¹⁸ Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?

¹⁹ Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.

²⁰ Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.

²¹ Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?

²² Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому — хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.

²³ Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних — у пусту марницю.

²⁴ Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, — дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому.

²⁵ Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? — говорить Сьвятий.

²⁶ Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.

²⁷ Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.

²⁸ Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, безʼутомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?

²⁹ Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого.

³⁰ І молодїж, буває, знеможе — ослабне, та й мужі впадають на силах,

³¹ Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.

¹ Після того, як се сталось, було слово Господнє до Аврама у видїнню: Не бійсь, Авраме; я тобі щит, нагорода твоя велика буде вельми.

² Рече ж Аврам: Владико Господе, що менї даси? одпускаюсь я бездїтен, а наслїдник моєї худоби сей Дамашчанець Елиєзер.

³ І рече Аврам: Не дав єси менї потомства, дак раб моєї господи наслїдник мій буде.

⁴ І знов слово Господнє було до його і глаголе: Не буде він твоїм наслїдником, а той хто вийде з тебе, той буде наслїдник тобі.

⁵ І вивів його з намета і рече: Позирни на небо та злїчи зорі, коли зможеш злїчити їх. І рече: Такі будуть потомки твої.

⁶ І поняв Аврам віри Господеві, і він полїчив йому те за праведність.

⁷ Рече ж до його: Я Господь, що вивів тебе із Ура Халдейського, щоб оддати тобі землю сю в наслїддє, наслїдствовати.

⁸ І рече: Владико Господе, почому знати му, що наслїдити му її?

⁹ Рече ж до його: Возьми менї телицю трилїтню, та козу трилїтню, та барана трохлїтка, та горлицю, та голубеня.

¹⁰ Узяв же він усе те та й порозтинав пополам, і положив їх противолично одну частину до другої, а птиць не розтинав.

¹¹ Злетїлося ж птаство на труп розтятий; Аврам же зганяв його.

¹² А як заходило соньце твердий сон обняв Аврама, і страх у темряві великий напав на його.

¹³ І речено було до Аврама: Знаючи знай, що переселятись буде потомство в землю не свою, і підневолять його, і тїснити муть його чотири ста лїт.

¹⁴ Народові ж тому, що йому будуть підневолені, дам присуд я, а потім ізийдуть геть із майном великим.

¹⁵ Ти ж одідеш до отцїв твоїх з упокоєм, і поховають тебе в старощах добрих.

⁷ Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних.

⁸ Жертва безбожних — гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому.

⁹ Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди — сей йому любий.

¹⁰ Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, — погибне.

¹¹ І преисподня й ад явні Господеві, а надто — серця синів людських.

¹² Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.

¹³ Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє.

¹⁴ Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.

¹⁵ В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина.

¹⁶ У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї.

¹⁷ Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте.

¹⁸ Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду.

¹⁹ Лїнивого дорога — мов тернєм встелена, дорога же праведних — гладка.

¹ Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх,

² глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.

³ Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по дїлам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.

⁴ Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.

⁵ Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,

⁶ і люблять перші місця на бенкетах, і перші сїдання по школах,

⁷ і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.

⁸ Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель — Христос; усї ж ви брати.

⁹ І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.

¹⁰ І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник — Христос.

¹¹ Більший же між вами нехай буде вам слугою.

¹² Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.

¹³ Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.

¹⁴ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.

¹⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.

¹⁶ Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом церковним, винуватий!

¹⁷ Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?

¹⁸ І: Хто клясти меть ся жертівнею, нїчого; хто ж покленеть ся даром, що на нїй, винуватий.

¹⁹ Дурні й слїпі: що бо більше: дар, чи жертівня, що осьвячує дар?

²⁰ Оце ж, хто кленеть ся жертівнею, кленеть ся нею і всїм, що зверху неї.

²¹ І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.

²² І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.

²³ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.

²⁴ Проводирі слїпі, що відцїджуєте комара, верблюда ж глитаєте.

²⁵ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

²⁶ Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.

²⁷ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в серединї ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.

²⁸ Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

²⁹ Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,

³⁰ і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.

³¹ Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.

³² І ви доповнюйте міру батьків ваших.

³³ Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекольного?

³⁴ Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:

³⁵ щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.

³⁶ Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.

³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїтей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотїли!

³⁸ Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.

³⁹ Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословен грядущий в імя Господнє!