«А я, як і раніше, пишу, не дивлячись на обличчя та злі часи. . .» (Листування Олексія Опанасовича Дмитрівського та протопресвітера Іоанна Королькова (1904-1928)

Листування Олексія Опанасовича Дмитрівського та протопресвітера Іоанна Королькова (1904–1928 рр.) У цій публікації представлено листування Олексія Опанасовича Дмитрівського – випускника Казанської духовної академії, професора Київської духовної академії, секретаря Імператорського православного палестинського товариства, відомого літургіста, церковного археолога, сходознавця – та протопресвітера Іоанна Миколайовича. академії, одного з найвідоміших київських священиків. Цей матеріал продовжує цикл публікацій архівних документів, пов'язаних із життям та діяльністю знаменитого російського літургіста А. А. Дмитрієвського. Листи, що збереглися в цілому, охоплюють період з жовтня 1904 по січень 1928 р., проте переважна більшість їх відноситься до 1920-х рр., що стало драматичним завершенням плідної діяльності дореволюційної російської вищої духовної школи і богословської науки. «Скорботна літопис», яка відбито у публікованих листах, свідчить про насильницькому виснаженні богословських і церковних сил Росії. Лише окремим подвижникам науки вдавалося довершувати тим часом розпочаті наукові дослідження – до них належав А. А. Дмитрієвський. Опубліковані листи містять багато фактів, важливих для історії Російської Православної Церкви, історії російської духовної освіти та богословської науки. Листи А. А. Дмитрієвського, що публікуються, знаходяться в його особистому архівному фонді у Відділі рукописів Російської національної бібліотеки (Ф. 253). Листи протопресвітера Іоанна Королькова відклалися у його особистому фонді в Інституті рукописів Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського (Ф. 162). Опубліковане листування Олексія Опанасовича Дмитрівського та протопресвітера Іоанна Миколайовича Королькова – випускника та багаторічного професора Київської духовної академії, одного з найвідоміших київських священиків – продовжує цикл публікацій архівних документів, пов'язаних із життям та діяльністю знаменитого російського літератури. Протоієрей – з квітня 1927 р. протопресвітер Іоан Миколайович Корольков (01 [13].04.1845–20.01.1928) був представником київської духовно-академічної когорти та носієм її традиції. Він народився в сім'ї священика села Стовбчого Болхівського повіту Орловської губернії, який потім служив у селах Ждамир та Парамонове. Як часто бувало у духовному стані у першій половині ХІХ ст., батькові о. Іоанна – майбутньому священику Миколі Івановичу – у духовному училищі замінили родове прізвище Воскресенський на нове, Корольков, за хрещеним батьком, який визначив хлопчика в училищі. Мати о. Іоанна Олександра Матвіївна, уроджена Лаврова, також походила з духовного роду і була близькою родичкою єпископа Володимирського та Суздальського Іустина (Михайлова), магістра першого випуску перетвореної КДА (1823). Тож зв'язок із КДА був у о. Іоанна «родовий». Сам протопресвітер Іоан пройшов традиційний шлях сина російського клірика: домашню освіту, причому з азами грецької та латинської мов, Орловське ДУ (1859), Орловську ДС (1865) та КДА (1869). О. Іоанн належав до останнього курсу, що закінчив академію до перетворення 1869 р., і здобув освіту, що включала не тільки повні курси богослов'я, філософії, словесності, історії, давніх та нових мов, а й фізику, математику. В академії він навчався дуже успішно, що було підтверджено високою оцінкою його випускного твору "Астерій, єпископ Амасійський", який дав автору ступінь магістра богослов'я. Однак курс виявився на «стику епох» у житті КДА і всієї духовної школи, тому в ступеня Іван Корольков, як і його однокурсники, був затверджений тільки через два роки, 24 червня 1871 р. Студенти цього курсу випробували і «старе» - трудомістку багатопредметність, безліч семестрових творів і проповідей, і «нове екзамени, але й читали пробні лекції для отримання права викладання у духовних семінаріях. Іван Корольков, заявивши про бажання викладати класичні мови та успішно прочитавши відповідні лекції, отримав бажане право та був визначений викладачем грецької мови та громадянської історії до Саратовської ДС. Через рік його перевели на ті ж предмети до Чернігівської ДС, а ще через три роки (1873) було запрошено до рідної академії. На засіданні Ради академії 10 березня 1873 р. І. М. Корольков був обраний, а резолюцією митрополита Київського та Галицького Арсенія (Москвіна) 6 червня того ж року затверджено доцентом на кафедрі грецької мови та її словесності 1 . Академічне служіння І. М. Королькова складалося цілком успішно, викладацьку діяльність він поєднував з адміністративною: 12 років (1883-1895 рр.) він був інспектором КДА, що виявилося найдовшим терміном інспекторського служіння в історії академії. Ці роки були дуже складними для духовної школи, і в першу чергу це виражалося в поведінці студентів, так що в інспекторській діяльності доводилося поєднувати суворість та безкомпромісність з м'якістю та делікатністю. У 1877 р. І. М. Корольков став екстраординарним професором. Крім професорських та інспекторських обов'язків, він протягом 10 років ніс обов'язки діловода редакції «Праць Київської духовної академії» (1874–1883) 2 . Крім того, в цей час було відновлено видання при академії «Недільного читання» та «Київських єпархіальних відомостей», а також організація внутрішнього діловодства, підписка та розсилка цих журналів також падала на І. М. Королькова. У 1895 р. І. М. Корольков прийшов до рішення прийняти священний сан, і митрополит Київський Іоаннікій (Руднєв) 23 липня того ж року висвятив 50-річного професора в ієрея і визначив до київської Андріївської церкви. Але менш як за рік, 25 червня 1896 р. о. Іоанн був призначений настоятелем щойно завершеного у будівництві та оформленні Свято-Володимирського собору – освячення його відбулося 20 серпня 1896 р. у присутності імператорської родини. Ще до освячення, 15 липня, о. Іоанн був удостоєний сану протоієрея. Від обов'язків інспектора о. Іоанна було звільнено, але їх замінило безліч єпархіальних послухів: членство в ревізійних та будівельних комітетах, в єпархіальній училищній раді, керівництво Київським духовно-цензурним комітетом. У 1914 р. він організував при своєму соборі Свято-Володимирське братство, яке сам же очолив. Крім того, протоієрей Іоанн був дійсним чи почесним членом численних товариств, братств, комісій. На особливу увагу заслуговує його участь у Київському релігійно-освітньому суспільстві, що об'єднало церковні інтелектуальні сили Києва, професорів та випускників академії – у 1902–1905 рр. о. Іоанн виконував посаду голови цього товариства. Численні нагороди свідчили про визнання плідності церковної діяльності протоієрея Іоанна. Протоієрей Іоанн був щасливий у сімейному житті: він був одружений з Ганною Яківною – гостинною та хлібосольною, що вітає всю велику академічну сім'ю, мав трьох синів та сім дочок, про які багаторазово згадується в листах о. Іоанна. Але все ж таки академія залишалася головною цінністю в житті о. Іоанна, і він старанно займався не лише навчальною, а й науково-літературною діяльністю. Хоча, довгі роки припускаючи писати докторську дисертацію 3 , протоієрей Іоанн її так і не представив, письменницька активність його була дуже високою. Він щорічно публікував статті не лише у київських, а й у столичних журналах – «Церковних відомостях», «Християнському читанні». Більшість статей являла собою некрологи чи пам'ятні статті щодо членів корпорації та випускників КДА, публіцистичні нотатки з питань київського церковного та академічного життя, проте були й професійні рецензії на наукові праці та локальні дослідження з класичної філології. Неодноразово о. Іоанн як делегат від КДА брав участь в археологічних з'їздах. Указом Синоду від 8 серпня 1898 р. протоієрей Іоанн був удостоєний звання заслуженого екстраординарного професора, але продовжував нести професорське служіння ще 12 років. Новий Статут духовних академій, затверджений 2 квітня 1910 р., суворо наказував професорам «за вислугою 30 років духовно-навчальної служби» залишати службу при академії 4 . О. Іоанн, який прослужив до 1910 р. в академії 37 років, а в духовно-навчальній системі загалом 41 рік, був змушений подати прохання про звільнення. Однак Рада академії, використовуючи право, дане Статутом, залишила протоієрея Іоанна на службі при академії ще на рік як надштатний професор 5 . Але й після залишення духовно – академічної служби протоієрей Іоанн не залишав самої академії: він був у курсі всіх справ своїх колишніх колег, а члени корпорації нерідко відвідували гостинний будинок о. Іоанна. До 1920-х років. протоієрей Іоанн був найстаршим представником корпорації КДА, і колишні колеги називали його «патріархом академічним» 6 . І відповідальність, яку він відчував, як носій і хранитель київської духовно – академічної традиції, спонукала його до постійного «збирання сил», тобто уваги до колишніх товаришів по службі, розсіяних за різними служіннями в Києві, і до складання пам'ятних статей, присвячених тим, хто вже пішов із земного життя. «Вечір життя» о. Іоанна був пов'язаний із драматичними подіями у київській церковній історії. Свято – Володимирський собор, якому о. Іоанн присвятив 28 років життя, у 1924 р. був захоплений оновленцями («Живою церквою»), та о. Іоанн з усіма причтами перейшов до Старо-Київської Свято-Георгіївської церкви. Однак у 1926 р. і ця церква була захоплена оновленцями, і обидва причти перейшли до малого Софійського собору, де виявилося «при соборі три причти» 7 . Однак і в ці тяжкі роки ревне багаторічне служіння о. Іоанна Церкви було відзначено останньою нагородою: у квітні 1927 р. на Світлій Седмиці указом екзарха України митрополита Михаїла (Єрмакова) найстаріший служитель Київської єпархії був удостоєний звання протопресвітера 8 . Протопресвітер Іоанн помер на 82-му році життя 7/20 січня 1928 р., наступного дня після Богоявлення. Як писав А. А. Дмитрієвському П. П. Кудрявцев, «кінець Івана Миколайовича була тиха і безтурботна. До останніх годин, навіть хвилин життя він зберігав ясність свідомості, і Провидіння позбавило його передсмертної агонії». Особливий інтерес представляє зауваження того ж таки автора, що в сам святковий день – передсмертний – о. Іоанн «продиктував доньці та підписав два листи, один чи не до Вас». І справді, останній лист о. Івана до його колишнього колеги датовано 6/19 січня 1928 р. (№ 37 у цій публікації). Так як в іменних статтях останніх років і вступних статтях до минулих публікацій документів, пов'язаних з життям і діяльністю знаменитого російського літургіста А. А. Дмитрієвського (11.03.1856–10.08.1929), неодноразово оглядалися основні віхи його життєвого шляху, відсилання. Зазначимо лише, що трагедія 1917 р., яка поступово руйнувала життя духовних шкіл у наступне десятиліття, позбавила практично всіх церковних учених можливості займатися як навчальною, так і науковою роботою. Проте А. А. Дмитрієвському все ж таки вдалося продовжити роботу в улюбленій області. Зумовлено це було частково обставинами, але найбільше – неймовірною працездатністю Олексія Опанасовича, захопленістю та відданістю своїм дослідженням, які дивували навіть колишніх колег, котрі знали його багато років. Ці якості дозволяли А. А. Дмитрієвському навіть у жорстких умовах 1920-х рр.. вибудовувати ієрархію цінностей, у якій «єдиним на потребу» було служіння Церкви наукою, решта так чи інакше додавалася. Більше того, Дмитрієвському вдалося відновити і викладацьку діяльність у галузі літургіки, яку він перервав у 1907 р. і за якою сумував близько 20 років. Останнім етапом навчально-літургійного служіння А. А. Дмитрієвського стала участь у 1925–1928 роках. у діяльності Вищих Богословських курсів у Петрограді (Ленінграді). Саме там у грудні 1927 р. було відсвятковано 45-річчя професорства великого літургіста з початку викладання в КазДА в 1882 р. А. А. Дмитрієвський пережив протопресвітера Іоанна Королькова на півтора роки; він відійшов до Господа 10 серпня 1929 10 Листування протоієрея (протопресвітера) Іоанна і А. А. Дмитрієвського, що збереглося, охоплює період з жовтня 1904 по січень 1928 р., проте переважна більшість листів відноситься до 1924–1928 рр. Ці листи є цінним свідченням про драматичний період в історії Російської Православної Церкви, богословської освіти та науки в Росії. «Скорботна літопис», яка відбито у публікованих листах, свідчить про насильницькому виснаженні богословських і церковних сил Росії. Лише окремим подвижникам науки вдавалося довершувати тим часом розпочаті наукові дослідження – до них ставився А. А. Дмитрієвський. Опубліковані листи містять багато фактів, важливих для історії Російської Православної Церкви, історії російської духовної освіти та богословської науки. Переписка, що публікується, доповнює вже опубліковані листи професорів Києва та Петрограда (Ленінграда) післяреволюційних років 11 . У листуванні можна назвати кілька основних тем. Насамперед інтерес становлять спроби збереження богословської освіти в умовах радянського режиму: Вищі Богословські курси в Ленінграді та спроби перенесення цього досвіду на київський ґрунт 12 . Незважаючи на їхню короткочасність, ці досліди не лише свідчили про прагнення церковної спільноти до богословських знань, а й дозволили, нехай і в екстремальному режимі, випробувати нову форму богословської освіти, в чомусь відмінну від звичних. Важлива «пам'ятна» тема: академічні корпорації, вмираючи і стаючи минулим, прагнули зафіксувати для майбутніх поколінь унікальний досвід російської духовної школи XIX – початку XX ст., її найкращих представників, їхніх проблем та досягнень. Вкрай важкою є тема обновленства: богоборча влада, намагаючись зруйнувати Російську Церкву зсередини, спровокувала обновленський розкол, до якого виявилися залучені, на жаль, і деякі представники академічних корпорацій. У листах не можна не помітити гіркоту від зради вчорашніх колег та іронію про вирішення оновленцями «бабиних» питань: «одружені архієреї та двоженці – попи» 13 . Однак це не заступає головного – констатації переконливого факту: «Храми православних переповнені, хресні ходи відбуваються на вулицях, дзвін весь тиждень не припиняється», «Жива церква» ж «злобствує, покинута народом навіть у Казанському та Ісаакіївському соборах, і в своєму органі. соромиться оприлюднити фальшиві документи» 14 . Свідченням незгасаючого інтересу до історії та практики Церкви є обговорення у листуванні літургійних питань. Зрозуміло, о. Іван Корольков не був фахівцем – літургістом у науковому сенсі слова, проте багаторічний досвід пастирського служіння спонукає його звертатися за вирішенням деяких питань до А. А. Дмитрієвського, «як великого знавця літургійних досліджень» 15 . Ці обговорення спростовують нерідкі критичні зауваження, що академічна історична літургіка у своєму науковому поглибленні відходила від реального церковного життя і не виконувала головного завдання церковного богослов'я: служіння Церкві вирішенням актуальних питань та проблем. Нарешті, важлива і побутова канва, що у листах як протопресвітера Іоанна, і А. А. Дмитриевского. Корпорації всіх чотирьох академій зруйновані, більша частина їх членів вже пішла з життя, що залишилися бідують. Однак це не безславний кінець: фізичне вмирання і приниження не може заступити те головне, що змогли зробити подвижники науки для церковного богослов'я, і ​​зерно церковної дореволюційної науки, руйнуючись, має прорости на доброму ґрунті і дати нові плоди стократ, шістдесят, тридцять (Мт. 3). Опубліковані листи протопресвітера Іоанна Королькова (до квітня 1927 - протоієрея) до А. А. Дмитрієвського містяться в особистому архівному фонді останнього у Відділі рукописів Російської національної бібліотеки (Ф. 253. Од. хр. 486). Загалом у цій одиниці зберігання 28 листів 1905–1928 років. загальним обсягом 48 рукописних аркушів. Усі листи – оригінали, автографи. Листи О. О. Дмитрієвського збереглися в особистому фонді протопресвітера (протоієрея) Іоанна Королькова в Інституті рукописів Національної бібліотеки ім. В. І. Вернадського. Усього збереглося 9 листів 1904-1928 рр. загальним обсягом 25 рукописних аркушів (з урахуванням деяких конвертів, що збереглися), але для кожного листа виділена особлива одиниця зберігання (Ф. 162. Од. хр. 405–413). Архівний шифр наводиться після кожного листа. Усі листи публікуються вперше. Оскільки авторська вказівка ​​дат написання листів має різноманітність, було проведено уніфікацію, і публікації кожного з листів передує відповідна дата: число, місяць, рік. Це далеко не всі листи, які надсилав А. А. Дмитрієвський своєму колишньому колегі по академії, на що вказує і сам їхній зміст: зустрічаються відповіді на питання з листів, що не збереглися. Тим не менш, частина листування, що збереглася, приведена в хронологічний порядок. Майже всі листи датовані, тому в більшості випадків їхня послідовність не викликає сумніву. Лише два листи о. Іоанна Королькова не мають вказівки на рік, лише число та місяць. Але зміст їх дозволяє визначити рік: 19 червня/2 липня 1926 (№ 23 у справжній публікації) і 25 квітня/8 травня 1927 (№ 32). У вступній статті та примітках до листів використовуються прийняті скорочення назв духовних шкіл: СПбДА (ПгДА) – Санкт-Петербурзька (Петроградська) духовна академія, МДА – Московська духовна академія, КДА – Київська духовна академія, КазДА – Казанська духовна академія, ДС – духовна семінарія жіноче училище. Для складання вступної статті та коментарів, окрім зазначених вище статей та публікацій листів, були використані статті з видань: Православна енциклопедія / Вид. Церковно – наукового центру «Православна енциклопедія». Т.I-[ХLVI].М., 2000-[2017]; Біографічний словник випускників Київської духовної академії: 1819–1920-ті роки. Матеріали із зборів проф. протоієрея Ф. І. Титова та архіву КДА: у 3 т. Т. 1, 2. Київ, 2014–2015; Київська духовна академія у іменах. 1819–1924: у 2 т. Київ, 2015–2016; пам'ятні статті та некрологи; статті з Електронної бази ПСТГУ «Новомученики, сповідники, які за Христа постраждали в роки гонінь на Російську Православну Церкву в XX ст.» Листи публікуються в сучасних орфографії та пунктуації із збереженням підкреслень. Скорочення слів розкриваються у квадратних дужках. Цей тип дужок використовується видавцем для вказівок палеографічних особливостей документів. Вступна стаття, публікація та примітки Н. Ю. Суховий А. А. Дмитрієвський – протоієрею Іоанну Королькову 18 жовтня 1904 р. У Київ, Фундукліївська, буд. 3 16 Глибокошановний Іване Миколайовичу! Поспішаю відповісти на Ваші запити: · У нашій бібліотеці немає жодного Сінаксариста (Четь – Мінеями вони не називаються), і Вам найкраще з цього приводу довідками слід обмежитися в Москві. · Сінаксариста Дукакі не маю я, і немає його в бібліотеці 17 . · Аnnus ecclesiasticus Мартинова 18 у нас є під знаком Ас. 1428. · Життя святих Мішель Марина теж є Мр. 8 19 . Щодо довідок для мене, то, якщо це не ускладнить Вас, побувайте в Московській друкарській бібліотеці ще раз і, за знаком з рухомого каталогу (він у вітрині, де знаходяться рукописи) D.10. V.33 №95, перегляньте рукопис, оригінал для московського друкованого видання 1793 року, можливо, навіть того самого, яке було і у Вас під руками. З цього рукопису мені необхідно перевірити наступний напис: «Добротолюбство переведено з елліно – грецької на слов'янську мову у семінарії Свято – Троїцькі Сергієвські Лаври в 3-х частинах у аркуш надруковано на кошту Свято – Преображенського монастиря Валаамського ігумена Назарія» 20 . «Московського ставропігійного монастиря намісник Олександр. Духовник ієромонах Філарет» 21 . Що означають ці підкреслені слова? Якщо Вам дадуть по рухливому каталогу рукопис і Ви розділите моє здивування, то тоді прошу звірити два-три розділи рукопису з відомим вже Вам друкованим виданням «Добротолюбія» 1793 р., щоб бачити, що це два різні видання або одне й те саме. У мене немає помилок. Запитуйте рухомий каталог за літерою «Д» (Добротолюбство або Діадох) 22 . Найактуальніша новина – смерть о. намісника Братського монастиря о. Антонія 23 . Завтра ховаємо. На відспівування обіцяє приїхати митрополит 24 . На прохання преосвященного ректора 25 я маю виготовити промову, але не знаю – чи встигну 26 ? Тут шукайте причини, що пишу Вам скору. Д. І. Богдашевський відсвяткував своє докторство вечерею Велії. Рецензія Попова К. Д. не з добродушних і не схожа на Ваші рецензії 27 . Відкриття читань пройшло чудово. Митрополит залишився задоволений і обіцяв ще колись відвідати наші недільні читання. Ми влаштували йому чай з фруктами. Народу на читаннях зазвичай багато. Втім, писати ніколи, бо має сідати за промову. 22 жовтня буде засідання історичного суспільства на згадку про Олександра III, і я читатиму промову «Якій іконі Казанської Божої Матері святкуємо ми 22 жовтня» (з приводу казанського святотатства) 28 . Доводжу, що всеросійський покрив - Казанська чудотворна ікона, копія з явленої, рятівниця Росії в 1612 році, ціла і неушкоджена, і знаходиться в Москві в Казанському соборі (йому ж уклін від мене). Мої співробітники Вам б'ють чолом. Те саме робить і Н. М. Дроздов , що нудьгує за Вас 29 . Відданий Вам О. Дмитрієвський. Публікується за: ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 405. Л. 1-2 про. Протоієрей Іоан Корольков – А. А. Дмитрієвському Шановний Олексій Опанасовичу! Мені обіцяли завтра доставити медаль, яку ми могли б у неділю о 12-й годині піднести П. А. Красовському 30 . До цього часу я заїду до дому Товариства 31, звідки й поїдемо до винуватця урочистості. Повідомте про те Афанасія Івановича, Н. С. Гроссу та о. Гігорія Прозорова; можливо, і вони забажають з нами принести вітання. Ваш покірний слуга, прот. І. Корольков. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 1-1 про. Шановний, дорогий наш Олексій Опанасович! Вся моя сім'я і я одностайно вітаємо Вас з днем ​​Вашого Ангела 32 , від душі бажаючи Вам у доброму здоров'ї послужити Церкві Божій та вітчизняній просвіті багато, багато років! І до Києва дійшли вести про Вашу цікаву доповідь про Трапезунд. Коли надрукуєте – не забудьте і нас, Ваших добрих старих знайомих, які згадують про Вас (і в Академії, і в Релігійно-освітньому суспільстві) з глибокою повагою. Своєчасно я послав Вам свою книжечку про преосвященного Феофана та книжку о. Костянтина – 900-річчя від часу упокою св. кн. Володимира 33 . Чи отримали? З милості Божої живемо і посильно подвизаємося. Іноді втомлюємося (тижня Великого посту) і занедужуємо. Тепер я почуваюся задовільно. Ви знаєте, що Академія поступилася своїми приміщеннями воїнам, а сама займається (вечорами) у Подільській жіночій гімназії. З 1 березня вже (л. 4) розпочалися іспити, які закінчаться 29 березня – до Великодня; з літургіки будуть 20 та 26 березня. Ми, заслужені професори, маємо право бути присутніми на іспитах. Відставні професори у відсутності: Н. М. Дроздов з дружиною у Воронежі, В. Н. Малінін – у Саратові (де були С. Т. Голубєв та Лук'яненко) 34 . Передайте мій низький уклін Ф. С. Орнатському 35 та іншим, які мене пам'ятають. Ф. Я. Покровський 36 Вам низько кланяється та вітає. Ваш старанний молитовник та колишній співробітник, прот. І. Корольков. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 3-4. Здається, у своєму «замовному» я упустив свою адресу повідомити Вам, шанований Олексію Опанасовичу! Щоб уникнути непорозумінь, поспішаю повідомити: Гоголівська, 2а, кв. 4. Ще передайте привіт А. А. Бронзову 37 . Хто із колишніх професорів Академії живе у Ленінграді? М. В. Бертянок просить Вас не турбуватися приходити до неї через дальню відстань. Якщо завітаєте до нас – привезіть видання Палестинського товариства, які ще у Вас є у багатьох примірниках. Ще раз привіт Вам від усіх, що Вас тут пам'ятають. З глибокою повагою, прот. І. Корольков. Гоголівська 2а, кв. 4. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 5-5 про. Поштова картка Дорогий, усіма знаними киянами та колишніми товаришами по службі глибоко шанований Олексій Опанасовичу! Микола Стефанович поділився зі мною надісланим Вами йому посланням, в якому Ви, за старою пам'яттю та спільним служінням, згадуєте про мене та мою родину 38 . Це зобов'язує мене, крім великої відповіді о. Миколи, написати Вам кілька рядків та висловити глибоку подяку за пам'ять та увагу. У своїх листах до Астрахані і я зазвичай додавав Вам привітання. Я був упевнений, що Микола Миколайович 39 передав Вам сумну звістку про смерть два роки тому моєї дорогої дружини Ганни Яківни, з якою ми в добрій згоді прожили близько 50 років (без кількох місяців) 40 . Як знаєте, вона була чудова мати, дружина та господиня. Згадайте її у своїх святих молитвах. Живу я зі старшою дочкою – Наталією Іванівною та її сином (вже лікарем). Поблизу мене мешкають інші діти – Нонна Лобачевська, Оля Тріумфова та Соня Нефьодова (вже вдова з 9-річним сином). Чекаємо на Вашого о. Досифея 41 з Вашими книжковими подарунками та останнім виданням Вашого Τοπικά; дозвольте і мені отримати за екземпляром; про що повідомте мені листівкою на адресу: вул. Леніна (колишня Фундукліївська); №53 б, кв. 1. А як живуть Пальмові – батько та син 42 ? Що робить Микола Миколайович? Сьогодні я очікував на Лаврське свято 43 приїзди з Москви Патріарха, але чомусь приїзд не відбувся. Глибоко Вас шанує та вітає від всієї родини, Прот. І. Корольков. А де Н. Н. Глибоковський? Кланяйтеся колишнім професорам Академії, які мене пам'ятають. || Чи є у Вас моя книжка про єпископа Феофана, колишнього Тамбовського, і брошури про митрополита Антонія (Вадковського) та митрополита Володимира 44 ? Повідомте хоча листівкою. 11 год. ночі; після Всеношної. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 2-2 про. Дорогий і гідний Олексію Опанасовичу! Вчора відвідала мене ваша слухачка Лазарєва, від якої ми дізналися, що вона – Ваша спеціалістка та із задоволенням готова передати Вам цей лист. Разом із Миколою Степановичем Гроссу я писав Вам про своє життя – буття. Тепер не повторюю, що я не зовсім здоровий і не легко пишу це. З великим інтересом я переглянув Ваші Τοπικά і знайшов там місяць з іменем Κλίμακα. Завдяки люб'язності Миколи Степановича я перший розрізав Вашу книгу і був би дуже радий, якби Ви і на мою частку прислали екземпляр з о. Досіфеєм (досі у мене не колишнім), а також другий випуск Ваших спогадів про Схід 45 . Всі наші надсилають Вам глибокий уклін. З постійною глибокою повагою до Вас, як невпинного працівника і по Академії, і по Релігійно-Просвітницькому товариству, залишаюся Вашим старанним молитовником, прот. І. Корольков. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 6-6 про. З почуттям найжвавішої радості отримав два Ваші листи, писані знайомим мені почерком, але дуже помінявся. Роки дають себе почувати і в цьому відношенні, але ваше велелюбне і доброзичливе серце все б'ється тим же темпом, як і в добрі пам'ятні дні кращого часу. Нехай зберігає Вас Господь на багато років на благо Святої Матері Церкви і на славу незабутньої і для мене Київської духовної академії, 300-річний ювілей якої залишився невідзначеним 46 і для історії якої, пишуть мені, Ви продовжуєте працювати. Так, Ви один із могиканів Академії, і у Вас великий запас спогадів минулих щасливих днів славетної Київської Академії. З сумом дізнався про смерть незабутньої Ганни Яківни, привітною гостинністю якої мав щастя користуватися неодноразово... Вічна їй пам'ять. Усвідомлюю, що після майже 50-річної співдружності з нею Вам тепер сумно та важко, але, дякувати Богу, Ви оточені турботою милих доньок – Наталії Іванівни та Ольги Іванівни. Кажуть, що Ніна Іванівна теж біля Вас. Всім їм дякую за добру пам'ять і поклони мені і плачу їм взаємно тим самим. У колі таких милих доньок і зятів Ви не будете самотні і вечір Вашого життя буде мирним і спокоєм. О. архімандрита Досифея заспокойте. Це подвижник і чужинець усіх, кому з духовних осіб доводиться нести хрест випробувань у в'язнях і в'язницях. З ним я посилаю Вам Τοπικά та 1 і 2 год. Церковних урочистостей на Сході. Прийміть із любов'ю. Уклін Н. С. Гроссу з дружиною. Висловлюю повне співчуття з приводу непроханих гостей у його квартиру. Запитуючи Ваших молитов, залишаюся незмінно до Вас, А. Дмитрієвський. Публікується за: ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 406. Л. 4-5 про. Найдостойніший і незабутній для всіх нас, киян, зокрема для мене та о. Миколи Стефановича, високоповажний Олексію Опанасовичу! І від себе, і від усіх Ваших добрих знайомих приношу Вам сердечну подяку за Ваш, завжди цікавий лист. Пишу Вам негайно, бо дуже зайнятий. Пишу головним чином з приводу листа Н. П. Смирнова , який прагне читати лекції 47 . У нього в Петербурзі брат неодружений, і він, мабуть, поселить його до себе. Лист о. Смирнова поспішаю до Вас відправити. Тепер про Ваші брошури. Я вже писав Вам, які є у мене Ваші брошури, які дотримуються для Вас. Були брошури про Требника та Службовця, але зараз не можу розшукати. Амвросій Семенович, який забирав у мене до колишньої академічної бібліотеки всі брошури і навіть листки, тепер погоджується залишити для Вас Ваші брошури. Розбір моїх книг, переданих до бібліотеки, сповільнюється внаслідок холодів (у бібліотеці + 1–2 о, а в повітрі до –12) Отже, не ремствуйте передчасно! Що можна зробити - зробимо, і навіть, можливо, знайду у себе 1 т. Τοπικά. Моя бібліотека у трьох місцях: у колишньому церковному домі, в Академії та в мене – на новій квартирі. Не дорікайте мені за роботу про незабутнього мого професора Ф. А. Терновського, лекції якого я старанно записував. Сердечно дякую Вам за Ваші спогади. Але я б дуже просив Вас викласти особливо Ваші спогади, які я міг би докласти до своєї статті. А. І. Соболевський 48 обіцяв мені надіслати свої спогади, які доставили мені деякі з його слухачів-киян. Що стосується опису моєї скромної і, можливо, не завжди вдалої діяльності, то я склав свою автобіографію на запрошення Ради Академії через Ф. І. Титова (на 300 ювілей Академії). Зі свого боку я б дуже просив Вас скласти свою автобіографію. Ваша різноманітна і багатокорисна діяльність набагато ширша і повчальніша за багатьох з нас, трудівників тільки на «рідному» місцевому ґрунті! Вами дуже цікавиться Марія Миколаївна Бертенсон. Ви, як завжди галантний кавалер, відвідайте її. Адреса її: Васильєвський о-в, 6 лінія, № 17. Нещодавно читав у нас митрополит Введенський (ніби ректор Академії). Про Бога, про Ісуса Христа, про душу (у дусі православному) 49 . Чи не знаєте Ви його? Говорять, В. В. Латишев помер 50 . Де його родина? Яка сім'я – Петроградського філологічного інституту? Хто управитель його архіву? Нам цікаво знати! Від нашої родини, о. Миколи Степановича та всіх знайомих та Вас шанувальників прийміть низький уклін. З глибокою повагою, Ваш шанувальник прот. І. Корольков. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 43-44 про. Високошанований і всіма киянами, слухачами Релігійно – освітнього суспільства високоповажний, дорогий наш товариш по службі, Олексію Опанасовичу! І від себе, і від Н. С. Гроссу, і від всієї нашої сім'ї щиро вітаю Вас з 40-цею, що настала (і вже наполовину), і з наступаючим днем ​​Вашого св. Ангела, і міцно бажаючи Вам у доброму здоров'ї ще багато років послужити Православній Церкві і на користь богословської науки, для якої Ви так довго працюєте з неослабною енергією. || Я глибоко зворушений Вашою увагою до моєї покійної дружини, яка завжди надавала належну старанність у прийомі моїх добрих товаришів по Академії. Старанно прошу Вас не забувати її у Ваших святих молитвах. Ви, мабуть, уже обізнані, що Володимирський собор перейшов (з минулого листопада) у відання обновленської орієнтації і нам, сімом членам причту + одному нештатному, довелося шукати притулку в іншій церкві. І дякую велике пошану Георгіївської церкви, що прихистив нас у себе, ми там служимо і несемо треби, які припадають з колишнього нашого приходу. 28 років ми посильно працювали в соборі, де і спів і служіння (особливо коли надійшов до нас Ваш співробітник Микола Степанович) і проповідування було на можливій висоті, і раптом спіткало нас таке випробування... Останнім часом для однієї роботи з історії Київської Академії я знову прочитав історію Казанської академії П. В. Знаменського і був зачарований багатозмістовним, об'єктивним та майстерним викладом автора 51 . Так! Історія Вашої Almae Matris написана так добре та захоплююче, як жодна історія інших Академій. Ви, мабуть, знаєте, хто зі старих професорів Казанської Академії спочив про Господа? Наприклад, о. прот. Олександр Володимирський, П. В. Знаменський, Ф. І. Курганов та ін 52? Зі визволенням від Собору я перейшов із соборного будинку до квартири дочки Нонни Іванівни та о. Олександра Володимировича Лобачевського 53 . В останньому листі Ви писали, що посилаєте мені Вашу останню (і чудову) працю – Τοπικά, т. III (перша половина) 1917 р. Але, після розтину посилки, виявилося, що замість мене Ви написали на книзі о. В. Прилуцькому 54 . Хоча о. Прилуцький свого часу вже отримав від Вас екземпляр, але він взяв 2-й екземпляр, посилаючись на те, що у нього хтось узяв книгу і не повернув. При нагоді, якщо можна, надішліть мені Вашу книгу, а можливо, можливо післяплатою. Втім, на Вашу думку. Від душі бажаючи Вам протягом Посту пройти і досягти Святого Воскресіння, з великою повагою, прот. І. Корольков. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 7-8 про. 25 квітня 1925 р. Ленінград. «Прошу засвідчити мій привіт усьому Вашому сімейству, яке пам'ятає мене» Глибокошанований о. протоієрей Іван Миколайович, Христос Воскрес! Приношу Вам сердечну подяку за добру пам'ять та щиру вітання мене з днем ​​Ангела. Взаємно вітаю Вас з Світлим Святом і наближенням свята в день Вашого Ангела, так добре пам'ятного всім нам – Вашим товаришам по службі – по тій широкій гостинності, яку нам пропонувала щедрою рукою приснопам'ятна Ганна Яківна. Нехай зберігає Вас Ангел – покровитель її на багато років для блага Святої Церкви та історії академії, де найстарішими діячами є ми з Вами. Радію, що припинилося і полон Володимирського собору ґвалтівниками, і Ви з Миколою Степановичем (поклін йому) знову «право правити слово істини» 55 у славетному та чудовому храмі. Наш Ленінград, подяка Богу, у релігійному відношенні представляє багато цікавого. Храми православних переповнені, хресні ходи відбуваються на вулицях, дзвін протягом тижня не припиняється. У Страсну П'ятницю відпущений «до суду» єпископ Григорій, намісник Лаври, який користується великою популярністю в місті, як чудовий проповідник, – з казанських вихованців, юнак 56 . Вернувся з заслання єпископ Інокентій (з Соловків?) 57 і з ним кілька інших архімандритів та ієромонахів, старанних працівників Церкви Христової. Жива Церква сердиться, покинута народом навіть у Казанському та Ісаакіївському соборах, і в своєму органі обмовляє та інсинує на всіх і вся, не соромиться оприлюднити фальшиві документи та духовний заповіт патріарха Тихона... Торжествує, набуваючи у свою чергу. Чутки гасають, що будують кови проти Скабаллановича... Сильний натиск був на мене з боку Тітлінова, пр. Раєвського, ректора Інституту їх 60 і на митр. Арсенія, обіцяли золоті гори і всякі блага в цьому житті та майбутньому, але я спокусам не піддався. Працювати для Вселенського собору погодився, але маю тепер точні відомості з Єрусалиму, що Собору не буде (це бажання оновленців). У Єрусалимі патріарх Даміан зміщений, і на місце його обрано колишнього Вселенського Патріарха Мелетія, прогресиста. Наша Єрусалимська місія у тяжкому становищі від боргів архімандрита Леоніда 61 . Росіяни благодушні. Τοπικά помилково потрапила до Вас. Надішлю при оказії. Сам веду велику критичну роботу про Євхологію Гоара та читаю реферати в Академії наук з великим успіхом про Обрядника Костянтина Порфирородного. Публікується за: ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 407. Л. 6-6 про. На бланку Палестинського товариства. 26 травня/8 червня 1925 р. Понеділок Св. Духа Найулюбленіший про Господа сорат, дорогий, незабутній товариш, пам'ятний для всіх киян Олексій Опанасович! Приношу Вам найглибшу подяку за Вашого милого, змістовного листа (від 25 квіт.) з великим хвилюванням я прочитав Ваш добрий спогад про незабутню мою дружину; не забувайте її у ваших святих молитвах. Зміст Вашого листа я передавав Високопреосвященному Василеві, який з великою повагою ставився до Вашої стійкості: «ось зразок старого, переконаного професора» – сказав він. Владика, а також В. І. Екземплярський (осліпший), що живе поруч із ним, також інші Ваші товариші та мої сімейні – Лобачевські, у яких я живу, Наталія Іванівна з Сергієм (лікарем) – зберігають про Вас найтепліші спогади і передають вам сердечне привітання. Л. М. Гуляєва нещодавно запитувала у мене Вашу адресу, обіцялася писати Вам (не всі Ваші знайомі знають про Ваш перехід до Ленінграда). Ви вітаєте мене з Великоднем, а я Вас – з П'ятидесятницею, яка збуджує у Вас, як глибокого знавця святих місць, найсвітліші спогади. Вчора досить урочисто відсвяткували у Георгіївській церкві 62 , де настоятелем – о. Корсаківський 63 . Причт цієї церкви дуже привітно прийняв нас; наші парафіяни багато хто перейшов з нами. Великдень та інші дні ми служили там. Від П. П. Кудрявцева 64 (іноді мене відвідує) я дізнався, що Ви читали доповідь про Синайський кодекс, яким я займаюся. Чи не будете настільки добрі і обов'язкові повідомити мені Вашу думку про цей кодекс, його переваги та недоліки? В одному словнику сказано, ніби К. П. Побєдоносцев писав про Синайський кодекс і Тишендорф. Чи це правда, і де вміщено цю статтю 65 ? Останнім часом я багато займаюсь читанням історій академій та з особливим задоволенням читаю історію Казанської Академії П. В. Знам'янського. З Казані мені пишуть, що помер П. В. Знаменський, Юнгерів, Терновський, обидва Гусєві, обидва Потєхіних, Будрін, Богородський, Курганов; не знаю, чи помер А. А. Некрасов 66 . Чи не можете Ви повідомити мене про рік і, якщо можна, день смерті цих та інших професорів, щоб я міг внести їх до свого мартиролога. З Казанською академією я останнім часом зродився завдяки талановитому перу м.Знаменського. В Історичній записці С. А. Терновського 67 є докладні відомості про Вашу літературну діяльність, так що Ви можете скласти свою автобіографію, таку важливу для Київської Академії. Не розумію, як Ф. І. Титов особисто не просив Вас про складання автобіографії, хоча через Праці Київської академії та інші журнали він звертався з таким проханням до всіх вихованців та служив в Академії 68 . На закінчення я з Нік. Ст. Гросу (низко Вам кланяється) звертаємось до Вас, як великого знавця літургійних досліджень, за вирішенням наступних питань: · у грецьких Служебниках сучасних перед моментом переіснування Святих Дарів немає молитви «Господи, що Пресвятого Твого Духа...»; цієї молитви немає і в деяких російських і сербських служниках (Ваше «Богослужіння в Російській Церкві в 16 ст.» 69 стор. 424); звідки ж і коли ця молитва перейшла до наших Службовців? · у грецьких Службовцях на Літургії, на Великому вході згадуються καἰ ἀνακαινιοτῶν τοῦ ἁγίου ναοῦ τούτου Що можуть означати ці слова, мало чи зовсім невідомі нашим пам'ятникам? Я свою бібліотеку передаю не Українській Академії наук, а нашій духовній Академії. У мене є два томи Συναξαριοτής…Νικοδήμον 70 . Чи не дозволите Ви передати їх від Вашого імені також до бібліотеки Духовної Академії? У Вас же моя книга – новогрецький словник 71 (здається Досифея). Якщо вона Вам не потрібна, будьте ласкаві при нагоді надіслати з Вашим Τοπικά, за що наперед висловлюю Вам свою глибоку подяку. Високопреосвященний Василь, дізнавшись від мене про Ваші старанні праці над дослідженням Гоара та Костянтина Багрянородного, запитав: як і чим Олексій Опанасович існує? Чи не дуже потребує денного харчування? Я нічого не міг відповісти на ці делікатні запитання. Вибачте за відвертість. Сімейство Прахових, а також художника Васнєцова позбавили пенсії 72 . У бібліотеці Академії наук служать Н. І. Сагарда та А. С. Криловський 73 . Вони вам низько кланяються. Ще раз висловлюючи Вам свою глибоку пошану за Вашу діяльність у Київській Академії та з Релігійного – Просвітнього товариства, залишаюся щиро Вам відданим, заслужений професор прот. І. Корольков. (Так мені адресуйте) Гоголівська, 2, кв. 4 (протоієрея А. В. Лобачевського). Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 9-10 про. 22 червня 1925 р. Ленінград Ваше Високопреподобність, edito princers almae matris Kiioviensis Academiae, незабутній і добрий Іване Миколайовичу, Χαίρετε ἐν Κυρίῳ είς πολλά χρόνια να ζήοετε! 74 Дякую Вам за милий лист, на який намагатимусь відповісти з усією докладністю. Перше – сумую, що слух, що циркулюється в Ленінграді, що собор св. Володимира в руках Івана Миколайовича та Миколи Степановича не підтвердився. Дуже сумно. Не краща річ і в нас. Днями відібрано у нас найкращу та впорядковану міську Вознесенську церкву. Ідуть тривожні чутки на рахунок Лаври та собору «На крові», але, з Божої милості, може й ця біда мине нас, грішних... Зводившись на насидженому місці колишнього Релігійно-освітнього суспільства, майже щонеділі професор Тітлінов, прот. Боярський і Платонов ведуть наполегливу полеміку проти православного духовенства та місцевої ієрархії, за великих зборів публіки 75 . Звати на собор православне духовенство, але наші архіпастирі «соборні» видали послання – всіляко триматися осторонь спілкування з розкольниками. Собор планується на жовтень. Тітлінов – професор видав нову книгу «Революційна молодь духовно – навчальних закладів» 76 . У книзі є документи про Київську академію з епохи вашого інспекторства. Тут же історія Ф. А. Терновського. Нещодавно я читав доповідь про іншу останню книгу того ж професора Тітлінова «Церква на службі самодержавства» 77 . Книга тенденціозна від початку до кінця і сповнена неосвіченої істеричної безграмотності. Найсимпатичніші наші мирні заняття в Академії наук над словником Дюканжа під головуванням Ф. І. Успенського 78 . У засіданнях цієї комісії я прочитав три доповіді: 1) Ͳỏ Ͳαβλίον τῆς ἁγίας ἐν δυτῆς. Реферат, можу з гордістю сказати, що захопив софістів. Мені вдалося публічно виправити великі текстуальні помилки в останньому випуску візантійських імператорів в Обряднику Костянтина Порфирородного. Рейске, Лебедєв, Бєляєв та інші ламали голови і гризли пір'я, але порозумітися з цими списками не могли. 2) Ό ᾅγιος φοῦρνος 80 – св. Пещ 3-х юнаків у пам'ятнику XI ст., Досі в науці не відомому; 3) Ό μέγας δίοκος або перлинна кам'яна страва св. Княгині Ольги, подароване нею у Св. Софію за свого хрещення. (Заперечення на статті з того ж питання Д. В. Айналова 81). Про те саме (з ним же) пораджуся після канікул. Вдома працюю над біографією Гоара за італійськими листами, наданими в моє розпорядження М. П. Ліхачовим 82 . Написав велике дослідження «Що краще: Церква у союзі з державою чи то без неї, чи вірніше: коли Церква стояла ближче до свого ідеалу». У Петрограді у Тиждень св. Батько відсвяткували урочисто 1600 років від дня I Вселенського Собору особливим молебством, на якому передпочатковим псалмом був «Блаженний чоловік», прокимен «Хто Бог великий, як Бог...» і паремія «Премудрість створить собі дім», апостол з Дій про Апостольський Собор, ектенії з молебню в Тиждень Православ'я, вічна пам'ять цареві рівноапостольному Костянтину і всім батькам, які в правій вірі подвизалися і померли, і багатоліття здоровим. Увечері були збори у нас на Богословських курсах. Після молебня з 4 єпископами вимовляли промови: я – про I Вселенський собор і Чепурін прот. 83 "Що таке соборність і хто її члени". || Живемо, о. протоієрей, і живемо добре, ні чого не потребуємо. Бог і добрі люди допомагають, свої потреби зведені до minimum'а, сам і готую собі їжу, і процвітаю в кулінарному мистецтві більше за однолітка мого. Тропар «Господи, що Пресвятого Твого Духа» внесений до грецьких Євхологів у XVI ст., а звідти потрапив до нас до Служників. Поряд з ним у давнину читалися: «Благословен Ти, Христе Боже», «Якщо знизив язики злиття» і «Царю Небесний». У греків нині не читають його, і викинуто його з 1808 р. Никодимом Святогорцем. Поминання єпитропів, парафіян, живих і померлих на Великому вході практикується у греків постійно, а звичайна формула «І всіх вас нехай згадає Господь Бог у Царстві Своїм». Подарувати Сінаксарист Никодима не можу, бо один том у мене й досі на руках. Тримайте його до наступного канікула, і я приїду за ним до Києва. Ваш словник [Досифея] – він живий і здоровий, але повернути Вам не можу. Ваша Хохландія не займається грецькою мовою, а ми сидимо цією мовою, і нам необхідний словник для довідок. В останній доповіді про страву Ольги я користувався ним при поясненні слова κουτελλα. Мій сердечний привіт Вашій усій родині, Лобачевським, о. Гросу з дружиною, пр. Василю та всім академічним. У четвер 24 липня виїжджаю на Волгу та їду на літо в Астрахань. Ваш слуга покірний, О. Дмитрієвський. || [ приписка ]: У доповіді про Синайський кодекс Біблії IV-V ст. даю відсіч синаїтам, які вимагають повернення його, тому що мало було дано грошей за нього. Я намагався довести, що за кодекс заплачено пудами золота та срібла, зібраними з Росії та прочан 84 . Публікується за: ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 408. Л. 7-8 про. Дорогий побратим і невтомний працівник, гідний Олексію Опанасовичу! Ваш останній, дуже змістовний лист доставив нам з Миколою Степановичем Велике задоволення. З великою радістю ми читали про Ваші невтомні праці в Академії наук. Велика Вам честь та слава! Дай Бог ще багато років Вам попрацювати на користь нашої літугічної науки, що нині захиріла. Дуже будемо щасливі, якщо Ви дорогою в Астрахань відвідаєте нас і привезете книги Тітлінова, про які Ви пишете. Тоді, можливо, Ви детальніше розповісте про Ваш реферат про Синайський кодекс, яким я цікавлюся. Якщо знайдете час, напишіть, хоча коротко, про значення тих слів на Великому вході Літургії, про що я писав Вам. Щодо Вашої поїздки у нас непорозуміння. Ви пишете, що виїжджаєте у четвер 24 липня (за ст. стилем 11 липня), але це буде не четвер, а п'ятниця. А, можливо, Ви виїжджаєте 24 червня; тоді цей лист Вас не застане у Ленінграді. Пишу вам нашвидкуруч. Вибачте та ще раз вибачте за стислість. Поспішаю у терміновій бібліотечній справі. Прийміть низький уклін від усієї нашої родини, Миколи Степановича та всіх, які з любов'ю про Вас згадують. Глибоко Вас шановний та сердечно відданий прот. І. Корольков. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 11-11 про. 20 листопада 1925 р. Ленінград Незабутній та високошанований протоієрей Іване Миколайовичу! Зараз у пошті відшукав Ваш лист, який Ви надіслали мені за моєї відсутності з Ленінграда (від 19 червня/2 липня) і досі не потрапив до моїх рук. Тим часом воно термінове і вимагало швидкої відповіді. Мої читання у Релігійному просвітницькому суспільстві цінуються і мною, і читачами на вагу золота. Я змушений був у рідного брата відібрати «Служебник – книга таємнича», а «Тріодь Пісна – училище благочестя» (про молитву і покаяння)» навіть не маю у своїй бібліотеці 85 . Інші прямо мандрують і будинки не живуть. Тому яким благодіянням було б, якби Ви мені зберегли хоча б по два-три екземпляри кожного читання. На жаль, чи не пізно? Навіть не прошу про висилку, а прошу втримати, і я сам з'явлюся, якщо Бог пошле здоровим, щоб вклонитися Вам за ощадливість (я, грішний, розтрачу не розумно) цього скарбу. Збираюся в Матір російських градів пізніше майбутнього літа 86 . З приводу Вашого лексикону скажу, що Ви пристрасно бажаєте його отримати, може, щоб збагатити милу Вам «українську» бібліотеку і нагородити «візантологів-початківців», які мало подають надії в найближчому майбутньому 87 . Марні Ваші турботи, Ваш лексикон для візантології – річ марна. Я б не хвилини не тримав Вашого лексикону, якби не закінчення Гоара (робота затягується). Знайшлися листи латинською мовою Комбефіза 88 , якими я й зайнятий тепер, збираюся взятися за ніжські акти та братські статути, писані новогрецькою мовою, для яких Ваш лексикон дуже корисний. Ці акти я колись друкував у «Працях академії» 89 , але, з милості Н. І. Петрова, і нерозташуванню єпископа Сильвестра 90 вони були викинуті з журналу. Доводиться усунути старі гріхи. Тому прошу пробачити за мою непослух. Ви мій Синаксарій 2 частини тримали довго, дозвольте і мені відплатити тим же. Не пам'ятаю вашого питання щодо входу Великого, але, здається, питання стосується того, чи можна на Великому вході згадувати живих і померлих. Греки згадують, але звичай їх складний: «Всіх вас нехай згадає Господь Бог». Підходячи до архієрейського трону, згадують «архієрейство твоє». Вибачте, якщо я сповіщу не про те, скільки Ви очікували. Вітайте нас. Ми відкрили Академію з 1 жовтня за назвою «Вищі Богословські курси». Трирічні курси для осіб обох статей із середньою освітою, без жодного іспиту, скасовано і іспит на ступінь; слухачів 68 осіб, більшість жінок, надійшло багато священиків єпархій Ленінградської, Новгородської та Нижегородської з утриманням приходів. Три тижні мешкають на парафіях, а тиждень слухають лекції. Професори Академії, які отримали пітерські казенні місця, відмовилися читати лекції на курсах (Діамантів, Міртов, Соколов) 91 . Нам дуже потрібний професор Святого Письма Нового Завіту. Чи немає такого у Києві? Наступного року потрібний каноніст. З професорів троє: я, Петровський та Андрєєв, колишній професор університету 92 , а решта – священики, з яких двоє киян: о. Віталій Лебедєв з морального богослов'я та о. Михайло Митроцький з догматики 93 . Останній представив для ступеня твір на магістра, переданий читання Попову – професору Московської духовної академії. Перетворюються пастирські курси. Проект запропонував єпископ Григорій 94 , висловивши в ньому бажання, щоб теоретичні богословські науки були викладені в один рік, а другий був би спеціально практично пастирський, навіть з відрядженням на місця до парафіяльних храмів. Складено комісію, але що вийде – невідомо. Біда наших курсів – це безгрошів'я. З 99 православних громад (Жива Церква має лише 33 громади) відгукнулися лише 55 громад, але їхні члени неохоче розщедрюються на курси, воліють тисячі витрачати на дорогі хори. Жива Церква невесело дивиться після собору 95 . Острослов єпископ Антонін 96 обізвав собор «березневим котом під радянським дахом», бо вирішувалися «бабині» питання: одружені архієреї та двоженці – попи – і тільки. Але вони не сумують. Забрали Лавру, залишивши для ченців лише Ісидорівську церкву, і Вознесенський прекрасний храм. Нещодавно протоієрея Платонова звели з дружиною на єпископство і мріють його посадити на митрополію замість Веніямина 97 , якого, хоч і вшанували двома панагіями та піднесенням лампади, але не проти видалити його на спокій. За їхніми колишніми храмами порожні, і тільки Платонов має величезний успіх. Наше духовенство страждає: 150 пресвітерів без місць і з тарілкою біля порога випрошують милостиню, єпископ Сестрорецький Микола 98 та о. Олександра Пакляра, керівника курсів 99 – заарештовано. Уклін вашій родині та сім'ї о. Миколи Гросу та іншим. Нині 22 листопада/4 грудня від Всеношної з Лаври – пам'ять св. Олександра Невського. Зайшов до Живої Церкви 100 . Горять усі лампади, співають співачі, і біля порога 6-7 чоловік таких же цікавих, як і я. В Ісидорівській та Феодорівській у нас повно народу і йде урочиста служба. А що буде завтра? Публікується за: ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 409. Л. 9-10 про. На бланку голови Товариства відродження художньої Русі. Дорогий і незабутній для всіх, що Вас пам'ятають, Олексію Опанасовичу! Сердечно дякую Вам за Ваш завжди цікавий лист, відомостями з якого я ділився з близькими Вам особами та Н. І. Сагардою. Усі низько кланяються Вам і дивуються Вашою невтомною вченою діяльністю. Мій лист до Вас, мабуть, завалявся десь, і мої запитання залишаються без відповіді. Перш за все, я просив Вас кланятися в Астрахані моєму дорогому другу і товаришу Н. Г. Пальмову з сином – як вони живуть і яка їхня адреса? Про ваші брошури: Ви майже спізнилися. У мене було їх по кілька екземплярів; я все їх здав до академічної бібліотеки, що стоїть нерухомо на своєму місці, завдяки Академії наук. Влітку я здав свою бібліотеку (бл. 60 пуд.) до бібліотеки нашої (а не української) Академії. Амвросій Семенович, який «зело» любив книги, забрав у мене не тільки всі брошури, яких у мене було безліч, а й листки, які називають «чистими діамантами». Днями я просив Амвросія Семеновича не вносити до академічного каталогу Ваших брошур без мого відома. Вчора мій милий онук Шура Нефьодов (сирітка: Помоліться за отрока Олександра – він мій старанний помічник і знавець бібліотеки моєї) відшукав між моїми книгами Вашу брошуру «Недоліки сучасного церковно-релігійного виховання» 101 , яку і прибережу для Вас, а також «Свято Входу Господнього до Єрусалиму», «Освячення світу», «Благодать св. Вогню», «Умови ніг», «Велика п'ятниця» 102 . Здається, ці брошури (вид. Палестинського суспільства) Вам не потрібні, а втім, повідомите мене. Поки що я потримаю в себе. Вас же ретельно прошу приберегти для мене Τοπικά та А.А. Олесницького «Археологію Кейля» 103 . Я старанно збираюся збиранням матеріалів для біографії Ф. А. Терновського 104 . Будьте ласкаві, надішліть мені Ваші спогади про Пилипа Олексійовича, його домашнє життя, навчальні заняття, смерть, поховання, промови, сказані при похованні (Ким? Хто поховав?). Пилип Олексійович редагував книгу «Акти російської на св. Афон монастиря »(К., 1873). Переглядаючи цю книгу, я був здивований масою приміток, які, мабуть, належать о. Азарію 105 . Але хто цей о. Азарій (російський?), де здобув освіту і чи давно у монастирі св. Пантелеїмон? Яка у цьому монастирі бібліотека? Чи є журнали – «Творіння святих отців», «Православний співрозмовник», «Русский временник», «Читання у суспільстві історії та старожитностей», «Нотатки шанувальника св. Гори», «Географія» Птоломея (на фран. яз.), Сахарова «Подорожі російських людей», Соловйова «Історія Росії», «Духовна бесіда», «Християнське читання», Павлова «Номоканон», «Временник Товариства історії та давнини», Разівський архів, Розумів архівів, Розумів архівів. Макарія «Опис старожитностей Новгорода», «Слово Філалета про Антихриста», Невоструєва, Прозорова, «Християнські старовини», «Акти Археографічної комісії» тощо. Невже всі ці книги могли бути в бібліотеці афонського Пантелеимонова монастиря? Чи не брав у складанні приміток участі Ф. А. Терновський? Будьте ласкаві, повідомте Вашу освічену думку. Щодо кафедри у Вас за Св. Письмо Нового Завіту я написав М. М. Глубоковському (6 грудня; можливо, захоче повернутися до Вас) 106 . Повідомлю професору Н. П. Смирнову, що метушиться, як кажуть, без діла... Ще до Вас запитання: як правильніше перекладати у молитві Господній слова «хліб насущний». – (τὸν ἂρτον… ἐπιούοιον перекладати виробляючи від слова εἰμί і εἴμι). Я просив Вас пояснити нам слова Божественної Літургії на Великому вході (слова на окремій записці). Дяка Богу, почуваюся добре. Служимо у Георгіївській церкві; я служив 4 та 6 грудня (день Ангела Н. С. Гроссу). Народу буває дуже багато, а у Володимирському соборі порожньо, собор не опалюється і не освітлюється електрикою, а лампадами. Маю багато вільного часу, читаю та записую прочитане. Дяка Богові за все. Живу у дочки Нонни Іванівни та о. прот. Алекс. Володімо. Лобачевського, тихо та спокійно. Прийміть від них і Наталі Іванівни низький уклін. З постійною глибокою повагою, Ваш ретельний шанувальник прот. І. Корольков. Невже 150 священиків стоять біля церковної брами і просять милостиню? Це дуже важко. Чи знаєте Ви, що О. І. Лашкарьова рік тому померла? || [ приписка ]: Наша велика радість: у день св. Миколу звільнили з ув'язнення керуючого Київською єпархією єпископа Макарія, який просидів 11 місяців 108 . [ приписка ]: З м. Бар надсилають до Києва зразки (паперові) св. Миколи, освячені нібито на гробниці святителя. Чи є там православне духовенство? Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 12-14. Дорогий і незабутній Олексій Опанасовичу! Не отримавши від Вас відповіді на наш спільний з М. П. Смирновим лист, пишу Вам «екстренно» і прошу відповісти по 1 пункту без уповільнення. Розбираючи свою бібліотеку при здачі її до нашої академічної, тобто А. С. Криловського (а не в Українську, як Ви думаєте), я знайшов у себе дуже цінну книгу Са1еndar. Константинопол. Vol.1, 2 109 . Наскільки пам'ятаю, я такої книги не купував, і, здається, її взяв. Постарайтеся мене сповістити, чи можу я здати в академічну бібліотеку цю книгу? Чи потрібна вона Вам за Ваших невтомних вчених занять? Днями одна дама збирається до Петрограда, і я міг би надіслати книгу Вам, якщо вона Ваша. || З особливим задоволенням я читав Вашу книгу «Російські на Афоні» 110 , художньо та з великим знанням написану. Прочитавши, я перехрестився, о. Макарію оспівав «вічну пам'ять», а авторові побажав Eὶς πολλά 111 ! У Вас є листи Ф. А. Терновського; не могли б Ви передати їх до нашої Академічної бібліотеки, а поки що коротко повідомити мені їхній зміст? Днями митрополит Інокентій (Пустинський) у соборі заявив, що на Афоні має бути Вселенський Собор 112 . Чи це правда? З цікавістю я прочитав і іншу Вашу книгу про С. І. Пономарьова, який упереджено поставився до Колосова та Лебединцева 113 . Характеристики слід докласти навпаки. При цьому Колосов не костромич, а повіриться нині. Чи не знаєте, за які роки Колосов (тобто Ф. А. Терновський) редагував Київські єпархіальні відомості? Пономарьов згадує про о. Капралове. Наш київський прот. Капралов цікавиться знати, хто і звідки походить його однофамілець і чому він опинився в Єрусалимі? Потроху шукаю Ваші брошури і, можливо, надішлю. У Вас згадується про грецький словник о. Інокентія 115 . Що то за словник? Здається, це одеське видання, яке вченого значення, наскільки пам'ятаю, не має. Служимо в Георгіївській церкві, задоволені ми й парафіяни, що маємо нагоду помолитися. Отримав з Херсонеського монастиря повідомлення, що там немає охорони; храми зачинені, дзвони підірвані; дах у соборному храмі ночами викрадають; а що робиться зі знаменитими розкопками – важко й уявити. Поговоріть про це в Академії наук та взагалі з археологами; слід звернути увагу на цей знаменитий пам'ятник Хрещення св. Володимира. Високопреосвященний Василь, Н. С. Гроссу із сімейством, Скабалланович (вчора колишній у мене) та академічна братія, а також моя родина шлють Вам низький уклін. Пишу Вам нашвидкуруч, щоб дати можливість і Вам якнайшвидше відповісти. З глибокою повагою, прот. І. Корольков Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 16-17 про. 25 лютого/10 березня 1926 р. Два дні тому я надіслав Вам, вельмишановний Олексію Опанасовичу, листа, а при ньому Ваші брошури, які знайшлися в мене вдома. Разом із брошурами я мав намір надіслати Вам місяцьослів Константинопольський, не здавши його до академічної бібліотеки. Ось чому я просив Вас «екстренно» відповісти тільки з цього питання, не сміючи турбувати Вас листом, що є відповіддю на два мої листи. Якби Ви так зрозуміли (не підкреслюючи слово «екстренно» у певному сенсі), відповіли б відверто, що це Ваша книга, то й отримали б її. А тепер почекайте до іншого випадку. Чи скоро до Вас збереться, а якщо поїде – надішлю і Вам деякі книги. Ваш лист отримано сьогодні. Вибачте великодушно за моє писання. Привіт Вам від нашої родини (Марія Іванівна – Полтава). Сердечно дякую Вам за докладний лист, який коштував Вам так багато праць. Ваш постійний шанувальник, прот. І. Корольков. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 15-15 про. Поштова картка. 2 березня 1926 р. Ленінград. Шановний і добрий Іване Миколайовичу! Юпітере, ти сердишся, але ти не маєш рації, а тому нема тобі козеня на вівтарі 117 . Ви писали екстрено, і я відповідаю екстрено, наскільки дозволяють час та мої обставини. Біля мене немає ні Нонни Іванівни, ні Марії Іванівни, ні Наталії Іванівни (вона, втім, громадський діяч) 118 , і тому по понеділках я ходжу на базар, закуповую провізію, розводжу примус, рубаю м'ясо, капусту, зелень, все це вимиваю і свій час вимиваю і готовлю на тиждень цибуля, і сіль, і перець, і лавровий лист, і кілька картоплин та томат. Іде на цю вправу часу з 12 год. до 4-5, обідаю і лягаю відпочити. Увечері пишу відповідні листи, що накопичилися. У вівторок варю на 4-5 днів кашу, і якщо є час, буваю в публічній бібліотеці. Увечері закінчую кореспонденцію та готую реферати. Середу і четвер, за своєю сліпотою, готуюся до лекцій, бо читати я не можу, а маю все взяти на згадку. У четвер з 10 1/2 до 6 1/2 вечора лекції. П'ятниця вранці у бібліотеці, а з 8 1/2 на лекції. У суботу в лазні чи бібліотеці. Неділя – відпочинок та церква. Не згадую про щоденне розігрівання борщу, звареного в понеділок, про нудну роботу – миття посуду, підмітання підлоги. Відвідування засідань в Академії наук у комісіях Дюканжа, Слов'янської (колишнє слов'янське суспільство), історії та мистецтва (колишнього графа Шереметьєва), в Академії матеріальної культури (візантійсько – російські договори), на курсах. До всього цього додайте екстрені доповіді: я лише в четвер прочитав в Академії велику доповідь про Гоар за рахунком другою, а перша була минулого місяця. Це pro domo sua 119 . Тепер про Миколу Петровича. Отримавши Ваш екстрений лист, я, наскільки це було можливо для мене, який живе біля Лаври, побачити ректора курсів Миколи Кириловича Чукова 120 , який живе у кутку Морської та Невського (дистанція не малого розміру). Ректор виніс питання на обговорення екстреного засідання, яке відбулося минулої п'ятниці і поставило вважати кандидатом Миколу Петровича, але цього року, зважаючи на повну годину і закінчення року в майбутньому, не вводити нового предмета... Говорили навіть про можливість влаштувати Миколу Петровича на прихід під Петроградом. На чотири призначена була моя доповідь про Гоар в Академії, і я сидів над ним з 4 і до 6 год. ранку, при зазначених вище невідкладних обов'язках, відкладав відповідь до понеділка – першого вільного вечора, в якому, проте, раніше просять побувати на засіданні Пастирського училища 121 . Здається, екстреніше цього відповісти Вам не можна. Тому покладіть гнів на милість і згадайте мене у своїх святих молитвах, щоб безболісно нести свій на старості років важкий хрест. Отримавши з обох курсів за грудень 16 р., за січень навіть 13 р., я мав до цього дня 2 лютого на ці гроші прожити цілих три місяці. Sapienti sat! 122 . Відповідаю минулого листа. Зараз судять у нас 4-го владику, і чим справа скінчиться – невідомо. Але Господь піклується про Свою Церкву і послав нам п'ятого владику, з вдових протоієреїв, прекрасну людину від Покрови о. Димитрія Любімова, сина Оранієнбурзького відомого протоієрея 123 . В. В. Латишев у 1920 р. помер від водянки. Дружина його живе з сином у Петрограді і потребує коштів. Вона продає бібліотеку покійного Академії наук. При вищевикладеному Ви можете судити, багато в мене часу, щоб писати свої спогади, а автобіографію писати я не бажаю. У спогадах я скажу все до душі, а в автобіографії, напевно, чи щось замовчу, чи передам суб'єктивно. Думаю я, що і Ви, що має дозвілля і в щасливій обстановці, не можете обмежуватися тільки своєю автобіографія, неодмінно повинні скласти свої спогади. Не беруся я писати і спогади про Ф. А. Терновського, тому що не маю часу на це, а на руках ось уже три роки лежить серйозна вчена робота про Гоар, на яку чекає наука. Немає в мене листів Ф. А. Терновського, оскільки я з ним ніколи не листувався. Є листи о. Азарії і у великій кількості, і в них є щось про листування його з Ф. А-чим. Редагував Ф. А. за Колосова наприкінці 70-х років. Дякую Вам за добре слово про о. Макарії. Дивний був старець і прозорливий. Писав книгу зі сльозами. Для характеристики о. Азарії прочитайте мою брошуру «Російський самородок на Афоні» 124 – це учень о. Азарії. За брошури дякую. Книга Constantinopolis моя і мені потрібна. Шукайте у себе і мій другий том Сінаксариста Никодима та Константинопольський Синаксар Гедеона 125 . Взяли, коли Ви цікавилися Ліствичником. Можете переслати – буду вдячний, а не можете – залиште до літа. Можливо, з'явлюся за ними сам. Шукайте т. 1 Τοπικά. Дуже потрібне! З Єрусалима пишуть, що справи Місії у поганому стані. У Карлівцях наприкінці лютого має бути собор нашого закордонного духовенства, а у Трійцю – особливо (але не Вселенський) на Афоні з церковних питань. Патріарх Єрусалимський розсилає звернення до російських людей, хто така Перетяткович? Уклін усім Вашим і Гросу. Ваш покірний слуга, О. Дмитрієвський. || Сьогодні у Ф. І. Успенського (Феодор Тирон) я зустрівся з Наталією Андріанівною, дружиною В. В. Латишева, яка дякує Вам за пам'ять, каже, що живе погано і заздрить долі В. В. Латишева. Її адреса: Мохова, 12. Вона мешкає у сина, діяча монетного двору. У неділю 15 лютого був цікавий випадок із сучасного церковного життя – помер Соболєв, колишній митрофорний настоятель Троїцького Ізмайлівського собору, зведений у сан єпископа живоцерківськими владиками. Перед смертю він запросив православного єпископа Сергія, колишнього настоятеля Сергіївської Петербурзької пустелі, покаявся і прийняв Св. Таємницю. До самої смерті отримував від Живої Церкви по 20 років. допомоги щомісяця. Виникло питання: яким чином ховати? Звернулися до місцевого владики, і була резолюція: «Поховання здійснювати за чином для мирян». Вбраний в архієрейський одяг рідними та знайомими о. Соболєв був позбавлений мітри, Євангелія та хреста, а архієрейські шати були прикриті до шиї полотном, і отпет, як мирянин. На духовних і мирян цей факт справив гнітюче враження...; обличчя було під повітрям. Шукайте, будь ласка, Τοπικά, Страсний та Пасхальний тиждень 9–10 ст. Напрочуд я нещасливий своїми учнями, яких тягнув на своїх плечах. Пальмов виявився позитивним негідником. Прилуцький – невіглас…. А ось Вам витяг з листа мого знайомого, з яким я посилав книги до Тіфліса о. Кекелідзе 126: «Типовий грузин, хоч і блондин, читає грузинську літературу. Вигляд глибоко цивільний, і я сказав би – скептичний. Давно не слугує і не носить ряси. На питання про його колишню кар'єру хихикнув дуже легковажно: давно не був і зворушений, але не запросив зайти ще раз. Мабуть, мої питання збентежили його. Шикарна квартира, килими, картини (серед них божественні), телефон тощо. На запитання, чи скористалися його знання, знову хихікнув і відповіді не дав. Ось чим скінчилися перспективні припущення від очікуваного знайомства. Саме історія Грузії залишає бажати багато кращого». Просто не хочеться вірити, що це дивний симпатичний Корнелій Сампсонович, мій син благословенний. Так життя калечить людей. І на жодну мою посилку не відповів жодного разу рядком. Друкується після перерви «Візантійський часник» і виходитиме книжкою на рік. Багато цікавого та нового. Наших владик надсилають, а четвертий на суді шостий день. Тримає себе з повною гідністю. Дуже погано рекомендують себе лаврські архімандрити. Жорстока зима пішла на спад. Сьогодні тепліше. Публікується за: ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 410. Л. 12-15 23 лютого/8 березня 1926 р. Високошанований і багато потрудився для Київського Релігійно – Освітнього товариства Олексій Опанасович! Знаючи, як дорогі тепер для Вас Ваші брошури, я посилаю Вам які опинилися вдома. Можливо, в Академічній бібліотеці ще дещо знайдеться, але Амвросій Семенович скаржиться, що у нього в бібліотеці холодно (2 гр.), і він не знаходить можливості займатися (понад обов'язкові роботи в бібліотеці, де він буває двічі лише на тиждень) розбором моєї бібліотеки. Я надіслав Вам два рекомендовані листи, і ми з о. Миколою Степановичем дивуємось, що від Вас немає ні привіту, ні відповіді. Можливо, Ви дуже зайняті чи не зовсім здорові? У разі дозвілля радуйте нас хоч листівками, як і робить М. Н. Бертенсон (Чи були у неї? Її телефон: 103-70. Ок. 3 год. Дня вона вдома). Зважаючи на наступаючий Прощений день, прошу великодушно пробачити мене за моє докучливе писання. Привіт Вам від домашніх о. Олександра та Нонни Іванівни Лобачевських, Наталії Іванівни та Миколи Степановича з родиною та всіх, що Вас пам'ятають. Пишу Вам нашвидкуруч і спішно. Не спробуйте за почерк. С. І. Пономарьов теж писав нерозбірливо. Глибоко Вас шанує, прот. І. Корольков. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 18-18 про. Високошанований і дорогий для всіх киян Олексій Опанасович! І від себе, і від своєї сім'ї (о. Лобачевського, Н. І. Рибінської та ін.) та від сім'ї о. прот. Н. С. Гроссу та всіх, з вдячністю про Вас згадуючих, приношу Вам найсердечніше вітання з днем ​​Вашого св. Ангела, справно бажаючи Вам ще багато, багато років попрацювати на користь науки, якій Ви самовіддано і невпинно присвячуєте свої сили. Останнім часом я не зовсім здоровий і не можу відповісти на Ваш великий, завжди цікавий лист. При тому ж Н. П. Смирнов, про якого Ви так багато клопотали, давно у мене не був... Здається, він зараз не збирається до Вас. Прошу ваших святих молитов, Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 20-20 про. 22 квітня 1926 р. Ленінград Глибокошановний ветеран і могікан КДА і добрий Іван Миколайович! З новим роком. Бажаю вітати на багато років Вам і всім вашим домочадцям, що оточують Вас зворушливою турботливістю і бережуть як дорогоцінну реліквію далекого щасливого минулого, яке безповоротно минуло у вічність. Заздрю, що Ви досі зберегли бісерний почерк, що ледь уловлюється навіть у лупу. Цікаві Ваші листи долаю своїми поганими очима з великими труднощами. Останній ваш лист наповнений такою масою питань найрізнохарактернішої якості, що якби я став відповідати на всі їхні, то не дістане мені й часу оповідуючу. Почну з найважливішого. За виконання прохання – знайти нам викладача Нового Завіту – щиро дякую. Це чисте «золото», але за нашої сучасної «бідності» і взяти його до рук ми не можемо. О. Смирнов за своїм «тяжінням до науки» наважується проміняти Київ на Ленінград, але в нього дуже важкий «багаж» – 5 осіб сім'ї. Він має мізерний заробіток, який «живить» його сім'ю та його. Це вже щось таке, що нас змушує думати: а що ми можемо запропонувати йому та його сім'ї? Влаштуватися при якійсь церкві він не може, тому що своїх безробітних пастирів понад 100 чоловік і деякі з них харчуються милостиною, стоячи біля порога церковного разом з жебраками (звісно, ​​таких не сто і 150!) Курси платять поурочно: за годину 3 р. на Богословських курсах та по 2 р. на Пастирських. Якщо о. Смирнов візьме 4 год. на Богословських курсах і 2 уроки на пастирських, то його заробіток на місяць за сприятливих обставин (тобто не буде свят двонадесятих, великих святих та цивільних, а ми не читаємо лекцій і напередодні їх), то його заробіток виллється у суму 64 р. але це благополуччя може бути два чи три місяці. Якщо ж прийняти канікули різдвяні – цивільні та наші православні – тижня 1-ю і 7-му Посту і Великодній тиждень, то і цей добробут випаровується, як дим за вітром. За грудень я отримав 16 р., а за січень отримаю лише 9 р., от і справляй Масляну! Але це ще не біда, а ось біда: ми завжди під страхом. Живоцерківці не виносять нас та загрожують закриттям. Що робитиме о. Смирнов у цьому випадку? Будь він один чи вдвох – можна якось обернутися, а «додаток» запищить і закричить... О. Смирнов висловлює бажання приїхати на семестр, якщо ми гарантуємо йому поїздку туди й назад. На жаль, ми такі бідні, що до єдиних свят мені сплатили 16 р., а всі викладачі-священики залишилися без платні. На перший день Різдва був збір по храмах міста, а ось що він дасть – тим розплатимося. Встановлений місячний збір із церков надходить вкрай небагато. Двадцятки охоче кидають тисячі на хори та шкодують 5 р. на місяць на курси. Чи можемо ми думати про виписку на семестр о. Смирнова, з Казані Несмелова 127 та інших. Це поки що мрія і, очевидно, не близького майбутнього. Тому викладач Нового Завіту нам потрібен до зарізу, але треба, щоб він не був пов'язаний «мовою життєвих піклування» і пішов до нас поки що, як на подвиг і самовіддано. Становище єпархії тутешньої украй важко. Наших три єпископи вже «у в'язниці» і доля четвертого та останнього на волосині – він чекає на суд. Жива Церква продовжує цю злу справу наполегливо і планомірно. Тепер другий пункт про професора Ф. А. Терновського. Ви пишете спогад про нього і попросіть мене сказати все, що я знаю про нього. Праця прямо непосильна. Але перш, ніж відповісти по суті, дозвольте висловити одне мені щире побажання Вам. Чи не краще було б Вам писати не про Ф. А. Терновського, а свої спогади про прожите життя, куди Ф. А. увійде, як одиниця? Ви б дали вашим історикам багатий матеріал для історії академії. Найстарший професор, інспектор її багатьох років - і близько стояла до редакції журналу ТКДА 128 і, нарешті, протоієрей Володимирського собору це такий складний і різноманітний шлях, на якому було і відбулося багато чудового і зустрічалися найрізноманітніші обличчя. Так, є що розповісти у цій «книзі буття». А Ф. А. Терновський – він Вам ставить завдання з першого аркуша. Хто такий старець Азарій? Це великий старець, про якого багато дуже в моїй книзі «Російські на Афоні». Це вятський семінарист, учитель грецької мови у Далматівському училищі. Але захоплений старцем Серафимом Святогірцем, інок Пантелеїмонівського монастиря, секретар та комір монастиря, автор книги «Вишній покрив», «Пантелеїмонівський процес», «Житіє св. Пантелеїмона», Патерика 129 та ін. Лаври, за кількістю рукописів і багатством і розмаїттям книжок неспроможна поступитися академічної бібліотеці. Не сумнівайтеся у різноманітності його цитат. Він безперечно розпочав видання актів Пантелеимонова монастиря, але за браком часу поступився і архімандриту Капустіну Антоніну, і Ф. А. Терновському. Видання було необхідно складено з цитат полемічних та історичних. Я знайшов у 1884 р. Ф. А. Терновського вже у відставці. Він продовжував читати лекції лише в університеті. Кошти його були мізерні, і він багато терпів поневірянь, але переносив їх благодушно і навіть ніколи не підносив голос проти Академії і несправедливо його звільненого духовного начальства. Весь час він присвячував науковим заняттям у кабінеті, рідко відриваючись, щоб пожартувати з маленькими дітьми (він умів чудово розмовляти з дітьми і розповідав їм смішні і дотепні казки), щоб перекинутися двома-трьома слівцями з бабусю - з матінкою. знайомими, серед яких порівняно частіше за інших бував у нього С. Т. Голубєв, я, Ф. Я. Фортинський, Т. Д. Флоринський і старий його знайомець - глухий С. Пономарьов - бібліотекар 130 . Як співрозмовник Ф. А. був прямо неповторний: жарти і дотепність не сходили в нього з мови, і він був невичерпним. У моєму листуванні з С. І. Пономарьовим є приклади цих жартівливих розмов, які іноді вели до розсварки друзів. Але під видимою благодушністю та спокоєм таїлися глибока скорбота та розчарування. На очах знайомих Ф. А. танув і незабаром серйозно захворів на велетенську ангіну. Помер він на моїх руках і я заплющив йому очі, а перед смертю, коли руки почали кочніти, він просив мене зігрівати їх. Ховали його скромно в університетській церкві. Відспівував о. настоятель храму та професор богословський 131 . З храму винесли труну до актової зали – і тут були вимовлені на його честь промови Фортинським та Флоринським. Поховали із дружиною на Щоковиці. З боку академії не було виражено особливого співчуття до покійного. Думаю, від мене більшого Ви навряд чи очікуєте. Взагалі я мало часу був знайомий з Ф. А. Приїхав я до Києва 17 березня 1884, а він помер чи не того ж року восени. Ви питаєте про іконки св. Миколи в Барі чи є там російський священик. Запитання, гідне подиву. Як це з поля вашої блискучої пам'яті зникла звістка і в газетах, і в журналах, що ще в 1914 р. в Барі було придбано Палестинським суспільством ділянку землі і на ньому споруджено прекрасні будівлі для російських паломників до мощей св. Миколи, і спорудять невеликий, але дуже витончений у російському стилі храм, що залишається досі без іконостасу і освячення (Рис. див. «Повідомлення Палестинського суспільства» 1913-1914 рр..) Поряд з цим храмом влаштований тимчасовий храм і при ньому священиком В. псаломщиком при Константинопольській церкві. Іконки, освячені на мощах св. Миколи, від цього священика є і в мене, і можу забезпечити бажаючих. Про астраханців Пальмових не написав за браком місця у листі. Батько і син живуть і живуть разом (адреса: Паробичів бугор, поблизу Тихвінської церкви Астрахані). Протоієрей краснолиць і бадьорий, як травневий огірок. Син, з яким я вважаю за ганьбу зустрічатися, виглядає сморчком і сивим старцем. Він зовсім одурився. Завідує калмицьким архівом та читає з мистецтва лекції у педагогічному технікумі. Друкує історію калмицького народу під гаслом «пролетарі всіх країн, з'єднуйтесь». Тепер для калмиків пише історію хозар, і, за словами Ф. І. Успенського, з яким він листується, не безуспішно. Обставити чудово умів завжди, і живе за калмицький рахунок ханом. Стосовно мене виявився повним негідником, і я з ним не зустрічаюся. На жаль, брошури зникли, а така жалість!.. Мене допікають проханнями. Дякую о. Смирнову: він надіслав брошуру про пост. Чи немає у Вас зайвого екземпляра Τοπικά т.1? Зараз просять у мене з Ватикану, а в мене одного екземпляр! Уклін усім Вашим та особливо! – читачеві Ваш шанувальник А. Дмитрієвський. || Уклін о. Гросу з дружиною та о. Смирнову. PS: Прошу не сварити мене, що пишу на старих бланках: дуже вже гарний папір, такий тепер не знайдете на ринку. Вчора читав в академії реферат про Гоар і продовжуватиму в наступному засіданні. Морози у нас 27 градусів та більше. Публікується за: ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 411. Л. 16-19 про. На бланках Товариства відродження художньої Русі. Високошанований і дорогий для нас – киян – Олексій Опанасович! Не отримуючи від Вас так довго повідомлень, я ніяково, що б це означало? Чи не образилися Ви на мої листи? Вибачте, заради Бога, якщо я ненавмисно засмутив Вас. До 17 березня я надіслав Вам листа. Але вже минули свята – Великдень і 50-ця, і ми не отримуємо від Вас звісток. З Ольгою Данилівною я надсилав Вам листа та брошури, але відповіді від Вас не отримав. Дякую Вам, що Ви прийняли її дуже люб'язно, і вона залишилася вашим прийомом задоволена і передала мені від Вас привіт. В. Н. Перетц, що гостював у Києві, і відвідував мене так само досить говорив про Вас, а нещодавно писав мені А. І. Соболевський повідомив про Вас останні новини. Але все це не те: Вашому старому шанувальнику хотілося б мати від Вас особисто (хоча б на листівці) якусь звістку. Ви писали П. П. Кудрявцеву, що маєте намір приїжджати до Києва, але для нас (розумію і Миколу Стефановича) цікаво б знати час Вашого приїзду. Сьогодні я розмовляв про Вас із Миколою Степановичем та Юлією Юхимівною, і вони доручили передати Вам, щоб Ви з вокзалу приїжджали до них; вони сподіваються влаштувати Вас з дорогою душею. Вчора в бібліотеці Академії наук я розмовляв з Амвросієм Семеновичем, який дуже кланяється Вам. Скажу Вам (по секрету), що він хоче переговорити з Вами щодо Гоара, просити повернення якого через адміністрацію Академії він вважає незручним. Можливо, Ви привезете його самі до Києва? Амвросій Семенович обіцяв пошукати для Вас між моїми, зданими йому книгами 1 т. Τοπικά. Ви ж, будьте ласкаві, привезіть мені останній том Τοπικα, а також «Археологію» О. О. Олесницького 133 (для бібліотеки). У мене є ще Ваші брошури Страсного тижня (в Палестині), але я не надіслав їх Вам, тому що вони увійшли до Вашого видання опису Палестинських свят. Тим часом, моя старша дочка, велика любителька таких брошур, дуже просить дати їй; але я без Вашого дозволу не наважуюсь передати їй. Що Вам сказати про себе? Старіємо і слабшаємо (висловлюючись словами М. М. Глибоковського у його святковій листівці); просимо ваших святих молитов. Нас знову спіткало випробування Боже: Георгіївська церква, де наш причт служив, запечатана для передачі «оновленцям». Ми святкували 50-цю в Софійському соборі (малому). Є чутка, що і собор, і Десятинну церкву також відберуть від слов'ян. Тоді доведеться перекочовувати на Поділ. Хай Господь і Божа Матір збережуть нас від такого випробування! Преосвященний Василь, а також Микола Степанович із дружиною, моя родина та всі Ваші товариші по службі шлють Вам низький уклін. З нетерпінням усі очікуємо на Ваше прибуття до нас. З постійним, глибоким шануванням, щиро Вас поважає прот. І. Корольков Не спробуйте, додаю Вам для відповіді марки. Можете писати і не замовним. При побаченні передайте привіт В. Н. Перетц, П. В. Слармановському, Діамантовому, Бенешевичу, іншим, які мене пам'ятають. Яка адреса Бенешевича? Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 21-22 про. Протопресвітер Іоан Корольков – А. А. Дмитрієвському Видатний і незабутній для киян Олексій Опанасович! Пишу Вам екстрено 3-е додаток до мого рекомендованого листа. Розбираючи свою бібліотеку для передачі в бібліотеку колишньої Духовної Академії, я знайшов у себе по кілька екземплярів Ваших читань у Релігійно – Освітньому суспільстві (про Требника, Службовця та ін.) Чи не велите залишити для Вас по два-три екземпляри з огляду на те, що в бібліотеці було б. Повідомте негайно, якщо цей лист застане Вас у Ленінграді. Я та Микола Степанович цікавимося книжками Тітлінова, про які Ви повідомляєте. Чи не можна нам надіслати ці книги? Чи відома Вам книга професора Ординського 134 (казанського) «Звірення граматики простонародної новогрецької мови з граматикою мови давньогрецької» (Казань, 1858) (з ІІІ книжки «Вчених записок» 1858 р.) Як Ви її знаходите? Коли будете в Астрахані, кланяйтеся Пальмовим – батькові та синові. Просіть, хай мені напишуть за адресою: Гоголівська, 2, кв. 4. Давно про них нічого не знаю. Кияни відпочивають: Високопреосвященний Василь на ст. Буча, у місцевого священика; А. С. Криловський у монастирі Преображенському, де і П. П. Кудрявцев. У неділю (22 червня/5 липня) прот. П. Я. Світлов 135 святкує 40-річчя свого служіння. Готуються адреси, які підноситимуть у Софійському соборі. Прийміть низький уклін від моєї родини, Н. С. Гросс та інших Ваших товаришів. З глибокою повагою та незмінною відданістю, Ваш давній шанувальник прот. І. Корольков. Даремно Ви погано думаєте, що у нас грецька мова зовсім забута. Гросу, який читає візантійську історію, нерідко вдається за довідками до грецьких словників. Наш каноніст Ф. І. Міщенко 136 приписаний, як академік, до відділення Візантійської історії і днями звертався до мене за посібниками з візантійської літератури і між іншим за лексиконом греко – англійським Софоклісом 137 , виданим у Нью-Йорку і в мене й у мене. Для візантійської літератури також має значення греко - французький словник Шасаньє (А. Chassang.Par., 1872138). Я вже не говорю про Високопреосвященного Василя, який неослабно займається тлумаченням Євангелій і керується словником (греко-німецьким Кремером). Якщо у Вас є Ваші читання, дозвольте мені від Вашого імені роздавати благочестивим парафіянам, які прагнуть духовного читання. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 45-46. 27 вересня/10 жовтня 1926 р. Високошанований і дорогий Олексій Опанасович! Сьогодні я отримав звістку, що А. І. Діамантів через Вас має намір вислати мені (тижня на два) книгу – «Грецька епіграфіка» Гінрікса, у перекладі професора Нікітського 139 , яку я давно розшукую в різних бібліотеках. Я старанно прошу Вас прийняти на себе працю вислати мені цю книгу, сповістивши відправкою - скільки буде коштувати пересилання та закупорювання. 26 вересня (ст. ст.) було у Братському монастирі урочисте служіння, у якому архієпископ Василь вимовив за звичаєм дуже натхненну промову 140 . На молебень вийшли три архієреї (архієпископ Василь, архієпископ Димитрій та єпископ Георгій 141) та багато священиків. Після Літургії найдобріший А. А. Глаголєв запросив до себе на чай, під час якого згадували і Вас, котрий колись з великим натхненням читав актову мову. Студенти молодої Академії з нетерпінням чекають від Вас Статуту і вирішують працювати над відкриттям Академії в Києві. Archbishop Vasily, Fr. A. A. Glagolev 142, o. N.P. Смирнов (який шкодує, що не зміг з Вами працювати) та ін. Шлють Вам академічно - братерський привіт. Днями Гуляєва Л.М., яка була у мене, з цікавістю розповідала про отриманий від Вас лист. Взагалі, вона і всі, хто вас слухав, із захопленням розповідали про ваші розмови. My family - Fr. А. Лобачевський, Нонна і Наталя Іванівна висловлюють Вам шану і уклін. If you send the book from A.I. Брилліантова (передайте йому найщиріші побажання), додайте, будь ласка, також кілька ваших маленьких брошур. Нехай Божа милість буде з вами по всі дні життя вашого. Be healthy and God bless! З глибокою повагою, Ваш багаторічний колега, священик І. Корольков. Микола Степанович захворів (з серцем) і був переведений в лікарню. Published by: OR RNB. F. 253. Unit. hr. 486. L. 23‒24. Dear and dear Alexey Afanasyevich! Вчора в мене була дочка Н. П. Ігнатьєва з такої нагоди. Під час перебування у мене Л. М. Гуляєвої (про що я Вам писав) я дав їй (для прочитання) Вашу брошуру – про графа Н. П. Ігнатьєва 143 . Дочка його дуже просить залишити їй брошуру «на згадку», тому що в них немає її, а у графа залишилося 10 онуків, яким дуже бажано мати книжечку з чудовим портретом про їхнього діда. Я писав Вам про висилку мені (від А. І. Діамантова) «Грецькій епіграфіки» Гінрікса (у пров. професора Нікітського). Не могли б Ви додати і екз. 5-6 Вашої брошури про гр. Ігнатьєву? Щоб позбавити Вас від клопоту з пересилання, я писав М. Н. Бертенсон, щоб вона взяла на себе працю вислати «Епіграфіку». Знесіться з нею по телефону та просіть надіслати сина за Вашими брошурами. Адреса її: Васильєвський ов, 6-я лінія, № 17. Тел. 103-70; вдома о 3 год. дня. Н. ст. Гросу захворів (інфлюенція та серцеві напади), днями очікується вихід його додому. У Юлії Юхимівни 144 померла сестра – 11-го ховали. Вітаю Вас від о. О. В. Лобачевського з дружиною, Наталією Іванівною та всією родиною, а також від Ваших товаришів по службі. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 25-25 про. 30 жовтня/12 листопада 1926 р. Глибокошановний і незабутній Олексій Опанасович! З особливим задоволенням ми прочитали Ваш солодко – словесний і благо – поблажливий лист. Особливо воно справило приємне враження на нашу матінку Нонну Іванівну, яка справді багато трудиться для нас і уважно стежить за мною, як мати рідна. Прийміть від неї, Ал. Влад. Лобачевського та всієї родини низький уклін з глибокою вдячністю за Ваше завжди тепле ставлення до нашої родини та за молитовну пам'ять про незабутню Ганну Яківну. || Я вже писав Вам про нашу велику радість, повернення Миколу Степановича. Він уже служив у соборі вечірню та Літургію. Але почувається порівняно слабким. Дуже Вам вдячний за надсилання дуже цінної книги – «Історії» Болотова 145 . Я писав і А. І. Діамантову. При побаченні кланяйтеся йому та дякуйте. Наперед висловлюю Вам подяку за обіцяну надсилання Ваших брошур про гр. Ігнатьєва та інших, присвячених головним чином опису свят в Єрусалимі. Це брошури невеликі та дуже повчальні. Вчора колишній у мене професор Маслов Сергій Іванович дуже просить Вас на записці повідомити відомості про рукописний переклад Синопсису Гізелі 146 . Дана Вами йому замітка виявилася неясною (олівець стерся). Радію за успіх Ваш у Академії наук. Привіт Вам від киян – Ваших товаришів по службі. Ваші нічні заняття можуть зашкодити очам. Наша порада (моя, о. Миколи Степановича Гроссу, брата о. Костянтина) – не втомлювати вічко. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 27-28 22 грудня 1926/4 січня 1927 р. Глибокошановний і дорогий для всіх киян, що пам'ятають і поважають Вас, Олексію Опанасовичу! Вся наша сім'я щиро вітає Вас зі святом Різдва Христового, щиро бажаючи Вам провести свято та зустріти нове літо у доброму здоров'ї, душевному спокої та усілякому добробуті. Прийміть святковий привіт від колишніх товаришів по службі Високопреосвященного Василя (Богдашевського) , В. П. Рибинського 147 , П. П. Кудрявцева, протиєрея В. Д. Прилуцького, В. З. Завітневича та ін. Сімейні дуже дякують Вам за добру пам'ять та увагу. Було чути, що Ви завітаєте до нас на свята. Тоді не залиште нас своїм відвідуванням. Отже, серед Ваших складних занять Ви наважилися скласти життєпис П. А. Лашкарьова, нашого спільного вчителя, якого ми поважали, але й побоювалися за його серйозне і суворе ставлення до студентів. Дай Бог зробити Вам цю дуже цікаву працю! Але вихваляючи Петра Олександровича (і гідно!), Ви принижуйте (і даремно!) іншого, тобто. М. Ю. Ковальницького 148 . Я обох їх пам'ятаю та ціную. Але насамперед в історії має дотримуватися безсторонності та об'єктивності. Що ж ми бачимо у цьому випадку? Звертаюся до першоджерела, тобто. В. З. Завітневичу, який з подивом дізнався, що десь зберігаються його листи до Болотова, які, на запевнення професора Жуковича, він вважав неіснуючими. Тепер же порушувати питання про незгоду Болотова з поглядами М. Ю. Ковальницького він вважає «неделікатним» та «невчасним». Звертаюся до історії. Твір П. А. Лашкарьова в історичному відділенні читали професор Воронов, який дав позитивну рецензію, і доцент Тумасов, який зробив негативний відгук (Вилучення з протоколів засідань Ради за 1877/78 н.р. С. 229-289). До чого тут М. Ю. Ковальницький, про якого Ви збираєтеся сказати «жорстке слово»? Ви, мабуть, не доглянули та прийняли рецензію Тумасова за Ковальницького. Ви даремно засуджуєте ні в чому в даному випадку не винну людину! Нарешті, у загальних зборах Ради Київської Академії (14 січня 1878 р.) всі члени Ради погодилися, що твір професора Лашкарьова у вигляді не цілком задовільно отримання докторського ступеня (ті самі протоколи, стор. 290). Не спробуйте, дорогий Олексій Опанасовичу, що я, ставлячись з повагою і до П. А. Лашкарьова, і до М. Ю. Ковальницького, наважився представити справу згідно з історичною дійсністю. Лист Ваше я передав і М. С. Гроссу, і С. І. Маслову, обидва дуже дякують Вам. Щодо ювілею А. І. Соболевського виходить подив. В. Н. Перетц повідомляє, що ювіляр "ухиляється" від публічного вшанування. Тим часом знайомі ювіляра хотіли б його привітати. Ми вирішили надіслати вітання на ім'я Перетця В. Н. Чути, що митрополита Сергія викликано до Москви і нібито заарештовано. Хто ж буде місцеблюстителем Патріарха тепер? Як це буде? З глибокою повагою ваш постійний шанувальник прот. І. Корольков. А. І. Діамантову, В. Н. Перетцу та ін пам'ятаючим - святковий привіт! [ приписки ]: дуже просив би Вас надіслати мені для роздачі маленьких брошур, що є у Вас удосталь. Ні Барвінку, ні арх. Інокентія досі не мала. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 29-30 про. Поштова картка. 15 грудня 1926 р. Ленінград Найдобріший і глибокошановний о. протоієрей Іване Миколайовичу! Вітаю Вас з наступаючими святами та Новим роком, що наближається! Бажаю вам зустріти їх у повній лагідності Ваших старечих років, і майбутній рік проводити без перипетій, а егдо, і без хвороб, як і раніше, знаходячи радість і втіху у спогадах колишнього та читанні корисного для душі. Прочитав Ваш некролог про Володимира 149 , де мені сподобалася Ваша загроза: «Хай не виголошують уста справ людських». Таких некрологів я не читав за все життя. Ось що означає бути навченим життєвим досвідом. А я, як і раніше, пишу, не дивлячись на обличчя та злі часи. Збираю матеріал про Лашкарьова і доводиться сказати жорсткі слова проти Димитрія Ковальницького, котрий несправедливо віднісся в рецензії до Петра Олександровича. З А. І. Діамантовим ми читали листи Болотова до В. З. Завітневич і дізналися, що Болотов засуджував полеміку Ковальницького з Юліаном Кулаковським і стояв на боці останнього 150 . «Досі, – пише Болотов, – за промовою Ковальницького «Про національний елемент» 151 я думав, що він розумний професор, а виявляється, він невігла історик. Кулаковський у своїй промові у повчанні відносин стоїть набагато вище за свого антагоніста». Ось Вам суд історії неприємний! В. З. Завітневичу робить велику честь, що він не пустив це відгук у публіку в ті часи: Ковальницькому не привіталося б тоді. Дивно була самолюбна людина! Справи наші церковні погані: митрополита до нас не пустили; з'їзд духовенства дозволено, але без архієреїв взагалі реєстрація не вдалася 152 . || Очевидно, відбувається гра в кішку та мишки. Барвінок не каже до мене очей, і навряд чи вдасться послати Вам брошурки з ним. 3 екз. «Н. П. Ігнатьєв» послав з о. архімандритом Інокентієм, який був у мене, для передачі Вам. Лист, що додається при цьому, передайте Миколі Степановичу Гроссу, а грецьку замітку про Синопсис Гізелі – м. Маслову з поклоном від мене (чи не помилився я?). Уклін усім Вашим домашнім найближчим з Нонною Іванівною та о. протоієреєм Лобачевським, Наталі Іванівні та всім потім Вашим. Бажаю благополучно відсвяткувати свята. Ваш шанувальник, О. Дмитрієвський. Публікується за: ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 412. Л. 20-21 про. Високошановний і всіма киянами, що Вас знають, шановний Олексію Опанасовичу! За добрим старим звичаєм ми вітаємо Вас з новоліттям доброти Господньої, щиро бажаючи Вам у доброму здоров'ї і з такою ж неослабною ревнощами багато років попрацювати для служіння науці, якій Ви так беззавітно віддані. Вчора Господь сподобив мене відслужити Літургію та новорічний молебень у Софійському соборі. Втомився порядно, але надвечір почував себе задовільно. Народу напередодні та у свято було чимало. А як у Вас святкували – за старим чи новим стилем? І де Ви буваєте на богослужінні? Як до великого візантиніста, звертаюся до Вас з великим проханням – повідомити, чи немає у Вас чи знайомих Вам академіків книги «Грецька епіграфіка» Густава Гінрікса, у перекладі професора А. Нікітського (Одеса, 1892)? Мені б ця книга потрібна була (л. 32) днів на 10-20. З великою подякою я повернув би її Вам. Будь ласка, пошукайте цю книгу. Прийміть святковий привіт від Високопреосвященного Василя, наших професорів, о. прот. Ф. І. Титова, моєї родини – о. Лобачевського, Наталії та Ольги (з чоловіком) Івановен. З постійною глибокою повагою, Ваш шанувальник прот. І. Корольков. На другий день Різдва Христового Волею Божою помер В. Н. Малінін (78 років від народження). Як Академія наук святкувала ювілей О. І. Соболевського? Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 31-32. Сердечно вітаю Вас із днем ​​Вашого св. Ангела і міцно бажаю Вам у доброму здоров'ї, бадьорості духу провести дні Великого Посту та радісно зустріти Світле Христове Воскресіння! Прийміть таке ж вітання від моєї родини, яка завжди з любов'ю про Вас згадує, від о. прот. М. С. Гроссу (хворіючого) та його сім'ї, від Високопреосвященного Василя та професорів Академії та всіх Ваших шанувальників, яких у Києві знаходить ще багато. Л. М. Гуляєва збиралася сама писати Вам. Сердечно дякую Вам за надіслані брошури, тільки днями доставив Барвінок. Я отримав – «Велику п'ятницю», «Благодать св. вогню», «Великдень», «Свято Св. Трійці», «Богоявлення». Але Ви не надіслали брошури про гр. Ігнатьєву, свій екземпляр я віддав рідним графа. Ще раз прошу Вас надіслати 2-3 екз. про гр. Ігнатьєву, а також хоч за екземпляром інших свят. Ви не можете уявити, як благочестиві парафіяни, особливо парафіянки, цікавляться подібними книжками. Днями була у мене старша сестра однієї церкви, де у відомий день збираються сестри та читають душерятувальні книги. З особливою любов'ю сестра прийняла Ваші брошури, обіцяючи 17 числа молитися про Ваше здоров'я та благоденство. Ми з Миколою Степановичем сумуємо, не отримуючи від Вас так довго звістки. На наш «замовний» (різдвяний) Ви досі не відгукнулися. Чи здорові Ви? Якби дуже зайняті, хоч би листівкою заспокоїли б нас. А може, Ви засмутилися на моє писання? У такому разі, заради Бога, вибачте за моє необережне слово. У нас у Софійському соборі говіючих було безліч, особливо на 1-му тижні. Хоча при соборі три причти, але на всіх було багато справи... Сповідь – велике Таїнство, яке вимагає від священиків великої досвідченості та обережності. У служінні часом і я беру посильну участь. Але літа (82-й рік виповнюється) дають про себе знати - і ноги, і голова вже зраджують. Що ж, дякувати Богові за все! На закінчення сумну звістку (якщо не знаєте) повідомлю. Залишили нас і відійшли до Господа наші дорогі і всіма шановані товариші В. Н. Малінін та В. З. Завітневич. Помоліться за них! Не залишіть і нас, грішних, у ваших святих молитвах. Будьте здорові і Богом зберігаються! З постійним шануванням, Ваш співробітник прот. І. Корольков. [ приписка ]: Яка доля книгарні Тузова? Чи живий Тузов? У нього та мої мають бути книги. [Приписка]: З особливим задоволенням перечитував Історію Казанської Академії П. В. Знам'янського. Яким він був великим художником слова, об'єктивним, правдивим істориком! Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 33-34 про. Високошанований і всіма Вашими знайомими киянами шановний та коханий Олексій Опанасович! Всі ми, Ваші товариші по службі та добрі знайомі, сердечно вітаємо Вас з великим святом Світлого Христового Воскресіння, щиро бажаючи Вам провести Свято Свято у доброму здоров'ї, духовній радості, бадьорості духу, відпочинку від Ваших «дуже» багатотрудних і надсильних вчених занять! Я дуже вдячний Вам за Ваше сьогодні (Великою п'ятницею) отриманий лист і за добросердечні побажання. Зі свого боку і я дозволяю собі висловити Вам дружню братню пораду – не втомлювати себе вашими заняттями та поберегти себе на майбутній час. І я з Миколою Степановичем та П. П. Кудрявцевим дивувалися, не отримуючи від Вас так довго звісток. Я якось радив Вам «у разі дозвілля обмежуватися листівками». Це буде свідчити, що наші листи отримані, і що Ви живете. Не дивуйтеся, що до Вас з'явиться київська дама передати наші поклони та прохання забезпечити Вашими брошурами (гр. Ігнатьєва я досі не отримав від архімандрита Гермогена 154), видання Палестинського товариства. Ваші поклони передам при побаченні, а Вам кланяються усі Ваші знайомі. З постійною глибокою повагою, Ваш постійний шанувальник прот. І. Корольков. Пишу нашвидкуруч, вибачте. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 35-36. Воістину Воскрес Христос! Глибокошановний, любий Олексію Опанасовичу! За Ваше суто привітання мене з Великим святом Великодня і днем ​​мого святого Ангела прийміть мою найтривалішу, найсердечнішу вдячність. І я, і ті, хто читав Ваш, як завжди цікавий, лист (у числі читав був Високопреосвященний Василь) просимо прийняти нашу глибоку вдячність. Сумні вісті Ви повідомляєте про церковне життя. Такі ж вісті йдуть і з інших єпархій. Але Божа воля! Молитимемо Господа, щоб Він, милосердний, помилував нашу Святу Православну Церкву і визволив її від ворогів видимих ​​і невидимих. Глибокий релігійний настрій православно – віруючих виражається і в наших церквах, які з великою старанністю відвідують тих, хто молиться. Перед Святами я застудився, повертаючись увечері з собору, я потрапив під дощ, втратив голос і не мав змоги брати участь в урочистих богослужіннях Страсного і Пасхального тижня. Лікар вперше дозволив мені вийти 18 квітня: день був чудовий, погода чудова. Духовенство відслужило мені соборно молебень, а мої колишні парафіяни та знайомі вітали з днем ​​Ангела. Відсутність при богослужіннях намагаюся заміняти посильною домашньою молитвою. Але відчуваю, що сили мої слабшають, тілесна фортеця (особливо в ногах) збідніє. Старанно прошу не забувати мене у Ваших святих молитвах! Дяка Богу, голова ще працює. Сидячи вдома, я багато читаю, особливо з археології та російської історії. Старанно збираю відомості для біографії Ф. А. Терновського. У рукописному відділі Національної бібліотеки я знайшов багато цікавих документів для біографії; власноручні докладні конспекти лекцій Пилипа Олексійовича; його листи до рідних, знайомих, щоденники, листи до нього відомого письменника М. С. Лєскова. Якщо Бог дав сили виконати мою задуману роботу! Ще прохання – передати 1 екз. Вашої біографії гр. Ігнатьєва. З архімандритом Гермогеном я не бачусь. Прийміть щире привітання від моєї родини, сім'ї Н. С. Гроссу, Високопреосвященного Василя, о. Златоверховнікова 155, Цереріна 156, наших професорів, Л. М. Гуляєвої та інших Ваших знайомих. Милість Божа нехай перебуватиме з Вами в усі дні вашого життя. Глибоко Вас шануючий і грішний молитовник, прот. І. Корольков. Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 47-48 про. Вітаю Вас з великим святом Св. Трійці, щиро бажаючи Вам провести свято в доброму здоров'ї та душевному порятунку. Ви писали мені напередодні Великодня, а я пишу напередодні Св. Трійці. Прийміть святковий привіт від усієї моєї родини, о. Гросу із сімейством, Високопреосвященного Василя, прот. А. А. Глаголєва, В. П. Рибінського, П. П. Кудрявцева та ін. Глибоко вдячний Вам за люб'язний прийом В. Н. Адохишиної та за велику надсилання брошур, які я роздаю охочим. Днями я втратив свого брата, прот. о. Костянтина. Відспівування здійснював єп. Георгію, за участю понад 20 священиків. Місцевий священик сказав дуже чутливу промову. Помоліться і Ви про прот. Костянтині. З глибокою повагою та відданістю, прот. І. Корольков Будьте здорові і Богом зберігаються! 11 1/2 год. ночі Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 37-37 про. Глибокошановний і дорогий наш Олексій Опанасович! Учора пізно ввечері я дізнався, що сьогодні Ви святкуєте 50-річний ювілей своєї вченої глибоко різноманітної та корисної діяльності 157 . Поспішаю вітати Вас зі знаменним днем ​​Вашого життя і від душі побажати Вам ще багато років працювати на терені вченої діяльності. Я лежу в ліжку другий місяць. На моє прохання переписує цей лист моя дочка моя Наталія Іванівна Рибінська, яка разом із батьком протоієреєм О. В. Лобачевським та його дружиною Нонною Іванівною шле Вам сердечний привіт. З глибокою повагою, Ваш побратим по роботі протопресвітер І. Корольков Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 38-39 про. Написано рукою доньки Наталі Іванівни. 1 січня 1928 р. Ленінград Незабутній і глибоко шанований преподобний о. Протоієрей Іван Миколайович! Вітаю вас з Новим роком і всіма прийдешніми святами. церкви. Нехай Господь пошле вам сили у наступаючому новому році і підніме вас з ліжка хворого на розраду дорогим рідним і всім близьким і дальнім шанувальникам. Ваші привітання мене з ювілеєм та в телеграмі о. Миколи Степановича Гроссу, і в листі, писані рукою Вашого милого секретаря Наталії Іванівни (земно їй кланяюся!), прийняті мною з щирою подякою. 31 грудня, після лекції з церковної археології, на курсах відбулося скромне, але серцеве вшанування моє з нагоди мого ювілею. Відслужено було подячний молебень, піднесено ікону мого Ангела та адресу від професорів, адресу від студентів, говорили промови вихованці Академій Казанської (Мироносицький 158 ), Київській (прот. Віталій Лебедєв), Петроградській (Шкловській 159 ), від 1000 100 109 та мої праці у Київському релігійно-освітньому суспільстві. Прочитані телеграми киян. Все завершилося чашкою чаю без блюд і поливань. || Справи наші церковні набувають загрозливого характеру. Декларація хвилює духовенство та народ 161 . В архієреях також немає згоди. Чим усе це скінчиться – невідомо. А дав би Бог миру та спокою нашої Церкви! Низький уклін членам Вашої родини. Ваш шанувальник А. Дмитрієвський Публікується за: ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 413. Л. 23-24 про. Глибокошановний і дорогий для всіх нас, киян, Олексію Опанасовичу! Лист Ваш від 1 січня 28 р. отримано мною 25 грудня 27 р. або 7 січ. н/ст. Воно доставило мені високе задоволення. Ваша ювілейна урочистість перенесла нас до Вас і разом з Вами змусила нас, киян, істинно Вам відданих, приєднатися до того сонму Ваших шанувальників, старих і нових, друзів, яких є чимало серед Ваших товаришів по службі. Душевно радіємо Вашому святу та ще раз вітаємо Вас з минулими та майбутніми урочистостями. Один із професорів Петроградської Академії писав мені про Вашу урочистість і радів Вашому святу. Зі згадуваних Вами вітальників та Мироносицького я знаю, а також В. Лебедєва, Акімова (мій земляк з Орла) 162 . Всім їм кланяйтесь від мене. || З Казані мені повідомляють, що Ви там були і обіцяли до Києва повідомити про тамтешніх професорів. Тим часом Ви досі нічого нам не розповіли, як живуть там С. А. Терновський (мій напівтовариш) 163 , Знам'янський, Покровський та інші найстаріші професори? Коли знайдете час, напишіть. Мій секретар, як Ви називаєте, Наталю Іванівно, дня 4 захворіла і тому пишу Вам із запізненням. Прийміть сердечне привітання від Нонни Іванівни з чоловіком, Наталі Іванівни, також від о. Гросу та всіх Вас поважаючих киян, на чолі яких стоїть моя родина. З глибокою повагою та відданістю Ваш колишній працівник, протопресвітер І. Корольков Публікується за: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 40-41 про. Написано рукою доньки Наталії Іванівни із припискою наприкінці самого протопресвітера. На додаток до нещодавно надісланого мого листа, покірно прошу повідомити мене – чи живі і чи здорові о. прот. Н. Г. Пальмов та син його Микола Миколайович? Я писав їм, але відповіді не одержав. Коли знайдете час писати мені, будьте ласкаві, шанований Олексію Опанасовичу, повідомите. Протоколи засідань Ради Київської духовної академії (далі – ПЗЗ КДА) за 1873 рік. Київ, 1874. С. 287-289. Корольков І. Н. Двадцятиріччя журналу «Праці Київської духовної академії» (1860–1879 рр.) Київ, 1883. «Люблю Академію і завжди діятиму в ім'я любові до неї...» (Листи професора Київської духовної академії Д. І. Богдашевського до А. А. Дмитрієвського) / вступ. ст., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий / Вісник Православного Свято - Тихоновського гуманітарного університету. ІІ: Історія. Історія Російської Православної Церкви. 2013. Вип. 5 (54). С. 96 (лист Д. І. Богдашевського до А. А. Дмитрієвського від 3 березня 1909 р.). Найвищо затверджений 2 квітня 1910 р. Статут православних духовних академій. § 89-90// Повні збори законів Російської імперії. Треті збори. Т. ХХХ. Від. 1. СПб, 1913. № 33274. З. 420. ПЗС КДА за 1910 рік. Київ, 1911. С. 306-307. «Ми знаємо справді знаменитого літургіста, нашого вчителя А. А. Дмитрієвського...» (Листи киян до А. А. Дмитрієвського)/ вступ. ст., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий // Вісник Єкатеринбурзької духовної семінарії. 2014. №1 (7). С. 225. ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 34. «Ми б долучили Ваші спогади до наших і постаралися б їх зберегти для історії минулого Києва та Київської Академії...» (Листи Петра Павловича Кудрявцева до Олексія Опанасовича Дмитрієвського 1924–1929 рр.))/ вступ. ст., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий // Вісник Єкатеринбурзької духовної семінарії. 2014. № 2 (8). С. 389; Пастушенко Л. А. Корольков Іван Миколайович, протоієрей// Київська духовна академія в іменах. 1819-1924: в 2 т. Т. 1. Київ, 2015. С. 714. Акіншин С.Ю. Останній період життя та доля наукової спадщини професора Київської духовної академії О.О.Дмитрієвського//Праці Київської духовної академії. Київ, 2011. № 15. С.249-267; «Люблю Академію і завжди діятиму в ім'я любові до неї…» (Листи професора Київської духовної академії Д.І. Богдашевського до А.А Дмитрієвського)/ вступ.ст, публ. та прим. Н.Ю.Суховой //Вісник Православного Свято-Тихоновського гуманітарного університету. ІІ: Історія. Історія Російської Православної Церкви. 2013. Вип. 5(54). С.75-107; Вип. 6(55). С.87-110; «Ми знаємо справді знаменитого літургіста, нашого вчителя А. А. Дмитрієвського...» (Листи киян до А. А. Дмитрієвого) / вступ., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий // Вісник Єкатеринбурзької духовної семінарії. 2014. № 1 (7). С.243-270; «Ми б долучили Ваші спогади до наших і постаралися б їх зберегти для історії минулого Києва та Київської Академії...» (Листи Петра Павловича Кудрявцева до Олексія Опанасовича Дмитрієвського 1924–1929 рр.))/ вступ. ст., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий // Вісник Єкатеринбурзької духовної семінарії. 2014. № 2 (8). С.377-423; «Дав би Бог, щоб усі і всі заспокоїлися, і настав спільний світ…» (Листи протоієрея Миколи Степановича Гроссу до Олексія Опанасовичу Дмитрієвського 1908–1927гг.)/ вступ. ст., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий //Праці Київської духовної академії. 2014. № 20. С. 188-232; Листи протоієрея Корнелія Кекелідзе до професора А. А. Дмитрієвського / вступ. ст. Н. Ю. Суховий та В. В. Буреги; Публ. та прим. Н. Ю. Суховий //Праці Київської духовної академії. 2015. № 22. С. 131-173; «Союзом страху зв'язуємо.» (Листи протоієрея Василя Прилуцького до Олексія Опанасовича Дмитрієвського 1908–1927 рр.))/ вступ. ст., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий // Вісник Єкатеринбурзької духовної семінарії. 2015. № 1 (9). С. 113-148; Вчитель і учень: листи 1897-1914 рр.., Сполучні А. А. Дмитрієвського і Н. Н. Пальмова / вступ. ст., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий // Вісник Єкатеринбурзької духовної семінарії. 2015. №4 (12). С. 164-241; «Нехай благословить Господь плоди трудів твоїх на користь Святої Церкви та духовної науки» (Листи протоієрея Миколи Виноградова до А. А. Дмитрієвського)/ вступ. ст., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий // Вісник Єкатеринбурзької духовної семінарії. 2016. № 1 (13). З. 121-209; Листи Володимира Петровича Рибинського до Олексія Опанасовича Дмитрієвського / вступ. ст., Публ. та прим. Н. Ю. Суховий //Праці Київської духовної академії. 2016. № 24. С. 171-182. Про з'ясування точної дати смерті А. А. Дмитрієвського див.: Акішин С. Ю. Останній період життя та доля наукової спадщини професора Київської духовної академії А. А. Дмитрієвського // Праці Київської духовної академії. 2011. № 15. С. 257-259. Окрім згаданих вище листів киян до А. А. Дмитрієвського, ще дуже цінне листування колишнього професора ПгДА М. М. Глибоковського та колишнього професора КДА єпископа Василя (Богдашевського): «Рід вчених» не загине на світі» (листування з двох столиць професора. (Богдашевського) 1917-1921 рр.) / вступ. ст., Публ. та прим. Т. А. Богданової та А. К. Клементьєва / Вісник Єкатеринбурзької духовної семінарії. 2015. №3 (11). С. 100-199. Про останнє докладніше йдеться у листах до А. А. Дмитрієвського протоієрея Олександра Глаголєва та його сина Олексія: «Ми знаємо справді знаменитого літургіста, нашого вчителя А. А. Дмитрієвського...». С. 263-267. ІР НБУВ. Ф. 162. Од. хр. 409. Л. 10 про. Там же. Од. хр. 407. Л. 6-6 про. ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 486. Л. 10. Олівцем приписано: "Василіаді Стіліан". Василіаді Стіліан Стефанович - грек за походженням, випускник КДА (1907), лектор французької мови в академії (1912). Мається на увазі "Великий Синаксар" Костянтина Дукакі. Твір російського єзуїта Івана Мартинова: Мартінов I. Annus ecdesiasticus graeco-slavicus, editus anno millenario ss. Cyrilli et Methodii slav, apostolorum su Commentatio et breviarium gestarum eorum qui fastis ss graecis et slavicis illati sunt Bruxellis, 1863. Марін Michel‒Ange.Les Vies des ss. Peres des Desertsd'Orient avec leur doctrine spirituelle et leur discipline monastique. Lyon; Paris, 1824. Збірник духовно-аскетичних текстів православних авторів ІХ-ХV ст. «Добротолюбство», складений митрополитом Коринфським Макарієм Нотарасом (1731–1805) та Никодимом Святогорцем (1749–1809) і вперше опублікований у Венеції 1782 р., був перекладений слов'янською мовою преподобним Паїсієм (Величківським). У 1791 р. на прохання митрополита Новгородського і Санкт-Петербурзького Гавриїла (Петрова) переклад був доставлений до Петербурга, звірений з грецьким оригіналом в Олександро-Невській семінарії, потім переглянутий і виправлений викладачем грецької мови Троїце-Сергієвої семінарії з Яковом 1793 (перші три частини в одному томі). Другий том із 4-й частиною «Добротолюбства» був виданий без вказівки дати, в 1798 або 1799 р.). Назарій (Кондратьєв Микола; 1735-1809) - ігумен Валаамського Свято-Преображенського монастиря (1781-1804). За вказівкою митрополита Гавриїла (Петрова) довідники «Добротолюбія» з Олександро-Невської семінарії зверталися за порадами до духовних старців, які знали вчення про споглядальне життя та розумну молитву на особистому досвіді; серед цих старців був ігумен Назарій. Олександр (Підгорченко Адріан Іванович; 1758-1845) - навчався в Київській академії, служив в Московському департаменті Камер-колегії (1779), трудився в московському Новоспаському монастирі, в 1798-1799 рр.. був його намісником; надалі архімандрит Арзамаського Новоспаського монастиря. Ієромонах Філарет (Пуляшкін Федір Миколайович, у схимі Феодор; 1758–1842) – у 1788–1791 рр. трудився в петербурзькому Олександро-Невському монастирі. Також належав до духовних старців, з якими радилися довідники «Добротолюбства» з Олександро-Невської семінарії. З 1794 р. ієромонах Філарет був насельником Московського Новоспаського монастиря, 1798 р. став духовником цього монастиря (див.: [Григорій (Воїнов), архім.] Нарис життя старця Філарета (в схимі Феодора), ієромонаха московського ставропігійного Новоспаського монастиря. М., 1997). Мабуть, йдеться про видання 2-го тому перекладу «Добротолюбія» слов'янською мовою. Олівцем приписано: Є тільки D.10. V.33 № 392 Діадох; ні № 395». Антоній (Барвінський), архімандрит (┼ 17.10.1904) – насельник Києво-Братського монастиря, у 1877–1904 pp. – намісник монастиря, з 1901 р. у сані архімандрита. Флавіан (Городецький), митрополит Київський та Галицький у 1903–1915 роках. Платон (Різдвяний), єпископ Чигиринський, вікарій Київської єпархії, ректор КДА у 1902–1907 роках. Дмитрієвський А. А. Мова, сказана перед початком відспівування в Бозі померлого архімандрита Антонія//Праці Київської духовної академії. 1905. № 2. С. 229-231. Йдеться про набуття ступеня доктора богослов'я Д. І. Богдашевським (майбутнім єпископом Василем, ректором КДА) за дисертацію: «Послання св. апостола Павла до Ефесян »(Київ, 1904). Ступінь було присуджено 12 жовтня 1904 р. і затверджено указом Святішого Синоду від 11 грудня того ж року. Офіційними рецензентами виступили в. д. доцента В. І. Екземплярський та професор К. Д. Попов (обговрення: Витяг з журналів Ради КДА за 1904/05 н. м. Київ, 1905. С. 132–156, 156–169 соотв.) Дмитрієвський А. А. На честь якої ікони Казанської Божої Матері встановлено свято 22 жовтня? 1905. № 1-2. С. 188-219. Дроздов Микола Михайлович (1849-1919) - випускник (1876) та ординарний професор КДА по кафедрі латинської мови, доктор богослов'я (1901). Красовський Пантелеїмон Андрійович (1829–1907) – київський підприємець, відомий своїм молитовним життям, паломництвами по святих місцях, благодійністю та церковним піклуванням; жертвувач, почесний член та помічник старости Київського релігійно-освітнього товариства. Київське релігійно-освітнє суспільство; 1905 р. протоієрей І. Корольков був його головою, А. А. Дмитрієвський – старостою. 17 березня за ст. ст. – церковна пам'ять Олексія, людини Божої, іменини А. А. Дмитрієвського. Корольков І., прот. Преосвященний Феофан, колишній єпископ Володимирський, і полковник С. А. Первухін у їхньому взаємному листуванні. Київ, 1915; 900-річчя кончини святого і рівноапостольного князя Володимира (1015-1915 рр.) / Укл. свящ. Костянтин Корольков. Київ, 1915. Корольков Костянтин Миколайович (1849–1927) – випускник КДА (1877), протягом 25 років викладав у духовних школах, прийняв священний сан (1900), служив у київських церквах. Малінін Василь Миколайович (1849–1927) – студент КДА (1870–1873), стажер Санкт-Петербурзького університету (1873–1875) та європейських університетів (1875–1877), ординарний професор КДА по кафедрі російської та церковно-слов'янської мови та історії. Голубєв Степан Тимофійович (1848–1920) – випускник (1874) та професор КДА з кафедри історії та викриття російського розколу, доктор церковної історії (1899), член–кореспондент Імператорської Академії наук (1908). Лук'яненко Олександр Митрофанович (1880–1974) – випускник історико-філологічного факультету (1903) та екстраординарний професор кафедри слов'янської філології Київського університету, доцент (1912) та екстраординарний професор (1918) кафедри церковно-слов'янської та російської мов. Надалі професор Таврійського (1920), Кримського (1922) університетів, Саратовського педагогічного інституту (1934), Саратовського університету (1941), доктор наук із сукупності праць (1937). У Саратов частина корпорації КДА була евакуйована у 1915 р. з нагоди небезпечного становища Києва у Першій світовій війні. Орнатський Філософ Миколайович (1860–1918), протоієрей – випускник СПбДА (1885), настоятель петербурзької церкви св. Андрія Критського (1892), Казанського собору (1913), голова петербурзького Товариства поширення релігійно-морального просвітництва. Розстріляний під час червоного терору (1918), зарахований до лику святих Російської Православної Церкви (2000). Покровський Феодор Якович (1849–1919), протоієрей – випускник (1874) та екстраординарний професор КДА на кафедрі біблійної історії, з 1908 р. надштатний; магістр богослов'я (1886); настоятель Притиско-Микільської каплиці на згадку про порятунок життя государя імператора Олександра II (1905), священик Києво-Володимирського собору (1910). Бронзов Олександр Олександрович (1858–1936/1937) – випускник (1883) та професор СПбДА (ПгДА) на кафедрі морального богослов'я, доктор богослов'я (1901). Гросу Микола Степанович (1867 – після 1942), протоієрей – випускник (1893) та доцент КДА по кафедрі гомілетики та історії проповідництва, потім професор по кафедрі Греко-Східної Церкви з часу відпаду Західної Церкви від Вселенської до теперішнього часу (1910), магістр богослов. Іоанна Золотоуста при Київському релігійно-освітньому суспільстві. Після революції служив у Свято-Володимирському соборі, Георгіївській церкві, малому Софійському соборі, піддавався арештам та засланням. Є припущення, що 1943 р. поїхав до Молдови. Мається на увазі Пальмов Микола Миколайович (1872–1934) – випускник КДА (1897), учень А. А. Дмитрієвського, викладав у КДА на кафедрі церковної археології у зв'язку з історією християнського мистецтва (1912–1918), магістр богослов'я (1914). Викладав в Астраханському університеті (1918–1921), 1921 р. переїхав до Елісти, засновника першого Калмицького національного музею. Королькова Ганна Яківна (Т 1921) – дружина протопресвітера Іоанна. Мабуть, йдеться про: Досифей (Степанов Гавриїл Григорович; 1883–1937), архімандрит – служив у придворній церкві Царського Села (до 1917 р.), в Олександро-Невській Свято-Троїцькій лаврі (1917–1919) (1919-1924). У 1920–1923 pp. навчався у Петроградському Богословському інституті. Був заарештований у лютому 1924 р., але у травні звільнений за станом здоров'я. Надалі 1926 р. ухилився в обновленський розкол, «єпископ» Козловський (1927), Гомельський (1928), Могилевський (1932). У 1933 р., принісши покаяння, був прийнятий у спілкування з Московською Патріархією у сані архімандрита. Був засуджений, засланий до Північного краю, розстріляний. Батько М. М. Пальмова – протоієрей Микола Пальмов Престольне свято головного собору Києво-Печерської лаври – Успіння Пресвятої Богородиці 15 (28) серпня. Корольков І., прот. Пам'яті Високопреосвященнішого Антонія, митрополита Санкт-Петербурзького та Ладозького. Київ, 1916. Дмитрієвський А. А. Опис літургійних рукописів, що зберігаються у бібліотеках православного Сходу. Т. 3 (перша половина). Ч. 2: Τοπικά. Петроград, 1917 (запис із згадкою пам'яті прп. Іоанна Ліствичника під 30 березня знаходиться на с. 46); Він же. Церковні урочистості у дні великих свят на православному Сході. Ч. 2. Петроград, 1920. 300-річний ювілей КДА не відсвяткували через небезпечне становище Києва восени 1915 р. Смирнов Микола Петрович (1879 – не раніше 1940), протоієрей – випускник (1904) та доцент КДА по 1-й кафедрі Святого Письма Нового Завіту (1914), магістр богослов'я (1909), був настоятелем Києво – Печерської Вознесенської церкви (1915). У другій половині 1920-х pp. перебрався до Москви, 1933 р. був заарештований і засланий до Казахстану. Соболевський Олексій Іванович (1856–1929) – лінгвіст, славіст, випускник історико–філологічного факультету Московського університету (1874), викладач Київського університету (1882), завідувач кафедри російської мови та словесності в Санкт – Петербурзькому університеті (1888), доктор російської Імператорська Академія наук (1900). Введенський Олександр Іванович (1889–1946) – протоієрей, в обновленському розколі – «митрополит», один із лідерів обновленського руху 1922–1946 рр., ректор обновленської Московської богословської академії (відкрита у 1923 р); з 1941 р. «першоієрарх Православних Церков у СРСР». У 1920-х роках у певних колах мав репутацію кращого оратора – полеміста з «антирелігійниками». Латишев Василь Васильович (1855-1921) - філолог-класик, епіграфіст, випускник Петербурзького історико - філологічного інституту (1876), викладач грецької словесності там же і в Петербурзькому університеті (1884), завідувач гімназією при Петербурзькому історико-1 (1893), член – кореспондент Прусської академії наук (1891). Знаменський П. В. Історія Казанської духовної академії за перший (дореформений) період її існування (1842-1870): у 3 вип. Казань, 1891-1892. Знам'янський Петро Васильович (1836–1917) – випускник (1860) та ординарний професор КазДА по кафедрі російської церковної історії; професор богослов'я (1873). Володимирський Олександр Полікарпович (1821–1906), протоієрей – випускник КазДА (1846), у 1847 р. прийняв священний сан; з 1850 р. професор богослов'я, логіки та психології Казанського університету, настоятель університетського храму (1851), декан історико-філологічного відділення філософського факультету (1857-1861), потім історико-філологічного факультету (1865); ректор КазДА (1871-1895), професор по кафедрі основного богослов'я (1871-1884), по кафедрі введення в коло богословських наук (1884-1886). Курганов Федір Олександрович (1844–1920) – випускник (1870) та ординарний професор КазДА по кафедрі загальної церковної історії; професор богослов'я (1881). Лобачевський Олександр Володимирович (1870–1933), священик – випускник Одеської ДС (1891) та КДА (1895), кандидат богослов'я, священик та законовчитель 1-ї Київської гімназії (1895–1917); у 1920-х роках. священик у Київському Володимирському соборі, потім у Малому Софійському соборі; у 1931 р. заарештований та висланий до Архангельської обл.; вбито на засланні бандитами під час пограбування будинку. Чоловік дочки протоієрея Іоанна Королькова Нонни. Прилуцький Василь Дмитрович (1882‒1936), протоієрей – випускник (1907) і професор КДА; написав кандидатську дисертацію під керівництвом А. А. Дмитрієвського і був його наступником на кафедрі; з 1910 священик, з 1912 магістр богослов. Служив у Спасо-Преображенській єдиновірській церкві в Києві, а з 1926 року - у Флорівському жіночому монастирі на Подолі. Григорій (Лєбєдєв Олександр Олексійович; 1878–1937), єпископ, священномученик - випускник КазДА (1903); викладали в духовних і світських школах; прийняв чернецтво (1921), подвизався в московському Даниловому монастирі, був єпископом Шліссельбурзьким, вікарієм Петроградської єпархії, виконував обов'язки намісника Олександро-Невської лаври (1923), у грудні 1924 заарештований, у квітні 1925 звільнений під підписку про невиїзд; з грудня 1925 по червень 1926 керував Ленінградською єпархією; у 1931–1932 проживав у Московській області, потім у м. Кашин; був заарештований (1937) і розстріляний; включений до Собору Новомучеників і Сповідників Російських (2005). Інокентій (Тихонов Борис Дмитрович; 1889–1937), архієпископ – випускник ПМДА (1915) та Петроградського археологічного інституту (1915); прийняв чернечий постриг та священний сан (1913); насельник Олександро - Невської лаври (1917), один із керівників Олександро - Невського братства; єпископ Ладозький, вікарій Петроградської митрополії (1922); у тому року заарештований, відбував заслання, у березні 1925 р. повернувся із заслання, у грудні знову заарештований у «справі Єпископської ради», проговорений до висилки на 3 року у Сибір, потім у Біломоро – Балтійський табір; був контужений і достроково звільнений; у 1930-х роках. був єпископом Староруським, вікарієм Новгородської єпархії, керуючим Харківською єпархією, архієпископом Вінницьким, був заарештований та розстріляний. Зарін Сергій Михайлович (1875–1941) – випускник (1899) та викладач СПбДА на кафедрі Святого Письма Нового Завіту, магістр богослов'я (1907). У 1922 р. приєднався до оновлення, був одним із головних діячів руху, з 1924 р. членом Навчального комітету, професором і проректором обновленської Московської богословської академії з 1925 р.; отримав від неї ступінь професора богослов'я. Білоліков Василь Захарович (1887–1937) – випускник (1911) та доцент КДА по кафедрі історії та викриття розколу, у 1920-ті рр. в обновленському розколі; розстріляний. Мабуть, мається на увазі: Смирнов Костянтин Олександрович (1888–1941), священик – випускник Харківського університету та магістрант філософії, висвячений 1921 р. у священика, але 1922 р. позбавлений сану за свої неканонічні літургійні нововведення. Примкнувши в 1922 р. до оновлення, опинився в гущі підготовки літургійних реформ, не чекаючи спільних рішень, випробував нові ідеї у себе в храмі Вознесіння Господнього в Лебедині. З 1926 р. викладав в обновленському Ленінградському богословському інституті на кафедрі літургії та догматики; з 1929 р. – в обновленській Московській богословській академії на кафедрі християнської етики. У 1928 р. у шлюбному стані став обновленським «єпископом» Терським та П'ятигорським, потім Ферганським, Лодейнопольським, Ржевським, Ярославським. У 1936 та 1941 рр. піддавався арештам, помер ув'язнений. Тітлінов Борис Васильович (1879 – після 1942) – випускник (1903) та професор СПбДА з кафедри історії Російської Церкви (з 1909), доктор церковної історії (1916). У 1920-х роках. в оновленні. Раєвський Павло Васильович, протоієрей – випускник СПбДА (1902), кандидат богослов'я; у 1920-х роках. в оновленні, ректор оновленого Богословського інституту в Ленінграді. Зберігся його лист до А. А. Дмитрієвського від 21 квітня 1925 р. із запрошенням «вшанувати участь у храмі св. Пантелеимона спільних молитов (поч. о 9 год. у.) і ввечері о 7 год. у приміщенні Інституту» (ВР РНБ. Ф. 253. Оп. 1. Од. хр. 602. Л. 1). Леонід (Сенцов Михайло Іванович; 1868-1918), архімандрит - випускник МДА (1902), настоятель Російської духовної місії в Єрусалимі (1903-1918). Прим. автора листа: Володимирський собор досі в руках «оновлених» і навряд чи скоро перейде до нас. Я живу у Лобачевських (Гоголівська, 2, кв. 4). Не пишіть на ім'я Собору, ваш лист може і не потрапити до моїх рук. У колишньому церковному будинку живуть Наталія Іванівна, Сергій (з дружиною), але вони зайняті і цілими днями не бувають вдома, там кореспонденцію приймають інші квартиранти. Корсаковський Олександр Олександрович (1848 – після 1926), протоієрей – випускник КДА (1874), настоятель Старо – Київської Георгіївської церкви (1891–1926). Кудрявцев Петро Павлович (1868-1940) - випускник (1892), в. д. доцента (1893) та екстраординарний професор КДА з кафедри історії філософії (1909), магістр богослов'я (1908). Побєдоносцев К. П. Тишендорф і Синайська Біблія / / Російський вісник: журнал літературний і політичний, що видається М. Катковим. М., 1863. Т. 43. Лютий. С. 532-539. Юнгерів Павло Олександрович (1856–1921) – випускник (1879) та професор КазДА на кафедрі Святого Письма Старого Завіту, доктор богослов'я (1897). Терновський Сергій Олексійович (1848–1916) – випускник КДА (1871), професор кафедри давньо – єврейської мови та біблійної археології КазДА, доктор церковної історії (1898). Гусєв Олександр Федорович (1845-1904) - випускник СПбДА (1871), професор КазДА по кафедрі введення в коло богословських наук, доктор богослов'я (1895). Гусєв Дмитро Васильович (1845–1894) – випускник (1870) та професор КазДА на кафедрі патристики, магістр богослов'я (1871). Потєхін Олександр Миколайович – випускник (1885) та професор КазДА по кафедрі логіки та психології, магістр богослов'я (1894); залишив академію 1909 р. Будрін Євлампій Андрійович (1842–1919) – випускник (1866) та професор КазДА на кафедрі догматичного богослов'я; професор богослов'я (1888). Богородський Яків Олексійович (1841–1919) – випускник (1868) та професор КазДА по кафедрі біблійної історії; професор богослов'я (1884). Курганов Федір Олександрович (1844–1920) – випускник (1870) та ординарний професор КазДА на кафедрі загальної церковної історії; професор богослов'я (1881). Некрасов Олександр Олександрович (1839-1905) - випускник СПбДА (1863), професор КазДА по кафедрі грецької мови та її словесності (1869). Терновський С.А. Історична записка про збирання Казанської духовної академії після її перетворення. 1870-1892. Казань, 1892. Титов Федір Іванович (1864–1935), протоієрей – випускник (1890) та професор КДА по кафедрі російської громадянської історії (з 1894), доктор церковної історії (1905), на еміграції професор богословського факультету Белградського університету. Йдеться про спробу прот. Ф. Титова до 300-річчя КДА склав біографічний словник випускників академії. Ці матеріали лягли в основу біографічного словника, складеного сучасною КДА до 400-річчя академії. Дисертація А. А. Дмитрієвського, за яку він отримав ступінь магістра богослов'я: Дмитрієвський А. А. Богослужіння в Російській Церкві у XVI столітті. Ч. I: Служби кола седмічного та річного та чинопослідування таїнств. Казань, 1884. Мається на увазі видання: Συναζαριστης τῶν δώδεκα μηνῶν τοῠ ένιαυτσῠ. Πάλαι μέν έλληιστί συγγραφείϛ ύπό Μαυρικίου, διακόνου τῆϛ Μεγάληϛ Εκκλησίαϛ τφ δετε μεταφρασθείς άμέσως έκ τοῦ έλληνικοῦ χειρογράφου Συναζαριστοῦ καί μεθ ὄσης πλείστς άνακαθαρθείς, διορθωθείς, πλατυνθείς, άναπληρωθείς, σαφηνισθείς, ύποσημειώσεσι διαφόροις κατα τοῦ έν μακαρίᾳ τῇ λήξει Νικοδήμου Άγιορείτου. Άθήνησι, 1868. Т. 1-2. Ймовірно, мається на увазі Досифей (Комас), ієром. Елліно-російсько - французький лексикон, що містить у собі повне зібрання всіх уживаних слів і добірних виразів, властивих як нинішній еллінській мові, так рівномірно російській і французькій, з достатнім поясненням всіх метафоричних промов і різних значень кожного, через особ. Т. 1-2. М., 1811. Прахов Адріан Вікторович (1846-1916) - археолог, історик мистецтва, випускник історико-філологічного факультету Санкт-Петербурзького університету, доктор мистецтвознавства, дослідник стародавніх церков Києва і всього Півдня Росії. У 1884–1896 pp. керував внутрішнім оздобленням київського Володимирського собору, намагаючись реалізувати у ньому принципи візантійської архітектурної традиції. Сім'я Прахова: дружина Емілія Львівна (1849–1926) – піаністка, учениця Ф. Ліста; син Микола (1873-1957) - художник і мистецтвознавець; дочки Ольга (у шлюбі Аляб'єва) та Олена. Сагарда Микола Іванович (1943/16 березня 1942) – випускник (1896) та екстраординарний професор СПбДА по 1-й кафедрі патрології (з 1905), доктор церковної історії (1916). Криловський Амвросій Семенович (1853–1930) – випускник КДА (1886) та багаторічний бібліотекар академії, магістр богослов'я (1905). Перший з народжених матері-годувальницею – Київською академією (лат.); Радійте про Господа і на багато років життя (грец.) Боярський Олександр Іванович (при народженні Сегенюк; 1885–1937), протоієрей – випускник СПбДА (1911), один із головних діячів обновленського розколу, викладач обновленського Богословського інституту в Ленінграді; обновленський «єпископ», потім «митрополит» Івановський та Кінешемський; заарештований та розстріляний. Платонов Микола Федорович (1889–1942), священик – випускник СПбДА (1914), одне із найбільш значимих діячів оновленства, професор оновленського Богословського інституту у Ленінграді, «митрополит» Ленінградський. Тітлінов Б. В. Молодь і революція: з історії революційного руху серед учнівської молоді духовних та середніх навчальних закладів 1860-1905 рр. / За ред. Е. Е. Ессена. Л., 1924. Ймовірно, мається на увазі книга: Тітлін Б. В . Православ'я на службі самодержавства у російській державі. Л., 1924. Дюканж Шарль (Charles du Fresne, sieur du Cange; 1610-1688) - французький медієвіст, візантиніст, філолог, упорядник знаменитого грецького словника «Glossarium ad scriptores mediae et infimae graecitatis. 1-2 vols.Lyon, 1688». Успенський Федір Іванович (1845-1928) - візантиніст, директор Російського археологічного інституту в Константинополі (1894-1914), академік Петербурзької академії наук (1900), академік АН СРСР (1925). Зокрема, очолював комісію з перевидання словника Дюканжа. Рейське Йоганн Якоб (1716-1774) - німецький філолог - класик, візантиніст, арабіст, професор Лейпцизького університету, один із засновників арабської філології в європейській науці. Лебедєв Олексій Петрович (1845-1908) - випускник (1870) і професор МДА по кафедрі стародавньої церковної історії, доктор богослов'я (1879); Простий професор Московського університету (1895). Бєляєв Дмитро Федорович (1846-1901) - філолог - класик, візантиніст, археолог; професор Казанського університету (1878), декан історико-філологічного факультету (1883). Нотатка була опублікована: Візантійська літопис. 1923-1926. Т. 24. Л., 1926. Дод. С. 139-140. Айналов Дмитро Власьевич (1862-1939) - історик мистецтва, член - кореспондент Петербурзької Академії наук (1914), член Імператорського православного палестинського суспільства, в 1922-1929 рр.. працював у Державному Ермітажі, в 1930-х рр.. зазнав арешту, був ув'язнений. Мається на увазі стаття: Айналов Д. В. Дар св. княгині Ольги у ризницю церкви св. Софії у Царгороді//Праці XII Археологічного з'їзду у Харкові. М., 1905. Т. 3. С. 1-4. Йдеться про листи Гоара та Фр. Комбефіза до Лева Аляцію зі зборів академіка Н. П. Лихачова. Чепурін Микола Васильович (1881–1947), протоієрей – випускник Київського та Кембриджського університетів, священик (1903); проректор Петроградського Богословського інституту (1919-1928); зазнав арешту (1929) і засланні; настоятель московського Піменівського храму (1946), інспектор та ректор відроджуваних Московських ТАК та ДС. У 1924 р. А. А. Дмитрієвський був покликаний як експерт з питання про домагання синайських ченців щодо повернення до монастиря Синайського кодексу Святого Письма. У доповідній записці він докладно виклав історію придбання кодексу та обґрунтував права Росії на володіння ним (Думка професора А. А. Дмитрієвського з питання про Синайський кодекс У ст.//ВР РНБ. Ф. 253. Д. 188). Текст думки нещодавно видано у додатку до статті: В'ялова С. О. Рукописи з Синайського монастиря св. Катерини у Російській національній бібліотеці// Допоміжні історичні дисципліни. Вип. 30. СПБ, 2007. С. 471-475. Йдеться виданих окремими брошурами читаннях: Дмитрієвський А. А . Службовець – книга таємнича: (З приводу суджень про неї у новітній художній літературі): Публічне читання//Праці Київської духовної академії. 1903. № 10. С. 188-229; Він же. Тріодь Пісна – училище благочестя: (Про покаяння та молитву)//Там же. 1905. № 3. С. 428-444. Поїздка О. О. Дмитрієвського до Києва відбулася влітку 1926 р. Йдеться про Комісію з вивчення візантійської писемності та її вплив на Україну (скорочено: Візантологічна комісія), засновану 1 квітня 1926 р. на засіданні Історико-філологічного відділення Всеукраїнської АН. Комбефіз Франциск (1605–1679) – домініканець французького походження, один із відомих видавців та перекладачів грецьких рукописних джерел. Опис рукописів і книг, що надійшли до Церкви – археологічний музей при Київській духовній академії з грецької Ніжинської Михайло – Архангельської церкви/публ. А. А. Дмитрієвського //Праці Київської духовної академії. 1885. Дод. № 3-12. С. 1-160. Петров Микола Іванович (1840–1921) – випускник (1865) та професор КДА з кафедри теорії словесності та історії іноземних літератур (з 1870), доктор богослов'я (1876), член – кореспондент Імператорської Академії наук (1916). Сильвестр (Малеванський Стефан Васильович; 1828–1908), єпископ – випускник (1857), професор і ректор (1883–1898) КДА, з 1885 р. єпископ Каневський, вікарій Київської митрополії, з 1906 р.; професор богослов'я (1873). Діамантів Олександр Іванович (┼1 червня 1933) – випускник (1891) та професор СПбДА по кафедрі загальної церковної історії (1900–1918), доктор церковної історії (1914), член – кореспондент Академії наук (1919). Міртов Дмитро Павлович (1867–1941) – випускник (1891) та професор СПбДА (ПГДА) по кафедрі історії філософії, доктор богослов'я (1914); викладач Педагогічної академії (1921-1922), співробітник Публічної бібліотеки (1919-1921), помер у 1941 році в блокадному Ленінграді. Соколов Іван Іванович (1865-1939) - випускник КазДА (1890), професор СПбДА по кафедрі історії Греко - Східної Церкви після поділу Церков разом з історією Грузинської Церкви (1906-1918), доктор церковної історії (КазДА, 1904); професор Петроградського Богословського інституту та Історико-лінгвістичного інституту (1920-1924), професор Ленінградського інституту історії, філософії та лінгвістики (1924-1933), в 1933 р. зазнав арешту, помер в с. Петровський Олександр Васильович (1868‒1929) – протоієрей, випускник (1892) і викладач Петербурзької Академії мистецтв, магістр богослов’я (1898); священик і настоятель Успенської церкви (Спас ‒ на ‒ Сенні) (1905), у 1922 р. заарештований і засланий; у 1923 р. звільнений від покарання. Андрєєв Іван Дмитрович (1867‒1927) – випускник Московської академії наук (1892), магістр богослов’я (1895), доцент і професор Петербурзького університету по кафедрі церковної історії (1907), потім по кафедрі історії (1919‒1924); Професор кафедри церковної історії Вищих духовних курсів у Ленінграді (1925‒1927). Лєбєдєв Віталій Федорович (1874 - не раніше 1934), протоієрей - випускник КДА (1897), магістр богослов'я (1917); настоятель петербурзького Знаменського храму (Входу Господнього в Єрусалим) (1918‒1922); керівник Благовіщенських пастирських курсів у Петрограді (1918–1920), був заарештований, професор кафедри морального богослов’я Вищих духовних курсів (1925–1928), у 1933 році був заарештований і засланий. Митроцький Михайло Володимирович (1883-1937), протоієрей - випускник КДА (1908), з цього ж року священик у храмах Київської губернії; настоятель Хрестовоздвиженської (Миколо – Трунілівської) церкви на Петроградській стороні (1918–1927); викладач на Богословських курсах при Введенській церкві на Петроградській стороні, викладач кафедри церковного проповідництва Петроградського Богословського інституту (1923), догматичного богослов'я на Вищих Богословських курсах у Ленінграді (1925–1927); 1927 р. зазнав арешту та заслання на Соловки, після повторного слідства засуджений до розстрілу. Єпископ Григорій (Лебедєв) Йдеться про другий обновленський собор («III Всеросійський Помісний Собор Православної Церкви на території СРСР»), що відбувся 1-10 жовтня 1925 р. в московському Храмі Христа Спасителя. Надії оновленців, що смерть святого Патріарха Тихона дозволить залучити на собор «тихонівців», не виправдалися; Патріарший місцеблюститель митрополит Петро (Полянський) оголосив цей собор «незаконними зборами». Собор офіційно відмовився від проведення реформ в усіх сферах церковного життя і дозволив, «беручи до уваги побутові умови російського життя», використання як нового, і старого календарного стилю. Після цього собору оновлення стало помітно втрачати своїх прихильників. Антонін (Грановський Олександр Андрійович; 1865-1927), єпископ - випускник КДА (1891), магістр богослов'я (1901), єпископ Нарвський, вікарій Санкт - Петербурзької митрополії (1903), єпископ Владикавказький19 Мозд. спокої; один із лідерів обновленського руху, голова Спілки «Церковне відродження», обновленський «митрополит» Московський (1922). Веніамін (Муратовський Василь Антонович; 1856–1930), єпископ – випускник КазДА (1896), єпископ Ямбурзький, вікарій Санкт–Петербурзької митрополії (1897), архієпископ Рязанський та Зарайський (1920); в 1920-х рр.. приєднався до обновленству, обновленський «архієпископ» Ярославський (1923), «митрополит» Ленінградський (1924), «митрополит» Московський (1927) Микола (Клементьєв Микола Федорович; 1873-1937), архієпископ - випускник СПбДА (1899), священик Георгіївської церкви на Великоцвоїнському цвинтарі в Санкт - Петербурзі (1904), настоятель Свято - Духовської церкви на Великій Охті (1); овдовівши, прийняв чернецтво, єпископ Сестрорецький, вікарій Петроградської єпархії (1924), активний противник обновленського руху, у грудні 1925 р. заарештований, засланий до Східного Сибіру; єпископ Микільський та керуючий Великоустюзькою єпархією (1933), архієпископ Великоустюзький (1934); неодноразово піддавався арештам та засланням, при останньому арешті засуджений до розстрілу. Зарахований до лику святих у 2000 р. Пакляр Олександр Вікентійович (1973–1937), протоієрей – закінчив Ризьку ДС та 3 курси в університеті; служив у Подиській Свято – Троїцькій церкві Ризької єпархії, у Петербурзькій Ісидорівській церкві (1904), настоятель (1918–1935), після закриття цієї церкви служив у Миколо – Богоявленському соборі; завідувач петроградського Богословського - пастирського училища (1924), піддавався арештам, при останньому арешті в 1938 р. засуджений до розстрілу. Оновлений напрям, що захопив частину храмів в Олександро – Невській лаврі. Недоліки сучасного церковно - релігійного виховання та причини, що їх породили//ТКДА. 1901. Т. ІІ. С. 33-64 (перепеч.: Астраханські єпархіальні відомості. 1901. № 15. Від. неоф. С. 609-619; № 16. Від. неоф. С. 641-649; Київські єпархіальні відомості. 19; 19.; 1901). Тижня Православ'я та Хрестопоклонна в Єрусалимі у Святогробському храмі. СПб, 1908 (Церковні урочистості у дні великих свят на православному Сході: (Нариси, нотатки, спостереження та враження). Ч. 1. СПб, 1909. С. 177-190); Свято Входу Господнього до Єрусалиму у Святогробському храмі та Субота праведного Лазаря у Віфанії. СПб., 1908 (Церковні урочистості. С. 191-218); Приготування світу та освячення його у Константинополі у Великій церкві// Посібник для сільських пастирів. 1903. № 13. С. 356-368 (Церковні урочистості. С. 248-265); «Благодать св. вогню» на Живоносному Гробі Господньому у Велику Суботу. СПб, 1908. 24 с. (Церковні урочистості. С. 288-309); Умови ніг у Великий Четвер в Єрусалимі та на острові Патмосі. СПб., 1908 (Церковні урочистості. С. 219-247); Велика П'ятниця у Святогробському храмі у Єрусалимі. СПб., 1908 (Церковні урочистості. С. 266-287). Кейль К. Ф. Посібник до біблійної археології / пров. з ним. О. О. Олесницького: о 2 год. Київ, 1871–1874. Терновський Філіп Олексійович (1838–1884) – випускник МДА (1862), професор КДА та доцент по кафедрі церковної історії в університеті св. Володимир, доктор російської історії (1877), залишив викладання в академії (1883). Азарія (Азарій) (Попцов; Т 1878), схімонах – насельник Російського Пантелеїмонівського монастиря на Афоні, бібліотекар, археограф, дослідник та видавець афонських документів. Глибоківський Микола Ніканорович (1863–1937) – випускник МДА (1889), професор СПбДА на кафедрі Святого Письма Нового Завіту. Вдова професора КДА Петра Олександровича Лашкарьова. Макарій (Кармазін Григорій Якович; 1875–1937), єпископ – випускник Подільської ДС (1898), священик у церквах Подільської губернії (1893), військовий священик (1902), священик на парафіях Київської єпархії (1918); єпископ Уманський, вікарій Київської єпархії (1922), з квітня 1923 р. керуючий Київською єпархією, у січні 1925 р. був заарештований, випущений наприкінці цього ж року; єпископ Катеринославський та Новомосковський, знову заарештований, висланий до Харкова; піддавався новим арештам та посиланням у 1927 та 1934 рр. Останній арешт 1937 р. привів до вироку до страти. Зарахований до лику святих у 2000 р. Ймовірно, мається на увазі видання: constantinopolitanae M. annorum vetustate insidne … accedunt quatuor S.A.Morcelli.Romae, 1788. Vol. 1-2. Дмитрієвський А. А. Російські на Афон: Нарис життя і діяльності ігумена Російського Пантелеїмонівського монастиря священноархімандрита Макарія (Сушкіна). СПб, 1895. Eὶς πολλά ἒτη, δέοποτα (грец.) – На багато літ, владико – спів архієрейського богослужіння та традиційне привітання архієрея в Православній Церкві Інокентій (Пустинський Олександр Дмитрович; 1868–1937), архієпископ – випускник КДА (1893), викладав у духовних школах, магістр богослов'я (1900); єпископ Аляскінський, вікарій Північно-Американської єпархії (1903), єпископ Якутський і Вілюйський (1909), Туркестанський і Ташкентський (1912); 1923 р. приєднався до обновленства, обновленський «митрополит» Київський і Галицький (1924); зазнав арешту та заслання (1933), знову заарештований (1937) і розстріляний. Пам'яті З. І. Пономарьова//СИППО. 1914. Т. 25. Вип. 2. С. 229-257; Вип. 3-4. С. 408-435; Пам'яті бібліографа та натхненного співака Св. Землі С. І. Пономарьова: (За листуванням його з о. архімандритом Антоніном та В. Н. Хитрово). Петроград, 1915р. Пономарьов Степан Іванович (1830–1913) – випускник історико – філологічного факультету Київського університету, бібліограф, автор багатьох бібліографічних праць за російськими письменниками, каталогів бібліотек Російської духовної місії в Єрусалимі, Пантелеїмонівського монастиря на Афоні та ін., член – учний товариства. Колосов Олексій Михайлович (1820-1902) - випускник КДА (1843), магістр богослов'я, викладач КДА з відділення богословських наук (літургіка); з 1847 р. служив священиком у церквах Білоцерківська, Чернігова, Києва. Лебединцев Петро Гаврилович (1819–1896) – випускник КДА (1843), магістр богослов'я, викладач логіки та психології Київської ДС (1845); служив священиком у церквах Білоцерківська (1851), київському Успенському соборі на Подолі (1860), Преображенській (Спаса на Берестові) Печерській церкві, Миколаївській церкві при будинку генерал-гебернатора, протоієреєм у кафедральному Софійському соборі (1868). Капралов Євген Зотикович (1868 – після 1931), протоієрей – випускник КДА (1893), магістр богослов'я (1911); служив у Малому Софійському соборі; піддавався арешту в 1919, 1924, 1931 р.р. Словник російсько - грецький, надрукований російським шрифтом. Видання Російського на Афон, св. великомученика Пантелеймона монастиря. Одеса, тип. Нітчс, 1866. Містить близько 6000 слів, розмовник та коротку «Граматику простої грецької мови». О. Іоанн, мабуть, помилився в імені автора: автором зазначеного словника є ієросхимонах Ієронім (Солом'янцов Іван Павлович; 1805/1806-1885) - духовник Свято - Пантелеимонова монастиря, один з головних діячів російського Афона XIX ст., що мав; з 1836 на Афоні, прийняв постриг з ім'ям Іоаннік; з 1840 р. – ієромонах і духівник Пантелеїмонівського монастиря, у 1841 р. прийняв схиму з ім'ям Ієронім. Розвивав видавничу діяльність монастиря. Алюзія на старозавітну жертву (Лев 4. 23-24; 22. 27 та ін.) Йдеться про дочок протоієрея Іоанна Королькова. Дослівно: від імені власного будинку (лат.) Чуков Микола Кирилович (1870–1955), протоієрей, у чернецтві Григорій, митрополит – випускник СПбДА (1895), священик кафедрального собору м. Петрозаводська (1897), ректор Олонецької ДС (1911–1918); піддавався арештам та засланням; ректор Петроградського Богословського інституту (1920–1923) та Вищих Богословських курсів у Ленінграді (1925–1928), настоятель Миколо – Богоявленського собору (1924–1935), магістр богослов'я (1926); у 1930-х роках. піддавався арештам, 1935 р. висланий з Ленінграда в м. Саратов. У 1942 р. прийняв чернецтво, архієпископ Саратовський, Псковський і Порхівський (1944) і тимчасово керуючий Ленінградською та Новгородською єпархіями, митрополит Ленінградський та Новгородський (1945), голова Навчального комітету при Священному Синоді (1946). Пастирське училище в Петрограді (Ленінграді) діяло в 1918-1928 рр.. Sapienti sat (лат.) - розумному (розуміє) досить (російський аналог: «розумний зрозуміє»). Димитрій (Любимов Дмитро Гаврилович; 1857-1935), єпископ - випускник СПбДА (1882); священик палацової Пантелеїмонівської церкви Оранієнбаума (1886), петербурзької церкви Покрова Божої Матері на Садовій вулиці в Санкт-Петербурзі (1898); заарештований та засланий (1922); пострижений у чернецтво у московському Свято-Даниловому монастирі (1925), зведений у сан архімандрита; єпископ Гдовський, вікарій Ленінградської єпархії (1926); в 1929 р. заарештований і засуджений до 10 років ув'язнення, помер ув'язнений. Дмитрієвський А. А. Російський самородок на св. Афонській горі: незабутньої пам'яті схимонаха Матвія, бібліотекаря Російського Пантелеїмонівського монастиря. СПб, 1912. Вυζαντινόν Εορτολόγιον (Візантійський святослів). М: Тип. Гедеона, 1896. Кекелідзе Корнілій Самсонович (1879-1962), протоієрей - випускник КДА (1904); писав кандидатську та магістерську дисертацію під керівництвом А. А. Дмитрієвського; викладач богослов'я у Тифліському ЄЖУ та на Тифліських вищих жіночих курсах, ректор Тифліської ДС (1916). Професор університету Тифліса по кафедрі історії Церкви (1918), потім історії грузинської літератури (1919). У 1920 р. зняв сан, щоб одружитися. Несмілов Віктор Іванович (1863-1937) - випускник (1887) і професор КазДА по кафедрі метафізики, доктор богослов'я (1898). Періодичне видання КДА "Праці Київської духовної академії". Маються на увазі книги монаха Азарії (Попцова): Вишній покрив над Афоном, або Оповідь про святих чудотворних, в Афоні прославлених, ікон Божої Матері та інших святих. СПб, 1860; З приводу питання про Афонський монастир святого Пантелеимона: Статті «Коханця істини». СПб, 1874; Житіє та страждання св. великомученика і цілителя Пантелеїмону. М., 1863; Афонський патерик, або Життєписи святих, що просяяли у Святій Афонській Горі. Ч. 1-2. СПб, 1860. Фортинський Феодор Якович (1846-1902) - випускник історико - філологічного факультету Санкт - Петербурзького університету (1868), доктор загальної історії (1877), професор по кафедрі загальної історії Київського університету. Флоринський Тимофій Дмитрович (1854-1919) - випускник історико - філологічного факультету Санкт - Петербурзького університету (1876), доктор слов'янської філології (1888); ординарний професор Київського університету. З членами корпорації КДА тісно спілкувався у рамках товариства Нестора Літописця при Київському університеті; надалі був членом Церковно ‒ історичного та археологічного товариства при КДА (1904). Фаворов Назарій Антонович (1820-1897), протоієрей - випускник КДА (1845), магістр богослов'я, професор богослов'я в Київському університеті (1891-1897), з 1860 р. і настоятель університетської церкви. Перетц Володимир Миколайович (1870-1935) - випускник історико-філологічного факультету Санкт-Петербурзького університету (1893), професор по кафедрі російської мови та словесності в Київському університеті, з 1917 року - професор Петроградського (Ленінградського) університету. Олесницький А. А. Біблійна археологія. Вип. 1: Релігійні давнини/під ред. та з дод. В. П. Рибінського. Петроград, 1920р. Ординський Борис Іванович (1823-1861) - філолог - класик, перекладач з грецької, магістр грецької словесності, професор спочатку Казанського, потім Харківського університету. Свєтлов Павло Якович (1861–1941), протоієрей – випускник МДА (1886), доктор богослов'я (1902), професор богослов'я у Київському університеті (1897). Міщенко Федір Іванович (1874–1933) – випускник (1899) та професор КДА з кафедри церковного права (1900), магістр богослов'я (1907); професор церковного права в Київському університеті та юридичному інституті (1918–1920); з 1920 р. академік Української академії наук (після 1921 – ВУАН); з 1926 р. голова Візантологічної комісії; 1928 р. виключений з ВУАН, як колишній професор духовної академії. Софокл Є.А. Greek lexicon of the Roman and Byzantine periods (from V.S. 146 to A.D. 1100). Нью ‒ Йорк, 1900. Chassang A. Nouveau Dictionnaire grec ‒ francais. Париж, 1872 рік. Ginriks G. Greek epigraphy / trans. from German with additional A. Nikitsky. Одеса, 1892. September 26 (October 9) is the day of remembrance of St. Apostle and Evangelist John the Theologian - KDA assembly day. Dimitry (Verbitsky Maxim Andreevich; 1869‒1932) – graduate of the KDA (1899), Bishop of Uman, vicar of the Kyiv Metropolis (1910); Bishop of Belotserkovsky and Skvirsky, vicar of the Kyiv diocese (1921), Bishop of Uman (1924), vicar of the same diocese; archbishop (1925), archbishop of Kiev under the exarch of Ukraine, Kharkov archbishop Konstantin (Dyakov) (1930). Георгій (Спиридон Георгійович Делієв; 1878‒1937) – випускник КДА (1919), єпископ Богуславський і Липовецький, вікарій Київської єпархії (1921); from 1924 to 1925 temporarily ruled the Kyiv diocese; Bishop of Tarashchansky, vicar of the same diocese (1926), Bishop of Dnepropetrovsk (1928), archbishop (1930). Глаголєв Олександр Олександрович (1872–1937), протоієрей – випускник (1898) та екстраординарний професор КДА по кафедрі єврейської мови та біблійної археології (з 1899), магістр богослов'я (1900); з 1903 р. служив у церкві святителя Миколи Чудотворця («Миколи Доброго») на Подолі, після її закриття (1934) – у церкві «Миколи Набережного». Дмитрієвський А. А. Граф Н. П. Ігнатьєв як церковно - політичний діяч на православному Сході: (За невиданими листами його до начальника Російської духовної місії в Єрусалимі о. архімандриту Антоніну (Капустіну)) // Повідомлення Імператорського православного палестинського суспільства. 1909. Т. 20. Вип. 1. С. 84-101; вип. 3. С. 378-398; вип. 4. С. 522-564. Гросу Юлія Юхимівна – дружина протоієрея Миколи Гросу. Ймовірно, йдеться про 4-му томі «Лекцій» В. В. Болотова, що вийшов після жовтневої революції: Болотов В. В. Лекції з історії Стародавньої Церкви. Т. 4: Історія Церкви під час Вселенських Соборів. III: Історія богословської думки / посмертне вид. за ред. А. І. Діамантова. Петроград, 1918р. Маслов Сергій Іванович – київський філолог, був тісно пов'язаний із членами корпорації КДА спільною роботою в Історичному товаристві Нестора Літописця. Просиму довідку було надіслано А. А. Дмитрієвським прохачеві (Подяка за довідку: ОР РНБ. Ф. 253. Од. хр. 526). Рибинський Володимир Петрович (1867–1944) – випускник (1891) та екстраординарний професор КДА по кафедрі Святого Письма Старого Завіту; з 1892 р. магістр, з 1913 р. доктор богослов'я. У 1920-х роках. працював у єврейському відділі Української Академії наук. Лашкарьов Петро Олександрович (1833–1899) – випускник (1859), бакалавр (1859) та професор КДА (1866) канонічного права; приват – доцент (1885) та професор (1891) Київського університету на кафедрі церковного права. Димитрій (Ковальницький Михайло Георгійович (Юрович); 1839–1913), архієпископ – випускник (1867), бакалавр морального богослов'я (1868), давньої церковної історії (1869), професор (1878). У 1895 р. пострижений у чернецтво, архімандрит, інспектор (1895), ректор (1898) КДА у сані єпископа Чигиринського, вікарія Київської митрополії; єпископ Тамбовський та Шацький (1902), архієпископ Казанський та Свіязький (1903), Херсонський та Одеський (1905). Йдеться про конфлікт, пов'язаний із спробою П. А. Лашкарьова отримати в 1887 р. докторський ступінь за твір «Право церковне в його основах, видах та джерелах: з читань з церковного права» (Київ, 1886). Негативне і дуже жорстке відкликання другого рецензента – професора М. Г.(Ю.) Ковальницького відіграло тоді вирішальну роль у відмові Ради присудити шуканий ступінь. Автор відкликання бачив у всіх працях П. А. Лашкарьова, окрім принципового незнання «нинішньої християнської науки», цілком певну тенденційну думку: «...переважний, визначальний вплив державного устрою та права на лад і право церковне» (Протоколи засідань Ради КДА за 1895 р. 16). Мова про: Корольков І. Н., прот. Блаженній пам'яті священномученика Володимира, митрополита Київського та Галицького (пом. 25 січня 1918 р.): з двома зображеннями митр. Володимира). Київ, 1918. Мається на увазі гучна історія з публічною лекцією Ю. А. Кулаковського «Християнська Церква та римський закон протягом двох перших століть», прочитаної в Київському університеті 8 грудня 1891 р. на користь постраждалих від неврожаю (Університетські вісті. 1891). Ця мова викликала гнівну реакцію М. Ю. Ковальницького (1839–1913), колишнього тоді професором КДА, а у відповідь – коментарі в київській газеті «Південний край» (1892. 1 березня. № 3834) та журналі «Благовіст» (1892. № 2.с 2. № 2). поважного найменування передрукувати повністю цю анонімну і нічим не обґрунтовану лайку» ( Кулаковський Ю. А. Християнська Церква та римський закон протягом двох перших століть: відповідь на «Декілька зауважень», поміщених у Працях Київської духовної академії//Університетські вісті. 1892). А. А. Юліан Кулаковський та його час: з історії антизнавства в Росії. 2-е вид. Ковальницький М. Г. Про значення національного елемента у історичному розвитку християнства. Київ, 1880. Йосип (Петрових Іван Семенович; 1872–1937), митрополит – випускник (1899), доцент (1903) та екстраординарний професор МДА, магістр богослов'я (1903), настоятель Яблочинського Свято–Онуфріївського монастиря (19) єпископ Углицький, вікарій Ярославської єпархії (1909), архієпископ Ростовський, вікарій Ярославської єпархії (1920–1921). Призначений митрополитом Ленінградським (08.1926), служив у Ленінграді лише три дні, потім жив у Ростові, керував єпархією через вікаріїв, зазнав арештів. У 1928 р. підписав акт відходу від митрополита Сергія та його Синоду; неодноразово піддавався арештам та засланням, розстріляний. Барвінок Володимир Іванович (1879-1943) - випускник КДА (1905); в 1905-1911 рр.. навчався в Петербурзі в Археологічному інституті та на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету; потім служив у закладах Святішого Синоду. З червня 1911 р. магістр богослов'я (дис. «Нікіфор Влеммід та його богословські твори» (Київ, 1909)). Після революції повернувся до Києва, працював у Національній бібліотеці, з 1919 р. в історико-філологічному та археологічному відділах Української академії наук (після 1921 – Всеукраїнської). Гермоген (Голубєв Олексій Степанович; 1896-1978) - син професора КДА С. Т. Голубєва, випускник 3-ї Київської гімназії (1915) і МДА (1919); прийняв чернецтво в академії, з 1920 р. ієродиякон, з 1921 р. ієромонах, з 18 жовтня 1926 р. – намісник Києво – Печерської лаври та архімандрит; до 1931 р. очолював громаду лавринських ченців при Ольгінській церкві. Багато років провів у таборах та засланнях; служив у Астрахані, Самарканді; з 1953 р. єпископ Ташкентський та Середньоазіатський, потім архієпископ Омський та Тюменський, Калузький та Борівський; з 1965 р. на спокої. Золотоверхівників Михайло Данилович (1842–1929), протоієрей – випускник КДА (1869), магістр богослов'я; настоятель кафедрального Києво – Софійського собору, після передачі його оновленцям служив у малому Софійському соборі. Церерін Іоан Миколайович (┼ 1931), протоієрей – випускник КДА (1898), писав кандидатську дисертацію під керівництвом А. А. Дмитрієвського; служив у Києві – Софійському кафедральному соборі, був ключником; після його закриття – у малому Софійському соборі; розстріляний. Йдеться про відзначення 45-річного професорства А. А. Дмитрієвського (з початку викладання в КазДА 1882 р.). Однак до цієї дати були приєднані ще два ювілеї Олексія Опанасовича: 50-річчя початку його науково-літературної діяльності (перша мова і публікація її в «Астраханських єпархіальних відомостях» у 1878 р.), а також 25-річчя участі в роботі Академії наук (Академія наук) Відділення російської мови та словесності наприкінці 1902 р.) Про дату святкування «потрійного ювілею» на Вищих Богословських курсах думки дослідників розходяться (див.: Акішин С. Ю. Останній період життя та доля наукової спадщини професора Київської духовної академії А. А. Дмитрієвського 9 12). сам Дмитрієвський вказує дату 31 грудня 1927 р. Мироносицький Порфирій Петрович (1867–1934) – випускник КазДА (1891), учитель церковно–парафіяльної школи (1891); магістр богослов'я (1894); професор гімнології та церковнослов'янської мови в Петроградському Богословському інституті (1920-1923), член Олександро - Невського братства, член Ради Вищих Богословських курсів в Ленінграді (1925-1928). У 1932 р. заарештований у «справі Олександро – Невського братства», помер під час слідства «від серцевої недостатності». Шкловський Володимир Борисович (1893-1984) - навчався на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету, філолог, літературознавець. Акімов Василь Олександрович (1864–1942), протоієрей – випускник СПбДА (1888), після прийняття священного сану служив у Санкт–Петербурзькій церкві Покрови Пресвятої Богородиці в Коломні (1888–1922, 1923–1933) церкви; входив до Ради Вищих Богословських курсів як представник парафіяльного духовенства (1925–1928), у 1935 р. заарештований, помер у засланні. Декларація від 29 липня 1927 р., видана від імені Тимчасового Патріаршого Священного Синоду з ініціативи Патріаршого Місцеблюстителя митрополита Нижегородського Сергія (Страгородського) («Декларація митрополита Сергія»); викликала невдоволення багатьох архієреїв, кліриків та церковних мирян, як неприпустимий компроміс із богоборчою владою, що допускав майже тотальне втручання останньої у церковні справи. Протоієрей Василь Акімов, як і протоієрей Іоанн, походив із Орловської губ. та закінчив Орловську ДС. Протоієрей Іоанн навчався в КДА в 1865-1869 рр., С. А. Терновський - в 1867-1871 рр.., Так що збіглися «напівстроки» їх навчальних років.