³¹ Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.

³² Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.

³³ Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.

³⁴ Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.

¹ Про духовне ж, браттє, не хочу, щоб ви не знали.

² Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених.

³ Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.

⁴ Між даруваннями є ріжниця, Дух же той самий.

⁵ І ріжниця між служеннями, а той самий Господь.

⁶ І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всїх.

¹² дякуючи Отцеві, котрий зробив нас достойними спільности в наслїддю сьвятих у сьвітлї,

¹³ котрий збавив нас од власти тьми і перенїс у царство Сина любови своєї,

¹⁴ в котрому маємо викуп кровю Його і прощеннє гріхів.

¹⁵ Котрий єсть образ невидомого Бога, перворідень усякого творива.

¹⁶ Бо Ним сотворене все, що на небесах і що на землї, видиме й невидиме, чи престоли, чи панства, чи князївства, чи властї, — все Ним і для Него сотворене.

¹⁷ Він єсть перш усього, і все в Ньому стоїть.

¹⁸ І Він голова тїлу і церкві, Він початок, перворідень з мертвих, щоб у всьому Йому передувати.

¹ Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?

² І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,

³ і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне.

⁴ Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.

⁵ І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.

⁶ Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській.

⁷ Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!

⁸ Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.

⁹ І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло.

¹⁰ Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.

¹¹ Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.

⁵¹ І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,

⁵² і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.

⁵³ І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.

⁵⁴ Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?

⁵⁵ Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.

⁵⁶ Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.

²² Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

²³ І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

²⁴ глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

¹ Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.

² І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.

³ Сказав же до них приповість сю, глаголючи:

⁴ Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?

⁵ А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.

⁶ І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.

⁷ Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.

⁸ Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?

⁹ А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.

¹⁰ Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.

¹¹ Рече ж: Один чоловік мав два сини,

¹² і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.

¹³ І не по многих днях, зібравши все молодший син, відʼїхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.

¹⁴ Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.

¹⁵ І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.

¹⁶ І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.

¹⁷ Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.

¹⁸ Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,

¹⁹ і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.

²⁰ І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.

²¹ Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.

²² Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;

²³ і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:

²⁴ бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.

²⁵ Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.

²⁶ І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.

²⁷ Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.

²⁸ Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.

²⁹ Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;

³⁰ як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.

³¹ Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;

³² веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.