¹ Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.

² Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.

³ Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.

⁴ І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.

⁵ За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.

⁶ Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.

⁷ Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

⁸ Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.

⁹ Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

²¹ Ось бо, Господь вийде з пробутку свого покарати земнородних за їх беззаконство; й земля видасть із себе кров, що повсисала; не таїти ме вже своїх убитих.

¹ В той час покарає Господь мечем своїм тяжким, великим, потужним левиятана, що просто мчить, як і левиятана, що вється, і убє потвору морську.

² В той день засьпівайте про його — про любий виноградник:

³ Я, Господь, бережу його, що хвилини напоюю його, в ночі і в день стережу його, щоб хто не вломився в него.

⁴ В менї нема гнїву; та як би хтось поставив у йому проти мене терен, чи хмизину, то я боєм пійду на його, випалю його до коріння.

⁵ Хиба він буде шукати захисту в мене, схоче мене примирити? Нехай трібує тодї мир ізо мною вчинити.

⁶ Колись буде, що Яков корінь запустить, пустить галузку й зацьвіте Ізраїль, та й наповнить плодами вселенну.

⁷ Чи ж він побивав його так, як побивав тих, що його побивали? Чи вбивав його так, як убивав тих, що його вбивали?

⁸ Нї! Ти по справедливій мірі покараєш його, коли його відкинеш; коли викинеш його сильним подувом своїм, як се буває того дня, коли східний лютиться вітер.

⁹ Аж сим змиєся беззаконство Якова, а користь із сього буде та, що знятий буде гріх із його, як він усе каміннє з поганських жертовників пітре на порох, та й не будуть уже стояти дуброви та ідоли сонця.

¹⁸ Сини ж Ноягові, що повиходили з ковчега, були: Сем, Хам і Яфет. Хам же був отець Канаанів.

¹⁹ Троє сих сини Ноягові, і від них порозсївались люде по всїй землї.

²⁰ І почав Нояг бути ратаєм на землї і насадив виноград.

²¹ І пив вино, та й упився і лежав обнаживши ся у наметї свойму.

²² І побачив Хам, отець Канаанів, наготу батька свого, і вийшовши геть оповідав обом братам своїм.

²³ І взявши Сем та Яфет гуню, накинули її на плечі собі та й ійшли дивлячись назад, і прикрили наготу батька свого, а лиця їх дивились назад, і наготи батькової не бачили вони.

²⁴ Отверезився ж Нояг од хмелю свого, та й довідався, що вчинив йому підстарший син його,

²⁵ І рече: Ой щоб же ти долї не мав, Канаане! Рабом що найнисшим служити меш браттї.

²⁶ Хвала Господеві! Се Бог мого Сема. А ти, Канаане, рабом у них будеш.

²⁷ Розшируй Яфета і дай йому, Боже, седїти у Сема, у брата в наметї, а ти, Канаане, рабом у них будеш.

²⁸ І пожив Нояг по потопі триста і пятдесять год;

²⁹ І було всїх днїв Ноягових років деватьсот пятьдесять, і вмер.

¹ Се ж постань синів Ноягових, Сема, Хама та Яфета, і понароджувались їм сини по потопі.

²³ A prudent man concealeth knowledge: but the heart of fools proclaimeth foolishness.

²⁴ The hand of the diligent shall bear rule: but the slothful shall be under tribute.

²⁵ Heaviness in the heart of man maketh it stoop: but a good word maketh it glad.

²⁶ The righteous is more excellent than his neighbour: but the way of the wicked seduceth them.

²⁷ The slothful man roasteth not that which he took in hunting: but the substance of a diligent man is precious.

²⁸ In the way of righteousness is life; and in the pathway thereof there is no death.

¹ A wise son heareth his father’s instruction: but a scorner heareth not rebuke.

² A man shall eat good by the fruit of his mouth: but the soul of the transgressors shall eat violence.

³ He that keepeth his mouth keepeth his life: but he that openeth wide his lips shall have destruction.

⁴ The soul of the sluggard desireth, and hath nothing: but the soul of the diligent shall be made fat.

⁵ A righteous man hateth lying: but a wicked man is loathsome, and cometh to shame.

⁶ Righteousness keepeth him that is upright in the way: but wickedness overthroweth the sinner.

⁷ There is that maketh himself rich, yet hath nothing: there is that maketh himself poor, yet hath great riches.

⁸ The ransom of a man’s life are his riches: but the poor heareth not rebuke.

⁹ The light of the righteous rejoiceth: but the lamp of the wicked shall be put out.

²⁶ Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,

²⁷ котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши.

²⁸ Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.

¹ Голова ж сказаного: Такого маємо Архиєрея, що сїв по правицї престола величчя на небесах,

² служителя сьвятинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік.

⁹ Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

¹⁰ Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.

¹¹ Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.

¹² Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.

¹³ Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

¹⁴ Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.

¹⁵ Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.

¹⁶ І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.

¹ А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окроме,

² й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

³ Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним.

⁴ Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї.

⁵ Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.

⁶ Зачувши се ученики, припали лицем до землї, й полякались вельми.

⁷ І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь.

⁸ Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса.

⁹ І, як сходили вони з гори, наказав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нїкому про сю ізʼяву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих.

¹⁰ І питали в Него ученики Його, кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду?

¹¹ Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.

¹² Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотїли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.

¹³ Тодї зрозуміли ученики, що глаголав їм про Йоана Хрестителя.

¹⁴ І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:

¹⁵ Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.

¹⁶ І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.

¹⁷ Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведїть менї його сюди.

¹⁸ І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.

¹⁹ Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самотї: Чом не змогли ми вигнати його?

²⁰ Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцїй горі: Перейди звідсїля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.

²¹ Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом.

²² Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям;

²³ і вбють Його, а третього дня Він устане. І засуміли вони вельми.

²⁴ Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини?

²⁵ Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих?

²⁶ Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні.

²⁷ Тільки ж, щоб не блазнити нам їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й, роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.