Выпуск 7

Лист 1050 1051 1052 1053 1054 1055 1056 1057 1058 1059 1060 1061 1062 1063 1064 1065 1066 1067 106 1072 1073 1074 1075 1076 1077 1078 1079 1080 1081 1082 1083 1084 1085 1086 1087 1088 1089 1090 10 1095 1096 1097 1098 1099 1100 1101 1102 1103 1104 1105 1106 1107 1108 1109 1110 1111 1112 1111 1 1118 1119 1120 1121 1122 1123 1124 1125 1126 1127 1128 1129 1130 1131 1132 1133 1134 1135 1131 1 1141 1142 1143 1144 1145 1146 1147 1148 1149 1150 1151 1152 1153 1154 1155 1156 1157 1158 1156 1 1164 1165 1166 1167 1168 1169 1170 1171 1172 1173 1174 1175 1176 1177 1178 1179 1180 1181 1188 1 1187 1188 1189 1190 1191 1192 1193 1194 1195 1196 1197 1198 1199 1200 1201 1202 1203 1204 1202 12 1210 1211 1212 1213 1214 1215 1216 1217 1218 Лист 1050. Добротолюбство у російському перекладі з доповненнями до нього. Поняття про Добротолюбство. Його походження та значення для читачів. Спосіб складання російського Добротолюбства та ставлення його до грецького оригіналу Пропонуючи любителям духовного читання відоме всім Добротолюбство в російському перекладі з додатками до нього, обов'язково вважаємо кілька слів про те, що таке є Добротолюбство. Воно містить у собі тлумачення потаємного в Господі Ісуса Христа життя. Потаємне в Господі Ісусі Христі істинно християнське життя починається, розкривається і до досконалості сходить у своїй для кожної міри, за вподобанням Бога Отця, дією властивою в християнах благодаті Пресвятого Духа, під проводом Самого Христа Господа, який обіцяв бути з нами у всі дні невідлучно. Благодать Божа закликає всіх до такого життя; і для всіх вона не тільки можлива, а й обов'язкова, бо в ній є істота християнства. Причетниками ж її не всі покликані, і дійсні її причасники, в повному обсязі причащаються їй однаковою мірою. Обранці глибоко в неї входять, і за ступенями її високо сягають. Прояви її, як і багатства області, де вона розкривається, щонайменше рясні і різноманітні, як і явища звичайного життя. І якби могло бути ясно зрозуміло, і зрозуміло зображено все, що там буває, – ворожі напади та спокуси, боротьби та долання, падіння та повстання, зародження та зміцнення різних проявів духовного життя, ступеня загального успіху та властивий кожному стан розуму та серця, взаємодія у всьому свободи та благодаті, відчуття близькості та відданості себе, - остаточне і безповоротне, - в правицю Господню, з відкладенням усіх своїх способів діяння, при безперервній напруженій дії, - якби все це, і багато іншого, нерозлучне з істинним в Господі життям, могло бути ясно і зрозуміло зображено, то представило б картину, як і картину, як і картину, як всесвітньої подорожі. Мандрівники пишуть подорожні нотатки про все, що зустрічають гідним уваги на своєму шляху. Писали свої нотатки і обранці Божі, в різних напрямках, що простежили всі стежки духовного життя, про все, що зустрічали і відчували в цьому багатоважному ході своїй, але доля і значення тих та інших нотаток неоднакова. Які не мають способів подорожувати можуть, і не рухаючись з місця, скласти собі досить приблизні поняття та уявлення про чужі країни, за допомогою читання дорожніх нотаток інших мандрівників, тому що форми життя всіх тварин більше чи менше схожі одні на інші, в яких країнах вони не виявлялися. Не те буває у відношенні до досвіду духовного життя. Розуміти можуть тільки ті, що йдуть шляхом цього життя. Для тих, хто не вступав на нього, це зовсім невідома країна. Але й ті, хто вступив на нього, не всі раптом розуміти можуть. Їхні поняття та уявлення усвідомлюються в міру ходи та заглиблення в країну духу. У міру множення власних досвідів життя духовного стають ясними та зрозумілими вказівки дослідів, помічених св. батьками у писаннях своїх. При всьому тому однак зображення різних проявів духовного життя, дане нам у святоотцівських писаннях, не є даром марним і для всіх взагалі християн. Воно дає кожному зрозуміти, що коли він не відчув ще того, про що йдеться в цьому описі, то значить, що встановився для нього спосіб життя, не дивлячись на те, що з ним мириться його християнська совість, не є закінчена досконалість, краще за що нема чого бажати, і далі якого нікуди йти. Даючи ж це зрозуміти, воно не може не дратувати ревнощів до успіху, не може не пройти вперед, вказуючи там щось краще, ніж він володіє. Для тих, які вступили на шлях до кращого і найдосконалішого, воно дає потрібні вказівки в сумнівних і здивованих випадках, коли немає наявного досвідченого керівництва, або коли і це саме зустрічає нерозв'язності, що не дозволяють давати остаточні рішення, які усували б будь-яке вагання в ході. Дуже важливо знати, як і куди ступити ногою у відомому випадку, щоб не зробити помилки. І ось тут якийсь у кількох словах вислів батьківський розганяє темряву, засяявши подібно до променя блискавки серед ночі. Взагалі ж це теплиця духовна, в яку віруючий, прочитуючи вказівки про явища духовного життя, входить свідомістю і серцем, і підлягає там відчутним впливам збуджених споглядань, відчуває, що він витає в ці хвилини в іншій атмосфері, світлоносної і живоносної. Це втішні моменти, – і протягом їх зазвичай зароджуються і зріють різні сини на дереві духовного життя. І тому немає нічого дивного, що той, хто випробував це, як тільки витрачає вільну хвилину, поспішає до досвідчених описів духовного життя, як люблячий прибуток поспішає до місць, прибуток обіцяючим, і люблячий задоволення – до місць втіх... Він чує при цьому подихати духовним, що оживляє і підбадьорює повітря. І проте це не є пусте дилетантство. Ні, це справа істотної необхідності для успіху і благополуччя нашого духу. Ось чому між істинними християнами завжди була потреба мати під руками святоотцівські писання про духовне життя. Але скільки похвальне почуття такої потреби, стільки ж обов'язково задоволення її від імені тих, котрі мають обов'язок до того, і сили на те. Вона і завжди була задовольняється як виданнями цих писань у їх складі, – наприклад, св. Макарія, Ісаака та Єфрема Сиріан, Ліствичника та інших багатьох; так само виборниками з них. До таких-то виборців належить і відоме всім Добротолюбство, як найкращий з них. Зрозуміло тепер, що є Добротолюбство. Воно дає нам, як значиться в назві, словеса і головизни священного тверезіння, тобто, і повні міркування та короткі висловлювання про внутрішнє духовне життя з усіма, властивими їй проявами та діяннями. Це книга, складена задоволення духовних потреб у ревнителях про духовному успіху. Ті, хто її читає, знають, які приховані в ній скарби духовної мудрості: читають і насолоджуються. Але насолоджуючись і назидаючись її читанням, вони не приховують скорботного жалю, що багато в ній залишається незрозумілим не за висотою і глибиною змісту, а за застарілістю перекладу. Очевидна тому потреба нового перекладу цієї книги. Потреба ця свідома давно і задовольнялася певною мірою перекладами, що містилися в «Християнському Читанні» з перших років його видання, та виданнями окремих статей, що входять до складу Добротолюбства, як, наприклад, св. Максима (про кохання, вона є в грец. Доброт.), Ісіхія, Петра Дамаскіна. Упорядник справжнього збірника і мав спочатку на увазі лише перевірити перекладене вже, доповідь не перекладене, і дати читачам Добротолюбство в російському перекладі, - повне, у тому складі, який має воно грецькою мовою. Але потім він прийшов до переконання, що для нас необхідно збільшити Добротолюбство і проти того обсягу, який має воно грецькою. Тому що, хоча грецька Добротолюбність повніша за слов'янську; але все ж таки воно не містить усього, що дали нам св. отці в керівництво до духовного життя і чим хотілося б доставити і користь і втіху тим, хто любить таке читання. Звідси – пропонована збірка, також Добротолюбство, тільки збільшена. Наша нова збірка йде слідами колишнього Добротолюбства. Але помічаючи, що в батька, якого стаття вміщена в ньому, є й інші статті, звертається до них, і якщо знаходить їх відповідними своїм характером, приймає в себе і їх. Також, помічаючи, що між батьком та батьком, у яких запозичені статті, були й інші отці, які залишили нам писання про духовне життя, збагачує себе та ними. Так у св. Антонія в колишнє Добротолюбство взято лише його повчання у 170 розділах; новий збірник вносить у себе та інші писання св. Антонія. Св. Макарій там опущений (з нього внесені метафрастові перифрази настанови у 150 розділах: наші 7 слів). Тут представлені з нього повчання у певному систематичному порядку його власною промовою. З Ісаї самітника там є лише 27 розділів – коротких висловів; тут містяться всі відомі його 29 розділів у новому перекладі з латинського. Теж зроблено стосовно Євагрію і св. Марку подвижнику. Так йтиметься й у всіх наступних виборах статей. Такий спосіб складання нового Добротолюбства. Воно йтиме слідами колишнього, поповнюючи його. Що саме увійде до його складу, не передбачаємо, але збиратимемо книгу за книгою, одне маючи на увазі, – нічого не позбавити любителів цього читання, що зустрінеться буде благопотребного до керівництва їх до життя за Богом. Про спосіб внесення статей обов'язком вважаємо, що не всі писання будуть внесені сповна. Багато набагато зручніше уявити у витягуванні. І це буде робимо іноді у якомусь систематичному порядку, інколи ж без нього вигляді окремих висловів. Але самі настанови батьківські завжди будуть запропоновані власними словами. Пропонується читачам перша книга Добротолюбства у новому його складі. До неї входять: 1) писання св. Антонія; 2) вилучення з розмов св. Макарія; 3) слова Ісаї самітника; 4) писання Євагрія ченця; 5) настанови св. Марка подвижника. У такому порядку статті йдуть і в грецькій Добротолюбії. У нашому вноситься лише св. Макарій, а св. Кассіан, що стоїть там між Євагрієм та св. Марком відкладається в новому до наступної книги. Проти св. Антонія, за часом та значенням, стоїть св. Пахомій, від якого маємо статут гуртожильний. Цей статут перенесений на північ східної церкви св. Василем Великим. Він зображується і в писаннях св. Кассіана. Поклавши у другій книзі помістити статути св. Пахомія і Василя великого, законним визнали ми відкласти туди і статут св. Кассіана. До них за спорідненістю буде доданий ще статут св. Венедикт. І цим закінчиться склад другої книги. Лист 1051. Потреби слов'ян та арабів і думка про заснування суспільства для задоволення цих потреб Бог на допомогу! Рятуйтесь! Багато втішений вашим листом. Господь нехай віддасть вам за вашу любов і турботу про християн – тутешніх. Багато потреб! Вважаю, що багато знайдеться співчуваючих у добрій Росії; але немає голосу, який би оголосив усіх і збудив дрімаючу доброту. Нехай поки що йдеться на чолі - Пітері, - звідти перейде до серця - Москві і так далі. Це підготовка! Без громад нам нічого не можна зробити. У уряду своїх багато потреб. А тут зі світу по нитці, голому сорочка. Потрібні школи для хлопчиків та дівчат. У болгар по місцях є й те й інше: їм потрібне заохочення, сприяння, заступництво. Варто тільки спочатку заповість: – побачать, що добре й почнуть самі підтримувати. Нині треба було б організувати два заклади, яким запопадливі болгари започаткували вже початок. Це пансіон – у Константинополі – і шовківська школа в Ескі-Загрі. Про першу піклується Ізворський, – другу влаштовує К. Той та інший отримують допомогу від нашого уряду, але не достатню на все. Поставити б на ноги ці два заклади! Потім вони підуть самі себе. Щодо арабів, - у них і на початку і після все треба влаштовувати і підтримувати тому, хто візьме на себе працю благодійно дбаючи про них. Бідолашні! Шкіл і хлопчиків майже немає, – а дівчаток і слухом не чути, тобто. православних. Тим часом чужовірці сіють ці заклади всюди і, заслуговуючи на подяку, захоплюють. Як би добре - в Дамаску заснувати щось хороше. Але ж де способи! А без них що й казати. Про все, що тут є і буває, пишу, за звичаєм, прийнятим до Костянтина Степановича, у впевненості, що пишу не для нього одного, – а для всього Св. Синоду. Досі вже надіслано при листі. Тому при всьому бажанні скористатися нагодою писати до Обер-прокурора С. Синоду графу А.П., - змушеним себе знаходжу втриматися від того до часу. На запропоновані питання надіслано вже відповідь. Немає можливості задовольнити головне бажання – знайти вчителів. У Константинополі мізерно. Є один, який – і добрий і розумний, – і хоче їхати. Про нього дано знати. Порадою вашою – писати до Прохорова скористаюся. Я бачився з ним одного разу. Але один-два і три – що зроблять. Потрібно нам завести громаду – складчину на користь християн сходу. Матінка Росія широка та добра. Тільки розтлумач, і ось по копійці – 60 міл. Копійок, а інший рубль - а інший десяток, і капітал. Тоді можна вільно писати плани. А тепер ми тільки тлумачимо, і те треба, й інше. Що ж пуття від того, що знаємо і тлумачимо. Гроші потрібні. Їх не дістане ні Св. Синоду, ні уряду. У них своїх потреб безодня. У нас треба будувати багато училищ та семінарій. Чи до сходу? Клопочіть, – і скликайте громаду. Один цей засіб і є. Проповідуйте принаймні всім про це. Якби вже в нас була громада – і з сильним фондом, як би пішло все успішно; а тепер ми – як раки на мілині. Тоді б, – чи треба школу завести, знайшли б людину – дали грошей – їдь у Дамаск, і стрій. Форменно взяти, приватний благодійник діє нікому до нього справи і йому ні до кого. Тільки – заступництво. Ох! як би це добре! Але, поки що у нас цього немає, нічого й тлумачити. Ми нічого не можемо і ні в чому не встигнемо. Гірке становище! З-під носа крадуть у нас православних і як крадуть? З правом красти. А ми тільки дивимося, та ахаймо, і ахатимемо. Бажаю вам усіх благ від Господа! Відданий вам Ар. Феофан. 2 червня. Лист 1052. Привіт, що повернувся з подорожі до російських святинь. Про майбутній ювілей. Курйозний проект про свічковий збір Бог на допомогу! Рятуйтесь! Н-лай В-віч! Насилу відгукнулися ви. Ми вже не знаємо, що вигадували... Ну – слава Тобі Господи, – що нарешті благополучно дісталися ви до свого куточка. – Відпочиньте тепер, – насолоджуючись спогадами про святині бачених. – Бачите, яка благодать на Русі свята?! - Як же можна, щоб вона загинула?! – Ось Господь і відкриває все – потроху. – І є надія, що нарешті все увійде до своєї мірки. Даруй Господи! - Що Новгород!! - Нічого майже не пишуть про нього. Якщо що-небудь відкриється, крім газетного, поділіться з нами. Про преосв. Леонтії від нього знаю, що він із Владикою у Новгороді. Дивно дуже, що до 8 ніякого ніде не зроблено розпорядження, – ні з духовної, ні з світської частини. Ми нічого й не робили і не було. Купці щось приготували для народу та солдатів. Але це мало ефекту. Тому що не було чим прикрасити в слові. - А в церкві нічого не можна було робити. Хто знав, припускати можна було, що ще скасують. Та й співчуття немає до цього ювілею та особливо поганого пам'ятника. Проте будьмо чекати від вас подробиць. Княгиня живе; – кашляє небагато, але це не велике. І Альоша здоровий. Дякую за привіт йому. У ченці нині хоче. Чого схоче завтра, не знаю. - Інше у нас все чудово. - Чули ви яке лихо прийшло?! Проект хтось склав про свічковий збір – такий куріозний. Надрукували його і надіслали до нас для обговорення. Дізнайтесь, будь ласка, і скажіть, як він народився? – Чи знає про нього Св. Синод? Чи співчуває йому Владика та інші архієреї та духовні Пітерські? - Його схвалити не можна. Треба поперечити. А Св. Синоду поперечити ніяково. - І не дивлячись на це треба відкинути його. Мабуть, усе якийсь голоштанник, незнайомий із церквою та справами її, намарав. - Шкода, якщо його введуть. Так, будь ласка, дізнайтеся і скажіть. - Поки складаємо відповідь, підійде ваше повідомлення. – Ось у яких ми крайнощі?! - Як потопаючий хапаємося за першу дошку, що трапилася. Пішли нам Господи голову поквапливіше, глибше й сильніше, щоб зробити справи наші. А гроші потрібні. Все важко і застоюється. – І учні та наставники ледве живуть. Що у вас? - У нас бруд пішов і холод. – Топили вже разів зо два. Бажаємо вам усіх благ від Господа. – Моліть Бога за нас. Вклоніться всім відомим. Ваш прісний богомолець Феофан Є. Тамбовський. 13 вересня. Лист 1053. Про свої праці з перегляду та складання нових книг. Відгук про німецьких тлумачів священних книг Милість Божа буди з вами! Ви вічно в клопотах! І без відпочинку, і невтомно! – Ну що ж робити. Правильно такий розум вам дав Бог – багатопіклливий. Працюйте на благо. Нема чого дивитися на праці. А Вище бідне – все на задній план. – І це як Бог влаштує. Коли Бог дасть дістанетеся, тоді переговоримо дещо. – Патерик виявляється досить справним, тож знову сидіти над ним є зайва праця. Самі побачите. Три статті його було надруковано у Тамб. відомостях у мій час. – Щось. – А про інші речі – ви щось написали не так. Немає в мене того, що ви згадуєте. Є лише нарис Аскетики, який треба перебрати й переписати самому: бо жодна мудра голова не розбере, як написано. А ця – робота, не дозріває. Почнеш – і кинеш! - Правильно термін не настав. - Іншого, крім цього, нічого немає. – Тепер я заготовив собі тлумачів купу – найкрутоголовіших – просто німців. І починаю налагоджуватися на тлумачення. - Взяв перше послання Петрове. – Я вам скажу секрет. Вже яка це праця! Проповідку, як млинець заспічеш. А тут вируєш-витріщаєш очі, - на силу побачиш що-небудь. — Немчурки ж божевільні. - Як вони тлумачать, з рук геть. Такі собі мудровальники! Брався одного разу за псалтир. Німчурки все зіпсували, а спираються на єврейський текст. І треба стало взятися за єврейщину. Трішки пішло на лад. І буде, щоб тільки розібрати, куди гнуть ті, – і куди треба. – Справа за невеликою. Біблії єврейської і немає. – І не знаю, куди звернутись. Там, здається, є у вас у Пітері – агент біблійного товариства та крамниця. Якщо точно є, то вірно єврейська є біблія. - Купуйте будь ласка і надішліть. Гроші надішлю. У нас все добре. – І здоров'я Бог посилає. Дяка Господу про все! – Усіх вам благ від Господа бажаю. Ваш богомолець Є. Феофан. 25 вересня. Лист 1054. Потрібно сподіватися на Бога і задовольнятися служінням, яке Бог посилає Батюшка Н-лай В-віч! Спаси вас Господи і помилуй! Востаннє говорю вам: Христос воскрес! Господь нехай благословить благодушне терпіння ваше і безперечне сподівання на Його все-влаштовує мислення. Чекайте, товціть - і відкриється, бо воля Божа нехай буде. Кому яке Бог посилає служіння! Іншому золотоносне; а іншому медо-приносне. Що робити? Остаточний розрахунок Бог залишає до майбутнього віку. Там уже ніхто не буде зачеплений. А до того часу ось що писано, якщо все сподівання наше обмежується тільки цим століттям, – то ми окаянніші за всіх людей. Он воно як?! Шматок хліба є, слава Тобі, Господи! Є можливість подати склянку води незаможному, – двічі слава Тобі, Господи. Про що ж далі. І це тяжіє. Миру вам бажаю. Благослови вас Господи! Лист 1055. Про провадження чиновників на священичі місця. Відповідь тому, хто загадує вступити в ченці Бог на допомогу, Н-лай В-віч! Здивувався я з того, що пропонував вам Пр. Платон. Вірно не бачать, чого такі речі можуть повість. Ви обличчя ведене – і приїжджайте, – я вас зроблю протоієреєм кафедральним, де праць нічого. Але ось що! – Коли подібні виробництва оприлюднять, то всі чиновники, яким нема чого, полізуть у попи. Що тоді робитимуть бідні архієреї, яким і без того нікуди подітися від прохачів місць. Дивно, як ми охоче хапаються за нове, не зрозумівши наперед, що робити зі старим. Звичайно, тут нічого не противного церковним постановам; але все ж таки наперед треба очікувати, як вирішить Св. Синод. Владики Московського нема чого брати за приклад. Там і дух особливий і особлива сила. А ми-то що пігмеї. Не відмовляючись від цієї пропозиції дуже розумно, ви не розумно в ліс дивіться. Для вас закон прописаний Богом – жити як живете. Є служба не худа, не богопротивна, - така служба, яка доставляє слузі іншу душу і на правий шлях привести. Що тепер заглядати про інше. Ось вам указ із Тамбов, дух. Консисторії - залишатися, як є до розсуду. Тільки в такому разі необхідна буває приписка: підпорядкувати суворому нагляду, і рекомендувати помісячно, або як. Ну цю річ як нездійсненну щодо вас, можна й залишити. Зобов'язати тільки, щоб нічого не загадували. Прийде термін, двері самі відчиняться. Ідіть тоді. Та що чернець?! Хто перебуває один з Господом, той і чернець, тут і монастир у серці. Ось що? Влаштуйтеся так і добре буде. У монастирі без послуху не можна бути, а дадуть послух, от і життєва метушня. Так все одно, залишайтеся як є. Не жартуючи це пишу. Ваш покірний Феофан, Єп. Тамбовський. 21 серпня. Лист 1056. Клопіт з відкриття Єпархіального жіночого училища у Тамбові Бог на допомогу! Рятуйтесь! Найдобріший Н-лай В-віч! Беруся за перо, щоб побажати вам доброго здоров'я – і разом – і вказати вам можливість зробити дуже добру справу. Саме – загадую, і не те, що абияк; а так - круто, заводити училище для дівчат духовного звання. Відкривається нагода купити будинок дуже вигідно. Вже й майже змовилися. Тільки за джерелами винаходи грошей зупинка і то не велика. Може! Малу дещицю якби - і справі кінець. Попрацюйте заради Господа, де-небудь і в кого-небудь розвідати, чи дасть нам Св. Синод скільки-небудь на початковий заклад, і чи даватиме постійно – теж щось. Якщо наперед слівце хтось скаже на нашу користь, то при уявленні про зарахування за нами вдома можна буде покалякати. Постарайтеся дізнатися і сповістіть, Господа заради. До того ж, училище збираюся заводити, а статуту його не знаю. Будьте ласкаві пошукати, якщо можна, і не надто важко, статут царськосельский і надішліть мені для складання нашого статуту, який звичайно, в деяких пунктах повинен бути різним від тамтешнього. Загальні основи, однак, мають бути ті самі. Будь ласка, пошукайте, і поспішіть. Не чекайте, доки самі приїдете до нас із Задонська. Тоді ми разом повіримо може бути складений вже статут у новому костюмі – Тамбовському. Вибачте і про мене Бога благайте! З щирими доброзичливістю вам перебуваю Феофан, Єп. Тамбовський ваш всепокірний. 14 червня. Лист 1057. Відповідь на думи про влаштування своєї земної долі Христос воскрес! Бог на допомогу, Н-лай В-віч! Рятуйтесь! Настрашили ви мене. – Ось і поглядаю, як би відкладенням відповіді не забути про відповідь, як забуваємо і взагалі справу порятунку в такий же спосіб. – Благослови вас Господи і даруй нам мир! Ви всі ворожите про влаштування себе. – Киньте думати, а тільки дивіться під ноги та довкола. Господній шлях влаштовується непомітно, – не з розсудом, як хваляться розсудливі, що хваляться. Він приходить сам собою. Вступивши в нього, тільки дивуватися будете, як усе влаштувалося. Так і порешіть. Ви прописали самі рішення – для спокою батьків треба бути тут! - Тут все вирішено. Ось заповідь є Божою. Порушенням заповіді ще ніхто на світі не загадував догоджати Богу. Чуєте. Ви хочете видалити цю перешкоду. Зачекайте. Воно само собою вилучиться. – Тоді буди Божа воля. А до того часу думати і ворожити означає марнувати час. - Пожити трохи в монастирі добре. Хіба вдома не можна влаштувати монастир? Справжній монастир – вдома у себе. Коли звикнете жити по монастирському будинку, – і в монастирі буде любо. - А тепер ви, дозвольте запитати, на загибелі стоїте?!! - Яка перешкода вам рятуватися? вірити право, заповіді виконувати, і св. таїнствами освячуватися, та думки дотримуватися, та почуттями серця правити як годиться, та ін. та ін. Допоможи вам Господи у всьому! Це я так пишу вам жартома. А там самі, як знаєте. Усяк за себе дасть відповідь. З істинною повагою та щирими доброзичливістю маю честь бути Вашим прісним молитовником Феофан Єп. Тамбовський. 14 травня. Лист 1058. Боротьба зі спіритами та матеріалізмом Мене обіймав Бюхнер. Тепер посідає спіритизм: протилежності. Але той і інший – злі вороги Божі, губителі людства – сліпучого! Навмисне виписую всі книги спіритів, щоб ознайомитися з ними коротше. Важко судити з відгуків інших. Тим часом із матеріалізмом теж боремося. Так взагалі вирішити нічого не варто, а як торкнешся зокрема, куди як важко. – Багато треба переглянути! І є пункти хитромудрі. Геологія стоїть на дорозі, - і є великий камінь, який нескоро зрушиш, тим більше, що важко її вивчити. Ми, провінціали, що можемо зробити. Було у вас там ціле суспільство апологетів. І писати, і писати. А що ми можемо? Ваш богомолець Феофан, Єп. Тамбовський. 16 червня. Лист 1059. Про свої проповіді Миру вам бажаю! - Дуже вам вдячний за доставлені проповіді. З минулою поштою отримав. Начебто вони стали гарнішими. Правильно ваша старанність до друку надала їм зайвої краси. Здається навіть, що тепер так і не напишеш. Хоч усі вони писані ввечері під службу, або навіть вранці перед обідньою. – Давно вже не говорю проповідей. Розслаб. Тепер почуваюся міцніше, і як би не почав знову говорити. – Надсилайте скоріше транспортом. Можливо знадобляться. - Нащо ви не пишете нічого про поточне. Гріх. Мені треба знати правду. Бо багато порожніх думок, що ходять, які керувати на пряму дорогу моя справа. Здається, це ви згаяли. Лист 1060. Вчена турбота раку, що їде. Про переклад Біблії з єврейської Дякую за клопіт. Допоможи вам Господи у всьому – у всьому. По всьому бачу, що ви міцно зайняті, і зайняті тим, що висушує душу. Такої якості – розум. Це вже лукавство як закрадеться в голову, всі жилочки витягне. Їдучий клопіт життєвий. Але турбота вчена – їдучою самого раку. - Істинно так. Медицина вірно про це не думає. Про єврейський текст вам кривотолк говорять. Інша справа впоратися вченому чи перекладачеві, а інша справа весь текст видати з єврейської. Заради кількох текстів творити її не слід. Справжній переклад ще не видано, а не справжній уже друкується. Друкований читається, читається засвоюється. Синод потім видає свій. З єврейської йому видати ніяк не можна – і вийде різниця. У книгах різниця ще нічого, – а в головах – роздріб – велика справа. – Адже розкол буде ще, більше. Куди вони там дивляться? Ви збираєтесь кататися – добре! Правильно тепер уже в Москві. - Чи не здумаєте далі куди? У Саров, Задонськ. У Тамбов приїжджайте! Він буде вам дуже радий. Ваш богомолець Феофан, Єп. Тамбовський. 11 березня. Лист 1061. Заняття святителя англійською мовою та літературою. Перегляд аскетики та Патерика Отримав малюнки у повній справності. Дуже вдячний. Цілком задовільно. Тепер лише малюй хлопці. Але хлопців ще немає. Бог пошле. Щодо листів про християнське життя писав до княгині і просив її зробити пересилання як уміє. Думаю, що ви були там на Масляній, – і все тепер уже залагоджено. Ще прохання. Ви мій професор з англійської мови – тим, що доставили мені самовчителя, дуже ґрунтовного. Тепер ви будете професором літератури англійської. Крайню потребу відчуваю – у тлумачах писання та церковних істориків – англійських. Сподівається, що вони статевіші і богобоязніші за німців, і глибші за французів. Допоможіть мені у придбанні таких писань. Розвідайте, які є хороші тлумачення писання та хороші церковні історії англійською, – і який там є кращий богословський журнал, – і скажіть мені. Я замовлю Л. Ісакова виписати. Дізнатися вам – у Івана Терентійовича Осініна – академічного наставника, чи ні там англійських попів. Здається – там є в Пітері Г. Мічель – секретар англійського посольства. Тепер чи не консул він? Здається, ніби згадано про це в газетах. Він був у мене у Володимирі – і з промов його видно було, що він не далекий від богословських понять. Можливо, він знає. Будь-що ухитриться розвідати. Пошли вам Господь допомогу в ваших працях, і полегшення в неприємності. Але, чому ж і дізнатися, що добра справа є доброю, якщо не з протилежності? Чоловіки! Ви зрівняєтесь. Сиджу тепер за нарисом аскетики. Давно він у мене лежить без примари. Одну частинку вже переглянув; але вона була переглянута і надрукована в «Тамбовських Відомостях». Переглянув ще трохи і розпорядився листуванням. Другу частинку почав сам переписувати, бо дуже багато доводиться перечищати та змінювати: давно писано. Так рівно, прямо на біло. Щось вийде? Закінчивши аскетику, візьмуся перечищати Патерик. У! Це пристрасть – книжища! Потилицю ламати починає, як тільки поглянеш. Але робити нічого – візьмусь; треба кінчити, перш ніж братися за щось нове, хоч і то іноді робитиметься. Завтра іменинник Феофан. Прохання переписано та надіслано до Св. Синоду цього дня. Слава Тобі, Господи! Вкладаю 10 грн. Може, дійде. Всіх вам благ від Господа бажаю. Ваш богомолець Є. Ф. 11 березня. Лист 1062. Про значення монастирів. Припущення про складання батьківського збірника Милість Божа буди з вами! Н-лай В-віч! Побачили тепер монастирі – і бачите, що на них ще є благодать Господня. – Так – є і багато багато у нас справжніх обителів, де під добрим наглядом зріють Божі діти. А плоду скільки від них на околиці? – Адже кричать усі ті, які не бачили ченців, лише збирачів та збирачок, що у Пітері та Москві. - При всьому тому, однак, треба зізнатися, що якщо б'ють нас ченців, то тому, що ми самі підставляємо боки. - Треба б злякати трохи. – Але й Господь є, все правлячий. Винен! Стосовно рукопису грецького я був тієї чутки, що вона повинна повернутися до мене. А переклад у ваше розпорядження. – Рукопис та разом з іншими моїми книгами має вступити до якоїсь семінарської чи академічної бібліотеки. - Як я погано пояснив це вам, не розумію: винен. Щодо збірки батьківської чи старечої – ми зійшлися з вами. - Вибираючи вислів св. Антонія із лат. старичника, я прийшов до думки, що було б дуже корисно скласти збірку з розкиданих висловів і сказань, куди б усе увійшло, – що в тому грецькому рукописі, що, крім того, у Лавсаїку та Лимонарі та в історії боголюбців. – Але розпорядження я будував не те, що ви вигадали. – Алфавітний порядок знаходжу дуже невідповідним справі. Збірка ця має бути керівною книгою. Чому треба розмістити вислів і оповідь по ходу життя. Я ще не зневірився, щоб план життя, побудований і винайдений у випусках про шлях порятунку, був далекий від дійсності. Цей план я й хотів покласти в основу збірки. - Якщо Дягілєв ще не приступав до справи, чи далекий від кінця; то можна було б повернути справу на цей лад. Коли народиться згода, то я готовий перевірити свою працю до того ж, і спільно скуємо що-небудь. – Якщо погодитеся, – у такому разі, шліть усе до мене, – тобто. не грецький тільки, а й перекладний рукопис. Інші книги все є. Сяду і розмежую все. Мине місяць-другий. – Це лише вказівка. За ними засаджу ченців виписку робити. Це вимагатиме більше часу. - Але поспішимо. Мені це дуже бажано залагодити. – Все це після закінчення буде вручено у ваше розпорядження. Дягілєва дуже радий бачити на Вище. Дай Господи, щоб він виконав свій намір. Зі святом світлим привітайтеся від мене, та інших привітайте. Ваш богомолець Єп. Феофан. 17 березня. Лист 1063. Про молитву. Недоречність уяви у справі молитви Хай Господь пошле радість вашому духові, і назавжди поставить її в вас! О. архімадрит наш їде знову до Москви та до Пітера. Пишу з ним, не знаючи, чи застане він вас удома? Запитуєте про молитву найгіршого молитовника. Як я молюся? Всіляко намагаюся в час молитви бути в тому переконанні, що Бог всюдисущий є і тут, де моя свідомість, і що Він бачить і чує не тільки слово, - вимовлене чи ні, - але і всякий рух думки, і особливо почуття. Образу всякого уникаю, як це не важко. Коли приходить молитва з почуттям, тоді ніякої праці немає тримати потворність у молитві, це дає розуміти, що потворність у молитві є справжньою справою – і що для досягнення цього треба добиватися до молитви серцевої, – і стало з голови зійти в серце. Як цього досягти, прописано у листах з приводу листів Сперанського (я просив Аскоченського доставити вам. Чи доставив?). Також не треба душею уявляти ні Божої Матері, ні святих, ні ангелів. А й їм молитись у тому ж переконанні, що чують. Як чують? Що про це міркувати. Чують, та й годі. Припустимо, така відмінність, що для робіт умових потрібні образи; вони і є в Писанні про Бога самого і всі божественні речі. І уява є здатність розумова - знальна. Уява – здатність формувати, і утримувати образи – є здатність чорноробна, найнижча! Вже тому – не слід йому дозволяти з'являтися зі своїми образами у вищу область, якою є молитва. Умоглядна діяльність висока, а духовна в молитві виявляється ще вище. Куди туди встигнути уяві. Ось де пристойно: друже, як увійшов ти семо?!! Так, коли розгніваєтеся, уявляйте, а коли моліться, відганяйте всі образи. Якщо допустите образи, то є небезпека – почати молитися мрії. Чи можете ви сказати, що образ, який тримаєте в умі – виражає істину? Ось і не можна, отже, треба навикати – потворності, але шлях один – серцева молитва. Розум без образів навряд чи може бути. Для народу скласти книжку про молитву, не погано, але цей предмет треба випустити. Я думаю, що коли хтось із народу молиться з почуттям, у нього немає образів. Будь-що про це краще не говорити. Бог просвітлює уми, і коли хтось у молитві наближається до Нього, Він Сам його навчить, як тримати розум у молитві. Пам'ятається одне сказане про старця, який завжди образно уявляв Бога. Коли йому пояснили, що так не слід, він сказав: ви відібрали у мене Бога. А в нього відібрали не Бога, а мрію його. До речі – у «Душекорисному Читанні» друкується набряклість, і ніби схожий з нашим. Звірте. Ще: Троїцький написав хорошу статтю про джерела історії східного чернецтва. Але, здається, він не бачив Патерика, що у вас. Чи показали б йому? Ваш богомолець Єп. Феофан. 16 квітня. Лист 1064. Про видання Листів про духовне життя та різні поточні справи Нагадував я вам у позаминулому листі, про видання листів про духовне життя, з приводу листів Сперанського. А тут підійшов Аскоченський, зі своїми планами про те саме. Як у вас тепер напоготові є інші статті до видання; то я охоче схилився на пропозицію Аскоченського. Поспішаю повідомити вас про це, щоб ви чогось не почали з цього предмета, з невтомної вашої діяльності. Стільки у вас клопоту? Ходімо вам Господи закінчити свою обитель – гідний поваги пам'ятник вашої старанності до свят. Тихону. Нехай поспішить вам Господь покінчити і все інше. Ви не нудьгуйте тим, що справи купа. Це слава Богу! Не помітиш, як час летить. Яка нудьга, коли ніяка справа не спаде на думку, і руки не рухаються?! Дякую за ваше рішення надіслати грецький рукопис. Плетю її, і приготую до передачі в якусь бібліотеку. Що роблю? Вправляюсь у нічого неробленні на повагу моєї коханої лінощів. З дитинства ми з нею великі друзі; а під старість – дружба ще коротша. Проте з її дозволу посидів трохи на пристрасній і на Великдень, і відкрив ключ - покажчика як кожен сам для себе може скласти з 4-х Євангелій одну послідовну історію. Послав у Тамб. Вед. надрукувати. На мою думку все вийшло так ясно, що я хотів би, щоб весь світ засвоїв цей прийом. Будуть відбитки; - І надішлю вам. Бажаю вам усіх благ від Господа. Дягілєву допоможи Господеві в праці його. Вище рада буде бачити його, якщо надумає потрудитися проїздом. Терпіння скільки треба. Ми досі залиті водою. Але все легше. Два тижні – без виїзду були. То лід не пройшов, а лише готувався; то пішов та не пройшов. І ми вже питали: чи вартий світ?! Великому Іверському старцеві батькові архімандриту Лаврентію († 2 липня 1876), мій земний уклін. Хай підніме Господеві про мою грішність. Ваш богомолець Єп. Феофан. 21 квіт. Лист 1065. Клопіт про благоустрій святителя після віддалення на спокій. Опис монастирських порядків на Вище. Порада про настоятельку. Скромний про себе відгук Насилу ви опинилися вдома. Вітаю із благополучною поїздкою. Господь нехай допоможе вам добре виконати розпочате! Дякую за клопіт про упокій мені. Пенсія потрібна. Обитель небагата. Не злидні, але й зайвого не мають. Тут суворий гуртожиток. Грунтовних грошей мало. Більша половина видобувається збором. З цього видно, що керівництво, до якого треба докласти і турботу про утримання обителі, завдаватиме багато клопотів і занепокоєнь скорботних. Для цього дозріло вже в мене намір відмовитися від управління обителью, просячи тільки, щоб квартира була, яку тепер маю, і поправки в ній і переробки зробив монастир - -щоб до столу необхідне доставляв монастир (бо мені самому майже немає можливості це робити - 25 верст від міста), щоб служити, щоб служити, 25 верст від міста), щоб давали. Я вже збирався писати, і не знаю, чи дочекаюся вашої відповіді. Думаю написати про це митрополиту приватний лист, просячи, щоб на підставі його рішення було моє Синод прохання. Мені тут добре. Порядки тут істинно чернечі. З братії є люті подвижники, обращик – 80-річний старий – ніколи не сяде в церкві і бурчить на інших за це. Служб же у нас збереться годин на 8–10. Починаються з 3 год. Остання буває о 7 год. вечора. Спів саровський. Якщо знайдете час, самі побачите, тоді вирішите, ні чи є кінчати тут дні свої. Благослови вас Господи! Жалкую про негаразди у вашій обителі. Спробуйте, хоч тут, здолати настоятельку ласкою, поступливістю, проханням з волі так однак, щоб вони робили на вашу думку. Мимохідь це згадую. Вам там видніше. О. Лаврентію всечесна пошана. - Я думаю він набурчить, що пішов на спокій. Давно казав. Що такому архієреєві стирчати між справжніми архієреями. Забрався! Слава Тобі, Господи! - Уклін йому до землі. Ваш богомолець на-покійний Б. Феофан. Всяко не заважає знати і ваші міркування та інших ваших. Лист 1066. Відмова святителя від управління обителью. Клопіт про пенсію та видання проповідей. Початок праць з Добротолюбства На Воздвиження написав прохання з зреченням від управління обителью та надсилаю завтра на пошту. Тут же прошу про пенсію. Постарайтеся дізнаватися про хід цієї справи і сповіщати. Як мало пенсії дадуть – з голоду помреш. Візьму палицю і піду вікнами, і до вас зайду, високо живете, і не почуєте. А недаремно на Воздвиження довелося писати. Правильно хрест собі підвозю. Звести не дивно, понести як. Постарайтеся, будь ласка, попросити когось слід, щоб скоріше надіслали 500 руб., призначений Св. Синодом мені на переїзд. Не шлють, а потреби. Думаю підготувати проповіді до видання. Вийде книжок зо три. А грошей нема. Чи не візьметься якийсь купець видати і якщо візьметься, на яких умовах. Поганий збут проповідей. Чи хто погодиться! А спробувати не заважає. Чи самому видати – хоч у позики? Як ви думаєте? Мені добре. Дуже добре. Перекладати почав Добротолюбство – з грецької. Ваш богомолець Є. Ф. 14 вер. 66 р. Лист 1067. Рада укладачеві статуту для жіночої обителі Дякую за вісті. Тепер зовсім відрізано: тільки кейфувати. Благослови Господи праці ваші. Беретеся статут писати. Добре! Дивіться, не вийшло б надто повітряно. Не забудьте, що й ніжні красуні те ж саме, як і все дебеле носять тіло, і тим самим німцям підлягають. У статуті розрізнити треба духовно-аскетичне життя від громадських порядків зовнішніх. Тільки останні йдуть під форму і здатні бути певними докладно та назавжди; перше – експромту ведеться, експромту керується, і не дається вкладеної бути у певну форму. Для неї статут – розумне благочестя, або життя духовне як воно притаманне спробам пізнано-утриманих. Приходить мені на думку, що перш за складання вам треба пожити десь у гуртожитку і добре освоїтися з порядками його. Але знову й тут – чоловічий гуртожиток та жіночий – дві речі дуже різні. Збігали б до Бородинського монастиря. Там, чай, гарні порядки. Для наради з давніми статутами досить тих перекладів, які ви взяли. З наших – знайдіть Юр'ївський статут – Фотієм складений (друкований є). Рубрики різкіше відокремте. Церква. Стіл та весь зміст. Келлія. Влада. Чи не влади. Взаємне ставлення між собою та до зовнішніх. Рукоділля. Зовнішня чернеча виправка (знайдіть преосв. Ігнатій нещодавно видав маленьку книжку. Запитайте у Іларіона суздальського). Про листи Климента. Вони не до незаймана; а про дівоцтво взагалі, і чоловіків і жінок, і містять загальні настанови, які не увійдуть до статуту. Правильно існують у Громадській бібліотеці – Ceillicy. Histoire des auteurs sacres, описана і історія цих листів та зміст. В останньому виданні св. батьків – Migne Patrologia вміщені листи. Те й інше знайдете чи в Публічній бібліотеці, чи в академії. Є книги (9 тому) Vies des peres des deserts d'orient par, Michel-ange Marin. у 2 кн. вміщено кілька слів про порядки життя в Тавенісіотських жіночих монастирях св. Пахомія, а в 9 є нотатка про черниць зі св. Василя вів. - І ця книга повинна бути в Публічній бібліотеці (вид. 1824). Але все треба сказати, що самий досвід кращий за всі книги. Щодо книг Ростиславова, вірно пасквіль. – Краще, що можна зробити – нічого про неї не писати, не говорити. Начебто її немає. - Украдкою розійдеться кілька екземплярів, побурчати під ніс і тільки. Відповісти, значить ціну давати. - Якщо вже задерикуватість бере, написати протилежне, нагадавши про книгу. Всіх вам благий від Господа. Ваш богомолець Єпископ Феофан. Лист 1068. Прохання про журнал «L'Union chretienne». Клопіт про отримання асигнованих на переїзд грошей та про пенсію Замучив вас. Ось і ще прохання, чи покірніше, всіляко, - ретельне прохання. Журналу L'Union chretienne -Св. Синод виписує кілька екземплярів та розсилає їх. Серед інших надсилався і є екземпляр. – Але надсилався, як чинному архієрею. Лежебокам, можливо, й годиться їм посилати. Для цього і мені, можливо, не стануть слати, а хотілося б отримувати. Як тут бути? Впорайтеся, будь ласка, чи надсилатимуть? – Якщо й не думали слати, чи не можуть вони слати, за однією заявою, що це було б не погано. – Якщо по цьому одному не можуть, чи буде користь, якщо проситиму про це обер-прокурора. Поінформуючись про це, сповістите Господа заради. – Але за поточний рік отримано вже 31 №. – Якщо не надішлють кінця, зниклий рік, і в мене і в пр. Антонія, якщо вони почнуть йому кінець. - Чи не можна їм надіслати цей кінець: це можна зробити і без особливих розпоряджень. Ви писали про гроші – (500 р.), звернутися до консисторії; а колись пам'ятається писали, що треба звернутися до казначейства. І здається тут консисторії не місце заважати. І архієрейські гроші отримують зазвичай – із казначейства. — Але що мені віднестися до казначейства, треба мати папір і знати, що Тамбовське казначейство вже знає про це розпорядження. Зробіть милість, знудіть, кого слід, поспішити цим розпорядженням. - Бо, - без взуття скоро буду! - Коли вийде папірець, тоді я сам попрошу Тамб. казначейство, щоб воно зробило розпорядження про видачу грошей з шацького казначейства. Це під боком. - Але все ж таки треба передусім розпорядження про все це, і щоб я мав папірець, на підставі якого писав би. – Те саме і про пенсію слід зробити. Благослови вас, Господи! Всім вам благий від Господа. – Нині Казанська – і у вас, і у нас! – Привітавши вітаю з нареченою – цесаревича; буде вам царицею. Яке радісне обличчя! Ваш богомолець Є. Феофан. 22 жовтня 66 р. Лист 1069. Відмова від переміщення до Сарова. Про складене тлумачення на 33 псалом і перегляд книги «Душа і Ангел» Ви на мене нарікаєте, що вести давно немає; я тільки збирався те саме про те ж на вас вам подавати скаргу. Порівнялися пінями і квити. Благослови вас, Господи, успішно закінчити друкування «Богослов'я» владики нашого. Адже ми земляки і свати. Ну, слава Богу, що скінчили вашу тяжку благополучно. Виснажила вас ця обитель. Коли кінець – і Богові слава! У Сарові мені не рука. І сарівцям не охота. Я не думаю, щоб вони запропонували мені. Нема з чого тягнутися. У них завжди є клопотання. А мені з чого? Переїзд буде коштувати 300 рублів, або більше, а в мене і 30 – ні. І спокою там такого не буде, як на Вище. За духом це маленький Саров. Що роблю? Щойно закінчив нотатки на 33-й псалом і відіслав до «Тамбовського Єпарху. Відомості », щоб подивитися, що скажуть, і добре так писати нотатки на псалтир, або змінити треба тон. Псалом цей – Благословлю Господа на всякий час, чи буде добре, а багато написалося. Щойно взявся був ще за одну справу, як прийшла підмова – виправити статтю про душу та ангелів. Оце тепер і роблю. Не раз чую – не гарна стаття. А чим ніхто не говорить. Чи правда написана? На мою тільки і є недоліків, що читати цю статтю не можна не маючи під руками брошур, що спростовуються. А що багато балагурства, і зайве є – це нічого. Бранчлива по місцях. І за такі нісенітниці треба за волосся і обземь, і успетками. Втім, тепер усе зайве викидається. Можливо додадуть виписки з батьків, тобто. з інших батьків, а чи не з цих. Так міркувань трохи додати. Всяко тепер ще стою майже спочатку, і не знаю – куди піде слово. Як утомливо шукати місце. Копаєшся - копаєшся, іноді цілий день - п'ять рядків. А той, хто читає, тільки й бачить: не велика стаття і каже: бач сколичко написав. Скажіть, будь ласка, у вас є час? – Запитую це задля того, – що в мене немає часу. Не встигнеш вже обідати, а там і спати. Звідки ця напасть, чи не обман? І спокуса яка? - або смерть скоро - що роздільність і протяжність часу стане все ніби в крапку. - Думаю, - це не зле. Тільки у скорботних довго триває час. – Слава Тобі Господи, слава Тобі! До Сарова не поїду. Ви б їм написали, що відмовляюсь. Бо примусіть їх вигадувати, чим їм відхилити таку напасть. Вклоніться знайомим, а більше Богові помоліться. Ваш богомолець Єп. Феофан. 12 листопада 1868 р. Лист 1070. Серед праць зі складання Патерика та Добротолюбства Швидковідповідний Н-лай В-віч! Патерик, про якого говорив – у рукописі, як велика слідована псалтир. У перекладі листів півтораста такого ж листа, як і статути. - Судіть, чи скоро все переглянеш? – А потім чи скоро перепишеться? – Листування в обителі неможливе. До Тамбова треба посилати. - Е-хе!! – Це не означає, що я все назад відтягую, а лише справу говорю, як воно є. - Так само й старечі писання, як важкуваті? – Латинці багато знайшли писань св. Антонія великого, перекладені арабською. За складом схожі на відомі нам. Але темрява перекладу страшна. Копаєшся - копаєшся. Вже відклав на час св. Антонія, – відпочити. Перекладаю наступних за Добротолюбством грецьким, Авви Ісаї. І в цього знову ціла книга є, крім того, що міститься у Добротолюбії. А касіанових писань – одного його – з Добротолюбства буде. І кінця немає. Ось де відчуваєш – дух бадьорий, тіло ж немічне. - Сядеш і думаєш; ну - махну всього Антонія великого. Туди-сюди - хвал десять всього рядків. А вже вморив, і підеш походити, чеша потилицю. Забирайтеся скоріше зі своїми справами, та в келію, і почнемо удвох. Або ще змовимось із Оптинцями, – і буде ціле суспільство. Тоді веселіше буде. Один один рядок, другий інший. Дивишся – книга і є. – А один копаєшся, копаєшся. Та що скажу!! Складати легше. - Там мова тече як по олії. – А тут – у перекладі, раз у раз крапка із комою. Перефразити не хочеться, а стати налагоджувати – час треба. – Дякую за клопіт по грошах. Тепер правильно отримаю скоро. Тоді і про пенсійні гроші попрошу казначейство, щоб перевело до Шацька. – Не забувайте помічати новини. Поки жива людина – і в пустелі цікавить світ, – і рухи його. – Але я воістину – радую в пустелі. Не наврочити б, а якщо так буде, бачу безодню милосердя Божого, не з гріхів моїх віддається мені. – Указ я отримав – про пенсію та скасування наполягання. Дуже вдячний вам і всім. Спаси Господи і помилуй! Улюбленому батькові моєму великому старцю іверському належне поклоніння творю, просячи молитов. Многогрішний Феофан Єп. 14 листопада 1868 р. Лист 1071. Про громадський захист чернецтва. Про нове видання «Шляхи до порятунку» та ін. О. архім. вже вернувся. Він не дочекав вас, каже, не можна було залишатися в Пітері. Ви все те в роз'їздах, то дбайте про книги. Блаженне життя – багатодіяльне. Ні понудьгувати, ні позіхати. Про чернецтво. Чи не помовчати краще. Не чують, і не злиться. Укрийтесь мало, коли мимо йде гнів. — А виступіть назовні, та ще й з кулаками, і руки всіх піднімуться на плечі ваші, а через вас і на чернецтво. Нехай подзижчать Митрофанія і подібні, невдалі черниці. Подзижчать і затихнуть. А коли книжка буде, вона їм мутитиме очі, і дратуватиме. Ви писатимете про чернецтво за його значенням, яке точно високо, і ніхто цього не відкидає. Нападники ж нападають на нас - дурних ченців. Ви говоритимете, оскільки чернецтво те й те означає; то його треба шанувати, підтримувати та поширювати. А вони будуть говорити, як і кажуть: оскільки ченці нині нікуди не пани, то геть їх, або: чи то геть їх, чи зробити такими, якими їм слід бути. Проти цього вам нема чого сказати. Нема чого сказати, тільки ось що: так-так; але хай собі живуть, може десь видуриться якийсь напівмонах, і то слава Богу. – Можна стояти лише проти закриття монастирів, – заради того, що монастирі, окрім ченців, віри заради народу, величезну приносять користь; це я знаю тепер із досвіду. І заради того – що плескати нема з чого (тобто закривати-то) тому, що порівняно з Росією, всі ченці та черниці крапля, тисяч 20, чи варто кричати, і піднімати гвалт, через таку невелику кількість?! – За цими резонами монастирі у нас простоять ще повіки, і боятися нема чого. – Щодо жінок, то їм подітися нема куди. Їх 1 1 2 мілл. більше чоловіків. Хай ідуть до монастиря, вкриються. Такі мої думки! – Але може бути й нічого – сказати інше слово. Ми – погані ченці; дуже будемо раді, коли про нас пишуть, що ми святі та праведні. І дякую вам скажемо. Що вам прочитати, нічого не знаю. Здається у «Християнському Читанні» за ректора преосв. Опанасу щось писано, і друковано. – У «Домашній Бесіді», розміщені статті преосв. Ігнатія: вони здається їсти і в його виданих творах. Але вони дуже далекі. Здається і брошури десь ходили. Але не вмію вказати правильно. Моє здоров'я добре. Я почуваюся добре. Запитують у мене іноді: шлях до порятунку, який Афонці друкували випусками. Я не маю. Чи не візьметься – Корабльов і Сиряков – наприклад, надрукувати однією книжкою? Мені дасть екземпляри – не гроші. Поговоріть та скажіть. До Москви переходити – бажання не маю, а так побувати можна. Ваш ревний богомолець Єпископ Феофан. 23 листопада 1868 р. Лист 1072. Про свою хворобу. Думка про перехід у місця, зручні для отримання лікарської допомоги Ліки ваші отримав. Дякую. Того ж дня і вживати почав. Не знаю, що вийде! Всяко, тому що звичайні свої прийоми лікуватися я вживаю з задишками; то ваше піде в проміжок, до якого й наспіло. Даруй Господи полегшення. Я й бачу його небагато. Але напади усі залишаються. Особливо це відбиття рук і ніг і холодання їх з тяжкістю в голові – такі часті. Це і сьогоднішній день майже весь. Адже я вживаю содову воду штучно приготовлену замість пиття. І, крім того, носив компрес холодний на ніч. - Тепер усе це припиню, і подивлюся, що вийде з вашого. Худо стане, кину. А краще – виконати. Книжки отримав: дякую. Перечитав. Та що тут поправляти? Чай усе справно. Обаче перегляну ще ретельніше і що виявиться потрібним поправлю, якщо дістане розуму. Зробіть ласку, розвідайте, який результат моєї заяви? - Від нього залежатиме моє сидіння на Вище, або клопіт про перехід в інший монастир, з нагоди хвороби, хоч порожній, але вимагає докторського спостереження. Я не палкий любитель і шукач єпархії. І якщо скажуть: сиди; не сумуватиму. Тільки до зими мені треба неодмінно перебратися до місць, що мешкають з пустельного. Всіх вам благ від Господа бажаю. Моліть Бога за мене. Ваш старанний богомолець Єп. Феофан. 12 травня 1870 р. Лист 1073. Нерішучість і коливання святителя за пропозицією знову вступити на службу Дуже вам вдячний за звістку. Я отримав вашого листа лише два дні тому, а від Аскоченського ще нічого не мав. Вчора вночі одержав від нього. З першого разу - рвонувся до Москви; але потім пішли в голові чутки і пересуди. – І не вмію впоратися. Більше перетягує до Москви, але є вагомі резони, що утримують. - Ось сиджу і думаю. - Що придумаю, скажу зараз. Але тепер у нерішучості не можу сказати ні так, ні ні. Постараюся встановитися в думках швидше і відповісти владиці. Схиляє те, що ми вже занадто глухо. Та на випадок хвороби боязко. – Але там клопіт та боротьба. Всіх вам благ від Господа бажаю. Ваш богомолець Єп. Феофан. Якби вони так самі вирішили переказати, – без жодної перемови погодився б, – і був би радий. А то самому. Я тільки одну справу вирішив сам – вихід на спокій. - І чай, - не як годиться зробив. Не по відсутності спокою говорю так. Я маю чого шукав. А тому, що вже надто багато спокою. Це, щоправда, є. Лист 1074. Відгук на звістку про нові пропозиції служби святителю. Мисливець до картин Ну – вирішив із білокам'яною. Моя красуня загинула. Ну – і adieu! Про це писав до самого владики, запевняючи його, що мені на Вище добре, як і справді є. Вже він сказав через Аскоченського, що приймає в сенс мою відмову. І отже ця справа має зійти до архіву. Але він затягує промову – у тому, щоб залучити мою милість сидіти в судному відділенні Св. Синоду. - Від того тільки пером відмовлявся, а від цього руками і ногами. Боже позбав, - від такої напасті. Стане бути у владики, будь ласка вмовте його, щоб він не тільки не давав сам такої пропозиції, але перебив би і всякого, хто б надумав завести про те промову. Будь ласка! Владика думає, що я на Вище сумую; а мені тут так любо, що не знаю, де може бути так добре. Що заявляв на єпархії, то заявляло не бажання, а готовність виявити покірність Св. Синоду, від чого й тепер не відмовляюся. Але зовсім не за бажанням єпархії, а за іншими розрахунками, що залишаються в секреті. Ви знаєте, який я мисливець до картин. - Оголошує хтось Беренс, що в нього безліч фотографічних знімків із знаменитих картин. Знімки у вигляді карток, і у великому форматі, кабінетні звуться. Очі мої й розбіглися. – А дешевизна!! - 100 добірних кабінетних знімків 25р. - або ще: 1000 карток 30 грн. - Так би все закупив. – Але як ці оголошувачі бувають cura melius, особливо з нашим братом – провінціалами, чи заочними покупцями; то, будь ласка, забігайте до нього і подивіться, чи стоять точно ці знімки того, щоб копійку на них витратити. - Якщо виявиться, що вони справні; я тоді надішлю грошей трохи вам. І попрошу вас - вибрати - і при собі наказати закупорити. А то на цих молодців – не можна покластися. Усіх вам благ від Бога бажаю. Ваш богомолець Єп. Феофан. 15 березня 1872 р. Лист 1075. Після отримання книги про духовний суд Книгу про суд отримав. Гарна. Багатовчена. Дай Боже, щоб користь принесла. Читати її копотно, і не всякий - розполює. Працюйте, робіть, - не кректуйте. – Як же кажете – не починав ще?! А це що таке, що робите? Все це слава Богу! - Тільки зарозумілість відганяйте. Своє око все добро сяє. — Спаси вас Господи за вашу працю. Соловецькі старці більше знайдуть читачів. І вірно ця книга тепліша. Допоможи вам Господи закінчити. Ваш богомолець Єп. Феофан. 31 травня 1873 р. Лист 1076 року. Незручність видавати великі книги для публіки. Щодо проектованої реформи духовного суду Хоч не скінчив ще велику книгу вашу: але вже видно, що вона дуже гарна. Хто це працював? Багатовчено та солідно! – Спаси Господи! Але ось що! - Чи багато хто читатиме? І ті, хто почав читати, чи всі дотягнуть до кінця? Вам звичайно відомий склад російських голів. Що довго копатися не охоч, а скоріше б до кінця. – Особливо спірні пункти. Взагалі для справи – вони потрібні і багато допомагають з'ясування справи. Але невченому люду до чого копатися в них? і не стануть. - Мені і спало на думку, що якби зробити екстракт і скласти маленьку брошурку - в якій все істотне було б викладено ясно як на долонці, і так, щоб сильно читати, то така книжка була б дуже корисна. Вчені копалися б у тій великій, а верхогляди, маленьку пробігали б. Чудове дослідження! Ви пишете, що виходять заперечення на судний проект. А десь у газетах надруковано, що навпаки виходять відгуки, згодні з ним. Мені при цьому спало на думку – що прокурор це морочить громадську думку. А потім вибере згодні відгуки, які, звичайно, знайдуться, і посуне для вирішення. – Адже головне, втім, потрібно. Як хочуть, нехай будують суди, але необхідно, щоб архієрей був глава суду, і особливо в тій частині, яка стосується суто духовних і церковних справ. – Остання межа, – щоб архієрей мав владу призначати на місця і усувати від них на своє переконання, і щоб тут нічий суд не втручався; Щоб мав також владу наказувати робити все, що вважає за необхідне творення пастви. – А то вийде, як у пруссаків. Архієрей там приймає, а не визначає пастирів. Дякую за повідомлену інформацію про мою красуню. - Але ви при зустрічі не забудьте нагадувати, що ж надіслали документи? А то вони сказати, що пошлють, сказали, а послати відкладуть. Що ви думали надіслати з зошита, - надішліть. – Першу частину – кінчаю, нині завів листування тільки. Потім почну потроху статут, з Пахомієва, до Василя великого та Кассіана. Тим часом треба готувати і тлумачення. Всіх вам благ від Господа бажаю. – Моліть Бога за мене. Ваш богомолець Єп. Феофан. 21 листопада 1873 р. Лист 1077. Нова похвала книзі та порада автору. Про свої письмові роботи та турбота про матеріали для Добротолюбства Дочитав книжечку. Диво, як добре. За неї треба автору дати лікаря, – з написом перший із лікарів, або, як висловлювався покійний київський владика про Інокентія, коли цей був у Києві – доктор лікарів. Коли б почули пишеться? - Змусіть когось рецензії написати, - і в цій рецензії суть усю виставити. Цим суспільство познайомиться із духом. У світському журналі треба, чи газеті. Можливо, Громадянин візьме! Збірку незабаром закінчу. Поки друкуватимуть цю першу частину – другу підготовку, власне Статути. Збірник мій, якщо полювання, загаданий на багато томів, щоб утворилася чернеча бібліотека. Купи – і годі. Все тут буде. Навіщо вам ховатися будь-куди. Придбавши навичку до багаторобних робіт, як ви сидите – десь? Так і тягніть свою ноту. Адже і ця дорога до того ж міста веде. Тільки помисли треба підчищати. Але це не одним діячам, а й сидякам потрібно. Стало, нема чого загадувати. Владиці костромському – сказали б, що вже два роки чай Аскоченський коротенькі статті бере з проповідей більше, – дуже небагато з листів. - Це старі рядки! Ось наступного року буде нове, 118 псалом, на кожен вірш маленька міркування. Про цих вірно владика милостивий не скаже того, що зробив про тих. Бо тут усе погано. О. Арсеній – точно їде на Афон, чи це припущення. Мені спадало на думку – поїхати на Афон для перебору набряків, – чи не знайдуться писання Авви Ісаї відш., що бракують Марка Аскета, Євагрія та інших. Десь може бути запалі в куточок. Ісаї - то ціла книга - 29 слів, піде в збірку, але з латинського перекладу, але тут багато означає аскетична термінологія, яка - у латинян інша, і можна не потрапити. Ваш богомолець Єп. Феофан. 12 грудня 1873 р. Лист 1078. Побоювання нового проекту суду. Відгук про переміщення Афон. Підбадьорення до продовження трудового життя Зі святом! Отримав книжку. Дякую. Пам'ятається, і я перекладав щось. Але це має бути в 46 році. Рукопис – який?! – Чай – переклад статуту св. Пахомія. – Ні, не треба. Знову перекладатиму – і робитиму склепіння. – І Василя великого склепіння чи вибірку знову треба робити. - Нема чого й трудитися пересилати. Потроху тягтиму. Вам справді добре побути в Пітері. - Там і там пошуміти. Кажуть – відгуки в міру отримання друкують, чи не наплутали б ті, хто цікавиться запровадженням цього богомерзкого проекту суду?! – Чого доброго! Мене як ви на Афон? думка приходити; але справа, з моєю лінощами, як зробити. Якби тут заснути, а там прокинутися – справа. Зараз би махнув. - А то, у! у! у! – далечінь яка! - Я не боюся, але колись думка дозріє в бажання, і бажання в рішучість! А я чув, що не П-кий, а В-кий Владика розхвалив проект. – Стало два. - Ви пишете, і я чую, що всі відгуки не на користь проекту. Але щодо чого? - Т-кий Владика напирав лише на непрактичність, - що окружний суд далеко. Якщо все так, то це не велика незручність. І суть справи не тут. На непрактичність може бути така відповідь: подивимося; якщо незручно буде, змінимо. А інше все піде в хід. – І консисторії, можливо, більше на це вказують. - Може, навіть, що цей камінь навмисне кинули, на тому-то гризіте, а головне-то і переглянули. – Боже збережи! У мене питання, яке не вмію вирішити. – Ну, якщо ухвалять цю форму суду. Чи буде в цьому основа законна до поділу. Синод, що прийняв її, зрушить з основ своїх. Отже втратить право на послух йому. Якщо він так, то і всі згодні з ним архієреї та ієреї. Ті, хто не узгоджується з ним, стоятимуть на своєму законному ґрунті – старо-православні, а ті новатори. — Цього я не вмію вирішити, — тобто є підставою для поділу. Можна сварити форму суду, і критикувати її вздовж і впоперек, але не поділятися. - Але що ви зробите, якщо захочеться комусь форс свій показати і проголосити всіх новаторів, що відпали від церкви? – Адже це річ можлива. - Я все думаю-думаю, і то виходить - немає до того підстави, то - приходить на думку: та що ж це ми все спускатимемо. Чи велика справа, що, наприклад, цар Костянтин одну дружину в монастир посадив, а з іншого одружився. Св. Тарасій пошумів, пошумів і замовк, – а Феодор Студит – припинив з ним (св. Тарасієм) спілкування. А якби можна промовчати. Нова цариця була його племінниця. – Ось як стояли! - Як нам бути, ніяк не розгадаю. – А треба це вирішити. Бо я чую, що цей куций поставить на своєму. Побалакайте там потихеньку, – і скажіть, що відберете у магнатів церковних. Що вам робити на Афон?! - На Афон з'їздити, що конфектів поїсти; а те, що ви робите, є щи та каша, без каші жити не можна. Будьте здорові та веселі. Ваш богомолець Єп. Феофан. 26 лютого 1874 р. Лист 1080. Про задумане видання повного Патерика. Лікуватись немає гріха. Смішний рецепт. Ще про бажаний проект Дякую за привітання. Вітаю і вас взаємно. Благослови Господи труди ваші! Дягілєв надіслав. Але що тепер робити? - Давайте спокушати Афонца, щоб надрукував. – Той патерик, що видало «Душекорисне Читання» – набагато менше від нашого. Ось різниця! У нас 142 статті, – там 35 – у першому розділі. – У другій – у нас 71 – там 33; у третій у нас 100 - там 46, і так далі. Тільки заголовки ті самі, від чого така різниця? Від того, що там не все зібрано. – Адже це збірка! – А переваги збірки у повноті. – Так видати треба. – Чи самі ви хочете – видати? - Так я сяду і потроху переглядатиму і остаточно виправлятиму. Купа ця велика! але потроху можна здолати! Що лікуватися немає гріха, про це й питання не повинно бути. Але що багато хто не користувався цим засобом, за вірою та для терпіння, це не позбавлено ціни. Треба тільки потім вже й терпіти добродушно, щоб не впасти в ремствування. Ропот уже гріх. Хто не відчуває мужності, які ми всі грішні; то краще вдаватися до лікарів, все ж таки допомоги чекаючи від Бога: бо Він наводить лікарів. Ліки від розпусти – сміх бере! – Адже рух статевий залежить від утворення насіння. Поки органи освіти цілі, збиратиметься насіння; і поки буде збиратися - буде рух. Але він сам собою не гріх. – Гріх у похаванні, і він то від волі, то від сатани. Ваш рецепт, на що діє? Звичайно, не на волю, і тим менше на сатану. Отже виробники грішності блудної мети. А коли цілі, на що ж ліки? – якщо воно діє на припинення утворення насіння; то воно наближається з хмарою; бо суть скупства в цьому. – У житіях бачимо, що на применшення освіти насіння діяли – постом, холодом, долу лежанням, спрагою, малоспанням та всяким себе запобіганням, але жодного механічного способу не вживали. Тому думаю, що ліки не безгрішно. – Так гадаю, що краще його не торкатися, а просити допомоги у Господа. Звичайно, важкувато; але що робити? Взявся за гуж, не кажи, що не дужий. Те, що проект ганьблять, дуже втішно. Але ж у тому, хто хотів би його ввести, цілий легіон. Вони навчать його, як вивернутись?! - Похвалимося успіхом, коли зовсім цей проект здадуть в архів. Здоров'я моє – слава Богові. Повітрям користуватимуся з балкона. Адже це теж, що в лісі гуляти! Всіх вам благ від Господа бажаю. Моліть Бога за мене! Ваш богомолець Єп. Феофан. Що ви мені нічого не сказали про Іверського старця?! Лист 1081. Відгук про бажання арабів, архім. Антоніно, старця Йосафа, патріарха Йоакима і відповідь на запрошення на Афон. Праці з тлумачення Писання Найдобріший мій Н-лай В-віч! З приїздом! Тепер бачили схід, знаєте, що це, і думаю, досить з вас. Дякую за все вісті. Якщо пантелеїмонівці виграють справу, цьому не можна буде не радіти. Допоможи їм, Господи! Здивувався я бажання арабів! Їм не того ж треба бажати чого болгари, а всього. Бо там місцевих греків немає. Тільки є ієрархія. Отже, їхнє бажання – одно вигнання греків. Тому воно складніше. Наперед нехай просять архієреїв-арабів. Священики у них усі араби, а архієреїв-арабів узяти нема де. Розумію єрусалимський патріархат. В антиохійському є: поділяться хіба. О. архімандрит Антонін-ніжний – відомий мені, як чудова людина, він же й уч. Закінчив курс першим, не другим – був бакалавром у Київській академії – дуже добрим. Чи послухали ви рабу Божого Йоасафу - старцю Савину, великий старець! Якщо такий патріарх Іоаким, то треба Богу молитися, щоб довше він посидів на престолі, - і поправив церковні грецькі справи. Нагородили солоні греки: іди розплутуй. За пропозицію пантелеімонівцям дякую. Але ж туди треба прямувати святим, а грішити і на Вище зручно. Тож яка потреба переселятися. А ви не загадуйте незабаром на спокій. Поки є сили, штовхайтеся та робіть. Виб'єтеся з сил, тоді десь можна прикритися - біля обителі. Шлях ваш інший – діяльний. Прийде термін, сядете. Хто читає мої премудрості – греки чи наші? Греки, не думаю, щоби багато схвалювали. А наші – свій своєму – брат. Сиджу та корплю. Скоро, чи ні, не знаю, скорплю; але поспішаю якнайшвидше закінчити послання св. Павла, щоб сісти потім, виправити та видати. Запитання, як це зробити? Хоч рано ще думати: але, можливо, до кінця наступного року і розпочати можна. Я дуже поспішаю. Отже, нічого заздалегідь підготуватися. Одна красуня натякала, що дасть на видання першого тому грошей, хоча б це було до 1000 руб. Ваш богомолець Єп. Феофан. 22 січня 1875 р. Лист 1083. Про тлумачення послань. Думки про найкращий спосіб пояснення євангелії. Як вдома жити монастирською Слухаюсь – слухаюсь! Тяну пісню, але трохи коротше – проти друкованих; бо вже надто розтяжно. Виконати все так життя замало. Але й те скорочене тлумачення, – яке дано двом посланням – до Пилип'ян, і особливо до Коринтян першому, теж не гарне. Якось триматиму середку на половині. 2 до Коринф. розпочато, дві главки закінчено. Що Бог дасть далі. Плетемося потроху. Може, і це закінчимо скоро. Все вами прописане – як хочеться виконати. Але вже хати не відчиню доки не скінчу. А помру так і бути. Господи допоможи! На Євангелія не тлумачення треба писати, а роздуми, щоб кожне слово і кожен рух Господа було урочистим свідченням Його Божества. Коли Бог дасть, почнемо цю хвалебну пісню Господу, то їй кінця не буде. О, якби хоч почало покласти цю справу?! Який вам монастир! Будьте ласкаві в цьому порядку життя. Коли не будете в силі вже мишей топтати, тоді сам собою влаштується і монастир, ви будете в огорожі монастирській, чи ні. До обідні ходите? І годі. Домашню молитву заміняйте поклонами замість читання молитов; з яким же словом до Бога звертатись, душа скаже. Що потрібно, те й кажіть. Це замість вечірні, і замість будь-якої іншої служби. Якщо душа буває млява і не сильна сама піднятися до Бога, читайте на згадку якусь молитву, кожне слово кілька разів повторюючи, щоб розбити душу, мов молотом. Коли ж душа йде сама до Господа, не читайте жодних молитов завчених, а свою мову прямо ведіть до Господа, – починаючи з подяки за милості саме вам самим, потім і інше, що треба казати. Господь близько! Він слухає слово з серця. Благослови вас Господи! Що стосується діяльності, то всю турботу треба звертати на чистоту намірів, - і відразу поправляти, якщо прокрадуться які не добрі. Потім намагатися якомога частіше згадувати про Господа. Ось і все. Ось ваш монастир! Іншого не шукайте! Він не збудований для вас! Йоасаф – помер?! Дуже вдячний, що сказали. Святий був чоловік! Страждал за обитель до Ібрагіма паші. Я здоровий. Дякую Господа! Будьте і ви здорові, - і ще веселі. Весело ж саме приходить. Його не купити нічим. І блаженні недалекі від нас, а ми не маємо блаженства. Рятуйтесь! І за нас Бога моліть! Ваш богомолець Єп. Феофан. 9 лютого 1875 р. Лист 1084. Ще у справі про проектований новий суд. На захист перекладу LXX тлумачів. Турбота про друк тлумачень. Примітка про необхідність чергування розумової праці з рукоділлям Чи добре, що пишеться стаття докором пр. Макарію?! Адже він має виправдання в тому, що Комітет, а не він. Що зробиш із усіма? Адже йому не дано вирішальний остаточно голос, а рівний іншим. Скаже: що робити? Я говорив, говорив, кричав, битися був готовий? а все вирішили не на мою. От і має рацію. Що архієрейські відгуки такі гарні, дуже втішно. Слід гадати, що їх поважать і безглуздого суду не заведуть. Але вовк у кошарі дуже хитрий. Сидить і хлюпає зубами і поглядає, як би примудритися поставити на своєму. Господи спаси нас! Пр. Яків Мур. надсилав мені відгук Іркутського - схожий на Агафангелов, за силою. І Моск. Консисторії – це дуже коротко. Що для православ'я тяжкі часи – це як двічі по два. Читання в Товаристві любителів духу. московської освіти надрукували статтю про переклад 70 толк. - Зовсім не православну. Церква Божа не знала іншого слова Божого, крім 70 толк., і коли говорила, що Писання богонатхненне, розуміла Писання саме в цьому перекладі. Усі неприємні цьому штибу – єретичні. Будете у владики московського, доповісти йому, щоб провчив редакцію Читань, але не пам'ятайте, що я вказую. Жалкую, що зважився туди віддати послання до Ефесів. Послання до Коринтян перше йде в «Душекорисне Читання». Друге теж тлумачиться і одна частина вже закінчена – 7 розділів. Чим лежати, так друкував би якийсь журнал. У пресі видніші недоліки та надмірності. Поговоріть, чи не хоче друкувати Гречулевича? Без умов: тільки сотню якихось екземплярів відбитків нехай дасть. І щоб не тяг, а скоріше друкував. Чи ви вважаєте, що краще припинити друкування в журналах, щоб у загальне видання увійшли тлумачення недруковані?! І це мені спадає на думку. Але й те приходить: сьогодні, завтра смерть. Помреш, – все так пропаде. Бо хоч у журналах надрукується. Як накажете, так і зробимо. Будьте старцем у цій справі. Але я сиджу – і поспішаю до кінця. Все здається, що встигну цього року вирішити всі послання. Не встигну, – дай Боже ще один рік пожити, щоб кінчити. Всіх вам благ від Господа бажаю. Благослови вас Господи всяким благословенням! Ваш богомолець Єп. Феофан. 4 березня 1875 р. Лист 1085. Доля відбитків тлумачень. Страх зазнають звинувачення у контрабанді Поспішаю до вас із запитанням – і знову з друкування. До Галат послання до кінця підходить. Відбитків зроблено купу, – з 700. Другого до Солунянам відбитки я віддав 500 у Місіонерське товариство, вважаючи, що вони потихеньку, дехто по місіонерам розішлють, дехто по єпархіальним відділенням Місіонерського товариства, з дорученням владикам послати. Я не казав їм так, але вважав, що вони самі здогадаються зробити. А вони геть як? Друкують оголошення та закликають покупців. Тим часом, тлумачення без синодського дозволу – у продажу контрабанда. Того й дивися, що дадуть насуну. Скажіть мені тепер, що зробити з відбитками послання до Галатів? Розуму не докладу. Віддати знову туди ж, я й радий, та вони знову друкувати оголошення стануть. І я бачу, як від цього може бути швидке лихо. Зробіть ласку, - попрацюйте все це розпитати у владики потихеньку, щоб не сердити на мене за мою боязкість. І що дізнаєтесь, скажіть. Якщо ні те, ні це незручно, то ще й ось що, чи не скаже владика, що і мене і редактора він покриє від усіх стріл Правосуддя. Мені дуже бажано відбитки віддати знову в суспільство ж; але страхи зупиняють. Зрештою, якщо ні тако, ні таке – що робити? Прийде в піч кидати всі відбитки. Будь ласка, все це розвідайте та скажіть. Друкування до Галатів закінчується у квітні. Всіх вам благ від Господа бажаю! Ваш богомолець Єп. Феофан. 17 березня 1875 р. Лист 1086. Розсіяні побоювання. Авторська втома та відпочинок. Початок праць зі складання 2-го т. Добротолюбства Два ваші листи дали мені повні відповіді на те, що хотілося знати. Дякую! Я написав вам, бо в цей час у нас припиняється будь-яке спілкування зі світом. Якщо для друку є такий закон; то нема чого турбуватися, я пропустив цей закон. І злякався. Тепер заспокоївся. Батько Василь Нечаєв знає його; бо на відбитках 2 сел. до Сол. він уже так і зробив, як ви кажете. Мене стривожили Тамбовці. Там був якийсь ревізор друкарський, – і зробив редакції Відомостей ноту, що вона не може робити відбитків тлумачення: там друкується послання до Пилипців, і робляться відбитки. Редакція злякала, і зупинилася; але тепер понадумалася і почала друкувати і тлумачення та відбитки. Що я роблю? Б'ю байдики. Ось чого! Закінчив через силу 2 до Кор. Приступив до Риму. Така тупість напала і безсердечність, що й інтерес весь зник, і думки не йдуть, і перо не ходить. Думаю, що це від того, що цілий рік і більше за однією справою. Стерляди та стерляді, – і набридло. Кинемо на кілька часу. І надумався між собою приготувати другий том російського «Добротолюбства». Перший уже готовий. Там Антоній вел., Макарій вел., Марк подвижник, - Ісая самітник, - Євагрій. Усі пустельники. У другому будуть усі уставники загальножительні. Св. Пахомій, Василь вел., Кассіан, св. Венедикт та інші тут між ними. Порядний томик збереться. На цьому я відпочиваю, – хоч і тут праця не мала. Св. Пахомія треба написати знову статут за тими рисами, які є в його житті - і в статуті, перекладеному Єронімом. І з Василя великого теж треба знову написати статут, за системою – це праця! А св. Кассиана переказати велику працю; бо його латинь мудра - мудрість. Св. Венедикт чай простіше. Допоможи лише Господи. Заняття приємне! Слід гадати, що не марно буде знати, як стало чернецтво на початку. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. Моліть Бога за мене. Ваш богомолець Єп. Феофан. 17 квітня 1875 р. Лист 1087. Ворог спрямовується головне на ченців Як це ви примудрилися великомовити з великим Владикою? Але якщо праведна справа, то чого тут турбуватися? Будь воля Божа! Дуже шкода, що ваша обитель не втішає вас. І тут терпіти треба. Ворог мирян не спокушає. Проти них світ за нього бореться. А світовідречників нема кому спокушати. Ось він тут і є своєю особою. І звичайно виходить по майстру та майстерність. Що робити? терпіти треба і молитися; та допомагати справі. Коли б усюди було справно; на чому б труд показати трудний? Господь нехай втішить вас! Всіх вам благ від Господа бажаю. Моліть Бога за мене грішного. Ваш богомолець Єп. Феофан. 7 травня 1875 р. Лист 1088. Думки про застосування давніх чернечих статутів. Вести у монастирській справі на Афоні, Кавказі та в Мирах Лікійських. Хід занять зі складання тлумачень Закінчив я статут св. Пахомія, – беруся за св. Василя Великого статут, і той і інший суворо. Сказати прокурору, ніж озброювався проти монастирів, а наполягав би лише, щоб суворо виконували стародавні статути. Половина ченців розбіжиться. Але разом думаю, що в п'ять разів більше побільшає нових ревнителів; бо багато хто не йде до монастиря, бо слабенько в них. Коли ж стане суворо, життя сподобається, і ченців прибуде. Вести афонські втішні. Якщо точно відокремлять росіян; то чого ще їм хотіти. Але тоді до чого ж кавказька місцевість? Для страхування греків?! Я думаю і тепер звістка про намір росіян переселитися на Кавказ багато схиляє грецьку владу до обдарування російським незалежного побуту. Допоможи їм Господи! Місцевість у Мирах-Лікійських! Чи не монастир там хочуть? Добре б. Хто складає життєпис свят. Миколи? Благослови Господи! Надсилаю і відбитки послання до Галатів. Дай Бог розпочати нам і своє друкування. Наступного року воно має відбутися. Відпочину і візьмуся за послання до Римлян. З нього почнемо. Потім під ряд вже є, до Кор., обидва - і до Гал., Еф., Філ. Будьте здорові та веселі. Єп. Феофан. 2 липня 1875 р. Лист 1089. Горе ревнителя перекладу LXX. Про збірник стародавніх статутів Думаю, що ви тепер вернулися, або скоро вернетесь. Тепер ви проїхалися, провітрилися, зі свіжими силами. Благослови Господи! Чи зустріли ви де-небудь горе – з нагоди перекладу єврейської біблії російською мовою? Я горюю, і здивуюся, що склали старці? Гріх великий. Я перегортаю тепер часом - економосу про 70 тлумачів. Переможно відстоює цей переклад на всіх пунктах. Думалося зробити екстракт; але пристрасть, адже – 4 книжки величезні. Чи скоро їх перебереш. Про переклад їх і думати нічого. Як думаєте, чи буде користь, якщо зробити екстракт?! Тепер не встигнути скоро. Погодя трохи. У нас є переклад єврейської біблії і дається вірним церковною владою, крім того слова Божого, яке в церкві. Це останнє може бути обійдено без схуднення його. Якщо російська переклад дає слово справжнє; те слово, яке в церкві, не справжнє. Якщо не справді, то церква досі живила нас не істинним словом – хлібом з м'якиною. Через це докір біблії 70 тлумачів впаде на церкву. Перекладачі наплювали на цю біблію, а бризки від плювків падають на обличчя церкви. Це нечестива справа! Розлад вийде у нас усередині. Закуплять тепер. Суспільство поширення біблії рознесе її швидко. Чи стануть читати православні, – і побачать одне – у російській біблії, інше – у церкві. Що звідси? Будь-якого добра чекати не можна. По-перше, збирайте тлумачів. Один уже є – Єп. Феофан. Будьте ласкаві вербувати інших. У Пітері, в Москві, по всьому всесвіту. Умова одна – тлумачити по 70 тлумачів, тобто. слово Боже, яке в церкві – і ще – бути згодними на дешеве видання, і трудитися або задарма, або за мізерну винагороду, яку дати з продажу; коли засядуть за справу навербовані тлумачі, ви почнете клопотати зі збору суми на видання. Чоловік десять тлумачів і достатньо. Ну п'ять. Ні треба десять, і ще більше, щоб скоріше протлумачити і видати. Розібрали у чому справа? Я писав про це пр. Платону. Ось він чи не візьме що тлумачити. Потрібно ж якнайшвидше. Насилу розібрали, що переклад із єврейської біблії є чимало зло для православ'я. Дякую за готовність діяти проти. Але мій план зовсім не той, що у вас. Зовсім не слід сперечатися, добрий чи не добрий переклад, ні виставляти його помилки та неточності. Це нічого не поведе; а ось що треба зробити! Сісти й протлумачити всю біблію старого заповіту, або переважно навчальні та пророчі книги, по 70 тлумачів, тобто. за текстом, який міститься в Церкві. Протлумачити скільки можна простіше та доступніше для загального розуміння. І потім це тлумачення видати скільки можна дешевше. Дві ці речі слід влаштувати ревнителям православ'я. Чи помічаєте, що звідси вийде? Вийде, що, незважаючи на існування біблії в перекладі з єврейської, знати її і розуміти і читати всі будуть по 70, через це тлумачення. Бо переклад з єврейської не зрозумілий також у багатьох місцях. І потребує тлумачення. Якщо ми запропонуємо якнайшвидше тлумачення по 70-ти, то того перекладу ніхто читати не стане, а всі кинуться на нашу тлумачену біблію. Цим способом – вплив, який може мати біблія в російському перекладі з єврейської, буде запобігти або припинено. Ось моя думка! Про переклад із єврейської зовсім нічого не говорити, а працювати собі багато над тлумаченням біблії, як є у церкві. Що потрібно для виконання такого користі? 1) Зібрати тлумачів і 2) тлумачення їх видати дешевше. Для чого потрібні гроші. І ось всі ці комісії покладаються на Н-лаю В-віча. Нехай підіб'є тлумачів тлумачити; нехай знайде кишені з грошима і забере ці гроші, а потім видасть усе, а амінь – єврейській біблії. Для цього не треба ритися в синодському архіві: нехай миші точать всі тамтешні справи. А сісти та скоріше протлумачити біблію. Економос – вчений грек – писав у 40-х роках на захист перекладу 70, і побив усіх німців. Твір його є в мене, 4 томи великих. Видати їх можна згодом. Насамперед треба зробити тлумачення, – і видати. Увійдіть до цих думок, і влаштовуйте виконання наступного за ними. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. Благослови вас Господи всяким благословенням. Лист 1092. Серед турбот щодо відновлення авторитету LXX. Про видання апологетичного журналу Я все чекаю, коли ви вернетесь до Пітера; а ви вірно чекаєте, коли я відповім на ваші листи. От і влаштувалася пауза. Що ж, нарешті, придумано – щодо того, про що ми так гаряче почали ревнувати? Правильно пояримось, пояримось, – і на тому й сядемо. Де взяти робітників? Вишинець – вози, вози, а сам під воз. Сказати б йому: сідай, та пиши, що його зити-то? То ні. Чужими руками жар загребати охоч. Каюсь, що робити. Так розлінився, що пера не хочеться взяти до рук. Сядеш ніби працювати; але повернеш папір туди й сюди, та й кинеш. І пішов тинятися з кутка в куток. Натомість читаю старанно. Може, Бог дасть, і писати прийде полювання. Преосвященний Платон хотів переслати мої листки до «Душекорисного Читання». Добре, якби надрукували. Може, інший надумався. Хоч там сказано лише верхівки; але скорочено – вся справа. Прогресисти лайку піднімуть. Ми відсиджуватимемося за церквою. Єврейській біблії переклад нарікання наносить на церкву. Проти цього нема чого сказати. Ми ж на тому тільки й стоятимемо; навіщо внесли до церкви чужу біблію? Щось зроблять московські ієреї із апологетом. Добре, якби Бог допоміг завести цей журнал. На Заході від часу відродження язичницького мудрування (язичницькі класики) багато з'являлося невірів усіх пологів. Проти них писали. Цих писань ціла бібліотека. Абат Migne – видав їх – у 20 книгах – звичайного йому формату. Приходить на думку – зробити перегляд цих книг, – із вилученням усього пригожего для нас. Але куди подіти витяг? Журнали наші якісь хитромудрі. Господи, помилуй нас! Приходить на думку: яке мені до всього цього діло? Сиди, та тягни чотки. Без тебе діло Бог влаштує. От би будь-хто. Лежи собі і вухом не веди! Блаженство! Будьте здорові та веселі. Ваш богомолець Є. Феофан. 28 грудня 1875 р. Лист 1093. Відповіді думки пр. Агафангела. Стаття на захист перекладу LXX із зазначенням шкоди, яка може бути від поширення виданого перекладу з Єврейського Відповіді на думки преосвященного Агафангела а) Покійний митрополит Філарет – московський, у відомій вам статті про вживання перекладу 70, каже, що до єврейського нинішнього тексту не можна мати довіри через його пошкодження. Подібної думки й покійний київський митрополит. Пошкодженість тексту не підлягає сумніву. Звідки візьметься довіра до перекладу біблії з цього тексту? Те, що цей переклад зроблено зі знанням справи та добрими намірами, не пожвавлює довіри до нього. Справа не про гідність перекладу, як перекладу, а про гідність тексту, з якого зробив переклад. Свідчення – Йосип Флавій та Філімон: обидва вони в рівній гідності приймали обидва тексти. Але після руйнування Єрусалиму та розсіяння євреїв, єврейський текст, з різних причин, почав псуватися. З другого століття його почали читати по-різному, і по-різному розуміти. Кожен по-своєму його читав і по-своєму розумів. Доказом цього є нові переклади з єврейської на грецьку, зроблені в другому столітті Акілою, Сіммахом і Феодотіоном, яких переклади різні між собою. Це означає, що вони по-різному читали і по-різному розуміли єврейську біблію. Не згодні вони і з нинішнім текстом багато в чому: що означає, що єврейський текст, який до них змінився, продовжував змінюватися і після них. Чим далі, тим більше ушкоджується єврейський текст, і відстань його від первісного єврейського тексту, який дано чоловіками богонатхненними, стала дуже велика. У цьому віддаленні - взяли його мазорети, і закріпили в ньому. Грецький же текст залишався в своїй початковій повній відповідності дієсловам пророчим. Судіть тепер самі, де дієслова Духа зберігаються – у Мазоретській єврейській біблії, чи в грецькій 70 тлумачів? Віддається перевага грецькій біблії єврейській, – не тій, яка була спочатку і якої вже немає, а тій, яку нам нав'язують мазорети, – біблії зіпсованою. Тут зрозуміло, на який бік треба схилятися. в) Господь не докоряв євреям у псуванні тексту, тому що він тоді не був пошкоджений; він не був пошкоджений і за часів Апостолів. Тому й згадки про те не було. Він почав псуватися після. Але апостол Павло, ходячи синагогами іудейськими в грецьких областях, всюди читав біблію з грецького перекладу. Як слова Апостольські зі старого заповіту подібні до нинішнього грецького, то це явний знак, що він залишався цілим, і перебуває цілий досі. Прикладіть до цього те, що в писаннях Апостольських, окрім цих 238 місць, наведених із позначенням: так писано є, – є безліч фраз і зворотів мови, які очевидно взяті зі старозавітних писань, але без вказівки, що взяті з писання. Усі вони не за єврейським, а за грецьким текстом. Економос обрав таких місць до тисячі. З цього видно, що новий завіт весь проникнуть старим, тільки не єврейським, а грецьким текстом. Слова Господа на хресті не йдуть на захист єврейського тексту. е) Начебто і св. Церква використовувала єврейську Біблію. Де це та коли? Деякі письменники іноді ставилися до цього тексту, і то лише у окремих випадках. Але письменники – не церква. У соборах – діяла та говорила церква; але чи розумілося на якомусь із них про єврейську біблію?! Візьміть і письменників, але в цілому, а не у уривках. Скільки писав св. Золотоуст? Але в його писаннях знайдеться 5–10 місць, в яких він належить до єврейської біблії, і то не з перевагою її грецької біблії, а лише для міркувань. Таке саме співвідношення вживання місць з єврейської біблії та інших письменників. Який же з такого стану справи можна зробити висновок на користь єврейської біблії? Жодного. Деякі письменники Церкви належали до єврейської біблії; тому і нам іноді можна віднестися до неї, не з переваги її грецької, а для міркувань. І лише. Візьміть усе разом, – 18 1 2 століть і тисячі письменників церковних. Усі вони використовували біблію 70-ти. Де-не-де продзижчить інший єврейською. Чи можна виставляти це на виправдання перекладу всієї біблії з єврейської з перевагою її грецької? Економос переглядає всіх батьків, і знаходить, що, починаючи з мужів Апостольських, всі вони знали лише грецьку біблію. Св. Варнава приводить до 70 місць зі старого завіту, і все, за грецьким текстом. Ігнатій Богоносець робить те саме, те саме і Климент римський і св. Полікарп. Св. Августин (26) сперечається з євреєм, а тексти все наводить за грецькою біблією. І так далі в історії Церкви. З цього списку прямо випливає, що Церква православна воістину не знала єврейської біблії. Письменники церковні є інтелігенція Церкви. Якщо вона ледве скоса поглядала на цю біблію, що сказати про все тіло Церкви? ж) Що Церква знала єврейську біблію, на доказ наводяться спроби Російської Церкви. Але російська Церква не вся православна Церква, а частина її. Вона може ухилятися від істини, і підлягає цьому виправним навіюванням інших церков. Чи церква російська робила зазначені спроби? Ні, деякі особи. Понад те, неправильно, що наші колишні перекладачі виправляли текст слов'янської біблії єврейською. Читайте історію видання біблії при Єлисаветі (Правосл. огляд 1860). Вся турбота була звернена на те, щоб переклад слов'янська був у точній відповідності до грецької біблії. На це вказували царські укази, це вселяв Св. Синод, це мали на увазі перекладачі. Друкувати біблію стали вже після переведення її на повну згоду з грецькою. Потім, надрукувавши цю біблію, – і в церковних книгах читання почали друкувати за цим новим перекладом. Знак, що він визнавався цілком згодним із текстом, що вживався в Церкві, – а цей був грецький. Щоправда, перекладачі кілька місць перевели ближче до єврейського тексту. Але це робили вони тому, що знаходили в читаннях грецького тексту, відповідні йому читання, а не за повагою до єврейського тексту. Що росіяни повинні шанувати грецьку біблію більше єврейської, це вселяє їм митр. Філарет у відомій вам статті. Головна в нього думка: основний текст, якого має триматися, має бути слов'янський, що цілком відповідає грецькій; але іноді можна звертатись і до єврейської біблії. Можна звертатися, хто сперечається. Але ж кому? Вченим, під час вирішення питань, тлумачам під час тлумачення. Інші християни матимуть лише підсумки цих досліджень. Але яка стати всю біблію пускати в масу народу у перекладі з єврейської – не вмію зрозуміти. з) Слов'янський та грецький тексти багато в чому незрозумілі. Що ж робити, коли й початковий текст єврейський, що вийшов із рук пророків, був не у всьому зрозумілий?! Чи не стати перевигадувати його, щоб внести в нього зрозумілість? Апостольські писання також незрозумілі; але хто буде перевигадувати їх. Мазорети стали проясняти початкову біблію, і склали нову, яка хоча ясніше, але не є справжня. У статті владики Філарета є фраза: що толку від ясної брехні? Для усунення неясності є тлумачення. Воно очікується, а не переклад. Бо і переклад все ж таки не кінець і вимагає пояснень. «Немає лиха, говориться далі, що грецький, і по ньому слов'янський текст, вживаються в церкві». Дивовижна мова! Чи можна говорити, що немає лиха від того, що завжди всіма і всюди вживаємо був у церкві? Та в цьому основа та порятунок церкви. Може лише той, хто зовсім омазоретився і оніметчився. Поблажливе висловлюється Церкві Божій пожалування, – нічого, мовляв, у ній вживається грецький і слов'янський текст. Передбачається, що варто було б бути єврейському, але нехай, немовляти заради свого, ти, Церква православна, вживай грецьку та слов'янську. Безглузда протестантщина так і думає про нас. Гордості її це під стать: нам навіщо черпати у неї лайку на самих себе. і) «Переклад зроблено не для вживання в Церкві». Та що – Церква? Кам'яні будинки та богослужбові книги мертві, чи сукупність віруючих? Звісно, ​​останнє. Отже, коли переклад пущений у середовище християнства, він пущений до Церкви. І що якщо цей переклад містить отруту брехні? Тоді буде означати, що через нього впущено отруту у здорове тіло нашої Церкви. То б нічого, якби читаючи слов'янську біблію і зустрічаючи в ній темряви, звернувся хтось до російського перекладу і знайшов там темне з'ясованим. Але що подумає він, коли в російському перекладі зустріне зовсім інше, не тільки різне, але й неприємне тому, що читає в слов'янській? Це не може не вагатися. Слово Боже не може говорити так чи інакше: воно одне. Тому – чи єврейська біблія говорить право, – і тоді їй слід слідувати; або грецька, – і тоді єврейську треба покинути. Коли ж, залишаючи в церковних книгах читання за грецьким текстом, до рук дають єврейську, різну від тієї; то що нав'язується через це на думку? Якщо не можна сказати, що там і тут істина, то чи не пряміше сказати, що її немає ні там, ні тут. Тобто. кинути всяку біблію, і відвернутися від будь-якого одкровення. Хто, схилившись до перекладу, думатиме, що в церковній біблії немає істини, той не може звільнитися від спокуси, що Церква істині не вчить, що істину цю треба шукати інуди, – і покине Церкву. А хто більш рішучий, – і всяку віру кине. Я не можу сподіватися на користь від перекладу біблії. Від неї – шкода і велика. У нас закон при розумінні слова Божого звертатися до св. батькам. Св. отці тлумачили писання, як воно є у перекладі 70-ти. Отже, новий переклад позбавляє нас допомоги розуміти православне слово Боже; бо дає інший текст від того, який вживали св. батьки. Переклад зрушує нас із підстав. Нові думки, нова церква, нова ера: ось що від перекладу! i) Це єдина користь від перекладу. Нема чого тепер тягтися за іноземними та інославними бібліями: своя є. Але питається: хто більше читатиме її, освічені чи прості? Здається останні. Останні тільки помітять і різницю цього перекладу з церковною біблією. Якщо від бачення цієї різниці станеться шкода, то останні ж і зазнають її весь. Звісь те й інше всякий, і бач, – шкоди більше чи користі від нового перекладу. к) З перекладом Павського та з літографованим виданням його, хто порівнюватиме новий переклад. Але ось що! Про нього йдеться, що перекладачі поглядали й у ту й у іншу біблію, – тобто. і в грецьку і в єврейську, і зрозуміли в перекладі то з тою, то з іншою, вибираючи то звідти, то звідси, що здавалося їм привабливішим. Я не перевіряв його щодо цього; але якщо це правда, то значить, що в перекладі нам дається ні грецька, ні єврейська біблія, а суміш тій і іншій – біблія новотвора. Мені здається, що це ще гірше. л) Про Економос висловлено судження дуже нашвидкуруч. Чотири томи, кожен більш ніж по тисячі сторінок, набити дрібницями дуже складно. Щоправда, що він розбирає справу до найменших подробиць; але це не означає, що він має всі дрібниці. Коли відбулося грецьке королівство, туди через іновірство короля з королевою набралося багато іновірців, які почали нападати на грецьку біблію. Захопилися й модники греки – із вчених. Економос спочатку бився з ними вдома, і всіх перебив. Потім виїхав до Європи, оглянув усі бібліотеки, витяг все, що стосувалося перекладу 70-ти та єврейського тексту, – і потім виклав усе зібране докладно. У результаті виходить: єврейський текст нікуди негож; справжнє слово Боже зберігається лише у біблії грецької 70-ти. І православним слід триматися тільки цієї останньої, а та (Євр.) нехай із боку лежить у підтримці. Праця його є капітальною. Легко ставитись до нього не можна. Усі патріархи писали щодо нього грамоти і схвалили його думки. Це у 40-х роках. Водночас і ми гнали єврейську біблію. Ось вираз голосу Церкви всієї! м) З вдячністю можна ставитись до нового перекладу; але справжнім його вважати не можна. - До того ж чи не можна було зробити для церкви Божої щось краще, ніж цей переклад? – Мені здається, краще було б видати переклад біблії з грецької, із зауваженнями під рисою для розуміння неясного. Була б це біблія церковна, і православні, слухаючи в церкві слово Боже, і потім, приходячи додому, прочитуючи в російському перекладі те саме, раділи б. А тепер яка радість – чути в церкві одне, а вдома читати інше? - Думаю, що від цього має стискатися серце, і творити здивування. Поклали дати православним слово Боже у російському перекладі. Справа добра! Переклали новий завіт. Де брали текст? У Церкві. Здається, приступаючи до перекладу старого завіту, теж належало взяти текст, який міститься в Церкві православної. - А вони взяли його не знають де. Що це за причина? Як вони там не тлумачи, але не можуть перекладачі уникнути докору у зневагі до біблії, що існує в Церкві. Вони обійшли цю біблію; чим дали думку, що за їхніми переконаннями ця біблія не варта труднощів, щоб перекладати її. Вони принижували і обплювали її, як негідну до діла. Це те саме, що до іншого неввічливо стати спиною. Чи це можна зносити, і чи може це залишитися без шкідливих наслідків? – Зневажання до біблії вмісту Церквою є зневагою до Церкви. Який приклад подається? Від цього перекладачі ніяк не можуть відмовитися, – від того, що знехтували біблію, що існує в Церкві, і обплювали її. Якби вони переклали спочатку з грецької, а потім видали переклад і з єврейської, зовсім інше мав би значення. Тоді напевно можна було б говорити, що переклад з єврейської зроблено у посібник для розуміння біблії грецької чи слов'янської і має значення тлумачне. Тепер видання цього перекладу не може не залишати того враження, що грецька біблія 70-ти визнана негідною. Лист 1094. При посиланні книг. Різні відповіді та повідомлення Ну от о. Нечаєв надрукував статтю. Шлю відбитки вам. Тут же й тлумачення послання до Пилип'ян. Відбитків статті п'ят передайте Степану Анісімовичу Бурачку, і три екземпляри тлумачення послання: у нього три сім'ї тепер. Аскоченському передайте по одній штуці - тлумачення і відбитка. Вибачте, що клопіт накладаю. При нагоді, якось передасте. Афонець Арсен, - все вигадує різні штуки. Пишу йому нарешті, що не хочу, щоб він друкував, – сам зберусь якось, – і прошу повернути рукопис. Коли поверне, тоді подумаємо, як зробити це. А якщо не поверне, – обіцяючи друкувати, що і як йому дано, тоді вірно треба йому надати друкування. Про унію нічого не знаю, і я поганий історик. Історію цю добре знає Коялович – інспектор академії. З ним би переговорили, якби не йдете проти нього. Він одну частину ще при мені надрукував. Чи друкував далі, – не знаю. Церква керувалася завжди соборно. Собори писали закони, а пастирі виконували їх, і в такий спосіб правила Церква. Псалтир тлумачити – можливо прийде полювання. І сяду, на почину. Бо всі тільки плани пишемо, а справи ніякої. Можна частинами друкувати - псалмів по 50-ти. Тлумачення не широке. Преосвященний Порфирій переклав Псалтир з грецької та друкує у «Працях Київської академії». Адже він костромич. Коли б він надумав і весь старий заповіт переказати! Я здоровий. Слава Богу. Всіх вам благ від Господа бажаю! Ваш богомолець Єп. Феофан. 9 листопада 1875 р. Лист 1095. Ще до справи про захист перекладу LXX Переглянув – писане преосвященним Агафангелом, і зробив свої нотатки, які підуть тяжкою – з додатком та брошурок моєї статті. Одну думку забув відзначити: пророцтва ясніше. Але вони взагалі зрозумілі й у 70-х. Євреї, однак, які могли пророкування зіпсували, особливо ті, які наводив Апостол. Пам'ятаю одне: не даси преподобному Твоєму бачити винищення. У євреїв: не даси преподобним твоїм бачити труни чи рови. Таких пересудів багато. Взятися за Псалтир – можна. Лінощі все долає; але може. Готуюсь до суперечок, перечитуючи Економоса. Що за чудовий чоловік – цей Економос! Як він відгодовує лукаву протестантщину?! З преосвященним Агафангелом мені незручно розмовляти. Він застарів у своїх по цій темі думках, і важко його переговорити. Будьте здорові та веселі! Всіх вам благ від Господа бажаю! Ваш богомолець Єп. Феофан. Відбиток статті Зедергольма надішліть. Я не маю 1874 р. «Душекорисного Читання». Лист 1096. Після прочитання критичної статті проф. Горського щодо порівняльного гідності текстів Єврейського і LXX тлумачів Два листи ваші отримав разом. Тут же прийшов і «Православний огляд». Перше враження від неї дуже неприємне. І відповідати не думав. Він усе переплутав. І спростовує свою думку – про виняткове значення перекладу 70-ти. Але далі розбираючи мої пункти припустився деяких оборотів промови погані. Відповідати йому за тоном не слід. Думаю, крім нього – написати деякі доповнення до своєї статті, в яких і буде відповідь. З самим Горським не можна дітей хрестити. Але треба відбити погане враження, яке може залишити його стаття. Це можна зробити незабаром, але до січневої книжки «Читання» навряд чи потрапить. Але я поспішу. Серйозної відповіді Горського мова не варта. Прочитайте уважніше та побачите. Вона туманить із першого разу. Лист Лаврова повертаю. Він православний. І багато таких: але вся вчка майже омазорілася. Я здоровий. Холоди заважають вийти на балкон. Підеш — завжди застудишся. І катар мій почне мене нудити. От і нідеш на подвір'я. Біда не велика. Трохи посоловієш. Це свято на подвір'ї. Вітаю. Привітайте і тих, хто потрапить під руку. Благослови вас Господи всяким благословенням! Ваш богомолець Єп. Феофан. 16 грудня 1875 р. Лист 1097 р. Рішення не відповідати на статтю Горського. Плани захисту перекладу LXX Насилу я зібрався з силами надіслати вам витрачені вами на мене гроші. Вони підуть у спеціальному пакеті. Дякую. Писати відповідь Горському не стану. Давно покинув. А додам до колишньої статті кілька рядків подібних до тих, які написані у відповідь преосвященному Агафангелу. Ними проясниться вся справа. Горському ж відповідати незручно через багато у нього мовних оборотів, яких пропустити не можна, а торкнувшись, вступиш у суперечку, схожу на лайку торговок. Мені спало на думку – сісти і перекладати біблію по 70-ти з грецької, із зауваженнями в виправдання грецького тексту та в осуд єврейського. Чи піде ця справа, не знаю, але в голові засіло і крутиться. Чути, що М-т І-р гнівається на мене за статтю. Що серчати? Я писав про нього ще з Тамбова. Відповіді не було. І тепер спочатку думав до нього писати, але передумав. Зв'яжеш тільки себе, а толку ніякого не буде. Ось і надумався крім його дати оклик. Якщо чули що, не приховаєте. Доповнення своє пошлю до «Душекорисного Читання» – до січневої. У лютневій книжці буде надруковано. У січневій же просив надрукувати, що відповіді Горському не буде, з великої вченості його. Спаси вас Господи і помилуй! Ваш богомолець Єп. Феофан. 2 січня 1876 р. Лист 1098. У тій же справі і про різні предмети Напишу-напишу кілька рядків, на додаток до колишньої статті. Перше – витяг із статті владики московського покійного. Друге з Економосу: яка біблія була в руках Апостолів? Яку передали вони Церкві та Церкву завжди вживає? Третє Як дивляться на єврейщину на Сході нині? Цих статей досить буде для пояснення справи. Виписувати ушкодження мазоретської біблії, – тобто. нинішній єврейській, – не наполягає потреби. Це довга пісня та спірна. Кінця не дістанешся. Один так, другий інакше. Батько Арсен там у вас? А я писав до нього на Афон, через Одесу. Можливо, лист дійде до нього. Але як дійде, передайте йому будь-ласка, що я зовсім не проти, щоб він друкував збірку. Тому повертати мені рукопис нехай почекає, поки отримає листа. Там прописані умови, які не згодні з його витівками. Що гроші надіслав, який збиток. Вживайте, куди знаєте. Я ніколи не затримую у себе грошей і все розмотую. Тож їх тримати, коли трапились. Надішліть будь ласка службу на 25-е, про яку писали. Дуже бажано подивитися, в чому справа. До речі та нотатки на неї прикладіть. Будьте ласкаві, чи є в Синодських крамницях Біблія грецька, видана Синодальною друкарнею в 1820 р. Це Олександрійський текст. Ватиканський у мене є, і Тишендорф, а цього немає. Поправтеся будь ласка, мені потрібно її виписати. Псалтир з грецької переклав преосв. Порфирій. Друкувалася у Працях. Він земляк ваш. Наказайте йому видати особливо. Ваш богомолець Єп. Феофан. 15 січня 1876 р. Лист 1099. Авторська безкорисливість святителя. Прохання про надсилання фарб Я попередив вас – відповіддю на вашу пропозицію! Нехай друкують. Вони дають мені двісті екземплярів, а грошей хочуть надішлють, хочуть ні. Це не входить до мого розрахунку. Я поступаюся їм це молитв заради моєї багатогрішності, а не заради прибутку. Так писав і до Одеси до о. Арсенію – але хоче, щоб назавжди збірник був поступлений обителі. Цього тепер вирішити не можна. Потрібно його закінчити, потім думати і про поступку. Передмову складайте яке хочете. Я забув, що сам написав. Пам'ятається там щось обіцяно. Чи не краще це викинути? Про гроші мені надіслані. - Коли зайві є - щось потрібне виявиться, купіть і надішліть. В даний час мені потрібен прилад акварельних фарб кращої якості – найменший – у 6 фарб, але добре приготовлених. У скриньці, і з необхідним приладдям. Нехай о. Арсен подарує мені такий скарб. Всіх вам благ від Господа бажаю. Уклін о. Арсенію. Не отримував ще я січневої книжки «Душекорисне Читання»; коли отримаю, надішлю і свої нові рядки. Як би не дратувати ваших пітерських чинів. Будьте здорові та веселі. Ваш богомолець Єп. Феофан. 26 січня 1876 р. Лист 1100. Про зміну служби на 25 грудня. Відстрочення писання спірної статті Отримав надіслане! Дякую. Дуже шкода, що в службі чи власне в молитві опущені важливі рядки, але лиха від цього немає. Опущені, добре зроблено для Петербурга, й у закордонних місій. Які розуміють російську мову французам і німцям дуже незручно чути - буї і звіронрівні, та ін. – але думаю, що це можна було б інакше висловити, а головну думку витримати: бо вона дуже повчальна. - Але вже як діло зроблено; нехай. Богослужбові статті – не писання богонатхненне. Їх можна змінювати, не грішучи - маючи на увазі тільки творення, а не розорення. Біблія, про яку я просив вас упоратися, - не ця, що ви прислали, а грецька, видана якимись греками (здається Лазарідесами) у Москві - в 20-му році або близько. Пошукайте, будь ласка. Вона – з Олександрійського кодексу. Ватиканська у мене є. Є й Тишендорфова – синайська. А цієї немає, – бажано мати. Що я обіцяв приписати до колишньої статті, ще не написано; і не встигне бути написано навіть до березневої книжки. Вона тепер уже до кінця. Не поспішатиму. У квітневу пошлю у березні. Постом, при худому шлунку, більше люті – і сили та ефекту. Нема до чого поспішати; ще встигнемо набратися з ким маємо вдосталь. Передмову до збірки надішліть. Ім'я збирача не слід означати. Визначити тільки – видання афонців. Буде ефектнішим. Арсен писав і фарби надіслав; але надто багато. Всякое добро. З постом вітаю. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. Ваш богомолець Єп. Феофан. 17 лютого 1876 р. Лист 1101. Недолугий захисник. До історії Добротолюбства та тлумачень Написав трохи і послав у «Душекорисне Читання», не знаю, чи встигнуть надрукувати, бо нас затримала вода і ми були тижнів зо два-три під замком. Може встигнуть! - Писати не смію: Синод тут. Йому просто в очі дуже ніяково. – А все ж таки. Надіслану вами службу всю переглянув, – і крім випуску якихось слів у молитві жодної різниці немає. Надішліть, що у вас там є. Про укладача Добротолюбства не треба писати, і згадувати. Нехай іде – ніби праця Афонських старців. Це буде вразливіше. Другий випуск - я думав скласти зі статутів Пахомія, Василя Великого, св. Венедикта та Кассіана. Тепер бачу, що Кассіан один склав велику книгу. Тому ті три статути слід друкувати особливо. І складуть вони другий випуск, і Кассіан буде третім. - Що далі, побачимо. Пишу до Римлян, як скінчу, так друкувати особливо, не в журналах. – Коли друкуватимете до Римлян, переходжу до Коринтян обидва, і так далі. Піде як, вибиратимуться гроші. Допоможи нам Господи! - Ви не розгадуйте попрацювати в цій справі. Я здоровий! Славу Богу! та свято на подвір'ї. Вітаю. Даруй вам Господи у світлі дні світлих радощів. Ваш богомолець Єп. Феофан. 28 березня 1876 р. Лист 1102. Про художню працю молитви Ісусової Поспішаю сказати вам потрібне. - У тих статтях, які увійдуть до першого випуску, нічого немає про розумне діяння. Про художнє роблення молитви Ісусової мова почалася з Григорія Сінаїта в 13 і після – столітті. - До толі далеко. Тоді розсудимо, чи друкувати про це! - Наперед, втім, говорю, що і мені приходило вже на думку - пропустити ті статті, в яких про це йдеться, і закінчити збірку Симеона Богослова. Творити Ісусову молитву, як усі ми навикаємо робити – є добра справа. У монастирях покладається це як обов'язок. Чи стали б хіба покладати, якби це було небезпечно?! Небезпечне те мистецтво, яке вигадали і приладнали до цієї молитви. Воно іншого вкидає в принад мрійливу, - а іншого, дивно сказати, в постійний хтивий стан. – Його тому треба й відмовляти та забороняти. – А найсолодше ім'я Господа у простоті серця закликати всім треба вселяти, і всіх до того мати. Дуже радий, що йде друк. Другий випуск – можна також друкувати, без Кассіана, за яким справа, – і який, між тим, один складе велику книгу. До того ж статути Пахомія, Василя Великого та Венедикта у моїх рукописах – беруть близько 200 аркушів. Отже, майже стільки ж, як перший випуск. Зі Світлим святом. Вклоніться старцям на Афоні. Прошу їх молитов. Ваш богомолець Єп. Феофан. 1 квітня 1876 р. Лист 1103. Після отримання книги ворожого монастирям утримання Запізнився я вам відповіддю на останній лист. Чекав на книгу, яка ліниво їхала. Так ось скарб! - Я ще не перечитав її. Але наперед скажу, що відповідати на неї, як живе в глушині як? Цифри проти цифр, де взяти? – Сорока на хвості принесе? – Нехай місцеві владики наказують настоятелям написати статті про майна монастирів докладні, – і наказують їх продрукувати в Єпархіальних Відомостях. – Ось і все! А Синод, куди дивиться? Куди дивиться прокурор? Навіщо синодальні не напруть на нього? Всі поступки та поступки. Ось театри на пости відкриті: сказали синодальні проти цього що?! Якщо всі так поступатимуться, то, мабуть, розхотять і чернецтво знищити. – Самовладдя розігрується, коли не зустрічає протидії. Це скрізь! – І в самого уряду. Та що ж вийде з того, що монастирі закриють? Монашество пов'язані з монастирями, як душа з тілом. Іншим способом почнуть монашити. Ось, як чорниці, як старі печерники чи пасічники. Будуть робітники будинки складати, – і жити по-чернецькому, – як народилися Арзамасська громада тощо. Можливо, і краще буде. Тому – жахатися тут нема чого. – А будь воля Божа. Не стали шанувати монастирі від того, що ченців не шанували; а ченців не стали шанувати заради того, що ми, ченці, стали нікуди не пані. По собі суджу. Мене слід поленом вигнати з монастиря. Треба б підняти дух чернечий. – Але як? – Великі старці-засновники монастирів – передбачали це. Робити нема чого. Дух світу набирає сили! – Усіх охоплює. – І ось де корінь. - Протидіяти йому має Синод. Господи помилуй нас. Я писав у «Душекорисне Читання»; у квітневу книжку не пішло; буде у травневій. Декілька рядків написав і в «Церковному Віснику». Не знаю, чи це буде надруковано. Переглянувши книгу, подивлюсь, можливо, і напишу що. Ваш богомолець Єп. Феофан. 18 квітня 1876 р. Лист 1104. Після друку статті на захист перекладу LXX. Різні відповіді та відгуки Дочекалися нарешті ми статті. Отримав я й відбитки. Надішлю - побільше. Дайте комусь. Що вона породить? Якого Горського викличе? "Церковний Вісник" щось не друкує. Тим часом там справа прописана, хоч не широка. Можливо, редактору й не зручно надрукувати через те, що над головою – заправник перекладу. Так забігайте якось до нього, і візьміть. Куди її? - Думаю, туди ж, в "Душекорисне Читання" і перешліть. Я пишу про це до о. Василю. І потім наполягатиму все на тому, що Церква повинна слухати, і її напрями змінювати не слід. Вас все трощить Корецька. Що робити? Попрацюйте. З красунь жодної не знаю, яка була б гожа у настоятельки. - Дивна це річ! - Не поспішайте однак змінами. Потихеньку, щоб шуму менше було. Чи немає де готівкової справної ігуменії. Тоді змінити легше, ніж змінювати. Розкольники каламутять наших законодавців. Хай пригадують, що пригадають. – А молоканам хочуть дати те, чого вони не потребують. Молокани – не шкідливі, як і безпопівці, – і штундисти. Туреччини точно незлагодити. Але я боюся, щоб європейські друзі не побилися. Почнуть кричати: а мені, а мені, і піде гармидер. Боже борони. Я здоровий; чого і вам бажаю, з додатком постійного спокою та веселолюбства. Народилося побажання – подивитися, що це є «Громадянин», – і надіслав гроші, давно-давно. Була місячна заборона «Громадянину», але вона, мабуть, закінчилася вже. А «Громадянина» все не шлють. Чи не будете проходити повз цього пана, штовхніть його під бік, сказавши: Що се! Лист 1105. Пориви до подорожей. Ще до справи про захист грецького тексту проти «мазоретчини» Що ж це ви замовкли? Правильно розгулюєте десь. Таке щастя людям – гуляти! і мене часто пориває. Так би й махнув, то у Вороніж і Задонськ, то до Києва, то на Афон, то навіть до Єрусалиму. - Ось яке непосидіння вселяється тому, хто пішов на спокій. З права це, чи зліва? Будьте ласкаві розібрати. «Душекорисне Читання» надрукувало, що надіслано було. – Відбитки обіцяні, а ще немає. Надішлю, коли отримаю. Я писав і до академії, до «Церковного Вісника». Не знаю, чи надрукують? - Якщо не надрукують, я просив передати папірець вам, а вас прошу прийняти і поберегти, чи не годиться куди. І її можна в «Душекорисне Читання». Сперечатися так не хочеться. Мазоретники всі роздираються від зусиль. Петербурзький листок мій говорити саме не про це - про те, тобто, що нема чого їм надуватися, і вихваляти свою мазоретчину. Не в тому сила, що там і там менша в єврейській, а в тому, яку біблію мала в руках Церква. А вони все своє, літери та літери. «Добротолюбство» чи рухається? – Бажаю йому успіху. Але збірки не оголошуйте. О. Арсен писав, що всю опіку про це просив прийняти вас. Допоможи вам Господи! Я здоровий, а я надіяюся на Господа. Київський владика відійшов духом! - Так і озирнутися не встигнеш, як покличуть. Подобає бо робити справи до день є. Врятуй вас, Господи! Ваш богомолець Єп. Феофан. 16 травня 1876 р. Лист 1106. При надсиланні відбитків захисної статті. Відповідь про розумну молитву, розкольників та інші предмети Надсилаю вам відбитки статті, що у «Душекорисному Читанні». Дайте Степану Онисимовичу – 5 чи 10 – на роздачу, і самі роздайте, кому знаєте. – У «Церковний Вісник» ще писав ширше все про те саме. – Коли б надрукували! Яка розумна молитва з IX століття? - Розумна молитва споконвіку. Немає іншої молитви, як розумної. – У нас заходила мова не про розумну молитву, а про художнє провадження молитви Ісусової, – що несправедливо називається молитвою розумною. – Коли розум розмовляє з Богом у серці, то й розумна молитва! - Мистецтво ж всяке домішувати до цієї справи не слід. – І цю статтю треба зовсім залишити. Не сперечатися і не згадувати про неї. «Добротолюбство» йде дуже ліниво. І це має соромитись С.-Петербург. — Для мене це все одно. – У нас спека, і я лінуюсь. – Написав проте для розмови дещо зі 118 пс., і кропаю тепер потроху до Римлян. «Громадянин» шлеться. Так це хороша людина. Дай Боже йому здоров'я. Він би щось махнув – про біблію. Або ви вийміть, що на думку спаде зі статті в «Душеп. Чт.» і передайте йому. - Він щось згадував про це. Але ні те, ні се. – Треба, щоби він говорив по православному. Про розкольників, – чи пільги їм! - Можливо, на краще. Через кого буде діяти на них. – Треба дозволити їм – свою семінарію та академію заповідь; - підуть із цих краплі, - і все перевернути до верху дном, розкольницьке розумію. Розкол тримається крайнім невіглаством. – Коли з'ясуються умови порятунку, – з'ясується й те, що всі розкольницькі догмати – не догмати, а пустка! – І кінець розколу. Молокан та штундистів даремно зараховують до розколу. – Це наші протестанти! Незручності, які ви зустрічаєте, є доказом, що справи ваші не худі і солоні ворогові. Він і піднімає гори перепон. Чоловіки і кріпіться! Будьте здорові та веселі! – Що ж ви мені нічого не сказали про біблію грецьку – Олександрійську, видану у нас Лазаридами – у 20 роках! Чи можна її де дістати? – І як! Вона була здається у Синодських крамницях. Подивіться. Благослови вас, Господи, всещедрим Своїм благословенням! Ваш богомолець Єп. Феофан. 9 червня 1876 р. Лист 1107. Серед праць зі складання Добротолюбства та тлумачень Нині я отримав зараз два листи ваші – один від 5 липня, інший – від 3 серпня. – Де це було липневе? – А я хотів уже й оголошення писати про зникнення безвісти №№. Ви всі біля красунь! - Пригрілися. А тепер не знати, де ви, на батьківщині, чи в Пітері? Пишу до Пітера. Дуже шкода, що цієї грецької біблії не знайшлося; але шукати її в Греції нема чого. – Потерпімо. Надруковані листи «Добротолюбства» надіслані. – Читаю неквапливо. Придивлюся, що там таке у 210–211 стор. Про молитву – що прийде по збірці, все буде поміщено. Що ви розумієте під розумною молитвою? - Скажіть, будь ласка, щоб я міг при нагоді бачити, які статті можуть ставитися до цього предмета, і як їх назвати. - Складати чи статтю писати про це для збірки не доводиться; бо збірка буде вся зі статей богомудрих батьків, а не від нашого грішного мудрування. У другому томі збірника передбачаються статути. Вони вже готові – св. Пахомія, св. Василя великого, св. Венедикт. Сюди ж думав і св. Кассіана. Але його писання – одні складуть цілий том; тому його краще особливо надрукувати або як 3-й том, або як другий випуск другого тому. Це якось дозволить видавець. Я здоровий. Слава Богу! Посуваюсь потроху за посланням до Римлян. Послання друге до Коринтян чи все чи половину пошлю до «Душекорисного Читання». Просять. Лінощі здолала, і до Римлян навряд чи скоро скінчу. Воно дуже дивне. До «Душекорисного Читання» – ще послав кілька рядків. Це буде кінець і богослов'я більше не писатиму. Ах – так, ви – у своєму Судиславлі. Пошлю туди. Лист 1108. До історії авторських праць Святителя Де ви поділися? Я писав вам до вашого знаменитого Судиславля. І це давно. Вірно не отримали, або роз'їхалися як. Що ж Патерик? Говорили до жовтня вийде. А він і до листопада навряд чи встигне. У мене трохи його аркушів. Думаю менше половини. Коли надішлете всі аркуші, перегляну – відзначу глави і поверну все зараз. Статути готові. І прогавили ми. Он св. Касіана перекладено і вже друкується. Якийсь владика Петро переклав і видає. Але сумувати нема чого. Це для нашої збірки краще. Я виберу, у такому разі, з нього сутність його вчення про подвижництво та духовну перемогу. І коротше, і корисніше. Там є широкі міркування, для нас не зовсім потрібні. Незрозумілість, вами помічена, залежить від пропуску цілого рядка. Винен, я думаю, не мій переписувач, а коректор, і особливо останню коректуру, що тримав і написав мені про цю річ. Постарайтеся стягнути з нього суворіше. Суперечки мої з Біблії – скінчилися. Будь-яке полювання втратив боротися. І більше писати не стану. Я тягну послання до Римлян. Іде широко. Мені здається це краще. Бо ми росіяни любимо поговорити. І тлумачення має неодмінно відповідати цій межі нашого характеру. Всіх вам благ від Господа бажаю. Будьте здоровенькі та веселенькі. Тамбовського в Рязань. У Тамбов із Пітера – теж Паладія. Який? Рцит необізнаний. Лист 1109. Про Архім. Лаврентія Ви вітаєте мене з іменинами. Дякую за доброзичливість; але я іменинник великим постом – у березні. Зарахуємо за попереднє. Про батюшку отця Лаврентія я найменше знаю. В академії я бував у нього часто; але про обставини його майже ніколи не йшлося. Зазвичай, яким ви його бачили, такий він завжди. Головне у ньому – безгнівні. Образ лагідності. Я жодного разу не бачив його розгніваним. Іноді він буде ніби сердито говорити; але тон промови завжди зраджував йому, і показував, що це він надує розсерчати, та не вміє. У семінарії я його вже не застав, чи був у словесності, за тодішнім, і до богословів своєю увагою не підносився. В академії він жив дуже самотньо, нікуди майже не хаджував. Всі будинки та будинки. Коли якесь свято по товариству, він скаже: прийду, прийду, а другого дня вибачиться; зовсім зібрався було, та завадили. Фраков терпіти не міг, все лаяв їх, і сороміцьку байку про них вигадав. Був більший постник, і в особі ніби сповнений, а тіла зовсім майже нема. Живота немає, – упав. Коли одягне фрак, і вийшов як дошка, підчегарий. Підрясник та ряса все скрасили. І став повний. Перший та останній тижні – одного разу тільки обідав у середу на першому. А на пристрасній – у середу та четвер, – і взагалі страви був мізерного, хоч у них стіл був спільний. Одружитися все збирався. Чай нареченої дві вибирав. Ні, не вдалось. Небіжчик владика Філарет вернеться бувало з Пітера і при зустрічі скаже: ну, Макаров, приїхав тебе постригати. Жартома! І таки застриг. Ми часто до лаври ходили. У неділю та свята. Професори всі ставилися до нього з повагою. Він був чоловік поради, – і втіхи. Більше нічого не вмію сказати. Чудовий чоловік! Про розумну молитву. Добре було б писати; і сил немає. Це треба чоловікові молитовнику зробити. Ось преосвященний Ігнатій писав. Нехай задовольняються цим. А оптинський Макарій в одному листі дуже не добровільно поставився до тих, які чіпляються за цю справу з химерними прийомами. Будь правду говорити, треба похулити ці прийоми. Але тоді проклянуть і зі світу зживуть. Краще мовчати. Хто це Оптинець, на який ви чекаєте? Чи не Зедергольм? Як його ім'я? І задля чого він жодного разу не згадав про багатогрішного Вишинця? Збірник допоможи вам Господи покінчити. Час! Час! - Що ж Арсен? – Довіру втратив, чи там потрібний?! Що не їде? Ваш богомолець Єп. Феофан. 24 жовтня 1876 р. Лист 1110. При наданні нової передмови для духовної збірки. Про свої письмові праці. Прохання про «Російський Архів» Колишня передмова нікуди не гірша. Абияк скрапав нове, і хоч воно теж не принадність, але все краще за минуле, принаймні смиренне. Проводжу його, – і прошу покірно – його надрукувати замість колишнього, що під лавку. Мені думається в кінці його не погано б докласти наступне: «Супроводжуємо нашу збірку щирим бажанням, щоб любителі духовного читання знаходили в ньому те, що хотів вкласти в нього для них укладач» (неодмінно треба додати). Здається, що треба докласти: інакше там мова залишена ніби без кінця. – Що стосується до підпису укладача, то його не повинно бути ні в якому разі. – Це входило до умов передачі видання афонцям. Ваша пропозиція – скласти алфавітний покажчик настанов, – добре пропонуєте. Але мені, здається, це треба зробити в кінці всього видання; тут же воно поки що мізерно буде. А праця не мала. Адже це єгипетська робота. - Наприкінці, якщо я полінуся, знайдемо когось. Усяк тоді треба, а не тепер. Ще – у ряді надісланих аркушів – не дістає – 15:16, 17:18 – зі сторінки 224 до 289. Наказайте надіслати якнайшвидше. Відкладу на той час перегляд, щоб усе переглядати одним духом. Ось одна книжка добігає кінця. Якщо піде це добре, треба поспішити виданням другої: яка вся готова. Статут св. Кассіана друкували вже в «Тамбовських Відомостях». Я думав видавати його особливою книгою: але він уже видається. – Чому статут надрукований у ряді статутів, а з іншого зробимо витяг і помістимо у третю чи далі книгу. Найбільше мене займає – привести в систему – пам'ятки, Лавсаїк, Лимонар, історія боголюбців. Патерик видання «Душекорисного Читання» – і мій із св. Сави. Це буде, як уявляю, щось дуже цілісне. Повна картина подвижницького життя. – Але це праця, можливо, цілого року, а може й не одного. - Вислови всі преназивні; але коли вони розставлені, то видаються купою піску. Згуртувати їх або поєднувати як цементом, яким планом, добре буде. Все стане на своє місце. Нині до Коринтян закінчено. Відіслав друге. Бо до Римлян ліниво йде, зупинилося на 7-му розділі. Ось знову піде черепашою ходою. Видання ж валове думаю почати, коли всі послання проштовхну. Тоді всю старанність присвятимо їхньому виправленню. А смерть за плечима. – Господи помилуй! – Ну – що ж робити? Після хтось закінчити нескінченне. Допоможіть мені милість. Ось у чому річ. Мені бажано мати «Російський Архів» у повному складі, з 71 року випишу від видавця, а з перших років, – видавець відсилає отримувати у когось у Пітері, в Апраксиному дворі, у книгопродавця Ваганова, – умов не прописує, за якою ціною, і як пересилання. Забігайте коли мимохідь до цього пана, впорайтеся і скажіть мені. Чи не можна там же отримати й інші видання при «Архіві» колишні, окремо від «Архіву», 18 століття. З колишніх років до 71, у мене є лише 67 та 68. Вітаю з постом. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. І забув було: - У заголовках не треба згадувати - нове, а просто: "Добротолюбство", в російському перекладі, з доповненнями до нього. Ціна – 3 р. дорого. Ваш богомолець Єп. Феофан. 22 листопада 1876 р. Лист 1111. Занепокоєння Святителя при слуху про надруковану в духовному журналі німецьку статтю про Святу Трійцю Н-лай В-віч! Статтею про Св. Трійцю нехай займуться компетентні люди. Там вийшли – протоколи, петербурзького відділу любителів духовної освіти з якимись додатками німецьких статей про Пресвяту Трійцю… Надішліть мені її скоріше. Там вірно є щось нечисте… Наткніть інших на цю книгу, щоб звернули увагу. Німці не можуть розмірковувати щодо православного. Усі брешуть. Вірно і вміщений там Ланґе бреше. У них усі… Бог розвивається. Бог, що розвивається, не є Бог: бо такий у кожний момент стає не тим, чим був. А істинний Бог завжди є те, що є. Лист 1112. Про те саме. Бога не можна називати таким, що розвивається Н-лай В-віч! На що ж це ви надсилаєте мені «Християнське Читання»? Я просив вас надіслати не це, а збірку протоколів петербурзьких ревнителів духовної просвіти, до яких докладена в перекладі стаття – німецького богослова Ланге про різницю православного вчення про Пресвяту Трійцю з німецькими мудруваннями. – Я припускаю, що в цій частині цієї збірки проводиться мудрування схоже на мудрування, що у статті «Християнського читання». Так ось що надішліть. Книга ця продається у Корабльова. Йому і доручіть надіслати якнайшвидше. А «Християнськ. Чт.» я вам поверну. Що стосується статті «Християнського читання», то вона не вимагає строгого спростування, а лише нагадування, що Бога не можна називати таким, що розвивається. Уся стаття на цьому стоїть. Що не рядок, то Бог розвивається. – Бог, що розвивається, не є Бог. І якщо Св. Трійцю пояснювати з уявлення про розвиток сутності божества, треба припускати, що спочатку проявився Син, потім Дух Святий. І увійде час у відносини осіб Пресвятої Трійці, чим принижується православне вчення. Бо за цим вченням Бог завжди є Отець, Син і Святий Дух. Ні Син, ні Дух не починали бути, а суть созначальні Батькові, як і в церкві співається: «Созначне Слово Отцю і Духові», та ін. Всіх вам благ від Господа бажаю! Будьте здорові та благодушні! Ваш богомолець Єп. Феофан. 3 березня 1877 р. Лист 1113. Відгук з приводу війни з Туреччиною. Благословення «Громадянину» Дякую за молитву з нагоди війни. Все слава Богу! Молімося. Щось нам завтра пошта принесе. Ви такі щасливі. Новини у вас все відразу після народження стають відомими. Ми ж знаємо тільки ще, що Государ має намір їхати до Молдови. Благослови Господи шлях його! Насилу дочекалися. Бо це означає, що дорога війську згладжена за Дунаєм. Марш! Марш! Бог на допомогу! - Другі наші солдатики! Мещерський князь добре катає – у «Громадянин». Побачте його чи когось із знаних йому і вам, – передайте йому благословення Виши на здоров'я тверде про все, що стосується нас православних. Вважайте, що всі православні з ним за одне. Пасостница (Англія) погоджується на незалежність Румунії, припускаючи поставити її під загальне запорука держав, як Бельгію. Мета в неї та, щоб зовсім відгородити Росію від Туреччини, і вона вперед не могла б так вільно проходити до Туреччини як тепер, з однією угодою взаємною з Румунією. Треба затягувати пісню, що Румунія отримає абсолютну незалежність без запоруки, щоб вона як тепер, так і у будь-який час могла укладати угоду з ким хоче. Нам необхідно взяти до рук вхід до Босфору з боку Чорного моря. А то всяка погань, мало-мало сварка, вривається зі своїми кораблями і гризе наші околиці. Спаси вас Господи, і помилуй! Моліть Бога за мене грішного! Ваш богомолець Єп. Феофан. 27 травня 1877 р. Лист 1114. Почуття з приводу війни з Туреччиною. Штундистська пропаганда П. Чичеріна та прохання про її припинення Благослови Господи ваші клопоти по господарству! Війна наша йде, але як повільно? Терпіння немає чекати. Хотілося б, щоб якнайшвидше штовхнули турку, – і дух геть. – Але там – в Азії – щось не гаразд. - Якщо не хитрість, то... Допоможи Господи, - навмиснуй воєначальників, надихни воїнів. Якесь лежить у мене на душі неспокій. Якщо можете, допоможіть не мені, а справі. Діло ось у чому; – Чули про якогось Василя Чичеріна, – колись радника французького посольства. - Він богомол, і натрапив там на якусь секту, захопився, - і став навіть щось на кшталт їхнього попа. Його там запрошували залишитись, але він відмовився, сказавши: у мене є рідна Росія; її треба просвітлювати і ось, залишаючи службу, він тепер у Росії ревнує своєю сектою. У чому його вірування не розбереш, але видно не православні. До церкви не ходить, не причащається, від ікон рило верне, тощо. Все з євангелією чи новим завітом. Штундист – справжній. Але справа не в цьому. Хай собі хоче. А ось у чому! Він поїхав на війну – не воювати, а спокушати православних. Шурхатиме він по лазаретах. І як там найбільше можна зустріти душ розташованих слухати про порятунок душі, то він і сподівається запліднити через це свою секту. Абаза – головний розпорядник у лікарняній частині, був віце-губернатором у Тамбові, – і приятель сімейства Чичеріних. Сестра Василя Чичеріна за Еммануїлом Наришкіним. Сей Еммануїл з дружиною на свій рахунок (дуже багатий) поїхав піклуватися про хворих і про себе в Кишиневі (представлявся імператриці). Так бачите - Абаза з дружиною, та Наришкін з дружиною - найвпливовіші обличчя по лікарнях. Під їх заступництвом Василь Чичерін спокушатиме православних, спокушаючи їх у свою секту, пірнатиме лікарнями, з євангелією, зловживаючи їм на згубу душ. Вдача він тихого і все про Спасителя говорить. Це не погано – але що звідси виводить він – погано, – ні церкви, ні таїнств, ні святих, а про ченців – не поминай. Тепер вам, д.б. очевидно, що є небезпека для православних душ, і є через що потурбуватися. Що робити? Потрібно влаштувати, щоб Василя Чичеріна звідти випровадили, незважаючи на те, що тримає Євангеліє в руках, – без жодних застережень. Якщо відомі вам особи, через які можна діяти, так і скажіть їм, щоб, - чи спитати захочуть про Чичеріна, або прямо розпорядитися висилкою, - діяли крім Абази і Наришкіна, і навіть не звертаючись до них з цього приводу: бо хоч вони навряд чи, з індий, не видадуть його, хоч і знають провину його. Ось вам завдання! Дозвольте вирішити її найзадовільнішим чином. Більше нема про що писати. Благослови вас Господи! Рятуйтесь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 8 липня 1877 р. Лист 1115. Ще про Чичеріна та його поплічників. Відгуки та міркування про хід воєнних дій з Туреччиною Чи добре ви покарали пр. Павлу, щоб вів справу потай від Наришкіна та Абази. Наришкіна вже була в нього, виманила в нього грошей, спочатку 100 р., а потім ще 200. Вона використала їх на справу, але підуть вони під ім'ям її власних, хоч вона й не скаже так нікому. Але як нікому не скаже, що стільки пожертвував пр. Павло, а тим часом і свої витрачатиме, то й ці підуть під її власними. Вона така вкрадлива, і так уміє водити за ніс, що її в Тамбові інакше не звуть, як лукавою. Цей бік розписую ось для чого! Якщо ви хоч мало натякнули пр. Павлу, що писав до вас, то лукаво вона неодмінно виманить у нього і він це їй скаже. Тоді як мені відбояритися?! Але, м.б. цього не буде. Ймовірно, у нього був (у пр. Павла) і сам єретик Василь, – і вів солодкі промови; а м.б. і не був, тому що він усіх нас вважає то забобонами, то худоверами, що справи не розуміють. Ви згадуєте про 12 р. Чичерін молодший за той час, – і набрав мудрості, під час якоїсь прогулянки Бельгією чи Нідерландами – це не дивно. А війна йде. Бажалося б, щоб йшла краще; але на стільки в нас вистачило розуму. Воїнство наше молодецьке. Даруй Господи вождю нашому розум – розпорядчий. Вчора чутка дійшла, що Плевна нарешті взята, і що побито 30 т. турків. Хоч це взагалі про вибули з ладу, але все ж таки це дуже втішна справа. Якщо це військо засмутять, то далі ніде не буде зупинки. День другий і Софія наша, а там по дорозі Філіппополь – і Адріанополь, куди стягуються турки, куди й наші вірно потягнуться здебільшого – через Шипку. Благослови Господи. Або м.б. наші підуть на Рущук і Шумлу, щоб тут винищити війська, або загнати їх у фортеці. - Помилуй нас, Господи, і зрозумій! Лист 1116. З приводу чуток про визнання незаконних шлюбних співжиття Написати про шлюб щось благослови вас Господи. Допомогти вам нічим не можу. Там у вас усі джерела мудростей і земних та неземних. Черпайте. І предмет цей завжди був чужий мені. Таїнство шлюбу негайно повинні приймати всі християни, як християни. Але уряду хтось заборонить – визнати законним і беззаконне співжиття не цих беззаконників заради, а заради дітей їх нічим не винних у беззаконнях батьків своїх. Для забезпечення їх – потрібні будь-які постанови: бо беззаконня їхнє зростає і шириться. Церква має лише прохання до уряду – не робити нововведення, а потім тих, хто вступає в співжиття, крім церковного відання визнавати беззаконниками, і піддавати відповідним епітиміям, вимагаючи, щоб розійшлися. Якщо не послухають, то залишається лише визнати їх – язичниками та митарями. Дай Бог терпіння і мужність церковної влади з твердістю з'ясувати це, що тоді половину Пітера і Москви – треба буде мати як язичників і митарів. Але ось війна зробить Государя ще православнішим, і він не допустить нововведення такого. Дивуюсь подавати думку на користь нововведення! Такі собі голови?! Нема кому їх милити! Ваш богомолець Єп. Феофан. 12 вересня 1877 р. Лист 1117. Хвороба про афонців. Про хід воєнних дій із Туреччиною Милість Божа буди з вами. Афонців пощади Господи! Шкода буде, якщо пройдисвіти греки візьмуть все в свої руки і все порозганяють. У результаті треба взяти половину Афона для росіян і половину для болгар. А греки нехай дивляться з-під їхніх рук. Чи бачите, як в Азії наші відзначилися? Задунайським завидно і вони надуваються спочатку Османа живцем упіймати, а потім також або подібну долю піддати і Сулеймана. Допоможи їм Господи! Зимівку треба тримати нашій армії в долині Мариці, перед Адріанополем і навіть Константинополем. Амінь! Амінь! Амінь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 23 жовтня 1877 р Лист 1118. До історії книжки «Що духовне життя» У мене ось що є – нещодавно змайстроване. Листи про те, що є духовне життя і як на нього налагодитись. Числом 80, на 19 з невеликим шестилистових зошитах. Багато тлумачено, але ще не все. Передбачаються ще дві такі пачки. Запитання: Як їх друкувати. Думав послати до «Душекорисного Читання», затягнеться одна ця частина року на півтора. Думав у «Домашню Бесіду». І там також. Доводиться особливо друкувати. Як же? Самим? Або афонцям запропонувати? Пишу до Арсенія. Як він надумає. Чи знаєте, від чого Арсен упиратися став? Колись я писав – спокусити афонців – надрукувати не пам'ятаю що. Він і думає, що коли пропонують йому друкувати, спокушають його. І відчужується. Листи ці – мені здається, не без інтересу. Писані до молодої красуні. Видання має бути безіменним. Так ми стикалися з красунею. З писаних листів тут мала частка. Більша частина знову складена. Наступна частина вся знову складена буде, але ця буде писана після 2 год. «Добротолюбства». До преосв. Павлові не пишіть більше. У нього з Наришкіною лади великі. Отже, нічого писати. Залишили на волю Божу та розуміння істини православними воїнами. Інший так лякає цього апостола, що й зубів не збере. Ваш богомолець Єп. Феофан. 25 листопада 1877 р. Лист 1119. Випадки доброї смерті. Щодо чуток про укладання миру з турками Кончина Казанського дуже повчальна. Це ангел-охоронець йому вселив так влаштуватися. Нещодавно в Арзамасі один купчик також помер. Ходячи приготувався до смерті; сповідався, причастився (і олією соборували, чи не пам'ятаю так) і всім розпорядився. Всі не вірили, що смерть підходить, хоч він і застудився, але коли все він налагодив, почалися корчі, різь усередині, до забуття, і через три дні відійшов. Що ж це ви такий непосид стали? - На старості років люди бувають нерухи, а ви пурхаєте, як птах. Світ – слава Богу! Не знаю пунктів. Чутка є, що Солунь та Афон болгарам дістануться. Нашим радість, а греки, мабуть, зуби точать. Як же управління буде? Адже – Афон схожий на ставропігію патріаршу? - Або владнають ще! – Я вже привітав Арсенія та всіх афонців у його обличчі. Ваш богомолець Єп. Феофан. 6 березня 1878 р. Лист 1120. Політичні міркування результати війни з Туреччиною. Щодо справ, що розглядаються в Синоді. Куди гне політика? – Здається, що конференція не буде. Чому я дуже радий? Ніхто не хоче сказати: згоден на зроблене Росією, але й битися за це не гаразд. Мовчки й пропустять. – А час затвердить та узаконить зроблений. Здається, такий буде результат. І результат найкращий, за справжнього стану справ. Але придумайте, як би вразити Англію? Так і хочеться її вкусити, щоб заверещала недобрим матюком. Вона – найбезсовісніша с-на! Тому, про що трактують секретно в Синоді, бажаю розумного і корисного для Церкви рішення. – Але хто знає, – чи не корисніше буде визнання розкольницької ієрархії? – А шлюби?! – Біда – шлюби. Зовсім розхиталися у нас. – Бог нехай влаштує все на краще. Рятуйтесь, і за нас Бога моліть! Ваш богомолець Єп. Феофан. 25 березня 1878 р. Лист 1121. Звідки зло у світі. Чи були вільні занепалі ангели? Де перебувають душі до народження? Про сновидіння. Патріотичні пориви Даруй вам, Господи, скуштувати радості воскресіння? Господнього, і сили Його долучитися. Що це ви якусь філосівщину затягли, і нагородили таких питань, що й розуму не додаси. 1) Звідки зло у світі? - Не від Бога; але Богом попущено; бо мета, для якої світ створений, і зі злом може бути досягнута, як і без зла. Джерело ж зла – у волі, яка не хотіла підкоритися волі Божій. 2) Занепалий ангел був вільний? - Звичайно. – У Писанні, де йдеться про ангелів, скрізь говориться так, що не можна не бачити, що той, хто про них говорить, визнає їх вільними. Говориться ще, що Бог не пощадив ангелів, що згрішили. Якщо не змилосердився, – визнав їх грішними довільно. - Вони ж називаються тими, хто не підкорився. Отже мали свободу підкоритися. – Ангели, які дотримувалися свого чину, вільні і пащу; але не захочуть цього через велику кількість благ, укушених ними від покірності волі Божій. Занепалі називаються такими, що не дотрималися свого чину, не підкорилися. Отже, їм явно сказана була Божа воля певна і певна вказівка ​​справ; подібно до Адама в раю. А яке воно не видно ні де. 3) Де знаходяться душі до народження? – Душі не є. А як вони починають бути, не знаю. – Я розрізняю в людині дух та душу. – Душа – така сама, як у тварин, і виходить природним шляхом від батьків, як душі всіх тварин – із землі, із якоїсь світової душі спочатку, а потім природним шляхом. Але ж душа не стає через те матеріальною. - Дух вдихається Богом, як спочатку. – Бо продовження тварин є повторенням їхнього початку. Все, що є в людині, що спрямовує її від землі горе, належить духові. Про це – надруковані листи трактують, – про значення, тобто. духу, а чи не про походження. – Найкраще рішення є: душа є на світ, як і вся людина, так, як Бог щось знає. Про сновидіння якісь батьки говорять, не пригадаю. Вони не вподобають до них. Подивіться у Варсанофія та Івана; у Ліствичника. Здається, Ісаак Сиріан має. Дуже приємно чути, що такі питання займають суспільство. Але чи не криється тут бажання – підірвати віру, виставивши нерозв'язні протиріччя. Віра – не всезнання, а лише вірне знання та володіння тим, що необхідно для спасіння. Віра рятує, і мудрецями робить лише у справі спасіння. Інша мудрість чи буває при ній, чи не буває – справа байдужа. Що ж ви воювати чи миритися збираєтесь? У мене войовничий настрій! – Англійців би побити й австрійців. Шкода, що я не Бова Королевич. – Хоч би шапку невидимку та килим літак дістати. — От би погуляти англійцями. Першого Біконсфільда ​​схопити за волосся, і ну тягати над Лондоном. Потім кинувши прогримів би: всім вам буде те саме за ворожість до Росії. Ваш богомолець Єп. Феофан. 29 квітня 1878 р. Лист 1122. Про сучасну політику Політичні відносини – неприємно діють. Але, здається, є надія, що все нарешті владнається добре. – Даруй, Господи! Військові, бач, так і засукають руки. - Битися і битися треба, коли потреба змусить. – Я благоговію перед діями нашого уряду у всьому ході справи. Благослови його, Господи, успіхами, як воно мудро та терпляче веде справу. Будьте здорові та веселі. Всіх вам благ від Господа бажаю. Ваш богомолець Єп. Феофан. 5 червня 1878 р. Лист 1123. Про тлумачення на послання Римлянам. Суми про результати берлінського конгресу Послання до Римлян кропаю потроху. Догматична частина закінчується. А та нива. - Приходить на думку спробувати самому надрукувати це послання, не віддаючи до журналу. Пристрасть велика річ вийшла: стопа ціла вийде у рукописі. Ось уже 47 зошитів. У перечистці, можливо, постаріє, а можливо, і повболіває. Друге до Коринтян вишлю, коли повідомите. Прочитав, що напрацював конгрес. - Важко, дуже важко! – Це нам; а що Государ!? Хай втішить його Господь! Але вірно інакше не можна; вірно небезпідставно боялися коаліції – проти нас. Почни нову боротьбу, і все можна втратити. А тепер хоч частину утримано. Конгрес, мабуть, не про користь народів, що звільняються, клопотав; а все скеровував до того, щоб принизити Росію. І за всіма пунктами, без жодної потреби зробив урізання. Яка була потреба урізувати вимовлене для Чорногорії та Сербії чи у нас вимовлене в Азії? - Жодної. А Болгарії поділ ні для чого, як для того, щоб вона ще стала приводом до війни. Але Господь знає, що будує! - Так краще, і благословенна воля Його. Рятуйтесь і за нас Бога моліть! Ваш богомолець Єп. Феофан. 14 липня 1878 р. Лист 1124. У справі видання тлумачення на послання Римлянам. Припущення про складання догматичної збірки Все чекав, - ось ви вернетесь до Пітера, і дасте знати, як обіцяли, але вже скучив, не маючи так довго вести від вас. Ви виявляєте бажання видати послання Римлянам. Дякую. І не відмовлюся докучати вам цим свого часу. Але гроші маю. Тільки видавати тепер не доводиться. Потрібно спершу закінчити всі послання, тоді зачати валове видання – в одному форматі, одним шрифтом, а головне – після ретельного перегляду. Тепер, поки що, тлумачення йде на чорне. А потім – набельне. – Чому наважуюсь знову віддати друкування послання до Римлян у «Душекорисне Читання». Поки воно закінчить друкування, – я може бути встигну, і всі інші послання пояснити. І тоді вже засяду – суворо переглядати, виправляти, робити нитку та інше. та ін. І видавати. Так вирішено. – Але послання до Римлян пошлю до «Душекорисного Читання» вже після того, як закінчу його все. Тепер справа йде наприкінці XIII глави. Ще три лишаються. Пишу тільки вранці, і рідко коли більше одного віршика напишеш. А три, то вже колись, – хіба вже запал надто візьме. Адже ось все лінощі. А то треба б догматичний збірник зробити. Стали у нас розуміти про Пресвяту Трійцю і про втілення Бога Слова, і розумуючи безглуздість заводять. Потрібно зібрати більше свято-батьківських статей про ці таїнства, щоб навчити всіх як слід висловлюватися, говорячи про них. Я вже подумав, як це зробити. Написати історію боротьби церкви з аріанством, несторіанством, монофізитами та монотелітами. Тут ці обряди будуть всебічно і різноманітно роз'яснені, доведені та захищені. Сісти б та збирати. - А матінка лінощі не велить. Що робитимеш? - Втім, може, зберуся з духом, і прожену цю до... Змучила вона мене. Ви в селі тепер живете і насолоджуєтеся життям, а міське, тим більше столичне, нікуди непогане. Спаси вас Господи і помилуй! Будьте здорові та веселі. Ваш богомолець Єп. Феофан. 3 вересня 1878 р. Лист 1125. До історії писемних праць святителя та їх друкування. Гребля прорвалася Де ви? Де ви? - Я все чекав, що ось-ось ви вступите в першопрестольний, і дасте, як обіцяли, звістку. Ні слуху, ні духу. Минулий рік за таких обставин я писав до Пітера, і помилявся. Тепер пишу до Судислава, сподіваючись не помилитися. Збірник догматичний я почав підготовляти; але він зажадав занадто багато уваги і почав відбивати від тлумачення послань. Бажаючи нарешті з цим покінчити, кинув збірку. Послання до Римлян закінчено. Видавати беруся сам. Чорноробочим агентом буде Альоша. Друкування керуватиме редактор «Душекорисного Читання». – Врятуй його Господи! А поширення вже як Бог благословить. Тепер сиджу та перечитую переписане тлумачення послання до Римлян. – Переписано у Тамбові – за очима, і є дещо для поправок. Тим часом розтлумачено половину послання до Колосян і надіслано до «Душекорисного Читання». Цього відбитка буде півтори тисячі, тобто. повне видання, щоб потім про нього вже не клопотати. Подивимося, яке видання щасливіше? Що поширюється худомислість, про це вистачило, чутно, і уряд. Але, здається, гребля прорвалася: не захопиш. Що ви писали про видання випуску відбитками, того виконання на Вище незручно. І співпраця теж такому підприємству не підходить. Вище тепер вся поринула у тлумачення послань. – Ну – і нехай її – блукає тут, як уві сні. Коли прокинеться, тоді надумає, що ще їй нав'язати – Псалтир, чи Євангельську історію? Благослови вас, Господи, всяким благословенням! Ваш богомолець Єп. Феофан. 24 листопада 1878 р. Лист 1126. Вести про сучасних архієреїв. Праці святителя та немочі. Турбота про видання творів Золотоуста Коханий мій Н-лай В-віч! Славу Богу! Ще милостивий Господь дає нам час покаяння! Збираєтеся до Казані. Бог на допомогу! Той володар – великий владика. І від мене йому засвідчіть глибоку повагу. – Що швидше, то краще. Залагодьте потрібні й марш. Чутка прийшла від якогось – не московського, ніби московський владика ухиляється на спокій. Вибирайте. Кого на його місце. Той, хто написав ту новину, робив і вибір, але невпопад. – До Москви – київського; а до Києва – казанського. - Буде гаразд. Ви понукаєте на догматичний збірник та Псалтир. Це далекі загадки. Тепер на плечах – тлумачення послань св. апостола Павла. Докінчити, перечистити, і приготувати до друку. Тоді й інше переходити. А тут – лінощі. Я загадую те й те; а біса лінощі сидить на плечах і скеля зуби: тлумач, тлумач! Буде не як ти загадуєш, а як захочу. - І ніяк я його пересилити не в змозі. Будете у владики, заведіть мову ось про що. Св. Златоуст у нас виданий задарма – частина від Синоду, частина від редакції «Християнського читання», щось від приватних осіб. І тепер якби захотів хтось придбати його, не знайде. – Отож владика влаштував би видання – або від синодальної друкарні, – або змусивши редакцію «Християнського читання». – Переклади вимагають перегляду. Розфарбуйте це. Говоріть і від себе, і від імені багатьох, багатьох бажаючих мати всього св. Золотоуста. – Була б ця справа гідна владики! - Подбайте. Ваш богомолець Єп. Феофан. 8 січня 1879 р. Лист 1127. Після отримання брошури про шлюб. Перші ознаки хвороби правого ока Святителя Отримав брошурку та книги. Псалтир із зауваженнями на неї о. Михайла. Приношу подяку. Брошура про шлюб хороша. Але мені здається, що, не пускаючи її у продаж, – добре було б розіслати її членам Державної Ради, щоб вплинути на їхнє рішення. У мене праве око закривається. Спочатку я не звертав на це уваги, але тепер починаю боятися. Око наполовину слабше за ліве. Це – як пишу, все ясно. Але якщо залишати в тому ж положенні примруживши ліве око, то праве не може читати написане. Треба наблизити його до паперу наполовину, тоді він розбирає, але писане все ж таки не так ясно. Що це таке? Болю ніякого немає, і ніякого тягаря. Правильно це зростає катаракт. Благослови вас Господи всяким благословенням. Будете у Бурачкових, уклін їм передайте. Ваш богомолець Єп. Феофан. 12 березня 1879 р. Лист 1128. Про результати наради з очним лікарем. Плевели Редстоку. Відмова від пропонованої служби в Японії Ви вірно тепер у Пітері, і пишу, - і головне про око. Ока ніякого болю не має, а тільки ослабло і наполовину проти лівого гірше бачить. У Тамбові є один лікар – тамтешня знаменитість – у німців навчався. Я туди. Знаменитість у два прийоми досліджувала око – просто при денному світлі – і при лампі з якимись скельцями. І виявила, що в оці почалася катаракта. Підсумок поїздки: сидіти і чекати, поки засліпне праве око. Тоді підрізати катаракту, - і зір може повернутись, може бути в колишній силі, а може і не в колишній. Потім ніби і лівий почне сліпнути, – і з ним має пройти та сама історія. Всяко нині нічого не залишається, як сидіти біля моря та чекати погоди. Для операції треба буде вирушити до Москви. Красуня, яку ви бачили в дорозі, гадаю, є Наришкіна – насамперед Чичеріна. Вона писала, наскільки сильно росте Редстокове спокуса, - і все серед вищих. Ті, хто слухає його, зовсім відпали від Церкви. Доведіть про це до владики. Якщо завгодно, я доставлю виписки з її листів. Владика ваш пише до тамбовського, що о. Микола японський просить запропонувати вишинському, чи не погодиться він попрацювати у Японії. Вишинський відписав тамбовському, що не хоче: поперек гризе. Сліпому куди їхати? А потім відписав те саме і пітерському. Ваш богомолець Єп. Феофан. 24 квітня 1879 р. Лист 1129. Клопіт про припинення пропаганди Редстока. У справі визнання розкольницької ієрархії. Релігійні читання додому Насилу відгукнулися. А я думав, що ви вже не знаєте, куди полетіли. Ну - ось тепер будьте ласкаві ратувати вдома. Виписка про редстокисті – ось! Побачите, що вона дуже багато каже і вкрай необхідне владиці. Мені здається, що краще все розповісти владиці, щоб він усе знав; тільки просити його не казати нікому рішуче, ні хто писав, ні хто передав писане. Знаючи все, він обережніше діятиме. Імена, про які писано, я виніс із рядків і помістив окремо. – Залишиться питання, чому я не написав владиці? - Кажіть: впевнений, що йому набагато більше відомо, до вас же написав так по-приятельському. – А ви владиці передаєте, бо відомості ті вважаєте дуже важливими. Хоч владика й знає все, але оновить знання й упевниться, що воно загальновідоме: – Якщо надумаєте сказати, то потреби немає переписувати; а якщо передумаєте, то треба переписати всю виписку. Імена відірвати треба – і відірвані передати. Бачите, вся біда, в попах тих, що мовчать! - Треба гайдуків найняти і всіх їх потягати за аксіоси. Московський – не може бути єретиком. Але має погляди деякі речі. Справа не про те, щоб дати розкольникам ієрархію, а визнати існуючу у них. Не Синод визнає, а уряд. Для Синоду їхня ієрархія все залишатиметься мирянськими чинами. Уряд запитує не про те, щоб Синод визнав її, що не можливо, а про те, чи не буде згуби від цього для православних. Це суть питання. Відповісти можна і так, і ні, не порушуючи православ'я. Справа зовнішня. Можливо від цього шкода, і можливо користь. Уряд допоможе розкольницьким архієреям забрати до рук мирян-розкольників. Бо тепер вони влади великої не мають. А потім зіб'є архієреїв у православ'я. Тоді за архієреями та миряни оправославляться. Тепер же дія на розкол іде роздробно. – Це користь! І шкоди буде. Спочатку всі напіврозкольники до них пристануть. Можливо і з сектантів розкольницьких інші до них звернуться. Як це відразу виявиться, може жахнути. Але потім може піти зворотна дія. – Пишучи це, балагуре. Думка моя – contr-розкольницька ієрархія. Тому я не належу до Макаріївської партії. Що ви кажете про занепад духу християнського і в священстві і в мирянах – це на власні очі діється. – А ми спимо, щоб скоріше запанував протихристиянський дух. Он за листами Наришкіної видно, що слід релігійні читання заводити додому. - Ну, зробіть почин! Ваш богомолець Єп. Феофан. 28 травня 1879 р. Лист 1130. Перше додаток. Умови, що сприяли поширенню впливу Редстоку «Чи добре цей величезний вплив протестантський на наше суспільство? Ви скажете – ні. Але річ у тому, що у людей порожніх утворився сильний християнський дух. Цей вплив Редстока змінило весь лад їхнього життя. Якби його не було, то й вони спали б досі занурені в світську порожнечу. Духовенство, як вплив, немає тут. Днями граф Бобринський сказав: «я був до 48 років невіруючим; тільки тепер увірував, завдяки цьому Редстоку». – Але як ви дивитеся на ці імпровізовані молитви, які читають світські в зборах? Чи допускає це наша церква? Чи добре співати протестантські кантики, і молитися по їхньому, уткнувши носа в стілець. Ці кантики починають перекладати і народу. Навіть днями один візник імпровізував. Ви ось що подумайте, що, якби не Редсток, то весь цей гурток, що дуже збільшується, забруднив би досі в порожнечі. Найкращі та вищі сім'ї до нього долучилися. Рух релігійний великий. Хоча вони відкрито цього не кажуть; але суспільство це у вигляді секти, і поза православної церкви. Багато хто бажає до них приєднатися, але бояться все ще, чи не засуджено це нашою церквою. Протидіяти цьому нема кому. Ті, хто говорить духом, у нас приховані. Книжок ніхто не читає. Та й книга когось зверне? Живого духовного слова немає в нас; а потреба є - у когось сильного групуватися, запозичити сили. Бідна Росія! У прибульця Редстока має шукати духовної їжі. Поруч великий потік цілковитої зневіри. Невже не підніметься чийсь голос у православній церкві?! – Форми без духу, які вже давно нашими духовними виставляються, ніякого більше не мають дії, і самі духовні – жодного авторитету. І новомодні священики і ті вже – нізащо. – Про все це варто подумати. Не книг вчених потрібно, а живого слова людини, яка зупинила б цей потік, підняла б голос, щоб утримати в православ'ї кращі сили нашого суспільства». На це дещо написано. Але як мудрування Редстока невідомі; то вийшли одні спільні місця. Радимо звернутися до владики. Лист 1131. Друга примітка. Подробиці про петербурзьку секту Редстокістів «Лист ваш не сильно приборкати. Я показала його тільки графині Блудовій. Догматичні вислови, що православна віра і що в англійців немає духу, нікого не зупинять. Живе слово треба, а де його дочекаєшся від нашого духовенства. Владику тутешнього все шанують, а до нього ніхто не хоче. А цих пані, – які вже ухилилися, хоч і не усвідомлюють цього, – та їх до владики хіба пов'язані, та з жандармами туди тягти?! – Ось що треба! Приїхав би хтось у ці збори і там пекучим словом протверезив би всіх. – А нашому духовенству, повірте, однаково. Не вмію пояснити, але в мене там весь час щеміло серце. Але не можу не зізнатися, що цей гурток більш християнського почуття, ніж наші пісні богомольні пані. І сама б до них приєдналася, але форми протестантські та моління без хреста, мені здавалося, що я точно своєї церкви зраджую. І розмови духовні, і читання разом із тлумаченнями – все це має велику красу; а тому багато хто приєднався до них. – Такого православного центру у нас ніде немає. Їхнє вчення нічого нового не говорить. Читають Євангеліє і тлумачать його; також і апостол. Про святих, звичайно, й гадки немає, також і про Богородицю мовчать. Псалми перекладені з англійської та співаються. Все разом щось дуже добре християнське, але не в нашому православному дусі. – А може, це й однаково, аби знали Христа, і Йому працювали. — Один би розумний священик чи архієрей, якби спалахнуло в нього серце, почав би їздити в ці збори, — де й народ уже почав з'являтися, і тихенько, нікого не засуджуючи, увесь цей натовп направив би на правий шлях. Пущини - які стоять на чолі, Пашков і Корф дуже навіть не розумні; але жінки там усі тузи. Мій Василь Чичерін, хоч у деяких відношеннях на краще змінився, але всією душею туди приєднався. Я з ним часто сперечаюся. Запевняє, що форми ніщо, і що однаково, якій належати церкві, аби була жива віра. - Не знаю, чи говіють, і як це роблять наші дами-редстокисті. Мене дуже не полюбили, бо я їм казала, що вони утворили секту і що не добре ухилятися від звичаїв церкви. Чи усвідомлюють вони своє ухилення, не знаю, – можливо, і не усвідомлюють, – відбувається це несвідомо. Самого Рідстока немає в Петербурзі, а його місіонери захоплюють весь beau monde». Лист 1132. Припущення про видання настанов про молитву і тверезість. Новий вовк із партії Редстоку – Пашков і заходи до припинення лжеучения, що ним сіється. Улюблений про Господа Н-лай В-віч! Про молитву та тверезість – немає у продажу. Це відбитки з Тамбовських Єпарх. Відомостей» і всі вже розійшлися. Думаю додати витяг про молитву зі св. Золотоуста, і тлумачення молитви Господньої переробити в листи. І видати дві книжки. – Але коли? – Коли дозволить мені моє лінощі. З'їв душу мою Пашков. Ось що дізнаюся з вірогідних джерел, чи вуст. 1) Пашків із сестрою та дочкою – роз'їжджають усюди, – і проповідують, залазять навіть у нетрях. Додому їздять на запрошення. У будинку кн. Гагаріною бувають збори, приходить і народ. 2) Надруковані книжки з їх лихослів'ям, які поширюються, не гірше за Ісаакіївську кафедру. У Москві о. Арсеній показував мені книжечку, під назвою (здається): «Христос Спаситель», – і у ній фразу: «піп не відпустити тобі гріхів на сповіді, сили в нього немає» (думка, а слова забув). У середині, можливо, й інше, що знайдеться погане. – Книга дозволена цензурою. 3) Пашков каже (або показує), що має письмовий дозвіл – від Государя та митрополита, з додатком печаток – проповідувати Євангеліє. Ця брехня сильно має у своєму розпорядженні на користь його. 4) Недалеко від мене (каже, хто пише) живе бідний палітурник. До нього їздить Пашков і вчить, народ збирається. Захоплює. І я був. Якийсь городовий прийшов подивитися, послухав, і бух на коліна і ну молитися, те саме було і з приставом. 5) Мої прачка і куховарка (пише те саме обличчя) ходять його слухати кожен майже день, і захоплені. – Щоби відхилити їх, я завів свої читання. Слухали та й сказали: і це добре, але там краще. Мій священик дізнався, що я збираю для читання (бо робив не раз і роблю), і зробив мені смиренну зауваження, що так не слід, небезпечно, і ще щось. 6) Пашок від захоплених вимагає голосного перед ним вимовлення слів віри, - і це він називає сповіданням. Здається (не зовсім ясно написано), він таких сповідників записує до свого каталогу. Будую здогад: збере якусь тисячу і вимагатиме дозволу скласти зі своїми особливу згоду (скоп) і вільно вірити, як вірують. Постарайтеся доповісти про цього владику. Що я писав, ні в якому разі не говоріть, - а скажіть тільки, що це зведення петербурзького походження від очевидця достовірного. Мені здається, що владиці можна викликати попів і сказати: 1) Вчіть у церкві незмовно про влаштування порятунку. Пашков брехун - тим, що не все каже. Говорить про покаяння і віру, а про благодать і обряди, про церкву, про спілкування зі святими, про обов'язок християнський та ін. не каже: у нього все робить віра, і відпущення гріхів без сповіді, і благодать без обрядів. А попи хай повно все розказують. 2) Нехай попи заводять читання - вечорами і збирають і в себе, і в інших слухачів, і простих і бідних. – Для читання вибирати все те, що стосується загального ладу віри. 3) Треба було б скласти книжку – про шлях порятунку, просто написану, і розкидати містом задарма, чи з копійці. Але поза увагою залишати справу не повинно. Є небезпека. Дозвольте все це виконати в Ім'я Господа. Але про мене ні гу-гу. Рятуйтесь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 7 січня 1880 р. Лист 1133. Ще у справі про Пашківців. Початок листів до різних осіб. Про церковне господарство у греків Хто мені писав про витівки Пашкова, не можу сказати, але напишу, щоб те обличчя саме якось дало вам можливість поговорити. Але навряд чи це буде: бо воно дуже хоче ховатись. Навіщо вам цілу записку? Ті пункти перепишіть і віддайте митрополиту, до уваги. Адже не слідство яке робити. Але безсумнівно, що, якщо залишити Пашкова на волі діяти, він утворює секту – німецьке молоконство. Я почав писати листи до різних осіб, які друкуються в «Душекорисному Читанні». Одне вже надруковано. Тепер пишу листа ніби до С.-Петербурзького купчика, з приводу витівок Пашкова, і обмовляю все, що знаю. Поспішаю відіслати, щоб надрукували у березневій книжці. Побачите, і якщо гідніше буде, – можна тоді особливо надрукувати та розкидати по Пітеру. Московські старости неправі, – за нашими цивільними законами, як годиться про свічки государем Олександром Павловичем. Але практика східної церкви – у греків – за них. Там утримання церкви на парафіянах, і ні архієрей, ні священик жодної участі у цьому не мають. У Константинополі – і всі священики на платню парафіян. Щороку парафіяни збираються та обирають єпитропію з 3 осіб, і їй довіряють економію церкви. А для перевірки торішньої епітропії призначають комісію. Якщо, по перевірці, все добре, – єпитропам подяка. Тут же складчину роблять. У розкольників – схоже це. Але ж у нас інше. Потрібно змінити закон. Чи стануть? Як знають. Всіх вам благ від Господа бажаю! Благослови вас, Господи, всяким благословенням! Ваш богомолець Єп. Феофан. 28 січня 1880 р. Лист 1134. До історії друкованих праць Святителя. Відгук про статтю «Сходу» з болгарського питання. Ще про витівки Пашкова Дякую багато за клопіт, з влаштування видання листів! Скажіть Тузову, що якщо він хоче продавати інші мої книжки, то знісся б з Олексієм Гавриловим сином Говоровим, судовим приставом Яким. ч. 4 кв. д. Орлова. Горбунову (Конюшенная, 5) я пропоную видати думки щодня року по денним читанням – з «Домашньої Бесіди» на користь Аскоченської з дітьми. Умови: мені 50 екземплярів та Аскоченській, – по 15 р. за лист, якщо один завод, і по 20, якщо два, так що книга в 10 аркушів дасть їй 150 або 200 р.; а в 20 аркушів – удвічі проти цього. Чи хороша умова? Це я прописав їй, а не йому. Якщо він добре виконає це видання, то йому ж думаю доручити видання передових статей 1872 і 1873 рр., витягнутих покійним Аскоченським з проповідей моїх та інших книг. Теж на користь Аскоченської. "Росія". Мені писав хтось про неї, – і я відповів. Але програми не бачу і оголошення не було. Даруй Господи успіху! "Схід" не розуміє справи церковного болгарського. У нього болгари винні. А насправді вони не винні. Вони не могли самі відстати від патріархату, і не відставали, а просили. Але коли вони просили, то патріархат мав їх відпустити. Чи не відпустив? Вони і влаштували собі звільнення іншою дорогою. Ми як відчепилися від патріархату?! Не стали посилати і кінець. Так вони зробили. Винен патріархат. Собор же їх, що засудив болгар - верх неподобства. Там панував geno_s еллінський. Віддуйте будь ласка за волосся цей «Схід». Отримую нові відомості про витівки Пашкова. Знову згадується, що має письмове дозвіл від государя і митрополита. Адже це химера. А Н-лай В-віч – сидить, та папір формений складати збирається, документи чекає та ін. Доповідайте йому, що на тому світі дістанеться його милості два неповні за це. Потрібно передати ті пункти митрополиту – і все тут. Якщо йому потрібна ділова форменість, сам нехай здобуде. А до ведення його має довести. Тут під церкву, а там під государя підкопується. Горе! Благослови вас Господи! Ваш богомолець Єп. Феофан. 14 лютого 1880 р. Лист 1135. Скорбота про неотриманий лист. Ревнощі святителя у протидії лжевчителеві Пашкову Сиджу і думаю: що це Н-лай В-віч так довго не пише; і хотів було вже запитати про це, як отримую вашого листа, в якому, за привітанням, міститься вказівка ​​і на те, що писано було. Дякую за привітання і доброзичливість, і разом висловлюю глибоку скорботу, що вашого листа не отримано, і ця скорбота тим скоріше і глибше, що в листі тому були поміщені відомості про нове єретику, яких я жадав, як спраглий води. І тепер шлю, - у слід вас біжить додому, - покірне прохання - повторіть все прописане, і особливо, якщо знаєте, якими словами він виражається. І я писатиму і писатиму. Писати взагалі про протестантські марення – нічого. І це буде окрім мети. Плоду не буде. А писати, кладучи в основу слова єретика, буде просто в око. Все, що в мене в листі йому прописано, взято з листів до мене про нього; але цього дуже мало. Є ще – фразки дві; але я відкладаю про них писати, щоб дочекати інших фраз, і всіх них зараз написати. Тож сядьте будь ласка і напишіть, як писали, – і навіть ширше. Знаю, що вдруге нудно писати про те саме; але вже здолайте себе і натужтеся. Тому листа я наказав зробити відбитки, і доручив Альоші переслати вам з десяток. Якщо бажаєте, ще надішлю, хоч півсотні. Усіх сотня. Якщо знайдете потрібне, надрукуйте ще, а потім і інші статейки, які мають написатися, і розкидайте їх по Пітеру, найбільше в місцях, що заражаються. Надсилаю лист до вас у Судиславль, щоб скоріше і відповідь отримати. Не відкладайте до Пітера. Рятуйтесь! Благослови вас Господи всіляко! Ваш богомолець Єп. Феофан. 20 березня 1880 р. Лист 1136. Після отримання джерел, які з'ясовують лжевчення Пашкова. Про поширення проти Пашкова брошур святителя. Про зміну Обер-Прокурора Усі отримали – і катихізис, і газетні статті. Дякую. Справа з'ясовується. На катихізис відповідатиму пункт за пунктом, що Бог пошле. Дещо можна забрати з газет. Посилаю вам брошур здається 40. Якщо друкувати надумає хто, нехай; аби не через баришів, а для роздачі. Якщо можна, зберіть видані пашківцями книжки – і Св. Писання з начерками та нотатками. З них вірніше можна подряпати цього розбешувача. Ще що сказати, немає. Позначено в газетах, начебто обер-прокурор змінюється. На місце Толстого П. Що знаєте про це, скажіть. І що за причина зміни? Лист 1137. Про ті ж предмети Нехай ієреї друкують скільки душі завгодно, тільки не через баришів. Ще щось друкувати – добре. Готовий би, але тепер лінощі охопили, і здається трохи застудився. Надісланий катихізис – порадував спочатку, але коли почав вдивлятися, виявилося, що він страждає на велику невизначеність. Стань спростовувати, і боротимешся з вітряками. Єреї Божі доручили б комусь половче – прислухатися і точніше визначити пункти. Втім, можливо, це я так брюзгливничаю, через розслаблення тимчасового та випадкового. Здається, час терпить. Про зміну прокурора не можна не порадіти. Даруй Господи новому більше енергії та православного духу. Ваш богомолець Єп. Феофан. 6 травня 1880 р. Лист 1138. Про нового Обер-прокурора. До історії діяльності святителя на терені боротьби проти Пашкова. Влучні прізвиська для цієї секти Дуже втішно, що Бог послав такого обер-прокурора. Хоч скільки-небудь лікує рани, завдані тим башибузуком. Якби він біблію новомодну – довів до спалення на Ісаакіївській площі. А тих, хто перекладав і видавав - змусити з кочергами біля ходити і не давати жодній книжці відскочити і позбутися спалення. Проти пунктів надісланих починаю корпати. Можливо, одного листа досить буде, а може бути й два свариться. Ольга Ст. Бурачек, за словами о. Олексія Колоколова, надіслала також кілька пунктів. І проти них буде особливо. Надішліть більше пунктів. Книги що надішлете, – добре. Дістаньте їх молитовник, про який у статті «Росії» йдеться («Росію» мені шлють). Мені приходить на думку – підібрати проти них церковні пісні, – щоб видніше було, – як шалено зроблено, що залишивши такі прекрасні та натхненні пісні, обрали таку погань. До речі, вони церковні порядки зневажають, а подивіться, які у них свої? Коли збираються на молитву, сидять на стільцях, а гігант їх читає їм щось. Коли прийде до тями, кричить: моліться. І всі зіскакують зі стільців, стають навколішки, і спершись ліктями на сідліще стільця, обличчя ховають у долоні. Це означає – вони зайшлися у думках і моляться. Бачите – безглуздість! Ми стоїмо на молитві, кладемо хресне знамення – знаряддя нашого спасіння, і кладемо уклін. А вони з...... відставляють. У цьому відношенні їх слід прозвати ж........ На вушко одному, іншому це можна передати, і піде, і дійде до народу. І це відверне найбільше міркувань. Їх треба звати – ротозеями, за те, що благодать хочуть отримати без таїнств, рота роззяв і досить; ошаленими – мукаються з проповіддю і брешуть не знати що; лежень - ніяких справ не потрібно. Всі ці пресвітлі назви треба пустити в хід. Потім картинку вигадати карикатурну, і теж пустити. Надрукували брошуру?! Добре. Дайте скільки-небудь Бурачка, або Ользі Ст. Теж о. Олексію Колоколову. Вони з багатьма знайомі і даватимуть для прочитання. У мене вже нема брошур. А вони просять. Ваш богомолець Єп. Феофан. 18 травня 1880 р. Лист 1139. Продовження праць проти Пашковців Книжку приготували. Благослови Господи працю вашу. Можливо, книга і обер-прокурора наведе на щось добре на користь Церкви. Що я роблю влітку? Ніби робив, але вказати нема на що. Книга про молитву – це збірка, що друкувалася у «Тамбовських Відомостях» – переглянута та доповнена. Друкується – у новому вигляді. Писав ще три листи проти пашківців. Відбитків узяв лише десять. І тепер вам нема чого послати. Митрополиту надіслав два. Прот. І.В. Васильєв питав, чи їх можна надрукувати для роздачі. Я погодився. У нього візьміть, або тамтешніх священиків. Листам проти Пашкова не кінець. Надіслав ще два. До них неминуче ще додати одне чи два. А потім, якщо полювання буде – і ще багато – перебрати все протестантство з цього приводу. Але лінощі зовсім мене з'їли. Незабаром вийде новим виданням послання до Галатів. Все старе. Але надішлю вам. Надішлю і книгорізки моєї роботи. Чи надсилав уже? Не пам'ятаю. Книги Горчакова про шлюб не читав і не бачу оголошення про неї. Побачу, – куплю та прочитаю. Чи знаєте ви Т.? Хто це такий? Він не надто православний. Якщо зустрінете його, - Хапайте за волосся і протягніть його крізь колючий терен, щоб в кінці тягання залишилися одні кістки. Потім обкладіть його пластирями лікарськими, щоб нова наросла плоть, і новий з'явився Т. православний, добре витертий. Митрополит писав одного разу. Я неодноразово писав. Послав йому всіх своїх книг і книгорізки. Прокурору послав би, але він мені зовсім невідомий. І боюся подати вигляд, – наче чекаю чогось. Лист 1140 року. Новорічне привітання. Про статут Феодора Студіта. Ще до справи про Пашківців. Погані вісті про академію. Бісівське суспільство Трудівник Божий, Н-лай В-віч! Дякую за привітання зі святом та доброзичливістю. Взаємно і вам шлю те й інше. Ось і новий рік! Будь-яких вам благ від Господа бажаю в цей рік! Побажаємо разом і для Церкви Божої, щоб сяяло над нею Сонце правди, яке не затуляє жодна забобона. Бажаю благополучного закінчення друкування вашої книжки і потім успіху їй – і плоду доброго від неї. Про статут Феодора Студіта – нічого не знаю, окрім друкованого у творіннях батьків. Є катихізис його два; один великий – розмови, видані перекладі оптинцями; інший – малий – 130 коротких слів. Цих немає у виданні отців Міня. Я привіз їх із Савваїтського монастиря – старець Йоасаф подарував – і подарував до бібліотеки Спб. академії на пергаменті. В обох є риси статуту. Бажаю успіху студенту, який пише про це. Новини про Пашкова пишуть чи не старе? Запевняли, що він переселився до Англії. Ця новина, ніби він бореться, вимагає повірки. Перевірте, скажіть. Як безглуздо діяла проти нього наша духовна влада, з рук геть. 5 років сурмить, - а йому нічого. Мені почало здаватися, чи не виявив будь-який митрополит згоду на його проповідь, будучи обдурений улесливими пашківськими промовами про значення втіленого домобудівництва. І московська академія відрізняється. Л. – у багнюку втоптав перші чотири собори вселенських, і провівши в міркуванні ту думку, що св. Церква не мала істини, а шукала її, і знаходила через боротьбу шкіл вчених чи партій. Руйнівні думки. Нещодавно там був магістерський диспут. Справа стосувалася 5-го собору. Магістрант вивів у міркуванні, що 5-й Всесвітній собор право засудив 3 глави. Але в своїй промові зволив виголосити: не думайте, що я з поваги до собору так вирішую. Ні, так вимагає наука. Собор виходить – неважлива інстанція. Головне – наука, тобто. розум та його міркування. Оселяють, виходить, неправославні засади. Куди ж дивиться влада? Слово Боже підмінили і вигадали, не за початками православ'я, а також з науки. Наука вимагала. Ось і мовчать, коли цю науку виставляють замість початків православ'я. Не соромтеся трубити про це, де личить. У газетах друкували, що якісь молодці просять дозволити існування якогось ідеалістичного суспільства. Знаєте, що це є? Це спіритське суспільство. І коноводи – запеклі спірити. Спіритство є бісівщина. Отже, це суспільство бісівське, чи безпоклонницьке. У суспільстві нічого наукового немає і бути не може. Це релігійний скоп, за настановою сходових духів влаштований. Коли спірити збираються, серед них відбувається щось релігійне. Так мені зображував хтось, якого запрошували до цих зборів з метою пов'язати з собою. З цього приводу повідомлю вам і ще щось. У Петербурзі є якась апостольська громада. Якась особа, будучи запитана про Пашкова та компанію його – відповідала: у Пашкова не бувала, і не знаю, що він тлумачить; але в каплиці апостольської громади була, і ось що чула. У цій каплиці глава – апостол англієць. Він говорив: Редсток наш і одного з нами духа та вчення; а Пашков відступив від нас, саме в тому, що ми визнаємо обряди, а він не визнає їх, і ще щось. Однак видно, що Пашков заразився від Редстока і тільки потім відступив від нього. Я чув, що Редстока виписував і утримував Пашков. Ідемо далі. Редсток та апостольська громада одна каша. Апостольська громада – це ірвінгіанство. Ірвінгіанство, судячи з його освіти (недавньої – після 30-х років), є витівкою духів спіритських. Вони щось там показали чудове. І бажаючі дива переконалися через те, що серед них відновлюється церква в апостольському дусі – і з апостольськими дарами. На цьому запевненні утворилася громада та діє. Отже, ірвінгіанство спіритського походження. Редсток із С.-Петербурзькою общиною апостольською – того ж крою. Пашков, який від них навчився єресям, теж від духів бере початок. Хоч він відокремився від громади, але через це міг не відокремитися від духів. Духи самі могли навчити його та відокремитися. Бо це більше спокуси дає: про що вони й дбають. Наводимо далі. Пашков каже, що він був Христос, що у ньому Христос говорить. І у спіритів духи – то говорять у повітрі, то шепочуть у вуха, то беруть руку і плюнуть, то у різноманітному вигляді є. Я вірити починаю, що Пашкову точно був хтось, як Христос, але не Христос Господь, а дух лестчий. І потім, заволодів ним, і через нього діє. Пашків медіум. І вчення його – спіритська бісівщина. Будьте ласкаві твердити всім, що це таке є. Добре б ви зробили, якби передали все обер-прокурору. До обер-прокурора – подумаю. Наразі немає рішення. Дякую за проект листа. Листів ще не отримав. Дякую. Рятуйтесь! Благослови вас Господи! Ваш богомолець Єп. Феофан. 30 грудня 1880 р. Лист 1141. Про отриману книжку. Нагадування про Пашкова. Ще про статтю р. Л. Про свої поточні заняття. Вчена німчура Книжку отримав та прочитав. Гарна. Дай Бог, щоб ті, хто має владу поправити справу, взялися за працю виправлення церковно-релігійної розбещеності. Так серце стискається. Що ж це Пашков-то? Митрополит писав, що він поїхав, інші писали, що висланий, і не повернеться. Владика вірно не знає, що він тільки потай став діяти. Забігли б до нього і сказали б про Пашкова. Честь маю доповісти любителю записок, що скласти таку про міркування Л. незручно. Треба прочитати всі міркування, і з усього його вийде, що він не визнає, що церква є стовп і утвердження істини, становище лежить в основі православ'я. Міркування це надруковано у «Читаннях Московського товариства любителів духовної освіти». Вчену критику на нього пише «Православний Огляд» – докладно, розбирає ниточкою, і жодної не залишає живий. Постарайтеся пробігти те й інше. Що робить Виша? Баклуші б'є. Листи до Спб. 5-те, 6-те та 7-е – написала, і залягла спати. Лише перекладом св. Симеона трохи займеться і досить. Останні слова Симеона (залишилося 10) – гора досконалості духовного, розуміння. Вчена німчура нічого того не розуміє. Збіднілася розумінням духовних речей, упершись всією німецькою натурою в букву. А ось невчений православний одним поклоном дійшов до якогось розуміння?! Навіщо в книжці надруковано: за редакцією Єлагіна? Хіба не він складав. Якщо так, скажіть на вушко хто? А якщо він, то заради чого так зробив. Хіба щоб легше було зносити великі похвали, які посипляться від тих, яким солодко буде читання. Ваш богомолець Єп. Феофан. 21 січня 1881 р. Лист 1142. Порада автору, що зазнав журнальної критики. Про захист церковної істини. Погані мови про церкву за кордоном та вдома. Відповідь на прохання про Г. Кульжинського. Добра справа святителя для пані Аскоченської Вітаю із випуском книги. Вітаю і з початком бомбардування. Чоловіки, і не моргніть. Мені здається, що вам одразу не відповідати краще; а почекати, поки всі вибалакають свої вам чи книзі вашої панігірики. Будуть, звичайно, протиріччя. Після оцінки і можна відповісти, – дещо додавши, у вигляді роз'яснення справи. Що кричать, це не погано, а добре, – і що лаються – теж. Бо це означає, що боляче. Про видання журналу: оборона істини церковної, – і я думав, що потрібний, – і тлумачити нема чого. Але я зупинився на тому, що цю справу має робити Ц.В. Бо він проголошений органом Св. Синоду. Йому і слід по совісті, якщо вона є, захищати справу віри та церкви. Я вважаю, що обер-прокурор міг би наполягти на цьому. Ц.В. друкує тепер усе, що читається у світських газетах. Але зауваження робить не все. До цього його й зобов'язати, щоб на все робив зауваження, і не лише статей у світських журналах і газетах, а й у духовних. Але якщо це знаходять незручним, то, звичайно, треба особливий журнал заводити. Благослови Господи! Пишуть мені з Риму, – що прочитали в газетах чи ще десь – погані про церкви, а спростування не знають де б знайти. Запитують, що виписати, щоб там знаходити спростування. Адже сказати нічого. - Ось і став у глухий кут. Думав порекомендувати Ц.В., але це не на заспокоєння послужить, а на велике занепокоєння. Бо там вся погань передруковується. Цей журнал став розповсюджувачем поганих думок про церкву і церковні справи. Інший у глушині живучи і не почув би ніколи інших худощів, а тепер йому прислуговує Ц.В. і підносить всяку погань. З Наришкіним я майже розійшовся, і не пишемо вже один до одного. Тому писати йому про Кулжинського, гірше ніж не писати. До того ж, щоби змінювався директор народних училищ, не чути. Та як він від Наришкіна залежить? У нього там є школа народних вчителів. Хіба той директор хоче піти. Подумаю, чи не можна через когось вказати в такому разі Кульжинського. Тузов писав мені. Думки ті поступлені Аскоченській, - і вона знайшла вже видавця, під такою умовою: 15 руб. за друкований лист, якщо друкується один завод, а якщо два – 20 р.; формат та шрифт – листів про духовне життя з приводу листів Сперанського. Понад те – мені 50 екземплярів і Аскоченській – 25. Сплата грошей частина на початку, – останні через 4 місяці, або через півроку, після випуску книги. Белі хоче, може видати за цих умов – передові статті Домашньої Бесіди за 1871 і 1872 роки. Вони також належать Аскоченській. Книжка у обер-прокурора – добре. Але книг послати все сприймає дух – добрий чи худий, не розберу. Ваш богомолець Єп. Феофан. 10 лютого 1881 р. Лист 1143. Сумний час на Русі. Довга пошта. Ще до історії протидії Пашкову Але це доводиться вдягтися у веретище і попелом посипати голову. На жаль та ах! До чого ми дожили? Бог карає за те, що попущено хула на істину Божу. Якщо не покаємося, як би чогось гіршого не сталося. Милостивий буди, Господи, до нас грішників! Ви згадали, що лист від обер-прокурора про друкування листів проти Пашкова я маю вже отримати. А я його не одержав. Нині 7-ме. Лист ваш отримано 3-го. Писано 24 лютого. Чекають не бійся відповіді, і хмуряться. Так вам і пишу, у разі, скажіть, що не отримав ще. Гадаю, що його заслали до Тамбова. Якщо так, то ще тиждень треба почекати, а якщо воно нумероване, то й два; бо Шацька пошта спершу надішле оголошення, а потім і лист видасть. Посилаємо ж ми одного разу на тиждень. Якщо в листі тільки потрібна згода на надрукування, то засвідчіть їх у згоді моїй дуже охоче, щоб не було зупинки. А мою відповідь потім надішлю, як отримаю. Якщо ще пошта чи дві пройде без зарплати цього листа, тоді я сповіщу вас, і ви скажете кому слід. Чи не пропало б? Пам'ятайте, як зникли наші газетні чи ні Пашківські пункти. Ви воюєте. Благослови Господи. Рятуйте, ратуйте! Але, можливо, новий государ інакше поведе справу і замовкнуть. Адже закони про друк не скасовані. Нагадають, – і все тут. Писати проти Пашкова багато можна. Прийде полювання, ще напишу. Писане обіймає лише спільне. Треба б до деталей перейти. Але з чого розпочати? Чекатимемо поштовху з його боку, чи натхнення. Спробуйте там, що розуміють ці відщепенці, коли кажуть: ми поставили за мету позбавити народ забобонів та ідолопоклонства. Так висловився Бобринський. Чи не знайдете когось, хто б вам роз'яснив, що таке вони розуміють під цими словами? Ідолопоклонство, ймовірно, шанування ікон та святих. А забобони що? Але на те й інше треба було б їх слова. Даруй Господи панові думку засадити Пашкова, а мабуть і Бобринського в Суздальську фортецю. За звістку про американський магазин, дякую. Коли потрібно буде, тоді потурбую вас. Ваш богомолець Єп. Феофан. 8 березня 1881 р. Лист 1144. Загальна біда та її причина. Заходи до огорожі віри та моральності у народі Дякую за ваші клопоти, на мої потреби. Спаси Господи! У вас там – і всюди – охають і охають. Біда! біда! і біда видно. Але нікому на думку не спадає – загородити і завалити джерело лиха. Як йшла французька революція? Спочатку поширилися матеріалістичні погляди. Вони похитнули і християнські та загальнорелігійні переконання. Пішла повальна зневіра: Бога немає; людина - кому бруду; за труною нема чого чекати. Незважаючи на те, що кому бруду можна б усім топтати, у них виходило: не замай! не чіпай! дай волю! І дали! Почалися вимоги – іноді розумні, далі напіврозумні, там божевільні. І пішло все вгору дном. Що в нас? У нас матеріалістичні погляди дедалі більше набувають ваги і узагальнюються. Сили ще не взяли, а беруть. Невіра та аморальність теж розширюються. Вимога свободи та самоврядування – виражається вільно. Виходить, що ми на шляху до революції. Як же бути? Треба – свободу задумів припинити – затиснути рота журналістам і газетярам. Невіра оголосити державним злочином, Матеріальні погляди заборонити під стратою. Матеріальні погляди через школи поширюються. Лапласівська теорія самоосвіти світу зі збільшенням Дарвінівських марення йде в уроках. Після школи і в письмена вона увійшла, і всюди приносить плід зневіри. Хто винен у цьому? Уряд. Воно дозволило. Отже, кому слід усе це припинити? Уряду. Накаже і все виправиться. Приходить на думку – хтось описав би фактично, як утворилася французька революція. Було б для нас повчально. Поговоріть із кимось. Благослови Господи всі ваші клопоти та праці. Рятуйтесь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 3 травня 1881 р. Лист 1145. Перегляд «Життя Христа Спасителя» прот. Матвєєвського та припущення про складання Євангельської історії. Листи у викриття сектантів. Джерело сучасної невіри Два листи – один за одним. Поспішаю відповісти що потрібно. Читатиму Життя Христа Спасителя з терпінням. Я обіцяв це о. Арсенію. І кілька аркушів уже перечитував. Ваш відгук про склад мови вірний: але що з ним поробиш? Чи не стати переробляти? Залишається помилки виправляти. Посилати на Афон рукопис не потрібно. Хто там з нею порозумітися, чи вчують що в ній?! Це видання розтягнеться на 5 років. Вже давайте самі вирішувати справу. Щось подібне і я загадую писати. Саме Євангельську історію. Це буде і життя Христа Спасителя, і тлумачення Євангелія, і розмови на них і все, що ви захочете. Але я такий слабкий став розумовою енергією, що ні до чого себе притягти не можу За клопіт з доставлення мені екземплярів листам дякую. Адже я мав великий план: все протестантство потроху розібрати. Та ось вся письменницька завзятість зникла. Коли прийде знову, ще налаштую щось, про іконопочитання треба. Молокани і штундисти і Пашков – багато спокушають, переймаючи поклоніння їм. Збираєтесь до села? Бог благословить. Відпочити треба і свіженьким повітрям попастися, після вашого протухлого Спб. Скажіть, якщо знаєте, від кого ініціатива друкувати листи? Васильєв питав, не згадуючи, від кого запитує, а глухо кажучи: ієрархи хочуть. Схаменулися і почали писати про збереження віри. А джерела зневіри не хочуть загородити. Джерело це є – поширення вчення про самоосвіту світу, яким немає потреби в Богові, і душі немає, – всі атоми, і всі хімія, більше нічого. Це на кафедрах проповідується у літературі. Хто дихне цим чадом, неминуче отуманюється, втрачає сенс і віру. Поки не винищуть книжок цих – не змусять професорів і літераторів – не тільки не тримати цієї теорії, а й руйнувати її, – доти – безвір'я зростатиме й зростатиме, а з ним – свавілля та руйнація уряду сьогодення. Так точилася французька революція. Вселяйте це, кому слід, і хто може дати силу цій заяві. Ваш богомолець Єп. Феофан. 14 травня 1881 р. Лист 1146. Вказівка потрібних виправлень у кн. О. Матвєєвського. Про свої праці. Погляд на випадок самоврядування селян із євреями Зараз закінчив читання ваших зошитів. І беруся сказати щось потрібне. (Зошити прийшли до моєї хати 23 увечері). Перша стаття має незручні фрази. Я вказав. Попросіть автора, високоповажного о. Матвєєва, виправити. Друга стаття краще набагато. Але вона вносити якесь змішання на думку з нестачі загальних оглядів, які вказували б, що буде справа. Добре в цих оглядах вказувати рубриками (а, б) особливі предмети, про які мова. Це надає великої світлості писанню. Третя стаття чудова. У ній – лише про рубрики, помічено там на полях, виправити треба. Четверта стаття теж дуже хороша. – Але й у ній нестача рубрик. А головне: сказав, що прообрази були – в особах, подіях та обрядах – і у викладі не виконав цього. Проосвітні особи та обряди показані, а події – деякі – збиті з особами докупи. – Треба наполягти, щоби переробив. Вийнявши події від проосвітніх осіб і доповнив їх відсутніми, вийде особлива стаття – вразлива. Мені приходило на думку, що треба внести сюди, – роз'яснення здивувань, збуджуваних місцями Писання про Господа Ісуса Христа, – у зневажливому Його стані. Багато хто спокушається. Тут є на це одна сторінка. Цього мало. Дивіться 2 зошит - четверта позначка на обороті. – У cursus theologiae і здається у пр. Макарія – є багата стаття на це. Істотне взяти і добре. - Зараз подивлюся в cursus'е, - і дам ще замітку. Що - пак, я ще хотів сказати. А ось що! – Ноти не слід друкувати позаду. Інше треба подивитися, мабуть. Треба обов'язково на тій самій сторінці друкувати. Хто ховає їх під кінець, той, вочевидь, боїться з'явитися з ними на люди, і не хоче, щоб у них заглядали. Ви помітили, що мало почуттів. Щоправда. Але тут його не помітно; бо предмети всі такі, які вимагають міркування, ніж почуття. Якщо все буде тако, то можна сподіватися, що життєпис вийде добрим. Ох! І зовсім забув. - Всі ці статті, які ще не закінчені, - і з наступними - озаглавити треба вступ. А попереду запровадження передмова, у якому треба вказати спонукання до такого запровадження і його план, тобто. що і чому передбачається помістити у ньому. Коли почнеться саме життєпис, - скажіть автору, щоб у викладі описів місцевостей менше давав місця. Воно необхідне, але все ж таки є справа побічна. – Для викладу самих подій нехай дістане – Catena partum або Chaine d'or – на євангелію Хоми Аквіната. Там зібрано під кожним текстом тлумачення свв. батьків. Це полегшить йому – значно-набагато – працю. Написане було написано ще колись. – Мені залишається лише переслати зошити. Що й роблю. Здивували ви мене, згадавши про роботу, що починається. Це далека пісня. Ще послання до Євреїв треба скінчити, а до нього ніяк не приступиш. - Закінчу, тоді. А доти гадатимемо лише. Приписати щось ще не маю. Тепер нічого не роблю. Лікуюсь молоком. Примірників надрукованих листів отримав. Дякую за клопіт. – Але це не останніх чотирьох, – а перших. – А останніх або ще не надрукували, або зовсім не друкуватимуть. Як їх милості завгодно. На гулянках переглядав дещо про іконопочитання – і історію іконоборства. Писати нічого не хочеться. - Сибаритую. Хтось надрукував проти вашої книжки цілу книгу – відповіді. Видно за назвою, що не все підпало під його критичний зубок, Нині все за євреїв. Московський владика та проповідь ляпнув. Так було неприємно читати її. Жиди в тих місцевостях, де їх били, - кров смокчуть з народу без жалю. - Бачачи, що уряд не заступається за них, вони вирішили самі розрахуватися з кривдниками. Толкують, що народ погано зробив; а на те не звернуть увагу, що народ кривдили. Тут знайшли винних, а жиди святі. - Слід цих покарати, тобто. мужиків, а жидів строгому наглядати, і за всяку витівку вішати. Тоді, можливо, вони стали б покірнішими. Рятуйтесь! Даруй вам, Господи, відгулятися до сити. Ваш богомолець Єп. Феофан. 9 червня 1881 р. Лист 1147. Про роздачу листів святителя проти Пашковців. Вихід турботи про захист іконопочитання. Про своє здоров'я Насилу дочекався надсилання листів від о. Васильєва. Від Нікітіна теж отримав давно. Але це не всі – лише чотири перші, і ці зійдуть. Але тепер що шли (ще є на пошті тюки) – це все листи, і багато їх. Два пакунки отримав – до 200. На пошті ще 3 пакунки. Отже, всіх буде 400–500. Дякую. Тепер я їх щедро розсилатиму в різні боки. Тамбовці, чутно, читають старанно. Якщо бажаєте, надішлю; шлю 10, краще ніж чекати, але роздавайте не ієреям. Вам, – не пару екземплярів, а хоч пару десятків. Там роздавати можете для читання – і так. Мудрість у них не велика. Але зведено під один огляд, і поставлено на своєму місці, що не погано діє на душу. Я спочатку думав, що з дрібниць балакав; а тепер надумалося, що не через дрібниці. Будь-кому знадобиться. Мав намір писати про іконопочитання. Але прийшла благовірна, зв'язала руки. Днями отримав листа від о. протоієрея Орловського Остромисленського, де повідомляє, що він склав статтю про іконопочитання, і друкує в Орлі. Він був у Москві і там хтось підбурив його. Ось я й покійний. Мені ж дуже стало подобатися – байдикування. І я нічого не роблю, хоч трошки і прикрою на себе. Око моє майже закрилося. Але інший бадьориться. Інше здоров'я гаразд. Що писатиме о. Матвєєвський, – готовий перечитувати. Але він колись розпишеться, гладко і слушно писатиме. Бажаю вам нагулятися в селі – і набратися освіжаючих стихій. Рятуйтесь! Лист 1148. Різні відповіді. Продовжуються вказівки та поради упоряднику книги про життя Спасителя Листи вже й розіслали! Якщо маєте ще місця, куди надіслати, скажіть. Надішлю хоч півсотні. Горчакова дисертацію не читав. Біле духовенство ваше не може пройти без користі. Якщо маєте ще що писати так само, – пишіть анітрохи сумніваючись. Афон! Бог благословить, якщо є бажання. Мені ж зовсім не приходить бажання побувати на ньому. Клопітно. А сонце там, сонце! І здорові очі втратиш. О. Матвєєвський закінчив вступ. Запропонуйте обробляти саму справу. Потрібно нам наперед змовитися про план. Це дуже важливо. Запитайте його, якого порядку він триматиметься. Скрип підніметься, якщо він не по-нашому поведе справу. На мою думку слід триматися того плану, який у митрополита Філарета в церковно-біблейській історії, з маленькими лише відступами. Пам'ятайте мою маленьку брошуру: “Вказівка, як із 4 Євангелій скласти одну послідовну історію”. Вона вся є доказом, що план митрополита Філарета є найкращим. Якщо о. Матвєєвський бажає слідувати цьому плану, то я надішлю вам для нього цю брошурку, зі змінами, які потрібно зробити. Я над цим тепер сиджу. З готівкових історій – Богословського – найближча до митрополита Філарета. Гречулевичів склепіння багато в чому відступає від нього – незаконно. Київ. проф. Орда - близький до нього, Фаррара - погань погань у всіх відносинах. Погодившись у плані, образ викладу треба надати пишучому. Але менше опису місцевостей та інших сторонніх речей, - і більше батьківського сенсу в подіях. Ви, здається, сказали, що буде 300 картин. Це добре. Але треба проревізувати ці малюнки. Доповісти афонцям, що владика вишинський готовий це зробити. Зробили б олівцем ескізи. Я б поробив ноти. Якби на всяку подію на картинці, куди б як добре? Хоч не такі великі, як у Гречулевича, тільки трохи більше. Можна замість 12 у аркуші, по 6 і навіть по 4. Адже нам соромно буде, якщо пропустимо що не складне. Батьки покладаються на нас. Благослови вас Господи! Рятуйтесь! Здоров'я вам бажаю і душевного світу. Ваш богомолець Єп. Феофан. 24 серпня 1881 р. Лист 1149. Про стан своїх сил та здоров'я. Порада та похвала авторам. Про долю своїх листів проти Пашкова Винен! Завинив. Ви питаєте: чи не хворий? Цілком розбитий, ні рукою, ні ногою, ні очима, ні язиком повернути не хочеться, справжній параліч – від ударів лінощів. Спочатку я пропустив пошти дві, здається, резонно. Потім уже жовтень, - в який ви думали бути в Спб. Я поклав: ось уже напишу все в Пітер, і звідти чекав листа. Дивиться – воно із Судислава. У першому листі ви збираєтеся щось написати про ставлення церкви до держави. У Казані хтось на лікаря тримав, розмірковуючи про те, як це йшло у Візантії; судячи з промови докторанта, напрям у нього добрий. Проїздом до Москви можете захопити його книгу: «Ставлення між Церквою та царською владою у Візантії». Надісланий вами лист великий, від невідомого вам – прочитав. За справу бореться. Знайдіть його і по голівці погладьте. Лист то надійшов у Спб., разом із екземплярами листів у Спб. Та де ці листи, і куди вони розіслані. У Володимирі їх немає, у Пермі немає їх, у Києві – немає і в Орлі – немає. І всі просять ще надіслати. Тамбовські просять дозволу надрукувати для роздачі. Я їм послав досить, але ще хочуть. Виходить, вони не були розіслані. Чи не скасовано визначення – розіслати? Звичайно, гідність їх не казна. Чи ті, кому доручено, виляють? Як би ще не дісталося тому, хто їх писав? Книжка під бандероллю ще не прийшла. Постараюся прочитати і сказати належне. У мене вся енергія письменницька розмилася. Та й очі. Але головне це: хоч трава не рости. Здається, можна ще працювати. Роки не казна які. А ось! П'ю повторюю молоко, - три тижні, - і в загоєння скінчу. За докторською це конклюзія лікування, від брайтової хвороби. Здоров'я моє справне. Іноді приходить тривога і за ліве око, і закликає збігати будь-куди. Але лінощі підкошують ноги. Ви, не бійся, дивуєтеся – чуючи: лінощі! лінощі! Визволи Господи всякого татарина від цієї немочі. Втім, іноді я даю цій пані дуже неввічливий потиличник. Але вона хитра, і вміє знову підкрастись. Ваш богомолець Єп. Феофан. 4 листопада 1881 р. Лист 1150. Про свої листи та праці Ушинського проти штундистів. Про молитву розумову та молитву почуття. Турбота про лікування свого ока Я думаю, що ви тепер у Спб. та пишу туди. Чекав-чекав на книжку, надіслану під бандероллю. І не дочекався. Чув, що така посилка ненадійна. Надсилаю вам листи до Спб. і лист вами надісланий. Листів з Калуги просять і москвичі. Отже ніде їх немає. Правильно передумали їх розсилати. Нехай мені шлють, і я розсилатиму. У мене вже трохи лишилося – сотня-друга. Ушинський, прочитавши листи в Спб., надіслав мені свої зошити - проти штундистів, з якими він особисто знайомився, - і вивідав усі їхні марення. Пише дуже слушно. І я просив його продовжувати. Просив і мені надіслати пункти вчення штундистів. Можливо, – лінощі відійде, – і я щось напишу. Запитуєте про молитву. Зустрічаю у батьків, що молячись треба виганяти всі образи з голови. Я так і намагаюся робити, напружуючись стояти в тому переконанні, що Бог скрізь є, є тут, де я, де моя думка, і моє почуття. - Зовсім від образів звільнитися не маю успіху, але вони дедалі більше випаровуються. Правильно є термін, що вони зовсім зникнуть. У молитвах готових є багато образів уявлення Бога; - Судячи з цього треба вважати, що, маючи такі уявлення, не грішимо. Але краще напружуватися до думки про Бога, ближчого до того, як Він є. Коли з'явиться молитва почуття, тоді образи зникають, а силі лише одне почуття. Розумова молитва важко відмовляється від образів і картин. Але працю все подолати може. З тим, що в голові буває важко від молитви з почуттям, не знаю, як бути. Молитва почуття освіжає, а це у вас щось особливе. Минеться. Але молитва почуття є справжньою молитвою. Богові – серце, за наказом Його: Сину, дай мені серце! Господь подає все потрібне. Моліться Йому про те, як бути з тим чи іншим. І Він подає. Благослови вас, Господи! Рятуйтесь! Біжу до Тамбова – показати очі. Один уже майже зачинився. Але спитаю, чи не можна зробити операцію і, якщо можна, чи не час? Інший, щоб подивилися, чи нема в ньому тієї ж немочі! Ваш богомолець Є. Феофан. 4 грудня 1881 р. Лист 1151. Про віросповідання штундистів. Результат наради з Тамбовським лікарем про очі. Про розсилку листів проти сектантів. Темрява слов'янських церковних книг і потреба їх з'ясування Обидва ваші листи отримав після повернення з Тамбова, - і хоч це було не вчора і не за вчора; але поспішити відповіддю не довелося. Надіслав Ушинський віросповідання штундистів, – двох толків, – з яких одне схоже на реформатство, а інше – духоборче – квакерське. Я їх списав. На перше деякі нотатки зробив, як просив Ушинський (для нього), – а у другому – нічого не розбереш: темна вода. І тільки-но звільнився від цієї майже порожньої роботи. Втім, сповідання штундистів реформатського штибу – не порожня справа. Його ні в кого немає, крім Ушинського, - і ще в сенатора Половцева, який посилав до штундистів Ушинського, - і цей доставив йому повний звіт про все знайдене, чутне і видне. Результат моєї поїздки – до Тамбова, з одного боку сумний, з іншого – небагато втішний. Сумне – що й друге око почало каламутитися, втішне – що можна робити операцію. У Москві сказали, що не можна: око пропаде. А тамбовський лікар сказав, що можна; але що операції при таких катарактах, як у мене, частіше не вдаються, ніж інші. Ось чому й говорю, що небагато втішно. Саму операцію, звичайно, треба робити в Москві, або в Пітері. Але до неї ще рік-другий. Правое око ще наполовину тільки замутилося; а треба, щоб весь наповнився каламутою, і тоді це буде дозрілий катаракт. Я і їздив до Тамбова тільки за відомостями про стан очей. Що й лівий починає каламутитися, я підозрював сам з деяких випадків. Щодо розсилки книг чи листів. Нехай до мене шлють. Тільки й однієї тисячі; а інші нехай розсилають. Тамбовський Владика писав до Господарського управління, щоб йому вислали тисячу. При мені ще не було надіслано, – і тепер не чути. От і нехай шлють. Кримський преосв. Гурій - сам видавав один завод, але в тій країні і в 5 разів стільки - знайдуть місце. Де молокони, скрізь придатні ці листи. Ушинський пише, що, в числі спонукань до відпадання в штунду, ті, що зібралися, виставляють, між іншим, те, що у нас у церкві нічого не зрозумієш, що читають і співають. І це не по поганому виконанню, а тому, що саме читане темно. Він пише, що був поставлений у глухий кут, коли йому прочитали якийсь тропар чи стихиру і просили сказати думку. Нічого було сказати: дуже темно. З Пітера писали мені дві пані - те саме про це, у Пашкова все зрозуміло, у нас - нічого. Нічого – багато; а що багато незрозумілого – справедливо. Переможній владі слід про це подбати, і усвідомити богослужбові книги, залишаючи, проте, мову слов'янську, – і читання з старого заповіту на вечірнях, переклад із 70 тлумачів. Заведіть про це. Книги богослужбові за своїм призначенням мають бути змінені. Наші ієрархи – не нудьгують від неясності, бо – не чують, сидячи у вівтарі. Змусити їх прочитати служби, хоч би на Богоявлення!!! Із задніми святами і з новим роком вітаю. Ваш богомолець Єп. Феофан. 13 січня 1882 р. Лист 1152. Ще про свої листи та про записку Ушинського про штунду. Про латинський текст творів Авви Ісаї Вашому мовчанню про Господа радіти! Що замовкли? Хіба нема чого написати?! Та у вас там, - якщо щодня по стопі писати, і то всього не перепишеш. Чи ви вважаєте низку за мною? Ні. Я вам відписав останнім часом. І хоч нічого писати звідси, але все думається: писну, і тут же подумаю: ось почекай, може, з пошти привезуть листа. Бачите, які тут рухи, а ви там і вухом не ведете. Листів мені наслали – купу, 1000. І я потроху їх – туди і сюди – додаю до посилок. Сповідаюсь, що мене часто обтяжує думка: що ти лізеш зі своїми нікуди непридатними листами, всім набрид?! Право так! Але ось днями преосвященний Яків ненароком доставив мені втіху, прописавши, що пише йому про ці листи якийсь директор училища, що ніби треба мільйони примірників надрукувати, і по всіх школах розіслати. Чи не конклюзія це мого письменства?! Щось нічого не пишеться. Станеш писати, - пир, пир, а все ні з місця, і кинеш. Збирався писати проти штунди. І не кидаю ще зборів. Але зачекаю, що вийде від Ушинського. Ушинський надсилав мені свою записку сенатору Половцеву – про штунду. Я її списав, дає цілісні відомості. - Прийшло мені на думку, - як би добре прочитати її Обер-Прокурору. – Але думаю, що можливо Половцев повідомив йому. І здогадуюсь, що так є, – через те, що Обер-Прокурор збирав відомості про те, які ієреї вправляються у лікуванні хворих. – Чи не думають відновити медицину у семінарії, як було? - При читанні тієї записки мені подумалося, що це добре було б, якби відновили. Німецький пастор, заводчик штунди багато наших набирає тим, що лікує. Посилаю вам Симеона святого останній випуск, – та думки на кожен день, – та 5 розділів, – і листів до Спб. кілька. Подивіться, яка нагода? - Коли збирали 1 т. Добротолюбства і передбачалося перекладати Авву Ісаю, а просили Афонцев пошукати його на грец., Бо він був у мене тільки на лат. у Міня, тоді не знайшли. Але тепер знайшли і списали для бібліотеки свого монастиря. Днями й мені надіслали. Став звіряти, і на жаль! бачу треба зробити новий переклад. Латинський чи вольничав, – чи інакше читав, досить відмінності, хоч воно не надто крупне, але весь склад мови піде вже новий. Ось я вам скільки історій наказав, а ви мовчите! Ну тепер все. Залишається привітати вас з благополучним закінченням Чотиридесятниці – і виявити доброзичливість з нагоди свята св. Великодня. Це й творю. Благослови вас Господь усяким благословенням! Казанська академія зволила вшанувати мене званням почесного члена академії. Скажіть, будь ласка, що то за обличчя? - У мене немає статуту нового і я не знаю, що це, зобов'язує це мене до чогось? Лист 1153. Потреба нового перекладу богослужбових книг, Прологу і повчань. Розбещеність літератури. Пропаганда Пашкова у Ризі. Про свої праці та припущення. Проект відповіді татові на заклик до єднання Богослужбові книги треба знову переказати, щоб усе було зрозуміло. – Пашківці кричать: у вас у церкві все незрозуміло; штундисти – теж, та й із наших чимало. Хто тільки вчитуватиметься чи вслухатиметься, неодмінно закінчує вигуком: та що ж це таке. Архієреї та ієреї не всі чують, що читається та співається, сидячи у вівтарі. Тому не знають, яка темрява в книгах, і це не чомусь іншому, як через віджилий вік перекладу. І треба усвідомити переклад. Тільки читання – Паремії – аж ніяк не російською. бібл. усвідомити, а по 70. Зараз розкол. І я перший піду. Як ви судите про пролог?! Принадність книга за призначенням: короткі (а іноді й повні) житія святих дня, і кілька повчань, і повчальних випадків. А з мови, нікуди непогані, – хоч під лаву. Як батьки склали, так і є. - І незручно. - Треба - і його російською, переказати і видати, - або по-слов'яно-російською, складом св. Димитрія, як і богослужбові книжки. Є книга коротких повчань, збірка зі святих отців. Св. Отці вже всі перекладені російською мовою. А Синод все друкує їх за старим, незрозумілим перекладом. Треба - по-російськи їх зібрати, - змінивши де-не-де і поповнивши (або зовсім новий збірник скласти за тим зразком. Там все догматика і все вчення). Обидві ці книги – пролог і короткі повчання преповчальні. І їх читають у церкві (у нас, принаймні). Часто нічого не зрозумієш. Це я – все біля коханого, а суттєвого, звісно, ​​ви не пропустите. – Синод розпустив академію та семінарію, – духовну літературу. Жодного контролю: брешуть світські, брешуть духовні, а йому горя немає, – і оком не моргне. – Немає влади в церкві, як хтось хоче, так і діє і вчить. – Попи скрізь сплять. Неспящих один-два - і все. Ну - так ви все це і подібне, звичайно, бачите, і не пропустіть. Днями у «Моск. Вед. прописано, що Пашков і ще якийсь Гедеккер (хто? Чи не апостольської громади голова?!) З'явилися до Риги з проповіддю. Потім Пашков роздавав книгу, шлях до порятунку, де викладені його марення. - Мені спало на думку: взяти цю саму книжку і перелагодити на православну ногу, і пустити в хід, надрукувавши наприкінці застереження: дивіться, православні, зустрінете книжку з тією ж назвою, - але зі штемпелем, не беріть її в руки. То не шлях, – а роздоріжжя – чи ще як. - Кидаюся в купу книжок, вами присланих, чаю знайти пашковський шлях до порятунку, не знаходиться. Ось і питання: що треба? Не для нашої церкви, як у вас називається, а для Виші. Треба попросити Н-лая В-віча, щоб він забув пашківський шлях до порятунку і, не слідуючи ним, прислав його на Вишу! Будь ласка! Що робить Виша? Спить сном непробудним. - Потроху ворушиться, знову перекладаючи Ісаю самітника. Виходить довга мова, а інде й думки інші. Їхній переклад неспроможний. Справ нескінченних купа, а лінощі руки в'яже. Ось і йди! Прогрес! Припускаю взятися за штунду; і під її титлом – за її батьків та весь рід (протестантів). Але зачекаю, що напише Ушинський і що видасть о. прот. Остромисленський. Що ж татові повідомлено? Потрібно так: дуже раді вас прийняти, і молимося старанно, щоб Господь привів вас до єднання з нами. Умови, звичайно, ви знаєте: викреслити з ваших вірувань непогрішність вашої святості, Filioque, - безгрішність Божої Матері в народженні, - досконале зречення світського панування, - повернення до давнього чину в скоєнні деяких обрядів, - і ще щось. Або залишено без відповіді... Ні, треба відповісти, – і також відкритим листом. Вітаю із новосіллям. Хай утішить Господь вашу сестрицю. Лист і книга отримані наприкінці Фоміна. Ми буваємо зайняті в цей час. Благослови вас Господи! Рятуйтеся. Ваш богомолець Є. Феофан. 18 квітня 1882 р. Лист 1154. Про книгу Івана Буяна та шляхи до порятунку Еміна. Про Петербурзькі секти. Про своє око та ін. Отримав книжки. Дякую. Івана Буяна я давно зустрічав. Тоді він був тоншим, а тепер – бач, як погладшав. Я пробіг його нашвидкуруч. – Сектаторська у нього в тексті одна якась сторінка. У поясненнях більше. Але взагалі це непомітно, – і може не впадати у вічі, без особливих навіювань з боку. – Тому лиха великого від цієї книги не можна чекати. Сам зміст книги видався мені невідповідним назві. Шлях у небесний Єрусалим не зовсім правильно зображений. Під час читання книги мені спадало на думку виправити її, - і видати під назвою: Іван Буян звернувся до Православ'я. – Але коли скінчив читання, лінощі вступили у свої права, – і не ворушились! Еміна Шлях до порятунку, здається, нічого не містить сектаторського і переклад старовинний. Я читав його давно. – Прочитаю ще. І Буяна, гадаю, ще прочитати, можливо вірніше побачу його чесноти та вади. Пашков-то, - Пашков?!! Допоможи, Господи, владиці затиснути йому рота! Там у вас ще є апостольська секта. Сусід наш поміщик був там нещодавно – синочок навідував, і надіслав мені два номери «Голосу», де описуються сеанси цих схиблених, а потім і історія їхньої секти. Сеанси писав сам бачив, а історію чув від якогось єпископа їх, або євангеліста. – №№ «Голоси» – 74 та 84. Тут не все. Кінця немає. – Якщо вам зручно, надішліть кінець. Пише Пругавін у фейлетоні. - Проти цих варто було б писнути. Око моє ще не дозріло. Ще рік мине. Розрізняю ще предмети і кольоровість, а коли дозріє катаракт, тоді він розрізняє тільки світло і тінь. – Коли настане час, поговоримо, як зробити операцію. Грошей у мене купа. Дякую за пропозицію. Щодо життя Христа Спасителя мій погляд такий: залишити справу укладача, сказавши лише йому, що бажано бачити у книзі. Він майстер справи. І питання, які потребують роз'яснення, йому відомо. Брошури пр. Амвросія ще не отримав. Добре він зробив. Нехай ще каже – для пробудження совісті. - Заснули всі, і живемо абияк. - Той, хто пише це - приклад в цьому роді. Ваш богомол Еп. Феофан. 1882 р. червень. Лист 1155. Ще про перегляд книги «Життя Спасителя». Новий сектант. Про свої заняття У селі! Чарівність! Дай, Господи, вам оновитись свіжими стихіями сільськими. Ви мені рекомендуєте відпочити. Пригадалася мені приказка покійного о. Михайла (Монастирєва): спиш-спиш, відпочити ніколи. Це до мене дуже застосовно. А також і слово: відпочити. Рукопис переглянув. Все добре. – Замітка там на аркуші – у пакунку. Що слід було поправити, виправлено. Саме: Стрітення треба помістити насамперед поклоніння волхвів. Після поклоніння волхвів - відразу біжать до Єгипту, з Вифлеєму. А в рукописі Св. Сімейство повернулося до Назарета. І там отримав наказ бігти до Єгипту, тому що Ірод хоче побити, небезпека у Віфлеємі, - а втеча з Назарету! Дуже неклейка. – І це виправлено. - До автора знову посилати не слід; а якщо надумаєте, то наполягайте, щоб не бурчав на зроблені поправки. – І вперед порадьте йому – триматися не Гречуєвича, а Богословського, – А краще – я пропишу – порядок наступних подій, і ви йому передайте до виконання (грізно!). А то я битимуся з ним (ще грізніше). Втім, casus belli може зустрітися тільки, коли справа дійде до події після повернення Христа Спасителя після першої пасхи через Самарію. А доти порядок не може підлягати плутанню. Посилати рукопис ще до когось, гадаю, не слід, з побоювання, як би дитя це у 7 няньок не залишилося без ока. Ви розумієте про нову секту, і серед коноводів Пругавіна. Цей Пругавін у «Голосі» писав несхвально проти апостольської громади – Ірвінгіан. – Мені й думалося, що він православний. А він ось хто! – Скажіть про нього зайве слівце, якщо вам сказав губернатор, то звичайно, він мав кошти знати добре, що то за секта. Запитайте, будь ласка, що це таке? У нас сект – що черв'яків у падалищі. Що робить Виша? – Усе спить. І сечі їй нема від сну. Знемагала! – Втім – звіряю новий переклад Авви Ісаї – з перекладом Паїсія Величковського, який надіслали мені добрі оптинські старці. Але спека така, що, здається, не гріх полінуватися. Будьте здорові та веселі. Бажаю вам нагулятися і наздоровитися - по горло, навіть вище бороди і вуса. Ваш богомолець Єп. Феофан. 21 червня 1882 р. Лист 1156. Взаємні чеканки. Про свої заняття та здоров'я Що ж це сталося? Говорили ми – говорили, – тож якби сторонній хтось слухав, закричав би: вуха продзижчали. А тут ні з того ні з сього молчок. Хто винен, уже й не розбереш. Я чекаю чогось від вас, а ви вірно чекаєте теж чогось від мене. Як ви провели час у селі – чи ще й проводите?! Чи здорово? - Очі ваші - чи підкріпилися від впливу зелені?! Ви востаннє скаржилися на них. Я все гуляв, – і бив байдики. Тільки переглянув тлумачення пастирських послань, яких друкування скінчилося, – і листи до різних осіб, дещо закінчилося друкуванням. Ймовірно, скоро вони і вийдуть зі звичайної процедури. Варто було б тлумачити послання до Євреїв, або збирати другий том Добротолюбства, або ще щось нічого не робиться. Лінь остаточно охопила. Пам'ятаєте, чи знали чи Паїсія Саровського, тепер ігумена десь у Казанській єпархії? Він видав розповідь мандрівника, який шукав Ісусову молитву. (Можливо я про це вже казав вам? Забув). І мені надіслав. – Я цю книжку поправив, – і доповнив, і надіслав для другого видання. Тепер запропонували перегляд розмов Ушинського із штундистами. Тут доведеться покопатися. - Але хто знає, чи покопаюся? - Бо лінощі моя найдорожча найдорожче. - Працюй хто хоче. Нам би ділок на розум не йшов. – Любо! Ушинський для операції кличе до Києва. Там ніби окуліст є – перший у всьому світі. Я нічого не вирішив. Час терпить. Катаракта ще не дозріла. Знаєте, що спадає на думку? не робити операції; а так і лишитися. Адже московський окуліст сказав, що не можна робити операції. Мене частково й лякає страх. Всіх вам благ від Господа бажаю! Рятуйтесь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 26 жовтня 1882 р. Лист 1157. Значення книги житія св. Варлаама та Йоасафа царевича для пізнання Християнської віри та життя Найдобріший Н-лай В-віч! Зі святом! Поспішаю відповісти вам, надсилаючи листа до села вашого, хоча не маю впевненості, що він там застане вас. Може! Адреса Ушинського ось. Мала Володимирська, прив. будинок №7. Пам'ятаєте, я починав православного Буяна приготувати? - Не потребує потреби. Є чим замінити, – і якнайкраще. Ще в Єрусалимі, в обителі св. Сави бачив я велику рукописну книгу. Життя Варлаама старця та Йоасафа царевича. І все збирався прочитати, і не зібрався. Вдома, відколи виписав св. отців – і зустрів між писаннями св. Дамаскіна цю книжку у пресі, теж усе поглядав, щоб прочитати і читав. – Днями, маючи потребу з нагоди розмови Ушинського про шанування ікони подивитися слова про це св. Дамаскіна, знову потрапив очима на цю книгу, - і вирішив прочитати її. – І що ж? Кращої книги для пізнання християнської віри та життя у загальному огляді – ні, – і навряд чи може бути. – Заради чого робиться переклад, або й мають на увазі видання з картинками. Це буде краще за всі катихізиси! Ви, оберігаючи мої очі, пишете, – не трудити їх. Ні, не працюю. Потроху, копаюся, - в розтруску. Благослови Господи вам збути добрий ваш маєток. Хай загладиться шлях ваш у Спб. Здоров'я вам бажаю і найвеселішого настрою. Ваш богомолець Єп. Феофан. 21 листопада 1882 р. Лист 1158. Про Ушинського та перегляд його праць проти штундистів. Припущення про свої роботи та пораду упоряднику книги «Життя Спасителя» Вітаю і вас із вчорашнім святом Різдва Христового та із завтрашнім новим роком. Даруй вам Господи всього доброго та втішного. Поспішаю вказати вам місце проживання Ушинського. Але наперед вигукую: чи можна не знати цього? Вийдете надвір у повний місяць, і дивіться на місяць. Найсвітліші точки - це К, - наступна за нею І, - потім йде Е і на кінець В. Ось вам і місце проживання. Чи можна цього не бачити? - Але мені подумалося, що я раніше писав, що він там мешкає. Я точно думав переказати тільки бесіди Варлаама з Йоасафом царевичем, – на противагу Івану Буяну. Але потім знову вернувся на старе: зобразити картину течії життя істинного християнина від початку до верху досконалості, в картинах, куди увійдуть призначені бесіди, - і подоби Єрми, і видіння Ездри, Даниїла, ін. Колись треба засісти на рік і більше, – і все налагодити. – Чи це буде? Мені здається краще обійтися в описі земного життя Спасителя – без якогось Louis. Всі західні багато дрібниць пишуть, а про справу по верхах стосуються. Нема чого грошей на них витрачати і очі ними каламутити. - Більше зі св. батьків і буде видобуто. Святами читаю св. Григорія Богослова – глибокого та високого. Але таїнство Пресвятої Трійці все залишається таїнством – неприступним. Ушинський пише проти штундистів, здобувши пункти сповідання їхньої віри. Пише і до мене шле на ревізію. Хоч не повно, та все йде. На безриб'ї та рак риба. Я думав спершу поповнювати. Але заволала лінощі, і переконала мене погладити дещо. – І тим задовольнитись. Наче й соромно, але що поробиш з лінощами? Для неї закон не писаний. — Поповніше, можливо, сам надумаю писати. Про одних ікон треба написати цілу книгу. І не книжку, а книжищу. Ікони - велике дають допомогу пересудам німцям, треба їх по носі. Чекатиму новин, про перетворювальні рухи. Надсилаю вам книги, які нещодавно вийшли, здається це конклюзія – слід було б тлумачити послання до Євреїв. – Але за якоюсь приказкою – багато в голові, та он не лізе. Благослови вас Господи. Рятуйтесь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 29 грудня 1882 р. Лист 1159. Продовження праць із виправлення кн. "Життя Спасителя". Відгук про автора та пораду йому. Розв'язка із рукописом Ушинського. Побоювання очної операції Вітаю із благополучним поверненням. Пожити вам тепер у доброму здоров'ї до нового від'їзду бажаю. Але – прямо за справу. Переглянув рукопис, дещо додав, дещо виправив, деякі події переставив і тут, як потрібно самим характером подій і оповідями про них. Як усе зроблено, і що бажано, значиться на особливих аркушах там із рукописами. – Поправки зроблено олівцем. Чорнилами поправити пропоную вам, як автору поправки. – Перестановка подій робить неминучим листування двох зошитів, як побачите. Але все це доведеться ще мені повторити вам після. Бо рукопис хоч запакований, але не піде на пошту. Вода піднялася; і на пошту не їдуть, а йдуть. Не дивно хлопцю і викупатися. І з усім, що прийняв. І не надсилаю рукопису. Полежить ще тижнів два-три. Я думав послати на третій; але ви не визначили терміну, - і боявся, як би за вашою відсутністю не трапилася якась незручність з рукописом. А тим часом справа не поспіхом. Надсилайте інші, тоді зараз і надішлю. Як я радий, що розв'язався, чим зв'язав себе рукописом Ушинського. Я переробляв усе, і здається статті дві переробив, як напала лінощі – страшна. За перо взятися не хотілося. – На той час хтось підбурив Ушинського – давай надрукую, як є. Він і пише, – просячи надіслати рукопис, як є, і виставляючи резон, що – ніде упускати випадок не можна. Обома руками схопив я рукопис, скоріше пакувати, як би той не передумав. І відіслав. Я зробив тільки позначки, що виправити, що випустити, і порядок який. Все, що здавалося потрібним, помічено. Але виконання того дав йому до рук. Чи дозволять йому друкувати, не знаю. Але коли надрукують, знайте, що там власне мого рядка немає. - Це знати належить. Ось я й вільний став. А писати все ж таки не хочеться. Взявся за Добротолюбство, про якого докучають безперервно Афонці. І св. Кассіана вже приготував, тобто виписку з нього. – Сам він весь потребує нового перекладу. Але це слід зробити наступним пологам. Пригадую ваші запитання – про різні речі, бажані в тому житті. Головне є: писано добре, - і християнське почуття спочиватиме і втішатиметься читаючи. Іншого – багато чого не можна і вимагати від життєпису. На те є писання іншого роду. - Я і не розширював кругозору читача, а обмежувався одним: якщо все писане б'є по серцю, то й добре. - Інша справа: коли доручили писати, значить довірилися, що добре зробить, що бажано, наперед слід було б вказати, - або тепер за течією писання вказувати, поки ще пишеться. О. Матвій добре пише. Але його бажання збільшення, - знаходжу не діловим. Найнявся – продався. Та й сума дана достатня. Якщо вийде 100 л. великого друку, кожен лист 30 р. – Це вдвічі більше, ніж дають наші журнали найвищою ціною. Праця ж писання не дуже головоломна і не дуже копотна. – Я ще о. Арсенію писав, щоб він порекомендував пише знайти Фоми Аквіната – Catenae patrum на всі Євангелія. Під кожним текстом йдуть виписки зі св. батьків, яких було про це тлумачення, і все тут. Від себе він нічого не додає. Так от передайте о. пише, що маючи цю книгу під руками, він не матиме потреби рватися там і там. - Можливо, вона є в акад. бібліотека. Бо хай бігає в публічну. Запитуєте: очі – очі! – Бачите, як пишу? Слід. є чим дивитись. А коли є що клопотати? - Праве око, здається, дозріло. Але й остання лінія дозрівання може проходити кілька місяців, коли весь час дозрівання тривало років 5–6, якщо не більше. Я як тільки надумаюся про операцію, - волосся дибки стає. Тому немає нічого дивного, що не робитиму операції. Один лікар уже вирішив, що не можна. Я цьому дуже радий. Але ж жити скільки залишилося? - День-другий і кінець. Чому ж я себе тиранитиму? – Це мене завжди зупиняє від поривів різатись. Втім, зачекаємо, що покаже теперішній час. Скажіть, будь ласка: хтось наприкінці листа до мене приписав: про Пашкова в слід. листі. - І ні гу-гу, - добре це він зробив?! За тим благослови вас Господи! Рятуйтесь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 28 березня 1883 р. Лист 1160. Подробиці про виправлення в книзі «Життя Спасителя». Праці з Добротолюбства Обидва листи ваші останні отримав на Великдень. Я попередив ваше бажання – не поспішати відсиланням рукопису, – і відіслав його. Чи застане вона вас у Пітері? – Йде колись і до ваших рук. Листи з тою посилкою не було. Пишу тепер. - Там все прописано, як бути, і чому. Трішки треба пересунути події: що вказано. Писано все олівцем. Можна вичистити, якщо не сподобається; але Виша не відмовиться насупити брови. Від чого буде затемнення сонця. Винні нехай злякаються. Які там ноти нароблено, все перезабув. А тюк зашитий. Нічого не додам. Сказання про зціленні прокаженого – вже минуло. І він стоїть на своєму місці, тобто. перед лікуванням розслабленого. Відвідування Назарета – два – добре! – Але перше, що Єв. Луки, треба помістити не там, де воно поставлене, а трохи після, саме не перед вселенням у Капернаум, а під час першого ходіння Галілеєю – перед зціленням прокаженого. І буде в це ходіння – дві події, відвідування Назарета, – і зцілення прокаженого. - Це в нотатках надісланих показано. Ще треба було б, замість одного, дві бачити події. Це про закликання Апостолів – з лову. Вони характерно відрізняються. І комкати в одну подію без натяжок не можна. І зробити дві оповіді: одне як у Єв. Матвія, інше як у Єв. Луки. А де їх помістити? - Одне прямо по вселенні в Капернаум, як у Єв. Мт. і Мр., - а інше після повернення з першого ходіння по Галілеї, - перед зціленням розслабленого, передбачається: вернулися, не відразу ж і зцілення? – Відпочити треба. І відпочивають. Спаситель особливо, на самоті. А апостоли пішли половити риби. Адже це лише вийти із міста. Отут і є. Вийшов і Спаситель. І було те, що Єв. Луки. Це остаточне покликання. – Латинці все вже так ставлять чи розміщують ці оповіді. І це навіть у загальних церквах. історіях, яких маю дві під руками. Чекатиму обіцяного надсилання нових зошитів. Сиджу тепер над другим томом Добротолюбства. - І чую, що тепер це робиться з тягарем, тоді як перший жваво був змайстрований. Кассіан святий та ін. Ісіхій – закінчено. Тече преп. Ніл премудрий. Перед св. Касіаном треба помістити вилучення зі св. Єфрема. Він – початок. Кінець - Ісаак Сіріанін. І всі які між ними, всі хоч потроху, увійдуть у цей том. Веселої вам поїздки бажаю – і здорової. Будь Боже благословення на вас. Ваш богомолець єп. Феофан. 25 квітня 1883 р. Лист 1161. Хід праці зі складання святителем Євангельської Історії. Хороша допомога до анатомії. Про свої очі. Ознака пророчих снів З самого отримання вашого листа, що писано з висоти Валдайських гір, усе поривалася писати вам, і все швидше. І ось як прискорив!! Коли прийшла пристрасна, – коли всі євангелії прочитуються, прийшло мені на думку виконати нарешті бажання, що відступало від мене, скласти євангельську історію словами євангелістів. – Зважився, – і сів, думаючи собі: чи довго? До кінця тижня скінчу. Але настав кінець тижня, а до кінця ще далеко. Ну, до кінця Великодня, звичайно, все вирішу. І подуся. Але й кінець Великодня залишав справу далеко від кінця. Якщо так, то Фоміна все вирішить. Чи не вирішила; не вирішила і Мироносицька, і далі, і вже Самаряниня визволила. - Склеїв все. Потім йде сидіння за з'ясуванням підстав, чому такий порядок подіям треба дати, а не інший. Це вже на кінчику, перед останніми днями. Потім перечитати небагато – і, що найважче, переписати. - І буде книга, листків в 15, назва їй: Євангельська історія, словами св. Євангелістів викладена у послідовному порядку зі свідченням підстав, чому подіям Євангельським треба дати такий, а не інший порядок. Ось спокуса, за якою всі листи були відкладені до іншого часу. В останньому листі ви згадуєте, що в попередньому листі ви писали про вивчення людського організму, цього попереднього не отримував я. Якщо пригадаєте, постарайтеся повторити. У мене є анатомія, дуже докладна та розумна, як я писав. Тепер і три атласи – малюнки частин людського тіла видимих ​​і невидимих. Останній атлас - французький, що я доручав купити Альоші, буде найкраще: тому що у нього малюнки накладені один на інший, підгинаються. Живіт, напр., – бачите на малюнку шкіру, – відігніть, – побачите, що під шкірою м'язи, що очеревину представляють, – відігніть ще – череви, ще – товста кишка, нирки, сечовод – і задня стіна. Ще не переглядав текст. Але на вигляд суджу, що се – добро, і має достатньо задовольнити, якщо не цілком. Запитання, вирішу. Не беруся, поки не скінчиться згадана спокуса. – Але здається, хто запитує, не обійдеться без епітімії. Нехай готується. Очі на березі. Вони не болять; тому й ліків для них немає. Гинуть, – аж загинуть. – На жаль! Сни бувають Божі. Такі зазвичай мають у собі посвідчення себе. - Ворог і тут підробляється, як і під ангела світла. Як же бути? - Дивися кожен сам. Ваш богомолець Єп. Феофан. 18 травня 1884 р. Лист 1162. Кінець праць зі складання Євангельської історії. Роз'яснення порядку деяких подій цієї історії Я писав до вас у Спб. Лист М.Б. роз'їдеться з вами. Я писав до вас, що складаю Четвероєвангеліє або Євангельську історію словами св. Євангелістів. Тепер скінчено все. Залишається лише листування. У цій історії я тримаю дві вечори для Господа – одну за шість днів до Великодня, а другу за дві. Так покажіть батькові, хто пише. До речі, згадаю – про зречення св. Петра – і про відвідання гробу Господнього св. мироносицями. Про зречення Петра є три оповіді, відмінні одне від одного: 1) Св. Матф. та Марка подібні; 2) св. Луки та 3) св. Іоанна. У кожному по три зречення. Якщо станемо з трьох перших складати одне перше, із трьох других одне друге, із трьох третіх одне третє, то не налагодити з ділом. Тому я вирішив так: рахувати за зречення не те, що св. Петро сказав: «Не знаю людину», а напад тих, хто запитував. Почала служниця, слідом за нею інша, потім ще хтось. Св. Петро і тому, і другому, і третьому каже: ні, ні, ні – не знаю. Ті замовкли, і це одне зречення. Трохи пізніше знову нападають, св. Петро знову трьома запереченнями заспокоїв їх. І це друге. Так і третє. Три були нападки, три зречення, хоча кожне складалося з трьох, але в повноту зречення доходило лише за третім зреченням. Перше, за Єв. від Івана – 18:17:18, 25–27. Друге, за Матф. 26:58:69–74 і Марка 14:54:66–72. Третє, за Єв. Цибуля. 22:55–62 . Зречення ці не треба вставляти в оповіді про суд над Господом уночі і тим самим розривати його; а написати всі зречення, по закінченні суду, і виведення Господа з синедріону на подвір'я. Думають, що будинки Анни та Каяфи були в різних місцях. Будинок первосвященичий був один, з різними флігелями: для Анни, Каяфи та для синедріону. З приходу Господь перебув трохи в Анни, тільки поки зберуться до синедріону. Можливо, Він туди ж прийшов. При цьому довелося пройти лише через двір. За Іваном зречення почалося біля вхідних воріт, і скінчилося біля багаття. За Матвієм і Марком – почалося воно біля вогнища, повторилося при виході з білого двору на чорне подвір'я, і ​​скінчилося на чорному дворі або в воротарях. Третє зречення було все біля багаття. Господь після виходу з синедріону – тут же був десь на подвір'ї. І глянув на Петра. І ходіння дружин на труну в день воскресіння не можна струнко описати, якщо прийняти, що вони всі купкою ходили, – і за один раз. Треба визнати три парафії – і три оповіді про них. Про це будьте ласкаві подивитися в листах до різних осіб Єп. Феофана, лист 23. Дружини ввечері в суботу змовилися, вранці першого дня тижня, піти на Голгофу і помазати Господнім світом. Але для походу туди не збиратися в місті, а йти на Голгофу, як хтось може, і там чекати поки всі зберуться. Вони не в одному будинку мали квартиру, а в різних. Тому вийшло, що з міста вийшли і на Голгофу приходили не всі разом, а частинами. Але які не приходили туди, бачачи, що Господа немає, і одержуючи сповіщення, що Він воскрес, не мали вже потреби вичікувати, а приходили і йшли. Насамперед приходила Марія Магдалина, по Єв. Іоанну. Коли вона від труни побігла до Апостолів, приходила Іоанна, дружина Хузи з деякими іншими, Єв. Луки, потім прийшла Марія Яківля та Саломія, теж ймовірно з деякими, за Єв. Матф. та Єв. Цибуля. Отримавши наказ від Господа та Ангелів іти сказати апостолам про воскресіння Господа, вони зібралися нарешті всі у апостолів, за Єв. Іоанну, 24:10. Плодом усіх їхніх побачень було лише те, що св. Петро ще сходив подивитися труну. Подальші оповіді про явища Господа йдуть своєю чергою і не вимагають пояснень. Ось що. Смерть Юди поміщається за відведенням Господа до Пилата. - Як він приніс срібло своє до первосвящеників, а первосвященики пішли цієї пори до Пілата, то треба думати, що ця справа Юди мала місце після, коли влада церковна була вільна. Це і з оповіді Єв. Матф. видно. Бо тут говориться, що тримали пораду і поклали купити поле для ганчарів. Коли тут це було робити? Тому я вже вважаю це наприкінці подій, у п'ятницю, після становища Господа у труну. Добре і у вас там зробити те саме. Мені належить листування, яке беру сам на себе, в тій думці, що можливо ще що доведеться підчистити; над самій Єв. історії, бо тут іде суцільно священний текст, а в поясненнях, чому так викручуються події. Ваш богомолець Єп. Феофан. 4 червня 1884 р. Лист 1163. Листування Євангельської Історії. Книжкова конкуренція. Про сновидіння. Благословення. Ще до справи про євангельську історію Змучився. Над чим? Над лінощами. Переписую. Адже це велика спокуса. Повірити нема кому. Перепишуть так, що гірше за чорнові. Робити нічого, тягтиму. Тільки довго простягнеться. Пишеться дуже повільно, бо треба розбірливо, а скоро пише не напишеш розбірливо. - Якось упораємося. Говоріть: Афонцям віддати. З якого дива? – Вони мають своє життя. – Сам видам. Проситиму редактора Душекорисного Читання, щоб знайшов коректора помислення, і набрав за друкуванням. Потрібно, щоб не було похибок. - Картинки і я думав, а потім передумав. Афонці не думали б, що моя книжка буде підривом для їхнього видання? - Буде не справедливо. Моя книга зовсім іншого калібру з їхнім життєписом. Їм підрив зроблений якимсь московським книгопродавцем, який уже видав життя Христа Спасителя, і з картинками багатьма, добрими, якщо всі такі, як ті, котрі надруковані при оголошенні. Якби Матвєєвський не заважав, – Афонці давно б уже здалеку. Ось це вони можуть пред'явити Матвєєвському, якщо надумає просити надбавки. Про сновидіння не маю що сказати. Історично підтверджується, що бувають сновидіння від Бога, бувають свої, бувають від ворога. - Як дізнатися, - розуму не докласти. - Око оглядок. Рішуче можна сказати, що сни, противні православному християнству, має відкидати. Ще: ніякого гріха не слідувати снам, коли бракує впевненості. Божі сни, які виконувати треба, повторювано були посилані. Красуню вашу нехай збереже Господь у правій вірі, за доброго життя, яке вона веде. Зі страхом Божим нехай здійснює своє спасіння. У відданості Богу нехай волає до Нього з глибини душі про збереження її в правді православної, без якої немає спасіння. Ви писали змінити назву. Ні. Що писах – писах; «за сказанням Євангелістів:» не висловлює справи. І Матвєєвський пише з цієї оповіді. Відмінність моєї історії те, що в ній немає моїх слів. Крім назв. Виправдання порядку - все в слові до читачів, яке буде в третину або чверть книги, і стоїть особливо попереду. Якщо Бог продовжить вік, роздуми про події св. історії, чи розмови, будуть після. У цій книжці нічого не наважується, крім: чому обрано такий порядок подій? Ваш богомолець Єп. Феофан. 18 липня 1884 р. Лист 1164. Про цензуру євангельської історії. Побоювання про невирішеність до друкування Милостивий мій Н-лай В-віч! Дуже вдячний за повідомлення про цензурну процедуру, яку зазнає моя Євангельська Історія. Трохи зніяковів при думці про можливість нерозв'язання друкувати її Св. Синодом. А потім трохи змирився, говорячи в собі: буди Божа воля. Коли вже годиться не дозволяти такого роду писань, то робити нічого: руки по швах і: слухаю-с! Відразу подумалося було написати владиці найбільшому обер-прокурору. І знову передумалося. Краще залишити все на Божу волю. Кому доручати переглянути, все одно. З синодалів ніхто, гадаю, не поставиться до моєї справи недружелюбно. З Тамбовським відносини наші добрі. Але, гадаю, краще й тут не підказувати. Коли рукопис вийде, можна при нагоді щось сказати, мимохідь, у кого зайде про це мова. Втім, дійте, як вам Бог до серця покладе. У мене не євангельська історія сама по собі головне, а порядок подій. Євангельська ж історія є придатком. Якщо не дозволять такої історії, словами Євангелістів викладеної, можна потім те саме викласти своїми словами. Я склав її словами Євангелістів, щоб потім обстежити її з усіх боків у тому ж порядку. Текст складеної історії служив би тільки тоді вихідною точкою – і було б усе гаразд. Хай би швидше дозволяли чи забороняли. Може, після того негайно і сяду за писання, звісно, ​​якщо полювання буде: бо лінощі моі беруть велику силу. А може бути синодали та милостиві будуть. По суті справи хоч і не велика біда, якщо не дозволять. Але я всьому світу майже розбурхав, що ось де готується диво. Євангельська історія – така й така. А раптом. Оле – поразки! – І бажано, щоби дозволено було. Ваш богомолець Єп. Феофан. 20 жовтня 1884 р. Лист 1165. Про книгу «Життя Спасителя світу» Пуциковича Отримав життя Спасителя Пуциковича. – І переглянув. Вона теж вся складена словами євангелії. Але порядок подій невдалий. Все схвильовано. Картинки стерпні. Ваш богомолець Єп. Феофан. 5 листопада 1884 р. Лист 1166. Ще про цензуру євангельської історії. Упорядкування житія св. Великий. Пантелеимона і про інші свої праці. Про наслідки Київського собору. Потреба пояснення церковних книг Що ж це діється з моєю євангельською історією? Правильно не в добрий час почав або скінчив, або послав у цензуру. Або цензор з очей з'їв, - або інша якась подібна притча трапилася, - що все стоїть і не рухається. – І що там спить цензура? Чи не шле. Взяв би ціпок, і ну дмуть усіх. Всяко, коли-небудь та прийде кінець цій справі. Зачекаємо. Адже ми не на юру прогресу стоїмо. У глушині. Писав я вам чи ні про бажання афонців? - Я виконав і відіслав. Це два похвальні слова св. Пантелеимону; – і життя його за Метафрастом. - Тепер перекладаю Вікентія Ліринського, як я чай поминав. Скоро закінчу. Додам передмову чималу про те ж, - і ще, витяг з подібних писань письменників, що передували Вікентію, і послідували потім, щоб цю справу повніше уявити. Мені здається, що це не вчасно. Чи дізналися що про Пр. Єремії. Скажіть якнайшвидше. Господь нехай збереже його. Що наші тузи, що збиралися, зробили для церкви? – Собору Київського здався плід – грамота. Можливо й інше, що буде. Попили, поїли, поїздили, поговорили, помітилися, – і роз'їхалися. Буде дуже нудно, якщо так. Книги церковні треба було б усвідомити і вичистити. Адже у греків йде постійне відновлення Богослужбових книг. Я звіряю когось. Дуже багато у греків новенького. І в цьому вони молодці. – Інші служби у нас такі, що нічого не розбереш. Ще: Пролог, за змістом, краса, а за складом нікуди негож, а все в ходу. Ще: Є Книга коротких повчань зі св. батьків, - теж краса. – Усі св. батьки, з яких взяті статті, перекладені тепер російською. А в церкві – усі читаються у старому претемному перекладі слов'янською. Що варто обидві ці книги виправити та поновити?! Рятуйтесь! Благослови вас, Господи! Ваш богомолець Єп. Феофан. 14 грудня 1884 р. Лист 1167. Ще про Євангельську історію. До справи про 2 т. Добротолюбство. Про «невидиму лайку». 70-річний трудівник Дякую за клопіт. Хоч не надто, а таки турбувався про долю рукопису. Тепер бачу надію на незаборону. Як друкувати, я все розписав. Шрифт великий, як Добротолюбія, формат такий самий. Бордюрку обрано – по всій книзі. І просив о. Нечаєва – шукати коректора. Батька... щоб було без похибок. Дай Господи, щоб добре видалося. Другий том Добротолюбства друкується. Половину надсилали для перегляду. Знову багато помилок. Чекаю кінця. Вийде книжка пузата: вона все про боротьбу з пристрастями. А з Афона старці надіслали «невидиму лайку» Никодима Агіорита, – пропонуючи переказ. Пробіг. Іде. Можна переказати. Я, здається, писав вам, що не зле б знову переказати Вікентія Ліринського пам'ятний запис. Я її переклав. Стало поясніше. Тепер підібрати треба на додаток, як до нього про це судили. Що й робиться, починаючи з нього, назад, до Апостолів. Потім загальний висновок – і амінь. Голова моя ослабла, і свого писати майже зовсім втратила здатність. Правильно настав час. 8 січня мені стало 70 років. – Можна й залягти, – і спати непробудним сном. Але ніяк не втерпиш; - Все копатися хочеться. І скільки загадок! P.S. Про «Невидиму лайку» – чи не пам'ятаєте була, у нас давно і ходила по руках – з таким написом перекладена з латинського книга. - Хотілося б подивитись на неї. Никодим М.Б. її переробив. У нього в написі значиться: складена якимось премудрим чоловіком, нині, та інше. Лист 1168 року. Початок друкування Єванг. Історії. Праці з перекладу невидимої лайки. Новини та привітання Дуже я проштрафився перед вами. Винен. Мовчання хоч дуже йде до пісного часу, однак можна обійтися і без цього подвигу лінощів. Однак маю щось і на вибачення, хоч під ним також добре можна сховатися, як під бороною від дощу, – саме чекав вести з Москви про початок друкування. І що ж сталося? Я розгнівався від нетерпіння на племінника і розібрав його. Він відповів: лише три-чотири дні, як отримав рукопис. І разом додав: о. прот. Нечаєв вказав туза - коректора, і взявся сам переглядати останню коректуру, без гріхів, звичайно, не буде (і Євангеліє нині друкується з гріхами); але все-таки я спокій. Вони надіслали зразок, який відкинутий Вище, бо він відступив без потреби мого початкового розпорядження. Відіслав назад із розпорядженням, щоб зробили за вказаним. На цьому річ стоїть. Почалося; звичайно, і до кінця дійде. - Ви надто широко вистачили 10 т. Я велів два заводи. Моїх книг ще перше видання по одному заводу не розійшлося. Боязко й тут же зустріти. Якщо дуже піде, ще надрукуємо. Невидима лайка йде перекладом, хоч дуже статечно. – Бачу, що це саме та книга, яку я знав ще до Києва. акад. і потім у С.-Петербурзькій. – Це перекладна з латинського, за часів Голіцина. Вона дуже гарна. Багато її положень увійшли до моїх перших сорокових років опису, – і навіть до Акад. студент. статті, як, наприклад, боротьба з гріхом. – Я її не перекладаю, але вільно перекладаю – своєю мовою, додаючи та зменшуючи та зраджуючи проти оригіналу. На Новогрецькому вона належить Никодиму Агіориту. - Він звідки ж узяв? - З оригіналу латинського? - Навряд. Вважаю, що з російської перекладу, але як – не вмію вирішити. Закінчивши переклад, пошлю до старців – і запропоную їм під будь-яку статтю цієї книги підібрати вислови старців подвижників, – з Лимонара, з Патериків та герондиків. Якби це вони влаштували, було б чудово. Нині отримав звістку, що Москов. та Київ. владики до 18 березня виїдуть до єпархії. Що це означає? Чи не трапилося що подібне там, що було з їхніми попередниками? Із закінченням посту вітаю. Постраждати Господу на Страсній бажаю. Полікувати з небом і землею на Святій, дай Господи! Рятуйтесь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 11 березня 1885 р. Лист 1169. Про видання журн. Апологет. Про Лева Толстого та його книгу «в чому моя віра» Пам'ятаю, що в мене крутився план Апологета. Але в чому був – усе перезабув. Ви й уявити не можете, яка у мене слабка пам'ять. А тепер і зовсім нікуди непогана. Що ж, добре діло видавати Апологета. Але редактора треба вибрати швидкоокого, – небагатомовного, – але словом, як стрілою, разючого. Днями один поміщик рязанський, знайомий лише письмово, – вче велика, тимчасово живе в С.-Петербурзі, надіслав мені рукопис Льва Толстого башибузука. Ворога Божого та слуги диявола. В чому моя віра? - 35 л., Каже, був я безбожником. Тепер прийняв вчення Христа. Але й Христос у нього не наш, і вчення не нашого Христа Бога. Він хоче ощасливити людство. Ось проект щасливого життя: 1) не противься злу, нехай б'ють, ріжуть, грабують, терпи, але мовчи, не захищайся. 2) Суди не потрібні, ні поліція, ні військо. 3) Присяга – злочинна; 4) Воювати богопротивно. 5) Розводити не слід, навіть при перелюбі подружжя. Доводить, що криво тлумачить слова Господа у нагірній бесіді, – Матф. 5:21–48 з великими натяжками. У тоні мови – безперестанку вивергаються хули на церкву, яка в нього інакше не називається, як збоченкою вчення Христового. Перед цією статтею (5 аркушів убористого листа без полів), – каже, – я написав критику догматів, – і Євангеліє, – склепіння Єванга. вчення. Мені надсилав список його Євангелія Ушинський. Між істинними текстами вставлені спотворені переклади деяких місць, а іноді – вставлені зовсім свої, зміст такий, що, прочитавши його, я повинен був вирішити: се маячня білогарячкового. І в справжньому рукописі – видно його мудрування. Він не вірить у Пресвяту Трійцю, відкидає втілене домобудівництво, обряди, церкву, майбутнє життя. Христос його не Христос Господь, а якесь резюме досконалого людства, або щось таке. Стаття може мати шкідливий вплив і який надіслав мені - писав, що в Петербурзі багато спокушаються, особливо з вищого кола пані. Він літографує свої статті за кордоном, – провозить їх контрабандою і поширює таємно. Мій рукопис – список. І Ушинський надсилав свій список. Зло потай поширюється. Сходьте навмисне до обер-прокурора – і повідомите про це. Я думаю днями послати йому 2 т. Добротолюбства і теж згадати. Треба щось зробити проти. Зло руйнівне. Цікаво, що це за критика догматів. Потрібно ж це знати. Надсилаю вам другий том Добротолюбства. Ваш богомолець Єп. Феофан. 14 травня 1885 р. Лист 1170. Лев із прірви, що порушує спокій Святителя Що ж у нас з вами діється? - Пішли ви до обер-прокурора Св. Синоду, і там засіли. Де ви тепер, Бог звістка. Я все поривався писати, але настане час пошти, подумаю: ось привезуть листа, а його все немає, і немає. - Бачите, як майстерно звалюється вина з хворої голови на здорову. Що ж, чи вдалося вам доповісти його превосходительству, про що хотіли? – І якщо вдалось, що почули? - Я збирався сам писати, але ніяк не міг себе примусити. Скажуть: «ось встряє не у свою справу. Пішов на спокій і сиди спокійно». – А спокійно не сидиться. Писали з Москви, ніби писання того Лева - з прірви - читаються нарозхват. Як у нього богопротивних безглуздостей - що не рядок, то посудіть, скільки зла творить він. – І все потай. - Понад те, кажуть, він відкрив свій дім, і дає доступ до себе всім, - і всіх просвічує. – І ніхто вухом не веде. Я не пам'ятаю, чи писав я вам про його статті. У мене тепер є три: 1) у чому моя віра? - 2) Євангеліє нове; та 3) сповідь. В останній дається взнаки, як він дійшов до справжнього положення. Усі фанфоронство. У цих статтях він згадує про 4) свою критику церковної догматики. Ще хтось сповіщав мене, що він випустив статтю: 5) що тепер робити. Останніх двох не можу дістати. А дуже бажано, особливо критику. – У статтях, що в мене, видно, що він усі догмати відкидає; але доказів немає. Вони, каже, у цій критиці. Скільки разів не брався за перо, не пишеться. Що ж так і залишити? Московський владика читав євангеліє, і мав би щось зробити. У них у Москві купа вчених. Думаю, по ниточці розберуть. А в мене багато бракує, щоб писати значно. Треба ритися. А тут моя пані зі своїми пред'явленнями. Краще б мені не знати про це нічого. Думаю, що і вас забирає запопадливе. Ну – поділимося. А все ж таки доведеться сісти на тому ж. Ви закопалися в господарстві та забуваєте весь світ. Блаженний стан. Благослови Господи всю працю вашу! Рятуйтесь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 7 серпня 1885 р. Лист 1171. Ще про Льва Толстого. Скромний про себе відгук Улюблений Н-лай В-віч! Я вправляюся в байдикування. Розбив мою голову башибузук Лев Толстой. Наговорив він купу дурниць, – а взятися в нього нема за що. Все майже бездоказово. До того ж він хотів сказати, що він все ще виправляє свої думки. Це лазівка, коли він спокійно може говорити: це в мене ще не рішуча думка. Нарешті я отримав малу надію мати критику наших догматів премій. Лева. Одна красуня заявила себе знайомою його. Я просив її випитати на якийсь час у Лева – критику ту. Він відповів: у мене є тільки мій екземпляр, який мені потрібен. Коли хочеш, велю списати, але будьте ласкаві гроші заплатити. Гроші надіслані (він призначив) і чекає переписана критика. Щось вийде із цього. Вступати в суперечки так гидко! До того ж лють бере – і буває спокуса махнути великою мовою. Коли отримаю цю критику, то вирішу, що можу зробити. Чи самому писати, чи передати сильнішим головам. Воювати має Московське духовенство. Я писав редактору Душ. Чт.», щоб він там штовхнув того, іншого під бік. Він відхиляється за себе та за інших. І на мене звалює. Це їм не вдасться. Я здоровий. Ви здорові? Або, щоправда, випитувати це означає соромити сільське повітря, яке резонно може озброїтися проти мене, не сам, а підмовивши вишинське повітря. Вища чекає на свого нового преосвященного, ось-ось. Подивимося, який він. Якщо схожий на мене, то хоч кинь. Гірше за мене не було ще архієрея на всьому світі і в усі часи. Попередники його, а мої наступники були всі молодці. Найкраще ж колишній перед цим Паладій. Він має щось подібне до о. Лаврентія, блаженної пам'яті. Ваш богомолець Єп. Феофан. 22 вересня 1885 р. Лист 1172. Критика Остроумова на сповідь Лева з антихристового стада. Про свої поточні справи. Афон у своїй хаті Остроумова статті читав. Нічого чудового поки що не видно, хоч справа йдеться. Та тут і розійтися нема над чим Остроумову. Переглядає він сповідь Лева рикаючого. У цій сповіді майже нічого немає православного, що чіпляє істину. Тільки наприкінці буде небагато, де він говоритиме, заради чого кинув православ'я. Сповідь Львова була надрукована в розборі послід. роману Львова (Кареніна, здається) Громеки. Тут доданий лише кінчик. Загальний висновок може бути поділений: був безбожник і залишився ним. Лев з антихристового стада. Благослови Господи вашу книжку. Бажаю їй швидкого поширення і особливо – щоб вона була прочитана і прийнята до уваги. Євангельській історії давно варто було б вийти. Не знаю, що там живе Альоша. Я вже з місяць перечитав усе, і друкарські помилки помітив - 6 і дещо поправив і доповнив. Чекаю днями надіслала мені. І тоді зараз надішлю вам і розішлю. Ще главок п'ят переказ і «Невидима лайка» - скінчиться. Що далі робитиме Виша, вона й сама не знає. Є ще одна річ гідна печатки. Можливо, за неї візьмуся. А то не дивно, що битимуся з Левом. Я маю Львів: «Сповідь», «Євангеліє». «У чому моя віра» лист до когось у Спб. Тільки в статті «У чому моя віра» є щось небезпечне, не за солідністю міркування, а за криком – проти Церкви, що часто повторюється, що вона спотворила вчення Христове. Можливо Остроумов до всього дістанеться, по порядку. Збираєтесь, або іноді приходить думка – махнути на Афон. Зробіть собі Афон зі своєї хати. Хто ваш указ. Самі собі господар, можете і на голові ходити, і головою стукати у підлогу, кладучи поклони. Від світу можна сховатися, а від себе та від ворога куди сховаєшся? Тільки у лоно Боже. А воно всюди доступне. Ваш богомолець Єп. Феофан. 8 грудня 1885 р. Лист 1173. При посиланні Єванга. Історії. Кінець перекладу Невидимої лайки. Ще про Остроумова Насилу дочекався я своєї «Євангельської історії». Шлю разом із цим вам три екземпляри. Один дайте м. Саблеру, якщо знайдете це придатним. Тепер шлю і м. обер-прокурору, і митрополиту Ісидору, по 6 здається екземплярів. Скупився надіслати 10, як ви призначали. Я думаю книжки по три надіслати й іншим двом митрополитам, а іншим, які брали участь у рішенні по дві, Леонтію ж – теж 5, або з плюсом. Нема чого поспішати. Може, ще що придумаю. Але ви й уявити не можете, яка лінощі мене охопила! Хоч трава не рости, за прислів'ям. Переклад «Невидимої лайки» – закінчив. Буде книжка гарна. Ця книга була вже у нас у перекладі з іноземної мови. Старець Никодим багато в чому виправив її, а Вишинський злидар, і ще тим паче. Багато глав довелося заново скласти. Тепер ще подібну книжку взявся переказати. Чи закінчу?! Запитайте, куди збираюся? У темряву і темряву. Бо й останнє око навряд чи протримається наступного року. Бажаю вам усіх радощів! Рятуйтесь! P.S. Остроумів рухається вперед, – і що далі, то сміливіше задирає. Особливо тепер читане – у листопадовій другій книжці. Добре. Допоможи йому Господи! Лист 1174. Відгук на замітки о. Матвєєвського на Євангельську історію Ви згадували про нотатки Матвєєвського. Попросіть його написати, що і чому він бачить неточності. У слові до читачів у мене пояснено, чому знішу до кінця – йдеться про Юду. Завжди неприємно було зустрічати це обличчя тут, коли вся увага поглинається Господом. Але можна й пофілософствувати. Вирок Синедріона немає осуд. Засудив Пілат. Тому, що розповідається в Євангелії про Юду, дозволяє віднести сказання про нього не тільки до вечора п'ятниці, а й за п'ятницю та суботу, і справа ця не велика. Господню молитву Господь вимовляв у навчання не двічі, а думаю, багато разів. Про зречення св. Петра те ж сказано, що свожу оповідь про це в один, щоб не каламутити уваги і не відривати його від Господа. Можливо він вважає не належним, що маю 2 зречення, якщо адвокатськи вести суперечку. Але там сказано чому так. Питання Пилатом Господа дворазове – де тут моя неправість? Хай би написав усе, хоч нашвидкуруч. Я йому поясню. Адже це та сама історія, що для афонців! Усі ці подиви незначні. Я чекаю на опонентів серйозніше. Встановлення порядку оповіді – справа велика. Але таким його бачать тільки ті, які самі серйозно тим займалися. Верхогляди нічого тут не можуть слушного сказати. Небіжчик Гречулевич міг би це зробити. Ваш богомолець Єп. Феофан. 16 лютого 1886 р. Лист 1175. Кого має цікавити євангельська історія. Ще про викриття Лева Толстого. Погана критика Дякую за ваші промови про «Євангельську історію», і свої і чутні. Ця книга не може цікавити тих, у яких не народжувалась потреба бачити в порядку викладеними Євангельські оповіді. А в кого були вже ці питання, і особливо, хто хоч трохи ламав над цим голову, той не дивно, що дякую. В даний час мене цікавить, чи писати проти Толстого. Пишуть, стало можна не писати. Але пишуть дуже протяжно, і справа схожа на байку Крилова: «Кіт і кухар». Мені й спадає на думку: вибрати вигадки Толстого – все, і потім проти них поставити сповідання віри св. Церкви і пустити в хід. Це буде короткий огляд ворожого табору та православного воїнства. На застереження, а то зло потихеньку поширюється, а гукання: бережись, не чути. Все лихо за лінощами. Так вона мене охопила, що й пальцем поворухнутися нема полювання. Пішли Господи запопадливих діячів! P.S. Мені доставили нарешті критику догматики преосв. Макарія – вироби Толстого. Погань погань. А мабуть, не бійся, читають присмакуючи. 30 березня – 3 квітня 1886 р. Лист 1176. Присмалений рецензент Євангельської Історії. Про 3-й том Добротолюбства. Про невидиму лайку та іншу подібну перекладену святителем книгу На «Євангельську історію» хтось рецензію надрукував у Читаннях моск. заг. кох. дух. просв. Я не помітив. Вже Варшавський сказав. Я й прочитав. Все збираюся вхопити рецензента за волосся і об землю. Накричав, як пригорілий – усе переплутав, і не розбереш, чого хоче. Сказати ж треба щось. Бо якщо цей писака, - і суспільство, що слухало за ним не зрозуміли справи, то чимало, думаю, знайдеться і всюди - кривооких пересудів. Хотів спитати Нечаєва, хто писав. Але подумалося: чи не він? - І відклав. Зберуся напишу, але в мирному дусі. Корпаю 3 т. Доброт. – Скоро, здається, скінчу. Я хотів бути особливою книгою св. Максима сповідника випустити, але передумав. Його й перекладаю. У Добротолюбії – з нього – 4 сотні про кохання, 2 сотні. про Богослов'я, – 5 сотень про добродій. і пороках, і тлумачення молитви Господньої, – 1100 висловів чи глав. Є мудрі. Але є незрозумілі. Тут мимоволі підіймаєшся на хитрощі. - Як закінчу його, так і томик складеться, знову товстенький. Навряд чи доведу до кінця Добротолюбство. Око хиріє. Помітно. Але все ще ложки повз рота не проношу. Над «Невидимою лайкою» – старі знайомі розчулилися до упаду. Є ще маю подібну книгу. І розпочато перекладом. Але розлінився і покинув. Слід було б старовинний метод лікування цього болю вжити. Але завдяки прогресу і лікарів таких не знайдеш. Острастки немає: от і лежи, ліниво! Бажаю вам усякого благополуччя і тілесного, і душевного, і тимчасового, і вічного. Рятуйтесь! Ваш богомолець Єп. Феофан. 30 жовтня 1886 р. Лист 1177. Намір скористатися лікарською допомогою бар. Вревського Знову турбую вас, і справа першої ваги. Око моє і друге мабуть слабшає. Тому хапаюся за все, звичайно, не лікарське у звичаї. бо вони вже відмовилися в особі одного зі свого середовища. Але у вас там з'явився лікар, незвичайний, не алопат, не гомеопат, а особливий, свого роду лікар. І туз – за званням – саме – барон Вревський. А ось ще. Він розпочав практику лише рік, і клієнтів у нього 15 т. Ну що? Зарябіло в очах?!! Ці вісті не сорока на хвості принесла, а вирізка з газети (здається, «Новий Час», 29 жовтня №3:832), надіслана мені з Тамбова моїми доброхотами, з пропозицією, чи не завгодно? - Отримавши це, я рвонувся було поставитися до нього, - може й допоможе. - Але спочатку задумався від того, що адреси немає ні у вирізці, ні в листі, в якому надіслано вона, а потім і від того, повно, чи не так? - Ось я і знайшовся в необхідності звернутися до вас за відомостями недрукованими, справді, барон Врєвський так благодійничає людству, що страждає. Будь ласка, дізнайтесь і скажіть, чи можна і мені полікуватись у нього. Хвороба моя не хвороба, - а так - налипає біла матерія на кришталик, і не дає проходити променям всередину ока, і тим самим припиняє зір. В оці немає жодних пошкоджень, ні болю. Ліків на це немає – звичайних. Операція якщо, але страшно. Мій катаракт не допускає операції. Отже, сліпота, і вона вже через прясло дивиться. Я й кидаюся до кожного, і до Вревського готовий кинутися. Якби вам можна було забігти до нього, і спитати, – і навіть переконати його взятися вилікувати мої очі. Якби він сказав, що треба бачити, повідоміть, що хвороба цього не вимагає. Тільки одне слово скажіть: катаракта, і це все сказано. Отже, він може взятися лікувати і не дивившись. Якщо він поставить умовою бачити, то залякайте його, що цього мені аж ніяк не можна виконати, доведеться сліпнути, – і винуватцем сліпоти буде він. Як би мені хотілося, щоб він узявся вилікувати і вилікував! Якщо до нього дістатися важко, дізнайтеся адресу. Я прямо до нього звернуся і благатиму. Ваш богомолець Єп. Феофан. 23 листопада 1886 р. Лист 1178. Про те саме. Побоювання повністю позбутися зору Зі святом Різдва Христового і з наступаючим новим роком вас вітаю. Будьте завжди здорові та веселі. Дякую за клопіт біля Вревського. — Отже, на його лікування нема чого сподіватися. Я не можу їхати. І за сліпоту мою повинен відповідати Вревський, якщо в Божих намірах лежало, щоб він допоміг мені, безумовно. Я написав до Ольги Степанівни Бурачек, щоб вона переконала о. Івана, а о. Іван Вревського – погодитися лікувати мене небачивши. Бо будь-яку іншу хворобу треба бачити, а катаракт нема чого дивитися. Вимагати цього – одна примха. Буду так вірити, що Богові завгодно зробити мене сліпим на кілька часу, щоб віддалити від книжництва; яке хоч і не зло є, але може бути поставлене серед перешкод до справжнього духовного життя. Здоров'я моє щось, а око іноді дуже доводить свій намір відмовитися від служби, та й нехай. І я сяду, - чи ні, - ляжу, - і кейфуватиму, поки прийде беззуба всіх поїдає. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 22 грудня 1886 р. Лист 1179 року. Невдала спроба лікуватися у Вревського. Звернення до о. Іоанну. Прохання про надсилання книги Ліванова. Припущення писати відповідь на критику Євангельської Історії та про молокани Дуже вам вдячний за клопіт дістатися Вревського і отримати відповідь про заочне лікування. Тепер я переконався, що це справа, за ним, неприпустима. І я обертаюсь до нього спиною. - Чи відчуває він весь афронт цього руху? Але всі думки про лікування через нього припиняються. Амінь! Будь воля Божа! Листи гр. Сіверс не отримував. Можливо, він передумав. А може, не дійшло. – Це неодноразово зі мною траплялося. І дивуюсь! В даний час одна обставина змусила мене переглянути, що в мене під руками про молоконську секту. У кількох статтях згадується, що про цю секту докладно пишеться – у 2 т. твори Ліванова під назвою: Раскольники і острожники, – і що докладно викладають їх мудрування. – Якщо у вас є ця книга, надішліть мені. Прочитаю, візьму що треба і поверну. Або дістаньте десь, та надішліть. Будь ласка. Вкрай потрібно. Листи ваші отримав – два, а останній, де кажете, що вже тричі писали, був третій. До Бурачкових писав – і через них до о. Іоанну. Чи здригається він при цьому грізному слові? Ви пишете: менше читати та писати. Те саме мені говорив Крюков окуліст московський. Я йому відповів: та де ж із цим упоратися?! Щоправда, правда, зізнався і він. Ви готуєтеся відповідь написати. Благослови Господи! І я почав, – та кинув. Душа не лежить. Хіба ще охота прийде. Та й чи спритно?! Адже у травні – рік, як надруковано рецензію на Євангельську історію. Всі вже забули і про неї, і про історію. До того ж молокани все мелькають у власних очах. Надішліть же Ліванова?! Лист 1180. Ще про перегляд книги о. Матвєєвського. Користування водою Вревського. Хтось править церквою. Про майбутній ювілей 900-річчя християнства в Росії та пропозицію ознаменувати його новим перекладом богослужбових книг Дякую за вісті. Нарешті Матвєєвський вступив у свій чин! Дуже радий, що скінчив він свою працю. І те добре, що поступився афонцям. Читати! Я вже читав, і здається, дуже багато. І з якою метою? Якщо для поправок – добре. Готовий. І наперед кажу, що якщо щось ставиться не в тому порядку, як у мене, виставлятиму – veto, і виправлятиму. Поступки ніякої. Пригадав! Востаннє я писав про відділення Єв. від Лук. 9–18 гол., щоб її не розривати. Писав, здається, і про явлення Господа після воскресіння, і ще щось. Так! про дворазове помазання Господа світом в Єрусалимі. Якщо це, та інше що не згідно зі мною, то добуду шапку невидимку і килим літак, в Спб., і віддую за волосся Мат., а рукопис його у вогонь. У такому разі, краще не надсилайте. І дивитись не хочу. П'ю воду. Писав барону, що не бачу покращення, і він надіслав нову воду, цю почав, що Бог дасть! Про управління св. Церкви Сином Божим нічого не знаю. Церквою, як і всім править єдиний Бог, у Трійці поклоняється. Про сфери діяльності кожної особи – особливих – доречно говорити тритеїстам. Чую, що Св. Синод ювілей бажає влаштувати наступного року, на ознаменування 900-річчя св. церкви у нас. На згадку про це ніби хочуть видати життя св. Володимира та акафіст йому – з картинками. Про це й мова в мене до вас. Життя та акафіст не зле. Але мало для такого великого ювілею і такими великими особами, що вчиняються. Треба позначніше щось. Пропоную зі свого боку – визначити знов перекласти богослужбові книги – все. До ювілею ж приготувати одну якусь, напр. Октоїх, або Квітник, Мінея святкова. Або ще що. Коли будете писати до тих, хто тримає, нагадайте про це. Нині – завтра треба це зробити. Чому не приурочити цього до такої події? Зробіть це, будь ласка. Про появу Синодської газети, гадаю, всі порадіють. Дай Господи цьому відбутися. Можна запросити архіпастирів – надсилати свої міркування про потрібне для церкви. Даруй Господи вам пожити в селі, здорово та душерятівно! Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 1 червня 1887 р. Лист 1181. Про єретичність католицької церкви та про різні інші предмети У листі, від 27 генваря, ви писали: «вчора надіслав коротеньку статтю» та ін. Чекаю, чекаю і не дочекаюся. - Застрягла десь. – Це стаття про керування церквою. У листі від 10 лютого, ви запитуєте мою думку про думку якогось, що католицька церква не єретична. – Відповідь на це я відклав до отримання обіцяної статті. Як стаття та не приходила, то й відповідь забарилася. У цьому ж листі – згадуєте – про книжку якусь, «гріх його походження та наслідки», – і просіть сказати, яка вона. – Розмір це друкувалося в 1889 р. в творах св. батьків. Я читав її і не пам'ятаю, щоб вона залишила подряпину. А знову читати не хочеться: і трохи ніколи. – Прочитайте та скажіть, чим дряпає. У листі від 14 лютого ви пропонуєте мені ваші питання спалити. – Це ви шкодуєте мої очі та мій бережете час. – Дякую. – Якщо ви очікували, що треба складати статтю велику, то, звісно, ​​ніколи. - А свою думку мені прописати ніякого нема праці, і часу трохи потрібно. Тепер, - у цей час, - я не можу нічого сказати про статтю, і про гріх, а тільки про єретичність католицької церкви. Ми з вами – приватні особи; і в думках своїх повинні відповідати рішенням православної церкви. Здається, св. Церква наша поблажлива до католиків, – і визнає силу не лише хрещення католицького та інших обрядів, а й священства, що дуже значно. Тому нам краще утримуватись як від задання цих питань, так і від вирішення їх. Тільки слід тримати, що переходити до католиків годі було, бо вони деякі частини у ладі сповідання і церковного чину пошкоджені, чи змінені з відступом від найдавнішого. Більше цього не вмію що сказати. Коли дійде до мене стаття про управління церквою – Богом, тоді напишу щось. - Про гріх скажу, коли ви пропишете, що в ній не гаразд. - Це не далеко відверне мене від справи, яка на руках. Здоров'я моє гаразд. Про око нічого похвального не скажу. – Емансипується. Всіх вам благ від Господа бажаю. Рятуйтесь! Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 28 лютого 1888 р. Лист 1182. Про Святу Трійцю та управління Церкви. Поступка видання своїх книг афонцям. Про зроблений посів. Стан сил Винен, що так довго не відповів. Винне покладене вами на мене послух – написати. Скільки разів брався за справу і нічого не йшло з голови. Так і кидав перо. І тепер пишу, щоб тільки повідомити вас, що ця справа в мене не клеїться. І не можу сказати, чи склеїться будь-коли. Може бути причина цього в тому, що сказати нема чого. Адже це перший пункт догмату про Пресвяту Трійцю, – що виключно кожній особі Її належить лише особиста кожна властивість – ненародженість, народженість та вихідність. Все ж таки інше єдине і загально є для всіх. Загальні – імена Божі, спільні властивості Божі та Божі дії: творіння, промисли, влаштування втіленого домобудівництва, вчинення спасіння кожного, влаштування та зберігання церкви, та все інше, що від Бога тільки і може походити. Читаючим Писання відомо, що Творцем, наприклад, називається і Бог Отець, і Бог Син, і Бог Дух Святий; також і Промислителем, і Вседержителем, і Спасителем та ін. Єдине в них царство, єдина воля, єдине всезнання, єдине всемогутність, єдино всюдисущі, та інше все, що тільки говориться або, можливо, говорилося про Бога, є спільно всім, і єдине. І це не в тому сенсі, що однаково, а в тому, що це все єдино є. Пригадайте символ Афанасія Великого. Виписую трошки: вічний Отець, вічний Син, вічний Дух Святий, але не три вічні, а один вічний, одно не три не створені, і не три незбагненні, а один не створений, єдиний незбагненний. Подібно – Вседержитель Отець, Вседержитель Син, Вседержитель Дух Святий, але не три Вседержителя, а єдиний Вседержитель. Бог – Батько, Бог – Син, Бог – Дух Святий, але не три Бога, а єдиний є Бог (Том.4, наприкінці). Уважайте: єдиний Бог, каже, а не Божество єдине. Хоча іноді говориться так, але суттєво треба розуміти – Бог єдиний. Інакше – Божество єдине – буде абстрактне поняття від трьох окремих. І говорити так і розумітиме - розділяти Боже єство, і вводити три Бога роздільних. У кого ж три Бога, той не має Бога, бо Бог істинний Єдиний є, а несправжні боги – не боги. Таким же чином і дії Божі, що розділяє по Особах Св. Трійці і одне одному, інше іншому Особі, що приписує, розділяє єство, і вводить трьох богів, і внаслідок того не має жодного. Це світові становища. Від них виходячи, погляньте на зустрінене десь вами місце: «Церков'ю править Дух Святий», рішення, чи права така думка, само собою вам представиться. Якщо той, хто сказав це, розуміє правління церквою не як виняткову справу Св. Духа, а як Його дія не розділена з Отцем і Сином, то тут нічого неправого не буде. Якщо ж так розуміє, що воно є винятковою Його справою, то він грішить проти православ'я. Говорити так: Дух Святий править Церкві, можна, якщо розуміти при цьому: нероздільно з Отцем і Сином, як говориться про творіння, де Отець створив світ, де – Син, і де – Дух Святий, у такій думці: Батько – не без Сина і Духа Святого, Син – не без Отця і Духа Святого, Син – не без Отця і Духа Святого. Так і про управління Церквою слід говорити і думати. Мабуть, хто керує Церквою? Пастирі. А хто їх постачає? Бог Отець (1Кор.12: 28); Бог Син (Еф.4: 11); Бог Дух Святий (Дії 20:28). Отже, Церквою править, через пастирів, не одне обличчя виключно, а єдиний Триіпостасний Бог. Чому вона називається Церквою Божою (1Кор.10:32:11:16:15:9), або Церквою Бога жива (2Кор.6:16; 1Тим.3:15). Хто править кожним християнином, щоб він жив і діяв, як личить йому це, як християнину? Той, хто живе в Ньому, Живе в Ньому – Бог; чому він храм Божий є (1Кор.3:16), і Бог вселився в нього, як у всіх віруючих істинно (2Кор.6:16); Бог Син, як свідчить св. Павло про себе: живу не хто я, але живе в мені Христос (Гал.2:20); Бог Дух Святий, як каже той самий Апостол про всіх віруючих: «Дух Божий живе у вас» (1Кор.3:16), і «ялиці Духом Божим водяться, це є сини» (Рим.8:14). Таким чином віруючі водяться і правляться нероздільно Богом Трііпостасним. оскільки ж Церква є сукупністю всіх віруючих, то і вона також владнається. Правда, говориться, що Глава Церкви є Христос Господь (Кол.1:18), Який живить і гріє її (Еф.5:29) і Якому вона кориться (-24). Але на чолі Церкви дав Його Бог Отець (Еф.1:14–22), і Він же дає їй Духа премудрості (Еф.1:17), який владно каже церквам (Апок.2 та ін.). Цих кількох місць, гадаю, достатньо для з'ясування, як справді правиться Церква. Більше нічого не знаходжу сказати. Послане вами насіння отримав. Посіяли, але не знаємо, що Бог дасть. Як би повітря тутешнє не завадило їм пожвавитись. Книги свої все віддаю афонцям за ціну. Це надруковані. Але й подальше видавання їх також доручаю. Племінник писав, що ніхто не виписує. При виданні йому вимовлено щось. І себе не забув, щоби давали мені для роздачі. Здоров'я моє справне, але й лінощі здоровенна. Будь-яка енергія розслабилася. Хоч і потроху копаюсь. Благослови вас Господи всяким благословенням! Рятуйтесь! P.S. Як ви вважаєте? Підніметься на нас німчура, а з нею і вся Європа? Мені не вірилося, а потім почало думати. Чому? Слід покарати нас. Пішли хули на Бога і діла Його голосні. Хтось писала мені, що в якійсь газеті – «Світло» №88, надруковано хули на Божу Матір. Мати Божа відвернулася від нас; заради неї та Син Божий, а Його заради Бог Отець і Дух Божий. Хто ж за нас, коли Бог проти нас? На жаль! Лист 1183. Скорбота про падіння віри серед мислячих та про пропаганду Толстого. Добрі працівники. До історії російської Добротолюбства Гірко гірко, що діється у нас серед мислячих. Усі розум втратили. Філософські погляди над ходу, керуються вітром навіюваними початками. Св. віра відсунута на задній план. І навіть богословні втратили справжні основи богословення православного, і всі сміються. І Господь, здається, відвернув Свої очі від нас і не посилає робітників. Скільки разів я поривався кричати, але нічого не вийде з голови. Може бути й інші те ж саме відчувають. Чи не залишення це Боже? Боже, милостивий буди! Про що писав вам про газету «Світло», про те писала красуня з Тамбова (стариця Колобова). Коли немає тут (в А.) того, чи не моя вина. Але що надруковано про Толстого, то змушує дивуватися, як досі залишають душогубити цього божевільного. Він найшкідливіший за всіх, бо розповсюджує своє зловживання секретно. Врятуй нас, Господи! Небезпечні підступи до шлюбу – звичайно, жалості гідні. Але коли вчинено розлучення з православ'ям, це видається вже менш поганим. Ви добре робите, що ратуєте під силу. У мене зовсім немає мужності, хоч запал і нападає іноді. Я дзижатиму келійно, що Бог посилає. Мої книги всі прийняті афонцями. Вони й далі друкуватимуть із невеликою платою. Тепер йде у них 3 т. Добротолюбства. Ще трошки і буде готовий 4 т. Усі – повчання св. Феодора Студіта. Перечитую. Скінчу, і візьмуся за 5 т. Сюди увійде все, що є у грец. Добротолюбство. І кінець. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 17 липня 1888 р. Лист 1184. Про чудове спасіння життя Государя. Новий том Добротолюбства. Про своє здоров'я і малюнки, що посилаються Намовчали. Час говорити. Що сталося на зворотному шляху Государя Імператора?! Хто не заговорить? Диво дивне! Покров Божий настільки дотик, хто не осягне?! Великі долі Божі пов'язані з царюючим Государем. Мені з самого початку так думалося. А тепер ще дужче думається. Вперше коли продрукували, так потай, я й уваги не звернув. Далі, як стало потроху все розкриватися, волосся дибки від жаху – і про велику біду минулої, і про неописане диво визволення. Господи! Рятуй завжди Царя! Що я робив під час мовчання? Звичайно - і спав, але і не спав. У афонців на руках два нових томи Добротолюбства, з яких один друкується, а другий тільки листується. Тим часом готується ще той – останній. Які складні статті. Мудрені за мовою, але мудріший за змістом. Декілька глав пропустив, за незрозумілістю їх – у Микити Стіфата. Тепер Григорій Сінаїт, теж мудрий і мудрий. Незабаром кінець. Щось дасть св. Палама? І амінь! Тоді заляжу і віддуватимуся, як той, що вилазив на Сінай або на Афонський пік. Але робити ніяких позивів немає. Іноді здається, взяв би Псалтир, і з будь-якого псалма написав книгу, як 33-й і ще більше – 118-й. А то євангеліє. Моя голова ослабла, і енергія звичайна зникла. Хоч трава не рости. А що око? Слабшає помітно, але все ще добре служить. Далечінь закривається. Там уже нічого не можу розрізняти. Ось вам і все моє! Мої думки стали часто заглядати в могилу. Це не на зло. Ви повинні помститися мені – повним описом своїх подвигів. Ви дієте на тіло Церкви та суспільства. Що ще сказати? Ах і забув! Віддаю афонцям видати дві картини, нутро Гробу Господнього, і Труну Божої Матері. Це найточніші зображення. Ці дуже намальовані. Підкажіть афонцям, щоб частина здалеку і хромолітографічно. Ще надіслав – малюнок креслярський Голгофи, пропоную, що якщо там погодиться хтось намалювати, то я розповім подробиці, скільки пам'ятаю. У мене було змальовано все. Не знаю, де він застряг. Бажаю вам всього хорошого стільки, щоби ви і перерахувати не могли. Рятуйтесь! Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 2 листопада 1888 р. Лист 1185. Проблеми при перекладі Добротолюбія. Надії на преосв. Олексія. Як користуватись німецькими письменниками. Про наші журнали. Вітання Винен знову, що так довго не відгукнувся на ваш останній лист, хоч усе збирався. Маю великий привід до лінощів, саме той, що поспішаю закінчити Добротолюбство. Краще сказати: хочу поспішати, але не поспішає. Тому що дуже мудра фразеологія св. батьків. Думав, що легше будуть Калліст та Ігнатій. Ні, і вони не легші. Іноді один пункт тільки й встигнеш перекласти. Втім, за нами не женуть. І не поспішаючи дотягнеться до кінця. З радістю прийняв звістку, що у Св. Синод викликаний преосвящ. Олексій. Хоч один не воїн, але вказавши належне іноді, він приверне до себе соратників, у разі важливому. Допоможи йому Господи! Ви нападаєте на захід. І я те саме готовий робити. Адже на заході не всі проламані голови. Є багато смиренних писак-трудівників, не в католиків тільки, а й у протестантів. Загальнохристиянські істини викладаються добре. У цьому можна користуватися ними, але все ж таки не з зав'язаними очима, За нами водиться цей грішок. Сподобається письменник, і почнуть його перекладати, і всі підряд і дмуть. А в тих між добрими наводяться й їхні неправославні погляди. – Взагалі кажучи, шкода дивитися, як у наших богословів усі німчура та німчура. – Ось пошле за це на нас Господь німчуру, щоб вона гарматами та багнетами вибила з голови всяке німецьке (неправославне) мудрування. – Де ж нам розрада?! У вірі, що Господь Сам береже церкву Свою. А Він всесильний. Цьогорічний 88-й рік я не виписував журналів. Виписав уже наприкінці року за весь рік журналів із п'ят. Перегортаю верхоглядно. Усі дріб'язкові питання. Рідко де серйозне що. – У «Вірі та Розумі» йде війна наша, за німців. Я дуже люблю це та прочитав. Данилевського ж чай знаю напам'ять. Надіслану вами ящик отримано. Дякую. Бажаю вам усього найкращого. Лист прийде до вас на святках. Вітаю із великими святами цього часу. Згаданих у них обрядів всю силу нехай благоволить Господь сприйняти вам, скуштувати, і насолодитися тим. Благословення Господнє буде на вас! Рятуйтесь! Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 20 груд. 1888 р. Лист 1186. Привітання, повідомлення про поточні справи та скарга на ослаблення пам'яті Правильно вже вернулися – і вдома. Вітаю із новосіллям. Чи жив хтось у католиків стільки, як ви? – Кому честь? – їхньому мистецтву чи вашому терпінню? Здійснивши добру справу, до чого звернетеся, – до відпочинку чи до інших справ? Благослови Господи і відпочити; благослови Господи та ще що вдієш. Ви розхвалюєте мою працю. А ваші хіба не схвальні? У мене безліч справ. Перечитую переписаний 4-й том. Весь буде з писань, або з розмов св. Феодора Студіта. Який чудовий батько! Яка жива душа! Як він малює гуртожиток, його гідності, праці та ціну перед Божими очима! Ви не маєте новин. А в нас поготів. – Монахи вогонь у кухні залили та їдальню замкнули. - Нині ще нічого, а там животик підведеться. – А всі терплять, терплять! Врятуй їх Господи! Щось я хотів у вас спитати, та забув. Я вам не казав новину, що забуваю слова, випаде з пам'яті і не пригадаєш. - Я зустрічав такого старця грека митрополита, з яким завжди ходив його послушник, і той підбирав йому слова: чи не це? чи не це? – Поки що нападав на бажане. - Якщо я збожеволію, то ймовірно від безпам'ятства: сидітиму, поглядати, ворушити губами, і під., А все-таки нічого не сказати. Благослови вас, Господи! Бажаю вам здорово та рятівно провісти св. чотиридесятницю. Рятуйтесь! Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 20 лютого 1889 р. Лист 1187. Радість про закінчення Добротолюбства. Про поточні справи та про здоров'я. Кандидатка в ігуменії Радостей всяких вам бажаю, заради найрадіснішого свята Воскресіння Христового. А у мене триденний дзвін – заради закінчення Добротолюбства. П'ятий том закінчено і приготовано до відправки до Москви для перепису, і чекає тільки, коли відкриється дорога, яка їде до міста. Ми залиті з початку п'ятого тижня. 4-й том пішов у цензуру. 3-й надрукований і лежить у Шацьку, теж чекаючи дороги. Можна мені тепер трохи відпочити. І відпочиваю: переглядаю і роблю нотатки – на пристрасті Господні, з виходу від таємної вечері до гробу. А потім може бути і напишу щось для читання на Страсній. Сім читань, - або без будь-якої форми, тільки звідси - досі загально. Заняття легке, але приємне. Що далі робитиму – не знаю. Можливо, спати. Яке моє здоров'я? – Загальне добре, і очне поки що терпить. Око слабшає у зорі, хоч дуже повільно. - Судячи з повільності, можна подумати, що він закриється за годину смерті. Отже, охати нічого. Бажаю вам бути здоровим і благодушним на всю місткість вашого серця. Благослови вас Господи! І забув: ваш план про ігуменство Ольги Степанівни як іде? Я думав, що вона спитає. Чи не питає. Звісно, ​​вона б витримала добре. Але не знаючи життя та побуту чернечого, як встигне?! Нетертий калач. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 21 квітня 1889 р. Лист 1188. Ще про відзначення 900-річного ювілею. Хід лікування водою Вревського. Праці над вибірками зі Св. Феодора Студита Винен! Заспався трохи. Мова про щось для дев'ятисотлітнього ювілею завів Шишков, Московської Синодальної друкарні директор. Писала мені про це його невістка. Через неї я передав йому іншу думку. - Він десь у від'їзді. Коли повернеться, мабуть отримаю відповідь. Він перший голос нехай подасть: бо готує до цього життя св. Володимира та акафіст йому. Невістка його – красуня, розумниця та майстриня (дочка купецька, – яка звернула до віри чоловіка невіра, який тепер щиро віруючим перебуває. Лев Миколайович Шишков) готує якісь до цього малюнки та малюнки. Зараз мені спало на думку, чи серйозне, що є це думка, про ювілей, чи це якесь підприємство друкаря на користь друкарні, що готується щось до цього ювілею. Але хоч і серйозна, і вже дано згоду, від кого справа ця може залежати, все ж для початку визначення перекладати богослужбові книги, достатньо одного нагадування про необхідність цього; тому що всі знають і відчувають цю потребу. Бракує тільки поштовху. Записки складати про це, як не розписати, буде нижчим від того, що відчувається. Сказана пані писала, що там вони мали якесь свято. З'їхалися сусіди, розмовляли, вона прочитала їм, що я писав, і всі висловили живе бажання цього. Так і скрізь буде. Вода Барона Вревського першого нумеру не допомогла, а другого – не допомогла. Шле третій номер. І запевняє, що він досягне того, що прожене катаракт. Дай Господи! Вибірки зі св. Феодора Студіта з перекладом іде, хоч дуже ліниво. Скажу: ця річ найнеобхідніша. У нас про чернече життя є уроки, з висока; а настанови про повсякденне монастирське життя немає. Св. Феодор на висоту майже не заходить, а ходить монастирем, на всяку дрібницю дає урок одухотворювати її. Із усього я нічого не пропускаю. Жаль ось що: справних рукописів немає; здається, їх і не було. Багато зустрічається слів незрозумілих – і думок таких самих. – Але буде з нас і те, що є, і зрозуміло. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 16 серпня 1889 р. Лист 1189. Що означає апологет. Похвала Мещерському. Пожежа в Афонці. Про переклад св. Феодора Студіта. Доброзичливість викликаним архієреям. Про лікування ока Зрештою – і Апологет! Якщо не назвуть так, нема чого хмуритися. Тому що ця назва означає: мій кулак на плечі всіх і кулаки всіх на мої плечі. Хто у виграші? тим по кулаку - і непогано, а цьому раптом десяток-другий. Благослови Господи! Мені здається загальні голоси звертаються до старого. Ось Мещерський добряче кричить. Одна передова стаття – про захід і західників точнісінько Степан Онисимович. Біля нього, здається, є й інші невеликі журнали чи газетки, так само. Будь у добрий час почин цей. У Афонцев – невже ще пожежа? Господи помилуй! Я чув лише про одне. Ну, вони скоро одужають. Проте все ж таки сумно. Хто винний? – Скоріше наші гріхи. Господи помилуй! Св. Феодора Студіта – розпочав другий том. Беру все, що можна взяти. Але є чимало, що зовсім нам не потрібно. Це не гріх пропустити. - Всіх повчань до 4 сот. - У мене пункти, чи думки. З іншого повчання – один пункт, з іншого два, тобто три. – Погляд на чернецтво високий, але й строгий, пропікає добре, чада мої, батьки мої, братії мої, а потім, як почне тузити. Преосвященного Леонтія вже викликали. Вітаю. Це воістину Ізраїльтянин! Та хто ж там ще?! Так! - Нікандр, і ще Уфимський. Адже й Нікандр Уфімський. – Благослови Господи всім їм вигадувати благотворне для церкви. Око моє ще служить. Воду п'ю, але певного нічого не можу сказати. Будь воля Божа, краще за всі ліки. Афонці надрукували кілька моїх проповідей особливою книжкою, посилаю вам. Дивіться, як весь Спб. не кинувся у монастирі!?? Лист 1190. Програма християнської психології. Добрі плоди книжок святителя Я послав вам 33-й псалом. Ще не дійшов він до вас. Там у листі та про психологію батьківську. Ви добрі берете клопіт - знайти або скласти і видати психологію християнську. Ось, на мою думку, якою має бути програма цієї психології. Зобразити склад єства людського: дух, душа і тіло, – і представити систематично перелік всіх здібностей та відправлень кожної частини, – і потім описати стан і частин єства та здібностей: – 1) у природному стані, 2) у стані під гріхом, і 3) у стані під благодаттю. Маленький досвід такої психології представлений мною у листах про християнське життя - випуск третій: листи XXI-XXV, і в додатках стор.381-609. У порядку уроків з морального богослов'я – це йшло під рубрикою – наслідки доброго та худого життя; а в листах – ніби за бажанням тієї особи, до якої писалися листи. Нарис всього не худий, але все в зародковому вигляді. Докладний розвиток потрібен. Тільки про тіло – нікуди не гаже. Пам'ятається, вморила, і понерів про цю частину. Уроки з психології в новгородській семінарії - погані. Нема чого про них клопотати. Але загальні риси увійшли до зазначеного нарису в листах. - У мене немає тих уроків. Психології Чистовича не бачив. Миколаївського – пам'ятаю. Він із найкращих учнів був. Благослови його Господи! Ви мене захопили звістками про плоди моїх книжок. - Вже шампанське кипіло - кипіло в голові та грудях! - Насилу притягнув пам'ять про гріхи, і як водою залило весь цей хвалебний запал. P.S. Коли будете робити витяги з психології Кашменського – рубрики візьміть із мого нарису, – а матеріал – з того збірника. Коли хочете, може видати мій нарис – як є, особливо. Видання всіх листів передано афонцям. Я думаю, вони не стануть хорохоритися за особливе видання цієї частинки. - Треба буде додати передмову, - і оглянути, щоб не видно було різниця листів від додатків. Лист 1191. Старече ослаблення сил святителя. До історії психології Кашменського. Чи корисно бути академії у Вільні. Про сучасне католицтво Все збирався відповідати вам і не зібрався досі. Чому? Вкрай зайнятий неробством. - Ви відчували ви коли-небудь цю відьму!? – Ні? – і визволи вас Господи! – Доводиться, мабуть, мені знайти якусь неробну справу, яка змістом багатша за всі справи. Надсилаю вам два екземпляри тлумачення 33-го псалма. Додаю ще один для о. протоієрея Ісаакіївського собору Смирнова. Занесіть колись. І познайомтесь, якщо не знайомі. Ви питали про психологію свв. батьків. Видано о. протоієреєм соборним Вятським, о. Степаном Кашменським. Перша книжка була в мене. Запала десь. Шукайте – і знайдете. – Написано добре. Коли я був у Петербурзі на ректурі, автор заходив до мене і говорив про свій намір скласти таку книгу. Я підбурив його. Ми – товариші з академії. Академія духовна – у Вільні? Чому ж їй не бути корисною? Ваші страхи за напрямок трохи перебільшені. Якщо не любов до православ'я, яку я припускаю у всіх учнів в академіях, за винятком випадкових і рідкісних одиниць, якщо не любов, то гонор не допустить ухилятися до протестантства. А католицтво нині за напрямом гірше за протестантство. Протестантство хоч на чомусь стоїть, а католицтво зовсім ухилилося у релігійні мрії. Такі в них запроваджені початки богословення. Я здоровий. Бажаю і вам здоров'я найбільше; потім благоденства, нарешті, душі спасіння. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 19 листопада 1889 р. Лист 1192. Про тлумачення Зігабена та Пастирське Богослов'я Никифора Його Пр. Костянтин Петрович надіслав мені три книги грецькі: дві Зігабени тлумачення на апост. послання та соборні та св. Павла та одна – Пастирське богослов'я Никифора архімандрита, нині архієпископа чи митрополита, який нещодавно був у Москві та у Спб. з вчених цілей. Не знаю, що мав на увазі Костянтин Петрович? Написав, що мені знадобляться. Але навіщо? Чи не для того, щоб переказати їх? Зігабена переказ - небагато користі, тому що це не тлумачення всеосяжне, а тільки нотатки. Хоча вони дуже гарні, але залишають по собі ще багато чого бажати. Вченому, що береться тлумачити послання, це помічно, а загальне ж вживання пускати, це не належить потреби; а вчений заглянути в них дістанеться і без нашого перекладу. Пастирське Богослов'я добре написане. Його добре б переказати. І я з першого разу рвонувся, але потім благовірна моя стала впоперек. Втім, якщо дістане в мене сміливості дати їй потилицю, можливо, і візьмуся. Навряд чи однак. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 20 січня 1890 р. Лист 1193. Про книгу о. Матвєєвського. Видання листів про християнське життя за новим. Про Добротолюбство, свій вік і здоров'я Чули новину? Батько прот. Матвєєвський видав свою працю; назву взяв з нашої Єв. Історії, і в передмові сказав, що порядку тримається теж нашого майже скрізь. Мені ще не час прочитати її. Перечитую нове видання послання до Римлян. Скінчу це, перегляну те, і зроблю нотатки, якщо десь відступає від прийнятого в нашій книзі порядку. Книга велика, цитатів – премного – знамення вченості. І в мене була та сама думка, але в іншому вигляді. Я вважав скласти широке тлумачення. Але тепер, здається, відбутися цьому не можна. Око не протягне стільки. Чому дуже радий, що о. Матвєєвський зробив це, хоч у менших розмірах. А про іншу новину сам скажу. Затремтів я – «Листи про християнське життя». 3-й та 4-й випуски становлять «Накреслення християнського моралі». Листи першого та другого випуску з додатками будуть листами про християнське життя. Дві книги, третя маленька – витяг з набряків обителі св. Сави. Надіслано все до афонців, а вони віддали вже до цензури. Якось візьметься все це!? На заголовній сторінці буде зазначено, що це не нове, а ті ж листи, що були відомі з невеликими переробками, і лише трохи в іншому вигляді. Пропоную афонцям ціну за всі три призначити два карбованці. Покажчики до Добротолюбія почав. Але ці справи трохи відвернули. До кожного буде особливий покажчик. Хочете щось сказати про книги Добротолюбства. Не буде погано. Але якщо лінощі старечі долати буде, можна обійтися і без цього. Однак Бог допоможе на це. Вам 77-й, а мені з генваря 76-й пішов. І запишемося в люди похилого віку. Око моє останнє іноді застилається. Правильно до кінця підходить. Інше здоров'я гаразд. Ваш щирий доброзичливість Єп. Феофан. 20 вересня 1890 р. Лист 1194. Похвала Євангельської Історії о. Матвєєвського та вказівку потрібних виправлень у порядку Євангельських подій Проголошую вам радість велию. Переглянув Євангельську історію о. прот. Матвєєвського, і знайшов її не тільки задовільною, а й чудовою. Такої на всьому світі немає. Уважний розгляд діянь і словес Спасителя, благоговійний тон промови, багатство батьківських і церковних свідчень складають її відмінні риси. Жодна душа не читатиме її без насолоди та науки. Однак, як вам відомо, жоден людський твір не буває без але. Ставлю і я, але, тільки висловлюю це так: дещо викликає секундантів. 1) На початку благовістя Господа у Капернаумі стор.295. Покликання рибалок за Євангеліями Мт.9:1–8 і Мк.2:1–12 злито з дивовижною ловитвою риб по єв. Лк. 5:17–26 . Сказання ці очевидно не один і той же мають предмет. У св. Луки зовсім і згадки немає про закликання. 2) Злиті також нагірні бесіди єв. Матвія та єв. Луки. Вони чудові. Треба їх читати та тлумачити окремо кожну. Тільки слід зізнатися, що важко визначити з точністю місце для бесід щодо їв. Луки. Можна ж вороже припустити, що вона могла бути запропонована народу перед одним з чудових насичень народу в порожніх місцях. Писати ж і тлумачити розмови треба одну після другої. 3) Дуже зрадів, що відділ у єв. Лк. - З кінця 9 гол. на початок 18 – не розклочений, і викладено весь поспіль. Але секунданту доручається заявити, що деякі місця даремно вирвані. Лк.11:9–32:13:18–21 і, здається, ще є. Вже якщо прийнято не роздробляти цього відділу, то незаконно робити для деяких місць виключення. Усі вони могли бути повторені. 4) Повернення 70 Апостолів – краще ставити наприкінці останнього ходіння Господа Галилеєю, після притчі про митаря і фарисея (бо говориться, що вони призначені – йти попереду Господа). Якщо хтось не хоче цього робити, то всіляко, ставлячи оповідь про це в тому місці, де воно стоїть у ряді оповідань, обмовити, що за змістом мови про 70, оповіді цьому слід стояти в кінці опису останнього ходіння Спасителя Галілеєю. 5) Взагалі про серединну частину Євангельської історії слід зазначити, що даремно не позначені – перебування Господа в Капернаумі та ходіння Галілеєю. Адже це істина, а не вигадка. Так було. Це дуже підтримує увагу та сприяє запам'ятовуванню. 6) На таємній вечері вказівку зрадника у євангелістів Мф. та Мк. стоїть насамперед встановлення таїнства тіла і крові, а в сей Єв. історії після. Втім, у цьому випадку можна обійтися і без секундантів. За неї стоїть єв. Лука – церковні пісні та батьківські думки. 7) Прощальна розмова розірвана навпіл. Одна половина - остання - відкладена на дорогу при переході в Гефсиманський сад. Це означає змушувати Спасителя говорити марно: бо дорогою двоє можуть зручно говорити, а 12 – як? Бесіди ж великої ваги, особливо молитва заключна. Те, що Спаситель сказав: Устаньте ходімо, не сенс розділяти. Господь підвівся і знову почав розмову стоячи; поговорив трохи, і молитву промовив. Може, Він тільки для цієї молитви і встав, а перед нею ще поговорив, готуючи до неї. Спокушає: Я є лоза. Начебто для цього потрібний погляд на виноградні лози, щоб побачити як треба вийти з дому. Але в самому Єрусалимі садів виноградних не було, а після виходу з міста одразу спуск у потік Кедронський – крутий, де не до розмови. 8) Зречення св. Петра представлені невиразно. Добре, що всі зречення описуються разом, щоб уваги не відволікати від того, що дається взнаки про Господа, і саме зречення уявити ясніше. Але не добре, що не виставлено три зречення. У самому описі їх показано 6. Як три?! У моїй Єв. історії висловлено імовірно, як три, коли у сказаннях Євангелістів їх більше значиться, кожне з особливими рисами, що не дозволяють зливати їх в одне. Чому неможливе це припущення!? Від того, що у ньому виходить 9 зречень. Нехай 9; але вони зведені о третій. І причину показано. Але як 6–7 зречень о. протоієрея будуть три, невидно. Пригадую, що перша думка у мене – про три зречення при 9 – народилася під час читання собору на Несторія. Говориться, що закликали його тричі. Але три рази казали йому: Іди, собор кличе? Тричі приходили за ним, а запрошували щоразу – неодноразово, і він відмовлявся неодноразово; пишеться все, що тричі запрошували. І в житейському у нас побуті буває, що інший каже: тричі просив будь-кого; тим часом, як він тричі ходив просити, а просив щоразу – неодноразово. Відповідно до цих випадків у мене склалося припущення, що приступали до св. Петру - тричі, а заперечувався він не тричі взагалі - але щоразу по три. З цього можете побачити, що секундант з цієї нагоди дуже доречний. 9) Смерть Юди вставлена ​​в середовище сказань про страждання Господа. У мене вона поставлена ​​наприкінці подій у п'ятницю, щоб не відволікати уваги від страждань Господа. Але, за змістом Євангельського про це оповідання, це можна віднести до після-воскресіння і навіть до після-піднесення. Архієреї радилися, село купили, і здається ховали дивних. Чи могло все це статися в п'ятницю? Ось що далося взнаки після прочитання Єв. історії. Читалося незабаром. Може бути переглянуто і ще щось заслуговує на увагу секунданта. Прошу вибачення. Після скажу. Ці нотатки ні на волосину не вщухли від мого повного вихваляння Єв. історії о. прот. Матвєєвського. Зустрініть його, поклон мій йому ревний. Захоплююсь його працею. Але ж і хочу, щоб він звернув увагу на мої нотатки, і виправив виправлення, що потребує, при наступних виданнях, - яких бажаю йому не два і три, а десятки. Я тільки це й хотів вам написати цього разу. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 5 жовтня 1890 Лист 1195. Повільна пошта. Ще про книгу о. Матвєєвського. Нове видання книг святителя. Про боротьбу з впливом католицтва Хто винний? Коли я, прошу вибачення. Але є щось і для виправдання. Чекаю на всю книгу Матвєєвського. 16 жовтня ви писали: надішлю днями. Я все й чекав, що ось-ось вона постукає у двері, а її немає, як ні. Дуже шкода, якщо вона заблукала на поштах, які нині стали дуже недбайливими. Пошта повідомляє, що має дві посилки для мене – безцінні. Це правда гриби безцінні, а інше що? Не може бути книга: бо у листі від 16 листопада було б зазначено. Але не турбуйтесь. Ця книга в мене є вже від К. П. обер-прокурора? Тому, якщо з якихось наказів вона ще не послана, не шліть її до мене, а передайте Бурачковим. Якщо ж послана та загубилася, залиште її на волю Божу. Про смерть пр. Олексія дуже шкодую. Нехай Господь упокоїть душу його; Т.І. Пилипів правду написав. Будемо Богу молитися і за нього, і за себе. Євангельська історія Матвєєвського воістину така, як я писав; але у пресі теж сказати не збираюся. Тільки завдяки Костянтину Петровичу за книгу похвалив добре, і прописав відступи від мого плану при нагоді. Йому все належить знати, щоб з тим діяти. «Накреслення хр. Повчальні» почали друкувати афонці. Друкуватимуть ще статтю – «Душа і ангел не тіло, а дух». Мораль – не нова: це листи про хр. життя – 3-й та 4-й випуск, та інша книжка буде не нова. Вона була надрукована в «Дім. Бесіді» за 68 чи 69 рік. Знову надрукувати спонукало те, що слово про смерть і поповнення до нього – ходить по руках і все ще поширюється. Доходять і до нашого лісу чутки, що католики сіють свої нечестиві вчення, і ніби з успіхом. Вони майстри пускати пилюку в очі. Добре було б переказати і пустити в хід книгу о. Володимира Гетте "Схізматичне папство" (Papaute schismatique). Запропонуйте це зробити при нагоді Миколі Васильовичу Єлагіну, якщо ви з ним знайомі. Як чудово віддув він і тата і папежство!? І у журналі «Віра і Розум» – 1888 і 1889 р. його стаття. Фотій дуже рельєфно виставляє замурзаність початку папства. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 25 листопада 1890 р. - 2 груд. 1890 р. Лист 1196. Про твори св. Феодора Студіта. Поздоровлення. Примочка бар. Вревського. Про молитву о. Іоанна. Передача видань Афонцям Що очікувалося від Синодської газети, того не видно за програмою. - Може, зайшли в справу, заговорять інакше. Тепер це теж, що єпархіальні відомості у більшому розмірі. Допомагай їм Господь – і в цьому. Чаєте багато від св. Феодора, а він дасть не багато, але за те, чого ніхто не дасть. Внутрішнє життя має лише загальні нариси, – чи перерахування подвижницьких чеснот. Головне у нього порядки монастирського життя. І в нього тут усі святі, і воротар, і шевець, і хлібопекар, і орач, і столяр. І мета в нього та, щоб усі обличчя монастирські, виконуючи послухи на вигляд житейські, за духом робили це послух шляхом у царство. І він часто перераховує всіх – нахвалює. Я опускав це, але рази два вніс до обраного мною. Дивно! Як він, говорячи завжди майже одне й теж, каже так, що повторення майже непомітне. У мене справа з ним пішла дуже сильно: другий том скінчив, - і третього половину. Поспішаю вирішити з ним. Свято на подвір'ї. Вітаю вас передньою кількістю, щоб не довелося вітати заднім. Даруй вам, Господи, всього доброго більше, і внутрішньо і зовні. Здоров'я моє справне. Барон дуже старанно дбає про зцілення очей. – Тепер прислав примочку – та сама вода. Що він робить із водою?! У мене залишилася недопитою ще великим постом надіслана вода, і вона досі – чиста-чиста, і ніякого запаху черемховою водою віддається. О. Іоанна я просив молитися, і думаю, що він молиться. Але буває так, що у Господа іноді засліплення стоїть, як cosnditio sine qua non. І мені здається, чи не такого сорту моє? Племінник мій скаржився, що книжки лише місце посідають: ніхто не купує. – Я радив йому віддати їх афонцям із значною поступкою, хоч до половини. Він казав, – погодились. Але питають у Афонського свого начальства. Вони ж потім і знову видаватимуть, – завжди за згодою. Племінник із цієї частини не майстер. Служить він справно. Нещодавно дали Володимира 3 ступені. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 13 грудня 1891 р. Лист 1197. До історії Добротолюбства. Дія примочки Вревського. Дрібні повідомлення. Невдячна нісенітниця Винен великою виною, що не відповідав вам на останній лист із вітанням та доброзичливістю. Але зачекайте сварити. Я представлю вам таку причину, що ваш докір перетнеться на півслові. Ось причина! – Без просипу лежав на повчаннях св. Феодора Студіта – листопад, грудень та січень. Щойно скінчив. Усього буде така сама книга, як Добротолюбство. І я гадаю видати ці повчання, не як повчання, а як настанову ченцям, визначивши на них четвертий том Добротолюбства: дуже вже тепер дістається старцям афонським. Третій том Добротолюбства в листуванні набіло лежить переді мною, і чекає на перечитування, яке і почнеться завтра. - Після цього перечитування почнеться заготівля п'ятого, кінцевого тому Добротолюбства, до якого увійде все, що ще залишається в грецькому Добротолюбії; і якщо цього виявиться занадто багато, то скорочення. А потім - зубки на полицю! Можливо, і з неволі це доведеться зробити через сліпоти. – Востаннє мав примочку від Вревського барона. Чудова примочка! Як після неї щоразу освіжається око, – і краще бачить! - Як очі самі бажають примочку, коли настає термін! – Як вони почуваються взагалі від цієї примочки – міцніше та мужніше! - Але це дія на органічний склад очей, органічного ж пошкодження у мене в очах ніякого немає. Катаракт є механічний наліп на кришталику, причому око у всіх частинах своїх здоровий і неушкоджений, - і сам кришталик нічим не зіпсований, а тільки має нещастя зазнати нападу цього налипу. Таким чином виходить, що око почувається краще від примочки, а катаракт вухом не веде, – налипає та налипає. І зір тьмяніє, кругозір його скорочується, і все підходить ближче та ближче. «Церковного Вісника» не виписую; тому що нинішній рік нічого не виписую, і читати не маю наміру. Потрібно закінчити Добротолюбство. – За програмою «Вісник» також, що «Єпархіальні Відомості». Здається, о. архімандрит отримує. Подивлюсь. Не дивився, бо все на очах був св. Феодор Студит. Життя Господа Спасителя Матвіївського, думаю, гарне буде. Бажаю йому успіху. Якщо він не візьме мого порядку євангельських подій: вольному воля! В іншому всім почуваюся добре. Чого і вам щиро бажаю. PS. Яка нісенітниця проклята! - Після війни з Францією імператор їх на весь світ прокричав подяку покійному Государю, запевняючи, що й його рід і народ цього ніколи не забуде, а через п'ять днів чи вісім - склав коаліцію проти Росії, без жодного з нашого боку приводу. Маючи вуха чути, хай чує. Лист 1198. Звірення книг о. Матвєєвського та Фаррара про життя Спасителя. Вилучення з книги о. Гетте про татів. Про чернецтво Милість Божа буди з вами, Книга Матвєєвського на пошті. Завтра привезуть. Дякую. Що ж про книгу нічого не чути? Невже ніхто – ні слова? Гріх. Або, можливо, тільки мені не довелося прочитати. Якщо нічого немає, напишіть хоч щось. І головне, що в ній усюди бачиться Христос Господь, а у Фаррара, напр. тільки гори та доли, ні Господа не видно, ні вчення Його. У о. Володимира Гетте – рельєфно виставлена ​​головна думка: вісім століть папи змагалися; 9-го, як тільки почули, що за спиною немає константинопольського жандарма, а франкські королі – роблять їм очі, – одразу завирували; а бурління це звели на божественне право. Це хвальшиве право нічим так не підривається, як звірянням промов і діянь пап упродовж восьми століть, з промовами та діяннями їх після того, – і головне, після впевненості у заступництві франкських королів. Дивуватися годиться, чого заради листа Джунковського не перекладено? Влаштуйте переклад. Монашество! Все залежить від настоятелів. Пошле Бог доброго, все добре. Немає такого – все вгору дном. – У нас, наприклад, рай розчинений. Такий глибокий світ! Чому ви думаєте, що не треба під початок посилати в монастир. – Підначальні, щойно надійдуть до монастиря, стають святими, бо їм потрібний добрий атестат настоятеля. Також – коли вікарний настоятель, його праці з монастиря несе його намісник. Як тільки вікарний, за доносом намісника – одного-другого вижене з монастиря, страх приборкає всіх свавільників, – і пішла тиша; а під її покровом і внутрішнім життям упорядкування. Благослови Господи вашу майбутню велику працю про чернецтво, і маленький справжній про чернецтво колишнє і нинішнє. Писання роз'яснюють справу, а сама історія тече своєю дорогою. З ченців ніхто не хоче губити душу свою; тільки справа спасіння відкладає до завтра, живе ж, як живеться, хоч і нерозбещено, але й не самовіддано. У цьому корінь зла. Чим ченців змусити стрепенутися? У цьому головне лікування. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 14 генв. 91 р. Лист 1199. Після отримання брошури про чернецтво. Про підготовку здібних настоятелів Отримав вашу брошуру про чернецтво та Лебедєва про ознаки православ'я. Обидві прекрасні та вчасні. Правду ви кажете, що треба звернути увагу на чернечу в них справу. Все у вас вказане йде до справи і, освіжаючи в думці потреби істинності іноцтва, може збуджувати у завзятих завзятість до того, щоб пустити в хід потрібні для задоволення їх кошти. Але прикладіть до слова і справу, саме – там у Спб. то тому, то іншому шепніть на вушко, щоб склали нараду з осіб, які знали справу, і обговорили, як поправити справу чернечу. У вас лише натяк та загальні вказівки. Інше можуть додати, а головне, розглянути та визначити правилами подробиці. Втім, справа стоїть не за подробицями. Ви добре вказали, що все стоїть на настоятелях. Ревний настоятель, що знає справу і розсудливий, зараз береться за справу, і потихеньку все ставить у свій чин. І обитель цвіте і внутрішньо, і зовні. Стало все в тому, щоб здобути добрих настоятелів. У вас є вказівки на це. Так, здебільшого і робиться. І при цьому бувають промахи. Придумайте інститут діяння настоятелів здібних. Для цього потрібен зразковий монастир. До цього докласти треба точну вказівку, як випробувати, чи хто, коли вже закінчена підготовка в інституті. - Ось і піде справа. Благослови вас Господи і всі ваші праці – багато-багато, на благо церкви. Ваш щирий доброзичливість Єп. Феофан. 18 лют. 91 р. Лист 1200. Ще про чернецтво. До історії книги Святителя про давні чернечі статути. Посібник для вивчення чернечих статутів. Погляд святителя на справу про шлюбні розлучення Чому чекаєте ви бурі і навіть урагану за свою брошуру? Ніхто й уваги не зверне та читати не стануть. – Хто займається чернецтвом та ченцями?! Беріть, хвалите, ніхто й оком не моргне, і вухом не поведе. А втім, можливо, хтось і заскрипить. Побажаємо таким говорити слушно, якщо заговорять. Прийшло мені на думку, що багато чого не гаразд в обителях від того, що немає в нас авторитетного статуту, на який могли б спиратися настоятелі та настоятельки, бажаючи вести справу управління, як годиться. Від того вони кричать не голосно, ніби бояться, а монах - братерство бентежить, ніби мимохідь. Якби був статут, кожен бачив би, що настоятель, кричачи, має рацію, і що він зобов'язаний слухати, а не слухаючи штраф нести. Вважаю, що якщо відбудеться збуджувана вами увага до обителів, питання про статут неминуче входитиме до розгляду. Взявшись за розробку статуту, мають переглядати стародавні статути. Це змусило мене витягнути з мотлоху давно виготовлені мною статути. – Пам'ятайте, що для другого тому Добротолюбства обіцяні були статути. Я й заготував їх. Як тоді передумали їх вносити до Добротолюбства, то вони залишилися до часу без руху. - І ось тепер мені здалося вчасним струсити з них пилюку, переглянути і видати. – Що я роблю, тобто. переглядаю. А видання зроблять афонці. - У нас уже були про це промови з афонцями, що тримають сили. Підготовчі статути: Пахомія Великого, Василя Великого, Іоанна, Кассіана, та Венедикта. Афонці ще пропонують взяти статут Сави Сербського. Прошу їх надіслати. З усіх їх можна запозичити багатий матеріал. Чи вам відомо, що архім. Фотій Юр'євський зібрав з Батьків – великий статут чернечий? - Якщо ні, то прийміть це до уваги. Його варто переглянути. Адже є ще й старовинна збірка справжніх правил - такого собі Никона Чорногорця - Сиріянина - одинадцятого, здається, століття, - велика, велика. Бачите, яке багатство посібників!! Але про це годі. – Тепер про житейське. Про шлюбні спілки міркувати дуже мудро. Ускладнилася справа. Є дружини – відьми, є чоловіки – люті звірі. Той чоловік біжить від дружини; тут дружина від чоловіка, а плоть свого вимагає. А в молодості – спалахи кохання, і пішли дітлахи. Справа не про визнання законності незаконного співжиття, а про забезпечення дітей, нічим неповинних. Мені здається, можна б так вирішити: залишаючи незаконність на чолі тих, хто народжує, визнавати законним виховання і влаштування народжених і вимагати його від тих, хто народив, – не переносячи плями з чола тих, що народили на народжених, – коли вони вступать до черги тих, хто живе в суспільстві, бо вони не винні. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 26 березня 91 р. Лист 1201. Благословення та підкріплення. Нагадування про прочитання книг святителя та готовність до висилки нових. Сум про матінку Русі. Про своє здоров'я та праці Всіх вам радостей бажаю - від першої почула: Радуйся Благодатна! - Покров її нехай осяяє вас, і глибоким світом нехай сповнить душу вашу від почуття повної та всебічної безпеки, при покриві її. Ви мирите у собі. Слава Богу! Це один із дарів благодаті. Благодіюйте і терпіть, що посилає Бог, вірячи, що таке посилання є вірним свідченням Божої уваги і благовоління. Прощаю і дозволяю вас від прописаних вами гріхів, тому що сам багато винен у тому ж. Вибачаюсь тим, що все чекав повідомлення про отримання книжок. - Не читали ще?! Ось це гріх, то вже гріх! Дозвольте прочитати. Це те саме, та не те саме, коли прочитаєте всі разом, і коли всякий предмет буде вами розумно бачити на своєму місці. – Це мої академічні уроки. І вони тут не усі. Тут дві частини, а третя – теж значна частина моралі, – аскетика – становить зміст книги: «шлях до порятунку». Ці дві книги викладають усі хр. вчення. Ви бажання виявили – книг – листів до різних осіб, і 33 псалми, із задоволенням надішлю. Але тепер повінь, і кінне спілкування до міст припинено. Даю вам карт-бланш – на всі мої книги, яких виявиться потреба. Книги Пр. Ніканора зовсім інакше. Вони дуже освітні. То шлях ведення Божого. - Ви засмутилися про матінку Росії. Не можна не засмучуватися. – Народ незнанням істини покритий; а тут священики мовчани. І думок не мають вчити. А при цьому ще те лихо, що народ відсахнувся від ієреїв. Вони стоять у нього поряд із поміщиками та чиновниками. Молімося, щоб Господь заступився за свою Церкву . Який це красуні ви картку хочете послати?! – Додаю картку. Прошу молитви! Здоров'я моє майже одужало. Під кінець було запаморочення. Воно досі є, але не сильне. Думаю, скоро скінчиться. - Ця недуга зробила те, що голова скоро втомлюється і працювати довго не може, навіть читати що серйозне. А та – інша Марія – якого листа ви надсилали?! То жива душа. Врятуй її Господи і помилуй. Назидайте її і надихайте, щоб блювала теплоту духу. Я тепер нічого не роблю. – Давно були у мене складені статути св. Пахомія та св. Василя Великого, – і перекладені статути св. Касіана та св. Венедикт. Тепер почитаю їх потроху, і коли закінчу, віддам Афонцям для видання. Вийде велика книга. Благослови вас, Господи! Будьте здорові та благодушні! Ваш доброзичливість Є. Феофан. 25, Благовіщення. Лист 1202. Молитовна пам'ять. Про своє здоров'я та праці. На питання про зміну місця проживання Я знову завинив перед вами, – довго не писав. Але ж я завжди поминаю вас не тільки на проскомідії, а й перед безкровною жертвою, по вчиненні дарів. І покійний буваю. Справа спілкування духовного здійснена: до чого після цього чорнильне враження. - Я впевнений, що внутрішнє ваше стоїть добре, а якщо й сколешться колись, то ви вмієте упорядковувати його. Мені й не доводиться говорити вам що-небудь або писати, хіба тільки подумки промови: Господи, допоможи рабі Твоїй завжди бути в доброму внутрішньому устрої. Моє запаморочення зовсім затихло до кінця посту; але на Фоміна знову піднялося не борзо, і потихеньку; все ж похитувало. Лікар якийсь дав капсулі. Приймаю, і, здається, це зовсім знищує цю недугу. Око останнє затінюється дуже повільно, - і все ще добре служить і в читанні і в писанні. – Стало все славу Богові. Є нові книжки: одна, дві, три; чекаю на четверту. І тоді надішлю. Або якщо полювання припаде, надішлю три, які вже на руках. – Усе це старе. - У мене енергія так випарувалася, що нічого робити не хочеться; це блаженство італіанців – da far Niente. – А за нове, що хоч не берись. Що робити вам з доброю матінкою Агнією? – Я тримаюся того володаря, що від добра добра не шукають. До того ж, куди вам клопотати, коли ви доходите лише до половини кімнати і назад від недуги? - Хіба б проїхатися туди, щоб змінити трохи повітря. Але знову десь сили? - Це можна було б вам дозволити. І зробіть, якщо сподіваєтесь на сили. – Там побачите, до речі, чи не знайдеться резонів до відмови у місцевості, чи сестрах. – Буває іноді так, що з'їдять очима. Помните про Марію. Врятуй її Господи! - Адже це та, що буває і у Варвари Олександрівни? Та (В.А.) писала про неї щось. Все перезабув. Пам'ять моя нікуди непогана, - гірше решета. Надумав я видати статути чернечі – Пахомія вів. та інших. Вони давно готові; та видання відкладалося. Ось тепер підуть у хід. – Ще чекаю – статути Никона Чорногорця – і Сави Сербського, – з Афона. Благослови вас Господи, всяким благословенням! Рятуйтесь! Піднесення. 30 травня 1891 р. Лист 1203. Цілі Промислу у наведенні випробувань. Порада про Таню. Книжки іграшки. Відомості про здоров'я та очікуваний спокій Насилу ви зібралися написати. Милостивий Господь все ще вчить вас терпінню. Що не припиняє уроків, це тому, що у вашому терпінні є щось недостатнє. Коли це бракує, то й покаже кінець. Але вірність терпіння ні в кого не досягає своєї останньої межі: інакше не сказав би Господь: «терпеливий до кінця». Що відходять до Господа ваші друзі та приятелі, це, можливо, робиться з причин з їхнього боку, а не з вашого. З вашого можна лише припустити, що Господь віднімає від вас людські опори, щоб у вас залишилася нарешті одна опора – сам Господь. Він хоче звести вас у стан або на висоту пустельників. Куди не звернися, нема звідки чекати допомоги: від чого в них безперестанною молитвою було: Боже, на допомогу мою вонми. Запитуєте, «за які гріхи?» – Не завжди за гріхи. Буває й тому: у вінець ще камінчик підібраний і відшліфовується. Найкраще не задаватися такими запитаннями, обмежуватися одним зображенням: буди воля Твоя, наймудріше – і найзаспокійливіше. Нехай посилає вам Господь при всіх випробуваннях відповідну втіху! Як бути з Танею? – До монастиря влаштувати – добра думка. Але в якій? - У якому приймуть. Поспішайте з Єльцем, спишіться з Лівнами. І Господь, можливо, покаже дорогу. Як моє здоров'я? – Щось. Запаморочення – часом нападає – не сильне. - Око ще служить. Але кінця йому все ж таки чекати не нерезонно. – Будь, – що Бог дасть. Мої книги – всі, які є до ваших послуг. Шлю по дві вказані вами. Вони всі три – іграшки. Але одна – іграшка револьвер. Дуже радий, що високопреосвященний Йосип її прослухає. Запитайте матері Марії, що скаже про неї владика? Тепер я роблю на спокій – справжній. – Тільки статути вийдуть. Але це можливо наступного року. – Серед книг, що посилаються, є нова зі старих, 1 і 2-й випуск листів про християнське життя – колишнього видання. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 11 серпня 1891 р. Лист 1204. Приборкання професорки терпіння. Добрі очікування від сибірячки. Батьківщина святителя. Гарні болячки. Занепад письменницької енергії Здається, що ви добре зробили, влаштувавши в обитель Євдокію. Вам спокійно: і від того, що не буде вам з боку її досадження, і від того, що усвідомлюватимете її прибудованою і не дбатимете більше про її долю. І вона присмиріє, зі страху, що там не будуть до неї такі поблажливі. Благослови її Господи, і даруй їй приборкання вдачі. Благо і те, що Бог послав вам так скоро, ким замінити її. Я два досвіди знаю, з яких суджу, що сибірячки - лагідні вдачі. Ось вам належить ще досвід освіти подвижницької вдачі в душі слухняної. Євдокія була і сама для вас професоркою, навчаючи вас терпінню. Правильно Господь побачив, що ви вже закінчили курс у цій школі або в класі школи, і взяв від вас учительку. - Настала буде для вас утішницею. Благослови, Господи, ваше співжиття. Ви і тепер, і колись згадували про Лівенську ігуменю. – Чи стало там монастир є жіночий?! Якщо знаєте, скажіть мені, як він улаштований, коли і де. Ніхто мені не писав про це. Зливи ж від мого рідного села 28 верст, там я навчався у духовному училищі. Моє село – старе місто Чернівськ, між Лівнами та Єльцем, від якого відстоїть на 38 верст. Дуже радий, що незважаючи на зовнішні клопоти та тривоги, молитва ваша стоїть. – Слава Богу! Це молитва у серці. Вона краща і цінніша за молитвослів'я читального. Чи є болячка у серці? – О. Парфеній болячкою називав не відходить від серця почуття до Бога, не помисл, а почуття, що є джерелом пам'яті Божої та всіх духовних почуттів, і таких рухів, які зазнала св. Єлисавета, коли зіграло Немовля у утробі Ея. – У цьому свідчення, що таємна серця людина є і росте. Моє здоров'я терплю. – Книготворчість закінчується зовсім. Перечитую статути чернечі; і коли перечитаю – кінець. - Ось спання-то буде! Чую питання, коли буде витлумачено послання до Євреїв. Але жодного позову не маю до письменства. І здається, що це тлумачення залишиться не написаним, хоч це дуже шкода. – Раніше були позиви щось писати. Сядеш і напишеш, а тепер нічого такого не буває; від того й не пишеться ніщо. Ваш доброзичливість Є. Феофан. 15 вересня 1891 р. Лист 1205. Доброзичливості хворої. Про своє здоров'я Так давно немає від вас звістки, і пішли питання, чи все у вас благополучно? – Розумію, чи здорові ви? - Ви все згадували про слабкість, але все ще бадьорилися. Чи означає мовчанка ваша досконала знемога? Господь нехай змилуеться з вас! – Якщо у Господа належить взяти вас, – будь благословенний шлях ваш. Якщо це тимчасове випробування, дай вам Господи і пропорційне терпіння, благополучне і благодушне. Що вам сказати про себе. По-перше, сил ніяких немає на письменство, а по-друге, і полювання немає, і позову немає написати що-небудь. - І віддаюся спокою. - Запаморочення з минулого року не залишало мене, але то пропаде, то здасться. От і нещодавно здалося і минуло, а нині (10) знову піднялося, хоч слабке. Правильно воно знову набуде чинності. Минулий рік воно розпочалося наприкінці листопада. Але це було щось із ряду виходить. Будь воля Божа. Око слабшає; але все копошиться. Читаю та пишу, як бачите. У Спб. багато говору про Київську митрополію. – Справедливішим був би пр. Леонтій. Помоліться за нього. Але дайте звістку і про себе. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 10 листопада 1891 р. Лист 1206. Ще про Дуна. Про зміну місця проживання. Посилання книг, портрета та грошей. Новини щодо заміщення архієрейських кафедр. Чи можуть черниці читати повчання у церкві Дуже втішний вашим листом, особливо тим, що ви, хоч боліте, але дух ваш у досконалому порядку. Хай береже вас Господь у цьому чині! Так ось як відрізняється Дуня ваша! Дуже радий, бо мені не сподівалося, щоб вона себе там стримувала так. Кротка, тиха, слухняна. Дай їй Господи завжди бути такою. Це моя їй заповідь, і Божий наказ. Книжку їй дайте, – і портрет із тих, що посилаються. Що це ви кажете, що пропонували вийти з цього місця, але я не дав згоди. Не пам'ятаю, щоб про це була серйозна. Але тепер, якщо ви дійсно хочете звільнитися, то зваживши все, можете це починання визначити рішуче, а потім і виконати. – Але куди? - Чи туди де Дуня? Що ж! Я вважаю, що це буде добре. – Бог благословить! Надішліть і матінці ігумені книжку, чи дві – збірку і мітерикон, і портрет. Ведеться три книги збірки, дві – мітерикона, і три портрети нового видання. Шлю тепер 50 грн. – на пиріг у 4-ті – чи вам на суттєві потреби. – На своє свято не будете вдома. Але посилка всяко має запізнитися; бо не знаю, як піде наша пошта, а се – 2-ге. Так сибірка не виправдала себе. - Жінка, тепер під пробою що стоїть, вірно теж не здасться, через очікування, юної вихованки. Нехай влаштує вас Господь у цій частині бажаним чином. Число надходження жінки навело на думку подивитися число вашого листа, від 18 листопада і тепер 2 грудня. Де воно було? Преосв. Леонтій – митрополит Московський, а Московський побажав до Києва – що й зроблено для нього. Як я радий за пр. Леонтія? Господь нехай допоможе йому і в Москві також церковно корисно діяти, як діяв у Варшаві. Я забув згадати, що Дуні не заважає не мати вільного часу, а цілий день переходить від діла до діла; менше дум, менше загадувань. Нехай іде як є. Головка пройде. – Половина 5-го не рано. – Раніше засинає нехай. Щодо читання повчань у церкві – друкованих – жодної немає перешкод читати їх сестрам. Єреї неправі. Псалтир читають же, – і паремії, і апостоли, а які ще книги повчальніші за ці?! – Слова апостола ставляться до своїх повчань, котрі дозволяли собі Коринтянки, навчаючи чоловіків. Здоров'я моє гаразд. Запаморочення стихло. Даруй Господи вам здоров'я повернути і користуватися ним. Благослови вас, Господи! Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 2 грудня 1891 р. Лист 1207. Після отримання звістки про напад грабіжника. Небесна помічниця Надсилається 4-го грудня. Вітаю із днем ​​Ангела. Що з вами після вчорашнього випадку? Чи живі ви? – І як живі? – Як бажано дізнатись про це. Господи помилуй! До чого ми дожили? О 12 год. отримав ваш лист, а тепер 5-й. Поспішаю щось сказати вам, з приводу скорботного з вами випадку. – Бачимо Божий покров над вами. У момент звернення вашого рука Божа відкинула лиходія від вас, і поки він приходив до тями, вам дана була свобода вибігти в коридор і скликати тих, хто допомагає. – І св. Варвара великомучениця одразу була. За хвилину до відсікання глави вона молилася, щоб Бог позбавив від ненавмисної смерті всіх, хто вдаватиметься до неї в молитвах. – Але ж у вас постійна до неї молитва. Ось і допомога! Слава Богу! Запитуєте, що тепер робити – чи не виїхати? Лист до вас у відповідь на колишній був написаний учора, і я там висловив думку, що вам можна перебратися, Богу помолячись і обговоривши все добре. Випадок із вами гіркий підтверджує цю думку. - Але можливо вам доведеться зволікати, щоб видужати: бо хоч ви не зробили, але голова розбита і спина зім'ята дадуть про себе знати. Буде вірно лихоманка і ще щось нервове. Чекатиму від вас вести про ваше становище. Чого хотів і що хоче Бог, нам до того не додуматися. Але покірними почуттями, можемо з пророком побачити тут милість і суд. І краще сказане вже вам повторювати; воля Божа добра, бо в Нього вона завжди така. – Нехай допоможе вам Бог повною відданістю поринути у промислові поради про вас Божого, і потопити там всяку скорботу, що повстає в серці, якщо тільки вона повстає. Адже у вас досить вже набуто мудрості на те, як слід тримати себе в таких обставинах, все життя ваша наука цьому. Отже, якщо ви переживете цю катастрофу, це новий урок до колишніх; а якщо ні, то це сполоскання на доріжку на той світ. Чи піднімати суд на ноги? - Якщо монастир надумає це, нехай робить, як хоче, ви ж відмовтеся, віддавши все у волю Божу. Втім, як бажаєте. Бажаю єдиного, щоб ви скоріше оговталися від цього потрясіння, і стали справжнім ладом вашого звичайного здоров'я, завжди майже не міцного. Бачу, що й завтра не піде в місто наша пошта: бо вже минули години спорядження її. Потерпіть. У Бога все йде на краще. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 3 грудня 1891 р. Лист 1208. Ще з приводу колишнього нападу. Турботи святителя про матеріальні потреби та благоустрій життя адресатки Вчора одержав ваш лист від 3 грудня. Слава Богу! Ви живі та бадьорі духом. – Лист ваш, писаний у ніч катастрофи, отриманий мною 2 чи 3-го. З того дня до вечора все чекав, що з вами, вчора й кинувся на ваш лист. І скільки радий про вас, стільки сумую, що ваш лист, – між 28 листопада і 3 грудня написаний, – 24 стор. і листок не дійшли до мене. – Де застрягло? - Чи не в скиті у вас. Але хай. Питання у нас із вами одне – що тепер робити? Я вирішив тоді – змінити місце; а тепер стаю в глухий кут. Куди? – Я не вирішив цього, – і не берусь вирішувати. Це ви повинні зробити; я ж слідом пошлю благословення. У мене жодної думки про це не було; а нині вранці прийшла думка - сидіти поки що в скиті, і чекати, чим скінчиться шум, і в нас з вами впорядкується голова. А тим часом наглядати, куди звернутися на життя. Питання грошей – велике питання. До одержуваних вами від Государині Імператриці, я можу надсилати сто, іноді 150, не більше. Мої гроші всі введені у витрату. Якщо встигну скоротити безневинно, ще щось додам вам, але це невірні цифри. Що ще вірного? - З цими дрібницями треба думати - невідкладно. - Так ось поки сидітимемо і все це обмірковувати. Мати ігуменя Таїсія бадьоро пропонує, що доставить вам. І здається, це добре. — Добре знати, що вона знає, скільки у вас у гаманці. - Інші ігумені можуть думати інакше. Тому, якщо надумаєте рятуватися з ними, прямо скажіть, щоб від вас нічого не очікували. Що змусило мати Таїсію звернутися до вас? - Я подумав спочатку, що її послала Варвара Олександрівна, щоб порятувати вас від руйнування катастрофою. Але вона не знала про цю катастрофу до Задонська. - Напевно, вона хотіла мати вас помічницею в управлінні, і саме з духовного боку. Невже вона вам нічого не сказала, навіщо вас бажає? Вона ж шукала! Стало потребувала. Відповідь архімандрита: не поїде - стара, показує, що від вас очікувалася служба, і не легка. Обитель цю можна пам'ятати. – Там 250 сестер, – обитель упорядкована, – ігуменя освічена та добра. Викладіть усе, що ще потрібно, нехай знає, – і скріпить. Обитель у лісі, і ніби там сирувато. Мене питала Ліхоніна, – чи йти в цю обитель, – слабка здоров'ям. Через вогкість місця я не порадив. Вона про два монастирі питала. 12 числа. У моїй душі все ще не сталося рішення, як вам бути. Чекати тут. Але ймовірно цього чекання буде кінець, – не за нашим розрахунком. Будь воля Божа! Якщо ви схиляєтеся на Лівни чи Козельщанську, то знесіться з ігуменнями, і відверто викладіть їм своє становище, і що можете дати їм, і від них чекати. - Якщо вони круті будуть; тоді доведеться їхати до матері Таїсії. Господь нехай управить вас! Про ваше здоров'я дуже сумніваюся. Ви мені ввижалися в уяві то в лихоманці, то в гарячці; то одужуючою, то вмираючою. Якось поховав. Ви так жваво уявлялися, що мені подумалося, що ви вийшли зі свого тіла і мандруєте знайомими, і до мене зайшли. Але потім це випарувалося. - І залишалася тільки туга, що нічого не знаю про те, що було після ночі з 27 на 28-те. Хай Господь дарує вам фортецю. Бажаю вам всього хорошого, особливо щоб ваші думки склалися остаточно і міцно, щодо того, як бути. 13 числа. Щодо вас, то ніяких рішень не приходить. - Прийшло питання: та що вас жене звідси?! Чоловік заліз. Але у Государя під їдальнею влаштували міну та підірвали. У справі мужика монастир не винний. Отже, можна ще жити тут. Так гадаю, але не вирішую. Якщо у вас є певні думки, і ви схиляєтеся, можна. У мене стоїть Таїсія в голові. Вона швидка у рішеннях, але добра. - Поперечити їй не треба, але можна так вести справу, щоб бути в ладах. 14 числа. З листа побачите, що у мене не утворилося нічого щодо вашого місця, куди. Якщо у вас встановилося щось, не поперечитиму. Якщо все ще й тут залишатись надумаєте, і на те згоден. – Богу помолячись і подумавши, вирішуйте. До Варвари Олександрівни пишу, щоб сказала, коли знає матір Таїсію, яка вона і яке в них у монастирі. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 11 грудня 1891 р. йде - 14. Лист 1209. Стан нерозв'язності У минулому листі я все думав, куди вам, і нічого не вигадав. Нікуди не схиляється моя дума. Ви питаєте – до Полтави чи до Спб. в Магдалинінський монастир? Про останнє – вперше чую. Окрім Полтави, та який же це полтавський? Козельщанський? Ну, так окрім цього у мене в питанні був тільки Лівенський та Таїсії. Я не вмію вирішити. Предтеченська обитель м. Таїсії має перевагу те, що тут становище ваше визначено. Виберіть її, якщо хочете. Чи Лівенську, чи Козельщанську, чи Магдалінінську. Помоліться старанніше, і куди схилиться душа, хоч трохи, ту й оберіть. Що означає, що душа ні туди, ні сюди? Те, що все одно, куди не переберетеся, скрізь буде або добре, або погано, а як саме бачити не можна. Треба готуватися прийняти - або хороше з вдячністю, або худе з готовністю терпіти. Ви повисли на повітрі. Господь нехай змилуеться над вами, і нехай владнає вас туди, де було б вам спокійно! Коли вирішите, я надішлю вам на дорогу трохи грошей. Прочитав брошуру про Предтеченську обитель – м. Таїсія. Можливо, до неї і слід вам перейти. Мені це не раз спадало на думку. Особливо тому, що вона якраз з'явилася в ту пору, коли вам потрібне було нове місце проживання. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 19 грудня 1891 р. Лист 1210. Настанова черниці, що готується до переїзду в інший монастир Нарешті визначилося у вас з Божої милості, де вам прихилити голову. Нехай благословить Господь ваше перебування там! Пригадайте, що зробило незручним ваше перебування в монастирі жіночому у Поліксенії, – і збирайтеся не допускати того. Яка прийде до вас таракатати про справи монастиря з критикою начальницьких розпоряджень, одразу змушуйте таких мовчати, кажучи, що такі справи нас із вами не стосуються. Або прийдуть просити клопотання перед мат. ігуменію, не слухайте, кажучи: ігуменя - мати ваша, і дбає про вас, мені нема чого їй про те нагадувати. І самої матюки. Агнії ніколи і ніякого натяку не робіть про те, що чули. Які будуть приходити за порадами, цим кажіть, що Бог покладе на серце, надихаючи їх на сталість у працях чернечих та терпінні. Але краще прочитуйте їм, що придатне їм із батьківських батьків. А якщо щось не бачите, так і кажіть: не вмію сказати вам нічого певного. Адже я сама погано знаю, що потрібно в дусі життя. Будьте вкрай поблажливими, і материнські дбайливі про немічних і падаючих. Пишу все таке наперед, щоб ви звідси споряджалися до корисної дії. Матінці ігуменії дуже вдячний за прихильність до вас і готовність заспокоїти вас. Даруй Господи, щоб вона і назавжди була такою. Даруй Господи, щоб і всі інші там начальницькі особи, та й усі сестри були до вас доброзичливі. Примудріться зробити так, щоб усі були раді, що ви маєте. Але ще краще, якби ви примудрилися так влаштувати, щоб усі забули, або не пам'ятали, що ви серед них живете. Тоді обитель була б для вас пустелею. Вам їхати треба колись потеплішає, а то – ці морози, що тепер – пристрасть. Грошей обіцяних не можу не надіслати. Це вже відрізана скибка. І шлю. Скільки у вас хвороб і всі глибокі! Допоможи вам Господи вилікуватися або терпіти. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 17 січня 1892 р. йде 19. Лист 1211. Результати клопоту про визначення у монастир. Схвалення вибору та настанови про переїзд З міста привезли листа від Вар. Алекс. Поспішаю вам повідомити, що вона написала про монастир. У монастир, де Ушакові, вона їздила з однією красунею (Анн. Слєпц.), З метою визначити її туди. Там не прийняли, за тіснотою приміщень і злидні монастиря. Отримавши мого листа, вона писала про вас. У відповідь Ушакова виявила повне до вас співчуття і хотіла б упокоїти вас, але тісно і мізерно. Лівенський монастир чомусь неміцний. Тому поки що нема чого туди звертати очі. Монастир, де Таїсія – вкрай сирою місцевістю – для вас непридатний. Та Таїсію хвалить... Ігуменя – ділок, і розумна і добра. А вами обрану обитель дуже вихваляє, і знаходить, що вам там добре буде, під дахом Матері Божої. І благослови вас Господи! Як ви поїдете одні? Клопіт по дорозі не мало. Прийшло мені на думку, – чи не можна взяти послушника – гарного, кмітливого і смиренного. Чи може бути ігуменя надішле послушницю?! У такому разі – нічого багато клопотати про провідника. Так справа ваша зовсім злагоджена. Аби на подвір'ї потеплішало. Більше нічого не маю сказати цього разу. Хотілося тільки сказати, що вибір ваш гарний, і що окрім нього, інші монастирі непридатні для вас. Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 22 січня 1892 р. Лист 1212. Куди шлях? Нові коливання та старі страхи. Син сатанін Отже, ви зовсім налагодилися в дорогу. Залишилося чекати на вестовий дзвінок. Але куди шлях? З ваших слів бачу, що і в Козельщанську готові і на той світ – не проти. Нехай поспішить вам Бог і в тому і в іншому шляху, який вказати вам завгодно Йому буде. Мені здалося, що ви трохи побоюєтеся Козельщини; це не худий знак. Це змусить вас там тримати себе з усякою увагою та обачністю, і через те позбавить вас багатьох можливих послизнувань і неприємностей. Господь умудрить. Моліться Йому про розуміння. Але ще далеко. Що тепер у вас? Мені смішними здалися ваші побоювання замахів на ваше життя. Я впевнений, що нічого такого не було. Все зробив один злодій, який хотів поживитися. Не вдалося. І він спокійний, а ви м'ятеся. Тільки одне прислів'я виправдовує вас: береженого Бог береже. Тому що можна гадати, що інший подібний колись злодій може подумати: тому не вдалося, дай я спробую. Може! Ну й добре! Бережіться, бережіться! Атеїсти, толстовщина! Де це? Невже у вас тепер у селі? Господи помилуй! Цей Толстой, у якого у писаннях одна маячня – має послідовників?! Правильно Русь православна дуже оглупела. В нього душі немає, Бога немає, немає й іншого життя. Він не соромлячись вивергає хули на Божу Матір, на Спасителя і всю віру православну. Смикнувся і нове євангеліє скласти, не згодне з сьогоденням, і через те підпав під анатему Апостольську. Тексти цитуються за істинним євангелією, а тексти інше кажуть, підроблювач. З усіх наших порожній сміх, він найпорожніший і найшкідливіший. Справжній син – сатанин. Врятуй Господь від нього ваших теперішніх благодійників. Пр. Леонтій дуже вдячний, що він писав до вас. Не писав він правильно з якоїсь випадковості. Я йому напишу. Благослови вас Господи та ваших господарів, Варвару, Марію, Дмитра. Рятуйтесь! Ваш доброзичливість Єп. Феофан. 8 лютого 1892 р. Лист 1213. Подяка, благословення та відповідь на запрошення до співпраці До О. редактора «Церковних Відомостей» Ваше Високопреподобність, Високоповажний о. Протоієрей! Отримав ваші повчальні слова і промови, які видаються під вашою редакцією «Церковні Відомості». Дякую! Допоможи вам Господи благополучно вести і справу редакції та справи служіння, і сімейні та громадські. Нехай благословить вас Господь у всьому. Запрошуєте мене до співпраці. Не відмовляюся, коли впаде на серце. Але мушу зізнатися, що зовсім упала будь-яка письменницька енергія. І хоч багато з загаданого залишається ще не сповненим, проте ні до чого не прилягає серце! Схоже на те, що в сухій криниці води не зачерпнеш. Прошу ваших молитов про мене багатогрішне. Милість Божа і покров Божої Матері нехай осінять вас. Ваш доброзичливість Є. Феофан. 23 жовт. 1889 р. Лист 1214. Відповідь на привітання з Новим роком та з докторством Приношу вам сердечну подяку за вітання та доброзичливість. Бажаю і вам всього хорошого в Новий рік цей, як і на все життя. Хай береже Господь вас і всю родину вашу в доброму здоров'ї та благоденстві. Надсилаю вам 4-й том Добротолюбства, зі щирим бажанням вам знайти в ньому і для себе добрі керівні вказівки на шляху життя. Дякую вам за привітання мені з докторством. Ви не помилилися, вважаючи, що це буде для мене справою, гідною поздоровлення. Трохи пофанфаронив я, трішки попарив вище хмару. А потім спустився знову в звичайну свою смиренну колію. Але де це застрягло моє докторство? Ваш щирий доброзичливість Є. Феофан. 31 генв. 90 р. Лист 1215. Поздоровлення з митрою. Ще до справи про докторство Вчора прочитав у «Московських Відомостях», що вам завітали митру. Від душі тішуся з цього і вітаю вас з цією милістю Монаршею і Святішого Синоду. Рада Академії повідомила мене про зведення мене на ступінь Доктора Богослов'я, але диплом ще не отриманий. Це докторство мене дуже тішить. Приємно чути, що ваше читання про страх Божий слухається з особливою увагою. Але не вмію зрозуміти, яким чином я до цього причетний. І не пам'ятаю, що таке я писав про страх Божий. Чекатиму відбитка цієї статті. Мені б бажано знати, як Рада Академії хвалила і сварила мої книги, але не знаю, куди звернутися. Ваш доброзичливість Є. Феофан. 26 лют. 90 р. Лист 1216. За посилкою 5 т. Добротолюбства. Межа письменства Надсилаю вам 5 т. Добротолюбства. Прошу прийняти. Це останній і як такий містить верхні стадії духовного життя. Верхи ці й раніше показувалися в перших книгах. Але вся дорога туди прописується систематично. Ця книга з четвертою – удвох містить усе потрібне у справі подвижництва. Дав би Бог, щоб вони припали до душі і хоча комусь принесли користь. Не раз я приймався писати щось і своє. Але справа не буде. Правильно і письменство має свою межу. І доводиться зізнатися, що він для мене настав. Адже і порядок єства вимагає послуху, – не йому, а Джерелу його. І треба добродушно скоритися. Прийміть мої вам старанні доброзичливості. Хай завжди відвідує вас милостями Своїми Господь. Прошу святих молитов ваших. Ваш доброзичливість Є. Феофан. 26 лист. 90 р. Лист 1217. При посиланні книги у новому виданні. До історії захисту безтілесності Ангелів. Улагоджена суперечка. Турбота про боротьбу з папством Надсилаю до вас останню частину нового видання «Листів про хр. життя» і покірно прошу прийняти її милостиво. Хоча це нічого не додає до колишнього, але можливо новий друк іншого приверне до нового прочитання. Дякую за надрукування відбитків про книжку: душа та Ангел не тіло, а дух. Все уважно переглянуто. А учні та учениці Пр. Ігнатія не поступаються, і намагаються якось виправдати його. Я отримав порядний зошит, але це була марна праця. Усього, сказаного мною, той, хто писав, не торкнувся, а поговорив балакуче про стороннього, ніби для того, щоб заговорити так явно виставлену неспроможність думки відомих брошур. Я написав писав і керуючись його ж думками, запропонував йому замість думки брошур, прийняти одну з висловлених батьками думку, саме, що Ангели і душі мають по творінню тонку оболонку, або тіло, за допомогою якого полягають у спілкуванні з тілесним речовим світом. Він погодився, охоче, - і кінець. Коли б усі суперечки так вирішувалися, куди б було добре? Мені здається, що нам потрібно підготовлятися до боротьби з папістами. Папежство стало схожим на паполатрію. Всі дари від тата і вся шана йому. А ми не маємо книжки, яку маючи в руках, православний міг би відбивати марення паттерів. Ті ж наговорять стільки, що той, хто слухає, мимоволі здивується. Муравйов, Авдій Востоков (Преосв. Анатолій Могил.) Вантажні і не легкі для голови. Papaute schismatique о. Володимира Гетте кому доступно? та іншого чаю нічого немає. Так! Преосвященнішого Миканора! - Але це не повно. Підговоріть будь-кого, щоб витяг з усіх найрельєфніше, легко читане і переможне. Буде вчасно та корисно. Я й рвонувся б, та сил немає, моє письменство скінчилося. Благослови вас Господи і всі ваші праці. Прошу молитов про мою багатогрішність. Ваш щирий доброзичливість Є. Феофан. 15 грудня. 1891 р. Лист 1218. При посиланні «Давніх чернечих статутів». Згасаючий світильник. Вибачення та благословення Маю задоволення надіслати вам «Стародавні чернечі статути», – і покірно прошу прийняти їх для вашої власної бібліотеки. При праці приємною втішався надією, що наше чернецтво з радістю зустріне цю книгу, побачивши, що загалом воно дуже схоже з давньо встановленими порядками чернечого життя, і надихнеться ревнощами не відставати від первісних батьків, і поспішить доповнити в собі недостатнє і поправити, скільки. Кожен цим освіжиться думка на чернецтво у всіх, кому прийде бажання переглянути ці статути. Здається, це остання від мене книга. Хоч багато чого залишається невиконаним від загаданого на початку, але розслаблення моєї голови і занепад сил позбавляють мене можливості приступити до чогось. Так і сиджу підібгавши руки. Але, дякувати Богові, у нас народу вченого купа. Усі перероблять і без нас. Допомагай Господи всім трудящим. Перед вами я відчуваю себе винним, що нічого не написав для «Церковних Відомостей», а загадував і те й інше, прошу пробачити. Може прийде полювання і запал писати. Бажаю вам здоров'я та будь-якої потребної Божої допомоги у працях ваших. Боже благословення будеш на вас. Прошу ваших молитов про мою грішність. З істинною повагою та досконалою відданістю, маю бути вашим щирим доброзичливістю та старанним молитовником. Многогрішний Єпископ Феофан. 30 лист. 92 р. Вам може бути цікаво: