¹⁰ І зійшов геть Яков від Бейер-Себи, від колодязя клятьби, та й помандрував у Гаран.

¹¹ І приблудивсь до одного врочища, та й обночувавсь там, зайшло бо соньце. І взяв між каміннєм каменя на тому врочищі, та й положив його собі в голови, та лїг спати на місцї тому.

¹² І бачив сон, і се драбину поставлено на землї, верховина ж її сягає до небес, і ангели Божі возходять і низходять по нїй.

¹³ Господь же стоїть на їй і рече: Я Господь Бог Авраамів, отця твого, і Бог Ізааків. Земля, що на їй лежиш, тобі оддам її і насїнню твойму.

¹⁴ І буде насїннє твоє, як пісок земний і розпросторишся на захід соньця, і на схід соньця, і на північ, і на полудьнє, і благословляться в тобі всї колїна землї, і у насїннї твойму.

¹⁵ І се я з тобою й оберегати му тебе на всякій дорозї, що нею пійдеш, і верну тебе в ʼцю землю; бо не покину тебе, докіль сотворю все, що глаголав тобі.

¹⁶ І прокинувсь Яков од сну свого, і каже: Певно єсть Господь на врочищі сьому, а я й не знав.

¹⁷ І злякавсь, і каже: Яке страшне врочище се! Не що інше воно як дом Божий, а се ворота небесні.

²⁷ Як же скінчаться сї днї, будуть на осьмий день і дальше сьвященники приносити на жертівнику ваші всепалення й подячні жертви, й я буду милосердним до вас, говорить Господь Бог.

¹ І привів мене назад ід брамі знадвірній в сьвятиню, що повернена на схід сонця, й була вона зачинена.

² І промовив до мене Господь: Брама ся буде зачинена, й не відчиниться, й нїяка людина не ввійде нею, бо Господь Бог Ізраїля увійшов нею, й буде вона зачинена.

³ Що ж до князя, то він, яко князь, сяде в їй, щоб їсти хлїб перед Господом; входити ме дорогою воріт переддвірних, та й виходити ме тією ж дорогою.

⁴ Тодї привів мене дорогою брами північньої навпроти храму, аж се — слава Господня сповнила дом Господень, і впав я на лице моє.

¹ Премудрість збудувала будинок собі, витесала сїм стовпів до него,

² Заколола жертви, налила вина й приготовила стіл у себе;

³ Розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот:

⁴ Хто невчений простак, звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала:

⁵ Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте;

⁶ Покидайте дурноту, й жийте, та ходїте стежками, що вам розум укаже!

⁷ Хто хоче кепкуна навчати, наживе собі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить.

⁸ Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий;

⁹ Дай науку мудрому, — зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить.

¹⁰ Почин премудростї — страх Господень, а пізнаннє сьвятого — се розум;

¹¹ Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя.

³⁹ And Mary arose in those days, and went into the hill country with haste, into a city of Juda;

⁴⁰ And entered into the house of Zacharias, and saluted Elisabeth.

⁴¹ And it came to pass, that, when Elisabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elisabeth was filled with the Holy Ghost:

⁴² And she spake out with a loud voice, and said, Blessed art thou among women, and blessed is the fruit of thy womb.

⁴³ And whence is this to me, that the mother of my Lord should come to me?

⁴⁴ For, lo, as soon as the voice of thy salutation sounded in mine ears, the babe leaped in my womb for joy.

⁴⁵ And blessed is she that believed: for there shall be a performance of those things which were told her from the Lord.

⁴⁶ And Mary said, My soul doth magnify the Lord,

⁴⁷ And my spirit hath rejoiced in God my Saviour.

⁴⁸ For he hath regarded the low estate of his handmaiden: for, behold, from henceforth all generations shall call me blessed.

⁴⁹ For he that is mighty hath done to me great things; and holy is his name.

⁵⁶ And Mary abode with her about three months, and returned to her own house.

⁵ Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,

⁶ котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;

⁷ тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,

⁸ і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.

⁹ Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,

¹⁰ щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,

¹¹ і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

¹⁰ Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були зʼєднані в одному розумінню і в одній мислї.

¹¹ Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.

¹² Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.

¹³ Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?

¹⁴ Дякую Богові, що я нїкого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,

¹⁵ щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.

¹⁶ Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.

¹⁷ Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.

¹⁸ Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

³⁸ Now it came to pass, as they went, that he entered into a certain village: and a certain woman named Martha received him into her house.

³⁹ And she had a sister called Mary, which also sat at Jesus’ feet, and heard his word.

⁴⁰ But Martha was cumbered about much serving, and came to him, and said, Lord, dost thou not care that my sister hath left me to serve alone? bid her therefore that she help me.

⁴¹ And Jesus answered and said unto her, Martha, Martha, thou art careful and troubled about many things:

⁴² But one thing is needful: and Mary hath chosen that good part, which shall not be taken away from her.

²⁷ And it came to pass, as he spake these things, a certain woman of the company lifted up her voice, and said unto him, Blessed is the womb that bare thee, and the paps which thou hast sucked.

²⁸ But he said, Yea rather, blessed are they that hear the word of God, and keep it.

¹⁴ І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.

¹⁵ Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.

¹⁶ Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.

¹⁷ Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.

¹⁸ Він же рече: Принесїть менї їх сюди.

¹⁹ І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.

²⁰ І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.

²¹ А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.

²² І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.

¹ І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

² І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.

³ І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

⁴ Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

⁵ І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

⁶ І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

⁷ Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

⁸ Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,

⁹ і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

¹⁰ Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

¹¹ Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

¹² Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

¹³ Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

¹⁴ то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.

¹⁵ Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

¹⁶ Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

¹⁷ і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

¹⁸ І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

¹⁹ А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.

²⁰ А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

²¹ І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

²² І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.

²³ І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.

²⁴ Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

²⁵ Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

²⁶ Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

²⁷ І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

²⁸ Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

²⁹ щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

³⁰ Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

³¹ Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

³² Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

³³ Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.

³⁴ Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?

³⁵ Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.