання 42. Як слід розуміти сказане: «Веселитесь, язи́ки, з людьми Його, і нехай укріплять їх усі ангели Божі 5» (Втор. 32:43)? Звеселіться, небеса, купно з ним, і нехай поклоняться йому всі ангели Божі: веселіться, погани, з людьми його, і нехай зміцняться йому всі сини Божі: бо кров синів своїх помститься і помститься, і віддасть помсту ворогам і ненавидить його Господь. (Втор. 32:43). У Владику Христа увірували і з юдеїв багато тисяч, і дуже багато з язичницьких народів по всьому всесвіту. Але язичникам зрадили вчення, що повірили з юдеїв, бо з юдеїв були божественні апостоли. І це пророкуючи, пророк сказав: «Веселитесь, погани з людьми Його» (тобто з увірували з юдеїв), і нехай зміцнять їх (тобто що увірували в Христа) всі ангели Божі. Бо коли народився Спаситель наш, лик ангелів оспівує Божественне людинолюбство, волаючи: «слава у вишних Богові, і на землі мир, у людях благовоління» (Лк. 2:14). А також безнасінне і безболісне народження Його пророкував архангел Гавриїл; і в подвигу з дияволом були при Ньому сонми ангелів, сказано: «Ангелі приступиш і служи Йому» (Мф. 4:11). При Ньому були ангели і під час страждання, і після воскресіння сиділи при труні і сказали жінкам: Що шукаєте живого з мертвими? (Лк. 24:5). І по піднесенні Його на небо говорили священним апостолам: Що стоїте зряче на небо? Цей Ісус, що піднісся від вас на небо, також прийде, яким чином бачите Його, що йде на небо» (Дії 1:11). І Корнилію ангел вказав великого Петра (Дії 10:5–6), і божественний апостол, що плив з ним на кораблі, говорив: «явився мені ангел Бога, якого я єсмь» (Дії 27:23). І кому бажано той багато знайде подібних прикладів. Втім, пророк, сказавши це про віруючих, передбачає і покарання невіруючим і відкриває причини цих покарань. Бо каже так: «як кров Своїх синів помститься і помститься, і віддасть помсту ворогом і тим, хто ненавидить Його віддасть; і очистить Господь землю людей Своїх» (Втор. 32:43). Синами Божими назвав святих, яких умертвили схильні до вбивств юдеї. Бо не говорю про вбивство пророків, про рятівне страждання Владики; вони побили камінням доброчесного Стефана, на дереві вбили великого Якова. Їм же на догоду Ірод обезголовив й іншого Якова. Вони наважувалися і на багато інших вбивств і пограбували будинки, які увірували в Господа. І про це сповіщає божественний апостол, у Посланні до Євреїв говорячи: «І пограбування маєтків ваших з радістю приємні» (Євр. 10:34). А в Посланні до Фессалонікійців сказав він так: «подібні до святих в юдеї, за те також і ви постраждаєте від своїх племінників, як і ті від юдей, що вбили і Господа Ісуса і Його пророки, і нас вигнали, і Богові не догодили, і всім чоловіком противилися» (2). У цьому ж звинувачував їх Господь у притчі про виноградник, а саме що «рабів Його оваго біша, ового ж убіша, ового ж камінням побіша» (Мт. 21:35), за що Господь і розпорошив їх по всьому всесвіту. Питання 43. Чому Мойсеєві за малу провину наказано бачити землю здалеку, але заборонено ввести в неї народ? Владика цим навчає нас, що від досконалих по чесноті вимагає Він високої чесноти і, будучи довготерпеливим до інших людей, що впадають у великі беззаконня, не чинить такої поблажливості святим; Це сказав і Премудрий: «малий гідний є милості, а сильні ж сильні будуть катувати» (Прем. 6:6). І Господь у Священному Євангелії говорить, що «кому дано буде мало, мало стягнеться від нього, а йому ж дано буде багато, багато стягнеться від нього» (Лк. 12:48). Втім, має знати і те, що Владика за допомогою одного влаштовує інше. Так, без сумніву, і цьому великому пророку не дозволив ввести народ в Обітовану землю, щоб ізраїльтяни не стали поклонятися йому як Богу, тому що, обізнавши неживі речі і зображення тільця найменували Богом, очевидно, тим більше віддали б як Богові поклоніння тому, хто був для них служив. Тому премудро правлячий нами Бог і труну Мойсеїв зробив невідомим. Потрібно помітити й те, що Мойсей служить образом закону, чому і закон називається Мойсеєм; сказано: «імут Мойсея і пророки» (Лк. 16:29), і: «навіть до сьогодні, шанується Мойсей» (2Кор. 3:15), і: «царственная смерть від Адама навіть до Мойсея» (Рим. 5:14). Як Ісаїєм називаємо не пророка тільки, а й книгу його, також Єремією та Єзекіїлем – не чоловіків тільки цих, а й книги їх, і апостолом – не самого проповідника істини, а й книгу його, так закон найменований Мойсеєм. А Ісус Навин є образ Спасителя Всесвіту. Тому як Мойсей вивів народ із Єгипту, а Ісус ввів його в Обітовану землю, так закон покірних йому звільняє від безбожності, а вводить у Небесне Царство євангельська благодать. Запитання 44. Як слід розуміти благословення колінам ізраїльським? Спершу нагадав пророк про Богоявлення, що було на горі Синаї, і каже: «Господь від Сінаї прийде, і з'явись від Сирії нам, і загоріться від гори Фароні з темрями кадис, праворуч Його ангели з Ним» (Втор. 33:2). І в пустелі Фаран, і в Сирії ізраїльтяни бачили Божественне про них промисел. Під словом «кадіс» розуміє тут Мойсей не пустелю, а те, що означає це слово; а єврейською мовою «кадис» означає святе. Тому каже він, що багато пітьми святих ангелів були зі Святим Владикою, коли Він сподобив ізраїльтян Свого промислу. За потребою додав Мойсей: «І всі освячення під руками Його, і ці під Тобою суть» (Втор. 33:3). Бо хоч і невидимі за єством, але під Твоїм перебувають панування, тому що Тебе мають Творцем. Але пророкує, що той, хто обрав нині Ізраїля, незабаром після цього покличе і всі народи, і Сам буде Князем і Царем ізраїльтян та інших народів. Бо каже: «у коханому буде князь, що зібрався людям купно з племені Ізраїлевими» (Втор. 33:5). Сказавши це, Мойсей благословляє спочатку Рувима і дозволяє його від клятви батьківської, злочину перед батьком протиставляючи братолюбство (йому ж, як законодавцю, можна було прокляття змінити на благословення). «Хай живе Рувим, і нехай не помре, і нехай буде багато числа» (Втор. 33:6). оскільки батько сказав «як вода нехай не скипиш» (Бут. 49:4), тобто не матимеш у собі гарячості до багатодітності, то Мойсей справедливо обіцяв йому безліч нащадків. Потім, переступаючи порядок, вимовляє благословення Юді заради того, що походить від нього за тілом Владики; «Як бо, – каже божественний апостол, – бо від племени Юдового осія Господь наш» (Євр. 7:14). Передбачає ж і царство Давидове, бо каже: «Почуй, Господи, голос Юдин і в люди його вниди; Руці його поборють по ньому, і помічник на вороги його нехай будеш» (Втор. 33:7). Так, благословивши царське коліно, переходить до священичого коліна: «Дайте Левію явлена ​​його, і істину його чоловікові преподобну» (Втор. 33:8). На персі священикові покладалося слово, і воно полягало в собі явище та істину, тому що через нього відкривалося багато. Поєднується ж з явленим істина через неправдивість того, що є. «Яке спокуса спокусою, докоряючи його біля води суперечки» (там же). Мойсей нагадує колишнє з ним та з братом його. «Промовляй до батька свого та до матері своєї: не бачиш тобі; і браття своє не пізно, і синів своїх не веде; Збережи словеса твоя, і заповіт твій дотримуйся» (Втор. 33:9). Це слово дає розуміти досконалість ієреїв. Бо ієрею слід нехтувати всім житейським і перебувати в божественному священнослужінні. Тому не приділив Левитам жереба і узаконив не мати власність, але отримувати від народу початки та десятини, щоб, звільнившись від життєвих турбот, могли вони свято здійснювати доручені їм священнодійства. Так, наприклад, Аарону, першому архієрею, не дозволено поховати померлих дітей. А Мойсей говорить так: «Удосконаливши себе, являть виправдання Твоя Якову та закон Твій Ізраїлю; покладуть фіміам у гніві Твоїм завжди на вівтар Твій» (Втор. 33:10). Це й було, коли народ був покараний. Бо Аарон, принісши фіміам, зупинив послану смерть. Потім Мойсей запитує їм Божественне благословення: «Благослови, Господи, міцність його і діла руку його прийми» (Втор. 33:11), - тому що священнослужителям потрібна і тілесна сила, щоб не було перешкоди їхньої ревнощів. «Порази стегна повсталих на нього ворогів його, і ті, що ненавидять його, нехай не встануть» (там же). Цим приборкує зухвалість мучитель, але разом і нагадує, що зазнали Корей, Дафан і Авірон, що звели заколот проти ієреїв. Запитання 45. Чому Веніямина, який був останнім, поставив на четвертому місці (Втор. 33:12)? І сказав Веніяминові: Улюблений Господом уповай вселиться (в ньому), і Бог осіняє його в усі дні, і посеред рамен його спочивання. (Втор. 33:12). У Веніяминовому коліні була столиця, а в ній побудований храм. Тому справедливо Мойсей поряд зі священичим коліном поставив і священне місце. Це ж пророкує і саме благословення. Бо каже: «Улюблений Господом уповай вселиться» , - але показує і причину надії: «і Господь осяяє його в усі дні, і посередині його почину» (там же), - тому що, перебуваючи біля божественного храму, коліно це завжди користувалося Божественною опікою. А це «посеред рамен почину» сказав Мойсей про Бога, Який, наказавши створити Собі храм у Єрусалимі, у ньому являв Свою присутність. Після цих колін благословляє Йосипа і двом колінам разом вимовляє благословення: «від благословення Господнього земля його, від краси небесної та роси, і від прірв джерел низу, і під час плодів сонячних звернень, і від сходження місячних, і від верху гір початку, і від верху пагорбів вічних»3. Випрошує йому благ, що даруються з неба, і плодів, що приносять землю, які зрошують дощі, живлять роси, а в зрілість наводить сонце по кругообігу річних часів і місяців, приносять же плоди ці не тільки земні рівнини, а й гори. А на підтвердження благословення згадує Бога, котрий з'явився в купині. Говорить же, що Йосип отримав право первородства, а тому коліно його прийняло два жереба і з одного стало двома колінами, тому що первородні отримують подвійну частину. І зображуючи могутність цих колін, уподібнює їх єдинорогу та молодику (Втор. 33:17), і Єфрема надає Манасії, згідно з благословенням праотця. А Завулону та Іссахару, першому, як населяючому приморську країну, другому ж, як живе поруч із ним, обіцяє і перемогу в лайках, і Божественну допомогу, і блага, що доставляють море. Бо каже: «Мови потребують; і покличуть тамо, і пожеруть жертву правди; бо багатство морське відплатить їх, і купи від язика при морі тих, що живуть» (Втор. 33:19), - тому що ті, що живуть біля моря, користуються не власними тільки плодами, а й благами, що всюди приносяться. Гада уподібнює Мойсей до лева (Втор. 33:20), тому що і патріарх Яків сказав так: «Гад, спокуса спокусить його; він же спокусить того при ногах» (Бут. 49:19). Дана найменував «скімном, що вискочив від Васана» (Втор. 33:22), тому що нащадки його, зробивши ненавмисний напад на місто Лаїсу, взяли його, вбили мешканців, а місто звернули у власне своє поселення. Неффалиму сповіщає велику кількість із землі і з моря, тому що і його коліно жило неподалік моря, маючи з півдня Галілею. Це сказали і пророк, і євангеліст: «Країна Завулоня і землі Нефталимля, та інші при морі, що живуть, Галілея мова, люди сидячі в темряві бачачи світло велике» (Іс. 9:1–2; Мт. 4:15–16). А слова «насичення приємних» (Втор. 33:23) Сіммах переклав «насичення благоволінням», що має той самий сенс, тому що благоугодне зручно. Також і Асиру запитує Мойсей плодоносії землі та великої кількості з моря, бо сказане «обмочить у ялин ногу свою; залізо та мідь чобіт його буде» (Втор. 33:24–25) означає безліч благ. Запитання 46. Чому Мойсей не благословив Симеона? Приводом для благословення Рувима було його братолюбство, бо за те Мойсей дозволив його від клятви. І Левій сподобився благословення за великого Мойсея. І коліно, що дозволяє клятву іншим, тим більше дозволило свою клятву. Але Симеон не мав жодного приводу отримати благословення. Думаю, що він був головним винуватцем зловмисності проти Йосипа; і доказом цього є те, що цей гідний здивування чоловік наказав відпустити всіх інших братів, а його одного взяти, зв'язати і ув'язнити. Втім, і Симеон взяв участь у благословенні, бо Мойсей дав благословення не тільки кожному коліну особливо, а й спільне для всього народу. Він каже: «І вселиться Ізраїль, сподіваючись один на землі Яків, на землі вина та пшениці; і небо йому хмарно росою» (Втор. 33:28). Багато чого й інше додав до спільного благословення. Після благословень Владика Бог показав пророкові всю землю, але заборонив увійти йому туди. Це ж утворить сказане Спасителем нашим: «Багато пророків і праведниць бажаючи бачити, що бачите, і не бачачи, і чути, що чуєте, і не чуючи» (Мф. 13:17). За іншими читаннями: ού φοβήσετε; за слов'янським перекладом: та не нарізуєтесь. У слов'янському перекладі вірш цей читається: «нехай буде блудниця від дочок Ізраїлевих, і нехай не буде блудник від синів Ізраїлевих» У деяких же виданнях перекладу LXX у тому ж вірші читаються слова: ούκ ούκ εσται τελεσκόμενος από υιών Ισραήλ, не перекладені в слов'янському тексті, ймовірно, з тієї причини, що слова τελεσφόρος і τελεσκόμενος над значенням, яке дає. Феодорит у справжньому тлумаченні, мають й інше ще значення, а саме: обкладений подачею і той, що вносить подати – і тому можуть бути прийняті за однозначні зі словами πόρνη і πορνεύων; внаслідок цього другу другу частину цього 17-го вірша, не перекладену слов'янською, можна визнати за інший переклад першої частини того ж вірша, читаної в слов'янському перекладі. Єврейський оригінал цього місця показує, що Мойсей розуміє тут не просто блудника і блудницю, але юнака і діву, які своєю невинністю жертвують на честь якогось брехливого божества. Таким розумінням єврейського тексту як пояснюється причина двоякого перекладу тих самих слів, так підтверджується тлумачення, яке дає словами бл. Феодор. Замість τοίς ώδε οΰσι (тут сущим) бл. Феодорит читає τοίς όδεύουσι. Останні слова цього вірша читаються у слов'янському перекладі так: і нехай зміцняться Йому всі сини Божі. Вам може бути цікаво: