²¹ Любі, коли серце наше не винує нас, одвагу маєм перед Богом,

²² і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповідї Його, і угодне перед Ним робимо.

²³ А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам.

²⁴ І, хто хоронить заповідї Його, у тому Він пробуває, а той в Ньому. І по сьому пізнаємо, що пробуває в нас, — по Духові, котрого дав нам.

¹ Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт.

² По сьому пізнавайте духа Божого: всякий дух, котрий визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, є від Бога.

³ І всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї.

⁴ Ви од Бога, дїточки, і подужали їх; більший бо Той, хто в вас, нїж той, хто в сьвітї.

⁵ Вони від сьвіта, тим то від сьвіта говорять, і сьвіт слухає їх.

⁶ Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.

¹¹ Любі, коли так Бог полюбив нас, то й ми повинні один одного любити.

¹² Бога нїколи нїхто не бачив; коли ж любимо один одного, то Бог у нас пробуває, і любов Його звершена в нас.

¹³ По сьому пізнаємо, що в Ньому пробуваєм, а Він у нас, що від Духа свого дав нам.

¹⁴ А ми видїли й сьвідкуємо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта.

¹⁵ Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї.

¹⁶ Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, в Бозї пробуває, а Бог в ньому.

²⁰ Коли хто каже: Що люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого не бачить, як може любити?

²¹ І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого.

¹ Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.

² По сьому пізнаємо, що любимо дїтей Божих, коли Бога любимо, і заповідї Його хоронимо.

³ Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповідї Його; а заповідї Його не тяжкі.

⁴ Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша.

⁵ Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?

⁹ Воскреснувши ж уранцї первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигняв сїм бісів.

¹⁰ Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.

¹¹ А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.

¹² Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.

¹³ І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.

¹⁴ Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстокостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.

¹⁵ І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.

¹⁶ Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.

¹⁷ Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганяти муть; мовами заговорять новими;

¹⁸ гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.

¹⁹ Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правицї в Бога.

²⁰ Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.

²¹ Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас — Бог,

²² Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.

²³ Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.

²⁴ Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.

¹ Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.

² Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.

³ І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.

⁴ Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.

¹² Бога нїколи нїхто не бачив; коли ж любимо один одного, то Бог у нас пробуває, і любов Його звершена в нас.

¹³ По сьому пізнаємо, що в Ньому пробуваєм, а Він у нас, що від Духа свого дав нам.

¹⁴ А ми видїли й сьвідкуємо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта.

¹⁵ Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї.

¹⁶ Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, в Бозї пробуває, а Бог в ньому.

¹⁷ У сьому звершена любов у нас, щоб мати одвагу на день суду, бо який Він, такі й ми у сьвітї сьому.

¹⁸ Страху нема в любові, а звершена любов геть виганяє страха, бо страх має муку, і хто лякаєть ся, той не звершений в любові.

¹⁹ Ми любимо Його, бо Він перший любив нас.

¹ І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.

² І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.

³ Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна.

⁴ Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.

⁵ І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.

⁶ І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,

⁷ і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.

⁸ Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.

⁹ Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили.

¹⁰ Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш.

¹¹ І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним.

²⁵ Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдалина.

²⁶ Ісус же, побачивши матїр і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.

²⁷ Опісля рече ученику: От, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.

²⁴ Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се; і знаємо, що правдиве сьвідкуваннє його.

²⁵ Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати зʼосїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг. Амінь.

¹ І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.

² Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх,

³ сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?

⁴ Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили:

⁵ слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.

⁶ І щасливий, хто не поблазнить ся мною.

⁷ Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?

⁸ Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.

⁹ Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.

¹⁰ Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.

¹¹ Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.

¹² І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.

¹³ Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана.

¹⁴ І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.

¹⁵ Хто має уші слухати, нехай слухає.

¹⁶ Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,

¹⁷ та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.

¹⁸ Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.

¹⁹ Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.

²⁰ Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:

²¹ Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.

²² Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам.

²³ І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї.

²⁴ Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.

²⁵ І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам.

²⁶ Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.

²⁷ Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.

²⁸ Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.

²⁹ Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.

³⁰ Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.