⁴ Хто се вчинив і довершив? Той, хто від почину покликає до жизнї народи. Я — Господь, первий (з усього) й останній, я — все той самий?

⁵ Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли. Вони посходились до купи;

⁶ Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись!

⁷ Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами збиває, щоб добре держався.

⁸ Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насїннє, —

⁹ Ти, що я його взяв від кінцїв землї, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе,

¹⁰ Не бійся, бо я з тобою; не лякайся, бо я — Бог твій; я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею моєю.

¹¹ Ось, стидом і соромом окриються всї отті, що проти тебе лютують; в нїщо обернуться й погибнуть супротивники твої.

¹² Будеш їх шукати, й не знайдеш їх, тих ворогів твоїх; ті, що проти тебе ярились, маною почезнуть;

¹³ Я бо, — Господь Бог твій; я держу тебе за руку-правицю; я говорю тобі: не лякайся, я помагаю тобі!

¹⁴ Не бійся, Якове, червяку мій, Ізраїлю, малолюдку, — я помагаю тобі, — говорить Господь, твій відкупитель, Сьвятий Ізраїлїв.

¹ А як було Аврамові девятьдесять і девять год віку, явивсь Господь Аврамові, і рече йому: Я Бог всемогущий. Ходи передо мною і бувай щирий і праведен.

² І вчиню заповіт мїй проміж мною й тобою, і намножу тобі потомків безлїч.

³ І впав Аврам ниць на лице своє, і рече йому Бог і глаголе:

⁴ Се я, що вчинив заповіт мій з тобою, що будеш ти праотець купи народів.

⁵ І не зватимуть уже тебе на імя Аврам, а буде імя твоє Авраам, бо я вчинив тебе отцем купи народів.

⁶ І зрощу тебе вельми велико і вчиню тебе народами, і царі виходити муть із тебе.

⁷ І поставлю мій заповіт між мною й тобою, і потомками твоїми по тобі в їх родах про віковічний заповіт, щоб менї бути Богом тобі і потомкам твоїм по тобі.

⁸ І дам тобі і потомству твойму по тобі землю, що в нїй тепер чужениця єси, всю Канаан землю на віковічню державу, і буду їх Богом.

⁹ І рече Бог Авраамові: Ти ж заповіт мій певнити меш, ти й потомки твої по тобі в їх роди.

²⁰ A wise son maketh a glad father: but a foolish man despiseth his mother.

²¹ Folly is joy to him that is destitute of wisdom: but a man of understanding walketh uprightly.

²² Without counsel purposes are disappointed: but in the multitude of counsellors they are established.

²³ A man hath joy by the answer of his mouth: and a word spoken in due season, how good is it!

²⁴ The way of life is above to the wise, that he may depart from hell beneath.

²⁵ The LORD will destroy the house of the proud: but he will establish the border of the widow.

²⁶ The thoughts of the wicked are an abomination to the LORD: but the words of the pure are pleasant words.

²⁷ He that is greedy of gain troubleth his own house; but he that hateth gifts shall live.

²⁸ The heart of the righteous studieth to answer: but the mouth of the wicked poureth out evil things.

²⁹ The LORD is far from the wicked: but he heareth the prayer of the righteous.

³⁰ The light of the eyes rejoiceth the heart: and a good report maketh the bones fat.

³¹ The ear that heareth the reproof of life abideth among the wise.

³² He that refuseth instruction despiseth his own soul: but he that heareth reproof getteth understanding.

³³ The fear of the LORD is the instruction of wisdom; and before honour is humility.

¹ The preparations of the heart in man, and the answer of the tongue, is from the LORD.

² All the ways of a man are clean in his own eyes; but the LORD weigheth the spirits.

³ Commit thy works unto the LORD, and thy thoughts shall be established.

⁴ The LORD hath made all things for himself: yea, even the wicked for the day of evil.

⁵ Every one that is proud in heart is an abomination to the LORD: though hand join in hand, he shall not be unpunished.

⁶ By mercy and truth iniquity is purged: and by the fear of the LORD men depart from evil.

⁷ When a man’s ways please the LORD, he maketh even his enemies to be at peace with him.

⁸ Better is a little with righteousness than great revenues without right.

⁹ A man’s heart deviseth his way: but the LORD directeth his steps.

¹ І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступили ученики Його, показати Йому будівлю церковну.

² Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

³ Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту?

⁴ І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас.

⁵ Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.

⁶ Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.

⁷ Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях.

⁸ Все ж се почин горя.

⁹ Тодї видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усї народи задля імя мого.

¹⁰ І тодї поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидїти муть одно одного.

¹¹ І багато лжепророків устане, й зведуть многих.

¹² І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.

¹³ Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.

¹⁴ І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всїм народам; і тодї прийде конець.

¹⁵ Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу на місцї сьвятому (хто читає, нехай розуміє),

¹⁶ тодї, хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;

¹⁷ хто на криші, нехай не злазить узяти що з хати своєї;

¹⁸ і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.

¹⁹ Горе ж важким і годуючим під той час!

²⁰ Молїть ся ж, щоб не довелось вам утїкати зимою, анї в суботу:

²¹ буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде.

²² І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тїло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть днї тиї.

²³ Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри.

²⁴ Устануть бо лжехристи й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коли можна, звести й вибраних.

²⁵ Оце ж наперед сказав я вам.

²⁶ Коли ж скажуть вам: Ось він у пустинї; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри.

²⁷ Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого.

²⁸ Де бо є труп, там збирати муть ся вірли.

²⁹ І зараз після горя днїв тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся.

³⁰ І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тодї заголосять усї роди землї, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.

³¹ І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінцїв неба до кінцїв його.

³² Від смоківницї ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листє, знайте, що близько лїто.

³³ Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима.

³⁴ Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся.

³⁵ Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

³⁶ Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели небесні, тільки сам Отець мій.

³⁷ Як же днї Ноєві, так буде й прихід Сина чоловічого.

³⁸ Бо, як були за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег,

³⁹ та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всїх; так буде й прихід Сина чоловічого.

⁴⁰ Тодї буде двоє в полї; один візьметь ся, а один зоставить ся.

⁴¹ Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся.

⁴² Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде.

⁴³ Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодїй, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї.

⁴⁴ Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде.

⁴⁵ Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору?

⁴⁶ Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так.

⁴⁷ Істино глаголю вам: Що поставить його над усїм добром своїм.

⁴⁸ А которий лукавий слуга казати ме в серцї своїм: Забарить ся мій пан прийти,

⁴⁹ та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями;

⁵⁰ то прийде пан того слуги дня, якого не сподїваєть ся, і години, якої не відає,

⁵¹ та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить: там буде плач і скреготаннє зубів.