⁶ Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,

⁷ анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.

⁸ Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.

⁹ Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.

¹⁰ Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;

¹¹ ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),

¹² сказано їй, що більший служити ме меншому,

¹³ яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.

¹⁴ Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.

¹⁵ Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.

¹⁶ Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

¹⁷ Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.

¹⁸ Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).

¹⁹ Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?

³² Whosoever therefore shall confess me before men, him will I confess also before my Father which is in heaven.

³³ But whosoever shall deny me before men, him will I also deny before my Father which is in heaven.

³⁴ Think not that I am come to send peace on earth: I came not to send peace, but a sword.

³⁵ For I am come to set a man at variance against his father, and the daughter against her mother, and the daughter in law against her mother in law.

³⁶ And a man’s foes shall be they of his own household.

¹ And it came to pass, when Jesus had made an end of commanding his twelve disciples, he departed thence to teach and to preach in their cities.

¹ А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,

² глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.

³ І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.

⁴ Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:

⁵ Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.

⁶ Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,

⁷ і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.

⁸ Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.

⁹ Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.

¹⁰ А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?

¹¹ Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.

¹² І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;

¹³ і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.

¹⁴ І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.

¹⁵ Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,

¹⁶ і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?

¹⁷ І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.

¹⁸ Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.

¹⁹ І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.

²⁰ І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!

²¹ Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;

²² і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.

²³ А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?

²⁴ Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.

²⁵ Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?

²⁶ коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.

²⁷ І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.

²⁸ Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.

²⁹ Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.

³⁰ І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.

³¹ Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.

³² Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.

³³ Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.

³⁴ Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.

³⁵ І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.

³⁶ Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.

³⁷ На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.

³⁸ Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.

³⁹ І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

⁴⁰ Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?

⁴¹ Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.

⁴² Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?

⁴³ Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.

⁴⁴ І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.

⁴⁵ І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.

⁴⁶ І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.