¹⁵ But the righteous live for evermore; their reward also is with the Lord, and the care of them is with the most High.

¹⁶ Therefore shall they receive a glorious kingdom, and a beautiful crown from the Lord’s hand: for with his right hand shall he cover them, and with his arm shall he protect them.

¹⁷ He shall take to him his jealousy for complete armour, and make the creature his weapon for the revenge of his enemies.

¹⁸ He shall put on righteousness as a breastplate, and true judgment instead of an helmet.

¹⁹ He shall take holiness for an invincible shield.

²⁰ His severe wrath shall he sharpen for a sword, and the world shall fight with him against the unwise.

²¹ Then shall the right aiming thunderbolts go abroad; and from the clouds, as from a well drawn bow, shall they fly to the mark.

²² And hailstones full of wrath shall be cast as out of a stone bow, and the water of the sea shall rage against them, and the floods shall cruelly drown them.

²³ Yea, a mighty wind shall stand up against them, and like a storm shall blow them away: thus iniquity shall lay waste the whole earth, and ill dealing shall overthrow the thrones of the mighty.

¹ Hear therefore, O ye kings, and understand; learn, ye that be judges of the ends of the earth.

² Give ear, ye that rule the people, and glory in the multitude of nations.

³ For power is given you of the Lord, and sovereignty from the Highest, who shall try your works, and search out your counsels.

¹ Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт.

² По сьому пізнавайте духа Божого: всякий дух, котрий визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, є від Бога.

³ І всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї.

⁴ Ви од Бога, дїточки, і подужали їх; більший бо Той, хто в вас, нїж той, хто в сьвітї.

⁵ Вони від сьвіта, тим то від сьвіта говорять, і сьвіт слухає їх.

⁶ Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.

²⁰ Коли хто каже: Що люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого не бачить, як може любити?

²¹ І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого.

¹ Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.

² По сьому пізнаємо, що любимо дїтей Божих, коли Бога любимо, і заповідї Його хоронимо.

³ Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповідї Його; а заповідї Його не тяжкі.

⁴ Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша.

⁵ Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?

¹¹ Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,

¹² і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.

¹³ І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.

¹⁴ І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.

¹⁵ Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму.

¹⁶ Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.

¹⁷ Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.

¹⁸ Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.

¹⁰ Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були зʼєднані в одному розумінню і в одній мислї.

¹¹ Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.

¹² Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.

¹³ Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?

¹⁴ Дякую Богові, що я нїкого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,

¹⁵ щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.

¹⁶ Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.

¹⁷ Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.

¹⁸ Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

⁷ Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа.

⁸ Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,

⁹ та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобувається), праведність від Бога у вірі,

¹⁰ щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,

¹¹ аби тільки достигнути до воскресення мертвих.

¹² Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.

¹³ Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду,

¹⁴ біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.

¹⁴ І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.

¹⁵ Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.

¹⁶ Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.

¹⁷ Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.

¹⁸ Він же рече: Принесїть менї їх сюди.

¹⁹ І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.

²⁰ І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.

²¹ А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.

²² І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.

²⁹ And Jesus answered and said, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or brethren, or sisters, or father, or mother, or wife, or children, or lands, for my sake, and the gospel’s,

³⁰ But he shall receive an hundredfold now in this time, houses, and brethren, and sisters, and mothers, and children, and lands, with persecutions; and in the world to come eternal life.

³¹ But many that are first shall be last; and the last first.

⁴² But Jesus called them to him, and saith unto them, Ye know that they which are accounted to rule over the Gentiles exercise lordship over them; and their great ones exercise authority upon them.

⁴³ But so shall it not be among you: but whosoever will be great among you, shall be your minister:

⁴⁴ And whosoever of you will be the chiefest, shall be servant of all.

⁴⁵ For even the Son of man came not to be ministered unto, but to minister, and to give his life a ransom for many.

¹ Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого,

² як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.

³ Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його.

⁴ Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів.

⁵ І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріцї Йорданї, сповідаючи гріхи свої.

⁶ Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй; а їв сарану та дикий мед;

⁷ і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його.

⁸ Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.

⁹ І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йорданї.

¹⁰ І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.

¹¹ І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав.

¹² І зараз Дух випровадив Його в пустиню.

¹³ І був там у пустинї днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми; й ангели служили Йому.

¹⁴ Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого,

¹⁵ і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.

¹⁶ Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки.

¹⁷ І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей.

¹⁸ І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.

¹⁹ І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човнї, налагоджуючих неводи.

²⁰ І зараз покликав їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човнї з наймитами, пійшли слїдом за Ним.

²¹ І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав.

²² І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники.

²³ І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав,

²⁴ кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси погубити нас? Знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.

²⁵ І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него.

²⁶ І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него.

²⁷ І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи: Що се таке? що се за наука така нова? що по власти й духам нечистим повелїває, і слухають Його?

²⁸ І розійшлась чутка про Него зараз по всїй околицї Галилейській.

²⁹ І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном.

³⁰ Теща ж Симонова лежала в пропасницї, й зараз кажуть Йому про неї.

³¹ І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм.

³² Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих.

³³ І ввесь город зібрав ся до дверей.

³⁴ І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.

³⁵ І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце, й там молив ся.

³⁶ І пустились за Ним Симон і ті, що з ним.

³⁷ І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе.

³⁸ І рече до них: Ходїмо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.

³⁹ І проповідував по школах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси.

⁴⁰ І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на колїна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.

⁴¹ Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.

⁴² І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся.

⁴³ І, заказавши йому, зараз відослав його,

⁴⁴ і рече до него: Гледи ж, нїкому нїчого не кажи, а йди, покажись священикові, і принеси за очищеннє твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

⁴⁵ Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.