² Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.

³ Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,

⁴ щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.

⁵ Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, — про духовне.

⁶ Думаннє бо тїлесне — смерть, а думаннє духовне — життє і впокій.

⁷ Тим що думаннє тїлесне — ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.

⁸ Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.

⁹ Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.

¹⁰ Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.

¹¹ Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

¹² Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.

¹³ Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.

¹⁶ Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.

¹⁷ Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;

¹⁸ і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.

¹⁹ Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.

²⁰ Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

²¹ Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть дїти на родителїв, і вбивати муть їх.

²² І ненавидїти муть вас усї за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

¹ І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.

² І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.

³ І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?

⁴ Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, — чоловіком і жінкою втворив їх?

⁵ І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно;

⁶ так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.

⁷ Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?

⁸ Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.

⁹ Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю — хиба за перелюб — та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.

¹⁰ Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.

¹¹ Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.

¹² Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.

¹³ Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.

¹⁴ Ісус же рече: Пустїть дїток, не зʼупиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.

¹⁵ І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.

¹⁶ І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?

¹⁷ Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.

¹⁸ Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;

¹⁹ Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.

²⁰ Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?

²¹ Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.

²² Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.

²³ Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.

²⁴ Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

²⁵ Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?

²⁶ Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

²⁷ Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам?

²⁸ Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

²⁹ І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.

³⁰ Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї — перві.