¹ Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, до сьвятих у Єфесї і до вірних у Христї Ісусї:

² Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

³ Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї,

⁴ яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови,

⁵ наперед призначивши нас на всиновленнє собі через Ісуса Христа, по благоволенню хотїння свого,

⁶ на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім,

⁷ в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його,

⁸ котру намножив нам у всякій премудростї і розумі,

⁹ обявивши нам тайну волї своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі,

¹⁷ І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.

¹⁸ І сповістили Йоана ученики його про все те.

¹⁹ І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?

²⁰ Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?

²¹ Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.

²² І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.

²³ І блажен, хто не зблазнить ся мною.

²⁴ Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?

²⁵ Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.

²⁶ Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.

²⁷ Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.

²⁸ Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.

²⁹ І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.

³⁰ Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.

¹ І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

² Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

³ і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

⁴ Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.

⁵ Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

⁶ а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

⁷ Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

⁸ Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

⁹ Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

¹⁰ І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

¹¹ Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;

¹² і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.

¹³ Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

¹⁴ Багато бо званих, мало ж вибраних.

¹⁵ Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

¹⁶ І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

¹⁷ Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

¹⁸ Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?

¹⁹ Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

²⁰ І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?

²¹ Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

²² І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

²³ Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

²⁴ говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.

²⁵ Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;

²⁶ так само й другий брат, і третїй, аж до семого.

²⁷ Опісля ж усїх умерла й жінка.

²⁸ Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.

²⁹ Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.

³⁰ Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

³¹ Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

³² Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

³³ І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

³⁴ Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

³⁵ І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

³⁶ Учителю, котора заповідь велика в законї?

³⁷ Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

³⁸ Се перва й велика заповідь.

³⁹ Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

⁴⁰ На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

⁴¹ Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

⁴² глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

⁴³ Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

⁴⁴ Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

⁴⁵ Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

⁴⁶ І нїхто не зʼумів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.