Листи до намісника Свято-Троїцької Сергієвої лаври архімандриту Антонію. 1831-1867 рр. Частина перша. 1831-1841 рр. Листи до намісника Свято-Троїцької Сергієвої лаври архімандриту Антонію. 1831-1867 рр. Частина 2-а. 1842-1849 рр. Листи до намісника Свято-Троїцької Сергієвої лаври архімандриту Антонію. 1831-1867 рр. Частина третя. 1850-1856 р.р. Листи до намісника Свято-Троїцької Сергієвої лаври архімандриту Антонію.

Дане видання включає першу частину листування свт. Філарета Московського (Дроздова) з архімандритом Антонієм, намісником Троїце-Сергієвої лаври, що охоплює період із 1831 по 1841 роки (загалом 308 листів). Листи були збережені адресатом як духовний скарб і опубліковані за його рішенням для загального доступу, являючи собою цінний історико-церковний матеріал. У листах розкривається глибока аскетична та пастирська мудрість святителя Філарета, його увага до чернечого життя, духовного зростання братії та особистого подвигу. Листування відображає зворушливу дружбу та довіру між святителем і архімандритом Антонієм, включаючи моменти духовної підтримки, обговорення здоров'я та навіть жартівливі настанови. Тематично листи охоплюють кілька ключових сфер: 1. Духовне керівництво. Святитель Філарет постає в листах не просто адміністратором, але духовним отцем, який дбає про внутрішній стан ченців, про збереження чернечого статуту, про благоговіння і молитовний дух обителі. Він постійно нагадує про необхідність смирення, слухняності, праці та молитви, вказує на духовні небезпеки, у тому числі зневіру, гордість, мирську метушню. 2. Господарський та організаційний устрій лаври. Увага святителя до побутових та господарських питань вражає своєю детальністю. Він обговорює ремонт будівель, будівництво церков, влаштування трапезної, лікарні, ризниці, готелі, піклується про водопостачання, опалення, постачання продовольства, стан доріг. 3. Турбота про людей. У листах постійно звучить тема милосердя та допомоги: святитель розпоряджається про видачу грошей бідним, про годування голодуючих, про притулок для мандрівників та мандрівників. Він уважний до долі окремих ченців, послушників, служителів, хворих, старців, мандрівників. 4. Відносини з владою та суспільством. Листи демонструють, як тісно перепліталося монастирське життя з цивільним: питання земельних суперечок, будівництва, відвідування вищих осіб, взаємини з губернаторами, зі Священним Синодом, з академією. Святитель Філарет постійно узгоджує свої дії із законом, із церковним порядком, але при цьому прагне зберегти свободу духовного життя та незалежність обителі. Особливу цінність надає листам особиста, сердечна участь святителя. Він ділиться власними хворобами, втомою, слабкістю, просить молитов, дякує за турботу, освідчується в любові та дружбі до намісника, з яким його пов'язує не лише посада, а й глибоке душевне спілкування. Його слова сповнені тепла, смиренності та щирості. Листи є унікальним джерелом для вивчення особистості святителя Філарета, його стилю управління, богословських поглядів та духовного досвіду. Вони демонструють поєднання суворості та батьківської любові, глибокої віри та практичної мудрості, що робить їх не лише історичним документом, а й повчальним читанням для сучасних християн. Частина 1 • Частина 2 • Частина 3 • Частина 4 Лист 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 3 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 78 7 7 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 11 11 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 134 134 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155 156 157 158 159 160 161 162 163 164 165 166 167 167 173 174 175 176 177 178 179 180 181 182 183 184 185 186 187 188 189 190 191 192 193 194 195 196 196 202 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 217 218 219 220 221 222 223 224 222 2 231 232 233 234 235 236 237 238 239 240 241 242 243 244 245 246 247 248 249 250 251 252 253 255 25 260 261 262 263 264 265 266 267 268 269 270 271 272 273 274 275 276 277 278 279 280 281 282 82 282 291 292 295 296 297 298 299 300 301 302 303 305 306 307 308 У 1831 році помер намісник Свято-Троїцької Сергієвої лаври архімандрит Афанасій, і в той же час митрополит московський Філарет запросив до обіймання цієї посади будівельника Арзамаської Високогірської пустелі о. ієромонаха Антонія. 13 березня того ж року здійснено його в сан архімандрита і призначено настоятелем Спасовифанського монастиря та намісником лаври. З цього часу починається довгий ряд листів до намісника, який старанно зберігав їх, як дорогоцінну пам'ять про свого духовного вождя, наставника та друга, не повідомляючи їх нікому, крім найближчих до себе осіб. Нарешті на невідступні їхні прохання і усвідомлюючи, що листи ці становлять у багатьох відношеннях дуже важливий історичний матеріал, який усувати від загального відомості було б не бездоганно, він наважився їх надрукувати, доручивши видання обраним ним для того особам. Всіх листів, що видаються нині, вважається до 1700. Ряд їх обсягає занадто 35 л. і закінчується разом із життям владики; останній лист писано від 12 листопада 1867 року, за 7 днів до блаженної його кончини. Якщо діяння і твори відомих людей взагалі служать джерелами для їх життєпису, то приватні їх листи, написані без приготування, без будь-якої упередженої думки, без передбачення загального оголошення, під впливом хвилини і нагальних обставин, без сумніву, повинні бути визнані їх дорогоцінними. Такі листи, що видаються нині. У них покійний владика є насамперед чоловіком духовного діяння, споглядачем таїн Божих у проявах духовного світу, прийнятних ним зі смиренною вірою давніх св. отців, які так часто отримували безпосередній вияв благодаті Божої. Вірний послідовник їхніх прикладів, він уважно стежить за чернечими подвигами підлеглої йому братії, вказує їй прямі шляхи до духовного успіху, радіє успіхам і глибоко скорботить при іноді ухилянні від чернечих обітниць. Завжди суворий до себе, і від підлеглих вимагає неухильного виконання їхніх обов'язків; але строгість начальницьких стягнень пом'якшує батьківською любов'ю і намагається швидше залікувати гріховні виразки, ніж покарати грішника. З усім тим, здатність цілковитого вибачення про що писав йому о. намісник 1 він вважає не кожному доступною і визнає її особливим даром, вживати який має з обачністю, щоб поблажливість не звернулося в поблажку. «Дар прощати вище за дар виправляти покаранням», каже він (I, 28), але «встигає той, хто береться за справу свого заходу». В іншому місці, говорячи про одного брата, який страждав на зарозумілість, митрополит пропонує йому наступний рецепт: «Взяти досить жорсткого самовикриття, покласти в досить глибоку ступку смирення і досить товкти пестом терпіння; цей порошок приймати щоразу, коли почнуть бити на думку високі помисли» (I, 26). Головним предметом листів, що видаються, як писаних від настоятеля до свого намісника, зрозуміло, служить сама лавра; але незалежно від цього та інші, сучасні обставини, привертають увагу автора. Окрім духовного керівництва, владика є в них дбайливим господарем, який невсипуще дбає як про потреби братії, так і про зовнішній благоустрій обителі, і не залишає без уваги найменших її потреб. Віддаючи повну справедливість заслуг свого кореспондента, він наділяє його цілком своєю довіреністю; і хоча вимагає донесень про все, що робиться в обителі і при всякому разі висловлює свої думки, але не робить їх обов'язковими для намісника, залишаючи досить простору думку останнього. Зі свого боку та о. намісник на всі свої починання просить благословення митрополита. А починань було чимало. Відомо, що крім зовнішнього та матеріального влаштування самої лаври, яка перебувала до вступу о. архімандрита Антонія в вкрай незадовільному становищі, з напівзруйнованою огорожею і вежами, їм влаштовані і упорядковані всі благодійні та виховні заклади лаври, споруджені готелі для притулку прочан, вимощені головні вулиці посада і вся дорога до Віфанії, заснований йому обителями, і багато чого т.п. Небіжчик владика не міг не оцінити подібної діяльності. Чим ширше вона розвивається, чим ближче митрополит вдивляється в характер і вчинки свого кореспондента, тим задушевнішими стають їхні взаємні стосунки. «Те рік друга друга в прихильності серця мого, – пише він до намісника, коли ж Провидіння Боже влаштувало, що тя річок і батька в таїнстві 2 , то вже твоїй душі залишається мови, якою мірою хоче вона не цуратися приниженої душі моєї» (I, 116, п. 87). Час посилює цю дружбу, і ми бачимо в цих листах всю її ніжність, особливо у разі намісника. Так у серпні 1832 р. радячи йому їхати до Москви для того, щоб отримати пораду лікаря, митрополит додає: «Прошу не забудьте, що не менше як лаврські справи доручаю я вашій опіці – ваше здоров'я» (I, 46, п. 35). Не можна читати без розчулення наступних рядків, писаних до намісника від 18 листопада 1835 р. у відповідь виражену їм думку, що йому, тобто. о. Антонію, недовго залишається жити на світі: «За те дякую, що ви прислали мені помисл про смерть: він був добрий гість. Але що вам надумалося говорити, що часу вам небагато? Це слово так сумно озвалося в моєму серці, як я не очікував. Якби я мав сміливість, то просив би собі від Господа померти на ваших руках; принаймні прошу Його, щоб ви молитвою провели мене в дорогу, яка потребує доброї напутності при нестачі справ, які б благонадійно пішли за мною» (I, 184, п. 124). Траплялося, що о. намісник під впливом пустельнолюбства та прагнення до усамітнення висловлював бажання скласти з себе турботи управління та піти з лаври. Таке бажання дуже засмучувало митрополита і він вжив усієї сили переконання, щоб відхилити його від такого наміру. Так у листі 226 він пише йому: «Душа моя знаходить благо у спілкуванні з вашою. Згадайте, що ви просили моєї дружби, тоді як я вже мав її до вас, і ваше прохання прийняв як запоруку і обіцянку з вашого боку щирого зі мною спілкування. При раптовому тепер вашому намірі залишити мене і позбавити вашої допомоги, не можу я нарікати, і ваш намір поважаючи і мою негідність визнаючи; але не можу не відчувати глибокої печалі». за чверть, митрополит намагається господарськими розпорядженнями забезпечити не лише довірену йому обитель, а й взагалі посадських та навколишніх мешканців, продаючи їм хліб за здешевленою ціною. Справу благодійництва він ставить вище дбайливості про прикрасу та благолепність священнослужіння. Так повертаючи зразок тканини для церковних облачень, надісланий йому на показ намісником, він пише (I, 339, п. 223): «Лоскут при цьому повертається хороший для облачення; але тепер не хочеться думати про це. Якщо Бог благословить майбутнє літо і дасть людям своїм хліб їсти в ситість і спокушає їхнє серце, то ми втішаємося з ними, і тоді можна буде подумати про нове вбрання». Після першої частини листів митрополита Філарета, що видається нині, будуть випущені друга і третина їх. Листи будуть друкуватись у тому ж хронологічному порядку, якого трималися ми при виданні першої частини. Насамкінець, наприкінці 3-ї частини будуть додані примітки, необхідні пояснення деяких листів, і алфавітний покажчик осіб, імена яких згадуються у цій листуванні, крім тих, які за обставинами позначені лише ініціалами. Преподобний о. будівельник! Думка, яку я вчора мав, але не встиг сказати, цього дня, попередивши мене, сказав мені інший, і ця раптова згода стала свідченням того, що вона прийшла не задарма. Ця думка є надія, що, за допомогою Божої, завгодно Богові і Преподобному Сергію можете ви послужити в його лаврі, де скасувалося місце намісника мирним уявленням благої пам'яті брата і співслужителя нашого, архімандрита Афанасія. Покликавши Бога і шукаючи Його волі, а не моєї, запрошую вас у це служіння. Нехай буде вам до прийняття цього звання благим спонуканням те, що це не ваша воля, і що я вас закликаю, як послушник Преподобного Сергія, який про вашу йому через мене послух буде благою перед Богом про вас свідок і за вас предстатель. Закликаю від Господа благословення вам і цьому починання успіх. За трапезою треба добре подивитися. Грошей дається багато: чи стільки з них задовольняється братія, скільки слід очікувати. Насамперед трапезу засновував скарбник: скаржилися. Доручили обраним із братії; але й ці не взялися за справу, як треба, а браття не стежить за ними, як треба, також і собор. Я не був цією частиною задоволений; але мені не можна самому сісти у кухню. Читання повчань на літургії було крім днів тривалої служби. У недільні та святкові дні читав повчання з синодських, або інших, за обранням, що є першим у служінні. Годиться і те, щоб з неслужащих здібний читав під час причетне, з тих самих повчань чи з повсякденних, особливо у будні. Я вважав, що це вже є. З матерій і покривів, що знаходяться в ризниці, зробити облачення згоден. При цьому треба дотриматися такого порядку, щоб або для приватного служіння робити з однієї матерії стихар і ризи (зрозуміло, якщо матерії більше, ніж на одне вбрання), або для соборного по дві ризи одиноких, або кілька стихарів одинаких; бо в соборних облаченнях треба уявляти священиків зі священиками і дияконів з дияконами. Час зробити в лаврі та святкову різницю; але я все відволікаємо був від цього іншими справами. Не люблю я теперішньої парчі дорогою, але прядив'яною, важкою і неміцною. Є в лаврі червоний оксамит: чи не прикупити і вишити золотом опліччя, щоб зробити риз 12 і стільки ж стихарів? Переходжу до іншого листа. Про яку велич говорите ви між ченцями? Болій у вас нехай буде вам слуга. Куди ж ми дінемо це слово? Знову довго не пишу вам, о. намісник. Не гнівайтесь. Ще мало збираюся з силами. Якщо ви писали в Саров, то треба почекати на відповідь. Але людину, яка помічена вже немирною до начальника, боюся і я. Хоча причина цього може бути і в начальнику, але сини світу і з немирним начальником вміють зберігати свій світ у терпінні. Скажіть мені ще раз, що ви думаєте про казначейське місце. Яким кольором фарбувати перила у церкві, це вирішити я не вмію, особливо заочно. Нехай вирішить віфанський архімандрит. Якщо просять про взяття хворого хлопчика, – думаю, не повинно відмовити, коли його колишнє перебування в монастирі подає деяку надію для наступного. Шляхи Божі недосліджені; премудрість Божа різноманітна. Якщо є надія скільки-небудь послужити полегшенню пов'язаної душі, і випадок до того не довільно нами вишуканий, а поданий Провидінням Божим, не треба відштовхувати такий випадок. Молитви Преподобного Сергія нехай допомагають вам. Преподобний о. намісник! Це лист доставить вам граф Сергій Павлович Потьомкін, знаний лаврі і мені, який хоче бути знайомий і з вами. За родовою властивістю Потьомкіних, він любить між світськими заняттями і розмову чернечу. Бажаю, щоб ваше спілкування було в мирі і в добре. Думав бути у вас; але сили мало і присвята вікарію настало 4 . Сьогодні отримав ваш лист, менш колишній рішучий, про обрання до скарбника. А. добра і вірна людина, але навряд чи для цієї посади. Час минає, а я не бачу можливості бути у лаврі. Тому треба вам, о. намісник, побувати в мене. Добре, якщо вирушите у вівторок, щоб у середу вранці бути в мене, бо мені здається, що до неділі треба вам знову бути вдома. Посаду вашу на цей час доручіть о. скарбницю. Мир Божий вам, о. намісник, та братії. Лаврського ченця, не затвердженого в поведінці, не пущу я блукати чужими єпархіями на шкоду його душі і на сором лаврі. Нехай перейде, або буде переведений в інший монастир тутешньої єпархії і покаже виправлення: тоді добрий шлях! Чи з стільки монастирів Московської єпархії немає жодного, який був би гідний ієродиякона Л.? Що сталося Т.? Хвороби цього роду мають лікувати не менш душевно, як тілесно. До віфанського будівництва, зробіть милість, хоча з лаври когось вживете, а Пармена надішліть мені швидше. На Перерві також будівництво та інші відносини, більше ваших, за які потрібно взятися негайно. Я думав про ваше будівництво і не наважився б відірвати від нього, якби не була потреба. Арсенія назвіть Опанасом. Він служив у мене добре. Мир вам, о. намісник, і брати про Господа! Про сумнівних хворих ви добре розпорядилися, що застереження та допомоги вжили, а шуму не наробили. Так і тут тепер роблять. А я хочу до тебе, о. Віце-король, і я на це не сподіваюся. However, in any case, it is not superfluous to preface you so that you spend less time waiting: especially if I arrive during a church service, so that no one leaves their place in the church. Не сердься на мене, о. намісник і брати, що мене не було з вами. Я ще більше намагався, але не міг. Тепер потрібно відправити сюди тих, хто потребує посвячення. The new treasurer must occupy the treasury cells, and the old one must be released from the Lavra to his monastery if his report for the past year has been verified by the Council and there is no need to demand any explanations from him. Ви мені не сказали, чи я забув, що у вашій хаті дві старенькі паломниці (кажуть, з дому Колесових) померли від холери. Моліться за тих, хто в Санкт-Петербурзі. Холера там дуже сильна. Однак у перших числах цього місяця, схоже, настало полегшення. Павло і Веніамін хворіють у нашому дворі. Здоров'я і миру вам і побратимам. Якщо можливо, о. Воєвода, очистіть Махрінський монастир від сторонньої води запропонованим вами способом - накажи це зробити. Зняти ряд цеглини для похилості покрівлі біля трапези погоджуюсь. Якщо дві богомолиці померли в готелі, то повідомили ви мене про це свого часу? Погоджуюся з вашими міркуваннями про малолітніх, які просяться до монастиря; але є ще міркування, які змушують мене ще подумати. Нагадайте про це, якщо Бог велить мені бути у вас. Світ Господній вам та братії. Ваш лікар просить сіна: додайте йому, коли треба. Щоправда, о. намісник, що говорити через листи не завжди так зручно, як особисто. Однак дві баби померли, так само легко написати, як і сказати на словах. Побоювання, що погано напишеш, мирське. Мені листи ваші потрібні аж ніяк не для гарного слова. Побоювання, щоб не написати багато чи мало, часто буває такого ж роду. Потрібно побоюватися, щоб не написати більше того, що говорить істина, або менше того. Ця обережність не така важка: і вона тільки потрібна. Потерпіть ще Л., якщо можна терпіти без спокуси. А коли буду у вас, нагадайте поговорити про нього. Поховання в лаврі двом, пам'ятається, ченцям надав я аж ніяк не за повагою вкладу, а за повагою того, що вони при добрій поведінці несли з користю для лаври послуху, а священством за безграмотністю не нагороджені, тому я й погодився надати їм подяку. Вклад же ченця по смерті – справа не велика: ченцю треба не відкладаючи віддавати зайве Богові чи бідним. Не годиться, про намісник, бути приділом у лікарні. Місце не видно. Причому двом призначеним боці потрібно бути або разом, або одному проти іншого. Звеліть мені зняти креслення, з позначенням міри, того поверху під дзвіницею, де можна бути церкви, і нижнього, щоб бачити, який може бути вхід. Інша думка: чи не зробити два вівтарі в Успенському соборі таким чином? Накресліть мені план Успенського собору, з вимірами. Якби це сталося двома роками раніше, то при перебудові паперті Троїцького собору можна було б влаштувати тут два дрібні бокові вівтарі. Чи й тепер можна? - У такому разі проспект, який при Максимівській каплиці повертає ліворуч, слід було б повернути праворуч, щоб він вів повз північно-східний кут до входу в північні або західні двері. Звання межі призначені; Св. Пророчиці Анни та Св. Рівноапостольного Князя Володимира 5 . Лазня на півдні – розкіш, а на півночі – потреба. Виправте вашу лазню; і як вона особливо може бути потрібна взимку, то зробіть це тепер без особливого уявлення. Тільки прочитайте Соборові цю статтю мого листа. Життя дає слово Боже, а не людське. У тому живіт бе. Братолюбство може вимагати слова спілкування. Таку вимогу охоче приймаю від вас, о. намісник. Вже й писав я вам до цього. Послухався я вас і призначив на посаду духовника Анатолія, зізнаюся, не будучи впевнений, що він буде кращим за Макарія. Макарій скаже щось добре запиту; Анатолій скаже, можливо, краще, коли навчиться. Але вам ближче знати, про що я можу думати лише з припущень. Примхам академії не треба піддаватися: інакше ці гості витіснять господарів. Я дав про келії резолюцію. Ви за неї не гнівайтесь. Її сила належить до академії. Треба панам ученим чесніше жити, щоб їх пестили. Ви, звісно, ​​знаєте, що трапилося в них у Сергієв день 7 : і не погано б зробили, якби і ви сказали мені, що чули, не для того, щоб входити в чужі справи, але щоб я був застережений. Архітектор, як у воду впав. Повернув вам хоч книгу планів? – Не втратите її. Мені здалося нескладно витрачати 50.000 грн. на трапезна ганок. Дивно, як усе не вирішується ця справа. Не скучіть ще переглянути його. Нас на Фонтанці поки що Бог милує. Тільки Веніамін ні лікується, ні одужує, ні служить, хоч на ногах. До свята з моєї платні роздайте з о. скарбником 300 грн. служителям, богаділеним та бідним. Прийшло на думку, чи робиться лампада до образу Пресвятої Трійці? Довго вже збирається. Час зробити. Благословення Боже закликаю вам, о. намісник і братії на майбутнє нове літо. Нехай створить Господь, благостю Свою, щоб воно було в житті нашому літі сприятливим перед очима Владики часів і Батька вічності. Дякую за ваші листи та добрі в них бажання. Звернемося до С. Що це за С.? У відомості його не знаходжу. Чи нещодавно взято? У такому разі перше умовляння потрібно будівельнику, навіщо взяв, кого не знає, навіщо такому повірив, і навіщо повірив одне ієромонаху І., інше ченцю С.; належало веліти С. у всьому питатись І. Здається, ось що треба зробити: нехай будівельник з братією донесуть Собору, що за деякими спокусами від ченця С. не бажають його мати. Тому пошлемо його в інше місце під нагляд настоятеля та духовника. Скажіть, звідки він вчинив. Треба сварити В., що з заздрості до брата, якому довіряє настоятель, зробив пригоду сором'язливу для монастиря; і також особливо подивитися за цим розкопувачем гноїща. С. треба пояснити, що досить милості, що злочин його у справі не буде виявлено; у Махрі залишатися йому не можна. Лист цей розпочато три дні тому; але застуда з понеділка заважає мені, і у справі, і в... 10 . Мир і спасіння від Господа о. наміснику та братії. В одному з ваших листів, о. намісник, саме від 10-го лютого, видно якийсь клопіт. Якщо це від мого мовчання, то знайте, що я мовчу іноді довго, по немочі і по сплутаності моєю справами, і що мовчання це в тягар мені самому, а того зовсім немає тут наміру, щоб воно було в тягар вам. Офіційні справи мають право першості перед приватним листуванням; а вони в мене завжди є: ось чому часто я несправний у передній. Якщо вас стурбувало якесь необтесане моє слово в резолюції у справі, то знайте, що й це буває в мене тільки для того, щоб дати виявити силу справи, і що, кажучи такі слова, я буваю, як і в інший час, мирний з вами. Будьте спокійні та вільні. Сподіватимемося на Господа, що Він завжди буде мир наш. За чутками не треба вдаватися до духу підозри, а ще менше засудження; але коли чутка про брата до наглядача доходить, то чи не є це якась вказівка ​​провидіння? Саме: вказівка ​​посилити увагу та спостереження, щоб потім лікувати або хворобу пороку, або хворобу підозри, що розноситься чутками. Чи з'явився архімандрит С.? Якщо не з'явився, то, здається, настав час уже вам репортувати про це. Часу від указу багато. Він мандрує в Москві світськими будинками дуже довго і може впасти в пригоду, якою і нас з вами можуть запитати: чого дивилися? Що робити з ієродияконом H.? Суто погано, що пост ображає. Чи не потрібно частіше посилати його в Махру? Чи зовсім туди? Послушника з чернігівських міщан треба вислати. О. архімандрит Симоновський похвалив мені його не в добрий час. Архімандрит хитрував для послушника з добрим наміром; послушник перейняв хитрість, не перейнявши доброго наміру. Старовинні печі виправити без перебирання навряд чи надійно. Пошкоджено спайки; деякі кахлі також пошкоджені. Втім, робіть, як знаєте. Скажу вам новина краще за тих, про які пишуть у публічних аркушах. Справа про відкриття мощів Святителя Митрофана, першого єпископа Воронезького, отримала сприятливий початок; знамення істини та благодаті є; можна сподіватися, що це здійсниться до слави Божої та втіхи Церкви. Господу помолимося. Мир вам, о. намісник, і братії, словом Господнім, яке промовив Він після воскресіння Свого, зібраного в ім'я Його. Зараз отримав ваш лист і, читаючи, відповідатиму. Про перепробування металів докладно пишете, але я все забуду. До срібної лампади мідний ланцюг: не люблю я цього лицемірства, особливо в церкві. Якщо на якусь річ не дістане срібла, – зробимо всю мідну і скажемо, що мідна. Влаштування трапези Троїцького собору, як описуєте, має бути добре. Заздалегідь я думав, що архімандриту С. Важко з'явиться в лаврі. Але думаю і те, що від нього ж залежало б зробити це не складним. Хто не цінує себе високо і остерігається від домагань, тому не дуже важко і в такому місці, яке гірше за лавру. Не накладаю на вас епітімії слухати бесіду С.; але іноді скажіть йому тихенько, що знайдете службовцям миру душі його. І я думаю, що повне і чисте відкриття істини і совісті краще за неповне і змішане з розрахунками: за те саме суворе мовчання належить прийнятному відкриття. Дякую, о. намісник за благословення від храму Пресвятої Трійці в день слави Її. Це свято я святкував в Успенському соборі, першому після повернення моєму до Москви служінням. У вас не міг бути тому, що у вас можна, і треба бути після, а в Москві потрібно було бути скоро. Лікар наказує мені пити ліки, ходити в саду і нічого не робити. За цією заповіддю напишу вам лише коротко, що потрібно. З побоювання масляного запаху ви тільки ґрунтували двері та вікна у моїх келіях. Але це потворно, не для мене, а для тих, хто може статися інших відвідувачів, які не віддадуть честі неподобству. При тому, чи грунт не так само на маслі? Яка ж різниця – чи від ґрунту запах, чи від верхньої фарби? Раджу не зволікаючи зробити інше. Залишити склепіння північного ганку трапези немає жодного сумніву. Тільки виправте їх. Новий проект покриття північного ґанку не дуже розумію. Але не перешкоджаю виконати, якщо бачите благонадійним. Чи добре, що ви раптом багато розламали? Мені здається, спершу взятися б за один бік і поступово йти від місця до місця, від справи до справи. Потрібно, щоб покриття не відставало далеко від інших робіт, щоб кам'яна робота не зазнала дощів. Братолюбне зближення для добрих вправ – хороша річ. Бажано цього було б більше. Але треба, щоб особливі зближення були багатопримітні, ніж робити виду відділення приватного з братолюбства загального. Пані Постнікова викривати навряд чи потрібно, хіба сама подає нагоду сказати їй істину. Викривати за себе важко, щоб не додалося самовиправдання. До того ж викриття може звернутися в халепу іншій людині, через яку перейшли промови. Чи не краще помолитися тільки, щоб Бог навчив кожного дивитися на справу ближнього простим оком, без засудження та підозри? Якщо що тут не дописано, про те домовимося, коли Бог дозволить. Не отриманий вчора ваш лист, о. наміснику, відповідаю так швидко, як можу, щоб не за мною стала справа. Рів огорожний засипати при справжньому сприятливому випадку не погано. Сподіваюся, що при цьому само собою станеться те, що потрібно, тобто щоб особливо до стіни рову, що знаходиться до сторони трапези, сипаний був щебінь і сміття, а не земля, щоб стіна ця, по засинанні її, залишилася цілішою і вільнішою від гнили. І то добре, щоб стік води від північного боку трапезної церкви зробити на східну. Питання про те, що вимагає швидкого вирішення, не тимчасове нині, якщо не передбачене раніше. Допомога та благословення Боже вам і братії. Вибачте мені, о. намісник, що довго не писав вам. Шлях мій почався важко. Біль у вусі та в лівій половині голови змушував дбати, чим це скінчиться. Однак після закриття вікон біль став легшим; на обійсті топлена кімната допомогла мені вночі, а вранці лікар і ліки. Тепер маю залишки застуди терпимі. Ви щось знову довго не надсилали ризниці для Симбірська; і я отримав від преосвященного Анатолія вторинну вимогу. Преосвященний митрополит Йона, колишній екзарх Грузії, буде у лаврі на початку наступного тижня. Я запросив його зупинитися у моїх келіях. Прийміть його з увагою, почастуйте, заспокойте, покажіть йому, що забажаєте бачити, і уявіть йому святу ікону від обителі та настоятеля. За мирне моє перебування дякую вам і братії. Мир і благословення Боже всім вам закликаю. Дякую, о. наміснику, що ви виконали моє доручення щодо преосвященного митрополита Іони і мене про це повідомили. Але не погано знати, що намісник повинен робити те, і стільки, що й скільки доручається від місцевого начальника; і ніякий підлеглий не має права шанувати вищого почестями за своєю сваволею, а все має бути за статутом і за звичаєм. Інакше вводить у спокусу себе та інших. Якщо я розумію неприналежність почесті, що мені віддається, то я засмучений і можу засмутити того, хто зробив пошану; а якщо мені сподобалося, то мене ввели в гріх. Не вважаючи нічого напевно і не повідомляючи нікому того, що тепер позначиться, майте на думці, що може цього ж місяця або на початку майбутнього трапитися хода Государя Імператора шляхом лаври. Повторюю, що це не звістка, а тільки думка, і тільки для вас, та не все знайдеться дрімаючим, якщо прийде Наречений опівночі. Випишіть мені з Ростова кілька фініфтяних образів Пресвятої Трійці та видіння Преподобного Сергія, порядного мистецтва, частини середньої величини, частини меншої. Сумно, о. намісник, помічати поділ там, де має бути єдність. Але засмутимо про речі і не образимося на людей. Хай учинить Господь, нехай усі одно будуть, як Він хоче. Поважаю намір, яким ви виправдовуєте справу. Можливо, і я щось робив за таким наміром; але не всяка справа виправдовується наміром. Втім, нехай проститься вам людиноугоддя справи, а мені самоугоддя суперечки. Що ви взялися за виправлення ваших келій перед затвердженням кошторису, в тому ніякої біди немає. І я буду спокій, коли ви влаштуєтеся спокійно. Веніаміна я висвятив, і він, здається, прийняв це з увагою. Над Л. я замислився. Краще б вам почекати відповіді на лист перед відправленням його. Ви знаєте заповіт: руки не скоро покладай; а це було б надто скоро, коли тижнів за три зустрів я Л. під руками інвалідів. Не гніваюся, не засуджую, але боюся. Вчора нестримно слабкий, а сьогодні ієродиякон: яка тут повага до обрядів? Яка настанова для братії? Чи не спокуса це? Чи не спокуса самому, кому поблажають? Ви хочете, щоб благодать зробила те, чого ми з Л. не почали: не те говорить благодать: ці нехай не спокушаються раніше, потім же служать, невинні сущі. Ви і JL не повинні гніватися на те, що я підкоряюся цьому правилу. Я здивувався б, що ви так його мені підкинули; але гадаю, чи не назвали ви його мені перед моїм від'їздом. Якщо це й так, - не треба мимохідь підкидати слова про такі предмети, над якими треба зупинитися і розмірковувати. Чи знайдено плетений покрив на главу Чудотворця? Чекаю від вас цього. Втім, мир вам і братії. Прошу молитов і про мій світ. До Совєшенської церкви треба, о. намісник, будувати велику кам'яну паперть? Чи не невеликий ліхтар, кам'яний чи дерев'яний? – Втім, як знайдете найкраще. Тільки я багато разів вже сумую, що про такі речі уявлення робляться заочно. Без мене б думали, що треба; а коли я на місці, спитали б і показали б місце та справу. Копії з листів юних Великих Князів м. Арсеньєву ви, гадаю, вже й дали. У цьому немає сумніву. Описати келії митрополита, якщо хтось із учених візьметься, опис треба показати мені раніше відправлення. Копію з плану лаври чи жарт зробити? Хіба надіслати малюнку дві будівлі найважливіші – як ви думаєте? Я думаю, що це ні до чого не послужить і навряд чи цікаво буде для Государя Спадкоємця. Бог нехай допоможе вам, з благоустроєм вашого житла, і в часі порядок відновити, і внутрішньої храмини благоустрій продовжувати і піднімати на підставі непохитного. Про Свободское і Свободской не зручно позначається слово 12 . Повіримо, що він знав питання; але як дізнався він вірну відповідь, наприклад, на наступне запитання: який з моїх рукописів важливіший за інші? Як він дізнався, що у запитувача є рукопис: сигнатура рерум, рідкісна і небагатьом відома! Той, хто запитував, навмисне давав питання, на які не можна було б відповідати хитростям, і не називав, які в нього є рукописи. Чи не було у Свободського двох хитрощів – одна для чужих, щоб здаватися таємничою, а інша для дружини, щоб вона вважала його волхвом? Чи сказати вам, яке рішення я дав на прохання духовника? - Знищення. Подібне прохання подавав нещодавно Йоасаф: Віфанський ректор довів, що воно несправедливе. Що ж було користі заводити таке ж листування? Що користі передчасно приймати в єпархію учнів дітей, з яких не відомо, що вийде, і потім давати їм місця, яких для своїх не вистачає? Хай приймуть на державний зміст; тут і є несправедливість - відібрати у бідного своєї єпархії і дати бідному чужій єпархії. Комісія духовних училищ дає гроші на єпархії за кількістю учнів: тому мені на моїх, а на володимирських дано у володимирську семінарію. Коли це дописую, приносить ваш лист Михайло Михайлович. Тут не дуже приємні звістки. Чи не згрішили чи ми з вами людиноугоддя щодо В.? Але якщо він упокорився і став у другому соборі: це не погано. Потрібно ще колись йому згадати, що не корисно дорого цінувати і високо ставити самого себе. Справа просфіряка набагато гірша. Виштовхав послушника, вперто проти начальства, виявив небажання залишити просфорню, тобто, пристрасть звичайно не до праці, а до чогось іншого, і залишився без епітімії, і поставив на своєму: яка тут користь і для нього, і для інших? У цій заплутаності, в якій так багато поганого, не погане, можливо, одне, що не поставлено в просфорню Н., і тому залишилася ще зручність подумати, чи під силу йому ця справа, і чи справиться він із цим. Подумайте про це. А я тієї думки, що просфіряка змінити треба. Відставка від просфорні не такий випадок, щоб побоюватися розпачу. Якщо скаржимося на лінощі і холодність, треба пошукати, чи не впав у душу якийсь із тих помислів, які обтяжують долу, а не здіймають горе; а це помисли, в яких щось присвоюється, або приписується собі, успіх справи, похвала, зауваження ближніх недоліків з перевагою на нашу користь. Спокуси мене, Господи, і випробуй мене, і бач, якщо є шлях беззаконня в мені, і навчи мене на шлях вічний. Погодився я, о. намісник, щоб ви приїхали до Москви після свята Успіння, але не зайве, щоб ви відклали це до дня коронації. Очікування, про яке я вам писав, ще має тривати кілька днів. Послушник, що прохається з Андроньєва, помічений у нетверезості, і настоятель наказав йому шукати іншого місця. Віддаю це на волю собору. Така дана і резолюція. Срібні роботи я дивився. Хрест хороший за способом улаштування, тільки образ Спасителя невдало зроблений. Якою буде лампада, тепер не вгадаєш. Академія хоче будувати нову лікарню та лазню. Щось у них усе розкидано. Не погано було б, якби і ви сказали про це ваші думки. Мені давно думалося, проти нашої лазні зробити в огорожі двері та сходи з гори, щоб ходити було ближче, і дозволити й академії користуватись нашою лазнею. Як вам здається? Образів із Ростова почекаємо. З турботою дізнаюся про вашу хворобу, о. намісник. Що це за підвал, якого повітря вам зашкодило? Видно той, що під вашими келліями. Навіщо ви не поспішали вийти? І якщо давно відчували сором у грудях, - навіщо не використали проти цього грошей раніше? Користуйтеся, як вам треба, та візьміть спокій. Думки про лазню для академії можете запропонувати ректору. Але що не відповідаєте на мою думку, щоб хід у нашу лазню зробити ближчим? Чи не годилося б це і для братії? Ви промовилися, сказали правду, яку від мене таїли. Домовляйте ж: коли спалахувала лазня академічна? Чому мені про це не донесено від Собору? чи Собор міркує донести вже тоді, коли академія спалить лавру? Чи не пізно буде? - Поки лікуєтеся, не поспішайте себе відповіддю на це; але коли можете відповідати, не обтяжуючи себе, не залиште мене без відповіді. Дров'яний сарай за трапезною церквою посунути до огорожі, як пишете, я згоден. І чи не краще це зробити нині ж, щоби тут не залишити недоробленого. Втім, як знайдете краще, так зробите. Молю Бога, щоб відновив ваше здоров'я і зберіг світ вашої душі. За прикметами, Государ Імператор залишається у Петербурзі на початок вересня, а то й до половини. Ви заспокоюєте мене, о. намісник від турботи про вашу хворобу. Бажаю, щоб істина справи була кращою за заспокійливе слово, і щоб Бог дарував вам швидке і досконале зцілення, молитвами Преподобного Отця нашого Сергія. Але обережність, не зайва і здорового, тим паче потрібна для хворого. А я дізнався від прочан, що ви 26 дні не тільки служили, а й проповідь говорили. Можна було й служіння доручити іншому архімандриту, а проповідь і поготів. Тому доручається вам: 1) Для соборних служінь, за зручністю та пристойно, вживати інших архімандритів та лаврських соборних, до зміцнення вашого. 2) Для догляду за роботами вживати скарбника та економа та інших, так, щоб щодня питали у вас, що потрібно подивитися, і давали звіт. 3) Сидіти вам у келії не менше того, скільки порадили б ви іншому немічному. Бажаю також, щоб ви розсудили та порадилися, чи не прискорити вам приїздом до Москви, щоб взяти пораду лікаря. Прошу, не забудьте, що не менше, як лаврські справи, доручаю я вашій опіці – ваше здоров'я. Образи за ціною хороші, але деякі лики хотів би я бачити краще, так як і міру більше, в тих, які для мого вживання. Сходи для ходіння в лазню треба обробити. Запропонувати б за цим і академії вживання нашої лазні. Що думають доброзичливості для Серапіонівської каплиці, у тому нехай буде воля їхня і Божа. Для нас, можливо, краще було б, якби допомогли нам у деяких ветхостях Троїцьким собором. Але нехай роблять так, як їхнє серце відкривається, аби тільки на славу Божу. Лист ваш від 15 отримав тоді, як не було часу читати. Поклав у кишеню і носив так до теперішньої години. Ось чому не відповідав довго. Бог нехай простить вам не мирну думку, і нехай очистить вашу душу, і нехай захистить її світом від ворога світу і сіяча збентежень. Пропозиція про переміщення просфіряку та M., здається, добре буде. А то навряд чи було б добре, щоби дозволити просфіряку торгувати розміном грошей. Невже голий і голодний він без хабарництва, користуючись суто законним надбанням? Амфілохія для висвячення можете надіслати. Про двох інших ще замислююсь. Чи не візьмете для досвіду В., про який я вам говорив? Якщо не годиться, можна буде вивести. Втім, не нав'язую. Про послушників можете уявити. Я напав був на Успенського протопресвітера, навіщо він хотів зманити людину: він каже, що пожартував, і що не знаходив його здатності завидною. Так ворог вміє бентежити людей. Якби послушник став проситися, – був би у програші для минулого та майбутнього. Послушника листа вам повертаю, а його вам не нав'язую. Яке передбачаєте влаштування під присутніми кімнатами Собору і навколо, не дуже розумію. А бажаю, щоб невлаштоване наведено було в порядок та вживання. Нудно бачити порожнечу, гниль, а потім неминучі руїни. І я занедужав від втоми; але, дякуючи довготерпеливому Богу, не страждаю і не без діла залишаюся. І шкода мені, о. намісник, що на вас, коли ще не одужали, напав такий важкий хворий, і я радий, що він безпечно прийшов до рук. Пісноським старцям належало б уміти попіклуватися про нього, і якщо відпустити його, то зі своєю надійною людиною, а не зі світськими. Він просився на Піснош та в Йосипів: я погодився тільки на перше, думаючи, що це корисніше; але й тут схибив. Прошу, подбайте про нього. Що ви вживаєте для заспокоєння нерв і для відволікання назовні, це все так; хоча мені, не лікарю, можливо, і не повинно судити, так це чи ні. Але треба уважно подивитися й за тим, чи не впало що на його совість, щоби то відкрилося, і тяжкість полегшилася. У подібних станах внутрішнього роздратування і смітинка мучить, доки не витягнеться відкриттям совісті, і ялин утіхи не пом'якшить душі. До академічної лікарні віддавати чи добре? Чи подивляться там, як у цьому випадку треба? Чи не в нашу лікарню, з дорученням будь-кому здібному? Але подбайте, як можете. Допомога Господня з вами. Це принесе вам, о. намісник, один мандрівник, якому за деякі зовнішності неправильні зроблено неприємність, за яку він міг і на мене мати невдоволення, тому що я визнав неправильним всюди їм носіння великого кіота з іконами, але який до мене ж звернувся зі світом, хоча не без скорботи про те, що сталося. Він здійснює шлях до Єрусалиму і хоче визначитися до монастиря. Поговоріть з ним, чи відкласти це до його повернення, чи прийняти від нього прохання і листуватися з цивільним начальством, тим часом як він мандрує. Потім скажіть, що думаєте. Віктор і Леонтій висвячені. Нагадуйте їм, щоб зберігали довірене у чистому совісті. Якщо можна відстрочити припущене вам лікування, то звичайно зручніше розпочати і продовжувати його після свята. Пан Імператор очікується сюди 21 дня, через Рязань. Відтак він був у Воронежі. Подяка йому за благу думку. До нашого свята, мабуть, пробуде він у Москві: і тому вам треба буде святкувати без мене. Я вам казав, що інспектор академії відкрився мені, що доручив дітей своїх м. Дубовицькому. Це мене стурбувало і змусило взяти відомості, з яких відкрилося, що м. Дубовицькому саме заборонено брати дітей на виховання, що він перебуває під наглядом, що по нагляду цьому відома між іншим недавня відлучка його в лавру і ін. Я писатиму про це в академію, а і вам доручаю спостерігати, щоб сумнів не торкнувся невинних і не образив чистоти та святості місця, якому Бог належав нам. Прошу бути уважними і не залишати мене в невіданні про випадки, яких незнання може бути шкідливим. Що не скажете ви мені нічого про стан Йони, що з Савина? Стосовно скарбника і економа я зробив на вашу, здається, ще до вашого листа. Щодо доглядача трапези, випадок прийшов. Запевніть його, що я знаю його вірність своїй справі, але моя резолюція має на меті братії подати думку про кращий порядок за трапезою. Якщо потрібно, нагадайте про нього при нагоді. Правда, що в Троїцькому соборі хорос загороджує іконостас, і краще зменшити одне панікадило. Погоджуючись на ваше припущення, я віддаю вам на міркування питання, чи не краще винести середнє, яке надто важко. Подання щодо покійних я затвердив. Що робити зі доглядачем І.? Доглядач йому бути не можна в теперішньому становищі; а звільнення його від цієї служби не збентежило б його. Добре було б, якби він сам попросив звільнення. Подумайте про це і поговоріть із віфанським ректором, до якого належить ця турбота. Якщо не добре бути безглуздому економіці, то чи не гірше ще безглуздому будівельнику? Безглуздого економа виправить старший: хто виправить безглуздого будівельника? Якщо потрібно звільнити економа, я згоден. Але будівельником його зробити грішно. Скажіть мені відповідь про іншого кандидата, про якого ви раніше говорили. Для ризи на образ Божої Матері старе срібло не має сумніву. А чи приступити до справи, чи поповільнитись для поповнення суми, – віддаю на вашу міркування. Можливо, не погано було б почекати вінця, який робить петербурзький вкладник. Я намагатимусь дізнатися, чи скоро він. Чи не зробити ризу так, щоб одяг Святих був позлащений, а поле між ними залишалося біле срібне? Так витрата зменшилася б, а картина чи стала б видніше? Але й це пропоную, як питання, не вважаючи себе майстром, якого справа боїться. Перед цим пише до вас, о. намісник, забув я сказати про тутешнього послушника, що він вважає себе забутим у порядку подання до постригу, а тому бажає повернутися в лавру, щоб там бачили його поведінку і вчинили з ним, як заслуговує. На 1 день грудня роздайте служителям, божевільним та бідним 300 або 350 р. від мене. Мир вам і братії закликаю зверхній. Дозвольте, о. намісник, нагадати вам, що я просив у вас фініфтяних ікон, і що ви, місяці два тому, були вже не зовсім задоволені повільністю у виконанні цього. Я питав у вас і через вас у віфанського ректора, що робити з І.; а ви, не давши мені відповіді, вирішили справу, і тепер, мабуть, уже виконали ваше рішення, тобто відпустили І. до Савина. Це мене стурбує. Що він там робитиме? Вступити на посаду навряд чи ще може з силою, а без посади на посаді бути йому ще гірше. Мені пригадується, я розповідав вам приклад корпусного в Петербурзі законовчителя, який мав хворобу, подібну до І.; у лаврі одужав; і коли покійний митрополит Амвросій послав його на колишнє місце, я одразу казав, що це небезпечно, проте мене не послухали, і моє побоювання виправдалося найсумнішим чином. Відповідайте мені на моє колишнє запитання і напишіть мені, чи зовсім одужання І., і чи вважаєте ви його безпечним від повернення припадків, особливо коли він тепер знову в тих самих обставинах, в яких спочатку звилося гніздо хвороби, і повторення колишніх вражень може збивати думки його на колишній шлях, чи розпуста? Все ще чекаю від вас та віфанського ректора думки, що робити з І. Училищем важко довго бути без начальника. Мир вам та братії. Чи всі ви здорові? – Тут є пошесть, подібна до московської, від якої в мене одного разу і літургії не було через хворобу обох ієромонахів. Слава Богу, не жорстоко. Бог благословить вашу турботу, о. намісник, про злиденних людей Божих. Добре, що й мою лінощі спонукаєте до ревнощів. Але що зробиш? Що можу говорити, я говорю з минулого літа дотепер. Уряд дбає, діє і багато грошей вживає. Тому воно може думати, що належне зроблено і що немає можливості робити більше. Додайте, що інші кажуть: хліб є; все пройде само собою, як пройшла холера, якої наслідки також боялися, та ін. Не можу говорити вам про це докладніше, а думаю, що наш засіб у ставленні до спільного становища є лише молитва, про що позбавитися нам від глада, згуби тощо. Св. Синод наказує про це. В. чи годиться для закупівлі і чи не розсіється від того? Дивіться з увагою. Соромно, що квиток до Опікунської Ради надіслали помилково; і втратами може супроводжуватися така неуважність. Потрібно стежити за канцелярією. Справу про Високогірську пустелю шукаю. Важко взятися за те, бо, мабуть, вже вважається вирішеним. Молебний спів, за бажанням великої княгині Анни Павлівни, писав я зробити одного разу. Не треба по лінощі робити менше, ніж вимагають; але не треба робити і більше по сваволі. У келії можна молитися скільки завгодно: для церкви є порядок суворіший. Як можуть спитати: навіщо не моляться? так можуть спитати: навіщо моляться? Можливо, я вам казав, що 1821 року я просив у покійного Государя дозволу по всій Росії здійснити панахиду за вбитим патріархом Григорієм, але не дозволено. Припиніть те, що не вказано. Чи писав я вам, що отримав образ? – Дякую. Радію, о. намісник, що трапеза у вас стала більш братерською і влаштованішою в духовному чині. Хай призирає на це Преподобний і своєю молитовною допомогою нехай наближає нас до справжнього наслідування стоп його. На Піснош послати його сумніваюся: по-перше, через побоювання, щоб спогади не були йому збентежені; по-друге, тому що не видно, з ким би там він міг бути в щиром спілкуванні. Якщо посилати його до гуртожитку, то краще послати до Староголутвина: тамтешній будівельник прийме з любов'ю та поговорить з ним на користь. При вступі в дні покаяні прошу пробачення від вас і братії; взаємно і вам від вземленого гріхи світу закликаю прощення, і благодать, і світ, що стверджує серця та розуміння. Скажіть о. казначею, щоб із грошей, що зберігаються в нього, належать мені, 1000 р. ас. відіслав до Коломни богоявленському протоієрею Микиті. Академія лаврською лазнею нехай користується. Панікадило непотрібне у лаврі до Кладбищенської церкви віддати можна. Дякую, що здогадалися надіслати ікону для вкладника. Я шкодував уже, що забув написати вам про це. Парфеній, просячи відстрочки гуртожитку, чи щиро надходить? Запитайте його, навіщо він у день Стрітення Господнього був першим у служінні, усунувши скарбника, якому першувати доручив будівничий, як і слід? І. до лаври не приймати. Я приймав вигнаних із Юр'єва, які мали кращий вигляд житія, ніж він, і проте поніс від них спокуси. Мав я від І. листа або листа, в яких небагато видно терпіння та послух. Якщо настає час п'ятирічного огляду ризниці, – не треба пропускати. Дайте знати хотьківській ігуменії, що я згоден на звільнення Марфи Шагарової у її сімейних справах на такий час, який знадобиться для закінчення цих. Доручаю вам у досконалій таємниці, сказати наступному архімандриту Платону. Благословенний Бог. що не залишає нас сумувати в нашій недостойності, але присутністю благодаті Своєї стверджує відвагу надії! Хай підведемося до чинення доброго, за такої близької допомоги! Мені втішно було дізнатися про поведінку Інокентія та Іларія щодо невідсутнього. Хай продовжить наставляти їх Преподобний на справи віри та людинолюбства і нехай вживе їх у служіння добре. З втіхою також дізнався я про мирну кончину о. Левкія. Радію, що Йона та Никодим у світі перебувають. А І. шкода. Чи не можна духовнику, чи комусь іншому, ретельніше поговорити з ним про його стан і озирнутися, чи не залишається в совісті його що-небудь зневажене, що служить дорогою спокуснику входити в його помисли і обурювати їх. Як би, здається, але зрозуміти, що якщо не безгрішний, тобто за що прийняти покарання, і краще тепер позбавлення тимчасового світла, ніж після позбавлення вічного світла? Про те, що ви дивна якась вкладаєте в моє вуха, хотів я вам ще раніше написати, і не знаю, чи не написав, що є предмети, про які за потребою можна писати, хоча вони і неприємні; але є інші, про яких мова власне лише між духовним отцем і сином: про таких не повинно писати, хіба під загальним найменуванням тяжкої спокуси чи гріха; бо лист схильний до різних несподіванок і може виявити таємницю совісті ближнього. Ще зауваження: у такому листі, як наприклад про благодатне зцілення, яке іноді корисно прочитати благодумному, не треба писати про предмети, які не годяться для сторонніх очей, а краще на особливому клапті. Якщо наклеп великий, то наклепник жахливий. І так треба намагатися дійти до істини у тяжкому слові, щоб узяти обережність або від тяжко винного, або від тяжкого наклепника. Просфори – справа важлива. І невмілу руку треба швидше геть, чи не мирну, а більш сумнівну – ще швидше. Два листи ваші про зцілення юнака з Рогозького цвинтаря потішили мене, хоча я тоді ж подумав, що перед припущенням його до святих таємниць треба ще озирнутися і впоратися з способом прийняття з розколу. А третій лист приніс мені скорботу. Але коли Преподобний подав цьому юнакові дар зцілення; то сподіватимемося, що він і далі піклується про душу його. А ми, як і ви кажете, упокоримося, намагаємося точніше слухати шляхи Божі і навіть радіти з трепетом. Надішліть мені тисячі три карбованці моїх грошей і не поспішайте. Після хресного ходу біля Кремля, ми з Москви о п'ятій, годині вечора», і під 14 травня: «1833. Бувши у Государя Імператора і там же відкланявшись Государині Імператриці, Государю Спадкоємцю, В. К. Михайлу та В. Княгині, я виїхав з П. о 4-й годині по пів». Тим часом, ймовірно, що Платон повідомляє Дубовицькому, що робить начальство: бо цей пише про так названу радість, що не вживає цього обряду, але в той же час виправдовує оний і на доказ своєї думки наводить з Пуарета свідчення, що не знають короткості і дитячої простоти Божої і з Якова святе. і обіймання, приємний круговий танець. Дубовицький стверджує також, що тих, хто займається скопчими обрядами і самих скопців, ніяк не можна почитати за секту. Це не слух, чи переказ, а виписано з листа Дубовицького до Платона, з якого цей надіслав мені список. Скажіть для мого міркування, що ви про це думаєте, і що мені радили б. Помолимося про поєднання віри, та й про мир миру, і про успіх миротворства, яким займається Государ наш, і якого не розуміють лукаві духи Європи 14 . Мир вам, о. намісник, та братії. Нехай світ вищий подається вам, як насущний хліб душі, щодня; нехай помножиться вам і нехай не відійметься від вас. Відмітки в новому описі, чого чомусь не дістає, будуть її потворити і ускладнювати. Пам'ятається, писав я в резолюції, що треба якнайменше таких позначок, що камінчик випав, чи то зламано, а треба поправляти речі і не потворити опис, що особливо потрібно при складанні нового опису. Помічати, з яких випадків дані речі, було б добре, але не зручно. Старе забуте. Відмітки цього роду робити не завжди вмітимуть. Опис збільшиться. Де можна вставити слово до речі, нехай буде. Роботу колишнього ризничого прислали ви не ту, яка була потрібна. Тут зошит прийому, та був проба порівняльного опису. По цій пробі була робота після більш справна. Чекатиму, що ви ще скажете про цей предмет. Не поспішаю кликати вас до Москви, між іншим, з тієї причини, що Велика Княгиня думає в лавру, а коли ще не вирішено. Хлібом, якщо тепер можна купити хорошої якості, запастися не зле, хоча деякі й обнадіюють зимою. Я на шляху до Донського, і тому ніколи більше говорити. Дивно, о. намісник! Досі я не міг узяти точної інформації про намір Великої Княгині бути в лаврі. Навколишні не знають нічого. Один, хто міг би це дозволити, якось не зустрічається зі мною. Якщо день вільний, я знемагаю; якщо я здоровий, день зайнятий справою, від якої не можна відлучитися. Тим часом минає час. Мені треба виконати слово, дане минулого року, бути в Коломиї. Щоправда, я обіцяв лише умовно, буде можна, але там чекають. І обдурити це очікування соромно. У цих обставинах, відсвяткувавши вчора день Государя Спадкоємця і знайшовши себе здоровим, я зважився завтра їхати до Коломни на кілька днів. Якби трапилося відвідування Великої Княгині без мене, то – зустріти у святих воротах з хрестом і святою водою, без ікон і хоругв (бо це останнє для Государя). У соборі вчинити, як у прибуття Государя, якщо помітно буде, що зволить бути у Богослужіння паки. А якщо помітно буде, що цього разу дозволить бути в соборі, то запропонувати, чи не завгодно слухати повний молебний спів, і тоді здійснити молебний спів Пресвятої Трійці та Преподобного Сергія без акафіста. Квартиру запропонувати у мене, або в кімнатах академічної конференції та ректора, про що ймовірно, дбатиме надісланий заздалегідь. Частування уявити – дивлячись у часі та пристойності. Через кілька годин після написаного вище справа стає зрозумілішою. Велика Княгиня, мабуть, буде, і мабуть, я встигну бути на місці для прийняття. Подивіться, щоб чисто було в моїх келіях для неї, в кімнатах академічної конференції та ректора для її штатсдами та фрейлін, у ваших та казначейських келіях для деяких ще, котрі можуть прибути в її свиті. А я можу зупинитися біля ризничого. За її здоров'ям, ймовірно, ми не вмітимемо пригостити Її Високість, і, ймовірно, не буде до цього зручності. Благословення вам, о. намісник, і братії, закликаю я і в день свята, і в дні праці, нехай буде і працю вашу на спасіння, і спокій у Господі. Пам'ятається, у лаврі я підписав уявлення про постриг, покладаючись на ваше запевнення, що відомість справна; а вона не справна, і мене питають у Синоді: що робити? Насправді я відповідаю: зробити зауваження нам із Собором. Але чи не краще було б попередити це? Не маю звістки, чи надіслано судини до о. Макарію місіонеру. Або ви скажете мені, або велите зробити це Анастасію, якщо він без вас закінчує справу. Додану при цьому записку віддайте. Примітка. Лист – без позначення року, місяця та числа. Поміщається тут у тому припущенні, що може бути про ті самі судини, про які йдеться тут, продовжується мова у листі 64-му. Слич. також у листі 67-му замітку про прискорення постригу послушників. Ти ecu притулок мій з скорботи отримуючої мені. Радість моя, визволи мене 15 ! так волаю з душею вашою, о. намісник, до Єдиного Визволителя від скорботи та зневіри. Нехай Він благословить її світом, і тишею і ясністю, що все залежить від Його благодаті. Нехай Він дасть їй і зневіру, і втіху, і бажання життя і бажання смерті все класти до стоп Його, і приймати від Нього всяке благодатне давання, і носити у відданості волі Його. Нехай не попустить Він вам робити тимчасове з упередженим насолодою, щоб імглою тимчасового не затьмарювалося світло вічного. Писав я вам, здається, двічі, і, між іншим, про судини для місіонера. Бажаю відповіді. Дякую за увагу Троїцькому собору. Сінь та іконостас зміцніть, як пишете. Малюнок м. Бове можна й не чекати. Ви самі набилися на цю скруту. Мир вам і братії і благою в доброму успіх закликаю. Чи не скажете мені, о. намісник, що за людина арзамазської високогірської пустелі ієромонах Арсен? Він проситься на Перерву. Чи буде корисно його прийняти? Феофан здав посаду, і я звелів йому вирушати. Він багато робив тут, а не зробив потрібного та звичайного. Наприклад, огірків для братнього столу не заготовив. Тут хмарно досить довго. У мене часто болить лівий бік і заважає мені діло робити. Чи не дасте мені про це настанови? Вам здоров'я і мир, і братії. Радію, о. намісник, що отець Іриней, силою Христовою перемігши невидимий напад у видимому, відійшов зі світом. Та сама сила нехай захищає і веде його, і в невидимому, і введе у вічні крові. Келлі його влаштуйте, як припускаєте. Добре і для зручності ходити за хворими, і для близькості їх до Церкви. Тут багато сирої погоди, на яку вплив я іноді дуже відчував. Хтось уві сні сказав на цей випадок: від сирої погоди залізо іржавіє; металеві частинки у тілі приваблюють воду. Як ви вважаєте? Чи годяться на яву ці думки про склад тіла людського і про дію вогкості на тіло? Здоров'я та безліч світу вам та братії. Усі хочу писати до вас, о. намісник, і ось уже чотири листи ваших чекають на відповідь. Слава Богу, що негляд послушника за піч, що топиться, не справило великого лиха. Потрібно взяти це на згадку, як повчання до обережності. До виконання припущення про влаштування кива образа Пресвятої Трійці і біля стовпів собору можете приступити. За знаменитим архітектором ви погналися; я про це не думав і не очікував, щоб його поняття про витонченість поєдналися з нашими про священну давнину. Закон та С. Синод вважає послушника з дня ухвалення до монастиря офіційно, а не з дня проживання. Якщо послушник благонадійний, то не треба залишати його жити приватно, а взяти від нього прохання про визначення до монастиря, і при закінченні справи ухвалювати, щоб вважати ухвалу його з дня подання прохання. Ось безневинний засіб прискорювати постриг надійних. Це іноді я роблю в резолюціях; і ви маєте це в міркуванні. Болючого Павла Бог нехай владнає на шляху зречення від земного і приготування до небесного. Що ви пишете про нестачу в мене руху та про наслідки цього, це все правда. Чай, вами розпоряджений, збираюся вживати; натирання вживати лінуся; а що пишете про рух у кріслах, того дурістю не називаю, але здається мені щось смішним. Вчора майже весь день я провів на одрі; але сьогодні з ясною погодою ожив і поїхав до Синоду, переставши думати про ліки і сказавши собі: подивимося, що ще буде. Моліться, нехай буде воля Божа; ви знаєте, що немає нічого кращого за волю Божу. У справі про площу слідом за вашим листом отримав я відношення від князя Дмитра Володимировича. Писатиму до нього. Не знаю, чи не знадобиться для цього справа. Треба уважніше розглянути, що він пише. Не погано, що він висловлює невизначеність справи і надає мені випити дозвіл, а не вимовляє рішучого вироку. Сергія для посади скарбника у Віфанії прийняти я згоден. Іраклія, коли хочете, лишіть там; коли хочете, візьміть у лавру, щоб він там не здавався відштовхнутим. Хоч і не вмів правити іншими, але, мені здається, він чоловік не лукавий, і тому бажано, щоб він був у світі. Не знаю, чому сказали вам, що я не погоджуся надрукувати знову життя Преподобного Сергія. Я написав його тому, що написане блаженною пам'яттю митрополитом Платоном здавалося мені більш пристосованим до часу письменника, ніж до духу та справ описуваного. При тому по більшості наших слухачів я думав, краще говорити ширше. Тоді ж узгодилося це і з напрямом начальства, яке виробляло і публікувало переклад Святого Письма на російську мову. Отже, мені здається, нема в чому тут каятися і нічого боятися надалі. Але чи надалі ця книжка, про те краще судити не тому, хто писав її. Якщо ви думаєте, що треба її надрукувати, то перегляньте, чи не потрібно що змінити, і надішліть мені для перегляду. Надсилаю вам дві книжки «Слова та бесіди», яких ви не чули. В 1 день грудня роздайте служителям, божевільним та іншим бідним від мене рублів 350 або 400. Благословення Преподобного Отця нашого Сергія, супроводжене вашими, о. намісник, і братії молитвами отримав я з радістю та вдячністю. Благословення Боже закликаю вам усім, як і завжди, так і на свято, що наближається, і на нове літо. Мені наприкінці минулого місяця не міг, а тепер знову з тиждень домосідаю, від застуди; але, дякувати Богу, не тяжко караємо я і полегшення маю. Міркуванням вашим про залізо в тілі я задоволений. Чи не марнослів'я те, коли йдеться про речі природні з увагою до того, як вся премудрості створив є Бог. Відлучення І. наводить турботу. Якщо вперта воля так багато перемогла, що захопила його до предметів, біля яких кружляв помисл за звичкою чи пристрастю, через перешкоду та відстань, то не сталося б у ньому великого хвилювання. Потрібно вам стежити за ним, щоб повернути його в притулок. Щоб менше ускладнювали слабкості молодих, потрібна увага під час подання до постригу. Хто тільки зовні стискав себе, щоб пролізти крізь ці двері, той, пройшовши, скоро розпливається; а викинути за огорожу важче, ніж не сприйняти в неї. Бог нехай збереже нас від лжебратиї. Старцю о. Паісію скажіть мою подяку за його спогад про мене. Також і о. архімандриту Сергію. Примітка. Лист без свідчення місяця, числа та року; Але слова «про залізо в тілі» спонукають віднести цей лист до 1833 року. Слич. лист від 26 жовт. 1833 р. А закликане у цьому листі «благословення на свято, що наближається, і на нове літо» показує, що цей лист – з грудневих; воно за багатьма ознаками може бути названо відповіддю на отримане з лаври привітання з днем ​​тезоіменитства. Грудня 16. Про це я хотів писати. За нагадування дякую. Тисячу пудів борошна купити, і намагатися купити свіжу і хорошу якість, хоча не найвищої гідності. Навіть подумати, чи не потрібно купити й більше. Бідним служителям лаври допомагати треба. Подумати, чи не вжити такий спосіб, щоб відпускати їм хліб, тобто борошно, застосовуючись до сімейства, за половинну, наприклад, ціну, щоб допомогу в нужді отримали і бережливіше вживали, отримуючи не даремно. Примітка. Ця резолюція надписана його високопреосвященством на листі до нього о. намісника лаври від 11 грудня 1833 р. Лист це наступного змісту; Високопреосвященніший владико! Милостивий архіпастир і отець! Милістю Господа, в обителі, за батьківські молитви, все гаразд. Брати поводяться в належному послуху. Наступний тиждень говіють і готуються до приєднання Святих Таїн: просимо батьківського у вас прощення та благословення. Батюшка, чи не волієте пудів 1000 купити борошна понад пропорцію річний? Хоча дорогий хліб: 2 р. 50 к. пуд, гірше дешевше; але тепер він є. Навесні, в бездоріжжя, коли і не можна привести, і не звідки, він буде дуже дорогий, і народ у бідному стані перебуватиме. Тоді й гроші мало допоможуть. Навіть про штатні треба подумати; і тепер допомагаємо, а далі необхідно: нині і світом нема куди йти. Потреба загальна, робіт немає, вироби з рук не йдуть, і хліба купити нема на що. Я вже робітників штатних бідних думаю годувати залишками братньої трапези з дивними та жебраками; все буде їм допомога: попрацюють в обителі і нагодуються. На що й прошу милостивого батьківського вашого благословення. Якщо ми, батюшка, нині послужимо в бідності народу, - забере Господь тяжку руку з народу, вони заповнять. Прошу батьківського вашого благословення Вашого високопреосвященства. Наймилостивішого батька та покровителя послушник намісник-архімандрит Антоній із братією. Грудня 11-го дня 1833 року. Грудень 22. Звернути малюнки зі зробленими однією зауваженнями. За цими зауваженнями потрібно подати новий малюнок іконостасу передвівтарного та іншого іконостасу східної стіни вівтаря. У складанні не хитрувати багато. Корисніше, щоб з благоговінням погляд зупинявся на іконах, ніж щоб бігав по порожніх візерунках. Примітка. Ця резолюція надписана на листі до його високопреосвященства о. намісника лаври від 13 грудня 1833; при цьому листі були надані на розгляд митрополита Філарета два малюнки іконостасу для лікарняної лаврської церкви, в якій було припущено о. намісником влаштувати новий іконостас на заміну колишнього, дуже застарілого. Ось і самі зауваження на одному з малюнків іконостасу: 1) Корона під ногами чи доречна? (NB. Під ногами Розп'яття з майбутніми, яким у малюнку вінчається іконостас.) 2) Квіткова плутанина без користі плутала б художника та глядача. 3) На що ті самі майбутні двічі? (При Розп'ятті вгорі всього іконостасу і над царською брамою з боків.) 4) Чи потрібно занадто дбати про світло? Якщо потрібно, то чи не краще кінчити іконостас карнизом і дугою, але ставлячи зараз над дугою чи Розп'яття Господнє, що було вгорі іконостаса, чи всевидюче Око в трикутнику та в променях, невеликого розміру? 5) Ікони верхніх ярусів колишнього іконостасу, поставити у вигляді іконостасу ж на східній вівтарній стіні між вікнами до верху, щоб вони були видимі через передній іконостас, доповнили його собою і давали велич нутрощі вівтаря. 6) Якщо залишаться ще ікони, то й надалі вікон поставити можна в рамах. 7) Виті стовпи рідко бувають хороші і тут, за нерівних відстаней, особливо недоречні. Вживати пілястри. 8) Щоб правий і лівий краї іконостасу менш відрізнялися, на правому зробити не тумбу, а просто дошку, з написанням чогось пристойного, а на лівому рамі над дверима або не робити, або зробити ледве помітні. 9) У царській брамі більше пестрини, ніж смаку. Переробити, звернувши увагу на те, чи не годяться старі, чи ікони зі старих. Бог нехай благословить нове літо вам, о. намісник, і наші братії. Хай Він дарує нам обновлятися духом розуму, за образом Творця. Хай же не позбавить і потрібних тимчасовому життю, і нехай помилує своїх жебраків. Не писав я до вас раніше тому, що все борюся з недугою. У свято Різдва Христового і потім у Новий рік я отримав дві застуди; і чим довше одна крилася, тим важче відкрилися обидві. Учорашнє свято я провів у келії 16 . Дякую за звістку про зцілення породіллі. Благословенний Бог і угодник Його. Та не лінуємося стягувати допомогу, таку близьку. Запросіть диякона написати і підписати подію, і покладіть записку в ризниці, з подібними, на згадку надалі. Більше нічого робити не думаю. Слава діл Божих іде сама собою; a люди з самих благодіянь Божих іноді роблять собі спокусу. Тому й Господь іноді говорив: Вернися до дому твого до твоїх, і повідай, бо ти створи Бог 17 ; а в інший час повів нікому розповісти колишнє 18 . Чи в лікарняній церкві добре робити чавунну підлогу? Чи не холодно старцям? Чи не краще дерев'яний? Щось боюсь я за ситість наступного року. Чи не посіяти нам, на випадок потреби, більше картоплі? Якщо буде врожай хліба, то втрата не велика. А якщо, більше сподівання, неврожай, то це буде на користь. Скажіть, що ви вважаєте. Дякую, що розірвали мережу спокуси і для себе, і для мене. Бо й до мене дійшли чутки, за якими не хотілося мені стурбувати вас, почавши промову, тим часом як думалося мені, що ви повинні були щось помітити, і в цьому останньому випадку ваше мовчання уявлялося незрівнянним з правилами вашими. Справді, треба бути обережною. Не наша, гадаю, міра заспокоювати себе чистотою наміру тоді, як відступаємо від правил звичайної обережності. Не буду наводити вам прикладів, які видаються мені з житій Батько, надто сильних для справжньої справи. Ви згадаєте щось без мене. На мою думку, зовсім не мало братися за постійне лікування: по-перше, це мало відповідно до нинішнього вашого стану і служіння; по-друге, незручно на відстані; по-третє, по особі хворому; по-четверте, не важко було бачити, що це буде на шкоду, якщо не вашому помислу, то помислам тих, хто бачить і чує. Вживати силу молитви – ось християнська справа! І це нікому не небезпечно. Вживати силу волі – це йти в лабіринт натури. Та чи знаємо ми шлях та вихід? Мені довелося чути, що одна ясновидяча людині, яка діяла на неї благотворно, веліла іноді вживати відбивну дію волі, постачаючи в причину цієї вимоги те, що інакше, прокинувшись, вона відчувала б до неї надто багато прихильності. Подумайте, яке застереження дає сонна жінка! А не сплячий не здогадується. Якби ви говорили зі мною, коли хотіли говорити, це було б легше для вас, ніж писати цілий аркуш; і я був би захищений від скрути, в яку потім постачали мене чутки. Але тепер ось про що річ. Сьогодні пишу я до о. ректору академії про те, що я стурбований немічами, що зустрічаються з ним. І пише це, знову дбаю, як він прийме мої слова. Зверніть ви з інспектором на цю увагу і, якщо можна, поспішайте, щоб він прийняв мої слова не погано. Тут думають, що краще йому залишити академію і перебувати в Новоспаському. Про лікарняний іконостас припущення моє помилкове, бо я не так уявляв собі влаштування церкви. Думав, що стіна не за іконостасом, а за вівтарем. Стосовно статі та мечі не сперечаюся з вами завзято. Можете зробити як краще бачите. А на мою корисно для чистоти повітря в храмині, коли вона дихає через чоло печі, що топиться. Мир Господній вам, о. намісник, та братії. Віфанська подія дуже примітна. Будемо складати ці слова в наших серцях, очікуючи, що ще покаже Бог, який хоче всім спастися всіма образами. Про молитву на злагодження глада думано вже досить часу; але щось довго з цією думкою носилися. Листок, взятий у друкарні, який незабаром отримаєте за указом, посилаю вам. Можете, не чекаючи на указ, приступити до вживання в лаврі, Віфанії та Махрі. Що за дивина, що майбутній єкатеринбурзький архієрей так довго не для посвяти? Якщо він ще у вас, скажіть йому, що найвищі укази має виконувати негайно. Я писав йому, щоб не зволікав. Примітка. «Майбутній Єкатеринбурзький архієрей», ректор віфанської семінарії, архімандрит Євлампій, призначений до посвячення цього сан указом від 25 грудня 1833 року. На цьому указі резолюцією митрополита Філарета від 10-го січня 1834 року, між іншим, наказано: «посада ректора, якщо новий ректор архімандрит Агапіт ​​не прискорить з'явитися, прийняти до його прибуття інспектору». Внаслідок цього посаду і здана була інспектору, яким був тоді соборний ієромонах Євсевій (нині архієпископ Могилевський). На донесенні про цю здачу від 23 січня митрополит Філарет у резолюції висловив своє незадоволення повільністю виконання цієї справи. Високопреосвященніший писав: «Генв. 31. Дивиться. – Подальша перевірка прийому стане прийомом нового ректора. Донести від мене С. Синоду. Дивно, що ні призначений, ні правління, ні інспектор не каже, чи скоро він вирушить. Чого зволікати? Потім не велено чекати наступника, щоб поспішити». Намагаючись спонукати його до кращого то лайкою, то ласкою, по можливості і догодженням честолюбству, я представив, між іншим, його твір в комісію Д. У., прочитавши частину оного і відгукнувшись схвально; але він залишився без успіху, а я не без сорому, тому що член 20, якому доручено було розглянути весь твір, не схвалив його. Інша перешкода нагороджувати його полягала в тому, що до нинішнього року продовжувалося про нього в К. Д. У. справа про розтрату сум під час управління ним Петербурзької семінарії. Тут він сам винен, що перепросився до Московської академії. Якби служив у Петербурзі, справа ця або не відкрилася б, або скоріше й краще обробилося б, аніж око. Нещодавно гроші з нього стягнуто, і тому й тепер про нагородження його думати не зручно, окрім домашніх перешкод. Але годі. Вибачте мені самовиправдання. Так і бути, якщо я винен: нехай буде він благий, і благополучний. Записку пільгового 21 не всю розумію. Не до цього мені. Можливо, розберу та пошлю до голови історичного товариства. Ви добре зробили, що зберегли і показали. За оновлення келії Преподобному дякую. Чи не потрібно нагородити трудящих? У готелі виправте, і клопам не давайте миру, як хананеям. Нагадати ж Катерині Володимирівні 22 її обіцянку про меблі, не знаю, чи зважусь і чи згадаю. Виправлена ​​шата над престолом Троїцького собору чи покращила свій вигляд, і чи пряміше стоїть, і якщо виноградні гілки від стовпів її відібрані, чи не помітно цього недоліку? - У якому положенні справа про зміну іконостасу біля стовпів цього собору. Якову я після однієї з колишніх у нього покрадіжок говорив, щоб він краще розпорядився зі своїм скарбом, і душі своєї не обплутував цим, і людей у ​​гріх не вводив, і до лаври злодіїв не приваблював, і сорому не робив чернецтва. Не хочуть люди вчитися порадами – і змушені вчитися скорботними дослідами, посиленими. Якби він був менший за старий, то коштував би він висланий бути з лаври. Чи не настав час зняти з нього звання лікарняного будівельника і передати такому, який би не без користі носив ім'я? Нового проекту лікарняного іконостасу не розумію, а іншому в ньому й не хотів би бути. Образ Воскресіння і Вечір на стіні, або на дошці? Вечеря була у храміні; чи йде прикрашати цей образ зірками та херувімами? Хрест ніколи не був у дверях, і не можна порядно поєднати його з дверима; Іди дверей не буде, або треба переломити хрест, щоб відчинити двері. Форма і пропорція стовпів царської брами та іконостасу мені здається неприємною. Все одно якщо це будуть і пілястри. Хотілося б мені, щоб більше ікон старого іконостасу було збережено в ньому, якщо вони гарні. Не знаю, що робити. Або відкладіть до мене, або робіть, як розсудите. Обіцяю не бути за те в чварі; але не мені відповідь за справу. Будьте милостивішими до Золотарьова. Інший бачець і події сильно на нього подіяли; і прийнявши слова: скоро кінець - занадто суворо і буквально, він піддав себе насильницькій праці пристосувати весь Апокаліпсис до вищезазначеного вислову. У ньому є добрий намір. Щодо невдалого тлумачення, – не він перший, не він останній. Нещодавно у Франції надруковано тлумачення Апокаліпсису, в якому стверджується, що антихрист буде з росіян, і що потрійний союз імператора Олександра є приготуванням до царства антихристового. Золотарьов звичайно краще цього Французького тлумача. Преосвященний Євлампій думає взяти в нас Пантелеймона. Що ви думаєте? Чи можна відпустити, і чи буде корисно для преосвященного? Ймовірно, Пантелеймон доведеться бути економом архієрейського будинку. Прочитайте, о. намісник, що додається при цьому грамоту А. І. В. Мені здається, краще було б, якби не дано нагоди писати багато, що тут написано. Не думаю, щоб полювання було наклепувати на ваших келійних; а якщо не так, то їм належало бути статечним. І на нерозважливі вчинки не повинно відповідати іншими нерозважливими. Не пам'ятаю, чи ви вимагали від мене дозволу про прийняття на сповідь; але думаю, що мій дозвіл не призвів би до того, що відбувається. Духовні дочки не стикалися б на порозі і не нарікали б, навіщо одну приймаюсь, а іншу ні. На мою думку, як посада духовного о. не входьте на посаду архімандрита, то краще якомога рідше виступати з меж обов'язку в сферу довільного діяння, і приймати на сповідь людей чоловічої статі, з розглядом благословенної провини, а людей жіночої статі – лише за нагальною потребою. Якби ви, або Г. В., запитали мене, чи бути їй у вас на сповіді, я б відповідав: не бачу нагальної потреби. Але коли вона зробилася у вас докучливою духовною дочкою, треба було намагатися поставити її в порядок, не допускаючи до заворушень, описаних у її листі. Ви могли сказати їй самі або через когось із чернеців, що її відвідування не може вас, і призначити їй час зручний для відвідувань рідкісних; а якби це не допомогло, то також оголосити їй, що ви змушені відмовити від відвідувань. Тоді вона не працювала б брати нападом вашу келію, а келійники ваші - відбивати напад. Запитав би я й о. ректора Полікарпа; чи треба було йому обідати у Г. В.? - Ви можете переказати йому це питання, не для відповіді мені, а на його міркування. Від вас бажаю чути, як ви розташуєтеся, щоб застерегтися від будь-яких подальших дивацтв. Втім, ви не сумніваєтеся, що клопотання А. І. у мене за вас зовсім не потрібно. Я не засуджую вашої дії благонамірного, а міркую про дію обережну. Новий ректор віфанський щось збентежений своїм переміщенням. Познайомилися б ви з ним і допомагали йому благословити. Здоров'я моє іноді менш ладнає з Петербургом; і, здається, наближається час, як у цьому знайдеться мені право просити як повернення до Москви, а й неповернення до Петербурга. Втім, воля Божа нехай буде, а не людська. Здрастуйте ви, душевно і тілесно, також і браття Примітка. "Новий ректор віфанський" - архімандрит Агапіт, призначений з інспекторів Володимирської семінарії, якою він був і вихованцем. Вступив на посаду ректора 3 березня 1834 року. Благодать і мир від Господа вам, о. намісник, та братії. Про другі віконниці для Троїцького собору, думаю, треба поговорити з вами на місці, перш ніж наважитися. Нагадайте. Добре, що виправляєте балдахін над мощами Преподобного. Неприємно бачити пошкоджені прикраси святині, які мають вигляд недбалості. Про звільнення Якова від Собору і про визначення замість його благочинного уявіть. Подивившись, що з цього буде, подумаємо про лікарняне будівництво. Хай простить мене Ангел-Хранитель О. П.: він ревнує за добро; але, отримав посаду, чи не буде докучливий начальству і підлеглим, щоб усе постачати за своїм мудруванням? Що робити з І., колишнім доглядачем, не можу вигадати. Училище віддати йому не надійно. А іншого місця на ньому не бачу. Скажіть, що я про нього дбаю, але щоб зазнав, поки знайду можливим помістити його згодніше з його думками. Напоумити Золотарьова С. Синод наказав єпархіальному архієрею. Щоб святі мощі були піднесені і пропоновані, цього в лаврі ніколи не було чути; тому, якщо потрібно покласти їх зручнішим чином, зробіть це таємно з небагатьма, з належним благоговінням. О. ректора віфанського належало б вам застерегти, щоб, насамперед угоди зі мною, не проголошувати кандидатів економства, особливо багатьох, з чого може бути марний рух помислів. Ф. рекомендувати не можу. Ієромонаха Ф. і я бачив так, як ви тепер бачите; Проте минулої осені прийшов я на справи та сліди економа Ф. Це зовсім інше. І ще інше те, що він не говорив про свої справи щиро і не визнавав своїх помилок. З двох інших, на мою думку, краще віддати Пантелеймона. Ви кажете: потрібен; але не кажете, на що; і я не бачу цієї потреби. Справи Собору повірити послушникові не здається мені надійним. Для церков Полоцьких від церков Московських зібрано настільки значний посібник, що С. Синод не знайшов за потрібне віддати до Полоцької єпархії більше половини зібраного. У о. Паїсія, можливо, очі не ситі. 3. Думаю, треба вам не зовсім виганяти її, щоб збільшене роздратування не збільшило їй душевної шкоди; але приймати її рідко й обережно, з молитвою, спокійним розумом втихаючи хитрощі безумства. Про яку нову греблю кажете ви? Якщо про Пафнутьєвську, то пошкодження може бути не дуже важливим; а якщо про віфанську, то це не жарт. Послушник С., після вчинку з грошима, не повинен залишати в лаврі. Чи відпустити, чи вислати. Якщо немає готового, доброго мистецтва, фініфтяного образу Преподобного Сергія того, хто молиться, то влаштуйте навмисне і доставте мені, для одного бажаючого. За цим – Христос воскрес! цілую вас та братію. Живот Ісус нехай з'явиться у вас. Дякую, о. намісник, вас та братію за слово радості. Воістину воскрес Христос! Світ Його з усіма вами. Скажіть о. Паісію подяку мою за його писання. При розпорядженні літніх робіт у лаврі майте на увазі (але не проголошуйте цього), що на початку вересня може статися в лаврі гостей більше проти торішнього. Потрібно, щоб на той час не представлялося незакінчених справ і не упорядкованих місць. Пані ІІІагарова бажає подорожувати до Тихвіна. Скажіть, що з мого боку немає на це перешкоди. Від дівчини 3. ще мав я листа, якого не дочитав як треба. І мене, о. намісник і браття, згадайте в пості та ваших молитвах. Вифанського скарбника до пресвітерства уявіть. Про Митрофана нічого не бачу – ні прохання, ні уявлення. Якщо не отримаю тепер, – нагадайте на місці. Єлисавета Петрівна Глєбова, маючи намір бути в лаврі, просить дозволу, по старості її, приїхати до монастиря всередину, в екіпажі, що й раніше було дозволено. Заспокойте її цим. 28 дні перший день іспиту в академії; а в мене, як завжди, треба бути обіду. Покладаю це на вашу опіку, бо ви знаєте, що я цим менше вмію розпоряджати, ніж іншим, ніж. Скажіть скоріше про день іспиту о. ректору академії, якщо я не напишу до нього особливо. Дяка Богові та Угоднику Його, що зберігає святу обитель. Що ви, о. наміснику, допомагаєте бідним від пожежі, на те я не тільки згоден, а й дякую вам за це. Якщо у вас не дістає дощу: приносите молитви про це. Тут, здається, немає цього недоліку. Тільки тепло менше літнього. Ось тиждень, як я від вас, о. намісник, і тільки тепер встигаю сказати вам, що хотів сказати ще минулого четверга о восьмій годині вечора, тобто, що я доїхав до Москви благополучно. Не дуже розумію, що ви розумієте під ліхтарним світлом В. А. Але, можливо, і та благості Божої справа, що показав ліхтар ясновидіння вночі, щоб людина не залишилася в темній ночі; - Доки день осяє. Почекати дозволяти погорілим будуватися, мені здається, важко. Я не міг наважитися цього вимагати. Вони ж самі заволоділи землею, а право, чи неправо, отримали неї види від начальства. Проект ставлення до генерал-губернатора не обіцяє успіху. Ясність справи не така, щоб переконати її відмовитися від думки, яку він уже виявив. Дайте мені подумати. План настінного писання зробити добре, щоб краще збагнути всі частини справи. Чекатиму. Розсудіть мої думки. Чи треба вам було з Махри їхати до міста, а особливо до села в гості, тоді як бачите, що зломовність так багато користувалася подібними випадками, і хто знає, чи притупилося тепер? Ви, мені пам'ятається, казали, що покійного о. Серафима пересуджували за вільне припущення себе жіночої статі. Він міг знехтувати це: то була його міра; і він не був зобов'язаний громадській посаді уявляти в собі зразок звичайного порядку. Нам не дозволить цього і наша посада, і наш далеко нижчий захід. Так, мені здається, має судити про багато подібних випадків. Якби ви не гостювали на шляху з Махри; Можливо, не з'явилася б до вашої келії знову, тяжка гостя Г. З. Тепер і вам тягар, і мені турбота. Зробіть милість, прийміть благодушне розпорядження, яке я знайшов за необхідне зробити, щоб не прийшли випадки, в яких би і ви і я стали безвинно винними. Ви згадаєте судження Стефана Дмитровича; і, сподіваюся, переконайтеся, що потрібна попередня обережність, яка вже досить довго відкладається. Ви називаєте зломовність безмовністю. Можливо і так. Але оглянемося, чи не лаємо ближнього, нас засмутив, коли думаємо посилено жорсткими словами лаяти біса. Якщо ви знаходите себе винним скорботі переді мною, - Бог нехай простить вас; я ж не тільки прощаю, але й не звинувачую вас у цьому, тому що обставини дають вам на те причину. Вибачте ж і мене, тому що і я дещо винен перед вами скорботу, – не так, щоб винним вас почитав, але так, що в деяких випадках ви могли б, на мою думку, посилити обережність, щоб менше дати їжі не керованій мові. Щоб вам не нудно було бути під відповіддю за листами Г. 3., сповіщаю вас, що вона написала до Государя Імператора і на мене скаргу за заборону вам приймати її на сповідь. Втім, не знаю, чи подана ця скарга. Попереджаю вас, о. намісник, що Государ Імператор має намір слухати у лаврі літургію. Про час він обіцяв ближче попередити мене. Це має бути в неділю. Зверніть, між іншим, увагу на те, щоб на Червоній горі не було чогось безладного. Окрім моїх келій очистіть казначейські та кімнати конференції. Мені приїхати, гадаю, не можна буде раніше суботи. Скажіть ректорам, щоб у них було охайно. Тут є вісті, які втім ще не мав нагоди досить повірити, що Государ Спадкоємець викликається в Ярославль, щоб супроводжувати батька в Кострому та Нижній. З цієї нагоди можна зробити питання: обставини погоди та доріг не змінили б напрямки шляху, і в такому разі не трапилося б Государю Спадкоємцю бути на шляху лаври та в лаврі? Не думаю; проте не зайвим вважав сказати вам цю думку. Хтось із Махри проситься до Чудів. Я питаю про це по порядку; але ви повз наказні рядки скажіть мені, чи порядна ця справа, і переказати її? У лаврі я більше хотів говорити з вами, ніж говорив, і тепер більше хочу писати, ніж пишу. Помолимося, нехай Господь благословить і слово, і мовчання; хай не буде ні слово безглуздо, ні мовчання безсловесно. Світ духові твого, отче і брате! Лист цей принести вам повинен мандрівник Онисим, якого вже знаєте. Поговоріть із ним, і дайте йому пораду, і скажіть мені, що радите. Мені здається, підстава моїх слів є в шостому розділі послання до Римлян. Коли ж буде подібна до смерті Його, то будемо воскресіння. Тут видно два стани: стан співвідносності смерті Христової і стан співвідносності Його воскресіння. Одне вже відбулося, інше очікується. Далі: коли помрохом із Христом, віруємо, бо й живи будемо з Ним. Знову два стани: стан смерті з Христом і стан життя з Ним; і знову одне вже є, а інше очікується. Далі: бо бо помре, гріху помре єдиною; а що живе, Богові живе. Також і ви думаєте собі мертвих, бо бути гріхом, а живих Богові. Ось тлумачення двох станів. Тут правда два стани зближуються: Апостол, так би мовити, поспішає спонукати і спонукати нове життя: так має бути в намірі, за ревнощами. Але коли він дивиться на те, що вже є, і не відокремлює при тому себе від інших, - він не привласнює двох станів раптом, але, частиною по самій істині, частиною по смиренності, привласнює тільки той стан, нижчий, підготовчий до другого, коли людина стає відповідним смерті Христової, коли старий наш чоловік з Huм працювати нам гріхом. Ось те, про що я думав у моєму бажанні. Тут Христос діє силою смерті Своєї, або стає спасительною смертю для тих, у яких жила досі стара людина. Силу безпристрасності, з якою Христос зазнав страждань і смерті, через це Він ввів у людство, і нею діє у віруючих, умертвляючи пристрасті та похоті та поховуючи помисли. Цей предмет бажання мені потрібно було відокремити принаймні для себе. Кращим бажаю кращого, – одкровення в них життя Христового, коли відвертим обличчям славу Господню дивлячись, у той самий образ перетворюються від слави на славу 26 . Кращі ж нехай помоляться за гірших, і ті, що передували, нехай залучать тих, що відстають. В іншому листі ви вирішуєте петербурзькі сумніви щодо статті про чудеса Преподобного Сергія, але не дозволяєте моїх. Мені важко наважитися діяти проти думки Владики, яку я люблю вважати найкращою за мою. До того ж, якщо я не піду на його думку, може статися, що він надалі не так охоче і відверто виявлятимете мені свої думки, а це – втрата для мене. Хтось, якого назвати не знаю, за вашим дорученням, зробив малюнки стінопису для Троїцького собору. Надсилаю їх вам. Чи не краще буде знову прожектований малюнок? У круглих рамах, замість картин, чи не писати по одному святому? Тоді зображення будуть не дрібні, і церква вся представлятиме те, що вона є – собор святих. У межах більшого розміру можна помістити картини. Бажаю вам з братією радісно та гідно славити устами та серцями Христа та Різдво Його. Мені прийшло на думку ще вислів про хибне життя: ім'я імаші як живий, а мертвий ecu ( Апок. III, 1 ). Сказано це не антихристові, а Ангелу церкви Сардійської. Свідків не можна питати без формальної присяги. Якщо питати свідків, то треба питати всіх згадуваних у справі. Одного спитати, а іншого не спитати без причини, значить дати судочинству вигляд пристрасті. Таке провадження справи накладало на мене обов'язок продовжувати це: але, як мені здається, ви не вірите, що я роблю справу за потребою; то я припинив це, зізнаюся більше на удачу, ніж з упевненістю, що прохачниця не скористається цим перебігом справи до складання нової біди. Пам'ятається, я просив вас, діяти просто і остерігатися зайвого кроку. А й без цього прохання треба було остерігатися зайвого кроку, бо ви незнайомі з порядком справ, як вони ведуться не просто на розсуд, а за вказівкою законів. Вибачте мені це самовиправдання. Я хотів вам пояснити, що робив, як бачив потрібним; і не вмів чинити краще. Світ духові твоєму. Мир і братії про Господа. Вознесенські парафіяни, через брак священика, просять, щоб у свята служив у їхній церкві ієромонах. Чи не можна цим задовольнити їх. Декілька листів дівчини З. лежать у мене не читані; вона двічі приходила до мене, але я не прийняв її: а чую, що збирається до Петербурга. Лист цей представить вам, о. намісник. сестра гуртожитку, про який дбав о. Серафим. Вона надіслана шукати способу, щоб існування гуртожитку було затверджено урядом. Але за простотою її, від неї важко дізнатися про обставини гуртожитку, які потрібно знати для міркування про цю справу. Тому я звертаю її до вас. Ви скажете мені, по-перше, чи потрібно просити твердження, чи жити, як жили, сподіваючись на Бога. Існує небезпека, що без затвердження можуть розігнати. Є небезпека, що не затвердять, і таким чином руйнувати те, що стояло б, не помічаючись урядом. Якщо думаєте, що треба просити, то, по-друге, скажіть мені, хто заснував гуртожиток, чи давно, на чиїй землі житла, хто дав 30 десятин землі, на чиє ім'я, хто дозволив побудувати для гуртожитку особливу церкву при парафіяльній і на якій підставі. З моїм економом я помирився, що визначив до нього Ігнатія скарбником. Не знаю, що буде. Дещо не задоволений я тим, що не знайшов простого визнання, але й при доказах різні оберти самовиправдання. Коли я запропонував йому змінити місце служби і пропонував місце економа при академії: він цього не побажав, а побажав звільнення до Покровського монастиря. Ця перевага Москви лаврі також не видалася мені гарною ознакою. При цьому посилаю записку про подію у Віфанії. Що таке? Як би не знати від вас? Вибачте та благословіть. Бог нехай простить і благословить вас. Цим наказую вам, о. намісник, Онисіма, який знову з'явився і знову питає мене, що йому робити, то бажаючи бути там, де запропоную я, то виявляючи своє бажання подорожувати до Києва. Я сказав йому тільки, що коли хоче ще подорожувати, то зробив би подорож тепер; а коли сяде на місці, то вже треба сидіти та слухатись. Поговоріть з ним і скажіть йому корисне, а потім і мені скажіть, що ви думали б з ним робити. Мируйте про Господа ви та браття. Бажаю, о. намісник, щоб ваш шлях здійснився на вашу втіху. Відомості про Дівєєвську пустелю чекатиму від вас і думки, як повести справу. Архієрей у Нижньому тепер інший. Не зауважте, що я поцікавився докладніше витрата генваря. Потім згадав, що у цей час купується річний запас. Занепокоїло мене, що грошей залишилося небагато. У минулі роки, здається, більше було. В міру треба робити підприємства на майбутнє літо. Ненадійним здається мені, що ви ще довіряєте Філарету, після того, як він і раніше обіцяного не досяг, і в грошах не порозумівся чисто. Дівчина З. і мене відвідує небажаним чином через листи. Кілька їх, частково читавши, частково не читавши, я спалив, у тому числі і до вас через мене листа, не знаю, якого змісту. Думав я, що це буде якийсь кінець відбуттям її в Петербург; але ця надія не справджується. Сподіваюся, повірите, що я не дійшов до божевілля, щоб наказувати їй ходити до вас. Князь Дмитро Володимирович писав до неї в таких висловлюваннях, які вона могла тлумачити на свою користь і проти себе, як пишуть до людини, від якої хочуть усунути якось без невдоволення. У цих останніх словах само собою висловилося правило, яке і нам, по можливості, дотримуватись повинно, охороняючи свою совість і яке світські дотримуються, охороняючи свою особистість, чому і великої допомоги у справах цього роду чекати ненадійно, як частину і випробувано. Хто захоче без крайньої потреби звернути на себе мову, яку витончення бачать? Думаю ще раз писати до князя Дмитра Володимировича і сумніваюся в успіху. Думаю заборонити пускати дівчину З. у ворота лаври; Але, скільки знаю сьогодні, з цієї дрібниці вийти може велика справа. Дайте мені ще подумати, хоч знаю, що вам уже набридло не бачити кінця цієї справи. Тим часом скажу вам, що чув нещодавно. Якась умоушкоджена дворянка в Київській лаврі надумала приходити в собор, класти свою подушку чи килимок на підлогу біля самої царської брами і тут сідати чи лягати. Чи не так, що досить не біля місця? Однак до цього звикли, і вона, кажуть, багато років користувалася цим правом умоушкодження. Не знаю, тільки, чи лаялася вона, і чи легко було видаляти її з церкви після закінчення служби. Якщо двері келії завжди уберегти не можна, Господь нехай допоможе вам стерегти безпечно двері внутрішньої храмини душі, і Його мирною присутністю відображати збентеження, що мимоволі повстає напередодні. Дякую за благословення святих від вашого шляху. Про старців, що входять у мирну готовність до великого шляху, тішуся з вами. Господь нехай зробить їх, та й нас перед ним згадають Йому сприятливо. Після отримання вашого листа, я бачив сновидіння про пожежу. У якомусь великому будинку, де я був, спалахнув лівий кут передньої фасади. Я не поспішав вийти, не відчуваючи великої небезпеки. Потім вийшов; побачив палаючий кут майже відокремленим від іншої будівлі; ще бачив велику залізну плиту, витягнуту з пожежі, що належала, як мені сказали, іноземцю; так само бачив людину, що тримала мотузку від малого дзвона на ближній дзвіниці, і подає знак до сполоху, але в сполох не били, і я прокинувся. Сон був ясний. Не знаю, ваш лист, чи що інше, зробив його. До вас вирушає чиновник Комісії будівель. Догляньте, щоб земельна справа йшла благонадійно, але й мирно. Говорять про гривні з сажня: мені це не на думку. Справа не про гроші, а про безпеку кордонів. Вимога грошей може більше загрожувати тим, хто сперечається, і посилювати суперечку. Втім, Преподобний і вселяє вам корисне. Приведіть мене до підніжжя його. Примітка. Лист – без означення року, коли писано. Відносити його до 1835 року спонукає переважно згадка про слово, сказане в день Благовіщення. 1835 року митрополит Філарет говорив слово цього дня. Це слово-одне з найпрекрасніших його слів: з тексту 1Тим. III, 16 – про потребу втілення Сина Божого. Вимовляти це слово, справді потрібно було «досить довго»: в автографі, що зберігається у бібліотеці Віфанської семінарії, воно займає одинадцять поштових листів. Цей автограф відрізняється від відомого нині у пресі слова на цей день, лише у семи словах по різних місцях. Так мало вимаганням виявилося це слово згодом. Тим часом високопреосвященний писав про це слово (Агрип. Петр. Глазовий) квіт. 21,1835: «проповідь благовіщенська ще не віддається ні в чиї руки, в очікуванні дозвілля переглянути писане нашвидкуруч про предмет догматичний» (уп. в заг. заг. соб. дух. Прав. червень, 1876, відд. III, стор. 18). Є найвища воля, щоб мені бути в Петербурзі, у справах, у травні 31: тим часом, як я думав було лікуватися; тим часом, як Святославський хворий; Леонтій через хворобу просить не брати його в дорогу; тим часом як я хотів було братися за відновлення Чудівської церкви, на що й Високий визволення є, і за складання плану для побудови семінарії. На цих днях захворіли були в мене очі, тож треба було перестати читати. Так треба залишити зроблене і необхідне, і робити не навмисне, не очікуване, не готове і не засобами, що поспішають. Одна втіха, що туте немає нічого з моєї волі. Помоліться, нехай сповнюється воля Божа, і нехай не ухилюся від неї моїм свавіллям чи власністю. Все це говорю не в скаргу, а до речі, до відома, і по потребі. Чи не дасте мені першодякона, якщо Леонтій невпинно захоче залишитися? Але когось назвати, не бачу. Про план біля лаври говорю з князем на словах, але ще ніколи було написати. Тим часом Башилов жорстоко нападає на самовладдя лаври в побудові на червоній площі лавок без порядку, навіть і з печами. Цієї останньої обставини я не мав у думках, і дивуюсь цьому. Потрібно виправляти це швидше. Дивіться уважно за чистотою в лаврі та навколо. Є причина звернути на це ваше увагу без зволікання. Що мені робити з Онісімом? Не йдете з подвір'я. Запитав я його, як він перебував у лаврі, чи зі світом? Сказав, що жінка в готелі не вчасно відвідала його, тому виведена ним з кімнати, і за це обмовила його перед вами. Я сказав йому, що оскільки він не зберігся в обережності і в досконалому послуху в лаврі: то я вже не можу прийняти його туди. Він усе хоче слухатися мене: але й тут, але своєму робить не потрібне. Не знаю, о. намісник, що сказати вам про Трохимові. І з Андроньєва вивела його та сама причина, яка досі перегороджує йому шлях постригу, вже відкритий. Несвідомість не хороша ознака: вона зміцнює гніздо спокуси, замість того, щоб розорити її. Зі зупиненням безневинної стариці з'єднана жалість до скорботи; а з постригом його побоювання гріха. Хіба ось що зробити: коли це отримаєте, сотворіть молитву, і рахуйте з того дня три місяці; якщо в цей час не станеться такого, що спричинило б нову скруту, то забудемо колишні немочі брата, щоб Бог забув наші гріхи. Прочитайте лист, що додається при цьому, про священика Малініна, і поверніть. Не знаю, чи викликатись, щоб преосвященний його прислав. А якщо прийдете в лавру, то, думаю, треба дати йому пожити, і помолитися, чекаючи, що Бог покаже. Вітаю вас із прибуттям до Москви Государя Імператора, Государині Імператриці, Великого Князя Костянтина Миколайовича та Великої Княжни Олександри Миколаївни, цього дня у понеділок, після вечірні. Завтра будуть в Успенському соборі. Ви запитаєте, може, що ж я робитиму в травні? – Не знаю. Тепер видно тільки, що не без причин з початку квітня вказано на травень, а не раніше я вимагав, тоді як вимагати поспішали. Помоліться, нехай Господь влаштує все на добре. Мир вам і братії закликаю. Мир від Господа вам, о. намісник, та братії. На листи від 28-го та 30-го відповідаю в порядку. Відновлювати стінне писання в Троїцькому соборі, як і раніше, справді безпечніше. Новий план чи вдасться, важко бути впевненим заздалегідь. А у відновленні старого виправдає найстаріша. Бог благословить це продовжувати по можливості. Ієродиякона якби брати у вас: то довелося б відібрати Саватія. І. і до лаври я не хотів. Але Л. погоджується їхати, і припиняє скруту. Про Віфанський дім я не сказав нічого, видно, тому, що не помітив цього в вашому листі, коли читав його знову для відповіді. Але про це вирішено було минулої осені. Виправляйте, як знаєте; і виведіть з дому хворе повітря. Усьому, мабуть, час. Півтора роки не міг я взятися за справу про лаврські землі: і все думав, що навряд чи можна написати досить ясно для комісії будівель, яка так старанно вишукує сумніви проти лаври. Після отримання паперів про дії Вельямінова захотілося мені взятися за цю справу; але знову все не вдавалося. Вчора я занедужав, здається, від застуди ніг в Успенському Соборі в день Преполовіння; і довго пролежав у ліжку. Вставши, і займаючись очищенням справ до від'їзду, дійшов і до цього. Написав ставлення до князя Дмитра Володимировича про рухливих лавках, щоб відвернути лайку, що у репорті йому написав р. Башилов на самовладдя, як і каже, лаври. Потім питаю стосунки князя Д. В., яким він пропонував просити знову Високого дозволу. Кажуть, воно у лаврі; проте я знайшов його. Воно написано так, що важко було вирішитись, за який кінець краще взятися для відповіді. На успіх виписав я останню частину стосунку на початок моєї відповіді. Коли приступив до самої відповіді; справа почала розкриватися переді мною, здається досить ясно. Не закінчивши відповіді, я ліг спати; але він розбудив мене о четвертій годині ранку, і не дав більше спати. Я встав і закінчив на обід. Жаль, що не маю часу показати його вам попередньо; бо треба, щоб князь прочитав моє ставлення до мого від'їзду. Помоліться Преподобному, щоб він витлумачив мої слова князеві краще, ніж я їх написав. Може, й то не погано, що зволікало. У п'ятницю 32 Пану Імператору завгодно було запросити мене до обіду, і перед тим покликати до себе в кабінет. Перед обідом, за обідом і після обіду Государ та Государиня зволили обійтися зі мною милостиво так, що й мою сором'язливість обернули в невимушеність. Князь Дмитро Володимирович, якому я і завжди вдячний за його прихильність, але самому справі про землі показав мені минулими днями особливу дружелюбність, привезши сам до мене репорт Башилова, прочитати, перш ніж зробить до мене з цього ставлення, і надавши попередньо помітити, що мені не на думку. Таким чином тепер той час, коли моє клопотання про лаврську землю може бути вислухане добрим слухом. Государ Імператор зволив пояснити мені причину прискорення мого виклику, і звелів бути у Петербурзі, хоча небагатьма днями раніше Його. Труднощі, які на мене чекають, чи не будуть більше ніж у попередні роки. Помоліться, щоб я не помножив їх моїм нерозумом чи нетерплячістю. Що думаєте робити з Вятським учителем, і чи скоро постригти його? Вручаю вас Богові, і слову Його благодаті. Раніше 14-го дня цього місяця поїхати не думаю. Благословення та мир від Господа. Чиновника прийняти для Собору згоден. Уявіть це в Петербург. Тому що наступного вівторка думаю туди вирушити. Випитайте мені благословення Преподобного Отця нашого Сергія. Ідея схимниці несподівана від її мудрування власного, і тим паче примітна. Тільки багато справ дає вона 1836: хіба початок у ньому покладеться? Але, здається, не прийде торжество без важкого подвигу. Господь нехай судить милістю, а не судом Своє надбання, і нехай розширить його. Про землі написано майже так, як ви пишете. Про деякі частини суперечки я промовчав, щоб легше було оглянути і прийняти найголовніше. Коли це станеться, – інше за потребою має вирішитися на тій самій підставі. Ось питання, яке раніше хотів я запропонувати вам, але забував. Чи не змінити Йонатана в Петербурзі? Мені казали, що з ним бувають напади подібні до Феофанових. З іншого боку Ігнатія майже нікуди подіти; а Петербурзі він був біля місця. Ще не знаю, що робити з А. Ігнатієм своїх справ не показує, а тільки велить йому записувати, як переписувача. Не допускав його і до грошей прикласти печатку, як наказано; не знаю, на ці дні, чи не погодився. Ігнатій хоче врахувати витрату, вагою дає сіно: але сінниця не відокремлена, тому можуть брати і понад відваженого, і економ не звертає на це уваги, ніби його справа збільшувати витрати, а зменшувати не його. Терпіл я досить і раніше і посилювався відштовхувати підозри: наприклад: років зо два тому, він просив дозволу поправити доріжки в саду тому випадку, що був свій щебінь; я погодився, думаючи, що тут має бути мала витрата; а він понад свій щебень витратив на це 900 рублів. Це було без мене; коли я дізнався це, і запитав, як можна було зробити таку велику витрату, не сказавши раніше, скільки потрібно? Справа скінчилася виразними словами, в яких у нього зазвичай немає нестачі. Якщо так у моєму домі; як повірити йому посаду далі від очей? Бажання його вступити до Покровського монастиря, не зрозуміле для мене без таких видів, які важко схвалити. Навчіть мене, що робити. Поїду, мабуть, не зробивши нічого про нього та про Ігнатія; але Ігнатію без мене важко і нудно буде. Сидіть ви і браття з миром під дахом Преподобного, і моліться за душу мою, що багато прийшла. Дякую, о. намісник за благословення від святої обителі святим хлібом. У справі про землі говорив я з князем Дмитром Володимировичем, внаслідок мого ставлення до нього. Він каже, що, читаючи це, знаходить переконуючим; але треба подивитися, що каже інша сторона. Він все ще припускає, що знадобиться доповісти Государю Імператору, обіцяючи в цьому випадку показати мені проект, щоб ще мене вислухати. Папери всі тепер до вас підуть; скажіть мені, що помітите на два мої останні стосунки до князя. Повертаю вам рукопис про чудеса Преподобного Сергія. Можливо, вимагатиму її від вас у Петербурзі, якщо там захочуть примиритися з моїм рукописом, коли порозуміється краще, у чому полягають сумніви проти цього останнього. Вибачте мене і відпустіть зі світом. Мир вам, о. намісник, та братії; а мене прохаючого світу приведіть до стоп Преподобного Сергія. Шлях мій був несподівано успішним. На другому переїзді від Москви переломилася біля колеса чека, і частина заліза загрузла у вусі осі, а гвинтова гайка з осі злетіла; колесо котилося ще таким чином близько трьох верст, нарешті злетіло з осі, і карета сперлася на її кінець. Відправлені назад не знайшли гайки; а ті, що залишилися, не могли звільнити вушка осі від зав'язаючого в ньому заліза. Я ходив упоперек дороги, зберігаючи від вітру хворе вухо; і думав, як би Бог визволив нас від цієї скрути. Нарешті посланий верхи знайшов гайку; а замість чеки зміцнили її хусткою з кишені, наставляючи одного проїжджого. На наступній станції вибили залізо з осі, і складнощі скінчилося; і подорож, хоч під дощем, здебільшого, і вітром, тривала швидко, і зручно. Виїхавши у вівторок, у середу віддання Великодня слухав я літургію у Твері, того ж дня всеношну, і на Вознесіння Господнє літургію у Вишньому Волочку, і приїхав до Петербурга в суботу трохи після полудня. І напіводужаючий Святославський доїхав зі мною безпечно. Просимо у вас, тобто у лаври грошей на утримання свити. Не гнівайтесь. У Чудові відновлення церкви вимагатиме багато грошей; та на Перерві багато витрати. У вас здається, є гроші покладені на якийсь час у збережену скарбницю в деякі при мені роки. Можна буде взяти із них, якщо потрібно буде на ваші справи. Від інспектора академії, мабуть, знаєте, що зробив Іван Павлов. Він узяв копію з моєї секретної пропозиції академії про архімандрита Платона; і розбираючи воно написав захист Дубовицькому, а мені лайка; потім, залишивши Дубовицького, взявся за мене з різних боків; приписав моєму честолюбству Черемісську місію (яка доручена була мені зовсім ненавмисно, і яка могла тільки погрожувати, а не лестити моєму честолюбству), знайшов, що я не можу терпіти рівного, що мені не повинно залишатися начальником, і ін. і в Консисторію, в Московську академію, а в Петербурзі містовою поштою прислав митрополиту Іоні. Три перші екземпляри відразу після отримання доставлені мені. Хоча я нічого з них не роблю; але цікавлю знати, що зробила зі своїм екземпляром академія; запитайте інспектора академії: чи отримано конверт із поясненням Московського цехового Івана Павлова, і що з цим папером зроблено; повідомте мене. У Петербурзі владика та інші прийняли мене зі світом. Але справи тутешні не обіцяють бути легкими. Моліться за мене. Нехай допомога і благословення Боже перебуває з вами. Мир вам, о. намісник, про Господа, і братії також. Я визначив до Собору листоводу, а не секретаря, і не керуючим справами. Остання назва годилася лише ієромонаху. Звання секретаря дати йому не зручно тепер, коли про все допитують, на якій підставі. У нас штату канцелярії немає певного. Але звання листівника оскаржувати не можуть, як таке, яке в штатах прийнято для начальників канцелярій за осіб, і за менших присутніх місць. Потрібно знати, чи домагається певний зважати на Державну службу, і отримувати чини та нагороди; або не дбає про це. Напишіть мені про це. Про Йонатана бажаю, щоб хибне чути було мною; але вести, здавалося, йшли від знаючих. Ігнатія при А. як посилити без мене, коли і при мені А. не допускав його до приписаної участі у справах, хвалячись, що і з благочинним монастирем він успішно бореться кілька років? Боюся, щоб і в іншому місці А. не став жити до своєї кишені. Якщо Івана Павлова називаєте ви насінням, то багато цим робить мені честі; а проклятим називати його зовсім не треба. Господь нехай дасть виправлення і очищення кожному, хто має потребу, якими сам знає засобами. Дивно, що Іван Павлов усю зиму жив у обер-священика, за яким, перед відбуттям його з Москви сильно ганявся Дубовицький, і який, після прибуття до Петербурга, доставив мені відомості про Дубовицьке, з найменуванням свідків, ті самі, яких вжив я в секретному реченні академії про архім. Таким чином обер-священик переконався і засвідчив мене, в небезпечних помилках Дубовицького, і дав мені причину рішучіше діяти щодо архімандрита Платона; і він же прийняв Івана Павлова, коли цей став ревним сподвижником Дубовицького, і називаєте себе голосом слова. Однак Василь Іванович каже, що Іван Павлов залишив його дім перед останнім своїм подвигом, піднятим проти мене. Не все так само здається мені в Петербурзі, як здавалося раніше. Щось менше єдності, і більше руху у вигляді пружин сторонніх. Навчайте мене, як тут жити, і моліться за мене. Благословення Господнє миродавче і рятівне нехай дасться вам, о. намісник, та братії. Преподобний благословив мені скуштувати від хліба його дому. Благословенний хліб всеношний 25травня, отриманий мною 7 червня в цілості, і всередині ще м'який. Візьміть від мене 200 пудів борошна на рік для харчування дивних. Дякую за нагадування про це. Мені завжди здавалося, що в цьому роді допомога більше користі та спілкування душевного, ніж у холодному грошовому милостині. Слава Богу, що це влаштовується 33 . Про священика Тульського, за словами преосвященного, я вважав, чи не сховається він під дахом Преподобного від смутку, яким схильний. Але якщо не відкладе зарозумілості і самочинства, то думаю, давши йому час пожити для досвіду, відпустити, а не приймати в братство, щоб не нажити іншого Йону, тоді як і з одним я не знаю, що робити. У пам'яті любові і молитви моєї вам варто мати місце завжди. А ви помолитеся, нехай виправиться моя молитва. Андрій Миколайович Муравйов хоче бути у лаврі на святі. Помістіть його в монастирі, або при архієрейських келіях, або в новооброблених біля вас. Ви не дали мені відповіді на запитання, яке я дав вам для інспектора академії. Мир Господній з вами, о. намісник, і з братією нехай буде. Стосовно так названого цехового пояснення, я хотів знати, як вчинить інспектор: а ви відповідали мені про ректора. Дякую, що втішаєте мене; але більше навчайте. Не так сумую, скільки не знаю іноді, що робити. Особистих мені скорбот, не знаю, як сказати, чи ні, чи вони не важливі. Але коли бачу менше колишнього, одностайності, тоді як для загального блага потрібно більше, більше колишнього, уваги до людських видів, тоді як справа Божа особливо закликає до чистої ревнощів; такі, і подібні види приводять у смуток та здивування. Що б таке скорботне про мене дійшло до вас, не можу вгадати. Можливо, те, чого не було. У Тульському священику я помічав дивне, але не думав, щоб це було настільки безглуздо, як виявилося. Я думав, подивитися, чи не надається йому допомоги від Преподобного, і тому не хотів раптом відмовити. Тепер я дав резолюцію про відмову; постарайтеся якось, не розтривоживши, відпустити його. До преосвященного Тульського я писав, що не погано б прислати за ним, і негайно, бо лавра не може довго тримати його. Вигадайте мені місце для А. Ви кажете про звіт. Але я його не одержав. Сподіватимемося, що лайки за нього не буде. Але чи знаєте, що ви між іншим ввели мене в недолік по Чудову? Архітектор вимагав на передбачуваних церквою тисяч за двадцять рублів. На слова його не досить би я поклався: але чувши від вас подібне, я вважав його слова близькими до правди, хоч і припускав, що витрата його буде більшою за припущення. Малюнок іконостасу затверджений Государем Імператором: тому не зручно повернутися назад. Приступили до торгів. Знадобилося 80,000 рублів. Зменшував я з того, що міг, але малюнок іконостасу повинен бути виконаний; а він сам вимагає близько 50,000 рублів. Не знаю, як Бог допоможе виплутатися з цієї справи. Довго я й відкладав. Все здавалося, не той час, щоб множити пишність. Але потреба поновлення ставала більшою і більше помітною; треба було наважитися. З-поміж випадків, які сумно мені бачити, вкажу на один. Пам'ятається, я писав вам, що відому ікону Пресвятої Богородиці у Симонові С. Синод заборонив переносити із теплої церкви до холодної. У день закладення дзвіниці, я прийняв на себе дозволити, щоб її принесли до соборної церкви на літургію і несли на місце закладення. Нещодавно архімандрит пише до мене; вказує на цей приклад, і просить дозволу, нести цю ікону в хресну ходу біля монастиря, 26 дня цього місяця там, що був, і мати її в Соборі на літургії 8 липня. Я звертаюсь до владики. Відповідає, - нізащо не погоджуся. Уявляю переконання; дозволяю його заперечення: ніщо не допомагає. Скінчилося тим, що я написав архімандриту, що не відмовляюся від колишнього дозволу, який дав я в моїй присутності, але тепер, коли архімандриту не далі до С. Синоду, як і до мене, я вважаю цю справу не належною до мене, а до С. Синоду. Мені здається сумним знаменням, що ми, не посилюючись самі посунути людей до Бога, не відкриваємо шляху і тоді, коли Бог Сам простягає благодійну руку і виявляє силу Свою, щоб привернути їх до себе. Святкуйте Преподобному, і з ним, у радості духа, і мою душу, що багато прийшла, згадайте. Бог нехай після вас благословення, о. наміснику, а ви мені прощення послите. П'ять ваших листів тепер без відповіді. Тільки вчора отримав вашу просфору, хліб та воду. Хліб зазнав, а вода дуже гарна. Не треба було багато одягати хліб, щоб він міг дихати повітрям. О. Інокентію Яковлівському віддайте уклін і від мене. Церква його, я думав, уже освітлена тепер. А коли не освячена, то бажаю, щоб не за мною була зупинка. Повернення мого восени не передбачаю, а до весни чекати довго. Якби саме собою освячення прийшло навесні, то охоче повторюю колишнє: нехай о. архімандрит випросить мене у С. Синоду. Про сенатора Озерова сказали вам неправду. Він отримав найвідомішу граматку перш за все і одразу віддав її мені, не роблячи з неї ніякого вживання. Він дбає про свого родича з людинолюбства, але неупереджено дивиться на його справи. Справедливі обережні роздуми ваші, щоб самолюбство не обкрадало того, що думає робити ревнощі, щоб боротьба і розвага у справах не заважали тихо входити в кліть свою і т.д. Ти річкий: Я є двері! Введи нас у внутрішню і зачини за нами. До тут 11 серпня, в неділю. П., здається, треба шукати іншого місця, щоб і в нас згладився слід події, принаймні поганого і особливо сумного свята, і він потребою змінити місце краще був спонуканий до обережності на новому місці. Але якщо думаєте, що можна залишити його, на розсуд каяття, – залиште. І. справа не краща за П. Неблагочинність поза монастирем, у порівнянні з неблагочинністю в келії, потроюється і удесятеряється в спокусі. І як з І. це не перший досвід, то не погано б порадити йому піти, щоб нам не дожити з ним до гіршого. І. і П. говорять нам з вами, що треба якось обережніше приймати. Насамперед князь Ціціанов змусив нас будувати, чого будувати не думали; тепер м. Башилов те саме хоче зробити. Чи так довго буде? Не дуже розумію, чого він хоче; але, здається, лавра, за його проектом, буде вплутана у зв'язок торгових будівель. Це не добре. Чому не бути рухомим дерев'яним лавкам для хліба та подібного, які й у Москві на найкращих площах є? Але їх треба мати не багато на увазі, а інші такі ж можна розташувати від воріт до низу по огорожі саду. Тут не будуть колоти очей, а для тих, хто купує, будуть на дорозі. Що рів біля святої брами треба засинати, це правда. Де проти келій ваших відводити обивателям новий квартал? Невже знову тут, де плану не належить. Скажіть про це ясніше. Контракт про готель виправте, як вважаєте. Мені й раніше не подобалося, що все в руках утримувача. Слово Всехитрець у каноні означає загального художника всього створеного. Апостол, у 12 розділі 2 послання до Коринтян, говорячи про свою безкорисливість, пропонує заперечення: буди ж, я не обтяжу вас, за підступний схильність вас прия. Це є: можливо подумають, що я не користувався від вас особисто сам, але, як хитра людина, обманом чинив з вами, користуючись через інших. На це відповідає: правда. Їжа яким від посланих до вас лихоїмства вас? З цього бачите сенс слів: лестощі приях. Але я говорю вам про сенс слів, а не сперечаюся проти ваших роздумів, на які є інші свідчення. Наприклад у каноні Хреста: паде древом спокусливий, тобою спокусився. Це означає: обманувши людину за допомогою забороненого дерева впав, будучи обдурений деревом хреста. Так і в молитві П'ятидесятниці: Богомудростним лещенням уловивий. Це строкате різнотою предметів лист ще не закінчено; але я пошлю його, щоб відкладеного довго не відкладати ще. Мені час у Синод. Бог молитвами Преподобного нехай береже вас і братію. Поверзіть мене до ніг Преподобного. Спб. Серпня 12-го. 1835. Від того, що я хочу писати до вас, о. намісник, ґрунтовніше, трапляється, що пишу пізніше, але ґрунтовніше писати все ж таки не вдається. Ось і на лист від 4 серпня думав відповідати відразу, потім другого дня хотів впоратися про одну обставину, про яку хочу згадати; але вже кілька днів довідка не робиться, і лист не писано. Видно треба менше відкладати і писати без довідок. Тим уважніше ви вірите, що пишу. Прочитавши писане в листі 28-го липня про проскомідії, я думав, що краще зробити вам слухняність, аніж своїм мудрістю. Так і зробив, проте забороняючи собі міркувати, якщо знадобиться. Можливо правий і о. Паїсій зі своєю обережністю, хоча вона, може бути також, і надто виражається в ревнощі гарячої та балакучої. Церква вчить нас молитися за померлих, не розмірковуючи, чи в пеклі хтось із них, хоча ймовірно, що є такі між тими, що згадуються в Церкві. Це добре і смиренно, тому що не знаємо жереба тих, що відійшли, не беремо ні про кого засуджувальної думки, що він в пеклі, і просимо. У молитвах П'ятидесятниці маємо свідчення, що Господь сподобляє приймати молитовні очищення про того, хто тримається в пеклі. Але, можливо, Церква мала особливу думку, цю, багато зухвальства, що укладає, молитву віднести до особливого важливого дня, а не надавати всякій людині й часу. Ось що хотілося мені впоратися. Один із святих Римських пап, випадково згадавши про чесноти одного язичницького імператора, молився за нього, і мав одкровення, що молитва його не відкинута, але щоб він не приносив таких сміливих молитов. Я пам'ятаю, що це читав, але не пам'ятаю, про кого і в якій книзі 34 . Бог нескінченний у милосерді: але нам наказано знати свій захід. Між тими, що тримаються в пеклі, є такі, про які Церква не дозволила ні співу, ні жертви. Ми не зачиняємо їх у пеклі, але слухаємось Церкви. І чи не безпечніше з точності триматися в межах цієї покори? Перейдемо до іншого предмета. Церква молить нам Ангела мирна, вірна наставника, хранителя душ і тілес. Молитва важлива, і бажано, щоб кожен, і кожного разу, приділяв їй серцеву увагу. При священнослужінні Церква просить Ангелів співслужбовців нам. І в цьому випадку важливо для службовця, щоб він з повною увагою та розумінням приносив цю молитву. Але на проскомідії згадувати Ангелів невже Церква забула? Невже тепер тільки про це здогадалися? Так думати означало б надто мало думати про Церкву і надто багато про себе. Безкровна жертва є спогад рятівної смерті Христової. Тому слід бути принесена за тих, за яких Христос помер. Церква не вчить, щоб він помер за ангелів. Чи не тому при проскомідії згадуються тільки люди і мовчить про ангелів? Молитва Христа Бога, прославлення Христа Бога, є спільне нам з ангелами; до цього їх і закликаємо: тіло Христове дароване людям. Вони, ангели, співслужать нашим таїнством, але причащаються святих Божих таємниць своїм чином і чином небесним, для нас недовідомим. Скажіть мені, як вам здаються ці роздуми. А книги скрижалі я не маю, і не знаю, чи знайду її незабаром. С. спокусився тим, що, маючи відзнаки, шукав старшинства в братстві. Я йому говорив проти цього. Але ще побоююся, щоб ті самі думки не збентежили його в лаврі і не збентежили іншим. Скажіть, що його приймаємо, а у своїх нічого відібрати не бажаємо; і прийміть, якщо не сумніваєтеся. О. скарбницю скажіть, що я не гніваюсь на нього, і поганого нічого про нього не думаю, і прошу його, щоб душа його була мирна з моєю, як моя з його душею. А що не дали нагороди, то це ще не біда, бо начальство не закабалило себе давати нагороди; можна уявити сотні людей і не ченців, які не здобули нагороди з однолітками. навіть без причини, або за переважних праць, і залишаються покійні. Прошу милостиво судити і про мене: я нагадував раніше, щоб звіти подавалися раніше, але цього не робили. Що мені робити? Ще я не покарав за повільність, а тільки не нагородив, і вже винен. Але якщо завгодно, то й винен; вибачте мені ви і о. скарбник і навчіть мене виправити мою провину. Бажаю вам і братії світу, який дарує Бог, і якого люди забрати не можуть. Невідомо мені, о. намісник, які почуття зробила у вас стара стеля, чому ви їх закриваєте, і чому багато журитеся. Не додивились і помилилися: та хіба ви вважали себе прозорливцем і непогрішним? Якщо не шанували, то нема чого дивуватися і багато журитися, що недодивилися і помилилися. Слава Богу, який приймає, і Преподобному подяку, яка приваблює причасників. Мені здається, колись не було так багато. Що це означає? Чи просто старанність, чи дія в народі якоїсь особливої ​​думки про часи? – Але принаймні втішно, що це. Час і тут холодно, але зайвої вогкості немає. Вже одного разу в шубі їздив я до Синоду. Але це б не біда. - Господи, звеселили лице землі, бідних заради людей Твоїх! Знову дивно представили ви звіт, не представивши, чому він зроблений, і не сказавши, що мені з ним робити? Чи можна мені знати напам'ять усі ці контрольні закони, яких, зізнаюся, я іноді й не читаю, чи не дочитую при отриманні, не бачачи в них ні користі, ні правди? Дякую, що займаєтесь Троїцьким собором. Ось нині я справніший за колишнє: учора ввечері отримав листа, сьогодні вранці відповідав. Благословення Боже і мир вам і братії закликаю, просячи ваших молитов. Чи не випишете і не надішлете ви мені статтю зі Скрижалі, про яку ви писали? Дай Боже, щоб стінопис було добре. На повільність не скаржимося, якщо від роботи, а не від майстра. Якщо майстер хороший у справі, – треба, щоб він залишався у збитку. Комету бачили ви краще за нас. Тут дні найбільшого її сяйва були хмарними. Я бачив її одного разу не зрозуміло. Даремно, здається, ви переробляли стінопис на чолі. Було добре. Яка біда, що характер не один із стінами? Глава від них багато відокремлена. Надалі не раджу вирішуватися на переробки з таких маловажних причин, не сказавши мені. Успенський собор раніше не був сиром. Від чого він став сирішим. Про осушення ґрунту подумати не забудьте. Що за чудова людина ваш колишній листовод? Прийшов до нас на обійсті пізно ввечері, щоб ми його прийняли. Я наказав запитати, чи є лист від вас? Відповідали: ні. Це здивувало мене; і я наказав йому сказати, що як я його не знаю і від вас листа він не приніс, то не можу взяти його на подвір'я, і ​​що бачити мені його тепер не зручно. Потім він уже не приходив. Щоправда, що в нас і не дуже просторо. Послушник з маленькими калмиками гостює досі. Пам'ятається мені, що Смоленська церква сиру не була. Мені приходити на думку здогад, чи не пошкодився ґрунті лаври з того часу, як засипали Писарівський ставок, який, незважаючи на недбалість, тримав багато води. Або тут було джерело, або труба з білого ставка, котрі тепер, не маючи відкритої дороги, улагоджують весь ґрунт. Опалення Смоленської церкви чи вдасться, зима. Мені не дуже подобається опалення знизу. Палення всередині будівлі чистить повітря, і теплота вся в одному місці. Чи легко натопити підвал? Гроші, що йдуть з подвір'я, щоб не вносити до опікунської ради, а перевести до вас у лавру, про це попередіть економа подвір'я. Послушника стражденного нападами в Сергіїв пустелі я бачив. І мені здається, що йому потрібне лікування духовне. Попікайтеся, по кольку можливо і поколи прийме його воля. Писати ще треба, але тепер настав час у Синод. Прочитайте поки це, і моліться за мою лінощі. Мир вам та братії в ім'я Господа Начальника світу. Боже благословення вам, о. намісник, та братії. Покличте і мені також благословення через Преподобного і Богоносного Покровителя нашого. Читаю ваш лист від 20-го дня, і поспішаю сказати щось у відповідь, бо стільки разів невдало відкладав. Про преосвященного Мелетію шкода, що ви не сказали, як помітили його здоров'я. Про депутата я давно грішу сумнівом, і не на моє переконання допустив його діяти. Хай захистить і допоможе Преподобний. Але й вам треба дивитися, чи не шкодить він справі і собі. Що свавільно знеслися з Володимирською консисторією, щоб урятувати учня від розбору, з цією свавіллям я мирюся заради наміру. Якщо хочете деяких людей похилого віку залишити за штатом, – уявіть для досвіду про двох або трьох, з дотриманням того, що наказано в указі про цей предмет. Вятського вчителя до постригу уявіть. Той, хто одягає квітами сильні крини, дарує вашому одязі бути чистим і шлюбним до дня стрітіння Жениха, в якому б сховищі не поклалася вона ввечері. Ось і відповідь цього вечора. Успіху столового господарства я радий не тому, що є залишок грошей і запасів, але набагато більше тому, що це свідчить про зменшення гріхів нехтування і неправильного вживання. Просфоряка до ієродияконства уявіть. Тих, хто слугує доброю совісті, треба і втішати увагою, і до вівтаря наближати. Улаштування лікарні дивних Бог нехай благословить, якщо цього ще не сказав я вам. Боявся я, що місце, що призначається, не досить буде сухо і світло. Преподобний нехай влаштує і нехай просвітить. Прохання Мануїла залежало у секретаря, якому віддано було для пошуку вашого колишнього подання. Тепер надано резолюцію. Іконостас у Троїцькому соборі біля північних дверей виправте за пристойністю, не мудруючи багато. Старовинне срібне панікадило виправити також добре. Лампади біля місцевих ікон Троїцького собору я й раніше думав чи поправляти в колишньому вигляді, чи знову зробити подібні. Тільки перед образом Богоматері у царської брами не зробити трохи більше іншої? Більше писати все нема; і до того ж я з тиждень хворий від застуди, яка, подібно до торішнього, прийшла від ніг. По милості Господньої хвороба поблажлива, тільки велить триматися келії і часто відпочивати від справи. Мир вам. Закличте і мені світ. Я ніби навіть не читаю твоїх листів! Це вже занадто, о. віце-король А це можливо? Траплялося, що я не читав листи дівчини З., але вже тоді пересвідчився, переглянувши кілька місць у листі, що він схожий на багато попередніх і що читати його не потрібно. Щоб ви знали всю мою лінь, я не буду приховувати, що одного разу, коли я мав уже кілька ваших листів, які чекали відповіді, я знову одержаного листа приклав до інших, не читаючи його, і так воно стояло кілька днів; але було в крайньому обмеженні через господарські справи, щоб не читати листи двічі, бо якщо лист, який я прочитав, пролежав кілька днів, то мені потрібно було його перечитати, щоб написати відповідь. Нещодавно я помітив, що на один лист я ще не відповів, а на наступні листи я вже відповів: це сталося тому, що цей лист потрапив між тими, на які вже відповіли, і залишився до тих пір, поки їх не переглянули знову. Я зазвичай знищую листи, які отримали відповідь, але деякі потрібно залишити навіть після відповіді. Про ослаблі не знаю, що сказати вам, тому що ви говорите невизначено. Треба терпіти немочі у надії виправлення; але треба берегтися, щоб послаблення слабким не обернулося на спокусу іншим неміцним, щоб гнилий член не потворив і не заражав тіла, щоб гріхи наші не були в образі та нарузі оселі Святих. І. я боюся. Як контролювати захист? Бачите, тут закон. Що він худий і марний, це не раптом дізнаються. Бачите, що зроблену мною виставу по лаврі потягли до Синоду, і до Державного контролера, і відштовхнули з'єднаними своїми та чужими руками. Нещодавно за консисторією Казенна Палата вимагала звіту у всіх перехідних сумах, різноманітних та численних: обер-прокурор, за рішенням свого контролю, зі свого боку вимагав того самого; я звірив справу із законами, і мені здалося інше. І просто на міркування, скарбниці треба шукати казенної копійки; а яка їй потреба шукати, наприклад, скільки боргу з дяка Карпа надійшло в консисторію і передано паламарю Сидору? Тут є природний позивач, котрий свого попросить. Обер-прокурор не одного зі мною думки – не знаю, що буде. Ченцю чому не бути листоводом Собору? Скажіть Бердникову, що я буду радий, якщо він попрацює. Ось вам на лист, отриманий вчора о 8 годині вечора, прочитаний сьогодні о 6 годині ранку, відповідь о восьмій годині ранку. Моліться, щоб я був справніший у справах, і особливо душевних. Бог нехай вчинить ваші справи на добре, і благословення його нехай охороняє вас і братію. Скажіть о. Паїсія, що я дякую за писання. Чи не візьмете ви сказати про. ректору академії, що кількома шляхами дійшло сюди кілька чуток, і зроблено кілька зауважень у справах, за якими йому не погано б запропонувати собі питання, чи не залишити зі світом академію і піти до Новоспаського, поки Бог влаштує краще? Третього дня і вчора отримав я ваші листи, о. намісник і відповідь починаю з кінця останнього. За те дякую, що ви прислали мені помисел про смерть; він був добрий гість, Але що вам надумалося говорити, що часу вам небагато? Це слово так сумно озвалося мені в серці, як я не очікував. Якби я мав сміливість, то просив би собі від Господа померти на ваших руках; принаймні прошу Його, щоб ви молитвою провели мене в дорогу, яка потребує доброї напутності, при нестачі справ, які б благонадійно пішли слідом зі мною. В Успенському соборі, коли я був ще в лаврській семінарії, помічав я тільки холод, а не вогкість, тоді як ми з першого дня травня ходили в той до богослужіння. Цим посилюється моя підозра, чи не зіпсований ґрунт лаври тим, що засипано ставок Писарівського саду, що був близько до Успенського собору. Це тим неприємніше мені, що, пам'ятаю, і я подавав думку колишньому начальству академії засипати ставок під час зведення будинку; бо став був неблаговидний. Чудово, що став завжди тримав воду, і вона задихалася тільки взимку під льодом, а влітку не псувалася. Чи не пошукати коли на місці цієї ставка древньої водопровідної труби? Рабу Божу Варлааму нехай буде мирно у лікарні. Бог нехай допоможе душі о. Іони відтрусили всякий порох цього віку від крил своїх і злетіли у свободу чад Божих. Мир вам. Дайте мені мир. І не тікайте від мене. Світ братії. Влаштуйте мені на мої гроші образ Іллі Пророка фініфтяний, і надішліть, щоб дати на благословення одному бажаючому. Благословення Господнє вам, о. намісник, та братії. Дякую за просфору, яка, як я чув, подорожувала до мене в диліжансі, у санях та на возі; але отримана цілістю. Тут зима була і проходила, тепер починається знову. Але хліб Преподобного Нікона ще не прийшов до мене. Господь нехай прийме і упокоїть душу о. Іони. Що мої зауваження про опалення собору і про скарбницю не в сварку зроблені, я вже писав вам. Не повинні вони пов'язувати вас; але де можуть подати випадок до обережності проти непорозумінь, там, можливо, не без користі згадаються. Справа собору, правда, важко було передбачити, і не було часу відстрочити, коли потреба відкрилася. Справу криниці можна було і передбачити, і відстрочити на стільки часу, щоб лист про нього звернувся. Про яку тепер говорите наступній канаві? Якщо про ту, яку високу воду колодязя проводитиме відомим шляхом за огорожу: на що відкладати її до моїх очей? - У ній менше важливості. Потрібно лише, щоб вона пройшла не близько до фундаменту північного притвору Троїцького собору. За виправлення склепіння в притворі дякую. Тут ніколи було питати, і нема про що. Малюнок лампад надішліть не які є, а які мають бути, чи в попередньому вигляді, чи зі зміною. Олія в панікадилі навіщо не вжити, якщо можна при цьому зберегти охайність та безпеку? Чи правда, що скло не лусне, і не впаде з олією на голову? І про якого панікадила кажете ви? Чи не важко засвічувати та наливати олію по висоті? Якщо знаходите зручним – робіть досвід. Очищення засмічених місць під лікарнею не вимагало дозволу, а лише потребує моєї подяки, що зроблено. Два ківоти зі старого іконостасу на паперть Троїцьку – це добре; але яку? - Думаю, на північну. Про це я думав, що вона порожня, і що її треба зробити більш церковною. Не сперечаюся за це; А що було б поганого, якби мені сказати про це перш за виконання і вислухати і мою думку; якби ви уявили собі, що до ваших думок, можливо, і я можу іноді наказати щось придатне? Вибачте, якщо в цих словах моя гордість проповідує вам смиренність. Навчіть мене смиренності й послуху і помоліться за це. Вибачте та благословіть. Хай Господь благословить вас. Христос серед нас. Лист цей не прийде до 1 грудня, хоча писано відразу після отримання вашого; але будьте впевнені, що і в попередні й наступні дні мирна з вами непорушна. Ви писали мені про Високогірську пустелю, що не отримує і 300 милостинних. Я справлявся в Синоді, якщо про неї якесь діло: не виявилося, крім того, що просить землі, як інші монастирі. Чи думаєте, що було ще якесь уявлення про неї? Без уявлення не можна нічого почати в Синоді. Якщо топлення церкви для робіт потрібно продовжувати і незручності в тому не виявиться, - не думайте, щоб я нудив припинити це. Обителі Святого Сергія о. наміснику та братії про Господа радіти. Послане мені благословення Святої обителі, святу ікону, прийняв я з благоговінням, а добрі про мене ваші бажання заради мого чернечого новоліття – з любов'ю та вдячністю. Разом з вами притікаю до представництва Богоносного Батька нашого, хай не перестає він бути, як же є, спільним керівником нашим, благословляючи наше смиренне діяння, порушуючи торкання, простягаючи благодійну і бережну руку до наших немічних і спотикань, і через свою мирну обитель. І благословенний хліб прийшов до мене цілістю. Світ душі вашої, о. намісник. Світ та братії. Багато дякую за листа 30 листопада і за благословенний хліб, який прийшов раніше листа. Про зір без простору міркувати, мабуть, я й не вмію, і не маю свободи говорити про це; а тільки благаю Христа Господа, що є і нехай буде серед нас, щоб Він подавав вам у світлі Його визріти чисте світло і просвіщав вас вказувати мені, що потрібно для мого розуміння, і виправлення, і збудження від лінощів. Часто утрудненим оточуючими та незадоволеними бачите ви мене в правду. Справи, в яких немає їжі для душі, поглинають час і завжди турбують, що багато залишається не закінченого; недуга вимагає багато часу для відпочинку; душа насилу перетворюється на спокій свій; помисли турботи чи суєти переслідують і обкрадають її. Продовжуйте просити мені допомоги, і того, щоб готова до милосердя допомога не була я не готовий приймати. Дякую і за ґрунтовну звістку про смертний подвиг о. Іони. Це повчання про вічність прийшло до мене поряд з іншим. Лист ваш отримано вчора після поховання о. духовника Павла, де я був. Минулої середи він був у Синоді за звичайним (з ознаками немочі, особливо в ногах, після колишньої з ним хвороби), в п'ятницю вранці відчув себе важче і сповідався, після полудня соборований оливою і через годину після цього помер. До тут писано було вчора вранці. Потім належало їхати на іспит, до Синоду, ввечері бути комітетом у мене в домі; я застудився, встав, занедужав, пролежав годин одинадцятій у ліжку і тепер можу тільки скінчити, а не продовжувати цей лист. Ваших відносин у контроль ще не читав. Прочитавши, вчиню, як ви пишете. Якщо вам надішлють купу книг, то ви віддайте їх до академічного правління для внесення до каталогу академічної бібліотеки. Скажіть, що ви прийняли їх за моїм дорученням від невідомого благодійника; і що про отримання їх до академії треба мені донести. Мені здається, о. намісник, що я вітав вас зі святом, писавши до вас перед святом; і цим трохи вибачаю себе, що довго не пишу до вас від дня свята. Ось як це сталося. З застудою, отриманою на похованні о. духовника Павла, боровся я спершу на ногах і на вулиці, а потім близько тижня перед святом уже в келії і здебільшого на одрі. У свято сподобив Бог здійснити літургію і, відпочиваючи, бути і в придворній церкві на молебні, але потім знову належало мені зачинитися в келії до літургії неділі, а від неї до цього дня. Тим часом скільки сили дозволяли, належало і діло робити, і з багатьох листів хоч на деякі відповідати. У листуванні з вами я ще не такий несправний, як із багатьма іншими. Ось вам пояснення моєї мовчанки, бо мені не хочеться, щоб душа ваша на мою нарікала. Втім, дяка Богу, хвороба моя не терпляча. Здається, більше відпочиваю, ніж хворію, коли лежу. Тепер краще за колишнє. Дякую, що ви славили у мене Христа у свято вранці. Вранці тільки я відчув себе в силах служити. На подяку за славлення пошлю вам при цьому книжку про Богослужіння, яку Андрій Миколайович Муравйов, написав, і в якій є кілька слів і моїх. За благословенний хліб дякую заздалегідь; він ще не прийшов. З вашою думкою про перетворення одного свічника на дві лампади не зовсім я мирний. І лампада перед образом Пресвятої Трійці, більша, ніж я припускав, страшна для мене своїм тягарем і залізним ланцюгом, за цілість якого важко ручатися. Але що вже зроблено, то хай Бог збереже. А зміцнити тяжкість лампади до балдахіна мощів сумніваюся ще більше. Чи не можна вашу думку помирити з моєю; нижню чашу вжити на лампаду до образу Божої Матері; а верхню чашу залишити свічником, підробивши під неї бронзовий триніжок або що подібне. У церкві князя Олександра Миколайовича є перед іконами свічники на триніжках; можливо, я знайду спосіб надіслати вам малюнок. Запитайте Високогірського будівельника, що саме, і коли було представлено про його монастир С. Синоду: тоді я впораюся точніше, і подивлюся, як можна було б взятися за справу. Щоб образ вами посланий не дійшов до мене, цього не помічав. Фініфтяний образ Божої Матері на Повітрі з майбутніми нашими преподобними, тепер у мене; а чи з Всеволодом Андрійовичем отримано, не пам'ятаю. Виноград від нього отриманий після довгого шляху, який ще здатний до вживання. Не дякував я за нього вам тому, що він прийшов не з листом, а я відповідаю на листи, і забуваю те, що сталося між листами. Для Євреїв нині закон є, щоб після приготування до хрещення випробовувати їх у Консисторії. Але якщо є ознаки, що той, хто прийшов до вас, ведеться провидінням, треба постаратися влаштувати хрещення його у вас без далеких наказних труднощів. Прохання його ще не маю. Бог нехай благословить вас дати йому рятівні істини. До слова пошлю книжку написану хрещеним Євреєм для Євреїв. Про о. архімандриті Яковлевському тут уже поголос був, як про помер. Бажав би я побачити його живим; але якщо він покличе вас до себе на поховання, йдіть зі світом, і поцілуйте йому моє цілування. Саввінський іконопис дивитися, не думаю, щоб дуже треба було. Але якщо хочете, подивіться. Не відповідали ви мені на одне слово, на пропозицію передати промову о. ректору академії. Який тут помисел? Якщо не беретеся: навіщо б не сказати так? Нове літо, що настало, Бог нехай благословить вам і братії миром і успіхом у творенні душевному і сподіванням спасіння. Спб. Січня 3-го 1835 35 . Чи в лаврській бібліотеці є книга: скрижаль? - Може, я попрошу її у вас. Скажіть о. архімандриту Паїсію подяку мою, що він мене згадує і словом втіхи відвідує. Бог нехай дарує нам, о. намісник, щоб і щодня зі страхом спасіння своє вчинити, і жодного року не боятися. Мені завжди здавалося ймовірним, що ворожіння про 1836 не збудуться, ніж що збудуться. Бо якщо Апостолам не дано у власність розуміти часи та літа, то мудро, щоб це дісталося у власність нашим ворожінням та розрахункам. Але тепер, коли 1836 рік настав, коли роки, що йому передували, не відповідали ворожінням, не здається мені, що можна дрімати безтурботно. Мені здається, що справи наші не ведуть до золотого віку. Хтось говорити: треба молитися, щоб гроза не застигла нас, не запобіжних, не закінчили, і, можливо, не розпочали справи, розсіяних поза і не зібралися всередину. Мені це чується, та все ж спить. Надішліть мені петеля Петрова будити мене. Зять пані Шагарової був у мене і сподобався мені зусиллям виконати її доручення, втім скромним. Я сказав, що якщо не вміщає життя монастирського, нехай відійде; що, куди піти, не моя справа наказувати, але що повернення в свій край може мати пристойне тлумачення (бо прагнення до відокремленого життя за чоловіка вимагало видалення, а вдові можна і у своєму краї, і при рідних жити на самоті); навпроти поселення після Хотькова в посаді при лаврі представило б щось дивне, і я не можу цього схвалити. Напишіть мені на що зважиться пані Шагарова. Нехай буде вам, що віфанський архімандрит призначений благочинним монастиря Хотькова. Прошу не прогніватися. Для порядку всі монастирі підпорядковані благочинним. По можливості треба було притримати місцеву зручність. І ось перше доручення о. благочинному. Про схимницю хотьковської сягнуло світського начальства, що з неї виходять прогнози; ігуменії сказано, щоб захистити її від поголосу. Але на випадок я хотів би, щоб ви навідалися і надіслали мені записку, яка б укладала про схимницю головну інформацію зі вступу її до монастиря, і що вбачається про неї нині. Мені кажуть, що при лаврі в нашому готелі у пісні дні готуйте м'ясну їжу. Помітили це світські - і спокусилися. Зверніть на це увагу і напишіть мені, що знайдете. У мене до вас ще одне прохання. О. Полікарпа було звільнено з посади ректора і збережено Новоспаським. На його місце призначено інспектора. Допоможіть йому доброю порадою в цій новій ситуації. І про о. Я переживаю за Полікарпа, чи не здасться йому цей випадок неприємним. Я написав о. Філарет, і я вам те саме кажу: якщо ви помітили, що о. Полікарп сумний, попроси його від свого імені і від мене, щоб був у доброму настрої. Справи Академії виявились досить неорганізованими. Після секретаря Доброхотова знайдено кілька паперів, отриманих від семінарських управ з грошима, але схованих від управи, а грошей не було. О. Полікарп близько трьох років не висвітлював це питання і не розумів, чому я не мав можливості йому підказати. Тепер краще було б створити в академії слідчу комісію? Щоб не здіймати цього шуму, вирішили без сварки звільнити ректора і через нового ректора вести запущені справи. Ректор Київської академії молодший за о. Полікарпа, і вже просив про звільнення від академічної служби: отже, немає нічого дивного, якщо о. Полікарп отримав це звільнення. Втім, як знаєте, поспішайте, щоб о. Полікарп був мирним з тим випадком, який стався за потребою. Примітка. Лист – без підпису та без позначення року, місяця та числа, коли писано; але воно безсумнівно має бути визнано таким, що належить до перших у 1836-му році, як тому, що в ньому прямо говориться: «тепер, коли 1836 рік настав», так і тому, що в ньому полягає перша звістка про звільнення архімандрита Полікарпа з посади ректора академії, що відбувся ще 15 років. Знову довго я не писав до вас, о. намісник. Дякую, що ви довго терпіли та продовжували писати. Тепер, здається, і ви втомилися писати до мовчазного, бо образ пророка Іллі отриманий від вас без листа. Не скаржуся на це, а визнаю, що на те заслуговую. Вибачте заради Того, Хто прощає всіх нас. Відкладення почалося здивуванням, у яке ви поставили мене надіславши добру звістку про о. Полікарпі, тоді як справа про звільнення його було вирішено, і очікуванням звістки на те, що писав я до вас про це перед отриманням вашого листа. Потім разів зо два писав я до нового ректора за нетерплячою потребою, а про вас все думав: от напишу. Слава Богу, що о. Полікарп благодушно ухвалив рішення. Те, що виявилося у справах після його звільнення, представляє нові докази, що треба було використати цей рішучий спосіб до очищення справ. Але все ж таки шкода того, що сталося. Пожежа віфанського млина біда ще не найбільша. Якщо утримувач бідний, – треба не суворо скористатися правом договору, а зробити йому полегшення. Частішають біди. Читали ви у відомостях, як у неділю страшного суду, серед Петербурга згоріло понад сто людей у ​​розважальній дерев'яній будівлі. Напередодні того ж дня, того ж фігляра, дві будівлі в Москві також згоріли, але, дякувати Богові, без людей. Сумним здалося мені між іншим, що фігляр, який спалив так багато людей, через один або два дні дав в іншому місці те саме видовище, і глядачів було безліч. Виправдовують це тим, що збирання грошей призначено було на користь сімейств, що залишилися після згорілих. – У Серпухові згоріла значна частина жіночого монастиря, лише церков близька небезпека не торкнулася. – Про вовка Московського ви, без сумніву, чули 36 . Що Троїцький собор був у вас і теплів і не присмачений, це дивно. Очевидно, благословив це Преподобний. Якщо завгодно Богу, влітку на місці поговоримо про те, як діяти надалі. Іконописанню слід було б краще бути в церкві, ніж у притворі. І я думав, що іконописець уже випробуваний і буде вжитий у церкві. Втім, подяка Преподобному, що влаштувалося і так, як влаштувалося. Скрижалі не посилайте до мене, бо не бачу часу тут зайнятися нею, а нагадайте мені про неї у лаврі. Щоб вчених задовольнити жалуванням, щоб не мали потреби в монастирях, про це тепер думаємо. Про м'ясну їжу в готелі моя думка була не та, щоб зовсім заборонити, але щоб її в пісні дні не тримали. Хто має свою, нехай чинить за своєю волею. І хто вимагатиме, може власник столу не відмовляти зовсім, а дістати за бажанням. Але щоб у пісні дні м'ясна їжа готувалася ніби за звичаєм, це мені здається не в порядку, і не згідно з місцем. Скажіть мені, що ви думаєте. Послушника із Сухаревського подвір'я візьміть та замініть іншим. Рекомендую вам його: він завжди здавався мені добрим дітищем. Перезолочення іконостасу в притворі Бог благословить. Тут, мабуть, я особливо винен, що довго не відповідав. На решті листа розповім вам сон, який я бачив за кілька днів до цього. Я ввійшов до собору Невської лаври, і в лівому боці побачив двері в іншу меншу церкву, якої на яву немає. У цій церкві я бачив кілька відставних від училищної служби. Двоє одягалися, а один просив мене про місце. Від заходу почув я музику, потім стукіт, і нарешті несли у вівтар кімнатні меблі, на яких сидять чи сплять. В іконостасах обох церков позолота було видно, а зображення не зрозумілі. Світло було ніби від нічного освітлення, але не було на увазі жодного світильника. У великій церкві крізь ікону на аналої проросла трава попутника. Я пішов до західних дверей великої церкви; але, звернувшись, щоб глянути ще на нутрощі, побачив, що нутрощі з половини церкви опущені трьома ступенями нижче зовнішньої частини, підлога не рівна, і каміння підлоги розійшлося одне від одного. Наближаючись до вівтаря, я не міг розглянути царської брами; а повернувшись знову, щоб іти геть, побачив серед церкви великий дзвін, що висить так низько, що хтось, що йде в мене з лівого боку, почав ударяти його по краю рукою і качати. Я благав не робити цього, тому що дзвін може впасти; мене не слухали; дзвін упав не зачепивши мене, хоч я стояв дуже близько і не міг відсторонитися; на ньому я побачив тріщину. Мені неприємно було, що я при цьому був, хоч не брав участі; і я прокинувся. Дивно, що сновидіння, настільки складне (я ще скоротив деякі подробиці), досі ясно пам'ятається у всіх частинах. Моліться за мене, і я благаю Господа про благословення миру на вас та братію. Мир Господній з вами, о. намісник, і з братією. Дякую, що набридли мене написати до о. Полікарпу. Я хотів писати до нього і раніше, але сумнівався, чи буде це впритул. Отримавши вашого листа, я відразу написав до нього; отримав від нього лагідну відповідь; і як він пише, що чутки бентежать його ще побоюваннями позбутися теперішнього місця, то я ще писав до нього для заспокоєння його від хибних чуток. За неприємність видалення підлеглого Бог дав мені нагоду винагородити себе втіхою побачити віддаленого саме ректора Олонецької семінарії А. Гедеона, віддаленого звідти за уявленням місцевого преосвященного. Був викликаний до Петербурга для допиту і залишений без усього, він терпляче переносив цей стан місяця два. Я беру його на посаду інспектора академії та бакалавра у ректорі. Скажіть о. ректорові про це, якщо я не встигну написати до нього сьогодні. Прошу вас прийняти цього мандрівника у спілкування світу. Договір про віфанський млин не зовсім мені подобається: але погоджуюсь тому, що це може бути потрібне для потерпілих від пожежі. Образ Іллі пророка гарний, і той, хто просив його на благословення, задоволений. Про отримання я писав вам раніше. Хай Господь дарує, щоб ваше хресне дитя від Єврей було справжнє дитя Боже. Час все дивно дивляться. - Мабуть, ви чули, що в Англії бачили в повітрі кінне військо. - Нещодавно, кажете, в Угорщині був жахливий землетрус, і одне озеро дуже велике страшенно кипіло і випускало пару чи дим. – Щось принесе у нас після холодної зими рання весна? – Збільшення вовків біля Смоленська, кажуть, дуже далеко від звичайного. – Моліться, нехай Господь визволить нас від усякої скорботи, гніву та потреби. У вчорашньому листі 37 не домовив я вам, о. намісник, про деякі предмети. Добрим прикметам про Анастасію тішуся. Але мені здається, що добре було б пожити в монастирі. Подивимося влітку. Щодо поминання Соколових з вашими думками я згоден. Посилаю вам записку, яку послав я до князя Дмитра Володимировича, у справі про землі. Шкода, що він, отримавши несприятливу звістку про здоров'я княгині, поїхав ненароком і не прочитав цієї записки при мені. Депутат наш іноді робить більше належного, а іноді не помічає того, що неодмінно треба було показати, як, наприклад, назву в плані церковним кварталом такого, в якому живуть купці. Помилка ця зроблена, звичайно, не даремно, і вказівка ​​на неї могла подати князеві думку, якими руками роблять цю справу в комісії, і скільки тому можна покладатися на слова комісії. На жаль, і я по суєтах моїх не оглянув плану перед розмовою з князем, хоч і мав його в руках, і тому не вказав цього князю особисто. Записка комісії, представлена ​​князеві у цій справі, вигадана була не з таким доброзичливістю лаврі, яким там хваляться. Жаль буде, якщо справа це не скінчиться до передбачуваної поїздки князя в чужі край. Як він раніше цього вважаєте бути в Петербург, то можливо ще щось зробити знайдеться випадок при побаченні. Просіть Преподобного, щоб він захистив правдою і миром своє надбання. Бажаєте знати новини? – Преосвященний Казанський викликаний для присутності у С. Синоді. Степан Дмитрович поїхав до хворої дружини; його посаду доручено графу Протасову, зятю князя Дмитра Володимировича. Христос воскрес! Про ім'я Його братнє цілування радості та любові передаю вам, о. намісник, щоб ви і з іншою братією воно розділили. Нехай благословить Він це з'єднання душ у Його імені та в Його радості, і нехай нам слід свій істинний світ, який Він залишив Своїм вірним учням. Якби ми були більш відвернені від земного і більш очищені, щоб споглядати силу воскресіння Христового, що діє на все пошкоджене падінням Адамовим, від духовного до тілесного, скільки нових джерел здивування, благоговіння, подяки і прославлення нам відкрилося б! Але пилюка земних суєт і пристрастей засинає око розуму, і, не відвертаючи очей від суєти, ми самі собі загороджуємо споглядання істини. Однак і одна думка, у самій темряві нашій, досить видима, що Господь відданий був за наші гріхи, і повста за виправдання наше 38 – яке вже світло проливає і на тих, що сидять у пітьмі! Та повстанемо. Хай перестанемо множити гріхами страждання Господа; не залишимо готового для нас у Ньому виправдання. Впадаючи перед хрестом Господа, за нас постраждалого, і перед живоносною труною Його, закликаю Його благословення на служіння людинолюбства в дивноприймальній лікарні, нехай буде воно на полегшення страждаючим, не тільки тілесне, але й душевне, а трудящимся в цьому закладі на благо свідчення в совісті. Нехай благословить Преподобний, щоб цей почин не збіднів старанними продовжувати його. Надайте о. казначею, щоб надіслав мені грошей 2.000 р., що належать мені. ас. і записку, щоб я знав, чим мати можу. Ось, о. намісник, кандидат у вашу лікарню. Поведінки він у відомостях показаний чесного. Якщо можете прийняти, то папір, що додається, переведіть у піклування, з ставленням від Собору, щоб піклування, за моїм дорученням, розпорядилося доставити його в лавру, де йому буде надано піклування. Якщо потрібно особливу людину ходити за цим хворим, влаштуйте це на мій рахунок. Але якщо не знайдете можливим прийняти, то папір з резолюцією перешліть просто до піклування, а мені повідомте, щоб спостережити, що воно зробить. Бог нехай допоможе вам, о. намісник, прикрасить чудотворний образ Святителя Миколая, і нехай благословить старанного та прихованого. Дівєєвська стариця прийшла сюди і сказала, що до вас були надіслані папери про їхнє суспільство, що не дійшли до вас, і що повинні бути незабаром отримані вами знову. Я чекав, що ви мені щось про це напишете, але зволікав до того, що тепер і питати вас про це вже пізно, тому що, мабуть, не пробуду в Петербурзі далі половини травня, хоча, втім, дозволу про це ще не маю. Вважайте, що ви отримали від мене про цю справу питання, і що вам треба сказати мені що-небудь, якщо не сказали тим часом, як іде лист цей до вас. Нехай Господь збереже добрий хід весни і літа, благонадійний на початку. Тут після днів надзвичайно теплих на ранню зелень прийшов сніг. Не знаю, що скажуть поля, але городи, мабуть, терплять. Повірте мені до стоп Преподобного, щоб випросити мені добрий устрій шляху; також, нехай благословить, якщо дозволити, щоб третього року зроблено виписку з сказань про чудеса його надано читанню віруючих. Владика не сперечається, здається, проти надрукування. Рукопис, від вас потрібний, до Вас повертається. Ось, наймилостивіший Государ зарахував вас до чину Св. Анни. Ви не зрадієте багато тому, що називають відзнакою; але благовоління і вираз благовоління приймете з любов'ю. А якщо, не зупинившись на імені, подивіться на справу, то добре бути в чині Св. Анни Пророчиці, яка не відходила від Церкви постом і молитвами служачи день і ніч 39 . Нехай мир Господній перебуває з Вами, о намісник, і з братією. Дякувати Богові, що нова небезпека пожежі пройшла без біди і лише подала нове повчання до обережності. До постригу уявіть, про які пишете, і ієромонаха приймемо. Нехай дарує нам Бог доставляти мирне перебування душам до Нього дивним і лагідним. Перестаньте писати до мене в Петербург, і скажіть ректорам. Я відпущений із половини травня до половини жовтня. Дивно, що о. архімандрит Яковлевський про освячення церкви пише до А. Н. Муравйова, кличе на це графиню Анну Олексіївну та о. архімандрита Фотія, а мені не казати ні слова. До А. Н. пише, що послав про це рапорт в С. Синод; але там цього рапорту немає. Чи не напишете ви йому, щоб він якнайшвидше написав мені до Москви, коли хоче бути священню храму? – Але моїм розрахункам добре було б призначити 21 червня; але чи годиться йому, оскільки він хоче бути графиня А. А., а вона має повернутися до Петербурга до 25. Чи є з цього треба вибрати день раніше 21, він передував би мене вчасно. Прямо звідси я не можу їхати до нього, бо їду в Клин освячувати тамтешній собор. Бачите, що мені в Лаврі належить бути раніше звичайного: не знаю, як Москва дозволить. Просіть преподобного Великого Авву ігумена нашого, нехай випросити мені від Господа будову шляхів. Робіть, о. намісник, зовнішнє виправлення Успенського собору. Але не погано б не відставати від заведеного порядку робити уявлення цього роду від Собору вчасно. Державний контролер погрожує дістатися всіх наших справ і, не питаючи нашої совісті, звинуватить нас за недотримання посадового порядку. Про Ф., пам'ятається, казав я вам, що не вжив би його, якби не послухався вас. Вгамовуйте його. Більше ж поговоримо про нього, якщо завгодно Богові, вдома. Мир вам про Господа та браття. Прийміть, о. намісник, відвідувачів, графиню Ганну Олексіївну та о. архімандрита Фотія, з увагою. О. Архімандрита візьміть у мої келії, або де покійніше відпочити йому. Виконайте священне, чого забажають. Між іншим о. архімандрит хоче слухати панахиду по схимонаху Михайлу. Запропонуйте їм і частування від нашої старанності. Мир вам та братії. Не пишу до вас, бо скоро дивлюся до вас. Благословення Боже вам, батько намісник, та братії. Вибачте, що сповільнив писати, хотівши відразу ж після приїзду. Обитель залишив я з подякою Богу та Преподобному О. нашому Сергію. Дякую і вам за працю для обителі та за допомогу моєї немочі. Думку про священні судини у Віфанію бажаю виконати. Тільки не знаю, як візьмусь за це. Чи не назвете майстра, який не захотів би обдурити мене? Неприємні мої стосунки до художників за Чудовим монастирем роблять те, що я боюся входити у зносини з художниками, засновані на довіреності, а входити в розгляди застережні і не маю часу, і не вмію. По приїзді моєму одразу зустрів мене випадок, про який і говорити не хотілося, і мовчати не хочеться. Служитель Михайло, прийшов до мене після всіх, каже: ходив із зразками оксамиту. – З якими? – У лавру на одяг. - Чи ти їх узяв? - Ні, повернув ті, які прислані з лаври, як негідні, і замість яких надішлють з лаври малюнки. - Настоятель, який приїхав з лаври, мав зізнатися служителю, що нічого такого не знає. Вибачте мені, мені все здається, що не має ставити настоятеля в таке становище. Навчіть мене краще бачити речі. За цим визначенням поспішайте зробити в Соборі виконання і доставити мені. Так хочеться почати справу, щоб переміщувані не заплутували один одного. Благочинний, сподіваюся, буде корисним у Петербурзі. Тим часом відомості, отримані про тамтешні, продовжують бути сумнівними. Хай дарує Бог, щоб справа була краща за слух. До вас вирушив, гадаю, доглядач перервинських училищ, з того спонукання, що при сприйнятті рішучості вступити в чернецтво дав обітницю пробути два місяці в послуху в обителі Преподобного Сергія. Якби я знав це, то радив би виконати обітницю відразу ж після постригу, або частину перед цим. Тепер училищна посада не дозволяє йому відлучатися від училища на два місяці. Місяць він може прожити у лаврі, але якщо за тим ще рахувати на ньому місяць боргу, то це буде зав'язка, яку дасться час дозволити, хто вгадає? Чи не дати йому два послуху, церковне і келійне, на місяць, з тим, щоб обітниця на потребу могла вважатися виконаною і могла бути доповнена, якщо можливість буде? Розміркуйте про це. Подорож гадана у серпні, здається, промине шлях лаврський. Втім, час покаже те, що вірно. Моліться, щоб Господь покаже нам шлях миру і спасіння. Чи не допоможете ви мені, о. намісник, у справі Чудівської церкви, яким і художники, і комісія не задовольняють мене? - Мені б хотілося, щоб ви приїхали на добу або на двоє подивитися справу і збагнути можливість і цінність деяких його частин. Бажають 300 пудів повісити на стіні. Архітектор запевняє у можливості. Комісія погоджується. А я хотів би якось зменшити тяжкість, якої зовсім не припускав, і про яку художники і комісія тепер тільки мені сказали. Якщо не бачите важливої ​​перешкоди, приїжджайте якнайшвидше. У разі перешкоди, скоріше надішліть відмову. Помолимося Святителю Алексію і Преподобному Сергію, нехай не залишіть нас, але нехай наставлять на корисне. Не прогнівайтеся, о. намісник, за дві чи три вчорашні резолюції, у яких я визнаю себе незадоволеним уявленнями Собору. Домовляйте потрібне у справах. Що це за притча, що не маю від вас відповіді на лист і в ньому припис Собору, який надіслано до вас ще близько 20 липня, і про який я говорив вам під час вашої перебування в Москві? - Якщо припис цей зник, то запропонуйте Собору словесно, що на випадок потреби в економіці на Сухарівському подвір'ї вимагаю я від Собору подання двох кандидатів на це місце; і не зволікайте цим уявленням. Скажу вам ще мої думки, а ви їх розберіть і дайте мені найкращі. Коли я казав вам, щоб із чудовською комісіяю зайнятися кошторисом справи іконостасу, і що я боюся, слідом за представленим припущенням вимоги грошей, яких дано вже багато, – ви виявили бажання ухилитися від цієї справи, бо помітили невдоволення одного з членів комісії; а про гроші сказали, що можна дати карбованців тисячу. Мені не хотілося примушувати вас проти волі, і я відразу наважився вас відпустити. Вночі, під час безсоння, здалося мені: чи справа слухняності, чи справа дружби – залишати людину в злиднях (бо я не виписав би вас, якби ближче мав, кого вжити) тому тільки, що в когось помічений неприємний погляд, і при тому що відноситься не до вас, а до мене, який вас викликав? - Я відіслав геть цей помисл, відпустив вас, а ввечері наступного дня взявся за записку, яку давав вам для розгляду, і яку зміст знав передусім за словесною доповіддю членів комісії. Що ж я знаходжу? - Чого я боявся навмання, про що ви відповідали мені, як про неіснуюче, то вже написано в записці: в ній потрібно 5000 рублів. Отже, у справі, яка так мене стурбувала, але якій я вас викликав на моє заспокоєння, ви не потрудилися навіть дочитати до кінця дану від мене вам записку. Звідси народилося питання: Чи маємо сказати вам, що той, хто взявся за справу, (чи за боргом, чи по дружбі, чи як-небудь) повинен дочитати записку до кінця, і, по уважному розгляді всієї справи, дати пораду, за найкращим своїм розумінням? Або, коли ближні мої віддалені від мене сташа 40 , коли так судилося мені, треба вчинити але писаному: оніміх і упокорився, і промовчав від благ, і хвороба моя оновися 41 ? Я дав час цьому питанню, і тепер ще питаю, чи не все це є марнослів'ям? Розсудіть це. Мир Божий нехай дотримується наших сердець і розуміння нашого про Христа Ісуса. Щоб не забути, відповідаю вам, о. намісник, з прочитання листа. Кулька під чашею, думав я, краще відокремити її і легше поставити, не знищуючи думки, що її основа є хрест. Але якщо бачиться найкраще, знищіть кульку. Послух у простоті є річ, краще за яку бажати не треба. Але мені здається, простіше сказати і показати начальству, що робиться, ніж не сказати, і зробити за своїм розумом. А при тому ця простота і обережніша за простоту, що робить по своєму. Вибачте, що ще говорю про це. Феоктиста надсилайте зовсім до ухвалення посади, не чекаючи на резолюцію, яка йому тут з'явиться. Не треба, о. намісник, епітімія; особливо за мене. А помоліться, щоб святитель Олексій випросив прощення гріхів трудящим і дбайливим для храму його, і добре закінчення справи. Мабуть, не смиренно говорив я вам про недокінчену вами справу: бо Бог попустив на мене нерозумність не докінчити мого діла. У прибуття Государя Імператора, коли я чекав на нього в Чудові, мені сказали, що він виїхав, граф Бенкендорф запевнив мене, що він не повернеться інакше, як пізніше обіду; я відлучився, і, перш ніж міг повернутися, Государ був у Чудові без мене. Хоча я, через посередництво, просив у цьому у Государя вибачення, і він хотів сказати, щоб я не турбувався: але я не дуже спокійно згадую, що я не вмів утриматися в чині мудрих дів, які чекають нареченого. Помоліться за мир благочестивого Государя і за мир мого смирення. Просфорню не хочеться мені загнати так далеко, що не раптом знаходитимуть її, і для неї народ збиратиметься в глибині монастиря. І то не дуже подобається, що таке вогняне місце буде у корпусі, що доходить до Троїцького собору. Чи не знайдете іншого місця? Чи не краще звернути на нижній поверх корпусу на іншій стороні воріт, де вона була і раніше? Не важливою здається мені втрата кількох келій. За хворобу мою не мав ще я нагоди говорити з цивільним губернатором про грабунки дорогою. Тим часом, кажуть, інші хибно позначаються пограбованими. Давно хочу сказати вам, що нічого не чую про єврея, який просив хрещення? Гуртки в дивноприймальні не хочеться і мені. Подумаємо ще. Не знаю, чи зберуся до Вас до свята, хоч хотів би. Принаймні моліться за мене. Милість Господня з вами та з братією нехай перебуває. Мир вам, о. намісник та братії. Хрещення єврея дозволено. Про час, та інше, розсудіть з о. протоієреєм. А якщо я буду, і до мене не станеться, – разом поговоримо. Петербурзький економ не цурається посади, і вимагає третього ієромонаха. Я вимагаю про це думки Сo6opa. Чи не взяти Ігнатія? У Віфанській церкві, північний внутрішній пригвор звернути на молитовну храмину, – добре. Коли будували, я думав, що тут буде частина ризниці, і буде зберігатися щось церковне: а потім не приємно мені було побачити тут комірку з мітлами. У келії Преподобного Сергія образ Смоленської Богородиці вкладним замінити і взяти у Віфанію згоден. Мандрівники чекають; а в мене всі забирали час, що приходять. Близько до вечірні. Завтра освячення церкви. Вибачте і моліться, щоб Господь привів мене в огорожу Преподобного Сергія. Повідомляю вас, о. намісник, що, дякуючи Богу і молитвам Преподобного Сергія, шлях мій відбувся благополучно; і, здається, тепер я трохи здоровіший, ніж до подорожі до Лаври. Тим часом із Петербурга нагадують мені про інший шлях. – Преосвященного Казанського переведено на Ярославль, а до Казані Чернігівський. Це дає зручність Преосвященному Філарету бути в Синоді. Дякую вам за піклування про обителі Преподобного Сергія та про немічного настоятеля. Не погодився я з вами, про намісника, про Харлампію, бо чув про нього непохвальне. Однією поважній особі, під час відвідування келії Преподобного Сергія, він докучав, що потрібна завіса до образу. Цього не повинно робити. Якби запитали, чим пристойно було б постаратися, то міг би він сказати, що пристойно чи потрібно. А просити не слід. Келлі переробляйте, як знаєте. Добре, якщо влаштується кліть безмовності, якої в моїх оселях взагалі не дістає. - Про передню здається мені, чи не будете низька зі стелею. Чи не краще залишити склепіння, зробивши і від дерев'яної стіни легку дерев'яну піддугу, щоб і з цього боку був вигляд склепіння, як і з боку кам'яної стіни? У Піснош з'їздіть і скажіть ігумену, чого мені сказати тепер уже колись, щоб відновлювати порядок намагався більш внутрішніми засобами переконання совєстей, ніж зовнішніми перешкодами, що утрудняють у тому, що терпимо можливо, і в чому скрута більше може зробити ремствування, ніж користі. Як мені вгадати бажання, якого ви не кажете? Чи не ви хочете зробити, про що мені на сьогодні деякі передбачали, що ви приїдете до Москви? Не знаю, що сказати на це. Я хотів би провести з вами кілька часу: але дивіться, чи воно буде. Дні пішли; недоробленого багато; у суботу рано, якщо Господь влаштує, треба виїхати; завтра треба прийняти ваші ліки, потім зайнятися приготуваннями, люди заважатимуть. Можливо, приїдете і скажете, що не було за що їздити. Наважтеся самі, на що хочете. Найбільше ж моліться за душу мою, що багато приходила і ще прийшла, нехай приходить із миром, до обителів світу. Мир Господній з вами та братією нехай перебуває. Цілування в Ім'я Господнє вам, о. намісник, від мене мандрівника на землі. З втіхою та вдячністю згадую я ваше зі мною спілкування у слові щирості на користь душі. Благаю Бога, щоб Він благоволив продовжитися цьому. Про шлях і мій приїзд я писав вам незабаром після приїзду. З того часу здебільшого немочу, але так, що для посади дається час полегшення. У свято Пресвятої Богородиці на честь ікони Казанської було в Казанському соборі оновлення іконостасу. Владика запросив членів Синоду бути на молебні: я поїхав із турботою, чи гідна служба; але це сталося; тільки на обід до старості не поїхав я з іншими. Статтю «Телескопа», образливу для Церкви та для Росії, мені показали, бо цього журналу я не мав і не читав. Уряд звернув увагу на це безумство. Дивно «що пропустив» до друку ректор університету. Мені здавалося можливим це не інакше, як хіба пропустив, не читавши; але дехто каже, що навіть поправляв. Знайдіть і прочитайте аркуш "Північної Бджоли", що вийшов на третій день, тут є хороша протиотрута проти статті "Телескопа". Слава Богу, що обитель Преподобного послужила мирному проходженню ігумена у майбутнє століття. Я дуже радий, що вам спало на думку послати до мене ікону для владики до дня його Ангела. Тільки я ще не отримував її. Таку думку мав я відразу ж після приїзду; але випадково зустрілася інша думка, яка не дозволила виконати першу. Благоприймаю добре нагадування ваше про хрест і скорботи. Поспішайте мені молитвою, та не якось іншим проповідуючи сам неключний буду. Види у мене не дуже приємні, але важко сказати, що це таке. Очікую, що Господь покаже далі. Преосвященний тверський жорстоко хворий очима. – За обер-прокурорським столом вище за Андрія Миколайовича поміщено іншого чиновника, який користувався особливою довіреністю колишнього обер-прокурора. Андрій Миколайович прийняв це зі смиренністю. – Ось вам і вести про нове. Вибачте та благословіть. Благословення і мир Божий нехай перебуває з вами та з братією. Преподобний о. намісник! При згадці дня мого ангела посланий мені образ, як благословення Преподобного Батька нашого Сергія і обителі його, прийняв я з благоговінням, а добрі бажання ваші та братії з любов'ю та вдячністю. Скажіть це братії. Прошу продовження ваших молитов про мою немічність: вам же всім благословення і покров Божий і благодатне поспішання до духовного співання старанно закликаю. Надсилаю вам дві проповіді та одну бесіду до глаголемого старообрядця, нещодавно надруковані. У 26 день грудня роздайте від мене служителям, божевільним і жебракам 400 рублів. Як я зазвичай запізнююся, те, щоб не запізнитися, тепер уранею вітати вас і братію радістю свята Різдва Христового, що наближається. Радість Господня нехай буде силою вашою на чинення угодного Христу Богу. Як довго я мовчу! – Треба розпочати з 8 листопада. Ви пам'ятаєте, що до цього дня я чекав на образ для владики. Немає повістки. Посилаю на пошту, марно. Думаю: взяти інший, чи зволікати, щоб дочекатися того, що саме послано з думкою для владики? Вранці 8 дні ненароком приносять образ. Я зрадів. Але коли відкрили: виявилося, що в одному місці нижче за зображення фарба пробита до дошки, а в іншому пошкоджено оклад. Я вжив інший образ; але цей випадок був мені неприємний. У 1 день грудня образ отримано досконалої цілості. Час тут довго був сирий і, як здається, хвороботворний, як у вас. Я це відчував; але, дякувати Богу, не важко. З приїзду до Петербурга одного разу приймав ваші ліки і користь здавалася меншою, ніж під час першого прийому в лаврі. Лікар мій сказав, що з'єднання магнезії з лимонним соком може утворити рід гіпсу, до обтяження шлунка, і не радив часто приймати ліки. Але що сталося. Дні два після ліки помічав я вранці в роті якесь особливе відчуття, яке здавалося залишком того. Відчуття це іноді буває вранці і після, хоча я не приймаю ліки. І часом траплялися критичні дозволи, подібні до тих, які виробляли ваші ліки; і це мене полегшує, так що хоча я не рідко почуваюся слабким і лежу, але не терплю, а інші на вигляд кажуть, що я здоровіший від колишнього. Але треба закінчити чи краще перервати. Час у Синод. Минулого листопада, близько дня Михайла Архангела, сказано кимось комусь уві сні: Земля святкує їхні дні та вони гіркий обов'язок мають бути на землі. Тому треба з ними з'єднуватися. Вони просять наших молитов і кажуть: ми принесемо ваші молитви вже очищені нашим шляхом перед престолом Всевишнього. Представництво Святих є ланка, що з'єднує слабку істоту земних з небом. Чи не це добре пояснює церковний спогад денних святих? І чи не було б добре священикові мати це в думках, коли каже відпустка? Уважні і думають таке. О, якби й усе з увагою, а не з пам'яті, тільки іменували денного Святого! Примітка. У збереженій після митрополита Філарета пам'ятній книжці під 11 листопада записано: «1836. З нагоди незадоволеної уваги до свята Михайла Архангела, сказано уві сні». Далі йдуть переписані у цьому листі слова. Добре робите, о. намісник, що нагадуєте про писане раніше. Хоча зволікаю відповіддю не з волі, а з перешкод; але нагадування допомагає посилитися подолання перешкод. Про надрукування короткого вчення говорив я в Синоді. Говорили, що добре надрукувати, але дехто додав, що ця стаття належить С. Синоду. Я заперечував, що С. Синод не має на цю статтю права власності, і якби мав, немає потреби вступати за це, тому що витрата абетки не втече від надрукування цього листка особливо. Міркування скінчилося нічим. А як справа про училище важча за цю справу, то я і відклав до можливості поговорити про це вільніше. Листок моралі, на мою думку, можете подати до духовного цензурного комітету; він пропустить, як пропускає друковане для нового друкування; і потім можна надрукувати. Гріх я тут не бачу. Щодо училища, Міністерство Просвітництва всіляко посилюється заволодіти всім, що називається училищем і учителем. Хотіли приходському духовенству заборонити вчити грамоті, якщо не випросить хтось дозволу від світського начальства і не підкорить себе нагляду директора училищ. Не легко відбито це примара; але й за тим при нагоді особливого розпорядження щодо навчання дітей у будинках духовенства вимагається, щоб відомості про кількість учнів часом давалися і світському начальству. Про монастирі але цьому предмету нічого не сказано; і тому для гаданого вами училища того й дивися, що вимагатимуть нового закону і наказують директору училищ вас відвідувати, а ви повинні будете його пригощати і побоюватися доносу, що не досить чисто виметено. Мені пропонують завести парафіяльне духовне училище для дітей найближчого духовенства і приймати до нього дітей світських; але мені здається, це буде розносів; статут парафіяльного училища буде нам заважати, а коли дітей світських виявиться багато, світське начальство легко причепиться до цього. Ось труднощі: розгляньте їх і скажіть мені, на що думаєте наважитися. Прочитати 20 томів проповідей покійного владики, щоб відокремити обраний, хоч би як хотів, не бачу можливості мати час. Примушуйте мене до цього: може, настане час, менший за невільний. Житіє Святителя Димитрія внести в Четію-Мінею думали і раніше, але знаходили, що це буде анахронізм, як кажуть вчені. Тепер я знову говорив; знову погоджувалися, і, здається, наказали записати. У лампаді перед образом Пресвятої Трійці є помилка. Добре поправити, щоб менше величезна та тяжка була. Переробіть і панікадільце. Олії чи свічкам горіти краще, не можу раптом вирішити. Наважтеся, як краще здасться. Душами в Троїцькому собор лякає іверський архімандрит: каже, що від пари проржавіє покрівельна мідь. Я думаю, що ця думка варта дослідження. Ви подумайте про це і напишете мені. Господь і вдягне Соколову на ризу спасіння. А ви навіщо не назвали її мені християнським ім'ям, щоб воно було принесене перед Господом, хоч і то правда, що Він бачить його й тепер? Подвір'я самим віддавати частинами звичайно вигідніше. Але чи вмітимемо добре стежити за ним? Тепер, здається, на все є відповідальною. Мир вам та братії. Господь нехай благословить вам нове літо благостю Своєю. Мир вам, о. намісник, і послухайте мене у світ. Вчора був у мене князь Сергій Михайлович, і я між іншим сказав йому про утруднення моєї по церкві Святителя Алексія в Чудовому монастирі, розповівши йому, що минулої осені я вживав не тільки комісію та архітектора, але й вас, щоб знайти шлях вийти зі скрути, що й архітектор надії закінчення; що граф останній термін робіт бронзової призначав у листопаді, а довершеного закінчення на початку року; але що ж звісткам поїв мене досі, здається, нічого не зроблено і що я доручив преосвященному вікарію з комісії і архітектором подумати, які потрібно вжити заходів, щоб забезпечити справу від нескінченної тяганини, тому що не тільки мені скорботно і Москві неприємно довге запустіння цього храму, але воно вже двічі видно було. Думка князя була, що архітектор повільний, що члени коммісії та вікарій не справляться зі справою, що якби дозволили обставини лаври, належало б покликати вас, як знаючої справи художні. Після цієї розмови, уві сні, хтось сказав мені, що й виконана робота графом закладена. При цих словах я прокинувся, став подивитися на годинник; було рано, і, за звичайною моєю немочею, моєму відпочинку ще належало продовжуватися: але подивившись на годинник, я відчув небажання повернутися в постіль і примітив, не помітивши перш, що я вставаючи одягався не по нічному, а по денному. Видно було треба, щоб цей ранок був довшим за звичайний і щоб я мав час розповісти вам, як наяву і уві сні стурбує мене ця справа. Чи можна вимагати від вас приїзду у цій справі до Москви? Чи буде він корисним, якщо не надовго? Чи можна щось інше зробити, як хіба взяти у графа роботу, скільки її є і якось закінчувати? Але крім втрат, неминуче пов'язаних із цим переломом, - як розпорядимося ми, щоб закінчити справу? Закличте на допомогу Святителя Олексія і пошукайте мені думки, як виплутатися з цих мереж. Тим часом не напишіть графові, що ви чуєте, як я сумую, і що з поваги до місця і зі співчуття до мене, треба нарешті сказати, що це означає, і що треба робити? Чи думаєте, що це марно? Або взяти мені цю справу в причину, щоб проситися з Петербурга, де, втім, тепер мені є справа? Але й вирвавшись звідси, що я зроблю там? – Помоліться і Преподобному Сергію, щоб він змилосердився над нами заради коханого Йому Святителя Алексія. Мир вам від Господа та благословення від Святителя Алексія. Послужіть, о. намісник, діло, його обителі, по гріхах моїх, що заплутався. І я тієї думки, що треба прийняти справу від графа і закінчувати під своїм доглядом. Дещо стурбує мене відлучка ваша від лаври на чималий час. Чи не можна так розташуватися, щоб ви, приїхавши до Москви, влаштували хід справі і могли відлучитися, залишивши спостереження. архімандриту Петровському та Чудовському наміснику, а потім знову приїхати з міркування потреби. Щоб полегшити справу, можна зважитися і на те, щоб зовсім скасувати або зменшити інше, що не зроблено і що не треба. Втім, здалеку мені важко судити про справу. Що ви радите з преосвященним вікарієм і з князем Сергієм Михайловичем, проти того сперечатися, сподіваюся не буду. Лист цей надсилаю через преосвященного вікарія, тому що ви, можливо, вже викликані до Москви. А якщо не викликані, приїжджайте за його вісті. З хворими та дивними і я закликаю благословення Боже графині Варварі Олександрівні. Про училище не відкладайте думки, але потерпіть. Мені далася нагода в деякій нараді зробити пропозицію, якою подібні установи можуть стати безповоротними. Мир Господній, вам, о. намісник, та братії. Що швидше потрібно, на те швидше маю відповідь. Якщо хліб дешевий, і якщо сподіваєтесь, що у зерні добре збережеться, то зробіть запас, як пишете. Мені пишуть із Москви від 1 дня цього місяця, що граф Потьомкін обіцяє взятися за справу. Тому не знаю, чи вас покличуть. А мені здається, що вже досить покладалися на обіцянки, і час поставити варту у виконання обіцянок. На випадок вашого шляху до Москви, і цей лист пошлю через преосвященного. Тут було багато хворих. І у нас у хаті чимало. Один із співочих помер. Бог благословить вас, о. намісник, і братію вступити в пост посту і проходити воно бадьоро, з миром і втіхою душі, щоб і в радість воскресіння Христового внити, як входять до неї вірні раби Господа. Вибачте мене і благословіть у той же шлях і охорону і підкріплення мені випросіть від того, хто перемагає гріхи наші людинолюбства Божого. Думка про гадане училище тепер, сподіваюся, виповниться. Постараюся рішуче написати вам про це другого тижня посту, бо до того часу не матиму в руках відомостей, на яких твердо ґрунтується ця справа. Дякую за звістку про о. архімандриті Яковлівському. Хай підкріпить і полегшить його Бог. Горнило ж Господнє нехай переплавляє і очищає сини Левіїни, нехай не впадемо в інший чужий вогонь, що не очищає, а той, хто поїдає, не їсти. Як не благословити, о. намісник, справа благословенна? Бог нехай благословить загальне молитовне правило ваше, і Преподобний нехай стане вам і нехай допоможе уважно і невтомно, з миром і втіхою. Дякую Богові і за те, що це почалося не примусом, а доброю згодою. Звичайно, добре якщо це буде продовжується і не в пісні часи. Але треба подумати про той час, коли браття будуть зайняті богомольцями, що приходять: чи надати тоді правило келліям, чи зберегти і спільне для тих, кому можна бути при ньому, для того, щоб майбутні не засуджували відсутніх, а знемоглі від денної справи у відпочинку своєму думали, що й? - Бог нехай влаштує корисне, з поблажливістю до немочі, без втрати старанності. Про влаштування училища справа, пам'ятається, вже слухається у Синоді. Чекаю на указ, щоб уже видно було, що можна робити і як. Для лікарні у верхніх кімнатах краще та просторіше. Але для училища внизу досить світла? Втім не заперечую припущення. Чудова пригода, або пригоди, юнака Сергія. І мені хочеться спитати з дітищем: за що так на нього гніваються? Чи чистота його серця і старанність, що примітаються ворогом і загрожують йому міцним подвижником, розлючують його? Чи в молитві про покійну матір не криється чогось, чим лукавий вважає себе скривдженим? Як би там не було, випадки ці повчальні. Ви робили належне, скільки я розумію; одного не бачу: чи говорили ви батькові, щоб він посунувся захищати свою келію чистотою та молитвою? Чи не властиві старому захищати малого, ніж немовляті одному боротися з велетнем? Людинолюбство Варвари Олександрівни нехай Бог благословить, і нехай відміряє душі її Своїми небесними щедротами. Хай упокоїть Господь душу раба свого Кодрата. Слава Богу, що цього, колись мого дивноприймача, дивоприйняття у нас було шляхом до мирної кончини. Поговоріть з о. ректором академії, чи не потрібно що новохрещеному Сергію, і візьміть у скарбника і дайте на це рублів сто три. Які роботи повинні бути в нас по лаврі наступного літа? - Потрібно взяти в міркування, що Государ Спадкоємець буде в другій половині липня. Потрібно, щоб він не зустрів руїн і неохайності роботи. Скажіть це й обом ректорам. Що потрібно виправити, краще поправити раніше навесні. Віруючим і люблячим серцем долучитися страждань Христових і принести в радість Воскресіння Його бажаю вам і братії. Що ви не скажете мені, чи зроблено судини у Віфанію? Воістину воскрес Христос. Мир і радість Його з вашим духом, о наміснику! Що пишете про правило, з тим я мирний. Про училище все чекаю на указ. Тільки ми шукали огородження від стиснення чужими, а тепер свої хочуть ускладнювати дізнаннями. Для новоосвіченого Сергія розпорядіться, як знаходите корисніше. Малюнок свічника щось не весело дивиться на мене. І що це буде – срібло чи бронза? Якщо срібло, то чи не надто багато матеріалу буде потрібно? Якщо ви думаєте, що буде добре і сподіваєтеся зробити до свята 5 липня, то робіть і нехай благословить Преподобний. А якщо до свята не зробити, то чи не зволікати, поки ще переговоримо на місці? Втім, не соромлю вас моїм подивом. Можливо, і за ветхістю вже не повинно відкладати переробку і, можливо, треба скористатися художником, який перебуває на увазі. Г. Шагарова пише, що вона знову ґрунтується в Хотькові, і постриг собі призначає, і ім'я називає. Мені здається все це не так. Але що думає ігуменя? Скажіть їй, щоб сказала мені свою думку; а тим часом сказала б Шагаровій, що я тримаюся, як раніше, правила - визначати в монастир на розсуд і згоду настоятельки, від якої залежить і до постригу уявити, по виконанні узаконена часу спокуси і за розсудом істинної готовності. Пишіть до мене вже до Москви, а не до Петербурга. Мені хочеться вирушити наприкінці наступного тижня. Згадайте мене, коли диякон нагадає молитву про мандрівників. Нехай Господь згадає в благості Своєї вас і братію. Неприємно мені думати, що моє мовчання неприємне вам, о. намісник. Поставте це мені на покарання за моє мовчання і не ображайтеся. Не встигаю робити все, що потрібно. Хочу пройти труднощі та вийти на простір; але труднощі народяться, а сили не зростають. Вибачте мене і помоліться за мою неміч. Добре, що виправляє потребує виправлення; але шкода, що деякі предмети не переговорено раніше. Відновлюючи нутро зали, невже ви зробите її так строкатою, як була? Але це пізнє питання не повинно засмучувати те, що вже зроблено. Про влаштування лікарні на верхньому поверсі Донського корпусу я думав, що вже сказав вам свою згоду. Можете приступити до справи, розміривши її так, щоб між 23 липня і 3 серпня не було в очах брухту і сміття. У проміжку цих днів можливо відвідування Государя Спадкоємця. Радію, що харчування дивних приносить їм втіху. Нехай благословіть це Преподобний, і нехай не позбавить нас братолюбиво і боголюбно служачих цьому. Бог благословиш раба Свого Мартіна. Прочитайте папір, що додається, і збережіть до мене. Бачите, що хотіли зробити у лаврі. Мені здається, що якщо я для того тільки їздив до Петербурга, щоб написати цю записку, то недаремно їздив. Боже благословення вам та братії. Славте Святу Трійцю в радості. Бажаю до вас, але цього свята не можу. Примітка. Лист – без позначення року, місяця та числа, коли писано. Але, з міркувань різних обставин, про які є згадка в листі, повинно припустити, що воно писане в 1867 обставини ці: відновлення зали, без сумніву, в лаврських покоях митрополита, влаштування лікарні на верхньому поверсі Донського корпусу (див. лист 158), очікування 1837 року, як про те записано в пам'ятній книжці, що збереглася після митрополита Філарета. У ній під 1 серпня читаємо: «1837. Государ Спадкоємець був на літургії та на освяченні води, а наступного дня слухав літургію в лаврі та оглядав лавру та академію, Віфанію та семінарію». Помітно, що це лист писано з Москви невдовзі після повернення з Петербурга; в 1837 року воно було 19-го травня: у тому пам'ятній книжці записано під 15-го травня: «1837. Ми з Петербурга вранці, увечері в Новгороді», і під 19-м: «1837. До Москви приїхав я вранці. Якщо ж лист цей належати до листів 1837-го року, то має припустити, що він писаний на початку червня, бо в ньому між іншим пишеться: «Славьте Зняту Трійцю в радості», а в 1837 році день Святої Трійці був 6-го червня, і він митрополитом Філаретом. Слич. наступне за цим лист. Дякую, о. намісник, за благословення обителі, подане мені благословенним хлібом. Я святкував учора в Успенському соборі, а сьогодні, згадуючи і нинішнє ваше свято, у своїй домовій церкві, в якій до цих свят благополучно поставився на гірському місці даний за заповітом образ Зіслання Святого Духа. Дякую за слово втіхи та користі. Якщо буде угодно Богу, більш поговоримо віч-на-віч. Позабув я перед цим відповідати вам про трапезну церкву. Колишні її прикраси були, здається, з каменю, а не з алебастру. Нинішня робота з алебастру на повітрі буде міцною? Ще питання: чи можна тепер встигнути цією справою випередити відомий термін? Якби можна було, добре поспішити. А інакше краще не починати до цього терміну. Якщо раніше Петрова дня можна мені буде відлучитися звідси, то не думаю, щоб не знайшлося можливості прийняти мене. Келлія ризничого може надати мені дивовижність, як бувало. Втім, і я ще не знаю, що мені можливо буде. Це писано в понеділок увечері, а у вівторок о п'ятій ранку приїхав до мене преосвященний Ярославський; мені не нагадали про служителя, який доставив вашого листа, і мій лист досі залишився. Прийміть преосвященного Ярославського з старанністю, покажіть, що бачити побажаєте, пригостите та заспокойте. Тут чутка, що преосвященний Невський із Клина поїдете прямо в лавру, чого він мені ствердно не говорив. Якщо він мені вже у вас, то сподіваюся, що ви прийняли його так само. Або прийміть, якщо прибуде. Потрібно кожному з них піднести ікону від обителі та від настоятеля. Справа про нашу землю знову зазнала розгляду і виявляється, що багато було турбот безплідних. Знайшлися люди, які підозрюють лавру, що вона має план, який їй не на користь, і приховує його, щоб виграти більше, ніж має право. Подяка князю Дмитру Володимировичу, що дозволяє вийти з поставлених труднощів. Заняття цією справою нагадало мені Красногірську площу. Чи буде вона чистою до 23 липня? Якщо ні, що на ній залишиться? Чи не надати світському начальству, щоб вона була очищена? Відповідь на це хотів би я отримати не через довгий час. То ви не хотіли пустити мене в лавру, за перебудовою келій, а тепер я зволікаю, тому що, не маючи вікарія 42 , маю потребу здійснити в Москві служіння першого дня липня. Піти ж до вас треба мені того ж дня, щоб на ранок, у п'ятницю, бути в академії на випробуванні. Як не можна мені не запізнитись, то братії нехай не дбають чекати мене, а тільки воротар. Ви ж візьміть на думку те, що в перший день випробування зазвичай у мене обідають. Добре, якби ви й цього разу це влаштували, у тому випадку, коли завгодно Богові, щоб мій розрахунок часу відбувся. Скажіть о. ректору академії про мій розрахунок часу. Мир вам о. намісник, та братії. Дяка Богові та Угоднику Його за перебування моє у вас у світі. Дякую і вам, що цьому світу сприяли. До Москви приїхав я перед полуднем благополучно. Із князем Дмитром Володимировичем про землю я говорив. Він погоджується на те, що я запропонував. Можливо, ви знайдете, що багато поступаюся; по я думаю, що краще бути помірним у вимогі і закінчити справу, ніж вимагати більшого і продовжувати її. Припущені час прибуття Государя спадкоємця до Москви щодо часу не змінилися; Однак час подорожі його в лавру впізнається тільки після прибуття його до Москви. Графіня Варвара Олександрівна казала мені, що хоче покласти в лаврі для зберігання свого заповіту. Я не бачу перешкоди виконати її волю, коли вона вважає, що це стане вірним і безперешкодним виконанням і останньою волею її. Бог же нехай дарує їй ще багато днів на діла блага. Устрошаешь мене соніями, сказав пам'ятається, Йов 43 . Це згадав я, прочитавши оповідь вашого сновидіння, о. намісник, і не лише згадав, але певним чином відчув. Не знаю, чи від змісту це сновидіння відбулося, чи від того, що душа моя попередньо налаштована на очікування скорботного, тільки оповідь ваша справила в мені враження. Помоліться, щоб я моїми гріхами чи нерозумом не привернув на себе хреста незручного, щоб Многомилостивий Господь не люттю Своєю викривив мене, нижче гнівом Своїм покарав мене, але, якщо треба мені понести скорботи, наклав їх на мене Отчею рукою, що наказує грім і мил моїм, але через немочу мою, і дарував мені віру і терпіння до кінця. А ви робіть те наяву, що уві сні, підтримуйте мене в несенні хреста словом любові, поради, підкріплення та втіхи. Камінь віри та інші твори Святителя Димитрія покажіть мені, коли буду в лаврі, бо в мене цих книг немає. Слова служника: ягня Боже роздроблене і не поділяється, відомі. Без сумніву має вірити, що він є нерозділюваним, але служебник не вважає безглуздістю слова роздроблюваний і чин містить видиму дію роздроблення. Ось вам доручення. Візьміть у скарбника моїх грошей, що пристойно дати при здійсненні молебня, і надішліть до гробового, щоб здійснив молебня Преподобному Сергію про здоров'я і спасіння ієрея Марка. Іншим не потрібно кликати причини цьому, а ви дізнаєтеся її з листа, що додається, який повернете мені в лаврі. Сьогодні прийшов до мене в дім хлопчик років п'ятнадцяти, який каже, що він з батьком і матір'ю жив у лісі, батько помер років п'ять тому, а мати біля Покрови минулого року, що він не знає, якого він роду, не знає жодного села ні міста, хрестився передусім двопало, а тепер, за порадою деяких, трипало; що йому не наказали ходити в місто, щоб не взяти, а радили йти до мене, щоб я визначив його в монастир. Повість незрозуміла та мало ймовірна. Я не хотів торкатися цієї загадкової особи. Але на випадок, якщо це справді невинно нещасний, наказав сказати йому, чи не хоче він йти до Преподобного Сергія. Якщо він у вас з'явиться, спробуйте дізнатися, що це таке: чи точно він потребує допомоги і може отримати її законно. Ім'ям Господнім благословення і мир вам та братії. Тепер ніколи відповідати вам, о. намісник, а треба сказати, що треба. Тільки раніше не можна не сказати, що Улюблений гість наш виконує розрадою все, до чого наближається. Йому завгодно було, щоб я показував йому духовні місця, і я був для цього в два минулі дні в Донському, Данилові, Симонові, на Крутицях, в Новоспаському, а цього дня Його Високість відвідав навіть мою смиренну оселю. Не вдостоюючи себе, я ввів його до церкви, щоб вона була його пам'яткою, і щоб мені в ній дякувати Богові за нього, як би з ним. У лаврі вважається Його Високість у понеділок, 2 серпня, близько 10 години ранку, і слухати літургію. Потім, як гадаю, увійде він до настоятельських келій, щоб відпочити, і вийде оглядати все, навіть до Віфанії. За цим настане час трапези, і мені бажано, щоб ви влаштували мені можливість просити Його Високість скуштувати монастирського хліба-солі 44 . Потрібно, щоб все було не протяжно. Повита Государя Спадкоємця простягатиметься людина до десяти. Приготуйте, щоб кожному було десь відпочити. Потрібно всім за образом, думаю, більше з фініфтових. Її забудьте ви нагадувати мені, що потрібно, бо я все забуваю. Чи у ризниці лист Государя Імператора Павла Петровича про народження Государя Миколи Павловича? Я все хотів наказати, щоб воно було за склом, і все забував. Якщо воно, більше сподівання, у Віфанській бібліотеці, витребуйте негайно, і покладіть у внутрішній палаті ризниці в пристойному місці. Якщо Його Високість поїде до Віфанії, чи не знадобляться наші екіпажі. Чи можна це зробити? Я наказав послати до вас чотиримісну карету. Подивіться її і зрозумійте. Можливо, згадуючи облогу, Государ Спадкоємець піде огорожею. Наказуйте пройти по ній економу. Моліть Преподобного, щоб Він благословив свого гостя та своїх домочадців, нас. Примітка. При цьому листі на особливому аркуші прикладено наступне молитовне звернення, писане власною рукою Високопреосвященнішого Митрополита: врятуй, благослови та збережи Хто відвідав цей храм і цей дім. Лист ваш, о. намісник, від 14-го дня отримав я вчора 20-го. Тому на свято закликав вам і братії благословення за моїм обов'язком, а не за вашим словом. Жаль пригоди з працівниками. Не погано, щоб ви взяли в мене 100 рублів і послали сім'ї померлого, якщо знайдете можливим виконати це. Нехай ви знайшли і дякували мені людині, яка утримала в мене коней на дорозі до Віфанії 45 . Справа вашого депутата ускладнює мене. Багато йому попущено, і далеко пішов він. Не поспішаю вирішити, щоб він, дізнавшись про рішення, не надумав шукати собі задоволення в послугах тим, проти яких був поставлений депутатом. Справа у князя Дмитра Володимировича залишається, гадаю, без руху. Говорити йому про нього не зручно було під час високих гостей, а тепер він поїхав тижнів на два до Петербурга. У мене після втоми від минулих днів і неодноразової застуди захворіло було око. Тепер починає бути кращим. Мир і благословення вам та братії. На Віфанську позику я погодився. Про колодязі вирішено раніше і, як каже Святославський, надіслано до вас рішення. Залишити подвір'я у своєму розпорядженні вигода видно. Мені все здається, чи ми вмітимемо самі вести цю справу. Бубнов, кажуть, уже вважає за невід'ємне те, що залишилося за ним на переторжці. Втім, це чув тільки я, але його не прийняв, відчуваючи себе хворим і ледве збираючись з силами відправляти служби. Стаття про відвідування лаври Государем Наїзником надрукована від його почту, і я не бачив її до друку, і зі свого боку нічого подібного не зробив, надаючи це членам почту, які публікували відомості про відвідини та інші місця. Благодійні діяння Його Високості іноді були оголошені, інколи ж ні. Якщо і кучер заслуговує на нагородження, дайте від мене 25 рублів. Але йому треба було б знати коней раніше. Мистецтво його зменшувати біг їх ухиленням убік близько було до того що, щоб ударити карету об кут. Втім, можливо, і в цьому мистецтво, що до цього не допустив. – Слава милійному Богу. Переконуйте нещасного депутата, щоби служив і добрим заняттям збирав себе з розсіяння. Громадянський губернатор пише до мене, що князь Дмитро Володимирович погодився на останні припущення про землю, але пропонуєте, чи лавра не знайде можливим відмовитися від ділянки землі за лавками. Я виявив згоду. Справи депутата і довго тримати мені не зручно. Відкладені справи ускладнюють безліччю і заплутують. Господь нехай благословляє світом обитель, і вас, о. намісник і братію. Арзамазським нужденним надішліть від мене, взявши у скарбника, соті п'ять рублів. Мені хочеться до Преподобного та до вас. Побоююся дещо, щоб не зробило труднощів очікуване прибуття Великого Князя Михайла Павловича. Нині помилився я в одязі, вживаючи літню, сподіваючись на теплоту від народу; але церква освячувана була холодна та погода сира. Тепер не добре мені, проте сподіваюся погладшати. За благословення від віфанського поля дякую. Але кажуть, багато надіслали круп. Мені трохи потрібно; я хотів тільки скуштувати від праці та плоду обителі. Дивно з хлопцем Сергієм. Нехай Господь допоможе йому молитвами Преподобного. Про безстрокові квитки треба подумати. Нагадайте на місці, якщо Бог велить мені бути. Що ж хоче робити Філарет, невдоволений моїми резолюціями? Про поділ доходу краще говорити на місці. Вкладниця вбрання до сліз засмучена, що влаштований нею саккос не знає, куди поділи, що саккос зробили зі стихаря, що покрив на мощі Преподобного та іншого під Євангеліє знищили, що збрехали їй, ніби одяг до мене посланий до Петербурга. Я обіцяв їй дізнатися про все і, що можна, поправити. Вкладники – панове у своєму дарі; яке право змінювати їхню волю? Чи добре засмучувати їх, замість того, щоб дякувати? Поясніть мені, чи зроблено те, на що скаржиться, і за чим і як поправити. Скажу вам і мою новину. Дізнавшись, що Государ Імператор і Государиня Імператриця будуть восени в Москві на не короткий час, я просив Государя, чи не завгодно наказати, щоб я залишився в Москві. Він зволив. Недуга моя задоволена, що тепер немає потреби дбати про далеку дорогу. Помоліться, щоб Господь дарував, щоб це було на користь. Дякую, о. намісник, за благословення від дому Пресвятої Трійці та Преподобного Сергія. Досить ствердно і я вважав, що буду на святі. Після звільнення від приготування до далекої подорожі, мені особливо хотілося припасти до Преподобного і просити його благословення на особливі випадки місяців, що наближаються, і розуміння, і охорони від несприятливих ненавмисностей. Розкажіть йому про це в смиренні, хоча він, надіюсь, і знає, маючи розум Христів. Але як знищилося моє припущення. Великий Князь Михайло Павлович прибув до Москви пізніше, ніж вважали, 21-го дня ввечері. На доповідь, коли дозволить прийняти мене, він відповідав: дам знати. І вже 24-го вранці дано мені знати, що він запрошує мене до 11 години того ранку. Пізно було розпорядитись; і не можна було мені і свиті встигнути до всеношної. До того ж моє здоров'я було не в надійному для шляху стані від застуди, отриманої в попередній час. Так ми поєдналися з вами у святкуванні, скільки могли. У звичайний у вас час акафіста і я читав акафіст, з домашніми, і менш, гадаю, ніж за десятьох сторонніх. оскільки довго я залишався в надії, то не встиг і попередити вас, що не буду. Домагаюся відповіді на те, що писав вам про вклади, вжиті не тільки думки вкладниці. На зігрівання церкви, я вже дав вам згоду. Господь нехай зберігає у світі обитель, і вас, і братію. Шкода мені, о. намісник і про те, що з о. архімандритом Яковлєвським я не зустрівся. Скажіть йому, що я дякую йому за благословення від Святителів Димитрія та Митрофана і, хоча заочно, втішаюся добрими звістками про його здоров'я. Ви не запитали його, чи не заманеться відвідати мене в Москві; і я не наважуюсь на це запитання, щоб не додати йому праці, за яку я не досить здатний винагородити, по моїй немочі. Влітку преосвященні митрополит Київський та архієпископ Рязанський були приємні мені гості; але я дуже стомлений був, ділячи себе між ними та моїми обов'язками. Добре, що вкладниця залишилася заспокоєною. Як ймовірно, що я у вас незабаром не буду, то чи не взяти на якийсь час до Москви архієрейське вбрання, від неї влаштоване, щоб іноді вжити, тому що вона хоче, щоб було вживано? До Преподобного Сергія подорожує і, мабуть, лист цей доставить Віра Олексіївна Муравйова, вдова полковника, знайома мені за знайомством її з князем Олександром Миколайовичем. Зверніть увагу, щоб її приміщення в готелі було спокійним і теплим і щоб у всьому йому було мирно і зручно. Відома вам дівчина Євдокія Постнікова хвора головою і бажаєте, щоб шапочка (що втім, гадаю, не так зручно), або мала пелена, покладена була на главу Преподобного Сергія і доставлена ​​їй, для покладання на голову, що болить. Виконайте це і доставте або через мене, або через цю мандрівницю. Подібної пелени просять у мене для раба Божого Миколи хворого на очі. Це доставте мені. Бажають отримати 3 жовтня; чи встигнете доставити, – видно буде з обставин. Від Господа милість і благословення вам та братії. Художник Солнцев, надісланий від президента академії мистецтв, для списування стародавніх зображень, вирушає до лаври. Дайте, о. намісник йому приміщення в готелі, а в монастирі місце для роботи. Останнє може бути або у настоятельській залі, або в кімнатах при настоятельських келіях на монастир. Допустіть його списувати, що забажає, розпоряджаючись, дивлячись на предмет, з пристойністю та обережністю. Почастуйте його монастирським хлібом та сіллю. Мир вам та братії. Боже благословення молитвами Преподобного Сергія нехай захищає світом обитель його і тих, що перебувають у ній, і вас, брате про Господа. Доручення згадати хлопця Сергія при безкровній жертві я виконав, і бажаю мати пам'ять і виконати увагу. Пригоди його дають багато предметів для роздумів. До якої благовидності доходить ворог душ зі своїм лукавством! І не хлопцеві можна було обдуритися думкою, що той, хто радить молитися, не той, хто забороняв це. А якби воля отрока підкорилася волі радника, то вплив на душу було б встановлене, і душа була б заплутана в мережу. Досить дивний досвід, що ворог дерзає зловживати і знамення хреста та святі слова, яких в інших випадках боїться та тікає. Недбале і поверхове, без уваги і внутрішньої участі вживання цих святинь розсіяними людьми, можливо, дало ворогові думку, що і він може взяти на хвилину святим вогнем вугілля у свої нечисті щелепи та руки. Яке ж велике зло неуваги! — Ваша зауваження, що перемоги над страхом, мабуть, не були затверджені смиренністю, і від того став можливий напад з іншого боку, здається мені справедливим. З цього зауваження ви отримаєте правило до керівництва. Дивно й те, що Голіаф так багато посилюється і з таким явним нахабством, проти малого суперника. Господь нехай виявить силу Свою в немочі, і з уст немовляти нехай здійснить хвалу Свою; і нехай допоможе вам розривати сіті душоловця злочезного і руйнувати його зброю темне силою світла істинного. Добре, що зупинили ігуменію, щоб не їхати тлумачити про сараю і худобу. Мабуть, вона побоюється заперечень Шагарової. Я думав обійти монастир, подивитися, чи немає місця для цих побудов на західній стороні монастиря, щоб вони ближче межували з трапезою та кухнею. Тепер, тобто, за планом ігуменії, всяка кринка молока піде через подвір'я скарбника; і якщо трапиться підозра, що келійниця скарбника краде вершки, то ігуменя надумається, як повірити, щоправда чи наклеп. Але якщо ігуменя знаходить, що ніде інакше бути скотарню, нехай будує. Що сказати вам, о. намісник, про відокремлення днів на безмовність? Бажано, щоб не запустював шлях досконалої безмовності, але мав тих, що ходять по ньому і подвизающихся і заради нас житейським, що обурюються морем. Тільки було б зручніше, якби мовчали не покликані до громадського діяння; а коли покликаний до громадського діяння, залишивши своє місце, полягає в безмовність власну, як трапитися буде суспільна безмовність? – З благословенням Преподобного Отця нашого Сергія візьміть собі добу на місяць на самоту у Віфанії; а продовжити це три дні безперервно навряд чи було б зручно, хіба зрідка, і з тим, щоб, у разі потреби, негайно ви мали сповіщення і поверталися до справи, яка вас зажадає. Господь нехай осяє це благодаттю Своєю і нехай покриває покровом Свого провидіння. Анатолію дайте квиток на три місяці і порадьте, щоб ужив його на пошуки місця благоустрою душі своєї, а не на святкування. Питання: чи будити отрока Сергія до ранку чотири рази на тиждень, здається, можна дозволити прикладом отрока Даниїла, коли про нього було питання: чи годувати його насінням. Там сказано: спокуси до десяти днів; і досвід показав, що це шкідливо, а здорово. Спокусіть і ви тиждень, а потім буде видно, чи потрібно дати спокій немочі. Викриття обурюваного проти неуважності у Богослужінні, справді, варті примітки; і треба спонукатись проти іншої неуважності, яка не зумовлює неуважних. Помоліться про допомогу. Бог нехай допомагає вам. О. наміснику радіти за Господа. Цього вечора отримав і прочитав я журнал І. про сина, і поверну, думаю, через нього ж. Щоб не говорити про пригоди сина його, ви писали мені й раніше. Я нікому не говорив; але В. А. Муравйова говорила мені про деякі обставини, почуті від вас. Я відповів їй, що ці обставини не люблять, щоб про них говорили без потреби. Зізнаюся, ще в Петербурзі мені не сподобалося, що колишній директор Костромської гімназії, прізвища якого тепер не пам'ятаю, розповідав щось із цих пригод князю А. Н. Г., чувши у вас у лаврі. Тепер І. ​​відкрився, що сказав про це братові. Я підтвердив, щоб він і брат не марнословили. Дітищ одягнений тілом тонко і слабо: можливо, частину з цього вже швидше, ніж інших бачить його духовний світ, і він взаємно. Журнал, мені здається, дарма починається передмовою з деякою важливістю та урочистістю перемоги. Чи не попереду ще перемога? Нехай Господь приведе її. Безперервний вигляд журналу виразніше показує обман, ніж окремий погляд на деякі випадки. Не видно, щоб молитва отця вела, і підкріплювала, як належало, молитву юнака. Мені здається, треба спонукати о. до уваги. Коли світла примара сказала: я ангел Господній надіслав сказати, щоб ти не молився, – це досить давало розуміти, що треба остерігатися наступних потім світлих привидів. Що після добрих, мабуть, слів: слава Богу, вивчив, книга була кинута чорною примарою руки, це можна зрозуміти так, що слава Богу сказано було не уважно, а в слові вивчив ховалося задоволення або марнославства, або лінощів. Здається, треба і хлопцеві вселяти уважність молитви і обережність проти маленьких помислів. Майте нам лисиці малі, що гублять виноград 46 . Дивно, що Віктор біжить із Сергієвої пустелі. Здається, там суспільство хороше, і багато хто тягнеться туди, а не звідти. Але якщо ви вже взяли рішення Преподобного на ухвалення, я його рішенню перемовити не буду. Тільки для майбутніх випадків подумайте, чи не правильніше колись питати мене, меншого начальника, тому що може статися, що або жереб ваш буде змушувати мене діяти проти мого переконання, або я буду в скруті, що робити з жеребом уже взятим. Ви берете жереб по здивуванню, а мені, можливо, відомі причини, що вирішують справу ясно, без потреби в жеребті. Настанова владики Платона справді примітна. Хай навчаємося зберігати в умі любов Божу. Примітно й про благословення: сила не в руці, а в імені. Господи правда, і від служителя брехні змушує істину, а нам сором обличчя, що не досить розуміємо істину від самої істини. Молитвами Святих Отець наших Боже благословення та охорона нехай перебуває з вами та братами. Може, вам здасться, що я без потреби беру підозру про неуважність або неправильне спонукання в деяких словах юнака. Щоб пояснити це, вкажу на інші випадки, наприклад, коли він утвердився в молитві, і той, хто вражає, став безсилим, або коли, вживаючи молитву і хресне знамення з увагою і силою, звернув він у втечу нападника. Ворог злиться на добро. Коли стоять у добрі з силою і чистотою, стріли немовля бувають виразки його 47 . Домішка недосконалості, неправості, неуваги, лінощів, пристрасного в помислах і спонуканнях дає доступ ходьбі по нечистих шляхах, і він стає зухвалим і нахабним. Чи так? Або як краще думати, навчіть мене словом Божим та прикладами Святих. Жовтня 24-го. Забуто надіслати. Що не скажете ви мені нічого про Димитрія, який не знає своєї батьківщини? Чи не відкрилося чогось про нього, чому б краще можна було судити, що з ним робити? Де він тепер? Давно писав я вам і ви мені обіцяли дістати 48 з Ростова: 1) Меланії Римлянини, 2) Апостолів Андрія Первозванного та Якова Заведеєва. Про останню, пам'ятаю, говорив я з вами в лаврі. Чи забули? Мируйте, о. намісник, у Господі. Деякі з наших високих гостей, які не були в лаврі, згадали це і, можливо, виберуть час для цієї подорожі. Майте це в думках, і приготуйте ікони та книжки. Деякі з них, з нагоди колишнього постригу в чернецтво, говорили, чи не можна бути при цьому. Але як випадок уже минув, то в мене вирвалося слово, що може зустрітися інший, і тепер настоять на це. Помоліться, щоб це трапилося 49 , трапилося до корисного роздуму. О. Філарет дав я доручення духовнику і благочинному тому, що з членами Собору в нього наказне змагання, але забув довести, що це змагання не повинно і наміснику перешкоджати радити ієромонаху корисне, і тому з послухом приймати духовну раду, як і начальні розпорядження. Тепер маєте доповнення до резолюції. Щотижневе прилучення Святих Таїн нехай буде хлопцеві Сергію огорожею світла проти примар темряви. Думка ваша про його недовгожиттєвість здалася мені сумною. Думалося, чи не виведе Господь із цих ранніх дослідів плоду міцнішого. Втім хто розум розум Господній? - Що раннє розкриття духовного в дітях, при неміцному тілесному складі, передує близької смерті, це і природно, і помічено. Хай дарує Господь, щоб Світло Його благодатне відвідувало молитви службовців Йому, під благодатним покровом Преподобного Сергія. Благословення Господнє нехай керує справами і вашим життям, о. намісник та братії. Ікону отримав і дякую. – А ікона Святої Меланії? – Та ще мені хотілося б мати до десяти фініфтових ікон, менших величин, для роздячування на благословення. Потрібно, щоб мистецтво було добре. Ікони повинні бути: Спасителя, Божої Матері. Бачення Божої Матері Преподобного Сергія та Преподобного Сергія. Якщо в це число є готовий, надішліть не зволікаючи, тобто, не пізніше 8 грудня. Потрібно домовити, що означає цей термін. Пан Імператор наказав мені їхати до Петербурга. Тяжко і дбайливо це для моєї немочі, бо й тепер удома не можу позбутися застуди; але треба творити справу послуху. Помоліться, щоб Господь зміцнив і зберіг мене від несприятливої ​​дії різних стихій. 21 дня я мав нагоду досить розмовляти з Государем Імператором, Государинею Імператрицею і старшими членами Найвищого прізвища. Але про подорож Великих Княжн у лавру мови не було і я не торкнувся цього предмета, між іншим, що відчував себе в необхідності замкнутися в келії від застуди, що посилилася, і тому, не час було пропонувати подорож, в якій і мені належало б брати участь. Не знаю, що робити з ієромонахом Філаретом. Якщо, як бачу, він не виконує того, що офіційно наказано, має офіційно донести про це. Сумнів ось у чому. Вчинки його показують між іншим, що в нього гаразд голова. На початку останнього до мене листа він пише, що в моє лише задоволення залишить справу, якщо заплатять йому гроші, в іншому випадку шукатиме правосуддя; а під кінець листа вирішується все залишити і просить тільки відпустити його до Москви для особистого переді мною пояснення і для влаштування своїх справ із позикодавцями. Лист взагалі складається з невідповідностей, але під кінець є думка пом'якшена, мабуть, і підкоряється. Якщо в цей час використати строгість, до чого веде офіційний перебіг справи; то повинно побоюватися, що запеклим знову візьме гору і ворог намагатиметься довести цей напрямок до шкідливої ​​крайності. Покажіть мені, що ви про це думаєте. Акафіст пристрастям Господнім приніс мені добрі хвилини. Але дозволити вживання його загальному правилі сумніваюся. Що він належить Святителю Димитрію, то досить вірно відомо. Список несправний так, що в деяких місцях не здогадаєшся, як відновити зміст. Чи треба було повстати від мертвих? Не думаю, щоб Святитель Димитрій з'ясувався таким чином. І у виразі неправильність, Святитель сказав би: з'явишся. Взагалі мені здається не зайва обережність, щоб при спільних молитвах вживати тільки те, що благословлено і прийнято Церквою, а не вводити нового, хоч і доброго, по приватному звільненню, яке може відчинити дорогу до сумнівних нововведень. Мені здається, треба старатися не про розширення церковного правила, а про те, щоб чинне правило було здійснено більше, і більше статечно і неспішно, щоб більше давати місця до уваги, роздумів, зворушення і споглядання. Відповідайте мені на ці думки вашими думками. Російського перекладу Ісаака Сиріна я не маю. Щоправда, що у слов'янському тексті є незрозумілі місця, але й переклад новий не завжди покластися можна. Самий грецький текст має труднощі, частиною з недосконалості списків, що збереглися, частиною тому, що і він є переклад з Сірського. Подвигнемось виконати зрозуміле, щоб Господь дав засоби зрозуміти і не зрозуміле. Господь нехай дарує вашим молитвам справжнє світло благодатне! - Це відповідь на писане вами 3 дні цього місяця. Покриття рясофором трьох, послушників Бог нехай благословить. Але навіщо ви просите у мене сліпого благословення? - Коли буде настоятель кращий за мене, - тоді в такому разі говоріть про кого уявляєте і чому, і підкоряйте йому ваше судження, що буде щодо нього справедливо, а стосовно вас корисно. Мені ж худому настоятелю говоріть імена удостоїваних хоч до відома. Бо й худому настоятелю треба хоч знати, якщо не розпоряджати. Зробіть милість, не подумайте, що я пишу це з гнівом. Право нема. Дякую, о. намісник вас, і братію обителі за благословення і молитву за день мого ангела. Господь нехай відміряє вашої любові Своєю благодаттю. Ікони отримав, і, здається, на часі. Передбачаю потребу, про яку скажу після. Немічний мій стан, минулого тижня, полегшений лікуванням, цього тижня знову триває. Нинішнього дня, дякувати Богові, не позбувся спілкування трапези Господньої, а крім цього сиджу в келії і від тих, хто приходить, усуваюсь. Помоліться, щоб день Святителя Миколая провести мені як слід. Государ Імператор бажає молитися з нами у Чудові. О. архімандриту Паїсію скажіть подяку мою за його доброзичливе писання. Представляючи вас і братію тими, хто готується до відновлення душевної чистоти і сили Святими Таїнствами, втішаюся і закликаю вам прощення і очищення, і дар Божий до повернення і зміцнення духовного життя. Якщо акафіст пристрастям Господнім надруковано в Нечаєві в Уніатському виданні, то як погодити цю обставину з думкою, що він є творіння Святителя Димитрія? З часів цього святителя уніати ніколи не були з православними в такому відношенні, щоб прийняти від них акафіст. Ухилятися від вживання уніатських видань є особлива причина нині, коли намагаються і в уніатських церквах ввести книги православних видань. Говорю це, не повставаючи проти творінь, але пояснюючи мою нерішучість на вживання оного. Останній сон отрока Сергія не віщує йому дияконства? Але треба говорити про те, про що говорити не хочеться. Марфа, яка бажає бути Марією, але ще каже про багато, повторюючи своє невдоволення на побудову скотного двору за огорожею Хотькова монастиря, каже, що двір хочуть пригородити до огорожі; а ігуменя казала мені, що безпосередньо за огорожею лежить проспект, яким хресний хід біля монастиря ходить. Чи добре буде хресному ходу ходити через скотарня, і чи не краще проспект залишити не припиненим і огорожу недоторканною? Поговоріть про це з ігуменією. Дякую, о. намісник, за благословення від дому Пресвятої Трійці та Преподобного Сергія, подане мені у просфорі та хлібі благословенному. Потрібна мені допомога ваших молитов і братії, бо все нездужаю. Бажаю з вами побачитись, але не бачу ще, який зручніше призначити цьому час. Постараюся попередити вас вчасно. Мир від Господа вам та братії. Тепер, о. наміснику, настав час рішучіше думати про майбутній шлях. Якщо не зустрінеться перешкоди, приїжджайте до мене у четвер, щоби п'ятницю провести разом. Випросіть мені напутнє благословення від Отця нашого Преподобного Сергія, хай не залишать молитви Його, що мене покривають. Прошу ваших молитов і братії. Покров та благословення Господнє на вас. Радість Христа Господа, що народився на спасіння наше, нехай виконає душу вашу, о. намісник, і душі братії, і нехай розкриє вас приносити Йому славу чистими устами та чистими справами житія. Покличте у молитвах ваших мир Його та моєму смиренню. Настав час сповістити вас, що я, через сильний холод, досяг до Петербурга безупинно. Велику допомогу ви зробили мені, призначивши мені взуття, якого я не надумав би і яке багато полегшило мені перенесення холоду. Болючість почав я збирати в дорозі ще під Москвою, коли виявилося, що зимовий хід не міг йти, і, чекаючи додаткових коней, належало годину чи більше стояти в полі. Голову мою продувало, і простудний біль у ній починався. Але яка милість Божа! Біль цей сильно відригнувся вже в Петербурзі. Тому, приїхавши сюди 17-го дня ввечері, досі, крім одного дня, сиджу вдома. Замість того, щоб у першу ніч відпочивати, слід побачити заграву пожежі зимового палацу та проводити час у сумних та турботливих роздумах. Чудова доля! Ермітаж був під вітром, і, за розпорядженням Государя, врятований; три сторони палацу були над вітром, і весь чотирикутник згорів. Не зовсім ще здорова голова не хоче багато розголошувати. Я хотів тільки сказати вам про себе і подякувати вам за відвідування в Москві, мирне для мене і втішне. Примітка. У пам'ятній книжці, що збереглася після митрополита Філарета, під 17 грудня записано: "1837. Ми в Петербурзі ввечері. Болючому від сильної холоднощі в дорозі, всю ніч не дав мені заспокоїтися невгамовна пожежа зимового палацу". Скажіть, о. намісник, о. казначею, щоб з моєї платні 2,000 грн. відправив у Коломну на ім'я моєї матінки. Адреса має бути відома йому. Прийміть о. намісник, преосвященного Інокентія, Київського вікарія, який це доставить, і заспокойте, і почастуйте, і покажіть йому пам'ятне нашій обителі. Примітка. Лист – без позначення року, місяця та числа, коли писано. Але його має відносити до 1837 року, тому що за книгою «Списки архієреїв та архієрейських кафедр ієрархії всеросійської з часу заснування Св. Прав. С. (уклад. Юрій Толстой. Спб. 1872), преосвященний Інокентій відзначений вікарієм Київським з 1837 р. листопада 21-го. Якщо цей лист писано з Москви, то має бути писано раніше 12 грудня, бо в пам'ятній книжці, неодноразово згаданій тут, під цим числом записано: “1837. Ми з Москви увечері». Троїчне є поклоніння. - З'явись, Христе Боже, і світ просвіти, слава тобі. Так і я у вас, о. намісник, славлю Господа в день Богоявлення, як ви в мене в день Різдва Христового. Світло Христове нехай просвічує вашу душу, і нехай живить її, і нехай буде їй зброєю, що відображає все йому противне. Моліться і про мене, щоб не здавався світлі цього, в темряві багатьох, які не хотілося б назвати життєвими, але з яких не знаю, чи заслужать деякі бути названі духовними. Не гнівайтесь на мене за те, що написав на звіт та на зразковому розкладі. Приємно було б просто довіряти; але цим не всі як слід користуються. Щоб Собор робив потрібний нагадування підлеглим, потрібно, щоб я робив потрібні нагадування Собору. Про те, що не бережуть біля Москви лісу, пам'ятаю, я говорив людям, які могли б з цього вивести корисний висновок. І, здається, просто зрозуміти те, що розуміли раніше, при більшій розмаїтості природного багатства. Шукаю нагоди говорити про це, хоча нам з вами можуть відповідати: не ваша справа. Ви послали мені один образ і назвали дві особи, якій же віддав би його? Досі не важко це подив, тому що новий рік минув, а ікона не отримана. Справа про Ломова скінчилася сама собою, так як бажано було. Справа про житія о. Марка та о. Серафима не так добре тривало, як почалося. Воно здавалося закінченим, і я не знаю, чому писав вам зменшувально, що є надія. Але наш Перший обережність від хибних чудес вживає іноді у великій надлишку. Я не промовчав і, за зауваженням інших, не пошкодив істині, тому що представляв її зі світом; проте житіє о. Марка можна надрукувати за винятком деяких місць, а життя про. Серафима лежить на краще розсуд, як він може пройти через вузькі ворота. Помоліться, щоб Бог зробив корисне. Тепер розглядається життя Задонського затворника Георгія; треба подивитися, чим це скінчиться. А в цьому житті дається важливе свідчення о. Серафиму, якого о. Георгій не бачив, але від якого раптово через надісланого отримав умовляння не залишати свого місця, тоді як Георгій справді боровся з думкою залишити Задонський монастир. Мир вам. Світ братії. О. архімандриту Паїсія скажіть від мене подяку за його писання. Примітка. За ним міститься записка, не відомо, до кого і коли написана, у зв'язку з згадкою про життя Марка, що полягає в цьому листі. До якої міри поблажливості сягала братолюбство о. Марка, але при тому з якою пов'язано було обачністю, показує наступний випадок. У числі братії Саровської обителі був хтось, знаний о. Марку як любитель духовного вчення і за своїми здібностями до справ відомий єпархіальному начальству. Цей брат спокусився помислами, що керівництво Саровської обителі не зовсім і могло б зведено бути до досконалості іншим настоятелем, якого він собі уявляв. За цими думками, як тінь, лежала таємна думка, що вибір може впасти на нього, і що він зможе виконати свої припущення. Користуючись увагою єпархіального преосвященного архієрея, він наважився запропонувати йому думку про зміну настоятеля в Саровській обителі, і додав, що цю думку має і о. Марк. Преосвященний, поважаючи і люблячи цього пустельника, відповідав, що він з повагою прийняв би думку о. Марка про такий важливий предмет, якби міг знати це. При цьому брат, спокушений думками про осудження ближнього і зажерливістю, поширив свою зухвалість ще й додав: о. Марк, мабуть, сам приїде до Вашого Преосвященства, щоб підкріпити цю необхідну для монастиря ідею. З цієї причини спокушений брат пішов у пустелю до о. Марка, і, припавши до його ніг, благала його відвідати Преосвященство в Тамбові. Причин цього прохання він не відкрив о. Марка, але благав його найнастійніше, кажучи: ти даси спокій душі моїй, якщо це зробиш; і навпаки, ти позбавиш її спокою, якщо не виконаєш його. Зрозуміло, що братолюбивий о. Згадав Марко слово Господнє: якщо хто в твоїй силі зрозуміє тебе в одному бігові, іди з ним удвох, і ось що він зробив. Раптом о. помер у пустелі. Бренд. Брат, який просив його відвідати преосвященного, здогадався, що це означає, і поспішив до Тамбова, щоб сказати преосвященному, що Марко вже не в пустелі, а, цілком ймовірно, на шляху до Тамбова. Високопреосвященство зрадів і почав сподіватися й очікувати. В один празник преподобний, звершуючи літургію, піднімається на височину і бачить затворника Марка, що входить у вівтар. Преосвященний покликав його і благословив, а потім свого часу і долучив Святих Тайн. Після літургії преосвященний хотів узяти о. Марка до себе в карету, щоб привезти до свого дому; але він уповільнив у церкві, продовжуючи молитву і прикладаючись до святих ікон. Преосвященний повернувся до себе і чекав пустельника, але він не був. Послали за ним до церкви, – його вже нема. Надіслали на Саровське подвір'я, він там не був. Послали вулицям і до застав, – ніде ніхто не бачив його. Після виявилося, що він вийшов із церкви між жебраками і, не бувши ніким помічений, вирушив малопроїжджими дорогами та лісами назад у свою пустелю. Так надав він братолюбство спокушеному і своїм послухом і смиренністю, без сумніву, засоромив його і виліковував від помислів любоначалля; а тим часом і свого безлюдства пустельника не порушив, і від заплутаних обставин майстерно ухилився. Мені завжди здавалося, що від махринського будівельника можна побоюватися якоїсь справи грубої незграбної роботи. Ось воно й є. Погано зроблено викриття послушника. Але якщо вже зроблено так голосно, то у залишенні його в обителі не пощади ні братії, ні обителі, ні йому самому. Братії худий приклад, обителі приниження, а йому зручність повертатися на колишнє. Якби розумно жаліти братії, обителі та послушника, то слід було б сказати йому: якби ти сповідав гріх свій таємно, можна було б без спокуси таємно лікувати його; тепер цього вже не можна; пощади брати від прикладу, обитель від нарікання, себе від близького випадку до спокуси; йди в інше місце. Це неодмінно треба було: від того, що цього не зроблено, усі погані наслідки. Не придбання для обителі - зберігати їй працівника, який працює непокаянним духом і нечистими руками. Потрібно зробити видалення послушника. Якщо скарга може залишитися без дії і справа закінчитися миром, це, звичайно, краще, ніж суд. Замикання також не бажане, як і засудження. Бажано, щоб будівельник був розумним для виправлення своєї дурості. Якщо ж справа має йти, то скажіть мені, де і як вона піде. А будівельнику, якщо в цьому випадку проситиметься з посади, не тільки не треба перешкоджати, але не було б погано й порадити це. Краще нехай позивається ієромонах, відставний будівельник, ніж начальник монастиря. Ви кажете, що вчинок будівельника є справою природного гніву на порок. Вибачте мені, що я не так добре це бачу. Якби людина була в порядку, то природна огидність була б не менше гніву, і вона побігла б від пороку, а не кинулася на підлу справу - різати їй волосся. То правда, що нині шукають зазвичай великих окулярів, щоб розгледіти сучець в оці службовця церкви і обернути його в колоду. І це так відомо, що настав час би вчитися обережності. Отримано від вас одяг. Хотів я спочатку помітити вам ваш недогляд, але забув. Хмари дві, підрізник один, поруч ні одних. Не гнівайтесь, що не часто пишу. Не встигаю робити потрібне. Ім'ям Господнім благословення вам, о. намісник, та братії. Пісні Тріоді вже нагадують про дні покаяння. Прошу від усіх вас вибачення моєму негідності і пам'яті про мене в молитвах, нехай вчинить нас Господь шляхом покаяння до благодатної свободи від зручно-ґрунтовного гріха і благодаттю Своєю нехай введе нас у радість спасіння і духом владним нехай утвердить нас у чистоті й святості життя, щоб зробимося. Бувало, в день Воскресіння Христового чекали пришестя Христового, і це походило від бажання любові. Чи не подрімало кохання наше? І чи не для пробудження її посилає Господь грізні ознаки? Вчора в С. Синоді читали з Києва листа про землетрус, що там був. Під землею був шум і гомін. Люди втрачали пам'ять. Стіни тріщали. Хрести на церквах вагалися. Кажуть, і у Москві було. Напишіть, чи не було у вас. Чи помітили ви, що три страшні й багато збиткові пожежі у трьох народів зруйнували те, що кому більше люб'язно: у Петербурзі палац, у Лондоні біржу, у Франції театр? Чи сказати вам, що ще здається мені дуже худою ознакою? - Петербург божеволіє в ідолопоклонстві перед французькою танцюристою. Кажуть, у той самий час, як вона в театрі кидалася у вогонь, від якого мав позбавити її безстудний язичницький божок, – сталася пожежа, яка винищила палац. Господу помолимося, хай простить людські незнання і хай очистить наші гріхи. Зробіть прибудову, щоб у ній була храмина для вимовлення одягу. З указу про початкове навчання з духовного відомства беру із С. Синоду список і скажу вам, що потрібно. На моєму ночівлі в селі Химках, слава Богу, і на думку не спадало мені звинувачувати вас, чи когось. Я думав тільки, як би їхати, і як би не рознімися на дорозі. Андрій Миколайович Муравйов скаржиться, що під час перебування в лаврі не отримав книжки Аврама Паліцина. При цьому випадку, до речі, скаржуся і я, що мені не віддали мого власного примірника цієї книги, який читали Государю Спадкоємцю в Троїцькому соборі і який я комусь зі своїх тут віддав. Задовольнити нас. Якщо ж посилатимете ці книги, то прикладіть за примірником служби Преподобного Сергія і життя Преподобного Діонісія. Справи про ієродиякона Віктора не бачу, і не пам'ятаю я, ні моя канцелярія. Пам'ятаю, що ви писали мені в листі, і що я вам відповідав. Якщо воно пройшло вже через мої руки: мабуть, він прийнятий. А якщо ще прийде, то не забаритися, а ви через місяць не напишіть, що візьме перевагу, виправлення, або звичка? Ви радієте, що Священик Мінервін відклав йти до Києва, і кажіть мені про це, як знаючому. Але я не пам'ятаю, щоб ви про це мені писали. І що означає подорож із дівицями? Чи не з оголошених видінь Ніфонта і Флора відбувалося це? Здається, ця справа вимагала б спостереження. Чи не знає Священик, чи доходило воно до преосвященного єпархіального, і чи було що з боку його? – Мені приходить на думку сказати про це Преосвященному Володимирському; але приходить на думку і те, що справа духовна звернутися може до справи наказової, і може мати наслідком не повчання, а марне занепокоєння людям. Про початкове навчання при монастирях надсилаю вам список із указу. Він у мене записаний свого часу, і резолюція дана, щоб дати до лаври список із Консисторії. Але Консисторія і мені з цього нічого не представляє. Видно, з указом трапилося щось на шляху до Консисторії. Що робити з Димитрієм? Листування завести не зручно і не надійно. Належало б говорити особисто із князем Дмитром Володимировичем. Дивіться, щоб не відповідати, за тримання людини без виду. Чи не придумаєте, як розпочати справу від нього? Про отрока Сергія давно не чую від вас. Нехай буде це знайоме, що Господь зберігає його у світі. Чи я повідомив вас, що образ Преподобної Меланії набутий? – Тільки цей великий розмір не дуже підходить для фініфтових ікон. Дещо менший краще, між іншим тому, що око буває менше вимогливим, побачивши зображення зменшеного. Прошу ваших молитов і братії. Благословення Боже нехай покриває вас, о. намісник і братію. Справа ієродиякона Віктора виявилася дещо між іншими, відкладеними з особливих причин. Чи починати це? Напишіть мені про це на другому тижні посту, подумавши, як він проведе цей час. Колишніх будівельників Давидової пустелі три. Двоє перших не нудьгують, і Іоаннік мирно живе там зі своїми наступниками, будучи старцем, і був відставлений не за провини, а лише за нестачу начальницької діяльності. На цей приклад дивитися б сумному Геннадію. Втім, взяти його до Віфанії я не відмовляюсь. Нехай напише прохання; а ви можете дозволити йому жити у Віфанії. Вже кілька днів тому, як це написано, продовжувати не вдалося. В цей час виявилося, що суджений і засуджений, Давидової пустелі, монах Платон приніс всепіддане прохання, в якому він скаржиться на несправедливість, і приписує дуже ганебні справи колишньому будівельнику Геннадію. Якщо йому доведеться писати інше прохання: то чи не буде він пристрасть начальства до Геннадія доводити взяттям його до Віфанії? Чи не порадити Геннадію пожити деякий час у Катерининській пустелі, куди він, пам'ятається, призначений, чи піти до Староголутвина? Що ще за дивина представляє ієромонах Філарет? Якщо він із лаври ще 10 грудня; чому не був він у мене у Москві? І навіщо так довго там? Якщо він повернувся, то випробувайте спосіб розуміння, про який я написав за його листом. Якщо не повернувся, - покличте наполегливо, і скажіть, що якщо не повернеться не повільно, то має донести, що й справді треба зробити. Бог нехай благословить раба Свого Мартіна і наше спілкування з ним. Надсилаю йому чотки, з якими вчора і цього дня був у священнослужінні, і раба Божого Мартіна в проскомідії, за Благодаттю Божою, не забув згадати. Нехай згадає і він мене у своїй безмовності, молитвою Преподобного Сергія, що огорожується, нехай покладе Господь зберігання уст моїм і помислам. За цим пробачте і благословіть, і ви є там тато і браття, бо з тутешніми я вже попрощався. Лист ваш, о. намісник, від 9 Генваря знайшлося нині з кількома пакетами у Святославського закладене паперами та непредставлене мені. Тому досі не відповідав на це. А тепер говорити багато ніколи. Програми при паперах ієромонаха Філарета точно я не читав, думаючи, що це виписка з книг і більше нічого. Право ніколи читати всього, що дуже щедро пишуть нині люди, які на нещастя навчалися грамоти. Не журіться і мирьте в Господі, а мене вибачте, що не додивився і, не вжив особливої ​​обережності проти гласності цієї частини наклепу. Запечатайте справу, крім того випадку, якщо вона потрібна для виконання резолюції. Я скажу, що робити, з цієї особливої ​​частини справи. Скажіть скарбнику, щоб не зволікаючи надіслали мені три тисячі рублів асигнаціями, що належать мені грошей. Помоліться за допомогу мені, обтяженому багатьма ділами, та не знемогу і не спотикаюся. Господь нехай зберігає вас, обитель і братію, і нехай створить вас причасниками страждань Своїх у вірі та любові, і нехай введе на радість славного воскресіння Свого. Прийміть, о. намісник, унтер-офіцера Артем'єва, який це представить, на лавру, на випробування, за звичаєм. Він давно, ще в службі, думав про чернецтво, а тепер вільний. Чи виявиться належним прийняти його, але розсуд, уявіть. Мені відомий він давно, з ознаками благо надійності. Мир і благословення Боже вам та братії. Воістину воскрес Христос. У цьому слові взаємне про Христа цілування подаю вам, о. намісник і всієї братії Святої обителі. Нехай буде радість Господня силою вашою, і мир Божий нехай утвердить ваші серця. За цим треба говорити і не про святкові справи. Дозвіл про училища вам надіслано. Ви хотіли, щоб учні жили в лаврі. Я засумнівався і, переробляючи ваш проект, обмежив цю думку. Але й у цьому вид на неї засмутився преосвященний Київський, говорячи, що малолітнім жити в лаврі не пристойно, і з батьківськими правилами не погоджується. Я відповідав, якщо завгодно, виправте цю статтю. На це прихильно мені відповідали, що проект мій затвердять просто, а мені радять поправити. І так треба нам з вами підкорити мудрування наше колишньому в С. Синоді міркуванню. Про відкриту вами нову статтю в паперах ієромонаха Філарета, пам'ятаю, я вже писав вам, що не бачив її, бо не читав доданої до листа його виписки із законів. Тепер я вимагаю цього паперу. Негайно прислати її так, щоб я отримав її в Петербурзі, де пробуду до половини травня. Вік нині такий, що як би не були безглузді доноси, не можна кидати їх з однією зневагою, не думаючи про застереження. Одного разу в Москві прийшов напередодні свята від всенічної, в купі покладених без мене на стіл пакетів, отриманих з пошти і не з пошти, розкрив я один наповнений жахливими хулами на святе і поклоняється. Хто приніс, було не відомо, з твору видно було людину ушкоджену. Я бачив, що допустити ці хули до чиїхось очей чи вух означало б тільки веселити ворога, а користі не було б, і поспішив очистити землю від існування цього рукопису, кинувши його у вогонь. Що ж зробив автор? Він переписав те саме і послав до С. Синоду, прописавши, що він доставив це раніше до мене, і мене про це питали. Мені здається, ієромонах Філарет знаходиться прямо на шляху умивання і тому я всіляко намагаюся не подати випадку, щоб збільшення роздратування подало його наперед. Але необхідність діяти рішучіше, здається, вже неминуча. Моліться за нього, усуваючи засмучення, і велить виймати за нього частину на проскомідії. Молитва без любові не буває почута, сказав хтось уві сні наяву. Примітка. У збереженій після митрополита. Філарета пам'ятній книжці під 3 квітня записано: «1838. Без любові молитва не почута. Вислів соннобден.». Дякую, що моліться за покійного о. Фотії. Я хотів писати до вас про це відразу після отримання звістки про його смерть і після нашої панахиди, яку співали з братією та з Андрієм Миколайовичем. Мандрівник Назаров дивний, та й над справою священика Мінервіна я замислився. Чи брати нам його? Бурмістр доносив на священика Мінервіна в перелюбі, консисторія не сказала, що має рацію, а веліла йти до світського суду і доручила благочинному мати за священиком спостереження. Що, якщо після прийняття його до лаври виявиться у світському суді така про нього справа і його вимагатимуть до суду? Відповідайте мені на це. До вашої відповіді я не вирішу справи. До вас надіслано, або надсилається справа про виправлення будівлі теплої церкви в Пісноші. Постарайтеся вивести мене з кількох подивів. Мир вам. Просіть у Преподобного благословення моїй гідності. Подякуйте мені, о. намісник, о. архімандрита Паїсія за те, що він відвідав мене своїм писанням. У нас у лаврі буде гість, який не минає, а колишній, преосвященний Анастасій колишній Катеринославський, звільнений від служби через пошкодження зору і побажав мати спокій у Московській єпархії. Сподіваюся, що ви з любов'ю піклуєтеся про спокій його. Скажіть мені якнайшвидше, де ми запропонуємо йому житло. Світ о. та братові Антонію. Світ братії. Світ усім. Щось дивно, о. намісник, що Сергій, що від Єврей, приїхав до Москви і живе на квартирі, а не на подвір'ї, говорячи, що йому там безмовніше, і що в лаврі келія від нього береться для преосвященного Анастасія. Як він каже, що келія його поблизу лікарні, то для преосвященного вона не призначена мною. Дайте йому жити у монастирі, до мене. Коли я буду в лаврі, нагадайте, щоб поговорити про нього. Час рішучіше подбати, як йому влаштуватися життям далі. На моє прохання торішнього, нагода помістити його зустрічався влітку, але пропущений, бо не було кому нагадати про прохання. Дякую, о. намісник, за благословення від обителі – просфору та благословенний хліб. Мій шлях, хоча після хвороби здійснений, відбувся благополучно. Келлії при лікарні треба берегти. Я обіцяв їхньому преосвященному Ярославському, якщо знадобляться. Хай триватиме його здоров'я та зір; але треба, щоб, у разі потреби, не був обдурений в обіцяному. Чи були ви, о. намісник, у Віфанії і чи довго, ви не кажете. А я хоч через поріг глянув у безмовність, прочитавши життя о. Серафима, і як вам хотілося, поправив кілька слів, де вони здавалися не дуже правильно поставленими. Якщо думати про надрукування, то складно уявити деякі оповіді про бачення. Цензура навряд чи погодиться пропустити у світ чудове у життєписі, без найвищого свідчення церковного. Але виключити з життєпису оповіді цього роду, мені здається, було б схоже на святотатство. Якщо хочете, поговоріть із цензурою. А якщо вона, мабуть, буде вперта, то, на мою думку, ось що було б добре. Здібні і охочі в обителі писали б це життя для себе і для охочих, і було б благословення тим, хто пишуть і користь тим, хто читає. Якщо в лаврі чи у Віфанії знайдеться такий добровільний доброписець, то я попросив би його зняти для мене список із оригіналу, що при сім вам повертається. Чи отримали від священика мого листа? Я ваше з 17 дня отримав. Якщо будувати готель потрібно для того, щоб прочани не були пригнічені на заїжджих дворах, то можна це зробити з надією, що Преподобний благословить це підприємство. Прийміть же працю з Собором опрацювати проект про це докладніше. Чи будувати і лавки? Чи головний корпус можна будувати на старому фундаменті? – Думаю, ні. Чи підійде в будову частині старий матеріал? - Думаю, краще будувати головний корпус чисто новий, а старий матеріал вжити на лавки та на огорожу. Якщо лікарню будувати на новому місці, то чи не відокремити для неї особливе подвір'я? Якщо графиня хоче жити в готелі, то в якому? Чи не взяти це на думку при побудові нового будинку, щоб зробити їй приміщення спокійне від сторонніх? - Зрозумійте це і все, чого я збагнути не вмію. За дрова беруть дорого, думаю, частково і невинно, бо тепер дорожче провіз. Але, можливо, накладають більше належного. Графіні Варварі Олександрівні завгодно мав список проповідей. Доставте їй що супроводжується при цьому. Тут вже кілька днів тепловата негода, та сама, яка за старих часів називалася: сіногною. Ймовірно, заважає і вашому сіножаті. А перед тим була тут сильна гроза, спалила один чи два будинки і вбила три чи чотири особи. Одна жінка вбита молиться. Інша сиділа, маючи на руках немовля, а біля себе кішку: жінка та кішка вбиті, а немовля неушкоджене. І гроза проповідує, нехай будемо, бо діти, якщо хочемо спастися. Що робить ієромонах Філарет? – Чую, що його брат помер. Надсилаю вам, о. намісник, переглянутий мною повчання, або духовні настанови отця Серафима. Я дозволив собі змінити або доповнити деякий вираз, частково, щоб мова була правильнішою, частково, щоб думки, недостатньо повно або досить звичайно виражені, захистити від неправильного розуміння, або від перемов. Подивіться і скажіть мені, чи можна думати, що я не переінакшив або не пошкодив де-небудь думок старця. Скажіть також, що думали б ви з цим робити. Щоб не загородила шляхи цим листкам цензура, не бачу причин побоюватися. Благословення вам від Господа і мир та спасіння. Господь нехай береже вас, о. намісник і обитель, і братію. Слава Богу, що досить тих, хто молиться і притікає до спілкування з Господом. Господь благословить і ваше з братією покаяння до очищення душ, і спілкування трапези Господньої в вічне життя. Нехай зробить досвід цензура уявити С. Синоду життя о. Серафима. До нього треба приєднати й статтю про диякона, що мав пов'язану мову. Духовні настанови краще цензорувати окремо, щоб, у разі труднощі для житія, не утруднити їм дорогу. Неприємні на подвір'ї суперечки Бубнова з новим утримувачем Помоліться Преподобному, щоб допоміг і навчив вийти з чвари зі світом. При цьому посилаю кілька екземплярів трьох друкованих зошитів. Відповідь на ваші листи, о. намісник, починаю з останнього кінця. Слава Богу, що багато хто припливає до Божої Матері і до Преподобного. Хай приймуть і понесуть із собою благословення та благодать. Те, що найважливіше в вашому листі від 12 дня, подвизає і мою лінощі до додатку молитви. Господи збережи та врятуй! Представництво страшне і непосоромне, не зневажаючи благання молитов наших. Початок навчання нехай благословить Господь, нехай стягнуть учні заповідей Господніх і більше старець розуміють істину Господню і спасіння. Про те, що відкрилося при розгляді звітів, мовчатиму чекатиму, що допоможе вам Бог зробити до виправлення викривленого. Я очікував кращого у переміщенні до Лаври 50 . Після руйнації цієї надії мій помисл не рухається бачити іншу. Нехай Господь допоможе більше надії. Пригода татя повчально. Нехай Господь визволить його тимчасовим судом від вічного засудження. Про огляд карети преосвященного я думав написати вам. Тепер бачу, що нам вона годиться. У мене дорожня карета є, а бракує городової, і скуплюсь купувати, бо в Чудові багато витрат на церкву, а лаврському господарству пожежа зробила скруту. Це треба сказати преосвященному. Не бачу справи про священика Мінервін. Шукаємо. Господь нехай береже обитель, вас і братію. Від ваших молитов допомоги бажаю моєї немочі. Про посаду, о. намісник, цього вечора довелося мені говорити з князем Дмитром Володимировичем, який за своєю прихильністю запропонував приїхати до мене, щоб над планом вислухати мої думки. Справа в тому, що Государ Імператор хоче вимагати плану, вважаючи, ймовірно, що тепер нагода виправити його. Я запропонував його сіятельству, що одне потрібно і зручно: лінію Олександрівської дороги довести прямо через згарище до з'єднання з вулицею, що йде між подвір'ям та огорожею Різдвяної церкви. Здається, князь, погодився прийняти цей проект замість іншого, яким потрібно було провести вулицю через садибу Різдвяного причту і через цвинтар. Що Переславська вулиця не потребує зміни, у тому князь також, здається, переконаний і схильний поспішити дозволом будівель. Проект побудови нашого будинку, який пропонується у вашому листі, можете запропонувати князю. Він завтра вважаєте бути у лаврі. Благословіть мене в дорогу до Можайська. Не підозрюю вас, о. намісник, у намірі прикривати зловживання; а виправляти їх із терпінням і, якщо можна, без гласності бажаю також і я, як ви. Якщо мене запитуєте, як вчинити, то я радив би сумнівні статті записати у вигляді питань, де така, і така сума, і змусити проти кожної написати відповідь. Якщо у відповідях надходження буде по совісті і можна буде виправити виправити приватно, то так і зробити. А коли це не виявиться надійним, то записку з відповідями показали б ви мені приватно ж, і сказали б, що вважаєте зробити. Мир і спасіння вам та братії. Наступної неділі хоче їхати до вас статс-секретар барон Корф. Ім'я іноземне, але він є православною церквою. Візьміть його з увагою. Добре, о. намісник, щоб ви приїхали до мене у четвер увечері, щоб п'ятницю бути в мене. У Москві ще залишуся я до неділі, а далі не знаю. Більше писати тепер нема часу. Господь нехай береже обитель, вас і братію. Дякую, о. намісник, за два листи ваші. Друге від 25 зараз отримано. Дякую і за добрі бажання вашому моєму служінню. Хай Господь учинить на ваше слово, і нехай зробить благу силу Свою в моїй немочі та негідності. Шлях мій був, дякувати Богові, не тяжкий, крім того, що від вітру неприємно тріскали руки. У Твері був я в собор і в преосвященного, в Новегороді – в Софійському соборі та в Юр'євому монастирі, де і панахиду за покійним о. архімандриті Фотії слухав. Потім розпочата 18 увечері шлях закінчився 22 увечері. На свято Преподобного Сергія кликали мене до Сергієвої пустель і залучали обіцянкою можливості священнодіяти. Дивно мені здавалося піти на свято від свого храму і не під силу було ще мандрувати. Отже, я залишився вдома і молебень у навечір'ї свята звершив за лаврським чином, хоча й не вистачало деяких звичайних речей для мого служіння. Іншу службу слухав. Одна агличанка, яка любить Святих православної Церкви і бачила уві сні Преподобного Серія і Святителя Митрофана, відкрила своє вірування одному мандрівному англійському пастору і витончила його цікавість ближче пізнати нашу церкву. Я дав у Москві доручення керувати його до пізнання нашої давнини та святині. Якщо він буде в лаврі, прийміть його з увагою, скориставшись перекладачем когось із академії. Боже благословення і мир вам і братії з любов'ю закликаю. О. наміснику про Господа радіти. Нехай Господь освятить тих, хто любить благородство Його дому, і Преподобний Никон нехай благословить їх благословенням Господнім. Відновлюйте храм його, як краще та надійніше. Мені здається, Малахов багато просить за справу в малому храмі. Зробити двері замість віконця на західній стіні цього храму не дуже охоче погоджуюсь, по-перше, тому, що не люблю зраджувати стародавнє, по-друге, за сумнівом, чи досить це безтурботно для старої будівлі, збудованої з каменю, по-третє, тому, що двері будуть, здається, досить близькі. Однак погоджуюсь, якщо ви впевнені, що відкриття дверей можна зробити без шкоди будівлі. То правда, що двері ці можуть послужити до зручності повідомлень. Думаю і те, що більш відкритий шлях повітрю більше освіжатиме будинок. Як двері, мабуть, повинні бути ширші за вікно, то вважаю, що треба додавати ширину їх на південь, а не на північ, щоб вони не наближалися до раку. Втім, ви на місці краще бачите. І якщо вам хотілося наполягти на це, то краще б змусити мене на місці оглянути це докладніше. Втім і рак Преподобного Сергія близька ж до дверей, хоча інакше. Якщо бачите можливість відлучитися без труднощів, мандруйте з Богом у Ростов, тільки госте не довго. Понесіть і мене до стоп тамтешніх Святителів і праведного Ісидора, перед яким я винен, що мало знав його і не був у нього, коли був у Ростові. О. архімандриту Яковлевському викладіть від мене цілування миру та любові про Господа. Але ось справа, за якою хотів би я мати від вас зведення раніше вашої подорожі, або незабаром після цієї подорожі. Патріарх Олександрійський скаржиться на бідність свою церковну, і Антіохійський навряд чи в кращому становищі. Святіший Синод хоче подати їм братолюбну допомогу та втіху. Ми з владикою Новогородським зголосилися відокремити їм щось із наших різниць. Чи не можна дати з лаври повне архієрейське вбрання, і яке? Чи не можна дати панагію, і яку? Що припустите для цього, про те надішліть опис; і краще зробити два припущення щодо вибору. З Ростова, якщо можна, дістаньте мені невеликий фініфтовий образ Святителя Миколая. Задумався я, о. намісник, над справою про єєрея Ключарьова. Скажіть, як він себе влаштовує, і чи можна прийняти його з надією світу йому та нам. Про справу священика Сахарова та Панютіна я питав. Виявилося, що на повільність справи скаржилася, що називає себе першою дружиною Панютіна. Проти повільності зроблено підтвердження, і лише. Нехай священик нагадає вам, а ви мені, коли справа закінчиться в єпархії і піде сюди. Лист ваш я збережу, щоб пояснити С. Синоду обставини, які заплутали благонамірного діяча. Боже благословення графині Варварі Олександрівні. Справа про землю я доручив обробити за законними формами консистори, тому що Собор, через недосвідченість, не знав би, що тут потрібно. Мируйте про Господа, о. намісник та з братією. Що і ви стараєтеся патріаршим престолам, тут гніватися нема за що. Дякую, що помолилися в Ростові і за мою негідність. Образів ще не отримував. В 1 грудня візьміть, о. намісник, п'ять сотень рублів з моїх грошей і вживіть для служителів, хворих, богоділених та бідних. Так треба мені і від вас мати відомості про те, що я у вас маю, як доставляють мені відомості з Чудова. Знати личить вам, о намісник, що є надія бачити надрукованими житія о. Серафима та о. Марка. Тільки оповідь про онімілого диякона чи не залишиться в архіві. Я побоювався бути непоступливим у частині, щоб не зіпсувати цілу справу. Ікони отримав, і дякую, а про о. архімандрите Яковлівському я писав вам перед цим. Слава Богу, що училище розпочалося добрим початком. Приймати понад сто учнів вперше я не радив би. Не відмовляти рішуче, а сказати треба поповільнити, і озирнутися з новим закладом, щоб не ускладнити себе безліччю. Здається, рано взялися ви за нову скрижаль. Я тепер її переглядаю для потреб семінарій і бачу, що її не легко вживати. особливо для малолітніх. Якщо читати, – не зрозуміють і нудьгують. Переказувати не багато, найпростіше, можливо, годиться, але не кожен уміє взяти з багато чого небагато потрібне. Від тілесного покарання втриматися добре і пристойно. Для заохочення учнів, велите саджати їх за списком, гідно, щоб вище місце у списку і на лаві було знаком благовоління начальства. Це більше порядок, ніж честолюбство, а заохочення в цьому є. Ледачому можна не дозволити сісти, а змусити його на ногах слухати урок. Швидкого та розважального інших можна поставити окремо від інших. У вчителя, що дбає про добро, такі маленькі засоби добре ведуть до доброї мети. Потрібно мені про себе поговорити з вами. Осінь провів я не погано щодо здоров'я, принаймні міг робити справу без труднощів. З настанням зими знову черствіє на руках шкіра; в очах часто свербіж, а в лівому кутку лівого іноді таке відчуття, ніби засмічений був. На сьогоднішній день вживали, ваші ліки і відчуваю полегшувальну дію. Але за кілька днів до цього був у мене ігумен Аарон, який лікує владику, обмацав у мене пульс обох рук і ступні ніг у трьох місцях близько п'яти, посередині та пальців; запитав мене, чи буває в мене безсоння і ще зробив кілька запитань, а насамкінець запропонував ужити для ніг мазь, для лікування від застуди; а щоб зовсім вилікувати мене, вважає відкрити кров з руки, і повторити те саме через кілька місяців, через що думає він відібрати надмірність і нечистоту крові. Одному з архімандритів, що тут знаходяться, допоміг він маззю в хворобі ніг; а іншому зробив полегшення відкриттям крові. Тому останньому відкривали кров раніше, але з малою користю; Аарон відкрив з руки ж, але з іншої жили, що глибше лежить, і користь виявилася рішуча. Скажіть, чи думаєте ви віддати мене в руки Аарона? Чи не змусите ви мене частіше вживати ваші ліки? Бо ви написали через місяць і рідше; а я вживав досі через півроку, а іноді через рік майже. Тим часом здоров'я вам душевне та тілесне та благословення з братією. Запитував я, о. намісник, про короткий Катихізіс. Кажуть, дозволено випуск. Якщо необхідно подати вчителя вчитися способі навчання, то потрібно зробити це раніше. Навчання писати по піску я не бачив. Маю сумнів, щоб це було добре. Чи не краще на аспідній дошці? Штатну суму треба призначати на такі предмети, щоб звірення витрати з приходом було просто і ясно. З Бубновим раджу якось розв'язатися. Треба сварити скарбника за те, що не взяв свого часу ясної розписки. Якщо мандрівники отримали повчання до смирення та сталості, то слава Богу. Якщо потрібно не прогаяти час купити деякі матеріали, купіть. Але, здається, я вам казав, що про такий предмет краще не в листі говорити, а в записці на особливому листку. Я б затвердив записку і вона була б виправданням справи. Про заборонені книги можете сказати поліції посада. Але що буде: чи заборонять продаж, чи візьмуть гроші за мовчання про нього? Заборонять «Короткий спосіб молитися», твір пані Гіон, але чи заборонять книги розпусні та розбещуючі? – Потрібно нам за обов'язком і нагодою переконувати людей, щоб черпали з чистих джерел православ'я і святині і не простягали почерпала в каламутні каламутні, або зі шкодою, або принаймні без потреби і з небезпекою шкоди. Дозволив я надіслати речі, призначені для східних патріархів. Поштою посилати, думаю, не можна і незручно. Знайдіть правильний спосіб і покладіть безпечно. Митру вашу я не призначив тому, що виписують мітри з Чернігівської архієрейської ризниці, де їх багато кажуть. Але, якщо хочете, можете надіслати. Можливо, Бог влаштує прийняття від вашої старанності. Доведіть до відома графині Варвари Олександрівни, що я тепер згадав день Ангела її, що наближається, і старанно закликаю їй благословення Боже. Дякую, о. намісник, вас і братію за благословення добрим словом і Святою іконою, яку я отримав вчасно. Скажіть мою подяку о. архімандриту Паїсію. Усіх вас вітаю з наступаючим святом. Нехай почують душі ваші ангелопісняну славу у вишніх Богові і нехай приймуть серця ваші мир Господній і нехай збережуть його. Кончина Стефана Артем'єва каже нам: не знаєте, коли Господь прийде чи покличе. Але можна сподіватися, що Господь покликав його у свій спокій. Хай буде, Господи! Вчення грамоті за церковними книгами, без сумніву, прийшло до нас із Греції. Думаю, і скрізь у християнстві так було раніше. Шкода, що суєтний вік не зрозумів важливості цього і збився з цього шляху так, що тепер важко повернути від дурних роздоріжжя тих, які більше за інших мають претензії на просвітництво. Не від неуваги відбувається те, що не складено особливої ​​служби Святителю Митрофану, а від того, що бажали зібрати більше відомості про його життя, тому що якщо написати службу в загальних виразах, то це буде та сама спільна мінея. Мені іноді приходила думка зайнятися цим, але немає дозвілля і немає вказівки. Потрібно подивитися, кого і коли обере Святитель. Про життя Святителя Димитрія, зізнаюся, що моя була думка, що якщо це внести в книгу Святителя, писане не ним і після нього, то, за цим прикладом, багато може потрапити в неї чуже і пізнє, через що може затьмаритися їй характер. Але якщо не під числом, то на початку книги, життя письменника її можна поставити без сумніву і з пристойністю. Тепер поговорю про це, з ким слідує, а досі ще не сталося. Ваші роздуми проти лінощів у духовному діянні не повз мою лінощі. Господь нехай знаходить вас тим, що бідують перед Ним, і дарує вам успіх у благодійстві: а ви, знаходячи цю допомогу, покличте допомогу і мені, нехай збуджений буду, і нехай набуде чинності над утискуючими його подіями. Якщо старець Яків ще чує, скажіть йому від мене пам'ять і світ, та й він у світі згадає мене душею, що минає до Господа. Не нарікайте на мене, що мало і квапливо пишу до вас. Не встигаючи робити, що має, за потребою не встигаю робити, що бажаю. Благословен Господь наш Ісус Христос, що вчора й сьогодення той самий і на віки! Благословенний Він дивний у Святих Своїх! Благословенний хоч усією людиною спастися. Зараз я прочитав ваш лист, о. намісник, і тішуся з вашого слухання і видіння рабів Божих, подібних до давніх подвижників, і що не позбавлений і я принаймні слухання, і за це дякую Богові і вам. І сказання про них, і відповіді Петра, наче листи з Патерика. Нова для мене думка, що людські спокуси жорстокіші за бісівських. Але висловлювання таких людей треба помічати і звертати в настанову, а не відчувати. Якщо я через ваше посередництво сподоблюся чим послужити рабам Божим, і вони не відкинуть цього, - я прийму це як милостиню від них моєї гідності, і як милість Божу. Якщо не побоюєтеся порушити безмовності авви Петра спогадом про мене, то скажіть йому, що по дару, що прийшов на мою негідність святим рукоположенням, закликаю я йому благословення Господнє, по собі прошу благословень його і авви Серапіона і молитов їх. Якщо ж не думаєте цього сказати, досить для мене і в мовчанні вклонитися їхньому безмовності. Тепер я переглядаю та поповнюю Катихізіс. Помоліться, нехай відчиняться мені двері слова проголошувати Христову таємницю, і невтішне млеко запропонувати чадам віри. Господь нехай простягне руку Свою від Святого житла Свого, і Своє благословення зцілює нехай покладе на чолі твоїй, отче і брате Антонію. Бажаю, о. намісник, щоб цей лист знайшов вас ще здоровим. Але мене стурбував ваш головний біль, що не дозволяє вам і виходити. Цього разу я хотів би бути ближче до вас, і знати, чи допомагаєте ви собі, і, як, і, можливо, подати вам думку, чи не закликати Григорія Яковича Висоцького. Молю Преподобного Сергія, щоб Він розпорядив вам допомогу, якщо яка вам потрібна. Побувати в Москві можете як знайдете потрібним і зручним. Дякую Господу, що раби Його не відкинули мого служіння і, за всеосяжною в них любові Його, в любов непристойні. Бажаю дізнатися, що ви живете. Пост – вчитель помірності, молитви та уваги нехай буде нам наставником чутним, благоприйнятним та наступним. Лист ваш від 25 січня прочитав я вже після того, як писав до вас, і тому тоді не згадував про нього. Дякую за це доповнення благих звісток про рабів Божих. На одне приходити мені помисл заперечення. Чи належало вам давати в пустелю чиєсь зображення, особливо таке, яке не дасть подвижникам нічого їх гідного? Чи не вносите ви чужу поголоску в їхню безмовність? Чи не досить було дати їм покірливе ім'я на згадку про молитву? Господь нехай збереже простоту і безмовність рабів Своїх непорушними. Що ваша хвороба полегшилася, то мене заспокоїло. Бажаю знати, що ви зовсім здорові, і чи були в Москві. Раптові смерті і в Москві і під Москвою помічені. Що звинувачують у тому привізну рибу, чув я й від міністра внутрішніх справ. Мене дуже зацікавив перегляд Катехизму (який, з ласки Божої, був завершений і був прийнятий прихильно старцями) і переклад правил Святих Отців. Тому я не написав тобі раніше про одну річ, яка тобі потрібна. До забудовника Махріщі надійшла скарга, де йдеться, що на вас скаржилися, але ви обіцяли її розглянути, але не зробили. Ви бачите, який поганий оборот прийняла ця справа. Якби я доручив дослідження комусь із Лаври, підступник сказав би, що він діє упереджено під впливом старця, на якого вже нарікали, що він не чинить справедливості. І таку підступність тепер відвертають. Тому я вирішив використати сторонню людину, а кабінет довірив будівничому Верлюковському, давши йому священика, а не чернечого, бо керуватиме світська особа жіночої статі. Можливо, вам не сподобається цей порядок; але я знаю, наскільки необхідно в ці часи, щоб поряд із справедливістю були запобіжні заходи проти підкрадання. Шкода, що будівничому не вистачило розуму втриматися від цієї дурниці, і знову не вистачило розуму виправити її. Напишіть мені, чи розпочато справу, і як іде. Чи повернувся Філарет і що він робить і що з ним робити, якщо не робить доброго та належного? Ім'я ієромонаха Ізмарагда чомусь мені знайоме, а не знаю чому. Подивіться його і він нехай подивіться місце. Якщо обіцяє добре, навіщо не прийняти? Радію, що багато хто притікає до обителі за днів покаяння і приступає до трапези Господньої. А тим більше прикро випадок з К. Якщо монах у такий час не поміркований, то людинолюбство до нього не в тому повинно полягати, щоб його не чіпати, а в тому, щоб не допустити його подвоїти і потроїти свій гріх спокусою. У такому разі не потрібно відкладати видалення в Махру, як благодіяння споткненому і як запобігання невинним від помислів спокуси. Бажаю негайно дізнатися від вас, як відкривається справа Махринського будівельника. Тим часом уявлення про тамтешнього послушника становить нову скруту. Чи гаразд вигнати послушника без слідства, за репортом настоятеля, не підписаного ніким із братії, без довідки про поведінку? Чи можна законно певного вигнати просто надвір і зробити бродягою? Зробіть милість, звертайте увагу на порядок справ, у такі часи, коли не прощають зробленого по совісті, якщо воно зроблено не за прийнятими формами. У мене в домі спокуса. Служитель Петро божеволіє, робить дива і багатьох турбує. Згадайте його перед Преподобним Сергієм, і випросить йому розум благий. Що ми робитимемо зі згорілим подвір'ям? Жалітимуться на нас, якщо довго залишимо пустир. Пора б хоча план зробити. Напишіть мені про те, що ви думаєте. Потрібно мені ікони три фініфтяні не меншої міри: Спасителя, Божої Матері та Преподобного Сергія. Надішліть. Пишу це до вас, о. намісник, для того, щоб ви речі, про які писав я в попередньому листі, послали до економи на Сухарівське подвір'я, для проведення до мене, через служителя Петра, відправленого на час до Москви. Вчора, о. наміснику, писав я вам лист із служителем Петром; і написав, що ви пошлете з ним ікони, яких я від вас вимагав. Це писано не так для потреби, як щоб зайняти Петра. Я писав вам про його стан. В останні дні в Петербурзі, коли я зайняв його думку про посилку до Москви, він був дещо кращим. Але тепер, слухаючи повісті про його дива, я вважаю, що його повернення до Петербурга було б шкідливим для нього, і неспокійним для дому і тому пишу до Москви, щоб його там утримали. Тому вам не потрібно вже посилати ікони через нього; а може, корисно було б, якби ви через економа навели його на думку побувати у Преподобного Сергія. Не добре, що К. свавільно поїхав. Напишіть мені про наступне. M, гадаю, треба донести від Собору. Такі люди та такі вчинки не виправляються приватно; і може статися, що поки мовчиш, чужа влада виявить безлад і зробить тебе винним у помилці. Дітей добре навчати молитви; але краще б спонукати до цього за старанністю, а не загрожувати епітимією. Ви добре розповідаєте казку Махринського будівельника, а зі справи, представленої до мене, видно, що світське діловодство зупинилося за духовним депутатом. Тому справа не в кінці, а в зав'язці. Становий пристав, можливо за підступами будівельника, зупинив виконання наказаного мною, але це все не краще, а тільки нова зав'язка. Про недолугого послушника я готовий міркувати згідно з вами. Але впертий пан закон хоче за своїм. Коли робите в Соборі справи цього роду, прошу поглядати до синодських указів. Послушника, визначеного указом, визнають затвердженим у духовному званні, а позбавити прав звання справа важлива і легко не робиться. Будова на 32 сажнях чи не дорого буде? Чи матимемо способи збудувати? Пригоди з рабом Божим Петром дуже шкода. Бачите, що для пустельників множення речей є їжа спокуси. Котомка звернула на нього увагу, дала спонукання до питань, і до підозри, чи не бродяга він і чи не вкрав те, що в торбинці. Чи не досягло б занепокоєння і до старця Серапіона та Василя? Добре, що ви дали мені про це знати. А на поліцейських чиновників навіщо прикро, коли вони виконують поліцейські закони? У них є закони для волоцюг і немає для пустельників; притому якщо пустельників звільнити від поліцейських законів, бродяги і злодії назвуться пустельниками. Не можна дев'ятнадцяте століття зробити четвертим чи п'ятим, і Вологодську губернію Фіваїдою. Будемо надалі обережнішим, а тепер помолимося, щоб Господь сховав рабів своїх від заколоту людського, якому наше недосконале міркування їх наражає. Коли ви скаржитесь, що час іде, а успіх не супроводжує, мені здається, ви скаржитесь на мене. Господь нехай допоможе вашому успіху за корисне нагадування для моєї лінощів. Воістину воскрес Христос! – Взаємно цілую вас, о. намісник і всю братію Святої обителі цілуванням радості, любові та єднання в Господі. Нехай Він погляне благодаттю Своєю на наше спілкування у Святому імені Його і в вдячному спогаді того, що створив Він для нашого спасіння; і нехай пошле всім нам Своє благословення, що наставляє і стверджує в дорозі життя і спасіння. Цілуйте від мене преосвященнішого Анастасія і скажіть, що я писатиму до нього незабаром, переговорячи про його лист. Цілуйте о. Паїсія також від мене, з вдячністю за його богословне писання. Ви пишете, що промиваєте стінне писання Троїцького собору та чистите іконостас. Наслідком топлення має бути те, що це потрібно частіше, ніж колись; а часте чищення іконопису та іконостасу веде до того, що менше прослужить і те й інше. Що ви на це скажете? Настоятелька Спасобородинська пише мені, що їй бажано мати нового Лужецького скарбника духовником її обителі. Як я його не знаю, скажіть мені, о. наміснику, чи вважаєте, що корисно дати йому це доручення, без побоювання, що воно ускладнить чи розважить його? Добре було, що служитель Петро виконав мою для нього думку, але шкода, що її виконання незадовільне. Він добре представив вам себе, як і мені завжди представляв. Потрібно було по тонких відтінках його слів і прийомів помічати істину. Це визнання, що він хворий був безсоння, від того заснув на дорозі і цим вилікувався, придумано було саме для того, щоб обдурити, вас тоніше, ніж він обманював інших. У Москві, і до від'їзду в лавру, і після повернення, він і не оголошували себе одужавшим від безсоння, і чинив, не як одужав. До від'їзду в лавру він говорив, що поспішає повернутися до Петербурга, і поїхав до лаври свавілля, а після повернення каже, що йому потрібно в Піснош та ін., і не слухає заперечень вікарію. Скажіть, щоб поминали його на проскомідії. Хто хоче немилості Махринському послушнику, навіть не на свято? Якби він подав прохання, йому дали б паспорт, з яким він шукав би місце в іншому монастирі. Хто не звелів цього зробити? Тепер справа почалася доносом і за потребою отримала інший перебіг. Веліть доносити Собору, як послушник поводиться і проходить послух у кузні. Можливо, це можна буде поставити йому на випробування та покарання. Але чи корисно залишитись йому в Махрі? А чим винен інший настоятель, якому, можливо, захотів би нав'язати його на шию? – Шукатимемо кошти надати милість, нікому не шкідливу. Справа Махринського будівельника, звичайно, не ангелів зберіганням, а бісів лукавством стало. Але будівельнику належало б не відчиняти ворогам дороги. А що він робить? Коли його допитують за скаргою, замість необхідної відповіді, ні до села, ні до міста, заговорив про свого стегна. І мав рацію, коли не хотів йому дати, і навряд чи має рацію, що вас послухався в цьому випадку. Що Т. І. давно не долучається до Святих таїн, я почув минулого літа і намагався через деяких подати їй добрі думки, але без успіху. Нагадайте мені про це, якщо завгодно Богові, при моєму поверненні до Москви, і подайте думку про спосіб. Про дзвони, пригадую, я сказав уже, що згоден на припущення. А мови великих дзвонів чомусь змінювали, і чому, якщо не помиляюся, не попередили мене про цю потребу? Цього дня вперше був я у відновленій після пожежі придворній церкві. Як бачення, бачиш ту ж церкву, яка згоріла. Ікони та начиння збережені; іконостас та прикраси відновлені у колишньому вигляді. Частина склепіння в справжній церкві невідомо на що була відрізана стелею: пожежа взяла стелю, і склепіння з чотирма круглими вікнами відкрилося, і це краще за колишнє. Вхід до церкви із заходу, замість однієї, трьома дверима, влаштований краще за колишнє, також і кімнати перед Церквою. Так, кажуть, й іншу меншу церкву відновлено, як і раніше, і краще за минуле. Я у ній ще не був. – Господь нехай благословляє та зберігає дім Царя та Росії. Дякую, о. намісник, що в царській до моєї смиренності милості 51 взяли участь, і молитву Господу за Благочестивого Государя принесли. Помоліться, нехай Бог допоможе мені виправдовувати милість щедрого і великодушного Монарха і вживати її на користь служіння Церкві та Йому. Дякую за артос. Але ще нагадую, надсилайте не так велику частку. Що Саровський ігумен робив колись, то не зразок для нас нині. Це говорю все до обережності, щоб берегтися від вчинків, які знайдуть не в законному порядку, і придеруться, і нароблять неприємностей та труднощів. У надмірності слів не вибачайтеся. Дяка Богу, я ніколи не сумую вашими листами, а завжди приймаю їх, як дружелюбних гостей. Швидше трапиться нудьгувати, якщо не знатиму потрібного. За сертуки службовцям при Соборі суперечки немає. А якби ви при листі доклали про це записку, і я б її затвердив, то це було б добре для перевірки звітів. Думка Веніаміна і мені подобається. Я й раніше мимоволі погодився, щоб лави та готель були разом. Мені здається, не можна бути дому досить гарним, коли внизу крамниці. Якщо знайдете, що останній проект можна обробити безперешкодно та задовільно, обробляйте. Але не забудьте про графину Варвару Олександрівну. Чи житиме їй спокійно в нинішньому будинку? Чи не збудуємо ми їй особливий будиночок, наприклад, на його місці? Нічого також не сказали ви про жіночу лікарню. Договоріть. Погана справа П'ятницького паламаря та Патакіних. У справі кажуть, що скарбник допомагає паламарю припасами, що паламар та Патакини один одному заздрять у посібниках від скарбника. Як вони рідні скарбниці? Чи не надто багато займається він родичами? Чи не для того Патакини жили на посаді, щоб ближче бути до нього? Зверніть на це увагу. Скарбника треба берегти від безглуздих справ, а лавру від безглуздих промов про її братію. Видно не виправдовується думка, з якою я визначив скарбником А.: думав я, що він не чужий напряму духовного, і що ви його мирську тямущість і багатодільність зверніть на найкращі предмети. Господь нехай дарує найкраще у будову всім нам. Високо дозволені доповідні пункти будьте ласкаві читати, о. намісник, наприкінці Духовного Регламенту. Послушника чи пересічного ченця запитати поліції допустити можна, а краще, щоб для ченців надсилали питання і по них допитував Собор при депутаті світському. Але випадки різноманітні, а раптом не можна сказати. Якщо не знайдете посібника в книгах, нагадайте на місці. Поговоримо. Згадайте новоприставлену рабу Божу Єлисавету, дочку князя Смоленського. У минулий великий піст, долучившись Святих Таїн на першому тижні, вона понад звичай побажала долучитися і на останньому. Її підкріпили в цій думці і вона це виконала. Після Великодня стала хвора; лікар не вважав хворобу важливою, але вона передбачала свою смерть і просила прилучення Святих Таїн. Навколишні відкладали це, але виповнилося ще час. Після кількох важких днів вона померла і сьогодні похована у лаврі. Здається, я забув попередити вас, що настав час перестати писати до мене в Петербург. Якщо завгодно Богу, не проживу тут тижня. Благословіть на дорогу. Боюся, о. намісник, ще труднощі рабові Божому Петру і нам з ним, якщо надішлють його до вас. Чому ви його приймете? Він не наш, а перехожий. Чому тримати будете, коли в нього немає жодного вигляду? Напишіть, що буде, і що думаєте. Про постачання образу Преподобного не можу вирішити заочно. Потерпіть мене і не забудьте нагадати на місці. Мир вам та братії. Благословіть мене на дорогу, сьогодні. Лист ваш, о. намісник і просфору отримав. Дякую за благословення. Надсилаю вам екземпляр нового видання Катихізіс. Інший екземпляр віддайте Віфанському скарбнику. Думаю, о. намісник, що не буде суперечки про звільнення Махринського будівельника. Бажаю, не зволікаючи, знати вашу думку, кого на його місце. Підлогу в церкві Преподобного Никона піднімати чи зручно, і чи потрібно так багато? Бажав би я не чіпати з місця раки Преподобного Нікона. Скажіть мені про це ще. Виробляючи переробки під моїми келліями, звертайте увагу на те, як мене менш утруднювало моє житло. Чи не зробити для вітальні інше канапе, на якому я міг би ночувати, не роблячи на день виду ліжка? - Втім про це я питаю, а не рішуче цього вимагаю. Бажаю, щоб у ці людні та важкі дні служіння ваше та братії було вам не стомлюючим, а тим, хто приходить повчально. Зело шкода, о. намісник, раба Божого Петра. Добре, якщо він може побути у вас у лікарні, як хворий. З поверненням князя Дмитра Володимировича, потурбуйся про нього буде зручніше, ніж до нього, хоч і тоді мало зручності передбачається. Поговоримо про це на місці. Бути у вас, якщо завгодно Богові, сподіваюся, у звичайний час. Але нинішній рік буде ту скруту, що, ймовірно, знадобиться поспішати до Москви, для вдячного молебня з нагоди одруження Великої Княжни. Тому поспішайте згадати, про що говорити зі мною, а потім говорити поспішайте. А я вам нагадую, що у нас у день академічного іспиту, за звичаєм, мають бути гості. Це буде, гадаю, 28 дні. Надсилаю Мартіну чотки Афонські. Господь нехай благословить його у молитві. За частування дивних дякую вам, о. намісник, тільки за те не дякую, що ви скупитеся за мене і піддаєте Мартіна спокусі скаржитися на мою скупість. Булкам належало бути більшим. Тоді в разі потреби і навпіл розділити було б не так мізерно. Хитрий ваш колодязь не задарма не подобався мені. Чи не краще було б залишити простий механізм, який нікому не загрожує смертю. Бувало, звичайними дорогами їхали тихо і трясо, але були цілі; тепер по залізниці летять, – з небезпекою щохвилини втратити голову. Про скарбника когось запитувати зачекайте. А в консисторію писати зовсім не потрібно, і я цього не вимагав. 26-го дня думаючи бути в Симонові, до вас їхати цього дня не гадаю, а 27-го. Дякую, о. намісник, за інформацію про супроводження тіла князя Багратіона. Ієромонах Філарет віддав мені листа через інших, а він, кажуть, хворий. Мені доручили переслати вам чотки з Італії від княгині Вяземської. Вони при цьому особливо в коробочці. Прошу, о. намісник, щоб приносили в лаврі чотиридесятиденні молитви про новопреставленого протоієрея Микиту і про плачучих і болючих, що чують Христові втіхи. Вибачте мені, о. намісник, якщо я говоритиму марення. Колишній скарбник А. більше заслуговує на схвалення, ніж інші члени Собору, Він порушував порядок і грішив для своєї вигоди; інші без жодної, навіть незаконної, користі допомагали йому порушувати лад і грішити. Скажуть: за поблажливістю. Жодна поблажка не велить долучатися чужим гріхам і допомагати їм. Якби ви виконували наказане, тобто вірно щомісяця повіряли гроші і прибуткові та видаткові записи, то або оберігали б його від гріха, або зупинили б на сотнях, а тепер, з милості вашої поблажливості, він обплутай тисячами, і якщо не буде чим платити, то доплатите ви, не вірно повіряючи. Скажете, що невірність не в коморі Собору, а в казначейській. Відповідаю: наказано не залишати в казначейській стільки грошей, щоб вони могли прикривати невірність. До того ж закон велить повіряти у скарбника все до копійки. У колишній Комісії Духовних училищ скарбник щомісяця клав на стіл і срібні рублі та мідні гроші, і члени Синоду не лінувалися рахувати стопи монет доти, доки виявиться вірність готівки із запискою, і таким чином 50.000.000 рублів були цілі. Хіба члени Собору не вважають, як члени Синоду? Якщо треба щадити, то краще щадити невірного підлеглого, ніж безневинне начальство, яке віддало сумнівного вірним людям у надії поліпшення і якому, звичайно, вже суто гірко будете знайти невірність при нагляді, який воно вважало вірним. Якщо я говорю марення, то прошу навчити мене і навчити краще думати. А прошу вас і Собор виконувати закони і приписи, ніщо ж чинить за ухиленням. Це написано в перші хвилини за повідомленням про недолік у колишнього скарбника. Тепер я хотів би, щоб говорилося тихіше. Але так і бути. Прочитайте написане, принаймні як сповідь, що я думав після отримання звістки. Ви кажете, не повіряли мідних грошей. Вважати звичайно незручно. Належало вперше врахувати і запечатати. Потім легко було рахувати мішками, не забороняючи скарбниці роздруковувати мішок, коли до нього дійде черга витрати. Можна було і без друку обійтися; бо вже надто неймовірно, щоб скарбник зважився на підробку в тому, що в мішку. Раджу і за нового скарбника дотримуватися точно законного порядку, не через недовіреність, але з інших важливих причин, наприклад надалі, і для обережності проти наклепів. Втім, мир вам і братії у будь-якому образі. Відповідаю на ваш лист, о. намісник, писане 30 липня. Засуджувати вас не бажаю і за пораду, не гніватись, дякую. Лист, з нагоди якого це пишете, писав я, скільки почуваюся, зовсім без гніву і навіть без великого прикрості; хотів тільки уявити вам вигляд справи, і коли помітив, що вирази жорсткі, тоді ж у цьому зізнався. Лист, на який тепер відповідаю, мені здався сумним більше справи. А. приніс плід, який вже помічали крізь листя. У вашому листі, якщо не помиляюся, не те виросло, що я хотів посіяти моїм. І хотів показати вам неточність дії Собору, і, гадаю, довів це; і просив точності надалі. У цьому була сила письма; але ви не дали на це відповіді, ні обіцянки, а вишукували всі засоби для виправдання. Якщо я ввійду у суперечку проти цього виправдання, якщо скажу, що А. прийняв гроші без недоїмки, що при вірному огляді через місяць не могло бути недоїмки шести тисяч рублів, а менше; при огляді за другий і третій місяць також: що при вірному огляді впіймавши недоїмку малу, не допустили б до великої; що недоїмку помітили пізно, і хоча з цього часу діяли добре, але це не виправдовує того, що не доглянули раніше; що вашого вислову, що А. не став у вас гіршим, не можна прийняти за незаперечне, тому що на подвір'ї він не зробив шести тисяч рублів недоліку, а у вас зробив і ін., і якщо ви знову посилюватиметеся виправдатися, що з цього вийде? Та не будемо, кажіть, долучатись чужим гріхам. Здається, це сказано як відображення несправедливого звинувачення. Але згадайте, в якому сенсі апостол ужив вираз, у нього запозичений: руки не скоро покладай, нижче долучайся чужим гріхам. Це не означає: не рукополагай недостойного наперед, бо це означало б не лише долучатися чужим гріхам, а й робити свій гріх. Апостол забороняє висвячувати незабаром, без точного дізнання, щоб через незнання і необачність не долучитися гріхам недостойного, хоча рукополагающий не наважувався сам на гріх. Отже, неточність і необачність непомітно звертається до залучення чужих гріхів. Той, хто сприяє і виховує викрадачу грішить сам; а хто не пильно стриже і через те допускає викрадача, той сам не грішить, але, дивлячись за рівнем неуважності, долучається чужим гріхам. Тому думаю, що я міг остерігати від цього без несправедливості. Але щоб припинити цю битву мого самовиправдання з вашим, раджу собі і вам словом Премудрого: не будь прав дуже 52 . Для покаяння братії я думав, що перший тиждень посту був би зручнішим, бо ближче до свята більше народу. Втім, раніше чи пізніше, нехай буде воно до очищення та миру душ. Дивно мені здається, що ви не визнаєте провини в неточному свідченні сум: а визнаєте провину в тому, що не вважали розбитого посуду, і про це дбаєте, як про біду. Хоча є недогляд і в останньому випадку, але він набагато менший повинен заклопотати і зручніше підлягає пробаченню, ніж неточність у тому, що ясно і суворо визначено законом. Виписування за десять років, що пошкоджено та куплено замість пошкодженого, дає багато праці та трохи користі. Менше праці, а корисніше зробити такого роду перевірку під час служіння скарбником А. Про визначення в економі не зайве було б поговорити приватно, насамперед формального уявлення. Йонатан мені потрібний для Іверської каплиці. Скажіть йому, щоб зібрався до цього переселення без зволікання, і доставте його до мене. Собору потрібне приписати можна після. З А., видно, ще чимало буде. Робіть належне і не втрачайте світу: бо чому не мирити, коли робимо належне, хоч воно й неприємне? Господь нехай дає нам мир у правді з любов'ю і в терпінні зі смиренням. Позиковий лист річ малонадійна та дбайлива. Термін не далекий: знадобиться, гадаю, протестувати не пропустивши законного терміну. А якщо Собор затримає і стане виною непротесту, заплутаність буде великою і шкідливою. Остерігайтеся з цього предмета. Моліться, о. намісник, Преподобному Серію, нехай благословить шлях мій у Бородіно, гаданий незабаром після наступної опівночі, і нехай впорається тамтешнє служіння у мирі та благоугодженні Богу. Молитва при відкритті нам'ятника тут біля місця більше, ніж будь-коли, тому що пам'ятник має християнський характер: на ньому образ Спасителя, рід глави та хрест. Але мені стужають помисли труднощами, щоб у мене вистачило сил і коштів. Я представив проект церемоніалу, Государ затвердив його на 5 день цього місяця; але тепер армійські священики кажуть, що церемоніал змінено, а мене ніхто не повідомляє про це. Припущений хресний хід ледве мені під силу: труднощі збільшиться невідомістю різних обставин, різноначальністю та віддаленістю мого проживання, у Лужецькому монастирі за 11 верст. Лист ваш від 13 дня припиняє наші взаємні непорозуміння. Господь нехай простить нам неспокійні думки і хай допоможе досконаліше розуміти одне одного в любові. Про духовника і Веніямина перед тим вашого листа зроблено те, що пишете. Цими днями буде у вас директор духовно-навчального управління Олександр Іванович Карасевський. Він людина розважлива і мирна: прийміть її з увагою і покажіть їй лавру та Віфанію. Училища покажуть ректори. Слава Богу, о. намісник, Бородинське Богослужіння відбулося у світі і не важко було. Мені захотілося надіслати вам список репорту мого С. Синоду, щоб ви могли дещо бачити день і справу. Г. прийняти сумніваюся в лавру після того, як ви сумнівалися прийняти у Віфанію. Щось не скромно, що не годиться до пустелі вважає себе придатним до лаври. І якщо браття дізнаються про його пригоди, то інший не скаже, що і лаврським можна дозволити такі пригоди, коли потім і їх до лаври приймають? І якщо що з ним трапиться в лаврі, ми будемо винні, навіщо прийняли після того, що сталося з ним у пустелі. Час думати про Петербурзькому обійсті. Мелхиседек із псаломщика вже ієродиякон. Як далі? Скажіть, що ви думаєте. Відкладаєте розгляд петербурзької братії. Однак на місці послушника там тепер єродиякон. Чи залишатись цьому так? Чи не взяти одного ієродиякона, а послушника послати. Тим часом ще немає в мене першодякона. Чи не вкажете? Землі просити мій помисл не сповіщається. Якщо нагадайте, поговоримо про це докладніше. Якщо послушник, у якому відмовляють, заслуговує на турботу, чи не велите мені написати в Тамбов? До свята Преподобного мені хочеться за обов'язок вдячності до молитов Його, які поспішили моєї негідності в труднощах цього літа. А втім, час уже тісно по наближенню далекої подорожі. Чеканням не займайтеся, а попросіть Преподобного, щоб благословив мені прийти і припасти до стоп Його. Дякую, о. намісник за благословення від Святителя Митрофана. Воно прийшло до мене, що починає хворіти на хворобу, яка загрожувала бути важкою, але, дякуй Богові, по двотижневому лікуванні, здається, одужую, хоча цього дня ще в келії святкую. Бажав би і я, для збудження дрімлої душі моєї, йти повергнутися до стоп Святителя Митрофана, слухати оповіді про Його чудесні благодіяння і, якби даровано мені було, передавати ці оповіді й іншим до втіхи та науки. Коли відбувалася справа про відкриття мощей його і донесення виробників цієї справи на місці прийшло в С. Синод після відбуття моєї в Москву, тоді, перш за слухання цієї справи в С. Синоді, мені повідомлено були з нього деякі акти і таким чином даровано було першому подати голос про визнання і прославлення благодаті Божої. Потім, після прибуття моєму до Петербурга, мені доручено було викласти оповідь про відкриття мощей його, і колишніх при тому благодатних знаменнях, які ви знаєте друковане. Але потім нічого мені не доручали. Коли думали про видання житія Святителя, я запитав якось преосвященного Антонія, чи збираються матеріали. Він не відповів. У таких обставинах, гадаю, слід мені визнати мою негідність, і не викликатися не закликаному. Святитель Митрофан обере, хто сказав би про нього слово і оспівсловив його. Хліб для бідних купуйте. Візьміть у мене на це п'ять сотень рублів, і маю частку в їхніх молитвах. Як перебуває раб Божий Петро? Чи ви досить рішенням, яке про нього отримано? Мені дуже не хочеться, о. намісник, відмовляти Петру у доброму бажанні. Але розсудіть: лавра може дати паспорт ченцю чи послушнику. Петро ні те, ні інше. Як його назвати у паспорті? Неправду написати не можна, а якщо написати правду, то будь-яке начальство має право затримати його, і піддати його і паспорт розгляду, тому що і паспорт і подорож такої особи будуть не в законному порядку. Особливо Кадниковський справник радий буде довести, що він напав точно на волоцюгу. Наслідком цього може бути те, що не тільки ми отримаємо неприємність, шкідливу для управління, але й Петро потерпить і в нас буде на душі, що, знаючи порядок, не запобігли його простоті від лиха. Поясніть це Петру і скажіть йому, якщо він готовий був іти до Сибіру, ​​коли б такий був устрій Божий, і тому назавжди позбутися спілкування старця, то нехай, підкоряючись устрою Божому, зазнає цього позбавлення у нас, мабуть, не на довгий час. Потрібно переговорити з князем Дмитром Володимировичем. Судячи з теперішнього стану справи, мені представляється можливим навесні зробити новий зносин, щоб Петра зовсім віддали в наше відомство, тоді можна буде дозволити йому подорож. Здоров'я Государині Імператриці, подяка Богу, приходить у омріяне становище. Вона виїжджає. Доброта Господня і зміцнить це. Потрібно нам молитися за це, кожного разу, коли Церква закликає нас до молитви за Царя і дім Його. Але засновувати для цього особливу молитву в церкві, скажуть, тепер обставини не вимагають. І що накажете робити з віком, який так часто боїться страху, де не був страх і де може бути тільки порятунок? - Минулого року в Москві, не маючи припису, приносив я в моєму служінні і словесно запросив інших приносити в церквах молитву про благополучну подорож Государя Спадкоємця. За часом це припинилося, але, знайшовши це в Петербурзі, доручив я преосвященному вікарію відновити і продовжувати. Через деякий час генерал-губернатора, що виправляв посаду, пише, що в Москві сумні чутки про здоров'я Государя Спадкоємця і що причиною їх, ймовірно, молитва в церквах. Потрібно було не без піклування захищати те, що робилося в Церкві. – Втім я з любов'ю дякую вам за добрий нагадування і прошу завжди нагадувати мені, що до миру та спасіння. Пошлеться вам кілька екземплярів проповіді на Успіння Божої Матері, для вас і для роздачі від мене, кому благословенно буде, наприклад, преосвященному Анастасію, о. Паїсію, графині Варварі Олександрівні. Сказали б ви мені, що робиться в церкві Преподобного Никона? У Савині монастирі у вівтарі бачив я зображення Таємної Вечери, в якому на дискосі представлений не один хліб, а багато хто. Це схоже на латинський звичай. Євангеліє каже: Приймемо хліб. Апостол каже: єдиний хліб, єдине тіло есми, бо від єдиного хліба причащаємося. Подивіться, чи немає цієї похибки у зображенні у вівтарі в Троїцькому соборі і остерігайтеся, щоб не сталося цього в церкві Преподобного Никона. Дякую, о. намісник, за благословення від обителі, з нагоди дня мого ангела, святою іконою, з вашими молитвами та братами. Дякуйте мені братію. Всіх же вас вітаю радістю свята Різдва Спасителя нашого, що наближається, нехай виконає вона серця ваші, і нехай буде в них життєдайною силою до бадьорого ходіння шляхом заповідей Господніх. Бог нехай дарує і благословить вам нове літо, для зростання і успіху в новому житті, я ж є за Богом. Скажіть подяку мою о. Паїсія та Іван Михайлович, які писали до мене. Про твір о. Паїсія постараюся писати після. Повторюю, що на купівлю борошна для бідних згоден, якщо тисячу пудів знайдете потрібним купити. І роздачу влаштуйте з увагою, щоб удавана бідність не забирала у істинної. Про впорядкування жебраків не бачу можливим зробити все, що пишете. Але постараюся писати про це після. Преосвященний Анастасій хоче служити. Влаштуйте йому це по можливості. Небіжчик митрополит Михайло служив без співчих і в кажді, замість співу малих співачів у вівтарі, велів співати кліросу тропарі. Виконайте по записці, що додається, а її зберігати як документ. Пошлеться вам ще проповідь із колишнім призначенням. Що говорить Петро безмовний про мій відгук? – Мир йому та Мартіну. Дякую, о. намісник, за добрі оповіді. Шматок при цьому повертається хороший для одягу, але тепер не хочеться думати про це. Якщо Бог благословить прийдешнє літо і дасть людям Своїм хліб їсти в ситість і спокушає їхнє серце, то ми втішимося з ними, і тоді можна буде подумати про нове вбрання. Якщо відкривається зручність відновити ікони до Церкви, Бог благословить приступить до цього. Справа про життя о. Серафима та самітника Георгія мовчить. Я не нагадую про це в очікуванні преосвященного Київського, якого думка сприятлива цій справі. Запитаю наступного року, бо тепер знову сиджу вдома, застудивши 12 днів у Петропавлівському соборі. Доручіть у Троїцькому соборі 40 днів згадувати за упокій протопресвітера Якова та Єлисавету. Чи не були ви в Пісноші, і чи добре ви чуєте звідти? Є щось, про що потрібно там дізнатися, але мені не хочеться відволікати вас і доручати вам нудні справи. "За словами його!" - Невже ви сумніваєтеся, що преосвященний Костромський приїхав помолитися Преподобному?.. Він для цього просився у С. Синоду. Навіщо ваші келії холодні? Я казав вам, чи не змінити? Мені думалося, що вони тепер мають бути кращими, коли нижня частина будівлі краще влаштована. Івану Михайловичу скажіть, що я за участю почув про його скорботу. Господь нехай втішить його і нехай допоможе йому в улаштуванні дітей. Слава милосердю Божому, за молитвами Преподобного Сергія, що покриває обитель! А нам, о. намісник, не погано було б і раніше прокинутися до обережності. При колишній переробці будівель слід було б побачити потребу брант-маури, і тоді зручніше було б зробити потрібне. - Писцям Собору не належало розкидати паперів біля місця; а казначею знати, що сторож і тверезий задрімати може, і тому для свічки сторожа дати широкодонний з піднятими краями дна свічник і наказати на його піддон наливати води. Підтвердіть усім про обережність від вогню, а казначею наказуйте наглядати за безпекою будівель. Звід над прохідними сінями навіщо? Верхню частину він не убезпечить. І чи зручно його зробити? Пам'ятається, у нижній частині будівлі були тут такі ветхості, якими навіть перебудову не зайвою шанували. Чи не вистачить на існуючих стінах вивести брант-маури; де потрібніше та зручніше? - Як би там не було, бажано бачити на плані, де, що і чому зробити. Нехай Собор представить про це в порядку та докладно. Бог нехай благословить старанність Челишева, якщо виконає обіцяне. Огорожу біля старого обійстя будувати можете. А навіщо стала справа про план для лавок? У вас буде гість, преосвященний Антоній Брестський, єдиний від новоправославних, за старанністю до православ'я гідний будь-якої поваги. Прийміть його з любов'ю та заспокойте. Нехай прийме Святий Сергій у спілкування в особі його всіх новоправославних. Благословіть його образом від Преподобного та від обителі. Преосвященний Костромській, і на мою думку, багато вимагав від Петра, і Петро мав причину не відчинити йому таємної кліті, в якій душа перебуває з єдиним Господом. Ми бачимо, що й встигли подвижники остерігалися цього, і якщо вільно відкривали іншим свої виправлення, то чи кому потрібно, для підкріплення, або перед своєю кончиною, для настанови тим, хто хоче подвизатися надалі. Але продовжувати нема часу. Мир вам і всім в обителі. Хворий хворому, здоров'я вам, о. намісник, прошу від Джерела здоров'я. Бажаю, щоб цей лист знайшов вас у кращому стані здоров'я, а якби знадобилася порада, крім того, що маєте при собі, скажіть о. скарбницю, щоб закликав Григорія Яковича Висоцького. Лавра повинна дбати про вас за ваше про неї піклування? Мені хтось сказав уві сні, що маю шість хвороб. Порахувати їх я не вмію; а помічаю, що не одна, і одна одною заважає. Простудна біль ні, лівої половини не тіла, і невеликий веред, на спині, правда, не змушують мене важко страждати, але багато стискають і заважають справу робити. Здрастуйте за Господом душевно і тілесно. І братії світ. Вибачте мені, о. намісник, за уповільнення відповіді на лист, який сильніше за інших вимагав відповіді. Воно знайшло мене хворим і не таке було, щоб мені від нього полегшало. Моя хвороба почалася 11 дня, і вчора тільки вперше був я в церкві. Та яка ж відповідь, скажете ви? - Бажання ваше піти принесло мені такий помисел печалі, який не охоче дозволяється в міркування і слова. Можете здогадатися, що мені не легко вас відпустити: по-перше тому, що за Божою благостю бачу вас дуже корисним, для обителі, по-друге тому, що, маючи до вас повну довіреність і вірячи вашій довіреності до мене, знаходжу в цьому за керуванням багато полегшення та заспокоєння. Крім цього, душа моя знаходить благо у спілкуванні з вашою. Згадайте, що ви просили моєї дружби, тоді як я вже мав її до вас, і ваше прохання прийняв, як заставу і обіцянку з вашого боку щирого зі мною спілкування. При раптовому тепер вашому намірі залишити мене і позбавити вашої допомоги, не можу я нарікати, і ваш намір поважаючи, і мою недостойність визнаючи; але не можу не відчувати глибокого смутку. Але відкладемо убік стороннє, і особливо мене, і почнемо міркувати про справу так, як би я зобов'язаний був вирішити ваше звільнення чи звільнення від будь-кого іншого, а не від мене. Розміркувавши в міру мого розуміння, знаходжу, що я зобов'язаний не погодитися на ваше звільнення, тому що потреба у вашому служінні очевидна; літа ваші не ті, в які ухвалений нині закон дає право на заспокоєння від служби; ваше здоров'я, за допомогою Божої, може підтриматися, при вживанні його з ощадливістю, без упущення за посадою, в чому, сподіваюся, нинішній скарбник вам допоможе. Зробіть милість, прийміть це з терпінням, заради слухняності. Господь прийме жертву доброго наміру вашого і дасть вам благословення і благодать, і не дасть вам потерпіти поневіряння від того, що відстрочите виконання наміру задля послуху. Не тікайте від Преподобного Сергія; милість Його до вас є, і молитви Його сильні, щоб за терпіння вашого служіння віддати і відміряти вам тим, чого шукаєте на відстані. На ваші слова, що без світла Богомислення важка в темряві ходіння і небезпечна битва, відповідає Апостол: імами найвідоміше пророче (рівно і Апостольське) слово, йому виймаюче, як світильнику, сяючу в темному місці, добре творить, і день ваших. Зупиняюся, бо не маю сили та часу писати багато. Молитвами Преподобного Батька нашого Сергія Господь Сам нехай проголошує у вашому серці, ніж до світу. Дні хитрощі. – Дільників мало. – Під час лайки як не утримувати воїнів, що на місцях вимагають захищеності та охорони? Розсудіть і те, що я сам звільнити вас не має. А якщо я представлю С. Синоду, то може статися, що він припише незгоду між мною і вами ваше бажання видалення і дасть вам іншу службу, а не звільнення. Благословіть мене, о. намісник, на проходження поприща святої чотиридесятниці, і нехай благословить Бог вас і братію перейти його бадьоро і душерятівно. Час відповідати і рабові Божому Петру про чотиридесятиденний піст. Якщо він просить благословення на цей подвиг, як на такий, на який він уже зважився (подібно як би богомолець, відходячи з лаври, просив благословення на шлях, куди він неодмінно піде), то мій обов'язок говори від серця: нехай благословить Господь подвиг його і нехай допоможе здійснити його, з увагою і смиренністю. Але якщо, просячи благословення, він і запитує, чи подвиг почати, то це справа інша. Думаю, що, для вирішення цього питання, потрібно більше знати і ближче бачити будову запитувача, ніж можливо мені в цьому випадку, крім того, що не суджу себе гідним вирішувати те, що далеко від мого досвіду. А приклади батьків, скільки знаю, різні. Інші, приходячи з глибокої пустелі ближче до гуртожитку, посилювали піст, не побоюючись виснаження, тому що на цей випадок не далека допомога ближніх: інші, навпаки, говорили, що в глибокій пустелі, у віддаленні від допомоги людської, Господь сильніше дарує зміцнюючу допомогу на працю пісну, і там би зміцнюючу допомогу на працю пісну, і випадку у пустелі. Що сказати про головні приклади чотиридесятниці, в Мойсеї, в Іллі, у самому Господі? Вони такі високі, що я не знаю, чи зважився б я кому радити напрязі свій піст до виконання цього заходу, а скоріше б порадив і аматорові подвигу смиренно поставити свою міру, хоча скільки-небудь нижче, наприклад, в 33 дні, на честь тієї ж кількості років земного житія Господнього, що були не собі вичерпай від слави Божества Свого. Нехай Петро подумає про те, що говорю, і нехай порадиться зі своїм духовним батьком: Господь же нехай влаштує те, що добре і спасенне душі його. Ви ж і Петро помолитеся про мою негідність: бо говорю і не творю. Тепер вам кажу, що Петро відлучався в деякі місця, і навіть без благословення, і що заборона цього знаходить сором'язливим: це мені не подобається, і стурбує мене. Я сказав би йому, що треба виправити подвиг слухняності та смирення, щоб благословився подвиг посту. Лист ваш від 27 січня отримано вже кілька днів, а книжок немає й досі. Але попередньо дякую. Князь Олександр Миколайович отримав, читає та хвалить. Він був дуже хворий, але одужує. Ви писали, що важко дати на Сухарівське обійстя багато грошей. Але що робити? Мені завжди неприємно, що я мушу жити на два будинки, і багато в них виходить грошей, а я не маю часу і не вмію зайнятися скороченням витрат. Звіти розглядаються у вас у Соборі: помічайте і урізуйте, якщо щось знаходите зайве. Для лаври ж, якщо тепер потрібні гроші, здається, можна взяти із скарбниці, з покладених на якийсь час. Повторіть мені, скільки ви купили житнього борошна, і чи довго того дістане. Сухаревському економі навіщо давали кучера поганої поведінки? У Москві це небезпечніше, ніж на посаді. Змініть кучера: та чи не змінити й економа? Минулого літа він щось дивився на мене не так вільно, як раніше, і, признаюся, і я на нього не так довірливо, як раніше, помітивши дрібні, але зрозумілі випадки неправдивості. Ви забули, о. намісник, надіслати за минулий рік відомості про кількість учнів у нашому училищі для представлення С. Синоду. Надішліть негайно. Що не постачаєте амвона для преосвященного Анастасія, це не гріх. В Успенському соборі і стоїть амвон, але на нього не входять службовці архієреї, якщо не члени С. Синоду, чи синодальної контори. Втім, краще поставляйте для нього амвон серед церкви. А на гірське місце у вівтарі, гадаю, і сам він не піде, бо цього ніколи не роблять службовці в чужій єпархії. Без дзвону і я ходжу до Успенського собору серед моєї єпархії, тому і йому не соромно в чужій. Співати грецьке багатоліття, якщо можуть порядно, нехай співають, коли йому це здається краще за тропарів, хоча, як я вам, пам'ятається, казав, покійний митрополит Михайло у своїй єпархії служив зі співом тропарів замість грецького багатоліття. Правила дбають про увагу народу до місцевого архієрея, а того, хто перебуває в чужій єпархії, наказують усуватися від цього. Звичайно, обов'язок службовця визріти до Господа, а не охрестити себе; але нам пристойно вшанувати його любовно, тільки не людиноугоджуючи проти правил. Про Святу чотиридесятницю згадав я вам уже раніше одержання листа, в якому ви про це згадуєте: і поки вам і братії благословення Боже на проходження цього поприща і в усьому благодатне прощення закликаю і собі від усіх вас молитов і прощення прошу, нехай подасться нам у очищенні внизу в світло і радість Господа нашого. Вже багато днів, о. намісник, як, перебираючи щоденно одержуване з пошти, шукаю нашого листа, і не знаходжу, і залишаюся здивований, і не без скорботи, тим більше, що чекаю від вас звістки, як прийняли ви мою відповідь на вашу думку про видалення в безмовності. Преосвященний Воронезький просив звільнення у безмовності, у схиму, до Києва. Государ Імператор виявив бажання, щоб він залишився на службі; і він залишився, доки ще буде в силі. Подивіться на цей приклад: і сподіваюся, знайдете благословенним, щоб продовжити справжнє ваше служіння. Чую, що родичі Луніної нарікають на її заповіт, і що до цього чіпляються і деякі сторонні. Брат, кажуть, поступився сестрі частиною своєї спадкової частки, а вона відібрала в нього те, що він мав наслідувати. Нарікання стосуються і вас. Я кажу, що не ваша справа була дізнатися про стосунки сестри до брата; a прийняття доручення вмираючого є справа християнського братолюбства. Кажуть, що виникли перемовини можуть звернутися в нарікання на духовенство, і що вам не погано б віддати цю справу на волю родичів. На це я відповідаю, що якщо вам не доручати заповіданого, ви, без сумніву, ні до якої суперечки не увійдете, але якщо вам надати, то вам незручно відмовлятися. Якщо жива була заповідниця, можна було б узяти назад дане їй слово, і вона розпорядила заповіданим, як хотіла. Тепер не можна взяти в неї цього слова, і не можна віддати їй гроші, – можна порушити її волю; але це грішно, а нову волю її здобути вже не можна. Доводжу це до вашого відома, а ви скажіть, що чуєте та що думаєте. Господь нехай буде з вашим духом і нехай дотримується вас у світі. Допоможіть моєму світу вашим словом світу. Третього дня, о. намісник, скаржився я вам, що довго не маю від вас листів, і того ж дня ввечері отримав ваш лист від 6 дня цього місяця, з якого бачу, що йому передував лист, якого я не читав. Ви кажете, що Петру стало краще, але що з ним було раніше, я не знаю. Напишіть мені, про що писали перед цим, і про що я чекаю від вас вести. Слава Богу, що ми можемо поспішати їжу тих, хто потребує нашої дивноприймальної трапези. Мені здається, що без потреби не багато хто піде до чужого хліба, щай і каші, і що наслідком користуються ті, хто дійсно потребує. А це вже благословення благотворення, коли воно дістається бідним. Вам здасться, можливо, що я багато пишу у справі, Ф. Мені здається, що я вживаю ліки через хворобу. Помисли його хворі на мрії про закон: чи не влікуються хоча б частково, коли покажуть йому, що він не в законі ходить? Не подобаються мені борги ієродиякона А. Належало б зупиняти його за перших скарг. Владика Новогородський, за схваленням покійного архімандрита Арсенія, хоче взяти в ігумена колишнього скарбника А. Думаю, ми не станемо цьому перешкоджати. Чи не залишається він ще доторканим до якоїсь справи по лаврі? Напишіть мені про це. Приїде до вас протоієрей Іоан Веніамінов, наш місіонер у Російській Америці. Прийміть його по-братськи. Він добрий служитель Божий. Якщо захоче, то нехай поміститься в лаврі і відвідує братню трапезу, бо він хоче пробути там кілька днів. Змусіть його розповісти вам, що він знає про Алеута Смиренникова і одного з місіонерів, пам'ятається, ієромонаха Ювеналії. Турботою моєю про неотримання ваших листів, о. намісник, стурбував я і вас в останньому листі моєму марно. Третього дня і вчора отримав і прочитав я ваші листи не тільки від 14 і 20 лютого, 2 і 12 березня, але й той, який писаний був після повернення вашої з подорожі. Послух, виявлений вами в листі від 14 лютого, нехай благословить Господь усяким благословенням духовним, і нехай дарує вам благий і блаженний плід, і того, що вчините у послуху, і того, чим пожертвували послуху. Дякую вам, кланяючись до землі. Нехай Господь відновить фортецю раба Свого Петра, і якщо зважиться на навмисний подвиг, нехай допоможе йому благодать Божа розпочати і здійснити. Слава Благодати Божій і подяка Преподобному за оздоровлення хворого. Дякую і Петру, що доклав людинолюбну опіку. Радію, що й у вас багато тих, хто припливає до трапези Господньої. І мене в першу суботу посту сподобив Господь послужить більше ніж чотирьом сотням причасників. Відомість про учнів одержана, але не задовільна. Наприклад, невже нікого не було таких, що вибули, бо потрібного вивчилися? При цьому вона мені потрібна не для мене, а для донесення С. Синоду, а йому потрібні не імена, але перелікові відомості. Потрібно розповісти вам про долю листів. Дивні напади мого Святославського. У третьому році ціле літо чекав і не отримував я із С. Синоду консисторського статуту. За темними обставинами того часу я думав, що так розпоряджено. Запитав про це вже після приїзду до Петербурга. Сказали, що давно посланий, впоралися в Петербурзькому поштамті, цей знісся з Московським, цей останній надіслав відомості, коли статут відданий у моїй оселі, і хто розписався. Скінчилося тим, що тюк знайдено у кімнаті Святославського. З цієї нагоди відкрилося багато занедбаного, чого Святославський не міг не бачити, але, каже, боявся сказати. Розтлумачивши йому безглуздість цього страху, який вів до того, що за повільність і несправність довелося б відповідати не тільки перед Синодом, але й перед Государем, я виправив усе, що опинилося в несправності, моєю роботою, і тільки домагався того, щоб не ховалися несправності, що трапилися. Незважаючи на це в минулому році повторилося те саме; і третього дня знову знайшлася купа пакетів, з яких інші по п'ять місяців лежали, не бувши мені. Тут і ваші листи. Благословення Боже нехай перебуває з обителью, і з вами, і з братією. Дивно, о. намісник! Тепер і ви кажете, що за Святославськими зупинки не рідкісні і не малі. А спершу не позичили мене розумінням. Подібно до цього Академічне Правдіння кілька років не отримувало кілька своїх уявлень, що лежали у Святославського, а мені не говорило про це. Справа між іншим такого роду, що вона не мала діяти без дозволу, але діяла, а мені нагадати, якщо повільність шанувала мою, або донести, якщо інакше розуміла випадок, не хотіла. Втім, у вчинках Святославського не відкривається нічого, крім безглуздого сорому виявити свою несправність, або повільність. Коли він купами приносив мені пакети, що залежалися, вони всі виявилися недоторканними, і між ними я знайшов листи на ім'я самого Святославського, також не розкриті. Ієромонаха А. брати до себе, здається, віддумав владика. Але що він робить? Я з безпам'ятності моєї не питаю, а ви не кажете. Після справи П'ятницького паламаря не добре А. залишатися у лаврі. Нагадайте йому, що я казав йому, що він перейшов би в інше місце, і він обіцяв. Чому ж не виконує? Ієромонах Ф. скільки я бачу, не тільки винний, а й хворий: і якщо чинити з ним, як із винним, то можна запекли його хворобу. Тому я роблю з ним більш як з хворим, ніж з винним. Про перегляд опису лаври подана резолюція до Академії. Неправильно сказали ви, ніби відставні економи та скарбники до загального порядку слухняності лаври входити не можуть. Повинні входити; і не повинно чинити противного цьому. Дітей, які приходять до лаври, приглядати особливо потрібно. Окрім їжі, якщо Бог допоможе вкласти в них добре, воно може бути запасом для майбутнього покоління. Ви писали мені, скільки купили хліба, але не сказали, чи довго стане, судячи з теперішньої витрати. Щось боюсь я і за наступну зиму. Тепер збільшити запас, мабуть, вже незручно. Чи не знайдете корисним цієї весни насадити по більше картоплі? Освяченню церкви Преподобного Никона послужити буду радий, якщо Господь сподобить. Чи зачекайте до звичайного часу, коли приїжджаю до лаври? За цим прийміть з мого боку попереднє, а для вас вже своєчасне цілування світу і любові в ім'я Господа Воскреслого: Христос воскрес! Постарайтеся сказати від мене о. протоієрею Феодору, що листи про посади священного сану може Цензурний Комітет надіслати до Одеси на ім'я таємного радника Стурдзі. Якщо на що не маєте від мене відповіді, офіційно чи не офіційно, прошу нагадувати. Вітав вас, о. намісник, і братію зі святом, а тепер дякую за ваше вітання. Дякуйте мені о. Паїсія. Якщо можна купити хліба і продавати найнижчою ціною проти тих, хто підносить ціну в посаді, то це добре. А з того, що у нас є, продавати, гадаю, сумнівно. Віфанська Семінарія просить собі в економи з лаври ієродиякона Серапіона. Скажіть, чи годиться, і чи може бути відпущений. Прийміть, о. намісник, цього вручника в лавру і докладіть старання влаштувати його на правий шлях чернечого житія. Він був у Сергієвій пустелі, але не затятий, як і деякі інші, знаходячи тяжкими вчинки одного зі старших, якому настоятель з надлишком, на їхню думку, довіряє. Про чесність його я маю переконливі свідчення. Для подання про нього необхідних зносин, отримайте резолюцію. Виконайте за нею; а коли Бог велить бути мені в лаврі, нагадайте, щоб поговорити про нього особливо. Господи, прости нас і буди паки, як і був ти, і ти, покрив позбавленим покриву! Мати Господа, радості скорботних, поверни їм втіху і спокій! Преподобність Отче Сергіє, твори ще даною тобі благодаттю те, чого ми зберегти не вміли! Будьте великодушні, о. намісник. Приймемо відвідування суду, сподіваючись, що й милістю відвідає і відвідує вже нас Господь. Вогонь, хоч речовий, прийшов, думаю, на наші душевні пліви, так про себе думаю, та уявімо себе очищенню. І за те слава Богу та Угоднику Його, що пожежа не поширилась і не торкнулася святині. Скажіть графині Варварі Олександрівні, щоб не тужила. Господь прийняв жертву її на благо і сильний і благ продовжити добрий почин. Треба, гадаю, особливо не зволікати покриттям будівлі. Про внутрішній пристрій треба знову подумати. Треба зізнатися, що те, що трапилося, прийшло на мене так, як би я розгледів ясно, що темно бачив те, що йде на зустріч. Безліч дерев'яних клітин, сходи і коридори напівтемні, закутки і комірки зовсім темні, необхідно вимагати частого ходіння з вогнем, недоступний швидкому огляду, - все це робило верхню частину Донського корпусу найнебезпечнішим в лаврі будівлею, і якби я розумів цей пристрій раніше виконаний. Про дерев'яне склепіння колись сказав я вам, що він не подобається мені на дерев'яних стовпах, тепер він уцілів від вогню: але чи не прийняв у себе руйнування від заливної води та від дощу, хоча можливо руйнація ця не одразу помічена буде? Дуже сумніваюся, чи добре, що виламані в лікарні середні кам'яні стіни, чи стіна; для хворих чи не краще дві кімнати менші, ніж одна велика? У першому випадку неспокійний хворий хвилює кількох інших, в останньому всіх. Якби мені довелося жити під вікном на ліжку, між пролітними на обидва боки вікнами, мене здорового зробило б це хворим, – чи справді це нешкідливо для всіх хворих у лікарні? Жаль, що нова лікарня не разом зі старою: там правилу добре було б відбуватися в трапезі лікарняної церкви. Вибачте, що говорю багато: коли справа була зроблена, даремно було заперечити. Коли треба відновлювати справу, треба представляти все необхідне чи не зайве до міркування. Грошей немає у лаврі. Здається, є в скарбниці. Потрібно взяти. Мир вам у терпінні та упокоренні волі Господньої. Примітка. Писано як і наступний лист, з приводу пожежі в так званому Донському корпусі. Відомий лист про цю пожежу надруковано у книзі: «Монастирські листи». Москва. 1863, стор. 27–31. Вибачте мені, о. намісник за те, що я написав на доповіді Собору. Доповідь про пожежу складніша за пожежу. Хіба тільки в листах слід пам'ятати Бога і справи Його, а в посадових повідомленнях не потрібно? Листи зникають, а посадові папери залишаються в архіві і нащадкам сказати можуть про відвідини та благодіяння Божі. Коли будували небезпечний мезонін, тоді, гадаю, не питали, як це зробити і чи зробити, а змайстрували, та й годі. А коли трапилося лихо, тоді й робити самі не хочуть, і навіть думки по обов'язку дати не хочуть, а всі складають на мене, або дозволити будувати мезонін і прийняти на одну мою відповідальність майбутню небезпеку, або заборонити і також на мене одного прийняти ремствування тих, яким це не сподобається. Знаю, що цього не думали, але якби трохи міркували, то побачили б, який вигляд має справа. На що члени Собору? Невже для порожніх підписів, а не для наради? Скарбник книги складає, хоч і не покликаний до цього, а не хоче за посадою вникнути, чи є розум у донесенні, яке він підписує. У моїй відповіді на перший ваш лист про пожежу, здається, я вгадав, що дерев'яний купол прийняв руйнацію. Якщо вода, плямами вийшла на штукатурці всередині, то, очевидно, промочила наскрізь, і як ви виймете ви вогкість укладену між верхнім глиняним ковпаком і нижньою штукатуркою? Втім, вам це бачити ближче, ніж мені за 700 верст. Якщо ж купол доведеться переробляти, то даю вам ще на міркування, чи добре поставлене коло у чотирикутнику? Мені здається, це зменшує зручність приміщення. І то мені здається не струнко, що ікони та розп'яття мають вигляд каплиці (що й чудово); але біля них без жодного відділення хворі з усією неминучою неохайністю. Хоча б поруччям відокремити молитовне місце. Якщо вид склепіння потрібний, щоб підняти храмину, чи не краще було б стовпи поставити в два прямі ряди і над ними склепіння зробити аркою? Між стовпами був би прямий вигляд до каплиці, а за стовпами по сторонах стояли б ліжка правильніше й помісніше, ніж досі тулилися вони позаду кола в іншому просторі чотирикутника неправильному і нерівному. Втім, все це кажу для міркування, а не розпоряджаю. Не зручно розпоряджати теми. чого не бачиш. Світ обителі, вам та братії. Травня 2-го. Без плану не зрозуміло. - Сумніваюся обтяжувати стару будівлю. – Закон вимагає архітектора, плану та кошторису. - Хто будує за рішенням архітектора, той кладе цеглу на голову архітектора; a будує без архітектора, на свою. - Досі не переконуюся відступити від того, що сказав на доповіді Собору, не відкидаючи втім припущення, яке, можливо, порозуміється і доведеться. Примітка. Ця резолюція надписана на листі (від 23 квіт.), в якому о. намісник клопотав перед Його Високопреосвященством про дозвіл «замість згорілого дерев'яного побудувати мезонін кам'яний» в Донському корпусі, а також влаштувати кам'яне склепіння над коридором у тому ж корпусі. Якщо, о. намісник, дерев'яне склепіння лікарні збереглося: то на що його чіпати? З мезоніном, навіть кам'яним, погано мириться думка моя. Чи надійно обтяжувати будівлю стару, високу, що стоїть на косогорі, довго недбала? Чи не для того й склепіння вгорі знято, що здавалися ненадійними? Весна то загрожує, то обнадіює, то знову загрожує. У С. Синоді подавав я думку про започаткування молебства. Інші схилялися; інші вважали надати архієреям діяти самим за місцевими обставинами; зупинилися на тому, що треба було б мати більш правильні відомості. Коли відомості з різних місць почали приходити заспокійливі, але я нагадував про це знову. Ваша звістка переймається. Просіть мені благословення Преподобного Сергія, який бачить шлях до Москви. Туди вже й пишіть мені. Вибачте, о. намісник, що довго не пишу. У Москві не більш довільно, ніж у Петербурзі. Не дозволене при отриманні уявлення ваше про покупку хліба, в груді падаючих на мене з ранку до вечора справ, насилу знайшов тепер, щоб дозволити. Я погодився з вашим поданням. Розпоряджайтеся з увагою, щоб істинній нужді, за колькою Господь дарує, допомагати, і гріху потреби не долучатися. Чую від поміщиків, що селяни багаті нарівні із бідними просять хліба від поміщиків. Що о. архімандриту Феофілу знаходиться келія, тому я радий. Пізно писати більше, а завтра рано ваші вирушать. Милість Господня з обителью і з вами, і з братією нехай перебуває. Здається, неминуче тепер потрібний мені економ на обійсті. Подивіться, що відбувається. Минулого вівторка ієродиякон Серій каже мені, що напередодні свят Вознесіння і Троїцина дня пропонував економі через послушника своє бажання бути у служінні літургії, але економ відмовив і наказав взяти ієродиякона з Чудова або зі Стрітенського. Мені здалося неймовірно, і я зауважив Сергію за те, що він пропонував через послушника, а не сам. У середу я зустрівся з економом і запитав про це; він відповідав навпаки, що через послушника пропонував Сергію, але цей відмовився. У четвер я поїхав на Перерву, а економ закликав служителів зрубати суху березу в саду. Вона впала і вдарила економа по голові так, що в нього стало темно в очах і треба було відкрити йому кров, і тепер він хворий. У п'ятницю я побачив послушника і запитав, хто служив у свята, і чому не свій ієродиякон. Послушник відповідав, що, за дорученням Сергія, пропонував про нього економу, але економ відмовив, і послав до Стрітенського за ієродияконом. Отже, береза ​​була правосудна. Подумайте, кого б мені в економі. Надішліть мені екземпляр житія о. Марка та повчання о. Серафима. У мене просять. Скажіть о. протоієрею Феодору, щоб решту книги м. Стурдзі пропустили, наскільки можна, без затримання і перевели до нього. Скажіть князеві Димитрію, що я говорив з його батьком і. знайшов її в доброму становищі. Ви знаєте його намір, – нагадайте про це. Вибачте, о. намісник; справа економа та ієродиякона не здається мені схожою на справу пташенят галочого гнізда. Священик, який, ідучи до вівтаря, відганяє диякона, що йому не подобається, і потім каже, що не він відмовив диякону, а цей відмовився, – не те, що пташеня, яке клюнуло іншого. Але нагадайте поговорити про економію на місці. Про обід у день іспиту думав я, чи бути йому. Але гадаю, що не зайве бути. А в тому немає сумніву, що він не має бути розкішним. І в дні великої кількості короткий і помірний обід для мене кращий за довгий і розкішний. Тим паче нині. Мир вам та братії. А про мене помоліться, щоб не збіднювався я часом і належним робленням. Якщо одну піч у Троїцькому соборі можна знищити, то буду задоволений. А якщо й обидві, то краще. Але дивіться, чи задовільно буде ваше підземне топлення. – При цьому нагадую вам, щоб про справи, якщо й у листі пишете, писати на особливому аркуші, щоб на ньому можна було дати рішення, щоб свідчити, якщо потрібно, і Собор. Сказання Псковського священика дуже втішно 53 . Благословенний Господь, що не перестає дивний бути у Святих Своїх. Подання про лікарню дозволено. 7 червня ще жінка резолюція про відправлення грошей з лаври до економіки Петербурзького подвір'я. Він скаржиться, що досі не отримував, і потребує сплати за вироблені ремонти. Синодальний ризничий говорить, що віфанський ієродиякон Серапіон (якщо я не забув ім'я) бажає до нього, і потрібен йому для допомоги по ризниці, і для інспекторства над співочими, як закінчив богословське вчення у Володимирі. Скажіть мені вашу думку, о. ієродияконі та передбачуваному переміщенні. Петро прибув сьогодні ввечері, але в мене не був, бо мав людей. За ікони дякую. Здається, добрі, скільки я розглянув без окулярів. В останньому вашому листі, о. намісник, є те, що я не вважав за можливе. Як можна повіряти інвалідові відпирати церкву, без паламаря, навіть не таку, як Троїцький собор? І ще називати це простотою! Тут немає ні благоговіння, ні обережності. Богомолець, побачивши це, спокуситься лінощами ченців. Хіба дорожча за церкву ризниця, про яку нещодавно так дбали? Я думав, що відчиняє і замикає чередний вівтарний паламар, при частому, якщо не повсякчасному, нагляді ризничого або чередного гробового ієромонаха. Московський Успенський собор відчиняють і замикають при сакеларії, і він кладе та знімає печатку. Якщо за св. мощах потрібні два паламарі, визначте передбачуваних; і влаштуйте зберігання собору благоговійне та неослабне. Прикро мені через рік чути те, що відбувається біля мене і вимагає уваги. І мовчання економа не є вірністю, після багаторазових йому нагадувань, що він, як господар, повинен стежити за всім і за всіма в домі. Візникам заплатіть усе, що зумовлено. Не думаю, щоб вони обдурили, якби їх виразно викрили в обмані на шляху з Москви, і точно сказали, що потрібно. Вони б тоді сказали те, чим виправдовуються тепер, і я знав би, що буде зі мною на дорозі. Про ієродиякона Серапіона ви не домовили, чи звільнити його. Запитайте його, чи бажаєте бути звільненим, і чому намір свій відкрив чужим раніше свого начальства. Започаткувати управління жебраків, як я вже вам казав, ми не маємо права; і, думаючи, запровадити порядок, можемо впасти в нові труднощі та заплутаності. Якщо трапився між ними безлад, треба дізнатися, початих і винних, і заборонити їм вхід до лаври. Якщо винних не відкривають: заборонити на кілька днів вхід до лаври всім, крім малолітніх, чи відомих, як смирних та гідних людинолюбства. Втім, викривати та видаляти дармоїдів – справа поліції, а не наша. Якщо хочете з описом безладу уявити, для повідомлення князю Димитрію Володимировичу, щоб спонукати поліцію до пильного нагляду і до сприяння лаврі в збереженні порядку - я з цього зроблю зносини. Вся сила передбачуваного вами установи полягає в тому, щоб безладних позбавляти права просити милостиню в лаврі: робіть це, не засновуючи жебрацької колегії або департаменту, і тим самим спонукайте зберігати порядок. Гуртки та розділ між жебраками заснувати також не бачу ні права, ні зручності. Примітка. Про згадуваного у цьому листі учня Арсенія збереглася замітка в пам'ятній книжці, яка вціліла після покійного митрополита Філарета. У цій книзі під 7 серпня серпня записано: «1840. Учень покійного порожнього мешканця о. Арсенія, за його благословенням, був у мене і розповідав про останні дні його. Бачення Божої Матері попередило його про кончину, а бачення Св. Василя Великого було йому сповіддю та дозвіл. Прокопій також передували уві сні. Це принесуть вам, о намісник, Дівєєвський. Їх півтораста людей зазнають голоду і запитують мене, що робити. Де зібрати стільки допомоги, щоб просочити стільки? Я запропонував їм розійтися на час туди, звідки хтось прийшов. Говорити, не бажають. Надумайте їх і мене. Про дорогу, о. намісник, казав я цивільному губернатору, бо князя Дмитра Володимировича нема в губернії. Відповідь була, що він просив уже генерала, начальника тутешніх шляхів, і отримав обіцянку виправити дороги, якщо три дні хорошої погоди. Щодо покупки хліба не вмію вам нічого сказати, тому що не довелося говорити з тими, хто знає цю справу. Не сперечаюся проти покупки в Казані, якщо не бачиться способу простіше. Про чиновника, про якого пишете, мені не раз говорили, що він приходить довідуватися, і навіть, що він мені зробив шкоду, доносячи, чого нема. А він хвалиться, що багатьох рятує з нагоди своєї служби. Господь відає серця та діла таємний. Мені почуте про нього не перешкоджає приймати його спокійно, але сумую довгими розмовами його і втомлююсь. Проти нового призначення в паламарі суперечки не маю. Придумайте для мене задовільне призначення. Іллю не хочеться відірвати і думаю, що йому буде в мене нудно. Мені цього місяця не так служить здоров'я, як у попередньому. Здоров'я вам і мир, і брати, і обителі. Надішлеться вам книжка про наслідування Ісуса Христа. Віддайте Петрові. Він хотів мати. Вибачте мені, о. намісник, я думаю, що зміна місця на якийсь час, через гладу, може бути зроблена без невірності перед Богом. По вірі може людина залишитися серед лиха, і по смиренності може піти, щоб шукати природну допомогу, не удостоївши себе просити від Бога допомоги надзвичайної. І, навпаки, може відійти від труднощів, через маловірність і малодушність, і може, залишаючись серед лиха непереборного, спокушати Бога вимогою надзвичайної допомоги, коли міг би звернутися до засобів природних. Те й інше справа то, можливо право і право. Потрібно управити його міркуванням і добрим наміром. Братія обителі, яких св. Мученики явищем своїм зупинили від втечі через гладу і забезпечили потрібним, тому, гадаю, і отримали цю допомогу, що хотіли піти з смирення, а не з невіри. Отже, оскільки були гідні, то отримали чудову допомогу: а якби її не отримали, без гріха вдавалися б до засобів природних. Якби і Дівєєвським подано було якесь знамення залишитися, то ясно було б, що має залишитися. Втім я сказав їм, щоб до останньої можливості зазнали, а при стискаючий крайності відпустили, кого можна, з надією і без небезпеки. Допомогти їм з того, що доручено вам покійною, владні ви, якщо це знаходите згідним з її волею. Звичайно, це буде непогрішне благотворення найгіднішої бідності. Тільки оскільки Дівєєвські звернулися до мене, то надішліть їм три сотні рублів моїх, у складі того що ви призначаєте. Надіслати ж потрібно поштою, для безпеки. В руки дав я їм на дорогу 100 p., а більше побоювався. Вони назвали мені Саровського ієромонаха Іларіона, щоб послати на його ім'я. Втім, ви самі знаєте, як краще. Саранське начальство до них не поблажливе. Невеликий розділ над церквою при лікарні поставити Бог благословить. Якщо на план з північного боку, з лікарняної кімнати на південну сторону до церкви призначено двері, то це не дуже добре, близько до вівтаря. І не повинно багатьма шляхами припускати до церкви лікарняного духу. Краще тут бути вікна, а не двері. Мир і благословення від Господа вам та братії. Дяка Богові, який допомагає і Преподобному Сергію, невидимо наставляє. Відкриття каменю, справа корисна для обителі. Бажаю, щоб угода з найманцем землі удалася і була благонадійною. Дякую, о. намісник, за посланий посібник Дівєєвським і за думку послати через ігумена, сподіваючись, що він тим самим порушиться до людинолюбної в них участі. Стіни трапези перефарбувати Бог благословить. Але я бачив необхідність відновлення не на стінах братської трапези, а на стінах трапезної церкви. Нагадайте про це, якщо Бог велить мені бути у вас на свято. Діяння А. не показують ні слухняності, ні чесності: чесна і вірна людина не залишила б гуртка не запечатаною, а в не запечатану не пішла б без дозволу і без свідків. Можна покарати його без письмового уявлення, якщо це може бути достатньо для його виправлення і для припинення спокуси, інакше уявіть письмово. Архімандрит Феофіл у Москві і через три дні вирушить до вас. Якщо я встигну послати з ним до вас клапоть шовкової тканини, то знайте, що це вам на напівкафтанні. Дякую, о. намісник за влаштування Євангелія. З економами біда мені. Петербурзький економ просить у вас зміни ієромонаха, а Петербурзі не сказав про це. Тутешній, нещодавно, доповідає, що служитель три дні пропадає, ставши нетверезим у Данилові монастирі на святі та залишивши посаду, за якою він там був. – А навіщо ти не сказав мені того ж дня? – Я впізнав другого дня. – Отже, за порядком та безпекою будинку дивиться промисл Божий, а не економ. – Нагадайте про ці предмети в лаврі, якщо Бог приведе мене до вас. Князь Дмитро був у Москві, каже, чималий час; але я його не бачив. Чи світить він і як знаходиться надалі? Тепер була в мене Хотьківська ігуменія, і розмова наша про монастир довів, між іншим, до тамтешньої торгівлі нитками, фольговими образами та навіть фініфтяними. Останнє є чисто торгівля, і тому має бути заборонено сестрам обителі. Збут виконаної роботи повинен мати свою зручність; але то нікуди не годиться, що послушниці в Хотькові так само докучають прочанами, як у лаврі жебраки. Про жебраків я сказав вам, що не наша справа керувати ними, а послушниць і черниць упорядкувати наш обов'язок. Благочинний Хотькова монастиря повинен звернути на це увагу і, по нараді з ігуменією, сказати мені, як упорядкувати це. Господь, силою пресвятого і страшного Свого імені, нехай заборонити ворогові, худушку святині, і Душу, що їм обурюється, нехай очистить, нехай вмирить, нехай втишить і світлом благодаті Своєї нехай озброїть до відображення темряв. Благословенний Господь, який почав посоромлювати ворога тим, що посилені його обурення послужили до відкриття хвороби і до прийняття лікування. За збігом обставин, у мене склалося припущення наступного тижня бути в Берлюківській пустелі і в Богородську, а в неділю освячувати храм у Гуслицях, а звідти через Богородськ встигати до свята в лавру. Помоліться, щоб Господь правив шлях і діла. Шлях мій до вас, о. намісник має бути з Богородська, ймовірно, 23 дні. Проте погода та стан доріг можуть продовжити його. Але не турбуйтеся і не турбуйте багатьох очікуванням. Микиту та Олексія вдягни в рясофор Бог благословить. Подорож моя, о. намісник, закінчилося благополучно. Але після двох тут свят застуда, що довго збиралася в мені, запекла. Вживавши вказані вами ліки і просидівши дві доби в келії, тепер полегшуюсь. Вас не кличу ще тому, що часу від'їзду мого визначити не можу. Наступного тижня сподіваюся сказати вам, який час для початку шляху. Старанність графа Шереметьєва Бог нехай благословить. Також і іншого вкладника. Нехай допоможе Преподобний хворому синові ржевського священика. Скажіть мені час про його стан. Не заспокоюється мій помисел на вашому припущенні про заміну ієромонаха Афанасія. Пропонований вами ієромонах, здається, слабкий здоров'ям, і це не добре для Петербурга, де людей небагато, і де новоприбулі та здорові іноді не скоро миряться з кліматом. Чи не найменуєте іншого? Надсилаю образ для кокуєвського старости. Віддайте йому з покликанням від мене благословення Божого. Покуштувавши хліба з картоплею і знайшовши в ньому і вигляд і смак хліба, і тільки по невеликій солоділості помічаючи присутність картоплі, я відразу подумав, що або мало картоплі тут належить, або мало її залишилося в хлібі від переробки. В такому разі, думав я, з чого битися? Чи не краще давати за обідом просто зменшену порцію звичайного хліба і натомість збільшену порцію картоплі, приготовленої властивим йому чином? Отриманий за цим лист ваш підтверджує мої здогадні висновки. Здається, треба припинити виробництво багаторобне та малокорисне. І на терені посту прошу прощення та благословення, і вам взаємно бажаю. Від обителі благословення, з благоговінням, і від вас, о. намісник, і братії добрі бажання, прийняв я з любов'ю та вдячністю. Виявіть подяку мою всім, і, на ім'я, оо. архімандритам Паїсію та Феофілу. Вчора і сьогодні ми були свідками важливих і радісних подій Найсвятішого Дому: вчора, миропомазання Високонареченої Нареченої Государя Спадкоємця Цесаревича, а, сьогодні заручення їх Висок Благовірна Княжна вимовила сповідання віри з величною скромністю і благоговінням і благоговінням і благоговінням було благого недавнього знайомства із Росією. Цьогорічне свято сповнене тихо-світлої радості. Принесіть Господу молитву подяки та надії. До преосвященного Анастасія бажаю писати особливо. Але тим часом свідчіть йому мою повагу. Дяка Богові, який врятував від нового лиха пожежі 9 листопада. А до мене від 23 того місяця пише преосвященний Ярославський, що його налякала пожежа, що була в лаврі, біля келій, в яких він думав мовчати. Я злякався б, якби тоді ж не мав від вас листа, того ж дня. Що це означає? Ієромонаха Володимира тут схвалюють. Але чому змушений вийти з Невської лаври? - Прийняти не зрікаюся, якщо не з'явиться сумнівних ознак. За повідомленням медичної контори, вам нема чого, думаю, робити більше, як запропонувати це Собору, а він представить мені думку. Я не думаю, щоб потрібно було шукати ухилення від закону, особливо для людини, котра спокуса полягає в тому, що вона розважає себе мирськими людьми і заплутується в грошах. Чи зручно іконописній школі бути на антресолях жіночої лікарні, особливо якщо там малолюдно? Чи не будуть для хворих проблемою ходіння студентів по сходах, запах фарб і взагалі близькість? Вам необхідно це добре розуміти, щоб прийняти рішення про те, що очікується. Шкода, що теми, про наслідки яких сьогодні не можна говорити, не обговорюються там, де зручніше було б вірити і розв’язувати сумніви та заперечення. Де житимуть студенти та як їх утримуватимуть? – Ви нічого не сказали на це запитання. І це вимагає аргументації. Заходьте в Песнош у зручний час, уважно дивіться і пишіть, що бачите. Також потрібен офіційний звіт, інакше ми з вами будемо винні в установленому порядку управління. Був ланцюг безіменних доносів на ігумена, наприклад, що він збудував над своїми келіями мезонін з вікнами позаду монастиря. Донощик був недобрий, але, мабуть, абат не в усьому діяв розсудливо. Зверніть увагу, чи добре перебудована тепла церква, що до неї примикає. Господь нехай дарує вам, о. намісник, і братії гідно принести радість урочистості, спасительного Різдва Його, і прославити Його душами і устами чистими. Просіть від Нього того ж дару і моєї негідності. Простудячись перед початком цього місяця, з 8 дня сиджу вдома і не можу досі розв'язатися з застудою, багаторазово відновленою та зневаженою. Мало можу робити і писати без того, щоб хвороба знову не гнівалася. Тепер проте починаю почуватися недалеким від одужання, якщо Богові завгодно буде. Ви писали до мене про бажане примирення К. С. М. з дружиною. Світ – добра справа, і миротворці ублажаються. При цьому я дивуюся, що тут можна зробити. Час виконання всіх обов'язків подружжя для них, гадаю, минув. Вдача і спосіб життя княгині такий, що якщо вони і будуть під одним дахом, мало бачитимуть одне одного. Про одне можна подбати, щоб випробували себе кожен, чи мають немирного розташування, і щоб сприйняли і виявили одне одному розташування мирні. Не добре, що Феоктиста зманюють крадькома, а можна відпустити його з благословенням і з надією користі. У ньому є благоговіння до церкви та скромність чернеча. На обійсті він незадовільний, але не так, щоб це забороняло мати про нього добру надію. І. проситься від мене до лаври, знаходячи себе дуже засмученим у здоров'ї, що й справедливо. До гемороїдальної хвороби, приєднав він, здається, худе довільне лікування та недовірливість. Я відклав рішення цієї справи і якщо треба його відпустити, то, я думаю, йому належить переважне право на місце ризничого. Економ, за згадуваними вами нападами, ненадійний для Петербурга. Мені здається взяти сюди Віфанського скарбника. Не забарьте сказати мені ваші думки. Виконайте по записці, що додається при цьому. Прийміть, о. намісник, належним чином освяченого Інокентія Камчатсько-Алеутського і чином від обителі благословіть. Він уповноважений брати із собою потрібних йому людей і бажаючих служити при ньому. Якщо у нас знайдеться бажаючий і йому до вподоби, не будемо скупі. І не зупиняйтесь за листуванням зі мною. На багато не відповідаю ще вам, тому що застуда не дозволяє довго тримати на землі ноги, а той, хто лежить, писати ще не вивчився. Мабуть, ненавмисністю буде і для вас, о. намісник, ненавмисність, мною вчора зустрінута. Владика Новогородський запитує мене, чи можуть бути звільнені з нашої в його лавру ієродиякони Д. та І. Відстрочив я відповідь, щоб не відповідати необачно, але навряд чи утримаюся до отримання відповіді. Владика каже, що вже отримано від них прохання. Так тих, хто далеко зайшов, звертати назад навряд чи надійно буде. Скажу, що не утримую, хоч оросилися без благословення. І їм від мене скажіть, що утримувати їх не буду, а, поки вони в моєму відомстві, виконую перед ними мій останній обов'язок, нагадуючи, що вони вчинили не за правилами чернецтва і даремно взяли це на своє сумління тому, що я не став би їх утримувати проти волі, тому що не утримую й тепер, хоча саме їм. Тим часом цей випадок, здається, потребує певного роздуму. Мені здається, не є людинолюбство відпускати Варавву, або хоч щось менше, коли гріх одягнувся і каяття немає. Якби А. та А. з поблажливістю, але не з досконалим потуранням, переведені були з лаври в інші монастирі, без оприлюднення подробиць їх вчинків, але з деяким нагадуванням про обачність, вони не так широко розповсюджували б крила, І їх не так би підносили, і, можливо, вони прийняли б спонукання. Тепер що? А. прийняли в Олександроневській лаврі з такою повагою, що він служить лише першим, а за давнього першодякона Віктора другого вже не служить. Що ж далі? Вже кажуть, він, бувши в гостях, зробив крадіжку і хоче закрити це переходом в інше місце. А тутешні до виправдання свого скажуть: ось які люди в Сергієвій лаврі? Що ще далі? А. та А. спокушають Д. та І. та тягнуть на такі ж стропові шляхи. Добре покриттям гріха підтримувати провидінням, що кається і нездійсненого на шлях викриття. А хто не кається і Провидінням виводиться на шлях викриття, до того, думаю, треба докласти стародавнього закону: не помилуй жебрака на суді 54 , не залиш без виправлення приведеного до виправлення, не вживай однієї милості, де потрібна і справедливість, хоча не сувора, а поблажлива. Ви представите мені приклади святих, які без презирства залишали тяжкі гріхи, але там, я думаю, були обставини, яких до всякого докласти не можна, саме прозріння дії цієї милості і сила молитви, якою прощає піднімає грішника і робить непотрібною допомогу епітимії. Постарайтеся розсудити ці помисли і сказати мені найкраще. Шкода, що багато хвороб, але, дякувати Богу, якщо у нас отримують деякі допомогу. Господь нехай упокоїть у місці світлі душу о. Олексія. У позбавленні втішає смерть поучаюча та інших, як зустрічати її. Дякую за відвідування Пісноші. Ігумену я сказав добре слово через консисторію, але й ви скажіть йому від мене, що сумувати нема для чого. За обов'язком начальство мало зробити те, що зробило; але його має заспокоїти те, що справа і скінчилося одним дізнанням з обережності. Подяка Преподобному, що зберігає від бід нашу недбалість. Але треба з увагою приймати лагідні настанови, щоб не заслужити строгих. Вселяти обережність від пожежі треба і не винним, а винному в тому, що чайною розкішшю зробила була пожежа, не погано б поставлену бути на поклони, хоча не при людях, та не сором буде, а молитва про прощення минулого і про покровіння в майбутньому його і всіх. Про свічку, що горіла вночі в соборі здогад ймовірний, що не зовсім був погашений, а цей недогляд, мабуть, від того, що голова Мартіна, що гасить, буває нижче верху свічки і він бачить тільки верх вогню, а не світильню. Тому обережність повинна полягати у піднесенні лави чи драбини, де він стоїть, щоб він бачив всю світильню і розтоплений віск, у якому можуть плавати не згашені сажки. Думка про подання Різничого до Лужецького упустили в мене дві обставини: перша скарга ігумені Бородінської, навіщо його визначають (у чому важлива не скарга, а те, що вулицями носять думку, якої я, скільки пам'ятаю, нікому не передавав, крім вас); друге, ваш останній відгук про його дії по ризниці. Чоловік не розважливий і не виправляється при керівництві як буде розсудливим і справним начальником? Ті, хто отримав начальство по старості без здібності, завжди мало корисні, а в часи вимогливі – біда з ними. І про В. не знаю, на чому зупинити думку. Він для мене неясний і раніше і ще менш зрозумілий після ваших двох звісток про його хворобу (з яких якщо справедливо перше, то важко покластися на останнє), і після загадки про місцеві обставини. Чи він повернувся з подорожі, і який тепер? Вибачте, якщо в цьому листі здасться вам багато здивованого та змагального. Не хотів би я, щоб так було. Але кажу те, чому інакше переконати себе не вмію. Світ даю вам, не вагаючись і від вас його мати. Тепер, читаючи один із ваших листів, укладаю, що вчинок двох ієродияконів для вас не зовсім несподіваний; але все, думаю, несподіване украдкою надіслане прохання. Прикладене при цьому прочитайте, о. наміснику, Собору, і якщо за благо прийметься, зробіть відомим братії і приведіть у виконання. Бажано, щоби прийняли, а не заставлені були. Але списувати листи мого не давайте. Преосвященний Камчатський до мене ні про що не писав. Це трохи дивно. Чи прийняти І., не знаю. Розповідь не дуже хороша, а в розповідях про себе, думаю, не обмовляють. За безпам'ятності моєї я забув запитати про нього, маючи нагоду. Подивіться, які прикмети надасть. Вчення Івана Карпафійського про людинолюбство до лобизаю, що згрішив, і ваші роздуми приймаю. На те, як тепер описуєте вихід А., нічого не заперечую і нічого не зажадав би свого часу дома. Милувати та таємно лікувати – безперечно добре, коли так приймається лікування. Але коли явна провина і явно непокора виправленню і людина прагне далі на стропітний шлях: не знаю, чи досить сказати, іди зі світом. Потрібна деяка обережність, щоб свавілля і поганий приклад не були переможцями та торжествуючими. Мені здається, з А. можна було вжити кілька начальницької твердості. Коли А. з сином вийшов був із лаври, мені здавалося, це добре. Ось вони повернулися на спокусу. Втім Ф., який почав злими словами, на мою думку, не менше винен, як А., який кінчив зухвалою рукою. Чи не будете ви сварити мене за розпорядження про Ф. і Н.? - Я зробив це без гніву, але мені здається, потрібно зробити досвід розділити людей, які радилися на шлях. Слава Богу, що замість тих, хто відходить у той же час, є ті, що приходять, що подають благу надію. Що таке говорить одна світська людина, ніби у лаврі є Григорій, учень О. Серафима, який має велику книгу, в якій описано його життя і вчення? - Розтлумачте мені це. З великою втіхою я отримав благословення Нямецької обителі і дякую посереднику ієродиякону Макарію. Напишіть мені, що говорить німецький старець про молитву, і навчіть мене, хоч не рано. Скажіть ієромонаху Анастасію моє бажання, щоб він знайшов у нас мирне перебування. Погоджуюсь і Авакума та Пимена прийняти з любов'ю. Приймемо і піноського канонарха. Якщо справи ризничого нічим не добігають кінця, до чого це дійде? Допомогти нужденним, особливо хворим, дровами Бог благословить зі спостереженням, щоб вірно було. О. протоієрея Феодора шкода, особливо тому, що покійна помічниця його, кажуть, багато полегшувала його по господарству. Господь нехай підкріпить його і нехай влаштує про нього корисне. Вибачте цього вечора до ранку чи далі. Про молитву з нагоди злиднів хліба говорив я в С. Синоді і зажадали довідки про розпорядження, яке було зроблено в 1833 або 1834 р., але довідка не представлена ​​і справа залишилася до поста. Про повсюдну молитву перед сіянням думаю запропонувати цього року, а щоб прийняли це, і подяка по жнивах, загальним правилом назавжди, сумніваюся. Заперечіть, що цього раніше не було. Андрій Миколайович все докучає про вимір та план лаври. Чи не візьметься зробити це під своїм наглядом Баккалавр Горський? У такому разі потрібно поставити поруч, заходи по старому опису та заходи в натурі, щоб точніше визначити на які місця впадуть старі назви будівель і місць. У Богоохоронній обителі Преподобного і Богоносного Отця нашого Сергія братам, що подвизаються про Христа, священномонащаючим та іншим, благословення, і мир, і спасіння від Господа. Напередодні святого посту прошу від вас, браття, моєму упокоренню прощення і молитв, що поспішають; і вам від Всемилосердого Бога і Спасителя нашого закликаю, всіх, імі хто має їсти, в чистому покаянні залишення, пісної нитки душекорисне переходження, і досягнення в радість воскресіння Христового сповнену і досконалу. Прислухаючись до себе, не без уваги повинні ми дивитись на багато довкола скорботи від убогості та інші за праведними долями відвідин Божих. Вони повинні спонукати інших до терпіння, інших до виправлення, інших до благодійництва, а тих, хто присвятив себе Богові, особливо до посилення молитов за наші гріси і за людські незнання. Задля цього, нині найбільше, браття, переконуюсь я запропонувати доброму старанню вашому те, що й в інший час було б пристойним, і навіть належним для обителі нашої, - заснувати в недільні дні соборний молебний спів до Пресвятої Трійці і Преподобного Отця нашого Сергія і в Сергія, в подяку, і в Преподобному Отцю нашому Сергію, благодаті, милості і всіх душекорисних і тимчасового життя благопотребних дарів, Благочестивішому Государю Імператору нашому і Августійшому дому його, нашому про Христа братству і обителі, благодійним і всім православним співвітчизникам і сохристиянам. Якщо ця думка зустрінеться з вашим не лише послухом, а й що ще краще, з добровільною старанністю, то нехай буде жертва ця сприятлива перед Богом, молитвами угодника Його. Дякую, о. намісник, за добрі вісті про перший у вас седмиці посту: і братію дякую за мирне прийняття моєї пропозиції про молебство. Господь нехай влаштовує все для спасіння нашого та всіх. Тутешнього економа представляв я серед кандидатів у Лужецький монастир. Подання довго було в С. Синоді; тепер його призначили, і наказують послати на нове місце служіння, хоч і я не думав утримувати його тут у разі призначення. Треба скоро мати йому наступника, але я ще не вийшов із колишнього подиву. Інокентій думає, що економом може бути Н., уявляючи, що він прилежний до церкви і не любить залишати келії, але я не відчуваю переконання погодитися, і мені здається, що це був би стрибок. Вимагаю кандидатів від Собору, та знайдеться порятунок у багатьох порадах. Що лаврський економ здатний, і мені можна з ним ужитися, в тому не сумніваюся, побоюючись, щоб у галасі міста не впав у розсіяність і світські знайомства. Як вам краще судити про це за постійним спостереженням, ніж мені за короткочасними поглядами, то подумайте про це здивування. Якщо ви не знаходите цієї небезпеки, можете, представивши його першим кандидатом і відправити до мене негайно. Але якщо ваші наради не будуть рішучі на користь його, або будуть сильнішими на користь іншого кандидата, то уявіть вибір, не посилаючи жодного з обраних. Ми провели першу седмицю посту, дякувати Богові, зі світом, у достатку народу, що молиться; і в суботу Господь сподобив мене послужити спілкуванню з ним чотирьох сотень людей. Втома моя була такою, що в неділю вже залишився в келії, втім зі світом. Світ Господній та благословення вам та братії. О. наміснику і братії мир і спасіння, і на радість воскресіння Христового вступ благодатний. Пам'ятається, писав я вам, о. намісник, щоб сказати ієродияконам І. та Д., що вони надійшли не за правилами чернечими, просячись в інше місце без благословення. Ви не повідомили мене, чи сказано, і з яким наслідком, а мені треба було знати, бо справа не закінчена і вимагає подальшого міркування. Писав я вам і те, що проти волі тримати їх не маю наміру: уявленням від Собору ви змушуєте мене змінити мою думку: а тим часом митрополит Новогородський каже мені, що, за листами з лаври Сергія, я утримувати їх не маю наміру. Собор хоче заборони переходу з лаври в лавру: не можу переконатися, щоб це взагалі було потрібно, справедливо і корисно і щоб не було іноді краще неприємне. Чи давно прийшов до вас з Невської лаври ієромонах, і ви не говорили, щоб заборонити перехід із лаври до лаври? При тому ви хочете змусити мене за двох ієродияконів битися перед С. Синодом з першим членом Синоду і моїм рукоположником (хоча тоді не першим). Непристойно і не бажаю. Після отримання вашого уявлення, я сказав владиці, що заснований Собор знаходить корисним переміщення ієродияконів. Він відповів: Не відпускайте. Я сказав, що заперечити йому не бажаю, а попередньо пояснював йому справу. Він відповів, що люди йому не потрібні, що він здав справу без бажання прийняти, і що йому дано листи, що я не маю наміру утримувати. Я: мені здається і ваша лавра не повинна погодитися на прийняття тих, хто просить без благословення; можливо, Сергієва лавра запитає про це. Він: на що? Просто відмовте. Я: це останнє не так повчально буде для тих, хто проситься; а справа в тому й полягає, щоб їх навчити. Він: як бажаєте. Говорив він мирно і від душі: але потім може навести його на інші думки архімандрит Аарон, який має на нього якийсь магнетичний вплив. Мені здавалося не марним передати вам цю розмову, тому що моє рішення, за заплутаністю обставин, не зовсім рішуче, а вимагатиме вашого міркування. оскільки владика відштовхнув справу від себе, доручивши канцелярії розпорядження та виконання, то не гріх і мені вчинити так само. Нехай Собор міркує з канцелярією. Я думаю, вам, щоб виконати мою резолюцію, не погано повідомити другий пункт її канцелярії і сказати, що з цього чиниться належний розгляд, а тим часом від ієродияконів взяти свідчення, чому надійшли без благословення і без благословення. Побачте, що буде. Поспішати немає потреби. Добре зробили б ієродиякони, якби збожеволіли, і залишили намір. Надія користі в Невській лаврі на сьогодні не мало вражена. За одну покійницю взяли у лаврі 13,001 рублів; ремствування на це дійшло до Государя Імператора; велено зробити постанову для цвинтарів обох столиць, щоби похорон не коштував дорого. Закон злочинів заради додається 56 і для Москви за злочини Петербурга. Втім на частку Москви дістанеться лише неприємність, що справа свободи і старанності піддається закону; а збиток буде Петербургу, і особливо Невській лаврі та її ченцям, котрим головне і майже єдине джерело доходу – у покійниках. Богомольців надто мало. Ви писали мені про користь шовкової білизни. Не думаю, щоб мені годилося. Тіло моє любить льон, а папери та шовку не любить. Щоб зробити досвід, я купив шовкові панчохи, але ще не відчував. – Кімната, під моєю, не холодна; і тут мої ноги були б досить мирні, але не бувають і тут такі, коли виходжу, і повертаюся з більшою чи меншою в них застудою. І. Веніамін прибув незабаром і обійняв посаду. Але попередник його ще не зроблений в архімандрита, бо я занедужав, знову, застудою. Тепер проте здається одужуючим. У вашому листі бачу, що І. і Д. вибачаються, і хочуть залишитися. Якщо це так, то нехай напишуть про це прохання до Собору чи до мене, і в цьому випадку канцелярії тільки й треба відповідати, що вони, роздумавши, відклали свій намір і просили залишити їх у колишньому місці, чому й залишені. Хто це Олександронівський уставник, якого ви знаходите гідним догани? Ймовірно, А. Догана навряд чи лікує його. І не знаю, чи дає Аарон такі ліки таким хворим. А тамтешній намісник не є лікарем тамтешньої братії. Повертаю хартію Петра безмовного. Помоліться, щоб Господь дарував йому не докорінно досягти межі подвигу. Записка написана, здається, не його словами, а взятими звідкись. Таким чином він хотів, можливо, тільки повідомити вам думку, що робить, і чому, не помічаючи, що пропонує собі дуже високі приклади. Мені здається, вам належало б після колишнього його подвигу посту, зверненого Провидінням у подвиг хвороби, ввести його в належну міркування про цей предмет і самим цим досвідом показати йому, що не того, мабуть, тепер Господь від нього вимагає, що в пустелі більше у місця цей подвиг на заміну того, що немає випадку до вправи; і подвиг за своєю волею там більш природний і неосудний, тому що нема кому підкорити свого помислу. Чи то в гуртожитку. У справі його я винен у повільності. Давно дав резолюцію, щоб написати до князя Д. В.: але написати треба було самому, а не канцелярії, а я то хворий, то зайнятий потрібнішими справами. Тепер почекаю, чи не вступить князь Д. В. на посаду після Великодня, тому що з ним краще може опрацюватись ця справа, ніж з іншим. Винен і перед Мартіном. Тепер напишу. Про графину Варвару Олександрівну я казав вам, що треба якнайшвидше заспокоїти її житлом. Влаштуйте, як потрібно. – Скажіть їй від мене бажання Божого благословення. Якщо й не знайшлися хижаки речей стайня, і то їм повчання, що отримали не вигоду, а лише марна праця та страх. Господь нехай дарує нам охорону, а їм виправлення. Сподіваюся, що ваша за них відмова Кокуєвським не продовжиться, якщо люди потребують справжнього харчування. Корпус, называемый певческим, давно из самых ветхих в лавре. При мне поправлял его казначей Арсений. Я помічав, що виправлення не корінне, але терпів тому, що краще дізнатися і визначити не міг; а якби зажадав від нього проекту більш ґрунтовного, то він запропонував би будівництво тисяч двісті карбованців. Постарайтеся вилікувати цей хворий будинок по можливості. Дякую за доставлення житія старця Василиска. Чи можу залишити у себе? Зниження ціни хліба не зовсім втішає, тому що й тепер ще ціна значна і ще тому, що дає місце питанню: чи від достатку хліба ціна знизилася, чи від нестачі грошей на обороти, через занепад торгівлі. Пропозицію мою про молитву перед сіянням обрізали та обмежили лише місцями, в яких неврожай оголошений урядом. Чудно что мы боимся испугать друг друга молитвою! Вітаю вас з виконанням десятиліття вашого служіння Преподобному Сергію. Дякую за допомогу в цей час моєї немочі. Господь нехай благословить нам і прийдешнє, за великою милістю Своєю і за багатьма щедротами Своїми. Розписати церкву Преподобного Міхея і криницю Бог благословить. Погоджуюсь і на підняття підлоги. Щоправда, це вимагатиме підняття і престолу, але й на це зважитися, гадаю, треба для покращення церкви, і тому, що від вогкості він уже, мабуть, потребує відновлення. Потрібно тільки обережно розпорядитися при знятті та поставленні раку. Будьте на увазі до 8 дня травня і далі: може відвідати Високого Гостя. Порядок ухвалення знаєте. Преподобний нехай благословить це, і нехай влаштує у світі. До мене до Петербурга вже не пишіть. На початку травня гадаю бути в дорозі. Випитайте мені благословення і допомогу Преподобного Батька нашого. Благословення вам. о. намісник, і брати, і мир від Господа. Мене зустріло в Москві благословення обителі Преподобного Отця нашого Сергія, і ваше питання про подорож Государя Імператора. Я писав вам про це з Петербурга. Офіційного про це ніякого ні сповіщення, ні доручення не маю, окрім Найвищої поведінки, щоб під час Найвищої подорожі повз церков у нічний час не було при них дзвін і духовенство з них не виходило. Це й вам належить спостережити і в посаді спостережити велить, якби Государ Імператор хотів проїжджати вночі. Але гадаю, що це буде вдень. У цьому останньому випадку дзвону має бути; і вам із братією бути у святій брамі, як буває при зустрічі Високих осіб. Якщо Государ дозволить відвідати лавру, зустріч і молитву і піднесення ікони виконайте, як завжди було. Можливо, Государ, наближаючись, попередить вас наказом, тоді цього слідуватимете. Подивіться уважно і о. ректору Академії скажіть, щоб уважно подивився, щоб скрізь люди і речі були на своїх місцях у порядку і щоб нікого і нічого не було не в місця. Государ і здалеку орлим оком побачить непорядне; не перешкоджайте йому дивитися на все око світлим і мирним. Думаю, відвідають лавру і Государь Цесаревич та Государиня Цесарівна. Якщо час прибуття розташується так, що матимуть у лаврі стіл, то я хотів би бути частувачем. Чи ми вмітимемо це робити? Дайте мені відповідь, коли проводите Государя Імператора. Поверзіть мою смиренність до стоп Преподобного Отця нашого Сергія. Внаслідок знову отриманого посвідчення, що, під час Найвищої подорожі Ярославським трактом, Висока воля, щоб ніяких зустрічей не було, має бути виконана у всій силі цього вислову, доручаю вам, о. намісник, виконати таке: 1) Якщо Висока подорож повз лавру піде не вдень, то ні дзвону, ні виходу духовенства не бути. 2) Якщо воно буде днем: то не бути попередньому благовісту, а лише дзвону під час самого проїзду, і духовенству обителі бути в готовності у святих воротах, але не поза ними, на випадок найвищого відвідування лаври. 3) За дзвоном лаври має бути дзвін при всіх церквах посада, причому Духовенство П'ятницької та Вознесенської церков має бути. Мир Господній нехай буде з усіма нами. Ось що стало відомо про відвідування лаври Государем Спадкоємцем Цесаревичем і Государинею Цесарівною. Вони обрали 23 дні. Виїдуть із Москви, мабуть о 9 годині ранку. У лаврі вважайте слухати молебень. Чи удостоїли прийняти запрошення, щоб ми запропонували їм нашу монастирську трапезу. Після трапези повернуться того ж дня. Церковна справа в мирі та чині та благоугоді Богові нехай влаштують нам молитви Преподобного. Зверніть увагу на приміщення. Склад почту різноманітний, як побачите з записки, що додається. Ви дали мені обіцянку, що трапеза влаштовується належним чином. Дбайте про це, тому що я в цьому нічого не знаю. Потрібно вам знати в цьому подробиці, наприклад Іллю, надіслати швидше до Москви, з настановами, щоб узяти все потрібне звідси. Я постараюся приїхати заздалегідь; і бажаю приїхати так, щоб ні люди ні дзвони не робили мені жодного руху, ні в лаврі, ні в посаді. Що робити з Дівєєвськими? Ви зупинили тут їхню посланницю: отже думали, що можна щось робити на їхню користь. Скажіть мені ваші думки. А ось здивування, які представляє зміст листа їх при цьому прикладеного. Чи легко зібрати 10 000 рублів. І якби це могло відбутися, на чиє ім'я купити землю, коли суспільство не затверджено? І що якщо і після цього суспільство не утвердиться? Вкладники будуть обдурені. Що надія на твердження суспільства не вірна, тому приклад Одигітрієвське суспільство, яке має і пропоновані значні вклади, на які я і вказую, щоб спонукати до твердження, без якого вклади були б втрачені: при всьому цьому справа довго триває і хоча перед моїм від'їздом належить затвердити її, але досі твердження не бачу і повинен ще доки. Мені здається, розсудливість вимагає не наважуватися тепер ні на що для Дівєєвських і зачекати на закінчення справи Одигітрієвського. Якщо це благополучно скінчиться, то надійніше пускатиметься на інше. Так здається мені; скажіть, як вам. Я скаржився вам, що людина не імам, яка б нагадувала мені забуте мною. Ви хочете змусити мене скаржитися, що людину не імам і для того, що пам'ятаю та доручаю. Що не надіслали досі звістки і мій рукопис утримали? Хіба 1842 року друкувати звістку про відвідання Государя Цесаревича 1841 р.? Це не дуже добре, що свого часу не сказали мені про дар Государя Цесаревича на країну. Про це, здається, варто було б згадати в громадській звістці, як згадувалося в деяких інших місцях. Анастасія відпустити не має перешкоди. Чи дано в лаврі ікони найсвітлішій княгині та фрейліні? Тепер від мене вимагають. Одна з надісланих ікона є відповідна цьому призначенню, а іншу хотів би від вас отримати. Очевидно, о. намісник уже покрили іконостас червоним кольором і тоді побачили, що грубо. Краще б раніше помітити це. Я бачив іконостаси цього кольору: вони колють очі. Тільки в Ямкіні іконостас цього кольору не був мені противний, мабуть тому, що колір є дрібними частинами, а панує позолота. Тонко-зеленого кольору не відкидаю, але дивіться, чи буде добрий і цей. Зелений колір не дуже гармонує із золотом. Якщо срібло, чи не краще блакитний? Це у старі роки робили добре. – Невидиме небо закрите блакитним кольором, а зелений є земним. – Втім, як бажаєте. Про дормез вас питали на випадок потреби, а не вимагали рішуче, щоб ви надіслали. Але зробили не вимагали і навряд чи на користь. Дормез на дорозі посох так, що знайшли потрібним перетягувати колеса. Для таких успіхів варто було тримати на платню екіпажних майстрів? Про крадіжку поговоріть зі мною на місці. Важко уявити це так, щоб X. не був винен у неправильному зберіганні довіреного йому. Про рясофорного Іоанну також нагадайте ще раз, тому що я на згадку мою не покладаюся. Дається вам взнаки і виконання, що 27, іспит в академії і отже, за переказами від предків, у мене обід для вченої братії. Благословення Боже та мир вам, о. намісник, і братії і вдячність за моє у вас перебування на благо Божій і молитвам Преподобного Сергія, досить для мене мирне. …останню перебування мою в лаврі. Зверніть на це увагу. До вас повернуться кілька ризничних речей, частиною не потрібних, частиною безрозсудно взятих, як палиця від царського вбрання відірвана. Пошлеться також дерев'яна палиця, зі зламаним скляним верхом. Чи верхню частину неперечну вирізати з дерева і накласти на скло? У вас вміють різати із дерева. Днями, о. намісник, буде у лаврі преосвященний Василь Полоцький. Прийміть його як раніше Преосвященного Антонія; і якщо священнодіяти забажає, влаштуйте йому це. Представте також йому на благословення ікону від обителі та настоятеля. Проти думки звернути стару богадельню на готель не сперечаюся. Кухоль у домі піклування поставити добре: можна для нього поставити і в Троїцькому притворі. Але чи не ходять богаділені з ручним кухлем, і це буде доречно при новому розпорядженні? Якщо ризничий хоче просити звільнення з посади, то не погано б нагадати йому, щоб краще не зволікав, оберігаючи і себе від важкої здачі взимку. Бог благословить дітей училища співати на кліросі. Відокремити стінами верх ризниці від інших будівель добре та корисно. Хтось приніс мені просфору, якби від вас. Але ви посилаєте під печаткою, якої тут немає. Чи правда? Скажіть, що робити з ієромонахом С.? Він багато ходив; був приплутаний до злодійської справи; коли пострижений, у послужному списку не сказано. Чи не трапилося тут чогось за Статутом Юр'євським, а не Синодальним? Це дасть вам, о. намісник, Павло Володимирович Апухтін. Він дуже бажав у монастир; був дійсно в Валаамському, і вбраний у рясофор; але зустрівся зі спокусами і вийшов. Йому здається, що батьки перешкоджають вступу його до монастиря; а тим часом сильна перешкода, здається, ховається в його волі і в неспокій помислів. Прийміть його, і поспішайте йому молитвою та таїнствами стягнути світу душі своєї. Бажано, щоб його душевний стан вам відкрився і щоб ви вжили пристойне лікування. Господь нехай допоможе молитвами Преподобного Отця нашого Сергія. Мир вам та братії. Нехай вам буде о. намісник, що про Івана Тихонова говорив я преосвященному Тамбовському, який мав і інші за нього клопотання. Чекаю від вас справи про бруківку. Потрібно вивести його з безладу в порядок, щоб не сталося нового безладу. Не пам'ятаю, чи сказав я вам, що громадянський губернатор визнає справедливим взяти камінь простору, шосе, а камінь подальшого простору вулиці та площі залишити на користь лаври. Після того, як це написано, був у мене член комісії дорожньої, і докучав про цю справу. А мені пригадується, що я вам ще в лаврі говорив, щоб не зволікати цією справою. Прошу звертати увагу на справи, в яких повільність є особливо недоречною. Невже зупинити роботу шосе, бо Собор зволікає? Зі справи Новомлинського, крім повільності Собору, я побачив, що довіреність, яку маю до вас, доводить мене до біди. Чи міг я подумати, що ви уявите мені, укласти контракт на чотирнадцять чи п'ятнадцять років, коли закон дозволяє не більше, ніж на дванадцять? Ви це зробили; а я за довіреністю, мабуть, не уважно переглянув умову, і контракт укладено: і справа тепер приймає такий хід. що може зазнати суворого законного перегляду, і наслідків, які можуть бути дуже неприємними. Вибачте мені: мені здається, належало б краще охороняти закон, один одного і себе. Хтось віфанський ієродиякон, син московського купця, прийшов, тижнів зо три тому, у Вознесенський монастир і під час Богослужіння був у гостях у міщанок, що жили там, і не без зусиль видалений. Міщанки вигнані з монастиря, як помічені і насамперед у невлаштованому поведінці. За скаргою їх на вигнання відкрився мені цей випадок. Що це за ієродиякон? Навіщо був у Москві? Чи був за законом до благочинного монастирів, якщо не удостоївся з'явитися до настоятеля лаври. Про колишній економіці в резолюції питається, не те, що він купував, але що він отримував, тобто, яке платню. Лаврська дорожня карета в мене тепер у вжитку, тому що моя в ремонті. Петро безмовний ходив до Москви, чи ні? Чи не у вас справа про нього, якого не представили мені, під час перебування князя Д. В. у Москві, і тому час знову пропущено? Не гнівайтесь на цей некрасивий лист, і нехай не зменшить він світу, який завжди вам закликаю. Москва. Серпня 13-го 1841 року. Вчинки І. дуже худі, і навряд чи мають рацію наглядачі в готелі. Того, хто повертається п'яним, одразу мало видалити з готелю. Того, хто вчинив безчинство, помічене служителем, неодмінно належало видалити, якщо потрібно, за допомогою поліції, чим було б попереджено інше безчинство. Коли безчинство перейшло і до церкви, гостинний чернець і благочинний мали донести Собору, а Собор мені. Це була б обережність проти наслідків, якби не хотіли вести справи: я міг би надіслати приватно показати повідомлення віце-губернатору. Тепер чого ви від мене вимагаєте? Щоб я з вашим листом поїхав до віце-губернатора? Потрібно знати, що я в нього не буваю, і він у мене рідко. Цивільний губернатор не повернувся. Дайте мені повчання, що я можу робити, бо я не розумію. Хмару з червоного оксамиту зробити на престол і на жертовник Бог благословить. Що П. В. А. і до Преподобного не йтиме, це дуже тяжко. А мені висловлював він згоду, щоб над ним помолилися, і з цією особливою думкою звернув його до вас. Подивіться, чи не знайдеться можливості прикласти йому лікування. Господь нехай допоможе йому, і Преподобний Батько наш Сергій нехай заступається за нього. Хай Господь дарує, щоб Колюбакін був добрим послушником. Уявлення про ризниче дозволено. Даремно не сказали ви докладніше, як вчинити у прийнятті. Приймати та опис складати не вважаю зручним. Прийняти треба за існуючими документами, а опис переробляти після того, щоб не продовжити і не заплутати інакше справи прийому. План опису, здається, має бути цей: 1) Опис церков і до них належать утворів. 2) Опис священних, церковних та пам'ятних речей. 3) Опис різних речей. ІІ. Опис додатковий: У перший опис має внести все важливе, пам'ятне та вікове. У другу – речі невеликої важливості, які нерідко змінюються від вживання. При виконанні народяться питання, куди що віднести. Про це треба буде поговорити після, і краще, якщо на місці. Преосвященний Литовський просив у мене митри та панагії. Нагадайте поговорити про це у лаврі. Як ви не розумієте незаконності і може йти лиха у справі млина, це мені також незрозуміло. Закон не велить контракту далі, як у 12 років. Допустимо, що ви зробили б три контракти раптом, кожен на десять років. Невже ви могли сказати, що закон не порушено? Справа тепер у тому ж становищі, з тією різницею, що зайвих проти закону не 28, а 5 років, або три роки. Потреба закласти заклад показує, що Новомлинський висить не на міцній волосині. Завтра може відкритися справа з кредиторами, яка спричинить наш контракт до присутніх місць, і віднесуть на розгляд С. Синоду простертий далі законного терміну контракт. Я, можливо, тому розумію це ясніше за вас, що відповідальність спаде на мене, як ствердженого, а ви будете загороджені мною. Навіщо ієродиякон О. звільнений до Соловецького? На прощу? Я вам писав, як він погано молиться, і як зневажає Віфанію. Болісно мені було дізнатися несприятливе про Петра безмовного. Тепер уже не треба відпускати його до Москви. І що з ним робити? Належало з сильним схваленням писати про нього генерал-губернатору, щоб мати успіх. Як тепер це зробити, і з якою надією доброго плоду? Надумайте мене. Якщо тепер не сприймає епітимії, яка надія, щоб прийняв її після? Бажаю, щоб Господь допоміг вам привести його в розум слухняності та смирення. Ректор академії просить квартири протоієрею Голубинському, який вартий співчуття. Просить у новій лікарні, але це навряд чи можливо. Якби скоро перейшла притулок у нове приміщення, то чи не можна було б помістити його в старому приміщенні притулку? Чи бувають у вас дощі? – Кажуть, що бувають. – Тут безодня тривала. Поля, кажуть, ще не терплять від цього, а городи та худобу терплять. Увечері знаходять хмари; вранці на темному небі виходить фіолетове сонце, але вітер розносить хмари, і сухість продовжується. Господу помолимося, нехай послухає небо землі спраглий. Прошу собі молитв ваших та братії. Москва серпня 25-го 1841. Малюнок для палиці не здається пристойним. Милиця дуже груба; і під милицею ікона не доречна. Потрібно зробити милицю без ікони, і трошки прикрасити його різьбленням не ламким, і на ньому ж не ламко вирізати хрест. Новомлинський розуміє, що і йому зашкодити може неправильність контракту, і тому погоджується переписати його на 12 років, зі збитком часу, який взяв собі раніше. Перед упорядкуванням опису необхідно, наскільки можна, виправляти речі, у яких є ушкодження. Вибачте мені, о. намісник, що довго не пишу. Наполеглива застуда не залишає мене, і змушує сидіти з покладеними горизонтально ногами, через які увійшла під час стояння. У такому положенні писати не зручно; і тому тільки потрібне пишу. Нагадування ваші про корисне завжди приймаю з подякою: так і роздуми під час бездощів. Звичайним молитвам бути наказав я ще в серпні, а на початку вересня, порадившись із консисторією, дав припис, який і вам повідомлено. Тільки виконати це дісталося мені одному, скоєнням повного молебного співу 4 Вересня. 5 та 6 дня був дощ; і консисторія подала мені пораду залишитися при колишньому звичайному розпорядженні. Тим часом земля тут і досі не напоєна. Дощ і сніг буває в невеликій кількості, і волога здебільшого розноситься вітром. У розташуванні ризниці, як я, пам'ятаю, вже казав вам, подробиці визначити добре важко. Панагії, яких безліччю ви сумуєте, внесені в опис з давніх-давен. Збирайте про це більше запитань і припущень, і займіть ними мене на місці, коли Бог воліє. Думка про скит дуже жадана, але вимагає великого роздуму. - Корбуха не досить безмовна, хоча б і огороджена була. Віфанія була б безмовною, якби не Семінарія. Якщо шум тростини, як зауважив хтось із батьків, не сприяє безмовності, чи не більше чутне на Корбусі і з Посаду, і від прилеглої дороги, особливо коли їдуть по ній після торгу та винопиття? – Бажаю говорити про це особисто. Дивуюсь, як, П. на старості не старечо надходить! - Яка неприємна необхідність розпоряджатися не за довіреністю, а на думку про невірність! – Але цього вимагає цей час. Нічого не кажете ви мені про церкву Преподобного Міхея. Зверніть увагу, чи не треба сказати про неї. Віфанський ієродиякон, про який я перед цим писав, змусив мене думати про тих, хто приходить від вас. Кажуть, ходять без квитків. Потрібно, щоб цього не було. Квиток потрібен для порядку, для будь-якої ненавмисності, і для того, щоб легко було відрізнити свавільного і брехливого. Москва. Вересня 18-го 1841 року. Не хочу вас не вести, о. намісник, що я вчора думав бути одужуючим, а цього дня знову немощую. І тому не знаю, чи можу мандрувати до вас на свято, і, якщо примушу вабити себе; чи не марний буду. І дорожня карета моя не готова, а ваша менша для мене зручна. Правильно те, що вам не повинно чекати мене: тому що краще прийти не очікуваному, ніж змусити себе марно чекати. І якщо не можу, святкуйте у світі, і випросіть від Преподобного прощення та благословення моєї немочі. Дякую, о. намісник, вас, і братію, за напутні про мене молитви. За сприяння їх, я зробив шлях мій благополучно: і літургію в Братівщині застав на початку, хоча священик почав, не дочекавшись мене. Цату на троїчному образі перенизати треба, якщо дріт худий. А оклад знімати не повинно, за сумнівом, про невелике порожнє місце окладу. Сказане мною, що останні дні перед від'їздом бувають метушливі, просто справедливо сказано: і я в ці дні здебільшого і своїх справ не встигаю вправити, і людьми займаюся недостатньо, і забуваю інше потрібне, і звичайній немочі більш соромлюся. Думка, що стосується вас, мною не доказана, була при цьому та, що вам може бути неприємно, приїхавши, сидіти біля економа, і мало бачитися зі мною: а це можете статися проти моєї волі. Нехай послужить до моєї смирення те, що і ви не вірите простоті моїх слів, і вишукуєте паскудні думки, яких у мене немає. Справа ризниці небагато втратить від кількох днів. Можете, на дні вашої відлучки, або зупинити, або приставити скарбника до огляду лікарняної або трапезної церкви, де немає побоювання важливих непорозумінь. Таким чином можете приїхати, вирушивши в неділю після обідні, щоб понеділок і вівторок провести в мене, і, якщо завгодно Богу, відпустити мене в середу. На сором часу матиме дію прибуття Великого Князя Михайла Павловича, і Його дружини. Але цього ще не можна визначити. Особливо день прибуття Великої Княгині не визначено станом доріг. Не позбавляйте мене втіхи однодумності та одностайності. Боже благословення та мир Вам, о. намісник, та братії. Шлях мій відбувся без великих труднощів. Незважаючи на подорож водночас Великої Княгині, з боку пошти зупинок не було. Під Петербургом зупинило нас ремонт другого екіпажу, і тому я приїхав на подвір'я вже після півночі понеділка. Максима знайшов я кульгавого; але цього дня Максим, кульгаючи, служить, а економ занедужав. Надсилаю вам правила гуртожитку з поправками. Прочитайте і скажіть, що знайдете потрібне сказати з поверненням зошита. Владика Новгородський дедалі древніший стає. Київський одужує від простудної хвороби. Колишнього ризького єпископа Іринарха призначено у вікарія воронезького. Пам'ятається, казав я вам, о. намісник, що про предмети, потребують ділового дозволу, краще писати над листі, а при листі у особливій записці, яку можна було й повернути і передати, чого з листом не можна зробити, по поєднанню у ньому різних предметів. Припущення про служительський чи співочий будинок при Сухаревському обійсті згодні з моїми думками. Але треба зрозуміти на місці. Шкода, що припущення, які вимагають місцевих міркувань, як навмисне, приходять до мене тоді, коли мене немає на місці. Так і припущення про водосховище. Креслення не все скаже, що місце, і що ви сказали б мені і я вам на місці. У кресленні призначається водосховище надто близько до Успенського собору. Це означало б дати йому нову вогкість із півночі й у землі та повітря. Треба звернути увагу на місце, де був ставок у колишньому Писарівському саду. Там, мабуть, є й водопровідна труба сполучення з білим ставком. Це близько до академічних будівель, але з сухого полуденного боку; і від них можна податись до Успенського собору, так щоб відкрити хоча б південну половину колишнього ставка. Розміркуйте про ці мої заперечення. Не подобається мені і надто довге та вузьке водосховище. Кругле краще для збереження води у непошкодженості та чистоті. Намагайтеся, щоб несправність Челишева не надто тривала, що підвищувало б борг і труднощі повернення. Але тепер турбота мені про чужу справу. У мене була княгиня Шаховська, виявила бажання допомагати Дівєєвським і для цього навіть їхати до них; просила моєї поради і між іншим сказала, що землю купили вони не праздную, а з невеликим числом селян. Ця обставина може створити скруту. Громаді володіти ними не можна. Потрібно їх звільнити. Звільнити не можна без землі. За таких обставин я не знав, яку дати пораду. Що могла б вона зробити, якби поїхала? Чи подіяла б на начальство, до швидкого і правильного закінчення справи? - Сумніваюся. А причина повільності готова: взимку не можна межувати. Напишіть мені швидше, що ви про справи Дівєєвських знаєте, і що міг би я з користю радити благодійниці. Якщо не маєте близької інформації, напишіть і доставте мені. Господь нехай зберігає в світі обитель, вас та братію. Нічого не чую про Ризьке майбутнє. Колишнього призначено вікарієм Воронезьким. Економ просить змінити Варлаама. Скажіть, кого думаєте надіслати. Now I asked the housekeeper if anyone else needed to be changed. He answers that the novice wants to join the white clergy, but can serve until spring. He adds that it is not to M.’s benefit, having a lot of relations with secular people, even despite the special warning of his superiors. He testifies about Nathanael that he is diligent in the church and is always at home. І я завжди бачу Натанаїла в доброму порядку. Nathanael doesn’t talk about how he fasts, and I didn’t ask. Дякую вам, отче наміснику, і братія, за молитовну пам’ять про мене заради ангельського дня і благословення, посланого мені в знаку святої ікони. May the Lord bless your love, and may He strengthen and perfect us in it. Переглядом опису лаври займаюся та наближаюся до кінця. Праця м. Горського велика і добра. Але є недогляди, а мені повіряти ніколи і нема за що. Він каже, що дві грамоти Царя Олексія Михайловича перебувають у третьому томі археографічних актів, а, по перевірці, виявляється, що вони в четвертому і становлять там одну грамоту. Одна чи дві в архіві? На одному чи двох окремих стовпцях? Це та грамота, з якою останню половину ви списали та надіслали до мене. За цим прикладом, як мені покладатися на те, чого не можу повірити. В описі Троїцького собору є неповноти, які ви, здається, могли б поповнити. Наприклад, які саме речі Преподобного Сергія зберігаються при його мощах? Тепер надсилаю вам частину статті про ризницю, яку переробляю за своїм. Чи думаєте, що так краще? Повірте написане мною і, якщо потрібно, поповніть. Чи ще немає чого, що належить до цієї статті? Скажіть о. архімандриту Паїсію мою подяку за лист. Затримав я справу про контракти по Московському подвір'ю, бо є сумнів. Тепер дозволив я це так, щоб ви не були стиснуті в дії; але за потрібне вважаю сказати, що короткострокові контракти були безпечнішими для лаври, більше тримали залежно від найманців, а того не було їм причини побоюватися, щоб не відмовили, коли вони справні. Протримавши крамницю два роки з вигодою, найманець легко додасть, що-небудь, на шість років найме він не інакше, як за нижчою ціною перших років, пускаючись багато років на угад. З худим найманцем скоріше впораєшся при короткостроковому контракті, ніж при багаторічному. Особливо відомо нехай буде вам, що за законом кожен контракт повинен бути затверджений мною, як він буде в новому вигляді, а старих нема чого затверджувати. Не погано було б скарбнику, проект нового контракту показати консисторському секретареві Щастньову, щоб не вкралося чогось сумнівного перед законом. Скажіть Стефану Феодоровичу 60 , що записку про його справу подано міністру юстиції, і сказано від мене, що можна було про правоту справи. Стефан Феодорович був у мене в Москві перед від'їздом, але в стислий при людях час; і тому я не міг досить з ним розмовляти. До Пісноського монастиря, якщо ще не їздили, побувайте в ньому і скажіть мені. Справа про Авакума вирішена, про Іона і Петра ще не знайдено. У мене, здається, все на увазі і на своєму місці у мого секретаря не так. Про співочо-службовому корпусі увійдіть у зносини з економою обійстя і складіть визначний проект. Дуже шкодую про те, що трапилося при посвяті ієромонаха. Думаю, правду ви кажете, що душа затверджена в Богу не повинна вагатися, щоб не відбувалося поза нею і особливо в особливому службовому предстоянні Господу, однак і збентежитись і збентежитися природно, коли важлива справа освячення наражається на неуважність і замішання. Знаючи мою недугу, не суджу нас, а благаю Господа, щоб ваше в Ньому твердження зробив, як гора Сіон, нерухомим. Чи не треба спостерігати, щоб посвячення не надавали без особливої ​​потреби преосвященному Анастасію? Хто духівник преосвященного? - Він виконав би свій обов'язок, якби зі смиренністю сказав преосвященному слово про увагу у священнодійстві, і, можливо, преосвященний охоронявся б від того, що, не помічаючи, собі допускає. Про зміну службовців на обійсті треба ще думати. Дивуюся, що Герасим вважає за можливе взяти. Бєлавіну хто посміє відмовити у прийнятті, коли він просив Преподобного Сергія, і отримав знамення його волі? – Тільки нехай буде вірний своїй обітниці та покликанню. Ви правду кажете, що контроль іноді дорожчий за ту суму коштує, над якою працює, і при тому без потреби. Але що ж робити? Подобає послухатися влади, і чекати, коли вона озирнеться, і відсіче частину роботи, яка без користі обтяжує. Слава Богу, що через ризницю втрати немає, і є нові плоди Боголюбних. Якщо ієромонаху П. сказали про небезпеку, щоб, поступаючись пристрастю до користі, знову не відчинив двері іншої пристрасті караючої, то обов'язок виконаний. Якщо хоче, хай іде. Ієромонаха Ф. небезпечно залишати в келії замкненого з його нападами. Негайно треба перевести в братську лікарню, і вжити огляд і піклування, особливо проти худих ліків хвороби. Схимонах Микола, мабуть, у доброму устрої. Повчилися б у нього П. та Ф. На місце Варлаама, Неофіта, як кажете, надішліть невідкладно. Про зміну інших дивуюся. З Саватієм жити я радий, але не хочеться відволікти його з Лаври. Єремію взяти згоден, але як вони стануть із Мойсеєм? Єремія раніше вважав себе старшим, але тепер за що позбавити першості Мойсея, якого я задоволений мирним життям. Відповідайте мені на ці подиви, бо цими змінами поспішати не так треба. Тут із 6 дня цього місяця почався мороз; а цього дня йде й сніг, якого й досі не було на землі. Як у вас? Чи не змерзне жито в полі? Благословіть за цим послухати служби Божої, а потім у Синод. Знати будьте ласкаві, о. намісник, що перегляд опису Лаври мною закінчено. Справа стоїть за листуванням. Справ про Івана та Петра в моїй канцелярії досі не перебуває. Як затримано Авакумова, ясно. Я написав олівцем, щоб доповісти при вас у Москві. Листник забув, як і я, і справа лежала, поки не нагадали. Як загубилися з виду інші дві справи, не знаю. Наказав шукати тут і в Москві. О. архімандриту Феофілу скажіть від мене подяку за лист. Виконайте по записці, що додається. Чи стільки слід Г. К…….ву, не пам'ятаю, як припущено. Якщо потрібно йому ще: нагадайте за часом. Недвічне Нехай нехай благословить вас Своєю лагідною і спасительною правицею. Генваря 9-го. З мого боку, перешкоди немає. Але треба дивитися, щоб місце вибрано було пристойне, і щоб не було суперечки з боку комісії для будівель. Примітка. Напис цей зроблено на листі від 13 грудня 1841 року, яким о. намісник клопотав перед його високопреосвященством про благословення підприємству невідомого жертводавця, який виявив бажання власним коштом вирити криницю біля каплиці на Красногірській площі. О. намісник учень Саровського старця Серафима, писав до митрополита, що цей великий, подвижник вчив не лаяти за порок, але виправляти його, уявляючи красу і гідність чесноти і розкриваючи сором і мерзоту пороку. О. намісник був духовником покійного митрополита. Колишній з 1827 р. (травень 23) вікарієм єпископ Дмитровський Інокентій 1831 р. 31 березня призначений єп. Курським, був згодом єп. Волинським (з 1832 февр.10) та Орловським (з 1840 січ. 28), і в цьому сані помер 1840 квіт. 25. Микола, з ректорів Тамбовської сім., зроблено єп. Дмитровським 1831 8 червня, згодом єп. Калузький (з 1834 жовт. 2), скон. 1851 вер. 17. За спогадами старожилів, ці приділи хотіла влаштувати велика княгиня Ганна Павлівна з нагоди відшукання зниклих у неї діамантів. Ректора Тверської сем. архім. Михайла, призначеного єп. Уфімським. Деякі студенти не зовсім пристойно висловили своє незадоволення приготованим для них у цей день обідом. Почуй лист 20-е. В одній пам'ятній книжці, що збереглася після митрополита Філарета, про цю зустріч з Государем Імператором у дорозі записано під 10-м жовтня: «1831. Між Крижами і Зайцевим, о 3 годині після полудня, зустрів я Государя Імператора, що подорожує до Москви, дуже ненароком», під 11-м: «1831. Між Подберезьем і Спаською Поліссяю зустрів я Государиню Імператрицю, о 4-й годині після полудня». Подорож ця Государя Імператора була для всіх ненавмисно. Звістка про це маємо в сучасному листі графа Д. Н. Блудова: «Государ готувався приємно здивувати свою стародавню столицю і в ніч з п'ятниці на суботу вирушив до Москви. За ним у слід, у неділю ранком, поїхала і Государиня, з дуже невеликою свитою. Самі царськосельські, найбільш наближені до Двору жителі дізналися про це лише в п'ятницю, тут (С. П.П.) лише в суботу вранці, і не рано. До мене, правда, з цією звісткою приходили «раніше», але я їй не повірив, бувши за кілька годин перед тим (у четвер ввечері) у Царському Селі і не чув нічого. Втім не дивно, що нічого не знав, коли і князь Голіцин, головний директор пошти, ………. отримав звістку про від'їзд Государя і Государині не раніше за нас. Кажуть, що Государ наперед дуже бавився думкою застати московських жителів і правителів зненацька». (Рус. арх. 1875, кн. 2, стор 114). Останнього слова у листі не збереглося. Деякі подробиці про Свободського викладено у книзі: «Записки про життя та час святить. Філарет Мітроп. Моск.» Складено Н. Я. Сушковим, стор 258-261. Мова, звичайно, про допомогу, надану Росією Туреччини під час єгипетського хвилювання і спочатку порушувала багато ворожих перетлумачень в Європейських державах. Про це і в пам'ятній книжці, покійного Владики, згаданої вище, записано під 6-м січня. 1834. І нині, як третього року, сиджу вдома, застудячись у палаці на Різдво Христове» Рада ця здалася стільки чудовою Владиці, що особливо було записано їм у пам'ятній книжці, в якій читається наступне продовження вище наведеного запису під 6-м січня 1834: «Старець Серафим вчив не лаяти за порок, а тільки розкривати його сором і наслідки». Григорій, згодом митрополит Новгородський та Санкт-Петербургський. А.А. Звільненого від обов'язкової служби лаври з-поміж лаврських холопів, за заслуги, надані під час облоги лаври. Ця вільна знайшлася випадково при розбиранні старого мотлоху в одній з лаврських веж. А.А. Ієродиякон В. бачив уві сні смерть, що прийшла оголосити йому, що вона готова його ваяти, але ще не отримала наказу, тому що він не готовий, «бо в тебе ось яка мова», – при цьому вона показала довгу чорну мову. Владика, до якого намісник звернувся за поясненням, яке значення можна приписати цьому баченню, доручив запитати ієродиякона: чи не мав звички вживати погані слова в боротьбі? – «Адже я в світі цілувальником був! Відомо, що ні слово, то лаєшся бувало, відповів В. щиро, – видно, вона мені за це і загрожувала». A. A. Викл. Пафнутий у XVI ст. заснував Покровський монастир у місті Балахні. У 1783 р. монастир звернений до парафіяльної церкви. У 1833 р. при Покровській церкві де похований Пафнутий, влаштований боковий вівтар в ім'я Преп. Пафнутія Боровкого. Йдеться, звичайно, про той відділ, складений високопреосвященним митрополитом Філаретом, «Житія Преподобного і Богоносного Отця нашого Сергія», який друкується нині при житті під особливою назвою: «Деякі риси житія Преподобного і Богоносного Батька нашого Сергія Радонезького після смерті. Виписані з книг та рукописів у 1834 році». Ця частина житія Преподобного Сергія під цією ж назвою вперше надрукована в «Християнському Читанні» за 1836 (ч. 2, стор. 58–99). Для історії складання цієї оповіді не позбавлені інтересу такі нотатки в пам'ятній книзі, знайденій після митрополита Філарета: вересня під 14-м числом: «1834 р. Інший день хворіючи, просив я від Государя Імператора дозволу не вирушати до Петербурга до наступного серпня»; під 15-м: «1831. Не без праці вирушив до лаври, щоб завтра зустріти Государя; але ввечері сповіщено, що його шлях звернений на Калугу. У той же час повідомлено, що дозвіл мені даровано»; під 23-м: «1834. Після днів немочі, негоди і безуспішних лікарських посібників насилу, але з Божої доброти з полегшенням служив я літургію в домовій церкві. Був тиждень 15. Апост. 176»; під 24-м: «1831. Бог допоміг скористатися попередніми днями – написати давно припущену виписку про чудеса Преподобного Сергія і читати на всеношній». Надруковано у книзі «Монастирські листи» (стор. 12–16). Про цей виклик у пам'ятній книжці у Богу спочившего митрополита Філарета під 15-м год. квітня записано: «1835. Ненароком отримав виклик до Петербурга, у травні для участі, як сказано, у нарадах про деякі предмети духовного відомства». 4 травня. У пам'ятній книжці, неодноразово згаданій тут, під цим числом записано: «1835». Государ Імператор перед столом словеси благими пояснив мій виклик, і наказав трохи випередити його до Петербурга». Співчуття, що виражається в цих словах, до справи харчування дивних видно і з пам'ятної книжки, не раз вже тут згаданої, в якій під 20 вересня помічено: «1834. Близько 100 дивних трапезували у Преподобного Сергія. Думка ця належить о. наміснику Антонію, а мені тільки згоду на цю». У пам'ятній книжці, не раз тут згаданій, під 5-м лютого записано: «Григорій Бесідовник молитвою царя Трояна врятував, чув від Бога ніколи ж йому про безбожних молитися. Сінакс, в субб. м'ясопуст.» Так у першотворі; але це, очевидно, описка, дуже зрозуміла на початку року, «замість 1835, має читає»: 1836. Яскравішою вказівкою на це є згадка «про застуду, отриману на похованні отця духовника Павла»; про це поховання, як відбувалося у грудні 1835 р., йдеться вище у листі 127. «Пропозиція передати промову ректору академії» є у листі 123-му. За розповідями старожилів, то був не вовк, а гієна, яка, бігаючи по Москві, покусала чимало людей. Цього листа не видно між тими, що збереглися. Преосв. Ісидор, який був вікарієм з 1834 р. (листопада 11), цього року, 5 червня, зроблений з Полоцьким. Нині митрополит Новгородський та С.-Петербурзький. Слова., Справжн. Йова Іов. (VII, 14). Що було виконано А. А. У той час, коли Владика попереджаючи Государя Спадкоємця, вирушив о. Віфанію, коні ще на посаді почали сильно бити; це побачив один з лаврських штатних, з-за рогу кинувся до дишла і повис на оном, і цим зупинив коней, що розлютувалися, і врятував Владику А. А. Перепустка в оригінал, ймовірно, слово ікон. Справді сталося. У пам'ятній книзі, знайденій після митрополита Філарета, під 12 листопада записано: «1837. Постриг Алексія» (нині архієпископа Тверського) «в Чудові в присутності Великих Княжн і Великого Князя Константина». Кого? - Пропущено в оригіналі. Ймовірно: А., про який див. далі. Березня 26-го дня 1839 р. Всемилостивіше прирахований до ордену Св. Рівноапостольного князя Володимира 1-го ступеня великого хреста при рескрипті наступного змісту: «Довготривале служіння вашій Церкві та Вітчизні завжди прикрашалося різноманітними і багатотрудними заняттями, довіряних вам паств і турбуючись множити число синів Православ'я, ви ще особливо приносили данину загальному благу Церкви в званні члена Святішого Синоду досвідченим знанням потреб її та невтомною працелюбністю з різних частин вищого Духовного Управління. Віддаючи на цю справедливість таким заслугам і бажаючи знову явити Наше Монарше до них благовоління, Всемилостивіше та ін. Надруковано у книзі: «Монастирські листи» (стор. 45–50). Поміщено далі за цим листом. Архієпископ Подільський і Брацлавський, викликаний у 1840 р. для присутності в Синоді, помер 28 березня 1841 р. у великий п'ят. Сторінки 406–407 у книзі відсутні – примітка електронної редакції. Сторінки 412–413 у книзі відсутні – примітка електронної редакції. Стефан Федорович Смирнов відомий своїми творами проти Масонства.