⁷ Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.

⁸ Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв,

⁹ а для поган — з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.

¹⁰ І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його.

¹¹ І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде.

¹² І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.

¹³ Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.

¹⁴ Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати.

¹⁵ Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодатї, даній менї від Бога,

¹⁶ щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.

³⁸ Озвались тодї проти сього деякі з письменників та Фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе ознаку бачити.

³⁹ Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукає, та ознака не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.

⁴⁰ Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землї.

⁴¹ Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповідї Йониній; а ось тут більший од Йони.

⁴² Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землї слухати премудростї Соломонової; а ось тут більший од Соломона.

⁴³ Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.

⁴⁴ Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану.

⁴⁵ Йде тодї, й бере до себе сїм инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.

¹ І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.

² І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,

³ що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:

⁴ часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.

⁵ І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.

⁶ Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,

⁷ і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

⁸ (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка. )

⁹ І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.

¹⁰ І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.

¹¹ Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.

¹² І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.

¹³ І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.

¹⁴ А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.

¹⁵ І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.

¹⁶ І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.

¹⁷ І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.

¹⁸ І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.

¹⁹ Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.

²⁰ І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.

²¹ А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

²² І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,

²³ і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

²⁴ І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.

²⁵ Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,

²⁶ і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,

²⁷ почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.

²⁸ Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.

²⁹ І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.

³⁰ І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

³¹ І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?

³² І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.

³³ Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

³⁴ Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.

³⁵ Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?

³⁶ Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

³⁷ І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

³⁸ І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.

³⁹ І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

⁴⁰ І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.

⁴¹ І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.

⁴² І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

⁴³ І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.