¹ Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранцї, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.

² Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.

³ Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.

⁴ Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.

⁵ І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.

⁶ Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,

⁷ а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.

⁸ Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.

⁹ Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.

¹⁰ Пійшли ж тодї ученики знов до себе.

¹⁹ Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.

²⁰ Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.

²¹ І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.

²² Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;

²³ котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.

²⁴ Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.

²⁵ Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,

²⁶ і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.

²⁹ З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.

³⁰ Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.

⁵ Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.

⁶ Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.

⁷ Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.

⁸ Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.

⁹ Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.

¹⁰ Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.

¹¹ Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?

¹² Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.

¹³ Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;

¹⁴ хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.

¹⁵ Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.

¹⁶ Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.

¹⁷ Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;

¹⁸ пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.

¹⁹ Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.

²⁰ Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.

²¹ Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.

²² Ви кланяєтесь, а чому — не знаєте; ми кланяємось, і чому — знаємо, бо спасеннє від Жидів.

²³ Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.

²⁴ Дух — Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.

²⁵ Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.

²⁶ Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.

²⁷ І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?

²⁸ Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:

²⁹ Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?

³⁰ Вийшли ж з города, й прийшли до Него.

³¹ Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.

³² Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.

³³ Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?

³⁴ Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.

³⁵ Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.

³⁶ І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.

³⁷ Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.

³⁸ Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.

³⁹ З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.

⁴⁰ Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.

⁴¹ І багато більше увірувало за слово Його.

⁴² А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.

¹ А третього дня було весїллє в Канї Галилейській; і була мати Ісусова там;

² запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє.

³ І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають.

⁴ Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.

⁵ Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть.

⁶ Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.

⁷ Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх.

⁸ І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли.

⁹ Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста,

¹⁰ і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досї.

¹¹ Сей почин ознак зробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.

¹² Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днїв.

¹³ А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус,

¹⁴ і знайшов у церкві продаючих воли, й вівцї, і голуби, й міняльників сидячих.

¹⁵ І, зробивши джгута з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівцї й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав;

¹⁶ а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсїля; не робіть дому Отця мого домом торговим.

¹⁷ Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого зʼїла мене.

¹⁸ Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш?

¹⁹ Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три днї підніму вам її.

²⁰ Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?

²¹ Він же глаголав про церкву тїла свого.

²² Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.

²³ Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.

²⁴ Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:

²⁵ бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.