¹⁴ Коли бо погане, не маючи закону, по природї законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон:

¹⁵ вони показують дїло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);

¹⁶ в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовістю моєму, через Ісуса Христа.

¹⁷ Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,

¹⁸ і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;

¹⁹ і вповаєш на себе, що ти проводир слїпим, сьвітло тим, що в темряві,

²⁰ наставник незмислям, учитель малолїткам, мавши образ розуму і істини в законї.

²¹ Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?

²² говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?

²³ ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?

²⁴ Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано.

²⁵ З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм.

²⁶ Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся?

²⁷ І осудить необрізаннє по природї, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону.

²⁸ Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тїлу, обрізаннє,

²⁹ а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, (а) не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.

³³ Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої.

³⁴ Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий;

³⁵ нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;

³⁶ нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.

³⁷ Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.

³⁸ Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.

³⁹ Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.

⁴⁰ І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.

⁴¹ І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.

¹ Не судїть, щоб вас не суджено.

² Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся.

³ Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш?

⁴ Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї?

⁵ Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину.

⁶ Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перел перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас.

⁷ Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам:

⁸ кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.

⁹ Або, чи є між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя?

¹⁰ або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку?

¹¹ Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него?

¹² Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робіть їм; се бо єсть закон і пророки.

¹³ Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелї, й багацько таких, що ними входять:

¹⁴ вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.

¹⁵ Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі.

¹⁶ Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків?

¹⁷ Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий.

¹⁸ Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго.

¹⁹ Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь.

²⁰ Оце ж по овощам їх познаєте їх.

²¹ Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.

²² Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ж імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили?

²³ І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.

²⁴ Оттим же, всякий, хто слухає сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що збудував свій будинок на каменї;

²⁵ і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на каменї.

²⁶ А всякий, хто слухає сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що збудував свій будинок на піску;

²⁷ і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.

²⁸ І сталось, як скінчив Ісус оцї слова, дивувавсь народ наукою Його:

²⁹ бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники.