²⁸ Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тїлу, обрізаннє,

²⁹ а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, (а) не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.

¹ Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання?

² Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі.

³ Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо?

⁴ Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.

⁵ Коли ж неправда наша Божу правду викликає, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилає кару? (яко чоловік глаголю.)

⁶ Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт?

⁷ Коли бо істина Божа через мою оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?

⁸ А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.

⁹ Що ж? ми луччі? Нїяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всї під гріхом,

¹⁰ яко ж писано: що нема праведного нїкого,

¹¹ нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,

¹² всї відхилились, вкупі нїкчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.

¹³ Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;

¹⁴ котрих уста клятьби і гіркости повні;

¹⁵ скорі ноги їх проливати кров;

¹⁶ руїна та злиднї на дорогах їх,

¹⁷ а дороги мирної не пізнали.

¹⁸ Нема страху Божого перед очима їх.

³¹ Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось?

³² Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба.

³³ А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.

³⁴ Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого.

⁹ Або, чи є між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя?

¹⁰ або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку?

¹¹ Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него?

¹ І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.

² На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Йоан брат його;

³ Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей;

⁴ Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.

⁵ Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самарянський;

⁶ а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого;

⁷ а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось.

⁸ Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.

⁹ Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші,

¹⁰ анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палицї: бо робітник достоєн харчі своєї.

¹¹ І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете.

¹² А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господї.

¹³ І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.

¹⁴ А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусїть і порох із ніг ваших.

¹⁵ Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.

¹⁶ Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.

¹⁷ Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;

¹⁸ і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.

¹⁹ Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.

²⁰ Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.

²¹ Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть дїти на родителїв, і вбивати муть їх.

²² І ненавидїти муть вас усї за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.

²³ Коли ж вас гонити муть у тому городї, втїкайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.

²⁴ Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.

²⁵ Доволї з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашнїх його?

²⁶ Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.

²⁷ Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.

²⁸ І не лякайтесь тих, що вбивають тїло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тїло в пеклї.

²⁹ Хиба не два горобцї продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.

³⁰ У вас же і все волоссє на голові перелїчене.

³¹ Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобцїв.

³² От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.

³³ А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.

³⁴ Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.

³⁵ Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.

³⁶ І будуть ворогами чоловікові домашні його.

³⁷ Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.

³⁸ І хто не візьме хреста свого, й не пійде слїдом за мною, недостоєн мене.

³⁹ Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.

⁴⁰ Хто приймає вас, мене приймає; а хто приймає мене, приймає Того, хто послав мене.

⁴¹ Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймає праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.

⁴² І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втерає нагороди своєї.