¹ The memory of a just man is praised, and the Lord’s blessing is upon his head. Blessed is one who has found wisdom; a mortal who knows understanding. To import her is better than treasures of gold and silver. She is more valuable than precious stones; nothing of value equals her worth. Justice proceeds from her mouth; she bears law and mercy on her tongue. Therefore, my children, listen to me, for I speak weighty things. And blessed is the one who keeps my ways. For my goings out are the goings out of life, and favour is prepared from the Lord. Therefore I exhort you, and utter my voice to the children of humankind. Because I, Wisdom, have prepared counsel, knowledge and understanding. I have called on them. Counsel and sureness are mine; prudence is mine, strength is mine. I love those who are my friends, while those who seek me will find grace. You innocent, then, understand cunning; you untaught, take it to heart. Listen to me, for I will speak weighty things, and I will open right things from my lips. Because my throat will meditate truth; lying lips are abominable before me. All the words of my mouth are with justice, there is nothing crooked in them nor twisted. They are all straight for those who understand, and right for those who find knowledge. For I teach you what is true, that your hope may be in the Lord and that you may be filled with spirit.

³¹ Праведного уста родять мудрість, язик же злющий буде витятий.

³² Праведного уста знають, що добре й гарне, уста же безбожних добро на зло перевертають.

¹ Невірна вага — се гидота у Господа; вірна вгодна йому.

² За гордощами приходить сором; де покора, там мудрість.

³ Щирим буде провідницею їх безвинність, а зрадливих погубить їх лукавість.

⁴ Богацтво не поможе в день гнїву, тільки правда спасе від смертї.

⁵ Правдивість рівняє праведному стежки його, безбожний же через свою безбожність гине.

⁶ Правдивого рятує з біди правда його, а беззаконників спіймає їх беззаконність.

⁷ Умре безбожний, мре з ним і надїя його, чого ждуть беззаконні, те з ними погибне.

⁸ Праведник спасеся з біди, а намість його попадає в неї безбожник.

⁹ Устами губить зрадник ближнього свого, та праведники рятуються своєю прозорністю.

¹⁰ Як праведним щастить, радується місто, а як безбожникам погибель, бувають веселощі.

¹¹ Словами добрими праведників росте у гору город, а устами безбожників занепадає.

¹² Недоумок висказує погорду ближньому свому, а розумний чоловік мовчить.

⁷ But though the righteous be prevented with death, yet shall he be in rest.

⁸ For honourable age is not that which standeth in length of time, nor that is measured by number of years.

⁹ But wisdom is the gray hair unto men, and an unspotted life is old age.

¹⁰ He pleased God, and was beloved of him: so that living among sinners he was translated.

¹¹ Yea speedily was he taken away, lest that wickedness should alter his understanding, or deceit beguile his soul.

¹² For the bewitching of naughtiness doth obscure things that are honest; and the wandering of concupiscence doth undermine the simple mind.

¹³ He, being made perfect in a short time, fulfilled a long time:

¹⁴ For his soul pleased the Lord: therefore hasted he to take him away from among the wicked.

¹⁵ This the people saw, and understood it not, neither laid they up this in their minds, That his grace and mercy is with his saints, and that he hath respect unto his chosen.

⁹ Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

¹⁰ Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

¹¹ Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

¹² Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.

¹³ Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

¹⁴ Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

¹⁵ Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

¹⁶ І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

⁸ Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.

⁹ І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.

¹⁰ Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.

¹¹ Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.

¹² Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.

¹³ Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?

¹⁴ Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?

¹⁵ Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.

¹⁶ Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.

¹⁷ Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.

¹⁸ Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.

¹⁹ Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.

²⁰ Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.

²¹ Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.

²² Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.

²⁶ Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

²⁷ котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши.

²⁸ Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.

¹ Голова ж сказаного: Такого маємо Архиєрея, що сїв по правицї престола величчя на небесах,

² служителя сьвятинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік.

¹⁰ І питали в Него ученики Його, кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду?

¹¹ Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.

¹² Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотїли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.

¹³ Тодї зрозуміли ученики, що глаголав їм про Йоана Хрестителя.

¹⁴ І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:

¹⁵ Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.

¹⁶ І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.

¹⁷ Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведїть менї його сюди.

¹⁸ І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.

¹⁴ Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;

¹⁵ і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,

¹⁶ так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.

¹⁷ Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.

¹⁸ Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.

¹⁹ Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

¹ Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства.

² Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

³ Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах.

⁴ Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нїчого заподїяти.

⁵ Я ж покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь.

⁶ Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом.

⁷ Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полїчене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі.

⁸ Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене перед людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими.

⁹ Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь перед ангелами Божими.

¹⁰ І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся.

¹¹ Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете:

¹² бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити.

¹³ Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб подїлив ся зо мною наслїддєм.

¹⁴ Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?

¹⁵ Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливостї; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх.

¹⁶ Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля;

¹⁷ і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої?

¹⁸ І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всї плоди мої і добро моє.

¹⁹ І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся.

²⁰ Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде?

²¹ Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатїє.

²² Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тїлом, чим зʼодягнетесь.

²³ Душа більша їжі, а тїло одежі.

²⁴ Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства?

²⁵ Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть?

²⁶ Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь?

²⁷ Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не зʼодягав ся, як одна з сих.

²⁸ Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч укинута, Бог так зʼодягає; то як більше вас, маловіри?

²⁹ І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несїтесь (високо);

³⁰ того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.

³¹ Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам.

³² Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.

³³ Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодїй не приступає, анї міль не їсть.

³⁴ Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.

³⁵ Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані,

³⁶ і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весїлля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому.

³⁷ Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих: істино глаголю вам, що підпережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм.

³⁸ І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті.

³⁹ Се ж знайте, що, коли б знав господар, о которій годинї злодїй прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї.

⁴⁰ Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде.

⁴¹ Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх?

⁴² Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?

⁴³ Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так.

⁴⁴ По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його.

⁴⁵ Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись,

⁴⁶ прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знає, та й відлучить його, й долю його з невірними положить.

⁴⁷ Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много.

⁴⁸ Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него.

⁴⁹ Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? — тільки щоб запалав уже.

⁵⁰ Хрещеннєм же маю хреститись, і як менї важко, доки се скінчить ся!

⁵¹ Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленнє:

⁵² буде бо від нинї пятеро в одній хатї роздїлених, троє проти двох, і двоє проти трох.

⁵³ Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.

⁵⁴ Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так.

⁵⁵ А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває.

⁵⁶ Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте?

⁵⁷ Чом же й про себе не судите право?

⁵⁸ Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то вдорозї дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до суддї, а суддя не передав тебе слузї, а слуга не вкинув тебе в темницю.

⁵⁹ Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси.