¹ Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,

² (котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)

³ про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тїлу,

⁴ обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,

⁵ (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,

⁶ між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;)

⁷ Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

¹³ Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.

¹⁴ Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.

¹⁵ От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.

¹⁶ Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.

¹⁷ Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.

²⁵ І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.

¹ Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;

² і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:

³ Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.

⁴ Блаженні сумні, бо такі втїшять ся.

⁵ Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.

⁶ Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.

⁷ Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.

⁸ Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.

⁹ Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.

¹⁰ Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.

¹¹ Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.

¹² Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

¹³ Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.

¹ Тодї повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську.

² І постив він сорок днїв і сорок ночей, потім забажав їсти.

³ І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.

⁴ Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.

⁵ Тодї диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилї,

⁶ і каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю.

⁷ Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого.

⁸ Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всї царства на сьвітї й славу їх;

⁹ і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї.

¹⁰ Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.

¹¹ Зоставив тодї Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.

¹² Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею;

¹³ і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернаумі, що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима:

¹⁴ щоб справдилось слово Ісаїї пророка, глаголючого:

¹⁵ Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галилея поганська;

¹⁶ люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країнї й тїнї смертній, засяло сьвітло.

¹⁷ З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.

¹⁸ І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.

¹⁹ І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.

²⁰ Вони ж зараз, покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.

²¹ І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човнї з Зеведеєм, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх.

²² Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.

²³ І ходив Ісус по всїй Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.

²⁴ І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх.

²⁵ І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.