⁹ Нехай зберуться всї народи разом, зійдуться всї племена докупи. Хто ж ізміж них проповів се наперед? нехай скажуть, що було од початку; нехай поставлять сьвідків від себе й докажуть, щоб, вислухавши, можно сказати: Се правда!

¹⁰ А мої сьвідки, — говорить Господь — ви й слуга мій, що я його вибрав, щоб ви знали й вірили менї та й зрозуміли, що се — я: передо мною не було Бога, та й опісля не буде.

¹¹ Я, я — Господь, та й нема спасителя крім мене.

¹² Я прорік та й спас, так як заповів; а иншого не було в вас, проте ви сьвідки у мене, що я — Бог, говорить Господь.

¹³ Із віку й віку я — той самий, і нїхто не врятує од руки моєї; я вчиню, а хто те переіначить?

¹⁴ Так говорить Господь, ваш відкупитель, Сьвятий Ізраїля: Задля вас я, наче б уже післав у Вавилон, та покрушив всї засови, й Халдеїв, що так своїми кораблями величались.

¹ But the souls of the righteous are in the hand of God, and there shall no torment touch them.

² In the sight of the unwise they seemed to die: and their departure is taken for misery,

³ And their going from us to be utter destruction: but they are in peace.

⁴ For though they be punished in the sight of men, yet is their hope full of immortality.

⁵ And having been a little chastised, they shall be greatly rewarded: for God proved them, and found them worthy for himself.

⁶ As gold in the furnace hath he tried them, and received them as a burnt offering.

⁷ And in the time of their visitation they shall shine, and run to and fro like sparks among the stubble.

⁸ They shall judge the nations, and have dominion over the people, and their Lord shall reign for ever.

⁹ They that put their trust in him shall understand the truth: and such as be faithful in love shall abide with him: for grace and mercy is to his saints, and he hath care for his elect.

⁷ But though the righteous be prevented with death, yet shall he be in rest.

⁸ For honourable age is not that which standeth in length of time, nor that is measured by number of years.

⁹ But wisdom is the gray hair unto men, and an unspotted life is old age.

¹⁰ He pleased God, and was beloved of him: so that living among sinners he was translated.

¹¹ Yea speedily was he taken away, lest that wickedness should alter his understanding, or deceit beguile his soul.

¹² For the bewitching of naughtiness doth obscure things that are honest; and the wandering of concupiscence doth undermine the simple mind.

¹³ He, being made perfect in a short time, fulfilled a long time:

¹⁴ For his soul pleased the Lord: therefore hasted he to take him away from among the wicked.

¹⁵ This the people saw, and understood it not, neither laid they up this in their minds, That his grace and mercy is with his saints, and that he hath respect unto his chosen.

¹² Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.

¹³ І станеть ся воно вам на сьвідкуваннє.

¹⁴ Постановіть же в серцях ваших наперед, не готовитись відказувати:

¹⁵ я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.

¹⁶ Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв: і вбивати муть деяких з вас.

¹⁷ І будете ненавиджені від усїх задля імя мого.

¹⁸ Та й волосина з голови вашої не загине.

¹⁹ У терпінню вашому осягнїть душі ваші.

¹⁴ Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.

¹⁵ Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!

¹⁶ Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,

¹⁷ коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.

¹⁸ Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

¹⁹ Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.

²⁰ Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,

²¹ що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.

²⁸ Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;

²⁹ бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.

³⁰ А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.

³¹ Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?

³² Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?

³³ Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!

³⁴ Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!

³⁵ Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?

³⁶ Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.

³⁷ Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.

³⁸ Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,

³⁹ нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім.

⁹ І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.

¹⁰ І сталось, як сидїв Він за столом у господї, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посїдали з Ним і з учениками Його.

¹¹ І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?

¹² Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лїкаря, тільки недужим.

¹³ От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.

¹⁷ Се заповідую вам, щоб любили один одного.

¹⁸ Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидїв.

¹⁹ Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт.

²⁰ Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть.

²¹ Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене.

²² Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій.

²³ Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить.

²⁴ Коли б дїл не зробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же видїли й зненавидїли мене і Отця мого.

²⁵ Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавидїли мене дармо.

²⁶ Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди, що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.

²⁷ І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.

¹ Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились.

² Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу.

¹ Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:

² Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;

³ А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.

⁴ І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?

⁵ І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.

⁶ І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.

⁷ І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.

⁸ Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.

⁹ Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.

¹⁰ І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.

¹¹ І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.

¹² І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.

¹³ І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.

¹⁴ І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.

¹⁵ І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.

¹⁶ І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.

¹⁷ І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?

¹⁸ Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?

¹⁹ Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.

²⁰ Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.

²¹ І рече їм: Як же ви не розумієте?

²² І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.

²³ І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.

²⁴ І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.

²⁵ Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.

²⁶ І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.

²⁷ І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, — кажуть люде?

²⁸ Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.

²⁹ А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.

³⁰ І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.

³¹ І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.

³² І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.

³³ Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.

³⁴ І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.

³⁵ Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.

³⁶ Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?

³⁷ Або що дасть чоловік у замін душі своєї?

³⁸ Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.