¹ Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,

² що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.

³ Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;

⁴ вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;

⁵ їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

¹⁸ Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.

¹⁹ І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.

²⁰ І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:

²¹ бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.

²² Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.

²³ І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,

²⁴ рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.

²⁵ От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало.

²⁶ І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій.

¹ І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.

² І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.

³ І винуватили Його архиєреї багато.

⁴ Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;

⁵ Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.

⁶ На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.

⁷ Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.

⁸ І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.

⁹ Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?

¹⁰ Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.

¹¹ Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.

¹² Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?

¹³ Вони ж знов закричали: Розпни Його.

¹⁴ Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.

¹⁵ Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.

¹⁶ Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.

¹⁷ І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,

¹⁸ та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!

¹⁹ І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.

²⁰ І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.

²¹ І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.

²² І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.

²³ І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.

²⁴ І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.

²⁵ Була ж година третя, і розпяли Його.

²⁶ І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

²⁷ І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.

²⁸ І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.

²⁹ І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,

³⁰ спаси себе й зійди з хреста.

³¹ Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.

³² Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

³³ Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.

³⁴ А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

³⁵ І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.

³⁶ Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.

³⁷ Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.

³⁸ І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

³⁹ Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.

⁴⁰ Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,

⁴¹ що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.

⁴² А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,

⁴³ прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.

⁴⁴ Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.

⁴⁵ А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.

⁴⁶ І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.

⁴⁷ Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.